Skip to main content

Full text of "Історична фонологія української мови"

See other formats 


и  ц  т  в  о 


Д  А  В  Н 


«А  С  Т  А  » 


Ю.  ШЕВЕЛЬОВ 


Ук&& 


\ 

*Ч  * 

^  я 

о  <Р’  £ 
*  # 


«Г 


^ШгТА^ 


фрував 


.ус*а  Укр. 


О: 


«Г 

*0 

сО 


І 


2- 

Я 


Класика  Української  Науки 


ЮРІЙ  ШЕВЕЛЬОВ 


КАНАДСЬКИЙ  ІНСТИТУТ  УКРАЇНСЬКИХ  СТУДІЙ 
СХІДНИЙ  ІНСТИТУТ  УКРАЇНОЗНАВСТВА  ім.  КОВАЛЬСЬКИХ 
ХАРКІВСЬКЕ  ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ  ТОВАРИСТВО 


Юрій  Шевельов 


ІСТОРИЧНА  ФОНОЛОГІЯ 
УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 


Переклад  з  англійської 


Харків 


Акта  2002 


УДК8Г344 
Ш  371 


Переклад  з  англійської:  Сергій  Вакуленко, 
Андрій  Даниленко  (розділи  14-28,49,53-56) 
Редактор:  Леонід  Ушкалов 


^уеаеВа,°.Ко^ 


Проект  здійснено  завдяки  щедрій  підтримці 
Міжнародного  фонду  «Відродження» 
та  Української  Вільної  Академії  Наук  у  США. 

Перекладено  за  виданням: 

ЗЬєуєіоу  О.  У.  А  Нізіогісаі  Ркопоіору  о/  іке  ІІкгаіпіап  Ьащиа&е. 
НеісІеІЬег^:  Сагі  ДУіпІег,  1979.  —  808  р. 


©  Серія  наукове  видавництво  «АКТА»  2002 

©  Український  переклад  Канадський  Інститут  Українських  Студій  2000 
©  Макет,  оформлення  наукове  видавництво  «АКТА»  2002 


І8ВК  966-7021-62-9 
І5ВК  966-7021-34-3— серія 


УПРОВІДНЕ  СЛОВО 


Поява  «Історичної  фонології  української  мови»  Юрія  Шевельова  в  укра¬ 
їнському  перекладі  —  то  велике  свято  мовознавства  на  Україні.  Англій¬ 
ською  мовою  ця  праця  вийшла  друком  ще  1979  р.;  і  хоча  адресатом  її 
були  всі  славісти,  та  зі  зрозумілих  причин  вона  призначалася  насамперед 
читачеві  українському  —  а  той  упродовж  багатьох  років  не  мав  до  неї 
доступу  На  перешкоді  стояли  цензурні  заборони,  відсутність  книжки 
в  місцевих  бібліотеках,  інколи  й  мовний  бар’єр.  Український  читач  не  мав, 
зрештою,  доступу  до  ще  однієї  фундаментальної  праці  Ю.  Шевельова  — 
«Передісторія  праслов’янської  мови:  Історична  фонологія  праслов’янської 
мови»  («А  РгеЬізІогу  оі  Соттоп  Зіауіс:  ТЬе  Нізіогісаі  РЬопо1о§у  оі  Сош- 
шоп  Зіауіс»,  1964  р.)  —  та  багатьох  інших  його  розвідок,  дуже  вагомих 
для  славістики  та  україністики. 

Нариси  розвитку  фонетики  та  фонології  для  більшості  слов’янських 
мов  уже  створено.  Якщо  брати  українську  мову,  можна  згадати  прина¬ 
гідно  «Фонетику»  М.  Жовтобрюха,  видану  того-таки  1979  р.  окремим 
томом  у  серії  «Історія  української  мови».  Низка  інших  мов  завдячують 
дослідженням  власної  історичної  фонології  ініціативі  Ю.  Шевельова, 
який  був  автором  концепції  й  редактором  відповідної  серії,  що  її  публікує 
німецьке  видавництво  «Карл  Вінтер». 

Слід  підкреслити,  що  «Історична  фонологія  української  мови» 
Ю.  Шевельова  вирізняється  з-поміж  аналогічних  досліджень  розмаїтіс¬ 
тю  розглянутої  в  ній  тематики,  широтою  погляду  на  пояснювані  мовні 
явища,  багатством  використаного  історичного  та  діалектного  матеріалу, 
деталізованим  викладом  фактів.  Усе  це  доповнюється  оглядом  попередніх 
інтерпретацій,  завдяки  чому  для  багатьох  явищ  витворюються  своєрідні 
міні-монографії. 

Утім,  «Історична  фонологія  української  мови»  не  є  сукупністю  моно¬ 
графій;  або,  беручи  точніше,  вона  є  чимось  більшим,  ніж  просто  су¬ 
купність  монографій.  У  книзі  застосовано  монографічний,  синтетичний 
спосіб  потрактування  досліджуваної  проблеми  в  усій  її  цілості.  Ав¬ 
тор  послідовно  описує  доісторичний  розвиток  української  фонологічної 


VIII 


Упровідне  слово 


системи,  її  еволюцію  від  “протоукраїнського”  до  “давньоукраїнського” 
періоду  відтак  —  системні  зміни,  що  зумовили  перехід  до  наступних  ета¬ 
пів:  “ранньосередньоукраїнського”,  “середньоукраїнського”,  “пізньосеред- 
ньоукраїнського”  та  “новітнього”.  З  тонким  розумінням  подано  культурно- 
історичне  тло  мовних  процесів,  для  кожної  виокремленої  епохи  докладно 
описано  джерельну  базу  Дуже  корисною  є  наведена  бібліографія  най¬ 
важливіших  праць  до  кожного  розділу. 

У  книзі  показано  розвиток  звукових  явищ  в  окремих  діалектах 
і  розвиток  діалектної  фонологічної  системи  з  ареального  погляду.  Отже, 
вона  також  містить  у  собі  —  в  повному  сенсі  слова  —  історичну  діалекто¬ 
логію  української  мови  в  ділянці  фонології:  це  стосується  як  розгляду 
окремих  явищ,  так  і  підсумкової  синтези,  запропонованої  в  прикінцевому 
розділі. 

У  зв’язку  з  цим  не  можна  не  згадати  про  оригінальний  авторів  пі  дхі  д 
до  проблеми  формування  й  розвитку  східнослов’янських  діалектів  і  мов  — 
без  “давньоруської”  доби  чи  “східнослов’янської  мовної  спільноти”.  По- 
силаючися  на  свої  попередні  роботи,  передовсім  на  «Проблеми  форму¬ 
вання  білоруської  мови»  («РгоЬІетз  іп  Діє  Рогтагіоп  оі  Веіогиззіап», 
1953  р.),  автор  доводить:  східнослов’янський  простір  уже  на  самому  по¬ 
чатку  писемної  доби  (щонайпізніше)  був  настільки  здиференційований, 
що  це  виключає  можливість  існування  “спільноруської”  чи  “праруської” 
мови,  принаймні  —  в  тому  вигляді,  як  це  було  заведено  собі  уявляти  до¬ 
тепер. 

Нарешті,  не  можна  поминути  увагою  ще  однієї  надзвичайно  важли¬ 
вої  обставини:  книга  є  неперевершена  з  погляду  методики  та  прозорості 
викладу.  Вона  вражає  ясністю  стилю.  Чітко  видно  перебіг  міркувань, 
аргументацію  за  або  проти  тієї  чи  тієї  гіпотези,  ідеї,  пояснення.  Завдяки 
цьому  читач  може  виробити  власну  позицію  щодо  інтерпретації  окремих 
явищ.  Він  може  й  не  пристати  на  котрийсь  із  авторових  висновків,  але, 
можливо,  зробить  це,  спираючися  саме  на  його  виклад,  на  виявлені  саме 
ним  сумнівні  моменти  чи  неясності.  До  того  ж,  пошук  потрібного  місця 
в  книжці  не  вимагає  особливих  зусиль,  зокрема  й  завдяки  зручним  і  до¬ 
кладним  покажчикам. 

«Історична  фонологія  української  мови»  Ю.  Шевельова  з’явила¬ 
ся  друком  понад  двадцять  років  тому.  Відтоді  написано  низку  праць  на  ту 
саму  тематику,  опубліковано  лінгвістичні  атласи,  зокрема  й  української 
мови,  кілька  монографій  присвячено  говіркам,  видано  й  описано  чимало 
давніх  пам’яток  чи  їх  фрагментів.  Напевно,  на  сьогодні  є  більше  відомостей 
про  розвиток  фонологічної  системи  української  мови.  Вочевидь,  має  з’яви¬ 
тися  дослідження,  що  з’ясує,  якою  мірою  ці  нові  публікації  доповнюють 
капітальну  працю  Ю.  Шевельова.  Та  все  ж  я  без  вагань  можу  ствердити: 
його  книга  не  застаріла,  її  наукова  вартість  не  зменшилася,  і  вона  стане 
у  великій  пригоді  ще  не  одному  поколінню  мовознавців. 

Я  вже  згадував,  що  протягом  довшого  часу  українські  мовознав¬ 
ці  —  як  науковці,  так  і  студенти  —  не  мали  змоги  знайомитися  з  працями 
Ю.  Шевельова.  Слід  додати,  що  вони  взагалі  здебільшого  були  позбав¬ 
лені  доступу  до  сучасної  західної  мовознавчої  літератури  (хіба  що  частково 


Упровідне  слово 


IX 


ці  прогалини  заповнювано  перекладами,  що  виходили  в  російській  серії 
«Новое  в  лингвистике»).  Ще  й  сьогодні  по  багатьох  наукових  осередках 
ця  література  практично  залишається  недосяжною.  Тож  «Історична  фоно¬ 
логія  української  мови»  Ю.  Шевельова,  з  огляду  на  її  наукову  та  дидак¬ 
тичну  вартість,  на  її  закоріненість  як  у  вітчизняній,  так  і  в  західній 
лінгвістичній  традиції,  може  великою  мірою  сприяти  розвоєві  історич¬ 
ного  мовознавства,  певній  модифікації  мовознавчої  думки  на  Україні, 
де  більшість  філологів  —  студентів  і  науковців  —  є  фахівцями  з  україніс¬ 
тики,  для  яких  ця  книжка  становитиме  обов’язкову  вузівську  лектуру 
Переклад  уможливить  ознайомлення  з  більш  “західною”  методологією 
не  тільки  в  Києві,  але  й  у  Дніпропетровську  чи  Луцьку 

Тверда  переконаність  у  тому,  що  на  Україні  «Історична  фонологія 
української  мови»  може  відіграти  справді  величезну  роль,  спонукало  мене 
вжити  заходів  задля  перекладу  та  видання  книжки  на  батьківщині  автора. 

Із  майбутнім  перекладачем,  а  згодом  і  редактором  перекладу  д-ром 
Сергієм  Вакуленком,  а  також  із  другим  перекладачем  д-ром  Андрієм 
Даниленком  я  запізнався  1994  р.,  під  час  їхнього  стажування  у  Варшаві 
на  полоністичних  курсах  при  Польській  Академії  Наук,  якими  я  тоді 
керував.  Ознайомившися  з  поданими  зразками  перекладу,  Ю.  Шевельов 
пристав  на  мій  вибір. 

Перша  фінансова  підтримка,  яка  вможливила  початок  роботи  над 
перекладом,  надійшла  від  Української  Вільної  Академії  Наук  у  Сполу¬ 
чених  Штатах  Америки,  що  має  осідок  у  Нью-Йорку.  Пізніше,  завдяки 
проф.  Зенону  Когутові,  ця  ініціатива  дістала  підтримку  від  Канадського 
Інституту  Українських  Студій  при  Альбертському  університеті  (Едмонтон). 
Інститут  надав  також  кошти  на  друк  книжки. 

Копітка  праця  над  перекладом  була  зроблена  досить  швидко:  пер¬ 
ші  розділи  були  перекладені  1995  р.,  а  наприкінці  2000  р.  книжка  опини¬ 
лася  у  видавництві.  Майже  третину  тексту  Ю.  Шевельов  переглянув  осо¬ 
бисто,  не  шкодуючи  часу  й  сил;  потім,  пересвідчений  у  зрілості  наступних 
частин  перекладу,  він  переклав  цілковиту  відповідальність  за  подальшу 
роботу  на  С.  Вакуленка.  Комп’ютерне  складання  тексту,  надзвичайно  важ¬ 
кого  з  технічного  погляду,  сумлінно  здійснили  п.  Тетяна  Рубашенко  та 
п.  Андрій  Кризський.  Поцінувати  якість  роботи,  виконаної  харківським 
видавництвом  «Акта»,  може  кожен,  хто  візьме  цю  книжку  до  рук. 

Мені  залишається  тільки  висловити  власну  величезну  радість 
із  приводу  оприлюднення  книжки.  Я  не  міг  не  назвати  людей  і  уста¬ 
нов,  які  брали  участь  у  реалізації  цього  проекту,  вклавши  в  публікацію 
книжки  не  лише  свої  зусилля,  а  й  частинку  серця.  Свої  уваги  я  хотів  би 
закінчити  нетрадиційно,  побажавши  читачам  не  просто  плідної,  а  й  утіш¬ 
ної  лектури. 


ЯнушРіґер 

Варшава,  грудень  2000  р. 


ТРИ  СТОРІНЦІ  ПРО  ПЕРЕКЛАД 


Добре  пам’ятаю,  як  наприкінці  листопада  1994  р.,  незадовго  до  мого 
від’їзду  з  Варшави,  мені  раптом  зателефонував  професор  Януш  Ріґер 
і  запропонував  заходитися  коло  перекладу  «Історичної  фонології  укра¬ 
їнської  мови».  Ідея  була  зовсім  несподівана,  і  я  не  пристав  на  неї  від¬ 
разу,  пообіцявши  відповісти  ро  патуйе.  Роздуми  не  забрали  забагато  часу: 
вже  9  грудня  я  вислав  до  Польщі  листа,  де  висловлював  принципову  зго¬ 
ду  спробувати,  що  з  того  вийде,  —  і  не  лише  свою,  але  й  мого  давнього 
приятеля  та  колеги  Андрія  Даниленка,  якому  теж  заімпонував  цей  про¬ 
ект.  Перші  проби  перекладу,  зроблені  нами  обома,  помандрували  до  автора 
7  березня  1995  р.,  а  останню  крапку  в  ньому  (не  беручи  редакторської 
та  коректорської  роботи)  поставлено  21  березня  1999  р.  Отже,  праця  три¬ 
вала  понад  чотири  роки.  Коли  вона  була  в  розпалі,  я,  приголомшений 
її  огромом,  написав  Юрієві  Володимировичу  буквально  таке:  “Уже  півтора 
року  триває  наше  перекладання.  І  потриває  ще,  мабуть,  із  рік.  [То  була 
занадто  оптимістична  оцінка].  Не  виходжу  з  дива:  якщо  на  переклад  треба 
стільки  часу  та  сил,  то  скільки  ж  витрачено  на  написання?”  Відповідь 
тоді  не  забарилася:  “Це  кумедно,  але  я  не  можу  згадати,  коли  я  почав 
працювати  всерйоз  і  виключно  над  своєю  фонологією.  Мабуть,  щось 
у  межах  13-15  років”  (лист  від  3  березня  1997  р.). 

Величезним  обсягом  книжки  та  неможливістю  її  перекладу  “враз” 
зумовлено  певні  об’єктивні  труднощі  з  дотриманням  консеквентності 
терміновжитку.  Хоча  найпершим  кроком  у  роботі  було  складення  англо- 
українського  термінологічного  покажчика,  переглянутого,  частково  ви¬ 
правленого  та  схваленого  самим  автором,  із  часом  на  думку  спадали  нові, 
влучніші  відповідники,  що  їх  треба  було  розставити  по  своїх  місцях.  Дуже 
показовим  є  приклад  із  англійськими  термінами  сіизіег,  зеуиепсе  і  §гоир. 
Спочатку  я  запропонував  був  перекладні  еквіваленти  збіг ,  сполука  та  група. 
Юрій  Шевельов  зреагував  так:  “Важко  знайти  добрий  переклад  на  англій¬ 
ське  зециепсе  і  сіизіег.  Ваше  збіги  —  дотепне,  але  воно  має  нюанс  випадко¬ 
вості  (збіг  обставин),  тому  частіше  доведеться,  мабуть,  давати  сполука 
або  звукосполука”  (лист  від  1 1  жовтня  1995  р.).  Утім,  розрізнення  між  ни- 


Три  сторінці  про  переклад 


XI 


ми  здавалося  мені  настільки  важливим,  що  я  перегодом  засуґерував  інший 
варіянт:  сІи$іег=  скупчення,  зедиепсе  =  (звуко )сполука.  Відповідь  Юрія 
Шевельова:  “Я  в  принципі  не  проти  “скупчення  приголосних”.  Але  і  це, 
і  група  -  якось  пахнуть  описовістю,  а  не  мають  термінологічного  ви¬ 
гляду  Я  не  збираюся  накладати  заборону  на  скупчення,  але  вони  обоє 
мають  як  не  бажану  позадню  рису  випадковість.  ...  Від  цього  відтінку 
вільний  англійський  сіизіег,  хоч  може  воно  в  дійсності  так  і  є,  а  ми  шу¬ 
каємо  неможливого”  (лист  від  5  квітня  1999  р.).  В  остаточному  тексті 
перекладу  вжито-таки  скупчення  (і  —  відповідно  —  розкупчувач  замість 
сІизїег-Ьгеакег).  Відповідальність  за  це  лежить  на  мені  —  “якоюсь  мірою 
співавторові”  (лист  від  19  січня  1996  р.)  українського  тексту.  Принагідно 
мушу  скласти  опізнену  посмертну  подяку  Юрієві  Шевельову,  який  ані¬ 
трохи  не  впливав  на  перекладачів  своїм  велетенським  авторитетом. 
У  тому-таки  листі  перечитую  рядки:  “Взагалі  я  не  маю  наміру  диктувати ... 
Я  подаю  Вам  свої  міркування,  Ви  вирішуєте.  У  мене  голова,  і  в  Вас  голова. 
(Майже  цитата  з  Шевченка)”.  А  трохи  згодом  Юрій  Володимирович 
писав:  “Нагадую  Вам,  що  маю  два  стилі  поправок.  Якщо  в  перекладі  слово 
не  викреслене,  а  мій  варіянт  надписаний,  це  означає,  що  остаточний  ви¬ 
бір  дається  Вам.  А  якщо  слово  в  Вашому  тексті  закреслене,  це  означає, 
що,  на  мою  думку,  мій  варіянт  я  хотів  би  мати  втіленим  у  текст,  якщо 
у  Вас  нема  серйозних  заперечень”  (лист  від  1 1  лютого  1996  р.).  Зрештою, 
останні  термінологічні  виправлення  до  тексту  внесено  мало  не  напередо¬ 
дні  друку.  Велика  заслуга  в  цьому  належить  моїй  молодій  колежанці 
Вікторії  Піддубній,  яка  напрочуд  сумлінно  опрацювала  тематичний  по¬ 
кажчик  до  книжки  (як  і  покажчик  українських  слів  та  іменний  покажчик). 

Читачеві,  що  матиме  нагоду  порівняти  між  собою  оригінал  і  пере¬ 
клад,  одразу  впаде  в  око  більша  шрифтова  “строкатість”  українського 
видання.  Вона  пов’язана  з  тим,  що  в  оригіналі  всі  кириличні  приклади 
подано  звичайною  письмівкою  в  латинській  транслітерації.  Цей  варіянт, 
звісна  річ,  був  неприйнятний  в  українському  друці.  Тому  довелося  вда¬ 
тися  до  зворотної  транслітерації  прикладів  кирилицею.  Поза  сумнівом, 
то  не  є  надто  певний  спосіб  подання  прикладів.  За  виправдання  (бодай 
часткове)  може  правити  та  обставина,  що  й  далеко  не  всі  з-поміж  наявних 
публікацій  пам’яток  є  бездоганні  щодо  відтворення  правописних  особли¬ 
востей.  Лихові  спробувала  зарадити  професор  Харківського  університету 
Фросина  Широкорад,  яка  відшукала  й  перевірила  чималу  частину  цито¬ 
ваного  мовного  матеріялу  за  приступними  виданнями  пам’яток.  За  це 
їй  належиться  велика  подяка.  Та  все  ж  повністю  відтворити  лектуру  Юрія 
Шевельова,  звичайно  ж,  не  було  змоги.  Тому  доброзичливий  читач  бу¬ 
де  змушений  поблажливо  ставитися  до  випадків  “умовного”  вжитку  букв 
на  кшталт  я  замість  а  та  іа,  щ  замість  щ  чи  о  замість  в  давніх  пам’ят¬ 
ках  (утім,  на  поправне  відтворення  тієї  риси,  яка  щоразу  є  предметом 
конкретного  розгляду,  завжди  можна  покладатися).  Задля  хронологіч¬ 
ного  й  типологічного  розрізнення  цитованого  матеріалу  вжито  неоднако¬ 
вих  графічних  засобів:  приклади  з  давньо-  та  середньоукраїнської  доби 
(до  середини  XVIII  ст.)  подано  шрифтом,  наближеним  до  традиційного 
українського  півуставу,  пізніші  —  звичайною  письмівкою.  Так  само  й  для 


XII 


Три  сторінці  про  переклад 


всіх  чужих  мов  із  латинською  графікою  застосовано  звичайну  письмівку. 
Натомість  напівжирна  письмівка  (латиницею)  використовується  як  засіб 
фонетичного/фонематичного  запису  Нею  позначаються  як  поодинчі  зву¬ 
ки  чи  фонеми,  так  і  звукосполуки,  а  крім  того  —  слова  чи  словоформи, 
для  яких  бракує  писемної  фіксації  (наприклад,  зреконструйовані  форми) 
або  ж  усталеної  традиції  такої  фіксації  (деякі  діялектні  приклади  тощо). 

Утім,  попри  неабияку  вагу  зазначених  технічних  моментів  (і  бага¬ 
тьох  інших,  незазначених),  перекладачі  були  повсякчас  наражені  на  знач¬ 
но  поважнішу  проблему  Її  вельми  влучно  вхопив  сам  Юрій  Шевельов: 
“Специфіка  цього  перекладу  та,  що  автор  сам  уміє  писати  по-українськи 
і  має  в  тих  писаннях  свій  стиль.  Але  ж  не  буду  я  жадати,  щоб  Ви 
начиталися  тих  писань  і  наслідували  б  їх  (хоч  і  було  б  приємно  мати 
такого  читача)”  (лист  від  19  січня  1996  р.).  До  умисного  наслідування 
шевельовського  стилю  так  ніколи  й  не  дійшло.  Якщо  ж  переклад  бодай 
трохи  нагадує  автентичного  Шевельова  (на  що  хочеться  сподіватися), 
це  слід  пояснювати  спільним  харківським  корінням  автора  та  його  пере¬ 
кладачів. 


Сергій  Вакуленко 
Харків,  червень  2002  р. 


ЗМІСТ 


Януш  Ріґер.  Упровідне  слово 

(переклад  з  польської  Вікторії  Піддубної) . VII 

Сергій  Вакуленко.  Три  сторінці  про  переклад .  X 

Зміст .  1 

Передмова . 4 

Скорочення . 9 

Завваги  щодо  звукової  вартості  деяких  літер  і  позначок . 33 

1.  Вступні  завваги  . 41 

2.  Праслов'янська  система  фонем  перед  початком 

формування  української  мови . 71 

3.  Особливості  протоукраїнських  діалектів  з  погляду 

праслов'янських  палаталізаційних  процесів . 76 

4.  Скупчення  приголосних 

у  протоукраїнських  діалектах .  104 

5.  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних .  109 

6.  Метатеза  плинних  і  повноголос .  122 

7.  Перебудова  просодичної  системи .  141 

8.  Деназалізація  носових  голосних .  178 

9.  Континуанти  праслов'янських  е  ( ей )  та  ї (>  ь)  після ] 

у  середині  слова  та  після  середньопіднебінних .  192 

10.  Утрата^  на  початку  слова  перед  оіубленими 

голосними  та  її  наслідки  .  215 

1 1.  М'якість  приголосних  перед  голосними 

переднього  ряду  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п’ . 228 

12.  Ствердіння  г* .  250 

13.  Потрактуванням  .  255 

14.  Перехід  ( І)  від  протоукраїнської 

до  давньоукраїнської  доби .  266 

15.  Палаталізація  велярних  перед  у .  299 


2 


Зміст 


16.  Занепад  єрів .  308 

17.  Еволюція  у ,  і,  &  та  ь  в  позиції  поряд  із  ] .  345 

18.  Еволюція  єрів  перед  сонантом 

між  двома  приголосними  (сполуки  С&8С ,  Сь8С) . 366 

19.  Наслідки  занепаду  єрів:  чергу вання  V :  и .  378 

20.  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “новий  ять” .  388 

21.  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  о 

у  складах  перед  слабким  єром .  406 

22.  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  у  складах, 

за  якими  йшов  слабкий  ь .  412 

23.  Наслідки  занепаду  єрів: 

правила  групування  приголосних .  427 

24.  Наслідки  занепаду  єрів:  перехід  е 

в  а  у  звукосполуці  уе~ь]е .  438 

25.  Спірантизація  § .  444 

26.  Ствердіння  губних  у  позиції  перед  приголосним 

та  наприкінці  слова .  458 

27.  Потрактування  складів 

із  двома  верхів’ями  звучності . 463 

28.  Злиття  і  та  у .  480 

29.  Перехід  (II)  від  давньоукраїнської 

до  ранньосередньоукраїнської  доби . 489 

30.  Огублення  І .  520 

31.  Злиття  і  та  у  —  частина  друга .  535 

32.  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і . 540 

33.  Потрактування  и2  та  ’й .  559 

34.  Протетичні  приголосні .  568 

35.  Упорядкування  складобудови: 

склади  з  двома  верхів’ями  звучності  .  585 

36.  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних 
(середньоукраїнська  доба  та  стислий  огляд 

подальших  процесів)  .  604 

37.  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +7 

(нове  подвоєння) .  628 

38.  Ствердіння  губних  перед  голосними .  636 

39.  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о  (е)  та  а  ....  645 

40.  Потрактування  ненаголошених  голосних 

середнього  піднесення:  е,  у  та  о .  659 

41.  Діалектний  переголос  а  >  е .  689 


Зміст 


З 


42.  Ствердіння  середньопіднебінних . 

43.  Перехід  (III)  від  ранньосередньоукраїнської 

до  середньоукраїнської  доби . 

44.  Усунення  складів  із  двома  верхів’ями  звучності 

наприкінці  слова . 

45.  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 . 

46.  Розповсюдження  звука  і  на  місці  ’й . 

47.  М’якість  с’  та  її  статус . 

48.  Нові  приголосні  звуки  §,  5  та У; 

розповсюдження  звука  5 . 

49.  Друге  ствердіння  г’\  дисиміляційні  зміни  г . 

50.  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних . 

5 1 .  Новий  о <е  після  зубних . 

52.  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у . 

53.  Усічення  та  стягнення . 

54.  Діалектна  асимілятивна  лабіалізація 

неогублених  голосних  . 

55.  Зміни  в  палаталізації  приголосних 

та  посилення  скупчень  приголосних . 

56.  Дрібніші  та  діалектні  процеси 

в  системі  консонантизму . 

57.  Перехід  (IV)  від  середньоукраїнської 

до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби  . . 

58.  Усунення  складів  із  двома  верхів’ями  звучності 

в  середині  слова . 

59.  Зсуви  в  чергуванні  о,е  \  і . 

60.  Пересуви  в  чергуваннях  приголосних  (частина  2) 

61.  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму . . . 

62.  Замість  підсумків . 

Іменний  покажчик . 

Покажчик  українських  слів . 

Предметний  покажчик . 


700 

710 

753 

760 

780 

788 

793 

809 

816 

824 

835 

853 

872 

874 

883 

888 

914 

918 

935 

940 

955 

1007 

1011 

1042 


ПЕРЕДМОВА 


Ця  книга  має  на  меті  представити  низку  звукозмін,  що  сформували  фоно¬ 
логічні  характеристики  української  мови  від  самих  її  початків  як  діалект¬ 
ної  групи  у  складі  праслов’янської  мови  й  аж  до  нашого  часу  —  з  такою 
мірою  логічної  та  хронологічної  послідовності,  яку  вможливлює  сучас¬ 
ний  стан  знання.  Методологічно  книга  продовжує  мою  «Передісторію 
праслов’янської  мови»  (1964),  з  якою  вона  почасти  збігається  тематикою 
та  проблематикою  для  періоду  УІІ-ХІІ  ст.,  оскільки  доба  розпаду  пра¬ 
слов’янської  мови  була  й  часом  утворення  мови  української  (як  і  решти 
слов’янських  мов). 

Аналіз  ґрунтується  на  даних  троїстого  роду,  охоплюючи,  по- 
перше,  порівняння  з  іншими  слов’янськими  мовами,  а  також  суміжними 
або  котериторіальними  неслов’янськими  мовами;  по-друге,  матеріал  пи¬ 
семних  пам’яток;  по-третє,  ситуацію  в  сучасній  українській  літературній 
мові  та  в  українських  говірках. 

Систематичне  зіставлення  звукозмін,  що  відбулися  в  укра¬ 
їнській  мові  та  в  інших  слов’янських  і  суміжних  неслов’янських  мовах, 
не  є  в  студіях  такого  ґатунку  річчю  звичайною.  Історичну  фонологію 
української  мови  здебільшого  розглядають  ізольовано  або  ж  у  порівнянні 
тільки  з  російською  та  білоруською  мовами.  За  першого  підходу  пред¬ 
мет  дослідження  опиняється  у  вакуумі,  за  другого  він  невиправдано 
перехиляється  лише  в  один  бік.  Поняття  східнослов’янської  єдності,  як¬ 
що  під  ним  мається  на  увазі  щось  більше,  ніж  суто  географічна  близькість, 
є  такою  самою  метафорою,  як  “схід”  чи  “захід”  сонця,  що  згадуються  в  мові 
на  щодень  усупереч  науковим  поглядам  Коперника  та  Ґалілео  Ґалілея, 
яких  ми  дотримуємося,  стосовно  місця  Землі  в  Усесвіті.  Якщо  поняття 
східнослов’янської  єдності  має  бути  сенсовним  з  лінгвістичного  пункту 
зору,  його  треба  вивести  як  результат  дослідження,  а  не  постулювати 
голослівно  від  початку.  До  порівняння  насамперед  залучаються  сусідні 
слов’янські  мови:  російська,  білоруська,  польська,  словацька  (в  її  схід- 


Передмова 


йому  діалектному  варіанті)  та  болгарська.  Дані  з  інших  слов’янських 
мов  використовуються  лише  винятково,  коли  цього  вимагає  специфіка 
аналізованого  матеріалу 

Писемні  пам’ятки  в  монографії  використано  якнайповнішою 
мірою.  Подекуди  приклади  взято  безпосередньо  з  рукописів,  таких  як 
«Кодекс»  Ганкенштайна  (Національна  бібліотека,  Відень),  «Флорентій¬ 
ський  Псалтир»  (Лаврентіївська  бібліотека  родини  Медічі,  Флоренція  — 
завдяки  сприянню  проф.  Карло  Вердьяні),  «Лавришівська  Євангелія» 
(Бібліотека  Музею  Чарторийських,  Краків)  та  ін.  Проте  до  більшості 
рукописів  автор  доступу  не  мав  і  мусив  удовольнятися  публікаціями, 
які  часто  не  є  надто  певними  джерелами.  Тому  їхні  дані  докладно  зі¬ 
ставлялися  між  собою,  зважаючи  на  загальний  стан  мови  під  дотичну 
добу.  Однак  коли-не-коли  до  книги  все-таки  могли  вкрастися  хибні  дані 
з  деяких  недбало  підготованих  публікацій.  Маймо  надію,  що  вони  уне- 
дійснюються  завдяки  іншим,  поправніше  відтвореним  прикладам  та  за¬ 
гальному  критичному  підходові. 

Недосяжними  для  автора  були  й  багаті  діалектні  дані,  зібрані 
в  академічних  установах  Києва  та  Львова.  І  все  ж,  дарма  що  оприлюднення 
діалектного  атласу  української  мови,  давно  вже  готового  до  друку  й  не¬ 
терпляче  очікуваного  науковою  спільнотою,  без  кінця  відкладається, 
досить  численні  часткові  публікації  в  багатьох  випадках  дозволяли  роби¬ 
ти  певні  висновки.  Зрештою,  дослідник  ніколи  не  може  охопити  все 
розмаїття  говірок  тієї  чи  тієї  мови  в  монографії  про  її  історичну  фоно¬ 
логію,  а  отже  мусить  у  будь-якому  разі  оперувати  більшими  умовними 
одиницями  —  такими,  як  північне  та  південне  наріччя,  бойківські  та 
лемківські  говірки  тощо,  вдаючися  до  узагальнення  й  абстрагування, 
неуникненного  вже  з  огляду  на  сам  предмет. 

Кожній  важливій  звукозміні  присвячено  окремий  розділ.  Най¬ 
частіше  розділ  починається  із  загального  твердження,  після  якого  по¬ 
даються  дані  писемних  пам’яток,  діалектні  записи  та  матеріал  міжмовного 
зіставлення.  Останній  параграф  (чи  параграфи)  щоразу  являє  собою 
спробу  з’ясувати  хронологію  дотичної  звукозміни  й  окреслити  її  можли¬ 
ві  причини  та  очевидні  наслідки.  Як  правило,  позиції  інших  учених 
з  кожного  питання  не  висвітлюються;  короткий  виклад  інших  підходів 
подається  лише  тоді,  коли  випадок  є  спірним,  а  пропоноване  розв’язання  — 
здогадним.  Наприкінці  кожного  розділу,  одначе,  додано  вибрану,  але 
досить  розлогу  бібліографію^.  Це  дає  змогу  всім  охочим  на  власну  руку 
детально  запізнатися  з  іншими  позиціями.  (Огляд  синтетичних  курсів 
подано  в  1.6,  і  посилання  на  ці  праці  не  повторюються  щоразу  в  окремих 
розділах). 


1  Бібліографія  подається  до  1975  р.  Враховано  лише  кілька  публікацій,  що  з’яви¬ 
лися  1976  р. 


6 


Передмова 


Звукозміни,  які  відбувалися  поетапно,  а  отже  й  охоплювали 
різні  періоди  фонологічної  еволюції  української  мови,  розглянуто  в  кіль¬ 
кох  розділах,  що  кожен  із  них  стосується  певного  періоду  Наприклад, 
у  деяких  позиціях  протоукраїнський  звук  о  змінювався  на  о,  и,  й ,  пере¬ 
творившися,  нарешті,  в  сучасній  українській  мові  на  і  ( бік :  боку).  Цей 
процес  висвітлено  в  трьох  розділах:  21,  33  і  45.  Лише  така  організація 
матеріалу  вможливлює  дослідження  обставин  і  причин  кожної  окремої 
стадії  розвитку,  бо  вони  є  зрозумілими  тільки  в  контексті  свого  часу  Читач, 
зацікавлений  наскрізним  розвитком  якогось  звука  впродовж  усіх  періодів, 
мав  би  прочитати  ці  розділи  як  самодостатню  цілість.  Аналогічно,  щоб 
простежити  перехід  е  в  і,  слід  вибрати  розділи  20,  22,  32  і  46;  натомість 
історію  складів,  де  після  занепаду  слабких  єрів  сонорний  опинився  між 
приголосними,  відтворено  в  розділах  27,  35, 44  і  58.  З  другого  боку,  якщо 
та  чи  та  звукозміна  відбулася  в  чітко  окреслений  проміжок  часу,  але  її 
наслідки  згодом  зазнали  дрібної  корекції,  ці  явища  зафіксовано  в  тому 
самому  розділі,  де  висвітлюється  й  основна  звукозміна,  всупереч  суто 
хронологічному  порядкові  викладу. 

Морфологія  як  така  виходить  за  межі  предмета  цієї  книги. 
Одначе  в  усіх  тих  випадках  (досить  численних),  коли  морфологія  позна¬ 
чалася  на  висліді  тієї  чи  тієї  звукозміни,  її  вплив  аналізується  більш-менш 
детально.  Згідно  з  цим,  проблеми,  що  рівною  мірою  стосуються  фоно¬ 
логії  та  морфології,  розглядаються  у  відповідних  розділах. 

Докладністю,  а  отже  й  обсягом,  ця  книга  перевершує  стандар¬ 
ти  серії,  в  якій  публікується,  але  представити  нетрадиційні  погляди  про¬ 
стим  накресленням  головних  ліній  розвитку  було  б  неслушно.  Читач 
повинен  мати  доступ  до  всіх  важливих  фактів,  що  стосуються  предмета. 
В  ідеалі  потрібні  були  б  два  видання:  повне,  розраховане  на  фахівців, 
і  скорочене,  для  широких  читацьких  кіл.  Проте  існуюча  ситуація  на  книж¬ 
ковому  ринку  таку  розкіш  унеможливлює.  Той,  хто  хотів  би  зосередитися 
на  більш  принципових  проблемах,  може  поминати  параграфи,  видруку¬ 
вані  дрібним  шрифтом. 

Значне  нагромадження  звукозмін  у  XII— XIII  ст.  спричинило 
зсуви  у  звуковій  реалізації  низки  літер,  уживаних  у  пам’ятках.  Цим  ви¬ 
кликано  перехід  до  змодифікованої  транслітерації  (див.  транслітерацій- 
ну  таблицю).  Суто  умовно  рубіжним  для  переходу  до  цієї  змодифікованої 
транслітерації  був  визнаний  1387  р.  Це  не  означає,  що  всі  звукозміни, 
відображені  в  цьому  переході  (занепад  єрів;  §>  й;  і,  у>у]  е>і  та  ін.), 
трапилися  саме  того  року. 

Хоча  для  сучасної  української  мови  нормативний  правопис, 
узаконений  у  Радянській  Україні,  аж  ніяк  не  є  адекватним,  ми  в  книзі 
все  ж  його  дотримуємось,  але  з  одним  відхиленням:  якщо  в  цьому  право- 
писі  та  сама  літера  позначає  [§]  та  [Ь],  запроваджена  нами  транслітерація 
використовує  одну  з  літер  §  чи  Н  відповідно  до  потреби.  Перехід  від  цих 


Передмова 


двох  літер  до  одного-єдиного  “г”,  уживаного  в  сучасному  радянському 
правописі,  не  завдасть  клопоту  читачеві. 

Чимало  географічних  назв  мінялися  з  бігом  української  історії, 
надто  в  останні  часи.  У  книзі  історичного  характеру  ми  вважаємо  за  до¬ 
речне  вживати  в  деяких  випадках  історичні  назви,  надто  ж  ті,  що  й  досі 
поширені  серед  місцевого  українського  населення,  наприклад,  Берестя , 
Перемишль ,  Холм  (офіційно  —  Брест ,  Пшемисль ,  Хелм )  та  ін.  Короткий 
перелік  перейменованих  міст  подано  після  списку  скорочень. 

У  праці  з  неслов’янськими  джерелами  неоціненну  допомогу 
авторові  надали  Омелян  Пріцак,  Карл  Г.  Менґес  (тюркські  мови),  Ні¬ 
на  Ґ.  Ґарсоян,  Крікор  Г.  Максудян,  Джеймс  Р.  Рассел  (вірменська  мова), 
Марвін  І.  Герцог  і  Мордке  Шехтер  (ідиш  та  гебрайська  мова).  Мапи  для 
цього  видання  накреслив  Григорій  Колодій.  В  усіх  бібліотеках,  де  автор 
працював,  йому  дуже  допомагали  їхні  співробітники.  Особливий  борг 
дяки  автор  має  перед  Романом  Маланчуком  (Нью-Йоркська  публічна 
бібліотека),  Бейсілом  Надраґою  (Бібліотека  Конгресу,  Вашінґтон),  Джо- 
зефом  Данко  (Бібліотека  Йейльського  університету),  Марі  Авріль  (На¬ 
ціональна  бібліотека,  Париж)  і  Даґмар  Кіпарскі  (Бібліотека  Гельсінкського 
університету).  Джон  С.  Г.  Сіммонз  (Коледж  усіх  душ,  Оксфордський  уні¬ 
верситет)  і  Серж  Асланоф  (Інститут  славістики,  Париж)  люб’язно  допо¬ 
могли  авторові  відшукати  потрібні  книги  в  Оксфорді  та  Парижі.  Автор 
має  до  них  усіх  почуття  глибокої  вдячності. 

Автор  висловлює  свою  щиру  подяку  за  надану  йому  1967  р. 
Американською  радою  наукових  товариств  дослідницьку  стипендію,  що 
вможливила  інтенсивне  збирання  матеріалу  для  книги  й  морально  його 
підтримала,  а  також  за  стипендію  від  Національного  фонду  сприяння 
гуманітарним  наукам  (1974  р.),  що  дала  змоіу  завершити  працю  над  руко¬ 
писом  набагато  раніше,  ніж  це  могло  б  статися  в  противному  разі.  Сама 
публікація  почала  здійснюватися  завдяки  фінансовій  підтримці  Канад¬ 
ського  інституту  українських  студій  (1977  р.). 

Книга  не  претендує  на  остаточне  розв’язання  всіх  заторкну- 
тих  проблем.  Для  цього  ще  бракує  необхідних  передумов.  Автор  поділяє 
думку  Олександра  Потебні,  висловлену  близько  1867  р.:  “Якщо  дослід¬ 
ник  робить  хибні  висновки  з  засновків,  недостатньо  повних  не  через  його 
власне  недбальство,  то  й  сам  він  має  слушність  і  наука  від  цього  може 
мати  тільки  зиски.  Навпаки,  шкідливо  відкладати  працю  до  часу  нагро¬ 
мадження  матеріалів  з  тим,  щоб,  коли  їх  буде  досить,  будувати  без  поми¬ 
лок,  одразу  ж  начисто”  2.  У  випадку  багатьох  проблем,  що  вважаються  за 
розв’язані  (часто  за  допомогою  безупинного  чаклунського  повторюван¬ 
ня  певних  заяложених  формул),  автор  намагався  принаймні  показати  їх 

2  Потебня  А.  “Обіций  литературньїй  язьік  и  местньїе  наречия”.  Олександр  Опанасович 
Потебня.  Ювілейний  збірник  до  125-річчя  з  дня  народження.  К.,  1962,  с.  63. 


Передмова 


складність.  У  кожному  разі,  автор  має  надію,  що  ця  книга  становитиме 
крок  уперед,  до  ліпшого  пізнання  предмета. 

Книга  рішуче  відходить  від  деяких  кліше  й  не  вкладається  до 
офіційно  прописаної  схеми.  Автор  здає  собі  справу  з  того,  що  в  наші  дні 
провідна  роль  у  ширенні  певних  наборів  ідей  належить  атомовим  бом¬ 
бам,  танкам,  засобам  пропаганди  та  відвертому  пристосовництву  —  як  за 
доби  Середньовіччя  вона  належала  вогнищам  інквізиції,  пропаганді  та 
тому  ж  таки  пристосовництву.  І  все  ж  хочеться  вірити,  що  неперекру- 
чені  факти  й  обґрунтовані  думки  зрештою  вторують  собі  шлях. 


Колумбійський  університет 
Нью-Йорк,  жовтень  1976  р. 


СКОРОЧЕННЯ 


1.  ПРИКМЕТНИКИ  НА  ПОЗНАЧЕННЯ  МОВ  І  ДІАЛЕКТІВ 

білор.  —  білоруський 

бойк.  —  бойківський 

болг.  —  болгарський 

бук.-пок.  —  буковинсько-покутський 

вірм.  —  вірменський 

вол.  —  волинський 

врх.  луж.  —  верхньолужицький 

врх.  нім.  —  верхньонімецький 

гал.-под.  —  галицько-подільський 

гр.  —  грецький 

гуц.  —  гуцульський 

ґот.  —  Готський 

давн.  —  давньо-... 

давн.  сканд.  —  давньоскандинавський 

ест.  —  естонський 

закарп.  —  закарпатський 

зах.  —  західний,  західно-... 

зах.  поліс.  —  західнополіський 

і.  є.  —  індоєвропейський 

Іран.  —  іранський 

іт.  —  італійський 

каз.  —  казахський 

калм.  —  калмицький 

карел.  —  карельський 

карп.  —  карпатський 

київ.  —  київський 

Київ.-поліс.  —  київсько-поліський 


10 


Скорочення 


кр.  тат.  —  кримськотатарський 

лат.  —  латинський 

лемк.  —  лемківський 

лит.  —  литовський 

лот.  —  лотиський 

мак.  —  македонський 

монг.  —  монгольський 

надсян.  —  надсянський 

нжн.  луж.  —  нижньолужицький 

нім.  —  німецький 

осет.  —  осетинський 

півд.  —  південний,  південно-... 

півн.  —  північний,  північно-... 

пол.  —  польський 

полт.  —  полтавський 

прасл.  —  праслов’янський 

ранньосер.  —  ранньосередньо-... 

рос.  —  російський 

рос.-ц.  сл.  —  церковнослов’янський  російської  редакції 
рум.  —  румунський 
сер.  —  середньо-... 

серб.-хорв.  —  сербсько-хорватський 

серб.-ц.  сл.  —  церковнослов’янський  сербської  редакції 

сер.  поліс.  —  середньополіський 

словац.  —  словацький 

словен.  —  словенський 

слов’ян.  —  слов’янський 

ст.  —  старо-... 

сх.  —  східний,  східно-... 

сх.  поліс.  —  східнополіський 

тат.  —  татарський 

тур.  —  турецький 

тюрк.  —  тюркський 

уг.  —  угорський 

укр.  —  український 

ц.  сл.  —  церковнослов’янський 

чаґат.  —  чаґатайський 

чес.  —  чеський 

чув.  —  чуваський 


Скорочення 


11 


2.  МОВОЗНАВЧІ  ТЕРМІНИ 


абл.  —  аблатив 
ак.  —  акузатив 
акт.  —  активний 
аор.  —  аорист 

вищ.  ст.  —  вищий  ступінь  порівняння 

вок.  —  вокатив 

ґен.  —  Генітив 

дат.  —  датив 

дв.  —  двоїна 

діал.  —  діалектний 

док.  —  доконаний 

жін.  —  жіночий 

заст.  —  застарілий 

зб.  —  збірний 

здрібн.  —  здрібнілий 

інстр.  —  інструменталь 

інф.  —  інфінітив 

ітер.  —  ітеративний 

лок.  —  локатив 

мин.  —  минулий 

мн.  —  множина 

нак.  сп.  —  наказовий  спосіб 

недок.  —  недоконаний 

ном.  —  номінатив 

обл.  —  область 

одн.  —  однина 

пас.  —  пасивний 

присв.  —  присвійний 

простор.  —  просторічний 

сер.  —  середній 

суч.  —  сучасний 

теп.  —  теперішній 

чол.  —  чоловічий 


12 


Скорочення 


3.  У  БІБЛІОГРАФІЇ:  НАЗВИ  ПЕРІОДИЧНИХ  І  СЕРІЙНИХ  ВИДАНЬ, 
ЮВІЛЕЙНИХ  ЗБІРНИКІВ 

АЮЗР  Архив  Юго-Западной  России.  —  Киев,  1859-1914.  — 

Ч.  1-8  (Із  дальшим  поділом  на  35  томів). 

БЛ  Беларуская  лінгвістьїка.  —  Мінск,  1972  -. 

Весці  Весці  Акадзміі  навук  БССР.  Серьш  грамадскіх  навук.  — 

Мінск,  1956. 

ВСЯ  Вопросьі  славянского  язьїкознания.  —  Львов,  1948-1963 

(з  1958  р.  —  Питання  слов’янського  мовознавства). 

ВУИ  Варшавские  университетские  известия.  —  Варшава, 

1870-1915.  ' 

ВЯ  Вопросьі  язьїкознания.  —  М.,  1952  -. 

ГСУ  Годишник  на  Софийския  университет.  Историко-филоло- 

гически  факультет.  —  София,  1908/09-1951. 

ДБ  Діалектологічний  бюлетень.  —  К,  1949-1962. 

ДМУМ  Дослідження  і  матеріали  з  української  мови.  — 

К,  1959-1964. 

ЖМНП  Журнал  Министерства  Народного  Просвещения.  — 

СП6.,  1834-1917. 

36.  КДІУМ  Збірник  Комісії  для  дослідження  історії  української 
мови.  —  К.,  1931.-Т.  1. 

36.  ЦДКУ  Збірник  Центральних  державних  курсів  українознав¬ 
ства.  -  X.,  1928-1930. 

ЗИАН  Записки  Императорской  Академии  Наук.  — 

СПб.,  1862-1895. 

ЗІФВ  Записки  історико-філологічного  відділу  ВУАН.  — 

К.,  1919-1931. 

ЗНТК  Записки  Українського  Наукового  Товариства  в  Києві.  — 

К.,  1908-1918. 

ЗНТШ  Записки  Наукового  Товариства  ім.  Шевченка.  — 

Львів,  1892  -. 

ЗЧВВ  Записки  Чина  св.  Василія  Великого.  —  Жовква, 

1924-1940;  Рим,  1949  -.  . 

ИОЛЯ  Известия  Отделения  литературьі  и  язьїка  АН  СССР.  — 

М.;  Л.,  1940-1941, 1944  -  (з  1964  р.  —  Серия  литературьі 
и  язьїка). 

ИОРЯС  Известия  Отделения  русского  язьїка  и  словесности 
Академии  наук.  —  СПб.  (Пг.;  Л.),  1896-1927. 

ИРЯС  Известия  по  русскому  язьїку  и  словеснос¬ 
ти. -Л.,  1928-1930. 

Иссл.  РЯ  Исследования  по  русскому  язьїку.  —  СПб.,  1885-1914. 

ІДжВ  Історичні  джерела  та  їх  використання.  —  К.,  1964-1972. 

КС  Киевска я  Старина.  —  Киев,  1882-1906. 


Скорочення 


13 


КУИ  Киевские  Университетские  Известия.  —  Киев,  1861-1919. 

ЛСбГРМ  див.  НСбГРМ 

НЗ  Наукові  записки  (укр.),  Научньїе  записки  (рос.). 

НЗб.  Груш.  Науковий  збірник  присвячений  проф.  Михайлові  Гру- 
шевському  учениками  й  прихильниками  з  нагоди  його 
десятилітньої  наукової  праці  в  Галичині  (1894-1904).  — 
Львів,  1906. 

НЗб.  Свидн.  Науковий  збірник  Музею  української  культури  в  Свидни- 
ку.  —  Пряшів,  1965-1972. 

НЗбУВУ  Науковий  збірник  Українського  Вільного  Університету.  — 
Прага  (з  1948  р.  —  Мюнхен),  1923 -. 

НСбГРМ  Науковий  Сборник,  издаваемьій  Литературньїм 

Обществом  Галнцко-Русской  Матицьі.  —  Львов, 
1865-1868.  Пізніші  назви:  Литературньїй  Сборник 
(Львов,  1869-1890),  Научно- Литературньїй  Сборник 
(Львов,  1901-1908). 

ОЛДП  Общество  любителей  древней  письменности.  Нумерньїе 

издания.  —  СПб.,  1876-1917. 

Отч.  Увар.  Отчет  о  ...  присуждении  наград  графа  Уварова.  — 

СПб.,  1857-1918. 

ПДПИ  Памятники  древней  письменности  и  искусства.  — 

СПб.  (Пг.,  Л.),  1878-1925. 

ПІМ  Працьі  Інстьітута  мовазнавства  АН  БССР.  —  Мінск, 

1954-1961. 

ПІРУМ  Питання  історичного  розвитку  української  мови.  — 

X.,  1962. 

ППЛ  Памятники  полемической  литературьі  в  Западной  Руси.  — 

СПб.,  1878-1903.  —  Т.  1-3  (Серія  в  рамц яхРИБ). 

ПРДН  Праці ...  республіканської  діалектологічної  наради.  — 

К.,  1961-1971. 

Просв.  Науковий  Збірник  Товариства  Просвіта  в  Ужгороді.  — 
Ужгород,  1922-1938. 

ПУІФТП  Праці  Українського  Історично- Філологічного  Товариства 

в  Празі.  —  Прага,  1923-1944. 

ПУМ  Питання  українського  мовознавства.  —  Львів,  1956-1962. 

ПУРМЛ  Пам'ятки  українсько-руської  мови  й  літератури.  —  Львів, 
1896-1930. 

РЛ  Радянське  літературознавство.  —  К.,  1957  -. 

РМ  Рідна  мова.  —  Варшава,  1933-1939. 

РФВ  Русский  Филологический  Вестник.  —  Варшава, 

1879-1918. 

Сб.  ОРЯС  Сборник  Отделения  русского  язьїка  и  словесности 
Академии  наук.  —  СПб.  (Л.),  1867-1928. 

СбРЯС  Сборник  по  русскому  язьпсу  и  словесности.  —  Л.,  1929- 1930. 


14 


Скорочення 


Сб.  ХИФО  Сборник  Харьковского  Историко-Филологического 
Общества.  —  Харьков,  1886-1914. 

Сл.  мовозн.  Слов'янське  мовознавство.  —  К.,  1958-1967. 

Сов.  арх.  Советская  археология.  —  М.,  1957  -. 

ТИРЯ  Трудьі  Института  русского  язьїка  АН  СССР.  —  М., 
1949-1950. 

ТИЯ  Трудьі  Института  язьїкознания  АН  СССР.  —  М., 

1952-1960. 

ТКДА  Трудьі  Киевской  Духовной  Академии.  —  Киев,  1860-1917. 

ТМАО  Древносте.  Труди  Московского  Археологического 

Общества.  —  М.,  1865-1916. 

Тр.  арх.  Трудьі ...  археологического  сьезда,  бьівшего  в ...  1871-1916. 

УДЗ  Український  діалектологічний  збірник.  —  К.,  1928-1929. 

УЗ  Учені  записки  (укр.),  Ученьїе  записки  (рос.). 

УІЖ  Український  історичний  журнал.  —  К.,  1957 

Укр.  арх.  Українсько- Руський  Архів.  —  Львів,  1906-1921. 

Укр.  К.  Україна.  -  К.,  1907, 1924-1932. 

Укр.  П.  Україна.  —  Париж,  1949-1953. 

УМЛШ  Українська  мова  і  література  в  школі.  —  К.,  1963  -. 

УМШ  Українська  мова  в  школі.  —  К.,  1951-1963. 

ФЗ  Филологические  Записки.  —  Воронеж,  1860-1917. 

ФН  Научньїе  доклади  вьісшей  школи.  Филологические 

науки.  —  М.,  1958  -. 

ЧОИДР  Чтения  в  Императорском  Обществе  истории 

и  древностей  российских.  —  М.,  1845-1848;  1858-1917. 

ЧОНЛ  Чтения  в  Историческом  Обществе  Нестора  Летописца.  — 
Киев,  1879-1914. 

Юв.  [  Ювілейний  збірник] . 

Юв.  Білодід  Слово  і  труд.  Збірник  до  70-річчя  академіка 
І.  К.  Білодіда  —  К.,  1976. 

Юв.  Виногр.  Проблеми  современной  филологии.  Сборник  статей 
к  семидесятилетию  академика  В.  В.  Виноградова.  — 

М.,  1960. 

Юв.  Груш.  Ювілейний  збірник  на  пошану  академіка  Михайла  Сер¬ 
гійовича  Грушевського  з  нагоди  шістдесятої  річниці 
життя  та  сорокових  роковин  наукової  діяльності.  —  К., 
1928.  —  Т.  1-2  (=  Збірник  історико-філологічного  відділу 
УАН.-Ч.76). 

Юв.  Крап.  Беларускае  и  славянскае  мовазнавства.  Да  75-годцзя  ака- 
дзміка  АН  БССР  Кандрата  Кандратавіча  Крапівн.  — 
Мінск,  1972. 

Юв.  Ларін  Вопроси  теории  и  истории  язьїка.  Сборник  в  честь  про- 
фессора  Б.  А.  Ларина.  —  Л.,  1963. 


Скорочення 


15 


Юв.  М .  Дрінов  Исследования  в  чест  на  Марин  С.  Дринов.  — 

София,  1960. 

Юв.  Мих.  Філологічний  збірник  пам’яті  К.  Михальчука.  —  К.,  1915. 

Юв.  Міл.  Сборник  в  чест  на  проф.  Л.  Милетич  на  седемдесетгодиш- 
ната  от  рождението  му.  —  София,  1933. 

Юв.  Собол.  Сборник  статей  в  честь  академика  Алексея  Ивановича 
Соболевского.  —  Л.,  1928  (  =  Сб.  ОРЯС  101). 

Юв.  Р.  Кореспу  Мізсеїіапеа  Ілп§иізгіса:  К  зесіезагіпат  Ргапгізка 
КореспеЬо.  —  Вгпо,  1971. 

ЮвД.  Реггеїі  Рарегз  іп  Зіауіс  РЬі1о1о§у  1.  —  Апп  АгЬог,  1977. 

ЮвДа§іс  2Ьогпік  и  зіауи  V.  ^§іса.  —  Вегііп,  1908. 

ЮвД.  ІиЬаІу  ЗЬогпік  уусіапу  па  ратеї  сІугісегіїеІеЬо-исііеІзкеЬо 
рйзоЬет  Рго£.  ^зеіа  2иЬа1еЬо  па  Ііпіуетіе  Кагіоуе, 
1885-1925.  -  РгаЬа,  1926. 

Юв.  Мах  Уазтег  РезізсЬгіА;  йг  Мах  Уазтег  гит  70. 

СеЬиг1з1а§  ат  28.  РеЬгиаг  1956.  —  \¥іезЬасІеп,  1956. 

Юв.  Когтасіошкі  ЗутЬоІае  £гаттагісае  іп  Ьопогет  Іоаппіз 
Когхуасіохузкі  2.  —  Кгако\у,  1928. 

Юв.  Кигісіс  Хепіа  Зіауіса:  Рарегз  Ргезепіесі  іо  Со)ко  Кигісіс  оп  іЬе 

Оссазіоп  о£Ьіз  ЗеуепІу-РіЛЬ  ВіїїЬсІау,  2  РеЬгиагу  1969.  — 
ТЬе  На§ие,  1975. 

Аппаїз  ТЬе  Аппаїз  о£  гііе  ІІкгаіпіап  Асабешу  о  і  Агіз  апсі  Зсіепсез  іп 
гііе  II  3.  -  Уогк,  1951  -. 

А5РН  АгсЬіу  йг  зІауізсЬе  РЬі1о1о§іе.  —  Вегііп,  1876-1929. 

ВВ  Веі1га§е  гиг  Кипсіе  бег  іпбо§егшапізсЬеп  ЗргасЬеп 

[ВеггепЬег^ег  Веі1га§е].  —  СбШп§еп,  1877-1906. 

ВР7/  Віиіеіуп  Ро1зкіе§о  То^аг2уз1\уа^2уко2па\УС2Є§о.  — 

Кгако^,  1927  -. 

Вуг51  Вугапгіпозіауіса.  —  РгаЬа,  1929  -. 

И5  БепкзсЬгіЛеп  сіег  КаізегІісЬеп  (ОзІеггеісЬізсЬеп)  Акабетіе 

сіег  \УїззепзсЬаЙ;еп.  РЬіІозорЬізсЬ-ЬізіогізсЬе  Кіаззе.  — 
\Уіеп,  1850 -. 

ЦЗЬР  ІпІегпагіопаЦоигпаї  о£  Зіауіс  Ііп§иізгісз  апсі  Роегісз.  — 

ТЬе  На§ие,  1959  -. 

/яС  ^укоуесіпу  сазоріз  Зіоуепзке]  акасіешіе  уієсі.  — 

Вгагізіауа,  1947  -. 

^5Ь  ^гукоуесіпу  зЬогпік  Зіоуепзке)  акасіешіе  уієсі  а  ишепі.  — 

Вгагізіауа,  1947-1952. 

^5  ^укоуесіпе  зіисііе.  —  Вгагізіауа,  1956-. 

]Ф  іужнословенски  филолог.  —  Београд,  1914—. 

№  ^гук  Роїзкі.  —  Кгако\у,  1913 -. 

К2  2еі1зсЬгіЙ;  йг  уег§1еісЬепс1е  5ргасЬ£огзсЬип§  аи£  сієш  СеЬіеІе 

сіег  іпсіо^егтапізсЬеп  ЗргасЬеп  [КиЬпз  2еі1зсЬгіЙ:].  —  Вегііп; 
Сбгііп§еп,  1852  -. 


Скорочення 


Ьа 

ЕР 

І8с 

181 

РР 

V. 

КЕ5 

КісЗІ 

Кт5І 

Е8 

5В 


5ЬМ51 

5(81 

5ЕЕК 

5РРІІК 

5РР5 

51 

50г 

5ргЬШ 

5К 

5(5ІН§ 

ШІЬ 

Ш 

ІР55 

25РН 


Ващенко 

ВДВЯ 

ДАБМ 

Дзендз. 


Бап§иа§е.  —  ВаШшоге,  1925 

Бізіу  Шо1о@іске.  —  РгаЬа,  1874 

Ілп§иІ5Ііса  Зіоуаса.  —  Вгаїізіауа,  1939-1948. 

Бисі  5Іо\уіапзкі.  —  Кгако\у,  1929-1938. 

Ргасе  Рі1о1о§іс2Пе.  —  \¥агз/а\\-;і,  1885 -. 

Рогабпік  ^гукоу/у.  —  \Уагз2а\уа,  1901  -. 

Кеуие  сіез  Еїисіез  зіауез.  —  Рагіз,  1921-1969. 

КісегсЬе  зІауізїісЬс.  —  Кота;  Рігепге,  1952  -. 
Котапозіауіса.  —  Висиге§£і,  1958-1970. 

Косгпік  Зіахуізіусгпу.  —  Кгако\у,  1908 -. 

ЗіігипззЬегісЬїе  сіег  КаізегІісЬеп  (ОзіеггеісЬізсЬеп) 
Ака<1етіе  сіег  АУїззепзсЬаЙеп.  РЬіІозорЬізсЬ-ЬізІогізсЬе 
Кіаззе.  —  \¥і('п,  1888  -. 

ЗЬотік  Маїісе  Зіоуепзкеу  —  Тигс.  Зу  Магїіп,  1922-1939. 
ЗсапсІо-ЗІауіса.  —  КиЬепЬаУп,  1954-. 

ТЬе  Зіауопіс  апсі  Базі  Еигореап  Кєуієху.  —  Бопсіоп,  1922  -. 
ЗЬогпік  (згодом  2Ьогпік)  Шогоїїске]  Іакиїіу  Ііпіуеггіїу 
КотепзкеЬо.  РЬі1о1о§іса.  —  Вгаіізіауа,  1922—1932,  1959—. 
ЗСисІіа  2  Рі1о1о§іі  Роїзкіе]  і  5к>\уіапзкіе,і.  — 

\Уагз2а\уа,  1955  -. 

Зіауіа.  —  РгаЬа,  1922  -. 

Зіауіа  Огіепіаііз.  —  \Уагзга\уа,  1951  -. 

8рга\уо/(1апіа  Тохуаггузідуа  Хай ко\УЄ§о  \ує  Б\уо\уіє.  — 
ілуоху,  1921—1939. 

Зіауізііспа  геууа.  —  ЦиЬЦапа,  1948  -. 

Зіисііа  зіауіса  Асасіетіае  Зсіепі  іагит  Нип§агісае.  — 
Нікіарезі,  1955 -. 

"\¥їепег  зІауізіізсЬез^ЬгЬисЬ.  —  \¥іеп,  1950—. 

Оіе  ¥¥ек  сіег  Зіауеп.  —  \¥іезЬа(1еп,  1956  -. 

2  РоїзкісЬ  5іисІі6\у  5Іа\уізїус2пусЬ.  —  \Уаг5га\уа,  1958  -. 
2еіСзсЬгіігс  йіг  зІауізсЬе  РЬі1о1о@іе.  —  Беіргі§  (пізніше  — 
НеісІе1Ьег§),  1924  -. 


4.  МАЛИ  Й  АТЛАСИ 

Ващенко  В.  Полтавські  говори.  —  X.,  1957. 

Вопросьі  диалектологии  восточнославянских  язьїков.  — 
М„  1964. 

Дьіялекталагічньї  атлас  беларускай  мовьі.  —  Мінск,  1963. 
Дзендзелівський  Й.  Лінгвістичний  атлас  українських  на¬ 
родних  говорів  Закарпатської  області  УРСР.  — 

Ужгород,  1958-1960.  —  Т.  1-2. 


Скорочення 


17 


Жилко,  Говори  Жилко  Ф.  Говори  української  мови.  —  К.,  1958. 

Жилко,  Нариси  Жилко  Ф.  Нариси  з  діалектології  української 
мови.  —  К.,  1966. 

КДА  Бернштейн  С.,  Иллич-Свитьіч  В.,  Клепикова  Г.,  Попова  Т., 
Усачева  В.  Карпатский  диалектологический  атлас.  — 

М.,  1967. 

Паньк.  Панькевич  І.  Українські  говори  Підкарпатської  Руси 
і  сумежних  областей.  —  Прага,  1938. 

ПРДН  Праці  [...]  республіканської  діалектологічної  наради.  — 

К,  1961-1971. 

СГ  Середньонаддніпрянські  говори.  —  К.,  1960. 

УДМ  Українська  діалектна  морфологія.  —  К.,  1969. 

УЛГ  Українська  лінгвістична  географія.  —  К.,  1966. 

А5^  Аііаз  зіоуепзкеЬо  )агука.  —  Вгагізіауа,  1968. 

Беіпа  Ое]па  К.  С\уагу  икгаіпзкіе  Тагпороізгсгугпу.  — 

\Угос1а\у,  1957. 

Кагаз-Хііупз’ку]  ЗТисііа  пасі  сііа1екі;о1о§щ  икгаіпзкз.  і  роізк^  (росі  гесі. 

М.  Кагазіа).  —  Кгакбш,  1975  (Хезгуїу  №ико\уе  Ипшегзуіеіи 
^§іе11опзкіе§о,  пг.  376). 

Ьігапес  Бігапес  Р.  Ма§уаг-Икгап  пуеіуі  карсзоіаіок.  —  Ш§уаг,  1970. 

ЗгіеЬег  ЗгіеЬег  2.  Агіаз  )$7.укочгу  сіа\упе]  Беткохузгсгугпу.  —  Босіг, 
1956-1964. 


НОТАТКА  ПРО  УКРАЇНСЬКІ  ГЕОГРАФІЧНІ  НАЗВИ 


Уживана  в  тексті  назва 

Раніше 

Білгород-Дністровський 

Акерман 

Виноградів 

Севлюш 

Дніпропетровськ 

Катеринослав 

Запоріжжя 

Олександрівськ 

Первомайськ 

Ольвіополь  і  Голта 

Щорс 

Сновськ 

Хмельницький 

Проскурів 

Тепер 

Баришпіль 

Бориспіль 

Бахмут 

Артемівськ 

Броварі 

Бровари 

Гадяче 

Гадяч 

Заслав 

Ізяслав 

Здовбунів 

Здолбунів 

18 


Скорочення 


Куп’янка 

Куп’янськ 

Лисавет 

Кіровоград 

Лубні 

Лубни 

Мукачево 

Мукачеве 

Ніжен 

Ніжин 

Олешки 

Цюрупинськ 

Прилука 

Прилуки 

Ромен 

Ромни 

Станислав(ів) 

Івано-Франківськ 

Хвастів 

Фастів 

Христинопіль 

Червоноград 

Назва  офіційною  мовою 
відповідної  держави 

Бардіїв 

словац.  ВагсІе]оу 

Берестя 

білор.  Брзст 

Біла 

пол.  Віаіа  РосНазка 

Білгорай 

пол.  Ві1§ога] 

Більськ 

пол.  Віеїзк  Росіїазкі 

Володава 

пол.  \УІосІа\уа 

Вороніж 

рос.  Воронеж 

Вранів 

словац.  Угапоу  пасі  ТорГои 

Гайнівка 

пол.  Нащолука 

Городище 

ПОЛ.  Н0Г0СІу52С2Є 

Городно 

білор.  Гродна 

Грубешів 

пол.  НгиЬіез20\у 

Дорогичин 

білор.  Драгічьін 

Єйськ 

рос.  Ейск 

Заблудів 

пол.  2аЬЬкІ6уг 

Замостя 

пол.  2атозс 

Земплин 

словац.  2етрНп 

Івацевичі 

білор.  Івацзвічьі 

Казимир 

пол.  Кагітіегг 

Камьонка 

словац.  Катіепка 

Лучиця 

пол.  І^сгуса 

Любашів 

пол.  ЬиЬаз2б\у 

Милейчичі 

пол.  Мік^сгусе 

Михайлівці 

словац.  МісЬаІоусе 

Нямець 

рум.  Кеат£ 

Одрехова 

пол.  Обг2ЄсЬо\уа 

Перемишль 

пол.  Рггетузі 

Ряшів 

ПОЛ.  К2Є$20\У 

Свидник 

словац.  Зуісіпік 

Скорочення 


19 


Сигіт 

Сучава 

Сянік 

Тарнів 

Холм 

Яндовище 


рум.  $і§ЬеТ  (5і§Ьеиі  Магтаіїеі) 

рум.  Зисеауа 

пол.  5апок 

пол.  Тагпо\у 

пол.  СЬеїт 

рос.  Ендовище 


Агап. 

Алекс. 

Ал.  чел.  Бож. 
Андр. 

Антол.  Біл. 

Антол.  Присл. 

Анбол. 

Ап.  Ант. 

Аре.  Коц. 

Арх.  Єв. 

Арх.  Ліств. 
Арх.  Сул. 
Астр. 

Баран. 

Бард. 

Баришп. 

Бенк.  дух. 

Бер.  Напк. 

Берло 
Бес.  Єв.  Гр. 
Бесіда 

Библ.  Ап. 

Біз.  Єв. 
Біл.-Нос. 


Богосл.  Митр. 


5.  ПАМ'ЯТКИ 

« Агапита  діакона  [...]  главізньї  поучителньї»  —  43.4.4 
Александрія  —  43.4.15 

«Алексій  человіюь  Божій»  (шкільна  драма)  —  43.4.7 
«Оборона  вірному  каждому  человіку» 

М.  Андрелли  —  43.4.4 

антологія  релігійних  текстів,  скомпонована  Біляв- 
ським  —  57.4.2 

антологія  релігійних  текстів,  скомпонована  І.  При- 
слопським  —  57.4.2 

антологія,  видрукувана  в  Києві  1619  р.  —  43.4.2 

Апостол  Антоновця  —  29.6.2 

«Грамматика  росская»  Арсенія  Коцака  —  57.4.13 

Архангельська  Євангелія  —  14.6.1 

Ліствиця  “архівська”  —  43.4.3 

документи  з  архіву  Сулим  —  43.4.12 

астрономічна  мапа,  складена  Копиєвським  —  43.4.5 

Лазар  Баранович  —  43.4.3 

лист,  написаний  розбишаками  до  бардіївських 

властей  —  29.6.13г 

Баришпільські  ратушні  книги  —  43.4.12 
«Бенкет  духовний»  —  43.4.6 

уривки  антології  церковних  гімнів  та  Служебника, 
написані  на  берегах  Напк.  —  14.6.3 
заповіт  Івана  Берла  —  43.4.14 

«Бесідьі  на  Евангелие  Григория  Великого»  —  14.6.3 

«Иоанна  3 латоустаго  бесіда  [...]  овоспита- 

нии»  —  43.4.4 

Апостол  із  Библа  —  14.6.2 

Бізанівська  Євангелія  —  43.4.1 

«Малороссійскій  словарь»  П.  Білецького- 

Носенка  —  57.4.13 

«Богословия»  попа  Митра  —  57.4.2 


20 


Скорочення 


Бодж.  Уч.  Єв.  Учительна  Євангелія,  знайдена  в  селі  Боджяні  (Бачка, 
Югославія)  —  43.4.1 

Бог.  і  Лаз.  діалог  про  багача  та  Лазаря  —  43.4.7 

Брадач  див.  Мукач.  лист. 

Бражн.  «Житіє  о  бражнику»  —  57.4.10 

Братк.  Уч.  Єв.  Учительна  Євангелія  з  Братковичів  —  43.4.  і 
Букварь  «Букварь  изьїка  славенска»  (Трнава,  1699)  —  43.4.9 

Варл.  Йоас.  «Повість  про  Варлаама  та  Йоасафа»  —  43.4.15 
Вас.  Остр.  «О  единой  [...і  вірБ»  Василя  Суразького  (Острозь¬ 
кого)  —  43.4.4 

Вел.  зерц.  «Великое  зерцало»  (рукопис)  —  43.4.15 

Верб.  Єв.  Євангелія  з  Верби  —  29.6.1 

Виґолекс.  Виґолексинський  рукопис  —  14.6.4 

Вич.  Єв.  Вичинська  Євангелія  —  43.4.1 

Вірм.  вірменські  пам’ятки,  писані  на  Україні  —  29.6.136, 

43.4.16 

Вірші  Кл.  Зин.  вірші  Климентія  Зиновієва  —  43.4.6 
Войцех.  «Собраніе  словь  малороссійскаго  нарБчія»  І.  Вой- 

цеховича  —  57.4.13 

Вол.  Єв.  Волинська  Євангелія  (писана  Петром)  —  29.6.1 

Волков.  «Розмьішляннє  о  муці  Христа  Спасителя»  Й.  Волко- 

вича  —  43.4.6 

Вопр.  «Вопросьі  и  отв'Ьтьі  православному  зь  папежни- 

комь»  —  43.4.4 

Вранів  вранівський  інвентар  (перепис)  —  57.4.1 1 

В'Ьзер.  цн.  «ВБзер&нокь  цногь  [...]  Елисеш  Плетенецкого»,  напи¬ 
саний  Ол.  Митурою  —  43.4.6 

Вічн.  пек.  «Зобране  або  сума  того  вшего,  що  са  (о)  вБчности 
пекельной  [...]  поводило»  Г.  Дрекселіуса  —  43.4.4 
Гадинк.  зб.  збірник  текстів  релігійного  змісту,  скомпонований 
І.  Дашовським  у  Гадинківцях  —  57.4.2 
Гал.  Єв.  Євангелія,  переписана  в  Галичині  між  1266  і  1301  рр., 

(найімовірніше,  1288  р.)  —  14.6.1 
Гар.  Смотр.  вірші  Гарасима  Смотрицького  —  43.4.6 
Гебр.  тексти  гебрайською  мовою  —  29.6.13,  43.4.16 

Генеральнеє  стгЬдствіе  Генеральное  слБдствіе  о  маетностяхь  [...]  полку 
(перепис  1729-1730  рр.)  —  57.4.11 
Геннад.  Полт.  збірник  текстів  релігійного  змісту  ігумена  Геннадія 
з  Полтави  —  43.4.2 

Георг.  Ам.  «Книгьі  временньиа  и  собразньпа»  Георгія  Амар- 

тола  —  14.6.7 

Георг.  Заруб.  послання  Георгія  Зарубського  —  14.6.3  (див.  також 
Сл.  Єфр.  Сир.) 


Скорочення 


21 


Глезна 

Горл. 

Город.  Єв. 
Город.  Літоп. 
Гр. 

Грам.  Павл. 


Гр.  Бог. 
Григ.-Бар. 

Густ.  літоп. 
Ґал. 


Ґерлах.  Ап. 

Ґр-  УР- 
Данил. 

Дерн. 

Диал.  паст. 
Діал.  Полік. 

Діар.  Аф.  Фил. 
Діаріуигь 

Дівов. 

Дм.  Зіньк. 

Добр.  Єв. 
Добром,  літоп. 
Довгал. 

Довг.  Єв. 
Довж.  Єв. 

Дос.  Суч. 

Дума 

Еввин'Ьяш 


послання  “руських  князів”  із  приводу  висвячення 
Йони  Глезни  —  29.6.4 

«Брань  честнихь  седми  доброд'Ьтелей  з  седми 
грЬхами  смертними»  Иоасафа  Горлеика  —  57.4.5 
Євангелія  з  Городища  —  14.6.1 
Городенківський  літопис  —  57.4.4 
грамоти  -  14.6.8,  29.6.10,  43.4.12,  57.4.11 
«Грамматика  малороссійскаго  нар'Ьчія»  та  «Прибавле- 
ніе  кь  грамматик'Ь  малороссійскаго  нар'Ьчія» 

О.  Павловського  —  57.4.13, 57.4.8 
Слова  Григорія  Богослова  (Назіянзина)  —  14.6.3 
«Странствования  [...]  по  святьім  местам  Востока» 
Василя  Григоровича-Барського  —  57.4.14 
літопис  Густинського  монастиря  —  43.4.10 
«Ключь  разумішія»  Іоаникія  Ґалятовського  —  43.4.3; 
також  його  «Небо  новоє»  та  «Скарбница  потребная»  — 
43.4.2;  крім  того,  «Месїа  правдивий»  —  43.4.4 
Ґерлахівський  Апостол  —  43.4.1 
уривок  Євангелії  з  Ґраца  —  14.6.1 
інтерлюдія  на  Різдво  та  пісні,  зібрані  І.  Данилови¬ 
чем  -  57.4.7,  57.4.9 
інтерлюдії  з  Дернового  —  43.4.8 
«Диалог  пастьірей»  —  57.4.5 
«Слово  о  любои  смерти»  («Біа1о§  Роїікагра  ге 
зтіегсщ»)  —  43.4.7 

«Діаріушь»  Афанасія  Филиповича  —  43.4.14 
«Діаріушь  или  Журнал»  гетьманської  канцеля 
рії- 57.4.14 

«Разговорь  Великороссіи  сь  Малоросією»  Є.  Діво- 
вича  —  57.4.5 

українська  копія  Біблії  Ф.  Скорини,  зроблена  Дмит¬ 
ром  із  Зінькова  —  29.6.2 
Добрилова  Євангелія  —  14.6.1 

Добромильський  літопис  Є.  Коростенського  —  43.4.10 

«Комическое  д'Ьйствіе»  і  «Властотворній  образь  чело- 

в'Ьколюбія  Божія»  М.  Довгалевського  —  57.4.5,  57.4.7 

Євангелія  з  Довгого  —  29.6.1 

довжанська  Євангелія  (з  Довжки)  —  43.4.1 

слова  Йоана  Золотоустого,  скомпоновані  Досифеєм 

Сучавським  —  43.4.2 

«Бита  когаскаіа  о  \¥оупі  з  когакаті  пасі  гікоіи 
Біуги»  —  43.4.6 

«Исторія  о  пьішном  цесару  Еввин'Ьяшу»  —  57.4.10 


22 


Скорочення 


Елегія  вірші  про  кару  Божу  —  43.4.6 

Єв.  №№  169, 452  рукописні  Євангелії  —  29.6.1 

Єв.  №№  23,  ЗО,  31,  54,  77,  88,  192, 425, 1645, 13174,  29519  рукописні 
Євангелії  —  43.4.1 

Єв.  Верк.  Євангелія  Верковича  —  14.6.1 

Єв.  Гал.  Євангелія  Галицька  (1144)  —  14.6.1 

Єв.  Євс.  Євангелія,  написана  поповичем  Євсевієм  —  14.6.1 

Єв.  Нег.  Євангелія,  перекладена  В.  Негалевським  —  43.4.1 

Єв.  Полік.  Євангелія  Полікарпова  —  14.6.1 
Єфр.  Сир.  уривки  зі  слів  св.  Єфрема  Сирина,  переписані, 
можливо,  в  Перемишлі  —  14.6.3 

Жидовств.  писання  та  переклади  зажидовілих  —  29.6.2,  29.6.5 
Жит.  Бор.  Гл.  Житіє  Бориса  та  Гліба  —  див.  Усп.  зб. 

Жит.  кн.  Волод.  Житіє  князя  Володимира  —  43.4.2 
Жит.  княг.  Ольги  Житіє  княгині  Ольги  —  43.4.2 
Жит.  Сави  Житіє  Сави  Освященного  —  14.6.4 
Жит.  Феод.  Житіє  Феодосія  —  див.  Усп.  зб. 

Житом.  актова  книга  Житомирського  міського  уря¬ 

ду -43.4.12 

Жугай  рукописна  копія  Біблії  Ф.  Скорини,  зроблена  Васи¬ 

лем  Жугаєм  —  29.6.2 

Загор.  заповіт  Василя  Загоровського  —  43.4.12 

Загар.  Єв.  Загорівська  Євангелія  —  29.6.1 
Закарп.  гр.  закарпатська  грамота  1404  р.  —  29.6.10 
Заріччя  записи  з  монастиря  в  Заріччі  —  43.4.12, 57.4.12 

Зарудн.  «Лексикон  сиріч  синонима»  та  «От  еврейского, 

греческаго  и  латиньскаго  [...]  тлькования», 
скомпоновані  Б.  Зарудницьким  —  57.4.13 
Зарульський  «Описаніе  о  Малой  Россіи  и  Украйні»  Є.  Заруль- 
ського  —  57.4.15 

Зб.  Голов.  збірник  текстів  релігійного  змісту,  скомпонований 

Головацьким  —  57.4.2 

Зб.  Ярем.-Біл.  збірник  текстів  релігійного  змісту,  переписаний 
І.  Яремецьким-Білахевичем  —  57.4.2 
Зерц.  дух.  «Зерцало  духовное»  —  43.4.4 

Златостр.  «Златоструй»  —  14.6.3 

Имстич.  записи  з  Имстичівського  монастиря  —  43.4.12,  57.4.12 

Инд.  царство  «Слово  о  индийском  [...]  царствіи»  —  57.4.10 
Ист.  Рус.  «Исторія  Русовь»  —  57.4.4 

ИОіка  «ИОіка  їерополїтїка  или  ФїлософІА  нраво&чйтел- 

нал»  —  43.4.4 

Ів.  Вел.  «Млеко  [...] »  і  «Зеґарь  з  пол&зеґаркомь  [...] »,  збірки 

віршів  Івана  Величковського  —  43.4.6 


Скорочення 


23 


Ів.  Виш.  «Книжка»,  збірка  творів  Івана  Вишенського  —  43.4.4 

Ів.  Макс.  «Оеатронь  или  позорь  нраво^чителньш»,  «Бого- 

мьісліе  в  ползу  правов'Ьрньїмь»,  «Алфавит  собран- 
ньій  [...]»  і  «Богородице  Діво»  Івана 
Максимовича  —  43.4.4,  43.4.6 
Ів.  Мінеї  Мінеї  з  Іваничів  —  29.6.3 

Ів.  Уж.  «Граматьїка  словенскаїа»  Івана  Ужевича  —  43.4.9 

Ів.  Фед.  буквар  Івана  Федоров(ич)а  —  43.4.9 

Ігнат.  збірка  текстів,  скомпонована  священиком  Ігна- 

тієм  —  43.4.3 

Ізб.  1073  Ізборник  князя  Святослава  —  14.6.6 

Ізб.  1076  Ізборник  1076  р.  —  14.6.6 

Ізмар.  Ізмарагд  —  збірник,  переписаний 

між  1462  і  1496  рр.  —  29.6.6 
Інтерм.  інтермедії  —  43.4.8,  57.4.10 

Іп.  літоп.  Іпатський  літопис  —  14.6.7 

Іп.  сказ.  «Иполита  ськазаніє  о  антихристі»  —  14.6.3 

Ірм.  Григ.  ірмологій  Григоровича  —  14.6.3 

Ісп.  зб.  збірник  текстів  релігійного  змісту  із  села  Іспас  —  57.4.2 

Йос.  Фл.  Слово  [...]  Ісосипово  со  полоненій  ієр(оу)с(а)л(и)ма 

Кам.-Буз.  Єв.  Євангелія  з  Кам’янки- Бузької  (-Струмилової)  141 1 

і  1567  рр.  -29.6.1 

Кам.  Прол.  Пролог  із  Кам’янця  поблизу  Берестя  —  29.6.3 
Києв.-Печ.  Патер,  різні  версії  Києво-Печерського  патерика  —  43.4.2 
Київ.  мол.  рукописні  київські  молитви  —  43.4.3 
Київ.-Лавр.  Єв.  Євангелія  Києво-Печерського  монастиря  —  14.6.1 
Київ.  Тр.  Київська  (Лаврська)  Тріодь  1627  р.  —  43.4.2 

Кир.  Єрус.  повчальні  слова  Кирила  Єрусалимського  —  14.4.3 
Клокоч.  обр.  «Піснь  о  образе  клокочевскомь»  —  43.4.6 
Кл.  Остр.  полемічні  твори  Клірика  Острозького  —  43.4.4 

Ключ  «Ключ»  (збірка,  написана  в  Уґлянському  монас¬ 

тирі)  —  43.4.15 

Кн.  Госп.  «Книжица  дла  господарства  [...] »  —  57.4.12 

Козач.  «Трагедія  [...]  о  смерти  [...]  Уроша  пятаго  и  о  паденіи 

Сербского  царства»  та  «Благоутробіе  Марка  Аврелія» 
М.  Козачинського  —  43.4.5 

Колоч.  зб.  збірники  текстів  релігійного  змісту  з  Колоча- 

ви  (1737  і  1747  рр.)- 57.4.2 

Кондр.  збірка  пісень,  скомпонована  Кондрацьким  —  43.4.6 

Конис.  «Воскресеніе  мертвьіхь  [...] »  Г.  Кониського  (з  інтерме¬ 

діями)  —  57.4.5,  57.4.7 

Копист.  «Палінодія»  та  інші  твори  3.  Копистенського  —  43.4.4 

Кор.  Єв.  Євангелія  з  Королева  —  29.6.1 


24 


Скорочення 


Кор.  літоп.  Короткий  Київський  літопис  (у  Супрасльському  літо¬ 
писі)  —  29.6.7 

Котляр.  «Енеїда»  Івана  Котляревського  —  57.4.7 

Краткое  лБтоизобразителное  описаніе  «Краткое  л'Ьтоизобразителное 
знаменитих  и  памяти  достойних  дійств  и  случаев 
описаніе»  —  57.4.4 

«Краткое  описаніе  Малороссіи»  Краткий  опис  Малоросії,  опубліко¬ 
ваний  разом  із  «Літописом  Самовидця» 

Крем.  грам.  «Грамматіки  или  писменница  іазьїка  словенскаїхо» 
(Крем’якець,  1638)  —  43.4.9 
Крех.  Ап.  Крехівський  Апостол  —  29.6.2 

Крех.  літоп.  Крехівський  літопис  —  43.4.10 
Креш.  Єв.  Євангелія  з  Крешова  —  29.6.1 
Крол.  рат.  кн.  Кролевецька  ратушна  книга  —  43.4.12, 57.4.11 
Лавр.  Єв.  уривки  Євангелії,  знайденої  в  Лаврові  —  14.6.1 

Лавр.  Зиз.  «Грамматіка  словенска»  та  «Лексис»  Лаврентія 

Зизанія  —  43.4.9 

Лавриш.  Єв.  Євангелія  Лавришівського  монастиря  —  14.4.1 
Ладом.  Єв.  Євангелія  з  Ладомирова  —  43.4.1 
Лащ.  «Трагедокомедіа  о  награжденніи  вь  семь  світі  при- 

їсканнихь  діть,  мздьі  вь  будущей  жизни  вічной  [...] » 
В.  Лащевського  —  57.4.5 

Листовня  «Книга  глаголемая  листовня»  —  43.4.12 

Лис.  Тр.  Лисеївська  Тріодь  —  57.4.2 

Ліск.  Єв.  Євангелія  з  Лісків  —  29.6.1 

Літк.  Єв.  Євангелія  з  Літків  —  43.4.1 

Літм.  антол.  антологія  текстів  релігійного  змісту  з  Літма- 
нови  —  57.4.2 

Літоп.  Бих.  літопис  Биховця  —  43.4.10 
Літоп.  Бобол.  літопис  Л.  Боболинського  —  43.4.10 
Літоп.  Вол.  Укр.  т.  зв.  Волинсько-Український  літопис  —  43.4.10 
Літоп.  Граб.  «Дійствія  презільной  [...]  брани  Богдана  Хмелницко- 
го»  Григорія  Граб’янки  —  43.4.10 
Літоп.  Гукл.  літопис  Гукливого  —  57.4.4 
Літоп.  Ґав.  літопис  Г.  Гаванського  —  57.4.4 
Літоп.  Март.  Бєл.  переклад  твору  Мартина  Бєльського  «Кгопіка 
з^іаі:а»  —  43.4.10 

Літоп.  Мовч.  —  Мазар.  літопис  Мовчана  з  продовженням  Мазара- 
кі  -  57.4.4 

Літоп.  Руб.  «Краткая  лБтопись  Мальїя  Россіи»  В.  Рубана  —  57.4.4 
Літоп.  Самов.  літопис  Самовидця  —  43.4.10 
Літоп.  Свидз.  літопис  П.  Свідзинського  —  57.4.4 
Літоп.  Сул.  літопис  Сулими  —  57.4.4 


Скорочення 


25 


Лохв.  Лохвицькі  ратушні  книги  —  43.4.12 

Луком.  «Собраніе  историческое»  С.  Лукомського  —  57.4.4 

Лук.  Терн.  Біблія  Ф.  Скорини,  переписана  Лукою  з  Терно¬ 
поля  -  29.6.2 

Луц.  Єв.  Луцька  Євангелія  —  14.6.1 

Луц.  син.  протоколи  Луцького  синоду  —  43.4.4 

Лік.  «Лікарство  на  соспальїй  умьісль  чоловічий» 

(скомпоновано  Д.  Наливайком)  —  43.4.2 
Ліствичн.  «Собрание  от  главизн  [...]  Иоанна  Ліствич- 
ника»  —  43.4.12 

Літоп.  1742  «Літописец  или  описаніе  краткое  знатнійших  дійств 
и  случаев  [...]»,  приписуваний  Я.  Лизогубові  —  57.4.4 
Літоп.  1750  «Літописец,  в  русских  и  полских  що  ся  сторонах 
діяло  [...]»  —  57,4.4 

Лічебн.  «Лічебник»  із  околиць  Ромна  —  57.4.12 

Люб.  Єв.  Євангелія  з  Любані  —  43.4. 1 

Любл.  бр.  документи  Люблинського  Спаського  братства  —  43.4. 12 

Любл.  написи  написи  в  люблинській  тюремній  церкві  —  29.4.12 
Любл.  прол.  люблинський  уривок  Прологу  —  14.6.4 
Любл.  ур.  уривки  з  житія  Юрія  Змієборця  та  Різдва  Богородиці, 

знайдені  в  Люблині  (кін.  XVI  ст.)  —  29.4.3 
Люстр.  люстрації  (описи)  замків  у  Великому  князівстві  Ли¬ 

товському  —  29.6.11,  43.4.12 
Люцид.  «Люцидарь»  —  43.4.5 

Ляскор.  «Образь  страстей  міра  сего  (...) »  та  «Трагедо-комедія, 

изданная  в  академій  [...]»  Є.  Ляскоронського  —  57.4.6 
Льв.  літоп.  1649  Львівський  літопис  —  43.4.10 
Льв.  літоп.  1740  літопис,  скомпонований  поблизу  Львова  —  57.4.4 
Льв.  Ставр.  бр.  документи  Львівського  Ставропігійського  братства  — 
43.4.12 

Мазепа  листи  Івана  Мазепи  до  Мотрі  Кочубеївни  —  43.4.13 

Мамай  «Книга  о  побоищи  Мамая  (...) »  —  43.4.15 

Мапа  Мак.  мапа  Литви,  складена  Томашем  Маковським  —  43.4. 1 1 

Мгар.  літоп.  літопис  Мгарського  монастиря  —  57.4.4 

Мел.  Піг.  «Діалогь  албо  розмова»  Мелетія  Пігаса  —  43.4.4 

Мел.  Смотр.  «Грамматіки  славенскил  правилное  синтагма» 

Мелетія  Смотрицького  —  43.4.9 
Мик.  Дил.  «Грамматика  музикална»  Миколи  Дилець- 
кого  -  57.4.12,  57.4.5 

Мил.  Бож.  «Милость  Божія,  Украйну  от  неудоб  носимьіх  обид 


лядских  (...)  свободившая»,  шкільна  драма  —  57.4.5 
Миргор.  актова  книга  Миргородської  ратуші  —  43.4.12 

Миров.  лист  П.  Мировича  —  57.4.14 


26 


Скорочення 


Мирь  Ґіз. 
Мих.  Єв. 
Миш. 
Могила 


Молд.  гр. 
Молд.  Єв. 
Молд.  літоп. 
Моск.  Єв. 
Мотр.  літоп. 
Мст.  Єв. 
Мудр.  предв. 
Мукач.  лист. 
Мукач.  Пс. 
Мукач.  Тр. 
Надьф.  ур. 
Назир. 

Написи 

Некраш. 

Няґ. 

Одрех.  гр. 
Оксф.  Гепт. 
Ом.  Єв. 
Онуфр.  Харк. 
О  обр. 

Опис  нам. 
Остер 
Остр.  Бібл. 
Остр.  кграм. 

Остр.  книж. 

Остр.  літоп. 
Остр.  Лям. 

Острожн.  ур. 


нотатки  на  берегах  книжки  І.  Ґізеля  «Мирь  сь  Богомь 
человізку»  —  43.4.12 

Євангелія  київського  Свято-Михайлівського 
монастиря  —  29.4.1 

«Исторія  о  козакахь  запорожскихь»  Є.  Митець¬ 
кого— 57.4.15 

“щоденник”  (оповідь  про  чудеса  вкупі  з  нотатками) 
та  «Книга  души,  нарицаемая  злото»  Петра  Моги¬ 
ли  -  43.4.2, 43.4.4 

молдавські  грамоти  —  29.4.10, 43.4.11 
молдавська  Євангелія  (1502)  —  29.4.1 
молдавські  літописи  —  29.4.7 

Євангелія,  видрукувана  в  Москві  бл.  1555  р.  —  29.4.1 
літопис  Мотронинського  монастиря  —  57.4.4 
Євангелія  князя  Мстислава  —  14.6.1 
«Мудрость  предвічная»  —  57.4.7 
збірка  (копій)  листів  Івана  Брадача  —  57.411 
мукачівський  Псалтир  —  29.4.2 
мукачівський  уривок  Тріоді  —  14.6.3 
надьфалуський  уривок  житія  Бориса  та  Гліба  —  29.6.3 
«Назиратель»,  російський  переклад  твору  Петра 
Кресцентія  «Кхіє£і  о  §озросІаг5і;\уіе»  —  43.4.16 
напис(и)  —  14.6.9, 29.6.12 
гумористичні  діалоги  та  вірші  Івана  Некраше- 
вича  —  57.4.7 
няґівські  казання  —  57.4.3 
одрехівські  грамоти  —  29.6.10, 43.4.12 
Оксфордський  Гептаглот  (словник)  —  43.4.9 
Євангелія  з  Омельна  —  43.4.1 
вірші  архімандрита  Онуфрія  Харківського  —  43.4.6 
«О  образіхь,  о  крсті»  (антиреформаційний  полеміч¬ 
ний  твір)  —  43.4.4 

«Описаніе  намістничествь»  (перепис)  —  57.4.11 
Остерські  актові  книги  —  43.4.12 
Острозька  Біблія  —  43.4.10 
«Кграматьїка  словеньска  язика  з 
газофилакіи  [...]  Острога»  —  43.4.9 
Острозька  «Книжица»  (збірка  творів,  спрямованих 
проти  унії)  —  43.4.4 
Острозький  літописець  —  43.4.10 
«Лямент»  із  Острога,  підписаний  ініціала¬ 
ми  М.  Н.  —  43.4.6 

уривки  Канонів  св.  Димитрія  та  Богородиці 
з  Острожниці  —  14.6.3 


Скорочення 


27 


От.  Нетреб.  «Отець  Негребецький»  (віршований  сатиричний 
твір)  —  57.4.8 

Павло  Алеп.  «Подорожі  антіохійського  патріарха  Макарія»,  опи¬ 
сані  Павлом  Алепським  —  43.4.16 

Памва  Бер.  «В'ЬрпгЬ»  на  Різдво  Христове  і  «Лексиконь  славе- 
норшсскій  и  ймень  тлькованіе»  Памви  Берин- 
ди  -  43.4.6, 43.4.9 

Панд.  XI  ст.  пандекти  Антіоха  —  14.6.3 

Панд.  1307  пандекти  Антіоха  —  14.6.3 

Передмови  передмови,  друковані  в  XVII  ст.  —  43.4.4 
Перем,  літоп.  Перемиський  літопис  —  57.4.4 
Перес.  Єв.  Пересопницька  Євангелія  —  29.6.1 
Перестор.  «Пересторога  зіло  потребная  [...] »  (приписувана 

Й.  Борецькому)  —  43.4.4 

Печ.  написи  написи  в  печері  поблизу  Києво-Печерської  Лаври  — 
14.6.9 

Пирят.  Пирятинські  ратушні  книги  —  43.4.12 

Підг.  літоп.  літопис  монастиря  в  Підгірцях  —  43.4.10 

Пістр.  Алекс.  «Александрія»,  переписана  в  Пістрялові  —  57.4.10 

Пітр.  літоп.  Пітровський  літопис  —  43.4.10 

Пог.  Погарські  ратушні  книги  —  57.4.1 1 

Покр.  записи  покрайні  записи  (на  берегах  церковних  книг)  —  43.4.12 

Полет.  листи  Пол етики  —  57.4.15 

Полт.  актові  книги  Полтавського  міського  уряду  —  43.4.2 

Пом’ян.  пом’яник(и)  —  29.6.8,  43.4.11 

Помор,  літоп.  Поморянський  літопис  —  57.4.4 

Поселство  «Поселство  до  папежа  Сикста  IV»  київського 
митрополита  Мисаїла  —  29.6.4 

Потій  «Унія  албо  вьікладь  преднейшихь  артикуловь»  (при¬ 

писувана  Іпатієві  Потію);  лист  до  князя  Костянтина 
Острозького  та  «Антиризись  или  апологія» 

Іп.  Потія  —  43.4.4 

Прип.  собр.  «Краткое  припадковь  моралньїхь  [...]  собрание» 
(видане  за  підтримки  Г.  Бизантія)  —  57.4.3 
Присл.  Кл.  Зин.  прислів’я,  зібрані  Климентієм  Зиновієвим  —  43.4.6 
Прокопович  твори  Теофана  Прокоповича  «Владимир»  та  «Епінікі- 
он  сієсть  пБснь  побфдная»  —  43.4.6, 43.4.7 
Прол.  Пролог  1518  р.;  Пролог  1530  р.  —  29.6.3 

Прол.  Воскр.  «Проліог  на  Воскресеніє  Христово»  —  43.4.8 
Прініе  «Прініе  бьість  животу  с  смертію»  («Приповізсть 

о  нікотором  рьіцери»)  —  43.4.15 

Пс.  1397  Псалтир  1397  р.,  написаний  Спиридонієм  —  29.6.2 

Пс.  Бичк.  Псалтир  Бичкова  (фрагмент)  —  14.6.2 

Пс.  поч.  XVII  ст.  Псалтир  поч.  XVII  ст.  —  43.4.1 


28 


Скорочення 


Путн.  Єв. 

Путник 

Радив. 

Ракош. 

Реєстр 
Реймс.  Єв. 
Решет.  Уч.  Єв. 
Рит.  Ням. 
Ріґельман 

Різдв.  міст. 
Романенко 
Рум.  оп. 

Ряз.  Корм. 
Саков. 


Самборина 

Сам.  Вел. 

Сафон. 
Свишт.  Єв. 
Єв.  Том. 
Симон. 

Син.  Патер. 
Син.  слав. 
Сковор. 
Скульський 

Славин. 

Сл.  безд. 

Сл.  Єфр.  Сир. 
Словн.  Макс. 

Слово 


Соколя 
Соф.  антол. 
Соф.  написи 


Путнянська  Євангелія  —  14.6.1 
«Путник  о  граді  Иерусалимі»  —  43.4.5 
казання  Ант.  Радивиловського  —  43.4.3 
Ракошинський  збірник  —  43.4.5 
козацький  реєстр  за  Зборівською  угодою  —  43.4. 11 
Реймська  Євангелія  —  14.6.1 
Решетилівська  Учительна  Євангелія  —  43.4.1 
«Риторика»  Нямецького  монастиря  —  57.4.5 
«Літописное  повіствованіе  о  Малой  Россіи  и  ее 
народі  и  казакахь  вообще»  О.  Ріґельмана  —  57.4.4 
різдвяна  містерія  —  43.4.7 
лист  полковника  Андр.  Романенка  —  43.4.14 
Рум’янцівський  опис  Малоросії  —  57.4.11 
Рязанська  Кормчая  —  14.6.5 

«Вірші  на  жалосньїй  погребь  зацного  рьіцера  Петра 
Конашевича  Сагайдачного»,  написані  К.  Саковичем 
спільно  з  помічниками  —  43.4.6 
збірник  текстів  релігійного  змісту,  скомпонова¬ 
ний  Ст.  Самбориною  —  57.4.2 
«Сказаніе  о  войні  козацкой  зь  поляками» 

Сам.  Величка  —  57.4.13 
«Кройника»  Феодосія  Сафоновича  —  43.4.10 
Євангелія  зі  Свиштова  —  29.6.1 
апокрифічна  Євангелія  від  Томи  —  57.4.1 
«Краткое  описаніе  о  козацкомь  малороссійскомь 
народі»  П.  Симоновського  —  57.4.4 
патерик  синайських  монастирів  —  14.6.4 
«Синоніма  славеноросскал»  —  43.4.9 
філософські  твори  та  вірші  Гр.  Сковороди  —  57.4.6 
«Вірші  з  трагтодіи  Х(ристо)с  пасхсонь»  А.  Скуль  - 
ського  —  43.4.6 

«Лексиконь  латинскій  з  Калепина  преложенньїй  на 
славенскій»  Є.  Славинецького 
«Слово  во  время  бездождьія»  —  43.4.3 
слова  (казання)  Єфрема  Сирина  —  14.6.3 
латинсько-слов’янський  словник  Івана  Максимови¬ 
ча -57.4.13 

«Слово  к  правовірним  христианом  іеже  не  важитися 
всякому  правовірному  христианину  присягати  ни 
направо  ни  наліво»  («Цар  Сонхос»)  —  43.4.15 
Сокільський  рукопис  —  57.4.2 
антологія  київського  собору  св.  Софії  —  43.4.15 
написи  в  київському  соборі  св.  Софії  —  14.6.9 


Скорочення 


29 


СПб.  Єв.  див.  Єв.  Пер. 

Стародуб  Стародубські  актові  книги  —  43.4.12 

Старушич  «Казаньє  погребовоє»  І.  Старушича  —  43.4.3 
Стат.  Каз.  Статут  короля  Казимира  —  29.6.6 

Ст.  Зиз.  «Казаньє  сватого  Кирилла  Патрїарьхи  іер&салимьс- 

кого»,  скомпоноване  Ст.  Зизанієм  —  43.4.4 
Ст.  Іхн.  уривок  зі  «Стефаніта  та  Іхнілата»  —  43.4.15 

Стр.  Хр.  1709  «Страсти  Г(оспод)а  наш(о)го  Х(рист)а»  —  43.4.15 
Стр.  Хр.  кін.  XVI  ст.  «Дійствіє  на  страсти  Христовьі»  (анонімна 
шкільна  драма)  —  43.4.7 

Стрят.  Служ.  Стрятинський  Служебник  —  43.4.2 
Студ.  Студійський  монастирський  статут  —  14.6.5 

Ст.  Ус  заповіт  Стефана  Уса  —  43.4.14 

Суплика  «Суплика,  або  Замьісл  на  попа»  —  57.4.8 

Супр.  слов.  «Лексикоїть  снрічь  словесникь  славенский»,  видру¬ 
куваний  у  Супраслі  —  57.4.13 

Танкр.  оповідь  про  Танкреда  та  Сиґізмунду  —  43.4.15 

Тар.  Земка  вірші  Тарасія  Земки  —  43.4.6 

Тассо  «Ієрусалимь  свобоженньїй»,  переклад  твору  Т.  Тассо 

«Ьа  Сепізаіетта  ІіЬегаІа»  —  43.4.6 
Теребл.  Прол.  Тереблянський  пролог  —  43.4.2 

Тесл.  збірка  Ст.  Теслевцева  —  57.4.2 

Тип.  6  колись  Євангелія  №  5  Московської  Синодальної  дру¬ 

карні  —  14.6.1 

Тип.  7  колись  Євангелія  №  6  Московської  Синодальної  дру¬ 

карні  —  14.6.1 

Тисьм.  Тисьменичанський  літопис  —  57.4.4 

Тиш.  Алекс.  тишівська  «Александрія»  —  43.4.15 

Толк.  Пс.  «Толкованіе  на  Псалтирь»  Афанасія  Александрій- 

ського  —  43.4.2 

Торж.  «Торжество  естества  человіческаго»  (анонімна 

шкільна  драма)  —  43.4.7 

Транкв.-Ст.  «Евангеліе  учителное»,  «Зерцало  богословіи» 

та  «Перло  многоцінное»  К.  Транквіліона-Ставрове- 
цького  —  43.43, 43.4.6 

Тр.  Мойс.  Тріодь  Мойсея  Грішного,  киянина  —  14.6.3 

Трн.  Кат.  «Катехисись  [...] »  Йос.  Де  Камелліса,  видрукуваний 

у  Трнаві  —  43.4.2 

Трост.  Уч.  Єв.  Тростянецька  Учительна  Євангелія  —  29.6.1 
Туман.  «Літописець  Мальїя  Россіи»  Ф.  Туманського  — 

43.4.10,43.4.13 

Тупт.  казання  Дмитра  Туптала  (Ростовського)  —  43.4.3 

Тур.  турецькі  тексти  з  українськими  власними  та  загальни¬ 

ми  назвами  —  43.4.16 


зо 


Скорочення 


Тур.  Єв. 
Турчин. 
Тухля 

Уг. 

Ужг.  мін. 
Ужг.  півуст. 
Ужг.  рукоп. 

Ур.  Ап. 

Урб. 

Усп.  зб. 

Уч.  Ап. 

Уч.  Єв. 

Уч.  Єв.  Кап. 
Уч.  Єв.  Куз. 

Фарм. 

Феод.  Черн. 
Філал. 

Фіоль 


Фл.  Пс. 

Фольварк 

Фот. 

Ханенко 

Хіл. 

Хіт.  Алекс. 

Хм.  літоп. 
Холм.  Єв. 
Хоруж.  зб. 

Хр.  Ап. 

Хр.  Євфр.  Пол. 
Хронол. 

Хут.  Служ. 
Царство 
Черніг.  літоп. 
Чет. 

Четв.  Єв. 


Турійська  Євангелія  —  29.6.1 

автобіографія  Іллі  Турчиновського  —  57.4.14 

збірка  текстів  релігійного  змісту,  скомпонована 

Т.  Поповичем  у  Тухлі  —  57.4.2 

тексти,  написані  угорською  мовою  або  латиною 

в  Угорщині  —  43.4.16 

Ужгородські  Мінеї  —  43.4.12 

Ужгородський  «Пол&ставь»  —  29.6.3 

рукописна  збірка  текстів  релігійного  змісту 

з  Ужгорода  —  57.4.2 

уривок  з  Апостола  —  14.6.2 

«Урбар»  —  57.4.11 

т.  зв.  Успенський  збірник  —  14.4.4 

Учительний  Апостол,  видрукуваний  Сльозкою  — 43.4.1 

Учительні  Євангелії  —  29.6.1, 43.4.1,  57.4.1 

Учителна  Євангелія  Капишовського 

Учительна  Євангелія,  написана  Павлом  Кузикеви- 

чем  —  57.4.1 

книга  про  застосування  ліків  —  43.5 
листи  Феодосія  Чернігівського  —  43.4.14 
« Апокрисись  албо  отповідь  на  книжкьі  о  сьборі  бе- 
рестейскомь»  Христофора  Філалета  —  43.4.4 
книжки,  видрукувані  в  Кракові  Є.  Фіолем:  «Осмо- 
гласник»,  «Часословец»,  «Триодь  постная»  і  «Триодь 
цвітная»  —  29.6.3 

Псалтир,  що  зберігається  у  Флоренції  —  14.6.2 
грамота,  написана  у  Фольварку  —  43.4.12 
«Трагедокомедія  нарицаемая  Фотій»  Г.  Щербаць- 
кого  —  57.4.5 

щоденник  М.  Ханенка  —  57.4.14 
ірмологій  Хіландарського  монастиря  —  14.6.3 
Хітарська  «Александрія»  —  57.4.10 
Хмельницький  літопис  —  43.4.10 
Холмська  Євангелія  —  14.6.1 
Хоружівська  збірка  —  43.4.2 
Христинопільський  Апостол  —  14.6.2 
хрест  княгині  Євфросинії  Полоцької  —  14.6.9 
«Хронологія  високославних  ясневельможних 
гетманов»  —  57.4.4 

Служебник  Хутинського  монастиря  —  43.4.12, 57.4.12 
«Царство  Натурьі  Людскои»  —  43.4.7 
Чернігівський  літопис  (1725)  —  57.4.4 
Четья  (1489)  -  29.6.3 
Євангелія  з  Четвертні  —  29.6.1 


Скорочення 


31 


Шаргор.  збірка  під  назвою  «БиблБя  малая»,  що  її  скомпону¬ 

вав  священик  Григорій  Димитьриєвич  із  Шар- 
города  —  43.4.2 

Шариш  збірка  пісень  із  Вишного  Тварожця  (Шариш)  —  57.4.9 

Шестокр.  «Шестокрил»,  текст  із  астрономії  —  29.6.5 

Штеф.  Воєв.  пісня  про  Штефана  Воєводу  —  29.6.9 
Шумл.  «Зерцало  до  прейзрінія  [...]  віри  святои»  і  «Метрика 

албо  реестрь  на  пораду  Церкви»  Йос.  Шумлян- 
ського  —  43.4.4 

Юр.  Єв.  Євангелія,  замовлена  новгородським  Юрієвим  монас¬ 

тирем  —  14.6.1 

Язл.  Єв.  Учительна  Євангелія  з  Язловця  —  43.4.1 

Як.  Марк.  щоденник  Якова  Марковича  —  57.4.14 
0еодор.  «Помощникь  у  домувств'Ь  и  между  людьми» 

Н.  веодоровича  (М.  Федоровича)  —  57.4.12 
Умнологіа  «Умнологіа  сй  єсть  ІГЬснословїє»  (панегірик)  —  43.4.6 
Азз.  Сосіех  Аззетапіиз  (ст.  ц.  сл.) 

АТ  Асіа  Раиіі  є!  Тесіае  —  14.6.4 

Веаиріап  Мапи  та  «Опис  України»  Ґ.  Левассера  де  Бопла- 

на- 43.4.11, 43.4.16 

СесіегЬіеїт  листи  Седер’єльма  —  43.4. 1 6 

Согіапиі  «Бехісоп  зіауо-готапезс  §і  іїісиігеа  питеїог»  Мардаріє 

Козянула  —  43.3 

Бті.  Оіаіо^из  сіє  раззіопе  СЬгізІі  —  43.4.7 

Бісілопагіит  «Оісілопагіит  зіауопісо-іаіїпит»  А.  Корецького 

та  Є.  Славинецького  —  43.4.9 

Е1етеп1;а  «Еіетепіа  риегіїіз  іпзігисіїопіз  іп  1іп§уа  Іагіпа» 

(підручник,  виданий  за  підтримки  М.  Ольшав- 
ського)  —  57.4.13 

Са\у.  інтерлюдії  Якуба  Ґаватовича  —  43.4.8 

Сйісіепзізасії  «Кеізеп  сІигсЬ  Кибіапсі  ипсі  іт  СаисазізсЬеп  СеЬйг^е» 
Й.  А.  Ґюльденштедта  —  57.4.14 
Наїїаіі  щоденник  Галларта  —  43.4.16 

Напк.  Кодекс  фон  Ганкенштайна  —  14.6.3 

НіІІеЬгапсІІ:  «БгеіІасЬе  5сЬ\уес1ізсЬе  СезапсІІзсЬаЇЇзгеізе  пасЬ 

5іеЬепЬїїг§еп,  сіег  Цкгаіпе  ипсі  Сопзі:ап1:іпоре1» 

К.  Я.  Гільтебрандта  —  43.4.16 

іиеі  «Еп  ^е^зе  Ш  Кизіапсі  ипсіег  £заг  Реіег»  Ю.  Юля  — 

43.4.16 

Баззоіа  щоденник  Еріха  Ляссоти  —  43.4.16 

Бауаіі  документи  Лава ля  —  43.4. 1 6 

Бех.  Бос.  «Бехісоп  ипіуегзогит  Ке§пі  Нип^агіае  Іосогит 

ророіизогит»  —  57.4.11 
БуїЬ  щоденник  Люта  —  43.4.16 


32 


Скорочення 


Маг. 

Маг.  ^зі. 

МогзЬег§ 

Раззіо  Сопсіг. 

Реіте 

РІасЬіа 

Роззе 

Р5 

Киїка 

Зіктапп 

Зраге 

5рег1іп£ 

Зиргазі. 

Тга§ес1іа 

Уішіпа 

\УеіЬе 

\Ш1іп§ 

\Уегс1ит 

\Уез1егтап 

2о§г. 

’АЗєХфбгг^ 

’АуаФгцш 

’ЕгхЬбіа 

Ег>фсоуіа 

Ег>%схрітпріоу 

Проафсоугіра 


Сосіех  Магіапиз  (ст.  ц.  сл.) 

«Вісііопагіит  Зсіаио-Роіопісит»  Мар’яна 

з  Яслиськ  —  43.4.9 

щоденник  Ношберга  —  43.4.16 

Раззіо  5.  Сопбгаїі  —  14.6.4 

щоденник  шведської  кампанії  Р.  Петре  —  43.4.16 

«Ріезп  когака  РІасЬіу»  —  43.4.6 

щоденник  Поссе  —  43.4.16 

Рзакегіит  ЗіпаШсит  (ст.  ц.  сл.) 

«Ап§е1ісиз  [...]  ТЬотаз  А^иіпаз  [...і  сопіга  [...] 

Іоаппісіит  Саіаіохузкі»  Т.  Рутки  —  43.4.4 

щоденник  Д.  Н.  фон  Зільтмана  —  43.4.16 

щоденник  Споре 

листи  Сперлінґа 

Сосіех  Зиргазііепзіз  (ст.  ц.  сл.) 

«Тга§ес1іа  гизка  Ьагго  ріекпа  у  кгоШс!т\уі1па»  —  43.4.8 
«Кеіагіопе  с1е1Гогі§іпе  е  сіеі  созіиті  сіеі  СозассЬі» 

Ал.  Віміни  —  43.4.16 

щоденник  Ф.  К.  фон  Ває  зі  шведського  походу 
на  Україну  —  43.4.16 

звіт  Ґ.  Веллінґа  про  дипломатичні  перемовини 
з  Богданом  Хмельницьким  —  43.4.16 
«Та§ге§ізІег  уоп  сієш  Ре1сІ2и§  [...]  сІигсЬ  Росіоііеп  ипсі 
сііе  ІІкгаіпе»  У.  фон  Вердума  —  43.4.16 
щоденник  Вестермана  —  43.4.16 
Сосіех  2о§гарЬепзіз  (ст.  ц.  сл.) 

А8єАф6тт}<;,  Грамматіка  доброглаголиваго  еллиносло- 
венскаго  язьїка  —  43.4.9 
«’Ауабгра  тг£  тцщ;»  Я.  Седовського  —  43.4.6 
«’ЕгхЬбіа»  (панегірик,  скомпонований  Г.  Бутови- 
чем)  —  43.4.6 

«Ебфсоуіа  веселобрмАчаа»  —  43.4.6 
«Е'бхсхрітіріоу  албо  вдячност»  —  43.4.6 
Просфсоугціа  —  43.4.6 


ЗАВВАГИ  ЩОДО  ЗВУКОВОЇ  ВАРТОСТІ 
ДЕЯКИХ  ЛІТЕР  І  ПОЗНАЧОК 


1.  ЛАТИНКА 

Подані  нижче  завваги  стосуються  звукової  вартості  деяких  літер,  ужи¬ 
ваних  у  мовах,  що  мають  абетку  на  латинській  основі,  але  з  відхилення¬ 
ми  проти  вжитку,  заведеного  в  найпоширеніших  європейських  мовах. 
Дрібні  деталі  в  цьому  дуже  спрощеному  описі  до  уваги  не  беруться,  оскіль¬ 
ки  він  має  суто  утилітарну  спрямованість. 

ц,  носовий  голосний  о  в  польській  мові;  довгий  голосний  а  (з  по¬ 
ходження  —  носовий  а)  в  литовській  мові 
а  голосний  [зе]  в  словацькій  мові  (як  в  англійському  слові  Ьаск ) 

а  неоіублений  голосний  середнього  ряду  й  середнього  піднесення 
в  румунській  мові  (як  в  англійському  слові  Ьиі  або  —  під  наголо¬ 
сом  —  тогк) 

с  у  слов’янських  і  балтицьких  мовах  —  зімкнено-щілинний  зубний 

приголосний  типу  І8  (як  в  українському  СЛОВІ  цей)] 
у  румунській  —  с  перед  голосними  переднього  ряду  (як  в  україн¬ 
ському  слові  чіп),  к  у  решті  позицій;  у  турецькій  —  дзвінкий  ши¬ 
плячий  зімкнено-щілинний  приголосний  [з]  (як  в  українському 
слові  джура) 

ск  глухий  щілинний  велярний  приголосний  [х]  у  польській, 

словацькій,  чеській  та  обох  лужицьких  мовах  (як  в  українському 
слові  хата);  у  румунській  —  к 

С8  глухий  шиплячий  зімкнено-щілинний  приголосний  [с]  в  угор¬ 
ській  мові  (як  в  українському  слові  чманіти) 
сг  схожий  приголосний  у  польській  мові 


34 


Завваги  щодо  звукової  вартості  деяких  літер  і  позначок 


с  схожий  приголосний  в  інших  слов'янських  мовах,  що  мають 
абетку  на  латинській  основі 
$  схожий  приголосний  у  турецькій  мові 

й  сильно  пом'якшений  приголосний  [3]  у  сербсько-хорватській 
мові 

Є  носовий  голосний  е  в  польській  мові;  довгий  голосний  е  (з  похо¬ 
дження  —  носовий  е )  в  литовській  мові 
е  у  праслов'янській  мові  —  *еа ;  в  обох  лужицьких  —  дифтонг  типу 
[і  ];  у  чеській  —  голосний  е,  перед  яким  пом'якшується  поперед¬ 
ній  приголосний  (перед  т  —  [п'є],  перед  іншими  губними  —  [)е]) 
е  закритий  голосний  е  в  литовській  мові 

§  дзвінкий  шиплячий  зімкнено-щілинний  приголосний  типу  [з] 
перед  е,і  в  румунській  мові;  в  усіх  інших  випадках  [§]  (як  в  укра¬ 
їнському  слові  ґава) 

м'який  приголосний  сі  в  угорській  мові  (як  в  українському  слові 
будьмо) 

Н  у  польській,  словенській,  сербсько-хорватській,  румунській  мо¬ 
вах  —  глухий  щілинний  велярний  приголосний  [х]  (як  в  україн¬ 
ському  слові  хата),  у  словацькій  і  чеській  —  дзвінкий  [Ь] 

(як  в  українському  слові  гамір) 

і  у  польській  мові  ця  літера  після  приголосного  й  перед  голосним 
позначає  м'якість  попереднього  приголосного 
і  неогублений  голосний  середнього  ряду  й  високого  піднесення 
в  румунській  мові  (нагадує  голосний  звук  в  українському  слові 
бий ,  але  при  його  вимові  язик  є  відтягнений  далі  назад  і  вгору) 

)  м’який  дзвінкий  щілинний  приголосний  у  західнослов’янських 
та  сербсько-хорватській  мовах  (як  в  українському  слові 
куйовдити );  у  румунській  —  [г]  (як  в  українському  слові  жаба) 

ІІ  м'який  звук  І  у  сербсько-хорватській  мові  (як  в  українському 

слові  люлька );  у  словенській  мові  (з  погляду  її  історії)  —  так  само 
Іу  приголосний  у  (з  історичного  погляду  —  м'який  або  пом’якше¬ 

ний  І)  в  угорській  мові 

І  губно-губний  ДЗВІНКИЙ  ЩІЛИННИЙ  приголосний  [XV]  у  польській 
та  обох  лужицьких  мовах  (нагадує  нескладовий  [и]  в  українській 
мові,  як,  наприклад,  у  слові  рів,  але  може  виступати  в  позиції  між 
голосними) 

п]  м'який  (або  пом'якшений)  приголосний  п  у  сербсько-хорват¬ 
ській  мові  (як  в  українському  слові  няньчити );  у  словенській 
мові  (з  погляду  її  історії)  —  так  само 
пу  схожий  приголосний  в  угорській  мові 
іг  схожий  приголосний  у  чеській  і  словацькій  мовах 
п  схожий  приголосний  у  польській  мові 
б  у  польській  мові  —  [и];  у  верхньолужицькій  —  [ио] 


Завваги  щодо  звукової  вартості  деяких  літер  і  позначок 


35 


6  у  словацькій  мові  —  [ио] 

гг  у  польській  мові  —  [х]  у  слабкій  позиції  (у  визвуці  або  поряд 
із  глухим)  —  [з] 

г  у  чеській  мові  —  альвеолярний  приголосний,  при  вимові  якого 

коливання  язика,  характерні  для  артикуляциї  г,  супроводжують¬ 
ся  шиплячим  шумом,  тобто  [гх  ]  або  ж  —  у  слабкій  позиції 
(у  визвуці,  поряд  із  глухим)  —  [ГЗ  ] 

5  в  угорській  мові  —  глухий  щілинний  шиплячий  приголосний  [з] 
(як  в  українському  слові  шинка) 

52  у  польській  мові  —  [з];  в  угорській  —  [з] 
і  схожий  приголосний  в  інших  слов’янських  мовах,  що  мають 
абетку  на  латинській  основі 
$  у  румунській  мові  —  [з] 

р  зімкнено-щілинний  зубний  приголосний  типу  І8 
у  румунській  мові 

й  довгий  голосний  и  в  чеській  мові 

т  у  польській  та  обох  лужицьких  мовах  —  іубно-зубний  приголос¬ 
ний  [у]  (як  у  російському  слові  вон) 
у  у  польській  та  обох  лужицьких  мовах  —  неоіублений  голосний 
середнього  ряду  й  високого  піднесення;  у  словацькій  і  чесь¬ 
кій  —  і,  перед  яким  не  пом’якшується  попередній  приголосний; 
у  литовській  —  довгий  голосний  і 
28  В  угорській  МОВІ  —  [2] 
і  у  польській  мові  —  [х] 

і  схожий  приголосний  в  інших  слов’янських  мовах,  що  мають 
абетку  на  латинській  основі 

5  дзвінкий  зубний  зімкнено-щілинний  приголосний  (як  в  укра¬ 
їнському  слові  дзиґа) 

З  дзвінкий  шиплячий  зімкнено-щілинний  приголосний  (як  в  укра¬ 
їнському  слові  дженджик) 


2.  КИРИЛИЦЯ 

Подані  нижче  завваги  стосуються  звукової  вартості  деяких  літер,  ужи¬ 
ваних  у  слов’янських  мовах,  що  мають  абетку  на  кириличній  основі,  але 
з  відмінностями  проти  вжитку,  заведеного  в  сучасній  українській  мові. 

г  у  болгарській,  македонській,  російській  мовах  —  [§] 
г  у  македонській  мові  —  сильно  пом’якшений  приголосний  [з] 
е  у  білоруській  і,  як  правило,  у  російській  мові  —  е ,  що  перед  ним 

пом’якшується  попередній  приголосний,  на  початку  слова  та 


36 


Завваги  щодо  звукової  вартості  деяких  літер  і  позначок 


після  голосного  —  ]е\  у  болгарській  мові  більшість  приголосних 
пом'якшується  перед  е  тільки  трохи 
е  у  білоруській  і  російській  мовах  —  наголошений  о,  що  перед  ним 
пом'якшується  попередній  приголосний,  на  початку  слова  та  пі¬ 
сля  голосного  —  ]о  (у  білоруській  мові  може  позначати  й  нена- 
голошений  звук  у  складених  словах;  у  російській  діакритична 
позначка  є  факультативною) 
и  у  російській,  болгарській,  македонській  мовах  —  і 

(у  російській  найчастіше  —  з  пом'якшенням  попереднього 
приголосного;  у  болгарській  —  більшість  приголосних 
пом'якшується  перед  і  тільки  трохи;  у  македонській  — 
пом'якшення,  як  правило,  відсутнє) 

]  у  македонській  мові  —  м’який  дзвінкий  щілинний  приголосний 
(як  в  українському  слові  куйовдити) 
у  нескладовий  звук  [XV]  у  білоруській  мові,  що  виступає  лише  в  по¬ 
зиції  після  голосного  наприкінці  слова  або  перед  приголосним, 
наприклад:  воуку  кроу  (як  в  укр.  вовк ,  кров) 
щ  у  болгарській  мові  —  зі 

ь  неогублений  голосний  середнього  ряду  й  середнього  піднесення 
в  болгарській  мові  (язик  розташовується  приблизно  так,  як  при 
вимові  а,  але  спинка  підноситься  вище  до  піднебіння,  а  кінчик 
трохи  торкається  верхнього  краю  нижніх  передніх  зубів);  у  ро¬ 
сійській  мові  позначає  вимову }  після  приголосного  й  перед 
голосним,  коли  далі  йдуть  літери  е ,  е ,  ю,  я 
ш  у  білоруській  і  російській  мовах  —  неогублений  голосний  серед¬ 
нього  ряду  й  високого  піднесення,  при  вимові  якого  язик  є  від¬ 
тягнений  трохи  далі  назад  і  вище  проти  сучасного  українського  у 
у  слові  риба 

£  для  давньої  вимови  можна  припустити  зв'язок  із  прасл.  *еа\  для 
середньоукраїнської  доби  —  і  або  .е  (північне  наріччя);  у  росій¬ 
ському  правописі  до  1918  р.  —  е  (з  пом’якшенням  попереднього 
приголосного) 

в  у  білоруській  і  російській  мовах  —  еу  що  перед  ним  не  пом'якшу¬ 
ється  попередній  приголосний  (у  російській  мові  переважно 
вживається  на  початку  слова) 

а  (а)  історично  (зокрема  й  у  староцерковнослов'янській  мові)  — 

носовий  голосний  е;  за  давньо-  та  середньоукраїнської  доби  — 
[)‘а]  або  [’а] 

м  (іа)  історично  (зокрема  й  у  староцерковнослов’янській  мові)  —}&  за 
давньо-  та  середньоукраїнської  доби  —  [і а]  або  [’а] 
ж  (ж)  історично  (зокрема  й  у  староцерковнослов'янській  мові)  —  д ;  за 
давньо-  та  середньоукраїнської  доби  —  [и] 

£й(»ж)  історично  (зокрема  й  у  староцерковнослов'янській  мові)  —./(>;  за 
давньо-  та  середньоукраїнської  доби  —  [}и]  або  [’и] 


Завваги  щодо  звукової  вартості  деяких  літер  і  позначок 


37 


й  (4) 

в  О)  “іЬ” 

й)(ш)  О 

8  (У)  и 
У  (у)  У 


3.  ДІАКРИТИЧНІ  ТА  ІНШІ  ПОЗНАЧКИ 

1)  Над  і  під  голосними: 

короткість  (для  румунської  мови  —  див.  а) 
довгота 

в  українській,  російській,  білоруській,  болгарській  мовах  —  на¬ 
голос;  у  словацькій,  чеській,  угорській  —  довгота;  у  словен¬ 
ській,  сербсько-хорватській  —  довгий  висхідний  тон; 
у  литовській  —  довгий  спадний  тон 

короткість  укупі  з  наголошеністю  у  словенській  і  литовській 
мовах;  короткий  висхідний  тон  у  сербсько-хорватській 
довгий  спадний  тон  у  словенській  і  сербсько-хорватській  мо¬ 
вах;  над  двома  голосними  вкупі  —  дифтонгічна  вимова 
короткий  спадний  тон  у  сербсько-хорватській  мові 
довгота  в  угорській  мові 
закрита  вимова  (також  *) 

<  назалізація 

2)  Над  приголосними: 

сильна  палаталізація  (дорсального  типу) 

?  після  приголосного  —  палаталізація  альвеолярного  типу 

3)  Інші  позначки: 

*  незасвідчена  зреконструйована  форма 

+  хибно  зреконструйована  форма,  що  ніколи  не  існувала 

— >  переходить  у 

<—  походить  із 

0  нульовий  звук 

||  межа  складів 

//  фонематична  транскрипція 

[]  фонетична  транскрипція 

0  морфонематична  транскрипція 

:  чергування 

Класи  дієслів  —  за  класифікацією  А.  Лескіна 


ТрудА  сущлго  в  писаній  знати 

Не  может,  иже  САЛГЬ  не  В'ЇСТЬ  ПИСАТИ. 

Л/ІНИТТ*,  квіти  легко  писанія  дЬло - 

Три  персти  пишуть,  А  все  колит  чг&ло. 

Іван  Величковський,  6л.  1680  р. 


Исторїи  кб  йстинна  СЗйн&дК  плме 

нежели  СЗ  списатєла  происходить. 


Тарасій  Земка,  1625  р. 


1.  ВСТУПНІ  ЗАВВАГИ 


1.  Поняття  української  мови .  41 

2.  Проблема  початків  української  мови  та  її  назви .  44 

3.  Джерела  й  методи  дослідження .  47 

4.  Зовнішні  та  внутрішні  межі.  Діалекти  української  мови .  51 

5.  Заввага  щодо  періодизації .  54 

6.  Підходи  до  історичної  фонології  української  мови  .  55 


1.  ПОНЯТТЯ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Назва,  характерні  особливості  та  межі  поширення  української  мови,  яка 
належить  до  слов’янської  групи,  з  бігом  її  історичного  розвитку  не  зали¬ 
шалися  незмінними.  До  сталих  її  рис  упродовж  багатовікового  існування 
можна  віднести  тяглість  фонологічного  розвою 1  та  географічне  розта¬ 
шування  між  ареалом  поширення  російської  мови  на  північному  сході 
(пізніше  також  і  на  сході),  білоруської  на  півночі,  польської  та  словацької 
на  заході,  болгарської  на  південному  заході.  З-поміж  неслов’янських  мов 
вона  (приблизно  від  895  р.)  межує  на  заході  з  угорською,  що  належить 
до  фінно-угорської  сім’ї;  на  південному  заході  з  румунською  та  її  мол¬ 
давськими  говірками  (романська  група),  які  принаймні  від  XIII  ст.  розі- 

1  Те  саме  стосується  її  морфологічного,  синтаксичного  та  лексичного  розвою,  але 
ці  теми  виходять  за  межі  розглядуваного  нами  предмета. 


42 


1.1  Вступні  завваги 


рвали  безпосередній  контакт  між  українською  та  болгарською  мовами; 
донедавна  (тобто  до  1945  р.)  також  із  кримськотатарською  мовою,  що 
належить  до  тюркської  сім'ї.  Раніше  контакти  української  мови  з  тюрк¬ 
ськими  були  міцніші  й  різноманітніші:  печеніги  (Х-ХІ  ст.),  половці 
(XI— XIII  ст.)  і  татари  (від  XIII  ст.)  межували  з  нею  на  сході  та  півден¬ 
ному  сході,  а  іноді  проникали  й  углиб  українських  теренів,  призводили 
до  мовної  котериторіальності;  турки  межували  з  українськими  землями 
на  півдні  (особливо  в  ХУІІ-ХУІІІ  ст.).  Інші  важливі  мови,  що  набули 
статусу  котериторіальних,  —  це  ідиш  (з  XV  ст.)  та  —  серед  слов'янських  — 
польська  (особливо  в  ХУІ-ХУІІІ  ст.,  а  в  Західній  Україні  до  1945  р.) 
і  російська  (що  її  вплив  посилюється  з  XVIII  ст.).  Контакти  з  німець¬ 
кими,  вірменськими,  сербськими  та  ін.  колоністами  були  обмежені  часово 
й  територіально. 

Сучасна  українська  мова  в  її  літературній  формі2  має  чимало 
фонетичних  і  морфонологічних  рис,  що  виразно  відрізняють  її  від  сусідніх 
слов'янських  мов.  До  них  належать  чергування  о  та  в  з  і  {бік '.боку, 
сім:  семи),  консеквентне  відтворення  праслов'янського  е  як  і  {діти); 
злиття  у  та  і  в  голосному  на  кшталт  е  (середньо-високого  піднесення, 
середньо-переднього  ряду),  що  його  можна  умовно  позначити  як  у  {вити 
[уу1у]  ‘сукати'  і  ‘скиглити’;  пор.  рос.  вить  і  вить ,  пол.  тс  і  тус ,  болг.  вйя 
в  обох  випадках);  часткове  збереження  палаталізації  с'  {кінець,  криниця) 
тощо;  і  багато  рис,  що  є  спільними  тільки  з  однією  з-поміж  сусідніх  сло¬ 
в'янських  мов  (у  різних  дистрибуціях),  але  водночас  відрізняють  її  від  усіх 
інших,  —  таких  як  позиційно  зумовлене  чергування  и :  V  (фактично  [\у]; 
наприклад,  у  залі,  але  в  аудиторії),  що  є  спільним  із  білоруською  мовою; 
збереження  дзвінкості  приголосних  наприкінці  слова  та  перед  глухими 
{дід,  дідько),  що  є  спільним  із  південнобілоруськими  говірками;  довгі 
зубні  та  середньопіднебінні  замість  скупчень  ^+^,  РсІ+7  {питання), 
що  є  спільними  з  білоруською  мовою;  сполуки  гу ,  Іу  замість  пізньопра- 
слов'янських  гь  ~  гь,  Іь  ~  Іь  (зі  слабкими  єрами)  в  середині  коренів  між 
приголосними  {кривавий,  глитати ),  що  є  спільними  з  білоруською  мовою; 
V  [\у]  замість  І  у  старих  сполуках  типу  СьІС  {вовк),  що  є  спільним 
із  білоруською  мовою;  елементи  укання  (коли  ненаголошений  звук  о 
в  певних  позиціях  перетворюється  на  6  або  и :  кожух  [кішіх]),  що  є  спіль¬ 
ними  з  болгарською  мовою,  тощо. 

Щоправда,  з  усіх  цих  “українських”  рис  лише  дві,  а  саме  чергу¬ 
вання  и :  V  та  V  <  І  у  давньоукраїнських  сполуках  типу  СьІС,  віднахо¬ 
дяться  в  усіх  українських  діалектах;  та  оскільки,  як  було  зазначено,  вони 

2  Літературна  українська  мова  тепер  існує  у  двох  варіантах:  у  Радянській  Україні 
літературна  норма  за  урядового  сприяння  й  принуки  систематично  зазнає  перероблення, 
що  наближає  її  до  російської.  Ця  норма  застосовується  також  до  української  мови  у  кра¬ 
їнах  радянського  блоку.  Натомість  за  межами  цього  блоку  зберігає  чинність  попередня 
норма. 


1.1  Вступні  завваги 


43 


є  спільними  з  білоруською  мовою,  цього  недостатньо  для  виокремлення 
української  мови  з-поміж  інших  слов’янських.  Що  стосується  решти  пере¬ 
лічених  фонологічних  рис,  то  вони  є  характерними  для  більшості  україн¬ 
ських  діалектів,  але  жодна  —  для  всіх: 

—  зміна  о,  е  в  і  в  певних  позиціях  відсутня  в  кількох  українських  діа¬ 

лектах.  Не  вдаючися  в  деталі  (які  подано  в  розділах  32, 33, 45  і  46), 
досить  буде  відзначити,  що  и  (а  не  і )  цього  походження  виступає 
на  півдні  Берестейщини,  в  частині  Закарпаття  (головно  навколо 
Ужгорода  та  на  Мараморощині)  і  в  деяких  підляських  говірках;  нато¬ 
мість  й  спостерігається  над  Боржавою  в  Закарпатті,  в  кількох  лем¬ 
ківських  і  кількох  північноукраїнських  говірках;  деякі  інші  лемківські 
говірки  та  частина  надсянських  мають  у  цій  позиції  у  або  у.  Єдність 
можна  було  б  шукати  в  тотожності  умов,  за  яких  о  та  е  не  припус¬ 
каються,  але  навіть  і  це  не  стосується  всіх  без  винятку  північноук¬ 
раїнських  говірок  та  суміжної  північної  смуги  південноукраїнських 
говірок,  де  умови  появи  “не-о”  та  “не-е”  (у  північних  говірках  зви¬ 
чайно  вимовляється  дифтонг  типу  ио,  іе  тощо)  не  ті  самі,  що  на  решті 
території,  бо  в  цій  північній  частині  України  вони  припускаються 
лише  під  наголосом  (і  в  деяких  ненаголошених  закінченнях); 

—  звук  і,  посталий  із  е ,  не  фігурує  в  північних  говірках,  де  найчастіше 

під  наголосом  виступає  дифтонг  типу  іе ,  а  в  ненаголошених  скла¬ 
дах  —  звук  е\ 

—  злиття  у  та  і  не  заторкнуло  лемківських,  більшості  закарпатських 

і  частини  бойківських  та  надсянських  говірок;  у  північному  наріччі 
ці  два  голосні  хоча  й  злилися,  але  скорше  у  звук  типу  і; 

—  палаталізацію  с’  утрачено  в  багатьох  західних  говірках;  наприклад, 

наприкінці  слова  с’>с  у  гуцульських,  покутських,  лемківських, 
надсянських,  наддністрянських  і  частині  подільських  говірок; 

—  дзвінкість  приголосних  наприкінці  слова  та  перед  глухим  приголос¬ 

ним  утрачено  майже  в  усіх  південно-західних  говірках; 

—  довгота  приголосних  у  словах  на  кшталт  питання  є  втраченою  прак¬ 

тично  геть  на  всій  тій  самій  великій  території; 

—  замість  гу ,  Іу ,  що  заступили  давньоукраїнські  гь  ~  гь ,  Іь  ~  /ь,  у  лемків¬ 

ських,  закарпатських,  гуцульських  і  бойківських  говірках  (а  в  пооди¬ 
ноких  словах  —  і  далі  на  схід)  виступають  сполуки  уг ,  уі,  тимчасом 
як  у  чернігівських  говірках  може  траплятися  го ,  /о; 

—  укання  є  геть  невластиве  північному  наріччю  (за  винятком  Берес¬ 

тейщини)  і  багатьом  південно-східним  говіркам. 

Існують  риси,  спільні  для  всіх  українських  діалектів,  такі  як 
наявність  повноголосу  (див.  визначення  в  7.1),  однакові  рефлекси  єрів 
(в  основному  ь  >  о,  ь  >  е;  наприклад,  ст^ні*  >  сон ,  дьнь  >  день),  перехід 
§>к  тощо,  але  їх  мають  і  інші  сусідні  слов’янські  мови  (повноголос  при¬ 
таманний  також  російській  і  білоруській;  так  само,  у  ґрунті  речі,  стоїть 


44 


1.2  Вступні  зав  в  аги 


справа  і  з  рефлексами  єрів;  к  характеризує  білоруську  та  словацьку  тощо), 
а  тому,  підходячи  до  питання  ригористично,  вони  не  можуть  правити  за 
критерії,  придатні  для  виокремлення  української  мови  як  єдності. 

Насправді  ця  єдність  забезпечується  тим,  що  численні  фонетич¬ 
ні  процеси  (а  отже  й  риси),  властиві  якомусь  одному  діалектові,  спостері¬ 
гаються  так  само  в  інших  діалектах  —  хоч  і  неоднаковою  мірою,  —  і  всі 
вони  достосовуються  до  спільної  норми,  за  якою  мовці  визнають  вищий 
статус,  навіть  якщо  в  дійсності  це  не  конче  змушує  їх  усіх  дотримуватися 
цього  нормативного  ідеалу.  Звідси  випливає,  що  мовці  сприймають  також 
місцеві  норми,  відмінні  від  їхньої  власної,  як  законні  варіанти  (переходи) 
того,  що  є  в  їхніх  очах  вищою  єдністю.  Іншими  словами,  єдність  україн¬ 
ської  мови,  як  вона  склалася  історично,  є  частково  матеріальною  (спільна 
мовна  субстанція)  і  частково  ідеальною  (з  власної  волі  усвідомленою 
мовцями).  Така  ситуація  не  є  унікальна.  Те  саме  можна  сказати  фактично 
про  всі  діалектно  диференційовані  мови.  Приміром,  не  раз  слушно  відзна¬ 
чалося,  що  з  погляду  їхньої  субстанції  багато  північнонімецьких  діалектів 
можна  віднести  до  нідерландської  мови  й  навпаки.  Загальне  твердження, 
що  нація  є  нацією  лише  тоді,  коли,  крім  спільних  рис,  її  члени  мають 
волю  бути  однією  нацією,  стосується,  тиіаііз  тиіапсііз,  і  фонологічних 
явищ  тієї  чи  тієї  мови. 


2.  ПРОБЛЕМА  ПОЧАТКІВ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ  ТА  її  НАЗВИ 

Якщо  географічне  виокремлення  української  мови  є  настільки  складним 
і,  на  перший  погляд,  суперечливим,  як  показано  в  1.1,  то  ще  більшою  мірою 
це  стосується  її  діахронічного  боку.  Не  такою  важливою  в  цьому  плані 
є  нестабільність  територіальних  меж  поширення  української  мови:  інколи 
вони  різко  звужувалися,  охоплюючи  заледве  одну  п’яту  частину  сьогод¬ 
нішньої  території  (надто  в  ХІІІ-ХУ  ст.),  в  інші  часи  розширялися;  особ¬ 
ливо  динамічна  експансія  мала  місце  з  XVI  по  XVIII  ст.  Посідаючи  меншу 
чи  більшу  територію,  українська  мова  завжди  зберігала  тяглість  свого 
розвитку.  Традиційно  найважливішим  уважається  питання,  коли  саме  по¬ 
чалося  самостійне  існування  української  мови  як  такої;  ті,  хто  його  ставить, 
часто-густо  мають  на  думці  насамперед  політичні  аргументи  та  висновки. 
Потебня  писав  про  це  ще  1876  р.:  “Дійсно,  це  одне  з  тих  питань,  які ...  не 
можна  оминати  безкарно,  адже,  оминені,  вони  мстяться  невизначеністю 
та  хибністю  подальших  висновків.  Треба  мати  сміливість  зустрітися  з  ни¬ 
ми  лицем  до  лиця,  не  чекаючи,  коли  ці  питання  знайдуть  буцімто  таке 
розв’язання,  що  не  викличе  сумнівів  та  заперечень.  Остаточних  розв’я¬ 
зань  у  таких  випадках  і  не  буває,  а  тимчасові  для  нас  не  лише  можливі, 
але  й  необхідні”  («К  истории  звуков  русского  язьїка»,  ФЗ  15,  с.  1). 


1.2  Вступні  завваги 


45 


Остаточному  розв’язанню  проблеми  заважає  наявність  ідеаль¬ 
ного  (волітивного)  чинника  в  сприйнятті  мови  як  єдності,  в  нашому  ви¬ 
падку  —  мови  української.  Цей  чинник  не  може,  однак,  бути  виявлений 
безпосередньо,  принаймні  в  царині  історичної  фонології,  де  вчений  бачить 
лише  матеріальні  сторони  розвитку  в  цілому  їхньому  багатоманітті. 

За  начебто  переконливе  свідчення  може  правити  наявність 
назви,  якою  мовці  позначають  свою  мову.  Але  й  вона  є  оманливою,  бо 
залежить  більше  від  політичних  чинників,  аніж  від  суто  мовних.  У  випадку 
української  мови  це  виявляється  з  усією  очевидністю.  Тут  можна  розгля¬ 
нути  лише  окремі  фрагменти  історії  цієї  назви.  Окреслення  “українська” 
стосовно  всієї  мови  є  зовсім  недавнім:  Закарпаття  ледве  чи  користувалося 
ним  до  1938  р.  Бувши  первісно  регіональною  (тобто  вживаною  на  позна¬ 
чення  козацьких  земель),  ця  назва  ступнево  набула  загального  поширення, 
частково  з  огляду  на  відіграну  козаками  роль  в  історії  країни,  починаючи 
з  XVI  ст.,  а  частково  через  те,  що  від  половини  XVII  ст.,  коли  українці 
почали  частіше  стикатися  з  росіянами,  стала  потрібного  нова  назва  для 
країни  та  її  мови.  Перед  тим  мова,  що  тепер  зветься  українською,  була 
відома  як  руська.  Однак  ця  назва  почала  вносити  плутанину,  відколи 
Україну  було  приєднано  до  Росії,  бо  й  росіяни  позначали  свою  мову  при¬ 
кметником  русский.  Після  певного  періоду  вагань,  під  час  якого  мову 
України  намагалися  відрізнювати  від  російської  за  допомогою  термінів 
на  кшталт  югоруський ,  малоруський  тощо,  окреслення  “український”  уреш¬ 
ті  перемогло,  піднісшися  від  регіонального  до  загальнонародного  статусу. 

Таким  чином,  до  середини  XVII  ст.  переважав  термін  руський 
(інколи  славеноруський  і  т.  ін.),  але  навіть  тоді  він  не  був  цілком  одно¬ 
значним,  оскільки  застосовувався  як  до  власне  української  мови,  так  і  до 
більшої  єдності,  що  охоплювала  всіх  православних  слов’ян  у  межах  того¬ 
часної  Польщі,  тобто  й  білорусів  теж  (такої  багатозначності  не  існувало 
на  українських  землях,  що  належали  Угорщині  та  Молдові  —  тобто  на 
Закарпатті  та  Буковині  відповідно),  і  символом  цієї  більшої  єдності  була 
якраз  спільна  літературна  мова. 

Якщо  сягнути  ще  давніших  часів  (до  XIV  ст.),  то  виявиться, 
що  з  географічного  погляду  ядро  терміна  Русь  утворює  Київська  земля, 
але  знов-таки  й  цей  термін  був  багатозначний,  бо  Київ  позначав  ним  усіх 
слов’ян,  яких  мав  або  прагнув  мати  під  своїм  володарюванням,  тобто 
предків  і  українців,  і  росіян,  і  білорусів.  (Звідси  й  пізніше  протиріччя 
між  українською  назвою  руський  ‘український’  та  російською  русский 
‘російський’.  Колонії  та  провінції  залюбки  перебирають  назву  своєї  метро¬ 
полії.  Сучасна  Румунія  ( Котапіа )  продовжує  вживати  назву  давнього 
Риму  так  само,  як  сучасна  Росія  —  назву  давньої  Київської  землі).  Під  ту 
добу  багатозначність  посилювалася  значеннєвою  широтою  іншого  тер¬ 
міна,  іазьіісь,  який  позначав  ‘мову’,  ‘народ’  і  ‘землю’.  Ба  більше:  в  ХІ-Х^  ст. 
літературна  мова  Київської,  Чернігівської  та  Галицької  земель  принципово 


46 


1.2  Вступні  завваги 


не  відрізнялася  від  літературної  мови  інших  східнослов’янських  князівств. 
Таким  чином,  багатозначність  терміна  руський  (тоді  русьскьіи),  уживаного 
як  щодо  мови,  так  і  щодо  держави,  була  первісно  зумовлена  загарбницькою 
політикою  Києва. 

З  огляду  на  ці  обставини,  історія  назви  не  дає  жодних  під¬ 
став  робити  висновки  щодо  часу  постання  української  мови  як  єдності. 
Насправді  проблему  її  визначення  слід  заступити  іншою,  конкретнішою: 
відмовляючися  від  спроб  установлення  —  принаймні  наразі  та  з  лінгвістич¬ 
ного  погляду  —  невловного  суб’єктивного  “моменту  запалення”,  історик 
української  мови  має  відносити  термін  “український”,  заради  зручності, 
щонайдалі  назад  у  часі,  наскільки  це  дозволяють  матеріальні  свідчення^, 
і  замість  пошуку  відповіді  на  питання  про  початки  української  мови  спро¬ 
бувати  відповісти  на  питання,  коли  почався  її  особливий,  окремішній 
розвиток.  У  рамцях  фонології  це  можна  зробити,  встановивши  першу 
фонетичну  зміну,  що  поширилася  серед  слов’янських  мовців  на  пізнішій 
українській  території,  але  оминула  сусідні  слов’янські  племінні  групи. 
Така  найдавніша  зміна  може  бути  датована  VI- VII  ст.  (див.:  3.1).  Звичайно, 
жодна  поодинока  зміна  не  створює  окремої  мови.  До  такого  результату 
могло  призвести  лише  подальше  нагромадження  змін  (що,  власне,  і  ста¬ 
лося).  Ми  не  в  змозі  встановити,  в  який  саме  точний  момент  часу  нако¬ 
пичення  змін  спричинило  якісний  стрибок  чи  коли  саме  виник  суб’єк¬ 
тивний  первень,  а  отже  й  коли  саме  закінчився  інкубаційний  період 
і  виформувалася  самостійна  українська  мова. 

Ясно,  принаймні,  що  на  той  час,  з  якого  до  нас  дійшли  перші 
писемні  пам’ятки,  нагромадження  специфічно  українських  рис  є  знач¬ 
ним,  і  цей  факт  уже  в  XIX  ст.  був  добре  відомий.  Ще  1866  р.  Потебня 
писав:  “...  тепер  можна  напевне  сказати,  що  поділ  руської  мови  давніший 
від  XI  століття  і  вся  історія  її,  базована  на  свідченні  пам’яток,  має  діалект¬ 
ний  характер  і  являє  собою  історію  руських  наріч,  зокрема  й  наріч  писем¬ 
них  ...  Уже  на  початку  руської  писемності  мова  наша  є  лише  сукупністю 
руських  наріч,  народних  і  одного,  а  згодом  і  двох,  літературних  ...” 3  4 
(цит.  пр.,  с.  2, 5).  “Адже  сьогодні  для  нас  є  безсумнівним,  що  вже  в  XI  ст. 
південь  Русі  був  відокремлений  від  півночі  певними  діалектними  особли¬ 
востями  ... ,  і  ми  трималися  б  цього  переконання,  навіть  якби  не  було  таких 
явних  свідчень  на  його  користь,  які  фактично  містяться  в  писемних 
пам’ятках  XI  ст.”,  —  писав  Шахматов  1882  р.  (Л5РН  7, 73).  Яґіч  підсумовував 
уже  1884  р.:  “Як  не  припускати  для  XI  століття  повного  розвитку  русь- 

3  Це  не  є  жодною  новиною.  Історики  зазвичай  застосовують  назви  ауапї  1а  ІеЦге. 
Історія  Франції  ведеться  від  часів,  коли  вона  ще  не  носила  цієї  назви,  як  і  історія  Німеч¬ 
чини,  не  кажучи  вже  про  СРСР,  заснований  1922  р.,  але  історія  якого  звичайно  пишеться 
від  доби,  що  починається  до  Різдва  Христового. 

4  Потебня  тут  уживає  термін  руський  у  значенні  ‘східнослов’янський’.  Він  часто  не 
розрізняв  термінів  мова  та  наріччя . 


13  Вступні  зав  в  аги 


47 


ких  наріч,  коли  вже  різні  дрібниці  їхні  ясно  прозирають  із  пам’яток.  Звісно, 
для  південноруської  мови  не  минули  без  сліду  багато  століть  бурхливого 
життя  пізніших  часів,  для  народної  мови  мала  особливу  вагу  тривала  доба 
польського  панування,  що  відбилася  на  словах,  зворотах,  а  також  формах 
малоруського  наріччя  невигладними  рисами.  Цього  пізнішого  нашару¬ 
вання,  звичайно,  в  живій  мові  XI  ст.  ще  не  було,  отже  й  у  пам’ятках  його 
не  віднайдемо.  Але  все  інше,  тобто  посутнє,  в  них  ступнево  прозирає” 
(  Сб  ОРЯС  33,  2,  с.  89-90);  і  він  же  уточнював:  “...  у  найдавніших  півден- 
норуських  пам’ятках,  цебто  в  тих,  що  ми  їх  тепер  то  з  більшою,  то  з  меншою 
вірогідністю  відносимо  до  півдня,  риси  народної  мови  оприявнюються 
набагато  поміркованіше,  скромніше,  ніж  у  північних,  новгородських; 
а  проте  їх  існування  все-таки  жоден  сумлінний  дослідник  руської  старо¬ 
вини  не  заперечуватиме,  і  тому  в  наш  час  ледве  чи  кому  спаде  на  дум¬ 
ку  стверджувати,  що  руські  наріччя  та  говори  розвинулися  лише  після 
татарської  навали”  (там  само,  с.  99).  Більш  детально  питання  походження 
української  мови  розглядаємо  в  14.3. 

Отже,  коротко  кажучи,  у  цій  книзі  фонологічний  розвиток  укра¬ 
їнської  мови  простежується  від  VII  ст.  і  до  нашого  часу;  при  тому  назва 
“українська  мова”  застосовується  у  зворотній  проекції  на  ввесь  цей  період, 
але  питання  про  час,  відколи  вживання  цієї  назви  є  вповні  обґрунтованим, 
залишається  без  відповіді.  І  хоча  це  нібито  суперечить  зацитованій  вище 
поставі  Потебні  (1876  р.),  насправді  він  сам  учинив  точнісінько  так  само, 
і,  здається,  нічого  іншого  мовознавцеві,  власне,  й  не  зостається. 

Зайве  казати,  що  всі  перелічені  вище  прикмети  української 
мови,  як  і  інші,  неперелічені,  розвинулися  протягом  цих  тринадцятьох 
століть.  Перед  тим  предки  українців  розмовляли  тією  самою  мовою,  що 
й  уся  решта  слов’ян  (принаймні,  жодних  відмінностей  ми  не  спроможні 
встановити). 


3.  ДЖЕРЕЛА  Й  МЕТОДИ  ДОСЛІДЖЕННЯ 

Коли  йдеться  про  джерела,  використовувані  для  реконструкції  фоноло¬ 
гічних  змін  в  українській  мові,  конче  треба  розрізняти  між  часом  до  та 
після  середини  XI  ст.  Для  кількох  попередніх  століть,  що  мають  братися 
під  увагу,  тобто  для  періоду  приблизно  від  VII  до  XI  ст.,  жодних  пам’яток, 
написаних  в  Україні  мовою  її  народу,  не  існує.  Фонологічний  розвиток 
протягом  цього  періоду  має  реконструюватися  за  допомогою  порівняль¬ 
ного  методу,  а  також  методом  внутрішньої  реконструкції  та  шляхом  ана¬ 
лізу  запозичень,  узятих  українською  мовою  з  інших  мов  та  іншими  мовами 
з  української.  У  ґрунті  речі,  це  є  ті  самі  методи,  що  застосовуються  для 
реконструкції  праслов’янської  мови,  але  з  декількома  відмінностями,  серед 
яких  варто  віднотувати  три:  для  протоукраїнських  діалектів  праслов’ян- 


13  Вступні  зав  в  аги 


ські  явища  беруться  як  наперед  дані  й  правлять  їм  за  тло;  дані  діалектів 
(українських)  мають  тут  далеко  більшу  вагу,  ніж  при  реконструюванні 
праслов’янської  мови;  нарешті,  певне  світло  найдавніші  пам’ятки  проли¬ 
вають  і  на  аналізований  попередній  період. 

Обмежмося  лише  кількома  прикладами:  наявність  у  (ьі)  в  про- 
тоукраїнських  діалектах  дописемного  періоду  постулюється  насамперед 
через  те,  що  цей  звук  був  зреконструйований  —  шляхом  зіставлення  з  ін¬ 
шими  слов’янськими  мовами  —  для  пізнього  етапу  розвитку  праслов’ян¬ 
ської  мови;  але  цей  висновок  підкріплюється  й  збереженням  у  в  над- 
сянських,  лемківських,  бойківських  і  закарпатських  говірках.  Окрім  того, 
найдавніші  пам’ятки,  писані  в  ХІ-ХИ  ст.,  також  потверджують  цей  аналіз, 
бо  в  них  консеквентно  розрізняються  букви,  що  передають  звуки  у  та  і 
(змішання  їх  у  пам’ятках  починається  з  кінця  XIII  ст.).  Наявність  дублет- 
■них  форм  кореня  в  бор-еиі  і  боро-ти  завдяки  внутрішній  реконструкції 
показує,  що  сполука  “ог”  перед  приголосними  розвинулася  в  ого  (повно- 
голос);  це  підтверджується  порівнянням  із  праслов’янською  мовою,  для 
пізнього  періоду  якої  було,  власне,  зреконструйовано  форму  типу  *Ьоаг(і. 
Брак  таких  форм  у  найдавніших  пам’ятках  свідчить,  що  згадана  зміна 
мала  місце  ще  до  середини  XI  ст.  Аналіз  запозичень  дозволяє  датувати 
цю  зміну  точніше:  вона  мусила  статися  між  серединою  VIII  та  середи¬ 
ною  IX  ст. 

У  витлумаченні  діалектних  даних  часто  робиться  помилка,  коли 
дослідники  гадають,  що  всі  або  більшість  явищ,  відзначених  у  діалектах, 
є  застиглими  формами  того,  що  зазнало  дальшої  зміни  в  літературній 
мові.  Наприклад,  при  поясненні  переходу  о  >  і  майже  всі  діалектні  ре¬ 
флекси  о  в  цій  позиції  вишикувано  в  один  шерег: 

о  >  ио  >  иу  >  иі  >  йі>  й  >  і  тощо, 

а  це  є  чистісінькою  спекуляцією.  Ніколи  не  слід  забувати,  що  при  ево¬ 
люції  певної  мови  діалекти  можуть  проходити  —  і  часто  проходять  —  влас¬ 
ний  шлях  еволюції,  а  тому  не  варто  намагатися  увібгати  другу  в  першу. 
Географічні  відмінності  можуть  відбивати  різні  стадії  розвою,  але  не  кон¬ 
че  мусять  це  робити.  У  жодному  разі  таку  проекцію  просторових  сто¬ 
сунків  на  часові  не  вільно  вважати  за  самоочевидну;  щоб  її  прийняти, 
потрібні  докази. 

Підходи,  застосовані  до  часів  дописемних,  зберігають  чинність 
і  для  часів  пізніших.  Та  починаючи  з  середини  XI  ст.  з’являється  важливе 
додаткове  джерело  даних  —  писемні  пам’ятки,  що  дозволяють  з’ясувати, 
коли  саме  відбулася  та  чи  та  звукозміна,  а  часто  й  визначити  проміжні 
стадії  розвитку,  які  залишилися  б  непоміченими  при  неминуче  надто 
узагальнюючому  порівняльному  підході.  Та  разом  із  писемними  пам’ят¬ 
ками  виникають  і  нові  проблеми.  Як  правило,  письмо  в  Україні  ґрунтува¬ 
лося  на  взірцях,  узятих  з  інших  слов’янських  мов;  літописці  й  переписувачі 


13  Вступні  завваги 


49 


аж  ніяк  не  прагнули  до  відтворення  реальної  фонетики  мови  щоденного 
вжитку.  На  початку  за  взірець  правила  церковнослов’янська  мова,  і  па¬ 
м’яток,  писаних  саме  цією  мовою  (в  різних  її  редакціях),  є  сила-силенна 
впродовж  усієї  історії  української  мови  від  XI  до  XVIII  ст.  У  Великому 
князівстві  Литовському,  починаючи  з  XIV  ст.,  основою  світської  літера¬ 
турної  норми  була  радше  тогочасна  білоруська  мова,  і  існують  різні  ва¬ 
ріанти  її  змішання  з  мовою  українською.  Від  початку  XVIII  ст.  мовну 
практику  в  Україні  почала  заполоняти  російська  мова,  аж  нарешті  україн¬ 
ський  складник  звівся  до  поодиноких  українізмів.  Лише  геть  наприкінці 
XVIII  ст.  з’являються  перші  тексти,  свідомо  скомпоновані  українською 
мовою.  Перипетії,  пов’язані  з  функціонуванням  писемної  мови  в  Україні, 
докладніше  описано  в  “переходових”  (між  окремими  періодами)  розді¬ 
лах  14,  29, 43, 57. 

Відповідно,  звукозміни  неможливо  просто  вичитати  з  пам’яток. 
Докази  їх  наявності  мусять  видобуватися  шляхом  копіткого  аналізу,  що 
його  методи  мають  варіюватися  залежно  від  жанру  пам’ятки  та  її  стосунку 
до  мови  щоденного  вжитку.  У  більшості  випадків  дослідник  повинен 
насамперед  з’ясувати,  якої  мовної  та  правописної  системи  дотримувався 
автор  або  переписувач,  а  відтак  розглянути  відхилення  від  цієї  системи. 
Ці  відхилення  можуть  бути  двох  типів:  мимовільні  помилки  та  свідомо 
внесені  зміни. 

На  самому  початку  найчастіше  звукозміни  виступають  у  вигля¬ 
ді  випадкових  помилок.  Одначе,  такі  помилки  можуть  виявитися  й  суто 
механічними,  не  пов’язаними  з  жодною  реальною  звукозміною.  На  їхнє 
свідчення  можна  покладатися  лише  тоді,  коли  вони  повторюються  в  тому- 
таки  тексті  або  в  інших  текстах  приблизно  того  самого  часу.  Ізольовані 
помилки  найімовірніше  мають  суто  орфографічний  характер,  і  тому  їх 
слід  просто  ігнорувати.  Чимало  спроб  датувати  звукозміни  на  підставі 
таких  орфографічних  помилок  виявилися  хибними.  Особливо  небезпечні 
є  випадки,  що  можуть  бути  спричинені  інерційними  (та  сама  буква  спо¬ 
чатку  вживається  поправно,  а  потім  механічно  повторюється  на  місці 
іншої)  або  упереджувальними  психологічними  механізмами.  Наприклад, 
написання  в*ь  гр'Ьк'Ь,  отрици  (Напк.  XIII  ст.)  замість  вт>  грок'Ь  ‘у  могилі’, 
отроци  ‘юнаки’  зовсім  не  свідчать  про  перехід  о  >  і,  як  у  пізніший  період 
розвитку  української  мови  (до  того  ж  —  в  інших  позиціях!),  а  просто  упе¬ 
реджують  букву  з  наступного  складу. 

Коли  звукозміна  менше-більше  стабілізувалася,  в  писемній  мо¬ 
ві  до  неї  може  виробитися  подвійне  ставлення:  або  прийняття  (тобто  мо¬ 
дифікація  успадкованого  правопису),  або  уникання.  Саме  такі  модифікації 
було  впроваджено  в  давньоукраїнській  мові  стосовно  букв,  що  були  по¬ 
значали  староцерковнослов’янські  носові  голосні:  вони  або  усувалися  (ж), 
або  набували  нової  функції  (а);  у  середньоукраїнській  мові  те  саме  від¬ 
булося  з  єрами.  Модифікація  попереднього  правопису  непохибно  дово- 


50 


1.3  Вступні  завваги 


дить  наявність  звукозміни;  і  хоча  цей  доказ  буває  надто  запізнений,  він 
додає  вагомості  попереднім  мимовільним  помилкам. 

Уникання  може  бути  дуже  ретельним,  набуваючи  рис  справж¬ 
нього  табу,  але  воно  ніколи  не  є  повним,  якщо  брати  писемну  продукцію 
тієї  чи  тієї  епохи  сукупно.  Наприклад,  Ґалятовський  (1663)  явно  уникав 
таких  відхилень  від  тогочасної  церковнослов’янської  мови,  як  заміна  -Ь 
та  є  на  і,  о  на  у,  д  на  в  та  помішання  и  з  ьі.  Та  все  ж  навіть  у  цій  пам’ят¬ 
ці  подибуємо  написання  на  кшталт  м'Ь'гь,  с'Ьдгь,  ш'Ьсть,  ходйвт*,  мус'Ьвт*, 
вьіритьі,  оугризнетгь  замість  традиційних  мєчт*,  семь,  шєсть,  ходила,  мус'Ьлт*, 
вьірьіти,  оі/грьізнєчгь;  тимчасом  як  ізольовані  випадки  у  <  о  та  і  <  'Ь  можна 
знайти  в  інших  його  друкованих  творах.  Маючи  справу  з  униканням, 
дослідник  може  відстежувати  написання  виняткові,  але  й  у  цьому  разі 
вони  набувають  вірогідності,  лише  повторюючися,  тобто  критерій  непо- 
одинокості  зберігає  чинність. 

Діалектні  дані  й  матеріали  пам’яток  доповнюють  себе  навзаєм, 
і  якщо  покладатися  лише  на  один  із  цих  складників  коштом  іншого,  то 
можна  дійти  хибних  висновків.  У  студіях  з  української  історичної  фоно¬ 
логії  обидва  ці  ухили  мали  місце.  Кримський,  приміром,  неодноразово 
висловлював  хибні  думки,  бо  спирався  на  самі  лише  пам’ятки,  вибираючи 
з  них  нетипові  й  випадкові  помилки  (він,  на  додачу,  часто  неправильно 
зчитував  і/або  інтерпретував  узяті  для  аналізу  уривки,  збитий  на  манівці 
своїм  прагненням  віднести  риси  сучасної  української  мови  до  якомога 
давніших  часів).  Натомість  Зілинський,  прекрасний  діалектолог,  де-не- 
де  у  своїх  діалектних  дослідженнях  наважувався  робити  висновки  істо¬ 
ричного  ґатунку,  що  ніяк  не  підтверджувалися  пам’ятками  й  залишалися 
чистісінькими  спекуляціями  (які  він  сам  пізніше  мусив  спростовувати). 

Додаткові  свідчення  можна  одержати,  розглядаючи  потракту¬ 
вання  слів,  запозичених  або  українською  мовою  з  інших  мов,  або  іншими 
мовами  з  української,  а  також  аналізуючи  процеси,  що  відбувалися  в  інших 
мовах,  поширених  на  тій  самій  території.  Перше  можна  проілюструвати, 
наприклад,  формами  на  кшталт  кддьцн^рь  ‘канцлер’  у  Луцькому  літо¬ 
писі  1434  р.  Запозичене  з  польської  мови,  в  якій  воно  мало  закритий  звук  е, 
це  слово  показує,  що  на  той  час  (а  точніше  —  коли  його  вперше  запози¬ 
чено)  'Ь  звучав  на  півночі  Волині  ще  не  як  і,  а  як  е. 

Процеси  в  котериторіальних  мовах  часто  характеризуються 
рівнобіжними  змінами.  Наприклад,  український  перехід  и>й>і  має 
паралель  у  південному  різновиді  ідишу;  однак  такі  рівнобіжні  зміни  не 
конче  мусять  збігатися  в  часі,  територіальні  межі  їх  мало  коли  виявля¬ 
ються  тотожні,  а  наявність  причиново-наслідкового  зв’язку  залишається 
недоведеною.  Природа  цих  збігів  має  бути  досліджена  в  майбутніх  студіях. 
Поки  що  ми  здебільшого  спроможні  тільки  фіксувати  їх. 

Поширення  чи  непоширення  певної  звукозміни  в  одній  чи  кіль¬ 
кох  суміжних  мовах  теж  становить  інтерес  і  може  допомогти  в  із’ясу- 


1.4  Вступні  зав  в  аги 


51 


ванні  її  хронології.  Проте  схожі  звукозміни  можуть  у  них  відбуватися 
незалежно  одна  від  одної  й  у  різні  часи.  Це  вимагає  критичного  підходу 
до  процесів,  на  позір  тотожних.  Стан  справ  слід  розглядати  в  контексті 
історії  відповідних  мов  і  країн.  Збіжність  не  конче  є  доказом. 


4.  ЗОВНІШНІ  ТА  ВНУТРІШНІ  МЕЖІ. 

ДІАЛЕКТИ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Оскільки  в  історичній  фонології  використовуються  діалектні  дані,  варто 
подати  стислі  відомості  щодо  географічного  розташування  основних  укра¬ 
їнських  діалектів.  їхні  структурні  характеристики  є  предметом  загальних 
праць  із  української  діалектології.  У  цій  книзі  специфічні  риси  україн¬ 
ських  діалектів  розглядаються  при  описі  всіх  звукозмін,  що  проходили 
по-різному  в  різних  регіонах,  і  дещо  систематичніше  підсумовуються 
в  окремому  параграфі  останнього  розділу,  де  йдеться  про  формування 
діалектів  (62.2). 

Наш  короткий  огляд  доречно  розпочати  з  окреслення  зовнішніх 
меж  території,  де  сьогодні  говорять  по-українському.  Ядро  її  міститься 
в  кордонах  сучасної  Української  РСР,  в  якій  ця  мова  є  рідною  для  біль¬ 
шості  населення.  Винятки  становлять  Крим,  де  вона  є  мовою  меншості; 
північний  край  Сумської  області  (на  північ  від  Середини-Буди),  де  поши¬ 
рена  говірка  білоруського  типу;  північно-західна  частина  Чернігівської 
області  (між  Дніпром,  Десною  та  Снов’ю,  тобто  Ріпкинський  і  Городнян- 
ський  райони  цілком,  північно-західна  частина  Сновського  та  декілька 
сіл  Чернігівського  району),  де  говорять,  у  ґрунті  речі,  по-білоруському, 
з  пізнішими  нашаруваннями  деяких  українських  рис. 

За  межами  У  РСР  українська  людність  є  в  Румунії  (на  півночі 
Добруджі  вживаються  говірки  південно-східного  типу,  в  Південній  Буко¬ 
вині  та  на  Мараморощині  —  гуцульського  та  покутського  типу),  у  Східній 
Словаччині  (здебільшого  лемківські  говірки),  у  Білорусі  (цілком  україн¬ 
ською  є  Берестейщина  на  південь  від  Ясельди,  а  також  смуга,  що  тягнеться 
південніше  від  Дорогичина  та  Пинська,  де  розмовляють  західно-  та  серед- 
ньополіськими  говірками)  та  в  Росії,  де  носії  української  мови  зосереджені 
передусім  у  Воронізькій  області  (північні  говірки  в  Лисківському,  Остро- 
гозькому,  Кам’янському  та  інших  районах,  південно-східні  в  Богучар- 
ському,  Бутурлинівському,  Калацькому,  Розсошанському  та  Кантемирів- 
ському  районах;  див.  мапу,  складену  Г.  Солонською,  у  «Віснику  Харків¬ 
ського  університету»,  серія  філологічна,  1965,  вип.  1,  с.  125),  на  Кубані 
та  на  Далекому  Сході,  головно  побіля  Благовіщенська  та  між  Хабаров¬ 
ськом  і  Владивостоком  уздовж  р.  Уссурі,  причому  обидві  останні  групи 
здебільшого  послуговуються  південно-східними  говірками.  Носії  україн- 


52 


1. 4  Вступні  зав  в  аги 


ської  мови  в  Польщі  (північно-лемківські,  надсянські  та  підляські  говірки) 
були  в  1945-1946  рр.  частково  змушені  до  виїзду  в  СРСР,  а  частково 
розпорошені  по  західних  теренах  Польщі.  Значні  групи  носіїв  української 
мови  є  в  Канаді,  США,  Парагваї  та  Аргентині;  по  другій  світовій  війні 
чимало  українців  оселилося  також  в  Англії,  Бельгії,  Німеччині,  Франції, 
Австралії  тощо.  В  усіх  цих  країнах  явно  переважають  різні  говірки  пів¬ 
денно-західного  наріччя. 

Якщо  говорити  про  класифікацію  головних  українських  діа¬ 
лектів,  то  після  досить  тривалого  періоду  непевності  загальновизнаним 
став  троїстий  поділ  на  північне,  південно-західне  та  південно-східне  наріч¬ 
чя  (див.  їхні  межі  на  мапі  1).  Цей  поділ  вірно  віддзеркалює  історію  їх 
формування,  і  реальності  історичної  фонології  добре  проектуються  з  часо¬ 
вого  виміру  в  просторовий. 

Найбільший  терен  охоплює  південно-східне  наріччя,  яке 
є  водночас  і  найновішим:  у  його  північно-західній  частині  (тобто,  кажучи 
приблизно,  в  Черкаській  і  Полтавській  областях)  говірки  південно-схід¬ 
ного  типу  сформувалися  у  XVI  ст.;  у  північно-східній  частині  (тобто  в  Хар¬ 
ківській,  Сумській  і  в  західних  районах  Воронізької  області)  —  у  XVII  ст.; 
далі  на  південь  —  головно  у  XVIII  ст.  Усе  це  сталося  в  процесі  поступо¬ 
вого  відзискання  українцями  територій,  відступлених  колись  тюркським 
народам,  що  час  від  часу  туди  вторгалися.  З  огляду  на  своє  відносно  не¬ 
давнє  постання  в  ході  масових  міграцій  людності,  ці  діалекти  є  також 
найбільш  подібні  між  собою.  Певні  місцеві  відмінності,  звісно,  існують, 
але  більш-менш  послідовну  класифікацію  діалектних  підгруп  на  їх  під¬ 
ставі  виробити  годі. 

Північне  наріччя  протягом  усієї  історії  зберігало  свій  основ¬ 
ний  ареал  поширення,  від  доісторичних  часів.  Його  звичайно  поділяють 
на  три  групи  говірок:  східнополіську,  середньополіську  та  західнополіську. 
З-поміж  них  дві  перші  розділяє  Дніпро;  східною  межею  третьої  є  річка 
Горинь.  Ця  остання  група  не  повністю  зберігає  свою  північну  структуру, 
маючи  домішки  південно-західних  рис  унаслідок  переселень  людності 
на  північ  після  татарської  навали  1240  р.  Деякі  південно-західні  риси, 
нашаровані  на  північну  основу,  характеризують  також  діалектну  підгру¬ 
пу,  що  її,  власне,  можна  б  окреслити  як  четверту  північну,  —  цебто  підляські 
говірки,  поширені  на  північ  від  Холма  аж  до  Буга;  але  після  1945  р.  біль¬ 
шість  їх  носіїв  розпорошилися. 

До  південно-західного  наріччя  відносять  такі  говірки:  волинські, 
подільські,  буковинсько-покутські,  надсянські  (після  1945  р.  на  велику 
міру  розпорошені),  наддністрянські,  лемківські,  бойківські,  гуцульські 
та  закарпатські.  З  погляду  історичної  фонології  в  цей  перелік  варто  впрова¬ 
дити  певну  гієрархію.  Насамперед,  східні  зони  поширення  як  волинських, 
так  і  подільських  говірок  розташовані  на  заново  заселених  територіях, 
більшість  із  яких  було  поновно  здобуто  в  XVI  ст.,  тимчасом  як  решта 


1.4  Вступні  завваги 


53 


земель,  що  про  них  іде  мова,  мали  стале  населення,  характеризуючись 
тяглістю  мовного  розвою  від  давнішого  часу.  З-посеред  них  західноволин- 
ські,  надсянські,  наддністрянські,  бойківські,  західноподільські  та  покутські 
говірки  ймовірно  ведуть  свою  традицію  в  тих  самих  ареалах  із  доісторич¬ 
них  часів.  Натомість  про  доісторичне  коріння  лемківських,  закарпатських 
і  гуцульських  говірок  можна  сперечатися5  (див.  62.5).  У  середньоукра- 
їнський  період,  коли  західноволинська,  наддністрянська  та  західнопо- 
дільська  діалектні  зони  правили  за  плацдарм  для  руху  на  схід,  зокрема 
й  польського  Бгап§  пасЬ  ОзГеп,  карпатські  говірки  (лемківські,  бойківські, 
гуцульські,  покутські,  закарпатські)  більшою  мірою  зберегли  свою  ізольо¬ 
ваність  (а  якщо  й  поширювалися,  то  передусім  у  західному  напрямку); 
і  з  цієї  доби  походять  деякі  інновації,  що  декотрі  з  них  охопили  цілий 
карпатський  регіон,  а  інші  —  лише  певні  його  частини.  Починаючи  від 
цього  часу,  можна  обґрунтовано  говорити  про  існування  карпатської  групи 
говірок.  Деякі  з  карпатських  інновацій  середньоукраїнського  періоду  за- 
торкнули  також  і  надсянські  говірки. 

Лише  в  південно-західному  наріччі  принаймні  декотрі  говірки 
(а  точніше  їх  носії)  називаються  так,  як  визначив  сам  народ  (зазвичай  це 
слова  на  позначення  сусідів),  а  не  штучними  науковими  окресленнями. 
Лемки,  бойки,  гуцули  —  це  носії  відповідних  говірок.  Певною  мірою  це 
стосується  також  Покуття,  Буковини,  Волині  та  Поділля.  Цим  зайвий 
раз  засвідчено  відносну  ізольованість  і  стабільність,  характерні  для  по¬ 
стання  й  існування  цих  говірок.  Проте  ці  назви  не  можна  вважати  дуже 
давніми,  і  до  племінних  назв  доісторичного  періоду  вони  з  цілковитою 
певністю  не  нав’язують. 

Говорячи  про  Україну,  слід  брати  до  уваги  такі  доісторичні  сло¬ 
в’янські  племена,  перелічені  та/або  згадані  в  Київському  Початковому 
літописі,  як  деревляни  (Середнє  Полісся),  сіверяни  (Східне  Полісся), 
поляни  (Київщина,  цебто  ядро  Русі),  бужани  (називані  також  волиня- 
нами  або  дулібами),  уличі  або  улучі,  тиверці  (Подністров’я)  та  хорвати 
(Карпати?  Перемищина?).  Дуліби  востаннє  згадуються  в  записі  за  907  р., 
уличі  за  922  р.,  поляни  й  тиверці  за  944  р.,  деревляни  за  990  р.,  хорвати 
за  992  р.,  сіверяни  за  1024  р.  Дивлячись  суто  географічно,  середньополіські 
говірки  можуть  бути  виведені  від  деревлян,  східнополіські  від  сіверян, 
західноволинські  від  дулібів;  висловлено  також  гіпотезу,  обстоювану  — 
з  індивідуальними  нюансами  —  низкою  вчених  (Шахматовим,  Лєр-Спла- 
вінським,  Зілинським,  Нідерле,  Кобилянським  та  ін.),  що  гуцули,  а  мож¬ 
ливо  й  бойки,  є  нащадками  уличів,  які  під  тиском  печенігів  залишили 
свої  рідні  землі  над  Богом,  переселившися  до  цієї  частини  карпатського 
регіону.  Проте  нам  нічого  не  відомо  про  мовні  особливості,  якими  відрізня- 

5  Термін  “закарпатський”  звичайї  ю  застосовують  до  західної  та  центральної  частин 
Цього  регіону.  На  сході  панує  гуцульська  говірка;  це,  безперечно,  зона  пізнього  заселення, 
Що  датується,  вочевидь,  кінцем  XVII  ст.,  ба  й  XVIII  ст. 


54 


1.5  Вступні  завваги 


лися  між  собою  доісторичні  слов’янські  племена  на  Україні,  а  отже  будь- 
які  спроби  пов’язати  сучасні  говірки  зі  згаданими  племенами  ані  довес¬ 
ти,  ані,  навпаки,  спростувати  незмога. 


5.  ЗАВВАГА  ЩОДО  ПЕРІОДИЗАЦІЇ 

Звукозміни,  крізь  які  пройшла  українська  мова  від  своїх  початків  до  ни¬ 
нішнього  часу  і  які  становлять  предмет  цієї  книги,  подано  тут  у  хроно¬ 
логічній  послідовності.  Встановлення  часових  і  просторових  параметрів 
кожної  звукозміни  є  надзвичайно  важливе,  бо  тільки  у  випадку  змін, 
для  яких  вони  відомі,  можна  сподіватися  на  з’ясування  їхніх  причин,  чи 
то  вже  внутрішніх,  укорінених  у  структурі  тогочасної  мови,  чи  зовнішніх, 
зумовлених  змінами  в  структурі  суспільства,  до  якого  мовці  належали 
або  яке  вони  утворювали. 

Аналізована  послідовність  звукозмін  поділена  тут  на  періоди, 
що  носять  умовні  назви  “протоукраїнський”,  “давньоукраїнський”,  “ран- 
ньосередньоукраїнський”,  “середньоукраїнський”,  “пізньосередньоукраїн- 
ський”  і  “сучасний”.  Ця  періодизація  ґрунтується  на  критеріях,  зовнішніх 
щодо  фонологічного  розвитку  мови.  Вони  радше  стосуються  джерел,  що 
з  ними  має  справу  дослідник.  Як  показано  в  1.3  —  і  докладніше  розгля¬ 
нуто  в  “переходових”  розділах  14,  29,  43,  57,  —  характер  джерел  із  часом 
зазнавав  докорінних  змін.  Відповідно  до  цього  мусять  мінятися  й  засто¬ 
совувані  дослідником  методи  та  підходи.  Такі  модифікації  є  передумо¬ 
вою  адекватного  потрактування  фактів. 

Наразі  зробімо  лише  кілька  загальних  і  дуже  спрощених  завваг. 
Для  протоукраїнського  періоду,  як  уже  зазначалося,  немає  джерел,  писа¬ 
них  носіями  мови  на  території  України.  Давньоукраїнський  період  пред¬ 
ставлений  досить  значною  кількістю  писемних  пам’яток,  але  складені 
вони,  як  правило,  церковнослов’янською  мовою;  елементи  місцевої  фо¬ 
нології  треба  виловлювати  з  цієї  маси  чужомовного  матеріалу.  Для  ран- 
ньосередньоукраїнського  періоду  основна  проблема  —  це  відмежування 
українських  пам’яток  і  рис  від  білоруських.  У  пам’ятках  середньоукра- 
їнського  періоду  писемна  мова  виступає  в  кількох  варіантах:  головно 
як  особливий  різновид  церковнослов’янської  мови,  але  теж  і  як  особли¬ 
вий  —  дуже  перероблений  —  різновид  мови  говірної.  Вивчаючи  пізньо- 
середньоукраїнський  період,  дослідник  часто  має  справу  з  мішаниною 
української  та  російської  мов  у  різних  пропорціях.  У  сучасний  період 
народна  мова  запанувала  в  художній  літературі,  а  відтак  поширилася  на 
всі  писемні  жанри. 

Хронологічні  рамці  накреслених  періодів  такі: 
протоукраїнський  —  до  середини  XI  ст.; 

давньоукраїнський  —  від  середини  XI  ст.  до  кінця  XIV  ст.; 


1.6  Вступні  завваги 


55 


ранньосередньоукраїнський  —  від  початку  XV  ст.  до  середини 

XVI  ст.; 

середньоукраїнський  —  від  середини  XVI  ст.  до  перших  років 

XVIII  ст.; 

пізньосередньоукраїнський  —  решта  XVIII  ст.; 
сучасний  —  від  останніх  років  XVIII  ст. 

і  дотепер. 

Зміни  в  характері  писемних  джерел  цілком  природно  залежали 
від  культурних,  політичних  і  суспільних  чинників  (віровизнання  мовців 
і  його  еволюція,  співіснування  та  боротьба  ідеологій,  політичні  тенденції, 
загальна  структура  суспільства  й  насамперед  статус  освічених  верств 
тощо).  Отже,  застосована  тут  періодизація  так  чи  так  є  уґрунтована  в  со¬ 
ціально-історичних  процесах. 

Внутрішня  періодизація  фонологічного  розвитку  на  підставі 
загального  характеру  звукозмін  та  їхніх  рушійних  сил  —  це  заманлива 
перспектива  для  майбутніх  студій.  Крок  до  її  побудови  здійснено  в  за¬ 
ключному  розділі  книги  (62.1),  але,  оскільки  нічого  подібного  давніше 
не  робилося,  вона  силою  речей  має  пробний  характер.  Аж  надто  очевидна 
непевність  такої  класифікації  внеможливила  її  використання  як  бази  для 
основного  викладу. 

Усі  використані  писемні  пам’ятки  також  віднесено  до  того  чи 
того  періоду,  що  в  ньому  вони  й  розглядаються,  —  за  винятком  тих,  які,  хоч 
і  складені  первісно  в  більш  давній  період,  збереглися  лише  в  пізніших  ко¬ 
піях.  Такі  пам’ятки  мають,  так  би  мовити,  два  шари  й  використовуються, 
з  огляду  на  цю  подвійність,  в  обох  періодах.  За  приклад  можна  навести 
Сл.  Єфр.  Сир.  —  пам’ятку,  переписану  1492  р.  (ранньосередньоукраїнський 
період)  з  тексту  1284  р.  (давньоукраїнський  період);  або  Іп.  літоп.,  що  циту¬ 
ється  як  фактичний  матеріал  і  для  давньоукраїнського,  і  для  ранньосеред- 
ньоукраїнського  періоду 


6.  ПІДХОДИ  ДО  ІСТОРИЧНОЇ  ФОНОЛОГІЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  мови* 

*  *  *  Як  осібний  напрям  мовознавчих  студій,  історична  фонологія  україн¬ 
ської  мови  постала  щойно  в  60-х  рр.  XIX  ст.  Перша  половина  цього 
століття  була  радше  періодом  первісного  нагромадження  фактів,  що 
на  них  потім  мала  спертися  наукова  історична  фонологія.  Головні  про¬ 
блеми,  що  цікавили  тогочасних  мовознавців,  —  це  адекватний  опис 


6  Цей  параграф  містить  бібліографію  загальних  оглядів  і  курсів  історичної  фонології 
української  мови.  Лише  для  окремих  книжок,  як  правило,  дається  їх  стисла  характе¬ 
ристика,  але  винятки  зроблено  для  деяких  важливих  статей  і  навіть  рецензій,  де  пору¬ 
шується  широке  коло  тем. 


56 


1.6  Вступні  завваги 


сучасної  української  мови  та  вибір  між  етимологічним  чи  фонетичним 
правописом;  часто  в  їхніх  писаннях  прозирало  й  намагання  довести 
самостійність  і  рівність  української  мови  серед  інших  слов’янських  мов. 
Така  тематика  й  така  ідеологічна  спрямованість  спонукали  тогочасних 
авторів  удаватися  до  історичних  паралелей,  аби  пояснити  деякі  риси 
фонологічної  системи  сучасної  української  мови,  довести  слушність 
обстоюваної  правописної  системи  й  узасаднити  проголошену  само¬ 
стійність.  Одначе  такі  паралелі,  якщо  вони  взагалі  наводилися,  були 
принагідні,  нерідко  випадкові,  й  у  якесь  довершене  дослідження  так 
і  не  вилилися.  Порівняно  багато  їх  є  в  праці  Івана  Могильницького 
«Грамматьїка  лзьїка  славеноруского»,  написаній  у  1815-1823  рр.,  але 
вперше  оприлюдненій  у  повному  вигляді  лише  1910  р.  ( Укр .  арх.  5), 
після  якої  ще  вийшла  його  ж  «В'Ьдом'Ьсть  о  руском  язьіц  Ь»  (1829  р.); 
у  книжці  Івана  Вагилевича  «Сгаттаїука^гука  таїогизкіе^о  XV  Саіісіі» 
(Львів,  1845);  у  розвідці  Ізмаїла  Срезневського  «Мьісли  об  истории 
русского  язьїка»  (СПб.,  1849),  де  подано  стисле  порівняння  російської 
та  “малоросійської”  мов;  у  праці  Якова  Головацького  «Розправа  о  азьщК 
южнорускомь  и  еш  нар  ЬчиАхт.»  (Львів,  1849)  і  в  таких  статтях  Михайла 
Максимовича,  як  «Мнение  о  малороссийском  язьіке  и  правописании 
оного»  ( 1830),  «Критико-историческое  исследование  о  русском  язьіке» 
(1838),  «Филологические  письма  к  М.  П.  Погодину»  (1856),  «Ответньїе 
письма  к  М.  П.  Погодину»  (1857),  «Новьіе  письма  к  М.  П.  Погодину 
о  старобьітности  малороссийского  наречия»  (1863)  та  ін.  (частину 
їх  перевидано  в  третьому  томі  його  «Собрания  сочинений»,  що  ви¬ 
йшов  друком  1880  р.  в  Києві),  —  але  всі  ці  причинки  є  неповні  й  мало- 
обґрунтовані. 

Пробудження  інтересу  до  української  історичної  фонології  як 
такої  призвело  до  появи  більш  систематичних  студій:  Франц  Міклошіч 
замислив  свою  «Уег£ІеісЬепсіе  Сгаттагік  сіег  зІауізсЬеп  ЗргасЬеп»,  що 
її  перший  том  зветься  «ЬаиіІеЬге»  (Відень,  1852),  як  історичний  комен¬ 
тар  до  окремих  мов,  серед  них  і  до  української  (друге  видання  з’явилося 
так  само  у  Відні  1879  р.);  тим  часом  Петро  Лавровський  зробив  огляд 
фонологічних  особливостей  української  мови  в  зіставленні  з  російською 
в  розвідці  «Обзор  замечательньїх  особенностей  наречия  малорусского 
сравнительно  с  великорусским  и  другими  славянскими  наречиями» 
( ЖМНП 102, 1859),  після  чого  ще  вийшов  його  ж  таки  «Ответ  на  письма 
г.  Максимовича  к  г.  Погодину  о  наречии  малорусском»  (Основа  1861, 
8).  Проте  Міклошіч  обмежується  простим  зіставленням  фактів,  а  Лав- 
ровського  цікавлять  лише  ізольовані  явища,  що  він  їх  наводить  на  під¬ 
твердження  своєї  головної  тези  про  початок  формування  української 
мови  в  XIII  ст.  на  теренах  Карпат;  поза  тим,  він  знав  обмаль  давньо- 
та  серед ньоукраїнських  пам’яток.  Звідси  й  грубі  помилки  на  кшталт 
твердження,  ніби  український  звук  і  як  рефлекс  е,  чи  звук  и  в  дієслові 
бути  відбивають  ще  праслов’янську  дійсність. 

Справжнє  історичне  дослідження  української  фонології  запо¬ 
чаткував  Олександр  Потебня.  Його  піонерські  праці  «О  звуковьіх  осо- 
бенностях  русских  наречий.  Малорусское  наречие»  та  «Заметки  о  мало- 


1.6  Вступні  завваги 


57 


русском  наречии»  з’явилися  у  ФЗ  за  1865  р.і  1870  р.  відповідно.  Перша 
з  них  пізніше  ввійшла  до  книжки  «Два  исследования  о  звуках  русскош 
язьїка»  (Вороніж,  1866),  а  друга  187 1  р.  була  видрукувана  окремим  ви¬ 
данням  знов-таки  у  Воронежі.  Потебня  мусив  долати  величезні  пере¬ 
шкоди:  число  опублікованих  давньо-  та  середньоукраїнських  пам’я¬ 
ток  було  тоді  незначне,  під  мовним  оглядом  майже  всі  ці  публікації 
викликали  поважні  сумніви,  а  відомості  щодо  діалектів  були  в  що¬ 
найкращому  разі  фрагментарні.  Незважаючи  на  ці  труднощі,  Потебня 
намагався  подати  правдивий  образ  багатовікової  звукової  еволюції 
української  мови;  зокрема,  він  уперше  пояснив  українське  явище  пере¬ 
ходу  о,  е>  і  бік :  6оку\  сім :  семи  через  подовження  й  дифтонгізацію 
давньоукраїнських  о  та  еу  якщо  після  них  ішов  слабкий  єр.  Утім,  жодна 
з  цих  двох  студій  не  давала  систематичного  опису  української  історичної 
фонології.  Перша  з  них  являє  собою  огляд  звукових  особливостей  ук¬ 
раїнської  мови  з  історичним  коментарем;  друга  була  написана  як  низка 
критичних  завваг  із  приводу  складеного  І.  Новицьким  питальника  для 
збирання  діалектних  даних.  І  все  ж,  використавши  настільки  великий 
корпус  діалектних  записів  і  давніх  пам’яток,  наскільки  це  тоді  було 
можливо,  й  розглянувши  ці  дані  на  широкому  тлі  інших  слов’янських 
мов,  Потебня  досяг  набагато  більшої  систематичності  й  глибини  у  своїх 
розважаннях,  аніж  будь-який  з  його  попередників  чи  ближчих  наступ¬ 
ників  7.  Із-поміж  його  здогадів  багато  які  перегодом  були  відкинені, 
але  його  розвідки  залишалися  для  подальших  досліджень  у  цій  дисцип¬ 
ліні  наріжним  каменем. 

Пізніше  Потебня  зосередив  свою  увагу  на  синтаксі  та  інших  те¬ 
мах.  А  втім,  двічі  він  усе  ж  повертався  до  проблем  української  істо¬ 
ричної  фонології,  і  ці  два  його  порівняно  невеликі  причинки,  де  він 
знову  розглядає  свій  старий  предмет,  містять  силу  вартісних  спостере¬ 
жень,  дотепних  припущень  і  обґрунтованих  критичних  завваг.  І  в  цьому 
випадку  Потебня,  як  зазвичай,  сполучив  властиві  йому  потяг  до  точно¬ 
сті  й  гостру  критичну  оцінку  з  даром  до  широких  узагальнень.  Власне, 
він  був  першим  українським  мовознавцем,  що  дістав  систематичний 
фаховий  вишкіл.  Дві  студії,  про  які  йде  мова,  —  це  детальні  рецензії 
монографії  П.  Житецького  про  історичну  фонологію  української  мови 
( Отч .  Увар.  20, 1878)  та  праці  О.  Соболевського  «Очерки  из  истории 
русского  язьїка»  ( ИОРЯС  1, 3,  1896). 

Потебня  не  залишив  після  себе  учнів  чи  послідовників,  котрі 
працювали  б  у  галузі  історичної  фонології.  Дослідники  з’явилися  де¬ 
інде.  Розширилася  й  тематика  їхніх  студій.  Однак  через  несприят¬ 
ливі  умови  для  розвитку  української  науки  під  російським  та  австро- 
угорським  пануванням  дослідження  здебільшого  велися  фахівцями 
з  інших  галузей  або  філологами-слов’янознавцями,  які  за  фахом  не 
працювали:  Павло  Житецький,  Володимир  Науменко  та  Василь  Шима- 
новський  заробляли  на  життя  вчителюючи,  Кость  Михальчук  був  рахів- 

7  Зокрема  й  М.  Колосов  у  праці  «Очерк  истории  звуков  и  форм  русского  язьїка» 
(Варшава,  1872). 


58 


у  6  Вступні  заве  аги 


ником.  Базова  освіта  Омеляна  Огоновського,  Агатангела  Кримського, 
а  пізніше  й  Іларіона  Свєнціцького  не  була  пов’язана  зі  слов’янським 
мовознавством.  У  той  чи  той  спосіб  це  позначилося  на  їхній  науко¬ 
вій  продукції:  всі  вони  працювали  нерегулярно,  дехто  з  них  —  по-диле- 
тантському. 

Житецькому  ми  завдячуємо  першу  спробу  повного  й  систематич¬ 
ного  опису  історичної  фонології  українсь  кої  мови  з  тяжінням  до  внут¬ 
рішньої  впорядкованості:  це  його  «О черк  звуковой  истории  малорус- 
ского  наречия»  (К.,  1876).  Сам  автор  стверджує:  "...  ми  постановили 
відійти  від  фрагментарного,  незв’язного  опису  звукових  явищ”. 
Ця  смілива  спроба  була,  однак,  зіпсована  використанням  застарілих 
перекручених  уявлень  про  індоєвропейс  ьку  та  праслов’янську  мови, 
браком  критичного  підходу  до  вживаного  в  давньоукраїнських  пам’ят¬ 
ках  правопису,  недостатнім  розмежуванням  давньоукраїнських  і  дав- 
ньоросійських  пам’яток,  нерозрізненням  окремих  мовних  рівнів  (фоно¬ 
логія,  чергування  звуків,  морфологія)  та  внутрішніми  суперечностями, 
але  найбільше  —  підпорядкуванням  фактів  двом  наперед  визначеним 
постулатам:  що  північноукраїнське  наріччя  в  основному  продовжує 
відбивати  ситуацію  спільносхіднослов’янської  єдності,  звідки  виросли 
й  українська,  й  російська  мови  (білоруська,  за  Житецьким,  являє  собою 
діалект  російської);  і  що  у  вокалізмі  рушійною  силою  історичного 
розвитку  була  особлива  схильність  української  мови  до  голосного  і. 
За  цією  останньою  думкою  маячіє  опізнено-романтична  концепція  мов¬ 
ного  розвитку  як  відбиття  “народного  духу”.  Отже,  книжка  Житець- 
кого  була  де  в  чому  наївна  й  застаріла  вже  на  час  свого  оприлюднення. 
Відносно  найліпшою  в  ній  була  частина,  де  йдеться  про  скупчення 
приголосних  в  українській  мові,  раніше  ніким  не  аналізовані.  Окрім 
згаданого  вище  відгуку  Потебні,  на  цю  книжку  видрукував  змістовну 
рецензію  Яґіч  (А5Рк  2,  1878).  Житецький  виступив  в  обороні  своїх 
поглядів  —  із  частковим  їх  переглядом  —  у  своїй  наступній  книжці 
«Очерк  литературной  истории  малорусского  наречия  в  XVII  в.» 
(К.,  1889;  український  переклад  видано  1941  р.  у  Львові),  яка  містить 
більше  матеріалу  з  історичної  фонології,  ніж  би  випадало  сподіватися 
на  підставі  самої  назви. 

Дві  книжки  вийшли  з-під  пера  Шимановського.  Перша  — 
«К  истории  древнерусских  говоров»  (Варшава,  1876)  —  ґрунтується 
майже  цілком  на  Ізб.  1076  і  Гал.  Єв.  1288,  бо  з  інших  джерел  узято  всього 
декілька  прикладів.  Назва  другої  —  «Очерки  по  истории  русских  на- 
речий.  Чертьг  южнорусского  наречия  в  XV  [-XVII  вв.»  (Варшава,  1893). 
Обидві  вони  повторюють  усі  вади,  властиві  працям  Житецького,  але 
не  мають  їхніх  позитивних  рис.  Матеріал  у  них  використано  випадковий 
і  часом  непевний;  загальний  підхід  позиачі  ший  поверховістю.  Детальна 
й  нищівна  рецензія  О.  Смирнова  на  першу  з  них  ( РФВ  19,  1888) 
могла  б  так  само  стосуватися  й  другої.  Шимановський  ще  опублікував 
«Ответ  критику.  Дополггеггие  к  книге  “К  истории  русских  говоров”» 
(Варшава,  1888),  але  й  тут  рівень  аргументації  залишився  без  змін. 


1.6  Вступні  завваги 


59 


«Нариси  з  історії  української  мови»  Свєнціцького  (Львів,  1920) 
вийшли  друком  значно  пізніше,  але  й  вони  несуть  на  собі  відбиток 
дилетантизму  У  ґрунті  речі,  книжка  являє  собою  добірку  прикладів 
з  пам’яток,  розташованих  хронологічно  за  століттями,  з  численними 
помилками  в  класифікації  та  подеколи  в  прочитанні.  Наголос  зробле¬ 
но  на  спільних  східнослов’янських  рисах,  усупереч  поглядові  С.  Смаль- 
Стоцького,  згідно  з  яким  українська  мова  розвивалася  незалежно  від 
російської,  стоячи  ближче  до  сербсько-хорватської  (див.  нижче);  проте 
Свєнціцький  був  недостатньо  підготований  для  здійснення  свого  заду¬ 
му  й  тому  зазнав  фіаско. 

Краща  доля  судилася  працям  Огоновського  та  Науменка,  бо  вони 
мали  менший  розмах.  Перший  видав  (подаючи  своє  ім’я  як  Етії  С)£о- 
пошзкі)  «Зґисііеп  аиї сієш  СеЬіеґе  сіег  гиґЬепізсЬеп  ЗргасЬе»  (Львів,  1880), 
де  всеохопної  історичної  фонології  немає,  але  у  фонологічній  частині 
(сс.  24-95)  подано  опис  рефлексів  праслов’янських  звуків  у  сучасній 
українській  мові  та  її  діалектах  (до  яких  він  залічував  і  білоруську  мову), 
що  супроводжується  нечисленними  давньоукраїнськими  та  середньо- 
українськими  прикладами.  Його  ж  таки  розвідка  «О  \¥а2ПІе]52усЬ 
\Ла5сі\\ю5сіасЬ  даука  гшкіе^о»  ( Когргату  і  зргашогсіапіа  2  розіесігеп 
шусігіаіи  / ЇІоІо£іс2пе§о  Акасіетіі  ІІтіеі&позсі  X,  1884)  була  замислена 
як  додаток  до  попередньої  книги,  але  почасти  просто  її  повторювала. 
Огоновський  не  знав  поняття  звукового  закону,  його  приклади  часто 
бувають  випадкові,  а  діалектним  даним  —  хоча  здебільшого  на  них 
можна  покладатися  —  іноді  бракує  точного  зазначення  місця  запису. 
Методологічно  він  ішов  головно  слідами  Міклошіча.  Натомість  Наумен- 
ків  «Обзорфонетическихособенностеймалорусскойречи»  (К.,  1889)  — 
це  огляд  звуків  і  їхніх  чергувань  у  сучасній  українській  мові  з  коротким 
історичним  коментарем.  За  взірець  Науменкові  правили  Огоновський 
та  Житецький.  В  останнього  він  запозичив  ідею  про  те,  що  українська 
мова  впродовж  усього  свого  історичного  розвитку  тяжіє  до  ікання  та 
посилення  сонорності. 

Із-поміж  перелічених  дослідників  єдиний,  хто  подолав  у  своїх 
працях  нефаховість,  —  це  Михальчук.  Проте  в  цього  автора  обмеження 
пов’язані  з  фрагментарністю  його  наукових  публікацій.  Він  зробив 
величезний  внесок  у  діалектологію,  піднісши  тогочасне  знання  про 
українські  діалекти  та  діалектні  групи  на  вищий  щабель,  ніж  у  будь- 
якій  іншій  слов’янській  країні.  Його  праця  «Наречия,  поднаречия 
и  говори  Южной  России  в  связи  с  наречиями  Галичини»  ( Труди 
зтнографическо-статистической  жспедиции  в  западно-русский  край  7. 
СПб.,  1872),  після  якої  ще  вийшла  «Программа  для  собирания  особен- 
ностей  малорусских  говоров»,  доповнена  Кримським  у  її  російському 
виданні  (СПб.,  1910.  Сб.  ОРЯС  87,  4)  та  Є.  Тимченком  в  українському 
(ЗНТК  5-8;  окремою  книжкою  —  К.,  1910),  створила  міцні  підвалини 
для  використання  українського  діалектного  матеріалу  в  майбутніх  істо¬ 
ричних  дослідженнях.  У  сфері  історичної  фонології  Михальчук  висло¬ 
вив  багато  здогадів  і  продуктивних  оригінальних  ідей,  що  серед  них 
можна  згадати  морфологічне  пояснення  постання  і  з  о  (та  е  перед 


60 


1.6  Вступні  зав  ваги 


занепалим  слабким  єром),  новий  погляд  на  пом’якшення  губних  пе¬ 
ред  е  тощо.  Михальчук  шукав  пояснення  звукозмін  у  системі  мови, 
що  існувала  в  той  чи  той  час,  відкидаючи  необгрунтовані  узагальнення 
суб’єктивно-романтичного  ґатунку.  Щодо  цього  він  випередив  пізніше 
вчення  про  фонеми.  Проте  його  екскурсам  в  історичну  фонологію  укра¬ 
їнської  мови,  розпорошеним  майже  по  всіх  без  винятку  його  статтях, 
ніколи  не  судилося  набути  систематизованого  вигляду  Найповнішою 
спробою  в  цьому  напрямі  є  його  розвідка  «К  южнорусской  диалекто- 
логии»  (КС  1893,9)  —  історична  фонологія  й  діалектологія  української 
мови  в  стислому  нарисі. 

Про  Кримського  буде  сказано  далі. 

Ґрунтовна  фахова  освіта  й  постійна  робота  в  університетах 
і  в  Академії  наук  за  тодішніх  політичних  умов  були  значно  приступніші 
для  російських  науковців.  Український  учений  у  тогочасній  Росії,  щоб 
зробити  наукову  кар’єру,  мусив  прийняти  імперську  ідеологію.  Так 
учинив,  приміром,  Олександр  Кочубинський,  який  викладав  у  Оде¬ 
ському  університеті.  Серед  російських  славістів,  що  розпочали  свою 
діяльність  в  останню  чверть  XIX  ст.,  займаючись  українською  історич¬ 
ною  фонологією,  як  правило,  в  рамцях  історії  російської  мови,  най- 
видатнішими  були  Олексій  Соболевський  і  Олексій  Шахматов.  До  їх 
числа  слід  іще  додати  Ватрослава  Яґіча,  хорвата,  що  працював  у  Одесі, 
а  згодом  у  Санкт-Петербурзі  (1872-1874, 1880-1886)  як  на  універси¬ 
тетських  посадах,  так  і  в  Академії  наук. 

Унесок  Кочубинського  в  дослідження  української  історичної 
фонології  був  досить  скромний.  Він  зачепив  цю  тематику  безпосередньо 
у  своїй  праці  «Отчет  о  занятиях  славянскими  наречиями»  (Одеса,  1876) 
і  в  розлогій  рецензії  на  книжку  Житецького  «Очерк  литературной  исто- 
рии  малорусского  наречия»  ( Отч .  Увар.  32, 1892).  В  обох  випадках  вибір 
питань  є  хаотичний,  а  методи  —  досить  недбалі.  Натомість  його  розвідка 
«К  вопросу  о  взаимньїх  отношениях  славянских  наречий»  (. Записки 
Новороссийского  университета,  23-25,  1877-1878)  була  присвячена 
класифікації  слов’янських  мов,  головно  на  підставі  потрактування  спо¬ 
лук  *См5С,  *Сі$С.  Актуальність  ця  праця  втратила  дуже  швидко, 
оскільки,  крім  методологічної  невправності,  вона  ще  й  мала  за  вихідний 
пункт  хибне  уявлення  про  праслов’янську  ([юрму  цих  сполук;  українські 
дані  були  в  ній  представлені  скупо.  Більш  тривалий  слід  залишила 
його  стаття  «Территория  доисторической  Литви»  (. ЖМНП  309, 1897), 
де  при  розгляді  питання  південної  межі  поширення  литовської  мови 
враховувалися  також  і  північноукраїнські  говірки. 

Навпаки,  доробок  Соболевського,  Шахматова  та  Яґіча  був  знач¬ 
ний.  Після  Потебні  саме  вони  стали  в  цій  галузі  найвидатнішими  до¬ 
слідниками.  Насамперед  усі  троє  були  першорядними  філологами  та 
фахівцями  з  давньоукраїнської  рукописної  спадщини.  Соболевський 
і  Яґіч  здебільшого  не  виходили  за  рамці  філологічної  школи,  хоча  пер¬ 
ший  також  приділяв  увагу  дослідженню  діалектів.  Шахматов,  най¬ 
молодший  з  них,  сполучав  філологічну  майстерність  із  молодограма¬ 
тичною  методологією. 


1.6  Вступні  завваги 


61 


Найбільшим  досягненням  Соболевського  було  спостереження 
відчутних  місцевих  діалектних  відмінностей  у  східнослов’янських  па¬ 
м’ятках  ХІ-ХІ V  ст.,  особливо  наявності  т.  зв.  “нового  4”  (див.  20.1) 
у  давньоукраїнських  пам’ятках.  Це  ясно  показано  вже  в  першій  його 
значній  публікації  «Очерки  из  истории  русского  язьїка»  (Киев,  1884). 
Він  намагався  узгодити  це  відкриття  зі  своїми  імперіалістичними  ідей¬ 
ними  переконаннями,  приписуючи  цю  рису  лише  Галицько-Волинській 
землі,  тимчасом  як  Київ,  згідно  з  його  аргументуванням,  говорив  по- 
російському  аж  до  татарської  навали  1240  р.,  ба  й  до  XV  ст.  включно. 
Ця  постава  викликала  вибух  обурення  серед  українських  учених.  Як 
наслідок,  виникла  гостра  полеміка,  в  якій  Кримський  і  згодом  С.  Смаль- 
Стоцький  намагалися  заперечити  саму  фонетичну  вартість  “нового  К”, 
хоча  й  намарно.  Помилковою  тезою  в  Соболевського  було  не  визнання 
“нового  'Ь”  засобом  відтворення  нового  звучання  е  перед  давнім  слаб¬ 
ким  ь  у  наступному  складі,  а  обмеження  цієї  характеристики  територією 
Західної  України.  Незабаром  з’ясувалося,  що  ця  риса  —  загальноукра¬ 
їнська.  Проте  Соболевський  уперто  тримався  первісної  позиції  також 
у  своїх  подальших  студіях.  З  погляду  української  історичної  фоноло¬ 
гії  найважливіші  з-поміж  них  —  це  « Лекции  по  истории  русского  язьїка» 
(К.,  1888;  4-те  видання  —  М.,  1907),  низка  нотаток  «Из  истории  русского 
язьїка»,  вміщених  у  ЖМНП  протягом  1894-1901  рр.,  «К  истории  ма¬ 
лоруського  наречия»  ( РФВ  63,  1910)  та  «Мелкие  заметки  по  старо- 
русской  и  русской  фонетике»  ( РФВ  64, 1910).  Його  праці  з  української 
діалектології  були  неориґінальні  й  хутко  застаріли,  а  полеміка  з  приводу 
характеристик  мови  давнього  Києва  може  становити  інтерес  з  огляду 
на  деякі  спостереження  в  статтях  «Источники  для  знакомства  с  древ- 
некиевским  говором»  {ЖМНП  1885, 2),  «Как  говорили  в  Києве  в  XIV 
и  XV  вв.»  {ЧОНЛ 1888,  2)  і  «Древнекиевский  говор»  {ИОРЯС  10,  1, 
1905).  Численні  публікації  Соболевського,  присвячені  поодиноким  зву- 
козмінам  та  рукописам,  здебільшого  зберігають  свою  вартість  і  досі. 
Вони  подаватимуться  в  бібліографії  до  відповідних  розділів. 

На  відміну  від  Соболевського,  Шахматов  не  мав  політичних  упе¬ 
реджень  щодо  української  мови,  хоча  й  він  так  само  розглядав  її  історію 
як  частину  російської.  Почавшися  вже  зі  статті  «Веііга^е  гиг  гиззізсЬеп 
Сгатліаіік»  {А5РН  7,  1884),  де  йшлося  про  з’ясування  місця  походжен¬ 
ня  найдавніших  східнослов’янських  рукописів  на  підставі  їхніх  орфо¬ 
графічних  (фонетичних)  особливостей,  його  зацікавлення  проблемами 
давньої  та  сучасної  української  фонології  збереглося  на  все  життя.  Зно¬ 
ву  й  знову  він  повертався  до  цих  проблем,  часто  переглядаючи  свої 
попередні  позиції.  Найяскравішими  з-поміж  його  публікацій,  що  стосу¬ 
ються  цієї  тематики,  є  «Исследования  в  области  русской  фонетики» 
{РФВ  29, 1893),  «К  истории  звуков  русского  язьїка»  {ИОРЯС  1,  6-8, 
1896, 1901-1903), «Курс  истории  русского  язьїка», тт.  1-2(СПб.,  1909), 
«До  питання  про  початок  української  мови»  {Україна  1914,  1),  «Крат- 
кий  очерк  истории  малорусского  (украинского)  язьїка»  {Украинский 
народ  в  его  проиїлом  и  настоящем  2,  Пг.,  1916;  український  переклад 
видрукувано  у  виданні:  О л.  Шахматов,  Аг.  Кримський,  Нариси  з  історії 


62 


1.6  Вступні  завваги 


української  мови ,  К.,  1922,  передрук  1924)  і  особливо  його  узагаль- 
нювальна  праця  «Очерк  древнейшего  периода  истории  русского  язи¬ 
ка»  (Пг.,  1915).  Важливе  значення  має  також  його  розлога  рецензія 
на  працю  Кримського  «Украинская  грамматика»  (К5  2,  1909).  Окрім 
досконалого  знання  давньоукраїнських  текстів,  Шахматов  відзначався 
своєю  здатністю  бачити  навіть  у  щонайдрібніших  фактах  матеріал  для 
широких  узагальнень.  Проте  його  обізнаність  із  середньоукраїнською 
мовою  була  практично  нульовою,  і  він  заповнював  прогалину  між 
сучасними  українськими  діалектами  (які  знав  лише  з  других  рук)  та 
давньоукраїнською  мовою,  вдаючися  до  припущень,  що  він  їх  потім 
поширював  на  доісторичну  “спільноруську”  та  на  праслов’янську  мову. 
Крім  того,  Шахматов  переоцінював  роль  міграцій  у  кшталтуванні  схід¬ 
нослов’янських  діалектів.  Саме  це  робить  його  теорію  в  багатьох 
аспектах  уразливою,  включно  з  основним  вихідним  положенням,  тобто 
з  гіпотезою  про  існування  спільноруської  мови,  поділеної  натри  головні 
наріччя:  північне,  південне  та  східне. 

Серед  трійці  видатних  славістів,  що  працювали  в  Росії  наприкінці 
XIX  ст.,  Яґіч  мав  найтверезіші  погляди.  Він  тактовно  вказував  на  упе¬ 
редженість  Соболевського  та  фантазування  Шахматова,  привертаючи 
увагу  до  конкретних  фактів.  У  1884  р.,  одночасно  з  оприлюдненням 
згаданих  вище  праць  Соболевського  («Очерки  [...]»)  та  Шахматова 
(«Веііга^е  [...  ] »),  він  опублікував  «Четьіре  критико-палеографические 
статьи»  ( Сб '.  ОРЯС  33,  2),  подавши  чи  не  найточнішу  характеристику 
українських  рис,  присутніх  у  давніх  східнослов’янських  рукописах. 
«Источники  [...]»  Соболевського  (див.  вище)  містили  відповідь  на  це 
дослідження,  яка  й  спонукала  Яґіча  написати  й  опублікувати  «Кри- 
тические  заметки  по  истории  русского  язьїка»  (Сб.  ОРЯС  46, 4, 1889), 
що  є  його  найвагомішим  внеском  у  вивчення  історії  української  мови 
та  всіх  східнослов’янських  мов.  Ця  розвідка  ще  й  досі  є  необхідним 
додатком  до  популярніших  «Лекций  [...  ] »  Соболевського.  Пізніше  Яґіч 
нечасто  повертався  до  загальних  проблем  української  фонології,  але 
варто  ще  згадати  його  докладну  рецензію  на  «Очерк  [...]»  Шахматова 
(А5РН  37,  1920).  Як  і  Соболевський  із  Шахматовим,  Яґіч,  навіть  ви¬ 
знаючи  доісторичні  відмінності  між  українською  та  російською  мовою, 
був  усе  ж  переконаний  у  слушності,  мовляв,  “неспростовної  наукової 
аксіоми  про  приналежність  усіх  наріч  російської  мови  [  =  східнослов’ян¬ 
ської.  —  Ю.  Ш.]  до  одного  цілого  в  стосунку  до  решти  слов’янських 
наріч”  (Критические  заметки ,  с.  151). 

Серед  українських  науковців  початку  XX  ст.  перед  національною 
революцією  1917-1920  рр.  історичну  фонологію  української  мови  дослі¬ 
джували  двоє:  Кримський  і  Степан  Смаль-Стоцький.  Бувши  фахівцем 
з  історії  та  мов  Близького  Сходу,  Кримський  заходився  коло  історії 
української  мови,  щоб  довести  необ’єктивність  і  виправити  перекручені 
твердження  Соболевського.  У  трьох  своїх  чималих  за  обсягом  стат¬ 
тях  «Филология  и  погодинская  гипотеза»  (КС  1898;  окреме  видання  — 
К.,  1904),  «Деякі  непевні  критерії  для  діалектологічної  класифікації 
староруських  рукописів»  (НЗб.  Груш.  1906)  і « Древнекиевский  говор» 


1.6  Вступні  зав  в  аги 


63 


(ИОРЯС  11,3,  1906),  що  хаотично  сполучають  ущипливі  особисті  напа¬ 
ди  та  досить  незв’язний  розгляд  щонайрізноманітніших  тем,  він  серед 
іншого  порушив  і  багацько  питань  історичної  фонології,  насамперед 
давньоукраїнського  періоду.  Піддавшися  своєму  іконоборчому  запалові, 
він  відкидав  мало  не  кожне  твердження  Соболевського,  зокрема  навіть 
такі  безсумнівні  положення,  як  наявність  "нового  'Ь”,  характерну  для 
українських  пам’яток  ХІІ-ХІУ  ст.  Задля  цього  він  мусив  зігнорувати 
силу  давньоукраїнських  пам’яток,  оголосивши  їх  російськими  або  біло¬ 
руськими. 

Після  революції  1905  р.  і  зняття  заборони  з  українського  шкільни¬ 
цтва  в  Російській  імперії  Кримський  утягнувся  в  складання  навчальної 
української  граматики;  проте,  захоплений  полемікою  із  Соболевським, 
присвятив  у  ній  більше  місця  історичній  фонології,  ніж  граматич¬ 
ному  описові  мови.  За  основу  йому  правили  численні  виписи  з  давньо¬ 
українських  текстів,  а  звуки  сучасної  української  мови  він  порівнював 
з  їх  написанням  у  давньо-  та  середньоукраїнських  пам’ятках.  Таким 
робом  постала  книжка,  надміру  безладна  навіть  як  на  Кримського, 
що  друкувалася  окремими  випусками  й  так  і  не  була  закінчена,  — 
«Украинская  грамматика  для  учеников  вьісших  классов  гимназий  и  се- 
минарий  Поднепровья»  (М.,  1907).  Найвлучнішу  й  найоб’єктивнішу 
оцінку  їй  дав  Шахматов  (К5  2,  1909),  який  добачив  суть  постави  Крим¬ 
ського  в  "обстоюванні,  на  значну  міру  слушному,  виняткового  права 
малоросійської  мови  на  пам’ятки  давньокиївської  писемності”  (с.  143), 
але  водночас  дійшов  висновку,  що  начерк  у  цілому  “побудовано  на  піску, 
бо  висновки,  базовані  на  історично-порівняльному  методі,  відкидаються 
й  заступаються  спостереженнями  над  складною,  іноді  безнадійною 
в  своїй  випадковості  орфографією  пам’яток”  (с.  144).  Закинувши  книж¬ 
ці  недостатній  історизм  і  брак  необхідного  аналізу  в  розмежуванні  окре¬ 
мих  періодів  розвитку  української  мови,  Шахматов  у  підсумку  завва¬ 
жив,  що  через  зазначені  недоліки  вона  не  може  вважатися  за  "цілком 
наукове  дослідження”  (с.  139).  Слід  додати,  що  навіть  використання 
Кримським  фактичного  матеріалу  давньо-  та  середньоукраїнських  па¬ 
м’яток  було  позначене  атомізмом  і  некритичністю.  Він  ніколи  не  брав 
цілого  тексту,  а  вихоплював  поодинокі  приклади,  часто  неправильно 
їх  відчитуючи  у  своєму  палкому  бажанні  відсунути  фонетичні  хара¬ 
ктеристики  сучасної  української  мови  якомога  далі  в  давнину.  Цей 
метод  був  доведений  до  крайнощів  у  його  пізнішій  праці  «Українська 
мова,  звідкіля  вона  взялася  і  як  розвивалася»,  що  була  опублікована  в 
його  спільному  з  Шахматовим  виданні  «Нариси  з  історії  української 
мови»,  де  Кримський  дійшов  фантастичного  висновку,  ніби  українська 
мова  в  XIV  ст.  “дообразовалася  геть  до  кінця”5.  Вплив  книжки  Крим¬ 
ського  на  пізніших  істориків  української  мови  був  помітний.  Його  хибні 
твердження  та  невірно  відчитані  приклади  раз  у  раз  некритично  повто¬ 
рювано,  адже  на  позір  ця  книжка  з  її  нескінченним  цитуванням  уривків 

8  Доповнений  варіант  цієї  праці,  приготований  Кримським  до  друку  в  1940  р.,  зали¬ 
шився  неопублікованим. 


64 


1.6  Вступні  завваги 


давніх  пам’яток  здавалася  докладно  вдокументованою  в  кожній  по¬ 
дробиці!  У  будь-якому  разі,  позитивною  стороною  книжки  є  те,  що 
в  ній  зроблено  перші  кроки  до  створення  української  історичної  діа¬ 
лектології,  уґрунтованої  в  інтерпретації  давньоукраїнських  пам’яток. 

Найповніший  виклад  української  історичної  фонології  вийшов 
з-під  пера  С.  Смаль-Стоцького,  і  міститься  він  на  сс.  1-112,  455-495 
його  праці  «Сгаттаіїк  бег  тіЬепі$сЬеп  (икгаіпізсЬеп)  ЗргасЬе»,  напи¬ 
саної  спільно  з  Т.  Ґартнером  і  виданої  у  Відні  1913  р.  Ця  книжка  також 
спрямована  проти  концепції  Соболевського,  хоча  прямої  полеміки  в  ній 
немає;  за  провідну  ідею  авторам  править  повна  відрубність  української 
та  російської  мов  у  доісторичні  часи.  Запропонувавши  неісторичний 
і  досить  наївний  перелік  мовних  рис,  Смаль-Стоцький  намагається  по¬ 
казати,  що  українська  мова  ближче  стоїть  до  сербсько-хорватської,  ніж 
до  російської.  (Ідея  щодо  щільних  зв’язків  між  українською  та  сербсько- 
хорватською  мовами  виринає  час  від  часу:  у  середині  XIX  ст.  її  можна 
знайти  в  Лавровського,  а  за  наших  часів  у  С.  Бернштейна,  хоча  навіть 
без  притаманних  Смаль-Стоцькому  пересад  вона  позбавлена  фактичної 
основи).  У  книзі  є  кілька  здорових  ідей;  це  стосується,  наприклад,  пере¬ 
гляду  питання  про  пом’якшення  приголосних  перед  голосними  перед¬ 
нього  ряду  в  протоукраїнських  діалектах,  заперечення  доконечності 
дифтонгів  як  сполучної  ланки  в  постанні  і  з  е,  е  та  о;  проте  Смаль- 
Стоцькому  бракує  точного  методу,  він  змішує  факти  різних  епох  і  майже 
не  подає  власних  даних  (за  винятком  буковинських  говірок).  Навіть 
висловлюючи  слушні  думки,  він  часто-густо  передає  куті  меду,  напри¬ 
клад,  коли  переходить  від  заперечення  дифтонгів  (посталих  з  о  та  е) 
в  південноукраїнських  говірках  до  їх  заперечення  в  цілій  українській 
мові.  У  своїй  історико-фонологічній  частині  книжка  зазнала  фіаско, 
але  деякі  з  ідей  Смаль-Стоцького,  очищені  від  похибок  і  перебільшень, 
були  підхоплені  пізнішими  дослідниками,  зокрема  Ганцовим,  Німчи- 
новим,  Курило. 

Полеміка  із  Соболевським  утратила  гостроту  після  української 
національної  революції  1917-1920  рр.,  тож  поле  стало  вільним  для  кон¬ 
структивного  й  об’єктивного  дослідження.  Під  методологічним  огля¬ 
дом  найвизначніші  з-поміж  тогочасних  викладів  української  історичної 
фонології  дотримувалися  молодограматичної  лінії  й  були  менше- 
більше  пов’язані  з  шахматовською  школою.  Першими  за  хронологією 
вийшли  книжки  «Украинский  язьік»  Степана  Кульбакіна  (X.,  1919) 
та  «Курс  истории  украинского  язьїка»  Івана  Огієнка  (К.,  1918;  друге 
видання  —  1919);  причому  друга  з  них,  орієнтована  на  злободенні  гасла, 
відзначалася  далеко  меншою  критичністю.  Праця  Костя  Німчинова 
«Український  язик  у  минулому  й  тепер»  (X.,  1925;  друге  видання  — 
1926)  у  своїй  основі  йде  головно  слідами  Смаль-Стоцького  (спільно¬ 
східнослов’янську  єдність  автор  хоч  і  визнає,  але  тільки  до  кінця  VI  ст.), 
проте  його  аналіз  окремих  звукозмін  оригінальніший  і  більше  відповідає 
підставовим  вимогам  науковості.  Безперечно  найоб’єктивнішими  й  най¬ 
кращими  викладами  української  історичної  фонології  були  й  залиша¬ 
ються  дотепер  «Курс  історії  українського  язика»  Євгена  Тимченка 


1.6  Вступні  заве  аги 


65 


(X.,  1927;  друге  видання  —  X.;  К.,  1930)  і  особливо  «Нарис  історії  україн¬ 
ської  мови»  Петра  Бузука  (К.,  1927;  перше,  значно  коротше  видання 
цієї  праці  під  назвою  «Коротка  історія  української  мови»,  що  вийшло 
друком  в  Одесі  1924  р.,  було  ще  незрілим).  Ці  дві  книжки  викликали 
цікаву  дискусію  на  шпальтах  ЗІФВ  (5, 1 5, 18, 19, 2 1  -22, 23),  в  якій  узяли 
участь  Булаховський,  Дем’янчук,  Грунський,  Пархоменко  й  сам  Бу- 
зук,  —  а  також  на  сторінках  «Шляху  освіти»  за  1924  р.,  числа  6  і  9 
(Сулима,  Сииявський  і  Бузук).  Тимченкова  книжка,  що  в  ній  близько 
70  сторінок  відведено  фонології,  відзначалася  атомістичним  викладом, 
типовим  для  молодограматичної  школи:  зміни  кожного  звука  пред¬ 
ставлено  в  ізоляції  від  інших;  часові  й  територіальні  характеристики 
майже  не  враховуються,  нечисленні  спроби  хронологічного  аналізу 
є  непевними  через  брак  критичного  підходу  до  матеріалу  пам’яток. 
Бузук  у  причини  звукозмін  теж  не  заглиблюється,  але  подає  найважли¬ 
віші  з  них  у  хронологічній  послідовності. 

У  наступні  роки  цей  напрям  був  репрезентований  працями 
Леоніда  Булаховського  та  Миколи  Наконечного.  Булаховський  опуб¬ 
лікував  дві  серії  статей:  у  1927-1952  рр.  «Порівняльно-історичні  роз¬ 
відки  в  ділянці  українського  наголосу»  (з  несуттєвими  змінами  в  назві) 
у  36.  НДКУ 1,  2,  3;  ЗІФВ  13-14;  Мовозн.  7,  1 1;  НЗ  Львівського  педаго¬ 
гічного  інституту  1946  і  НЗ  Київського  університету  1952,  далі  продов¬ 
жену  в  1955-1961  рр.  як  «Очерки  восточнославянского  ударения» 
(зі  змінами  назви)  у  НЗ  Київського  університету  14,  1955;  ВСЯЛ  4, 
1955  і  5, 1958;  ВЯ 1958,  2,  УЗ  Харківського  університету  99, 1958  і  Сл. 
мовозн.  З,  1961;  а  також  у  1946-1952  рр.  «З  історичних  коментарів 
до  української  мови»  ( НЗ  Київського  університету  1946-1948;  Мовозн. 
н.  с.  8-10).  Друга  серія  потім  була  використана  як  основа  для  його 
книжки  «Питання  походження  української  мови»  (К,  1956).  Сильними 
сторонами  розвідок  Булаховського  є  докладне  й  свідоме  використання 
даних,  зібраних  у  словниках  сучасної  української  мови,  особливо  в  Грін- 
ченковому,  а  також  великий  і  ґрунтовний  порівняльний  матеріал;  але 
їхню  цінність  применшує  слабке  зацікавлення  дослідника  старішими 
писемними  пам’ятками.  Його  дані  про  давньоукраїнську  мову  запози¬ 
чено  в  інших  учених,  а  середньоукраїнський  період  він  геть  ігнорував. 
Наконечному  не  поталанило  видати  книжку  про  українську  істо¬ 
ричну  фонологію,  проте  його  чимала  за  обсягом  стаття  «До  вивчення 
процесу  становлення  й  розвитку  фонетичної  системи  української  мови» 
(у  ПІРУМ )  є  чимось  на  кшталт  резюме  такої  ненаписаної  монографії, 
де  міститься  багато  оригінальних  спостережень  і  пропозицій. 

Коли  брати  славістів-молодограматиків  з-поза  меж  України,  важ¬ 
ливе  значення  мають  праці  Ніколая  Дурново  та  Тадеуша  Лєр-Спла- 
віиського.  Дурново  цікавився  прото-  й  давньоукраїнським  періодами, 
розглядаючи  їх,  згідно  з  традицією  Соболевського  та  Шахматова,  як 
частину  історії  російської  мови.  Його  «Очерк  истории  русского  язьїка» 
(М.;  Л.,  1924;  передрук  —  Гаага,  1959)  містить  чималі  розділи  про  істо¬ 
ричну  фонологію  української  мови,  що  багато  в  чому  наслідують  шахма- 
товський  зразок,  натомість  «Введение  в  историю  русского  язьїка  І: 


66 


1.6  Вступні  завваги 


Источники»  (Брно,  1927;  передрук  зі  значними  доповненнями  — 
М.,  1969)  подає  повніший  огляд  давньоукраїнських  пам’яток  (упере¬ 
міш  із  російськими),  ніж  будь-яка  інша  публікація9.  Дослідження  дав¬ 
ньоукраїнської  фонології  годі  уявити  й  без  урахування  його  поважних 
статей  про  церковнослов’янські  риси  в  давньоукраїнських  і  давньо- 
російських  рукописах,  оскільки  вилучення  церковнослов’янських  рис 
із  давньоукраїнських  рукописів  є  передумовою  віднайдення  місцевих 
особливостей.  Ідеться  про  «Славянское  правописание  Х-ХІІ  вв.» 
(5/  12,  1933)  і  незакінчену  серію  «Русские  рукописи  XI  и  XII  вв.  как 
памятники  старославянского  язика»  (/Ф  4-6, 1924-1926).  Як  молодо¬ 
граматик,  Дурново  вважав  відхилення  від  правописної  традиції  за 
прості  помилки,  не  розглядаючи  можливості  умисних  систематичних 
удосконалень. 

Лєр-Сплавінський,  окрім  кількох  студій  над  певними  аспектами 
української  історичної  фонології,  цікавився  й  проблемою  постання 
української  мови.  У  своїй  статті  «5іо§ипкі  рокге\¥Іеп5І\уа  ^гуко^ 
гизкісЬ»  ( ВБ  9,  1921)  та  наступних  розвідках  (перевиданих  у  збірці 
«Зіисііа  і  зхкісе  \¥уЬгапе  х^гукогпа^зі^а  5Іо\\тап5кіе§о»,  Варшава,  1957) 
він  обстоював  існування  спільносхіднослов’янської  мовної  єдності  й  за¬ 
перечував  її  троїстий  поділ,  як  його  бачив  був  Шахматов.  Натомість 
Лєр-Сплавінський  висловив  ідею  про  первісну  дводіалектну  будову 
цієї  мови,  що  складалася  з  північних  (згодом  сучасних  північноро¬ 
сійських)  і  південних  (згодом  українських,  білоруських  і  південно¬ 
російських)  діалектів,  причому  розпад  останніх  ще  надвоє,  що  стався 
пізніше  (в  ХІ-ХІ  1 1  ст.),  мав  би  дати  початок  (на  півдні)  українській 
мові.  Його  прагнення  з’ясувати  точні  часові  й  територіальні  характе¬ 
ристики  всіх  фонетичних  змін  належить  до  безперечних  здобутків,  але 
його  поінформованість  щодо  цих  змін,  походячи  з  других  рук,  була 
вторинна.  Він  ніколи  не  досліджував  давньоукраїнських  пам’яток  чи 
українських  діалектів.  Його  висновки,  попри  дуже  критичний  підхід, 
були  до  певної  міри  непомітно  для  нього  самого  зумовлені  тими  даними, 
які  він  черпав  із  праць  інших  учених.  Та  все  ж  у  багатьох  випадках  він 
висловлював  свіжі  здогади  й  вартісні  варіанти  розв’язання  проблем, 
показавши,  наприклад,  що  о  та  е  перед  складами  зі  слабкими  єрами 
найімовірніше  зазнали  змін  іще  до  занепаду  єрів,  відзначивши  мож¬ 
ливість  двох  різних  шляхів  розвитку  цих  о  та  е,  одного  в  південно¬ 
українських  діалектах  (без  дифтонгів),  другого  в  північноукраїнських 
(з  дифтонгами),  тощо. 

Швидкий  розвиток  фонетики  зумовив  і  її  застосування  до  опи¬ 
сової  діалектології  української  мови  (О.  Брок,  І.  Зілинський,  М.  Йоган- 
сен);  однак  ця  тенденція  не  поширилася  на  історичну  фонологію, 


9  Попередня  праця  такого  ґатунку,  «Обзор  южнорусских  и  западнорусских  памят- 
ников  письменности  от  XI  до  XVII  ст.»  П.  Владімірова  (  ЧОНЛ  4, 1890),  подає  без  розріз¬ 
нення  перелік  українських  і  білоруських  пам’яток,  але  не  містить  російських.  Вона,  звісно, 
більшою  мірою  застаріла,  а  проте  в  ній  можна  знайти  декілька  позицій,  відсутніх  у  Дур¬ 
ново,  особливо  для  ранньосередньоукраїнського  періоду. 


1.6  Вступні  зав  в  аги 


67 


за  винятком  кількох  статей  Ол.  Томсона  про  перехід  е ,  о  >  і  та  ствер¬ 
діння  губних. 

І  все-таки,  крім  збирання  діалектного  матеріалу,  діалектологи 
зробили  значний  внесок  в  історичну  фонологію,  намагаючись  —  за 
допомогою  аналізу  діалектних  даних  —  дослідити  походження  україн¬ 
ської  мови  та  головні  стадії  її  фонологічного  розвитку.  Цим  вирізня¬ 
ються  особливо  праці  Всеволода  Ганцова,  Олени  Курило,  Івана  Зілин- 
ського  та  Владислава  Курашкевича.  Ганцов  у  своїх  статтях  «Характе¬ 
ристика  поліських  дифтонгів  і  шляхи  їх  фонетичного  розвитку»  та  «Діа¬ 
лектологічна  класифікація  українських  говорів»  ( ЗІФВ  2-3,  4,  1923) 
висловив  припущення,  що  північноукраїнське  та  південноукраїнське 
наріччя  мали  передувати  українській  мові  як  єдності  цих  двох  наріч 
і  що  в  протоукраїнський  та  давньоукраїнський  періоди  вони  під  багать¬ 
ма  оглядами  могли  розвиватися  незалежно.  Курило  розвинула  цю  ідею 
далі,  підпираючи  її  додатковими  спостереженнями  над  говірками, 
насамперед  у  розвідці  «Спроба  пояснити  процес  зміни  е,  о  в  но¬ 
вих  закритих  складах  у  південній  групі  українських  діалектів» 
(К.,  1928).  Курашкевич  у  цілій  низці  статей  (бібліографію  подано 
в  Зіаша  Оссібепіаііз  27, 1968)  запропонував  кілька  важливих  уточнень 
до  цієї  концепції  на  підставі  своїх  теренових  досліджень  у  Підляшші 
та  на  Холмщині.  Зілинський,  щоправда,  спочатку  був  виступив  проти 
поглядів  Ганцова  та  Курило  («До  питання  про  діялектологічну  класи¬ 
фікацію  українських  говорів»,  ЗНТШ  131-133, 1925),  але  потім  у  бага¬ 
тьох  питаннях  перейшов  на  бік  своїх  супротивників  і  сприяв  поши¬ 
ренню  їхніх  ідей  («Карта  українських  говорів»  Варшава,  1933).  Коли 
брати  Закарпаття,  вихід  із  власне  діалектологічної  в  історичну  про¬ 
блематику  характеризував  так  само  дослідницьку  діяльність  Івана 
Панькевича,  у  підсумку  якої  з’явився  його  «Нарис  історії  українських 
закарпатських  говорів,  1.  Фонетика»  (Прага,  19 58 =Асґа  ІІпісегзііаіїз 
Сагоііпае,  Ркіїоіо&іса  1).  Утручання  діалектологів  в  історію  української 
мови,  звісно,  не  могло  заступити  справжньої  її  історії,  але  воно  внесло 
дуже  цікаві  ідеї  й  увиразнило  потребу  критичної  переоцінки  багатьох 
усталених  поглядів  і  традиційних  методів. 

Теорії  фонологічної  (Празької)  школи  на  дослідженні  української 
історичної  фонології  позначилися  мало.  Першими  її  засади  до  україн¬ 
ської  мови  (а  точніше  до  прото-  й  давньоукраїнської)  застосували  два 
засновники  цього  напряму:  Ніколай  Трубецькой  у  статті  «Еіпі§ез  їїЬег 
сііе  гиззізсЬе  ЬаиІепПуіскІипз  ипсі  сііе  АиЯдзіт§  сіег  §етеіпги55ІзсЬеп 
ЗргасЬеіпЬеіІ»  (2БРк  1, 1925)  і  Роман  Якобсон  у  розвідці  «Кешащиез 
зиг  1’еуоіиіїоп  рЬопо1о§щие  сій  гиззе  сошрагее  а  сеііе  без  аиігез  1ап§иез 
зіауез»  (Прага,  1929=  Тгаюаих  би  Сегсіе  Ііщиізіщие  бе  Рга&ие  2;  пере¬ 
друк  у  вид.:  «Зеїесґесі  \Угііїп£з»,  Гаага,  1962).  Щоправда,  вплив  ці  публі¬ 
кації  справили  мінімальний,  бо  ґрунтувалися  на  упередженому  апріор¬ 
ному  положенні,  згідно  з  яким  заперечувалася  здатність  протоукраїн- 
ських  діалектів  (як  і  всіх  інших  тогочасних  слов’янських  діалектів,  окрім 
північноросійського  та  сербсько-хорватського)  до  самостійної  еволюції; 


1.6  Вступні  завваги 


натомість  їм  приписувалося  хіба  що  пасивне  сприйняття  тен¬ 
денцій,  спрямованих  із  півночі  на  південь. 

Серед  українських  послідовників  цієї  школи  чільне  місце  посі¬ 
дає  Василь  Сімович.  Його  студії  над  багатьма  окремими  проблемами 
української  історичної  фонології,  як-от  чергування  е :  о,  перехід  ^>V, 
зсуви  від  у  до  і  й  навпаки  в  закінченнях  прикметників,  постання  форми 
що  та  ін.,  відзначалися  методологічним  хистом  і  сміливими  висновками. 
Проте  він  так  і  не  написав  усеохопного  курсу  історичної  фонології  навіть 
для  якогось  одного  періоду. 

У  п’ятдесяті  та  шістдесяті  роки  поширилася  мода  на  представлен¬ 
ня  традиційних  уявлень  про  фонологічну  еволюцію  у  вигляді  фонемних 
таблиць.  Такі  схеми  запропонували,  зокрема,  І.  Ковалик  ( ПУМ  1, 1956; 
Вісник  Львівського  університету  1,  1963),  В.  К.  Мат’юз  {5К  10,  1957), 
В.  Латта  (  Сезкозіосепзке ргесіпазку рго  V.  Мегіпаюсіпіуегсізіацізіїїс  5о/іі, 
Прага,  1963),  А.  Лампрехт  ( ЗЬотік  ргасі  /ііозо/іске  /акиїіу  Втепзке 
ипісетіу  17, 1968)  та  ін.  Утім,  коли  латають  тканину,  що  розплітається, 
ниткам  нема  за  що  зачепитися. 

Після  приходу  Сталіна  до  влади  в  Радянському  Союзі  дослід¬ 
ження  в  галузі  української  історичної  фонології  майже  припинилися. 
Згадати  можна  хіба  що  декілька  університетських  підручників.  Вони 
достосовуються  до  централізовано  затвердженої  програми  й  наперед 
позбавлені  будь-якої  оригінальності,  коли  не  зважати  на  випадки 
фактичних  помилок  чи  перекручень.  Декотрі  з  них  вільні  від  виявів 
відвертої  політичної  пропаганди  та  прислужництва  (хоча  всі  дотри¬ 
муються  тієї  самої  лінії,  оминаючи  одні  факти  й  перебільшуючи  зна¬ 
чення  інших),  декотрі  рясніють  ними.  їхня  наукова  вартість  дорівнює 
нулеві.  Ми  згадуємо  їх  заради  бібліографічної  повноти:  Грунський  М., 
Ковальов  П.  Нариси  з  історії  української  мови.  Львів,  1941;Медведєв  Ф. 
Історична  граматика  української  мови  І.  X.,  1955;  БеЬг-ЗрІаміізкі  Т., 
2\уоІіпзкі  Р.,  НгаЬес  5.  Огще і^гука  икгаіпзкіе^о  хю  гагу  сіє.  \Уагзгаша,  1956 
(розділи  про  фонологію  протоукраїнського  й  давньоукраїнського  пері¬ 
одів  написані  Лєр-Сплавінським;  вони  майже  нічого  не  додають  до  його 
попередніх  праць,  коли  не  рахувати,  що  він  достосував  свої  погляди 
до  офіційних  вимог);  Безпалько  О.,  Бойчук  М.,  Жовтобрюх  М.,  Самій- 
ленко  С.,  Тараненко  І.  Історична  граматика  української  мови.  К,  1957 
(друге  видання  —  1962;  розділ  про  фонологію  написав  М.  Жовтобрюх); 
Москаленко  А.  Історична  фонетика  давньоруської  і  української  мови. 
Одеса,  1960;  Рауііис  N.  Сигз  сіє  £гатаіїса  ізіопса  а  ІітЬіі  исгаіпепе.  Виси- 
ге§ії,  1964  (назва  румунською  мовою,  текст  українською);  Медведєв  Ф. 
Нариси  з  української  історичної  граматики.  X.,  1964;  Медведєв  Ф. 
Вступ  до  курсу  історії  української  мови.  X.,  1967;  Филин  Ф.  Происхо- 
ждение  русскогоу  украинского  и  белорусского  язьїков.  Историко-диалек- 
тологический  очерк.  Л.,  1972  (перевагою  цієї  книжки  є  переповідження 
позиції  багатьох  —  хоч  і  не  всіх  —  інших  дослідників)  та  ін. 


1.  Вступні  завваги 


69 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 


(Позиції,  згадані  в  §  6,  не  подаються) 

A.  Назви  української  мови  та  межі  її  поширення 

1.  ОогозсЬепко  В.  «Біе  Катеп  ‘Киз\  КиВІапсІ  иікі  іЛсгаіпе  іп 
іЬгег  ЬізіогізсЬеп  ипсі  @е£еп\уагіі£еп  ВесІеиШп^».  АЬкапіїІищеп 
Лез  іЛггаіпізскеп  тззепзска/ІЇіскеп  Іпзіііиіз  3.  Вегііп,  1939. 

2.  Зілииський  І.  «Географія  української  мови».  У  кн.:  Кубійо- 
вич  В.  Географія  українських  і  сумежних  земель.  Львів;  Краків, 
1943. 

3.  Вогзсак  Е.  «Русь,  Мала  Росія,  Україна».  КЕ8  24, 1948. 

4.  Рудницький  Я.  Слово  і  назва  Україна.  Вінніпег,  1951. 

5.  ЗегесЬ  ].  (=  ЗЬєуєіоу  О.)  «Ап  Ітрогіапі  \Уогк  іп  іЛсгаіпіап 
Опотазіісз».  Аппаїз  2,  4,  1952.  Передрук  у  кн.:  ЗЬєуєіоу  О.  У. 
Теазегз  апсі  Арреазегз.  МііпсЬеп,  1971). 

6.  Рьібаков  Б.  «Древние  Русьі».  Сов.  арх.  17, 1953. 

7.  КиЬуоуіс  V.  «ТЬе  Теїтіїогу  о£  Икгаіпе».  ІІкгаіпе ,  А  Сопсізе 
Епсусіоресііа  1.  ТогопГо,  1963. 

Б.  Підходи,  історія  дослідження 

8.  Огієнко  І.  «Огляд  українського  язикознавства».  ЗНТШ 
79-80, 1907  (приблизно  до  1825  р.). 

9.  Розов  В.  «Трилогія  професора  Кримського».  ЗНТШ  78,  1907. 

10.  Розов  В.  «Исследование  язьїка  южно-русских  грамот  XIV 
и  первой  половиньї  XV  веков».  КУИ 1913, 10  і  12. 

11.  Грушевский  М.  «История  украинских  изучений  в  XIX  в.». 
Украинский  народ  в  его  прогилом  и  настоящем  1.  СПб.,  1916. 

12.  Колесса  О.  Погляд  на  історію  української  мови.  Прага,  1924. 

13.  Борковський  В.  «Вклад  російських  учених  в  українське  мово¬ 
знавство».  Мовозн.  13,  1955  (російською  мовою:  ИОЛЯ 1954,  3). 

14.  Дослідження  з  мовознавства  в  Українській  РСР  за  сорок  років. 

К.,  1957. 

15.  Белодед  И.,  Борковский  В.,  Горецкий  П.  Изучение  украинско- 
го  и  белорусского  язьїков.  М.,  1958. 

16.  Шевельов  Ю.  Мовознавство  на  Україні.  Париж;  Мюнхен, 
1966  (окрема  відбитка  з  Енциклопедії  українознавства,  21). 

17.  Пещак  М.  «Дослідження  з  історичної  фонетики,  граматики 
і  лексикології».  Мовознавство  на  Україні  за  п'ятдесят  років. 

К.,  1967. 

B.  Діалекти  (лише  загальні  огляди) 

18.  Соболевский  А  «Опьіт  русской  диалектологии.  III.  Малорус- 
ское  наречие».  Живая  старина  1892. 


70 


1.  Вступні  завваги 


19.  Дурново  Н.,  Соколов  Н.,  Ушаков  Д.  Опит  диалектологиче- 
ской  карти  русского  язьїка  в  Европе.  М.,  1915. 

20.  Зілинський  І.  «Проба  упорядкування  українських  говорів». 
ЗНТШ 117-118,  1914. 

21.  Зілинський  І.  «До  питання  про  діалектологічну  класифікацію 
українських  говорів».  ЗНТШ  141-143, 1925. 

22.  ^ііупзкі  X  Оріз  /опеіусгпу  ієгука  икгаіп$кіе&о.  Кгакб\^  1932. 

23.  Кигазгкіехгісг  V/.  2агуз  сііаіекіоіо&іі  шзскодпіо  -зіошапзкщ. 
\Уаг52а\уа,  1954. 

24.  Жилко  Ф.  Говори  української  мови.  К.,  1958. 

25.  Жилко  Ф.  Нариси  з  діалектології  української  мови.  К.,  1966 
(перше  видання  —  К.,  1955). 

26.  Дзендзелівський  Й.  Конспект  лекцій  з  курсу  української  діа¬ 
лектології ',  1.  Фонетика.  Ужгород,  1965 10 . 

Г.  Бібліографічні  покажчики 

27.  Огієнко  І.  Українська  мова ,  бібліографічний  покажчик  літера¬ 
тури  до  вивчення  української  мови.  К.,  1918. 

28.  Червінська  Л.,  Дикий  А.  Покажчик  з  української  мови.  Мате¬ 
ріали  по  1929  рік.  X.,  1929. 

29.  Библиографический  указатель  литератури  по  русскому  язьі- 
кознанию  с  1825  по  1880  год  7.  М.,  1958. 

30.  Гольденберг  Л.,  Королевич  Н.  Українська  мова ,  бібліографіч¬ 
ний  покажчик  ( 1918-1961  рр.).  К.,  1963. 

31.  Королевич  Н.,  Сарана  Ф.  Слов'янська  філологія  на  Україні 
(1958-1962).  К.,  1963. 

32.  Славянское  язьїкознание.  Библиографический  указатель  лите¬ 
ратури,  изданной  в  СССРс  1918  по  1960  гг.  І.  (1918-1955), 

II  (1956-1960).  М.,  1963;  (1961-1965).  М.,  1959;  (1966-1970). 
М.,  1973. 

33.  Королевич  Н.,  Беляєва  Л.,  Гольденберг  Л.,  Сарана  Ф. 
Слов'янська  філологія  на  Україні  (1963-1967 рр.).  К.,  1968. 

34.  Зіапкіешісг  Е.,  ДУоггії  Б.  5.  А  Зеїесіед  ВіЬІіо&гарку  о/  Зішле 
Ьіщиізіісз  2.  ТЬе  На§ие,  1970. 


10  Книжки  Жилка  та  Дзендзелівського  описують  головно  діалекти  в  межах  СРСР. 
Вони  можуть  бути  доповнені  такими  статтями:  Павлюк  Н.,  Робчук  И.  «Очерк  фоноло- 
гических  систем  украинских  говоров  в  Румьінии».  Кеше  гоитаіпе  де  Ііщиізіщие  X,  6 
(1965);  Еє5Іо\у  М.  «С\уаіу  икгаіпзкіе  па  Іегепіе  Роїзкі  Іисіоше)».  5Юг  22,  1973. 


2.  ПРАСЛОВ’ЯНСЬКА  СИСТЕМА  ФОНЕМ 
ПЕРЕД  ПОЧАТКОМ  ФОРМУВАННЯ 
УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 


1.  Загальні  завваги .  71 

2.  Голосні  звуки .  72 

3.  Приголосні  звуки  .  73 

4.  Чергування  звуків .  74 

5.  Акцентуація .  75 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Поза  сумнівом,  головний  напрямок  розвою  праслов’янської  мовної  єдності 
від  доби  Великого  переселення  слов’ян  У-УИ  ст.  —  це  посилення  діа¬ 
лектних  відмінностей,  яке  врешті  призвело  до  розпаду  єдиної  прасло- 
в  янської  мови  та  постання  самостійних  слов’янських  мов,  засвідчених 
в  історичні  часи.  Водночас  це  не  виключає  можливості  місцевих  інтегра¬ 
ційних  процесів  (які  й  насправді  мали  місце),  надто  при  появі  таких  нових 
політичних  і  культурних  осередків  слов’янського  життя,  як  Київ,  Нов¬ 
город,  Краків,  Прага  тощо.  Праслов’янська  мова  напевне  була  діалектно 
Диференційованою  ще  й  перед  Великим  переселенням  слов’ян,  але  щодо 


72 


2.2  Праслов  ’янська  система  фонем  ... 


цього  немає  потрібних  даних  чи  засобів  реконструкції.  Найімовірніше, 
ці  діалекти  знівелювалися  в  ході  переселення. 

Як  показано  в  1.2,  розвиток  української  мови  почався  й  про¬ 
тягом  якогось  часу  відбувався  в  рамцях  праслов’янської  мови.  У  певному 
сенсі  українська  мова  являє  собою  просте  продовження  праслов’янської 
мови  в  тому  вигляді,  як  нею  говорили  на  території,  розташованій,  беручи 
приблизно,  між  Карпатами  та  східними  допливами  Дніпра  в  його  середній 
течії.  Ранні  звукозміни,  що  їх  висліди  відклалися  в  українській  мові, 
мусили  мати  різне  географічне  поширення.  Декотрі  з  них  охоплювали 
більші  території,  декотрі  менші.  їхні  ізоглоси  частково  накладалися  одна 
на  одну,  а  частково  перехрещувалися.  З  плином  часу  ця  конфігурація 
ізоглос  у  їхній  складній  і  подеколи  дуже  заплутаній  взаємодії  укшталту- 
вала  зону  тієї  мовної  єдності,  що  тепер  є  знана  під  назвою  “українська 
мова”,  а  також  дрібніші  зони  її  діалектів. 

Таким  чином,  система  фонем  і  звуків  праслов’янської  мови  в  її 
кінцевому  варіанті,  який  іще  не  виявляє  поділів  у  цій  мові,  є  тим  вихід¬ 
ним  пунктом,  від  якого  слід  вести  історію  української  мови  (а  радше  істо¬ 
рію  її  формування).  Історик  української  мови  дізнається  про  цю  систему 
з  історичної  фонології  праслов’янської  мови.  Вона  виступає  для  нього 
як  наперед  дана  —  і  від  неї  починається  вже  його  власний  аналіз.  Дослід¬ 
ники  праслов’янської  мови  датують  цю  систему  приблизно  УІ-УІІ  ст. 


2.  ГОЛОСНІ  ЗВУКИ 

Вважається,  що  набір  голосних  у  праслов’янській  мові  на  останньому  етапі 
перед  початком  діалектного  поділу  можна  зреконструювати  в  такому 
вигляді: 

і  и  и2 

а1  а 

е  о 

Позначення  и2  (що  історично  являє  собою  рефлекс  дифтонгів 
оаи ,  еаії)  є  умовним;  фонетичні  характеристики  цього  звука  точно  не  ві¬ 
домі:  це  міг  бути  звук  більш  переднього  ряду  й  менш  огублений,  ніж  и, 
або  ж  це  міг  бути  різновид  закритого  о  (о).  Голосні  еа  та  оа  —  це  звуки 
складні,  але  не  дифтонги;  базовий  звук  в  обох  випадках  був  той  самий, 
а  приступ  різний:  переднішого  ряду  й  неогублений  у  випадку  еа ,  відтягне¬ 
ний  назад  і  огублений  у  випадку  оа. 

Усі  ці  голосні  могли  виступати  як  короткі  або  довгі,  за  винят¬ 
ком  и2,  що  завжди  був  довгим.  Усі  довгі  мали  або  т.  зв.  акутову  інтонацію 


1  Довгий  звук  *еа,  традиційно  позначуваний  літерою  £  (“ять”). 


2.3  Праслов  ’янська  система  фонем  ... 


73 


(висхідний  тон,  позначуваний ' ),  або  циркумфлексову  (спадний  тон,  по- 
значуваний  Л).  Опозиції  за  часокількістю  (короткість  або  довгота)  та  — 
у  випадку  довгих  —  за  інтонацією  були  фонематично  релевантні.  З  ураху¬ 
ванням  усіх  перелічених  рис  система  голосних  складається  з  чотирнад¬ 
цятьох  фонем  і  виглядає  так: 


І 

І 

г 

и 

и 

и 

* 

* 

еа 

еа 

еа 

0а 

оа 

0а 

и. 


и. 


Крім  них,  були  ще  носові  голосні,  звичайно  реконструйовані  як 
Є  та  р  (див.  8. 1 ),  і  т.  зв.  “функціональні  дифтонги”  еаг ,  еаІу  оаг  і  оаІ  (див.  6.1). 


3.  ПРИГОЛОСНІ  ЗВУКИ 

Вважається,  що  набір  приголосних  у  праслов’янській  мові  на  останньому 
етапі  перед  початком  діалектного  поділу  можна  зреконструювати  в  такому 
вигляді: 

р  Ь  і  А  к  £ 

( V )  з  г  х 

т  п 

І 

г  (І) 

Статус  V  та ]  як  приголосних  був  непевний.  Здебільшого  вони 
виступали  в  цій  ролі  перед  голосним;  у  позиції  між  приголосними  замість 
них  вимовлялися  відповідно  и  та  і.  Однак  вони  могли  сполучатися  також 
і  з  голосними  и  та  і  відповідно,  наприклад,  у  формах  *кпа)отм  (давн. 
укр.  крЧкВдвЧк  ^кривавий’),  *ра]Ш  (дави.  укр.  поити),  хоча  загалом  подвійні 
(подвоєні)  звуки  не  були  властиві  тогочасній  праслов’янській  мові.  їхнє 
проміжне  становище  між  голосними  та  приголосними  на  схемі  показа¬ 
но  взяттям  їх  у  дужки. 

Таким  чином,  цей  набір  налічував  3  (можливо  4)  губних,  7  зуб¬ 
них,  можливо  один  середньопіднебінний  і  3  задньопіднебінних:  усього 
13  або  15  фонем. 

Склади  були,  як  правило,  відкриті,  а  в  середині  складу  виразно 
виявлялася  тенденція  до  “внутріскладової  гармонії”  (вибору  приголосних 
і  голосного  з  приблизно  однаковим  місцем  артикуляції,  цебто  переднього 
з  переднім,  заднього  з  заднім),  хоча  на  обов’язкове  правило  вона  все  ж  не 
перетворилася.  Тому  задньопіднебінні  к>  £  х  не  могли  передувати  голос¬ 
ним  звукам  переднього  ряду  і  та  а.  У  цій  позиції  вони  поступалися  місцем 
своїм  середньопіднебінним  алофонам  с\  г\  з’  відповідно.  Однак  ситуація 
ускладнюється  тією  обставиною,  що  згідно  з  пізнішими  даними  після 


74 


2.4  Праслов  ’янська  система  фонем  ... 


середньопіднебінних  звук  ей  реалізувався  як  а,  тобто  без  переднього  при¬ 
ступу.  Втім,  ця  зміна  найімовірніше  відбулася  згодом,  можливо  більш- 
менш  одночасно  з  другою  та  третьою  палаталізацією  задньопіднебінних, 
що  надала  с\  г\  89  фонемного  статусу  й  перетворила  а  на  алофон  ей/ой 
(див.  3.9). 

Щодо  правил  сполучання  приголосних  —  див.  23.2. 


4.  ЧЕРГУВАННЯ  ЗВУКІВ 

Добре  розвинена  система  чергувань  голосних,  успадкована  праслов’ян¬ 
ською  мовою  від  індоєвропейської,  під  розглядувану  добу  була  вже  сильно 
розхитана  низкою  послідовних  фонетичних  змін.  Вона  втратила  свою 
фонетичну  вмотивованість  і  в  більшості  випадків  трималася  на  самій  лише 
традиції,  інколи,  щоправда,  сполучаючися  з  певними  морфологічними 
категоріями  (морфологізуючися),  найбільше  при  утворенні  видів  дієслова. 
Найтиповіші  ряди  чергувань  виглядали  так: 


1. 

еа  оа 

еа  :ой:0 

(т. 

зв.  ряд  е  ~  о); 

2. 

і  :  і 

ей 

(т. 

зв.  ряд  і); 

3. 

и  :  й 

й2 

(т. 

зв.  ряд  и). 

У  сучасній  українській  мові  ці  ряди  представлені  хіба  що  залиш¬ 
ково,  і  навряд  чи  серед  них  є  бодай  один,  де  віднаходяться  всі  теоретично 
можливі  альтернанти  в  межах  того  самого  кореня.  Пор.: 

1)  гребти  (ступінь  еа )  :  гробй  (ступінь  а)  :  грібати  (ступінь  еа) : 

грабати  (ступінь  оа)\ 

зорити  (ступінь  оа )  :  уздріти  (ступінь  0;  звук  (і  тут  є  вторинний); 

2)  живу  (ступінь  Г)  :  жвавий  (<  жьв-;  ступінь  і); 
синій  (ступінь  і)  :  сіни  (ступінь  а)\ 

3)  засинати  (ступінь  й)  :  снити  (<  ст^н-;  ступінь  и ); 
кути  (ступінь  й2)  :  кий  (ступінь  й). 

У  дієслівних  видах  чергування  еа :  ей  досі  зберігає  продуктив¬ 
ність:  замести :  замітати;  і  так  само  і :  Г  ( умру/<  -мьр- /:  умираю)  та 
и :  й  ( вирвати /<  -рт^в-/:  виривати).  Довгота  властива  префіксальним 
формам  недоконаного  виду  (ітеративним). 

Серед  приголосних  було  єдине  істотне  чергування  —  задньо¬ 
піднебінних  із  середньопіднебінними,  що  діяло  на  алофонічному  рівні 
(див.  2.3).  Воно  ще  й  досі  широко  представлене  в  сучасній  українській 
мові: козак : козаче,  Бог: Боже,  дух: душе. 


2.5  Праслов  ’янська  система  фонем  ... 


75 


5.  АКЦЕНТУАЦІЯ 

Точної  реконструкції  тогочасної  акцентуаційної  системи  не  здійснено, 
і  завдання  це,  мабуть,  є  нездійсненним.  Можна  зробити  тільки  деякі  при¬ 
пущення  щодо  неї. 

Акцентуаційна  система  мала  три  складники:  часокількість,  інто¬ 
націю  й  наголос. 

За  часокількістю  довгі  голосні  протиставлялися  коротким  як 
у  наголошеній,  так  і  в  ненаголошеній  позиції.  Серед  довгих  була  опозиція 
між  акутовою  та  циркумфлексовою  інтонаціями.  Є  підстави  гадати,  що 
наголос  не  був  цілком  вільний:  у  словах,  що  мали  тільки  голосні  з  акутовою 
інтонацією,  та  в  словах,  що  мали  тільки  голосні  з  циркумфлексовою  інто¬ 
нацією  або  тільки  короткі  голосні,  наголос  найімовірніше  припадав  на 
передостанній  склад;  у  словах,  що  мали  циркумфлексову  інтонацію  або 
короткість  у  передостанньому  складі,  але  акутову  інтонацію  в  останньому 
складі  або  третьому  складі  від  кінця,  наголос  пересувався  на  цей  склад 
з  акутовою  інтонацією.  Це  робило  наголос  відносно  вільним  (з  точки  зору 
його  місця  в  слові)  і  рухомим,  але  в  кінцевому  підсумку  його  дистрибу¬ 
ція  залежала  від  дистрибуції  акутової  інтонації,  і  в  цьому  сенсі  він  був 
зв'язаний. 

Цілком  можливо,  одначе,  що  до  VI- VII  ст.  завдяки  морфоло¬ 
гічному  водностайненню  наголос  у  деяких  словах  зафіксувався  на  певному 
складі  незалежно  від  інтонації  (до  цього  типу  належить,  приміром,  сер. 
укр.  жона  :  жону  замість  колишнього  наголошеного  закінчення  в  ном.  одн. 
при  наголошеному  корені  в  ак.  одн.  тощо). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Характеристика  стану  VI -VI І  ст.  подається  в  усіх  працях  про 
праслов’янську  мову.  Відносно  велику  увагу  міжфонемним  сто¬ 
сункам  приділено,  зокрема,  в  таких  із-поміж  них: 

1.  Когіпек  ].  М.  Осі  іпсіоеигорзкеко  рга]агука  к  ргазіосепсіпе. 
Вгаіїзіауа,  1948. 

2.  ЗЬєуєіоу  О.  У.  А  Ргекізіогу  о/  Біахлс.  Тке  Нізіогісаі  Ркопоіоду  о/ 
Соттоп  Біахлс.  Неісіе1Ьег£,  1964  (також  №\у  Уогк,  1965). 

3.  ЗііеЬег  2.  2агу$  &гатаїукі  роюшіатсге у  ієіукош  зіотаткіск. 
Ропоіо^іа.  \Уаг52а\уа,  1969. 

4.  Гаспаров  Б.,  Сигалов  П.  Сратительная  грамматика  славян- 
ских  язьїков,  І.  Тарту,  1974  (написано  Ґаспаровим). 


3.  ОСОБЛИВОСТІ 
ПРОТОУКРАЇНСЬКИХ  ДІАЛЕКТІВ 
З  ПОГЛЯДУ  ПРАСЛОВ'ЯНСЬКИХ 
ПАЛАТАЛІЗАЦІЙНИХ  ПРОЦЕСІВ 


1.  Загальні  завваги .  77 

2.  Палаталізаціязадньопіднебініїихперед  V  +ей(е2)  .  78 

3.  Потрактування  х .  80 

4.  Потрактування  к  у  скупченні  $к  перед  еа  ( е2 ) .  81 

5.  Третя  палаталізація  задньопіднебінних .  84 

6.  Потрактування  скупчень  $  та  8$ .  85 

7.  Потрактування  скупчень  ф  та  гф.  Діалектні  дані .  86 

8.  Потрактування  скупчень  ф  та  гф. 

Свідчення  писемних  пам’яток.  Висновки .  90 

9.  Потрактування  скупчень  губний  +] .  95 

10.  Наслідки  процесів  палаталізації: 

система  фонем  і  чергування  приголосних .  97 

11.  Географічні  межі  .  100 


3. 1  Особливості  протоукраїпських  ...  палаталізаційпих  процесів 


77 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  УІ-ІХ  ст.  праслов’янська  мова  пройшла  крізь  низку  звукозмін,  що 
призвели  до  постання  й  поширення  палаталізованих  приголосних.  Ці  зву- 
козміни  відомі  як  друга  палаталізація  задньопіднебінних  \  усунення  скуп¬ 
чень  приголосного  з  ]  та  третя  палаталізація  задньопіднебінних.  Друга 
палаталізація  задньопіднебінних  мала  місце  перед  еа  та  і,  що  розвинулися 
з  дифтонга  оаі  (і.  є.  оі  та  аі1 2 * * * *).  У  цій  позиції  к  переходив  у  с9,  §  у  з'  ( г 9), 
а  х  —  або  в  з9,  або  в  з9  (з).  Ці  події  датуються  УІ-УИ  ст.  Усунення  скуп¬ 
чень  приголосного  з  у,  що  припадає  на  VII— VIII  ст.,  стосувалося  всіх 
приголосних.  Частина  цих  змін  охоплювала  всі  діалекти  праслов’янської 
мови.  Сюди  належать: 


*/  >  & 

Г)  >  г’ 

2/  >  І’ 

Ю  >  с’ 

П]  >  гі 

Ю  >  3’  (?) 

//•>/’ 

X^>8, 

Інші  скупчення  приголосних  з  ],  цебто  (/,  (У  та  Ь  (губні)  +  /, 
зазнавали  або  могли  зазнавати  в  різних  частинах  слов’янського  світу  не¬ 
однакових  змін.  Нарешті,  третя  палаталізація  задньопіднебінних  відбу¬ 
валася,  коли  їм  передував  голосний  типу  і  (і,  ї,  ?),  якщо  після  них  не  йшов 
приголосний  або  голосний  типу  и  (й,  й).  Рефлекси  були  ті  ж  самі,  що 
й  у  випадку  другої  палаталізації. 

За  приклади  цих  змін  у  сучасній  українській  мові  можуть 

правити: 

-  друга  палаталізація:  ціна  —  пор.  лит.  каіпа ;  сірий  з  нім.  *каіга~;  також 

у  словозміні:  вік :  ( у )  віці  лок.  одн.,  обіг :  обізі ,  рух : русі ; 

-  усунення  скупчень  приголосного  з  ] :  косити :  кошу ,  возити :  вожу , 

чинити:  чиню,  хвалити:  хвалю,  морити:  морю,  плакати:  плачу, 
стругати :  стружу,  брехати :  брешу', 

-  третя  палаталізація:  вівця  —  пор.  лт.ашке  'ягня',  колодязь  з  ґот.  *каШіп§ - 

‘джерело’,  весь  —  пор.  лит.  г/шгя,  давн.  рос.  (новгородське)  ВХЄ. 
Приклади  рефлексів  іу,  ф  та  Ь  +]  —  див.  3.6-7  і  9. 
Протоукраїнські  діалекти  в  основному  зазнали  цих  змін  згідно 
з  загальною  праслов’янською  моделлю,  але  відзначалися  й  певні  особливо¬ 
сті.  Саме  вони  будуть  предметом  розгляду  в  решті  параграфів  цього  розділу. 

1  Перша  палаталізація  задньопіднебінних  полягала  в  їхньому  переході  в  середньо¬ 
піднебінні.  Вона  відбулася  в  У-УІ  ст.  Про  її  наслідки  див.  2.3. 

2  Голосний  ей  в  праслов’янській  мові  був  подвійного  походження,  цебто  давнішо¬ 

го  (т.  зв.  е 1),  з  і.  є.  е,  і  новішого  (т.  зв.  е2),  з  і.  є.  оі,  аі.  Монофтонгізація  0аі  відбулася 

в  УІ-У II  ст.,  тобто  безпосередньо  передувала  розгляданому  періодові.  Одразу  ж  по  ній  — 

принаймні,  дуже  скоро  —  почалася  друга  палаталізація  задньопіднебінних  згідно  з  заса¬ 

дою  внутріскладової  гармонії. 


78 


3.2  Особливості  протоукраїпських  ...  палаталізаційних  процесів 


2.  ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ  ЗАДНЬОПІДНЕБІННИХ  ПЕРЕД  V  +  а  ( ) 

У  деяких  частинах  праслов’янської  мовної  єдності  друга  палаталізація 
поширювалася  також  на  задньопіднебінні,  відокремлені  від  наступного 
ей  ( е2 )  звуком  V.  Саме  так  сталося  в  південнослов’янській  підгрупі,  на 
відміну  від  західнослов’янської.  Східнослов’янська  ж  підгрупа  в  цілому 
й  українська  мова  зокрема  характеризуються  щодо  цього  помітною  супе¬ 
речливістю:  тут  трапляються  як  ку,  ку,  так  і  су,  гу.  Робити  якісь  узагаль¬ 
нення  важко,  зокрема  й  тому,  що  коренів,  де  спостерігається  це  явище, 
є  небагато.  У  сучасній  українській  літературній  мові  подибуємо  квіт  (рос. 
цвет ,  білор.  цвет,  пол.  ктіаі  ‘квітка’,  словац.  куеі,  болг.  цент)  поряд  із  не 
менш  поширеним  цвіт ,  надто  в  збірному  значенні;  звізда  є  запозиченням 
із  церковнослов’янської  мови;  квиліти  та  діал.  цвілйти  ‘бити ’  відбивають 
чергування  ї :  а,  а  перед  і  (суч.  укр.  у )  переходу  к  >  с  годі  очікувати. 
Слова  на  -куа  (на  кшталт  церква)  не  мали  відповідних  передумов  для 
такої  зміни  в  дат.  чи  лок.  одн.,  бо  в  них  усіх  скупчення  -ку-  утворилося 
пізніше  (пор.  давн.  укр.  цьрісьвь).  На  -XV  є  тільки  одне  слово  ( волхв ), 
але  воно  походить  із  церковнослов’янської  мови.  Дієслова  квікати  та 
цвірінькати  викликають  підозру  через  свій  звуконаслідувальний  характер, 
хоча  квікати  можна  порівняти  з  рос.  діал.  цвикать ,  словен.  суісаіі. 

Ситуація  в  говірках  виглядає  так,  що  форми  з  ку  та  су  виступа¬ 
ють  розпорошено  й  часто  одна  обік  одної.  Втім,  зібраний  досі  матеріал 
дає  підстави  стверджувати,  що  вища  концентрація  форм  із  ку  спостеріга¬ 
ється  в  північній  і  східній  частинах  України,  тимчасом  як  у  південно- 
західних  говірках  частіше  трапляється  су ,  а  форми  з  ку  якщо  й  ужива¬ 
ються,  то  здебільшого  поруч  із  ними  паралельно  існують  форми  з  су 
(наприклад,  коло  Дрогобича,  Турки,  Підбужа,  Самбора,  Жовкви).  Назва 
цвітень,  а  не  квітень  уживається  в  північнолемківських,  надсянських, 
бойківських  говірках  і  в  частині  наддністрянських;  водночас  у  надсян¬ 
ських,  бойківських  і  буковинсько-покутських  говірках  засвідчені  як  цвіт , 
так  і  квіт.  Західнолемківські  форми  на  кшталт  квітка  (на  захід  від  Лабірця 
та  деінде)  найімовірніше  походять  зі  словацької  мови.  Ще  показовішою 
є  дистрибуція  форм  гвізда  ~  звізда.  Це  слово  поширене  лише  в  частині 
південно-західних  говірок,  де  воно  вживається  зі  гу-  (або  5©-),  за  винят¬ 
ком  деяких  найзахідніших  місцевостей  (наприклад,  у  с.  Завадка,  що  в  пів¬ 
нічній  частині  Спишу,  а  також  на  північ  і  захід  від  Пряшева),  в  яких  гвізда 
ймовірно  являє  собою  словакізм.  Пор.  також  діал.  закарп.  дзвіздьидь  ‘блис¬ 
куча  цятка  в  гірському  потоці’.  Можливо,  одначе,  що  форми  з  ку  ужи¬ 
валися  в  центральних  районах  Закарпаття  (між  Боржавою  та  Тур’єю): 
у  цій  зоні  засвідчено  звізд  ~  звузд  ‘цвях’  з  первісного  гвоздь.  Оскільки 
в  цьому  слові  не  було  передумов  для  фонетичного  переходу  £  >  2 ,  вислов¬ 
лено  припущення,  що,  коли  гвізду  виперла  церковнослов’янська  зв'Ьзда, 
мовці,  вважаючи  гу-  за  “кращу”  сполуку,  перенесли  її  також  на  гвізд  - 


3.2  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційних  процесів 


79 


гвузд  (Штібер).  Форма  звоздик  уживається  також  на  Покутті.  В  інших 
регіонах  України  слово  звіізда  трапляється  рідко,  здебільшого  у  фоль¬ 
клорі^,  і  хоча  церковний  ужиток  поширив  форму  звізда  в  різних  північних 
і  східних  українських  говірках,  гвізда  також  була  засвідчена,  наприклад, 
поблизу  Лубень,  Глухова,  Столина  (Берестейщина)3 4. 

У  середньоукраїнських  пам’ятках  представлені  форми  обох 
типів.  В  авторів,  що  походили  з  північних  та  східних  земель,  кю  і  кю  трап¬ 
ляються  дещо  частіше:  кв'Ьдю  1  ос.  одн.  (Славин.  1642),  росквілидд  (Ра¬ 
див.  1671),  кв'Ьтьі  ‘квіти’  (проти  цв'Ьтьі  ‘кольори’  у  Віршах  Кл.  Зин.  1690); 
так  само  в  імовірно  подільського  походження  Оксф.  Гепт.  1667:  гвізда, 
гвіздАр,  квіт.  Автори  з  теренів,  розташованих  західніше,  вживали  більше 
сю,  гю,  хоча  кю  також  трапляється  нерідко:  квіти  (Перес.  Єв.  1561),  кв'Ьто(м) 
(Лавр.  Зиз.  1596),звтЬзди  (Ст.  Зиз.  1596),  позвиздірот  ‘свистять’  (Кл.  Остр. 
1599),  кв'Ь(т)нок)  (Одрех.  гр.  1618),  звадою  (Транкв.-Ст.  1618),  кв'Ьт  (як 
питоме  слово)  ~  цв'Ьт  (як  церковнослов’янське  слово),  зв'Ьзда  (Памва  Бер. 
1627),  кв'Ьти  (Покр.  записи  на  північний  захід  від  Ужгорода  1709,  на  пів¬ 
нічний  схід  від  Ужгорода  1749).  Хоча  багато  форм  із  кю  та  кю  можуть 
бути  наслідком  польського  впливу,  а  багато  які  з  сю  та  гю  —  церковно¬ 
слов’янської  традиції,  можна  небезпідставно  стверджувати,  що  їх  геогра¬ 
фічне  поширення  приблизно  відповідає  становищу  в  сучасних  говірках. 

Навпаки,  в  давньоукраїнських  пам’ятках  маємо  лише  форми 
з  сю  та  гю\  цвидити  ‘плакати’  (Гр.  Бог.  XI  ст.),  цв'Ьдить  (Іп.  літоп.  1262) 
тощо.  Однак  цей  аргумент  не  може  бути  вирішальним,  щоб  заперечувати 
існування  форм  з  кютзкю  на  той  час.  Розглядувані  слова  звичайно  вжи¬ 
ваються  в  церковних  текстах;  юридичні  документи  їх  не  містять  —  і  це 
не  дивує,  коли  зважити  на  їхнє  значення.  Єдина  велика  світська  пам’ятка, 
Іп.  літоп.,  походить  із  західної  частини  країни,  що  для  неї  сю  та  гю  так  чи 
так  можна  вважати  характерними.  Не  виключено,  однак,  що  особливе 
написання  цтв'Ьтокт*  в  Іп.  літоп.  (два  рази  проти  одного  цьв'Ьтоісь,  1074) 
могло  виникнути  з  помішання  ію  (замість  кю;  щодо  нерозрізнення  к*  і  ІЗ  — 
див.  3.4)  у  київському  оригіналі  та  сю,  звичного  для  волинського  чи  галиць¬ 
кого  переписувача. 

Незалежно  від  прийняття  чи  неприйняття  цієї  інтерпретації 
географія  форм  із  кю  та  Ью,  більше  розповсюджених  на  півночі  та  сході, 
спростовує  думку,  що  всі  вони  могли  бути  запозичені  з  польської  мови 
(Бернекер,  Булаховський,  Курашкевич).  А  якщо  це  не  так,  то  треба  дату- 

3  В  інших  випадках  його  заступило  слово  зоря,  що  вживалося  в  цьому  значенні 
здавна,  наприклад,  зорями  втьсходящємть  (Лавр.  Єв.  XIII  ст.),  ондя  прєкрдсндлздрА ...  д(^)вд 
М(д)риА  (Уч.  Єв.  1645).  Але  пор.  звіздки  (Славин.  1642)  —  назва  рослини,  що  мусила 
прийти  з  народного  вжитку. 

4  Проте  достовірність  форм  із  Лубень  та  Глухова  ставить  під  сумнів  та  обставина, 
що  вони  починаються  з£.  Це  може  бути  ознакою  польського  походження,  хоч  у  східно¬ 
українських  фольклорних  текстах  це  виглядає  геть  невірогідно. 


80 


33  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


вати  їх  доісторичними  часами,  і  найзадовільніше  пояснення  тоді  поля¬ 
гало  б  у  тому,  що  в  позиції  перед  V  +  ей  (е2)  друга  палаталізація  в  діалектах 
київсько-поліського  типу  була  просто  нечинною. 


3.  ПОТРАКТУВАННЯ  X 

Немає  сумніву,  що  як  за  другої,  так  і  за  третьої  палаталізації  в  усіх  про¬ 
тоукраїнських  діалектах  звук  х  переходив  у  (на  відміну  від  ху  >  8*  на 
всій  території  поширення  праслов’янської  мови;  наприклад,  суч.  укр.  дух : 
душа  <  *сІйх  +  ]  +0й  —  за  допомогою  суфікса  ]  ).  Цей  процес  був  спільним 
для  протоукраїнських  діалектів  і  для  решти  прилеглих  північних,  східних 
і  південних  діалектів  (проторосійських,  протобілоруських  і  протоболгар- 
ських),  на  відміну  від  західних  (протопольських  і,  можливо,  протосло- 
вацьких5),  де  маємо  х  >  з’  (можливо  з  проміжним  і). 

Ця  зміна,  що  в  багатьох  випадках  перетривала  до  наших  днів, 
представлена  в  кількох  коренях:  сірий  —  пор.  рос.  серьій ,  пол.  згагу,  словац. 
зегу\  увесь  —  пор.  рос.  весь ,  білор.  увесь ,  пол.  тзгузґек,  словац.  юзеіок,  болг. 
всички  мн.  Вона  збереглася  в  лок.  одн.  усіх  родів  і  в  дат.  жін.  роду  перед 
закінченням  -і  (<  йї)\  дух ,  муха,  вухо  :  дусі,  мусі ,  вусі  —  пор.  білор.  дусе, 
мусе ,  вусе ,  пол.  тиска :  тизге.  Це  чергування  зникло  в  російській  мові 
(в  деяких  північноросійських  діалектах,  мабуть,  іще  в  доісторичні  часи) 
та  в  словацькій  мові  (але  не  в  східнословацьких  говірках  у  позиції  між 
голосними),  а  в  чол.  і  сер.  родах  також  у  польській  (рос.  мухе ,  словац. 
тиске ;  пол.  хю  иски)\  болгарська  мова  геть  утратила  всю  іменникову  від¬ 
міну.  В  тих  українських  говірках  (здебільшого  південно-західних),  що 
зберігають  форми  двоїни  іменників  жін.  і  сер.  родів,  це  чергування  також 
діє:  дві  мусі  ‘дві  мухи’. 

Давньоукраїнська  мова  мала  це  саме  чергування  в  лок.  мн. 
перед  -ехь  (чол.  і  сер.  роди),  у  ном.  мн.  перед  -і  (чол.  рід),  наприклад, 
гр'Ьх'ь :  гр'Ьси  ном.  мн.,  гріс^х^  лок.  мн.  (Ізб.  1076),  коню^ :  конюси  ном.  мн. 
(Іп.  літоп.  1263),  і,  теоретично,  в  нак.  сп.  дієслів  першої  дієвідміни  (за  мо¬ 
деллю  пєкоу  са  1  ос.  одн. :  пьц'Ьтє  са  2  ос.  мн.  нак.  сп.  —  Усп.  зб.  XII  ст.), 
але  дієслів  такого  типу  з  основою  на  - х ,  скільки  знаємо,  не  засвідчено. 
Чергування  в  ном.  мн.  збереглося  лише  в  лемківській  говірці  на  захід  від 
Лабірця  (птах :  птаси);  у  пам’ятках  їх  зникання  спостерігається  з  кінця 
XIV  ст.  (Це  була  морфологічно  зумовлена  зміна:  форма  ак.  мн.  заступи¬ 
ла  стару  форму  ном.  мн.).  У  лок.  мн.  закінчення  -іх  <  - ехь  трапляється 
лише  в  поодиноких  говірках. 


5  Ситуація  в  словацькій  мові  (її  центральних  і  частково  східних  говірках)  є  не  зовсім 
ясною.  Словацька  мова  має  і  на  початку  слова  з  другої  палаталізації  й  у  всіх  позиціях 
із  третьої,  але  наприкінці  кореня  друга  палаталізація  дає  веду  ‘сірий’,  ьзеіок  ‘увесь’, 
тпіск  ‘чернець’,  але  тпізі  ном.  мн.,  тиска  :  діал.  (Турієк)  тизе  дат.  одн. 


3.4  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційпих  процесів 


81 


4.  ПОТРАКТУВАННЯ  к  У  СКУПЧЕННІ  зк  ПЕРЕД  й  ( е2 ) 

Типовою  рисою  давньоукраїнських  пам’яток,  про  які  гадають,  що  вони 
були  написані  в  Києві  або  на  Київщині,  є  —  за  консеквентної  присутності 
Су  гі  з  як  висліду  другої  палаталізації  задньопіднебінних  —  відмінність 
у  потрактуванні  к,  якому  передує  5.  У  цій  позиції  зберігається  написання  к, 
нехай  не  завжди  (через  вплив  староцерковнослов’янської  мови),  але  в  та¬ 
кій  кількості,  що  за  випадковість  це  вважати  не  можна. 

Написання  ск  часто  виступає  перед  закінченням:  на  воскН  (Гр. 
Бог.  XI  ст.);  вж  члчскПи  дши,  зодобП  жєньскН  (Ізб.  1073);  вж  воури ...  морьскНи, 

ОМИ  ЧДВЧЬСкП,  довротП ...  ЖЄНЬСКПи  (і  женьстПи),  ЗЖДОбП  ЖЄНЬСкИ  (Ізб. 

1076);  по  дтьсісЬ(Ра85ІоСопсІг.  сер.  XI  ст.);  апостодьскПи  цркви  (Син.  Патер, 
кін.  XI  ст.);  пджтьскПи,  нбсьскии  (Хр.  Ап.  XII  ст.);  русьскьіі  кжнложіни  (Соф. 
напис  1106):  о  роусьскПи  зємди,  вж  кніажєнни  пнньскН,  ОмодиньскН,  зємди 
роусьскПи,  вж  роусьскН  ЗЄМДИ,  СТрАнП  роуСЬСкПи,  вж  чьрньчьскНмь  житии, 
вж  ...  сєдП  мАНАСтьірьскП  (Усп.  зб.  XII  ст.);  вж  грддП  Лоуцки  (Фл.  Пс.  1284); 
вж  БужьскП  (1097),  оу  СмодєньскН  (1101,  1148),  на  ДодобьскН  (1103), 
СНвєрьскН  (1141),  подвоискНи  (1148),  РускПи  зємди  (1170),  сторожі 
половецький  ном.  мн.  чол.  роду  ( 1 172),  на  СвиридьскН  (1176),  подкьі  роусьскПП 
(1147  —  усі  Іп.  літоп.).  Особливо  показовим  є  приклад,  де  в  тому  самому 
реченні  к  чергується  із  с,  коли  йому  не  передує  5,  але  зберігається  у  складі 
сполуки  зк:  вж  роусьскПи  сторони  вєдицИи  (Усп.  зб.  XII  ст.).  Ранні  пам’ятки 
з  Галицької  землі  скрізь  мають  регулярне  чергування  зк :  зс>  наприклад, 
вж  поустьіньи  июдИисцИ,  вж  иорждАньсцИи  рИцИ  (Єв.  Гал.  1144).  Ці  форми 
словозміни  з  зк  не  дійшли  до  сучасної  української  мови,  де  за  аналогією 
з  формами,  в  яких  перед  к  не  було  5,  чергування  поширилося  також  на 
форми  з  зк:  суч.  укр.  тріска :  трісці  чергується  так  само,  як  гілка :  гілці. 
Щоправда,  в  прикметниках  це  чергування  втрачено.  Давньоукраїнським 
формам:  кврИисции  дюдьє,  вж  ...  жидовьсцИ  закони  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.)  в 
сучасній  українській  мові  відповідають  єврейські  люди ,  в  жидівськім  законі 
(в  останньому  прикладі  і  <  о). 

Таке  саме  явище  засвідчено  на  початку  кореня  зкер-,  насампе¬ 
ред  в  Іп.  літоп.:  проскИпомж  ‘розколиною’  (1071),  оскПпомж  ‘списом’  ( 1123), 
але  оцИпж  (1071)  без  5,  шскНпищємь  ‘ратищем’  (1229),  скИпаниє  ‘розко¬ 
лювання’  (1240)  тощо  (пор.  ощИпами  Ґал.  1663).  Регулярне  продовження 
цих  форм  у  сучасній  українській  мові  —  це  скіпати,  скіпка ;  у  Житом.  1583 
тут  виступає  є  (окжно  наподж  розкєпєно),  але  стоїть  ця  літера  замість  И. 
Інший  корінь,  уживаний  у  сучасній  українській  мові,  скірити  ~  шкірити 
не  трапляється  в  давньоукраїнських  пам’ятках,  що  збереглися,  але  його 
початкова  частина  ймовірно  походить  теж  від  *зкей-  (<зк0аі-);  пор.  рос. 
Щерить,  білор.  шррьіць ,  пол.  згсгеггус ,  словац.  сегі€>  болг.  оцеря. 

Поза  сумнівом,  к  у  давньоукраїнських  пам’ятках  позначає  к\ 
артикуляторно  близький  до  і\  У  прикладі  з  Раззіо  Сопсіг.  по  джскП  літе¬ 
ра  к  напевне  була  написана  поверх  затертої  літери  т.  Писар,  очевидно, 


82 


3.4  Особливості  протоукраїпських ...  палаталізаційних  процесів 


вагався  між  цими  двома  написаннями6.  Чи  цей  звук  [к’]  зберігся  ще 
з  часів  перед  другою  палаталізацією  піднебінних  (і  в  такому  разі  це  була 
б  іще  одна  особливість  київсько- поліської  групи  діалектів  у  VII  ст.),  чи 
розвинувся  вторинно  із  [з’с’]  через  [з’*’],  —  з’ясувати  важко.  У  другому 
випадку  це  також  мав  би  бути  доісторичний  процес,  оскільки  рефлекс 
цей  вельми  добре  представлений  у  найстаріших  київських  пам’ятках,  що 
дійшли  до  нашого  часу,  але  датуватися  він  міг  би  відносно  пізнішим  пері¬ 
одом,  навіть  X  століттям. 

Чи  то  вже  збережений  здавна,  чи  заново  впроваджений,  звук 
[к’]  був  алофоном  /к/  у  київсько-поліських  діалектах  щонайменше  від 
XI  ст.  Це  вможливило  його  сполучання  з  рештою  голосних  переднього 
ряду.  Типовою  ознакою  давньокиївських  пам’яток  є  вживання  кореня 
8кьгЬ‘  3  літерою  Ь.  Це  подибуємо  В  Гр.  Бог.  XI  СТ.  (СКрББАфИХ'Ь,  в'ьскрькити), 
Арх.  Єв.  1092,  Пс.  Бичк.  XI  ст.,  Златостр.  XII  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.,  Юр.  Єв. 
1128,  Хр.  Ап.  XII  ст.,  Напк.  XIII  ст.  тощо  (але  не  в  Ізб.  1073  чи  Ізб.  1076). 
У  пізніших  пам’ятках,  коли  ь  перейшов  у  е,  це  добре  засвідчено  формою 
скєрв-,  починаючи  від  Добр.  Єв.  1164,  а  далі  в  Гал.  Єв.  1288,  Жит.  Сави 
XIII  ст.,  Город.  Єв.  XIII  ст.,  Єв.  Євс.  1283,  Путн.  Єв.  XIII  ст.,  Панд.  1307, 
Фл.  Пс.  1384  і  в  таких  пізніших  списках  давньокиївських  первописів, 
як-от:  Ужг.  півуст.  XIV  ст.,  Сл.  Єфр.  Сир.  1492  чи  навіть  Єв.  №  425,  XVI  ст. 
Незважаючи  на  такий  широкий  ужиток,  форми  скьрк-/скєрк-  могли  висту¬ 
пати  лише  в  штучній  церковній  вимові,  спричиненій  ваганнями  у  старо¬ 
церковнослов’янському  написанні  рт*  ~  рь  7 8 .  Таким  робом  можна  пояснити, 
чому  форми  типу  скерб-  невідомі  в  жодній  із  сучасних  українських  говірок. 
І  все  ж  одна  форма  з  еу  можливо,  вживається  в  топонімі,  що  в  споль- 
щеному  варіанті  виглядає  як  ЗкіегЬіезгот  (у  записі  1564  р.  ЗкіегЬезгот ), 
коли  основою  для  нього  справді  є  ім’я  Оісьркимир-  (Вархол).  Інший  мисли¬ 
мий  приклад  —  це  сучасний  топонім  Скребегиі ,  що  в  Вріп.  1653  наводиться 
як  ЗкегЬісге.  Зрештою,  брак  скерб  у  сучасній  українській  мові  не  конче 
доводить  штучність  цієї  давньоукраїнської  форми.  Це  слово,  треба  думати, 
вийшло  з  ужитку  на  всій  українській  території  не  пізніше,  ніж  у  серед- 
ньоукраїнський  період;  скорб ,  скорбний ,  скорбіти}  коли-не-коли  вживані 
в  сучасній  українській  мові,  здебільшого  в  поезії,  не  є  продовженням 
старого  слова;  вони  заново  запозичені  з  російської  мови  як  функціональні 
церковнослов’янізми.  Що  ж  до  слова  скорбота ,  трохи  ліпше  вкоріненого 
в  розмовній  мові,  то  воно  може  походити  з  південно-західної  діалектної 
зони,  де  зк  перед  голосними  переднього  ряду  взагалі  не  вживалося. 
Це  питання  залишатиметься  відкритим,  доки  не  з’являться  детальніші 
студії  над  історією  слів  із  цим  коренем5. 


6  Пор.  кутя  з  гр.  коькіа  ‘боби’  (проти  ст.  ц.  сл.  коуцніАІ). 

7  Пор.  рлстєгноуть,  стерьгАюще  в  Гал.  Єв.  1288. 

8  Специфічне  потрактування  назв  двох  кримських  міст  має  лише  позірний  зв’язок 
із  цією  темою.  Відтворення  гр.  Хєросоу  у  давньоукраїнській  мові  як  Корсунь  і  сучасне 


3.4  Особливості  протоукраїпських  ...  палаталізаційних  процесів 


83 


Ще  одне  слово  зі  сполукою  зк  перед  голосним  переднього  ряду, 
скеля ,  являє  собою  зовсім  інший  випадок.  У  давньоукраїнській  мові  воно 
в  цій  формі  не  засвідчене,  але  в  сучасній  уживається  широко,  насампе¬ 
ред  у  східних  та  північно-східних  говірках  (на  заході  зберігається  слово 
скала ,  спільне  з  рос.,  білор.,  болг.  скала ,  пол.  зкаїа ,  словац.  зкаїа  й  засвід¬ 
чене,  нехай  не  дуже  численними  прикладами,  також  у  давньоукраїнській 
мові).  Форму  з  е  подибуємо  теж  у  топонімах,  наприклад,  у  назві  річки 
Скеля  (притока  Дінця),  альтернаті  форми  скол-,  що  виступає  в  назві  річки 
Оскіл :  Оскола  ґен.  одн. 

*  *  *  Ще  менше  відомо  про  історію  та  географію  дієслова  скеміти  ‘боліти’,  вжи¬ 
ваного  головним  чином  у  карпатському  регіоні;  натомість  шкилювати 
‘насміхатися’,  якщо  тут  убачати  чергування  зі  словом  щілина  (рос.  щель ), 
повинно  б  мати  у ,  постале  з  і,  належачи  до  групи  слів,  наведених  вище. 
Якщо  шкереберть  являє  собою  перекручене  *скороверть,  то  воно  є  піз¬ 
нішим  доповненням  до  цієї  групи.  Діалектне  (поліське)  слово  керез 
‘крізь’  —  це  сумішка  через  і  крозь ,  що  не  має  нічого  спільного  з  давніми 
випадками  збереження  к  перед  голосними  переднього  ряду. 

Повернімося  до  давньоукраїнської  мови:  запозичення  з  давньо- 
скандинавської  зкіїїіщг -  (або  давн.  врх.  нім.  зсіїїіщ)  віднотовано  в  трьох 
формах  —  щєдаг-  (Іп.  літоп.  885,  964  замість  давнішого  ціьдаг-),  скдазь 
(Єв.  Гал.  1144)  і  стьдазь  (Арх.  Єв.  1092,  Ряз.  Корм.  1284)  ‘монета'.  Від¬ 
мінність  між  цими  формами  звичайно  пояснюють  тим,  що  слово  запози¬ 
чувалося  кілька  разів  наново.  Але  ці  запозичення  мусять  відбивати  різне 
потрактування  тих  самих  звуків  на  різних  землях:  форма  зі  зс  мусила  б  по¬ 
ходити  з-поза  меж  київсько-поліського  регіону,  а  форма  зі  зк  —  у  вельми 
показовій  варіації  зі  зі  —  мала  б  віддзеркалювати  особливості  саме  цього 
краю.  Місце  написання  пам’яток  із  різними  формами  за  цього  підходу 
слід  би  вважати  за  нетипове,  принаймні  у  випадку  Єв.  Гал.  1 144. 

Утім,  це  є  лише  поодинокі  приклади.  Як  правило,  зк  перед 
голосним  переднього  ряду,  крім  е2  (та  і2),  йдучи  за  моделлю  першої  па¬ 
латалізації,  дає  зс,  і  відповідних  прикладів  не  бракує  ( щеміти ,  щеня , 
щепити  тощо).  Якими  причинами  зумовлено  перенесення  зк  у  такі  сло¬ 
ва,  як  скеля,  скеміти,  давн.  укр.  скьрвь  (якщо  то  не  була  штучна  церковна 
вимова),  залишається  неясним.  Можливо,  вони  є  випадками  зворотного 
творення  в  межах  моделі  чергування  голосних  ( сколоти :  скеля,  оскома : 
скеміти)  зі  збереженням  незмінного  приголосного.  Так  чи  так,  їх  упро¬ 
вадження  було  вможливлене  наявністю  [к’]  у  сполуці  зк  перед  еа  ( е2 ). 
Завдяки  цьому  стало  прийнятним  і  запозичення  іншомовних  слів  зі  спо¬ 
лукою  кі  на  кшталт  скинии  (Ізб.  1076)  без  заміни  і  на  у  чи  к  на  с. 


відтворення  давн.  укр.  К'ьрчєвт*  як  Керч  із  варіюванням  голосних  переднього  та  заднього 
ряду  не  віддзеркалює  жодних  слов’янських  ізсувів  на  кшталт  тих,  що  спостерігаються 
в  слові  скьрвь.  Зсуви  голосних  у  цих  назвах  спричинені  посередництвом  тюркських  мов 
з  притаманною  їм  гармонією  голосних. 


84 


3.5  Особливості  протоукраїпських ...  палаталізаційних  процесів 


5.  ТРЕТЯ  ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ  ЗАДНЬОПІДНЕБІННИХ 

Ця  прогресивна  палаталізація  мала  ті  самі  рефлекси,  що  й  друга,  діючи, 
як  зазначено  в  3.1,  після  і,  ї  та  і ,  коли  далі  не  йшов  приголосний  або  й. 
Це  був  пізній  процес  у  праслов’янській  мові,  що  під  ту  добу  вже  швидко 
розпадалася.  Його  осереддям  були  землі,  що  тепер  складають  сербсько- 
хорватські,  македонські,  болгарські,  словенські  та  чеські  мовні  терени. 
Української  території  він  досяг  у  дуже  послабленому  вигляді,  не  заторк- 
нувши  всіх  форм,  що  відповідали  його  умовам.  У  деяких  випадках  про¬ 
тягом  певного  часу  ймовірно  конкурували  дві  форми,  причому  стара  часто 
брала  гору.  Після  Хрещення  Русі  вплив  староцерковнослов’янської  мови 
міг  посприяти  закоріненню  в  Україні  деяких  форм  зі  зміненими  задньопід¬ 
небінними.  Загалом,  такі  форми  переважали  в  суфіксі  *-ік(и)>  - ьсь> 
суч.  укр.  -ець  ( покупець )  9  чи  - їк(а )  >  - їс\а )  >  суч.  укр.  -иця  ( палиця;  пор. 
також  назви  ягід  на  кшталт  полуниці ),  тимчасом  як  у  суфіксі  -іх(а)  вжива¬ 
ються  лише  форми  з  х  (ткачиха).  Суфікс  -ік-  у  жін.  і  сер.  роді  інколи 
виступає  також  у  зміненій  формі  (вівця  <  от>суа,  сонце  <  вьіпьсе ),  але  час¬ 
тіше  в  незміненій,  наприклад, ручка,  вічко  тощо.  Топономасти  завважили, 
що  на  південь  від  Прип’яті  назв  річок  на  -иця  налічується  менше,  ніж 
у  решті  басейну  Дніпра  (Трубачов).  Не  зазнали  палаталізації  й  дієслова 
третьої  дієвідміни  на  - ати :  кликати  (пор.  ст.  ц.  сл.  —  кдицати),  мигати , 
впихати  (мацати  запозичено  з  польської). 

З  поодиноких  слів,  що  не  зазнали  палаталізації,  можна  наве¬ 
сти  такі:  вільха  —  рос.  ольха ,  білор.  вольха,  пол.  оіска,  болг.  елха ,  але  словац. 
Іеіза ;  яга  —  рос.  яга,  білор.  яга,  але  по л.^сІ2а  ‘колотниця;  відьма’,  болг.  еза 
‘тортури’;  пільга  —  рос.  діал.  польга  (рос.  пбльза  ‘користь’  із  ц.  сл.),  білор. 
нельга  ‘не  вільно’,  пол.  иІ§а  ‘полегша’,  пор.  сер.  укр.  н'кдгд  ‘не  вільно’  (Остр. 
Лям.  1636);  для  давньоукраїнського  періоду  пор.  також  дублетні  форми, 
наведені  в  3.4:  ціьаагь  та  скдазь  ~  стьдазь  ‘шеляг’. 

Можливо,  що  деякі  форми,  заторкнуті  третьою  палаталізацією, 
могли  у  зв’язку  з  її  первісним  характером  легко  набути  афективного 
забарвлення.  Наприклад,  до  слова  яга  ‘відьма’  є  варіант  язя  ‘змія;  колот¬ 
ниця’.  Таким  робом  можна  пояснити,  чому  палаталізація  заторкнула  діє¬ 
слово  сцяти  (<  *8ькаіі ;  пор.  діал.  сйкати;  пор.  також  сеча).  Такі  випадки 
могли  призвести  до  того,  що  чергування  к,  §,  х  із  с,  г,  8  унезалежнилося 
від  своїх  первісних  умов  і  почало  з’являтися  після  будь-якого  голосного. 
Це  трапляється  в  т.  зв.  “дитячій  мові”,  де  подибуємо  Бозя,руця,  нозя  за¬ 
мість  Бог,  рука,  нога;  давність  цих  форм  установити  неможливо,  але  вони 
можуть  бути  дуже  й  дуже  старими  (до  того  ж  пов’язаними  з  фор¬ 
мами  двоїни  на  кшталт  р\*ЦгЬ,  ноз'Ь).  Слово  трясися,  якщо  воно  (згідно 

9  Випадки  типу  вершок  є  винятками  лише  на  позір.  Вони  мали  суфікс  *-ик(и),  і  се¬ 
редньопіднебінні  альтернанти  задньопіднебінних  проникли  сюди  через  морфологічний 
тиск  на  панівну  модель  деривації  здрібнілих  форм. 


3.6  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційпих  процесів 


85 


з  усталеними  уявленнями)  є  запозиченням  з  білоруської  ( трасца ),  за¬ 
вдячує  свій  афективний  характер  саме  асоціюванню  зі  словами  цього  типу. 
Але,  поскільки  це  слово  засвідчене  ще  в  XV  ст.  (у  списку  Ундоль- 
ського  «Моління»  Даниїла  Заточника:  трясцл,  трясцею  волати),  воно  може 
бути  й  питомим  продуктом  афективної  палаталізації  —  і  тоді  мало  б  виво¬ 
дитися  з  *іг^8ька. 

Українська  мова  великою  мірою  поділяє  факультативність  тре¬ 
тьої  палаталізації  задньопіднебінних  із  російською,  білоруською,  поль¬ 
ською  та  словацькою,  менше  з  болгарською;  проте  деталями  всі  ці  мови 
між  собою  різняться. 


6.  ПОТРАКТУВАННЯ  СКУПЧЕНЬ  І]  ТА  $1] 

Одночасно  з  кінцевим  етапом  другої  та  початковим  етапом  третьої  пала¬ 
талізації  задньопіднебінних  скупчення  іу  перетворилося  на  с\  найімо¬ 
вірніше  з  проміжною  стадією  с’.  Якщо  скупченню  і]  передував  звук  5, 
вислідом  була  сполука  & с’\  молотити :  молочу ,  пустити :  пущу.  Ця  зміна 
#  на  с’  започаткувала  чергування  і :  с 10 .  Постання  с 9  на  місці  #  у  прото¬ 
українських  діалектах  було  їхньою  спільною  рисою  з  іншими  слов'ян¬ 
ськими  діалектами,  поширеними  на  північ  і  на  північний  схід  від  України 
(проторосійськими  та  протобілоруськими),  на  відміну  від  західних  і  пів¬ 
денних  (протопольських,  протословацьких  і  протоболгарських),  що  мали 
тут  відповідно  с\  с’  і  зі,  наприклад:  укр.  мачуха  —  рос.  мачеха,  білор. 
мачаха ,  пол.,  словац.  тасоска,  болг.  мащеха\  укр.  діал.  (лемк.)  вібчий 
‘чужий’  —  рос.  діал.  обчий  ‘спільний’,  пол.  оЬсу  ‘чужий’,  словац.  оЬеспу 
‘громадський,  місцевий’,  болг.  общ{и)  ‘загальний’. 

Ранні  пам’ятки,  писані  в  Україні,  мають  звичайно  церковно¬ 
слов’янську  літеру  ці  (з  болгарської),  а  іноді  навіть  сполуку  літер  ш  і  т 
(наприклад,  заштитьниісь  ‘оборонець’  —  Пс.  Бичк.  XI  ст.);  літера  ч  упро¬ 
ваджувалася  несміливо  й  ступнево,  зазвичай  у  поодиноких  випадках,  чи  то 
через  недогляд,  чи  з  тієї  причини,  що  певне  слово  здавалося  писареві  рід¬ 
ним,  а  отже  на  нього  не  поширювалися  правила  церковнослов’янської 
мови;  найчастіше  (практично  без  винятків)  у  написанні  географічних  назв, 
наприклад,  \А7дьжичи  (Іп.  літоп.  947),  Дорогожичи  (Іп.  літоп.  980,  1171). 
Такої  розбіжності  не  було  в  написанні  рефлексів  з  (у.  Утім,  використову¬ 
вану  кириличну  літеру  (щ),  що  в  церковнослов’янській  вимові  звучала 

10  ІІізньопраслов’янське  скупчення  У  мало  подвійне  походження.  Частково  це  було 
первісне  У  (як  у  наведених  для  прикладу  дієсловах  четвертої  дієвідміни),  частково  воно 
походить  від  кі  чи  §£,  за  якими  йшов  голосний  і.  Це  стосується  таких  слів,  як  піч  (пор. 
лит.  пакііз),  та  інфінітивів  на  кшталт  давн.  укр.  печи,  мочи  пор.  пеку,  могу;  тепер  їх  заступили 
форми  типу  пекти ,  могти :  печу ,  можу  (див.  50.3-4). 


86 


3.7  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


як  зі,  на  Україні  могли  читати  як  зс.  Це  випливає  з  її  заміни  двома  літерами 
ш  і  ч,  яка  хоч  і  трапляється  лише  винятково,  але  засвідчує  слушність 
викладеної  тут  гадки;  пор.  ще  в  Гр.  Бог.  XI  ст.:  поушчєниємь  ‘поблажли¬ 
вістю'  та  вьспашчьшє  ‘вернувшися’;  в  Ізб.  1076  пор.  також  надпоправну 
форму  ЦІЮДЬН'Ь  проти  чюдьнт*  ‘дивний’  у  Гр.  Бог.  XI  ст. 

*  *  *  Наведімо  деякі  найдавніші  приклади  с,  посталого  з  (/: 

Гр.  Бог.  XI  ст.:  чюждь  ‘чужий’,  чюжего,  посичи;  поза  тим,  у  сотнях  ви¬ 
падків  ужито  літеру  ф; 

Ізб.  1073:  клєвєчжшта  ‘зводячи  наклеп’,  трепечжштл  ‘тремтячи’, 
чоужд-  ~  чоуж-;  усі  приклади  в  тексті  першого  писаря,  тимчасом 
як  інде  виступає  ф; 

Ізб.  1076:  чюжемоу  дат.  одн.,  хочеть,  измечжште  ‘викидаючи’, 
клокочжштиіа  ‘що  клекочуть’,  ст^ачєши  ‘зустрів’  2  ос.  одн., 
пєчєрАХ*ь,  ищюче  ‘шукаючи’,  дче  ‘якщо’;  в  інших  випадках  ф; 

Арх.  Єв.  1092:  звичайно  ф,  але  в  11  прикладах  ч;  з  них  у  першого  пи¬ 
саря  ЧЮЖДЄЛГЬ,  ВТхЗЛЄЧИ  ‘лягти’,  ндречм  ‘наректи’,  у  другого  —  Х0ЧЄШИ, 
Хочете,  хочю,  чюжємт»,  чюжих^ь,  скрьжьчетгь  ‘скрегоче’,  ім’я  Вачєславл 
ген.  одн.; 

Панд.  XI  ст.:  скрізь  ф,  з  єдиним  винятком  оуврдчдеть  са  ‘відвертається’; 

Єв.  Гал.  1 144:  скрізь  ф,  за  винятком  чюжихт*  (двічі)  та  скрьж’ьчеть; 

Тип.  7,  XII  ст.:  консеквентне  вживання  ф,  за  винятком  чюждиих'ь, 
тьісачл; 

Хр.  Ап.  XII  ст.:  речи  ‘сказати’,  стеречи  ‘стерегти’; 

Усп.  зб.  XII  ст.:  здебільшого  ф,  але  ч  з’являється  в  різних  формах  слів 
Хочю  (4  рази),  чюж-  (4  рази),  печер-  (4  рази,  зокрема  двічі  в  прик¬ 
метнику  печерьскьіи,  назві  місцевого,  київського  монастиря), 
причьтоуче  ‘додаючи’,  втьддвдюче,  попечи  са,  с'Ьчи,  шчющьше  ‘від¬ 
чуваючи’; 

Виґолекс.  XIII  ст.:  хочю,  відчьшю  ‘більшу’. 

Отже,  протягом  усього  давньоукраїнського  періоду  в  основному 
зберігалося  церковнослов’янське  написання  ф.  Проте  кількість  мимо¬ 
вільних  написань  ч  є  достатньою,  щоб  засвідчити  природу  місцевого 
рефлекса 


7.  ПОТРАКТУВАННЯ  СКУПЧЕНЬ  й]  ТА  гА]. 

ДІАЛЕКТНІ  ДАНІ 

Скупчення  А}  зазнало  зміни  водночас  із  (/*.  Вислідом  її  був  звук  5.  Але 
ця  африката,  на  відміну  від  с,  лише  частково  збереглася  до  нашого  часу; 
до  того  ж,  вона  безпосередньо  не  відбита  в  давньоукраїнських  пам’ят¬ 
ках.  Тому  цей  випадок  складніший  у  порівнянні  з  с,  і  ще  досі  можна  знайти, 


3.7  Особливості  протоукраїпських  ...  палаталізаційпих  процесів 


87 


нехай  нечисленних,  прихильників  погляду,  що  скупчення  ф  перейшло 
у  і,  а  форми  з  5  виникли  пізніше 11 . 

Існують  два  типи  рефлексів  ф  у  сучасній  українській  літера¬ 
турній  мові:  у  дієслівних  формах  (дієслів  четвертого  класу),  включно 
з  віддієслівними  іменниками  на  -ення,  рефлексом  ф  є  звук  з  (на  письмі  — 
дж );  в  інших  словах  це  звук  г.  їм  відповідають  у  російській  мові  і, 
у  білоруській  і  (але  з  у  дієвідмінюванні),  у  польській  та  словацькій  йг, 
цебто  5,  у  болгарській  гй,  наприклад  —  укр.  ходити :  ходжу ,  ходжений, 
-ходження;  рос.  хожу ,  білор.  хаджу,  пол.  скосігє,  словац.  скдсіга  ‘хода’, 
болг.  (раз)х6ждам\  укр.  іржа,  рос .ржавчина,  білор.  іржа,  по л.  гсіга,  словац. 
Нгсіга ,  болг.  рьжда  (щодо  первісного  <1  у  корені  пор.  давн.  укр.  рьдр'ь 
‘червоний’,  рос.  рдеть  ‘шаріти’).  В  утвореннях  від  дієслів  п’ятого  класу 
в  українській  мові  виступає  не  5,  а  і:  іжа  (пор.  їсти :  їдять),  навіжений 
(пор.  навідати).  Звук  і  уживається  також  у  формах  імператива  дієслів 
п’ятого  класу:  їж ,  розповіж  (але  під  діалектним  впливом  їджте  — 
Франко  1900).  У  позапарадигматичній  деривації  від  дієслів  четвертого 
класу  теж  використовується  і.  Форма  саджанець  (Бердник  197 1)  є  досить 
незвичною  й  імовірно  являє  собою  контамінацію  з  пасивним  дієприкмет¬ 
ником  саджений. 

Скупчення  гф  представлене  в  українській,  російській,  біло¬ 
руській  і  польській  мовах  рефлексом  із;  словацька  й  болгарська  це  чер¬ 
гування  практично  втратили;  староцерковнослов’янська  мова  в  болгар¬ 
ській  редакції  мала  тут  гсі,  як  у  рефлексах  самого  лише  ф:  укр.  їздити : 
їжджу ;  рос.  езжу ,  білор.  ежджу ,  по л.]егсїгє\  пор.  ст.  ц.  сл.  пригкоздити : 

ПрИГВАЖДАТИ. 

В  українських  діалектах  ситуація  здебільшого  є  відмінною. 
Найзахідніші  говірки,  цебто  лемківські  та  бойківські  (а  також  закарпатські 
на  захід  від  Лабірця,  хоча  деякі  форми  сягають  Л аториці),  мають  з  у  всіх 
словах  та  позиціях,  наприклад,  уроджай,  Іджа ,  їдж,  пряджа ,  саджа,  меджа, 
одеджа ,  чуджий ,  городжа ,  меджи  ‘між’,  рйджик ,  рйджий  ‘червоний’, 
передже  ‘перед’.  Що  далі  на  схід,  форми  з  з  одна  по  одній  заступаються 
формами  з  і.  У  бойківських  говірках  ці  ізоглоси  були  досліджені  Штібе- 
ром.  Він  з’ясував,  що  з  насамперед  утрачається  в  слові  одідж ,  далі  в  словах 
меджа,  риджик  (Старий  Самбір  —  західніше  від  Турки),  пряджа  і  чуджий 
(західніше  від  Борислава  —  Сколе)  12 . 

1 1  Цю  концепцію,  започатковану  Житецьким  та  Соболевським  і  розвинену  Коробкою, 
тепер  представляє  Філій.  Серед  прихильників  протилежного  погляду  були  Лавровський, 
Срезневський,  Потебня,  Шахматов,  Кримський,  Тимченко,  Бузук  та  ін.  У  наші  дні  цієї 
останньої  позиції  дотримуються,  зокрема,  Штібер,  Жовтобрюх,  Наконечний. 

12  Див.  мапу  в  Штібера  на  с.  7 1  (вихідні  дані  наведено  наприкінці  розділу  в  вибраній 
бібліографії).  Ще  можна  користуватися  такими  джерелами:  Дзендз.  мапа  139  для  регіону 
Закарпаття  {саджа),  ЗгіеЬег,  мапи  37, 39,  74,  208,  217, 242, 313  для  лемківських  говірок. 
Щодо  поширення  з  у  дієслівних  формах  —  див.  Жилко,  Нариси,  мапа  17,  а  також  у  Мар¬ 
чук  на  с.  83  (вихідні  дані  —  у  вибраній  бібліографії). 


88 


3.7  Особливості  протоукраїпських ...  палаталізаційпих  процесів 


Інших  зон,  де  рефлексом  ф  з  такою  самою  консеквентністю 
виступає  5,  немає.  Утім,  поодинокі  форми  за  межами  цієї  компактної 
зони  відзначено:  чюджий  на  Гуцульщині,  саджа  на  Підляшші,  у  Брюхо- 
вичах  піді  Львовом,  у  Здовбунові  на  північ  від  Рівного,  у  Михиринцях 
біля  Теофіполя  (Хмельницька  обл.)  та  в  говірках  Вінниччини  й  Північної 
Одещини;  слово  городжа  засвідчено  під  Дорогичином  на  Берестейщині, 
наджа  ‘надія’  під  Берестям,  меджи  вживається  в  топонімі  Меджибіж 
(Вінницька  обл.)^.  Засвідчено  також  поодинокі  форми  з  з  побіля  Сарнів, 
Луцька,  Житомира.  Отже,  слід  гадати,  що  зона  поширення  з  у  недіє- 
слівних  формах  колись  була  значно  більша,  ніж  тепер,  імовірно,  більш- 
менш  тотожна  з  територією  південно-західного  наріччя. 

У  більшості  південно-східних  говірок,  особливо  в  південній 
зоні 14 у  первісна  конфігурація  ізоглос  з  у  дієслівних  формах  значною 
мірою  стерлася  через  відносно  недавнє  широко  розповсюджене  усунення 
чергувань  приголосних.  Для  територій,  де  переважає  дієвідмінювання 
без  чергувань  на  кшталт  ходити :  ходюу  неможливо  визначити,  які  саме 
форми  (типу  ходжу  чи  типу  хожу)  вживалися  до  цієї  інновації.  У  зоні, 
на  яку  форми  типу  ходю  не  поширилися,  західна  частина  знає  тільки 
форми  з  5,  а  на  решті  цих  теренів  (розташованих  на  схід  від  лінії,  що 
проходить  —  приблизно  —  західніше  від  Житомира,  Хмельницького,  Чер- 
нівець,  а  також  на  захід  від  Сум)  вибір  і  чи  з  є  більш-менш  факульта¬ 
тивним.  Для  всієї  цієї  великої  території  ще  бракує  систематичних  даних, 
тому  час  для  остаточних  висновків,  мабуть,  іще  не  наспів;  але  зі  знаних 
фактів  постає  враження,  що,  кажучи  дуже  узагальнено,  кількість  форм 
із  і  ступнево  зростає  в  напрямку  із  заходу  на  схід.  Інколи  вони  навіть 
проникають  до  літературної  мови  (наприклад,  лагожусь  —  Леся  Україн¬ 
ка,  1910).  Коли  йдеться  про  співвідношення  форм  із  і  та  з  з,  ми  маємо 
справу,  як  здається,  з  трьома  хронологічними  шарами:  найдавніший  (із  з) 
був  великою  мірою  поглинений  поширенням  форми  із  і;  пізніше  вони 
обидва  були  витіснені  формами  без  чергування,  тобто  з  й\ 

Роблячи  загальний  висновок,  можна  висловити  припущення, 
що  в  усіх  українських  говірках  первісним  рефлексом  ф  був  звук  з;  у  піз¬ 
ніші  часи  (докладніше  це  буде  розглянуто  нижче)  він  спростився,  пере¬ 
творившися  на  і.  Усунення  з  поширювалося  зі  сходу  на  захід.  Первісний 
стан  зберігається  в  бойківських  і  лемківських  говірках,  а  в  залишко¬ 
вому  вигляді,  тобто  в  поодиноких  словах,  —  по  різних  місцях  цілого  Право¬ 
бережжя.  Дієслівні  форми,  в  яких  звук  з  підтримувався  завдяки  чергу- 

13  Містечко  між  Богом  і  його  притокою  Бужком. 

14  За  даними  Жилка  ( Нариси ,  с.  255)  —  на  південь  від  лінії  Хмельник  —  Погребище  — 
Корсунь  —  Черкаси  —  Лубні  —  Хорол  —  північніше  від  Полтави  й  далі  на  схід.  Ще  дві 
зони  з  такими  формами  розташовані  навколо  Сум  і  в  Середньому  та  Західному  Поліссі 
до  лінії  Біле  —  Дорогичин  —  Лунинець  —  Столин  —  Усове.  Найімовірніше,  всі  три  виник¬ 
ли  внаслідок  незалежних  один  від  одного,  але  рівнобіжних  процесів. 


3.7  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


89 


ванню  з  А,  витривали  найдовше,  і  їхня  конкуренція  з  формами  на  г  триває 
ще  й  досі,  хоча  загалом  вони,  як  здається,  відступають.  Цей  висновок, 
одначе,  піддається  сумніву  прихильниками  теорії,  згідно  з  якою  первіс¬ 
ним  рефлексом  ф  був  звук  і.  На  їхній  погляд,  усі  форми  33  є  вто¬ 
ринними.  У  дієвідміні  вони  з'явилися  замість  і  під  тиском  форм  із  А; 
в  інших  словах  вони  вважаються  за  наслідок  (у  бойківських  і  лемківських 
говірках)  польського  та/або  словацького  впливу 

З  цією  теорією  важко  погодитися.  Якщо  в  дієвідміні  мав  місце 
тиск  форм  із  А  на  форми  з  і,  його  наслідком  було  поширення  А  (А’), 
як-от  у  діалектному  типі  ходити :  ходю ,  а  не  постання  нової  фонеми, 
відмінної  і  від  А}  і  від  і  (а  її  фонемний  статус  унаочнюється  такими  опо¬ 
зиціями,  як  возити :  вожу  проти  водити :  воджу).  Ще  менш  вірогідним 
є  гадане  впровадження  3  у  бойківські  та  лемківські  говірки  з  польської 
та  словацької  мов  (не  кажучи  вже  про  інші  терени,  геть  віддалені  від  зони 
поширення  цих  останніх).  Немає  жодної  іншої  фонетичної  інновації,  що 
поширилася  б  із  польської  чи  словацької  мови  принаймні  на  бойківські 
говірки.  Ба  більше:  ані  польська,  ані  словацька  мова  не  мають  у  дотич¬ 
них  словах  5,  бо  в  них  на  цьому  місці  виступає  3.  Годі  знайти  причину, 
задля  якої  в  разі  запозичення  звук  3  (що  його  не  було  в  цих  говірках 
згідно  з  обговорюваною  концепцією)  мав  би  заступити  3.  Поза  тим,  де¬ 
котрі  з  аналізованих  слів  у  польській  і  словацькій  мові  не  вживаються 
зовсім,  або  вживаються  лише  зрідка:  укр.  Іжа  —  пол.  ]аАІоу  іеАгепіе] 
слова ц.іеАІо]  укр.  горожа  —  пол.  га^гоАа]  словац.  окгаАа;  укр.  переже 
(діал.)  —  пол.  Аатпіе у;  словац.  рп),  паузког. 

Цих  аргументів  вистачить,  щоб  довести,  що  форми  з  3  у  най- 
західніших  говірках  української  мови  не  запозичені  з  польської  чи  сло¬ 
вацької.  Вони  також  не  могли  спонтанно  розвинутися  в  цих  говірках. 
Такий  процес  охопив  би  всі  випадки  вживання  звука  і.  Хоча  звук  3 
приблизно  в  XVI  ст.  дійсно  був  упроваджений  до  української  мови  в  таких 
словах,  як  джерело ,  заступивши  давніші  форми  на  кшталт  жерело 
(див.  48.7-8),  саме  лемківські  говірки  залишилися  осторонь  цієї  інно¬ 
вації,  зберігши  свої  гегеІо}  гаюогопок  тощо. 

Таким  чином,  із  діалектного  матеріалу  випливає  висновок,  що 
первісним  рефлексом  в  усіх  українських  говірках  був  звук  з 15 ,  який 
уповні  зберігся  в  лемківських  і  бойківських  говірках,  у  поодиноких  сло¬ 
вах  на  цілому  Правобережжі,  а  в  дієвідміні  —  донедавна  —  аж  до  східної 


15  Для  Закарпаття  в  XVII  ст.  це  підтверджується  відтворенням  місцевих  топонімів 
угорською  мовою:  МесЬесгі  Раїи  (район  Берега,  1640),  МесІсесга(  1693),  Мебоебге  (1693). 
Як  сг  (=  с),  так  і  сіг  свідчать  про  африкативність  звука  (угорська  мова  не  має  5).  Якщо 
угорські  слова  Іеп^уеі 'поляк’  (засвідчене  від  1086  р.)  та  вгедуе  ‘садок  на  рибу’  (засвідчене 
від  1211  р.)  є  східнослов’янськими  запозиченнями  (Кнєжа),  тобто  походять  із  прото¬ 
українських  або  давньоукраїнських  діалектів,  то  §у  ([б "])  у  них  може  відбивати  3’,  але 
аж  ніяк  не  2у. 


90 


3.8  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


межі  поширення  української  мови.  Однак  матеріал  давньоукраїнських 
пам'яток  перебуває  на  позір  у  повному  протиріччі  до  цього  висновку, 
звідки  й  бере  початок  думка,  ніби  5  в  українській  мові  є  вторинним. 


8.  ПОТРАКТУВАННЯ  СКУПЧЕНЬ  А]  ТА  гА]. 

СВІДЧЕННЯ  ПИСЕМНИХ  ПАМ’ЯТОК.  ВИСНОВКИ 

Церковнослов’янський  правопис  вимагав  жд  як  рефлексу  А].  Скупчення 
гА  було  невластиве  рідній  мові  українців  у  часи,  що  передували  занепадові 
єрів  (середина  XII  ст.).  Тому  дуже  скоро  буквосполука  жд  почала  зни¬ 
кати  з  пам’яток,  поступаючись  місцем  букві  ж;  ця  тенденція  тривала 
й  після  занепаду  єрів,  коли  сполука  звуків  гА  стала  прийнятною  в  питомих 
словах  (жьдати  >  ЖДАТИ,  БОрОЖЬДА  >  ворождА  —  Іп.  літоп.  1 149  тощо).  На¬ 
віть  у  Гр.  Бог.  XI  ст.,  пам’ятці,  загалом  превірній  церковнослов’янському 
першовзорові,  знаходимо:  стрлжжштл  ‘страждаючи’,  пострлжєть  ‘постра¬ 
ждає’,  пр-Ьжє  ‘перед’,  оутвр'ьжєник  ‘розважання’,  прихожю.  В  Ізб.  1073  таких 
прикладів  чимало:  штжжєи  ‘чужий’,  чоужь  ‘чужий’,  осоужлажштл  ‘мірку¬ 
ючи’,  пр-Ьжє,  длжь  ‘даси’,  в'кжь  ‘відай’,  и'кжь  ‘їж’,  тожьство  ‘тотожність’, 
прокоужж  ‘шкоджу’  тощо. 

*  *  *  Приклади  з  інших  пам’яток: 

Ізб.  1076  —  вижь  ‘бач’,  дажк,  хожєнніа,  осоужли,  стрлжюштилгь,  досажати, 

СВОКАЖАКШН,  В'ЬЖЬ,  ПЄрЄЖЄ,  МЄЖЖ  ‘між’,  ОГрАЖЄНА,  СТСЛЛЖЛГА 

‘осолоджуючи’,  жажюціии  ‘спраглий’,  пок'Ьжєнт*  ‘переможений’, 
пр^провАЖАкши  ‘супроводжуєш’  і  багато  інших;  пор.  у  тому  самому 
реченні  обидві  форми:  о(ть)ца  не  рождєнл,  с(ьі)на  роженл. 

В  Арх.  Єв.  1092  переважає  ж. 

Приклади  з  Панд.  XI  ст.:  ртокл,  пр'Ьжє,  потроужєниємт*  ‘працею’,  стрджедть 
‘страждаємо’,  мєжж,  вижю,  хожах'ь  ‘ходили’  1  ос.  одн.  імперф.,  такожє 
тощо; 

Пс.  Бичк.  XI  ст.:  поглажю  ‘зруйную’,  кдинорожь  ‘єдиионароджений’,  вижь; 

Мст.  Єв.  1117:  вижю,  дажь,  повєжь  ‘скажи’,  мєжю  ‘між’,  прежє,  надєжа, 
рожєньїи  тощо  —  жд  трапляється  зрідка; 

Юр.  Єв.  1128:  пр-кжє,  исхожллхоу  ‘виходили’  3  ос.  мн.  імперф.  тощо; 
хоча  переважає  жд; 

Єв.  Гал.  1 144:  исхожашє,  вєльклоужи,  пр'Ьжє,  рожении,  рожьствоу,  вижю, 
пострлжєть,  л\єжю,  одєжю,  вожь  ‘ватажок’; 

Добр.  Єв.  1164:  жажю  ‘прагну’,  прихожю,  мєжю,  пр'Ьжє,  вижю  тощо; 

Хр.  Ап.  XII  ст.:  одєжа,  ’Ьжь,  пр'Ькє,  пок-Ькент»,  вжслжь  ‘сидячи’  тощо; 

Острожн.  ур.  XII  ст.:  подажь,  жєжа  ‘спрага’; 

Усп.  зб.  XII  ст.:  одєжє,  чюжь,  пок'Ьжають,  о  ноужє  ‘з  примусу’  тощо; 

Сл.  Єфр.  Сир.  1284:  ху*81*1^  ‘приниження’  ґен.  одн.  тощо; 

Напк.  XIII  ст.:  надєжа,  грлжАнє  ‘громадяни’,  нєрожєнл  тощо; 


3.8  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційних  процесів 


91 


Жит.  Сави  XIII  ст.:  жджд,  нддежд,  грлженннж  тощо; 

Город.  Єв.  XIII  ст.:  одєжи,  вижк,  межю  (тільки  ж); 

Паид.  1307:  нддежд,  рдждєть  (тільки  ж). 

В  Іп.  літоп.,  за  Нікольським,  жд  трапляється  лише  тричі  в  Початко¬ 
вому  літописі  й  один  раз  у  Галицько- Волинському  (пор.  написан¬ 
ня  з  ж  у  таких  формах  церковнослов’янського  ґатунку,  як  грдждне, 
1146,  н  аслажєни б  ‘насолода’,  1197  тощо). 


Штучність  жд  також  доводиться  надпоправним  ужитком  цієї  сполуки 
в  словах,  де  і  походить  із  праслов’янського  §  й  зовсім  не  повинно  чергува¬ 
тися  з  гЛ:  дрьжддливьш  ‘правлячий’  (?)  (Ізб.  1073,  пор.  ст.  ц.  сл.  дрьждти); 
ДД'ЬЖДЄН'Ь  ‘винен’  (Златостр.  XII  СТ.,  пор.  СТ.  Ц.  СЛ.  ДД'ЬГЬ  ‘борг’),  топонім 
Зв'кждєнь  (Іп.  літоп.  1097),  тепер  Здвижка  (на  р.  Здвижі  біля  Радомишля, 
на  північний  схід  від  Житомира),  утворений  імовірно  від  с*ьдвигь  ‘боло¬ 
то’;  пор.  також  с'ьзажда  ‘ззаду’  (Мст.  Єв.  1117;  відповідне  слово  в  Єв.  Гал. 
1 144  —  стізлди;  хоча  й  в  корені  тут  є,  але  передумови  для  його  чергуван¬ 
ня  відсутні).  Такі  випадки  штучності  трапляються  подекуди  й  у  значно 
пізніші  часи,  наприклад,  у  Євангелії  з  Вовківець  (XVII  ст.)  знаходимо 
стрлжду  ‘охорону’  і  навіть  мрєждА  ‘мережа’,  де  і  <£. 

Таким  чином,  буква  ж  потроху  заступила  чужу  сполуку  жд 16 . 
Це  відкинення  жд  можна  зрозуміти.  Але  якщо  первісним  рефлексом  ф 
був  звук  5,  не  може  не  викликати  подиву  та  обставина,  що  до  XVI  ст. 
практично  не  було  спроб,  про  які  б  ми  знали,  передати  це  на  письмі  й  від¬ 
різнити  цей  приголосний  від  і  іншого  походження  (нечисленні  винят¬ 
ки  див.  нижче).  Звичний  аргумент,  що,  мовляв,  кирилиця  не  мала  літери 
на  позначення  5,  ледве  чи  є  переконливим.  Якщо  в  XIV  ст.  сполука  лі¬ 
тер  кг  була  запроваджена  на  позначення  §  (щоправда,  це  нагадує,  хоч 
і  зворотним  порядком,  сер.  гр.  [ук]),  якась  інша  сполука  могла  бути  ство¬ 
рена  на  позначення  3.  І  якщо  писарі  сміли  пропускати  д  у  звукоспо- 
луці  жд,  то  чому  вони  не  могли  переставити  ці  букви  й  у  такий  спосіб 
запровадити  сполуку  дж? 

Ці  сумніви  посилюються  тим,  що  рефлекси  гф,  навпаки,  дістали 
особливе  графічне  відтворення.  Староцерковнослов’янська  мова,  як  зазна¬ 
чено,  мала  в  таких  випадках  жд.  Ця  буквосполука,  природно,  вживалася 
й  у  котрих  давньоукраїнських  пам’ятках  (Ізб.  1076:  дьждь;  Усп.  зб.  XII  ст.: 
щдьжди  ‘одощив’  3  ос.  одн.  аор.;  Добр.  Єв.  1 164:  дождь  тощо).  Та  невдовзі 
в  таких  випадках  було  запроваджено  нове  написання,  типове  для  давньо¬ 
української  мови,  —  жч 17 .  Дві  галицькі  пам’ятки,  Єв.  Гал.  1 144  і  Хр.  Ап.  XII  ст., 


16  У  сучасній  українській  літературній  мові  є  дуже  нечисленні  форми  з  і*/,  створені 
за  церковнослов’янською  моделлю,  здебільшого  у  словах  з  афективним  забарвленням: 
нужденний ,  страждати. 

17  Подекуди  жч  можна  знайти  й  у  давньоросійських  пам’ятках  (з  Новгородщини  та 
Псковщини),  наприклад,  у  Мінеях  1096  р.,  але  переважно  давньоросійські  пам’ятки 
писалися  зі  жг. 


92 


3.8  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційпих  процесів 


мають  лише  його,  наприклад,  д’ьжч’ь  —  Єв.  Гал.  1144,одгьжчи  —  Хр.  Ап.  II  ст.; 
пор.  дожчь  —  Гал.  Єв.  1288,  бєздожчькмь  ‘посухою’,  одьжчив'ь  —  Жит.  Сави 
XII  ст.,  дожчь  —  Лавр.  Єв.  поч.  XIV  ст.  і  Луц.  Єв.  XIV  ст.  тощо) 18 . 

Ці  написання  важливі  під  двома  оглядами.  По-перше,  вони  по¬ 
казують,  що  писарі  не  цуралися  винаходів,  нововведень  і  впровадження 
буквосполук,  не  відомих  староцерковнослов’янській  мові.  Якби  вони  були 
відчували  потребу  в  такій  буквосполуці  замість  “ж”  <  ф,  вони  б  її,  мабуть, 
запровадили.  По-друге,  буквосполука  жч  ніколи  не  заступає  в  давньоукра¬ 
їнських  пам’ятках  букви  ж,  уживаної  на  місці  ф 19 .  Обидва  ці  спостере¬ 
ження  наштовхують  на  гадку,  що  писарі  були  цілком  задоволені,  пишучи  ж 
на  місці  праслов’янського  скупчення  ф.  Здається,  це  таки  мусив  бути 
звук  [2]. 

Суперечність  між  висновком,  зробленим  на  підставі  діалектних 
даних  (ф  >  5),  та  висновком,  зробленим  на  підставі  аналізу  давньоукраїн¬ 
ських  пам’яток  (ф  >  і),  справді  вражає,  але  нерозв’язною  вона  не  є.  Най¬ 
давніші  пам’ятки  з  ж  написані  в  XI  ст.  й  походять  із  Київської  землі.  Пере¬ 
хід  <У>  5  стався  у  VIII  ст.  Можна  припустити,  що  за  цей  проміжок  часу, 
цебто  понад  два  сторіччя,  з  на  Київській  землі  перейшов  у  і.  Діалектні 
дані  свідчать,  що  звук  з  поступався  місцем  звукові  і,  який  поширювався 
саме  зі  сходу.  Звідси  випливало  б,  що  відступ  з  на  Київщині  почався  ще 
в  доісторичні  часи,  тобто  в  ІХ-Х  ст. 20 

Є  кілька  поодиноких  фактів  давньоукраїнського  періоду,  які 
свідчать,  що  звук  з,  посталий  із  ф ,  існував  під  ту  добу  західніше  від  Києва. 
Топонім  Меджйбіж  (на  північний  захід  від  Вінниці)  фігурує  в  Іп.  літоп. 
як  Мєжив(о)жьє  (1148),  але  теж  і  як  Л/Ієчив(ож)ие  (1146).  Хитання  ж  -  ч 
показує,  що  насправді  цей  приголосний  звучав  не  як  [2]  і  не  як  [с],  але 
як  [з].  Перелік  вс'Ьлгь  грлдом'ь  рускьім,  що  передує  «Комітетському  спис¬ 
кові»  першого  Новгородського  літопису  (XV  ст.),  по-різному  подає  біло- 


18  У  староцерковнослов’янській  мові  написання  жд  виступало  також  на  межі  морфем, 
заступаючи  скупчення  з  +  ж.  У  давньоукраїнських  пам’ятках,  що  мають  жч  замість  старо¬ 
церковнослов’янської  сполуки  жд  <  гф,  написання  жч  уживається  й  у  цих  випадках,  на¬ 
приклад,  в'ьжчадах'ь  (=  вт*з  +  жад-)  ‘запрагнув’  1  ос.  одн.  аор.,  вт»жчєл,Ьша  (=  в*ьз  +  жєл-) 
‘жадали’  3  ос.  мн.  аор.,  ижчєнєтє  (=из+жєн-)  ‘виженете’  (Єв.  Гал.  1144),  иж’чивоу 
(=из+жнв-)  ‘витрачу’  (Хр.  Ап.  XII  ст.).  Таке  написання  мають  і  багато  інших  пам’яток, 
наприклад,  Тип.  6  XIII  ст.,  Гал.  Єв.  1288,  Жит.  Сави  XIII  ст.,  Сл.  Єфр.  Сир.  1284,  Панд 
1307,  Єв.  Всрк.  XIV  ст.,  Луц.  Єв.  XIV  ст.  тощо. 

19  Я  знаю  лише  один  виняток:  пов'Ьжчєноу  (від  пов'Ьдити)  в  Жит.  Сави  XIII  ст.  Звісно, 
сполука  жч  читалася  не  як  [3],  а  найімовірніше  як  [23],  тож  сама  літера  ч  позначала  тут 
звук  Ц]. 

20  Інше  теоретично  можливе  витлумачення  наведених  вище  фактів,  згідно  з  яким 
у  протоукраїнських  діалектах  від  самого  початку  були  два  різні  рефлекси  ф,  а  саме:  5 
у  галицько-подільських  і  і  у  київсько-поліських,  спростовується  наявністю  5  у  дієвідмі¬ 
нюванні  по  всій  Україні  на  північ  від  49-ої  паралелі,  а  також  правописом  київських  пам’я- 


3.8  Особливості  протоукраїпських  ...  палаталізаційних  процесів 


93 


руський  топонім  Дорогокужь  (на  схід  від  Смоленська)  та  український 
Дороговучь  (на  схід  від  Рівного,  місцева  вимова  —  [богоЬоЬйз]).  Буква  ч 
може  тут  позначати  лише  3.  Чи  єдиний  давньоукраїнський  приклад 
поБ'Ьжченоу  дат.  одн.  (від  пов'Ьдити)  в  Жит.  Сави  XIII  ст.,  зацитований 
вище,  має  жч  на  позначення  саме  5,  неможливо  сказати  з  певністю.  Але 
в  ранньосередньоукраїнській  мові,  в  грамоті,  виданій  у  Галичі  1424  р., 
відтворення  імені  “Юрій”  —  ис  Жчюржьмт*,  Жчюржєви,  що  його  можна 
відчитати  також  і  з  чж-  (бо  ч  написано  над  рядком),  —  напевно  передає 
звук  [3].  Молдавська  грамота  1403  р.,  видана  оу  нашєм  городе  оу  Чжурзєвє 
(рум.  Сіиг§еи  ?),  напевно  має  буквосполуку  чж  на  позначення  звука  [3] 
(що  походить  не  з  ф‘).  Якщо  грамота  1424  р.  мала  те  саме  написання,  то 
воно  мусило  також  позначати  [3].  Ці  дані  дають  підстави  стверджувати, 
що  на  XV  ст.  зона  3  як  рефлексу  ф'  ще  не  звузилася  до  своїх  теперішніх 
меж  —  бойківських  і  лемківських  говірок.  Це  була  риса  західноукраїнська, 
але  не  лише  карпатська.  На  Київщині,  де  звук  3  (здогадно)  зберігався 
лише  в  дієсловах  четвертого  класу,  писарі  не  дбали  про  його  особливу 
передачу  на  письмі,  оскількі  це  був  алофон  і,  легко  передбачуваний  мор¬ 
фологічно.  Цей  правопис  панував  по  цілій  країні,  за  тими  рідкісними 
винятками,  що  їх  наведено  в  цьому  уступі. 

Що  стосується  написання  з  дж,  то  воно  вторувало  собі  шлях 
до  пам'яток  наприкінці  XVI  ст.  (такі  пам'ятки  середини  XVI  ст.,  як  Перес. 
Єв.  1561  чи  Крех.  Ап.  1572,  його  ще  не  знають;  ізольований  приклад 
скойгепіе  в  житомирській  Люстр.  1545  є  підозрілим),  попервах  ізрідка, 
відтак  дедалі  регулярніше.  Вол.  Єв.  1571  має  меджи  один  раз;  в  інших 
випадках  межи  або  мєжду ;  ’А5єАх()6тг|<;  1 59 1  —  н&джл  ‘потреба'  проти  с  Ьж#, 
пригожАєтсА  ‘трапляється’  тощо;  Лавр.  Зиз.  1596  вживає  його  досить  часто 
В  дієвідмінюванні  (го(р)дж^(с),  Бри(д)ж#СА,  звддж&ю  ‘чиню  зваду',  ейдж#, 
с#дж£,  каджєн'а  ‘кадіння'  тощо),  хоча  й  рідше,  ніж  ж;  Фольварк  1606  і  1607 
(північно-західна  частина  Лемківщини)  мають  н#джа,  меджьі,  топонім 
Медвєджи,  потгвбрджАл\гь  ‘підтверджую';  Пітр.  літоп.  1622  (Зборівщина) 


ток  ХУІ-ХУІІІ  ст.  (див.  кінець  цього  параграфа).  Це  заперечення  можна  було  б  уне- 
дійснити  постулюванням  потужного  білоруського  впливу.  У  старобілоруській  мові  5 
запроваджено  як  альтернату  3*  (<  сі’),  коли  постало  “дзекання”  ( хасІШ :  хагй  >  ха^іс’: 
х аги  >  хшігіс’ :  хаз й)  —  за  Векслером.  Однак  українська  мова  не  знала  “дзекання",  а  отже 
й  не  мала  мотивації  для  впровадження  3  туди,  де  його  раніше  нібито  не  було.  Але 
припустити  настільки  потужний  білоруський  вплив  без  жодної  підтримки  в  самій 
українській  мові  навряд  чи  можна. 

Ще  одне  пояснення  появи  з  у  дієсловах  четвертого  класу  як  інновації  XVI- 
XVII  ст.  —  це  виведення  його  з  <1’\  ходити :  хожу  >  ходити :  ходю  (сі  мало  б  бути  запро¬ 
ваджене  за  аналогією  з  основою  інфінітива)  —  з  подальшою  африкацією  <!’  >  3.  Така 
еволюція  сГ  відома  в  західнобрянських  говірках  (російських  на  білоруському  субстраті) 
в  іменниках  із  суфіксом  - нд(я ) :  слепендя  >  зіерепза  ‘сліпак’,  хромандя  >  хготапза  ‘куль¬ 
га’.  Утім,  за  нашими  відомостями,  й’  в  українському  дієвідмінюванні  з’являється  пізніше  — 
у  XVIII  ст.  (див.  60.2). 


94 


3.8  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


має  мєджи  (раніше  дж  у  типово  лемківських  пам'ятках  не  писалося;  пор. 
межи  в  Одрех.  гр.  1519).  Здається,  що  до  Києва  це  написання  приніс 
П.  Беринда.  Його  попередник  у  справі  кодифікування  писемної  мови 
М.  Смотрицький  жодної  форми  з  дж  до  своєї  «Граматики»  1619  р.  ще 
не  вніс;  не  зробив  цього  й  Сакович  (Саков.  1622).  Однак  Памва  Бер.  1627 
подає  такі  написання,  що  відповідають,  вочевидь,  місцевій  вимові;  що¬ 
правда,  лише  в  дієвідмінюванні  та  після  ж  (шкоджу,  роджу,  зроджую, 
згромаджене,  дрожджЄ,  дожджу)  і  навіть  тут  далеко  не  консеквентно  — 
поруч  із  традиційними  ж  і  жч  (ряж£  ‘урядую',  пєрєшкож&ю,  дрожч'Ь  й  навіть 
наЄждчаю).  Як  підрахував  Вітковський,  Памва  Бер.  має  дж  у  35  випадках, 
а  ж  —  у  163).  Після  Памви  Бер.  написання  дж  набуло  поширення,  але  майже 
ніде  не  застосовувалося  консеквентно  (Віаі.  1670:  згромаджу;  Полт.  1679: 
Ходжєние;  Ключ  1700:  виджоу;  Дерн.  1700:  виджу,  Супр.слов.  1721:горджусл; 
Гадинк.  зб.  1736:  #кривджєнного  (проти  #кривжод);  Урб.  1774  (за угорською 
орфографією):  игосігзфи  ‘урожаю’,  тесігзе21.  Однак  тодішні  молитовники 
все  ще  уникали  такого  написання  рефлексів  ф.  У  Ґал.  1663  маємо 
покужАєчгь  ‘спонукає',  взгоржАєчгь  ‘робить  гордим’;  Радив.  1688,  не  цура¬ 
ючись  дж  у  запозичених  словах  (джури  ґен.  одн.  тощо)  та  після  ж 
(накжджаєчгь),  водночас  не  припускає  його  як  регулярного  рефлексу  ф. 
Андрелла  (список  1758  р.)  теж  уживає  ж.  Орфографічний  принцип  ви¬ 
користання  буквосполук  міг  бути  наподібненням  польської,  словацької 
та  угорської  практики  (Наконечний),  і  це  могло  стати  однією  з  причин 
певної  нехоті  щодо  нього  з  боку  представників  візантійського  православ'я, 
але  головне  те,  що  коли  в  “місцевих”  західноукраїнських  писаннях  сполука 
дж  уживалася  ширше,  то  в  “основоположних”  писаннях  Київщини  вона 
з’являлася  лише  в  дієвідмінюванні.  Цим  спростовується  евентуальне  запе¬ 
речення,  що  5  узагалі  не  існувало  в  Центральній  Україні,  куди  цей  звук 
нібито  був  занесений  пізніше  переселенцями  з  Західної  (Карпатської) 
України.  Ці  переселенці  принесли  б  з  для  всіх  рефлексів  ф.  Насправ¬ 
ді  ж,  вони  (а  саме  їх  освічена  верства)  принесли  не  новий  звук,  а  нове 
написання,  тобто  буквосполуку  дж.  Одначе  вони  пристосували  її  вжиток 
до  місцевих  київських  мовних  звичок:  ця  сполука  виступала  лише  в  пара¬ 
дигмі  дієслів  четвертої  дієвідміни  (та  після  ж). 

Отже,  можна  запропонувати  таку  приблизну  хронологію: 
VIII  ст.:  ф  >3  в  усіх  протоукраїнських  діалектах. 

ІХ-Х  ст.:  5  >  і  у  київсько-поліських  діалектах,  окрім  дієслів  четвертого 
класу. 

З  X  ст.:  ступневе  розповсюдження  переходу  з  >£,  за  винятком  дієслів 
четвертого  класу,  в  напрямку  на  захід  аж  до  межі  поширення  бойків¬ 
ських  і  лемківських  говірок. 

Кін.  XVI  ст.:  запровадження  буквосполуки  дж  на  письмі. 

21  Щодо  написання  й  фонетичної  еволюції  слова  дощ  —  див.  36.3.3. 


3.9  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


95 


Сер.  XVIII  ст.  —  сер.  XIX  ст.:  поява  в  діалектах  сі’  замість  і  або  5  в  діє¬ 
словах  четвертого  класу  (південна  зона  південно-східного  наріччя 
та  деінде). 


9.  ПОТРАКТУВАННЯ  СКУПЧЕНЬ  ГУБНИЙ  +  ] 

Сполуки  типу  губний  + і  при  розпаді  праслов'янської  мови,  на  відміну 
від  інших  скупчень  приголосних  3  ],  не  звелися  до  одного  лише  звука. 
У  цій  позиції  ]  зазнав  факультативного  переходу  в  /':&/>&/-  ЬІ’, 
РІ  >  ДІ~рУ>  пу>пу~  ті9  і  (можливо,  трохи  перегодя)  22  гу>іу~  VI’.  У  де¬ 
яких  слов’янських  діалектах  протягом  цього  періоду  факультативного 
вжитку  ]  та  V  після  губних  ]  урешті  зник,  передаючи  м’якість  губному: 
Ь]  ~ЬІ’  >Ь’ ~  ЬІ’ тощо.  З-поміж  цих  двох  варіантів  перевагу  мало  пом’як¬ 
шення  губних,  бо  це  спрощувало  артикуляцію  та  розмаїті  чергування; 
а  форми  з  V  з  ужитку  вийшли,  зберігшися  хіба  що  в  початкових  складах 
слів  (де  вони  не  підлягали  чергуванням)  та  в  деяких  поодиноких  словах, 
часто  в  застиглих  топонімічних  формах.  Такою  була  ситуація  в  прото- 
польських,  протословацьких  і  давньоболгарських  діалектах.  Одначе  про- 
тоукраїнські  діалекти  (як  і  проторосійські  та  протобілоруські)  не  втратили 
]  після  губних,  і  в  конкуренції  форм  на  кшталт  Ь у  ~  ЬІ’  тощо  гору  взяла 
друга:  це  стосується  не  лише  укр.  плюю ,  тотожного  з  рос.,  білор.  плюю , 
пол.  рІи]є,  словац.  рі’щет ,  болг.  плюя ,  але  й  укр.  земля ,  рос.  земля ,  білор. 
зямля  проти  пол.  гіетіа ,  словац.  гетесіеїзїїю  ‘землеробство’,  болг.  земя. 

Форми  з  V  добре  засвідчені  в  найстаріших  писемних  пам’ятках, 
наприклад,  зємда,  іавлж  са  ‘з’явлюся’  (Ізб.  1076).  Сюди  ж  може  належати 
й  давн.  укр.  змлша  ‘змія’  (Златостр.  XII  ст.),  присутнє  також  у  давньо- 
російській  мові  (Остромирове  Євангеліє);  пор.  суч.  укр.  змія ,  діал.  змия. 

Пор.також  заміну ]  на  V  у  слові  шульга  проти  давн.  укр.  шоуицл 
‘ліва  рука’2^. 

У  певних  категоріях  словотвору  та  словозміни  приголосний 
V  після  губних  зазнав  морфологізації.  В  давньоукраїнських  пам’ятках 
він  регулярно  з’являється  в  1  ос.  одн.  дієслів  четвертої  дієвідміни  (дювігги : 
люблю),  у  формах  імперфекта  тих  же  дієслів  (люБлгашє  —  Усп.  зб.  XII  ст.), 
пасивних  дієприкметниках  та  іменниках,  утворених  від  них  (корліля,  записа¬ 
ного  як  корл\ьл-  в  Іп.  літоп.  997)  тощо.  Морфологізація  унаочнюється  в  при- 


22  Запізнена  поява  V  після  V  випливає  з  міркувань  загального  порядку:  на  відміну 
від  інших  губних,  звук  V  зберігав  деякі  риси  сонорності  й  насправді  являв  собою  ру]. 
Непрямо  це  підтверджується  тим,  що  староцерковнослов’янська  мова  зовсім  не  мала 
слів  на  кшталт  ловліа  чи  (по)кровліа,  і  жодних  слів  цього  типу  немає  в  давньоукраїнських 
пам’ятках  до  XIV  ст.,  тимчасом  як  форми  на  -вдіа,  -пліа  та  -л\ліа  аж  ніяк  не  були  рідкісними. 

23  Порад  із  хитанням  V-  ]  існувало  вагання  V-  гі.  Якщо  слово  баюра  походить  від 
*Ьагуига  (давн.  укр.  ваня  ‘лазня’),  то  воно  може  правити  за  приклад. 


96 


3.9  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційних  процесів 


свійних  прикметниках.  За  моделлю  Бьсеслдві» :  присвійний  прикметник 
Всєслдвль  (Іп.  літоп.  1044)  можна  знайти  утворення  від  недавніх  запо¬ 
зичень  ІХтОд'Ькт* :  Гд'Ьбдь  (іп.  літоп.  1 159),  икономт*  ‘економ' :  вт*  икономди 
кедьн  (Іп.  літоп.  1 169)  тощо.  Сюди  ж  належать  численні  назви  міст,  утво¬ 
рених  від  імені  засновника:  Богоусдлвдь  (Іп.  літоп.  1 195),  Ярославль  (1152), 
Изаслдвль  (1240)  тощо. 

Одначе,  якщо  звукосполуки  ЬІ*,  рі*,  ті*  міцно  утвердилися 
в  мові,  то  водночас  спостерігається  явна  тенденція  до  обмеження  вжитку 
або  внеможливлення  розвитку  VI*,  сполуки,  що  здогадно  постала  дещо 
пізніше  від  інших.  Деякі  вияви  цієї  тенденції  віддзеркалено  в  найдавні¬ 
ших  пам’ятках.  Сюди  належать  такі  випадки: 

*  *  *  1.  У  сполуці  С  +  VI*  звук  І*  утрачався  або  не  розвивався. 

Гр.  Бог.  XI  ст.:  изв'Ьчєть  (двічі)  3  ос.  одн.  (ст.  ц.  сл.  извл-Ьшти  ‘витягти’), 
оумрьфвенд  (двічі)  ‘убитого’; 

Ізб.  1073:  ідзводш  ‘поранюючи’,  ілзвєнька  ‘поранені’,  оумьр’їіггвєноуоумоу 
(двічі)  ‘вбитому’; 

Ізб.  1076:  оулзвАклих; 

Хр.  Ап.  XII  ст.:  умврфвгакть  (тричі),  тркзвеник  ‘тверезіння’; 

Усп.  зб.  XII  ст.:  оумьрщвгдклгь  ‘убиваний’;  Напк.  XIII  ст.:  оумьрфвлкть 
са,  оуідзвєноую  ‘поранену’; 

Панд.  1307:  оуідзвеноу  дат.  одн.  тощо.  Декотрі  з  цих  слів  —  церковно¬ 
слов’янські.  Брак  у  них  V  із  тим  більшою  переконливістю  показує 
очевидну  схильність  писарів  уникати  його  в  таких  скупченнях  при¬ 
голосних. 

2.  У  патронімічних  формах,  утворених  на  базі  присвійних  прикметників 

від  власних  назв  із  основою  на  - V ,  зникав  саме  цей  останній 
звук,  імовірно  через  своєрідне  уподібнення  до  /  у  попередньому 
складі  (/...  VI*  >  /.../') :  Мьзіізісюь  :  Мьстислаличь  (Іп.  літоп.  1 137, 

1142,  1 153),  Аагозіаоь :  ІЛрослдличд  ген.  одн.  (1144),  Касіьзітль: 
Радьслалича  ген.  одн.  (1164).  Засвідчено  й  існування  форм  із  V 
(С(віа)тославичю,  1146),  але  вони,  мабуть,  мали  за  основу  не  при¬ 
свійні  прикметники  на  -VIу ь,  а  безпосередньо  імена  на  -т> 

(СвіАТОСЛАВТ*). 

3.  Можливо,  що  в  деяких  топонімах  відбувся  перехід  хА*  у  ті* :  Боромля 

(притока  Ворскли),  Верхомля  (притока  Попрада),  Лукомль  (село 
над  Сулою),  якщо  ці  назви  походять  від  *Во^ОV^^а,  *Vь^xоV^^а, 
*^икоV^*ь  тощо  (але  пор.  Теребовля). 

Пізніше,  після  занепаду  єрів,  звук  -V  випав  майже  в  усіх  топоні¬ 
мах  на  -славл’ь;  назвами  такого  типу  є  суч.  укр.  Богуслав ,  Переяслав, 
Ярослав ,  Ізяслав  (але  Путивль  і  деякі  інші  назви  зберігають  V  — 
див.  44.4);  можливо,  що  звук  І*  також  утрачено  в  топонімі  Радомка 
(на  північний  схід  від  Чернігова),  якщо  основою  для  нього  була  на¬ 
зва  *КаеІотІ’ь. 

В  інших  випадках  звук  V  зберігся  після  V  і  навіть  поширився 
на  перелічені  слова  першого  типу:  суч.  укр.  ловлю,  а  відтак  і  умертвлю. 


3.10  Особливості  протоукраїпських ...  палаталізаційпих  процесів 


97 


Поза  тим,  скупчення  губний  +  Г  у  чергуванні  губний :  губ¬ 
ний  +  V,  поставши  в  доісторичні  часи,  ймовірно  у  УІИ-ХІ  ст.,  не  зазнали 
жодних  ізсувів  принаймні  до  кінця  XIV  ст.  (див.  38.7). 

Еволюція  V  після  губних,  що  початково  являла  собою  спільно¬ 
слов’янський  процес,  на  пізніших  —  але  все  ще  доісторичних  —  етапах 
відмежувала  протоукраїнські  діалекти  від  сусідніх  західних  і  південних 
(протопольських,  протословацьких,  давньоболгарських),  але  не  від  північ¬ 
них,  бо  аналогічні  зміни  охоплювали  також  проторосійські  та  протобіло- 
руські  діалекти. 


10.  НАСЛІДКИ  ПРОЦЕСІВ  ПАЛАТАЛІЗАЦІЇ: 

СИСТЕМА  ФОНЕМ  І  ЧЕРГУВАННЯ  ПРИГОЛОСНИХ 

Зміни  сполук  приголосних  із }  призвели  до  появи  таких  приголосних: 

С 9  (<  к],  (/)  гу  (<  £7,  г],  частково  А])  8у  (<  х},  ф 

у  київсько-поліській  зоні  якщо  зберігся,  то  лише  в  дієвідмінюванні) 

«'(<«/')  г,(<*7) 

Друга  і  третя  палаталізації  задньопіднебінних  упровадили 
с\  2у  24  і  Із-поміж  цих  приголосних  с\  г 9  і  і*  вже  існували  в  мові,  хоча 

й  на  комбінаторному  рівні,  тож  зросла  тільки  частота  їх  уживання;  але 
звуки  п\  Iу ,  г\  с\  г\  з9,  і  забули  нові.  Приголосні  з  цього  другого  списку 
набули  фонемного  статусу  найперше  перед  и2  (<  еи)  та  і;  пор.,  напри¬ 
клад,  склади  п’й2  проти  пй2  ( *коап’й  ‘коневі’  проти  *Уоагпй  ‘воронові’), 
І’й2  проти  Ій2(*1’й2Аи  проти  *1й2пі  ‘лунь’),  г*й2  проти  гй2(*г’й^г  ‘ревти’ 
проти  *гй/іоа  ‘руно’)  і,  відповідно,  *коап’ї  ном.  мн.  проти  *ш  ‘ні’,  *оагіІ’і 
‘орлі’  проти  *гаІі  ‘жаль’,  *Ьйг’і  ґен.  мн.  проти  *Аїпгі  ‘двері’.  У  випадку  с\  г 9 
та  стосунки  дещо  складніші:  с’  слід  розглядати  окремо  від  та  г\ 
До  третьої  палаталізації  с’  уживався  хіба  що  перед  еа  ( е2 )  та  і,  існуючи 
лише  в  палаталізованому  варіанті;  тому  його  фонемний  статус  не  можна 
визначити  шляхом  простого  протиставлення  непалаталізованому  варіан¬ 
тові  того  самого  приголосного.  Встановити  його  можна  скорше  в  опозиції 
до  с\  який  виступав,  серед  інших,  і  в  тих  самих  двох  позиціях:  *сеаІи 
‘цілий’  проти  *саІи  ‘линва’;  пор.  також  /к/у  *коаІи  ‘багно’.  Опозиція  су :  с’ 
(і  їх  обох  до  к)  уреальнилася,  коли  а  (що  виступав  тільки  після  с’,  г*  і  з’, 
див.  2.3)  звівся  до  статусу  алофона  еа.  Це  надало  звукові  с ’  (як  і  і 9  та  8у) 
статусу  фонеми;  нова  опозиція  су :  су  цей  статус  зміцнила.  Що  ж  до 
і  гу  перед  третьою  палаталізацією  задньопіднебінних,  то  вони  утво¬ 
рювали  мінімальні  пари  з  $  і  г  (на  складовому  рівні)  лише  перед  г  та  еа: 
*тй28уеа  ‘мусі’  проти  *зей8ІХ  ‘сісти’,  *зІйзу  ї  ‘чутки’  ном.  мн.  проти  *зюи 


24  Звук  г9  постав,  мабуть,  із  з’,  що  вживався  лише  протягом  нетривалого  часу 


98 


3. 10  Особливості  протоукраїнських ...  палаталізаційних  процесів 


‘сиві’.  Третя  палаталізація  впровадила  с\  г у  і  на  інші  позиції  (первісно 
перед  усіма  голосними,  крім  м),  наприклад,  *оахпсуоа  ‘вівця’,  *1їс\а  ‘лице’, 
*гп8уі  ‘увесь’,  *Мгуі  ‘трирічний  (про  тварину)’.  Фонемний  статус  з'  (цей 
звук  існував  лише  в  палаталізованому  варіанті),  що  виступав  перед 
оа,  і,  а  та  и  (*теазУоа  ‘межа’,  *теазУеа  ґен.  одн.,  *теа  з’ї  дат.  одн., 
*теаз’есуд  інстр.  одн.,  *теаз’і  ґен.  мн.  тощо  на  початку  забезпечувався 
його  стосунком  до  звука  г\  який  теж  уживався  в  усіх  цих  позиціях  (на¬ 
приклад,  *Іигуой  ‘брехня’)25. 

Таким  чином,  унаслідок  палаталізаційних  змін,  розглянутих 
у  цьому  розділі,  с\  гу  і  8у ,  що  раніше  були  існували  як  алофони  к>  §  і  ху 
відповідно,  набули  фонемного  статусу;  поза  тим  з’явилася  низка  геть  нових 


фонем.  Набір  приголосних  фонем  став,  отже,  таким: 

р  ь 

І 

а 

к 

(®) 

8 

г 

г’  і’  х 

с’  с •  з’ 

т 

п 

и’ 

1 

V  (/) 

Г 

V* 

Палаталізація  зміцнила  свої  позиції  в  мовній  системі  як  фоне¬ 
матично  релевантна  артикуляція:  кілька  співвідносних  пар  базувалися 


25  Сполучуваність  нових  палаталізованих  приголосних,  що  постали  з  задньопіднебін¬ 
них  і  зубних,  із  наступними  голосними  в  межах  того  самого  складу  можна  попередньо 
підсумувати  у  вигляді  таблиці: 


Приголосний 


Походження 


Перед  якими  голосними  можливий 
а  а  а  а  (е)  і  и  щ 


с’ 

Перша  палаталізація  | 

- 

- 

+ 

й 

+ 

- 

+ 

г’ 

/у 

- 

- 

+ 

а 

+ 

- 

+ 

8’ 

! 

- 

- 

+ 

й 

+ 

- 

+ 

с’ 

Друга  палаталізація  ! 

- 

- 

- 

ей 

+ 

- 

- 

г’ 

// 

- 

- 

- 

ей 

+ 

- 

- 

8’ 

** 

- 

- 

- 

ей 

+ 

- 

- 

с’ 

$ 

- 

+ 

+ 

ей ? 

+ 

+ 

+ 

3’(2’) 

Ф 

- 

+ 

+ 

ей? 

+ 

+ 

+ 

с’ 

Ф 

- 

+ 

+ 

ей? 

+ 

+ 

+ 

г’ 

&  У 

- 

+ 

+ 

+ 

+ 

+ 

8> 

- 

+ 

+ 

ей? 

+ 

+ 

+ 

Недозволені  сполучення  позначено  мінусом,  можливі  —  плюсом,  а  у  випадку  ей 
або  за  допомогою  а  (якщо  ей  >  а),  або  за  допомогою  ей  (якщо  звук  ей  зберігався).  Знак 
питання  після  еа  означає,  що  відомих  нам  фактів,  за  винятком  закінчень,  налічується 
замало  і  що  тут  неможливо  довести  напевно  збереження  приступу  перед  а.  Другу  палата¬ 
лізацію  взято  в  її  первісному  обсязі,  тобто  лише  перед  е2  та  перед  ї2. 


3.10  Особливості  протоукраїпських  ...  палаталізаційних  процесів 


99 


лише  на  ній  самій:  $  проти  з’у  г  проти  г\  п  проти  гі,  І  проти  V,  г  про¬ 
ти  г*.  У  випадку  с\  с\  г’у  з*  і  У  вона  існувала  на  підфонемному  рівні. 
Поширення  фонематичної  та  нефонематичної  палаталізації  позначило 
всі  тогочасні  слов'янські  діалекти.  Варто  завважити  в  цьому  контексті, 
що  в  протоукраїнських  діалектах,  надто  в  київсько-поліських,  воно  було 
дещо  менш  інтенсивним,  ніж  у  деяких  інших  слов'янських.  Друга  пала¬ 
талізація  тут  не  заторкнула  к  ні  перед  Vеу  ні  перед  е  після  третя 
палаталізація  зупинилася,  не  встигши  охопити  всі  випадки,  що  під  неї 
підпадали;  звук  х  змінився  в  а  не  в  з. 

Нові  приголосні  ввійшли  у  власні  ряди  чергувань:  к :  с9 :  с'; 
£  \2’  :г’\  х.з’.з’  (задньопіднебінні  ряди);  з  другого  боку,  і :  су  і  й : у  (і*) 
(зубні  ряди),  наприклад,  *ьейки  ‘вік’ :  *ьеас'еа  вок.  одн. :  ^еас\а  лок.  одн.; 
*Ьоа§и  ‘Бог’ :  *Ьоаг\а  вок.  одн. :  *Ьоаг\а  лок.  одн.;  *(1й2хи  ‘дух' :  *<1й2з’еа 
вок.  одн. :  *<1й2з’еа  лок.  одн.;  *зт)й£и  ‘світ' :  *зюеас’д  1  ос.  одн.;  *хоасІи  ‘ходи¬ 
ти'  :  *хоаз'д  1  ос.  оди. 

Як  задньопіднебінні  ряди  (на  основі  к)у  так  і  зубні  ряди  (на 
основі  і)  мали  спільний  член  с\  Цим  уможливилося  перехрещення  обох 
рядів  з  подальшими  зсувами  від  і  до  к.  Такий  ізсув  стався,  наприклад, 
у  давн.  укр.  пустчгги  :  пищати,  призвівши  до  постання  форми  пускатиу 
хоча  історично  це  слово  має  той  самий  корінь,  що  й  пустий ,  де  ніколи  не 
було  к.  Не  виключено,  що  в  суч.  укр.  цькувати  с 9  є  афективним  поси¬ 
лювачем  *з’кт)аіу  (пор.  рос.  науськать  ‘нацькувати'),  тимчасом  як  к 
походить  від  ізсуву  і>к  у  первинному  (давньоукраїнському)  нАусттіти 
‘підбурити;  навчити',  що  основою  для  нього  є  уста26. 

Інші  поодинокі  зсуви  в  чергуваннях  приголосних  також  мали 
місце,  але  здебільшого  в  пізніші  часи  (див.  61.2).  Варіювання  г~гу  що 
трапляється  в  присвійних  прикметниках  у  Іп.  літоп.,  наприклад,  топо¬ 
нім  ТєдекоугА :  Тєлєкоузиноу  рАть  (1288),  до  цих  ізсувів  не  належить. 
Очікуваний  рефлекс  і,  що  був  наслідком  першої  палаталізації,  зберіга¬ 
ється  в  українській  мові  до  сьогодні  ( ївга :  ївжші).  Форми  з  літерою  з  були 
запроваджені  російськими  переписувачами  пам’яток.  Типовим  прикла¬ 
дом  є  грАДТк  Водьзиьгь  у  Лаврентіївському  літописі  за  946  р.  проти  Одьжиігь 
городі*  в  Іп.  літоп.  946.  Як  добре  відомо,  Іп.  літоп.  відтворює  українські 
риси  краще,  ніж  Лаврентіївський  літопис. 

26  Подвійна  форма  сполучника  та  частки  чи,  вживаної  в  літературній  мові,  та  діал. 
ци  (північноукраїнські,  бойківські,  наддністрянські  та  надпрутські  говірки;  пор.  ци  в  Літоп. 
Март.  Бєл.  1600,  перекладеному  на  Лемківщині)  має  інше  походження.  Це  слово  виво¬ 
диться  від  *кюї  інстр.  одн.  і,  можливо,  *ки>оі,  форм  питального  займенника,  що  зазнали 
відповідно  першої  та  другої  палаталізації;  пор.  давн.  укр.  чи,  ци,  ц-Ь  ‘хоча’,  пол.  сгу.  Білор. 
Щ  являє  собою  суміш  ці  та  ті  ‘і’.  Вживання  ци  в  середньоукраїнській  мові  (напри¬ 
клад,  в  Уч.  Єв.  1585,  ст.  Зиз.  1596,  Транкв.-Ст.  1618,  Тригірській  Євангелії  з-перед  1659  р. 
тощо)  могло  відбутися  під  білоруським  впливом. 


100 


3.11  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційних  процесів 


11.  ГЕОГРАФІЧНІ  МЕЖІ 

Описані  в  цьому  розділі  палаталізаційні  процеси  все  ще  були  у  своїх 
головних  рисах  спільнослов'янськими.  Це  легко  пояснюється  інерцією 
однакової  фонемної  системи  (див.  2.3),  що  дала  їм  початок.  Але  ступневе 
нагромадження  дрібних  відмінностей  свідчить  про  послаблення  зв'язків 
між  окремими  частинами  слов’янського  світу.  Для  протоукраїнської  зони 
це  послаблення  є  особливо  очевидним  на  її  західному  краю.  Ні  х  >  8*  за 
другої  та  третьої  палаталізації,  т  кю>  сю  перед  е2  чи  #  >  с\  ф>з’~  ї* 
та^/  >  V  після  губних  (на  пізніших  етапах)  не  були  спільними  перехода¬ 
ми  для  протоукраїнських  діалектів  з  одного  боку  та  протопольських  і  про- 
тословацьких  із  другого;  ці  дві  останні  групи  мали  натомість  8  >  кю,  с, 
З  і  у  (невдовзі  втрачений)  відповідно.  З-поміж  перелічених  змін  дві  остан¬ 
ні  визначили  також  послаблення  мовних  зв'язків  на  півдні.  Вони  відсутні 
в  протоболгарських  діалектах,  де  >  8І,  а  ф  >  їй.  З  другого  боку,  ці  про¬ 
цеси  не  створили  ізоглос,  що  відмежовували  б  усю  майбутню  українську 
територію  на  півночі  та  північному  сході,  тобто  від  протобілоруських 
і  проторосійських  діалектів.  Проте  з’явилися  ізоглоси,  що  виокремили 
київсько-поліську  зону,  протиставляючи  її  не  лише  проторосійським 
і  протобілоруським  діалектам,  а  й  західній  протоукраїнській  зоні:  київ.- 
поліс.  кю  перед  е2  проти  зах.  протоукр.,  проторос.  і  протобілор.  сю,  київ.- 
поліс.  8к  перед  голосними  переднього  ряду  проти  зах.  протоукр.,  проторос. 
і  протобілор.  8С  (хоча  проторосійські  діалекти  могли  мати  —  й  мабуть- 
таки,  мали,  —  принаймні  частково,  к  перед  голосними  переднього  ряду, 
але  не  тільки  після  5);  з  іншого  боку,  ї’<й;  —  це  явище,  спільне  для 
київсько-поліських,  проторосійських  і  протобілоруських  діалектів,  тоді 
як  західні  протоукраїнські  мали  з’.  Постання  8к  перед  голосними  перед¬ 
нього  ряду  та  ї9  з  з’  могло,  одначе,  відбутися  в  пізніші  (хоча  все  ж  до¬ 
історичні)  часи,  тобто  не  в  УІ-УІИ  ст.,  а  в  ІХ-Х  ст.  У  будь-якому  разі, 
цікавою  й  важливою  обставиною  є  те,  що  відмінності  між  діалектами, 
що  лягли  в  основу  української  мови,  з'явилися  раніше,  ніж  загально¬ 
українські  відрізняльні  риси  стосовно  слов'янських  діалектів,  розташо¬ 
ваних  далі  на  північ  і  північний  схід. 

З-поміж  неслов'янських  мов  племена,  що  говорили  протоукра- 
їнськими  діалектами,  могли  мати  контакти  з  румунською,  яка  тоді  прак¬ 
тично  співіснувала  на  тій  самій  території  з  протоболгарськими  діалек¬ 
тами,  та  з  тюркськими  мовами.  Причорноморські  степи  були  зоною  по¬ 
ходів  аварів  у  VI  ст.,  болгарів  у  VII  ст.;  з  915  р.  тут  з’явилися  печеніги. 
Угорці,  що  належать  до  фінно-угорської  групи,  пройшли  цими  землями 
в  другій  половині  IX  ст.  Якщо  тогочасну  румунську  мову  в  її  головних 
рисах  зреконструйовано,  то  нічого  певного  про  фонетичні  особливості 
мов  аварів,  хозарів  чи  печенігів  не  відомо,  а  про  мову  протоболгар  ми 
знаємо  дуже  мало. 


3.11  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційпих  процесів 


101 


Румунська  мова  виказує  паралелі  до  слов'янської  першої  пала¬ 
талізації,  і  деякі  скупчення  приголосних  з  ]  теж  зазнали  в  ній  схожих 
змін  у  порівнянні  зі  слов’янськими  діалектами.  У  тюркських  мовах  діють 
закони  гармонії  голосних,  що  впливали  також  на  взаємні  стосунки  між 
голосним  і  сусіднім  приголосним  або  приголосними.  Це  нагадує  прин¬ 
цип  внутріскладової  гармонії  в  слов’янських  діалектах,  що  сприяв  усім 
слов’янським  палаталізаційним  процесам  (докладніше  див.  «А  РгеЬізІогу 
о  і  5Іауіс»,  с.  217,  347).  Проте  з  погляду  історії  ступневого  формування 
української  мови  найцікавіше  було  б  з’ясувати,  чи  існували  в  суміжних 
неслов’янських  мовах  паралелі  до  тих  процесів,  що  виокремлювали  прото- 
українські  діалекти  з-поміж  інших  слов’янських.  Однак  зробити  це  немож¬ 
ливо  через  брак  точних  даних  про  стан  тогочасних  суміжних  несло¬ 
в’янських  мов.  Можна  хіба  що  відзначити,  що  й  румунська,  й  українська 
мали  однакові  між  собою  рефлекси  Щ  і  (/.  В  обох  мовах  перед  наголо¬ 
шеними  огубленими  голосними  з’являвся  звук  с  (в  інших  позиціях  с). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Потебня  А.  «О  некоторьіх  следах  влияния  небности  на  со- 
гласньїе  звуки».  У  вид.:  Потебня  А  К  истории  звуков русского 
язьїка,  2.  Варшава,  1880  (також  РФВ  2,  1879). 

2.  Коробка  Н.  «Звук  дж  в  малорусском  наречии».  РФВ  34,  1895. 

3.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»  І,  III,  V. 

ЖМНП  311, 1897  і  XIII,  ЖМНП  314,  1897. 

4.  Соболевский  А.  «К  истории  русского  язьїка»  II.  РФВ  53,  1905. 

5.  Соболевский  А.  «Мелкие  заметки  по  славянской  и  русской 
фонетике»  8.  РФВ  63,  1910. 

6.  V.  «Еіпі^е  ЗігеіПта^еп»  6.  А5РН  23, 1901. 

7.  Васильєв  Л.  «Два  явлення  др.  ц.-сл.  памятников  в  освещении 
древнерусских  текстов.  2.  Древне-церковно-славяпское  и^в'Ьує 
вместо  и^вд’Ьує».  РФВ  70, 1913  (Передрук  у  вид.:  Васильєв  Л. 
Трудьі  по  истории  русского  и  украинского  язьїков.  Мюнхен,  1972). 

8.  Оштюуо  N.  «Ье  Ігаіїетепі:  сіє  *зк  сіапз  Іез  Іап^иез  зіауез». 

КЕ5  6,  1926. 

9.  ТЬошзоп  А.  [=  Томсон  А.  І.]  «Біе  ЕпІ\уіск1ип§  ипсі  ЕгЬагШпз  сіег 
ЬаЬіаІе  іт  ІІкгаіїшсЬеп».  ЗІФВ  13-14, 1927. 

10.  Пушкар  М.  Наймолодша  палаталізація  шелестівок  в  україн¬ 
ській  мові.  Варшава,  1932  ( Праці  Українського  наукового  інсти¬ 
туту  10). 

11.  Якобсон  Р.  «Спорньш  вопрос  древнерусского  правописания 
(дьжгь,  дьжчь)».  ТЬотік  и  сазі  А.  Веііса.  Вео^гасі,  1937.  (Пере¬ 
друк  у  вид.:  ^коЬзоп  К.  Зеїесіед  ШИіщз.  ТЬе  На£ие,  1962). 


102 


3.  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційних  процесів 


12.  ЗііеЬег  2.  «Маїогизкіе  з<ф  і  сгезко-зіошаскіе  ?  <  ф». 

ВРТ/  7, 1938. 

13.  5і:іеЬег  2.  «Оги^а  раїаіаіігасіа  ІуІподегуколуусЬ  \у  $\уіеі:1е  агіази 
сііаіекібху  гозуізкісЬ  па  \узсЬ6сі  осі  Мозклуу».  ЯЗ  29, 1968. 
(Обидві  праці  передруковано  у  вид.:  ЗіїеЬег  2. Зшаї^гукоту 
Зіошап.  \Уаг52а\уа,  1974). 

14.  ВігпЬаиш  Н.  «2и  игзіау.  ко-».  ЗсЗІ 2, 1956. 

15.  Агишаа  Р.  «Оіе  озїзІауізсЬеп  Оеу/аззегпашеп  тії:  1-ереп- 
іЬеІісит».  Резізскгі/ґ  /йг  Мах  Уазшеггит  70 .  СеЬигізіа^. 
\УїезЬасІеп,  1956. 

16.  Мареш  В.  Ф.  «Палатализация  славянских  велярньїх 

и  альвеолярних  согласньїх  в  сочетании  с  и~о  ( сюеіь ,  зсегсіа, 
итх'зіюепь).  Сегсеіап  сіє  Ііп§сізііса  3,  1958. 

17.  Геровский  Г.  «Древнерусские  написання  жч,  жг  и  г  перед 
передними  гласними».  ВЯ 1959,  4. 

18.  УаШапІ  А.  «Зіауе  ктіей,  кюеііії».  КЕЗ  37, 1960. 

19.  Ьаіїа  V.  «Отражение  восточнославянских  рефлексов  некото- 
рнх  общеславянских  фонетических  групп  в  украинских  гово¬ 
рах  Восточной  Словакии».  ЗРПІК  13,  1961  (1962). 

20.  Наконечний  М.  «До  вивчення  процесу  становлення 

і  розвитку  фонетичної  системи  української  мови»  4.  ПІРУМ. 

21.  ^гколузкі  М.  «Ьозу  ргазклуіаіізкісЬ  §гир  *кб-,  *до-,  *%б-». 

2 роїзкіск  зіисіібш  зкштзіустуск  (/е гукоташзШо ). 

\Уаг5ха\уа,  1963. 

22.  Марчук  Н.  «Форми  1-ої  особи  однини  дієслів  теперішнього 
часу  в  українських  говорах».  Українська  діалектологія  і  онома¬ 
стика  І  (за  ред.  К.  Цілуйка).  К.,  1964. 

23.  Иванов  В.  «К  проблемам  исторической  фонологии  русского 
язика  (Об  отношениях  заднеязичннх,  мягких  шипящих  и  мяг- 
ких  свистящих  в  древнерусском  язьіке  конца  Х-начала  XI  в.)». 
ФН  9, 3, 1966. 

24.  Фролова  С.  «К  вопросу  о  древнерусских  притяжательньїх 
прилагательннх  типа  ольжшгь  —  ользииь,  лучинь  —  луциігь». 
ФН  10,  6,  1967. 

25.  ^2о\уа  М.  2 ргоЬІетбш  іак  ш.  Ьггесіеу  раїаіаіігаф 
іуіпоієгукошуск  т ієгукаск  зіотіапзкіск.  \Уаг$га\уа,  1968. 

26.  Купчинський  О.  «Статистика  та  географія  двочленних  від- 
присвійних  географічних  назв  України  на  *^ь».  ІДжВ  4,  1969. 

27.  Уесегка  К.  «К  ргазіоуапзкуш  раїаіаіігасїш  уеіаг”.  ЗЬотік  ргасі 
/ ііозо/іске  і акиїіу  Втепзке  ипіоегзйу.  Касіаіагукосесіпа. 

А  20, 1972. 

28.  Мозгупзкі  Ь.  «Рггусгупек  сіо  Ьізіогіі  с1пі§^  раїаіаіігаср  §гиру 
зро1§Ьзко\уеі  зк».  ЗРРЗ  12, 1973. 

29.  Пєньковский  А.  «О  фонологических  последствиях  звуковьіх 
замен  при  взаимодействии  диалектов».  У  вид.:  Исследования  по 
русской  диалектологии.  М.,  1973. 


3.  Особливості  протоукраїнських  ...  палаталізаційних  процесів 


103 


30.  Вендина  Т.  «К  вопросу  о  результатах  прогрессивиой  палата- 
лизации  заднеязьічньїх  согласньїх.  Конкуренция  суффиксов 
-ік(а)  /  -іс(а)  в  восточнославянских  язьїках».  Славянская  фило- 
логгія  9.  М.,  1973. 

31.  Вендина  Т.  «Явление  конкуренции  суффиксов  -ік(а)  /  - іс(а ) 
в  славянских  язьїках».  Вестник  МГУ  ( Филолошческая  серия) 

29, 2, 1974. 

32.  ЗЬєуєіоу  О.  У.  «ТЬе  Кейехез  о£  іп  Икгаіпіап».  Торісз  іп  Зішле 
РНопоІо^у  (ей.  Ьу  Б.  КоиЬоигІіз).  СашЬгісІ^е,  Мазз.,  1974. 

33.  Аванесов  Р.  «Об  истории  чередования  согласньїх  при  образо- 
вании  уменьшительньїх  существительньїх  в  праславянском 
язьіке».  У  вид.:  Аванесов  Р.  Русская  литературная 

и  диалектная  фонетика.  М.,  1974. 


4.  СКУПЧЕННЯ  ПРИГОЛОСНИХ 
У  ПРОТОУКРАЇНСЬКИХ  ДІАЛЕКТАХ 


1.  Типи  скупчень  приголосних,  припустимих 


у  протоукраїнських  діалектах .  104 

2.  Звукосполуки  її,  йі  і  йт .  106 


1.  ТИПИ  СКУПЧЕНЬ  ПРИГОЛОСНИХ, 

ПРИПУСТИМИХ  У  ПРОТОУКРАЇНСЬКИХ  ДІАЛЕКТАХ 

У  праслов’янській  мові  на  її  пізній  стадії  діяли  обмеження  на  скупчення 
приголосних.  Щілинні  звуки  допускалися  перед  зімкненими,  але  не  навпа¬ 
ки  (цебто  але  не  із).  Зімкнені  в  принципі  припускалися  перед  сонор¬ 
ними,  але  губних  і  зубних  зімкнених  перед  т  і  п  це,  як  правило,  не 
стосувалося  (наприклад,  ігу  £п,  але  не  рп,  йгі).  Якщо  на  межі  морфем 
мусила  з’явитися  сполука  Ь  +  V,  то  звук  V  у  н  ій  випадав  (Ізб.  1076:  веселить 
З  ос.  одн.  проти  овссели  2  ос.  одн.  нак.  сп.).  Подвоєння  приголосних 
відкидалося  навіть  на  межі  морфем  (Ізб.  1076:  вестрога  <  вез  строга 
‘без  ладу’;  Сл.  Єфр.  Сир.  1284:  бєздконьньін).  У  середині  вживаних  скуп1 
чень  діяла  обов’язкова  асиміляція  за  дзвінкістю,  завжди  регресивна 
(Ізб.  1073:  вт>скричлвт>шє  вгьзгьпшжть  ‘скрик  нувши,  заволають’,  де  з  стоїть 
перед  голосним,  а  с  перед  глухим  приголосним  у  тому  самому  префіксі; 
Мст.  Єв.  1117:  вгьлтЬсти  ‘влізти’),  в  якій  брали  участь  усі  приголосні, 


4. 1  Скупчення  приголосних  у  протоукраїпських  діалектах 


105 


крім  сонорних у.  Протоукраїнські  діалекти  не  знали  жодних  особливостей 
у  застосуванні  цих  правил. 

Менш  ясним  є  питання  щодо  асиміляції  за  палаталізацією. 
Вона,  поза  сумнівом,  мусила  згодом  мати  місце  в  новопосталих  сполу¬ 
ках  5  (або  г)  +  8  (або  і  чи  с),  наприклад,  в'ьжизаюнгга  ‘підпалюючи' 
(<гьг+2-),  кєщиноу  ‘без  ладу’  (Ізб.  1076),  ищєрниговд  (Усп.  зб.  XII  ст.). 
Так  само  ясно,  що  асиміляції  на  кшталт  староцерковнослов'янських 
і  (або  */)  +  г\  коли  і  (або  і)  палаталізувалися  в  8ІУ  (М9),  не  були  влас¬ 
тиві  протоукраїнським  діалектам,  ст.  ц.  сл.  мждрити :  -мжждр’лти  ‘мудрити', 
-острити :  -оиггр'єігь  мають  за  відповідники  в  давньоукраїнській  мові 
ум(ж)дрАА  (Златостр.  XII  СТ.),  НАОСТрЄНОК  Ізб.  1073),  изострєнА  (Іп.  літоп. 
1015)  тощо.  Найстаріші  пам’ятки,  звісно,  містять  і  жд,  піт,  але  то,  поза 
сумнівом,  форми  церковнослов'янські.  З  іншого  боку,  факти  є  дещо  дво¬ 
значними,  коли  йдеться  про  сполуки  5  (або  2)  +  гі,  V,  г* .  У  таких  сполу¬ 
ках  був  вибір  між  простою  палаталізацією  $,  2  >  8  \  г’  (що  в  пам’ятках  не 
могла  бути  відбита)  і  палаталізацією  зі  зсувом  на  середньопіднебінний 
ряд  5,  2>8\  і\  Староцерковнослов’янська  мова  схилилася  до  другого 
з  цих  варіантів:  мьіслнти :  -мишліати,  блазнити  :  -блажніати  ‘спокушати’. 
Давньоукраїнські  пам’ятки  рясніють  написаннями  цього  типу  (помьішлж  — 
Гр.  Бог.  XI  ст.;  с'ЬБллжнОоусА  —  Юр.  Єв.  1 128  тощо),  але  є  й  приклади 
збереження  с  і  з  (мьісліаашє  3  ос.  одн.  імп.  —  Усп.  зб.  XII  ст.),  а  також 
непоодиноких  надпоправних  форм  (рлзмишл’іА  —  Ізб.  1073).  Зокрема,  пе¬ 
рехід  2  >  2  був  нетиповим  ДЛЯ  ПрефІКСІВ  І  прийменників  (вТуЗЛЮБИШИ  ‘по¬ 
любиш’  —  Панд.  XI  ст.,  бєз  нєго  —  Усп.  зб.  XII  ст.  проти  ст.  ц.  сл.  в^ьжл’юбл’ж 
1  ос.  одн.,  бєж  н’єго,  але  також  в'ьзл’уБ-,  бєз  н’єго,  тобто  з  хитаннями). 

Ці  факти  можна  зінтерпретувати  двоїстим  робом.  Або  первіс¬ 
на  палаталізація  5  і  2  перед  и\  /’  і  г’  давала  і  і’,  що  пізніше  поступилися 
місцем  простішій  палаталізації  в  і  2у,  або  протоукраїнські  діалекти  в  цій 
позиції  не  знали  палаталізації  в  і  а  приклади  написання  ш  і  ж  мають 
церковнослов’янське  походження. 

У  сучасній  українській  мові  на  чергування  8,2 : 8,2  за  первісних 
умов  є  дуже  мало  певного  матеріалу:  дражнити  має  і  поза  первісними 
умовами  (бо  п  не  пом’якшувалося)  й  найімовірніше  являє  собою  запози¬ 
чення  з  польської  ( йгатіс );  кроіиня  ‘рибальська  сітка’,  мабуть,  споріднена 
зі  словом  кросно,  прозраджує  своє  польське  походження  обмеженою  (захід¬ 
ноукраїнською)  зоною  поширення;  замишляти  —  це  запозичення  з  церков¬ 
нослов’янської;  промишляти  —  запозичення  з  російської.  Жодних  чергу¬ 
вань  цього  типу  немає  в  питомих  чи  засвоєних  словах  на  кшталт  маслити, 
креслити ,  числити,  відрізнити,  борознити  тощо  ні  в  1  ос.  одн.,  ні  в  будь- 
якій  іншій  формі.  Є  лише  кілька  застиглих  форм,  що  чергуються  таким 

1  Слово  льіскдрь  (Іп.  літоп.  1074),  суч.  укр.  рискаль  ‘лопата’,  що  виводиться  з  гр. 
Лнтуарюу' мотика’,  не  мало  в  українській  мові  прогресивної  асиміляції  за  глухістю.  Звук 
к  у  ньому  ймовірно  постав  у  зв’язку  з  тюркським  посередництвом. 


106 


4.2  Скупчення  приголосних  у  протоукраїнських  діалектах 


способом  (див.  23.7);  і  декотрі  з  них  датуються  ще  часами  до  занепаду  єрів, 
хоча  більшість  —  пізнішою  добою.  Отже,  вірогіднішим  виглядає  припу¬ 
щення,  що  в  протоукраїнських  діалектах  первісна  палаталізація  5  і  г  перед 
гі,  V,  г*  давала  з’  і  г\  Проте  вважати  цю  проблему  за  розв’язану  не  можна. 


2.  звукосполуки  її ,  йі  і  Ат 

У  протоукраїнських  діалектах  скупчення  її,  АІ  і  Ат  утратили  перший 
компонент.  Аналогічна  зміна  сталася  в  суміжних  проторосійських,  про- 
тобілоруських  і  протоболгарських  діалектах,  але  в  протопольських  і  про- 
тословацьких  її  не  було. 

Приклади:  плету :  плела  —  рос.  плела ,  білор.  пляла,  пол.ріоііа , 
словац.  рііейа,  болг.  плела ;  ялина  —  рос.  ель ,  білор.  яліна ,  по луоАІа,  словац. 
]еАГа,  болг.  ела;  вторинно  (після  втрати  єрів)  мліти ,  млявий  —  пор.  рос. 
медленншй  ‘повільний’  з  мьдьдьнт,  пол.  тдіес. 

Утрата  і  і  сі  перед  І  призвела  до  появи  чергування  і,  сі:  0 
у  формах  минулого  часу  супроти  теперішнього:  мету :  мела ,  краду :  крала , 
веду :  вела ,  бреду :  брела,  відповідати :  відповіла ,  гуду :  гула,  пряду :  пряла  тощо. 
Однак  у  сучасній  українській  мові  воно  не  охоплює  дієслів,  що  первісно 
належали  до  другого  класу,  на  кшталт  збліднути :  зблідла ,  остогиднути : 
остогидла ,  набриднути :  набридла ,  худнути :  худла.  Дієслова  на  -днути  яв¬ 
ляють  собою  пізніше  утворення.  Вони  не  представлені  ні  в  староцерков¬ 
нослов’янській  мові,  ні  в  російській  редакції  церковнослов’янської  мови 
(за  винятком  хіба  що  форм,  утворених  від  оувАднжтги  ‘зів’яти’).  Сучасні 
українські  форми  мають  основу  інфінітива  на  -сІ+пи  +  іу. 

Ще  одна  широко  вживана  категорія  слів,  де  можна  спостері¬ 
гати  втрату  і  і  сі  перед  /,  —  це  іменники  з  первісним  суфіксом  -сіі(о),  що 
означає  ‘знаряддя’  в  широкому  розумінні:  рало  —  пол.  гасіїо,  крило  —  пол. 
зкггусіїо ;  мило  —  пол.  туйіо ,  діал.  (бойк.)  бороло  ‘бескид’  —  словац.  Ьгасіїо , 
пол.  Ьгосіїо  ‘ожеред’;  сало  має  корінь  зай-,  як  у  дієслові  садити ,  та  суфікс 
-/-;  у  зв’язку  з  утратою  й  (пор.  пол.  засіїо)  це  слово  наблизилося  за  будовою 
до  перелічених  вище  й  зробилося  етимологічно  темним.  Проте  в  сучасній 
українській  мові  слова  з  суфіксом  -сії-  є  :  бидло ,  ковадло ,  падло ,  ставйдло 
‘опуст’  (пор.  стлвьідлт*  три  ‘три  опусти’  Полт.  1670),  простирадло  (напри¬ 
клад,  Антоненко-Давидович  1963),  повидло.  Вони  являють  собою  запо¬ 
зичення  середньоукраїнської  доби  з  пол.  Ьусіїо,  кошасіїо,  радіо ,  зіашісіїо, 
рггезсіегадІо,ротдІо  (останнє,  можливо,  за  російським  посередництвом). 
Слово  кодло  може  походити  від  пол.  §одіо  ‘емблема’;  топонім  Городло 
(Холмщина)  —  це  суміш  українського  кореня  та  польського  суфікса2. 

2  Як  часто  трапляється  з  чужомовними  суфіксами,  в  них  могло  розвинутися  афектив¬ 
не  (зневажливе)  забарвлення,  що  призводить  до  значеннєвих  змій.  Пор.  попйдло  (від  піп), 
зневажливо  вжите  в  Загребельного  1972. 


4.2  Скупчення  приголосних  у  протоукраїнських  діалектах 


107 


Третє  джерело  появи  звукосполук  іі  і  ЛІ  у  середньоукраїн- 
ській  і  сучасній  українській  мові  —  це  слова,  що  мали  єр  між  дотичними 
приголосними  і  в  яких  відповідні  скупчення  виникли  після  занепаду  єрів, 
у  середині  XII  ст.  (див.:  16.3):  тліти ,  мітла ,  длятися,  сідло ,  давн.  укр. 
тьл'Ьти,  *те£ьІа,  д'ьлгь  ‘довгий’,  С'Ьдьло. 

Особливий  випадок  становлять  закарпатські  форми  минуло¬ 
го  часу  дієслів  веду,  мету ,  плету  та  воду  ‘колю’ :  вюх,  мюх ,  плюх,  бух.  Вони 
засвідчені  в  Няґ.  сер.  XVII  ст.  (у  списку  1758  р.):  Лота  вьівюгь,  а  пять 
вАрншувь  поп/’биль  ‘Лота  вивів,  а  п’ять  міст  ізнищив’;  поза  тим  іще  вьівюх'ь, 
привюг  тощо.  Тепер  такі  форми  вживаються  на  теренах  між  середніми 
бігами  Уга  й  Тур’єю  на  заході  та  Тересвою  й  навіть  Русковою  на  сході, 
крім  гуцульських  говірок.  Була  спроба  пояснити  ці  форми,  виходячи 
зі  зміни  Лу& а  відтак  у  к:  юеЛІ-  >  *яе§1-  >  юе§>  ьек  юех)  (Ґеровський); 
згідно  з  цим,  деякі  закарпатські  говірки  мали  уникнути  спрощення 
звукосполук  іі  і  ЛІ  шляхом  зміни  їхніх  перших  компонентів.  Однак  цей 
погляд  є  геть  невірогідний:  якщо  у  формах  вюх  і  бух  ідеться  про  первіс¬ 
ний  Л,  то  два  інших  дієслова  мали  що  ніяк  не  міг  перейти  в  §.  Поза 
тим,  решта  форм  минулого  часу  в  цих  діалектах  не  відрізняється 
від  спільноукраїнських;  вони  не  містять  ані  к ,  ані  х ,  наприклад,  жін.  рід 
вела ,  мела ,  плела ,  бола.  Нарешті,  закарпатські  говірки  ледве  чи  становили 
якусь  чітку  єдність  на  час  спрощення  скупчень  іі  і  ЛІ3. 

Більш  вірогідне  пояснення  специфічних  закарпатських  дієслів¬ 
них  форм  полягає  в  тому,  що  в  прикінцевій  сполуці  и  +  V,  тобто  [и],  від¬ 
булося  стягнення,  внаслідок  чого  постав  и,  “закритий”  потім  кінцевим 
-х  (Курашкевич),  що  його,  можливо,  було  запозичено  з  форм  1  ос.  одн. 
аориста,  якщо  ці  останні  ще  існували  в  період  після  зміни  -V  <  -І  у  цій 
дієслівній  парадигмі  (зміна  ця  сталася  не  раніше,  ніж  у  середині  XV  ст.; 
див.  30.7).  Отже,  початково  втрата  і  і  Л  перед  І  характеризувала  всі 
протоукраїнські  діалекти  без  винятків. 

Хронологію  цього  явища  незмога  встановити  надто  точно.  Най¬ 
імовірніше,  розглядувана  зміна  сталася  після  600  р.  й  не  пізніше  850  р. 
Антропонім  СиЛІеі/г ,  запозичений  з  давньоскандинавської,  в  якому  Л  утра¬ 
чено  (давн.  укр.  ІЧд'Ькт*,  суч.  укр.  Гліб),  не  міг  потрапити  до  слов’янських 
діалектів  раніше,  ніж  у  середині  XI  ст.  Проте  приклад  цей  для  української 
мови  не  дуже  переконливий,  оскільки  згадане  ім’я  спершу  було  запози¬ 
чене,  мабуть,  у  Новгороді,  а  до  давньоукраїнської  мови  воно  прийшло 
з  давньоросійської,  де  й  мусила  відбутися  втрата  Л.  Ще  меншу  вагу  має 
форма  заіо -,  що  відповідає  слов’ян,  (укр.)  сало ,  —  як  наводить  це  слово 
вірменський  історик  Мосес  Каґанкатваці  в  «Історії  авґанів  (аланів)»,  опи- 

3  Утім,  на  поодинокі  випадки  переходу  ЛІ  >  $ І  (пізніше  НІ)  у  подальшій  історії  укра¬ 
їнської  мови,  особливо  в  запозичених  словах,  усе  ж  можна  натрапити.  Укр.  дзиґлик  виво¬ 
диться,  через  пол.  гуЛеї  (чес.  гісіїе  ‘стілець’),  від  нім  5іеЛеІ\  укр.  діал.  (Сер.  і  Сх.  Полісся) 
скриглик  ‘окраєць  хліба’  може  походити  від  слова,  пов’язаного  зі  словац.  зкгіЛІа  ‘черепиця’ 
(корінь,  як  у  дієслові  кроїти,  у  подовженому  нульовому  ступені),  пор.  білор.  скрьіль. 


108 


4.2  Скупчення  приголосних  у  протоукраїнських  діалектах 


суючи  хозарський  бенкет.  Навіть  якщо  це  слово  прийшло  до  хозарської 
мови  з  протоукраїнських  діалектів,  згадана  пам'ятка  ймовірно  датується 
X  ст.,  а  на  той  час  зміна  ЛІ  на  І  уже,  безсумнівно,  була  доконаним  фактом 
на  всій  східнослов’янській  території.  Наведене  нами  датування  базується 
головно  на  словацькому  та  словенському  фактажі  («А  РгеЬізІогу  о  і  Зіауіс», 
с.  373),  і  на  протоукраїнські  діалекти  його  перенесено  на  підставі  гадки, 
що  ця  зміна  відбулася  приблизно  одночасно  в  різних  слов’янських  діалек¬ 
тах.  Такий  перебіг  подій  імовірний,  але,  звісно,  не  доконечний.  Утім,  на 
час  появи  перших  пам’яток  ця  зміна  в  будь-якому  разі  вже  була  реаль¬ 
ністю,  бо  скупчення  тд  і  дл  у  давньоукраїнському  написанні  відсутні. 

Ще  одне  скупчення  приголосних,  що  зазнало  спрощення  завдя¬ 
ки  відкиненню  першого  компонента,  —  це  Лт,  представлене  лише  в  одно¬ 
му  корені  (суч.  укр.  сш),  зате  добре  засвідчене  в  усіх  давньоукраїнських 
пам’ятках  із  різних  земель,  починаючи  від  найстаріших  із-поміж  збере¬ 
жених  (зазвичай  поряд  із  ц.  сл.  сєдмь):  Гр.  Бог.  XI  ст.,  Ізб.  1073,  Ізб.  1076 
(семкдьньк  ‘тиждень’),  Арх.  Єв.  1092,  Єв.  Гал.  1144,  Усп.  зб.  XII  ст.  тощо. 
Це  дозволяє  з  певністю  віднести  цю  зміну  до  часів  доісторичних,  без 
дальшого  уточнення  (звісно,  крім  застереження,  що  вона  не  могла  статися 
раніше,  ніж  у  VII  ст.).  Те  саме  відбулося  в  проторосійських  і  протобіло- 
руських  діалектах:  укр.  сш,  білор.  сем,  рос.  семь,  пол.  зіеЛет,  словац.  зеЛет, 
болг.  седем. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Брандт  Р.  «О  вставочньїх  д  и  т».  РФВ  5, 1881. 

2.  Панькевич  І.  «Кілька  заміток  до  останку  аориста  в  закарпат¬ 
ських  говорах».  ЗНТШ,  141-143,  1925. 

3.  ТгиЬеІгкоу  N.  «Кизз.  зет ’  аіз  £етеі позГзІауізсЬез  Мегктаї». 
2БРН  4, 1927. 

4.  Оегоузку  О.  «2т  ВеЬапсІІипб  сіег  ЬаиіуегЬіпсіип^еп  -б?/-,  -ІІ- 
іт  ЗйсІкаграІогиззізсЬеп  (ІізгогиззізсЬеп)».  2БРН  6,  1929. 

5.  Кигазхкіехуісг  [Рец.]  І.  Панькевич.  Українські  говори  Під¬ 
карпатської  Руси  і  сумежних  областей.  КБ  15,  1939,  сс.  98-102. 

6.  Лагга  В.  «Отражение  восточнославяиских  рефлексов  некото- 
рьіх  общеславянских  фонетических  групп  в  украинских  гово¬ 
рах  Восточной  Словакии»  4.  БРЮК  13, 1961. 


5.  ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ 
ДОВГИХ  І  КОРОТКИХ  ГОЛОСНИХ 


1.  Загальні  завваги .  109 

2.  Постання  у .  110 

3.  Постання  єрів .  111 

4.  Диференціація  оа  та  оа .  113 

5.  Акання .  115 

6.  Диференціація  ей  та  еа .  118 

7.  Підсумки  й  перспектива  дальшого  розвитку .  119 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Поданий  у  2.2  останній  варіант  спільної  системи  голосних  праслов'ян¬ 
ської  мови,  що  ввійшла  в  стадію  розпаду,  невдовзі  зазнав  низки  докорінних 
змін.  Лише  ї  та  й2  збереглися  недоторканими  або  уникли  суттєвих  моди¬ 
фікацій.  Беручи  до  уваги  розмах  цих  змін,  їх  можна  позначити  як  “велике 
перезвучення”  голосних. 

Більшість  найістотніших  процесів  цього  великого  перезвучення 
були  спільними  для  різних  діалектів,  що  перебували  тоді  на  стадії  форму¬ 
вання  й  евентуально  мали  перетворитися  —  дещо  пізніше  —  на  окремі 
слов'янські  мови.  Проте  водночас  між  ними  також  спостерігаються  явні 


по 


5.2  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


місцеві  відмінності,  нехай  незначні.  Ця  відносна  одностайність  у  змінах 
на  позір  суперечить  історичній  дійсності,  оскільки  слов’яни  після  VI  ст. 
були  розпорошені  на  величезній  території,  і  якщо  між  окремими  їхніми 
племенами  (крім  сусідніх)  і  було  якесь  спілкування,  то  дуже  спорадичне. 
Саме  цим,  зрештою,  і  пояснюються  місцеві  відмінності.  Натомість  віднос¬ 
ну  однаковість  змін  зумовив  спільний  вихідний  пункт,  цебто  та  прасло¬ 
в’янська  система  голосних  із  притаманними  їй  унутрішніми  потенціями 
розвитку,  про  яку  мовилося  вище. 

Через  те,  що  зміни,  які  вкупі  склали  велике  перезвучення  голос¬ 
них,  мали  в  основному  спільнослов’янський  характер,  їх  детальний  роз¬ 
гляд  далеко  більшою  мірою  належить  до  царини  історичної  фонології 
праслов’янської  мови,  ніж  до  історії  окремих  слов’янських  мов.  У  зв’язку 
з  цим  вони  будуть  окреслені  тут  лише  шкіцово;  причому  наголос  роби¬ 
тиметься  на  тих  особливостях,  що  відрізняли  протоукраїнеькі  діалекти 
або,  поставши  на  суміжних  слов’янських  теренах,  сприяли  дальшому  ви¬ 
окремленню  і  кшталтуванню  української  мовної  території. 


2.  ПОСТАННЯ  у 

Фонетична  близькість  й  та  й2  була  ліквідована  делабіалізацією  й  при 
збереженні  —  в  основних  рисах  —  ротової  артикуляції  цього  звука.  По¬ 
сталий  таким  способом  голосний  (довгий,  неогублений,  заднього  ряду, 
вузький)  позначатиметься  нами  як  у\  *8йпи  >*зупи  ‘син’.  Після  його  по¬ 
яви  опозиція  й  та  й2  набула  характеру  протиставлення  за  огубленістю: 
*Дйх(оіШ)  проти  *Дй2х(й)  перетворилося  на  *Дух(оа{ї )  ‘дихати’  проти 
*Дйх (и)  ‘дух’. 

Ця  зміна  була  спільнослов’янською.  Голосний  у  в  основному 
зберігся  (з  незначними  артикуляторними  модифікаціями)  в  російській, 
білоруській,  польській,  серболужицьких  мовах  та  в  деяких  болгарських 
говірках  (шуменській,  бешеновській  у  Банаті,  тихомирській  біля  Кирджа- 
лі,  католицьких  переселенців  під  Свиштовом  та  Пловдивом).  У  польській 
мові  задня  артикуляція  є  особливо  типовою  для  деяких  південних  говірок 
на  словацькому  порубіжжі  та  на  самій  словацькій  території,  наприклад, 
у  Чадці.  В  українській  мові  цей  тип  артикуляції  є  нормальним  для  кар¬ 
патського  регіону,  а  саме  для  бойківських,  надсянських,  лемківських 
(включно  із  замішанською  групою)  та  закарпатських  (за  винятком  гу¬ 
цульських  осад)  говірок.  У  межах  цієї  ширшої  території  вирізняється 
вужча  зона  в  долині  р.  Уг  (на  Закарпатті)  та  навколо,  що  в  її  центральній 
частині  у  в  усіх  позиціях  вимовляється  огублено,  нагадуючи  о  (але  не  и). 
На  позначення  цього  звука  Брок  запровадив  символ  о.  Поблизу  долини 
Уга  й  частково  також  у  бойківських  говірках  звук  о  теж  уживається, 


53  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


111 


але  здебільшого  тільки  після  губних  та  задньопіднебінних:  тсбіо ,  хсога, 
але  8уп.  Місцями  ненаголошений  звук  со  може  зливатися  з  о  ( хоЬа 
‘хіба’  —  Підбуж  і  деінде).  Спокусливою  є  ідея,  що  цей  звук  со  відбиває 
середню  стадію  розвитку  від  й  до  у:  й>со  >  у  (тепер  со,  у),  збереженню 
якої  сприяла  відносна  ізольованість  цих  говірок  (маргінальних  і  здебіль¬ 
шого  розпорошених  у  гірських  районах)  від  основної  української  мов¬ 
ної  території.  Якщо  це  справді  так,  то  говірки  з-над  Уга  виявляються 
найархаїчнішими  в  потрактуванні  прасл.  й,  тимчасом  як  усі  ті  карпатські 
говірки,  де  вживання  со  обмежено  позицією  після  губних  і  задньопід¬ 
небінних,  зберігають  цей  звук  лише  за  умови  артикуляторної  підтримки 
від  попереднього  приголосного.  Однак  у  цьому  другому  випадку  со  так 
само  може  являти  собою  інновацію,  посталу  шляхом  пристосування  у 
до  попереднього  приголосного.  Таке  тяжіння  до  внутріскладової  (двоскла¬ 
дової)  гармонії  було  властиве  насамперед  бойківським  говіркам;  що  ж  до 
ужських  говірок,  поширених,  власне,  на  крихітній  території,  то  вони 
могли  розповсюдити  цей  алофон  у  на  всі  випадки.  Яке  з  двох  наведених 
пояснень  є  слушним,  на  підставі  наявних  даних  вирішити  неможливо. 
(Стосовно  додаткових  доводів  на  користь  архаїчності  со  —  див.  5.3). 

Своєрідне  відтворення  со  можна  добачити  в  написанні  україн¬ 
ських  власних  назв  із  и  замість  у  в  деяких  середньовічних  угорських 
грамотах:  топонім  Мо§иІа ,  ім’я  Мікиіа  (обидва  1266  р.),  топонім  КоЬиІпіска 
(1410  р.).  Якщо  со  не  продовжує  первісного  огубленого  голосного,  то  ці 
записи  засвідчують,  принаймні,  його  присутність  після  губних  і  задньо¬ 
піднебінних  уже  наприкінці  XIII  ст.  щонайпізніше. 

У  літературній  українській  мові  звук  и  в  дієслові  бути  замість 
колишнього  Ьуіу  не  має  жодного  тичення  до  продовження  стадії  и/  со. 
Він  постав  значно  пізніше  в  часі  й  географічно  не  пов’язаний  із  ниніш¬ 
ньою  зоною  поширення  со  та  у.  Східнолемківські  говірки  ще  й  досі  мають 
Ьуіу  (див.  40.10). 


3.  ПОСТАННЯ  ЄРІВ 

Знеогублення  й  (цілковите  при  переході  в  у,  часткове  у  випадку  гада¬ 
ної  проміжної  стадії  со)  дало  поштовх  схожому  потрактуванню  й,  корот¬ 
кого  відповідника  и.  Його  огубленість  зменшилася  від  ступеня  и  до  сту¬ 
пеня  о  (це  може  правити  за  додатковий  довід  на  користь  того,  що  й,  перш 
ніж  перетворитися  на  у ,  пройшло  стадію  со:  тоді  це  був  би  симетричний 
рівнобіжний  розвиток).  Одночасно  чи,  можливо,  трохи  згодом  цей  звук 
зробився  відкритішим,  з  більш  пласким  розташуванням  язика,  і  вимова 
його  дещо  втратила  напруженість.  Цей  новий  звук  звичайно  позначається 
кириличною  буквою  ь:  *8ипи>8ьпьі  сон’. 


5.3  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


Постання  ь  вплинуло  на  статус  і,  його  відповідника  в  опози¬ 
ційній  парі  коротких  голосних  високого  піднесення  на  підставі  як  місця 
артикуляції,  так  і  огублення:  неогублений  голосний  високого  піднесення 
переднього  ряду  Г  проти  огубленого  голосного  високого  піднесення  зад¬ 
нього  ряду  й.  Зміна  артикуляції  ї мусила  полягати  в  зменшенні  напруже¬ 
ності  губів  і  опущенні  язика.  Новий  голосний,  що  наблизився  до  е,  тради¬ 
ційно  позначається  в  наукових  працях  іншою  кириличною  буквою  ь: 
*сІіпі  >  Льпь  ‘день’  Ці  дві  букви  називалися  єрами.  Назва  літер  умовно 
застосовується  й  до  позначуваних  ними  звуків,  що  можуть  бути  названі, 
відповідно,  задній  єр  (ь)  і  передній  єр  (ь). 

*  *  *  Сліди  первісної  близькості  ь  до  гу  а  дещо  пізніше  до  е  можна  вбачати 
в  написанні  ь  замість  гр.  ї  в  деяких  християнських  іменах,  що  згаду¬ 
ються  в  пам’ятках  ХІ-ХІІ  ст.,  писаних,  як  видається,  в  Київській  землі, 
наприклад, у  Златостр.  XII  ст.:  Хрьстофорл;  у  Син.  Патер.  XI  ст.:  Сьмьонт*- 
Сьмєонт»  (і  Сємєонт*).  Суч.  укр.  Дмитро  виводиться  з  гр.  Ащщріод 
(болг.  Димитрий,  рум.  Вігпіїгіе  ~  Витіїги),  очевидно,  через  Дьмитр-. 
Якщо  топонім  Крилів  (на  Холмщині)  походить  від  *КігіІот>  (Вархол), 
то  в  ньому  теж  спостерігається  ь  <  ї.  Пор.  також  Крим ,  що  основою 
для  нього  є  тюрк.  Кіпт  ‘рів,  берег’.  Але  у  XII  ст.  трапляються  й  випадки 
написання  ь  на  місці  чужомовного  е ,  наприклад,  у  Студ.  XII  ст.  Альксил 
‘Олексія’,  з  гр.  ’АХ^іод.  А  втім,  написання  з  ь<і  також  віднаходиться 
в  староцерковнослов’янських  і  церковнослов’янських  пам’ятках,  тож 
такі  написання,  можливо,  були  просто  скопійовані  з  них  (там  вони 
могли  виводитися  від  північногрецьких  синкопованих  форм).  У  такому 
разі  їх  не  можна  мати  за  певне  свідчення  вимови  ь  в  протоукраїнських 
діалектах. 

Гіпотетично  описані  нами  єри  розвинулися  на  теренах  поши¬ 
рення  української,  російської,  білоруської,  словацької  та  македонської  мов, 
а  також  у  деяких  болгарських  діалектах;  натомість  у  західній  частині  сло¬ 
в’янської  діалектної  території  (протопольські,  проточеські  та  ін.  діалекти) 
два  єри  найімовірніше  досить  рано  злилися  в  один  звук,  що  вимовлявся 
без  будь-якого  огублення. 

Перехід  й,  Г  >  ь,  ь  в  протоукраїнських  діалектах  не  діяв  у  по¬ 
зиції  переду  та  (у  випадку  Г )  після /  У  такому  оточенні  звук  Г зберігався 
без  істотних  змін.  Що  ж  до  й,  то  він  переходив  у  у  —  голосний,  ужиток 
якого  обмежувався  лише  цією  специфічною  позицією:  руд  ‘п’ю’,  *]ЩиІой 
‘голка’  зберігали  Г,  натомість  *тіг/р  ‘мию’  дало  тууд.  Таке  потрактування 
й  та  Г  в  оточенні  і  було  поширене  й  на  всіх  сусідніх  територіях,  окрім 
північно-східних.  У  проторосійських  діалектах  й  та  і  переду  переходили 
відповідно  в  ь  та  ь,  як  і  в  усіх  інших  позиціях. 


1  Перехід  Г  >  ь  не  заторкнув  Г,  оскільки  після  переходу  и>  у  цей  звук  явно  утворював 
пару  з  й2. 


5.4  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


113 


Хронологічно  постання  єрів  припадає,  мабуть,  на  IX  ст.  Угор¬ 
ська  мова  має  (імовірно,  від  часу  своїх  перших  контактів  зі  слов’янськими 
діалектами)  запозичені  слова  слов’янського  походження,  які  в  найдав¬ 
ніших  записах  містять  и  та  і  як  відповідники  ь  та  *>,  наприклад,  Ьиг}а 
'бузина’  1328  —  давн.  укр.  *Ььг{уе)  (суч.  укр.  діал.  боз  ‘бузок’),  тик  ‘мох’ 
1270  —  давн.  укр.  м'ьх'ь  (суч.  укр.  мох),різДгип§  ‘форель’  1261  —  давн.  укр. 
пьстржпь  (суч.  укр.  пструг).  (Суч.  уг.  Ьосіга,  ток,різДгап§з  о~а  пов’язані 
з  відкриттям  голосних  в  угорській  мові  протягом  Х-ХІУ  ст.).  Хоча  не 
може  бути  певності,  що  ці  слова  потрапили  до  угорської  мови  саме  з  прото- 
українських  діалектів,  усе  ж,  беручи  до  уваги,  що  контакти  угорців  з  ін¬ 
шими  слов’янськими  діалектами  починаються  з  кінця  IX  ст.,  протоукра- 
їнське  походження  цих  слів  може  бути  припущене. 

Ні  в  жодному  діалекті  української  мови,  ні  в  жодній  із  суміж¬ 
них  слов’янських  мов  єри  не  збереглися,  хоча  існували  вони  до  середи¬ 
ни  XII  ст.  й  рясно  представлені  в  давньоукраїнських  пам’ятках  (див.  16.2). 
У  сучасній  українській  мові  рефлексом  заднього  єра  є  о  або  0,  перед¬ 
нього  —  е,  о  або  0;  а  для  нового  у  перед  ]  і  нового  Г  поряд  із  ;-це^ 
(на  початку  слова  і)  або  0. 


4.  ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ  а  ТА  а . 

Описані  вище  процеси,  якими  б  не  були  їхні  причини,  мали  за  наслідок 
постання  якісних  різниць  у  фонемних  парах,  що  раніше  протиставлялися 
лише  кількісно.  Пара  й :  й  перейшла  в  ь:у,  пара  ї:  ї  —  в  ь :  і.  Така  само 
якісна  диференціація  поширилася  й  на  пари  оа :  оа  та  еа  :  ей2. У  першому 
випадку  оа  перейшов  уо,аойва:  *сІоати  >  йоть ,  *сІойті  >  дать ,  пор. 
лат.  йотиз,  сІду  гр.  86роду  Зідсорі.  Праслов’янське  часокількісне  чергування 
0а :  оа  залишково  збереглося  в  кількох  дієсловах:  гонити :  ганяти ,  котити : 
качати ,  кроїти: краяти,  скочити: скакати,  -хотіти: хапати,  клонити: 
кланятися,  (пере)могтй :  - магати .  Однак  у  багатьох  південно-західних 
говірках  воно  зберегло  свою  продуктивність  і  навіть  поширилося  на  корені 
зі  вторинним  о  (наприклад,  лемк.  розгартати  з  коренем  §ьгі-). 

Розщеплення  оа  на  б  та  а  призвело  до  того,  що  в  давніших  за¬ 
позиченнях  українська  мова  часто  має  о  замість  а  в  мові-джерелі,  на¬ 
приклад,  гідронім  Озак  (басейн  Сули)  з  ір.  *агака-  ‘козячий’,  гідронім 
Опака  (басейн  Сейму)  з  ір.  *арака-  ‘водний’,  топонім  Медобори  (гірське 
пасмо  між  Волинню  та  Поділлям)  з  іллірійського  *тейиЬагІ8  ‘між  бо- 

2  Були  й  інші  чинники,  що  сприяли  цьому  розщепленню  (тобто  тенденція  до  усу¬ 
нення  складних  голосних),  але  їх  можна  адекватно  проаналізувати  лише  на  ширшому 
спільнослов’янському  тлі. 


114 


5.4  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


лотами'.  Можна  згадати  також  численні  запозичення  з  тюркських  мов: 
могорич ,  що  виводиться  зрештою  від  арабського  таНагі]  ‘кошти';  огир  — 
пор.  тур.  ау§гг ;  комиш  —  пор.  тур.  каті§\  локша  —  тат.  Іакда;  лоша  —  пор. 
давн.  тур.  аІа$ат,  гідронім  Орель  (лівий  доплив  Дніпра)  —  пор.  тур.  аупітц 
‘нарізно',  давн.  укр.  ІУлкьірл  ‘тюркське  плем'я'  (Іп.  літоп.  1159)  з  А1р-ег> 
можливо  й  шуліка ,  якщо  його  давніша  форма  була  *зоІека  —  пор.  тур. 
дауіак.  Однак  у  тюркських  запозиченнях  слід  зважати  на  можливість 
варіацій  у  вокалізмі,  що  відзначали  діалекти  різних  тюркських  племен. 
Пор.  також  у  запозиченні  зі  слов’ян.  Іогуа  уг.  іапуа  ‘риборозплідник; 
житло',  де,  одначе,  не  можна  встановити  поза  всяким  сумнівом  українське 
джерело  запозичення. 

Менше  підстав  для  висновків  дають  заміни  в  тих  словах,  що 
прийшли  на  Україну  через  посередництво  інших  слов'янських  мов,  на 
кшталт  ЗилгЬгола  ‘балтицьке  плем’я’  в  Іп.  літоп.  (пор.  лот.  гет^аііз  ‘долішній 
край',  імовірно  через  протобілоруське  посередництво)  та  численних  слів, 
узятих  із  грецької  мови  як  першоджерела  через  староцерковнослов'янську: 
сотона,  порода  ‘рай’,  Лдзорь  в  Ізб.  1073  (гр.  аагсстс,,  лххраЗєісгод,  Аа^осрод). 
Як  правило,  у  цих  словах  ненаголошений  грецький  звук  а  передається 
як  о,  а  наголошений  —  як  а:  грецький  наголос  (тогочасна  грецька  мова 
не  мала  фонематичної  довготи)  сприймався  як  довгота. 

Така  передача  чужомовного  а  (а)  за  допомогою  о  стала  особли¬ 
во  типовою  на  початку  слова.  У  слов’янських  словах  звук  а  взагалі  не 
виступав,  за  винятком  сполучників  та  вигуків  (а,  ах),  оскільки  вже  на 
пізній  стадії  розвитку  праслов’янської  мови  перед  ним  з'явився  протетич¬ 
ний  ]  (наприклад,  ярмо  —  пор.  гр.  аррєхюд ‘припнутий’,  лат.  агта  ‘гомілка’). 
Такими  випадками  рясніють  давньоукраїнські  пам'ятки,  починаючи  від 
найстаріших,  наприклад,  одтдрь  (Ізб.  1076)  (лат.  аііаге ),  оп(о)стодьскьш 
(Син.  Патер.  XI  ст.),  оцьтт*  ‘оцет’  (Панд.  XI  ст.)  (лат.  асеіит ),  ондфомА 
(Сл.  Єфр.  Сир.  1492)  (гр.  ауаОєра),  ормєнского  (Молд.  Гр.  1456)  (гр. 
’Аррєуіод),  звідки  й  суч.  укр.  вірменський.  Те  саме  стосується  численних 
християнських  імен  людей,  запозичених  із  грецької,  таких  як  ОдексАндр^ь 
(Изб.  1073,  Жит.  Сави  XIII  ст.),  Огааиі  (Соф.  написи  XIII  ст.),  Огдфью 
(Іп.  літоп.  1116),  ШврАмдь  (Іп.  літоп.  1150),  Шндр'Ьєви(ч)  (Гр.  1452,  Луцьк), 
Окакьа  (Напк.  XIII  ст.),  ІУнаньа  (Гр.  1458,  Остріг);  пор.  також  біргахсі 
(Вірм.  1560,  з  иш.АІЬгескі),  пор.  гр.  ’АХє^ауЗрод,  ’Ауабгі,  А$рсщі ,  Аубрєад, 
Ауосуіад ,  Акакіод.  Укладач  Іп.  літоп.  здавав  собі  справу  з  цих  замін.  У  за¬ 
писі  за  919  р.  про  Андріанополь  зазначено:  “Андріішгь,  мьі  же  зовємт* 

ДОнДР'ЬіАНЄМ  ГРАДОМ”. 

***  Традиція  заміни  а-  на  о-  діяла  впродовж  кількасот  років,  аж  до 
ХУІ-ХУІІ  ст..  Пол.  агепсіа  (з  сер.  лат.  аггепйа)  перетворилося  в  укр. 
оренда ,  тур.  уаріпса(к),  уазаиі ,  ак  іига  ‘біла  вежа'  —  в  укр.  опанча ,  осавул , 
Охтирка  (на  Сумщині),  у  Полт.  1673  подибуємо  обєтація  з  лат. 


5.5  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


115 


НаЬіІайо  тощо.  Навіть  сполучники  (складені)  де-ие-де  піддалися  цій 
тенденції:  ови,  овєстє  слухали  виступають  у  Ключі  1695  (хоча  не  мож¬ 
на  виключити  вплив  пол.  оЬу).  У  сучасних  діалектах  такі  форми,  як 
огроноМу  окаціЯу  оптека  (Куп’янка  на  Харківщині)  не  є  винятковими. 

Незважаючи  на  спротив  Церкви,  яка  вживала  церковнослов’ян¬ 
ські  форми  ймен  на  базі  грецьких,  протягом  цілого  середньоукраїн- 
ського  періоду  навіть  на  письмі  були  поширені  форми  на  о-  (наприклад, 
Гр.  бл.  1392:  и^ндр'Ьй;  Гр.  1457,  Сянік:  Оіеха ;  СПб.  Єв.  бл.  1510:  Шкакьіга, 
Шнанига,  Шлєйдндровж;  Одрех.  гр.  1618:  Олєкса;  Довж.  Єв.  1669:  Огофикю; 
Полт.  1665:  Онтоновьімтощо).  Щодо  деяких  християнських  імен  зусилля 
Церкви,  одначе,  увінчалися  успіхом:  Андрій  тепер  є  єдино  вживаною 
формою,  а  для  імені  Антін  лише  прізвища  на  кшталт  Вінтоняк  нага¬ 
дують  про  колишню  форму  зо-. 

Вертаючися  до  свідчень  давньоукраїнських  пам’яток,  треба  за¬ 
вважити,  що  й  у  них  є  форми  чужомовних  слів  на  а-.  У  більшості 
випадків  вони  трапляються  у  словах,  що  не  перейшли  з  писемної  мови 
в  розмовну,  як,  наприклад,  Аллвастрь  (Златостр.  XII  ст.),  длТлоуіял  (Усп. 
зб.  XII  ст.),  дрмдр-  ‘мисник’  (Син.  Патер.  XI  ст.)  тощо.  Інший  характер 
мають  випадки  типу  Анна,  аспид-  (Ізб.  1073),  анг(є)лть  (іп.  літоп.  1108) 
тощо,  де  а  було  наголошеним.  Як  зазначалося,  наголошені  голосні  чужо¬ 
мовного  походження  відтворювалися  як  довгі.  На  пізніших  етапах  до 
таких  слів  здебільшого  додавався  протетичний  приголосний:  Ганна , 
гаспиду  янгол  (див.  34.7).  Наявність  протетичного  Н  у  протоукраїнські 
часи  є  сумнівною,  хоч  цілком  неможливою  її  вважати  не  можна.  У  будь- 
якому  разі  кирилиця  не  мала  графічних  засобів,  щоб  відтворити  його 
на  письмі. 

Ще  одне  свідчення  часів,  коли  протоукраїнські  діалекти,  як,  зреш¬ 
тою,  й  усі  інші  діалекти  праслов’янської  мови,  ще  не  мали  о  (тобто  коли 
ще  зберігався  звук  па),  —  це  існування  запозичених  слів,  де  чужомовне 
о  передається  як  м,  на  кшталт  канун  ‘  їжа,  готована  напередодні  цер¬ 
ковного  свята’  з  гр.  ка\юу  ‘правило’,  ім’я  Юрій  з  гр.  Гєсоруїод Зу  давн.  укр. 
ім’я  Тудорт*  (Іп.  літоп.  1 160)  з  гр.  Оєо&фод тощо.  Проте  и  в  таких  словах 
найімовірніше  постало  ще  в  слов’янських  діалектах  Балкан,  а  не  в  прото- 
українських. 


5.  АКАННЯ 

Диференціація  оа  в  б  та  й  проходила  в  протопольських,  протослова- 
цьких  і  протоболгарських  діалектах  у  тому  самому  напрямі,  що  й  у  про- 
тоукраїнських.  Однак  у  протобілоруських  діалектах  вона  найімовірніше 
мала  місце  лише  під  наголосом,  тимчасом  як  у  ненаголошеній  позиції 
(можливо,  під  впливом  свого  балтицького  субстрату)  ці  діалекти  розви- 

3  У  тогочасній  грецькій  мові  /  перед  голосними  переднього  ряду  вимовлялося  ЯК  []’]. 


116 


5.5  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


нули  а  як  з  0а>  так  і  з  0а :  суч.  білор.  нага  проти  укр.  нога ,  пол.  по§а> 
словац.  пока,  болг.  нога.  Злиття  ненаголошених  ой  та  0й  в  а  з  діахронічного 
погляду  чи  нерозрізнення  о  та  а  в  ненаголошених  складах  із  синхронічного 
позначається  терміном  “акання”,  що  має  російське  походження4. 

Історично  акання  було  чужим  українській  мові  як  такій.  Тепер, 
одначе,  на  Україні  існують  діалекти  з  аканням.  Найкомпактніша  зона 
акання  в  Україні  розташовується  в  північній  частині  Чернігівської  області 
на  північ  від  Десни  (з  кількома  винятками,  наприклад  —  Сосниця),  але 
теж  і  майже  на  20  км  південніше  від  неї  поблизу  Козельця  та  Чернігова. 
Біля  Новгорода-Сіверського  вона  сполучається  з  іншою  зоною  акання, 
що  поширилася  вздовж  українсько-російського  адміністративного  кордо¬ 
ну  в  північно-східній  частині  Сумської  області.  Ця  друга  зона  охоплює 
східну  частину  Середино- Будського,  Глухівського,  Путивльського  та  Бу¬ 
рятського  районів  (див.  Жилкову  мапу  в  ВДВЯ ,  с.  32).  На  захід  від  Дніпра 
існує  невелика  зона  акання  при  впадінні  в  нього  Прип’яті  (поблизу  Чорно¬ 
биля,  Київська  обл.).  Умовно  ці  зони  акання  можна  назвати  північно- 
чернігівською,  північносумською  та  чорнобильською  відповідно.  Поза 
тим,  акання  проникло  в  говірки  поодиноких  сіл  Середнього  Полісся,  як 
на  півночі  України,  так  і  на  півдні  Білорусі;  але  в  цілому  межа  акання  на 
захід  від  Чорнобиля  накладається  на  межу  української  та  білоруської 
мовної  території  і  проходить  приблизно  вздовж  річок  Ясельда  та  Прип’ять, 
відхиляючись  у  деяких  місцях  на  північ,  найдалі  біля  Пинська. 

*  *  *  У  частині  цієї  останньої  зони,  а  саме  на  південь  від  Прип’яті  біля  Турова 
й  у  Петриковському,  Єльському  та  Наровлянському  районах,  а  також 
у  групі  сіл  на  півночі  Чорнобильщини  відзначається  специфічне  яви¬ 
ще:  у  ненаголошеному  складі  замість  укр.  і  білор.  а  ці  говірки  мають  о 
( трова ,  сторуха,  хволіцца  ‘хвалитися’  тощо).  Зазвичай  це  характери¬ 
зують  як  надпоправний  ужиток  у  відповідь  на  акання,  поширене  в  су¬ 
міжних  говірках  далі  на  північ  (у  районі  Чорнобиля  —  на  південь),  що 
його  мовці  бажають  уникнути,  а  отже  й  упроваджують  звук  о  не  лише 
там,  де  він  умотивований  етимологічно  (тобто  на  місці  давнього  оа ), 
але  й  там,  де  очікується  а  ( <ой ).  Згідно  з  таким  поясненням,  це  явище 
мусило  б  бути  відносно  недавнім. 

Цю  інтерпретацію  не  можна  відкинути  а  ргіогі,  але  її  дошкуль¬ 
ним  місцем  є  те,  що  коли  надпоправний  ужиток  загалом  має  завжди 
нерегулярний  характер,  то  в  частині  згаданих  говірок  поодиноких  сіл 
(наприклад,  у  Машевому)  о  з’являється  з  абсолютною  регулярністю. 
Натомість  у  переднаголошеному  складі  а  зовсім  не  припускається. 

Тому  існує  спокуса  розглядати  це  “окання”  машевського  типу  як  старе, 
ще  доісторичне  місцеве  явище.  Під  час  розщеплення  а  в  б  та  а  ці 

4  Існує  також  інший  вельми  розповсюджений  погляд,  згідно  з  яким  акання  виникло 
пізніше  (у  ХІІІ-ХІУ  ст.)  у  Південній  Росії,  поширившися  звідти  на  білоруську  мову. 
Ця  концепція  нами  тут  не  розглядатиметься. 


5.5  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


117 


говірки  могли  надати  перевагу  о  в  переднаголошеному  складі;  і  такий 
розвиток  подій  є  можливим,  якщо  вони  скоротили  свої  ненаголошені 
голосні  раніше  від  інших  говірок  (див.  7.5).  Той  факт,  що  описаний 
“надпоправпий”  звук  о  трапляється  й  у  запозиченнях,  які  прийшли 
після  розщеплення  а  ( Восіль  замість  літ.  укр.  Василь ),  не  спростовує 
такої  можливості.  Оскільки  звук  а  регулярно  не  припускався  в  усіх 
ненаголошених  або  в  усіх  переднаголошених  складах,  то  його  заміна 
на  о  також  і  в  запозичених  словах  виглядає  цілком  природно. 

Імовірну  давність  говірок  машевського  типу  підтверджує  ще  один 
факт.  Поряд  із  ними  розташовані  говірки,  що  мають  у  ненаголошених 
складах  голосний,  позначу ваний  як  а  ([з]),  проміжний  між  о  та  а.  Такі 
проміжні  звуки  зазвичай  не  постають  у  випадках  помішання  діалектів, 
а  радше  є  типовими  для  діалектів  перехідних.  Отже,  виходить,  що  залеж¬ 
но  від  потрактування  оа  в  ненаголошених  складах  можна  б  розрізнити 
чотири  первісні  типи  діалектів: 

(переважна  більшість  протоукраїнських  діалектів)  (1) 
(говірки  машевського  типу)  (2) 

(говірки  на  периферії  машевського  типу)  (3) 

(переважна  більшість  білоруських  діалектів)  (4) 

Звичайно,  й  сьогодні  є  багато  змішаних  місцевих  говірок,  у  яких 
зазначені  типи  сплутуються,  переважно  перший  з  четвертим,  другий 
з  четвертим  і  третій  з  четвертим,  але  ці  мішанки  здебільшого  утвори¬ 
лися  пізніше.  У  цілому  проблема  потребує  подальших  і  детальніших 
досліджень. 

Недостатньо  проясненим  є  й  походження  акання  в  інших  двох 
зонах  його  поширення  на  Україні.  Оскільки  російсько-українські 
контакти  на  північному  сході  Сумщини  почалися  пізно  (у  зв’язку  з  ко¬ 
лонізацією  в  ХУІ-ХУІІ  ст.),  можна  гадати,  що  акання  тут  розвинулося 
відносно  недавно,  найімовірніше  в  ХУІІ-ХІХ  ст. 5  Наявність  акання 
на  Чорнобильщині  є  очевидним  наслідком  руху  білорусів  уздовж 
Прип’яті  та  Дніпра  до  Києва  в  часи  розквіту  запорозького  козацтва 
ХУІ-ХУІІІ  ст.;  натомість  пізніше,  у  ХУІІІ-ХІХ  ст.,  на  родючі  українські 
землі  щоліта  йшов  чималий  наплив  білоруських  заробітчан.  Хоча 
акання  є  сильнішим  у  південній  частині  Чорнобильщини,  тоді  як 
центральна  частина  переважно  має  о  замість  а  в  ненаголошених 
складах,  звідси  випливає  тільки  те,  що  білоруси  були  більш  осілі, 
а  їхній  вплив  був  міцніший  на  теренах,  розташованих  ближче  до  гирла 
Прип’яті. 

Північночернігівське  акання  треба  поділити  навпіл.  На  південь 
від  Десни  говірки  з  аканням  (на  кшталт  чорнобильських),  як  прави¬ 
ло,  не  мають  його  в  закінченнях  і  в  деяких  суфіксах:  галава,  але  гарно , 
гарного ,  парабок  (літ.  укр.  голова ,  гарно ,  гарного ,  парубок ).  Це  показує, 
що  акання  тут  спричинене  зовнішнім  впливом  і  накладене  на  систему 

5  Це  стосується  й  дрібних  анклавів  з  аканням  на  Старобільщині  (Луганська  обл.). 


о  та  а 
оа  >о 
оа  >з 
а  >а 


118 


5.6  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


без  акання  6.  Натомість  на  північ  від  Десни  о  не  припускається  в  жод¬ 
ному  ненаголошеному  складі.  Можна  гадати,  що  акання  тут  є  питомим, 
звідки  випливає,  що  в  доісторичні  часи  ця  зона  мусила  була  розвива¬ 
тися  радше  за  протобілоруським  зразком. 

Отже,  можна  припустити,  що  в  кордонах  сучасної  України  єди¬ 
не  місце,  де  акання  може  бути  питомим,  —  це  зона  на  північ  від  Десни. 
З  огляду  на  пізніші  міграції  та  контакти  встановити  її  точні  первісні  межі 
тепер  ледве  чи  можливо  7. 

Стосовно  а ,  посталого  з  о  в  літературних  українських  словах 
на  кшталт  багатий ,  гарячий  тощо  —  див.  39.1. 


6.  ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ  а  ТА  а 

Найпізніший  процес  у  ході  великого  перезвучення  голосних  у  праслов'ян¬ 
ській  мові,  яка  вже  вступала  в  стадію  свого  розпаду,  заторкнув  оа.  У  зв’язку 
зі  своїм  пізнішим  початком  ця  зміна  виявляє  більшу  розмаїтість  у  різних 
зонах  поширення  слов’янських  діалектів,  аніж  інші  зміни,  що  складали 
велике  перезвучення.  У  північних  протоукраїнських  діалектах  звук  еа 
розщепився  на  е  та  б  залежно  від  своєї  позиції  у  слові,  у  південно-західних 
протоукраїнських  діалектах  він  дав  е;  натомість  звук  еа  в  усіх  протоук¬ 
раїнських  діалектах  звузився  й  дифтонгізувався,  перетворившися  на  іе. 
Цей  дифтонг  зберігається  під  наголосом  у  київсько-поліській  зоні,  тоді 
як  у  південно-західних  діалектах  (галицько-волинських)  він  невдовзі  мо- 
нофтонгізувався,  давши  звук  е,  що  перейшов  у  і  наприкінці  XIII  ст. 
Ці  зміни  докладно  розглядатимуться  в  розділах  9, 10, 13  і  32. 


6  Говірки  центру  Чорнобильщини  з  їхнім  “надпоправним”  о  в  ненаголошених  складах 
зазвичай  не  мають  цієї  особливості  в  закінченнях,  наділених  морфемною  функцією,  де 
вони  зберігають  а  :  біла  хата  стояла ,  а  не  +бгло  хато  стояло.  Однак  ця  ситуація  неспів- 
мірна  з  тим,  що  спостерігається  в  говірках  на  південь  від  Десни.  На  Чорнобильщині 
виняток  робиться  для  -а  на  позначення  жіночого  роду,  морфологічно  сильної  категорії; 
натомість  у  наддеснянських  говірках  о  виступає  в  закінченнях  прислівників  (які  легко 
набувають  -а,  пор.  літ.  укр.  можна ,  треба),  морфологічно  слабкому  середньому  роді  та 
деяких  суфіксах,  що  з  огляду  на  морфологічну  мотивацію  могли  мати  а  з  такою  самою 
легкістю,  як  о  (пор.  суфікс  - ак  в  аналогічних  випадках  у  сербсько-хорватській  мові, 
наприклад,  драпак  ‘селянський  черевик’ :  оранка  Ген.  одн.).  Тому  наявність  - а  в  говірках 
із  оканням,  що  може  сама  по  собі  бути  питомою,  не  дає  підстав  для  висновків  щодо 
давності  окання  в  цих  говірках,  тимчасом  як  наявність  -о  в  говірках  на  південь  від  Десни 
такі  підстави  дає. 

7  Це  явище  показане  на  численних  мапах.  Загальні  ізоглоси  акання  можна  знайти 
в  ПРДН 10,  с.  15;  Юв.  Крап.,  с.  236;  ДАБМ ,  мапи  1, 2, 8, 9  і  12-14;  центральночорнобиль- 
ський  тип  окання  —  в  ДАБМ,  мала  3  та  ВДВЯ,  с.  128.  Малу  1  у  вид.  Жилко,  Говори  частково 
перевершили  пізніші  студії.  Див.  Назарова,  ОСА ,  1977,  с.  214. 


5.7  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


119 


7.  ПІДСУМКИ  Й  ПЕРСПЕКТИВА  ДАЛЬШОГО  РОЗВИТКУ 

Як  показано  в  попередніх  параграфах,  варіант  перезвучення  голосних, 
представлений  у  протоукраїнських  діалектах  (якщо  не  звертати  уваги 
на  позиційно  зумовлені  відхилення),  охоплював  такі  зміни: 

й> у  й>  Ь  ї  >  ь  ©я>о 

й>  а  а  >  е/б  а  >  є 

Безпосереднім  наслідком  цих  змін  був  розрив  зв’язків  між  ко¬ 
роткими  та  довгими  голосними.  Часокількість  усе  ще  існувала,  але  фоно¬ 
логічно  вона  стала  надлишковою,  бо  всі  кількісні  опозиції  супрово¬ 
джувалися  якісними  відмінностями.  У  цей  момент  можна  говорити  про 
постання  двох  незалежних  підсистем  голосних  (залишаючи  осторонь 
носові  голосні  та  функціональні  дифтонги).  Підсистема  коротких  голос¬ 
них  виглядала  так: 

ь  ь 

е  о 

Натомість  довгі  голосні  утворювали  таку  підсистему: 
ї  й 

{е  а 

Унаслідок  цього  створилися  сприятливі  умови  для  змін  у  про¬ 
содичній  системі  (див.  7.5). 

Маючи  на  увазі  кшталтування  української  мови  як  окремої 
єдності,  а  також  її  діалектів,  розглянуті  зміни  голосних  дали  такі  резуль¬ 
тати: 

1)  огубленість  ь  відмежувала  протоукраїнські  діалекти  від  протополь- 
ських; 

2)  збереження  Г  та  постання  у  перед  ]  відмежували  протоукраїнські 
діалекти  від  проторосійських; 

3)  диференціація  о  та  а  в  ненаголошених  складах  відмежувала  прото¬ 
українські  діалекти  від  протобілоруських; 

4)  рефлексація  ей  як  .е  та  згодом  як  е  в  південно-західних  діалек¬ 
тах  (умовно  —  галицько-волинських)  відмежувала  протоукраїнську 
мовну  зону  в  цілому  від  суміжних  проторосійських,  протобілору¬ 
ських  (точніше:  центральних  і  північно-східних),  протопольських, 
протословацьких  і  протоболгарських;  водночас  вона  протиставила 
київсько-поліські  діалекти  галицько-подільським; 

5)  позиційно  зумовлене  розщеплення  еа  на  е  та  б  відмежувало  прото¬ 
українські  (власне,  київсько-поліські)  діалекти  від  протословацьких 
і  протоболгарських.  Хоча  це  розщеплення  також  відбулося  в  прото¬ 
польських  діалектах,  дистрибуція  первісного  рефлексу  була  іншою; 


120 


5.7  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


те  саме  стосується,  мабуть,  і  протобілоруських  діалектів.  У  такому 
разі  цей  процес  уніс  нові  відмінності  між  протоукраїнськими  та  про- 
топольськими,  а  також  протоукраїнськими  та  протобілоруськими 
діалектами. 

Отже,  на  цей  час  протоукраїнські  діалекти  були  вже  відме¬ 
жовані  кількома  важливими  ізоглосами  від  усіх  суміжних  слов'янських 
діалектів;  до  того  ж  у  самих  протоукраїнських  діалектах  почав  виявлятися 
підставовий  поділ  на  групи.  Проте  ці  зміни  аж  ніяк  не  завершили  форму¬ 
вання  української  мови  як  окремої  єдності.  Певні  пізніші  процеси  за- 
торкували  її  поряд  із  деякими  сусідніми  діалектами.  То  була  переходова 
доба  в  історії  слов’янських  мов,  і  різні  ізоглоси  мали  неоднакове  терито¬ 
ріальне  поширення. 

Під  хронологічним  оглядом  зміни,  що  складають  велике  пере- 
звучення  голосних  у  протоукраїнських  діалектах,  припадають  (як  і  ана¬ 
логічні  або  тотожні  зміни  в  інших  тогочасних  слов’янських  діалектах) 
на  VIII  —  першу  половину  IX  ст.  Це  внаочнюється  прикладами  потрак¬ 
тування  дотичних  голосних  у  запозичених  словах,  головно  в  тих,  що  при¬ 
йшли  з  неслов’янських  мов  до  української,  але  теж  і  в  тих  нечисленних 
формах,  що  були  взяті  суміжними  неслов’янськими  мовами  з  протоук¬ 
раїнських  діалектів,  як  показано  в  5.2  та  9.8  (див.  також  13.6). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Крьтмский  А.  «Древне-киевский  говор»,  глава  3.  ИОРЯС  11, 
3, 1907  (Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах ,  3. 
К.,  1973). 

2.  Крьімский  А.  Украинская  грамматика.  М.,  1907.  С.  131-135. 

3.  Кульбакин  С.  «Праслов’янське  у  (ьі)».  Юв.  Мих.  К.,  1915. 

4.  Ганцов  В.  «Діалектичні  межі  на  Чернигівщині».  Чернигів 
і  Північне  Лівобережжя.  К.,  1928. 

5.  Бузук  П.  «Да  характзрьістьікі  дьіялектау  пауднева-беларускіх 
пераходньїх  да  украінскіх».  5ое$Іаоеткі  гЬотік.  2а§геЬ,  1930. 

6.  Оззо^зкі  Ь.  «Ргеусгупкі  бо  Ьіаіогизк^  біа1екіо1о£іі». 

Юв.  Міл.  София,  1933. 

7.  Синявський  О.  «Замітка  про  мову  с.  Любеча  на  Чернігів¬ 
щині».  Мовозн.  1,  1934. 

8.  Жилко  Ф.  «Сучасні  зміни  в  говірках  Козелецького  й  Остер- 
ського  районів,  Чернігівської  області».  ДБ  2,  1950. 

9.  Жилко  Ф.  «Перехідні  говірки  від  української  до  білоруської 
мови  в  північно-західних  районах  Чернігівщини».  ДБ  4,  1953. 


5.  Диференціація  довгих  і  коротких  голосних 


121 


10.  ЗегесЬ  X  [=  ЗЬєуєіоу  С.]  «Веіотззіап  РоІурЬіоп^з  апсі 
акап’е».  Іп:  ЗегесЬ  X  РгоЬІетз  іп  іНе  Гогтайоп  о/ Веіогиззіап. 
№лу  Уогк,  1952  (Шгф  Мопо^гарЬ  N0.  2). 

11.  Бевзенко  С.  «Лабіалізоване  ьі  (ьї)  в  говорах  Закарпаття 
(До  питання  про  характер  старовинного  слов’янського  ьі)». 

НЗ  Ужгородського  університету  14,  1955. 

12.  Бейліс  В.  «Про  назву  Києва  в  арабських  географів  X  ст.  та 
спроби  її  тлумачення  в  історичній  літературі».  УЇЖ  1960,  1. 

13.  Назарова  Т.  «Деякі  фонетичні  гіперизми  в  українських 
говірках  нижньої  Прип’яті».  ДБ  8,  1961. 

14.  Назарова  Т.  «Акання  в  українських  нижньонадприп’ятських 
говірках».  ДБ  9, 1962. 

15.  Назарова  Т.  «Аканье  в  украинских  говорах».  Общеславян- 
ский  лингвистический  атлас  1975 .  М.,  1977. 

16.  ЗііеЬег  2.  ^ак  Ьггтіаіо  ргазіоу/іаїїзкіе  “у”?»  2 роїзкісН  зіиіібхю 
зіатзґусгпуск,  2.  ^гукогпахузілуо.  \Уагз2а\уа,  1963  (Передрук 

у  вид.:  ЗіїеЬег  2.  Бтаїіегукошу  Зіошап.  \Уаг$2а\уа,  1974). 

17.  ЗіїеЬег  2.  «О  паглуіе  ро£оки  іа^ггаїїзкіе^о  Визігук ».  Косгпік 
паикото  -бусіакіусгпу  9/5 Р  т  Кгакоте  47,  1973. 

18.  Вайтовіч  Н.  «Аб  кантамінацьіі  фанетьічньїх  зт>яу  у  працзсе 
міждьіялектнага  узаемадзеяння».  Весці  1964,  4. 

19.  Войтович  Н.  «Окающе-акающий  вокализм  в  белорусских 
говорах».  Вопросьі  диалектологии  восточнославянских  язиков. 
М.,  1964. 

20.  Вайтовіч  Н.  Ненаціскнш  вокалізм  народньїх  гаворак  Беларусі. 
Мінск,  1968. 

21.  Лукина  Г.  «Грецизмьі  с  начальним  о /а  в  язьіке  древнерус- 
ских  памятников  ХІ-ХІУ  вв.»  Исследования  по  словообразова- 
нию  и  лексикологии  древнерусского  язика.  М.,  1969. 

22.  5Ьєує1оу  О.  У.  Теазегз  апсі  Арреазегз.  МїїпсЬеп,  1971,  с.  300-309. 

23.  Сгекшап  \У.  «Акапіе.  Ізіоіа  2іа\уізка  і  іеео  росЬосігепіе». 

50г  24,1975. 


6.  МЕТАТЕЗА  ПЛИННИХ  І  ПОВНОГОЛОС 


1.  Загальні  завваги .  122 

2.  Метатеза  плинних  у  початкових  складах  слів .  123 

3.  Повноголос .  125 

4.  Хронологія  метатези  плинних  і  повноголосу .  129 

5.  Межі  й  наслідки .  131 

6.  Особливі  випадки  та  відхилення 

в  давньоукраїнській  і  сучасній  українській  мові .  132 

7.  Заввага  щодо  гармонії  голосних .  136 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Як  було  зазначено  у  2.2,  протоукраїнські  діалекти  успадкували  від  пра¬ 
слов’янської  мови  т.  зв.  функціональні  дифтонги  еагу  еаІ ,  оаг  і  оаІ.  Вони 
вживалися  на  початку  слова  перед  приголосним  (коротка  формула  їх 
позначення  —  ОЗС,  де  О  заступає  будь-який  зі  згаданих  голосних,  3  — 
сонорний  приголосний,  у  цьому  випадку  г  або  /,  а  С  —  довільний  приго¬ 
лосний)  і  в  середині  слова,  тобто  між  приголосними  (СОЗС). 

У  праслов’янській  мові  (що  перейняла  це  явище  з  індоєвро¬ 
пейської)  первісно  було  чотири  типи  низхідних  дифтонгів:  З  І,  II,  носовим 
приголосним  та  плинним  приголосним  у  ролі  другого  компонента.  Всі  вони 
створювали  ядро  складу  як  окремої  одиниці  (тобто  інтонація  поширю- 


6.2  Метатеза  плинних  і  повноголос 


123 


валася  на  обидва  складники  дифтонга:  наприклад,  еаі  у  випадку  акутової 
інтонації,  мі  у  випадку  циркумфлексової)  й  брали  участь  у  чергуваннях 
голосних  за  незмінним  зразком,  а  саме:  ступінь  е  чергувався  зі  ступенем 
о  та  зі  ступенем  0,  наприклад,  еаі :  оаі :  £,  і  так  само,  скажімо,  аг  \  оаг  :г 
(пізніше,  хоча  надалі  в  рамцях  праслов'янської  мови,  звук  г  перейшов 
у  іг  або  иг).  Дифтонги  з  і  та  и  монофтонгізувалися  ще  в  праслов'янській 
мові.  Це  затемнило  рівнобіжність  різних  дифтонгів  у  чергуваннях  го¬ 
лосних  і  насамперед  геть  унедійснило  дифтонгічний  характер  дифтонгів 
із  г  та  /.  Єдина  риса  їхньої  первісної  дифтонгічної  природи,  що  залишилася 
на  останній  стадії  існування  праслов’янської  мови  й  перейшла  з  неї  до 
прогоукраїнських  діалектів,  —  це  специфічне  інтонування  обох  складників 
сполуки,  відсутнє  в  усіх  інших  сполуках  типу  V  +  С,  де  інтонаційна  крива 
цілком  припадала  на  сам  лише  голосний. 

Подальші  зміни  в  цих  сполуках  були  викликані  усуненням  цієї 
особливості  (“дедифтонгізацією”).  Припиняючи  свою  участь  у  форму¬ 
ванні  інтонаційної  кривої  (що  є  прерогативою  голосних),  плинний  набував 
статусу  звичайного  приголосного,  внаслідок  чого  межа  складу  пересу¬ 
валася,  опиняючись  безпосередньо  після  голосного,  а  отже  поставало 
скупчення  5  +  С:  (С)05||С-  >  (С)0||5С-  *.  Але  скупчення  типу  5  +  С  у  того¬ 
часних  слов'янських  діалектах  не  припускалися.  Ця  суперечність  могла 
бути  розв'язана  або  за  допомогою  метатези,  або  вставленням  додаткового 
голосного  між  сонорним  та  приголосним.  Обидва  способи  знайшли  засто¬ 
сування  в  протоукраїнських  діалектах.  Метатеза  —  у  сполуках  V  +  5  на  по¬ 
чатку  слова,  вставлення  голосного  —  в  середині  слова:  05||С->  0||5С-> 
50||С-;  С05||С->  СО||5С->  С0Ц50С-1 2 *.  Другий  спосіб  (поява  вставного 
голосного)  традиційно  йменується  повноголосом  (калька  з  російського 
терміна  полногласие ,  запропонованого  в  працях  1839  і  1848  рр.  україн¬ 
ським  істориком  Максимовичем,  який,  одначе,  вживав  його  в  ширшому 
розумінні,  що  обіймало  також  випадки  на  кшталт  вовк<втьдкть). 


2.  МЕТАТЕЗА  ПЛИННИХ  У  ПОЧАТКОВИХ  СКЛАДАХ  СЛІВ 

Сполуки  05С  під  циркумфлексовою  інтонацією  підлягали  якраз  тим  двом 
процесам,  що  були  описані  в  6.1,  цебто  дедифтонгізації  та  метатезі.  Ви- 

1  Звісно,  таке  пересунення  межі  складу  не  створювало  скупчень  приголосних,  якщо 
далі  йшов  голосний,  тобто  за  конфігурації  на  кшталт  (С)ОЗУ,  як  це  спостерігається 
в  СУЧ-  укр.  орати.  У  таких  випадках  пересунення  межі  складу  було  остаточною  зміною 
(С)05||У-  >  (С)0||5У-. 

2  Може  бути,  що  окремої  другої  стадії  ніколи  не  існувало.  Скупчення  приголосних 

могло  заздалегідь  бути  виеможливлене  метатезою  або  вставленням  голосного.  У  такому 

разі  друга  стадія  постулюється  лише  логічно,  а  не  хронологічно. 


124 


6.2  Метатеза  плинних  і  повноголос 


слідом  їх  після  переходів  еа  >  е  та  0а  >  о  були  сполуки  ЗеС-,  5оС-,  що  друга 
з  них  досить  добре  представлена  й  у  сучасній  українській  мові,  тоді  як 
перша  —  скупо  й  не  зовсім  певними  даними^ .  Тотожні  висліди  спостері¬ 
галися  в  російській,  білоруській  (тією  мірою,  в  якій  вони  не  є  змодифіко- 
вані  аканням),  польській  мовах  та  в  східнословацьких  діалектах;  натомість 
у  болгарській  мові  (як  і  в  середньословацьких  діалектах,  сербсько- 
хорватській  та  македонській  мовах)  голосний  за  таких  умов  подовжився 
й  умовно  позначається  як  е  та  а  відповідно: 

укр.  рости  —  рос.,  білор.  рост  ‘зростання',  пол.  гозпцс  ‘рости',  сх.  словац. 

гозпис,  болг.раста  —  пор.  серб.-хорв.  газіі,  лат.  огіог  ‘постаю'; 
укр.рокйта  —  півн.  рос.  рокита,  білор.  ракітау  пол.,  сх.  словац.  гоШа,  болг. 

ракйта  —  пор.  серб.-хорв.  гакііа ,  гр.  аркєьвод  ‘ялівець’; 
укр.  робота  —  півн.  рос.  робота,  білор.  работа ,  пол.,  сх.  словац.  гоЬоіа, 
болг.  работа  —  пор.  нім.  АгЬеії, 

укр.  діал.  локіть  (літ.  укр.  лікоть  з  і  <  о)  —  рос.  локотьу  білор.  локаць ,  пол. 

Іокіес,  сх.  словац.  Іокес,  болг.  лакот  —  пор.  серб.-хорв.  Іакаі,  лит.  аІкйп&, 
укр.  ремінь  —  ро с.ременЬу  білор.  роменЬу  пол.  ггетіеПу  сх.  словац.  гетепу  болг. 
ремен  —  пор.  серб.-хорв.  гетегіу  гр.  а рарісжсо  ‘приладную'  (не  зовсім 
певна  етимологія). 

Пор.  також  ріллЯу  рівнийу  роз-,  рожен,  можливо  й  різка,  лодяк  ‘пловучий 
млин'. 

Однак  під  акутовою  інтонацією  в  протоукраїнських  і  в  усіх 
інших  слов'янських  діалектах  цей  процес  мав  складніший  перебіг,  бо  між 
етапом  дедифтонгізації  та  етапом  метатези  відбулося  подовження  голос¬ 
ного.  Як  наслідок,  його  рефлексом  у  сучасних  слов'янських  мовах  є  звук 
а  (оа  >  а  ;  див.  5.4).  Причиною  подовження  було  перенесення  верхів’я  інто¬ 
нації  з  сонорного  на  голосний,  чого  за  циркумфлексової  інтонації  не  спосте¬ 
рігалося,  бо  там  верхів'я  складу  припадало  на  перший  компонент  первісного 
функціонального  дифтонга.  Схематично  це  можна  зобразити  так: 

*6агзіи  >  *бгзіи  >  го8Іь  (>  суч.  укр. ріст )  проти 
*оагсІІоа  >  *ойг(еі)Іоа  >  *агІо  >  гаїо  ‘плуг’. 

Приклади: 

рало  —  рос.,  болг.  радо,  білор.  рала  —  пор.  серб.-хорв.  гаїо ,  лит.  агкіаз  ‘соха’; 
рамено  —  рос.  заст.  рамо  ‘плече’,  білор.  діал.  рамя ,  пол.  гаті$ ,  сх.  словац. 

гате ,  болг.  рамо  —  пор.  серб.-хорв.  гате,  ґот.  атгз  ‘рука’; 
ладо  —  давньорос.  лада  ‘(шлюбний)  чоловік',  білор.  ладньї  ‘гарний’,  пол. 
Іайпу,  болг.  ладо,  приспів  у  народних  піснях  —  пор.  серб.-хорв.  Іасіа 
‘(шлюбна)  жінка’,  ґот.  аісіз  ‘вік,  життя'. 

Пор.  також  лакомий  ‘жадібний’,  ланя  ‘олень’. 


3  Це  спричинено  тією  обставиною,  що  в  праслов’янській  мові  перед  початковим  еа 
здебільшого  виступав  протетичний [/,  завдяки  чому  голосний  опинявся  в  середині  слова. 


в 3  Метатеза  плинних  і  повноголос 


125 


Є  тільки  один  приклад  на  *еа5С-  за  акутової  інтонації,  до 
того  ж  не  зовсім  певний:  рідкий  —  рос.  редкий ,  білор.  рздкі ,  пол.  ггасікі , 
болт.рядьк  —  пор.  серб.-хорв.  гесіак,  лит.  егбюаз  ‘широкий'. 

Відхилень  від  сформульованих  вище  правил  налічується  дуже 
небагато,  і  декотрі  з  них  є  такими  лише  на  позір.  У  літературній  українській 
мові  слово  раб  уживається  замість  сподіваного  +гоЬ  (>  +гіЬ).  Це  слово 
запозичене;  походження  його  церковнослов’янське  та/або  болгарське. 
У  старобільських  та  закарпатських  говірках  є  також  форма  роб,  але  брак 
переходу  о  >  і  показує,  що  це  досить  недавні  вторинні  утворення  на  основі 
слова  робота  і  под.  Форма  ражень  ‘шкіра  на  підошву’,  засвідчена  в  сум¬ 
ських  говірках,  походить  від  раз  ‘відбиток’,  не  маючи  нічого  спільного 
з  рос.  рожон  чи  пол.  гогеп ,  і  взагалі  не  пов’язана  з  метатезою  в  корені. 
Діалектне  (покутське  й  гуцульське)  слово  алшйця  ‘вставка  під  пахвою 
в  сорочці’  являє  собою  форму  без  метатези  (з  подовженим  голосним), 
але  не  є  випадком  збереження  цього  явища  в  українській  мові.  Це  запо¬ 
зичення  з  рум.  аШра  (що  походить  із  болгарської);  поза  тим,  паралельно 
вживається  й  сподівана  форма  латйця. 

Щодо  хронології  метатези  —  див.  6.4. 


3.  ПОВНОГОЛОС 

Усі  сполуки  типу  СОЗС  у  середині  слова  дали  в  протоукраїнських 
діалектах  повноголосі  групи,  а  саме:  СоагС -  >  СогоС,  СеагС-  >  СегеС , 
СоаІС -  >  СоїоС.  Потрактування  сполуки  СеаІС-  залежало  від  її  фоне¬ 
тичного  оточення  та  інтонації.  Після  середньопіднебінних,  якщо  далі  не 
було  складу  з  голосним  переднього  ряду,  вона  переходила  в  Со/оС,  а  як¬ 
що  наступний  склад  містив  такий  голосний,  —  у  С еІеС.  Після  всіх  інших 
приголосних  рефлекс  залежав  від  інтонації:  за  акутової  це  був  Со/бС, 
за  циркумфлексової  —  ймовірно  СеІеС  (прикладів  таких  небагато,  і  де¬ 
котрі  з  них  не  зовсім  певні).  В  інших  трьох  наведених  вище  сполучен¬ 
нях  інтонація  не  впливала  на  вокалічну  будову  повноголосої  групи,  але 
визначала  місце  наголосу:  перший  склад  наголошується  (за  винятком 
тих  випадків,  коли  обидва  склади  є  ненаголошеними),  якщо  первісно  мала 
місце  циркумфлексова  інтонація,  другий  —  якщо  акутова  (і  новий  акут; 
див.  7.2). 

Коли  не  зважати  на  певні  дрібні  відмінності  в  поодиноких 
словах,  ця  дистрибуція  є  також  характерною  для  російської  та  білоруської 
(з  поправкою  на  акання)  мов.  У  польській  спостерігається  проста  мета¬ 
теза,  тобто  форми  типу  СгоС,  Сг(г)еСу  СІоС  і  СІеС ,  у  словацькій  і  бол¬ 
гарській  —  метатеза  з  подовженням  голосних,  тобто  форми  типу  СгаС, 
СгеС ,  СІаС  і  СІеС .  Наведімо  декілька  прикладів: 


126 


6.3  Метатеза  плинних  і  повноголос 


1)  СоагС-  (з  акутовою  інтонацією): 

горох  —  рос.  горох ,  білор.  гарох,  пол.  §госк ,  словац.  кгаск ,  болт. 
грахіьпі)  —  пор.  серб.-хорв.  §гак,  лит.  §агзаз  ‘різновид  трави’; 

2)  С6агС-  (з  циркумфлексовою  інтонацією): 

порох  —  рос.  порох  (вогнепальний),  білор.  порах,  по л.ргоск,  словац. 
ргаск,  болг.  прах(ьт )  —  пор.  серб.-хорв.  ргак,  лот.рйгаіа  ‘лапата  сніжина’; 

3)  СеагС-  (з  акутовою  інтонацією): 

береза  —  рос.  береза,  білор.  бяроза,  пол.  Ьггога,  словац.  Ьгега,  болт. 
бреза  —  пор.  серб.-хорв.  Ьгега,  лит.  Ьеігаз; 

4)  С  мгС-  (з  циркумфлексовою  інтонацією): 

верес  —  рос.  верес(к),  білор.  верас,  пол.  шго$,  словац.  тез  —  пор.  серб.- 
хорв.  тез,  лот.  бігзіз] 

5)  СоаІС-  (з  акутовою  інтонацією): 

болото  —  рос.  болото ,  білор.  болота,  пол.  Ьіоіо,  словац.  Ьіаіо  ‘бруд’, 
болг.  блато  —  пор.  серб.-хорв.  Ьіаіо,  лит.  Ьаііаз  ‘білий’; 

6)  С6аІС-  (з  циркумфлексовою  інтонацією): 

солод  —  рос.  солод,  білор.  солад,  пол.  зіой,  слов.  зіасі,  болг.  слад  —  пор. 
серб.-хорв.  зіасі,  лит.  заШйз  ‘солодкий’; 

7)  СеаІС-  з  першим  середньопіднебінним  приголосним: 

а)  за  акутової  інтонації  перед  складом  без  голосного  переднього  ряду: 
шолом  —  рос.  діал.  шелом  ‘гребінь  (даху)’,  білор.  шалом,  давньопол. 
згіот,  чес.  діал.  зіет  ‘жіноча  зачіска’,  болг.  шлем(ьпі)  —  пор.  серб.-хорв. 
зіет;  слово  запозичено  за  праслов’янських  часів  з  давньогермансь¬ 
кого  *кеІтаг\ 

б)  за  циркумфлексової  інтонації  перед  складом  без  голосного  перед¬ 
нього  ряду: 

жолоб  —  рос.  жолоб,  білор.  жолаб,  пол.  гіоЬ  ‘ясла’,  словац.  ВеЬ  -  гІаЬ, 
болг.  жляб  —  пор.  серб.-хорв.  ВеЬ ,  давн.  врх.  нім.  ^ие^^ап  ‘витриск’ 4; 

в)  перед  складом  із  голосним  переднього  ряду: 

ожеледь  —  рос.  ожеледица,  пол.  гіосіг  —  пор.  лот.  сігеїсіеі  ‘твердішати’ 
(про  сніг)5; 

8)  СеаІС-  (з  акутовою  інтонацією)  з  несередньопіднебінним  першим  при¬ 

голосним: 

полоти  —  рос.  полоть,  білор.  палоць »,  пол.  ріес,  словац.  ріеі’,  болг. 
плевя  —  пор.  серб.-хорв.  рііеіі ,  лот.  зріЬоа  ‘лущити’; 

9)  СмІС-  (з  циркумфлексовою  інтонацією)  з  несередньопіднебінним  пер¬ 

шим  приголосним: 

селезінка  —  рос.  селезенка,  пол.  зШгіопа ,  словац.  зіегіпа  —  пор.  серб.- 
хорв.  зіегіпа ,  давн.  ір.  зеІ§. 


4  Пор.  також  діал.  (Дорогичин)  дшолоп  ‘йолоп’. 

5  Пор.  гідронім  Желемуянка  (басейн  Дністра)  на  основі  *геаІтеа;  пор.  лит.  &еІт£ 
‘глибина’,  лот.  сігеїте. 


63  Метатеза  плинних  і  повноголос 


127 


*  *  *  Оскільки  дистрибуція  двох  постульованих  рефлексів  Сеа/С-,  тобто 
СоІоС  і  СеІеС,  не  є  цілком  послідовною  і  частина  нібито  дотичних 
до  цього  питання  прикладів  насправді  мають  інше  походження,  мате¬ 
ріал  вимагає  детальнішого  розгляду.  Рефлекс  типу  Со/бС,  окрім  слова 
полоти ,  репрезентований  також  у  словах  полова ,  молоти ;  сюди  ж  нале¬ 
жить  і  полон,  бо  в  східнослов’янському  ареалі  це  слово  відбиває  акутову 
інтонацію,  хоча  в  інших  слов’янських  мовах  його  просодичні  риси  виво¬ 
дяться  з  праслов’янської  циркумфлексової  інтонації.  У  слові  молоко 
наголос  на  кінцевому  складі  ймовірно  спричинений  тією  обставиною, 
що  воно  було  запозичене  (або  зазнало  впливу)  з  германського  ареалу 
( *теІик -,  пор.  ґот.  тіїикз ),  тимчасом  як  первісна  слов’янська  форма 
могла  мати  акутову  інтонацію  (як  у  слові  молоччя ,  рос.  діал.  молока ). 
Циркумфлексова  інтонація  була  в  слові  волокти,  пор.  серб.-хорв.  шсі , 
лит.  тІШ,  лот.  тікґ,  але  воно  мало  форми  з  (новим)  акутом  на  кшталт 
укр.  волочиш,  волік,  які  могли  вплинути  на  рефлексацію  Сва/С-  у  цьо¬ 
му  випадку. 

Ще  більші  труднощі  виникають  у  прикладах  з  еіе.  У  загальне 
правило  відносно  добре  вписуються  такі  випадки: 
діал.  селех  ~  селезень  ‘качур’  —  рос.  селезень,  серб.-хорв.  діал.  зіегеп  ~  зЦег 
пасує  з  огляду  на  акцентуацію,  але  щодо  дальших  етимологічних 
зв’язків  певності  немає; 

велетень  —  слово,  не  представлене  в  інших  слов’янських  мовах,  може 
походити  від  назви  народу  (УогХхаї  (Птолемей);  існує  рос.  діал. 
волот ,  що  виводиться,  одначе,  від  форми  типу  С0а/С-;  пор.  рос. 

Ц.  СЛ.  ВДАТ"Ь. 

Лише  позірно  сюди  належать  такі  слова,  як  шелест,  що  є  звуко¬ 
наслідувальним  (пор.  пол.  згеїезі,  словац.  зеїезіІЇ)  і  пелехатий  (пор.  ц.  сл. 
пєдєс'ь  ‘тьмяний’,  словен.  реіезазі  ‘поцяткований’,  де  перший  звук  е 
належав  до  кореня,  а  другий  —  до  суфікса  -ез-.  Слід  гадати,  що  дві  різні 
основи  присутні  в  словах  пелена  та  велена.  Перші  основи  складалися 
з  коренів  *реаІ~  і  *ЬеаІ-  та  суфікса  -ап-  (як  він  представлений  у  ст.  ц.  сл. 
пєдєна,  болт,  пелена,  серб.-хорв  .реїїта  і  давн.  англ.  ЬеІепе),&Щ)утз  містила 
той  самий  корінь  і  суфікс  -п-,  звідки  словац.  ріепа,  чес.  ріепа  -ріепа, 
словен.  ріепіса;  і  відповідно  чес.  Ьііп  ~  Ьіеп,  болг.  блян  ‘мрія’.  На  яких 
із  цих  двох  основ  базуються  українські  форми,  встановити  в  жоден 
спосіб  неможливо,  але  якщо  то  справді  були  форми  типу  *реаІп-, 
*ЬеаІп -,  рефлекс  еіе  з  акцентуаційного  погляду  виправданий. 

Це  не  стосується  випадків  діал.  селемина  ~  селемино  ‘бантина’ 
(на  схід  від  Ужгорода,  особливо  між  Боржавою  та  Тересвою)  та  діал. 
пелевня  ~  пелевник  ‘комора,  шпихлір’  (закарп.,  засвідчене  також  у  Гр. 
1603;  також  лемк.).  Обидва  вказують  на  акутову  інтонацію,  що  під¬ 
тверджується  й  матеріалом  інших  слов’янських  мов  (словац.  зіета,  чес. 
зіете,  серб.-хорв.  зї]ете  ‘гребінь  даху’;  рос.  діал.  пелева  ‘полова’,  словац. 
ріеоа,  чес.  ріеюа,  серб.-хорв.  рЦеса).  Ці  дві  форми  залишаться  непояс- 
неними,  коли  не  погодитися  з  думкою,  що  повноголос  тут  є  вторинною 
адаптацією  (заміною)  словацької  та  польської  сполуки  СІеС-.  Саме  так 
мусило  статися  у  випадку  лемк.  челенок  ‘суглоб  пальця’  (у  літературній 


128 


6.3  Метатеза  плинних  і  повноголос 


українській  мові  цей  корінь  має  церковнослов’янську  форму:  член); 
тут  не  лише  теоретично  слід  би  сподіватися  форми  +соІоп  —  вона  й  фак¬ 
тично  засвідчена  в  давньоукраїнській  мові  (чєлономт*  дат.  мн.  —  Хр.  Ап. 

XII  ст.).  Нарешті,  непевною  є  етимологія  імені  Жєлєхт*  (Гр.  1564,  Луцьк), 
пор.  топонім  Желехів  (на  північний  схід  віді  Львова);  наголос  у  ньому 
падав  імовірно  на  перший  склад.  Якщо  воно  походить  від  імені  типу 
Жєлислдв,  то  справжнього  повноголосу  тут  не  було. 

Розвиток  повноголосу  в  протоу країнських  діалектах  теоретич¬ 
но  можна  уявити  у  два  способи:  або  в  первісних  сполуках  СО$С-  після 
дедифтонгізації  між  плинним  та  наступним  приголосним  з'являвся  встав¬ 
ний  голосний,  або  спершу  мала  місце  метатеза,  а  вставний  голосний  з'яв¬ 
лявся  потім  між  початковим  приголосним  і  наступним  сонорним.  Ці  дві 
можливості  на  прикладі,  скажімо,  СоагС -  можна  представити  так: 

1)  Саг  ||С-  >  Соа||гС-  >  Со||гС-  >  Со||гоС-  або 

2)  Соаг\\С-  >  Сгоа||С-  >  Сго||С-  >  Со||гоС- 

3-поміж  цих  двох  теоретичних  можливостей  вибрати  випадає, 
поза  всяким  сумнівом,  першу  —  не  лише  тому,  що  вона  є  простішою  (істо¬ 
ричні  зміни  аж  ніяк  не  мусять  іти  найпростішим  шляхом),  а  насамперед 
із  тієї  причини,  що  поява  вставного  голосного  є  цілком  виправданою  в  не¬ 
припустимому  скупченні  (тип  5  +  С)  і  була  б  водночас  геть  невмотиво- 
ваною  в  скупченнях,  які  в  мові  широко  вживаються  (тип  С  +  5  перед 
голосним).  Якби  вставні  голосні  з’являлися  у  формах  на  кшталт  +£гохь  > 
£огохьу  то  їх  треба  було  б  сподіватися  й  у  таких  випадках,  як  вроді*,  плоді* 
(суч.  укр.  брід,  плід )  тощо,  а  це  мусило  б  було  призвести  до  постання  форм 
+ЬогІ£Іу  +роІШ.  Слід  зважити  й  на  ту  обставину,  що  другий  звук  о  в  повно¬ 
голосих  сполуках  мав  іншу  якість:  імовірно,  це  було  ширше  відкриття 
рота  порівняно  зі  звичайним  о.  Ця  відмінність  уочевиднюється,  беручи 
до  уваги,  що,  коли  в  пізніші  часи  кожний  звук  о  (а  інколи  йе)в  укра¬ 
їнській  мові  перетворився  на  і  в  закритих  після  занепаду  єрів  складах 
(вроді*  >  ЬгдЛ  >  брід),  то  саме  з  розглядуваними  звуками  нічого  подібного 
не  сталося  (маємо  горох,  а  не  +когіх);  і  це  явище  так  само  легко  зрозумі¬ 
ти  у  випадку  вставного  голосного,  як  геть  неможливо  пояснити  у  випадку 
звичайного  о  (або  е)  6. 

Стосовно  умов,  що  визначали  характер  цього  вставного  голос¬ 
ного,  —  див.  6.6. 

*  *  *  Існує  тільки  одна  деталь,  що  начебто  свідчить  на  користь  другого  варі¬ 
анту.  У  кількох  давньоукраїнських  пам’ятках  трапляються  форми  типу 
СгоС-.  Вони  радше  є  винятковими,  з’являються  лише  в  нечисленних 
рукописах  і  ніде  —  регулярно: 


6  Стосовно  пізніших  змін  див.  45.8. 


6.4  Метатеза  плинних  і  повноголос 


129 


Ізб.  1073:  сломбнд  ‘бантини’  ґен.  одн.; 

Кир.  Єрус.  XI  ст.:  кт>зврочєниіа  ‘повернення’  ґен.  одн.; 

Панд.  XI  ст.:  хроминж  'будівлю’; 

Син.  Патер.  XI  ст.:  злотьникьі  ‘золоті  монети’  (7  разів;  поза  тим  три¬ 
чі  золотьниісь),  плониша  ‘полонили’  З  ОС.  МН.,  прЄДТ*  вротьі  ‘перед 
брамою’; 

Хр.  Ап.  XII  ст.:  шлолгь;  хрест  княгині  Євфросинії  Полоцької  (імовірно 
української  роботи):  злото. 

Принаймні  одна  з-поміж  цих  форм  є  штучною:  плониша  має  за 
основу  групу  СеаІС,  а  отже  о  тут  недоречне  (пор.  ст.  ц.  сл.  пл’Ьн'ь 7). 
Можливо,  що  решту  слів  було  взято  або  змодельовано  з  польської.  Вони 
засвідчені  головно  в  XI  ст.  і  зникають  у  пам’ятках  XII— XIV  ст.  Річ  у  тім, 
що  981  р.  князь  Володимир  відвоював  у  Польщі  Перемишль  і  Червен 
(над  Гучвою  на  північний  захід  від  Белза)  разом  із  навколишніми  земля¬ 
ми,  відтак  Польща  повернула  їх  собі  1018  р.  (коли  військо  Болеслава 
Хороброго  стояло  залогою  в  Києві,  надаючи  допомогу  князеві  Свято- 
полку),  але  Ярослав  і  Мстислав  уже  103 1  р.  знову  захопили  цю  терито¬ 
рію  (причому  відбулося  масове  осадження  польських  бранців  над  Россю 
південніше  від  Києва).  Тоді  польщизна  легко  могла  ввійти  в  моду, 
а  польські  неповноголосі  форми  могли  правити  за  стилістичний  засіб 
або  вкрадатися  в  текст  поза  бажанням  писаря.  В  усякому  разі  немає 
жодних  підстав  гадати,  що  ці  форми,  які  трапляються  в  пам’ятках, 
виразно  віддалених  від  розмовної  мови  й  не  призначених  для  посполи¬ 
того  читача,  відбивають  рештки  явищ  доповноголосих  часів  щонаймен¬ 
ше  по  двох  століттях  після  постання  повноголосу. 


4.  ХРОНОЛОГІЯ  МЕТАТЕЗИ  ПЛИННИХ  І  ПОВНОГОЛОСУ 

Обидві  ці  зміни  безсумнівно  сталися  ще  в  доісторичний  період.  У  най¬ 
перших  писемних  пам’ятках  є  досить  значна  кількість  форм  із  метатезою 
та  повноголосом,  незважаючи  на  прагнення  писарів  наслідувати  церковно¬ 
слов’янські  взірці  з  формами  типу  С5аС  і  С5еС.  Наведімо  хоч  би  малу 
частину  прикладів: 

*  *  *  а).  На  початку  слова. 

Гр.  Бог.  XI  ст.:  розд'Ьлкнл; 

Ізб.  1073  (перша  рука):  дорозоулгЬнии,  росллкл’єниіл;  (друга  рука): 

рОЗБОИНИКЬІ,  розоумт*,  ЛОДИГА  ‘човен’,  ЛОКГ/П*,  роли  ‘ріллі’,  рокотати; 
Панд.  XI  ст.:  егьздростА,  ровотьі,  розгн'Ьвліжть,  розгл; 

Усп.  зб.  XII  ст.  (перша  рука):  лодию,  локтлгь,  ростригь,  ростгашє; 

Хр.  Ап.  XII  ст.:  рожєн'ь,  лони  ‘торік’  тощо. 


7 


Пор.  штучну  церковнослов’янізацію  того  самого  кореня  в  Гр.  Бог.  XI  ст.:  пданкниіа. 


130 


6.4  Метатеза  плинних  і  повноголос 


б).  У  середині  слова. 

Гр.  Бог.  XI  ст.:  воротитт*  са; 

Ізб.  1073  (перша  рука):  вереди,  чєрєпл'іА,  оудоровь,  коростАвьіилсь, 
полон(т*);  (друга  рука):  пор(о)сАтє; 

Ізб.  1076:  переллють,  норовьі,  довроноровик,  вєрємА,  поро\л, 

перевьівлник,  истверезении,  ЗОЛОТТ*МЬ,  ворошьнт*л\ь,  хоронити, 
переже,  огорожлють;  Арх.  Єв.  1092:  вереліА,  жеревиїл; 

Син.  Патер.  XI  ст.:  стороньникт*  (отт*  стрАньї!)  ‘чужинець’,  оворотити, 
оумерети,  толочи; 

Панд.  XI  ст.:  чєрєс; 

Єв.  Гал.  1144:  половьі,  оумерети,  исполовємт*; 

Златостр.  XII  ст.:  нерест*,  череві,  посєрєд'Ь; 

Студ.  XII  ст.:  плволокоу,  пороздьноую; 

Хр.  Ап.  XII  ст.:  жерети,  волокоша,  молока; 

Виґолекс.  XII  ст.:  посеред'Ь,  іиморочи; 

Усп.  зб.  XII  ст.:  простерети,  золото,  вороніАщемт*,  воротилі*,  вт*  отороп'Ь 
‘у  КІННІЙ  сторожі’,  КОЛОДАМА,  ВОЛОСТЬ,  СТОРОНАМ!*,  (в)ородл, 
деревілноу,  перенесли,  измолода  та  багато  інших. 

Зокрема,  тільки  повноголосі  форми  використовуються  (за  винят¬ 
ком  деяких  монет)  в  іменах  як  скандинавського  (ІЛволодт*  —  Іп.  літоп. 

1209;  Рогьволодт*,  з  давн.  сканд.  НашШг,  Ва&пюаИг),  так  і  слов’янського 
походження  (Мст.  Єв.  1117:  володимирю,  ц(л)рАгородл;  Усп.  зб.  XII  ст.: 
Володимирі*,  Вьішегородоу,  Берестию,  Дороговоужи,  ПереіАСЛАВЛИ  тощо; 
у  літописах  можна  налічити  сотні  прикладів). 

Додаткове  світло  на  доісторичний  період  допомагають  про¬ 
лити  запозичені  слова,  що  потрапили  до  давньоукраїнської  мови  або, 
навпаки,  перейшли  з  неї  до  інших  мов.  Так,  гідронім  81ірого<1~8перого<1 
(доплив  Сули),  другий  компонент  якого  -рогосі-  виводиться  з  давн.  ір. 
*рог(1 -  ‘злиття’,  а  також  Хорол  (доплив  Псла)  з  давн.  ір.  *коп)~  показу¬ 
ють,  що  повноголос  розвинувся  після  слов’янсько-іранських  контактів 
на  цих  теренах.  Назва  міста  Тт*л\уторокАнь  походить  від  тюрк,  ґатапґагкап 
‘урядовець’.  Це  місто,  ймовірно,  було  засноване  на  початку  VIII  ст.,  а  сло¬ 
в’яни  українських  земель  найліпше  запізналися  з  ним  у  X  ст.  Значно  менш 
певними  є  уг.  Ьогопа  (засвідчене  від  XVI  ст .)>роІуюа  ‘полова’  (від  XIV  ст.), 
згегАа  ‘середа’  (від  XII  ст.).  Попри  позірно  повноголосу  форму,  вони 
скорше  мають  своїм  джерелом  форми  на  кшталт  Ьгапа,  ріеяа  та  згесіа , 
а  голосний  було  вставлено,  щоб  розбити  скупчення  приголосних  на  по¬ 
чатку  слова,  неприпустимі  в  угорській  мові;  лише  юегеЬ  ‘горобець’ 
(засвідчене  від  XIV  ст.)  дещо  ясніше  вказує  на  слов’янські  діалекти, 
розташовані  на  схід  від  Угорщини. 

З  другого  боку,  під  час  Хрещення  та  контактів  із  варягами  пов¬ 
ноголос  уже  не  розвивався  далі.  Скупчення  сонорного  з  приголосним 
якщо  й  усувалися,  то  шляхом  вставлення  між  ними  єра.  У  такий  спосіб 
з  імені  (Н)еІ§а  утворено  Ольга;  давн.  врх.  нім.  кагііщ  ‘франк’  представлено 
у  вступі  до  Іп.  літоп.  словом  корлязи;  давн.  врх.  нім.  акагі-ші.  акаге 


6.5  Метатеза  плинних  і  повноголос 


131 


з'являється  як  олтьТАрь;  а  слово  Ієруїод,  що  прийшло  як  християнське  ім'я, 
передається  формою  Сер'гил  (Син.  Патер.  XI  ст.).  Натомість  нічого  не 
важать  із  погляду  хронології  повноголосу  такі  випадки,  як  мороморі* 
‘мармур'  (наприклад,  у  Син.  Патер.  XI  ст.,  Златостр.  XII  ст.,  Іп.  літоп.  986, 
1054),  коромодд  ‘заколот'  (Іп.  літоп.  1289)  або  сорочин(ьскоє  пшено)  ‘риж' 
(Студ.ХІІ  ст.),  бо  вони  найімовірніше  являють  собою  прості  замінни¬ 
ки  відповідних  церковнослов’янських  форм  на  -га- :  мрлморт*,  крамола 
тасрлцтгь  ‘сарацин'  (запозичених  з  лат.  тагтог ,  давньобаварського 
кагтаїа,  сер.  лат.  загасепиз).  Те  саме  стосується,  мабуть,  і  слова  король 
(Іп.  літоп.  1152  і  деінде),  яке  початково  веде  своє  походження  від  імені 
Кагі  (власне,  від  Карла  Великого),  але  в  протоукраїнських  діалектах 
було  адаптацією  чес.  і  болг.  кгаГь. 

Із  цього  матеріалу  випливає  висновок,  що  метатеза  плинних 
і  повноголос  припадають  приблизно  на  період  між  серединою  VIII  та  сере¬ 
диною  IX  ст.  Таке  припущення  цілком  потверджується  відносною  хроно¬ 
логією  цих  процесів.  Обидва  вони  мали  місце  перед  утратою  інтонації, 
бо  саме  вона  визначала  вибір  між  о  та  а  при  метатезі  плинних  і  місце 
наголосу  в  повноголосих  сполуках  (ого  проти  ого  тощо).  З-поміж  самих 
цих  двох  процесів  метатеза  відбулася  раніше,  перед  розщепленням  оа 
на  о  та  о.  З  огляду  якраз  на  цю  обставину,  первісне  розрізнення  інтонацій 
відбивається  тут  у  вигляді  протиставлення  о  та  о.  У  повноголосі  такого 
якісного  розрізнення  нема:  і  під  циркумфлексовою,  і  під  акутовою  інтона¬ 
цією  виступають  о  та  е  (і  не  виступають  а  та  е).  Очевидно,  що  повноголос 
постав  після  розщеплення  оа. 

Іноді  на  потвердження  саме  такої  послідовності  змін  наводять 
іще  один  факт:  як  зазначено  в  6.3,  звук  о,  посталий  у  рамцях  метатези, 
у  пізніші  періоди  історії  української  мови  підлягав  переходові  в  і  у  складах, 
що  закрилися  після  занепаду  єрів  (ровьньш  > рівний),  натомість  о,  поста¬ 
лий  у  рамцях  повноголосу,  здебільшого  не  зазнавав  змін  (горох^ь  >  горох , 
а  не  +ко?іх).  Та  насправді  це  не  має  значення,  бо  ці  два  звуки  о  від  самого 
початку  мали  різний  характер:  о  в  метатезі  був  звичайним  рефлексом  0ау 
тимчасом  як  другий  о  в  повноголосі  був  звуком  вставним  і  найімовір¬ 
ніше  вимовлявся  більш  відкрито  (у  македонській  мові  старий  о  та  о,  поста¬ 
лий  з  ьу  продовжуються  як  о,  а  вставний  голосний  —  як  а\  дому  сону  але 
оган  ‘вогонь'  від  додгь,  ст^нт*,  огнь  відповідно). 


5.  МЕЖІ  Й  НАСЛІДКИ 

Метатеза  плинних  відмежувала  протоукраїнські  діалекти  з  півдня  (від 
протоболгарських),  а  повноголос  —  із  заходу  (від  протопольських, 
протословацьких)  та  півдня  (від  протоболгарських).  Натомість  оби¬ 
два  ці  явища,  коли  не  зважати  на  дрібні  деталі,  віднаходяться  також 


132 


6.6  Метатеза  плинних  і  повноголос 


у  слов’янських  діалектах,  розташованих  північніше  (протобілоруських 
і  проторосійських). 

Ані  метатеза  плинних,  ані  повноголос  нових  фонем  не  впро¬ 
вадили.  Другий  голосний  у  повноголосі  мав,  імовірно,  ширше  відкриття 
в  порівнянні  зі  звичайними  о  та  е>  але  ця  різниця  залишилася  на  комбі¬ 
наторному  рівні.  З  погляду  просодії  обидві  ці  зміни  сприяли  концент¬ 
рації  просодичних  рис  на  самих  лише  голосних  і  зробили  розрізнення 
тонів  надлишковим  як  у  випадку  метатези  (бо  виникло  також  і  якісне 
протиставлення:  а  проти  6  або  о),  так  і  у  випадку  повноголосу  (де  дистри¬ 
буція  наголосу  перебрала  на  себе  функції  первісної  інтонаційної  опозиції). 
Таким  чином,  обидві  ці  зміни  торували  шлях  утраті  фонематичного  харак¬ 
теру  інтонації,  що  невдовзі  мала  наступити  (див.  7.1). 

Постання  повноголосу  зробило  чергування  голосних  менш  про¬ 
зорими.  Співвідношення  між  *тоагг -  ‘мороз’  (повний  ступінь)  і  тьгг- 
‘мерзнути’  (нульовий  ступінь)  було  яснішим,  ніж  коли  корінь  *тоагг- 
перетворився  на  тогог-,  двоскладову  структуру  проти  односкладової  в  ко¬ 
рені  відповідного  дієслова.  Поза  тим,  оскільки  метатеза  плинних  і  пов¬ 
ноголос  розвинулися  лише  перед  приголосними,  в  кількох  словах  було 
запроваджене  чергування  сполук  V  +  5  зі  сполуками  5  +  V  (на  початку 
слова)  та  V  +  5  +  V  (у  середині  слова):  суч.  укр.  ор-ати  :ра-ло : рі-лля ; 
кбл-е :  колб-ти;  ббр-еться :  борб-тися,  мел-е :  моло-ти. 


6.  ОСОБЛИВІ  ВИПАДКИ  ТА  ВІДХИЛЕННЯ 
В  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ  І  СУЧАСНІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

Метатеза  плинних  і  повноголос  відзначалися  консеквентністю.  Однак 
у  пізніші  часи  нагромадилося  багато  відхилень,  спричинених  запозичен¬ 
нями  з  інших  слов’янських  мов  та  специфічними  процесами  в  межах 
деяких  граматичних  категорій.  Були  й  випадки  пристосування  непов- 
ноголосих  утворень  до  моделі  повноголосу. 

*  *  *  а).  Окрім  діал.  алтйця ,  розглянутого  в  6.2,  у  підляських  говірках  є  сло¬ 

во  паршук  ~  поршук  ‘кабанець’,  що  скидається  на  передповноголосу 
форму  (пор.  порося ,  де  спостерігається  сподіваний  повноголос). 
Насправді  це  є  запозичення  з  балтицьких  мов  (лит.  рагзаз). 
б ).  Вторинну  адаптацію  до  повноголосої  моделі  можна  бачити  на  при¬ 
кладі  слова  келех ,  запозиченого  з  польської  мови  ( кіеііск ),  в  якій 
воно  своєю  чергою  має  за  основу  сер.  врх.  нім.  кеііск  ~  кеіск.  Є  й  інші 
чужомовні  слова,  пристосовані  до  повноголосу.  Щодо  давн.  укр. 
мороморт»,  коромодА,  сорочин-  і  король  див.  6.4.  Ще  можна  згадати  слово 
короп ,  запозичене  з  давн.  врх.  нім.  кагр/о  -  кагро ;  однак  це  може 
бути  й  доісторичне  запозичення,  і  в  такому  разі  повноголос  має 


6.6  Метатеза  плинних  і  повно  голос 


133 


не  замінну,  а  нормальну  природу.  Серед  питомих  слів  вторинний 
повноголос  спостерігається  в  прикметнику  моторошний ,  що  має 
корінь  мот-  (як  у  дієслові  мотати)  і  походить  від  мотрошйти 
'падати  (про  сніг)’. 

Особливий  випадок  становить  слово  срібло.  Вихідна  фор¬ 
ма  сьрєвро,  засвідчена  в  Гр.  Бог.  XI  ст.,  Іп.  літоп.  (1051, 1256, 1259, 
з  утраченим  ь )  тощо,  власне,  й  продовжується  в  сучасній  україн¬ 
ській  мові  (щодо  і<  е  —  див.  22.2;  щодо  г>  І  —  див.  49.6).  Але  почи¬ 
наючи  з  XI  ст.  широко  вживалася  псевдоповноголоса  форма  сєрєвро, 
не  представлена  в  сучасній  українській  мові.  У  писемній  мові  ця 
форма  була  створена  (або  прийнята  —  див.  нижче)  як  повноголосий 
відповідник  церковнослов’янської  форми  з  -рє-,  за  моделлю  сг.  ц.  сл. 
Бр'Ьгь:  рос.  ц.  сл.  врєгь:  давн.  укр.  верегь.  У  канонічних  староцер¬ 
ковнослов’янських  пам’ятках  це  слово  виступає  у  вигляді  сьрєвро 
або  сьрєвро  (Сіог.,  Зиргазі.),  але  форми  без  єрів  мусили  були  з’я¬ 
витися  на  Україні  після  їх  занепаду  в  Македонії  та  в  Болгарії  (де 
цей  процес  відбувся  раніше,  ніж  на  Україні)  —  пор.:  срєврьникьі, 
срєвропроддвьчнк,  на  срєврьнЬ  вд’юд'Ь  (Син.  Патер.  XI  ст.),  злата  ни 
срєврл  (Юр.  Єв.  1 128)  тощо.  Не  обійшлося  й  без  “правильнішої  цер¬ 
ковнослов’янської”  форми  з  ^  (насправді  зовсім  не  церковносло¬ 
в’янської):  на  ср'Ьвр'Ь  (Кир.  Єрус.  XI  ст.).  Утворена  в  такий  спосіб 
форма  сєрєвро  вживалася  в  давньоукраїнській  мові  досить  часто. 
Ізб.  1073  —  перша  зі  збережених  пам’яток,  де  трапляється  таке  напи¬ 
сання.  Відтак  воно  фігурує  в  багатьох  пам’ятках  —  і  не  лише  в  цер¬ 
ковних  (Тур.  Єв.  XI  ст.),  а  й  у  наближених  до  розмовної  мови,  зокре¬ 
ма  12  разів  у  галицьких  і  волинських  грамотах  ХІУ-ХУст.  (ср'Ьвро 
тільки  двічі),  а  також  в  Іп.  літоп.  (1155,  1158,  1174,  1175).  Отже, 
ця  форма  була  поширена  в  розмовній  мові,  де  вона  ймовірно  утво¬ 
рилася  внаслідок  уподібнення  ь  до  е  в  наступному  складі  (див. 
16.2в).  У  наші  дні  сліди  цього  явища  можна  віднайти  в  топонімі 
Серебрений  (Мароморощина).  Боплан  (Вріп.  1653)  зафіксував  його 
в  топонімах  БегеЬгапсе  (=  Серебринці ),  що  на  Поділлі,  та  БегеЬгапка 
(на  мапі  Київщини).  Форма  срєвро  (>  срібло ),  ймовірно,  почала 
брати  гору  в  XVII  ст.,  не  без  сприяння  пол.  згеЬго,  на  що  вказує 
переважання  наголосу  на  передостанньому  складі;  пор.  у  Ґал.  1669: 
зь  срєврА.  У  російській  ( серебро )  та  білоруській  ( серабро )  мовах 
псевдоповноголоса  форма  витіснила  всі  інші,  але  в  українській  вона 
зовсім  не  вживається,  за  винятком  рідкісних  поетичних  експери¬ 
ментів  (наприклад,  Стефанович  1926). 
в).  У  сучасній  українській  мові  є  випадки,  коли  неповноголосі  фор¬ 
ми  вживаються  замість  повноголосих  або  поряд  із  ними.  Слова 
промінь ,  хлопець ,  скромний  і  крок ,  що  не  мають  повноголосих 
відповідників,  походять  від  пол.  рготіеп ,  скіоріес,  зкготпу  і  кгок\ 
слово  треба  —  від  пол.  іггеЬа  (навіть  гідронім  Нєтєрєвскля  коса 
(лівий  доплив  Дніпра)  перетворився  на  Нетребку\  пор.  давн.  укр. 
пєрєтєрєвуєтє  ‘вимагаєте’  —  Іп.  літоп.  983);  натомість  товар  ‘го¬ 
рішня  перекладина  (віконної  рами)’  (наприклад,  Свідзинський 


134 


6.6  Метатеза  плинних  і  повноголос 


1931 )  може  мати  за  основу  польське  слово  $оіюа  ‘голова’.  У  кількох 
словах,  запозичених  безпосередньо  або  опосередковано  з  чеської 
мови,  замість  повноголосих  форм  виступають  га,  Іа :  власний ,  влада , 
плазувати, ,  праця  (чес.  сіазіпі,  сШа,рІаг  ‘плазун’,  ргасе).  Численні 
неповноголосі  форми  словацького  й  польського  походження  трап¬ 
ляються  в  говірках,  що  межують  із  цими  двома  мовами  (лем¬ 
ківських),  де  маємо  древо ,  страна  ‘країна’,  слезинь  ‘качур’  тощо, 
а  також  —  зі  вторинними  фонетичними  змінами  —  дріґа  ‘дорога’, 
оґридок  ‘сад’  тощо.  Регіонально  (на  південному  заході)  й  зовсім 
малим  числом  представлені  неповноголосі  запозичення  з  сучасної 
болгарської  мови,  зазвичай  за  румунського  посередництва:  млака 
‘драговина’  з  рум.  тіаса ,  пор.  болг.  млака ;  півн.  бук.  клака  ‘толока’ 
з  рум.  сіаса  від  болг.  тлака.  Кількість  церковнослов’янських  форм 
з  га ,  Іа ,  ге ,  Іе  8,  перейнятих  українською  мовою,  порівняно  невелика: 
вражий ,  благий 9,  благословити ,  невіглас ,  блаженний ,  запрет  ‘запер- 
тя  шлунка’  (наприклад,  Антоненко-Давидович  1963),  спредвіку 
(наприклад,  Свідзинський  1933),  безпремінно  (наприклад,  Загре- 
бельний  1971).  Проте  в  поезії  вони  звично  й  вільно  черпаються 
з  тих  форм,  що  збереглись  у  церковній  службі  (Шевченко),  або  — 
у  XX  ст.  —  з  тих,  що  поширені  в  російській  поезії  (“підняти  гласу 
не  посміє”  —  М.  Філянський)  10 .  Коли-не-коли,  хоча  набагато  об- 
меженіше,  у  цій  функції  вживаються  й  польські  форми  ( пломінь , 
злото).  Як  церковнослов’янські,  так  і  польські  відповідники  пов¬ 
ноголосих  форм  далеко  ширше  використовувалися  в  середньо- 
українській  мові.  Стосовно  давньоукраїнського  періоду  зайве  навіть 
казати,  що  поскільки  писемна  мова  була  в  засаді  церковнослов’ян¬ 
ською,  то  й  церковнослов’янські  відповідники  повноголосих  форм 
тоді  панували  майже  неподільно.  Навіть  Соф.  написи  ХІ-ХІІ  ст. 
у  Києві  мають  пр'ЬстдвисА  ‘помер’,  престдвисл  (двічі)  й  тільки  єди¬ 
ний  раз  ПЄрЄСТАВИЛтЬСА. 

г).  Повноголос  ізник  з  основи  інфінітива  дієслів  першої  дієвідмі¬ 
ни,  що  мають  нульовий  голосний  у  теп.  часі,  наприклад,  суч.  укр. 
умерти  замість  давн.  укр.  оперети  (наприклад,  Син.  Патер.  XI  ст., 
Усп.  зб.  XII  ст.;  измерєти  Іп.  літоп.  1151).  Давньоукраїнські  форми 
трималися  майже  до  середини  XVII  ст.  їх  подибуємо  (з  харак¬ 
терним  прикінцевим  наголосом)  у  Молд.  гр.  1499  (отперєтьі  ‘віді¬ 
мкнути’),  Стр.  Хр.  XVI  ст.  (оумєрети,  пожєрєти),  Трост.  Уч.  Єв.  1560 
(жєрєти,  оумєрєти),  Вол.  Єв.  157 1  (мєрєти),  Крех.  Ап.  1572  (оумєрєти, 


8  Сполуки  ге  та  Іе  виступають  замість  ц.  сл.  ге,  Іе  за  традицією,  започаткованою 
щонайпізніше  в  XI  ст.  (див.  14.4;  пор.  “Христа ...  розп’ятого  на  древі”  —  Шевченко  1845). 

9  Повноголоса  форма  цього  кореня  тепер  може  бути  знайдена  в  говірках  ( незболога 
‘це  погана  прикмета’)  та  в  іменах  власних:  село  Боложинів  у  Львівській  обл.;  у  XVI  ст.  — 
Бодожєвимі  (Гр.  1512,  Краків). 

10  Російське  походження  сучасних  церковнослов’янізмів  прозраджують  такі  форми, 
як  “огонь ...  рождається  з  землі”  (Тичина  1923).  Справжня  церковнослов’янська  форма 
мала  б  вигляд  раждаєт(ься). 


6.6  Метатеза  плинних  і  повноголос 


135 


отпєрєти),  Ст.  Зиз.  1596  (оумєрєти),  Ів.  Виш.  1600  (умерети),  Мел. 
Смотр.  1620  (умерети),  Саков.  1622  (оумерети  ~  вмеретй,  оперети 
‘вчинити  опір’).  Але  в  XVII  ст.  були  запроваджені  нові  форми, 
як  зі  старим  (на  останньому  складі),  так  і  з  новим  (на  корені) 
наголосом;  і  дуже  скоро  вони  витиснули  повноголосі  форми 
(умерти  —  Копист.  1621,  Баришп.  1663;  пожерти,  умерти  —  Ґал.  1659; 
розпростерти  —  Ґал.  1676;  умерти  —  Ів.  Вел.  1680;  мертимуть  — 
Онуфр.  Харк.  1699;  передерти  —  Тупт.  1701;  умерти  —  пісня  бл. 
1700  р.,  Ключ  1695,  Пирят.  1702;  пожерти  —  Торж.  1706 тощо).  Тепер 
повноголосі  форми  зберігаються  в  деяких  південно-західних  говір¬ 
ках  ( умерети ,  терети ,  подерети ,  заперети,  зачерети  ‘зняти  черпа¬ 
ком’  —  Дрогобич,  Самбір;  умерети ,  оперети ,  берети  —  східнолем- 
ківські  [Угерці],  а  також  надсянські  й  закарпатські  говірки). 

Усунення  повноголосих  форм  у  цих  дієсловах  було  спри¬ 
чинене  морфологічними  факторами.  Як  правило,  у  дієслів  основа 
інфінітива  збігається  з  основою  мин.  часу  ( да-ти :  да-в ,  носй-ти : 
носй-в  тощо).  З  розглядуваними  дієсловами  справа  була  стояла 
інакше.  Врешті  основа  мин.  часу  розповсюдилася  на  всі  форми 
( умерти ,  як  умер).  Поза  тим,  дієслова  цього  типу  виказували  неод¬ 
наковість  навіть  у  церковнослов’янській  мові,  де  вживалися  форми 
інфінітива  на  кшталт  трьти,  жрьти  ‘приносити  жертву’,  і  ця  подвій¬ 
ність  (мерети  проти  трьти)  триває  впродовж  цілого  давньо-  й  серед- 
ньоукраїнського  періоду  (тьрти  —  Син.  Патер.  XI  ст.,  истьрти  — 
Златостр.  XII  ст.,  одерти  —  Іп.  літоп.  1074,  натерти  —  Саков.  1622). 
Синхронічно  невмотивована  розбіжність  між  основою  мин.  часу 
(мьрдт*,  тьрдт*)  та  інфінітива  (мр'Ьти  проти  трьти)  була  додат¬ 
ковим  чинником  уодностайнення,  що  здійснилося  в  XVII  ст. 
Таке  ж  уодностайнення  дієслівних  основ  спостерігається  в  біло¬ 
руській  мові  {мерці,  церці ),  а  також  і  в  сербсько-хорватській, 
щоправда  в  менших  масштабах. 

ґ).  Є  низка  прикладів  (здебільшого  серед  дієслів),  коли  повного¬ 
лосі  сполуки  на  о  чергуються  з  такими  самими  сполуками  на  а: 
полохливий',  спалахувати ,  торохтіти :  тарахкотіти ,  торохнути : 
тарахнути ,  колотити :  калатати ,  талакання  ‘балаканина’  (Ти¬ 
чина  1932)  —  пор.  товкти  ‘повторювати’  та  ін.  Форми  з  а  зумовлені 
морфологічно.  Чергування  о :  а ,  що  використовується  для  творення 
недоконаного  виду  {перемогти',  перемагати ),  було  поширене  за 
аналогією  на  другий  звук  о  у  складі  повноголосих  сполук;  від¬ 
так  перший  о  асимілювався  (щось  на  кшталт  гармонії  голосних; 
див.  6.7),  перейшовши  в  а.  Переважно  афективний  характер  цих 
слів  уможливив  перенесення  -ага-  навіть  у  деякі  форми  докона¬ 
ного  виду. 

“Повноголос  на  а”  в  словах  барахло  чи  балакати  (пор.  борошно 
та  нульовий  ступінь  у  бовкнути  <  *ЬьІк-),  мабуть,  є  наслідком  афек¬ 
тивного  подовження  оа  ще  за  доісторичних  часів.  Цей  звук  ой,  пере¬ 
йшовши  в  а,  сприяв  появі  другого  а  після  сонорного. 


136 


6.7  Метатеза  плинних  і  повноголос 


7.  ЗАВВАГА  ЩОДО  ГАРМОНІЇ  ГОЛОСНИХ 

Повноголос  можна  вважати  за  різновид  гармонії  голосних:  другий  го¬ 
лосний  завжди  той  самий,  що  й  перший.  Серед  мов,  суміжних  із  про- 
тоукраїнськими  діалектами,  гармонія  голосних  була  характерною  для 
тюркських.  Можна  гадати,  що  на  той  час  у  них  діяла  піднебінна  гар¬ 
монія,  за  якою  наявність  голосного  переднього  ряду  в  першому  складі 
слова  наперед  визначала  появу  голосних  переднього  ряду  в  його 
наступних  складах,  а  наявність  голосного  непереднього  ряду  в  пер¬ 
шому  складі  наперед  виключала  появу  таких  голосних  у  наступних 
складах.  У  кипчацькій  групі  (половці  та  ш.)  розвивалася  слабка  губна 
гармонія  (що  заторкувала  лише  голосні  вузького  відкриття).  Угор¬ 
ське  слово  також  будувалося  за  правилами  гармонії  голосних  (які, 
щоправда,  не  поширювалися  на  і).  Хоча  довести  цього  не  можна,  але 
існує  можливість,  що  повноголос  у  протоукраїнських  (як  і  проторо- 
сійських  та  протобілоруських)  діалектах  слід  аналізувати  на  тлі  контак¬ 
тів  між  східнослов’янськими  та  сусідніми  тюркомовними  племенами. 
Істотною  відмінністю,  звісно,  було  те,  що  тюркська  чи  угорська  гармонія 
голосних  поширювалася  на  ціле  слово,  а  повноголос  —  лише  на  два 
склади. 

Існує  й  іще  одна  подібність:  ні  тюркські  мови,  ні  угорська  не  при¬ 
пускали  скупчень  приголосних  на  початку  слова.  Слов’янські  діалек¬ 
ти,  звичайно  ж,  зберігали  скупчення,  успадковані  від  праслов’янської 
мови,  до  яких  невдовзі  (у  XII  ст.)  мали  долучитися  нові.  Але  саме  в  цей 
період  їхньої  історії  постання  повноголосу  внеможливлювало  появу 
нових  скупчень  на  початку  слова,  що  неминуче  сталося  б,  якби  мета¬ 
теза  застосовувалася  до  “функціональних  дифтонгів”,  розташованих 
усередині  слова.  Пор.,  наприклад,  короста  проти  пол.  кгозіа  ‘ряботина’, 
болг.  краста  тощо. 

У  пізніші  часи  в  українській  мові  відзначалося  ще  багато  про¬ 
явів  гармонії  голосних,  наприклад,  богатий  >  багатий ,  топер  >  тепер , 
пор.  топєрво  —  Іп.  літоп.  1114  (див.:  13.8;  35.2в;  39.5;  40.3).  Усі  вони 
мали  двоскладовий  характер.  Проте  їхня  принципова  відмінність  від 
того,  що  відбувалося  у  випадку  повноголосу,  полягала  в  напрямку 
асиміляції:  наступний  голосний  спричиняв  зміну  попереднього,  тобто 
застосовувався  принцип  регресивного  уподібнення.  Хоча  результати 
й  тут  можуть  нагадувати  тюркську  чи  уг  орську  гармонію  голосних, 
але  принцип  дії  був  зовсім  інший.  Тому  їх  в  ажко  пояснити  посиланням 
на  українсько-тюркські  чи  українсько-угорські  контакти.  З  випадків 
прогресивної  асиміляції  голосних  у  ранніх  >тфаїнських  пам’ятках  можна 
навести  хіба  що  зміни  в  християнських  іменах  Ме/осі-  (з  гр.  Мєвобіод) 
і  ЛГдеІог  (гр.  Шс ттсор),  а  саме  Мєфед-  (МєфєдьА  —  Бер.  Напк.  XIV  ст., 
Л/Ієфєдьіа  —  Лавриш.  Єв.  поч.  XIV  ст.,  Іп.  літоп.  898,  а  в  середньо- 
український  період  Мєфєдий  —  Пом’ян.  1484,  відображений  також  у  то¬ 
понімі  Д/ієхбєдобщина  —  Люстр.  Канів  1552)  і  Нестєрт*  (Іп.  літоп. 
1170  та  деінде),  що  можуть  датуватися  ще  доісторичними  часами 
(Х-початок  XI  ст.). 


6.7  Метатеза  плинних  і  повноголос 


137 


У  вокалізмі  єдина  регресивна  зміна,  що  принаймні  у  своїх  по- 
чатках  може  бути  віднесена  до  часів  доісторичних,  стосується  єрів 11 . 
У  деяких  словах,  насамперед  двоскладових,  що  містили  неоднакові  єри 
у  двох  суміжних  складах,  існувала  тенденція  пристосовувати  перший 
єр  до  другого.  Ця  зміна  повинна  датуватися  щонайпізніше  XI  століт¬ 
тям  —  і  не  лише  з  тієї  причини,  що  вона  спостерігається  в  пам’ятках 
ХІ-ХІІ  ст.,  але  й  тому,  що  тут  слабкий  єр  перекшталтовував  сильний, 
а  це  було  б  неможливим  приблизно  від  середини  XII  ст.,  коли  слабкі 
єри  занепали. 

Багато  які  з  цих  випадків  обмежуються  часовими  рамцями  дав¬ 
ньоукраїнської  доби: 

бьшьіж  ‘цілком’  (Син.  Патер.  XI  ст.;  Жит.  Сави  XIII  ст.  тощо)  замість 
втьшью,  засвідченого  в  староцерковнослов’янській  та  давньоукра¬ 
їнській  мовах.  Корінь,  споріднений  із  словен.  Ьйкаіі  ‘штовхати’, 
мав  и\ 

дьврь  ‘труднопрохідне  місце’  (Гр.  Бог.  XI  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.,  Напк. 
XIII  ст.  тощо)  замість  дьврь  (Ізб.  1073  тощо),  споріднене  з  лит. 
с іиЬигуз  ‘западина’.  Слово  й  досі  ще  вживається  в  поезії  (Шевченко 
та  ін.);  пор.  також  діал.  (Хмельницький)  дебр  ‘гора,  поросла  лісом 
на  верхівці’; 

мьдьлєнт,  ‘повільний’  (Ізб.  1073,  Ізб.  1076,  Юр.  Єв.  1 128,  Усп.  зб.  XII  ст., 
Бес.  Єв.  Гр  XII  ст.)  замість  мт^д-,  споріднене  з  діал.  мудь  ‘неотеса¬ 
ний’; 

скьрвь  ‘скорбота’.  Слово  докладно  розглянуто  в  3.4; 
сьсьць,  пізніше  сєсьць  ‘сосок’  (Арх.  Єв.  1092,  Син.  Патер.  XI  ст.,  Усп.  зб. 
XII  ст.,  Напк.  XIII  ст.  тощо)  замість  ст.сьць,  спорідненого  з  соска 
‘мізюк’  <  *зьзька;  пор.  лот.  зйкі  ‘смоктати’; 
трьсть  ‘очерет’  (Юр.  Єв.  1128),  зазвичай  трость,  звідки  й  суч.  укр. 
тростина ;  пор.  лит.  ітизіз  ‘комиш’. 

До  сьогодні  втрималися  лише  три  слова  з  асимільованим  єром: 
бедрик  ‘сонечко’  (*Ьь йг-,  як  у  ЬьМг-  ‘пильніший,  чуйніший’  —  Гр.  Бог. 

XI  ст.),  пор.  ст.  ц.  сл.  БТхДрт*,  лит.  Ьисігш ; 

денирзцрібн.  ( *йьпьсе,  пор.  дьно  Панд.  XI  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.,  Хіл.  XIII  ст. 
тощо),  також  дена  ном.  мн.,  ден  ґен.  мн.  від.  дно ;  діал.  (бук.) 
поденя  ‘низ  стосу’;  задинати  ‘вставляти  дно’  теж  може  вказувати 
на  ь;  сер.  укр.  безденни  ном.  мн.  (Сковор.  1785).  Пор.  лит.  сІиЬйз  ‘гли¬ 
бокий’; 

тонкий  —  давн.  укр.  т'ьн'ьісь  (Панд.  XI  ст.,  Бес.  Єв.  Гр  XII  ст.,  Златостр. 

XII  ст.  тощо);  пор.  пол.  сіепкі  <  іьп-,  давн.  врх.  нім.  диппі. 


11  Окрім  слів  дядя  (первісно,  мабуть,  ‘батько’)  та  няня  (первісно,  мабуть,  ‘мати’).  Вони 
напевне  мають  ті  самі  корені,  що  й  дЬдть>  дід  та  неня  відповідно  (пор.  болг.  неня  ‘мате¬ 
рина  сестра’,  серб.-хорв.  пепа  ‘мати’),  і  суфікс  сер.  роду  -$>'а  з  відтінком  здрібнілості. 
Голосний  у  корені  уподібнився  до  голосного  в  суфіксі,  пізніше  змінився  також  рід. 
Ці  слова  становлять,  одначе,  особливий  випадок,  бо  постали  в  дитячій  мові  з  притаманною 
їй  специфікою. 


138 


6.7  Метатеза  плинних  і  повноголос 


Ці  асимілятивні  зміни  аж  ніяк  не  були  всеохопними,  про  що 
свідчать  такі  приклади,  як  вош(а ),  пес,  лікоть ,  кров  із  втшіь,  пьсь,  лоісьть, 
крвдь.  тощо.  Чому  декотрі  слова  зазнали  таких  змін,  а  інші  ні,  сказати 
важко.  Можливо,  асиміляція  легше  поширювалася  на  слова  з  меншою 
частотою  вживання.  Цим  можна  було  б  пояснити,  чому  в  наведеному 
списку  є  кілька  церковнослов’янських  слів  і  чому  так  багато  з-поміж 
них  не  збереглися.  Проте  прикметник  чгьн'ьісь  ледве  чи  належав  до  гру¬ 
пи  маловживаних  слів. 

В  усякому  разі  годі  заперечити,  що  тяжіння  до  двоскладової  гар¬ 
монії  голосних,  нехай  слабке,  виявлялося  у  словах,  де  стояли  поряд 
два  склади  з  єрами 12 . 

Засаді  асиміляції  суперечила  зміна  кореневого  єра  в  прикмет¬ 
нику  рьдрт*  ‘червоний’  (Ізб.  1073,  Георг.  Ам.  XIV  ст.  тощо)  замість  р^ьдр^, 
спорідненого  з  іменником  руда]  пор.  давн.  укр.  ртжл,  лит.  гшіаз  ‘червоно- 
брунатний,  рудий’. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Лавровский  П.  «О  русском  полногласии».  Материали  для 
сравнительного  и  обьяснительного  словаря  и  грамматики  5: 13. 
СП6.,  1861. 

2.  Лавровский  П.  «Замечание  о  полногласии».  Известия  Имп. 
АН  по  отделению  русского  язьїка  и  словесности  8, 1859. 

3.  Потебня  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка:  7.  Первое 
полногласие  (оро  =  ра  и  под.)».  ФЗ  15, 1876. 

4.  іа£іс  V.  «ОЬег  еіпі^е  ЕгзсЬеіпип^еп  без  зІауізсЬеп  Уокаїізтіїз». 
А5РН  1, 1876  (сс.  386-411). 

5.  Соболевский  А.  «Одно  из  редких  явлений  славянской 
фонетики».  ЖМНП  290  (1893,  11). 

6.  ТогЬібгпззоп  Т.  Оіе  &етеіп5ІаюІ5ске  Ьщиідатеіаікезе  1-2. 
Ііррзаіа,  1901-1903  (Иррзаіа  ІЛііуєгзіієіз  агззкгій;  1902, 1904). 

7.  ТогЬібтззоп  Т.  «АпІікгіІізсЬе  Ветегкип^еп  гиг  зІауізсЬеп 
Ме1аіЬе5епїта£е».  ВВ  ЗО,  1906. 


12  На  пізньому  етапі  розвитку  праслов’янської  мови  існувала  тенденція  до  взаємного 
пристосування  кореневого  та  суфіксального  голосного  в  іменниках  чол.  роду  з  суфіксами 
типу  V  +  і  (здебільшого  на  позначення  особливих  згуків  і  /або  дій,  що  супроводжувалися 
такими  згуками).  Це  стосувалося  голосних  ь,  ь,  о  та  е.  Давньоукраїнська  мова  успад¬ 
кувала  (або  перейняла  зі  староцерковнослов’янської)  чимало  таких  слів,  наприклад, 
скрьжьті»  Проти  Р'ЬПТУГЬ,  тгьігьтт*  проти  клопоте  ‘гуркіт’,  грохота  ‘регіт’,  лопотгь  ‘лепет’ 
проти  свепєтгь  ‘дикий  мед’  (ст.  ц.  сл.),  трєпєтгь  тощо.  Однак  цей  прояв  гармонії  голосних 
спостерігався  нерегулярно;  пор.,  наприклад,  шьптьтть,  клєктуп*  -  клекоть  тощо.  Він  навряд 
чи  діяв  активно  в  давньоукраїнський  період. 


6.  Метатеза  плинних  і  повноголос 


139 


8.  Шахматов  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка». 

ИОРЯС1, 1902;  8, 1903. 

9.  Вгііскпег  А  «2иг  зІауізсЬеп  Ме1аіЬезепїга£е».  К2  42, 1909. 

10.  Вгііскпег  А  «УоІІаиІ  ипсі  апсіегез  (МеіЬосІо1о£І5сЬез,  2)». 

23Рк  9,1932. 

1 1.  ЕкЬІош  К.  2иг  Епішскіищ  сіег  ЬщиісІаюегЬіпсІищеп  іт  Зіатл- 
зскеп  1-2.  Ііррзаіа;  Ьеір2І§,  1927-1928  (ЗкгіЙег  иі^іупа  ау 

К.  Нитапізілзка  УеІепзкарззатЬтсІеІ;  і  Иррзаіа  24: 9, 25: 4). 

12.  ЕкЬІош  К.  «Віє  озізІауізсЬе  РІеорЬопіе».  28Рк  24, 1956. 

13.  ЬеЬг-$р1а\¥Іпзкі  Т.  «О  тіезгапіи  ргазіошіапзкісЬ  роідсгеп  Іек 

2  Іок  \у  ^гукасЬ  р6Ьюспо-5Іо\уіапзкісЬ,  рггусгупек  сіо  сііаіекіоіо- 
£іі  ргазіошіапзкіе]».  РР 15:  2, 1931. 

14.  ЬеЬг-ЗрІахуіпзкі  Т.  «О  І2\у  рггезіа\усе  ріуппусЬ  і^тукасЬ 
зІо\уіапзкісЬ».  Н5  10, 1931  (Обидві  статті  передруковано  у  вид.: 
ЬеЬг-ЗрІахуіпзкі  Т.  ЗіиАіа  і  згкісе  шуЬгапе  г гукогпажШа 
зІожапзкіе£о.  АУагзга^а,  1957). 

15.  Розов  В.  «Еще  о  формулах  іоії,  іок ,  іегї,  іек».  ЗЬотік 

ргасі  І.  З)егс1и  зіоиажкуск  /ііоіо&й  V  Ргаге  1929.  5у.  II.  РгаЬа,  1932. 

16.  Ковалик  І.  «Слово  треба  в  українських  говірках  і  літера¬ 
турній  мові».  НЗ  Львівського  університету  7, 1948. 

17.  Ресіаг  5.  «Кгіїіску  ргеЬГасІ  ргас  о  Ігу  теіаіеге  ІікуісІ». 

]а8Ь  5, 1951. 

18.  Зогепзеп  Н.  С.  «Оіе  зо^епаппіе  ЬщиісІатеіаіЬезе  іт 
ЗІауізсЬеп».  Асіа  Іїщиізііса  7: 1, 1952. 

19.  ^коЬзоп  К.  «Оп  Зіауіс  ОірЬіЬоп^з  ЕпсІіп£  іп  а  Бщиісі». 

\¥огк  8:  4,  1952  (Передрук  у  вид.:  ^коЬзоп  К.  Зеїесіесі  У/гійщз  1. 
ТЬе  На£ие,  1952). 

20.  Ма1іЬе>У5  \У.  К.  «ТЬе  РЬопеїіс  Вазіз  оі  РІеорЬопу  іп  Базі 
Зіауопіс».  ЗЕЕК  36,  1957-1958. 

21.  ЗііеЬег  2.  «2  Іопеїукі  Ьізіогусгпеі  сііаіекіи  Ееткоху»  3.  ЗРР5  З, 

1958  (Передрук  у  вид.:  ЗііеЬег  2.  Зшіаі ієгукощ  Зіошап. 
ДУагзгауга,  1974). 

22.  Латта  В.  «Полногласие  в  украинских  говорах  Восточной 
Словакии».  ЗЕЕІ/К  10, 1958. 

23.  Латта  В.  «Отражение  восточнославянских  рефлексов  некото- 
рьіх  общеславянских  фонетических  групп  в  украинских  го¬ 
ворах  Восточной  Словакии»  1.  5РЕІЖ 13, 1962. 

24.  ЗхуоЬоба  У  «іпйпіііуєз  о  і  іЬе  Туре  С5  *ґегй  /  іїгіі  іп  Зіауіс». 
Аппаїз  8, 1960. 

25.  Рєігоуісі  Е.  «Торопішісе  зіауе  сіє  езі  ре  Іегіїогіиі  КериЬІісіі 
Рориіаге  Потале,  II.  Торопішісе  си  ро1по£Іазіе».  ЕтЗІ  6, 1962. 

26.  Кандаурова  Т.  «О  случаях  параллельного  употребления 
неполногласньїх  и  полногласньїх  слов-вариантов  в  памятниках 
ХІ-ХІУ  вв.»  Русская  историческая  лексикология.  М.,  1968. 


140 


6.  Метатеза  плинних  і  повиоголос 


27.  Рот  А.  «Древперусские  злемептьі  в  лексике  венгерского  язьі- 
ка  и  вопросьі  абсолютной  хропологии  фонетических  измене- 
ііий  в  восточі юславянском  язьїковом  ареале».  Зіаглса  8. 
Бейгесеп,  1968. 

28.  ЗсЬеІезпікег  Н.  «Біе  ‘Уока11ап£ип§’  іп  беп  игзІауізсЬеп  Іяиі- 
уегЬіпс1ип£еп  *(£)агі,  *(і)ак ».  ШІ 14,  1967/1968. 

29.  РеИзІеіп  К.  «АпоіЬег  Ьоок  аі  81ауіс  Ьщиісі  ОірЬі:Ьоп§5». 
Пщиа  38,  1976. 


7.  ПЕРЕБУДОВА  ПРОСОДИЧНОЇ  СИСТЕМИ 


1.  Загальні  завваги .  141 

2.  Проблема  нового  акута  в  протоукраїнських  діалектах .  142 

3.  Проблема  позиційного  скорочення  довгих  голосних .  149 

4.  Проблема  стягнення  голосних .  152 

5.  Сутність  перебудови  просодичної  системи .  158 

6.  Хронологія  та  межі  поширення .  159 

7.  Утрата  вільного  наголосу  в  діалектах  (огляд) .  161 

8.  Морфологізація  наголосу  в  іменниках  (огляд) .  162 

9.  Морфологізація  наголосу  в  дієсловах  (огляд) .  169 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Якісна  диференціація  голосних  у  УНІ-першій  половині  IX  ст.  спричи¬ 
нилася  до  розщеплення  системи  голосних  (яка  перед  тим  була  єдиною, 
ґрунтуючись,  серед  іншого,  на  протиставленні  за  часокількістю)  на  дві 
досить  автономні  підсистеми:  коротких  голосних  і  довгих  голосних.  Ча¬ 
сокількість  і  надалі  існувала,  проте  опозицій  на  її  базі  не  було  (див.  5.7). 
Як  наслідок,  часокількість  для  голосних  стала  надлишковою,  а  перекнггал- 
тування  просодичної  системи  (схарактеризованої  у  2.5)  —  неминучим. 

Зреконструювати  це  перекшталтування  в  усіх  подробицях  не¬ 
можливо,  бо  писемних  свідчень  бракує  не  лише  для  доісторичних  часів, 


142 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


а  й  для  цілого  давньоукраїнського  періоду:  аж  до  XVI  ст.  українських 
пам'яток,  де  позначався  б  наголос,  просто  не  існує.  Однак  основні  стадії 
еволюції  можна  відтворити  гіпотетично,  цебто  на  підставі  порівняння 
з  іншими  слов’янськими,  а  частково  також  і  з  суміжними  неслов’янськими 
мовами,  беручи  до  уваги  й  сучасне  українське  діалектне  тло  вкупі  з  даними 
найперших  пам’яток,  де  наголос  позначено. 


2.  ПРОБЛЕМА  НОВОГО  АКУТА 
В  ПРОТОУКРАЇНСЬКИХ  ДІАЛЕКТАХ 

Діалекти  праслов’янської  мови  на  етапі  її  розпаду  (до  них  належали  й  про- 
тоукраїнські)  реагували  на  зміни  просодичної  рівноваги  в  межах  слова 
відтягненням  наголосу  з  його  старого  місця  на  попередній  склад.  Було 
три  основні  типи  таких  змін:  1)  утрата. ]  після  приголосного  (шляхом 
злиття  з  ним;  див.  3.7-9);  2)  долучення  до  слова  ще  одного  складу; 
3)  втрата  наголошуваності  єрів. 

1.  Наслідки  втрати ]  після  приголосних  для  просодії  найнаочніше  вияв¬ 
ляються  в  іменниках  жін.  роду,  що  мали  суфікс /  і  у  формах  теперіш¬ 
нього  часу  дієслів  третього  класу. 

В  іменниках  жіночого  роду,  що  мали  суфікс ]  \  діяло  відтягнен¬ 
ня  наголосу  —  звісно,  лише  в  тих  словах  і  формах,  що  мали  його  на 
закінченні,  тобто  характеризувалися  циркумфлексовою  інтонацією 
на  голосному  кореня  або  коротким  кореневим  голосним.  Іменники 
з  акутовою  інтонацією  на  кореневому  голосному  мали  й  наголос 
на  корені,  що  зберігав  своє  місце.  За  приклади  можуть  правити  слова 
сторожа  —  пор.  сторож ,  купля  —  пор.  купити ,  ноша  —  пор.  носити 
(зі  *8Їоаг&]ой,  *кй2ріой,  *поаз]ой,  для  останнього  —  пор.  лит.  паза  'над¬ 
ходження’  з  наголосом  на  закінченні).  Інші  приклади:  нужа ,  пуща , 
огорожа ,  калюжа ,  гуща,  буря ,  сажа ,  верша ,  воля ,  доля ,  тоня ,  стеля , 
теща  тощо.  Є  й  кілька  винятків,  але  вони  не  обмежуються  геогра¬ 
фічно  лише  українською  територією:  душа ,  земля ,  межа.  Ці  слова 
долучилися  до  широко  розповсюдженого  типу  вода  :  воду ,  що  був 
постав  за  законом  Фортунатова. 

В  іменниках  чоловічого  роду,  що  мали  перед  закінченням  ], 
утрачений  через  злиття  з  попереднім  приголосним,  нині  спостері¬ 
гається  здебільшого  наголос  на  закінченні  в  усіх  непрямих  відмінках: 
борщ :  борту ,  дощ :  дощу ,  ключ :  ключа ,  кінь :  коня ,  кордвль  (суч.  укр. 


1  У  сучасній  українській  мові  цей  суфікс,  що  геть  утратив  продуктивність,  можна 
вичленувати  тільки  після  голосних,  наприклад,  у  словах  зграя ,  надія.  Після  приголосних 
про  первісну  присутність  У  свідчать  лише  їх  чергування,  наприклад,  пряду :  пряжа. 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


143 


корабель)  :  корабля ,  лящ :  ляща ,  : меча,  м'яч : м’яча,  ніж :  ножа , 
плащ :  плаща ,  плющ :  плюща ,  сшг :  сша,  уж :  г/ж<£,  хрущ :  хруща  тощо. 
Походження  цього  наголосу  неясне.  Можливо,  у  словах  із  єром  у  кін¬ 
цевому  складі  в  ном.  і  ак.  одн.  втрата  ]  спричинила  пересув  наго¬ 
лосу  з  кореневого  складу  на  закінчення.  Пізніше,  коли  єри  втратили 
наголошуваність  (див.  нижче  §  3),  наголос  знову  відтягнуто  на  корінь 
у  ном.  і  ак.  одн.,  але  в  інших  відмінках  він  залишився  на  закінченні. 

У  випадку  дієслів  третього  класу  втрата  у  призвела  до  очіку¬ 
ваних  наслідків,  тобто  до  відтягнення  наголосу  на  попередній  склад  — 
за  винятком  1  ос.  одн.,  де  наголос  падав  на  закінчення  (за  законом 
Фортунатова),  представлене  довгим  дифтонгом  (-бК  пізніше  -£), 
що  не  піддався  такому  відтягненню.  Пор.  суч.  укр.  в’яжу:  в’яже, 
колю :  коле ,  мелю: меле  тощо.  Ще  за  доісторичних  часів  ця  модель 
поширилася  на  численні  дієслова  четвертого  класу:  люблю :  любиш, 
молочу :  молотиш,  прошу :  просиш  тощо. 

Суфікс }  уживався  також  для  творення  вищого  ступеня  порів¬ 
няння  прикметників  і  прислівників:  ст.  ц.  сл.  дрлгь :  дроже.  Втра¬ 
та у  і  тут  спричинила  зміщення  наголосу.  Хоча  цей  різновид  ступе¬ 
нювання  пізніше  зник  в  українській  мові,  сліди  первісного  зміщення 
наголосу  ще  й  досі  віднаходяться  у  випадках  на  кшталт  молодий : 
молодший,  дарма  що  ]  не  брав  участі  в  утворенні  форм  вищого  сту¬ 
пеня  такого  типу. 

2.  Долучення  до  слова  одного  чи  двох  складів  характеризувало  т.  зв. 
займенникову  відміну  прикметників.  Займенникові  форми  прик¬ 
метників  утворювалися  додаванням  відповідної  форми  вказів¬ 
ного  займенника  *7*ь  (на  позначення  семантичної  окресленості)  до 
первісних  форм  прикметників,  які  морфологічною  відміною  не 
відрізнялися  від  іменників,  наприклад,  тдсігь,  тдсіга  жін.  рід,  тдЛго 
сер.  рід,  тдсіга  ґен.  одн.  чол.  і  сер.  родів,  тдЛгу  ґен.  одн.  жін.  роду 
тощо  —  іменникові  форми;  тдЛпуь,  тдйгіуа,  тдйго]е ,  тдсІг<уе£о , 
тдйгу]е]е  тощо  —  відповідні  займенникові  (складені)  форми. 

Реакція  на  долучення  додаткового  складу  (або  двох)  до  кінця 
слова  була  різною  й  залежала  від  первісного  місця  наголосу  та  про¬ 
содичних  характеристик  кореня.  Наголошені  кореневі  голосні  за  аку¬ 
тової  інтонації  здебільшого  зберігали  в  протоукраїнських  діалектах 
свою  наголошеність:  здоровий,  чистий, хитрий  тощо.  Лише  декілька 
поодиноких  прикметників  цього  типу,  зазнавши  впливу  прикмет¬ 
ників  іншого  типу  (з  циркумфлексовою  інтонацією),  перейшли  до 
групи  з  наголосом  на  закінченні:  старий,  малий  (обидва,  можливо, 
під  впливом  прикметника  молодий).  Це  зміщення  спостерігається 
також  у  білоруській  та  сербсько-хорватській  мовах:  білор.  здаровш 
проти  стари,  мальс,  серб.-хорв.  гсігаої  проти  зґагї,  таїї. 


144 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


Можна  припустити,  що  наголос  із  кореневих  голосних  із  цир¬ 
кумфлексовою  інтонацією  просунувся  був  на  закінчення;  в  однині 
прикметників  чоловічого  роду  після  втрати  наголошуваності  єра¬ 
ми  він  повернувся  на  корінь.  У  жіночому  роді  кореневі  голосні  за 
циркумфлексової  інтонації  не  могли  бути  наголошеними,  згідно 
з  законом  Фортунатова,  тож  наголос  лишався  на  закінченні  й  після 
постання  займенникових  форм.  Таким  чином,  у  різних  формах  зай¬ 
менникових  прикметників  спостерігався  неоднаковий  наголос: 

*кг^п)ь  +  ]ь  >  *кпх)  |ь/ь  >  *кг 1  іоф» 

*кгк)  \а+]й>  *кгЬ  •фа  >  кгпнуа 

Ця  розбіжність  у  місці  наголосу  пізніше  (мабуть,  уже  в  істо¬ 
ричний  період)  була  усунена  поширенням  одного  з  двох  наголосів 
на  всі  форми.  У  сучасній  українській  мові  прикметники  в  межах 
парадигми  відмінювання  мають  нерухомий  наголос.  Тому  в  сучасній 
українській  мові  частина  прикметників  має  наголошений  корінь, 
як  у  чол.  роді  {гордий,  мудрий ,  лютий ,  п'ятий ,  тихий ,  солоний ),  а  ін¬ 
ші  —  наголошене  закінчення,  як  у  жін.  роді  {кривий,  крутий,  дорогий, 
блідий,  черствий,  твердий,  сліпий,  молодий,  тупий,  глухий,  тугйй, 
лихий,  густий,  святий );  декілька  прикметників  і  досі  виявляють 
хитання:  цілий  ~  цілий ,  лівий  проти  півн.  укр.  діал.  лівий  (так,  напри¬ 
клад,  у  житомирській  грамоті  1458  р.)  2.  Те  саме  стосується  прикмет¬ 
ників,  що  мали  в  корені  короткий  голосний.  Незалежно  від  їхньої 
реакції  на  постання  займенникових  форм,  у  сучасній  українській 
мові  вони  теж  поділені  на  групи:  з  наголосом  на  корені  {простий, 
босий,  теплий)  або  на  закінченні  {новий,  плохий),  причому  в  усіх 
середньоукраїнських  та  сучасних  українських  діалектах  спостеріга¬ 
ються  хитання. 

В  українських  прикметниках  з  первісним  наголосом  на  закін¬ 
ченні,  яких  налічується  небагато,  відтягнений  наголос  (тобто  наголос 
на  корені)  охопив  усі  форми:  білий,  жовтий,  чорний,  наглий,  мокрий, 
гострий,  добрий,  шостий,  сьомий  тощо.  Однак  це  є  результатом  пізні¬ 
ших  уодностайнень.  Дані  інших  слов’янських  мов  радше  наштовху¬ 
ють  на  думку,  що  прикметники  цього  типу  мали  наголос  на  за¬ 
кінченні. 

Можна  припустити,  що  хитання  в  попередні  часи  були  числен¬ 
нішими  і  кількість  їх  зменшувалася  ступнево.  Як  уже  згадувалося, 
по  давньоукраїнськім  періодові  не  лишилося  пам’яток,  де  зазначав¬ 
ся  б  наголос,  але  навіть  у  середньоукраїнських  пам’ятках  (кін.  XVI- 
поч.  XVIII  ст.)  місце  наголосу  в  прикметниках  є  менш  стабільне. 

2  Наголос  у  грамоті  не  позначено,  але  з’являється  лише  під  наголосом.  Отже, 
написання  по  леву  вказує  на  ненаголошену  вимову  кореня. 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


145 


Далі  трапляються,  приміром,  форми  на  кшталт  блідий  (Вісііопагіит 
1649^),  ц'Ьдйй  (Кл.  Остр.  1599,  Мел.  Смотр.  1619),  другій  (Ст.  Зиз. 
1596,  Гал.  1663;  але  др\/тий  —  Кл.  Остр.  1599,  Транкв.-Ст.  1618,  Саков. 
1622,  Копист.  1624,  Полт.  1679),  йний  ‘інший’  (Транкв.-Ст.  1618), 
малий  (Кл.  Остр.  1599,  Снят.  1604;  але  малйй  як  у  цих  же  двох  па¬ 
м’ятках,  так  і  в  ’АбєАфбтгіс;  1591,  Ст.  Зиз.  1596,  Умнологіа  1630,  Ґал. 
1663,  Вірші  Кл.  Зин.  1690,  Ів.  Макс.  1708),  мєртвйй  і  мертвий  (Вол- 
ков.  1631),  новий  (передмова  Йосипа  Кириловича  до  Київського 
Псалтиря  1624  р., ЕМсІіопагіит  1649,  Ґал.  1663;  Копист.  1623 і’Еїхобих 
1641  мають  як  новий,  так  і  новйй,  натомість  новйй  представлено 
в  Ст.  Зиз.  1596,  Кл.  Остр.  1599,  Снят.  1604,  Дерн.  бл.  1700),  плохий 
(Кл.  Остр.  1598),  стлрьі(й)  (Памва  Бер.  1623,  ОісГіопагіиш  1649,  Ґал. 
1663;  проти  стдрйй  у  Радив.  1671),  твердий  (Ґал.  1663;  проти  твердйй 
у  Супр.  слов.  1722);  відносна  стабільність  переважала  в  кореневому 
наголошуванні  прикметника  простий  (А8єАф6тг|<;  1591,  Кл.  Остр. 
1599,  Копист.  1616,  Транкв.-Ст.  1618,  Мел.  Смотр.  1619,  Ґал.  1663) 
і  числівників  шестий,  се(д)мий,  осмий  (Лавр.  Зиз.  1596,  Копист.  1616 
і  1624,  Транкв.-Ст.  1618,  Мел.  Смотр.  1619).  За  Веселовською,  под¬ 
війне  наголошування  відзначалося  також  у  прикметниках  грувйй, 
ЛІВЙЙ,  НІМЙЙ,  П^СТЙЙ,  хромйй,  СЛАБЙЙ,  т'Еснйй. 

Імовірно,  це  розмаїття  було  угрунтоване  в  місцевих  відміннос¬ 
тях,  але  встановити  їх  важко,  адже  літературний  твір  не  мусить  від¬ 
бивати  виключно  мову  певної  місцевості,  легко  сприймаючи  впливи 
зусібіч;  окрім  того,  невідомо,  звідки  декотрі  з  авторів  походили. 
Однак,  узагальнюючи,  можна  дійти  враження,  що  автори  з  Захід¬ 
ної  України  більше  наголошували  закінчення,  а  київські  та  черні¬ 
гівські  надавали  перевагу  наголосові  на  корені.  У  цьому  контексті 
варто  зазначити,  що  в  наші  часи  в  найзахідніших  говірках  ще  й  досі 
наголошується  закінчення  тих  прикметників,  які  мали  циркумфлек¬ 
сову  інтонацію  або  короткий  голосний  у  корені.  Такі  форми  не  мають 
поширення  в  жодному  з  центральних  діалектів,  і  наголошеність  за¬ 
кінчення  виводиться  лише  на  підставі  міжслов’янського  зіставлення: 
мудрий ,  тіхьій ,  теплий ,  нісший  на  захід  від  вододілу  між  Пчолинкою 
та  Виравою,  причому  форма  нісший  сягає  Виравки  (у  Словаччині). 
Щоправда,  залишається  сумнівним,  чи  можна  з  цього  зробити  висно¬ 
вок,  що  західноукраїнські  говірки  тяжіли  до  наголосу  на  закінченні 
(тобто  —  з  походження  —  наголосу  прикметників  жін.  роду)  в  усіх 
парадигмах,  де  були  по-різному  наголошувані  форми. 

3.  Єри  втратили  наголошуваність  невдовзі  після  свого  постання.  Найчасті¬ 
ше  наголос  пересувався  на  попередній  склад:  когі^ь  >  к^огіь,  Ьук^ь  > 

3  Ці  приклади  подано  в  спрощеному  написанні  й  усі  в  ном.  оди.  чол.  роду  незалежно 
від  їхнього  відмінка,  роду  й  числа  в  цитованій  пам’ятці. 


146 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


Ь  укь.  З  єрів  у  початкових  складах  слів  наголос  пересувався  на  наступ¬ 
ний  склад:  *&ьп§зь  (первісний  наголос  на  початковому  складі  ви¬ 
пливає  з  германського  походження  цього  слова)  >  кьп^зь  ‘князь’4. 
Однак  через  склад  наголос  не  перестрибував.  Тому,  коли  поряд  стоя¬ 
ли  два  склади  з  єрами,  наголос  відтягувався  на  перший  єр,  який 
його  й  зберігав:  копь^ь  >  коп^ьсь\  пор.  суч.  укр.  кінець :  кінця.  Почат¬ 
ковий  наголошений  єр,  якщо  за  ним  у  наступному  складі  йшов  іще 
один  єр,  і  так  само  єри  в  акцентуально  незалежних  односкладових 
словах  (цебто  не  в  енклітиках  чи  проклітиках)  свій  наголос  зберігали: 
5і ь§ьпдіь ,  пь  не  зазнали  жодних  ізсувів  наголосу;  пор.  суч.  укр. 
зігнутий ,  діал.  но  ‘але’. 

Випадки  на  кшталт  князь  (із  просуненням  наголосу),  зігнутий 
та  но  (зі  збереженням  наголосу)  існують  в  обмеженій  кількості. 
Отже,  найтиповішим  явищем,  що  виникло  внаслідок  утрати  наголо- 
шуваності  єрами,  було  відтягнення  наголосу.  У  сучасній  українській 
мові  це  є  надто  очевидним  у  повноголосих  формах  із  рухомим  на¬ 
голосом  типу  сторону  ак.  одн.  (первісне  місце  наголосу):  сторона 
(вторинний  наголос  на  закінченні  за  законом  Фортунатова)  проти 
сторін  ґен.  мн.,  де  наголос  у  порівнянні  з  двома  попередніми  пози¬ 
ціями  є  пізнішим. 

Зсув  наголосу  через  утрату  наголошуваності  єрами  належав 
до  того  самого  часового  проміжку,  що  й  попередньо  описані  два  зсу¬ 
ви;  всі  вони  заторкували  насамперед  довгі  голосні  з  циркумфлек¬ 
совою  інтонацією  та  короткі  голосні.  Побічним  наслідком  ізсуву 
наголосу  в  усіх  трьох  випадках  було  ще  й  подовження  новонаго- 
лошених  голосних.  У  такий  спосіб  збільшилося  число  довгих  го¬ 
лосних  під  наголосом  і  коротких  голосних  без  наголосу,  особливо 
в  складах,  що  йшли  відразу  після  наголошеного  складу,  —  і  це  тору¬ 
вало  шлях  неминучому  ототожненню  довготи  та  наголосу  в  прото- 
українських  діалектах.  У  попередніх  уступах  ці  просодичні  зміни 
потрактовано  як  ізсуви  наголосу  лише  з  огляду  на  те,  що  в  сучас¬ 
ній  українській  мові  релевантною  ознакою  є  наголос,  а  довгота  авто¬ 
матично  його  супроводжує.  Однак  у  протоукраїнських  діалектах 
такого  сполучення  цих  двох  ознак  не  було  досягнуто,  часокількість 
голосних  від  наголосу  не  залежала,  а  найімовірнішим  безпосеред¬ 
нім  наслідком  утрати  наголосу  певним  складом  було  радше  подо¬ 
вження  голосного  в  суміжному  складі;  проте,  оскільки  при  цьому 
подовженні  також  був  присутній  наголос,  у  висліді  зміцнювався 


4  Наголошуваність  єрів  у  кінцевих  складах  можна  легко  зреконструювати  не  лише 
за  допомогою  міжмовного  зіставлення,  а  й  на  самому  українському  матеріалі.  Прикін¬ 
цевий  наголос  виявляє  себе  як  наголос  на  закінченні  в  інших  формах  тієї  самої  парадигми. 
Пор.  суч.  укр.  коня ,  бика ;  коневі ,  бикові  тощо  проти  князеві  тощо. 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


147 


зв’язок  між  ними.  У  майбутньому  мала  наступити  лише  переоцінка 
їхньої  відносної  ваги:  наголос  став  ознакою  релевантною,  а  довгота  — 
супровідною. 

Описані  три  просодичні  зміни  протоукраїнськими  діалектами 
не  обмежувалися.  Фактично  вони  представлені  в  усіх  тогочасних  слов’ян¬ 
ських  діалектах,  і  їхні  наслідки  можна  помітити  в  усіх  слов’янських  мовах 
пізнішої  доби.  Найбільш  подібною  була  ситуація  в  діалектах  протобіло- 
руських,  далі  йшли  проторосійські,  які  хоч  і  розвивалися  в  тому  самому 
загальному  напрямі,  але  виявляли  одну  істотну  відмінність:  у  багатьох 
діалектах  російської  мови  (т.  зв.  леківського  типу  —  від  назви  села  Лека 
на  південний  схід  від  Москви,  де  ця  риса  була  вперше  відзначена)  короткі 
голосні,  на  які  відтягувався  наголос,  зазнали  якісної  зміни  овю  (умовне 
позначення  звуків  о,  ои  тощо  —  в  залежності  від  конкретного  діалекту). 
В  інших  тогочасних  слов’янських  діалектах,  зокрема  протопольських, 
протословацьких,  проточеських  і  більшості  протосербських  і  протохор- 
ватських,  на  початковій  стадії  відтягнення  наголосу  давало  той  самий 
результат,  що  й  у  протоукраїнських  діалектах,  —  подовження  й  наголо¬ 
шення  дотичного  голосного;  однак  у  подальшому  вони  надали  релевант- 
ності  цій  новій  довготі,  що  призводило  до  обмеження  свободи  розташу¬ 
вання  наголосу  (сербсько-хорватська  мова)  або  до  евентуальної  втрати 
наголосом  статусу  фонематичної  категорії  (словацька,  чеська,  польська 
мови).  У  відносно  невеликій  південно-західній  частині  слов’янського 
мовного  ареалу  (представленій  нині  словенською  мовою  та  деякими 
сербсько-хорватськими  говірками,  головно  чакавськими  та  східно- 
славонськими  між  Савою  та  Дравою)  новонаголошені  голосні  розвинули 
особливу  інтонацію,  умовно  називану  терміном  “новий  акут”,  що  часто 
вживається  не  лише  на  позначення  самої  інтонації,  а  й  цілої  сукупності 
просодичних  рис,  які  виникли  в  процесі  розпаду  праслов’янської  мови 
(у  цьому  параграфі  вони  розглядаються  стосовно  української  мови).  Саме 
в  цьому  широкому  розумінні  часто  говорять  про  новий  акут  в  українській 
мові.  Такий  ужиток  є  виправданий,  коли  не  забувати,  що  ґрунтується 
він  на  сутій  умовності.  Немає  геть  ніяких  ознак  того,  щоб  в  українській 
мові  за  описаних  тут  умов  виникла  яка-небудь  особлива  інтонація.  Коли 
йдеться  про  українську  мову,  цей  термін  уживається  за  традицією,  без 
будь-якої  реальної  вмотивованості.  За  якесь  виправдання  тут  може  прави¬ 
ти  лише  та  обставина,  що  в  повноголосих  сполуках  розташування  наголосу 
в  випадку  нового  акута  є  точно  те  саме,  як  і  за  (старої)  акутової  інто¬ 
нації:  сторожа  як  дорога ,  голів  як  пород  ґен.  мн. 

*  *  *  Саме  приклади  останнього  типу  (ґен.  мн.)  були  використані,  щоб  до¬ 
вести  факт  виникнення  в  протоукраїнських  діалектах  нової  інтонації 
такого  ж  ґатунку,  як  і  в  інших  слов'янських  діалектах  (Булаховський). 

Це  означало  б,  що  термін  “новий  акут”  застосовується  до  протоукра- 


148 


7.2  Перебудова  просодичної  системи 


їнських  діалектів  не  умовно,  а  в  буквальному  розумінні.  Подальше 
розроблення  цієї  ідеї  (як  я  суґерував  у  «Передісторії  слов’янських  мов») 
вимагало  б  такого  перебігу  думки:  в  українській  мові  о  в  повноголо¬ 
сих  складах  звичайно  не  чергується  зі  —  якщо  походить  зі  сполуки 
СоаБС,  що  мала  чи  то  акутову  (мороз),  чи  то  циркумфлексову  (холод) 
інтонацію.  Однак  і,  посталий  з  о  або  е,  в  певних  випадках  трапляєть¬ 
ся  в  повноголосих  сполуках,  що  мали  новий  акут.  Було  висловлено 
думку,  що  виокремлення  таких  випадків  уможливило  б  відтворення 
відносної  хронології  змін,  які  разом  складають  сукупність  просодич¬ 
них  процесів,  відому  як  постання  нового  акута.  Ця  хронологічна  по¬ 
слідовність  має  такий  вигляд: 

У-ша  стадія  —  випадки  наявності  у  згодом  утраченого,  за  відсутності 
єра:  іменники  типу  сторожа ,  дієслова  з  формами  теп.  часу  типу 
полоще  в  3  ос.  оди.; 

2- га  стадія  —  випадки  наявності  і  /  і  єра,  згодом  утрачених,  та  випад¬ 

ки,  коли  новий  акут  постав  як  реакція  на  подовження  слова: 
іменники  з  односкладовою  основою,  займенникові  форми  прик¬ 
метників:  король ,  солоний', 

3-  тя  стадія  —  випадки  наявності  єрів,  але  зазвичай  без  у  ґен.  мн.  імен¬ 

ників  та  дієприкметники  мии.  часу  чол.  роду  на  -І:  голів,  волік  (від 
волокти),  беріг  (від  берегти). 

З  цих  прикладів  випливає,  що  звук  і  розвинувся  саме  в  третьому 
випадкові.  Стверджують,  що  ці  три  стадії  мають  своє  відбиття  в  сло¬ 
венській  мові,  а  точніше  в  словенських  діалектах  Нижньої  Карінтії,  — 
з  тією  відмінністю,  що  тут  через  відсутність  повноголосих  сполук  їх 
можна  відстежити  в  первісних  коротких  о  та  е.  Якщо  в  літературній 
словенській  мові  відкриті  о,  е  протиставляються  закритим  о,  е,  зазна¬ 
чені  діалекти  замість  о  та  е  мають  по  два  звуки,  звичайно  позначувані 
символами  о,  е  та  р,  р:  перша  пара  звучить  приблизно  як  [ом],  [е.\, 
а  друга  —  як  [мо],  [{е].  Ці  діалекти  мають  у  словах  і  словоформах,  що 
постали  на  першій  стадії,  р,  р  (срЦа  ‘воля’,  ірпе  ‘тоне’),  на  другій  стадії  — 
о,  е  (пог  ‘ніж’,  сіоЬгі  ‘добрий’),  на  третій  —  о,е  (по£  ‘ніг’,  іекеї  ‘тік’). 
Для  української  мови  перша  та  друга  стадії  не  розрізняються. 

Таким  чином,  подібність  між  українською  та  словенською  мо¬ 
вами  вбачалася  в  інтонаційній  зміні  та  схожій  (хоча  не  однаковій)  хро¬ 
нологічній  послідовності  стадій,  що  останньою  з  них  була  третя.  Дарма 
що  ця  гіпотеза  приваблює  можливістю  встановлення  паралелей  між 
такими  двома  віддаленими  мовами,  як  українська  та  словенська,  на¬ 
справді  вона  являє  собою  не  що  інше,  як  “оману  порівняльного  мо¬ 
вознавства”  (Курилович).  В  українській  мові  повноголосі  сполуки  з  і 
до  кінця  XVII  ст.  не  вживалися;  крім  того,  вони  аж  ніяк  не  обмежуються 
випадками  нового  акута,  бувши  результатом  морфологічних  уодно- 
стайнень  у  чергуванні  о :  ї.  Якщо  вони  найчастіше  трапляються  там, 
де  втрачено  єри,  причина  полягає  в  тім,  що  в  таких  випадках  пересічно 
спостерігається  чергування  о  :  і.  В  українській  мові  немає  щонайменших 
ознак  переходу  від  циркумфлексової  інтонації  (та  короткості)  до  нового 
акута.  Детальніше  це  питання  розглянуто  в  45.8. 


73  Перебудова  просодичної  системи 


149 


3.  ПРОБЛЕМА  ПОЗИЦІЙНОГО  СКОРОЧЕННЯ  ДОВГИХ  ГОЛОСНИХ 

Якщо  протопольські,  протословацькі  й  проточеські  діалекти,  зазнавши 
на  початковій  стадії  тих  самих  просодичних  змін,  що  й  діалекти  прото- 
українські,  все  ж  не  підпорядкували  часокількість  наголосові,  це  зумов¬ 
лено  двома  особливостями  еволюції  їхніх  просодичних  систем.  У  них 
було  наново  впроваджено  довгі  о  та  е  внаслідок  стягнення  (див.  7.4) 
та  короткі  і,  и,  у,  е ,  а,  е,  р  внаслідок  позиційного  скорочення.  Водночас 
для  кожного  голосного  (можливо,  за  винятком  єрів)  відновлено  кількісне 
протиставлення,  яке  знову  стало  вирішальним.  Через  це,  як  відзначено 
в  7.2,  наголос  утратив  фонематичну  релевантність  і  ступнево  зник  як  фоне¬ 
матичне  явище  (фіксований  наголос  на  початковому  складі  в  словацькій 
і  чеській  мовах,  на  передостанньому  в  польській).  У  цих  діалектах  прасло¬ 
в’янської  мови  на  етапі  її  розпаду  довгота  скорочувалася,  якщо  поминути 
дрібні  деталі,  насамперед  у  позиції  наприкінці  слова,  за  циркумфлексової 
інтонації  під  наголосом  та  в  переднаголошеному  складі  у  двоскладових 
словах,  а  також  перед  переднаголошеним  складом  та  після  наголошеного 
складу  в  багатоскладових  словах. 

Майже  немає  фактичного  матеріалу,  який  би  дозволив  з’ясу¬ 
вати,  чи  в  протоукраїнських  діалектах  такі  позиційні  скорочення  теж  мали 
місце.  Давньоукраїнських  пам’яток  із  зазначенням  просодичних  рис,  на 
жаль,  не  існує,  а  тому  скористатися  можна  лише  свідченнями  сусідніх 
мов,  що  запозичили  українські  слова.  Аналогічний  метод  досить  добре 
спрацьовує  для  російської  мови  й  частково  для  білоруської.  Є  чимало 
слів,  запозичених  із  проторосійських  діалектів  до  фінської  мови  (та  інших 
фінно-угорських),  а  також  із  проторосійських  і  частково  з  протобіло- 
руських  діалектів  до  балтицьких  мов  (лотиської  та  литовської).  Усі  ці  не¬ 
слов’янські  мови  чутливо  сприймали  часокількість  голосних.  Аналіз 
дистрибуції  довготи  в  тих  словах,  які  вони  запозичили  з  російської  та 
білоруської,  виявляє  два  хронологічні  шари:  у  старшому  довгота  з’явля¬ 
ється  там,  де  вона  була  в  праслов’янській  мові,  у  новішому  вона  відбиває 
російський  і  білоруський  наголос.  Немає  фактів,  які  свідчили  б  про  існуван¬ 
ня  проміжного  шару,  тобто  стадії  позиційних  скорочень.  Можна  з  певністю 
виснувати,  що  російська  та  білоруська  мови  такої  стадії  не  проходили. 

Протоукраїнські  діалекти  не  перебували  в  інтенсивному  кон¬ 
такті  й  не  межували  з  неслов’янськими  мовами,  де  діяло  б  розрізнення 
голосних  за  часокількістю  (крім  угорської).  Тогочасна  грецька  мова  такого 
розрізнення  не  знала;  тюркські  мови,  суміжні  зі  слов’янськими,  могли 
його  мати  чи  не  мати,  але  самі  вони  або  зовсім  не  збереглися  (печені¬ 
зька),  або  —  у  випадку  половців  —  їхні  досить  скупі  пам’ятки  не  переда¬ 
ють  довготи  адекватно,  не  кажучи  вже  про  таку  “розкіш”,  як  відтворення 
запозичень  з  української  (якщо  такі  були).  Ситуація  з  угорською  мовою  — 
зовсім  інша.  Це  мова  жива,  і  її  еволюція  впродовж  століть  відбивається 


150 


73  Перебудова  просодичної  системи 


в  численних  пам’ятках.  Однак  вона  перебуває  в  середині  слов’янського 
ареалу  й  межує  не  лише  з  українською  мовою,  а  й  зі  словацькою,  словен¬ 
ською,  сербсько-хорватською  й  частково  болгарською.  Коли  в  ній  робиться 
розрізнення  між  довгими  та  короткими  голосними  у  словах  слов’янського 
походження,  ймовірність  їх  запозичення  з  однієї  з  цих  мов  є  більша,  ніж 
імовірність  їх  запозичення  з  української,  що  її  контакти  з  угорською  були 
маргінальні  й  значно  вужчі  за  масштабом  у  порівнянні  зі  словацькою, 
словенською  чи  сербсько-хорватською.  Наприклад,  уважається,  що  угор¬ 
ська  мова  втратила  довготу  наприкінці  слова  (яка  була  постала  з  дифтон¬ 
гів  -ау,  -еу)  в  XI  ст.  під  слов’янським  впливом  (фон  Фаркаш),  але  в  жоден 
спосіб  незмога  встановити,  чи  в  цьому  впливі  була  й  українська  пайка. 
Крім  того,  відтворенню  слов’янської  довготи  в  угорській  мові  бракує  кон- 
секвентності.  Наприклад,  угорська  мова  має  довготу  в  слові  езгкаЬа ,  де  її 
ніколи  не  було  в  мовах  слов’янських  (пор.  укр.  скоба). 

Отже,  замість  використання  історичних  даних  задля  кращого 
розуміння  сучасного  стану,  в  цьому  разі  випадає  вдатися  до  протилежного 
підходу,  тобто  реконструювати  минуле,  виходячи  з  теперішнього.  При¬ 
родним  видається  такий  напрямок  міркувань:  оскільки  часокількісна  опо¬ 
зиція  в  українському  вокалізмі  не  була  відновлена,  слід  гадати,  що  не 
існувало  вагомих  чинників,  які  діяли  б  на  її  користь.  Іншими  словами, 
оскільки  усунення  всіх  слідів  первісної  часокількості  голосних  в  україн¬ 
ській  мові  є  ще  радикальнішим,  ніж  навіть  у  російській,  можна  припустити, 
що  протоукраїнські  діалекти  не  знали  тих  позиційних  скорочень  довгих 
голосних,  які  дозволили  словацькій,  чеській  і  до  XVI  ст.  також  польській 
мові  зберегти  фонематичну  вартість  часокількості  у  своїх  системах  вока¬ 
лізму  Вірогідність  такого  висновку  є  відносно  більша,  хоча  не  вільно 
забувати,  що  ґрунтується  він  лише  на  бракові  доказів  протилежного. 

А  втім,  дрібка  таких  доказів,  можливо,  все-таки  є.  Йдеться  про 
специфічне  потрактування  е  в  непрямих  відмінках  слів  т'Ьдо,  дЬдо  та  с'&ма 
в  історичних  пам’ятках  української  мови  й  почасти  в  сучасних  діалектах. 
Староцерковнослов’янська  мова  має  'Ь  в  усіх  формах  цих  слів.  Не  дивно, 
отже,  що  вони  віднаходяться  також  і  в  давньоукраїнських  пам’ятках. 
Але  навіть  найдавніша  з  них,  Гр.  Бог.  XI  ст.,  поряд  із  численними  випад¬ 
ками  вживання  'Ь  один  раз  має  тєдесе  з  е.  Син.  Патер.  XI  ст.,  Кир.  Єрус. 

XI  ст.  і  Мст.  Єв.  1117  містять  форми  з  'Ь,  однак  Ізб.  1073  має  тєдеси  й  навіть 
запроваджує  е  в  прислівник  тєдєсьно;  в  Ізб.  1076  подибуємо  тєдєси  (двічі), 
алет^десьньїи;  в  Арх.  Єв.  1092  тєдєса  й  тєдєса  плутаються;  в  Усп.  зб.  XII  ст. 
перша  рука  має  е,  а  друга  -Ь,  при  цьому  переважає  форма  дЬдєса,  але  один 
раз  трапляється  дєлєса;  в  Хр.  Ап.  XII  ст.,  як  і  в  Асґа  РТ  XII  ст.,  виступа¬ 
ють  форми  з  'Ь;  Златостр.  XII  ст.  має  чгЬдєса  й  тєдєса.  Відтоді  й  надалі 
як  у  трискладових  іменникових  формах,  так  і  в  прикметникових  ужива¬ 
ється  вже  виключно  є.  Зокрема,  його  знаходимо  у  Виґолекс.  XII  ст.,  Студ. 

XII  ст.,  Єв.  Євс.  1283,  Гал.  Єв.  1288,  Жит.  Сави  XIII  ст.,  Город.  Єв.  XIII  ст., 


73  Перебудова  просодичної  системи 


151 


Напк.  XIII  ст.  (з  кількома  випадками  вживання  •&),  Сл.  Єфр.  Сир.  1284, 
Путн.  Єв.  XIII  ст.,  Холм.  Єв.  XIII  ст.,  Панд.  1307,  Єв.  Верк.  до  1350,  Кам.- 
Буз.  Єв.  1411,  Сл.  Єфр.  Сир.  1492.  У  грамоті,  писаній  латинкою  1441  р., 
подибуємо  е  в  імені  Нгіпкопе  Ткеїезгек .  Іп.  літоп.  має  такі  форми  в  запи¬ 
сах  за  1093,  1115,  1146,  1190  рр.;  там-таки  бачимо  семенд  проти  с'Ьиєни 
(986)  —  і  те  саме  в  Напк.  XIII  ст.  та  Хіл.  XIII  ст.  (бє-сємєнє);  Хіл.  XIII  ст. 
також  має  дєдєст*  Ген.  мн.  Ця  практика  тривала  впродовж  ХУІ-ХУІІ  ст.: 
Йос.  Фл.  XVI  ст.,  Крех.  Ап.  1572,  Острозька  Біблія  1581,  ’А8єАх|)6тг|<;  1591, 
Ст.  Зиз.  1596,  Кл.  Остр.  1598  і  1599,  Назир.  кін.  XVI  ст.,  Літк.  Єв.  1600, 
Ів.  Виш.  1600,  Памва  Бер.  1616,  Часослов  1616,  Транкв.-Ст.  1618,  Агап. 
1628,  Київ.  мол.  1641,  Славин.  1642,  ’Еїхобіа  1642,  Ів.  Уж.  1643,  Бісііопа- 
гіит  1649,  Ґал.  1663,  Радив.  1671,  Покр.  записи  1679,  1695,  Пирят.  1686 
і  1691,  Киїка  1694,  Ключ  1695,  Андр.  1701,  Няґ.  1758.  Л.  Зизаній  у  своїй 
граматиці  (1596  р.)  узаконював  цей  ужиток:  “сє  -Ь  оу  н^ки(х)  кт^м-Ьсто 
є  прие(л\)дє(т)сА,  егдл  т'Ьлеснта  глаголю(т)  В'ЬМ'йСТО  ТЄЛЄСІГЬІ ...  И  ПрОЧАА 
нел'Кпо  же  єсть  и(х)  оупотрєБлєнїє”.  Лише  наприкінці  ХУІІ-на  почат¬ 
ку  XVIII  ст.  почалося  штучне  повернення  'Ь  до  писемної  мови  під  впливом 
російської  редакції  церковнослов’янської  мови:  Ів.  Вел.  1680  подає  т'Ьдєси, 
але  тєдєсную,  Ів.  Макс.  1708  —  тЬдєси  й  знову  ж  таки  тєдєснимд,  у  Лис.  Тр. 
1734  уживаються  форми  тілесная  й  тєдєсную. 

За  винятком  деяких  давніх  новгородських  пам’яток,  ці  форми 
з  є  є  суто  українськими.  Вони  не  можуть  бути  пояснені  ні  церковнослов’ян¬ 
ськими  чергуваннями  (Соболевський),  ні  асиміляцією  (Шимановський). 
Найприродніше  було  б  убачати  у  формах  із  є  позиційне  скорочення,  що 
відбувалося  в  складі  перед  переднаголошеним  складом  у  трискладових 
формах.  Це  пояснювало  б  і  збереження  1і  у  двоскладових  формах  тгЬдо, 
дЬдо,  С'Ьма  (суч.  укр.  тіло ,  діло ,  сім'я).  Тоді  в  прикметнику  є  мусило  б  мати 
аналогійне  походження,  бо  тут  цей  звук  виступає  в  переднаголошеній 
позиції,  що  скороченню  не  підлягала.  Така  концепція  добре  узгоджуєть¬ 
ся  з  тим  фактом,  що  прикметникові  форми  з  є  з’являються  в  пам’ятках 
трохи  пізніше,  ніж  іменникові.  Вона  також  опосередковано  пояснює  мен¬ 
шу  частотність  форм  із  є  в  парадигмі  слова  сім'я  порівняно  зі  словом 
тіло.  У  парадигмі  слова  т'кдо  наголос  падав  на  закінчення  в  усіх  непрямих 
відмінках,  а  в  слові  с'Ьма  —  лише  в  множині  (пор.  рос.  семена  ном.  мн. 
проти  семени  ґен.  одн.). 

Якщо  ця  концепція  слушна,  то  в  протоукраїнських  діалектах 
таки  мусили  бути  якісь  позиційні  скорочення  довгих  голосних.  Щоправда, 
доводи  на  це  існують  лише  в  описаному  випадку,  тобто  стосуються  еа  ( е ) 
в  багатоскладових  словах.  Поза  тим,  їх  (його?)  слід  віднести  до  часів,  що 
передували  розщепленню  еа  на  е  та  е  (.е),  коли  різниця  між  еа  та  еа  була 
лише  кількісною.  Утім,  ці  часи  передували  й  розглядуваним  скорочен¬ 
ням  у  протопольських,  протословацьких  і  проточеських  діалектах.  Отже, 
Це  мусило  б  тоді  бути  самостійне  протоукраїнське  явище,  і  в  такому  разі 


152 


7.4  Перебудова  просодичної  системи 


можливо,  що  воно  справді  поширювалося  лише  на  ей  перед  переднаго- 
лошеними  складами  або  підлягало  іншим  обмеженням,  які  стримували 
його  вплив  на  загальне  потрактування  часокількості. 

Проблема  потребує  дальшого  дослідження.  Принципове  роз¬ 
в’язання,  якого  поки  що  варто  додержуватися,  —  це  непритаманність  пози¬ 
ційних  скорочень  протоукраїнським  діалектам. 


4.  ПРОБЛЕМА  СТЯГНЕННЯ  ГОЛОСНИХ 

У  протословацьких,  проточеських,  а  також  —  меншою  мірою  —  у  прото- 
польських  і  протоболгарських  діалектах  мав  місце  ще  один  процес,  який 
дуже  сприяв  відновленню  там  часокількісного  протиставлення  голосних. 
На  цих  теренах ]  між  голосними  втрачався.  Внаслідок  цього  утворював¬ 
ся  роззів,  що  його  усувано  шляхом  уподібнення  одного  з  дотичних  го¬ 
лосних  до  другого  з  подальшим  стягненням  подвоєного  голосного  в  один 
довгий  голосний.  Наприклад,  із  *роа]оат  через  стадії  *роаойш  й  *роази 
вийшли  пол.  раз ,  словац.  і  чес.  раз  ‘пояс’.  Зайве  казати,  що  це  нове  по¬ 
повнення  довгих  голосних,  які  після  свого  постання  були  морфологічно 
невмотивованими,  додатково  посилило  часокількісну  опозицію. 

Ситуація  в  українській  мові  на  перший  погляд  є  суперечли¬ 
вою.  Стягнення,  як  правило,  не  спостерігається  в  поодиноких  словах  сло¬ 
в’янського  походження,  але  здається,  що  воно  справило  вплив  на  певні 
морфологічні  форми  та  деякі  запозичені  слова.  Кожну  з  цих  категорій 
варто  розглянути  осібно. 

Із-поміж  окремих  випадків,  що  не  належали  до  якоїсь  великої 
морфологічної  категорії,  у  цьому  контексті  можна  назвати  такі:  пояс  (див. 
вище),  заєць  (де  й  у  суміжних  слов’янських  мовах  тепер  немає  стягнення: 
рос.,  білор.  заяц ,  пол.  га]цс,  словац.  га/ас,  чес.  га}іс,  болг.  заец  —  але  пор. 
серб.-хорв.  гес );  приятель  —  рос.  приятель ,  білор.  прьіяцель ,  по л.ргщуасіеІ, 
болг.  приятел  проти  чес .рггіеі,  словац.  ргіаіеГ  (де  іа  походить  від  довгого 
голосного).  Також  дієслова  на  кшталт  боятися ,  каятися ,  сміятися  в  україн¬ 
ській  мові  стягненню  не  підлягають  (пор.  пол.  Ьас  зі$,  словац.  Ьॠ за,  чес. 
Ьай  зе;  чес.  кай  $е;  пол.  зтіас  зі$,  словац.  зтіаҐ  за,  чес.  зтаіі  зе).  Навіть 
у  випадках,  коли ]  між  голосними  не  було,  протоукраїнські  діалекти  зви¬ 
чайно  замість  стягнення  вставляли  між  ними  приголосний  (у  або  V): 
павук  —  пор.  ц.  сл.  пажісь,  Іван  (у  ст.  ц.  сл.  немає)  на  базі  гр.  ’Ісоаущ;  — 
пор.  пол.,  чес.  ]ап,  словац.  ]ап.  У  випадку  слова  мотуз  стягнення 
(*тоаі-оа-()2-,  пор.  мотати  та  в'язати ;  пор.  пол.  тоіохюцг,  рос.  діал. 
мотоуз)  є  можливим  —  і  на  це  вказував  би  довгий  голосний  у  словац. 
тоійг,  —  але  й  синкопи  о  виключити  не  можна.  Серед  дієслів  особливий 
випадок  становить  прийти.  У  давньоукраїнських  пам’ятках  його  форми 


7.4  Перебудова  просодичної  системи 


153 


часто  виступають  з  одним  и:  придє  —  Ізб.  1076,  Соф.  написи  1097,  Єв. 
Гал.  1 144,  Усп.  зб.  XII  ст.,  прити  —  Хіл.  XIII  ст.  тощо.  Частота  форм  з  одним 
и  є,  однак,  у  староцерковнослов’янській  мові  значно  більшою.  Цілком 
можливо,  що  в  давньоукраїнських  пам’ятках  форми  з  одним  и  насправ¬ 
ді  є  церковнослов’янськими,  й  у  такому  разі  суч.  укр.  прийти  на  основі 
нестягненого  приити  являє  собою  нормальний  рефлекс  давньоукраїн¬ 
ської  форми.  Не  можна,  однак,  виключити  й  іншої  можливості  —  а  саме, 
що  в  праслов’янській  мові  та  в  посталих  із  неї  пізніших  слов’янських 
мовах  існували  обидві  форми,  одна  стягнена  й  друга  з  -її-,  де  другий 
звук  і  зберігався  або  постійно  відновлювався  у  зв’язку  з  морфем¬ 
ною  прозорістю  слова.  Дієслово  приму  ~  прийму  також  уживається  в  обох 
формах,  але  за  явного  переважання  варіанту  з  двома  -ии-  (приимєтгь  — 
Усп.  зб.  XII  ст.,  приимдхоу  3  ос.  мн.  аор.  —  Златостр.  XII  ст.  тощо),  що 
й  віддзеркалюється  в  суч.  укр,  приймати. 

Особливий  випадок  становить  роззів  на  межі  слів.  В  українській 
мові  є  два  очевидні  випадки  стягнення  в  цій  позиції,  але  обидва  неукра¬ 
їнського  походження.  Один  із  них  у  давньоукраїнській  мові  виступає 
часто:  йдеться  про  дієслово  бьіти,  яке  мало  особливу  заперечну  парадигму 
в  теп.  часі:  кксмь,  н'Ьси,  н'Ьсть  тощо  (проти  стверджувальних  форм  із  е: 
ксмь,  кси  тощо).  Ці  форми,  де  е  <  -е  +  е- ,  є  церковнослов’янськими;  хіба 
що  усічена  форма  3  ос.  одн.  н'Ь  могла  мати  коріння  в  місцевому  ґрунті 
(пор.  н'Ьди ...  надєжда  'чи  немає  надії’  Ізб.  1076;  и  числа  ітЬ-ту-ть  'незліченні’ 
Іп.  літоп.  1173),  але  в  такому  разі  її  пізніше  теж  утрачено,  за  винятком 
деяких  говірок  (чернігівське  піт  'немає’,  пор.  сер.  укр.  да  и  сдез  н^тт* 
‘та  й  сліз  нема’  Вірші  Кл.  Зин.  1690).  Щодо  співвідношення  цього  н±з  суч. 
укр.  ні  (у  словах  ніхто ,  ніщо  та  ін.)  —  див.  52.5.  Другий  випадок  —  це  форма 
жадний  від  пі-ге-(]}еАьп-,  де  пі  згодом  було  втрачене.  Не  засвідчена  до 
1347  р.,  вона  являє  собою  запозичення  з  чеської  мови,  можливо  за  по¬ 
середництвом  польської5.  Як  пе($(ь),  так  і  гайпуу  постали  в  часи,  коли 
відмінність  між  е  та  е  була  суто  кількісною,  й  імовірно  ще  до  появи  про¬ 
тетичного р-е  +  е->е(>  е).  У  випадку  слова  жадний  цей  звук  е}  як  і  годи¬ 
лося  після  і,  $,  с,у,  перейшов  у  а  (пор.  ст.  ц.  сл.  сЬдЬти  проти  дєжати), 
що  теж  свідчить  про  його  давність.  Обидві  стягнені  форми  є  праслов’ян¬ 
ськими  діалектними,  й  наявності  стягнення  голосних  в  українській  мові 
чи  протоукраїнських  діалектах  вони  не  доводять. 

Із-поміж  морфологічних  категорій  є  дві,  що  стосуються  аналізо¬ 
ваної  теми:  прикметники  та  імперфект. 

Займенникові  форми  прикметників  (див.  7.2.2)  у  староцерковно¬ 
слов’янській  мові  підлягали  стягненню,  коли  долучена  форма  займенника 


5  Завдяки  взаємодії  зі  словом  один  пізніше  в  цю  форму  повертається  о.  Форма 
жодний  з’являється  1600  р.  (Любл.  бр.),  але  типовою  вона  є  лише  для  говірок  крайнього 
сходу  України.  До  літературної  мови  вона  ввійшла  тільки  в  середині  XX  ст. 


154 


7.4  Перебудова  просодичної  системи 


мала  два  склади  (тобто  ціле  нове  “закінчення”  виявлялося  трискладо¬ 
вим),  але  при  цьому  звичайно  конкурували  такі  форми:  а)  нестягнені 
й  неасимільовані,  б )  нестягнені,  але  асимільовані  та  в)  стягнені,  —  при¬ 
чому  співвідношення  тих  і  тих  від  пам’ятки  до  пам’ятки  варіювало.  Давньо- 
польська,  давньословацька  та  давньочеська  мови  мали  фактично  тільки 
стягнені  форми.  У  давньоукраїнській  мові  —  за  найстарішими  пам’ятка- 
ми  —  більшу  частоту  явно  мали  форми,  в  яких  трискладові  “закінчення” 
заступлено  двоскладовими.  Це  скидалося  на  стягнення,  але  фактично 
стягненням  не  було.  Не  вдаючися  в  деталі,  що  належать  до  морфології 
(й  поминаючи  двоїну  та  “м’який”  різновид  відмінювання),  можна  виокре¬ 
мити,  згідно  з  застосованим  потрактуванням,  три  групи  форм: 

а) .  Двоскладові  займенникові  “закінчення”  змін  не  зазнали.  Це  ном. 
і  ак.  одн.  чол.  роду  (Ьеіуь)  та  сер.  роду  ( Ьеісуе ),  ном.  одн.  жін.  роду 
( Ьекуа ),  ак.  одн.  жін.  роду  (6<?%'р),  ном.  мн.  чол.  роду  (Ьеіуі),  ак.  мн. 
чол.  роду  ( Ьеіуце ),  ном.  і  ак.  мн.  жін.  роду  ( Ьеіууе )  та  сер.  роду  ( Ьеіауа ). 
У  сучасній  українській  мові  ці  закінчення  виступають  як  односкла¬ 
дові,  але  такі  нові  форми  з’явилися  щойно  в  XVII  ст.  (див.  53.6),  за 
винятком  ном.  і  ак.  одн.,  де  прикінцевий  ь  утрачено  ще  у  XII  ст.  При¬ 
чиною  такого  довгого  збереження  цих  двох  форм  була  підтримка 
їхньої  двоскладовості  двоскладовістю  всіх  інших  займенникових 
закінчень  прикметників  після  їх  перекшталтування  з  трискладових. 
Саме  лише  це  збереження  є  достатнім  доказом  того,  що  в  займен¬ 
никовій  відміні  прикметників  не  було  якогось  загального  фонетич¬ 
ного  закону,  згідно  з  яким  }  мав  би  зникати,  а  голосні  —  підлягати 
стягненню. 

б) .  Трискладові  займенникові  “закінчення”,  що  мали  інший  перший 
голосний  (первісно  —  закінчення  іменникової  відміни),  ніж  ьчму 
(цебто  не  у ),  хоч  і  перетворювалися  на  двоскладові,  але  не  шляхом 
стягнення.  Це  спостерігається  в  ген.  одн.  чол.  і  сер.  родів  Ьеіа-уе^о6, 
де  стягнення  було  б  дало  +ЬеІа§о  (як  у  староцерковнослов’янській 
мові)  або  Ьеіе&о  (пор.  пол.  ЬіаІе§о ),  а  насправді  виникла  форма  ЬеІо§о. 
Те  саме  стосується  дат.  одн.  чол.  і  сер.  родів  Ьеіоти  (ст.  ц.  сл.  в-Ьдоукмоу, 
в^доумоу),  лок.  одн.  чол.  і  сер.  родів  Ьеіоть  (на  базі  форми  Ьеіе^еть, 
ст.  ц.  сл.  Б'ЬдЬмь),  ґен.  одн.  жін.  роду  Ьеісуе  на  базі  форми  Ьеіууе ,  гапло- 
логізованої  з  ЬеІу-]еуе\  ст.  ц.  сл.  б'Ьдбімч),  дат.  і  лок.  одн.  жін.  роду 
Ьеіоуі  на  базі  Ьеіеуф;  ст.  ц.  сл.  в'Ьд'Ьи).  Наведімо  кілька  прикладів 
з  давньоукраїнських  пам’яток:  вогдтомоу,  н(е)в(е)сьномоу  (Ізб.  1076), 


6  Власне,  у  давньоукраїнській  мові  здебільшого  *-уо£о;  —  це  радше  староцер¬ 

ковнослов’янська  форма,  як  і  ]ети  в  дат.  одн.  Однак  із  цього  не  випливає,  що  нинішній 
звук  о  в  прикметниках  породжений  стягненням,  а  не  наслідуванням  займенникової 
моделі  (Юргелевич).  За  такого  пояснення,  приміром,  форми  ґен.  одн.  жін.  роду  (типу 
ЬеІо)е)  виглядають  на  геть  нічим  не  вмотивовані.  Поза  тим,  постання  о  після./  імовірно 
характеризувало  не  всі  протоукраїнські  діалекти  (див.  9.8). 


7.4  Перебудова  просодичної  системи 


155 


члвчьскому  (Добр.  Єв.  1164),  великого  (напис  на  келихові  Володи¬ 
мира  Давидовича  1151),  жестокомоу,  имоуїрємоу  (Златостр.  XII  ст.), 
великого  (Жит.  Сави  XIII  ст.).  В  усіх  цих  формах  о  не  постав  і  не  міг 
постати  внаслідок  стягнення.  Його  джерелом  є  займенникова  відміна 
в  її  “твердому”  різновиді  на  кшталт  Ьь  ‘той’.  Отже,  форма  ЬеІо§о 
базується  на  іо§о,  Ьеіоти  на  іоти  тощо  (пор.  лок.  одн.  чол.  і  сер. 
родів  іоть,  ґен.  одн.  жін.  роду  іо]е,  дат.  і  лок.  одн.  жін.  роду  ісуї).  На 
цьому  тлі  форма  інстр.  одн.  жін.  роду  Ьеісуд,  яка  здогадно  могла 
постати  шляхом  стягнення  (<  ЬеІо]д-]еуд  з  гаплологією),  насправді 
має  аналізуватися  як  уґрунтована  в  займенниковій  формі  ід}д.  Таким 
чином,  зайвий  склад,  що  підлягав  усуненню,  фактично  усувався  не 
стягненням,  а  перемоделюванням  займенникової  відміни  прикмет¬ 
ників  за  “твердою”  відміною  займенників. 

Взаємовплив  прикметникової  та  займенникової  відмін  тривав 
упродовж  усього  історичного  періоду  розвитку  української  мови, 
не  завжди  спрямовуючись  лише  від  займенників  на  прикметники. 
У  XIV  ст.  виникли  нові  форми  займенників  у  ном.  і  ак.:  їхні  одно¬ 
складові  закінчення  були  заступлені  двоскладовими,  перейнятими 
в  прикметників.  Замість  та,  то,  ту  (<  тж),  ти,  чгЬ  в  тогочасних  грамо¬ 
тах  фігурують  форми  тая,  ток  (Снятин  1424),  тую  (1352),  іу]у  ~  іууі 
(на  письмі  тим  або  тьіи,  наприклад,  Смотрич  1375).  Ці  форми  пере¬ 
важали  протягом  усього  середньоукраїнського  періоду. 
в ).  Менш  прозорими  у  своїй  будові  є  трискладові  займенникові  “закін¬ 
чення”,  що  мали  за  перший  голосний  у.  До  їх  числа  входять  інстр. 
одн.  чол.  і  сер.  родів  Ьеіуть ,  ґен.  і  лок.  мн.  Ьеіухь ,  дат.  мн.  Ьеіуть 
та  інстр.  мн.  Ьеіуті ,  де  основою  є  Ьеіу  або  Ьеіь  +  -рть,  -}іхь,  уіть, 
-}іті  як  відповідне  закінчення.  Пор.  у  пам’ятках:  оукогьіми  інстр. 
мн.,  таиньіхт*  ґен.  мн.  (Ізб.  1076),  оукогьіхт*  ґен.  мн.  (Добр.  Єв.  1164), 
мьртвьіхт*  лок.  мн.  (Хр.  Ап.  XII  ст.).  Теоретично  ці  форми  цілком 
могли  бути  наслідком  стягнення.  Однак,  коли  розглядати  “диси- 
лабізацію”  закінчень  прикметників  у  цілому  як  процес,  наділений 
власного  внутрішньою  логікою,  то  радше  випадає  припустити,  що 
в  цих  формах  зайвий  один  склад  випав,  а  не  стягнувся.  Результатом, 
як  і  у  випадку  б),  є  тотожність  прикметникового  та  займенниково¬ 
го  відмінювання,  з  тією  лише  різницею,  що  в  групі  в)  прикметнико¬ 
ва  відміна  злилася  з  “м’яким”  займенниковим  типом  (цебто  має  і, 
а  не  у,  як  тверда  група  прикметників):  ]іть,]іхь,]іть,]іті. 

Підсумовуючи,  можна  ствердити,  що  пояснювати  саме  стяг¬ 
ненням  появу  нових  форм  прикметників  ніякої  потреби  немає,  —  як  не¬ 
має  й  фактів,  що  свідчили  б  на  користь  цієї  гіпотези. 

В  імперфекті  всі  дієслова  мали  сполуку  - аа -  або  -еа-,  за  якою 
ЙШОВ  звук  -X-  (>  І  перед  ГОЛОСНИМИ  переднього  ряду):  З'ЬВААХ'Ь  1  ос.  одн.  — 
з'ьваашє  2  ос.  одн.,  вєд'Ьах'ь  1  ос.  одн.  —  кєдЬашє  2  ос.  одн.  тощо.  Ці  фор- 


156 


7.4  Перебудова  просодичної  системи 


ми  добре  представлені  у  староцерковнослов’янській  мові,  але  поряд  зі 
стягненими.  У  книзі  Сави  вживаються  виключно  другі,  і  типовий  вислід 
стягнення  —  це  а  <  аа,  е  <  еа :  можахт*  'я  міг’,  в'ЬдЬх'ь <я  знав’.  У  найстар¬ 
ших  давньоукраїнських  пам’ятках  уживаються  й  нестягнені,  й  стягнені 
форми.  Перевага  останніх  була  настільки  великою,  що,  цілком  імовірно, 
нестягнені  форми  слід  уважати  хіба  що  за  копії  староцерковнослов’ян¬ 
ських  оригіналів  (вони  геть  відсутні  в  оригінальних  пам’ятках,  вільних 
від  стилізації  під  церковнослов’янську  мову).  У  цих  стягнених  формах 
давньоукраїнська  мова  (як  і  всі  східнослов’янські)  виявляє  кілька  особ¬ 
ливостей,  що  перша  з  них  —  це  наявність  а  (’а)  в  усіх  стягнених  формах 
(не  лише  можах^,  зле  й  вєдгахт* 7),  а  друга  —  переважне  вживання  в  2  ос.  мн. 
й  у  2  і  3  ос.  дв.  закінчень  -сте,  -ста  замість  первісних  -шєте,  -шєта  (з'ьвастє, 
вєдгастє),  хоча  від  цієї  останньої  риси  не  були  вільні  й  староцерковно¬ 
слов’янські  пам’ятки,  надто  болгарського  походження.  Характерно,  що 
закінчення  -сте,  -ста  походять  з  аориста  й  у  контексті  наших  міркувань 
важать  насамперед  як  ознака  перекшталтування  імперфекта  на  зразок 
аориста,  уможливлене  частково  завдяки  тотожності  кількох  закінчень 
в  обох  цих  формах  часу  (зт^ваахт*  1  ос.  одн.  імп.  —  з'ьвах'ь  1  ос.  одн.  аор.; 
зт^вААходть  1  ос.  мн.  імп.  —  з^ьваходть  1  ос.  мн.  аор.),  а  частково  через  зане¬ 
пад  обох  цих  часів  у  давньоукраїнській  мові,  що  сприяв  їх  помішанню. 
Як  видається,  всі  ці  обставини  вказують  на  відсутність  справжнього  стяг¬ 
нення  в  давньоукраїнському  імперфекті;  ймовірнішим  є  припущення, 
що  за  моделлю  аориста  на  кшталт  зт^вахт*  —  з'ьвлхомт,  форми  імперфекта 
втратили  другий  звук  а ,  після  чого  ця  односкладова  тема  поширилася 
на  решту  форм  імперфекта  (з'ьваніє  тощо)  та  на  всі  інші  дієслова  (вєдіах'ь, 
ведіАШб  тощо).  Це  пояснення  пасує  до  загального  стану,  що  спостерігався 
в  українській  мові:  як  і  в  усіх  розглянутих  вище  типах  слів,  в  імперфекті 
не  було  жодного  фонетично  зумовленого  стягнення. 

З-поміж  морфологічних  категорій,  у  яких  можна  добачити 
ознаки  стягнення,  залишається  тип  дюдик  ном.  мн.,  що  на  пізніших  етапах 
представлений  в  українській  мові  як  люде,  наприклад,  в  Уч.  Єв.  1585, 
Ґал.  1669,  Ключ  1695  (форма  люди ,  що  ввійшла  до  літературної  укра¬ 
їнської  мови  у  XX  ст.,  ґрунтується  на  типі  столи ;  її  впровадження 
полегшувалося  майже  однаковою  вимовою  ненаголошених  е  тау  в  літе¬ 
ратурній  українській  мові).  Однак  закінчення  -е  в  таких  формах  зумов¬ 
лене  морфологічним  уодностайненням.  Воно  пристосоване  до  типу  селяне 
(що  тепер  також  пишеться  селяни).  Фонетично  рефлекс  форми  дюдик  мав 
би  виглядати  +ЦшІфла,  на  зразок  того,  як  із  форми  зєдик  вийшло  зілля , 
тощо  —  див.  24.1  і  37.1. 


7  Наприклад,  серед  численних  інших  випадків,  'ЬдАхоу  З  ос.  мн.  —  Ізб.  1073,  не 
ал\Ашє  —  Арх.  Єв.  1092,  хоташє  —  Златостр.  XII  ст.  тощо.  Співвідношення  форм 
з  одним  голосним  (східнослов’янського  типу)  до  форм  із  двома  голосними  складає  в  Га¬ 
лицько-Волинському  літописі,  як  підраховано,  375  :  31. 


7.4  Перебудова  просодичної  системи 


157 


Поза  згаданими  морфологічними  категоріями,  протоукраїнські 
діалекти  та  давньоукраїнська  мова  стикалися  з  наявністю  сполук  двох 
голосних  у  численних  християнських  іменах,  що  прийшли  з  грецької  мови. 
У  багатьох  із  них  сполуку  голосних  було  заступлено  одним  голосним. 
За  приклади  можуть  правити  Аврам  з  гр.  ’Арраар,  Гаврило  (Гаврила  — 
Арх.  Єв.  1092,  Гаврила  —  Хр.  Ап.  XII  ст.)  проти  гр.  Гсфрі 77Я,  Данило  (Данила  — 
Хр.  Ап.  XII  ст.,  Путн.  Єв  XIII  сь.)  проти  гр.  АауїцХ,  Михал  (Михаль  —  Іп. 
літоп.  1074,  Соф.  написи  1093,  Михалко  —  Іп.  літоп.  1170)  проти  гр. 
Мі%аг\Х  (од),  Денис  проти  гр.  Аюуііспод,  Демйд  (пор.  Іп.  літоп.  1262) 
проти  гр.  Аюрг^щ,  Федір  і  Тодір  (Федора  —  Жит.  Сави  XIII  ст.,  Ходорт^  — 
Гр.  Львів  1370,  Галич  1443;  Хвєдор  —  Снятин  XVI  ст.)  проти  гр.  Оєодсород, 
Юрій  проти  гр.  Гєсдруїод,  Яким  проти  гр.  їсоакір,  Семен  (пор.  Гр.  Львів 
1370)  проти  гр.  Еьрєсоу,  Микола  проти  гр.  N1  коХаод,  Федос(ій )  ~  Тодось 
(Фєдост*  —  Жит.  Сави  XIII  ст.)  проти  гр.  Оєобдоіод  тощо.  Однак  фактич¬ 
но  більшість  із  цих  коротших  форм  зумовлені  балканським  посередниц¬ 
твом,  зокрема  й  впливом  розмовної  грецької  мови,  що  мала  форми 
на  кшталт  "Адресу,  ГсфріХщ,  АауіХщ  Мі%аХщ,  МкоХад,  Ообсород  тощо  — 
пор.  болг.  Йорйи ,  Яким ,  Тудор,  Тодося;  ст.  ц.  сл.  (Мар.)  Сігмєн('Ь),  рум. 
Біпізи  ~  Белізе,  *ОатШ ,  ІасНіт ,  Мікаї ,  Зетіоп  ~  Зітеп  тощо.  У  решті  випад¬ 
ків  належало  б  радше  сподіватися  синкопи,  значно  типовішої  для  украї¬ 
нського  способу  потрактування  сполук  голосних  у  чужомовних  словах 
(наприклад,  Михайло  від  Міхост)Х,  Мануйло  від  МауооцХ,  Самійло  від 
Хароьт^Х)  й  коли-не-коли  засвідченої  навіть  у  питомих  словах:  сяйво  < 
*$усуех)о  тощо  8. 

Таким  чином,  у  жодному  типі  слів  чи  словоформ  стягнення 
голосних  у  протоукраїнських  діалектах  не  може  бути  доведене  (пор.  та¬ 
кож  збережені  до  сьогодні  нестягнені  форми  (двоє,  троє, моя,  своя9  тощо  — 
пор.  чес.  сЬе,  та,  зюа).  Хоча  в  багатьох  випадках  написанню  однієї  “голосної 
літери”  в  давньоукраїнських  текстах  відповідає  церковнослов’янське  напи¬ 
сання  з  двома  “голосними  літерами”,  ця  відмінність  не  пов’язана  з  жод¬ 
ними  стягненнями  в  протоукраїнських  діалектах.  Написання  з  двома 
“голосними  літерами”  в  імперфекті  та  багатьох  займенникових  формах 
прикметників,  нічим  не  виправдане  з  погляду  розмовної  мови,  спри¬ 
ймалося  в  давньоукраїнську  добу  як  стилістичний  засіб  і  часто  вжи¬ 
валося,  принаймні  на  письмі,  надпоправно,  тобто  навіть  у  тих  випадках, 
де  його  не  було  в  церковнослов’янській  мові.  Цікаво  відзначити,  що  такі 
штучні  написання  переважно  трапляються  з  и  (ьі)  та  а,  тобто  голосними, 


8  У  роззіві  на  межі  слів  багато  які  з-поміж  сучасних  північноукраїнських  говірок 
характеризуються  аферезою  (пор.  у  чернігівця  П.  Тичини  1934:  “до  ’дної  ями”).  За  дав¬ 
ньоукраїнських  часів  аналогічне  явище  можна  бачити  в  Гр.  Бог.  XI  ст.:  на  (у)трьни,  вт> 
(и)стиноу,  А  (у)тро  —  коли  тільки  це  не  є  писарські  помилки,  що  їх  у  цьому  рукописі  не 
бракує.  Пор.  також  Вірші  Кл.  Зин.  1690:  аби  чого  не  днято  (тобто  однято). 

9  Сваволя  —  запозичення  з  польської  (шашоїа). 


158 


7.5  Перебудова  просодичної  системи 


що  найчастіше  подвоювалися  в  церковнослов’янській  мові,  а  саме  —  у  за¬ 
кінченнях  прикметників  та  імперфекта;  натомість  у  випадку  літер  о,  е  чи  'Ь 
вони  є  досить  рідкісними.  Прикладами  можуть  бути  форми  о ...  лгЬсациихт*, 
мтьногаамть  ‘багатьом’,  д'ьскаах'ь»  скрькии^  ‘скорботах’  (Ізб.  1073),  неправим 
‘урядував’  3  ос.  одн.  аор.,  жєлаанию  ‘бажанню’,  вт*  с'Ьниих'ь  ‘у  сінях’ 
(Син.  Патер.  XI  ст.),  глаголаатн,  стжазаати  (Усп.  зб.  XII  ст.),  торжиціиихт* 
‘базарах’,  прииклижи  са  ‘наблизився’  3  ос.  одн.  аор.  (Єв.  Євс.  1283),  своиимі» 
дат.  мн.,  трииждьі  ‘тричі’  (Луц.  Єв.  XIV  ст.)  та  багато  інших.  Невипад¬ 
ково,  що  трапляються  вони  здебільшого  в  закінченнях  або  на  межі  мор¬ 
фем.  Ставши  стилістичним  засобом,  подвоєння  літер  почасти  втратило 
свою  первісну  фонетичну  вартість.  Звідси  й  написання  з  однією  літерою 
замість  двох  типу  соуди  замість  еждии  (Ізб.  1073),  искоушенихгь  ‘спокусах’ 
(=  искоушєнинх'ь  —  Усп.  зб.  XII  ст.),  кеди  лок.  одн.  (=  кедии  —  там  само) 
тощо.  Можливо  —  хоча  довести  це  годі,  —  що  подвоєння  голосних  ужива¬ 
лося  як  засіб  високого  стилю  також  і  в  вимові,  а  не  лише  на  письмі. 


5.  СУТНІСТЬ  ПЕРЕБУДОВИ  ПРОСОДИЧНОЇ  СИСТЕМИ 

Коли  в  протопольських,  протословацьких  та  інших  діалектах,  з  одного 
боку,  низка  позиційних  скорочень  голосних  і,  з  другого  боку,  низка  стяг¬ 
нень,  що  призвели  до  подовження  коротких  голосних,  мали  за  наслідок 
відновлення  й  зміцнення  кількісної  опозиції  у  вокалізмі,  жоден  із  цих 
просодичних  ізсувів  у  протоукраїнських  діалектах  не  набув  якогось  істот¬ 
ного  поширення,  а  отже  й  фонематична  іррелевантність  часокількості 
не  була  усунена.  Крім  того,  зсуви  в  наголошуванні,  відомі  під  назвою 
нового  акута,  хоч  і  створювали  наново  довготу  голосних,  але  завжди  під 
наголосом,  сприяючи  поєднанню  цих  двох  просодичних  рис.  За  описаних 
умов  це  поєднання  перетворилося  на  головний  принцип  протоукраїнської 
просодичної  системи.  Наступним  кроком  було  розповсюдження  цього 
принципу  на  всі  випадки:  короткі  голосні  під  наголосом  подовжилися, 
довгі  голосні  в  ненаголошених  складах  скоротилися.  Оскільки  наголос 
був  вільний,  а  довгота  пов’язувалася  з  наголосом,  вона  втратила  свою 
фонематичну  вартість,  перетворившися  просто  на  супровідну  ознаку  на¬ 
голосу,  і  цей  зв’язок  існує  дотепер. 

Не  зовсім  ясно,  в  який  спосіб  у  випадку  довгих  голосних  було 
втрачене  розрізнення  інтонацій.  Інтонаційна  динаміка  наголосу  в  сучасній 
українській  мові  досліджена  недостатньо.  Відомо,  що  в  літературній 
українській  мові,  південно-східному  та  північному  наріччях  типова  інтона¬ 
ційна  крива  є  помірковано  спадною,  а  в  південно-західному  наріччі  досить 
рівною,  причому  північні  говірки  відрізняються  від  південних  більшою 
довготою  голосних  у  переднаголошених  складах  (у  деяких  місцевостях, 


7.6  Перебудова  просодичної  системи 


159 


наприклад,  у  Ріпках  та  Любечі  на  Чернігівщині  чи  біля  Авцюків  поблизу 
Мозиря,  вони  фактично  є  довгими),  що  додатково  увиразнює  спадну 
інтонацію  наголошеного  голосного  (як  і  в  російській  мові).  Якщо  цей 
характер  інтонування  наголошених  голосних  (звісно,  іррелевантний  з  фоне¬ 
матичного  погляду)  є  питомим  —  а  якихось  видимих  причин  для  його 
зміни  впродовж  історичного  періоду  немає,  —  то  можна  припустити,  що 
довгота  в  протоукраїнських  діалектах  поєднувалася  зі  спадною  інтонацією. 
Те  саме  відбувалося  й  у  протосербських  і  протохорватських  діалектах, 
де  довгота  зберігалася  за  циркумфлексової  (спадної)  інтонації  (новий 
акут  у  більшості  говірок,  усупереч  своїй  умовній  назві  [акутовий = висхід¬ 
ний],  також  реалізувався  як  спадна  інтонація)  й  скорочувалася  за  акутової: 
хжа&  ‘чорт’,  кгаї]  ‘король’  проти  Ьіаіо  ‘болото’.  Можливо,  цей  процес  мав 
місце  й  у  протоукраїнських  діалектах.  Коли  короткі  наголошені  голосні  — 
включно  з  тими,  що  до  скорочення  мали  акутову  інтонацію,  —  подовжи¬ 
лися,  то  у  зв’язку  з  доконаним  на  той  час  поєднанням  довготи  зі  спадною 
інтонацією  та  сама  інтонаційна  крива  автоматично  була  перенесена  й  на 
ці  наново  подовжені  звуки,  чого  в  протосербських  і  протохорватських 
діалектах  не  спостерігалося. 

Сербсько-хорватські  процеси  тут  згадано  з  огляду  на  те,  що 
вони  показують,  як  могло  проходити  на  першій  стадії  усунення  інтонацій¬ 
них  розрізнень  у  протоукраїнських  діалектах.  Та  не  виключено,  що  вони 
фактично  були  спільними  як  для  протосербських  та  протохорватських, 
так  і  для  протоукраїнських  діалектів,  а  можливо  теж  і  для  протобол- 
гарських,  —  якщо  правильне  спостереження  Брока  стосовно  спадного 
характеру  болгарського  наголосу.  У  такому  разі  спадно-висхідна  крива, 
відзначена  Стойковим  для  болгарських  наголошених  голосних,  співвідно¬ 
силася  б  із  поземною  кривою,  характерною,  як  згадано  вище,  для  південно- 
західного  наріччя  української  мови.  Зрештою,  це  питання  вимагає 
глибшого  дослідження.  Проте  словацьку  мову  звідси  треба  виключити, 
бо  в  ній  скорочувалися  й  наголошені  довгі  голосні  за  акутової  інтонації, 
як  у  сербсько-хорватській  мові  ( Ьіаіо ),  й  довгі  голосні  з  циркумфлексовою 
інтонацією  (ргак  ‘убивця’).  Це  може  наближати  її  до  південно-західного 
наріччя  української  мови,  але  не  до  літературної  української  мови  чи  до 
говірок,  на  яких  вона  ґрунтується. 


6.  ХРОНОЛОГІЯ  ТА  МЕЖІ  ПОШИРЕННЯ 

Існує  велике  розмаїття  думок  щодо  того,  коли  саме  втрачено  опозицію  за 
довготою  та  інтонацією  в  українській  мові:  Павлюк  говорить  про  ІХ-Х  ст., 
Шахматов  і  Філій  —  про  ХІ-ХІІ  ст.,  Курашкевич  —  про  середину  XII  ст., 
а  Лампрехт  —  навіть  про  XIV  ст.  Очевидно,  що  протиставлення  за  інтона- 


160 


7.6  Перебудова  просодичної  системи 


цією  (а  отже  й  за  часокількістю)  ще  існувало  на  час  постання  повного¬ 
лосу,  тобто  в  середині  IX  ст.  (див.  6.3).  Одначе  після  того  вже  не  відзначено 
фонетичних  змін,  що  були  б  узалежнені  від  інтонації  чи  наголосу.  При¬ 
хильники  теорії  пізньої  втрати  часокількості  посилаються  на  подовжен¬ 
ня  о  та  е  перед  складом  зі  слабким  єром  після  занепаду  цього  останнього, 
що  мало  місце  в  половині  XII  ст.  Проте,  завважмо,  міра  й  сам  факт  цього 
подовження  викликають  сумніви  (див.  22.5),  а  головне,  якщо  зважити 
на  природу  розглядуваного  питання,  —  це  необов’язковість  існування 
в  мові  фонематичної  часокількості  для  реалізації  замінного  (компенса¬ 
ційного)  подовження.  Наприклад,  тепер  існують  східносербські  та  бол¬ 
гарські  говірки,  що  реагують  на  втрату  х  подовженням  попереднього 
голосного,  хоча  взагалі  вже  протягом  багатьох  століть  часокількісної  опо¬ 
зиції  не  мають  (наприклад,  чіли  <  чехли  ‘черевики’  —  Кюстендил). 

Не  більше  важать  і  міркування,  згідно  з  якими  українська  мова 
мусила  втратити  розрізнення  інтонацій  раніше  від  російської,  тому  що 
не  відрізняла  новоакутовий  звук  о  від  о  іншого  походження,  як  це  має 
місце  в  російських  говірках  леківського  типу  (Трубецькой),  і  тому  що  від¬ 
тягнення  наголосу  на  прийменники  з  кореневих  голосних  за  циркум¬ 
флексової  інтонації  в  російській  мові  збереглося  краще,  ніж  в  українській 
(Шахматов  —  пор.  укр.  на  зиму  та  рос.  на  зиму).  Темп  фонетичних  змін 
і  водностайнень  у  різних  мовах  не  мусить  бути  однаковим,  а  отже  й  ви¬ 
сновки  щодо  давності  тієї  чи  тієї  зміни  не  вільно  робити  лише  на  підставі 
більшої  або  меншої  поширеності  її  наслідків  у  пізніші  часи. 

Хоча  точно  визначити  час  утрати  опозиції  за  часокількістю  та 
інтонацією  в  українській  мові  неможливо,  існують  факти,  що  в  усякому 
разі  виключають  датування  цього  явища  кінцем  доісторичного  періоду 
(тобто  приблизно  X  ст.). 

Просодичні  процеси  в  протоукраїнській  групі  діалектів  відме¬ 
жували  її  від  західних  сусідів,  бо  польська  й  словацька  мови  мали  пози¬ 
ційні  стягнення,  що  не  заторкнули  українського  ареалу.  Протоукраїнські 
діалекти  не  знали  властивого  протоболгарським  пересунення  наголосу 
зі  складів,  що  містили  короткі  голосні  або  мали  циркумфлексову  інто¬ 
націю,  на  наступний  склад  (болг.  море  <  тогуе  проти  укр.  море  тощо).  На 
відміну  від  проторосійських  діалектів,  протоукраїнські  не  зазнали  під  но¬ 
вим  акутом  якісної  зміни  о  леківського  типу.  Поза  тим,  одначе,  протоук- 
раїнська  просодична  еволюція  не  відрізнялася  від  проторосійської.  Немає 
щодо  цього  якихось  відмінностей  і  між  протоукраїнськими  (північними) 
та  протобілоруськими  діалектами.  Таким  чином,  перебудова  просодич¬ 
ної  системи  протоукраїнських  діалектів  досить  різко  відмежувала  їх  від 
західних  сусідів.  На  півдні  ж  і  на  північному  сході  різниця  була  менш 
виразна,  а  на  півночі  —  мінімальна. 

У  межах  самого  українського  ареалу  могли  існувати  дрібні  від¬ 
мінності  між  просодичними  системами  півночі  (київсько-поліською)  та 
півдня  (галицько-подільською):  переважно  спадна  інтонаційна  крива  наш- 


7.7  Перебудова  просодичної  системи 


161 


лошених  голосних  у  першій  та  поземна  (рівна)  в  другій.  У  зв'язку  з  цим 
для  півночі  можна  постулювати  виразнішу  артикуляцію  переднаголо- 
шеного  складу,  тоді  як  для  півдня  ймовірнішою  є  наявність  слабкого 
вторинного  наголосу  на  паристих  складах  довгих  слів,  якщо  рахувати 
від  наголошеного  складу,  що  пізніше  сприяла  трохи  помітнішій  редукції 
в  ненаголошених  складах  (наслідком  цього  стала  зміна  ненаголошеного 
о  на  м,  а  е  —  на  у\  див.  40.1 10 ).  Наші  припущення  потверджуються  тим, 
як  у  цих  двох  зонах  дещо  згодом  (у  середині  XII  ст.)  були  потракто- 
вані  о,  е  та  е  (див.  розділи  20-22).  А  втім,  припущення  все-таки  залиша¬ 
ються  припущеннями. 

Нарешті,  варто  відзначити,  що  саме  на  X  століття  здогадно  при¬ 
падає  занепад  фонематично  релевантної  часокількості  кореневих  голосних 
у  тюркських  мовах,  де  він  був  наслідком  ізсуву  наголосу  з  кореня  (тобто 
з  початкового  складу)  на  певні  суфікси.  Як  і  в  протоукраїнських  діалектах, 
довгота  тут  здебільшого  поєдналася  з  наголосом.  Беручи  до  уваги  важли¬ 
вість  протоукраїнсько-тюркських  контактів,  це  може  бути,  попри  відмін¬ 
ність  первісної  мотивації  цих  змін  у  протоукраїнських  діалектах  та  в  тюрк¬ 
ських  мовах,  чимось  більшим,  ніж  простий  збіг  обставин. 


7.  УТРАТА  ВІЛЬНОГО  НАГОЛОСУ  В  ДІАЛЕКТАХ  (ОГЛЯД) 

*  *  *  Після  докорінної  перебудови,  що  здогадно  була  відбулася  в  X  ст., 
просодична  система  української  мови  зазнала  певних  ізсувів  наголо¬ 
су,  зумовлених  морфологічно,  —  але  без  якихось  істотних  фонетично 
зумовлених  його  змін.  Єдиний  виняток  —  це  усталення  місця  наголосу 
на  передостанньому  складі  в  лемківських  говірках  (включно  з  україн¬ 
ським  анклавом  у  Польщі,  на  північ  від  Коросна,  що  відомий  під  назвою 
Замішанці),  спричинене  їхніми  контактами  з  польською  мовою  та  схід- 
нословацькими  говірками,  де  такий  наголос  утвердився  приблизно  по¬ 
чинаючи  з  XV  ст.  Це  усталення  місця  наголосу,  що  відрізняє  лемківські 
говірки  від  усієї  решти  українських  говірок,  поширювалося  із  заходу 
на  схід.  Можливо 11 ,  що  в  західних  лемківських  говірках  воно  стало 


10  Якщо  позначити  найсильнішу  (а  отже  й  найчіткішу)  артикуляцію  цифрою  1 ,  а  де¬ 
далі  слабшу  цифрами  2, 3  тощо,  багатоскладове  слово  в  сучасній  українській  мові  можна 
схарактеризувати  приблизно  так: 

перекинути 

і  і  м  і 

літературна  українська  мова  2  3  13  2 

північне  наріччя  3  2  13  2 

південно-західне  наріччя  2  3  14  3 

11  Судячи  з  того  факту,  що  форми  нак.  сп.  у  ґерлахівському  Апостолі  кінця  XVI  ст. 
уже  не  мали  прикінцевого  голосного  навіть  у  первісно  наголошеному  складі:  кєртє  ‘беріть', 
МД  іди’,  вєрньмися  ‘вернімося’.  Пор.  літ.  укр.  берйу  іди ,  вернйся. 


162 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


доконаним  фактом  наприкінці  XVI  ст.  (Панькевич),  а  в  східних  — 
на  одне  століття  пізніше.  Упродовж  майже  цілого  XVII  ст.  наголос  у  цих 
останніх  залишався  вільним.  Це  випливає  з  помішання  о  та  и,  е  та  у 
в  передостанніх  складах,  які  первісно  не  були  наголошеними,  про  що 
свідчать  східнолемківські  пам’ятки  XVII  ст.:  поу(л)трипа  ‘два  з  полови¬ 
ною’  (Одрех.  гр.  1607),  Влсилюви  дат.,  приндлижить  (Одр.  гр.  1632)  тощо. 
Нині  в  лемківських  діалектах  Словаччини  межа  між  фіксованим  наго¬ 
лосом  на  заході  та  вільним  на  сході  йде  вздовж  вододілу  Виравки 
та  Удави 12 .  Периферійна  зона  на  схід  від  цього  району  виказує  певні 
акцентуаційні  видозміни,  спричинені  або  полегшені  суміжністю  гові¬ 
рок  із  фіксованим  наголосом.  Ідеться  про  місцевість  (між  Лабірцем 
і  Угом)  із  частковим  —  бо  лише  у  двоскладових  словах  —  усталенням 
наголосу  на  передостанньому  складі  (коза),  з  частковим  притягненням 
наголосу  на  початковий  склад,  особливо  в  трискладових  словах 
(коліно  —  переважно  між  Лабірцем  і  Латорицею,  з  охопленням  бойків¬ 
ського  ареалу),  і  навіть  із  наголосом  наприкінці  слова  (Корумля  на  пів¬ 
ніч  від  Ужгорода:  серцо,  руке  ном.  мн.).  Жодне  з  цих  явищ  систематично 
не  вивчалося. 


8.  МОРФОЛОГІЗАЦІЯ  НАГОЛОСУ  В  ІМЕННИКАХ 

(огляд) 

За  межами  Лемківщини  зміни  місця  наголосу,  що  відбувалися  після  XI  ст., 
були  зумовлені  морфологічно,  а  отже  й  не  належать,  власне,  до  фоно¬ 
логії.  Нижче  стисло  описані  ті  з  них,  що  здаються  найбільш  типовими 
для  української  мови.  На  це  включення  є  дві  причини.  По-перше,  щоб 
використовувати  історично  засвідчений  наголос  для  реконструювання 
доісторичного  стану,  потрібно  відкинути  всі  пізніші  зсуви  наголосу,  вмоти¬ 
вовані  морфологічно.  По-друге,  ще  важливішою  є  необхідність  побачити, 
в  який  спосіб  і  до  якої  міри  наголос  став  мотивуватися  не  фонологічно, 
а  морфологічно.  Було  б  помилкою  гадати,  що  в  сучасній  українській  мові 
дистрибуція  наголосу  зумовлюється  виключно  морфологічними  чинни¬ 
ками.  Морфологічно  вмотивованих  наголосів  багато,  але  не  менш  числен¬ 
ними  є  й  випадки  та  категорії,  в  яких  ясної  морфологічної  мотивації 
бракує.  Ці  наголоси  вживаються  за  традицією,  їхню  мотивацію  слід  шука¬ 
ти  в  характерній  для  праслов’янської  мови  фонетичній  зумовленості,  що 
її  просто  не  існує  з  погляду  сучасного  мовця.  Саме  взаємна  переплетеність 
цих  двох  засад  і  є  причиною  складності  сучасної  української  акцентуації 
та  властивих  їй  численних  хитань. 

Розташування  наголосів  може  бути  цілком  добре  зреконстру- 
йоване  для  XVI-XVIII  ст.,  бо  від  тих  часів  залишилося  чимало  пам’я- 


12  Див.  Паньк.,  мапа  IV. 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


163 


ток  з  відповідними  позначеннями.  Щоправда,  користуючись  ними,  слід 
пам'ятати  про  домішку  білоруського,  традиційного  церковного  та  осучас¬ 
неного  церковного  наголошування  (останнє  базувалося  на  старосерб- 
ських  і/або  староболгарських  взірцях).  Та  в  цілому  ці  пам'ятки  дають 
досить  вірне  відбиття  українського  наголосу.  Що  ж  до  еволюції  наголо¬ 
су  від  пізньопраслов'янського  періоду  до  XVI  ст.,  то  її  можна  відтворити 
лише  здогадно. 

У  відміні  іменників  головна  тенденція  полягала  в  запроваджен¬ 
ні  незмінного  наголосу  для  кожного  граматичного  числа  при  одночасному 
протиставленні  чисел  різницею  в  наголосі.  Вона  є  особливо  очевидною 
в  іменниках  на  -а  з  рухомим  наголосом.  В  однині  вони  первісно  мали 
наголос  (успадкований  від  праслов'янської  мови)  на  корені  в  дат.  і  ак., 
на  закінченні  —  в  решті  відмінків  (за  законом  Фортунатова). 

Кореневий  наголос  у  дат.  одн.  засвідчений  у  середньоукраїнській 
мові  лише  кількома  поодинокими  прикладами  залишкового  характеру: 
к  гбр'Е,  зємл'Ь  (Ст.  Зиз.  1596),  гбр’Ь  и  долу  (Транкв.-Ст.  1618),  к#  гор'Ь  ‘догори' 
(Памва  Бер.  1627)  —  пор.  фразеологізовану  формулу  д’горі  в  сучасній 
українській  мові. 

Кореневий  наголос  в  ак.  одн.  досі  зберігається  в  кількох  іменни¬ 
ках,  таких,  як  рука :  руку ,  нога :  ногу,  земля :  землю ,  зима :  зиму  тощо;  додат¬ 
кові  приклади  можна  знайти  в  пам'ятках  із  зазначеним  наголосом:  сдєзу 
‘сльозу'  (Кл.  Остр.  1598),  вбйноу,  дуноу  (Кл.  Остр.  1599),  вбйну,  здрж  ‘зірку' 
(Транкв.-Ст.  1618),  нд  росу  (Книж.  госп.  1788),  а  також  добу,  осу ,  ціну  (Скля- 
ренко).  Проте  список  іменників,  які  з  історичного  погляду  мусили  були 
мати  кореневий  наголос  в  ак.  одн.,  дарма  що  він  не  є  засвідчений  у  пам'¬ 
ятках,  є  значно  більшим:  бджолу ,  блоху ,  вербу ,  весну ,  вівцю ,  золу,  імлу , 
соху  тощо.  Хитання  в  деяких  іменниках  (зв'Езду,  вбніб  —  Стрят.  Служ. 
1604)  й  спорадичне  поширення  зсуву  наголосу  на  ті  іменники,  що  в  жо¬ 
ден  спосіб  не  могли  його  мати  (вежу  —  Ґал.  1663),  свідчать  про  його 
нестабільність,  що  мусила  була  постати  задовго  до  XVI  ст.  Саме  за  такої 
ситуації  зсув  поширився  на  деякі  іменники  з  суфіксом  -к-\  у  слові 
дочка  :  дбчк&  наголос  перейшов  на  закінчення  в  ном.  (Лавр.  Зиз.  1596, 
Памва  Бер.  1627  та  ін.),  а  відтак  був  перенесений  на  ак.,  звідки  пішло 
суч.  укр.  дочка :  дочку  —  пор.  на  Берестейщині  дівка.  Тим  же  шляхом  слово 
мета :  мету ,  запозичене  з  латини  за  посередництвом  польської  мови, 
дістало  в  ном.  одн.  наголос  мета ,  а  згодом  під  його  впливом  і  мету  в  ак. 
одн.  Таке  ж  саме  походження,  ймовірно,  має  наголошування  суфікса 
- оі(а ):  дрібнота  тощо.  Ліквідуючи  зсув  наголосу  в  акузативі,  українська 
мова  звичайно  поширювала  на  акузатив  наголос  ном.  одн.,  але  в  деяких 
регіонах,  особливо  в  тих,  що  могли  перебувати  в  контакті  з  болгарською 
мовою,  переважив  наголос  акузатива,  наприклад,  у  гуцульських  говір¬ 
ках  ( земля  ‘земля'),  у  долині  Уга  ( голова ,  середа)  та  деінде.  Коли-не-коли 
цей  наголос  трапляється  й  у  середньоукраїнських  пам'ятках:  зв-Езда 


164 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


(Уч.  Єв.  1585),  сноха  (Мел.  Смотр.  1619),  гуБА  ‘губка4,  стопа,  чєта  ‘почет' 
(Супр.  слов.  1722). 

У  множині  іменників  жін.  і  сер.  родів,  що  первісно  мали  єр 
у  передостанньому  складі,  спричинником  ізсуву  наголосу  була  форма  Гені¬ 
тива.  Прикінцевий  наголошений  єр,  утративши  наголошуваність,  пере¬ 
дав  свій  наголос  попередньому  єрові.  Пізніше  цей  наголос  (підтриманий 
наголосом  на  -а  в  дат.,  інстр.  і  лок.  мн.)  поширився  на  ном.  мн.  —  і  в  цей 
спосіб  постав  специфічний  український  тип  акцентуальної  опозиції  між 
одниною  з  наголошеним  коренем  та  множиною  з  наголошеним  сусіднім 
складом,  що  тяжіє  до  охоплення  всіх  іменників  жін.  і  сер.  родів  із  випад¬ 
ним  голосним:  кнйжка :  книжки ,  книжок ,  книжкам.  У  російській  і  біло¬ 
руській  мовах  (за  винятком  південно-західних  білоруських  говірок,  що 
виявляють  у  цьому  плані  аналогічний  з  українською  мовою  розвиток 13) 
цей  тип  геть  відсутній.  Натомість  він  добре  репрезентований  у  середньо- 
українських  пам’ятках  із  зазначенням  наголосу,  з  яких  би  частин  країни 
вони  не  походили:  м(о)л(и)тбв  (Анвол.  1596),  точчбісь  (Лавр.  Зиз.  1596), 
стєжклдиі,  пеклркллиі,  кварками  (Кл.  Остр.  1599),  матками  (Памва  Бер.  1616), 
почкй  ‘бруньки',  ньіркьі,  вєрювкй,  болачкй,  шболонкй,  хаткй  (Памва  Бер.  1627), 
вочєїсь  (Вісііопагіит  1649),  на  клрточклх  (Ґал.  1669),  м(о)дитвами  (Баран. 
1674),  церквй,  жонкй,  ниткй  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  кухдркй  (Дос.  Суч.  1693), 
окон  (Ів.  Макс.  1708),  ґульбігь,  ґулкьі,  подошовт*,  ложбісь,  сливки,  нл  лопатках^, 
вт>  головклх'ь,  шишкй  (Книж.  госп.  1788),  куклй  (Котляр.  1822),  байки  (Грам. 
Павл.  1816),  —  хоча  й  форми  з  наголошеним  коренем  аж  ніяк  не  є  рідкісни¬ 
ми  й  часто-густо  віднаходяться  в  тих  самих  авторів:  кнйжкдх  (Ст.  Зиз. 
1596),  нл  стежклх  (Кл.  Остр.  1598),  ггЕсни  (Памва  Бер.  1616),  шлбл'Ь  (Тар. 
Земка  1624),  скбрки,  плавки  (Памва  Бер.  1627),  нйток  (Транкв.-Ст.  1649), 
ггЕсни  и  йгри  (Реш.  Уч.  Єв.  1690),  шлбли,  шлбєль  (Радив.  1671),  стрілки, 
льітки,  колючках  (Вірші  Кл.  Зин.  1690).  Така  неконсеквентність  трапляється 
навіть  у  сучасній  українській  літературній  мові,  яка  й  досі  має  кілька 
іменників  цього  типу,  що  зберігають  кореневий  наголос  ( кішка :  кішок , 
вишня :  вйшень  тощо),  й  багато  таких,  що  допускають  обидва  наголоси 
0 плітки ,  печатки  тощо;  пор.  також  літ.  вікон ,  але  в  Тичини  1965  вікон). 
Форми  з  кореневим  наголосом  порівняно  частіше  вживаються  на  Поліссі. 

Український  еволюційний  процес  у  цьому  випадку  близький 
до  словацького.  Словацька  мова  віддзеркалює  в  ґен.  одн.  новий  акут 
(у  вигляді  довготи),  який  поширився  від  коренів  з  циркумфлексовою 
інтонацією  або  коротким  голосним  також  і  на  корені  з  первісною  акутовою 
інтонацією:  Икша  ‘голова’ :  Маю,  гепа  ‘жінка’ :  Неп,  кпіїка :  кпілек^ата  \]ат 14 . 
В  українській  мові  тип  книжка :  книжок  в  аналогічний  спосіб  має  за  рівно- 
біжник  тип  голову :  голів ,  але  в  іменниках  із  випадним  голосним  цей  на- 


13  Див.  мапу,  складену  Я.  Романович  [  =  Рамановіч],  у  БЛ 1972,  1,  с.  53. 

14  Словацькі  дифтонга  історично  й  функціонально  відповідають  довготі. 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


165 


голос  поширився  також  на  ном.  мн.,  чого  не  спостерігається  в  інших  словах: 
голови  ном.  мн.,  але  не  +  голови.  В  останньому  випадку  таке  розташування 
наголосу  внеможливлюється  тією  обставиною,  що  він  збігався  б  із  наго¬ 
лосом  ґен.  одн.,  а  загальна  тенденція,  як  було  відзначено,  полягає  якраз 
у  протиставленні  чисел  за  наголосом. 

Акцентуаційна  поляризація  однини  та  множини,  успадкована 
від  праслов'янської  мови  для  типу  голова ,  голови  ґен.  одн. :  голови  ном.  мн., 
поширилася  й  на  іменники,  що  первісно  були  належали  до  нечисленної 
групи  з  наголошеним  закінченням  і  в  однині,  й  у  множині.  Цей  стан  (добре 
збережений  болгарською  мовою,  де  слову  жена  відповідає  множина  жени) 
ще  віддзеркалюється  в  середньоукраїнських  пам'ятках  із  зазначеним  на¬ 
голосом,  хоча  й  нові,  акцентуаційно  поляризовані  форми  аж  ніяк  не 
є  в  них  рідкісними.  Акцентуаційна  поляризація  була  запроваджена  до  цієї 
групи  через  те,  що  іменники  жін.  роду  з  рухомим  наголосом  після  того, 
як  облишено  відтягнення  наголосу  в  дат.  і  ак.  одн.,  злилися  в  парадигмі 
однини  з  групою,  що  мала  від  початку  наголошене  закінчення.  Як  наслі¬ 
док,  на  цю  останню  групу  поширилося  відтягнення  наголосу  в  множині. 
За  ілюстрацію  можуть  правити  два  слова,  що  первісно  належали  до  вже 
наявних  двох  акцентуаційних  типів: 

рухомий  наголос:  весна  :  весну  ак.  одн.  :  весни  ном.  мн. 

наголошене  закінчення:  жона  жону  жони. 

Коли  в  рухомому  типі  відбулася  заміна  форми  весну  на  весну , 
обидва  вони  стали  тотожними  в  парадигмі  однини:  весна ,  весну ,  як  жона , 
жону.  Дальшим  кроком  було  усунення  відмінності  у  множині  на  користь 
типу  весни ,  внаслідок  чого  замість  жони  з'явилася  форма  жони,  представ¬ 
лена  в  середньоукраїнських  пам'ятках  із  зазначеним  наголосом  хоч  і  не 
досить  послідовно,  але  все  ж  досить  масово.  Упровадження  кореневого 
наголосу  в  ном.  мн.  породило  розбіжність  між  цією  формою  та  дат.,  інстр. 
і  лок.  мн.,  де  наголошувався  звук  а  в  закінченні:  веснам ,  жонам  тощо. 
На  ці  форми  кореневий  наголос  почав  поширюватися  (рівнобіжний  про¬ 
цес  мав  місце  в  російській  і  білоруській  мовах)  від  кінця  XVII  ст.,  але  ще 
й  досі  він  не  переміг  остаточно  в  усіх  словах:  Саков.  1622  подає  в  боннах, 
вдовам,  Памва  Бер.  1623  —  в  ...землях,  Баран.  1674  —  в  зв'кздлх,  трукАХ 
‘сурмах'  (ном.  мн.  труки!),  горлм,  але  теж  і  трукАм;  Вірші  Кл.  Зин.  —  жени 
ном.  мн.  проти  з  жонами,  Ів.  Макс.  1708  —  пчєди  проти  пчєдамн.  У  сучасній 
українській  літературній  мові  наголос  на  а  в  закінченні  ще  й  досі  спостері¬ 
гається  в  словах  нога, рука,  сльоза ,  щока :  ноги  ном.  мн.,  ногам  дат.  мн.  тощо. 

Тип  із  наголошеною  основою  досить  добре  зберігся  в  літера¬ 
турній  українській  мові  {хата :  хати  ґен.  одн.  і  ном.  мн.),  але  в  говірках, 
надто  в  західних,  спостерігається  відчутна  тенденція  до  впровадження 
акцентуаційної  поляризації  також  і  в  цю  групу  {хати  ґен.  одн.  проти  хати 
ном.  мн.;  пор.  криниці  ном.  мн.  —  Кравців  1948,  кукурудзи,  —  Вінґранов- 


166 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


ський  1971  проти  одн.  криниця,  кукурудза  тощо).  Її  дії  піддаються  й  імен¬ 
ники  сер.  роду  ( весілля :  весілля  ном.  мн.,  завдання :  завдання  ном.  мн.  тощо), 
але  тільки  зовсім  віднедавна,  і  тому  в  середньоукраїнських  пам'ятках 
виявів  цього  процесу  немає. 

Уся  історія  наголошування  іменників,  надто  жін.  і  сер.  родів, 
показує,  як  фонетично  зумовлена  дистрибуція  наголосу  після  втрати 
фонетичної  мотивації  його  зсувів  була  застосована  для  морфологічних 
протиставлень.  Для  наголосу  в  українських  іменниках  типовим  є  те, 
що  з  двох  можливих  варіантів  —  однаковість  або  поляризація  —  обрано 
другий.  Виняток  становлять  деякі  закарпатські  та  надсянські  говірки, 
що  приєдналися  до  балканської  (болгарської)  тенденції,  спрямованої  на 
однаковість. 

*  *  *  У  пізньопраслов’янській  мові  прийменники  (з  первісною  акутовою 
інтонацією?)  звичайно  перебирали  на  себе  наголос  від  наступного  імен¬ 
ника  з  циркумфлексовою  інтонацією  або  коротким  голосним.  Цей  стан 
ще  відбито  в  середньоукраїнських  пам’ятках  із  зазначеним  наголосом. 

Ст.  Зиз.  1596  подає  во  днє,  на  землю,  на  св'Ьт'Ь,  на  біжи,  Кл.  Остр. 

1598  —  на  св'Ьтє,  Кл.  Остр.  1599  —  на  зєл\лю,  ЛЬк.  1607  —  на  св'Ьт'Ь, 
Копист.  1616  —  на  зєл\лю,  Памва  Бер.  1616  —  на  зєлглю,  Транкв.-Ст. 

1618  —  НА  ДВ'Ь,  НА  В^КИ,  НА  зєл\лю,  Мел.  Смотр.  1619  —  по  сред'Ь,  по  плоти, 
другь  6  друз'Ь,  Волков.  1631  —  на  зєл\лю,  Вісііопагіит  1649  —  на  ноги, 

Ґал.  1663  —  на  зєл\лю,  на  св'Ьтє,  Реш.  Уч.  Єв.  1670  —  на  нєбо,  Вірші  Кл. 

Зин.  1690  —  на  голову,  на  слокодК,  на  сторону,  на  зьіму.  Однак  це  відтяг- 
нення  наголосу  вже  виявляє  очевидні  ознаки  занепаду:  воно  стосується 
обмеженого  списку  слів;  випадки  невідтягнення  трапляються  масово; 
спостерігаються  також  приклади  відтягнення,  не  вмотивовані  істо¬ 
рично  (тобто  з  первісною  акутовою  інтонацією  або  наголосом  на  закін¬ 
ченні),  на  кшталт  на  нєбєса  (Кл.  Остр.  1598),  на  зєл\ли  (Кл.  Остр.  1599), 
по  земли,  на  крстгь  (Снят.  1604),  на  зєл\ли,  по  зєл\ли  (Транкв.-Ст.  1618), 
на  воз'Ь  (Памва  Бер.  1627).  У  сучасній  українській  літературній 
мові  таке  відтягнення  обмежується  жменькою  застиглих  формул: 
на  ніч  (наприклад,  Драч  1972),  на  сміх ,  на  світ ,  зо  сну  (наприклад,  Сте- 
фанович  1926),  але  й  у  цих  випадках  воно  є  факультативним;  у  деяких 
говірках,  щоправда,  можна  знайти  більше  прикладів  (приміром,  у  Ро¬ 
манові  на  південний  схід  віді  Львова:  на  руку ,  на  голову ),  але  явище 
це  так  чи  так  повсюди  є  реліктовим. 

У  випадку  двоскладових  займенників  прийменник  не  переби¬ 
рає  наголос  на  себе,  але  в  самих  займенниках  наголос  —  синхроніч¬ 
но  —  відтягується  на  попередній  склад:  мене ,  кого ,  того ,  але  до  мене , 
до  кого ,  до  того.  Те  саме  явище  спостерігається  й  у  середньоукраїнських 
пам’ятках,  де  зазначено  наголос,  —  що  не  дивує,  бо  це  “відтягнення 
наголосу”  з  історичного  погляду  являє  собою  зовсім  не  відтягнення, 
а  збереження  первісного  місця  наголосу  на  передостанньому  складі. 
Натомість  інновацією  був  власне  наголос  на  закінченні  в  безпри¬ 
йменникових  формах  займенників,  що  розповсюдився  від  форм  типу 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


167 


(лок.  одн.)  лгьн'к,  звідки  й  укр.  мене ,  тебе  за  зразком  мені \  тобі ;  пор. 
серб.-хорв.  тепе,  іеЬе  ґен.  на  основі  тепі,  іеЬі  лок.,  але  в  дубровницькому 
варіанті  розповсюдився  наголос  ґен.  тепе  і  дат.  тепі ,  тоді  як  у  чакавсь- 
ких  говірках  серед  інших  типів  віднаходиться  ще  й  до  сьогодні  збе¬ 
режена  опозиція  тепе ,  ІеЬе  ак.  проти  тепі ,  ґеЬі  дат.  і  лок.  У  випадку 
вказівного  займенника  навіть  літературна  сербсько-хорватська  мова 
має  ґен.  одн.  Іо^а,  дат.  одн.  іоти  тощо.  Соболевський  на  підставі  будови 
віршів  зреконструював  цей  наголос  для  староцерковнослов’янської 
мови.  Особливістю  української  мови  було,  отже,  те,  що  в  ній  наголос 
на  закінченні  розповсюдився  в  усіх  безприйменникових  формах  (мене, 
тебе ,  кого,  того),  але  водночас  після  прийменників  зберігся  старий 
наголос  на  передостанньому  складі,  за  винятком  більшості  північно¬ 
українських  говірок,  де  (як  і  в  білоруській  мові)  наголос  завжди  падає 
на  закінчення.  Ця  діалектна  роздвоєність  добре  відображена  в  серед- 
ньоукраїнських  пам’ятках  із  зазначеним  наголосом.  Автори  й  пам’ятки, 
що  походять  із  південно-західного  регіону,  надають  перевагу  наголо¬ 
сові  на  передостанньому  складі.  Наприклад,  західник  Стефан  Зизаній 
(1596)  подає  дда  того,  до  него,  до  секє,  от  него,  \[  него,  на  него  і  навіть 
в  ток'Ь,  в  сов'Ь,  при  ток'Ь  (форми  датива  й  локатива  з  наголосом  на  перед¬ 
останньому  складі,  будучи  вторинними,  мають  меншу  зону  поширення), 
але  в  безприйменникових  формах  займенників  наголос  розташовуєть¬ 
ся  на  закінченні:  ожидаєм  теке,  а  его  самого,  ведде  того ...  св'Ьта  тощо. 
Та  сама  ситуація  спостерігається  в  Уч.  Єв.  1595,  Лавр.  Зиз.  1596,  Ла¬ 
дом.  Єв.  XVI  ст.,  Стрят.  Служ.  1604,  Копист.  1616, 1623, 1624,  ВТзер. 
цн.  1618,  Транкв.-Ст.  1618,  Саков.  1622,  Київ.  Уч.  Єв.  1637,  Львів.  Ап. 
1639  і  навіть  у  «Граматиці»  М.  Смотрицького  (1619)  з  її  церковно¬ 
слов’янською  орієнтацією.  З  другого  боку,  на  півночі  наголошеним 
буває  закінчення,  наприклад,  у  Кл.  Остр.  (1598):  за  кого,  от  него,  в  мене, 
на  собі»  тощо,  і  та  сама  ситуація  повторюється  в  Кл.  Остр.  1599  (за  кіль¬ 
кома  винятками,  зумовленими  західним  впливом),  Оісґіопагіит  1649, 
Радив.  1671,  Євангелії  Св.  Томи  1710,  Книж.  госп.  1788,  Грам.  Павл. 
1826  тощо.  Цей  критерій  є  насправді  настільки  певним,  що  за  його 
допомогою  можна  встановлювати  походження  тих  авторів  і  пам’яток, 
про  які  бракує  біографічних  даних.  Наприклад,  Ґалятовського  (1663, 
1669),  який  уживає  прикінцевий  наголос  (за  п’ятьма  винятками),  слід 
записати  до  вихідців  з  півночі  (Чернігівщини  або  північної  Київщини). 
Хитання  є  характерними  для  авторів  з  Полтавщини,  хоча  вони  й  нада¬ 
ють  певну  перевагу  прикінцевому  наголосові,  що  свідчить  про  змішане 
походження  цих  говірок  (Хоруж.  зб.  1662,  Решет.  Уч.  Єв.  1670,  Вірші 
Кл.  Зин.  1690  можуть  бути  наведені  як  приклади).  Хитання  можна 
знайти  й  у  Памви  Беринди  (1616,  1627);  вони  прозраджують  його 
ймовірні  біографічні  зв’язки  з  різними  частинами  України  (#  кого, 
на  кого,  за  сене,  але  ддА  чоги>,  НА  него,  за  него  тощо).  Єдиний  виняток 
із  такої  дистрибуції  двох  типів  наголосу  —  це  Волкович  (1631),  який 
працював  у  Львові,  але  наголос  уживав  здебільшого  “північний”. 

Заперечна  частка  ні  (нГ),  що  додається  як  префікс  до  двоскладо¬ 
вих  займенників,  утворюючи  заперечні  займенники,  вживані  в  запереч- 


168 


7.8  Перебудова  просодичної  системи 


них  реченнях,  тягне  за  собою  в  сучасній  українській  мові  наголос  на 
передостанньому  складі  ( нікого  не  було),  але  в  реченнях,  де  немає  іншої 
заперечної  частки,  займенник  дістає  наголос  на  початковому  складі 
( нікого  спитати).  Перший  із  цих  двох  випадків  ґрунтується  на  тих 
самих  правилах,  що  й  прийменникові  конструкції  з  наголосом  на  пе¬ 
редостанньому  складі.  Він  добре  засвідчений  у  середньоукраїнських 
пам’ятках,  де  зазначено  наголос,  з  якого  б  краю  вони  не  походили 
(нікого  —  Ст.  Зиз.  1596,  ничого  —  Вірші  К л.  Зин.  1690). 


На  відміну  від  іменників,  займенникові  прикметники  тяжіють 
до  фіксованого  наголосу  в  усіх  своїх  формах.  Цього  було  досягнуто  до 
XVI  ст.:  жодна  пам’ятка  середньоукраїнського  періоду,  в  якій  зазначено 
наголос,  не  виявляє  ознак  ізсувів  наголосу  в  парадигмі  цих  прикметників. 
Після  практично  повного  зникнення  іменних  форм  прикметників 15  наго¬ 
лос  кожного  прикметника  в  усіх  відмінках  і  родах  став  однаковим.  Лише 
зіставлення  з  іншими  слов’янськими  мовами  вможливлює  відтворення 
попередньої  стадії,  коли  наголос  був  рухомим.  Ба  більше,  з’явилася  тенден¬ 
ція  пов’язувати  певне  місце  наголосу  з  певним  суфіксом,  незважаючи 
на  первісне  розмаїття,  вмотивоване  дистрибуцією  інтонацій  у  прасло¬ 
в’янській  мові,  тобто  фонетично.  Ця  тенденція  опанувала  деякі  афекти¬ 
вні  суфікси  (зокрема,  -еньк-,  -єни-,  -езн-,  - ісіньк -,  завжди  наголошені: 
величенький ,  величенний ,  білісінький',  пор.  Лавр.  Зиз.  1596:  тоненького) 
і  великою  мірою  суфікс  вищого  ступеня  порівняння  -іиі-  ( біліший ,  най- 
біліший)',  лише  основи,  до  складу  яких  увіходять  префікси  й  суфікси,  не 
пересунули  наголосу  на  цей  суфікс  ( завзятіший ,  талановитіший ),  хоча 
в  XVII  ст.  навіть  вони  зазнали  були  такого  зсуву  (коштовн'Ейшєе  —  Пам- 
ва  Бер.  1616).  За  тією  самою  моделлю  наголошуються  форми  найвищого 
ступеня.  Наголошення  префікса  най-  (у  серед ньоукраїнській  мові  також 
на-),  типове  для  середньоукраїнського  періоду  (найменший  —  ’А8єАх|)6тг|(; 
1591,  нАпершАА  —  Кл.  Остр.  1598),  у  сучасній  українській  мові  вже  не  трап¬ 
ляється.  Занепад  цього  наголосу  можна  відстежити  за  пам’ятками  XVII  ст. 

У  випадку  прикметників  із  суфіксом  -к-  наголос  практично 
усталився  на  закінченні,  за  винятком  традиційних  (новоакутового  по¬ 
ходження)  форм  короткий,  солодкий ,  а  також  невеличкий.  Уже  в  XVII  ст. 
кореневий  наголос  у  таких  прикметниках  відзначається  лише  мало  коли: 
Транкв.-Ст.  1618  подає  гбркд  ‘гірка’,  проте  водночас  тонтжолгь  з’являєть¬ 
ся  також  із  наголосом  на  закінченні  (тонтжбго);  Саков.  1622  подає  прудкий, 
Волков.  1631  —  дзьі  гбркии,  тємноузким,  але  тяжкого  тощо.  Та  сама  тен¬ 
денція  виявляється,  хоч  і  з  меншою  силою,  у  двоскладових  прикметниках 
із  суфіксами  - ськ-/-зьк -  {місто  —  міський).  Типовий  для  XVII  ст.  наго- 


15  У  середньоукраїнській  мові  вони  ще  вживалися,  хоча  й  обмежено:  доерд  єсть  згода 
(Кл.  Остр.  1598). 


7.9  Перебудова  просодичної  системи 


169 


лос  лгбрскїй  (наприклад,  Кл.  Остр.  1599,  Транкв.-Ст.  1618,  Памва  Бер.  1627, 
Радив.  1671,  Вірші  Кл.  Зин.  1690,  Дос.  Суч.  1693)  після  певного  періоду 
конкурування  в  XIX  ст.  ( морський  човен  —  Леся  Українка  1891)  був  витіс¬ 
нений  формою  морський.  Тепер  спостерігаються  хитання  в  прикметниках 
двірський ,  кінський ,  людський.  Одначе  кореневий  наголос  надалі  вживає¬ 
ться  в  прикметниках,  утворених  від  топонімів  ( пінський )  або  іменників 
на  позначення  осіб  ( бабський ,  панський );  крім  того,  є  ще  кілька  прикметни¬ 
ків  цього  типу  з  традиційно  кореневим  наголосом  ( свинський ,  звірський , 
світський ,  плотський  та  діал.  кепський  і  лепський).  Тенденція  до  однако¬ 
вості  була  відзначена  й  для  прикметників  із  суфіксом  -’ап-  на  кшталт 
очеретяний  (Булаховський).  Подробиці  цих  процесів  належать  до  історії 
словотвору,  виходячи  за  рамці  предмета  нашого  дослідження.  Головне  — 
це  те,  що  в  прикметниках,  як  і  в  іменниках,  наголос  тяжіє  до  орієнтації 
на  морфологічні  закономірності  замість  фонетичних.  Утім,  на  відміну  від 
іменників,  прикметники,  як  тут  з’ясовано,  рухаються  в  напрямку  до  усу¬ 
нення  будь-яких  акцентуаційних  опозицій  у  межах  певної  парадигми  чи 
дериваційного  типу  Оскільки  прикметник  звичайно  узгоджується  з  імен¬ 
ником,  то  формальних  і  акцентуаційних  контрастів  у  цьому  останньому 
вистачає  на  цілу  словосполуку  прикметник  +  іменник. 


9.  М0РФ0Л0ГІЗАЦІЯ  НАГОЛОСУ  В  ДІЄСЛОВАХ 

(огляд) 

У  дієвідміні  найбільш  регулярний  набір  форм  спостерігається  в  мину¬ 
лому  часі  (історично  він  являє  собою  дієприкметник  на  -/).  Рухомий 
наголос,  що  був  притаманний  дієсловам  із  циркумфлексовою  інтонацією 
або  коротким  голосним  у  корені  (пор.  рос.  пил :  пила :  пило :  пили),  посту¬ 
пається  наголосові  на  закінченні:  пив :  пила :  пило :  пили.  У  парадигмі  мину¬ 
лого  часу  зміщення  наголосу  немає.  Це  мусило  статися  до  кінця  XVI  ст., 
бо  всі  тогочасні  пам’ятки,  де  зазначено  наголос,  мають  в  усіх  дієсловах 
цього  типу  наголошене  закінчення,  як-от:  бьідо  (Ярославецька  книга, 
кін.  XVI  ст.),  нєзбьідо  ‘справдилося’  (Ст.  Зиз.  1596),  бьідй  (Кл.  Остр.  1598), 
жиди  (Луц.  Син.  1638),  ндбьідй  (’Егхобкх  1641),  почадй  (Вірші  Кл.  Зин.  1690). 
Характерне  для  західноукраїнських  земель  розповсюдження  кореневого 
наголосу  з  форм  чол.  роду  на  всі  інші  форми  представлене  дуже  скупо 
(взади,  жиди  —  Ст.  Зиз.  1596,  дало  —  Памва  Бер.  1616).  Водночас  такий 
наголос  є  нормальним  для  дієслів,  що  мали  в  корені  єр:  брала, рвала,  звала, 
пор.  позвали  у  Волков.  1631).  Можливо,  зона  його  поширення  була  тоді 
меншою,  ніж  тепер.  Специфічний  кореневий  наголос  у  дієслові  умер  — 
умерла  тощо  (оумер  —  Саков.  1622,  Ґал.  1663,  Реш.  Уч.  Єв.  1670,  Радив. 
1671  тощо),  що  заступив  рухомий  наголос,  перекидуваний  із  префікса 


170 


7.9  Перебудова  просодичної  системи 


на  закінчення  (пор.  рос.  умер :  умерла ),  віддзеркалює  тяжіння  до  усунеш 

префіксального  наголосу  в  минулому  часі. 

*  *  *  Навпаки,  в  теперішньому  часі  відтягнення  наголосу  на  префікс  із  коре¬ 
невого  єра  в  більшості  випадків  перетривало:  суч.  укр.  візьмеш ,  зірвеш 
супроти  візьму ,  зірву  тощо,  —  хоча  в  деяких  дієсловах  ( поллє ,  порве) 
під  впливом  безпрефіксальних  форм  (ллє,  рве )  з’являються  хитання; 
що  ж  до  наголосу,  який  припадав  на  закінчення,  то  він  зберігається 
(помре,  запре  тощо).  Оскільки  тут  маємо  справу  зі  збереженням  до¬ 
історичного  місця  наголосу,  то  й  дані  ХУІ-ХУІІ  ст.  не  містять  яки¬ 
хось  несподіванок,  збігаючись  у  головних  рисах  із  теперішнім  станом: 
пбйдуть,  прій  де  (Ст.  Зиз.  1596),  найдеш  (Транкв.-Ст.  1618),  доткнєт 
(Саков.  1622),  оузрить,  прейде,  вбзмет  (Баран.  1674)  тощо. 

Рухомий  наголос  у  теперішньому  часі  (на  закінченні  в  1  ос.  одн., 
на  корені  в  решті  форм),  що  розвинувся  в  коренях  із  циркумфлексовою 
інтонацією  або  коротким  голосним  згідно  з  законом  Фортунатова  (з  но¬ 
вим  акутом  в  усіх  формах,  окрім  1  ос.  одн.),  у  західноукраїнських  го¬ 
вірках  був  здебільшого  усунений:  літ.  укр.  ходжу :  ходиш  проти  зах.  укр. 
ходжу  (або  ходю) :  ходиш.  Поза  тим,  згадані  говірки  водностайнили 
наголос  інфінітива  на  -сти\  замість  літ.  укр.  нести  проти  красти,  вони 
мають  нести,  красти.  Ці  типи  наголошування  ймовірно  розвинулися 
після  XVII  ст.;  їх  немає  в  середньоукраїнських  пам’ятках  із  зазначе¬ 
ним  наголосом.  У 1  ос.  одн.  типовими  тут  є  форми  на  кшталт  хочу,  прошу 
(Луц.  Син.  1638);  щоправда,  Мел.  Смотр.  1619  подає  рбжду,  хожду, 
скбрвдю,  хощу,  кдевещу,  але  ці  форми  найімовірніше  являють  собою 
штучні  “церковнослов’янізми”,  запроваджені  під  балканським  впли¬ 
вом  (пор.  серб.-хорв.  іюсіїт  ‘воджу’,  болг.  вддя).  (Утім,  Радив.  1671  ужи¬ 
ває  довожу).  В  інфінітиві  на  -сти  засвідчено  наголос  на  закінченні 
(понєстй  —  Памва  Бер.  1627);  натомість  форма  пасти  (Баран.  1674,  Вірші 
Кл.  Зин.  1690),  —  що  її  подибуємо  в  північних  авторів,  але  не  в  захід¬ 
них,  —  могла  мати  наголос  на  корені  (як  варіант)  іще  в  праслов’янській 
мові:  серб.-хорв.  разіі  проти  рос.  пасти,  словац.  разі ?. 

Усі  інші  говірки  поза  південно-західним  наріччям,  як  правило, 
зберегли  рухомий  наголос,  успадкований  від  праслов’янської  мови 
(пишу :  пишеш),  й  поширили  його  на  деякі  дієслова  з  наголошеним 
закінченням,  насамперед  четвертого  класу.  Рухомий  наголос  у  пра¬ 
слов’янській  мові  первісно  був  розвинувся  в  дієсловах  третього  класу 
(де  новий  акут  на  кореневому  голосному  був  наслідком  злиття ]  із  попе¬ 
реднім  приголосним),  але  він  почав  іще  до  розпаду  цієї  мови  поши¬ 
рюватися  на  дієслова  четвертого  класу  в  усіх  формах  теп.  часу  (див.  7.2). 

У  середньоукраїнській  мові  надалі  наголошувалося  закінчення  деяких 
дієслів  четвертого  класу,  що  не  перейшли  на  модель  рухомого  наголосу: 
держить  (Лавр.  Зиз.  1596),  терпиш  (Волков.  1631),  крстйтсА  (Ґал.  1663), 
держать,  претерпАть  (Полт.  1679),  скончйт  (Вірші  Кл.  Зин.  1690)  і  навіть 
пдкостать  (Транкв.-Ст.  1618);  інші  дієслова  цього  типу  виявляли  хи¬ 
тання  в  місці  наголосу  (наприклад,  прилучйт  ‘трапиться’  —Вірші  Кл. 
Зин.  1690  та  отдучдт  —  Ст.  Зиз.  1596;  попалить  —  Транкв.-Ст.  1618  та 


7.9  Перебудова  просодичної  системи 


171 


попалити*  —  там  само).  Однак  форми,  вживані  південно-західними  авто¬ 
рами,  не  можна  вважати  за  характерні.  Оскільки  на  цих  теренах  ру¬ 
хомий  наголос  перетворювався  на  кореневий,  він  уже  втратив  свою 
продуктивність  і  не  міг  суттєво  впливати  на  дієслова  зі  стійким  наго¬ 
лосом  на  закінченні.  Інші  форми  були  очевидними  архаїзмами  (носити 
2  ос.  одн.  —  Острозька  Біблія  1581). 

Натомість  дієслова,  що  встояли  перед  поширенням  рухомого  на¬ 
голосу,  зберігши  його  на  закінченні,  мають,  подібно  до  південно-захід¬ 
них  говірок  білоруської  мови,  наголошене  закінчення  в  усіх  формах, 
включно  з  1-2  ос.  мн.:  оузрите  (Ст.  Зиз.  1596),  стоите  (Копист.  1616), 
погромимо  (Радив.  1671),  утерпите  (Радив.  1676),  воскресите  (Вірші 
Кл.  Зиіі.  1690).  Ці  дієслова  мають  також  наголошене  закінчення  в  діє¬ 
прислівникових  формах,  наприклад,  живучи  проти  пишучи  (Ст.  Зиз. 
1596)  —  пор.  живуть  проти  пишуть.  Утім,  наголос  на  закінченні  дієпри¬ 
слівників,  утворених  від  дієслів  із  наголошеним  закінченням  теп.  часу, 
в  середньоукраїнських  пам’ятках  теж  можна  віднайти:  л'Ьпачй  ‘ліплячи’, 
СЗводачй,  б#д&чй  (Кл.  Остр.  1599),  ходачй  (Ґал.  1663),  отходячй,  виходячй, 
носячй,  смотрячй  ‘дивлячись’,  служдчй,  мовячй  (та  мовячи),  видячй,  'Ьздячй 
(Радив.  1671),  одходачй  проти  прихбдлчи  (Реш.  Уч.  Єв.  1670).  Ця  тен¬ 
денція  до  розповсюдження  кінцевого  наголосу  в  усіх  формах  розпо¬ 
чалася,  мабуть,  від  тих  дієслів,  що  первісно  мали  наголошене  закінчення, 
але  набули  в  теп.  часі  рухомий  наголос.  Наголос  на  закінченні  в  дієпри¬ 
слівникових  формах,  утративши  зв’язок  із  теперішнім  часом,  зробився 
невмотивованим  і,  сприймаючися  як  характерний  для  дієприслів¬ 
ника  в  цілому,  розповсюдився  на  інші  дієприслівники.  Однак  це  був 
лише  епізод  в  історії  української  акцентуації.  Після  XVII  ст.  мотива¬ 
цію  розташування  наголосу  в  дієприслівниках  щодо  парадигми  теп. 
часу  відновлено. 

Інший  побічний  продукт  періоду  наголосових  хитань  в  україн¬ 
ському  дієслові  закоренився,  як  здається,  міцніше.  Десь  у  двох  десят¬ 
ках  дієслів,  переважно  четвертого  класу,  з  наголошеним  закінченням 
або  рухомим  наголосом  у  теп.  часі  основа  інфінітива  (тотожна  з  осно¬ 
вою  мин.  часу)  має  наголошений  суфікс  за  відсутності  префікса,  але 
наголошений  корінь  за  наявності  префікса.  Це  явище  відзначається 
й  у  білоруській  мові,  але  в  українській  кількість  охоплених  ним  дієслів 
є  більшою.  У  сучасній  українській  літературній  мові  сюди  належать 
такі  дієслова: 

а)  де  відтягнення  наголосу  є  спільним  із  білоруською  мовою: 
носити  —  приносити  (білор.  насіць  —  прьіносіць ),  водити  —  приводити , 
ходити  —  приходити ,  лежати  —  полежати ,  возити  —  привозити , 
мовчати  —  помовчати ;  від  дієслова  наскочити  кореневий  наголос  по¬ 
ширився  й  на  безпрефіксальну  форму  скочити ; 

б)  без  рівнобіжників  у  літературній  білоруській  мові: 
терпіти  —  потерпіти ,  сидіти  —  посидіти ,  стояти  —  постояти , 
держати  —  подержати ,  ситити  —  наситити ,  годити  —  погодити , 
гонити  —  відгонити ,  добрити  —  задобрити ,  лестити  —  улестити , 
лишити  —  залишити', 


172 


7.9  Перебудова  просодичної  системи 


в)  кілька  дієслів  поза  четвертим  класом,  охоплених  вторинно: 
тримати  —  затримати  (під  впливом  рівнозначного  держати ), 
багатіти  —  забагатіти ,  синіти  —  посиніти. 

Найчастіше  кореневий  голосний  у  дієсловах  цієї  групи  історично 
був  коротким  (о,  е ,  єр),  за  винятком  лише  сидіти ,  ситити ,  лишити , 
синіти.  Основна  маса  дієслів  з  історично  довгими  кореневими  голос¬ 
ними  незалежно  від  інтонації  (акутової  чи  циркумфлексової)  не  за¬ 
знали  зсувів  наголосу:  любити  —  полюбити,  будити  —  розбудити , 
варити  —  зварити ,  молотити  —  змолотити  тощо,  а  також  молити  — 
відмолити ,  просити  —  запросити ,  котити  —  покотити  тощо. 

У  середньоукраїнських  пам’ятках  із  зазначенням  наголосу  зага¬ 
лом  переважають  суфіксально  наголошені  форми:  приносити,  зводити, 
переходити,  обходити,  виносити,  але  потерпавши  (Ст.  Зиз.  1596),  приводила, 
сходилися,  обходйти,  приносити,  относйти,  але  залежало  (Кл.  Остр.  1598, 
1599),  приводйвт*,  проходйла,  подносйла,  але  предлежичгь  (Траикв.-Ст. 

1618) ,  оуносйти  (В  Ьзер.  цн.  1618),  сходйло,  але  належати  (Мел.  Смотр. 

1619) ,  приходйли,  приносйли,  входйти  (Саков.  1622),  приводйти,  належало, 
переводйти,  приходйти,  але  подтьлєжитть,  проходил  (Копист.  1623,  1624), 
по(д)носйти,  але  злдержллсл,  нллєжьпгь  (ІІамва  Бер.  1627),  доводйти, 
але  належати  (’Енсобих  1641),  приналежип»  (Оісіїопагіит  1649),зводйли, 
приходйл,  оходйлл,  привозйли,  але  також  одержати,  належати,  походила, 
залежит,  приходна  (Ґал.  1663),  додержали  (Радив.  1671),  оумолчим  (Баран. 
1674),  нлситьїти  (Полт.  1679),  заводйти,  доводйти,  але  принолежит  (Вір¬ 
ші  Кл.  Зин.  1690),  устояти  (Книж.  госп.  1788),  переводити  (Рит.  Ням. 
кін.  XVIII  ст.). 

В  авторів,  що  вживають  лише  належить,  приналежить  із  наголосом 
на  корені,  це  найскорше  є  полонізм.  Якщз  на  ці  випадки  не  зважати, 
можна  дійти  висновку,  що  в  XVII  ст.  відтягнення  наголосу  в  префіксаль¬ 
них  дієсловах  розглядуваної  групи  щойно  починало  виявлятися.  За¬ 
довільного  пояснення  йому  не  дано.  Згідно  з  однією  концепцією,  це,  у 
ґрунті  речі,  є  не  що  інше,  як  перенесення  наголосу  теп.  часу  на  інфінітив: 
приходити  від  приходиш  (Булаховський).  Але  тоді  залишається  не¬ 
ясним,  чому  воно  охопило  лише  префіксальні  форми  (та  ще  й  саме 
в  цій  невеличкій  групі  дієслів);  поза  тим.  декотрі  з  дотичних  дієслів 
мають  у  теп.  часі  наголос  на  закінченні  (сидиш,  лежиш,  мовчиш).  Згідно 
з  іншою  концепцією,  це  явище  слід  розглядати  у  зв’язку  з  відтягненням 
наголосу  на  попередній  склад,  що  має  місце  й  у  деяких  прийменникових 
сполуках:  стіл :  стола :  до  столу',  Петро :  Петра :  на  Петра',  коли,  тоді : 
відколи ,  відтоді  і  навіть  мене :  до  мене  (дг  в.  7.8),  —  і  в  такому  разі  це 
є  просто  розширення  сфери  праслов’янського  типу  рука :  за  руку  (Лєр- 
Сплавінський).  Однак  явища  ці  все-таки  різні,  і  належать  вони  до  різних 
періодів.  У  прийменникових  сполуках  на  кшталт  за  руку  наголос  відтя¬ 
гується  на  їхній  перший  склад  (пор.  голова :  голову :  на  голову),  тимча- 
сом  як  у  наших  прикладах  він  пересувається  на  середній  склад;  окрім 
того,  у  XVII  ст.  зсув  наголосу  на  прийменники  вже  втратив  продук¬ 
тивність;  і  знов-таки  залишається  питання:  чому  цією  тенденцією,  якщо 
така  тенденція  була,  охоплено  лише  нечисленну  групу  дієслів? 


7.9  Перебудова  просодичної  системи 


Правдоподібною  здається  гадка,  що  розглядуване  наголошен¬ 
ня  було  спричинене  акцентуаційними  хитаннями  в  теперішньому  часі, 
які  мали  місце  в  ХУІ-ХУІІ  ст.  За  наявності  факультативних  акценту¬ 
аційних  моделей  у  теп.  часі,  коли  рухомий  наголос  конкурував  з  наго¬ 
лосом  на  закінченні  ( терпиш  ~  терпиш,  держиш  ~  держиш ),  вони  стали 
використовуватися  в  основі  інфінітива  як  засіб  семантичного  й  видо¬ 
вого  розрізнення  в  дієсловах  руху:  сходити  ‘підійматися’  недок.  вид 
проти  сходити  ‘повсюди  походити’  док.  вид,  зносити  ‘нести  вниз’  недок. 
вид  проти  зносити  док.  вид  і  теж  ‘обшарпати’  док.  вид.  У  дієсловах 
цього  типу  (що  становлять  ядро  цієї  групи,  бо  й  у  білоруській  мові 
вони  утворюють  таку  саму  опозицію)  обидва  різновиди  наголосу  збе¬ 
реглися.  Тут  виник  вторинний  зв’язок  між  префіксацією  та  кореневим 
наголосом 16 ,  і  це  сприяло  також  збереженню  кореневого  наголосу 
в  кількох  інших  дієсловах  четвертого  класу  з  історично  короткими 
голосними  —  ба  навіть  його  поширенню  (нехай  дуже  обмеженому)  на 
дієслова  інших  класів.  Не  вільно  також  забувати,  що  відтягнення  на¬ 
голосу  з  суфікса  на  корінь  було  характерне  для  багатьох  префіксаль¬ 
них  дієслів  доконаного  виду,  які  належать  до  найпродуктивнішого  типу 
творення  видів:  копати :  розкопати  док.  вид :  розкопувати  недок.  вид. 
Саме  ця  акцентуаційна  парадигма,  коли  абстрагуватися  від  семантич¬ 
них  нюансів,  знаходить  своє  відлуння  в  типі  ходити :  сходити  док.  вид : 
сходити  недок.  вид,  хоча  в  дієслів  четвертого  класу  тут  немає  зміни 
суфікса.  Аналогії  діяли,  отже,  немовби  навмання  й  базувалися  на  різних 
критеріях:  семантичних,  видових,  акцентуаційних  (конкуренція  двох 
моделей  наголосу  в  теп.  часі)  і  фонетичних  (голосні  о,е  в  корені).  Цим 
пояснюється  різнорідність  дієслів,  що  ввійшли  до  розглядуваної  групи, 
та  певна  нестабільність  у  її  відмежуванні  (пор.  летіти :  полетіти ,  ши¬ 
роко  розповсюджене  в  говірках,  але  не  вживане  в  літературній  мові, 
де  за  норму  взято  полетіти). 

Середньоукраїнські  пам’ятки,  в  яких  зазначено  наголос,  дозво¬ 
ляють  також  спостерегти  хитання  в  наголошуванні  пасивних  дієприк¬ 
метників  на  - аний ,  утворених  від  дієслів  третього  класу  з  наголошеним 
суфіксом  -а-.  У  дієсловах  третього  класу,  де ]  у  теп.  часі  злився  з  попе¬ 
реднім  приголосним,  голосні  з  циркумфлексовою  інтонацією  або  корот¬ 
кі  дістали  новий  акут,  що  призвело  до  постання  кореневого  наголосу: 
пишеш  проти  пишу ,  —  а  звідси  й  писаний.  Натомість  у  дієсловах,  що 
зберегли ]  після  голосного,  передумов  для  нового  акута  не  було,  а  отже 
слід  би  очікувати  наголосу  на  суфіксі:  + мішаний  від  мішати : 
мішаєш.  Проте  насправді  тут  виступає  форма  мішаний,  і  суфіксальний 
наголос  можна  відшукати  хіба  що  в  білоруській  мові,  де  переважає  тип 
мяшани.  Розповсюдження  кореневого  наголосу  на  всі  українські  діє¬ 
прикметники  цього  типу  (характерне  також  для  російської  мови)  ще 
не  було  завершене  в  середньоукраїнський  період.  Можна  теж  помі¬ 
тити,  що  поширювався  він  із  південного  заходу.  У  текстах,  писаних 


16  Існують  говірки,  в  яких  те  саме  явище  спостерігається  й  у  теп.  часі,  наприклад, 
у  Теребовлі:  стою ,  лечу ,  тримаю :  постою ,  полечу ,  потримаю. 


174 


7.9  Перебудова  просодичної  системи 


авторами  з  півночі  або  з  Полтавщини,  наголос  звичайно  припадає  на 
суфікс,  хоча  випадки  наголошування  кореня  теж  трапляються  (в  дієсло¬ 
вах  із  суфіксом  -ова-  наголошувано  його  перший  склад).  Кл.  Остр.  1599 
дає  пошарпаних,  співанок,  навіть  писанин,  але  також  і  оірфоунтовАнних; 
Оісііопагіит  1649  —  навіть  внркзАнннй  (пор.  різати :  ріжеш),  але  вод¬ 
ночас  і  латаний;  Ґал.  1663,  1669  —  откованннй,  оптований,  ошукАний, 
оф'ЬровАний,  навіть  показанннй,  але  теж  і  зм^шанаа,  будований,  муровАний; 
Реш.  Уч.  Єв.  1670  — упитАннАго;  Радив.  1671  —  злховлньїй,  оуформовлннл, 
запитаний  і  навіть  связаний,  але  змазаноє;  Баран.  1674  —  посланннм 
(пор.  поіилю)\  Полт.  1679  —  оуоготовлнно.  Південно-західні  автори  ча¬ 
стіше  вживають  наголос  перед  суфіксом,  але  й  суфіксального  наголосу 
нітрохи  не  цураються.  Він,  імовірно,  вважався  за  ліпший  і  вживався, 
мабуть,  серед  іншого,  у  казаннях  та  богослужбі.  Так,  Уч.  Єв.  1585  містить 
не  лише  очікувану  форму  написаними,  а  й  обицаннаго;  Ст.  Зиз. 
1596  вживає  наголошений  суфікс  -а-:  захована,  познани  17 ,  окованннх, 
зопсованоє;  у  Транкв.-Ст.  можна  знайти  заховани,  зєпсовании  та  навіть 
препоАСАнньїх^.  Але  ці  наголоси  могли  бути  запозичені  з  польської.  Це 
видається  ймовірним,  коли  порівняти  їх  із  тими,  які  подає  Мел.  Смотр. 
1619,  маючи  за  мету  відновлення  церковнослов’янських  форм,  вільних 
ВІД  ПОЛЬСЬКОГО  впливу:  ПерЄКДАДАНЬІ,  даванн,  захована,  занєдбаний, 
читаний,  дарма  що  вживає  він  також  і  зготований,  покараний,  вінчаний, 
СОДІзДАНА,  НАКАЗАНІ  І  НаВІТЬ  СВЯЗАНННЙ;  Копист.  1623  подає  ХОВАНИЙ, 
Умнологіа  1630  —  юш^канои.  Передсуфіксальний  наголос  у  пасивних 
дієприкметниках  цього  типу  остаточно  утвердився  в  XVIII  ст.,  коли 
вплив  польської  та  особливо  білоруської  мов  уже  значною  мірою  по¬ 
слабшав.  То  була  ще  одна  перемога  морфологічної  мотивації  в  наго¬ 
лошуванні,  яка  стирала  сліди  його  первісної  дистрибуції,  уґрунтованої 
у  фонетичних  закономірностях. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  XI. 

ЖМНП  311,1897. 

2.  ЬеЬг-5р1а\¥Іп5кі  Т.  [Рец.]  5та1-5іоскі  5.,  Сагґпег  Т., 
Сгаттайк  дег  гиікепгзскеп  ( икгаітзскеп )  Зргаске.  К8 1, 
1914-1915  (Передрук  у  вид.:  ЬеЬг-ЗрІашпзкі  Т.  Зіисііа  і  згкісе 
туЬгапе  г і^гукота тзіжа  5Іотаткіе£о.  \Уагзга\¥а,  1957  — 
особливо  сс.  360-365). 

3.  БоІоЬко  М.  «Оег  зекипсіаге  а-УогзсЬ1а£  іт  КиззізсЬеп». 

25Рк  3,  1926  (особливо  сс.  93-94,  142-144). 


17  У  будь-якому  разі  наголошування  префікса  в  пасивних  дієприкметниках  на  -аний 
було  незвичним  для  всіх  дієвідмін;  пор.  зорвАний  (Радив.  1671),  изгнан  (Баран.  1674) 
тощо. 


7.  Перебудова  просодичної  системи 


175 


4.  Огієнко  І.  «Українська  вимова  богослужбового  тексту 
в  XVII  віці».  ’ЕА,яі<;  1, 1926  (особливо  сс.  27-32). 

5.  Огієнко  І.  «Український  наголос  в  XVI  віці».  Юв.  Собол. 

6.  Огієнко  І.  «Наголос  яко  метод  означення  місця  виходу  старо- 
друкованих  книжок».  ЗНТШ 136-137, 1925. 

7.  Огієнко  І.  «Український  наголос  на  початку  XVII  віку». 

ЗЧВВ  II,  1-2, 1926. 

8.  Булаховський  Л.  «Наголос  українських  прикметників». 

ЗІФВ  13-14, 1927. 

9.  Булахоускі  Л.  «Аб  перасоуванні  націску  на  склади  перад 
слабьімі  канчатковьімі  рздукаваньїмі».  Працьі  клясьі  філологи  2 
(1)  1928. 

10.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  уваги  до  україн¬ 

ського  наголосу.  1.  Книжка :  тснижкй;  2.  Слова  чоловічого 
роду  з  наз.-знах.  на  -а  в  множині;  3.  Кінцевий  наголос  множи¬ 
ни  в  суфіксальних  словах  чоловічого  роду;  4.  Наголос  родово¬ 
го  відмінка  на  -у\  5.  До  наголосу  українських  прикметників». 

36.  ПДКУ 1,  1928. 

11.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  уваги  до  україн¬ 
ського  наголосу.  6.  Наголос  українських  прикметників  із  на¬ 
ростком  -ян-».  36.  ПДКУ  2,  1929. 

12.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  уваги  до  україн¬ 
ського  наголосу.  7.  Наголос  прикметників  на  -ний,  -на,  - не ». 

36.  ЦДКУ 3,  1930. 

13.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  розвідки  в  ділянці 
українського  наголосу.  І.  Акцентологічні  питання,  пов’язані 

з  переходом  о,е  в  і;  II.  Наголошення  префіксальних  дієслів». 
Мовозн.  7,  1936. 

14.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  розвідки  в  ділянці 
українського  наголосу.  3.  Прикметники  на  -кий,  -ка,  -ке». 
Мовозн.  11,  1937. 

15.  Булаховський  Л.  Український  літературний  наголос. 

Уфа,  1943  (і  К.;  Львів,  1947). 

16.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментарів  до  українського 
наголосу.  1.  Рух  наголосу  при  суфіксах  із  зредукованими  голос¬ 
ними;  2.  Наголос  іменників  середнього  роду».  НЗ  Львівського 
педагогічного  інституту  1, 1, 1946. 

17.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  коментарії  до 
українського  наголосу.  1.  Прикметники.  2.  Дієприкметники. 
3.  Прислівники».  НЗ  Київського  університету  11,  9,  1952. 

18.  Булаховский  Л.  Сравнительно-исторические  комментарии 

к  восточно-славянскому  ударению.  Суффиксальньїе  образова- 
ния  имен  существительньїх  с  окончаниями  склонений  мужско- 
го  и  среднего  родов».  ВСЯЛ  4, 1955. 

19.  Булаховський  Л.  Питання  походження  української  мови. 

К.,  1956  (сс.  146-150). 


176 


7.  Перебудова  просодичної  системи 


20.  Булаховский  Л.  «Из  сравнительно-исторических  коммента- 
риев  к  восточнославянскому  ударению.  Ударение  префиксаль- 
ньіх  образовапий  имен  и  наречий».  ВСЯЛ  5, 1958. 

21.  Булаховский  Л.  «Сравнительно-исторические  комментарии 
к  восточнославянскому  ударению.  Ударение  префиксальньїх 
образований  системьі  глагола».  Сл.  мовозн.  З,  1961. 

22.  Булаховский  Л.  «Отражения  так  назьіваемой  новоакутовой 
интонации  древнейшего  славянского  язьїка  в  восточнославян- 
ских».  Исследования  по  лексикологии  и  грамматике  русского 
язьїка.  М.,  1961. 

23.  Булаховский  Л.  «Из  очерков  по  славянской  акцентологии». 
Сл.  мовозн.  4, 1962. 

24.  Веселовська  3.  «Український  наголос  у  “Лексиконі”  П.  Бе- 
ринди».  ЗІФВ  21-22,  1929. 

25.  Веселовська  3.  Наголос  у  східно-слов'янських  мовах  початко¬ 
вої  доби  формування  української,  російської  та  білоруської  націй 
( кінець  ХУІ-початок  XVIII  століть).  X.,  1970. 

26.  Сімович  В.  «До  морфології  українських  прикметників». 

51 12,  1933. 

27.  Кигазгкіемсг  \¥.  «Рггусгупек  сіо  ііосшяи  так>гизкіе£о» 

157  3,1,1934. 

28.  ЗЬєуєіоу  С.  «Иіе  \УесЬзе1\уігкип£  уоп  2^еі  АкгепШіегип^зіуреп 
бег  Рагіігіріеп  Ргаіегііі  Раззіуі  уоп  УегЬеп  сіег  3.  Кіаззе  тії 
іпйпіїіу  аиі  -ॠ іп  сіеп  зІауізсЬеп  ЗргасЬеп».  1 У51 7,  1962 
(Передрук  у  вид.:  ЗЬєуєіоу  О.  У.  Теазегз  апд  Арреазегз. 

МйпсЬеп,  1971). 

29.  Кпіегза  І.  «$2Іау ) буеуепузгауаіпк  та£апЬап§2б-куап Ііїаза» . 
МуеЬшЗотапуі  кбгіетепуек  65-66,  1963-1964. 

30.  Латта  В.  «Система  наголосу  українських  говірок  Східної  Сло¬ 
ваччини».  Українська  діалектологія  і  ономастика.  К.,  1964. 

31.  Тимошенко  П.  «Афереза  в  українській  мові».  ПРДН  XI,  1965. 

32.  Тоцька  Н.  «Про  тривалість  голосного  як  один  із  компонентів 
наголосу».  Вісті  Київського  університету  8, 1966  (Серія  філо¬ 
логії  та  журналістики). 

33.  ОіхєЬзкі  X  «2  сІ2Іе)6\у  \уугаго\у  роїзкісЬ.  14.  гахіеп».]Р  АВ 
(1966),  1. 

34.  Скляренко  В.  «Акцентологічні  коментарі  до  відмінювання 
іменників  чоловічого  роду».  Праці  Одеського  університету 
150(6),  1960. 

35.  Скляренко  В.  «Наголошування  іменників  першої  відміни». 
УМЛШ  1966,  5. 

36.  Скляренко  В.  «Походження  рухомості  наголосу  в  іменниках 
типу  книжка ».  Мовозн.  1968,  4. 

37.  Скляренко  В.  Історія  акцентуації  іменників  а-основ  україн¬ 
ської  мови.  К.,  1969. 


7.  Перебудова  просодичної  системи 


177 


38.  Скляренко  В.  «З  історії  акцентуації  іменників  середнього  роду 
о-основ».  Мовозн.  1972, 5. 

39.  Скляренко  В.  «З  історії  акцентуації  абстрактних  іменників». 
Мовозн.  1973,  4. 

40.  Скляренко  В.  «Акцентологічна  проблематика  форми  родового 
відмінка  множини  іменників».  Мовозн.  1975, 6. 

41.  ВісКуєіі  С.  Е.  «РЬопешіс  Уо\ує1  Ьеп£іЬ  іп  Базі  Зіауіс».  ТЬотік  га 
/іІоІо£уи  і  Ііп^цізііки  10.  №>уі  Басі,  1967. 

42.  Залеський  А.  «З  історії  українського  вокалізму». 

Мовозн.  1968, 5. 

43.  БатргесЬі:  А.  «Тегу  к  £опо1о§іскети  уууо]і  ргагазіту».  ЗЬотік 
ргасі / ііого/іске / акиїіу  Втепзке  ипюегзйу  17, 1968  (сс.  66-69). 

44.  Рамановіч  Я.  «Асаблівасці  націску  у  назоуніках  жаночага 
роду  на  - к(а )  у  беларускай  мове».  БЛ 1972, 1. 

45.  №\Уек1о\узку  С.  «Акгепіиіегип^зіепсіепхеп  іп  сіеп  озізІауізсЬеп 
Зргаскеп».  Ш/Ь  17,  1972. 

46.  Журавлев  В.  «Еще  раз  о  генезисе  славянского  имперфекта». 
Кузнецовские  чтения.  М.,  1973. 

47.  Демьянов  В.  «О  явленнях  имперфекта,  дифференцирующих 
древнерусские  тексти  по  происхождению».  Памятники  русско- 
го  язьїка.  Вопросьі  исследования  и  издания.  М.,  1974. 

48.  Безка  О.  «Рїтгуикоуу  зузіеш  пагесі  уезпісе  2уа1у  па 
УусЬосІпіт  Зіоуепзки».  ЗіиЛіе  2  оускосіозіоштке іагукооеду. 
РгаЬа,  1973. 

49.  Колесов  В.  «Ударение  префиксальньїх  имен  в  древнерусском 
и  праславянском».  5Ь5ІН&2\У  1975. 


8.  ДЕНАЗАЛІЗАЦІЯ  НОСОВИХ  ГОЛОСНИХ 


1.  Загальні  завваги .  178 

2.  Потрактування  д  .  179 

3.  Потрактування  д  в  південних  говірках .  181 

4.  Потрактування  д  в  північних  говірках .  183 

5.  Хронологія  та  межі  поширення .  185 

6.  Умови  та  наслідки .  188 

7.  Заввага  щодо  суфікса  -’ап-  .  189 

8.  Заввага  щодо  пізніших  відхилень  у  назальності .  190 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Приблизно  водночас  із  перебудовою  просодичної  системи  протоукра- 
їнських  діалектів,  а  може  навіть  і  в  опосередкованому  зв’язку  з  нею 
(див.  8.6),  на  тій  самій  території  набула  поширення  ще  одна  зміна:  но¬ 
сові  голосні  втратили  свою  назальність,  зазнавши  в  ході  цього  процесу 
також  і  якісних  змін.  Для  пізньопраслов’янського  періоду  ці  голосні  за¬ 
звичай  реконструюються  як  0  і  е  (див.  2.2).  У  системі  фонем  вони  по 
суті  були  алофонами  сполук  (ротовий)  голосний +>!,  бо  їхня  дистри¬ 
буція  ґрунтувалася  на  простому  правилі,  згідно  з  яким  носові  голосні  не 
припускалися  в  позиції  перед  голосним,  тимчасом  як  сполуки  (ротовий) 


8.2  Депазалізація  носових  голосних 


179 


голосний  +  К  припускалися  лише  в  цій  єдиній  позиції:  іьпезі  ‘тнеш’ 
(ь  +  п  перед  голосним)  проти  і§Н  'тяти’  (носовий  голосний  перед  при¬ 
голосним  і).  Одначе  ситуація  ускладнювалася  тим,  що  носових  голосних 
було  тільки  два,  а  ротових  (не  рахуючи  у)  —  щонайменше  вісім.  Тому 
не  існувало  взаємно-однозначної  співвіднесеності  між  носовими  голос¬ 
ними  та  сполуками  ротового  голосного  з  наступним  носовим  приголос¬ 
ним.  Передній  носовий  голосний  міг  бути  відповідником  сполук  І  +  Н 
е  +  Н  ь  +  К  і  е  +  №,  натомість  задній  —  сполук  м  +  Н  о  +  Н  а  +  К  і  б  + 
Через  розмаїтість  цих  відповідностей  носові  голосні  порівняно  легко  змі¬ 
нювали  свою  якість.  За  умовними  позначеннями  р  та  р,  ймовірно, 
приховуються  контекстуальні  варіації  досить  широкого  діапазону.  Не  див¬ 
но,  отже,  що  при  втраті  назалізації  наголошені  голосні  “є”  та  “<?”  у  прото- 
українських  діалектах  не  перетворилися  на  е  чи  о.  Задній  носовий 
голосний  на  всій  території  дав  и :  зд(1ь  >  зийь\  натомість  передній  носо¬ 
вий  мав  кілька  рефлексів:  ’а,  ’іа ,  е,  що  з-поміж  них  найпоширенішим  був 
уа  —  помітно  відсунений  назад  звук,  передня  артикуляція  якого  передава¬ 
лася  попередньому  приголосному,  що  зазнавав  пом’якшення:  гдз(пь)  > 
рясінйй ),  пор.  пол.  ггдза  ‘брова’,  словац.  теза  ‘верба’,  болг.  реса  ‘пасмо 
волосся,  гривка’. 


2.  ПОТРАКТУВАННЯ  0 

Деназалізація  р  являла  собою  просту  й  цілком  консеквентну  зміну.  В  усіх 
протоукраїнських  діалектах,  в  усіх  позиціях  і  без  жодного  винятку 
звук  р  перейшов  у  звук  и.  Такий  стан  спостерігається  як  у  північних, 
так  і  в  південних  українських  говірках;  відображений  він  і  в  давньо¬ 
українських  пам’ятках. 

Зазначена  зміна  сталася  ще  перед  появою  найдавніших  пам’я¬ 
ток  із-поміж  збережених.  Коли  староцерковнослов’янська  мова  з  її 
азбукою  й  орфографією  була  запроваджена  в  Києві  та  інших  князів¬ 
ствах  тогочасної  України,  писарі  мали  до  диспозиції  більшу  кількість  букв, 
ніж  потребували  згідно  з  власними  мовними  звичками.  Зокрема,  у  роз¬ 
глядуваному  випадку  існувала  буква  юст>  вєлшсь  (а)  на  позначення 
звука  р,  який  зберігався  на  той  час  (до  XIII  ст.)  і  в  болгарській,  і  в  ма¬ 
кедонській  мовах,  що  на  них  базувалася  староцерковнослов’янська; 
і  буквосполука  оу  на  позначення  и.  Для  писарів  українського  походження 
обидві  вони  читалися  однаково.  Цей  надмір  букв  мусив  створити  плута¬ 
нину,  що  вона  в  давньоукраїнських  пам’ятках  і  спостерігається.  Серед 
писаних  в  Україні  пам’яток  немає  жодної,  де  б  ці  дві  букви  вживалися 
під  етимологічним  оглядом  правильно.  Мають  місце  обидва  можливі  типи 


180 


8.2  Депазалізація  носових  голосних 


помилок:  або  ж  пишеться  замість  етимологічного  и,  або  оу  замість 
етимологічного  д.  Приміром,  у  Гр.  Бог.  XI  ст.  подибуємо  діжтж  ‘лютому’, 
Длвьідж,  потрждитисА,  чіждить  ‘дивує’,  ПЖСТЬІНИ,  ЧЛКОЛІЖБИК,  джхоу;  у  Соф. 
написах  1054  —  жстьп(є)н(и)к;  в  Ізб.  1073  —  чждить  са  ‘чудується’,  држгь; 
у  Панд.  XI  ст.  —  лієдж  ‘меду’,  чр'Ьвж,  држгь,  чжвт^ство  ‘почуття’,  пастжха, 
шжма,  джши;  у  Кир.  Єрус.  XI  ст.  —  рдзжм'Ь  лок.  одн.  і  багато  інших  випад¬ 
ків,  де  ж  помилково  вжито  на  позначення  етимологічного  и.  Прикладами 
протилежної  помилки,  тобто  вживання  буквосполуки  оу  замість  р,  є  фор¬ 
ми  коудєть  ‘буде’,  вдоудьнжіж  (Гр.  Бог.  XI  ст.),  злстоупьниісь,  коудоуть,  оугдь, 
ороужига,  роукдмА,  моудрА  моужА,  оутровьі,  годоувь  (Ізб.  1073),  соудии 
(Кир.  Єрус.  XI  ст.),  моужж  (Ізб.  1076),  тьмоу  (Пс.  Бичк.  XI  ст.)  і  ще  сотні 
прикладів  у  цих  та  інших  пам’ятках.  Часто  те  саме  слово  в  тій  самій 
пам’ятці  пишеться  то  з  однією,  то  з  другою  буквою:  бєзжмик  проти 
Бєзоумиїд  (Гр.  Бог.  XI  ст.),  оуношд  і  жношд  ‘юнак’,  жжє  і  оужє,  жгди  і  оугди 
(Син.  Патер.  XI  ст.),  зоукт*  зд  зжбт>  (Юр.  Єв.  1128)  тощо. 

Таке  хаотичне  написання  то  однієї,  то  другої  букви  тривало 
й  у  першій  половині  XII  ст.,  наприклад,  у  Мст.  Єв.  1117,  Юр.  Єв.  1128, 
хоча  впадає  в  очі  швидке  зменшення  кількості  вживань  ж  з  бігом  часу. 
Навіть  в  XI  ст.  є  тексти,  в  яких  оу  переважає,  а  ж  трапляється  лише  зрід¬ 
ка  (наприклад,  Ізб.  1076,  Арх.  Єв.  1092).  До  середини  XII  ст.  буква  ж 
з  більшості  пам’яток  зникає.  Приміром,  її  вже  практично  немає  в  Єв.  Гал. 
1144;  у  житіях  Бориса  та  Гліба,  а  також  Феодосія,  вміщених  ^б~Усп. 
зб.  XII  ст.;  у  Добр.  Єв.  1164;  у  Студ.  XII  ст.;  у  Бес.  Єв.  Гр  XII  ст.;  у  Хр. 
Ап.  XII  ст.  тощо. 

У  період  між  упровадженням  букви  ж  на  позначення  звука  д 
та  відмовою  від  неї  було  зроблено  спробу  використати  цей  явно  зайвий 
символ  більш  раціонально,  надаючи  йому  специфічної  вартості,  а  саме  — 
на  позначення  ’и.  Ця  правописна  школа  особливо  виразно  представлена 
в  Ізб.  1076,  де  пишеться  джб'ьвє  ‘любові’,  джбити,  огнж,  джди,  г(ддго)дж 
‘мовлю’,  клжчлрь.  Сприяти  цьому  могли  впливи  з  Сербії  (де  “йотовані” 
літери  в  ранніх  пам’ятках  майже  не  вживаються г),  ал е  для  нашого  викладу 
ця  спроба  є  цікавою  насамперед  як  свідчення  того,  що  давньоукраїнські 
писарі  таки  бачили  невмотивованість  уживання  букви  “ж”  з  погляду  по¬ 
треб  передачі  звичного  набору  фонем  їхньої  мови. 

З  цих  фактів  можна  виснувати,  що  до  середини  XI  ст.  розріз¬ 
нення  голосних  д  та  и  вже  давно  було  втрачене.  Розгляд  питання  про 
точне  визначення  цієї  давності  буде  здійснено  нижче  (див.  8.5),  бо  зву¬ 
ки  д  та  д  найімовірніше  занепали  приблизно  одночасно,  а  отже  й  зазначену 
проблему  зручніше  розв’язувати  для  них  обох  разом. 


1  Модель,  використана  в  Ізб.  1076,  має  діаметрально  протилежне  втілення  в  Панд. 
XI  ст.,  де  “ю”  інколи  вживається  замість  великого  юса  (мюдростьж,  дкждво  тощо). 


83  Деназалгзація  носових  голосних 


181 


3.  ПОТРАКТУВАННЯ  §  В  ПІВДЕННИХ  ГОВІРКАХ 

Як  і  юсі»  вєлиісь,  буква  юсі»  малі»  (а),  що  в  староцерковнослов'янській  мові 
позначала  звук  £,  ніколи  не  вживалася  в  давньоукраїнських  пам'ятках 
етимологічно  правильно.  Більшою  чи  меншою  мірою  завжди  виявляло¬ 
ся  її  помішання  з  буквою  “іа”,  з  чого  випливає,  що  в  давньоукраїнській 
мові  звук  £  загалом  перейшов  у  'а.  Однак,  на  відміну  від  великого  юса, 
малий  юс  не  випав  з  уживаного  на  письмі  алфавіту.  Йому  було  відведе¬ 
но  особливу  функцію. 

За  використанням  малого  юса  давньоукраїнські  пам’ятки  мож¬ 
на  поділити  на  такі  групи: 

а) .  Невпорядковане  вживання  малого  юса  та  “іа”.  Це,  мабуть,  най¬ 
давніший  правописний  тип,  дарма  що  не  характерний  для  найста¬ 
ріших  пам’яток  із-поміж  збережених,  приміром  для  Гр.  Бог.  XI  ст., 
Ізб.  1073  та  Ізб.  1076.  Проте  він  уживається,  наприклад,  у  Син.  Па¬ 
тер.  XI  ст.  (дрєвАнт»,  Амоу  ‘яму’,  с'Ьдашє  мають  а  на  місці  етимо¬ 
логічного  а  як  на  початку,  так  і  в  середині  слова),  у  Панд.  XI  ст. 
(трікСЧГАНТ»  'тростиновий',  АВЛАЄТЬ  ‘ЯВЛЯЄ’,  ВТ»  АМОу  ПрОТИ  ВрвМІА,  ИЛЧА, 

идошіа),  а  також  у  Кир.  Єрус.  XI  ст.,  Асіа  РТ  XI  ст.,  Єв.  Гал.  1144, 
Усп.  зб.  XII  ст.  та  ін. 

б) .  До  другої  половини  XI  ст.  зроблено  спробу  впорядкування  вжит¬ 
ку  цих  двох  букв-суперниць:  на  початку  слова  або  складу  стали  пи¬ 
сати  іа,  після  приголосного  —  а.  Цей  підхід  в  основному  притаманний 
(щоправда,  з  численними  винятками,  спричиненими,  мабуть,  впли¬ 
вом  церковнослов'янських  першовзорів  та  неуважністю  писарів) 
таким  пам'яткам,  як  Ізб.  1073  (часі»  ‘година’,  пон'авнцж  ‘спідницю’, 
дЬла  ‘заради’,  ст»лоучАи  ‘випадок’  —  усі  замість  етимологічного  а; 
іазьічьнт»,  ст»пригеті ‘співчувати’  —  обидва  замість  етимологічного  е), 
Ізб.  1076  (пооучАти,  покланати,  клжчАрь  —  усі  з  етимологічним  а; 
порАЗоулгЬвАїа,  іазьікт»  —  обидва  з  етимологічним  є).  Це  правописне 
правило  прижилося  у  XII  ст.,  особливо  в  його  другій  половині. 
Ним  керуються,  з  деякими  незначними  відхиленнями,  Мст.  Єв.  1117, 
Юр.  Єв.  1128,  Добр.  Єв.  1164,  Острожн.  ур.  XII  ст.,  Студ.  XII  ст.,  Бес. 
Єв.  Гр  XII  ст.,  Тріодь  XII  ст.,  Ірм.  Григ.  ХІІ-ХІІІ  ст.  і  численні  інші 
пам’ятки. 

в) .  На  такому  загальному  тлі  вирізняється  невелика  група  пам’яток, 
що  всі  вони  були  написані  саме  в  Україні.  Це  письмо  “другої  руки” 
(тобто  частини,  написані  рукою  другого  писаря)  в  Арх.  Єв.  1092, 
Хр.  Ап.  XII  ст.,  Антологія  Троїце-Сергієвої  Лаври  ХІІ-ХІІІ  ст.,  чо- 
тиристорінковий  фрагмент  Златостр.  XII  ст.  і  —  неконсеквентно  — 
Гр.  Бог.  XI  ст.,  що  датується  значно  давнішим  часом.  У  цих  пам’ят¬ 
ках  і  іа,  і  а  вживаються  після  приголосних,  але  іа  виступає  після 


182 


83  Депазалізація  носових  голосних 


первісно  палаталізованих  (цебто  ще  в  праслов’янській  мові)  приго¬ 
лосних  V і  п\  незалежно  від  походження  самого  голосного,  наприклад, 
у  Хр.  Ап.:  оуДАДіати,  огніа,  воліа  замість  етимологічного  а  і  зємліа  ґен. 
одн.,  на  ніа  ‘на  них’  тощо  замість  етимологічного  натомість  а,  знов- 
таки  незалежно  від  етимології  слова,  пишеться  після  всіх  непалата- 
лізованих  приголосних,  наприклад,  кєсарА,  видахт*  1  ос.  одн.  імп., 
всакл»  тощо2.  Особливо  контрастним  є  розрізнення  між  активним 
дієприкметником  теперішнього  часу  дієслів  третьої  дієвідміни,  що 
первісно  мали  палаталізований  приголосний  (гдагодіа  —  етимологіч¬ 
но  8Іа§оІ’є)}  і  четвертої  дієвідміни,  де  такого  приголосного  не  було 
(Хвдда  —  етимологічно  хюаІ§).  Щоправда,  у  деяких  випадках  іа  в  цих 
пам’ятках  заступається  малим  юсом  із  позначенням  палаталізації 
попереднього  приголосного  (г(осподь)н’а  ‘господнього’  тощо).  Це  яс¬ 
но  показує,  що  різниця  у  вимові,  на  якій  ґрунтувався  вибір  іа  або  а, 
стосувалася  не  якості  голосного,  а  якості  попереднього  приголос¬ 
ного3.  Звучання  голосних  було  однакове. 

Таким  чином,  усі  три  правописні  школи  підштовхують  до  ви¬ 
сновку,  що  первісний  звук  £  геть  ототожнювався  з  ’а.  Оскільки  §  має 
саме  такий  рефлекс  у  сучасній  українській  літературній  мові  і  в  півден¬ 
ноукраїнських  говірках4,  слід  гадати,  що  звук  §  перейшов  у  ’а  ще  пе¬ 
ред  появою  перших  давньоукраїнських  пам’яток,  котрі  дійшли  до  нас. 
Що  ж  до  концепції,  висунутої  1913  р.  Васильєвим  (хоч  у  пізніших  своїх 
працях  він  її  не  дотримувався)  й  обстоюваної  Аванесовим  та  його  по¬ 
слідовниками,  за  якою  існувала  проміжна  стадія,  саме  й  відбита  в  па¬ 
м’ятках  із  правописом  третього  типу,  де  малий  юс,  мовляв,  позначав  звук 
а  (ж),  то  теоретично  вона  не  може  бути  виключена,  а  проте  якихось 
фактичних  даних  на  її  потвердження  геть  бракує.  Якщо  якась  проміжна 
ланка  дійсно  мала  місце,  то  це  радше  був  би  дифтонг  на  кшталт  еа  >.а , 
оскільки  тоді  легше  пояснити  палаталізацію  приголосного  перед  а,  по¬ 
сталим  з  £.  Такий  дифтонг  справді  був  зафіксований  у  шести-семи  під- 
ляських  селах  (поблизу  Замостя  та  Грубешова),  і  було  висловлено  здогад, 
що  первісно  він  характеризував  ціле  Підляшшя  (Курашкевич).  У  тому, 
що  палаталізація  приголосних  перед  а,  посталим  з  е,  лише  супроводжує 
деназалізацію,  не  будучи  властивою  первісному  е  (е),  можна  також  пе¬ 
ресвідчитися  на  прикладах  уживання  ’а  в  запозичених  словах  на  місці 


2  Після  середньопіднебінних  і  с,  які  хоч  і  були  палаталізованими,  проте  не  мали 
непалаталізованих  відповідників  (тобто  їхня  палаталізованість  була  позафонемною), 
букви  дтаїа  зовсім  не  вживалися;  замість  них  писали  а  (оудьрждти,  чддьцд  ‘дитина’  — 
етимологічно  ийьггай,  с^сіьса). 

3  Стосовно  відповідності  цього  позначення  дійсному  звучанню  —  див.  11.3. 

4  У  частині  південно-західних  говірок  тут  нині  виступає  ’е,  але  це  є  наслідком  пізні¬ 
шої  зміни,  яка  заторкнула,  незалежно  від  походження,  всі  випадки  вживання  ’а\  пор. 
іуц.  поредок ,  чєс  із  рог^сіькь,  сазь  —  див.  41.1. 


8.4  Деназалізація  носових  голосних 


183 


ц:  стяг  із  давн.  шв.  $Шп§  ‘па ля!  (давн.  сканд.  ^ щ ).  Однак  ідея  про  існування 
дифтонга  ґрунтується  лише  на  здогадах,  і  в  усякому  разі  жодна  з  пам’яток 
не  містить  фактів,  які  свідчили  б,  що  малий  юс  читався  як  .а. 


4.  ПОТРАКТУВАННЯ  £  В  ПІВНІЧНИХ  ГОВІРКАХ 

У  переважній  більшості  північноукраїнських  говірок  наголошений  §  пере¬ 
йшов  у  ’а ,  як  і  в  південноукраїнських  говірках;  натомість  у  ненаголо- 
шеній  позиції  йому  відповідає  е\  дев’ятими)  проти  деветь.  Лише  в  пів¬ 
денній  частині  західнополіської  діалектної  зони  ’а  з’являється  й  поза 
наголошеними  складами;  на  Підляшші  цей  звук  навіть  є  типовим  для 
ненаголошених  складів  (і взяла ,  десять  тощо);  проте  на  північний  захід 
від  Берестя  й  у  поодиноких  селах  усього  цього  краю,  особливо  по  бере¬ 
гах  Ясельди,  виступає  звук  е  ( пета ,  паметь).  Добре  відомо,  одначе,  що 
й  західнополіська,  й  підляська  діалектні  зони  протягом  середньоукраїн- 
ського  періоду  поглинули  цілий  потік  переселенців  з  Галичини  та  Воли¬ 
ні,  втративши  внаслідок  цього  “чистоту”  свого  північного  типу.  Отже,  якщо 
залишити  їх  поза  увагою,  то  можна  вважати  е  за  типовий  рефлекс  нена- 
голошеного  £  в  північному  наріччі  української  мови.  Проте  постає  пи¬ 
тання,  чи  подвійна  рефлексація  е  в  основній  масі  північних  говірок  являє 
собою  рису,  властиву  їм  від  початку.  Відповідь  на  нього  ускладнюється 
тим,  що  по  кількох  століттях  після  деназалізації  £  частина  північноукра¬ 
їнських  говірок  більшою  чи  меншою  мірою  зазнала  переходу  ’а  —  неза¬ 
лежно  від  походження  —  в  е,  а  подекуди  (наприклад,  коло  Володави) 
й  далі  в  і.  Це  явище  спостерігається  в  усіх  західнополіських  говірках  після 
всіх  палаталізованих  приголосних,  а  в  середньо-  та  східнополіських  — 
насамперед  після  ]  у  ненаголошених  складах  і  лише  в  поодиноких 
словах  після  інших  приголосних  (наприклад,  зах.  поліс,  нанети  ‘найняти’, 
сх.  поліс,  ейце). 

Однак  є  два  факти,  на  підставі  яких  можна  стверджувати,  що 
розщеплення  £  на  ’а  під  наголосом  та  е  в  ненаголошених  складах  відбуло¬ 
ся  від  самого  початку.  По-перше,  у  достатньо  вивчених  зонах  ізоглоси  е, 
посталого  з  £,  та  е,  посталого  з  ’а ,  не  збігаються.  Другі  здебільшого  про¬ 
ходять  вужче  від  перших,  тобто  охоплюють  меншу  площу.  За  приклад 
можуть  правити  слова  колодезь  (де  звук  е  постав  з  е)  та  ейце  (де  звук  е 
постав  з  ’а)  у  східно-  та  середньополіських  говірках,  як  вони  показані 
Жилком  на  окремій  мапі5.  З  численних  описів  говірок  випливає  також, 
що  в  багатьох  місцевостях  ’а  залишається  без  змін,  тимчасом  як  ненаго- 


5  УЛГ,  с.  41.  Тип  колодезь  сягає  на  півдні  Переяслава  та  Пирятина,  тимчасом  як 
ізоглоса  типу  єйце  проходить  тільки  трохи  південніше  від  Остра  та  Ніжена. 


184 


8.4  Депазалізація  носових  голосних 


лошений  £  представлений  рефлексом  е ,  наприклад,  ялина  проти  гледіть 
у  Новій  Басані  та  Бобровиці  (південна  частина  Чернігівської  обл.). 
По-друге,  —  і  це  головний  аргумент  —  звичайно  спостерігається  відмін¬ 
ність  попереднього  приголосного,  якщо  той  припускає  опозицію  за  м'якіс¬ 
тю:  перед  е,  що  постав  з  £,  він  буває  непом’якшеним,  натомість  перед  е , 
що  постав  з  ’а,  —  як  правило,  пом’якшеним  ( колодезь  проти  капустєни). 
Насувається  висновок,  що  поява  е  в  цих  двох  випадках  має  різну  давність 
і  спричинена  різними  звуковими  законами.  Перехід  а  >  е  після  ]  мусив 
статися  після  ствердіння  середньопіднебінних,  що  мало  місце  близько 
XV  ст.  (див.  42.4),  бо  інакше  вони  були  б  спричинили  ту  саму  зміну, 
й  на  Поліссі  виступали  б  такі  форми,  як,  скажімо,  +геЬа  чи  +зерка ,  чого 
насправді  не  спостерігається.  Навпаки,  постання  е  з  £  в  ненаголошених 
складах  має  бути  віднесене  до  значно  давніших  часів. 

Сподіватися  адекватного  відбиття  цього  е  в  існуючих  давньо¬ 
українських  пам’ятках  не  випадає,  бо  жодна  з  них  не  була  написана  на 
теренах,  охоплених  цим  явищем.  І  все  ж,  нехай  дуже  незначною  мірою, 
воно  проникло  в  пам’ятки,  зокрема  при  відтворенні  тамтешніх  географіч¬ 
них  назв.  Гідронім,  що  етимологічно  мусив  би  мати  форму  ПрипАть,  систе¬ 
матично  передається  як  Прнпєть  (не  як  Пригнать);  наприклад,  в  Іп.  літоп. 
подибуємо  ПрмпетгЬ  ( 1 108),  а  також  межи  Прип'Ьтью  (б.  р.,  вступ  6)  тощо. 
Топонім  Любеч  (Чернігівська  обл.)  єдиного  разу  з’являється  як  Любіачи 
в  Лаврентіївському  літописі  (1097),  а  загалом  у  літописах  фігурує  як 
Любєчь  —  і  то,  ймовірно,  є  форма  північноукраїнська.  Осібно  стоїть  слово 
шєгаюфе  ‘жартуючі’  в  Усп.  зб.  XII  ст.,  яке  скидається  на  перекручену  адап¬ 
тацію  церковнослов’янської  форми;  пор.  ц.  сл.  шага  ‘жарт’. 

*  *  *  Протягом  середньоукраїнського  періоду,  коли  на  Поліссі  пожвавилося 
культурне  й  політичне  життя,  написання  е  на  місці  давнього  ненаго- 
лошеного  е  не  лише  почастішало,  а  й  очевидно  ввійшло  в  моду.  Поде¬ 
куди  воно  трапляється  навіть  у  пам’ятках,  що  походять  із  інших  земель. 
Наведімо  кілька  прикладів,  узятих  цілком  навмання:  стєжатиса  ‘спе¬ 
речатися’,  свєзавшє  ‘зв’язавши’  (Кам.-Буз.  Єв.  1411);  щєтки  ‘нащадки’ 

(Гр.  1437,  Остріг);  свєтьіхт*  (Чет.  1489);  нєувєдАємо,  свєтидища  (Ап. 

Ант.  XV  ст.);  стежєние  ‘громадження’,  мєтєжи  ‘заколоти’  (Єв.  №  169, 
кін.  XV  ст.);  піінєзт*  ‘монета’  (Перес.  Єв.  1561);  в'ьспомєтаи  2  ос.  одн. 
імп.  (Вол.  Єв.  1571);  тьісєча,  дєсєт,  просєчи  (Житом.  1582);  тєготу, 
видєтся  3  ос.  мн.  (Потій  1598);  нагаєд'Ьвши,  памєт  (ів.  Виш.  1600); 
поглєдЬлєдгь  1  ос.  одн.  мин.  часу  (Діар.  Аф.  Фил.  1646);  глєдити  (Рома- 
ненко,  лист  1649);  памєти,  од'Ьгалноє  ‘різновид  податку’,  подл'Ьгати 
(Полт.  1665-167 1  7);  дєвєт,  дєсєт,  присєгу,  хотєчи  (Крол.  рат.  кн.  1665 


6  У  північноукраїнських  говірках  ненаголошений  е  також  перетворився  на  е,  а  отже 
букви  є  та  -Ь  читалися  в  цьому  слові  однаково. 

7  У  ненаголошених  складах  (як  і  в  попередньому  прикладі)  північноукраїнські  звуки 
е  і  е  не  розрізнялися. 


8.5  Деназалізація  носових  голосних 


185 


і  пізніше);  глєд'ііти,  хотєчи,  злпрнгллсмо  1  ос.  одн.  мин.  часу  (Пи- 
рят.  1683-1698);  свєщєнниковт*  (Літоп.  Граб.  1710)  тощо. 

Почасти  внаслідок  цього  правописного  звичаю,  почасти  через 
пряме  помішанпя  діалектів  декілька  форм  із  е  ввійшли  до  сучасної  літе¬ 
ратурної  мови:  гледіти  і  від  нього,  навіть  під  наголосом  (відтягненим 
пізніше),  —  угледіти  (пор.  у  Радив.  1688  пригледітись  і  оуглєд'Ьвш#); 
перевесло  (корінь  —  як  у  дієслові  в'язати ),  зі  вторинним  наголосом  на 
передостанньому  складі  (пор.  перевясло  —  Осадца  1876);  пелька ,  якщо 
це  слово  виводиться  від  *рїаІуіу ,  (пор.  лемк.  пялка  ‘горло,  глотка’,  рос. 
пялить  ‘витріщати’).  Сюди  ж  належать  форми  чол.  роду  одн.  мин.  часу 
з  і  замість  очікуваного  ’а<е  \  запріг  проти  запрягла ,  діал.  тіг  ‘тягнув’, 
одіг  проти  тягла ,  одягла ;  укр.  літ.  тяг ,  одяг.  Однак  у  цьому  випадку 
взаємостосунки  є  складнішими.  Вочевидь,  слід  узяти  до  уваги  вплив 
дієслова  лягти ,  яке  мало  в  праслов’янській  мові  назальний  інфікс 
у  теп.  часі.  Отже,  його  регулярні  форми  в  українській  мові  мусили  б  бу¬ 
ти  ляжу : ліг: легла  (пор.  полегла,  —  Умнологіа  1630);  проте  звук  9 а  по¬ 
ширився  на  жін.  рід  (та  інфінітив),  а  відтак,  за  моделлю  ліг: лягла 
постали  й  форми  на  кшталт  запріг :  запрягла.  У  середньоукраїнській 
мові  спостерігаються  випадки  еволюції  в  протилежному  напрямкові: 
замість  тряс :  трясла  поширилися  форми  трес :  тресла  за  зразком 
ліг  (<легл):  легла;  пор.  рострес  (Дерн.  бл.  1700),  рострєст*  (Проліогь  на 
Воскресеніе  17 19).  Лише  маргінально  сюди  ж  належать  слова  брезклий , 
цебрйна.  Основою  для  них  є  пол.  ( па)ЬггфІу ,  сетЬга  ~  с$Ьга  (з  нім.  ЛтЬег 
‘колода’).  Друге  з  цих  слів  існує,  зрештою,  поряд  із  більш  регулярним 
відповідником  цямр(ин)а.  Пор.  також  діал.  (Півн.  Київщина,  Остер) 
полегти ,  зі  вторинно  перенесеним  е  в  наголошеній  позиції. 


5.  ХРОНОЛОГІЯ  ТА  МЕЖІ  ПОШИРЕННЯ 

Як  відзначено  у  8.2-3,  свідчення  давньоукраїнських  пам’яток  ясно  показу¬ 
ють,  що  носові  голосні  зазнали  деназалізації  до  середини  XI  ст.  Важче 
з’ясувати,  наскільки  саме  раніше  в  часі  це  сталося. 

Запозичені  слова  в  цьому  випадку  зарадити  не  можуть.  Часто 
посилаються  на  відтворення  давн.  шв.  Іп§оаггза  допомогою  форми  Игорь 
(князь  Ігор,  913-945),  тобто  без  переходу  іп  >£,  що  його  можна  було 
б  очікувати,  якби  носові  голосні  надалі  існували.  Інший  аргумент  —  це  за¬ 
пис  назв  дніпровських  порогів  Константаном  Багрянородним,  який  949  р. 
зафіксував  їх  у  формі  Вєроьф і  Мєасп^гіМалрє^р,  відтворюючи  давн.  укр. 
Уьгрс-  >  Уьгис-,  >  Меіазуіь  і  ІУІ арг$гі  >  Марг]агі  без  жодних 

слідів  назальності.  Обидва  ці  факти  вважаються  за  доводи,  що  в  X  ст. 
протоукраїнські  діалекти  вже  не  мали  носових  голосних5.  Однак  давньос- 


8  Існує  навіть  спокуса  потрактувати  а  в  ІУ£оот}т  та  є  в  ІУалрє^4  як  різницю  між  ре¬ 
флексами  с  у  наголошених  і  ненаголошених  складах  (не  звертаючи  уваги  на  наголоси 
в  Константиновому  записі). 


186 


8.5  Депазалізація  носових  голосних 


кандинавські  імена  найімовірніше  потрапили  до  Києва  не  безпосередньо, 
а  через  Новгород;  тому  слов’янська  форма  їх  відтворення  може  бути 
взятою  з  проторосійських  діалектів  і  не  мати  жодної  доказової  сили  для 
діалектів  протоукраїнських.  Стосовно  Константинових  записів  напевно 
встановлено,  що  вони  були  зроблені  не  від  жителя  України,  а  від  варяга 
чи  болгарина  (або  від  того  й  того),  до  того  ж  їхню  фонетичну  форму 
допасовано  до  грецької  мови.  Узагалі  ці  записи  надто  суперечливі  й  не¬ 
певні  (якщо  говорити,  власне,  про  розглядувану  нами  проблему,  то  Кон¬ 
стантан  подає  й  інші  форми,  де  носові  не  пропущено:  ІфєудосЮксфод  = 
5ь$іо8Іах)ь,  Іаіфагад  —  ще  одна  назва  Києва,  можливо  від  сл.  *5^Vо<^- 
‘злиття’  (Дніпра  та  Десни),  суч.  укр.  Сувід). 

Існують  також  записи,  зроблені  арабськими  вченими:  у(і)паг  < 
кьп^гь  ‘князь’  в  Ібн-Гордадбега  бл.  846  р.,  \УапШ<  У$ііс-,  назва  племені 
в  Ібн-Ростега  903-913  рр.,  та  У/апсІгазІаше  <  У^сезіауь  в  Аль-Масуді  947  р. 
З  цих  прикладів  можна  виснувати,  що  назальність  голосних  перед  фрика¬ 
тивними  вже  була  втраченою  в  середині  IX  ст.,  тоді  як  перед  зімкненими 
та  африкатами  (усупереч  даним  Константина  Багрянородного)  вона  збері¬ 
галася  ще  й  до  середини  X  ст.  Але  знов-таки  ймовірність  того,  що  ці  слова 
були  записані  в  самій  Україні,  є  дуже  малою,  а  якщо  вони  походять  не 
з  України,  то  скорше  свідчать  про  стан  проторосійських,  а  не  протоукра¬ 
їнських  діалектів.  Крім  того,  в  іншому  рукописі,  що  належить  Ібн- 
Гордадбегові,  подано  форму  *у(і)пап ,  де  якраз  маємо  справу  з  носовим! 
Зрештою,  ця  суперечність  не  дивує,  оскільки  розглядувані  арабські  дже¬ 
рела  являли  собою  компіляції,  основою  для  яких  служили  почасти 
розповіді  купців,  а  почасти  давніші  джерела,  тому  їхні  дані  хронологіч¬ 
но  й  географічно  були  неоднорідні,  і  до  того  ж  жоден  з  інформантів  не 
був  здатен  точно  відтворити  звукову  форму  згаданих  слів  —  та  й  не  дбав 
про  це. 

Грецький  запис  етноніма  ‘угорці’  як  ооууарої,  що  прийшов  у  сло¬ 
в’янські  діалекти  з  носовим  голосним  (р#г-)  і  якому  в  сучасній  українській 
мові  відповідає  угри,  теж  важить  небагато,  хоч  і  з  іншої  причини:  угорці 
стали  відомі  в  Київській  землі  бл.  820  р.,  але  з  їхньою  назвою  слов’яни 
могли  запізнатися  раніше,  бо  це  не  самоназва  народу,  а  назва  тюркських 
племен,  що  на  угорців  її  перенесли  візантійці;  слов’яни  запозичили  її  від 
греків,  і  не  конче  водночас  із  появою  угорців  під  мурами  Києва. 

Угорська  мова  відбиває  назальність  у  деяких  закарпатських  топо¬ 
німах:  Мипкасз  =  Мукачево ,  ОпЛаоа  <  *()Лаиа,  Согопсіа  <  кгді-  ‘стрімкий’. 
Це  важливі  факти.  Вони  свідчать,  що  носові  голосні  вживалися  тамтешніми 
слов’янами  під  час  загарбання  угорцями  цих  теренів  (бл.  907  р.).  Одначе 
немає  певності,  що  ці  слов’яни  говорили  саме  протоукраїнськими  діалек¬ 
тами.  Це  так  само  могли  бути  протословацькі  чи  інші  слов’янські  племена. 

Наведений  матеріал  не  містить  цілком  певних  даних,  а  проте 
вкупі  він  усе  ж  дозволяє  зробити  висновок,  що  найпізніше  до  сере- 


8.5  Деназалізація  носових  голосних 


187 


дини  X  ст.  носові  голосні  вже  вийшли  з  ужитку  на  просторах  від  верхів’їв 
Волги  до  південних  відног  Карпат;  і  немає  жодних  підстав  гадати,  що 
цей  процес  оминув  українські  землі,  розташовані  посеред  цієї  зони. 
Можливість  іще  ранішого  його  датування  викликає  сумніви.  На  підставі 
знаних  нині  фактів  найбільш  обґрунтованим  припущенням  щодо  часу 
втрати  носових  голосних  протоукраїнськими  діалектами  видається  все- 
таки  середина  X  ст. 

Це  підтверджується  ще  двома  міркуваннями.  Якби  слово 
*пуа£ьІь  ‘кирея’  з  нім.  *тапШ  (уперше  засвідчене  в  Іп.  літоп.  за  1152  р.) 
було  раннім  (праслов’янським)  запозиченням,  воно  мусило  би  звучати 
ЯК  +ТП()ІЬІЬ.  Запозичення  вочевидь  відбулося  тоді,  коли  носові  голосні  ще 
вживалися,  але  звук  £  відчутно  пересунувся  в  напрямку  до  (±,  тоді  як 
звук  р  перетворився  на  ц.  Історичні  факти  підказують,  що  найімовірні¬ 
шим  часом  запозичення  було  X  ст.  По-друге,  особливу  вагу  має  та  об¬ 
ставина,  що  християнські  імена,  як  правило,  не  мають  рефлексів  носових 
голосних:  форма  Апсігеі  не  перейшла  в  +іМгеу  чи  Уасігеу,  а  Аіекзапсіг — 
в  Оіекжйгь  чи  Оіекз’асігь.  Це  показує,  що  на  час  Хрещення,  тобто  в  дру¬ 
гій  половині  X  ст.,  носових  голосних  у  протоукраїнських  діалектах  уже 
не  було.  З  другого  боку,  тогочасна  мова  не  мала  сполук  типу  N  +  С.  Цим 
викликалося  вставлення  між  ними  єра  в  християнських  іменах,  безпо¬ 
середньо  засвідчене  такими  написаннями,  як  дн^ьдреА  ґен.  одн.  у  Соф. 
написі  1093  та  деінде,  а  опосередковано  —  народними  формами  з  і  (по¬ 
сталим  із  о)  у  сучасній  українській  мові,  що  вказують  на  вставлений  єр, 
на  кшталт  прізвища  Вінтоняк  від  *  Опьіопь  (гр.  ’АутсЬуюд).  Сюди  ж  можна 
додати  пропущення  носового  приголосного,  приміром,  в  імені  Костянтин 
(засвідчене,  зокрема,  в  Син.  Патер.  XI  ст.  [Костан’тина  ґен.]  та  Лавр.  Єв. 
XII  ст.  [костантинь  присв.  прикметник];  гр.  Ксоу&таутіуод).  Уживане  іноді 
написання  з  а  на  кшталт  Костатинт*  є  церковнослов’янським  (у  цій  мові 
носові  голосні  зберігалися  довше,  а  Хрещення  відбулося  раніше*).  Латин¬ 
ські  з  походження  назви  місяців  вересня,  листопада  та  грудня  потрапили 
до  протоукраїнських  діалектів  з  церковнослов’янської  мови  через  писемну 
форму;  церковнослов’янська  буква  а  читалася  як  ’а,  звідки  давн.  укр. 
септіавріа  (Усп.  зб.  XII  ст.),  ногаврь  (Єв.  Гал.  1144)  тощо.  Ці  назви  до  на¬ 
родного  вжитку  так  і  не  ввійшли,  і  в  новітній  українській  мові  їх  згодом 
легко  заступлено  назвами  слов’янськими. 

Підсумовуючи,  можна  ствердити,  що  деназалізація  носових 
голосних  у  протоукраїнських  діалектах  із  цілковитою  певністю  може 
бути  віднесена  до  середини  X  ст.  щонайпізніше.  Датування  її  початком 
X  ст.  або  навіть  IX  століттям  виключити  не  можна,  але  доказів  на  це  бракує. 


9  Проте  ’а  в  другому  складі  імені  Костянтин  не  конче  виводиться  від  форми  з 
на  що,  здавалося  б,  указує  наявність  п  після  цього  голосного.  Палаталізація  і  могла 
бути  спричинена  асоціюванням  цього  імені  з  його  короткою  формою  Коста  (пор.  рос. 
Костя)у  в  якій  пізніше  ’а  —  це  суфікс  (слов’янський). 


188 


8.6  Деназалізація  носових  голосних 


Географічно  деназалізація  носових  голосних  не  обмежувалася 
лише  українською  мовною  територією.  Вона  мала  місце  також  у  прото- 
російських,  протобілоруських  і  протословацьких  діалектах,  включно 
з  проточеськими  та  протоверхньолужицькими  на  заході,  даючи  скрізь 
ті  самі  рефлекси  (р  >  и,  §>  уа\  у  декотрих  словацьких  діалектах,  мож¬ 
ливо,  гг\  і  немає  даних,  які  суперечили  б  думці,  що  ця  зміна  на  всіх  теренах 
зайшла  приблизно  одночасно.  Натомість  у  протопольських  і  прото- 
болгарських  діалектах  носові  голосні  надалі  зберігалися.  Таким  чином, 
ця  зміна  відмежовувала  протоукраїнські  діалекти  від  сусідніх  слов’янських 
на  південному  заході  та  північному  заході.  Як  і  постання  повноголосу 
та  деякі  раніші  зміни,  деназалізація  носових  голосних  була  спільною 
рисою  для  всіх  слов’ян  Східної  Європи.  Проте,  на  відміну  від  усіх  по¬ 
передніх,  вона  започаткувала  явище,  що  його  можна  б  назвати  “централь- 
нослов’янськими”  змінами,  які  сягали  від  Судетів  на  заході  до  Волги  на 
сході.  Питання,  чи  можна  цю  нову  географічну  конфігурацію  пов’язати 
з  існуванням  Великоморавської  держави  в  IX  ст.  та  її  гаданою  експансією 
в  напрямі  до  Карпат  і  за  Карпатами,  залишається  у  сфері  гіпотетичного. 

Варто  теж  пам’ятати,  що  одностайність  еволюції  носових  голос¬ 
них  на  окресленій  вище  території  не  була  абсолютною,  бо  в  самому  її 
осередді  поліські  говірки  мали  певні  відмінності,  які  стосувалися  потрак¬ 
тування  е  у  ненаголошеній  позиції. 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Втраті  носових  голосних  сприяв  їхній  у  ґрунті  речі  позафонемний  ста¬ 
тус  (див.  8.1).  Можна  припустити,  що  р  зазнав  звуження,  а  р,  можливо, 
дифтонгізації,  ще  не  позбувшися  назальності:  р  >  ц,  р  >  .ц.  Вузькі  голосні 
та  дифтонги  легко  втрачають  своє  носове  звучання  з  артикуляторних  при¬ 
чин,  бо  підняття  язика  перешкоджає  опущенню  язичка,  потрібному  для 
відкриття  носової  порожнини;  до  того  ж  у  дифтонгах  носове  звучання 
може  мати  або  перший,  або  другий  компонент,  і  це  робить  назальність 
нестійкою.  Оскільки  ці  фонетичні  тенденції  загального  характеру  не  зна¬ 
ходили  спротиву  в  тогочасній  системі  фонем,  вони  взяли  гору,  і  носове 
звучання  зникло. 

Ця  втрата  не  внесла  жодних  посутніх  змін  у  систему  голос¬ 
них,  призвівши  хіба  що  до  частішого  вживання  фонем  /и/  і  /а/  (припус¬ 
тивши,  що  до  того  часу  дифтонг  .а  —  якщо  такий  узагалі  існував  —  устиг 
перетворитися  на  ’а ).  У  такий  спосіб  із  протоукраїнських  діалектів  усу¬ 
нено  носове  звучання  наприкінці  слова  та  перед  приголосним  (наслідком 
чого  є  вставлення  в  такі  сполуки  єрів  при  запозиченні  слова  на  кшталт 
ком'ьканню  ‘причастю’  в  Ізб.  1076  чи  коньддкьі  ‘кондаки’  в  Іп.  літоп.  1111, 


8.7  Деназалізація  носових  голосних 


189 


або  ж  випущення  носового  приголосного  —  як  в  імені  Игорь,  що  походить 
від  давн.  шв.  Іп£сагг).  Натомість  вплив  утрати  носових  голосних,  а  саме 
Є,  на  систему  приголосних  був  відчутний.  Опозиція  за  твердістю/м’якістю, 
яка  була  охоплювала  лише  три  приголосні  (я,  /,  г),  тепер  поширилася  на 
р ,  Ь,  V ,  ія,  і,  (1, 8  і  г\  рєії  >  р’аіі  ‘п’ясти’,  і§Н  >  Ґаіі  тощо  (див.  також  11.1). 
Звичайно  ж,  за  твердістю/м’якістю  ці  приголосні  протиставлялися  лише 
в  позиції  перед  /а/.  У  загальній  еволюції  протоукраїнських  діалектів  це 
запровадження  вісьмох  нових  приголосних  фонем  становило  свого  роду 
компенсацію  за  істотне  зменшення  кількості  голосних  фонем,  спричинене 
втратою  опозиції  за  інтонацією  та  часокількістю  (див.  7.5).  Мабуть,  не 
випадково  ці  дві  зміни  приблизно  збіглися  в  часі. 


7.  ЗАВВАГА  ЩОДО  СУФІКСА  - ’ап - 

*  *  *  У  праслов'янській  мові  наслідком  сполучення  еап  +  я,  що  надто  часто 
траплялося  при  творенні  прикметників  від  іменників  на  я,  була  спо¬ 
лука  еап,  тобто  еп ;  після  ]  та  середньопіднебінних  приголосних  пра¬ 
слов’янський  звук  е  давав  а.  У  протоукраїнських  (як  і  проторосійських) 
діалектах  цей  аломорф  розповсюдився  й  на  основи  без  ]  чи  середньо¬ 
піднебінного  приголосного.  Такі  утворення  засвідчені  численними  при¬ 
кладами  в  давньоукраїнських  текстах,  наприклад,  тр'ьст'Ант*,  др-ЬвАнт*, 
платана  ‘плотська’  (Панд.  XI  ст.);  дрєвАнгь,  кам ано\*  (Син.  Патер.  XI  ст.); 
м'Ьдан'ь  (Пс.  Бичк.  XI  ст.);  оусннянт*  ‘шкіряний’  (Мст.  Єв.  1 1 17).  Ці  фор¬ 
ми  знайшли  продовження  в  середньоукраїнській  (оу  Каманци  —  Кам. 
Прол.  1489)  й  у  сучасній  українській  мові  ( дерев'яний ,  кам’яний , 
Кам’янець  тощо) 10 . 

Проте  вже  в  Іп.  літоп.  спостерігаються  хитання  між  -’ап-  і  -еп-, 
особливо  в  тих  прикметниках,  що  були  утворені  від  іменників  з  -еп- 
у  основі.  У  цій  пам’ятці  подибуємо  паамань  ‘полум’яний’  (11 10),  КАДЛАНГЬ 
(1101),  мАрморАньї  (986)  тощо,  але  теж  і  терема  клмєнт*  (945);  інколи 
обидві  форми  вживаються  в  тому  самому  записі  (лгЬдєнаа  ~  лгЬ даньіє  — 
1289)  або  навіть  у  тому  самому  реченні  (городе  клмєнт*  и  строєнно  ... 
камано  —  1090).  Ці  хитання  й  надалі  мають  місце  в  деяких  сучасних 
українських  прикметниках  (звук  е  в  закритих  складах  перетворився 
на  і):  кам’яний  і  камінний ,  крем’яний  і  кремінний ,  полум’яний  і  (зрідка) 
полумінний.  Дублети  цього  типу  зумовлені  морфологічним  уодностай- 
ненням  ( камінний  під  впливом  іменника  камінь  тощо),  та  загалом  суфікс 
-}ап-  зберігся  добре. 


10  Чи  може  цей  процес  бути  причиною  відмінності  між  українським  гідронімом  Сян 
(імовірно  з  ілір.  запи-)  та  польським  5ап,  напевне  сказати  тяжко.  Пор.  в  Іп.  літоп.  Саігь 
( 1 097),  Саноісь  (11 50)  проти  Олноу  дат.  одн.  ( 1 249).  Пор.  також  ізольовану  форму  всадници 
‘вершники’  у  Фл.  ІІс.  1384  (рос.  всадпики ),  хоч  тут  і  є  можливість  впливу  з  боку  форм 
теп.  часу  ( сяду  1  ос.  одн.  тощо). 


190 


8.8  Депазалізація  носових  голосних 


8.  ЗАВВАГА  ЩОДО  ПІЗНІШИХ  ВІДХИЛЕНЬ  У  НАЗАЛЬНОСТІ 

*  *  *  Контактування  з  польською  мовою  протягом  середньоукраїнського  пе¬ 
ріоду  відродило  в  носіїв  української  мови  відчуття  взаємного  зв’язку 
між  носовими  голосними  (що  їх  зберегла  польська  мова)  та  власними 
звуками  и  та  9 а.  Цим  спричинено  принагідні  заміни  цих  польських 
голосних  (або  сполук  із  носовим  приголосним  у  ролі  другого  компо¬ 
нента)  у  словах,  запозичених  із  польської  мови  або  за  її  посередни¬ 
цтвом,  на  кшталт  бойк.  букарт  ‘байстрюк’  із  пол.  Ьфагі  чи  фоудомєнтом 
‘фундаментом’  у  Трост.  Уч.  Єв.  1560.  Утім,  такі  явища  ніколи  не  мали 
великого  поширення  й  не  тривали  довго. 

Частіше  віднаходиться  —  надто  в  арґо  та  в  арґотизованому  мов¬ 
ленні  —  звук  п  після  голосного  або  на  польський  узірець,  або  вставле¬ 
ний  —  попри  його  брак  у  відповідному  польському  слові  (якщо  таке 
було),  наприклад,  плентатися  від  плести ,  пор.  по л.рЦШсзіє;  кандйба 
з  префіксальним  ка- та  коренем  дйб{ати)\  гембель  із  сер.  врх.  нім.  кокеї, 
пол.  НеЬеІ  ~  куЬеІ\  вантаж  від  ватажити.  Втім,  можуть  існувати  й  інші 
причини  наявності  додаткового  носового  приголосного,  наприклад, 
кламцати  ‘базікати’  (пор.  більш  розповсюджену  форму  клацати )  може 
походити  від  рум.  сіапрат. 

Неясними  є  причини  випаду  п  (без  будь-якої  заміни)  у  слові 
блакитний  з  пол.  Ь1$кіїпу.  Посередництво  північних  малопольських  гові¬ 
рок,  які  втратили  носові  голосні,  виглядає  на  малоймовірне,  надто 
з  огляду  на  ту  обставину,  що  білоруська  мова  теж  має  форму  блакітни. 
Чи  не  було  воно  запозичене  ще  до  втрати  єрів,  коли  сполуки  п  +  С 
не  припускалися?  Наявність  у  після  к  замість  пол.  і  може  бути  вказів¬ 
кою,  що  запозичення  відбулося  перед  злиттям  і  та  у ,  тобто  перед 
кінцем  XIII  ст. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Васильєв  Л.  «С  каким  звуком  могла  ассоциироваться  буква 
‘неиотированньїй  юс  мальш’  (а)  в  сознаиии  писцов  некоторьіх 
древнейших  русских  памятников?»  РФВ  69,  1913. 

(Передрук  у  вид.:  Васильєв  Л.  Труди  по  истории  русского 
иукраинского  язьїков.  Мюнхен,  1972  —  пор.  сс.  ХХУ-ХХІХ 

у  передмові  Ю.  Шевельова). 

2.  Дурново  Н.  «Русские  рукописи  XI  и  XII  вв.,  как  памятники 
старославянского  язьїка.  III.  Носовьіе  гласиьіе»./Ф  4, 1924. 

3.  Тимченко  Е.  «К  вопросу  о  рефлексах  праслов.  *є  в  северио- 
украинских  говорах».  Юв.  Собол. 

4.  Бузук  П.  «Да  питання  аб  лесе  прадгістарьічнага  (праславян- 
скага)  е».  Запіскі  аддзела  гуманітарньїх  навук  БАН  9  (Працьі 
клясьі  філелегіі  2).  Меиск,  1929. 


8 .  Деиазалізація  носових  голосних 


191 


5.  Згетіе)  ^  «2  Ьасіап  пасі  £\уащ  Іетко\узкз.  І.  Зато^іозкі 

позо\уе».  Ь8 III,  2, 1934. 

6.  Коляда  Г.  «К  вопросу  о  носових  гласних  в  древнерусском 
язьіке».  Трудьі  Средне-азиатского  государственного  универси- 
тета  69  (Филологические  науки  8),  1955. 

7.  Кигазгкіехуісг  XV.  «Ког\Уо]  'а  па  і\е  с1уЙ;оп£б\у  і  раїаіаіігаср 

\у  сІа\упусЬ  §\уагасЬ  тзкісЬ  Росіїазіа  і  СЬеїтзгсгугпу  (г  тар^)». 
8РР8  3,1958. 

8.  Кигазгкіехуісг  XV.  «Каг\уа  ггекі  Рггурес».  80г  17  (3)  1968. 

9.  Латта  В.  «Рефлекси  носових  в  украинских  говорах  Восточ- 
ной  Словакии».  8РРІЛС  11-12,  1959-1960. 

10.  КеЬсІег  Р.  «№асліт.  Вєрог>т£г|.  2иш  РгоЬІеш  сіег  ЕпШаза1іегііп£ 
<3ег  зІауізсЬеп  Казаіуокаїе  іп  Ье  Асітіпізіхапсіо  Ішрегіо».  Ш 81 
13, 1968. 

1 1.  Залеський  А.  «Континуанти  праслов’янських  е  та  а  після  м’я¬ 
ких  приголосних  у  говорах  української  мови».  Мовозн.  1970,  3. 

12.  Колесов  В.  «Праславянская  фонема  [<?]  в  ранних  преобразо- 
ваниях  славянских  вокалических  систем».  Славянское  язьисо- 
знание,  VII  Международний  сьезд  славистов.  М.,  1973. 

13.  Широкорад  Є.  «Фонема  /а :  а/  у  системі  вокалізму  давньо¬ 
руської  мови  початку  XI  століття».  Вісник  Харківського  уні¬ 
верситету  109  (Філологія  9),  1974. 


9.  КОНТИНУАНТИ  ПРАСЛОВ’ЯНСЬКИХ 
е  (,&)  ТА  ї  (>ь)  ПІСЛЯ  } 

У  СЕРЕДИНІ  СЛОВА 
ТА  ПІСЛЯ  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ 


1.  Загальні  завваги .  193 

2.  Дистрибуція  е  та  о  після  середньопіднебінних  і у 

дані  сучасної  української  літературної  мови  .  193 

3.  Дистрибуція  е  та  о  після  середньопіднебінних  і у  діалектні  дані  ...  196 

4.  Випадки  вживання  а ,  посталого  з  е  ( еа), 

в  літературній  українській  мові .  197 

5.  Випадки  вживання  с,  посталого  з  е  ( еа ),  в  діалектах .  199 

6.  Дистрибуція  е  та  о  після  середньопіднебінних  і  у. 

дані  давньоукраїнських  пам’яток .  200 

7.  Дистрибуція  е  та  о  після  середньопіднебінних  і  у. 

дані  середньоукраїнських  пам’яток .  202 

8.  Хронологія  та  межі  поширення .  207 

9.  Умови  та  наслідки .  212 


9.1,2  Коптипуапти  ...  є  (а)  та  ї (>ь)  після 7'  ...  та  ...  середньопіднебінних  193 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  сучасній  українській  мові  є  слова,  які  мають  замість  прасл.  еа  та  ь  в  силь¬ 
ній  позиції  звук  о,  і  слова,  які  мають  у  цьому  випадку  звук  а ,  наприк¬ 
лад,  чоло ,  льоду  ґен.  одн.,  жовтий ,  льон ,  часник ,  ялина ,  що  їм  відповідають 
давньоукраїнські  та  церковнослов’янські  (в  українській  редакції)  писемні 
форми  чедо,  дедт*,  ждьтт*,  дьігь,  чєсігьісь,  кдь.  З  історичного  погляду 
ці  випадки  неоднорідні.  Форми  з  о  <  е  (ь)  після  приголосних,  що  не 
належали  до  групи  середньопіднебінних  та  7  (за  винятком  певних 
закінчень,  де  поява  о  була  зумовлена  морфологічно),  засвідчені  від 
середини  XVII  ст.  Розглядатимуться  вони  в  розділі  51.  Натомість  після 
середньопіднебінних  і  7  поява  а  й  особливо  о  мала  місце  раніше,  хоча 
питання  про  точне  її  датування  залишається  контроверсійним.  Загалом, 
о  з’являється  на  місці  прасл.  еа ,  якщо  в  наступному  складі  —  перед  злит¬ 
тям  у  та  і  й  занепадом  єрів  —  далі  йшов  голосний  непереднього  ряду 
(якому  не  передував  7),  з  чого  випливає,  переформульовуючи  наведене 
вище  твердження  “навиворіт”,  що  е  з’являється:  1)  наприкінці  слова, 
2)  перед  складом  із  голосним  переднього  ряду  і  3)  переду  або  приголос¬ 
ним,  що  зазнав  пом’якшення  від.;  (щодо  особливого  потрактування ]еа- 
у  складах,  розташованих  на  початку  слова,  —  див.  розділ  10).  Це  подвійне 
формулювання  (того  самого  закону)  приводить  до  висновку,  що  засада 
дистрибуції  е  та  о  після  середньопіднебінних  і  ^  має  в  ґрунті  речі 
асиміляційну  природу:  голосний  переднього  ряду  е  не  міг  виступати  перед 
голосним  непереднього  ряду  (окрім  випадків,  коли  між  ними  стояв  7), 
а  голосний  непереднього  ряду  о  —  перед  голосними  переднього  ряду.  Така 
асиміляція  “переступала”  через  межу  складів  (див.  5.6).  У  подібний  спосіб 
розщеплюється  й  голосний  звук,  що  розвинувся  з  ь.  Натомість  у  випад¬ 
ку  а ,  що  заступає  е ,  бракує,  як  здається,  навіть  і  цих  точок  опертя. 

Окрім  згаданої  вище  хронологічної  невизначеності,  сам  мате¬ 
ріал  відзначається  неконсеквентним  і  часто  суперечливим  характером 
як  у  літературній  мові,  так  і  в  діалектах  (в  останніх  —  навіть  іще  більшою 
мірою);  дані  давніших  пам’яток  є  дуже  скупі  й  на  перший  погляд  не  да¬ 
ють  підстав  для  тих  чи  тих  висновків.  У  такій  ситуації  варто  насамперед 
представити  наявні  дані  в  достатньо  детальному  (хоча,  звісно,  не  вичерп¬ 
ному)  викладі. 


2.  ДИСТРИБУЦІЯ  Є  ТА  О  ПІСЛЯ  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ  І  7: 

ДАНІ  СУЧАСНОЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  ЛІТЕРАТУРНОЇ  МОВИ 

Згідно  з  правилом,  сформульованим  у  9.1,  о  не  виступає  після  середньо¬ 
піднебінних  і  7  наприкінці  слова:  наприклад,  плече ,  уже ,  ще ,  гаряче. 
Форми  на  кшталт  свіжо  чи  хижо  являють  собою  прислівники  недав- 


194 


9.2  Контипуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  ]  ...  та  ...  середньопіднебінних 


нього  творення  (на  засадах  аналогії);  слово  що  ніколи  не  містило  зву¬ 
ка  еа  (пор.  давн.  укр.  чьто),  а  ледащо  ~  ледачо  має  за  основу  в  своїй 
другій  частині  саме  цей  займенник. 

У  середині  слова  регулярні  рефлекси  представлені  численними 
прикладами:  чотири ,  чоловік ,  чому ,  чого ,  (чіп) :  чопа,  чота,  мачуха  (з  давні¬ 
шої  форми  мачоха),  чухрати  (з  давнішої  форми  *сохгаіу ),  шолудивий , 
пшоно ,  шорсткий ,  щогла ,  жолоб ,  жолудь ,  жорна ,  пожога ,  прожогом , 

жорстокий ,  йому,  йорж 1  проти  челядь ,  четвертий ,  чепіга,  черево ,  череда , 
знічев'я ,  черемха ,  череп,  чересло,  чемний,  нікчемний  (первісно 

з  ь  після  т),  честь,  пшениця,  шевчук  (<  зьььс-),  шелест,  шерсть,  щелепа, 
щеміти,  щеня  (<зсещ),  щетина,  жевжик,  жердка  (<гьгйь-),  женчик, 
жереб,  джерело  тощо. 

У  складах,  розташованих  безпосередньо  перед  закінченням,  го¬ 
лосний,  що  був  розвинувся  з  еа  та  ь,  наражався  на  видозміни,  бо  в  закін¬ 
ченнях  виступали  голосні  як  переднього,  так  і  непереднього  ряду,  а  тому 
слід  би  сподіватися,  приміром,  форм  на  кшталт  жона  та  жені,  чеше  та 
*со£м.  Така  ситуація  сприяє  водностайненню,  яке  й  фактично  відбулося 
масовим  порядком.  В  іменникових  парадигмах  словозміни  на  всі  форми 
розповсюдився  звук  о:  жона  і  жон/,  и^отса  і  щоці,  вечора  ген.  одн.  і  вечорі 
лок.  одн.  тощо.  У  дієслівних  парадигмах  запанував  звук  е,  поширившися 
не  лише  на  1  ос.  одн.  чешу,  щезну,  жену  від  чеше,  щезне,  жене  тощо,  а  й  на 
інфінітивні  форми  чесати,  щезнути ;  ба  більше  —  водностайненням  (цього 
разу  на  користь  о)  охоплено  й  відіменникові  дієслова  (вечоріти,  чорніти , 
як  чорний,  а  також  чорнявий,  чорнява,  чорнило  [Шевченко  1844  ще  подає 
чернйло,  але  теж  і  чорнило],  та,  з  іншого  боку,  віддієслівні  іменники  (щепа  — 
як  щепити,  причепа  —  як  причепити,  ненажера  —  як  жерти  [але  діал. 
зажори  ‘вода  під  снігом’,  наприклад,  у  Тичини  1967]),  хоча  в  останньому 
випадку  все  ще  зберігається  кілька  фонетично  зумовлених  форм,  що  пере- 
тривали  попри  ввесь  тиск  аналогійного  водностайнення:  начоси,  нечоса. 
Чергування  е :  о  після  середньопіднебінних  і  ]  здебільшого  зберігаєть¬ 
ся  у  випадках  семантичної  розбіжності  між  альтернантами  (чорний : 
чернець,  Чернігів,  пшоно :  пшениця ;  вечори :  вечеря,  шерсть :  шорсткий) 
і  коли  один  з  альтернатів  застарів:  жонатий  (загальновживане  слово  — 
одружений) :  женитися,  виняток  тут  становлять  лише  шостий  проти 
шестеро,  шести  та  чотири  проти  четвертий,  тобто  коли  є  протиставлення 
кількісних  та  порядкових  числівників. 


1  Шовк ,  човен  (зі  вторинним  е :  дави.  укр.  мьднт»),  щовб ,  жовна  належать  до  цієї  групи 
лише  позірно.  Насправді  у  сполуках  типу  Сь/С  відбувався  перехід  ь  >  ь  незалежно  від 
звукового  оточення;  пор.  жовч  <  жьдчь  (зьдчь)  —  перед  складом  із  голосним  переднього 
ряду  (див.  18.1).  Човпти  —  це,  мабуть,  запозичення  з  лит.  сіаирй  ‘стуляти  (губи)’,  білор. 
чаупці  ‘теревенити’.  Приклади  з  ]о-/]е-  в  початкових  складах  слів  тут  наведено,  хоча 
вони  й  характеризувалися  певними  відмінностями.  Щодо  повнішого  їх  пояснення  див. 
розділ  10. 


9.2  Коптинуанти  ...  е  (а)  та  г  (>  ь)  після  ]  ...  та  ...  середньопіднебінних  195 


Пам’ятки  давньо-  та  середньоукраїнської  доби,  коли  мати  на 
оці  з’ясування  давності  цих  уодностайнень,  посідають  лише  обмежену  вар¬ 
тість.  Традиційний  (церковнослов’янський)  правопис  аж  до  XIX  ст.  вима¬ 
гав  писати  е  незалежно  від  фактичної  вимови.  Тому  написання  з  е  не  конче 
прозраджує  вимову  й  може  не  братися  до  уваги.  Якщо  в  Одрех.  гр.  1573 
подається  форма  жоноу,  а  в  Одрех.  гр.  1578  —  жєн'Ь,  можна  піддатися  спо¬ 
кусі  добачити  тут  збережене  чергування  е :  о;  однак  Одрех  гр.  1578  містить 
також  форму  женою,  Одрех.  гр.  1603  —  жєна,  і  це  спонукає  сумніватися 
в  доказовій  силі  писемної  форми  жен'Ь  —  тим  паче,  що  остання  із  зацито- 
ваних  пам’яток  подає  також  і  форму  жон'к  До  того  ж  уодностайнення 
безперечно  відбулося  в  різних  словах  і  в  різних  говірках  нерівно.  І  все  ж 
можна  стверджувати  наявність  (а  отже  й  припустимість)  аналогійних 
форм  із  о  принаймні  від  початку  XV  ст.:  жон'Ь  виступає  в  Молд.  гр.  1421, 
1428  і  1429,  а  також  у  Гр.  1446  (Луцьк),  у  Житом.  1583,  Памва  Бер.  1627, 
Ґал.  1665;  на  чод'Ь  —  в  Полт.  1665;  \  чодЬ  —  в  Присл.  Кл.  Зин.  1690;  на 
щоц'к  —  в  Пирят.  1683. 

Аналогія  також  усунула  чергування  е :  о  в  коренях  при  тво¬ 
ренні  здрібнілих  форм  та  жін.  роду  ( чортегія ,  чортиця  —  як  чорт)  і  в  де¬ 
яких  суфіксах,  а  саме:  -еп-  у  пас.  дієприкметниках  ( кручений  —  як 
плетений  тощо)  та  збільшувальному  -егп-  ( величезний  —  як  довжелезний 
тощо).  У  складних  словах  звук  о  є  фонетично  невмотивованим  у  діал. 
(Полісся)  кожомуяка\  причиною  його  появи  може  бути  розповсюджен¬ 
ня  о  як  “сполучного  голосного”  (пор.  сажотрус  тощо),  але  більш  імовірним 
є  припущення,  що  він  заступив  ненаголошений  звук  и  в  ак.  одн.,  адже 
це  слово  співвідноситься  з  фразою  м  уяти  кожу  (пор.  е  не  лише  в  очевидний , 
але  й  у  божевільний).  У  дієвідмінюванні  очікуване  закінчення  - ото 
в  1  ос.  мн.  відступило  під  впливом  2  і  3  ос.  одн.  і  2  ос.  мн.,  а  також  тих 
дієслів  першого  та  третього  класів,  що  їхні  корені  закінчувалися  не  на 
середньопіднебінний  приголосний:  пишемо  —  як  пишеш ,  пише  та  пйшете. 

Поза  всіма  наведеними  тут  прикладами,  є  ще  сила  інших,  які 
суперечать  загальному  правилу,  маючи  е  перед  складом  із  голосним  зад¬ 
нього  ряду.  З-поміж  них  лише  дві  групи  підлягають  дії  якогось  певного 
фонетичного  правила:  1)  у  сполуках  типу  СьгС  рефлексом  ь  завжди 
є  е,  якщо  другий  приголосний  був  губний  або  задньопіднебінний: 
черпак ,  черпати ,  черкати ,  червоний ,  щербатий ,  кочерга ,  а  також  —  перед 
голосним  переднього  ряду — жевріти,  якщо  це  слово  походить  від  *гьгаей 
(пор.  жар  з  іншим  голосним  у  чергуванні);  2)  звук  е  в  попередньому 
складі  ймовірно  внеможливлював  появу  о  в  наступному  складі  (Була- 
ховський.  За  моделлю  повноголосих  сполук  типу  черепі ):  дешевий, решето, 
печера,  кречет.  Однак  ця  група  є  замалою,  щоб  сформулювати  якесь  певне 
правило,  що  йому,  до  того  ж,  суперечить  форма  ген.  одн.  вечора. 

Решту  випадків  —  тобто  принаймні  десяток  коренів  з  нерегу¬ 
лярним  е  там,  де  з  огляду  на  звукові  умови  слід  би  сподіватися  о,  —  годі 


196  9.3  Континуанти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  і ...  та  ...  середньопіднебінних 

пояснити  будь-якими  загальними  правилами:  а )  перед  губним:  чепурити , 
чепурний  (пор.  білор.  чопурьіць ,  рос.  чбпорний  ‘манірний,  бундючний’,  болг. 
діал.  чопбрест  ‘удаваний’;  але  пор.  також  чупурная  в  Гатцука  1861  і  діал. 
(Добруджа)  чопурка  ‘різновид  водоплавного  птаха’;  шепіт  (пор.  білор. 
гизпт ,  пол.  згері  проти  рос.  шопот  —  усі  від  зьрьіь.  Шевченко  1845  пише 
шопот  і  шепот),  те  саме  в  дієслові  шепочеш  (у  Стефаника  1897  —  шепчеш ); 
жебоніти ;  Києва  ґен.  одн.  та  інші  непрямі  відмінки  (пор.  пол.  Куота)] 
б)  перед  зубним:  щедрий  (пор.  рос.  щедрий  проти  білор.  щбдри,  пол. 
згсгосігу );  черствйй  (рос.  черствий  проти  білор.  чзрстви,  пол.  сгегзйоу); 
почет  і  причет  (проти  чота);  кочет  (пор.  пол.  косгоі  ‘звідник’);  в)  перед 
задньопіднебінним:  чекати ,  пащека ,  пащекувати  (пор.  пол.  разгсгека  ~ 
разгсгека).  Декотрі  з  наведених  слів  могли  бути  запозичені  з  польської 
( чекати ,  пащека)  або  з  церковнослов’янської  мови  (і щедрий ),  хоча  певності 
щодо  цього  немає  —  та  й  пояснити  в  такий  спосіб  усі  випадки  неможливо. 


3.  ДИСТРИБУЦІЯ  Є  ТА  О  ПІСЛЯ  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ  І  ]\ 

ДІАЛЕКТНІ  ДАНІ 

Щодо  дистрибуції  е  та  о  після  середньопіднебінних  і  У  жодна  публі¬ 
кація  не  подає  діалектних  даних  повно  й  систематично,  цебто  для  всіх 
дотичних  слів  і  в  усіх  типових  говірках.  Доводиться,  отже,  оперувати  по¬ 
одинокими  словами,  зафіксованими  в  деяких  випадково  взятих  говірках. 
Більш  систематичне  охоплення  діалектного  матеріалу  могло  б  змодифі- 
кувати  висновки. 

Відповідно  до  знаних  нині  фактів,  о  вживається  найконсек- 
вентніше  в  північноукраїнських  говірках,  наприклад,  дешевий2, хрещений 
(на  північний  захід  від  Сум),  щопта  ‘пучка’  (на  північ  від  Києва,  Овруч; 
але  щепта  —  Олевськ);  пчола ,  вчора ,  жонатий,  але  черствйй,  щодрий  ~ 
щедрий,  а  також  шоптать  (Берестя);  щодруха  ‘переддень  Нового  року’ 
(Кобрин);  вчора,  чохол  (Овруч);  чорний,  жонка,  шостий  (Володава);  печбр 
ґен.  мн.  (на  північ  від  Чернігова).  Північнокиївське  та  чернігівське  слово 
пачерка  ‘падчерка’  мало  ь  після  г,  тож  е  в  ньому  є  очікуваним;  натомість 
форми  пчела ,  щека,  записані  на  північній  Чорнобильщині,  із  загальним 
правилом  не  узгоджуються. 

Навпаки,  у  південно-західних  говірках  дистрибуція  в  та  о  є  до¬ 
сить  безладною.  Консеквентне  вживання  о  (а  не  е;  щодо  а  —  див.  9.5) 
начебто  спостерігається  лише  в  словах  бджола  ~  пщола  (пчола),  жолудь, 
чорт  (гуцульська  назва  гори  Чертик,  звідки  б  вона  не  походила,  прави¬ 
лу  дистрибуції  е  та  о  не  суперечить),  чорний  (але  гуц.  топонім  Черний 
вирьх ),  ішов,  можливо  (наявні  дані  є  недостатні)  й  пшоно  (але  пшенб  по- 


2  Діалектні  приклади,  поза  аналізованою  рисою,  наближено  до  літературної  норми. 


9.4  Коптинуанти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  ]  ...  та  ...  середньопіднебінних 


197 


близу  Рави  Руської),  жорна ,  а  також  жолоб3  —  усі  перед  зубними.  В  усіх 
інших  дотичних  словах  спостерігаються  форми  як  з  е,  так  і  з  о,  що  їхні 
ізоглоси  для  різних  слів  варіюють.  У  слові  чоловік  переважає  о,  але  фор¬ 
ми  з  е  засвідчені  в  Сучаві  та  на  Південному  Спиші;  жена  вживається 
в  українських  говірках  Східної  Словаччини  (за  винятком  десяти  сіл)  та 
в  лемківських,  а  женатий  —  у  бойківських,  на  південний  схід  від  Мукачева 
та  в  Сучаві;  чело  переважає  на  Лемківщині  та  в  Східній  Словаччині 
(за  винятком  чотирьох  сіл)  і  взагалі  на  схід  від  лінії  Сокаль  —  Золочів  — 
Теребовля  —  Чернівці4;  щока  з'являється  зев  південній  частині  над¬ 
дністрянської  діалектної  зони,  бойківських,  надсянських,  північнолемків- 
ських  і  буковинсько-покутських  говірках;  жолудок  ‘шлунок'  уживається 
з  е  у  двох  лемківських  селах;  числівник  чотири  засвідчено  з  е  в  Східній 
Словаччині  (за  винятком  десяти  сіл);  его  ‘його'  вживається  в  східно- 
лемківських,  закарпатських,  гуцульських,  буковинських  говірках  і  в  Суча¬ 
ві,  а  його  рефлекс  їго  —  у  Бродівському  районі;  особливо  часто  е  виступає 
в  словах  вчора  ( вчера :  Теофіполь  на  Поділлі,  Броди,  Бойківщина,  Лемків- 
щина,  Східна  Словаччина,  Ужгород,  Сучава,  Південна  Басарабія)  і  шостий 
( шестий :  на  захід  від  Хмельницького,  Рогатин,  Бойківщина,  Східна  Лем- 
ківщина,  на  північний  захід  від  Мукачева,  Сучава,  Південна  Басарабія). 
Якими  неповними  (та  неточними)  не  були  б  ці  дані,  вони  свідчать, 
що  перехід  еа>о  гж  ніяк  не  був  спільним  для  всіх  говірок  української 
мови.  Оскільки  тепер  є  та  о  виступають  у  майже  тотожних  фонетич¬ 
них  умовах  ( пшоно  —  жена\  бджола  —  чело  тощо),  а  також  оскільки  не  існує 
діалектів,  що  мали  б  тільки  е ,  чи  діалектів  з  абсолютно  систематичним  о 
там,  де  звукове  оточення  вможливлювало  його  появу,  й  оскільки,  нарешті, 
ізоглоси  форм  зетао  для  окремих  слів  ніде  не  накладаються  одна  на  одну, 
слід  відкинути  думку  про  наявність  будь-яких  усеохопних  фонетичних 
чинників,  що  зумовили  були  нинішню  дистрибуцію  цих  двох  голосних. 
Сучасний  стан  скорше  є  породженням  поодиноких  запозичень  та  помі- 
шання  говірок,  де  з  еа  (та  ь)  постав  звук  о,  і  говірок,  де  цього  не  сталося  — 
або  сталося  тільки  в  певних  особливих  умовах,  що  досі  не  були  зрекон- 
струйовані  або  й  зовсім  не  надаються  до  реконструювання  (див.  9.8). 


4.  ВИПАДКИ  ВЖИВАННЯ  а,  ПОСТАЛОГО  з  е  (еа), 

В  ЛІТЕРАТУРНІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

Ситуація  ще  більш  ускладнюється  наявністю  слів,  що  мають  звук  а,  по¬ 
сталий  з  еа .  У  літературній  мові  вони  менш  численні,  ніж  у  діалектах. 


3  Останнє  слово  має  о  внаслідок  певних  особливостей  в  еволюції  сполук  типу  СеІС. 
Див.  6.3. 

4  Існують  також  форми  з  а.  Вони  розглядатимуться  в  9.5. 


198 


9.4  Континуанти  ...  е  (а)  та  ї  (>ь)  після] ...  та  ...  середньопіднебінних 


Присутність  голосного  переднього  ряду  в  наступному  складі  не  виключала 
переходу  в  а:  ялина ,  ялець  (пор.  рос.  елец ,  давн.  иолуеіес ,  болг.  елешка ), 
часник  (пор.  рос.  чеснок,  по л.  сгозпек,  словац.  сезпак,  болг.  чесьн  ‘цибуля- 
порей’),  чаплія  (якщо  це  слово  виводиться  з  сер -  ‘гак',  а  не  з  тур.  $арк 
'великого  розміру’),  частувати  (якщо  це  слово  походить  від  сьзіь ,  а  не 
є  адаптацією  пол.  сг^зіотас  —  останній  варіант  імовірніший),  чамріти 
'непритомніти’  (можливо,  споріднене  з  чемериця ),  щабель  (пор.  рос.  діал. 
щебло  ‘соснова  тріска’,  пол.  згсгекеї  ‘щаблина’),  шамрйти  ‘шелестіти’  (пор. 
пол.  згетгас  ‘дзюрчати’),  залізо  з  *гаІіго  (пор.  рос.  железо,  пол.  геїаго,  сло¬ 
вац.  геїего ,  болг.  желязо )  5.  Одначе  поява  а  аж  ніяк  не  обмежується  лише 
означеною  позицією.  Можна  легко  знайти  приклади,  де  звук  а  постав 
з  е  перед  складом  із  голосним  непереднього  ряду,  тобто  там,  де  мож¬ 
на  б  сподіватися  о:  (роз)чахнути ,  а  також  чахоня  (якщо  це  слово  спорід¬ 
нене  з  пол.  сгоскгас  ~  сгескгас  ‘куйовдити’,  а  насамкінець  —  із  дієсловом 
чесати );  ( за)ялбжений  (у  полтавських  говірках  —  також  зайоложений)  — 
пор.  рос.  елозйть  ~  елзать  ‘вовтузитися’;  залоза  з  давн.  укр.  *гаІога,  пор. 
рос.  железа ,  словац.  гі’ага,  болг.  жлеза 6.  Крім  того,  а  вживається  замість 
е  після.;  в  декількох  християнських  іменах:  Ярема ,  Явдоха,  Явтух,  Яроиі, 
Явдокйм  (пор.  гр.  7 єрєріад,  Еьбокіа,  Е&гбхіод,  ІєроОеод,  Еобокірод),  а  також 
Ярина  (поряд  із  Орйна ;  пор.  гр.  Еірцщ );  запозичення  з  гр.  ‘змія’ 

має  форму  яхидний. 

У  кількох  випадках  а  віднаходиться  замість  о  й  після  інших 
приголосних.  Це  здебільшого  індивідуальне  потрактування  поодиноких 
слів,  часто  із  заміною  суфіксів  у  запозиченнях  чи  й  у  питомих  словах: 
панянка  з  по л.рапіепка;  Оксана  від  гр.  Ейщ  —  власне,  вторинне  утворен¬ 
ня  від  усіченої  форми  (В)окса  ~  Вокся  (Полт.  1677),  пор.  давню  форму 
Оксеня  у  здовбунівській  говірці  (на  південь  від  Рівного);  прикметники 
сонячний ,  уподібнений  до  місячний ,  і  люб'язний ,  уподібнений  до  приязний ; 
іменник  цвях  з  пол.  стек,  сер.  врх.  нім.  гюес,  баварське  гюаск,  уподібнений 
до  слів  із  суфіксом  -ах  ( птах  тощо),  просторічні  пасивні  дієприкметни¬ 
ки  дієслів  четвертої  дієвідміни  на  -аний,  уподібнені  до  форм  3  ос.  мн.,  що 
їх  широко  вживали,  приміром,  Нечуй-Левицький,  Кримський  та  ін., 
наприклад,  робляний  (літ.  укр.  роблений ),  і  поширені  згодом  на  дієслова 
інших  дієвідмін:  плетяний  тощо.  Деякі  інші  слова  могли  вже  мати  а  при 
запозиченні:  коляса  (той  самий  корінь,  що  й  у  слові  колесо)  з  пол.  коїаза, 
орандар  (зі  вторинно  утвореним  оранда)  з  білор.  арандар  —  при  тому,  що 
відпровідним  джерелом  запозичення  є  сер.  лат.  аггепйа,  Лятйчів  —  пор. 
пол.  Ьаіусгот.  Запозиченнями  ймовірно  були  осятер  (~  осетер ;  пор.  рос. 


5  Перехід  і  >  г  внаслідок  асиміляції  та/або  хибного  розкладу  слова  на  префікс  за- 
та  “корінь”,  що  нібито  йде  слідом,  —  див.  56.5. 

6  Сюди  не  належать  чабер  і  ядуха ,  де  а  походить  з  £•  Щодо  слова  чабер  пор.  пол. 
сгфг,  ядуха  —  слово  складне:  У$-£Іих-а  з  першим  компонентом  як  у ^-Ґі,  буквально  — 
‘забери-дух’. 


93  Коптинуапти  ...  в  (а)  та  ї  (>ь)  після  ]  ...  та  ...  середньопіднебінних 


199 


осетр ,  білор.  асетр,  пол.  іезіоіг,  словац.  ]е$еіг,  болг.  есетьр)  і  лящ  (пор. 
рос.,  білор.  лещ,  пол.  Іезгсг )  —  в  обох  випадках  із  білоруських  форм  множи¬ 
ни:  асятрйулящш ;  пор.  печений  ліацгЬ  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690,  осятровт*  — 
Полт.  1668,  осятри  —  Літоп.  Граб.  1710;  пор.  також  форму  лящовка,  зафі¬ 
ксовану  в  Любечі,  на  українсько-білоруському  порубіжжі.  Перехід  е  >  а 
в  закінченні  іменників  сер.  роду  типу  питання  окремо  розглядатиметь¬ 
ся  в  розділі  24.  Таким  чином,  на  підставі  даних  тільки  літературної  ук¬ 
раїнської  мови  ледве  чи  можна  стверджувати,  що  форми  зі  звуком  а,  який 
постав  з  е  в  позиції  після  середньопіднебінних  і  у,  є  наслідком  якоїсь  однієї 
більш-менш  широкомасштабної  звукозміии. 


5.  ВИПАДКИ  ВЖИВАННЯ  а ,  ПОСТАЛОГО  З  Є  (еа), 

В  ДІАЛЕКТАХ 

Західноукраїнська  зона,  в  якій  е  >  де  >  а,  є  досить  великою.  Вона  сягає 
від  Середнього  Полісся  (Чорнобиля  на  півночі)  через  Волинь  до  Буковини 
та  Гуцульщини  на  півдні,  охоплюючи  й  усі  говірки,  розташовані  західні¬ 
ше,  але  масштаби  та  умови  цієї  звукозміни  дуже  сильно  в  ній  варіюють. 

Найбільша  насиченість  спостерігається  на  Західній  Волині,  де 
звук  е  перейшов  у  а  після  губних,  зубних  та  середньопіднебінних,  а  та¬ 
кож  перед  г  і  середньопіднебінними:  дварі ,  васна  тощо.  На  Західному 
Поліссі  є  місцевості,  де  а  виступає  після  губних  і  г,  тимчасом  як  в  усіх 
інших  випадках  звук  е  перетворився  на  ж  (обидва  переходи  —  під  наго¬ 
лосом).  Натомість  у  надсянських  діалектах  наголос  на  аналізоване  яви¬ 
ще  не  впливає.  Тут  маємо  е>  а,  якщо  попереду  йде  середньопіднебінний 
( чарвоний ),  або  в  сусідстві  з  г  ( грабінь ).  Ще  одна  зона  переходу  е>зе 
з  принагідною  зміною  цього  зе  в  а  після  середньопіднебінних  —  це  Гу- 
цульщина  {тара).  В  інших  дотичних  регіонах,  наскільки  можна  робити 
узагальнення  на  підставі  оприлюдненого  досі  матеріалу  (а  йдеться  зде¬ 
більшого  про  цілком  випадкові  записи),  перехід  е  >  а  найчастіше  має  місце 
перед  середньопіднебінними,  хоча  в  цілому  —  досить  спорадично.  У  Чор¬ 
нобильському  районі  (на  північ  від  Києва)  перехід  е  >  де  спостерігається 
лише  в  ненаголошеній  позиції.  Форми  часник  і  щабель  є  типовими  для 
Середнього  та  Західного  Полісся;  чарінь  і  чачовйця  зафіксовані  біля  Коб- 
рина;  бойківські  говірки  мають  форми  чатйна  ‘глиця’,  чапіти  ‘суту¬ 
литися’,  чапіга ,  суята  7;  над  Прутом  засвідчено  учара,  щапи ,  щазла ,  на 
Буковині  (над  Прутом  і  Черемошем)  уживаються  слова  чалядь  і  учара. 
Лемківські  говірки  (в  Польщі)  мали  слова  чатйна ,  ялиця  і  —  в  одному 
селі  на  південний  захід  від  Сянока  —  чоловік ;  лемківські  говірки  в  Сло¬ 
ваччині,  особливо  в  центрі  відповідної  зони,  мають  слова  часнок ,  чало , 


7 


Проте  у  двох  селах  —  суйота. 


200 


9.6  Контипуанти  ...  е  (а)  та  ї  (>ь)  після  і ...  та  ...  середньопіднебінних 


учара ,  часати,  печара ,  пчалинник  ‘пасіка’,  суята ,  жалудок ,  західнолем- 
ківські  говірки  —  вечар.  Форми  з  а ,  як  виглядає,  трапляються  в  різних 
місцевостях  Закарпаття  в  межах  України:  пчалинок  зафіксовано  в  Мука¬ 
чівському,  Іршавському,  Тячівському  районах  і  над  Боржавою;  чапіга  — 
на  північ  від  Лютої;  щазнути ,  чало ,  чапіга ,  часнок,  щамбель  ‘щабель’, 
жалудок  —  у  долині  Лабірця,  позавчара  —  в  Ужгородському  районі, 
кочарга  —  в  Мукачівському 

Ці  дані,  звісно,  неповні  й  безсистемні,  і  жодної  спроби  їх  син¬ 
тезу  досі  не  зроблено.  Якщо  залишити  поза  увагою  всі  інші  позиції,  крім 
як  після  середньопіднебінних,  досить  зваженими  здаються  такі  два  уза¬ 
гальнення  попереднього  характеру:  1)  якість  голосного  в  наступному 
складі  не  відіграє  якоїсь  істотної  ролі  в  дистрибуції  в  та  а;  2)  за  винят¬ 
ком  Волині,  а  також,  не  виключено,  Західного  Полісся,  можна  припус¬ 
тити,  що  перехід  е  >  а  (зокрема  й  після  середньопіднебінних  і  у)  ледве 
чи  коли-небудь  характеризував  цілу  західноукраїнську  зону  (приблиз¬ 
но  від  Чорнобиля  до  Сучави  та  Бардієва),  —  бо  якби  так  було,  то  в  істо¬ 
ричній  перспективі  не  видно  чинників  настільки  потужних,  щоб  усунути 
це  явище,  звівши  його  до  нинішнього  залишкового  стану,  —  а  отже,  воно 
мусило  б  у  своїх  основних  рисах  існувати  й  надалі.  Ба  більше:  принаймні 
для  позиції  перед  складом  із  голосним  переднього  ряду  таку  можливість 
виключено  тією  обставиною,  що  за  абсолютно  тотожних  умов  в  одних 
словах  звучить  а,  в  інших  —  е  (о);  з  другого  боку,  ті  самі  слова  в  різних 
зонах  мають  —  без  видимих  причин  —  то  а,  то  е  (о).  Залишається  хіба 
що  пристати  на  думку  —  як  і  у  випадку  е  ~  о  —  про  наявність  численних 
еволюційних  явищ  місцевого  масштабу,  які  згодом  зазнали  помішання 
з  явищами  відмінного  характеру  або  сили  в  прилеглих  (здебільшого  до¬ 
сить-таки  дрібних)  зонах.  Тепер  неможливо  встановити  географічно  цен¬ 
три  та  периферію  первісної  еволюції  в  напрямку  до  а;  лише  для  більшості 
волинських  говірок,  включно  з  Південною  Берестейщиною  (Малорита), 
може  гіпотетично  постулюватися  універсальна  зміна  е  >  а.  Наблизити¬ 
ся  до  розв’язання  географічного  питання  можна  лише  за  умови  одержання 
систематичних  даних  для  всієї  окресленої  зони  та  на  всі  дотичні  слова. 
Див.  також  40.14. 


6.  ДИСТРИБУЦІЯ  Є  ТА  О  ПІСЛЯ  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ  І  ]: 

ДАНІ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ’ЯТОК 

На  відміну  від  говірок,  писемні  пам’ятки  давньоукраїнської  доби  було  як- 
найдокладніше  проаналізовано  під  оглядом  дистрибуції  в  них  е  та  о  після 
середньопіднебінних  (тогочасні  правописні  звичаї  —  та  й  можливості  — 
не  дозволяли  адекватно  відтворювати  сполуку,/  +  о).  Результати  скорше 


9.6  Континуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>ь)  після  і  ...  та  ...  середньопіднебінних 


201 


розчаровують:  в  усіх  пам’ятках  послідовно  пишеться  е  (ь)  —  з  дуже  дрібни¬ 
ми,  майже  не  вартими  уваги  відхиленнями.  У  коренях  досі  знайдено  лише 
такі  приклади  написання  о  (т*):  чоловіка  (Ізб.  1073  —  єдиний  раз;  проти 
дуже  численних  форм  із  е),  штьптьтьникт*  ‘пліткар’  (Ізб.  1076,  але  там- 
таки  й  шьггьтьникт*);  юмоу  ‘йому’  (Гал.  Єв.  1288),  якщо  и  стоїть  тут  на 
місці  о;  вечора  (Город.  Єв.  XIII  ст.),  чоловккт*,  жоні*  (Слова  Константина 
Болгарського  XIII  ст.);  чорньш  (Холм.  Єв.  ХІІІ-ХІУ  ст.);  у  Панд.  1307  хи¬ 
тання  в  написанні  імені  Іигст*  ~  Иквт*  ~  Икижт*  можуть  відбивати  вимову  з  о. 
Очевидно,  що  сім-вісім  випадків  в  усьому  корпусі  пам’яток,  написаних 
протягом  чотирьох  століть,  —  це  таки  майже  ніщо.  До  того  ж,  перші  три 
з-поміж  них  виглядають  як  типові  упереджувальні  помилки  на  письмі: 
о  перед  о  в  наступному  складі  (чоловіка),  т*  перед  ь  (шт*ггі*тьніікт*),  «о  перед 
її  (юмоу) 8.  Правило,  за  яким  після  середньопіднебінних  слід  писати  е, 
поширюється  також  і  на  місцеві  слова,  де  годі  припустити  церковносло¬ 
в’янське  походження  чи  вплив  традиції:  це  ім’я  Щєкт*,  топонім  Щєковица, 
ім’я  ЩєкАрєв*ь  в  Іп.  літоп.  (Вступ,  1219,  1282).  Звісно,  Іп.  літоп.  після 
середньопіднебінних  у  корені  часто  подає  о:  в  записах  за  1078  р.  (чотьірєм), 
1091р.  (вечори*),  1093  р.  (вєчорА),  1096  р.  (шолудивий),  ШОр.  (жону), 
1111р.  (шолома),  але  слід  пам’ятати,  що  до  нас  дійшла  тільки  копія  XV  ст. 

Буква  о  легше  ввійшла  в  написання  суфіксів:  Василиово 
(Ізб.  1073);  блажонч*  (Іп.  сказ.  XII  ст.);  просвкщонт*  і  в  химерному,  наче 
невпевненому  написанні  стр'ЬгоущєоЦмоудат.  одн.  чол.  роду  (Напк.  XIII  ст.); 
положонч*,  отвєржонт*,  протони*,  ви*зложони*,  оукрлшони*,  осоужони*  (Город.  Єв. 
XIII  ст.)  і  сп*вьрьшонп*,  крьщони*  (Слова  Константина  Болгарського  XIII  ст.); 
оурлжони*  (Жит.  Сави  XIII  ст.);  рлзм'Ьшони*  (Холм.  Єв.  ХІІІ-ХІУ  ст.);  і  в  гра¬ 
мотах,  писаних  латинкою,  де  традиційний  правопис  не  був  настільки  обо¬ 
в’язковий:  прізвище  Коззсготсг  ( 1334),  Куоиіетіз  ‘київський’  (Львів  1376); 
натомість  у  кириличній  грамоті  (Перемишль  1359)  РАдт*іуЬовьскому  від¬ 
творює,  мабуть,  польське  прізвище  й  у  такому  разі  не  стосується  розгля¬ 
дуваної  теми. 

Нарешті,  о  пишеться  в  деяких  закінченнях  у  словозміні,  найчас¬ 
тіше  в  активних  дієприкметниках,  але  теж  і  в  прикметниках  та  займенниках, 
наприклад,  влфьшєомоу ‘більшому’ (Ізб.  1073);  посллвшол\оу(Єв.  Гал.  1144); 
дьржАщолгь,  бьівт*шомт*  (Іп.  сказ.  XII  ст.);  имоущомоу,  свкдктєл’ьствоуюціомоу, 
МЄНЬШОМу  (Хр.  Ап.  XII  СТ.);  ВТ*ЛгЬзОуЩОЛ\гЬ,  СТ*М0уЩАЮЩ0МТ*,  оувьівшому, 
давшому  (Ужг.  півуст.  XIV  ст.);  пор.  також  специфічні  написання  на¬ 
прикінці  рядків  у  Луц.  Єв.  XIV  ст.:  вашєоЦго,  ко||го,  ко||моу,  що  виступають 


8  Упереджувальні  помилки  на  письмі  в  давньоукраїнських  рукописах  є  звичайним 
явищем:  пор.  ечєнию,  в  гр'Ьк'Ь  в  Напк.  XIII  ст.  замість  ученню,  в  гров'Ь  та  багато  інших. 
Помилки  інерційної  природи  теж  присутні:  зокрема,  це  ничьсо  жо  же  ‘ніщо’  в  Панд.  XI  ст. 
Писар  написав  був  жо  з  о  під  впливом  прикінцевого  о  в  ничьсо,  відтак  —  поправну  форму 
же,  але  помилкового  жо  не  викреслив.  Той  самий  характер  має  написання  тожо  ‘теж’ 
У  Єв.  Гал.  1144  під  впливом  о  в  попередньому  складі. 


202 


9.7  Контипуанти  ...  є  (а)  та  ї  (>  ь)  після  ]  ...  та  ...  середньопіднебінних 


(як  зманірені)  й  у  Хіл.  XIII  ст.,  де  -ео-  пишеться  в  закінченнях  дат.  одн. 
чол./сер.  родів  акт.  дієприкметників:  рАЗД'Ьльшеомоу,  стАвдьшєомоу, 
соущєомоу  та  багатьох  інших.  Це  —  пам’ятка  з  музичним  записом,  і  букво- 
сполука  -єо-  вочевидь  використовувалася,  бо  були  потрібні  два  склади 
на  заступлення  ц.  сл.  -уу(му). 

Осібно  стоїть  Єв.  Верк.  XIV  ст.,  де  буква  о  вільніше  вживається 
в  коренях:  вечорі*,  бт*чодт*  ‘бджіл’,  скрьжотт*  ‘скрегіт’,  жоні*  —  і  ще  частіше 
в  суфіксах  та  закінченнях,  включно  з  1  ос.  мн.:  речомт*,  можодгь,  хощомт* 
тощо. 

Якщо  не  зважати  на  цю  пам’ятку,  то  загальна  кількість  напи¬ 
сань  о  (або  і*)  замість  ц.  сл.  е  (залічуючи  сюди,  крім  наведених  вище, 
також  приклади  Соболевського  [с.  59  і  далі]  та  Шахматова  [с.  120])  по 
століттях  виглядає  так: 

XI  ст.  -  4 

XII  ст.  -33 

XIII  ст.  -  14 

XIV  ст.  -  10. 

Така  частотність  ніяк  не  може  бути  порівняна  з  іншими  пра¬ 
вописними  відхиленнями  від  церковнослов’янської  традиції  на  позна¬ 
чення  місцевих  мовних  особливостей,  такими  як  ж  замість  жд,  ч  замість 
ці,  оу  замість  ж,  повноголос  та  ін.  На  це  мусили  бути  свої  причини. 

Ще  менше  налічується  прикладів,  коли  замість  ц.  сл.  е  пишеться 
а:  кажаника  ‘халаштана’,  поямд’ють  са  (Ізб.  1073);  овоучАник,  аціа  ‘якщо’, 
иціазакть  (Златостр.  XII  ст.);  ищазаашє  3  ос.  одн.  імп.  (Усп.  зб.  XII  ст.); 
ищазакт  (Лавр.  Єв.  XII— XIII  ст.);  кціа  (Єв.  Гал.  1 144;  Жит.  Сави  XIII  ст.); 
в’ьспдачатєсіа  (Лавриш.  Єв.  1329).  Цим  написанням  навряд  чи  можна  на¬ 
давати  якоїсь  вартості.  Зокрема,  форми  зав  ищазати,  церковнослов’ян¬ 
ські  з  походження,  виводяться  ще  від  праслов’янського  чергування  е :  е, 
а  КАженикі*  —  слово  церковнослов’янське,  що  зазнало  численних  пере¬ 
кручень  у  східнослов’янських  пам’ятках. 


7.  ДИСТРИБУЦІЯ  Є  ТА  О  ПІСЛЯ  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ  І  ]: 

ДАНІ  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТОК 

*  *  *  Багатий  матеріал  пам’яток  середньоукраїнського  періоду  варто  й  навіть 
слід  було  б  розглядати  по  регіонах,  але  зробити  це  можна  лише  дуже 
приблизно,  бо  щодо  частини  пам’яток  і  авторів  бракує  географічних 
даних  (або  ж  наявні  дані  є  непевні),  а  головно  через  те,  що  тогочасні 
автори  мали  звичку  часто  переїздити  з  місця  на  місце.  Раз  у  раз  ви¬ 
являється,  що  автори,  які  народилися  й  набули  освіти  у  Львові,  свою 
діяльність  розгортали  в  Києві  (наприклад,  Копистенський)  чи  у  Вільні, 
де  мовне  тло  було  білоруське  (наприклад,  Лаврептій  і  Стефан  Зизанії); 
натомість  деякі  білоруси  переїжджали  до  Києва  (наприклад,  Аф.  Фи- 


9.7  Континуапти  ...  е  (а)  та  ї (>  ь)  після ]  ...  та  ...  середньопіднебінних  203 


липович);  жваві  зв’язки  підтримувалися  також  із  Молдавією  (напри¬ 
клад,  П.  Могила)  та  з  Афоном  (І.  Вишенський).  Прибувши  на  нове 
місце,  надто  до  визначного  культурного  осередку,  автори  з  інших  земель 
пристосовувалися  до  місцевої  мовної  традиції,  хоча  й  не  позбувалися 
зовсім  рис  своєї  рідної  говірки  та  мови  свого  навчання.  Якщо  ґрунту¬ 
вати  класифікацію  виключно  на  критеріях  місця  народження,  навчання 
чи  діяльності,  взятих  поодинці,  вона  неминуче  виявляється  занадто 
жорсткою.  З  другого  боку,  врахування  всіх  цих  критеріїв  без  винятку 
вносить  небезпеку  суб’єктивізму.  Приміром,  ми  окреслюємо  тут  П.  Бе- 
ринду  як  киянина,  а  Ґалятовського  як  чернігівця,  орієїггуючися  на  місце 
їхньої  діяльності  у  зрілому  віці.  Звичайно,  з  цього  приводу  можна  ви¬ 
словити  сумнів  —  проте  й  будь-яке  інше  твердження  не  буде  від  нього 
вільне.  Залишається  тільки  сподіватися,  що  цей  суб’єктивізм  не  за¬ 
тьмарить  головні  напрямки  місцевих  еволюційних  процесів,  про  які, 
власне,  нам  і  йдеться. 

З  хронологічного  погляду,  першим  засвідчений  волинсько-серед- 
ньополіський  варіант  написання  е  ~  о  після  середньопіднебінних.  Він 
відзначається  високою  частотністю  написання  букви  о,  хоча  консек- 
вентності  йому  все  ж  бракувало  через  тиск  давнішої  української  та  цер¬ 
ковнослов’янської  традицій.  Цей  варіант,  безперечно,  поширювався 
з  політичних  центрів  Литви  й  відбивав  у  ґрунті  речі  характеристики 
білоруської  мови.  Проте  водночас,  за  винятком  єдиної  позиції  (напри¬ 
кінці  слова),  він  найімовірніше  не  суперечив  місцевій  (північноукра¬ 
їнській)  практиці. 

Це  правописне  нововведення  з  усією  очевидністю  виступає  від 
самого  початку  середньоукраїнського  періоду  в  текстах  грамот:  жона 
(у  різних  відмінкових  формах)  з’являється  з  буквою  о  в  грамотах,  пи¬ 
саних  у  Крем’янці  (1434),  Черняхові  під  Житомиром  (1435)  і  Луцьку 
(1446),  тоді  як  грамоти  з  Перемишля  (1378)  та  Вишні  (1393)  мають  е; 
чорний  (у  різних  відмінкових  формах)  пишеться  з  о  в  грамотах,  скла¬ 
дених  у  Києві  (1433)  та  Луцьку  (1438)  —  проти  форм  із  є,  що  вжи¬ 
ваються  в  грамотах  зі  Львова  (1412  і  1421);  чотири  (у  складі  різних 
числівників)  має  о  в  текстах,  писаних  1401  р.  в  Меречі  та  1433  р.  в  Жи¬ 
томирі  (але  також  і  1404  в  Перемишлі)  —  проти  е  в  імовірно  молдав¬ 
ській  грамоті  1411  р.  (але  також  і  в  документах,  складених  1427  р. 
в  Острозі,  1438  в  Луцьку  та  1446  р.  в  Києві);  шостий  написано  1514  р. 
у  Вільні,  а  шестий  —  1366  р.  в  Перемишлі.  З  Луцька  маємо  також 
форми  чобот(и)  (1445),  чоло  (1490)  тощо.  Те  саме  є  типовим  для  суфік¬ 
сів  -єу-/-<я)-  (топонім  Стрижово  —  Холм  1376-1450)  та  -еп-/-оп- 
(отпущоную  —  Луцьк  1446),  а  також  для  закінчень,  наприклад,  ндшоліу 
(Луцьк  1434).  Наприкінці  слова  о  з’являється  замість  є  лише  в  трьох 
грамотах,  складених  у  Черняхові  1435  р.  (хотачо),  в  Києві  1457  р.  (нашо 
ном.  одн.  сер.  роду)  та  у  Вільні  1407  р.  (єщо).  Однак  прикметним  є  те, 
що  дієслівних  форм  на  кшталт  хочолп*  (1  ос.  мн.)  не  засвідчено.  Вони, 
ймовірно,  вже  були  остаточно  витіснені  формами  з  буквою  е  (див.  9.2). 

Ця  тенденція  найвиразніше  продовжується  в  пам’ятках,  писа¬ 
них  на  українсько-білоруському  порубіжжі  та  в  Південній  Білорусі  — 


204  9.7  Контипуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  і  ...  та  ...  середньопіднебінних 


або  ж  авторами,  що  походили  звідти,  наприклад,  у  Кам.-Буз.  Єв.  1411, 
де  пишеться  чотиромь,  чоловік  (проти  вєчєрж  ‘вечору’);  Четьї  1489,  що 
не  лише  має  форми  жона,  пєчорн  ґен.  оди.,  бчола,  але  й  рясніє  напи¬ 
саннями  з  о  наприкінці  слова  (поючо,  слишавшо,  вжо,  жо);  Кам.  Прол. 
1489  (пошодт*  ‘пішовши’,  вжо,  стрлшон,  оурддившо  тощо);  Фіоль  1491 
(рождьшомоусА,  нєв'Ьроужщомоу);  Крех.  Ап.  1572  (жона,  вчорА,  вшод, 
чотири,  пєрєможонн  тощо,  але  вже);  Потій  1595  (шостий,  нашо)  і  1598 
(шостоє,  але  чодовече  вок.  оди.);  Ів.  Уж.  1643-1645  (жодтьш,  шостий, 
іАЦіоркА,  вечора,  але  чєрний).  Дещо  поміркованіше  ця  ж  таки  тенден¬ 
ція  знаходить  вияв  і  в  писаннях  “справдешніх”  волиняків,  наприклад, 
у  грамотах,  складених  в  Острозі  та  деінде.  Пор.  такі  пам’ятки,  як  Ап.  Ант. 
XV  ст.  (ннчого,  чому);  Трост.  Уч.  Єв.  1560  (чорний,  жона  ~  жєна,  пришод  ~ 
вшєд);  Перес.  Єв.  1561  (жона  ~  жєна,  вшодши,  ннчого,  жорновий,  жнвучомоу, 
похожовадль,  к  позвавшому,  але  пєчєрд);  Вол.  Єв.  1571  (чотири,  жо, 
вжо);  Житом.  1582-1583  (пшона,  шостую,  жодтиє,  пчод,  жона,  подожоньі, 
вечором,  щоцє  дат.  одн.,  вжо);  Язл.  Єв.  кін.  XVI  ст.  (чотири);  Філал.  1597 
(книжок,  мачох»,  шостаа)  і  1598  (жоною,  мучонт*,  оточоних"ь);  Кл.  Остр. 
1599  (кчодах  проти  бчєдьі,  жони,  чоіркоземскихч»,  видучон,  але  шєстий, 
пащекою  і  навіть  жєдчт>);  Остр.  Лям.  1636  (знєважоно)  тощо. 

Засвідчено  в  цій  зоні  й  приклади,  нехай  нечасті,  вживання  а, 
посталого  з  е\  в  мондстири  ПєчАрокиєвском  (Діар.  Аф.  Филип.  1646; 
пор.  пєчАри  в  чернігівця  Баран.  1674);  вишрєчлного  ‘вищезгаданого’, 
прошАно  (Любл.  бр.  1624, 1626);  члснйку,  злкрйвляноє,  паляним’ь,  посоляним 
(Книж.  госп.  1788). 

Чернігівські  автори  застосовують  подібну  модель,  але  кількість 
форм  із  є,  здається,  є  більшою;  наприкінці  слова  о  з’являється  зрід¬ 
ка  й  лише  за  наявності  морфологічної  підтримки,  наприклад,  у  деяких 
прислівниках:  чорнокнижники,  жорнового,  чужодожство,  жона  проти 
от  жєни,  чотирох,  вєчор,  жолудок,  чоло,  ігЬшо,  але  шєстий,  чєдов'Ьк  (Ґал. 
1659-1686);  чотири,  жоною,  щодрими,  але  щєдрокдивостк;  вчорд,  чола,  але 
пєчєрн  (Радив.  1671, 1676);  щєдр^ь,  але  щодр'Ьйшим  (Ів.  Вел.  1690);  охочо 
(Довгал.  1736);  йому ,  його  (Некраш.  1796).  У  закінченнях  перед  при¬ 
голосним  о  вживається  нечасто. 

Кияни  недалеко  відійшли  від  чернігівських  авторів,  але  є  в  них 
трапляється  частіше.  У  Копист.  1621, 1623  подибуємо  пчодки,  щодрость, 
іцодроБдйвости,  чого,  але  шєстий;  Саков.  1622  пише  ггЬшо,  але  в  пєчєрдх'ь 
(і  пєщєри,  явний  церковнослов’янізм),  Тар.  Земка  1624  —  прошон.  Ді¬ 
яльність  П.  Беринди,  вивершена  оприлюдненням  його  «Лексикона» 
1627  р.,  багато  в  чому  визначила  характер  правопису  на  наступні  роки. 
Він  подає  у  своєму  словнику  здебільшого  букву  о  в  очікуваних  місцях: 
чоло,  чорт,  ЧОДВ^ЧОК,  МОШОНКОрІІЗ'Ь  (алемошєнкд  ‘кишеня’),  жолудок,  жбрнд, 
жона  (але  один  раз  і  жєна),  подножок,  (дцюркА,  щодр(ий)  (але  один 
раз  І  щєдрий),  пєрєйшод,  ЩОДРОБДЙВОСТЬ  І  ЩЄДРОБДИВОСТ,  ФОКА,  шєпотник, 
чєрн'ь,  ддіа  чого,  але  чєму;  шєстий,  дєшєвьій,  дєшєвость;  у  пасив¬ 
ному  дієприкметнику  вживаються  обидві  форми:  взр^шоний  проти 
прнрожєний.  Деякі  форми  з  є  в  церковнослов’янській  частині  словника 
мають  за  українські  відповідники  форми  з  о:  жєдудь :  жолудь  та  ін.,  — 
що  свідчить  про  намір  запровадити  певне  стилістичне  розмежування. 


9.7  Континуанти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  і  ...  та  ...  середньопіднебінних  205 


Після  Беринди  численні  форми  з  е,  принаймні  на  письмі,  були  по¬ 
новлені  Корецьким  та  Славинецьким,  хоча  й  у  них  подибуємо  жордв, 
ОЖОГ  ‘опік’,  ПЩОДА,  (проти  пщєдка),  чоло,  чоп,  чоснок,  шогло  ‘щогла’,  ШОСТАК  ~ 
шєстак,  а  з  другого  боку  —  пєчдрьі.  Пор.  у  Славин.  1642  чо(с)нок,  пчодя(р), 
жодна  ‘дятел’,  а  також  яди(н)ка.  Могила  1661  містить  форми  чодов'Ьк, 
припущон,  але  взгорженьїй  ‘погорджений’;  А л.  чел.  Бож.  1674  —  щодри; 
Тупт.  1685  —  щодроБднвости.  Звук  а,  посталий  з  е ,  фігурує  по  су¬ 
ті  лише  в  пасивних  дієприкметниках,  характерних  для  Київщини: 
презрАньїй  (В'Ьзер.  цн.  1618),творіАньій  (Мел.  Смотр.  1619).  Можна  при¬ 
пустити,  що  на  Київщині  дистрибуція  в  та  о  наближалася  до  черні¬ 
гівської,  і  новоприбульці  із  заходу  в  основному  переходили  на  цю 
модель,  хоч  і  не  були  в  змозі  геть  позбутися  своїх  регіональних 
особливостей  у  мові.  До  того  ж  у  гру  входили,  принаймні  на  письмі, 
міркування  стилістичного  ґатунку,  бо  форми  з  є  були  освячені  церков¬ 
нослов’янською  традицією. 

У  південно-східній  зоні  (головно  Полтавщина  —  Харківщина  — 
Запоріжжя)  навряд  чи  варто  сподіватися  на  особливу  одностайність 
пам’яток,  бо  в  ХУІ-ХУІІІ  ст.  ці  землі  активно  заселялися  як  з  пів¬ 
ночі,  так  і  з  заходу,  а  в  кінці  ХУІ  та  в  XVII  ст.  зазнали  руйнівних 
воєн  (козацько-польських  і  внутрішніх)  та  вимушених  переселень  усієї 
людності  цілих  регіонів.  У  загальних  рисах  ситуація,  що  з  цього  скла¬ 
лася,  наближається  до  чернігівської,  але  хитань  і  варіантів  у  пам’ятках 
спостерігається  більше.  Баришп.  має  форми  шостого,  подшостьі  (1637), 
Шодудчєнковд  (1663),  нашо  (1683);  Полт.  містить  такі  написання,  як 
ЖОНА,  ЧорНИШЄНТкКА  ( 1 664),  ШОСТАКОВ,  ЧОЛОВІіКОВ  (1665),  топонім  Чопурное 
(1666),  чотири,  шостая,  шостом  ‘жердиною’  (1667;  пор.  у  Реєстрі  1649 
Митюша  Шост);  пас.  дієприкметники  вирлжониє  (1664),  мучон  (1666), 
очищон  (1667);  прислівник  ггЬшо  (1671);  але  й  такі  форми  з  є,  як 
шєстого,  полшєста  (1665);  Вірші  Кл.  Зин.  (1690)  мають  шостами,  охочо, 
чоснику,  пшона,  ціодрии,  але  й  пчєдьі  та  закінчення  на  кшталт  пдачєм 
інстр.  одн.;  Ів.  Вел.  1690  подає  охочо,  горячо,  щодр'Ьйшим.  У  Полт.  від¬ 
находяться  форми  чоснику  (1699),  вєчорА  (1701).  Онуфр.  Харк.  1699 
писав  охочо.  Літоп.  Граб.  1710  містить  пчоди,  жони,  чого;  Гадинк.  зб. 
(1736)  —  вєчєрл.  Літоп.  Самов.  (1702)  усе  ще  мав  форми  з  о  в  пас.  діє¬ 
прикметнику  нєздичоная,  рожоного,  зАпрошоннй,  але  в  Сам.  Вел.  1720  вони 
вже  обмежені  словами,  що  їх  можна  вважати  за  лексичні  полонізми 
(урожоними,  прєрєчоних).  Вряди-годи  на  письмі  віддзеркалено  й  звук 
а,  посталий  із  е,  —  але  тільки  в  поодиноких  словах,  здебільшого  в  іменах 
людей:  Ярмодьі  (Полт.  1675),  гадина  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  у  Ярмоди 
(Пирят.  1690). 

Співвідношення  форм  з  о  та  з  є  змінюється,  якщо  перенестися 
західніше.  Галицько-подільську  ситуацію  відбито  в  таких  написаннях 
(приклади  з  найдавніших  грамот  див.  вище):  Одрех.  гр.  —  мачєхою 
(1576),  шєстую  (1596),  зьішєд  (1626),  иншєму  (1511),  чєг(о)  (1584), 
рожєннм  (1608;  нєпримушонд  [1628]  імовірно  являє  собою  полонізм, 
ужитий  у  правничій  формулі;  пор.  також  пожнчгдньїми  [1606]  з  а ); 
’А5єАх()6тт|<;  1591  —  вчєрд,  шєстаго  проти  чдовєчок,  оврочок  у  суфіксах; 
Ст.  Зиз.  1596  —  ШбСТЬІЙ,  шестом  проти  ПОДШОСТЬІ,  чотири,  ЧОЛОВІКА,  ЖОНЬІ, 


206  9.7  Коптипуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>ь)  після  і  ...  та  ...  середньопіднебінних 


жорндх>  чорнокннжств'Ь*;  Лавр.  Зиз.  1596  —  вчєрд,  щєдровлйвьій  проти 
чоловічок;  Ів.  Виш.  1600  —  кожемякд,  прелщеньїми  проти  жоньї,  чого,  чому, 
досв'Ьдчоньїми;  Памва  Бер.  1616  —  пащеки,  шестии  проти  пошол,  чого; 
Транкв.-Ст.  1618  —  жєггь,  шестокрйлньїх,  четирох  ~  чотирох,  черндл; 
Волков.  1631  —  чему.  Боплан  (Вріп  1653)  на  своїх  мапах  Поділля  та 
Брацлавського  воєводства  подав  гідронім  Сгета  і  топонім  Сгасгапік 
(нині  Чечельник)',  Дери.  бл.  1700  має  чєм  ‘чому’.  Однак  у  XVII  ст.  були 
зони  з  переважанням  о  —  імовірно,  Львівщина  та  деякі  інші.  Звідси 
й  наявність  пам’яток,  де  форми  з  о  вживаються  досить  систематично: 
іоко,  сгоіугу,  гокпаіи  ‘прощаюся’,  сгоіотік ,  але  скогозге ,  ізгсге  (Саш.  1619), 
щодроБднвость  (’АуаОгціос  1641); рзгопа ,  гопосгок  ‘жіночок’,  сготуі,  іоко 
(Кондр.  1693);  н'Ь  в  чом,  свічок,  жонд,  дошод,  видучон,  осужон*ь  (Льв.  Ставр. 
бр.  1601-1616).  До  XVII  ст.,  одначе,  навіть  у  відмінкових  закінченнях 
(наприклад,  в  інстр.  одн.)  на  всій  цій  території  спостерігається  пере¬ 
вага  е  —  риса,  що  нині  характеризує  лише  гуцульські  та  буковинські 
говірки  (Керницький).  Це  дає  підстави  вважати,  що  перехід  е>  о  в  цій 
зоні  мав  меншу  давність,  аніж  у  північноукраїнських  говірках,  але  міг- 
таки  набути  поширення  в  XVI-XVII  ст.,  —  цебто  тоді,  коли  в  централь¬ 
них  і  північних  говірках  звук  е  вже  переходив  у  о  після  інших 
приголосних,  ніж  середньопіднебінні  (тип  льон ;  див.  51.3). 

Молдавські  пам’ятки,  писані  по-слов’янському,  слід  сприймати 
обережно  й  диференційовано.  На  цих  землях  писарі  здебільшого  були 
з  походження  румуни,  що  могли  навчитися  слов’янської  грамоти  в  Бол¬ 
гарії,  Сербії,  Білорусі  та  різних  регіонах  України;  крім  них,  одначе, 
в  молдавських  канцеляріях  напевне  служили  люди,  що  прибули  з  цих 
країн.  Серед  писарів  українського  походження  більшість  мусили  стано¬ 
вити  західники.  Коли  розглядати  грамоти,  виготовлені  писарями 
з  України  або  тими,  що  навчалися  на  Україні,  очевидним  є  переважання 
форм  із  е,  що  його  лише  частково  можна  приписати  церковнослов’ян¬ 
ським  і  болгарським  впливам  та  писемній  традиції.  Відхилення  від 
уживання  цих  форм,  тобто  вживання  о  замість  е,  мусило  мати  корін¬ 
ня  в  північноукраїнській  та  білоруській  правописній  системі.  Це  можна 
проілюструвати  такими  прикладами:  чєрного,  шестотьісгачноє  (1407); 
єщє  (1409);  ндшєго  (1423);  чєтири  (1426,  1431, 1495,  але  чотьірє  1436); 
пчєлт*  (1431);  оучєрл  (1435);  жєна  (1490);  чєкали  (1503);  пор.  також 
шєстоє  в  Дос.  Суч.  1693;  але  й  Чорного,  свгатопочившому  (1434),  прншод 
(1421),  бчол  (1458);  топонім  Лєвошовцн  (1425)  не  має  натомість  особ¬ 
ливого  значення,  бо  -овци  тут  відтворює  рум.  -аирі. 

На  Закарпатті  ранні  пам’ятки  з  його  західної  частини  мають  е, 
тимчасом  як  у  пам’ятках  із  центральних  районів  (а  згодом  і  західних 
теж)  форми  з  в  та  о  вживаються  впереміш,  наприклад:  сгеіеіі  (Бардіїв 
1493),  чєму  (Штеф.  Воєв.  1571)  (пор.  також  топонім  Крушево  1404, 
поблизу  Сигота)  проти  м’Ьс(т)ечокть  (Пітрова  [на  північний  захід  від 
Бардієва]  1621);  у  Покр.  записах  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  на  захід  від  Ужгорода 
здебільшого  вживано  форми  з  є,  а  на  схід  —  з  о,  хоча  останні  вряди- 
годи  трапляються  так  само  й  у  західних  районах:  жон  (на  південь  від 


9  Автор  народився  та  здобув  освіту  у  Львові,  але  твір  вийшов  друком  у  Вільні. 


9.8  Коптипуанти  ...  е  (а)  та  ї (>ь)  після ]  ...  та  ...  середньопіднебінних  207 


Рахова  1697),  чотьіри  (на  південний  захід  від  Рахова  1740),  жона,  чоловік 
(на  північ  від  Сигота  XVIII  ст.),  жоною  (на  північний  захід  від  Хуста 
1672),  чотири,  жоною  (на  північний  схід  від  Ужгорода  після  1696)  про¬ 
ти  жєна,  жєною  (на  північний  захід  і  північний  схід  від  Ужгорода  1709, 
після  1738),  але  також  і  жоною  (на  схід  від  Свидиика  1637).  Ключ  1695 
(на  північ  від  Тячева)  містить  форми  шєстал,  вєчера,  чєдов'Ьк,  але 
й  чотьірех,  жона,  чорньїй,  пчода;  Ракош.  XVII  ст.  (на  північ  від  Мукаче- 
ва):  жену,  але  пчоди;  Андр.  1701:  ліачохл,  але  пчєда;  Тиш.  Алекс.  сер. 
XVIII  ст.  (на  північ  від  Іршави):  чому,  вєчор,  пошод,  жони,  жонки;  Няґ.  1758: 
жона,  чоловік  проти  печера,  нашего,  але  чужого;  Шариш  сер.  XVIII  ст.: 
черньїй;  Ів.  Брад.  1777  (Буковець,  Земплин):  шестьій.  Рефлекси  у  ви¬ 
гляді  а  трапляються  нечасто:  топонім  Пчодина  (1764)  тощо. 

У  головних  рисах  дані  середі  іьоукраїнських  пам’яток  із  Закар¬ 
паття  відповідають  мозаїчному  характерові  дистрибуції  в  та  о  після 
середньопіднебінних  і  ]  у  тамтешніх  говірках  і  в  наші  дні. 


8.  ХРОНОЛОГІЯ  ТА  МЕЖІ  ПОШИРЕННЯ 

Розгляд  даних  сучасної  української  літературної  мови,  українських  гові¬ 
рок,  а  також  давньо-  та  середньоукраїнсьісих  пам’яток  цілком  ясно 
свідчить,  що  первісна  дистрибуція  о,  е  та  а  після  середньопіднебінних 
і  ]  ніде  не  збереглася  в  недоторканому  вигляді.  Пізніші  внутрішні  роз- 
воєві  процеси  та  помішання  діалектів  переінакшили  її  образ  якщо  не  цілко¬ 
вито,  то  принаймні  на  дуже  велику  міру.  Тому,  реконструюючи  первісний 
стан,  доводиться  оперувати  лише  гіпотезами.  Друге  спостереження,  що 
до  нього  підштовхує  перегляд  матеріалу  —  це  неможливість  постання 
засвідченої  дистрибуції  е,  о  та  а  внаслідок  якогось  одномоментного  все¬ 
українського  процесу.  Йдеться,  очевидно,  про  самостійні  зміни  в  окре¬ 
мих  говірках,  що  мусили  статися  в  різні  часи. 

З  наявних  даних  найбільш  вірогідним  видається  припущен¬ 
ня,  що  первісно  на  Україні  було  дві,  а  можливо  й  три  зони  з  різною  ди¬ 
стрибуцією  е  та  о  (щодо  а  див.  нижче).  Перша  мала  своїм  осереддям 
Полісся,  охоплюючи,  ймовірно,  також  і  Київщину.  У  цій  зоні  звук  е  ви¬ 
ступав,  якщо  наступний  склад  містив  голосний  переднього  ряду  або 
а  звук  о  —  перед  усіма  іншими  складами  (; пшениця ,  челядь ,  пшоно).  Друга, 
навколо  Галича,  мала  звук  е  після  середньопіднебінних  в  усіх  позиціях 10 . 
Що  ж  до  характерного  для  Волині  звука  а?,  то  невідомо,  чи  він  розви¬ 
нувся  там  у  ці  ранні  часи,  чи  пізніше  (згодом,  імовірно  в  XVII  ст.,  він 
перетворився  на  а  —  див.  40.14).  Фактів,  що  суперечили  б  такому  при¬ 
пущенню,  немає  —  як  їх  немає  й  на  його  потвердження. 

10  Можливо,  що  після/  південно-західні  говірки  також  мали  о.  Це  могло  би  випливати 
з  появи  о  на  початку  слів  типу  озеро.  Див.  розділ  10. 


208 


9.8  Контипуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  7  ...  та  ...  середньопіднебінних 


Окреслені  тут  дві  (або  три)  зони  на  кордонах  теперішньої  Укра¬ 
їни  не  закінчувалися.  Київсько-поліський  тип  заходив  на  білоруську  тери¬ 
торію,  ймовірно  з  тією  різницею,  що  в  білоруській  мові  дистрибуція  е 
та  о  поширювалася  й  на  позицію  після  всіх  інших  приголосних  (а  крім 
того  —  що  звук  о  розповсюдився  в  усіх  випадках  наприкінці  слова),  і  ця 
відмінність  є  важливою  для  характеристики  вимови  приголосних  перед 
е  (еа)  в  протоукраїнських  діалектах  (див.  1 1.3);  з  другого  боку,  у  білоруській 
мові  розщеплення  еа  на  е  та  о  заторкнуло  лише  наголошені  голосні 
з  огляду  на  акання  (див.  5.5).  Та  сама  засада  дистрибуції  е  та  о  пошири¬ 
лася  з  білоруської  мови  на  російську,  але  з  меншою  інтенсивністю: 
у  багатьох  місцевостях  Росії  звук  о  з  еа  не  розвинувся  зовсім,  і,  приміром, 
діалектна  мала  майже  всієї  європейської  частини  Росії,  скомпонована 
Орловою,  виявляє  коло  сімдесяти  анклавів  різної  величини,  де  з  еа  по¬ 
став  лише  звук  е.  Волинська  еволюція,  якщо  її  початок  припадає  на  той 
самий  період,  теж  може  бути  пов’язана  з  білоруським  аканням  —  з  тією 
різницею,  що  звук  де  (згодом  а)  на  Волині  виступав  лише  як  рефлекс  еа 
та  ь  і  не  залежав  від  наголосу.  З  другого  боку,  утвердження  чистого  е 
після  середньопіднебінних  у  всіх  позиціях  об’єднувало  південно-західні 
діалекти  з  усіма  суміжними  на  заході  та  півдні:  словацькими,  болгарськими 
та  польськими 11 ,  —  охоплюючи  також  і  сербсько-хорватську,  словенську 
та  чеську  зони.  Отже,  якщо  прийняти  цю  гіпотезу,  то  дистрибуція  е  та  о 
після  середньопіднебінних  і  ]  у  протоукраїнських  діалектах  зовсім  не 
відмежовувала  їх  від  інших  слов’янських  діалектів  на  заході  та  пів¬ 
дні,  й  лише  в  подробицях  (залежність  від  наголосу,  особливості  ре¬ 
флексації  наприкінці  слова)  —  на  півночі.  Натомість  ізоглоса  е  про¬ 
ти  е/о  (й  можливо  де  >  а  на  Волині)  поділяла  українську  територію  на 
дві  (або  три)  чітко  розмежовані  зони. 

Найприродніше  всі  ці  рефлекси  виводяться  зі  складного  голос¬ 
ного  еа ,  успадкованого  від  праслов’янської  мови.  Діалектні  варіанти  еволю¬ 
ції  цього  голосного  після  середньопіднебінних  І  7  можна  тоді  зрекон- 
струювати  в  такий  спосіб: 

для  західних  протоукраїнських  діалектів:  еа  >  е 
для  Волині  (здогадно):  еа>дг 

для  північних  (північно-східних) 
протоукраїнських  діалектів 

1 1  Польська  мова  таки  дістала  о  пі  сля  всіх  палатальних  ~  палаталізованих  приголосних 
перед  твердими  зубними  (зіоіо  ‘село’ :  зіеЬкі  ‘сільський’),  але  це  трохи  пізніше  явище 
(поч.  XI  ст.),  і  звук  о  тут  походить  із  е,  первісного  рефлекса  еа  в  усіх  позиціях. 

12  Як  буде  показано  в  10.6,  дійсний  стан  речей  тут  спрощено.  Насправді  випадає 
радше  припустити  перехід  еа  >  о  в  усіх  позиціях  з  подальшим  (також  доісторичним) 
розщепленням  цього  о  на  о  та  е. 


9.8  Континуапти  ...  е  (а)  та  ї (>  ь)  після ]  ...  та  ...  середньопіднебінних 


209 


Можна  гадати,  що  такий  стан  тривав  аж  до  середини  XIII  ст. 
Стосовно  часу  початку  розщеплення  еа  на  е  та  о  в  київсько-поліських 
діалектах  можна  висунути  певні  припущення  на  підставі  давніх  записів, 
зроблених  чужинцями,  та  відносної  хронології  звукозмін. 

Ідеться  про  фіксацію  назви  Києва.  Голосний  у  другому  складі 
цього  слова  відтворюється  чужинцями  як  а,  оа,  один  раз  як  о.  Констан¬ 
тан  Багрянородний  наводить  цю  назву  в  «Бе  асітіпізігапсіо  ітрегіо»  (949) 
як  г оу  Кіфоу,  ті о  Кіосфа,  тоу  Кіфсс,  арабський  автор  Аль-Істагрі  (951)  — 
як  КіуаЬа.  Хоча  на  точність  цих  поодиноких  записів,  коли  йдеться  про 
відтворення  ними  звучання  слов’янських  слів,  покладатися  годі,  у  своїй 
сукупності  вони  все  ж  посідають  певну  вартість  через  те,  що  одностайно 
подають  а  або  о  й  жодного  разу  е ,  як  у  пізнішій  українській  мові 13 . 3  цього 
можна  виснувати,  що  наприкінці  IX  ст.  на  Київщині  надалі  вживався  звук 
-еа  або  —  ймовірніше  —  \а ,  тобто  розщеплення  еа  на  е  та  о  ще  не  відбу¬ 
лося.  Це  підтверджується  й  тією  обставиною,  що  таке  розщеплення  не 
могло  статися  перед  виникненням  повноголосу  (пор.  9.1):  інакше  форма 
типу  *сеагрь  була  би  перетворилася  на  +согрь,  а  відтак  на  +согор ,  тим- 
часом  як  у  фактично  існуючому  слові  череп  о  не  виступає  після  с  через 
присутність  у  наступному  складі  звука  е.  Оскільки  повноголос  постав 
між  серединою  VIII  та  серединою  IX  ст.,  дистрибуція  е  та  о  мусила  сфор¬ 
муватися  пізніше,  ніж  у  цей  період  часу.  З  другого  боку,  цілком  очевидно, 
що  це  мусило  відбутися,  поки  єри  ще  існували  (пор.  специфічне  потрак¬ 
тування  е ,  посталого  з  ь,  у  сполуках  типу  С ьгС  з  губним  або  задньопід¬ 
небінним  після  г,  а  також  рефлекси  у  вигляді  е  в  позиції  перед  первісним 
переднім  єром:  чемний,  кущем  з  *сетьп-,  кизсьть),  тобто  до  середини 
XII  ст.,  і  вже  зовсім  напевно  перед  злиттям  і  з  у,  тобто  до  кінця  XIII  ст. 
(див.  9.1  та  28.5).  Нарешті,  розщеплення  еа  на  е  та  о  співвідно¬ 
ситься  з  переходом  “к”  на  початку  слова  в  о  (пор.  по л.]езіеп  —  укр.  осінь. 
Див.  10.4),  що  завершився  приблизно  наприкінці  IX  ст.  Часовий  діапазон, 
зрештою,  звужується  головно  з  огляду  на  те,  що  постання  о  з  еа  мусило 
передувати  перетворенню  деназалізованого  е  на  ’а\  у  слові  щеня  в  по¬ 
зиції  перед  е  звука  о  немає.  Всі  ці  міркування  наштовхують  на  гадку,  що 
найбільш  вірогідним  часом  постання  е  та  о  з  прасл.  еа  в  північних 
протоукраїнських  діалектах  був  кінець  IX  ст. 14 


13  Топоніми  часто  запозичуються  у  формі  локатива,  а  в  ній  перед  складом  з  е  очіку¬ 
ється  (й  насправді  виступає)  е :  Києві. 

14  Потрактувані  ія  еа  після  палатал ізоваї  іих  приголосних  Г,  п’  і  г  *  —  це  питання  окреме. 
Оскільки  в  цій  позиції  виступає  лише  е  (поле,  море,  хвалений),  найпростіше  було  б  при¬ 
пустити,  що  до  того  часу  вони  вже  стверділи.  Однак  насправді  було  інакше:  є  факти, 
що  свідчать  про  збереження  ними  палаталізації  аж  до  XII  ст.  (див.  1 1.3).  Аби  розв’язати 
цю  суперечність,  слід  узяти  до  уваги,  що  перед  еа  ці  приголосні  переважно  з’являлися 
в  закінченнях  та  суфіксах,  а  в  протоукраїнських  діалектах  звук  о  наприкінці  слова  не  роз¬ 
винувся,  —  при  тому,  що  закінчення  та  суфікси  легко  піддавалися  варіюванню. 


210 


9.8  Контипуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  ]  ...  та  ...  середньопіднебінних 


Опосередковано  й  дуже  широко  таке  датувашія  потверджується 
тим,  що  в  давньоукраїнській  мові  запозичені  слова  адаптовано  до  панівно¬ 
го  правила  дистрибуції  (наприклад,  щогла  з  давн.  сканд.  а  в  середньо- 

українській  —  уже  ні  (наприклад,  слово  жебрак ,  засвідчене,  починаючи 
з  XVI  ст.,  з  давн.  врх.  нім.  зе//г  через  пол.  геЬгак ;  черга  з  тюрк,  (чаґат.) 
саг&а  ‘ряд’,  запозичене,  мабуть,  до  XVI  ст.,  якщо  судити  з  заміни  §  на  к ; 
кйчера  ‘поросла  лісом  гора’  з  рум.  скісега  тощо). 

Якщо  датувати  розщеплення  еа  в  київсько-поліських  діалектах 
(і  його  перехід  в  е  у  південно-західних  та,  можливо,  в  се  у  волинських 
діалектах)  кінцем  IX  ст.,  це  примушує  внести  важливе  уточнення  в  ха¬ 
рактеристику  історичного  розвитку,  що  зумовив  нинішню  дистрибуцію 
е  та  о  після  середньопіднебінних  і  /  Історично  ця  зміна  заторкнула 
не  лише  еа  (або  його  безпосередній  рефлекс  типу  о),  але  й  ь.  Якщо 
загалом  звук  ь  у  т.  зв.  сильній  позиції  (див.  16.1)  приблизно  до  середини 
XII  ст.  перейшов  у  е,  то  в  умовах,  що  характеризували  перехід  еа  >  о 
(за  винятком  єдиної  особливості  в  сполуках  типу  СьгС;  див.  9.2),  він  дав  ь; 
і  з  цього  ь  пізніше  розвинувся  вже  звук  о.  Це  можна  зобразити  так: 

До  X  ст.  Поч.  X  ст.  З  середини  XII  ст. 

*зсакй  >  зсока  >  зсока 

е  о 

*гьт  (а)  >  гьт  (а)  >  гота 

Якщо  ці  зміни  вже  були  доконаним  фактом  на  час  започатку- 
вання  писемної  традиції  в  Україні,  то  треба  назвати  причини,  через  які 
їх  практично  не  віддзеркалено  в  давньоукраїнських  пам’ятках,  надто  коли 
брати  корені  слів.  Одним  із  чинників,  що  зумовили  перевагу  написання 
з  е,  мусили  бути  контакти  з  західноукраїнськими  землями,  де  вимов¬ 
лявся  звук  е.  Проте  головна  причина  —  це  легкість  підтримання  в  цьому 
випадку  церковнослов’янської  традиції:  писарі  додержувалися  якнай¬ 
простішого  правила,  згідно  з  яким  не  вільно  було  писати  о  після  серед¬ 
ньопіднебінних,  —  і  це  в  ґрунті  речі  не  суперечило  їхнім  мовним  звичкам, 
бо  сполука  середньопіднебінний  +  е  була  їм  добре  знайома. 

Слід  гадати,  що  велике  замішання  в  автохтонну  географічну 
дистрибуцію  діалектів  з  е/о  та  тільки  з  о  внесли  масові  міграції  зі  східних 
і  центральних  земель  на  західні  тієї  людності,  що  втікала  від  татарських 
загарбників  у  середині  XIII  ст.  Вони  перенесли  тип  е/о  на  ці  терени,  що  на 
них  були  існували  тільки  рефлекси  у  вигляді  е.  Лише  в  середній  і  східній 
частині  Полісся,  де  небезпека  була  меншою,  а  тяглість  заселення  —  ста¬ 
більнішою,  первісна  дистрибуція  е/о  збереглася  тоді  у  відносно  недотор¬ 
каному  стані. 

У  XV  ст.  розпочався,  а  в  XVI-XVII  ст.  досяг  свого  апогею  зво¬ 
ротний  рух  людності,  спрямований  на  поновне  заселення  центральних 
і  східних  регіонів  України.  Переселенці  напливали  як  із  заходу,  так  і  з  пів¬ 
ночі,  а  козацьке  гніздо  Запорізька  Січ  мусила  бути  справжнім  перетоплю- 


9.8  Коптипуанти  ...  е  (а)  та  ї  (>  ь)  після  З  ...  та  ...  середньопіднебінних  211 


вальним  тиґлем  різних  діалектів.  Саме  за  цих  умов  сформувалася  нині¬ 
шня  “безладна”  дистрибуція  форм  із  е  та  з  о.  Як  зазначалося  вище,  точного 
лінґвогеографічного  опису  дистрибуції  е  та  о  після  середньопіднебінних 
і  З  У  сучасних  говірках  досі  не  здійснено.  Можливо,  що  в  західній  зоні 
з  єдиним  рефлексом  у  вигляді  е  існували  й  надалі  існують  анклави  з  ре¬ 
флексом  е/о ,  а  з  другого  боку  —  анклави  з  єдиним  рефлексом  у  вигляді 
е  в  зоні  рефлексу  е/о,  як  у  російській  мові 15 .  Але  зі  знаних  нині  фактів 
виникає  враження,  що  для  української  мови  такі  анклави  є  менш  харак¬ 
терні,  ніж  окремі  ізоглоси  е  проти  о  для  поодиноких  слів,  що  часто  пере¬ 
хрещуються.  Якщо  це  насправді  так,  то  змішання  людності  мусило  від¬ 
буватися  в  межах  існуючих  поселень,  а  не  шляхом  співіснування  одне 
обік  одного  окремих  поселень  кожне  з  власним  однорідним  діалектним 
підґрунтям.  Пізніше  буде  з’ясовано,  що  з  цих  двох  типів  діалектної  ди- 
ференціаії  для  української  мови  взагалі  був  характернішим  перший. 

Ту  цікаву  обставину,  що  в  літературній  українській  мові  та  в  су¬ 
часних  центральних  і  південно-східних  говірках  відхилення  від  загаль¬ 
ного  правила  в  окремих  словах  і  словоформах  зазвичай  полягають 
у  вживанні  е  замість  о  (наприклад,  пащека ,  черствий  тощо  —  див.  9.2), 
а  не  навпаки,  можна  приписати  активній  участі  західноукраїнських  пере¬ 
селенців  у  кшталтуванні  цих  діалектів  (і  в  такий  спосіб  —  опосередкова¬ 
но  —  літературної  мови).  Навряд  чи  випадково  декотрі  з  цих  слів  раніше 
були  засвідчені  з  о  ( щедрий ,  шепіт),  як  показано  вище.  Можна  припус¬ 
тити,  що  всі  вони  мали  о  в  східноукраїнських  діалектах  перед  масовими 
міграціями  людності  в  XIII  та  ХУІ-ХУІІ  ст.  Пор.  також  уживання  при¬ 
кметникового  суфікса  -ех){у$)  проти  -оя(#/‘)  після  середньопіднебінних 
і  /  у  літературній  українській  мові  воно  регулюється  досить-таки  умов¬ 
ним  правилом,  згідно  з  яким  о  слід  уживати  лише  тоді,  коли  наголос 
припадає  на  закінчення:  грушевий  проти  крайовий ,  тимчасом  як  діалекти 
утворюють  надзвичайно  складну  мозаїку  з  численними  випадками  віль¬ 
ного  варіювання. 

Хронологія  постання  а  на  місці  еа  суттєво  відрізняється  (мож¬ 
ливо,  за  винятком  Волині)  від  окресленої  вище.  Це  не  був  процес  доісто¬ 
ричний:  явище  взяло  початок  за  середньоукраїнської  доби  в  розпорошених 


15  Власне,  для  південно-західних  говірок  швидке  зростання  частоти  написань  із  о 
в  ХУІ-ХУІІ  ст.  можна  б  пов’язати  зі  ствердінням  у  цій  зоні  середньопіднебінних  саме 
під  ту  добу  (див.  42.4).  Можна  припустити,  що  в  деяких  місцевостях  південно-західного 
регіону  слідом  за  цим  ствердінням  відбувся  перехід  е  >  о,  якщо  в  наступному  складі 
був  голосний  непереднього  ряду.  То  було  б,  до  певної  міри,  запізнене  повторення  подій, 
що  були  сталися  в  київсько-поліських  діалектах  за  кількасот  літ  до  того.  Якщо  цей  здогад 
слушний,  то  в  деяких  південно-західних  говірках  мала  місце  внутрішня  еволюція  в  на¬ 
прямку  до  о,  а  отже  не  всі  форми  з  о  були  внесені  внаслідок  міграцій  людності.  Втім, 
на  нинішньому  етапі  діалектологічних  досліджень  визначити  такі  місцевості  (центральні 
райони  Закарпаття?)  —  ба  навіть  мати  певність  щодо  їх  дійсного  існування  —  неможливо. 


212 


9.9  Континуанти  ...  е  (а)  та  г  (>ь)  після  і ...  та  ...  середньопіднебінних 


говірках,  після  і  (особливо  на  початку  слова)  частіше,  після  середньо¬ 
піднебінних  рідше.  Це  був  перехід  е  (а  не  еа)  в  а.  Якщо  є  випадки  взаєм¬ 
ного  накладання  форм  із  а  та  з  о  ( чоло  ~  чало),  це  є  ознакою,  що  в  певній 
говірці,  яка  тепер  має  а,  в  цьому  слові  колись  був  звук  е.  Невипадково 
форми  з  а  значно  рясніше  представлені  в  західній  половині  України:  саме 
тут  рефлексом  еа  був  лише  звук  е ,  а  форми  з  о  внесено  згодом,  у  ході 
міграцій  людності.  Постання  форм  із  а  <  е  в  пізніший,  середньоукраїн- 
ський,  період  можна  побачити  на  прикладі  таких  тогочасних  запозичень 
із  тюркських  мов,  як  ясир  (осм.  езіг ‘бранці’;  пор.  також  надпоправні  форми 
на  кшталт  євіиан  'степовий  полин*  —  чаґат.  )аизап\  єрик  'невелика  про¬ 
тока*  —  тур.  уагік  'щілина,  провалля’  тощо);  з  другого  боку,  волинський 
топонім  Бардичів  у  польській  мові  з’являється  як  Вегіїусгош  вочевидь, 
звук  а  розвинувся  тут  після  ранніх  польсько-українських  контактів  у  цій 
зоні;  пор.  також  у  центральній  частині  української  діалектної  зони  у  Схід¬ 
ній  Словаччині  кичара  замість  кйчера  (з  рум.;  див.  вище).  Сер.  укр.  печлрл 
(див.  вище)  проти  літ.  укр.  печера ,  Міапіпа  в  Маг.  ^зі.  1641  проти  літ. 
укр.  кленина  є  явним  надбанням  середньоукраїнського  періоду  —  і  те  саме, 
ймовірно,  стосується  слів  ялина  (пор.  єдиною  в  Іп.  літоп.  1254),  *гаІего 
(літ.  укр.  залізо ;  пор.  жєд'Ьзо  в  Усп.  зб.  XII  ст.)  тощо. 


9.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Розщеплення  еа  на  е  та  о  залежно  від  якості  голосного  в  наступному  складі, 
що  спостерігалося  в  київсько-поліських  діалектах,  являло  собою  в  ґрунті 
речі,  як  відзначено  в  9.1,  асиміляційну  зміну:  То  був  прояв  гармонії  голос¬ 
них  —  хоч  і  на  обмежену  міру,  бо  лише  у  двох  суміжних  складах  (дво¬ 
складова  гармонія).  Наслідки  його  скидалися  в  цьому  плані  на  наслідки 
повноголосу,  і  хронологічна  близькість  цих  двох  процесів,  можливо,  не 
є  випадковою.  Хоча  нічого  подібного  до  розщеплення  е  ( еа )  на  е  та  о  не 
відзначено  в  мовах  неіндоєвропейських  народів,  суміжних  із  протоукра- 
їнською  діалектною  зоною,  тобто  в  тюркських  і  в  угорській,  усе  ж  сама 
засада  гармонії  голосних  була  характерною  для  них  під  ту  добу.  Чи  озна¬ 
чена  подібність  між  розглядуваними  протоукраїнськими  еволюційними 
процесами  та  ситуацією  в  цих  мовах  була  збігом  обставин,  а  чи  наслідком 
мовних  взаємозв’язків  і  взаємопроникнень  —  довести  неможливо. 

Ні  набір  фонем,  ні  базові  стосунки  між  ними  через  це  роз¬ 
щеплення  змін  не  зазнали.  На  заході  України  перехід  еа  >  е  був  простою 
фонетичною  зміною.  На  півночі  та  сході  розщеплення  еа  на  е  та  о  при¬ 
звело  до  збільшення  частотності  о,  але  самої  системи  не  змінило.  В  обох 
випадках,  одначе,  ці  зміни  сприяли  ізоляції  е  (<  еа )  в  системі  фонем. 
Погляд  “Московської  школи”  (наприклад,  Калнинь,  Ланта),  згідно  з  яким 


9.9  Континуанти  ...  е  (а)  та  ї (>ь)  після ]  ...  та  ...  середньопіднебінних  213 


у  той  час  (або  дещо  пізніше)  звуки  е  та  о  стали  алофонами,  бо  перший 
уживався  після  м’яких  і  пом’якшених  приголосних,  а  другий  —  після  твер¬ 
дих,  не  потверджується  явищами,  що  супроводжували  це  розщеплення: 
по-перше,  воно,  на  відміну  від  протобілоруських  діалектів,  не  спостері¬ 
галося  після  інших  приголосних,  окрім  середньопіднебінних  та  ],  звідки 
можна  виснувати,  що  інші  приголосні  ледве  чи  пом’якшувалися  перед 
еа  та  його  рефлексами;  по-друге,  хоча  дистрибуція  е  та  о  після  середньо¬ 
піднебінних  одразу  після  розщеплення  зумовлювалася  звуковим  оточен¬ 
ням,  усе  ж  ці  умови  занадто  складні,  щоб  можна  було  мати  е  та  о  за  прості 
алофони;  а  невдовзі,  можливо,  розвинулася  граматична  аналогія,  яка  зро¬ 
била  ці  умови  ще  заплутанішими. 

Отже,  безпосередньо  на  систему  фонем  розщеплення  еа  впли¬ 
нуло  мінімально.  Однак  у  цілому  воно  виявилося  дуже  багатим  на  на¬ 
слідки,  бо  ламало  засаду  внутріскладової  гармонії,  характерну  на  пізньому 
етапі  для  праслов’янської  мови,  де  була  чинною  досить  сильна  тенден¬ 
ція  до  сполучання  в  тому  самому  складі  або  м’якого  чи  пом’якшеного 
(палаталізованого)  приголосного  з  голосним  переднього  ряду,  або  твер¬ 
дого  приголосного  з  голосним  непереднього  ряду.  Цілком  консеквентно 
ця  тенденція  не  зреалізувалася,  але  наявність  її  є  певна.  Тепер  звук  о  міг 
виступати  після  середньопіднебінних,  що  залишалися  палаталізовани¬ 
ми,  та  після  палатального /  Цим  порушувався  принцип  внутріскладової 
гармонії,  що  його  саме  відтоді,  як  здається,  й  було  облишено:  жоден 
зі  значних  еволюційних  процесів  надалі  вже  не  був  ним  зумовлений. 
Можна  б  сказати,  що  засада  внутріскладової  гармонії  була  принесена 
в  жертву  засаді  двоскладової  гармонії  голосних. 

Розщеплення  еа  також  готувало  ґрунт  для  ствердіння  серед¬ 
ньопіднебінних,  що  й  сталося  кількома  століттями  пізніше  (див.  42.4). 
Оскільки  відтоді  середньопіднебінні  почали  припускатися  перед  усіма 
голосними,  їхня  палаталізація,  іррелевантна  з  фонематичного  погляду, 
зробилася  надлишковою  також  і  з  погляду  фонетичного. 

У  сфері  морфології  наслідки  розщеплення  були  малі;  їх  май¬ 
же  можна  б  і  знехтувати.  Новопосталі  чергування  о :  е  в  коренях  та  су¬ 
фіксах  були  хутко  зліквідовані  морфологічним  уодностайненням  (див.  9.2). 
У  дат.  мн.  чол.  і  сер.  родів,  а  також  у  ґен.  мн.  —  тією  мірою,  наскільки 
закінчення  -оте  поширювалося  з  и -основ  на  о-основи,  відбулося  пере¬ 
групування  відмін:  якщо  первісно  основи,  що  закінчувалися  на  середньо¬ 
піднебінний,  належали  до  “м’якого”  різновиду,  то  тепер  вони  потрапили 
до  “твердого”.  Це  можна  показати  на  прикладі  дат.  мн.  зіоіоть  проти 
погеть  —  когіеть,  де  зміни  дали  зіоіоть  —  поготь  проти  когіеть,  вна¬ 
слідок  чого  постала  т.  зв.  “змішана”  відміна.  Проте  дещо  пізніше,  після 
занепаду  єрів,  розрізнення  аломорфів  у  цих  двох  закінченнях  дат.  і  ґен.  мн. 
було  поглинене  збігами  в  еволюції  о  та  е  в  т.  зв.  новозакритих  скла¬ 
дах  (див.  22.4). 


214 


9.  Континуапти  ...  е  (а)  та  ї  (>ь)  після  З ...  та  ...  середньопіднебінних 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  V.  «Оіе  ІІшІаи^егзсЬеіпип^еп  Ьеі  сіеп  Уокаїеп  е,  е,  є  іп  сіеп 
зІауізсЬеп  ЗргасЬеп».  А5РН  5, 1881  (сс.  568-580). 

2.  Шахматов  А.  «Исследования  в  области  русской  фонетики». 
РФВ  29, 1893  (Важлива  рецензія  Б.  Ляпунова  в  Записках  Хар¬ 
ківського  університету  1894, 4). 

3.  Шахматов  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка».  ИОРЯС  1, 
1896. 

4.  Зішоуус  V.  «2иг  Рга§е  е-о  іш  ІІкгаіпізсЬеп». 

Скатґегіа  С.  Маікезіо  [...]  оЬІаіа.  Рга^ае,  1932. 

5.  Селищев  А.  «Критические  заметки  по  истории  русского  язьї¬ 
ка».  УЗ  Московского  городского  педагогического  института  5, 
Кафедра  русского  язьїка  1,  1941  (Передрук  у  вид.:  Селищев  А. 
Избранньїе  трудьі.  М.,  1968). 

6.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментаріїв  до  української 
мови.  Голосні  повного  утворення.  3.  е-а;  4.  е-о  після  шипля¬ 
чих  та ]».  НЗ  Київського  університету  V,  1, 1946. 

7.  Ковалик  І.  «Слово  треба  в  українських  говірках  і  літера¬ 
турній  мові».  НЗ  Львівського  університету  7,  1948. 

8.  Наконечний  М.  «До  вивчення  процесу  становлення  й  розвит¬ 
ку  фонетичної  системи  української  мови»,  розділ  2.  ПІРУМ. 

9.  Бірьіла  М.  «Вьінікі  пераходу  е  (<  е,  ь)  у  о  і  з’явьі,  звязаньїя 
з  ім,  у  беларускай  мове».  РР 18,  2,  1964. 

10.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «е  >’оои’о>е  сіапз  Іез  Іап^иез  зіауез  сіє  ГЕзІ?» 
КЕ5  40,  1964  (Передрук  у  вид.:  ЗЬєуєіоу  С.  У.  Теазеї'з  апЗ 
Арреазеї'з.  МйпсЬеп,  1971). 

11.  Аіігеїшйііег  К.  «Оіе  Кеіаііоп  ’ е :  ’о  Ьг\у.  о  іп  сіеп  озІзІауізсЬеп 
ЗргасЬеп».  \У51 10,  1965. 

12.  Латта  В.  «Из  вокал изма  украинских  говоров  Восточной  Слова- 
кии»  3,  4.  НЗб .  Свидн.  1, 1965. 

13.  Добродомов  И.  «К  вопросу  об  условиях  перехода 

в  в  о  в  древнерусском  язьіке».  Фонологический  сборник. 

Донецк,  1968. 

14.  Горшкова  К.  «Данньїе  письменних  памятников  и  их  иіггер- 
претация».  Кузнецовские  чтения  1973.  М.,  1973. 


10.  УТРАТА }  НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА 
ПЕРЕД  ОГУБЛЕНИМИ  ГОЛОСНИМИ 
ТА  її  НАСЛІДКИ 


1.  Загальні  завваги . 

2.  Утрата ]  на  початку  слова  перед  и  . 

3.  Утрата ]  на  початку  слова  перед  о:  дані  сучасної  української  мови . . 

4.  Утрата ]  на  початку  слова  перед  о:  дані  давньоукраїнської  мови - 

5.  Географічні  межі  та  хронологія . 

6.  Умови  та  наслідки . 

7.  Потрактування  е-  в  запозиченнях  із  грецької  мови . 


214 

216 

217 

219 

221 

221 

223 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Приблизно  в  той  самий  час,  коли  відбувався  перехід  еа  в  е  або  е~о 
в  залежності  від  діалекту,  мала  місце  й  утрата ]  на  початку  слова  перед  и 1 * з 
або  о.  Втрата ]-  перед  и  була  беззастережна,  натомість  перед  о  вона  зумов- 

1  Під  час  цієї  зміни  звук  д  міг  надалі  зберігати  назальність.  Та  в  праслов’янській 

мові  звук  ]  траплявся  перед  д  лише  на  межі  морфем,  тобто  в  нашому  випадку  на  межі 

з  займенниковим  коренем,/-.  Див.  10.2. 


216 


10.2  Утрата  7  на  початку  слова  перед  огубленими  голосними  ... 


лювалася  якістю  голосного  в  наступному  складі,  відбуваючися  тоді,  коли 
це  був  голосний  переднього  ряду  (за  винятком  ь ).  Втрата  7-  перед  и 
безпосередньо  відбита  в  давньоукраїнських  пам’ятках,  чого  не  можна 
сказати  про  втрату  ]-  перед  о.  Проте  цю  останню  втрату  можна  зрекон- 
струювати,  порівнюючи  українські  дані  з  відповідниками  в  інших  слов’ян¬ 
ських  мовах,  поширених  на  захід  і  південь  від  українського  ареалу,  а  в  де¬ 
яких  випадках  —  порівнюючи  між  собою  спільнокореневі  слова  самої 
української  мови. 


2.  УТРАТА  ]  НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА  ПЕРЕД  и 

Утрата 7  на  початку  слова  перед  и  широко  представлена  в  давньоукраїн¬ 
ських  пам’ятках,  хоча  не  завжди  однаковим  способом.  У  найстаріших 
текстах  тут  ще  вживається  буква  ю,  але  це  не  свідчить  про  наявність  7- 
перед  и  в  давньоукраїнській  мові.  Ці  варіанти  написання  —  церковно¬ 
слов’янські;  в  давньоукраїнських  пам’ятках  вони  мають  місце  внаслідок 
наподібнення  церковнослов’янського  першовзору  та/або  церковносло¬ 
в’янського  правописного  звичаю  в  цілому.  Це  прозраджується  тією  об¬ 
ставиною,  що  в  жодній  пам’ятці  не  знайти  послідовного  чи  хоч  би 
поправного  написання  ю-.  Такої  звукосполуки  з  усією  очевидністю  не 
було  в  рідній  мові  писарів.  Гр.  Бог.  XI  ст.  містить  юношд,  але  оуность,  оуньїА 
ак.  мн.;  южє  ~  іжже  ‘вже’,  але  оужьн'Ьи  ‘південний’;  і  також  надпоправну 
форму  кггЬшитєдь  ‘розрадник’.  В  Ізб.  1073  писарі  намагалися  зберігати 
церковнослов’янський  звук 7*-,  але  наслідком  були  надпоправні  написання 
їжтросьньш,  жжикж  ‘родичку’  (поряд  із  оутрокьноі/тж,  0  оужиклхт*),  в*ь  ... 
іжгльх’ь  (пор.  ст.  ц.  сл.  жгдь  ‘вугілля’).  В  Ізб.  1076 7*-  перед  и  вжито  лише 
одного  разу  (южє).  Арх.  Єв.  1092  має  оун*ь,  оугд,  оуношд.  У  Панд.  XI  ст. 
здебільшого  пишеться  ю-,  але  також  трапляється  оуности,  отт*  оузт*.  Син. 
Патер.  XI  ст.  містить  югь  ‘південь’  і  надпоправне  написання  юсЬкиюти 
‘відтяти’,  але  поряд  із  ними  —  оугь,  оуношд  (74  рази  проти  2  разів  з  ю-), 
оун*ь,  оуродт*  ‘юрод’.  У  Раззіо  Сопбг.  сер.  XI  ст.  ще  можна  подибати  фор¬ 
му  юностги,  але  в  пам’ятках  XII  ст.  цей  ужиток,  як  правило,  обмежено  од- 
ним-єдиним  словом  южє  (Мст.  Єв.  1117,  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.).  До  пам’яток 
XII  ст.,  в  яких  (о)у-  геть  переважає  всі  інші  варіанти  написання  чи  є  єди¬ 
ним  уживаним  варіантом,  належать,  зокрема,  Єв.  Гал.  1 144,  Добр.  Єв.  1 164, 
Хр.  Ап.  XII  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.,  Єв.  Євс.  1283,  Жит.  Сави  XIII  ст.  тощо. 
Досить-таки  обмежений  набір  дотичних  слів  можна  доповнити  приклада¬ 
ми:  оусєницл  ‘гусениця’  (Златостр.  XII  ст.,),  оухоу  ‘юшку’  (Студ.  XII  ст.) 
та  оуродивоу  (Лавриш.  Єв.  1329). 

Не  припускалася  звукосполука  ]и -  також  і  в  християн¬ 
ських  іменах,  запозичених  із  грецької  мови;  наприклад,  Іп.  літоп.  подає 
Оувєндлии  (988),  Оусти(ни)дн,й  лок.  (1055),  а  Лавриш.  Єв.  1329  Оудьіанд 


10.3  Утрата  у  па  початку  слова  перед  огублепими  голосними  ... 


217 


ґен.  —  проти  гр.  ’ІооРє\юсХюд,  ’Іогхтуїахюд ,  ’ІооХкхщ.  Цей  спосіб  потракту¬ 
вання  й  досі  віднаходиться  в  таких  іменах,  як  Уляна ,  Устя ,  Устйм  (гр. 
’іоххттїш,  ’іоьотіуод). 

Брак у  (або  якогось  іншого  приголосного)  перед  и-  за  такого 
написання  внаочнюється  можливістю  його  чергування  з  V  ([>у]),  як  у  при¬ 
кладі  изо  вности  'змолоду’  (Панд.  1307),  а  в  пізніших  пам’ятках  —  почи¬ 
наючи  з  XIII  ст.  —  появою  протетичного  V  (на  воудици  'на  вудці’  —  Напк. 
XIII  ст.,  вуч(е)н(и)кол\ть  ‘учнем’  —  Єв.  Євс.  1283,  во  вуши  ‘у  вуха’  —  Ужг. 
півуст.  XIV  ст.;  чи  в  Іп.  літоп.  за  вужа  ‘мотузками’  —  1072  проти  поводокошд 
оужи  ‘вони  потягли  мотузки’  —  1115,  пор.  ст.  ц.  сл.  жжє,  серб.-хорв.  йге). 

У  кількох  словах  втрати у-  не  сталося.  Послідовне  вживання 
форми  южє  в  Іп.  літоп.,  попри  його  високу  частотність,  —  то,  ймовірно, 
лише  правописне  штукарство.  Проте  займенниковий  корінь у-  зберіг  цей 
приголосний  в  усіх  формах  і  дериватах;  наприклад,  ю  ‘  її’  ніколи  не  вжива¬ 
ється  без у-  (пор.  також  юдоу  ‘звідки’  —  Усп.  зб.  XII  ст.).  Чи  могли  такі  фор¬ 
ми  сприяти  збереженню у  в  імені  Юда ,  відомому  лише  з  церковних  книг? 

Однак  приблизно  в  останній  чверті  XII  ст.  звуковий  закон,  яким 
унеможливлювалося  сполучення у  з  и  на  початку  слова,  втратив  чинність. 
Ще  1157  р.  в  Іп.  літоп.  систематично  писалося  ім’я  Гюргии  (гр.  Гєюруюд ), 
але  пізніше  воно  набуло  форми  Юрми,  широко  представленої  в  дальших 
записах  цього  літопису  (1172:  Юрьєви(ч)  і  відтак  дуже  часто2).  Повер¬ 
нення  уї/-  було  одним  із  наслідків  занепаду  єрів:  виникли  склади  з  новою 
будовою  й  припинили  свою  дію  старі  правила,  що  були  зумовлювали  їх 
будову.  Згодом  з’явилися  такі  форми,  як  юнак,  юшка  (див.  34.6). 


3.  УТРАТА  у  НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА  ПЕРЕД  О: 

ДАНІ  СУЧАСНОЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

У  сучасній  українській  літературній  мові  втрата  початкового  у  перед  о 
представлена  групою  слів:  ожина  —  пор.  рос.  ежевйка,  иол.іегупа  проти 
білор.  ажьіна ;  осінь  —  пор.  по л.]е8Іепу  словац .)е$еп,  болг.  есен  проти  рос. 
осень ,  білор.  восень ;  осетер  —  пор.  пол.іезіоіг,  словац .]е$еіег,  болг.  есетьр 
проти  рос.  осетр ,  білор.  асяцер\  олень  —  пор.  по л.]еІеп,  слова \х.)еІеп,  болг. 
елен  проти  рос.  олень ;  омела ,  пор.  гідронім  Омельнйк  (доплив  Псла)  — 
пор.  пол. ]етіоІа  проти  рос.  омела ,  білор.  омела  (словац.  ітеїо ,  болг.  имел 
репрезентують  інший  ступінь  чергування  голосних);  один  —  пор.  пол.,  сло- 
вац .]есІеп,  болг.  еден  проти  рос.  один ,  білор.  адзіщ  озеро  —  пор.  іюл.)егіого, 
болг.  езеро  проти  рос.  озеро ,  білор.  возера ;  також  гідронім  Орель  -  Оріль 
(доплив  Дніпра),  що  може  виводитися  з  тур.  ауп  ‘розділений’,  у  стосунку 


2  Як  здається,  форма  +Урий  не  вживалася  ніколи.  Написання  оу  Рьквимд  (Іп.  літоп. 
1287)  замість  Юрьквичд,  мабуть,  є  результатом  не  злиття  двох  и,  а  гаплології  на  письмі. 


218 


10.3  Утрата ]  на  початку  слова  перед  огубленими  голосними  ... 


до  форми  брєль,  засвідченої,  наприклад,  в  Іп.  літоп.  1 183.  Натомість  вільха 
з  і<  о  (пор.  топонім  Олеіики ,  півн.  київ.  діал.  ольха )  —  пор.  словац .]еІза, 
болг.  елха  проти  рос.  ольха ,  білор.  вольха  —  належить  сюди  лише  позірно 
(див.  застереження,  подане  нижче).  Як  свідчать  приклади,  всі  рівнобіж- 
ники  в  інших  слов’янських  мовах,  якщо  тільки  вони  починаються  на 
мають  після  нього  е,  а  не  о. 

У  сучасній  українській  літературній  мові  є  слова  зі  збереже¬ 
ним,/".  У  таких  випадках  за  ним  може  йти  голосний  е ,  о  або  а.  З  цих 
трьох  а  має  вторинне  походження,  поставши  з  є  (див.  9.8).  Тому  слова, 
що  починаються  на ,/е  та  ]а,  віднесені  тут  до  тієї  самої  групи. 

Слова  на  ]е-:  єсть  (та  інші  форми  теп.  часу,  крім  3  ос.  мн.)  — 
пор.  рос.  єсть ,  білор.  есць ,  пол.  ]е$1,  словац.  /е($£),  болг.  е\  єдиний ;  діал. 
(півн.  укр.)  євня  'клуня’,  пор.  білор.  еуня  проти  рос.  овйн;  їжак  з  подаль¬ 
шою  зміною  е  >  і  —  пор.  рос.  еж ,  пол./еі,  словац./ві,  болг.  еж  проти  білор. 
вожик  (зі  вторинним  протетичним  V-)',  ялець  —  пор.  рос.  елец ,  білор. 
ялец,  ст.  по л.)еІес,  словац .іаіес,  болг.  елеиіка;  ялина  —  пор.  рос.  ель}  білор. 
яліна ,  пол.  ]о(йа,  словац .]есІГа,  болг.  ела. 

Слова  на ]о-:  його ,  йому  —  пор.  ст.  ц.  сл.  кго,  кму;  йорж  —  мож¬ 
ливо,  споріднене  з  рос.  ерзать,  словац.  огг&аї  ‘рипіти’. 

За  винятком  його ,  йому ,  де  збереження  (фактичного  коре¬ 
ня)  зумовлюється  тиском  з  боку  всієї  парадигми  (пор.  ш,  їх),  а  поява  о, 
виправдана  фонетично  (див.  9.1),  додатково  підтримується  й  морфоло¬ 
гічно  —  займенниковою  парадигмою  той :  того :  тому ,  всім  іншим  при¬ 
кладам  притаманна  —  з  історичного  погляду  —  одна  спільна  риса:  всюди 
в  наступному  складі  був  голосний  ь.  У  словах  єсть,  євня ,  ялець ,  йорж 
це  є  річ  очевидна,  але  те  саме  стосується  й  іменників  їжак  і  ялина,  що 
являють  собою  пізніші  суфіксальні  деривати,  утворені  від  давніх  форм 
кжь  і  кль  (пор.  ст.  укр.  'Ьжеве  ‘їжаки’  від  *ег  —  Транкв.-Ст.  1618;  рос.  ц.  сл. 
ель),  і  прикметника  єдиний,  який  —  коли  тільки  він  не  є  запозиченням 
із  церковнослов’янської  мови  (за  давньоукраїнської  доби)  чи  з  польської 
мови  (за  середньоукраїнської  доби  та  пізніше)  —  сполучає  взаємовпли¬ 
ви  двох  “суфіксів”,  долучених  до  кореня ]ей-  -  0(1-:  -іп-  і  -ьп-3 .  Дистри¬ 
буція  цих  двох  суфіксів  у  сучасній  українській  мові  може  ввести  в  оману, 
бо  один  має  випадний  голосний,  що  наштовхує  на  думку  про  наявність  ь 
за  давніх  часів,  а  єдиний  зберігає  голосний  у  суфіксі  в  усіх  формах  відмі¬ 
нювання:  одного :  єдиного.  Та  насправді  ця  дистрибуція  має  вторинний 
характер.  У  давньо-  та  середньоукраїнській  мові  одинт*  вживано  з  і  та¬ 
кож  і  в  непрямих  відмінках,  як-от:  одннд  (Гр.  Бог.  XI  ст.),  одиномоу,  одиною 
(Ізб.  1076),  одиного  (Арх.  Єв.  1092),  одинд,  одиного  (Син.  Патер.  XI  ст.), 
одино  (Хр.  Ап.  XII  ст.),  єдиного  (Виґолекс.  XIII  ст.),  одиноє,  одино,  одинокі, 

3  Етимологічно  -іп-  являє  собою  не  суфікс,  а  другий  корінь,  пор.  давн.  укр.  иноігь 
чернець’;  проте  пізніше,  хоча,  ймовірно,  ще  за  доісторичної  доби,  він,  мабуть,  засоціювався 
3  сУфіксом  -іп-  (суч.  укр.  синґулятивний  суфікс  -уп-,  як  у  слові  селяпйн). 


10.4  Утрата ]  па  початку  слова  перед  огублепими  голосними  ... 


219 


один^мь  (Усп.  зб.  XII  ст.),  одиньїми,  заюдино  (Іп.  літоп.  945,  1281),  одиноу 
роукоу  (Молд.  гр.  1462);  з  другого  боку,  един-  з  випадним  голосним  ду¬ 
же  часто  трапляється  в  середньоукраїнській  мові:  от  едное  дипьі  (Молд. 
гр.  1422),  едно  село  (Молд.  гр.  1427),  т'Ьло  єдно  (Кл.  Остр.  1599)  тощо,  — 
і  саме  ці  форми  дістали  продовження  в  зах.  укр.  діал.  їден ,  їдна  тощо4. 
Таким  чином,  суч.  укр.  один ,  одна  тощо,  виводившися  з  одиігь,  одина,  не 
мали  передумов  для  збереження /  тимчасом  як  у  слові  єдиний  початкова 
звукосполука  ґрунтується  на  давніших  формах  з  ь. 

Приймаючи  правило,  що  ь  у  наступному  складі  внеможлив- 
лював  утрату ]  (звідки  випливає,  що  в  таких  випадках  ідеться  про  спо- 
луку  ]  не  з  о,  а  з  е  —  див.  10.4),  слово  вільха  <  оіьха  слід  виключити 
з  числа  прикладів  утрати  У  ньому  о-  (якому  ніколи  не  передував 
звук  /-)  походить  від  прасл.  оа,  регулярно  чергувавшися  з  е  ще  на  і.  є. 
ґрунті,  —  а  цей  останній  звук  у  праслов’янській  мові  цілком  природно 
супроводжувався  протетичним ].  Це  вочевиднюється  присутністю  форм 
із  о  в  рівнобіжниках,  наявних  у  слов’янських  мовах,  які  мають  ]е-  в  усіх 
інших  словах,  наведених  на  початку  цього  параграфа,  тобто  пол.  оіска  ~ 
оізга ,  чес.  оізе ,  словен.  діал.  оІза\  пор.  також  лит.  аікзпуз. 

Іще  один  тільки  на  позір  суперечливий  випадок  —  це  імена  Олег , 
Ольга  { див.  10.5). 

Усе  сказане  вище  про  сучасну  українську  літературну  мову  сто¬ 
сується  також  і  всіх  українських  діалектів,  з  єдиним  відхиленням  їден 
у  західній  зоні;  проте  й  воно,  як  показано  вище,  узгоджується  із  загаль¬ 
ним  правилом.  У  порубіжних  говірках  на  межі  зі  словацьким  мовним 
ареалом  є  кілька  нерегулярних  форм  із  ]е-,  як,  наприклад,  єлень  у  с.  За- 
вадка  (Південний  Спиш),  але  вони,  безперечно,  є  наслідком  мовних  кон¬ 
тактів  і  двомовності.  Гуцульське  слово  орібки  (<  орябки)  ‘рябчики’  —  то 
тільки  ще  один  додаток  до  групи  прикладів  утрати Пор.  словен.  іегеЬ 
‘куріпка’,  болг.  еребица. 

Щодо  потрактування  е-  ~]е-  та  ]о-  в  запозиченнях  із  грець¬ 
кої  мови  —  див.  10.7. 


4.  УТРАТА  ]-  НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА  ПЕРЕД  О: 

ДАНІ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Давньоукраїнські  пам’ятки  містять  численні  приклади  збереження  ]- 
у  словах  Ші]е-  (в-),  що  в  сучасній  українській  мові  мають  о-5.  Це  не 


4  Форма  оден  у  Няґ.  1758  (проти  переважно  вживаних  одиігь  ~  одент»),  мабуть, 
є  штучною. 

5  Точніше  —  н-  або  е-.  Дослідження  численних  пам’яток  ХІ-ХІІ  ст.  (Дурново)  дозво¬ 
лило  зробити  висновок,  що  з  цього  погляду  вони  поділяються  на  три  групи:  1)  пам’ятки 


220 


10.4  Утрата  і  на  початку  слова  перед  огублепими  голосними  ... 


дивує,  тому  що  саме  така  норма  вимови  та  письма  діяла  в  церковно¬ 
слов’янській  мові  болгарської,  македонської,  сербської  та  моравської  ре¬ 
дакцій.  Натомість  важливою  обставиною  є  велика  кількість  описок  у  ви¬ 
гляді  о-,  чим  уможливлюється  висновок  про  вживання  о  в  рідній  мові 
писарів  скрізь,  де  цей  звук  і  тепер  виступає  вже  в  сучасній  україн¬ 
ській  мові. 

Наведімо  кілька  прикладів,  узятих  навмання:  одинт*  фігурує 
в  Гр.  Бог.  XI  ст.,  Ізб.  1076,  Арх.  Єв.  1092  (тричі  —  проти  кдин-  -  єдин-  при¬ 
близно  65  разів),  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.;  ожє  ‘що,  тому  що’ 
в  Гр.  Бог.  XI  ст.,  Ізб.  1073,  Ізб.  1076;  одико  ‘скільки’  в  Син.  Патер.  XI  ст.; 
одєниціь  ‘оленя’  в  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.;  одєньцн  в  Іп.  літоп.  1 1 14;  озеро  в  Зла- 
тостр.  XII  ст.;  осеньскд  в  Хр.  Ап.  XII  ст.  тощо.  Крім  цих  написань,  є  й  інші 
факти,  що  свідчать  на  користь  вимови  о-,  коли  написано  к-.  Наприклад, 
у  Жит.  Сави  XIII  ст.  гр.  ’Орцуєхюхк;  відтворено  як  крегиньскдя  ‘оріґенів- 
ська’.  Так  само  слід  оцінити  написання  типу  Крдлн-  ‘Йордан-’,  хоча  вони 
добре  відомі  й  зі  староцерковнослов’янських  пам’яток.  Звідси  й  суч.  укр. 
Ордань  ‘освячення  води  на  Водохрещі’. 

Осібно  стоять  хитання  кціе  ~  оціє  (наприклад,  у  Гр.  Бог.  XI  ст., 
Син.  Патер.  XI  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.  тощо)  та  кдьва  ~  одт^ва  (напри¬ 
клад,  в  Ізб.  1073,  Ізб.  1076,  Син.  Патер.  XI  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.,  Виґолекс. 
XIII  ст.  тощо).  У  цих  випадках  форми  на  о-  трапляються  й  у  тих  сло¬ 
в’янських  мовах,  де  регулярно  зберігається  ^е-  (болг.  бще ,  мак.  уіите 
тощо;  мак.  одвай,  словен.  діал.  осіш]).  Звідси  випливає,  що  форма  оціє 
не  конче  мусила  постати  внаслідок  внутрішньої  еволюції  протоукра- 
їнських  діалектів;  вона  могла  бути  успадкована  й  із  праслов’янської 
мови.  Ще  більшою  мірою  це  стосується  слова  од'ьвд,  де  бракує  власне 
протоукраїнських  передумов  для  втрати  ]-  (голосний  у  наступному 
складі  не  належить  до  переднього  ряду).  З-поміж  цих  двох  конкурентних 
форм  у  сучасній  українській  мові  продовжується  кдьва,  але  з  замі¬ 
ною  ]-  на  /-:  ледве. 


з  уживанням  лише  е-:  це  менша  частина  Гр.  Бог.  XI  ст.  (91  аркуш  із  365),  Панд.  XI  ст. 
і  Реймс.  Єв.  XI  ст.;  2)  пам’ятки  з  уживанням  лише  к-:  друга  рука  в  Ізб.  1073,  перша  рука 
в  Арх.  Єв.  1092;  3)  пам’ятки  з  уживанням  і  є-,  і  к-:  це  більшість  текстів,  тобто  основна 
частина  Гр.  Бог.  XI  ст.,  перша  рука  в  Ізб.  1073,  друга  рука  в  Арх.  Єв.  1092,  Мст.  Єв.  1117, 
Юр.  Єв.  1128,  Єв.  Гал.  1144,  Усп.  зб.  XII  ст.  та  ін.  Для  історії  української  мови  інтерес 
становить  дистрибуція  цих  двох  букв  у  пам’ятках  третьої  групи  (вжиток  якоїсь  однієї 
пов’язаний  із  написанням,  притаманним  староцерковнослов’янській  мові).  Як  правило, 
н-  виступає  в  кжє  ‘котрий’,  кго,  ксл\ь,  кмлю  ‘йму’,  кдинт»,  клико  ‘скільки’;  хитання  спостері¬ 
гаються  в  ефє  ~  кфе;  е-  зазвичай  пишеться  в  грецьких  словах,  церковнослов’янських 
сполучниках  (єдл  ‘якщо’,  єльмд  ‘бо’,  також  у  займеннику  етерт»  ‘деякий’  тощо),  а  також 
у  словах  єзєро,  єлєнь.  Ці  останні  випадки  можуть  відбивати  болгарську  вимову,  а  можуть 
і  непрямо  свідчити  про  відсутність  у  у  цих  словах  у  мові  писаря,  на  зразок  його  вимови 
типу  огего ,  оіепь. 


10.5,6  Утрата  ]  па  початку  слова  перед  огублепими  голосними  ... 


221 


5.  ГЕОГРАФІЧНІ  МЕЖІ  ТА  ХРОНОЛОГІЯ 

Утрата./-  перед  огубленими  голосними  є  спільною  ознакою  протоукраїн- 
ських,  протобілоруських  і  проторосійських  діалектів  —  за  винятком  не¬ 
багатьох  дрібних  відмінностей  у  поодиноких  словах  (укр.  ожина  —  рос. 
ежевйка\  укр.  їжак  <  *]егакь  —  білор.  вожьік  <  огікь).  В  усіх  інших  слов’ян¬ 
ських  мовах  процеси  такого  типу  невідомі.  Отже,  ця  зміна  відмежувала 
всі  протоукраїнські  діалекти  від  суміжних  на  заході  та  півдні  й  водночас 
об’єднувала  їх  із  розташованими  північніше. 

Єдиний  ключ  до  проблеми  з’ясування  хронології  цієї  зміни  без¬ 
посередньо  —  це  її  відображення  в  усіх  головних  пам’ятках  найдавнішо¬ 
го  періоду,  які  дійшли  до  наших  днів.  Таким  чином,  ця  зміна  мусила  бути 
доконаним  фактом  щонайпізніше  в  середині  XI  ст.,  хоча  насправді  її  слід 
віднести  до  давніших  часів.  Не  пізніше,  ніж  на  початку  X  ст.,  давньоскан- 
динавські  імена  Нзеї&і  та  Нзеї^а  були  сприйняті  на  Київщині  у  формах 
ОІь£ь  і  ОІь§а  (звук  /і-,  відсутній  і  в  проторосійських,  і  в  протоукраїн- 
ських  діалектах,  мусив  випасти,  внаслідок  чого  має  бути  запостульова- 
на  перехідна  форма  з  протетичним  ]:  ^еІ£-).  Утрата ]-  показує,  що  тоді 
відповідний  мовний  закон  ще  діяв  і  надалі,  хоча  вже  відхилився  від  свого 
початкового  варіанту,  бо  первісні  умови  (внеможливлення  такої  зміни 
наявністю  ь  в  наступному  складі)  тут  не  виконувалися:  у  утрачено 
(а  о-  запроваджено)  попри  наявність  ь  в  обох  іменах. 

Аналіз  слів,  запозичених  із  грецької  мови  після  Хрещення  Русі, 
переважно  —  християнських  імен  (див.  10.7),  свідчить,  що  закон ]о-  >  о- 
ще  не  відмер,  але  вже  відмирав,  а  його  первісні  умови  на  значну  міру 
знівелювалися.  Щодо  хронології ]и->и-  прямих  свідчень  немає;  відомо 
тільки,  що  ця  зміна  діяла  впродовж  першої  половини  давньоукраїнсько¬ 
го  періоду,  але  при  цьому  ледве  чи  є  підстави  добачати  тут  якісь  часові 
розбіжності  порівняно  з  переходом  ]о-  >о-. 

Зваживши  на  всі  зазначені  обставини,  втрату  у  перед  отам 
можна  датувати  кінцем  IX  ст. 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Утрата 7"  перед  и  та  о  була  останнім  виявом  тенденції  до  внутріскладо- 
вої  гармонії,  що  її  протоукраїнські  діалекти  успадкували  від  праслов’ян¬ 
ської  мови  на  етапі  її  розпаду.  Приблизно  в  той  самий  час  почало 
розвиватися  тяжіння  до  двоскладової  гармонії,  унедійснюючи  деякі  яви¬ 
ща,  породжені  цією  тенденцією.  Можливо,  саме  протиріччям  між  обома 
цими  напрямами  розвитку  й  пояснюється  слабкість  тенденції  до  відки- 


222 


10.6  Утрата  7*  на  початку  слова  перед  огубленими  голосними  ... 


нення  7  перед  огубленими  голосними,  що  не  заторкнула  ні  серединних, 
ні  прикінцевих  складів. 

Ця  зміна,  ймовірно,  була  зініційована  постанням  складів  зі  спо¬ 
лукою  ]о,  не  притаманних  праслов’янській  мові  на  її  пізній  стадії:  вони 
виникли  внаслідок  розщеплення  еа  на  е  та  о.  З’явившися  після  зазначе¬ 
ного  розщеплення,  сполуки  7  +  0  дуже  швидко  були  усунені  на  початку 
слова.  Ланцюгова  реакція  мусила  спричинити  й  перехіднії-  >  и-. 

Утрата н‘-  перед  о  охоплювала  обмежену  кількість  слів  і  мала 
внаслідок  цього  лише  другорядне  значення.  Зацікавлення  вона  викликає 
тому,  що  проливає  додаткове  світло  на  розщеплення  еа ,  зміну  значно 
масштабнішу. 

У  початкових  складах  звук  о-,  посталий  з  *т еа  >  *7*о-,  є  типо¬ 
вим  перед  складами,  що  містять  голосний  переднього  ряду.  Повернув¬ 
шися  до  прикладів,  наведених  повністю  в  10.3,  можна  пересвідчитися 
в  цьому  напевне.  На  жаль,  як  не  рахувати  дуже  специфічного  випадку 
із  займенником  його ,  йому ,  практично  немає  прикладів  о-/]е-  перед  скла¬ 
дом  із  голосним  непереднього  ряду,  що  ними  й  доводилася  б  цілковита 
узалежненість  переходу 7 о-  >  о-  від  наявності  голосного  переднього  ряду. 
Щоправда,  отой  один-єдиний  приклад  ( ебати ),  який  мусить  належати 
до  цього  ж  таки  типу,  є  переконливий,  бо  якихось  чужомовних  впливів 
у  цьому  слові  не  запідозрити. 

Слід  нагадати,  що  внаслідок  розщеплення  еа  після  середньо¬ 
піднебінних  і  7#,  як  вони  історично  засвідчені  в  північноукраїнських 
(київсько-поліських)  діалектах,  звук  о  виступав  лише  перед  складами 
з  голосним  непереднього  ряду  (див.  9.1).  Одначе  не  можна  уявити,  що 
в  рівночасному  або  майже  рівночасному  перебігові  відбувався  й  пере¬ 
хід  еа  в  о  після  середньопіднебінних  і  ]  перед  складами  з  голосним 
непереднього  ряду,  й  унеможливлення  появи  о  після  7*-  на  початку 
слова  наявністю  голосного  непереднього  ряду  в  наступному  складі. 
Єдино  можливий  вихід  із  цієї  суперечності  —  це  припущення,  що 
північноукраїнські  діалекти  в  усіх  позиціях  зазнали  зміни  еа  на  о 
після  середньопіднебінних  і  7;  відтак,  по  недовгім  часі,  звук  о,  якщо  він 
стояв  між  м’яким  чи  пом’якшеним  приголосним  і  складом  із  голосним 
переднього  ряду,  неодмінно  переходив  у  е  внаслідок  приподібнення. 
Однак  до  того  часу  початковий  звук  ]  у  складах  зі  сполукою  70  вже 
встиг  відпасти,  а  отже  й  однієї  з  двох  конечних  передумов  для  пере¬ 
ходу  о>  е  бракувало,  завдяки  чому  звук  о-  усталився.  Ці  процеси  мо¬ 
жуть  бути  внаочнені  такими  трьома  прикладами:  пшоно  (позиція  після 
середньопіднебінного  перед  складом  із  голосним  непереднього  ряду)  — 
пшенйця  (позиція  після  середньопіднебінного  перед  складом  із  голосним 
переднього  ряду)  —  озеро  (позиція  після  первісного  7*-  перед  складом 
із  голосним  переднього  ряду)  —  і  представлені  в  розподілі  на  три  етапи: 


10.7  Утрата  і  на  початку  слова  перед  огублепими  голосними  ... 


223 


1) 

2) 

3) 


еа>о  :  *рьзеапоа  > рьзопо,  *рь8еапїс’еа  >  *рь80піс'а ; 

*]еагагоа  >  у огего  6 

]о-  >  о- :  рь80по\  *рь80піс’а; 

*]огего  >  огего 

між  м’яким/пом’якшеним  приголосним  і  голосним  переднього 
ряду  о  >  е: 

рь80по;  *рь80піс’а  >  рь8епіс'а\  огего 


Це  й  є  те  істотне  уточнення,  про  яке  згадано  в  9.8  із  приводу 
висловленого  там  твердження,  що  розщеплення  еа  на  е  та  о  мало  асимі¬ 
ляційний  характер.  Насправді  прямого  розщеплення  еа  на  е  та  о  не  було: 
мав  місце  перехід  еа  >  о,  після  якого  асиміляційне  пристосування  спри¬ 
чиняло  розщеплення  цього  о  на  е  та  о  згідно  з  тенденцією  до  двоскладової 
гармонії.  Однак  ці  процеси  йшли  досить  швидко  один  по  одному,  протя¬ 
гом  життя  одного-двох  поколінь,  тож  із  погляду  їхніх  кінцевих  наслідків, 
зважаючи  на  практичні  міркування,  вони  можуть  бути  “згущені” 


в  простішу  формулу 


а 


е 


о 


—  що  й  зроблено  в  9.8-9  (з  відповідними  застереженнями). 

Окреме  питання  стосується  причин,  через  які  звук  ь  стояв  на 
заваді  втраті  а  отже  й  подовжував  існування  передумов  для  зміни  о 
на  е  (]е8іь  тощо).  Відповіді  на  нього  можуть  бути  лише  умоглядні  й  гіпо¬ 
тетичні.  Можливо,  єри,  як  вузькі  голосні,  сприяли  —  знов-таки  внаслідок 
чогось  на  кшталт  двоскладової  гармонії  —  звуженню  голосного  в  поперед¬ 
ньому  складі  раніше  супроти  інших  голосних  (у  цьому  випадку  —  перед¬ 
нього  ряду).  Звужений  алофон  6  частково  чи  цілком  утрачав  огубленість, 
наближаючися  до  в,  —  і  цим  уможливлювалося  збереження 

Жодних  змін  у  наборі  фонем  протоукраїнських  діалектів  утра¬ 
та  ]-  перед  о  та  и  не  спричинила. 


7.  ПОТРАКТУВАННЯ  Є- 
В  ЗАПОЗИЧЕННЯХ  ІЗ  ГРЕЦЬКОЇ  МОВИ 

*  *  *  Протоукраїнські  діалекти  та  давньоукраїнська  мова  запозичили  з  грець¬ 
кої  чимало  слів,  надто  після  Хрещення  (“офіційна”  дата  в  літописах  — 

988  р.).  У  цей  час  закон  уживання  о-,  а  не  (у  )е-  перед  складом 

6  Така  ситуація  начебто  існує  в  говірці  с.  Остурня,  що  має  форми  типу  здз-зозі 
‘шість’  (Горбач).  Але  вона  не  є  продовженням  реконструйованих  протоукраїнських  умов, 
ХОЧа  ВПЛИВОМ  СУМІЖНИХ  СХІДНОСЛОВаЦЬКИХ  ГОВІрОК,  ЯКІ  МаїОТЬ  8Є8С  тощо,  її  пояснити  годі. 


224 


10.7  Утрата  з  па  початку  слова  перед  огубленими  голосними  ... 


із  голосним  переднього  ряду  вже  відмирав.  Відповідно,  до  деяких 
із-поміж  цих  слів  він  був  застосований,  а  до  інших  не  був.  Це  мусило 
залежати  від  того,  коли  саме  те  чи  те  слово  ввійшло  до  говірної 
мови,  втративши  статус  чужомовного,  книжного.  Іноді  о-  впроваджу¬ 
вано  з  порушенням  первісних  правил  дистрибуції,  тобто  й  у  позиції 
перед  голосним  непереднього  ряду.  Звідси  бере  початок  конкуренція 
розмаїтих  форм,  що  неперервно  триває  від  давньоукраїнської  доби 
й  аж  до  сьогодення. 

Одначе  більшість  слів,  узятих  із  греки,  все-таки  достосовувано 
до  правил  давньоукраїнської  дистрибуції,  що  вимагали  о-  перед  голос¬ 
ними  переднього  ряду,  е -  (> іе-  з  можливою  дальшою  зміною  на 3а-, 
а  в  одному  випадку  й  на 30-  > ]и~)  перед  голосними  непереднього  ряду: 
гр.  ЕХєут]  —  укр.  Олена  (наприклад,  в  Іп.  літоп.  955); 
гр.  Еьсфіод  —  Овсій ; 

гр.  ’ЕАєпбфіод  —  Олихвір  (пор.  Одеф'Ьрько  —  Гр.  1359,  Перемишль); 
гр.  АщіЛіахюд  —  Омелян ; 

також  ’Ефраїр  —  Охргм ,  за  умови,  що  це  слово  прийшло  (зі  староцер¬ 
ковнослов’янської  мови)  зі  звуком  е ; 
та  гр.  ’ЕХюсфєт  —  давн.  укр.  Одисдвд  (наприклад,  Соф.  напис  бл.  1 106; 
у  сучасному  українському  просторіччі  перший  голосний  утра¬ 
чено:  Лисавета\  форма  Єлизавета  —  нове  запозичення  з  росій¬ 
ської  мови). 

Грецьке  ім’я  Еірцуц  [ігіпі]  відтворено  у  двох  формах,  несподіваних 
із  фонетичного  погляду:  Ярина  та  Орйна  (Ориньї  ґен.  —  Напк.  XIII  ст., 
Шриною  —  Іп.  літоп.  882;  пор.  також  болг.  Ерйна).  Обидві  ці  сучасні  ук¬ 
раїнські  форми  мусили  б  були  розвинутися  скорше  з  У егупа  ~  Уогупа. 
Така  форма  засвідчена  й  фактично  (еринд  —  Іп.  літоп.  1108).  Можна 
припустити,  що  Ігіпа  вимовлювано  з  протетичним з  [*]ігіпа],  і  звукоспо- 
лука  зі-  в  ненаголошеній  позиції  засоціювалася  зі  значно  частіше  вжи- 
‘ваною  звукосполукою  ]е~.  У  такому  разі  подальша  зміна  давала  б  форму 
Орйна  згідно  із  загальною  моделлю;  натомість  Ярина  являла  б  собою 
випадок  збереження  у  за  відсутності  сподіваної  зміни  перед  голосним 
переднього  ряду  в  наступному  складі. 

Із  гр.  ’ЕХюоаїод  слід  би  сподіватися  форми  Олисей  —  і  вона 
віднаходиться  в  середньоукраїнській  мові  (Одисейко  —  Житом.  1609); 
щоправда,  пізніше  вона  була  витиснена  формою  Єлисей  (варіант 
Ялисей),  яку  припоручала  Церква.  Форми  з  о-  очікуються  й  із 
гр.  Еьуєуіа,  Ебуєпод  у  жіночому  роді  така  форма  насправді  існує 
( Огенія ),  причому  засвідчена  вона  ще  в  Добр.  Єв.  1164  (Овгеньїд); 
інша  форма,  Івга ,  мусила  мати  вставлений  звук  ь,  що  внеможливлював 
утрату  у-,  спричинивши  відтак  перехід  е  в  і  за  середньоукраїнської 
доби.  Чоловічий  варіант,  Євген ,  залишився  осторонь  українських 
фонетичних  перетворень  і  виступає  у  своїй  традиційній  книжній  формі, 
заведеній  у  церковному  вжитку,  коли  не  зважати  на  протетичний 
звук  з  (але  пор.  діал.  —  у  дельті  Дунаю  —  Йовген  і  іуц.  Юген,  що  ймовірно 
являють  собою  пристосування  книжної  форми  Євген  до  мовних 
особливостей  цих  говірок). 


10.7  Утрата ]  па  початку  слова  перед  огубленими  голосними  ... 


225 


Так  само  грецьке  ім'я  Еббокіа  представлене  двома  варіантами. 
Оскільки  голосний  у  другому  складі  не  належить  до  переднього  ряду, 
очікуваним  є  збереження  е ,  що  його  й  маємо  в  суч.  укр.  Явддха. 
Паралельна  форма  Вівдя  вказує  на  вставлений  ь  або  ь  між  V  та  й  за 
давньоукраїнських  часів.  Але  жодною  з  цих  форм  ніяк  не  обґрунтува¬ 
ти  появи  о-.  Це  ненормальна  зміна,  що  сталася  ймовірно  під  час 
ступневого  відмирання  правил,  що  були  від  початку  зумовлювали  дист¬ 
рибуцію  о-  та ./е-. 

Неиормальною  з  цього  погляду  є  також  форма  Ярема  (гр. 
їєрєріад ),  що  мусила  б  мати  о-.  Навпаки,  Ярмола ,  Явтух,  Явдокйм 
і  Ярдиі  від  гр.  ЕрроЛаод,  Еїггбхіод,  Еьббкірод ,  1 єровєод  узгоджуються 
зі  сподіваною  моделлю  в  позиції  перед  складом,  що  містить  голосний 
непереднього  ряду.  Натомість  повне  відхилення  спостерігається  в  іме¬ 
ні  Остап  (пор.  Остдшко  —  Гр.  1366,  Перемишль)  від  Еьсттавіод.  Ім’я 
Еьвьріод,  якщо  гр.  V  відтворювано  як  ї,  мусило  б  було  дати  форму 
з  о-  без  Те,  що  є  в  дійсності,  —  Юхим  (Ювхим  —  Пирят.  1699)  — 
містить  рефлекс  о  (цей  звук  у  ненаголошеній  позиції  змінився  на  и), 
але  має  теж  і цей  останній  міг  постати  як  протетичний  приголосний 
за  середньоукраїнської  доби,  проте  форми  *  О/ігп  ~  *Охут  у  пам’ятках 
не  знайдено.  Однак  наявна  форма  є  виправданою,  якщо  припустити, 
що  це  ім’я,  ледве  ввійшовши  до  давньоукраїнської  мови,  зазнало  змі¬ 
ни / на  х,  після  якого  вживався  голосний  у.  Тоді  в  позиції  перед  голос¬ 
ним  непереднього  ряду  очікується  *]е(у)хуть,  що  пізніше  могло 
дати  Йохйм  ~  Юхим. 

В  іменах  Осип  (Осиф*ь  —  Путн.  Єв.  XIII  ст.)  з  гр.  ’Ісоагф  та  Осии 
(Іп.  літоп.  986;  Ос'Ьи  —  Путн.  Єв.  XIII  ст.)  з  гр.  ’Іануіад початковий  звук 
І  згідно  з  очікуваннями  був  утрачений,  і  голосний  у  першому  складі 
жодних  змін  не  зазнав.  Суч.  укр.  Йосип  є  наслідком  або  середньоукраїн¬ 
ської  протези,  або  контамінації  народного  Осип  із  церковним  Йбсиф7. 

На  відміну  від  імен,  у  загальних  назвах  давньоукраїнська  мова 
начебто  тяжіє  до  заступлення  звуком  о-  грецького  звука  є-  незале¬ 
жно  від  якості  голосного  в  наступному  складі.  Відповідно:  не  лише 
охидьновд  (від  єхійуа  —  Юр.  Єв.  1118  проти  суч.  укр.  яхйдний  ~  єхидний , 
але  й  оксамит  (гр.  є^арітод)у  давн.  укр.  одадии  ‘човни’  (іп.  літоп.  1043, 
від  гр.  ^єАан&оу)  і  навіть  такі  “робочі  транслітерації”  з  греки,  як  вєзь 
опорьчиегь  =  гр.  осуєь  єпоркюрюу'без  присягання’  в  Кир.  Єрус.  XI  ст. 

Таким  чином,  у  потрактуванні  слів,  запозичених  давньоукраїн¬ 
ською  мовою  з  греки,  протоукраїнське  правило  дистрибуції  ]е-~о- 
в  принципі  ще  є  чинне,  хоча  не  зовсім  консеквентно  та  з  помітними 
відхиленнями.  Цей  закон  мусив  бути  тоді  на  етапі  відмирання. 


7  Спроби  пояснити  варіативність  у  відтворенні  грецьких  імен  слов’янами,  посила¬ 
ючись  на  діалектні  різниці  в  грецькій  мові,  здебільшого  є  безпідставними.  Як  правило, 
Ці  імена  ввійшли  в  протоукраїнські  діалекти  та  давньоукраїнську  мову  в  писемному 
вигляді,  а  контакти  з  греками  взагалі,  не  кажучи  вже  про  носіїв  діалектних  рис  грецької 
мови,  мали  обмежений  характер.  Болгарські  священики  теж  не  могли  поширити  великої 
кількості  ненормативних  грецьких  форм. 


226 


10.  Утрата  і  на  початку  слова  перед  огубленими  голосними  ... 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Потебня  А.  К  истории  звуков  русского  язьїка  І.  2.  «Начальнеє 
русское  о  =  старо-славянскому  к:  олень  =  клень».  Воронеж,  1876 
(Відбиток  із  ФЗ  15, 1876). 

2.  V.  «Біе  ІІт1аи1ег5сЬеіпип§еп  Ьеі  сіеп  Уокаїеп  е,  е,  є  іп  сіеп 
зІауізсЬеп  ЗргасЬеп»,  АпЬап§  ги  5  ипсі  6.  А5РН  5, 1881. 

3.  Соболевский  А.  «Русское  начальное  о  =  ц.  слав.  к». 

РФВ  8,  1882. 

4.  Соболевский  А.  «К  вопросу  о  русск.  начальном  о  =  ц.  слав.  к». 
РФВ  13, 1885. 

5.  Шахматов  А.  «Исследования  в  области  русской  фонетики». 
РФВ  29, 1893. 

6.  Ильинский  Г.  «К  вопросу  о  чередовании  гласньїх  ряда  о,  е 
в  начале  слов  в  славянских  язиках».  51 2, 1923. 

7.  Дурново  Н.  «Спорньїе  вопросьі  о.-сл.  фонетики.  І. 

Начальное  е  в  о.-сл.  яз.»  51 3,  1924. 

8.  Дурново  Н.  «Русские  рукописи  XI  и  XII  в.  как  памятники 
старославянского  язьїка.  VI.  Начальньїе  е  и  ге»./Ф  6, 1926. 

9.  ЕкЬІош  К.  «Бег  \УесЬзе1  (])е-  ~  о-  іш  ЗІауізсЬеп».  5кгі/іег 
иЩіїта  ас  К.  Нитапїзіїзка  Уеіепзкарз -5ат/ ипсіеі 

і  Нррзаіа  22: 4,  1925. 

10.  Німчинов  К.  «Вихідний  пункт  О.  О.  Потебні  в  розумінні 
східн.-сл.  ізоглоти  о-  =де-  в  назвуці».  Науковий  збірник  Харків¬ 
ської  науково-дослідної  катедри  історії  української  культури 
2-3,1926. 

11.  Німчинов  К.  «До  етимології  та  правопису  українського  при¬ 
слівника  ‘ледви  ||  і’ ».  НЗ  Харківської  науково-дослідної  катедри 
мовознавства.  X.,  1927. 

12.  5іап§СЬг.  5.  «ХУеШгиззізсЬ  рзс».  Р5/йг  Мах  Уазтег. 

\¥іезЬасІеп,  1956.  (Передрук  у  вид.:  5іап§  СЬг.  5.  Оризсиїа 
Ііщиїзііса.  Озіо,  1970) 

13.  Латта  В.  «Отражение  восточнославянских  рефлексов  некото- 
рьіх  общеславянских  фонетических  групп  в  украинских 
говорах  Восточной  Словакии.  2.  Изменение  */е  в  о-  в  начале 
слова».  5РПЖ  13,  1961  (1962). 

14.  Георгиев  В.  «Праславянски  )е  >  о  или  а  > )а  > )е  ?» 
Славистинни  студии.  Сборник  по  слунай  У  международен  сла- 
вистичен  конгрес  в  София.  София,  1963. 

15.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «є  >  ’о  ои  ’о  >  е  сіапз  Іез  Іап^иез  зіауез  сіє  ГЕзІ?» 
КЕз  40, 1964  (Передрук  у  вид.:  ЗЬєуєіоу  С.  У.  Теазегз  апсі 
Арреазегз.  МйпсЬеп,  1971). 

16.  Аіігеїшйііег  К.  «Біе  Кеіаііоп  ’е :  ’о  Ьг\у.  о  іп  сіеп  озІзІауізсЬеп 
ЗргасЬеп».  ШЬ  10.  1965. 


10.  Утрата  і  па  початку  слова  перед  огублепими  голосними  ... 


227 


17.  Лукина  Г.  «Старославянские  и  древнерусские  лексические 
вариаптьі  с  начальними  а-я ,  ю-у,  е-о  в  язьіке  древнерусских 
памятников  ХІ-ХІУ  веков»  Русская  историческая  лексико- 
логия.  М.,  1968. 

18.  Сакоп  Н.  «2жеі  иггшзізсЬе  Ьаиїзіисііеп»  7.8РН  27,  1973. 


11.  М’ЯКІСТЬ  ПРИГОЛОСНИХ 
ПЕРЕД  ГОЛОСНИМИ  ПЕРЕДНЬОГО  РЯДУ 
ТА  її  ЕВОЛЮЦІЯ;  СТВЕРДІННЯ  V  І  п’ 


1.  Загальні  завваги .  228 

2.  Міркування  системного  та  хронологічного  характеру .  230 

3.  Дані  давньоукраїнських  пам'яток .  235 

4.  Діалектні  дані .  241 

5.  Прикінцеві  завваги .  245 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Приголосні  почали  зазнавати  пом'якшення  ще  у  праслов'янській  мові: 
перехід  еи  в  зй  з  подальшим  впливом  цього  ]  на  попередній  приголос¬ 
ний  упровадили,  серед  іншого,  нові  приголосні  Р,  п’  і  г*,  фонемно  проти¬ 
ставлені  приголосним  /,  п  \г(1’иЬ-  проти  ІиЬ-  тощо).  Загальне  усунення 
скупчень,  що  містили  породило  й  багато  інших  випадків  уживання 
V,  п 9  і  г*  уже  перед  іншими  голосними;  також  і  перехід  губного  +^у  губ¬ 
ний  +  V  дав  ті  самі  наслідки  для  V.  Третя  палаталізація  задньопіднебін¬ 
них  упровадила  і  г\  протиставлені  5  і  г.  Нарешті,  протоукраїнський 


11.1  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п' 


229 


перехід  е  >  9 а  зробив  релевантною  опозицію  за  м’якістю  перед  а  для  всіх 
губних  і  зубних  (окрім  с\  що  існував  лише  в  м’якому  варіанті).  Таким 
чином,  наприкінці  доісторичного  періоду  губні  та  зубні  вступали  в  опо¬ 
зицію  за  м’якістю:  губні  —  перед  а,  зубні  —  перед  усіма  голосними. 

Інше  питання  стосується  загального,  тобто  нефонематичного 
пом’якшення  губних  і  зубних 1  перед  голосними  переднього  ряду  і,  е,  ь, 
е  та  §  (в  останньому  випадку  —  до  його  деназалізації):  якщо  воно  справді 
мало  місце,  то  слід  з’ясувати,  коли  саме  воно  було  започатковане  й  ко¬ 
ли  саме  втратило  дієвість  (частково).  Це  питання  виникає  насамперед 
з  огляду  на  географічне  розташування  української  мовної  території:  її 
оточують  слов’янські  мови,  що  характеризуються  або  загально  поширеною 
м’якістю  як  губних,  так  і  зубних  (це  стосується  російської,  білоруської, 
польської  мов  та  східноболгарських  говірок),  або  принаймні  зубних 
чи  частини  зубних  (словацька  мова)  перед  голосними  переднього  ряду. 
Хоч  як  це  дивно,  сучасна  українська  мова  вирізняється  на  цьому  гео¬ 
графічному  тлі  тим,  що  переважно  (за  нечисленними  винятками,  зумов¬ 
леними  морфологічно)1 2  майже  в  усіх  говірках  (крім  деяких  порубіжних 
із  білоруськими,  польськими,  словацькими)  всі  її  приголосні  виступають 
як  тверді  перед  е  (<  е ,  ь,  е)  та  рефлексом  давн.  укр.  і  (тобто  суч.  укр.  у): 
укр.  [пеЬезпуі]  проти  рос.  [п’еЬ’езпу)],  білор.  [п’аЬ’езпу],  пол.  [п’еЬ’езк’і], 
словац.  [пеЬезкї],  сх.  болг.  [п’еЬ’ез’еп].  Проте  й  у  самій  українській  мові 
є  певні  явища,  які  можуть  привести  до  висновку,  що  вона  таки  мусила 
пройти  стадію  всеохопного  м’якшення:  всі  приголосні  пом’якшуються 
перед  і,  що  є  рефлексом  е  чи  е  ([1’ііо],  [з’іт]),  а  також  перед  занепа- 
лим  ь  ([беп’]  <  йьпь).  Зубні  пом’якшуються,  а  губні  пом’якшувалися  пе¬ 
ред  а  <  $  ([сіез’аі’]  <  сіез^іь).  Додаткові  дані  —  див.  1 1.2. 

Таким  чином,  окремішність  української  мови  серед  сусідніх 
слов’янських  та  непослідовність  її  власних  характерних  рис  навертають 
на  думку,  що  брак  м’якшення  перед  е  та  усі  являє  собою  українську 
інновацію;  з  другого  боку,  визнавши  це  за  інновацію,  треба  буде  погоди¬ 
тися,  що  наприкінці  доісторичного  періоду  в  протоукраїнських  діалек¬ 
тах  відбулося  пом’якшення  приголосних  перед  голосними  переднього 
ряду,  але  вже  по  якихось  двох  століттях  йому  на  зміну  прийшло  ствер¬ 
діння,  —  а  це  виглядає  занадто  ускладнено,  ба  навіть  суперечливо.  Звідси 
й  бере  свій  початок  безугавна  суперечка  між  “м’якісниками”  та  “тверді- 
сниками”,  що  триває  вже  понад  сто  років.  Серед  “м’якісників”  можна  зга- 


1  Середньо-  та  задньопіднебінні  під  увагу  тут  не  беруться:  середньопіднебінні  були 
пом’якшені  в  усіх  позиціях,  тобто  позафонемно,  а  задньопіднебінні,  не  припускавшися 
перед  голосними  переднього  ряду,  не  підлягали  пом’якшенню.  У  подальшому  викладі 
до  кінця  цього  розділу  під  “приголосними"  матимуться  на  увазі  лише  ті  приголосні,  що 
припускали  фонемне  пом’якшення,  тобто  губні  та  зубні. 

2  М’яка  група  прикметників  (типу  синє ),  а  також  недавно  посталий  тип  прикметників, 
утворених  від  іменників  на  -а  ( життя  —  життєвий). 


230 


1 1.2  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п 9 


дати  такі  імена,  як  Яґіч,  Шахматов,  Соболевський,  Кримський,  Карський, 
Лєр-Сплавінський,  Дурново,  Трубецькой,  Курашкевич,  Бузук  та  оби¬ 
дві  відноги  “Московської  школи”  (Якобсон,  Аванесов  і  їхні  послідовники). 
Протилежної  думки  дотримуються,  наприклад,  Потебня,  Житецький, 
Смаль-Стоцький,  Тимченко,  Ганцов,  Синявський,  Німчинов,  фан  Вайк 
та  ін.  Дехто  воліє  ухилятися  від  відповіді  (наприклад,  Булаховський)  або 
шукати  компромісу  (наприклад,  визнаючи  всеохопне  пом'якшення  для 
зубних,  але  заперечуючи  його  для  губних,  як  Михальчук,  чи  вбачаючи 
діалектне  варіювання  щодо  м'якшення  за  давньоукраїнської  доби  —  ЗЬєує- 
іоу  1956),  або  ж  говорити  радше  не  про  “непом’якшені”,  а  про  “напівпо- 
м'якшені”  губні  та  зубні  в  давньоукраїнській  мові  (наприклад,  Наконечний 
і  так  само  дехто  з-поміж  тих,  кого  вище  названо  серед  прихильників 
твердості). 

Дискусія  між  обома  таборами  здебільшого  точилася  навколо 
досить  загальних  аспектів  проблеми,  в  оперті  на  аргументи  системного 
та/або  хронологічного  ґатунку,  тимчасом  як  фактичні  дані  з  давньоукра¬ 
їнських  пам’яток  та  діалектний  матеріал  залучалися  лише  принагідно  й 
безладно.  У  плані  започаткування  вичерпного  й  систематичного  дослід¬ 
ження  давньоукраїнських  текстів  під  означеним  кутом  зору  слід  виок¬ 
ремити  заслуги  Васильєва  й  особливо  Дурново;  а  Курашкевич  здійснив 
прискіпливий  аналіз  тих  небагатьох  українських  говірок,  що  різняться 
від  літературної  мови  м’якістю  всіх  або  деяких  приголосних  перед  е  та 
рефлексами  і. 


2.  МІРКУВАННЯ  СИСТЕМНОГО  ТА  ХРОНОЛОГІЧНОГО  ХАРАКТЕРУ 

Серед  сили  спірних  матеріалів  у  питанні  всеохопного  м'якшення  губних 
і  зубних  перед  голосними  переднього  ряду  в  протоукраїнських  діалек¬ 
тах  і  давньоукраїнській  мові  є  принаймні  кілька  фактів,  що  їх  можна  вва¬ 
жати  за  досить  певні: 

1.  Під  час  постання  повноголосу  та  зміни  Сь/С  на  СьІС  приголосні  пе¬ 

ред  голосними  переднього  ряду  (точніше  —  перед  е  та  ь)  не  пом'як¬ 
шувалися.  Через  це  українські  приголосні  не  пом'якшуються  за 
історичної  доби  перед  рефлексами  еі  (з  акутовою  інтонацією)  та  ьі 
між  приголосними:  *теаІії,  *яьІкь  >молоти ,  вовк, ,  а  не  +ігіоІоіу,  +ю’оюк. 
Цей  процес  проходив  від  середини  VIII  ст.  до  середини  IX  ст. 
(див.  6.4),  а  отже  всеохопне  пом’якшення  приголосних  могло  роз¬ 
винутися  лише  в  пізніший  час. 

2.  Розщеплення  еа  на  е  та  о,  що  сталося  приблизно  в  середині  IX  ст. 

(див.  9.8),  мало  місце  після  середньопіднебінних  і ],  але  після  інших 
приголосних  його  не  було.  Отже,  всеохопне  м'якшення  приголос- 


1 1.2  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п9 


231 


них  перед  усіма  голосними  переднього  ряду  могло  набути  чинності 
лише  після  цього  розщеплення^ . 

З  другого  боку,  якщо  в  давньоукраїнській  мові  приголосні 
пом’якшувалися  перед  ь  та  е ,  то  дві  подальші  звукозміни  мусили  статися 
після  їх  ствердіння.  Одна  з  них  була  характерна  для  північних  діалектів: 
приголосні  в  первісних  сполуках  С  +  ь+у  +  е  після  занепаду  ь  та  наступної 
втрати у  зберігали  м’якість:  зьсазіуе  >£са$[1:’е]  (укр.  літ.  щастя).  Друга  від¬ 
булася  в  більшості  південно-західних  говірок  (докладніше  див.  41.2-4): 
,після  пом’якшеного  приголосного  звук  а  переходив  у  е  ( сеЦайьпікь  > 
се[1’е](1пук  —  укр.  літ.  челядник).  Ці  приголосні  також  не  зазнали  ствер¬ 
діння.  Обидві  згадані  зміни  припадають  на  XV  ст.  (див.  37.2  і  41.3).  Отже, 
якщо  приголосні  у  протоукраїнських  діалектах  і  давньоукраїнській  мові 
таки  пом’якшувалися  перед  голосними  переднього  ряду,  то  це  могло  мати 
місце  лише  в  проміжку  між  X  і  XV  ст.  (Трубецькой  пропонував  узяти 
за  умовний  пункт  відліку  1282  рік,  Бузук  датував  ствердіння  дванадцятим 
століттям,  а  Кримський  —  для  східноукраїнської  зони  —  аж  шістнадцятим). 

Деякі  з  доводів,  що  наводилися  в  дискусії  про  можливість  все- 
охопного  пом’якшення  приголосних  перед  голосними  переднього  ряду 
за  тих  часів  (тобто  від  кінця  доісторичної  доби  впродовж  усього  давньо¬ 
українського  й  аж  до  початку  середньоукраїнського  періоду,  хоч  задля 
стислості  в  цьому  розділі  вживатиметься  просто  окреслення  “давньоук¬ 
раїнський”),  були  хибні  з  логічного  чи  фактичного  погляду  —  і  це  є  річ 
очевидна.  Наприклад,  підкреслювалося,  що  праслов’янські  V,  п9  і  г9  в  ук¬ 
раїнській  мові  втратили  м’якість  перед  голосними  переднього  ряду,  з  чого 
робився  висновок,  що  в  ній  відбулося  всеохопне  ствердіння  приголос¬ 
них  перед  цими  голосними.  Щодо  ствердіння  V,  гі  і  г9  в  українській  мові 
справді  немає  сумнівів,  але  обґрунтовувати  ним  ствердіння  всіх  приго¬ 
лосних,  та  ще  й  з  подальшим  умовиводом,  що  всі  вони  раніше  зазнали 
були  пом’якшення,  —  абсолютно  нелогічно. 

Жодної  ваги  не  можна  признати  й  аргументові,  що  приголосні 
мусили  пом’якшуватися  перед  е  (принаймні  в  східноукраїнських  говір¬ 
ках)  аж  до  XVI  ст.,  оскільки  саме  в  цей  час  форми  2  ос.  мн.  імп.  утратили 
прикінцевий  звук  -е,  а  наприкінці  слова  опинився  пом’якшений  приго¬ 
лосний  (Кримський):  пезеіе  >  несіть ;  пор.  ідуі,  ЬуііеНапа  [=  Хана]  (Дума 
1651).  Насправді  пом’якшення  -і  у  цьому  випадку  зумовлене  морфоло¬ 
гічними  правилами:  згідно  з  дотеперішніми  дослідженнями  географії  зга¬ 
даного  явища,  ті  говірки,  що  мають  -і9  в  3  ос.  одн.  і  мн.  теп.  часу,  мають 
його  й  у  2  ос.  мн.  імп.,  а  ті,  що  мають  у  теп.  часі  - і ,  мають  його  також 
у  2  ос.  мн.  імп.  (Смаль-Стоцький):  носить ,  носять ,  носіть  проти  носит , 
носят,  носіт.  Розбіжності  між  теперішнім  часом  та  імперативом  спосте- 

3  Характерний  для  української  мови  перехід  е  >  о,  що  в  деяких  словах  спостерігається 
й  після  інших  приголосних  (наприклад,  льоду),  припадає  на  XVII  ст.,  не  маючи  жодного 
зв’язку  з  обговорюваною  в  цьому  розділі  темою  (див.  51.3). 


232 


1 1.2  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п* 


рігаються  винятково  (наприклад,  північніше  від  Бродів)  і  можуть  бути 
наслідком  поміщання  говірок.  До  певної  міри  це  правило  також  зберігає 
чинність  для  пізнішої  факультативної  втрати  - у  в  інф.:  носити  ~  носить 
або  діал.  носйт,  хоча  в  цьому  випадку  міг  бути  зворотний  вплив  на  3  ос. 
одн.  і  мн.  з  боку  інфінітива  на  - і ,  на  що  вказує  більша  величина  зони 
поширення  інфінітива  на  -і  в  північних  районах  Київщини  та  на  Жито¬ 
мирщині4  порівняно  з  теп.  часом  на  -і. 

Загалом,  по  втраті  прикінцевого  голосного  звичайно  спосте¬ 
рігаємо  пом'якшений  приголосний  наприкінці  слова  (коли  тільки  цей 
приголосний  підлягає  м'якшенню).  Це  стосується  дієслів  2  ос.  одн.  імп. 
( приходь ,  винось  від  -ходи,  -носи),  де  пізній  час  утрати  прикінцевого  го¬ 
лосного  внаочнюється  тією  обставиною,  що  звук  о  в  корені  не  зазнав  змін 
(пор.  боятися :  бійся),  а  також  багатьох  прислівників,  навіть  тих,  де  ніколи 
й  ніяк  не  могло  бути  пом'якшення.  Якщо  доказовість  прикладу  обмаль : 
мало  можна  поставити  під  сумнів,  оскільки  цей  прислівник  може  нале¬ 
жати  до  типу,  в  якому  м’якшення  прикінцевих  приголосних  (що  за  ними 
історично  йшов  ь)  було  словотвірним  засобом  (на  кшталт  ст.  ц.  сл.  оудокь 
'легко',  вт^нжтрь  'усередину',  осокь  ‘окремо’  тощо),  хоча  фактично  слова 
обмаль  не  засвідчено  ні  в  староцерковнослов’янській,  ні  в  ''давньоруській” 
мові,  а  в  середньоукраїнській  він  існував  і  без  пом'якшення  (нєлллдт*  прєз 
ц'Ьлий  день  —  Літоп.  Самов.  1702),  подібні  заперечення  не  можуть  бути 
висунуті  проти  прислівників  лишень  від  *1ізе-пь,ледь  від  ( 1)ейьуа ,  мож¬ 
ливо  й  либонь  (якщо  це  слово  утворилося  з  Ні-Ьо-пь,  а  не  з  Іі-Ьо-пе), 
а  також  проти  вигуку  геть,  якщо  він  походить  від  е-іо.  Пол.  палові  (ужи¬ 
ване  в  такій  формі,  наприклад,  у  Полт.  1677  і  деінде)  при  запозиченні 
перетворилося  на  укр.  навіть ;  укр.  замість  може  взоруватися  на  пол. 
гатіазі.  У  деяких  говірках  є  навіть  форми  вок.  з  утраченим  прикінцевим 
голосним  і  пом’якшеним  приголосним:  свать,  брать,  Стефань  тощо  (на 
схід  від  Свидника)  від  свате,  брате,  Стефане.  Таким  чином,  м'якшення 
прикінцевих  приголосних  в  усічених  словах  регулюється  морфологіч¬ 
ними  правилами  й  мало  стосується  проблеми  м'якшення  приголосних 
перед  голосними  переднього  ряду  в  давньоукраїнській  мові. 

Як  довід  на  користь  давньоукраїнського  м'якшення  приголос¬ 
них  перед  голосними  переднього  ряду,  зокрема  £,  використовувалася  ди¬ 
стрибуція  пом'якшених  і  непом’якшених  приголосних  перед  рефлексом 
цього  голосного  в  північному  наріччі:  попередній  приголосний  пом'якшу¬ 
ється,  коли  рефлексом  є  звук  а,  але  не  пом'якшується,  коли  ним  є  звук  е 
(тобто  в  ненаголошеній  позиції):  коІо[&я\гпу] :  коІо[ де\г\  Згідно  з  цією 
аргументацією,  первісне  пом’якшення  збереглося  перед  а,  натомість  перед 
е  воно  з  часом  зникло  внаслідок  загального  ствердіння  перед  голосни- 

4  Інфінітив  на  -і  має  місце  також  уздовж  Орелі  та  Ворскли,  на  Буковині  та  на  право¬ 
бережжі  Південного  Богу. 


1 1.2  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п* 


233 


ми  переднього  ряду.  Проте  пом’якшення  перед  а  (регулярне  в  усіх  пози¬ 
ціях  в  інших  говірках  і  в  літературній  українській  мові)  можна  поясни¬ 
ти,  визнавши  наявність  перехідної  стадії  між  £  та  9 а  у  вигляді  дифтонга 
типу  р,  на  можливість  чого  вказано  у  8.6. 

М’якшення  приголосних  перед  і<е ,  як  у  сім:  семи  ([з’іт], 
[зету]),  також  не  є  безперечним  доводом  на  користь  збереження  первіс¬ 
ного  пом’якшення  перед  і  та  його  втрати  перед  е.  У  сучасній  українській 
мові  спостерігається  тяжіння  до  м’якшення  приголосних  перед  і  незалежно 
від  його  походження  (хоч  би  й  з  о).  Практично  в  усіх  говірках,  що  мають 
такий  і,  в  цій  позиції  зазнали  пом’якшення  всі  приголосні,  крім  чотирьох 
(сі,  і,  І,  п),  —  і  навіть  вони  підлягають  тенденції  до  м’якшення  (у  словах 
сіль ,  біль  вимовляються  пом’якшені  [з’]  і  [Ь’],  а  в  словах  тік,  діл  уживаються 
як  давніші  [і], [б],  так  і  пізніші  [£’],  [б’]).  Оскільки  і,  постале  з  о,  з’явилося 
в  українській  мові  лише  в  XVII  ст.,  а  і,  постале  з  е  (перед  складом  зі  зву¬ 
ком  ь ),  як  у  сім  <  зеть,  —  починаючи  з  XIII  ст.  (див.  32.2),  можна  ствер¬ 
джувати,  що  для  закінчення  процесу  пом’якшення  у  випадку  і,  посталого 
з  е,  було  більше  часу,  завдяки  чому  воно  й  поширилося  повсюдно. 

Вагоміший  довід  —  це  поява  е  перед  складом,  що  первісно  мі¬ 
стив  слабкий  звук  ь.  Як  здається,  у  таких  випадках  суч.  укр.  і  (тітка  < 
ІеЬька)  одержано  через  проміжні  стадії  и,  відтак  й  в  південноукраїнських 
діалектах  та  через  дифтонги  типу  ио  з  наступними  їх  модифікаціями 
в  північноукраїнських.  Стверджують,  що  й  и,  й  ио  найлегше  могли  були 
розвинутися  не  безпосередньо  з  в,  а  через  проміжну  стадію  о,  з  чого  ви¬ 
пливає  констатація  пом’якшення  попереднього  приголосного  (аналогічно 
до  дистрибуції  е :  о  після  середньопіднебінних  і /);  і  в  сучасній  українській 
мові  цей  приголосний  справді  пом’якшений:  [і’і ]іка.  Згідно  з  цією  інтер¬ 
претацією  послідовність  змін  виглядає  так: 

(півн.  укр.)  С’  +  ио  +  С 
С’  +  еа  +  С  +  ь>С’  +  о  +  С  +  ь  > 

(півд.  укр.)  С’  +  и  +  С ...  >  (суч.  укр.)  С’ + і + С. 

Однак  ситуація  ускладнюється  тим,  що  —  принаймні  в  східно¬ 
українських  говірках  і  в  літературній  мові  —  е  в  цій  позиції  частіше  не 
переходить  в  і,  ніж  переходить:  мед  (проти  півд.-зах.  мід ),  клен  (зазвичай 
так  само  й  у  південно-західних  говірках)  5 .  Якби  разок  звукозмін,  що  його 
представлено  вище,  мав  усеохопний  характер  і  залежав  від  пом’якшення 


5  Перехід  е  >  і  перед  складом  із  ь,  як  здається,  стався  лише  в  нечисленних  словах  — 
під  морфологічним  тиском  або  в  особливих  акцентуаційних  умовах,  тобто  по  втраті  на- 
голошуваності  первісно  наступним  звуком  ь  ( *пеазІь  —  чол.  рід.  одн.  мин.  часу  так  само, 
як  і  *пеаз10а  —  сер.  рід  одн.).  Перший  тип  зміни  був  нерелевантний  із  фонетичного 
погляду;  другий,  очевидно,  був  пов’язаний  зі  звуженням  е  (як  і  о).  Статус  приголосних 
перед  таким  е  не  може  слугувати  підставою  для  тверджень  про  їхній  статус  перед  уся¬ 
ким  е.  Докладніше  див.  22.4. 


234 


11.2  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п9 


приголосного  перед  е ,  то  й  брак  будь-якої  зміни  е  мусив  би  скорше  тягти 
за  собою  висновок,  що  ця  зміна  була  внеможливлена  саме  твердістю  цього 
приголосного. 

Єдиний  переконливий  довід  на  користь  того,  що  давньоукраїн¬ 
ська  мова  пройшла  через  період,  коли  приголосні  пом'якшувалися  пе¬ 
ред  е,  після  чого  приблизно  в  XV  ст.  його  наслідки  були  унедійснені 
ствердінням,  —  це  два  способи  потрактування  приголосних  перед  ь:  по¬ 
м'якшена  реалізація  у  випадку  занепаду  ь  та  тверда  реалізація  у  випадку 
його  збереження  як  е,  наприклад,  лебідь :  лебедем  (<  ІеЬееІь,  ІеЬейьть). 
Цим  заторкнуто,  однак,  два  типи  слів:  ті,  що  були  пом'якшені  у  праслов'ян¬ 
ській  мові  (в  усіх  основах  на  ]о  та ]а,  а  також  із  приголосним,  посталим 
унаслідок  третьої  палаталізації  задньопіднебінних:  когіь ,  кгіаг'ь ,  о#и'ь, 
гегпГь  ґен.  мн.  та  ін.),  і  ті,  що  у  праслов’янській  мові  не  мали  пом'якшен¬ 
ня  прикінцевого  приголосного  основи,  тобто  з  основою  на  і-  та  приго¬ 
лосний  (§08Іь,  катпепь  та  ін.).  Можна  припустити,  що  між  обома  типами 
відбувалася  взаємодія  і  пом’якшені  приголосні  розповсюдилися  напри¬ 
кінці  слова  та  перед  приголосним,  а  тверді  —  перед  е6 .  Такий  перероз¬ 
поділ  не  є  неможливий  при  ствердінні  первісно  (тобто  в  праслов'янській 
мові)  м’яких  приголосних  (Г,  гі,  г\  почасти  г’)  за  ситуації,  коли  всі 
інші  приголосні  перед  е  не  пом'якшувалися.  Обстоюючи  означену  пози¬ 
цію7,  доводиться  ігнорувати  малоймовірність  такої  чіткої  дистрибуції, 
але  й  тоді  залишається  один  важко  поясненний  факт:  існує  чимало  пам'я¬ 
ток,  писаних  після  занепаду  єрів  (середина  ХІІ-середина  XIV  ст.),  де 
букви  є  та  ь  вживаються  більш-менш  безсистемно,  незалежно  від  ети¬ 
мологічних  чинників  та  розташування  у  слові  (наприклад,  такі  подвійні 
написання  в  Напк.  XIII  ст.,  як  н'Ьтєд'Ьньньш  ‘нетлінний’,  надьжю  ‘надію’ 
замість  нєтгьл'Ьньньіи,  нддєжю;  поитє  ~  поить  ‘співайте’  тощо).  Це  ледве  чи 
було  б  можливим,  якби  пом’якшення  вимагалося  в  одній  позиції  та  виклю¬ 
чалося  у  другій  (або  ж  якби  пом’якшення  було  пов'язане  тільки  з  однією 
буквою,  приміром  ь,  але  не  з  другою,  приміром  е). 

Усі  викладені  вище  міркування  стосуються  е.  Факти  щодо  і  — 
“властивого”  —  дають  іще  менше  підстав  для  висновків.  Звісно,  існувало 
розрізнення  і  та  у ,  проте  з  цього  не  обов’язково  випливає  пом'якшення 

6  Звідси  могла  взяти  початок  й  тенденція  до  м’якості  прикінцевих  приголосних  в  усі¬ 
чених  прислівниках,  про  яку  мовилося  вище. 

7  Поодинокі  випадки  вживання  твердих  приголосних  наприкінці  слова,  де  за  ними 
колись  ішов  звук  ь,  на  кшталт  лин  —  пор.  рос.  линь ,  словен.  /ш/,  серб.-хорв.  Ііп]  (але  білор. 
лін,  пол.  Ііп,  чес.  Ііп)  ледве  чи  порушують  цю  чіткість.  Є  спокуса  потрактувати  ствердіння 
всіх  приголосних  наприкінці  слова  в  лемківських  говірках  (кін  ‘кінь’,  гіст  ‘гість’)  як  виплід 
тих  часів,  що  вказувало  б  на  інший  напрямок  уодностайнення;  проте  часу  цієї  зміни  ми 
не  знаємо  —  поза  тим,  що  вона,  мабуть,  уже  була  доконаним  фактом  у  XVII  ст.  Приписати 
її  польським  чи  словацьким  впливам  незмога,  бо  обидві  ці  мови  припускають  м’які 
(пом’якшені)  зубні  приголосні  наприкінці  слова  (сх.-словац.  кип ,  пол.  коп). 


1 1.3  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п* 


235 


приголосних  перед  і.  Сучасна  українська  мова  має  говірки,  де  розрізнення 
у  та  і  зберігається,  але  приголосні  перед  і  не  пом'якшуються,  наприклад, 
у  більшості  лемківських,  у  підляських  та  ін. 

Увесь  цей  виклад  можна  підсумувати  твердженням,  що  в  дав¬ 
ньоукраїнську  добу  всі  приголосні  пом'якшувалися  перед  е  та  а,  що 
походив  з  Щодо  голосних  е  (зокрема  й  е  <  е),  ь  та  і  існують  доводи 
як  на  користь,  так  і  проти  всеохопного  м’якшення  приголосних  перед 
ними,  але  висловлені  аргументи  в  більшості  випадків  не  є  достатні. 


3.  ДАНІ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТОК 

У  кириличній  азбуці,  запровадженій  на  українських  землях,  існували  за¬ 
соби  на  позначення  м'якості  приголосних,  інколи  й  у  надмірі.  Зокрема, 
перед  голосними  переднього  ряду  могла  вживатися  діакритична  позначка 
(ігьн'ига,  кон'ь,  н'єго),  а  у  випадку  е  існувала  й  “йотована”  буква  (нкго). 

З  погляду  наявності  чи  браку  всеохопного  м'якшення  приго¬ 
лосних  перед  голосними  переднього  ряду,  важливим  є  питання  про  те, 
чи  робилося  розрізнення  між  праслов’янськими  пом'якшеними  приго¬ 
лосними  V  і  п’8,  що  стояли  перед  голосним  переднього  ряду,  та  тими, 
що  в  праслов’янській  мові  в  цій  позиції  не  пом’якшувалися:  п’е§о  проти 
пеЬо.  Якщо  на  письмі  вони  розрізнялися,  то  цьому  немає  іншого  витлу¬ 
мачення,  крім  як  визнати,  що  в  цій  позиції  автоматичного  м'якшення  всіх 
приголосних  не  було.  Якщо  розрізнення  на  письмі  не  робилося,  то  найімо¬ 
вірніший  висновок  мав  би  полягати  в  тому,  що  або  всі  приголосні  пом'як¬ 
шувалися  перед  голосними  переднього  ряду,  або  м'якшення  V  і  гі,  властиве 
праслов’янській  мові,  втратило  чинність,  а  отже  всі  приголосні  перед 
голосними  переднього  ряду  були  тверді. 

М’якість  V  і  п’  у  праслов'янській  мові  виступала  в  кількох  мор¬ 
фологічних  категоріях  та  в  поодиноких  словах.  Морфологічні  категорії 
обіймали:  основи  на  ]о-  та  ]а-  ( коп’ь ,  геті’і  дат.  одн.);  форми  вищого 
ступеня  порівняння  на  кшталт  ЬоГе  ‘більше’;  теп.  час,  імп.  і  акт.  дієприк¬ 
метник  теп.  часу  дієслів  III  класу  ( §Іа§оІ’езі ,  §Іа§оІ’$)\  пас.  дієприкмет¬ 
ник  мин.  часу  дієслів  III  і  IV  класів  та  утворені  від  них  іменники  на  -епіе 
(кої’епь,  хюаі’епь ;  хюаі’епіе );  суфікси  -іе19(ь)  (початково  тільки  в  одн.) 
та  -уп’(ї)  ( исііеі’ь ,  Ьо£уп’ї)\  присвійні  прикметники  типу ^гозіаиі’ь.  Серед 
окремих  коренів  найуживанішими  були  п’е£о  (так  само  в  інших 
відмінках),  кі’еяеґа,  п’іюа ,  кьп’і£а .  Вторинне  пом'якшення  (на  пізньому 
праслов'янському  етапі)  заторкнуло  п  у  скупченні  §п  перед  голосними 
переднього  ряду:  о§п’ьу  §п’егя>. 


8  Потрактування  г 9  —  г  становило  окремий  випадок  (див.  розділ  12). 


236 


11.3  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  Г  і  п’ 


З  погляду  позначення  м’якості  І  і  п  перед  голосними  переднього 
ряду  давньоукраїнські  пам’ятки  поділяються  на  три  групи:  тексти  з  досить 
частим,  хоч  і  несистематичним  позначенням  м’якості;  тексти,  де  її  позна¬ 
чено  майже  систематично  9 ;  тексти,  де  її  зовсім  не  позначено  або  несистема¬ 
тично  позначено  в  дуже  небагатьох  випадках.  Перша  група  представлена 
такими  пам’ятками,  як  Гр.  Бог.  XI  ст.,  Ізб.  1073  (друга  рука),  Син. 
Патер.  XI  ст.,  Кир.  Єрус.  XI  ст.,  Тур.  Єв.  XI  ст.,  Добр.  Єв.  1164,  Жит.  Феод, 
в  Усп.  зб.  XII  ст.  (друга  рука);  друга  —  Ізб.  1073  (перша  рука),  Арх.  Єв. 
1092  (друга  рука),  Мст.  Єв.  1117,  Ас£а  РТ  поч.  XII  ст.,  Єв.  Гал.  1144, 
Златостр.  XII  ст.,  Хр.  Ап.  XII  ст.,  Виґолекс.  ХІІ-ХІІІ  ст.;  третя  —  Ізб.  1076, 
Пс.  Бичк.  XI  ст.,  Раззіо  Сопсіг.  сер.  XI  ст.,  Жит.  Бор.  Гл.  в  Усп.  зб.  XII  ст., 
Юр.  Єв.  1128,  Іп.  сказ.  1212.  Наведімо  кілька  прикладів: 

*  *  *  Гр.  Бог.  XI  ст.:  кт»  н’идгь  проти  отт»  нєа;  добл’и  та  добами  ‘хоробріший’; 

оставдкник  ‘залишення’  проти  извдвдєниє  ‘порятунок’;  огн’в  проти 
гн'Ьт'оуть  са; 

Ізб.  1073:  бод’ии,  остдвд’єнмк,  н’ими,  ідвд’єнт»,  гн’евт»,  Содомон’к  ‘Соломо¬ 
нове’  проти  кордвдь,  гн'Ьву,  изводениід  ‘вибору’  (друга  рука); 

Ізб.  1076:  г(ддго)деши  2  ос.  одн.,  кдевєтоу  ак.  одн.,  извдвдєниід  ґен.  одн., 
але  друга  рука  може  позначати  V:  водк,  помьішдкниід  Ген.  одн., 
вьсєдкн'Ьм  ‘всесвітові’; 

Арх.  Єв.  1092:  нкго,  прикд\дктв,  втьзлювлкнбіи,  гдвлкнигд,  родичгєл’и,  н’в  ‘його’, 
г(осподв)н’в,  але  ст»  нидм»,  болим  (м’якість  перед  і  та  ь  частіше  не 
позначено,  ніж  позначено); 

Кир.  Єрус.  XI  ст.:  зємдк  вок.,  кордвл’и  лок.  одн.,  огн’и  лок.,  постдвд’в  проти 
кордвдБ,  бодьшбми; 

Син.  Патер.  XI  ст.:  кт»  н’ємоу  ~  кт»  немоу,  исплгьн’єнгь  ‘виконаний’  проти 
оупрдвлбні»  ‘приготований’,  прогн^вАвт»  проти  гн^вд,  кордБл’в- 
кордвлБ,  д-Ьдатєдб  ґен.  мн.  проти  гжвител’ь  ґен.  ми.,  нд  зємл’и  -  вт» 
земли,  кл’єпдниід  проти  клєпдющє,  оіргр'Ьшьн’ии  ‘ранковий’, 
проствін’єю  ‘простотою’;  проте  лише  нивві,  к’нигві; 

Тур.  Єв.  XI  ст.:  по  нкмв,  ослаблкнт»,  помвішлкниід;  але  без  позначення  перед 
і  та  ь; 

Раззіо  Сопсіг.  сер.  XI  ст.:  кт»  нємоу; 

Мст.  Єв.  1117:  кордвл’и,  кордвл’в  (і  кордвли),  гн’'Ьзда,  агн’вцв,  огн’в  (і  огнв), 
але  оставлвша; 

Єв.  Гал.  1 144:  к  н’емоу,  др'Ьвд’н’идгв  ‘стародавнім’  інстр.  одн.,  на  н’в 
(і  нв),  кордБл’и,  оставл’вшє,  окамєн’кно,  рДБВІн’в  ґен.  мн.,  гн,'Ьвгьл\в, 
окл’еветднт»; 

Добр.  Єв.  1 164:  нкго,  д'Ьлдтєлклгь,  г(лдго)лкл\ок,  ослдвлкнвіи  (й  ослдблєнт»); 

Асґа  РТ  поч.  XII  ст.:  к  н’кмоу,  ндстдвл’ент»,  кт»  н’еи,  в'вн’егдд  ‘щоразу,  як’; 

Златостр.  XII  ст.:  г(ддго)дкть,  прикмлклгв,  вт»  нки,  егьсєлкнлгд; 


9  Цілковитої  консеквентності  у  відтворенні  м’якості  очікувати  годі,  бо  діакритичні 
позначки  інколи  пропускалися  просто  через  недогляд. 


1 1.3  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція ;  ствердіння  V  і  п9 


237 


Хр.  Ап.  XII  ст.:  с*ь  н’имь,  на  н’б,  оучинкни  ном.  мн.  чол.  роду,  оустрьмдкник, 
сдоужитедк,  водню,  вод’и  лок.  одн.,  гн’єегь,  ожєн’ьшилгь  СА  дат.  мн., 
здкод’и  2  ос.  одн.  імп.  (також  вт*  Оедоун’и); 

Усп.  зб.  XII  ст.  (Жит.  Феод.,  друга  рука):  от  нкго,  по  нни,  але  ісь  нему 
й  лише  нимь  інстр.  одн.  (загалом  знаків  м’якості  перед  і  та  ь  немає); 

КОЛИ,  г(лАГО)лКТБ,  ДІІЛАТЄЛКМ'Ь,  оумолкнт*  проти  ПОСрАМЛЄНОу,  ІАВЛКНИІА 
проти  ІАВЛЄННКМЬ,  колксти  проти  БОЛЄСТИ,  водню; 

Виґолекс.  XII— XIII  ст.:  на  н’ь,  бод’к,  исггьдн’єни,  кдкв'Ьтьно. 

Позначення  м’якості  V  і  п9  за  допомогою  діакритичної  познач¬ 
ки,  “йотованої”  букви  чи  обох  цих  способів,  безперечно,  йде  ще  з  церков¬ 
нослов’янського  правопису,  даючи  підстави  для  підозри,  що  це  є  просте 
копіювання  церковнослов’янських  першовзорів,  проте  існують  і  факти, 
які  суперечать  гадці,  що  розрізнення  Г,  п'  та  /,  п  перед  голосними  перед¬ 
нього  ряду  було  чужим  для  давньоукраїнських  писарів  і  пояснювалося 
виключно  прагненням  до  наподібнення.  Староцерковнослов’янські  па¬ 
м’ятки  аж  ніяк  не  відзначаються  однорідністю  в  позначенні  м’якості. 
Фактично  лише  у  двох  із-поміж  них  —  2о§г.  і  Зиргазі.  —  Його  позначено 
досить  консеквентно.  Ще  у  двох  староцерковнослов’янських  пам’ятках  — 
Маг.  і  Рз.  Зіп.  —  м’якість  V  і  п’  позначено  принагідно,  але  досить-таки 
часто.  Решта  з-поміж  головніших  староцерковнослов’янських  пам’яток 
такого  позначення  не  містять.  Маючи  справу  з  двома  церковнослов’ян¬ 
ськими  правописними  системами,  давньоукраїнські  писарі  легко  могли 
надати  перевагу  другій,  надто  з  огляду  на  її  значно  простіші  правила.  Однак 
цього  не  сталося. 

Як  давньоукраїнські,  так  і  староцерковнослов’янські  пам’ятки 
збереглися  в  обмеженій  кількості,  і  котрі  з  них  перетривали,  а  котрі  заги¬ 
нули  —  вирішувалося  грою  випадку;  тому  й  наголошувати  на  потребі 
вичерпного  статистичного  опрацювання  давніх  пам’яток  було  б  досить 
наївно.  Ми  маємо  справу  з  розпорошеними,  випадковими  рештками  ко¬ 
лишньої  сили-силенної  рукописів,  що  перебували  в  обігу.  Та  все  ж  увагу 
привертає  та  обставина,  що  відносно  сукупної  кількості  рукописів  у  дав¬ 
ньоукраїнській  писемній  спадщині  налічується  більше  пам’яток  із  зазна¬ 
ченням  м’якості  V  і  п\  ніж  у  староцерковнослов’янській.  Із-поміж 
21  українського  рукопису,  що  розглядаються  нами,  позначення  м’якості 
наявне  в  15,  а  у  8  —  тобто  більше,  ніж  у  третині,  —  воно  є  цілком  непога¬ 
но  систематизоване;  натомість  із-поміж  10  головніших  староцерковно¬ 
слов’янських  пам’яток  відповідні  цифри  складають  4  і  2  (одна  п’ята!). 
Ледве  чи  така  ситуація  могла  бути  спричинена  чимось  іншим,  аніж  відпо¬ 
відністю  позначення  м’якості  на  письмі  давньоукраїнській  вимові. 

Варто  також  завважити,  що  в  давньоукраїнських  пам’ятках  май¬ 
же  всі  помилки  в  позначенні  м’якості  —  це  пропуски,  а  не  помішання. 
Як  правило,  позначки  м’якості,  чи  то  діакритичні,  чи  то  за  допомогою 
“йотованої”  букви  к,  не  трапляються  в  невластивій  позиції.  Якби  то  був 


238 


1 1.3  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  гі 


лише  зманірений  правопис,  належало  б  очікувати  їх  ужитку  й  на  “чужо¬ 
му”  місці,  як  це  було,  приміром,  у  випадку  “великого  юса”.  Цікаво,  зреш¬ 
тою,  що  м'якість  позначається  в  Соф.  написах,  зроблених,  як  слід  гадати, 
не  надто  культивованим  письмом  (на  нки  1 146-1179;  але  поставлено  1051?); 
за  одним-єдиним  винятком  її  поправно  відображено  й  у  світському  тексті 
грамоти  1130  р.,  що  вона,  зайве  казати,  не  може  взоруватися  на  церков¬ 
нослов'янській  традиції. 

Дані  пам’яток  набувають  іще  більшої  ваги  в  порівнянні  з  дав- 
ньоросійською  ситуацією.  З-поміж  збережених  давньоросійських  пам’яток 
є  лише  три,  про  які  відомо,  що  в  них  застосовується  система  позначення 
м'якості  праслов'янських  V  і  гі  (Псалтир  Чудівського  монастиря  XI  ст., 
Євгеніїв  Псалтир  XI  ст.,  Путятина  Мінея  XI  ст.)  —  і  показово,  що  в  них 
не  позначається  м'якість  праслов’янського  звука  гі.  Цей  звук  був  ствердів 
у  староцерковнослов'янській  і  давньоукраїнській  мовах  (див.  12.1)  —  на 
відміну  від  давньоросійської.  Отже,  правопис  із  пом'якшенням  у  цих  дав¬ 
ньоросійських  пам'ятках  наподібнював  староцерковнослов’янський  спосіб 
письма  (можливо,  вкупі  з  давньоукраїнським),  але  на  російському  ґрунті 
свого  коріння  не  мав. 

Із  хронології  давньоукраїнських  рукописів,  що  в  них  позна¬ 
чається  м’якість  праслов'янських  V  і  п\  також  випливає  один  висновок. 
Якби  вони  лише  наподібнювали  церковнослов’янський  правопис,  не 
підпертий  місцевими  мовними  явищами,  то  слід  би  очікувати,  що  вони 
датуватимуться  в  основному  XI  століттям.  Багато  які  з-поміж  питомих 
церковнослов’янських  особливостей,  запозичених  у  Х-ХІ  ст.,  ступнево 
усувалися  протягом  XI  ст.,  і  в  пам’ятках  XII  ст.  вони  вже  відсутні 
(див.  14.4).  Одначе  ситуація  з  позначенням  м'якості  V  і  гі  абсолютно 
протилежна.  У  XII  ст.  воно  набуло  значно  більшого  поширення  порівняно 
з  XI  ст.  Серед  розглянутих  пам'яток  XI  ст.  м’якість  неконсеквентно  по¬ 
значено  в  п'яти,  систематично  —  тільки  у  двох;  у  XII  ст.  —  відповідно 
у  двох  і  шістьох.  Не  менш  важливою  є  відмова  від  позначення  V  і  гі  на 
письмі  в  перші  десятиріччя  XIII  ст. 10  Можна  висловити  гіпотезу,  що  до 
занепаду  єрів  (середина  XII  ст.)  опозиція  /,  п :  V,  гі  перед  голосними  перед¬ 
нього  ряду  була  фактом  мовної  системи;  одним  із  наслідків  занепаду  єрів 
був  новий  статус  м’якості  для  всіх  приголосних,  бо  з'явилася  фонематично 
релевантна  м’якість  наприкінці  слова  та  перед  приголосним  (когі,  і’та). 
Завдяки  цій  інновації  опозиція  за  м’якістю  настільки  міцно  вкоренилася 
в  мові,  що  від  розрізнення  за  м’якістю  /  і  п  перед  голосними  переднього 
ряду  можна  було  відмовитись:  як  засуґеровано  в  11.2,  якщо  в  парах 
на  кшталт  когі ,  йегі  <  когіь,  йьпь  (тобто  перед  слабким  ь)  пом’якшення 


10  Цій  правописній  зміні  могла  сприяти  та  обставина,  що  у  відновленій  незалежній 
Болгарії  (1185)  позначення  м’якості  V  і  п’  діакритичним  способом  не  застосовувалося, 
хоча,  правда,  під  ту  добу  контакти  між  Болгарією  та  Україною  не  були  настільки 
інтенсивні,  щоб  спричинити  зміну  в  узвичаєному  правописі. 


1 1.3  М’якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  Г  і  гі 


239 


поширювалося  з  первісно  м'яких  приголосних  на  всі  ті,  за  якими  первіс¬ 
но  йшов  слабкий  ь  (вплив  у  напрямку  від  основ  на^/о-  та до  основ  на 
і-  та  на  приголосний),  то  перед  голосними  переднього  ряду,  що  зберег¬ 
лися  як  такі,  водностайнення  розповсюджувалося  з  випадків  типу  пеЬо 
на  тип  п’е§о,  даючи  пеЬо  та  пе£о. 

Додаткове  пояснення  щодо  статусу  м'якості  перед  голосними 
переднього  ряду  може  бути  внесене,  якщо  розглянути  деякі  форми  за¬ 
йменника  зь,  зі,  зе  (суч.  укр.  цей ,  щ,  це)  та  утворений  від  нього  прислівник, 
що  в  сучасній  українській  мові  має  форму  сюди.  Пристаючи  до  погляду, 
що  в  давньоукраїнській  мові  до  занепаду  єрів  не  було  всеохопного  м'як¬ 
шення  приголосних  перед  голосними  переднього  ряду,  слід  припустити 
відсутність  будь-яких  форм  із  пом’якшеним  у  цій  парадигмі.  Від¬ 
повідно,  середньоукраїнські  та  сучасні  форми  типу  ся  ном.  одн.  жін.  роду, 
сю  ак.  одн.  жін.  роду,  а  також  сюди  не  могли  постати  раніше,  ніж  напри¬ 
кінці  XII  ст. 11  Така  ситуація  начебто  спостерігається  в  пам'ятках  давньо¬ 
українського  періоду:  от'ьсжд’Ь  —  Гр.  Бог.  XI  ст.;  соудл,  соу ...  мидостьіню, 
очгьсоудоу  —  Ізб.  1076;  соудж,  оттьсоуд^,  отгьсоудж  —  Син.  Патер.  XI  ст.; 
отгьсоудоу  —  Юр.  Єв.  1128;  отсоудоу  —  Златостр.  XII  ст.,  Єв.  Полік.  1307. 
Перші  випадки  вживання  отгьсюдоу  (і  спгьсудЬ)  віднаходяться  в  Усп. 
зб.  XII  ст.;  Єв.  Євс.  1283  має  отсоудЬ  та  отсюдоу.  Запис  за  996  р.  в  Іп.  літоп. 
містить  на  сю  сторону,  але  в  цьому  випадку  важить  не  дата  запису,  а  час 
постання  збереженої  копії  (XV  ст.).  Та  сама  пам'ятка  в  записі  за  1026  р. 
має  су  стрлну,  і  це  є,  поза  сумнівом,  архаїчніша  форма,  відповідна  даті 
першого  запису 12 . 

Навіть  коли  йдеться  про  ті  давньоукраїнські  пам'ятки,  де 
м’якість  V  і  п 9  не  позначено  (принаймні  декотрі  з-поміж  них),  її  наявність 
усе  ж  можна  домислити.  Це  випливає  з  широко  розповсюдженої  асимі¬ 
ляції  попередніх  ^  та  г,  що  вони  відтворені  на  письмі  відповідно  ш  і  ж, 
наприклад:  иж  нєго  —  Ізб.  1076,  Усп.  зб.  XII  ст.,  ражггЬваса  ‘розгнівався’ 
аор.  —  Златостр.  XII  ст.,  оужьници  ‘в'язні’  —  Напк.  XII  ст.,  оужникд  —  Лав- 
риш.  Єв.  1328  та  ін.,  —  чого  не  трапляється  перед  твердими  І  і  п.  Звичайно 
такі  уподібнення  вважаються  за  церковнослов’янізми,  але  слушність  цього 
погляду  не  є  безперечною:  та  сама  асиміляція  віднаходиться  в  топонімі 
Перемишль ,  що  напевне  не  є  церковнослов’янським  і  не  міг  зазнати  впливу 
церковнослов'янської  мови  (див.  23.7). 

*  *  *  Варто  відзначити  специфічний  правописний  засіб,  застосований  у  Єв. 

Гал.  1 144,  де  букви  на  позначення  єрів  ще  вживаються  поправно.  Однак 
у  багатьох  випадках  букву  на  позначення  переднього  єра  заступлено 
діакритичною  позначкою  на  кшталт  коми,  розташованою  на  місці,  де 


11  Після  занепаду  єрів  чоловічий  рід  одн.  набрав  вигляду  або  просто  (<  зь),  або  — 
у  подвоєнні  —  зез\  і  саме  від  нього  м’якість  могла  поширитись  і  на  решту  форм. 

12  Пор.  варіювання  сюди  ~  суди,  сьогодні  ~  согбдня  в  говірках  дельти  Дунаю. 


240 


11.3  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  Г  і  п* 


мала  б  стояти  буква  на  позначення  єра,  або  над  наступним  приголосним 
чи  після  нього,  наприклад:  сл\октьв’ницю,  проп’ни  ‘розіпни’,  оц’та,  сьт’ниісь, 
мьіт’ници,  гр'Ьшници,  пшеницю,  нєдоуж’ньїіа,  п’сано  тощо.  Якщо  його  ви¬ 
тлумачити  як  позначення  м’якості  (бо  саме  так  він  уживається  в  цій 
самій  пам’ятці  для  відтворення  V  і  п '),  це  може  слугувати  за  підтвер¬ 
дження  погляду,  що  “замінником”  занепалого  переднього  єра  стала 
м’якість  попереднього  приголосного.  Одначе  ситуацію  ускладнює  той 
факт,  що  та  сама  діакритична  позначка  вживалася  й  замість  заднього 
єра,  коли  тільки  голосний  у  наступному  складі  належав  до  передньо¬ 
го  ряду:  п’тица  ак.  мн.,  шьд’шє  акт.  дієприкметник  мин.  часу,  вид'Ьв’ши 
акт.  дієприкметник  мин.  часу,  егьз’пиша  ‘зарепетували’  3  ос.  мн.  аор., 
егьд'Ьз’шє  акт.  дієприкметник  мин.  часу  тощо.  Це  можна  пояснити  як 
асиміляцію  заднього  єра  в  ході  його  редукції  до  голосного  переднього 
ряду,  що  був  у  наступному  складі;  і  це  б  узгоджувалося  з  діючою  тоді 
в  мові  тенденцією  до  двоскладової  гармонії,  але  в  такому  разі  годило¬ 
ся  б  очікувати  подібної  асиміляції  переднього  єра  перед  складом  із  го¬ 
лосним  заднього  ряду.  Приклади  на  кшталт  оц’та  показують,  що  цього 
не  сталося.  Однак,  якщо  погодитися  з  висловленим  вище  здогадом 
і  потрагсіувати  позначку  ’  за  її  “номінальною  вартістю”,  як  знак  м’якості, 
а  випадки  на  кшталт  п’тица  —  як  прояв  регресивної  асиміляції  приго¬ 
лосного  за  м’якістю,  треба  буде  визнати  —  усупереч  попередньому  ана¬ 
лізові  —  існування  всеохопного  м’якшення  приголосних  перед  голосни¬ 
ми  переднього  ряду.  Обидва  розв’язання  (тобто  асиміляція  приголосних 
і  —  як  наслідок  —  усеохопне  м’якшення  приголосних  перед  голосни¬ 
ми  переднього  ряду  та  часткова  “перехняблеиа”  асиміляція  голосних) 
не  є  задовільні.  Проте,  оскільки  єри  щойно  почали  занепадати  в  сере¬ 
дині  XII  ст.  і  асиміляція  приголосних  ніяк  не  встигала  б  розвинутися 
по  цьому  їх  занепадові,  вірогіднішою  виглядає  асиміляція  голосних. 

У  змодифікованому  вигляді  правописний  принцип  Єв.  Гал.  1 144 
знову  з’явився  в  Луц.  Єв.  XIV  ст.,  коли  після  занепаду  єрів  сплив  уже 
довгий  час.  Писар  Луц.  Єв.,  для  якого  букви  на  позначення  обох  єрів 
уже  не  пов’язувалися  ні  з  якими  голосними,  вживав  ь  у  скупченнях 
приголосних  перед  складом  із  голосним  переднього  ряду,  а  *ь  —  перед 
складом  із  голосним  заднього  ряду:  оузьдвигьноу,  ись  сєда,  тьрик, 
изьмГну  проти  с’ьвоидгь,  м'ьз'ьдоу  замість  поправних  з  історичного  по¬ 
гляду  В’ЬЗДВИГНЖ,  ИЗ  С6ДА,  трик,  изм'Ьнж,  своимь,  мьздж.  Пор.  також  ото 
изьвищного  ‘від  податку  на  хату’  (Гр.  1349,  Казимир  на  захід  від  Люб- 
лина),  АньдрГквичь  (Гр.  1385,  Бродово  біля  Острога),  кєзь  нєго  (Любл. 
написи  1418).  На  відміну  від  Єв.  Гал.  1144,  Луц.  Єв.  і  згадані  грамоти 
були  написані  років  із  двісті  після  занепаду  єрів,  і  це  складало  достатній 
проміжок  часу  для  (евентуального)  уподібнення  приголосних  за  м’якіс¬ 
тю,  що  могло  відбутися  лише  по  втраті  єрів.  Будь-яку  асиміляцію  голос¬ 
них  тут  треба  відкинути.  Якщо  вживання  ь  та  г  у  цих  пам’ятках 
відбивало  якісь  звукові  характеристики  (а  так  бути,  звісно,  не  муси¬ 
ло),  то  лише  позначаючи  м’якість  чи  її  брак.  За  такого  припущення 
залишається  визнати  всеохопне  пом’якшення  приголосних  перед  голос¬ 
ними  переднього  ряду  в  деяких  частинах  Західного  Полісся  в  XIV  ст. 


1 1.4  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  гі 


241 


Підсумуймо  сказане:  розгляд  давньоукраїнських  пам'яток,  як 
видається,  свідчить  про  те,  що  зубні  (крім  с’)  та  губні  перед  голосними 
переднього  ряду  автоматично  не  пом'якшувалися;  ствердіння  V  і  гі  пра¬ 
слов'янського  походження  відбулося  наприкінці  ХІІ-на  початку  XIII  ст. 
їх  м'яка  вимова  збереглася  в  інших  позиціях  (тобто  перед  голосними  не- 
переднього  ряду,  перед  приголосними  та  наприкінці  слова),  і  ця  м'якість 
наприкінці  слова  та  перед  приголосними  розповсюдилася  на  всі  приго¬ 
лосні,  після  яких  занепав  ь 13 .  Щоправда,  цьому  суперечить  спосіб  письма 
Луц.  Єв.  XIV  ст.  та  орфографічно  близьких  до  нього  пам'яток  ХІУ-ХУ  ст. 
Не  слід  теж  поминати  увагою  того  факту,  що  в  деяких  давньоукраїнських 
пам'ятках,  де  зазначається  м'якість  V  і  гі,  це  робиться  якщо  не  виключ¬ 
но,  то  з  більшою  консеквентністю  перед  е,  ніж  перед  і  чи  ь  (див.  повищі 
приклади).  З  цього  випливає  вірогідний  висновок,  що  перед  і  та  ь  всі 
приголосні  могли  бути  пом’якшеними. 


4.  ДІАЛЕКТНІ  ДАНІ 

Переважна  більшість  українських  говірок  мають  лише  тверді  приголосні 
перед  рефлексами  е,  і  та  сильного  ь.  Лише  на  порубіжжі  з  білоруськи¬ 
ми,  польськими  та  словацькими  теренами  віднаходиться  пом'якшення 
приголосних  перед  цими  голосними.  Одначе  й  відмахуватися  від  цих  ви¬ 
падків  спекулятивним  гуртовим  посиланням  на  пізніші  зовнішні  впли¬ 
ви  не  годиться.  Кожен  із  них  вимагає  осібного  розгляду. 

Зона  між  нижніми  бігами  Прип’яті  та  Десни  (на  правобережжі 
останньої),  надто  ж  по  обох  берегах  Дніпра,  зазнала  впродовж  середньо- 
українського  періоду  білоруської  експансії.  Перехід  від  білоруських  го¬ 
вірок  з  усеохопним  пом’якшенням  приголосних  перед  е  до  українських 
говірок  з  усеохопною  твердістю  має  ступневий  характер.  Північніше 
можна  знайти  перехідні  говірки  з  (позафонемно)  напівпом'якшеними  при¬ 
голосними  перед  е,  а  далі  в  тому  ж  напрямку  —  з  напівпом'якшеними 
губними  та  пом’якшеними  зубними  (типу  [І’ерег]).  Якщо  пом'якшення 
зубних  найімовірніше  пояснюється  пристосуванням  до  білоруської  ви¬ 
мови,  то  напівпом’якшені  приголосні  можуть  вести  початок  від  місце¬ 
вих  мовних  особливостей  ще  до  білоруської  експансії.  Перед  голосним, 
що  в  літературній  українській  мові  звучить  як  у  (з  історичного  погляду 
у  та  і),  а  в  деяких  говірках  як  і  (замість  давн.  укр.  і  білор.  у  та  і),  має  місце 


13  Про  пізнішу  дату  всеохопного  пом’якшення  приголосних  перед  слабким  ь,  фак¬ 
тично  вже  по  його  занепаді,  може  свідчити  та  обставина,  що  в  давнішому  словотворі 
ці  приголосні,  з’являючися  перед  голосними,  виступали  як  тверді,  наприклад,  камінь : 
каменувати ,  лінь :  лінуватися.  Пор.  також  давньоукраїнські  форми  словозміни  на  кшталт 
дновт*  від  йеп 9  в  Іп.  літоп.  1170  (неодноразово). 


242 


11.4  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  гі 


пом'якшення  зубних,  якщо  первісний  звук  був  і,  та  непом’якшення,  якщо 
то  є  звук  і,  посталий  із  у.  У  межах  України  такі  говірки  є  на  північ  від 
Чорнобиля  (Київська  обл.),  на  північ  від  Чернігова  та  на  схід  від  Снові, 
а  також  на  північ  від  Новгорода-  Сіверського  у  Чернігівській  і  Сумській 
областях 14 .  Проте  більшість  говірок  північно-західної  Чернігівщини,  як 
здається,  мають  пом'якшення  приголосних  перед  і  незалежно  від  його 
походження,  включно  з  і<у  (рЧризіЧІЧ  —  Любеч),  а  тому  це  м’якшення 
може  бути  лише  вторинне.  Натомість  перший  тип  м’якшення  можна  по¬ 
яснити  в  подвійний  спосіб:  або  ці  говірки  первісно  були  білоруські  й  за¬ 
позичили  нерозрізнення  у  та  і  з  української  мови,  зберігши,  одначе, 
первісне  розрізнення  приголосних,  або  ж  вони  первісно  були  українські 
й  зазнали  злиття  у  та  і  внаслідок  унутрішньої  еволюції.  У  другому  ви¬ 
падку  пом’якшення  приголосних  перед  і,  що  продовжує  давн.  укр.  і,  не 
можна  пояснити  пізнішим  білоруським  впливом,  бо  цей  вплив,  накла¬ 
дений  на  говірку  з  нерозрізненням  рефлексів  і  та  у,  не  міг  би  точно  відно¬ 
вити  колишню  різницю  вибірковим  м’якшенням  зубних,  тобто  ця  говірка 
не  могла  б  мати,  скажімо,  засІЧ  2  ос.  одн.  імп.  проти  заді  ‘садки’  (<  заді, 
зайу  відповідно),  що  має  місце  нині,  а  мала  б  зайЧ  в  обох  випадках. 

Як  лінгвістичні,  так  і  історичні  міркування  спонукають  вибрати 
другий  варіант  інтерпретації.  Тоді  виходить,  що  в  цій  зоні  за  давньо¬ 
української  доби  приголосні,  принаймні  зубні,  таки  пом’якшувалися  пе¬ 
ред  і;  натомість  перед  е  вони  виступали  як  напівпом’якшені  (тобто  як 
фонематично  тверді). 

Західне  Полісся  —  це  терени  переважно  української  експансії. 
Між  територією,  де  всі  приголосні  є  твердими  перед  е  (<  е ,  ь,  є)  тау  (<  і,  у), 
тобто  розташованою  південніше,  та  територією,  де  пом’якшення  має  все- 
охопний  характер,  тобто  розташованою  північніше  (в  Білорусі),  існує 
перехідна  зона.  Найтривкішим  виявилося  пом’якшення  І  перед  і,  напри¬ 
клад,  біля  Пружан  ( хоіїуі’і );  далі  на  північ  іде  зона  твердих  приголосних 
перед  е  та  пом’якшених  перед  і  ( хойЧІ’і  проти  пеЬо );  ще  далі  —  зона 
з  пом’якшенням  усіх  приголосних,  окрім  губних  перед  е  (, хойЧГі ,  п’еЬо , 
а лерега). 15  Є  також  зони  з  факультативним  пом’якшенням  перед  голос¬ 
ними  переднього  ряду,  наприклад,  у  Столинському  та  Давидгородоцькому 
районах  на  Берестейщині  (р’есіго  -  Vес^^6).  Найочевидніше  білоруський 
субстрат  цих  перехідних  говірок  увиразнюється  в  тих  випадках,  коли  Ґ 
і  й’  (або  тільки  і9)  виступають  як  с  і  ^  відповідно,  бо  ці  звуки  могли 
постати,  звісно,  лише  з  с’,  білоруських  рефлексів  V  і  “Українське” 


14  Див.  мапу,  складену  Назаровою:  Дослідження  з  мовознавства  (1),  К.,  1962,  с.  98, 
а  також  ВДВСЯ,  с.  132. 

15  На  Берестейщині  ізоглоса  твердості  губних  перед  е  приблизно  накладається  на 
ізоглосу  твердості  зубних  перед  е таї/,  що  перетинає  Ясельду,  йдучи  на  північ,  тимчасом 
як  ізоглоса  твердих  губних  перед  у  проходить  в  основному  південніше  від  Ясельди. 
Див.  БДА ,  мапи  52, 53, 55, 56  і  мапу  в  Юв.  Крап,  на  с.  236. 


1 1 .4  М’якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п 9 


243 


ствердіння  поширилося  тут  після  постання  білоруського  цекання  та 
дзекання.  Така  ситуація  спостерігається  в  Мальковичах  (на  північ  від 
Лунинця),  у  вісьмох  селах  на  правобережжі  Горині  в  її  нижніх  бігах  тощо. 
Західнополіські  діалектні  риси  сформувалися,  отже,  в  історичні  часи, 
головно  протягом  середньоукраїнської  доби,  і  тому  не  проливають  світла 
на  м'якшення  приголосних  перед  голосними  переднього  ряду  за  доби 
давньоукраїнської. 

Підляшшя  в  широкому  розумінні  слова  (включно  з  Холмщи- 
ною)  відрізняється  від  Західного  Полісся  відсутністю  якогось  істотного 
білоруського  субстрату;  наприкінці  давньоукраїнського  періоду  воно  за¬ 
знало  експансії  української  людності  з  Галичини  та  Волині.  Однак  ізо¬ 
глоси  пом'якшення  приголосних  перед  голосними  переднього  ряду 
(за  станом  до  1945  р.)  тут  мали  ту  саму  послідовність.  На  північ  і  захід 
від  ізоглоси  твердості  всіх  приголосних  перед  в  та  у  (що  проходить 
приблизно  через  Городище  —  Милейчичі  на  заході  та  Більськ  —  Гайнівку 
на  півночі)  розташована  ізоглоса  твердості  губних  і  зубних  лише  пе¬ 
ред  е,  що  перетинає  Нарву,  майже  сягаючи  Заблудова 16 .  Існує  також 
специфічний  анклав  між  Більськом  і  Гайнівкою,  де  зубні  не  пом'як¬ 
шуються,  а  іубні  пом'якшуються. 

М'яку  реалізацію  приголосних  перед  е  та  рефлексами  і  та  ь 
в  західній  частині  цієї  зони  годі  пояснити  впливом  інших  слов'янських 
мов,  бо  в  такому  разі  могло  б  ітися  лише  про  польську  мову,  а  в  ній  V  і  (V 
перейшли  в  с  і  5,  чого  в  аналізованих  говірках  не  спостерігається  (< й’еп 9  — 
пор.  пол.  сігіеп).  У  деяких  поодиноких  говірках  відзначено  два  різновиди 
м'якшення:  напівпом'якшені  приголосні  вживаються  в  питомих  словах, 
а  повністю  пом'якшені  —  у  запозичених  із  польської  (район  Замостя  — 
Білгорая).  Повне  пом’якшення  здебільшого  має  місце  перед  і  —  незалежно 
від  його  походження.  Пояснити  ці  явища  можна  двоьіа  способами: 
або  автохтонна  (протоукраїнська)  людність  вимовляла  приголосні  пе¬ 
ред  е  м'яко  як  позиційний  варіант,  що  не  мав  фонематичного  статусу, 
або  ця  вимова  могла  бути  внесена  балтицьким  субстратом,  про  мовні  ха¬ 
рактеристики  якого  відомо,  втім,  дуже  мало. 

У  надсянських  говірках,  як  вони  існували  до  1945  р.,  розріз¬ 
нення  між  і  та  у  робилося,  але  приголосні  в  жодному  разі  не  пом'якшу¬ 
валися:  [хисіїїі],  але  не  +[хисГй;'і].  Тому  ця  риса  може  бути  лише  вислідом 
унутрішнього  розвитку.  Напівпом’якшені  приголосні  зафіксовано  перед 
е  (<  е  під  наголосом,  окрім  як  після  г,  середньопіднебінних  і  у),  але  най¬ 
вірогідніше  пояснення  тут  полягає  в  тому,  щоб  пов'язати  цю  рису  з  впли¬ 
вом  саме  цього  специфічного  голосного,  —  що  не  може  датуватися 
давньоукраїнською  добою. 


16  Стосовно  північної  частини  цієї  зони  —  див.  мапу  Курашкевича  у  вид.  2.  роїзкіск 
віидіохю  $1аі0із1ус2пуск ,  ХУагзгаша,  1963,  с.  38. 


244 


11.4  М’якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п9 


Лемківські  говірки  загалом  не  мають  пом’якшення  приголос¬ 
них  перед  е  та  і,  за  винятком  чотирьох  сіл,  де  занотовано  систематичне 
напівпом’якшення  перед  е,  та  ще  одинадцятьох,  де  воно  трапляється 
подеколи  (Штібер).  Поза  тим,  є  одне  село,  в  якому  і,  й,  п  і  І  пом’якшу¬ 
ються  перед  і  ([хосГіі’і]  —  Валашківці,  на  захід  від  Великого  Березного), 
і  ще  одне,  де  це  спостерігається  лише  в  ненаголошених  складах  напри¬ 
кінці  слова  ([хосіїі’і]  —  Руська  Поруба,  на  південний  захід  від  Межила- 
борця).  Осібно  стоїть  говірка  українського  анклаву  між  словацькими 
та  польськими  теренами,  Остурні,  найзахіднішого  українського  поселення, 
де  всі  приголосні  пом’якшуються  й  перед  і,  й  перед  е  ([у’есГеРе]),  але  це 
явище  постало  недавно,  про  що  свідчить  той  факт,  що  перед  рефлексами 
е ,  £  та  ь,  де  палаталізація  присутня  віддавна,  і’  і  й’  перейшли  в  с  і  з 
відповідно  ( Іизот  ‘людям’),  чого  не  трапилося  з  і  і  */,  що  перед  е  та  і. 
Що  ж  до  п’ятнадцяти  сіл,  у  яких  приголосні  перед  е  напівпом’якшуються, 
то  вони  не  утворюють  цілості,  а  розпорошені  по  всьому  регіонові  від 
р.  Ослави  (що  на  південь  від  Сянока)  на  сході  до  Орябини  (що  на  захід 
від  Бардієва)  на  заході,  з  більшою  густотою  вздовж  головного  хребта 
Карпат.  Такий  територіальний  розподіл  указує  на  залишковий,  тобто, 
ймовірно,  архаїчний  характер  цього  м’якшення.  Навпаки,  пом’якшення 
прикінцевих  зубних  у  2  ос.  одн.  імп.  ( Ьег •*,  ьесі’)  на  захід  від  р.  Ціроки  та  і 
в  закінченні  інф.  (рузаі’ї)  навколо  Стропкова 17  не  доводить  первісної 
м’якості  приголосних  перед  і;  воно  могло  бути  спричинене  взаємодією 
форм  на  -і  та  на  -ь.  Невипадково  ж  бо  на  деяких  теренах  дієслова  мають 
інфінітив  на  -і’і  після  голосного,  там,  де  була  конкуренція  -і  та  -ь, 
але  не  мають  такого  пом’якшення  після  приголосних,  де  прикінцевий 
звук  -ь  був  геть  не  властивий  ( рузаі’і  проти разй-разіу). 

Те,  про  що  говорилося  як  про  легке  пом’якшення  зубних  пе¬ 
ред  е  в  гуцульських  говірках  (Янів),  насправді  являє  собою  складну  ви¬ 
мову  цього  голосного  (що  наближається  до  типу  а?)  як  де  й  пояснюється 
впливом  румунської  мови,  де  складний  голосний  на  письмі  познача¬ 
ється  еа  (і пеаті  ‘німець’).  Пізня  поява  артикуляції  цього  типу  вочевид- 
нюється  тим  фактом,  що  вона  також  була  зафіксована  перед  е  <  ое  та 
перед  у  <  прасл.  у  (тоїо^е  сер.  рід  одн.,  Лут,  як  занотував  Робчук 
на  Сучавщині). 

Таким  чином,  короткий  огляд  ситуації  в  українських  діалек¬ 
тах  показує,  що  нефонематичне  м’якшення  приголосних  перед  і  та/або  е , 
ймовірно  слабке,  могло  існувати  за  давньоукраїнських  часів  у  вузькому 
північному  поясі  говірок  (про  це  свідчать  дані  північної  смуги  східно-  та 
середньополіських  і,  можливо,  північної  та  західної  смуги  підляських  го¬ 
вірок),  а  також,  мабуть,  і  в  протолемківських.  Оскільки  лемки,  ймовір¬ 
но,  прийшли  на  свої  теперішні  землі  з-над  Сяну,  то  в  узагальненому 


17  Див.  мапу  Латти  в  5РРІІК  16,  с.  144. 


11.5  М’якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  Г  і  п 9 


вираженні  можна  говорити  про  північний  пояс  давньоукраїнських  діа¬ 
лектів  із  м'якшенням  на  порубіжжі  з  давньобілоруськими  теренами.  Особ¬ 
ливий  правопис,  уживаний  у  Луц.  Єв.  XIV  ст.  й  орфографічно  подібних 
до  нього  пам'ятках  ХІУ-ХУ  ст.,  схарактеризований,  але  не  витлумаче¬ 
ний  в  11.3,  може  відбивати  специфіку  м’якшення  приголосних  у  цьому 
поясі.  Проте  робити  на  підставі  наявної  в  цьому  ареалі  ситуації  будь-які 
висновки  щодо  решти  української  мовної  території,  тобто  щодо  всіх  пів¬ 
денноукраїнських  і  більшості  північноукраїнських  діалектів,  було  б  надто 
нерозважливо. 


5.  ПРИКІНЦЕВІ  ЗАВВАГИ 

Огляд  загальних  теоретичних  міркувань,  матеріалу  давньоукраїнських 
пам'яток  і  сучасних  українських  говірок  наводить  на  думку,  що  твердість 
приголосних  перед  рефлексами  е ,  £,  ь  (у  вигляді  е)  та  і  в  українській 
мові  продовжує  їхній  праслов’янський  статус,  не  бувши  перерваною  пе¬ 
ріодом  м'якшення.  Згідно  з  цією  концепцією,  в  українській  мові  щодо 
м'якості  налічується  три  інновації: 

1.  М'якшення  іубних  і  зубних,  запроваджене  перед  рефлексами  £  з  їх  на¬ 

ближенням  до  артикуляції  типу  а  (ця  зміна  сталася  в  середині  X  ст.). 

2.  М’якшення  губних  і  зубних  перед  е  за  протоукраїнських  часів.  Без¬ 

посередніх  доказів  для  точнішого  з’ясування  хронології  в  цьому  ви¬ 
падку  бракує;  судячи  з  широкого  географічного  розповсюдження 
цього  явища  (крім  українських,  це  російські,  білоруські,  польські, 
давньословацькі  та,  принаймні  частково,  давньоболгарські  терени) 
та  з  майже  цілковитої  відсутності  позначок  м'якості  приголосних 
перед  е  в  давньоукраїнських  пам’ятках  (бо  вона  була  очевидна),  рад¬ 
ше  слід  гадати,  що  ця  зміна  припадає  на  доісторичний  період 18 . 

3.  Ствердіння  прасл.  Ріп9  перед  голосними  переднього  ряду  вкупі 

з  усеохопним  пом’якшенням  губних  і  зубних  перед  нульовим  ре¬ 
флексом  слабкого  ь  (у  другій  половині  XII  ст.) 19 . 

Як  здається,  ця  концепція  краще,  ніж  усі  інші,  витлумачує  фак¬ 
тичний  матеріал  сучасної  української  мови,  давньоукраїнських  пам'яток 


18  Ця  система  м'якшення  перед  е  та  його  браку  перед  е  (за  іншої  звукової  реалізації 
самих  голосних)  віднаходиться  в  церковній  вимові  російських  старовірів-безпоповців. 
Була  висловлена  гадка,  що  на  Московщину  вона  потрапила  з  Київської  землі  ще  в  давньо¬ 
українську  добу.  Така  хронологія  є  здогадною,  і  жодних  конкретних  фактів  на  її  потвер¬ 
дження  немає.  Певнішим  є  припущення,  що  ця  церковна  вимова  прийшла  з  України  до 
поч.  XVII  ст. 

19  Лише  в  північному  поясі  північноукраїнських  говірок  м’якшення  розвинулося 
далі,  охопивши  позицію  перед  е  (<  е ,  ь)  та  ї. 


246 


11.5  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п’ 

та  спостережень  над  діалектами.  Одначе  про  її  здогадний  характер  забу¬ 
вати  не  слід.  Ба  більше:  є  дві  важливі  обставини,  що  за  такого  підходу 
залишаються  непоясненними.  Вони,  як  зазначено  в  1 1.3  і  1 1.4,  стосуються 
давньоукраїнської  доби.  Йдеться  про  таке: 

1.  Факультативне  вживання  букв  ьтаев  деяких  давньоукраїнських 

пам'ятках  після  занепаду  єрів  тяжко  дається  узгодити  з  тверджен¬ 
ням,  що  буква  ь  у  слабкій  позиції  позначала  м'якість  поперед¬ 
нього  приголосного,  а  буква  е  —  ні.  Звісно,  було  чимало  пам'яток, 
де  м'якість  приголосних  ігноровано,  але  вони  здебільшого  дату¬ 
ються  або  давнішими  часами  (XI  ст.)  20 ,  коли  правопис  був  не  зовсім 
пристосований  до  особливостей  місцевої  вимови,  або  ж  пізніши¬ 
ми  (XVI  ст.),  коли  т.  зв.  другий  південнослов'янський  вплив  спри¬ 
чинив  руйнівні  тенденції  в  правописі  (див.  29.4).  Утім,  прагнення 
середньовічних  писарів  відображати  на  письмі  реальну  вимову 
в  усякому  разі  не  варто  перебільшувати  —  так  само,  як  і  їхню 
освіченість  чи  кебету. 

2.  М’якість  прасл.  V  і  п’  в  деяких  давньоукраїнських  пам'ятках  послідов¬ 

ніше  позначається  перед  е ,  ніж  перед  і  та  ь.  Якщо  це  не  випадковість, 
то  звідси  може  випливати  висновок  про  наявність  говірок,  у  яких 
усі  приголосні  пом’якшувалися  перед  і  та  ь,  тимчасом  як  перед  е  по¬ 
м’якшеними  були  лише  прасл.  V  і  п\  Аналіз,  здійснений  у  цьому 
розділі,  таких  говірок,  одначе,  не  виявив,  окрім  як  у  частині  північного 
поясу  північноукраїнських  діалектів,  тобто  в  зоні,  де  ці  давньоукра¬ 
їнські  тексти,  звісно,  написані  бути  не  могли.  Ба  більше:  ті  сучасні 
західноукраїнські  говірки,  що  зберігають  давню  відмінність  і  від  у, 
як  правило,  мають  перед  першим  з  цих  голосних  непом'якшені 
приголосні.  Годі  знайти  які-небудь  підстави  стверджувати,  що  ці 
приголосні  були  пом’якшеними  за  давньоукраїнської  доби,  а  потім 
знову  стверділи.  Навпаки,  в  історії  української  мови  постійно  ви¬ 
являється  тенденція  до  м’якшення  всіх  приголосних  перед  і  (не¬ 
залежно  від  його  походження)  або  до  зміни  цього  і  на  голосний 
ширшого  відкриття. 

Таким  чином,  висловлена  тут  позиція  не  може  розглядатися 
як  уповні  доведена  й  залишається  тільки  гіпотезою.  Проте  в  цьому  випадку 
ледве  чи  можна  сподіватися  на  щось  більше,  ніж  гіпотеза,  і  то  не  лише 
тепер,  а  й  у  майбутньому.  Як  давньоукраїнські  пам’ятки,  так  і  україн¬ 
ські  діалекти  під  цим  кутом  зору  вже  досліджені  досить  добре.  Новий 
матеріал  “відкриттєвого”  ґатунку  дуже  придався  б,  але  надій  на  його  від¬ 
найдення  обмаль. 


20  Найрельєфніше  це  увиразнюється  в  Реймс.  Єв.  написаннями  на  кшталт  оучитєлоу 
дат.  одн.,  лудьмь  дат.  мн.  тощо. 


1 1.5  М'якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  п9 


247 


Пом'якшення  приголосних  перед  рефлексами  е,  е  та  слабко¬ 
го  ь  було  спільною  рисою  української  мови  та  всіх  суміжних  із  нею  сло¬ 
в'янських  мов  (у  випадку  болгарської  —  частини  її  східних  говірок); 
із  другого  ж  боку,  брак  усеохопного  пом’якшення  приголосних  перед  реш¬ 
тою  голосних  переднього  ряду  та  ствердіння  V  і  гі  відмежовували  її  від 
них  усіх.  Якоїсь  взаємозалежності  між  цією  її  специфікою  та  процесами 
в  суміжних  неслов'янських  мовах  установити  не  можна.  Серед  тюркських 
мов  м'якшення  приголосних  перед  голосними  переднього  ряду  є  властиве 
караїмській  і  Гагаузькій,  а  також  ногайським  говіркам,  але  постало  воно 
там  пізніше.  В  угорській  мові  є  кілька  м’яких  приголосних,  але  немає 
фонематично  чи  фонетично  релевантного  м’якшення  як  такого. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Шахматов  А.  «Исследования  в  области  русской  фонетики», 
особливо  розділ  9.  РФВ  29,  1893  (Рецензія  Б.  Ляпунова 

в  Записках  Харківського  університету  1894, 4). 

2.  Шахматов  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка.  Смягченньїе 
согласньїе».  ИОРЯС  1,  1896. 

3.  5сЬасЬтаГоу  А1.  «\¥іе  іт  КІеіпгиззізсЬеп  сііе  РдІаГаїізаГіоп  Зег 

Копзопапіеп  уог  е  ипсі  і  уегіогеп  £іп£?»  Л5РН  25,  1903. 

4.  Михальчук  К.  «К  вопросу  об  отвердении  слогов  в  малорус- 
ском».  УЗ  Казанского  университета  70  : 12.  Казань,  1903. 

5.  Карский  Е.  «Из  русской  диалектологии.  І.  К  вопросу  об 
отвердении  (неумягчительности)  звуков еиив  малорусском 
наречии».  Изборник  киевский ,  посвященний  Т.  Д.  Флоринскому. 
Киев,  [1904]  (Передрук  у  вид.:  Карский  Е.  Трудьі  по 
белорусскому  и  другим  славянским  язьїкам.  М.,  1962). 

6.  Дурново  Н.  «К  истории  звуков  русского  язьїка.  2.  Старосла- 
вянские  смягченньїе  согласньїе  в  Архаигельском  Евангелии». 
5/2,1924. 

7.  ТгиЬеГгкоу  N.  «Еіпі§ез  йЬег  сііе  гиззізсЬе  Ьаи1епі:\уіск1ип§  ипсі 
сііе  АиЙбзип£  сіег  ^етеіпгиззізсЬеп  5ргасЬеіпЬеіГ»,  розділ  7. 

І5РН  1, 1924. 

8.  ІГіпзкіі  С.  «2иг  СезсЬісЬіе  без  Ішрегаїіуз  іт  КІеіпгиззізсЬеп». 
І5РН  2, 1925. 

9.  Німчинов  К.  «До  проблеми  про  диспалаталізацію  приголос¬ 
них  перед  Е,И  в  українській  мові».  ЗІФВ  9, 1926. 

10.  Синявський  О.  «Фонетична  контроверза».  ЗІФВ  13-14,  1927. 

11.  Смаль-Стоцький  С.  «“Мягкі”  і  “тверді”  голосівки». 

51 7,1928-1929. 


248 


11.  М’якість  приголосних ...  та  її  еволюція;  ствердіння  V  і  гі 


12.  Пушкар  М.  Наймолодша  палаталізація  шелестівок 

в  українській  мові.  Варшава,  1932  ( Праці  Українського  наукового 
інституту  10). 

13.  ЩІк,  N.  уап.  «Ба  £епезе  сіє  1а  тоиіііиге  без  сопзоппез  сіапз  Іез 
1ап£иез  зіауез».  ЗІ  15, 1937. 

14.  Кигазгкіехуісг  \У.  «Ха)хуа2піе)з2е  г)ахуізка  ^гукохуе  гизкіе 

ху  £хуагасЬ  тієбгу  Вивієш  і  Иапущ».  Зргатогдапіа  Тохуаггузіхуа 
Иаикохуе^о  \Уагз2ахузкіе£о  31  (1938).  \¥агз2а\уа,  1939. 

15.  Кигазгкіехуісг  XV.  «№)хує  оЬзегхуасіе  о  гизкіе)  бузраіаіаіігаср 
зроі^іозек  рггесі  е,  і».  III  Мейипагодпі  Кощгез  Зіатзіа.  ЗаорзЬеща 
іге/егай.  Вео§габ,  1939. 

16.  Кигазгкіехуісг  XV.  «ІІктаіпзка  (Іузра1а1а1ігас]‘а  ху  £\уагасЬ 
росІІазкісЬ».  І роЬкіск  зіийібт  зіашзіустуск.  \Уагзгахуа,  1963. 

17.  Кигазгкіехуісг  \У.  «Кизкіе  копсохукі  -і\  -1,  гего  ху  £огтасЬ 
З  озоЬу  ргаез.»  ЯЗ  34, 1973. 

18.  ЗЬєуєіоу  С.  «Копзопапіеп  уог  еу  і  іп  сіеп  ргоІоикгаіпізсЬеп 
Біаіекіеп».  Юв..  Мах  Уазтег.  ^іезЬабеп,  1956. 

19.  Бірьіла  М.  «Зтьімалагічна  мяккія  губньїя  зьічньш  у  бела- 
рускіх  народних  гаворках».  Працьі  Інституту  мовазнауства  АН 
БССР  3.  Мінск,  1957. 

20.  Бірьіла  М.  «Парньїя  па  цвердасці  —  мяккасці  сі  —  сЬ’  (сі*), 

І  —  с’(0  у  беларускіх  гаворках».  Працьі  1.  Мінск,  1960. 

21.  Оззохузкі  Б.  «Копіупиапіу  ргазІохуіапзкісЬ  роідсгеп  £,  сі +е  па 
роїисіпіе  об  згобкохуе)  Ргуресі».  їезгуіу  Иаикоте  Ііпіхуегзуїеіи 
\Угос1а\у$кіе£о,  5егіа  А,  №.  5  (бегукогпахузіхуо).  \¥гос1а\у,  1957. 

22.  Приступа  П.  «М’які  приголосні  перед  голосними  А ,  Е ,  И,  О,  У 
в  західних  говорах  української  мови».  ДМУМ 1,  1959. 

23.  ЗііеЬег  2.  «Рггусгупек  бо  га§абпіепіа  раїаіаіпозсі  ху  ^гукасЬ 
зІохуіапзкісЬ».  Езиковедско-етнографски  изследования  в  памет 
на  Ст.  Романски.  София,  1960  (Передрук  у  вид.:  ЗБеЬег  2.  Зшаі 
І^гукошу  Зіошап.  ^Уагзгахуа,  1974). 

24.  Калньшь  Л.  «Корреляция  твердьіх  и  мягких  согласних  фо¬ 
нем  в  украинском  язьіке».  УЗИСл  23, 1962. 

25.  Наконечний  М.  «До  вивчення  процесу  становлення  й  розвит¬ 
ку  фонетичної  системи  української  мови.  3.  Ствердіння  приго¬ 
лосних  перед  е  і  у  —  важливий  звуковий  процес  доби 
складання  мови  української  народності,  а  не  часів  сформованої 
уже  мови».  ПІРУМ. 

26.  Назарова  Т.  «Інфінітиви  на  -т  у  середньополіських  говорах». 
Питання  граматики  і  лексикології  української  мови.  К.,  1963. 

27.  Назарова  Т.  «Звук  Е  в  говірках  Нижньої  Прип’яті».  Питання 
експериментальної  фонетики.  К.,  1963. 

28.  Латта  В.  «К  вопросу  о  диспалатализации  согласних  перед 
зтим.  е,  і  в  украинских  говорах  Восточной  Словакии». 

5ГНЖ 16,  1964. 

29.  Иванов  В.  «К  вопросу  о  функциональной  нагрузке  согласних 
в  древнерусском  язьіке  Х-начала  XI  в.  (противопоставлен- 


1 1 .  М'якість  приголосних  ...  та  її  еволюція;  ствердіння  Г  і  п 


249 


ность  согласньїх  перед  гласньїми)»  Вестник  Московского  уни- 
верситета  1964, 5. 

30.  Успенский  Б.  «Одна  архаическая  система  церковнославян- 
ского  произношения».  ВЯ 1967,  6. 

31.  Блохина  3.  «Отражение  мягкости  согласньїх  в  Галицком 
Евангелии  1144  г.»  Проблеми  исторического  язикознаиия  1. 
История  русского  язьїка.  Л.,  1976. 


12.  СТВЕРДІННЯ  г’ 


1.  Загальні  завваги .  250 

2.  Дані  давньоукраїнського  та  пізніших  періодів  .  250 

3.  Географічні  межі  та  хронологія .  253 

4.  Умови  й  наслідки .  254 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Якщо  м'якість  V  і  п9  у  частині  давньоукраїнських  рукописів  ХІ-ХІІ  ст. 
виражено  за  допомогою  діакритики,  то  м’якість  прасл.  г9  у  жодному 
з-поміж  них  так  не  позначено.  Зате  є  приклади,  коли  а  пишеться  після  г 
замість  іа  (або  а),  \  —  замість  ю  (або  їж),  *ь  —  замість  ь  та  ьі  —  замість  и. 
Докладніший  аналіз  приводить  до  висновку,  що  на  Поліссі  звук  г9  утра¬ 
тив  свою  м’якість  ще  наприкінці  доісторичного  періоду. 


2.  ДАНІ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОГО  ТА  ПІЗНІШИХ  ПЕРІОДІВ 

Приклади  вживання  стверділого  г9  у  давньоукраїнських  пам’ятках  час¬ 
то  трапляються  перед  а  й  особливо  перед  и,  а  в  деяких  випадках  і  пе¬ 
ред  ь  та  і. 


12.2  Ствердіння  г* 


251 


Перед  а:  лр’млрд 1  ‘мисник'  ґен.  одн.,  Аполинлрл  ґен.  (у  ном.  — 
Лподннлрк)  (Син.  Патер.  XI  ст.);  кесдрл  ґен.  одн.  (Реймс.  Єв.  XI  ст.); 
нирдюцідід  ‘що  занурюються’  (Іп.  сказ.  1212); 
перед  и :  морж  дат.  одн.,  оуржтивт*  ‘укинувши’  (Гр.  Бог.  XI  ст.);  ц(л)рж 
дат.  одн.,  творж  1  ос.  одн.  (Ізб.  1073);  ц(л)ру,  стьтвору,  корить  са 
(Ізб.  1076) 1  2;  с'ьтвороу  (Арх.  Єв.  1092);  ц(є)с(л)ру  дат.  одн.  (Син. 
Патер.  XI  ст.);  стьтворж,  морж  (Юр.  Єв.  1 128);  стьтвору,  узру,  мороу, 
вєчєроу  ак.  одн.  (Добр.  Єв.  1 164);  оузьроу,  вєчєроу,  олтлроу  дат.  одн., 
короуть,  мороу  (Златостр.  XII  ст.); 
перед  ь:  вемер'ьнюю,  можливо  й  вих'ьр'ь  (Син.  Патер.  XI  ст.); 
перед  і:  трьізньї  ґен.  одн.  (Ізб.  1073),  рьізьі,  оупокрьгги  ‘лицеміри’ 
(Арх.  1092). 

Як  звичайно,  коли  дві  фонеми  зливаються  в  одну,  їх  розріз¬ 
нення  на  письмі  скаламучується.  Внаслідок  цього  з’являються  “надпо- 
правні”  написання,  що  в  давньоукраїнських  текстах  теж  трапляються 
нерідко,  наприклад,  Ндвоуходоносорю  дат.,  мокриимт*  інстр.  одн.  чол.  роду, 
рикл  (Ізб.  1073);  рикьі  ґен.  одн.  (Арх.  Єв.  1092);  рАд*ь  ‘радий’,  лдврю  ак. 
одн.  (Син.  Патер.  XI  ст.);  рикноувт*  акт.  дієприкметник  мин.  часу  чол.  роду 
(Усп.  зб.  XII  ст.)  тощо. 

Ці  відхилення  від  узвичаєного  етимологічного  правопису  є  ти¬ 
пові  для  київських  пам’яток;  їх  немає  в  пам’ятках  галицьких  (чи  не  єдиний 
імовірно-таки  київський  рукопис,  де  не  помічено  помішання  г  і  г*,  —  це 
Мст.  Єв.  1117).  Наприклад,  у  Єв.  Гал.  1144  подибуємо:  мор’ю  дат.  одн., 
вечерю  ак.  ОДН.,  НА  ВЄЧЄрАХ"Ь,  твор’ю,  вдрю,  рлзорю,  МЬІТАрА  ґен.  одн., 
ПАСтьірА  ґен.  одн.  Навіть  і  західноукраїнські  пам’ятки,  писані  дещо  пізні¬ 
ше,  приміром  Хр.  Ап.  кін.  XII  ст.,  Напк.  XIII  ст.,  найперші  галицькі  та 
молдавські  грамоти,  майже  не  містять  помішання  г  і  г*  (за  винятком  по¬ 
одиноких  випадків,  коли  замість  рьі  пишеться  ри,  наприклад,  гризеникмь 
інстр.  одн.,  рикАЮціе  в  Напк.). 

Ствердіння  г*  відображено  й  у  староцерковнослов’янських  па¬ 
м’ятках,  надто  болгарського  походження.  Проте  помішання  г  і  г’  у  давньо- 
київських  текстах  годі  пояснити  самим  лише  копіюванням  староцерков¬ 
нослов’янських  зразків.  Таке  припущення  не  враховувало  б  того  факту, 
що  приклади  правописного  помішання  сконцентровані  на  Київщині,  тим- 
часом  як  у  Галичині  та  на  давньоросійських  землях  (Новгород,  Ростов) 
вони  трапляються  набагато  рідше,  хоча  списувалися  ці  тексти  з  аналогіч¬ 
них  староцерковнослов’янських  першовзорів.  Згадаймо  ще  й  те,  що  в  бага¬ 
тьох  випадках  староцерковнослов’янська  буква  ж  в  давньокиївських  па¬ 
м’ятках  заступається  літерою  у  або  навпаки;  отже,  якби  переписувачі  не 
вимовляли  г’  твердо,  то  ніщо  не  заважало  б  їм  відступати  й  тут  від  ори- 


1  Апостроф  тут  заступає  єр. 

2  Сюди  ж  можна  віднести  приклади  з  ж  (ст^творж),  але  вони  сумнівні,  тому  що  в  цій 
пам’ятці  буква  ж  інколи  вживалася  й  на  позначення  *и. 


252 


12.2  Ствердіння  г’ 


ґіналу,  вибираючи  йотовану  чи  нейотовану  літеру,  коли  вже  вони  від¬ 
ступали  від  нього,  вибираючи  ту  чи  ту  букву  на  позначення  самого  голос¬ 
ного.  Нарешті  —  головне:  існують  випадки  заміни  а  на  а,  наприклад, 
приоврацієть  ‘надбає'  (Арх.  Єв.  1092),  грддоущд  (Виґолекс.  кін.  XII  ст.), 
оврацієть,  сраціеть  ‘придбає'  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284),  що  її  годі  уявити  в  ста¬ 
роцерковнослов'янській  мові,  де  в  цих  словах  вимовлявся  звук  [є],  зате 
легко  можна  витлумачити  в  давньоукраїнських  пам'ятках,  де  буква  а  вжи¬ 
валася  на  позначення  ['а]  (Бузук). 

Висловлений  Дурново  аргумент:  мовляв,  неканонічне  написан¬ 
ня  в  давньоукраїнських  пам'ятках  мусило  мати  староцерковнослов'янське 
походження  й  не  було  уґрунтоване  в  місцевій  мові,  оскільки  найчастіше 
воно  трапляється  в  XI  ст.,  рідше  —  у  XII  ст.  і,  нарешті,  зникає  у  XIII  ст.,  — 
хибує  на  помішання  давньоукраїнських  і  давньоросійських  пам'яток,  до 
якого  ще  долучається  недостатня  обізнаність  цього  автора  з  пізнішими 
пам'ятками,  писаними  на  Київщині  та  Поліссі.  Насправді  звичай  не  розріз¬ 
няти  на  письмі  г9  і  г,  започаткований  в  XI  ст.,  неперервно  тривав  аж 
до  XVIII  ст.  Кількох  прикладів  буде  досить:  Лавриш.  Єв.  1329:  ОБрдфють, 
ороуціь,  прдмо,  спірю  ‘загін’  ак.  одн.  (із  гр.  отсєїра),  дфєрьі  ном.  мн.;  Луц.  Єв. 
XIV  ст.:  рдширдють  ‘розширюють’;  Гр.  1440,  Перевали  біля  Володимира- 
Волинського:  Андроушко;  Поселство  1470:  окрдфєтсіа,  грлдуфих;  Перес.  Єв. 
1561:  коуру,  вєчєроу,  г(о)сп(о)д(д)роу;  Житом.  1584:  прджи  ґен.  одн.,  ноідврд 
‘листопада';  Літк.  Єв.  1600:  коурд;  Баран.  1674:  здгрАДАчгь  ‘загородять', 
вєчеру,  цдру;  Літоп.  Самов.  1702:  мору,  Задн^пра,  ув-Ьрдлт*  ‘повірив', 
у  монлстиру,  роспорддивши,  на  ріадощАхт*;  Літоп.  Граб.  1710:  ндм^рдющдго, 
морд,  зємлєлгЬревт*  ґен.  мн.,  зв^рд  ак.  одн.;  Сам.  Вел.  1720:  спорджєнного 
ґен.  одн.  чол.  роду,  рдзордкмои,  о  писдрдх,  чтирох,  пушкдрдм,  уддрдкчгь, 
порддоісь;  Довгал.  1736:  грддЬтє  ‘підійдіть’;  Конис.  1746:  в’Ьру  1  ос.  одн.; 
Книж.  госп.  1788:  гАрдчим^ь  дат.  мн.,  вєровки,  курдчого  тощої 

Традиція  порушення  правописного  канону  могла  перетрива- 
ти  протягом  вісьмох  сторіч,  бо  мала  підпертя  в  місцевій  вимові:  говірки 
Середнього  та  Східного  Полісся  мали  й  надалі  мають  тільки  твердий 
звук  г.  За  середньоукраїнської  доби  зона  невимовляння  г9  трохи  змен¬ 
шилася,  й  відповідна  ізоглоса  тепер  іде  північніше  від  Києва  від  гирла 
Тетерева  на  захід  і  від  Комарина  над  Дніпром  на  схід,  залишаючи  сам 
Київ  у  зоні  розрізнення  гіг9  —  див.  мапу  Назарової  в  ТДВН ,  с.  1381 


3  Хіба  що  помішання  і  та  у  після  г  може  взоруватися  на  староцерковнослов’янських 
зразках,  бо  в  давньоукраїнській  мові  і  та  у  не  були  алофонами,  що  вибір  одного  з  них 
залежав  би  від  м’якості  чи  твердості  попереднього  приголосного. 

4  Анклави  з  вимовлянням  г*  у  західнополіській  діалектній  зоні  (наприклад,  коло 
Берестя)  постали  внаслідок  напливу  переселенців  з  південного  заходу  в  XIII  ст.  і  пізніше. 
Змішання  говірок  зі  стверділим  г  та  з  м’яким  г’  дало  деякі  специфічні  варіанти  дистри¬ 
буції:  приміром,  у  районі  на  захід  від  Кобрина  г’  припускається  лише  перед  наголоше¬ 
ним  а :  г*асІ  проти  гайу,рг’ага  проти  ргасій. 


123  Ствердіння  гу 


253 


3.  ГЕОГРАФІЧНІ  МЕЖІ  ТА  ХРОНОЛОГІЯ 

Оскільки  осереддям  ствердіння  г9  була  київсько-поліська  зона,  це  явище 
цілком  природно  віднаходиться  не  лише  в  північноукраїнських,  а  й  у  пів- 
деннобілоруських  говірках:  звідти  воно  поширилося  майже  на  всю  біло¬ 
руську  територію,  залишивши  г9  недоторканим  лише  в  межах  поясу,  що 
проходить  північніше  від  Славгорода,  на  схід  від  Могильова  —  Орші  й  да¬ 
лі  на  північ. 

Ствердіння  г9  мало  місце  на  багатьох  інших  слов'янських  зем¬ 
лях,  обіймаючи  польські,  словацькі,  чеські,  болгарські,  сербські  та  хор¬ 
ватські  терени.  Але  польські  та  чеські  процеси  відрізнялися  якісно,  бо 
в  цих  мовах  звук  гу  твердів  у  процесі  африкації  гу  >  г9  >  г  (і  пізніше 
в  польській  мові  г/з):  укр.  літ.  буря  —  півн.  укр.  бура  проти  чес.  Ьоиге , 
пол.  Ьигга\  крім  того,  ця  зміна  й  у  польській,  і  в  чеській,  і,  мабуть,  у  сло¬ 
вацькій  мові  відбулася  дещо  пізніше,  тобто  наприкінці  XII  та  в  XIII  ст. 
У  болгарській  і  сербсько-хорватській  мовах  ствердіння  гу  було  просте 
( г 9  >  г,  без  африкації)  й  випереджало  в  часі  київсько-поліську  зміну,  але 
вплинути  на  неї  воно  не  могло  через  географічну  віддаленість,  бо  південно- 
західні  (галицько-подільські)  діалекти  української  мови  на  той  час  ствер¬ 
діння  г9  не  знали.  Уживання  г  замість  г 9  південнослов’янським  духів¬ 
ництвом  на  Русі  в  Х-ХІ  ст.  щонайбільше  могло  надати  цій  вимові  вищого 
престижу  й  полегшити  її  відтворення  в  тогочасних  пам’ятках,  включно 
з  церковними. 

Стосовно  часу  ствердіння  г9  вказівок  є  небагато.  Цей  процес, 
поза  сумнівом,  відбувся  до  подовження  приголосних  внаслідок  асиміляції 
]  у  сполуках  Сьу  по  занепадові  слабкого  ь  (типу  вєсєльк  >  весілля ),  бо  г 
в  таких  випадках  не  подовжується  (пір'я,  подвір'я,  узгір'я  —  всі  з  твердим 
г:  -[ца];  див.  37.2).  Це  показує,  що  на  час  асиміляції  (XV  ст.)  звук  г9  у  цій 
позиції  (як  і  в  будь-якій  іншій)  уже  ствердів.  Важливішим  є  висновок, 
що  його  можна  зробити  на  підставі  рефлексації  е  в  складі,  за  яким  ішов 
склад  зі  слабким  єром:  такий  звук  е  в  північноукраїнських  говірках  зазнає 
дифтонгізації  перед  складом,  що  містив  ь,  і  не  зазнає  її  перед  складом, 
що  містив  ь:  зеть  >  півн.  укр.  зіет  (літ.  укр.  сім )  проти  тейь  >  те<1.  Це 
останнє  стосується  й  слова  веп(е)р  із  юергь  (ст.  ц.  сл.  вєпрь,  рос.  вепрь, 
пол.  хтергг).  Незмінений  звук  е  в  ньому  свідчить,  що  до  занепаду  єрів 
тут  відбулася  заміна  ь  на  ь  через  ствердіння  г9  (хоча  в  цьому  конкретному 
слові  “м’який”  звук  не  походив  із  праслов’янської  мови).  Це  ствердіння 
мусило  статися  до  середини  XII  ст.  Утім,  найважливішим,  із  погляду  хро¬ 
нології,  є  матеріал  давньоукраїнських  пам’яток.  Він  показує,  що  ствер¬ 
діння  г9  вже  було  доконаним  фактом  у  середині  XI  ст.  Отже,  за  якнай- 
обережнішого  підходу  цю  зміну  можна  датувати  XI  століттям. 


12  А  Ствердіння  г’ 


4.  УМОВИ  Й  НАСЛІДКИ 

Усунення  м'якості  г*,  яке  відбулося  протягом  Х-ХІІІ  ст.  в  усіх  слов'ян¬ 
ських  мовах,  окрім  російської,  серболужицької  та  (частково)  української, 
було  спричинене  насамперед  складною  артикуляцією  цього  приголос¬ 
ного  (сполучення  основної  дрижачої  артикуляції  з  принципово  недрижа- 
чим  палаталізаційним  рухом  язика)  вкупі  з  порівняно  невеликим  функціо¬ 
нальним  навантаженням,  що  його  мав  цей  звук  поза  кількома  специфіч¬ 
ними  морфологічними  категоріями  (1  ос.  одн.  дієслів  IV  класу  на  кшталт 
творю ,  дієслівні  форми  недок.  виду  на  кшталт  - тваряти ,  суфікс  -аіАь, 
як  у  слові  £ьгпьсаг’ь  ‘гончар',  в  яких,  щоправда,  сама  частота  вживання 
запевняла  їх  збереження).  Фонемна  система  не  вимагала  ні  усунення  г\ 
ні  його  збереження,  бо  вона  містила  поряд  із  приголосними,  що  мали 
опозицію  за  м'якістю,  інші,  що  її  не  мали  (див.  4. 10):  наприклад,  усі  серед¬ 
ньопіднебінні  вимовлялися  лише  м’яко,  а  всі  задньопіднебінні  —  твердо. 
За  таких  умов  пересунення  одного-єдиного  приголосного,  надто  ж  не 
включеного  ще  й  до  опозиції  за  глухістю/дзвінкістю,  з  однієї  групи  до 
другої  було  лише  питанням  зручності. 

Із-поміж  сусідніх  неслов’янських  мов  ані  тюркські,  ані  угорська 
звука  г’  не  мали  —  окрім  хіба  що  можливого  нефонематичного  пом'якшен¬ 
ня  перед  голосними  переднього  ряду  в  булґарській  групі  тюркських  мов. 

Щодо  ствердіння  г’  в  українських  говірках  поза  київсько- 
поліською  групою  —  див.  розділ  49. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Роггегіпзкі  «Кгекоте  ріепуіаз1:кі  ІесЬіскіе  лу  ^гукасЬ 
хузсЬосІпіо-зІохуіапзкісЬ».  РР 10,  1926. 

2.  Иоуак  Ь.  «Кегпате  петеске  уріууу  па  гарасіозіоуапзку 
уусЬосіозІоуапзку  а  тасГагзку  копзопапілгтиз». 

Ь5с  1/2,  1939-1940. 


13.  ПОТРАКТУВАННЯ  е 


1.  Загальні  завваги .  255 

2.  Сліди  еа  в  українській  мові  .  256 

3.  Сліди  дифтонгічної  вимови  е  в  давньоукраїнській  мові  .  257 

4.  Звучання# помініання стає  .  258 

5.  Звучання#  поміщання  е  та  і  .  260 

6.  Звучання  #  запозичені  слова  .  260 

7.  Географічні  межі,  умови  та  хронологія .  261 

8.  Проблема  протоукраїнського  переходу  е  в  і 

у  випадках  типу  дитина  .  264 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Складний  праслов'янський  голосний  еа ,  умовно  позначуваний  е  і  відо¬ 
мий  як  “ять”  —  за  назвою  відповідної  букви  ('Ь)  у  слов'янських  алфаві¬ 
тах,  —  під  час  утрати  часокількістю  фонематичного  характеру  не  злився 
зі  своїм  коротким  відповідником  еа,  який  дав  е  чи  о  —  залежно  від  своєї 
позиції  та  від  діалекту  (див.  9.1).  Звучання  е  з  найдавніших  збережених 
пам'яток  безпосередньо  з'ясувати  важко,  бо  буква  безперервно  вжи¬ 
валася  аж  до  XIX  ст.  і  прямих  вказівок  на  спосіб  її  вимовляння  в  давньо¬ 
українській  мові  немає.  Однак  на  підставі  пильнішого  розгляду  деяких 
особливих  випадків  можна  припустити,  що  найчастіше  цей  звук  висту- 


256 


13.2  Потрактування  е 


пав  за  тих  часів  як  закритий  е>  хоча  найдавніші  пам'ятки  містять  і  дані, 
нехай  вельми  скупі,  щодо  стадії  .е  (або  іе).  Див.  нижче  13.3. 


2.  СЛІДИ  а  В  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

На  відображення  звучання  еа  буквою  'Ь  навіть  у  найстаріших  давньоук¬ 
раїнських  пам'ятках  сподіватися  не  варто,  адже  цей  звук  зазнав  пере¬ 
творень  уже  набагато  раніше  Сліди  цього  звучання  можна  віднайти  хіба 
що  в  нечисленних  запозиченнях,  які  перейшли  або  з  (прото)українських 
діалектів  у  інші  мови,  або  навпаки.  Назву  племені  ВиїеЬі  Аль- 
Масуді  відтворив  якОиІ’аЬе  (947).  Назва  тюркського  племені  *расапак  ~ 
Ьасапак  (пор.  її  відтворення  в  грецькій  мові:  Паг&уакод)  з'являється 
в  давньоукраїнській  як ресепе^ь  (наприклад,  пєчєн’Ьголгь  дат.  мн.  —  Усп. 
зб.  XII  ст.).  Що  ж  до  гр.  Лашпрід  ‘Дніпро’,  то  ця  назва  ймовірно  продов¬ 
жує  давню  традицію,  не  конче  уґрунтовану  в  протоукраїнській  формі. 

Варіативність  ньін^  -  ньінга  в  давньоукраїнських  пам'ятках  (на¬ 
приклад,  в  Усп.  зб.  XII  ст.)  не  має  нічого  спільного  з  давнішим  звучан¬ 
ням  е  як  еа.  Маючи  староцерковнослов’янське  походження,  вона  базу¬ 
ється  на  різниці  відмінкових  закінчень,  що  застигли  в  цьому  прислівни¬ 
кові.  Суч.  укр.  після ,  відсіля ,  відтіля ,  відкіля  в  давньоукраїнських  пам'ятках 
з'являлися  як  посдЬдь  ~  посліди  (наприклад,  в  Іп.  літоп.  1015,  Лавриш. 
Єв.  1329;  пізніше  посли,  пор.  посли  того  —  Вол.  Єв.  1571),  от(гь)сєлгЬ, 
от(ть)тол,Ь,  от(*ь)кол<Ь  відповідно,  але  -а  в  цих  випадках  не  має  прямого 
зв'язку  з  -е.  Це  знов-таки  інше  відмінкове  закінчення  (ґен.  одн.).  При¬ 
кінцевий  -е  в  деяких  із-поміж  цих  слів  був  утрачений  (пор.  суч.  укр.  відсіль , 
відтіль ,  відкіль  —  див.  16.10),  а  відтак  —  додане  нове  закінчення  задля 
посилення  цих  форм.  Оскільки  оі-  (суч.  укр.  від -)  звичайно  керує  гені¬ 
тивом,  то  й  додалося  закінчення  ґен.  одн.  -а.  Завдяки  своїй  виразності 
воно  було  перенесене  й  на  після ;  пор.  також  біля ,  що  його  попередницею 
в  давньоукраїнських  пам'ятках  була  форма  под'ьлгь.  Так  само  й  дублети 
на  кшталт рг~]аг  ‘гребля’  (пор.  Оксф.  Гепт.  1667:  язор  ‘Іасиз’  проти  ієзор 
‘зґа§пит')  чи  діал.  (лемк '2)рА~]ай  ‘отрута’  про  первісне  звучання  е  в  тому 
вигляді,  як  воно  було  успадковане  протоукраїнськими  діалектами,  не 
свідчать.  Вони  пов’язані  з  хитаннями  в  уживанні  ]-  за  праслов'янських 
часів:  після  середньопіднебінних  і ]  звук  е  змінився  на  а  ще  у  праслов'ян¬ 
ській  мові.  Тому  вони  присутні  й  у  інших  слов'янських  мовах  (рос.  ез  ~  язу 
словац .]е2~іаг).  Нарешті,  випадкові  давньоукраїнські  написання  ^  на 
місці  ’а  (на  кшталт  оуклр'Ькть  ‘докоряє’  —  Гр.  Бог.  XI  ст.)  являють  собою 
механічну  кириличну  транслітерацію  з  глаголиці,  що  посідала  лише  одну 
букву  на  позначення  чи  то  е,  чи  то  ’а. 


1  А  проте  пор.  слово  дядько  у  споріднене  з  дід  (дадко  —  Гр.  1458,  Остріг;  також  Іп.  літоп. 
1202).  Чи  могла  така  архаїчна  форма,  вживана  в  т.  зв.  дитячій  мові,  опертися  всім  пізнішим 
звукозмінам? 


13.3  Потрактування  е 


257 


3.  СЛІДИ  ДИФТОНГІЧНОЇ  ВИМОВИ  Є 
В  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

Дифтонгічна  вимова  е  як  {е  датується  пізнішими  часами  в  порівнянні 
з  еа.  Можливо,  вона  ще  існувала,  коли  переписувалися  найперші  пам'ятки 
(не  доконче  ті,  що  збереглися),  заклавши  основу  чогось  на  кшталт  право¬ 
писного  звичаю  —  хоча  стійким  його  назвати  ніяк  не  можна. 

На  початку  слова  звукові  е  передував  протетичний  /  Писар 
Ізб.  1073  спробував  це  відтворити,  вимисливши  спеціальну  букву,  йото¬ 
ваний  ять,  за  зразком  інших  йотованих:  №сти  ‘їсти',  Міжь  ‘їж*  тощо.  Цей 
спосіб  ужито  одного  разу  й  в  Ізб.  1076:  №дд  ‘отрути'  ґен.  одн.  Проте  охочих 
продовжувати  таке  написання  не  знайшлося,  хоча  на  цьому  місці  писав¬ 
ся  все-таки  не  звичайний  ять,  а  буква  к,  наприклад,  кмь  ‘їм'  (Арх.  Єв.  1092), 
ксть  ‘їсть'  (Єв.  Гал.  1144),  прекхлвше  (Єв.  Євс.  1283),  кети  (Гал.  Єв.  1288, 
Панд.  1307),  кмьі  ‘їмо'  (Лавриш.  Єв.  1329),  кдоущилп*  дат.  мн.  (Луц.  Єв. 
XIV  ст.),  неодноразово  в  Іп.  літоп.  —  наприклад,  кздишд,  кздить  (1152), 
кхаЗос.  одн.  аор.(1190),  хоча  теж  і  Гждю  ‘їжджу'  (1152),  поїзди  ‘поїдь'  (1154), 
3  ос.  мн.  аор.  (1190)  тощо.  Очевидно,  що  перший  складник  дифтонга 
злився  з  попереднім  7*-,  унаслідок  чого  утворилася  сполука  уе-.  Та  сам 
голосний  якісно  не  злився  з  е ,  залишаючися  закритим.  Пізніше,  коли 
.е  >  е  в  усіх  позиціях,  цей  голосний  звук  е  знову  ототожнився  з  регуляр¬ 
ним  рефлексом  е ,  а  тому  саме  в  сучасній  українській  мові  він  не  відріз¬ 
няється  від  інших  рефлексів  е2 3.  Схематично  це  можна  представити  так: 

після 3:  7  +  .Є  >  ]  +  е  >  у  +  і 

після  решти  приголосних:  Є’  +  .е  >  Є'  +  е  >  Є'  +  і. 

Однак  у  давньоукраїнському  письмі  буква  к  позначала  і  ,/е-, 
і  зе-,  тому  в  “надпоправних”  написаннях  буква  ^  часом  могла  відтворю¬ 
вати  наприклад,  в  імені  Фєо досіви  дат.  замість  Фєодосиєви  (Києво- 
Печерський  напис-ґрафіто  XII  ст.). 

Написання  йотованої  букви  к  замість  йотованого  ятя  стало  не¬ 
потрібним  після  постання  е  зі  старого  звука  е  (не-йотованого),  але  пев¬ 
ний  час  воно  зберігалося  за  традицією.  З  фонетичного  погляду  воно  було 
узасадненим  у  північноукраїнських  діалектах,  де  наголошений  е  пере¬ 
йшов  у  .е. 

Те  саме  стосується  й  позиції  після  голосного,  наприклад,  от  нее 
(Арх.  Єв.  1092),  из  нее  (келих  Володимира  Давидовича  1151),  новьік  ак. 
мн.  чол.  роду  (Добр.  Єв.  1164),  первок  ґен.  одн.  жін.  роду,  с(ва)ток  ґен. 
одн.  жін.  роду  (Єв.  Євс.  1283),  семок  ґен.  одн.  жін.  роду  (Сл.  Єфр.  Сир. 
1284),  кк  (і  ісЬ  —  Гр.  1359,  Перемишль)^ 


2  Окрім  діалектів;  пор.  у  Димері  на  північ  від  Києва  суч.  укр.  єхать ,  ежа  (але  їздить). 

3  Після  переходу  е  в  і  застаріле  написання  к  на  позначення  у  +  е  стало  особливо 
недоречним.  Але  його,  вочевидь,  деякі  писарі  вважали  за  вишуканіше,  пишучи  к  замість 


258 


13.4  Потрактування  е 


Поглинення  першого  складника  дифтонга  .е  мало  місце  та¬ 
кож  —  принаймні  в  частині  говірок  —  після  сильно  пом'якшеного  п  у  слові 
§пеиь\  написання  тикві*  ~  гн’євт*  і,  як  їх  виродження,  гневт*  можна  поди¬ 
бати  в  Ізб.  1073,  Златостр.  XII  ст.  і  деінде;  пор.  також  ньінк  в  Добр.  Єв.  1 164. 


4.  ЗВУЧАННЯ  Є:  ПОМІЩАННЯ  Є  ТА  Є 

Впродовж  усього  давньоукраїнського  періоду  буква  писалася  напро¬ 
чуд  поправно.  Це  показує,  що  вона  позначала  фонему,  чітко  відмінну  від 
інших.  Однак  є  й  приклади  заступлення  її  буквою  е,  що  з  них  деякі 
мають  характер  досить  регулярний,  а  інші  —  радше  випадковий. 

Релевантними  для  реконструкції  якості  звучання  е  є  три  типи 
відносно  систематично  здійснюваної  заміни  -Ь  на  е,  що  їх  можна  назва¬ 
ти  правописними  інноваціями.  Здебільшого  з  е  пишеться  ц-£сдрь,  де  пер¬ 
вісно  був  звук  е  (пор.  ст.  ц.  сл.  ц^сдрь,  чес.  сізаг),  —  наприклад,  в  Ізб.  1073, 
Ізб.  1076,  Панд.  XI  ст.,  Іп.  сказ.  1212  тощо.  Це  слово  прийшло  з  церков¬ 
нослов'янської  мови,  й  переписувачі  погано  знали  його  повну  писану 
форму,  бо  зазвичай  по-церковнослов’янському  воно  писалося  скороче¬ 
но,  під  титлом,  тобто  цТдрь.  У  болгарській  вимові  цього  слова,  як  вони 
могли  її  чути,  реалізацією  е  був  відкритий  звук  типу  ж,  характерний  для 
тогочасної  болгарської  мови.  Цю  вимову  українські  писарі  не  могли  засо- 
ціювати  зі  своїм  рідним  е ,  вона  більше  нагадувала  їм  е.  Тому  цей  звук 
сприймався  як  е  й  писався  є  (Шахматов,  Мошинський).  Таким  робом 
у  непрямий  спосіб  доводиться  звучання  е  яке  в  давньоукраїнській  мові. 

Те  саме  стосується  —  з  певними  відмінностями  —  й  відтворення 
церковнослов’янських  сполук  СгеС-  (тип  др'Ьво).  Лише  в  найдавніших 
пам'ятках  цього  церковнослов’янського  написання  дотримувано.  Далі 
воно  було  потроху  витіснене  написанням  типу  дрєво,  яке,  власне  кажучи, 
не  було  ні  церковнослов'янським,  ані  місцевим.  Але  знов-таки  для  вух 
тогочасних  писарів  написання  є  більш  адекватно  відтворювало  відкритий 
болгарський  е  в  порівнянні  з  Менш  регулярно  буква  е  вживалася 
замість  -Ь  при  відтворенні  ц.  сл.  С ІеС,  але  й  таке  трапляється  в  Арх.  Єв. 
1092,  Мст.  Єв.  1117,  Усп.  зб.  XII  ст.  та  ін. 

Третій  випадок  стосується  закінчень  дат.  і  лок.  одн.  зворотно¬ 
го  займенника  та  займенника  2  ос.  одн.  Місцева  форма  була  зоЬе ,  іоЬе, 
церковнослов'янська  —  зеЬе ,  іеЬе.  Типове  написання  церковнослов'ян¬ 
ських  форм  уже  невдовзі  почало,  однак,  усталюватися  у  вигляді  секе,  тєкє. 


вимовлюваної  сполуки Д  Цим  започатковано  зманірений  правопис,  що  застосовується 
в  деяких  грамотах:  кхт*  ґен.,  кмт*  дат.,  свокмь  інстр.  одн.,  твокми  інстр.  ми.  тощо  (Пере¬ 
мишль,  1366-1391;  Львів,  1370),  свокми  інстр.  мн.  (Перемишль,  1378),  також  ємь  дат. 
мн.  у  Молд.  гр.  1393.  Таке  написання  в  жодному  разі  не  слід  брати  буквально. 


13.4  Потрактування  е 


259 


Тут,  як  і  в  попередніх  випадках,  формі,  відомій  у  її  болгарській  вимові, 
ліпше  пасувала  буква  е,  ніж  *£,  бо  ця  остання  вимовлялася  тоді  місцевою 
людністю  як  е.  Наявність  прикладів  —  від  Ізб.  1073  до  Луц.  Єв.  XIV  ст., 
включно  з  Усп.  зб.  XII  ст.,  Єв.  Євс.  1283,  Напк.  XIII  ст.,  Хіл.  XIII  ст.,  Город. 
Єв.  XIII  ст.,  Панд.  1307,  Лавриш.  Єв.  1329  та  ін.  Проте  ця  заміна,  слід  під¬ 
креслити,  ніколи  не  поширювалася  на  питому  форму  зоЬе ,  іоЬе.  Напри¬ 
клад,  в  Арх.  Єв.  1092  сєкє  дат.  ужито  29  разів,  сєб'Ь  21  раз,  але  соб-Ь  тільки 
в  такому  варіанті;  в  Напк.  XIII  ст.  (к)  теве  —  2 1  раз,  але  тільки  тоб-Ь  тощо. 

Заміну  ц.  сл.  на  е  можна  добачити  в  кількох  поодиноких  сло¬ 
вах,  де  таке  написання,  щоправда,  було  менш  поширене:  ОБрєтє  ‘знайшов' 
З  ос.  аор.  (Усп.  зб.  XII  ст.),  іменники  жін.  роду  з  суфіксом  -іеіь  (овитедь  ~ 
обитель  —  Ізб.  1073,  Арх.  Єв.  1092),  заперечні  форми  теп.  часу  дієслова 
вбіти  (неси  2  ос.  одн.  Арх.  Єв.  1092,  несте  2  ос.  мн.  Єв.  Гал.  1 144);  з  другого 
боку,  вживання  ^  замість  е  в  словах  др’квдк  ‘давніше'  (Гр.  Бог.  XI  ст.,  Арх. 
Єв.  1092,  Кир.  Єрус.  XI  ст.  та  ін.)  і  ср'Ьвро  (Ізб.  1073,  Усп.  зб.  XII  ст.  та  ін.)  — 
то  надпоправні  церковнослов'янізми. 

У  дієсловах  та  віддієслівних  іменниках  етимологічно  непра¬ 
вильне  вживання  е  чи  ^  відображає  скорочення  чергувань  цих  голосних 
(первісно:  е  в  док.  виді,  е  в  недок.  виді).  Сюди  можна  віднести  приклади 
написання  е  в  -метати  від  тезії  (очгьметдти  Ізб.  1073,  метайте  Арх.  Єв. 
1092  проти  очгьм'Ьцію  Ізб.  1076;  погревати  ~  погр^вати  Студ.  XII  ст.;  колєбла 
са  Іп.  сказ.  1212),  у  слові  лрид'Ькьно  ‘ретельно’  (Арх.  Єв.  1092,  Панд.  XI  ст., 
Усп.  зб.  XII  ст.,  Златостр.  XII  ст.)  та  ін.  Часом  трапляється  теж  легке  помі- 
шання  суфіксів  -епуе  ~  епуе  у  віддієслівних  іменниках:  оутртшению  ‘затерп- 
ненню’  (Гр.  Бог.  XI  ст.)  етимологічно  мусило  б  закінчуватися  на 
- епуи ,  бо  Іьгреії.  Ці  хитання  були  спричинені  співгрою  дієслівних  основ 
на  -е{й)  в  інфінітиві  й  аористі  та  пасивних  дієприкметників  на  -епуу. 

Якщо  виключити  помилки  на  письмі  упереджувального 
(в'Ьс'Ьда  Арх.  Єв.  1092,  рвцете  ‘скажіть’  Кир.  Єрус.  XI  ст.,  отбєгнєши  2  ос. 
одн.  Златостр.  XII  ст.,  севера  ‘півночі’  ґен.  одн.  Жит.  Сави  XIII  ст.)  та  інер¬ 
ційного  (печенегомь  дат.  мн.  Усп.  зб.  XII  ст.)  характеру,  залишаються  нечи¬ 
сленні  поодинокі  відхилення,  як-от:  вероі/ж  (Ізб.  1073),  цедованик  (Ізб. 
1076),  о  таине  (Арх.  Єв.  1092),  светт»  (Добр.  Єв.  1164),  весове,  депо  (Усп. 
зб.  XII  ст.),  над'кжею,  теч'Ьши  (Напк.  XIII  ст.).  Загальна  кількість  їх  мізерна 
(трохи  вища  концентрація  написань  із  е  спостерігається  в  Усп.  зб.  XII  ст. 
і  Хіл.  XIII  ст.).  Монети  князя  Володимира  (до  1015  р.)  виявляють  хитання 
між  на  стод'Ь  та  на  столе,  але  текст  на  них  позначений  сильним  церковно¬ 
слов'янським  впливом.  Трохи  більше  таких  збивань  на  е  є  лише  в  Соф. 
написах:  детд  ‘роки’,  недед-к  ‘тижня’  (1078),  грехьі,  дедьі  ‘трудами’  (XII  ст.), 
грешнвіи  (XIII  ст.).  Однак  §гехь  і  пейеЦа  —  це  часто  вживані  в  церковній 
практиці  слова,  що  вимагали  відкритої  вимови  е4\  поза  тим,  слід  пам’я- 


4  Пор.  гьгрешбникмь  Златостр.  XII  ст.,  прєгрєшєни  Напк.  XIII  ст.,  понєдєдннісь  Усп. 
зб.  XII  ст.  Обидва  слова  вживаються  з  е  й  за  середньоукраїнської  доби,  коли  вже  е  без¬ 
перечно  вимовляли  як  і. 


260 


13.5 ,  6  Потрактування  е 


тати,  що  Графіті  в  головному  столичному  храмі  не  конче  мусили  всі  бути 
зроблені  місцевими  людьми. 

Щодо  ном.  мн.  тєлєса  та  споріднених  явищ  —  див.  7.3. 


5.  ЗВУЧАННЯ  Є :  ПОМІШАННЯ  Є  ТА  І 

Нечасті  спорадичні  випадки  поміщання  е  та  і  в  найдавніших  пам'ятках 
не  дають  певного  матеріалу  щодо  звучання  цього  голосного  як  [і]  на  почат¬ 
ку  історичного  періоду.  Йдеться  про  такі  факти: 

1)  упереджувальні  та  інерційні  описки:  втфдзоулмініїк  ‘напоумлення', 

ницим  ‘деякі',  исциди  ‘зціли'  (Ізб.  1073);  дв'Ь  ризи,  в'ЬдЬві*,  пр'Ьокр'Ьтох'ь 
‘придбав'  1  ос.  одн.  аор.  (Арх.  Єв.  1092);  никии  ‘деякий',  ндзАрАн-Ьн-Ь 
лок.  одн.  (Добр.  Єв.  1 164)  та  ін.; 

2)  морфологічне  водностайнення  м’якої  та  твердої  відмін,  а  також  форм 

із  е  та  і  в  імп.:  вт>  в^ри,  на  Купри  ‘на  Кипрі'  (Ізб.  1073);  мноз'Ь  ‘багато 
хто'  ном.  мн.  (Арх.  Єв.  1092);  вт*  попели  (Єв.  Гал.  1144);  ищ-Ьте  ‘шу¬ 
кайте'  (Добр.  Єв.  1164);  стьВаж'Ьтє  ‘зв’яжіть’  (Тип.  7,  XII  ст.)  та  ін. 
Якщо  ці  випадки  виключити,  залишиться  зовсім  небагато:  в*ь 
мироу  ‘помірковано’  (Ізб.  1076),  удовин  ‘зручніше’  (Арх.  Єв.  1092),  замість 
лгЬроу,  удовин.  Написання  з  буквою  ^  у  слові  сгьв'Ьдит1іль  (Тип.  7,  XII  ст.) 
ґрунтується  на  корені  Vей-  ‘знати’,  а  не  на  корені  тЛ-  ‘бачити’.  Див.  32.2. 

Можна,  отже,  певно  стверджувати,  що  е  наприкінці  протоукра- 
їнського  періоду  не  вимовлювано  як  [і].  Про  його  перехід  в  і  наприкінці 
давньоукраїнської  доби  —  див.  32.2. 


6.  ЗВУЧАННЯ  Є :  ЗАПОЗИЧЕНІ  СЛОВА 

Розгляд  давньоукраїнських  писемних  пам’яток  показав,  що  голосний  е , 
окрім  як  у  особливих  умовах,  не  змішувано  ні  з  е,  ні  з  і,  —  тобто  він  являв 
собою  повновартісну  фонему.  Деякі  факти  непрямо  свідчать,  що  звучав 
він  як  [4е],  а  згодом  як  [е].  Прямі  докази  цього  надає  матеріал  тогочасних 
запозичень. 

Типовим  відтворенням  складника  -8Іеп  (<  зіеігі)  із  закритим  е, 
часто  вживаного  в  давньошведських  іменах,  є  форма  -счг&гь,  наприклад, 
топонім  ИскоросгЬнь  (Іп.  літоп.  946),  антропоніми  ПрАСчгЬігь,  ФурьстгЬнт» 
(Іп.  літоп.  944)  та  ін.  Угорське  ім'я  Веіа  та  слово  Негсе§  ‘князь’  пишуться 
в  Іп.  літоп.  з  ^  на  відтворення  угорського  закритого  е :  Б'Ьлд  (1229  тощо), 
гЬрциісь  (1235;  але  пізніше  —  1254  —  гєрцик-);  з  другого  боку,  угорський 
звук  і  не  відтворюється  за  допомогою  'Ь:  антропоніми  Филл,  Тикрєць 


13.7  Потрактування  е 


(Іп.  літоп.  1217,  1268;  пор.  уг.  Ніа,  ТіЬигс-  ТіЬогс)  та  ін.  Якщо  уг.  зге§уе 
‘рибальське  знаряддя',  згепа  ‘сіно'  запозичені  з  протоукр.  *зеза,  зепо,  вони 
теж  свідчать,  що  е=  [е].  Навіть  у  пізніші  часи,  в  ХІУ-ХУ  ст.,  польський 
закритий  звук  е  передається  за  допомогою  'Ь:  імена  Б^нко  (Гр.  1399,  Львів; 
але  Бенко  —  Гр.  1398,  Коломия),  Алжк'Ьта  (Гр.  1404,  Перемишль)  —  пор.  ст. 
пол.  ВепкОуА&Ьіеіа.  Ім'я  ГЬрькортт*  (Іп.  літоп.  1254)  з  нім.  НегЬегі імовір¬ 
но  теж  було  адаптоване  за  посередництвом  польської  мови,  як  це  напев¬ 
не  сталося  зі  словами  подкансд^рего  ґен.  одн.  (Гр.  1415,  Перемишль) 
і  кєрьд'киь  ‘церковний  спів'  (Іп.  літоп.  1249);  пор.  ст.  пол.  кіегіезг  ‘Кугіе 
е1е]зоп'  (‘Помилуй  нас,  Господи’).  У  сигітській  грамоті,  писаній  1404  р., 
^  відтворює  румунський  закритий  звук  е :  оу  СигЬтоу  (рум.  5іфеґ). 

На  тлі  цього  доволі  послідовного  й  промовистого  фактажу  ви¬ 
падки  вживання  ^  в  запозиченнях  із  грецької  мови,  коли  тільки  вони  не 
засвідчені  в  староцерковнослов'янській,  слід  уважати  за  ознаку  їх  вимо¬ 
ви  з  закритим  е  самими  греками,  наприклад,  ф'Ьврлрі  ‘лютий'  (Соф.  на¬ 
пис  1054),  бфр'Ьлгь  (Іп.  літоп.  1124),  Кфр-Ьлп*  (Напк.  сер.  XIV  ст.);  також 
Шфр'кид  ґен.  —  Іп.  літоп.  1177),  АрттЬм-Ьи  (Іп.  літоп.  1241)  —  гр.  фєррогххрід, 
ИфраЩу  ’Артєріод.  Буква  ^  в  (нд)  лимани  ‘(на)  лимані'  (Георг.  Ам.  XII  ст.), 
що  походить  із  гр.  Хірург  ‘гавань’,  має  свідчити,  що  це  слово  прийшло  або 
до  зміни  гр.  е  на  і  (вона  звичайно  вважається  за  доконану  до  II  ст.,  але 
грецькі  діалекти  Причорномор'я  були  в  цьому  плані  консервативніші), 
або  за  посередництвом  якоїсь  незнаної  мови  (імовірно  —  тюркської  групи), 
поширеної  на  північному  узбережжі  Чорного  моря. 


7.  ГЕОГРАФІЧНІ  МЕЖІ,  УМОВИ  ТА  ХРОНОЛОГІЯ 

Нині  жодна  з  суміжних  слов’янських  мов  не  має  таких  самих  рефлексів  е, 
як  українська:  російська  та  білоруська  (середньо-  та  північнобілоруські 
говірки)  мають  ’е  (рос.  бельїй ,  білор.  бельї),  польська  —  9 а  перед  твердими 
зубними  та  9е  в  інших  позиціях  (Ьіаіу  проти  Ьіеііс),  східнословацькі  говірки 
продовжують  е  як  е  й  е  які  ( Ьііі  проти  ЬГесІі  ‘блідий’),  східноболгарські 
говірки  мають 9 а  перед  складом  із  голосним  непереднього  ряду  та  ж  в  ін¬ 
ших  позиціях  ( Ь9аІ  проти  Ьаеіі  ном.  мн.  чол.  роду).  Однак  у  російській 
і  білоруській  мовах  звук  е,  посталий  з  £,  не  бере  участі  в  переході  ’е  >9о , 
що  свідчить  про  його  якісну  відмінність  від  е  іншого  походження  на  час 
здійснення  цієї  звукозміни.  Найімовірніше  він  вимовлявся  як  ’зе.  Споку¬ 
шає  перспектива  узагальненого  представлення  лінії  розвитку  е  в  усіх 
цих  мовах  у  такий  спосіб: 

ей>  еа>  9а>  9ае  >  ’е  >  ’е  (і  згодом  укр.  і  до  певної  міри  сх.  словац.  ’е  >  ’ї). 

1  2  3  4  5  6  7 


262 


13.7  Потрактування  е 


Тоді  виходило  б,  що  польська  мова  та  східноболгарські  говір¬ 
ки  зупинилися  в  розвитку  на  стадіях  3  і  5  (із  дальшим  переходом  а  >  а) 
та  3  і  4  відповідно;  східнословацькі  говірки  —  на  стадіях  5  і  75;  давньо- 
російська  та  давньобілоруська  мова  (середньо-  та  північнобілоруські 
говірки)  —  на  стадії  4  (сучасні  російська  та  білоруська  —  на  стадії  5). 
У  давньоукраїнській  мові  це  була  стадія  6  (у  сучасній  українській  — 
стадія  7).  Таким  чином,  усе  це  виглядало  б  як  той  самий  у  ґрунті  речі 
процес,  але  з  різною  швидкістю  перебігу.  Українська  мова  тоді  відзначалася 
б  найшвидшим  і  найпослідовнішим  просуненням  е  до  переднього  ряду. 

Однак  не  можна  поминути  й  поважного  аргументу  проти  такої 
інтерпретації,  а  саме  тієї  обставини,  що  на  стадії  5  рефлекс  е  мусив  би 
був  злитися  з  е.  Це  було  б  поклало  край  незалежному  розвиткові  е ,  що 
явно  суперечить  фактам  української  мови:  на  відміну  від  е>  звук  е  в  ній 
не  перейшов  у  і  —  пор.  білий  проти  беру.  Вагу  цього  заперечення  можна 
зменшити,  припустивши,  що  на  стадії  5  чи  навіть  4  приголосні  пом’як¬ 
шувалися  перед  е ,  посталим  з  в,  й  не  пом’якшувалися  перед  е  іншого 
походження  (див.  1 1.5).  Ба  більше:  саме  м’якість  попереднього  приголос¬ 
ного  могла  була  б  сприяти  дальшому  закриттю  та  просуненню  вперед  еу 
посталого  з  е.  Проте  на  той  час  іще  зберігалися  м’які  V  і  гі  (<  І],  п])  перед  е\ 
пом’якшувалися  також  і  середньопіднебінні  та  с,  нехай  без  набуття  фо¬ 
немного  статусу,  —  а  все  ж  звук  е  після  цих  приголосних  не  злився  з  е. 
Поза  тим,  треба  знайти  пояснення  для  дифтонга  іе  як  найтиповішого 
рефлекса  наголошеного  е  в  північноукраїнських  і  південнобілоруських 
говірках,  а  також  для  слідів  стадії  іе  в  давньоукраїнських  пам’ятках,  про 
які  йшлося  вище  (13.3). 

Зважаючи  на  ці  факти,  приваблива  теорія  спільного  розвит¬ 
ку  е  в  усіх  згаданих  мовах  мусить  бути  відкинута;  натомість  для  укра¬ 
їнської  мови  вибудовується  відмінна  лінія  еволюції,  що  йде  шляхом  диф¬ 
тонгізації: 

еа  >  а  >  ге  >  г£  >  е 
1  2  3  4  5 

У  цьому  контексті  набуває  вагомості  та  обставина,  що  дані  про 
стадію  іе  віднаходяться  в  давньоукраїнських  пам’ятках  не  лише  київського 
та  волинського,  але  й  галицького  походження,  бо  за  історичних  часів 
у  Галичині  рефлекс  е  має  лише  монофтонгічний  характер,  виступаючи 
як  і.  Таким  чином,  можна  припустити,  що  накреслена  вище  лінія  еволюції 
(стадії  1-4)  була  притаманна  всім  українським  діалектам. 

У  підсумку  можна  ствердити,  що  в  усіх  протоукраїнських  діа¬ 
лектах  з  е  розвинувся  дифтонг  іе ,  який  зберігся  (під  наголосом)  на  По¬ 
ліссі,  але  перейшов  у  ’е  в  південно-західному  наріччі  й  імовірно  також 


5  У  випадку  східнословацьких  говірок  треба  рахуватися  з  тривалішим  збереженням 
довготи. 


13.7  Потрактування  е 


263 


на  Київщині.  Жодна  з-поміж  суміжних  слов’янських  мов  (чи  діалектів) 
не  мала  аналогічного  розвитку  (східнословацькі  діалекти  ймовірно  про¬ 
йшли  через  цю  стадію,  але  щойно  пізніше  й  тільки  у  складах  із  довгим 
голосним,  тобто  цілком  самостійно).  Єдина  спільна  риса  всіх  цих  проце¬ 
сів  —  це  загальна  спрямованість  на  поступове  звуження  й  просунення 
вперед  е,  хоча  в  описану  добу  російська  та  білоруська  мови  (середньо- 
та  північнобілоруські  говірки)  зупинилися  на  стадії  9зг,  а  польська  та 
болгарська  (східноболгарські  говірки)  —  на  стадії  ’е  (як  правило,  перед 
складами  з  голосним  переднього  ряду). 

Поступове  закриття  й  просунення  е  вперед  було  наслідком 
впливу  сусідніх  пом’якшених  приголосних,  що  його,  мабуть,  започаткувало 
поглинення  попереднім  приголосним  першого  складника  голосного  еа  після 
його  дифтонгізації.  У  болгарській  мові  (східноболгарські  говірки)  і  частко¬ 
во  в  польській  такому  просуненню  сприяла  також  м’якість  наступного 
приголосного,  тимчасом  як  у  протоукраїнських  діалектах  (і  так  само  в  про- 
торосійських  і  протобілоруських)  головний  чинник  становила  сама  лише 
м’якість  попереднього  приголосного.  Відосібнення  е  в  системі  фонем  після 
зникнення  опозиції  з  його  коротким  аналогом  еа  створило  передумови 
для  просунення  вперед.  В  основній  масі  протоукраїнських  діалектів  напри¬ 
кінці  доісторичного  періоду  спостерігалася  така  ситуація: 

і  у  и 

е 

ь  ь 

е  о 

а 

У  поліських  діалектах  вона  виглядала  інакше: 

і  у  и 

ь  ь 

іе+  е  о 

а 

Спроби  встановити  зв’язок  між  деназалізацією  е,  що  дала  уа 
(або  а  —  Якобсон),  та  просуненням  уперед  е,  чим  би  посилювався  кон¬ 
траст  між  цими  двома  голосними,  не  мають  під  собою  підстав.  На  бага¬ 
тьох  слов’янських  теренах  рефлекси  е  та  £  були  однакові:  в  ненаголошеній 
позиції  (північноукраїнські,  південнобілоруські  говірки),  у  складах  із  ко¬ 
ротким  голосним  (східнословацькі  говірки),  перед  складом,  що  містить 
голосний  переднього  ряду  (східноболгарські  говірки),  —  причому  в  деяких 
зонах  відбулося  їх  цілковите  злиття  (наприклад,  у  західноболгарських 
говірках,  в  екавських  говірках  сербсько-хорватської  мови  та  ін.). 

Хронологія  переходу  е  в  е  в  протоукраїнських  діалектах,  за 
винятком  поліських,  визначається,  з  одного  боку,  тим,  що  він  міг  відбу- 


264 


13.8  Потрактування  е 


тис  я  лише  після  пом’якшення  приголосних  перед  е  (кінець  Х-початок 
XI  ст.;  див.  1 1.5),  а  з  другого  —  його  відображенням  у  пам’ятках  середини 
XI  ст.  Ці  обставини  дають  змогу  датувати  його  першою  половиною  XI  ст. 


8.  ПРОБЛЕМА  ПРОТОУКРАЇНСЬКОГО  ПЕРЕХОДУ  Є  В  І 

у  випадках  типу  дитина 

*  *  *  У  кількох  українських  словах  на  місці  е  виступає  рефлекс  у ,  що  явно 
вказує  на  протоукр.  і;  російська  та  подекуди  й  інші  слов’янські  мови 
в  цих  випадках  також  мають  і: 

дитина  проти  діти;  рос.  дитя :  дети,  білор.  дзіця :  дзеці  проти  пол. 

( Месіє  як  сігіесі,  словац.  сііеґа  як  сіеіїзко ,  болг.  дете  як  детйнаси; 
сидиш :  сісти;  рос.  сидить :  сесть  проти  білор.  сядзіш  як  сесці,  пол.  зіесМзг, 
словац.  зесііз,  болг.  седйш  як  сядаш; 

діал.  (півн.  укр.)  мизйнець,  рос  .мизйнец,  пол.  діал.  тігіпіес,  словац.  тігісу 
‘мізерний’,  болг.  мизйнец  ‘найменший  син’  проти  укр.  літ.  мізинець, 
білор.  мезінец ,  ст.  пол.  тіегуппу  ( раїес ); 
діал.  мизгйр  ‘тарантул’,  рос.  мизгйрь  ‘павук’  на  основі  *тег£-;  пор.  лит. 
тегф  ‘зв’язую’. 

Недавно  запозичений  з  російської  церковнослов’янізм  витія 
в  цьому  контексті  не  становить  інтересу.  У  рос.  витйя  і  також  походить 
із  е  (пор.  рос.  ответ  ‘відповідь’),  але  з  якимись  українськими  явища¬ 
ми  тут  немає  жодного  зв’язку. 

Як  можна  побачити  з  наведеного  переліку,  українська  літературна 
мова  має  лише  два  слова  цього  типу:  дитина  та  сидіти;  але  навіть  вони 
характерні  не  для  всіх  говірок.  Форми  дітйна  та  сідіти  (з  місцевими 
фонетичними  особливостями)  поширені  в  наддністрянських,  бойків¬ 
ських,  гуцульських,  лемківських  (пор.  Одрех.  гр.  1574:  сЬдЬд'Ь  ми.  мин. 
часу)  і  закарпатських  (пор.  Ключ.  1695,  Няґ.  1758:  д-Ьтинд)  говірках. 
У  давньоукраїнській  мові  обидва  слова  фігурують  з  е,  наприклад,  у  Син. 
Патер.  XI  ст.  сЬди  2  ос.  одн.  імп.,  сЬжю;  в  Іп.  літоп.  дЬтати  (946, 1287, 
хоча  теж  і  до  дитиньца  ‘до  фортеці’  1261),  еЬдЬть  (1150),  сЬдЬ  (1113, 
пор.  також  1160,  1173,  1188,  1190,  1196),  у  ранніх  грамотах  сідать 
(1386-1418,  Перемишль),  сЬдЬди  ~  судили  (1412, 1414, 1421,  Львів);  і  ця 
практика  тривала  аж  до  кінця  середньоукраїнського  періоду,  наприк¬ 
лад,  дЬта,  судить  (Чет.  1489),  сєдєдн  (Люстр.  Брацлав  1552),  детинд 
(Люстр.  Крем’янець  1552),  дЬтід,  еЬдЬд  (Вол.  Єв.  1571),  сєдачого  (Кл. 
Остр.  1599),  сєдЬти,  дєтинд  (Ів.  Виш.  1600),  сЬжу  (Уч.  Єв.  сер.  XVII  ст., 
Устріки),  сЬдгггь  (Транкв.-Ст.  1618),  седЬд  (Копист.  1621),  сЬжу  (Иісію- 
пагіит  1649),  сєдЬти  (Полт.  1664),  сЬдьі  (Вірші  Кл.  Зин.  1690)  і  навіть 
у  XIX  ст.  сЬд~Ьв  (Лозинський  1849). 

За  цими  випадками  не  приховується  жоден  історичний  процес 
загального  характеру.  Вони  є  наслідком  випадкових  уподібнень  нена- 
голошенош  е  або  його  рефлексу  до  наголошеного  і  в  наступному  складі, 
що  мали  місце  в  різні  часи;  і  це  є  прояв  двоскладової  гармонії,  яка 


13.8  Потрактування  е 


265 


заторкувала  одні  слова  в  одних  говірках  і  мовах  і  інші  в  інших,  але  так 
і  не  перетворилася  на  загальне  правило  (пор.  численні  випадки  від¬ 
хилень  на  кшталт  біжиш ,  ліпити ,  зіниця  тощо)  і  поготів  на  спільну 
рису  східнослов’янських  мов  (як  суґерували  Фортунатов,  Булахов- 
ський  та  ін.)  6.  Пізніше  —  у  рідкісних  випадках  —  такий  вторинний  звук 
і  ( >у )  був  перенесений  у  наголошені  склади,  як  у  слові  посидіти ;  пор. 
іуц.  оседок  ‘осада’  та  хитання  у  В'Ьчн.  пек.  1721:  сидачи  ~  сєдачи. 

Стосовно  слова  вивірка  з  давн.  укр.  уеяег(іс}а)  —  див.  22.2. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Шахматов  А.  «Исследования  в  области  русской  фонетики». 
РФВ  29-30,  1893. 

2.  Кримський  А.  «Деякі  непевні  крітерії  для  діялєктольоґічної 
клясифікації  старо-руських  рукописів».  НЗб.  Груш.,  сс.  133-153 
(Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  у  5-ти  томах,  3.  К.,  1973). 

3.  Соболевский  А.  «Два  личньїх  имени».  РФВ  63,  1910. 

4.  Марков  А.  «Заметки  по  русской  диалектологии.  І.  Несколько 
данньїх  для  определения  родини  малорусского  произношения 
звука  гь  как  і ».  РФВ  76, 1916. 

5.  Дурново  Н.  «Русские  рукописи  XI  и  XII  в.  как  памятники 
старославянского  язьіка».уФ,  1926-1927,  сс.  38-54. 

6.  МаїїЬелуз  XV.  К.  «ТЬе  рЬопеііс  уаіие  оі )аГ  іп  оИ  гиззіап». 
Зіатзйспа  геща  3-4,  1950. 

7.  КІеіЬег  В.  «ИскоростЬнь».  ЗсЗІ 6,  1960. 

8.  Затіїоу  М.  «ТЬе  Ігеаішепі  о£  іЬе  Сошшоп  Зіауіс  *е  іп 
ІІкгаіпіап».  Лппаїз  8,  1960. 

9.  Зашіїоу  М.  ТНерНопете ]аі'  іп  Зіахлс.  ТЬе  Наріде,  1960  (особли¬ 
во  сс.  24-32,  135-139). 

10.  Колесов  В.  «Изменение  фонеми  /е/  в  древнерусском  язьіке». 
5/35,1966. 

1 1.  Мозгупзкі  Ь.  «Осі  сге^о  гаїегаї  гбгпокіептколуу  го2\уб]  Іглу.  ^аТ 
лу^гукасЬ  зІолуіаіізкісЬ».  ВРТ]  25,  1967. 

12.  Мозгупзкі  Ь.  «Зіагогизка  оЬосгпозс  сезагь  ||  сезагь ». 
їезгуіу  Иаикоше  Цпілуегзуїеіи  Ссіапзкіе^о 

(Зегіа  Нишапізіусгпа)  1,  1971. 

13.  Филин  Ф.  «К  истории  фонеми  е  («ять»)  в  восточнославян- 
ских  язиках».  Аппиаіге  сіє  Гіпзйґиі  сіє  Ркіїоіо&іе  еі  (ТНізіоіге 
Огіепіаіез  еі  Зіаюез.  ііпіуєгзііє  ІлЬге  сіє  Вгихеїіез  18, 1968. 


6  Зокрема,  на  прикладі  рос.  дитя :  детйна ,  де  і  типово  виступає  не  перед  наголоше¬ 
ним  і,  тоді  яке<е  виступає  саме  в  цій  позиції,  слід  було  б  дослідити  можливість  індо¬ 
європейського  й  праслов’янського  чергування  голосних  оі :  еі. 


14.  ПЕРЕХІД  (І)  ВІД  ПРОТОУКРАЇНСЬКОЇ 
ДО  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 


1.  Хронологія .  266 

2.  Головні  напрями  розвитку  фонологічної  системи 

під  протоукраїнську  добу .  268 

3.  Формування  української  мови  як  єдності  .  269 

4.  Писемна  мова  давньоукраїнської  доби  як  свідчення  фонологічного 

розвитку  української  мови .  276 

5.  Відмежування  давньоукраїнських  пам’яток .  280 

6.  Основні  писемні  пам’ятки  давньоукраїнської  доби .  285 


7.  Завваги  щодо  використання  давньоукраїнських  текстів  як 

фактичного  матеріалу  для  історичної  фонології  української  мови  . . .  289 


1.  ХРОНОЛОГІЯ 

Періодизація  історії  постання  й  розвитку  звукової  та  фонемної  систем 
української  мови  ґрунтується  в  цій  книзі  на  цілковито  зовнішньому 
чиннику  —  характері  писемних  свідчень.  Зміни  в  їхньому  характері  не 
визначали  фонологічного  розвитку  й  не  визначалися  цим  останнім.  Проте 
вони  мають  чималу  вагу  для  вченого,  який  мусить  пристосовувати  влас¬ 
ну  методику  до  матеріалу,  що  зазнає  змін;  засяг  відомостей,  що  їх  ми  маємо 
для  різних  періодів,  залежить  від  ґатунку  самих  наявних  свідчень  та  від 


14, 1  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


267 


способу  їх  використання.  (Щодо  спроби  періодизації,  побудованої  на 
внутрішніх  закономірностях  фонологічної  еволюції,  —  див.  62.1). 

Одначе  позамовну  природу  чинника,  покладеного  в  підмурок 
такої  періодизації,  не  варто  переоцінювати.  За  змінами  в  характері  пам’я¬ 
ток  стоять  зміни  в  типі  літературної  мови  (якщо  така  є)  й  у  ставленні  лю¬ 
дей  до  цієї  мови,  що  спричиняються  подіями  суспільного  життя  й  куль¬ 
турно-політичними  реаліями.  Усе  це  може  й  собі  впливати  (зазвичай, 
опосередковано)  на  саму  природу  мовної  еволюції,  наприклад,  сприяючи 
діалектному  дрібненню  або  національному  об’єднанню,  спричиняючи 
міграції  людності,  полегшуючи  або  утруднюючи  спілкування,  активізуючи 
або  вповільнюючи  контакти  з  носіями  іншої  мови  (мов)  тощо.  Отже,  навіть 
фонологічний  розвиток  підлягає,  врешті,  впливові  цих  умов  та  чинників. 

Перехід  від  доісторичної  до  давньоукраїнської  доби  уреаль- 
нюється  внаслідок  появи  писемних  текстів,  а  відтак  і  запровадження  пер¬ 
шої  літературної  мови.  Це  сталося  наприкінці  X  ст.,  дарма  що  в  Україні 
з  тих  часів  не  збереглося  жодної  пам’ятки.  Найдавніший  відомий  текст 
(якщо  не  брати  до  уваги  кількох  незначних  Графіті,  що  з’являються  десь 
із  1042  р.,  а  також  монет,  викарбуваних  князем  Володимиром  після  його 
навернення  у  християнство  приблизно  між  990  і  1015  рр.,  з  їхнім  руди¬ 
ментарним  текстом)  датується  наступним  сторіччям  —  Ізб.  1073  у.  Деякі 
недатовані  пам’ятки  (особливо  Гр.  Бог.  XI  ст.),  якщо  судити  з  їхнього 
правопису,  передують  йому  в  часі.  Отже,  історичний  період  у  розвитку 
української  мови  починається,  у  ґрунті  речі,  з  середини  XI  ст. 

Колискою  першої  літературної  мови  в  Україні  був  Київ  з  його 
церковними  та  політичними  установами.  Літературна  мова  не  могла  не 
зазнати  докорінних  змін  із  занепадом  Києва,  що  намітився  в  середині 
XII  ст.  і  вочевиднився  в  ході  захоплення  та  зруйнування  міста  спочатку 
князем  Андрієм  Боголюбським  (1169  р.),  згодом  половцями,  що  їх  про¬ 
вадив  князь-вигнанець  Рюрик  (1203  р.),  і  нарешті  татарами  під  прово¬ 
дом  хана  Батия  (1240  р.).  Традиція  писемної  мови,  однак,  збереглася 
і  навіть  розквітла  на  коротший  час  (XII— XIII  ст.)  на  Волині  та  в  Галичині. 
Її  остаточний  занепад  збігся  в  часі  з  недовгим  пануванням  угрів,  а  потім 
і  тривалішим  пануванням  ляхів  у  Галичині  внаслідок  троїстих  —  польсько- 
ушрсько-литовських  —  воєну  1340-1387  рр.,  захоплення  литовцями  Киє¬ 
ва  (бл.  1362  р.),  Поділля  (бл.  1363  р.)  і  скасування  ними  в  період  з  1387 
по  1393  р.  майже  всіх  місцевих  спадкових  князівств.  За  кінцеву  дату 
давньоукраїнського  періоду,  нехай  дуже  умовну,  може  правити  1387  р., 
коли  почалося  довготривале  панування  Польщі  над  Львовом  і  Галичем, 
а  центр  Волині  Луцьк  підпав  під  владу  литовського  правителя  —  князя 
Витовта.  За  цього  підходу,  давньоукраїнська  доба  тривала  від  трьох  до 
чотирьох  століть,  як  і  протоукраїнська  доба  (від  VII  до  XI  ст.). 

1  Щодо  найдавнішого  датованого  кириличного  тексту  (Остр.  Єв.  1056-1057)  — 
див.  14?5. 


268 


14.2  Від  протоукраїпської  до  давньоукраїнської  доби 


2.  ГОЛОВНІ  НАПРЯМИ  РОЗВИТКУ  ФОНОЛОГІЧНОЇ  СИСТЕМИ 
ПІД  ПРОТОУКРАЇНСЬКУ  ДОБУ 

Порівняння  успадкованої  від  праслов’янської  мови  системи  голосних 
(див.  2.2)  з  наслідками  її  розвитку  під  протоукраїнську  добу  (див.  13.7) 
засвідчує  радикальне  зменшення  їхньої  кількості.  З  14  повноцінних 
голосних  фонем,  а  також  двох  нефонологічних  носових  голосних  і  чотирьох 
“функціональних  дифтонгів”  типу  еаг ,  оаІ  —  укупі  20  голосних  —  ця  сис¬ 
тема  скоротилася  до  9  одиниць.  Це  сталося  внаслідок  злиття  §  з  а,  д  з  и  та 
дедифтонгізації  функціональних  дифтонгів,  але,  передусім,  унаслідок  утра¬ 
ти  фонологічних  просодичних  ознак  часокількості  та  тону.  Втрата  склад¬ 
них  голосних  була  ще  однією  характерною  рисою  цього  процесу. 

Рівнобіжно  зі  зменшенням  кількості  голосних  звуків  і  голос¬ 
них  фонем  склад  приголосних  зростав.  На  місці  первинної  системи  з  15 
приголосних  (див.  2.3)  наприкінці  передісторичної  епохи  постає  система 
з  31  або  ЗО  приголосних,  що  мала  три  новопосталі  ряди  пом’якшених 


приголосних,  середньопіднебінних  та  африкат, 

що  навзаєм  накладалися 

між  собою: 

р  Ь  р'  Ь’ 

і  й 

І’  (І’ 

с’ 

с’  5’ 

ь  § 

(V)  (»*) 

8  г 

я’  г’ 

5’  І’ 

X 

т 

п 

п’ 

1 

V 

г 

(г’> 

иу 

Склад  приголосних  зріс  так  сильно  внаслідок  палаталізаційних 
процесів.  У  деяких  випадках  м’якшення  не  було  фонологічним  (с’  та 
середньопіднебінні),  але  частіше  все-таки  виникала  опозиція  за  м’які¬ 
стю  /твердістю. 

Зберегли  чинність  і  успадковані  обмеження  щодо  складової 
структури:  склади  закінчувалися  на  голосний,  являючи  собою  сполуки 
типу  СС  +  V,  ССС  +  V,  але  найчастіше  —  С+У.  До  винятків  належали,  з  од¬ 
ного  боку,  склади,  що  закінчувалися  на  г  або  /  (лише  після  ь  або  ь,  як 
у  вт.дісь),  а  з  другого  —  склади,  що  містили  сам-один  голосний  звук 
(о-,  и-  на  початку  слова:  осень,  унт*  ‘юний’).  Кількість  скупчень  приголос¬ 
них  дещо  зменшилася  через  занепад  і  та  й  перед  І  у  середині  слова,  але 
суттєвих  змін  у  цьому  зв’язку  не  відбулося. 

Деякі  звукозміни  сприяли  посиленню  внутріскладової  гармо¬ 
нії,  що  вимагала  м’яких  або  пом’якшених  приголосних  перед  голосними 

2  Коли  йдеться  про  V  та у,  їх  узято  в  дужки  з  огляду  на  їхній  напіввокалічний  статус, 
натомість  г*  —  з  огляду  на  його  ствердіння  в  деяких  говірках. 


14.3  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


269 


переднього  ряду  й  непом’якшених  приголосних  перед  голосними  непе- 
реднього  ряду;  до  їх  числа  належать  суцільне  м'якшення  приголосних 
перед  е  (е)  та  слабким  ь  й  утрата ]-  перед  отамв  початкових  складах. 
Зародження  двоскладової  гармонії  голосних  спостерігалося  в  дистрибуції 
е  та  о  в  залежності  (по  говірках)  від  голосного  в  наступному  складі  (пьшоно 
проти  пьшениця),  У  ході  формування  повноголосу  й,  можливо,  у  звуженні 
е  та  о  перед  складом  зі  слабким  єром  (див.  20.5). 

Однак  двоскладова  гармонія  е  та  о  означала  часткове  пору¬ 
шення  засади  внутріскладової  гармонії,  згідно  з  якою  звук  о  не  міг  стояти 
після  м’яких  та  пом’якшених  приголосних.  Цей  принцип  був  поруше¬ 
ний  в  усіх  континуантах  праслов’янських  приголосних  перед  у,  унаслі¬ 
док  чого  пом’якшені  приголосні  почали  також  передувати  голосним 
заднього  ряду,  а  всі  приголосні  перед  а  <  §  (масо)  зазнавали  м’якшення. 
Це  була  відчутна  проломина  в  системі  внутріскладової  гармонії,  яка 
хоч  і  була  надалі  чинна,  але  не  могла  вже,  як  давніше,  усувати  порушен¬ 
ня  такого  типу  (як  їх  усувано,  приміром,  у  процесі  праслов’янського 
знеогублення  (переходу  в  передній  ряд)  голосних  заднього  ряду  після 
м’яких  та  пом’якшених  приголосних,  наприклад,  *тоіуо->л\ орк.  У  ши¬ 
рокому  розумінні  цим  була  започаткована  суперечність  між  двома  тен¬ 
денціями.  Крім  того,  збереження  фонологічно  релевантного  наголосу 
(за  усунення  часокількості  та  тону)  суперечило  законам,  що  визначали 
структуру  складів  та  слів  у  пізньопраслов’янський  період,  —  як  їм  супере¬ 
чило,  зрештою,  вже  й  саме  зростання  кількості  приголосних  фонем  при 
зменшенні  набору  голосних  фонем. 

Таким  чином,  звукозміни  в  протоукраїнських  діалектах  були 
внутрішньо  суперечливими:  почасти  продовжуючи  тенденції,  властиві 
пізньопраслов’янському  періодові,  вони  запроваджували  водночас  нові 
явища,  зорієнтовані  зовсім  інакше.  Тож  зміни  в  давньоукраїнській  мові, 
якими  зведено  нанівець  принцип  відкритості  складів  та  внутріскладової 
гармонії,  заповідалися  ще  у  протоукраїнські  часи,  незважаючи  на  те,  що 
задавнені  тенденції  (пізньо)праслов’янського  походження  тоді  ще  не 
перестали  діяти. 


3.  ФОРМУВАННЯ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ  ЯК  ЄДНОСТІ 

Накопичення  тенденцій  (нашкіцованих  у  5.7),  що  згодом  стали  характе¬ 
ристичними  для  української  мови,  вкупі  з  частковим  збереженням  пізньо- 
праслов’янських  тенденцій  у  внутрішньому  розвитку  протоукраїнських 
говірок,  супроводжувалося  поступовим  формуванням  специфічних  діалект¬ 
них  об’єднань,  що  склали  в  майбутньому  сукупність  українських  діалектів. 
Ступінь  незалежності  кожної  звукозміни,  що  заторкнула  протоукраїнські 


270 


14.3  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


діалекти,  щоразу  зазначався  у  кожному  попередньому  розділові.  Усе  це 
можна  стисло  підсумувати,  з  певними  спрощеннями,  у  вигляді  такої  таблиці: 


Спільність  або  брак  спільності  з  діалектами 
прото-  прото-  прото-  прото  прото 
рос.  білор.  пол.  (сх.)  (сх.) 

словац.  болг. 


Звукозміна  (або  ознака) 
у  протоукраїиських 
діалектах 


1 

ко  >  ко/со 

±3 

2 

Х>8 

+ 

3 

зк  перед  голосними 

переднього  ряду 

— 

4 

а,4і>с,з/г 

± 

5 

Губний  +7  >  губний  +  V  І 

+ 

6 

Огублена  реалізація  ь 

+ 

7 

Збереження  Г 

та  й>у,+] 

— 

8 

аУш>і 

+ 

9 

й>у 

+ 

10 

оа>  б,  а 

± 

11 

агС -,  аІС -  > 

гоС-/гаС-,  ІоС-/ІаС- 

+ 

12 

СоагС,СоаІС,СеагС>  ! 

СогоС,  Со/оС,  СегеС 

+ 

13 

СеаІС  >  Со/оС 

+ 

14 

Утрата  часокількості 

та  тону 

+ 

15 

Є,  р  >  9 а/ е,  и 

± 

16 

е~ о  після  середньо¬ 

піднебінних  та  ] 

± 

17 

>  и- 

+ 

18 

>->о- 

+ 

19 

С  +  е>С’  +  е 

+ 

20 

С  +  (слабкий)  ь  >  С’  +  ь 

+ 

21 

С  +  е 

- 

22 

г’>г 

± 

23 

е>іе>  іе/е 

- 

+ 

—  — 

± 

+ 

-  ± 

+ 

_ 

_  _ 

— 

± 

—  — 

— 

+ 

(+)< 

(+) 

(+) 

+ 

: 

— 

+ 

І 

+ 

+ 

+ 

+ 

—  — 

+ 

+ 

+ 

+ 

+ 

± 

+ 

+ 

+ 

+ 

+  ± 

- 

+ 

—  — 

— 

+ 

—  — 

— 

+ 

і 

+? 

± 

!  ± 

і 

- 

± 

1 

4-  і  - 

— 

+ 

-  !  - 

— 

+ 

— 

+ 

+  !  + 

± 

+ 

+  •  + 

± 

— 

—  і  — 

± 

± 

, 

± 

і 


3  ±  показує,  що  відповідну  зміну  поділяла  частина  українських  діалектів  або  що 
вона  поділялася  лише  частково,  наприклад,  білоруська  мова,  як  і  українська,  знає  пере¬ 
хід  кю  у  со,  але  на  противагу  українській,  не  має  жодних  випадків  збереження  ко. 
У  підрахунках  такі  випадки  беруться  за  “1,5”. 

4  (+)  позначає  зміну,  що  її  поді ляно  з  українською  мовою,  але  згодом  усунено  в  пев¬ 
ній  мові  в  дуже  ранні  часи  (доісторичні  або  на  самому  початку  історичної  доби).  Такі 
випадки  рахуються  як  “1”. 


143  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


271 


З  наведених  23  змін,  або  ознак,  тільки  дві  є  наявні  виключно 
в  протоукраїнських  діалектах.  З  цих  двох  одна  ( зк  перед  голосними  пе¬ 
реднього  ряду)  характеризувала  київсько-поліську  групу  протоукраїн¬ 
ських  діалектів,  а  друга  ( е )  датується  найпізнішим  часом.  Решта  ознак 
є  спільні  з  деякими  суміжними  слов’янськими  (прото)мовами,  хоча  жодна, 
за  винятком  йх>у,  не  є  спільна  з  усіма  одразу5.  Ближче  за  всі  мови  до 
протоукраїнської  стоїть  протобілоруська  ( 1 7,5  з  23),  а  далі  таким  порядком: 
російська  (15,5),  болгарська  (9,5)  та  польська  зі  словацькою  (по  7,5  кожна). 
Українську  мову  єдиним  цілим  на  цій  історичній  стадії  робила  не  кількість 
унікальних  змін,  але  їх  своєрідне  сполучення.  Оскільки  спільні  зміни  були, 
принаймні  почасти,  започатковані  на  спільному  (праслов’янському)  ґрун¬ 
ті,  відцентрові  сили  виявлялися  у  своєрідності  їхнього  співіснування. 
Не  меншу  вагу  має  майже  повна  відсутність  цілком  тотожних  ізоглос. 
Виняток  становлять  лише  ізоглоси  12,  13  та  17,  що  об’єднують  прото- 
українські  діалекти  з  проторосійськими  й  протобілоруськими,  та  ізоглоси 
19  і  20,  що  об’єднують  протоукраїнські  діалекти  з  усіма  суміжними  сло¬ 
в’янськими,  але  перетинають  протоболгарську  зону.  Це  перетинання  ізо¬ 
глос  надзвичайно  типове  для  доби  розпаду  праслов’янської  єдності  з  її 
нестабільністю  та  формуванням  нових  мовних  меж. 

У  цьому  зв’язку  слід  зазначити,  що  сила  ізоглос  протоукраїн¬ 
ської  епохи  поділила  український  терен.  Можна  припустити  існування 
на  той  час  численних  діалектів.  Початковий  Київський  літопис  перелічує 
або  згадує  слов’янські  племена,  з  яких  частково  або  повністю  могли  жити 
в  Україні  такі:  сіверяни  довкруж  Чернігова,  поляни  довкола  Києва,  уличі 
(з  тиверцями)  з  самого  початку  між  нижніми  бігами  Дніпра  та  Дунаю, 
дуліби  (або  бужани)  на  Волині,  деревляни  між  Горинню  та  Дніпром  на 
південь  від  Прип’яті,  вірогідно  білі  хорвати  в  карпатському  регіоні  та, 
можливо,  дещиця  дреговичів  у  верхо-  і  середньоріччі  Прип’яті.  Теоретично 
можна  припустити,  що  кожне  плем’я  мало  свої  діалектні  особливості.  Утім, 
для  сучасного  дослідника  вони  так  чи  так  є  втрачені 6.  На  сьогодні  ще 
простежується,  до  того  ж  досить  чітко,  розподіл  між  двома  основними 
регіонами:  Поліссям  (північ)  та  Галичиною  (південь  і  південний  захід). 
Київ  увіходить  загалом  до  поліської  діалектної  зони,  як  і  Волинь,  —  за 
єдиним  винятком  зміни  “південного”  типу  е  >  е  (див.  13.7),  що  нею  охоп¬ 
лено,  здається,  й  Київ.  Поділля,  ймовірно,  тяжіло  до  Галичини,  однак 
це  можна  виснувати  радше  з  огляду  на  пізніший  стан  тамтешніх  говірок 


5  Єй  інші  нововведення  останнього  типу,  але  вони  не  внесені  до  таблиці  через  те, 
що  сталися  після  праслов’янської  доби,  хоч  і  були  спільнослов’янські. 

6  Хіба  що  за  винятком  теперішніх  середньополіських  говірок  (між  Дніпром  та 
Горинню),  які  можуть  бути  продовженням  племінного  діалекту  деревлян,  зважаючи  на 
те,  що  цю  територію  найменше  зачепили  пізніші  міграції  людності. 

*  Географічні  назви  подаються,  як  правило,  в  їх  сучасній  формі;  міста  позначено  для 
загальної  орієнтації,  незалежно  від  часу  їхнього  заснування. 


272 


143  Від  прошоукраїпської  до  давньоукраїнської  доби 


(зумовлений,  можливо,  подальшими  міграціями  людності).  Судячи  з  усьо¬ 
го,  Полісся  характеризувалося  збереженням  кю  перед  е2,  наявністю  $к 
перед  голосними  переднього  ряду,  зміною  5  на  і,  а  також  §  на  е  в  нена- 
голошених  складах  і  а  на  о  перед  складами  з  голосними  заднього  ряду, 
збереженням  .е  як  рефлексу  е ,  тимчасом  як  Галичина  не  знала  цих  змін, 
окрім  е>  .е  з  подальшою  монофтонгізацією,  датованою  ще  доісторич¬ 
ними  часами,  що  в  її  висліді  постав  голосний  е. 

Безсумнівно,  київсько-поліська  та  галицько-подільська  діалектні 
групи  почали  формуватися  ще  за  доісторичної  доби;  однак  тепер  уже  годі 
з’ясувати,  чи  це  сталося  внаслідок  усунення  (поглинення)  племінних 
діалектних  відмінностей,  чи  внаслідок  їх  недопущення  від  початку  В  уся¬ 
кому  разі,  дві  реконструйовані  діалектні  групи  зазнали  чимало  спільних 
процесів,  хоча  немає  жодних  підстав  говорити  про  втрату  ними  власної 
тотожності. 

Племінне  підґрунтя  київсько-поліських  діалектів  очевидне: 
сіверяни  та  деревляни  утворювали  осердя  групи;  поляни,  дуліби  й,  мож¬ 
ливо  (маргінально),  дреговичі  —  її  периферію.  Ситуація  з  галицько-поділь¬ 
ською  групою  менш  очевидна.  Нічого,  крім  досить  сумнівної  назви, 
не  відомо  про  білих  хорватів.  З  другого  боку,  хоча  уличі  вважаються  дуже 
великим  плем’ям,  по  них  немає  жодного  сліду  в  місцях  їхнього  розселення 
за  історичної  доби,  окрім  хіба  що  кількох  поодиноких  топонімів  між 
гирлами  Дністра  й  Дунаю.  На  цих  теренах  панували  тюркомовні  кочові 
племена.  Заведено  твердити,  що  під  тиском  цих  кочовиків  основний  загал 
уличів  рушив  на  північний  захід  уздовж  Богу  та  Дністра  (Шахматов, 
Зілинський).  Якщо  пристати  на  цю  думку,  то  подільські  та  галицькі 
говірки  сягають  своїм  корінням  мови  уличів,  а  первинне  діалектне  роз¬ 
межування  було  не  між  північчю  та  південним  заходом,  але  між  північчю 
та  півднем,  племенами,  що  заселяли  землі  на  південь  від  Прип’яті  й  у  по¬ 
низзі  Десни,  та  уличами.  Менш  переконливе  є  інше  припущення,  а  саме, 
що  уличі  не  дійшли  до  кінця  у  своєму  переміщенні  вздовж  Карпат  і  їхня 
мова  продовжується  нині  лише  в  гуцульських  говірках,  тимчасом  як  інші 
карпатські  діалекти  сформувалися  на  основі  говірок  білих  хорватів. 

Особливий  випадок  становить  Закарпаття.  Заселення  в  X  ст. 
деякими  протоукраїнськими  племенами,  що  зазнавали  тиску  з  боку  пече¬ 
нігів,  південних  схилів  Карпат  (сьогоднішньої  Закарпатської  обл. 7),  а  мож¬ 
ливо  й  земель,  розташованих  трохи  далі  на  захід  і  на  південь  (за  Шахма- 
товим,  уличі  дісталися  аж  Семигороду),  —  то  є  тільки  припущення,  але 
аж  ніяк  не  доведений  факт.  У  найдавніших  угорських  пам’ятках  із  цієї 
місцевості  трапляються  слов’янські  географічні  назви,  хоча  переконливих 


7  Згідно  із  сучасною  класифікацією  діалектів,  мова  йде  про  середньозакарпатські 
говірки.  Наявність  гуцульських  говірок  на  сході  області,  як  і  лемківських  на  заході,  є,  пев¬ 
на  річ,  наслідком  значно  пізнішого  осадництва  (див.  62.5  та  3). 


14.3  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


273 


протоукраїнських  рис  у  цих  записах  не  виявлено.  Щоправда,  співвідно¬ 
шення  між  уг.  Мипкасз ,  ІІп^саг,  Ьопка  та  укр.  Мукачево ,  Ужгород ,  Луг 
(на  схід  від  Сигота)  свідчить,  що  тут  повинні  були  мешкати  слов’яни, 
й  у  такому  разі  цими  слов’янами  могли  бути  протоукраїнці  (в  період  до 
деназалізації  носових  голосних,  тобто  до  середини  X  ст.).  Друга  хвиля 
українських  поселенців,  зігнаних  половцями  зі  своїх  місць  у  середині  XI  ст., 
принесла  сюди  географічні  назви  з  компонентом  рус-  ( Огозг -,  Киґкепиз 
тощо),  рясно  представлені  в  пізніших  угорських  пам’ятках  (з  1214  р.8) 
та  в  топонімах.  Цей  компонент  відрізняв  нових  поселенців  і  їхні  осади 
від  давніших  мешканців  (Нідерле),  які  були  прийшли  сюди  до  того,  як 
ця  назва  поширилася  за  межами  первинних  місць  розселення  полян9. 

Щоправда,  прихід  цілої  хвилі  протоукраїнських  поселенців  на 
Закарпаття  в  X  ст.  викликає  певні  сумніви.  Контакти  через  Карпати  на¬ 
певне  могли  бути  лише  незначними.  Попри  це,  звукозміни,  що  сталися 
в  межичассі  на  північ  і  на  схід  від  Карпат,  віднаходяться  в  історичні  часи 
також  і  на  Закарпатті  —  і  чи  не  єдиний  виняток  тут  становить  збережен¬ 
ня  голосного  со  (який  не  перейшов  в  у ),  якщо  цей  (о  відбиває  архаїчну 
стадію  в  зміні  йх>у  (див.  5.2).  Отже,  припускаючи  появу  першої  хвилі 
протоукраїнських  переселенців  у  Центральному  Закарпатті  в  X  ст.,  слід 
також  погодитися  з  тим,  що  ця  місцевість  прийняла  усі  фонологічні  інно¬ 
вації  внаслідок  другої  хвилі  переселення  з-поза  гір  у  середині  XI  ст.,  після 
остаточної  втрати  степових  земель. 

Друга  велика  міграція  людності  з  Наддніпрянщини,  зокрема 
й  із  Києва,  припадає  на  історичну  добу,  бувши  спричинена  розореннями 
міста  та  країни  в  ході  половецьких  наїздів,  міжусобиць  і  насамкінець  та¬ 
тарської  навали  1240  р.  Якщо  освічена  частина  суспільства  мігрувала  на 
північний  схід,  на  російські  землі,  то  простолюд  здебільшого  шукав  при¬ 
становища  та  захисту  в  лісових  та  гірських  районах,  розташованих  на 
північ,  північний  захід  та  захід  від  середнього  Подніпров’я  —  краю,  що 
потерпав  найбільше.  Ці  міграції,  певна  річ,  мусили  спричинити  помішання 
діалектів,  уодностайнення  мови  та  поширення  фонологічних  інновацій 
з  півдня  на  північ  і  зі  сходу  на  захід;  але  через  обмеженість  свідчень  прак¬ 
тично  неможливо  зреконструювати  в  подробицях  ці  процеси.  Тільки  у  ви¬ 
падку  звукозміни  о<еа  можна  пов’язати  з  міграцією  людності  поширення 
цього  звука  о  на  захід,  у  ті  говірки,  що  спочатку  не  знали  цього  переходу 
(див.  9.8).  Наприкінці  давньоукраїнської  доби,  завдяки  відносному  по¬ 
кращанню  життєвих  умов  під  литовською  зверхністю,  вочевидь,  почав- 

8  Раніші  згадки  про  КиіНепісі ,  розпорошені  по  середньовічних  пам’ятках,  починаючи 
від  1031  р.,  є  сумнівні  щодо  їхнього  значення  та/або  віднесеності. 

9  Додатковим  доказом  на  користь  раннього  поселення  протоукраїнців  на  Закарпатті 
можна  було  б  уважати  наявність  протетичного  у  у  місцевому  слові  ярйч  ‘їжак’  (від  рум. 
агісї),  який  постав  у  пізньопраслов’янські  часи;  такий  протетичний  у  перед  а  в  більшості 
діалектів  не  є  типовим  для  пізніших  періодів  (Врабіє). 


274 


14.3  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


ся  зворотний  рух  —  заселення  Київщини  й  суміжних  земель,  хоча  розпал 
його  припадає  на  пізніші  —  середньоукраїнські  —  часи. 

Нарешті,  заслуговує  на  згадку  ще  одна  міграція  людності,  що 
справила  вплив  —  в  історичному  плані  —  на  деякі  українські  говірки.  На 
відміну  від  інших  тогочасних  переселень,  ця  міграція  була  на  значну  міру 
свідомо  зініційована  галицькими  та  волинськими  князями.  У  першій  по¬ 
ловині  XIII  ст.,  після  приборкання  ятвягів,  балтського  племені,  що  населя¬ 
ло  землі,  розташовані  північніше  від  Прип’яті  (Густ.  літоп.  про  ятвягів 
у  записі  за  1281  р.:  “яко  отсєд'Ь  прєстлшл  бьіти”!),  та  успішних  воєн  із  ли¬ 
товцями  закладено  нові  міста  на  захоплених  землях  Холмщини,  заселення 
яких  заохочувалося  князем  Данилом  Романовичем.  Це  спричинилося 
до  постання  в  районі  Берестейщини  та  Холмщини  змішаного  діалекту, 
з  багатьма  виразними  південно-західними  рисами,  що  вплинуло,  воче¬ 
видь,  на  північно-західні  говірки  в  цілому,  зокрема  й  на  підляські.  Як  наслі¬ 
док,  на  відміну  від  середньополіських  і  більшості  східнополіських  говірок, 
західнополіські  говірки  не  належать  до  “чистого”  північноукраїнського 
типу  (див.  також  62.4). 

Інші  чинники  подальшого  зміцнення  прото-  й  давньоукраїн¬ 
ської  діалектної  цілісності  —  це  політичне  об’єднання  країни  за  князів 
Володимира,  Ярослава,  Володимира  Мономаха  та  ін.,  а  також  єдність 
Церкви.  Однак  проникнення  централізованої  держави  й  навіть  Церкви 
у  приватне  життя  було  радше  поверхове,  місцеві  володарі  зберігали  права 
на  свої  князівства,  а  ступінь  централізації  навіть  у  часи  найбільшого  її 
розвою  —  зрештою,  недовготривалого  —  був  невисоким.  Опріч  цього,  укра¬ 
їнські  терени  не  відмежовувалися  від  білоруських  та  російських  кордо¬ 
нами  якихось  поважних  державних  утворень.  Отже,  ці  чинники  відігра¬ 
вали  хіба  що  другорядну  роль  в  об’єднанні  протоукраїнських  діалектів 
і  формуванні  української  мови  як  одного  цілого. 

Певне  значення  мали  також  контакти  з  рештою  слов’янських 
земель.  Найщільнішими  були  зносини  між  Києвом  та  Турово- Пинським 
князівством,  яке  з  географічного  погляду  правило  за  міст  між  протоукра- 
їнськими  та  протобілоруськими  діалектами.  Підтримувано  також  жваві 
політичні  та  культурні  контакти  з  російськими  землями  (Новгород 
і  пізніше  Суздаль,  Володимир,  Рязань),  хоча  й  без  помітного  обміну  людь¬ 
ми.  Паралельні  процеси  на  кшталт  однакової  рефлексації  (наголошених) 
носових  голосних  чи  постання  повноголосу  (як,  зрештою,  і  низка  дрібні¬ 
ших)  відбивають  цю  спільність,  що  її,  втім,  не  можна  брати  за  повну 
тотожність  у  фонологічному  розвитку.  Зносини  з  ляхами,  обмежені  й  дру¬ 
горядні  в  доісторичні  часи,  стали  тіснішими  під  давньоукраїнську  добу, 
надто  з  такими  прикордонними  містами,  як  Червень,  Белз  і  Перемишль, 
що  неодноразово  переходили  з  рук  у  руки,  і  поготів,  коли  вся  Галичина 
підпала  під  зверхність  Польщі.  Однак  у  протоукраїнські  часи  не  було 
жодних  звукозмін,  характерних  лише  для  протоукраїнських  та  протополь- 


14.3  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


275 


ських  діалектів,  і  з-поміж  наявних  збігів  у  фонетичній  і  фонологічній 
еволюції  частина  є  випадкові,  а  частина  охоплює  значно  більшу  терито¬ 
рію,  що  до  її  складу  входили,  серед  інших,  і  ці  дві  мови.  Зі  словаками 
прямих  зносин  не  було,  за  винятком  хіба  що  Закарпаття  —  під  кінець 
давньоукраїнської  доби.  Контакти  з  болгарами  відбувалися  на  двох  рівнях. 
З  одного  боку,  вочевидь,  існувало  змішане  протоукраїнсько-протобол- 
гарське  населення  в  Семигороді,  який  у  XIII  ст.  межував  із  зоною  бол¬ 
гарського  впливу,  а  також,  можливо,  у  пониззі  Дунаю,  звідки  —  наявність 
периферійних  контактів  між  обома  мовами.  З  другого  боку,  певний  різно¬ 
вид  болгарської  мови  використовувався  як  мова  Церкви  та  літератури 
в  цілій  країні,  де,  мабуть,  налічувалося  й  чимало  болгарських  священиків 
(див.  4),  хоча  на  фонологічний  розвиток  говірної  мови  це  ледве  чи  мог¬ 
ло  вплинути.  Нарешті,  якщо  білі  хорвати  в  Карпатах  належали  до  пле¬ 
мені,  більша  частина  якого  залишила  цю  місцевість  і  заснувала  Хорватію 
на  північному  заході  Балкан,  то  його  рештки  мусили  бути  поглинуті  про- 
тоукраїнським  осадництвом.  У  такому  разі  можна  було  б  говорити  про 
протохорватський  субстрат  у  місцевих  говірках.  Однак  це  практично  не 
має  жодного  значення,  оскільки  протохорвати  мусили  були  залишити 
Карпати  (якщо  все  це  відповідає  правді)  щонайпізніше  в  УІ-УІІ  ст.,  а  на 
той  час  не  могло  ще  виробитися  жодних  або  майже  жодних  власне  хор¬ 
ватських  ознак.  Тож  протохорватсько-протоукраїнські  контакти  могли 
зоставити  по  собі  лише  деякі  антропологічні  сліди,  але  аж  ніяк  не  мовні. 

З-поміж  неслов’ян  лише  з  уграми  та  особливо  з  тюркомовни¬ 
ми  племенами  зносини  могли  бути  довготривалими  й  відносно  інтен¬ 
сивними.  Угри  до  того,  як  рушити  в  бік  своєї  теперішньої  батьківщини 
в  Середньому  Подунав’ї  та  над  Тисою  (бл.  905  р.),  де  їхні  контакти  з  україн¬ 
цями,  обмежені  районом  Закарпаття,  могли  мати  хіба  що  периферійний 
характер,  були  протягом  певного  часу  в  IX  ст.  південними  сусідами  прото- 
українських  племен.  Тут  контакти  могли  бути  глибшими.  На  жаль,  трива¬ 
лість  перебування  угрів  у  південноукраїнських  степах  не  з'ясована  й  майже 
ніяких  даних  про  це  не  існує.  Скоріше  за  все,  воно  не  перевершувало  двох 
десятиріч.  Із-поміж  тюркомовних  племен  вирізняються  хозари,  які  три¬ 
мали  під  своїм  пануванням  у  IX  ст.  протоукраїнські  племена  полян  і  сіве¬ 
рян,  жваво  торгувавши  з  рештою  протоукраїнських  племен,  а  після 
поразки  від  Русі  (бл.  969  р.)  частково  осіли  на  українських  землях,  напри¬ 
клад,  у  Чернігівському  князівстві.  Крім  того,  мають  бути  згадані  печеніги 
(перше  воєнне  зіткнення  з  Руссю  915  р.,  останнє  1036  р.),  половці  та  спо¬ 
ріднені  чи  поглинені  ними  племена 10  (перше  зіткнення  з  Руссю  1055  р.). 
Особливо  щільні  й  багатобічні  були  взаємини  з  половцями:  постійні  сутич- 


10  Наприклад,  торки  (згадуються  в  985- 1116  рр.),  ковуи  (1151-1 184),  вєрєнд'Ьи  (кінець 
Х-ХІІ  ст.)  і  чьрни  кловуци,  які  згадуються  наприкінці  XI  ст.  (можливо,  родова  назва  всіх 
перелічених  вище  племен). 


276 


14.4  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


ки  й  руйнівні  наїзди  з  обох  боків  не  були  перешкодою  для  жвавої  торгівлі, 
воєнного  союзництва,  осадництва  та  винародовлення  бранців,  змішаних 
шлюбів  в  усіх  суспільних  верствах  тощо.  Обопільний  вплив  протоукра¬ 
їнської  людності  та  половців  був  глибоким,  а  двомовність  набула,  ймовір¬ 
но,  великого  поширення.  Половців  розвіяла  татарська  навала  1234-1240  рр., 
що  її  наслідком  було  загарбання  всієї  України  мало  не  на  ціле  століття. 
Хоча  татари  не  оселялися  на  захоплених  землях  й  осаджували  тільки 
нечисленне  намісництво,  зносини  з  ними  —  ворожі  чи  дружні  (друге 
рідше)  —  мали  неабияку  вагу,  а  відтак  і  двомовність  знов-таки  не  була 
чимось  винятковим. 

На  жаль,  про  мову  половців  і  татарських  завойовників  є  обмаль 
відомостей,  а  про  мову  (мови?)  печенігів  —  практично  жодних.  Поза  тим, 
як  це  ведеться  при  контактуванні  між  собою  неспоріднених  мов,  коли 
навіть  і  розвиваються  якісь  спільні  риси,  то  неможливо  довести,  що  вони 
не  є  випадковими  збігами.  При  цій  конкретній  нагоді  зринає  спокуса  пов'я¬ 
зати  з  протоукраїнсько-угорсько-тюркськими  контактами  тенденцію  до 
двоскладової  гармонії  в  протоукраїнському  слові  у  вигляді  повноголосу, 
дистрибуції  е  та  о  в  залежності  від  характеру  голосного  в  наступному 
складі,  а  також  пристосування  в  та  о  до  слабкого  єра  в  наступному  складі. 
Утрата  фонематичного  статусу  тону  та  часокількості  в  системі  вокалізму 
також  могла  бути  стимульована  контактами  з  тюркськими  мовами.  Утім, 
якщо  й  існував  унутрішній  зв’язок  між  зазначеними  протоукраїнськи- 
ми  та  тюркськими  фонологічними  процесами,  то  не  було  тотожності 
в  їхньому  перебігу.  Тюркська  гармонія  голосних  визначається  голосним 
у  початковому  складі  й  охоплює  ціле  слово  (хоча  спостерігаються  й  ви¬ 
падки  двоскладової  гармонії,  як-от  гармонія  губних  у  туркменській  мові); 
натомість  у  протоукраїнських  діалектах  гармонія  голосних  обмежувалася 
двома  складами  й  мала  зворотний  напрямок  (хіба  що  за  винятком  по¬ 
вноголосу).  Коли  говорити  про  часокількість  голосних,  то  її  втрата  відбу¬ 
валася  в  тюркських  мовах  якраз  протягом  УІ-Х  ст.,  а  отже  це  таки  могла 
бути  спільна  зміна,  а  не  просто  вплив  наявного  в  одній  мові  стану  на  роз¬ 
виток  другої. 


4.  ПИСЕМНА  МОВА  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 
ЯК  СВІДЧЕННЯ  ФОНОЛОГІЧНОГО  РОЗВИТКУ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Коли  йдеться  про  доісторичну  добу,  головний  матеріал  дослідникові 
постачають  українські  діалекти  та  факти  інших  слов’янських  мов,  що 
досліджуються  за  допомогою  порівняльного  методу,  а  також  аналіз  запо¬ 
зичених  українською  мовою  чужомовних  слів.  Щодо  можливості  вико¬ 
ристання  текстів  давньоукраїнської  доби  для  реконструкції  протоукраїн¬ 
ської  мови  —  див.  завваги  в  14.7. 


14.4  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


277 


З  розвитком  письма  й  появою  писемних  пам’яток,  починаючи 
з  середини  XI  ст.  і  без  значних  перерв  до  кінця  періоду,  можна  б  гадати, 
що  основне  джерело  відомостей  відтепер  становитимуть  тексти,  де  буде 
відображено  стан  і  розвиток  фонетичної  та  фонематичної  систем.  Таке 
сподівання  справджується,  одначе,  тільки  частково  —  з  огляду  на  специфі¬ 
ку  літературної  мови,  на  орфографічні  традиції  та  на  тогочасну  право¬ 
писну  систему  в  цілому. 

Літературну  мову  запроваджено  в  Україні  вкупі  з  християн¬ 
ською  культурою.  Ця  мова  не  була  свідомо  створена  на  певному  націо¬ 
нальному  ґрунті;  йшлося  про  мову  слов’янської  християнської  Церкви, 
а  також  культури  й  освіти,  що  їх  несла  з  собою  ця  Церква.  Староцерков¬ 
нослов’янська,  пізніше  церковнослов’янська,  мова  призначалася  для  всіх 
слов’ян  християнського  віросповідання.  Хоча  первісне  підґрунтя  цієї  мови 
було  македонське,  її  створено  —  й  допасовано  —  для  вжитку  моравами, 
згодом  —  болгарами  та  сербами.  Якщо  й  припускалися  якісь  місцеві  від¬ 
хилення,  то  лише  в  її  загальних  рамцях;  цих  відхилень,  зрештою,  годі 
було  уникнути,  але  це  був  наслідок  чи  то  надмірного  завзяття  тубільних 
проповідників  (у  широкому  розумінні  цього  слова),  що  прагнули  якнай- 
дієвіше  впливати  на  свою  паству,  чи  то  невігластва  частини  мовців.  Однак 
ніхто  не  мав  заміру  зазіхати  на  єдність  літературної  надмови,  культивуючи 
лише  місцевий  варіант.  Фактично  церковнослов’янська  мова  прийшла 
на  Україну  в  її  болгарському  різновиді.  Моравська  традиція  на  той  час 
зійшла  нанівець,  а  зв’язки  з  Македонією  та  Сербією  були  відносно  слабкі. 
Про  болгарських  церковників  в  Україні  майже  нічого  не  відомо:  літопис, 
як  правило,  замовчував  їхню  присутність;  якщо  й  згадувалися  чужоземні 
підвалини  Руської  Церкви,  то  престижніше  було  посилатися  безпосеред¬ 
ньо  на  Візантію.  Проте  в  країні  мусило-таки  бути  чимало  болгарських 
священиків  та  дрібнішого  духівництва,  а  також  значна  кількість  привезе¬ 
них  книг.  Говорити  про  історію  в  умовному  способі  —  марна  річ,  однак 
на  той  час  дійсно-таки  існували  передумови  поширення  єдиного  східного 
варіанту  церковнослов’янської  мови  від  Ладоґи  до  Преслава  й  Охриду 
з  залежними  від  них  землями.  Утрата  політичної  незалежності  Болгарією 
972  р.  та  занепад  македонської  державності  після  1018  р.,  за  умов  фактич¬ 
ного  припинення  культурного  життя  в  цих  країнах  під  візантійським 
пануванням,  поклали  край  зв’язкам  Русі  з  задунайськими  теренами.  Ново- 
запроваджена  літературна  мова  швидко  опинилася  в  руках  місцевого 
духівництва  й  новоспечених  писарів.  Не  дивина,  що  вони  попервах  були 
приголомшені  багатством,  яке  припало  їм  у  спадок.  Ніхто  з  них  не  мав 
бажання  піднести  власну  говірку  до  рівня  писемної  мови,  для  всіх  них 
церковна  мова  була  священною.  Але  вони  не  могли  впоратися  з  надміром 
правописних  можливостей,  наявних  у  церковнослов’янській  мові 11 ,  якщо 


11  Відмінності  стосувалися  не  тільки  правописних  можливостей,  вони  заторкували 
також  морфологію,  синтаксу  та  словництво.  Проте  в  контексті  цієї  книги  нас  цікавлять 
ті  ознаки  мови,  що  мають  безпосереднє  відношення  до  фонології. 


278 


14.4  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


порівнювати  її  з  їхньою  рідною.  Церковнослов’янська  мова  болгарської 
редакції  передавала  носові  голосні  й  у  багатьох  текстах  африкату  3,  чужі 
київському  або  галицькому  мовцеві.  Низка  спеціальних  літер  для  грецьких 
звуків  (фу  в)  або  для  наслідування  грецьких  правописних  особливостей 
(ю,  і|г,  й,  V,  и,  і)  мали  рацію  буття  в  практично  двомовній  Македонії  та  для 
двомовної,  у  цілому,  інтелектуальної  еліти  в  Болгарії,  але  аж  ніяк  не 
в  умовах  Русі.  До  того  ж  церковнослов’янська  мова  мала  деякі  особливості, 
що  були  або  геть  чужі  для  киян  і  галичан  (сполуки  приголосних  гсі  і  зі, 
складотворні  сонанти  г  і  /),  або  ж  виступали  у  словах  чи  словоформах, 
непридатних,  з  тубільного  погляду,  для  вияву  таких  рис  (брак  повноголосу 
там,  де  він  мав  бути;  нерозрізнення,  принаймні  на  письмі,  первинних 
сполук  типу  СьгС  і  СгьС ;  вживання  е  замість  у  закінченнях  м’якої 
відміни  —  ґен.  одн.  жін.  роду,  ном.  мн.  жін.  роду,  ак.  чол.  і  жін.  роду  тощо). 

У  найдавніших  пам’ятках,  що  дійшли  до  наших  днів,  можна 
помітити,  до  чого  призводили  ці  особливості.  їхній  ефект  був  двоїстий. 
Або  переписувач,  спантеличений  цими  начебто  зайвими  вишуканостями, 
безпорадно  плутав  їх  із  рефлексами  власної  говірної  мови  й  утрачав 
контроль  не  лише  над  правописом,  а  й  над  самим  змістом  копійованого 
тексту  (як  наслідок,  безладного,  місцями  часто  незрозумілого,  поки  його 
не  порівняти  з  грецьким  першовзором),  або  ж  він  сліпо  й  по-рабському 
наслідував  первопис,  прозраджуючи  свою  рідну  мову  лише  поодинокими 
похибками  письма.  Перший  варіант  цілком  ясно  представлений  у  Гр.  Бог. 
XI  ст.,  за  ілюстрацію  другого  до  певної  міри  може  правити  Ізб.  1073, 
де  досить  поправно  відтворено  жд  і  шт,  нестягнені  прикметникові  форми 
на  -акго,  -оуоумоу,  -ьшхт*,  -'Ьємь,  а  також  сполуки  С геС  і  (друга  рука)  спо¬ 
луки  СгьС  на  місці  тубільних  сполук  СьгС.  Усе  це  —  типові  ознаки 
початкового,  досистемного  періоду  писемної  культури. 

Однак  уже  в  Ізб.  1073  —  за  умови  порушених  зв’язків  із  Бол¬ 
гарією  —  чи  не  вперше  знаходить  вияв  прагнення  якось  удосконалити 
громіздкий  правопис  запозиченої  мови,  передусім  у  тих  морфологічних 
категоріях,  де  така  потреба  була  найочевидніша  (інстр.  одн.  чол./сер. 
роду  на  -"ьмь  проти  ст.  ц.  сл.  -омь,  3  ос.  одн.  і  мн.  на  -ть  або  0  проти 
ст.  ц.  сл.  -тгь),  а  також  безвідносно  до  морфології,  вживаючи  юс  малий 
(а)  у  позиції  після  приголосного  і  га  в  позиції  на  початку  складу,  обидва 
зі  звучанням  0’)а.  До  цього  типу  пам’яток  —  щоразу  з  багатьма  власними 
відмінностями  —  належать  також  Кир.  Єрус.  XI  ст.,  Син.  Патер.  XI  ст., 
Панд.  XI  ст.  та  ін. 

Тенденція  до  вдосконалення  письма  тривала.  В  Ізб.  1076  обме¬ 
жено  вжиток  юса  великого  (ж)  і  жд.  Тільки  в  Гр.  Бог.  XI  ст.  і  Панд.  XI  ст. 
відтворюється  характерне  для  болгарської  мови  поплутання  е  та  (./)«; 
Ізб.  1073  також  містить  деякі  сліди  цього  явища,  але  в  пізніших  пам’ят¬ 
ках  його  вже  немає  (за  винятком  коренів  ей-,  ех-  і  слова  ньін'к). 
Арх.  Єв.  1092,  Мст.  Єв.  1117  і  частково  Юр.  Єв.  1128  виявляють  схильність 


14.4  Від  протоукраїпської  до  давньоукраїнської  доби 


279 


до  сполук  типу  СьгС  і  і  замість  СгьС  і  гсі.  У  Єв.  Гал.  1 144  зрезиґновано 
з  ужитку  ж,  поширено  використання  -ьк  замість  -ик  в  іменниках  сер.  роду, 
а  також  сполук  типу  СьгС ,  хоча  розрізнення  а  і  іа,  як  і  перехід  від  спо¬ 
лук  типу  СгеС  до  сполук  типу  С геС  чи  від  жд  до  ж  у  цій  пам’ятці  реалі¬ 
зується  тільки  принагідно  й  аж  ніяк  не  систематично.  Добр.  Єв.  1164  вже 
не  містить  юса  великого,  а  а  і  іа  постійно  розрізнюються  в  залежності 
від  їх  позиції  в  складі;  тут-таки  водностайнено  на  місцевий  зразок  закін¬ 
чення  відзайменникових  прикметників,  утворених  від  іь  і  *]ь  (-ого,  -ол\у, 
-ьімь  й  т.  ін.).  Якщо  у  Хр.  Ап.  XII  ст.  ще  переважають  сполуки  СгеС, 
то  в  Златостр.  XII  ст.  вони  трапляються  тільки  залишково 12 .  У  цілому, 
в  середині  XII  ст.  правопис  і  писемна  мова,  в  основних  своїх  фонетич¬ 
них  і  граматичних  рисах,  на  півдні  Русі  були  вже  добре  усталені  й  унор¬ 
мовані,  наскільки  це  вможливлювали  тогочасні  умови  й  рівень  освіченості. 
Деякі  риси  церковнослов’янського  письма  відкинуто  (ж,  СгеС,  жд),  ін¬ 
ші  частково  або  повністю  пристосовано  до  місцевої  вимови  (написан¬ 
ня  СьгС),  решту  підпорядковано  досить  довільним  правилам  уживання 
(а,  частково  ці  <(/,  повноголос).  Виґолекс.  і  Напк.  ХІІ/ХІІІ  ст.,  Іп.  сказ. 
1212,  Єв.  Євс.  1283  віддзеркалюють,  зокрема,  цей  етап  відносної  систе¬ 
матизації,  який  настав  після  часів  анархії  та  рабського  копіювання 
церковнослов’янської  мови  болгарської  редакції.  Згодом  з’явилися  й  інші 
місцеві  зміни,  як-от  “новий  ять”  (див.  20.1). 

Оцінюючи  цю  еволюцію,  треба  мати  на  увазі,  що  вона  не  була 
спричинена  націоналістичними  устремліннями  чи  прагненням  звільни¬ 
тися  від  традиції,  побудувавши  літературну  мову  на  місцевих  особливо¬ 
стях.  Наскільки  відомо,  не  було  програмових  намагань  писати  говірною 
мовою  чи  закріпити  на  письмі  місцеву  вимову  (щодо  можливого  застере¬ 
ження  —  див.  14.6.8).  Уся  еволюція  відбувалася  в  рамцях  традиції,  заради 
підтримання  її  життєвості,  завдяки  поступовому  (й  неквапному)  усуненню 
тільки  тих  рис,  які  справляли  враження  “неприродних”  та/або  мали  не- 
вмотивовану  —  на  позір  —  дистрибуцію.  Що  саме  видавалося  “неприрод¬ 
ним”  та  невмотивованим,  залежало  від  того,  до  якої  суспільної  верстви 
належав  писар  та  яким  був  його  культурний  рівень.  Під  кінець  цього 
періоду  еволюції  ніхто  вже  не  писав  жд  та  ж,  хоча,  судячи  з  усього,  дехто 
кохався  в  уживанні  неповноголосих  сполук  або  ці  <  (/,  убачаючи,  мабуть, 
у  цьому  прояв  найвищої  вишуканості.  Місцевий  процес  постання  “нового 
ятя”  мав  достатню  силу,  щоб  знайти  віддзеркалення  в  пам’ятках,  натомість 
деяким  іншим  звукозмінам,  вочевидь,  бракувало  суспільного  престижу, 
через  що  їх  було  не  заведено  вживати  на  письмі  (наприклад,  це  значною 
мірою  стосується  переходу  о  >  6  >  и  в  новозакритих  складах  —  див.  21.2). 

12  Навіть  у  Панд.  XI  ст.  і  Єв.  Гал.  1144  переважають  форми  типу  СгеС,  хоча  напис 
тубільного,  а  не  болгарського  походження  на  хресті  Євфросинії  Полоцької  має  др’Ьво! 
У  XIV  ст.  відновилося  написання  через  СгеС,  можливо,  під  новим  болгарським  впливом 
(наприклад,  Лавриш.  Єв.  1329,  Фл.  Пс.  1384,  Бер.  Напк.  XIV  ст.,  Библ.  Ап.  XIV  ст.). 


280 


14.5  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


Тепер  уже  не  відтворити  тогочасної  соціальної  оцінки  місцевих  звукозмін; 
ми  можемо  лише  здогадуватися  про  неї  на  підставі  того,  що  ввійшло 
в  писемні  пам’ятки,  а  що  —  ні. 


5.  ВІДМЕЖУВАННЯ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТОК 

У  більшості  пам’яток,  писаних  кирилицею  в  ХІ-ХІУ  ст.,  не  зазначено, 
де  й  ким  вони  створені  (навіть  дат  бракує).  Частина  з  них  містить  відо¬ 
мості  такого  ґатунку,  але  навіть  до  них  треба  ставитися  обережно  і  кри¬ 
тично.  Місце  написання  пам’ятки  не  обов’язково  визначає,  який  місцевий 
варіант  мови  (в  межах  спільноруського  взірця)  у  ній  застосовано.  Авто¬ 
ри  та/або  переписувачі  могли  походити  не  з  тієї  місцевості,  де,  за  наяв¬ 
ними  даними,  створено  пам’ятку.  Відомо,  наприклад,  що  деякі  князі, 
перебравшися  до  Новгорода,  привозили  з  собою  “власних”  церковників 
із  Києва  (Волков),  і  текст,  написаний  у  Новгороді,  міг  бути  київським  за 
своєю  мовою.  З  другого  боку,  тексти  могли  створюватися  на  замовлен¬ 
ня  з  інших  місцевостей.  Юр.  Єв.  1128  була,  без  сумніву,  замовлена  нов¬ 
городським  Святоюріївським  монастирем;  але  чи  була  вона  написана 
в  Новгороді,  чи  в  Києві,  столиці  країни,  —  невідомо.  Хрест  Євфросинії 
Полоцької  був  замовлений  з-поза  Полоцька.  Деякі  графіті  у  Київському 
Святософійському  соборі  могли  бути  зроблені  вихідцями  з  інших  міст, 
навіть  із-поза  меж  Русі.  Тільки  знаючи,  де,  коли  й  ким  (вихідцем  із  яких 
теренів)  була  написана  пам’ятка,  можна  почуватися  певно.  Іншими  сло¬ 
вами,  мовні  особливості  при  визначенні  приналежності  тексту  важать 
більше,  ніж  прямі  вказівки  в  самому  тексті. 

Ці  риси  визначаються  на  підставі  текстів,  чиє  походження  не 
викликає  сумнівів,  а  ще  більшою  мірою  —  на  підставі  порівняння  з  тим, 
що  відомо  взагалі  про  історію  мови  та/або  діалекту  певної  місцевості. 
Іншими  словами,  порівняльний  метод,  який  мав  першорядне  значення 
у  вивченні  доісторичного  періоду,  зберігає  свою  вагу  і  для  давньоукраїн¬ 
ської  доби;  однак  тепер  його  слід  застосовувати  не  тільки  безпосередньо, 
але  й  для  визначення  регіональної  приналежності  писемних  пам’яток. 
Укласифіковані  в  такий  спосіб,  пам’ятки  стають  незамінним  джерелом 
відтворення  проміжних  стадій  у  розвитку  ознак,  відомих  і  з  інших  дже¬ 
рел,  а  інколи  дають  змогу  відстежити  ознаки,  які  в  подальшій  еволюції 
певного  діалекту  загубилися  за  пізнішими  нашарованнями.  Так,  ми  знаємо, 
що  в  українській  мові  е,  за  яким  ішов  слабкий  ь,  змінився  на  і;  велика 
кількість  давньоукраїнських  пам’яток  містить  у  таких  випадках  неетимо- 
логічне  написання  е  ('Ь):  с^мь  і  т.  ін.  Це  дозволяє  дослідникові  визначи¬ 
ти  такі  тексти  як  давньоукраїнські.  Оскільки  відомо,  що  е  тоді  в  більшості 
говірок  звучав  як  е ,  тексти  дозволяють  зреконструювати  таку  проміжну 
стадію:  е  >  е  (>  і).  Ба  більше,  цей  “новий  ять”,  трапляючися  в  усіх  пози- 


14.5  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


281 


діях,  де  сьогодні  на  місці  е  виступає  і,  з’являється,  крім  того,  ще  й  в  інших 
позиціях,  наприклад,  у  3  ос.  одн.  типу  несуть,  суч.  несе.  Ці  позиції,  загуб¬ 
лені  в  пізнішому  розвитку  мови,  можуть  і  мусять  бути  відтворені  на  під¬ 
ставі  самих  лише  пам’яток. 

Отже,  з  практичного  погляду  дуже  важливо  відмежувати  дав¬ 
ньоукраїнські  пам’ятки  від  решти  текстів,  писаних  кирилицею,  де,  ким 
і  для  кого  б  вони  не  були  складені.  Повертаючися  до  згаданих  прикладів, 
можна  виснувати,  що  Юр.  Єв.  1128,  замовлена  Новгородом,  але  написа¬ 
на  мовою,  що  не  мала  жодних  новгородських  ознак,  могла  бути  давньо¬ 
українською  пам’яткою,  навіть  якщо  складено  її  в  Новгороді,  —  бо  робив 
це  не  новгородець.  Хрест  Євфросинії  Полоцької  1 161  р.  з  його  новим  е  — 
явно  давньоукраїнський  текст;  деякі  графіті  в  Київському  Святософіїв- 
ському  соборі  —  давньоросійські,  а  відтак  не  можуть  бути  використані 
в  історії  української  мови. 

Таким  чином,  навіть  коли  бракує  записів  у  рукописах  або  інших 
вказівок  на  походження  пам’ятки,  територіальну  приналежність  руко¬ 
писів  ХІ-ХІУ  ст.  найчастіше  можна  визначити  на  підставі  їхніх  мовних 
і  палеографічних  ознак.  (Опис  палеографічних  ознак  виходить  поза  межі 
предмета  цієї  книги). 

Болгарські  пам’ятки  як  староцерковнослов’янської  доби,  так 
і  після  відновлення  болгарського  царства  можна  розпізнати  досить  легко: 
під  староцерковнослов’янську  добу  в  них  етимологічно  правильно  вжи¬ 
вано  юси  (а  в  середньоболгарський  період  їх  у  деяких  позиціях  взаємо- 
заміняли);  ці  пам’ятки  містять  гЛ,  Н  <  (Ц,  (/,  написання  типу  СгьС  —  як 
для  етимологічної  сполуки  СьгС,  так  і  для  сполуки  типу  С гьС;  повного- 
лос  у  них  ніколи  не  трапляється,  а  рівнобіжником  давн.  укр.  СегеС  є  СгеС 
з  е ;  ^  у  деяких  позиціях  плутається  з  іа;  *ь  і  ь  можуть  бути  взаємозамінні. 

Давньосербські  тексти,  не  надто  поширені  на  Русі,  найлегше 
розпізнати  з  огляду  на  поплутання  в  них  £  та  е  й  пізніший  перехід  першого 
звука  в  другий  (незалежно  від  наголосу),  а  також  поплутання  ь  та  ь 
(з  перевагою  останнього). 

Відмежовувати  давньоукраїнські  тексти  від  давньоросійських 
набагато  складніше,  хоча  в  більшості  випадків  таке  відмежування  є  реаль¬ 
не  —  на  підставі  певних  ознак,  що  з-поміж  них  декотрі  поширюються 
на  цілий  період  і  на  всі  регіони,  тимчасом  як  інші  мають  хронологічні 
чи  географічні  обмеження.  Давньоруські  тексти,  писані  на  новгородських 
та  псковських  землях,  відмежувати  від  давньоукраїнських  дуже  легко, 
оскільки  їм  —  у  порівнянні  з  праслов’янською  мовою  —  притаманні  деякі 
разючі  інноваційні  ознаки  місцевого  походження  (див.  нижче);  тексти, 
що  походять  із  Ростовського,  Суздальського  та  Володимирського  кня¬ 
зівств,  можна  розпізнати  через  брак  рис,  характерних  для  давньоукраїн¬ 
ських  пам’яток. 

Типові  ознаки  давньоукраїнських  текстів  такі:  в  основному  пра¬ 
вильне  вживання  ’Ь,  який  лише  зрідка  плутано  з  е  (але  е  в  корені  тедес-); 


282 


14.5  Від  протоукраїпської  до  давньоукраїнської  доби 


жч  <  гф*,  поплутання  гль-  з  и -  перед  приголосним  на  початку  слова; 
у  київсько-поліських  текстах  г<г*;  збереження  зк  перед  е  та  деякими 
іншими  голосними  переднього  ряду;  протягом  майже  століття  (з  1 125  р.) 
вживання  и  (й  невживання  ьі)  після  к ,  ^,д:(на  російських  землях  ця  ознака 
також  постала,  але  щойно  з  середини  XIII  ст.).  Декілька  особливих  на¬ 
писань  окремих  слів  теж  є  прикметою  давньоукраїнських  пам’яток:  ісьдє, 
сьдє  (проти  давн.  рос.  ісьд'Ь,  сьд'Ь);  скьрвь;  тільки  в  Києві  до  занепаду  єрів  — 
золобл  проти  давн.  рос.  (і  гал.-под.)  з^ьдоба.  Деякі  риси,  навіть  якщо  вони 
віднаходяться  в  пам’ятках,  писаних  деінде,  мають  у  давньоукраїнських 
більшу  частотність;  до  них  належать  такі:  тенденція  до  переходу  ь  і  ь 
наприкінці  слова  відповідно  в  у  та  і,  якщо  наступне  слово,  не  відокрем¬ 
лене  паузою,  починається  з і/-  (поставидьі  и  кси-Напк.  XIII  ст.);  позначення 
м’якості  прасл.  V  і  п’  —  частіше  в  давньоукраїнських  текстах,  ніж  у  давньо- 
російських.  З  1 164  р.  типовою  прикметою  давньоукраїнських  текстів  стає 
вживання  “нового  ятя”  на  місці  е  перед  складом  із  занепалим  ь. 

З  усіх  цих  давніших  ознак  (датованих  часами  до  1 164  р.)  хіба 
що  дві  останні  можуть  віднаходитися  в  давньоросійських  пам’ятках  — 
чи  то  з  Ростовсько- Суздальських,  чи  то  з  Новгородсько-Псковських  зе¬ 
мель,  —  але  траплялися  вони  в  давньоросійській  мові  далеко  рідше.  Опріч 
цього,  новгородські  тексти  можна  розпізнати  з  огляду  на  частіше  вжи¬ 
вання  в  них  т.  зв.  “другого  повноголосу”  (тип  вьрьхпк  —  див.  18.3),  спорадич¬ 
не  поплутання  е  з  і,  написання  жг  (<  прасл.  гду,  г£/‘)  і,  передусім,  найбільш 
разючу  ознаку  —  поплутання  с  і  с.  Псковські  тексти,  які  дійшли  до  нас, 
у  ґрунті  речі,  щойно  з  XIV  ст.  (починаючи  з  1307  р.),  також  характе¬ 
ризуються  поплутанням  с  і  с  та  написанням  жг,  але  до  того  додається  ще 
поплутання  і  з  г,  $  з  $,  а  також  (як  і  в  давньоукраїнській  мові)  и-  з  хль-. 

Давньобілоруська  мова  цієї  доби  представлена  доволі  бідно, 
а  наявні  пам’ятки  походять  зазвичай  із  півночі  країни  (з  Полоцька  —  по¬ 
чинаючи  з  1264  р.,  зі  Смоленська  —  починаючи  з  1229  р.),  тимчасом  як 
південнобілоруські  діалекти,  найцікавіші,  якщо  мати  на  оці  розв’язання 
проблем  поблизького  київсько-поліського  наріччя,  —  майже  не  зафіксо¬ 
вані.  Північнобілоруські  тексти  характеризуються  такими  ознаками,  як 
спорадичне  поплутання  е  та  е ,  и-  та  уь-}  с  та  с  і  відносно  частішим,  ніж 
деінде,  написанням  о  замість  е  після  задньопіднебінних  (наприклад, 
Хочомт*  1  ос.  мн.  —  Полоцьк,  кін.  XIII  ст.). 

На  підставі  зазначених  особливостей  давньоукраїнські  пам’ят¬ 
ки  можуть  бути  з  достатньою  певністю  виокремлені  з  корпусу  тогочасних 
кириличних  рукописів,  якщо,  звісно,  обсягу  самого  тексту  вистачає  для 
вияву  цих  рис 13 .  Визначення  регіональної  приналежності  пам’ятки  не 
є  можливе  за  таких  обставин: 


13  Таке  застереження  пояснюється  тим,  що  жодний  текст  не  виявляє  всіх  цих  рис 
систематично.  Зазвичай  вони  виступають  як  відхилення  від  традиційного  правопису 
(тобто  змодифікованого  церковнослов’янського),  а  отже,  в  короткому  тексті  можуть 
і  не  оприявнитися. 


14.5  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


283 


1.  Якщо  переписувач  ретельно  копіював  церковнослов’янський  оригінал, 

він  міг  допускати  у  своєму  рукописі  лише  такі  мовні  “відхилення”, 
що  були  узаконені  у  спільноруському  варіанті  церковнослов’янської 
мови,  уникаючи  при  тому  всіх  вужчих  місцевих  ознак.  Такою  є,  на¬ 
приклад,  Євангелія,  написана  в  1056-1057  рр.  для  новгородського 
посадника  Остромира,  —  пам’ятка,  що  містить  зовсім  небагато  відхи¬ 
лень  від  церковнослов’янської  мови  болгарської  редакції  (подекуди 
ж  замість  жд,  вряди-годи  ч  замість  ці  =  зі,  повноголос),  але  з-поміж 
них  —  жодного  суто  новгородського  чи  суто  київського.  Предметом 
довготривалої  (й  у  ґрунті  речі  —  нерозв’язної)  суперечки  було  питання, 
чи  текст  писався  в  Новгороді,  де  мешкав  замовник,  чи  в  Києві  —  на 
його  замовлення.  Щоправда,  такі  випадки  не  є  надто  цікаві  з  погляду 
обраної  в  цій  книзі  тематики.  Навіть  якщо  приналежність  пам’яток 
такого  ґатунку  буде  визначено,  вони  все  одно  нададуть  обмаль  посут¬ 
ніх  відомостей  (якщо  взагалі  нададуть)  для  історичної  фонології 
української  мови.  Тому  до  уваги  вони  взагалі  не  братимуться. 

2.  Численнішими  й  водночас  вагомішими  є  ті  рукописи,  в  яких  сполу¬ 

чаються  ознаки  двох  (або  кількох)  регіонів.  Це  трапляється,  коли 
текст  складався  або  переписувався  в  одному  регіоні,  а  потім  перепи¬ 
сувався  (удруге)  деінде.  Попередній  аналіз  ґрунтувався  на  припу¬ 
щенні,  що  давньоукраїнські  тексти  копійовано  з  церковнослов’ян¬ 
ського  оригіналу  або  писано  на  місці.  Однак  насправді  текст  часто 
писався  в  якомусь  одному  давньоруському  князівстві,  а  потім  пере¬ 
писувався  в  іншому.  Так  було,  можливо,  з  Ряз.  Корм.  1284.  Хоча  її 
переписано  в  Рязані,  вона  містить  обмаль  місцевих  ознак,  і  є  всі  під¬ 
стави  долучити  її  до  числа  давньоукраїнських  пам’яток.  Іншу  ситуа¬ 
цію  можна  проілюструвати  Єфремовською  Кормчою  XII  ст.  Поплу¬ 
тання  с  і  с  та  використання  о  як  рефлексу  ь  переду  характеризують 
її  як  новгородський  текст.  Водночас  ця  пам’ятка  містить  такі  разючі 
давньоукраїнські  та  власне  київські  риси,  як  написання  скьрвь,  тедес- 
(поряд  із  т'Ьдес-),  ск  перед  'Ь.  Написано  її,  вочевидь,  новгородським 
писарем,  і  київське  підґрунтя  прозирає  крізь  досить  значне  нашаро- 
вання  його  власного  мововжитку.  До  давньоукраїнських  рис  в  Іпат- 
ському  літописі  можна  в  багатьох  випадках  “докопатися”,  але  вони 
знов-таки  вкриті  грубим  шаром  російських  ознак,  занесених  північ¬ 
норосійським  переписувачем  (переписувачами)  щойно  пізніше,  на 
початку  XV  ст. 

Такі  багатошарові  тексти  можна  використовувати  для  потреб 
історичної  фонології  української  мови  лише  відцідивши  “внесок”  пере- 
писувачів-чужинців.  Почасти  таке  відцідження  себе  виправдовує,  в  інших 
випадках  —  ні.  У  випадку  з  Єфремовською  Кормчою  такий  підхід  не 
спрацьовує:  вона  належить  до  тих  досить  численних  церковних  пам’яток 
(у  цьому  випадку  —  юридичного  характеру),  які  взоровано  на  церковно¬ 
слов’янському  оригіналі.  Таких  текстів  є  чимало,  тому  ця  пам’ятка  на- 


284 


14.5  Від  протоукр пінської  до  давньоукраїнської  доби 


вряд  чи  додасть  щось  суттєве  до  наявних  відомостей  про  відповідний 
тип  писемної  мови.  Її  доцільніше  записати  як  новгородську.  Зовсім  інша 
ситуація  з  Іп.  літоп.  Це  єдиний  літопис  українського  походження,  в  яко¬ 
му  мова  давньоукраїнського  тексту  надається  до  відтворення  (Лавр,  літоп., 
переписаний  у  Суздалі  або  Нижньому  Новгороді,  сильно  поросійщено 
навіть  у  його  київській  частині).  До  того  ж  Іп.  літоп.  віддзеркалює,  при¬ 
наймні  частково,  мову  західноукраїнських  земель,  відносно  бідно  пред¬ 
ставлену  в  корпусі  давньоукраїнських  джерел,  що  збереглися.  Якби  ми 
відмовилися  від  використання  цього  тексту,  це  позбавило  б  нас  вартіс¬ 
ного,  а  подеколи  й  унікального,  джерела  інформації.  Тому  варто  зрекон- 
струювати  підставовий  шар,  усуваючи  пізніші  нашарування,  внесені  поза 
межами  країни.  Отже,  критерій  прийняття  чи  неприйняття  “мішаного”, 
багатошарового  тексту  має  досить  утилітарний  характер:  наскільки  добре 
той  чи  той  жанр  представлено  відносно  “чистими”  пам’ятками,  яку  кіль¬ 
кість  нових  відомостей  можна  видобути  з  тієї  чи  тієї  пам’ятки. 

Осібну  групу  складають  пам’ятки,  написані  за  межами  України, 
які  були  в  ній  переписані,  але  дійшли  до  нас  у  ще  пізніших  списках  з  ін¬ 
ших  місцевостей.  Так  стоїть  справа  з  «Руською  правдою»:  скомпонована, 
судячи  з  усього,  в  Новгороді,  вона  була  привезена  київським  князем  Яро¬ 
славом  1019  р.  до  Києва  й  пристосована  до  місцевих  звичаїв  та,  ймовірно, 
мови  (коротка  редакція),  а  відтак,  вже  після  смерті  князя  1054  р.,  пере¬ 
глянута  його  спадкоємцями  («Руська  правда»  Ярославичів).  Попри  це, 
доступними  є  лише  пізніші  російські  списки  цієї  пам’ятки  (перший  — 
1282  р.).  Українська  мова  була  в  цьому  випадку  тільки  другорядною  спо¬ 
лучною  ланкою,  загубившися  в  пізніших  копіях  настільки,  що  по  ній 
і  сліду  нема.  Імовірний  тоненький  проміжний  український  шар  міг  існува¬ 
ти  в  текстах  церковнослов’янського  (зазвичай,  болгарського)  походження, 
що  збереглися  в  пізніших  російських,  білоруських  і  навіть  українських 
редакціях,  як-от:  «Пролог»,  «Шестоднев»,  «Фізіолог»,  «Християнська 
топографія»  Козьми  Індикоплова,  «Повість  про  Варлаама  та  Йоасафа», 
«Александрія»,  «Повість  про  Акира  Премудрого»,  більшість  апокрифів, 
можливо  Георг.  Ам.  (список  XIV  ст.)  тощо.  Деякі  тексти  навіть  і  скла¬ 
далися  в  Києві,  але  були  настільки  добре  стилізовані  під  церковно¬ 
слов’янську  мову,  що  українські  риси,  навіть  якщо  такі  й  були,  легко 
вигублювалися  в  пізніших  російських  списках,  радше  —  списках  зі  списків. 
Серед  них  —  «Слово  про  закон  і  благодать»  митрополита  Іларіона, 
«Пчела»  XIV  ст.,  Йос.  Фл.  XVI  ст.  (якщо  його  перекладено  в  Києві), 
«Діяння  Діґеніса  Акріта»  та  деякі  інші.  Крім  того,  важить,  чи  пізніший 
неукраїнський  переписувач  обмежувався  переписуванням  як  таким,  чи 
заходжувався  ретельно  редагувати  текст.  Києво-Печерський  патерик,  на¬ 
писаний,  принаймні  частково,  1226  р.  в  Києві,  існує  не  тільки  у  тверській 
копії  1406  р.,  але  й  у  київській  редакції  1460-1462  рр.  Проте  обидві  так 
дбайливо  зредаговано,  що  жодна  не  може  правити  за  джерело  для  дав- 


14.6  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


285 


ньоукраїнської  фонології.  У  цьому  разі  найкраще  їх  знехтувати;  якщо 
ці  тексти  й  можна  використовувати,  то  надзвичайно  обережно,  а  науко¬ 
вець  мусить  бути  готовий  до  того,  що  отримає  по  копіткому  просіюванні 
матеріалу  якусь  сумнівної  вартості  мізерію.  Якщо  дивитися  на  справу 
реалістично,  наслідки  такої  роботи  можна  буде  вважати  прийнятними 
тільки  тоді,  коли  їх  підперто  іншими  джерелами;  тож  вони  додають  дуже 
мало  до  нашого  знання,  а  відтак  їх  можна  не  враховувати. 

Отже,  найціннішими  джерелами  були  б  тексти,  писані  місцевою 
мовою  і  збережені  в  давньоукраїнських  первописах,  —  однак  таких  дже¬ 
рел  практично  не  існує.  На  другому  місці  —  приступні  в  оригіналі  пам’ят¬ 
ки,  якщо  не  писані,  то  бодай  переписані  в  Україні  під  давньоукраїнську 
добу  місцевим  різновидом  церковнослов’янської  мови;  далі  —  тексти  укра¬ 
їнського  походження,  що  містили  досить  багато  місцевих  ознак  і  зберегли 
їх  у  пізніших  списках.  Решта  пам’яток  має  другорядне  значення.  Оскільки 
жоден  із  текстів  не  писався  (або  не  дійшов  до  нас)  місцевою  говіркою, 
усі  вони  потребують  попереднього  загального  аналізу,  щоб  визначити 
ставлення  автора  та/або  переписувача  до  реалій  тогочасної  говірної  мови, 
і  щойно  на  цьому  тлі  можна  оцінювати  релевантність  конкретних  явищ. 


6.  ОСНОВНІ  ПИСЕМНІ  ПАМ'ЯТКИ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

*  *  *  Майже  всі  тогочасні  тексти  писалися  церковнослов’янською  мовою 
болгарської  (якщо  тут  немає  інших  вказівок)  редакції,  що  зазнавала 
змін,  про  які  йшлося  в  14.5.  До  них  належать  такі  пам’ятки,  укласифі- 
ковані  за  жанрами  и: 

1.  Євангелії,  здебільшого  Євангелії-апракос  і  деякі  Євангелії-тетр:  Арх.  Єв. 15 
(щонайпізніше  1092  р.),  ймовірно,  київська;  кирилична  частина  Реймс. 
Єв.  (кінець  XI  ст.  або  початок  XII  ст.),  порівняно  невеликий  уривок, 
що  має  (через  свій  яскраво  виражений  сербський  характер)  невелику 
вартість;  Мст.  Єв.  (щонайпізніше  1117  р.),  писана  для  новгородського 
князя,  але,  можливо,  в  Києві;  Юр.  Єв.  (між  1117  і  1128  рр.),  писана, 
судячи  з  усього,  в  Києві,  але  для  Святоюріївського  монастиря  в  Нов¬ 
городі;  Єв.  Гал.,  писана,  можливо,  в  Галичі  (1144  р.  —  але  останні  арку¬ 
ші  229-260  дописано  десь  на  століття  пізніше);  Добр.  Єв.  1164,  писана 
в  Києві;  Тип.  7,  Єв.  №  6  Московської  Синодальної  друкарні,  XII  ст., 
писана,  можливо,  в  Києві;  Ґр.  ур.  —  уривок  з  Євангелії-апракос  XII  ст.; 


14  Цей  перелік  не  є  повний.  Деякі  пам’ятки  ще  й  досі  не  оприлюднено  і  взагалі  не 
досліджено.  їх  ми  не  включали  до  списку.  До  нього  ввійшли  вже  досліджені  тексти,  які 
ми  розглядаємо  в  книзі.  Проте  всі  позиції,  важливі  для  досліджуваної  проблематики 
знайшли,  слід  сподіватися,  своє  місце  в  цьому  переліку. 

15  Щодо  пояснення  скорочень  —  див.  список  джерел  за  абеткою  («Давньоукраїнські 
пам’ятки»)  у  вибраній  бібліографії  наприкінці  цього  розділу. 


286 


14.6  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


Город  Єв.  XIII  ст.,  писана,  ймовірно,  на  півдні  Волині;  Лавр.  Єв. 
(І — II)  —  два  уривки  з  Євангелії,  писаної,  можливо,  в  Галичині  у  XIII  ст.; 
Гал.  Єв.  1288  (щонайраніше  1266  р.,  щонайпізніше  1301  р.),  писана  в  Га¬ 
личині;  Єв.  Євс.  1283,  писана,  можливо,  в  Перемишлі  або  Холмі;  Тип.  6, 
Єв.  №  5  Московської  Синодальної  друкарні,  XIII  ст.,  писана,  можливо, 
в  Києві;  Холм.  Єв.  XIII  або  XIV  ст.,  писана,  можливо,  у  Холмі;  Путн.  Єв. 
XIII  ст.,  писана,  ймовірно,  на  Буковині;  Єв.  Полік.  1307,  писана,  мож¬ 
ливо,  на  Волині;  Лавриш.  Єв.,  писана  до  1329  р.,  можливо,  у  київсько- 
поліській  діалектній  зоні;  Єв.  Верк.  (перша  половина  XIV  ст.),  писана, 
судячи  з  усього,  в  Києві;  Луц.  Єв.  XIV  ст.,  писана  на  Волині. 

2.  Інші  тексти  Святого  Письма:  Пс.  Бичк.  XI  ст.  —  фрагмент  Псалтиря, 

писаного,  можливо,  в  Києві;  Хр.  Ап.  XII  ст.  —  Апостол,  писаний,  можли¬ 
во,  в  Галичині;  Ур.  Ап.  XIII  ст.  —  уривок  з  Апостола,  писаний,  імовір¬ 
но,  в  Києві;  Библ.  Ап.  XIV  ст.  —  36  аркушів  з  Апостола,  писаного, 
найімовірніше,  в  Галичині;  Фл.  Пс.  1384,  писаний  у  Луцьку. 

3.  Казання,  коментарі  до  церковних  текстів,  релігійні  пісні  тощо:  Гр.  Бог. 

XI  ст.,  можливо,  сер.  XI  ст.  —  судячи  з  усього,  найдавніший  текст,  що 
містить  13  слів  св.  Григорія  Назіянзина,  написаний,  імовірно,  в  Галичині 
писарем,  який  погано  розумівся  на  тексті,  а  тому  припустився  багатьох 
помилок  і  перекручень;  Кир.  Єрус.  XI  ст.  —  повчання  Кирила  Єруса¬ 
лимського,  написані,  можливо,  в  Києві;  Панд.  XI  ст.  —  пандекти  Антіоха, 
писані,  ймовірно,  в  Києві;  Бес.  Гр.  Бел.  XII  ст.  —  коментар  Григорія  Вели¬ 
кого  до  Євангелії,  моравської  редакції,  переписаний,  можливо,  в  Га¬ 
личині;  Златостр.  XII  ст.  —  слова  Йоана  Златоуста,  писані,  можливо, 
в  Києві;  Острожн.  ур.  середини  XII  ст.  —  фрагменти  з  Канонів  св.  Ди- 
митрієві  та  Пресвятій  Діві,  писані,  можливо,  в  Києві;  Напк.  XII  або 

XIII  сг.,  що  має  також  назву  «Октоїх  Віденський»,  —  фактично  антоло¬ 
гія,  що  містить  переважно  церковні  гімни  з  домішкою  уривків  з  Єванге¬ 
лії,  Апостола  й  Канонів  (сюди  слід  додати  Бер.  Напк.,  пізніший,  XIV  ст., 
текст  того  самого  змісту,  але  зі  Служебником,  дописаним  на  берегах, 
що  походить,  можливо,  з  північно-західної  частини  українського  Поліс¬ 
ся);  Тріодь  Мойсея  Грішного,  киянина,  XII— XIII  ст.,  написана  (за  ви¬ 
нятком  аркушів  222-257),  імовірно,  київським  писарем,  який  мешкав 
у  Новгороді;  Ірм.  Григ.  кін.  ХИ-поч.  XIII  ст.  —  церковні  гімни,  писані 
десь  в  Україні,  але,  мабуть,  не  в  Києві  і  не  в  Галичині;  Хіл.  —  інший 
ірмологій,  написаний,  можливо,  на  Волині  у  XIII  ст.;  Лавр.  XIII  ст. 
(III)  —  невеликий  уривок  із  Тріоді,  написаної,  можливо,  в  Галичині; 
Мукач.  Тр.  XIII  ст.  —  невеликі  уривки  з  Тріоді,  писаної,  можливо,  в  Гали¬ 
чині;  Іп.  сказ,  (до  1212  р.)  —  коментар  Іполіта  Римського  до  книги  Да- 
ниїла,  писаний,  імовірно,  в  Києві;  Сл.  Єфр.  Сир.  бл.  1284  р.  —  слова 
Єфрема  Сирина,  написані,  можливо,  в  Києві  (у  цей  текст  входить 
повчальне  “послання”  Георгія  Зарубського);  Хут.  Служ.  —  Служебник 
із  Хутинського  монастиря  поблизу  Новгорода,  можливо,  копія  давні¬ 
шого  київського  тексту,  зроблена  в  ХІІІ-ХІУ  ст.;  Арх.  Л'Ьств.  XIII— 

XIV  ст.  —  Ліствиця  до  Раю,  трактат  Йоана  Ліствичника  про  духовне 
вдосконалення,  писаний  десь  в  Україні,  можливо,  на  Волині;  Панд. 
1307  —  пізніший  текст  Антіоха,  написаний  в  Києві  або  на  Волині 
(у  Володимирі?);  Єфр.  Сир.  1300  -  1325-фраґменти  зі  слів  Єфрема  Си- 


14.6  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


287 


рина,  написаних  у  Києві  або  на  Волині  й  пізніше  скопійованих,  мож¬ 
ливо,  в  Перемишлі. 

4.  Житія  святих  або  уривки  з  них:  Син.  Патер.  XI  ст.  —  розповіді  (Йоана 

Мосха)  про  Сирина  та  інших  чорноризців,  написані  в  Києві;  Раззіо 
Сопсіг.  —  сер.  XI  ст.,  уривок,  архаїчний  за  мовою  та  правописом,  напи¬ 
саний,  можливо,  в  Києві;  АсІа  РТ  —  початок  XII  ст.,  уривок  з  АсГа  Раиіі 
еі  ТЬесІае,  архаїчний  за  мовою  та  правописом,  місце  написання  визна¬ 
чити  важко;  до  Усп.  зб.  XII  ст.,  що  містить  серед  іншого  житія  Бориса, 
Гліба  та  св.  Феодосія  і  був  написаний  у  Києві,  увійшли  й  численні  казан¬ 
ня,  складені,  ймовірно,  там-таки;  Виголекс.  кін.  XII  ст.,  житія  св.  Нифон- 
тата  Феодора  Студита,  написані  в  Україні,  можливо,  в  Києві;  Жит.  Сави 
XIII  ст.  —  житіє  Сави  Освященного,  складене,  можливо,  в  Києві;  Любл. 
Прол.  сер.  XIV  ст.  —  фрагмент  із  Пролога  (київського  або  північноукра¬ 
їнського  походження). 

5.  Церковні  статути  тощо:  Студ.  XII  ст.  (1179?)  —  монастирський  статут, 

можливо,  новгородська  копія  з  київського  оригіналу  XI  ст.;  Ряз.  Корм. 
1284  —  Фотієві  правіша  з  доповненнями,  копія,  ретельно  зроблена  в  Ря¬ 
зані  з  київського  первопису. 

6.  Збірники  різноманітних  текстів,  переважно  повчального  спрямування: 

Ізб.  1073  —  копія  з  церковнослов’янського  (болгарського)  оригіналу, 
зроблена  для  князя  Святослава  Київського;  Ізб.  1076  —  складений  і  на¬ 
писаний  у  Києві. 

7.  Хроніки  та  літописи:  Йос.  Фл.,  можливо,  сер.  XI  ст.  (копія  XVI  ст.)  — 

переклад  (як  гадають,  київського  походження)  повісті  «СО  полоненій 
Кроусалима»  —  з  місцевими  правописними  особливостями,  який,  що¬ 
правда,  має  обмежену  вартість  для  давньоукраїнської  доби  через  пізніші 
зміни;  Георг.  Ам.  XIV  ст.  —  переклад  візантійської  хроніки  Георгія  Амар- 
тола,  зроблений,  можливо,  в  Болгарії  (або,  менш  імовірно,  болгарином 
у  Києві),  привезений  до  Києва  в  XI  ст.  і  приступний  у  списку  XIV  ст., 
в  якому  проміжні  київські  риси  вже  майже  непомітні;  Іп.  літоп.  —  зроб¬ 
лена  бл.  1425  р.  російська  копія  давньоукраїнського  оригіналу  (знай¬ 
дена  в  Костромі),  що  містить  Найдавніший  (Початковий)  Київський 
літопис,  Київський  літопис  (11 17-1200)  і  пізніші  Галицький  та  Волин¬ 
ський  літописи  (1200  - 1292);  після  усунення  деяких  північноросійських 
ознак,  наприклад,  написання  'Ь  на  місці  сильного  ь,  ця  пам’ятка  ви¬ 
являє,  нехай  нерегулярно,  чимало  давньоукраїнських  особливостей. 
За  своєю  мовою  Іп.  літоп.  хитається  між  місцевою  редакцією  церковно¬ 
слов’янської  мови  та  говірною  давньоукраїнською  мовою,  причому 
вибір  мовних  засобів  обумовлюється  стилістичними  чинниками. 

8.  Грамоти:  Гр.  бл.  1 130  може  бути  київською  або  новгородською  —  її  видали 

київський  князь  Мстислав  і  новгородський  князь  Всеволод,  а  стосується 
вона  маєтків  у  Новгородському  князівстві;  на  підставі  доволі  консе¬ 
квентного  позначення  пом’якшеного  п’  (за  одним-єдиним  винятком) 
і,  можливо,  кількох  синтаксичних  грецизмів  її  можна  вважати  витво¬ 
ром  київського  писаря  з  канцелярії  князя  Мстислава 16;  Гр.  після  1349 


16  На  підставі  форми  изоостанєть  з  подвоєним  о  О.  Соболевський  вважав  її 
“безсумнівно  південноруською”,  тобто  українською. 


288 


14.6  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


(Казимир),  писана  галицьким  писарем  (Розов  2);  Гр.  1352,  Волинь  (Ро- 
зов  3);  Гр.  1359,  Перемишль  (Розов  5);  Гр.  з  Лаврова  (поблизу  Луцька) 
до  1363,  з  церковнослов’янськими  рисами  (Розов  4);  Гр.  1366,  Пере¬ 
мишль  (Розов  6);  Гр.  1366,  можливо,  з  Луцька  (Розов  7);  Гр.  після  1366, 
Волинь  (Розов  1);  Гр.  1368,  Львів  (Розов  8);  Гр.  1370,  Львів  (Розов  9); 
Гр.  зі  Смотрича  на  Поділлі,  1375  (Розов  10);  Гр.  1376-1450,  Холм  (Ро¬ 
зов  11);  Гр.  з  Бохура  (поблизу  Перемишля),  1377  (Розов  12);  Гр.  1378, 
Перемишль  (Розов  13);  Гр.  з  Бродова  (поблизу  Острога),  1385  (Ро¬ 
зов  14);  Гр.  бл.  1386,  невідомого  походження  (Розов  15);  Гр.  1386, 
Львів  (Розов  16).  Три  грамоти  пізнішого  списку  віднаходяться  в  Іп. 
літоп.:  дві  —  князя  Володимира  Васильковича  (до  1287),  одна  —  кня¬ 
зя  Мстислава  Даниловича  (до  1289).  Грамоти  галицького  князя  Лева 
(1264-1301)  —  пізніші  підробки,  окрім,  можливо,  однієї  (в  копіях  1445, 
1557  і  1564  рр.).  Мова  грамот  майже  не  містить  церковнослов’ян¬ 
ських  елементів  (якщо  не  подано  застережень) 17 .  З  регіонального 
погляду,  найкраще  репрезентована  Західна  Україна,  а  також  Волинь. 

Я  Написи:  Графіті  в  Київському  Софійському  соборі,  починаючи  приблиз¬ 
но  з  1042  р.;  ім’я  та  титул  королеви  Франції  Анни  на  французько- 
латинській  грамоті  (1063);  чернігівська  гривьнд  (XI  ст.)  з  написом 
благального  змісту;  київський  напис-ґрафіто  XII  ст.  (у  печері  на  Панкра- 
тіївському  узвозі  поруч  із  Печерським  монастирем);  напис  на  келисі 
чернігівського  князя  Володимира  Давид овича  (до  1151);  напис  київ¬ 
ського  майстра  на  хресті  полоцької  княгині  Євфросинії  (1161);  знак 
на  литві  київського  майстра  (бл.  1240). 

Спеціально  слід  виокремити  написи  на  монетах  та  печатках. 
Монети  карбувалися  князями  Володимиром  після  Хрещення  (бл.  990- 
1015)  і  Святополком  (1015-1019),  а  також  Болеславом  І,  королем 
Польщі,  у  зв’язку  з  його  виправою  на  Київ  (1018-1019).  Тексти  на  моне¬ 
тах,  обмежені  трьома  фразами  на  зразок  Владимира  нл  стол'Ь  (~  столе), 
л  се  его  срєкро,  Иисуст*  Христост*  з  варіюваннями,  а  також  ім’ям  Болеслдвь, 
часто  спотворювалися  через  примітивну  техніку  карбування  і  брак 
майстерності.  Тексти  Володимира  —  церковнослов’янські,  тексти  Свя- 
тополка  допускали  деякі  місцеві  риси.  Печатки,  особливо  вищого 
духівництва,  мали  написи  грецькою  мовою;  печатки,  оформлені  по- 
слов’янському,  що  найраніші  з  них  датуються  кінцем  X  ст.,  містили 
коротенькі  тексти,  зазвичай  благального  та/або  антропонімічного 
характеру  і  мало  чим  можуть  прислужитися  фонології  давньоукраїн¬ 
ської  мови.  Чимало  текстів  стерлося,  спотворилося  або  ж,  бувши 
карбованими,  зазнали  перекручення  через  скорочення  чи  недоскона¬ 
лість  вироблення;  багато  які  з  них  не  піддаються  розшифруванню. 

На  сьогодні  не  знайдено  давньоукраїнських  текстів,  у  яких  би 
місцева  говірка  мала  свідоме  й  послідовне  відбиття.  У  церковних  тек- 


17  Канцелярська  мова  Галичини  та  Луцька  могла  розвинутися  безпосередньо  з  місце¬ 
вої  говірки  під  відчутним  впливом  чеської  канцелярської  мови,  але  без  будь-якого  церков¬ 
нослов’янського.  Втім,  перевірити  це  припущення  неможливо,  оскільки  всі  ці  грамоти 
належать  до  пізньої  давньоукраїнської  доби  і  немає  жодних  свідчень  про  давніші  особли¬ 
вості  канцелярської  мови  в  Галичині  та  на  Волині. 


14.7  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


289 


стах,  що  складають  основну  частину  того  корпусу,  що  його  ми  маємо 
тепер,  її  цілком  свідомо  уникали,  літописи  дійшли  до  нас  у  пізніших 
списках,  а  грамоти,  які  рясніють  специфічними  зворотами,  притаман¬ 
ними  цьому  жанрові,  насичені  своєрідною  лексикою.  Навіть  Графіті, 
монети  та  печатки,  які,  зрештою,  дають  обмаль  текстового  матеріалу, 
були  скорше  церковнослов’янськими  за  мовою,  ніж  власне  давньо¬ 
українськими.  Однак,  урахувавши  зміни  у  ставленні  до  запровадженої 
в  Україні  церковнослов’янської  мови,  а  також  розвиток  правопису,  того¬ 
часні  пам’ятки  можна  використовувати  як  доконечний  і  вартісний 
матеріал  для  історичної  фонології  української  мови. 

Щодо  чужомовних  джерел  —  див.  29.6  і  13. 


7.  ЗАВВАГИ  ЩОДО  ВИКОРИСТАННЯ 
ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ТЕКСТІВ  ЯК  ФАКТИЧНОГО  МАТЕРІАЛУ 
ДЛЯ  ІСТОРИЧНОЇ  ФОНОЛОГІЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  мови 

Більшість  непорозумінь,  що  мають  місце  в  історичній  фонології  укра¬ 
їнської  мови,  є  наслідком  атомістичного  підходу  до  давньоукраїнських 
пам’яток:  дослідник,  зацікавлений  постанням  котроїсь  риси  в  сучасній 
українській  мові,  шукав  написань,  які  б  її  відбивали  в  одному  чи  кількох 
давньоукраїнських  текстах  і,  якщо  знаходив,  уважав  їх  за  доказ  того, 
що  ця  риса  існувала  під  добу  створення  аналізованого  тексту.  Опис¬ 
ки,  помилки  й  часто-густо  власні  хибні  прочитання  (природні  при  упе¬ 
редженому  погляді)  сприймалися  як  достотні  мовні  факти.  Як  наслідок, 
процеси  звукозмін  висмикувалися  з  відповідного  фонологічного 
контексту;  їхнє  реалістичне  історичне  витлумачення  робилося  немож¬ 
ливим,  а  цілій  концепції  історичної  фонології  загрожувала  небезпека 
перекручень. 

Заходжуючися  коло  давньоукраїнського  тексту,  треба,  передусім, 
розглядати  кожну  пам’ятку  як  систему,  маючи  на  оці  її  мовну  приналеж¬ 
ність  і  специфіку  застосованих  правописних  правил  або  звичок.  Якщо 
текст  є  церковнослов’янський,  то  до  уваги  варто  брати  лише  ті  явища, 
які  не  властиві  цій  мові.  Наприклад,  написання  типу  воурд  замість  воуря 
нічого  нового  для  дослідження  проблеми  ствердіння  г9  в  українській 
мові  не  дають,  оскільки  аналогічні  явища  трапляються  так  само  в  цер¬ 
ковнослов’янських  текстах  болгарської  редакції.  В  якомусь  тексті,  ско¬ 
пійованому  з  сербського  (церковнослов’янського)  оригіналу,  написання 
типу  плмєть  не  доводять  переходу  ре  в  північноукраїнських  гово¬ 
рах,  оскільки  в  сербсько-хорватській  мові  кожний  носовий  §  змі¬ 
нювався  на  е.  Проте  відкидання  ознак,  властивих  вихідній  мові,  не 
є  абсолютним  правилом:  ця  загальна  засада  з  огляду  на  регулярність 
та  частотність  може  бути  порушена.  Якщо  стверділий  г  трапляється 
частіше,  ніж  у  церковнослов’янських  текстах,  або  якщо  він  також  трап¬ 
ляється  у  словах,  не  властивих  церковнослов’янській  мові,  то  все  це 
вкупі  —  а  не  тільки  окремо  взяті  випадки  —  може  правити  за  аргумент 
на  користь  припущення,  що  звук  г*  був  ствердів  у  мові  давньоукра- 


290 


14.7  Від  протоу критської  до  давньоукраїнської  доби 


їнського  писаря.  При  визначенні  вірогідності  текстового  матеріалу  ва¬ 
жить  також  загальна  характеристика  пам’ятки:  чи  це  ретельно  напи¬ 
саний  текст,  чи  ні?  Чи  писар  розумів  те,  що  списував,  а  чи  копіював 
механічно?  Чи  багатьох  помилок  він  припустився  і  якого  ґатунку? 
Чи  дотримувався  він  традиції  у  своєму  ставленні  до  тексту,  чи  ні? 

Можна  виробити  формулу,  яка  б  ураховувала  всі  ці  фактори.  Од¬ 
нак  жодна  формула  не  в  змозі  передбачити  всіх  імовірних  випадків 
чи  ситуацій,  на  які  можна  натрапити  в  пам’ятці  з  багатошаровим  пись¬ 
мом.  Типологія  текстів  —  річ  можлива  й  бажана,  але  жодна  типологія 
не  передбачить  усіх  комбінацій;  навіть  за  найвищої  вірогідності  уза¬ 
гальнень  щодо  давніх  пам’яток  кожна  з  них  має  властиву  лише  собі 
неповторність,  тому  дослідник  значною  мірою  покладатиметься  на 
власний  досвід  і  чуття  історичної  реальності.  Його  науковий  підхід 
завжди  міститиме  елементи  мистецтва. 

Коли  загальне  уявлення  про  характер  пам’ятки  вироблено,  рутин¬ 
на  техніка  полягатиме  в  усуненні  всіх  чужомовних  рис,  представлених 
у  ній  (хоч  би  тільки  потенційно),  тобто  їх  треба  вилучити  або  ж  —  якщо 
це  виявиться  неможливим  —  аналізувати  з  надзвичайною  обережні¬ 
стю;  далі  слід  визначити  й  усунути  всі  писарські  помилки  й  недогляди; 
нарешті  —  вилучити  всі  традиційні  написання.  Все,  що  залишиться 
(якщо  залишиться),  може  правити  за  мовні  інновації,  відбиті  в  пам’ятці. 
Ба  більше:  їх  можна  вважати  вірогідними  лише  в  тому  разі,  якщо  вони 
відтоді  траплятимуться  менше-більше  регулярно  в  пізніших  пам’ят¬ 
ках,  часово  наближених  до  неї,  —  зрозуміло,  коли  не  постане  якась  особ¬ 
лива  причина  їхнього  браку  (притлумлення).  Якщо  в  котрійсь  пам’ятці 
знайдено  певну  ознаку,  яка  знову  зрине  щойно  кількома  століттями 
пізніше,  то  йдеться  радше  не  про  мовну  інновацію,  а  про  індивідуальне 
відхилення,  що  його  причини  належить  з’ясувати. 

Мовлячи  загально,  явні,  всеохопні  правописні  нововведення 
є  переконливішим  доказом  фонологічної  інновації,  ніж  випадкові  від¬ 
хилення  від  традиційної  орфографії.  Однак  при  цьому  могли  спрацьо¬ 
вувати  й  соціальні  чинники,  що  не  підлягають  певному  відтворенню. 
Вряди-годи  деякі  фонетичні  ознаки  табуйовано  на  письмі.  Наприк¬ 
лад,  зміна  е  >  е  досить  легко  ввійшла  в  орфографію,  як  і  ствердіння  г*, 
тимчасом  як  е  >  о  —  ні.  Перехід  V  >  с9  (с)  був  досить  безпроблемно 
прийнятий  давньопольською  орфографією,  але  в  білоруському  право- 
писі  його  невідь-чому  уникалося  впродовж  століть.  Чинниками  при 
цьому  могли  бути  співвідношення  задавненого  та  нового  підходів  у  колі 
книжників  певної  доби;  соціальний  статус  територіального  діалекту 
або  соціолекту,  в  якому  зародилася  певна  ознака;  пріоритетність  у  право¬ 
писних  змінах;  такі  технічні  моменти,  як  наявність  графічних  засобів 
у  азбуці  на  позначення  нововведення  (наприклад,  е  <  е  можна  було 
легко  віддати  за  допомогою  букви  'Ь,  яка  позначала  подібний  звук,  але 
зміна  6  <  о,  що  припала,  судячи  з  усього,  на  той  самий  час  [див.  21.2], 
не  мала  відповідної  літери,  оскільки  ні  о,  ні  (о)у  для  цього  не  годилися, 
й  тому  звук  о  передавався,  як  правило,  згідно  з  етимологією,  через  о), 
а  також  сила  інших  непростих  і  часто  майже  невловних  чинників,  що 
діяли  в  конкретному  суспільстві  в  той  чи  той  час. 


14.7  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


291 


Таким  чином,  правописне  нововведення  може  слугувати  певним 
свідченням  мовної  інновації,  якщо  воно  не  випливає  з  орфографічної 
традиції  усіх  тих  мов,  на  яких  ґрунтується  мовна  будова  дотичного 
тексту,  і  надалі  віднаходиться  в  низці  пізніших  пам’яток.  Та  якщо  однієї 
з  цих  передумов  —  або  й  усіх  (у  виняткових  випадках)  —  бракує,  то 
це  може,  хоча  й  не  конче,  поставити  під  сумнів  фактичну  наявність 
інновації.  Отже,  в  цьому  разі  дослідник,  який  гадає,  що  інновація  все- 
таки  ввійшла  в  мову,  повинен  переконливо  витлумачити  брак  цих 
передумов.  Відстань  між  повною  прийнятністю  та  повною  неприйнят¬ 
ністю  є  досить  велика,  тому  найчастіше  доводиться  мати  справу  не 
з  реаліями,  а  з  імовірностями  різного  ступеня.  Як  ці  ймовірності  сполу¬ 
чаються  одна  з  одною,  складаючи  цілісний  образ  історичного  розвит¬ 
ку,  —  то  є  додатковий  критерій  величезної  ваги. 

Перша  фіксація  фонологічного  нововведення  в  пам’ятці  звичайно 
відстоїть  у  часі  від  його  постання  в  мові;  такий  розрив  може  подеколи 
бути  тривалим.  Проте,  якщо  ми  не  маємо  інших  засобів  визначення 
хронології  зміни  (запозичення  з  інших  мов  у  давньоукраїнські  діалекти 
або  літературну  мову  чи  навпаки,  відносна  хронологія),  дослідник  не 
годен  виміряти  цю  часову  відстань  і  мусить  уважати,  що  перша  дата 
появи  інновації  в  пам’ятці  приблизно  збігається  в  часі  з  самою  фоно¬ 
логічною  зміною. 

Наведені  завваги  стосуються  використання  давньоукраїнських 
пам’яток  як  джерела  відомостей  про  інновації  в  мові,  а  також  того,  як 
ці  пам’ятки  використовуватимуться  у  книзі  надалі.  їхнє  застосування 
було  зовсім  іншим  у  попередній  частині,  присвяченій  протоукраїн- 
ському  періодові,  де  найдавніші  українські  пам’ятки  розглядалися 
як  одне  ціле,  а  ознаки,  представлені  в  них  систематично,  попри  те,  що  не 
відповідали  церковнослов’янській  традиції  (ба  й  узагалі  не  були  цер¬ 
ковнослов’янськими),  —  як  такі,  що  розвинулися  до  появи  найдавніших 
збережених  пам’яток,  тобто  в  доісторичні  часи.  Той  підхід  —  статичний, 
або  систематичний,  —  контрастує  з  динамічним,  що  застосовуватиметься 
в  дальшому  викладі. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Відмежування  давньоукраїнських  пам'яток 

1.  ЗсЬасЬгпаґоу  АІ.  «Веіґга^е  гиг  гиззізсЬеп  Сгаттаґік». 
А5РН  7, 1884. 

2.  Соболевский  А.  «Источники  для  знакомства  с  древне- 
киевским  говором».  ЖМНП  237,  1885. 

3.  Владимиров  П.  «Обзор  южно-русских  и  западно-русских 
памятников  письменности  от  XI  до  XVII  ст.»  ЧОНЛ  4, 1890 
(окреме  видання  —  Киев,  1890). 


292 


14.  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


4. 

5. 

6. 

7. 

8. 

9. 


даються  у  скороченні  за  абеткою  (на  відміну  від  14.6,  де  вони  розподі¬ 
лені  за  жанрами,  а  в  межах  жанру  перелічуються  за  хронологією);  тільки 
графіті  та  інші  написи  подаються  під  одним  заголовком.  Кожне  гасло 
складається  з  двох  частин:  Я(ублікація)  та  Дослідження  мови).  ПД  по¬ 
значає  поєднання  публікації  тексту  та  його  дослідження  в  тій  самій 
позиції.  Якщо  видрукувано  частину  тексту,  це  позначається  як  Ф(раґ- 
мент(и)).  Під  Я  подається  найкраща  доступна  публікація.  Якщо  вона 
надається  до  використання  в  лінгвістичному  дослідженні,  то  супрово¬ 
джується  знаком  натомість  “±”  означає  наявність  певних  застере¬ 
жень^"-”  —  непридатність  для  досліджень  у  галузі  історичної  фонології. 
Для  публікацій  у  періодичних  виданнях  та  збірниках  наведено  лише 
прізвище  редактора,  рік  і  число  періодичного  видання.  Якщо  дослідження 
видрукуване  в  періодичному  виданні,  подається  лише  прізвище  вченого 
й  вихідні  дані  періодичного  видання,  тобто  назва  журнальної  статті, 
як  правило,  не  подається.  Посилання  на  Соболевського  без  дальших 
уточнень  стосуються  його  книжки  Очерки  по  истории  русского  язьїка. 
Киев,  1884  (до  того  в:  КУИ );  посилання  на  Горського,  Невоструєва 
стосуються  книжки:  Горский  А.,  Невоструев  К.  Описание  славянскюсруко- 
писей  Московской  Синодальной  Библиотеки  1,  2  (1-3).  М.,  1855-1869 
(передруку  п’яти  книгах  —  ЩезЬасІеп,  1964).  Для  цього  видання  цифрові 
посилання  стосуються  нумерації  текстів.  Теперішнє  місцеперебування 
оригінальних  текстів,  що  зберігаються  в  бібліотеках  та  архівах  СРСР, 
можна  визначити,  звірившися  з  такими  виданнями,  як:  Предварительньїй 
список  славяно-русских  рукописей  XI- XIV  вв.,  хранящихся  в  СССР 
Н.  Шеламанової,  Археографический  ежегодник  за  1965  год.  М.,  1966 
і  Словарь  древнерусского  язьїка  ХІ-ХІУ  вв.  Введение,  инструщия ,  список 
источников ,  пробнше  статьи  (за  ред.  Р.  Аванесова).  М.,  1966.  Стислу 
характеристику  давньоукраїнських  текстів  можна  знайти  у  словниковій 
частині  Енциклопедії  українознавства  (за  ред.  В.  Кубійовича).  Париж; 
Нью-Йорк,  1955  -;  Дурново  Н.  Введение  в  историю  русского  язьїка 
(2-ге  вид.).  М.,  1969  (1-ше  вид.  —  Вгпо,  1927)  і  Кірагзку  V.  КшзізсНе 


Коїезза  А.  «ОіаІекіоІо^ізсЬе  Мегктаїе  сіез  зйсітззізсЬеп 
Оепктаїез  ‘2і Ще  бу  5ауу’».  А5РН  18, 1896. 

Кримський  А.  «Деякі  непевні  крітерії  для  діялєктольоґічної 
клясифікації  старо-руських  рукописів».  НЗб.  Груш.  (Передрук 
у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п’яти  томах  3.  К.,  1973). 

Розов  В.  «Трилогія  проф.  А.  Кримського».  ЗНТШ,  78, 1907. 

Розов  В.  «Исследование  язьїка  южнорусских  грамот 
XIV  и  первой  половини  XV  века».  КУИ  1913, 53. 

Дурново  Н.  «Русские  рукописи  XI  и  XII  вв.  как  памятники 
старославяиского  язьіка»./Ф  4-6,  1924-1927. 

Дурново  Н.  «Славяиское  правописание  Х-ХИ  вв.»  57  12, 

1933. 

Давньоукраїнські  пам’ятки 

Перелічено  лише  ті  джерела,  які  були  наведені  в  14.6.  Вони  по- 


14.  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


293 


НізіогізсНе  Сгаттаіїк  1.  НеісІе1Ьег£,  1963.  При  посиланні  на  зібрання  Мос¬ 
ковської  бібліотеки  ім.  В.  Леніна  може  стати  в  пригоді  Каталог  русских 
и  славянских  пергаментньїх рукописей  ХІ-ХІІ  вв.  Н.  Тихомирова  (Гос.  Ле- 
нинская  библиотека,  Записки  отдела  рукописей  25  (1962),  27  (1965), 
ЗО  (1968)).  Обзор  [...]  П.  Владимирова,  наведений  вище,  цілком  покрива¬ 
ється  для  періоду  ХІ-ХІУ  ст.  цими  працями.  Ще  й  досі  не  застаріла 
праця  І.  Срезневського  Древние  памятники  русского  письма  и  язьїка 
(2-е  вид.).  СПб.,  1882  —  стисла  характеристика  текстів  з  усіх  давньо¬ 
руських  місцевостей  з  наведенням  прикінцевих  писарських  приписок. 

Арх.  Єв.  —  Архангельська  Євангелія  1092  (знайдена  в  Архангельську). 

П :  Архангельское  евангелие  1092  г.  М.,  1912  (фоторепродукція)  +. 

Д:  Дювернуа  А.,  ЖМНП 199, 1878;  Карский  Е.,  РФВ  69, 1912  (пере- 
друк  у  вид.:  Карский  Е.  Труди  по  белорусскому  и  другим  славянским 
язьїкам.  М.,  1962);  Тгаиішапп  К.,  ЬР  48,  1921;  Дурново  Н., 

51 2, 1924;  Бузук  П.,  31ФВ  12, 1927;  Соколова  М.,  ИРЯС  3,  1930; 
Бутина  К.  Записки  отдела  рукописей  (Гос.  Лен.  библиотека)  25, 1, 
1962;  Жуковская  Л.  Памятники  древнерусской  письменности. 

М.,  1968  та  Источниковедение  и  история  русского  язика.  М.,  1964. 

Арх.  Лізств.  —  Ліствиця  “архівська”,  ХІІІ-ХІУ  ст. 

ФД:  Соболевский  А.,  РФВ  12,  1884  +. 

Бес.  Єв.  Гр.  —  «БесЬдьі  на  Евангеліе»  папи  Григорія  Великого, 

XII  ст.  Ф:  Соболевский  А.,  Материали  и  исследования  в  области 
славянской  филологии  и  археологии.  СПб.,  1910  +;  Д:  Копко  П. 
Исследование  о  язьіке  «Бесед  на  евангелия »  (се.  Григория  Великого 
папи  римскогб)  памятника  южнорусского  XII  века.  Львов,  1909; 

Магез  Е,  51 32, 1963. 

Библ.  Ап.  —  Апостол  з  Библа  поблизу  Перемишля,  ХІУ  ст.  ПД:  Корко  Р., 
£>551, 1,1912+. 

Виґолекс.  —  Виґолексинська  збірка  (Житія  Нифонта  та  Феодора  Студи- 
та),  кінець  XII  ст.  П:  ПДПИ  2  (7),  1880  ±;  Виголексинскш  сборник 
(за  ред.  С.  Коткова).  М.,  1977  +;  Д:  Соболевский  А.,  РФВ  12, 1884; 
Судник  Т.,  УЗИСл  27,  1963. 

Гал.  Єв.  —  Євангелія,  переписана  десь  у  Галичині  між  1266  і  1301  рр.,  мож¬ 
ливо,  1288  р.  Ф:  Срезневский  И.,  Сб.  ОРЯС  12, 1875  та  15, 1877; 

ФД:  Соболевский  +. 

Георг.  Ам.  —  «Книга  временньпа  и  собразньпа  Гесоргиіа  Мниха»  (Хроніка 
Георгія  Амартола),  переклад  XI  ст.  у  списку  ХІУ  ст.  ПД:  Истрин  В. 
Хроника  Георгия  Амартола  в  древнем  славянорусском  переводе  1-3. 

Пг.,  1920, 1922;  Л.,  1930  (передрук  —  МйпсЬеп,  1972)  +.Д:  Дурново  Н., 
Лавров  П.,  51 4, 1926;  Оозіаі  А.,  51 32, 1963. 

Город.  Єв.  —  Євангелія  з  Городища  (або  Бучацька  Євангелія),  XIII  ст.  ФД: 
Колесса  О.  Науковий  ювілейний  збірник ,  присвячений  Т.  Масарикові  1. 
Прага,  1925  +.  Д:  Свєнціцький  І.,  ЗНТШ 105, 1911. 

Гр(амоти). 

а)  1130  р.  П :  Маркс  Н.,  ТМАО  24,  1914;  після  того  неодноразово,  зокре¬ 
ма  й  у  вид.:  БЬєуєіоу  С.,  Но11іп£  Е  А  Кеасіег  іп  іНе  Нізіогу  о/  іке  Еазіегп 


294 


14.  Від  протоукр аїнської  до  давньоукраїнської  доби 


81атс  Ьащиа&ез  (2-е  вид.).  №\у  Уогк,  1968  +;  Д:  Винокур  Г.,  ВСЯ  6, 1962; 
Ізасепко  А.,  28Рк  35, 1, 1970. 

б)  XIV  ст.  Я:  Розов  В.  Українські  грамоти  1.  К.,  1928  +;  Д:  Розов  В.,  КУИ 
1907;  Дем’янчук  В.,  ЗІФВ  16,  1928;  Кигазгкіемсг  ДУ.  Сгатоіу  Наїіско - 
хюоіупзкіе  XIV -XV  теки.  Біидіит і^гукоте.  Кгако\у,  1934,  також  Вуг8і  4 
(2),  1932. 

в)  в  Іп.  літоп.  ПД:  Генсьорський  А.,  ІДжВ  4, 1969. 

Гр.  Бог.  XI  ст.-ІЗ  слів  Григорія  Богослова,  XI  ст.  Я:  Будилович  А.,  XIII 
слов  Григория  Богослова  в  древнеславянском  переводе  по  рукописи  Имп. 
Публичной  Библиотеки.  СПб.,  1875  (виправлення  в  праці:  Фалев  И., 
Юв.  Собол.)  ±.  Д:  Будилович  А.,  Исследование  язьїка  древнеславянского 
перевода  XIII  слов  Григория  Богослова  по  рукописи  Имп.  Публичной 
Библиотеки ,  XI  в.  СПб.,  1871;  Фалев  И.,  Юв.  Собол. 

Графіті.  Написи. 

а )  ім’я  та  титул  королеви  Франції  Анни.  Я:  Ргои  М.,  Кесиеіі  сіез  асЬез  сіє 
Ркіїірре  І*  гоі  сіє  Ргапсе  (  Скагіез  еі  сііріотез  геїаіі/з  а  Игізіоіге  сіє  Ргапсе  1). 
Рагіз,  1908  +;  Уоззіег  К.,  Вегпекег  Е.,  А8Рк  42,  1929  +.  Д:  Саті11зсЬе£  Е., 
28Рк  4,  1927;  5,  1928;  також  8,  1931;  Уазгпег  М.,  28Рк  4,  1927  і  8,  1931; 
ТЬотзоп  А.,  28Рк  5,  1928;  ЕкЬІош  К.,  Бргакюеіепзкаріща  Заіізкареіз 
і  Ііррзаіа  Рдгкапсіїіщаг  1928-1930;  Уоззіег  К..,  Вегпекег  Е.,А8Рк42, 1929; 
Чехович  К.,  Слово  (Львів)  1937;  Черньїх  П .,Докладьі  и  сообщения  (МГУ, 
филол.  факультет)  3, 1947;  Мельников  Е.,  81 28, 1959  та  Славянское  язьі- 
кознание.  М.,  1959;  Меііп  Е.,  8с81 11, 1965;  Ііуаіпеп  Б.,  8с81 12, 1966. 

б)  інше.  Я:  Срезневский  И.,  «Пещера  Йвана  Грешного  и  Феофила». 
Изв.  Имп.  Археолог,  общества  II,  1.  СПб.,  1881;  Рьібаков  Б.,  Русские 
датированнше  надписи  XI -XIV  веков.  М.,  1964  +;  Кирпичников  А., 
«Древнейший  русский  подписной  меч»,  Сов.  арх.  1965, 3;  Вьісоцкий  С., 
Древнерусские  надписи  Софии  Киевской  ХІ-ХІХ  вв.  1.  Киев,  1966  +; 
Висоцький  С.,  «Граффіті  та  спорудження  Київської  Софії».  УЇЖ  1966,  7; 
Вьісоцкий  С.,  «Граффити  золотих  ворот  в  Києве».  Сов.  арх.  1967,  1; 
Висоцький  С.,  «Нові  знахідки  давньоруських  граффіті».  УІЖ 1968, 5  та 
Давньоруські  написи  Софії  Київської  ХІ-ХІУ  ст.  К.,  1968;  Поппе  А., 
«Граффіті  й  дата  спорудження  Софії  Київської».  УІЖ  1968,  9.  Бібліог¬ 
рафія:  Орлов  А.,  Библиография  русских  надписей  ХІ-ХУ  вв.  (2-ге  вид.). 
М.;  Л.,  1952;  Д:  Сотникова  М.,  Вспомогательние  исторические  дисцип- 
линьї  3.  Л.,  1970;  Подольская  Н.,  Исследования  источников  по  истории 
русского  язьїка  и  письменности.  М.,  1966  та  ВЯ 1972,  3. 

Ґр.  ур.  —  уривок  з  Євангелії  з  Ґраца,  XII  ст.  ПД:  Вігкіеііпег  С.,  Ш8/Ь  17, 

1972  +. 

Добр.  Єв.  —  Добрилова  Євангелія,  1164  р.  ФД:  Соболевский;  Д: 

Царипоу  В.,  ЮвДа&іс;  Малкова  О.  Исследования  по  лингвистическому 
источниковедению.  М.,  1963,  ИОЛЯ  25,  3, 1966,  також  Русская  истори- 
ческая  лексикология.  М.,  1968. 

Єв.  Верк.  —  Євангелія  Верковича,  ХІУ  ст.  Д:  Никольский  А.,  РФВ  32, 1894. 
Єв.  Гал.  —  Євангелія  Галицька,  1144  р.  Ф:  Горский,  Невоструев  20  ±; 

Я:  Амфилохий,  Четвероевангелие  Галичское  1144  г.,  1-2.  М.,  1882- 
1883  та  Четвероевангелие  галичское  1144  года  исправленное  по  древним 
славянским  памятникам  согласно  греческому  подлиннику.  М.,  1885-; 


14.  Від  протоукраїпської  до  давньоукраїнської  доби 


295 


Ф:  Воскресенский  Г.  Древнє -славянское  евангелие  от  Марка.  Сергиев 
Посад,  1894  ±.  Д:  Ягич  В.,  Сб.  ОРЯС  33, 2, 1884;  Бе^и£е  V.  Баз 
&аІігізске  Теіюесащеііит  V 1144  (Іпаи§ига1-ОІ55егІ:аІіоп). 

Ьеіргі§,1897;  Дурново  Н.,  51 1,  1922;  Блохина  Е.  Проблеми  историче- 
ского  язьїкознания  1.  Л.,  1976. 

Єв.  Євс.  —  Євангелія  Євсевієва,  1283  р.  Д:  Соболевский  А.,  ЧОНЛ 12, 

1898;  Голосксвич  Г.,  Иссл.  РЯЗ  (2),  1914. 

Єв.  Полік.  —  Євангелія  Полікарпова,  1307  р.  Ф:  Горский,  Невоструев  21; 
ФД:  Соболевский  +. 

Єфр.  Сир.  —  уривки  зі  слів  св.  Єфрема  Сирина  в  копії,  зробленій  в  перга- 
мінових  листках  (можливо,  в  Перемишлі  1300-1325  рр.).  ПД:  Гордин- 
ський  Я.,  ЗНТШ 126-127, 1918  +. 

Жит.  Сави  —  «Житіє  Савьі  Освященнаго»,  XIII  ст.  П:  Помяловский  И. 
Житие  св.  Савьі  Освященного,  составленное  св.  Кириллом  Скифополь- 
ским ,  в  древнерусском  переводе.  СПб.,  1890  (=  ОЛДП  96)  +.  Д:  Будило- 
вич  А.,  РФВ  25, 1891;  Мочульский  В.  К  истории  малорусского  наречия. 
Одесса,  1894  (також  Записки  Новороссийского  университета  62, 

1894);  Коїезза  А.,  А5РН  18,  1896;  Виноградов  В.,  Юв.  Собол .,  а  також 
Памятники  древнерусской  письменности ,  язьік  и  текстология. 

М.,  1968. 

Златостр.  —  Златоструй  (слова  Йоана  Златоуста),  XII  ст.  Ф:  Срезнев- 
ский  И„  Сб.  ОРЯС  1,  1867  ±;  Изергин  В.,  Сб.  ОРЯС  81, 1906  +;  Собо¬ 
левский  А.,  ИОРЯС  11,1, 1906  +;  Малинин  В.  Десять  слов  Златоструя 
XII  в.  СПб.,  1910  +;  Д:  Малинин  В.  Исследование  Златоструя  по  руко¬ 
писи  XII  века  Имп.  Публичной  библиотеки.  Киев,  1878. 

Ізб.  1073  —  Ізборник  князя  Святослава.  П:  Изборник  великого  князя  Свя¬ 
тослава  Ярославича  1073  года.  СПб.,  1880  (фотолітографічне  видання. 
Передруковано  —  \¥іезЬас1еп,  1965:  Мопитепіа  Ьіщиае  зіатсае  сііаіесіі 
сеіеііз  3)  +  (виправлення  в:  ЗсЬасЬтаїоу  АІ,  А5РН  6,  1882);  Д:  Розен- 
фельд  А.,  РФВ  41, 1899;  Мазіп£  Б.,  А5РН  8-9, 1885-1886;  Еленски  Й., 
ГСУ5 4  (1)  1959-1960,  також  Езиковедско-етнограски  изследования 
в  памет  на  Ст.  Романски.  София,  1960. 

Ізб.  1076  —  Ізборник  1076  р.  П :  Гольїшенко  В.,  Дубровина  В.,  Демьянов  В., 
Нефедов  Г.  Изборник  1076  года.  М.,  1965  +.  Д:  Шимановский  В. 

К  истории  древнерусских  говоров.  Варшава,  1887;  Смирнов  А.,  РФВ  19, 
1888;>£ісУ.,  А5РН  11, 1888;  Кульбакин  С.,ЖМЯЯ315,  1898;  ІдтІ  Н. 
5ШсІіе$  іп  Зіатпс  Ьіщиізіісз  апсі  Роеіісз  іп  Нопог  о/ В.  О.  ШЬе&аип.  №\у 
Уогк,  1968;  КоП-7еЬго\У5кі  Т.  Різто  і /опейка  ІгЬотіка  Зшаіозіаі&а 
г  1076  гоки.  ІліЬІіп,  1974,  а  також  Біатзйску  зЬотік  оІотоиско-ІиЬІіпзку. 
РгаЬа,  1974. 

Іп.  літоп.  —  Літопис  Іпатський,  список  1425  р.  П:  Полное  собрание  русских 
летописей  2.  СПб.,  1908;  друге  видання-М.,  1962  ±.  Д:  Никольский  А., 
РФВ  41-42, 1899;  Свєиціцький  І.,  ВСЯЛ2 , 1949;  Генсьорський  А. 
Галицько-Волинський  літопис.  К.,  1961,  також  ВСЯЛ  4,  1955  та 
ДМУМ,  1959. 

Іп.  сказ.  —  «Иполита  ськазанік  о  антихристЬ»,  до  1212  р.  П:  Невоструев  К. 
Слово  св.  Ипполита  об  антихристе  в  Славянском  переводе  по  Чудов- 
скому  списку  XII  в.  М.,  1868  та  Срезневский  И.  Отч.  Увар.  15, 1874  ± 


296 


14.  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


(виправлення  у  вид.:  Гольїшенко  В.  Изучение  русского  язика  и  источ- 
никоведение.  М.,  1969);  Д:  Гольїшенко  В.,  УЗ  (Моск.  гор.  педагог,  ин- 
ститут)  73, 1959,  а  також  Историческая  грамматика  и  лексикология 
русского  язьїка  та  Изучение  русского  язьїка  и  источниковедение.  М., 
1969. 

Ірм.  Григ.  —  ірмологій  Григоровича,  ХІІ-ХІІІ  ст.  ФД :  Соболевский. 

Йос.  Фл.  —  «Слово  [...]  Ісосипово  со  полоненій  Кр(оу)с(а)л(и)ма»  Йосифа 
Флавія,  переклад  до  1262  р.  у  списку  XV  ст.  П:  Ьаргізе  (іе ]егизаІет  сіє 
]05ерУіе  Іе ]иі/ 1-2  (за  ред.  В.  Істріна,  А.  Вайана).  Рагіз,  1934  +. 

ПД :  Мещерский  Н.  Значение  древнеславянских  переводов  для  восста- 
новления  их  архетипов  (На  материале  древнерусского  перевода 
«Истории  иудейской  войньї »  Иосифа  Флавия).  М.;  Л.,  1958  ±. 

Київ.- Лавр.  Єв.  —  Євангелія  Києво-Печерського  монастиря,  бл.  1350  р. 

Ф:  Шахматов  О.,  Кримський  А.  Нариси  з  історії  української  мови. 

К.,  1924  +. 

Кир.  Єрус.  —  Огласительньїе  слова  Кирилла  Иерусалимского,  XI  ст. 

Ф:  Горский,  Невоструев  1 14  ±. 

Лавр.  Єв.  —  два  уривки  з  Євангелії  та  один  з  Тріоді,  знайдені  в  Лаврові  по¬ 
близу  Старого  Самбора,  XIII  ст.  ПД:  Колесса  О.,  ЗНТШ  5 3, 1903  +. 
Лавриш.  Єв.  —  Євангелія  Лавришівського  монастиря,  до  1329  р. 

ФД:  Свенцицкий  И.,  ИОРЯС  18,  1, 1914.  Д:  РгіебеІо^паТ.  Ешащеііагг 
Еашузгетзкі.  МЛос1а\у,  1974,  а  також  ЗЕРЗ  11,  1972. 

Луц.  Єв.  —  Луцька  Євангелія,  XIV  ст.  ФД:  Соболевский.  Д:  Бузук  П., 
36.  КДІУМ ;  Баньчеровський  Я.,  ЗіЗІЩ  17,  1971. 

Любл.  Прол.  —  люблинський  уривок  із  Пролога,  середина  XIV  ст. 

ПД:  Лось  Я.,  Сб.  ОРЯС  67, 1900  +. 

Монети.  П:  Толстой  И.,  Древнешиие  русские  монети  великого  княжества 
Киевского.  СПб.,  1882  +;  Сито\узкі  М.,  Согриз  питтогит  Роїопіае  1. 
Кгакоуг,  1939  (див.  40,  41;  табл.  III,  №  37-41)  +. 

Мст.  Єв.  —  Євангелія  князя  Мстислава,  1117  р.  або  раніше.  Ф:  Воскре- 
сенский  Г.,  Древнеславянское  евангелие.  Евангелие  от  Марка.  Сергиев 
Посад,  1914  ±.  Д:  Билярский  П.,  ИОРЯС  10,  2, 1861-1863; 

Карский  Е.,  РФВ  34,  1895  (Передрук  у  вид.:  Карский  Е.  Трудьі  по  бело- 
русскому  и  другим  славянским  язикам.  М.,  1962);  Жуковская  Л., 
Восточнославянские  язики,  источники  их  изучения.  М.,  1973. 

Мукач.  Тр.  —  уривки  з  мукачівської  Тріоді,  XIII  ст.  ПД:  Рапкеуус  І., 

ВугЗІ  15, 1954  +. 

Острожн.  ур.  —  фрагменти  з  Канонів  св.  Димитрія  та  Пресвятої  Діви 
(з  Острожниці  поруч  із  Великим  Березним  на  Закарпатті),  перша 
половина  XII  ст.  ПД:  Р&іікеуус  І .ДаЗЬ  5, 1951  +. 

П:  Рапкеуус  І.,  ВугЗІ  18,  1957  +. 

Панд.  —  пандекти  Антіоха  XI  ст.  Ф:  Бодянский  О.,  ЧОИДР  1914,  2, 
а  також  окремим  виданням:  Пандект  монаха  Антиоха.  М.,  1913  ±. 

ФД:  Амфилохий.  Исследование  о  Пандектах  Антиоха  XI  в.,  находя- 
щихся  в  Воскресенской  Новоерусалимской  библиотеке.  М.,  1880  -. 

Д:  Копко  П.,  ИОРЯС  20,  3-4,  1915. 

Панд.  1307  —  пандекти  Антіоха,  1307  р.  Д:  Панькевич  І., 

ЗНТШ  123-124,  1917. 


14.  Від  протоукраїиської  до  давньоукраїнської  доби 


297 


Печатки.  Я:  Янин  В.  Лктовьіе  пенати  древней  Руси  Х-ХУ  вв.,  1. 

М.,  1970  +;  Лихачев  Н.  Материальї  для  истории  византийской  и  рус- 
ской  сфрагистики ,  1.  Рагіз,  1928. 

Пс.  Бичк.  —  Псалтир  Бичкова  (фрагмент),  XI  ст.  Я:  Срезневский  И.,  Сб. 

ОРЯС  17, 1, 1874  ±.  Д:  Тої  І.  X.,  ЗіЗІЩ  19, 1973. 

Путн.  Єв.  —  Євангелія  Путняиська  (Буковина),  XIII  ст.  Я :  КаЬігпіаскі  Ае. 
Мопитепіа  Ііп&иае  раїаеозіосепісае  соїіесґа  еі  т  Іисет  екка  1. 
Есащеііит  Риіпапит.  \Уїеп,  1888  +. 

Реймс.  Єв.  —  Євангелія  Реймська,  бл.  XI  ст.  Я:  Ье£ег  Б.  П  есащеііаіге  зіаіюп 
сіє  Кеітз  сік  Техіе  (їй  засіє.  Кеітз;  Рга§ие,  1899  +.  Д:  Паплонский  И., 
ЖМНП  58, 1848;  Соболевский  А.,  РФВ  18,  1887;  ]щ\с  У.,А5Рк  21, 

1899;  Бе^ег  Б.,  Моіісе  зиг  Ґ ееап&еііаіге  зіасоп  ке  Кеітз  сік:  Техіе  ки  засге. 
Кеітз;  Рга^ие,  1899  та  Моїез  сотріетепіаігез  зигіе  іехіе  ки  засге 
( есащеііаіге  зіасе ) .  Кеітз,  1901;  ЗЬєуєіоу  О.  У.,  Хета  Зіатса 
(Юв.  Кигісіс).  ТІїе  На^ие,  1975. 

Ряз.  Корм.  —  Рязанська  кормчая,  1284  р.  Ф:  Срезневский  И .,Древние  па - 
митники  русского  письма  и  язьїка.  СПб.,  1882.  Д:  Ягич  В.,  Сб.  ОРЯС  33 
(2),  1884  (с.  100-102);  Блохина  Е.,  Юбилейная  научно-методическая 
конференция  Северо-Западного  зонального  обьединения  кафедр 
русского  язьїка.  Л.,  1969,  а  також  Вестник  Ленинградского  универси- 
тета  14  (3),  1969. 

Син.  Патер.  —  Синайський  патерик,  XI  ст.  Я:  Гольїшеико  В.,  Дуброви- 
на  В.,  Синайский  патерик.  М.,  1967  +.  Д:  Дубровина  В.,  Исследования 
по  лингвистическому  источниковедению.  М.,  1963;  ИвановаТ.,  Пробле¬ 
ми  современной  филологии  {Юв.  Виноградов).  М.,  1965,  також 
ПОЛЯ  ЗО,  1971. 

Сл.  Єфр.  Сир.  —  слова  Єфрема  Сирина,  1284  р.  (за  Соболевським  — 

1492  р.);  Ф:  Срезневский  И.,  Сб.  ОРЯС  1  (VI)  1867;  Соболевский. 
Соф.  написи  —  див.  Графіті. 

Студ.  —  Студійський  статут,  XII  ст.  Ф:  Горский,  Невоструев  380  +;  Ищен- 
ко  Д.  Источники  по  истории  русского  язьїка.  М.,  1976  +.  Д:  Меп^ез  К. 
Иіе  ЗргасНе  кег  акгиззізскеп  ОЬегзеігищ  кез  Зіикіоп  -  Турікоп. 
СгаіепЬаіпісЬеп,  1935  (Дисертація);  Ищенко  Д.  Исследования  источ- 
ников  по  истории  русского  язьїка  и  письмепности.  М.,  1966. 

Тип.  6  —  Євангелія  №  5  Московської  Синодальної  друкарні,  XIII  ст. 

ФД  Соболевский  +. 

Тип.  7  —  Євангелія  №  6  Московської  Синодальної  друкарні,  XII  ст. 

ФД  Соболевский  +. 

Тр.  Мойс.  —  Тріодь  Мойсея  Грішного  киянина,  кінець  XII  або  поч.  XIII  ст. 

Д:  Соболевский  А.,  ЖМНП  231,  1885. 

Ур.  Ап.  —  уривок  з  Апостола,  XIII  ст.  ЯД:  Волков  Н.,  РФВ  24, 1890  +. 

Усп.  зб.  —  «Успенский  сборник»  (збірка  Успенського  собору  в  Москві), 
кінець.  XII  ст.  Я:  Успенский  сборник  ХІІ-ХІІІ  вв.  М.,  1971  +. 

Д:  Билярский  П.,  ЗИАН  2, 1862;  Попов  А.,  ЧОИДР  1879-1880; 
5ахта1оу  А.,  АЗРк  5,  1881;  Соболевский  А.,  ЖМНП  231, 1885  (с.  353 
і  далі);  Лукьяненко  А.,  РФВ  58,  1907;  Попова  И.,  РФВ  69-71, 
1913-1914;  Аіігеїтйііег  К.  Атеі&ег /йгзіасізске  Ркйоїо&іе  4,  1970. 


298 


14.  Від  протоукраїнської  до  давньоукраїнської  доби 


Фл.  Пс.  —  Псалтир,  що  зберігається  в  ВіЬІіоіеса  Мебісеа  Ьаигеішапа 
у  Флоренції,  1384  р.  ФД:  Уегсііапі  С.,  КісЗІ 3, 1954. 

Хіл.  —  ірмологій  Хіландарського  монастиря,  XIII  ст.  П:  ^акоЬзоп  К. 

Мопитепіа  тнмсае  Вігапііпае  V  В.  СорепЬа^еп,  1957  +. 

Холм.  Єв.  —  Євангелія  Холмська  ХІІІ-ХІУ  ст.  ФД:  Соболевский. 

Хр.  Ап.  —  Христинопільський  Апостол,  XII  ст.  П:  Каїшпіаскі  Ае.  Лсіиз  ері- 
5іо^ае^ие  арозіоіогит  раїаеозіокепісе,  асі  /іЛет  содісез  Скгізґіопороііїапі 
заесиїо  ХІІзсгіріі.  \¥іеп,  1896  ±,  і  Маслов  С.,  ИОРЯС  15, 4, 1910  +. 

Д:  Колесса  О.,  НЗбУВУ  1.  Прага,  1923. 

Хут.  Служ.  —  Служебник  Хутинського  монастиря  (поблизу  Новгорода), 
XIII  або  ХІУ  ст.  Ф:  Горский,  Невоструев  343  ±;  Соболевский. 

Юр.  Єв.  —  Євангелія,  замовлена  новгородським  Юрієвим  монастирем, 

1 1 17- 1 128  рр.  ФД:  Амфилохий.  Описание  Юрьевского  евангелия 

1118- 1128  г.  Воскресенской  Новоерусалимской  библиотеки.  М.,  1877  -. 
Д:  Буслаев  Ф.,  ФЗ  18, 1879;  Жуковская  Л.  Проблеми  современной 
филологии.  М.,  1965  та  Исследования  источников  по  истории  русского 
язьїка  и  письменности.  М.,  1966. 

АТ  —  Асіа  Раиіі  еі  Тесіае,  поч.  XII  ст.  ПД: ]а&іс  У,  А5РН  6, 1882  +. 

Напк.  —  Кодекс  фон  Ганкенштайна,  збірка  XII— XIII  ст.  Ф:  Воскресен- 
ский  Г.,  Сб.  ОРЯС  31,  1883  ±;  Строев  П.  Описание  памятников  древнє - 
русской  литератури,  хранящихся  в  публичньїх  библиотеках  Германии 
и  Франции.  М.,  1841—;  ФД:  5ша1-5іоску  5.,  5В  110, 1886  +; 

Д:  Соболевский;  V.,  АЗРУї  10,  1887;  Кисілевський  К., 

ЗНТІЛ  161,1953. 

Раззіо  Сопсіг.  —  Раззіо  5.  Сопсігаїі,  сер.  XI  ст.  ПД:  ^£іс  V.,  АЗРУї  6, 1882  +. 
ТоІІ.  X., ЗіЗІЩ 21, 1975  +. 


15.  ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ  ВЕЛЯРНИХ  ПЕРЕД  у 


1.  Загальні  завваги .  299 

2.  Свідчення  давньоукраїнських  пам’яток .  300 

3.  Свідчення  середньоукраїнських  пам’яток .  ЗОЇ 

4.  Умови  та  наслідки .  303 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Найдавніша  (з-поміж  давньоукраїнських)  звукозміна  знайшла  своє  від¬ 
биття  в  тогочасних  пам’ятках  у  новому  написанні:  ки,  ги,  замість  кьі, 
гьі,  хьі.  У  київських  текстах  це  спостерігається  з  кінця  першої  чверті  XII  ст. 

У  сучасній  українській  мові  та  більшості  її  діалектів  цю  зміну 
затерто  пізнішим  злиттям  і  та  у  (див.  28.1):  кьісд-,  ставши  кисд-,  тобто 
[к’ізі-],  у  XII  ст.,  знов  перетворюється  на  кйсліий )  у  перебігу  загальної  зміни 
і  >  у  (ХІІІ-ХІУ  ст.).  Однак  ті  північноукраїнські,  зосібна  східнополіські, 
говірки,  де  є  розрізнення  між  у  та  і  за  якістю  або  за  пом’якшенням  при¬ 
голосних  перед  і,  мають  рефлекс  і  (не  у)  після  к,к,я ;,  тим  самим  указуючи 
на  давніші  кі ,  £іу  хі:  кізіу —  як  «пі(і),  або  к’Шу1 0‘)  —  як  з’іп’і (7). 

Галицько-подільські  діалекти  (за  незначним  винятком  —  див. 
15.2)  не  пішли  тим  самим  шляхом  рівночасно  з  київсько-поліськими.  Деякі 
з  них  узагалі  не  зазнали  цієї  зміни:  лемківські  по  обох  схилах  Карпат, 
закарпатські  між  Тересвою  та  Латорицею,  основна  частина  бойківських, 


300 


15.2  Палаталізація  велярних  перед  у 


особливо  західнобойківські:  кислий.  Анклави  з  у  після  велярних  на  захід¬ 
ному  Поліссі  та  на  Підляшші  (наприклад,  Біща  коло  Білгорая,  Дорогичин) 
постали,  можливо,  під  впливом  переселенців  з  півдня,  тобто  з  галицько- 
подільської  діалектної  зони.  У  решті  південно-західних  діалектів  подибу¬ 
ємо  форми  з  к’і  та  х’і  або  к’е  та  х’е,  які  свідчать  про  те,  що  палаталізація 
цих  велярних  не  могла  статися  тут  перед  зміною  і  >уу  тобто  відбулася 
після  відповідної  зміни  в  київсько-поліських  діалектах  і  незалежно  від 
неї.  Характерно  також,  що  в  частині  південно-західних  говірок  (приміром, 
у  переважній  більшості  гуцульських,  наддністрянських  і  західноволин- 
ських)  к  не  зазнає  палаталізації:  наприклад,  у  сучавських:  гик’е-гик’і 
ґен.  одн.,  гйк’і  ном.  мн.,  х ’еігу]  ~  х’іігу у,  ріах’і  проти  ругокуу  пбку  г.  Це 
можна  пояснити  тим,  що  був  під  час  зазначеної  зміни  уже  не  веляр¬ 
ним,  а  ларингальним,  що  знов-таки  вказує  на  добу,  пізнішу  від  XII  ст. 
(див.  25.6).  Тож  можна  припустити,  що  палаталізація  велярних  у  цих  діа¬ 
лектах  припала  на  кінець  XIII  ст. 


2.  СВІДЧЕННЯ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ’ЯТОК 

В  XI  ст.  написання  велярний  +  и,  за  винятком  двох  перекручених  місць  — 
одного  в  Ізб.  1073  (61  д),  другого  в  Ізб.  1076  (19,  8),  —  подибуємо  ли¬ 
шень  у  чужомовних  словах  (вт>  кит'ос'Ь  ‘у  киті'  Ізб.  1073;  дуже  рідко  —  навіть 
у  флексії  фоуники  ‘фініки’  Ізб.  1073),  хоча  й  тут  були  спроби  замінити  и 
на  ьі  після  велярних  (наприклад,  скьіпетгрь  —  Іп.  літоп.  1255,  кгггь  ~  кьгга 
ґен.  одн.  —  Напк.  XIII  ст.).  Виступає  звук  у  також  і  в  Соф.  написах: 
великий,  Благим  (1093),  к,Ьлогородтьскьіи  (1091)  тощо.  Написання  з  и  в  пи¬ 
томих  словах,  до  якого  можна  ставитися  з  довірою,  вперше  трапляється 
в  Юр.  Єв.  1128:  великий,  киихт*  ‘котрих’  ґен.  мн.  З  того  часу  відхилення 
від  традиційної  орфографії  частішає:  Добр.  Єв.  1164  —  вчьскисе ‘скис’ З  ос. 
аор.;  Тип.  7,  XII  ст.  —  секирл;  Ірм.  Григ.  XII— XIII  ст.  —  житииски,  в'Ьки; 
Тип.  6,  XIII  ст.  —  людьскига;  Жит.  Сави  XIII  ст.  —  великим,  скитьскии;  Напк. 
XIII  ст.  —  гр'Ьх11*  іазьїки  ‘народи’;  Сл.  Єфр.  Сир.  1284  —  кнагини;  Панд. 
1307  —  секирл,  книги;  Єв.  Полік.  1307  —  вт.скисє;  Арх.  ТГЬств.  ХІІІ-ХІУ  ст.  — 
великим,  аки;  Єв.  Верк.  XIV  ст.  —  в'Ьки,  іазьіки.  Як  правило,  написання  з  и 
трапляються  рідше,  ніж  з  ьі;  є  навіть  тексти  з  самим  лише  ьі,  наприклад, 
Златостр.  XII  ст.,  друга  рука  в  житії  св.  Феодосія  з  Усп.  зб.,  Іп.  сказ.  1212, 
перша  рука  в  Напк.  XIII  ст.,  перша  рука  в  Жит.  Сави  XIII  ст.  та  ін.  Це  не 
є  дивиною,  бо  писарі,  навчені  церковнослов’янської  орфографії,  уника¬ 
ли  писати  и  після  велярних. 

1  Розподіл  і  та  е  після  пом’якшених  велярних  залежить  від  наголосу,  наприклад, 
гик *е  ґен.  одн.  ~  гйк’і  ном.  мн. 


153  Палаталізація  велярних  перед  у 


У  текстах,  писаних  у  Галичині  й  на  Холмщині,  ьі  після  велярних 
уживалося  послідовніше,  ніж  у  київських  пам'ятках;  однак  і  в  них  часом 
можна  натрапити  на  и.  В  Єв.  Гал.  1144  маємо  скрізь  ьі,  за  трьома  винят¬ 
ками:  нєбєсьскнн  (2  рази),  члчскии,  искдриотьскии.  Те  ж  саме  властиве  й  Хіл. 
XIII  ст.  (мнрьскніа  ном.  мн.  сер.  роду,  хвдлослов'Ьсьники,  в  інших  випад¬ 
ках  —  ьі).  У  Хр.  Ап.  XII  ст.  написання  через  и  трапляються  винятково 
(нєбєсьскии),  і  так  само  в  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.  (сєкирд,  жестокиїа,  мирьскими 
інстр.  мн.,  римьскимд,  чьрньчьскнга).  Вони  стають  типовими  в  Єв.  Євс.  1283 
(роуки,  оучьники,  кимь  інстр.  ОДН.,  ДОЛГИ,  ПОГИБНЄТЬ,  рДСХИТБТЬ  З  ос.  одн.), 
Гал.  Єв.  1288  (пдотьскии)  та  Холм.  Єв.  ХІІІ-ХІУ  ст.  (н'Ькии,  сдоуги,  дроугии). 
Однак  у  Город.  Єв.  XIII  ст.  та  Лавр.  Єв.  XIII  ст.  таких  написань  уникалося. 

Для  пояснення  цих  написань  доцільно  відмежувати  найдавніші 
тексти  (Єв.  Гал.  1144,  Хр.  Ап.)  від  пам’яток  XIII  ст.  У  найдавніших  тек¬ 
стах  и  трапляється  після  суфікса  - ьзк -,  що  постав  унаслідок  прогресив¬ 
ної  палаталізації  5  та  к  після  ь.  Опосередковано  це  потверджується 
іншими  написаннями  в  Єв.  Гал.  1144,  а  саме  —  з  традиційним  ьі,  але  зі 
знаком  пом’якшення  над  с  і  навіть  над  к:  пр'ЬдЬдьі  тюрскьі,  море  гддилеиско. 
Це  діалектне  м’якшення  втратило  свою  мотивацію  із  занепадом  ь;  пізніше 
відповідні  приголосні  в  західноукраїнських  говірках  стверділи. 

У  написаннях  другої  половини  XIII  ст.  вибір  літер  и  або  ьі  після 
велярних  міг  зазнати  впливу  київської  (узагалі  —  північноукраїнської) 
чи  болгарської,  чи  навіть  польської  орфографії  того  часу  (в  болгарській 
зміна  у  >  і  засвідчена  ще  у  XII  ст.;  польські  писарі,  як  правило,  не  роз¬ 
різняли  і  та  у);  та  ймовірніше  ці  написання  відбивають  загальне  злит¬ 
тя  у  та  і,  що  зароджувалося  у  львівсько-перемиському  регіоні.  Це  по¬ 
тверджується  правописом  грамот  1349-1386  рр.,  які  були  вільні  від 
церковнослов’янського,  болгарського  чи  київського  впливів.  У  шести 
волинських  грамотах  ьі  вжито  після  велярних  звуків  13  разів,  и  —  14  разів; 
у  десяти  галицьких  грамотах  (включно  з  однією  подільською)  відповідні 
цифри  становлять  5  і  72,  тобто  написання  з  ьі  (усі  вони  —  лише  з  двох 
грамот,  чотири  з  найдавнішої)  починали  зникати.  (Детальніше  про  злиття 
у  з  і  та  його  хронологію  —  див.  15.4). 

Правописні  особливості  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.  залишаються  не- 
проясненими.  Чи  не  міг,  бува,  текст  мати  проміжну  київську  копію? 


3.  СВІДЧЕННЯ  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТОК 

*  *  *  Пізніші  тексти  відбивають,  у  цілому,  дистрибуцію  рефлексів  ку ,  ху,  £У 
так,  як  вони  представлені  в  сучасних  діалектах,  з  певною  даниною  тра¬ 
диційній  орфографії,  яка  вимагала  вжитку  ьі  після  велярних,  до  чого 
долучалося,  з  другого  боку,  загальне  поплутання  літер  на  позначення 
у  та  і,  початок  якого  припадає  на  XV  ст.,  а  поширення  —  на  XVII  ст. 


302 


15.3  Палаталізація  велярних  перед  у 


У  Києві,  на  більшій  частині  Волині  і  в  північноукраїнських  діа¬ 
лектах,  які  не  розрізняли  первинних  у  та  і  після  велярних  (і  так  само 
в  інших  позиціях),  вибір  и  або  ьі,  з  погляду  говірної  мови,  не  мав  жод¬ 
ного  значення.  Відтак  освіченіші  писарі,  які  додержувалися  традиції, 
вживали  ьі  після  велярних,  а  ті,  хто  не  боявся  нововведень,  надавали 
перевагу  и.  Вибір  був  довільний,  і  за  ним  не  стояло  жодних  фонетичних 
реалій,  наприклад,  слоути,  хитрого  (Чет.  1489);  скотски,  многих»  кьітов-Ь 
(Ізмар.  1496);  луцкьій  (Гр.  1161,  Луцьк);  ногьі,  роукьі,  пот^х^і,  але  сєкнрд, 
здгиноути,  сорочькм  (Перес.  Єв.  1561);  гульки  проти  коки  (Книж.  госп. 
1788).  П.  Беринда  (1627),  уникаючи  загалом  поплутання  и  та  ьі,  здебіль¬ 
шого  писав  и  після  к,  х,  г  —  і,  можливо,  прозраджував  тим  самим  своє 
західноукраїнське  иоходжені ія. 

У  Галичині  з  кінця  XIV  ст.  й  до  середини  XVI  ст.  переважав 
ужиток  и:  в'Ьки,  погибоша  3  ос.  мн.  аор.,  скитаклгьса  проти  наставник^ 
слуги  (Библ.  Ап.  XIV  ст.);  вгьв'Ькьі,  вл(д)д(ьі)ки,  сухим  ном.  мн.  (Бер.  Напк. 
XIV  ст.);  многим  проти  дл'ьгьі  (Кам.-Буз.  Єв.  1411);  у  грамотах  1387- 
1450  рр.  и  переважає;  грамоти,  в  яких  ьі  вживалося  після  к,  х  і  г,  належать, 
можливо,  писарям  бойківського  або  лемківського  походження  (Львів 
1400,  1412,  1414;  Галич  1401,  1435;  Самбір  1422;  Перемишль  1407). 
Характерно,  що  є  такі  грамоти,  в  яких  систематично  вживано  ки,  але  гьі 
(наприклад,  Жидачів  1413).  Певного  мірою  це  входило  й  у  практику 
І.  Вишенського  (Ів.  Виш.  1600):  він  уживав  ки,  хи,  а  також  ги,  але  останній 
варіант  побутував  поруч  із  ги  (5  разів).  Льв.  Ставр.  бр.  XVII  ст.  йде 
навіть  далі  у  відтворенні  місцевої  вимови  пом’якшених  велярних  — 
написанням  після  них  'Ь  (=  [і]):  видлтісЬ,  льічлкГ,  ісЬювского,  клизісЬх^ 
тощо.  Однак  освічені  писарі,  які  намагалися  відновити  церковно¬ 
слов’янську  традицію,  почали  повертати  ьі  після  к ,  х,  к  із  середини 
XVI  ст.  й  особливо  у  XVII  ст.  Жугай  1569,  переробляючи  Біблію 
Ф.  Скорини  для  українських  читачів,  замінив  и  на  и  після  цих  приго¬ 
лосних  (р-кки  ґен.  одн.,  погьібєль).  Уч.  Єв.  1585,  написана  в  Ярославі, 
містить  страхи,  матки  (але  також  і  грГхи)  тощо.  Однак  рух  за  напи¬ 
сання  ьі  після  велярних  так  і  не  завершився  перемогою  навіть  в  осві¬ 
чених  колах.  Ст.  Зиз.  1596  вживає  переважно  ки,  \п,  ги,  в  ’АбєАфотгі*; 
1591  спостерігаються  хитання  між  чловГкьі,  жєнскьіх'ь,  долгьін  і  члов'Ьки, 
женскихт»  і  довгій,  а  М.  Смотрицький  доходить  у  поплутанні  відповідних 
літер  до  того,  що  у  своїй  граматиці,  виданій  1619  р.,  застерігає  проти 
написання  ьі  після  к,  х,  г  у  закінченнях! 

У  молдавських  грамотах  кінця  XIV  і  XV  ст.  —  під  подвійним 
впливом  української  та  болгарської  мов,  що  в  них  обох  мало  місце  злит¬ 
тя  і  та  у ,  нехай  здійснене  щоразу  по-своєму,  —  букви  и  та  и  плутано 
в  усіх  позиціях.  Підрахунків  не  зроблено,  але  здається,  що  и  з’явля¬ 
ється  систематичніше  після  к,  х ,  А,  ніж  по  інших  приголосних,  — 
там,  де  цього  можна  сподіватися  з  огляду  на  етимологію.  Пор.  також 
откьінь  у  Фарм.  кін.  XVI  ст.  Це  може  відбивати  довше  збереження 
непом’якшених  велярних  у  гуцульських  говірках  (суч.  гуц.  к’у  ~  к’е), 
хоча  легше  пояснюється  впливом  традиційної  церковнослов’янської 
орфографії. 


15.4  Палаталізація  велярних  перед  у 


303 


Згідно  з  очікуваннями,  в  лемківських  і  середньозакарпатських 
говірках  написання  з  и  після  велярних  збереглося  найліпше,  хоча  відхи¬ 
лень  все-таки  не  бракує.  Лемківські  говірки  по  обох  схилах  Карпат  мож¬ 
на  представити  такими  прикладами:  Одрех  гр.  1511  —  топонім  одрєховскьі, 
подскьі;  1574  —  дГвьки;  Гр.  1607  (Фольварк  на  захід  від  Бардієва)  — 
врєги,  ярки;  Уч.  Єв.  Кап.  до  1640  —  многих,  ллніщи;  Ладом.  Єв.  (на  схід 
від  Свидника)  XVII  ст.  —  слухьі>  ноги,  оучннки  (але  й  написання  через 
и);  Вранів  (на  південь  від  Стропкова)  1756  —  усдуги,  прізвище 
Рудловскии;  Няґ.  (на  південний  схід  від  Свидника)  1758  —  хьіжу  ак.  одн., 
погьіклого  ґен.  одн.,  який;  пор.  також  бойківське  з  Уч.  Єв.  Куз.  середини 
XVIII  ст.  —  муки,  другий. 

Вельми  консеквентно  буква  и  пишеться  й  у  пам’ятках  із  Мара- 
морощини,  починаючи  з  Гр.  1404,  Сигіт  (топонім  Сопоунки);  Теребл. 
Прол.  XVI  ст.  —  хьітростн,  слуги;  Ігн.  Марам.  кін.  XVII  ст.  —  погивели, 
дГвкьі  тощо.  Середньозакарпатські  говірки  представлені  написаннями 
з  и  в  Ключі  1695  —  тдтлрскии,  ушитки  ‘усі’,  другий  (але  Й  і);  райони, 
що  ближчі  до  Ужгорода,  мають  як  ьі  (полским,  тихим  —  Брадач  1771  — 
Мукачево),  так  і  и  (солотки  —  Ракош.  XVII  ст.);  навіть  місцеве  огублення 
у  в  у  представлене,  можливо,  написанням  и  на  місці  у  в  Урб.  із  Берего¬ 
ва  —  прізвище ]акитошск  (1648),  ім’я  Мікиіа(  1725),  пор.  літ.  укр.  Яким, 
Микита. 

Близькість  лемківських  та  закарпатських  пам’яток  до  реальної 
вимови  показує,  що  написання  велярних  перед  давньоукраїнським  у 
в  пам’ятках  із  інших  земель  також  слід  уважати  за  вірогідне,  а  відтак 
сьогоднішній  розподіл  має  місце,  беручи  приблизно,  з  кінця  XIV  ст. 


4.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Проведений  аналіз  історичних  і  діалектних  даних  виявив  відмінності  щодо 
потрактування  велярних  перед  у  в  трьох  давньоукраїнських  регіонах: 
київсько-поліському,  східному  галицько-подільському  та  карпатському. 
В  останньому  з  них  велярні  взагалі  не  зазнали  жодної  зміни.  У  решті  двох 
різниця  в  потрактуванні  велярних  стосувалася  як  хронології,  так  і  самої 
суті  справи. 

Реконструюючи  загальний  перебіг  еволюції  в  київсько-полі¬ 
ській  зоні,  можна  добачити  його  початок  в  асиміляціях  прогресивного 
характеру:  після  ь  у  попередньому  складі  велярний  звук  (як  правило  к ), 
що  стояв  одразу  після  нього  або  після  пом'якшувався  —  процес,  який 
нагадує  третю  палаталізацію  і  є  ще  одним  проявом  тенденції  до  дво¬ 
складової  гармонії  голосних  (див.  14.2):  *гиз’г>8куць  >  *гиз’ь8’к’у]ь.  Після 
пом’якшеного  велярного  голосний  у  просувався  ближче  до  переднього 
ряду  й  вимовлявся  з  вищим  піднесенням.  У  висліді  не  обов’язково  му¬ 
сив  з’являтися  справжній  і  —  але  звук,  настільки  близький  до  нього,  що 


304 


15.4  Палаталізація  веляриих  перед  у 


написання  типу  роусьскии2  ставали  можливими.  Цим  засвідчено  повну 
реалізацію  засади  двоскладової  гармонії.  Навряд  чи  є  випадковістю,  що 
найдавніші  написання  типу  ки  представлено  здебільшого  саме  в  такому 
оточенні.  Пом’якшені  велярні,  посталі  таким  робом  унаслідок  прогре¬ 
сивної  асиміляції,  згодом  були  перенесені  в  решту  позицій,  а  сполуку 
“велярний  +  у  ”  заступлено  сполукою  “пом’якшений  велярний  +  і”  в  усіх 
позиціях.  Таке  розповсюдження  полегшувалося  тим,  що  з  фонологіч¬ 
ного  погляду  воно  було  нерелевантне:  хоча  історично  саме  пом’якшений 
велярний  змінював  артикуляцію  наступного  голосного,  тобто  у ,  фоноло¬ 
гічна  мотивація  невдовзі  змінилася  на  протилежну,  оскільки  у  більше 
не  міг  виступати  після  велярних,  а  “і”  вимагав  пом’якшеності  попе¬ 
реднього  велярного.  З  артикуляторного  погляду,  пом’якшені  велярні  вже 
існували  в  мові  цього  регіону  —  й  не  лише  в  запозиченнях  (таких,  як 
кульга  —  Іп.  літоп.  1051),  але  й  у  сполуках  сісЬ,  скь  та  ін.  (див.  3.4)  у  пито¬ 
мих  словах,  наприклад,  хрьстніаньсісЬи  дат.  одн.  жін.  роду,  стоудшіск'Ьмь 
лок.  одн.  (Виґолекс.  XII— XIII  ст.).  Ця  звукозміна  стала  доконаним  фактом 
близько  1 125  р. 

Узявши  прогресивну  асиміляцію  за  початковий  етап  у  пала¬ 
талізації  велярних,  треба  з’ясувати,  чи  не  відбулося  те  саме  й  після  ін¬ 
ших  голосних  (чого  випадало  би  сподіватися  згідно  з  логікою  процесу). 
Таке  припущення  виглядає  цілком  імовірним.  Однак  у  сполуці  з  іншими 
голосними  асимілятивна  палаталізація  не  впливала  на  якість  самих 
голосних.  Через  це  такий  процес  не  мав  шансів  охопити  всі  позиції,  а  від¬ 
так  мусив  поступово  зійти  нанівець.  Факти  палаталізації  перед  іншими 
голосними,  крім  у,  нехай  зовсім  нечисленні,  все-таки  можна  відстежити. 
Один  випадок  є  типовим  для  північної,  тобто  білоруської,  частини 
київсько-поліського  регіону  —  постання  прізвищ  на  -кетс  (суч.  укр.  -кевич) 
з  давнішого  -ковнчь  первісно  після  м’якого  або  пом’якшеного  приголос¬ 
ного,  наприклад,  білор.  Млськєвіч  (бл.  1486).  За  середньоукраїнської 
доби  Тарасій  Земка  підписувався  ім’ям  Тдрдссии  Левкєвич  Зємкл  (Тар. 
Земка  1631).  Сер.  укр.  дєклкр  (Гр.  1648,  Київ)  могло  постати  на  місці 
давнішого  ст.  ц.  сл.  дєк’дкрь  (також  Іп.  літоп.  1087)  унаслідок  ствердіння 
велярних  після  голосних  переднього  ряду. 

У  галицько-подільських  діалектах,  за  винятком  карпатського 
регіону,  асимілятивна  палаталізація  к  після  складу  з  ь  була  також  пред¬ 
ставлена  в  середині  XII  ст.  —  див.  приклади  з  Єв.  Гал.  1 144  та  наші  комен¬ 
тарі  в  15.2.  Однак  вона  швидко  зійшла  нанівець,  не  встигши  розповсюди¬ 
тися,  —  частково  тому,  що  тенденція  до  двоскладової  гармонії  була  в  цьому 
регіоні  слабша,  ніж  на  сході,  але  головно  через  те,  що  цю  дрібну  зміну 
невдовзі  ввібрала  в  себе  інша,  масштабніша:  суцільне  злиття  у  та  і.  Слід 

2  Звучанням  він  міг  наближатися  до  рефлексу  у  в  більшості  північноукраїнських 
діалектів  —  посереднього  між  у  та  і. 


15.4  Палаталізація  велярних  перед  у 


305 


припустити,  що  це  злиття  відбувалося  більш-менш  одночасно  у  двох  на¬ 
прямках  залежно  від  якості  попереднього  приголосного  — вислідом  злиття 
був  і  (по  говірках  —  у'~уе )  після  велярних,  в  інших  випадках  —  у: 

і  1  (після  велярних) 

У——>  у  (після  решти  приголосних). 

Ця  зміна  сталася  наприкінці  XIII  ст.,  на  півтора  століття  пізніше 
від  на  позір  подібної  зміни  у  >  і  в  київсько-поліських  діалектах^.  Як  наслі¬ 
док,  основна  маса  галицько-подільських  діалектів  отримала  в  цій  конкрет¬ 
ній  позиції  пом'якшені  велярні  як  алофони  непом’якшених  велярних. 

У  бойківських,  лемківських  і  середньозакарпатських  говірках 
у  не  злився  з  і,  тому  в  них  зберігаються  первинні  сполуки  ку ,  ху ,  ку  ( кьі , 
хьі,  кьі  ~  ку,  ху,  ку). 

Палаталізація  велярних  перед  у  не  обмежується  лише  давньо- 
українськими  теренами.  Вона  спостерігається  в  усіх  суміжних  слов’ян¬ 
ських  мовах,  а  також  у  сербсько-хорватській.  Проте  все  це  були  незалежні 
зміни.  У  давньобілоруській  мові  ця  зміна  сталася  в  першій  половині 
XIII  ст.,  а  в  давньоросійській  —  в  останній  його  чверті,  тобто  в  першій 
на  століття,  в  другій  —  на  півтора  століття  пізніше,  ніж  у  давньоукраїн¬ 
ській  (у  київсько-поліських  говірках;  галицько-подільські  стояли  окремо). 
У  сербсько-хорватській  мові  ця  зміна  представлена  в  текстах  XII  ст.,  у  бол¬ 
гарській  вона  простежується  з  XII  ст.,  однак  контакти  між  ними  та  давньо¬ 
українською  мовою  на  той  час  були  надто  слабкі,  щоб  запостулювати 
якусь  спільність  процесів;  окрім  цього,  у  XII  ст.  палаталізація  велярних 
перед  у  була  обмежена  тими  київсько-поліськими  говірками,  які  не  межу¬ 
вали  з  давньобілоруськими,  не  кажучи  вже  про  давньосербські  чи  -хорват¬ 
ські.  Хронологія  відповідного  явища  в  польській  мові  ще  й  досі  викликає 
суперечки,  причому  діапазон  розбіжностей  сягає  від  XI  до  XVI  ст.,  однак 
відрубність  польської  зміни  визначається  в  будь-якому  разі  її  якісними 
особливостями  —  вона  заторкнула  к  та  £,  але  оминула  х.  У  словацькій 
мові  палаталізація  велярних  властива  південно-східним  та  центральним 
говіркам  (Новоград  і  Ґемер),  де  у  перетворився  на  е,у  —  на  еі>  хоча  піс¬ 
ля  к}  §,  х  трапляються  не  ці  рефлекси,  але  ї  ( геЬе  ‘риба’  проти  кізіе у  ‘кис¬ 
лий’  <  гуку ,  кузіуі  >  кізіуі );  невідомо,  чи  східнословацькі  діалекти,  що 
межують  з  українськими,  також  пройшли  цю  стадію.  Можна  припустити, 
що  у  словацькій,  сербсько-хорватській  і  болгарській  мовах  палаталізація 
велярних  перед  у  була  лише  кроком  у  загальній  зміні  у>і.  У  білоруській 
та  російській  мовах  причину  цього  явища  слід  шукати,  радше,  в  таких 
самих  асимілятивних  процесах,  що  й  у  давньоукраїнських  говірках,  однак, 

3  Двонапрямкове  злиття  у  та  і  в  основній  масі  галицько-подільських  діалектів 
пояснює  меншу  частоту  поплутання  ьі  та  и  після  інших  приголосних,  ніж  велярні;  ужиток 
ьі  на  письмі  аж  ніяк  не  припинився,  й  тільки  після  велярних  ця  буква,  вочевидь,  уважалася 
за  недоречну. 


306 


15.4  Палаталізація  велярних  перед  у 


оскільки  статус  м’якості  приголосних  у  цих  мовах  був  інший,  зазначена 
зміна  знаходила  інше  місце  в  їхніх  фонологічних  системах. 

У  давньоукраїнській  мові  палаталізація  велярних  перед  у  хоч 
і  не  мала  фонологічного  статусу,  однак  посилила  присутність  к\  х9  та 
(по  діалектах)  к 9  і  водночас  полегшила  позичання  чужомовних  слів 
зі  сполукою  велярний  +  голосний  переднього  ряду  без  усяких  звукових 
замін.  До  того  часу,  наприклад,  грецьке  ім’я  КьріЛЛод  ([Игіїоз-кіігіїоз]) 
здебільшого  інтерпретувалося  як  Курилт*  (наприклад,  Усп.  зб.  XII  ст.), 
мавши  форму,  уґрунтовану  в  грецькому  написанні;  натомість  при  збере¬ 
женні  переднього  голосного  —  із  заміною  на  с,  як-от  Чюридо  (зафіксова¬ 
но  1385  р.)  —  народна  форма,  протиставлена  традиційній.  Відповідно 
з’явилися  такі  форми,  як  Чуприлн  із  гр.  Кьлріахюд,  Ничипір  із  гр.  Иисгіфород 
(Ничипор  —  Люстр.  Київ  1552,  Гр.  1558,  Луцьк),  тобто  форми  з  “запізне- 
ною”  першою  палаталізацією.  Такі  заміни  стали  зайвими  після  введення 
в  давньоукраїнську  мову  пом’якшених  велярних.  Укріпившися,  сполу¬ 
чення  велярного  з  переднім  голосним  уможливило  постання  у  значно 
пізніші  часи  таких  морфологічних  утворень,  як  форми  ступенювання  типу 
тугий :  тугіший ,  гіркий :  гіркіший ,  глухий :  глухіший  (XIX  ст.?  У  Котляр. 
1798  ще  подибуємо  гірчіший );  такі  форми  сер.  роду,  як  туге ,  гірке ,  глухе\ 
ном.  мн.  типу  тугі,  гіркі  глухі  (обидві  форми  з  середини  XVII  ст.;  див.  53.7); 
здрібнілі  прикметники  на  зразок  легенький ,  палкенький ,  тихенький  (усі 
з  Котляр.  1798),  не  кажучи  вже  про  афективні  слова  на  кшталт  ґерґіт 
(“хвилина  ґерґоту”  —  Тичина  1934)  та  наявність  і,  посталого  на  місці  о 
( кіт  тощо).  У  тих  південно-західних  діалектах,  де  пом’якшені  велярні 
ще  й  досі  вживаються  в  первинних  сполученнях  ку ,  ху  (й  частково  ку ), 
вони  можуть  пом’якшуватися  також  у  таких  відносно  пізніх  формах,  як 
сучавські  іопк9е ’,  зих’е  тощо.  Саме  ці  пізніші  перетворення  й  надали  к9} 
х9,  £9  та  к9  фонематичного  статусу  4 . 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Дурново  Н.  «К  истории  звуков  русского  язьїка.  І.  Сочета- 
ние  ки  из  общеславянского  кьі  в  Галицком  Четвероевангелии 
1144  года».  51 1, 1922. 

2.  ТЬотзоп  А.  «Векга^е  211г  СезсЬісІгіе  без  ОірЬґЬоп^з  и  іп  сіеп 
зІауізсЬеп  ЗргасЬеп».  25РН  4, 1927. 

3.  Пещак  М.  «Розвиток  спільнослов’янських  сполук  г,  к,  х  з  и  на 
українському  ґрунті».  Дослідження  з  української  мови.  К.,  1958. 


4  Див.  діалектні  мапи  в  Паньк.  (Закарпаття)  та  у  Ф.  Жилка  в  ПРДН ,  X.  К,  1961, 
с.  14  (центральна  Україна). 


15.  Палаталізація  велярних  перед  у 


307 


4.  Назарова  Т.  «Фонеми  и  (у)  —  і  в  деяких  середньополіських 
говірках».  Дослідження  з  мовознавства  (1).  К.,  1962  (з  мапою). 

5.  Касаткин  Л.  «К  истории  задненебньїх  фонем  в  русском  язьі- 
ке».  ВЯ 1965, 2. 

6.  Ботош  И.  «О  появлении  звуков  к\  ск’  в  древнерусском 
язьіке».  5£5ІН§  12, 1966. 

7.  Иванов  В.  «К  проблемам  исторической  фонологии  русского 
язьїка.  Об  отношениях  заднеязьічньїх,  мягких  шипящих  и  мяг- 
ких  свистящих  в  древнерусском  язьіке  конца  X  —  начала 

XI  в.».  Ф#9, 3, 1966. 

8.  Зшоступзкі  Р.  «сгіжуш  —  кілш.о  —  кікуш».  50г  17, 3, 1968. 

9.  ЗЬєуєіоу  О.  У.  «Зіауіс  Рашіїу  Кашез  іп  -кеюіс  апсі  іЬе 
Раїаіаіігаїіоп  о£  Уеіагз  іп  Веіогиззіап».  У  вид.: 

ЗЬєуєіоу  О.  У.  Теазегз  апсі  Арреазегз,  МйпсЬеп,  1971 
(Уперше  —  польською  мовою  у  вид.:  ЗутЬоІае  РкіІоІо£ісае  іп 
копогет  УііоІЛі  Тазгускі.  \Угос1а\у  1968). 

10.  Аванесов  Р.  «Изменение  сочетаний  [ку],  [§у],  [сЬу]».  У  вид.: 
Аванесов  Р.  Русская  литературная  и  диалектная  фонетика. 
М.,  1974. 


16.  ЗАНЕПАД  ЄРІВ 


1.  Загальні  завваги .  308 

2.  Єри  в  давньоукраїнських  пам'ятках  до  1 1 50  р .  309 

3.  Єри  в  давньоукраїнських  пам’ятках  після  1 1 50  р .  316 

4.  Рефлекси  єрів:  позиція  наприкінці  слова .  317 

5.  Рефлекси  єрів:  поодинчі  єри  в  середині  слова .  321 

6.  Рефлекси  єрів:  єри  у  двох  складах  поспіль .  323 

7.  Рефлекси  єрів:  єри  у  трьох  складах  поспіль .  328 

8.  Нерегулярні  рефлекси  сильних  єрів  .  330 

9.  Умови  та  наслідки .  332 

10.  Зона  поширення  .  334 

11.  Занепад  інших  голосних,  окрім  єрів .  336 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Найдалекосяжніші  наслідки  серед  давньоукраїнських  звукозмін  мав  зане¬ 
пад  єрів  (щодо  походження  й  гіпотетичного  звучання  єрів  див.  5.3).  Йому 
передувала  втрата  єрами  наголошуваності,  за  винятком  певних  сполу¬ 
чень  із  кількох  складів,  що  всі  вони  містили  єр  (див.  7.2,  пункт  3).  Термін 
“занепад  єрів”  фактично  стосується  двох  процесів,  оскільки  єри  у  слабкій 
позиції,  що  їх  називають  просто  слабкими  єрами,  підлягали  повному  усу¬ 
ненню,  а  єри  в  сильній  позиції  (сильні  єри)  змінювалися  на  о  (коли  йдеть- 


16.2  Занепад  єрів 


309 


ся  про  ь,  а  в  київсько-поліських  діалектах  —  також  про  ь  у  позиції  після 
середньопіднебінного  або  ^  і  перед  складом  із  голосним  непереднього 
ряду  —  див.  9.8)  або  на  е  (ь  в  усіх  інших  випадках). 

За  винятком  односкладових  слів,  єри  були  слабкими  в  позиції 
наприкінці  слова,  а  також  у  середині  слова,  якщо  далі  не  йшов  склад 
зі  слабким  єром.  Натомість  сильними  вони  були  в  односкладових  словах 
та  в  середині  слова,  якщо  наступний  склад  містив  слабкий  єр.  Відповідно 
слова  долгь,  ісьто  мали  слабкі  єри;  займенник  тт*  мав  сильний  єр;  в  імен¬ 
нику  стьжька  перший  єр  був  сильний,  другий  —  слабкий  (суч.  укр.  дім , 
хто ,  той ,  стежка). 

Ця  дистрибуція  не  стосувалася  єрів,  що  за  ними  йшла  сполу¬ 
ка  г  або  І  із  якимось  приголосним;  ця  позиція  обговорюється  окремо 
в  розділі  18. 

Голосні  і  та  у,  що  сусідували  з ]  і  походили  з  праслов’янських 
Г  та  и,  розвивалися  як  єри  в  тому  розумінні,  що  у  слабкій  позиції  могли 
занепадати,  натомість  у  сильній  позиції  вони  зберігалися,  здебільшого 
як  і  та  у  відповідно  (щоб  пізніше  злитися  в  у  —  див.  розділи  28  і  31).  Проте 
в  їхньому  розвитку  були  деякі  особливості,  що  їх  висвітлено  в  розділі  17. 

Давньоукраїнські  пам’ятки  віддзеркалюють  занепад  єрів  досить 
прозоро,  хоча  й  не  цілком  послідовно,  що  випливало  із  суперечності  між 
дійсною  вимовою  та  правописною  традицією  —  чи  то  вже  церковносло¬ 
в’янською,  чи  переінакшеною  на  місцевий  копил.  їх  аналіз  уможливлює 
датування  остаточного  занепаду  єрів  приблизно  1150  роком.  У  зв’язку  з  цим 
буде  доцільно  розглянути  окремо  ситуацію  до  цього  року  та  після  нього. 


2.  ЄРИ  В  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ’ЯТКАХ  ДО  1150  р. 

Щоб  достоту  зрозуміти  вжиток  єрів  на  письмі  в  цих  пам’ятках,  треба  обо¬ 
в’язково  зважати  на  ту  обставину,  що  в  болгарській  мові,  з  теренів  поши¬ 
рення  якої  походила  основна  частина  копійованих  давньоукраїнськими 
переписувачами  текстів,  єри  занепали  раніше,  ніж  у  давньоукраїнській: 
правдоподібно,  ще  в  X  ст.  За  традицією,  єри  здебільшого  зберігалися  на 
письмі  в  церковнослов’янських  пам’ятках,  хоча  й  пропусків  було  чимало. 
Не  дивина,  що  такі  пропуски  трапляються  так  само  й  у  давньоукраїнських 
пам’ятках,  писаних  до  1150  р.  Дослідникові  випадає  з’ясувати,  чи  такі 
пропуски  спричинено  тим,  що  переписувачі  наслідували  первопис,  чи 
вони  віддзеркалюють  їхню  власну  говірну  мову,  —  і  легким  це  завдання 
ніяк  не  назвеш. 

У  давньоукраїнських  пам’ятках  єри  найчастіше  випускалися 
в  кореневих  складах  на  початку  слова  —  за  умови,  що  кількість  приго¬ 
лосних  у  виниклому  внаслідок  цього  скупченні  не  перевищувала  двох: 


310 


16.2  Занепад  єрів 


К-'Ь-НИГЬІ,  К-'Ь-НАЗЬ,  К-Ть-ТО,  Ч-Ь-ТО,  Д-Т»-ВА,  М-Ті-НОГЬ,  М-'Ь-Н'Ь,  П-'Ь-ТИЦА, 

п-ь-шеницд;  принагідно  й  м-ь-н'Ьти,  з-т^-вати,  с-т^-пати,  з-ь-р^ти,  к-т>-дє, 
с-ь-дє,  Б-ь-рлти,  г-Ті-нати,  м-ь-рєши.  Спільною  рисою  наведених  слів  є  те, 
що  “випадні”  єри  не  трапляються  в  сильній  позиції,  —  чи  то  взагалі,  чи, 
принаймні,  в  конкретній  парадигмі,  про  яку  йдеться.  Однак  цей  чинник, 
дарма  що  сприятливий,  не  був  обов'язковий:  пор.  м-ь-зда  :  втьзмьздьк, 
в-'ь-н'Ь :  в'ьнт»,  з-Ть-до :  з'ьд'ь,  д-к-ни :  дьнь,  ч-ь-ту :  чьсть,  с-"ь-то :  ст^тт*  Ген. 
мн.,  п-ь-си :  пьсь,  с-'ь-дати  :  с'ьдт*  ‘посланець’.  Пропуск  єрів  у  префіксах, 
через  високу  частоту  вживання  цих  останніх,  є  менш  типовий,  хоча  й  доб¬ 
ре  зафіксований;  наприклад,  у  Гр.  Бог.  XI  ст.  трапляються  написання 
с-т^-творити  (з  трьома  приголосними,  але  в  широко  вживаній  сполуці), 
с-гь-мотр(ити)  ‘дивитися’.  Особливий  випадок  становить  в-ь-сь  (див.  15.4). 

Аналіз  наведених  прикладів  засвідчує,  що  за  двома  винятка¬ 
ми  (ісьдє,  сьдє)  єрів  бракує  або  в  позиції  між  двома  глухими  приголос¬ 
ними,  або  коли  принаймні  один  із  суміжних  із  єром  приголосних  був 
сонант  (т,  п  у  будь-якій  позиції;  г,  /,  V  —  після  єра;  щодо  випадків  з  г  та  І 
перед  єрами  —  див  18.1;  щодо  випадків  з  V —  див.  19.1).  Відповідно,  на¬ 
явність  дзвінкого  приголосного  (несонорного)  загалом  унеможливлю¬ 
вала  пропуск  єра,  незалежно  від  того,  чи  другий  приголосний,  суміжний 
з  єром,  був  ще  один  несонорний  дзвінкий,  чи  глухий.  Тому  єри,  як  пра¬ 
вило,  зберігалися  в  словах  на  кшталт  Б'ьд'Ьти,  Б'ьдрость,  дьврь  ‘урвище’ 
(у  непрямих  відмінках),  д*ьчи,  дт>ждь  (у  непрямих  відмінках),  д'ьска, 
дьхновєник,  кьзнь  (у  непрямих  відмінках),  жбдати,  жьжєник  тощо.  Винятки 
типу  -здатчі  ‘будувати’  (Арх.  Єв.  1092)  трапляються  надзвичайно  рідко 
(форма  бдитб  у  Златостр.  датується  вже  XII  ст.).  Це  може  вказувати  на 
фонетичну  зумовленість  пропуску  єрів:  між  двома  глухими  приголосними 
вони,  судячи  з  цього,  знеголошувалися  й  перетворювалися  на  шепітні 
голосні;  поруч  із  сонантом  —  віддавали  свій  голос  сонантові;  поруч  із  дзвін¬ 
кими  шумними  —  зберігали  його.  Знеголошені  єри  легко  губилися  у  ви¬ 
мові  й  випускалися  на  письмі;  їхній  ужиток  в  обох  випадках  був 
факультативним. 

Звідси  випливає  вірогідність  припущення,  згідно  з  яким  зне- 
голошення  єрів  і  зумовлена  ним  факультативність  ужитку  слабких  єрів 
у  складах  на  початку  слова  —  то  перший  крок  на  шляху  до  їх  цілковито¬ 
го  занепаду.  Похитнути  цей  погляд  може  та  обставина,  що  в  церковно¬ 
слов’янських  пам’ятках  болгарської  редакції  діють  ті  самі  правила  пропуску 
або  збереження  слабких  єрів  у  цій  позиції.  Ба  більше  —  у  пізніх  церков¬ 
нослов’янських  пам’ятках  утрата  єрів  ставала  дедалі  відчутнішою,  і  ці 
написання,  попри  їхню  позірну  невпорядкованість,  мусили  були  утра¬ 
диційнитися.  Відтак,  часто  вважають,  що  давньоукраїнські  переписувачі 
просто  наслідували  первописи,  а  сама  дистрибуція  єрів  у  давньоукраїн¬ 
ських  пам’ятках  не  має  жодного  зв’язку  зі  звуковими  реаліями  їхньої  мови. 
Певна  річ,  у  багатьох  випадках  давньоукраїнські  писарі  таки  ж  насліду- 


16.2  Занепад  єрів 


311 


вали  оригінали.  Утім,  якби  ця  дистрибуція  ніяк  не  засновувалася  на 
реальних  явищах  їхньої  мови,  то  навряд  чи  можна  було  б  очікувати 
упорядкування  правописної  практики,  мало  не  появи  певного  правила  — 
як  це  сталося  в  дійсності.  Окрім  того,  хоча  точних  підрахунків,  на  жаль, 
зроблено  обмаль,  виникає  враження,  що  пропуски  єрів  у  початкових  скла¬ 
дах  слів  є  значно  частіші  у  староцерковнослов’янських  пам’ятках,  ніж 
у  тих,  що  писалися  на  Україні.  Скажімо,  в  Савиній  книзі  чи  в  Супрасль- 
ському  рукописі  чьлго,  кчьто,  мчьногь  писалися  переважно  без  єра;  у  дав¬ 
ньоукраїнській  пам’ятці  Гр.  Бог.  XII  ст.  чьто  трапляється  бл.  300  разів, 
а  что  —  15  разів,  ісьто  —  140  разів,  а  кто  —  23  рази,  м^ьног-  —  219  разів, 
а  мног-  —  85  разів,  тощо.  І  хоча  в  церковнослов’янських  пам’ятках  болгар¬ 
ської  редакції  єри  зазвичай  теж  не  випускалися  між  дзвінкими  приголос¬ 
ними,  вони  там  часто-густо  міняються  місцями;  наприклад,  у  Зиргазі. 
подибуємо  кьд'Ьти,  дьшти  ‘дочка’,  дьсчгЬ  (дат.  одн.  від  дт>ска)  з  ь  замість  "ь; 
ЕГьрАтп,  жтіддти,  жтьгомьіил\гь  ‘паленим’  дат.  мн.  з  "ь  замість  ь  —  що  свідчить, 
вочевидь,  про  фіктивність  писаних  єрів.  У  давньоукраїнських  текстах  це 
трапляється  хіба  що  винятково.  Отже,  слід  виснувати,  що  до  1 150  р.  дав¬ 
ньоукраїнські  писарі,  позначаючи  слабкі  єри,  достосовували  староцерков¬ 
нослов’янську  правописну  практику  до  ситуації  у  власній  мові,  де  ці  звуки 
в  початкових  складах  слів  за  наявності  особливого  консонантного  оточен¬ 
ня  знеголошувалися,  але  занепадали  хіба  що  вряди-годи. 

У  середині  слова  слабкі  єри  випускалися  найчастіше  на  ме¬ 
жі  кореня  з  суфіксом  -ьи-  після  будь-якого  приголосного  (наприклад, 
рдзоумнл  —  Ізб.  1073,застоі^пникьі  —  Ізб.  1076);  проте  важили  тут  не  мор¬ 
фологічні  чинники,  а  звукове  оточення  —  таке  саме,  як  і  в  початкових 
складах  слів,  тобто  між  глухими  приголосними  або  у  присутності  принай¬ 
мні  одного  сонанта.  Окрім  сполуки  С  +  и,  тут  виступають  такі  комбінації: 

^(Р^ьіггахж  ‘ремствували’  3  ос.  мн.  аор.  —  Арх.  Єв.  1092);  іс  (притчю  — 
Єв.  Гал.  1144); 

зс  (нл  п'Ьсц'Ь  —  Єв.  Гал.  1144);  С  +  /  (добавить  —  Арх.  Єв.  1092,  нєкди 
‘якось’  —  Гр.  Бог.  XI  ст.); 

С  +  т  (в'ьзми  —  Арх.  Єв.  1092);  С  +  г  (оумрєть  з  0с.  одн.  —  Арх.  Єв. 
1092);  Є  +  V  (смоквалгь  —  Єв.  Гал.  1144); 

г+  Є  (горч^к  —  Ізб.  1076,  стлрцлґен.  одн.  —  Ізб.  1076,  двьрми  —  Єв.  Гал. 
1144). 

Пропуски  єрів  у  позиції  поряд  із  дзвінким  (несонорним)  прак¬ 
тично  відсутні  (наприклад,  у  словах  дроужькл,  истьба  ‘хата’,  врачьва  ‘ліку¬ 
вання’,  вгьлшьба  ‘чаклунство’  тощо)  —  за  винятком  сполучення  -ждо  у  словах 
типу  кождо  і  -гда  у  словах  типу  вьсьгда  ‘завжди’  (наприклад,  в  Арх. 
Єв.  1092).  Перше  з  цих  слів,  болгаризм,  не  було  властиве  місцевій  мові 
(де  взагалі  не  існувало  скупчення  і*/),  тимчасом  як  друге  писалося  згідно 
з  усталеним  абсолютним  правилом  у  староцерковнослов’янській  мові. 
Таким  чином,  пропуск  єрів  у  середині  слова,  нехай  менш  частий,  ніж  на 


312 


16.2  Занепад  єрів 


початку  слова,  здійснювався  за  тим  самим  підставовим  правилом,  а  відтак 
його  теж  слід  розглядати  як  вияв  знеголошення  єрів  між  глухими  при¬ 
голосними  та  поряд  із  сонантом.  Морфологічні  чинники  якщо  й  спрацьо¬ 
вували  при  цьому,  то  мали  другорядну  вагу.  Тотожність  потрактування 
єрів  у  початковому  складі  та  в  середині  слова  потверджується  й  тим 
фактом,  що  префіксація,  перетворюючи  початковий  склад  на  серединний, 
ніяк  не  впливала  на  пропуск  єрів:  ь  так  само  міг  бути  випущений  у  формі 

ПОС-'Ь-ДАТИ,  ЯК  І  у  формі  С-'Ь-ДАТИ. 

Те  саме  явище  віддзеркалюється  ще  однією  тогочасною  право¬ 
писною  звичкою  —  вживанням  апострофа  на  місці  ь  або  ь  (без  розбору). 
За  умов  знеголошення  —  і  тільки  за  цих  умов  —  розрізнення  ь  та  ь  затира¬ 
лося,  тимчасом  як  сам  шепітний  голосний  зберігався.  Як  правило,  апо¬ 
строф  виступає  в  тих  двох  типах  оточення,  для  яких  запостульовано 
знеголошення  єрів:  Ізб.  1073  —  кжп’но,  Р5  XI  ст.  —  ч’то,  ник’то,  в’си,  м’н'Ь, 
м’нОГА  ҐЄН.  ОДН.  ЧОЛ.  роду,  к’нИГЬІ,  к’нАЗИ,  З'ЬДОВ'Ьр’нААГО;  Мст.  Єв.  1117  — 
ник’тожє,  м’нози,  к’ннгьі,  д’в’Ь;  Єв.  Гал.  1144  —  п’шєница  тощо.  Апостроф 
міг  уживатися,  щоб  утиснути  слово  в  рядок,  коли  той  закінчувався,  а  та¬ 
кож,  можливо,  щоб  позначити  наявність  єра,  якого  бракувало  в  церковно¬ 
слов’янському  оригіналі.  Останнім  можна  пояснити  ті  випадки  (загалом 
виняткові),  коли  апостроф  віднаходиться  між  двома  дзвінкими  приголос¬ 
ними  (сдоуж’к'Ь  —  Ізб.  1073)  або  навіть  на  місці  сильного  єра  (стлр’ць  — 
Єв.  Гал.  1144). 

Наприкінці  слова  єри  зазвичай  не  випускалися,  якщо  далі  не 
було  енклітики,  —  за  наявності  якої  фонетичне  слово  закінчувалося 
на  її  прикінцевий  звук:  наприклад,  двигнжт  са  ‘рушать’,  проливлкт  са 
(Арх.  Єв.  1092).  Однак  невідомо,  чи  збереження  єрів  на  письмі  в  позиції 
наприкінці  слова  відбивало  їхній  статус  у  мові,  чи  зумовлювалося  право¬ 
писним  правилом,  що  легко  запам’ятовувалося,  але  не  мало  зв’язку  з  говір¬ 
ною  мовою  У  староцерковнослов’янських  пам’ятках  єри  наприкінці 
слова  також  зберігалися  краще,  хоча  є  й  такі  староцерковнослов’янські 
рукописи,  де  їх  часто  бракує  ( Азз.). 

У  давньоукраїнських  пам’ятках,  писаних  до  1150  р.,  є  й  інші 
ознаки,  які  засвідчують  відносну  самостійність  переписувачів  у  потрак¬ 
туванні  єрів  на  письмі,  а  відтак  віддзеркалюють  відмінні  мовні  явища. 
У  староцерковнослов’янських  пам’ятках  македонського  походження  в  силь¬ 
ній  позиції  вживаються  о  <  ь  та  е  <  ь,  що  регулярність  їхньої  появи  пере¬ 
буває  в  межах  від  принагідної  (2о§г.)  до  високої  (Маг.,  Рз.  5іп.,  ЕисЬ.  5іп.); 
у  пам’ятках  болгарського  походження  е  <  ь  трапляється  коли  зрідка  (5а.), 
а  коли  й  досить  часто.  Практично  в  усіх  староцерковнослов’янських 
пам’ятках  македонського  та  болгарського  походження  має  місце  поплу- 

1  Назви  дніпровських  порогів  у  Константина  Багрянородного  (949  р.):  №ссо 77г, 
ВоьХщпрах »  —  часто  згадувані  на  підтвердження  раннього  занепаду  єрів  наприкінці 
слова,  —  не  мають  доказової  сили,  оскільки  автор  перекручував  східнослов’янські  назви. 


16.2  Занепад  єрів 


313 


тання  єрів  між  собою.  Натомість  у  давньоукраїнських  пам’ятках,  ство¬ 
рених  до  1150  р.,  випадки  чи  то  поплутання  єрів,  чи  то  заміни  сильних 
єрів  на  о  та  є  мають  радше  винятковий  характер;  вочевидь,  ці  явища 
не  були  притаманні  місцевій  мові  й  хіба  що  зрідка  потрапляли  до  руко¬ 
писів  унаслідок  копіювання  староцерковнослов’янських  оригіналів2 3.  Утім, 
якщо  місцевий  мововжиток  відрізнявся  від  староцерковнослов’янсько¬ 
го,  давньоукраїнські  писарі  наважувалися-таки  впроваджувати  його  в  пи¬ 
семну  практику,  нехтуючи  староцерковнослов’янську  правописну  тради¬ 
цію.  Це  виявляється  принаймні  у  трьох  випадках: 

а)  закінчення  3-ої  особи  дієслів  у  староцерковнослов’янських  па¬ 
м’ятках  зазвичай  було  -тт*;  натомість  у  давньоукраїнських  систе¬ 
матично  з’являється  -ть  (поминаючи  увагою  випадки  вживання 
нульового  закінчення),  наприклад,  творлть  3  ос.  мн.  проти  бждє  3  ос. 
одн.  (Ізб.  1073); 

б)  інстр.  одн.  іменників  чол.  і  сер.  родів  мав  у  староцерковнослов’ян¬ 
ських  пам’ятках  закінчення  -ол\ь  ~  -ємь;  у  давньоукраїнських  текстах 
звичайними  закінченнями  є  -*ьл\ь  та  -ьл\ь,  звідки  й  суч.  укр.  - ом ,  -ем 
(омь  та  -єл\ь  дали  би  були  +-іт);  пор.  рАЗоул\т>мь,  Пжтьмь  (Ізб.  1076); 

в)  у  початкових  складах  слів  з^ьдоба  і  сьрєвро  єри  в  давньоукраїн¬ 
ських  текстах  уподібнювалися  до  голосного,  наявного  в  наступному 
складі,  звідки  золоба,  сєрєвро.  Перше  є  рясно  представлене  в  Ізб.  1073 
та  в  Усп.  зб.  XII  ст.,  друге  подибуємо,  наприклад,  на  монетах  князя 
Святополка  1019  р.,  в  Панд.  XI  ст.,  Гр.  1130,  Хіл.  XIII  ст.,  Іп.  літоп. 
1 146  тощо.  Обидві  форми  мали,  вочевидь,  говірковий  характер  (Київ 
та  його  околиці?)  і  пізніше  вийшли  з  ужитку  в  українській  мові, 
хоча  сєрєвро  ще  трапляється  за  середньоукраїнської  доби  (наприклад, 
Молд.  гр.  1388,  1418,  1460;  Ключ  1695  —  сєрєвро  проти  сріжрную), 
а  корінь  гої-  <  гьі-  із  о  на  місці  слабкого  єра  зберігся,  судячи  з  усього, 
в  суч.  укр.  дозолити  ‘дошкулити’ 

Перший  із  зазначених  випадків  менш  промовистий,  оскільки 
різниця  між  церковнослов’янською  та  давньоукраїнською  формами  тут 
полягає  не  тільки  у  виборі  єра,  але  також  у  пом’якшенні  іг,  проте  в  решті 
двох  ця  різниця  стосується  саме  вибору  одного  з  двох  єрів  або  заміни 
єра  іншим  голосним. 

Оскільки  вжиток  єрів  на  письмі  відбігав  від  церковнослов’ян¬ 
ської  традиції  й  частково  достосовувався  до  давньоукраїнських  мовних 
реалій,  було  б  цікаво  простежити  його  можливу  еволюцію  протягом  при- 


2  Виняток  становить  Реймс.  Єв.,  де  ь  вживається  на  позначення  обох  єрів.  Однак 
то  є  сербська  практика,  природна  для  цієї  пам’ятки,  що  має  сербське  походження. 

3  Єри  в  давньоукраїнській  мові  могли  також  уподібнюватися  в  кінці  префіксів/ 
прийменників  до  початкового  о-  наступного  іменника,  наприклад,  кезо  о(ть)ца  —  Гр.  Бог. 
XI  сг.,  нзоостанєть  —  Гр.  1 130.  Пор.  пізніші  ко  овитеди  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.),  во  огрдд'Ь  (Панд. 
1307),  во  отєчьство  (Лавриш.  Єв.  1329),  во  оч'Ь  (Київ.-Лавр.  Єв.  1350),  зо  овоу  ‘з  обох’  (Гр. 
1412,  Львів).  Див.  16.4. 


314 


16.2  Занепад  єрів 


близно  сторічного  проміжку  часу  від  1050  до  1 150  р.  Чи  спостерігається 
в  пам’ятках  цієї  доби  поступове  розхитування  правил  уживання  єрів? 
На  це  запитання  можна  відповісти  з  певною  мірою  вірогідності,  лише 
зробивши  підрахунки  для  кожної  пам’ятки,  а  в  її  межах  —  для  кожної 
позиції,  тобто  беручи  окремо  скупчення  приголосних  у  коренях,  у  при¬ 
йменниках  чи  префіксах,  у  суфіксах,  а  також  випадки  поплутання  єрів, 
появи  о<ьтае<ьу  сильній  позиції,  написання  єрів  між  приголосними 
без  усяких  на  те  етимологічних  підстав  (наприклад,  у  Златостр.  XII  ст.: 
в’ьдх^^  замість  в'ьлхвтД  ~  й  усе  це  з  урахуванням  обсягу  тексту.  Оскільки 
потрібної  статистики  не  існує,  відповідь  на  поставлене  запитання  мож¬ 
на  засуґерувати  лише  на  підставі  загального  враження.  Утім,  наявність 
такої  динаміки,  попри  всі  застереження,  видається  достеменною.  У  порів¬ 
нянні  з  Гр.  Бог.  XI  ст.  та  Ізб.  1073  (особливо  це  стосується  його  частини, 
писаної  першою  рукою)  пропуски  єрів  у  корені  дедалі  ряснішають  в  Ізб. 
1076,  Арх.  Єв.  1092,  Кир.  Єрус.  XI  ст.,  Син.  Патер.  XI  ст.,  Панд.  XI  ст.,  Мст. 
Єв.  1 1 17  й  особливо  в  Хр.  Ап.  XII  ст.  і  Златостр.  XII  ст.  У  складі  префіксів 
їх  практично  немає  в  Ізб.  1073  та  1076  і  Арх.  Єв.  1092  (перша  рука),  але 
вони  частішають  у  Панд.  XI  ст.,  Златостр.  XII  ст.,  а  надто  у  Хр.  Ап.  XII  ст. 
Подібна  тенденція  щодо  випускання  єрів,  вочевидь,  може  бути  віднайдена 
і  для  суфіксів.  Натомість  заміна  єрів  на  о  та  б,  поплутання  єрів  та  випадки 
їх  етимологічно  невиправданого  вживання  —  то  явища,  що  залишалися, 
як  здається,  приблизно  на  тому  самому,  зовсім  низькому,  кількісному  рівні, 
і  в  Златостр.  XII  ст.  їх  не  є  більше,  ніж  у  Гр.  Бог.  XI  ст. 4  Можна  виснувати, 
що  відхилення  від  етимологічного  написання,  перелічені  в  другу  чергу, 
слід  виводити  з  особливостей  церковнослов’янських  первописів.  Відповід¬ 
но,  явища,  що  вони  їх  відбивали,  у  давньоукраїнській  мові  навряд  чи  могли 
існувати.  Натомість  ті  правописні  відхилення,  які  названо  першими,  відби¬ 
вали  дійсний  факт  дедалі  сильнішого  занепаду  слабких  єрів  у  давньоукра¬ 
їнській  мові.  Іншими  словами,  якщо  наші  спостереження  вірні,  протягом 
означеного  етапу  давньоукраїнської  доби  слабкі  єри  проходили  стадію 
занепадання,  але  перехід  сильних  єрів  в  інші  голосні  ще  не  уреальнився. 

Зрештою,  занадто  ригористично  ці  наші  спостереження  сприй¬ 
мати  не  варто.  Вони  стосуються  пам’яток,  узятих  еп  таззе;  та  чи  та  з-поміж 
них  може  мати  відхилення.  Наприклад,  пропуски  єрів  у  префіксах  чи 
прийменниках,  як  здається,  частіше  траплялися  в  архаїчнішому  тексті 
Гр.  Бог.  XI  ст.,  ніж  в  Ізб.  1073;  відмінності  часом  спостерігаються  у  тій 
самій  пам’ятці,  коли  її  писало  кілька  осіб;  скажімо,  другий  писар  Арх. 
Єв.  1092,  мабуть,  рішучіше  від  першого  ігнорував  єри  в  префіксах,  при- 


4  Щоправда,  вживання  одного  єра  замість  другого  було  досить-таки  систематичним 
у  словах  втьдов(иц)д,  дов’ьдєть  ‘вистачає’  та  (сть)зтьддти  (Ізб.  1076  тощо).  Ці  випадки 
віддзеркалюють  місцеву  вимову:  в  першому  корені  юь-  асоційовано  з  префіксом 
щодо  другого  —  пор.  воля,  щодо  третього  —  пор.  рос.  зодчий  ‘будівничий’. 


16.2  Занепад  єрів 


315 


йменниках  та  суфіксах.  Юр.  Єв.  1128  —  то  пам'ятка,  дуже  консерватив¬ 
на  щодо  збереження  єрів,  зокрема  й  на  тлі  далеко  давніших  Арх.  Єв.  1092 
чи  Ізб.  1076.  Такі  індивідуальні  відхилення  цілком  природні.  Вони  поясню¬ 
ються,  вочевидь,  або  особливостями  оригінальних  церковнослов'янських 
текстів,  або  різною  діалектною  базою  мови  самих  переписувачів  (чи  їхніх 
учителів),  або  ж  дією  обох  цих  чинників  укупі.  Проте  ними  ледве  чи  може 
ставитися  під  сумнів  остаточний  висновок,  згідно  з  яким  період  від  1050 
до  1 150  р.  —  то  сторіччя  поступового  послаблення  слабких  єрів,  хоча  під 
цю  добу  вони,  як  правило,  лише  перетворювалися  (у  відповідному  кон¬ 
сонантному  оточенні)  на  шепітні  голосні,  але  ще  не  зникали  цілковито. 

У  цьому  зв’язку  слід  завважити,  що  вживання  апострофа  (т.  зв. 
паєрка)  у  скупченнях  приголосних  у  деяких  пам'ятках  (особливо  в  Арх. 
Єв.  1092  і  Мст.  Єв.  1117),  має  місце  там,  де  єр  не  писався  в  церковносло¬ 
в’янських  текстах,  —  ба  й  там,  де  він  узагалі  ніколи  не  існував.  У  першому 
випадку  йдеться  про  скупчення  §сІ,  наприклад,  у  прислівнику  вьсєг’дл 
(де  єр,  відсутній  у  церковнослов’янській  мові,  міг,  щоправда,  виступати 
в  давньоукраїнській,  адже  суч.  укр.  форма  завсіди  чи  не  найлегше  могла 
постати  з  *гж)ьзе£ьсІ{а)).  Другий  випадок  можна  проілюструвати  при¬ 
кладами  на  кшталт  мьг’лоу,  х’л'Ькт*.  Якщо  то  не  є  таке  собі  правописне 
штукарство,  ці  форми  засвідчують,  що  вживані  в  мові  шепітні  голосні 
принагідно  могли  вимовлятися  безвідносно  до  етимології,  коли  певне 
скупчення  приголосних  збігалося  своєю  будовою  зі  скупченням,  де  шепіт¬ 
ні  голосні  заступали  первинний  слабкий  єр  (в  оточенні  глухих  і  сонан¬ 
тів)  5.  Такі  вставки  мали,  напевне,  факультативний  характер,  та  й  тривало 
це  явище  недовго. 

Матеріалом  попереднього  аналізу  (як  і  підставою  для  виснов¬ 
ків)  були  пам’ятки  церковнослов’янського  походження.  Суто  місцеві  тек¬ 
сти,  нехай  їх  було  обмаль,  потверджують  ці  висновки.  Печатки  (бл.  1113  р.) 
містять  поправно  вжитий  єр  у  часто  повторюваній  фразі  дьн'Ь  слово,  що 
означає,  як  гадають,  ‘слово  всередині’  (пор.  суч.  укр.  дно :  денце ;  див.  6.6); 
натомість  варіанти  от  Рлтикорл  ~  отт  Рлтнкорл  ( 1 1 13)  є  обґрунтовані  істо¬ 
рично,  оскільки  цей  прийменник  вживався  у  двох  формах,  що  обидві  вони 
дійшли  й  до  сучасної  української  мови  (од  ~  від).  У  Соф.  написі  бл.  1078  р. 
подибуємо  ісьнажилт*,  1093  р.  —  ктьназь  проти  кнлсзь  (1097  р.?);  у  Соф. 
написі  XI  ст.  —  стгворилт*.  У  пізніших  текстах,  посталих  протягом  дослі¬ 
джуваного  сторіччя,  пропуски  єрів  трапляються  частіше,  але  завше  в  тих 
самих,  уже  знайомих  випадках:  кн<азь,  кто,  Всєвододь  (Гр.  1130);  кна(за), 
кто  (напис  на  келиху  чернігівського  князя  Володимира,  до  1 151  р.);  а  втім, 
ще  й  1 161  р.:  кто  проти  Боготи  дат.  (Хр.  Євфр.  Пол.  1 161)  —  з  єром,  збере¬ 
женим  після  дзвінкого  приголосного.  Фонетична  реальність  слабких  єрів 

5  Вставленням  слабких  єрів,  вочевидь,  принагідно  розбивано  скупчення  так  само 
й  в  інших  звукових  оточеннях,  як-от  у  формі  розтьгртьл\,Ь  3  ос.  аор.  (Соф.  напис  1052). 


316 


16.3  Занепад  єрів 


потверджується  також  написанням  рт^инл  на  відтворення  французької 
вимови  лат.  ге§іпа  ‘королева’  в  документі  1063  р.  (щодо  його  звучання  — 
див.  17.5);  якщо  Кочии  (ім’я  половецького  князя:  Кочніа  ак.  в  Іп.  літоп. 
1103)  походить  від  тюрк,  кісщ  ‘маленький’  (Зайончковський),  то  його 
слід  реконструювати  як  *кьсуь  6,  але  в  Іп.  літоп.  писар  (пізнішого  періоду) 
удався  задля  його  відтворення  до  звичної  заміни  ь  на  о  (в  Лаврентіїв- 
ському  літописі  подибуємо  Кчии!) 7 . 


3.  ЄРИ  В  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТКАХ  ПІСЛЯ  1150  р. 

До  1150  р.  єри  встигли  занепасти  як  у  слабкій  позиції  (ь,  ь>0),  так 
і  в  сильній  (ь  >  о  та  —  переважно  —  ь  >  є).  Звісно,  традиційне  вживання 
літер  на  позначення  єрів  не  увірвалося,  тривавши  ще  декілька  століть. 
Проте  ця  зміна  знайшла  явне  відбиття  в  тогочасних  пам’ятках,  почина¬ 
ючи  з  Добр.  Єв.  1 164,  насамперед  у  таких  чотирьох  моментах: 

а )  відтоді  й  надалі  єри  частіше  або  рідше  випускаються  в  будь-якому 
скупченні  й  незалежно  від  своєї  позиції  у  слові  (наприклад,  вторицєю 
‘вдруге’  —  Добр.  Єв.  1164,  скдюсти  ‘дотриматися’  —  Жит.  Сави  XIII  ст.), 
слоужкоу  —  Георг.  Ам.  XIV  ст.); 

б)  єри  факультативно  вставляються  в  ті  скупчення  приголосних,  де 
їх  первісно  не  було  (наприклад,  оул\тьдктьніАшє  ‘замовкав  3  ос.  одн.’  — 
Усп.  зб.  XII  ст.,  зємьлід  —  Ірм.  Григ.  XII— XIII  ст.,  жапгьв'Ь  ‘жнивам’, 
листьвьк  ‘листя’,  пьредт  —  Гал.  Єв.  1288,  докгьрть,  іасьти  —  Панд.  1307, 
Хьл'Ьегь,  гьнєвактєсіа  —  Луц.  Єв.  XIV  ст.  тощо;  пор.  ст.  ц.  сл.  оумлькнжти, 

ЗЄМЛІА,  ЖАТВА,  ЛИСТВИК,  пр'ЬД'Ь,  докрій,  'ЬСТИ,  ХЛ'&БТ*,  гнівати); 

в)  сильні  єри  в  деяких  випадках  (у  пізніші  часи  —  переважно)  заміню¬ 
ються  на  е  та  о  (наприклад,  дождь,  возьми  —  Добр.  Єв.  1 164,  тємьньїи  — 
Виґолекс.  XII  ст.,  в'Ьрєнт*  —  Город.  Єв.  XIII  ст.,  пдотью,  прлвєдьнок  — 
Хіл.  XIII  ст.,  пришдець,  женєскт*  —  Напк.  XIII  ст.,  чювествьк  ‘чуття’  — 
Панд.  1307  проти  ст.  ц.  сл.  дьждь,  візьми,  тьмьігь,  вирвіть,  платні?*, 
прдвьдьно,  пришвдьць,  жєньсігь,  чювьствьк;  так  само  на  межі  слів 
у  випадку  з  проклітиками  та  енклітиками:  наприклад,  ото  двою  — 
Добр.  Єв.  1 164,  ото  в'ьстока  ‘зі  сходу’  —  Город.  Єв.  XIII  ст.,  вотт*  наст*  — 
Напк.  XIII  ст.,  со  кнажєю  —  Гр.  1377,  Перемишль,  везо  дьсти  — 


6  ь  замість  сподіваного  ь  у  більш  поширеній  сполуці  “велярний  +  голосний  неперед- 
нього  ряду”. 

7  Проте  відтворення  чужомовних  (зазвичай  грецьких)  Г,  е  як  ь,  особливо  часте 
в  Реймс.  Єв.  XI  ст.  (бдьАЗАрь  —  ’£Яш£ф),  Вьфдєомь  —  ВгрЛщі,  Оьмьонь  —  іщєсоу),  і  наслі¬ 
дуване  так  само  в  місцевих  текстах,  наприклад,  у  Соф.  написі  1179  (Оьмьюігь),  було  зу¬ 
мовлене  ще  давнішою  традицією,  яка  існувала  й  у  староцерковнослов’янській  мові;  тому 
вони  не  є  релевантні  для  характеристики  єрів  у  давньоукраїнській  мові  1050-1150  рр. 


16.4  Занепад  єрів 


317 


Гр.  1378,  Перемишль,  грддо-тт»  'те  місто'  —  Сл.  Єфр.  Сир.  1284, 
ндродо-сь  —  Напк.  XIII  ст.,  прдздьнико-сь  —  Єв.  Полік.  1307  тощо); 
г )  єри,  писані  традиційним  маніром,  відтепер  уже  або  не  вимовлялися 
зовсім  (слабкі),  або  вимовлялися  як  е  та  о  (сильні).  В  останньому 
випадку  спосіб  їх  вимовляння  не  відрізнявся  від  літер  е  та  о  відпо¬ 
відно.  Звідси  й  повне  ототожнення  писарями  літер  є  та  ь,  о  та  т>.  Вони 
призвичаїлися  вживати  "ь  та  ь  на  місці  етимологічних  о  та  е,  а  також 
о  та  е  у  функції  нульового  голосного.  Таке  ототожнення  ьзе,гзо 
трапляється  в  багатьох  тогочасних  текстах,  але  декотрі  з  цих  руко¬ 
писів  відзначаються  особливо  частим  їх  поплутанням  (наприклад, 
Єв.  Євс.  1283,  Сл.  Єфр.  Сир.  1284,  Напк.  XIII  ст.,  Єв.  Верк.  XIV  ст., 
частково  Іп.  літоп.  і  декотрі  грамоти).  Тому  написання  на  кшталт 
Бт^гьмь,  дов'ьльни,  р'Ьісьх'ь  в  Усп.  зб.  XII  ст.,  Феодост^ви,  Ивано,  сєдє 
в  Печ.  написах  XII  ст.,  р'йдоко  ном.  одн.  чол.  роду,  вєтохого  ґен.  одн. 
чол.  роду,  чєто,  р'ьдт*,  пд'ьдт*  у  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.,  доушєтєд'Ьненою 
‘згубною  для  душі’,  гр'Ьх'ьвт*  в  Ірм.  Григ.  XII— XIII  ст.,  жнвт^то,  мьнь, 
‘мене’  ґен.  одн.,  в"ь  сл'Ьдо  в  Єв.  Євс.  1283  8,  оучіггьлА  ґен.  одн.  в  Георг. 
Заруб.  1284,  вьіс'ьтоу,  в'Ьстьвескьіга  в  Напк.  XIII  ст.,  свгьєл\о\'  в  Соф. 
написах  XIII  ст.  тощо  не  варто  сприймати  буквально;  їх  слід  вимов¬ 
ляти  як  Ьо£от\  йоооі’пі,  гекох,/еойо$ояі,  юап,  зйе,  гейок ,  оеіхо£о, 
сіо,  гой,  рідй ,  йи8еІЇеппо]и,  §гехоо,  гюді,  тепе,  узіей,  исіїеЦа ,  щзоіи, 
Ьездозкуа,  зюо)ети.  Така  практика  дотривала  ще  до  XVI  ст.  (напри¬ 
клад,  в^ьдж  ‘воду’,  в^ьдьі,  во  дод\  —  Кам.-Буз.  Єв.  1411,  сопдстп  ‘поряту¬ 
вати’  —  Чет.  1489,  в'ьдю  акуз  одн.  —  Перес.  Єв.  1561). 

Поплутання  єрів  з  і  мало  винятковий  характер.  Подибуємо 
таке  в  Соф.  написах  XII  ст.  (тьі  ест*,  "ьисттшоу  ак.  одн.  =тьі  кси,  истину), 
а  також  один  раз  у  Напк.  XIII  ст.  (д(у)ши  ндших^  =  душь)  —  й  усе  це  були, 
вочевидь,  поодинокі  помилки. 


4.  РЕФЛЕКСИ  ЄРІВ:  ПОЗИЦІЯ  НАПРИКІНЦІ  СЛОВА 

Єри  занепадали  наприкінці  слова,  якщо  тільки  воно  не  було  односкла¬ 
довим.  Односкладових  слів,  що  закінчувалися  на  єр,  було  обмаль:  при¬ 
йменники  ісь,  с*ь,  вт*,  сполучник  *гь,  займенники  т*ь  і  сь. 

Односкладові  прийменники  були  проклітиками,  тобто  —  з  по¬ 
гляду  фонетики  —  становили  частину  наступного  слова.  Через  це  наявні 
в  них  єри  зазвичай  трактовано  так  само,  як  і  єри  в  початковому  складі 
слова:  якщо  в  наступному  складі  не  було  слабкого  єра,  вони  занепадали, 


8  У  цьому-таки  тексті  подибуємо  те  саме  явище  й  у  писаревій  приписці:  писало  квсивии 
поповичє;  кєдє  коудоу  иеєкривило  ‘де  я  перекрутив’. 


318 


16.4  Занепад  єрів 


якщо  був,  —  змінювалися  на  о:  во  чгь  час  (іп.  літоп.  1250,  Сл.  Єфр.  Сир. 
1284,  Путн.  Єв.  XIII  ст.).  Щонайпізніше  в  XIV  ст.  цим  потрактуванням 
охоплено  й  інші  прийменники:  ті,  що  закінчувалися  на  приголосний  (де 
взагалі  ніколи  не  було  -ь),  як-от:  ото  вт>стока  ‘зі  сходу’  (Вол.  стихирар 
XIII  ст.),  бєзо  лети  ‘без  підступу’  (Гр.  1393,  Переяслав),  й  ті,  що  первісно 
були  двоскладовими,  типу  подт*,  наді*  (наприклад,  надо  нь  —  Путн.  Єв. 
XIII  ст.),  —  як  і  скупчення  звуків  на  початку  слова,  що  ніколи  не  місти¬ 
ли  єрів,  як-от  подо  вдастью  (Гал.  Єв.  1288).  Такі  дублетні  форми  при¬ 
йменників,  ЯКС~  СО,  Без  ~  Б 830,  НАД  -  НАДО  Й  Т.  ІН.,  буЛИ  В  уЖИТКу  ВПрОДОВЖ 

усієї  середньоукраїнської  доби  (наприклад,  со  оусихт*  —  Молд.  гр.  1411, 
во  две  —  Потій  1598,  зо  взу  ‘з  бузку’  —  пісня  до  1650)  і  ще  можуть  висту¬ 
пати  в  сучасній  українській  мові  (це  стосується  з,  над ,  перед  і  під),  хоча 
від  часів  Шевченка  й  Куліша  —  зовсім  зрідка,  бо  форми  на  -о,  як  прави¬ 
ло,  заступлено  формами  на  -і  {зі  мною,  наді  мною',  див.  17.5в),  за  винят¬ 
ком  застиглих  префіксів  у  деяких  словах:  безодня,  відозва,  передовсім, 
напередодні,  середодня,  підозра,  підойма,  підошва,  середохресний. 

У  давньоукраїнських  пам’ятках  форми  з  о  траплялися  в  при¬ 
йменниках  або  префіксах,  якщо  наступна  морфема  починалася  з  голосного 
о  або  и  (також  перед  і  —  див.  17.5),  наприклад,  во  оум'Ь,  Бєзооуповлньство 
‘безнадія’  (Панд.  1307).  Ці  форми  поширилися  з  XIII  ст.  (див.  прим.  3), 
насамперед  у  тих  пам’ятках,  де  плутано  та  о,  наприклад,  у  Гал.  Єв.  1288 
(во  оч'Ь,  ко  оух(оу)  ‘до  вуха’);  одначе  згодом  таке  правописне  штукарство 
могло  вплинути  на  спосіб  церковного  читання  й  особливо  співу,  а  відтак 
увійти  у  відповідні  слова,  поширені  в  мові  духівництва  (не  тільки  перед 
о  та  и).  Можливо,  цю  традицію  продовжує  суч.  укр.  союз,  хоча  ймовірність, 
що  його  недавно  було  наново  запозичено  з  російської  мови  є  більшою,  — 
пор.  також  собор,  совість  (проти  с^ьвисть  —  Могила  1635),  во  ім'я  та  де¬ 
які  інші  форми. 

У  середньоукраїнській  мові  прийменник  ісь  ‘до’  має  рівнобіжну 
форму  ку:  ку  нємцєм  (Молд.  гр.  1395),  ку  в'Ьчнои,  ку  св(А)тод\у  (Гр.  1489, 
Степань),  ку  здмку  (Люстр.  Канів  1552),  ку  чти  ‘на  честь’  (Свишт.  Єв.  1568), 
Ку  ХВАЛЬБО  славу’,  кужлтвє  ‘до  жнив’,  ку  чи(л)тАр&  (Вол.  Єв.  1571),  кутом# 
(Кл.  Остр.  1599)  тощо.  Про  штучність  цієї  форми  свідчить  хоч  би  її  брак 
у  давньоукраїнській  та  в  сучасній  українській  мові.  Її  запозичено  з  поль¬ 
ської  мови,  де  вона  є  нормативною  (як,  зрештою,  й  у  словацькій  та  чеській). 

У  повнозначних  односкладових  словах  прикінцеві  єри  трак¬ 
товано  як  сильні.  Звідси  й  зь  >  $е  та  іь  >  іо.  Щодо  вживання  до  занепаду 
єрів  —  пор.  Арх.  Єв.  1092:  сь  б'Ь  стлр'Ьи  ‘цей  був  старіший’,  лгь  біі  богатт» 
‘він  був  багатий’.  Форми,  наявні  в  Добр.  Єв.  1164:  роді*  се  ‘цей  рід’,  рАвт»  то 
‘той  раб’,  —  пояснюються,  можливо,  поплутанням  на  письмі  ь  та  е,  т*  та  о. 
Однак  інші  пам’ятки  дають  численні  приклади  вживання  се  і  то  в  чол. 
роді  (Путн.  Єв.  XIII  ст.:  то  д\а  продасть  ‘він  мене  зрадить’;  ннкодн  же  тако 
єсть  гдагодад'ь  чловілсь  іако  се  члов'Ьісь;  Лавриш.  Єв.  1329:  то  ксть  дюбаи  ма 


16.4  Занепад  єрів 


319 


‘він  любить  мене',  се  Н'Ь  «ЗГОНИТЬ  Б'ЬСТ*  ‘він  не  вижене  дияволів’;  Київ. 
Лавр.  Єв.  1350:  «же  лиа  створи  ...,  то  ми  р(є)чє  ‘той,  хто  створив  мене,  він 
мені  каже’;  оуч(є)н(и)кт*  же  то  знаємо  бі*;  то  же  біі  исходя  ‘він  залишав’; 
Фл.  Пс.  1384:  то  истерьгнеть  ‘він  викоренить’;  Георг.  Ам.  XIV  ст.:  то  много 
ттьіцаниє  имашє  ‘він  дуже  намагався’;  Іп.  літоп.:  то  гд'Ь  єсть  —  она  же  рєкостл 
с'Ьдить  вь  бєздн^  ‘де  він  є?  І  вони  відповіли:  сидить  у  безодні’  (1071); 
вІіДаємть  м(и)д(о)с(е)рдие  ІАрополче  ...  то  бо  ст*блюдаєть  землю  Роусьскоую 
‘ми  бо  знаємо  милосердя  Ярополкове  ...  Він  же  береже  землю  Руськую’ 
(1139);  в  то  чинт*  ‘у  цей  вчинок’  (1169);  то  же  Володимирі*  (1183)  тощо. 

Під  впливом  односкладових  сь  і  ті*  поряд  із  двоскладовим 
словом  вьсь  постала  односкладова  форма  всь.  Її  консеквентно  вживано, 
наприклад,  в  Єв.  Гал.  1 144,  трапляється  вона  й  в  Усп.  зб.  XII  ст.,  Бес.  Єв.  Гр. 
XII  ст.,  Виґолекс.  XII  ст.,  Напк.  XIII  ст.  (всь  мирт*);  Іп.  літоп.  (всь  Єгипет  — 
986,  а  також  десятки  інших  прикладів)  тощо.  Однак  після  занепаду  єрів, 
судячи  з  усього,  це  не  призвело  до  появи  форми  чол.  роду  %е,  яка  ство¬ 
рювала  б  складнощі,  збігаючися  з  формою  сер.  роду,  —  а  що  поряд  існу¬ 
вало  двоскладове  слово  вьсь,  змінене  на  чітко  виражену  форму  чол.  роду 
весь,  то  йому  й  судилося  взяти  гору. 

Форми  чол.  роду  се,  то  були  так  само  недоречні,  бо  теж  збіга¬ 
лися  з  давніми  формами  сер.  роду.  Та  оскільки  побіч  не  було  рівнобіжної 
довшої  форми,  вони  були  в  ужитку  протягом  майже  двох  століть.  Проте 
перегодом  їх  витіснили  форми,  що  мали  більше  формальних  ознак  чол. 
роду.  Усі  вони  спочатку  мали  виразніший  дейктичний  характер,  але  потім, 
заступивши  регулярні  форми,  втратили  його.  Судячи  з  усього,  ці  емфа¬ 
тичні  форми  вживалися  в  говірній  мові  й  перед  тим,  але  до  писемної  мови 
змогли  потрапити  не  раніше,  ніж  у  XIII  ст.  Вони  виступали  у  троїстому 
вигляді:  як  редупліковані  форми  сьсь,  тт*тт*  >  сесь,  тот;  як  ад’єктивовані 
форми  зе  + у,  іо  + 7,  утворені  від  форм  чол.  роду,  виниклих  після  занепаду 
єрів9;  нарешті,  як  первісні  форми  чол.  роду,  посилені  іншим  вказівним 
займенником  пь. 

Із-поміж  цих  трьох  форм,  конкуренційних  одна  щодо  одної, 
під  кінець  давньоукраїнської  й  упродовж  цілої  середньоукраїнської  доби 
чи  не  по  всій  країні  панували  редупліковані:  сесь  вккт*  (Єв.  Полік.  1307); 
сесь,  тотт*  (Молд.  гр.  1388,  1411  з  охопленням  усієї  парадигми  редуплі- 
кованою  формою:  тото  село;  Луц.  Єв.  XIV  ст.,  Чет.  1489,  Гр.  1490,  Луцьк 
(сес  лист),  Молд.  гр.  XV  ст.,  Крех.  Ап.  1572,  Філал.  1597,  Кл.  Остр.  1598, 
Копист.  1623,  Уч.  Єв.  1645,  Діар.  Аф.  Фил.  1646,  Дума  1651,  Баришп.  1662, 
Пирят.  1685  й  багато  інших).  Щоправда,  в  сучасній  мові  поширення  цих 
форм  обмежується  теренами,  де  всі  вони  були  перебудовані  на  взірець 


9  Існували  також  давніші  ад’єктивні  форми,  великим  числом  зафіксовані,  принаймні, 
для  зь:  сни  (наприклад,  Усп.  зб.  XII  ст.  —  сии  д(є)ні*,  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.  —  сии  моужь),  але 
вони  не  збереглися.  Щодо  подробиць  —  див.  17.6а. 


320 


16.4  Занепад  єрів 


чол.  роду  (тот :  тота ,  тото,  тоті  й  відповідно  сесь,  сеся ,  сесе,  сесг),  тобто 
в  карпатській  і  наддністрянській  діалектних  зонах. 

Протягом  середньоукраїнської  доби  конкуренція  між  формами 
тот,  сесь  і  той,  сей  тривала,  і  форм  другого  типу  вживано  досить  широко 
(наприклад,  у  Молд.  гр.  1393,  Кам.-Буз.  Єв.  1411,  Іп.  літоп.  (приміром, 
під  роком  986, 996),  Гр.  1472,  Луцьк,  Бойк.  Єв.  ХІІІ-ХУІ  ст.,  Транкв.-Ст. 
1618,  Тар.  Земка  1625,  Умнологіа  1630,  пісня  до  1650  р.,  Діал.  Полік. 
XVII  ст.,  Покр.  записи  1669  (Бардіїв),  Реш.  Уч.  Єв.  1670,  Жит.  кн.  Волод. 
1675,  Гадинк.  зб.  1736,  Андр.  до  1750),  без  будь-яких  регіональних  обме¬ 
жень.  У  багатьох  текстах  форми  як  першого,  так  і  другого  типу  вжива¬ 
ються  практично  без  розбору  (наприклад,  у  Гр.  1401  з  Галича,  Люстр. 
Житомир  1545,  Вол.  Єв.  1571,  Уч.  Єв.  1585,  А8є^отг|<;  1591,  Ст.  Зиз.  1596, 
Кл.  Остр.  1598,  Стр.  Хр.  XVI  ст.,  Ів.  Виш.  1600,  Літк.  Єв.  1600,  Льв.  Ставр. 
бр.  1604-1611,  Вопр.  1607,  Памва  Бер.  1627,  Гал.  1663,  Полт.  1665,  Ра¬ 
див.  1671,  Пирят.  1684-1695,  Літоп.  Граб.  1710,  Мик.  Дил.  1723,  Сковор. 
1767  тощо.  Протягом  XVII  ст.  тот  і  особливо  сесь  у  центральноукраїнських 
пам’ятках  вживаються  все  рідше  й  рідше.  У  деяких  авторів  вони  трапля¬ 
лися  хіба  що  у  фразеологічних  зворотах  ((в)  тот  мас  —  Баран.  1674,  Пи¬ 
рят.  1701),  в  інших,  як-от  у  Літоп.  Самов.  1702  чи  Сам.  Вел.  1720,  —  були 
прикметою  вишуканого  стилю.  За  станом  на  середину  XVIII  ст.  форми 
іоіу  цих  районах  фактично  зникли 10 . 

*  *  *  Форми  типу  іоп ,  засвідчені,  приміром,  у  Гр.  1388  (Лучиця)  і  Молд.  гр. 

1393,  що  містять  багато  полонізмів,  були  поширені,  вочевидь,  тільки 
на  окраїнних  західноукраїнських  землях,  де  їх  існування  підтримува¬ 
лося  контактами  з  польською  та  словацькою  мовами  (пол.  іеп\  словац. 
іеп(ро),  можливо,  являє  собою  запозичення  з  чеської,  що  заступило  пито¬ 
му  словацьку  форму  іоп  [Зріз  1480]).  У  лемківських  записах  XVI- 
XVII  ст.  з  Одрехови,  крім  тот  і  той,  трапляється  й  форма  тен,  явно 
польського  походження;  сьогодні  ці  діалекти  (бойківські,  лемківські) 
мають  іншу  форму,  що  є  наслідком  редуплікації  опо  +  пь  (також  ско¬ 
рочену  до  нон ,  жін.  рід  —  нона).  Засвідчено  її  в  Перес.  Єв.  1561  (ононь 
моужь;  фарисей  ононь  тощо),  яку  за  її  мовою  можна  пов’язати  з  околи¬ 
цями  Сянока  (у  цій-таки  пам’ятці  віднаходяться  й  сен,  тоть  ~  тни); 
у  бойківських  Уч.  Єв.  31,  XVI  ст.,  Уч.  Єв.  Кап.  1640  та  іи.  У  деяких  говір¬ 
ках  (на  окраїнних  західних  землях)  під  середньоукраїнську  добу  навіть 
редуплікована  форма  іоі  підлягала  ад’єктивізації,  про  що  свідчить, 
зокрема,  написання  тотьін  (Молд.  гр.  1452,  Ключ  1695). 

Давньоукраїнський  протиставний  сполучник  *гь  міг  бути  про¬ 
клітикою,  але  в  емфатичному  вживанні  приймав  наголос.  У  першому  ви- 


10  Змагання  двох  рядів  форм  було  цікавим  способом  усунене  в  надсянських  говірках, 
де  чол.  рід  той ,  сусідує  з  жін.  родом  тота  і  сер.  родом  тото.  За  зразком  форми  сей 
у  північнокиївських  говірках  слово  весь  переінакшено  в  усей. 


16.5  Занепад  єрів 


321 


падку  наявний  у  ньому  єр  трактовано  так  само,  як  у  прийменниках  (тобто 
пь>п ,  але  якщо  наступний  склад  містив  слабкий  єр  [або  о-  чи  и-\,  то 
пь  >  по );  у  другому  випадку  цей  єр  давав  о,  як  у  вказівному  займеннику 
Обидва  варіанти  представлені  в  Панд.  1307:  но  зло,  но  опакьі,  но  оусплть, 
проти  н*ь  точью,  нт>  кєс'Ьдоуитє  й  т.  ін.;  пор.  Єв.  Полік.  1307:  ни,  но  дьстить 
народьі  ‘ні,  але  він  спокушає  народи’.  Цей  сполучник  не  дотривав  до  остан¬ 
ніх  десятиріч  середньоукраїнської  доби  (він  зафіксований  у  Люстр. 
Житомир  1545).  Діалектний  (Харківщина,  Полтавщина;  також  у  Котляр. 
1798)  сполучник  но  ~  ну  навряд  чи  продовжує  давній  ігь;  він  легко  міг  бути 
запозичений  з  російської  мови  десь  у  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  Недарма  Шевченко, 
вживши  цей  сполучник  одного-єдиного  разу  (1845),  застосував  його  у  пря¬ 
мій  мові  висміюваного  ним  російського  або  змосковщеного  пана. 

В  усіх  інших  випадках  прикінцеві  єри  занепали:  сьіігь  >  сину 
сьіт»  тт>  >  сер.  укр.  син-от.  У  давньо-  та  середньоукраїнській  мові  із  цього 
правила  був  один  виняток  (позірний):  імена  з  основами  на  у,  які  мусили 
б  мати  в  ном.  одн.  нульове  закінчення,  писалися  з  кінцевим  е  (наприклад, 
давн.  укр.  Игндтик  повед'Ьвдісгь  —  Златостр.  XII  ст.,  сер.  укр.  Юрїе  и  Козмд  — 
Молд.  гр.  1428,  Василиє  —  Молд.  гр.  1431,  поп  Григорїє,  попь  Іодникїє,  поп 
Пдисїє  —  Молд.  гр.  1499,  попь  Макарїе  —  Молд.  гр.  1503,  Макарик,  ввсєвїк 
(бойк.  Уч.  Єв.  29519,  ХУІ  ст.),  Вдсйднє  рєюь,  Дионисие ...  рєїсь  (Транкв.  Ст. 
1618),  СЗ  них  же  ест  і  Діожгсіе  (Тар.  Земка  1625),  Нше  (Тар.  Земка  1631), 
Афанасиє  (Могила  1635),  наш  Николае,  л\(у)ч(е)н(и)кь  Д^ьмитрие  (Уч.  Єв. 
1645),  ндреченньїм  Васидіе  (Ів.  Вел.  1691)  абощо.  Ці  форми  запозичено 
з  балканських  мов,  і  відбивають  вони  сербське  відтворення  гр.  -  юд\  пор. 
серб.  Макагуе ,  звідки  й  рум.  Масагіе,  а  також  давн.  серб.  Дьмитрик,  рум. 
БітИгіе  (тепер  серб.-хорв.  Бткаг,  рум.  Вітіїги),  ст.  болг.  Васндик,  мак. 
просторічне  Методьуа ,  Ґоргьуа  (унормовані  Методи ,  Ґорги).  Недарма  в  се¬ 
редньоукраїнській  мові  ці  форми  попервах  великим  числом  з’являлися 
в  Молд.  гр.;  у  ХУІ-ХУІІ  ст.  вони  ввійшли  в  моду  серед  духівництва,  але 
поза  межами  Молдавії  ледве  чи  коли-небудь  полишили  це  суспільне  коло. 
Вони  вийшли  з  ужитку  з  посиленням  російського  впливу  в  Церкві.  У  цьо¬ 
му  випадку  -е  аж  ніяк  не  походить  з  -ь  й  нічого  спільного  з  українськими 
іменними  формами  на  -о  типу  Петро ,  Дніпро  й  т.  ін.  (див.  27.5)  не  має. 


5.  РЕФЛЕКСИ  ЄРІВ:  ПООДИНЧІ  ЄРИ  В  СЕРЕДИНІ  СЛОВА 

У  цьому  параграфі  розглядатимуться  лише  ті  випадки,  коли  в  рамцях 
певної  парадигми  жодна  форма  загалом  не  містить  двох  суміжних  складів 
3  єрами.  Щодо  цих  останніх  (типу  с'ьнт* :  ст^на)  —  див.  16.6.  У  середині 
єлова,  за  винятком  зазначених  випадків,  поодинчі  єри  були  слабкі,  а  отже 
занепадали.  Нетипові  приклади  їхньої  заміни  на  е  або  о  зумовлені  особ¬ 
ливостями  розвитку  того  чи  того  слова. 


322 


16.5  Занепад  єрів 


Ідеться  про  такі  позиції: 

а)  двоскладові  слова:  дтьва  >  два ,  тьма  >  тьма ,  стькдо  >  скло  (щодо  втра¬ 

ти  і*  —  див.  36.8).  Поновлення  голосного  подибуємо  в  діал.  (зах.  укр.) 
потя  ‘пташеня'  (пор.  птах  <  пт^чг-)  і  теща ,  що  походять  від  пт^та, 
тьща.  У  другому  випадку  форми  з  е  засвідчені  ще  в  XV  ст.:  тещд  — 
Іп.  літоп.  (за  1231  р.),  перше  слово  —  1627  р.  (лота  —  Памва  Бер. 
1627).  Голосні  тут  перенесено  з  тих  форм,  де  були  два  єри,  яктьсть  > 
тесть ,  пт/рька  >  нотка,  пор.  поткьі  в  Іп.  літоп.  1 175; 

б)  серединні  склади  у  трискладових  словах: 

ба)  з  поодинчим  єром  у  корені:  назва  <  *пагьса,  пор.  зівати,  помста  < 
*роть8Іау  пор.  мьстити,  прірва ,  зарва  <  *ргогььа,  *гагььау  пор. 
рчьвАти,  примха  <  *ргітьха,  пор.  ц.  сл.  м'ьшєлчь.  ‘зиск',  причта  < 
причгьчА  (з  метатезою),  пор.  чгькати,  учта  <  *исьіа,  пор.  чьтити; 
також  із  двоскладовими  префіксами  (тобто  в  первісно  чотирискла¬ 
дових  словах),  наприклад,  безодня  <  *ЬегьАьп(})а,  пор.  дчшо  ~  дьно, 
підошва  <  подТкіньвА,  пор.  шьвєник;  також  у  довших  словах,  що  мають, 
як  правило,  префікс  і  суфікс,  як-от:  нехтувати ,  пор.  ст.  ц.  сл.  х'ьт'Ьти, 
нехлюй  <  *-хьІ-  (проти  пахолок ,  пол.  раскоіє ,  рос.  холить)  й  т.  ін. 

бб)  з  одним  єром  у  суфіксі:  казка  <  *-кагькау  пірце  здрібн.  <  *регьсе 
та  багато  інших; 

в)  початкові  склади  у  три-  та  багатоскладових  словах:  книга  <  ісьн'ига, 

ссати  <  стесати,  князь  <  кчьназь,  книш  <  *кьпізь ,  схнути  <  стьхн0ІГги 
(пор.  исхнєт  — Тупт.  1685;  истнид,  пор.  тонкий  <  тгтьнгьк-),  срібло  < 
сьрєкро,  тхнути  <  дтьхно'Гги»  чманіти  <  *сьтапеіі  (пор.  серб.-хорв. 
дата  ‘нудьга'),  бджола  (діал.  пчола  ~  пчела)  <  бьчєда,  брйця  <  *Ььг- 
(пор.  бор :  бру)у  топонім  Бзовач  (Гуцульщина)  <  *Ььг-  ‘бузок',  клин  < 
*кьІ-  (пор.  колоти ),  кнур  <  *кь(г)поггь.  Сюди  ж  належать  кпити ,  пор. 
кепський  <  *кьр-у  але  обидва  є  ранніми  запозиченнями  з  польської, 
тимчасом  як  кепкувати ,  мабуть,  є  вторинним  утворенням  уже  на 
українському  ґрунті.  Лемк.  пстрий  ‘строкатий'  закономірно  виво¬ 
диться  від  пьстр-,  як,  зрештою,  і  пструг,  натомість  пістряк  ‘рак'  замість 
очікуваного  ^рзіцак  —  то,  вочевидь,  наслідок  пристосування  до 
зразка  двірняк ,  торішняк  ‘тварина,  народжена  торік'  із  вторинним 
і  <  о  у  формах,  що  мали  єр  перед  п.  Пізніші  утворення,  зрозуміло, 
відхиляються  від  цього  взірця  і,  як  правило,  містять  голосний,  пере¬ 
несений  з  форми,  де  він  стояв  у  сильній  позиції,  як-от:  всотеро  ‘у  со¬ 
тий  раз'  (Загребельний  1972),  песеня  (Смотрич  1973),  що  історично 
повинні  б  мати  вигляд  +уозіего  (<  хль  +  8ьі+ ег + о)  та  *р8егіа  (< рь8  + 
еп  +  е),  але  фактично  утворені  від  сотий ,  що  й  собі  походить  від  ґен. 
мн.  сот  <  счьтт*,  та  від  пес  <  пьст*  відповідно.  Неясним  залишається 
діал.  (Полтавщина)  збобляти  ‘поплутати',  якщо  воно  походить  від 
кореня,  представленого  у  ц.  сл.  бч^бливт»  ‘недорікуватий'; 

г)  за  пізньої  давньоукраїнської  та  за  середньоукраїнської  доби  трапля¬ 

ється  чимало  прикладів  ужитку  е  на  місці  ь  у  слабкій  позиції  в  суфіксі 


16.6  Занепад  єрів 


323 


-ьств(о),  наприклад,  тдинєство  (Панд.  1307),  цлрество  (Єв.  Полік. 
1307),  рожествл  (Гр.  1368,  Луцьк),  богатєства  (Транкв.-Ст.  1618);  пор. 
також  у  дієслівній  формі  цдрєств^є(т)  (Ст.  Зиз.  1596).  Такі  форми 
з  е  первісно  постали  були  внаслідок  взаємодії  слів  на  -ьство  (зі  слаб¬ 
ким  ь)  і  слів  на  -ьствьк,  де  ь  був  сильний  (пор.  чювєствьк  —  Панд. 
1307,  до  цдрєствиїд  —  Потій  1598);  та  згодом  вони  стали  ознакою 
церковної  вимови,  не  притаманною  говірній  мові.  Проте  декотрі  з  та¬ 
ких  форм  потрапили  до  фольклору,  пор.  множество  ляхів ,  а  звідти 
й  до  інших  жанрів  (пор.  множество  —  Вінґрановський  1971). 


6.  РЕФЛЕКСИ  ЄРІВ:  ЄРИ  У  ДВОХ  СКЛАДАХ  ПОСПІЛЬ 

Коли  два  склади  з  єрами  йдуть  поспіль,  рефлекс  першого  єра  зазви¬ 
чай  збігається  з  рефлексами  сильних  єрів  (тобто  е  <  ь,  о  <  ь),  тимчасом 
як  у  другому  випадку  результатом  є  занепад  єра,  наприклад,  ревний 
(пор.  порєвнжющє  ‘змагаючися’  —  Йос.  Фл.  XVI  ст.)  —  пор.  рос.  ц.  сл.  рьвьігь; 
легкий  —  пор.  ст.  ц.  сл.  дьгьіеь;  менший ,  пор.  ст.  ц.  сл.  мьн’ьши  жін.  рід, 
месник  —  ст.  ц.  сл.мьстьникт мельник  —  пор.  давн.  укр.  *тьІьпікь;  сотник  — 
ст.  ц.  сл.  сь'гьниісь;  стежка  —  ст.  ц.  сл.  стьзд;  бочка  —  пор.  пол.  Ьесгка ,  болг. 
бьчва\  ложка  —  ц.  сл.  д'ьжицд;  клоччя  —  ц.  сл.  кдтьісь  ‘піткання';  мошка  — 
пор.  рос.-ц.  сл.  дгьшицд,  пол.  т$гуса\  редька  —  *гьсіьку,  дочка  —  пор.  ст.  ц.  сл. 
дуніти;  топонім  Пересопниця  (вол.)  (<  *Регезьрьпіс’а )  —  пор.  ст.  ц.  сл. 
посьіпдти  :  —  стшж  1  ос.;  денце  здрібн.,  поденки ,  гідронім  Безденка  (Буко¬ 
вина)  (пор.  до  гори  денцдми  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690;  пропдст  кєзденну  — 
Тупт.  1702)  —  пор.  ст.  ц.  сл.  кєздтшд  ~  бєздьна;  ст.  укр.  подшєвкд  (напри¬ 
клад,  Вісііопагіит  1649)  (суч.  укр.  підшивка)  —  пор.  рос.-ц.  сл.  шьв^ь,  у  Сла- 
вин.  1642  шєв. 

У  наведених  прикладах  голосний  на  місці  сильного  єра  збе¬ 
рігається  в  рамцях  ближчої  парадигми.  Втім,  коли  порівняти  й  даль¬ 
ші  похідні,  то  часто  зринають  форми  з  нульовим  голосним,  як-от: 
легкий :  пільга,  менший :  принаймні,  месник :  помста,  сотник :  сто,  мельник : 
млинець,  дочка :  падчірка ,  Пересопниця :  віспа  (<  о-счьп-д),  денце :  дно,  сер. 
укр.  подшєвкд :  шво. 

Випадки,  коли  таке  чергування  заторкувало  ближчу  парадиг¬ 
му  певного  слова,  були  частішими. 

Серед  прикметників  це  створювало  опозицію  між  ном.  одн.  чол. 
роду  іменного  типу  й  рештою  форм  (наприклад,  моужєсісь,  жєнєсісь  — 
Панд.  1307,  морєск-  проти  мужский,  женскнй,  морский  тощо).  Ця  опозиція 
відпала  майже  цілковито  разом  із  загальним  зникненням  прикметників 
іменного  типу  в  українській  мові  (з  такими  залишками,  як  винен :  винний, 
ладен :  ладний,  згоден :  згодний,  певен :  певний).  Це  також  стосується  топо¬ 
німів  типу  Луцьк,  первісно  прикметникового  походження  (<  Лучьсісь 


324 


16.6  Занепад  єрів 


(городе),  пор.  Лучєск  —  Гр.  1542,  Краків).  Одначе  тут  збереглася  іменна  фор¬ 
ма,  а  її  ном.  був  перебудований  на  взірець  непрямих  відмінків  (локатива?). 

В  іменниковій  відміні  для  чол.  роду  (здебільшого  з  первісни¬ 
ми  основами  на  -о)  і  для  жін.  роду  на  приголосний  (здебільшого  з  пер¬ 
вісними  основами  на  -і)  головна  опозиція  постала  між  ном.  одн.  (для  жін. 
роду  також  інстр.  одн.)  та  рештою  форм,  а  для  жін.  роду  на  голосний  і  для 
сер.  роду  (здебільшого  з  первісними  основами  на  -а  та  -о  відповідно)  — 
між  ґен.  мн.  та  рештою  форм.  У  формах,  названих  щоразу  першими,  на 
місці  єра  розвинувся  о  або  е\  у  формах,  названих  щоразу  другими,  єр 
занепав.  Ці  відношення  втрималися  ще  й  дотепер,  особливо  в  суфіксах 
{горобець :  горобця ,  місток :  містка,  миска :  мисок ,  вушко :  вушок  і  багато 
інших),  але  так  само  й  у  деяких  коренях,  як-от: 

а)  чол.  роду  —  день :  дня ,  пень :  пня ,  пес :  псау  гідронім  Псьол  (Люстр. 
Канів  1552  —  Псє/гь) :  Пслау  сон :  сну  —  вкупі  п'ять  коренів 11 ;  а  також 
у  займеннику  весь :  вся.  Чергування  V :  0  краще  збереглося  в  тих 
словах,  де  склад  із  випадним  голосним  не  є  першим:  козел :  козла, 
оцет :  оцтуу  орел :  орла,  осел :  осла,  овес :  вівса ,  посол :  посла ,  котел : 
котла  ( -кітла ;  але  пор.  новотвір  котелйк  (Загребельний  1972)  за¬ 
мість  очікуваного  котлик  ~  кітлик  <  *ко1ьІікь);  у  слові  позов  спосте¬ 
рігається  хитання  між  формами  позову  й  історично  вмотивованою 
позву ;  слово  ромен  (як  і  топонім  Ромен)  долучилися  до  цієї  групи 
опісля.  Це  слово  є  запозиченням  із  фр.  [сатотіїїе]  готаіпеу  де  жод¬ 
ного  єра  первісно  не  було.  Іззовні  до  цієї  групи  ввійшли  й  діал.  (зах. 
укр.)  числівник  оден  (одєнч»  —  Люстр.  Крем’янець  1552,  оден  —  Сте- 
фанович  1930)  :  одна 12 ,  а  також  на  сьогодні  дієслівна  (з  походжен¬ 
ня  —  дієприкметникового  типу)  форма  ішов :  ііила\ 

б)  у  відміні  іменників  жін.  роду  з  основою  на  -і  чергування  е  ~  о :  0 
фактично  зникло,  пор.  к\  чти  (Вол.  Єв.  1571)  та  теперішнє  честі 
дат.  одн.; 

в)  у  ґен.  мн.  іменників  жін.  і  сер.  роду  (та  у  відповідних  здрібнілих 
формах)  чергування  е  -  о :  0  спостерігається,  у  ґрунті  речі,  тільки 
в  коренях  зло :  зол  ґен.  мн.,  дно :  дену  сто :  сот ,  а  також  у  багатьох  імен¬ 
никах,  що  інакше  були  б  закінчувалися  скупченням  приголосних, 
на  взірець  мітла :  мітелу  сотня :  сотень.  Про  цей  тип  див.  також  44.1. 

У  кількох  дієсловах,  охоплених,  на  перший  погляд,  тим  самим 
типом  чергувань  {умру :  умер)у  це  в  дійсності  зумовлено  іншим  роз- 
воєм  (див.  18.5). 


11  Ба  навіть  заледве  чотири,  бо  форма  Псло  (без  чергувань)  успішно  конкурує  з  назвою 
Псьол. 

12  Від  одиігь :  одкнд  (пор.  оден  —  Житом.  1584,  одєні»  —  Пирят.  17 10).  Сучасна  літера¬ 
турна  форма  ном.  одн.  один  має  інший  суфікс,  а  нерегулярне  чергування  один :  одна  є  на¬ 
слідком  морфологічного  помішання.  Первісно  числівник  один  міг  мати  власну  відміну, 
пор.  ойупоНо  (Са\м  1619);  пор.  уживання  обидвох  форм  у  тому  самому  реченні:  хл'Ьв 
єдин  ...  и  опріснок  еден  (Ст.  Зиз.  1596).  Щодо  зах.  укр.  їден  —  див.  20.3д. 


16.6  Занепад  єрів 


325 


Однак  переважно  чергування  е~о:0  у  корені  зникало  — 
внаслідок  уодностайнення  обох  рівнобіжних  кореневих  форм.  Як 
правило,  перемагала  форма  з  голосним,  але  вряди-годи  й  нульова. 
Мова  йде  про  такі  корені: 

аа).  Іменники  чол.  роду:  гідронім  Бог :  Богу  (Люстр.  Брацлав  1552  — 
з  Богу),  давн.  укр.  Бт^гь  як  нульовий  ступінь  до  Бугь,  пор.  суч.  укр. 
бгати ;  боз  ‘бузок* :  бозу 13 ,  пор.  пол.  Ьег :  Ьги ,  болг.  бьз  ‘самбук*;  дощ : 
дощу, пор.  ст.  ц.  сл.  дчьждь;  грек : грека , пор.  ст.  ц.  сл. грьісь;  лев: лева, 
пор.  ст.  ц.  сл.  дьсгь;  лоб :  лоба,  пор.  ст.  ц.  сл.  дгькьнть  ‘череп*;  льон :  льону, 
пор.  ст.  ц.  сл.  дьн'&гь  ‘лляний’;  мень :  меня,  пор.  діал.  (зах.  укр .)мнюх, 
білор.  діал.  мень :  мня;  мох :  моху,  пор.  пол.  тесН :  тсНи,  словац.  таск, 
рот: рота,  пор.  словац.  геі  ‘губа’:г£м,  болг.  рьт  ‘пагорб*;  сон  ‘сон- 
зілля* :  еону  и\  тесть :  тестя,  пор.  ст.  ц.  сл.  тьсть;  жезл :  жезла,  топо¬ 
нім  Жездов  (Люстр.  Житомир  1545),  пор.  у  Пс.  Бичк.  XI  ст.  жьзд*ь 13; 
імовірно,  -жер  у  таких  словах,  як  людожер :  людожера,  пор.  ст. 
ц.  сл.  жьрж. 

Поширення  нульових  форм,  тобто  форм  непрямих  відмін¬ 
ків,  на  всю  парадигму  призводило  до  постання  закінчення  -о  в  ном. 
одн.,  яке,  за  винятком  назв  істот  чол.  роду  й  назв  річок,  спричи¬ 
няло  перехід  слова  до  категорії  сер.  роду.  Адже,  наприклад,  від  ґен. 
одн.  іньва  можна  було  легко  утворити  ном.  одн.  шьвт>  або  шьво. 
Останнє,  власне,  й  подибуємо  в  сучасній  українській  мові  —  шво, 
пор.  рос.  шов :  шва,  пол.  згехю :  згтюи,  словац.  зео :  зюа\  гідронім  Псло 
(див.  16.6а);  гідронім  Ворскло  (якщо  він  походить  від  *УьгзкьІь  — 
запозичення  з  Іран.  *йгз-  -  бгз -  ‘білий’  і  киї-,  пор.  осет.  кйі  ‘глибо¬ 
кий  став’,  як  суґерує  Стрижак),  пор.  Ворсколець ,  а  також  —  у  випад¬ 
ку,  коли  поспіль  ішли  три  склади  з  єрами,  —  пекло,  пор.  ст.  ц.  сл. 
ПЬЦЬЛПк,  рос.-ц.  сл.  пькгьдгь  ‘дьоготь*. 

Чергування  е  ~  о :  0  рідше  усувано  у  словах,  що  мали  в  поперед¬ 
ньому  складі  інший  голосний,  ніж  єр.  Такі  випадки,  як  осот :  осоту, 
пор.  пол.  озеі :  озіи ,  болг.  осьт;  вертеп :  вертепу,  пор.  врьтьпоу  ‘печері* 
дат.  одн.  (Георг.  Ам.  XIV  ст.),  є  поодинокі  —  за  винятком  топонімів, 
для  яких  це  становить  правило,  наприклад,  гідронім  Черемош : 
Ч  еремошу,  пор.  черемха  <  *сегетьха;  топонім  Любеч  (на  північ  від 
Києва):  Любеча  <  *^иЬьсь,  пор.  в  Іп.  літоп.  от  грА(дл)  Любча,  к  Любчю 
(1051, 1  \А8),2ЦиЬсга  —  Люстр.  Луцьк  1552;  топонім  Гомель :  Гомеля, 
пор.  до  Голгьіа  (Іп.  літоп.  1159),  до  ...  Гомдя  (Сам.  Бел.  1720).  Сучас- 

13  Щодо  форми  без  див.  16.8.  По  говірках  форми  з  нулем  звука  ще  існують  в  районі 
Дрогобича,  де,  наприклад,  бзу  конкурує  з  бозу . 

14  3  етимологічного  погляду,  це  слово  або  збігається  з  сон  ‘спання’  або  (що  менш 
імовірно),  з  основами,  похідними  від  *зь$ьпь,  пор.  болг.  сьсьніка)  ‘сон-трава’,  серб.-хорв. 
заза.  Зі  значенням  ‘спання’  це  слово  по  говірках  також  може  зберігати  о  в  усій  парадигмі 
(наприклад,  південніше  від  Хмельницького  чи  в  Новоселиці  на  Чернігівщині). 

15  У  цьому  випадку  скорше  йдеться  про  перезапозичення  з  російської  мови. 


326 


16.6  Занепад  єрів 


не  слово  вертеп  могло  мати  в  давньоукраїнській  мові  дві  форми: 
вьртьггь  і  вьртєггь,  що  від  останньої  з  них  і  походять,  вочевидь,  форми 
непрямих  відмінків  з  е.  У  сучасному  імені  Олег :  Олега  йдеться  про 
штучне  відновлення  давньоукраїнських  Одьгь :  Ольга,  при  якому  пер¬ 
винну  парадигму  затерто. 

Суфікси  майже  цілковито  залишилися  осторонь  такого  водно- 
стайнення,  а  ті  випадки,  де  його  можна-таки  припустити,  не  є  аж 
надто  певні.  До  їх  числа  можна  залічити  зойк :  зойку ,  якщо  це  слово 
походить  від  *го/-ь&ь  (з  коренем,  як  у  прикметнику  зайвий  < 
*га/-ьг>-&,  ст.  ц.  сл.  зиіати);  чол.  рід  тут  міг  зберегтися  за  аналогією 
до  таких  усічених  форм,  як  йойк  від  йойкати ;  іменники  брязк ,  брезк 
також  утворені,  ймовірно,  усіченням  дієслів  брязкати ,  брезкнути. 
Двоїсте  потрактування  голосного  у  словах  на  -ень  ( олень :  оленя , 
перстень :  перстеня  —  пор.  пєрстєнєй  [Житом.  1584],  але  перстнях 
[Куліш  1846],  пор.  півень :  півня ,  учень :  учня ,  шершень :  шершня ,  поде¬ 
коли  з  хитаннями,  як-от  красень :  красеня  [наприклад,  Драч  1972]  ~ 
красня ),  є  наслідком  поплутання  двох  первісно  відмінних  суфіксів 
-і еп -  та  - ьп -.  Звідси  й  різниця  між  суч.  свідок:  свідка  (суфікс  -ьк-) 
і  давн.  і  сер.  укр.  св'Ьдоісь :  св'Ьдока  (суфікс  -ок-),  наприклад,  св-Ьдоци 
ном.  мн.  (Гр.  1386,  Львів),  св'кдоки  (Гр.  1446,  Луцьк)  тощо.  Іменник 
багрець :  багрецю  (замість  сподіваного  + Ьакге’и ,  пор.  кінець :  кінця )  — 
то  недавнє  запозичення  з  російської.  Щодо  типу  мудрець :  мудреця  — 
див.  58.2. 

бб).  Іменники  жін.  роду  з  основою  на  -і:  брость :  брості ,  пор.  болг.  брьст, 
серб.-хорв.  Ьг$1\  честь :  честі ,  пор.  ст.  ц.  сл.  чьсть;  двері ,  пор.  ст.  ц.  сл. 
двьрь,  Вол.  Єв.  157 1  —  двєр,  двери;  оброть :  оброті  з  коренем,  як  у  сло¬ 
ві  рот  <  ртлгь  (див.  16.6а);  гідронім  Рось :  Росі ,  пор.  по  Рси  (Іп.  літоп. 
1031),  на  Рси  (Люстр.  Канів  1552);  з  переходом  до  відміни  на  -а:  воша , 
пор.  ві^шью  —  Син.  Патер.  XI  ст.;  бойк.  плоть  ‘тиха  вода’ :  плоти , 
пор.  пол.  ріеі-рйа  ‘пліт’,  словац.  рІ€  ‘пліт’.  Слова  типу  кров :  крові , 
любов :  любові ,  що  мали  -ья-  в  основі,  також  зазнали  розповсюджен¬ 
ня  о  з  ном.  та  інстр.  одн.  на  решту  форм; 

вв).  Узаємодія  між.  Ген.  мн.  і  рештою  парадигми  може  призводити  до 
перекшталтування  цієї  останньої  на  взір  ґен.  мн.,  або,  навпаки,  Ген. 
мн.  може  бути  допасований  до  решти  парадигми.  Перший  випадок 
представлено  словом  стебло ,  пор.  пол.  гсІгЬІо ,  болг.  стьбло  при  ґен.  мн. 
*8ІьЬІь  із  сильним  ь;  за  ілюстрацію  до  другого  випадку  може  правити 
дошка.  Це  слово  походить  не  від  давн.  укр.  дпьска  (наприклад, 
Ізб.  1073),  звідки  деками  (Славин.  1642),  але  від  здрібн.  дьщька> 
дощка  (пор.  на  дщицахт*  —  ’А5єАх))6тг|<;  1591);  ґен.  мн.  дьщькі»  був  би 
дав  форму  *£Ізсок ,  а  з  голосним  о,  перебраним  від  інших  форм  пара¬ 
дигми,  —  дощок  (що  й  існує  в  ужитку  сьогодні);  відтак  скупчення 
зск  спростилося  до  8к,  чим  і  пояснюється  суч.  укр.  дошка  (пор.  Люстр. 
Канів  1552  —  дошки  ном.  мн.) :  дощок. 


16.6  Занепад  єрів 


327 


Усі  форми  з  е  та  о  на  місці  слабких  єрів  —  вторинні.  Спочат¬ 
ку,  в  середині  XII  ст.,  єри  занепали,  пор.,  наприклад,  цта,  тобто  тстя  ґен. 
одн.  (Гр.  1514,  Вільна),  цтю  дат.  одн.  (Гр.  1523,  Краків);  відновлення  го¬ 
лосного  почалося  пізніше  —  перші  приклади  датуються  XV  ст.  Загаль¬ 
ну  хронологію  з'ясувати  неможливо,  бо  кожне  слово  мало  свою  історію. 
Йдеться  про  повільне  усунення  чергувань  е  та  о  з  0  у  коренях  —  про¬ 
цес,  що  найжвавіше  проходив  десь  із  XVI  ст.,  але  триває  ще  й  дотепер, 
не  добігши  кінця.  Наведімо  кілька  прикладів  відновлених  голосних:  пана 
Лєва  —  Молд.  гр.  1428;  воїни  ґен.  одн.  —  ’АбєХфотг^  1591,  Присл.  Кл.  Зин. 
1690,  Книж.  госп.  1788;  Веаиріап  1653  ще  зафіксував  на  мапі  Київщини 
таку  назву  річки,  як  Шзітма  —  пор.  суч.  назву  річки  на  Закарпатті  Вошивець. 
Оскільки  зазвичай  існували  дві  можливості:  розповсюдити  на  цілу  пара¬ 
дигму  або  форму  з  голосним,  або  без  голосного,  —  то  траплялися 
й  хитання.  Пор.  панівне  в  сучасній  мові  позов :  позову  та  Сам.  Вел.  1720: 
не  чинячи  одозву,  ба  навіть  одозв  наш  (форми  типу  Одгь,  Псдчь,  в  іп.  літоп. 
чи  днь  у  Виґолекс.  XII  ст.  —  то  зманірене  письмо,  як  і  назва  племені  Северо 
замість  С'Ьвєр^)).  У  конкретних  випадках  чергування  е~о:0  не  просто 
зникало,  а  заступалося  “активнішим”  чергуванням  е~о:і.  У  Віршах  Кл. 
Зин.  1690  маємо  ґен.  одн.  втк£,  що  співвідноситься,  напевно,  з  ном.  одн. 
вток  -  оуток;  у  сучасній  мові,  натомість,  подибуємо  утік :  утоку.  Спочат¬ 
ку  голосний  о  перейшов  у  всі  непрямі  відмінки  з  ном.  одн.  —  уток :  утоку , 
а  далі  цей  о,  немовби  споконвічний,  заступлено  в  ном.  одн.  голосним  і, 
за  моделлю  тік :  току 16 . 

Пояснити,  чому  чергування  е  ~  о :  0  по-різному  потрактовано 
в  коренях  і  в  суфіксах  (поступове  усунення  в  першому  випадку  та  збере¬ 
ження  в  другому),  можна  б,  пославшися  на  більшу  частотність  суфіксів 
(зазначмо,  що  й  у  коренях  чергування  загалом  є  тривкіше  в  частотніших 
словах);  однак  це  не  є  достатнє  пояснення,  оскільки  навіть  у  маловживаних 
суфіксах  (на  кшталт  оіу)  чергування  зазвичай  зберігається  ( кйкоть : 
кйктя,  клапоть :  клаптя ,  віхоть :  віхтя).  Тут  важить  передусім  структу¬ 
ра  цих  двох  типів  морфем:  якщо  корені  в  українській  мові  переважно 
мають  структуру  СУС,  то  в  іменних  суфіксах  головне  навантаження  при¬ 
падає  на  приголосний,  тимчасом  як  голосний  легко  зводиться  до  функції 
сполучного  компонента 17 . 

16  Можна  навести  й  інші  приклади  такого  перескоку  від  одного  чергування  до 
другого  —  кріт :  крота ,  в  ґен.  мн.  брова :  брів  тощо  (див.  35.4),  поміж  іменників  сер.  роду 
на  -а  —  паліччя ,  плахіття  (пор.  рос.-ц.  сл.  кр^тт»,  ст.  ц.  сл.  вр'ьвь,  давн.  укр.  падтжа  —  Усп. 
зб.  XII  ст.,  укр.  плахта ,  не  рахуючи  конкретних  випадків  пристосовання  до  деяких 
суфіксів  або  (під  впливом  народної  етимології)  коренів,  як-от  у  словах  ятрівка  або 
кільчйтися ,  що  походять  від  *}фгьць,  *Мькь  (пор.  по л.]сфгеію,  ц.  сл.  клт>ісь)  і  є  переосмислені 
за  взірцем  іменників  на  -івка  та  кореня  кіль(це). 

17  З-поміж  слів  церковнослов’янського  походження  існують  випадки,  коли  о,  е  вжито 
на  місці  слабких  єрів,  наприклад,  упованиє  (Шевченко  1859)  —  ст.  ц.  сл.  оуігьвлник.  Таке 


328 


16.7  Занепад  єрів 


7.  РЕФЛЕКСИ  ЄРІВ:  ЄРИ  У  ТРЬОХ  СКЛАДАХ  ПОСПІЛЬ 

Якщо  поспіль  ішли  три  (та  більше)  склади  з  єрами,  з-поміж  яких  один 
зазвичай  був  наприкінці  слова  або  основи,  то  внаслідок  регулярної  ево¬ 
люції  мусило  поставати  подвійне  чергування,  де  голосний  (е  або  о)  один 
раз  траплявся  в  паристому,  а  другий  —  у  непаристому  складі,  рахуючи 
назад  від  останнього  складу  з  єром.  Такі  чергування  мають  сьогодні  хіба 
що  залишковий  характер  й  охоплюють  заледве  три  слова  —  швець :  шевця 
(<  шьвьць :  шьвьцга),  жнець :  женця ,  жрець :  жерця  (Сковор.  1767  —  жрец : 
жерца  ґен.  одн.).  Значно  більше  поширення  має  модель,  у  якій  засяг  чер¬ 
гування  обмежується  останнім  складом  основи,  найчастіше  суфіксом, 
наприклад,  перець :  перцю ,  клевець :  клевця ,  чернець :  ченця ,  читець :  читця 
(правопис  останнього  слова,  зумовлено  формою  читати ,  бо  етимологічно 
мало  б  бути  четець),  цебер :  цебра  (пор.  давн.  пол.  сІгЬег :  сгеЬги,  словац. 
йїЬег,  болг.  чьбьр ),  загалом  усі  здрібнілі  форми  типу  рот :  роток :  ротка . 
По  говірках  сюди  ж  увійшли  й  деякі  слова,  що  й  у  літературній  мові  донині 
мають  подвійне  чергування,  наприклад,  —  говірках  Гуцульщини  та  До- 
бруджі  —  шевец :  шевца.  Та  сама  модель  поширюється  й  на  ґен.  ми., 
наприклад,  бочка :  бочок  (пор.  Ьосгок  —  Люстр.  Житомир  1545)  замість 
сподіваної  форми  +Ьсок  (<  Ььськь). 

Нарешті,  у  невеликій  групі  слів  це  чергування  геть  ізникло  — 
завдяки  поширенню  на  всю  парадигму  або  основи  непрямих  відмінків  — 
сойм :  сойму  (<  щьть :  жуьта),  або,  частіше,  основи  ном.  одн.  —  глек :  глека , 
клець :  клеця,  іуц.  склезь  ‘скеля’ :  склезя ;  у  випадку  бервено :  бервен  ґен.  мн. 
використовується  основа  ґен.  мн.  (кьрьвьно :  кьрьвьнт*). 

У  давньо-  та  середньоукраїнських  пам’ятках  є  сила  прикладів, 
де  такого  поширення  однієї  з  основ  на  всі  форми  ще  немає,  напри¬ 
клад,  глєкь  (<  гт^льїсь)  —  Сл.  Єфр.  Сир.  1284;  гольколгь  інстр.  одн.  — 
Гал.  Єв.  1288;  цєврові»  ґен.  мн.  —  Іп.  літоп.  1289;  цєкриков^ь  —  Льв.  Ставр. 
бр.  1616;  дєстьца  ‘ошуканця’  акуз.  одн.  —  Іп.  літоп.  1 172;  дестцн  ном.  мн.  — 
Памва  Бер.  1620;  снємь  ‘збори’  —  Іп.  літоп.  1254,  сьнєм  —  Йос.  Фл.  XVI  ст.; 
сонмомь  інстр.  одн.  —  Панд.  XI  ст. 18;  кєрвєнє  зб.  (<  вьрьвьньк)  —  Житом. 
1584;  чєтцд  ґен.  одн.  —  Памва  Бер.  1620.  Одначе  з  XV  ст.  почали  з’явля¬ 
тися  водностайнені  форми,  як,  наприклад,  пєрєць  —  Молд.  гр.  1460.  Цей 
процес,  вочевидь,  відбувався  повільніше,  ніж  у  випадку,  коли  поспіль  ішли 
тільки  два  склади  з  єрами,  оскільки  тут  діяли  дві  протилежні  тенденції: 
одна  —  до  усунення  чергувань  е  -  о :  0,  друга  —  до  їх  зосередження 


потрактування  єрів  випливає  з  традиції  церковного  співу:  занепавши,  єри  ще  довгий 
час  виспівувалися  як  голосні.  Хіл.  XIII  ст.  є  типовим  явищем  у  цьому  відношенні:  тут 
часто  плутано  о,езг,ь  відповідно,  але  ніколи  (за  одним-єдиним  винятком!)  не  роблено 
пропусків  голосних  у  цих  випадках  —  явище,  геть  не  характерне  для  текстів  без  позначень 
для  співу. 

18  Це  те  саме  слово,  що  й  сойм ,  яке  мало  первісно  дві  форми:  сьньмт*  і  *8ь]ьть. 


16.7  Занепад  єрів 


329 


в  суфіксах.  Число  таких  уодностайнених  форм,  як  здається,  почало  хутко 
зростати  в  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  (пор.  дєнєцт*  ‘деньочок',  игсєсєцч»  ‘вівсик',  дєноігь 
‘льонок'  —  Славин.  1642),  хоча  цей  процес  надалі  триває,  мабуть,  іще  й  до¬ 
тепер  (наприклад,  вітерець :  вітерця  начебто  витісняє  вітрець :  вітреця 
й  навіть  вітерця  з  подвійним  чергуванням  —  форми,  вживані  в  минуло¬ 
му  столітті.  У  Шевченка  —  тільки  вітрець). 

Таким  чином,  випадні  е  та  о,  що  з'явилися  були  в  українській 
мові  внаслідок  різного  потрактування  єрів  у  слабкій  та  сильній  позиціях, 
прижилися  в  суфіксах,  особливо  за  умов  протиставлення  ном.  одн.  решті 
відмінків  (вони  були  менш  “бажані”  в  ґен.  мн.,  де  у  складі  певних  суфіксів 
новопосталі  е  чи  о  усунено,  наприклад,  у  формах  служб ,  просьб ,  пор.  ґен. 
мн.  служокчь  у  Люстр.  Житомир  1545,  Київ  1552,  хоча,  з  другого  боку, 
випадний  голосний  запроваджувано  в  деякі  питомі  суфікси,  що  первісно 
не  містили  єра:  наприклад,  молитва ,  жертва  —  пор.  ст.  ц.  сл.  молитва, 
жрьтвл  —  мають  форму  ґен.  мн.  молитов  і  жертов  [літ.  жертв ],  звідки 
такі  форми,  як  молитовник,  жертовник ),  тимчасом  як  у  коренях  це  чергу¬ 
вання  частіше  усувалося.  Прийняттям  випадних  голосних  як  характерної 
риси  суфіксів  пояснюється  таке  специфічне  явище,  як  перетворення  не- 
суфіксальних  кінцевих  частин  слів  на  суфікси  коштом  коренів.  Воно 
охопило  велику  силу  запозичених  слів,  як-от:  гебанок  ‘великий  гембель', 
ринок,  ганок  (так  у  Люстр.  Брацлав  1545,  Крем'янець  та  Луцьк  1552,  Сам. 
Вел.  1720  тощо),  ґатунок,  ярмарок  (у  Зерц.  дух.  1652  ще  й  надалі  — 
ярмдркль ),  рахунок,  корок,  майстер,  турок,  зах.  укр.  хосен :  хісна,  рйнов 
ґен.  мн.  (наприклад,  Франко  1900),  що  відповідно  ввійшли  до  української 
мови  з  німецької  (подаємо  в  сучасних  формах)  —  НоЬеІЬапк,  Кіщ,  Сащ, 
Саиип£,]акгтагкі,  Кескпищ,  Когк,  Меізіег ,  турецької  —  ійгк,  угорської  — 
казгоп  (але  пор.  казгпоз),  польської  (діал.)  —  гутюа.  Більшість  із  цих  слів 
прийшли  з  німецької  через  посередництво  польської,  де  й  з'явився  випад¬ 
ний  голосний  е,  тому  українське  чергування  о :  0  могло  просто  заступити 
польське  е :  0,  хоча  у  випадку  слова  турок  ледве  чи  була  якась  залежність 
від  польської  мови,  а  слову  ярмарок  відповідає  польське  ]агтагк  (при¬ 
наймні  в  літературному  вжитку),  тимчасом  як  пол.  кагк,  потрапивши 
до  західноукраїнських  говірок,  перетворилося  на  карок :  карка,  звідки 
випливає,  що  цей  процес  не  зводився  до  простого  наслідування  чи  за¬ 
ступлення.  Те  саме  явище  віднаходиться  й  у  деяких  питомих  одиницях: 
із  мозгь  утворено  мозок :  мозку  (мозокт*  —  Люцид.  1636);  віск  має  діалектну 
форму  восок  (на  захід  від  Берестя);  закчць  (пор.  пол.  гащс,  словац.  гаіас), 
що  зберігається  й  дотепер  у  західноукраїнському  регіоні  як  заяць :  заяця 
(пор.  заяця  —  Радив.  1676),  перетворилося  на  заєць :  защя.  З  другого  боку, 
вставні  голосні  у  скупченнях  приголосних  наприкінці  слова,  де  не  було 
асоціації  з  суфіксом,  виявилися  нежиттєздатними  (якщо  не  стояли  поруч 
із  сонантом;  щодо  цих  останніх  випадків  див.  44. 1 ),  а  відтак  зникли:  назва 
березня  млрот  (Бер.  Напк.  XIV  ст.)  вже  давно  вийшла  з  ужитку,  хоча 
марець  ще  й  досі  трапляється  в  діалектах. 


330 


16.8  Занепад  єрів 


8.  НЕРЕГУЛЯРНІ  РЕФЛЕКСИ  СИЛЬНИХ  ЄРІВ 

*  *  *  У  різних  слов’янських  мовах  мали  місце  дрібні  зміни  в  дистрибуції 
єрів,  уживання  ь  замість  ь  і  навпаки.  Декотрі  з  них  —  властиво,  припо- 
дібнення  єра  за  рядом  до  голосного  в  наступному  складі  —  представ¬ 
лені  в  давньоукраїнських  пам’ятках  (приклади  —  див.  6.6).  Однак  для 
слів,  які  пізніше  не  були  в  ужитку  в  українській  мові  (часом  —  особли¬ 
вих  словоформ),  неможливо  визначити,  чи  то  були  явища  суто  церков¬ 
нослов’янські,  чи  заразом  і  давньоукраїнські.  Єдиний  певний  приклад 
заміни,  що  його  проаналізовано  вище,  —  це  здрібніла  форма  дьньцє, 
де  сьогодні  маємо  денце  з  е ,  розповсюдженим  на  всі  інші  утворення 
з  цим  коренем,  у  яких  присутній  повноцінний  голосний  звук.  Суч. 
безодня ,  ймовірно,  теж  мало  ь  в  корені:  вторинна  палаталізація  п  (пор. 
рос.  бездна)  свідчить  про  наявність  переднього  голосного  (пор.  вездьнд 
в  Ірм.  Григ.  XIII  ст.).  Слова  бедрик  і  тонкий  відбивають,  судячи  з  усього, 
той  самий  тип  переходу  (щодо  фіксації  в  пам’ятках  —  див.  6.6). 

Геть  відмінну  природу  мають  численніші  випадки  появи  е  в  се- 
редньоукраїнській  та  сучасній  українській  мові  на  місці  сильного  ь: 
без  (Костенко  1965;  поруч  із  боз  —  див.  Іб.баа),  кревний  (Полт.  1664, 
Син.  слав.  XVII  ст.,  Котляр.  1798  тощо;  кровний  запозичено  нещодав¬ 
но  з  російської  мови),  даремний  (Памва  Бер.  1627),  містечко  (Трост. 
Уч.  Єв.  1590  —  містечко),  скельце  здрібн.  від  скло ,  пекельний  (Трост. 
Уч.  Єв.  1590  —  пєкєлного;  але  Чет.  1489  —  пєкєдьноє  та  пєколноєї),  певний 
(певную  —  Транкв.-Ст.  1618),  статечний  (пор.  статечні  —  Ст.  Зиз.  1596), 
тутешній  { алет^гошньїх  —  Ст.  Зиз.  1596);  сер.  укр.  посели»  (Остр.  Бібл. 
1581,  Памва  Бер.  1627),  можливо,  також  і  преч(т^)  (Вірші  Кл.  Зин.  1690, 
Пирят.  1702;  не  вживане  з  XIX  ст.),  хоча  для  цього  випадку  існування 
форми  *ргьсь  викликає  сумнів;  тільки  сер.  укр.  св’Ьдєць'гво  (Кл.  Остр. 
1599);  сукно :  сер.  укр.  форма  ґен.  мн.  сукен  (Ів.  Виш.  1600);  також 
в  Ів.  Виш.  1600  —  курєвником  ‘відвідувачам  повій'. 

Усі  ці  приклади  (а  є  ще  й  дальші,  надто  коли  брати  середньоукра- 
їнську  мову)  —  то  запозичення  з  польської,  де  відбувся  перехід  ь  в  е. 
Та  навіть  у  запозиченнях  типово  українське  о  часто  вживано  на  місці 
пол.  е  <  ь.  Наприклад,  остаточний  (Уч.  Єв.  1634;  в  Памви  Бер.  є  й  рівно¬ 
біжна  форма  остаточний),  суконка  (Києв.-Печ.  Патер,  бл.  1670),  імен¬ 
ник  цукор ,  що  ніколи  не  мав  єра,  бувши  запозиченням  з  нім.  Хискег 
через  пол.  сикіег ;  теж  увійшов  до  Грона  таких  слів  (проте  цу корки,  на¬ 
приклад,  у  Стефановича  1940,  —  регіональне  утворення,  тимчасом  як 
літературна  мова  зберігає  е  в  цукерки ,  що  походить  від  пол.  сикіегкі). 
Пор.  іще  цілковиту  заміну,  що  має  місце  у  слові  вн’Ьвбшто  ‘ні  за  віщо’ 
(Ст.  Зиз.  1596),  утвореному  від  пол.  шгішесг ,  де  -сг  репрезентує  со  ‘що’. 
У  середньоукраїнських  пам’ятках  віднаходяться  також  форми  мин.  часу 
1  ос.  одн.  чол.  роду  на  кшталт  арєндоваломі*,  далолгь.  Це  є  замінники 
польських  форм  типу  сіаіет ,  де  історично  перед  -т  не  було  єра. 

Суфікс  здрібнілості  - еп’к -,  який  у  сучасній  мові  вживається 
після  всіх  приголосних  ( маленький ,  сухенький ,  м'якенький ,  легенький ), 
виступає,  здебільшого  після  задньопіднебінних,  з  голосним  о  у  групі 


16.8  Занепад  єрів 


331 


західноукраїнських  говірок  (бойківських,  буковинських,  покутських 
і  більшості  наддністрянських,  за  винятком  північно-західних  теренів 
Львівщини^)  ( сухонький ,  м’яконький ,  легонькищ  у  бойків  також 
-оймій).  Суфікс  -еп’к-  не  належить  до  числа  праслов’янських, 
це  є  українсько-білоруський  новотвір,  датований  приблизно  XVI  ст. 
Звідси  він  потрапив  до  польської  мови,  хоча  на  лівобережжі  Вісли  його 
немає.  Ще  не  з’ясовано,  чи  в  російській  мові  цей  суфікс  поширився 
внаслідок  запозичення  з  української,  чи  виник  самостійно.  У  словацькій 
знаходимо  -игік-,  -іпк-,  у  чеській  — оипк -,  - іпк -,  які,  попри  схожість 
з  українсько-білоруським  -еп’к-,  мають  інше  походження.  У  болгар¬ 
ській  функціонує  суфікс  -іпк-,  генетично  відмінний  від  -еп’к-  і  зі  знач¬ 
но  вужчою  сферою  застосування  (не  вживаний,  зокрема,  в  чол.  роді, 
де  натомість  виступає  -іск-,  що  може  переходити  й  до  інших  родів). 
У  сербсько-хорватській  такого  суфікса  немає.  Приклади:  білор.  маленькі, 
ддбранькі ;  пол.  (схід)  таїепкі,  скогепкі;  словац.  зіакипку ,  зіакиїіпку, 
Ьіесіиііпку,  чес.  таїіпку ,  кгаііпку,  Іекоипку ,  Ьеіоипку;  болг.  добрички: 
добрита  (жін.  рід),  добрито  (сер.  рід),  добрйнки  мн.,  хубавинка  ‘хупава’. 
Пізнє  походження  суфікса  -еп’к-  в  українській  мові  засвідчується 
не  тільки  його  браком  у  давньоукраїнських  пам’ятках,  але  й  тим,  що 
звук  е  в  ньому  не  перейшов  у  і.  З  походження  це  складений  суфікс: 
значення  здрібнілості  як  таке  передається  компонентом  -еп’-,  уживаним 
на  позначення  невеликих  істот  (суч.  укр.  лис.  Іуз-еп’-а;  пор.  у  середньо- 
українській  мові  прізвища  на  кшталт  Ітапсгепіе,  Бокоіепіе,  НиЬагепіе 
тобто  син  Іванка,  син.  Сокола,  син  Губаря;  дослівно  ‘маленький  Іванко’ 
тощо  —  Люстр.  Хмельник  1565;  з  місцевим  переходом  ’а  >  ’е20).  За  до¬ 
помогою  -к-  (<  -ьк-)  доконувано  ад’єктивізації.  На  час  постання  таких 
форм  в  українській  мові  вже  не  діяли  обмеження  на  вживання  велярних 
перед  голосними  переднього  ряду,  як  то  було  у  праслов’янській.  Тому 
поруч  із  маленький  допускалася  вже  форма  легенький.  Можна  гадати, 
що  легенький  —  то  давніша  спільноукраїнська  форма,  але,  коли  суфікс 
-еп’к-  набув  поширення  на  східнопольських  теренах,  форми  з  е, 
особливо  після  велярних,  у  частині  західноукраїнських  говірок  сприй¬ 
малися  як  польські,  через  що  е  в  таких  випадках  заступлювано 
голосним  о,  за  зразком  заміни  пол.  озіаіесгпу  на  укр.  остаточний ,  хоча 
історично  цей  е  не  походить  з  ь.  У  цьому  сенсі  прикметники  типу 
легонький  з  історичного  погляду  являють  собою  надпоправні  форми, 
що  постали  у  відповідь  на  польський  вплив  (пор.  тихонько  й  навіть 
пісонька  у  Стефаника  1897).  У  частині  західноукраїнських  говірок  е 
в  суфіксі  -еп’к-  переосмислено  як  рефлекс  ь.  Це  було  неважко  зробити 
через  двозначність  суфікса  -еп-,  який  може  походити  від  прасл.  -еп- 
(що  його  й  маємо  в  цьому  випадку)  або  від  -ьп-  (як  у  слові 
півень :  півня). 


19  Див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  20. 

20  Прізвища  на  -енко  типу  Ханеико,  Дорошенко ,  що  їх  Малецький  у  своєму  «Тгасіаіиз 
аі:  сотрепсііозат  со^піііопет  Ііп^иае  Роїопісае»  (1695  р.)  схарактеризував  як  “пошіпа 
їатіїіагит,  циае  зипі:  р1е^а^ие  Созаііса”,  походять  саме  від  цих  імен. 


332 


16.9  Занепад  єрів 


Отже,  е  як  рефлекс  ь  завжди  прямо  або  посередньо  є  полоніз¬ 
мом;  це  ніколи  не  становило  жодної  закономірності,  хоч  би  з  обмеженою 
сферою  дії,  для  жодної  групи  слів  в  українській  мові;  всі  випадки  такого 
ґатунку  —  то  лише  історія  певної  кількості  поодиноких  лексем. 


9.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Загальні  передумови  занепаду  єрів  як  фонем  та  їхньої  фізичної  втрати 
як  звуків  у  слабкій  позиції  були  створені  внаслідок  збільшення  кількості 
приголосних  фонем,  спричиненого  в  основному  різними  типами  пала¬ 
талізації  (пор.  огляд  у  14.2).  Скорочення  в  системі  вокалізму,  вможлив¬ 
лене  й  розпочате  ще  під  протоукраїнську  добу  (так  само  пор.  огляд  у  14.2), 
тривало  надалі,  й  занепад  єрів  був  лише  наступним  кроком  у  цьому-таки 
напрямку.  Новиною  було  те,  що  цього  разу  занепад  зменшив  не  просто 
кількість  фонем,  а  й  саму  частоту  вживання  голосних  у  мові.  Це  знов- 
таки  стало  можливим  завдяки  добре  розвиненій  диференціації  приго¬ 
лосних,  чим  забезпечувалося  розрізнення  семантичних  і  морфологічних 
відмінностей  навіть  за  зменшеної  кількості  голосних.  Утрата  просодич¬ 
них  опозицій  у  системі  вокалізму  (див.  7.5)  також  сприяла  дальшому  ско¬ 
роченню  складу  голосних. 

Те,  що  занепали  саме  єри,  а  не  які-небудь  інші  голосні,  зумов¬ 
лено  надміром  голосних  середнього  піднесення  в  тогочасній  системі,  яка 
була  такою  (голосні  середнього  піднесення  взято  в  рамку,  а  саму  схему 
запозичено  з  13.7): 

і  у  и 

е 

ь  ь 

е  о 
а 

Ототожнення  ь  з  е  та  ь  з  о  (в  сильній  позиції)  було  найпростішим 
розв’язанням  цієї  проблеми. 

Якщо  за  своєю  обумовленістю  занепад  єрів  уписувався  в  ра¬ 
зок  звукозмін,  спрямованих  на  спрощення  й  скорочення  системи  голос¬ 
них,  то  за  своїми  наслідками  цей  процес  виявився  вагомішим  від 
попередніх,  ставши  першою  зміною,  що  призвела  до  фізичного  усунен¬ 
ня  деяких  голосних.  У  ґрунті  речі,  втрата  єрів  заторкнула  найпосутніші 
ознаки  мови,  успадковані  з  праслов’янських  часів,  і  спричинила  появу 
деяких  ознак,  геть  не  притаманних  праслов’янській  системі.  Найважли¬ 
вішими  наслідками  занепаду  єрів  були  такі: 

а).  До  втрати  єрів  склади  були,  як  правило,  відкриті,  а  різниця  в  їх 
структурі  була  незначна:  СУ,  ССУ  і  СССУ  (з  обмеженим  числом 


16.9  Занепад  єрів 


333 


припустимих  скупчень  приголосних)  —  от,  фактично,  й  усі  типи, 
що  набули  поширення  (склади,  утворені  самим  лише  голосним, 
становили  виняток).  Це  робило  зі  складу  майже  автоматично  бу¬ 
довану  одиницю,  не  наділену  власними  функціями.  Відтепер  з’яви¬ 
лися  закриті  склади,  чим  створювалися  сприятливі  передумови  для 
функціонального  використання  складової  структури  в  морфології. 

б) .  Говорячи  конкретніше,  відтепер  слова  могли  закінчуватися  на  при¬ 
голосний.  Цим  порушувалося  давніше  протиставлення  між  словом, 
яке  завжди  закінчувалося  на  голосний,  і  морфемою,  яка  зазвичай 
(якщо  не  була  прикінцевою  у  слові),  закінчувалася  на  приголосний, 
як-от  у  давн.  укр.  прикметнику  бєзгн1івьнгь  ‘лагідний’,  що  складав¬ 
ся  з  морфем  кез,  гн'Ьв,  ьн  та  т*.  За  нових  умов  таке  розмежування 
слова  й  морфеми,  а  також  кінцевих  і  некінцевих  морфем  у  слові  вже 
не  мало  чинності. 

в) .  Набули  розповсюдження  нульові  закінчення.  У  протиставленні 
форм  чол.  роду  БЄЗГНІІВЬНТ*  і  жін.  роду  бєзгніівьна  після  занепаду  єрів 
саме  нульове  закінчення  почало  позначати  чол.  рід  (у  ном.  одн.). 
Граматичні  категорії  у  таких  випадках  лише  почасти  мають  матері¬ 
альне  вираження,  бо  можуть  випливати  з  сутих  стосунків,  наявних 
у  мовній  системі. 

г) .  Поширився  також  новий  тип  чергувань  —  е,  о :  0.  Якщо  в  коре¬ 
нях  це  можна  мати  за  зайве  ускладнення,  якому  судилося  поступо¬ 
во  сходити  нанівець,  то  для  суфіксів  це  вможливлювало  їх 
евентуальне  відмежування,  як  граматичної  категорії,  від  інших  мор¬ 
фем  на  підставі  самої  їхньої  структури.  Тому  його  подальше  почас¬ 
тішання  спостерігається  саме  в  морфемах  цього  типу  (див.  16.6-7). 

ґ).  Безпосереднім  наслідком  занепаду  єрів  стала  поява  великої 
кількості  розмаїтих  скупчень  приголосних,  які  раніше  не  припус¬ 
калися.  Через  це  в  майбутньому  виникла  нова  проблема:  як  усунути 
ці  тяжкі  для  вимовляння  скупчення,  непотрібні  з  погляду 
морфології?  З  другого  боку,  завдяки  цьому  мова  отримала  нові 
можливості  сполучати  приголосні  й  навантажувати  їх  функціо¬ 
нально,  чим  уможливлювалося  подальше  спрощення  системи  вока¬ 
лізму,  зокрема  усунення  у  та  е  (див.  розділи  28, 31, 32).  Нарешті,  це 
призвело  до  переосмислення  кореляції  приголосних  за  дзвінкістю 
(див.  36.2). 

д) .  Слід  виокремити  побільшену  вагу  опозиції  за  м’якістю.  Якщо  до 
занепаду  єрів  приголосні  автоматично  пом’якшувалися  перед  слаб¬ 
ким  ь  і  не  пом’якшувалися  перед  слабким  ь,  то  відтепер  для  всіх 
паристих  приголосних  м’якість  стала  їхньою  власного  ознакою  (роз¬ 
різняльною),  —  пор.  давніші  форми  шесть  проти  шєсгь,  тобто  [з’езГь] 
проти  [з’езГь]  2\  З  НОВИМИ  8Є8І*  проти  8Є8І  (~  808І ). 


21  Або  [з’ез’І’ь]  і  [з’озГь]. 


334 


16.10  Занепад  єрів 


Осібне  питання  стосується  зв’язку  між  занепадом  слабких  єрів 
і  перетворенням  сильних  єрів  на  о  та  е :  чи  то  були  дві  сторони  того  самого 
процесу,  навзаєм  пов’язані  одна  з  одною,  чи  два  окремі  процеси?  Як  зазна¬ 
чено  в  16.2-3,  слабкі  єри  почали  занепадати  десь  на  сотню  років  раніше 
від  зміни  сильних  єрів,  найчастіше  —  знеголошуючися  в  певних  фоне¬ 
тичних  оточеннях.  Сильні  єри  на  той  час  не  підлягали  знеголошенню, 
але  й  не  перетворювалися  ще  на  о  та  е.  Можна  гадати,  що  перетворення 
сильних  єрів  на  о  та  е  було  підготовлене  спочатку  факультативністю, 
а  відтак  і  занепадом  слабких  єрів,  але  не  було  ні  тим  самим  процесом,  ні 
безпосередньою  реакцією  на  нього.  Досить  поширений  погляд,  згідно 
з  яким  занепад  слабких  єрів  становив  кількісну  редукцію,  а  перетворен¬ 
ня  сильних  єрів  на  о  та  е  —  компенсаційне  подовження  (що  передбачає 
стадію  кількісного  скорочення  цих  останніх  звуків  перед  дальшим  їх 
подовженням  до  голосних  повного  творення),  є  надмірно  ускладнений, 
оскільки  припускає  —  через  короткий  відтинок  часу  —  зміну  одного 
еволюційного  процесу  іншим,  спрямованим  у  протилежний  бік;  до  того 
ж  цей  погляд  не  потверджується  фактичними  даними  з  пам’яток  і  супере¬ 
чить  самій  будові  давньоукраїнської  мови,  яка  на  той  час  втратила  часо- 
кількісне  протиставлення  голосних. 


10.  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ 

В  усіх  слов’янських  мовах,  суміжних  з  українською,  слабкі  єри  занепали22, 
а  сильні,  за  винятком  болгарської,  ототожнилися  з  певними  голосними, 
що  існували  тоді  в  тій  чи  тій  мові:  в  російській  та  білоруській  мовах  їхніми 
рефлексами  під  наголосом  були  о  та  е,  як  і  в  українській  (рос.  лоб  і  лев)] 
у  польській  мові  та  східнословацьких  говірках  —  е  (при  тому,  що  розріз¬ 
нення  ь  та  ь,  перекинулося  на  приголосні:  пол.  ІеЬ  ‘голова’ :  Іет  ‘лев’; 
у  східнословацьких  діалектах  це  розрізнення  спостерігається  залишково 
й  посередньо:  Іеп  ‘цей’  проти  сепкі  ‘тонкий’).  У  болгарській  мові  ь  має 
за  рефлекс  звук  а  (“ь”),  тобто  низький  неогублений  голосний,  а  ь  —  част¬ 
ково  звук  е  (особливо  в  суфіксах)  і  частково  а  (особливо  в  коренях), 
з  досить-таки  строкатою  дистрибуцією  в  залежності  від  його  місця  у  слові 
та  від  діалекту.  Навіть  із  цього  стислого  і  спрощеного  огляду  випливає, 
що  в  давньоукраїнській  мові,  як  і  в  усіх  суміжних  слов’янських,  окрім 
почасти  болгарської,  єри  поділилися  на  слабкі  та  сильні,  після  чого  перші 
занепали;  натомість  у  потрактуванні  сильних  єрів,  до  того  ж  —  лише  під 
наголосом,  можна  говорити  про  спільність  давньоукраїнських  процесів 
тільки  з  давньоросійськими  та  давньобілоруськими.  (Цим  опосередковано 


22  У  болгарській  мові  виняток  становлять  початкові  склади  слів  певного  типу  —  пор. 
суч.  болг.  тьма  ‘темрява’,  дьпо  ‘дно’. 


16.10  Занепад  єрів 


335 


потверджується  висловлене  в  16.9  твердження,  що  занепад  слабких  і  силь¬ 
них  єрів  —  то  два  процеси,  розведені  в  часі,  що  мали  неоднаковий 
унутрішній  розвиток). 

Утім,  навіть  спільні  еволюційні  процеси  припадають  на  різні 
відтинки  часу.  У  давньоболгарській  і,  можливо,  у  давньословацькій  мо¬ 
вах  єри  занепали  наприкінці  X  ст.;  у  давньопольській  це  трапилося  в  XI  ст., 
у  давньоросійській  —  у  середині  XIII  ст.,  а  в  давньобілоруській,  імовір¬ 
но,  трохи  раніше.  Давньоукраїнська  звукозміна  датується  серединою 
XII  ст.,  а  відтак  є  опізнена  проти  аналогічної  польської,  але  передує  ана¬ 
логічній  російській,  при  тому  —  з  однаковим  часовим  відступом  (близь¬ 
ко  сотні  років),  якого  вистачає,  щоб  розглядати  ці  три  зміни  як  незалежні 
одна  від  одної.  Якщо  в  еволюції  єрів  у  цих  мовах  є  спільні  ознаки,  то  їх 
годі  пояснити  рівночасністю  відповідних  перетворень.  Процеси,  що  їх 
називають  одним  терміном  —  “занепад  єрів”,  —  то  не  спільна  еволюція, 
а  осібна  відповідь  кожної  слов’янської  мови  на  ту  саму  проблему,  виник¬ 
лу  ще  на  пізній  стадії  розвитку  праслов’янської  мови25. 

Звукозміни,  подібні  до  занепаду  слабких  єрів  у  давньоук¬ 
раїнській  та  інших  слов’янських  мовах,  так  само  відбулися  й  у  суміжних 
неслов’янських  мовах.  Скажімо,  в  румунській  мові  в  XI  ст.  стався  зане¬ 
пад  прикінцевих  Г  та  й,  якщо  перед  ними  не  було  скупчення  приголос¬ 
них,  що  закінчувалося  б  на  г  або  І  (реіегапи(ггі)  >  Ьаігіп  ‘старий’,  проти 
зосеги(т )  >  зосги  ‘свекор,  тесть’);  у  середині  слова  Г  та  й  також  занепада¬ 
ли,  подеколи  навіть  у  двох  суміжних  складах  ( атЬиІаге  >  итЬІа  ‘ходити’, 
саМи(т )  >  саШ  ‘теплий’).  Угорська  мова  втратила  прикінцеві  й,  й  та  Г  на 
початку  XIII  ст.;  занепад  такого  кінцевого  голосного  міг  бути  скомпен- 
сований  подовженням  голосного  в  попередньому  складі:  иіи  >  йі  ‘шлях’, 
кегекй  >  кегек  ‘колесо’.  Нарешті,  тенденція  до  редукції  й  занепаду  Закри¬ 
тих  голосних  (з  рівночасним  замінним  подовженням  голосного  в  попе¬ 
редньому  складі)  була  притаманна,  судячи  з  усього,  й  урало-алтайським 
мовам  Поволжя:  певна  група  носіїв  цих  мов,  волзькі  булґари,  рушила  на 
південь  і  після  679  р.  осіла  в  Болгарії.  Серед  тюркського  населення  ук¬ 
раїнських  степів  пізніше  теж  могли  траплятися  такі  племена.  Тож  не  варто 
наперед  уважати  контакти  між  ними  та  протоукраїнськими  діалектами 
чи  давньоукраїнською  мовою  за  неактуальні. 

Можна  зробити  висновок,  що  “занепад  єрів”  —  у  широкому 
розумінні  —  відбувся  на  величезній  території,  охопивши  всі  слов’янські 
та  деякі  прилеглі  неслов’янські  мови.  Звичайно,  причини,  умови  й  пе¬ 
ребіг  цих  процесів,  попри  певну  подібність,  аж  ніяк  не  були  однакові. 

23  Ще  й  досі  не  з’ясовано,  чи  зазначені  процеси  в  перелічених  слов’янських  мовах 
були  тотожні  посутньо  (занепад  слабких  єрів  через  їх  знеголошення),  чи  на  окремих 
теренах  важило  не  знеголошення,  але  кількісна  редукція.  З  теоретичного  погляду,  останнє 
можливе  для  мов,  які  надалі  зберігали  розрізнення  голосних  за  часокількістю,  що, 
безсумнівно,  було  властиве  давньопольській  і  давньословацькій  мовам. 


336 


16.11  Занепад  єрів 


11.  ЗАНЕПАД  ІНШИХ  ГОЛОСНИХ,  ОКРІМ  ЄРІВ 

*  *  *  Після  занепаду  єрів  в  історії  української  мови  були  ще  випадки  втра¬ 
ти  голосних,  здебільшого  наприкінці  слова,  рідше  в  його  середині  (щодо 
початкових  складів  див.  17.2  і  19.4). 

У  кінці  слова  могли  занепадати  голосні  у  (<  і,  у ),  е,  о  та  вряди- 
годи  а,  и  та  і  <  е. 

Занепад  прикінцевого  у  (<і,  у)  стався  в  кількох  дієслівних 
формах: 

а) .  2  ос.  теп.  часу.  У  давньоукраїнській  закінчення  -ши  вживалося 

безвинятково  (наприклад,  творити  —  Усп.  зб.  XII  ст.)  аж  до  XIII  ст., 
коли  потроху  почали  з’являтися  форми  з  -шь:  шврдтишь  (Виґолекс. 
XIII  ст.),  видишь  (Єв.  Полік.  1307).  Теоретично  форми  на  -шь  і  на 
-ши  могли  становити  дублети,  успадковані  ще  з  індоєвропейських 
часів  (-ь  як  рефлекс  *-Г  —  первісного  закінчення  теп.  часу  для  акт. 
стану;  -і  як  рефлекс  *-еі,  первісно  вживаного  в  медіальному  стані). 
Однак  цьому  припущенню  суперечать  два  факти:  пізнє  постання 
і  згодом  поступове  поширення  -шь  на  місці  -ши,  а  також  цілкови¬ 
тий  брак  “нового  ятя”,  тобто  закритої  артикуляції  е  перед  складом 
зі  слабким  ь  у  дієсловах  першого,  другого  і  третього  класів 
(див.  20.2).  Тому  форми  на  -шь  були,  без  сумніву,  інновацією  пізньої 
давньоукраїнської  доби.  Причиною  такого  нововведення  могло 
бути  водностайнення  форм  одн.  теп.  часу  за  ознакою  кількості 
складів,  адже  закінчення,  віддавна  односкладове  в  1  ос.  одн.,  так 
само  зробилося  односкладовим  —  після  занепаду  єрів  —  у  3  ос.  одн.: 
и)огііь>1х)огі1924.  Закінчення  -иши  (-єши)  становило  виняток; 
до  того  ж  розпізнавання  форми  2  ос.  уповні  забезпечувалося  при¬ 
голосним  Як  наслідок,  на  тлі  інших  форм  однини  закінчення  -зі 

скоротилося  до  Невипадково  форми  на  -з’  (графічно  -шь) 
уперше  з’явилися  по  спливі  понад  століття  після  занепаду  єрів. 
Отже,  занепад  -і  у  формах  2  ос.  був  зумовлений  морфологічно, 
хоча  слід  завважити,  що  цей  морфологічний  чинник  запрацював, 
властиво,  лише  внаслідок  занепаду  єрів.  У  деяких  дієслівних  фор¬ 
мах  на  -ши  прикінцевий  голосний  міг  був  нести  наголос,  але  це  не 
запобігало  втраті  звука  -і,  оскільки  тут  ішлося  про  суто  морфо¬ 
логічну  зумовленість.  Жоден  із  сьогоднішніх  діалектів  не  зберіг 
закінчення  -зі  чи  його  рефлексів. 

б) .  2  ос.  нак.  сп.  Майже  рівночасно  (наприкінці  XIII  ст.)  форми  2  ос. 
нак.  сп.  почали  з’являтися  в  пам’ятках  без  звука  -і:  оукрддь  (Гал. 
Єв.  1288)  (тут  і  в  решті  пам’яток  -ь  вже  не  позначає  голосного), 
вудь  (Гр.  1391,  Перемишль),  стань  (Молд.  гр.  1393),  оукрддь  (Любл. 
напис  1418),  в#д  (Молд.  гр.  1434).  Тоді  ж  таки  ці  форми  перенесе¬ 
но  й  на  множину:  наподньтє  (Холм.  Єв.  ХІП-ХІУ  ст.),  видьтє  (Єв. 
Полік.  1307),  воудьтє,  пдачтє,  видьтє,  помньтє  (Луц.  Єв.  XIV  ст.), 
подьтє  (Чет.  1489),  подмо  (Вол.  Єв.  1571)  тощо.  У  Памви  Бер.  1627 


24  3  походження  звук  -і-  (в  інших  дієсловах  — е-)  не  належав  до  закінчення;  однак 
на  той  час  він  уже  встиг  стати  його  невід’ємною  частиною. 


16. 1 1  Занепад  єрів 


337 


усі  дієслова  утворюють  форму  нак.  сп.  для  2  ос.  на  приголосний 
(шкодь,  пс#й),  за  винятком  наголошеної  (гомони),  після  скупчення 
приголосних  (досв'Ьдчи)  або  з  наголошеним  префіксом  хху-  (вьірви). 
У  XIX- XX  ст.  нульове  закінчення  охопило  форми  з  прикінцевим 
скупченням  приголосних  ( приндься ,  причисль  —  Тичина  1926; 
заздрір )  —  Жиленко  1969;  змавпся  —  Вінґрановський  1971;  пор. 
у  Ґал.  1669  —  досвтЬдч),а  -у  консеквентно  зберігається  тільки  у  фор¬ 
мах  дієслів  другого  класу  ( крикни ). 

Утрата  -і  в  2  ос.  нак.  сп.  і  в  2  ос.  одн.  теп.  часу,  ставшися  на  сотню 
років  пізніше  від  занепаду  єрів,  не  могла  бути  складовою  частиною 
цього  останнього  процесу  (звідки  й  брак  переходу  о  >  і  у  скорочених 
формах:  винось).  Зрештою,  причини  цих  двох  процесів  були  різні,  про 
що  свідчить,  серед  іншого,  різна  реакція  на  наявність  наголосу. 
Для  занепаду  -і  у  формі  2  ос.  нак.  сп.  відігравало  певну  роль  і  морфо¬ 
логічне  водностайнення:  за  взірець  могли  правити  дієслова  5  класу, 
що  мали  -ь  у  2  ос.  одн.  нак.  сп.  ('Ьжь  >  їж ,  -в'Ьжь  >  (розпо)віж);  окрім 
них,  загубили  свій  прикінцевий  -ї  також  дієслова  на  *-]ї  (як-от 
*8ІО]ї>стїй  —  див.  17.3).  Проте  найголовнішою  причиною  було  при¬ 
таманне  категорії  наказового  способу  емоційне  забарвлення,  увираз¬ 
нюване  завдяки  чіткішому  виокремленню  відповідних  форм  з-посеред 
інших;  поза  тим,  у  мовному  потоці  вони  сильніше  вирізнялися  при  на¬ 
голошенні  кінцевого  (або  першого)  складу;  якщо  ж  це  був  кореневий 
склад,  то  до  формального  виокремлення  долучалася  ще  й  семантична 
емфаза.  Останнє  стосується  форм  типу  винось ,  виходь ,  принось  тощо 
(пор.  принось ,  проходьмо  —  Сковор.  1767;  помовч  —  Драч  1970,  а  також 
вискоч  —  Сковор.  1782).  Із  самого  початку  вони  мали  наголос  на  при¬ 
кінцевому  складі  (пор.  приходи  —  Стефаник  1897,  рос.  вьіносй,  вьіходй). 
Наголос  ізсунувся  під  впливом  форм  інфінітива  ( виносити ,  виходити ), 
посталих  приблизно  в  XVII  ст.  (див.  7.9).  Оскільки  ненаголоше- 
ний  - у  (<  і)  у  формі  2  ос.  нак.  сп.  після  поодиичого  приголосного  не 
виступав,  а  потреба  наголошувати  закінчення,  яка  була  призвела  до 
занепаду  -і  в  XIII  ст.,  на  той  час  ще  не  зникла,  форми  з  новонаголо- 
шеним  коренем  приєдналися  до  старих,  утративши  прикінцевий  - у 
(крім  того,  через  пристосування  до  наявного  взірця,  попередній  при¬ 
голосний  у  них  пом’якшився).  У  говірках,  де  наголос  унерухомився 
на  передостанньому  складі,  навіть  ті  дієслова,  які  первісно  мали  наголос 
на  закінченні,  мають  тепер  на  його  місці  0:  подт>  ‘піди’  і  відтак  подме 
‘підімо’,  подте  ‘підіть’  (Ключ  1695)  проти  літ.  піди.  У  деяких  говірках 
нульове  закінчення  трапляється  й  у  дієсловах  з  наголошеним  префік¬ 
сом  щ-,  наприклад,  викуп  (Крол.  рат.  кн.,  після  1665). 

в).  Інфінітив  узагалі  закінчується  на  -1у  (<  - И ),  хоча  у  просторіччі 
та  в  поетичних  жанрах  припускається  дублетна  форма  на  -І9,  окрім 
позицій  після  скупчень  приголосних  і  під  наголосом:  брати 
(~  брать),  але  тільки  гризти,  ітй,  пекти25.  У  дуже  багатьох  говір¬ 
ках  форми  на  -у  залишаються  єдино  можливими:  у  західній  час- 


25  За  О.  Синявським,  у  поезіях  Шевченка  - ти  трапляється  862  рази,  -ть  —  751  раз. 
У  прозі  закінчення  -ть  були  властиві  Винниченкові. 


338 


16.11  Занепад  єрів 


тині  України,  починаючи  від  лінії,  що  проходить  на  захід  від  Рівно¬ 
го  —  на  південний  захід  від  Житомира  —  на  захід  від  Білої  Церк¬ 
ви  —  на  схід  від  Умані  —  через  Первомайськ,  а  також  на  чималій 
території  довкруж  Полтави26.  Форми  на  -і9  частіше  трапляються 
на  півночі,  у  південній  (степовій)  зоні,  а  також  на  теренах,  що  про¬ 
стягаються  вздовж  Дніпра  між  цими  двома  регіонами.  За  давньо¬ 
української  доби  інфінітиви  на  -і9  були  явищем  винятковим,  хоча 
й  траплялися:  имоуть  втжоусить  ‘покуштують’  (Арх.  Єв.  1092), 
поодинокі  випадки  в  Єв.  Гал.  1144,  Добр.  Єв.  1164,  Усп.  зб.  XII  ст. 

У  грамотах  аж  до  середини  XV  ст.  не  засвідчено  чітких  прикладів 
із  формами  на  -1ь  >  і9.  Щойно  починаючи  з  XVI  ст.  ці  форми 
потрапляють  до  пам’яток,  переважно  —  писаних  на  півночі  та  сході 
України:  вьідавать,  друковлть  (Потій  1595),  навчать  (Умнологіа 
1630,  Київ),  уважать  ‘завважувати’,  родить  ‘обговорювати’  (Онуфр. 

Харк.  1699),  гнать,  взять  (Конис.  1753),  —  і  лише  винятково  в  пів¬ 
денно-західних:  увить,  лгЬть,  вьіть  (Волков.  1631;  можливо,  на  поль¬ 
ський  узірець).  У  канцелярській  мові  інфінітиви  на  -і9  часто 
трапляються  в  XVI  ст.  на  Волині,  Київщині  та  Чернігівщині;  у  пол¬ 
тавських  актових  книгах  XVII  ст.  форми  на  -іу  засвідчено  780  разів, 
а  на  -і9  —  895  разів  (Маштабей),  у  баришпільських  актових  книгах 
це  співвідношення  становить  165  до  225,  у  кролевецьких  —  607 
до  659  (Свашенко);  однак  ці  цифри  дещо  спотворюють  дійсний 
розподіл  відповідних  форм,  оскільки  інфінітиви,  писані  з  надряд¬ 
ковою  буквою  т,  уважалися  за  форми  на  -і9,  тимчасом  як  таке 
написання  переважно  позначало  склад  із  голосним,  тобто  в  нашому 
випадку  -*У 

Давньоукраїнські  форми  на  -1ь  можна  б  розглядати  як  ар¬ 
хаїчні,  пристаючи  на  думку  Ільїнського,  який  приписує 
слов’янському  інфінітиву  подвійне  походження:  від  скам’янілої 
іменної  форми  на  *-їт  (>  -ь)  і  від  лок.  одн.  на  *-еі  (>  і).  З  другого 
боку,  можна  припустити,  що  вони  виникли  щойно  за  давньоук¬ 
раїнської  доби,  якщо  їхнє  постання  пояснювати  взаємодією 
інфінітива  на  - іі  та  супіна  на  -іь.  Проте  між  ними  та  формами 
на  -і9,  що  поширилися  з  XVI  ст.,  так  чи  так  жодної  переємності  не 
було.  Як  свідчить  ареальний  розподіл,  вони  поширювалися 
з  півночі  вздовж  Дніпра.  То  є  терени,  відкриті  для  білоруських 
впливів,  які  в  цьому  випадку  цілком  можна  припустити,  адже  біло¬ 
руська  мова  має  інфінітив  на  - і 9  >  -с9  щонайпізніше  з  XIV  ст. 
Натомість  на  південь  від  Запоріжжя  форми  на  -і9  є  вислідом  росій¬ 
ського  впливу  й  датуються  щонайраніше  XVIII  ст.  Чужомовні 
впливи  в  цьому  випадку  знайшли  сприятливий  ґрунт  у  самій  укра- 

26  Середньоукраїнські  ізоглоси  інф.  на  -і1  представлені  на  мапі  4  (Жилко,  Говори ), 
а  також  на  тотожній  мапі  у  вид.:  Жилко,  Нариси ,  с.  250;  крім  того,  в  СГ,  с.  17  і  32;  ПРДН 10, 
с.  49  і  Вопросш  диалектологии  восточнославяиских  язшков.  М.,  1957,  с.  37.  Існує  також 
три  анклави  з  інфінітивом  на  -£  центр  Полісся  (верхоріччя  Ужа),  південний  захід  Полтав¬ 
щини  й  деякі  буковинські  говірки. 


16.11  Занепад  єрів 


339 


їнській  мові,  де  кінцевий  -у  в  інфінітиві  не  виконував  жодної 
семантичної  чи  морфологічної  функції  і  зберігався  лише  за  тра¬ 
дицією.  Тільки  для  кількох  дієслів  могла  створювати  незручності 
гомонімія  з  формою  3  ос.  одн.  теп.  часу  (для  дієслів  4  класу  — 
скочити :  скочить  3  ос.,  спопелити :  спопелить  3  ос.)  або  3  ос.  мн. 
(для  дієслів  2  класу  —  стрибнути :  стрибнуть  3  ос.  мн.),  але  в  біль¬ 
шості  контекстів  вона  в  обох  цих  випадках  нічим  не  загрожувала. 
У  західних  говірках,  де  дієслова  4  класу  краще  зберігають  кінце¬ 
вий  наголос  у  формах  теп.  часу  {вариш  3  ос.  проти  літ.  укр.  варить 
тощо),  небезпека  гомонімії  була  сильніша,  що  створювало  менш 
сприятливі  умови  для  розповсюдження  інфінітивів  на  -і{9 ).  Поши¬ 
рення  інфінітива  на  -1  рівночасно  з  суцільним  запровадженням 
рухомого  наголосу  в  дієсловах  4  класу  на  півночі  та  сході  України 
(див.  7.9)  навряд  чи  могло  являти  собою  простий  збіг  обставин. 
г).  2  ос.  мн.  нак.  сп.  у  сучасній  українській  мові  має  після  приголос¬ 
ного  звука  -іе,  а  після  голосного  — і9  ( киньте ,  беріть).  Спочат¬ 
ку  -іе  використовувалося  в  усіх  дієсловах.  Форми  з  -ь  замість  - е 
подибуємо  в  пізніх  давньоукраїнських  пам’ятках,  наприклад, 
пьч'Ьть  са,  випросить  у  Добр.  Єв.  1 164,  а  також  у  Гал.  Єв.  1288,  Напк. 
XIII  ст.  і  деінде.  Утім,  це  має  місце  щойно  після  занепаду  єрів 
і  тільки  в  тих  текстах,  де  є  і  ь  в  усіх  позиціях  плутаються  на  письмі. 
Найімовірніше,  хитання  ь~є  стосується  тут  лише  написання. 
Певніші  приклади  віднаходяться  щойно  з  кінця  XV  ст.  (принесуть, 
в'ьзм'Ьть  —  Ізмар.  1496),  тимчасом  як  ширше  розповсюдження 
відповідних  форм  припадає  вже  на  XVI  ст.  їх  варто  проаналізувати 
на  тлі  форм  1  ос.  мн.  На  той  час  закінчення  -то  встигло  пошири¬ 
тися  в  цих  формах  після  приголосного  (див.  27.5),  унаслідок  чого 
у  формах  нак.  сп.  з’явилася  модель  додаткової  дистрибуції:  -то 
після  приголосного,  -т  після  голосного  (суч.  киньмо ,  берім );  під 
цю  модель  підпали  й  форми  2  ос.  мн.  Таким  чином,  увесь  процес 
був  умотивований  морфологічно.  Щодо  пом’якшення  кінцевого 
звука  -і9,  то  воно  постало  внаслідок  уподібнення  до  пом’якшеної 
вимови  -і9  у  3  ос.  одн.  та  мн.  теп.  часу;  багато  (зах.-укр.)  діалектів, 
що  мають  у  цих  останніх  формах  твердий  - і ,  зберігають  його 
й  у  формах  2  ос.  мн.  нак.  сп.  (див.  1 1.2). 
ґ).  Постфікс  -ся  після  голосних,  включно  з  дифтонгами,  що  містять 
і  та  и,  може  за  потреби  скорочуватися  до  - сь :  боюся- боюсь, 
бійся  ~  бійсь  {бойсь  —  Сковор.  1767;  старайсь  —  Винниченко  1910), 
боявся  ~  боявсь27.  Поширення  скорочених  форм  зворотних  дієслів 
відбулося  не  раніше,  ніж  у  XVIII  ст.  У  Шевченка  співвідношення 
форм  на  -ся  і  на  -сь  становить  1269  до  849  (Синявський).  Переду¬ 
мовою  занепаду  звука  -а  була  самодостатність  на  позначення 

зворотних  дієслів;  цьому  міг  сприяти  і  російський  вплив.  Утім, 
форми  на  залишаються  розмовними  або  поетичними. 


27  Інколи  й  після  інших  приголосних:  посуньсь  (Котляр.  1798)  —  і  вже  зовсім 
винятково  після  Н:  вберігсь  (Вінґрановський  1971). 


340 


16.11  Занепад  єрів 


Другий  тип  слів,  схильних  до  втрати  прикінцевих  голосних,  — 
це  частки  та  деякі  різновиди  прислівників.  У  частках  цей  занепад 
зумовлювався  їхнім  енклітичним  характером  і  надлишковістю  прикін¬ 
цевого  —  часто  єдиного  —  голосного  звука.  Скажімо,  би  (після  втрати 
зв’язку  з  дієслівною  парадигмою,  де  це  була  форма  2  та  3  ос.  одн.  аор.), 
же ,  а  також  давн.  укр.  ди  та  енклітичні  форми  дат.  одн.  особових  займен¬ 
ників  ми,  ти,  якщо  попереднє  слово  закінчувалося  на  голосний,  підля¬ 
гали  зміні  на  Ь,  і,  V,  т9  і  і9  відповідно;  додаймо  сюди  ж  таки  й  пь~  по 
у  внпгщку либонь  [лишень  (<  її  +  Ьо  +  пь/по/пе,  Іізе  +  пь/по),  наприклад, 
якожі*  —  Молд.  гр.  1433;  иггожт*  —  Молд.  гр.  1460;  єсди  б  —  Ів.  Виш.  1600; 
ктожт*  —  Транкв.-Ст.  1646;  ради  бт*,  н'Ьжт*  —  Ґал.  1659;  Луц.  Єв.  XIV  ст.  — 
бьі  ть  дано,  приведете  мь,  тьі  дь  кси;  слово  пак ,  попри  свою  спорідненість 
із  ст.  ц.  сл.  пдкьі,  не  є  скороченою  формою  цього  останнього:  це  скам’я¬ 
нілі  форми  різних  відмінків  —  ак.  одн.  та  інстр.  мн.  відповідно,  пор.  пол. 
і  словац.  орак,  болг.  пак.  Одначе  ледь  є  скороченою  формою  від  ледве, 
пор.  білор.  ледзь  і  ледзьве,  пол.  Іесіто]  через  брак  переходу  о  в  і  її  не 
можна  вважати  первинною.  Пом’якшення  -сі9  має  вторинний  характер 
або  може  брати  початок  у  білоруській  формі. 

У  прислівниках  утрата  кінцевого  голосного  часто  має  місце  при 
їх  перетворенні  на  частки,  коли  розриваються  морфологічно-слово¬ 
твірні  зв’язки.  Давн.  укр.  тдко,  втративши  зв’язок  із  такт*,  з  походження 
прикметниковою  формою  (суч.  такий),  перетворилося  згодом  на  так 
(такт*  —  Молд.  гр.  1456);  давн.  укр.  тамо,  дише  ‘вище’  -  на  там  (там  — 
Молд.  гр.  1472),  лиш  ~  лигие\  чємоу,  первісно  форма  дат.  одн.  від  чьто,  — 
на  чому  ~  чом  (чомт*  —  Гр.  1502,  Кафа),  откод'Ь  —  на  відкіля  ~  відкіль , 
оттод'Ь  —  на  відтіля  ~  відтіль  (див.  13.2).  Після  зникнення  прикмет¬ 
ника  горлздт*  посталий  на  його  місці  прислівник  утратив  кінцевий  о: 
горАздо  >  гаразд.  Форми  вищого  ступеня  бодьшє,  мьньшє,  особливо  коли 
вони  правлять  за  формальний  засіб  ступенювання  іншого  прикмет¬ 
ника,  зазвичай  виступають  як  більш  і  менш  (бодшт*  —  Радив.  1676; 
больш  —  Сковор.  1765).  В  інших  випадках  форми  вищого  ступеня  з  е 
після  приголосного  можуть  факультативно  вживатися  без  цього  кінце¬ 
вого  голосного:  скоріше  ~  скоріш ,  міцніше  ~  міцніш  і  т.  ін.  З  двох  форм 
сполучника  хоча  ~  хоч  (хочт*  —  Радив.  1676)  друга  постала  внаслідок 
усічення  першої  за  середньоукраїнських  часів,  імовірно,  як  модифіка¬ 
ція  дієприслівника  (первісно  ном.  одн.  чол.  роду  акт.  дієприкметника 
ХОта),  що  схрестився  з  2  ос.  нак.  сп.  —  давн.  укр.  \отп,  суч.  хоч  —  і  2  ос. 
одн.  теп.  часу  —  хочеш(и )  28 . 


28  Деякі  прислівники  скидаються  на  усічені  форми,  хоча  в  дійсності  жодного  усічення 
не  зазнали.  Скажімо,  діал.  пріч  ‘геть’  (наприклад,  Котляр.  1798)  не  є  усіченим  варіантом 
прочє  (так  це  слово  пишеться,  наприклад,  у  Георг.  Ам.  XIV  ст.);  перехід  о  >  і  радше 
свідчить,  що  до  занепаду  єрів  існувала  форма  прочь,  подибувана  в  давньоукраїнських 
пам’ятках  і  фактично  (наприклад,  Іп.  літоп.  1 149);  рос.  прочь,  пол.  оргосг  (пор.  опрочт*  — 
Ґал.  1676)  —  того  ж  таки  походження.  Це  могла  бути  задвербіалізована  форма  ак.  одн. 
іменника  жін.  роду  *ргось,  утвореного  від  чол.  роду  прокт*  ‘залишок’  (пор.  суч.  укр.  каліка : 
каліч  зб.;  далекий :  далеч  та  ін.).  Якщо  взяти  форму  крім,  то,  попри  існування  рос.  кроме, 
білор.  акрамя,  давн.  пол.  кготіе  ~  кготіа,  словац.  кготе  ~  кгете,  ст.  ц.  сл.  кром^,  наяв- 


16.11  Занепад  єрів 


341 


Котляревський  час  від  часу  вживав  усічені  форми  прикметників 
та  іменників  жін.  роду  одн.  в  ґен.  (<  ое)  та  інстр.  (<  о/р)  ( смуглой  цери, 
під  кислицей  —  1798),  але  ці  форми  не  є  питомими.  У  Котляревського 
це  русизми;  вони  трапляються  тільки  в  периферійних  говірках,  нараже¬ 
них  на  сильний  вплив  інших  мов  (наприклад,  другої  ~  другой  на  Сучав- 
щині),  особливо  словацької  (у  Закарпатті  на  захід  від  Лабірця)  та 
російської  (на  південному  заході  України,  включно  з  Добруджею). 
Форми  прикметників  жін.  роду  в  дат.-лок.  одн.  закінчувалися  до  зане¬ 
паду  єрів  на  *-Д  що  маскувалося  в  давньоукраїнському  письмі 
(де  бракувало  букви  на  позначення у,  а  відтак  і  не  було  змоги  в  належний 
спосіб  відтворити  сполучення  ]ї)  під  закінченням  -и  (докрий  лок.  одн.  — 
Усп.  зб.  XII  ст.,  ндш'Ьи  сид'Ь  дат.  одн.  —  Іп.  літоп.  1136);  цей  прикінце¬ 
вий  -Г,  зрозуміло,  зник,  призвівши  до  постання  суч.  укр.  форм  на  -у 
(і добрій ,  нашій). 

Зі  сказаного  випливає,  що  в  історії  української  мови  ніколи  не 
було  звукового  закону,  що  вимагав  би  занепаду  будь-якого  прикінцевого 
голосного;  усі  такі  випадки,  опізнені  проти  занепаду  єрів,  мали  місце 
в  певних  морфологічних  категоріях,  а  отже  були  зумовлені  морфо¬ 
логічно. 

Утрата  голосних  у  середині  слова  для  української  мови  менш 
характерна,  ніж  наприкінці  слова.  Вона  відбувалася  у  трьох  типах  слів: 
а).  Складні  числівники  з  другим  компонентом  десята-.  У  давньо¬ 
українських  пам’ятках  обидва  наявні  в  ньому  голосні  зберігаються, 
наприклад,  дв'Ь  на  десяте  (Усп.  зб.  XII  ст.),  д’ьвоудєсАтоу  ґен. 
(Ізб.  1073).  Написання  з  випущеним  е  з’являються,  судячи  з  усього, 
у  пам’ятках  XV  ст.,  хоча  вірогідніші  приклади  датуються  щойно 
XVI  ст.  (двацатма  —  Перес.  Єв.  1561;  двднддцдть  —  Потій  1599). 
Утрата  -е-  сталася  тільки  в  післянаголошеній  позиції  (пор.  суч. 
укр.  трйдирть  проти  п'ятдесят ),  водночас  із  перетворенням  дру¬ 
гого  компонента  на  суфікс,  чому  сприяв  брак  наголосу.  Імовірно, 
спочатку  це  відбувалося  за  швидкого  промовляння,  що  часто  засто¬ 
совується  до  числівників.  Натомість  західноукраїнські  діалектні 
форми  числівника  чотири  (двоскладові,  а  саме  чтйри  ~  штйри,  — 
пор.  у  Молд.  гр.:  чотири  —  1499,  1503;  чтггирєх  —  1503;  Стр.  Хр. 
XVI  ст.  тощо)  відбивають  радше  один  із  праслов’янських  варіантів 
цього  слова  —  сьіуг-  (другий  —  сеіуг -),  що  вживається,  приміром, 
у  польській  ( сгїегу ),  словацькій  (куп)  і  чеській  (сіугї)  мовах.  Слова 
скільки ,  стільки ,  тільки  зазвичай  виступали  в  давньоукраїнській 
мові  як  кодико  (Златостр.  XII  ст.),  тодико  (Ізб.  1076),  бувши  з  по¬ 
ходження  складеною  формою  вказівного  або  питального  займен¬ 
ника  й  часток  ди  та  ко.  Обік  часто  траплялися  й  форми  толь  (Усп.  зб. 


ність  і  в  корені  суґерує  давн.  укр.  *кготь  ( *кготь? ),  що  потверджується  такими  фор¬ 
мами,  як  білор.  діал.  і  пол.  кгот ,  словац.  кгет  ~  заст.  кгот ;  але  брак  засвідчених  давньо¬ 
українських  форм  на  - ь/-ь  робить  це  припущення  непевним  (пор.  сер.  укр.  кромі»  — 
Єв.  Нег.  1581,  окром  —  Пирят.  1702).  Сер.  укр.  нємддь  (наприклад,  Памва  Бер.  1623) 
запозичено  з  польської,  де  це  була  усічена  форма  від  таїе  первісно  лок.  одн.,  а  суч.  укр. 
безмаль  утворено  за  цим  взірцем  і  не  є  наслідком  усічення  безмала. 


342 


16.11  Занепад  єрів 


XII  ст.)  і  коль  (Панд.  XI  ст.).  Якщо  сучасні  форми  з  і  <  о  виводяться 
від  толь,  (сть)коль  +  ко,  тут  не  було  жодного  занепаду  голосного 
в  середині  слова  після  /  (але  пор.  45.3в). 

б) .  У  власних  назвах  чужомовного  походження  голосний  у  середині 
слова,  не  мавши  семантичного  й  морфологічного  навантаження, 
легко  випадав,  наприклад,  Катря  від  Катерина ,  гр.  Аікащяш. 
Цьому  могло  сприяти  існування  імен  типу  Мотря  (гр.  Матр&т) 
або  вплив  котроїсь  іноземної  мови,  наприклад,  рум.  Саігіпа. 

в) .  У  багатоскладових  словах  трапляються  поодинокі  приклади 
занепаду  серединного  голосного,  приміром,  тройзілля  <  *(рто]е) 
зілля 29 ,  діал.  (Буковина)  ковтати  ‘стукати’  <  колотати.  Дієслово 
руйнувати  й  вихідний  іменник  руїна  запозичено,  ймовірно, 
з  польської,  де  й  стався  занепад  і.  У  деяких  випадках  ідеться  не 
про  занепад  голосного,  а  про  наслідки  співгри  суфіксів,  наприклад, 
-ою-  і  -ьь-  ( духовий  проти  здухвини )  або  -ок-  і  -ьк-  ( жіночий  проти 
жінка).  Те  саме  може  стосуватися  форм  із  префіксом  се-  (невідо¬ 
мого  походження;  на  письмі  —  чи-),  як-от  у  словах  чи-чйркнути , 
чи-килдйха  ‘кепська  горілка’,  проти  сь-,  як-от  у  словах  ч-курнути, 
ч-мара ,  пор.  курити  ‘здіймати  куряву’,  мара. 

Осібну  проблему  становить  форма  котрий.  Її  рівнобіжники 
в  інших  слов’янських  мовах  мають  суфікс  -іог-  (ст.  ц.  сл.  которьіи, 
рос.  которьій ,  білор.  каторьі ,  пол.  кіогу)  ~  -Іег-  (чес.  кіепу ,  словен. 
каіегі,  давн.  серб.-хорв.  коїеп)  ~  -1г-  (врх.  луж.  коїгу,  також  у  говір¬ 
ках  словацької,  македонської  й  болгарської  мов,  особливо  в  око¬ 
лицях  Мізіна  і  Смоляна).  Ці  три  варіанти  відбивають  дійсні  ступені 
чергування  голосних,  успадковані  від  праіндоєвропейської  доби; 
остання  форма  представлена  поза  слов’янським  ареалом  у  лит. 
каїгаз,  лот.  каігз.  Таким  чином,  українська  мова,  поряд  із  верхньо- 
лужицькою,  начебто  має  особливу  —  архаїчну  як  на  слов’янські 
мови  —  форму  цього  суфікса.  Проте  найбільший  подив  викликають 
її  цілковитий  брак  у  давньоукраїнських  і  середньоукраїнських 
(XV  ст.)  пам’ятках  усіх  жанрів,  зокрема  й  уґрунтованих  у  говірній 
мові,  а  також  її  раптова  поява  в  XVI  ст.  в  усіх  регіонах  України^ 
і  знов-таки  в  усіх  стилях  і  жанрах,  наприклад,  в  Єв.  Пер.  бл.  1500, 
Люстр.  Житомир  1545,  Одрех.  гр.  1574,  Лавр.  Зиз.  1596,  Літоп. 
Март.  Бєл.  1600  тощо.  Постання  слова  коігуз  не  призупинило  вжи¬ 
вання  слова  коіогуу.  У  багатьох  текстах  вони  трапляються  поруч, 
наприклад,  у  Ст.  Зиз.  1596,  Лавр.  Зиз.  1596  (котрий  у  тексті,  але 
котор-  у  граматичних  парадигмах),  Льв.  Ставр.  бр.  1601,  Транкв.- 
Ст.  1618  (а  також  ісьтории  —  на  польський  узірець),  Памва  Бер.  1627 
(згідно  з  Дідякіііим,  котрьій  ужито  23  рази,  а  которьій  —  33  рази; 
але  в  поезіях  Беринди  —  котрий),  Люцид.  1636,  Старушич  1641, 


29  Якщо  це  слово  не  є  народноетимологічною  перебудовою  пол.  ітігіеіе. 

30  Ця  форма  трапляється  теж  у  Жидачівській  грамоті  1413  р.,  але  для  XV  ст.  вона 
є  винятковою.  Зрештою,  ця  грамота  вважається  пізнішою  підробкою,  а  відтак  цей  приклад 
слід  відкинути.  Ще  раніша  форма  котт^рьін  з  Лавр.  Єв.  1329  є  ще  одним  свідченням 
частого  використання  літери  на  позначення  о. 


16.11  Занепад  єрів 


343 


’Егхобіа  Львів  1642,  Ґал.  1663,  Полт.  1664  і  далі,  Баришп.  1669-1696, 
Пирят.  1697-17 1 1,  Мик.  Дил.  1723  й  т.  ін.  Напевно,  з  кінця  XVI  ст. 
й  до  кінця  XVIII  ст.  форма  коігу у  була  поширена  в  усіх  жанрах, 
а  форма  коіогуі,  дарма  що  теж  уживана  в  усіх  жанрах,  уважалася 
радше  за  книжну. 

Постання  форм  із  -іт-  у  XVI  ст.  можна  пояснити  двома  способа¬ 
ми:  або  втратою  -о-/-е-  в  давніших  формах,  або  суспільно  зумовленим 
табуюванням  ужитку  архаїчних  форм  із  -іт-  до  зазначеного  часу 
й  пізнішим  усуненням  цієї  заборони.  Перше  пояснення  малоймовір¬ 
не:  для  занепаду  -о-/-е-  немає  видимих  підстав,  поготів  що  на  цей 
голосний  припадав  наголос.  При  другому  ми  маємо  до  діла  з  невідомими 
обставинами  суспільного  життя,  які  мусили  були  мати  надзвичайний 
вплив,  бо  здужали  запобігти  появі  в  давньоукраїнській  мові  бодай  одної- 
однісінької  форми  з  -йг-,  а  пізніше  зумовили  її  швидке  й  рівночасне 
розповсюдження  не  тільки  в  центральній  частині,  але  й  у  відносно 
ізольованих  регіонах  України. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Потебня  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка.  4.  Мнения 

о  происхождении  ьиьи  времени  их  исчезновения  в  русском». 
ФЗ  15,  1876. 

2.  Соболевский  А.  «Одно  из  редких  явлений  славянской  фоне¬ 
тики».  ЖМНП  290,  1893. 

3.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  14,  17. 
ЖМНП  314,  1897. 

4.  Соболевский  А  «Мелкие  заметки  по  славянской  и  русской 
фонетике»,  11.  РФВ  64,  1910. 

5.  Васильєв  Л.  «О  влиянии  нейотированньїх  гласньїх  на 
предьідущий  открьітьій  слог».  ИОРЯС  13, 3, 1908  (Передрук 
у  вид.:  Васильєв  Л.  Трудьі  по  истории  русского  и  украинского 
язьїков.  МйпсЬеп,  1972). 

6.  Дурново  Н.  «Русские  рукописи  XI  и  XII  вв.  как  памятники 
старославянского  язьїка.  5.  Гласньїе  ь  и  ь».]Ф  5-6,  1925-1927. 

7.  Наугапек  В.  «Рпзиупє  уокаїу  (Рііскуокаїе)  V  зІоуапзкусЬ 
)агусісЬ».  ШШМА,  Юв.^  2иЬа1у.  РгаЬа,  1926. 

8.  Фалев  И.  «О  редуцированньїх  гласньїх  в  древне-русском 
язьіке».  Язьік  и  литература  2, 1.  Л.,  1927. 

9.  Сидоров  В.  «Редуцированньїе  гласньїе  ь  и  ь  в  древнерусском 
язьіке  XI  в.»  ТИЯ  2, 1953  (Передрук  у  вид.:  Сидоров  В. 

Из  истории  звуков  русского  язьїка.  М.,  1966). 

10.  КозсЬпіїесіег  Е.  «ЗсЬттсі  ипсі  ^каїізагіоп  бег  НаїЬуокаїе  іт 
ОзІзІауізсЬеп».  1 ¥51 3,  1958. 


344 


16.  Занепад  єрів 


11.  Еленски  Й.  «Кьм  историята  на  еровите  гласки  в  староруски 
език».  Езиковедско-етнографски  изследования  в  памет  на  (...) 
Стоян  Романски.  София,  1960. 

12.  Еленски  Й.  «Редуцированньїе  гласньїе  в  Святославовом 
Изборнике  1073  г.»  ГСУ  44,  1960. 

13.  Пилинський  М.  «Значення  повної  і  короткої  форми  інфінітива 
в  мові  творів  української  художньої  літератури».  УМШ 1961,  6. 

14.  Білодід  О.  «Питання  історії  редукованих  звуків  у  працях 
О.  О.  Потебні».  Дослідження  з  української  та  російської  мов. 

К.,  1964. 

15.  Колесов  В.  «Падение  редуцированньїх  в  статистической  ин- 
терпретации».  ВЯ 1964,  2. 

16.  Колесов  В.  «К  фонетической  характеристике  редуцирован¬ 
ньїх  гласних  в  русском  язьіке  XI  в.»  ВЯ  1968, 4. 

17.  ^коЬзоп  К.  «О  ЬисІо\УІе  икгаіїїзкіе^о  гогкагпіка». 

5ГР5І5,  1965. 

18.  Малкова  О.  «К  истории  редуцированньїх  гласньїх  ь  и  ь  в  юж- 
ньіх  говорах  древнерусского  язика».  ИОЛЯ  25, 3, 1966. 

19.  Малкова  О.  «К  вопросу  о  влиянии  нейотированньїх  гласньїх 
на  предшествующий  ь  в  предлогах  и  е  в  отрицании  в  древне- 
русском  язьіке».  Русская  историческая  лексикология.  М.,  1968. 

20.  Малкова  О.  «К  уточненню  времени  написання  Типографско- 
го  евангелия  №  6  (7)».  Восточнославянские  язики.  Источники 
для  их  изучения.  М.,  1973. 

21.  Блохина  3.  «Особенности  употребления  редуцированньїх 
гласньїх  в  Рязанской  Кормчей  1284  г.»  Юбилейная  научно- 
методическая  конференцій  Северо-западного  зонального 
обьединения  кафедр  русского  язьїка.  Л.,  1969. 

22.  Мапсгак\У.  «О  гапіки }  его\у  XV  зіжогизкіт».  50г  18, 1969. 

23.  Мапсгак  \У.  «Еа  Іогте  сіє  Гітрегаїіі  еп  икгаіпіеп».  Апгеі&ег /йг 
зіатзске  Ркіїоіо&іе  3, 1969. 

24.  Ізасепко  А.  «Базі  51ауіс  МогрЬорЬопетісз  апсі  Ше  Тгеаітепі: 
о£  Піе  ]егз  іп  Киззіап:  А  Кєуізіоп  оі  Науіік’з  Ьа\у».  Ц5ЬР 13, 1970. 

25.  ^гсгип  « Уо\ує1/2єго  АІЇетаіїопз  іп  Йіе  Котіпаї  5уз1;ет  о£ 

Сопіешрогагу  З^апсіагсі  їЛашпіап».  ЗутЬоІае  іп  Нопогет 
Сеощіі  У.  Зкесеїою.  МііпсЬеп,  1971. 

26.  Чекман  В.  «К  происхождению,  фонетической  и  фонологичес- 
кой  интерпретации  праславянских  еров».  Ьіщна  Ротапіепзіз 
18, 1975. 


17.  ЕВОЛЮЦІЯ  у,  і,  ь  ТА  ь 
В  ПОЗИЦІЇ  ПОРЯД  ІЗ./' 


1.  Загальні  завваги .  345 

2.  Потрактування  і  в  початкових  складах  слів .  346 

3.  Потрактування  і  (/і)  після  голосного  в  середині  слова .  350 

4.  Потрактування  у  та  і  переду .  351 

5.  Сполучення  ь  +]  на  межі  морфем .  353 

6.  Сполучення  ь  +]  на  межі  морфем  і  в  суфіксах .  357 

7.  Висновки .  362 

8.  Зона  поширення  .  363 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Первісно,  тобто  у  праслов’янській  мові  (крім  проторосійських  діалектів) 
єри  не  могли  стояти  ні  в  позиції  перед  /  де  Г  зберігався,  а  й  змінювався 
на  у ,  ні  в  позиції  після де  зберігався  Г  (див.  5.3).  Потрактування  цих  Г 
та  у  (чия  короткість  зробилася  нерелевантною  після  втрати  голосними 
фонологічної  часокількості)  під  час  занепадання  єрів  і  пізніше  трохи  нага¬ 
дує  потрактування  сильних  і  слабких  єрів;  однак  докладніший  аналіз  ви¬ 
являє  посутні  відмінності.  Передусім  це  стосується  сполуки  ]і  на  початку 
слова;  натомість  у  середині  слова  і  після  ]  таки  підлягав  принципові, 
що  застосовувався  й  до  єрів,  тобто  занепадав  у  слабкій  позиції  й  перетво- 


346 


17.2  Еволюція  у  у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  у 


рювався  на  голосний  повного  творення  в  сильній  позиції.  Голосний  у 
перед  ]  не  зазнавав  жодних  змін,  а  і,  попри  певну  специфіку,  в  цілому 
трактовано  так  само,  як  і  єри. 

На  той  час  у  деяких  випадках  —  на  межі  морфем  і  слів  —  поруч 
із/ упроваджено  єри.  Серед  них  —  межі  прономіналізованих  прикметників 
у  формі  ном.  одн.  чол.  роду  (< йоЬгь  +  *»,  префіксів  ( роЛь  +уітаії),  сандгі 
(і І’иЬіть  +  Уь)  тощо.  Ці  єри  підлягали  занепадові  згідно  з  загальними  пра¬ 
вилами,  хоча  й  виявляли  певні  особливості. 

Кожен  із  цих  випадків  варто  розглянути  окремо.  Незважаючи  на 
те,  що  вони  не  були  простою  складовою  частиною  еволюції  єрів,  вони  були 
в  неї  частково  втягнені.  Тут  ідеться  не  про  одну  всеохопну  зміну,  а  про  низку 
по-різному  зумовлених  і  спрямованих  змін  —  як  відгомін  занепаду  єрів. 


2.  ПОТРАКТУВАННЯ  І  В  ПОЧАТКОВИХ  СКЛАДАХ  СЛІВ 

На  підставі  порівняння  таких  форм,  як  діал.  ігла  проти  голка  (<  *уї&ьІа, 
Уї&ьіька),  заведено  твердити,  що  г  після у  у  складах  на  початку  слова  під¬ 
лягав,  подібно  до  єрів,  занепадові  у  слабкій  позиції,  але  в  сильній  позиції 
зберігався,  хоча  не  як  е,  а  як  і.  Згідно  з  цим  поглядом,  після  втрати  Г 
скупчення  У+С  дещо  згодом  спрощувалося  внаслідок  занепаду  у. 
Уї£ь1ька  >  У^оіка  >  голка.  Таке  пояснення,  вочевидь,  можна  достосува- 
ти  ще  до  кількох  слів,  а  саме:  мати,  гра,  окритися  ‘яскріти’  (Г.  Барвінок 
1902),  крига  (<  уїтай,  *УЇ§уа,  *уі$кг-,  *уїкг -,  пор.  рос.  икра),  можливо  із -з 
(<  уїг),  якщо  припустити,  що  прийменник  із  спершу  з’явився  перед  сло¬ 
вами,  що  мали  єр  у  початковому  складі  (и з  пьшєниц'Ь),  тимчасом  як  з  — 
у  решті  позицій  (з  трави). 

Цей  підхід,  однак,  не  спрацьовує  щодо  таких  форм,  як  ікра  (ймо¬ 
вірно,  з  тим  самим  коренем,  що  й  у  слові  крига),  ім'я  (з  факультативним  у 
у  похідній  формі  ймення  й  діал.  мня  ~  мне  —  Північна  Буковина,  Гуцуль- 
щина,  Покуття  тощо)  та  імовірний  (з  факультативною  зміною  і-  на У~). 

Чергування  і :  0,  або  і : у,  або  самі  лише  форми  без  голосного 
трапляються  не  тільки  в  тих  словах,  що  починаються  на  *]ї-,  але  й  у  тих,  що 
містять  (і)г-,  а  саме:  іти  -  йти,  ськати  *  та  і~й  (пор.  лит.  еііі  ‘іти’,  іезкоіі 
‘шукати’;  і  ‘та’  виводиться,  можливо,  від  і.  є.  *еі);  деякі  імена,  запрова¬ 
джені  з  християнством,  теж  охоплюються  цими  чергуваннями:  Іван  ~ 
Йван,  Іваїико  ~  Ватко,  звідки  й  Ващенко 1  2,Ілля  ~  діал.  на  Ллю  (Дорогичин). 

З  другого  боку,  наголошеність  і-,  незалежно  від  його  похо¬ 
дження,  внеможливлює  для  нього  занепад  чи  участь  у  чергуваннях:  іволга, 
іго,  Ігор,  іграшка,  ілем,  іній  -  іней,  іскра,  істик,  істина.  Декотрі  з  цих  слів 


1  Пом’якшення  можна  пояснити  нетривалою  присутністю  у.  У$каії  >  ськати. 

2  Воно  може  походити  також  від  Васько :  Василь. 


1 7.2  Еволюція  у у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із і 


347 


є  пізнішими  запозиченнями  з  церковнослов’янської  ( іго )  і,  можливо,  поль¬ 
ської  (; істик ),  але  не  всі. 

Як  показують  випадки  на  кшталт  іти -йти,  при  занепаді 
голосного  в  початковому  складі  між  Г  та  і  не  було  жодної  різниці; 
натомість  збереження  голосного  під  наголосом  свідчить,  що  на  той  час, 
коли  єри  втратили  свою  наголошуваність  (а  це  сталося  сотнею  років 
раніше  від  занепаду  єрів;  див.  7.2),  він  відрізнявся  від  єра.  Ці  спостере¬ 
ження  спонукають  до  висновку,  що  занепадові  в  усіх  розглянутих  випадках 
підлягав  голосний  і  (й  аж  ніяк  не  “ь”),  а  відповідний  процес  не  був  тотож¬ 
ний  із  занепадом  єрів. 

Цей  висновок,  спертий  на  даних  сучасної  мови,  потверджується 
матеріалом  давньоукраїнських  пам’яток.  Не  існує  жодного  прикладу  за¬ 
непаду  голосного  в  початковому  складі  аналізованих  слів  під  добу  зане¬ 
паду  єрів  (середина  XII  ст.)  3.  Властиво,  найперші  приклади  такого  ґатунку 
датуються  кінцем  XIII  ст.  й  узвичайнюються  з  XIV  ст.,  але  навіть  це  сто¬ 
сується  заледве  двох  слів  —  илгЬти  ~  лґЬти  та  из  ~  з(с):  (нє)малгь,  (нє)л\л- 
тє,  в'Ьроу  лгктє  (Єв.  Євс.  1283);  (не)л\лл\ть  (Єв.  Полік.  1307);  к(о)жилгь 
иствор'Ьнькмт*,  истллоса  (Гр.  1370,  Львів)  —  на  заміну  давніших  ст>  та  с; 
изт>  крлтолгь,  исталаса  торгувАА  (Гр.  1378,  Перемишль  —  на  заміну  дав¬ 
нішого  с);  о  исвєршєньи  (Фл.  Пс.  1384);  с  того  сєда  (Гр.  1421,  Львів); 
исьвазаігь  (Луц.  Єв.  XIV  ст.);  макть  (Гр.  1434,  Луцьк)  тощо. 

Із  цього  можна  виснувати  (пор.  5.3),  що  в  протоукраїнських 
діалектах  праслов’янський  звук  Г  після  ]  у  початковому  складі  ніколи 
не  змінювався  на  ь,  зберігаючи  свою  якість.  Коли  часокількість  у  сис¬ 
темі  вокалізму  перестала  бути  релевантною,  цей  голосний  Гзбігся  з  Г;  звідки 
й  тотожне  потрактування  обох  цих  звуків,  уможливлене  тільки  втратою 
розрізнення  голосних  за  цією  ознакою.  Занепад  єрів  мусив  оминути 
й  насправді  оминув  цей  голосний,  чим  і  пояснюється  брак  свідчень  його 
зникнення  у  XII  ст.  та  впродовж  більшої  частини  XIII  ст.4 

Новий  процес,  започаткований  наприкінці  XIII  ст.,  мабуть,  мав 
за  вихідний  пункт  поплутання  двох  прийменників/префіксів:  зь  та  іг. 

3  Поширені  в  українській  мові  форми,  де  в  чужомовних  словах  перед  ]е  бракує  і- 
( Єрусалим ,  Єрихону  Єремія  тощо),  вживалися  й  у  (старо)церковнослов’янській  мові, 
а  відтак  не  являють  собою  власне  української  звукозміни.  Утрата  і-  в  деяких  християн¬ 
ських  іменах  ( Сидір  —  гр.  ’Ісгібсород,  Сакій  —  гр.  ’Іоасскюд ,  Гнат  —  гр.  ’Іушгюд,  діал.  Патій  — 
гр.  >  'Улатюд,  Ларіон-  Ларивои  —  гр.  ’іАххрісоуод,  пор.  Лдрнонд  ґен.  —  Бер.  Напк.  XIV  ст., 
Лдрионєноісь  —  Люстр.  Київ  1552,  Пдт^я  ґен.  —  Полт.  1667,  Сидоренко  —  Реєстр  1649, 
Чигирин)  сталася,  вочевидь,  на  українському  ґрунті,  хоча  існує  ймовірність,  нехай  дуже 
мала,  що  форми  без  і-  могли  були  прийти  з  деяких  грецьких  діалектів  (де  вони  таки 
вживаються).  Утім,  ці  форми  без  і-  так  чи  так  датуються  пізнішим  часом. 

4  Це  підтверджується  й  географічними  міркуваннями.  Якщо  занепад  єрів  був 
властивий  усім  діалектам  давньоукраїнської  мови,  то  з  занепадом  (/)£-  на  початку  слова 
справа  стояла  інакше:  закарпатські  говірки  зберігають,  як  правило,  і-  в  таких  словах, 
як  ігратиу  іськати,  ігла ,  імат  3  ос.  одн. 


348 


17.2  Еволюція  у,  і,  ьтаьв  позиції  поряд  із і 


Утративши  ь,  у  позиції  перед  (паристим)  дзвінким  приголосним  еле¬ 
мент  зь  звучав  як  г;  натомість  іг  перед  глухими  приголосними  звучав 
як  із:  г  сіотот  -  з  зеїот,  іг  йоти  -  із  зеїа.  Таким  робом  два  прийменники/ 
префікси  в  повсякденному  сприйнятті  злилися  в  один:  іг/із-г/з  —  при 
факультативному  статусі  і-.  До  того  ж,  і-  легко  набув  функції  розкуп- 
чувача,  додававшися,  зокрема,  до  слів,  які  не  мали  його  етимологічно, 
передовсім  (ще  у  XV  ст.),  до  прийменника  к,  наприклад,  иісь  сем#  (Молд. 
гр.  1463),  ик  которьіл\*ь  (Ізмар.  1496);  пор.  також  ишкоди  дат.  одн.  (Молд. 
гр.  1435),  кез  изрАдьі  (Молд.  гр.  1462)  тощо;  суч.  укр.  ік,  ікло ,  діал.  ід  (схре¬ 
щення  ік  та  до;  пор.  ид  жєнцюм  —  Ключ  1695,  та  вторинне  д:  д  морю  — 
Стефаник  1897),  закарп.  іждати  (иждлд  —  Няґ.  1758),  ісплять  (Донець), 
іткать  (Прилука);  пор.  рос.  к,  клик,  ждать,  спят,  ткать  і,  з  другого  боку: 
діал.  (Полісся)  стотни  проти  літ.  укр.  істотний.  Упровадженню  і-  у  фор¬ 
ми  ішов,  ішла  (давніше  шьлт*,  шьлл)  сприяла  його  наявність  в  інфінітиві 
та  теп.  часі  (іти,  іду),  але  загалом  це  є  той  самий  нововпроваджений  го¬ 
лосний  і-,  що  й  у  прийменнику  ік  тощо  (Перес.  Єв.  1561:  ишди ...  ндродовє; 
Ів.  Виш.  1600:  знлйшол;  Літоп.  Самов.  1702:  жєби  ишди)5. 

Від  контекстуально  зумовлених  пар  з~із,к~  ік,  кло  ~  ікло,  де 
семантичного  розрізнення  не  було,  факультативність  уживання  і-  на  по¬ 
чатку  слова  поширилася  на  одиниці  з  етимологічно  виправданим  (У)ї-, 
чи  то  вже  посталим  на  місці  прасл.  ї,  г,  чи  то  на  місці  еі,  а  також  —  на 
слова  чужомовного  походження  (якщо  тільки  на  і-  не  припадав  наголос). 
Можливо,  втрачаючи  подеколи  звук  і-,  ці  слова  попервах  зберігали  ]\ 
іти  ~  йти  та  ігра  ~  укга  (пор.  нд  ймя  —  Полт.  1665).  У  кожному  конкрет¬ 
ному  слові  збереження і  /  перед  приголосним  до  новітніх  часів  чи,  навпаки, 
його  занепад  залежали  від  морфемної  будови  слова  та  найчастотніших 
контекстів,  у  яких  воно  виступало.  Наприклад,  у  випадку  іти  ~  йти  втрата 
І  була  неприпустима,  оскільки  слово  було  б  скоротилося  до  самого  лише 
закінчення;  натомість  у  слові  укга  цей  чинник  не  запобігав  занепадові ] 
(сполука  кг-  уповні  представляла  корінь),  а  після  слів,  закінчених  на  при¬ 
голосний,  скупчення  С  + 7*/ІГ-  тяжіло  до  спрощення.  Таким  чином,  у  цілому 
йшлося  не  про  якийсь  усеохопний  звуковий  закон,  а  про  аналогію,  що 
вступала  чи  не  вступала  в  дію  залежно  від  оточеннєвих  чинників.  Через 
це  в  сучасній  українській  мові  його  віддзеркалено  не  зовсім  регулярно, 
хоча  підставова  модель  дистрибуції  і- -0  є  цілком  очевидна:  під 
наголосом  —  тільки  і-;  поза  наголосом  —  0,  як  правило,  чергується  з  і- 

5  Проте  суч.  укр.  іще  (наприклад,  Дума  1651  [ізсге],  Котляр.  1798),  що  чергується 
з  формою  ще  (<  кщє,  наприклад,  в  Усп.  зб.  XII  ст.,  Памва  Бер.  1627),  можливо,  виводиться 
з  давн.  укр.  ^щє  (Іп.  літоп.  1151,  1164,  1169)  з  регулярною  зміною  е  >  і.  У  давньоукра¬ 
їнських  пам’ятках  такі  форми  трапляються,  зазвичай,  після  сполучників  и,  ти  й  можуть 
бути  наслідком  приподібнення  їхнього  початкового  (])е-  до  попереднього  і;  хоча  легше 
припустити,  що ]е-  зникло  у  слові  кщє  внаслідок  уодностайнсння  з  іншими  односкла¬ 
довими  частками,  після  чого  до  слова  додався  протетичний  голосний  Ї-,  пор.  ще  в  Пирят. 
1690;  пор.  також  сх.  словац.  ізсе. 


17.2  Еволюція  у  у  іу  ьтаьв  позиції  поряд  із  і 


349 


перед  скупченням  приголосних  (Гнат,  гра,  кло ,  крига :  Ігнат,  ігра,  ікло6, 
ікра );  перед  поодиноким  приголосним  чергується  з  ненаголошеним  і- 
( Йван ,  ймення,  ймовірний,  йнакіие :  Іван,  імення,  імовірний,  інакше).  Ужи¬ 
вання  форм  з  і-  чи  з  0  не  є  зумовлене  контекстуально;  натомість  форми 
37-  можуть  уживатися  тільки  тоді,  коли  попереднє  слово  закінчується 
на  голосний  і  між  ними  немає  паузи.  На  фонетичному  рівні  цей  голосний 
разом  із  і  утворює  дифтонг,  як,  приміром,  у  сполуці  моє  ймення. 

Занепад  і-  в  дієслові  мітн :  мамт»  засвідчено  водночас  із  занепа¬ 
дом  і-  в  іг :  г  і  навіть  трохи  раніше.  Це  був,  одначе,  особливий  випадок, 
як  з  погляду  причин,  так  і  з  погляду  еволюції.  Уперше  його  зафіксовано 
в  Єв.  Євс.  1283  —  пам’ятці,  писаній  у  Перемишлі  або  Холмі,  тобто  на  захід¬ 
ному  порубіжжі  України.  Перші  грамоти,  в  яких  він  трапляється,  теж 
походять  із  Перемишля;  згодом  відбулося  його  поширення  на  схід,  і  на 
XV  ст.  припадає  його  поява  на  Волині  та  в  Молдавії  (маємт*  — Молд. 
гр.  1434,  мають  —  Молд.  гр.  1456),  Жодна  з-поміж  ранніх  пам’яток  із  цими 
формами  не  містить  інших  слів  із  занепалим  і-  Отже,  форми  цього  кореня 
без  і-  мусили  мати  особливу  причину.  Найпевніше,  вони  постали  у  слово¬ 
сполуці  пе  +  ітат,  пе  +  іта  тощо,  яка  широко  вживалася  в  ролі  запере¬ 
чення  (суч.  укр.  нема)  і  в  якій,  за  умови  емфатичності  пе,  наступний 
голосний  занепадав.  Сприяло  цьому  те,  що  пропуск  і-  давав  однакову 
кількість  складів  у  ствердних  та  заперечних  формах  7 .  Західноукраїнське 
походження  форм  без  і-  наштовхує  також  на  думку  про  польський  вплив. 
У  польській  мові  форми  тіес :  тат  (але  тільки  ітас  ‘хапати’)  засвідчені 
з  1387  р.,  тобто  десь  на  сто  років  пізніше  від  українських  (при  цьому  форми 
ітіес :  ітат  проіснували  в  польській  мові,  на  відміну  від  української,  аж 
до  XVI  ст.),  однак  це  пояснюється  браком  раніших  польських  пам’яток. 
Форми  без  і-  цілком  могли  були  постати  в  польській  мові  задовго  до 
1387  р.  Однак  у  Польщі  центром  розповсюдження  форм  типу  тіес  була 
Великопольща,  тимчасом  як  на  сході  країни  (Малопольща  і  Мазовія) 
форми  ітіес :  ітат  зберігалися  ще  й  у  XV  ст.  Цей  факт  свідчить  на  користь 
самостійного  викшталтування  форм  міти :  мам  на  заході  України;  ба  на¬ 
віть  у  східній  Польщі,  розташованій  між  двома  ареалами  поширення 
міти /тіес :  л\&л\/тат,  такі  форми,  цілком  імовірно,  постали  не  тільки  під 
великопольським,  але  й  під  західноукраїнським  впливом. 

*  *  *  У  пам’ятках  ХІІ-ХІУ  ст.  є  багато  випадків  написання  заперечної  частки 

пе  перед  і-  в  наступному  слові  як  ні:  ні  изнєсєть  са  (Хр.  Євфр.  Пол. 

1161);  ні  имдм'ь,  ні  имоуть  (Добр.  Єв.  1164);  ні  изгьнаша  (Ур.  Ап. 

XIII  ст.);  ні  имоуть  (Єв.  Євс.  1283);  ні  иміша,  ні  иміхоу  3  ос.  мн.  імп. 

(Гал.  Єв.  1288);  ніизміньно,  ні  йдіте  (Напк.  XIII  ст.);  ні  истергнеть 


6  Імовірно,  вторинний  наголос  узято  з  форми  множини. 

7  Рівнобіжний  розвиток  цього  дієслова  спостерігається  в  болгарській  мові  (ймам 
‘маю’ :  нямам  ‘не  маю’),  хоча  загалом  початковий  і-  в  ній  зберігається. 


350 


17.3  Еволюція  у у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із ] 


‘не  висмикне’  (Путн.  Єв.  XIII  ст.);  н'Ь  им'Ьти  (Панд.  1307);  н'Ь  и(з)женоу, 
н'Ьизмолимо  (Єфр.  Сир.  1325);  ииуЬтє  (Луц.  Єв.  XIV  ст.);  н'Ь  ищеть 
(Библ.  Ап.  XIV  ст.);  н'Ь  испрдвншь  (Іп.  літоп.  1140)  та  багато  інших. 
Як  правило,  такий  “новий  ять”  трапляється  перед  складом  зі  слабким 
єром,  наприклад,  н'Ьзриши  (<  нєзьриши  —  Город.  Єв.  Див.  20.2).  Прикла¬ 
ди  такого  ґатунку  начебто  підказують,  що  і-  впливав  на  попередній  е 
так  само,  як  і  ь,  тобто,  всупереч  наведеним  міркуванням,  тут  ішлося 
про  Уь-.  Однак  то  був  би  хибний  висновок.  Є  два  факти,  що  спростову¬ 
ють  тотожність  переходу  пе  в  пе  перед  складом  з  ї-  та  зі  слабким  ь. 
По-перше,  в  українських  грамотах  XIV  ст.,  які  містять  силу  прикладів 
уживання  “нового  ятя”  перед  занепалим  ь,  чогось  подібного  бракує 
перед  і-  По-друге,  навіть  у  тих  пам’ят  ках,  що  містять  “новий  ять”  в  обох 
випадках,  частотність  його  появи  перед  і-  є,  вочевидь,  значно  меншою  — 
й  надалі  зменшується  з  бігом  часу  (в  Добр.  Єв.  1164  і  трапляється 
74  рази  перед  і-  й  86  разів  перед  ь;  у  Гал.  Єв.  1288  —  102  рази  й  51  раз 
відповідно),  тимчасом  як  частотність  “нового  ятя”  перед  занепалим  ь 
зростає.  Оскільки  “новий  ять”  звучав  як  [е],  можна  припустити,  що 
в  середині  XII  ст.  перед.;-  відбувалося  звуження  голосного,  даючи  пе. 
Щоправда,  це  явище  проіснувало  хіба  тільки  до  XIV  ст.  —  можливо, 
через  те,  що  початковий який  спричиняв  це  звуження,  випав  у  спо¬ 
луці  ]і-\  на  противагу  цьому,  “новий  ять”,  виниклий  на  місці  е  перед 
занепалим  ь,  зазвичай  перетворювався  на  і  (дарма  що  частки  пе  це 
не  стосується). 


3.  ПОТРАКТУВАННЯ  І  (/І)  ПІСЛЯ  ГОЛОСНОГО  В  СЕРЕДИНІ  СЛОВА 

У  середині  (як  і  наприкінці)  слова  в  позиції  після  голосного  звук  і  трак¬ 
товано  так,  ніби  йшлося  про ]ь.  У  сильній  позиції  цей  ь  давав,  як  прави¬ 
ло,  ву  у  слабкій  —  занепадав:  в*ь  заклсь  (Добр.  Єв.  1164,  Панд.  1307,  Фл. 
Пс.  1384),  дієприкметник  мин.  часу  заємь,  ном.  одн.  чол.  роду  (Іп.  літоп. 
1176)  (пор.  вздемь  —  Літк.  Єв.  1600,  здкмник  —  Славин.  1642,  вздкмнє  — 
Літоп.  Граб.  1710),  дієприкметник  мин.  часу  приєлгь,  ном.  одн.  чол.  роду 
(Іп.  літоп.  1190),  суч.  взаємний  ( приємний  запозичено,  судячи  з  усього, 
з  польської  або  чеської);  достоки^  (Добр.  Єв.  1 164,  Гал.  Єв.  1288,  Путн.  Єв. 
XIII  ст.,  Напк.  XIII  ст.,  Єв.  Верк.  XIV  ст.)  —  суч.  достоїнство  є  пізнішим 
запозиченням  з  рос.-ц.  сл.  або  російської,  пор.  достоенств'Ь  лок.  одн.  — 
Памва  Бер.  1623;  нлемниісь  (Путн.  Єв.  XIII  ст.)  —  суч.  укр.  діал.  наємнищ 
гнокігь  (Єв.  Верк.  XIV  ст.);  суч.  укр.  ґен.  мн.  типу  яєць  від  яйце  (пор. 
иаиєц  —  Люстр.  Луцьк  1552,  якчоїсь  —  Радив.  1676),  воєн  від  війна  (пор. 
воєїгь  —  Саков.  1622);  суч.  укр.  інстр.  одн.  типу  гноєм  від  гній  (<*#юо/- 
ьть,  пор.  ц.  сл.  гноимь  в  Син.  Патер.  XI  ст.)  тощо. 

Щоправда,  для  давньоукраїнських  пам’яток  форми  зів  цій 
позиції  аж  ніяк  не  є  рідкісні  (наприклад,  в*ь  заилп>  —  Син.  Патер.  XI  ст., 
ндимникм  —  Єв.  Гал.  1144,  Юр.  Єв.  1128,  Лавриш.  Єв.  1329,  водод'Ьиць  — 


1 7.4  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  і 


351 


Ізб.  1073,  срєврОБииць  —  Хр.  Ап.  XII  ст.  тощо),  але  то  були  церковнослов’я¬ 
нізми.  Особливий  випадок  становила  співгра  і  на  початку  та ]е  в  середині 
слова.  Наприклад,  в  Іп.  літоп.  сподіване  розрізнення  илгь  в'Ьрьі  ‘довір¬ 
ливий’  (1097)  та  приєм^ь  (1190)  сусідує  з  формою  приилгь  (1185),  де  одне 
змішано  з  другим,  —  так  само,  як  у  вислові  ємт*  ю  зл  роукоу  (Путн.  Єв. 
XIII  ст.).  Суч.  укр.  воїн  —  то,  ймовірно,  церковнослов’янізм  (пор.  єдгигь 
отт>  воєнт*  ‘один  із  воїнів’  —  Путн.  Єв.  XIII  ст.),  хоча  це  може  бути  й  наслі¬ 
док  граматичного  водностайнення  з  іншими  словами,  що  містили  суфікс 
одиничності  - іп -  (суч.  укр.  -уп-),  як-от  селянин . 

Наприкінці  слова  голосний  -і  після  ]  теж  трактовано  згідно 
з  очікуваннями:  як  слабкий,  він  підлягав  занепадові,  наприклад,  у  формі 
2  ос.  одн.  нак.  сп.  ( *зіо}ї —  суч.  стій),  у  ном.  одн.  чол.  роду  прономіналі- 
зованого  прикметника  (^гьЬуї  —  суч.  укр.  злий),  дат.-лок.  одн.  жін.  роду 
( *гьІоуі  —  суч.  укр.  злій),  але  у  формі  ном.  мн.  чол.  роду  цього  не  трапля¬ 
лося:  хоча  від  *гьІуі  можна  було  б  сподіватися  +гІуі,  але  в  дійсності  давня 
форма  продовжується  як  гіуі  (щоб  перетворитися  на  *гІу]у;  суч.  укр.  злі 
є  наслідком  пізнішого  розвитку).  Вочевидь,  на  неї  вплинули  ак.  мн.  (гьігре) 
та  ном.  мн.  чол.  роду  *./*  <  *./Г‘він’  (ця  односкладова  форма  мусила  зберегти 
свій  голосний). 


4.  ПОТРАКТУВАННЯ  у  ТА  І  ПЕРЕД./ 

Після  втрати  голосними  фонологічної  часокількості,  що  сталася  під  прото- 
українську  добу,  різниця  між  у  та  і,  що  виводилися  від  й  та  й  чи  від  Гта 
Г  відповідно,  зійшла  нанівець.  Проте  перед./  звуки  у  та  і  трактовано  по- 
різному.  Перший  ніколи  не  ототожнювався  з  ь  ні  фонетично  (єдине  дав¬ 
ньоукраїнське  написання  такого  ґатунку  —  оул\т>іж  —  трапляється  в  Юр. 
Єв.  1 128  і  являє  собою,  вочевидь,  або  описку,  або  російську  рису),  ні  в  рам- 
цях  подвійного  потрактування  залежно  від  позиції  —  слабкої  чи  сильної. 
Іншими  словами,  занепад  єрів  не  вплинув  на  у,  що  його  збережено  в  усіх 
позиціях,  наприклад,  мий  і  мию  та  відповідно  рий  і  рию,  вий  і  вию,  ний 
і  нию,  а  також  стрий :  стрия  (Іп.  літоп.  1093:  стрьиа),  помиї,  кий :  кия,  Київ; 
також  давн.  укр.  сьш  (Ізб.  1076  тощо;  пор.  у  Маг. ^зі.  1641  -о/іу :  еґі). 

Коли  говорити  про  і,  розташований  перед/  то  у  слабкій  позиції 
його  зазвичай  трактовано  як  ь,  що  призводило  до  занепаду  цього  звука. 
Сюди  належать  суч.  укр.  корені  бий :  б'ю,  пий :  п'ю  (також  п'яний,  п'явка8), 
вий  \  в'ю  і  лий :  ллю.  Форми  сяяти  і  зяяти  —  вторинні;  вони  утворені  від 
уживаних  ще  й  досі  сяти  і  зяти  (діал.),  що  виводяться  від  давн.  укр.  зуаіі, 
гуаіі  (пор.  в^ьзсьіати  -  Напк.  XIII  ст.,  сьгаху  ~  Іп-  літоп.  1074,  зьіаниіа  — 

8  Слово  пиятика  (пор.  п'Ьатйки  —  Ґал.  1663)  запозичено  з  польської,  де  воно 
було  гумористичним  польсько- латинським  гібридом;  пропияка  —  пізніше  утворення  від 
інф.  пропити. 


352 


1 7.4  Еволюція  у у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із ] 


Напк.  XIII  ст.).  Форми  з  голосним  у  слабкій  позиції  подибуємо  в  двох- 
трьох  із  цих  коренів  за  давньоукраїнської  (наприклад,  ввддиіа  —  Арх. 
Єв.  1092;  можливо,  восьа  —  Бер.  Напк.  XIV  ст.)тазасередньоукраїнської 
доби  (наприклад,  вию  —  Ів.  Уж.  1643;  в'Ьнєці* ...  вик  —  Онуфр.  Харк.  1699; 
нзльїєтсіа  —  Густ.  Літоп.  1670).  Однак  на  підставі  давньоукраїнських  пам'я¬ 
ток,  з  огляду  на  факультативність  написання  и  та  ь  перед./  у  староцер¬ 
ковнослов'янській  мові,  якісь  переконливі  висновки  зробити  годі;  коли 
ж  брати  середньоукраїнські  приклади,  то  вони  є  надто  безсистемні,  щоб 
унедійснити  викладене  правило. 

Таким  потрактуванням  охоплено  й  один  суфікс,  а  саме  -у-у  що 
його  маємо,  приміром,  у  слові  соловей :  солов'я  <  *$оіоіщї:  зоїобуа 9  у  також 
діал.  (наприклад,  Кобрин)  воробей :  вороб’я  та  в  багатьох  іменниках  сер. 
роду,  що  здебільшого  позначають  збірність  або  ж  результат  дії9  10 .  У  сильній 
позиції  цей  суфікс  після  занепаду  єрів  виступав  як  у,  наприклад,  копииньїи 
‘списовий'  (Іп.  літоп.  1174),  житиисісь  (наприклад,  житиискаіа  —  Хр.  Ап. 
XIII  ст.,  Фл.  Пс.  1384  тощо;  суч.  укр.  житейський  є  запозиченням  із  росій¬ 
ської  мови  або  з  церковнослов'янської  мови  російської  редакції).  У  слабкій 
позиції  написання  цього  суфікса  в  церковних  пам'ятках  до  занепаду  єрів 
не  мало  істотного  значення  —  знов-таки  через  факультативність  вибору 
і  чи  ь  у  староцерковнослов'янській  та  давньоукраїнській  мовах;  у  того¬ 
часних  питоменних  текстах  частіше  писано  через  и,  як-от:  кнажєник, 
подюдик  ‘подушне'  (Гр.  1 130;  а  також  у  створених  в  Україні  частинах  Усп.  зб. 
XII  ст.).  Становище  докорінно  змінилося  після  занепаду  єрів:  традиційні 
форми  з  -ик  не  зникли  цілковито,  але  в  багатьох  пам'ятках  поряд  із  ними 
з'явилися  форми  на  -ьк  (наприклад,  Напк.  XIII  ст.,  Молд.  гр.  XIV  ст.), 
а  в  деяких  простежується  явна  або  абсолютна  перевага  саме  цих  останніх 
(наприклад,  Добр.  Єв.  1164,  Єв.  Євс.  1283,  Ряз.  Корм.  1284,  Гал.  Єв.  1288, 
Путн.  Єв.  XIII  ст.,  Жит.  Сави  XIII  ст.,  Панд.  1307,  Єфр.  Сир.  1325,  Луц. 
Єв.  XIV  ст.,  Библ.  Ап.  XIV  ст.,  Іп.  літоп.  тощо).  За  Курашкевичем,  у  гра¬ 
мотах  1350-1459  рр.  (частина  з  них  є  білоруськими)  ь  трапляється  341 
раз,  и  —  96  разів.  Такі  пам’ятки,  як  Виґолекс.  XII  ст.,  де  панують  форми 
на  -ик,  набувають  статусу  виняткових.  Після  занепаду  єрів  ужиток  ь  на 
письмі,  певна  річ,  віддзеркалював  не  голосний,  але  його  брак;  завдяки 
цьому  можна  також  з'ясувати,  що  за  попередньої  епохи  обидва  написання 
(через  -ьк  та  -ик)  передавали  або  ь,  або  якийсь  голосний  переднього  ряду, 
трактований  аналогічно.  Ба  й  уся  фонетична  еволюція  таких  форм 
протягом  наступних  століть  засвідчує  те  саме,  адже  й  появу  “нового  ятя” 
в  попередньому  складі  (наприклад,  калгЬньк  —  Панд.  1307),  і  подовження 
приголосних  (суч.  укр.  каміння)  можна  пояснити  лише  занепадом  голос¬ 
ного  перед  закінченням. 

9  Поява  є  на  місці  сподіваного  у  висвітлюється  в  17.6ґ. 

10  За  тим  самим  принципом  творяться  форми  інстр.  одн.  іменників  жін.  роду  на 
приголосний,  первісно  —  з  основою  на  £-,  як-от:  ночь :  ночью,  суч.  укр.  ніч :  піччю. 


17.5  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  і 


353 


Отже,  голосний  і  (на  відміну  від  у)  перед./  у  слабкій  позиції 
занепав  як  у  коренях,  так  і  в  суфіксах,  за  винятком  слів  ший :  шию,  чий :  чия, 
шия ,  приятель,  змія  —  давн.  укр.  змиїа  (Ізб.  1076)~змьіа  (Добр.  Єв.  1164). 
У  слові  прйятель  голосний  зберігається  внаслідок  вторинної  асоціації 
з  префіксом  при-  (етимологічно  його  тут  не  було,  бо  йдеться  про  запози¬ 
чення  з  давньоверхньонімецької  мови,  яке  сталося  за  праслов'янської 
доби,  —  /і гіисііі  або  подібне),  у  слові  змія  звук  і  можна  вивести  лише  з  е , 
що  свідчить  про  субституцію  суфікса  (пор.  течія ,  печія).  Залишаються 
три  слова  (шию,  шия,  чия),  що  всі  вони  —  випадково  чи  ні  —починаються 
з  середньопіднебінного;  до  них  можна  додати  діал.  (півн.  лемк.,  бойк., 
бук.-пок.)  змия. 

Причини  різного  потрактування  у  та  і  перед./  (у,  на  відміну 
від  і,  не  ототожнювано  з  єром)  слід  шукати  в  меншій  артикуляторній 
відстані  між  і  та  ь  у  порівнянні  з  відстанню  між  у  та  ь,  адже  в  артику¬ 
ляції  останнього  був  лабіальний  компонент  (огублення),  відсутній  у  зву¬ 
ці  у.  Ця  відмінність  також  відбита  і  в  тогочасних  міжфонемних  стосунках, 
поданих  схематично  в  16.9:  якщо  ь  та  і  лежать  на  тій  самій  лінії,  то  ь 
розташовується  між  о  та  и,  поза  кореляцією  з  у. 


5.  СПОЛУЧЕННЯ  Ь  +5  НА  МЕЖІ  МОРФЕМ 

Давньоукраїнська  мова  не  мала  сполук  ь  +  /  у  середині  морфем,  оскільки 
у  протоукраїнських  діалектах  перед  ]  ніколи  не  було  переходу  й  в  ь 
(див.  5.3).  Однак  на  межі  морфем  такі  сполуки  повсякчас  породжували¬ 
ся  наново  при  словотворі  та  у  словосполученні.  Найпоширеніших  випад¬ 
ків  є  три: 

а).  Прономіналізовані  форми  прикметників.  Більшість  іменних  форм 
прикметників  закінчувалися  в  ном.  одн.  чол.  роду  (та  ґен.  мн.)  на 
-й  >  - ь .  Вони  зазнавали  прономіналізації,  коли  до  них  додавався  за¬ 
йменник  *Д  Цей  процес  відбувався  в  основному  протягом  пізнього 
праслов'янського  періоду,  не  засвідченого  в  пам'ятках,  а  відтак  важко 
визначити  документально,  що  передувало  чому:  зміна  -й  >  ь  утво¬ 
ренню  прикметників  займенникового  типу  чи  навпаки.  Літератур¬ 
ний  варіант  української  мови  та  її  говірки  вказують  на  другий  варіант: 
*йоЬгй+] ї>  *йоЬгуцї.  Однак  повернення  звука  ь  з  іменної  форми 
йоЬгь  не  становило  проблеми. 

Подібно  до  форми  чол.  роду  одн.  прикметника  займеннико¬ 
вого  типу  розвивався  й  указівний  займенник  іь,  хоча  він  прономі- 
налізувався  пізніше,  за  давньо-  та  середньоукраїнської  доби.  У  цьому 
займеннику  ь  змінився  на  у  перед  (можливо,  тут  ішлося  не  про 
регулярну  звукозміну,  а  про  взорування  на  прикметнику).  Постала 
форма  Іуц  віднаходиться  в  багатьох  пам’ятках,  як-от:  Гр.  1352  (Во- 


354 


17.5  Еволюція  у  у  іу  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  ] 


линь?),  Іп.  літоп.  (1152,  1158,  1197,  1261),  Єв.  Верк.  XIV  ст.,  Моги¬ 
ла  1635,  Полт.  1668,  Пирят.  1690  тощо.  Ці  тексти  походять  з  усіх 
основних  регіонів  України.  Але  вони,  як  правило,  містять  і  конку- 
ренційні  форми,  здебільшого  той  та/або  тот  (див.  16.4).  У  сучасній 
мові  форма  іу]  збереглася,  вочевидь,  у  слові  тиждень  <  тьій-жє-дєнь 
(на  взір  пол.  іуігіеп). 

б).  На  межі  слів  сполуки  -ь  з;-  потенційно  могли  поставати  мало 
не  в  кожному  вислові.  Чи  мали  сполуки  - ь  + ]-  статус  неприпустимих, 
з’ясувати  неможливо,  але  існує  певність,  що  голосний  ь  в  багатьох 
випадках  звучав  як  у.  Давньоукраїнські  пам’ятки  рясніють  напи¬ 
саннями  такого  ґатунку,  що  є  їхньою  прикметною  рисою,  адже  у  ста¬ 
роцерковнослов’янських  текстах  вони  трапляються  далеко  рідше, 
а  в  давньоросійських  —  майже  ніколи.  У  тих  випадках,  коли  сполука 
-ь  +]-  відтворюється  в  давньоукраїнських  пам’ятках  без  змін,  буває 
важко  сказати,  чи  то  є  традиційне  (морфонологічне)  написання,  чи 
вияв  хитань  і  факультативності  в  говірній  мові.  З  правописного  по¬ 
гляду,  вибір  -і*  чи  -ьі  був  факультативний  і,  очевидно,  довільний. 
Так  чи  так,  адекватність  написань  через  -ьі  (<  -ь)  доводиться  тим 
фактом,  що  вони  й  надалі  трапляються  після  занепаду  слабких  єрів. 
Якби  ці  літери  передавали  були  -&,  то  він  би  був  занепав;  отже,  то 
мусив  бути  саме  звук  у  у  що  зберігався  й  у  слабкій  позиції 11 . 3  другого 
боку,  буква  -ьі  щонайпізніше  з  XIV  ст.  починає  зникати;  можливо, 
цим  потверджується  факультативність  відповідного  звука. 

Приклади:  оті*  пдодовьі  (=  плодові*)  их"ь,  вві  илмч  (=  вт*  иліа)  (Ізб. 
1073);  приіатьі  и  ‘він  його  прийняв’,  вьі  истиноу  ( Арх.  Єв.  1092);  вид&вьі 
и  ‘бачачи  його’  (Мст.  Єв.  1117);  вьі  иномт*  (Панд.  XI  ст.);  оувнимьі 
и  ‘вбиймо  його’  (Єв.  Гал.  1 144);  покмьі  и  ‘схопивши  його’  (Добр.  Єв. 
1164);  молахомьі  и  ‘ми  благали  його’(Хр.  Ап.  XII  ст.),  вві  иньї  д(ь)ни 
(Студ.  XII  ст.,  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.);  молихьі  и  (Усп.  зб.  XII  ст.);  самьі 
и  сіф'Ьтє  ‘він  сам  його  зустрів’  (Златостр.  XII  ст.);  привєдохьі  и  ‘я  при¬ 
вів  його’  (Єв.  Євс.  1283);  повитьі  и  ‘він  сповив  його’  (Гал.  Єв.  1288); 
в^нчальі  и  кси  ‘ти  вінчав  його’  (Напк.  XIII  ст.);  отриноухьі  и  ‘я  відки¬ 
нув  його’(Панд.  1307);  вьі  ил\а  (Єв.  Верк.  XIV  ст.);  єсмьі  идємт*, 
шковдвьі  и  ‘закувши  його’  (Іп.  літоп.  882, 1146);  вьі  нмєни  ‘в  маєтку’ 
(Гр.  1537,  Львів,  1542,  Володимир)  тощо. 

Занепадання  таких  форм  із  сандгі  розпочалося,  ймовірно,  напри¬ 
кінці  XIII  ст.  З  цього  часу  спостерігається  поширення  перед  (/)*-, 
поряд  із  прийменниками  на  -у,  форм  на  -о:  ко  Ис(оус)оу  (Гал.  Єв. 


11  Оскільки  насправді  вимовлявся  звук  у ,  серед  вибагливіших  сучасників,  можливо, 
завівся  завід  писати  ь  там,  де  вимовлявся  у.  Імовірно,  саме  це  зафіксовано  у  написаному 
кирилицею  імені  королеви  Франції  Анни  на  королівській  грамоті  1063  р.  як  Ана  рт.ннд 
(середньовічною  французькою  латиною  це  означає  ‘Анна  королева’):  адже  фактична 
вимова  ь  перед  ^  ледве  чи  була  можлива. 


17.5  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із у 


355 


1288),  во  «сході*  'на  вихід'  (Панд.  1307),  изо  истл'Ьньа  'від  зотління' 
(Бер.  Напк.  XIV  ст.),  ото  извищного  'від  податку  на  хату'  (Гр.  після 
1349)  і  т.  ін.  Форми  на  -о,  що  постали  були  перед  слабким  єром  без 
попереднього у,  відтепер  перенесено  в  позицію  перед,/-:  розрізню¬ 
вати  ці  два  випадки,  очевидно,  вже  не  було  навіщо. 
в).  У  позиції  перед  коренем  із  початковим  у-  префікси  на  -ь  підпоряд¬ 
ковувалися  загальному  правилу  заміни  ь  на  у,  але  в  іншому  оточенні 
вони  дуже  часто  закінчувалися  на  -ь.  На  тлі  тенденції  до  поширення 
однієї  форми  на  всі  випадки  це  породжувало  суперечність  між  обома 
потрактуваннями.  Однак  звукова  інновація,  вочевидь,  брала  гору, 
судячи  з  того,  що  у  розповсюджено  практично  на  всі  форми,  які 
панували  протягом  усієї  середньоукраїнської  доби  й  надалі  зберіга¬ 
ються  в  багатьох  говірках,  особливо  північноукраїнських,  надсян- 
ських,  лемківських,  закарпатських  (на  північний  захід  від  Мукачева): 
якщо  в  тій  чи  тій  говірці  розрізняються  рефлекси  давньоукраїнських 
і  та  у ,  то  неодмінно  виступає  рефлекс  другого  з  них  (наприклад, 
лемк.  одьійти,розьібрати).  Ба  більше:  із  префіксів,  що  закінчувалися 
на  -ь  (зь,ро(Іь,  паЛь,  регейь),  у  перекинувся  на  префікси,  в  яких  -ь 
виступав  факультативно  ( оі~  оіь),  далі  на  ті,  де  його  не  було  взагалі 
(рьг,  гог ,  Ьег ,  іг),  і  насамкінець  —  навіть  на  слова,  що  не  починалися 
з  у 12 .  Щойно  за  новітньої  доби  в  зазначених  типах  слів  з'являються 
форми  на  -і  (<о)  та  —  рідше  —  на  -о,  якими  заступлено  форми  на  -у. 

Таким  чином,  можна  говорити  про  три  періоди  в  історії  пре¬ 
фіксів,  що  закінчуються  на  приголосний  (з  єром  чи  без  єра  в  первісній 
формі).  За  давньоукраїнської  доби  (принаймні,  на  письмі)  в  позиції  пе¬ 
реду-  зазвичай  не  припускалася  заміна  ь  на  у  навіть  у  тих  префіксах, 
що  закінчувалися  на  -ь;  інші  префікси  не  спричиняли  жодних  змін  у  ко¬ 
рені  і  самі  не  змінювалися  перед  голосним  (1).  За  середньоукраїнської 
доби  розповсюдився  вжиток  у  в  ролі  сполучного  елемента  між  префіксом 
та  коренем,  що  починався  на  у  або  на  скупчення  приголосних,  тимчасом 
як  форми  на  -о  вживалися  лише  вряди-годи  (2).  У  сучасній  мові  і  (та 
частково  о)  заступили  середньоукраїнський  звук  у  (3). 

***  Приклади: 

1)  подт^идеиїї  (Ізб.  1076);  подьимакугь  (Усп.  зб.  XII  ст.;  можлива  вимо¬ 
ва  —  [росіуісі-],  [ро4у)т-]);  изидєгь  ‘вийде’,  отимєть  са  (Єв.  Гал. 

1 144);  в’ьзидєши,  в'ьзнщеши  ‘вимагаєш’  13; 

2а)  префікси,  що  закінчувалися  на  обов’язковий  або  факультативний 
-ь  перед  (/)£-:  отийдоша  (Кам.-Буз.  Єв.  1411);  зншдо  (Трост.  Уч. 

Єв.  1560);  отишли,  зишол  (Вол.  Єв.  1571);  отьійскали  ‘відшукали’ 


12  У  деяких  говірках,  зокрема  північних,  у  цьому  звуковому  оточенні  занепав  і  саму, 
позбавивши  в  такий  спосіб  форми  на  -у  бодай  якоїсь  історичної  вмотивованості. 

13  Через  ьі  писалося  тільки  в'ьзьігрлти  (наприклад,  Арх.  Єв.  1092,  Юр.  Єв.  1128). 


356 


17.5  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  У 


(Вас.  Загор.  1577);  подьішдн  (Житом.  1582);  зьійшол-зьішод  (Ст. 

Зиз.  1596);  подийли/-єтсА  ‘започатковує’  (Пирят.  1704);  увьійдєт 
(Няґ.  1758);  подьіймет,  отьійти  (Сковор.  1767); 

26)  решта  префіксів  перед  (/)*-:  изьіидє  (Бер.  Напк.  XIV  ст.);  обимєт 
(Люстр.  Житомир  1545);  взьішод  (Перес.  Єв.  1561);  возьійду 
(’АбєХфбтт^  1591);  розьіймую  (Памва  Бер.  1627);  взьійти  (Скуль- 
ський  1630);  розийшдися  (Полт.  1665);  изьійдохт*  (Фот.  1749); 
взьшдет  (Сковор.  1767); 

2в)  префікси  перед  коренями,  що  не  починаються  на  (/)£-:  обьішдєчгь 
(Молд.  гр.  1448);  оБьірвдд  (Трост.  Уч.  Єв.  1560);  овьіврдли  (Перес. 

Єв.  1561);  ОБьікрдльї  (Вол.  Єв.  1571);  шБьі(д)рдноую  (Житом.  1583); 
розьірвдди  (Ст.  Зиз.  1596);  розизнАти  (Люцид.  1636);  отиврАвшьі 
(Баришп.  1698);  розитри  (Книж.  госп.  1788);  обидравши  (Грам. 
Павл.  1826). 

Форми  на  -о  —  у  випадках,  зазначених  у  2а-в,  —  уживалися  хіба 
що  винятково:  одошди,  одоврдд  (Єв.  Нег.  1581;  але  й  одьійдєт,  одьішод); 
здоймєт  (Ів.  Виш.  1600;  але  також  і  здьіймают);  в’войшда,  одоймет  (Ґал. 

1659;  але  й  подьіймовад,  одьійди  й  багато  інших);  войдєт  (Пс.  Чепи  бл. 
1675);  і  щойно  в  XVII  ст.  вони  частішають:  отоймутт*,  увойшодт*  (Літоп. 
Самов.  1702;  але  й  розишовшися);  розойшдися,  увойшодт*  (Сам.  Вел.  1720; 
але  й  рознйшдося,  зийшдися);  з’являються  й  форми  з  -і-  (по  діалек¬ 
тах  -і/-):  пушод^ь,  дуйти,  увуйдєчгь  (Няґ.  1758;  але  й  увьійдєме,  увьійти). 

Химерним  проявом  легкості,  з  якою  розповсюджувалися  форми 
різних  префіксів,  є  поширення  в  XVI  та  XVII  ст.  звука  -сі-  між  префік¬ 
сом  і  коренем  у  похідних  від  дієслова  йнятті :  ймати:  поздьіимовади 
(Житом.  1582),  здьіймовати  (Кл.  Остр.  1598,  пор.  зиймовадт»  —  Потій 
1598);  здьійм&о  (Памва  Бер.  1627),  здьійм^єт  (Радив.  1676).  То  був 
наслідок  переосмислення:  подьіймаю  (Саков.  1622)  осмислювалося  не 
як  подьі-ймаю,  але  як  по-дьіймаю,  тому  новий  “корінь”  починав  ужива¬ 
тися  з  іншими  префіксами,  зокрема  г-.  У  сучасній  мові  ці  форми  ще 
зберігаються,  але,  що  прикметно,  у  замінено  на  £,  як  після  справжніх 
префіксів:  здіймати 14 . 

Таким  чином,  хоча  характерне  для  середньоукраїнської  доби 
поширення  в  префіксах  форм  з  -у-  було  спричинене  переходом  ь  в  у 
перед/  потім  у  перекинувся  так  само  й  на  інші  корені,  що  починалися  зі 
скупчення  приголосних.  Щоправда,  це  оминуло  префікси,  які  етимоло¬ 
гічно  закінчувалися  на  о,  як-от  ро-,рго-  і  сіо-.  Наприкінці  XVII  ст.  запо¬ 
чатковано  нове,  ширше  водностайнення,  породжене  особливостями  цих 
останніх  префіксів:  звук  у  в  більшості  говірок  і  в  літературній  мові  посту¬ 
пово  витіснявся  звуком  о,  що  чергувався  з  і:  зншдо  перетворилося  назіїило, 
розиБрАчги  —  на  розібрати  й  т.  ін.  Це  стало  можливим,  оскільки  на  той 
час  чергування  о :  і  усталилося,  і  між  цими  звуками  утворився  міцний 
зв'язок.  Однак  у  префіксах  не  йшлося  ні  про  звукозміну  у  >  і ,  ні  про  зву- 


14  Не  виключений  тут  і  польський  вплив,  пор.  пол.  2(1е)тотюас,  росіеітотюас  тощо. 


17.6  Еволюція  у,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із і 


357 


козміну  ь  >  і  (хоча  дуже  часто  і  з’являється  в  них  на  місці  »),  —  а  про 
складний  процес  морфологічно  й  морфонологічно  зумовленої  субституції. 
Форми  з  у  збереглися  тільки  в  периферійних  північних  та  західних  діалек¬ 
тах.  У  білоруській  мові,  де,  як  і  в  українській,  мало  місце  перше  розповсю¬ 
дження  (звука  у  на  всі  форми),  не  сталося  другого  (о :  і),  оскільки  вона 
не  знала  чергування  типу  о :  і:  білор .  разиграць,  разьіходзіцца. 

Наведімо  відповідну  таблицю  (стрілки  вказують  обсяг  і  напрям 
розповсюдження  форм): 

Доба  -ь  або  С  +0*)ї-  ~ь  або  С  -ь  або  С  -ь  +  (/)і  ~°  в  інших 

+  склад  в  інших  або  склад  оточеннях 

зі  слабким  оточеннях  зі  слабким 

єром  єром  чи  і 

давньо-  ;  с'ь+ити  с'ь+р'ьвлти  ст^+бити  і  по+ити  по+бити 

українська  роз+ити(сА)  роз+рт^ВАти  рос+кАЗлти  :  по+рт^вАти 

середньо-  і  ЗИ(й)ти  зирвлти  ;  ЗБИТИ  ;  ПуЙТИ  \  ПОБИТИ 

українська  |  - - - > 

;  р03и(й)ти(сга)  розирвлти  РОЗКАЗАТИ  пурвлти 

пізньо- 

середньо-  ;  зійти  зірвати  збити  піти  побити 

українська  і  ^ _ ; _ : _ 

та  сучасна  ;  розійтй(ся)  розірвати  \  розказати  пірвати 
українська  і 


6.  СПОЛУЧЕННЯ  Ь  +  У  НА  МЕЖІ  МОРФЕМ  І  В  СУФІКСАХ 

Як  і  сполучення  ь+і ],  так  само  сполучення  ь+ ]  у  середині  морфем  не  було 
властиве  давньоукраїнській  мові:  звук  г  переду  зберігся,  не  перетворив¬ 
шися  на  ь.  Однак  зазначена  сполука  повсякчас  відтворювалася  на  межі 
морфем  і  слів.  Типи  випадків,  виокремлені  для  сполуки  ь+У  (пор.  17.5), 
у  цілому  мають  чинність  і  для  сполуки  ь  +/,  нехай  в  іншому  обсязі.  Окрім 
цього,  при  аналізі  деяких  суфіксів  постають  специфічні  проблеми. 

а).  Для  прикметників  займенникового  типу  діяли  ті  самі  правила,  що 
й  у  випадку  ь  (див.  5а),  меншою  була  лише  кількість  відповідних  лек¬ 
сем.  Скажімо,  сучасний  прикметник  м’якої  групи,  наприклад,  вечірній, , 
може  походити  й  від  протоукр.  *г;есегшТ+Д  і  від  *юесегьп’ь  +Д 
згодом  *юесегьп’уї,  —  хоча  перший  варіант  вірогідніший. 

Пізніше,  під  давньоукраїнську  добу,  подібний  процес  поширив¬ 
ся  на  вказівний  займенник  сь,  у  прономіналізованій  формі  —  *$ь  +  Д 
Постала  внаслідок  цього  форма  $у  (згодом  —  8уу)  широко  засвідчена 
у  середньоукраїнських  пам’ятках,  хоча  й  поряд  віднаходяться  конку- 
ренційні  щодо  неї  сей  і  сєсь  (див.  16.4),  наприклад,  у  Сл.  Єфр.  Сир. 


358 


1 7.6  Еволюція  у у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із ] 


1284,  Гал.  гр.  1409, 1418  і  1424,  Іп.  літоп.  (1037),  Єв.  Верк.  сер.  XIV  ст., 
Єв.  Пер.  бл.  1500,  Молд.  Єв.  1502,  Мих.  Єв.  1526,  Загор.  Єв.  1563, 
Уч.  Єв.  1585,  Язл.  Єв.  кін.  XVI  ст.,  Копист.  1624  (сЕй  закон),  Київ. 
Тр.  1627,  Перем.  Прол.  1632,  Покр.  записи  Хуст  1645,  Полт.  (1664, 
1678),  Вірші  Кл.  Зин.  1690,  Ужг.  Мін.  XVII  ст.,  Ключ  1695,  Пирят. 
1740  тощо,  які  репрезентують  усі  діалектні  зони,  крім  північноукра¬ 
їнської,  хоча  сьогодні  ця  форма  побутує  лише  на  Західному  Поліссі. 

б) .  За  умов  сандгі  прикінцевий  -ь  переду-  регулярно  або  факульта¬ 
тивно  змінювався  на  і.  У  давньоукраїнських  пам'ятках  є  багато  на¬ 
писань  через  и,  але  й  традиційні  варіанти  з  ь  трапляються  часто. 
Велика  кількість  форм  з  и  (<  ь)  переду-  є  прикметою  давньоукраїн¬ 
ських  пам'яток.  Ні  загальне  становище,  ні  часові  рамці  цього  явища 
порівняно  з  уживанням  -ьі  на  місці  -ь  в  аналогічному  оточенні  не 
виявляють  якихось  відмінностей  (див.  17.56). 

*  *  *  Майже  всі  приклади  охоплюють  дієслівні  словоформи  3  ос.  одн.  або 
мн.:  о(ть)ць  мои  в'ьзлюкити  и,  прдвьдд ...  изблвити  и  ‘правда  його  поря¬ 
тує’  (Ізб.  1073);  оус'Ькнжти  &  ‘вони  їм  постинають  голови’  (Раз$іо  Сопсіг. 
сер.  XI  ст.);  почьтєти  и  ‘шанує  його’  (Мст.  Єв.  1117);  молахо'Г™  ‘вони 
його  благали’  (Єв.  Гал.  1144);  знлюти  и  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.);  ігьхашєти 
и  ‘штовхав  його’,  иже  ...  оврАщєти  и  ‘хто  його  знайде’  (Усп.  зб.  XII  ст.); 
пр'Ьддсти  и  ‘зрадить  його’  (Хр.  Ап.  XII  ст.);  здклиндхоути  и  (Златостр. 

XII  ст.);  окдєвєщєти  и  (Виґолекс.  XII  ст.);  помджюти  и  (Напк.  XIII  ст.); 
дєвт* ...  изіхти  и  (Жит.  Сави  XIII  ст.);  пр'ЬдддАти  и  (Єв.  Полік.  1307); 
в'кии  и  ‘я  знаю  його’  (Лавриш.  Єв.  1329);  осоудлти  и  (Єв.  Верк.  XIV  ст.). 

Такі  форми  вийшли  з  ужитку  під  кінець  XIV  ст.  Протягом  цього 
століття  вони,  можливо,  сприймалися  як  зманірені.  Це  пояснює  їхній  брак 
у  тогочасних  грамотах. 

в) .  Префікси  та  прийменники  не  закінчувалися  на  -ь,  за  винятком 
форми  овь,  що  чергувалася  з  о  ~  об.  Саме  її  існування  в  давньоук¬ 
раїнській  мові  викликає  сумніви.  Можливо,  шбинмашє  3  ос.  мин.  часу 
(Виґолекс.  XII  ст.)  відбиває  таку  форму  з  очікуваним  переходом  ь  >  і. 

г) .  У  ґен.  мн.  іменників  чол.  і  жін.  роду  м'якої  групи  (з  походження  — 
основи  на  -і)  можна  би  сподіватися  закінчення  - у у  <  *уї,  що  його 
таки  й  подибуємо  в  багатьох  говірках,  особливо  південно-західного 
наріччя  (приблизно  —  на  захід  від  лінії,  що  проходить  через  Пинськ  — 
на  захід  від  Рівного  —  на  північ  від  Тернополя  —  на  північ  від  Хмель¬ 
ницького  —  на  південний  захід  від  Бердичева  —  на  схід  від  Вінниці  — 
через  Гайсин  —  на  захід  від  Первомайська),  а  також  у  районах 
довкруж  Хвастова,  у  пониззі  Прип’яті,  довкруж  Канева,  Полтави 
та  на  півдні  Воронізької  обл. 15  Однак  у  позосталій,  більшій  ча- 


15  Мапи  —  в  СГу  с.  160;  Жилко,  Нариси ,  с.  250  (менш  детально)  і  ПРДН 12,  с.  208, 210. 


17.6  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із ] 


359 


стині  діалектів  і  в  літературній  мові  вживається  тільки  закінчен¬ 
ня  -ер.  ночей ,  гостей.  Це  закінчення  може  походити  лише  від  -ьуї. 
Можна  припустити,  що  ще  під  протоукраїнську  добу  —  чи,  в  уся¬ 
кому  разі,  перед  занепадом  єрів  —  у  більшості  діалектів  на  місці  Г 
у  цій  відмінковій  формі  з’явився  звук  ь.  Цей  ь  був  представ¬ 
лений  у  непрямих  відмінках  іменників  з  основою  на  -і  у  мн.: 
дат.  мн.  —  гостьмт*,  ночьлгь,  інстр.  мн.  —  гостьми,  ночьми,  лок.  мн.  — 
гостьхт*,  ночьх'ь.  Бувши  запроваджений  у  ґен.  мн.,  звук  ь  {£озіь]їу 
посьуї)  пройшов  ту  саму  еволюцію,  що  й  ь  в  дат.  і  лок.  мн.,  перетво¬ 
рившися  після  занепаду  єрів  на  е.  Решта  діалектів  зберегла  пер¬ 
винну  форму  на  -уГ,  яка  й  дала  -у].  Додатковим  чинником,  що 
сприяв  поширенню  -е/,  але  постав  значно  пізніше,  було,  ймо¬ 
вірно,  переосмислення  форм  ґен.  мн.  іменників  на  -уа  тшіузшпуа, 
8ШІуа.  Після  занепаду  єрів  вони  закінчувалися  в  ґен.  мн.  на  -у, 
тобто  мали  нульове  закінчення  з  випадним  і  (пізніше  у );  оскільки 
ж  функцію  випадного  голосного,  як  правило,  виконував  звук  е>  то 
він  і  заступив  цей  і;  нарешті  —  внаслідок  переосмислення  —  прикін¬ 
цева  сполука  -е}  після  занепаду у  в  основі  таких  слів  (суч.  укр.  [зууп’а], 
[зші’а])  почала  виконувати  роль  закінчення.  З-поміж  конкуренцій- 
них  закінчень  деякі  діалекти  надали  перевагу  -у]  ( ночий ),  інші  — 
-Є]  {свиней). 

Давньоукраїнські  пам’ятки  містять  обмаль  відомостей  щодо 
ареальної  дистрибуції  закінчень  ґен.  мн.  -ьі  та  -її  до  занепаду  єрів 
чи  -еу  та  -у  після  їх  занепаду.  Форми  на  -її  ~  -у  трапляються 
часто  в  пам’ятках  із  різних  регіонів,  наприклад,  людии  (Арх.  Єв.  1092), 
в^ьшии  ‘вошей’,  дьнии  ‘днів’  (Син.  Патер.  XI  ст.),  вени  ‘сіл’  (Златостр. 

XII  ст.),  людии,  здпов'кдии  (Хіл.  XIII  ст.).  Таким  чином,  у  пам’ятках, 
які  походять,  імовірно,  з  київського  регіону  вживаються  ті  самі  фор¬ 
ми,  що  й  у  західноукраїнських  —  Гал.  Єв.  1288  (людии),  Путн.  Єв. 

XIII  ст.  (людии,  злпов'Ьдии),  Панд.  1307  (р'Ьчни,  мьіслин),  Іп.  літоп. 
(людии  —  945)  тощо.  Так  само  й  на  -ьі  можна  натрапити  у  різних  тек¬ 
стах  (наприклад,  стрлстьи  —  Син.  Патер.  XI  ст.,  дьньн  —  Єв.  Гал. 
1 144).  Вибір  написання  у  староцерковнослов’янській  мові  був  довіль¬ 
ний,  хоча  у  староцерковнослов’янських  текстах  болгарської  редакції, 
найвище  шанованих  у  старожитній  Україні,  закінчення  -ии  перева¬ 
жало.  Стан  речей,  що  панував  у  цих  текстах,  знайшов  своє  віддзер¬ 
калення  й  у  давньоукраїнських  пам’ятках. 

Дистрибуція  двох  форм  у  грамотах  ХІУ-ХУ  ст.  має  інший  ви¬ 
гляд.  У  південно-західних  документах  перевага  надається,  вочевидь, 
закінченню  -іі  (наприклад,  грошин  —  Перемишль  1359,  д'&тии  — 
Перемишль  1366,  людии  —  Смотрич  1375  супроти  грошей  —  Луцьк 
1434,  нєприіАтєлєи  —  Черняхів  (коло  Житомира)  1435. 


360 


1 7.6  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із і 


*  *  *  Протягом  усієї  середньоукраїнської  доби  ці  дві  форми  продовжували 
конкурувати  між  собою.  У  багатьох  текстах  вживається  як  перша,  так 
і  друга:  Молд.  гр.  (господарки  -  господарем  1395,  д’Ьтєи  ~  д'Ьтии  1407,  коней 
1456,  неприіатедии  1395  ~  непрїіатедеи  1499;  свинии  1456;  родитедеи  1499), 

Гр.  1558,  Луцьк  (свиней),  Перес.  Єв.  1561  (грошей,  людей,  обителей,  оушєи 
проти  р'ймїи,  злостим,  людии,  очии),  Лавр.  Зиз.  1596  (нощии  ~  нощей, 
костим  ~  костей,  соудйи  ~  соудєи),  Одрех.  гр.  (людии  1511, 1573,  свинии  1576, 
людии  1691  проти  д^теи  1682,  людей  1689, 1691),  Льв.  Ставр.  бр.  (грошин 
1595  ~  грошей  1611),  Кл.  Остр.  1598  (людей  ~  людий,  речей,  дний),  Ів.  Виш. 

1600  (за  підрахунками  Ґрешеля,  -ий  вжито  7  разів,  -ей  —  41  раз), 
Тригір.  Уч.  Єв.  початку  XVII  ст.  (грошин  при  людей),  Памва  Бер.  1627 
(згідно  з  підрахунками  Дідякіна,  -ий  вжито  11  разів,  -ей  —  18  разів), 
Шаргор.  1660  (дний,  нощии  проти  цлрей),  Полт.  (людий,  д'Ьтий  1664;  очий, 
свиний  1666  проти  людей  1667,  свиней  1667,  коней,  рьчей-речий  1670), 
Баришп.  (свиний  1664,  гроший,  речий  1665,  розий  1678  проти  людей  1669, 
свиней  1670),  Радив,  (людий,  дний,  очий,  зелий  1676;  р'Ьчий,  мьіслий  1688, 
але  частіше  з  -ей),  Вірші  Кл.  Зин.  1690  (частий  ‘частин’  проти  ткачей), 
Пирят.  (дний  1699),  Гадинк.  зб.  1736  (дний  проти  скорвей). 

У  деяких  пам’ятках  вживаються  здебільшого  або  виключно  форми 
на  -Є],  наприклад,  північноукраїнські  грамоти  з  архіву  родини  Сан- 
іушків  (людей  —  Берестя  1516,  речей  —  Краків  1531),  Остр.  Бібл.  1581 
(кназєи,  ц(а)рей),  Потій  1595  (речей),  Саков.  1622  (людей,  лмркей,  але 
червий),  ’АуаОгіра,  Львів  1641  (оучителєи),  Ів.  Уж.  1643  (очей,  людей 
проти  одного  випадку  вживання  дний),  Ґал.  (костей  1659,  людей,  ігКсней, 
оучней,  д'Ьтей,  але  речий  1663),  Сам.  Вел.  1720  (пор.  костий  людей), 

Няґ.  1758  (ночей,  людей). 

Іще  більшим  числом  представлені  пам’ятки,  в  яких  абсолютна 
перевага  надається  формам  на  - у /,  наприклад,  Кам.-Буз.  Єв.  1411 
(лиркий),  Чет.  1489  (скоркий),  Жугай  1569  (цей  автор  заміняв  Скоринині 
форми  з  -ей  на  власні  з  -ий),  Вол.  Єв.  1571  (людии),  Фольварк  1607 
(людий),  Транкв.-Ст.  1618  (очий,  людий),  Псалт.  1624  (частий),  Тар.  Земка 
1625  (вещий),  Умнологіа  1630  (людий),  Уч.  Єв.  Кап.  1640  (свинии), 
Хоруж.  зб.  1662  (дний,  нощий),  Тупт.  1685  (людий,  ріічий),  Ключ  1695 
(людий),  Діал.  Полік.  XVII  ст.  (очий),  Андр.  1701  (людий,  очий), 

Покр.  записи  (людий  —  Свидник,  після  17 19;  огний  —  на  південний  захід 
від  Рахова,  1742). 

На  перший  погляд,  ця  дистрибуція  здається  досить  строкатою 
й  безсистемною,  але  прискіпливіший  аналіз  виявляє  певну  соціальну 
та  ареальну  вмотивованість  цього  явища.  Широке  варіювання  влас¬ 
тиве  або  писанням  інтелектуальної  еліти,  або  ж  низці  документів, 
писаних  у  різні  часи  авторами  з  різним  життєвим  досвідом.  У  ціло¬ 
му  ж,  основний  корпус  текстів  із  переважним  уживанням  -ей  похо¬ 
дить  із  півночі  та  сходу  України,  тимчасом  як  форми  з  -ий  характе¬ 
ризують  передусім  західні  землі  та  Полтавщину.  Усе  це  узгоджується 
з  сучасною  діалектною  мапою.  На  Закарпатті  переважають  форми 


17.6  Еволюція  у  у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  у 


361 


з  - у) ,  за  винятком  Рахова,  і  цікаво,  що  в  Покр.  записах  1697  (Рахів) 
трапляється  саме  -еу  (дітгей) 16 .  Отже,  можна  стверджувати,  що 
в  загальних  рисах  ареальна  дистрибуція,  наближена  до  сучасної, 
постала  щонайпізніше  в  XV  ст.,  не  беручи,  звичайно,  до  уваги  земель, 
пізніше  залюднених.  Уживання  в  сучасній  літературній  мові  форми 
з  -еу  є  наслідком  сильного  впливу  південно-східного  наріччя  на  її 
формування  на  початку  XIX  ст.;  натомість  висока  частотність  форм 
із  -ий  під  середньоукраїнську  добу  свідчить  про  активну  участь 
південно-західних  регіонів  у  тогочасному  культурному  житті 17 . 
ґ).  Окрім  ген.  мн.,  е  перед  у  з’являється,  на  противагу  загальному 
правилу,  в  ном.  одн.  слова  соловей: солов'я,  по  діалектах  також  — 
горобей  ~  веребей  ~  воробей  (північна  Київщина,  Чернігівщина,  Сумщи¬ 
на,  Рівне,  Кобрин).  Обидві  словоформи  демонструють  у  слов’янських 
мовах  розмаїття  суфіксів:  пол.  зіотк ,  шбЬеІ ,  словац.  зіацік,  цгаЬес ,  серб.- 
хорв.  зіасй /,  огаЬес,  болг.  славей  (<  -еуї),  врабец.  В  українській  мові 
суфікс  -еуї  запроваджено  в  південно-західних  діалектах  ( соловій : 
соловія),  тоді  як  очікувана  форма  *$оІоьуу :  *8оІог(у))а  не  засвідчена 
ні  за  давньо-  (за  винятком  ц.  сл.  слабий),  ні  за  середньоукраїнської 
доби 18 .  Ця  форма  була  незручною,  оскільки  в  ном.  одн.  вона  не 
відрізнялася  зовнішньо  від  прикметника  займенникового  типу  Щоб 
уникнути  цього,  у  більшості  слов’янських  мов  і  в  частині  українських 
діалектів  запроваджено  інший  суфікс  (зазначений  вище).  Це  стало 
можливим,  оскільки  голосний,  наявний  у  ном.  одн.  (давн.  укр.  *зоІооу) 
у  непрямих  відмінках  чергувався  з  0  (див.  розділ  4),  а  в  іменних 
суфіксах  типовим  альтернантом  0  був  е  або  о,  але  не  і  (>  у). 

Та  сама  проблема  постала  в  *гисуї(рос.ручей,  болг.ручей ),  але 
вона  була  розв’язана  в  протоукраїнських  діалектах  завдяки  заміні 
*-у-  суфіксом  -еу-  (після  середньопіднебінних  — ау-),  звідки  йсуч. 
укр.  ручай  (також  білор.  ручай ,  пол.  гисгар ;  пор.  давн.  укр.  топонім 
Ручай  —  Іп.  літоп.  988).  У  слові  солоней :  солонею  з  меншою  частотніс¬ 
тю  вживання  звук  е  не  просто  з’явився,  але  поширився  ще  й  на  форми 
непрямих  відмінків,  як  це,  вочевидь,  сталося  й  зі  словами  іней 19  та 
клей  (рос.  клей ,  давн.  пол.  кіі ;,  пор.  сер.  укр.  кдий :  клию  в  БісГіопагіиш 
1649;  також  клию  в  Ів.  Уж.  1643  і  навіть  клиити  в  Льв.  Ставр.  бр.  1607). 
Варіювання  суфіксів  у  словах  вулик ,  діал.  вулень ,  вулій  і  верея  може 

16  Місце  наголошування  теж  мусило  відігравати  певну  роль:  у  багатьох  говірках 
обидва  закінчення  в  ненаголошеній  позиції  майже  не  розрізнялися. 

17  У  лемківських  і  надсянських  говірках  ген.  мн.  має  закінчення  -у  (без  пом’якшення 
попереднього  приголосного).  Звук  і  тут  є  звичайним  рефлексом  давн.  укр.  і,  а  відтак 
ми  не  маємо  тут  до  діла  з  особливим  закінченням. 

18  Форма  содовий  (Памва  Бер.  1627)  не  дає  підстав  для  певних  висновків:  вона  може 
читатися  як  соловій ,  пор.  содовою  вок.  (Шариш,  сер.  XVIII  ст.). 

19  Проте  гний  засвідчено  в  розпорошених  місцевостях  на  Волині,  а  також  у  зоні 
поширення  надсянських,  бойківських  і  наддністрянських  говірок. 


362 


17.7  Еволюція  у,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із  і 


вказувати  на  протоукраїнські  *иІуї  та  *юегуа-,  пор.  рос.  улей,  болт. 
улей  ‘ ясла ’;  в  гуцульських  говірках  досі  зберігається  форма  улий , 
тотожна  з  сер.  укр.  оулнн  (Вісііопагіит  1649);  окрім  цього,  сер.  укр. 
вері>ж  (з  ж  замість  а)  —  Фіоль  1491,  вєр-ЬА  —  Бер.  Напк.  XIV  ст.,  ц.  сл. 
вер'Ьгл  'дерев’яна  поперечина’,  рос.  верея ,  словац.  юегсу.  Натомість 
у  слові  глей  немає  суфікса,  і  кореневий  е  в  ньому  є  споконвічний 
(пор.  чергування  глей :  глйна ,  що  бере  свій  початок  від  і.  є.  еі :  і). 
У  випадку  форм  шлея  ~  шлейка,  можливо,  йдеться  про  запозичення 
з  польської:  пор.  пол.  згіа  ~  зіа ,  мн.  зіе ,  де  форму  множини  взято 
як  основу,  до  якої  додали  нове  “закінчення”  -}а. 

*  *  *  д).  За  середньоукраїнської  доби  в  писаннях  деяких  північноукра¬ 

їнських  авторів,  особливо  з  Берестя  та  прилеглих  земель,  у  влас¬ 
них  назвах  та  похідних  від  них  формах  набув  поширення  вжиток  е 
замість  и  перед  й  (наприклад,  Едсидєй,  Григорей,  Офлнлсєй  —  Потій 
1595;  Алєксдндрєйский  і,  як  правило,  керєстейский  —  наприклад, 
у  Гр.  1497,  Крем’янець,  але  пор.  кєрєстийский  у  Копист.  1621);  як 
виняток,  це  спостерігається  навіть  у  загальних  назвах  у  слабкій 
позиції:  комєнекмь  і  тєрнєкмь  інстр.  одн.,  Брлтєіа,  плдєнєк  (Єфр.  Сир. 
1492).  Такі  написання  можуть  бути  штучними  (пор.  у  гуцулів  такі 
християнські  імена,  як  Андрей,  Тимофей  —  літ.  укр.  Андрій,  Тймофгй)у 
хоча  їх  можна  пов’язати  з  білоруськими  говірками,  в  яких  ь  та  ь 
перед  і  давали  рефлекс  е  (пор.  тей  у  сосницькій  говірці.  Щодо 
ареалу  поширення  форми  тей  у  білоруських  діалектах  —  див. 
ДАБМу  мапа  135). 


7.  ВИСНОВКИ 

Голосні  і  та  у  в  позиції  обік ]  були  частково  охоплені  еволюційними  про¬ 
цесами,  що  їх  узвичаєно  окреслюють  як  занепад  єрів. 

Вони  не  були  охоплені  цими  процесами,  датованими  серединою 
XII  ст.,  у  двох  типах  оточень: 

Уі-  на  початку  слова  (<  *Д  що  злилося  з  *(в/)ї-  після  втрати  часо¬ 
кількості)  —  наприклад,  іскра ; 

у  переду  —  наприклад,  мию :  мий. 

Натомість  вони  були  охоплені  цими  процесами,  датованими  се¬ 
рединою  XII  ст.,  у  двох  інших  типах  оточень: 

~У~  в  середині  слова  (даючи  ;  +  0  у  слабкій  позиції,  ]е  в  сильній 
позиції)  —  наприклад,  війна :  воєн ; 

і  переду  (даючи  0  +7  у  слабкій  позиції,  і  (пізніше  у)+з  у  сильній 
позиції)  —  наприклад,  п'ю :  пий. 

Вторинно  утворені  сполуки  єра  з ]  долучилися  до  цих  проце¬ 
сів  середини  XII  ст.  з  такими  наслідками: 


17.8  Еволюція  у у  і,  ьтаь  в  позиції  поряд  із ] 


363 


ь  +7'  (з  переходом  ь  >  у  в  сильній  позиції)  —  наприклад,  малий ,  сер. 
укр.  одийти; 

ь  +7  (з  переходом  ь > і  (пізніше  і  або  у)  у  сильній  позиції,  але  ь> є 
в  ґен.  мн.  на  сході  України)  —  синій,  дітей  (зах.  укр.  дітйй). 

Два  пізніші  еволюційні  процеси  змінили  становище,  що  скла¬ 
лося  на  кінець  XII  ст.: 

у  середині  XIV  ст.:  ненаголошений  початковий  і-  > 7-  перед  поодин- 
чим  приголосним  (факультативно)  —  іти :  йти; 

ненаголошений  початковий  і  >  0  перед  скупченням  приголосних 
(факультативно)  —  ігра :  гра; 

у  середині  XVII  ст.:  - у -,  що  сполучав  префікси  з  коренями,  замінено 
на  і :  о  —  одійтй ,  підойма. 

Жоден  із  цих  еволюційних  процесів  не  спричинив  змін  у  складі 
фонем.  Постали  два  нові  чергування  —  у  :  0,  яке  згодом  зникло  і  в  пре¬ 
фіксах  (сер.  укр.  одийти :  одходити  >  суч.  укр.  відійти :  відходити),  і  в  суфік¬ 
сах  (якщо  вони  тут  узагалі  коли-небудь  існували  —  пор.  сер.  укр.  *8оІоглу : 
зоїогуа  >  суч.  укр.  соловей :  солов'я20),  та  і  :]  :  0,  що  траплялося  тільки  на 
початку  слова  й  залежало  (для  і : 7)  від  звукового  оточення. 

Слід  зазначити,  що  в  еволюції  Г  та  у  не  було  цілковитої  рівно¬ 
біжності.  Обидва  ці  голосні  мали  статус  фонем. 


8.  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ 

Усі  розглянуті  в  цьому  розділі  зміни,  що  припали  на  XII  ст.,  були  вла¬ 
стиві  всім  українським  діалектам  —  за  винятком  закінчення  ґен.  мн.,  де 
розщеплення  на  -е/  та  -у]  було  зумовлене  морфологічно,  і  подібних 
іменникових  суфіксів.  Пізніша  втрата  і-  не  заторкнула  більшості  закар¬ 
патських  говірок.  Усі  ці  зміни  сталися  й  у  білоруській  мові.  Подана  ниж¬ 
че  таблиця  показує,  як  вони  представлені  в  суміжних  слов’янських  мовах: 


і.  *]І- 
( іскра ) 

2-  У  +7 
{мию : 
мий) 

3.  *-7‘Г- 
{яйце : 
яєць) 

4.  і  +7 
(п’ю: 
пий) 

5.  ь  +7 
(малий; 
сер.  укр. 

одьійти) 

6.  ь  +7 
(синій); 
окрім 
ґен.  мн. 

7.  ь  +7 
ґен.  мн. 
(дітей) 

Рос. 

+ 

;  - 

;  ± 

І  + 

7 . 1 . і 

- 

+ 

Білор. 

+ 

+ 

+ 

+ 

+ 

+ 

+ 

Пол. 

-(1) 

+ 

+ 

±(2) 

:  —  (3) 

+ 

-(4) 

Сх.  словац. 

-О) 

І  + 

+ 

І  ±<2) 

:  +(5>  | 

+ 

-(4) 

Болг. 

+ 

+ 

|  ± 

— 

;  ±(б>  | 

+ 

+  (7) 

20  До  переходу  і>у  насправді  йшлося  про  чергування  і :  0. 


364 


17.8  Еволюція  у ,  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із ] 


4-  позначає  тотожність; 

—  позначає  відмінність; 

±  позначає  часткову  тотожність; 

(1)  —  відмежування  від  російської  й  пізніший  (датований  XIV  ст.)  еволюційний 

збіг  української  мови  з  польською  та  зі  східнословацькими  діалектами; 

(2)  —  тотожність  у  сильній  позиції;  у  слабкій  позиції  польська  зберігає  і 

(ру$  1  ос.  одн.),  як  і  словацька  (сх.  словац.  руи ); 

(3)  —  обмежена  тотожність:  за  винятком  префіксів; 

(4)  —  подібність  польської  та  словацької  еволюції  з  процесами  в  західноукра¬ 

їнських  діалектах; 

(5)  —  у  префіксах  східнословацькі  діалекти  мають  е :  яеі$с  ‘увійти’,  осіеузс  ‘піти’; 

(6)  —  у  середньоболгарській  мові  стосується  лише  префіксів; 

(7)  —  зникле  в  сучасній  болгарській  мові. 

Коли  йдеться  про  цей  складний  набір  дрібних  звукозмін,  укра¬ 
їнська  мова  (як  і  білоруська)  виявляє  найбільше  подібностей  до  болгар¬ 
ської  мови  (70  %  тотожних  змін)  та  до  східнословацьких  діалектів  (63  %), 
найменше  —  до  польської  (56  %)  та  до  російської  (42  %)  мов.  Ці  цифри, 
однак,  не  дозволяють  стверджувати,  що  зміни  справді  були  спільними: 
за  винятком  білоруської,  ми  маємо  справу  радше  зі  збіжними  наслідками 
процесів,  що  відбувалися  незалежно  один  від  одного. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  ЗсЬасЬтаїоу  А1.  «Веііга^е  гиг  тззізсЬеп  Огаттаіік»,  II,  2. 
Л5РН  7, 1884. 

2.  Шахматов  А.  «Исследования  в  области  русской  фонетики». 
РФВ  29,  1893. 

3.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьпса»,  XIX. 

ЖМНП  314,  1897. 

4.  Соболевский  А.  «Мелкие  заметки  по  славянской  и  русской 
фонетике».  РФВ  63,  1910. 

5.  Бузук  П.  «Замітки  з  української  мови»,  1. 51 3, 1924-25. 

6.  Ганцов  В.  «До  історії  звуків  в  українській  мові,  І.  Укр.  ‘зійти’, 
‘підіймати’,  ‘розірвати’».  ЗІФВ  7-8,  1926. 

7.  Саті1І5сЬе§  Е.  «2ит  Ьаиілуеіі;  уоп  аіігшз.  ь:  Лпа  Кьіпа ». 

2.5РН  4, 1927. 

8.  Саті1І5сЬе£  Е.  «МосЬтаЬ  Апа  Кьіпа».  7.5РН  5, 1928. 

9.  Саті1І5сЬе§  Е.  «\Уіес1епіт  сііе  ШіегзсЬгіЙ;  сіег  Аппа  Ке£іпа». 
7.5РН  8, 1931. 

10.  Уазшег  М.  «КасЬіга^».  7.5РН  4, 1927. 


17.  Еволюція  у у  і,  ь  та  ь  в  позиції  поряд  із ] 


365 


1 1.  Уазтег  М.  «\Уіес1егит  сііе  ОпІегзсЬгіЙ;  сіег  Аппа  Ке§іпа». 

7.5Рк  8, 1931. 

12.  ТЬотзоп  А  «Біе  Котіпаїіуепсіип^  сіег  Ьезііттіеп  АфекПуа 
ипсі  ІаиШсЬ  УепуапсЬез  іп  сіеп  зІауізсЬеп  ЗргасЬеп». 

23Рк  5, 1928. 

13.  ТЬотзоп  А  «КосЬтаїз  йЬег  Апа  Яьіпа».  ІЬ . 

14.  ЕкЬІот  Я.  «Апа  Кьіпа».  Зргаксеіеткаріща  ЗйІЬкареґз  і  Ііррзаіа 
/бгкапсіїіп&агу  1928-1930. 

15.  Вегпекег  Е.  «2иг  ІІпІегзсЬгіЙ;  сіег  Кбпі£іптииег  Аппа». 

АЗРк  42,  1929. 

16.  Чехович  К.  «АНА  РТіИНА.  Підпис  з  1063  р.»  Слово  1937/38, 2. 

17.  Сгарріп  Н.  «Роїопаіз  ітат  >  тат».  КЕЗ  29, 1938. 

18.  Черньїх  А  «К  вопросу  о  подписи  французской  королеви 
Анньї  Ярославовньї».  Докладьі  и  сообщения  филологического 
факультета  МГУ  3, 1947. 

19.  Мельников  Е.  «О  язьіке  и  графине  подписи  Анньї  Ярославньї 
1063  года».  Славянское  язьїкознание.  М.,  1959. 

20.  Мельников  Е.  «К  вопросу  о  звуковом  значений  букви 
ь  в  древнерусской  подписи  1063  года».  ЗІ  28, 1959. 

21.  2етЬа1у-МісЬа1ако\уа  М.  «ОЬосгпозс  ітіес  ||  тіес 
\у  з1агороІ52С2у2піе»./Р39, 5, 1959. 

22.  Пшеничнова  Н.  «К  истории  редуцированньїх 
ьц  и  в  восточнославянских  язиках».  ФН  3, 1, 1960. 

23.  Пшеничнова  Н.  «Гласньїе  на  месте  редуцированного  ї  в  гово¬ 
рах  восточнославянских  язьїков».  Вопросьі  диалектолоти 
восточнославянских  язьїков.  М.,  1964. 

24.  Жовтобрюх  М.  «Про  деякі  явища  граматичної  аналогії 
в  українській  мові»,  1.  ПІРУМ,  1962. 

25.  Меііп  Е.  «Біе  кугіНізсЬе  ИпІегзсЬгіЙ;  Ана  Рьина  аиз  сієш  ^аЬ^е 
1063».  ЗсЗІ  11, 1965. 

26.  Латта  В.  «Из  вокализма  украинских  говоров  в  Восточной 
Словакии»,  2.  НЗб.  Свидн.  1, 1965. 

27.  Ііуаіпеп  Ь.  «МосЬтаїз  АНА  РТ>ИНА».  ЗсЗІ  12, 1966. 

28.  Іопа§си  А.  «Си  ргіуіге  1а  зіаіиіиі  аі  уосаіеіог  і»  (у),  ь  (ї)  їп  гиза 
уесЬе».  КтЗІ  14,  1967. 

29.  Апсіегзеп  Н.  «А  Зіисіу  іп  ОіасЬгопіс  МогрЬорЬопешісз:  іЬе 
іЛсгаіпіап  Ргейхез».  Ьа  45, 4, 1969. 

30.  Григірчук  Л.  «Закінчення  - ий  родового  відмінка  множини 
іменників  чоловічого  та  жіночого  родів».  ПРДН 12,  1971. 

31.  ЗЬєуєіоу  С.  «Оп  іЬе  РгоЬІеш  о£  іЬе  Рагіісіраііоп  о£  у  апсі  і  іп 
іЬе  Ьозз  о£/т»./і732, 1976. 


18.  ЕВОЛЮЦІЯ  ЄРІВ  ПЕРЕД  СОНАНТОМ 
МІЖ  ДВОМА  ПРИГОЛОСНИМИ 
(СПОЛУКИ  СьЗС,  СьЗС) 


1.  Загальні  завваги .  366 

2.  Відтворення  сполуки  Сь/ьЗС  у  давньоукраїнських  пам’ятках 

і  хронологія  її  зміни .  367 

3.  Написання  через  два  єри  і  проблема  “другого  повноголосу” .  368 

4.  Зона  поширення.  Умови  та  наслідки .  373 

5.  Відхилення .  374 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  сполуках  С  +  єр  +  5  4-  С  (де  5  позначає  сонант)  єри,  як  і  деінде,  переходи¬ 
ли  в  е  та  о,  але  умови  цієї  зміни  були  відмінні:  ь  давав  о,  а  ь  перетворю¬ 
вався  на  е  незалежно  від  того,  чи  йшов  у  насігупному  складі  єр;  відповідно, 
не  тільки  чгьргь,  вьрхт*,  в'ьлісь  перетворилися  на  суч.  укр.  торгу  верх ,  вовк  \ 
але  й  форми  ак.  мн.  т^ьргьі,  вьрхьі,  вт^дкьі  виступають  як  торги ,  верхи,,  вовки . 
Отже,  ці  єри  в  усіх  позиціях  трактовано  як  сильні.  Звідси  й  відмінність 


1  Щодо  переходу  1>я  див.  ЗО.  1 . 


18.2  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


367 


у  їхньому  впливі  на  попередній  склад  —  такого  впливу  просто  не  було. 
Якщо  в  попередньому  складі  був  єр,  то  він  не  зазнавав  впливу  наступно¬ 
го  єра:  форма  ґен.  одн.  ст^мьрти  не  перетворювалася  на  +8отгії  чи  +8отегії. 
Якщо  в  попередньому  складі  був  о  або  е ,  вони  теж  не  зазнавали  впливу 
цього  єра:  форма  ґен.  одн.  чєтвьргл  перетворилася  на  суч.  укр.  четверга , 
але  не  +  сіїяегка. 

Фактично  сполука  Сь/ь5С  уживалася  у  трьох  варіантах:  СьгС, 
СьгС  і  СьІС.  Носові  сонанти  в  таких  оточеннях  не  траплялися,  оскільки 
сполука  V  +  N  перед  приголосним  змінилася  в  пізньопраслов’янські  часи 
в  носовий  голосний.  Не  було  й  сполуки  Сь/С,  оскільки  ще  в  період  від 
середини  VIII  ст.  до  середини  IX  ст.  (час  постання  повноголосу)  сполу¬ 
ка  Сь/С  (або  її  попередниця  СЇІС)  злилася  з  С ь/С  (Сй/С).  Ця  зміна  була 
притаманна  всім  східнослов’янським  діалектам  (як,  зрештою,  і  полаб¬ 
ським,  а  почасти  й  верхньолужицьким  —  див.  9.2  і  1 1.2).  Свідчень  відмін¬ 
ності  Сь/С  від  Сь/С  у  слов’янських  мовах  обмаль.  У  польській  мові 
та  східнословацьких  діалектах  перша  сполука,  на  відміну  від  другої,  постає 
як  Сі/С  після  губних:  укр.  вовк ,  рос.  волку  білор.  воук  проти  пол.  тік , 
сх.  словац.  тІк\  зрозуміло,  що  за  наявності  середньопіднебінного  первин¬ 
на  сполука  могла  мати  лише  вигляд  Сь/С,  оскільки  цей  приголосний  не 
міг  би  розвинутися  перед  ь:  укр.  жовтий ,  рос.  желтьій ,  білор.  жоутьц 
пол.  іоііу,  словац.  і/й/,  болг.  жьлт  —  усі  від  *гьк-.  В  інших  випадках  тільки 
неслов’янські  мови  дозволяють  з’ясувати  походження  суч.  укр.  Со»С; 
пор.,  наприклад,  позірно  тотожні  корені  у  словах  довгий  і  довгу  що  спів¬ 
відносяться,  однак,  із  різними  одиницями:  лит.  І1§аз  ‘довгий’  (<  *(ИІ§а8) 
та  ґот.  сІиІ§5  ‘борг’. 


2.  ВІДТВОРЕННЯ  СПОЛУКИ  Сь/ь5С  У  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТКАХ 

І  ХРОНОЛОГІЯ  її  ЗМІНИ 

За  староцерковнослов’янським  правописом  у  цих  сполуках  єр  майже  не¬ 
змінно  з’являвся  після  сонанта;  саме  таке  написання  і  прийшло  на  Укра¬ 
їну  з  Болгарії.  Утім,  це  суперечило  місцевому  мовному  вжиткові,  а  відтак 
давньоукраїнських  пам’яток,  у  яких  це  написання  застосовується  досте¬ 
менно,  дуже  мало.  З-поміж  них  можна  назвати,  для  прикладу,  Реймс. 
Єв.  XI  ст.  чи  Панд.  XI  ст.  Частіше  місцеві  писарі,  намагаючися  наслідувати 
цей  взірець,  плуталися  і  вживали  час  від  часу  зворотний  порядок  елемен¬ 
тів,  тобто  писали  сонант  перед  єром.  Таке  має  місце  в  Ізб.  1073  (прьв'Ьньцд 
ґен.  одн.  проти  сі^дньце),  Син.  Патер.  XI  ст.  (чрьньї  проти  чьрноризнцд) 
тощо;  уже  в  XI  ст.  деякі  писарі  наважувалися  навіть  рішуче  відмовлятися 
від  церковнослов’янського  написання.  Це  спостерігається,  наприклад, 
в  Ізб.  1076  (пьрвд,  дт^лго),  Арх.  Єв.  1092  (заледве  три  випадки  з  порядком 


368 


1 83  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


С5ь/ьС),  Пс.  Бичк.  XI  ст.  (дьржл,  твьрдь),  Мст.  Єв.  1117  (дьржимьііа, 
С'ьмьртию),  Юр.  Єв.  1128  (тьрник,  сьрггь  проти  скврьнлть)  і  найбільш  си¬ 
стематично  в  Єв.  Гал.  1144  (о\*лгьлчи  з  0с.  одн.  аор.,  зьрн'Ь),  а  також  у  Хр.  Ап. 
XII  ст.,  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.,  Виґолекс.  XII  ст.  тощо.  У  світських  документах 
консеквентно  застосовувано  послідовність  єр  +  сонант:  Сватоігьлк  (Соф. 
напис  1 104),  здггьртить  ‘зіпсує’  (Гр.  1 130).  Очевидно,  більшість  із-поміж 
писарів  уважали  в  цьому  випадку  староцерковнослов’янське  написання 
за  зманірене  без  потреби2. 

Давньоукраїнські  пам’ятки  ще  й  тому  мають  цінність,  що  пока¬ 
зують:  у  сполуках  Сь/ьБС  єри  виступали  без  змін  до  середини  XII  ст., 
коли  відбувся  їх  перехід  в  о  та  в  е  відповідно.  Щойно  від  цього  часу 
(на  який  припали  й  зміни  ь>  о,  ь>е  в  усіх  сильних  позиціях  —  див.  16.1) 
почали  траплятися  написання  з  о  та  е,  хоча  правописну  традицію  вживання 
літер  на  позначення  єрів  уперто  плекано  ще  довгий  час.  Перша  пам’ятка, 
де  фігурують  (причому  дуже  часто)  такі  написання,  —  це  Добр.  Єв.  1 164: 
испервл,  ст>мерти  Ген.  одн.,  исполнь;  і  відтоді  ледве  чи  знайдеться  бодай 
одна  пам’ятка,  вільна  від  таких  написань,  нехай  у  добре  вишколених 
писарів  вони  є  геть  поодинокі  (наприклад,  церкві,  четвертий,  нщерннговл  — 
Усп.  зб.  XII  ст.;  оутверди,  солньце,  церковь  —  Хіл.  XIII  ст.;  століть,  волцн, 
червьк  —  Жит.  Сави  XIII  ст.;  пор.  претерп^х’ь  —  Печ.  напис  XII  ст.). 

Отже,  у  сполуках  Сь/ь5С  єри  поводилися  як  сильні,  змінив¬ 
шися  на  о  та  е  водночас  із  сильними  єрами  в  решті  позицій. 


3.  НАПИСАННЯ  ЧЕРЕЗ  ДВА  ЄРИ 
І  ПРОБЛЕМА  “ДРУГОГО  ПОВНОГОЛОСУ” 

Досить  прозора  картина  еволюції  груп  Сь/ь5С,  змальована  у  18.2,  дещо 
затьмарюється  іншим  способом  написання  цих  сполук  у  давньоукраїн¬ 
ських  пам’ятках  —  з  єром  перед  сонантом  і  з  апострофом  або  другим  єром 
після  сонанта.  Таке  написання,  що  його  ми  називатимемо  написанням 
через  два  єри,  —  часто  трапляється  в  деяких  досить  ранніх  пам’ятках,  на¬ 
приклад,  в  Ізб.  1073.  Його  перший  писар  часто  вдавався  до  написання 
Сь/ь$’С,  другий  —  час  від  часу  до  Сь/ьБь/ьС  (загалом  51  раз);  напри¬ 
клад,  чьр’тл  ‘риска’,  льр’вьшх'ь  ґен.  мн.,  о\жьр’лт>  —  сквьрьно  ‘погано’, 
нсп'ьл'ьнь  ‘сповнений’.  Написання  з  двома  єрами  є  особливо  характерними 
для  Син.  Патер.  XI  ст.  (сьр’дьце,  твьр’д'Ь)  і  Мст.  Єв.  1117;  маловживани¬ 
ми  —  у  Гр.  Бог.  XI  ст.  (за  винятком  останніх  40  аркушів),  Пс.  Бичк.  XI  ст., 
ще  рідше  вони  трапляються  в  Ізб.  1076  (7  разів),  Арх.  Єв.  1092  (5  разів, 
з  яких  4  рази  в  кінці  рядка,  коли  єри  часто  вставлялися  через  звичку 


2  Щодо  третього  правописного  варіанта,  вживаного  під  давньоукраїнську  добу,  — 
див.  18.3. 


18.3  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


369 


закінчувати  рядок  буквою  на  позначення  голосного:  егьл'ьсви,  цьЦрьісьвь, 
вгьлгь||намн  ‘хвилями')  і  Єв.  Гал.  1144  (5  разів:  д'ьл'ьжникд,  пьртьСчгЬ  лок. 
одн.,  оутьл’стгЬ  ‘потовстішав'  3  ос.  одн.  аор.).  Написання  додаткового  єра 
після  сонанта  не  залежало  від  того,  чи  стояв  перед  сонантом  єр  гезр.  — 
після  1150  р.  —  е  чи  о.  Для  цього  часу  пам'ятки  знов-таки  можна  по¬ 
ділити  на  ті  самі  три  групи:  1)  з  частим  використанням  таких  форм: 
Добр.  Єв.  1164  (пєрвстл,  мєрьтвии),  Усп.  зб.  XII  ст.  (другий  писар,  напри¬ 
клад,  С'ьвьрьшн,  втьЛТьігь,  кгьргьл\лгашє  тощо),  Панд.  1307,  Єв.  Полік.  1307 
(в  ньому  також  час  від  часу  трапляється  о  або  є  на  місці  другого  єра: 
коромьчии,  зємлєполозньїіа),  Луц.  Єв.  XIV  ст.;  2)  з  принагідним  уживан¬ 
ням:  Виґолекс.  XII  ст.  (43  рази),  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.  (32  рази),  Напк.  XIII  ст., 
Город.  Єв.  XIII  ст.;  3)  з  винятковим  уживанням:  Златостр.  XII  ст.  (5  разів, 
не  беручи  до  уваги  прикінцевих  у  рядку),  Іп.  сказ.  XII  ст.  ( 12  разів),  Жит. 
Сави  XIII  ст.  (5  разів). 

Наведений  огляд  давньоукраїнських  рукописів  не  створює  чіт¬ 
кої  картини  ареального  розподілу,  хоча  можна  відзначити,  що  найбільша 
кількість  пам'яток,  де  поширене  написання  з  двома  єрами,  походить 
із  Києва.  Вочевидь,  вживання  чи  невживання  такого  способу  написан¬ 
ня  більше  залежало  від  вишколу  переписувача,  ніж  від  місцевого  мово- 
вжитку.  Слід  наголосити  на  тому,  що  в  найдавніших  пам’ятках,  де  часто 
трапляється  написання  з  двома  єрами  (Ізб.  1073,  Син.  Патер.  XI  ст., 
Мст.  Єв.  1117),  апостроф  має  перевагу  перед  другим  єром.  До  наведе¬ 
них  прикладів  із  двох  перших  текстів  додамо  взяті  зі  Мст.  Єв.:  оулгьл'кни, 
сьр'їгь,  зьр'ноу  дат.  одн.,  ісьр'м'Ь  дат.  одн.  та  багато  інших. 

Щодо  інтерпретації  написань  із  двома  єрами  існують  супереч¬ 
ності.  Потебня  вбачав  у  них  розмовне  явище  й  охрестив  його  “другим 
повноголосом”.  Однак  він  уважав  його  за  типове  для  новгородського 
регіону,  тобто  за  суто  північноросійське.  З  видозмінами,  пов'язуючи  це 
явище  з  давньоукраїнськими  пам'ятками,  цей  погляд  поділяли  Соболев- 
ський,  Шахматов  (1915  р.),  Кульбакін,  фан  Вайк,  Марков,  Філій  та  інші. 
У  межах  другого  підходу,  який  асоціюється  з  ім'ям  Яґіча,  написання  з  дво¬ 
ма  єрами  розглядається  як  орфографічна  умовність,  звичайне  помішан- 
ня  двох  написань:  одного  з  єром  перед  сонантом,  що  ґрунтується  на 
місцевій  вимові,  і  другого  зі  зворотним  порядком,  що  наслідує  церков¬ 
нослов'янську  традицію.  Згідно  з  цим  поглядом,  переписувачі,  мовляв, 
прагнули  відбити  свою  вимову,  але  не  наважувалися  порушити  тради¬ 
цію.  Яґіча,  знов-таки  з  певними  уточненнями,  наслідували  між  іншими 
Шахматов  (1902  р.),  Фортунатов,  Бузук  та  ін.  Висловлювалася  також 
думка,  що  апостроф  і  другий  єр  могли  були  позначати  складотворчий 
характер  сонанта  (наприклад,  Черних,  Сидоров,  Голишенко)  або  ж  його 
м’якість  чи  твердість  (Ковалів). 

Є  певні  факти,  які  на  позір  свідчать  про  штучність  написань 
із  двома  єрами  в  давньоукраїнській  мові.  Дійсно,  їх  практично  немає 


370 


18.3  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


в  грамотах  1350-1459  рр.,  де  знайдено  лише  два  випадки  такого  написан¬ 
ня  —  вєрьхнни  (після  1349  р.),  пєревсгЬ  (Галич,  1418  р.)^  які  цілком  можуть 
бути  простими  описками;  так  чи  так  їх  є  обмаль.  Якби  другі  єри  були 
справжніми  єрами,  можна  було  б  сподіватися,  що  вони  здебільшого  зни¬ 
кнуть  після  занепаду  єрів,  але  їх  уживання  на  письмі  зберігалося  на  тому 
самому  кількісному  рівні,  що  й  раніше.  Вибір  того,  яким  має  бути  дру¬ 
гий  єр  —  "ь  чи  ь,  —  у  деяких  пізніших  пам’ятках,  як-от  у  Луц.  Єв.  XIV  ст., 
залежав,  судячи  з  усього,  від  якості  наступного  приголосного  (ь  з’являвся 
переважно  перед  губними,  середньопіднебінними,  велярними  й  зубними, 
після  яких  ішов  голосний  переднього  ряду;  *Ь  —  перед  зубними,  після  яких 
ішов  голосний  заднього  ряду:  отверт.сто,  вєрьхоу,  пєрьвии),  що  суперечить 
ідеї  про  повноголос  як  вияв  гармонії  голосних,  бо  тоді  по  обох  боках 
сонанта  мусив  би  застосовуватися  той  самий  голосний. 

Утім,  протилежний  погляд,  згідно  з  яким  тут  ідеться  лише  про 
штучний  компромісний  правопис,  теж  не  є  прийнятний,  адже  прикладів 
такого  сполучення  староцерковнослов’янської  орфографічної  традиції 
з  давньоукраїнською  немає,  як  немає  й  жодного  прецеденту  в  усьому  роз¬ 
виткові  давньоукраїнського  правопису,  за  винятком  хіба  що  написання 
ре  як  компромісу  між  староцерковнослов’янським  р'Ь  та  місцевим  ере 
(др'Ьво  х  дерево  =  древо),  —  але  на  те  були  особливі  причини  (див.  13.4) 
і  компроміс  стосувався  не  лише  письма,  а  й  вимови. 

Шукаючи  шляхів  усунення  цієї  суперечності  —  маючи  на  увазі 
лише  давньоукраїнську  мову,  бо  в  давньоросійській  становище  було 
інше,  —  не  варто  нехтувати  того  факту  (відзначеного  вище),  що  в  найдавні¬ 
ших  пам’ятках,  написаних  іще  до  занепаду  єрів,  частіше  вживався  апостроф, 
ніж  єр.  Аналізуючи  занепад  єрів,  ми  припустили,  що  апостроф  було  за¬ 
проваджено,  щоб  позначати  знеголошення  (шепітну  якість)  слабкого  єра 
(див.  16.2).  Це  спостереження  стосується  також  випадків  на  кшталт 
мьр’твл  (Ізб.  1073).  Такими  написаннями  мусили  позначатися  сильний  єр 
перед  сонантом  і  знеголошений  єр  після  нього.  Слід  нагадати,  що  загалом 
такі  знеголошені  єри  здебільшого  траплялися  поряд  із  глухими  приголос¬ 
ними  та  сонантами.  В  аналізованому  випадку  єр  сусідував  саме  з  сонантом. 
Це  було  реальним  явищем  у  мові  до  занепаду  єрів;  якщо  апостроф  тоді 
й  заступався  принагідно  єром,  то  це  випливало  з  узаємозамінності  двох 
орфографічних  прийомів  для  етимологічно  вмотивованих  слабких  єрів, 
коли  традиція  вимагала  написання  єра,  а  вимова  —  апострофа.  У  ґрунті 
речі,  отже,  написання  апострофа  після  сонанта  не  було  штучним,  тобто 
суто  орфографічним  явищем;  штучною  була  його  заміна  на  єр. 

Після  занепаду  єрів  цей  знеголошений  єр  конче  мусив  зане¬ 
пасти,  навіть  якщо  наступний  склад  містив  слабкий  єр.  Позиція  мала 


3  Курашкевич  наводить  6  прикладів,  але  4  з  них  припадають  на  грамоту  сумнівного 
походження. 


18.3  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


371 


вирішальний  вплив  на  потрактування  єра  (не  прилеглого  до  сонанта, 
за  яким  ішов  приголосний),  доки  тривав  розподіл  єрів  на  сильні  та  слабкі 
(бл.  1050  р.);  натомість  відтепер  (бл.  1150  р.)  бути  чи  не  бути  єру  голос¬ 
ним,  визначала  вже  не  позиція,  а  голос  чи  знеголошеність  —  а  в  сполуках 
Сь/ьБС  всі  єри  після  сонанта  були  знеголошені.  Як  наслідок,  їх  позна¬ 
чення  на  письмі  перетворилося  відтоді  на  орфографічну  умовність.  Можна 
сказати,  що  погляд  Потебні  більше  пасував  епосі  до  1150  р.,  а  погляд 
Яґіча  —  пізнішому  періодові4. 

У  світлі  цього  підходу  термін  “другий  повноголос”  не  виглядає 
.  надто  обгрунтованим.  Другий  голосний  у  сполуках  Сь/ь5С  не  був  тотож¬ 
ний  першому,  а  після  1 150  р.  у  подальшій  еволюції  цих  сполук  він  зникав. 
Якщо  цей  термін  і  надається  до  використання,  то  лише  як  сута  умовність. 

Вирішальні  аргументи  на  користь  запропонованого  підходу  або 
проти  нього  можна  отримати,  розглянувши  становище  в  середньоукраїн- 
ській  та  сучасній  українській  мові:  чи  не  віддзеркалено  в  них  давн.  укр. 
С»/ь5С  (тобто  Сь/ь5’С)  у  вигляді  Со/е5С  або  Со/е5о/еС ?  Наявність 
рефлексів  другого  типу  спростовувала  б  викладений  погляд. 

Для  сучасної  української  мови  двоскладові  рефлекси  сполук 
С&/ь5С  є  геть  нетипові.  Утім,  щось  схоже  на  такі  рефлекси  інколи  все- 
таки  трапляється.  Варто  дослідити  їхнє  походження:  чи  то  є  форми 
пізнішого  утворення,  чи  прямі  спадкоємиці  первинних  сполук  С*/ь5’С? 

Двоскладова  рефлексація  сполуки  єр  +  сонант  між  приголос¬ 
ними  віднаходиться  в  сучасних  українських  словах: 

а)  човен ,  повен ,  терен ,  дерен  (<  чьднт»,  пт»лнт»,  тьрнт»,  дьрнт»); 

б)  зеренце ,  кочережка ,  джолонка  ‘дятел’,  ополонка  (а  також  ополоник 
з  1642  р.  щонайпізніше  —  Славин.),  вірьовка 5,  —  пор.  зерно ,  кочерга , 
жовна ,  повний ,  вервечка ; 

в)  запороток  ~  запорток  (пор.  вьіпоротоісь  ‘викидень’  —  Памва  Бер.  1627; 
запорток  ‘яйце-бовтун’  —  Славин.  1642),  щолопок/чополок  (пор.  щовб 
‘скеля’); 

г)  жеретія  ‘ненажера’;  пор.  жерти. 

Слова  з  пункту  а)  після  занепаду  єрів  закінчувалися  на  при¬ 
голосний  +  сонант.  У  перебіїу  подальшої  еволюції  в  них  зазвичай  з’являвся 
випадний  е  або  о,  пор.  в'Ьтрт»  >  вітер ,  замислі»  >  замисел ,  огнь  >  вогонь 
(див.  44.3);  у  пункті  б)  зібрано  слова,  що  були  утворені  за  допомогою 


4  Пом’якшення  г  перед  губними,  середньо-  й  задньопіднебінними  в  закарпатських 
(по  обох  схилах  гір)  говірках  подеколи  розглядається  як  слід  знеголошеного  голосного, 
який  вживався  в  давньоукраїнській  мові  після  сонанта:  бойк.  звйрьха  ‘зверху’,  пирьгач 
‘кажан’,  кочйрьга  (район  Борині,  Льв.  обл.);  пор.  закарп.,  особливо  на  схід  від  Лабірця, 
серьп,  верьба ,  зерькало,  перьший  (те  саме  для  Лемківщини  та  Покуття). 

5  Слово  вірьовка  —  недавнє  запозичення  з  російської,  про  що  свідчить  наявність  і; 
у  середньоукраїнській  мові  воно  зафіксоване  з  двома  є,  пор.  прізвище  Верев’ькд  в  Люстр. 
Канів  1552. 


372 


183  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


суфікса,  який  починався  на  єр;  після  його  занепаду  постало  скупчення 
5  +  С  +  С  ( гьтьсе>гетсе,  косьггька>косеггка,  орьІпька> ороіпка 
тощо);  у  таких  випадках  або  вставлявся  голосний  (у  середньоукраїнській 
мові  найчастіше  е),  або  випускався  серединний  сонант,  наприклад,  трьми  > 
сер.  укр.  треми  інстр.  (Йос.  Фл.  XVI  ст.),  *р£ьІьпое  >  (оухо)  игденое  (Вол. 
Єв.  1571),  ремесдкниісь  >  ремесниігь  (Крех.  Ап.  1572);  пор.  також  суч.  укр. 
пасемце  здрібн.  від  пасмо  (<  *рсшпьсе)>  реберце  здрібн.  від  ребро  тощо. 
В  обох  випадках  голосний  поставав  після  занепаду  єрів,  а  відтак  не  є  реф¬ 
лексом  єра  й  так  само  не  має  нічого  спільного  з  другим  повноголосом 
(щодо  цих  явищ  див.  58. 1 ).  Слова,  наведені  в  пункті  б),  належать  до  цього 
типу  й  тільки  випадково  нагадують  повноголосі  форми.  Три  слова,  що 
лишилися  в  пунктах  в)  і  г),  не  зовсім  ясні,  але  й  вони  не  є  повноголосі. 
Від  форм  *г арьгіькь :  *гарьгіька  слід  би  очікувати  запорток :  запортка 
(і  ці  варіанти  таки  є  в  ужитку);  проте  у  скупченні  -гік-,  виниклому 
в  непрямих  відмінках,  вставлення  голосного  було  можливим.  Аналогічно 
слово  чолопок  у  непрямих  відмінках  мало  основу,  яка  закінчувалася  на 
три  приголосні  (*8СьІЬька  >  *зсоІЬка ),  а  відтак  туди  вставлено  голосний. 
Вторинна  природа  цього  голосного  внаочнюється  знеголошенням  Ь, 
перетвореного  на  р ,  чого  не  могло  б  статися,  якби  цей  голосний  був 
рефлексом  ь.  Слово  ополоник ,  наведене  в  пункті  б),  належало  б  до  цьо¬ 
го  типу,  якби  первинний  суфікс  не  був  -ік-  (>  -ук-),  але  містив  би  єр: 
*орьІп-ькь :  *орьІп-ька.  Поставши  в  непрямих  відмінках,  нова  основа 
зі  вставленим  голосним  перейшла  й  до  форми  ном.  одн.  Слово  жеретія 
становить  інший  випадок:  воно  виводиться  не  від  суч.  жерти ,  яке  є  ново¬ 
введенням  XVII  ст.  (див.  6.5г),  а  від  давнішої  форми  жерехи  (пор.  ст.  ц.  сл. 
(по)жрііхи),  а  відтак  дійсно  містить  “перший”,  тобто  справжній,  повноголос. 

Таким  чином,  можна  зробити  висновок,  що  в  сучасній  україн¬ 
ській  літературній  мові  прикладів  другого  повноголосу  немає. 

У  діалектах  можна  подибати  ще  кілька  випадків,  що  можуть 
відбивати  другий  повноголос.  Із-поміж  них  горон  (<  гьрігь,  літ.  горно) 
і  посолонь  (карп.;  корінь  як  у  слові  зьіпьсе ,  суч.  укр.  сонце)  можна  вклю¬ 
чити  до  групи  а)]  полоток  (полт.;  пор.  повть  від  ггьдть),  гурубок  здрібн. 
(гуц.;  суч.  укр.  горбок ),  жеренкй  (суч.  укр.  жорна),  обелець  ‘тонкий  сто¬ 
вбур  в’яза’  (Суми;  походить  від  обблт»  ‘круглий’)  і  поросок  ’жарини’  (зах. 
укр.;  походить  від  того  самого  кореня,  що  й  у  порскати)  належать  до  гру¬ 
пи  б);  жеревник  ‘стравохід’  (карп.;  споріднене  з  жерти)  —  до  групи  г ). 
Гуц.  долобати ,  придолоб'грзділь',  покутське  долоб  із  тим  самим  значенням, 
можливо,  теж  відбивають  перший  повноголос  на  відміну  від  літ.  довбати 
(давнє  прасл.  чергування  *<ІоІЬ- :  *й\Ь-,  пор.  нд  ДодобьсісЬ  (топонім)  —  Іп. 
літоп.  1103).  Сх.  укр.  толок  ‘глузд’  —  пізніше  запозичення  з  російської 
(толк),  про  що  свідчить  збереження  І  без  його  зміни  на  V;  закарп.  перегач 
‘кажан’  —  народно-етимологічна  переробка  етимологічно  неясного  пиргач 
через  асоціацію  з  широко  вживаним  префіксом  пере-.  Залишається  ще 


18.4  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


373 


декілька  випадків,  щодо  яких  бракує  ясності:  закарп.  шересть  ‘нова  крига 
на  річці’,  пєрєс  ‘грудей’  (Ґерлах.  Тріодь  1739),  лемк.  жовотий  ‘жовтий’. 

Як  свідчить  цей  огляд,  українські  діалекти  так  само  не  мають 
форм  із  другим  повноголосом6.  Цим  потверджується  висловлене  вище 
припущення,  що  звукове  явище,  яке  спричинило  появу  написання  з  двома 
єрами,  не  пережило  занепаду  єрів.  Суперечать  цьому,  здавалося  б,  тільки 
нечисленні  написання  з  одо,  оро,  єре  замість  сполук  типу  (С)ь/ь5(С) 
у  деяких  пізніх  давньоукраїнських  пам’ятках  (вдодожь  ‘уздовж’  —  Гр.  1400, 
Львів;  модонша  ‘блискавка’  —  Ужг.  Мін.  XIV  ст.,  вєрєкницю  ‘вербну  неді¬ 
лю’  —  Іп.  літоп.  1 147);  однак  ці  варіанти  трапляються  в  текстах,  де  т>  плута¬ 
ється  з  о,  через  що  на  них  можна  не  зважати  7. 


4.  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Еволюція  сполук  Сь/ь5С,  спільна  для  всіх  українських  діалектів,  була 
властива  (із  застереженням  щодо  акання  чи  його  браку)  також  російській 
та  білоруській  мовам.  Однак  у  російській  мові,  особливо  в  північноросій¬ 
ських  говорах,  другий  повноголос  дійсно  розвинувся.  Імовірно,  спільним 
був  початковий  етап  його  постання  (шепітні  голосні  після  сонанта); 
але  в  давньоукраїнській  мові  цей  голосний  не  прищепився  через  ранній 
занепад  єрів,  тимчасом  як  у  північноросійських  говорах,  де  занепад  єрів 
відбувався  десь  на  сотню  років  пізніше,  вставлений  звук  устиг  перетвори¬ 
тися  на  голосний  повного  творення  (Марков).  Наявність  фінського 
субстрату  теж  могла  відіграти  певну  роль  у  збереженні  цього  голосного 
на  півночі  Росії. 

У  польській  мові  та  східнословацьких  говірках,  як  і  в  україн¬ 
ській  мові,  єри  поряд  із  сонантом,  після  якого  йшов  приголосний,  пере¬ 
творилися  —  байдуже,  чи  в  сильній,  чи  у  слабкій  позиції  —  на  голосний 
іншої  якості,  ніж  єр,  але  тотожний  з  яким-небудь  із  наявних  у  системі. 
Однак  замість  одного  звука  для  ь  та  іншого  для  ь  в  польській  мові  та 
східнословацьких  говірках  розвинулася  широка  гама  рефлексів,  узалеж- 
нених  від  звукового  оточення:  пол.  &агпек  ‘горщик’,  їїюагйу  ‘твердий’,  реЬгу 
‘повний’,  скеїт  ‘пагорб’,  гоко  ‘черепаха’,  тік  ‘вовк’  і,  внаслідок  метатези, 
зіир  ‘стовп’,  сііи&і  ‘довгий’  (більше  випадків  з  о/  у  діалектах  Мазовії 
та  Сілезії)  8.  У  болгарській  мові  на  місці  ь  та  ь  постав  а,  що  його  розта- 


6  Твердження  Григорчук,  що  територію  між  Дубном  —  Шепетівкою  —  Хмельни¬ 
цьким  характеризує  другий  повноголос  ( Мовозн .  1969,  6,  с.  60),  ще  й  досі  не  підперто 
фактами. 

7  3  огляду  на  це  етимологія  топоніма  Коломия  від  рум.  сйіте  ‘пагорб’  здається 
малоймовірною. 

8  Див.  мапу  9  (с.  67)  у  вид.:  Бе]па  К.  Окйекіу  роїзкіе.  \Уагз2а\¥а,  1973. 


374 


18.5  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


шування  перед  сонантом  або  після  нього  залежить  від  складності  відпо¬ 
відних  скупчень  приголосних.  У  жодній  із  цих  мов  немає  щонайменшого 
сліду  шепітного  голосного,  який  розвинувся  б  після  сонанта.  Отже,  розвій 
цього  явища  в  польській  мові,  у  східнословацьких  діалектах  та  в  болгар¬ 
ській  мові  був  відмінний  від  українського. 

З  погляду  хронології,  поява  зазначеного  українського  явища, 
датована  серединою  XII  ст.,  іде  після  відповідних  східнословацького,  бол¬ 
гарського  (бл.  X  ст.)  та  польського  (XI  ст.)  процесів,  але  передує  росій¬ 
ському  (сер.  XIII  ст.)  та,  ймовірно,  білоруському.  З  погляду  внутрішньої 
будови,  це  була  лише  частина  загального  процесу  занепаду  єрів;  єдина 
посутня  відмінність  полягала  в  дистрибуції  сильної  та  слабкої  позицій. 
Як  наслідок,  ані  фонологічна  система,  ані  структура  складу  не  зазнали 
якихось  особливих  змін  у  порівнянні  з  тими,  що  їх  спричинив  загальний 
занепад  єрів. 


5.  ВІДХИЛЕННЯ 

*  *  *  У  середньоукраїнській  і  сучасній  українській  мові  є  відносно  велика 
кількість  відхилень  від  регулярних  рефлексів  голосного  в  групах 
Сь/ь5С. 

Почасти  йдеться  про  полонізми: 

з  и :  длушпатися  ‘ритися’  (Бердник  1971)  —  пол.  сІІиЬас  ‘порпатися’; 
топонім  Трустановичі  (коло  Дрогобича)  —  пол.  ІЇшїу  ‘ситий,  жир¬ 
ний’; 

з  у:  івйлга  ‘омела’  —  пол.  діал.  шіфі  ‘вологий’;  кирпатий  —  пол.  регкаіу 
‘картоплиною  (про  ніс)’  від  ругкас  ‘злягатися  (про  вівцю)’  з  мета¬ 
тезою;  пор.  пирконосий  ‘кирпатий’,  гуц.  прізвище  Пирчук,  Лавр.  Зиз. 
1596:  перх^нье  —  пирцдне  (щодо  іншої  етимології  —  див.  28.4); 
стирчати  —  пол.  зіегсгес,  давн.  пол.  зіугсгес,  копирсати  —  пол.  діал. 
коре?зас;  сер.  укр.  чирвоний  (наприклад,  Крех.  Ап.  1572)  —  ст.  пол. 
сгушопу ,  яке,  можливо,  є  поміщанням  давн.  укр.  червень,  (напри¬ 
клад,  Ізб.  1073)  і  давн.  пол.  сгугтопу9,  пор.  суч.  укр.  чирва ,  діал. 
(Радомишль)  прислівник  чйрвоно.  У  лемків  давн.  пол.  іг  зберіга¬ 
ється  як  уг/іг.  вирьба,  топонім  Вірхімка  —  пол.  шеггЬа,  ШегсНотІа ; 
з  а:  скарга  —  пол.  $каща\  смаркатий  —  пол.  8тагкас;тарганити  ‘волікти’ 
(пор.  торгати)  —  пол.  Іаг&ас  ‘тягти’,  іаг&апіпа\  картати  —  пол. 
кагсіс ,  пол.  діал.  кагіас ;  паршивий  —  пол.  рагзгущі;  сер.  укр.  кдрчмдр 
(наприклад,  Ів.  Виш.  1600)  —  пол.  кагсгтагг. 

Польська  мова,  можливо,  вплинула  й  на  постання  е  на  місці 
очікуваного  о  в  бойк.  бевз  -  бевза  ‘урвище’  —  пор.  топоніми  Белз  (напри- 


9  У  закарпатській  діалектній  зоні,  де  польський  вплив  був  слабкий,  збереглися 
давньоукраїнські  форми  з  е ,  пор.  од'Ьніа  чєрвєноє  (Ракош.  XVII  ст.),  червденьїм  мотоузколгь 
інстр.  одн.  (Ключ  1695). 


18.5  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


375 


клад,  ще  в  Іп.  літоп.  1 150)  і  Певжа  (в  районі  Млинова,  Рівненська  обл.)  — 
пор.  пол.  рекас  ‘повзати’. 

Імовірно,  білорусизмом  є  карновухий  —  білор.  карнати  ‘корот¬ 
кий,  куций’. 

Румунська  мова  слугувала  посередником  у  ширенні  південно¬ 
слов’янських  слів,  передаючи  болг.  з  та  серб.-хорв.  г  через  у\ 
гирло  —  рум.  £Ігіа;  діал.  (пониззя  Дунаю,  Дніпропетровськ)  кирд  ‘ота¬ 
ра’  —  рум.  сігсі,  серб.-хорв.  кгсі;  тирло  ‘кошара  (особливо  для  зи¬ 
ми)’  —  рум.  іїгіа,  болг.  тьрло ;  можливо,  вирла  ‘баньки’  —  рум.  тгіап 
‘слиж’,  болг.  вьрл  ‘лютий’;  серб.-хорв.  хлЦаь  ‘косоокий’,  ііНо 
‘дуже’;  але  миршавий ,  незважаючи  на  рум.  тщаю  ‘огидний’,  похо¬ 
дить  радше  від  словац.  тгска  ‘стерво’,  чес.  тгска  ‘шкапа’,  можли¬ 
во,  через  пол.  діал.  тегска  ‘шкапа’  (пол.  літ.  тагска). 

Усі  ці  слова  ввійшли  в  українську  мову  після  XII  ст. 

Інша  група  відхилень  зумовлена  афективністю  відповідних  слів, 
часто  пов’язаною  ще  й  зі  звуконаслідуванням.  Ці  відхилення,  принаймні 
частково,  можуть  являти  собою  й  архаїзми,  що  в  них  зберігається  ска¬ 
м’янілий  “доєровий”  рефлекс  голосного  (и  або  —  подовжений  —  у).  До 
їх  числа  можна  віднести: 

з  и:  пурхати ,  пор.  рос.  порхать ;  буркати;  бурхати;  гурчати ;  шурнути; 
з  у:  пирхати ,  пор.  словац.  ргскаі’  ‘утікати’;  пирскати ,  пор.  порскати; 
діал.  (на  північ  від  Києва)  кирч ,  пор.  корч ;  діал.  (Полтавщина) 
кирзатий  ‘плескатий’,  пор.  кбрзати  ‘зморщувати’;  зиркати ,  пор. 
зорити;  чвиркати;  можливо,  також  і  термосити ,  якщо  е  є  хибно 
відтвореним  у ,  пор.  тормосйти  (сер.  закарп.)  ~  тирмосати  (Оде¬ 
щина). 

Обидва  варіанти  можуть  траплятися  в  тому  самому  корені: 
моркотіти  ~  мурмотіти  ~  миркати  і  (з  метатезою)  мимрити;  пор.  також 
форму  мамрати  (з  а).  Іншою  формою  з  а  може  бути  харкотиння,  пор. 
ухбркатися. 

У  складі  афективної  лексики  часто  трапляються  форми  з  мета¬ 
тезою,  як  у  випадку  з  наведеним  вище  дієсловом  мимрити ,  але  пор. 
також  ім’я  Горпйна  замість  очікуваного  +Нгурупа  <  *  Сгьріпа ,  що  похо¬ 
дить  від  болг.  Агр(и)пйна ,  гр.  ’Ауріптгіш.  Вторинними  утвореннями  за 
допомогою  метатези  є  слова,  де  взагалі  не  було  єра:  гербувати  і  вто¬ 
ринне  гребувати  (через  асоціацію  з  гребти);  сер.  укр.  хоркдк  ‘посполи¬ 
тий’  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  що  походить  від  хробак  -гробак,  пор.  пол. 
гоЬак. 

Існують  іще  афективні  форми  з  а:  гаркати;  діал.  (зах.  укр.) 
саркати  ‘пирхати’;  можливо,  хамаркати  ‘невиразно  читати’;  інколи 
перед  І  з’являється  е:  бевкнути ,  бевзень  -  бевзь ,  пор.  чес.  Ьіагеп  ‘при¬ 
чинний’. 

У  лемківських  говірках  у  з’являється  замість  регулярного  о  на 
місці  ь  у  цілій  низці  слів:  гьірлиця,  сьірна,  сьіршін  ‘шершень’,  пригьірщи, 
вьірчати,  пирхати.  То  можуть  бути  замінники  словац.  г,  а  не  регу¬ 
лярні  рефлекси  ьг  —  за  умови,  що  в  давньосхіднословацьких  говірках 
був  г,  а  лемки  вже  під  ту  ранню  добу  контактували  зі  словаками.  Інакше 


376 


18.5  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


ці  рефлекси  доведеться  пояснювати  поплутанням  сполук  С ьгС  та 
СгьС,  що,  власне,  і  з’ясовано  напевне  для  слова  гритан-  шртан 
‘глотка’  від  грьтднь.  Афективність  у  постанні  цих  форм  не  відігравала 
жодної  ролі,  й  витворилися  вони  після  занепаду  єрів. 

Нарешті,  слід  згадати  ті  випадки,  коли  або  сонант,  або  один 
із  приголосних  у  ході  пізніших  змін  випав. 

Сонант  занепадав  у  деяких  скупченнях,  наприклад,  у  слові 
перевесник  ‘ровесник’,  якщо  воно  походить  від  *регепьг8Іьпікь  —  пор. 
верства ;  щодо  втрати  І  ([\у])  —  див.  30.6. 

Приголосний  випадав  після  сонанта  у  скупченнях  наприкінці 
слова  ( тепер  <  то-пьрв-,  четвер  <  чєтвьргь),  а  також  у  деяких  скуп¬ 
ченнях  у  середині  слова  {серце  <  сьрдьцє).  Утрата  кінцевого  -/  є  особли¬ 
во  типова  для  дієслівних  форм  чол.  роду  мин.  часу  типу  умер ,  тер  < 
оумьрдь,  тьрль  (пор.:  16.6;  35.6;  36.9;  44.5). 

Описані  в  цьому  параграфі  зміни,  крім  зумовлених  афективно, 
сталися,  поза  сумнівом,  пізніше,  ніж  загальний  перехід  ь  та  ь  в  е  та  о. 
Час  цих  змін  для  різних  слів  є  різний.  Вони  вплинули  на  розподіл  го¬ 
лосних  і  приголосних  в  окремих  словах,  але  жодна  з  них  не  внедійснила 
й  не  змінила  сутності  первісного  закону. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Потебня  А.  «Заметки  по  исторической  грамматике  русского 
язьїка».  ЖМНП 172,  175,  1874. 

2.  Потебня  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка»,  4. 

ФЗ  15, 1876. 

3.  ^§іс  V.  «ІІЬег  еіпі§е  ЕгзсЬеіпип£еп  без  зІауізсЬеп  Уокаїізтиз». 
А5РН  1, 1876  (сс.  360-377). 

4.  Кочубинский  А  «К  вопросу  о  взаимньїх  отношениях  славян- 
ских  наречий.  Основная  вокализация  плавних  сочетаний: 
коне,  н-д,  р+ть-ь  +  коне.»  Зал.  Имп.  Новороссийасого  универси- 
тета  23,  25  (1877,  1878). 

5.  МікІозісЬ  Р.  «ОЬег  сіеп  Іігзргип^  бег  ^Уоіїе  уоп  сіег  Рогт  азіоу. 
ігьі».  Б5  27, 1878. 

6.  Будде  Р.  «К  вопросу  о  надстрочньїх  знаках  в  древне-славян- 
ских  и  русских  рукописях».  ФЗ  26,  5  (1887). 

7.  Михальчук  К.  «К  южнорусской  диалектологии».  КС  1893,  9. 

8.  Шахматов  А.  «К  истории  звуков  русского  язьїка». 

ИОРЯС  7, 1902;  8, 1903. 

9.  Васильєв  Л.  «Одно  соображение  в  защиту  написаний  ьрь, 
ьрь,  ьрь,  ьль  древнерусских  памятников,  как  действительньїх 
отражений  второго  полногласия».  ЖМНП  н.  с.  22,  1909  (пере- 


18.  Еволюція  єрів  перед  сонантом  між  двома  приголосними  ... 


377 


друк  у  вид.:  Васильєв  Л.  Трудьі  по  истории  русского 
и  украинского  язьїков.  МйпсЬеп,  1972). 

10.  ЗгетЬі  ].  «2  Ьасіап  пасі  £\уащ  Іеткошзкд»,  II.  Ь5  3, 2  ( 1934). 

1 1.  \¥ук  N.  уап.  «Ьез  §гоирез  ьг,  ьг,  т>1,  ьі  еп  зіауе  сошшип 
еі  еп  гиззе»./іР  18, 1949-1950. 

12.  Гринкова  Н.  «О  случаях  второго  полногласи я  в  северо- 
западньїх  диалектах».  ТИРЯ  2,  1950. 

13.  Сидоров  В.  «Редуцированньїе гласньїе ьиьв древнерусском 
язьіке  XI  в.»  ТИЯ  2, 1953  (передрук  у  вид.:  Сидоров  В. 

Из  истории  звуков  русского  язьїка.  М.,  1966). 

14.  ЗііеЬег  2.  «2  їопеїукі  Ьізіогусгпеі  сііаіекш  кешко\¥,»  1. 

8ЕР53, 1958. 

15.  Марков  В.  «К  истории  сочетаний  редуцированньїх  с  плавни¬ 
ми  в  русском  язьіке».  ФН  4, 1961. 

16.  Гольїшенко  В.  «К  вопросу  о  качестве  плавного  в  корнях, 
восходящих  к  *тькт,  *тькт,  *тььт  в  древнерусском  язьже 
ХІ-ХІІ  вв.  (на  материале  рукописи  Чудовского  собр.  №  12)». 
Историческая  грамматика  и  лексикология  русского  язьїка. 

М.,  1962. 


19.  НАСЛІДКИ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ: 
ЧЕРГУВАННЯ  V\и 


1.  Загальні  завваги .  378 

2.  Ситуація  до  занепаду  єрів .  379 

3.  Ситуація  в  давньоукраїнській  мові  після  занепаду  єрів .  380 

4.  Огляд  пізніших  явищ:  чергування  V- :  и- 

в  середньоукраїнській  та  сучасній  українській  мові .  383 

5.  Хронологія,  зона  поширення  та  наслідки .  385 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  сполуці  V  +  єр  у  слабкій  позиції  на  початку  слова  V-  після  занепаду  єра 
перейшов  в  и-.  У  середині  слова  ця  зміна  була  внеможливлена  наявністю 
голосного  перед  V:  те,  що  теоретично  могло  виглядати  як  V +я  +  ь/ь  > 
+ V  +  м,  насправді  реалізувалося  як  V  +  щ  створюючи  при  цьому  дифтон¬ 
гічну  артикуляцію:  гоюьпуі  >  *гдхюпу].  Така  зміна  в  середині  слова  ніяк 
не  могла  знайти  віддзеркалення  на  письмі  за  давньоукраїнської  доби: 
артикуляція  звука,  що  його  зазвичай  передають  літерою  в,  так  чи  так 
була  білабіальною  в  праслов’янській  мові,  звідки  вона  й  перейшла 
в  давньоукраїнську;  з  фонологічного  погляду,  це  було  сполучення  двох 
фонем,  а  не  дифтонг,  протиставлений  монофтонгам  як  окрема  одиниця. 


19.2  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V :  и 


379 


Із  цих  міркувань  випливає,  що  сполука  »  +  єр  на  початку 
слова  первісно  перетворювалася  на  и  лише  на  початку  висловлювання, 
після  паузи  й  у  тих  відносно  нечисленних  випадках,  коли  перед  від¬ 
повідним  словом  ішов  приголосний  (наприклад,  прийменники  Ьег>  оі ,  оЬ ; 
префікс  гог-).  Одначе  такі  форми  на  и-  одразу  почали  поширюватися, 
з’явившися  й  у  середині  висловлювання,  тимчасом  як  форми  з  “в-”,  що 
постали  були  після  голосних,  надалі  вживалися.  Це  спричинило  появу 
чергування  V - :  и-.  Тільки-но  поставши,  це  чергування  охопило  слова, 
які  з  походження  починалися  на  и-\  исііг  стало  виступати  також  у  ви¬ 
гляді  усШ}  що  писалося,  за  традицією,  радше  як  вточити.  Тільки  корене¬ 
вий  звук  V-  на  початку  слова  (за  яким  не  йшов  єр)  залишався  осторонь 
цього  процесу  протягом  давньоукраїнської  доби,  і  траплявся  він  майже 
виключно  в  церковнослов'янських  формах  типу  ВрАГЬ,  ВЛАД  ВІК  А,  врєдт* 
‘шкода’,  врєлмч  ‘час’  тощо. 


2.  СИТУАЦІЯ  ДО  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ 

Перехід  уь/ь-  >  и-  до  занепаду  єрів,  тобто  до  1 150  р.,  здається  невірогід¬ 
ним,  оскільки  передумовою  вокалізації  у  була  втрата  єра;  але  теоретич¬ 
но  цього  не  можна  виключити  з  огляду  на  те,  що  слабкі  єри  поруч  із  глухим 
приголосним  або  сонантом  були  схильні  до  занепаду  в  початковому  складі 
ще  до  1150  р.  (див.  16.2),  а  V  можна  розглядати  як  сонант.  На  підставі 
тогочасних  давньоукраїнських  пам’яток  певні  висновки  зробити  важко. 

Прикладів  поплутання  уь-  та  и-,  зрештою,  не  бракує.  Однак 
ці  випадки  нечисленні,  обмежені  півдесятком  слів  і  стосуються  тільки 
префіксів  уь-  та  и-.  Йдеться  про  такі  слова:  уьрізай  (кжє  оуписАл*ь  ксл\ь, 
втшисах’ь  —  Гр.  Бог.  XI  ст.),  исіпШ  (вгьчинилгь  —  Гр.  Бог.  XI  ст.),  уьгігаії  ‘за¬ 
глядати’  (оузирлА  —  Гр.  Бог.  XI  ст.),  цьзеїепсуа  (оусєлєнлгл  —  Ізб.  1073,  Панд. 
XI  ст.),  уьзеїіії  (оусєлАть  са  —  Ізб.  1073,  Ізб.  1076,  Панд.  XI  ст.),  ЩойШ 
(вт^годити  —  Ізб.  1073,  Ізб.  1076,  Мст.  Єв.  1117),  уьргазаії  ‘запитувати’ 
(оупрАШАшє  —  Ізб.  1073),  нарешті,  уьйуогійз^  ‘замешкати’  (оудворих^  са  — 
Панд.  XI  ст.).  Окрім  двох  слів  (втшисати,  втшрАшлти),  усі  ці  одиниці  вияв¬ 
ляють  такі  самі  хитання  між  и-  та  гль-  у  староцерковнослов’янській  мові 
болгарської  редакції  (Зиргазі.),  а  в  староцерковнослов’янській  мові  ма¬ 
кедонської  редакції  таких  хитань  іще  більше,  особливо  в  текстах  із  мож¬ 
ливим  сербським  впливом  (у  сербсько-хорватській  мові  уь/ь-  перейшло 
в  и-у  але  етимологічні  и-  та  уу  за  якими  не  йшов  єр,  залишалися  без  змін). 

Отже,  поодинокі  приклади  поплутання  уь -  та  и-  в  давньо¬ 
українських  пам’ятках  можна  було  б  витлумачити  впливом  староцер¬ 
ковнослов’янських  первописів;  до  того  ж,  це  могло  спричинятися  не 
фонетичними  факторами,  а  простим  поплутанням  двох  префіксів,  які  част- 


380 


193  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V  :  и 


ково  збігалися  своїми  значеннями  (наприклад,  значення  результату  і  зна¬ 
чення  вміщення  чогось  усередину;  пор.  суч.  рос.  вписать  в  строку  ‘вписати 
в  рядок’  і  слово  не  упйсивается  в  строку  ‘слово  не  вміщається  в  рядок’). 

Таким  чином,  довести  відсутність  фонетичного  чинника  в  не¬ 
численних  випадках  поплутання  те-~и-  в  давньоукраїнській  мові  до 
1 150  р.  неможливо,  але  й  переконливих  доказів  його  присутності  бракує. 


3.  СИТУАЦІЯ  В  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 
ПІСЛЯ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ 

Після  1150  р.  (точніша  дата  —  наприкінці  цього  параграфа)  поплутання 
уь-  з  и-  хутко  почало  частішати,  а  типи  його  —  врозмаїчуватися:  окрім 
префіксів  уь-  та  и->  цим  явищем  з  того  часу  охоплено  префікс  уьг-, 
прийменник  уь  ( и )  та  деякі  корені;  пам’ятки  без  такого  поплутання 
трапляються  відтоді  зовсім  рідко  (Добр.  Єв.  1164,  в  основному  й  Холм. 
Єв.  XIII  ст.). 

*  *  *  З-поміж  численних  прикладів,  що  їх  у  декотрих  пам’ятках  налічуєть¬ 
ся  не  одна  сотня,  наведімо  такі: 

а)  префікс  уь->и- :  оукоуп'Ь  (Гал.  Єв.  1288),  оукоусить  смьрти 
‘скуштує  смерті’,  оукоуггЬ  ~  втжоуггЬ  (Напк.  XIII  ст.),  оупрдшдше- 
вТкПрдшдшє  ‘питав’  (Жит.  Сави  XIII  ст.),  оустд  от  мерьтгвьіхгь 
(Єв.  Полік.  1307),  оустоупдти  са  ‘утручатися’  (Гр.  1359,  Перемишль), 
оуноутрьнилгь,  оустАвт^  ‘вставши’  (Библ.  Ап.  XIV  ст.)  —  пор.  рос. 
вместе,  вкусит ,  вопросйть,  встал,  вступаться ,  внутренний  (ро¬ 
сійська  мова  тут  згадується,  бо  вона  належить  до  числа  слов’янських 
мов,  де  зберігся  первинний  розподіл  V-  та  и-)\ 

б)  префікс  и-  >  уь-:  вт>годик  ‘догоджання’  (Златостр.  XII  ст.), 
віггодьникд  (Усп.  зб.  XII  ст.);  в'ьмр'Ьти  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284), 
бо(го)втьгодньіа  (Жит.  Сави  XIII  ст.),  не  в'ьмрєть  (Єв.  Полік.  1307), 
в'ьсльїшилгь  ‘почуємо’,  в'ьддрить  (Панд.  1307),  д  вживаючи  (Гр.  після 
1349),  ксмьі  вчинили  (Гр.  1377,  Перемишль),  вподобиша  са  ‘уподо- 
билися’  3  ос.  мн.  аор.,  втгкненькмь  ‘потіхою’,  в'ьнбінба  ‘смутку’  Ген. 
одн.  (Бер.  Напк.  XIV  ст.),  вт'книтєлід  (Луц.  Єв.  XIV  ст.),  на  вбогиіа, 
віжрдси  ‘оздобив’  3  ос.  одн.  аор.,  вбиша  (іп.  літоп.  1078, 1090, 1096)  — 
пор.  рос.  угодний ,  умереть ,  услииіать,  ударить ,  учинить , 
уподобиться,  утеиіение ,  унйние,  убогий ,  украсить,  убить,  пол. 
игутас\ 

в)  префікс  уьг-\  оуср'Ьтєник  ‘зустріч’  (Виґолекс.  XII  ст.),  оузлювилгь 
‘полюбимо’  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284),  от  оустоісь  ‘зі  сходу’,  узАти  (Гал. 

Єв.  1288),  оусхотк  ‘забажав’  3  ос.  одн.  аор.,  оузможно  ‘можливо’  (Пупі. 

Єв.  XIII  ст.),  оуздєржАньк  ‘стриманість’  (Єфр.  Сир.  1325),  (не) 
оусхочєть  (Гр.  1352),  оуспоимо  ‘оспівуймо’,  оуздрддукм  са  ‘радіємо’, 


19.3  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V :  и 


381 


оузлювлєнАго  ‘коханого’  (Бер.  Напк.  XIV  ст.),  оуздлм  ‘віддячу’  (Луц. 

Єв.  XIV  ст.),  оузнєсоу  ‘піднесу’  (Фл.  Пс.  1384)  —  пор.  рос.  встреча, 
возлюбйть,  восток,  взять ,  заст.  восхотеть ,  возможно ,  воздержание, 
воспеть ,  возрадоваться ,  возлюбленньїй,  воздать ,  вознести:, 
г )  прийменники  ггь~и:  оу  срдцд  сьм'Ьрєнии  ‘у  сердечній  покорі’  (Бес. 

Єв.  Гр.  XII  ст.),  оу  часі*,  оу  стрдноу  ‘в  землю’  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284), 
оу  пещь  ‘у  піч’,  просите  вт*  о(т)цга  (Гал.  Єв.  1288),  оу  грок'Ь,  оу  мирі; 
(Напк.  XIII  ст.),  оу  чр'Ьво  (Хіл.  XIII  ст.),  оу  додго  вр'Ьмл  ‘тривалий 
час’  (Жит.  Сави  XIII  ст.),  оу  тоуз'Ь,  оу  праздьниісь  ‘на  свято’  (Єв. 
Полік.  1307),  д'Ьдицтво  в  аігьньі  ‘спадщина  в  Анни’  (Гр.  1359,  Пере¬ 
мишль),  оу  адЬ  ‘у  пеклі’  (Бер.  Напк.  XIV  ст.),  оу  законі,  оу  огнь  ‘у  во¬ 
гонь’  (Луц.  Єв.  XIV  ст.); 

ґ)  корені:  навчила  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284),  о  в'ьч’Ьньи,  в'ьчителю  вок., 
и  в’ьшима  ‘і  вухами’  (Гал.  Єв.  1288),  оутории  ~  втории  ‘другий’, 
в^троБА,  вдєса  ‘члени  тіла’  (Напк.  XIII  ст.),  оун'Ь  ‘зовні’,  о  вчєниц’кх'ь 
(Єв.  Полік.  1307),  ко  в'ьстомт*  ‘до  вуст’  (Панд.  1307),  вже 
(Лавриш.  Єв.  1329),  лобища  оуюновлА  (Гр.  після  1349),  оунукумт* 

(Гр.  1359,  Перемишль),  оуторля,  вт>же  (Луц.  Єв.  XIV  ст.)  оунуїеь, 
город  р'ккомьіи  Еручии  ‘місто,  зване  Овруч’  ~изо  Оуроучего,  ім’я 
Оусеволодь  (Іп.  літоп.  1 103, 977, 1259, 1076;  пор.  рос  .Всеволоду,  навіть 
в  іменах  чужомовного  походження:  и  Блитьі  ґен.  (Бер.  Напк.  XIV  ст.; 
гр.  ТонАїтта). 

У  деяких  випадках  префікс  та-  з’являється  навіть  замість  о-: 
сЬди*  на  в'ьслон'к  (Хр.  Ап.  XII  ст.;  пор.  суч.  укр.  ослін),  вт*  что  втьблєчєл\тьса 
‘у  що  вберемося’  (Жит.  Сави  XIII  ст.;  пор.  ст.  ц.  сл.  окл'кшти).  Одначе 
то  є  випадки  виняткові,  виниклі  внаслідок  поплутання  префіксів 
о-~и-~  та-.  Щодо  евентуальної  вагомості  таких  випадків  для  проблеми 
артикуляції  ненаголошеного  о  як  и  на  заході  України,  звідки  походять, 
судячи  з  усього,  всі  наведені  приклади,  —  див.  40.4. 

Взаємозамінність  та-  і  и -  стала  такою  звичайною  річчю,  що 
деякі  писарі  час  від  часу  використовували  графему  (о)у  на  позначення 
приголосного  типу  хю  у  середині  слова:  опрдуди  ‘усправедливив’  3  ос.  одн. 
аор.  (2  рази  —  Хр.  Ап.  XII  ст.),  внд'коуше  ‘бачивши’  (Луц.  Єв.  XIV  ст.)  — 
замість  опрАвьди,  вид'кв'ьше;  можливо,  також  і  доуд'ккть  ‘вистачає’  (Добр. 
Єв.  1164),  пор.  ст.  ц.  сл.  довьд’кти. 

На  місці  наголошеного  и-  очікувати  появи  у(ь)-  не  випадало  б. 
Проте  такі  випадки,  нехай  нечисленні,  але  подостатні,  щоб  виключити 
можливість  потрактування  їх  як  простих  описок,  теж  засвідчено:  втьзтькьіми 
врдтьі  ‘вузькими  ворітьми’  (Гал.  Єв.  1288;  пор.  рос. узкиії),  изо  вности  (Панд. 
1307;  пор.  суч.  укр.  юність ),  вт.счгь,  вт^о,  вт^ноши  ‘юнаки’  (Луц.  Єв.  XIV  ст.; 
пор.  рос.  уст,  ухо ,  юноіиа );  око  не  види,  ни  в\о  сдьіша  ‘око  не  бачило,  вухо 
не  чуло’,  на  в^грві  ‘на  угрів’,  вт*  втрии  ‘зранку’  (Іп.  літоп.  1087, 1097, 1150; 


1  Пор.  рос.  научить,  учение ,  учитель ,  уиш,  вторбй ,  утроба,  заст.  уд,  вне,  ученйк,  уста, 
вьюн,  внук ,  уже. 


382 


19.3  Наслідки  занепаду  єрів :  чергування  V :  и 


пор.  рос.  утро,  ухо ,  суч.  укр.  угри).  У  прийменникових  конструкціях  на¬ 
голос  міг  відтягуватися  на  прийменник,  і  саме  таким  робом  дави.  укр. 
злоутрл  (наприклад,  Іп.  літоп.  946)  перейшло  в  суч.  укр.  завтра ,  хоча 
в  інших  випадках  це  було,  безсумнівно,  графічне  явище,  тобто  повне 
поплутання  написань  із  в*ь-  (~  в)  та  у-:  в  мові  ніколи  не  існувало  форм 
на  кшталт  яхо. 

Наприкінці  давньоукраїнської  доби  почали  з'являтися  форми, 
в  яких  V-  та  и-  з'єдналися  докупи:  весь,  усга,  усе,  усі;  (як  і  всі  непрямі 
відмінки)  дали  життя  новій  формі  чол.  роду  увесь  (Луц.  Єв.  XIV  ст.). 

Перехід  та/та-  в  и-,  що  дав  перший  поштовх  до  постання  чер¬ 
гування  и- :  V -,  можна  пояснити  двома  способами:  або  єр,  послабляючи- 
ся  й  занепадаючи,  підсилив  V-  [\у],  який  вокалізувався,  або  ж  цей  єр  зник, 
не  вплинувши  на  V -  [XV],  однак  останній,  якщо  стояв  між  приголосними, 
завдяки  своїй  білабіальній  артикуляції  перетворювався  на  и,  який  пере¬ 
годом  змінювався  на  и.  Ці  два  альтернативні  припущення  можна  пере¬ 
вірити,  розглянувши  випадки,  коли  попередній  склад,  тобто  останній 
склад  попереднього  слова,  містив  єр.  Якщо  перше  припущення  є  поправне, 
то  цей  єр  мусив  залишатися  слабким,  а  відтак  занепадати.  Друге  припу¬ 
щення  передбачає  потрактування  попереднього  єра  як  сильного.  У  давньо¬ 
українських  пам’ятках  віднаходиться  друге  потрактування.  Приклади  изо 
оуностті  (Панд.  1307),  во  в\о  (Лавриш.  Єв.  1329),  во  в'ьчгрокі;  (Бер.  Напк. 
XIV  ст.),  во  вши  (Луц.  Єв.  XIV  ст.),  во  в*ьжас1;  ‘у  жасі'  (Фл.  Пс.  1384)  не 
є  переконливі,  оскільки  в  цих  текстах  літера  о  використовується  подеколи 
у  функції  ь,  включно  з»  =  0  (до  того  ж  у  цих  словах  первісно  не  було  ь)\ 
однак  існують  інші  пам’ятки,  в  яких  т»  та  о  розрізняються,  й  водночас 
засвідчено  форми,  що  мають  о  <  чь  перед  та -/та-,  наприклад,  со  вс’Ьм'ь 
(Гр.  1377,  поблизу  Перемишля).  Отже,  постання  м-  на  місці  та-  було  опо¬ 
середкованим  вислідом  занепаду  єра,  хоча  й  без  підсилення  V  до  и  як 
замінної  вокалізації,  покликаної  відшкодувати  втрату:  та-/та->та> 
и->и-  (але  не  та-/та->и-)2.  Утім,  за  пізніших  часів  — у  середньо- 
українській  і  в  сучасній  українській  мові,  коли  и-  на  місці  та-/та- 
був  реальністю,  —  наявність  голосного  в  попередньому  слові  перестала 
бути  потрібною,  а  тому  форми  на  кшталт  зо  V8Іт~8о  изіт  замінено  на 
простішу  5  изіт.  Звідси  суч.  укр.  з  усім ,  тоді  як  застиглий  прислівник 
зовсім  зберігає  давнє  розташування  звуків. 

Такий  перебіг  процесу  потверджується  також  хронологією  па¬ 
м'яток:  хоча  єри  занепали  бл.  1150  р.,  масове  поплутання  та-  з  и-у  як  видно 
з  наведених  прикладів,  відзначається  в  пам'ятках  щойно  після  1260  р., 
тобто  на  сторіччя  пізніше.  Якби  вокалізація  V  була  безпосередньою  ре¬ 
акцією  на  занепад  єра,  то  поплутання  V -  та  и-  можна  було  б  очікувати 
одразу  з  1150  р. 


2 


Пор.  також  бойк.  ді-вбід  ‘дообід’. 


19.4  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V :  и 


383 


4.  ОГЛЯД  ПІЗНІШИХ  ЯВИЩ:  ЧЕРГУВАННЯ  V-  :  и- 
В  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКІЙ  ТА  СУЧАСНІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

Чергування  V- :  и-  в  тому  вигляді,  як  воно  було  представлене  під  кінець 
давньоукраїнського  періоду,  в  цілому  збереглося  протягом  подальшої  істо¬ 
рії  української  мови,  і  хіба  що  дрібні  зміни  були  запроваджені  за  середньо- 
української  та  новітньої  доби. 

У  середньоукраїнській  мові  це  чергування  поширилося  на  імена 
чужомовного  походження,  наприклад,  удаси*  (Люстр.  Київ  1552;  гр. 
ВХаспод).  Можна  припустити,  що  в  ті  часи  воно  охопило  також  церковно¬ 
слов'янські  слова,  справді  вживані  українськими  мовцями,  наприклад, 
пана  Оудада  ген.  (Модд.  гр.  1393),  пор.  такі  суч.  діал.  форми,  якуредний 
‘капосний'  (Лохвиця),  уремення  ‘талан’  (Полтавщина),  зафіксовані  у  слов¬ 
нику  Грінченка  1909  р.  (ст.  ц,  сл.  вріідт*,  вр^мл). 

У  зв'язку  з  діалектним,  але  широко  розповсюдженим  проце¬ 
сом  постання  и  на  місці  ненаголошеного  о  (спершу  в  більшості  україн¬ 
ських  говірок,  за  винятком  східно-  та  середньополіських),  число  випадків, 
у  яких  етимологічний  о  було  втягнуто  в  чергування  З  V ,  дещо  збільши¬ 
лося,  звідки  й  такі  сучасні  форми,  як  навколо  (<па  +  о  +  коїо ),  —  див.  40.8. 

Чергування  іг-:»-:0,  як-от  у  випадку  увесь:  ввесь '.весь 
(див.  19.3),  легко  могло  бути  переосмислене  як  таке,  що  має  факульта¬ 
тивний  и.  Звідси  такі  форми,  як  т)  —  варіант  до  и :  V.  Цей  процес  знай¬ 
шов  сприятливий  ґрунт,  оскільки  в  середньоукраїнських  говірках  мало 
місце  постання  факультативного  протетичного  V -  перед  и  та  о  на  початку 
слова  (див.  34.5):  словосполука  у-в-огород'Ь  (Баришп.  1614)  могла  сприй¬ 
матися  як  и  Vоко^ойі  з  протетичним  V  або  ж  як  ж)  окогоЛі  з  “подвоєним” 
прийменником.  Нова  форма  ия-  швидко  поширилась  і  на  інші  позиції: 
оувойти,  оув  опєк#,  оувт*  сн'Ь  (Трост.  Уч.  Єв.  1560),  оувошедши  (Кл.  Остр. 
1599),  оув  нюм  ‘у  ньому’,  оув  пиіанств'Ь  (Уч.  Єв.  Кап.  1640),  навіть  після 
іншого  прийменника:  пре(д)  оуврл(д)  ‘перед  управу'  (Одрех.  гр.  1634); 
пор.  в  іншій  графічній  передачі  вов  покою  (Житом.  1583).  Лише  кілька 
таких  форм  дотривало  до  наших  днів  (увійти). 

Форми  типу  ия  із  факультативним  и  та  форми  з  г  та  и  вільно 
чергувалися  між  собою.  Факультативність  V-  була  запроваджена  завдя¬ 
ки  іншому  переосмисленню;  як  уже  зазначалося,  ще  одним  джерелом 
факультативного  V -  було  постання  протетичного  V.  Це  призвело  до  но¬ 
вих  змін,  особливо  у  префіксі  иг-  ~  юг-  (<  гьг-).  З  новими  факультатив¬ 
ними  и-  та  V-  він  міг  скоротитися  до  самого  лише  г-,  що,  власне,  й  сталося. 
Якщо  Молд.  гр.  XV  ст.  ще  мали  иг-  (оусхот'Ьт  3  ос.  мн.  —  1458;  оузд'Ьсїе  — 
1493;  узди ...  дома  ‘біля  дому'  —  1499),  то  пізніше  вже  з'являються  форми 
з  самим  2-,  наприклад,  захочете  (Вірші  Кл.  Зин.  1690).  У  сучасній  мові 
суперечність  між  иг-  та  г-  в  основному  усунено  через  приділення  пер¬ 
шої  форми  іменникам  (узлісся ,  узвіз ,  узмор'я ,  узбережжя ,  узголів'я ,  але 


384 


19.4  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V :  и 


схід),  а  другої  —  дієсловам  ( збити, ,  зійти ,  стрепенутися ,  пор.  рос.  взбить , 
взойтй,  встрепенуться)  —  навіть  попри  обтяжливу  гомонімію  {зійти 
‘піднятися'  й  ‘опуститися',  збити  ‘сколотити'  й  ‘сильно  побити',  пор.  рос. 
взойтй  та  сойтй ,  взбить  та  избйть  і  т.  ін.). 

Нестійкість  V-  як  альтернанта  до  0  відбито  в  таких  дублетах, 
як  не  озмутт*  ~  возмут  у  Гр.  1502,  Кафа;  пор.  юзьмоу(т)  у  Вол.  Єв.  1571; 
поз  (<ро-тг-\  наприклад,  поз  вікон  —  Гатцук  1861),  неприпустимих  у  су¬ 
часній  літературній  мові,  де  вживаються  візьмуть  і  повз ,  за  винятком 
деяких  топонімів,  зафіксованих  в  їхній  місцевій  формі,  наприклад, 
Сиволож  (поблизу  Ніжена),  імовірно  від  *  Уьзеаоїогь  ‘(маєток)  Всеволода'. 
В  окремих  говірках  утрата  V-  зайшла  так  далеко,  що  з'явилися  такі  фор¬ 
ми,  як  мію ,  Ладик  (Черчик  поблизу  Яворова  на  Львівщині),  ладйка ,  стріть 
(середній  біг  Дніпра)  (від  вмію ,  Владик ,  владика ,  встріти );  це  призвело 
у  виняткових  випадках  до  втрати  V-  як  прийменника  {поїду  місто  —  Ліско- 
вичі  поблизу  Івано-Франківська).  Можливо,  х  у  дієслові  позіхати  та  к 
у  дієслові  загнуздати  були  запроваджені  для  усунення  роззіву,  який  міг 
був  постати  після  втрати  V,  —  пор.  закарп.  позівати ,  рос.  зевать ,  взнуздать. 

У  ході  внормування  сучасної  української  мови  чергування 
и- :  V -  (:  0)  було  достосоване  до  засад  милозвучності,  згідно  з  якими  и- 
слід  уживати,  коли  попереднє  слово  закінчується  на  приголосний,  а  V -, 
коли  воно  закінчується  на  голосний  {з  усім,  на  всьому).  Тут  стали  вбачати 
рівнобіжність  із  чергуванням  і- : у- :  0,  хоча,  поставши  обидва  по  зане¬ 
паді  єрів,  вони  розрізняються  з  погляду  історії  (останнє  чергування  в  дій¬ 
сності  не  містило  єра)  та  з  погляду  синхронії:  якщо  альтернати  и- :  V- 
взагалі-то  можуть  з’являтися  в  будь-якому  фонетичному  оточенні,  то 
альтернат 7-  не  припускається  на  початку  фрази  та  після  приголосного. 

Однак  у  сучасній  українській  мові,  зосібна  після  1930  р.,  про¬ 
стежуються  деякі  ознаки  поступової  втрати  продуктивності  чергування 
и- :  я- :  0.  У  певних  випадках  відбувається  семантична  диференціація,  яка 
внеможливлює  вільне  чергування,  як  у  словах  вступ  ‘переднє  слово'  — 
уступ  ‘абзац',  вправа  ‘завдання'  —  управа  ‘адміністративний  орган’,  вплив 
‘дія,  вага'  —  уплив  ‘відплив’,  усувати  ‘скасовувати;  звільняти'  —  всувати 
‘устромляти;  класти  всередину'.  Корені,  які  часто  мають  наголоше¬ 
ний  й-,  не  припускають  чергування  останнього  з  V-  навіть  у  нена- 
голошеній  позиції  {ум  —  наумі ;  пор.  на  влгЬ  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690),  хоча 
ще  й  досі  наявні  уряд :  самоврядування  і  навіть  учить  ~  вчить  (наголос 
на  початковому  складі  іменника  уряд  —  пор.  вряд  у  Радив.  1671  —  і  остан¬ 
нього  дієслова  є  нововведенням;  див.  7.9).  Чергування  також  уникається 
в  тих  словах,  які  прибирають  факультативний  протетичний  V-,  наприклад, 
вугілля  ~  у  гілля,  вудила  ~  удила,  вужівка  ~  ужівка,  вусатий  ~  у  сотий,  але  не 
+юкШ’а,  +я Ауіа ,  +югюка,  пор.  вжищо  ‘мотуз’  (Чет.  1489).  (Як  правило, 

такі  слова  мають  форми  і  з  наголошеним  й-;  саме  в  них  спершу  й  роз¬ 
вивалася  протеза:  вугіль,  вудка,  вуж,  вус). 


19.5  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V :  и 


385 


Навіть  більшим  є  число  слів,  де  одна  з  обох  теоретично  мож¬ 
ливих  форм  застигла  незалежно  від  дії  вищеназваних  чинників,  —  і  мовці 
узасаднюють  це  свого  роду  “термінологізацією”,  що  вимагає,  як  відомо, 
незмінності  форми.  Це  такі  слова,  як:  вхід ,  угода  (пор.  вгоди  ґен.  одн.  — 
Гр.  1547,  Крем'янець,  вгодл  —  Полт.  1670),  уламок,  умова,  установа,  уява, 
утворення ,  враження ,  влада ,  ухвала ,  уклін ,  власний ,  а  також  усі  географічні 
назви:  Угорщина ,  Україна  ( Вкраїна  подеколи  вживається  в  поезії,  напри¬ 
клад,  у  Тичини  — 1967). 

Відступ  чергування  и- :  V- :  0  зумовлений  щонайрізноманіт¬ 
нішими  причинами.  З-поміж  них  найголовніші  є  зовнішні  щодо  фоно¬ 
логічної  еволюції  української  мови  як  такої.  До  них  може  належати, 
зокрема,  зазначена  тенденція  до  “термінологізації”  деяких  шарів  лексики 
в  технологізованому  суспільстві,  яке  радо  послуговується  термінами 
з  однією  фонетично  фіксованою  формою.  Однак  це  може  бути  й  просто 
намаганням  знайти  раціональне  застосування  наслідкам  потужного  впли¬ 
ву  з  боку  російської  мови,  в  основному  прийманого  нормалізаторами 
літературної  мови,  а  відтак  пропагованого  в  офіційному  вжитку  та  освіті: 
російська  мова  не  знає  чергування  и :  V.  Нарешті,  мляве  витіснення  [\у| 
губно-зубним  V  у  всіх  позиціях,  крім  кінця  слова  та  поствокалічної  перед 
приголосним^,  руйнує  саму  основу  чергування  и- :  V у  вигляді  и- :  [ш] 
воно  може  легко  зумовлюватися  позиційно,  тимчасом  як  за  варіанту 
и~ :  [у]  артикуляторна  відстань  між  альтернантами  суттєво  збільшуєть¬ 
ся,  а  фонетична  зумовленість  чергування  зменшується.  (Щодо  ще  однієї 
причини  див.  19.5). 

У  цілому  чергування  и- :  V- :  0,  дарма  що  непродуктивне  сто¬ 
совно  нових  слів  і  обмежене  стосовно  давньої  лексики,  ще  й  досі  охоп¬ 
лює  більшість  тих  морфем,  які  за  визначенням  мали  б  йому  підлягати. 


5.  ХРОНОЛОГІЯ,  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ  ТА  НАСЛІДКИ 

Як  показано  в  19.3,  передумови  для  чергування  м- :  V- :  0  створилися  вна¬ 
слідок  занепаду  єрів,  а  численні  достовірні  свідчення  цього  чергування 
датуються  часом  десь  із  1260  р.  Подібні  процеси,  хоча  й  не  тотожні  в  усіх 
деталях,  відбувалися,  можливо,  під  ту  саму  добу  в  тих  суміжних  сло¬ 
в'янських  мовах,  які  на  той  час  мали  г  =  [V].  У  білоруській  вони  мали 
такий  самий  засяг,  що  й  в  українській  (і  досі  залишаються  живим  яви¬ 
щем).  Те  саме  часто  спостерігається  й  у  південноросійських  говорах  (окрім 


3  Після  голосного  звук  V  не  може  вживатися  сьогодні,  як  він  не  міг  уживатися 
в  XVI  ст.,  коли,  приміром,  лат.  раирегіЬиз  було  відтворене  кирилицею  як  пАвгьпєрикусгь 
(Потій  1598).  Чужомовні  слова  типу  Фауст ,  що  пишуться  через  у,  вимовляються  як 
[іашзі]  або  ж  —  під  впливом  правопису  —  як  двоскладові  одиниці  типу  [їа-изі]. 


386 


19.5  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V :  и 


рязанського  регіону),  хоча  перехід  то  >  и  в  них  представлено  краще  за  вто¬ 
ринний  перехід  и-  >  V -.  Увесь  цей  процес  є  геть  невідомий  польській  мові, 
східнословацьким  говіркам  і  болгарській  мові,  хоча  в  середньоболгарській 
трапляються  окремі  випадки  переходу  V-  в  и-  (оурлтт*  ‘в’язи’  <  врлтгь  — 
Свиштовський  Абаґар  XVII  ст.),  особливо  коли  йдеться  про  прийменник 
то,  що  може  реалізовуватися  як  и  у  східноболгарських  діалектах  між  Вар- 
ною  та  Янтрою.  У  східнословацьких  говірках  звичайним  рефлексом  тог- 
є  г-,  тимчасом  як  у  польській  мові  цей  префікс  має  обмежене  вживання, 
подеколи  замінюючися  на  г-  (пол.  тгіаіас  ‘злітати’,  але  гтагус  ‘зважити’ 
як  рівнобіжники  рос.  взлетать ,  взвесить ;  сх.  словац.  зрігас  проти  літ.  сло- 
вац.  V2ріе^а£’  ‘підіймати’);  в  болгарській  у  деяких  словах  V -  занепав  перед 
приголосними  (наприклад,  всеки  ‘кожний’,  вземам  ‘беру’  проти  розмовних 
сени,  земам ),  —  але  все  це  були  стадії  в  ході  спрощення  скупчень 
приголосних,  не  пов’язані  з  чергуванням  V- :  0.  Не  було  таких  процесів 
і  в  суміжних  неслов’янських  мовах  —  угорській,  румунській  і  турецькій. 
Отже,  це  явище  властиве  українській  та  білоруській  мовам  в  цілому 
та  основній  частині  південноросійських  говорів.  На  цих  теренах  воно  було 
спільним. 

Це  чергування  не  внесло  змін  у  фонемний  склад  давньоукраїн¬ 
ської  мови,  хоча  морфонологія  була  збагачена  новим  чергуванням,  яке 
разом  із  чергуванням  і- :  0  пов’язало  систему  голосних  —  у  зоні  верх¬ 
нього  піднесення  —  з  системою  приголосних: 

- >і  у  и< - 

е 

е  о 
а 

Звуки  і  та  V  на  початку  слова  перед  приголосним  можна  бу¬ 
ло  б  розглядати  як  алофони  і  та  и  відповідно,  але  в  сучасній  українській 
мові,  внаслідок  появи  пар  слів  без  чергування  на  кшталт  вправа -управа, 
ситуація  змінилася.  Наявність  таких  пар  позбавила  чергування  и :  я  ( а  та¬ 
кож  —  тиіагіз  тиіапсііз  —  і : 7)  його  морфонологічної  рації  буття.  Це  ще 
одна  причина  (на  додачу  до  розглянутих  у  19.4)  поступового  скорочення 
цих  чергувань,  які  перетворилися  на  суто  фонетичне  явище. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Кульбакин  С.  «Спирант  V  в  славянских  язьїках».  Сборник  Мо¬ 

торико  -филологического  общества ,  состоящего  при  Имп.  Харь - 
ковском  ушверситете  15.  Харьков,  1908  (Юв.  М.  Дрінов). 


19.  Наслідки  занепаду  єрів:  чергування  V  :  и 


387 


2.  Ргіпіа  А.  Гопеііска  росака  а  кізіогіску  суооі  зоикіазку  V’  се 
зіоаапзіїпе.  РгаЬа,  1916. 

3.  Фальк  К.  «До  назв  Дніпровських  порогів  у  Костянтина  Ба- 
гряпородного»,  8.  Україна  8.  Рагіз,  1952. 

4.  Шерех  Ю.  «Ще  про  назви  Дніпрових  порогів  у  Костянтина 
Багрянородного»,  4.  Україна  10.  Рагіз,  1953. 

5.  Матвієнко  А.  «Префіксальні  у-в».  УМЛШ  1965,  1. 

6.  Пилинський  М.  «До  питання  про  чергування  в-у  на  початку 
слова».  Дослідження  з  лексикології  та  лексикографії.  К.,  1965. 


20.  НАСЛІДКИ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ: 
ТАК  ЗВАНИЙ  “НОВИЙ  ЯТЬ” 


1.  Загальні  завваги .  388 

2.  “Новий  ять”  у  давньоукраїнських  пам'ятках .  389 

3.  Вірогідність  давньоукраїнських  даних .  392 

4.  Звучання  “нового  ятя”  та  його  територіальне  поширення .  401 

5.  Хронологія  та  географічні  межі  “нового  ятя” .  403 

6.  Умови  та  наслідки .  404 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  складі,  що  первісно  передував  складові  зі  слабким  ь,  звук  е  в  південно¬ 
українських  говірках  зазнавав  звуження,  а  в  північноукраїнських  говір¬ 
ках  —  дифтонгізації,  перетворюючись  на  {е:  півд.  укр.  рес’ь  > рес\  півн. 
укр.  рес’ь  > р{ес\  У  пам'ятках  це  виявилось  одразу  по  занепадові  єрів 
у  написанні  'Ь  на  місці  такого  е:  пєчь  >  п^ч(ь) .  Поняття  т.  зв.  “нового  ятя” 
(але  не  саму  назву)  1870  р.  запропонував  Потебня;  особливо  активно  його 
розробляв  Соболевський  у  своїй  праці  «Очерки  из  истории  русского 
язьїка»  (1884  р.).  На  відміну  від  прасл.  е  (“старого  ятя”),  цей  звук  ужи¬ 
вався  лише  в  “новозакритих  складах”  (тобто  складах,  що  стали  закри¬ 
тими  через  втрату  ь),  черіуючися  з  е  у  відкритих  складах:  рес(ь) : ресі. 


20.2  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “ новий  ять” 


389 


В  усьому  іншому  злиття  з  е  праслов’янського  походження  було  повне. 
У  сучасній  мові  обидва  звуки  представлені  тим  самим  рефлексом  і. 


2.  “НОВИЙ  ЯТЬ”  У  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТКАХ 

Найперші  приклади  вживання  “нового  ятя”  подибуємо  в  написі  на  хре¬ 
сті  полоцької  княгині  Євфросинії,  виробленому  1161  року,  правдоподіб¬ 
но,  київським  майстром  (камішьє;  ба  навіть  у  чужомовному  слові  — 
игоулгЬньл),  тобто  рівночасно  з  найдавнішими  свідченнями  цілковитого 
занепаду  єрів.  З-посеред  пізніших  давньоукраїнських  текстів  немає  жодно¬ 
го,  де  бракувало  б  “нового  ятя”.  У  XII  ст.  він  зазвичай  трапляється  в  таких 
типах  слів: 

а)  іменники  чол.  та  жін.  родів,  що  закінчувалися  на  ь:  дЬдат-Ьль  ‘робіт¬ 
ник’  (Добр.  Єв.  1 164),  кдм-Ьнь  (Тип.  7,  XII  ст.),  корінь,  віщь  ‘річ’, 

‘меч’,  мідт'кжь  ‘заколот’  (Виґолекс.  XII  ст.),  дч.щ^рь  ‘дочка’  (Тип.  6, 
XII— XIII  ст.);  сюди  ж  належали  й  числівники  ш'Ьсчгь  і  сЬдмь  (Тип.  6), 
які  з  морфологічного  погляду  нічим  не  відрізнялися  від  іменників; 

б)  іменники  сер.  роду  на  -еиь/е,  віддієслівні  або  збірні:  о  оучЬньи, 
камТінью  дат.  одн.,  погрєьгЬньга  ‘похорону’  (Добр.  Єв.  1164),  дюбд'Ьниіа 
‘любові’,  погьїк'Ьник  ‘руйнація’,  кьспр'Ьифіик  ~  ‘заборона’  (Бес.  Єв.  Гр. 
XII  ст.),  погьїк-кнгік  (Виґолекс.  XII  ст.); 

в)  іменники  та  прикметники  з  суфіксом,  що  починається  з  ь :  сЬльнаго 
(цв'Ьтьца)  ‘польової  квітки’,  на  стоудЬньци  (але  стоуденьць  ‘крини¬ 
ця’  ном.  одн.)  (Добр.  Єв.  1164),  тєліїсьньтх'ь,  клквіітьно  ‘брехливо’, 
З'кмьн'Ьи  (славІі)  (Виґолекс.  XII  ст.)  *; 

г)  закінчення  3  ос.  одн.  в  дієсловах  із  формою  теп.  часу  на  -в-:  коудЬть 
‘буде’,  грлдЬть  ‘іде’,  придЬть,  можуть  (Добр.  Єв.  1 164),  вєдЬть,  зовуть 
(Виґолекс.  XII  ст.); 

ґ)  заперечна  частка  не,  вживана  перед  словами,  що  мали  слабкий  ь 
у  початковому  складі:  ніі  всєгда  ‘не  завжди’  (Добр.  Єв.  1 164),  а  також 
перед  і-:  н*Ь  им^ть  ‘не  має’  (Виґолекс.  XII  ст.); 

д)  поодинокі  слова  зі  слабким  ь :  в*ь  в'Ьздьн'Ь  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.), 
в'Ьльлш,  в'Ьльможь  (Виґолекс.  XII  ст.); 

е)  прикметник  із  суфіксом  -ь/ - у-:  в'Ьдьк  ‘велике’,  третин  (Тип.  6, 

ХІІ-ХІІІ  ст.); 


1  До  них  не  належить  прил'Ьжьно  ‘ретельно’,  що  його  подибуємо  в  Усп.  зб.  XII  ст.  та 
інших  пам’ятках;  хоча  й  невиправданий  етимологічно,  з’явився  в  цьому  слові  до 
занепаду  єрів  (наприклад,  Раззіо  Сопсіг.  сер.  XI  ст.;  Ізб.  1076;  Мст.  Єв.  1117)  під  впливом 
ітеративних  дієслівних  форм  на  -Іе&аіі  і  мав  статус  узвичаєного  написання  протягом 
усього  середньоукраїнського  періоду  (засвідчено  ще  в  Туман.  1793);  див.  13.4. 


390 


20.2  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  иновий  ять” 


є)  закінчення  прикметників  та  займенників,  а  саме  дат.-лок.  одн.  жін. 
та  лок.  одн.  чол.  і  сер.  родів:  вт*  нЯл\ь,  (горЯ)  сЯи,  (нл  крилЯ)  црковьнЯлгь 
(Добр.  Єв.  1 164),  о  нЯи,  в*ь  сЯй  (рЯчи)  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.).  Цей  тип  є 
менш  характерний,  ніж  попередні,  бо  буква  Я  в  цих  прикметнико¬ 
вих  закінченнях  траплялася  також  у  староцерковнослов'янських 
пам'ятках  унаслідок  стягнення  (з'ьдЯ  +  ємь).  У  давньоукраїнській 
мові  ці  закінчення  мали  переважно  о  (наслідок  уодностайнення 
з  відміною  займенника  "гь:  той,  томь  —  див.  7.4).  Проте  форми  з  о 
могли  вживатися  обік  форм  з  е ,  що  не  конче  мусили  мати  церков¬ 
нослов'янське  походження. 

У  тогочасних  пам’ятках  із  півночі  України  “новий  ять”  звичайно 
не  з'являється  після  },  наприклад,  С'ькирлкть,  подоклкть  ‘личить’,  (нл 
животі)  твокмь  (Добр.  Єв.  1 164).  У  жодному  тексті  будь-якої  доби  “новий 
ять”  не  вживався  у  формах  дієслова  квіти:  ксмь,  ксть2.  За  дифтонгічної 
вимови  е  перший  складник  дифтонга  злився  з /  а  тому  голосний  був 
тотожний  звукові  е :  іх)0)  +  іет(ь)  >  Іясует. 


*  *  *  З-поміж  прикладів  XIII  ст.  наведімо  лише  деякі,  згруповані  за  тим  самим 
принципом,  щоб  не  повторювати  вже  згаданих  лексичних  одиниць: 

а)  рємЯнь,  оучитЯль,  (Єв.  Євс.  1283),  стєпЯнь  (Ряз.  Корм.  1284), 
мдтЯрь,  строитЯдь,  ‘будівник’,  шЯстьдєсатгь  (проти  шестидесАтгь 
ґен.!),  избдвитЯдь  ‘рятівник’,  родитЯль  (Гал.  Єв.  1288),  слоужитЯль, 
доблесть  (Жит.  Сави  XIII  ст.),  пломінь  (Хіл.  XIII  ст.),  пєрстЯнь, 
житЯль  (Город.  Єв.  XIII  ст.),  горЯсть  ‘туга’  (Арх  ЛЬств.  ХІІІ-ХІУ  ст.); 
ПІЗНІШОЇ  доби  —  БОлЯзНЬЮ  ‘хворобою’  (але  БОЛЄЗНИ  ґен.  одн.  — 
Фл.  Пс.  1384); 

б)  покдонЯньк,  весЯдик  (Єв.  Євс.  1283),  осоужЯньє  ‘засудження’, 
гонЯниід,  зЯльїд  (Ряз.  Корм.  1284),  рожЯньк  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284), 
сп(д)сЯн’к,  корЯньїд  (Гал.  Єв.  1288),  помьішдЯниід,  хвалЯннга,  зндмЯнии 
інстр.  мн.  (Напк.  XIII  ст.),  прощЯник,  поставляння  (Жит.  Сави 
XIII  сг.),  обновдЯник,  оутвєржЯник  (Хіл.  XIII  сг.),  нсподнЯньїд,  гавлЯнье 
(Путн.  Єв.  XIII  сг.),  прошЯнню  (Город.  Єв.  XIII  ст.),  вгьхож'ЬНІ»к  (Му¬ 
кам.  Тр.  XIII  ст.); 

в)  зЯмльндгд,  нєбЯснок,  жЯнесігь  (е  <ь)  (Єв.  Євс.  1283),  срЯБрьникоу 
дат.  одн.  (Гал.  Єв.  1288),  душЯвндго,  птЯньцід  ‘пташеняти’,  днгЯдьскн, 
триднЯвно,  сдовЯсною,  нєиздречЯньно  ‘невимовно’,  молЯбницю 
(Напк.  XIII  ст.),  врЯмЯньндго  ‘тимчасового’,  кдмЯньнок,  сЯвЯрьноую 
‘північну’,  нддЯжьномоу,  пєщЯрьскьіи  (Жит.  Сави  XIII  ст.), 
рдздрєшитЯльно  ‘розв’язно’,  младЯньца  ‘немовляти’  (проти 
МЛАДЄНЄЦЬ  ном.  одн.),  пЯщьньїи  ‘пічний’  (Хіл.  XIII  ст.); 

г)  идЯть  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284),  воудЯть,  привєдЯть  (Напк.  XIII  ст.), 
воудЯть,  сіддЯть  (Ур.  Ап.  XIII  ст.); 


2 


Поодинока  форма  исть  ‘є’  в  Єв.  Євс.  1283  р.  —  то,  судячи  з  усього,  описка. 


20.2  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  иновий  ять  ” 


391 


ґ)  нк  иного  (Георг.  Заруб.  1284),  нкжьгомд  ‘неспаленного’,  нк  кдкнктєсА, 
нк  имлте  (Напк.  XIII  ст.),  нк  имдши  (Жит.  Сави  XIII  ст.),  нк  чткть 
‘не  шанує’  (Город.  Єв.  XIII  ст.); 

д)  вкздьноу  (Єв.  Євс.  1283),  вкдми  (Ряз.  Корм.  1284),  в*ьсклшА  са 
‘оселених’  ґен.  мн.  чол.  роду  (Напк.  XIII  ст.),  крксь,  ккдьн  лок.  одн. 
(Жит.  Сави  XIII  ст.); 

е)  написання  вкдьи,  трктьн  переважає  в  цих  пам’ятках;  пор.  також 
Квсивни  (гр.  Еьофіод  —  Єв.  Євс.  1283); 

є )  написання  через  к  у  тогочасних  пам’ятках  є  звичайним  явищем. 

Таким  чином,  у  XIII  ст.  “новий  ять”  трапляється  в  набагато 
більшій  кількості  одиниць,  ніж  раніше  (можливо,  тому,  що  збереглося 
більше  пам’яток),  але  в  тих  самих  типах  слів.  Щоправда,  з’явилися  й  дві 
новини.  Перша  —  фактичне  зникнення  нового  к  і  повернення  до  е  в  за¬ 
кінченнях  3  ос.  одн.  (тип  г).  Це  можна  пояснити  морфологічним  уодно- 
стайненням  3  ос.  одн.  та  2  ос.  одн.  (керкть :  кєрєши,  що  дало  кєрєть :  вєрєши 
з  подальшим  переходом  до  верешь  *),  а  також  між  різними  формами  3  ос. 
одн.  (керкть :  кєре :  верет),  що  призвело  до  відновлення  форм  типу  Ббрєть 3  4. 
Друга  новина  —  це  хитання  в  написанні  нк  ~  не  (тип  Г;  див.  також  17.2). 
Тоді  ж  таки  дистрибуція  цих  двох  форм,  властива  XII  ст.  (нк  перед  скла¬ 
дом  зі  слабким  ь,  не  в  решті  випадків)  утратила  рацію  буття,  бо  єри  вий¬ 
шли  з  ужитку  ще  сто  років  тому.  Загальна  тенденція  вела  до  відновлення 
не,  але,  як  це  часто  буває,  вагало  спочатку  схилилося  до  ширшого  вико¬ 
ристання  нк:  нк  схрлнидл  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284),  нк  оусхотк  'не  схотів’  (Георг. 
Заруб.  1284),  нк  овиноута  са  ‘навпростець’  (Гал.  Єв.  1288),  нк  С'ьбдазнитє 
са  ‘не  спокусіться’,  нк  входите,  нк  оучь  са,  нк  оуво  вк  ‘не  був’,  нк  книга 
(Напк.  XIII  ст.),  нк  віжоуіилти  ‘не  їсти’,  нк  смкти  (Жит.  Сави  XIII  ст.), 
нксмьісдьндіа  ‘безглузда’,  нк  в^ьзмогоуть  ‘не  зможуть’  (Путн.  Єв.  XIII  ст.), 
нк  оукрддєши  ‘не  крадь’  (Город.  Єв.  XIII  ст.)  тощо.  Як  свідчать  приклади, 
нк  почало  вживатися  й  перед  голосним,  а  також  перед  скупченнями  приго¬ 
лосних.  Це  не  є  випадковість:  там,  де  нк  вживалося  перед  слабким  ь  (і), 
утрата  останнього  мала  своїм  наслідком  появу  на  початку  слова  або  голос¬ 
ного  і  (имдти),  або  скупчення  приголосних  (швець).  Найчастіше  вторин¬ 
не  нк  подибуємо  перед  и-  <  ія>-  (пор.  наведені  нк  оусхотк,  нк  входите). 
У  дійсності,  форми  з  нк  перед  и-  та  скупченнями  з  утраченим  ь  трапля¬ 
ються  також  у  Добр.  Єв.  1 164  (див.  17.2).  У  сучасній  мові  ні  на  місці  нк  <  не 
повністю  зникло,  навіть  у  тих  словах,  де  ні  мало  б  уживатися  практично 
в  усіх  формах,  наприклад,  нетля  від  *пеіьЦа. 

3  Не  випадково,  починаючи  з  XIII  ст.,  на  місці  давніших  форм  2  ос.  одн.  на  -ши 
(див.  16.10)  з’являються  форми  на  -ш(ь):  перехід  е  з  2  ос.  одн  на  3  ос.  одн.  став  виявом 
того  самого  процесу  водностайнення,  який  приблизно  в  ті  самі  часи  уподібнив  число 
складів  у  формі  2  ос.  одн.  числу  складів  у  формі  3  ос.  одн. 

4  Принагідні  північноукраїнські  написання  XV  ст.  типу  прннмкть  (Кам.  Прол.  1489) 
є  наслідком  загального  поплутання  е  та  е  в  ненаголошених  складах. 


392 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “новий  ять” 


Після ]  “новий  ять”  траплявся  й  далі  обмежено  (на  селі;  свокмь, 
строкньк  ‘лад'  —  Гал.  Єв.  1288),  хоча  в  межах  наведених  морфологічних 
типів  він  ширився  на  письмі  (наприклад,  о  имени  тво'Ьмь-Напк.  XIII  ст.; 
пор.  іще  такі  прикметні  написання  в  Путн.  Єв.  XIII  ст.,  як  нєстроиньїд  ‘не¬ 
ладу'  ґен.  одн.,  по  увьиньи  ‘по  вбити').  Окрім  морфологічного  водностай- 
нення,  уживанню  літери  і  після  7  сприяли  й  мовні  навички  носіїв 
південноукраїнських  говірок,  де  е  реалізовано  як  [е],  а  не  як  дифтонг. 

Пам'ятки  XIV  ст.  нічого  нового  не  вносять.  Новий  ять  трап¬ 
лявся  в  тих  самих  типах  слів,  зокрема  й  ні  перед  и-  та  скупченнями  при¬ 
голосних;  у  жодній  із  них  уже  немає  -іть  для  3  ос.  одн.  (йдіть  в  Іп.  літоп. 
1172  —  або  описка,  або  північноросійська  ознака,  що  її  вніс  російський 
переписувач,  або  ж  скопійоване  написання  з  якогось  давнішого  тексту). 
Обмежна  функція 7*  дедалі  слабшала  (іи  дат.  одн.,  своімь,  своіи  лок.  одн. 
в  Єв.  Полік.  1307  і  т.  ін.).  Зрідка  можна  натрапити  на  “новий  ять”,  який 
унаслідок  морфологічної  аналогії  з'явився  в  тих  формах,  що  до  занепаду 
єрів  мали  ь,  а  не  е\  двірь  (Єв.  Верк.  сер.  XIV  ст.),  стібдьк  (Бер.  Напк. 
XIV  ст.;  Библ.  Ап.  XIV  ст.),  —  хоча  це  є  винятком.  В  Іп.  літоп.  натрапляємо 
на  деякі  приклади  явно  світського  характеру,  особливо  в  географічних 
назвах:  городі*  Л/Іідникт*  (1260),  гідронім  Трукішь  (1096),  Канівьскаіа 
(1144),  Задіснью  (1149),  гідронім  Льібідь  (1151).  Усі  ці  назви  можна 
укласифікувати  за  наведеними  типами.  Численні  приклади  вживання 
“нового  ятя”  в  тих  самих  типах  слів  представлені  й  у  грамотах  XIV  ст., 
секулярних  у  своїй  основі,  наприклад,  под'кпш'Ьньк  (Львів,  1370),  в^кдми 
(1352),  печ'Ьрьскии  (Перемишль,  1359),  сЬдгьдєсатт*  (Перемишль,  1377), 
прізвище  Б^зна  (Перемишль,  1366)  тощо. 


3.  ВІРОГІДНІСТЬ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ДАНИХ 

Майже  в  усіх  морфологічних  типах,  перелічених  у  20.2,  спостерігається 
розбіжність  між  давньоукраїнськими  даними  щодо  вживання  “нового  ятя” 
та  фактами  сучасної  мови.  Як  зазначалося,  тип  г  у  давньоукраїнській  і  тип  г 
у  середньоукраїнській  зникли,  поступившися  місцем  е.  Решта  типів,  хоча 
й  не  всі,  в  сучасній  українській  мові  також  представлені  бідно  або  не  пред¬ 
ставлені  зовсім: 

а)  численні  слова  на  -іеіь,  якщо  їх  іще  вживається,  закінчуються  на 
- тель ,  як-от:  учитель ,  визволитель.  У  словах  меч  та  персте  нь  теж 
виступає  звук  е; 

б)  -ення,  як  правило,  вживається  у  віддієслівних  іменниках,  а  -іння 
здебільшого  в  зб.  іменниках:  вивчення  проти  каміння ; 

в)  у  суфіксі  -ет-  (небесний  тощо),  в  іменниках  на  -епес\  утворених 
від  пас.  дієприкметників  ( улюбленець :  улюбленця),  вживаються  тіль¬ 
ки  форми  з  е ;  те  саме  стосується  й  прикметника  земний; 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “ новий  ять” 


393 


д-е)  у  сучасній  мові  безодня ,  вельми ,  вельможа  і  всі  форми  числівника 
третій  виступають  з  е,  а  не  з  очікуваним  і. 

Отже,  якщо  “старий”  (прасл.)  ять  перейшов  у  і  майже  без  ви¬ 
нятків,  то  “новий  ять”  найчастіше  представлений  як  е.  Це  могло  б  похит¬ 
нути  висловлене  твердження  про  цілковите  злиття  обох  ятів.  Ще  більше 
сумнівів  щодо  такого  злиття  викликає  той  факт,  що  більшість  давньоук¬ 
раїнських  прикладів,  цитованих  у  20.2,  —  то  в  дійсності  церковнослов'ян¬ 
ські  слова  або  словоформи  (наприклад,  в’Ьщь,  д'ьщ’Ьрь,  скдмь,  б'Ьздьна 
тощо),  а  декотрі  з-поміж  них  навіть  чужомовні  (неслов'янські)  слова,  як- 
от  игоум’Ьньїд,  днгЬдьскьіи,  кр’Ьсь,  кклигд.  Може  здатися,  що  “новий  ять” 
був  такою  собі  правописною  заведенцією  (як  гадав  А.  Кримський). 

Одначе  такі  сумніви  невиправдані.  Почнімо  з  того,  що  “новий 
ять”  у  давньоукраїнських  пам'ятках  після  1 160  р.  майже  ніколи  не  трап¬ 
ляється  в  тих  позиціях,  у  яких  би  він  був  історично  невмотивований5. 
Приміром,  він  виступає  у  формах  млх^рь  та  млх^рью,  де  ь  занепав,  але 
в  решті  відмінкових  форм  цього  не  спостерігається.  Коли  б  це  була  штучна 
мода,  писарі  ніяк  не  спромоглися  б  уживати  відповідну  літеру  з  такою 
послідовністю.  По-друге,  вражає  брак  “нового  ятя”  в  текстах  до  1150  р. 
Наявні  винятки  дійсно  є  винятки.  Навіть  у  такому  орфографічно  стро¬ 
катому  тексті,  як  Гр.  Бог.  XI  ст.,  “новий  ять”  трапляється  лишень  у  словах 
сьпдсЬник,  обжсЬниід  ‘обвусіння’,  стмдЬниід  ‘сорому’,  зкоут'Ьник  ‘виснаження', 
аньгЬдьскьіа  тат’Ьл’ЬсьньїА,  з-поміж  яких  усі  форми  на  -’Ьник,  крім  першої, 
явно  утворені  від  інфінітивів  на  -'Ьти  (*обжсгЬти,  стьіді;ти,  БоутгЬти),  тобто 
зі  “старим  ятем”,  пор.  ст.  ц.  сл.  тьд’Ьти :  тьл'Ьник.  В  Ізб.  1073  вжито  н'Ь  дьньїж 
ігь  ноштьіж  ‘не  вдень,  а  вночі';  тр'кзв'Ьник  в  Ізб.  1076  явно  утворене  від 
інф.  тр'Ьзв’Ьти.  В  Єв.  Гал.  1144  приклади  практично  обмежені  прикмет¬ 
никовими  формами  в  дат.-лок.  одн.  типу  гор'Ь  ндрицдкм'Ьи  ‘горі,  званій', 
що  є  нормою  для  староцерковнослов'янської  мови.  У  Златостр.  XII  ст. 
маємо  слово  т^дьца  ‘теляти',  утворене,  судячи  з  усього,  внаслідок  вторин¬ 
ної  асоціації,  можливо,  з  т^до,  що  не  є  винятковим  явищем  як  на  не  зовсім 
звичайне  церковнослов'янське  слово.  Усі  ці  випадки,  особливо  якщо  не 
враховувати  слів  на  -і;ник,  засоційованих  із  інфінітивами  на  -'Ьти,  аж 
ніяк  не  перевищують  кількісно  прикладів  поплутання  є  та  ’Ь  в  інших 
позиціях  (див.  13.4). 

Зі  сказаного  вище  випливає  єдиний  висновок,  а  саме:  вживання 
“нового  ятя”  в  давньоукраїнських  пам'ятках  після  1 150  р.  було  “природ¬ 
ним”  і  не  зумовлювалося  жодними  зовнішніми  чинниками  чи  правопис¬ 
ною  модою.  Навіть  якщо  “новий  ять”  траплявся  в  староцерковнослов'ян¬ 
ських  і  вряди-годи  в  чужомовних  (неслов'янських)  словах,  запозичених 
через  староцерковнослов'янську  мову,  це  можна  легко  пояснити:  оскільки 


5  Протилежне  твердження  було  б  хибі  іе.  У  жодному  тексті  немає  “нового  ятя”  в  усіх 
позиціях,  в  яких  він  очікується.  Однак  збереження  на  письмі  є  легко  витлумачити  як 
дотримання  правописної  традиції. 


394 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів :  так  званий  “ новий  ять ” 


ці  слова,  з'являючися  в  Україні,  мали  слабкий  єр,  то  цілком  сподівано 
вони  розвивалися  за  тією  самою  тенденцією,  що  й  питомі  одиниці,  адже 
добре  відомо,  що  чужі  слова,  потрапивши  до  іншої  мови,  підлягають  тим 
змінам,  що  є  чинні  в  мові-позичальниці  на  той  час.  Коли  йдеться  про 
“новий  ять”,  то  він  представлений  у  сучасній  українській  мові  як  і  в  деяких 
іменах,  запозичених  із  грецької  через  староцерковнослов'янську:  Лаврін , 
Олефір  (пор.  у  Сл.  Єфр.  Сир.  1284  —  Лавр'Ьнтий,  в  Лавриш.  Єв.  1329  — 
Ллвр-Ьнтьїд  ґен.,  блєф'Ьрьіа  ґен.  —  гр.  Ааьреупод,  ЕЯєцвфюд);  у  давньоук¬ 
раїнській  мові  вживання  “нового  ятя”  в  таких  словах  було  досить  послідов¬ 
не,  якщо  вставлявся  або  додавався  ь,  пор.  у  тому-таки  тексті  Оукс'Ьньтиіа 
ґен.,  блисАВ'Ьфь  —  суч.  укр.  Оксен ,  Лисавета. 

Визнавши,  що  наявність  “нового  ятя”  в  давньоукраїнській 
мові  —  реальний,  а  не  гіпотетичний  факт,  учений  мусить  пояснити  чис¬ 
ленні  випадки  відновлення  е  в  сучасній  мові.  Тут  можна  висловити  дві 
тези  загального  характеру.  По-перше,  в  сучасній  літературній  мові  ви¬ 
падки  віднови  е  стосуються  поодиноких  слів  або  поодиноких  типів  слів, 
і  представлені  вони  майже  в  усіх  наведених  типах  від  а  до  е,  за  винят¬ 
ком  г  та  ґ.  По-друге,  якщо  звернутися  до  діалектних  та  середньоукраїн- 
ських  фактів,  то  знайдемо  в  кількох  випадках  рефлекси  “нового  ятя” 
в  ліпше  збереженому  стані. 

Не  зайвим  буде  ще  раз  розглянути  відповідні  приклади  в  тому 
вигляді,  як  вони  представлені  в  середньоукраїнській  та  сучасній  укра¬ 
їнській  мові: 

а)  іменники  цього  типу  рясно  представлені  в  сучасній  літературній  мові, 
як-от  камінь ,  леміш ,  хміль ,  ясінь ,  ячмінь ,  кисіль ,  лебідь ,  чміль,  черінь, 
кремінь ,  узмінь ,  кошіль ,  кужіль ,  купіль ,  сер.  укр.  ПЛ'ЬТЬ  ‘батіг'  (Літоп. 
Граб.  1710);  іменники  з  суфіксом  -іг-  (платіж  тощо),  топонім  Вороніж 
(пор.  Воронижскои  ґен.  одн.  жін.  —  Пирят.  1710);  жужіль,  осінь,  постіль, 
шашіль,  чепіль,  матір,  піч,  шість,  сім  з  очікуваним  чергуванням  і  з  е: 
каменя  ґен.  одн.,  лемеша,  хмелю,  ясеня,  ячменю,  киселю,  лебедя,  чмеля, 
череня,  кременю, узменя,  кошеля,  кужеля,  купелі,  платежу,  Воронежу, 
жужелі,  осені,  постелі,  шашелі,  чепеля,  матері,  печі,  шести,  семи:,  якщо 
гуц.  топонім  Ільця  виводиться  ВІД  УеІЬ  (пор.  рос.  ель),  то  і  в  ньому 
походить  з  е.  Пор.  також  сер.  укр.  ирт*  ‘єр',  пдирчиїеь  —  Лавр.  Зиз.  1596; 
'Ьжт*  ‘їжак'  —  Радив.  1676. 

Ба  більше,  чергування  е :  і  перекинулося  з  таких  іменників 
на  деякі  інші,  що  мали  “старий  ять”,  а  відтак  мусили  б  були  збере¬ 
гти  і  в  усій  парадигмі:  ведмідь :  ведмедя,  діал.  (Переяслав)  тінь :  тені 
(літ.  укр.  тіні),  пор.  мєдв'Ьди  (Гр.  Бог.  XI  ст.)6.  Це  чергування  охо¬ 
пило  також  деякі  слова,  запозичені  українською  мовою  за  серед- 


6  Дані  щодо  вживання  слова  ведмідь  у  середньоукраїнській  мові  можна  знайти 
у  вид.:  Васильєв  Л.  Трудьі  по  истории  русского  и  украинского  язьїков.  МйпсЬеп,  1972,  с.  395. 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “ новий  ять  ” 


395 


ньоукраїнської,  рідше  новітньої  доби:  сер.  укр.  тлрЯль  (1509)  з  пол. 
іаіегг,  звідси  суч.  уіф.  тарілка ;  куліги :  кулешу  з  уг.  кдіез  ‘просо’;  курінь : 
куреня  з  тур.  кйгап  ‘хижа’;  чекмінь :  чекменя  з  тур.  $ектап  (пор.  пол. 
сгектап);  леґінь :  леґеня  з  уг.  Іе&епу\  діал.  (закарп.)  борбіль  ‘голяр’ 
зуг.  ЬогЬеІу ;  сх.  укр.  коростіль  ‘деркач’ :  коростеля  (пор.  когозііі : 
рггеріогка  —  Маг. }аз1. 1641),  ймовірно,  з  рос.  коростель;  сер.  укр.  пдпЯж 
‘папа’ :  пдпєжд  (наприклад,  Ст.  Зиз.  1596;  Могила  1661;  Кл.  Остр.  1599) 
з  пол.  раріег. 

Отже,  звук  і,  посталий  з  “нового  ятя”,  в  цьому  типі  слів  зберігся 
добре.  Проте  в  деяких  словах  і  навіть  групах  слів  спостерігаємо  відхи¬ 
лення,  що  потребують  витлумачення. 

аа) .  Суфікс  - іеі’.  Форми  ном.  одн.  з  Я  добре  представлені  в  середньо- 
українській  мові:  прилтЯдь  (Гр.  1433),  прЇАтЯдь  (Памва  Бер.  1627), 
нєпрїдтЯдь  (Памва  Бер.  1627),  прилтЯдь  (Ключ  1695),  сотворитЯдь, 
спдситЯдь,  прячгЯль  (Няґ.  1758);  однак  форми  з  -тєль  знову  з’являються 
в  таких  пам’ятках,  як  Чег.  1489  (сторитєдь),  Вол.  Єв.  1571  (крститєдь, 
послЯдовлтєль),  Літк.  Єв.  1600  (прєддтєдь  ‘зрадник’);  містять  їх  також 
Памва  Бер.  1627  (освятитель  ‘месник’,  оволгдтель  ‘наклепник’, 
цилитєль)  та  Ключ  1695  (оучитєд).  Географічний  розподіл  цих  текстів 
засвідчує  найдовше  збереження  форм  зву  західній  частині  України; 
тому  відновлення  форм  -тєль  має  бути  наслідком  спільного  впливу 
церковнослов’янської  та  польської  мов  (паисгусіеі  ‘учитель’)  7,  а  також 
північноукраїнських  говірок,  де  е  поновлено  на  місці  “нового  ятя” 
в  усіх  ненаголошених  складах  (див.  20.4).  У  діалектах  подибуємо 
ще  й  досі  залишки  форм  із  е ,  причому  саме  на  заході:  гуц.  исуі’іі’ , 
ргууак’іГ ,  закарп.  (долина  Тур’ї,  Мукачево)  ис’уі’іі’. 

аб) .  Суфікс  -еп\  Із  двох  подібних  суфіксів  - ьп(ь )  та  - еп(ь )  очікува¬ 
ними  формами  мали  б  бути  -еп’  (з  чергуванням  е :  0)  та  -ігі  (з  чергу¬ 
ванням  і  \е)  відповідно.  Обидві  форми  збереглися  (наприклад, 
лежень :  лежня  проти  струмінь :  струменя ),  хоча  в  деяких  словах 
сталися  відхилення  й  сучасна  дистрибуція  не  вповні  тотожна 
вихідній.  Одним  із  вислідів  такого  відхилення  (як  в  межень  ‘сере¬ 
дина  літа’ :  межня  та  межінь :  меженя)  є  поєднання  двох  форм:  імен¬ 
ники  на  -ень  у  ном.  зберігають  суфікс  у  такій  формі  в  усій 
парадигмі  —  перстень :  перстеня  та  олень :  оленя.  У  середньоукраїн- 
ській  мові  форм  із  (очікуваним)  суфіксом  -еп’  більше:  прт^стЯнь 
(Трост.  Уч.  Єв.  1560)  ~  пєрстЯігь  (Ракош.  XVII  ст.;  Ключ  1695),  одЯнь 
(Памва  Бер.  1627)  ~  єлЯнт*  (Устр.  Уч.  Єв.  сер.  XVII  ст.),  стрижЯнь 
(Памва  Бер.  1627);  щодо  подробиць  —  див.  16.6  аа).  Форми  олінь- 
елінь  ще  й  досі  зберігаються  поруч  із  формами  на  - ень  у  лемків- 


7  Наголошенню  передостанніх  складів  таких  іменників  у  ном.  одн.  також  міг  сприяти 
польський  вплив. 


396 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “ новий  ять” 


ських  та  середньозакарпатських  говірках,  тимчасом  як  на  півдні 
Кіровоградщини  та  на  схід  від  пониззя  Ворскли  трапляється  навіть 
повінь ,  хоча  тут  ніколи  не  було  жодного  з  цих  суфіксів  (прасл.  *сьІпь). 

ав) .  Суфікс  -еІ\  У  слові  загибель :  загйбелі  первісним  суфіксом  був 
-еІ(ь),  пор.  ст.  ц.  сл.  гьібІзЛь,  сер.  укр.  погибель  (Няґ.  1758);  суч. 
заметіль :  заметілі.  Проте  ще  під  давньоукраїнську  добу  його  було 
поплутано  з  суфіксом  -еІ(ь)  (погьібєли  —  Усп.  зб.  XII  ст.),  що  дало 
загйбіль  (пор.,  наприклад,  загйбіллю  —  Стефанович  1929) :  загйбелі; 
під  впливом  дієприкметника  загиблий  звук  е  став  сприйматися  як 
випадний,  що  спричинилося  до  появи  нової  форми  іменника  загибель, 
але  зі  збереженим  у  непрямих  відмінках  е. 

аг) .  З-поміж  поодиноких  іменників  чол.  роду  слово  меч  у  середньо- 
українській  мові  виступало  звичайно  як  дгЬч :  мєча  (наприклад,  Чет. 
1489;  Кл.  Остр.  1598;  Дума  1651  [ тісгшоу\,  Ґал.  1663, 1669;  Сафон. 
1672;  Вірші  Кл.  Зин.  1690;  Няґ.  1758;  пор.  м'Ьчт*  ~  мєчт*  —  Памва  Бер. 
1627).  Це  слово  вийшло  з  ужитку  в  XVIII  ст.  і  пізніше  знову 
повернулося,  вже  з  російської  мови,  зі  звуком  е.  Форму  міч,  як  здаєть¬ 
ся,  утримано  в  надсянських  говірках.  Причина  появи  е  в  слові  дівер 
неясна.  Чи  міг  це  бути  наслідок  впливу  північноукраїнського  наріччя, 
де  в  ненаголошених  складах  відновлено  е ?  У  випадку  зі  словом  вепр 
можна  припустити  раннє  ствердіння  г*  (див.  12.3). 

аг).  Форми  ґен.  мн.  з  нульовим  закінченням  (по  втраті  -ь)  мали  зву¬ 
кове  оточення,  подібне  до  того,  що  розглядалося  для  іменників  чол. 
і  жін.  родів  у  ном.  одн.  Це  стосується  словоформ  на  кшталт  з'Ьмль, 
уживаних  за  пізньодавньоукраїнської  та  середньоукраїнської  доби 
(Любл.  написи  1418;  Молд.  гр.  1454  й  пізніші).  Однак  на  початку 
новітньої  доби  е  поширено  на  всі  форми  іменників  жін.  роду  “м'якої” 
групи  в  усіх  відмінках.  Звідси  суч.  укр.  стеля :  стель ,  легені '.легень, 
межа  \меж  (пор.  прийменник  між),  оселя '.осель,  вечеря  :вечер, 
пожежа :  пожеж,  тетеря :  тетер  (проте  плече :  пліч  у  сер.  роді). 

Таким  чином,  для  іменників  спадковість  між  давньоукраїн¬ 
ською  та  сучасною  українською  мовами  спостерігається,  незважаючи  на 
виниклі  пізніше  відхилення  від  первісної  дистрибуції  форм  із  “новим  ятем” 
та  е,  —  відхилення,  спричинені  поплутанням  суфіксів  або  морфологіч¬ 
ним  уодностайненням.  Останнє,  щоправда,  не  завжди  призводило  до 
розповсюдження  на  всі  форми  саме  звука  е.  Трапляються  й  випадки  роз¬ 
повсюдження  і,  наприклад,  одіж :  одіжі,  волосінь :  волосіні,  сім :  сімох  ( пор. 
сємомт*  —  Полт.  1671,  але  с'Ьмох  —  Ключ  1695),  або  з  хитаннями:  кисіль : 
кисіля  ~  киселю,  куліш :  кулегиа  ~  кулігиа.  На  сер.  укр.  зсіГ  (щ'Ьдь  —  Оісііопа- 
гіит  1649)  та  ег  базуються  такі  словоформи,  як  щілина  та  іжак,  що  му¬ 
сили  б  виступати  як  +зсеІупа  та  ^ егак  ('Ьжєвє  ном.  мн.  —  Ґал.  1663).  Пор. 
також  прикметник  жіночий,  що  походить  від  іменника  жінка  (де  і  радше 
походить  з  о).  По  діалектах  розповсюдження  і  на  всю  парадигму  сло- 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “ новий  ять” 


397 


возміни  може  охоплювати  ширше  коло  слів,  наприклад,  у  Нехворощі  (біля 
Бердичева)  —  лебідь :  лебідя ,  джміль :  джміля,  камінь :  каміня. 

Осібну  невеличку  групу  становлять  іменники  чол.  роду  з  осно¬ 
вою  на  глей,  клей ,  іней.  Якщо  в  останніх  двох  випадках  звук  е  ймовірно 

має  вторинне  походження  (див.  17.6ґ),  то  в  слові  глей  цей  звук  входив 
у  праслов'янський  корінь.  Зринає  спокуса  припустити,  що  звук  е  пере¬ 
ходив  у  е  переду  (пор.  також  Бддєн,  Хромєй,  Густєи,  Дукєй,  Копитєи  — 
прізвища,  зафіксовані  1691  р.  в  Перегінському  реєстрі  на  Калущині,  — 
або  форми  на  зразок  бублейник  ‘виробник/продавець  бубликів').  Це  мог¬ 
ло  б  пояснити  наявність  е  в  гідронімі  Сейм ,  якщо  ]  тут  не  вторинного 
походження  (давн.  укр.  Сємь,  пор.  по  Семи  в  Іп.  літоп.,  без  дати,  тощо). 
У  такому  разі  форми  на  -у  слід  було  б  пояснити  перейняттям  суфікса 
-е}(ь)  —  пор.  іній  (дублет  слова  іней).  Те  саме  стосувалося  б  і  християнських 
та  біблійних  імен  типу  Мусій :  Мусія  (гр.  Мсоіхтрд),  Маковій :  Маковія  (гр. 
МаккаРаїод).  Проте  ця  група  є  надто  нечисленна  та  строката,  а  історичні 
дані  надто  скупі,  щоб  зробити  певні  висновки.  Зрештою,  форми  на  -еу 
можуть  бути  наслідком  морфологічної  аналогії  до  непрямих  відмінків. 
б).  Суфікс  -епуе/-епь]в  у  віддієслівних  іменниках  мав  би  бути  представ¬ 
лений  формами  на  -іння.  Проте  частіше  вживається  -ення.  Під  серед- 
ньоукраїнську  добу  широко  вживалися  форми  з  -Еннк  (пізніше  й  -иннк), 
наприклад,  оумьішл'Ьнтьємть  (Гр.  1391,  Перемишль),  бєзт*  противлинА, 
потвєржиниє  (Модд.  гр.  1435,  1462),  потвєржЕньє  (Гр.  1466,  Остріг), 
нлвчЕньє,  покорЕньє,  тєчЕниє  (Чет.  1489),  позолочена,  принужЕньїа 
‘примушення'  (Гр.  1487,  Добучин),  оухвллЕніа  (Трост.  Уч.  Єв.  1560), 
о(д)плачЕнє(м)  ‘відплатою'  (Одрех.  гр.  1574),  заслЕпЕниє  (Потій  1595), 
схворЕнА,  сп^стошЕна  (Ст.  Зиз.  1596),  стєрєжЕньє,  лЕчЕньє  ‘ліку¬ 
вання'  (Лавр.  Зиз.  1596),  погоршЕнемт*  ‘обуренням'  (Ом.  Єв.  1608), 
розп&циньесА  ‘розчинення’,  прдгнЕньє  (Памва  Бер.  1627),  увЕрЕниє 
‘запевнення'  (Могила  1635),  затємнЕніа  (Густ.  літоп.  1670).  Поши¬ 
рення  форм  на  - ення  розпочалося  на  початку  XVII  ст.  Памва  Бер. 
1627  подає  вьіхожЕнье  ~  вьіхоженье  ‘вихід',  о  втЕденю.  На  крайньому 
заході  (на  захід  від  Свидника)  ще  й  досі  зберігаються  форми  на 
-іп’а  (<  епье). 

Віддієслівні  іменники  на  -епуе  утворювалися  від  пасивних 
дієприкметників: сотворені* :  створенні*.  Зміна  е>е>і, заторкнув- 
ши  іменники  на  -єник,  оминула  дієприкметники,  внаслідок  чого  зв'яз¬ 
ки  між  ними  притьмарено.  Проте  ці  іменники,  у  ґрунті  речі, 
становлять  частину  дієслівної  системи:  вони  автоматично  утворю¬ 
ються  від  будь-якого  перехідного  дієслова,  а  їхній  очевидний  зв'я¬ 
зок  із  пасивними  дієприкметниками  характеризується  постійною 
відтворюваністю.  За  цих  умов  і  почалося  відтворення  е  в  іменни¬ 
ках  на  -Ення.  Ці  останні  зберігалися  за  двох  умов:  коли  суфікс  був 
наголошений,  а  значення  процесуальності  —  втрачене  (найчастіше). 


398 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “новий  ять  ” 


Перша  з  цих  двох  умов  відривала  іменники  від  дієприкметників 
фонетично,  друга  —  семантично:  пор.,  наприклад,  суч.  правити : 
правлений :  правлення  ‘керування’  і  правління  ‘керівництво’.  Форми 
з  -і-  надалі  вживаються  й  у  процесуальному  значенні;  вони  утворю¬ 
ються  від  дієслів,  що  не  мають  пасивного  дієприкметника,  наприклад, 
падіння ,  служіння ,  кружіння ,  двигтіння.  Ці  форми  поширилися  також 
на  ті  дієслова  IV  класу,  що  в  них  чергуються  приголосні  (цим  чергу¬ 
вання  усувалося):  водити :  воджу :  воджений :  водження  та  новіша 
форма  водіння.  Такі  форми  ґрунтуються  частково  на  старих  формах 
на  - епуе  від  дієслів  IV  класу  на  -уіу  без  чергування  приголосних 
(якщо  не  брати  до  уваги  м’якшення),  як-от:  варити :  варю :  варіння ,  — 
а  почасти  й  від  дієслів  того  самого  класу  на  -Ну  (зі  звуком  і,  посталим 
зі  “старого  ятя”),  що  від  них  зазвичай  утворювано  іменники  на  - епуе , 
як-от:  хотіти :  хотіння.  Поширенню  таких  форм  протягом  останніх 
двох  століть  сприяло  діалектне  усунення  чергувань  приголосних 
у  1  ос.  одн.:  ходити :  ходю  (замість ходжу  —  див.  60.2),  а  відтак  віджив¬ 
лення  форм  на  зразок  ходіння. 

Підсумовуючи,  зазначмо,  що  форми  на  -ення  є  нововведенням 
XVII  ст.,  тоді  як  форми  на  - іння,  що  зберігалися  у  значній  кількості,  знову 
почали  поширюватися  з  XVIII  ст.,  хоча  вже  за  особливих  умов. 

В  іменниках  на  -уе/-ь]е  невіддієслівного  утворення  звук  і  в  пе¬ 
редостанньому  складі  зберігся  краще  ( каміння ,  зілля ,  похмілля ,  надвечір'я ); 
проте  в  іменниках,  де  втрачено  чергування  е :  і  в  непрямих  відмінках, 
звук  е  відновився  або  відновлюється:  межа  :  меж :  безмежжя ,  земля : 
земель :  безземелля ,  небо :  небес :  піднебесся ,  озеро :  озер  (пор.  оз'Ьрт*  —  Лю- 
цид.  1636;  Полт.  1670) :  заозер'я  та  заозір'я. 
в).  У  складах,  що  передували  суфіксові  зі  (слабким)  ь,  засяг  чергуван¬ 
ня  е :  і  у  сучасній  мові  порівняно  з  давньо-  та  середньоукраїнською 
добою  дещо  зменшився. 

У  прикметниках  та  іменниках  із  простим  суфіксом  -п-  (<  -ьн-) 
звук  і  зберігся,  якщо  він  присутній  у  вихідній  формі:  ячмінь :  ячмінний , 
постіль :  постільний ,  вечір :  вечірній ,  але  найчастіше  прикметники  ма¬ 
ють  е ,  якщо  цей  звук  вживається  у  вихідній  формі:  земля :  земний , 
озеро :  озерний,  межа :  безмежний  (але  в  Баришп.  1687  подибуємо  ще 
пом-Ьжньш,  в  Пирят.  1706  —  пом'Ьжники  ‘сусіди’,  а  в  сучасній  літера¬ 
турній  мові  —  суміжний ),  скребу :  скребниця  та  безпека :  ( не)безпек : 
безпечний  (пор.  нєБєзігЬчноу  в  Баран.  1668),  але  плем'я:  племен: 
племінник  і  навіть  у  запозиченому  (з  польської  мови)  слові  потреба : 
потрібний  (потравно  —  Гр.  1421, 1461,  Луцьк;  пор.  сер.  укр.  кєт'Ьжна 
‘недужа’  від  уг.  Ьеіе§  ‘хворий’  —  Ключ  1695);  у  середньоукраїнській 
мові  чергування  з  і  було  настільки  продуктивним,  що  в  декотрих 
словах  ширилося  навіть  на  е  <  ь:  (риґєль)  шдв'Крньш  —  Памва  Бер. 
1627  (пор.  давн.  укр.  двьрь),  пол'кзндіа  ‘корисна’  —  Чет.  1489  (пор.  давн. 
укр.  пользд  ‘користь’).  Проте  вже  з  XVI  ст.  спостерігаються  від- 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “новий  ять 


399 


хилення,  наприклад,  повиж'ьного  та  повежі^ноє  ‘податок  на  вежу’ 
(Люстр.  Канів  1552). 

Складений  суфікс  -еVп-  (<  -еььп-)  має  е:  душа :  душевний , 
марево:  маревний]  пор.  сер.  укр.  трєднЬвно^о)  ген.  чол.  роду  (Чет.  1489). 

У  складеному  суфіксі  -е$ьп-  (~  - езіьп -)  досі  виступає  і:  колесо : 
колісний ,  ремесло :  ремісник  (рєм^сников  —  Ґал.  1659),  хоча  церков¬ 
нослов’янізми  мають,  зрозуміло,  е :  чудесний ,  словесний ,  небесний. 
У  середньоукраїнських  текстах  ^  (>  і)  вживано  послідовніше:  пор., 
наприклад,  нєб'Ьсньіми  (Чет.  1489). 

Перед  (<  -ьзк-)  зазначене  чергування  зазвичай  зберігаєть¬ 
ся  ( село :  сільський,  королівський ;  пор.  кроул'Ьвства  —  Вол.  Єв.  1571), 
хоча  у  словах,  утворених  від  власних  назв,  е  може  відновлюватися, 
як-от:  Орель  (гідронім) :  орельський  (ор'Ьдскими  —  Полт.  1667),  Серет 
(гідронім) :  серетський  проти  сер.  укр.  сєр'Ьтского  ґен.  одн.  (Молд. 
гр.  1409,  але  також  і  Сєр'Цт),  1431).  Зникла  на  сьогодні  сер.  укр.  форма 
ж'Ьньскнн  (Чет.  1489)  так  само  зумовлювалася  цією  тенденцією. 

У  прикметниках,  утворених  від  прислівників,  типу  долішній , 
тодішній  (пор.  гор'Ьшнего  —  Льв.  Ставр.  бр.  1612),  звук  і  не  походить 
з  е.  Вони  засновуються  на  прислівниках  типу  долі ,  тоді ,  взятих 
цілком;  відповідний  “суфікс”  -ізп-  набув  загального  поширення  у  від- 
прислівникових  прикметниках,  звідки  теперішній  (пор.  тєпєр'кіїнАА  — 
Ст.  Зиз.  1596;  Полт.  1667;  Ключ  1695;  Сковор.  1767). 

В  іменниках  на  -епьсь  (і,  за  аналогією,  на  - епькь ),  що  муси¬ 
ли  б  мати  е  у  формі  ном.  одн.  та  і  в  непрямих  відмінках,  на  сьогодні 
жоден  із  цих  звуків  не  набув  загального  розповсюдження:  е  зазвичай 
фігурує  в  назвах  осіб  ( переселенець :  переселений ),  а  і  —  у  словах 
зі  значенням  здрібнілості  ( камінець :  камінця).  У  середньоукраїнській 
мові  звук  і  мав  більше  поширення,  хоча  спостерігалися  й  деякі  від¬ 
хилення  —  Брлт^ньцл  дв.  (Гр.  1446,  Львів),  сестр'Ьнцд,  СЄСТр'ЬнТЖА 
(Полт.  1670)  проти  грєБєнц'Ь  (Вірші  Кл.  Зин.  1690). 

У  суфіксі  з  афективним  значенням  (здрібнілості)  -еп’к- 
( біленький ;  також  у  топонімах,  як-от,  у  назвах  річок  Дубовенька , 
Лозовенька)  е  не  змінюється  на  і,  оскільки  цей  суфікс  сформував¬ 
ся  щойно  в  середньоукраїнські  часи,  тобто  після  занепаду  єрів 
(див.  16.8),  пор.,  наприклад,  скиїпезепко ,  пісгокепко  (Дума  1651),  але 
не  виключено,  що  давніше  така  зміна  все  ж  відбувалася,  нехай 
обмежено,  даючи  *-іпук-.  Цей  суфікс  не  зберігся  в  первісному 
вигляді,  але  існує  його  посилена  форма  - шп’к -:  білісінький  (пор. 
гапізіепко  —  Дума  1651,  а  також  суч.  здріб.  недалечко  з  історично  “по- 
правнішим”  лемк.  недалічко). 

г).  Із-поміж  поодиноких  слів  декотрі  потребують  стислого  коментаря: 

Суч.  укр.  вельми  не  є  рефлексом  давн.  укр.  і)еІьті  >  юеі’ті.  Як 
свідчить  наголос,  це  слово  потрапило  до  середньоукраїнської  мови 
з  польської  —  шеїті  (пор.  вельми  —  Остр.  книж.  1598).  Стара  фор- 


400 


20.3  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “новий  ять 


маз  €  занепала  перед  XVII  ст.  (або  на  початку  XVII  ст.),  і  нова  форма 
з  е,  що  засновувалася  на  польському  відповіднику,  заступила  її  місце 
(пор.  тіїті  —  Тга§е<3іа  1618,  але  т&еїту  —  Дума  1651).  З  другого  боку, 
пізніші  форми  з  е  та  прикінцевим  наголосом  (вельми  —  Полт.  1679, 
Пістр.  Алекс.  1774)  можуть  походити  з  північної  частини  України, 
де  звук  і  (.е)  поставав  лише  під  наголосом. 

Давн.  укр.  б'Ьздьна  востаннє  зафіксовано  в  XV  ст.  (Чет.  1489); 
пізніше  воно  виступає  як  ц.  сл.  бєздна  (наприклад,  у  Ґал.  1659)  або 
в  новій  формі,  що  в  ній  відновлено  незмінюваний  префікс  Без-  (Пам- 
ва  Бер.  1627),  пор.  суч.  укр.  безодня. 

Суч.  укр.  єдність  —  полонізм  (по л.]ейпозс).  Очікувана  форма 
з ]і-  добре  представлена  в  середньоукраїнській  мові  (иднаня  ‘єднан¬ 
ня’  —  Трост.  Уч.  Єв.  1560;  поиднати  ‘примирити’  —  Ст.  Зиз.  1596; 
з^днаньє  ‘умиротворення’,  'Ьдндю  —  Памва  Бер.  1627;  з’єднати  —  Уч. 
Єв.  Кап.  1640)  та  в  південноукраїнських  діалектах,  де  за  взірцем  не¬ 
прямих  відмінків  їдного ,  їдному  й  т.  ін.  утворено  нову  форму  ном. 
одн.  їден  (иден  —  Пирят.  1698;  див.  16.6). 

Суч.  укр.  ненька  —  дитяче  слово,  типове  для  балканського  та 
суміжних  регіонів,  пор.  гр.  уеуусс  ‘тітка’,  болг.  ненау  серб.-хорв.  пепа 
‘мати’,  уг.  непе  ‘старша  сестра’.  Українське  слово  —  запозичення 
з  котроїсь  мови  цього  ареалу. 

Суч.  укр.  пелька  —  запозичення  з  лит.  реіке  ‘болото’  (за  посе¬ 
редництвом  білоруської  мови). 

Суч.  укр.  лежма  є,  ймовірно,  відносно  пізнім  новотвором. 

Суч.  у Щ).  речник  —  запозичення  середньоукраїнської  доби  з  пол. 
ггесгпік. 

Зах.-укр.  ревня  ‘болото’  —  неясного  походження;  це  може  бути 
й  запозичення  з  рум.  гіи  ‘річка’,  гаюап  ‘вологий’. 

У  середньоукраїнській  мові  в  запозиченнях  із  польської  звук 
е,  що  чергувався  зеу  відкритих  складах,  заступав  пол.  е  ([е])  без 
будь-якої  відповідності  до  дистрибуції  давн.  укр.  ь  та  ь:  дуггЬжьствА 
‘грабування’  ґен.  одн.  (Вол.  Єв.  1571),  ширм'Ьрство  ‘фехтування’ 
(  Ст.  Зиз.  1596),  канцлер*!»,  кодн'Ерт*,  д^пііжца  (Памва  Бер.  1627),  пдггЬр, 
шпихд'Ьр,  пАргАМ'Ьн  (Пісііопагіит  1649),  куіігьн'Ьрт*  ґен.  (Полт.  1678) 
тощо,  зрідка  —  з  е,  збереженим  у  непрямих  відмінках  (пдп'кри  — 
Гадинк.  зб.  1736).  У  сучасній  мові  чергування  збереглося,  примі¬ 
ром,  у  слові  папір :  паперу ,  але  частіше  на  всі  форми  розповсюдився 
звук  і,  як-от  комір :  коміра.  Поширена  в  середньоукраїнській  мові 
форма  Иг  -  іуг  (суч.  теж ,  але  лемк.  тіж)  також,  можливо,  відтворює 
польський  звук  е,  пор.  тиж  (Молд.  гр.  1421,  1495),  т'йж  (Гр.  1506, 
Луцьк),  тьіж  (Одрех.  гр.  1549;  Уч.  Єв.  1585;  Уч.  Єв.  Кап.  1640;  Пи¬ 
рят.  1683),  тиж  ~лгвж  (Гр.  1502,  Крим;  Трост.  Уч.  Єв.  1560)  тощо;  пор. 
словац.  йег  та  сер.  укр.  так'Ьжь  (Гр.  1452,  Луцьк). 


20.4  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “ новий  ять  ” 


401 


е).  У  непрямих  відмінках  прикметників  типу  вєлии  ‘великий',  третин 
“новий  ять”  був  замінений  на  е  щонайпізніше  в  XVI  ст.:  на  рєц'Ь  на 
В'Ьльи  (Гр.  1469,  Крем'янець),  але  третюй  лок.  одн.  жін.  роду  (Пирят. 
1691).  Здається,  в  сучасній  мові  немає  жодних  слідів  цього  і. 

Можна  підсумувати,  що  відмінності  між  сучасною  та  давньо¬ 
українською  мовою  щодо  дистрибуції  і  (на  місці  “нового  ятя”)  та  е  можуть 
бути  зведені  до  випадків  граматичного  водностайнення  або  лексичних 
запозичень  і  припадають  на  середньоукраїнську,  а  то  й  на  новітню  добу. 
У  давньоукраїнських  пам'ятках  уживання  “нового”  ’Ь  послідовно  відби¬ 
ває  ту  ситуацію,  що  склалася  після  занепаду  єрів,  а  відтак  вони  є  в  цьому 
плані  цілком  певні. 


4.  ЗВУЧАННЯ  “НОВОГО  ЯТЯ” 

ТА  ЙОГО  ТЕРИТОРІАЛЬНЕ  ПОШИРЕННЯ 

Звучання  “нового  ятя”  в  найпереконливіший  спосіб  з'ясовується  з  його 
швидкого  ототожнення  зев  текстах,  що  походять  з  усіх  регіонів  Украї¬ 
ни,  починаючи  з  середини  XII  ст.  Отже,  на  всіх  українських  теренах  це 
був  звук  [е],  за  винятком  Полісся,  де  вимовляли  [4е]  (див.  13.7).  Даль¬ 
ший  розвиток  “нового  ятя”  засвідчує  те  саме,  бо  він  і  пізніше  нічим  не 
відрізнявся  від  е,  успадкованого  з  праслов’янської  мови  (за  одним  незнач¬ 
ним  винятком  —  див.  нижче). 

На  Поліссі,  включно  з  чималими  білоруськими  теренами  (на 
захід  до  Барановичів  —  на  північ  приблизно  вздовж  Березини  та  Свісло- 
чі  —  і  мало  не  до  Мінська),  обидва  звуки  донедавна  в  основному  зберіга¬ 
лися;  почасти  зберігаються  вони  й  сьогодні  —  у  вигляді  дифтонга  типу 
.е,  хоча  й  з  трьома  модифікаціями:  в  залежності  від  звукового  оточення 
або,  рідше,  від  місцевості  його  висхідний  складник  міг  перетворюватися 
на  рівний  або  спадний  (.е-іе-іе);  ствердіння  попереднього  приголосно¬ 
го  могло  перетворювати  (і,  як  правило,  перетворювало)  .е  на  уе,  особ¬ 
ливо  після  г  та  середньопіднебінних;  нарешті,  в  ненаголошених  складах 
подибуємо  монофтонг  е ,  за  винятком  деяких  закінчень,  в  яких  дифтонгіч¬ 
на  вимова  була  збережена  через  парадигматичний  вплив  наголошених 
складів  (пор.  8{ет  проти  8уе8І:,  руес  проти  08егі).  Монофтонгізація  по¬ 
ліського  дифтонга  .е  в  наголошеній  позиції  розпочалася  щойно  в  XIX  ст.: 
на  півдні  —  перетворенням  на  і,  у  центральних  районах  — на  і  або  у,  на 
півночі  — на  е8. 


8  По  діалектах  відмінність  між  “новим  ятем”  та  е,  що  обидва  вони  мають  однаковий 
рефлекс  е ,  може  зберігатися  у  вигляді  пом’якшення  попереднього  приголосного  перед 
рефлексом  “нового  ятя”:  це  спостерігається,  наприклад,  в  українській  говірці  Яндовища 
(Семилуцький  район,  на  північний  захід  від  Воронежа  в  Росії):  з'ет  —  зету  Ген. 


402 


20.4  Наслідки  занепаду  єрів :  так  званий  “ новий  ять  ” 


На  решті  українських  теренів,  тобто  поза  Поліссям,  як  старий, 
так  і  новий  е  перетворилися  на  і.  На  крайньому  (південному)  заході 
країни  ця  зміна  розпочалася,  ймовірно,  ще  під  самий  кінець  давньоукраїн¬ 
ської  доби  (з  Марамороських  грамот  1339, 1343:  топонім  Бьілка;  1401, 1405: 
Билка  від  *ВеІька\  Гр.  1359,  Перемишль:  шистьдєсатгь;  1366:  шистьцатого 
Ген.  одн.  чол.  роду).  Відтоді  розвиток  “нового  ятя”  мусить  розглядатися 
як  складова  частина  загальної  еволюції  е  (див.  32.8). 

Про  збереження  “нового  ятя”  як  е>  тобто  в  його  первинному 
звучанні,  можна  говорити  лишень  стосовно  невеликої  кількості  поодиноких 
сіл  на  окраїнах  української  території,  як-от,  наприклад,  стосовно  Новосе¬ 
лиці  (Снинська  округа  у  Східній  Словаччині).  У  таких  випадках  ця  вимова 
могла  підтримуватися  словацькою  мовою,  в  якій  рефлексом  короткого  е 
є  звук  е>  хоча  й  тут  не  слід  нехтувати  ймовірності  внутрішнього  розвитку. 

Відмінність  у  рефлексації  старого  та  нового  е  засвідчено  тільки 
в  говірці  Яндовища  (Воронізька  обл.)  та  в  деяких  східнополіських  діалек¬ 
тах,  що  підлягали  південнобілоруському  впливові  (наприклад,  поблизу 
Козельця  на  Чернігівщині);  стосується  це  тільки  ненаголошеної  пози¬ 
ції,  в  якій  старий  е  може  виступати  як  і,  тимчасом  як  рефлексом  “ново¬ 
го  е”  є  звук  е\  діди ,  але  камень.  Однак  це  явище,  мабуть,  датується  пізнішим 
часом,  а  пов’язане  воно  зі  стійкістю  і  ((е)  <  е  в  усіх  формах  словозміни, 
тимчасом  як  і  ({е)  <  е  підлягав  чергуванню  з  е  (на  взір  з^т :  зетего). 

Ще  й  досі  викликає  суперечки  проблема:  чи  на  Поліссі  “новий 
ять”  у  ненаголошених  складах  відрізнявся  від  “нового  ятя”  під  наголосом 
із  самого  початку,  тобто  чи  він,  бувши  ненаголошеним,  узагалі  не  дифтон- 
гізувався,  а  чи  дифтонгізувався  в  усіх  позиціях,  але  далі  зберіг  дифтонгічну 
вимову  тільки  в  наголошених  складах?  Із  двох  імовірностей  друга 
є  вірогідніша.  Не  тільки  “новий  ять”,  що  зазвичай  у  ненаголошеній  позиції 
виступає  як  монофтонг,  але  й  “старий  ять”  були  з  самого  початку  в  усіх 
позиціях  дифтонгами.  Наявність  дифтонгів  у  ненаголошених  закінченнях 
(Ьейа :  Ьей\е  й  також  ргаххіа :  ргтиР-е)  зручніше  розглядати  як  релік¬ 
тове,  а  не  як  інноваційне  явище.  Нарешті,  принаймні  стосовно  західної 
частини  північноукраїнських  теренів  (Західне  Полісся,  окрім  його  пів¬ 
денно-східної  частини,  та  Підляшшя,  за  винятком  Володави),  можна 
говорити  про  прямі  свідчення  первинної  дифтонгізації  в  ненаголошеній 
позиції:  в  цих  говірках,  що  не  знають  цекання  (тобто  уникли  сильного 
білоруського  впливу),  рефлексом  е ,  що  за  ним  ішов  склад  зі  слабким  ь 
(як,  зрештою,  й  рефлексом  е)у  є  і  або  у,  але  не  е ,  наприклад,  оз’угі. 

Однак  монофтонгізація  в  ненаголошених  складах  —  не  таке  вже 
нове  явище.  Вона  мусила  розпочатися  щонайпізніше  в  XV  ст.  Гр.  1435 
(Черняхів  поблизу  Житомира)  фіксує,  судячи  з  усього,  нову  ситуацію, 
тимчасом  як  Луцька  Євангелія  XIV  ст.  ще  того  не  робить.  Оскільки  на  схід 
від  цих  теренів  рефлекси  як  “старого”,  так  і  “нового  ятя”  у  ненаголошених 
складах  є  консервативніші  (е)>  можна  припустити,  що  монофтонгізація 


20.5  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  “новий  ять” 


403 


розпочалася  навіть  іще  раніше.  Деякі  північноукраїнські  форми  такого 
типу  зі  збереженим  е  в  ненаголошених  складах  трапляються  навіть  у  су¬ 
часній  літературній  мові,  а  саме  в  географічних  назвах  у  їхній  місцевій 
формі  (наприклад,  Коростень  —  це  північноукраїнське  діалектне  утворен¬ 
ня;  згідно  з  літературною  нормою,  мало  б  бути  + КогозНп 

У  північній  смузі  південноукраїнського  діалектного  ареалу,  тоб¬ 
то  в  т.  зв.  переходових  говірках,  де  на  місці  наголошеного  “нового  ятя” 
виступає  і,  в  ненаголошених  складах  знаходимо  еу  за  винятком  деяких 
закінчень:  сім ,  але  камень.  Приміром,  на  Полтавщині  такі  форми  з  е  ся¬ 
гають  лінії  Золотоноша  —  Гребінка  на  півдні.  Найпевніше,  це  є  свідчен¬ 
ня  північноукраїнського  походження  місцевих  говорів,  що  “опівднилися” 
з  появою  у  ХУІ-ХУІІ  ст.  на  цих  теренах  вихідців  із  заходу,  але  зберегли 
деякі  північноукраїнські  риси,  зосібна  й  щойно  згадану. 


5.  ХРОНОЛОГІЯ  ТА  ГЕОГРАФІЧНІ  МЕЖІ  “НОВОГО  ЯТЯ” 

Постання  “нового  ятя”  припадає  приблизно  на  середину  XII  ст.;  це  визна¬ 
чається  недвозначними  свідченнями  пам’яток,  хоча  якісні  зміни  е  перед 
складом  зі  слабким  ь  мусили  були  розпочатися  набагато  раніше.  На  ко¬ 
ристь  цього  припущення  висловлено  два  аргументи,  один  з  яких  має  харак¬ 
тер  вирішальний. 

Згідно  з  географічним  аргументом  (Лєр-Сплавінський),  сама 
колосальність  обширів,  на  яких  звук  еу  що  за  ним  ішов  склад  зі  слаб¬ 
ким  ь,  зазнавав  звукозміни  (її,  зазвичай,  називають  компенсаційним 
подовженням;  щодо  цього  терміна  див.  22.5),  доводить,  що  ця  зміна  му¬ 
сила  постати  ще  до  розпаду  праслов’янської  спільноти:  крім  південнобі- 
лоруських  говорів,  звук  е  в  цій  позиції  змінився  в  польській  мові  (через 
стадію  подовження  в  закритий  еу  позначуваний  на  письмі  в  ХУІІ-ХІХ  ст. 
як  е),  словацькій  (сх.  словац.  і,  наприклад,  пізс  ‘нести’),  чеській  (і,  напри¬ 
клад,  ріска  ‘піч’),  словенській  (подовження,  наприклад, рес  :ресіґен.  одн.) 
та  сербсько-хорватській  ( рес  :ресі).  Проте  цей  погляд  є  хибний,  а  схожість 
лише  позірна.  Словацьке  та,  можливо,  чеське  подовження  з  наступною 
зміною  е  >  і  сталося  в  небагатьох  словах  і  за  особливих  умов  відтягнено¬ 
го  наголосу;  не  було  обов’язковим  подовження  перед  будь-яким  занепа- 
лим  ь  і  в  давньопольській  мові:  воно  спостерігалося  тільки  перед  дзвінким 
приголосним  і,  можливо,  тільки  в  односкладових  словах:  ]ег  ‘їжак’,  але 
ріес  іпіч\]еІеп  ‘олень’.  У  жодній  із  мов,  крім  української,  усі  ці  зміни  не 
спричинилися  до  повного  злиття  е  та  е\  в  решті  згаданих  слов’янських 
мов  ці  зміни  відбувалися  за  умов  збереження  фонологічної  часокількості 
голосних.  Відтак,  схожість  є  тільки  зовнішня  й  поверхова.  Вона  може 
пояснюватися  реагуванням  на  те  саме  явище  —  занепад  слабкого  ь;  однак 


404 


20.6  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  иновий  ять  ” 


такі  реакції  мали  в  кожній  мові  свої  особливості.  Давньоукраїнський 
процес,  якщо  взяти  його  в  цілому,  був  своєрідний. 

Другий  аргумент  ґрунтується  на  відносній  хронології  супро¬ 
ти  повноголосу  (Потебня,  Трубецькой).  У  повноголосих  групах  еіе  (на 
місці  звукосполуки  СеаІС  і  похідних  від  неї)  не  було  переходу  е  в  “но¬ 
вий  ять”.  Звідси  й  такі  сучасні  форми  з  еу  як  ожеледь ,  дзеленчати  (від 
вигуку  дзелень ),  імовірно,  й  зелень  та  прителепкуватий  (від  телеп  —  вигуку 
на  позначення  падіння,  особливо  в  рідину;  останні  три  слова  мають  вто¬ 
ринний,  а  не  первинний  повноголос).  Як  показано  в  6.3,  другий  голос¬ 
ний  у  цих  повноголосих  сполуках  був  уставний  і  ширший  артикуляційно 
від  первісного  е  (чи  о).  Можна  позначити  його  ж.  На  час  занепаду  єрів 
близько  1150  р.  різниця  між  е  та  ж  затерлася.  У  давньоукраїнських  па¬ 
м’ятках  немає  жодного  сліду  цього  звука.  А  відтак,  якщо  погодитися,  що 
звуження  е  почалося  тоді  ж  таки,  воно  мусило  б  було  заторкнути  й  цей 
голосний.  Те,  що  цього  не  сталося,  свідчить,  що  звуження  почалося  ще 
в  протоукраїнські  часи,  а  саме  після  появи  повноголосу  (сер.  IX  ст.),  але 
перед  знеголошенням  єрів,  які  перетворювалися  на  слабкі  звуки.  Як  по¬ 
казано  в  22.2,  це  сталося  також  до  зникнення  наголошеності  єрів  (щодо 
цього  див.  7.2-3).  Отже,  звуження  е  перед  складом  з  ь  мусило  відбутися 
приблизно  в  X  ст. 

Цей  доісторичний  процес  являв  собою  алофонічне  звуження 
е  перед  складом  із  ь  (майбутнім  слабким),  але  то  ще  не  було  повне 
ототожнення  е  з  е.  Це  останнє  сталося  вже  після  занепаду  слабкого  ь. 
Саме  тому  це  ототожнення  віддзеркалено  в  пам’ятках,  починаючи  з  се¬ 
редини  XII  ст.,  але  не  раніше.  Стадії  розвитку  в  південноукраїнських  діа¬ 
лектах  можна  представити  в  такому  вигляді: 

неповноголосі  сполуки:  е  +  С  +  ь>е  +  С’  +  ь>е  +  С’ 
повноголосі  сполуки:  ж  +  С  +  ь>е+С’  +  ь>е  +  С’. 

У  схемі  е  відповідає  алофонічно  звуженому  еу  що  перебуває  ще  в  ря¬ 
ді  /е/,  тобто  без  переходу  до  ряду  /<?/;  ь  позначає  слабкий  ь. 

Зміна  ж  >  е  відбувалася  не  тільки  в  позиції  перед  ь.  Це  було 
масове  усунення  зайвого  алофона  (пор.  суч.  укр.  велет ,  селех ,  шелест). 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Із  самого  початку  звуження  е  перед  складами  зі  слабкими  ь  було  процесом 
уподібнення,  що  долучився  до  таких  асимілятивних  змін,  як  постання 
повноголосу  (6.6),  перерозподіл  е  та  о  (9.9),  м’якшення  приголосних  пе¬ 
ред  е  та  слабким  ь  ( 11.2),  деякі  пересуви  голосних  в  окремих  словах  (6.6), 
і  припадав  у  цілому  на  ті  самі  часи. 


20.6  Наслідки  занепаду  єрів:  так  званий  иновий  ять 


405 


Проте  внаслідок  наступного  злиття  такого  початково  алофо- 
нічного  е  зі  звуком  е  сталося  розщеплення  /е/  на  е  та  еу  що  чергують¬ 
ся,  як  правило,  одне  з  одним  у  тій  самій  морфемі  (суч.  сім  :  семи).  Це 
відбулося  тоді  ж,  коли  з'явилося  чергування  е :  0  та  о :  0,  і  за  тими  са¬ 
мими  правилами  дистрибуції:  “новий  ять"  почав  чергуватися  зев  тих 
самих  типах  слів,  у  яких  е  (<  *>)  та  о  (<  ь)  чергувалися  з  0  (пор.,  на¬ 
приклад,/;#?  : ресі  як  сезі9 :  сзіг).  Як  наслідок,  у  давньоукраїнській  морфо- 
фонемній  системі  постали  досить  складні  чергування  голосних,  які, 
щоправда,  підпорядковувалися  однаковим  правилам,  а  тому  їх  можна  було 
передбачити,  виходячи  з  основної  словоформи.  Наприклад,  згідно  з  цими 
правилами,  усі  іменники  жін.  роду  з  е  на  кшталт  се8І?  мусили  після  постан¬ 
ня  “нового  ятя”  втратити  кореневий  е  в  ґен.  одн.  тощо.  Однак,  вигравши 
на  передбачуваності  такого  ґатунку  чергувань,  мова  втратила  на  перед¬ 
бачуваності  чергувань  у  словах  з  еу  оскільки  старий  еу  що  не  чергувався 
з  е  (пор.  тесі’  ‘мідь' :  тейі ),  злився  з  “новим  е  ”,  який  чергувався  з  е 
( рес 9 : ресі).  Тож,  вигравши  на  одному,  мова  втратила  на  іншому.  Це  під¬ 
готувало  ґрунт  до  поплутання  слів,  які  належали  до  різних  рядів  чергу¬ 
вань,  що,  зрештою,  і  сталося  в  подальшому  розвитку  української  мови 
(як  показано  в  20.3),  та  все  ж  ніколи  не  усунуло  остаточно  проблеми 
непередбачуваності  як  такої. 

Склад  фонем  унаслідок  постання  “нового  ятя”  не  змінився. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Існує  сила  літератури,  присвяченої  “новому  ятеві”,  але  це  питання 
найчастіше  обговорюється  у  зв’язку  зі  змінами  о  перед  слабкими 
єрами  та  змінами  е  перед  слабким  ь.  Відповідна  бібліографія  по¬ 
дана  в  кінці  розділу  22.  Нижче  наведено  лише  ті  праці,  в  яких 
“новому  ятеві”  присвячується  виняткова  або  основна  увага. 

1.  Крьімский  А  «О  малорусских  отглагольньтх  существительньтх 
на  -енне  и  -шиє».  Юбилейний  сборник  в  честь  Вс.  Ф.  Миллера. 
М.,  1900.  Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах ,  3. 
К.,  1973. 

2.  Колесов  В.  «Новьш  £  в  рукописях  новгородского  происхож- 
дения».  Ленинградский  университет,  Вестник  14, 3  (1961). 

3.  Жовтобрюх  М.  «Про  деякі  явища  граматичної  аналогії 
в  українській  мові»,  4.  ПІРУМ. 

4.  Малкова  О.  «К  вопросу  о  влиянии  ‘нейотированньїх  гласньгх’ 
на предшествующий  ь  в  предлогах иев отрицании  в  древне- 
русском  язьіке».  Русская  историческая  лексикология.  М.,  1968. 

5.  Залеський  А.  «З  історії  українського  вокалізму».  Мовозн ., 
1968,  5. 


21.  НАСЛІДКИ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ: 
ПОТРАКТУВАННЯ  о 
У  СКЛАДАХ  ПЕРЕД  СЛАБКИМ  ЄРОМ 


1.  Загальні  завваги .  406 

2.  Свідчення  давньоукраїнських  пам’яток .  407 

3.  Загальна  характеристика  переходу  о  >  6  . .  409 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Подібно  до  того,  як  звук  е  зазнав  зміни  перед  складом  зі  слабким  ь,  звук 
о  зазнав  зміни  перед  складом  зі  слабким  ь  та  зі  слабким  ь.  Можна 
припустити,  що  о  в  цій  позиції  перейшов  у  південних  діалектах  у  закри- 
тіший  голосний  (о),  тимчасом  як  у  північних  діалектах  —  в  мо,  наприк¬ 
лад,  когіь  >  *кдп’/киоп\ йгогЛь  >  *йгдгй/ЛгиогЛ.  Як  і  у  випадку  з  “новим 
ятем”  (і  через  ті  самі  причини),  можна  припустити,  що  звуження/ди¬ 
фтонгізація  о  передували  занепадові  єрів  і  розпочалися,  ймовірно,  щонай¬ 
пізніше  в  X  ст. 

Дифтонг  ио  ще  й  досі  зберігається  під  наголосом  у  багатьох 
північноукраїнських  говірках  (а  також  у  південній  частині  Білорусі); 


21.2  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  о  ...  перед  слабким  єром 


407 


в  середині  XIX  ст.  він  був  поширений  майже  в  усіх  цих  говірках,  при¬ 
наймні  центрально-  та  східнополіських  у;  що  стосується  долі  південного  о, 
то  цей  звук,  зазнавши  дальших  видозмін  у  середньоукраїнський  період, 
постає  в  сучасній  літературній  мові  як  і  ( кінь ,  дрізд ),  а  в  говірках  — 
як  і,  й  або  и  (див.  33.1  і  45.1). 


2.  СВІДЧЕННЯ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ’ЯТОК 

Зміну  о  перед  складом  зі  слабким  єром  у  давньоукраїнських  пам'ятках 
безпосередньо  віддзеркалено  написанням  (о)  у  на  місці  о.  Щоправда,  такі 
випадки  трапляються  лише  наприкінці  періоду  і  в  обмеженій  кількості. 
Якщо  не  брати  до  уваги  двох  сумнівних  прикладів  -  возмоужьно  ‘можливо' 
в  Гал.  Єв.  1288  та  соукоутньїн;  в  Тип.  6  XIII  ст.,  написання  через  (о)у  почали 
частішати  від  середини  XIV  ст.:  оунукумт*,  прізвище  Друздт*,  прізвище 
Клн'ьчгурт*  (<  уг.  капіог ?)  (Гр.  1359);  проузвищємь,  докровоулно,  прізвище 
Отолпувьский,  ім'я  Ллривуїгь,  прізвище  Идвоуи,  Рлдивоуігьков'Ь  присвійний 
прикметник  у  лок.  одн.  чол.  роду  (Гр.  1366);  крлкувт>скии  (Гр.  1377);  ім’я 
Фєдуть,  торгувлл  (Гр.  1378);  ймовірно,  Кискпуске  (1383),  Кизпісга- 
Кизгпуісга  (1389),  Кшскпуска  (1419)  в  марамороських  грамотах,  якщо  ети¬ 
мологічна  форма  цього  топоніма  —  *Козьпіда.  Крім  грамот,  випадків  ужи¬ 
вання  и  <  о  в  давньоукраїнських  пам’ятках  майже  не  подибуємо.  До  двох 
наведених  вище  прикладів  можна  долучити  отрочищюмт*  ‘юнакам’  дат. 
мн.  (Холм.  Єв.  XIV  ст.)  та  декілька  написань  із  додатку  до  Лавр.  Єв.  1329, 
писаного  в  кінці  XIV  ст.:  гр'Ьхоув'ь,  оуч(є)н(и)коул\гь  дат.  мн.  і  втьзмоужно; 
в  прикладах  жєзлт*  Арунь  (Бер.  Напк.  XIV  ст.)  та  домі*  Ароунь  (Фл.  Пс. 
1384)  (о)у  радше  являє  собою  балканський  відповідник  грецького  о. 

Написання  через  (о)у  —  це  явище,  в  якому  мають  місце  не  лише 
кількісні,  а  й  географічні  обмеження,  бо  всі  приклади,  крім  хіба  що 
Лавриш.  Єв.,  походять  із  західних  регіонів  —  Мараморощини,  Холмщини 
та  Перемищини.  Поза  тим,  у  жодній  із  пам’яток  (о)у  не  вживано  в  усіх 
можливих  випадках:  перевагу  скрізь  мають  написання  з  о. 

Мала  кількість  таких  прикладів  контрастує  з  тим,  що  спосте¬ 
рігається  у  випадку  зміни  е  перед  складом  зі  слабким  ь :  тут  прикладів 
уживання  “нового  ятя”  є  подостатньо;  до  того  ж  вони  починають  з'явля¬ 
тися  з  середини  XII  ст.,  тобто  на  два  сторіччя  раніше,  і  представляють 
усі  регіони  України. 

Причину  таких  розбіжностей  можна  вбачати  в  можливостях 
тогочасної  абетки  та  правопису.  Голосний,  на  який  перетворювався  е , 

1  Для  центральних  регіонів  —  див.  мали  в  ПРДН 10,  с.  14  і  ВДВЯ ,  с.  28  (зі  змінами); 
щодо  західних  регіонів  —  див.  ДМУМ  5,  с.  132. 


408 


21.2  Наслідки  занепаду  єрів :  потрактування  о  ...  перед  слабким  єром 


злився  з  є.  На  позначення  цього  звука  існувала  спеціальна  літера. 
Навпаки,  звука  о/ио  раніше  в  мові  не  було,  а  відтак  і  літери  на  його  по¬ 
значення  бракувало.  Хоч  би  як  вимовлявся  цей  звук,  але  переписувачам 
не  залишалося  нічого  іншого,  як  скористатися  традиційним  написанням 
через  о.  Тільки  пізніше,  коли  в  південноукраїнському  регіоні  6  пере¬ 
сунувся  ближче  до  и,  почали  потроху  з’являтися  написання  через  (о)у. 
Географія  пам’яток,  які  дійшли  до  наших  часів,  дозволяє  виснувати,  що 
на  західних  землях  перехід  до  и  відбувався  швидше. 

На  щастя,  крім  написань  через  (о)у,  що  засвідчують  зміну  о  >  6 
(>и22)  безпосередньо,  трапляються  інші  написання,  що  засвідчують  її 
опосередковано,  почавши  з’являтися  майже  на  сто  років  раніше.  Йдеться 
про  протетичний  я-,  який  уживався  за  тих  часів  перед  о,  якщо  цей  звук 
стояв  на  початку  слова,  і  тільки  в  цій  позиції.  Такі  написання  трапляються 
з  XIII  ст.:  вовца  (Єв.  Євс.  1283),  (кнагини)  Волзіі  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284), 
вовіуЬ  дат.  одн.,  воовьчихт*  лок.  мн.  (Гал.  Єв.  1288),  о  вовцдх'ь  (Панд.  1307), 
водтдрь,  воотьца  (Єв.  Полік.  1307),  (попєрєїсь)  водьшнньї  (Гр.  після  1349), 
вотпину  ‘батьківщину’  (Гр.  1359,  Перемишль),  во(н)  ‘він’  (Гр.  1378,  Львів), 
вовціадгь,  водрт*  ‘ліжко’  (Лавриш.  Єв.  1329;  Луц.  Єв.  XIV  ст);  воштчиноу, 
водтдрь  (Іп.  літоп.  1253,  1259).  Такий  протетичний  V-3  міг  оприявню- 
ватися  через  “надпоправні”  написання:  оскільки  склад  Vд-  традиційно 
передавався  через  о,  то  цей  спосіб  міг  часом  застосовуватися  й  до  регу¬ 
лярних,  тобто  без  протетичного  приголосного,  сполук  гю,  як-от:  азі*  оци 
(Єв.  Євс.  1283)  =  азгь  вт>  отьци  і,  ймовірно,  ид'Ьтє  ...  оугнь  вЬчньїн  ‘ідіть 
у  вогонь  вічний’  (там-таки). 

Під  добу  свого  найранішого  засвідчення  в  пам’ятках  (середи¬ 
на  XIII  ст.)  протетичний  V  уже  існував  довший  час.  Це  можна  виснувати 
з  його  поширення  за  аналогією  на  деякі  форми,  що  не  мали  жодних  зву¬ 
кових  передумов  до  постання  о,  а  отже  і  для  розвитку  протетичного  V. 
Такою  є  форма  сер.  роду  вт^но  в  Єв.  Євс.  1283  (тексті,  в  якому  плутано  *ь 
та  о),  що  перейняла  V -  від  форми  чол.  роду  (суч.  він :  воно).  Отже,  проте¬ 
тичний  V  перед  д  міг  був  функціонувати  з  початку  XIII  ст.,  а  відтак  6 
мусив  був  з’явитися  щонайпізніше  в  середині  XII  ст.  —  одночасно  з  появою 
в  пам’ятках  “нового  ятя”. 

Слід  зробити  заввагу  щодо  використання  в  наведених  прикла¬ 
дах  подвоєного  о,  як-от:  воотьцга.  Написання  подвоєних  літер  на  позна¬ 
чення  голосних  використовується  в  частині  давньоукраїнських  пам’яток 
досить  безладно.  Переписувачі  натрапляли  на  таке  написання  у  старо¬ 
церковнослов’янських  пам’ятках,  наприклад,  у  формах  прикметників 


2  Оскільки  цей  новий  и  не  злився  зі  старим,  ми  позначатимемо  його  як  и2.  Щодо 
його  звучання  —  див.  33.2. 

3  У  сучасній  мові  протетичний  V  перед  рефлексами  д  притаманний  усім  говіркам, 
за  винятком  лемківських  та  деяких  анклавних  коло  Переяслава,  Борзни  та  Здовбунова 
(пор.  уця,  ікна  тощо  —  літ.  вівця ,  вікна). 


213  Наслідки  занепаду  єрів :  потрактування  о  ...  перед  слабким  єром 


409 


(бєликааго  ген.  одн.  чол.  роду)  та  імперфекта  (гдагодаах'ь  1  ос.  одн.),  які 
в  давньоукраїнській  мові  не  мали  жодних  подвоєних  (довгих)  голосних: 
ВЄДИКОГО,  ГДАГОДЛХ'Ь-  Тому  вживання  подвоєних  голосних  було  сприйняте 
як  орнаментальний  засіб,  і  ним  користувалися,  вдаючися  до  правописного 
штукарства  без  жодних  на  те  мовних  підстав.  Так,  Ізб.  1073  містить  форми 
ОДгЬСКЛЛХгЬ  ‘про  дошки',  каамьіісь  ‘камінець’  тощо,  Луц.  Єв.  XIV  СТ.  —  ИДООША, 
коогоу,  стьвооимь  інстр.  одн.,  ндроодьі,  трииждьі,  очгьсюоудоу,  идоуоущимь 
інстр.  одн.  й  т.  ін.  Щоправда,  як  нам  здається,  подвоєна  буква  о  застосо¬ 
вується  на  позначення  6  дещо  частіше,  ніж  в  інших  позиціях.  Якщо  це 
відповідає  дійсності,  то  декотрі  з-поміж  переписувачів,  можливо,  були 
схильні  використовувати  такий  правописний  прийом  саме  для  позначення 
цього  звука.  Проте  в  жодній  пам’ятці  він  не  використаний  у  консеквентний 
спосіб.  Оскільки  на  сьогодні  бракує  спеціального  дослідження  щодо 
вживання  подвоєних  літер  у  давньоукраїнських  пам’ятках,  то  до  появи 
такого  аналізу  навряд  чи  варто  робити  якісь  остаточні  висновки. 

Потребує  вивчення  також  уживання  омеги  в  деяких  давньо¬ 
українських  пам’ятках.  Зазвичай  її  використовувано  на  початку  слова, 
особливо  в  прийменниках  та  префіксі  оі.  Однак  у  деяких  текстах  її  вжи¬ 
вано  частіше.  У  Бер.  Напк.  XIV  ст.  ця  літера  трапляється  дуже  часто 
у  складах,  що  за  ними  первісно  йшов  слабкий  єр,  як-от:  потюмь,  кювчєз'Ь, 
Аріистью  ‘люттю’,  скюрт*,  пустмушньїх'ь  ‘безпідставних’,  ндвьїкохшдгь  ‘при¬ 
звичаїлися  1  ос.  мн.  аор.,  іиичт'Ьдп*  ‘ушануймо’  1  ос.  мн.  нак.  сп.,  пиждєть, 
гр'Ьх^кную,  нєвхшдна  ‘непроникна’,  ПОКШИН'Ьмь  ‘спокійному’  лок.  одн.  чол. 
роду,  ріидт*,  подюжьшєго  ‘який  поклав’  та  багато  інших;  в  інших  позиціях 
омега  трапляється  хіба  що  тільки  замість  о  після  V  у  відкритих  складах 
(витни)  та  після  V  на  місці  о,  що  походить  з  ь  (вшими  ‘слухай’,  ви>  дигЬ). 
Все  це  дозволяє  зреконструювати  звучання  и>  як  дифтонг  типу  ио.  Саму 
пам’ятку  можна  віднести  до  західної  частини  північноукраїнської  (київ¬ 
сько-поліської)  діалектної  зони. 


3.  ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  ПЕРЕХОДУ  О  >  6 

Звуження  о  перед  складами  зі  слабким  єром,  нехай  недостатньо  засвідчене 
під  давньоукраїнську  добу,  може,  одначе,  розглядатися  майже  беззастере¬ 
жно  як  рівнобіжний  процес  щодо  звуження  е  перед  складами  зі  слаб¬ 
ким  ь.  Він  так  само  не  заторкнув  повноголосих  сполук,  як-от  мороз,  холод 
(щодо  окремих  винятків  —  див.  45.8),  а  отже  його  зародження  теж  припа¬ 
дає  на  доісторичні  часи  (див.  20.5)  і  може  бути  представлене  в  такий  спосіб: 

неповноголосий  о  +  С  +  ь/ь>о  +  С  +  ь/ь  >  6  +  С 
повноголосий  о  +  С  +  &/ь>о  +  С  +  ь/ь>о  +  С 


410 


21.3  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  о  ...  перед  слабким  єром 


(6  позначає  широкий  о;  ь  та  ь  —  слабкі  єри;  пом’якшення  приголосного 
перед  ь  не  позначене;  перехід  6  >  о  стався  не  лише  в  наведених  оточен¬ 
нях,  а  був  складовою  частиною  загального  усунення  цього  алофона). 

На  півночі  України,  особливо  в  центральній  і  східній  частині 
Полісся,  мусила  відбутися  —  знов-таки  рівнобіжно  до  зміни  е>  іе  —  по¬ 
дальша  монофтонгізація  ио  в  ненаголошених  складах  (окрім  деяких  за¬ 
кінчень,  де  дифтонг  був  збережений  за  граматичною  аналогією).  Це  могло 
статися  щонайпізніше  в  XV  ст.  (суч.  півн.-укр.  йгиогй  проти  гайо$і\  але 
таІи6)  дат.  одн.  жін.  роду  як  яеІукису).  Підляські  говірки  ще  й  досі  зберіга¬ 
ють  сліди  дифтонга  на  місці  ненаголошеного  о:  якщо  у  відкритих  складах 
він  зберігається  як  такий  ( коїооа ),  то  у  складах  перед  занепалим  єром 
реалізується  як  и  (гайнзі’).  Відповідні  написання  подибуємо  в  писаному 
східнополіською  говіркою  щоденнику  Я.  Маркевича:  кукуль  (1726),  плоскінь 
(1737)  та  ін. 

Зміна  о,  як  і  зміна  е,  мала  асимілятивну  природу  —  приподіб- 
нення  голосного  середнього  піднесення  до  наступного  вужчого  голос¬ 
ного  (єра). 

По  такій  зміні  постало  нове  чергування  6 :  о,  яке  мало  ті  самі 
правила  і  траплялося  в  тих  самих  типах  слів,  що  й  чергування  е  (“новий 
ять”) :  е  та  е/о :  0,  наприклад,  в  іменниках  чол.  роду  ном.  одн.  проти  решти 
відмінків:  сігдгсі :  йгогйа ,  як  зоп :  та  (суч.  укр.  дрізд :  дрозда ,  сон :  сну)\  така 
тотожність  правил  надала  новому  чергуванню  більшої  життєздатності. 

З  географічного  погляду  зміна  о  >  о,  як  і  зміна  е  >  е,  була  влас¬ 
тива  українським  теренам  і  —  з  дифтонгічним  рефлексом  —  Південній 
Білорусі.  Подібні  звукові  зміни  в  польській,  чеській  мові  та  у  східносло- 
вацьких  говірках  мали  зовсім  інший  характер  і  відбувалися  незалежно. 
У  цих  мовах  наслідком  занепаду  єрів  стало  подовження  попереднього 
голосного:  погь  >  пог\  Щойно  згодом  такий  б  (будь-якої  природи)  пере¬ 
творювався  на  и :  в  чеській  мові,  ймовірно,  наприкінці  XV  ст.,  у  східносло- 
вацьких  говірках  —  у  XVI  ст.,  в  польській  мові  —  в  XVI-XVII  ст.  (чес. 
шїі,  пол.  погу  сх.-словац.  пиг).  У  цих  мовах  з  боку  прилеглого  приголос¬ 
ного  діяли  обмеження  щодо  подовження  о:  так,  у  польській  та,  правдо¬ 
подібно,  в  чеській  мовах  таке  подовження  відбувалося  лише  перед 
дзвінкими  приголосними  тощо. 

Стосовно  еволюції  6  за  середньоукраїнської  доби  —  див.  роз¬ 
діли  33  та  45. 


21.  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  о  ...  перед  слабким  єром 


411 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Еволюція  о  перед  складом  зі  слабким  єром  розглядається 
в  багатьох  працях  укупі  з  еволюцією  е.  їх  наведено  в  кінці  роз¬ 
ділу  22.  Нижче  ми  наводимо  лише  ті  праці,  в  яких  зміні  о  >  д/ио 
приділяється  виняткова  або  основна  увага. 

1.  Кримський  А.  «Деякі  непевні  крітерії  для  ДІЯЛЄКТОЛЬОІІЧНОЇ 
клясифікації  старо-руських  рукописів»,  1,  2.  Юв.  Груш.  (Пере- 
друк  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах ,  3.  К,  1973). 

2.  ТгиЬеІгкоу  N.  «Еіпі£ез  йЬег  сііе  гиззізсЬе  Ьаиіепіжіскіип^  ипсі 
сііе  АиЯбзип£  Ает  ^етеіпгиззізсЬеп  ЗргасЬеіпЬеіІ,»  V,  4. 

28РН  1, 1924. 

3.  ОоІоЬко  М.  «Иег  зекипбаге  V-  УогзсЬІа^  іт  КиззізсЬеп» 

53. 142-144. 15РН  3, 1926. 

4.  Раїк  К.-0.  Оперг/отшгпаз  патп  і  Кфаг  Копзіапііп  VII 
Рог/уго&епперо$  Ье  асітіпізігапсіо  ітрегіо.  Еипсі,  1951  ( Гигик 
ІІпіоегзіїеґз  Агхзкгі/І,  N.  Е  Аск.  1,  Всі.  46,  №.  4). 

5.  Приступа  П.  «Рефлекси  давнього  наголошеного  о  в  нових 
закритих  складах  на  території  західних  говорів  української 
мови  (На  матеріалі  II  тома  Діалектологічного  атласа  україн¬ 
ської  мови)».  ДМУМ  5, 1962. 


22.  НАСЛІДКИ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ: 
ПОТРАКТУВАННЯ  е  У  СКЛАДАХ, 
ЗА  ЯКИМИ  ЙШОВ  СЛАБКИЙ  ь 


1.  Загальні  завваги .  412 

2.  Свідчення  сучасної  української  літературної  мови .  413 

3.  Свідчення  давньоукраїнських  пам’яток .  418 

4.  Висновки  . . . .  419 

5.  Заввага  щодо  теорії  замінного  подовження  .  421 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Потрактування  е  перед  складом  зі  слабким  ь  лише  частково  нагаду¬ 
вало  потрактування  е  перед  складом  зі  слабким  ь  чи  потрактування  о 
перед  складом  з  одним  із  слабких  єрів.  Його  географія  була  строкатіша, 
а  перебіг  —  складніший. 

З  географічного  погляду,  слід  розрізнювати  принаймні  три 
зони.  У  південно-західному  наріччі  (тепер  приблизно  на  південний  захід 
від  лінії  Рава-Руська  —  Великі  Мости  —  Золочів  —  Тернопіль  —  Кам’янець- 
Подільський,  але  за  винятком  більшої  частини  Закарпаття)  звук  е  в  цій 


22.2  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


413 


позиції  послідовно  зазнав  округлення  та  звуження,  перетворюючися  на 
звук  типу  й :  тейь  >  *т’ос1  >  т’йсІ\  пезіь  >  *п’6зІ  >  п’йз(Г);  сьогодні  цей 
звук  виступає  здебільшого  як  і:  мід ,  ніс.  У  решті  південноукраїнських  го¬ 
вірок  цей  процес  дав  у  цілому  ті  самі  наслідки,  але  тільки  тоді,  коли  на  е 
припадав  відтягнений  з  наступного  ь  наголос;  в  інших  випадках  е  зали¬ 
шався  незміненим:  мед  (пор.  меду,  медом ,  що  суґерує  тесЬь)  проти  ніс  (пор. 
несла ,  несло ,  що  суґерує  пезіь).  Таке  подвійне  потрактування  защепилося 
в  сучасній  українській  літературній  мові.  Нарешті,  у  північноукраїнському 
наріччі  звук  е  в  цій  позиції  дифтонгізувався  (ймовірно,  теж  тільки  під 
відтягненим  наголосом),  а  відтак  постає  як  ’ио:  тесі  проти  п’иоз.  На  відміну 
від  о  перед  складом  зі  слабким  єром  та  е  перед  слабким  ь,  звук  е  перед 
складом  зі  слабким  ь  узагалі  не  дифтонгізувався  в  ненашлошених  складах. 
У  сучасних  північноукраїнських  говірках  е  виступає  в  таких  словах, 
як  метла ,  попел  (<  теіьіа ,  рореіь)  тощо.  Якщо  припустити,  що  е  був 
дифтонгізувався  й  перетворився  на  ’ио ,  то  монофтонгізація  мусила  б  була 
призвести  до  появи  и  або  о,  але  в  жодному  разі  не  до  відновлення  е. 
Що  стосується  закінчень,  то  цей  тип  представлено  тільки  в  іменнико¬ 
вих  формах  дат.  мн.  чол.  та  сер.  родів  (на  взірець  коп’еть,роГеть)  та  діє¬ 
слівних  формах  1  ос.  мн.  (на  взірець  кгікпеть).  Свідчень  дифтонгізації 
в  цих  закінченнях  бракує  як  за  станом  на  сьогодні,  так  і  в  давніших 
північноукраїнських  пам’ятках,  адже  перше  з  двох  закінчень  повністю 
зникло  ще  в  середньоукраїнській  мові,  друге  було  частково  витіснене 
флексією  -ето. 

В  усіх  регіонах  звуження  е  супроводжувалося  пом’якшенням 
попереднього  приголосного. 


2.  СВІДЧЕННЯ 

СУЧАСНОЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  ЛІТЕРАТУРНОЇ  МОВИ 

Ускладнене  подвійне  потрактування  е  перед  складом  зі  слабким  ь  спри¬ 
чинилося  до  численних  уодностайнень  і  пересувів.  Із  другого  боку,  дистри¬ 
буція  зміненого  е  у  складах  із  відтягненим  наголосом  та  незміненого  е 
в  решті  випадків  утратила  своє  підґрунтя  після  занепаду  єрів  (і  навіть 
раніше  —  по  втраті  ними  наголошуваності).  Усе  це  створило  передумо¬ 
ви  для  граматично  вмотивованих  уодностайнень.  Ба  більше,  пізніші  пе¬ 
реселення  людності,  що  часто  траплялися  в  історії  України,  призвели  до 
поплутання  різноманітних  форм  мало  не  в  кожній  говірці.  Отож,  прак¬ 
тично  ніде  немає  регулярної  рефлексації  е  перед  складами  зі  слабким  ь; 
сучасна  літературна  мова  так  само  не  є  вільна  від  таких  непослідовностей. 
Попри  це,  уважний  аналіз  даних  уможливлює  реконструкцію  давніших 
та  регулярніших  стадій  у  дистрибуції  е  та  “не-е”. 


414 


22.2  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


У  сучасній  літературній  мові  первісна  дистрибуція  найліпше 
збереглася  в  дієслівних  формах  мин.  часу  чол.  роду  одн.:  ніс,  віз,  утік,  плів, 
гріб,  скріб,  мів,  брів,  прорік,  щодо  місця  наголошення  —  пор.  форми  сер. 
роду  одн.:  несло,  везло,  утекло,  плело,  гребло,  скребло,  мело,  брело,  прорекло 
проти  щез :  щезло',  пор.  також  вйшкреб  (Винниченко  1912). 

Іменники  жін.  та  сер.  родів  у  ґен.  мн.  з  нульовим  закінченням 
зазвичай  мають  е  під  первісним  наголосом  та  і  під  відтягненим:  озеро : 
озер,  плесо :  плес,  веретено :  веретен  (пор.  болг.  вретено),лезо  :лез,  тенето : 
тенет,  лелека :  лелек,  потреба :  потреб  проти  село :  сіл;  щодо  колесо :  коліс 
пор.  рос.  колесо;  щодо  ім'я :  імен  пор.  імена  ном.  мн.,  щодо  стремено :  стремен 
пор.  стремена  ном.  мн.  Дійсних  відхилень  (як  правило,  на  користь  е)  є  об¬ 
маль:  перо :  пер,  помело :  помел  \ 

Іменники  чол.  роду  з  наголошеним  коренем  та  суфіксом  -еі 
(<  -еіь)  зазвичай  зберігають  очікуваний  звук  е:  щебет,  репет,  лепет, 
стрепет,  кочет,  кречет;  також  і  бересклет,  що  має  неясну  етимологію  та 
спотворену  морфологічну  форму. 

В  іменниках  жін.  та  сер.  родів  із  суфіксом  -ьк-  первинна  дис¬ 
трибуція  сильно  затьмарена  пізніше  нашарованими  водностайненнями. 
Її  можна  ще  простежити  в  словах  веселка,  чернетка  (пор.  весело,  чорно) 
проти  тітка  (пор.  серб.-хорв.  Іеіа,  словен.  іеіа;  зах.  укр.  та  болг.  тета  — 
вторинні  форми,  утворені  вже  від  словоформ  на  -ка).  Імовірно,  в  деяких 
словах  із  суфіксом  -ьк-,  які  були  утворені  від  іменників  і  не  мали  під 
протоукраїнську  добу  жодних  довгих  голосних,  єр  у  суфіксі  наголошу¬ 
вано.  Це  пояснило  б  такі  випадки,  як  перепілка  (проти  перепел),  четвірко, 
лебідка,  гідронім  Білозірка  (нижній  біг  Дніпра)  як  переклад  тур.  Ак§дІ 
‘біле  озеро’,  голінка,  зелінка  (в  гончарстві),  —  однак  це  припущення  є  надто 
гіпотетичним.  У  віддієслівних  іменниках,  що  мають  цей  суфікс,  основним 
чинником  був  вплив  голосного  у  складі  дієслова:  гребти :  гребка,  клепати : 
клепка  (але  бойк.  кліпка  ‘повіка’),  метати :  метка  (наприклад,  у  Лесі  Укра¬ 
їнки  1909),  підметка,  хоча  пор.  намітка  (покривало  для  голови),  змітка. 
З  другого  боку  —  застібати :  застібка;  зв’язок  між  (за)плітати  та  плітка 
‘чутка’  —  сумнівний,  хоча  пор.  кінцевий  наголос  у  формах  плету,  плетеш 
і  под.  Звук  і  запанував  у  складеному  суфіксі  -іпк(а)  з  афективним 
забарвленням:  матінка,  утінка,  гіятінка  ‘свято  св.  Параскеви’,  а  також 
у  віддієслівних  іменниках  типу  поведінка,  плетінка.  Пор.  селезінка  проти 
серб.-хорв.  зіегіпа.  Під  впливом  іменників  на  -оськ(а)  іменники  на  -еськіа) 
так  само  мають  і:  вишнівка,  перцівка  тощо.  У  слові  брехня  звук  е 
очікуваний. 

Іменників  чол.  роду,  які  зберігають  е,  є  велика  кількість,  і  жоден 
із  них  зазвичай  не  має  відтягненого  наголосу:  мед,  гідронім  Плес  (нижній 


1  За  аналогією  правило  дистрибуції  е  —  і  було  застосоване  до  деяких  коренів  на 
середньопіднебінний,  після  якого  у  словоформах  ґен.  мн.  йшов  ь:  плече  :  пліч,  але 
утеча  :  утеч,  вежа :  веж  тощо.  (Див.  20.3аґ). 


22.2  Наслідки  занепаду  єрів :  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


415 


біг  Дніпра),  клен ,  ясен  (але  ясінь  як  рефлекс  рівнобіжної  форми  з  -ь), 
івер  ‘карб',  осет ,  підмет  ‘долівка  стайні’,  перепел ,  чемер ,  тес ,  вертеп  (при¬ 
йнявши  праслов’янські  варіанти  з  ь,  е  та  о  перед  р,  пор.  болг.  врьтоп ), 
склеп,  замел  ‘борошно’,  промел ,  дотеп ,  наклеп ;  сюди  ж  можуть  належати 
слова  неясного  походження,  засвоєні  українською  мовою  з  давніх-давен, 
як-от:  сгаея,  канупер.  Менш  типовими  є  віддієслівні  усічені  іменники 
з  нульовим  суфіксом  типу  рев,  замет ,  сплеск,  лет  (рівнобіжна  форма  літ 
є  західноукраїнська,  а  на  сході  України  вона  є  недавнім  утворенням  від 
непрямих  відмінків  з  о:  льоту,  льотові  й  т.  ін.  —  див.  51.1)  тощо,  оскіль¬ 
ки  вони  постійно  відтворюються  на  базі  відповідних  дієслів  2 ;  та  в  ціло¬ 
му  вони  належать  до  тієї  самої  групи. 

Відхилення,  тобто  іменники  чол.  роду  з  кореневим  і,  мають 
різне  походження.  Слово  лід  —  сьогодні  вживане  з  наголошеним  коре¬ 
нем  (льоду),  —  правдоподібно,  могло  мати  наголос  на  закінченні:  пор.  лит. 
Іесійз,  імовірно  й  словен.  Іесіа  ген.  одн.  Уодностайнення  з  дієсловами  від¬ 
булося  у  словах  погріб :  погрібати,  опік :  опікати3,  переміт,  прбміт  ‘сприт¬ 
ник’  :  (пере)мітати,  гніт :  (при)гнітати  (щоправда,  в  іменнику  мітла  не 
слід  убачати  впливу  дієслова  замітати',  вихідна  форма  тут  радше  була 
*теіьІа,  що  за  правилом  дало  форму  з  і,  навіть  попри  ствердіння  Ґ).  Слово 
ятір  —  лит.  оепіегіз,  запозичене  через  білоруську,  —  мабуть,  містило  -ь. 
Слово  непотріб  —  вторинне  утворення  від  прикметника  непотрібний,  що 
мав  суфікс  -ьп-.  Дублетна  форма  кміт  поруч  з  очікуваною  кмет  ‘селянин’  — 
західноукраїнський  діалектизм,  запозичений  із  котроїсь  західнослов’ян¬ 
ської  мови;  оскільки  це  слово  трапляється  поза  межами  південно-західної 
зони,  де  е  регулярно  переходить  в  і  перед  слабким  ь,  то  має  бути 
суміш  кьтеіь  (>  кміть)  та  кьтеґь  (>  кмет),  що  за  першоджерело  для 
них  править  лат.  сотііет  ‘супутника’  ак.  одн.  У  небагатьох  недавніх  утво¬ 
реннях  звук  і  було  запроваджено  замість  е  за  взірцем  поширеного 
чергування  типу  о:і  та  е  (+ь):і.  Це,  ймовірно,  стосується  іменників 
прйкліп  ‘привід’ :  приклепу,  політ :  польоту,  прислівника  узаміт  ‘поспіль’ 
та,  мабуть,  гуцульського  діалектизму  кріс :  креса.  Аналогічно  вторинне 
щебіт  (Тичина  1965)  було  запроваджене  на  противагу  звичайному  щебет 
за  взірцем  регіт  .реготу.  Загальне  розповсюдження  і  відбулося  в  топо¬ 
німах  на  -еюь.  Під  впливом  набагато  численніших  назв  на  -овт*  >  -ів 
вони  так  само  набули  —  незалежно  від  наголосу  —  чергування  і  :  е:  Канів : 
Канева,  як  Васильків :  Василькова,  та  (після  середньопіднебінних  і  ]) 
Бердичів :  Бердичева,  Київ :  Києва.  Неясність  є  в  чергуванні  попіл :  попелу. 
Чи  може  це  бути  західноукраїнська  форма,  що  поширилася  далеко  на  схід? 
Чи  це  є  надпоправна  форма,  яка  постала  на  противагу  формі  попел,  що 


2  Пор.  форми  з  е  цього  ж  таки  типу  (навіть  після  середньопіднебінних)  щеп ,  щем 
(наприклад,  Симоненко  1963),  причеп. 

3  Пор.  форму  з  е  (пек)  у  словосполученні  цур  тобі  та  пек ,  де  зв’язок  із  дієсловом, 
якщо  він  існував  узагалі,  втрачено:  пєкт*  тов^  (Вірші  Кл.  Зин.  1690). 


416 


22.2  Наслідки  занепаду  єрів :  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


сприймалася  як  північноукраїнська  (мавши  звичайний  для  цього  на¬ 
річчя  звук  е  в  ненаголошеному  складі)?  Форми  з  незмінюваним  е  в  цьому 
слові  також  засвідчено  (наприклад,  у  чотирьох  селах  у  центральних 
районах  Лемківщини). 

Для  християнських  імен  характерна  та  сама  тенденція:  як  пра¬ 
вило,  звук  е  в  них  залишається  незмінним,  наприклад,  Семен ,  Євген,  Семен , 
Артем,  Арсен,  Орест,  Оксен,  на  противагу  іменам,  що  мають  о,  на  кшталт 
Антін '.Антона  (див.  21.2;  пор.  також  вірмен  зі  звуком  о,  що  перейшов 
у  і,  та  звуком  е,  що  не  зазнав  змін!).  Судячи  з  усього,  винятків  не  існує: 
Охрім  та  Лаврін,  що  походять  від  гр.  Ефраір,  Лаьрбупод,  мали  не  е,  а  е, 
що  випливає  з  факту  збереження  і  в  непрямих  відмінках:  Охріма,  Лавріна 
тощо.  У  випадку  першого  з  них  форму  з  е  засвідчено  у  староцерковно¬ 
слов'янській  мові,  а  для  другого  постулюється  наявність  ь  між  п  та  £за 
давньоукраїнських  часів4.  Звук  і  виступає  в  жіночих  іменах  ївга  та  Хівря 
(гр.  Еіхх,  Ффро\ш).  Вони,  ймовірно,  походять  від  давньоукраїнських  форм 
зі  вставленим  ь  (як  ст.  ц.  сл.  ввьстлтии  від  гр.  Еіхушвюд).  Проте  при  відтяг¬ 
ненні  наголосу  е  підлягав  зміні,  як-от  у  сер.  укр.  Пютрь  (Гр.  1519,  Пере¬ 
мишль).  У  сучасній  українській  мові  натомість  уживається  Петро. 

Що  стосується  прикметників,  то  звук  е  зберігся,  згідно  зі  спо¬ 
діваннями,  у  формах  ветхий,  меткий,  леткий ,  леглий  (наприклад,  Свідзин- 
ський  1931)  та  в  суфіксі  -егп-,  наприклад,  кремезний ;  але  подеколи 
внаслідок  морфологічного  водностайнення  з  вихідною  формою  трапля¬ 
ється  й  і  ( кмітливий  поряд  із  кметлйвий ,  див.  вище  щодо  кміт  ~  кмет). 
Прикметники  типу  промітний  мають  регулярний  звук  і,  оскільки  суфікс 
тут  був  не  +-ьп~,  а  -ьп-  (з  подальшим  ствердінням  попереднього  приголос¬ 
ного).  Цей  узірець  охопив  навіть  пізніші  запозичення,  як-от  тендітний, 
що  походить  від  пол.  іапсіеїпу  ‘неякісний’. 

З-поміж  поодиноких  випадків  звук  е  цілком  сподівано  поди¬ 
буємо  в  слова х ледве,  тремтіти,  кректати,  петля  (вірогідно,  від  *реіьЦа ); 
регулярним  є  і  в  неподалік  (пор.  рос.  далеко).  Проте  появу  і  в  словах 
піклуватися,  крісло,  вивірка,  зікратий  ‘зизоокий’,  срібло,  завсігди  та  сідло 
треба  пояснити.  Слово  піклуватися  —  питомо  українське  (хоча  пор.  пол. 
діа л.ріекІіту  ‘дбайливий’)  —  не  належить,  у  ґрунті  речі,  до  цієї  групи:  звук  і 
в  ньому  походить  від  е,  що  його  представлено  в  серб.-ц.  сл.  исггЬкати  ‘пекти’, 
пор.  укр.  опіка,  сер.  укр.  п'Ькдоваааса  (Тригір.  Уч.  Єв.  бл.  1625),  рос.  опека 
(але  не  +  опека).  Це  стосується  й  форми  крісло,  пор.  рос.  кресло  (але  не 
+кресло),  давн.  пол.  кггазіо,  лит.  кгезіаз.  Слово  вивірка  має  вторинний 
початковий  наголос  унаслідок  народноетимологічного  ототожнення  пер- 


4  Пимін  (гр.  Пощну)  має  і,  тому  що  це  слово  засоціювалося  з  формами  на  -о-:  ґен. 
Лимона ,  пор.  Пимоненко.  Спорадичні  давньоукраїнські  форми  на  кшталт  Сьмьюігь  (Соф. 
написи  1179;  так  само  й  у  непрямих  відмінках,  наприклад,  Сьмюна  XIII  ст.)  — 
балканського  походження;  вони  зумовлені  грецькою  діалектною  вимовою,  а  відтак  не 
мають  ваги,  коли  йдеться  про  українську  зміну  звука  е.  До  середньоукраїнської  доби 
вони  не  дотривали. 


22.2  Наслідки  занепаду  єрів :  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


417 


шого  складу  з  префіксом  щ-,  пор.  давн.  укр.  в'Ьвєрицд  (наприклад,  Іп.  літоп. 
1 1 14);  судячи  з  усього,  первинний  наголос  падав  на  єр,  пор.  білор.  ваверка , 
лит.  Т)0і)еге,  діал.  оооегіз]  отже,  звук  і  тут  є  очікуваний.  Слово  зікратий 
може  бути  споріднене  з  (и)зекрть,  засвідченим  тільки  в  церковнослов'ян¬ 
ській  мові.  Етимологія  цього  слова  непевна,  а  місце  первинного  наголосу 
невідоме.  Він  міг  бути  й  кінцевий. 

Випадок  зі  словом  срібло  —  найцікавіший,  оскільки  тут  не  було 
єра  у  складі,  що  йшов  після  е,  пор.  давн.  укр.,  ст.  ц.  сл.  сьревро.  Тож  у  ньому 
бракувало  передумов  для  зміни  е.  Наголос  так  само  незвичний,  пор.  рос. 
серебрбу  серб.-хорв.  згеЬго5.  Усе  це  вказує  якщо  не  на  запозичення  з  кот¬ 
роїсь  західнослов'янської  мови,  то,  принаймні,  на  приподібнення  слова 
до  вживаної  в  такій  мові  форми.  У  чеській  мові  така  форма,  правдоподібно, 
мала  е  (як,  можливо,  і  в  польській)  6. 

Слово  сідло  вже  в  Іп.  літоп.  964  інколи  з'являється  з  е.  Най¬ 
імовірніше,  вихідна  форма  була  еедчьдо,  на  яку,  вочевидь,  вплинуло  діє¬ 
слово  с'Ьд'Ьти;  однак  засвідчено  й  форму  сєдьдо,  яка  цілком  закономірно 
мала  б  дати  суч.  укр.  сідло. 

Прислівник  завсігдщ  або  завсіди  (наприклад,  Кобилянська 
1904),  подибуємо  в  давньоукраїнській  як  вьсєгдд  та  вьсьгдд  (обидві  форми 
є,  наприклад,  в  Усп.  зб.  XII  ст.),  але  ніколи  не  стоїть  у  них  між  г  і  д 
(хоча  в  деяких  рукописах  на  цьому  місці  трапляється  паєрок  —  див.  16.2). 
Поява  і  тут  здається  майже  безпричинною.  Поплутання  з  формами 
множини  займенника  весь ,  де  був  звук  е  (суч.  укр.  усі ,  усіх  тощо),  хоча 
виключити  цього  не  можна,  є  малоймовірне,  адже  елемент  - у  в  -йу 
з  походження  являв  собою  закінчення  множини  (інстр.)  і  міг  забезпечувати 
“узгодження”  в  числі  з  першим  складником  слова;  пор.  у  Ст.  Зиз.  1596  та 
Тригір.  Уч.  Єв.  бл.  1625  всЬгдьі  проти  приведем  чол.  рід  одн.  мин.  часу. 

Таким  чином,  для  всіх  відхилень  від  первісної  дистрибуції,  за 
якої  е  змінювався  тільки  під  відтягненим  наголосом,  окрім  хіба  що  слів 
попіл  та  завсггди ,  може  бути  знайдене  пояснення.  Чинність  цього  прави¬ 
ла  в  давньоукраїнській  мові  можна  вважати  за  певний  факт. 

У  наведеному  огляді  дотичного  матеріалу  не  знайшла  собі  місця 
одна  група  слів,  у  яких  і  виступає  по  середньопіднебінних  та  7,  як-от: 
вечір ,  чіт,  жінка ,  щітка ,  ящірка ,  печінка ,  пшінка ,  бджіл  ґен.  мн.  та  багато 
інших.  Усі  ці  слова  в  більшості  говірок  на  час  занепаду  єрів  мали  звук  о, 
а  не  е  (див.  9.8).  Як  йому  й  належало,  він  змінювався  перед  обома  єра¬ 
ми.  Отож,  визначаючи  умови,  за  яких  звук  е  змінювався  перед  складом 
зі  слабким  єром,  на  слова  цієї  групи  можна  не  зважати. 


5  Чес.  зіпЬго  через  збережену  часокількість  у  першому  складі  так  само  свідчить  на 
користь  первинного  кінцевого  наголосу. 

6  У  цьому  контексті  дуже  важливо,  що  це  слово  трапляється  під  давньоукраїнську 
добу  з  е  (наприклад,  ср'Ьвро  —  Путн.  Єв.  XIII  ст.;  Гр.  1370,  Львів;  пізніше  —  Жугай  1569 
тощо),  а  не  з  “ю”,  до  того  ж  —  раніше  від  найперших  фіксацій  зміни  е  перед  складами  зі 
слабким  єром  [пор.  6.66]). 


418 


22.3  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


На  відміну  від  окресленої  вище  ситуації,  зміна  е  перед  скла¬ 
дом  зі  слабким  ь ,  як  зазначено  в  22.1,  у  південно-західному  наріччі  від¬ 
бувалася  не  тільки  в  позиції  під  відтягненим  наголосом.  Такі  форми,  як 
мід  7 8 9,  фіксовано  в  бойківських,  лемківських,  надсянських,  сучавських  та 
інших  діалектах;  кліп  —  у  наддністрянських,  бойківських  та  лемківських 
(пор.  також  клінник  ‘кленовий  гай’  у  боржавській  говірці  на  Закарпатті), 
наміт  та  кліпка  ‘повіка'  —  у  бойківських,  вертіп  —  у  Калуському,  Тростя- 
нецькому,  Тернопільському  районах  та  на  Гуцульщині;  весілка  —  коло 
Дрогобича;  кремізний  —  аж  на  Черкащині;  пор.  також  марамороські  то¬ 
поніми  Наміт ,  Вертіп.  Такі  форми  не  є  єдино  можливими  на  цих  тере¬ 
нах,  поряд  із  ними  трапляються  так  само  форми  з  е.  Докладна  географічна 
дистрибуція  могла  б  кинути  світло  на  багато  проблем  історичної  фоно¬ 
логії,  а  також  на  історію  міграцій  людності.  На  жаль,  дотепер  їх  повна 
дистрибуція  ще  не  з'ясована5. 


3.  СВІДЧЕННЯ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТОК 

У  давньоукраїнській  мові  практично  немає  жодних  свідчень  зміни  е  перед 
складами  зі  слабким  ь.  Якщо  не  брати  до  уваги  випадків  зміни  після 
середньопіднебінних  та  ]  (як-от:  щюдрт*  —  Тип.  6  XIII  ст.;  антропонім 
Шюлжичюв'ь  ґен.  мн.  —  Гр.  1366,  Перемишль;  грошеві»  ґен.  мн.  та  по 
Б(о)жьюмть  —  Гр.  1378,  Перемишль),  а  також  у  закінченнях,  що  підлягають 
уодностайненню  за  зразком  “твердої”  відміни  (по  нюи  —  Гр.  1359,  Пере¬ 
мишль),  —  а  їх  таки  не  варто  брати  до  уваги,  —  то  всі  свідчення  зводять¬ 
ся  лишень  до  двох  пам’яток,  що  обидві  вони  походять  із  периферійного  — 
перемиського  —  регіону  й  датуються  останніми  двома  десятиліттями 
давньоукраїнського  періоду:  Василеві»  (Гр.  1366)  і  Нестерт»  (Гр.  1378)*. 
Оскільки  зміна  е  мусила  розпочатися  набагато  раніше,  —  бо  не  охопила 
повноголосих  форм  (суч.  літ.  дерев  ґен.  мн.  тощо),  —  то  змінений  у  цій 
позиції  е  протягом  усієї  давньоукраїнської  доби  цілком  напевно  не  злився 
з  якимось  іншим  голосним.  Щойно  під  кінець  цього  періоду  й  тільки  на 
крайніх  західних  землях  стало  можливим  його  принагідне  ототожнення 
з  голосним,  позначуваним  на  письмі  літерою  е. 


7  У  цих  прикладах  і  заступає  —  в  залежності  від  говірки  —  і,  й,  и  та  ін. 

8  Фіксація  ізоглоси  мід  на  малі  20  у  вид.  Жилко,  Нариси  має  неостаточний  і,  вочевидь, 
узагальнений  характер.  Форму  мед  зафіксовано,  наприклад,  у  кількох  лемківських  селах, 
Грабівці  коло  Калуша,  Овручі  та  ін.  Незмінений  е,  як  здається,  панує  на  Закарпатті. 
Пор.  також  гуц.  омет  ‘паморозь’,  лемк.  клен  (~  кліп ),  південно-центральне  лемк.  ясен , 
південно-західне  лемк.  щетка. 

9  Гр.  Шатсор.  Щодо  гармонії  голосних  у  цьому  слові  див.  6.7. 


22.4  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


419 


4.  ВИСНОВКИ 

Свідчення  сучасної  та  давньої  української  мови  вможливлюють  виокрем¬ 
лення  трьох  основних  типів  потрактування  е  у  складах  перед  слабким  ь: 
цей  звук  змінювався  на  дифтонг  у  північних  районах  України  (беручи  при¬ 
близно  —  на  Середньому  та  Східному  Поліссі);  на  півдні  —  у  монофтонг, 
відмінний  від  голосних,  представлених  у  системі  давньоукраїнської  мови; 
причому  в  деяких  говірках  (мабуть,  південно-західних)  —  в  усіх  позиціях, 
а  в  решті  —  тільки  під  відтягненим  наголосом.  Зазначена  зміна  мусила 
була  розпочатися  зразу  по  відтягненні  наголосу  з  єрів,  тобто  приблизно 
в  X  ст.  Щойно  наприкінці  XIV  ст.  (і  під  ту  пору  —  лише  на  периферійних 
західних  теренах  поширення  давньоукраїнської  мови)  цей  голосний  просу¬ 
нувся  у  своєму  перетворенні  настільки,  що  стала  можливою  його  пере¬ 
дача  на  письмі  через  ю.  Відтак,  постання  спеціального  графічного  засобу 
на  позначення  нового  звука  опізнилося  більш  як  на  два  століття  в  порів¬ 
нянні  з  рефлексами  е  у  складах  перед  слабким  ь  і  більш  як  на  декілька 
десятиріч  у  порівнянні  з  рефлексами  о  у  складах  перед  слабким  єром. 
Щоправда,  коли  йдеться  про  останній  процес,  таке  побічне  явище,  як  поява 
протетичного  V ,  усе-таки  вможливило  віднайдення  ознак  зміни  о  майже 
на  сторіччя  раніше.  Нічого  подібного  не  маємо,  натомість,  в  аналізованому 
випадку.  Початковий  е  взагалі  не  допускався  (за  винятком  вигуків),  бо 
протетичний ]  у  цій  позиції  був  постав  ще  за  праслов'янської  доби;  ба  біль¬ 
ше  —  у  гіпотетичній  послідовності  звуків 7  +  е+  С  +  ьу  більшості  україн¬ 
ських  діалектів  очікуваний  е  був  у  дійсності  представлений  як  о  (див.  9.8). 

Таким  чином,  цілковитий  перебіг  зміни,  що  вела  від  е  до  “ю” 
й  тривала  майже  чотири  століття,  не  є  засвідчений  безпосередньо  й  му¬ 
сить  бути  зреконструйований.  Оскільки  найранішим  специфічним  позна¬ 
ченням  такого  звука  е  була  буква  ю  (набагато  ширше  представлена 
в  середньоукраїнській  мові  —  див.  33.3),  що  її  заведено  трактувати  як 
графічне  позначення  и  з  палаталізацією  попереднього  приголосного,  тоб¬ 
то  [її],  а  змінений  о  передавався  через  (о)у,  то  зринає  спокуса  ототожнити 
ці  два  рефлекси  (за  винятком  пом’якшення  попереднього  приголосного). 
Звідси  поширений  погляд,  згідно  з  яким  звук  е  перед  складом  зі  слаб¬ 
ким  ь  змінився,  мовляв,  спочатку  на  о,  після  чого  обидва  ці  звуки  розви¬ 
валися  абсолютно  однаково,  бувши,  у  Грунті  речі,  тим  самим  звуком.  Проте 
цей  погляд  не  потверджується  фактами.  Передусім,  як  уже  зазначено, 
існує  різниця  в  часі  між  появою  перших  пам’яток  з  “у”  на  місці  о  та  “ю” 
на  місці  е.  Щоправда,  ця  різниця  зовсім  незначна  й  може  бути  наслідком 
збігу  обставин,  бо  пам’яток  тієї  доби  є  обмаль. 

Вагоміший  аргумент  полягає  в  тому,  що  навіть  не  в  усіх  сучас¬ 
них  говірках  є  тотожність  рефлексів  цих  двох  голосних  (хоча  в  більшості 
з  них  вона  таки  спостерігається).  Говірки,  що  виявляють  відхилення,  нале¬ 
жать  до  двох  типів: 


420 


22.4  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


а) .  У  говірках  першого  типу  рефлекс  е  більш  передній  та  неоіублений  (і). 

Тим  часом  рефлекс  о  в  них  або  огублений  —  типу  й,  або  ближчий 
до  середнього  ряду  —  типу  у:  гііз  чол.  рід  одн.  мин.  часу  проти  <1гйг<1 
або  йгугй.  Перше  протиставлення  —  і  проти  й  —  подибуємо  на  пів¬ 
ночі  та  сході  Мараморощини,  а  також  на  сході  Земплина  (тепер  тери¬ 
торія  Словаччини);  друге  —  на  півночі  та  в  центрі  Волині,  а  також 
у  довгій  смузі  переходових  —  від  північних  до  південних  —  говірок 
південного  Полісся  та  на  Гуцульщині;  на  заході  Лемківщини  (напри¬ 
клад,  у  Явірках)  картина  дещо  інша:  звук  о  тут  перейшов  в  у,  а  е 
(перед  будь-яким  єром)  виступає  як  9у\  п’уз  при  йгугй.  Якщо  і,  який 
представлено  в  сучасній  українській  мові,  розглядати  як  кінце¬ 
ву  ланку  в  низці  перетворень  типу  о>и>  й/у  > і  (докладніше  — 
див.  45.1)  і  типу  е  (що  за  ним  ішов  склад  зі  слабким  ь)  >...>  і,  то  на¬ 
явність  у  згаданих  діалектах  і  <  е  (але  не  і  <  о)  в  такому  разі  можна 
вважати  наслідком  повільнішого  перебігу  цієї  останньої  зміни,  що 
випливає  з  більшої  артикуляторної  відстані  між  о  та  і  в  порівнянні 
з  відстанню  між  е  та  і.  Так  чи  так,  у  цих  говірках  представлено  два 
процеси,  а  не  один. 

б) .  У  говірках  другого  типу  саме  давній  (протоукраїнський)  звук  о  про¬ 

довжується  як  і,  тимчасом  як  е  (у  складі  перед  слабким  ь)  —  як  (усе 
ще?)  огублений  голосний  типу  ’и:  п’из  проти  іїгігсі.  Така  ситуація 
властива  більшості  лемківських  говірок  та  західним  надсянським. 
Тут  уже  не  йдеться  про  загальмовану  еволюцію  о.  На  перший  погляд, 
то  є  досить  парадоксальне  знеоіублення  оіубленого  о  при  оіубленні 
неогубленого  е.  Хоч  би  як  не  інтерпретувати  це  явище  (див.  46.7), 
наразі  вистачить  того,  що  ці  два  процеси  ніколи  не  збігалися. 

Отже,  стає  очевидним,  що  навіть  у  решті  (більшій  частині) 
українських  говірок  сучасна  тотожність  рефлексів  не  обов'язково  промов¬ 
ляє  на  користь  їх  давнього  злиття  та  спільної  еволюції.  Між  обома  про¬ 
цесами  був  певний  паралелізм,  що  його,  однак,  не  варто  перебільшувати. 

Можна  стверджувати,  що  до  кінця  давньоукраїнського  періо¬ 
ду  в  південноукраїнських  говірках  звук  о  перейшов  в  6  та  и2  (в  західній 
частині  цієї  зони  —  до  середини  XIV  ст.);  звук  е  у  складі  перед  слабким 
ь  перейшов  у  ’е  (в  середині  XII  ст);  натомість  звук  е  у  складі  перед  слаб¬ 
ким  ь  (у  центральній  та  східній  зонах  лише  під  відтягненим  наголосом) 
сягнув  стадії,  відбитої  в  другій  половині  XIV  ст.  на  західних  землях  напи¬ 
санням  через  ю;  та  оскільки  означуваний  цією  буквою  звук  не  пішов  відтак 
тим  самим  шляхом  розвитку,  що  й  звук,  позначуваний  за  допомогою  (о)у, 
його  не  вільно  просто  ототожнювати  з  и2.  То  був  зовсім  інший  звук,  що 
його  умовно  можна  позначити  як  ’й.  Отже,  звук  е  в  позиції  перед  скла¬ 
дом  зі  слабким  ь ,  за  винятком  київсько-поліської  зони,  скрізь  ішов, 
вочевидь,  тим  самим  шляхом  розвитку:  е>*’6>  ’й. 

Щодо  звучання  нового  голосного  й  можна  припустити,  що  він, 
на  відміну  від  и2,  характеризувався  такою  релевантною  диференційною 


22.5  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


421 


ознакою,  як  пом'якшеність  попереднього  приголосного 10 ;  відтак,  и2  та 
’й  (як  і  ’о  та  6  для  раніших  стадій)  можна  мати  за  алофони,  а  склад  го¬ 
лосних  може  бути  представлений  у  такому  вигляді: 


Основний  корпус  Південні  говірки  Північні  говірки 
південних  говірок  окраїнної  західної  зони 


і  у  и 
е  6 

е  о 


і/у 

Є 


Є 


і  у  и 


и 


О 


О 


а 


а 


а 


Притаманного  українській  мові  перетворення  (чи  перетворень) 
е  перед  складом  зі  слабким  ь  немає  в  жодній  із  суміжних  мов,  хоча  слід 
пам'ятати,  що  північноукраїнські  зміни  охопили  всі  терени  поширення 
київсько-поліських  діалектів,  зосібна  й  пізніших  південнобілоруських 11 . 


5.  ЗАВВАГА  ЩОДО  ТЕОРІЇ  ЗАМІННОГО  ПОДОВЖЕННЯ 


*  *  *  Спробу  загального  огляду  еволюції  е  та  о  перед  складом  зі  слабким 
єром  ще  1849  р.  вчинив  Головацький.  Скажімо,  для  о  він  вибудував 
лінію  розвитку  6>и>]и12>у>і.  Проте  майже  водночас  (1852р.) 
Міклошіч  висловив  припущення,  що  на  початку  разка  мусив  бути  о 
(та  е)у  що  його  подовженням  компенсовано  занепад  єра.  Це  дозволило 
ототожнити  початок  української  зміни  —  якщо  не  в  усіх  подробицях, 
то  принаймні  засаді  іичо  —  з  аналогічними  давньопольськими  та  давньо- 
чеськими  процесами.  Стадію  замінного  подовження  запостулював 
і  Лавровський  ( 1859  р.);  цей  погляд  на  предмет  ще  й  досі  панує  в  науко¬ 
вих  дослідженнях  та  навчальних  посібниках. 

Наступним  кроком  (що  його  1865  р.  зробив  Потебня)  було  вве¬ 
дення  в  цей  разок  дифтонгів,  засвідчених  у  київсько-поліських  говорах, 
як  проміжної  стадії  між  о/е  та  пізніше  посталими  монофтонгами  типу 
і,  у  та  й.  Ця  ідея  так  само  набула  популярності.  Різні  дослідники  обсто¬ 
ювали  різні  позиції  щодо  того,  які  дифтонги  і  в  якій  послідовності 
входили  до  цього  разка,  але  всю  еволюцію  у  спрощеному  вигляді 
подавали  (якщо  взяти  для  прикладу  тільки  о)  в  такий  спосіб: 


о(+ь/ь)>о  (+  0) > ио 


и 

иу>у>і 


Факти,  взяті  з  різних  географічних  зон,  вишикувано  в  єдиний  разок 
хронологічно  послідовних  стадій.  При  цьому  припущено,  що  процес 


10  Це  пом’якшення  само  по  собі  є  наслідком  звуження  е  (див.  1 1.2). 

11  Щодо  північної  межі  поширення  дифтонгів  на  місці  е  див.  ДАБМ  (мала  34). 

12  №  заступає  тут,  поза  сумнівом,  й. 


422 


22.5  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


на  початку  мусив  бути  загальноукраїнським,  а  північноукраїнські  гово¬ 
ри,  як  найархаїчніші,  зберігають  найдавніші  стадії.  Що  саме  архаїчного, 
крім  збереження  гіпотетично  спільних  давньоукраїнських  дифтонгів, 
є  в  північних  говорах,  лишалося  нез’ясованим,  оскільки  ввесь  перебіг 
міркувань  відбувався  в  межах  завороженого  кола:  північноукраїнські 
говірки  є  архаїчні,  бо  зберігають  дифтонги,  а  дифтонги  є  архаїчні,  бо 
зберігаються  в  північноукраїнських  говірках.  Проте  ця  побудова  здобула 
силу  прихильників  завдяки  відносній  простоті  здійсненого  в  її  рамцях 
сполучення  часу  та  простору,  а  також  представленню  географічних 
та  історичних  явищ  у  вигляді  прямої  лінії.  Усі  свої  зусилля  науковці 
скеровували  на  те,  щоб  ліпше  репрезентувати  гіпотетичні  переходи  від 
однієї  ланки  в  низці  змін  до  наступної.  Низка  стала  довшою,  вишукані- 
шою  та  абстрактні шою  (наприклад,  завдяки  Житецькому,  Шахматову 
та  ін.);  часто-густо  пропонувалися  такі  ланки,  що  взагалі  ніде  не  були 
засвідчені  (на  це  звернув  увагу  ще  1878  р.  Колосов).  Огляд  цих  варіацій 
на  незмінну  тему  був  би  недоречний  у  цій  книжці. 

Сумнів  щодо  того,  чи  треба  приймати  як  реальність  дифтонги 
для  всіх  давньоукраїнських  діалектів,  висловив  1918  р.  Лєр-Сплавін- 
ський.  У  цьому  він  ішов  слідами  С.  Смаль-Стоцького,  який  був  катего¬ 
рично  відкинув  і  подовження,  і  дифтонгізацію  як  стадії  в  загально¬ 
українській  еволюції  о  та  е ,  хоча  й  не  запропонував  переконливих 
доказів.  (Ще  раніше  свої  сумніви  з  приводу  стадії  загальноукраїнської 
дифтонгізації  висловили  Р.  Брандт  та  Ягіч).  Щойно  у  20-х  рр.  XX  ст. 
проти  загальноприйнятої,  але  неадекватної  схеми  висунули  поважні 
заперечення  Ганцов  та  Курило,  а  за  ними  (з  певними  застереженнями)  — 
Зілинський  та  ін.  Ганцов  не  відмовився  від  теорії  замінного  подовження 
та  загальноукраїнської  дифтонгізації.  Проте  він  наголосив  на  відмін¬ 
ному  потрактуванні  голосних  у  ненаголошених  складах  у  північних 
та  південних  діалектах.  Курило  підтримала  новий  підхід,  запропоно¬ 
ваний  Ганцовим,  і  застосувала  його  до  всієї  еволюції  о  та  е.  Підпира¬ 
ючи  свою  ідею  докладним  дослідженняим  о  та  е  в  сучасних  діалектах, 
вона  дійшла  висновку,  що  в  південноукраїнських  говорах  ніколи  не 
могло  бути  ні  подовження,  ні  дифтонгізації  голосних.  Курило  також 
обстоювала  погляд,  згідно  з  яким  у  південноукраїнських  говорах  поча¬ 
ток  змін  о  та  е  перед  складами  із  занепалими  єрами  мусив  припадати 
на  добу,  що  передувала  занепадові  єрів,  і  був  пов’язаний  з  асиміляцій¬ 
ними  процесами. 

Пізнішими  дослідженнями  погляди  Ганцова  та  Курило  були 
істотно  скориґовані.  Так,  Курашкевич  довів,  що  принаймні  в  деяких 
північноукраїнських  говірках  дифтонги  первісно  вимовлялися  не  лише 
в  наголошених  складах.  Назарова  зафіксувала  набагато  ширше  розмаїт¬ 
тя  північноукраїнських  дифтонгів  у  порівнянні  з  тими,  що  їх  розглянули 
Ганцов  та  Курило.  Одначе  спробшзахистити  давню  теорію  замінного 
подовження  та  дифтонгізації  як  загальноукраїнських  явищ  виявилися 
надаремні.  Новий  і  щонайвагоміший  аргумент  проти  цієї  теорії  висло¬ 
вив  Булаховський,  довівши  1946  р.,  що  е  перед  складом  зі  слабким  ь 
зазнав  змін  лише  під  відтягненим  наголосом.  Якщо  справді  ввесь  роз- 


22.5  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


423 


виток  був  спричинений  подовженням,  яким  компенсовано  (або  випе¬ 
реджувано)  занепад  єрів,  то  як  могло  статися,  що  причиною  зміни  був 
занепад  ь,  але  не  ь? 

Теорія  замінного  подовження  та  дифтонгізації  в  південноукраїн¬ 
ських  говірках  ще  й  досі  має  своїх  прихильників;  були  навіть  спроби 
віднайти  в  них  сліди  дифтонгів.  На  перший  погляд,  такі  сліди  від¬ 
найдено  в  українських  говірках  у  Румунії  (Петруц  та  ін.),  як-от  з^зі*. 
Проте  вони  аж  ніяк  позиційно  не  обмежуються  е  та  о  у  складах,  що  за 
ними  первісно  йшов  склад  зі  слабким  єром.  Насправді  така  дифтонгі¬ 
зація  заторкує  е  (та  у\)  без  будь-якої  залежності  від  історичної  наяв¬ 
ності  єрів,  трапляючися  після  зубних  та  середньопіднебінних  (й. езік \ 
коп’іеі>у,  п{уіка,  Лупі),  а  відтак  є  наслідком  особливого  потрактування 
цих  приголосних  перед  голосними  переднього  ряду.  То  є  недавно  по¬ 
стале  явище,  спільне  з  котериторіальними  румунськими  діалектами. 

Якщо  відкинути,  теорію  про  замінне  подовження  як  вихідний 
пункт  у  зміні  е  та  о,  це  ще  не  значить,  що  тут  не  могло  бути  жодного 
подовження  цих  звуків.  Проте  якщо  воно  й  було,  то  лише  супрово¬ 
джувало  звуження  цих  голосних;  про  це  свідчить  той  факт,  що  о  та  е 
в  повноголосих  групах  не  зазнавали  таких  змін.  Якщо  таке  супровідне 
подовження  дійсно  мало  місце  (а  це  ще  треба  довести),  то  воно  сталося 
або  до  загального  занепаду  часокількості  —  й  у  такому  разі  зникло  з  усі¬ 
ма  довготами,  що  втратили  зв’язок  із  наголосом,  —  або  після  цього  зане¬ 
паду  (але  тоді  воно  не  мало  фонологічної  вартості,  бувши  надлишковою 
артикуляторною  ознакою  в  та  о).  У  будь-якому  разі  це  подовження 
не  мало  жодного  впливу  на  еволюцію  цих  голосних. 

Підґрунтя  цього  розвитку  становили  не  кількісні,  а  якісні  зміни. 
Через  це  вони  не  охопили  голосних  високого  (і,  у у  и)  та  низького  підне¬ 
сення,  а  тільки  голосні  середнього  піднесення.  При  замінному  по¬ 
довженні  таке  обмеження  було  б  незрозуміле.  У  слов’янських  мовах, 
в  яких  дійсно  було  подовження  голосних  унаслідок  послаблення  та/ 
або  занепаду  слабких  єрів,  подовжувалися,  як  правило,  всі  голосні 
(сербсько-хорватська,  словенська,  можливо,  й  чеська  та  словацька  — 
у  випадку  відтягнення  наголосу);  або  ж  виняток  становили  голосні 
високого  піднесення  (польська  мова  —  при  тому,  що  в  кашубській 
подовження  охопило  також  високі  голосні). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Позиції,  що  стосуються  проблематики  цього  розділу,  наведено 
також  у  бібліографії  до  розділів  20  та  21. 


1. 


Андриевский  М.  «О  подвижньїх  звуках  в  малорусском 
язьіке».  Основа  1862,  5. 


424 


22.  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


2.  V.  «Біе  ит1аиІег5сЬеіпип§еп  Ьеі  йеп  Уокаїеп  е,  е,  є  іп  сіеп 
зІауізсЬеп  ЗргасЬеп».  А5РН  5, 1881  (АпЬап§  ги  6). 

3.  Кочубинский  А.  «Рецензия  на  книгу  г.  Житецкого:  «Очерк 
литературной  истории  малорусского  наречия».  Отч.  Увар.  32, 
1892.  (Кн.  13). 

4.  Шахматов  А.  «Исследования  в  области  русской  фонетики». 
РФВ  29-30, 1893.  (Розділ  10). 

5.  Соболевский  А  « Из  истории  русского  язьїка».  ЖМНП  311, 
1897.  (§§9,11). 

6.  Кримський  А  «Деякі  непевні  крітерії  для  діялєктольогічної 
клясифікації  старо-руських  рукописів».  НЗб.  Груш. 

(сс.  91-119).  (Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти 
томах ,  3.  К.,  1973). 

7.  Розов  В.  «Значение  грамот  XIV  и  XV  веков  для  истории  ма¬ 
лорусского  язьїка».  КУИ  47,  5  (1907). 

8.  Ганцов  В.  «Характеристика  поліських  дифтонгів  і  шляхи  їх 
фонетичного  розвитку».  ЗІФВ  2-3,  1923. 

9.  Ганцов  В.  «Діялектологічна  класифікація  українських  говорів 
(Присвячується  пам’яті  академіка  О.  О.  Шахматова)».  ЗІФВ  4, 
1923.  (Передруковано  1975  р.  в  Кельні  Р.  Олешем). 

10.  Ганцов  В.  «Діялектологічні  межі  на  Чернигівщині».  Чернигів 
і  Північне  Лівобережжя  (за  ред.  М.  Грушевського).  К.,  1928. 

1 1.  ТгаЬеІгкоу  N.  «Еіпі^ез  йЬег  сііе  гиззізсЬе  Ьаиіепі^іскіип^  ипсі 
сііе  Аиї1б5ііп£  сіег  зетеіппіззізсЬеп  ЗргасЬеіпЬеіІ».  25РН  1, 1924 
(V,  4) 

12.  Курило  О.  «До  характеристики  і  процесу  монофтонгізації 
чернігівських  дифтонгічних  звуків».  Укр.  К.,  1925,  5. 

13.  Курило  О.  Спроба  пояснити  процес  зміни  е,  о  в  нових 
закритих  складах  у  південній  групі  українських  діялектів. 

К.,  1928  (36.  ІФВ  80)  (Рецензія  Б.  Кобилянського  у  вид.: 

ЗІФВ  23,  1929). 

14.  Курило  О.  «До  питання  про  походження  північно-україн¬ 
ських  рефлексів  о-ие,  теє,  ту ,  е».  36.  КДІУМ. 

15.  Кигуїо  Н.  «Без  уоуеііез  о  еіееп  икгаіпіеп  еі  Іеиг  Ігапзїогтаїіоп 
сіапз  Іез  зуІІаЬез  Іегтеез  поиуеііез».  КЕЗ  12, 1932. 

16.  Смаль-Стоцький  С.  Огляд  праць  В.  Ганцова.  51 3, 1925. 

17.  Смаль-Стоцький  С.  «Поліські  мішані  говори  і  поліські 
дифтонги».  51 6,  1927. 

18.  Дурново  Н.  «К  украинской  диалектологии».  51 4, 1925. 

19.  Маг§и1іез  А.  [Рец.]  Сапсоу  V.  «Оуаіекіоіо^іспа  кіазійкасуа 
икгаїпзкісЬ  ^оуогіу».  А5РН  40, 1926. 

20.  Галюн  І.  «Як  досліджувано  українські  дифтонги».  ЗІФВ  9, 10, 
12(1926,1927). 

21.  БескровньїйА  «К  вопросу  о  природе  дифтонгического  ре- 
флекса  о  в  переходньїх  сев.-украинских  говорах  Воронежской 
губернии».  Юв.  Собол. 


22.  Наслідки  занепаду  єрів :  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


425 


22.  Томсон  А.  «О  дифтонгизации  е,о  в  украинском  язьіке». 

Юв.  Собол. 

23.  Томсон  А  «Замітки  про  південновкраїнське  і  із  о,  е» 

ЗІФВ  23,  1929. 

24.  Кига52кіе>уіс2  XV.  «2  Ьасіап  пасі  §\уагаті  рбЬюспо- 
таїопізкіті».  ЯЗ 10, 1931. 

25.  Кигазгкіетсг  XV  «Рггусгупек  сіо  ііосгази  таїогизкіе^о». 
15/3,1(1934). 

26.  Кигазгкіехуісг  XV  «Ко\ує  \уупікі  \у  ЬасіапіасЬ  пасі  ікашгтет 
таїогизкіт».  II  Мієскупагосіохуу  2]'а2<і  31а\УІ5І;б\у,  К$і$£а 
ге/егаіот  2.  XVа^з2а\Vа,  1934. 

27.  Кигаз2кіе\\іс2  XV  «2  Ьасіап  пасі  ікашгтет  XV  гизкісЬ  §\уагасЬ 
каграскісЬ».  15/  4, 1  (1938). 

28.  Кигазгкіехуісг  XV  «№)\ує  и\уа§і  о  гогтуи  ікатгти 
икгаііізкіб^о » . ]$2укі  і  Ніегаіигу  жскосіпіозіотажкіе.  Ебсіг,  1976. 

29.  \Уук  N.  уап.  «О  зкгбсепіи  зато^Іозек  е,  б  \у  піекібгусЬ 
^гукасЬ  зІохуіапзкісЬ».  131 3,  2  (1934). 

30.  Копесгпа  Н.  «ХУгсіїигепіе  газієрсге».  II  Мі^сігупагоболуу  ТузіА 
51а\УІ5Сб\у,  Кзіє&а  ге/егаїбш  2.  XVаг52а\уа,  1934. 

31.  Леков  И.  «Омонимията  в  малоруски  език  от  фонологично 
гледиште».  ГСУ  37,  1941. 

32.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментаріїв  до  української 
мови,»  7.  Київський  університет,  НЗ  5, 1, 1946. 

33.  Шерех  Ю.  Всеволод  Іанцов  -  Олена  Курило.  Вінніпег,  1954 
(Розділи  1.4  та  2.4). 

34.  Коуаііу  Р.  «ТЬе  РгоЬІеш  о£  СЬап^е  оі  О,  Е  іп  №\у  Сіозесі 
ЗуІІаЬІез  іп  іЛсгаіпіап  Иіаіесіз».  ОгЬіз  5,  1  (1956). 

35.  Жилко  Ф.  «Дифтонги  в  чернігівських  говорах».  ДБ  6, 1956. 

36.  Жилко  Ф.  «Про  неоднорідні  голосні  (‘дифтонги’)  в  україн¬ 
ській  мові».  Тези  доповідей  V міжвузівської  республіканської  сла¬ 
вістичної  конференції.  Ужгород,  1962. 

37.  Жилко  Ф.  «Возникновение  дифтонгов  в  украинском  язьіке». 
Вопросьі  теории  и  истории  язьїка  (Юв.  Лар.).  Л.,  1963. 

38.  Наконечний  М.  «До  вивчення  процесу  становлення  й  розвит¬ 
ку  фонетичної  системи  української  мови».  ПІРУМ. 

39.  Жовтобрюх  М.  «Про  деякі  явища  граматичної  аналогії 
в  українській  мові».  ПІРУМ. 

40.  Назарова  Т.  «Лабіалізовані  голосні  неоднорідного  творення 
в  українських  говірках  Нижньої  Прип’яті».  Дослідження 

з  мовознавства  2.  К.,  1963. 

41.  Назарова  Т.  «К  проблеме  украинского  икавизма».  ВЯ 197 1, 2. 

42.  Назарова  Т.  «Розвиток  рефлексів  *£,  *о,  *е  в  українських  го¬ 
ворах».  Мовозн.  1972,  1. 

43.  Назарова  Т.  «Замінне  подовження  в  українському  ареалі  на 
тлі  східнослов’янських  просодичних  перетворень». 

Мовозн.  1975,  6. 


426 


22.  Наслідки  занепаду  єрів:  потрактування  е  ...  перед  слабким  ь 


44.  Комиссарова  Л.  «К  вопросу  о  рефлексах  о,  е  исконньїх 
в  украинском  язьіке».  Материали  по  русско-славянскому 
язьїкознанию.  Воронеж,  1963. 

45.  Комісарова  Л.  «До  питання  про  рефлекси  давніх  о,  е  в  гово¬ 
рах  української  мови  (За  матеріалами  сіл  Єндовища  та  Воскре- 
сенівки,  Семилуцького  району,  Воронезької  області)». 

ПРДНХ 1, 1965. 

46.  ЗііеЬег  2.  «Еа11оп§ешеп1  сотрепзаіоіте  сіапз  Гикгаіпіеп  є!  1е 
Ьаиі  зогаЬе».  То  НопогКотап ^акоЬ$оп  3.  ТЬе  На§ие,  1967. 

47.  Апсіегзеп  Н.  «А  Зіисіу  іп  БіасНгопіс  МогрЬорЬопешісз:  ТЬе 
Цкгаіпіап  РгеЯхез».  Ьа  45, 4, 1949. 

48.  Филин  Ф.  «К  истории  исконньїх  о  не  в  нових  закрьітьіх  сло¬ 
тах».  Московский  педагогический  инстиіут.  УЗ  341, 1969. 

49.  РаиЬ  ].  Р.  «МопоЙоп^і  па  шіеззси  *е ,  *е  і  *о'иг  сііаіексіе 
коЬгупзкіш  (Віаіогизка  5КК)».  50г  19, 1970. 

50.  Савченко  А.  «Изменение  о,  е  в  закритих  слотах  в  украинском 
язьіке».  ФН 15, 4  (76),  1973. 

51.  Гард  П.  «К  истории  восточнославянских  гласних  среднего 
подьема».  ВЯ 1974,  3. 


23.  НАСЛІДКИ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ: 
ПРАВИЛА  ГРУПУВАННЯ  ПРИГОЛОСНИХ 


1.  Загальні  завваги .  427 

2.  Основні  правила  групування  приголосних 

до  занепаду  слабких  єрів .  428 

3.  Сполуки  “зімкнений  +  фрикативний” .  429 

4.  Сполуки  “зімкнений  +  зімкнений” .  430 

5.  Сонорні  в  позиції  перед  іншими  приголосними .  431 

6.  Сполуки  “дзвінкий  +  глухий”  та  “глухий + дзвінкий”  .  431 

7.  Асиміляція  за  м'якістю  у  нових  скупченнях  приголосних .  432 

8.  Потрактування  подвоєних  приголосних .  435 

9.  Заввага  щодо  скупчень  трьох  приголосних .  435 

10.  Висновки:  правила  групування  приголосних 

під  кінець  давньоукраїнської  доби .  436 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Унаслідок  занепаду  слабких  єрів  у  середині  слів  постали  нові  скупчення 
приголосних,  більшість  із  яких  суперечила  попередньо  чинним  правилам 
їх  сполучання.  Теоретично  суперечність  між  старими  правилами  та  новою 
реальністю  можна  було  усунути  або  облишенням  застарілих  правил,  або 


428 


23.2  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


пристосуванням  нових  скупчень  до  цих  правил  за  допомогою  таких  за¬ 
собів,  як  асиміляція,  дисиміляція,  випущення  одного  або  кількох  суміж¬ 
них  приголосних  чи  вставляння  голосних.  Фактично  використано  обидві 
можливості:  з  одного  боку,  повністю  змінено  застарілі  правила,  з  другого  — 
змодифіковано  нові  скупчення.  Деякі  ознаки  приголосних  (часокількість, 
дзвінкість/глухість)  у  підсумку  набули  нового  статусу. 

Проте  більшість  таких  змін  відбувалися,  як  правило,  не  відразу 
по  занепаді  слабких  єрів.  Навіть  беручи  до  уваги  правописний  консерва¬ 
тизм  як  чинник,  що  міг  заважати  передачі  на  письмі  таких  змін  (хоча 
його  не  варто  переоцінювати,  оскільки  він  не  завадив  переписувачам 
відбити  на  письмі  сам  занепад  єрів),  все  одно  слід  припустити,  що  лише 
незначна  частка  змін  у  скупченнях  приголосних  припала  на  давньоук¬ 
раїнський  період,  в  основному  на  його  останні  десятиріччя.  Протягом 
понад  століття,  а  фактично  й  двох,  велика  кількість  нових  скупчень  функ¬ 
ціонувала,  попри  старі  правила,  у  незмінному  вигляді,  а  нові  правила, 
що  надавалися  б  до  чіткого  й  послідовного  застосування,  так  і  не  були 
вироблені.  Традиція  зберігати  більшість  скупчень  у  незмінному  вигляді 
виявилася  дуже  сильною. 


2.  ОСНОВНІ  ПРАВИЛА  ГРУПУВАННЯ  ПРИГОЛОСНИХ 
ДО  ЗАНЕПАДУ  СЛАБКИХ  ЄРІВ 

До  занепаду  слабких  єрів  у  давньоукраїнській  мові  для  скупчень  приголос¬ 
них  у  цілому  діяли  ті  самі  правила,  що  й  у  праслов’янській  мові  на  пізньому 
етапі  її  еволюції.  У  стислому  вигляді  їх  можна  представити  в  такий  спосіб 1: 

а) .  Сполука  “фрикативний  +  зімкнений”  (але  не  навпаки)  була  в  прин¬ 

ципі  прийнятна,  хоча  зазнавала  обмежень  за  правилом  ґ:  йьзка 
(^Лькза  було  неприйнятне). 

б) .  Сполука  “зімкнений  +  зімкнений”  була  неприйнятна,  окрім  §сІ  у  за¬ 

йменникових  прислівниках  на  кшталт  іо&йа. 

в) .  Сонантам  у  принципі  могли  передувати  (з  обмеженнями,  накину¬ 

тими  правилами  г,  гі  д)  фрикативний  (віояо),  зімкнений  ( ігі\  однак 
сполуки  Ью  та  —  в  середині  слова  —  іі,  йі  були  неприйнятні)  або  спо¬ 
лука  “фрикативний  +  зімкнений”  ( рьзіть ),  але  не  навпаки  (окрім  як 
після  г  та  І  із  груп  Сь/ь5С). 

г) .  Як  обмеження  до  правила  в,  зубні  зімкнені  не  припускалися  перед 

губними  сонантами  ( ьесіаіі ,  але  Vеть  ‘знаю’,  не  +ье<1ть)>  а  губні 
зімкнені  зазвичай  випускалися  перед  зубними  сонантами  (зьраії, 
але  и$ьпий,  не  +изьрпиії). 


1  До  незасвоєних  чужомовних  слів  ці  правила  не  застосовувалися. 


23.3  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


429 


ґ).  Окрім  сонантів,  усі  приголосні  в  скупченні  мусили  бути  або  дзвінкі, 
або  глухі.  їхню  якість  щоразу  визначав  останній  несонорний  при¬ 
голосний:  припускалися  форми  рьзігь  і  погйгі ,  але  не  +г1г  чи  +зйг. 
(У  формі  погйгі  звук  5  змінився  на  г  під  впливом  дзвінкості  й. 
Пор.  позь\  формі  Іеги  ‘лізу’  відповідав  інфінітив  Іезіг). 

д) .  Зубні  фрикативні  не  могли  передувати  середньопіднебінним:  при¬ 

пускалася  форма  ізруіай ,  але  не  +ізсегпий ,  що  мало  перетворитися 
на  ісегпий  або  ізсегпиії.  У  староцерковнослов'янській  мові  зубні  фри¬ 
кативні  так  само  не  могли  передувати  палаталізованим  приголос¬ 
ним:  іг  змінювано  на  іг  перед  п’е§о\  тузіь ,  але  тузГепь.  Схожі  заміни 
зубних  фрикативних,  хоч  і  не  вельми  послідовно  застосовувані,  по¬ 
дибуємо  й  у  давньоукраїнській  мові,  як-от  в  Ізб.  1076:  иж  него,  але 
ввддюви  'полюби'.  Щодо  інших  особливостей  —  див.  23.7. 

е) .  Подвоєні  (подовжені)  приголосні  не  припускалися:  гьгей  при  долу- 

ченні  префікса  ььг-  перетворювалося  на  тльгьгеії  (в'ьзьриши  2  ос.  — 
Ізб.  1076),  а  не  + оьггьгеії . 

Усі  неприйнятні  скупчення  постали  після  занепаду  єрів.  До  них 

належать: 

а)  “зімкнений  +  фрикативний”:  пси  (Усп.  зб.  XII  ст.)  (<  пьси); 

б)  “зімкнений  +  зімкнений”:  птица  (Усп.  зб.  XII  ст.)  (<  ігьчгица); 

в)  “сонант  +  інший  приголосний”:  джєю  ‘брехнею'  (Іп.  літоп.  1226) 

(<  д'ьжєю); 

г)  “зубний  зімкнений  +  губний  сонант”  і  “губний  зімкнений  +  зубний  со¬ 

нант”:  ТГМЬІ  ҐЄН.  ОДН.  (ІП.  ЛІТОП.  1160),  СДОуЖЄЕНЬІЯ  ак.  мн.  жін.  роду 
(Іп.  літоп.  1146)  (стьмьі,  сдоужьвьньїя); 
ґ)  дзвінкий  обік  глухого:  пришєдши  (Гр.  1370,  Львів),  кдє  (Гр.  1352,  Во¬ 
линь)  (<  пришьд'ьши,  ісьдє); 

д)  зубний  обік  середньопіднебінного:  дучьскьш  (Гр.  1366,  Волинь?  Бук¬ 

ву  ь  писано  за  традицією); 

е)  подвоєні  приголосні:  русьско'Ь  ґен.  одн.  жін.  роду  (Гр.  1368,  Львів;  бук¬ 

ву  ь  писано  за  традицією). 


3.  СПОЛУКИ  “ЗІМКНЕНИЙ  +  ФРИКАТИВНИЙ” 

Ці  сполуки  постали  після  занепаду  слабких  єрів  і  закріпилися  в  мові, 
унедійснивши  давнє  правило,  за  яким  вони  не  припускалися,  напри¬ 
клад,  в(ог)одхновєне  ‘богонатхнено'  (Напк.  XIII  ст.),  пдотьскою  ‘плоцькою 
(від  топоніма  Плоцьк)\  ятгьство  ‘полон’  (Гр.  1352,  Волинь),  пришедши 
(Гр.  1370,  Львів),  иК  цтє  ‘від  тестя'  (Іп.  літоп.  1160),  ко  цтю  (Іп.  літоп. 
1188.  Літера  ц  позначає  звук  із)  вихідною  формою  було  слово  тьсть  > 
тесть.  Пор.  сер.  укр.  цтіа  -  Одрех.  гр.  1634).  Проте  скупчення  з  трьох 


430 


23.4  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


приголосних,  що  містили  таку  сполуку,  могли  спрощуватися  випущенням 
зімкненого  перед  фрикативним  (ста  своего  —  Іп.  літоп.  1096)  або  мета¬ 
тезою  зімкненого  та  фрикативного:  давн.  укр.  ісьсн'Ьти  ‘баритися' 
(пор.  ст.  ц.  сл.  ісьсн'Ьти,  болг.  кьсно)  дійшло  до  сучасної  мови  у  вигляді 
скніти.  Так  само  давньоукраїнський  топонім  *Ктьсн,Ьловть  (пор.  писані  лати¬ 
ницею  Хпйоь  —  Гр.  1396,  Сгтуїохю  —  Гр.  1456)  сьогодні  виступає  як  Стилів. 
Той  самий  корінь,  одначе,  було  змінено  через  втрату  к-  у  топонімі  Снятин 
(коло  Дрогобича)  —  назві,  що  в  цій  формі  трапляється  в  Гр.  1398 
(Коломия);  ймовірно,  сюди  ж  належить  і  Снітин  (коло  Лубень). 


4.  СПОЛУКИ  “ЗІМКНЕНИЙ  +  ЗІМКНЕНИЙ” 

Ці  сполуки  постали  після  занепаду  слабких  єрів  і  також  у  цілому  закрі¬ 
пилися,  тимчасом  як  правило  щодо  їх  неприпустимості  втратило 
чинність2,  наприклад,  кдє  (Добр.  Єв.  1164;  Гр.  1375,  Смотрич),  св'Ьдтщи 
(Гр.  1377,  коло  Перемишля),  нєчтивьіхт,  ‘нечестивих'  (Фл.  Пс.  1384). 

Щоправда,  у  займенниках  сіо  і  кіо  скупчення  двох  зімкне¬ 
них  на  початку  слова  хутко  почали  підлягати  дисиміляції.  Перший  зім¬ 
кнений  в  обох  словах  змінився  на  фрикативний:  што  (Добр.  Єв.  1164; 
Єв.  Євс.  1283;  Гр.  1359,  Перемишль;  Гр.  1386,  Волинь;  Луц.  Єв.  XIV  ст. 
тощо),  (Гр.  1378,  Перемишль).  З  цих  двох  змін  перша  сталася  відразу 
після  занепаду  єрів  і  мала,  судячи  з  усього,  загальноукраїнський  характер; 
форма  хто  постала  наприкінці  давньоукраїнської  доби  й  мала  регіональ¬ 
ний  характер,  хоча,  правдоподібно,  типовіший  для  Волині,  ніж  для  Галичи¬ 
ни  (за  даними  Курашкевича,  до  1450  р.  у  грамотах,  писаних  у  Галичині, 
форма  кто  трапляється  у  87%  випадків,  а  в  писаних  на  Волині  — 
у  28%  випадків).  Пор.  також  у  Лавриш.  Єв.  1329  ім'я  Фєохтостд  ґен. 
(гр.  Оєоктнттод).  Сьогодні  в  середньозакарпатських  говірках  між  Угом 
і  Тересвою  й  у  східних  бойківських  говірках  уживається  форма  тко  (пор. 
рівнобіжний  розвиток  у  хорв.  іко),  а  в  деяких  —  і  похідна  від  неї  форма 
ко3.  Ця  остання  могла  була  розвинутися  тільки  від  форми  кто,  що  не 
зазнала  дисиміляції  та  перетворення  на  хто4. 


2  Термін  “зімкнений“  вживається  тут  у  широкому  розумінні,  оскільки  обіймає  також 
і  африкати. 

3  Див.  Паньк.,  магіа  III. 

4  Звук  х  замість  к  подибуємо  також  у  словах  христйти ,  хрйщення\  пор.  рос. 
крестйть,  болг.  крьстя.  Поза  сумнівом,  до  постання  цих  форм  із  х  спричинилася 
дисимілятивна  тенденція  (хоча  звук  к  тут  стояв  перед  сонантом,  а  не  перед  зімкненим); 
проте  основним  чинником  усе  ж  був  семантичний,  а  саме:  поплутання  коренів  крьст- 
та  Христ-.  Це  поплутання  розпочалося  до  занепаду  єрів  (наприклад,  хр(ь)щю,  хрщєньк  — 
Єв.  Гал.  1144)  і  зберігалося  після  нього  (хрьсть,  хрьщєньк  —  Напк.  XIII  ст.). 


23.5,6  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


431 


5.  СОНОРНІ  В  ПОЗИЦІЇ  ПЕРЕД  ІНШИМИ  ПРИГОЛОСНИМИ 

У  цілому,  ці  новопосталі  скупчення  залишалися  незміненими,  напри¬ 
клад,  перемьішдьскии  (Гр.  1359,  Перемишль),  по  Реї ‘уздовж  Росі’  (Іп.  літоп. 
1032).  Проте  в  деяких  регіонах  наприкінці  давньоукраїнської  доби  ста¬ 
лася  певна  зміна  (див.  26.4). 

Прикметно,  що  у  скупченнях  кількох  приголосних  могли 
випадати  початкові  сонанти  (наприклад,  ликоствоул  (Напк.  XIII  ст.)  від 
ликовьствоул);  натомість  звук ],  як  здається,  підлягав  у  деяких  говірках 
занепадові  перед  і  (стдрГшннд  —  Златостр.  XII  ст.;  Ряз.  Корм.  1284),  мож¬ 
ливо  через  уподібнення  ДО  8  1]8>88>  8. 


6.  СПОЛУКИ  "ДЗВІНКИЙ  +  ГЛУХИЙ”  ТА  "ГЛУХИЙ  +  ДЗВІНКИЙ” 

Ці  сполуки  залишалися  незмінними  впродовж  понад  століття  після  за¬ 
непаду  єрів.  З  кінця  XIII  ст.  у  скупченнях  типу  “глухий  +  дзвінкий”  по¬ 
чала  діяти  регресивна  асиміляція:  зворищє( Ряз.  Корм.  1284),  здє  ‘тут’  (Гал. 
Єв.  1288),  звиракть,  зт^влюдЬте  ‘завважте’  (Панд.  1307),  здє  (Лавриш.  Єв. 
1329;  Гр.  1376,  Холм),  здє,  зБОр^ь,  здрлвьі  ‘здорові'  ном.  мн.  (Луц.  Єв. 
XIV  ст.)  й  т.  ін.;  пор.  еде  (Добр.  Єв.  1164),  сьвирають  (Усп.  зб.  XII  ст.) 
тощо. 

Приклади  регресивної  асиміляції  зі  зворотним  порядком  ком¬ 
понентів,  тобто  “дзвінкий  +  глухий”,  мають  винятковий  характер:  ускими 
‘вузькими'  (Єв.  Полік.  1307),  Веікопе,  Скоікопе  в  латинській  грамоті  Боле- 
слава-Юрія  II,  датованій,  як  уважається,  1334  р.  (форми  непрямих 
відмінків  від  імен  *Ое(Іко  та  Хоеіко.  Друге  ім’я  походить,  вочевидь,  від 
ХоЛог ,  а  перше  —  від  *ОесІкоі  хоча  не  можна  виключити  й  вихідної  фор¬ 
ми  *Оеіко).  У  цілому,  сполуки  типу  “дзвінкий  +  глухий”  протягом  дав¬ 
ньоукраїнської  доби  зберігалися  (за  винятком  хіба  що  деяких  локальних 
говірок  у  Галичині)  в  незмінному  вигляді  (пор.,  наприклад,  от  вчєлт*  — 
Напк.  XIII  ст.;  вчєльі  —  Георг.  Заруб.  1284;  Фл.  Пс.  1384). 

Ця  обставина  викликає  тим  більший  подив,  коли  зважити,  що 
у  скупченнях,  які  існували  ще  до  занепаду  єрів,  особливо  часто  в  прий¬ 
менниках  і  менш  послідовно  в  префіксах,  діяли  давні  правила  регресив¬ 
ної  асиміляції  за  глухістю,  як-от  вес  плода,  вес  теве  (Панд.  1307);  пор. 
також  вчасти  ‘залізти’  (Луц.  Єв.  XIV  ст.).  Таке  співіснування  двох  типів 
правил  (одного  для  “старих  скупчень”,  другого  для  нових)  містило  в  собі 
очевидну  суперечність.  Зрештою,  такі  різночасові  нашарування  не  є  рід¬ 
кісні  в  мовах.  Скажімо,  у  сучасній  українській  мові  і  і  Л  випускаються, 
зазвичай,  у  дієсловах  із  суфіксом  -пи-  (наприклад,  вертати :  вернути , 
гортати :  горнути ,  глитати :  ( по)глйнути ,  глядіти :  глянути ,  холодіти : 


432 


23.7  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


холонути ),  але  зберігаються  перед  п  в  інших  випадках,  навіть  коли  скуп¬ 
чення  налічує  три  приголосні  {одна,  перевертні ),  ба  навіть  у  деяких  діє¬ 
словах  із  - ну -  {схуднути).  Звідси  —  дві  можливості:  або  ця  дистрибуція 
є  зморфологізована,  як  у  наведених  прикладах,  або  в  деяких  скам’янілих 
формах  діє  принцип,  що  не  збігається  з  продуктивним  під  теперішню 
добу.  У  випадку  дзвінкості/глухості  наприкінці  давньоукраїнської  доби 
продуктивними  були  два  принципи  (прийменникові  конструкції  та  пре¬ 
фіксальний  словотвір  —  то  відкриті  категорії),  що  є  незвичним  явищем. 
Упорядкування  тут  було  неминучим,  однак  припало  воно  вже  на  середньо- 
український  період. 


7.  АСИМІЛЯЦІЯ  ЗА  М’ЯКІСТЮ 
У  НОВИХ  СКУПЧЕННЯХ  ПРИГОЛОСНИХ 

Правило  неприйнятності  зубних  перед  середньопіднебінними  було  чинне 
протягом  усієї  давньоукраїнської  доби:  написання  на  кшталт  бєщасти, 
бєщадт*  'без  дітей’  (Усп.  зб.  XII  ст.)  траплялися  часто;  відхилення  були 
зумовлені  етимологічним  принципом  у  написанні  й  не  відбивали  живо¬ 
мовних  явищ. 

Брак  консеквентності  в  переході  зубних  у  середньопіднебінні 
перед  V  і  п’  (праслов’янського  або  пізнішого  походження),  що  спостері¬ 
гається  в  давньоукраїнських  пам’ятках  до  й  особливо  після  занепаду  слаб¬ 
ких  єрів  (див.  4. 1  та  23.2д),  можна  пояснити  двома  способами:  або  то  була 
зміна  церковнослов’янська,  яка  з’явилася  в  давньоукраїнських  пам’ят¬ 
ках  лише  порядком  наслідування;  або  то  була  зміна  також  і  давньоукра¬ 
їнська,  але  віддзеркалена  непослідовно  через  свою  невідповідність  —  як 
і  у  випадку  середньопіднебінних  —  етимологічній  засаді  правопису.  Жодна 
з  цих  можливостей  не  може  обґрунтовано  вважатися  за  єдино  прийнятну. 
Проте  друга  є,  мабуть,  дещо  правдоподібніша.  На  її  користь  свідчать  два 
факти.  Якщо  (вь)  правошнАх^ь  ‘у  постолах’  (Іп.  літоп.  1074)  ґрунтується 
на  корені  Ьоз- ,  як  у  суч.  укр.  босий ,  то  це  було  місцеве,  а  не  церковно¬ 
слов’янське  слово,  хоча  5  у  ньому  перемінено  на  і.  Пор.  також  суч.  укр. 
вегиняк  'водяний  млин,  що  діє  під  час  поводі’  з  коренем  весн{а)\  суч.  укр. 
кружляти ,  яке  походить  від  круглий ,  а  також  топоніми  типу  Радомишль , 
Перемишль  тощо.  По-друге,  чергування,  наявне  в  суч.  укр.  слати :  шлю , 
судячи  з  усього,  виробилося  по  спливі  більш  як  сторіччя  після  занепаду 
єрів.  Первинними  були  форми  типу  СПЛАТИ  :  СТьЛЮ,  де  ь ,  зрозуміло, 
запобігав  будь-якому  приподібненню  5  до  V.  Пор.  також  після  занепаду 
єрів:  посли  2  ос.  одн.  нак.  сп.,  посдєши  2  ос.  одн.  теп.  часу  (Добр.  Єв.  1 164), 
послю  (Напк.  XIII  ст.),  вздпосли  2  ос.  одн.  нак.  сп.  (Хут.  Служ.  ХІІІ-ХІУ  ст.), 
посдю  (Лавриш.  Єв.  1329).  Як  здається,  найраніші  приклади  з  і  подибуємо 


23.7  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


433 


в  Ряз.  Корм.  1284  та  Іп.  літоп.  1097:  шлю.  Отже,  зміна  5  >  і  у  цьому  слові 
є  не  церковнослов’янська,  а  давньоукраїнська  (хоча  рівнобіжне  явище 
властиве  іншим  слов’янським  мовам).  Судячи  з  усього,  вона  засвідчує, 
що  цей  тип  палаталізації  ще  діяв  наприкінці  XIII  ст. 

Однак  цей  тип  палаталізації,  якщо  він  так  само  був  характерний 
для  давньоукраїнської  мови,  розмивався  внаслідок  розчинення  праслов’ян¬ 
ських  звуків  V  і  п*  серед  нових,  давньоукраїнських,  V  і  п’  (див.  11.2-3) 
та  особливо  поширення  пом’якшених  і  г\  що  постали  перед  а  (на  місці  е), 
ь,  е  (див.  11.5)  і  пізніше  е  та  6  (див.  22.4).  Отже,  палаталізація  $  та  2 
з  переходом  їх  у  і  та  і  перед  м’якими  (пом’якшеними)  приголосними, 
окрім  середньопіднебінних,  була  замінена,  за  винятком  кількох  наведе¬ 
них  вище  скам’янілих  форм,  палаталізацією  з  перетворенням  на  та  г9. 
Досить  цікаво,  що  в  сучасній  українській  мові  ця  палаталізація  зберігаєть¬ 
ся  в  дієслові  слати :  гилю,  де  вона  є  вторинна,  але  зникла,  скажімо,  в  дієслові 
мислити  \мйслю,  де  вона  є  первинна,  не  кажучи  вже  про  прийменники 
та  префікси.  Перед  середньопіднебінними  5  і  г  переходять  у  середньо¬ 
піднебінні,  але  це  вже  не  палаталізація,  а  звичайна  асиміляція:  подібність, 
на  позір  повна,  між  давн.  укр.  вєжь  женьї,  рдшьшири  са  3  ос.  одн.  аор. 
(Библ.  Ап.  XIV  ст.)  і  суч.  укр.  [Ьейопу],  [гозугуїу]  (на  письмі:  без  жони , 
розширити)  —  то  лише  фасад,  за  яким  діють  відмінні  процеси. 

Після  занепаду  єрів  постали  також  численні  випадки  зворотної 
послідовності  елементів:  “середньопіднебінний  +  зубний”.  У  них  асиміля¬ 
ція  зреалізувалася  в  часових  межах  давньоукраїнського  періоду.  Таких 
прикладів  особливо  багато  в  тогочасних  грамотах,  хоча  й  не  тільки  в  них: 
жт.рецькл  ґен.  одн.  чол.  роду  (Лавриш.  Єв.  1329),  сіаноцькьіи  (Гр.  після  1349, 
Казимир),  колєстрАшицкии  (Гр.  1366,  Перемишль),  смотрицкии  (Гр.  1375, 
Смотрич),  прізвище  Бєзмєздьницкии  (Гр.  1378,  Перемишль),  оу  Луцьску 
(Гр.  1386,  Волинь)  від  жьрьчьск-,  сіаночьск-,  БОлєстрАШичьск-,  смотричьск-, 
*Бєзмьздьничьск-,  Лучьск-  відповідно.  Інші  приклади  наведено  нижче 
(див.  23.8). 

Як  свідчить  висока  частотність  прикладів,  щонайпізніше  в  сере¬ 
дині  XIV  ст.  набуло  чинності  правило,  згідно  з  яким  сполука  “середньо¬ 
піднебінний  +  зубний”  змінювалася  на  “зубний  +  зубний”  (Реї  +  Б  > 
Б  +  Б).  Насувається  висновок  щодо  існування  асимільованих  форм  цього 
типу  перед  - е  (суч.  -і)  —  закінченням  іменників  у  дат.-лок.  одн.  —  на 
кшталт  наявних  у  сучасній  українській  мові  {ложка :  ложці  =  [Іог’с’і], 
кришка :  кришці  =  [кгуз’с’і],  ручка  здрібн. :  ручці  =  [гйс’і]),  хоча  найперші 
фіксації  прикладів  такого  типу  припадають,  як  здається,  щонайраніше 
на  XV  ст.:  доцьцє  (Гр.  до  1469,  Волинь)  :  сіоска ,  на  рєдцє5  (Люстр.  Брац- 
лав.  1545) :  геска ,  фляшєцціі,  частоті^  (Ґал.  1659, 1669) : / Газеска,  сазіоска , 
Св'Ьтцє  (Пирят.  1685) :  Свічка  (антропонім),  свасцЬ  по  ковбасці  (Присл. 
Кл.  Зин.  1690) :  тазка,  по  учгЬтіуЬ  (Пирят.  1698)  :  иіїска. 


5  Надпоправне  написання  замість  цц  ~  тц. 


434 


23.7  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


Судячи  з  усього,  за  тих  самих  часів  (XIV  ст.)  і  у  зв’язку  з  тими 
самими  процесами  розпочалася  палаталізація  $  у  прикметниковому 
суфіксі  -ьзк-:  жидовьськьі  (Єв.  Полік.  1307),  волоської*  (Гр.  1377,  коло  Пере¬ 
мишля),  гллил'Ьиськоую,  сидоньськька  (Луц.  Єв.  XIV  ст.).  Загалом,  викори¬ 
стання  ь  у  пам’ятках  XIV  ст.  не  є  надійним  доказом  палаталізації,  проте 
ці  приклади  таки  здаються  переконливими,  бо  палаталізація  $  у  цьому 
суфіксі  виправдана  загальним  статусом  уподібнення  за  м’якістю.  Такому 
звукові  ^  передував  пом’якшений  приголосний  (як  наслідок  первісної 
наявності  слабкого  ь),  тимчасом  як  далі  йшов  (у  більшості  регіонів  Укра¬ 
їни)  пом’якшений  приголосний  к  у  таких  формах,  як  ном.  одн.  чол.  роду, 
інстр.  одн.  чол.  і  сер.  родів  тощо  (наприклад,  зійоп’-з-к'іі ,  зійоп’з-к’іт 
тощо).  Таке  оточення  було  щонайсприятливіше  як  для  прогресивної,  так 
і  для  регресивної  асиміляції  за  м’якістю.  Можливо,  палаталізація  роз¬ 
почалася  з  прикметників  із  коренями  на  V  (  -г’)  типу  Русь,  пор.  традиційне 
написання  русьско^  (Гр.  1368,  Львів)  Ген.  одн.  жін.  роду.  Можна  припустити, 
що  в  написаннях  на  кшталт  Зал^скии  (Гр.  1370,  Львів),  рускии  (Гр.  1377, 
коло  Перемишля)  тощо  буквою  с  позначувано  [з’],  хоча  можливій  локаль¬ 
ні  варіації6;  до  того  ж  прикладів  у  пам’ятках  є  замало,  щоб  уможливити 
дослідження  географії  цього  явища. 

Через  непевність  прикладів  (оскільки  наявність  або  відсут¬ 
ність  ь  у  таких  випадках  не  є  вирішальною),  лише  на  підставі  загальних 
уявлень  про  статус  асиміляційних  процесів  і  палаталізації  в  ХІІІ-ХІУ  ст., 
а  також  зважаючи  на  стан  справ  у  середньоукраїнській  і  сучасній  укра¬ 
їнській  мові,  можна  припустити,  що  зубні  (за  винятком  І)  перед  твер¬ 
дими  зубними,  давніше  відділеними  від  них  слабким  ь,  стверділи  через 
уподібнення  до  другого  члена  скупчення.  У  сучасній  мові  немає  жодних 
слідів  палаталізації  в  таких  формах,  як  рідний ,  бідний ,  красний ,  полотно , 
світло ,  сідло ,  тру  1  ос.  одн.  тощо  (від  гойьп-,  Ьейьп -,  кгазьп -,  роїоіьпо, 
зюеіьі-,  зейьіо,  іьги;  але  приголосного  І  це  не  стосується:  правильний ,  пальне 
тощо).  Перед  губними  та  велярними  пом’якшеність  зубних  збереглася: 
просьба ,  відьма ,  пітьма,  вільха,  редька,  батько,  людьми  інстр.  мн.  (<  ргозьЬа, 
аейьта  тощо). 

Щодо  потрактування  губних  за  схожих  умов  —  див.  25.1. 

Насамкінець  можна  зазначити,  що  вельми  масштабні  процеси 
асиміляції  за  твердістю/м’якістю  не  усували  (у  відповідності  до  викладе¬ 
ного  у  23.6)  опозиції  за  дзвінкістю/глухістю.  Звідси  такі  написання,  як 


6  У  сучасній  українській  мові  до  говірок  із  твердою  вимовою  5  належать  лемківські, 
надсянські,  наддністрянські,  велика  кількість  бойківських,  покутських  та  гуцульських. 
Мали  представлено  в  УДМ,  с.  38;  Жилко,  Нариси ,  с.  150  (або  ПРДН 10,  с.  16);  ^е}па,  мапи 
З  та  4;  Кагаз-Хіїупз’куі,  мапа  4.  Див.  також  36.7.  Палаталізація  зубного  в  -ьзк-  є  типова 
для  української  мови.  У  польській  мові  вона  властива  лише  здрібнілим  формам 
прикметників  на  -изкі:  таїизкі  ‘маленький’,  сіепіизкі  'тоненький’.  У  російській  мові  вона 
характеризує  в’ятські  говірки,  особливо  західні. 


23.8,9  Наслідки  занепаду  єрів :  правила  групування  приголосних 


435 


сирлузьскою  ‘сєрадзькою’  (Гр.  1352,  Волинь),  кназ^ства  ґен.  одн.  (Гр.  1377, 
коло  Перемишля)  чи  з  частковою  асиміляцією  ( г  +  8>г ),  але  збереже¬ 
ним  протиставленням  дзвінкого  та  глухого,  що  стоять  один  обік  одного  — 
КНАЗЬТВА  (Гр.  1375,  Смотрич). 


8.  ПОТРАКТУВАННЯ  ПОДВОЄНИХ  ПРИГОЛОСНИХ 

Подвоєні  приголосні  й  надалі  трактовано  як  неприйнятні  —  пор.  такі  на¬ 
писання,  як  бєславьі,  рдс'Ьчи  (Виґолекс.  XIII  ст.),  —  з  можливим  винят¬ 
ком  для  п  у  випадках  типу  виньньїи  (Усп.  зб.  XII  ст.)  >  винньїи.  Проте  не 
можна  виключити,  що  таке  подвоєння  теж  усунено,  а  відтак  поновлено 
вже  за  середньоукраїнської  доби;  пор.  такі  сучасні  приклади,  як  дзвіпйця 
від  гг юпьпіса  з  і  на  місці  о,  що  вказує  на  первісну  наявність  ь,  але  без 
подвоєння. 

Як  правило,  у  давньоукраїнській  мові  новоутворені  сполуки 
тотожних  приголосних  спрощувалися  до  одного  звука,  наприклад,  рускии 
(Гр.  1377,  коло  Перемишля);  після  асиміляційного  перетворення  £  +  $ 
на  5+ ^  ця  остання  сполука  змінювалася  на  волоської*  (там  таки), 
пєрємьіско-Ь  (Гр.  після  1349,  Казимир;  логічними  стадіями  цього  процесу 
були  -зІ’+ьз>  -зз-  >  -зз-  >  з).  Якщо  написання  на  кшталт  стлр'Ьшинд 
зумовлені  уподібненням )  до  і  (див.  23.5),  слід  прийняти  й  переходову 
стадію  *-$$-,  що  дала  і.  Так  само  суч.  укр.  перець  походить  від  рьрьгьсь, 
де  мало  місце  спрощення  рр  >  р. 

Старе  правило  неподвоювання  приголосних  (а  також  уподіб¬ 
нення  за  дзвінкістю/глухістю)  зберігало  й  надалі  свою  чинність  для  при¬ 
йменників  і  префіксів:  бєзлобивт*,  Бєсквьрньнгь  (Напк.  XIII  ст.),  и-своимт* 
(Гр.  1370,  Львів),  и-с'Ьножатьми  и  з*ь  гамми  (Гр.  1378,  Перемишль),  бєзаконик 
(Фл.  Пс.  1384). 


9.  ЗАВВАГА  ЩОДО  СКУПЧЕНЬ  ТРЬОХ  ПРИГОЛОСНИХ 

Можна  припустити,  що  під  кінець  давньоукраїнської  доби  скупчення 
типу  зіп,  гсіп,  зй ,  гсЧ  і  гсіп  (тобто  ‘"зубний”  або  “середньопіднебінний  фрика¬ 
тивний”  +  “зубний  зімкнений”  +  и  або  І)  були  спрощені  через  випадіння 
середнього  зімкненого  складника.  Однак  писемних  фіксацій  цього  явища 
майже  немає.  Сюди  може  належати  лише  прізвище  Б'Ьзна  (Гр.  1366,  Пере¬ 
мишль),  якщо  воно  виводиться  від  слова  Ьегсіьпа  ‘прірва’.  Брак  прикла¬ 
дів  можна  вважати  наслідком  правописного  консерватизму,  а  чи  й  варіа¬ 
тивної  вимови. 


436 


23. 10  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


10.  ВИСНОВКИ:  ПРАВИЛА  ГРУПУВАННЯ  ПРИГОЛОСНИХ 
ПІД  КІНЕЦЬ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 


Статус  скупчень  приголосних  за  давньоукраїнської  доби  після  занепаду 
слабких  єрів  можна  підсумково  представити  такою  таблицею: 


Тип  сполуки 

Припус¬ 

тимість 

Чинність 

старого 

правила 

Наявність  Пара- 
нового  граф 

правила 

1 . 

“Зімкнений  +  фрикативний” 

1  + 

— 

+  1  3 

2. 

“Зімкнений  +  зімкнений” 

+ 

— 

+  4 

3. 

“Сонант  +  приголосний” 

+ 

+ 

+-*-  5 

4 . 

“Різнорідність  за  дзвінкістю/ 

: 

глухістю  в  старих  і  нових 

скупченнях  із  послідовністю 

1 

і 

елементів  “глухий  +  дзвінкий” 

— 

+ 

6 

5. 

Те  саме  в  скупченнях  із 

і 

І 

послідовністю  елементів 

1 

“дзвінкий  +  глухий” 

+ 

± 

±  |  6 

6. 

“Твердий  +  м’який/ 

і 

пом’якшений” 

(+) 

± 

±  7 

7. 

“М’який/пом’якшений  + 

; 

1 

твердий” 

(+) 

немає 

±  7 

8. 

Подвоєння 

:  — 

+ 

8 

(+  —  припустиме,  чинне 7;  (+)  —  припустиме,  чинне  з  обмеженнями; 

±  —  хитання;  — >  —  тенденція  до). 

Таким  чином,  у  випадку  8  старі  правила  по  суті  застосовувано 
для  перероблення  нових  скупчень;  у  випадку  3  це  сталося  після  певного 
періоду  толерування,  а  у  випадку  6  мали  місце  модифікації  (середньо¬ 
піднебінні  заступлено  пом'якшеними).  Нові  скупчення  утвердилися, 
а  старі  правила  відмерли  у  випадках  1,  2  і  7.  Унутрішня  суперечність,  не 
розв'язана  в  межах  давньоукраїнського  періоду,  зберігалася  між  випадка¬ 
ми  4  і  5.  У  підґрунті  цієї  суперечності  лежали  фонетичні  чинники;  за 
середньоукраїнської  доби  її  усунено  завдяки  впливу  морфологічних  чин¬ 
ників  (див.  36.2). 

Старі  правила  були  розхитані  не  лише  в  давньоукраїнській  мові. 
Схоже  становище  після  занепаду  слабких  єрів  склалося  в  решті  слов'ян¬ 
ських  мов.  Проте  ця  схожість  аж  ніяк  не  свідчить  про  спільність  проце¬ 
сів.  Її  зумовлює  тотожність  причини  (занепад  єрів).  Таке  становище  скрізь 
складалося  в  різний  час  і  незалежно  від  оточення.  Дальші  наслідки  такої 


7  Незважаючи  на  поодинокі  відхилення. 


23. 10  Наслідки  занепаду  єрів:  правила  групування  приголосних 


437 


переходової  стадії  так  само  мали  багато  чого  спільного,  але  часто  відріз¬ 
нялися  деталями:  декотрі  мови  рішуче  позбувалися  старих  правил;  інші 
переважно  достосовували  до  них  новопосталі  скупчення.  У  перших  при¬ 
пускалося  більше  нових  скупчень  (наприклад,  у  польській),  у  других  вони 
рішучіше  усувалися  або  зазнавали  змін  унаслідок  пристосування  склад¬ 
ників  один  до  одного  (типовим  прикладом  може  бути  сербсько-хорватська 
мова).  Істотні  відмінності  спостерігалися  й  у  темпах  унормування  ситуації. 
Оскількі  ці  процеси,  попри  свою  схожість  з  українськими,  не  мали  спільно¬ 
го  з  ними  перебігу,  вони  виходять  за  межі  досліджуваного  нами  предмета. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  2. 

ЖМНП  311,  1897. 

2.  Соболевский  А.  «К  истории  малорусского  наречия»,  3. 

РФВ  63,  1910. 

3.  Соболевский  А.  «Мелкие  заметки  по  славянской  и  русской 
фонетике»,  18.  РФВ,  63,  64,  1910. 

4.  Волох  О.  «Асиміляція  та  дисиміляція  приголосних  в  україн¬ 
ській  мові  за  даними  пам’яток  ХУІІ-ХУІІІ  сторіч».  Питання 
історичного  розвитку  української  мови.  Тези  доповідей 
міжвузівської  наукової  конференції.  X.,  1959. 

5.  Онишкевич  М.  «Деякі  архаїчні  займенникові  форми 
в  українських  південно-західних  говорах».  Українська 
лінгвістична  географія.  К.,  1966. 

6.  Апсіегзеп  Н.  «Іпсіо-Еигореап  Уоісіп£  ЗапсІЬі  іп  ІІкгаіпіап». 
5с51 15,  1969. 

7.  Кипарский  В.  «О  судьбе  -ь-  в  суффиксах  -ьск  и  - ьство ». 

ВЯ 1972, 2. 


24.  НАСЛІДКИ  ЗАНЕПАДУ  ЄРІВ: 
ПЕРЕХІД  е  В  а 
У  ЗВУКОСПОЛУЦІ  уе  ~  ь}е 


1.  Загальні  завваги .  438 

2.  Зона  переходу:  сучасна  й  первісна .  439 

3.  Свідчення  давньоукраїнських  пам’яток.  Хронологія .  439 

4.  Засяг,  мотивація  та  перебіг  звукозміни  .  441 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  південній  групі  давньоукраїнських  діалектів  звук  е  у  сполуці  уе  ~  ь]е 
перейшов  у  а.  Сьогодні  цей  перехід  добре  збережений  у  літературній 
мові  в  ном.-ак.  та  інстр.  одн.  іменників  сер.  роду  типу  каміння ,  питання 
(тобто,  зазвичай,  у  віддієслівних  іменниках  та  іменниках  зі  значенням 
збірності)  від  давніших  катепуе, руіапуе.  Подовження  приголосних  (зуб¬ 
них  і  середньопіднебінних)  виникло  в  більшості  слів  цього  типу  пізніше 
(див.  37.2);  воно  має  різні  географічні  межі  поширення  й  не  пов’язане 
з  наявністю  а  на  місці  е:  у  північноукраїнських  говірках  подовження  при¬ 
голосних  має  місце  перед  е  та  іншими  голосними,  як-от  кат^еп'е. 


24.2,3  Наслідки  занепаду  єрів:  е  >ау  звукосполуці  і)е  ~  ь}е 


439 


2.  ЗОНА  ПЕРЕХОДУ:  СУЧАСНА  Й  ПЕРВІСНА 

Зазначена  звукозміна  ніколи  не  стосувалася  північноукраїнських  говірок 
(за  винятком  деяких  місцевостей  на  Холмщині).  У  них  зберігається  є  (на¬ 
приклад,  руіаті’е).  У  південній  діалектній  зоні  ця  зміна  відсутня  у  смузі, 
утвореній  надсянськими,  наддністрянськими,  покутськими  та  більшістю 
гуцульських  говірок  (приблизно  —  від  Ярослава  —  Перемишля  до  Рахова  — 
Чернівець),  яка  відділяє  карпатські  діалекти,  що  в  них  на  цьому  місці  вжи¬ 
вається  звук  а  (лемківські,  бойківські,  всі  закарпатські,  крім  гуцульських), 
від  східніших  з  тим-таки  звуком  а  1.  Проте  в  говірках  цієї  смуги  форми 
з  енеє  продовженням  вихідних  форм  з  е.  Нові  форми  виникли  на  місці 
форм  із  а,  через  що  перебіг  еволюції  має  вигляд  е>а>е.  Це  випливає 
як  безсумнівний  висновок  із  даних  географічного  поширення  та  з  пам'яток. 

З  географічного  погляду,  наявність  форм  із  а  по  обидва  боки 
від  смуги  з  е  найлегше  пояснити,  припустивши,  що  ці  два  окремі  регіони 
первісно  становили  один  ареал.  Ба  більше,  смута  з  е  обіймає  говірки,  що 
в  них  усякий  9 а  перейшов  у  9е\  не  тільки  руіагіе,  але  й  іеГе ,  89ерка  тощо. 
Обидві  ізоглоси  в  цілому  збігаються  (див.  41.3). 

З  історичного  погляду,  середньоукраїнські  пам'ятки  з  цього  ре¬ 
гіону,  наприклад,  зі  Львівщини,  мають  форми  з  а:  оучинили  постдновєніа 
(Льв.  Ставр.  бр.  1591);  з  вєсЬла(л\),  пов'ЬтрА,  пожє(р)та  (Лавр.  Зиз.  1596); 
листа  фйкговоє,  вьізндна  ...  чйнАчи  (  Ст.  Зиз.  1596);  пєрєвлрєниА  ВОДЬІ 
исправдгаєт  вод#  ‘переварення  води  поліпшує  воду',  плєвлниіа  (переклад 
пол .ріухюапіе  ‘плавба')  (Назир.  кін.  XVI  ст.);  щастя  пануєт,  наше  прагнєня, 
кадгкия  дорогоє  (Ів.  Виш.  1 600);  на  захованіа  ‘на  збереження',  карай  сидЬнгам 
‘караний  ув’язненням',  вязєнгам  ‘ув'язненням’  (Льв.  Ставр.  бр.  1609); 
єлєкцию  а(л)во  окьіраніа  (Льв.  Ставр.  бр.  1611);  пожичили  смо  мєшканіа, 
с  покитіам  (Льв.  Ставр.  бр.  1616);  мєшканя  (Гр.  1636),  топонім  Злмостя 
(Гр.  1648,  Львів),  оіт/гсгепіа : рот/іа  (Маг.  ^1.  1641)  й  т.  ін. 

Отже,  перехід  е>ау  звукосполугсах  уе  -  ь}е  стався  в  усіх  півден¬ 
ноукраїнських  діалектах,  але  оминув  київсько-поліську  зону,  що  й  сьогодні 
спостерігається  на  північ  від  приблизної  лінії  Житомир  —  Бердичів  — Хва- 
стів  —  Васильків  —  Пирятин  —  Бахмач  —  Путивль  (тобто  трохи  півден¬ 
ніше  від  типових  ізоглос,  що  розмежовують  північні  й  південні  говірки). 


3.  СВІДЧЕННЯ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ’ЯТОК.  ХРОНОЛОГІЯ 

Давньоукраїнські  написання  через  “я”  (“га”)  в  досліджуваному  матеріалі 
не  такі  вже  численні.  Це  легко  зрозуміти.  Правописна  традиція,  що  ґрун- 

1  Див.  мали:  Жилко,  Нариси  (№  2)  (відтворена  також  у  СГ,  с.  17;  ПРДН 10,  с.  46  та 
ВДВЯ ,  с.  29),  ПРДН  10,  с.  14  і  Бе^іпа,  мала  1. 


440 


24.3  Наслідки  занепаду  єрів:  е  >  а  у  звукосполуці  уе  ~  ще 


тувалася  на  староцерковнослов'янських  нормах,  вимагала  літери  е;  до  то¬ 
го  ж,  Київ  —  впливовий  осередок  у  справах  правописних  —  був  розташова¬ 
ний  у  діалектній  зоні,  де  звук  е  не  перейшов  у  а.  Утім,  щоб  ствердити 
сам  факт  такого  переходу,  прикладів  є  подостатньо.  Здебільшого  ці  прикла¬ 
ди  трапляються  в  західноукраїнських  пам'ятках,  але  подекуди  й  у  пам'ят¬ 
ках  київського  походження.  Окрім  прямої  рефлексації  цього  переходу 
через  заміну  е  на  “я”  (“іа”),  на  його  користь  свідчить  і  надпоправне  вживан¬ 
ня  е  замість  “я”  (V),  тобто  у  формах  ґен.  одн.  або  ном.-ак.  мн. 

Основні  дані  такі:  отврдтить  нєчьстьга  ‘відверне  ганьбу'  (Хр. 
Ап.  XII  ст.),  д(ь)нь  оустшеник,  ЧИСТАГО  ...  РАДИ  ЖИТИГА  и  ...  пооучєник,  того  ... 
ОБІіЩАНИК,  НА  оутриід  ‘зранку',  С'Ьр'ЬтОША  и  (оу)  оустик  Оміадиньі  ‘вони  зу¬ 
стріли  його  біля  гирла  Смядини'  (Усп.  зб.  XII  ст.  У  цій  же  таки  пам'ятці 
от  илґЬниіа  є  виправленим  варіантом  вихідного  илґЬник!);  посдю  об^тованма 
‘пошлю  обіцянку',  за  оумножііньїА  ‘для  примноження'  (Єв.  Євс.  1283); 
тайна  вгьч(е)д(о)в(*Ь)ч(е)ник,  вашєго  см^р’Ьник  ‘вашої  покори',  прошєндго 
изв'ЬиуЬник  ‘проханої  звістки’  ґен.  ОДН.,  ОСДОуШАНИГД  нашє  ‘наш  непослух', 
примьішденок  прндожєнигА  ‘придумане  пристосування'  (Жит.  Сави  XIII  ст.); 
д(оу)ховнок  сніанніа  ‘духове  сяйво',  твонго  зачатик  ґен.  одн.  (Напк.  XIII  ст.); 
шружьід  ‘зброю'  и  кони  (Іп.  літоп.  1068);  подд'Ь  стодпьк  ‘біля  огорожі'  (Іп. 
літоп.  1161);  чюружьгА  кнажє  ‘княжа  зброя'  (Іп.  літоп.  1 175).  Такого  самого 
ґатунку  й  приклади  з  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.:  с(вга)того  сказаний  ґен.  одн.,  чтєник 
кулнг(е)дьскАго  ґен.  одн.,  свокго  оучгЬшеник  ґен.  одн.  і  деякі  інші,  —  але  вони 
є  менш  певні,  бо,  з  огляду  на  богемське  походження  пам'ятки,  у  таких 
написаннях  може  відбиватися  чеський  переголос  ( ргеНІазка )  ’а  >  ’е. 

*  *  *  Усі  наведені  приклади  датуються  добою,  коли  занепад  єрів  був  уже 
доконаним  фактом  2 3 .  За  давніших  часів  таких  випадків  практично  немає. 

В  усіх  пам’ятках,  що  дійшли  до  наших  часів,  налічується,  судячи  з  усьо¬ 
го,  лише  три  приклади  в  Із^>.  1073  (докростворєник  д-Ьла  ‘щоб  учини¬ 
ти  добро’,  камьіігь  пр'Ьтьченин  ‘камінь  спотикання’,  вр'кмА  д’Ьдолгь 
отьданиє  ‘час  віддяки  за  вчинки’)  та  один  приклад  з  Ізб.  1076  (одЬнию 
крьштєник  ‘одежі  хрещення’).  Зважаючи  на  їхню  винятковість,  ці  при¬ 
клади  слід  розглядати  як  наслідок  перекручення  тексту  ^  або  відтворен¬ 
ня  болгарського  першовзору.  Цю  звукозміну  можна  з  певністю  датувати 
серединою  XII  ст. 

За  середньоукраїнських  часів  написання  “я”  (“іа”,  або  й  “а”) 
так  і  не  стало  правилом:  на  заваді  явно  стояли  церковнослов’янська 
традиція  й  тиск  північноукраїнського  наріччя.  Проте  воно  не  було  * 
рідкістю  й  трапляється  в  пам’ятках  з  усіх  регіонів.  Пор.,  наприклад, 
закарп.  з  вєс'Ьлам  ‘з  радістю’  (Ладом.  Єв.  кінець  XVI  ст.);  лемк.  тернА 
ак.  одн.,  дорогое  іудина  (Перес.  Єв.  1561);  бойк.  голос  и  спивана  (Уч. 


2  Щодо  подробиць  —  див.:  Соболевский  А.  Лекции  по  истории  русского  язика ,  с.  86. 

3  Це,  вочевидь,  стосується  деяких  випадків  у  Гр.  Бог.  XI  ст. 


24.4  Наслідки  занепаду  єрів:  е  >  а  у  звукосполуці  і}е  ~  ь]е 


441 


Єв.  31,  кінець  XVI  ст.);  вол.  збожа  'збіжжя’  (Вол.  Єв.  1571);  подільські 
топоніми  Рокиїуат  інстр.  (Вірм.  1613)  та  Яашаіііа  (Веаиріап  1653; 
читай:  Завалля );  півд.-київ.  топонім  ПровАля  (Люстр.  Черкаси  1552); 
полт.  тьім  корунам  інстр.  одн.  (Реш.  Уч.  Єв.  1670),  призндтя  (Пирят. 
1683);  харківське  щастялгь  (Онуфр.  Харк.  1699),  с  перьям  (Сковор. 
1767).  Схожі  форми  трапляються  навіть  у  Радив.  167 1,  автора,  що  меш¬ 
кав  на  Київщині  та  Чернігівщині  (наприклад,  на  покрьітя,  мзсрлннок 
начйня  тощо),  але  їх  немає  в  іншого  чернігівця  Ів.  Макс.  1724  (уерАігьє 
‘одяг’,  см'Ьтьє  тощо)  4. 


4.  ЗАСЯГ,  МОТИВАЦІЯ  ТА  ПЕРЕБІГ  ЗВУКОЗМІНИ 

Постання  форм  із  а  відразу  після  занепаду  єрів  наштовхує  на  думку  про 
фонетичну  мотивацію  цієї  звукозміни,  хоча  на  сьогодні  вона  поширена 
лише  в  одній  морфологічній  категорії  —  іменниках  сер.  роду.  Такого  пере¬ 
ходу  немає  в  дієсловах,  що,  на  перший  погляд,  характеризуються  тотож¬ 
ними  фонетичними  умовами,  як-от  ллє,  п'є,  б'є,  в'є  від  дьк(ть),  пьк(ть), 
вьк(ть),  вьк(ть),  не  кажучи  вже  про  численні  слова,  в  яких  голосному  е 
передує  самий  ],  а  не  у  ~  ь/,  як-от  моє ,  чиє  в  сер.  роді  одн.  Не  з’являєть¬ 
ся  а  й  у  присвійних  прикметниках  типу  Олексієва  жін.  роду.  З  усіх  дав¬ 
ньо-  та  середньоукраїнських  пам’яток  відомо  лише  два  приклади,  де  а 
на  місці  е  трапляється  після  у  ~  ь/  поза  групою  іменників  сер.  роду:  у  при¬ 
свійному  прикметнику  (СофрОНЬАВОу  чадь  ‘Софронових  людей’  —  Жит. 
Сави  XIII  ст.)  та  в  дієслові  (вода  ...  лла(т)са  —  Памва  Бер.  1627).  Якщо 
вони  є  достовірні,  то  мали  б  свідчити,  що  ця  звукозміна  не  обмежувалася 
іменниками  сер.  роду,  а  отже  була  вмотивована  фонетично. 

Наявність  лише  двох  прикладів  за  восьмисотрічний  відтинок 
часу,  природно,  схиляє  до  сумнівів.  Чи  не  йдеться  про  описку  (Жит.  Сави) 
та  помилку  друку  (Памва  Бер.)?  Зроблено  декілька  спроб  звести  це  явище 
до  іменників  сер.  роду,  витлумачивши  його  морфологічно  або  синтаксич¬ 
но:  поплутанням  збірних  іменників  одн.  та  мн.  (Михальчук);  впливом 
іменників  сер.  роду  на  кшталт  теля,  ім'я  (С.  Смаль-Стоцький);  поплу¬ 
танням  ном.  з  ґен.  одн.  (Ільїнський).  Проте  всім  цим  суґестіям  бракує  пере¬ 
конливості.  Найдавніші  засвідчені  приклади  аж  ніяк  не  є  прив’язані  до 
таких  семантичних  категорій  або  синтаксичних  контекстів;  в  українській 
морфології  немає  інших  випадків  цілковитого  поплутання  одн.  з  мн.  або 
ґен.  з  ном.;  іменники  типу  теля  та  ім'я  складають  досить  закриту  групу 
й  не  мають  значеннєвих  зв’язків  з  іменниками  типу  зб.  каміння  чи  від- 


4  Форми  з  - а  не  були  чужорідними  і  для  говорів  західного  Полісся.  Звідси  топонім 
Берестя  в  гебрайській  традиції  передається  як  Вгзіа. 


442 


24.4  Наслідки  занепаду  єрів :  е  >  а  у  звукосполуці  уе  ~  ь/е 


дієслівного  питання.  Услід  за  Житецьким,  Огоновським  та  Шахматовим 
слід-таки  пристати  на  фонетичне  пояснення5. 

Обґрунтовуючи  фонетичне  пояснення,  треба,  по-перше,  при¬ 
йняти,  що  перехід  е  >  а  стався  в  усіх  типах  слів  лише  після  у  ~  ь/,  але  не 
після.;  у  позиції  перед  котримсь  іншим  голосним;  по-друге,  —  що  ранні 
водностайнення  вигладили  його  поза  категорією  іменників  сер.  роду, 
а  саме  в  дієсловах  на  кшталт  ллє ,  в  інстр.  одн.  іменників  типу  соловей : 
солов'єм ,  іменниках  жін.  роду  типу  свиня :  свинею  та  присвійних  прикмет¬ 
никах.  За  причину  може  правити  той  факт,  що  в  дієсловах,  в  інстр.  одн. 
іменників  чол.  та  жін.  роду  й  у  присвійних  прикметниках  таких  форм 
було  надто  мало  в  порівнянні  з  формами,  що  мали  е,  а  отже  вони  не  мог¬ 
ли  протистояти  впливові  з  боку  останніх;  натомість  у  групі  іменників 
сер.  роду  вони  були  настільки  численні  й  продуктивні,  що  подужали  ви¬ 
тримати  морфологічний  вплив  із  боку  іменників  сер.  роду  на  кшталт  поле , 
море ,  яких  налічувалося  не  так  багато.  У  світлі  такого  пояснення  наве¬ 
дені  два  приклади  (Софроньлчвоу  і  дда(т)са),  попри  брак  певності,  можуть 
тлумачитися  не  як  прості  помилки. 

Зрештою,  найбільша  трудність  при  цьому  —  з’ясувати  природу 
евентуального  зв’язку  між  утратою  і  ~  ь  та  переходом  е  в  а.  Зміна  е  >  а 
після ]  —  перезвук  досить  звичайний,  в  українській  мові  засвідчений  (хоч, 
мабуть,  дещо  пізніше  й  на  дещо  меншій  території  —  див.  9.4-5  і  9.8).  Проте 
в  нашому  випадку  самий  лише ]  не  спричиняв  цієї  звукової  зміни,  якщо 
перед  ним  не  йшов  і  ~  ь.  Це  міг  би  бути  унікальний  випадок  впливу 
слабкого  і~ь  на  наступний  склад,  коли  той  набував  через  це  більшого 
розхилу.  В  усіх  інших  випадках  впливу  слабкого  і  ~  ь  на  попередній  склад 
наслідком  було  звуження  голосного. 

Зважаючи  на  брак  фактичного  матеріалу  щодо  самого  пере¬ 
бігу  цієї  звукозміни,  а  також  на  її  осібність  і  неповторність,  у  цій  справі 
можна  висловити  лише  припущення,  вірогідність  яких,  з  огляду  на  зга¬ 
дані  причини,  буде  надто  малою.  Наприклад,  можна  заризикувати  таке 
пояснення:  у  словах  типу  кдмєник  ~  кдмєньк  був  насправді  не  ь  (на  проти¬ 
вагу  звичайним  написанням,  які  після  занепаду  єрів  набули  ще  біль¬ 
шого  поширення),  але  і  (див.  17.4),  який  не  занепав  повністю,  зредуку¬ 
вавшися  до  і;  у  сполуці  з  наступним  ]  цей  звук  дав  подовжений  /  саме 
після  якого  е  й  перейшов  у  а.  Попри  свою  умоглядність,  це  пояснення 
висвітлює  хронологічний  зв’язок  між  аналізованим  переходом  і  занепадом 
єрів,  ураховуючи  особливий  статус  і  перед ]  за  давньоукраїнської  доби. 

5  Фонетичні  пояснення  були  запропої ювані  також  Тимченком,  який  спробував  пов’я¬ 
зати  перехід  уе ~ ь]е > аз  деназалізацією  і  Кульбакіним,  який  розглядав  подовжені 
приголосні  як  передумову  такого  переходу  Однак  обидва  пояснення  анахронічні:  деназа- 
лізація  £  передувала  аналізованому  переходові  на  кілька  століть,  а  подовження  приголо¬ 
сних  сталося  по  спливі  значного  (трьохсотрічного)  відтинка  часу. 


24.4  Наслідки  занепаду  єрів:  е>ау  звукосполуці  уе  ~  ь}е 


443 


Воно  також  пояснює,  чому  цей  звуковий  перехід  не  стався  після  ],  що 
йому  передував  “ь”. 

Перехід  е  в  а  після  у  був  притаманний  лише  південноукра¬ 
їнським  говіркам.  Суміжних  мов  він  не  заторкнув.  Щоправда,  він  спо¬ 
стерігається  в  центральнословацьких  говірках,  де  є  форми  на  кшталт 
гпатепіа  ‘знамення',  але  ці  говірки  були  відокремлені  від  українських 
східнословацькими,  де  в  іменниках  сер.  роду  збережено  - е ,  як-от рогекпапе 
‘благословення’,  Vе8еГе  ‘весілля’  й  т.  ін.  Вочевидь,  південноукраїнський 
і  центральнословацький  переходи  е>  а  —  то  процеси  рівнобіжні,  але  не¬ 
залежні  один  від  одного. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Тимченко  Е.  «К  вопросу  о  рефлексах  праслов.  в  северно- 
украинских  говорах».  Юв.  Собол. 

2.  Ільїнський  Г.  «Як  виникли  українські  форми  наз.  одн.  сер. 
роду  типу  'зілля7».  36.  КДІУМ. 

3.  Пушкар  М.  «Називний-знахідний  однини  на  -я  (-’а)  в  імен¬ 
ників  середнього  роду  -цо-основ  у  мовах  українській 

та  словацькій».  Питання  слов'янознавства.  Львів,  1962. 

4.  Бевзенко  С.  «До  походження  флексії  -е  в  іменниках  типу 
зілля  в  південно-західних  діалектах».  ПРДН 12.  К,  1971. 


25.  СПІРАНТИЗАЦІЯ  § 


1.  Загальні  завваги .  444 

2.  Відносна  хронологія .  445 

3.  Кириличні  пам’ятки:  непряме  свідчення .  446 

4.  Пряме  свідчення:  пам’ятки,  писані  латинкою .  450 

5.  Потрактування  §  після  г .  452 

6.  Хронологія,  зона  поширення,  умови  та  наслідки .  453 

7.  Український  к  по  давньоукраїнській  добі. 

Огляд  пізнішої  еволюції .  454 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Праслов’янський  велярний  зімкнений  £  представлено  по  всіх  діалектах 
сучасної  української  мови  практично  в  усіх  позиціях  фарингальним 
фрикативним  к  (щодо  одного  дрібного  винятку  див.  25.5).  Переходо¬ 
вою  стадією  можна  вважати  звук  /  —  дзвінкий  рівнобіжник  х. 

Перехід  §>у>к  властивий  словацькій,  чеській,  верхньолу- 
жицькій  мовам  —  на  захід  від  української  мовної  зони,  —  а  також  біло¬ 
руській  мові  (де  вибір  у  чи  ке  довільний  і  залежить,  вочевидь,  від  рідної 
говірки  мовця)  та  південноросійським  діалектам  (де  переважно  збері¬ 
гається  у)  —  на  півночі  та  північному  сході.  Наявність  такої  неперерв¬ 
ної  смуги  вимовляння  к/у  від  баварського  кордону  й  аж  до  Оки,  що 
проходить  через  усю  слов’янську  територію,  —  при  тому,  що  й  на  півночі  — 


25.2  Спірантизація  £ 


445 


у  північноросійських  діалектах,  польській  та  нижньолужицькій  мовах, 
і  на  півдні  —  у  словенській  (за  винятком  частини  найзахідніших  говірок), 
сербсько-хорватській  (окрім  деяких  узбережних  говірок),  македонській 
і  болгарській  мовах,  —  збережено  £  —  спонукала  до  гадки,  що  спіранти- 
зація  £  була  праслов’янським  діалектним  явищем  (Трубецькой  та  ін.). 
Та  все  ж,  хоча  визначити  хронологію  змін  £>  у  і  у  >  к  важко,  є  вагомі 
підстави  віднести  її  до  пізнішої  доби. 


2.  ВІДНОСНА  ХРОНОЛОГІЯ 

Поява  фрикативного  на  місці  £  може  бути  пов’язана,  хоча  й  на  підставі 
досить  обмежених  даних,  із  трьома  іншими  фонетичними  змінами. 

а ) .  Вона  сталася  після  розщеплення  оа  на  б  і  а  (VIII  -  сер.  IX  ст.  Див.  5.4). 

У  давн.  врх.  нім.  АНот  ‘клен’  дистрибуція  голосних  має  відповідний 
вигляд:  а  на  місці  довгого  й  о  на  місці  короткого,  як  і  в  давн.  укр. 
*]СЯ)ОГЬ  (суч.  укр.  явір ,  де  наявність  протетичного вказує  на  ту  саму 
добу).  Проте  давн.  врх.  нім.  к  замінено  на  V.  Очевидно,  слов’янські 
діалекти  (серед  них,  імовірно,  й  протоукраїнські)  за  тих  часів  не  мали 
ще  к.  Це  слово  не  засвідчене  в  давньоукраїнських  пам’ятках,  але 
перехід  о  >  і  та  розповсюдженість  у  сучасних  українських  говірках 
дозволяють  припустити  його  наявність  у  проте-  та  давньоукраїнській 
мовах. 

б) .  Спірантизація  сталася  після  занепаду  слабких  єрів  (тобто  не  рані¬ 

ше,  ніж  1050  р.  Див.  16.2).  Це  добре  унаочнюється  порівнянням 
зі  словацькою  мовою.  Словац.  *кьсІе  перетворилося  на  [§б’е]  (на  пись¬ 
мі  Ме  ‘де’),  а  не  на  +Ше  ~  +сІе.  Вочевидь,  коли  к  після  занепаду  ь 
через  асиміляцію  до  сі  перетворився  на  £  перехід  £>к  вже  був 
нечинний,  а  відтак  £  зберігся.  Для  української  мови,  навпаки,  слід 
визнати,  що  суч.  де  походить  від  Ше ,  тобто  послідовність  змін  була 
така: 


кьйе  >  ксіе  >  £йе  >  кЛе  >  Ле 

Така  сама  аргументація  може  бути  застосована  й  до  слова  тоді 
(<  іь£ьЛе).  Альтернативний  варіант  —  занепад  £  на  стадії  £<1е  — 
менш  вірогідний.  Він  спростовується  безпосередньо  написанням 
гдє  за  тих  часів,  коли  звучання  літери  г,  без  сумніву,  було  [у/ Ь], 
наприклад,  нигдє  (Гр.  1536,  Володава),  гдє,  тогди  (Люстр.  Брацлав 
1545;  Люстр.  Луцьк  1552);  форма  сіє  в  давньоукраїнській  мові  не 
засвідчена.  (У  принципі,  звісно,  спрощення  скупчень  £й/кі  є  цілком 
можливе;  пор.  тьітдр  ‘паламар’<  гр.  ктітсор).  Див.  36.9. 

в).  Поява  фрикативного  передувала  зміні  е  >  і.  Рум.  сМІ£  Так’  виступає 
в  українській  мові  як  ґирлиґа  —  з  і,  що  перейшов  в  у,  та  з  £  не  зміне- 


446 


253  Спіраптизація  £ 


ним  на  к ;  це  значить,  що  наведене  слово  було  запозичене  або  до 
злиття  у  з  і,  або  відразу  після  нього,  протягом  нетривалого  відтинка 
часу,  коли  в  мові  не  було  звука  і  (який  було  знову  запроваджено 
внаслідок  переходу  е  в  і).  Перехід  е  в  і  відбувся  на  Буковині  та 
Поділлі  наприкінці  XIII  ст.,  на  Волині  —  у  середині  XV  ст.  (див.  32.2). 
Запозичення  чабанського  терміна  з  румунської  мови  сталося,  ма¬ 
буть,  за  тих  самих  часів  (ХІУ-ХУІ  ст.).  Можна  виснувати,  що  під 
добу  переходу  е  >  і  зміна  £>к  була  вже  нечинна  *.  Пор.  також  лит. 
(жемайтське)  ім’я  5шІгі§аІ}  зінтерпретоване  як  Швидрикгдил  (Гр.  1433, 
Житомир)2 з. 

Отже,  можна  ствердити,  що  спірантизація  £  припадає  на  час 
між  серединою  XI  ст.  та  XV  ст.  (на  Буковині  й  Поділлі  —  кінець  XIII  ст.). 
Для  галицько-подільських  діалектів  ці  межі  можна  стиснути,  спершися 
на  той  факт,  що  на  час  зміни  ку ,  ху  >  кі ,  хі  (кінець  XIII  ст.)  звука  £  не 
було,  а  звук  к  був  (див.  15.1). 

Насамкінець  можна  згадати  й  історичну  подію  —  прийняття 
християнства.  Оскільки  всі  питомі  християнські  імена  в  українській  мові 
мають  к  (. Григорій  тощо),  то  стає  ясно,  що  перехід  £  в  к  відбувся  після 
навернення  до  християнства,  тобто  після  X  ст.  Інакше-бо  для  відтворен¬ 
ня  гр.  у  використано  б  не  ц.  сл.  г,  а  інші  літери. 


3.  КИРИЛИЧНІ  ПАМ'ЯТКИ:  НЕПРЯМЕ  СВІДЧЕННЯ 

Давньоукраїнські  пам’ятки,  писані  кирилицею,  не  можуть  слугувати  дже¬ 
релом  безпосереднього  свідчення  на  користь  переходу  £  в  к.  Оскільки  £ 
перейшов  у  у/К  можливо,  в  усіх  позиціях  та  на  всіх  українських  зем¬ 
лях,  звучання  відповідної  літери  “г”  було  автоматично  змінене  з  [§]  на 
[у]  або  [Ь].  Сучасний  дослідник  буде  не  в  змозі  визначити  дійсну  вимо¬ 
ву,  що  відповідає  цій  літері  в  тій  чи  тій  пам’ятці,  якщо  не  братиме  до  ува¬ 
ги  деяких  непрямих  указівок. 

У  пошуках  цих  указівок  були  використані  або  надаються  до 
використання  такі  факти  (деякі  з  них  слушно,  деякі  ні). 

*  *  *  а).  У  давньоукраїнських  пам’ятках  подибуємо  кілька  прикладів  написан¬ 
ня  через  х  замість  г:  ход"ь  (під  впливом  ходлчгь)  замість  годт*  (Гр.  Бог. 

XI  ст.);  кгьнихгьнии  замість  ігьнигьчии  (Ізб.  1073);  ХР0^*1  замість  гроушм 


1  Запозичень  із  к  на  місці  рум.  £  обмаль:  котйга  ‘різновид  воза’,  діал.  негин  ‘кукіль’. 
Найімовірніше,  то  є  пізніші  діалектні  заміни. 

2  Нагадаймо  читачеві  англомовного  тексту,  що  кирилична  буква  “г“  у  пам’ятках  до 
1387  р.  транслітерується  як  £,  а  після  цієї  дати  як  Н  чисто  умовно,  без  будь-якого  зв’язку 

з  її  дійсним  звучанням. 


253  Спірантизація  £ 


447 


(Студ.  XII  ст.);  хР^ХА  замість  гр^х<*  ґен.  одн.  в  Бес.  Єв.  Гр  XII  ст.  Що¬ 
правда,  ход'ь  слід  залишити  поза  увагою,  бо  то  є  наслідок  перекручення 
складного  тексту  недосвідченим  переписувачем;  кгьнихгьчии  трапляється 
так  само  й  у  староцерковнослов’янській  мові  (книхчии  —  Зиргазі.),  де 
це  є  природним  наслідком  дисиміляції  двох  зімкнених  після  занепа¬ 
ду  ь;  давньоукраїнський  переписувач  відновив  єр,  але  зберіг  староцер¬ 
ковнослов’янський  приголосний;  ХР^ХА  —  упереджувальна  помилка  на 
письмі;  нарешті,  хроуши  —  геть  ізольований  приклад,  що  може  бути 
опискою. 

Не  задовольняють  не  просто  конкретні  приклади;  намагання 
добачити  за  літерою  х  звук  у /ке  марні  загалом.  Чи  вже  буква  “г”  мала 
звучання  [§]  чи  [у/Ь],  але  все  одно  вона  зберігала  свою  фонетичну  то¬ 
тожність,  відмінну  від  [х],  а  відтак  немає  ймовірніших  підстав  очікувати 
поплутання  цих  двох  літер  ніж,  скажімо,  к  та  п  чи  т  та  с.  Таке  поплутан¬ 
ня  могло  б  характеризувати  іноземців,  звиклих  до  мови,  в  якій  є  х \  але 
немає  к  або  навпаки,  як  то  є  в  румунській  чи  угорській.  І  справді, 
в  Молд.  гр.  такі  поплутання  є  не  рідкісні,  пор.  пана  ГринковА  ~  пана  ХринкА 
(1414),  Тигомирово  селище  (1420),  оухорскьіх  ~  оугорских  (1423),  мохилу 
(=  могилу)  (1425),  топонім  Хлвриловци  (=ГАвриловци)  (1503)  тощо. 
У  закарпатських  діалектах  за  умов  постійних  зносин  з  угорцями  таке 
поплутання  охопило  навіть  деякі  місцеві  слова,  як-от:  нехли  ~  наган 
(Уч.  Єв.  Кап.  1640),  нєгай  (Ключ  1695),  суч.  нагай  замість  літ.  укр.  нехай, 
так  само  ім’я  Михаль  перетворилося  на  Мигань  (засвідчено  після  1492). 
У  літературній  мові  прикладом  такої  заміни  можна  вважати  прикметник 
гарний ,  якщо  його  запозичено  з  болгарської  (болг.  харен ,  що  від  гр.  Х&РЩ 
‘краса,  милість’).  Пор.  нехарним  виглядом  (Франко  1900);  проте  к — 
то  протетичний  приголосний  українського  походження  (див.  34.7).  Так 
чи  так,  ідеться  про  ситуацію,  цілком  відмінну  від  давньоукраїнської. 
б).  У  коренях  £пею-  та  £по]~,  рідше  £ьп-  після  префіксів  із  прикінце¬ 
вим  приголосним  г-  початковий  приголосний  кореня  в  деяких  давньо¬ 
українських  пам’ятках  випускався,  наприклад,  рАЗкЬклвт*  (Ізб.  1073), 
изникть  (Ізб.  1076),  разн'Ьваша  (Арх.  Єв.  1092;  Златостр.  XII  ст.), 
РАЗН^ВАНІ»  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  СТ.),  рАЗНІїВАВТ*,  нзна  (Жит.  Сави  XIII  ст.), 
Разн-Ьвакть  (Панд.  1307),  разн'Ьвдса  (Холм.  Єв.  XIV  ст.)3,  тимчасом 
як  в  інших  пам’ятках  або  позиціях  він  зберігається  (наприклад, 
РАЗПГЬВАКТЬ  —  Ізб.  1076,  РАЗГЬН,'ЬВАВТЬ  СІА  —  ВиҐОЛЄКС.  XII  СТ.,  РАЗГН'ЬВАТИ 
сіа  —  Усп.  зб.  XII  ст.,  втьЗгн'Ьщаіжть  —  Гр.  Бог.  XI  ст.;  пор.  віхзгніщьше  — 
Луц.  Єв.  XIV  ст.). 

Справді,  на  початку  слова  в  позиції  перед  приголосним  звук  к 
тяжіє  до  артикуляторно  зумовленого  занепаду  (окрім  уже  згадуваного 
де  <  Ше,  пор.  ім’я  Ликера  від  гр.  ГХькєріа  (пор.  Лоукир'Ьи  ґен.  в  Пом’ян. 
1484),  діал.  лина ,  ладйшка  (Рівне,  Східна  Волинь)  від  глина,  гладишка 
‘глечик’,  римйть,  ніздо  (поодинокі  місцевості  у  верхоріччі  Дністра,  у  Він- 


3  Ця  традиція  частково  утрималася  до  серед ньоукраїнських  часів:  разн'Ьвас а  ( Ізмар. 
1496),  розн'квдв'ь  (В'Ьчн.  пек.  1721).  Суч.  укр.  знущатися  не  має  нічого  спільного  з  цим 
феноменом.  Воно  утворене  від  кореня  изі{а),  а  не  £пиз-. 


448 


25.3  Спірантизація  £ 


ницькій  обл.,  иа  Середньому  Поліссі,  Закарпатті,  Лемківщині)  від 
гримить ,  гніздо).  Однак  у  цілому  такий  занепад  к-  перед  приголосними 
не  є  типовий  для  української  мови4;  в  усякому  разі  за  давньоукраїн¬ 
ських  часів  велярний  не  зазнав  занепаду  на  початку  слова  гн-Ьві* 
(суч.  укр.  гнів),  хоча  й  відбувся  у  скупченні  г£п,  тут  потрібне  зіставлення 
з  рештою  випадків  спрощення  скупчень  приголосних  у  давньоукраїн¬ 
ській  мові  (а  також  у  праслов’янській).  Це  добре  увиразнюється,  коли 
згадати,  що  дав ньопольські  (північнопольські)  пам’ятки  так  само  містять 
форми  на  кшталт  гогпіеюас  незважаючи  на  те,  що  в  польській  мові 
ніколи  не  було  переходу  £  в  к. 

в) .  Занепад  велярного  перед  голосним  на  початку  слова  подибуємо 
в  осподлрА  ґен.  одн.  у  написі  на  келиху  чернігівського  князя  Володи¬ 
мира  Давидовича  (1151)  —  суч.  укр.  господар.  Такі  форми  знову  з’явля¬ 
ються  в  XIV  ст.  по  двохсотлітній  перерві  (осподдрь  проти  ГОСПОДАР  А  ґен. 
одн.  —  Гр.  1386,  Волинь?;  осподлрю  —  Молд.  гр.  1460;  Гр.  1463,  Остріг 
та  ін.),  але  їх  можна  пояснити  надпоправним  униканням  протетично¬ 
го  к  (див.  34.5).  У  межах  давньоукраїнської  доби  форма  1 151  р.  є  цілком 
виняткова.  Її  можна  витлумачити  лише  у  світлі  тогочасного  потрак¬ 
тування  к  у  чужомовних  словах,  припустивши,  що  згадане  слово  було 
запозичене  як  одиниця  високого  стилю  з  чеської  мови  (суч.  чес.  козроЛаг, 
деінде  це  слово  засвідчене  в  давньоукраїнській  мові  як  господАрь  — 
у  пам’ятці  церковнослов’янського  походження  (Син.  Патер.  XI  ст.),  до 
того  ж  лише  у  значенні  ‘володар’).  Найвірогідніше,  у  тогочасних  запо¬ 
зичених  словах  к-  узагалі  не  передавано  або  замінювано  на ],  можливо 
з  дотриманням  послідовності  змін  /і  +  V-  >  V-  > ^  +  V-.  Так,  давньоскан- 
динавське  ім’я  ЩзкиМг  перетворилося  на  Аскоддт*  (наприклад,  Іп. 
літоп.  862),  Накоп  —  на  ІАкунт*  (Іп.  літоп.  945),  НаюаШг  —  на  ІАволодч* 
чи  Аводод'ь  (Іп.  літоп.  1209,  1211),  НеІ£І,  НеІ£а  —  на  Одьгт>,  Ольга 
(Іп.  літоп.  964, 1096  тощо).  Як  виглядає,  ще  й  1434  р.  пол.  кМотаїі  ‘скла¬ 
дали  шану’  було  передане  як  оддовади.  У  зв’язку  з  цим  форма  осподдр- 
свідчить,  що  1 151  р.  давньоукраїнська  мова  ще  не  мала  власного  к  (у). 

г) .  Велярного  між  голосними  бракує  в  кириличному  написі  Анд  р'ьинд, 
зробленому,  правдоподібно,  київським  придворним  на  грамоті,  виданій 
1063  р.  від  імені  французького  короля  Філіппа  II  та  його  матері  —  ко¬ 
ролеви  Апни  Київської;  у  цьому  написі  друге  слово  —  то  кирилична 
транслітерація  лат.  ге£іпа  або  фр.  геіпе.  Одначе  брак  г  перед  и  не  слід 
уважати  рефлексом  давньоукраїнської  вимови:  £  перед  голосними  пе¬ 
реднього  ряду  змінився  на  той  час  у  Франції  на  ]  або  ж  на  5,  а  відтак 
це  слово  мусило  б  звучати  як  [гафпа].  Коли  б  £  на  той  час  був  перетво¬ 
рився  на  у  чи  к,  чужомовний  звук  у  був  би  переданий  кириличною 
літерою  “г”,  а  чужомовний  £  —  літерою  к  (див.  25.3д).  Тож  цей  випа¬ 
док  не  має  жодного  стосунку  до  проблеми  звукової  реалізації  “г”  у  дав¬ 
ньоукраїнській  мові. 


4  Рабувати  не  нова  форма  від  грабувати  з  тим  же  значенням,  але  запозичене  пол. 
гаЬотас  (від  нім.  гаиЬеп );  Рйгір  (поряд  із  Грйгір),  мабуть,  походить  від  чес.  Кеког. 


253  Спірантизація  £ 


449 


Таким  чином,  пункти  а),б),в)уг)  не  дають  справжнього  ключа 
до  відгадки  статусу  “г”  у  давньоукраїнській  мові. 

Такий  ключ  можна  знайти  в  пунктах,  що  їх  наведено  нижче. 

ґ).  В  імені  Юрій  представлено  взаємозаміну  “г”  з  [сі’]  та у.  Гургєвьскьіи 
(Іп.  літоп.  1091),  ко  Гурьгову  (Іп.  літоп.  1095),  из  Гургєвд  (Усп.  зб. 
XII  ст.)  —  Юрьгии  (Іп.  літоп.  1224),  Юрьєвд  (Іп.  літоп.  1174)  —  Дюрди 
(Іп.  літоп.  1135),  ст*  Дюргємт*  (Іп.  літоп.  1157).  У  цьому  слові  £  — 
звук  етимологічний,.;  —  зумовлений  заміною  £  на ]  перед  голосними 
переднього  ряду  в  грецькій  мові  (гр.  Гєаруїод,  пор.  дньєдомт*  дат.  мн. 
(Іп.  літоп.  1 1 10),  що  походить  від  гр.  аууєЛа;),  але  [сі’]  вказує  на  вимову 
[§’],  що  виключає  к5.  Найбільше  форм  із  [сі’]  можна  знайти  в  пам'ят¬ 
ках  середини  XII  ст.  Російський  переписувач  літопису  в  XV  ст.  їх 
упровадити  не  міг,  а  отже  вони  мусять  походити  з  первопису.  Можна 
виснувати,  що  в  1135-1157  рр.  зміна  £  на  к  ще  не  була  доконаним 
фактом. 

д) .  Відзначено  випадки  передачі  чужомовного  £  через  к:  антропоніми 
Еилнкдндт*,  Еьікьінтт*  (Іп.  літоп.  1215),  Лоїгькогвєни  (Іп.  літоп.  1247)  — 
на  відтворення  лит.  УіІІе£ауІе ,  \¥і£іп£-,  Ьеп£оепгз  відповідно;  в  гЬрцик-, 
гЬрцюкт*  (Іп.  літоп.  1235,  1252),  що  від  нім.  Негго£  літера  к  передає 
нім.  £  тимчасом  як  г  заступає  нім.  к.  У  грамотах  антропоніми  ОлкЬрт'А 
ґен.  (1352,  Волинь?), Кєдиминовичд  ґен.  (1363,  Новгород-Сіверщина) 
відповідають  лит.  АІ£ігсІа5,  Сесіітіпаз .  Якщо  Ждкд  в  Іп.  літоп.  1251 
(и  пройде  Ждкоу  пд'ЬнАїа)  походить  від  лит.  2а£аз  ‘ожеред’,  га£іпуз  ‘па ля’ 
(Генсьорський),  то  це  є  іншим  прикладом  передачі  чужомовного  £ 
через  к.  Такі  заміни  є  нормальні  в  мові,  що  не  має  £  Прикметно, 
що  ці  випадки  трапляються  в  пам’ятках  XIII  ст.  Можна  припусти¬ 
ти,  що  до  1215  р.  £  перейшов  у  к.  (Щодо  подробиць  стосовно 
вживання  к  на  місці  чужомовного  £  —  див.  48.2).  Сюди  ж  можна 
долучити  діал.  (карп.)  ?сляґ(а)  ‘сироватка’  від  рум.  *кІ’а£  (лат. 
соа£иІит ,  суч.  рум.  скеа£  [їда-],  пор.  зґдгаґдноє  молоко  (Люцид.  1636) 
зі  вторинним,  унаслідок  асиміляції,  £  на  місці  к );  якщо  врахувати 
давньорумунський  перехід  кГ  >  Ц,  то  це  запозичення  могло  відбути¬ 
ся  десь  близько  XIII  ст.,  а  це  підводить  нас  приблизно  до  того  самого 
часу,  що  й  у  попередніх  міркуваннях. 

е) .  У  позиції  перед  голосним  (та  між  голосними)  А,  на  відміну  від  £ 
дуже  легко  взаємозамінюється  з  сонорними  фрикативними  V  та 


5  Прикладів  взаємозаміни  £  £*  та  й,  й*  так  само  не  бракує  в  сучасних  українських 
говірках,  наприклад,  на  півночі  Київщини  та  Чернігівщини  —  ґле  (літ.  для);  ґердан  (від 
рум.  фегдап  ‘намисто’)  на  півдні  Київщини  називають  дьорданкй;  гуц.  леґінь  - ледінь  від 
угор.  Іефіу;  літ.  дзиґлик  походить  від  пол .  гусіеі,  нім.  Зіесіеі  (діал.  чес.  гісіїа  ~  гіфі).  Див.  55.4. 
Написання  з  дю-  нагадують  сербсько-хорватську  вимову  й,  хоча  в  давніх  сербсько- 
хорватських  пам’ятках  писалося  Гу-  ~  Гю-  (Гургевиїсь  1380;  Гюргь  1368),  або  ж-  (Жорьги 
1289;  Жургь  XII  ст.). 


450 


25.4  Спірантизація  £ 


Такі  випадки  спостерігаються  по  закінченні  давньоукраїнської  доби. 
Так,  у  сучасній  українській  мові  натрапляємо  на  горобець  —  пор.  рос. 
воробей ,  білор.  верабей ,  пол.  шбЬеІ ,  словац.  хггаЬес ,  болт,  врабец;  юрба  — 
пор.  білор.  гурма,  пол.  кигта;  одягатися  —  пор.  рос.  одевать ,  білор. 
адзяваць ,  пол.  осігіешас  (в  АбєХфотг^  1591  подибуємо  як  од-Ьваюса, 
так  і  одЬгаюса,  але  пізніше  запановує  форма  з  А:  одєгднс а  —  Транкв.- 
Ст.  1618;  одЬга(н)є  —  Памва  Бер.  1627;  од&гадноє  —  Полт.  1667; 
одЬгдвтьСА  —  Реш.  Уч.  Єв.  1670)  б;  імовірно,  ( за)стигати  —  пор.  рос. 
застивать ,  білор.  застьіваць,  хоча  тут  могло  йтися  про  взаємовплив 
двох  коренів  стид-  та  стиг-;  у  запозичених  словах,  як-от  чагар  від 
кр.  тат.  $ауіг ‘пасовисько’;  можливо,  чавун  з  тюрк,  (балкарське  соуип , 
караїмське  со]ип );  можливо,  топонім  Тетіїв ,  якщо  він  походить  від 
Т'Ьт’ий,  імені  половецького  хана  (засвідчено  в  Лавр,  літоп.  1185), 
з  половецького  Ші£  ‘мудрий’,  коли  припустити,  що  воно  могло  бу¬ 
ло  ввійти  в  давньоукраїнську  мову  дещо  раніше  й  еволюціонувати 
згідно  з  регулярним  переходом  £  в  к.  Це  пояснило  б  так  само  пере¬ 
дачу  половецького  кісі£  ‘маленький’  в  іншому  антропонімі  Комин 
(Іп.  літоп.  ПОЗ).  У  давньоукраїнській  мові  взаємозаміна  »-/*  від¬ 
бита,  можливо,  у  формі  Иворд  ґен.  (Іп.  літоп.  1 180),  якщо  вона  стоїть 
замість  Игорід,  хоча  цей  приклад  є  сумнівний  7.  Судячи  з  усього,  такі 
заміни  припадають  здебільшого  на  середньоукраїнський  період. 

У  підсумку  зазначмо,  що  дані  пам’яток,  писаних  кирилицею, 
нехай  опосередковані  та  неповні,  свідчать,  що  спірантизація  £  сталася 
у  другій  половині  XII  ст.  та/або  на  початку  XIII  ст.  (умовно,  для  орієнту¬ 
вання,  цей  процес  можна  обмежити  рамцями  від  1 157  р.  та  до  12 15  р.). 


4.  ПРЯМЕ  СВІДЧЕННЯ:  ПАМ’ЯТКИ,  ПИСАНІ  ЛАТИНКОЮ 

У  Галичині,  на  Підляшші  та  Закарпатті,  де  контакт  із  західними  народа¬ 
ми,  які  послуговувалися  латинською  абеткою,  був  безпосередній,  мож¬ 
на  б  сподіватися  на  фіксацію  вимови  протоукраїнського  “г”,  бо  латинка 
мала  дві  літери  —  £  і  к  —  замість  однієї  кириличної. 

У  Галичині  до  початку  польського  загарбання  1349-1352  рр. 
латинську  графіку  вживано  не  часто.  Щоправда,  подибуємо  антропонім 


6  [’а]  замість  очікуваного  і  (<  е )  в  суч.  укр.  одяг  тощо  —  ефект  “надпоправності”:  як 
форма  чол.  роду  одн.  мин.  часу  тяг  конкурувала  з  діал.  тіг ,  так  і  в  слові  одіг  звук  і 
зінтерпретовано  як  непоправний,  а  відтак  замінено  на  етимологічно  невиправданий  *а. 
Перехід  V  у  к  у  цьому  корені  зумовлено  додатковими  чинниками  морфонологічного 
характеру.  Див.  63.3г. 

7  Ивор(т>)  може  бути  ще  однією  слов’янською  передачею  скандинавського  імені 
Іп£оагг,  що  від  нього  виводиться  Игорь. 


25.4  Спірантизація  £ 


451 


Нгусгкопе  Коззасгох&ісг  (1334, 1335),  до  якого  можна  додати  багато  інших 
написань  із  к  (часом  із  с/г),  що  з’явилися  після  загарбання  українських 
земель:  топонім  Векокозсг  (Судомир,  1356),  антропонім  Носіошісга  ґен. 
137 1 ),  каїісіепзіз  ‘галицький’  (1375),  топоніми  Тогкошусге  (1378)  та  Кока§уп 
(зіс!),  каїісіепзі ,  топоніми  ОгокоЬісг  (Рим,  1390),  Наїісг  (Перемишль,  1390). 
На  Підляшші  назва  міста  НгиЬезскохю  (заснованого  1400  р.)  вживається 
в  цій  формі  з  1446  р.  Ян  Паркош,  автор  розправи  про  польський  правопис 
(написаної  1440  р.  і  приступної  в  копії  1460  р.),  перелічуючи  літери  абетки, 
що  її  використовують  Киікепі,  називає  четверту  літеру  Іакої  (суч.  рос. 
глагол)  —  з  к  після  а  та  прикметно  випущеним  початковим  к-  перед  при¬ 
голосним.  Подекуди  трапляються  написання  з  §  (антропонім  Во£сІапо — 
Львів,  1376;  то£іІІа  1378,  прізвище  Во£с1апотс2  —  Перемишль,  1427),  але 
вони  легко  пояснюються  польською  правописною  традицією5.  Наяв¬ 
ність  й,  починаючи  з  1334  р.,  не  підлягає  сумніву.  Як  давно  цей  звук  з’явив¬ 
ся  —  визначити  неможливо,  оскільки  пам’ятки  не  сягають  давніших  часів. 

На  Закарпатті  такого  ґатунку  пам’ятки,  як  здається,  можуть 
бути  віднайдені  ще  з  1215  р.,  а  к  засвідчено  з  1229  р.,  хоча  й  пізніше  час¬ 
то  трапляється  £.  Соїоза  (1215)8 9,  Саііск  (1240),  Сайісіа  (1254),  МуІ£02і 
(1266),  Мо§иІа  (1266),  Веге£  (1263),  І£гі$скіуа  (1337)  проти  Наїісіе  гех 
(1229),  гідронім  Нііііиппа  (1270)  ( =глинна ),  Кетопакигка  (1336)  (=Ка- 
мена  гурка ),  Ооіка  (1336,  1337),  Нхютіаск  (1366)  ( =гурняк ),  Нугір  (бл. 
1370)  (=  грг/6‘пагорб’),  іпііа  Роґк(о)геп(  1389)  (=  подгорен ),  НогЬаск  (1393); 
пор.  також  топонім  Вегеф  (1261),  гідронім  Щк  (1288).  Узаємовплив  форм 
з  £  та  к  легко  зрозуміти  з  огляду  на  складність  етнічного  становища 
в  регіоні,  де  українські  поселення  сусідували  з  румунськими,  угорськими, 
інколи  словацькими,  польськими  та  болгарськими,  а  писарі,  які  послу¬ 
говувалися  латиною,  зазвичай  були  угорці.  Раз  затямивши  назву  селища 
з  £  угорці  або  румуни  могли  зберігати  таку  форму  довший  час  після 
того,  як  звук  £  перейшов  у  к  у  мові  українських  мешканців,  а  відтак  і  за¬ 
писувати  відповідну  назву  саме  в  тій  формі,  що  була  їм  ближча.  Навпаки, 
за  формами  з  к  не  стоїть  якась  писемна  традиція,  і  тому  їх  треба  брати  за 
чисту  монету.  З  максимальною  обережністю  можна  ствердити,  що  звук  к 
уже  існував  —  принаймні  в  деяких  місцевостях  —  щонайпізніше  1229  р. 10 

Опосередковано  цей  висновок  потверджено  тим,  що  угорські 
та  румунські  назви  селищ,  заснованих  у  XIV  ст.,  зберігають  звук  £  ще 
й  до  сьогодні  навіть  у  мові  місцевого  українського  населення:  С8ЄП£(аоа)  — 
суч.  укр.  Чинґава ,  ЛГе§ош  —  Няґово  (від  рум.  Л/1 еа§(а))  абощо.  Це  може  озна- 


8  Пор.  написання  цього  прізвища  з  £  ще  й  1 723  р.:  Бокгдлнчєнко  (Пирят.).  Це  прізвище 
було  створене  в  Польщі,  і  його  польське  походження  відчувалося  довший  час. 

9  Так  воно  представлено  у  виданні  Ке£езігит  Уагасііепзе  1550  р. 

10  Обстеження  назв  українських  міст  та  селищ  у  Молдавії,  заснованих,  очевидно, 
у  XIII  ст.,  веде  до  схожого  висновку.  Пор.  такі  топоніми  з  к,  як  НогосІі$Се,  Ногосіеа ,  Ооіказса, 
Наїііа ,  Нііпа  тощо. 


452 


25.5  Спірантизація  £ 


чати,  що  в  XIV  ст.  перехід  §  в  к  уже  не  діяв,  а  отже  мусив  був  статися 
раніше.  Як  правило,  унедійснення  звукового  закону  вимагає  зміни  двох 
поколінь  щонайменше. 


5.  ПОТРАКТУВАННЯ  £  ПІСЛЯ  2 

В  одній  позиції,  а  саме  в  скупченні  приголосних  г£  звук  £  не  зазнав 
спірантизації.  Це  простежується  в  пам’ятках  ХУІ-ХУІІ  ст.:  розкид  'різка’ 
(Філал.  1597),  розґи,  мозґт*  ‘мозок’,  мозґовий  (Славин.  1642),  розкгою  (Оіаі. 
1670),  розґдми  (Радив.  1676),  мозкгови  (Радив.  1688).  Слово  рожчкА  ‘різочка’ 
(Ґал.  1659)  з  чергуванням  23:23  (жч  —  передача  на  письмі  23 ,  див.  3.8) 
потверджує  автентичність  цих  форм. 

Однак  у  сучасній  українській  мові  такі  форми  фігурують  зі 
скупченням  приголосних  гк:  мозку  .різка,  бризкати  (пор.  рос.  брьізгать ), 
друзки  (пол.  сігигзоіас  ‘розбивати’),  дріб'язки  (пол.  <ігоЬіа2§),  брязкати  (рос. 
діал.  брязкать ),  мізка  (рос.  мезга ,  пол.,  словац.  тіаг£а),  мизкати  (рос. 
замьізганньїії).  Скупчення  г£  збереглося  в  закарпатських  говірках,  напри¬ 
клад,  між  Угом  та  Лабірцем 11 .  Зміна  г£>гк  почалася  як  морфологічна. 
Коли  після  занепаду  єрів  виникло  чергування  о :  0,  до  форм  типу  мозгу, 
розга  було  долучено  форми  з  о  перед  нульовими  закінченнями:  замість 
з’являється  *  т6го£  замість  го2£ґеи.  мн.  —  *  гдго£  згодом  -о^засоці- 
йовано  з  суфіксом  -ок  :  0к  і  в  усіх  формах  запроваджено  к  на  місці  £. 
Пізніше  цей  процес  охопив  усі  випадки  скупчення  2§,  навіть  ті,  де  голос¬ 
ний  о  ніколи  не  міг  з’явитися 12 . 

У  XVII  ст.  (а  зрідка  й  наприкінці  XVI  ст.)  форми  зі  гк  рясні¬ 
ють  обік  г£  розки  (Вол.  Єв.  1571;  Лавр.  Зиз.  1596;  Ом.  Єв.  1608),  розкоу, 
мозокт>  (Люцид.  1636),  розкдми,  мозку  (Ґал.  1663),  мозок  (Радив.  1671), 
розкою  (Радив.  1676),  Безмозкого  Ген.  одн.  чол.  роду  (Ів.  Вел.  1680),  мозок 
(Дерн.  1700),  роз^кд  (Сам.  Вел.  1720),  безмозкую  (Сковор.  1767).  Воче¬ 
видь,  форми  зі  2£  сприймалися  як  книжні.  Памва  Бер.  1627  подає  мозґт* 
як  церковнослов’янське  слово  —  з  перекладом  мозокт*. 

Хоча  це  може  здатися  дивним,  форми  зі  гк  засвідчено  (при¬ 
наймні  в  одному  слові)  й  набагато  раніше:  розтжа  ~  розкд,  розтжоу  (Єв. 
Євс.  1283),  розтжА,  розкоу  (Луц.  Єв.  XIV  ст.).  Зрештою,  оскільки  в  цьому 
випадку  йдеться  про  морфологічну  заміну,  то  вона  й  не  повинна  була 
охопити  всі  слова  водночас. 


11  Навіть  первісне  скупчення  зк  може  виступати  тут  як  г£.  мозґола  ‘крупа’  (діал.  між 
Рікою  та  Тур’єю)  з  коренем  товк  ‘вологий’. 

12  Морфологічна  аналогія  з  іменником,  що  закінчується  на  суфікс  -ок,  охопила  навіть 
кореневий  голосний.  Оскільки  у  слові  різка  не  було  єра,  то  й  о  не  мусив  перетворюватися 
на  ї.  Такої  зміни  вимагав  тип  іменників  з  -ок/-0к-.  Звук  і  в  мозок: мозку  є  ще 
факультативний,  хоча  існують  форми  мізок :  мізку. 


25.6  Спіраптизація  £ 


453 


6.  ХРОНОЛОГІЯ,  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ,  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

У  світлі  наведених  даних  спірантизацію  §  слід  датувати  кінцем  XII  -  по¬ 
чатком  XIII  ст.  Це  був  усеохопний  перехід:  звук  £  не  зберігся  в  жодній 
позиції,  крім  як  у  скупченні  г£  Цей  перехід  обійняв  усі  українські  тере¬ 
ни.  На  підставі  наявних  даних  неможливо  визначити  первісний  центр 
іррадіації.  Крім  того,  цей  перехід  мав  місце  й  у  білоруській  мові,  звідки 
перекинувся  на  південноросійські  говірки  (не  конче  рівночасно;  проте 
якихось  певних  свідчень  щодо  цього  практично  немає).  Спірантизація  £ 
у  чеській  мові  засвідчена  приблизно  за  тих  самих  часів  (1169  р.),  у  сло¬ 
вацькій  —  з  1108  р.  (у  верхньолужицькій  мові  звук  £  існував,  правдопо¬ 
дібно,  до  кінця  XIII  ст.).  Проте,  як  показано  у  25.2,  цей  перехід  у  словацькій 
(як  і  в  чеській)  мові  в  дійсності  припадає  на  добу,  що  передувала  занепа¬ 
дові  єрів,  тобто  приблизно  на  X  ст.  Отже,  існувало  кілька  (щонайменше 
три)  окремих  ареалів  спірантизації  £.  чесько-словацький,  українсько- 
білорусько-південноросійський  і  верхньолужицький.  Можливо,  їх  було 
й  більше  (якщо  словацька  спірантизація  сталася  незалежно  від  чеської, 
а  південноросійська  —  від  білоруської) 13 .  Скупчення  г£  збереглося  не¬ 
змінним,  крім  української,  в  білоруській  та  словацькій  мовах. 

Основну  роль  у  зміні  £>  у  відіграв,  вочевидь,  морфонологіч¬ 
ний  чинник:  альтернантами  £  (за  винятком  деяких  карпатських  діа¬ 
лектів  —  див.  3.7)  у  XII  ст.  були  щілинні: 

£\г.г 

(по£а :  погка :  поге  дат.  одн.).  Було  б  послідовніше  й  як  третій  альтер¬ 
нат  мати  щілинний.  Така  модель  існувала  в  чергуванні 

(тиха :  тизка :  тизе).  Третій  наявний  велярний  був  зімкнений  і  не  чер¬ 
гувався  зі  щілинними: 

к:с:с 

(гика :  гидка :  гисе).  Перехід  £  в  у  спричинився  до  повної  тотожності 
двох  серій  чергувань,  за  винятком  дзвінкості/глухості: 

у  :  і :  г,  як  і  х :  £ :  5 

Морфонологічна  зумовленість  спірантизації  £  доводиться  його 
збереженням  після  г.  У  скупченні  2£  цей  звук  чергувався  не  з  і,  але  3  5 
і,  можливо,  не  з  г,  але  з  5,  тобто  точно  повторював  не  серію  чергувань, 
характерну  для  х,  а  серію  чергувань,  характерну  для  к\ 

0)£ : 0)5 :  0)5. якк:с:с 


13  Існував  іще  один  незалежний  ареал  спірантизації  £  західнословенський  (на  захід 
від  лінії  Соча  —  Постойна)  та  узбережний  сербсько-хорватський  (Су сак,  Лошінь  і  частина 
Істрії). 


454 


25.7  Спірантизація  £ 


Зайве  й  казати,  що  §  у  такому  скупченні  не  зазнав  спірантизації. 

З  боку  фонологічної  системи  не  було  жодного  спротиву.  Вона 
була  асиметрична: 


Ь-8 


х 


Такою  ж  вона  залишилася  після  спірантизації  £: 

к 

х-у 

Зімкнений  §  утратив  статус  фонеми;  його  збереження  у  скупченні  г£ 
було  фонологічно  іррелевантне:  §  траплявся  замість  у  тільки  після  г, 
а  у  не  дозволявся  у  цій  позиції  (окрім  як  на  межі  морфем  між  пре¬ 
фіксом  та  коренем  на  кшталт  суч.  узгір'я ,  що  становить,  звичайно,  осіб¬ 
ний  випадок). 

Дальше  перетворення  у  на  глибше  артикульований  к  не  мало 
фонологічних  і  морфонологічних  наслідків;  акустично  ці  два  звуки  май¬ 
же  тотожні 14 .  Оскільки  мова  не  мала  інших  фарингальних  приголосних, 
ця  зона  була  відкрита  до  ймовірних  “вторгнень”,  але  без  фонологічних 
ізсувів  у  наслідку  Приводом  до  зміни  у>к  був,  судячи  з  усього,  роз¬ 
виток  протетичного  к-  (щонайпізніше  в  XVI  ст.  —  див.  34.10).  Для  про¬ 
тетичного  приголосного  фарингальна  артикуляція  є,  так  би  мовити,  при¬ 
родна.  Коли  к  постав  у  протезі,  існування  двох  артикуляцій  —  к  та  у  — 
стало  зайве  і  в  усіх  випадках  поширилася  вимова  А.  З  урахуванням 
сказаного,  зміна  у  >  к  на  більшості  земель  України  може  бути  датована 
приблизно  кінцем  XVI  ст.  Південноросійські  говірки,  в  яких  не  виробився 
протетичний  А,  зберігають  ще  й  досі  у,  а  в  білоруській  мові  А  та  у 
конкурують  між  собою 15 . 


7.  УКРАЇНСЬКИЙ  А  ПО  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ  ДОБІ. 

ОГЛЯД  ПІЗНІШОЇ  ЕВОЛЮЦІЇ 

Посталий  в  українській  мові  А  добре  зберігся  до  наших  часів,  за  винятком 
поодиноких  випадків  його  заміни  іншими  щілинними  та  одного  випадку 
його  занепаду. 


14  Прикметно,  що  в  тих  діалектах,  які  не  припускають  дзвінких  приголосних  наприкін¬ 
ці  слова  та  перед  глухими  приголосними,  звук  х  виступає  як  альтернант  А,  наприклад, 
гуц.  [з’п’іх]  —  літ.  укр.  сніг . 

15  Час  переходу  у  в  А  мусив  бути  іншим,  а  саме  не  пізніше  кінця  XIII  ст.,  у  тих  пів¬ 
денно-західних  говірках,  де  ку ,  ху  перейшли  в  кі ,  хі  при  збереженні  ку  (див.  25.2в)). 
Невідомо,  чи  мали  вони  на  той  час  протетичний  Н-. 


25.7  Спіраптизація  £ 


455 


*  *  *  Занепад  А  стався  в  кінці  всіх  невідмінюваних  слів,  тобто  в  усіх  словах, 
в  яких  -к  не  стоїть  усередині  слова:  пробі,  далебі ,  спасибі,  помагайбі , 
навідлі ,  набір  —  з  коренями  бог  {біг) 16 ,  ліг ,  борг  відповідно  (пор.  пол. 
рггеЬо£ ,  (1аІіЬо£ ),  а  також  перед  й  у  прислівниках  типу  де,  тоді,  іноді, 
завади  (пор.  рос.  где,  тогда,  иногда ,  всегда).  Історичних  фіксацій  обмаль. 
Занепад  А  у  кінці  слів  міг  розпочатися,  ймовірно,  щонайраніше  напри¬ 
кінці  XVI  ст.,  а  перед  й  у  XVIII  ст.  У  літературній  мові  - к  у  відміню¬ 
ваних  словах  зберігається,  як-от:  барліг :  барлогу ,  л«г :  могла,  зашморг : 
заіиморга  й  т.  ін.,  окрім  четвер  та  протір,  хоча  й  тут  А  зберігається  або 
відтворюється  перед  голосними:  четверга,  проторга.  З-поміж  говірок 
є  такі,  де  -А  занепадає  досить  систематично,  як-от:  сні,  порі  (на  півден¬ 
ний  схід  від  Львова;  літ.  укр.  сніг,  поріг),  плу ,  пирі  (Тернопіль;  літ.  укр. 
плуг,  пиріг),  гйу,  тйу  (Володава;  літ.  укр.  ріг,  міг). 

Усередині  слова  А  занепав,  можливо,  у  кількох  поодиноких  сло¬ 
вах,  але  більшість  із-поміж  цих  випадків  етимологічно  двозначні  й  при¬ 
пускають  інше  тлумачення: 

сиворакіиа,  якщо  це  слово  має  другий  корінь  грак', 
голобля,  якщо  звук  А  тут  протетичний,  доданий  до  *оІоЬІ’а,  що  від 
оглббля  (пор.  рос.  оглобля)  із  занепалим  А;  проте  найімовірніше  тут 
сталася  метатеза  оА-  >  ко-  (див.  61.6); 
зага  як  варіант  до  згага  з  коренем  гаг,  що  чергується  з  жег,  представле¬ 
ним  у  ст.  ц.  сл.  жєгж  ‘палю’  1  ос.  одн.; 
злидні,  якщо  це  фонетичний  варіант  до  злигодні',  проте  це  є  радше 
лексична  варіація:  злидні  від  день  (пор.  білор.  злйдзень  ‘злодій’), 
а  злигодні  —  від  год  ‘рік’; 

зозуля,  пор.  давн.  рос.  жегкзуліа,  пол.  діал .  £ге£гоІка,  лит.  £е£уге\  ця  етимо¬ 
логія  є  певніша  супроти  решти  перелічених  тут  випадків.  Однак 
слово  зазнало  численних  народних  етимологізацій  та  ономатопо- 
етичних  переоформлень,  а  відтак  занепад  А  не  конче  мав  фонетич¬ 
ний  характер. 

Випадки  очевидної  заміни  А  на  V,  також  виняткові  за  своєю  при¬ 
родою,  можна  розглядати  як  наслідок  занепаду  А :  А  >  0  >  V.  До  них, 
окрім  наведених  у  25.3.Є,  належать: 

жевжик,  етимологічно  уґрунтоване  в  тому  ж  корені  *£е£,  що  й  згадане 
вище  слово  зозуля', 

равлик,  якщо  воно  походить  від  кореня  *га£,  як  зах.  укр.  діал.  рагляк 
‘олень’,  раглик  ‘жук-олень’,  пор.  лит.  га£аз  ‘ріг’,  гб£ез  ‘ґринджоли’; 
жевріти,  якщо  це  слово  пов’язане  з  рос.  діал.  жагра  ‘трут’,  серб.-хорв. 
га£гйі  ‘горіти’;  але,  найвірогідніше,  слово  утворилося  від  *геггпіу 
(пор.  жар)  унаслідок  метатези. 

Звук  А  у  словах  стогнати,  стогін  (стогнати  —  Літоп.  Март.  Бєл. 
1600,  стогнана  —  Транкв.-Ст.  1618.  Пор.  білор.  стагнаць),  що  виглядає 
невмотивованим  на  тлі  рос.  стонать,  стон,  словац.  зіопаб,  зСоп,  є,  скоріш 
за  все,  результатом  не  факультативного  статусу  А,  а  контамінації  ко¬ 
ренів  зіоп  і  *8Ім£,  як  в  укр.  стугоніти ;  пор.  лит.  зіаиф  ‘ревти’. 


іб 


У  цьому  корені  -А  випадає  у  словах,  посталих  зі  словосполучень:  бодай,  бозна-що . 


456 


25.  Спірантизація  £ 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «К  вопросу  о  г  в  Евга  и  т.  п.».  РФВ  17, 1887. 

2.  ТгиЬеІгкоу  N.  «Еіпі^ез  йЬег  сІіе  гиззізсЬе  Ьаиіепілуіскіип^  ипсі 
Аіе  АиЯбзип£  Аег  зетеіпгиззізсЬеп  ЗргасЬеіпЬеіІ»,  3. 

2БРН  1, 1925. 

3.  ТгиЬеІгкоу  N.  «2иг  Епгіліскіип^  сіег  ОиШігаіе  іп  сіеп  зІауізсЬеп 
ЗргасЬеп».  Юв.  Мін. 

4.  Дурново  Н.  «Нєсколько  замечаний  об  образовании  русских 
язьїков».  ИРЯС  2,  1929. 

5.  №>уак  Ь.  «2ашепа £>Н\  зіоуєпсіпє».  БЬМБІ 8, 1930. 

6.  №>уак  Ь.  «№гпате  петеске  уріууу  па  гарасіозіоуапзку 
уусЬобозІоуапзку  а  тасГагзку  копзопапіігтиз»,  2-3. 

ЬБс  1-2, 1939. 

7.  Аванесов  Р.  «Воггросьі  образования  русского  язьїка  в  его  гово¬ 
рах»,  3,  5.  Вестник  Московского  университета  9, 1947. 

8.  Аванесов  Р.  «Заднеязьічная  звонкая  согласная  фонема 

в  восточнославянских  говорах».  У  вид.:  Аванесов  Р.  Русская 
литературная  и  диалектная  фонетика .  М.,  1974. 

9.  Уазшег  М.  «\¥ага£ізсЬ- КиззізсЬез» ,  2.  Віє  Бргаске  1, 1949. 

10.  Раїк  К.-0.  ЕУперг/огзатаз  патп  і  Кфаг  Кошіапііп  VII 
Рог/угодепеіоз'  Бе  айтїгтігапйо  ітрегіо.  ЬипсІ,  1951  (Ьипсіз 
ІМуєгзіієіз  АгззкгіЙ;,  N.  Е  Аусі.  1,  Всі.  46,  №.  4),  особливо 
сс.  113-116,227. 

1 1.  Фальк  К.-У.  «До  назв  Дніпровських  порогів  у  Костянтина 
Багрянородного».  Укр.  П.  8,  1953,  особливо  §§  16-17. 

12.  Шерех  Ю.  «Спроба  відтворення  української  мови  X  сто¬ 
річчя».  Укр.  Я.  5, 1951,  особливо  сс.  328-330. 

13.  Шерех  Ю.  «Ще  про  назви  Дніпрових  порогів  у  Костянтина 
Багрянородного»,  4.  Укр.  П.  10,  1953. 

14.  Бесаих  Е.  «Ье  разза^е  сіє  £  а  Н  еі  1е  £гоире  2£».  КЕБ  34, 1957. 

15.  Мельников  Е.  «О  язьіке  и  графике  подписи  Анньї  Ярославньї 
1063  года».  Славянское  язьїкознание.  М.,  1959. 

16.  Кірагзку  V.  «Рогеі^п  Н  іп  Киззіап».  БЕЕК  38  (90),  1959. 

17.  ЗкиііпаТ.  «Сео^гаЯа  ^гукохуа  £огш  гог&піеюас  і  гогпіешас 

\у  зіагороізгсгугпіе».^^,  2  (1960). 

18.  Рєігоуісі  Е.  «Торопішісе  зіауе  сіє  езі  ре  Іегіїогіиі  КериЬІісіі 
Рориіаге  Котапе.  І.  Торопішісе  ргегепгіпсі  Н  ргоуепії  сііп  £». 

КтБІ  4, 1960. 

19.  Леков  И.  Насоки  в  развоя  на  фонологичните  системи  на  сла - 

вянските  езици.  София,  1960  (§  23). 

20.  Толкачев  А.  «О  названий  днєпровских  порогов  в  сочинении 
Константина  Багрянородного  “Е)е  асішіпізігапсіо  ітрегіо»». 
(Розділ  5).  Историческая  грамматика  и  лексикология  русского 
язьїка.  М.,  1962. 


25.  Спіраптизація  § 


457 


21.  Абаев  В.  «О  происхождении  фоиемьі  у  ( Н )  в  славянском». 
Проблеми  иидоевропейского  язьїкознания.  М.,  1964.  (Передрук 
у  вид.:  Абаев  В.  Скифо-европейские  изоглоссьі.  М.,  1965). 

22.  Апсіегзеп  Н.  «Ьепіііоп  іп  Соштоп  $1ауіс».  Ьа  45,  1969. 

23.  Ііуаіпеп  Ь.  «О  русской  передаче  английского  (Ь)  и  (£Ь) 
в  XVI  веке».  5с51 16,  1970. 

24.  Магез  Р.  V.  «СЬгопоІо^іе  гтепу  £  >  у>  Н  у  зІоуапзкусЬ 
)'а7усісЬ».  Мізсеїіапеа  Ііщиізйса  (Юв.  Р.  Кореспу.  Асіа 
Ііпіуегзіїаііз  Раїаскіапае).  Озіхауа,  1971. 

25.  5Ьєує1оу  О.  У.  «Оп  іЬе  СЬгопо1о§у  о£  Н  апсі  Ше  №\у  £  іп 
ІІкгаіпіап».  Нстіагб  ІІкгаіпіап  Зіийіез  1,  2,  1977. 


26.  СТВЕРДІННЯ  ГУБНИХ 
У  ПОЗИЦІЇ  ПЕРЕД  ПРИГОЛОСНИМ 
ТА  НАПРИКІНЦІ  СЛОВА 


1.  Загальні  завваги .  458 

2.  Давньоукраїнські  та  пізніші  свідчення .  459 

3.  Умови  та  наслідки .  461 

4.  Зона  поширення .  461 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Протоукраїнський  перехід  скупчень  губний  в  губний  +  V  (див.  3.9) 
запобіг  пом’якшенню  губних  перед/  Проте  в  позиції  перед  деякими  го¬ 
лосними  трохи  пізніше  таки  постали  пом’якшені  губні,  а  саме  —  перед  е , 
а  (<  е)  та  слабким  ь  (те  саме  стосується  й  інших  приголосних  у  цих  пози¬ 
ціях  —  див.  1 1.5),  тобто  губні  пом’якшувалися  позиційно,  і  перед  приголос¬ 
ним  це  виключалося.  Становище  змінилося  із  занепадом  слабкого  ь,  після 
якого  (тобто  з  середини  XII  ст.)  пом’якшення  губних  перестало  залежати 
від  наступного  голосного  й  набуло  фонемного  статусу  \  наприклад,  супін 


1  До  цього  воно  мало  цей  статус  лише  перед  а.  Див.  приклади  нижче  в  26.3. 


26.2  Ствердіння  губних ...  перед  приголосним  та  наприкінці  слова 


459 


Ь’гаі  (<  Ььгаіь)  проти  Ьгаі  (<  ЬгаЬь ),  прикметник  рг’ат  (<  рг’ать)  проти 
прислівника  рг’ат 9  ( <рг’ать)\  суч.  укр.  умру,  мну  пройшли  стадію 
*ит’ги,  *т'пи. 

У  сучасній  українській  мові  немає  говірок  із  пом'якшеними 
губними  в  позиції  перед  приголосним  та  в  кінці  слова;  наприклад,  голуб , 
темний ,  ліпший ,  правда  (<  §оІиЬь ,  іьтьп Іерь$-,ргаиьсІа)  ніде  не  трапля¬ 
ються  з  і  г;'.  Ствердіння  губних  сталося  протягом  давньоукраїн¬ 

ської  доби.  Свідчень  щодо  точнішої  хронології  є  обмаль,  та  все  ж  вони 
дозволяють  до  певної  міри  вточиити  цей  відтинок  часу. 


2.  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІ  ТА  ПІЗНІШІ  СВІДЧЕННЯ 

Теоретично  можна  було  б  очікувати,  що  дистрибуція  написань  з  ь  та 
після  губних  задемонструє  наявність  і  перебіг  ствердіння.  Проте  в  дійснос¬ 
ті  дані  давньоукраїнських  пам'яток  під  цим  оглядом  далеко  не  очевидні 
й  не  однозначні.  Почнімо  з  того,  що  буква  ь  не  виконувала  під  давньо¬ 
українську  добу  спеціальної  ролі  “м’якого  знака”;  її  брак  на  письмі  не 
обов'язково  промовляв  на  користь  ствердіння,  а  її  наявність  аж  ніяк  не 
засвідчувала  м’якості,  —  ця  буква  могла  писатися  за  традицією.  Важливіше 
те,  що  обидва  єри  часто-густо  плутано  після  губних  у  староцерковно¬ 
слов’янських  текстах,  які  правили  давньоукраїнським  переписувачам  за 
первописи  й  майже  неодмінно  за  дороговкази  в  їхній  власній  орфогра¬ 
фічній  практиці.  Так,  у  староцерковнослов’янській  мові  *ь  і  ь  часто- 
густо  плутано  після  м  у  закінченнях  дат.  мн.  та  інстр.  одн.  чол./сер.  роду 
(омь  ~  -ом*ь,  -ємь  ~  -емт,  з  частішим  -олгь  та  -емь  в  інстр.  одн.),  а  також 
(особливо  в  текстах  болгарської  редакції)  в  закінченнях  1  ос.  одн.  проти 
1  ос.  мн.  атематичних  дієслів,  хоча  в  обох  випадках  протиставлення  -мь 
і  -лть  на  письмі  мало  з  походження  розрізняльну  вартість.  Якщо  порівняти 
давньоукраїнський  текст,  писаний  до  занепаду  єрів,  зі  староцерковно¬ 
слов’янським  (болгарської  редакції),  скажімо,  Ізб.  1076  із  Зиргазі,  то  можна 
помітити,  що  вибір  єрів  після  губних  регулярніший  у  давньоукраїнських 
текстах,  хоча  порушення  етимологічно  зумовленої  дистрибуції  не  такі 
вже  поодинокі  (наприклад,  в  Ізб.  1076:  вр'Ьмєньлгь  ‘часом’,  вьс'Ьмь  дат. 
мн.,  дат.  мн.  тощо;  у  дієсловах  пор.  поправне  вживання,  напри¬ 

клад,  у  Єв.  Гал.  1144:  мнози  ксмт*  проти  азт*  ксмь,  але  створили  ксл\ь, 
гл(лгол)лли  ксмь  з  надпоправним  ь  у  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.;  в  Арх.  Єв.  1092 
подибуємо  в'Ьмть  ‘знаю’  1  ос.  одн.  і  в'Ьмь  ‘знаємо’  1  ос.  мн.).  Із  занепадом 
єрів  такі  поплутання  могли  траплятися  набагато  частіше.  Імовірно,  ґрун¬ 
товний  статистичний  аналіз  дистрибуції  єрів  після  м  у  давньоукраїн¬ 
ських  пам’ятках  до  занепаду  єрів  (скажімо,  в  XI  ст.)  у  порівнянні  з  даними, 
зібраними  з  пам’яток,  писаних  після  занепаду  єрів  (скажімо,  в  XIII  ст.), 


460 


26.2  Ствердіння  губних ...  перед  приголосним  та  наприкінці  слова 


виявить  більшу  плутанину  в  уживанні  єрів,  що  свідчитиме  про  перехід 
від  безладної  орфографії  до  відбиття  звукової  реальності  —  ствердіння 
т.  Окремі  випадки,  що  з  ними  ми  наразі  маємо  справу,  не  в  змозі  заде- 
монструвати  таку  правописну  зміну. 

Надійнішим  доказом  ствердіння  V-  (<  хп>-)  на  початку  слова 
(перед  приголосним)  є  його  вступ  у  чергування  з  и-,  що  засвідчено  в  та¬ 
ких  прикладах,  цитованих  у  19.3,  як  лобища  оуюновлл  ‘місця  виловлення 
в'юнів'  (Гр.  після  1348),  изо  Оуроучєго  та  Оусєвододь  (Іп.  літоп.  ПОЗ,  977, 
1259, 1076.  ВщVЬ^ипь,  Уьгис -,  Уьзюоіосіь ),  починаючи  з  XIV  ст. 

Ствердіння  прикінцевих  губних  у  ном.  одн.  іменників  відби¬ 
лося  в  морфології:  суперечність  між  “твердою”  формою  ном.  одн.  та  “м'яки¬ 
ми”  формами  у  непрямих  відмінках  (тобто  перед  голосними  в  закінченнях) 
усувалася,  як  правило,  через  повне  переміщення  іменника  до  “твердої” 
відміни:  голувь  :  годуки/годуБіа  постає  у  сучасній  мові  як  голуб :  голуба. 
Таке  переміщення  стало  можливим  щойно  по  певнім  часі  після  ствердіння 
губних  у  позиції  кінця  слова.  На  жаль,  такі  зміни  в  типах  відміни  відомі 
щонайраніше  з  XVI  ст.:  черві* :  черв  а  (’А8єА4)6тг|<;  1591),  голуба  (  Ст.  Зиз. 
1596;  Славин.  1642,  Шаргор.  1660;  Ів.  Вел.  1691),  гблуву  (Жит.  княг.  Ольги 
1675),  врову  ак.  одн.  (Полт.  1668),  червлмт*  дат.  мн.  (Онуфр.  Харк.  1699). 
Те  саме  поширено  й  на  словотвір:  червАкьі  (Ключ  1695;  Андр.  1701; 
Колоч.  зб.  1747),  пор.  рос.  червяк.  Старі  “м'які”  форми  в  XVII  ст.  є  винятко¬ 
вими,  хоча  й  трапляються  коли-не-коли:  антропонім  Голувю  (Пирят.  1698). 
У  XVIII  ст.  “тверді”  форми,  здається,  панують  цілковито  (у  Сковороди: 
в  степах  —  1758,  от  голубов ,  с  в'Ьтвами  —  1767).  Такі  морфологічні  зсуви 
свідчать  про  безперечну  твердість  губних  наприкінці  слова,  але  не  вказу¬ 
ють,  наскільки  раніше  відбулося  ствердіння. 

Неспростовних  указівок  щодо  хронології  ствердіння  губних 
у  позиції  не  перед  голосним  є  лише  дві:  воно  не  могло  статися  до  занепа¬ 
ду  слабких  єрів  чи  після  подвоєння  приголосних  в  іменниках  типу  зілля, 
яке  відбулося,  мабуть,  на  зламі  XV-XVI  ст.  (див.  37.2).  Ця  остання  зміна 
охопила  всі  палаталізовані  приголосні,  що  за  ними  йшов ]  (С'  + ]-  <  С'  + 
ь+^-),  окрім  губних,  які  не  зазнавали  подвоєння,  пор.  суч.  укр.  безриб'я, 
безправ'я ,  сім'я ,  струп'я.  Цим  визначаються  часові  межі  —  від  середини 
XII  ст.  (занепад  єрів)  до  XV  ст.  У  зв'язку  з  постанням  и-  на  місці  первіс¬ 
ного  ггс>-,  засвідченого,  як  уже  зазначалося,  в  XIV  ст.  (але  практично  не¬ 
відомого  раніше),  можна  заризикувати  припущення,  що  іубні  в  позиції 
перед  приголосним  та  в  кінці  слова  стверділи  приблизно  в  XIII  ст.2 


2  Часто,  щоб  довести,  що  одразу  після  занепаду  єрів  губні  розрізнювалися  за  м’якістю, 
покликаються  на  відмінність  у  потрактуванні  е  перед  складом  з  ь  і  ь  ( зеть  >  зет9  >  сім 
проти  рогеть  >  позем).  Проте,  оскільки  відмінність  у  потрактуванні  е  залежала  від 
наступного  голосного,  а  не  від  приголосного,  й  почала  окреслюватися  до  занепаду  єрів, 
ці  міркування  можна  не  брати  до  уваги.  До  того  ж  наявність  пом’якшених  губних  на 
той  час  не  потребує  доказів. 


26.3 А  Ствердіння  губних  ...  перед  приголосним  та  наприкінці  слова 


461 


3.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Найімовірніше,  ствердіння  губних  оприявнилося  спочатку  в  позиції  пе¬ 
ред  приголосними,  бувши  ланкою  в  низці  таких  ствердінь,  асимілятив¬ 
них  за  природою  (див.  23.8).  Отже,  поки  форма §оІиЬ9  ще  мала  Ь\  у  формі 
£оІиЬ’ка  вже  відбулося  перетворення  на  §оІиЬка.  За  загальним  прави¬ 
лом,  таке  ствердіння  поширювалося  також  на  губні  в  кінці  слова  за  умов 
сандгі,  коли  наступне  слово  починалося  з  непалаталізованого  приголос¬ 
ного  чи,  в  усякому  разі,  з  непалаталізованого  зубного:  £оІиЬ 9  Іер  проти 
§оІиЬ  іато.  З-поміж  цих  двох  алофонічних  форм  друга,  завдяки  своїй 
артикуляторній  простоті,  поширилася  на  всі  випадки,  давши  однаковий 
рівень  морфологічної  автономності.  Це  могло  статися  з  огляду  на  низь¬ 
ке  функціональне  навантаження  м’якості  губних  наприкінці  слова;  воно 
навіть  зазнало  ще  більшого  зменшення  внаслідок  морфологічних  іннова¬ 
цій,  що  деякі  з  них  почали  поширюватися  саме  в  той  час:  поширення 
закінчення  -то  (спершу  в  конкуренції  з  -ту)  для  1  ос.  мн.  зробило  зайвою 
опозицію  -т9  у  1  ос.  одн.  атематичних  дієслів  (< Лат9<  сіать)  з  -т  у  1  ос.  мн. 
(і Лат<  Дать,  відтепер  Лату  або  Лато)3]  значна  кількість  іменників  жін. 
роду  на  -ь  перейшла  до  відміни  на  -а  (се^коV9  <  сьгкьхуь,  Ьгоо 9  <  Ьгьхуь, 
то^коVу  <  тьгкьхгь  перетворилися  на  церква ,  брова ,  морква  тощо).  Ці  мор¬ 
фологічні  зміни  слід  розглядати  у  зв’язку  зі  ствердінням  іубних  наприкінці 
слова.  Фонетична  зміна  в  період  хитань  спричинилася  до  морфологічних 
нововведень,  що  у  свою  чергу  вможливило  послідовну  реалізацію  щойно 
розпочатого  звукового  процесу.  Після  цих  морфологічних  інновацій  число 
виправданих  розрізнень  у  словництві  та  морфології,  зумовлених  наявніс¬ 
тю  опозиції  губних  за  твердістю/м’якістю,  звелося  до  мінімуму  (пор. 
суч.  укр.  приправ  Ген.  мн. :  приправ  2  ос.  нак.  сп.  від  ргіргаш  ~ргіргат>/і 
відповідно). 

Давшися  взнаки  в  морфології,  ствердіння  губних  у  XIII  ст.  не 
спричинило  жодних  змін  у  фонемному  складі.  Фонологічна  м’якість  іуб- 
них  була  збережена  в  позиції  перед  голосним  а  (наприклад,  [таіі]  ‘ма¬ 
ти’  :  [т’аіі]  ‘м’яти’),  а  отже,  хоча  вживаність  Ь’,  р9,  т 9  і  V9  зменшилася, 
їхній  фонемний  статус  залишився  без  змін. 


4.  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ 

Ствердіння  іубних  в  усіх  позиціях,  окрім  як  перед  голосним,  охопило 
всі  давньоукраїнські  діалекти.  Схожий  засяг  цього  явища  (і  приблизно 

3  Пор.,  наприклад,  у  грамотах:  есмо  1  ос.  мн.  (Смотрич  1375;  Холм.  1376);  есмьі 
(Волинь  1352;  Бахор  1377);  чинимьі  (Волинь  1352).  У  цей  самий  період  постала  форма 
1  ос.  одн.  єсми,  див.  27.566). 


462 


26.4  Ствердіння  губних ...  перед  приголосним  та  наприкінці  слова 


за  тих  самих  часів)  спостерігається  й  у  білоруській  мові.  Ніщо  не  супе¬ 
речить  припущенню,  що  то  є  явище  спільне,  яке  має  одну  й  ту  саму  при¬ 
чину,  з  однаковими  наслідками  у  фонології  та  подібними  в  морфології. 
Пор.  білор.  морква,  царква ,  бриво  'брова’;  1  ос.  мн.  ямо,  дамо  —  але  тільки 
в  атематичних  дієсловах  (пор.  нясем,  кричьім),  на  відміну  від  української 
мови,  де  це  закінчення  мають  усі  дієслова. 

***  Подібно  до  української  й  білоруської  мов,  словацька  та  літературна 
болгарська  теж  не  мають  пом’якшених  губних  перед  приголосним  і  на¬ 
прикінці  слова,  але  то  є  наслідок  ширшої  хвилі  (або  послідовних  хвиль) 
процесів  ствердіння,  що  охопили  всі  приголосні  в  цих  позиціях  (літератур¬ 
на  болгарська),  або  всі,  крім  і9,  V  і  п  (словацька)  чи  з9,  г9,  V  і  п9  (більшість 
східнословацьких  говірок).  Багато  східноболгарських  діалектів  зберігає  за¬ 
лишкову  м’якість  губних  наприкінці  слова,  наприклад,  кгз/9  'кров’.  Ствер¬ 
діння  губних  перед  приголосним  і  наприкінці  слова  у  словацькій  і  болгарській 
мовах  припадає,  судячи  з  усього,  на  ХІ-ХІІ  ст.  Воно  не  мало  жодного  істо¬ 
ричного  зв’язку  з  відповідним  українським  явищем. 

У  російській  і  польській  мовах  губні  стверділи  перед  приголосним 
невдовзі  після  занепаду  єрів.  Що  стосується  пом’якшених  іубних  наприкінці 
слова,  то  вони  збереглися  в  літературній  російській  мові  (північно-західні 
російські  говори  цю  м’якість  утратили),  а  в  літературній  польській  залиш¬ 
ки  такої  вимови  зникли  зовсім  недавно,  на  початку  XX  ст.  Ця  зміна  розпо¬ 
чалася,  правдоподібно,  у  південно-західних  діалектах,  звідки  поступово 
перекинулася  на  північ  і  схід  (Дейна). 

Із-поміж  суміжних  неслов’янських  мов  румунська  розвинула  м’якість 
губних  (як  і  решти  приголосних)  наприкінці  слова  після  занепаду  -і.  Про¬ 
тиставлення  приголосних  за  твердістю/м’якістю  позначає  опозицію  одн.  та 
мн.,  як-от  у  парі  Ійте  ‘світ’ :  Іиті  мн.  ‘світи’  [Ійгпе,  Іигп’]. 

Загалом,  стійкість  м’яких  губних  у  позиції  перед  приголосним 
та  наприкінці  слова  в  українській  та  суміжних  слов’янських  мовах  вия¬ 
вилася  слабкою.  їхнього  обмеженого  функціонального  навантаження,  во¬ 
чевидь,  не  вистачило,  щоб  скомпенсувати  складність  їх  артикуляції. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  2ііупзкі  І.  «іЛсгаіпзкіе  зроі^іозкі  \¥аг§о\¥Є  ш  рогб\\папіи 
2  роїзкіеті  і  гозуізкіеті».  РР 15, 2, 1931. 

2.  2^о1іпзкі  Р.  «Зіозипек  їопету  у  бо  і  \у  ЬізГогіі  ^2ук6\¥ 
зкміапзкісЬ».  І  роЬкіск  зіисНош  зіашзіусгпуск.  \Уагзга\уа,  1958. 


27.  ПОТРАКТУВАННЯ  СКЛАДІВ 
ІЗ  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ  ЗВУЧНОСТІ 


1.  Загальні  завваги .  463 

2.  Скупчення  з  участю  сонорних  на  початку  слова .  464 

3.  Скупчення  з  участю  сонорних  у  середині  слова  (кореня) .  466 

4.  Скупчення  з  участю  сонорних  у  середині  слова  на  межі  морфем  . . .  468 

5.  Скупчення  з  участю  сонорних  наприкінці  слова .  470 

6.  Умови  та  наслідки .  475 

7.  Заввагащодоя  .  477 

8.  Заввагащодоп  .  478 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Найтиповіше  потрактування  новопосталих  після  занепаду  єрів  складних 
скупчень  полягало  в  їх  спрощенні:  один  із  приголосних  випускався.  Утім, 
коли  усуненню  піддягав  сонорний  \  складники  таких  скупчень  найчастіше 
зберігалися  завдяки  вставленню  голосного  поруч  із  сонорним.  (Щодо 
винятків  див.  27.3,  а  також  23.5  і  8  для  давньоукраїнської  доби  та  35.6  для 
пізніших  часів).  З  огляду  на  те,  що  звучність  сонорного  за  його  природою 


1  До  сонорних  відносимо  г,  /,  т  і  я,  що  їх  обіймає  використовуваний  у  цьому  розділі 
термін.  Проте  пор.  27.7-8. 


464 


27.2  Потрактування  складів  із  двома  верхів’ями  звучності 


є  вища,  ніж  у  решти  приголосних,  наявність  сонорного  в  новопосталому 
скупченні  часто  внеможливлювала  односпрямований  розподіл  звучності 
у  складі,  чи  то  вже  висхідному  (склади  типу  іа ,  в  ґрунті  речі  також  зіа ), 
чи  спадному  (склади  типу  из  або  изі),  чи  змішаному  —  висхідно-спадному 
(наприклад,  зай ),  тобто  /,\,  Д  відповідно.  Такі  склади  могли  мати 
натомість  два  верхів’я  звучності  —  сильніше  на  голосному  і  слабше  на  со¬ 
норному,  тобто  /\/,  V» як  У  формах  гіа,  кпп  дат.  одн.  і  6§п*  відповідно. 
Певним  чином  це  був  залишок  двоскладовості,  що  характеризувала  ці  сло¬ 
ва  до  занепаду  єрів  (гь\\га,  кгь\\ці,  о\\§пь ),  тобто  двоскладова  крива  звучності, 
ввібгана  в  один  склад.  При  вставленні  голосного  крива  звучності  у  відпо¬ 
відних  словах  зберігалася  в  цілому  незмінною,  але  нерегулярність  цієї 
моделі  в  межах  складу  усувалася  новим  розподілом  кривої  між  двома 
складами,  пор.  суч.  укр.  ір\жа  (\||/),  кро\\ві  (/||/),  во\гонь  (/Ц/4).  Таким  чином 
відтворювалося  число  складів,  що  було  існувало  до  занепаду  єрів,  але  не 
конче  з  тим  самим  типом  кривої  звучності  (пор.,  наприклад,  рт^Цжл  проти 
ір\жа,  тобто  /Ц/  проти  \||/,  о||гнь  проти  во\\гонь ,  тобто  ~~ 1|/  проти  /Ц/4). 

Голосний  у  скупченнях  із  участю  сонорних  з’явився  не  відразу 
після  занепаду  єрів.  Найімовірніше  його  поява  припадає  на  середньо- 
українську  добу.  У  пам’ятках  давньоукраїнського  періоду,  а  точніше  його 
останніх  ста  років,  можна  натрапити  лише  на  поодинокі,  розпорошені 
й  малоузгоджені  між  собою,  сліди  цього  явища.  Саме  ці  найдавніші  при¬ 
клади  вживання  вставного  голосного  й  аналізуватимуться  в  цьому  розділі. 
Стосовно  подальшого  розвитку  див.  розділи  35, 44  і  58. 

Потрактування  скупчень  із  участю  сонорних  варто  простежити 
окремо  для  чотирьох  позицій:  на  початку  слова,  у  середині  кореня,  у  се¬ 
редині  слова  на  межі  морфем  (корінь  +  суфікс,  суфікс  або  корінь  +  закін¬ 
чення,  корінь  +  корінь,  суфікс  +  суфікс)  та  наприкінці  слова.  За  приклади 
можуть  правити  суч.  укр.  іржа ,  кривавий ,  корабельний  (<  кордвльньш)  та 
вогонь  відповідно. 


2.  СКУПЧЕННЯ  З  УЧАСТЮ  СОНОРНИХ 
НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА 

На  початку  слова  голосний  міг  з’являтися  перед  сонорним  або  після 
сонорного,  якщо  далі  йшов  приголосний  або  скупчення  приголосних.  Для 
цього  використовувалися  голосні  і,  о,  у  і  и.  Число  прикладів  у  давньо¬ 
українських  пам’ятках  дуже  незначне;  найдавніші  з-поміж  них  датують¬ 
ся  кінцем  XIII  ст.2:  прдвбдндго  Идва  ґен.  одн.  (Єв.  Євс.  1283),  нлжн  ‘брехні’ 
ґен.  одн.  (Лавриш.  Єв.  1329),  мьіздд  ‘винагорода’  (Єв.  Гал.  1144,  індекс 


2  Твердження,  що  форма  нд'ьжд  трапляється  в  Ізб.  1076,  ґрунтується  на  хибному 
прочитанні. 


27.2  Потрактування  складів  із  двома  верхів’ями  звучності 


465 


XIV  ст.),  при  ...  вокводіз  илвовьсколгь  (Гр.  1370,  Львів).  Інші  приклади  по¬ 
дибуємо  в  Іп.  літоп.,  тобто  пам’ятці,  приступній  у  копії  початку  XV  ст.: 
ім’я  Мистисдава  ґен.  ( 1 132),  гідронім  ЛутАву  ак.  ( 1 176),  можливо,  топонім 
Оргощь  (1159),  якщо  він  відповідає  суч.  укр.  Рогоща  (коло  Чернігова), 
і  с  дьісклри  ( 1074;  суч.  укр.  лискар ),  якщо  це  слово  походить  від  тюрк,  йійзкаг 
з  *ь  на  місці  тюрк,  й  ( Ньзкагь ).  Набагато  частіше  ці  слова  трапляються 
без  вставного  голосного,  наприклад,  со  дьвовьскою  (Гр.  1352,  Волинь?), 
по  дьвовтьСкую  дорогу  (Гр.  1366,  Волинь?),  двовскии  (Гр.  1368,  Львів), 
оу  Лтавьі  (Іп.  літоп.  1 174),  Л/іьстисдавт*  (Іп.  літоп.  1132)  тощо.  Немає  нових 
голосних  і  в  інших  словах  із  початковим  сонорним,  за  яким  ішов  приголос¬ 
ний  (приголосні),  наприклад,  у  Фл.  Пс.  1384:  дьсти  ‘підступу’  ґен.,  в  Іп. 
літоп.:  на  Рши  (1067),  пере'&хлвшє  Лтицю  (1149),  во  Рси  (1159),  во  ...  рьди 
‘в  лузі’  (1230).  Розмаїття  можливих  варіантів  вибору  вставного  голосного, 
а  також  його  розташування  то  перед,  то  після  сонорного  є  свідченням 
того,  що  в  кожному  випадку  йшлося  радше  про  одноразові  розв’язання, 
скеровані  на  полегшення  вимови,  тому  нема  підстав  говорити  про  якесь 
загальне  правило  чи  звуковий  законі 

Окрім  безпосередньо  засвідченої  появи  факультативних  голос¬ 
них  перед  скупченнями  з  участю  сонорних  або  всередині  них,  є  й  непря¬ 
мі  вказівки  на  нестабільну  вимову  скупчень  з  участю  сонорних  на  початку 
слова:  у  деяких  словах  первісний  початковий  о  (в  Іп.  літоп.,  копійованому 
на  Псковщині,  такий  о-  міг  передаватися  як  а-)  час  від  часу  випускався 
перед  сонорним,  що  за  ним  ішов  приголосний  (приголосні),  можливо, 
внаслідок  надпоправного  написання  і/або  вимови:  оу  Лжичь  (Іп.  літоп. 
1152-2  рази;  пор.  Одьжичи  в  Лавр,  літоп.  947);  на  Льто  (іп.  літоп.  1068, 
пор.  на  Ад'ьто  1019,  на  Лдт'Ь  1015;  пор.  топонім  Одт^тьічевт»  —  Люстр. 
Черкаси,  1552.  Імовірно,  йдеться  про  одиницю  того  самого  походження, 
що  й  лат.  Аіиіиз,  рум.  ОІЇ,  висловлено  здогад  (Стрижаком),  що  суч.  укр. 
Артополот  (доплив  Сули)  походить  від  *АІіорогой,  де  першим  склад¬ 
ником  є  адтьтг-,  а  другий  виводиться  від  іран./осет.  / огсІ<*рогсІ - 
‘брід’).  Як  показано  в  17.2,  факультативним  був  і  початковий  і,  що  поши¬ 
рювався,  починаючи  з  XIV  ст.,  спочатку  в  варіантних  формах  типу  им'Ьти  ~ 
м*Ьти.  Відтепер  використання  факультативного  і  на  початку  слова  перед 
сонорним  (ндвов-  тощо,  див.  вище)  підвищило  загальну  частотність  появи 
голосного  на  початку  слова.  До  набору  таких  голосних  долучився  й  звук  о. 
Обидва  ці  процеси  сприяли  один  одному. 


3  Схоже  розв’язання,  ймовірно,  застосовувано  асі  Ьос  ще  перед  занепадом  єрів,  напри¬ 
клад,  у  потрактуванні  церковнослов’янських  неповноголосих  форм.  В  Ізб.  1076  є  38  повно¬ 
голосих  форм,  з  яких  11  (майже  30%)  є  формами  слова  норові»  (Ротт-Жебровський); 
очевидно,  скупчення  пг-  на  початку  слова  нрдві»  був  усунений  за  допомогою  псевдо- 
вставного  о  (в  дійсності  не  фонологічна  інновація,  а  стилістично  невиправдане  вживання 
східнослов’янської  форми).  Пор.  також  морозі»,  але  не  мрдзі»,  суч.  укр.  омрак  (в  омраку  — 
Свідзинський  1940). 


466 


273  Потрактування  складів  із  двома  верхів’ями  звучності 


Щодо  вибору  між  і-  та  о-  начебто  існувала  тенденція  вжива¬ 
ти  і-  перед  пом'якшеними  сонорними  й  о-  перед  твердими,  хоча  наяв¬ 
них  даних  для  бодай  трохи  обґрунтованого  узагальнення  є  обмаль  (див. 
також  35.2). 


3.  СКУПЧЕННЯ  З  УЧАСТЮ  СОНОРНИХ 
У  СЕРЕДИНІ  СЛОВА  (КОРЕНЯ) 

Слабкі  єри  у  кореневих  сполуках  С  +  5  +  єр  +  С  (тип  криваві»)  тракто¬ 
вано  так  само,  як  і  решту  єрів:  вплинувши  на  голосний  попереднього 
складу  (якщо  то  був  єр,  е  або  о),  вони  згодом  занепадали  (пор.,  наприклад, 
написання  н'Ь  кдьн’ктесА  —  Напк.  XIII  ст.,  шкр'ьвдвдєнд,  ко  кридкнью  — 
Бер.  Напк.  XIV  ст.,  воБрьдошд  ‘забрели’  3  ос.  мн.  аор.  —  Іп.  літоп.  1190, 
ЩО  ВИВОДЯТЬСЯ  ВІД  НЄ  КАЬН'ктбСА,  окрТкВАвд’єнд,  іеь  крьщєнию,  в’ькрьдошд 
відповідно).  У  пам’ятках,  писаних  після  занепаду  єрів,  є  сила  прикла¬ 
дів  і  традиційного  написання  зі  збереженими  на  письмі  єрами,  що  не  мали 
реальної  звукової  вартості  (наприклад,  крт^ви,  іьгьти  —  Панд.  1307), 
і  нового  написання  з  випущеними  єрами  (наприклад,  крвоточивАґен.  одн. 
чол.  роду,  вч^скршю  1  ос.  одн.  —  Єв.  Євс.  1283;  от  крви  —  Гал.  Єв.  1288). 
Подекуди  випадає  сонорний,  наприклад,  крви  і  кви,  воскьснєть  (Єв. 
Полік.  1307),  але  типовим  це  явище  назвати  годі  —  якщо  наведені  при¬ 
клади  не  є  описками,  то  воно  є  властиве  лише  декотрим  локальним 
говіркам  (говірці). 

У  цілому  корпусі  пам’яток  трапляється  заледве  три  або  щонай¬ 
більше  п’ять  прикладів  чогось  схожого  на  перші  спроби  вставляння  голос¬ 
ного  після  сонорного:  аедбіко  в  Жит.  Сави  XIII  ст.  (2  рази)  проти  абдтжл4, 
в^ьзгрими  ‘загриміло’  3  ос.  одн.  аор.  в  Лавриш.  Єв.  1329  і  скрьіжєчгь  ‘скрегіт’ 
у  Луц.  Єв.  XIV  ст.  поряд  зі  скрьжєтгь  і  написаннями  на  кшталт  отгь  крви, 
до  крт*ви,  крьститєдь,  СДЬЗАМИ  тощо.  Ще  два  можливі  приклади  —  це  топо¬ 
німи  Кдичесісь  (Іп.  літоп.  1 142),  тепер  Клецк  [Кльоцьк]  у  Білорусі,  на  південь 
від  Мінська,  якщо  це  слово  походить  від  *кІьсь$кь,  і  Прьінск  (назва  міста 
у  Рязанському  князівстві;  пор.  Прьіньскоу  дат.  одн.  (2  рази)  в  Іп.  літоп. 
1237),  якщо  тут  мало  місце  застосування  давньоукраїнського  звукового 
закону  до  чужомовної  назви.  Написання  нового  типу  (5  +  і/у)  почастішали 
за  середньоукраїнських  часів.  Вочевидь,  вставляння  голосного  в  таких 
словах  розпочалося  —  приблизно  в  XIV  ст.  —  з  північноукраїнських  гові¬ 
рок  (звідки  й  походять  наведені  приклади). 


4  Власне,  на  межі  морфем.  У  сучасній  українській  літературній  мові  представлено 
вторинний  варіант  яблуко  (див.  40.8),  хоча  яблико  широко  вживається  на  півдні  Волині, 
на  заході  й  у  центрі  Полісся.  Пор.  також  білор.  ябльїк. 


27.3  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


467 


*  *  *  Є  ще  декілька  інших  прикладів  наявності  голосного  після  сонорного 
у  сполуках,  що  нас  цікавлять,  але  їх  не  варто  брати  до  уваги.  Передусім, 
це  стосується  пам’яток,  писаних  до  занепаду  єрів  (де  такі  приклади 
є  так  чи  так  виняткові).  Ізб.  1073  характеризується  плутанням  ь  з  і 
в  корені  крьст  —  на  крист'Ь,  христєниж  дат.  одн.,  христисА  3  ос.  одн.  аор. 
тощо.  То  не  є  звукова  зміна.  Йдеться  про  поплутання  двох  різних  ко¬ 
ренів  —  кгьзі-  і  ХГІ8І-,  як  у  Христост*.  Форма  не  пр'Ьлищли  ‘не  споку¬ 
шай’  (Раззіо  Сопбг.  сер.  XI  ст.)  зі  звуком  і  засновується  на  чергуванні 
ь  в  доконаному  виді  та  і  в  недоконаному,  як-от  бльстЬти  :  блищати  (пор. 
облистающь  —  Напк.  XIII  ст.). 

Після  занепаду  єрів  подибуємо  скрєжєть  в  Путн.  Єв.  XIII  ст.,  на 
перший  погляд,  зі  вставленим  е\  але  то  є  спотворене  написання  дієслів¬ 
ної  форми  3  ос.,  яка  мусила  б  мати  вигляд  скрьжечєть/скрьжєфєть  — 
пор.  поскрєгчеть  з  е  на  місці  сильного  ь  у  Фл.  Пс.  1384.  Форму  скрєжєтгь 
у  Лавриш.  Єв.  1329  слід  так  само  знехтувати,  бо  в  цій  пам’ятці  є  вжи¬ 
вано  у  функції  ь,  тобто  у  цьому  випадку  звукова  вартість  літери  дорів¬ 
нює  0.  Так  само  не  належить  сюди  й  криницл  (Іп.  літоп.  1 150),  оскільки 
і  після  г  тут  є  первісний,  а  відтак  не  розвинувся  з  ь  чи  замість  ь  (пор. 
гідронім  Кринка,  приплив  Міуса,  давн.  пол.  кггупіса,  болг.  крйна ;  проте 
пор.  35.3).  Іп.  літоп.  так  само  містить  низку  прикладів  з  етимологічно 
невиправданими  -Ь  і  є,  як-от:  кр'Ьцієїгь,  кл'Ьж/тьса  (945),  поБр-кдє  3  ос. 
одн.  аор.  (968),  оусчгр'ЬмисА  3  ос.  одн.  аор.  (946),  слєзамн  (1110,  1237), 
врєнидьєць  ‘кольчужник’  (1146),  що  походить  від  вртьн-  ‘обладунок’, 
кдєноу  1  ос.  одн.  (1288),  —  які  трапляються  поряд  із  традиційними  напи¬ 
саннями  типу  оустрьмилисА  ( 1213),  трести  ‘очерет’  мн.  (1251).  Останні 
варіанти,  без  сумніву,  були  в  первописі;  натомість  написання  з  та  є 
вийшли  з-під  пера  російського  переписувача  XV  ст.  Вони  не  мають 
свого  продовження  ні  в  середньоукраїнських  пам’ятках,  ні  в  сучасних 
українських  говірках,  а  сама  засада  вживання  е  перед  м’яким  приголос¬ 
ним  і  е  перед  твердим  (реалізована  з  незначними  відхиленнями)  — 
то  типово  північноросійська  ознака. 


Між  вставлянням  нового  голосного  на  початку  слова  та  в  сере¬ 
дині  кореня  була  й  подібність,  і  деякі  відмінності.  Подібність  полягала 
у  спільній  тенденції  до  усунення  двох  верхів’їв  звучності  в  межах  одно¬ 
го  складу  за  допомогою  доданого  голосного.  Одначе  на  початку  слова 
під  давньоукраїнську  добу  де-не-де  трапляються  спроби  “полегшити”  ви¬ 
мову  асі  Ьос,  використовуючи  різні  голосні.  Ні  якість  голосного,  ні  терен 
поширення  цього  явища  ще  не  усталені.  У  середині  кореня  вставляння 
голосного  —  то,  напевно,  пізнє  явище,  обмежене  північноукраїнським  на¬ 
річчям  (або,  можливо,  його  частиною),  але  на  цих  теренах  воно  є  регуляр¬ 
ною  зміною,  і  голосний  теж  є  завжди  той  самий  —  у /і.  Це  вочевиднюється 
при  залученні  даних  середньоукраїнського  періоду  (див.  35.3). 

Слід  додати,  що  наприкінці  давньоукраїнської  доби  перші  при¬ 
клади  появи  о  між  сонорним  і  наступним  приголосним  мають  місце,  як 


468 


27.4  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


здається,  тоді,  коли  в  парадигмі  була  форма  з  сильним  єром,  який  цілком 
сподівано  переходив  у  голосний  о  (або  е):  кроки  (Лавриш.  Єв.  1329;  Луц. 
Єв.  XIV  ст.),  можливо,  снохьі  ном.  мн.,  снос'Ь  дат.  одн.  в  Іп.  літоп.  (986, 1 187 
тощо.  Проте  пор.  27.7  нижче). 


4.  СКУПЧЕННЯ  З  УЧАСТЮ  СОНОРНИХ 
У  СЕРЕДИНІ  СЛОВА  НА  МЕЖІ  МОРФЕМ 

Ідеться  про  такі  межі  морфем:  між  коренем  (або  основою)  та  суфіксом, 
як-от  корлкдьници  ‘моряки’  (Усп.  зб.  XII  ст.),  між  коренем  (основою)  та 
закінченням,  як-от  гоуслкми  (Златостр.  XII  ст.),  або  —  особливо  з  коренем 
трк-  ‘три’  —  між  двома  коренями,  наприклад,  трьсдлвьнии  ном.  мн.  чол. 
роду  (Хіл.  XIII  ст.),  трьБд(д)ж(є)ноє  (Бер.  Напк.  XIV  ст.). 

Спираючися  на  міркування  фонетичного  ґатунку,  можна  бу¬ 
ло  б  очікувати  в  цій  позиції  того  самого  процесу,  що  й  у  середині  кореня, 
тобто  занепаду  слабких  єрів  і  збереження  нового  скупчення  приголос¬ 
них  протягом  усієї  давньоукраїнської  доби,  за  винятком  північноукраїн¬ 
ських  говірок,  у  яких  наприкінці  періоду,  тобто  приблизно  в  XIV  ст., 
застосовується  вставний  у.  У  дійсності  перехід  в  і/у  таки  є  віддзер¬ 
калений,  але  з-поміж  нечисленних  прикладів  усі,  за  єдиним  винят¬ 
ком,  походять  тільки  з  Іп.  літоп.:  поутивдици  (1224);  так  само  в  Лавриш. 
Єв.  1329  игоднною  ‘голковою’.  Проте  частіше  в  Іп.  літоп.  (поряд  із  консер¬ 
вативними  написаннями  типу  БоБртжоу  (топонім)  ак.  —  121 1,  трьми  —  1 153 
абощо)  трапляються  написання  з  е ,  як-от:  топонім  Трєподе  (1169), 
осменикд  ‘митника’  (1158),  в  доуз'Ь  в  Дн'Ьпрєскодгь  (1190),  дієприкметник 
остдвдеше  ном.  мн.  чол.  роду  (1227),  пєремьішдескдго  (1288)  тощо  (від 
Тгьрої-,  озшьпік -,  Опергьвк -,  озіаюіьзе,  регетуПьзк-),  пор.  пристоупдєшє 
акт.  дієприкметник  мин.  часу  в  ном.  мн.  чол.  роду  (Лавриш.  Єв.  1329), 
треми  (Луц.  Єв.  XIV  ст.). 

Вставлений  е  вряди-годи  трапляється  теж  і  перед  сонорним: 
ТЄрЄБОВбДЬСКИИ  (Гр.  1386,  Львів). 

Нарешті,  є  свідчення  іншої  еволюції,  а  саме  —  втрати  сонорного, 
з  можливою  подальшою  асиміляцією  решти  приголосних:  перемьіско'Ь 
(Гр.  1349,  Казимир),  пор.  традиційне  написання  перемкни  дьскии  (Гр.  1359, 
Перемишль).  Утрату  І  можна  добачити  в  таких  формах,  як  земкнкш 
(Іп.  сказ.  1212)  чи  з'Ьмнкіх'к  (Напк.  XIII  ст.)  проти  земдкнкшми  в  обох 
рукописах.  Однак  то  радше  є  похідні  форми  від  двох  різних  основ  — 
земл(іа)  і  зем(к),  пор.  рос.  оземь  ‘об  землю’  (див.  також  23.5). 

Причини  неоднакового  потрактування  скупчень  з  участю 
сонорних,  виниклих  унаслідок  занепаду  слабких  єрів  на  межі  морфем, 
порівняно  з  їхньою  еволюцією  в  середині  кореня  мали  двоїсту  приро- 


27.4  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


469 


ду  —  фонетичну  й  морфологічну.  З  фонетичного  погляду,  скупчення,  що 
поставали  в  межах  кореня,  складались,  як  правило,  з  трьох  компонентів 
(наприклад,  кп>ао)\  навіть  якщо  вони  мали  чотири  компоненти  (напри¬ 
клад,  зігроі<  стр'ьпот'ь  ‘перешкода’),  то  принаймні  перші  три  підпорядко¬ 
вувалися  правилам,  що  регулювали  сполучання  приголосних  у  скупченнях. 
З  другого  боку,  на  межі  морфем  часто  поставали  складніші  та  розмаїтіші 
скупчення,  більшості  з  яких  раніше  не  було,  як-от:  - ргзк -  у  Дн'Ьпрьск-  або 
-зі’зк-  у  Перємьішльск-  тощо.  Якраз  у  скупченнях  цього  типу  сонорним, 
особливо  п  і  /,  загрожував  цілковитий  занепад. 

Із-поміж  морфологічних  чинників  найвагомішим  під  давньо¬ 
українську  добу  був  загальний  тиск  із  боку  системи.  З  початком  XIV  ст. 
чергування  е:0у  суфіксах  було  усталеним  явищем  (див.  16.9г).  Оскільки 
в  більшості  випадків  вставлений  голосний  так  само  чергувався  з  0, 
то  викшталтувалася  тенденція  до  використання  в  таких  випадках  е  за¬ 
мість  і/у.  Однак  це  було,  так  би  мовити,  тимчасове  пристосування, 
оскільки  існувала  розбіжність  між  звичайним  чергуванням  е :  0  в  суфіксах 
і  схожим  чергуванням  при  вставленні  голосного:  у  першому  випадку  склад, 
де  з’являвся  звук  е ,  був  закритий,  а  в  другому  —відкритий  (наприклад, 
коупєць :  коупціа  проти  перемьішдескии).  Звідси  тенденція  до  метатези 
сонорного  та  голосного,  що  вперше  виявилася  в  таких  формах,  як 
тербБОведьскии  (див.  вище).  Коли  ж  у  певній  парадигмі  існувала  базова 
форма  з  випадним  е  перед  сонорним,  то  внутріструктурна  модель  підси¬ 
лювалася  парадигматичною.  Саме  так  замість  давн.  укр.  *когаЬІепуу  поста¬ 
ли  сучасні  українські  форми  на  кшталт  корабельний ,  що  засновується  на 
типі  корабель :  корабля.  Однак  цей  процес  в  основному  припав  на  середньо- 
українську  добу  (див.  35.5  та  58.2). 

У  складних  словах  типу  трьногь  змагалися  дві  тенденції.  Струк¬ 
турна  тенденція  вимагала,  щоб  у  функції  сполучного  голосного  після  со¬ 
норного  був  застосований  звук  е ,  тимчасом  як  парадигматична  спонукала 
до  вживання  і,  як  у  вихідних  формах  числівника  три  ~  трик. 

Тож  суто  логічно  можна  припустити  п’ять  стадій  еволюції 
(С  заступає  один  або  кілька  приголосних,  5  —  сонорний,  а  знак  “Ц”  по¬ 
значає  морфемну  межу): 

1)  С  +  5  Ц  +  єр  +  С 

2)  С+5Ц  +  С 

3)  С  +  5 1  +  і  +  С 

4)  С  +  5||  +  е+С 

5)  С  +  е  +  ЗІ  +  С 

Утім,  це  аж  ніяк  не  означає,  що  кожне  слово  справді  пройшло  всі  п’ять 
стадій.  Зокрема,  третя  стадія  звелася  нанівець,  не  встигши  поширитися 
на  всі  слова,  а  відтак,  імовірно,  заторкнула  тільки  вельми  обмежену  час¬ 
тину  лексики.  Щодо  можливих  діалектних  відмінностей  —  див.  35.5. 


470 


27.5  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


5.  СКУПЧЕННЯ  З  УЧАСТЮ  СОНОРНИХ 
НАПРИКІНЦІ  СЛОВА 

Єри  наприкінці  слова  після  скупчень  з  участю  сонорних  занепадали 
у  звичайний  спосіб,  справивши  сподіваний  вплив  на  голосний  поперед¬ 
нього  складу,  якщо  то  був  єр,  е  або  о  (наприклад,  итнь  проти  огнємь  — 
Бер.  Напк.  XIV  ст.).  Виформувані  наприкінці  слова  скупчення  з  участю 
сонорних  (тип  о£п’)  протягом  усієї  давньоукраїнської  доби  не  зазнавали 
ніяких  загальних  звукозмін.  У  разі,  коли  певні  зміни  все-таки  відбувалися, 
вони  мали  під  собою  особливе  підґрунтя. 

Сюди  належать  такі  категорії: 

а) .  Ном.  одн.  чол.  роду  і  ґен.  мн.  на  сонорний  +  приголосний.  Цей  тип 

залишився  практично  незміненим  аж  до  наших  часів,  наприклад, 
суч.  укр.  горб ,  хорт ,  корж;  ґен.  мн.  з  нульовим  закінченням  —  вільх , 
пільг ,  берд  тощо.  Щодо  пізніших  поодиноких  відхилень  —  див.  18.3. 

б) .  Іменники  чол.  роду  на  приголосний  +  сонорний  у  ном.  одн.  На  відміну 

від  типу  а ,  де  крива  звучності  з  одним  верхів’ям  (Д)  не  потребувала 
жодних  змін,  у  цьому  типі  крива  звучності  мала  два  верхів’я  в  ме¬ 
жах  одного  складу  (наприклад,  в'Ьтрт*  (Усп.  зб.  XII  ст.),  де  після  за¬ 
непаду  -ь  було/4'),  на  підставі  чого  можна  було  сподіватися  наступної 
зміни,  —  пор.  суч.  укр.  вітер  із  двома  складами  (/Ц/4).  Проте  за  давньо¬ 
українських  часів  такої  зміни  не  сталося.  Поодинокі  відхилення  від 
традиційного  правопису  (ім’я  СтАвт*рт  —  Соф.  напис  XII  ст.,  огьнь  — 
Панд.  1307,  ім’я  Шведі*  —  Гр.  1368,  Львів,  топонім  Терековєлт*  —  Іп. 
літ.  1153)  є  напрочуд  нечисленні,  якщо  зважити  на  те,  що  після 
занепаду  єрів  існувало  два  типи  відповідної  парадигми:  одна  з  чергу¬ 
ванням  о :  0  (де  о  <  ь  перед  сонорним)  і  друга  без  такого  чергуван¬ 
ня  (без  первісного  єра  перед  сонорним,  як  у  вихорі*  (Син.  Патер. 
XI  ст.)  проти  в'Ьтрт*,  пізніше  еухог  і  геіг),  але  обидва  з  однаковим 
розташуванням  приголосних  у  непрямих  відмінках  ( Vуx^а ,  уеіга). 
Хоча  така  ситуація  вимагала  водностайнень,  кількість  відхилень, 
у  порівнянні  з  тисячами  поправних  написань,  є  мізерна.  Оскільки 
вони  не  є  наслідком  правописної  плутанини  (“облудні”  правописні 
єри  —  е  та  о  —  так  само  зникли),  то  їх  можна  розглядати  як  уживані 
асі  Ьос  маргінальні  варіанти  вимови.  (Щодо  християнських  імен  — 
див.  нижче  у  цьому  параграфі). 

в) .  Ґен.  мн.  іменників  на  приголосний  +  сонорний,  пор.  суч.  укр.  земля : 

земель,  ребро :  ребер.  Знов-таки  тут  немає  жодних  змін,  за  винятком 
модитовт*  у  Ряз.  Корм.  1284;  пор.  історично  поправну  форму  молитві* 
в  Усп.  зб.  XII  ст.  та  деінде.  (Стосовно  цього  прикладу  —  див.  також 
нижче  27.8). 

г) .  Іменна  форма  прикметників  одн.  на  приголосний  +  сонорний  у  ном. 

одн.  чол.  роду,  пор.  суч.  укр.  повен  (<  рьіпь).  Подибуємо  заледве 


27.5  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


471 


кілька  відхилень:  т'Ьсент»  (Панд.  1307),  хрАкорі*  (Іп.  літ.  1172,  але 
доер*ь  1187  тощо).  Вони  в  цілому  зумовлені  поплутанням  типів 
прикметників  з  єром  та  без  нього,  пор.  т'Ьснт*  проти  еольігь  у  старо¬ 
церковнослов’янській  МОВІ.  Можливо,  у  СЛОВІ  ХРАВР*1»  новий  єр  з’я¬ 
вився  ще  за  праслов’янських  часів,  пор.  ст.  ц.  сл.  (Зиргазі.)  хрАвгьрт*, 
болг.  храбьр . 

ґ).  Ном.  одн.  чол.  роду  дієприкметників  на  що  закінчувалися  на  С+/; 
у  сучасній  мові  такий  І  випав,  наприклад ,  ніс  (<  неслт*).  За  давньо¬ 
українських  часів  кінцевий  І  зберігався  консеквентно  (наприклад, 
рекд'ь,  моглт*  —  Усп.  зб.  XII  ст.),  начебто  без  жодних  винятків. 

Тимчасом  як  в  усіх  перелічених  випадках  прикінцеві  скупчен¬ 
ня  приголосних  з  останнім  сонорним  не  змінювалися  протягом  цілої  дав¬ 
ньоукраїнської  доби,  є  два  випадки  вживання  не  ь ,  а  іншого  голосного 
після  сонорного: 

аа).  У  християнських  іменах.  Прикладів  багато,  приміром,  Олєкслігьдро 
(Гр.  1375,  Смотрич),  Самоило  (Панд.  1307).  Подостатньо  їх  в  Іп.  літоп.: 
Михайло  (1130  й  т.  ін.),  Млноуило  (1137),  Шлєкслндро  (1228)  абощо. 
Одначе  такий  прикінцевий  о  не  є  наслідком  звукозміни  у  скупчен¬ 
нях  з  участю  сонорних,  що  опинилися  наприкінці  слів  після  зане¬ 
паду  єрів.  По-перше,  цей  звук  трапляється  так  само  після  несонорних 
(наприклад,  Стиігько,  Михалько,  МАрко  —  Соф.  напис  1179;  Млрко, 
Василко  —  Іп.  літоп.  1134,  1180)  і  після  сонорних,  що  не  входили  до 
скупчення,  як-от  Данило  (Соф.  напис  1 179),  Кюрило  (Соф.  напис  бл. 
1233),  в  Іп.  літоп.  —  Данило  (1123),  Гаврило  (1273),  Отанило  (1283). 
По-друге,  ці  форми,  нехай  не  так  часто,  траплялися  ще  за  часів,  що 
передували  занепадові  єрів,  наприклад,  Петро  та  Шуло  в  Ізб.  1073. 
Вірогідність  цих  прикладів  узяв  під  сумнів  Сімович,  не  знайшов¬ 
ши  жодних  фіксацій  форми  Петро  від  1073  р.  до  1419  р.  (у  дійсності 
вона  з’являється  ще  в  Лавриш.  Єв.  1329),  а  форми  Павло  аж  до  1552  р. 
Утім,  ця  часова  відстань  не  спантеличуватиме  аж  настільки,  якщо 
запропонувати  адекватне  розтлумачення  форм  із  о. 

У  цілому  то  були  не  інновації,  а  пережиток  того  праслов’ян¬ 
ського  часу,  коли  закінчення  -о  ( 0а )  траплялося  не  тільки  в  іменниках 
сер.  роду  типу  суч.  укр.  слово ,  айв  іменниках  ном.  одн.  чол.  роду 
(на  противагу  ак.  одн.  на  -ь<й).  Пізніше  (близько  IX  ст.)  у  більшості 
іменників  чол.  роду  форма  ак.  перебрала  на  себе  функцію  ном.  і  ви¬ 
тіснила  відповідну  первісну  форму.  Проте  давній  ном.  на  -о  виявився 
стійкішим  у  власних  назвах,  де  його  протиставлення  формі  акузатива 
мало  особливу  вагу.  Інновація,  репрезентована  наведеними  приклада¬ 
ми,  полягала  лишень  у  поширенні  цього  закінчення  на  християнські 
імена.  Можливо,  безпосереднім  пережитком  дохристиянської  тради¬ 
ції  була  форма  ЗДверо  ‘сіверяни’  —  назва  племені  в  Іп.  літоп.  (вступна 
частина).  Однак  до  форм  християнських  імен  на  -о  навряд  чи  при- 


472 


27.5  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


хильно  ставилося  духівництво,  оскільки  для  нього  вони  були  надто 
міцно  пов'язані  з  поганством.  Ось  чому  Церква  засуджувала  такі 
форми,  як  Петро  та  Пабло  й  пропагувала  Пєтрт»  та  Шулі»  ~  Павєлт». 
Щойно  по  кількох  сторіччях,  коли,  з  одного  боку,  асоціація  таких 
форм  із  поганством  запала  в  непам'ять,  а  з  другого  —  постала 
тенденція  до  уникання  скупчень  сонорних  наприкінці  слова,  тобто 
під  середньоукраїнську  добу,  ці  форми  знову  позбулися  свого  не¬ 
офіційного  статусу  й  стали  повноправними.  (Див.  44.3). 

Саме  за  цих  часів  (і  перегодом)  іменники  чол.  роду  на  -о  на¬ 
були  дальшого  поширення:  коли  в  середньоукраїнський  період  під 
чеським  і  польським  впливом  почало  ширитися  слово  дгЬсто  у  зна¬ 
ченні  ‘місто',  старі  прикметникові  форми  чол.  роду,  вживані  як  назви 
міст,  на  взірець  Городент»  (Іп.  літоп.  1 184)  або  Дукент»  (Іп.  літоп.  1257) 
перетворилися  на  Городно,  Дукно  й  т.  ін.  Однак  це  мало  зв'язок 
із  переходом  цих  назв  до  сер.  роду  —  процесом,  що  його  у  випадку 
з  власними  іменами  людей  унеможливлював  семантичний  чинник. 
Важко  визначити  хронологію  назв  на  -о  для  невеликих  річок,  як- 
от  Мерло  (пізніше  Мерль  —  сточище  Ворскла),  Поникло  (Галичина), 
Хехло  (доплив  Вісли),  Єрло  (доплив  Стиру),  Чуркало  (сточище 
Дністра),  Чурило  (Полтавщина),  Висло  (болото  на  Чернігівщині) 
тощо,  хоча  назви  більших  річок  набули  форм  на  -о  щонайраніше 
в  XIX  ст.  Коли  Шевченко  писав  1840  р.  стогне  Дніпр  широкий ,  то  не 
конче  була  поетична  вільність  (хоча  в  його  пізніших  поезіях  частіше 
вживалося  Дніпро).  Пор.  так  само  хитання  Ворскло  -  Ворскла  (пор. 
Ет^роскодт»  —  Іп.  літоп.  1 174),  Псло  (наприклад,  Вінґрановський  1971)  ~ 
Псел- Псьол  (пор.  Пьсьдт»  —  Іп.  літоп.  1111)  й  т.  ін.  Пор.  Дніпрі» 
(Памва  Бер.  1627),  Ипірг  (Дума  1651)  .Дністер  ще  й  досі  опирається 
цій  тенденції,  можливо  через  те,  що  в  цій  формі  розвинувся  голосний 
перед  кінцевим  сонорним. 

Отже,  імена  чол.  роду  на  -о  аж  ніяк  не  репрезентували  за 
давньоукраїнських  часів  нового  звукового  процесу;  згодом  їх  під¬ 
хоплено  як  прецедент  у  межах  загальної  тенденції  до  усунення  скуп¬ 
чень  з  участю  сонорних  наприкінці  слова.  Одначе  вони  завжди  під¬ 
лягали  семантичним  обмеженням. 

Форми  чол.  роду  на  -о  цього  типу  —  то  не  є  явище  винятково 
українське.  Подибуємо  їх  у  словацькій  (/ая&о,  Біеоко),  болгар¬ 
ській  ( Данило,  Гаврило  ~  Гаврйл ,  Марко ,  Васйлчо ,  Гано  -  Ганьо ,  Коло  - 

5  Можливо,  принаймні  деякі  назви  річок  на  -о  існували  вже  в  XVII  ст.,  пор.  Веаиріап 
1651:  Мегіо ,  1 Уогзсіо  (але  Рзгіоі  ‘Псло’).  Чужинець,  зрозуміло,  міг  перекрутити  місцеві 
назви,  але  додавання  в  кінці  о  навряд  чи  відповідало  духові  Бопланової  рідної  фран¬ 
цузької.  Можливо,  такі  форми  побутували  в  говірній  мові,  але  не  були  прийнятні  для 
письма;  лише  чужинець,  геть  не  відчуваючи  їхнього  стилістичного  забарвлення,  міг  їх 
занотувати. 


27.5  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


473 


Кольо  6),  польській  (Зіапо,  Зіапко,  Тогісіо  тощо),  в  якій  вони,  щоправда, 
є  характерні  для  східних  говірок  і  розглядаються  як  наслідок  укра¬ 
їнського  та  білоруського  впливів  (Курцова),  а  також  у  білоруській 
мові  та  південноросійських  говорах  ( Ляксандра ,  Петра  тощо).  Проте 
в  українській,  на  відміну  від  суміжних  слов'янських  мов,  ці  форми  на¬ 
були  особливого  розвитку,  а  форми  на  -енко  (широко  розповсюджені 
починаючи  з  XVI  ст.)  стали  українським  типом  прізвищ  раг  ехсеїіепсе. 
бб).  У  дієслівних  закінченнях  1  ос.  мн.  і  (лише  для  одного  дієслова  — 
бути)  1  ос.  одн.  Опозиція  єсмь  1  ос.  одн.:  єсмт*  1  ос.  мн.,  що  після 
занепаду  єрів  набула  вигляду  ]е$т’ \]е$т,  мусила  зникнути  по 
ствердінні  губних  наприкінці  слова  (див.  25.1  та  3).  Але  її  врятова¬ 
но  завдяки  введенню  у  множину  закінчення  -ту  (пізніше  й  -то). 
Це  розпочалося  з  кінця  XII  ст.  (ксмьі  —  Усп.  зб.  XII  ст.;  Напк.  XIII  ст.; 
Ур.  Ап.  XIII  ст.;  Лавриш.  Єв.  1329;  Гр.  1352,  Волинь;  Гр.  1377  коло 
Перемишля;  Іп.  літоп.  1 173,  1229  й  т.  ін.;  ксмо  —  Гр.  1375,  Смотрич; 
Гр.  1376,  Холм).  Як  наслідок,  обидва  закінчення  поширилися  на  всі 
українські  дієслова  (чинимьі  —  Гр.  1352,  Волинь 7),  але,  що  прикметно, 
за  давньоукраїнських  часів  вокалічне  закінчення  траплялося  майже 
виключно  в  теперішньому  часі  дієслова  ‘бути'  —  єдиного,  яке  мало 
приголосний  перед  т  і  якому  загрожувала  гомонімія  1  ос.  одн.  та  мн., 
не  така  часта  в  інших  атематичних  дієсловах  (пор.  у  Лавриш.  Єв. 
1329:  ччго  кмьі  и  что  пьємт»  ‘що  ми  їмо  та  що  п'ємо'). 

У  дещо  пізніше  засвідченій  формі  голосний,  а  саме  і,  трапля¬ 
ється  так  само  в  1  ос.  одн.:  єсми  (Гр.  1427,  Київ;  Іп.  літоп.  1146, 1148, 
1150,  1161  й  т.  ін.).  Таким  чином,  протиставлення  за  голосними, 
як  у  парі  ксмь  —  ксмт>,  було  відтворене  у  своєрідний  спосіб,  як  то 
є  в  парі  ксми :  ксмьі.  На  відміну  від  закінчення  1  ос.  мн.,  закінчен¬ 
ня  -ми  лишилося  винятковим  набутком  дієслова  бути.  Цим  якнай¬ 
очевидніше  засвідчено,  що  його  постання  було  зумовлене  наявні¬ 
стю  скупчення  -$т(’)  наприкінці  слова. 

Як  -у,  так  і  -і  виникли  спершу  до  занепаду  єрів  і  незалеж¬ 
но  від  кількості  приголосних  в  атематичних  дієсловах  переду  у  на¬ 
ступному  слові:  йать  ]е  ‘я  даю  це'  >  йаті  Дать  ]е  ‘ми  даємо 

6  У  дійсності  деякі  християнські  імена  на  -о  могли  потрапити  в  цій  формі  до  україн¬ 
ської  мови  з  болгарської.  Так,  зрештою,  стоїть  справа  з  іменами  на  -е  типу  Никоддє,  Едсилик, 
які  були  вповні  зумовлені  балканським  впливом  (рум.  Агзепіе,  Аііетіе,  Уазіїіе,  серб.- 
хорв.  Игнатще,  Алексе]е,]улще  тощо);  вони  так  ніколи  й  не  ввійшли  ні  до  говірної  мови, 
ні  до  сучасної  української  літературної.  Пор.  сер.  укр.  Ипдтіе  єпискоггь  (Діар.  Аф. 
Фил.  1646),  Ное  висилала  (Шаргор.  1660)  тощо.  За  давньоукраїнської  доби  вони  хоч  не 
часто,  але  відзначені:  с(вя)тьіи  Никоддк  (Златостр.  XII  ст.).  Щодо  інших  прикладів  та 
коментарів  —  див.  16.4. 

7  Після  періоду  конкурування  за  середньоукраїнських  часів  у  сучасній  українській 
мові  запанувало  закінчення  -то. 


474 


27.5  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


це1  >  Лату  ]е  (див.  17.56).  Сліди  такого  потрактування  просте¬ 
жуються  ще  в  Єв.  Верк.  1350:  в'Ьмн  и  ‘я  знаю  його',  нсповіми  и  ‘я  ви¬ 
знаю  це"  проти  оувннмьі  и  ‘ми  вб’ємо  його’,  ОСТАВИМЬІ  и  ‘ми  зали¬ 
шимо  їх’  тощо.  Отже,  закінчення  -і  для  1  ос.  одн.  та  -у  для  1  ос.  мн. 
були  з  походження  синтагматичні,  властиві  всім  дієсловам.  Відтак 
їх  уживано  й  у  формах  ]езт{’)у  щоб  запобігти  гомонімії  незалеж¬ 
но  від  оточення,  тобто  вони  поширилися  на  всі  випадки.  У  сучасній 
мові  закінчення  1  ос.  одн.  - ті  представлене  лише  в  деяких  говірках 
(гуц.  сме  ‘я  є’),  хоча  воно  широко  вживалося  в  середньоукраїн- 
ській,  а  також  у  середньобілоруській  і  (до  певної  міри)  в  середньо- 
російській  мовах.  Воно  ще  й  досі  живе  у  східнословацьких  говірках, 
наприклад,  зті  ~  гті  (поряд  із  зот).  Пор.  із  середньоукраїнських  па¬ 
м’яток:  азт*  єсмн  (Єв.  169,  кінець  XV  ст.),  дадт*  єсми  (Мих.  Єв.  1526), 
просидь  єсдиі  (Перес.  Єв.  1561),  е(с)д\и  отпоустнд  (Вол.  Єв.  1571), 
видєд  єсмн  (Житом.  1582),  вишда  есми  (Хоруж.  зб.  1662),  пришлд  єсми 
(Ключ  1695)  і  багато  інших.  Однак  у  середньоукраїнській  мові 
опозиція  іезті  1  ос.  одн. :  ]езту  1  ос.  мн.  знову  опинилася  в  небезпеці 
після  злиття  і  та  у  в  більшості  українських  діалектів  (у  XV  ст.,  а  на 
Буковині  й  у  Галичині,  можливо,  й  раніше  —  див.  32.2).  Її  знову  вря¬ 
товано  через  поширення  форми ]езто  для  1  ос.  мн.  (говірково,  на 
Закарпатті,  —]езте).  Найімовірніше,  закінчення  -то  {-те)  розпочало 
своє  ширення  з  атематичних  дієслів,  зумовлювавшися  звуковим  про¬ 
цесом  —  злиттям  і  та  у.  Те,  що  езту  більше  немає  в  сучасній  укра¬ 
їнській  літературній  мові,  пов’язане  з  тим,  що  дієвідмінювання  бути 
в  теп.  часі  геть  занехаяно. 

Щоправда,  існувало  ще  одне  джерело  формування  вокалізова- 
них  закінчень  дієслова,  особливо  -то  для  1  ос.  мн.,  —  форми  1  ос.  мн. 
в  нак.  способі.  З  XIII  ст.  подибуємо  такі  форми,  як  отрицАнмо  ‘за¬ 
перечуймо’,  порАзі/ДгЬимо  ‘зрозуміймо’,  покоимоса  ‘відпочиньмо’, 
посдушАимо  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284),  поимо,  воспоимо  ‘співаймо’  (Напк. 
XIII  ст.;  Хіл.  XIII  ст.),  по'Ьдьмьі  ‘поїдьмо’  (Іп.  літоп.  1 172).  Голосний 
наприкінці  таких  форм  походить  не  від  кінцевого  єра.  Окрім  того, 
у  формі  1  ос.  мн.  нак.  способу  слід  очікувати  не  -]то,  а  оскільки, 

скажімо,  в  послушднлгь  літера  и  (=  Ці])  позначала  звук  у  сильній 
позиції.  Форми  на  -то  утворювалися  на  основі  форм  однини,  а  саме: 
2  ос.  одн .розіизаі  (-Ці])  зі  звичайним  занепадом  кінцевого  і  пере¬ 
творилася  на  розіизау,  від  цієї-таки  форми  через  додавання  - т 
(як  у  парі  неси :  нєснм)  мусила  б  постати  форма  1  ос.  мн.  +ро8Іша]т, 
неприйнятна  з  огляду  на  скупчення  ]т  у  кінці  слова.  Треба  було 
якогось  голосного  (що  ним  міг  бути  або  -у  вщ]е8ту,  або  ж  -о  як 
типовий  альтернант  до  0).  Після  певного  періоду  конкуренції  між 
обома  цими  голосними  гору  взяв  -о.  Пізніше,  під  середньоукраїн- 
ську  добу,  цей  голосний  поширився  на  інші  дієслова  (не  конче  ті, 


27.6  Потрактування  складів  із  двома  верхівцями  звучності 


475 


що  закінчувалися  на  -]т),  спричинившися  теж  до  того,  що  закін¬ 
чення  - то  закріпилося  й  у  формах  теперішнього  часу. 

Можна  підсумувати,  що  скупчення  з  участю  сонорних  напри¬ 
кінці  слова  загалом  не  зазнавали  змін  протягом  усього  давньоукраїнського 
періоду,  якщо  можлива  зміна  не  підтримувалася  морфологічними  чин¬ 
никами  (християнські  імена,  дієслівні  форми).  У  такому  разі  після  скуп¬ 
чення  приголосних  додавався  голосний. 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Еволюцію  скупчень  з  участю  сонорних  протягом  давньоукраїнської  доби 
можна  представити,  поминаючи  подробиці,  у  такій  таблиці: 


Позиція 
скупчення 
у  слові 

Час  Збереження  Характер 

зміни  чи  втрата  зміни 

сонорного 

Вставлення 

голосних 

перед  після 
сонор-  сонор¬ 
ним  ного 

Завваги 

початок 

кінець  !  + 

XIII  ст.  1 

1  ! 
і 

принагідна 

голосна 

протеза 

І  о 

і,У,и 

середина 

кінець  + 

зародкова 

— 

У,  і  (Р) 

тільки 

кореня 

(?) 

регулярна 

в  півн.  укр. 

XIII  СТ. 

звукозміна 

наріччі 

межа  морфем 
у  середині 

XIII  ст.  1  ± 

принагідне 

вставляння 

е 

і, У,  е 

слова 

голосного 

кінець  слова 

кінець  + 

XII  ст. 

у  ґрунті 
речі  мор¬ 
фологічна 

і,у,о(е) 

зміна  І 

Скупчення  з  участю  сонорних,  власне,  належали  до  числа  тих, 
що  постали  після  занепаду  єрів,  з-поміж  яких,  одначе,  вони  вирізнялися 
тим,  що  мали  криву  з  двома  верхів’ями  звучності.  То  було  незвичне  явище, 
яке  в  кінцевому  підсумку  призводило  до  перекиггалтування  таких  складів. 
Вони  або  втрачали  свій  сонорний,  зберігаючи  при  цьому  число  складів 
(менш  поширений  варіант),  або,  що  було  типовішим,  отримували  новий 
голосний,  ділячись  у  такий  спосіб  навпіл.  Це  була,  однак,  поступова  зміна, 
і  на  давньоукраїнську  добу  припадає  лише  самий  її  початок. 


476 


27.6  Потрактування  складів  із  двома  верхів* ями  звучності 


*  *  *  Досить  поширеною  є  гадка,  що  сонорні  в  скупченнях,  посталих  після 
занепаду  єрів,  стали  складотворними,  хоча  ще  1889  р.  її  наполегливо 
заперечував  Яґіч  (а  за  ним  інші  вчені).  Дійсно,  цей  погляд  не  має  під 
собою  фактичних  підстав.  Складотворчості  сонорних  не  існувало  ні 
в  російській,  білоруській  чи  польській  мовах,  ні  у  східнословацьких 
говірках  (на  противагу  середньословацьким  говіркам  та  словацькій 
літературній  мові),  ні  в  болгарській  мові,  тобто  в  жодній  із  суміжних 
слов’янських  мов,  —  і  так  само  її  немає  в  суміжних  неслов’янських  мовах 
(румунській,  угорській,  тюркських).  Беручи  теоретично,  складотвор- 
чість  могла  сформуватися  в  самій  українській  мові  при  занепаді  єрів 
(з  переходом  складотворчості  єра  до  сонорного)  або  дещо  пізніше  — 
задля  спрощення  важких  для  вимови  скупчень.  Першу  ймовірність 
слід  відкинути  на  підставі  двох  міркувань: 

а)  голосний  у  складі,  що  передував  таким  сполукам,  як  С  +  5  +  С,  тракто¬ 
вано  в  цілком  звичайний  спосіб  для  позиції  перед  складом  зі  слабким 
єром,  що  згодом  занепадав,  тобто  єр  у  попередньому  складі  перетворю¬ 
вався  на  о  або  е,  а  о  —  на  о  (див.  приклади  у  27.3),  чого  не  могло  б  ста¬ 
тися,  якби  складотворчість  переходила  від  єрів  до  сонорного; 

б)  у  деяких  словах  скупчення,  які  складалися  з  трьох  приголосних  щонай¬ 
менше,  втрачали  свій  серединний  сонорний  (пор.,  наприклад,  суч.  укр. 
масний  і  давн.  укр.  мдсльно'Ь  ґен.  одн.  жін.  роду  [Іп.  літоп.  1 173],  що  похо¬ 
дить  від  тазіо ),  а  таке  потрактування  було  б  неможливе  за  умов  складо¬ 
творчості  сонорного. 

Друга  альтернатива  —  прийняти,  що  слабкі  єри  занепали  в  цих 
сполуках  (як  і  скрізь)  і  що  складотворчість  сформувалася  дещо  пізніше, 
щоб  усунути  важкі  для  вимови  скупчення.  Утім,  якщо  це  був  ефек¬ 
тивний  засіб,  спроможний  дати  раду  скупченням  сонорних,  то  незро¬ 
зуміло,  чому  він  так  швидко  (за  століття,  ба  й  менше)  втратив  дієвість 
і  його  замінено  на  інший  —  вставляння  голосного:  С  +  5  +  »/ь  +  С> 

С  +  5  +  С  (сер.  XII  ст.) >  +С  +  5  +  С  (кінець  XII  ст. )>С  +  5  +  У  +  С 
(XIII  ст.).  Стадію  +С  +  5  +  С,  не  засвідчену  фактично,  відтворено  в  оперті 
на  логіку  та  хронологію  процесу. 

Зайве  й  казати,  що  зміни  у  скупченнях  приголосних  з  участю 
сонорних  не  спричинилися  до  змін  у  фонемному  складі  мови.  З  морфо¬ 
нологічного  погляду,  вони  збільшили  число  чергувань  е/о:  0  й  запрова¬ 
дили  в  обмеженій  кількості  слів  чергування  е/о :  у  (на  взірець  суч.  укр. 
грому  ґен.  одн.:  гриміти). 

Якщо  поминути  увагою  розбіжності  в  поодиноких  словах,  то 
українські  зміни  у  складах  із  двома  верхів'ями  звучності  є  спільними 
з  білоруською  мовою,  особливо  з  її  південними  діалектами  (в  північнобіло- 
руських  діалектах  на  початку  слова  надається  перевага  протетичним  голос¬ 
ним  о- /а-:  аржаньї  ‘житній'  проти  півд.  білор.  іржаньї).  Болгарська  мова, 
окрім  як  наприкінці  слова,  взагалі  була  вільна  від  проблеми  складів  із  дво¬ 
ма  верхів'ями  звучності,  оскільки  загалом  зберегла  в  таких  випадках  голос¬ 
ний  на  місці  єрів  (рьжда  ‘іржа',  крьвожаден  ‘кровожерний',  сребьрен 


27.7  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


477 


'срібний’);  такий  голосний  поширено  й  на  скупчення  С  +  5  наприкінці 
слова  ( вятьр  ‘вітер’).  Польська  мова  в  основному  зберегла  стан,  що  склався 
після  занепаду  єрів  ( гсіга ,  кпюіогегсгу,  згеЬту ),  тобто  сприйняла  склади 
з  двома  верхів’ями  звучності  —  окрім  як  у  кінці  слова,  де  в  окремих  випад¬ 
ках  було  запроваджено  голосний  е  (о§іеп  ‘вогонь’,  але  шаіг).  У  російській 
мові  не  сталося  жодних  інновацій  на  початку  слова  (ржавчина ),  хоча 
сильні  єри  в  усіх  інших  позиціях  дали  звичайні  рефлекси  ( кровожадний , 
мудреца  ґен.  одн.,  огонь ,  ветер).  У  східнословацьких  діалектах  склади 
з  двома  верхів’ями  звучності  здебільшого  були  усунені  різними  способами, 
часто  з  різними  рефлексами  в  поодиноких  словах;  на  початку  слова, 
як  правило,  то  є  5  +  і  ( Іщпис  ‘проковтнути’)  або  просто  5  ( Нтіа  ‘імла’), 
у  середині  кореня  —  е  +  5,  і + 5,  о  +  5, 5  +  і,  5  +  е  ( кегоат  ~  кігоатл  ‘кривавий’, 
кегті  ~  кігті  ~  к?іті  ‘гримить’,  зііга  ~  зоїга  ‘сльоза’),  у  середині  слова  на  межі 
морфем  —  е  +  5  і  о  +  5  ( зігіеЬоті  ~  зігіеЬеті  ‘срібляний’)  і  наприкінці  сло¬ 
ва—  е  +  Зіо  +  5  (коіеі ‘казан’,  теїог-  глеіег  ‘вітер’).  Див.  також  44.6.  Таким 
чином,  в  усіх  суміжних  слов’янських  мовах,  за  винятком  білоруської,  пере¬ 
біг  еволюції  був  інакший;  лише  західноукраїнські  діалектні  зміни,  що  ста¬ 
лися  за  середі іьоу країї іських  часів  у  середині  слова,  були  спільні,  можливо, 
зі  східнословацькими  діалектами.  Під  давньоукраїнську  добу,  коли  мати 
на  увазі  цю  позицію,  західноукраїнські  діалекти,  як  здається,  ближче  сто¬ 
яли  до  польської  мови,  оскільки  й  там,  і  там  зберігався  стан,  виниклий 
після  занепаду  єрів.  Подібність  розв’язань  наприкінці  слова  в  усіх  згаданих 
мовах  була  досягнута  внаслідок  незалежного  розвитку,  завдяки  застосу¬ 
ванню  до  цієї  позиції  правил  чергування  0  з  рефлексами  сильних  єрів. 


7.  ЗАВВАГА  ЩОДО  П 

*  *  *  У  цьому  розділі  звук  п  згадувався  поряд  із  г,  /  і  т.  Однак  фактичного 
матеріалу  стосовно  п  у  скупченнях  із  участю  сонорних  обмаль,  а  той, 
що  є,  вказує  на  дещо  відмінний  статус  цього  звука. 

На  початку  слова  перед  приголосним  звук  п  у  східнослов’ян¬ 
ських  пам’ятках  ХІ-ХІУ  ст.  не  трапляється,  окрім  як  у  прислівнику 
н'ьн'Ь;  ця  форма,  що  після  занепаду  єрів  прибрала  вигляд  нон'Ь,  є,  однак, 
давньоросійська  й  чужа  давньоукраїнській  мові.  Що  стосується  позиції 
в  середині  кореня,  то  одне  слово  такого  типу,  здається,  є  —  снт>ха  (на¬ 
приклад,  Лавриш.  Єв.  1329).  За  пізніших  часів  воно  виступає,  згідно 
з  очікуваннями,  як  сноха ,  тобто  зазнає  того  самого  потрактування,  що 
й  блоха ,  сльоза  (<  ват^хл,  сдьза.  Див.  35.4);  проте  по  діалектах  подибує¬ 
мо  форми  блиха}  слизсі,  хоча  варіанту  +зпуха ,  здається,  не  існує. 

Звук  п  добре  представлено  тільки  наприкінці  слова,  де  з  ним 
відбувалося  приблизно  те  саме,  що  з  рештою  сонорних,  наприклад,  сосон 
ґен.  мн.,  весен  ґен.  мн.,  але  пор.  приязнь  (ц.  сл.?). 


478 


27.8  Потрактування  складів  із  двом  а  верхів'ями  звучності 


8.  ЗАВВАГА  ЩОДО  V 

Статус  сонорного  можна  приписати  звукові  V.  У  попередніх  параграфах 
цей  звук  не  згадувався  через  його  особливі?  потрактування  на  початку 
слова  перед  приголосним:  замість  долучення  протетичного  або  вставно¬ 
го  голосного,  відбувалася  (факультативно)  зміна  цього  звука  на  и-, 
наприклад,  суч.  укр.  устрявати ,  пор.  рос.  встрявать  (див.  19.3). 

Коли  брати  позицію  наприкінці  слова  перед  приголосним,  у  27.5 
серед  інших  прикладів  є  форма  молитов  (<  тоїіїць ).  Щоправда,  цей 
приклад  не  є  цілком  певний,  бо  звук  о  міг  бути  вставлений  за  аналогі¬ 
єю  до  слів  на  кшталт  суч.  укр.  піхва :  піхов  ген.  мн.,  корогва :  корогов  ґен. 
мн.,  де  перед  V  був  ь  (пор.  поховті,  л\(о)д(и)і,овть  —  Ґал.  1659,  хоругов*ь  — 
Ґал.  1669).  Якщо  такої  підтримки  в  межах  морфологічної  категорії  не 
було,  звук  -V  тяжів  до  занепаду:  топьрвь  >  тепер  —  зміна,  датована 
середньоукраїнською  добою.  Пор.  також  суч.  укр.  мерця  ґен.  одн.  < 
мьртвьціа,  де  звук  V  занепав  у  середині  слова.  Проте  подібних  прикладів 
замало,  щоб  робити  остаточні  висновки. 

Більше  даних  ми  маємо  для  позиції  в  середині  кореня,  але  вони 
суперечливі  й  можуть  інтерпретуватися  по-  різному.  Спершу  слабкі  єри 
в  цій  позиції  занепадали,  як  і  обік  інших  сонорних:  дври,  дврєхт*  (Гал. 
Єв.  1288.  Від  <1х)ьгі),  —  з  очікуваною  змікою  в  попередньому  складі 
(якщо  такий  був):  пршцвьпгЬньк,  пршсвьткс  а  3  ос.  одн.  аор.  (Бер.  Напк. 
XIV  ст.).  Відповідно,  для  середньоукраїнс  ького  й  сучасного  періодів 
можна  б  сподіватися  появи  форм  із  і/у  після  V.  Вони  й  справді  трап¬ 
ляються  у  великій  кількості:  пор.  топоніми  Звинигород  (Гр.  1516,  Бере¬ 
стя),  2.шпокогосЬкі  (Люстр.  Брацлав  1545),  Тшупіасгоіе  (Люстр. 
Житомир  1545),  Тшпіасгупзкаіа  (Люстр.  Луцьк  1552),  звинатт*  (Памва 
Бер.  1620),  звиню  (Памва  Бер.  1627,  переклад  “ц.  сл.”  звєню!),  топонім 
Игшпо^госі  (Веаиріап  1653),  звинят  (Фот.  1749),  звинило  (Грам.  Павл. 
1826).  Проте  всі  приклади  стосуються  лише  одного  кореня  —  суч.  укр. 
дзвеніти.  На  сучасне  написання  можна  було  б  не  зважати,  як  на  анти¬ 
історичне,  скопійоване,  можливо  з  рос.  звенеть  і  зумовлене  сучасним 
нерозрізненням  ненаголошених  е  та  у ,  але  написання  з  є  так  само  трап¬ 
ляються  в  давніших  пам’ятках,  хоча  набагато  рідше,  ніж  позначення 
на  письмі  звука  у  (во  Звєнигород'Ь  —  Іп.  літоп.  1202,  позвєн'Ь  3  ос.  одн. 
аор.  —  Йос.  Фл.  XVI  ст.).  Слово  (суч.  укр.)  двері ,  здається,  ніколи  не 
мало  форм  з  у;  у  наголошеному  бойківському  корені  двйрі  звук  “у”  є, 
мабуть,  наслідком  вторинного  звуження  е  перед  складом  з  і.  (Пор. 
також  написання  з  метатезою,  як-от  у  Гал.  Єв.  1288:  при  дьврех%  к*ь 
дьврєлгь,  дьври,  —  що  могло  стосуватися,  зрештою,  лише  письма). 

Отже,  можна  заризикувати  хіба  що  твердження,  що  -ххь-  у  сере¬ 
дині  кореня  зі  слабким  ь  перетворився  на  -яі-  (а  відтак  на  - гуу -).  Тоді 
наявність  е  у  слові  двері  можна  пояснити  аналогією  до  форм 
двьрьми  >  дверми  інстр.  мн.  та  двьрьціа  >  дверця  здрібн.  —  аналогією, 
яка  мусила  була  діяти  ще  за  давньоукраїнських  часів,  пор.  двєри, 
двєрєлгь  дат.  мн.  в  Лавриш.  Єв.  1329  (якщо  то  не  є  знов-таки  випадки 
вживання  є  у  функції  ь  =  0). 


27.  Потрактування  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 


479 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Крьімский  А.  «Древне-киевский  говор»  IV,  ИОРЯС  XI,  З, 

1906  (Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах ,  3. 

К.,  1973). 

2.  Меуег  К.  Н.  «2иг  ЕпІзІеЬип^  сіег  зекипсіагеп  НаїЬуокаїе  іш 
ОзІзІауізсЬеп».  А5РН  38,  1923. 

3.  Макарушка  О.  «Українські  слова  типу  Чгьі’».  Юв.  Груш.  2. 

4.  Сімович  В.  «Українські  йменники  чоловічого  роду  на  -о 

в  історичному  розвитку  й  освітленні».  Науковий  збірник  Україн¬ 
ського  високого  педагогічного  інституту  ім.  М.  Драгоманова  1. 
Прага,  1929. 

5.  Сімович  В.  «Українські  чоловічі  ймення  осіб  на  -но  (В  істо¬ 
ричному  освітленні)».  36.  КДГУМ. 

6.  Кисіпускуі  X  В.  «ТЬе  РгоЬІеш  о£  пош.  Епсііп^з  о£  о-зіешз  іп 

Зіауіс».  ОгЬіз  зсгіріш ,  Ошіїгу  ТзсЬійехузку  гиш  70.  СеЬигі5іа£. 
МйпсЬеп,  1966. 

7.  Марков  В.  «Замечания  о  неорганических  гласних  в  македон- 
ском  и  в  русском  язиках».  Македонски іазик  18.  Скопає,  1967. 

8.  Ушаков  В.  «К  вопросу  о  слоговом  характере  конечних  слого- 
вьіх  согласньїх  в  древнерусском  язьіке  XIV  в.»  Юбилейная 
научно -методическая  конференцій  северо-западного  зонального 
обьединения  кафедр  русского  язьїка.  Л.,  1969. 

9.  Ярещенко  А.  «Формування  синтетичних  імперативних  форм 
дієслова  в  українській  мові».  Мовозн.  1972,  2. 

10.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «/ езті  ‘І  ат’  апсі  5оте  УегЬаІ  Епсііп§5  іп  51ауіс». 
Рарегз  іп  Біатс  Ркіїоіоуу  1  (Юв.  ].  Реггеїі).  Апп  АгЬог,  1977. 


28.  ЗЛИТТЯ  і  ТА  у 


1.  Загальні  завваги .  480 

2.  Свідчення  пам'яток:  від  XI  ст.  до  середини  XIII  ст .  481 

3.  Свідчення  пам’яток: 

від  кінця  XIII  ст.  до  кінця  давньоукраїнської  доби .  482 

4.  Інші  джерела  свідчень:  запозичені  слова .  483 

5.  Висновки.  Умови  та  наслідки .  485 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВЕЕАГИ 

Як  в  усіх  слов’янських  мовах,  розташованих  на  південь  приблизно  від 
50-ї  паралелі  (тобто  словацькій,  чеській,  словенській,  сербсько-хор¬ 
ватській,  македонській  і  болгарській),  в  українській  літературній  мові  та 
більшості  українських  говірок  зникло  розрізнення  і  та  у .  Проте,  якщо 
в  зазначених  мовах  злиття  цих  звуків  дало  і  \  то  відповідний  рефлекс 
в  українській  не  є  ані  і,  ані  у,  але  проміжний  звук  середнього  піднесення 
(високо-середній  і  передньо-середній),  який,  зазвичай,  позначається  як  у, 
але  в  цій  книзі,  за  потреби  підкреслити  його  фонетичну  специфіку,  по¬ 
значатиметься  як  у.  Отже,  якщо  в  інших  слов’янських  мовах  цієї  групи 


1  За  винятком  деяких  діалектів.  Наприклад,  південно-східні  болгарські  діалекти 
католиків  у  районах  Пловдива  та  Свипггова  мають  у  таких  випадках  у.  У  деяких 
слов'янських  мовах  названої  групи  відмінність  між  і  га  у  частково  зберігається  у  різному 
потрактуванні  попереднього  приголосного. 


28.2  Злиття  і  та  у 


481 


сталася,  як  правило,  одна  фонетична  зміна  {у  >  і),  то  в  українській,  при¬ 
наймні  літературній,  слід  рахуватися  з  двома:  і  >  у  та  незалежно  від  неї  — 
й,  мабуть,  дещо  пізніше  —  у  >у.  Північноукраїнське  наріччя  відрізня¬ 
ється  в  цілому  переднішою  артикуляцією  у  {у)  2 у  а  в  частині  говірок  (на 
півночі)  у  зберігається  як  у.  Відтак,  давньоукраїнське  протиставлення  і 
та  у  зберігається  в  цих  говірках  як  у  проти  у.  У  частині  південно-захід¬ 
них  говірок  (надсянські,  лемківські,  бойківські,  середньозакарпатські, 
деякі  марамороські)  звук  і  змінився  на  у ,  тимчасом  як  у  зберігся  не¬ 
змінним  або  навіть  огубився  (огублений  у  умовно  позначається  як  со3). 
Цим  теж  підтримуєтся  існування  згаданої  опозиції,  що  зазнала  лише 
фонетичних  видозмін. 

У  пам’ятках  і>утау>у  можна  простежити  з  певною  мірою 
вірогідності  починаючи  зі  зламу  ХІІІ-ХІУ  ст. 


2.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ’ЯТОК:  ВІД  XI  СТ.  ДО  СЕРЕДИНИ  XIII  СТ. 

*  *  *  Уже  в  найдавніших  пам’ятках  трапляються  спорадичні  випадки  етимо¬ 
логічно  невиправданого  вживання  ьі  на  місці  и  та  навпаки.  Однак  до 
самого  початку  XIII  ст.  ці  факти  не  є  певні  —  не  тільки  через  їх  обмежену 
кількість,  але  й  через  те,  що  майже  всі  випадки  подібних  написань  мали 
особливі  підстави  й  не  відбивали  загальної  зміни  цих  голосних. 

Насамперед  слід  відкинути  відносно  часте  поплутання  і  та  у 
після  г  (проілюстроване  й  розглянуте  в  розділі  12),  оскільки  воно 
віддзеркалює  не  що  інше,  як  ствердіння  г\  Приблизно  від  1 125  р.  у  па¬ 
м’ятках,  писаних  на  терені  поширення  київсько-поліських  говірок,  таке 
поплутання  спостерігається  й  після  велярних  к ,  £,  х.  Проте  це  знов- 
таки  відбиває  лише  зміну  цих  приголосних  (див.  15.4). 

Решту  випадків  поплутання  можна  поділити  на  такі  типи: 

а ) .  Описки  упереджувального  й  інерційного  характеру,  як-от:  нєпрдвкди 
и  нєчистотьі  ген.  одн.  (Ізб.  1073),  проннрливин  ‘пронозливий’  (Ізб. 

1076  4),  години  ґен.  одн.,  постидьіть  са  ‘засоромиться’  (Арх.  Єв.  1092), 
тАкдоимєнитии  ‘того  самого  імені’  (Кир.  Єрус.  XI  ст.),  сили  ґен.  одн. 

(Юр.  Єв.  1128),  погоуБьівин  (Добр.  Єв.  1164)  замість  нєпрдвьди, 
пронирлнвни,  години,  постьіднть  са,  таклоимєннтьін  і  погувивии 
відповідно. 

б) .  Заміни  морфем.  Переписувачі  (надто  —  найдавніших  пам’яток),  часто 
не  були  готові  сприйняти  складність  копійованого  тексту.  Не  звертаючи 
особливої  уваги  на  загальне  значення  уривка,  ба  навіть  окремого 
речення,  вони  часто  замінювали  вихідні  морфеми  на  подібні  до  них 
за  звучанням;  як  правило,  це  стосувалося  коренів,  що  їх  переписувачі 

2  Див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  на  с.  159. 

3  Див.  Паньк.,  мапа  2. 

4  Цей  корінь  може  мати  звук  і  також  унаслідок  поплутання  двох  серій  чергувань, 
пор.  ст.  ц.  сл.  вт»ньрж  ‘закрадуся’. 


482 


283  Злиття  і  та  у 


замінювали  на  більш  звичні  для  себе  форми.  Так,  корінь  сир-  ‘сирий’ 
часто  вживано  замість  сир-  ‘сиротливий’  (наприклад,  осьір'кю  ‘осиро¬ 
тію’  —  Ізб.  ІОТЗ^сьір'Ьіж  —  Ізб.  1076),  пьгг- ‘питати’ замість  пит- ‘годува¬ 
ти’  (по  пьітании  ‘по  годівлі’  —  Гр.  Бог.  XI  сг.),  стид- :  стьіж-  ‘ерам’  замість 
стиг- :  стиж-  ‘хапати’  (нєпостижимоую  ак.  одн.  жін.  роду  —  Хіл.  XIII  ст., 
Напк.  XIII  сг.;  непостижьно  —  Іп.  літоп.  1 199);  ти  ‘ти’  плутано  з  ти  дат. 
одн.  ‘тобі’  й  ти  ‘і’  (не  оухьггри  ти  ‘не  замишляй  змови’  —  Гр.  Бог.  XI  ст., 
сотвори  в*ь  милость  ти  дажь  ми  ризи  ‘учини  ласку  й  дай  мені  одіння’  — 
Син.  Патер.  XI  ст.);  ми  ‘ми’  —  з  ми  дат.  оди.  ‘мені’;  си  ‘собі’  та  си  ‘ця’  — 
з  сьі(и)  ‘сущий’  (ми  тесе  не  родивт*ши  —  Усп.  зб.  XII  ст.;  нить  си  ‘який 
є  юним’  —  Ізб.  1073;  сьіночи  ‘цієї  ночі’  —  Іп.  літоп.  1152),  навіть  вити 
‘бути’  —  вити  ‘бити’  (пркдАноу  вити  ‘бути  зрадженим’  —  Напк.  XIII  ст.). 

Вряди-годи  трапляється  поплутання  суфіксів  -ьін(и)  та  -ин(а). 
Звідси  такі  форми,  як  мидостини  (Ізб.  1076),  л\лстиню  ак.  одн.  (Гр.  Бог. 
XI  ст.).  Нарешті,  одна  частина  мови  могла  тлумачитися  як  інша,  на¬ 
приклад,  плт*толюБьіга  грЬхьі  ‘плотолюбні  гріхи’  замість  пл*ьтолюБита 
грЬхьі  ‘гріхи  плотолюбства’,  зелтаАМ'крии  ‘землемірний’  замість 
зел\лАм1фии  Ген.  ‘землеміряння’  (обидва  приклади  —  з  Ізб.  1073). 

Такі  поплутання  щоразу  характеризують  особу  переписувача, 
але  мало  стосуються  проблем  звукових  перетворень. 
в).  Неконсеквентність  у  виборі  і  чи  у  в  закінченнях  мн.  іменників  чол. 
роду  вказує  на  початок  поплутання  форм  акузатива  й  номінатива 
(за  взірцем  жін.  роду  на  -а,  де  обидві  форми  закінчувалися  на  - у ),  а  не 
на  якесь  звукове  перетворення.  Йдеться  про  випадки  на  кшталт  ксте 
с(и)ни  (Напк.  XIII  ст.),  на  ...  злита  ‘проти  злих’  (Єв.  Полік.  1307),  сп'Ьти 
псальми  (Сл.  Єфр.  Сир.  1284)  замість  сини,  з(*ь)лита,  псал(*ь)мьі. 
Щоправда,  вони  з’являються  насамкінець  давньоукраїнської  доби,  а  то¬ 
му  їх  можна  пояснити  й  фонетично  (див.  28.3). 

Вилучення  випадків,  що  входять  до  трьох  згаданих  типів,  робить 
число  поплутань  у  з  і  в  текстах  ХІ-сер.  XIII  ст.  незначним:  просити, 
сьвктьньїкт*  ‘порадник’  (обидва  з  Добр.  Єв.  1 164),  слишати  ‘чути’  (Напк. 
XIII  сг.),  женьїх^  ‘наречений’  (Лавр.  Єв.  XIII  сг.);  ньіжє ‘нижче’ в  Реймс. 
Єв.  XI  ст.  може  пояснюватися  сербським  впливом. 

Звісно,  цілком  можливо,  що  наприкінці  XIII  ст.  звук  і  в  багатьох 
говірках  пересунувся  дещо  донизу  й  назад  з  артикуляторного  погляду, 
на  користь  чого  промовляє  досить  значна  кількість  упереджувальних, 
інерційних  і  морфологічно  зумовлених  описок.  Однак  довести  цього 
неспромога;  і  в  усякому  разі  будь-яких  свідчень  злиття  із  у  бракує. 


3.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ'ЯТОК: 

ВІД  КІНЦЯ  XIII  СТ.  ДО  КІНЦЯ  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

Певне  почастішання  випадків  поплутання  і- у  спостерігається  від  кінця 
XIII  ст.  (орієнтовною  датою  початку  цього  явища  може  слугувати  1283  р.) 


28.4  Злиття  і  та  у 


483 


й  особливо  в  XIV  ст.  Подибуємо  випадки  написання  и  замість  ьі  (стидлхоу 
са,  лзт>  грішним  —  Єв.  Євс.  1283;  кивають  —  Панд.  1307;  огнємь  конєчнимь 
(Бер.  Напк.  XIV  ст.),  але  частіше  ьі  на  місці  и5  (чр^сллмьі,  вьіно  —  Панд. 
1307;  исполньїлт*  —  Єфр.  Сир.  1325;  погукьггь  —  Київ.-Лавр.  Єв.  1350; 
стлростьінт»  —  Гр.  1359,  Перемишль;  антропоніми  Кузмьічь,  Ягодниковьічь, 
Локвьічь,  Ивановьічь  —  Гр.  1366,  Перемишль;  лсЬстьічєлп*  'городянам'  —  Гр. 
після  1366,  Волинь?;  роками  ‘річками’  —  Гр.  1377,  коло  Перемишля;  кньїгьі, 
нєприіАзньїномь  ‘чортячим’  дат.  мн.  —  Фл.  Пс.  1384;  ст>  ньімь  —  Луц.  Єв. 
XIV  ст.).  Основний  корпус  прикладів,  що  засвідчують  поплутання  і- у, 
походить  із  західної  частини  України,  передусім  із  Перемищини  та  мен¬ 
шою  мірою  з  Західної  Волині.  Хоч  як  це  парадоксально,  але  в  сучасних 
говірках  Перемищини  чітко  розрізнюються  рефлекси  і  та  у.  Оскільки 
про  пізніше  відновлення  цього  розрізнення  не  може  бути  мови,  то  слід 
припустити,  що  перемиські  писарі  XIV  ст.  послуговувалися  мовними 
взірцями  з  інших  регіонів,  або  ж  міська  мова  відрізнялася  від  сільської 
говірки.  З  другого  боку,  брак  прикладів  із  центральних  регіонів  України 
може  бути  наслідком  дефіциту  пам’яток  із  цих  земель,  писаних  у  XIV  ст. 
Отже,  скоріш  за  все,  злиття  і  та  у  поширювалося  насамперед  із  Буко¬ 
вини6,  Галичини  (за  винятком  карпатських  говірок)  і  південно-західної 
частини  Волині.  Цей  висновок  є  здогадний,  але,  що  характерно,  він  по¬ 
тверджується  браком  розрізнення  і  та  у  після  велярних  у  цьому  регіоні 
від  середини  XIII  ст.,  про  що  йшлося  в  15.2  і  15.4. 


4.  ІНШІ  ДЖЕРЕЛА  СВІДЧЕНЬ:  ЗАПОЗИЧЕНІ  СЛОВА 

Запозичення  з  інших  мов  до  української  дають,  на  жаль,  мало  матеріалу 
для  визначення  часу,  коли  і  перейшов  у  у,  а  у  злився  з  у.  Коли  за  давньо¬ 
українських  часів  і  пересунувся  в  бік  у}  у  мові  вже  не  було  і.  Відтак, 
чужомовний  і  у  запозичених  словах  мусив  передаватися  через  у,  як  колись 
до  того  він  передавався  через  і,  тобто  через  звуки,  що  позначалися  кири¬ 
личною  буквою  и.  Отже,  годі  з’ясувати,  які  звукові  ознаки  ховалися  за 
графічними  лаштунками.  Щойно  після  постання  в  середньоукраїнській 
мові  нового  і  на  місці  е  (див.  32.1)  з’явилася  можливість  розрізняти  новий 
і,  позначуваний  на  письмі  буквою  'Ь,  і  старий  і,  що  на  той  час  устиг  перейти 
в  у.  Як  виняткове  явище,  написання  запозичених  слів  з  ’Ь  можна  подибати 
навіть  у  XIV-XV  ст.  (наприклад,  остроном'Ью  ‘астрономію’  —  Ужг.  півуст. 
XV  ст.),  але  усталювалися  вони  аж  до  середини  ба  й  кінця  XVI  ст.,  коли 
такі  написання,  як  селітри  ген.  одн.  (від  баварського  Заіііїег,  Гр.  1553,  Во- 

5  Поплутання  ьі  -  и,  здається,  трапляється  частіше  від,  скажімо,  ьі  ~  (о)у,  ьі  ~  а  абощо. 

6  Якщо  покладатися  на  свідчення  XV  ст.  Див.  32.2. 


484 


28.4  Злиття  і  та  у 


лодава),  м'Ьзєрного  ґен.  одн.  чол.  роду  (Лавр.  Зиз.  1596),  д'кн'Ью  ‘лінію’  (Кл. 
Остр.  1599)  і  Л/І'Ьнєрв'Ь  дат.  (БіхоЗіа  1642),  стали  узвичаєними  (див.  інші 
приклади  в  32.3). 

Однак  і  тепер,  навіть  після  відновлення  і  (<е),  становище  за¬ 
лишалося  далеко  не  ясним.  Більшість  нових  запозичень  ішла  тоді  з  поль¬ 
ської  та  білоруської  мов  або  через  їхнє  посередництво:  польська  була 
основним  провідником  для  німецьких  слів,  а  білоруська  —  для  литовських. 
Оскільки  на  той  час  існувала  досить-таки  усталена  відповідність  —  пол., 
білор.  і  =  укр.  у ,  —  то  така  заміна  була  радше  типовою  для  всіх  запозичень. 
Із  цієї  причини  українська  мова  має  у  в  таких  запозичених  німецьких 
словах,  як  бйнда  ‘стрічка’  (1627),  хвиля  (1562),  комин  (1552),  квиток  ( 1556), 
любисток  (XVIII  ст.),  скиба  (1627),  мистець,  линва ,  спис  (1507),  гвинт 
(1686),  шпиталь  (1588) ,  можливо,  линтвар  ‘шкіра  (однорічного)  ягняти’ 
(XVIII  ст.)  —  суч.  нім.  Віпбе,  М/еіІе ,  Катіп ,  ОціШщ,  ЬіеЬзІдскеї ,  ЗскеіЬе , 
Меізіег ,  Ьеіпе,  5ріф,  Сетпсіе,  Зрііаі,  Ііпсі(е )  Шше  і  пол.  Ьіпсіа ,  сктіа ,  котіп , 
кшіі,  ІиЬізІек ,  зкіЬа,  тізігг ,  Ііпа,  зріза,  §тпІ,  згргіаі  відповідно 7;  а  також 
у  запозичених  литовських  словах:  свйрон  ‘комора’  (1598,  поліське),  скирта 
та,  ймовірно,  кирпатий  —  лит.  зтгпаз ,  зйгіа,  *кігрд£аз  (кігріі  ‘тяти’)  —  білор. 
свіран ,  скірта ,  кірпати8. 

Відтворення  чужомовного  і  українським  і  мусило,  у  ґрунті  речі, 
порушити  традицію  використання  задля  цього  звука  у.  Це  сталося  у  XVI- 
XVII  ст.,  коли  можна  спостерігати  хитання  у  формах  із  давнішим  у  і  нові¬ 
шим  і,  як-от:  днчеьі  (Гр.  1461,  Луцьк;  Транкв.-  Ст.  1618),  подич'Ьне  (Памва 
Бер.  1627)  проти  д'Ьчити  (Пирят.  1701),  пор.  пол.  Іісгус;  дьірд  (Астр.  1699) 
проти  суч.  укр.  ліра ,  лірник,  уже  згадуване  квит(ок)  проти  квотована  (Полт. 
1668),  квіітлция  (Пирят.  1684).  Подібні  хитання  в  деяких  словах  дотри- 
вали  до  XX  ст.,  наприклад,  мизерний  (Грінченко  1909 мізерний;  у  не¬ 
багатьох  випадках  вони  навіть  спричинилися  до  появи  надпоправних 
форм  з  і,  як  тубілець ,  що  походить  від  пол.  іиЬуІес  (їй  ‘тут’  Ьус  ‘бути’,  пор. 
білор.  тубьілец);  можливо,  антропонім  Зіновій ,  Зінько  (З^нко  —  Люстр.  Київ 
1552  тощо;  пор.  топонім  Зіньків),  якщо  він  не  є  помішанням  двох  імен  — 
Зиновій  (гр.  Ятіхю/іюд)  і  Зенон  ~  Зенько ,  пол.  Іепоп ,  що  початково  виводиться 
від  гр. 

Традиція  заміни  чужомовного  (західноєвропейського)  і  на 
український  у  ще  й  досі  спостерігається  в  сучасній  українській  літера¬ 
турній  мові  після  зубних  й,  і,г,з,с  '\г  ( дискредитувати ),  тимчасом  як  на 

7  Слово  барвінок ,  що  походить  від  пол.  Ьатіпек,  нім.  Вашіпкеї,  лат.  региіпса,  має 
звук  і  внаслідок  асоціації  з  вінок. 

8  Ситуація  з  цими  словами  ускладнюється  тим,  що  для  більшості  з  них  невідома 
дата  запозичення.  Перша  фіксація  в  текстах,  до  того  ж  приблизна  (зазначена  в  дужках), 
аж  ніяк  не  мусить  засвідчувати  дійсного  входження  слова  в  живомовну  стихію.  Так, 
принаймні  деякі  з  наведених  слів  могли  потрапити  до  української  мови  тоді,  коли  вона 
ще  не  мала  звука  і.  У  цьому  випадку  не  можна  говорити  про  заміну  звуків. 


28.5  Злиття  і  та  у 


485 


Закарпатті  її,  здається,  до  XVII  ст.  застосовувано  (при  позичанні  з  угор¬ 
ської  мови)  так  само  після  губних  та  велярних,  як-от  у  формах  внрув  ‘війт' 
(Няґ.  1758),  котрим ...  кнпом  ‘яким  робом’,  кимловлти  ‘шпиIувати,  (Ключ 
1695)  —  уг.  Ьігбу  кер,  кетіеіпі  (в  північно-східних  угорських  говірках  е  >  і), 
хоча  міг  використовуватися  також  і  звук  і  (б'Ьзовати  ‘вірити',  д-кжмд  ‘деся¬ 
тина'  —  Няґ.  1758;  уг.  Ьігпі,  сіегзта). 

Зайве  й  казати,  що  у  віднаходиться  й  у  давньо-  та  середньо- 
українських  запозиченнях  із  грецької  (наприклад,  кит ,  коливо  ‘кутя'  — 
гр.  кцтод,  кдХХьроу)  та  тюркських  мов  ( лиман  —  тур.  Іітап;  антропонім 
Л/Ієндди-КгєреА  ґен.  —  Молд.  гр.  1499). 

У  словах,  запозичених  із  румунської  мови,  чужий  і  передається 
зазвичай  звуком  і  (наприклад,  діал.  бір  ‘податок’),  з  чого  випливає,  що  ці 
слова  були  запозичені  після  злиття  і  та  у  (й  після  постання  з  є  нового  і), 
правдоподібно,  —  принаймні  для  деяких  із  них  —  у  ХУ-ХУІ  ст.  Звук  у 
трапляється  після  г  (наприклад,  закарп.  ярйч  ‘їжак’),  але  це  не  має  значення 
в  нашому  випадку,  бо  г’  ствердів  на  цих  землях  відносно  пізно  —  близько 
1600  р.  (див.  49.2).  Декілька  слів,  у  яких  румунський  і  передається  через  у 
в  інших  позиціях  (діал.  яфина  ‘чорниця’,  діал.  демикати  ‘рвати’),  могли 
ввійти  до  української  мови  ще  до  злиття  і  та  уу  хоча  хронологія  цих  запози¬ 
чень  невідома. 

Таким  чином,  передача  чужомовного  і  звуком  і  (писаним 
у  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  як  'Ь)  остаточно  защеплюється  від  середини  XVII  ст. 
(наприклад,  ґузіжи  —  Полт.  1668,  леліток  ґен.  мн.  —  Полт.  1673 :  по л.§игіку 
лит.  Іеіуіе  ‘лялька’),  тобто  по  довшім  часі  після  злиття  і  та  у.  Відтак, 
свідчення  запозичених  слів  давньо-  та  середньоукраїнської  доби  на  значну 
міру  є  несуттєві  для  з’ясування  хронології  цього  злиття. 

Більшу  вагу  мають  фіксації  українських  власних  назв  у  доку¬ 
ментах,  що  їх  писали  латинкою  чужоземні  переписувачі.  Найкраще 
вивчені  (Панькевич,  Деже)  угорські  пам’ятки,  в  яких  е  замість  і  часто 
трапляється  вже  з  XIV  ст.  Оскільки  в  угорській  немає  у,  ця  передача  що- 
найреальніше  відповідає  українському  звукові  у.  Ткега  ~  Ткуза  ‘Тиса’ 
(1322),  гідронім  Сгеиа  (=суч.  укр.  Кривау  1341),  Макзет  ‘Максим’  (1366), 
топонім  Кизееп  (=  суч.  укр.  Русин,  1387),  Уаззеїіиз  ‘Василь’  (1398).  Ці  дані 
мали  б  потверджувати  датування  і  >у  XIV  ст. 


5.  ВИСНОВКИ.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Злиття  і  та  у  можна  датувати  кінцем  давньоукраїнської  доби  для  зони, 
що  розлягається  від  Буковини  по  Карпати  і  далі  на  північ  до  Західної 
Волині.  Перехід  і  в  у  без  злиття  з  у  обіймав,  без  сумніву,  більшу  зону, 
можливо  ту  саму,  де  тепер  фіксується  втрата  первісного  і  як  такого  (тоб- 


486 


28.5  Злиття  і  та  у 


то  замалим  не  всю  Україну,  за  винятком  Надсяння,  Північного  та  Західного 
Підляшшя  та  деяких  сіл  у  Східній  Словаччині,  на  півдні  Гуцульщини, 
півночі  Чернігівщини  й  Сумщини;  у  львівсько-перемиському  регіоні  — 
окрім  як  після  велярних  —  див.  15.2).  Проте  межі  цієї  зміни  годі  окрес¬ 
лити  бодай  приблизно,  оскільки  вона  не  була  й  не  могла  бути  безпосе¬ 
редньо  відбита  в  пам’ятках.  З  хронологічного  погляду,  зміна  і  >  у  мусила 
передувати  злиттю  і  та  у ,  принаймні,  на  одне  покоління  мовців,  а  отже 
датуватися  щонайпізніше  60-ми  рр.  XIII  ст.  Це  випливає  з  особливостей 
розвитку  е  (див.  32.2). 

Перехід  і  в  у  був  протилежністю  щодо  еволюції  е ,  яка  й  дала 
йому  поштовх.  Так  само,  як  звук  е  (поза  київсько-поліськими  говірками) 
зазнав  просунення  вперед  і  звуження  до  е  (див.  13.1)  й  далі  до  і,  чо¬ 
му  сприяло  пом’якшення  попереднього  приголосного  й  відрубність  е 
в  системі  фонем,  звук  і  після  твердого  приголосного  зазнав  еволюції 
в  супротивному  напрямі,  змістившися  дозаду  й  донизу.  Прикметно,  що 
еволюція  і  була  утруднена  й  до  певної  міри  внеможливлена  в  пів¬ 
нічноукраїнських  говірках,  де  е  являв  собою  дифтонг  і  через  це  не  міг 
звичайним  пом’якшенням  спричинити  зміни  в  монофтонгічному  і. 
Тут  і  змінився  лише  трохи,  перетворившися  на  у,  і,  якщо  у  (мабуть, 
дещо  пізніше)  злився  з  цим  голосним,  то  сталося  це  хіба  що  внаслі¬ 
док  відрубності  у  в  системі  голосних. 

Зміна  і  >  у  не  вплинула  на  будь-які  стосунки  в  межах  системи 
фонем.  Вона  тільки  зробила  опозицію  е :  і  фонетично  виразнішою  —  е  :у. 
Склад  голосних  (представлений  у  22.4)  для  цієї  зони  став  таким: 

У  У  и 

е  6 

е  о 
а 

Поляризація  між  е  та  і>у  спричинилася  до  того,  що  останній  уподіб¬ 
нився  звукові  у.  Вони  не  відрізнялися  один  від  одного  стосунком  до  по¬ 
м’якшених  приголосних  (обидва  не  припускали  їх  появи  в  препозиції). 
Становище  у  в  системі  й  раніше  було  особливе,  а  тепер  усе  було  налаш¬ 
товане  на  усунення  у  як  фонетичної  та  фонологічної  одиниці.  Для  зони, 
де  звук  у  за  пізніх  давньоукраїнських  часів  злився  з  у,  систему  голосних 
можна  переписати  так: 

У  ” 

е  6 

е  о 
а 

Щоправда,  така  схема  не  є  вповні  адекватна,  бо  е  насправді  був  звуком 
вищого  піднесення  й  переднішого  ряду,  ніж  у ,  а  сама  система  аж  ніяк  не 


28.5  Злиття  і  та  у 


487 


була  так  добре  врівноважена,  як  випливало  б  із  наведеної  схеми.  У  дійс¬ 
ності  вона  перетворилася  на  таку: 

и 

е  6 

У 

е  о 
а 

Тут  и  не  має  рівнобіжника  за  піднесенням,  а  у  розташований 
дещо  поза  межами  чіткої  вертикальної  опозиції  неоіублених  голосних*. 

Оскільки  й  перехід  і  в  #,  й  злиття  у  з  у  розпочалися,  правдо¬ 
подібно,  щонайперше  в  південно-західній  частині  країни,  зринає  спокуса 
пов'язати  це  з  занепадом  у  в  болгарській  і  словацькій  мовах.  У  болгарській 
мові  у  занепав  у  ХІІІ-ХІУ  ст.,  а  в  словацькій  —  у  ХІУ-ХУ  ст.  На  XIV- 
XV  ст.  припадає  також  час  активних  волоських  міграцій  у  Карпатських 
горах.  “Волохи”,  чий  загал  складали  носії  румунських  і  почасти  болгар¬ 
ських  та  македонських  діалектів,  з’явившися  в  Україні,  утворили  живий 
місток  між  балканськими  слов’янами  та  Україною.  Це  був  також  час 
остаточного  занепаду  ослабленого  болгарського  царства,  який  призвів 
до  його  загарбання  турками  (1393-1396  рр.),  після  чого  на  українські 
землі  посунули  болгарські  втікачі.  За  таких  історичних  умов  можливість 
спільного  фонетичного  розвитку,  що  розпочався  в  Болгарії  та  заторкнув 
Україну,  а  згодом  і  Словаччину,  здається  вірогідною.  Проте  не  слід  забу¬ 
вати,  що  румуни,  які  брали  активну  участь  у  волоських  заселеннях,  збе¬ 
регли  їхній  у  (на  письмі  і)  в  цілості  (фонематичній  системі  румунської 
мови  бракувало  передумов  до  занепаду#,  наявних  у  слов’янських  говір¬ 
ках).  Ще  важливішою  є  та  обставина,  що  саме  на  тих  землях,  які  актив¬ 
но  заселялися  волохами,  —  на  Бойківщині,  Лемківщині  та  значній  частині 
Закарпаття  (на  захід  від  сточища  Тересви,  за  винятком  одного  анклаву 
довкола  Ужгорода),  —  звук  і  в  усіх  або  в  більшості  (на  захід  від  сточи¬ 
ща  Уга)  позицій  перетворився  на  у,  але  старий  у  не  злився  з  цим  голос¬ 
ним,  зберігшися  як  у  або  змінившися  на  со.  Нарешті,  як  зазначено  у  28.1, 
прикінцевий  вислід  української  еволюції  звуків  і  та  у  (тобто,  як  пра¬ 
вило,  у )  відрізняється  від  того,  що  є  в  болгарській  та  словацькій  мовах 
(як  правило,  і).  Все  це  спонукає  до  обачності  при  порівнянні  еволю¬ 
ції  і  та  у  в  українській,  болгарській  і  словацькій  мовах. 


*  На  крайніх  західних  теренах  зони  поширення  південноукраїнських  говірок,  де  о 
дав  и2 ,  картина,  відповідно,  є  така: 


и 


е 


и2 


У 


о 


е 


а 


488 


28.5  Злиття  і  та  у 


Російська,  білоруська  та  польська  мови  зберегли  у  якщо  не 
як  фонему,  то  як  звук.  У  цьому  відношенні  вони  геть  відмінні  від  укра¬ 
їнської  мови. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Кримський  А.  «Деякі  непевні  крітерії  для  діялєктольогічної 
клясифікації  старо-руських  рукописів»,  3.  НЗб.  Груш. 
(Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах ,  3. 

К.,  1973). 

2.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментаріїв  до  української 
мови.  6.  и-і».  НЗ  Київського  університету,  т.  1.  К.,  1946. 

3.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  (ЗегесЬ  X).  «РЬопета  еггапз».  Ьіщиа  II,  4, 1950. 
(Переглянута  версія  у  виданні:  ЗЬєуєіоу  О.  У.  Теазегз  апсі 
Арреазегз.  МіїпсЬеп,  1971). 

4.  7\уо1ішкі  Р.  «Зіозипек  і'опегпу  у  сіо  і  \у  Ьізіогіі  ^хукоху 
зІохуіапзкісЬ».  2.Р55,  1958. 

5.  Латта  В.  «Рефлекси  общеслав.  *е  и  изменение у>і  в  украин- 
ских  говорах  восточной  Словакии »./яС  13,  1962. 

6.  Назарова  Т.  «Фонеми  и  (у)-і  в  деяких  середньополіських  го¬ 
вірках».  Дослідження  з  мовознавства  (1).  К.,  1962. 


29.  ПЕРЕХІД  (II) 

ВІД  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДО 
РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 


1.  Історичне  тло .  489 

2.  Головні  напрямки  еволюції  фонологічної  системи 

під  давньоукраїнську  добу .  492 

3.  Формування  української  мовної  єдності 

та  приналежних  до  неї  діалектів:  ретроспектива .  494 

4.  Писемна  мова  ранньосередньоукраїнської  доби 

як  свідчення  фонологічної  еволюції  української  мови .  497 

5.  Відмежування  ранньосередньоукраїнських  пам’яток .  502 

6.  Основні  писемні  пам’ятки  ранньосередньоукраїнської  доби .  507 


1.  ІСТОРИЧНЕ  ТЛО 

Поділ  українських  земель  між  Литвою,  яка  поглинула  більшу  їх  частину, 
Польщею  (Галичина  з  Белзчиною  та  Холмщиною),  Молдавією  (Букови¬ 
на)  та  Угорщиною  (Закарпаття)  окреслився  —  після  кількох  десятиріч 
запеклої  боротьби  між  загарбниками  —  бл.  1387  р.  Це  стояло  на  заваді 


490 


29. 1  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


цілісному  розвиткові  української  мови,  хоча  й  не  виключало  певної  єднос¬ 
ті,  що  їй  і  надалі  сприяли  численні  історичні  обставини. 

По-перше,  польсько-литовський  кордон  був  несталий.  Хоча 
з  часу  Кревської  унії  1385  р.  Литва  та  Польща  сіє  іиге  складали  одну 
державу,  сіє  їасіо  Литва  все  ж  не  постуг  илася  своєю  незалежністю, 
демонструючи  за  князювання  Витовта,  Свидригайла  та  їхніх  наступників 
потужну  життєздатність.  Наслідком  цього  були  періодичні  польсько- 
литовські  війни,  в  яких  українські  землі  (найчастіше  —  Поділля)  раз  по  раз 
переходили  з  рук  у  руки.  Війни  та  пересування  кордонів  уможливлю¬ 
вали  міграцію,  ба  навіть  змушували  до  неї  людність.  До  цього  долучали¬ 
ся  ще  й  соціальні  утиски.  Молдавія,  набувши  від  1359  р.  статусу  окремого 
політичного  утворення  (її  першою  столицею  була  Сучава),  перебувала 
в  1387-1497  рр.  під  польським  протекторатом,  аз  1538  р.  —  під  турецьким, 
і  це  зумовлювало  відносну  відкритість  кордону.  Молдавські  зазіхання 
на  Покуття  та  війни  задля  його  загарбання  також  сприяли  переходам 
людності  через  кордон.  Навіть  більш  відрубному  Закарпаттю  (ізольова¬ 
ному  політично  через  угорське  панування,  накинуте  приблизно  з  1015  р., 
а  географічно  —  через  наявність  природного  бар’єру  у  вигляді  гір),  коло¬ 
нізованому  з  півдня  угорцями,  із  заходу  німцями  й  словаками,  з  півдня 
“волохами”,  тобто,  у  ґрунті  речі,  зрумунізованими  болгарами  та  румунами 
з  домішкою  українських  скотарів  (із  Семи  городу),  довелося  прийняти 
нові  хвилі  українських  переселенців,  утікачів  з  плюндрованої  війною 
материкової  України,  що  переходили  через  Карпати,  —  і  найбільшу  з  та¬ 
ких  хвиль  очолював  подільський  князь  Фед  ір  Корятович,  що  привів  своїх 
подолян  на  Мукачівщину,  коли  його  власне  князівство  захопила  Литва 
(1393-1414  рр.). 

Проте  наймасовіші  міграції  людності  були  спричинені  контак¬ 
туванням  із  татарами  та  турками.  У  цих  переселеннях  було  кідька  основ¬ 
них  потоків.  Перший  із  них  почався  за  давньоукраїнської  доби,  коли 
татарська  навала,  що  її  кульмінацією  стало  падіння  та  зруйнування 
Києва  1240  р.,  призвела  до  майже  поголівної  втечі  людності  з  Лівобережжя 
та  Подніпров’я  на  північ  і  на  захід.  У  XIV  ст.,  завдяки  перетворенню 
Литви  на  нову  потугу,  втрачені  терени  були  частково  повернуті.  Про- 
суваючися  на  південь  Дніпра,  українське  осадництво  —  мабуть,  не  надто 
густе  —  досягло  гирла  Дунаю  та  Чорного  моря,  де  до  1442  р.  уже  з’яви¬ 
лося  декілька  городів.  На  схід  від  Дніпра  Литва  почала  зазіхати  на 
територію  між  гирлом  Сули  та  Дінцем.  Одначе,  коли  в  середині  XV  ст. 
Хаджі-Ґірей  об’єднав  кримських  татар,  а  відтак  його  спадкоємець  Менґлі- 
Ґірей  розбудував  військову  міць  своєї  держави,  відзискані  землі  знову 
швидко  були  втрачені.  З  1480  р.  почалися  регулярні  наїзди  кримських 
татар  на  Україну,  що  супроводжувалися  безжальним  плюндруванням 
маєтків,  захопленням  багатотисячного  ясиру  та  втечею  позосталої  люд¬ 
ності.  Ці  набіги  сягали  в  глиб  Галичини,  Польщі  та  Білорусі,  але  особли- 


29. 1  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


491 


ві  спустошення  несли  на  безлісі  рівнини  Східної  та  Центральної  Укра¬ 
їни.  Осаджені  українцями  терени  катастрофічно  змаліли,  і  на  початку 
XVI  ст.  передній  фронт  оборони,  як  не  рахувати  кількох  висунутих 
уперед,  але  відрізаних  від  основної  території  фортець,  відтягся  до  лінії 
Житомир  —  Київ  —  Остер  (усі  під  Литвою)  —  Путивль  (з  1503  р.,  разом 
із  Черніговом  і  Новгородом- Сіверським,  під  російською  зверхністю). 
На  Поділлі  населення  було  здесятковане,  й  українська  етнічна  територія 
в  межах  Польщі  та  Литви  фактично  скоротилася  до  Галичини,  частини 
Волині  та  Полісся. 

Однак  дія  спричинила  протидію,  що  поклала  початок  “Рекон¬ 
кісті”.  Напіввійськовий-напіврозбійницький  устрій,  заведений  у  Криму, 
знайшов  послідовників  і  серед  українців.  Ватаги  людей  ішли  в  степ  і,  жи¬ 
вучи  напівкочівницьким  життям,  сполучали  використання  родючих 
земель,  штучно  обернених  на  пустелю,  з  нападами  та  грабунками  татар. 
Так  розпочалася  козаччина,  вдокументована  під  цією  назвою  з  1492  р. 
За  якихось  п’ятдесят  років  козаки  зорганізувалися  в  особливу,  досить 
міцну  військову  одиницю,  з  якою  треба  було  рахуватися.  У  40-х  рр.  XVI  ст. 
закладено  їхню  першу  більш-менш  сталу  осаду  на  дніпровському  острові 
Хортиця,  звідки  пізніше  розвинулася  Січ  —  тверджа  в  боротьбі  з  тата¬ 
рами,  висунута  в  самісіньке  осердя  відкритих  степів,  здавалося  б  —  рідної 
стихії  кримців. 

Без  урахування  цих  масових  міграцій  людності  то  в  одному, 
то  в  іншому  напрямку  годі  зрозуміти  як  слід  фонологічну  еволюцію 
української  мови.  Як  не  дивно,  повсякчасна  небезпека,  безлад  і  розрух 
випродукували  мовну  єдність  в  умовах  роз’єднання,  позірного  браку 
суспільних  зв’язків  та  занепаду  культурного  життя. 

Тогочасні  пертурбації  до  певної  міри  віддзеркалені  в  писем¬ 
них  пам’ятках  означеного  періоду  Непевність  щоденного  життя,  руйнація 
або  занепад  культурних  осередків  не  сприяли  чистоті  літературної  мови 
й  не  Гарантували  ні  тяглості  традиції,  успадкованої  від  давньоукраїн¬ 
ської  доби,  ні  навіть  фізичного  збереження  багатьох  текстів.  У  наявних 
пам’ятках  спостерігається  піддатливість  на  діалектні  впливи,  і  так  само  — 
на  білоруські  й  почасти  на  польські;  щойно  з  другої  половини  XVI  ст. 
знову  оприявнюється  прагнення  до  певного  внормування  мови. 

Події  1569-1573  рр.  створили  передумови  для  зміни  історично- 
культурного  тла.  Люблинська  унія  Литви  з  Польщею  1569  р.  уреальнила 
те,  що  було  існувало  лише  на  папері,  тобто  об’єднання  двох  держав,  і  всі 
українські  землі,  що  належали  були  Литві  (за  винятком  Берестейщини), 
відтоді  перейшли  під  польську  зверхність.  Уже  через  один  рік,  а  саме 
1570  р.,  польська  держава  (в  особі  коронного  гетьмана  Єжи  Язлове- 
цького)  вперше  офіційно  визнала  козацтво  як  організаційну  структуру, 
військове  формування  та  соціальну  групу.  Обидві  ці  події  означали 
початок  нової  доби  —  середньоукраїнського  періоду  у  власному  сенсі 


492 


29.2  Від  давньоукраїнської  до  ранньо  сер  едньоукраїпської  доби 


слова.  Книгодрукування  було  запроваджене  1569  р.  в  Заблудові  поблизу 
українського  кордону  російським  вигнанцем  Іваном  Федоровим  (Федоро¬ 
вичем),  який  уже  1573  р.  переїхав  до  Львова.  Саме  там  1574  р.  з’явилися 
його  перші  друковані  видання,  здійснені  в  Україні,  —  «Апостол»  і  «Бук¬ 
вар».  Отже,  1575  р.  ми  умовно  беремо  за  кінцеву  межу  ранньосередньо- 
українського  періоду. 


2.  ГОЛОВНІ  НАПРЯМКИ  ЕВОЛЮЦІЇ  ФОНОЛОГІЧНОЇ  СИСТЕМИ 
ПІД  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКУ  ДОБУ 

Як  відзначено  в  14.2,  протягом  протоукраїнського  періоду  значно  змен¬ 
шилася  кількість  голосних  фонем.  Ця  тенденція  тривала  й  під  давньо¬ 
українську  добу,  виявившися  в  занепаді  єрів  і  злитті  і  та  у ,  але  чинність 
її  обмежувалася  такими  вторинними  наслідками  занепаду  єрів,  як  постан¬ 
ня  6  (згодом,  у  деяких  діалектах,  —  и2).  Таким  чином,  поверхове  порів¬ 
няння  найпізнішого  протоукраїнського  набору  голосних  (13.7)  із  тим, 
що  існував  наприкінці  давньоукраїнської  доби  (28.5),  виявляє  лише 
скорочення  кількості  голосних  з  дев’яти  до  семи,  хоча  насправді  ситуація 
була  складніша.  Суперечність  між  старою  тенденцією  до  кількісного 
зменшення  системи  голосних  та  новою  тенденцією,  що  реаіувала  на  зане¬ 
пад  єрів  постанням  нових  голосних  (з-поміж  яких  тільки  6  став  новою 
фонемою),  тобто  9-2  +  1,  розбалансувала  систему,  що  її  рівновага  в  по¬ 
дальшому  була  додатково  послаблена  втратою  фонемного  статусу  у  (тобто 
9-2  +  1-1).  Власне,  дисбаланс  і  був  найважливішим  результатом  фо¬ 
нематичної  еволюції  під  давньоукраїнську  добу,  маючи  значно  далеко- 
сягліші  наслідки  для  майбутніх  процесів,  ніж  саме  лише  скорочення  числа 
голосних.  Такі  дисбаланси  часто  спостерігаються  під  час  історичних  заво¬ 
рушень  і  переміщень  людності  (хоч  не  конче  мусять  бути  спричинені 
тільки  ними);  а  саме  це  й  було  характерним  для  України  починаючи 
з  середини  XII  ст.,  до  того  ж  у  щоразу  радикальнішій  формі.  Питан¬ 
ня  про  можливий  внутрішній  зв’язок  між  обома  згаданими  умовами  за¬ 
лишається  відкритим. 

Скороченню  набору  голосних  зазвичай  сприяє  збільшення  чис¬ 
ла  приголосних.  Під  протоукраїнську  добу  це  виявилося  навіч.  Натомість 
упродовж  давньоукраїнського  періоду  система  приголосних  не  зазнала 
кількісних  змін;  у  ній  сталося  заледве  одне  невеличке  зміщення  в  групі 
задньопіднебінних  (пов’язане  з  переходом  £>  у).  Цей  чинник  відіграв 
свою  роль  у  суперечливих  процесах,  що  відбувалися  з  голосними: 
триваючи  за  власного  інерцією,  успадкована  тенденція  до  скорочення 
кількості  голосних  не  мала  повної  свободи  для  розгортання,  й  саме  так 


29.2  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


493 


уперше  спливла  протилежна  тенденція:  були  запроваджені  нові  голосні, 
що  один  із  них  посідав  статус  фонеми. 

Найбільш  разюче  перекшталтування  зачепило  не  фонемну 
систему,  тобто  парадигматичні  підвалини  мови,  а  синтагматичні  правила 
вживання  фонем,  бо  змін  зазнали  будова  складу  та  правила  групування 
приголосних  —  і  перше,  й  друге  через  занепад  єрів.  Із  занепадом  слабких 
єрів  похитнулася  проста  модель  складу,  використовувана  доти;  теоретично 
стали  можливими  будь-які  типи  складів,  включно  з  такими,  що  мають 
криву  з  двома  верхів'ями  звучності,  і  з’явилися  розмаїті  типи  скупчень 
приголосних.  Саме  слово  “дисбаланс”  виглядає  в  цьому  разі  надто  делікат¬ 
ним,  бо  таку  ситуацію  —  можливо,  не  без  перебільшення  —  кортить  назва¬ 
ти  анархічною.  Невдовзі  після  занепаду  слабких  єрів  у  мові  розпочалася 
відновлювальна  робота,  спрямована  на  усунення  деяких  найскладніших 
скупчень  приголосних,  а  також  кривих  із  двома  верхів’ями  звучності 
у  складах  певних  типів.  Однак  до  закінчення  цього  періоду  поступ  був 
відносно  незначний  і  головне  —  не  вироблено  жодної  нової  засади 
(чи  засад),  а  від  часткового  латання,  робленого  навмання,  годі  було  чекати 
відчутного  загального  прогресу.  Ефективному  принципові  судилося  бути 
знайденим  під  середньоукраїнську  добу. 

Знову  неодноразово  оприявнила  себе  засада  внутріскладової 
гармонії,  що  з  нею  можна  пов’язати  перехід  у  >  і  після  задньопіднебін¬ 
них  на  його  прикінцевому  етапів  а  також  поляризацію  е  та  у.  Проте 
в  цілому  ця  засада  ледве  чи  відігравала  хоч  якусь  відчутну  роль.  Та  обста¬ 
вина,  що  дві  звукозміни  (з-поміж  багатьох)  начебто  відповідали  їй,  може 
бути  випадковою.  Показовим  є  те,  що  численні  розвоєві  процеси  були 
від  неї  геть  незалежні  —  наприклад,  перехід  -е  >  -а  після  подвоєного 
ствердіння  губних  наприкінці  слова,  запровадження  щілинної  арти¬ 
куляції  £  й  такі  надзвичайно  важливі  зміни,  як  занепад  єрів  і  постання 
е  та  6  (з  діалектним  варіюванням).  Марґіналізація  засади  внутріскла¬ 
дової  гармонії  цілком  узгоджувалася  з  переворотом  у  складобудові. 
На  велику  міру,  склад  став  неістотною  одиницею  у  фонетичних  і  фоно¬ 
логічних  процесах. 

Із  засади  двоскладової  гармонії  остаточно  не  зрезиґновано. 
Нею  обумовлювалися  початкова  стадія  переходу  уві  після  задньо¬ 
піднебінних  і  реагування  о  та  е  на  занепад  єра  в  наступному  складі. 
Цей  останній  процес  розпочався,  можливо,  ще  за  протоукраїнських  ча¬ 
сів,  але  увиразнився  щойно  після  занепаду  єрів,  коли  постали  “новий  ять” 
і  6  (з  діалектним  варіюванням).  Але  двоскладова  гармонія,  не  бувши 
всеохопною  засадою  організації  звукової  структури  слова  під  прото- 
українську  добу,  не  набула  додаткової  вагомості  й  за  часів  давньо¬ 
українських.  Вона  залишалася  однією  з  багатьох  тенденцій,  не  пере- 
творюючися  на  загальне  правило.  Були  й  інші  процеси,  що  виходили 


494 


29.3  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


за  межі  одного  складу,  наприклад,  вибір  и  або  V  чи  і  або  у  залежно 
від  того,  на  приголосний  чи  на  голосний  закінчувався  попередній  склад; 
і  так  само  спрощення  скупчень  приголосних  у  частині  випадків  зачіпа¬ 
ло  два  сусідні  склади.  Вони  свідчать  про  зменшення  ролі,  що  її  відігра¬ 
вав  склад,  але  добачати  тут  якийсь  зв’язок  із  двоскладовою  гармонією 
не  варто  *.  Як  і  раніше,  наголос  не  відігравав  жодної  ролі  в  звукозмінах 
(окрім  хіба  що  збереження  недоторканості  і-  в  словах  на  кшталт  іскра), 
і  всі  вони  однаковою  мірою  поширювалися  як  на  наголошені  склади, 
так  і  на  ненаголошені.  Єдиний  виняток  —  двоїсте  потрактування  е  перед 
складом,  що  первісно  містив  ь,  у  східній  частині  південної  діалектної  зони 
( мед  з  незміненим  е  проти  ({’й](;ка  ‘тітка’  з  давніших  *тейь  —  *іеіька)  — 
засновувався  не  на  розрізненні  наголошених  та  ненаголошених  позицій, 
а  на  відтягненні  наголосу,  явищі  іншого  ґатунку. 


3.  ФОРМУВАННЯ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВНОЇ  ЄДНОСТІ 
ТА  ПРИНАЛЕЖНИХ  ДО  НЕЇ  ДІАЛЕКТІВ: 

РЕТРОСПЕКТИВА 

Спробу  підсумування  звукозмін,  що  мали  місце  під  давньоукраїнську 
добу,  здійснено  в  таблиці  на  с.  495).  Знак  “+”  позначає  в  ній  спільні 
процеси,  знак  “+Д”  —  процеси,  спільні  з  частиною  діалектів  відповідної 
мови;  “+П”  —  ті  самі  результати,  але  досягнуті  у  відповідній  мові  пізніше, 
а  отже  й  спричинені  не  спільним  процесом,  а  двома  окремими  проце¬ 
сами;  “+Р”  —  процеси,  що  у  відповідній  мові  відбулися  раніше  й  від¬ 
так  не  є  спільними,  попри  тотожність  вислідів;  “±”  —  процеси,  що  були 
спільними  частково;  —  брак  спільних  процесів.  Ця  таблиця  має  дуже 
спрощений  вигляд,  оскільки  глобальні  зміни  (наприклад,  занепад  єрів, 
перехід  §>  у),  як  і  дрібні  (наприклад,  сьіо  >  Но  ‘що’),  у  ній  представ¬ 
лено  без  розрізнення  їхньої  питомої  ваги  й  багато  всіляких  подробиць 
проігноровано;  тому  образ  подій  вона  відтворює  тільки  приблизно. 
На  позначення  звуків  ужито  звичайних  символів:  ^  —  зубний,  Ь  —  губ¬ 
ний,  Реї  —  середньопіднебінний,  С  —  приголосний  або  скупчення  при¬ 
голосних,  5  —  сонорний.  Подані  в  дужках  приклади  взято  з  сучасної 
української  мови. 


1  Датований  ранішими  часами  перехід  у  >  і  після  задньопіднебінних  на  сході  краї¬ 
ни  може  вказувати  на  більше  тяжіння  до  двоскладової  гармонії  в  цій  частині 
України,  де  відбувалося  інтенсивніше  контактування  з  тюркськими  мовами.  Проте  водно¬ 
час  західні  терени  були  піддатливіші,  коли  йдеться  про  вплив  голосного  ь  на 
потрактування  е  в  попередньому  складі  (зах.  укр.  *т’й(і  і  *і,Шка  проти  сх.  укр.  *ҐіІЇка, 
але  тесі). 


29.3  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


Тип  зміни  в  давньоукраїнській  мові 

Рос. 

Білор. 

Пол.  Сх. 
словац. 

Сх. 

болг. 

1 

ку,§у,ху>кі,ф,хі 

+п 

+п 

± 

? 

± 

2 

Занепад  слабких  єрів 

+п 

+п 

+Р 

+р 

±р 

3 

ь>о,ь>е 

+п 

+п 

— 

— 

— 

4 

і-  (іскра) 

+ 

+ 

- 

— 

4- 

5 

УЗ  (мию) 

— 

+ 

4- 

4* 

4- 

6 

-]і-  >  :  -]е-  (війна :  воєн ) 

± 

4- 

4- 

4- 

± 

7 

і/  >  / :  у  (п'ю :  пий) 

± 

+ 

± 

4- 

± 

8 

-ь/ї  >  в]  (дітей) 

+ 

+ 

— 

- 

— 

9 

і-  > У  ~  і-  (йти  ~  іти ) 

- 

+ 

- 

— 

- 

10 

і->0  ~  і-  (гра ~ ігра) 

_ 

± 

4* 

+ 

- 

11 

Сь5С,  СьЗС  >  СоЗС,  СеЗС 

+(-Д) 

+ 

— 

12 

V- :  и- 

_ 

+ 

— 

— 

13 

е  (+  Сь)  >  е  (+  С’)  (новий  е) 

— 

+д 

— 

— 

14 

о  (+Сь/ь)  >  б  (+  С) 

+д 

— 

— 

— 

15 

е  (+  Сь)  >  9о  (+  С)>  9й  (+  С) 

+д 

- 

- 

16 

Зімкнений  +  зімкнений 
(сьіо  >  8Іо) 

+ 

+ 

— 

— 

17 

Зімкнений  +  зімкнений 
(кьіо>х£о) 

± 

+ 

— 

+ 

— 

18 

Глухий  +  дзвінкий  > 
дзвінкий  +  дзвінкий 

+ 

+ 

4- 

4- 

4- 

19 

Рсі+  В  >  Б+  Б 

± 

± 

± 

± 

— 

20 

-ьзк-  >  - 89к - 
(суфікс  прикмети.) 

— 

— 

— 

— 

21 

Б’+  Б  >  Б+  Б  (рідний ) 

+ 

+ 

+ 

4- 

4- 

22 

Це  >Ца  (зілля) 

- 

— 

— 

— 

— 

23 

§>у(>к) 

+д 

+ 

_ 

4* 

— 

24 

-\1  >  -Ь  (кров) 

+ 

+п 

4* 

+(?> 

25 

8  +  ь/ь-  >  і  +  8-  (іржа) 

- 

± 

- 

26 

С  +  8+  ь/ь+  С-  >  С  +  8  +  С- 
(>  С  +  8  +у  +  С-) 

— 

+ 

± 

— 

27 

ІУ>У 

— 

— 

— 

+д 

Як  і  за  протоукраїнської  доби,  кількість  винятково  українських 
змін  є  невеликою:  лише  три  з  двадцяти  семи  (20, 22, 27).  Найбільше  число 
спільних  процесів  українська  мова  поділяє  з  білоруською  (19,5)  далі 
йдуть  східнословацькі  діалекти  (9),  російська  мова  (8),  польська  (6,5) 


495 


2 


Звукозміни  з  позначками  “П”  та  “Р”  до  уваги  не  беруться;  “±”  зараховується  як  */2. 


496 


29.3  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


й  болгарська  (6-6,5)*  Оскільки  фактичні  контакти  зі  словацьким  і  болгар¬ 
ським  ареалами  були  радше  незначні,  в  цих  двох  випадках  ідеться  скорше 
про  паралельний,  а  не  про  спільний  розвиток.  Водночас  це  означає,  що 
на  підставі  будь-яких  цифр,  нижчих  від  10,  висновки  робити  не  варто. 
Таким  чином,  під  давньоукраїнську  добу,  надто  в  її  останній  фазі,  україн¬ 
ська  мова  була  досить  добре  відмежована  від  усіх  сусідніх  слов’янських 
мов,  окрім  білоруської,  точніше  —  південнобілоруських  діалектів.  Хоча 
в  цих  останніх  мали  місце  певні  незалежні  процеси,  все  ж  доісторичні 
зв’язки  з  колишнім  київсько-поліським  наріччям  надалі  зберігалися. 

Якщо  сюди  додати  звукозміни,  які,  поширюючись  із  України, 
охопили  білоруські  та  російські  терени  з  істотним  запізненням,  число 
спільних  українсько-білоруських  процесів  зросте  до  22,5,  а  українсько- 
російських  до  11.  Показовим  є  той  факт,  що  всі  ці  додаткові  зміни 
припадають  на  початок  давньоукраїнської  доби.  У  цьому  може  віддзер¬ 
калюватися  наявність  політичної  єдності  Русі  зі  столицею  в  Києві.  Такі 
запізнені  впливи  київського  походження  припинилися  після  занепаду 
цього  міста  та  дедалі  виразнішого  розчленування  Русі  як  політичного 
утворення.  Це  можна  було  б  іще  дужче  вияскравити,  взявши  до  уваги 
самостійні  білоруські  й  особливо  російські  процеси  (вміщена  вище  таб¬ 
лиця  базується  лише  на  українських),  які,  втім,  не  є  предметом  дослі¬ 
дження  в  цій  книзі. 

Давньоукраїнські  звукозміни  можуть  також  бути  поціновані 
з  погляду  діалектних  процесів  усередині  самої  української  мови,  що  не 
знайшло  відбиття  в  поданій  таблиці.  Хоча  наявні  відомості  щодо  ізо¬ 
глос,  які  перетинали  українську  територію,  залишаються  досить  куцими, 
все  ж  у  порівнянні  з  протоукраїнським  періодом  реконструкція  може  бути 
зроблена  значно  повніше.  З  нових  явищ  можна  виокремити  поширення 
спільних  процесів:  такі  кардинальні  зміни,  як  потрактування  єрів  (і  слаб¬ 
ких,  і  сильних  —  за  винятком  прилеглих  до  7*),  постання  у,  варіювання 
V -  ~  и -  та  ствердіння  губних  у  позиції  перед  приголосними  й  наприкінці 
слова,  мали  всі  один  і  той  самий  вектор  в  усіх  регіонах,  і  значення  цього 
факту  для  викшталтування  української  мовної  єдності  ледве  чи  можна 
переоцінити.  Традиційна  відмінність  між  київсько-поліським  і  галицько- 
подільським  наріччями  зберігалася.  Вони  різнилися  потрактуванням 
сполук  ку,  £у,  ху,  звука  е  після  ]]  (типу  суч.  півд.  укр.  зілля  проти  півн. 
зіллє),  у  рефлексації  і  (півд.  у  проти  півн.  у),  у  потрактуванні  корене¬ 
вих  скупчень  приголосних,  що  містили  сонорний  (півн.  кривавий  проти 
півд.  крвавий ),  закінченням  ґен.  мн.  на  півдні  та  -е]  на  півночі  ( ночий 
проти  ночей )  і  —  найголовніше  —  рефлексацією  е  та  о  перед  складами 
з  первісними  слабкими  єрами  (монофтонги  типу  е,  6  на  півдні,  дифтонги 
типу  .е,  ио  на  півночі).  Однак  почали  формуватися  й  нові  діалектні  межі, 
що  найчіткіше  відокремлювали  групу  карпатських  говірок  (збереження 
протоукр.  у  в  цілому  й  після  £,  к ,  х  зокрема;  збереження,  як  і  на  Посян- 


29.4  Від  давньоукраїнської  до  ранньо  сер  едньоукраїнської  доби 


497 


ні,  суфікса  -зк-  з  твердим  збереження  і-  в  словах  типу  ігра),  навіч 
консервативнішу,  хоча  й  не  закриту  повністю  для  загальноукраїнських 
та  деяких  галицько-подільських  інновацій.  Можливо,  вперше  (як  не  раху¬ 
вати  протоукраїнського  розщеплення  еа  на  о  та  е)  південноукраїнська 
діалектна  зона  була  поділена  ізоглосою,  спрямованою  з  півночі  на  південь, 
що  стосувалася  потрактування  е  (в  усіх  позиціях,  окрім  як  під  відтягне¬ 
ним  наголосом,  типу  мед)  перед  складом  із  первісним  слабким  ь.  Нарешті, 
були  й  усілякі  процеси  (здебільшого  дрібні),  які,  здається,  виринали  то 
тут,  то  там,  у  розпорошених  місцевостях,  —  своєрідні  мовні  блудила,  як, 
приміром,  поява  протетичного  голосного  перед  скупченнями  приголос¬ 
них  на  початку  слова,  якщо  до  них  належав  сонорний  (тип  іржа). 

Для  деяких  процесів,  що  розповсюдилися  на  всі  українські 
терени  (принаймні  південні),  можна  простежити  їх  ступневе  географіч¬ 
не  поширення,  звідки  випливає,  що  первісний  “центр  випромінювання” 
має  бути  зідентифікований  як  крайній  захід:  Перемищина,  частково  Холм- 
щина  та  Мараморощина,  тобто,  головним  чином,  —  смуга,  розташована 
на  схід  від  Карпатських  гір,  з  північною  відногою  (для  прикладу  можна 
назвати  постання  и2  <  о,  ’й  <  9 6).  Це  могло  статися  у  зв’язку  з  загальним 
зміщенням  суспільного  життя  на  північні  та  західні  околиці  етнічної 
території  після  татарської  навали  та  подальших  подій;  під  час  зворотного 
відпливу  населення  на  південь  і  схід  на  початку  середньоукраїнської  доби 
ці  західні  інновації  потрапили  на  відзискані  землі,  ставши  в  такий  спосіб 
загальноукраїнським  надбанням. 


4.  ПИСЕМНА  МОВА  РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 
ЯК  СВІДЧЕННЯ  ФОНОЛОГІЧНОЇ  ЕВОЛЮЦІЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

У  ґрунті  речі,  література  писалася  церковнослов’янською  мовою  в  її 
місцевій  редакції,  але  дещо  змодифікованою.  Можна  виокремити  три 
тенденції,  які  йшли  одна  по  одній. 

На  початку  ранньосередньоукраїнського  періоду  спостерігаєть¬ 
ся  загальна  деградація  письма  внаслідок  тодішньої  повсюдної  скрути:  міста 
й  містечка  занепадали,  а  часто  й  руйнувалися,  сила  людей  перетворилися 
на  вигнанців  у  власній  країні,  з-поміж  освіченої  верстви  багато  хто  втік 
за  кордон,  до  Росії,  сама  ж  система  освіти  зійшла  нанівець.  Символічним 
є  той  факт,  що  митрополичий  престол  у  Києві  залишався  необсадженим 
з  1299  р.,  коли  митрополит  Петро  подався  до  Москви,  й  аж  до  1411  р., 
а  митрополичий  престол  у  Галичі  був  вільний  у  середині  XV  ст.  За  таких 
умов  катастрофічно  зменшилося  число  нових  рукописів,  і  навіть  ті,  що 
створювалися,  не  завжди  могли  зберегтися.  Хоча  відверто  ніхто  не  від¬ 
кидав  церковнослов’янської  мови  як  літературної,  дотримання  її  норм, 


498 


29.4  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


на  значну  міру  штучних,  стало  справою  неможливою.  Риси  говірної  мови, 
ба  навіть  говірок,  напливали  в  церковнослов'янські  писання.  Оскільки 
відносно  найспокійнішою  частиною  країни  були  північно-західні  землі, 
протягом  першого  сторіччя  означеного  періоду  в  збережених  рукописах 
проступає  відчутна  домішка  берестейських  чи  північноволинських  ознак, 
що  химерним  робом  накладаються  на  узвичаєну  церковнослов’янщину 
(наприклад,  Кам.-Буз.  Єв.  1411,  друга  частина  Четьї  1489),  а  декотрі  з  них 
належать  скорше  до  білоруської,  ніж  до  української  мови  (наприклад, 
перша  частина  Четьї  1489). 

В  останньому  десятиріччі  XIV  ст.  до  Києва  була  занесена  нова 
тенденція,  що  тривала  аж  до  кінця  періоду,  потроху  поширившися  на  всю 
територію.  Ця  нова  мода  прийшла  з  Болгарії  та  Сербії  завдяки  українсько- 
балканським  контактам,  що  відбувалися  в  монастирському  містечку 
на  горі  Афон^та  в  Царгороді,  а  також  через  посередництво  молдавських 
(у  тім  буковинських)  монастирів,  зокрема  Нямецького,  та  безпосередній 
вплив  болгарських  утікачів  (нехай  нечисленних).  Нова  еміграція  з  Болгарії 
була  спричинена  турецькою  навалою.  Коли  друге  болгарське  царство  по 
довгій  і  запеклій  боротьбі  все-таки  загинуло,  останні  болгарські  тверджі 
(Тирново  —  1393  р.,  Відін  —  1396  р.)  піддалися  й  турецьке  ярмо  було 
накинуте  на  наступні  понад  чотириста  літ,  освічені  болгари  стали  шукати 
притулку  в  інших  слов’янських  країнах.  Більшість  подалася  до  Сербії 
(що  чинила  опір  до  1459  р.)  й  почасти  до  Молдавії,  але  декотрі  обрали 
й  Україну,  звідки  не  один  відтак  перебрався  далі  до  Московського  царства. 
Вже  1373  або  1374  р.  видатний  болгарський  церковний  діяч  Кипріян 
Цамблак  (Цамвлак),  чиє  життя  було  пов’язане  з  Афоном,  Царгородом 
і,  можливо,  Молдавією,  з’явився  в  Києві  й  невдовзі  (1375  р.)  був  обраний 
митрополитом  Київським.  Він  перебував  в  Україні  —  з  деякими  пере¬ 
рвами  —  до  1389  р.  Його  родич  Григорій  Цамблак  прибув  до  Києва  1409  р., 
мабуть  із  Сучави,  став  митрополитом  Київським  і  Литовським  1415  р. 
і  залишався  в  Україні  до  1418  р.  (після  чого  виїхав  до  Сербії,  а  відтак 
до  Нямця  в  Молдавії). 

Болгарським  утікачам,  особливо  Цамблакам,  на  значну  міру 
завдячує  своє  впровадження  нова  мода  в  галузі  літературної  мови  та  пра¬ 
вопису,  що  поширювалася  —  з  огляду  на  непевність  загального  стано¬ 
вища  —  досить  повільно,  але  все-таки  набула  популярності  наприкінці 
XV  -  на  початку  XVI  ст.  Ця  нова  тенденція  мала  на  меті  очищення  церков¬ 
нослов’янської  мови  й  опиралася  будь-якому  вживанню  місцевих  елемен¬ 
тів  на  письмі.  Через  брак  змоги  —  та  й  бажання  —  відтворити  первісну 
церковнослов’янську  мову,  нова  мода  радше  виплекала,  принаймні  за 


3  На  цій  горі  було  кілька  монастирів,  що  стали  осередками  слов’янської  релігійної 
та  культурної  діяльності:  Зографський  монастир  —  болгарської,  Хіландарський  —  серб¬ 
ської,  Свято- Пантелеймонівський  —  “руської”,  переважно  української  та  білоруської. 


29  Л  Від  давньоукраїнської  до  ранньо  сер  едньоукраїнської  доби 


499 


деякими  ознаками,  штучність  письма  як  таку  (й  оздобний  стиль),  віддаля¬ 
ючи  його  від  щоденного  слововжитку.  Ця  постава,  як  і  правила  її  прак¬ 
тичного  втілення  у  граматиці  та  правописі,  виходили  з  кола  священиків 
і  книжників,  що  гуртувалися  під  крилом  останнього  патріарха  Тирнов- 
ського  (1370-1393  рр.)  Євтимія;  найміцніші  позиції,  надто  після  пораз¬ 
ки  Болгарії,  вона  мала  в  Сербії,  почасти  під  впливом  Євтимієвого 
послідовника  Константина  з  Констанци  (особливо  в  писарні  Ресавського 
монастиря,  1418-1439  рр.).  Така  відстороненість  від  повсякденності 
говірної  мови,  мабуть,  була  закорінена  в  загальних  світоглядних  підва¬ 
линах  цієї  течії,  що  шукала  найвищої  правди  та  об’явлення  в  житті  поза 
суєтним  світом  і  над  ним. 

Цей  новий  різновид  церковнослов’янської  мови  легко  впізна¬ 
ється  за  такими  зовнішніми  правописними  ознаками,  як  повернення 
великого  юса,  усунення  йотованих  букв  після  голосних  (написання  на 
кшталт  мод  ‘моя’,  сждид  ‘суддя’)  та  взагальнене  правило  вживання  єрів 
на  письмі:  ь  наприкінці  слова,  т>  після  сонорних  у  середині  слова,  неза¬ 
лежно  від  його  етимології  та  вимови  (тдкь  ‘такий’,  вр^ьх1»  ‘верх’).  Лише 
частково  сперті  на  реальну  вимову  навіть  із  погляду  болгарської  мови, 
в  Україні  ці  риси  виглядали  як  геть  зманірені.  У  мовній  системі  цей  на¬ 
прям  поновлював  гй  (прєждє)  і  численні  неповноголосі  форми,  а  також 
запозичував  деякі  риси  тогочасної  греки,  наприклад,  вимову  первісних 
пі  і  тр  як  пй  і  тЬ  відповідно  (Андонїи  ‘Антоній’,  Однмкь  ‘Олімп’).  Однак 
для  дослідника  історії  фонологічного  розвитку  української  мови  значно 
більше,  ніж  перелічені  зовнішні  прикмети  мови  та  письма,  важить  засад- 
нича  настанова,  згідно  з  якою  писемна  мова  відривалася  від  говірної, 
а  рукописи  мали  утворювати  свою  осібну  систему  Всьому  попередньому 
багатовіковому  рухові  від  чужинецької  (староцерковнослов’янської)  мови 
до  вироблення  певного  компромісу  завдяки  впровадженню  місцевих  особ¬ 
ливостей  давався  зворотний  хід.  Не  можна  сказати,  що  розмовні  риси 
були  викорінені  геть  чисто,  але  після  заведення  цієї  моди  вони  з’являлися 
скорше  ненароком,  через  недогляд  або  недостатній  вишкіл  писаря  чи  то 
друкаря  —  відколи  започатковано  друк  (Фіоль  —  Веєль  у  Кракові,  1491  р.). 

Якщо  філософські  основи  Євтимієвої  редакції  церковносло¬ 
в’янської  мови  й  були  коли-небудь  по-справжньому  зреалізовані,  то  це 
не  тривало  довго.  Особливо  з  поширенням  Реформації  чи,  принаймні, 
під  її  впливом  (який  уперше  оприявнився  в  20-х,  але  дійсно  відчутним 
став  у  60-х  рр.  XVI  ст.)  почало  формуватися  прагнення  зробити  писем¬ 
ну  мову  зрозумілою  звичайному  читачеві  з-поміж  шляхти,  а  також  міщан¬ 
ства,  що  зростало  чисельно'*.  Проте  навіть  пам’ятки,  що  найдалі  зайшли 

4  Унаслідок  падіння  Константинополя  1453  р.  зросло  значення  “італійського”  та 
“татарського”  шляхів,  що  вели  з  Італії  до  Кафи  в  Криму,  й  почали  швидко  розвиватися 
міста,  розташовані  на  них,  передусім  Львів  і  Кам’янець-Подільський,  меншою  мірою 
Луцьк. 


503 


29.4  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


в  цьому  напрямку,  на  кшталт  Перес.  Єв.  1561,  не  скинули  правописних 
шат  Євтимієвої  редакції  церковнослов'янської  мови,  почасти  через  інерцію 
правописної  традиції,  а  почасти  все  ще  задля  хизування  власного  вчені¬ 
стю  з  боку  видавця  (або  писаря  чи  друкаря).  Таким  чином,  тогочасні 
церковні  пам'ятки  (в  широкому  сенсі  слова)  далеко  не  є  безпосереднім 
і  прямим  відбиттям  фонетичних  характеристик  розмовної  мови;  ці  останні 
можна  видобути  з  тексту,  лише  вдавшися  до  пильного  аналізу  відхи¬ 
лень  від  мовної  норми,  —  і  навіть  тоді  висновки  можуть  не  полишати 
сфери  гіпотетичного. 

Порівняно  з  давньоукраїнськими  часами  ранньосередньоукра- 
їнський  період  відрізняється  наявністю  численних  світських  документів, 
складених  у  різноманітних  урядових  канцеляріях  —  від  королівської  до 
сільських.  Навіть  ці  світські  пам’ятки  (всіх  рівнів)  не  є  вільні  від  змані- 
реного  Євтимієвого  правопису,  хоча  застосовується  він  здебільшого  не- 
консеквентно  (типове  §е5ипкепе5  Ки1іиг§и1),  і  в  принципі,  за  винятком 
деяких  документів,  складених  церковними  властями  або  написаних 
у  монастирях,  жодна  традиція  чи  модель  церковнослов’янської  мови  в  них 
не  витримується.  Кожен  король  (чи  шукач  трону)  мав  власну  канцелярію, 
і,  коли  він  переїздив  з  місця  на  місце,  його  секретарі,  принаймні  частина 
з  них,  мандрували  слідом  за  ним.  Оскільки  польські  королі  відповідно 
до  закону  мали  спілкуватися  зі  своїми  підданцями  у  Великому  князівстві 
Литовському  т.  зв.  “руською”  мовою,  вони  тримали  при  собі  й  українських 
або  білоруських  писарів.  Найпершу  зі  збережених  кириличних  грамот 
польського  короля  датовано  1349  роком  (за  підписом  Казимира  III), 
а  литовська  канцелярія  з  головним  осідком  у  Вільні  та  Тракаї  почала  діяти 
щонайпізніше  за  Витовта  (1392-1430).  Поза  тим,  слід  згадати  молдавську 
канцелярію,  де  працювало  багато  українських  і  білоруських  писарів; 
до  наших  часів  складені  там  документи  дійшли,  починаючи  з  1388  р. 
Існують  також  численні  грамоти,  видані  міськими  властями  та  судами: 
Перемишль  представлено  з  1359  р.,  Львів  —  з  1368  р.,  Смотрич  (на  Поділ¬ 
лі)  —  з  1375  р.,  Остріг  —  із  1385  р.,  Луцьк  —  із  1388  р.,  Вишню  (в  Гали¬ 
чині)  —  з  1393  р.,  Коломию  —  з  1398  р.,  Галич  —  із  1401  р.,  Жидачів 
(у  Галичині)  —  з  1413  р.,  Самбір  —  із  1422  р.,  Снятин  —  із  1424  р.,  Київ  — 
із  1427  р.,  Житомир  —  із  1433  р.,  Крем’янець  —  із  1434  р.,  Володимир- 
Волинський  —  з  1440  р. 5  Натомість  сільські  акти  збереглися  далеко  гірше. 
У  міських  і  особливо  в  сільських  документах  слід  би  сподіватися  вірнішого 
відтворення  місцевої  говірки,  ніж  у  королівських  канцеляріях,  але  так 

5  Збільшення  числа  міських  грамот  ішло  крок  у  крок  із  поширенням  Магдебурзького 
права,  поступово  запровадженого  в  більшості  міст  у  ХУ-ХУ  І  ст.,  хоча  велика  частина 
документів  належить  чужинецьким  колоніям:  німецькій  (дуже  міцній  у  Львові,  Хусті, 
Берегові,  Станиславові,  Перемишлі,  Сяноку,  Севлюші),  вірменській  (у  Кам’янці- 
Подільському,  Львові,  Станиславові,  Бродах,  Луцьку,  Галичі,  Києві,  Снятині),  жидівській, 
а  в  Галичині  та  на  Підляшші,  —  звісно,  й  польським  властям. 


29.4  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


501 


є  не  завжди.  Писарювали  часто  зайди  або  місцеві  уродженці,  що  вивчилися 
письма  деінде.  Як  наслідок,  між  місцем  виправлення  документа  та  його 
мовними  особливостями  немає  взаємно-однозначної  відповідності.  На¬ 
приклад,  серед  пам’яток  із  села  Одрехови,  розташованого  на  південний 
захід  від  Сянока,  тобто  на  краю  української  території,  частину  написано 
чужаками,  декотрі  —  навіть  східняками. 

У  середині  XVI  ст.  додався  ще  один  тип  документів  —  т.  зв.  лю- 
страції,  тобто  описи  ревізій  замків  з  усіма  приналежними  до  них  людь¬ 
ми  та  майном.  Вони  охоплювали  широку  територію,  від  Черкас  і  Канева 
на  південному  сході  до  Карпатського  регіону  на  заході  та  найпівнічніших 
частин  тодішньої  підлитовської  України.  Ці  своєрідні  переписи  відобража¬ 
ли  досить  численні  місцеві  особливості  мови,  але  за  діалектні  матеріали, 
зібрані  до  постання  самої  діалектології,  їх  уважати  не  випадає.  Здійсню¬ 
валися  вони  службовцями  з  центральних  канцелярій,  і  записувачі  охоче 
й  завзято  —  скільки  ставало  спромоги  —  неминуче  достосовувалися  до 
вимог  і  узвичаєних  висловів  урядової  мови. 

Загальна  кількість  канцелярійних  записів  зростає  з  наближен¬ 
ням  до  кінця  періоду.  Єдиний  виняток  —  Галичина,  де  руські  грамоти 
завжди  складали  хіба  що  тоненьку  цівку  в  порівнянні  з  широким  стру¬ 
мом  латинських  документів;  і  навіть  ота  цівка  фактично  висохла  після 
того,  як  Єдлінський  сейм  1433  р.  поширив  польське  право  на  Галичину. 
У  мовному  плані  це  дорівнювало  юридичній  вимозі  складати  записи 
латиною.  Після  цього  грамоти,  писані  в  містах  руською  мовою,  стають 
річчю  винятковою. 

На  Закарпатті  ледве  чи  існувала  якась  місцева  канцелярська 
мова.  З  цього  регіону  є  лише  одна  грамота,  виправлена  в  Сиготі,  що 
належить  до  молдавсько-волоської  канцелярійної  традиції.  Церква, 
ймовірно,  вела  записи,  куди  проникали  певні  сліди  місцевої  мови,  але 
такі  документи  відомі  переважно  з  пізніших  часів. 

Канцелярська  мова,  називана  тоді  руською6,  явно  відрізняла¬ 
ся  від  церковнослов’янської  у  своїй  основі  (принаймні  щодо  намірів)  мови 
церковних  книг,  особливо  після  поширення  Євтимієвої  реформи.  Лише 
поява  реформаційного  руху  наприкінці  періоду  вможливила  спроби  до¬ 
сягти  якогось  компромісу  між  обома  варіантами  (наприклад,  згадана  вище 
Пересопницька  Євангелія  1561  р.).  Руська  мова,  як  і  всяка  канцеляр¬ 
ська  мова,  була  насичена  готовими  формулами  у  фразеології,  словництві 
та  навіть  деяких  варіантах  написання;  вона,  слід  гадати,  не  була  творінням 
якоїсь  однієї  особи  чи  навіть  однієї  канцелярії,  являючи  собою  вислід 
роботи  кількох  поколінь  писарів,  що  частково  наслідували  своїх  попе¬ 
редників,  а  частково  оновлювали  традицію.  Мова  кожного  з  них  була 
закорінена  в  його  рідній  говірці,  але  у  своїй  колективній  праці  вони  спо- 

6  Нетотожна  з  російською  (суч.  рос.  русский),  що  звалася  тоді  в  Україні  “московською”. 


502 


29.5  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


лучали  її  зі  здобутками  попередньої  канцелярської  практики.  Ця  мова 
була  водночас  і  застиглою  в  одних  відношеннях,  і  відкритою  для  варіюван¬ 
ня  в  інших.  Зокрема,  вона  хиталася  між  українськими  та  білоруськими 
рисами.  У  частині  пам'яток  явно  переважають  перші,  в  інших  —  другі; 
у  деяких  випадках,  нехай  не  так  часто,  вони  виступають  упереміш.  Однак 
у  цілому,  принаймні  якщо  мати  на  увазі  фонологію,  ці  пам’ятки  не  є  резуль¬ 
татом  умисного  компромісу  між  ними. 

Таким  чином,  від  ранньосередньоукраїнської  доби  практично 
не  лишилося  пам’яток,  що  їх  можна  схарактеризувати  як  щиро  українські. 
Щоб  використати  ці  тексти  в  дослідженні  історичної  фонології  україн¬ 
ської  мови,  спершу  треба  усунути  іншомовні  нашарування,  й  особливої 
ваги  при  цьому  набуває  з’ясування  уґрунтованості  тексту  в  українському 
чи  білоруському  елементі  для  кожного  окремо  взятого  випадку.  Одер¬ 
жання  вартісних  даних  специфічного  характеру  можна  сподіватися  й  від 
аналізу  некириличних  пам’яток  (див.  29.6.13). 


5.  ВІДМЕЖУВАННЯ 

РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТОК 

Проблема  відмежування  українських  пам’яток  від  інших  слов’янських, 
писаних  кирилицею,  така  принципова  для  давньоукраїнської  доби,  знач¬ 
ною  мірою  втрачає  свою  гостроту  в  ранньосередньоукраїнські  часи.  Одна 
з  причин  полягає  в  заведенні  звичаю  зазначати  місце  написання  та  ім’я 
писаря  в  кінці  рукопису.  Іноді  згадується  й  місце  народження  писаря. 
Таким  способом  здійснено  приписку  до  певного  місця  не  лише  більшості 
грамот,  але  —  зазвичай  —  і  церковних  текстів. 

По-друге,  диференціація  слов’янських  мов  на  той  час  уже  на¬ 
стільки  просунулася  вперед,  що  небезпека  сплутати  російську,  болгарську 
чи  сербську  пам’ятку  з  українською  майже  зникла.  Навіть  якщо  церковний 
текст  твердо  дотримується  Євтимієвих  засад,  то  це  звичайно  ще  не  убезпе¬ 
чує  від  наявності  таких  характерних  прикмет,  як  помішання  ^  та  іа  чи  — 
у  певних  позиціях  —  великого  й  малого  юсів,  а  також  збереження 
на  позначення  а  в  болгарських  пам’ятках;  помішання  е  та  а  вкупі 
зі  специфічною  рефлексацією  прасл.  і]  і  ф’  в  сербських;  чіткого  розріз¬ 
нення  ьі  та  и  й  більш  або  менш  розповсюдженого  (в  залежності  від 
діалекту)  помішання  ітае  в  російських,  —  і  цей  перелік  відрізняльних 
рис  можна  б  і  продовжити.  Якщо  ж  у  зв’язку  з  якимось  текстом  винятково 
все-таки  виникають  певні  проблеми  (найчастіше  сумніви  стосуються  ви¬ 
бору  на  користь  українського  або  болгарського  походження),  як  у  випадку 
Свишт.  Єв.  1568,  де  занотовано  українське  походження  (Галич)  і  висту¬ 
пають  деякі  українські  риси,  тимчасом  як  сам  євангельський  текст  вигля- 


29.5  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


503 


дає  на  щиро  болгарський 7,  місце  написання  такої  пам'ятки  може  якимось 
чином  цікавити  історика  культури,  натомість  дослідник  історичної  фоно¬ 
логії  на  це  не  зважатиме,  бо  так  чи  так  ледве  чи  зможе  видобути  з  такого 
тексту  якусь  вартісну  для  себе  інформацію. 

Осібно  стоять  численні  молдавські  грамоти.  У  цій  країні  бол¬ 
гарські  та  українські  впливи  перехрещувалися,  й  місцевому  писареві, 
особливо  з  рідною  румунською  мовою,  було  нелегко  (та  й  не  дуже  важ¬ 
ливо  —  у  світському  письмі)  відрізняти  між  собою  українські  та  болгарські 
елементи  як  у  мові,  так  і  в  правописі.  У  цих  текстах  можна  натрапити  на 
щонайхимерніше  сполучення  цих  двох  мов,  якому  не  відповідає  жодна 
існуюча  говірка.  Часто-густо  відносити  той  чи  той  текст  до  числа  болгар¬ 
ських  чи  українських  узагалі  немає  сенсу.  Історикові  української  мови 
в  таких  випадках  залишається  тільки  використовувати  ті  ознаки,  які  не 
можуть  бути  болгарськими,  й  не  зважати  на  ті,  що  є  болгарськими,  або  — 
хоч  як  би  це  було  прикро  —  ті,  що  можуть  з’являтися  в  обох  мовах. 
У  церковних  пам’ятках,  включно  з  літописами,  писаними  в  молдавських 
монастирях,  справа  стоїть  інакше.  Основу  вони  мають  середньоболгарську, 
що  її  писарі  ототожнювали  з  церковнослов’янською,  натомість  українізмів 
у  цих  пам’ятках  небагато,  і  з’являються  вони  через  недогляд. 

Існує,  одначе,  поважніша  проблема,  актуальна  з  погляду  істо¬ 
ричної  фонології,  що  стосується  відмежування  українських  пам’яток  від 
білоруських.  Білоруси  й  українці,  живши  в  тій  самій  державі,  мавши  ту 
саму  релігійну  приналежність  і  Церкву,  виробили  справжню  культурну 
та  —  конкретніше  —  літературну  спільність.  Проблема  відмежування  має 
свої  історичні  та  літературні  аспекти,  але  нас  цікавить  лише  лінгвістичний 
бік  справи.  Додатково  проблему  ускладнює  наявність  широкої  смуги  пе¬ 
рехідних  українсько-білоруських  діалектів  на  Поліссі,  які  почасти  спо¬ 
лучали  північні  (полоцько-смоленські)  риси  з  південними  (львівсько- 
київськими).  Якщо,  скажімо,  Львів  і  Полоцьк  виразно  відрізнялися  мовою, 
то  однозначно  віднести  якусь  пам’ятку,  що  має  поліські  ознаки,  до  укра¬ 
їнських  або  до  білоруських  —  значно  важче. 

З  огляду  на  вільне  переміщення  рукописів  і  людей  місце 
написання  не  є  вирішальним  чинником.  Український  писар  міг  служити 
в  княжій  канцелярії  у  Вільні,  а  білоруський  чернець  —  написати  церков¬ 
ний  тексту  якому-небудь  монастирі  біля  Львова.  Як  з’ясував  Станґ,  ранні 
документи,  складені  у  княжій  канцелярії  на  півдні  Білорусі  або  в  самій 
Литві,  мали  українське  забарвлення  і  щойно  починаючи  з  останніх  деся¬ 
тиріч  панування  Казимира  IV  (1440-1492)  в  цих  документах  (як  і  в  Ли¬ 
товському  статуті  1529  і  1566  рр.)  почали  переважати  (центрально-) 


7  Схожа  ситуація  —  з  Мукач.  Пс.  XV  ст.:  списаний,  імовірно,  з  болгарського  першо- 
взору  на  Закарпатті,  він,  поза  поодинокими  винятками,  не  містить  українських  ознак. 
Те  саме  до  певної  міри  стосується  книжок,  видрукуваних  Фіолем,  де  українських  рис 
є  трохи  більше,  але  в  підсумку  все-таки  ще  й  надалі  обмаль. 


504 


29.5  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


білоруські  ознаки.  З  другого  боку,  деякі  пам’ятки,  написані  в  Україні  чи 
навіть  у  Молдавії,  особливо  дипломатичні,  з  мовного  погляду  є  більше 
білоруські,  ніж  українські  (наприклад,  Гр.  1388,  Луцьк,  послання  Штефана 
Великого  князеві  Олександрові  1499  р.,  турецькі  дипломатичні  листи, 
написанівТилигулітаБілгороді-Дністровськомув  1541-1543  рр.  тощо),  — 
або  через  те,  що  писарями  були  білоруси,  або  у  зв’язку  з  набуттям  біло¬ 
руською  мовою,  починаючи  з  кінця  XV  ст.,  статусу  придворної  та  уря¬ 
дової,  а  отже  й  наділеної  відповідним  престижем,  завдяки  чому  її  вживано 
й  по  українських  канцеляріях,  найвправніше  на  Поліссі. 

Отже,  коли  йдеться  про  відмежування  українських  пам’яток 
від  білоруських,  попри  всю  увагу  до  зазначеного  в  них  місця  написан¬ 
ня,  за  остаточний  критерій  усе  ж  править  сама  мова.  Якщо  держатися 
фонологічної  царини,  вирішальне  значення  мають  дві  риси:  коли  в  тексті 
помішано  е  та  як  у  ненаголошеній,  так  і  в  наголошеній  позиції,  але 
немає  помішання  ьі  та  и,  можна  обстоювати  його  білоруське  похо¬ 
дження  навіть  у  випадку  написання  в  Україні  (чи  Молдавії)  та/або  укра¬ 
їнцем  (чи  румуном);  навпаки,  помішання  ьі  та  и  вкупі  з  консеквентним 
розрізненням  е  та  'Ь  (за  винятком  нового  ятя,  посталого  з  е\  див.  20.1) 
увірогіднює  українське  походження  пам’ятки.  (За  наявності  помішання 
'Ь  та  е  лише  в  ненаголошеній  позиції  найімовірніше  місце  походження 
пам’ятки  —  Полісся)5.  Крім  того,  білоруським  пам’яткам,  на  відміну  від 
українських,  притаманне  часте  вживання  о  після  середньопіднебінних 
(жона,  а  також  пасивні  дієприкметники  типу  овужони  проти  українських 
написань  типу  жєнд).  Зі  статистичного  погляду,  білоруські  пам’ятки 
частіше  від  українських  мають  стверділий  звук  г*  перед  а  та  и  (морд 
‘моря’,  мору),  ьі  замість  давніх  г  та  ь  після  г  (крьівдвьі[)]  проти  більш 
типового  для  тогочасної  української  мови  крвдвьш),  а  також,  якщо 
тільки  немає  церковнослов’янського  впливу,  закінчення  Ген.  мн.  (ночей). 
У  білоруських  пам’ятках  частіше  відображено  протетичний  звук  V  перед 
о-  в  написаннях  на  кшталт  оув  озеро  (=оу  возеро)  або  помилково 
пропущено  V  на  початку  слова,  як  у  формі  озму  (замість  возьму).  На¬ 
писання  е  замість  ід  в  ненаголошеній  позиції  (пдметь)  у  білоруських 
пам’ятках  не  є  рідкістю,  але  не  менш  характерне  воно  й  для  північно¬ 
української  (київсько-поліської)  зони.  Причини  такого  написання  в  обох 
регіонах  різні:  в  Білорусі,  на  північ  від  Полісся,  то  є  акання,  натомість 
у  київсько-поліській  зоні  —  двоїста  рефлексація  е  (див.  8.4),  але  на  письмі 
спостерігається  майже  ідентичне  відтворення. 

Нарешті,  є  деякі  дрібні  особливості,  здатні,  одначе,  засиґналізу- 
вати  ймовірне  білоруське  походження  тексту  навіть  при  побіжному  пере¬ 
гляді:  прислівники  на  -к&дє  ~  к&\ь  і  -т&\є  ~  т&\ь  проти  укр.  -кол'Ь,  -тол'Ь 

8  Такі  важливі  мовні  ознаки,  властиві  білоруській  мові  (на  відміну  від  української), 
як  акання  та  реалізація  В  і  й’  у  вигляді  с 9  і  у  відповідно  (цекання,  дзекання),  у  пам’ятках 
здебільшого  не  знайшли  відображення;  не  відбито  й  української  твердості  приголосних 
перед  е  й  переходу  о  >  и  в  новозакритих  складах  (дуже  часто). 


29.5  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


505 


або  -кода,  -тола  (одкоуль,  дотоуль  —  суч.  білор.  адкуль ,  дакуль ,  суч.  укр. 
звідкіля- звідкіль,  1  ос.  мн.  на  -лгь,  окрім  як  у  дієсловах  V  класу  (білор. 
просім  —  укр.  просимо)  і  використання  і  в  непрямих  відмінках  мн.  та  інстр. 
одн.  займенника  ( и)ье8’\  изіх ,  і ізіт  тощо  (в  тодішній  українській  мові 
тут  зазвичай  виступала  буква  (о^С'Ьх'ь*  (о)усгЬл\гь).  Менш  регулярною 
є  відповідність  між  білор.  теже  й  клжньі(й)  та  ранньосер.  укр.  тиж(ь) 
і  кождьій  ~  клждьій.  З  1410-1420  рр.  для  українських  пам'яток,  особливо 
церковних  рукописів  і  книг,  стає  типовою  наближеність  до  Євтимієвого 
правопису  —  більша,  ніж  у  білоруських,  бо  Україна  зазнавала  сильніших 
балканських  впливів. 

Перелічені  способи  розпізнавання  стосуються  пам'яток,  писа¬ 
них  особами,  для  кого  одна  з  цих  двох  мов  була  рідною,  та  збережених 
у  такому  вигляді.  Ситуація  ускладнюється  в  разі  переписування  білору¬ 
ської  пам’ятки  українцем  або  навпаки.  Якщо  переписувач  був  також  свідо¬ 
мим  редактором,  він  умисне  заступав  явно  чужомовні  риси  першотвору 
рисами  власної  мови  (або  правопису).  Це  спостерігається,  наприклад, 
у  Жугая,  який,  переписуючи  частини  Скорининої  Біблії,  замість  форм 
типу  крьівдвьій  ставив  кр^вдвьіи,  поновлював  ^  на  місці  помилково  вжи¬ 
того  є  й  запроваджував  характерні  ознаки  Євтимієвого  правопису:  -ь  на¬ 
прикінці  слова,  вживання  ж  (=  ю),  чи  тощо.  Ще  він  міняв  дот^дє  на  дотод'Ь 
татежє  натьіжь.  В  українському  перекладі  Стат.  Каз.,  виконаному  в  1423- 
1434  рр.  у  Галичині,  який  зберігся  в  білоруській  копії  приблизно  1500  р., 
після  цього  копіювання  практично  не  лишилося  українських  рис,  окрім 
кількох  випадків  помішання  'Ь  та  и,  двох  випадків  варіювання  и  ~  і  та  однієї 
заміни  шк  на  щк  (щкодд;  див.  55.7).  Таким  чином,  пам’ятки  типу  Жугая 
можна  кваліфікувати  як  українські,  а  типу  Стат.  Каз.  —  як  білоруські. 
Проте,  якщо  переписувач  не  дотримувався  певної  редакторської  лінії, 
то  могли  поставати  неповторні  мішанки  українських  і  білоруських  рис 
(наприклад,  Єв.  Пер.  1510)^.  У  таких  випадках  варто  зрезиґнувати  з  відне¬ 
сення  пам’ятки  до  числа  українських  чи  білоруських  і  натомість  виділяти 
українські  та  білоруські  риси,  використовуючи  перші  й  залишаючи  осто¬ 
ронь  другі.  Звісно,  при  роботі  з  такими  пам’ятками  слід  утримуватися 
від  використання  спільних  українсько-білоруських  рис  —  хіба  що  за  ви¬ 
нятком  тих  ситуацій,  коли  є  певність  щодо  неможливості  існування  тієї 
чи  тієї  риси  в  одній  із  цих  мов  під  означену  добу.  Непродуктивним 
було  б  і  однозначне  віднесення  тогочасних  поліських  пам’яток  (чи  рис 
у  пам’ятках)  до  українських  або  білоруських.  Ранньосередньоукраїнський 
період  —  це  той  час,  коли  деякі  з  цих  діалектів  самовизначалися  як  укра¬ 
їнські  чи  білоруські  під  впливом  політично-культурних  чинників.  З  мов¬ 
ного  погляду  вони  надалі  зоставалися  на  значну  міру  невизначеними, 
і  дослідник  не  повинен  накидати  їм  приналежність  до  однієї  з  двох  мов. 

9  У  таких  мішанках  можуть  виражатися  й  дійсно  існуючі  особисті  ідіолекти,  вживані 
в  змішаних  поселеннях  з  українськими  та  білоруськими  мешканцями.  Поза  тим,  вони 
могли  бути  спричинені  недосконалим  наподібненням  соціально  престижнішої  мови. 


506 


29.5  Від  давньоукраїнської  до  ранньо  сер  едньоукраїнської  доби 


Підсумуймо:  при  відмежуванні  українських  пам'яток  від  біло¬ 
руських  варто  не  протиставляти  їх  собі  навзаєм  у  занадто  жорсткому  роз¬ 
поділі,  а  розрізняти  такі  основні  випадки: 

а )  українські  пам’ятки; 

б)  змішані  українсько-білоруські  пам’ятки: 

ба)  українські  з  домішкою  білорусизмів; 

бб)  білоруські  з  домішкою  українізмів; 

бв)  перехідні  (поліські); 

в)  білоруські  пам’ятки. 

Групи  ба)  і  бб)  могли  скластися  внаслідок: 

1)  переписування  білоруського  тексту  українцем  або  навпаки; 

2)  біографічних  обставин  (переїзд  писаря); 

3)  умисного  залучення  іншомовних  рис  (зазвичай  білоруських)  з  огля¬ 

ду  на  престижність  цієї  мови  в  суспільстві. 

Не  вичерпуючи  всіх  евентуальностей,  ця  класифікація  окрес¬ 
лює  основні  типи  місцевих  та  індивідуальних  варіацій.  Вони  повинні  роз¬ 
глядатися  на  тлі  домінуючої  тоді  внормованої  мови  —  церковної  та 
світської  (канцелярійної).  їх  еволюцію  можна  узагальнено  (і  спрощено) 
представити  в  такому  вигляді: 

Приблизні  часові  межі  Церковна  мова  Світська  мова 


1387-1420 


1420-1480 


1480-1575 


Церковнослов’янська 
з  місцевою  специфікою 

Змодифікована 

(Євтимієва) 

церковнослов’янська 


З  українською 
основою, 
часто  поліською 


З  білоруською 
основою,  іноді 


поліською 


Сама  міра  дотримання  мовних  норм  також  широко  варіювала 
в  залежності  від  місця  написання  тексту  та  особистості  писаря 10 .  Загалом, 
доцільне  використання  пам’ятки  в  історичній  фонології  української  мови 
можливе  лише  в  тих  випадках,  коли  встановлено  її  приналежність  до  групи 
а)  або  б).  Пам’ятку  з  групи  а)  можна  використовувати  вповні,  натомість 
із  пам’яток,  що  належать  до  групи  б),  слід  вибирати  лише  українські  риси, 
відмінні  від  білоруських 11 . 


10  Окрім  географічного  відмежування,  проблеми  можуть  виникати  з  датуванням. 
Це  стосується  давньоукраїнських  пам’яток,  переписуваних  за  ранньосередньоукраїнської 
доби,  як,  наприклад,  Надьф.  ур.  поч.  XVI  ст.  Одначе  в  цих  випадках  вирізнення  пізніших 
нашарувань  є  простішим. 

1 1  На  практиці  ситуація  може  додатково  ускладнюватися  домішками  польських  або 
(в  Молдавії)  болгарських  чи  румунських  рис. 


29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньо  сер  едньоукраїнської  доби 


507 


6.  ОСНОВНІ  ПИСЕМНІ  ПАМ'ЯТКИ  РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

*  *  *  Загальний  занепад  культурного  життя  в  порівнянні  з  давньоукраїн¬ 
ським  періодом  виявився  не  лише  в  зменшенні  кількості  створюваних 
пам’яток,  але  й  у  помітному  збідненні  жанрового  розмаїття.  Представле¬ 
но  такі  жанри  12\ 

1.  Євангелії:  Кор.  Єв.  1401  р.,  написана  в  Королеві  (Кірайгазі)  на  Закар¬ 
патті  (Виноградівський  район);  Кам.-Буз.  Єв.,  1411  р.,  написана 
в  Кам’янці-Струмиловій,  що  на  північ  віді  Львова,  з  елементами 
Євтимієвої  правописної  реформи;  Єв.  169  кін.  XV  ст.  з  північно¬ 
українськими  рисами;  Четв.  Єв.  бл.  1500  р.,  написана  в  Четвертні 
під  Луцьком;  Молд.  Єв.  1502  р.;  Єв.  Пер.  бл.  1510  р.,  імовірно  україн¬ 
ський  список  білоруського  оригіналу;  Мих.  Єв.  до  1526  р.  зі  Свято- 
Михайлівського  монастиря  в  Києві;  Креш.  Єв.  1552  р.  з  околиць 
Білгорая;  Перес.  Єв.  1556-1561  рр.,  написана  частково  у  Дворці 
поблизу  Заслава  в  Хмельницькій  обл.,  частково  в  Пересопниці  на 
північний  захід  від  Рівного  ііуменом  Григорієм  та  Михайлом  Васи¬ 
льовичем  із  Сянока  з  використанням  Євтимієвого  правопису,  по¬ 
части  взорована  на  польських  текстах,  але  в  цілому  найбільш 
відкрита  щодо  вживання  живомовних  елементів  у  Святому  Письмі; 
Ліск.  Єв.  1560  р.  з  Підляшшя;  Верб.  Єв.  1560  р.,  написана  у  Вербі 
під  Володимиром-Волинським  середньоболгарською  мовою  з  укра¬ 
їнськими  нашаруваннями;  Затор.  Єв.  1563  р.  (поблизу  Володимира- 


12  Рівень  дослідженості  пам’яток  ранньосередньоукраїнської  доби  теж  є  нижчий. 
Якщо  давньоукраїнські  пам’ятки  були  предметом  зацікавлення  науковців  і  українських, 
і  російських,  то  проблеми  ранньосередньоукраїнського  періоду  останніх  майже  не 
обходили.  Через  неуважне  ставлення  силу  пам’яток  знищено  навіть  за  недавніх  часів, 
і  тільки  порівняно  невелику  кількість  із-поміж  них  опубліковано.  У  поданому  пере¬ 
ліку  здебільшого  фігурують  пам’ятки,  що  були  цілком  або  в  уривках  опубліковані, 
й  почасти  ті,  що  їх  бодай  коротко  описано  в  науковій  літературі.  По  державних  архівах 
та  приватних  збірках  їх,  безперечно,  зберігається  ще  чимало.  Певне  уявлення  про  такі 
пам’ятки  можна  дістати,  запізнавшися  з  працею  П.  Владімірова  «Обзор  южнорусских 
и  западнорусских  памятников  от  XI  до  XVII  ст.»,  Киев,  1890  (в  якій,  одначе,  не  розрізнено 
як  слід  українські  пам’ятки  від  білоруських  і  не  охоплено  XVII  ст.),  та  з  інших  описів 
неоприлюднених  рукописів.  Бібліографію  таких  описів  можна  знайти  у  виданому 
Л.  Махновцем  біобібліографічному  словнику  «Українські  письменники»  (К.,  1960,  т.  1, 
с.  885-953).  Проте  впорядковано  ці  описи  за  місцем  теперішнього  чи  колишнього  збері¬ 
гання  рукописів,  тому  українські  пам’ятки  в  них  не  виокремлено.  До  того  ж,  більшість 
описів  ігнорують  національні  та  регіональні  характеристики  перелічених  пам’яток 
і  подають  усі  кириличні  рукописи  посполу,  не  відносячи  їх  до  того  чи  того  народу. 
Найкращі  описи  цитують  уривки  з  пам’яток,  але  часто  замалі,  щоб  на  їх  підставі  визначити 
місце  написання.  Більшу  кількість  українських  пам’яток  середньоукраїнської  доби 
(відносно)  подибуємо  в  описах  В.  Перетца  (у  двох  серіях:  «Новьіе  трудьі  по  источнико- 
ведению  древнерусской  литературьі  и  палеографии»,  КУИ  таЖМНП  1905-1917,  і  «Отчет 
об  зкскурсии  Семинария  русской  филологии»,  КУИ  1910-1916)  та  І.  Свєнціцького,  але 
навіть  вони  охоплюють  і  неукраїнські  тексти.  Досі  немає  ні  всеохопного  загального  опису 
середньоукраїнських  рукописів,  ні  навіть  їх  реєстру. 


508 


29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


Волинського);  Кам.-Буз.  Єв.  1567  р.,  написана  в  Кам’янці-Стру- 
миловій;  Єв.  452, 1570  р.,  з  рисами  південно-західного  наріччя  укра¬ 
їнської  мови;  Тур.  Єв.  1570  р.  з  Турійська  на  північ  від  Ковеля; 

Довг.  Єв.  1571  р.  (поблизу  Радзина-Підляського);  Вол.  Єв.  1571  р., 
написана  Петром,  імовірно  у  Володимирі-Волинському,  з  числен¬ 
ними  білоруськими  рисами.  Лише  частково  сюди  належать  учи¬ 
тельні  Євангелії,  коментовані  уривки  з  Євангелій  д  ля  використання 
в  казаннях,  репрезентовані  Трост.  Уч.  Єв.  бл.  1560  р.,  з  Тростянця, 
написаною  священиком  Григорієм  з  Борислава,  що  на  Львів¬ 
щині,  ймовірно  з  деякими  бойківськими  рисами.  Щодо  Свишт.  Єв. 

1568  р.  —  див.  29.5 13 . 

2.  Інші  тексти  Святого  Письма  представлені  такими  пам’ятками,  як: 

Пс.  1397  р.,  Псалтир,  написаний  рукою  писаря  Спиридонія,  ймо¬ 
вірно  киянина,  за  взірцем  пізніх  давньоукраїнських  рукописів,  з  не¬ 
значними  інноваціями  євтиміївського  ґатунку;  Ап.  Ант.  XV  ст. 

( Антоновець  біля  Крем’янця),  т.  зв.  Апостол,  тобто  Дії  та  Послання 
святих  апостолів;  пізніше  й  кілька  дещо  зукраїнізованих  списків 
церковнослов’янсько-білоруської  Біблії  Ф.  Скорини  1517-1519  рр. 
або  уривків  з  неї;  Жугай,  виконаний  Василем  Жугаєм  з  Ярослава 

1568  або  1569  р.,  Лук.  Терн.  —  переписаний  Лукою  з  Тернополя 

1569  р.,  і  Дм.  Зіньк.  —  переписаний  писарем  Дмитром  із  Зінькова 
(над  р.  Ужицею  на  Поділлі)  та  священиком  Іваном  з  Маначина 
(поблизу  Волочиська  у  Хмельницькій  обл.),  імовірно  в  1573- 
1576  рр.  Деякі  українізми  можна  подибати  в  Крех.  Ап.,  пам’ятці 
в  ґрунті  речі  білоруській,  написаній  імовірно  між  1563  і  1572  рр. 

Ще  раніше,  1543  р.,  Скоринин  Псалтир  переписав  Парфен  із  Коб- 
ринщини  або  Пінщини,  але,  оскільки  ця  пам’ятка  не  опублікована, 
неможливо  сказати,  чи  має  вона  якісь  українські  риси.  Три  пере¬ 
клади  книг  Біблії  пов’язуються  з  т.  зв.  зажидовілими,  сектою, 
відомою  завдяки  розгорнутій  діяльності  в  Росії  (Новгороді  та 
Москві),  але  посталою,  як  гадають,  у  Києві.  Серед  них  треба 
згадати  переклади  з  гебрайської  книг  Даниїла  та  Естер,  а  також 
Псалтиря,  здійснені  в  XV  ст.  Із-поміж  них  Псалтир,  перекладений 
жидом  Федором  у  Москві  або  Новгороді  не  пізніше,  ніж  1473  р., 
звичайно  ж,  зовсім  не  має  українських  рис.  Книга  Естер  зберегла¬ 
ся  в  російському  списку  XVI  ст.,  з  якого  прозирають  певні  поліські 
риси.  Найближче  до  української  мови  стоїть  саме  книга  Естер,  яка, 
втім,  являє  собою,  з  мовного  погляду,  мішанку  поліських  і  біло¬ 
руських  рис.  Якщо  ці  пам’ятки  для  історичної  фонології  української 
мови  й  мають  бодай  якесь  значення,  то  в  усякому  разі  дуже 
невелике.  Щодо  Мукач.  Пс.  —  див.  29.5. 

13  Я.  Ісаєвич  ( Полиграфия  1964,  7)  і  О.  Губко  ( Архіви  України  1969)  стверджують, 
що  т.  зв.  середньошрифтова  Московська  Євангелія  (бл.  1555  р.)  була  виконана  україн¬ 
ським  друкарем  і  має  українські  мовні  риси.  О.  Мацюк  ( Архіви  України  1971)  припускає, 
що  вона  була  видрукувана  в  Україні.  Побіжний  аналіз  тексту  не  дозволив  виявити  в  ньому 
якихось  українських  рис. 


29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


509 


3.  Казання,  тлумачення  церковних  текстів,  молитви,  житія  святих 

і  збірки  таких  текстів.  Окрім  учительних  Євангелій  (див.  вище 
пункт  1),  можна  згадати  такі  пам’ятки:  Ужг.  півуст.  —  збірка  моли¬ 
тов,  псалмів,  чернечих  правил  поведінки,  календарних  таблиць 
тощо,  доєвтиміївського  письма,  складена  на  початку  XV  сг.,  імовір¬ 
но  на  Мараморощині;  два  списки  Ізмар(агда),  збірки  церковних 
учительних  текстів,  євтиміївського  письма,  з  деякими  білору¬ 
ськими  рисами,  написаної  до  1496  р.,  можливо  на  Київщині  або 
Поліссі;  Чет.  1489  р.  —  житія  святих  (рцшіоу)  і  учительна  збірка, 
написана  в  Кам’янці  на  Лосні  (на  північний  захід  від  Берестя) 
двома  писарями,  з  яких  перший,  мабуть,  білорус,  а  другий  похо¬ 
див  з  Берестейщини  або  Підляшшя;  Фіоль  —  книги,  видрукувані 
Швайпольтом  Фіолем  (Веєлем)  у  Кракові  1491  р.:  «Осмогласник», 
«Часословец»  і,  ймовірно  під  ту  саму  добу,  «Триодь  постная» 
та  «Триодь  цв  Ьтная»,  —  церковнослов’янські  болгарської  редакції, 
але  з  домішкою  українських  рис  і  навіч  українські,  коли  брати 
коротенькі  редакторські  або  видавничі  нотатки  на  титульних 
аркушах  перших  двох  із-поміж  них™;  Прол.  1518р.,  написаний 
у  Спасі  поблизу  Старого  Самбора;  Прол.  1530  р.,  написаний 
у  Луцьку  Макарієм  Львовичем  із  Гольшан;  Іваничівська  Мінея, 
написана  1547  р.  (читанка  на  липень  і  серпень)  і  1579  р.  (решта); 

О  обр(аз'Ьх.  О  крст'Ь),  сер.  XVI  ст.,  догматична  розправа,  біло¬ 
руський  список,  що  зберіг  деякі  риси  українського  першотвору. 
Майже  цілком  білоруський  є  Прол.  1489  р.,  написаний  у  Кам’янці 
поблизу  Берестя  якимось  Березкою  з  Новогрудка.  Осібно  стоїть 
Надьф.  ур.,  уривок  із  житія  Бориса  та  Гліба,  переписаний  на  початку 
XVI  ст.  з  давньоукраїнського  першовзору,  та  Любл.  ур.  сер.  XVI  ст., 
два  уривки  з  апокрифічного  житія  Юрія  Змієборця  та  з  Різдва 
Богородиці,  ймовірно  західнополіські. 

4.  Церковні  послання,  як  і  слід  очікувати,  мало  що  дають  для  історичної 

фонології  української  мови  через  свій  підкреслено  штучний  стиль 
і  правопис.  Поселство  митрополита  Київського  Мисаїла  до  папи 
Сікста  IV,  написане  1476  р.  у  Вільні,  має  в  Потієвому  виданні  1605  р. 
білоруську  основу  з  численними  церковнослов’янськими  наша- 
рованнями;  використати  тут  можна  лише  видобуті  з-під  цієї  обо¬ 
лонки  поодинокі  українізми.  Так  само  й  послання  “руських  князів” 
до  Константинопольського  патріарха  з  приводу  висвячення  Йони 
Глезни  бл.  1490  р.  написане  церковнослов’янською  мовою  з  доміш¬ 
кою  білоруської.  Обидві  ці  пам’ятки  (Поселство,  Глезна)  можуть 
правити  за  типові  приклади  цього  жанру  писань. 

5.  Філософія  та  натуральна  історія.  У  цій  галузі  представлено  писання 

зажидовілих.  Написані  чужинцями  й  наявні  здебільшого  в  пізні¬ 
ших  (XVI  ст.)  російських  списках,  вони  мають  невелику  вартість 
з  погляду  історії  української  мови.  Навіть  якщо  спробувати 

14  3  друкарні  Степана  Дропана,  що  нібито  існувала  у  Львові  бл.  1460  р.,  жодних 
книжок  не  збереглося. 


510  29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


відтворити  їхню  оригінальну  структуру  XV  ст.,  більшість  із  них 
скорше  належать  до  білоруської  спадщини.  Трохи  більшу  кіль¬ 
кість  українських  рис  можна  видобути  з  «Шестокрила»,  дотичного 
до  астрономії  (таблиці  фаз  Місяця),  що  існує  в  списку  XVI  ст., 
зробленому  в  Холмі,  та  з  тексту,  відомого  як  «Тайная  тайньїхь» 
або  «Аристотелевьі  врата»,  наявного  також  у  списку  XVI  ст.,  мож¬ 
ливо  білоруському. 

6.  Право.  Стосовно  Стат.  Каз.  1423-1434  рр.,  наявного  в  білоруському 

списку  бл.  1500  р.  і  перекладеного  з  польської,  —  див.  вище  9.5. 

7.  Літописи.  Складання  літописів  продовжувалося  в  нових  політич¬ 

них  центрах,  навколо  Вільни  на  півночі  та  в  Сучаві  (Молдавія). 
Так  звані  литовські  літописи  з  мовного  погляду  являють  собою 
по  суті  церковнослов’янсько-білоруську  мішанку.  До  Супрасль- 
ського  “короткого”  літопису  входить  т.  зв.  Короткий  Київський 
літопис  за  1481-1496  рр.  (вкупі  з  іншими  джерелами),  де  йдеть¬ 
ся  здебільшого  про  події  на  Волині;  певні  риси  мови  оригіналу 
в  цій  пам’ятці  можна  побачити  крізь  п  ізніші  нашаровання,  внесені 
білоруським  або  російським  переписувачем.  Молдавські  літописи 
(Бистрицький  1507  р.,  Путнянський  бл.  1526  р.,  Макаріїв  1553  р., 
Єфтиміїв  1554  р.,  Азаріїв  1574  р.  та  ін.)  мають  церковнослов’янсько- 
білоруську  мовну  основу  й  часом  містять  українізми  (а  також  ма¬ 
сове  помішання  закінчень,  спричинене  румунським  походженням 
укладачів).  Фактів,  релевантних  для  історичної  фонології  укра¬ 
їнської  мови,  з  цих  пам’яток  можна  навизбирувати  обмаль. 

8.  Пом’яники,  тобто  списки  імен  померлих,  що  зберігалися  по  більших 

церквах  та  монастирях  для  помину;  Києво-Печерський  пом’яник 
1483/1490-1526  рр.,  Городшценський  (на  Волині)  пом’яник  1484  р. 
Оскільки  ці  списки  складалися  священиками,  імена  здебільшого 
подавано  в  їхній  канонічній  формі,  хоча  раз  у  раз  трапляються  й  роз¬ 
мовні  варіанти,  що  можуть  правити  за  матеріал  для  історичної 
фонології  української  мови. 

9.  Фольклор.  «Сгаїшпаіїка  сезка»  Яна  Благослава  (1571)  серед  зразків 

різних  слов’янських  мов  подає  як  словацький  текст  (сііаіекгіїз 
ЗІоуепзку)  українську  (лемківську)  народну  пісню  (Р]Є5П  зіохуепзка) 
про  Штефана  Воєводу. 

10.  Грамоти  існують  у  досить  великому  числі,  надто  писані  в  другій 
половині  означеного  періоду  Однак  у  Великому  князівстві  Литов¬ 
ському  вони  зазнавали  значного  білоруського  впливу,  а  в  Молдавії 
поза  тим  іще  й  болгарського.  В  Галичині  кількість  українських  гра¬ 
мот  різко  зменшилася  після  1433  р.,  але  все-таки  вони  й  надалі  скла¬ 
далися,  особливо  по  містечках  та  селах,  упродовж  цілого  періоду. 
Територіально  грамоти  можуть  бути  поділені  на  галицькі 15 ,  волин- 


15  Серед  галицьких  грамот  вимальовуються  кілька  основних  моделей:  перемиський 
тип  (Розов  5,  6,  12,  13,  18,  24,  28,  39),  львівський  (Розов  8,  9,  16,  33,  44,  46,  50,  51,  79), 
снятинсько-коломийський  (Розов  31,  54,  55,  87),  галицький  з  Галича  (Розов  36, 37,  48, 
57,  73)  і  самбірський  (Розов  53). 


29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


511 


сько-поліські  та  молдавські 16 .  Єдина  закарпатська  грамота  /7(Сигіт, 
1404  р.),  як  відзначено  у  29.4,  належить  своєю  мовою  до  молдав¬ 
ських.  Київ  та  Лівобережжя  представлені  дуже  скупо.  Якщо  не  бра¬ 
ти  до  уваги  пізніші  списки  (а  іншого  варіанту  й  немає)  та  не 
враховувати  грамоти,  складені  в  Києві  центральною  канцелярією, 
а  також  заповіти  (писані  священиками  в  цілком  церковносло¬ 
в’янському  дусі),  залишаються  лише  три  коротенькі  грамоти  XV  ст. 
( 1457, 1459  рр.  —  Розов  89, 90, 93).  У  кожній  групі  варто  розрізняти 
грамоти,  видані  королівською  (князівською),  міськими  та  сільськими 
канцеляріями.  Останніх  налічується  небагато  (починаючи  з  1549  р., 
відносно  добре  представлене  село  Одрехова,  що  на  південний  захід 
від  Сянока).  Особливу  групу  складають  грамоти,  вживані  в  дипло¬ 
матичному  листуванні  між  Литвою  та  Кримом  і  Туреччиною,  між 
Молдавією  та  Польщею.  Дипломатичні  грамоти  писалися  в  основ¬ 
ному  під  впливом  литовської  канцелярської  норми,  тобто  мали 
білоруське  підґрунтя,  але  часом  писарі,  особливо  в  Туреччині  та 
Криму,  не  вчившися  писемної  мови  спеціально,  вживали  на  письмі 
свою  рідну  говірку  (наприклад,  кафські  грамоти  1502  р.). 

11.  Замкові  люстрації  (перевірки)  здійснювалися  в  середині  XVI  ст. 

(здебільшого  в  1545-1565  рр.)  з  наказу  центрального  уряду.  Ці 
описи  стану  замків  (майна  та  людності)  складалися  на  підставі  осо¬ 
бистого  огляду  та  розпитувань  урядовцями  королівських  канце¬ 
лярій,  звідки  й  химерна  мішанина  місцевих  говірних  рис 
і  узвичаєних  мовних  канцеляризмів.  На  жаль,  тексти  люстрацій 
були  опубліковані  людьми  без  філологічної  освіти  й  часто,  слід 
гадати,  з  пізніших  списків,  але  навіть  без  зазначення  цієї  обставини. 

12.  Написи.  Загальних  описів  і  каталогів,  що  обіймали  б  увесь  період, 

бракує.  Можна  згадати  назви  церковних  свят  на  чернечому  поясі 
(кінець  XIV  ст.),  знайденому  в  Звіринецьких  печерах  у  Києві,  на¬ 
писи  на  настінних  мальовидлах  вавельської  каплиці  в  Кракові 
(1394?  і  1478  рр.)  та  у  в’язниці  (колишньому  замку)  в  Люблині 
(1413-1418  рр.),  імена  святих  на  ковчезі  в  ризниці  краківського 
собору  (поч.  XV  ст.),  напис  на  церковному  дзвоні  в  Дубні  (1438  р.); 


16  Молдавські  грамоти,  за  винятком  писаних  у  монастирях,  мають  небагато  болгар¬ 
ських  рис,  на  відміну  від  молдавських  літописів.  Лише  правопис  у  них  дуже  близький 
до  болгарського  (*Ь  =  [’а],  а  =  [є]  тощо).  Слід  розрізняти  молдавські  грамоти,  писані 
українцями  та  писані  молдаванами.  Останні  легко  розпізнати  з  огляду  на  численні  хиби 
у  відмінюванні.  Втім,  є  й  грамоти,  писані  сербами  або  під  сербським  впливом,  тимчасом 
як  інші  взорувалися  на  литовській  канцелярській  мові.  Оскільки  більшість  молдавських 
грамот  вийшли  з-під  пера  писарів,  для  яких  мова  не  була  рідною,  у  них  слід  очікувати 
перекручення  граматичних  форм  та  браку  звукового  чуття.  Тому  використання  цих 
пам’яток  в  історичній  фонології  української  мови  є  досить  небезпечним.  З  іншого  боку, 
оскільки  писарів  здебільшого  не  стримували  українські  правописні  норми  та  звичаї, 
у  молдавських  грамотах  можна  знайти  більшу  свободу  у  відтворенні  багатьох  рис  говірної 
української  мови. 

17  “Грамота”  1401  р.  насправді  являє  собою  покрайній  запис  у  рукописній  Євангелії. 


512 


29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


різьблення  на  камені  у  дзвіниці  та  на  гробниці  Чурина,  спершу 
в  церкві  Києво-Печерської  Лаври  (кін.  XV  ст.). 

Карбування  грошей  протягом  ранньосередньоукраїнської  до¬ 
би  здійснювалося  поза  межами  України  (монети  Литви,  Польщі, 
Чехії  тощо)  або  в  Україні  (у  Львові),  але  під  чужинецькою  ору¬ 
дою,  через  що  написи  робилися  по-латині  (“топєґа  ЬетЬиг^епзіз”, 
карбована  у  Львові  приблизно  в  1356-1414  рр.).  Слов’янську  ле¬ 
генду  мали  тільки  монети  київського  князя  Володимира  Ольґер- 
довича  (приблизно  1363-1394  рр.),  але  вибиті  вони  настільки 
невправно,  що  напис  (із  княжим  ім’ям  у  основі)  спотворено,  і  з  по¬ 
гляду  мовознавчого  він  не  має  жодної  вартості. 

Печатки  західноукраїнського  походження  здебільшого  ма¬ 
ють  латинський  текст  (княжі,  цехові);  деякі  з-поміж  боярських  — 
слов’янський. 

13.  Чужомовними  записами  часто  зафіксовано  українські  топоніми  та 
антропоніми;  інколи  відтворено  й  деякі  імена  загальні.  Цінність 
іншомовних  записів  полягає  в  тому,  що  вони  більш  вільні  від  пра¬ 
вописної  традиції  (хоч  і  не  завжди,  бо  деякі  з  них  відтворюють 
писемні  форми  —  умисне  або  як  найперше  зустрінуті)  й  можуть 
відбивати  фактичну  вимову.  На  жаль,  докладних  досліджень  цих 
джерел  не  зроблено,  і  наявний  у  них  матеріал,  як  правило,  зали¬ 
шається  невикористаним.  їх  можна  поділити  на  такі  три  основні 
групи: 

а) .  Латинські  тексти,  складені  в  польських  та  угорських  канцеляріях, 
і  меншою  мірою  також  польські  тексти,  тобто  навзагал  —  писані 
латинкою.  Вони  містять  численні  українські  назви,  охоплюючи 
ввесь  ранньосередньоукраїнський  період  (а  декотрі  —  й  давньо¬ 
український). 

б) .  Вірменські  тексти.  Щонайпізніше  з  ХІІІ-ХІУ  ст.  в  Україні  існува¬ 
ли  вірменські  колонії  (Кам’янець,  Львів,  Жванець,  Луцьк,  Рашків, 
Жовква,  Станиславів,  Бар,  Язловець).  У  своїх  найбільших  осеред¬ 
ках  вірмени  мали  самоврядування  та  власне  судочинство.  Маючи 
вірменську  мову  за  церковну,  в  повсякденному  житті  та  праці  вони 
послуговувалися  тюркськими  говірками  (кипчацькою,  куманською), 
засвоєними  в  Криму.  Кам’янецькі  судові  книги  (1559-1567  рр.) 
містять  сотні  українських  назв,  слів,  а  часом  і  цілих  фраз;  нато¬ 
мість  у  збірці  законів  Паіазіапа^ігк  (1519  р.;  збереглася  копія 
1568  р.)  їх  майже  немає;  вірменські  листи  кипчацькою,  що  збері¬ 
гаються  у  львівських  архівах,  досі  не  опубліковано. 

в) .  Жидівські  тексти.  Осівши  великим  числом  на  Україні  з  кінця 
XIV  ст.,  жиди  зберегли  гебрайську  мову  як  священну,  але  на 
щодень  уживали  мову  ідиш,  уґрунтовану  в  верхньонімецьких 
(середньорайнських)  діалектах.  До  неї  ввійшло  й  чимало  україн¬ 
ських  слів.  Щоправда,  наявні  записи  здебільшого  датуються  кінцем 
XVI-XVII  ст.  Див.  43.4  (16). 

г) .  Деякі  дані  можна  видобути  з  текстів,  писаних  у  Східній  Словач¬ 
чині  словацькою  мовою,  але  з  домішкою  (інколи  —  дуже  відчут- 


29.6  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


513 


ною)  місцевих  українських  діалектних  елементів,  як  у  Бард.  1493  р., 
листі,  надісланому  зграєю  розбишак,  у  більшості  своїй,  поза  сумні¬ 
вом,  українців,  до  бардіївських  властей. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Відмежування  українських  пам’яток  від  білоруських 

1.  Карский  Е.  «Что  такое  древнєє  западнорусское  наречие?»  Тр. 
Арх.  9  в  Вильне у  1893  г.  (також  ВУИ 1893,  4.  Передрук  у  вид.: 
Карский  Е.  Трудьі  по  белорусскому  и  другим  славянским  язьїкам. 
М.,  1962). 

2.  Бузук  П.  «Взаємовідносини  між  українською  та  білоруською 
мовами».  ЗІФВ  7-8,  1926. 

3.  Омельченко  Г.  «Котрі  пам’ятки  належать  українцям  і  котрі 
білорусам?»  ЗІФВ  9,  1926. 

4.  Огієнко  І.  «Розмежування  пам’яток  українських  від  білору¬ 
ських».  ЗЧВВ  VI,  1-2,  1935. 

5.  Анічзнка  У.  «Да  питання  аб  беларуска-украінскіх  моуньїх 
узаемадзеяннях  старажьггнай  пари».  51 32, 1963. 

6.  Анічзнка  У.  « Аб  паланізмах  у  беларускай  пісьменнасці  і  іх  ад- 
паведніках  ва  украінскай  у  ХУІ-ХУІІ  стст.»  З  жьшця  роднага 
слова.  Мінск,  1958. 

7.  Анічзнка  У.  «Беларусізмн  ва  украінскай  пісьменнасці 
ХУ-ХУІІ  стст.»  Весці  1968,  4. 

8.  Анічзнка  У.  Беларуска-украінскія  пісьмова-моуньїя  сувязі. 
Мінск,  1969. 

9.  Анічзнка  У.  «Графіка-арфаграфічния  асаблівасці  беларускай 
і  украінскай  пісьменнасці  старажитнай  пари».  Юв.  Крап. 

10.  Гумецька  Л.  «Уваги  до  українсько-білоруських  мовних 
зв’язків  періоду  ХІУ-ХУІІ  ст.»  Дослідження  з  української 
та  російської  мов.  К.,  1964. 

11.  ГумецкаяЛ.  «Вопроси  украинско-белорусских  язикових 
связей  древнего  периода».  ВЯ ,  1965,  2. 

12.  Жураускі  А.  «Некаторьія  питанні  беларуска-украінскіх 
моуньїх  сувязей  старажнтнага  перьіяда».  Весці  1966,  2. 

13.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «Веіогаззіап  уз.  іЛсгаіпіап.  Оеіітіїаііоп  оГТехІз 
ЬеГоге  А.  В.  1569 »ДВ5  III,  2, 1974. 


Писемні  пам’ятки  ранньосередньоукраїнської  доби 

Пояснення  засад  укладання,  скорочень  і  позначок  подано  у  вступ¬ 
них  заввагах  до  вибраної  бібліографії  в  розділі  14.  Нижче  Крьіжанов- 


514 


29.  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


ский  К.  позначає  видання:  Крьіжановский  Г.,  Рукописньїе  евангелия  киев- 
ских  книгохранилищ.  Киев,  1889;  Крьіжановский  В.  —  його  ж  публіка¬ 
цію  «Рукописньїе  евангелия  вольїнского  епархиального  древлехрани- 
лища».  Волинский  историко-археологический  сборник  1.  Житомир,  1896. 

Ап.  Ант.  XV  ст.  —  Апостол  (Дії  та  Послання)  Антоновця,  XV  ст. 

ДФ :  Карпинский  М.,  РФВ  19,  1888.  ± 

Бард.  1493.  ПД :  Низсауа  А.,  Нізіогіске  іїисііе  2,  Вгаіізіауа,  1956  +; 

Д:  Шелепець  Й.,  Дукля  1964,  1;  5£ашз1ау^  ОгЬіз  зсгіріш  (Ювілейний 
збірник  на  честь  Д.  Чижевського).  МйпсЬеп,  1966,  а  також 9, 1966. 

Верб.  Єв.  —  Євангелія  з  Верби  1560  р.  Д:  Огієнко  І.,  Юв.  Міл. 

Вірм.  —  а)  акти  Кам’янець- Подільського  суду,  складені  по-кипчацькому, 
1559-1567  рр.  ПД.  Грунин  Т.  Документи  на  половецком  язьіке  XVI  в. 
М.,  1967;  б)  збірник  законів  1519  р.  для  польських  вірмен  у  кипча¬ 
цькому  списку  1568  р.  ПД.  Ье\уіскі  М.,  КоЬпо\уа  К.  Косгпік 
Огіепіаїїзіусжу  XXI.  \¥аг5га\уа,  1957;  той  самий  текст  латиною  та 
польською  в  Согрш  іигіз  роїопісі  3.  Кгакб\у,  1906. 

Вол.  Єв.  —  Волинська  Євангелія  1571  р.  ФД:  Трипольский  Н.  Волинский 
историко-археологический  сборник  2.  Житомир,  1900  ±;  Житецкий  П., 
ИОРЯС  10, 4  (1905)  +;  Перетц  В.,  КУИ  5 1,  9  (1911)  +;  Огієнко  І. 
Українська  житомирська  євангелія  1571  року ,  (Тарнів),  1922. 

Глезна  —  послання  “руських  князів”  із  приводу  висвячення  Йони  Глезни, 
бл.  1490  р.  ПД.  Перетц  В.,  КУИ  1904, 10,  а  також  Еранос ,  сборник  ста¬ 
тей  [...і  в  честь  Н.  П.  Дашкевича.  Киев,  1906. 

Гр.  (див.  також  Закарп.  гр.,  Молд.  гр.,  Одрех.  гр.).  П:  Розов  В.  Українські 
грамоти ,  1.  XIV  в.  і  перша  половина  XV  в.  К.,  1928  +;  Пещак  М. 
Грамоти  XIV  ст.  К.,  1974  (за  винятком  передрукованих  із  Розова,-); 
Русанівський  В.  Українські  грамоти  XV  ст.  К.,  1965  +  (щоправда, 
численні  тексти  подано  в  пізніших  списках),  також  Мовозн.,  1974,  6; 
Агсктшт  кзіцщґ  ЕиЬагіошісгбт  Защизгкот  т  Зіашисіе  1  (1366-1506). 
Ь\уо\у,  1890;  4  (1535-1547).  Ь\уо\у,  1890;  6  (1549-1577).  Ь\уо\у,  1910; 

7  (1554-1572).  Ьлуо\у,  1910  ±  (багато  текстів  —  білоруські); 

АЮЗР  (містить  й  інші  пам’ятки  та  пізніші  грамоти;  багато  текстів  — 
білоруські)-;  Акти ,  относящиеся  к  истории  Южной  и  Западной 
России  1-15.  СПб.,  1863-1892  (ті  самі  застереження,  що  й  для 
АЮЗР)  -;  Акти ,  относящиеся  к  истории  Западной  России  (1340- 
1699)  1-5.  СПб.,  1846-1853  (багато  текстів  —  білоруські)  -; 

Литовская  метрика  1-4  (1430-1569)  (=  Русская  историческая 
библиотека  20,  27,  ЗО,  33).  СПб.,  1903-1915  (більшість  текстів  — 
білоруські)  -;  Кримські  грамоти  1502  р.  —  ПпЬе^аип  В.,  ЗІ  19, 1950  ±; 
Д:  ЬІ5Іє\уіс2,  РггетосІпік  паикощ  і  Іііегаскі  14, 1886  (Ь\уо\у);  Розов  В., 
КУИ  1904;  Дем’янчук  В.,  ЗІФВ  16,  1928;  Кига5гкіе\УІС2  \¥.  Сгатоіу 
каїіско-шоїуткіе  ХІУ-ХУ  теки.  Кгако\у,  1934,  а  також  ВугЗІ  IV,  2, 1932 
і  КЗ  13, 1937;  5іап§  Є.  5.  ГНе  шезігиззізске  Катіеізргаске  сіез 
Спф [ йгзіепґитз  Ьїіаиеп.  Озіо,  1935;  К\уіа1:ко\У5кі  XV.  Заор$Ьеп]а  і  ге/егаії 
(III  МеЙипагосІїїі  коп§гез  зіауізі^).  Вео§гасі,  1939;  Медведєв  Ф., 


29.  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


515 


ПІРУМ ;  Гумецька  Л.,  ДМУМ  5, 1962  і  6, 1964;  Струмінський  Б. 
Рецензія  VI,  1, 1975. 

Дм.  Зіньк.  —  український  список  Біблії  Ф.  Скорини,  бл.  1575  р.  (п’яти- 
книжжя).  ФД:  Головацький  Я.,  НСбГРМ  1, 1865  +;  Владимиров  П. 
Доктор  Франциск  Скорина ,  его  переводьі,  печатньїе  издания  и  язьїк. 
СПб.,  1888  (с.  221-234). 

Довг.  Єв.  —  Євангелія  з  Довгого,  1571  р.  Д:  Е.  М.  Памятники  русской  ста¬ 
рини  в  западньос  губерниях  (за  ред.  П.  Батюшкова)  7.  СПб.,  1885. 

Єв.  169,  кін.  XV  ст.  Д:  Крьіжановский  К. 

Єв.  452, 1570  р.  Д:  Крьіжановский  К. 

Єв.  Пер.  —  Євангелія,  описана  Перетцом  (називана  теж  Санкт- 

Петербурзькою),  бл.  1500-1510  рр.  ПД:  Перетц  В.,  «ЗД7Ш93,  1910. 

Жидовств.  (Зажидовілі).  Даниїл  XVI  ст.  —  П:  Евсеев  И.,  ЧОИДР  202, 3, 
1902;  Естер  кін.  XV  ст.  —  П:  Перетц  В.,  Юв.  Мих .;  Шестокрил 
XVI  ст.  —  П:  Соболевский  А.,  Сб.  ОРЯС  74,  1903;  Тайная  тайньіхт> 
(Аристотелевьі  врата)  XVI  ст.  —  77:  Сперанский  М.,  ПДПИ  171, 1908  +. 

Жугай  —  рукописна  копія  Біблії  Ф.  Скорини,  зроблена  Василем  Жутаєм 
1569  р.  Ф:  Калайдович  К.,  Строев  П.  Обстоятельное  описание 
славено-российских  рукописей ,  хранящихся  в  Москве  в  библиотеке 
гр.  Ф.А.  Толстова.  М.,  1825.  -  Д:  Владимиров  ТІ.  Доктор  Франциск 
Скорина.  СПб.,  1888,  с.  219-221;  Анічзнка  У.,  Весці  1966, 1. 

Затор.  Єв.  —  Євангелія  з  Загорова,  1563  р.  Д:  Бугославский  Г.,  Тр.  арх.  9 
в  Вильне  (1893),  2.  М.,  1897. 

Закарп.  гр.  —  закарпатська  грамота  1404^).  та  написи  1401  р.  ПД:  Петров 
А.,  ЗЬотік /іІоІо£іску  8.  РгаЬа,  1926  (Сеяка  акабетіе  уесі  а  шпепі  Тп'сіа 
3)  та  його  ж  Древнейшие  памятники  по  истории  карпаторусской 
церкви  и  иерархии  1391-1498.  Прага,  1930  (решта  пам’яток  у  книж¬ 
ці  —  латинські);  Геровский  Г.,  51 17,  1940;  Микитась  В.,  Чучка  П., 
Мовозн.у  1968, 1  +;  Д:  Антошин  Н.,  УЗ  Ужгородського  універ¬ 
ситету  13, 1955. 

Ізмар.  —  Ізмарагд  (№№  488  і  489),  1462-149 6.  ДФ:  Перетц  В.,  СбРЯС  1, 
1929  +;  Д:  Требін  О.,  ЗНТК1, 1910. 

Кам.-Буз.  Єв.  —  Євангелія  з  Кам’янки- Бузької,  1411  р.Д:  Крьіжанов- 
ский  Г.  Волинские  епархиальньїе  ведомости  1886,  17-18; 
Крьіжановский  К. 

Кам.-Буз.  Єв.  1567  —  Д:  Крьіжановский  В. 

Кам.  Прол.  1489.  Ф:  ТрудьібАрх.  2.  Одесса,  1888  ±  (=Чет.  1489). 

Кор.  Єв.  —  Королівська  Євангелія,  1401  р.  (з  Королева).  ДФ: 

Микитась  В.,  Чучка  П.,  Мовозн.,  1968,  1.  Д:  Пронин  В.,  Православная 
мисль  (Прага),  1957,  2. 

Крех.  Ап.  —  Апостол  (Дії  та  Послання)  1563-1572  (1581?).  ДФ:  Огієнко  І. 
Українська  літературна  мова  ХУІ-го  ст.  І.  Крехівський  Апостол 
1560-х р.  Варшава,  1930.  Д:  Ье\у  \У.  (Лев  В.),  РР  14, 1929;  ^о\у 51 5, 
1926,  РР  15  (2),  1931. 

Креш.  Єв.  —  Євангелія  з  Крешова,  1552  р.  ДФ:  Е.  М.  Памятники  русской 
старини  в  западньос  губерниях  (за  ред.  П.  Батюшкова)  7.  Спб.,  1885-. 


516 


29.  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


Лат.  —  джерела,  писані  латинкою. 

а) .  Польсько-латинських  збірників  пам’яток  налічується  чимало,  включ¬ 
но  з  деякими  грамотами,  особливо  АтсНшит  [...]  5ащизгкот)\  найбіль¬ 
ше  таких  документів  скупчено  у  виданнях:  Асіа  ^госігкіе  і  гіетзкіе 
1-20.  Ь\у6\у,  1868-1909;  Йгосіїа  дгіерте  6.  \Уагзга\уа,  1877  (Волинь),  17, 
1908  (Підляшшя),  18, 1902  (Галичина),  19, 1889  (Волинь  і  Поділля), 
20,  1894  (Київщина  та  Брацлавщина);  Жерела  до  історії  України-Руси 
(за  ред.  М.  Грушевського)  1-3,  7.  Львів,  1895-1903;  також  Ротпікі 
сігіеуоше  Ьшоша  г  агскітит  тіазіа  1-4. 1 жощ  1889-1921  (т.  4  переваж¬ 
но  німецькою  мовою)  та  ін. 

б) .  Угорсько-латинські  пам’ятки.  Мопитепіа  Нищагіае  кізіогіса. 
Висіарезі:,  1857-1943,  містять  небагато  українських  даних,  найбільше 
в  частині,  виданій  Д.  Чанкі  під  назвою  Маруагогзгар,  Ґбгіепеїті  /бМгара 
а  НипуаАіак  когаЬап,  особливо  т.  6  (Висіарезі:,  1890),  що  подає  метаріа- 
ли  з  Сепеського,  Шароського,  Земплинського,  Унґварського,  Берегів¬ 
ського,  Уґоцького  та  Марамороського  комітатів  (рагтеруе)  за 
ХІУ-ХУ  ст.  Багатшими  на  українські  матеріали  є  такі  місцеві  збірки, 
як  Ооситепіа  кізіопат  оаіаскогит  іп  Нищагіа  іііизігапііа  изцие  асі 
аппит  1400  р.  Скгїзіі  (за  ред.  Е.  Лукинича).  Висіарезі:,  1941;  Нобіпка  А. 
А  Мипкасзі  Сбг.  згєгі.  рйзрбкзе£  октапуіага  1.  ІІп§уаг,  1911 
(1458-1715);  для  пізніших  часів  (Берегівщина  —  до  1337  р.)  — 
особливо  Субгйу  Су.  Аг  Аграсі-когі  Маруагогзга^  ібгіепеіі  /бМгара  1. 
Висіарезі:,  1966;  також  №£у  Су.  А  Шрутікаїуі  ез  Бгіагаі  Сго/  ЗгСагау 
сзаіак  окіеюекага  1  (1234-1396),  2  (1397-1457).  Висіарезі:,  1887,  1889 
(Зємплинський  і  Унґварський  комітати)  та  (переважно  для  XIII  ст.) 
Ьбпуау  Е  А  паруїопуаі  ез  оазагозпатепуі  Ьдпуаусзаіасі  егесіеіе. 

Висіарезі:,  1941.  Реєстри  українських  топонімів  та  антропоніміє,  узяті 

з  оригінальних  документів,  представлено  в  таких  регіональних  моно¬ 
графіях,  як  ЬеЬосгку  Т.  Вегеррагтеруе  топо&га/усуа  3.  ІІп^уаг,  1881; 
ЗгаЬо  І.  Щосза  теруе.  Висіарезі,  1932  (деякі  дані  з  давніших  часів,  але 
переважно  за  1567-1775  рр.). 

Ліск.  Єв.  —  Євангелія  з  Лісків,  1560  р.  Ф:  Бе)па  К.  Зргашожіапіа  г  сгуппозсі 
і  розгебгеп  паикощск  Ьосігкіе^о  ТошаггузШа  Маикошерр  27,  9,  1973  +. 

Літописи  —  Уривки  Короткого  Київського  літопису  (1481-1496)  у  ви¬ 
данні  Супрасльская  рукопись ,  содержащая  новгородскую  и  киевскую 
сокращенньїе  летописи.  М.,  1936  (опубліковано  М.  Оболенським)  ±. 

Лук.  Терн.  —  український  список  Біблії  Ф.  Скорини,  зроблений  Лукою 
з  Тернополя  1569  р.,  вочевидь  загублений.  Д :  Владимиров  П.  Доктор 
Франциск  Скорина.  СПб.,  1888;  Тиховский  Ю.,  Тр.  арх.  12,  3.  М.,  1905; 
Флоровский  А.,  ЗЬогпік  / їіоіо&іску  (Сезка  акабетіе  уєсі  а  итепі)  12, 
1940-1946. 

Любл.  ур.  —  уривки  з  житія  Юрія  Змієборця  та  Різдва  Пресвятої  Богоро¬ 
диці,  знайдені  в  Люблині,  ХУІ  ст.  ПД:  Лось  И.  (=  Еоз .}.), 

Сб.  ОРЯС  67, 1900  +. 

Люстр.  —  Люстрації  1545-1565  рр.  Я:  АЮЗР  VI,  1.  Киев,  1887  (латинкою); 
VII,  1.  Киев,  1886  (три  з  шести  —  латинкою);  VII,  2.  Киев,  1890 
(Люстрація  Хмельника  1565  р.  —  польською  мовою).  —  Люстрації 


29.  Від  давньоукраїнської  до  раниьосередньоукраїнської  доби 


517 


1564-1570  рр.  з  українських  теренів  під  польською  владою  у  вид. 
Жерела  до  історії  України- Руси  1-3,  7.  Див.  під  позначкою  Лат.  (а). 

Д:  Тимошенко  П.,  ПРДН 12, 1971. 

Мих.  Єв.  —  Євангелія  зі  Свято- Михайлівського  монастиря  в  Києві, 
до  1526  р.  Д:  Крьіжановский  К. 

Молд.  гр.  —  П:  Нигшигакі  Е.  Ооситепіеіе  ргісііогіа  ізіоііа  Котапііог  1,  р.  2, 
2,  р.  2.  Висиге^іі,  1890-1891  ±;  Яцимирский  А.  у  вид .Древности. 

Труди  Славянской  коммиссии  Имп.  Московского  археолотческого  об - 
щества  4.  М.,  1907  +;  СозідсЬезси  М.  Ооситепіеіе  МоМооепеф  їпаіпЬе 
сіє  $іе/ап  сеі  Маге.  Іа§і,  1931-1932;  Во^сіап  І.  Боситепіеіе  Іиі  $іе/ап  сеі 
Маге  1-2.  Висиге^їі,  1913  ±;  Со5І:асЬезси  М.  Ооситепіеіе  МоИооепеф 
сіє  Іа  §іе/ап  сеі  Маге.  Іа§і,  1933  ±;  Во^сіап  О.  Р.  А  сіє  тоМосепезіі  сііпаіпіе 
сіє  §іе/ап  сеІМаге.  Висиге§ії,  1938  (десять  грамот  1424-1456  рр.)  ±; 
Ваіап  Т.  Боситепіе  Висохлпепе  1-2.  Сетаиії,  1933-1934  (1507- 
1662)  ±;  СЬіЬапезси  СЬ.  Зигеіе  $і  ігооасіе  (Боситепіе  зіасо-готапе)  1 
(1411-1776).  Іа$і,  1906;  4,  (1488-1672).  Іа§і,  1908;  5  (1423-1692).  Іа§і, 
1908;  6  (1474-1715).  Іа§і,  1909;  7  (1488-1622).  Іа§і,  1912;  17 
(1533-1765).  Іа§і,  1927;  18  (1230-1546).  Іа§і,  1927;  21  (1400-1653). 

Іа§і,  1928;  22  (1412-1722).  Іа§і,  1926  ±;  Русанівський  В.  Українські 
грамоти  XV  ст.  К.,  1965  (№№42,  45,  48,  49,  53-57,  59-64)  +;  Огієнко  І. 
у  виданнях  51 13,  1935,  Вуг51 3,  1931  і  ЗНТШ  153, 1935  +;  Станівський 
М.,  УМШ 1960, 3;  Іопе$си-№§соу  Т.,  Кт51 5,  1962  +;  Б]ашо  Ь.,  Кт51 10, 
1964.  Огляд  давніших  публікацій:  Огієнко  І.,  5/ 13, 1935.  Д:  Во^сіап  І., 
ЮвДа&іс  (передрук  румунською  мовою  у  вид.:  Во^сіап  І.  Зсгіегі  аіезе. 
Висиге§и,  1968);  Яцимирский  А.  у  збірнику  Статьи  по  славяно- 
ведению  (за  ред.  В.  Ламанського),  3.  СП6.,  1908;  Ярошенко  В.,  36. 
КДІУМ\  Во^сіап  Б.,  КтЗІ  2,  1958;  Станівський  М.  у  вид.  Питання 
історії  і  діалектології  східнослов'янських  мов  ( =НЗ  Чернівецького 
університету,  31).  Чернівці,  1958;  Станівський  М.  у  вид.  Тези  доповідей 
VI  української  славістичної  конференції.  Чернівці,  1964;  МіЬаіІа  С. 
Оісііопаг  аі  ІітЬіі  Котапе  сескі.  Висиге§1і,  1974  (ЗШсІіи  іпігобисііу,  §  4). 

Молд.  Єв.  1502  р.  Ф:  Воскресенский  Г.,  Сб.  ОРЯС  31, 1883  +. 

Молд.  літоп.  П:  Во§сІап  І.  Сгопісіїе  зіасоготапе  сііп  зес.  XV- XVI.  Есііііе 
геуагиіа  §і  сошр1е!:аі:а  бе  Р.  Р  Рапаіїезси.  Висиге§1:і,  1959  +;  Грекул  Ф. 
Славяно-молдавские  летописи  XV-XVI  вв.  М.,  1976  ±. 

Монети.  ПД:  Котляр  Н.  Нумизматика  и  сфрагистика  4,  197 1  (К)  та  ІДжВ 
6, 1971.  Д:  ЗШрпіскі  ВіЬІіоіека  Оззоііпзкіск  N5  7, 1865;  Котляр  М. 
Галицька  Русь  у  другій  половині  XIV—  першій  чверті  XV  ст.  К.,  1968, 
а  також  Грошовий  обіг  на  території  України  доби  феодалізму.  К.,  1971. 

Моск.  Єв.  —  Євангелія,  видрукувана  бл.  1555  р.  у  Москві  (див.  прим, 
до  29,  12,  1).  Ф:  Немировский  Е.  Возникновение  книгопечатания 
вМоскве.  М.,  1964  (с.  194-219). 

Мукач.  Пс.  —  Псалтир  з  Мукачева,  XV  ст.  Ф:  Сабов  Е.  Христоматия  цер- 
ковнославянских  и  угрорусских  литературньос  памятников.  Ужгород, 
1893  +.  Д:  Соколов  И.  Сборник  статей  по  славяноведению ,  составлен- 
ньій  и  изданний  учениками  В.  И.  Ламанского.  СПб.,  1883. 

Надьф.  ур.  —  Надьфалуський  уривок  з  житія  Бориса  та  Гліба,  поч.  XVI  ст. 
ПД:  РЦпкеуус  І.,  ЗІ  19, 1949  +. 


518 


29.  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


Написи.  Пояс  зі  звіринецької  печери  XIV  ст.  - ;  Зртель  А.  Древние 

пещерьі  на  Зверинце  в  Києве.  Киев,  1913.  Краківська  каплиця  та  собор 
1394?  і  1478  рр.  - ;  Кеппен  П.  Список  русским  памятникам.  М.,  1822; 
Крьіжановский  С.,  ТМАО  б,  1876.  Люблинська  церква  1418 
Огієнко  І.,  ’ЕАлсц  4, 1928.  Дубнівський  дзвін  1438  р.  - ;  Петров  Н. 
Южнорусские  икони  3.  Киев,  б.  р.  Написи  в  Києво-Печерській 
Лаврі  1470?  і  кін.  XV  ст.  —  Закревский  Н.  Описание  Києва  2, 1868; 
Петров  Н.  Указатпель  церковно  -археологического  музея  при  Киевской 
духовной  академии.  Киев,  1897;  МеІсЬізесІек  (§1еїапезси).  А Іойре  ізіогісе 
§і  агскеоіо&се  асІипаіе  сіє  ре  Іа  48  тпопазіігі  $ї  Ьізегісі  <Пп  МоШоса. 
Висиге§1і,  1885  -;  Когак  Е.  А.  Иіе  ІпзсНп/іеп  аш  (Іег  Викошпа  1. 
Зґеіпітскгі/іеп.  \Уіеп,  1903  (написи  на  надгробках  та  церковних  мурах 
від  1477  р.)  +.  Іог§а  N.  Ітсгірріі  сїіп  Ьізегісеїе  Котапіеі  (=  Зіидіі  $і  сіоси- 
тепіе  си  ргітге  Іа  ізіогіа  Котапііог ,  XV)  1  (1486-1692),  2  (1491-1745). 
Висиге§1і,  1905,  1908  ±.  Додаткова  бібліографія  (без  розмежування  чи 
.  відзначення  східнослов’янських  і  українських  пам’яток)  у  вид.  Словарь 
древнерусского  язьїка  ХІ-ХІУ  вв.  за  ред  Р.  Аванесова.  М.,  1966. 

Одрех.  гр.  —  грамоти  з  села  Одрехови.  ЯД:  Рапкеуус  І.,  51 23, 1954;  Акти 
села  Одрехови  (за  ред.  І.  Керницького,  О.  Купчинського).  К.,  1970. 
(Рецензія  Ю.  Шевельова  у  вид.:  Кесетуа  II,  2,  1972). 

О  обр.  —  О  образ'Ьх,  о  крсгЬ.  Неопублікований  рукопис  (частина  — 
аркуші  1-95  —  Хіландарського  рукопису,  наявного  на  мікрофільмі 
в  бібліотеці  Університету  штату  Огайо,  Колумбус,  Огайо),  сер.  XVI  ст. 

Перес.  Єв.  —  Пересопницька  Євангелія  1556-1561  рр.  ПД  (від  Луки 

повністю,  решта  в  уривках):  Житецкий  П.,  Тр.  Арх.  З  в  Києве  1874,  т.  2. 
Киев,  1878  +.  Д:  Житецкий  П.,  ИОРЯС  10, 4,  1905;  Каманин  И.,  ЧОНЛ 
22,  1912;  Грузинский  А.,  ЖМНП  38-39,  1012;  Огієнко  І.  Українська 
Пересопницька  Євангелія  1556  р.  (Тарнів),  1921;  Огієнко  І.  Путь  прав¬ 
ди,  1930, 1  (Варшава);  ^по^.,  51 5, 1926  і  5ргЬШ  6,  1926;  Плющ  П., 
Вісник  Київського  університету,  1965,  7  і  3  історії  української  та 
інших  слов'янських  мов.  К.,  1965. 

Печатки  —  ДФ :  Лаппо-Данилевский  А.  Пенати  последних  галицко- 
владимирских  князей  и  их  советников.  СПб.,  1906;  Гавриленко  В. 
«Львівські  цехові  печатки  XIV-XV  ст.»  ІДжВ  1, 1964. 

Пом’яники  —  П:  Голубев  С.,  ЧОНЛ  6,  1892  (Києво-Печерська  Лавра, 
1483-1490  рр.);  Рисі  пуску)  ^  В.  Ротіапук  о/  НогосІузсе.  ДУЇппіре£, 

1962 +. 

Поселство  —  послання  митрополита  Київського  Мисаїла  до  папи  Сікста 
IV,  1476  р.  Я:  АЮЗР  І,  7.  Киев,  1887  -. 

Прол.  —  Пролог  1518  р.;  Пролог  1530  р.  Ф:  Тр.  Арх.  З  в  Києве.  Киев,  1878  ±. 

Пс.  1397  —  Псалтир,  написаний  Спиридонієм  1397  р.  Ді  прикінцевий 
запис:  Скимборович  Тр.  Арх.  З  в  Києве  1874,  т.  2.  Киев,  1878; 

Адріанова  В.,  ЗНТК  2, 1908. 

Свишт.  Єв.  1568  —  Євангелія  зі  Свиштова  (Болгарія).  Д  і  прикінцевий 
запис:  Дилевский  Н.,  Славянская  филология  3.  София,  1963  і  Радян¬ 
ське  літературознавство,  1969,  2. 


29.  Від  давньоукраїнської  до  ранньосередньоукраїнської  доби 


519 


Стат.  Каз.  —  Переклад  Статуту  короля  Казимира,  бл.  1500  р.  П:  Кошап  5., 
УеШІапі  А.  Вшкі  рггекіасі  зІаШот  гіетзкіск  г  гфорізи  тозкіегозкіе&о. 
\¥гос!а\у;  Кгако\у,  1959  +;  Д:  Уеіиіапі  А.,  Кошап  5.  Згедпіошесгпу  гизкі 
рггекіасі  зіаіиіош  гіетзкіск  Кагітіегга  ШеІкіе§о.  \УгосІа\у,  1950; 

\УапсІаз  КДегук  зґагогизкіе§о  рггекіасіи  роїзкіск  зШиібт  гіетзкіск 
Кагітіегга  \УіеІкіе§о  і  ШаЛузкша ]а£іеіїу.  \УгосІа\у,  1966. 

Трост.  Уч.  Єв.  —  Учительна  Євангелія  з  Тростянця,  1560-ті  рр.  Д:  ^апб\V^., 
ЗргЬт 9, 1929,  також  РРХУ}  2, 1931. 

Тур.  Єв.  —  Євангелія  з  Турійська,  1570  р.  Д:  Бугославский  Є.  7р.  Арх.  9 
в  Вильне  2.  М.,  1897. 

Ужг.  півуст.  —  Ужгородський  “Пол^ставь”  у  перґаміновій  рукописі  XIV  в. 
(поч.  XV  ст.)  ДД:  Колесса  О.,  ЗНТШ 141-143, 1925  +. 

Фіоль  1491.  ДФ:  Головацький  Я.  (Соїохуаізкіі  X),  \УЗЬ  83, 1876; 

Каратаев  И.  Осмогласник  1491  года.  СПб.,  1876;  НеіпІзсЬ  К.  2,езША)6ш 
пасі  Зшаіроїіет  Ріоіет  1.  ДУгосІаду,  1957  (також  у  вид.  2е  зкагЬса 
киїіигу ,  1953, 2);  Д:  Соболевский  А.,  ЧОНЛ2 , 1888  і  ЖМНП  259, 1888; 
Владимиров  П.,  ЧОНЛ  8,  1894  і  Доктор  Франциск  Скорина.  СПб., 
1888;  Возщак  М.,  ^211,  2ауосі  га  Іікоупі  ипуеіпозії,  Виїїейп  14, 1966. 

Четв.  Єв.  —  Євангелія  з  Четвертні,  бл.  1500  р.  Д:  Крьіжановский  В. 

Чет.  —  Четья  (Мінея)  1489  р.  ДФ:  Перетц  В.,  СбРЯС  1, 1928  +.  Ф: 

7р.  Арх.  6  в  Одессе  (1884),  2.  Одесса,  1888  ±.  Д:  Петров  Н.,  РФВ  6, 1881; 
Карпинский  М.,  РФВ  21,  1889;  Кочубинский  А.,  Отч.  Увар.  32,  1892 
(розділ  4). 

Шестокр.  XVI  ст.  —  Шестокрил,  див.  Жидовств. 

Штеф.  Воєв.  1571  —  пісня  про  Штефана  Воєводу.  ПД:  Потебня  А.  Слово 
о  полку  Игореве.  Харьков,  1914;  Рапкеуус  І.,  ЬЗс  IV- VI,  1946-1948. 


ЗО.  ОГУБЛЕННЯ  / 


1.  Загальні  завваги .  520 

2.  Оіублення  /  у  сполуках  Со/С  (<  СьІС ) .  521 

3.  Оіублення  /  у  південно-західних  говірках .  524 

4.  Випадки  неоіублення  І .  525 

5.  Поширення  оіубленості  І  .  527 

6.  Утрата  [\у],  посталого  зі .  529 

7.  Звук  [\у]  наприкінці  слова 

в  дієслівних  формах  чол.  роду  одн.  мин.  часу .  530 

8.  Підсумок:  умови  та  наслідки .  532 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВЕІАГИ 

Оіублення  /,  тобто  його  зміна  на  [XV]  (у  традиційній  графіці  —  в),  тепер 
має  місце  й  у  літературній  мові,  й  майже  в  усіх  діалектах,  але  на  різну 
міру.  В  українських  говірках  можна  виділити  такі  три  основні  варіанти: 

1)  зміною  заторкнуто  І  у  сполуках,  що  первісно  мали  вигляд  СьІСу  а  та¬ 

кож  наприкінці  слова  у  формах  чол.  роду  одн.  мин.  часу:  вовк ,  носив ; 

2)  зміною  заторкнуто  /  в  усіх  позиціях,  окрім  як  перед  голосним:  вовк , 

носйв ,  горівка ,  орев  ‘орел'; 

3)  зміною  заторкнуто  твердий  звук  /  в  усіх  позиціях:  на  додачу  до  наве¬ 

дених  вище  —  також  носй[чг]а  жін.  роду  одн.,  горі[у*]онька. 


30.2  Огублення  І 


521 


Перший  тип,  із  найменшим  діапазоном  огублення,  представлено  в  літе¬ 
ратурній  українській  мові  та  в  більшості  діалектів,  окрім  південно-східної 
зони,  розташованої  між  двома  лініями,  що  проходять  приблизно  так: 
1)  Рава- Руська  —  Жовква  —  західніше  від  Золочева  —  південніше  від  Тер¬ 
нополя  —  Теребовля  —  західніше  від  Кам’янця- Подільського;  2)  уздовж 
головного  хребта  Карпат  —  Івано-Франківськ  —  Коломия  —  східніше  від 
Рахова у.  Отже,  нею  охоплюються  надсянські,  наддністрянські,  бойківські 
та  буковинсько-покутські  говірки1 2 3,  що  всі  вони  належать  до  другого  типу. 
Третій  тип  обмежується  лемківськими  говірками  на  північ  від  Карпат 
і  в  західній  частині  південнолемківської  зони  (на  захід  від  Бардієва), 
кількома  поодинокими  селами  на  Холмщині  (Руда)  та  поблизу  Заліщиків 
(Добровляни,  Сков’ятин);  виник  він  недавно  (мабуть,  щойно  в  XIX  ст.), 
можливо  —  під  впливом  польської  зміни  І>  и. 

Оскільки  огублення  І  першого  типу  представлене  в  усьому 
українському  мовному  ареалі  (за  винятком  окремих  розпорошених  сіл 
на  словацькому  та  польському  порубіжжі,  тобто  на  півдні  Надсянщини, 
на  Володавщині  та  в  південно-західній  частині  Лемківщини  на  південь 
і  захід  від  Бардієва),  його  можна  було  б  сприйняти  як  загальноукраїнську 
рису,  маючи  при  цьому  другий  і  третій  тип  за  пізніші  надмірності.  Однак 
насправді  зміна  першого  типу  починалася  як  локальна,  північноукраїн¬ 
ська,  і  до  того  ж  —  без  узаємного  зв’язку  між  обома  характерними  для 
неї  перетвореннями  (тобто  вовк  і  носив).  Фактично,  теперішній  терито¬ 
ріальний  розподіл  згаданих  вище  типів  є  наслідком  кількох  самостійних 
процесів,  що  проходили  за  різних  часів  і  умов. 


2.  ОГУБЛЕННЯ  /  У  СПОЛУКАХ  Со/С  (<  СьІС ) 

Оскільки  в  літературній  українській  мові  та  в  більшості  діалектів  звук  І 
перейшов  у  V  лише  після  о,  посталого  з  ь ,  і  лише  тоді,  коли  між  І  і  на¬ 
ступним  приголосним  не  було  ще  ОДНОГО  Ь  (в'ЬЛКТ»  >  вовк ,  але  ГОЛІ» К А  > 
гілка),  це  перетворення,  здавалося  б,  мусило  статися  ще  до  занепаду  єрів. 
Проте  такому  припущенню  суперечить  цілковитий  брак  відповідних  да¬ 
них  у  давньоукраїнських  пам’ятках  і  аж  до  середини  XV  ст.^  Звісно, 
в  українському  правописі  протягом  цілого  середньоукраїнського  періоду 


1  Пор.  Жилко,  Нариси,  мала  20. 

2  У  цій  групі  говірок  зона  поширення  [ш] ,  посталого  з  прикінцевого  /,  є  дещо  меншою 
(Покуття  та  Буковина;  натомість  Бойківщину  та  Гуцульщину  ця  зміна  заторкнула  лише 
частково). 

3  Згадувати  при  цій  нагоді  хитання  в  написанні  литовського  імені  Витовт-  (Гр.  1396  — 
у  пізнішому  списку  а  також  1400,  1424  Коломия  тощо)  проти  Витодт-  (Гр.  1388  — 
у  пізнішому  списку,  а  також  1458  Самбір  тощо)  було  б  недоречно.  Це  ім’я  в  литовській 
не  мало  /,  писавшися  Ууіаиіаз.  Литовські  імена  на  -іаиіаз  у  польщизні  часто  зазнавали 


522 


30.2  Огубленпя  І 


існував  звичай  уникати  в  на  письмі.  Ще  й  1723  р.  подибуємо  надпоправну 
форму  палзьі  замість  павзи  ‘паузи’  ном.  мн.  (Мик.  Дил.).  І  все  ж,  почи¬ 
наючи  з  середини  XV  ст.,  написання  в  раз  у  раз  трапляється:  його  цілко¬ 
витий  брак  за  попередніх  часів  неможливо  було  б  пояснити,  якби  такі 
форми  вже  існували  в  мові. 

Найраніші  сліди  прояву  зміни  /  >  V  —  це,  як  здається,  над- 
поправне  написання  д  замість  в  в  іменах  грецького  походження:  бдхимт* 
(Гр.  1469,  Кобрин),  пор.  гр.  Еь&бріод ,  суч.  укр.  Юхим.  Наприкінці  XV  ст. 
починають  з’являтися  написання  з  в  —  нехай  виняткові  в  порівнянні 
з  узвичаєним  уживанням  д,  характерним  для  всього  цього  періоду:  невдовзі 
(Чет.  1489),  вовноу  ак.  одн.  (Ізмар.  1496),  подові^жь  ‘уздовж’  (Гр.  1513, 
Володимир),  шгхіош  (Люстр.  Луцьк  1552),  імена  Товт^стьій  і  Тов'ьстогодовт* 
(Люстр.  Київ  1552),  зуповнок  ‘цілковите’  (Крех.  Ап.  1572);  часом  трапля¬ 
ється  й  надпоправне  написання  д:  водторок  (Гр.  1549,  Володава),  пор.  рос. 
вторник ,  ім’я  Йодтух  (Люстр.  Хмельник  1552)  —  гр.  Еьтбхіод.  Так  само 
зрідка  подібні  написання  обох  типів  засвідчені  й  протягом  наступного 
періоду:  бдтухович,  во(д)торокгь  (Житом.  1584),  мовчати  (Любл.  бр.  1588), 
вьідбвв&ю  (Лавр.  Зиз.  1596),  оуто(в)стЬє(т)  ‘погладшає’,  вовна  (Ст.  Зиз. 
1596),замовчнєтгь($іс!  Філал.  1597),  товчетеся,  замов'ьчадт*  (Потій  1598), 
мовчит  (Кл.  Остр.  1599),  ковпак  (ів.  Виш.  1600),  вовна  (Памва  Бер.  1616), 

ВОВНА  (І  водна!),  ДОВБАЮ,  ДОВГОТЄрПАЧЇ,  МОВЧКИ,  ШОВКА  ґен.  ОДН.,  ПОТОВЧЄНАА 

(Памва  Бер.  1627),  Ковтун,  шовковий  (Баришп.  1638),  видов'ьбант*,  мож¬ 
ливо  й  повста  (Славин.  1642),  човном^  (Діар.  Аф.  Фил.  1646),  Шовкопдяс 
(Реєстр  1649),  мовчи  (Романенко  1649),  жовтий,  прізвище  Ковбаса,  пор. 
суч.  укр.  ковбаса  (Баришп.  1663)  тощо. 

Цих  даних  досить,  щоб  установити  факт  вимови  [XV]  на  місці  / 
десь  із  середини  XV  ст. 

Слова,  запозичені  іншими  мовами  з  української,  як  і  іншомовні 
записи,  підтверджують  цю  хронологію.  Польські  записи  фіксують  україн¬ 
ські  імена  власні  з  /,  а  не  з  V,  до  середини  XV  ст.:  гідронім  Роїіктюа  (1368, 
Пришів  на  північ  від  Ряшева),  РоІШа  (1372,  Страшкова  поблизу  Судо- 
мира),  прізвище  \УГоІС2отсг(  1392,  Львів),  топонім  У/оІкот  (1393,  Львів), 
прізвище  У/оІсгко  (1423,  Львів  —  пор.  Вовчок  у  Люстр.  Вінниця  1552), 
топонім  \¥оіс2ІС2ош)о  ( 1426,  Медика).  Те  саме  спостерігається  і  в  угорських 
записах:  У/оІкохю  (1265,  Семигород),  Уоіки  (1252),  ЗіиІЬе  (1272,  Ужгородщи- 
на),  Ноїт  (1273,  Земплин),£о//га(1366, 1410, 1449, 1454, 1456).  У  молдав¬ 
ських  говірках  румунської  мови  поселення,  засноване  в  XIII  або  XIV  ст., 
зветься  Ооіказса  ~  Ооіке^іі.  Мова  ідиш  запозичила  слово  іоікас  —  суч.  укр. 


псевдолатинізації  шляхом  заступлення  їх  другої  частини  елементом  -(і)оМ  на  кшталт 
нім.  ВегіоШ ,  СоіїкоШ,  АтоМ  тощо.  Тому  форма  Витовт-  є  литовською,  а  Витодт — 
польською,  і  жодна  з  них  не  має  доказової  сили  щодо  українських  процесів.  Пор.  також 
Кгастовтт*  (1342,  Краків?)  проти  Кгастодтовича  (1499,  список  кін.  XVI  ст.)  —  лит. 
СбзіаШаз ,  Монтодт  (Гр.  1547,  Луцьк)  —  лит.  Мапіаиіаз  та  ін. 


30.2  Огубленпя  І 


523 


товкач ;  оскільки  східнослов’янські  слова  в  ній  ледве  чи  могли  з’явитися 
перед  кінцем  XIV  ст.,  це  означає,  що  українська  мова  доти  ще  не  зазнала 
переходу  /  у  я.  З  другого  боку,  в  топонімі  Тохю8іе  (на  північ  від  Заліщиків), 
де  жидівське  поселення  навряд  чи  могло  бути  засноване  раніше,  ніж 
у  XVII  ст.,  виступає  V. 

Таким  чином,  свідчення  чужомовних  джерел  ведуть  до  тих 
самих  висновків,  що  й  українські  дані:  до  середини  XV  ст.  переходу  /  у  V 
не  було.  Його  первісний  епіцентр  на  території  України  знаходився  на 
Поліссі,  звідки  й  почалося  ширення  в  південному  напрямку.  У  цьому 
можна  пересвідчитися,  серед  іншого,  на  прикладі  діалектного  (Ромодан, 
Сенча  на  Полтавщині)  слова  яндола  ‘миска’.  Воно  походить  від  білор. 
яндоука ,  запозиченого  з  лит.  іпйаща  ‘мисник’,  тобто  етимологічно  не  місти¬ 
ло  жодного  /.  Та  обставина,  що  на  місці  первісного  по  з’явився  звук  /, 
найлегше  пояснюється,  коли  припустити,  що  на  певному  етапі  білоруська 
мова  та  поліські  говірки  вже  мали  щ  а  на  Полтавщині  ще  зберігався  звук  І. 
Відповідно,  то  сприймано  як  північну  особливість  і  помилково  заступ¬ 
лено  звуком  /.  Невипадково,  зрештою,  й  найраніші  випадки  написання 
в  у  середньоукраїнських  пам’ятках  походять  із  зони  північного  наріччя, 
як  свідчать  наведені  вище  приклади.  Щодо  поширення  зміни  І  >  V  на 
південно-західні  говірки  української  мови  —  див.  30.3. 

Проте  якщо  оіублення  І  слід  датувати  серединою  XV  ст.,  то  во¬ 
но  ніяк  не  може  стояти  в  безпосередньому  зв’язку  з  наявністю  чи  відсутні¬ 
стю  ь  після  /,  адже  єри  занепали  трьомастами  роками  раніше.  Ця  супе¬ 
речність,  на  перший  погляд,  пантеличить,  але  насправді  є  тільки  позірною. 
Слід  пам’ятати,  що  до  того  часу  звук  о,  якщо  за  ним  ішов  слабкий  єр, 
перетворився  на  6  чи  и ,  або  ж  —  у  поліській  зоні  —  на  дифтонг  типу  ио . 
Цей  звук  відрізнявся  від  о,  посталого  з  ь;  тобто,  наприклад,  §оІька 
‘гілка’  >  кдіка,  але  водночас  тгьїкь  ‘вовк’  >  ьоік.  Огублення  І  мало  місце 
після  о,  але  його  не  було  в  позиції  після  6-й- ио.  Можливо,  причи¬ 
ною  саме  такої  обумовленості  було  те,  що  огублений  звук  І  фонетично 
долучався  до  попереднього  голосного,  утворюючи  новий  дифтонг;  але 
на  Поліссі,  де  реалізацією  о  був  дифтонг  ио,  додання  нового  и  мало  б  за 
наслідок  постання  трифтонга  —  речі  неприпустимої.  Отож,  первісна  на¬ 
явність  чи  відсутність  ь  після  І  зумовлювала  незмінність  останнього  не 
безпосередньо,  а  з  огляду  на  неоднаковий  характер  попереднього  голос¬ 
ного  звука  типу  о. 

Єдине  слово,  що  начебто  суперечить  такій  інтерпретації,  —  це 
суч.  укр.  голка  <  уі^ьіька.  В  ньому  вимовлявся  звук  о,  посталий  із  силь¬ 
ного  ь,  й  аж  ніяк  не  о  —  а  проте  огублення  І  не  спостерігалося.  Однак 
цього  слова  не  засвідчено  ні  в  давньоукраїнській  мові,  ні  —  як  виглядає  — 
під  ранньосередньоукраїнську  добу  (Тимченко  подає  його  найдавніше 
вживання  під  1667  р.);  воно,  ймовірно,  мусило  постати  на  південному 
сході  України  або  на  Волині,  вже  після  періоду  огублення  /  у  середині 


524 


303  Огублення  І 


XV  ст.,  на  базі  старішої  форми  *р£ьІа,  що  дала  ігла  ~  гла  —  варіанти,  які 
й  досі  переважають  на  західноукраїнських  теренах  (Зілинський  таки  від- 
нотував  слово  голка  на  Волині  й  Підляшші,  але  тільки  у  двох  селах  на 
південно-західному  краю  цієї  зони,  поблизу  Рави-Руської  та  Львова). 
Отже,  цим  випадком  не  спростовується  формула  огублення  /,  що  має 
такий  вигляд:  Со/С  >  СогюС  проти  незмінної  сполуки  Со/С. 


3.  ОГУБЛЕННЯ  /  У  ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ  ГОВІРКАХ 

У  цьому  параграфі  під  “південно-західними”  говірками  маються  на  увазі 
ті,  що  розташовані  західніше  від  лінії  Сян  —  Рава- Руська  —  Кам’янець- 
Подільський,  як  уже  зазначалося  вище  (30.1),  тобто  це  позначення  за¬ 
стосовано  у  вужчому,  ніж  звичайно,  розумінні.  Якщо  в  північних  говірках 
(мабуть,  за  винятком  Холмщини  та  Підляшшя)  сполука  І +  С  після  о 
перейшла  у  тю  +  С  у  середині  XV  ст.,  то  на  південно-східні  говірки  ця  зміна 
поширилася  дещо  пізніше,  ймовірно  наприкінці  XV  або  й  уже  в  XVI  ст., 
а  на  південно-західні  —  ще  пізніше,  аж  у  середині  XVII  ст.  У  молдавських 
грамотах  (з  їхнім  правописом,  відносно  незалежним  від  традиційних  норм) 
прикладів  уживання  в  на  місці  д  майже  немає:  пор.  топонім  Додгопод'Ь 
(1411),  поднити  (1421),  шодкоу  ґен.  одн.,  водньї  ‘вовни'  ґен.  одн.  (1460),  то¬ 
понім  Водчинци  (1490),  стодпь  (1495)*;  вірменські  записи  з  Кам’янця- 
Подільського  1563  р.,  нітрохи  не  зумовлені  традиційним  правописом, 
подають  антропонім  Тоїкас,  гироіпі  ‘цілком’,  а  також  зіоіріаг  ‘стовпи’ 
(1612);  Одрех.  гр.  —  додгь  ‘борг’  (1592),  до(л)п/-вть  ґен.  мн.  (1614);  у  Льв. 
Ставр.  бр.  подибуємо  тодстий  (1591),  надод'ьжт*  (1597),  додг#  ґен.  одн. 
(1611),  зуподнд  ‘цілком’  (1616);  Саж  1619,  наподібнюючи  живу  мову, 
незмінно  подає  /:  юоікі,  роіоїк  чол.  рід  одн.  мин.  часу,  гокоіи  інстр.  одн. 
жін.  роду;  і  цю  ситуацію  залишає  незмінною  РІасЬґа  1625:  гоШсе  ‘зовиця’, 
а  також  Усів  заповіт  із  Холма  (1648):  додгь,  ход(д\)ски(х)  ґен.  мн.  тощо. 

Щойно  близько  1650  р.  на  Західній  Україні  почали  писати  в4 5. 
Веаиріап  1653  надалі  відтворює  на  своїх  мапах  деякі  топоніми  з  1:  Ооііеіге, 


4  Часто  згадуються  два  випадки  написання  в  у  Молд.  гр.  Один  із  них,  в'ьдовьшь 
‘уздовж’,  міститься  в  Гр.  1471,  Сучава.  Ця  грамота  є  геть  непевна.  Написав  її  румун, 
який  страшенно  мішав  слов’янські  слова  та  форми;  до  того  ж,  українських  форм  у  ній 
немає  зовсім,  а  якщо  і  є  якісь  східнослов’янські,  то  скорше  білоруські  (пор.  форми  3  ос. 
одн.  идот  ‘іде’,  нзькіірот  ‘обере’).  Щодо  другого  випадку,  повн'Ьйшєє  оув'Ьрєнїє  (141 1,  Довгий 
Торг),  є  підозра,  що  це  друкарська  помилка  в  публікації,  де  мало  б  стояти  слово  пєвн’Ьйшєе, 
більш  відповідне  контекстові.  В  усякому  разі,  один  приклад  на  кількасот  документів, 
писаних  протягом  більш  як  сторіччя,  так  чи  так  повинен  бути  зігнорований. 

5  Два  приклади  датуються  ранішими  часами:  довгий  (і  додгьій  — ’А8єХф6тті<;  1591) 
і  товчет  (Ів.  Виш.  1600).  Однак  ’АбєХфбтцс;  —  то  спільна  праця  книжників,  що  походили 


30.4  Огублення  І 


525 


Уоиікосе  (Покуття),  \¥оІкошсе,  Тоїзіе  (Поділля),  Коїіоипе  (Київщина)  проти 
суч.  укр.  Довге,  Вовчківці ,  Вовківці ,  Товсте ,  Ковтуни ,  хоча  інші  фігурують 
без  І  —  у  різноманітних  недосконалих  спробах  відтворити  укр.  [о^]  ла¬ 
тинкою  на  французький  манір:  СготНапе  (Покуття),  Ризйпка  (=  Повстань , 
Київщина),  Ризгкіи/се  (зіс!  =  Вовчківці ,  Поділля),  Ташіащпе  (=  Товстин , 
Покуття);  Оксф.  Гепт.  1667  і  надалі  здебільшого  подає  /  (водна,  долгьі,  дуди, 
жолтави,  колбаса,  нАполнуті),  але  також  і  мовно  ‘човен’  (і  модно).  Інші  при¬ 
клади:  котоЬаз  (Кондр.  1693),  оу  мовн'Ь  (Ключ  1695),  потовісьди,  шовкових, 
вовма  (Андр.  1701),  довжєн  ‘винен’,  повним  інстр.  одн.,  ховзтжьій  ‘ковзкий’, 
вовкув  ген.  мн.  (Няґ.  1758). 

Приблизно  тим  самим  часом  датуються  найперші  західноукра¬ 
їнські  дані  про  перехід  І  у  V  після  інших  голосних:  оужиц'Ь  ‘ложки’  (Фарм. 
кін.  XVII  ст.),  гор'ЬвтжА  (Дерн.  1700)  проти  суч.  укр.  горілка ,  мовдавского 
(Покр.  записи,  Сигіт  1756);  не  уж'Ьт  ‘не  брешіть’  (Няґ.  1758;  пор.  рос  .лжет 
З  ос.  одн.  теп.  часу).  Це  начебто  наштовхує  на  думку,  що,  поширившися 
на  південно-західні  говірки,  огублення  І  втратило  свою  первісну  обумов¬ 
леність  (тільки  після  о)  й  обіймало  в  цій  зоні  всі  випадки  вживання  пе¬ 
ред  приголосним.  Це  й  не  дивно,  оскільки  розрізнення  о  та  о  тут  уже  не 
було,  а  отже  й  бракувало  фонемних  критеріїв  для  розрізнення  позицій, 
де  звук  І  перед  приголосним  мав  зберігатися,  а  де,  навпаки,  огублюва- 
тися з * *  6 .  Поширення  [XV],  посталого  з  /,  у  позиції  наприкінці  слова,  що  охо¬ 
пило  меншу  зону,  мусило  статися  пізніше. 


4.  ВИПАДКИ  НЕОГУБЛЕННЯ  І 

*  *  *  На  відміну  від  усеохопного  огублення  /  у  сполуках  типу  Со/С,  звук  І 
не  зазнав  змін  у  гідронімах  Полтва  (Львівщина),  Голтва  (Полтавщина) 
та  Полква  (сточище  Дніпра).  Можливо,  наявність  V  після  приголосного, 
прилеглого  до  /,  унеможливлювала  в  декотрих  говірках  огублення  /. 
Те  саме  могло  б  стосуватися  й  слова  волхв  (пор.  водхвьі  —  Памва  Бер. 
1616),  хоча  тут  не  виключений  також  вплив  його  церковнослов’ян¬ 
ського  походження  7.  Брак  матеріалу  для  порівняння  (бо  інших  слів 
типу  С ьІт-7  як  здається,  немає)  спонукає  зрезиґнувати  з  твердження, 


з  різних  частин  країни,  а  Ів.  Виш.  існує  в  копії  з  незнаним  місцем  написання,  цілком 

можливо  поліській.  Угорський  запис  1425  р.  їіїеіюске  (=  Вовче)  є  геть  ізольований  і  ледве 

чи  свідчить  про  загальне  огублення  /  у  цій  зоні. 

6  Часом  форми  з  -V-  проникають  із  цих  діалектів  у  літературну  українську  мову. 
До  них,  імовірно,  належить  протавка  (на  протавці  —  Свідзинський  1931),  здрібн.  від 
проталина. 

7  Але  в  таких  словах  були  й  певні  хитання;  пор.  на  Говтв'Ь  (Полт.  1673),  говтвянские 
(Листовня  1712);  топонім  Ждвква  (Львівська  обл.),  співвідносний  із  польським  прізви¬ 
щем  2оІкіешкі,  відхиляється  з  огляду  на  вторинну  асоціацію  з  прикметником  жовтий. 


526 


30.4  Огублепня  І 


що  наявність  т  після  /  також  унеможливила  огублення  в  топо¬ 
німі  Холм  (пол.  Скеїт).  Бойківська  назва  пагорба  Ховм  не  дає  підстав 
для  якихось  висновків,  тому  що  в  цій  зоні  зміна  І  >  [\у]  перед 
приголосним  має  всеохопний  характер.  Збереження  І  у  назві  Холм 
могло  також  бути  наслідком  взаємодії  з  її  польською  формою  на  цих 
порубіжних  теренах;  пор.  назву  іншого  міста  на  українсько-польській 
межі,  що  вживається  в  українській  мові  без  якихось  відмінностей 
порівняно  з  польською:  Белз.  Щодо  іншого  потрактування  кореня 
холм —  див.  30.6.  Аналогічно,  в  декотрих  українських  топонімах  при 
запозиченні  їх  російською  мовою  могло  відбутися  відновлення  етимо¬ 
логічного  /,  після  чого  вони  верталися  в  українську  мову  вже  в  цьому 
вигляді.  Це  стосується  назви  міста  Здолбунів  у  Рівненській  області 
(по-місцевому  Здовбунів ),  а  можливо  теж  і  декотрих  річок  із-поміж 
згаданих  вище. 

Топонім  Полтава,  мабуть,  ніколи  не  містив  сполуки  рьІі-\  він 
радше  виводиться  з  ро  +  Іьіаоа  (в  Іп.  літоп.  він  фігурує  як  Лтава;  пор. 
болг.  лутам  ‘блукаю’),  а  збереження  о  в  новозакритому  складі,  нере¬ 
гулярне  для  літературної  мови,  є  нормативним  у  ненаголошених  скла¬ 
дах  для  північного  наріччя  (за  такого  витлумачення  поправними 
формами  були  б  пудтАїгьскилг  інстр.  одн.  —  Полт.  1667  чи  Риіішюа  — 
\УеіЬе  1709);  але  пор.  такі  гідроніми,  як  Плотава  ~  ІІлотавка  ~  Полтавка 
у  сточищі  Дінця. 

Особливий  випадок  становить  слово  полк.  Сподівані  форми  з  V 
дійсно  засвідчено,  найліпше  в  назві  містечка  Повстин  (Полтавська  обл., 
поблизу  Пирятипа)  <  РьІк{о)8Іепь  (Полісьст-Ьнь  —  Іп.  літоп.  1 125),  а  та¬ 
кож  у  дієслові  сповнити  ‘зладнати’  та  в  діалектній  (Лубенщина,  1900) 
формі  повк.  Проте  форма  з  /  є  дуже  поширена  вже  в  середпьоукраїї  іській 
мові,  де  це  слово  означало  не  лише  військову,  а  й  адміністративну  одини¬ 
цю.  Воно  широко  вживалося  й  у  давньоукраїнській  мові,  здебільшого 
у  значенні  ‘виправа’.  Ці  значеннєві  відмінності  на  різних  етапах  наштов¬ 
хують  на  думку,  що  в  уживанні  цього  слова  не  було  тяглості.  Щонаймен¬ 
ше  двічі  воно  виходило  з  ужитку  й  відтак  запозичувалося  з  інших 
слов’янських  мов  з  новим  значенням.  Суч.  укр.  полк  —  то,  мабуть, 
запозичення  з  російської;  щодо  сер.  укр.  полк  можна  припустити 
польське  джерело.  Щоправда,  самою  польською  мовою  це  слово  теж 
мусило  бути  запозичене  (звідки?),  оскільки  воно  не  засвідчене  в  давньо- 
польській  до  XVI  ст.,  та  й  давньопольська  форма  мала  б  бути  *реІк , 
як  вона  й  уживалася  фактично  в  іменах  Зші&ореік,  Рггесіреік8.  Супереч¬ 
ність  можна  б  розв’язати,  потрактувавши  сер.  укр.  полк  як  запозичення 
з  церковнослов’янської  (Лавр.  Зиз.  1596  таки  справді  мав  це  слово  за 
церковнослов’янське  й  переклав  його  як  обозі»,  а  він-то  вже  мусив 
посідати  чуття  на  недавні  полонізми;  Памва  Бер.  1627  також  зафіксував 
це  слово  як  церковнослов’янське  й  подав  переклад  \убозт»,  войско,  г#фт»; 
так  само  вчинив  і  Маг.  ^а51.  1641,  переклавши  роїк  по-польському  як 


8  Північнополіські  говірки  мали  форму  з  о,  але  вона  зникла,  мабуть,  уже  на  початку 
XV  ст.,  тобто  перед  оіубленням  І  в  українській  мові. 


30.5  Огубленпя  І 


527 


оЬог,  шоу/ко).  З  російської  запозичено  й  болг.  полк  —  проти  сподіваної 
власне  болгарської  форми,  що  її  маємо  в  пьлководец.  Таким  чином,  це 
слово  було  об’єктом  частих  міжслов’янських  запозичень,  і  докладно 
його  путь  іще  тільки  належить  з’ясувати. 


5.  ПОШИРЕННЯ  ОГУБЛЕНОСТІ  / 

Після  о  звук  І  винятково  зазнав  огублення  у  слові  роїь,  суч.  укр.  пів. 
Це  найперше  сталося,  мабуть,  у  слові  півтора  (<  роїь  +  уьіога ),  де  після 
занепаду  обох  єрів  (другий  єр  активізував  перехід  о>и~и,  див.  19.3; 
перший,  відповідно,  трактувався  як  слабкий)  була  наявною  сполука  Іи> 
що  в  ній  звук  І  утрачався  (див.  30.6),  а  [\у]  перерозподілявся  й  приєд¬ 
нувався  до  компонента  рі-\  *рд-  (або  *ри-)  +  оіога  >  *рио + іога.  Форми, 
що  мають  звук  м,  посталий  із  о,  але  в  яких  водночас  і  надалі  зберіга¬ 
ється  /,  добре  засвідчені  в  пам’ятках  (наприклад,  риЬгозґу  —  Люстр. 
Житомир  1552,  пудторл  —  Баришп.  1615),  так  само,  як  і  випадки  утрати  І 
(пуллнкд  ‘півланка’  як  міра  поверхні  —  Креш.  Єв.  1552;  за  поу  коурьцл 
‘за  півкірця’  як  міра  сипких  тіл  —  Одрех.  гр.  сер.  XVI  ст.).  Написання 
з  в  відомі  десь  із  середини  XVI  ст.:  поувьрочоу  ‘півроку’  (Одрех.  гр.  сер. 
XVI  ст.),  пов  кАменє  (Льв.  Ставр.  бр.  1595),  повт*  золотого  (Пирят.  1688), 
хоча  форми  з  /  на  заході  добре  зберігаються  мало  не  до  кінця  XVIII  ст.: 
рйі  гик  ‘півроку’,  рйі  Теїека  (Урб.  1744,  Берегове).  Те,  що  ввесь  цей  про¬ 
цес  був  започаткований  елементом  V-  у  вторий ,  підтверджується  наяв¬ 
ністю  -/  у  суч.  укр.  навпіл  —  прислівнику,  що  ніколи  не  вживався  перед 
вторий.  Той  самий  корінь  представлено  (з  суфіксом  -і’-)  у  слові  полоть 
(ген.  одн.  пілтя)  ~  полотбк  ‘півпоросяти,  півгуся’  тощо  —  пор.  рос. 
полоть  ~  полть ,  білор.  полць ,  по л.роіес  ’.роісіа,  словац.  рдк  —  але  також 
укр.  півтьу  де  [ш]  узято  з  пів. 

Частіше  звук  V  з’являвся  на  місці  /  поза  своєю  первісною  обу¬ 
мовленістю  в  запозичених  словах,  де  він  віднаходиться  після  о,  6  та  а: 

а)  після  о:  бавовна  з  чес.  Ьаоїпа  або  пол.  Ьатюеіпа  (нім.  Ваитшоїіе); 
бовт  ‘хрокало’  з  нижньонім.  Ьок(е)  (суч.  укр.  болт  —  недавнє  за¬ 
позичення  з  російської);  ковдра  (з  1562  р.)  з  пол.  Шсіга  (давн.  іт. 
сокга ,  сер.  верх.  нім.  коїіег );  ковнір  (з  1552  р.)  з  пол.  Шпіегг  (сер. 
верх.  нім.  коїпеГу  сер.  укр.  також  ковмір);  ковпак  (Ів.  Виш.  1600)  з  тур., 
тат.  каїрак ;  жовнір  (з  1564  р.)  з  пол.  гоїпіегг  (нім.  ЗдМпег );  сер.  укр. 
ковчан  ‘сагайдак’  (Памва  Бер.  1627)  з  тат.  коІ$ап\  сер.  укр.  шовдрл 
‘шинка’  (Прол.  на  Воскр.  17 19)  з  пол.  згоМга  (нім.  Зскикег  ‘плече’); 
можливо,  й  дієслово  човгати ,  якщо  воно  запозичене  з  пол.  сгоі&ас, 
пор.  чес.  соикаії  ‘стирчати’; 

б)  після  6:  єдиний  приклад  —  вівтар  з  церк.  сл.  Адттлрь  (лат.  аІШге)\ 
діал.  кошівка  ‘кошик’  —  то  пізнє  утворення  за  аналогією  до  слів 
із  суфіксом  - івка ,  де  за  правилом  мусило  б  бути  V,  пор.  кошіль ; 

в)  після  а:  мавпа  (Памва  Бер.  1627)  з  пол.  таїра  (нім.  Маи1а//е ); 
хавтура  ‘поминальна  трапеза’  на  основі  гр.  хаРТоьХбрюу  ( сер.  лат. 


528 


30.5  Огублення  І 


скагШІагіит)  ‘список  покійників,  читаний  священиком’  (суч.  укр. 
халтура  —  то  недавнє  запозичення  з  російської);  діал.  (Дніпро¬ 
петровщина)  кавкан  ‘мул’  з  тур.  ка1кап\  можливо  й  куйовдити ,  якщо 
це  дієслово  походить  від  перс.  уаШа  ‘шетЬгиш  уігііє’,  пор.  рос. 
елда  ~  елдйга  ‘чвара’,  куелда  ‘звадник’  (щодо  іншої  етимології  — 
див.  61.5  бв). 

Оіублення  /,  як  здається,  було  звичайною  річчю  в  чужомовних 
словах,  що  запозичувалися  в  середині  та  наприкінці  XVI  ст.  Найліпше 
воно  пояснюється  як  розповсюдження  зміни  />  [чу],  характерне  для 
питомих  слів,  хоча  принаймні  щодо  слів  західного  походження  слід 
брати  до  уваги  й  можливість  відтворення  звуком  [ау]  польського  /: 
усеохопне  оіублення  /  у  польській  мові  припало  якраз  на  кінець  XVI  ст. 
Старіші  запозичення  ця  зміна  навзагал  не  зачепила  {Молдова ,  сер.  укр. 
голдовати  ‘складати  присягу  на  вірність’  з  1387  р.  та  ін.).  Перехід  /  >  [\у] 
у  слові  вівтар  мусив  бути  полегшений  уподібненням  І  до  почат¬ 
кового  V,  що  закономірно  з’являвся  перед  б;  у  слові  мавпа  “в”  може 
бути  відгомоном  нім.  и  (=  [и])  в  МаиІа//е  —  з  випадінням  середнього 
складу;  хавтура  скидається  на  запозичення  з  білоруської,  де  за  умов 
акання  ненаголошена  сполука  аі  могла  сприйматися  як  реалізація  о/. 
Таким  чином,  звук  І  зазнавав  зміни  в  запозичених  тоді  чужомов¬ 
них  словах  лише  після  о,  що  підтверджує  гадку  про  непричетність  до 
цього  єрів. 

У  закарпатських  говірках  огублення  /  широко  застосовувалося 
в  запозиченнях  з  угорської,  наприклад,  бовт  ‘крамниця’  з  уг.  Ьок , 
ковдовати  ‘жебрати’  (Андр.  1701)  —  уг.  коШиїпі ,  говда  Тора  з  порослою 
лісом  верхівкою’  —  уг.  коМ  ‘міра  поверхні’,  лемк.  фавда  ‘клаптик’  — 
уг.  /оку  гуцульська  назва  гори  Тавпиги  —  уг.  іаіраз  ‘широкостопий’ 
(рум.  Іаіра  ‘підошва’)  та  ін. 

Деякі  слова,  що  їхня  етимологія  не  є  цілком  ясною,  мають 
[>у]  <  І  закономірно.  Це,  наприклад,  ковтки  ‘сережки’  —  пор.  ковтун 
‘жмут  збитого  волосся’,  рос.  колтуНу  на  іншому  ступені  чергування 
голосних  колотить  ‘трахкати’  (асоціації  з  коренем  коло  —  пор.  пол. 
коїсгук  ‘сережка’  —  чи  з  когут  —  пор.  гуц.  когутки  ‘сережки’  —  мають 
вторинний  характер).  Поза  тим: 

ковбаняу  а  також  діал.  ковбір  ‘глибока  тиха  вода’  й  можливо  щовб 
‘стрімчак’  —  пор.  рос.  колбь  ‘бабець-головач’,  пол.  кіеІЬ  ‘пічкур’; 
у  повному  ступені  пор.  колобатина  ‘калюжа’,  рос.  колоб  ‘кругла 
хлібина’; 

вовтузитися  —  пор.  рос.  діал.  (Ярославль,  Орел,  Калуга) 

волтузиться  ‘чубитися’,  можливо  —  суміш  форми  нульового 
ступеня  дієслів  волочити  та  тузатися  ‘битися’; 
повх  ‘вовчок’  —  пор.  пол.  рйску 

ковган  ‘сковзанка’  —  пор.  білор.  коузкі,  рос.  скользкийу  пол.  кіеЬкі;  пор. 

також  човгати ,  якщо  це  дієслово  не  запозичене  з  польської; 
Вовніг ,  назва  одного  з  порогів  Дніпра  —  пор.  ст.  ц.  сл.  вальна  ‘хвиля’, 
рос.  волна,  пол.  заст.  теІпа\ 


30.6  Огублення  І 


529 


товкмачити  (наприклад,  Винниченко  1915)  —  мабуть,  суміш  давн. 
укр.  тт^лісь  ‘тлумачення'  та  ттьлл\ачь  ‘перекладач',  із  нормаль¬ 
ними  умовами  для  переходу  /  >  V; 
настовбурчити  також  може  бути  сумішшю,  а  саме  —  давн.  укр. 

стилет*  ~  ст'ьлггь  (суч.  укр.  стовп)  та  (суч.  укр.)  буркати  ‘трясти'. 


6.  УТРАТА  |>],  ПОСТАЛОГО  3  / 

У  середньоукраїнській  мові  діяла  тенденція  до  випадення  [V/]  <  І  перед 
губними.  Особливо  очевидною  вона  є  перед  V :  зовйця  (пор.  пол.  2еЬюа> 
болг.  зьлва\  білор.  залвща ,  як  і  рос.  золовка ,  походить  від  форми  з  двома 
єрами,  реконструйованої  як  *гьІу :  гьіьсе  ген.  одн.);  жовна  ‘пухлина' 
(пор.  рос.  желвак,  але  чес.  гіпа  ‘золотуха’).  У  випадку  слова  мова  швидко¬ 
му  поширенню  форми  без  І  сприяв  сильний  польський  вплив  (на  що 
вказує  й  наголос).  Пор.  рос.  молва  ‘поголос’,  словац.  тіисії  ‘говорити', 
болг.  мьлва  ‘поголос’  проти  пол.  тоша,  білор.  мова.  За  давньоукраїн¬ 
ської  доби  вживалися  лише  форми  з  /,  наприклад,  у  Панд.  1307  молва, 
Гр.  1352  Волинь  смолвять,  Гр.  1370  Львів  молвили  тощо.  Найперший 
випадок  уживання  форми  без  І  засвідчено  у  Гр.  1422  Самбір 
(исмовившиса  ‘домовившися’),  тобто  коли  звук  І  не  оіублювався  в  жод¬ 
ній  зоні,  а  в  західній  частині  України,  суміжній  із  Польщею,  й  поготів. 
У  XVI  ст.  фактично  вживалися  вже  тільки  такі  форми  цього  кореня 
(наприклад,  мовила  —  Перес.  Єв.  1561,  сутихпі  —  Вірм.  1563,  оумовить  — 
Азарія  1574).  Єдине  слово,  де  зберігається  звук  [\у],  посталий  з  /,  —  це 
бовваніти ,  що  виводиться  з  маловживаного  бовван  ‘бовдур’,  давн.  укр. 
бтьЛванть  ‘ідол’  (наприклад,  Ізб.  1073).  Це  слово  має  нерегулярні  відповід¬ 
ники  в  деяких  інших  слов’янських  мовах  (пол.  ЬаЬюап ,  серб.-хорв. 
Ьаїшп)  і  ймовірно  являє  собою  запозичення  з  турецької  (Ьаісаі  ‘надгро¬ 
бок’).  Збереження  [ш]  перед  V  може  бути  спричинене  афективним  за¬ 
барвленням  слова  (пор.  овва ,  вигук  найвищого  подиву). 

Уживання  [ш],  посталого  з  /,  перед  т  фактично  обмежується 
коренем,  репрезентованим  давн.  укр.  х'ьлл*1»  (наприклад,  Усп.  зб. 
XII  ст.),  що  збереглося  тільки  в  іменах  власних:  Хом ,  гора  на  північ 
від  Галича,  Хом  ~  Ховм,  назва  пагорба  (Бойківщина),  Ховмй ,  назва  села 
(Борзнянський  район  Чернігівської  обл.).  Як  показують  ці  залишкові 
форми,  збереження  чи  втрата  [\у],  імовірно,  були  діалектно  зумовлені, 
але  наявних  даних  не  вистачає,  щоб  зобразити  це  на  мапі.  У  чужомов¬ 
ному  слові,  що  в  сучасній  українській  мові  має  форму  комір ,  з  пол. 
коїпіегг,  сер.  верх.  нім.  коїпег,  еволюція  ймовірно  пройшла  стадії  коІпег> 
коі£>пег>  *коштег>  кдтіг. 

Перед  Ь  звук  [\у],  посталий  із  /,  зазвичай  зберігається,  як  у  словах 
довбати  чи  стовбичити ,  але  є  й  кілька  прикладів,  де  він  міг  бути  втра¬ 
чений:  ковдоб(ин)а,  якщо  цей  іменник  походить  від  *коІо-сЬЛЬ-  (як  у  діє¬ 
слові  довбати );  коблик  ‘пічкур’,  якщо  це  слово  походить  від  *кьІЬІ -,  пор. 
пол.  кіеіЬ.  В  іменнику  кадовб  паралельні  форми  кадуб- кадіб  постали 


530 


30.7  Огублеппяі 


через  те,  що  втраті  [XV]  сприяла  народна  етимологія,  —  пор.  дуб.  Пор. 
також  гуцульську  назву  гори  Стубір ,  якщо  вона  виводиться  від  стовбур. 

Утрата  [XV],  посталого  з  /,  мала  місце  також  перед  к  у  прикметни¬ 
ку  вогкий  <  *тгьІ§ьк~,  пор.  волога ,  пол.  і&іі&і,  словац.  оікку.  Це  зумовлено 
не  наступним  задньопіднебінним,  а  наявністю  скупчення  приголос¬ 
них  [уЬк];  пізніше  форма  без  [XV]  (та  к)  була  перенесена  і  в  інші  позиції, 
зокрема  й  перед  голосним:  діал.  вогуть  ‘вологість’  (Олевськ,  Житомир¬ 
ська  обл.),  вогцадь  ‘вогкота’  (Закарпаття).  Наявність  скупчення  при¬ 
голосних  зумовила  також  утрату  [XV],  посталого  з  /,  у  слові  сонце ,  давн. 
укр.  С'ьлньцє,  пор.  пол.  зіопсе,  словац.  зіпсе ,  болт,  сльни/е.  Ця  форма  кореня 
розповсюдилася  й  на  всі  похідні,  зокрема  й  у  позиції  перед  голосним: 
сонячний ,  сонечко  у  осоння ,  але  в  діалектах  і  досі  можна  подибати  в  таких 
випадках  [XV],  наприклад,  совнєйко  (Овруч,  Житомирська  обл.),  осовна 
‘схил  пагорба  на  сонячному  боці’  (Хмельниччина,  Бойківщина,  Гуцуль- 
щина,  Буковина),  осовнь  (Боржава,  Закарпаття),  пор.  топонім  Осовнь 
(Мараморощина)  9.  Якщо  дієслова  токмйти  ‘питати  ціну’  та  токмачити 
‘тлумачити’  споріднені  з  рос.  толковать ,  це  був  би  ще  один  приклад 
утрати  І  ([XV])  у  скупченні  приголосних. 

Деякі  з-поміж  говірок  тяжіють  до  випущення  будь-якого  [XV], 
посталого  з  /,  у  позиції  перед  приголосним,  зазвичай  зімкненим:  добати , 
стоп,  чонок  (Лемківщина),  стоп  (Посяння),  добня ,  стопчик  (південніше 
від  Ужгорода)  —  суч.  укр.  довбати ,  стовп,  човник ,  довбня.  Частіше  [XV] 
у  говірках  випадає  лише  перед  Ь  ( кубаса  ‘ковбаса’). 


7.  ЗВУК  [XV]  НАПРИКІНЦІ  СЛОВА 
В  ДІЄСЛІВНИХ  ФОРМАХ  ЧОЛ.  РОДУ  ОДН.  МИН.  ЧАСУ 

Уже  саме  обмеження  переходу  /  >  [XV]  наприкінці  слова  формами  чол. 
роду  одн.  мин.  часу  доводить  його  морфологічну  обумовленість.  Часово 
ця  зміна  також  не  збігається  з  огубленням  /,  висвітленим  у  попередніх 
параграфах:  якщо  відкинути  поодинокі  давніші  приклади  (див.  нижче), 
то  на  півночі  та  сході  вона  настала  вже  після  фонетично  зумовленого 
огублення  /,  а  на  заході  передувала  йому.  На  півночі  та  сході  найбільш 
ранні  приклади  —  це  надпоправне  написання  дієприслівників  і  акт.  діє¬ 
прикметників  мин.  часу  в  Єв.  Пер.  1510:  оставидшє,  пристжпидше, 
избдвидшихса,  а  поза  тим  і  такі  “прямобіжні”  приклади,  як  никтоже  смивь 
...  випросити  ‘ніхто  не  смів  запитати’.  Західноукраїнські  приклади  запо¬ 
чатковуються  надпоправною  формою  и  прист^пилт*  воздвижє  ю  ‘і,  при¬ 
ступивши,  підніс  її’  в  Язл.  Єв.  кін.  XVI  ст.  та  “прямобіжною”  подовид  иди 


9  Пор.  специфічну  форму  НА  СОАЦЮ  в  Теодор.  1791.  Усупереч  поширеній  гадці,  слово 
сушці  не  є  похідним  від  цього  кореня. 


30.7  Огубленпяі 


531 


прєлстив  ‘упіймав  або  спокусив’,  улакомил  и  прелстив  ‘звабив  і  спокусив’, 
щез  и  пропав,  бси  ...  рлзд'Ьлився  в  Ів.  Виш.  1600  (якщо  ці  написання  не  на¬ 
лежать  північноукраїнському  переписувачеві).  Таким  чином,  на  півночі 
та  сході  прояви  помішання  д  та  в  десь  на  півсторіччя  відстають  від  фо¬ 
нетичної  зміни  І  >  [ш],  а  на  заході  —  на  стільки  ж  її  випереджають 10 . 

Уже  за  давньоукраїнської  доби  зрідка  можна  подибати  пооди¬ 
нокі  випадки  помішання  двох  дієприкметникових  форм:  т.  зв.  дієприкмет¬ 
ника  на  І  (нєсл*ь  —  несла  —  несло,  писала  —  писала  —  писало)  та  акт.  дієприк¬ 
метника  мин.  часу  (неп*  —  несьши  —  нес*ь,  писав*ь  —  писавт^ши  —  писав*!»), 
наприклад,  Ирод*ь  послав*ь  іатт»  Ишана  ‘Ірод  послав  схопити  Йоана’  (Єв. 
Євс.  1283).  Це  помішання  вже  було  широко  розповсюдженим  у  XVI  ст. 
Однак  форми  жін.  роду  цих  двох  дієприкметників  були  надто  несхожі, 
щоб  злитися  в  одну.  Як  наслідок,  обидві  вони  перетривали.  Одна  з  них, 
форма  на  /,  спеціалізувалася  у  функції  мин.  часу,  друга,  на  -(х))ьз-у  — 
у  функції  дієприслівника:  суч.  укр.  несла  проти  нісши ,  писала  проти  пи¬ 
савши.  Проте  в  чол.  і  частково  в  сер.  родах  звукова  схожість  була  більшою, 
й  одна  з  двох  форм  потроху  зникла:  у  сер.  роді  це  була  форма  акт.  дієприк¬ 
метника  мин.  часу,  надто  відмінна  від  решти  іменних  форм  сер.  роду,  що 
вони  геть  усі  закінчувалися  на  голосний  (-о,  -е,  -а;  наприклад,  село ,  поле , 
зілля]  тоЄу  все ,  великеє  тощо).  У  чол.  роді  втрималася  форма  акт.  дієприк¬ 
метника  мин.  часу,  внаслідок  чого  створилася  ілюзія  переходу  І  >  [\у]. 

Перший  поштовх  до  зміни  у  формі  чол.  роду  одн.,  мабуть,  по¬ 
ходив  від  дієслів  з  основою  на  приголосний  типу  нес-ти.  У  конкуренції 
двох  форм  (недостатньо  розмежованих  із  семантичного  погляду)  —  пезі 
і  пез 11  —  перша  виявилася  слабшою,  бо  то  була  пора  усунення  складів  із 
двома  верхів’ями  звучності  й  у  позиції  наприкінці  слова  для  розв’язан¬ 
ня  проблеми  існувало  дві  можливості:  або  вставлення  голосного 
(реіг>  Vеіе^),  або  усунення  сонорного  (див.  35.6).  В  аналізованому  при¬ 
кладі  така  форма  без  прикінцевого  сонорного  вже  була  в  ужитку,  а  тому 
легко  розповсюдилася,  ставши  формою  мин.  часу.  Ту  саму  засаду  відтак 
застосовано  й  до  основ  на  голосний.  Після  певного  періоду  хитань 
(наприклад,  приполсавсА  и  нолал  водьі  ...,  почал  ил\  ноги  оуліьіватн  —  Стр.  Хр. 
XVI  ст.)  форми  типу  пезі  і рузаі  були  втрачені,  а  їхня  функція  перейшла 
до  форм  типу  пез  і  рузаю.  Загальний  розпад  старої  системи  дієприкмет¬ 
ників,  що  їхні  залишки  перетворилися  на  дієприслівники,  забезпечив  син¬ 
таксичне  підґрунтя  для  цієї  зміни.  Процес  заміни  проходив  ступнево 
й  завершився  щонайпізніше  у  XVIII  ст.  по  всій  країні,  за  винятком 
південно-західних  лемківських  говірок,  на  захід  від  Лабірця,  як  про  це 


10  Типовим  виглядає,  скажімо,  той  факт,  що  “західняк”  Ґаватович  (Саш.  1 6 1 9),  в  якого 
не  знайти  прикладів  щ  посталого  з  /,  у  коренях,  уживає  силу-силенну  форм  на  -гю  у  мин. 
часі,  наприклад,  тягіат,  і егріи ,  кирутю-іет  тощо. 

11  Ми  поминаємо  тут  питання  тогочасної  звукової  реалізації  “е”,  що  не  стосується 
аналізованої  проблеми. 


532 


30.8  Огублення  І 


свідчить  Вранівський  реєстр  1756:  ддвдл,  знашол  тощо,  а  раніше  й  Штеф. 
Воєв.  1571  (якщо  ця  пам'ятка  написана  в  цих  самих  краях):  рщтуї 
‘упіймав',  йоріупиі  ‘доплив',  шаі'узяв’  та  ін.;  те  саме  стосується  й  кількох 
найзахідніших  сіл  Володавщини. 

Однак  заміна  форм  не  відбувалася  автоматично.  У  тих  винят¬ 
кових  випадках,  коли  згадані  два  дієприкметники  мали  різну  основу,  збе¬ 
рігалася  основа  дієприкметника  на  /,  навіть  і  за  умов  додання  закінчення 
(іншого)  акт.  дієприкметника  мин.  часу:  коли  треба  було  вибирати  між 
зеїь  і  8ейь,  з'явилася  нова  форма  (і)80V,  згідно  з  засадою,  застосованою 
до  інших  дієслів  на  - й-\  икгаї  і  икгаю  —  икгасі  >  украв.  (Пор.  застосування 
цієї  форми  як  дієприслівникової  в  російській  мові:  украв). 

Еволюція  української  форми  чол.  роду  одн.  мин.  часу  в  основах 
на  приголосний  має  рівнобіжники  в  російській  і  білоруській  мовах  ( нес ) 
та  в  східнословацьких  говірках  ( піз ),  а  в  основах  на  голосний  —  лише 
в  білоруській  ( пісау ). 


8.  ПІДСУМОК:  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Огублення  І  не  внесло  жодних  змін  у  систему  фонем.  Тогочасна  україн¬ 
ська  фонема  /у/ реалізувалася  фактично  як  [лу],  і  сюди  ж  долучився  новий 
звук  [\у]  <  /,  збільшуючи  її  частотність.  З  фонетичного  погляду,  новий 
звук  [\у],  що  завжди  стояв  у  позиції  перед  приголосним  або  (в  мин.  часі) 
наприкінці  слова 12 ,  утворював  дифтонги  з  попереднім  голосним,  як  і  пер¬ 
вісний  V  у  тих  самих  позиціях.  Це  виявляється  навіть  у  сучасній 
українській  літературній  мові:  зворотний  постфікс  -ся  може  скорочува¬ 
тися  до  -сь  після  голосних  і  не  може  після  несонорних  приголосних: 
беруся  ~  берусь ,  але  тільки  берешся ;  після  голосного  +  [\у]  скорочена  фор¬ 
ма  постфікса  -сь  є,  однак,  припустимою,  хоча  здебільшого  все-таки 
лише  в  говірній  та  поетичній  мові  ( Рябко  поміркувавсь  та  й  спать ... 
попхавсь  —  Гулак-Артемовський  1818;  Я  зірвавсь,  на  ноги  звівсь  ...  і  вслід 
йому  дививсь  —  Тичина  1938).  Проте  з  фонематичного  погляду  немає 
потреби  трактувати  ці  дифтонги  як  самостійні  одиниці.  У  мовній  сис¬ 
темі  вони  з'являються  як  сполуки  V  +  V  з  контекстуально  зумовленою 
реалізацією  V  як  [ду]. 

Поява  [ду]  замість  /  наприкінці  слова  в  мин.  часі  створила  нове 
чергування  приголосних  І :  V  ( брав :  брала),  але  трапляється  воно  лише 
в  цьому  одному-єдиному  суфіксі,  й  елементи  -Іа  та  - V  можуть  розгляда¬ 
тися  як  різні  закінчення. 


12  Перенесення  в  позицію  перед  голосним,  як  у  дитячому  слові  вова  ‘вовк;  страхо- 
виння’  на  основі  вовк ,  є  річчю  винятковою. 


30.8  Огублення  і 


533 


У  цілому,  огублення  І  після  о  перед  приголосним  являло  собою 
не  що  інше,  як  приподібнення  І  до  попереднього  огубленого  голосного. 
У  цьому  сенсі  воно  сприяло  посиленню  єдності  складу,  запроваджуючи 
щось  на  кшталт  внутріскладової  гармонії  за  огубленістю,  звісно  в  обме¬ 
женому  обсязі.  Однак  передумову  для  цієї  зміни  створив  більш  загаль¬ 
ний  процес  ствердіння  г9  і  відповідно  —  усунення  фонеми  Д’/.  За  цих 
обставин  опозиція  І  за  твердістю/м'якістю  потрапила  в  ізоляцію,  а  шлях 
до  якісних  змін  І  був  проторований  (звук  V  змін  не  зазнав).  Якщо 
в  південно-західній  Україні  огублення  І  опізнилося  на  два  сторіччя,  це 
може  пояснюватися  пізнішим  ствердінням  г9  на  цих  теренах  (див.  12.2 
і  49.1).  Ті  діалекти  (південно-західні),  в  яких  І  перед  приголосним  в  усіх 
випадках  огублювано,  пішли  ще  далі,  відкинувши  геть  опозицію  І :  V 
перед  приголосним.  (На  практиці  ця  схильність  не  зреалізувалася  до  кінця 
через  наплив  чужомовних  слів  зі  сполукою  /+  С).  Нарешті,  повного  ви¬ 
вершення  ця  тенденція  досягла  в  тих  говірках  (також  південно-західних), 
де  кожен  /  зазнав  огублення  (щодо  географічного  розташування  від¬ 
повідних  зон  див.  30.1). 

В  інших  слов’янських  мовах,  де  звук  г9  ствердів,  уживання  І 
також  унедійснено  або  обмежено:  у  білоруській  огублення  відбулося  в  то¬ 
му  самому  масштабі  (а  з  погляду  хронології,  ймовірно,  трохи  раніше  су¬ 
проти  північноукраїнського  ареалу)  13\  у  польській  —  І  змінено  на  [\у]; 
у  східнословацьких  говірках  місцями  (зокрема,  на  Земплині)  сталася  така 
сама  зміна,  особливо  в  дієприкметниках  на  І.  Заторкнула  ця  зміна  й  деякі 
діалекти  мови  ідиш,  але  переважно  в  Білорусі  та  Польщі. 

У  тих  самих  двох  позиціях  /  огублюється  в  багатьох  північно- 
східних  говірках  російської  мови  (приблизно:  на  південь  від  Онезького 
озера  та  в  сточищі  річки  Сухони),  але  ця  зміна,  географічно  відірвана 
від  українсько-білоруської  зони,  відбувалася  за  особливих  умов.  Те  саме 
стосується  й  огублення  /  у  сербсько-хорватській  і  словенській  мовах. 
Із  чеської  мови  опозиція  / :  V  була  усунена  інакшими  способами. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Зілинський  І.  «З  фонетичних  студій»,  2. 15/ 1, 1930. 

2.  Сімович  В.  «Поява  т  ( и )  після  голосних  у  формі  минулого 
часу».  II  Міє<І2упагосІо\уу  ^’агсі  ЗІамзГб™  К&є&а  ге/егаіощ  2. 
\Уаг5хаша,  1934. 


13  Це  є  перша  з  шереіу  змін,  що  постали  під  час  спільного  перебування  українців 
і  білорусів  у  Литовській  державі,  охоплюючи  обидва  ці  народи,  але  зупиняючися  на 
литовсько-польському  кордоні  (або  просуваючись  далі  на  захід  уже  по  його  знесенні, 
тобто  після  Люблинської  унії  1569  р.). 


534 


ЗО .  Огублення  І 


3.  Сімович  В.  «Про  поголоснене  українське  “л”».  ЗНТШ 155, 
1936. 

4.  Мельничук  А.  «Развитие  предикативного  употребления  при- 
частий  на  -(в)т>,  -(в)ш-  в  восточнославянских  язьїках». 
Сл.мовозн.  1, 1958. 

5.  Кути!  К.  «Рггеізсіе  1  \у  оі  XV  Ьізіогіі  і^гука  ро1зкіе§о».  Хезтуїу 
№ііко\Уе  Ші^егзуїеіи  ^§іе11оп5кіе§о,  Ргасе ]^гукогпашсге  З 
(Рі1о1о§іа  уі).  Кгакб\ц  1960. 

6.  Гумецкая  Л.  «Литовскиє  имена  с  компонентом 
-товгь/-толть  в  украинских  грамотах  ХІУ-ХУ  вв.»  Юв.  Лар. 

7.  Гумецька  Л.  «Особові  назви  литовського  походження 
в  українських  грамотах  ХІУ-ХУ  вв.»  ДМУМ  6, 1964. 

8.  Венєвцева  Л.  «Форми  дієслів  у  молдавських  грамотах 

XV  ст.»  Вісник  Харківського  університету  7  (Серія  філологіч¬ 
на  1),  1965. 

9.  Теплова  В.  «Звуки  [л],  [1],  [у]  на  месте  зтимологического 
л  твердого  и  их  место  в  фонологических  системах  северно- 
русских  говоров».  Очерки  по  фонетпике  севернорусских  говоров. 
М.,  1967. 

10.  Керницький  І.  Система  словозміни  в  українській  мові  на 
матеріалах  пам'яток  XVI  ст.  К.,  1967,  сс.  205-213. 

11.  Кесгек  ].  «РосЬосІгепіе  ішіепіа  УїїіоІА».  Опотазііса  14,  1969. 

12.  Дзендзелівський  Й.  [Рец.]  Дзже  Л.  Очерки  по  истории  за - 
карпатских  говоров.  5і51Щ  15,  1969. 


31.  ЗЛИТТЯ  і  ТА  у  -  ЧАСТИНА  ДРУГА 


1.  Загальні  завваги .  535 

2.  Огляд  злиття  і  та  у  по  регіонах .  535 

3.  Відгомін  у  морфології .  537 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Щодо  дистрибуції  рефлексів  давн.  укр.  і  та  у  ранньосередньоукраїнський 
період  був  позначений  тим,  що  початково  невеличка  зона  злиття  цих 
двох  голосних  збільшилася,  охопивши  нові  території.  З  іншого  боку, 
в  деяких  морфологічних  категоріях  виникли  перші  прояви  взаємодії 
між  новим  у  [у]  та  новим  і,  посталим  із  е.  Повного  ж  розвитку  вони 
досягли  пізніше. 


2.  ОГЛЯД  ЗЛИТТЯ  І  ТА  у  ПО  РЕГІОНАХ 

Якщо  на  початку  ранньосередньоукраїнської  доби  злиття  у  та  і  в  [у]  було 
доконаним  фактом  у  поясі,  що  сягав  від  Буковини  до  Західної  Волині, 
заторкуючи  зі  сходу  карпатський  регіон,  то  тепер  воно  почало  поширюва¬ 
тися  в  північному  напрямку  й  стало  однією  з  відмітних  рис  української 


536 


3 1.2  Злиття  і  та  у  —  частина  друга 


фонологічної  системи  в  цілому,  хоча  деякі  периферійні  говірки  —  лем¬ 
ківські,  бойківські,  надсянські,  підляські,  закарпатські  (крім  гуцульських), 
а  також  локальні  говірки  кількох  сіл  на  півночі  Чернігівської  та  Сум¬ 
ської  областей  —  так  і  не  були  ніколи  ним  охоплені.  Воно  широко  пред¬ 
ставлене  в  ранньосередньоукраїнських  пам’ятках,  незважаючи  на  прагнен¬ 
ня  писарів  дотримуватися  в  цьому  випадку  етимологічного  принципу  на 
письмі.  Наведімо  кілька  прикладів г: 

*  *  *  Буковина  та  Покуття:  помішання  у  та  і  в  молдавських  грамотах  поча¬ 
лося  ще  за  давньоукраїнських  часів.  У  літописах  вживався  консер- 
вативніший  правопис,  але  й  вони  теж  відбивають  це  помішання. 
Приклади  з  грамот:  истьіннии,  Костьіна  жін.  рід  одн.  (1400),  да  би 
(1414);  вити  ‘бути’,  чкінкілгь  1  ос.  мн.,  високою  (1428);  мислию  (1429), 
наибльіжнии  (1493).  Азарія  1574  подає  в'ьспьітана  ‘вихована’,  мьілоул 
‘милуючи’,  обьідимьім  ‘кривдженим’  дат.  мн.  та  ін. 

Галичина  та  Поділля:  открити,  вт>  скорвьі  (Кам.-Буз.  Єв.  1411);  вт^звисите 
2  ос.  одн.  (Дм.  Зіньк.  1575);  йозіі  ‘досить’,  росіапіі  ‘підданець’ 
(Вірм.  1559,  1562).  Вірменські  записи  з  Кам’янця- Подільського 
вможливлюють  навіть  відтворення  звукової  реалізації  цього  голос¬ 
ного:  хоча  їхня  абетка  мала  літери  на  позначення  як  і,  так  і  у, 
саме  перша  з  них  вельми  консеквентно  заступає  українські  етимо¬ 
логічні  і  та  у  рівною  мірою.  З  цього  можна  виснувати,  що  укра¬ 
їнський  голосний  ближче  стояв  до  вірменсько-кипчацького  ї, 
ніж  до  у ,  тобто  належав  до  переднішого  ряду  супроти  “класично¬ 
го”  у  (як  він  звучить,  приміром,  у  російській  мові). 

Волинь:  скорБьі  ґен.  одн.  (Ап.  Ант.  XV  ст.);  рабинь  Ген.  мн.  (Верб.  Єв. 
1560);  злодій  не  доходить,  зАсоролгЬлисА,  ринокь  (Перес.  Єв.  1561); 
у  грамотах:  ОльїйфєрА  Ген.  (1446,  Луцьк),  нижньїй  ‘нижній’  (1463, 
Луцьк),  в ...  обьіходєх  ‘у  звичаях’  (1522,  Остріг),  именьїя  ‘маєт¬ 
ки’  (1538,  Луцьк),  Козьінский  (1547,  Луцьк),  випис  ‘витяг’  (1558, 
Луцьк)  тощо. 

Київщина:  против^  (Гр.  1393,  Переяслав),  окаяних  ‘проклятущих’  (Кор. 
літоп.  1496),  топонім  Млкдрьіно  (Люстр.  1552),  одєти  и  овутьі  ‘вдягне¬ 
ний  і  взутий’  (Люстр.  Черкаси  1552)  та  ін. 

Полісся:  посидаашє  3  ос.  одн.  імп.,  онихь,  чистим  інстр.  одн.  сер.  роду, 
в*ь  вьішньїх  ‘на  небесах’  (Фіоль  1491),  одньїм  інстр.  оди.  чол.  роду, 
оньї  ‘вони’,  вити  ‘бути’,  сдишав  ‘чувши’  (Ізмар.  1496)  та  ін. 

Берестейщина:  твор'Ьд'ь  ‘удавав’,  изі/жЬлиса  'зачудувалися’  чол.  рід 
(Чет.  1489),  види  ‘були’  (Гр.  1516,  Берестя)  та  ін. 

Надсянщина:  подими  я  ‘податок  на  пічку’  ґен.  одн.  (Гр.  1418,  Перемишль), 
сьільі  ґен.  одн.  (Жугай  1569)  та  ін. 


1  Зазвичай  злиття  і  та  у  відбито  в  пам’ятках  уживанням  ьі  на  місці  етимологічного 
і  та  навпаки;  часом  (особливо  в  північноукраїнській  зоні)  воно  оприявнюється  вживан¬ 
ням  на  місці  і  або  у.  Останній  різновид  помішання  був  уможливлений  унаслідок 
зміни  е  (=  [е])  >  і  (див.  32.2). 


З 1.3  Злиття  і  та  у  —  частина  друга 


537 


Українізми  в  пам’ятках  із  білоруською  основою:  з  рабмьі  ‘з  ра¬ 
бами’  (Жидовств.,  Даниїл  XV  ст.);  здвьістньімі*  ‘заздрісним’  інсгр.  одн. 
чол.  роду,  звиклі*,  вишнего,  наснтимься  (Поселство  1476)  та  ін. 

На  відміну  від  поданого  вище,  у  лемківських  пам’ятках,  згідно  зі 
сподіваннями,  і  та  у  розрізнювано  —  наприклад,  в  Одрех.  гр.  1511, 1519. 


Дані  щодо  злиття  і  та  у  дозволяють  зробити  висновок,  що 
вже  в  середині  XV  ст.  зона  злиття  і  та  у  в  основному  збігалася 
з  нинішньою,  хоча  Полісся  та  Волинь  трохи  відставали  порівняно 
з  Галичиною  та  Поділлям. 


3.  ВІДГОМІН  У  МОРФОЛОГІЇ 

Повне  злиття  і  та  у  внесло  деякі  суперечності  в  морфологічну  систему 
мови,  насамперед  в  іменникову  та  прикметникову  відміну,  особливо  з  пере¬ 
ходом  е  (посталого  з  е)  в  і  (див.  32.1).  Загалом  ці  суперечності  були 
подолані  пізніше,  за  середньоукраїнської  доби,  але  найперші  прояви  цього 
процесу  оприявнилися  вже  протягом  аналізованого  періоду.  їх  буде  коротко 
згадано  в  цьому  параграфі  й  більш  детально  висвітлено  в  52.2-3. 

а) .  У  прикметниках  “м’якої”  групи  злиття  і  та  у  призвело  до  впрова¬ 
дження  у ,  характерного  перед  тим  для  “твердої”  відміни,  в  парадигму 
“м’якого”  типу.  Новий  у  з’явився  в  ном.  одн.  чол.  роду  (зупу}),  інстр. 
одн.  чол.  і  сер.  родів  ( зупут ),  ґен.,  дат.,  інстр.  і  лок.  мн.  ( зупух ,  зупут , 
зупуту ,  зупух),  тимчасом  як  у  решті  форм  первісна  “м’якість”  збере¬ 
глася,  наприклад,  зуп’суа ,  зуп’їуи  тощо.  Ця  суперечність  могла  бути 
розв’язана  або  “ствердінням”  усіх  форм,  або  поновленням  і  (з  пом’як¬ 
шенням  попереднього  приголосного)  на  місці  у.  У  пам’ятках  ранньо- 
середньоукраїнської  доби  є  певні  прояви  першої  тенденції:  трєтоую 
част  (Молд.  гр.  1495),  сєрєдноую  част  (Молд.  гр.  1499),  ґгеґоко  ґен. 
одн.  чол.  роду,  ігеіа  ном.  одн.  жін.  роду  (Штеф.  Воєв.  1571);  проти 
давнішого  варіанту  ігеіщи  ак.  одн.  жін.  роду  (Люстр.  Брацлав  1545). 

б) .  В  іменниковій  відміні  парадоксальна  ситуація  розвинулася  у  фор¬ 
мах  дат.-лок.  одн.  жін.  роду  та  лок.  одн.  чол.,  сер.  і  жін.  родів,  коли 
після  переходу  е  >  і  “тверді”  іменники  закінчувалися  на  -'і,  а  м’які  — 
на  -у:  оезпа,  Іап  —  Vезпі  дат.-лок.  одн.,  Іапі  лок.  одн.  проти  оЬіЛп’а , 
кіп 9  —  оЬійпу  дат.-лок.  одн.,  копу  лок.  одн.  Цю  суперечність  можна 
було  розв’язати  поновленням  -Ч  в  закінченнях  “м’якої”  відміни. 
У  тогочасних  пам’ятках  віднаходяться  перші  прояви  цього  повер¬ 
нення  до  -і,  хоча  радше  все  ж  виняткові:  к  пустині  (Гр.  1377,  Пере¬ 
мишль),  теслі*  (Гр.  1418,  Перемишль),  в  пустині,  на  одоковниц'Ь  (Четв. 
Єв.  бл.  1500),  на  кон'Ь,  на  кораблі  (Крех.  Ап.  1572);  у  дуже  небагатьох 


538 


З 1.3  Злиття  і  та  у  —  частина  друга 


випадках  це  закінчення,  як  виглядає,  було  навіть  перенесене  на 
іменники  жін.  роду,  що  закінчуються  на  приголосний:  из  д'ьщер-Ь 
(Кам.-Буз.  Єв.  1411),  на  Иолан^  (Молд.  гр.  1495). 
в).  Трохи  частіше  виступають  форми  дат.  одн.  чол.  роду  на  -ов'Ь  замість 
очікуваного  -ови  (<  - оьі ,  пор.  ст.  ц.  сл.  сьіновн,  словац.  зупоі)іу  пол. 
зупогюї).  Приклади  цього  можна  подибати  вже  в  Іп.  літоп.:  Аньдр'Ьєв'Ь, 
Романові  (1 173),  Рюриков'Ь  (1 196);  у  Молд.  гр.  вони  наявні  немалим 
числом:  Стєфанов'Ь  (1433),  отцеві,  королеві  (1452),  господареві;, 
Казимирові,  королеві  (1468),  Казимирові,  кролеві  (1479);  поза  тим  — 
моужеві  (Вол.  Єв.  1571).  Традиційне  пояснення  таких  форм  впливом 
дат.  одн.  жін.  роду  та  лок.  одн.  усіх  родів  (де  фігурувало  лише  -і) 
стосовно  наведених  прикладів  слід  відкинути,  оскільки  вони  були 
численніші,  ніж  аналогічні  форми  з  -і  в  лок.  і  дат.  одн.  жін.  роду, 
й  передували  їм  у  часі.  Якщо  не  вбачати  в  цих  формах  продовження 
прасл.  -ояе  (прикінцевий  голосний  закінчення,  а  в  праслов'янській 
системі  —  саме  закінчення,  виводиться  від  і.  є.  *-аі,  що  мусить  мати 
нормальний  слов'янський  рефлекс  -е),  старішого,  ніж  -от  >  -ОVуу 
збережене  в  групі  південнокарпатських  діалектів,  —  припущення 
привабливе,  але  сумнівне,  бо  закінчення  -оге,  як  здається,  не  засвід¬ 
чене  поза  тим  у  жодній  слов'янській  мові,  —  то  залишається  трак¬ 
тувати  наведені  приклади  як  наподібнення  польської  відміни. 
У  Молд.  гр.  вони,  як  правило,  з'являються  в  документах,  адресова¬ 
них  польським  королям  або  дотичних  до  польських  справ.  За  такого 
пояснення  вони  являли  б  собою  не  мовну  інновацію,  а  скорше  інди¬ 
відуальні  відхилення,  зумовлені  стилістичними  міркуваннями. 

*  *  *  Витіснення  звука  і  звуком  е  в  суфіксі  нак.  сп.  мн.  не  було  спричинене 
зміною  і>у.  Воно  стало  наслідком  асиметричної  дистрибуції  двох 
суфіксів  нак.  сп.  мн.  (-і-  в  дієсловах  третього  й  четвертого  класів,  -е- 
в  дієсловах  першого  й  другого  класів;  відповідно  дієслова  на  -е-  були 
поділені  між  двома  суфіксами,  й  частина  їх  потрапила  до  тієї  самої  групи 
з  дієсловами  на  -і-)  й  почалося,  надто  коли  йдеться  про  дієслова  тре¬ 
тього  класу,  ще  під  давньоукраїнську  добу,  перед  злиттям  і  та  у  (на¬ 
приклад,  ВтЬЗИЩ'ЬмтЬ  ‘стягнімо’  —  Усп.  зб.  XII  СТ.,  ХВАД'ЬтеСА  —  Хр.  Ап. 

XII  ст.).  За  середньоукраїнських  часів  суфікс  -е-  переміг  свого  конку¬ 
рента,  й  у  сучасній  українській  мові  з-поміж  них  двох  представлено 
лише  -є-  (>-*-):  покажіть ,  хваліть  так  само,  як  несіть ,  гукніть . 


31 .  Злиття  і  та  у  —  частина  друга 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  28,  а  також: 

Ільїнський  Г.  «Закінчення  -ові  в  давальнім  однини 
в  українській  мові».  РМ 1  (1933),  7-8. 

Огієнко  І.  «Ще  про  давальний  відмінок  на  -ові». 

РМ  1  (1933),  11. 

Якубайтис  Т.  История  окончания  дательного  единственного 
существительньіх  мужского  рода  -от  в  восточнославянских 
язьїках.  Автореферат  кандидатской  диссертации.  М.,  1954. 

Бевзенко  С.  «Форми  давального-місцевого  відмінків  однини 
на  -ові  українських  іменників  на  тлі  загальнослов’янському». 
Праці  Одеського  університету  152  (Серія  філологічних  наук, 
15).  Одеса,  1962. 

Венєвцева  Л.  «До  характеристики  морфологічних  особливос¬ 
тей  мови  молдавських  грамот  XV  ст.»  Вісник  Харківського  уні¬ 
верситету  7  (Серія  філологічна  1),  1965,  сс.  100-101. 

Залеський  А.  «Про  конвергенцію  давніх  м,  і  в  південно- 
західних  говорах  української  мови».  XIII республіканська  діа¬ 
лектологічна  нарада.  Тези  доповідей.  К.,  1969. 


32.  ПРОСУНЕННЯ  ВПЕРЕД  і 
З  ПЕРЕТВОРЕННЯМ  ЙОГО  НА  і 


1.  Загальні  завваги .  540 

2.  Свідчення  пам’яток  .  541 

3.  Уживання  букви  'Ь  у  чужомовних  словах .  544 

4.  Потрактування  е  в  північноукраїнських  діалектах .  545 

5.  Південноукраїнські  діалектні  особливості  в  потрактуванні  е  .  547 

6.  Хитання  е~е  в  середньоукраїнських  пам’ятках .  548 

7.  Уживання  у  замість  е .  552 

8.  “Новий  ять” .  553 

9.  Помішання  е  та  “нового  ятя”  .  555 

10.  Умови  та  наслідки .  556 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Унаслідок  переходу  і  в  [у]  середньоукраїнська  мова  залишилася  без  і 
(див.  31.1).  Затим  настала  друга  зміна:  просунення  е  (посталого  з  прасл. 
е  та  з  т.  зв.  “нового  ятя”,  тобто  е)  вперед  із  перетворенням  його  на  і. 
Започаткована  на  південному  заході  країни  (на  Буковині,  Покутті  й,  мож¬ 
ливо,  на  Закарпатті),  вона  поширилася  в  північному  напрямку  й  зупи¬ 
нилася  лише  на  межі  тих  діалектів  (поліських),  де  рефлекс  е  був  .е. 


32.2  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


541 


Хоча  в  потрактуванні  е ,  посталого  з  прасл.  е,  та  “нового 
ятя”  не  було  різниці,  задля  зручності  вони  розглядатимуться  в  цьому 
розділі  нарізно.  Параграфи  2-7  присвячені  “старому  ятеві”,  параграф  8  — 
“новому  ятеві”. 


2.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ'ЯТОК 

У  ранньосередньоукраїнських  пам’ятках  просунення  е  вперед  засвідче¬ 
но  поміщанням  букв  'Ь  та  и.  Принаймні  до  правописного  внормування, 
вчиненого  Л.  Зизанієм  (1596  р.)  й  особливо  М.  Смотрицьким  (1619  р.) 
та  П.  Бериндою  (1627  р.),  практично  в  усіх  текстах,  хоч  і  різною  мірою, 
панувало  подвійне  поміщання:  з  одного  бок}*,  ^  та  и,  з  другого  —  и  та  ьі; 
іншими  словами,  букві  и  навперемін  надавалися  дві  звукові  вартості  — 
[і]  та  [у],  тоді  як  буква  ^  передавала  звук  [і],  а  буква  ьі  —  зазвичай  [у], 
стоячи  на  заваді  повному  поплутанню  всіх  трьох  букв,  характерному  хіба 
що  для  поодиноких  пам’яток.  Мабуть,  у  шкільництві  та  вишколі  писарів 
зберігалася  пам’ять  про  первісне  звучання  и  як  [і],  тимчасом  як  у  роз¬ 
мовній  мові  натомість  уже  вимовлявся  звук  [у].  Щодо  вживання  цих  трьох 
букв  більшість  ранньосередньоукраїнських  пам’яток  справляють  враження 
безладних  і  непослідовних,  але,  якою  б  не  була  їх  дистрибуція,  поява  и 
замість  'Ь  чи  навпаки  (хоч  і  рідше)  певно  свідчить  про  зміну  е  в  і. 

Найдавніші  вірогідні  дані,  що  сигналізують  про  цю  зміну,  можна 
знайти  в  Молд.  гр.:  витазю  дат.  одн.  проти  в'Ьтазєва  присв.  прикметник 
жін.  роду  (1392);  крьіпость  ‘фортеця’  (1393);  дитєлгь  дат.  мн.,  в'Ьрл- 
вирл,  лис  ‘ліс’  (1400);  привисиди  ‘привісили’  (1400  —  пор.  рос.  привесилиу, 
оуздисиєлгь,  ‘узліссям’  інстр.  одн.,  вирномоу  ‘вірному’  дат.  одн.  чол.  роду 
(1409);  пасиісЬ  ‘пасіки’  ґен.  одн.,  сови  ‘собі’  дат.  (1420);  дидт*  ‘дід’  (1452)  та 
десятки  інших  прикладів  упродовж  цілого  XV  та  XVI  ст. 

У  Галичині  та,  ймовірно,  на  Поділлі  спостерігається  та  сама 
тенденція,  хоч  і  з  меншою  кількістю  прикладів  у  пам’ятках  (правописна 
традиція  на  цих  теренах  була  міцніша).  Приміром,  у  грамотах  фііурують: 
АндриАшь  (1398,  Коломия),  розьизду  дат.  одн.  (1404,  Галич),  дит  ‘років’, 
привисит  ‘привісить’,  на  рици  ‘на  ріці’  (1407,  околиця  Перемишля), 
отповидЬдт*  ‘відповів’  (1428,  Жидачів),  хотил  ‘хотів’  (1454,  Снятин);  в  інших 
пам’ятках  подибуємо:  повидат  ‘скажуть’,  всі^хотиша  ‘хотіли’  3  ос.  мн., 
отвища  ‘відповів’  3  ос.  одн.  аор.  (Кам.-Буз.  Єв.  1411),  довродитєль  ‘чеснота’, 
чєловиколювик  й  навіть  исцьілити  ‘зцілити’  (Поселство  1476)  та  ін. 

Дещо  пізніше  й  не  так  рясно  звук  і,  посталий  з  е,  засвідчено  на 
Волині,  наприклад,  у  грамотах:  вєлиди  ‘веліли’,  видив  ‘бачивши’  (1434, 
Луцьк),  мисаца,  синожатми  (1440,  околиця  Володимира),  нероздидимьіе 
(1472,  Луцьк),  диверєй,  дитей  (1538,  Луцьк);  в  інших  пам’ятках:  дицемирїе, 


542 


32.2  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


зав'Ьсти  ‘заздрощів’  (Ап.  Ант.  XV  ст.,  околиця  Крем’янця),  грГшниишші  вищ. 
ст.  порівняння  від  ‘грішний’  (Верб.  Єв.  1560,  околиця  Володимира)  та  ін. 

Поодинокі  написання  такого  типу  проникають  навіть  у  поліські 
пам’ятки,  де  вони,  поза  сумнівом,  являють  собою  відображення  пів¬ 
денних  зразків  і  аж  ніяк  не  місцевої  вимови:  спивающи,  сиатєли  ‘сіячі’, 
Хєров'кмомь  дат.  мн.  (Ізмар.  1496). 

Українські  назви  та  слова  в  чужомовних  джерелах  підтвер¬ 
джують  дані  українських  пам’яток,  хоча  датуються  вони  здебільшого 
пізнішими  часами.  Вірм.  Vу^огитіі  (1559),  ітігуа  (але  також  і  ітегуа) 
‘маєток’  (1562),  Іегрії  ( 1563),  ттуу  сіохпсіаіса  (1566),  оіротлі  (1569)  та  ін.  — 
всі  з  Кам’янця-Подільського;  ідиш  Віїзк  (укр.  Більськ ),  Віїкатіп  (укр.  Білий 
Камінь ),  де  жидівські  поселення  задокументовано  з  початку  XVI  та  з  сере¬ 
дини  XVIII  ст.  відповідно.  Для  Закарпаття  важать  угорські  записи.  Якщо 
в  XIII  ст.  е  в  них  відтворюється  як  е  (антропонім  Зейип  1213),  то  в  пам’ят¬ 
ках  кінця  XIV  та  XV  ст.  переважає  відтворення  за  допомогою  і:  топонім 
Вйка  (1383, 1401, 1405, 1412),  прізвище  Віїапошкі  (1386),  топонім  Ьугка 
(1398,  Земплин),  прізвище  Віїак  (1437),  топонім  Кіізка  Річка- 1461, 
околиця  Великого  Березного),  топонім  Кусгка  (1463,  Мараморощина), 
топонім  Вйка  (1469).  Якщо  топонім  Зсуппа  (1325)  спирається  на  форму 
зіепа,  він  являв  би  собою  найраніший  приклад.  На  підставі  цих  даних 
можна  припустити,  що  на  Закарпатті  зміна  е  >  і  не  відставала  в  часі  порів¬ 
няно  з  Буковиною  та  Покуттям.  Ба  більше:  перехід  на  і  у  відтворенні 
українських  назв  по-уторському  засвідчений  навіть  раніше,  ніж  у  наявних 
пам’ятках  з  Буковини  та  Покуття,  бо  вже  в  1332-1337  рр.  спостерігається 
хитання  в  написанні  назви  села  Ьегпа  чи  Ьігпа. 

Це  повертає  нас  у  пізню  давньоукраїнську  добу.  Аналіз  того¬ 
часних  українських  пам’яток  доводить,  що  ці  угорські  приклади  не  були 
випадкові  чи  поодинокі.  Пам’ятки  ХІ-ХИ  ст.  не  містять  даних  щодо  пе¬ 
реходу  е  >  і  (див.  13.5).  Однак,  починаючи  з  кінця  XIII  ст.,  вони  з’явля¬ 
ються:  внтрьі  (Гал.  Єв.  1288);  динивьіи,  окдмєнило  (срдце  «хт»)  проти  кр'Ьнт* 
сильних!»  ‘конвалія’  (у  другому  слові  “новий  ять”),  оусігЬтдні*  ‘вихований’ 
(Путн.  Єв.  XIII  ст.);  оукдмн'ЬшА  3  ос.  мн.  аор.,  очистивше,  оузненлвидЬть, 
д'Ькоукть  ‘радіє’;  також  і  “новий  ять”:  оувьиньи  ‘убивстві’  (Панд.  1307),  пани 
Хоньци  (Гр.  1378,  Перемишль).  Іп.  літоп.  теж  містить  досить  численні 
випадки  помішання  -  и,  наприклад,  о  грис'Ьх^  писньми,  привижищє  ‘при¬ 
тулок’  (1175),  ист'Ьньньїми  (1199),  о  вид'Ь  (1250),  в  Чєрнигов-Ь  (1077)- 
до  Черн'ЬговА  (1289).  Загалом,  Іп.  літоп.  —  то  не  зовсім  певна  пам’ятка 
в  плані  вживання  *Ь,  бо  збереглася  вона  в  північноросійському  списку. 
Факт  упровадження  північноросійським  переписувачем  'Ь  на  місці  е , 
посталого  з  ь  (лгЬсть  ‘помста’,  слгЬрти  ґен.  одн.  913  та  ін.),  не  є  аж  такий 
важливий,  бо  ці  написання  можна  легко  виокремити,  а  відтак  і  зігно¬ 
рувати.  Більше  важить  та  обставина,  що  невідомим  залишається  час  ви¬ 
готовлення  останнього  українського  списку,  який  лежить  у  підґрунті 


32.2  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


543 


збереженого  тексту;  поза  тим,  немає  впевненості,  що  переписувач  су¬ 
млінно  відтворив  дистрибуцію  и  та  'Ь  в  першовзорі.  Проте,  з  іншого  боку, 
помішання  та  и  в  Іп.  літоп.  трапляється  настільки  часто,  що  не  може 
бути  простою  випадковістю,  і  схема  їх  дистрибуції  відрізняється  від  усіх 
російських  пам'яток. 

Доречною  тут  буде  одна  заввага  щодо  слова,  яке  має  значення 
‘свідок'.  Хитання  між  'Ьта  и  в  його  корені  спостерігаються  вже  почина¬ 
ючи  з  найдавніших  пам'яток,  але  для  розв’язання  питань,  дотичних  до  е , 
вони  не  можуть  бути  використані,  оскільки  в  цьому  слові  конкурували 
два  корені:  тпсіеії  ‘бачити’  та  яесі(еії)  ‘відати’,  пор.  суч.  укр.  свідок  і  суч. 
рос.  свидетель ,  де  українське  слово  етимологічно  означає  ‘той,  хто  знає', 
а  російське  —  ‘той,  хто  бачив’.  Пор.  ст.  ц.  сл.  сгьв’кдгЬтєл'ь,  пол.  шіасіек,  сло- 
вац.  зсесіок  на  базі  кореня  яесі-  проти  рос.  свидетель ,  болг.  свидетел  на 
базі  ьісі-.  У  давньоукраїнській  мові  переважають  форми  з  ’Ь  —  поперед¬ 
ниці  сучасного  слова  свідок ,  але  подекуди  трапляються  й  форми  з  и: 
сгьв'Ьд'Ьтєль,  стьв'ЬдгЬтгЬльствоу  (Добр.  Єв.  1164)  проти  свидци  (Гр.  1370, 
Львів).  Утім,  це  слово  можна  використати  як  матеріал  для  аналізу  змі¬ 
ни  е  >  і,  звернувши  увагу  на  його  другий  склад,  що  містив  е :  написання 
на  кшталт  св^дитеди  (Напк.  XIII  ст.)  таки  свідчать  про  зміну  е  >  і. 

Підсумовуючи,  можна  ствердити,  що  зміна  е  ([е])  >і  напри¬ 
кінці  XIII  ст.,  тобто  за  пізньої  давньоукраїнської  доби,  напевне  має  вважа¬ 
тися  за  доконаний  факт  на  Буковині,  в  Галичині  та,  мабуть,  на  Закарпатті. 
Вона  засвідчена  в  той  самий  час  і  практично  в  тому  самому  корпусі  ру¬ 
кописів,  що  й  злиття  і  та  у  (див.  28.3).  Однак  ці  дві  зміни  не  могли  відбу¬ 
тися  рівночасно,  бо  тоді  це  призвело  б  до  повного  злиття  всіх  трьох 
згаданих  давньоукраїнських  голосних,  чого  насправді  не  сталося.  У  дій¬ 
сності  злиття  і  та  у  —  то  не  одна,  а  дві  послідовні  зміни.  Як  зазначено 
в  28.5,  власне  злиттю  мусила  передувати  зміна  і>у.  Звідси  випливає, 
отже,  що  остання  зміна,  своєю  чергою,  передувала  просуненню  е  вперед 
та  його  перетворенню  на  і.  Тим  самим  визначено  й  хронологію  зміни  е 
в  і.  Якщо  взяти  1288  р.  за  умовну  орієнтовну  дату  просунення  е  вперед 
із  перетворенням  його  на  і  (згідно  з  матеріалом  Гал.  Єв.,  наведеним  вище), 
зміна  і>у  мусила  була  статися  щонайменше  одним  поколінням  рані¬ 
ше.  Отже,  приблизна  схема  могла  б  виглядати  так: 


Буковина  й  Галичина 

Південна  Волинь 

1.  і>у 

не  пізніше,  ніж  1268  р. 

ймовірно,  на  початку  XV  ст. 

2-  У>У 

бл.  1283  р. 

кінець  XV  ст. 

(тобто 

(найдавніше  свідчення) 

злиття 

і  тау) 

3.  е>і 

бл.  1288  р. 

(найдавніше  свідчення) 

не  пізніше,  ніж  1434  р. 

544 


32.3  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


Друга  стадія  оминула  Закарпаття,  де  розрізнення  між  у  (<  і ) 
та  у  збереглося,  але  перша  й  третя  його,  ймовірно,  заторкнули.  Дані  з  київ¬ 
ського  регіону  надто  скупі,  але  загалом  вони  ліпше  пасують  до  другого 
стовпчика,  ніж  до  першого.  Напрямок  поширення  змін  обох  голосних 
(і  та  е)  з  південного  заходу  на  решту  території  був  умотивований,  зокрема, 
й  історично,  тому  що  в  ці  десятиріччя  по  татарській  навалі  осередні  землі 
України  лежали  сплюндровані  й  людність  скупчилася  на  заході. 


3.  УЖИВАННЯ  БУКВИ  І  У  ЧУЖОМОВНИХ  СЛОВАХ 

Зміну  звука  <?,  посталого  з  е,  у  звук  і  відображено  вживанням  букви  'Ь 
для  відтворення  чужомовних  слів.  Якщо  первісно  ця  буква  передавала 
чужомовний  закритий  звук  е ,  то  пізніше  вона  почала  передавати  чужо¬ 
мовний  звук  і.  Втім,  ця  “перекваліфікація”  не  відбулася  відразу  по  зміні 
е  >  і  в  українській  мові,  бо  традиція  відтворення  чужомовного  і  за  допо¬ 
могою  рідної  букви  и,  що  тепер  читалася  як  [у],  ще  тривала  протягом 
певного  часу,  а  крім  того  —  при  позичанні  зі  слов’янських  мов,  особливо 
польської  та  білоруської  —  замість  безпосереднього  запозичення  часом 
застосовувалося  заступлення  *.  Цю  проблематику  попередньо  вже  розгля¬ 
нуто  в  28.4. 

Польський  закритий  звук  е  передається  за  допомогою  на¬ 
приклад,  у  словах  Алжб'Ьта  (Гр.  1404,  Перемишль),  чгаісЬжь  'також’  (Гр. 
1415,  Перемишль;  1421,  Львів  та  ін.),  але  хитання  між  'Ь  та  и  спостері¬ 
гаються  у  слові  кдльцн'Ьрь  (Гр.  1446,  Луцьк)  і  кднцлирд  ґен.  одн.  (Гр.  1454, 
Снятин).  Написання  и  в  таких  випадках  слід  розглядати  в  рамцях  за¬ 
гальної  непевності  у  виборі  'Ь  чи  и  (<  і)  та  правописних  хитань  навіть 
у  питомих  словах.  З  другого  боку,  коли  замість  опозиції  е :  і  в  середньо- 
українській  мові  розвинулася  опозиція  і  :  у,  в  цій  останній  парі  звук  у 
ближче  стояв  до  пол.  е.  Саме  через  це  замість  давніших  форм  на  кшталт 
таісЬж  у  пізніших  текстах  фігурує  тижь  ~  тьіж  (наприклад,  Перес.  Єв. 
1561,  Вол.  Єв.  1571,  Памва  Бер.  1627  тощо).  Однак  у  більшості  слів,  запо¬ 
зичених  трохи  пізніше  (тобто  протягом  цілого  ранньосередньоукраїн- 
ського  періоду),  буква  *Ь,  раз  упроваджена,  зберігалася  впродовж  цілої 
середньоукраїнської  доби,  наприклад,  у  словах  зв^рхностгь  (Крех.  Ап.  1572, 
ЛБк.  1607,  Транкв.-Ст.  1618,  Памва  Бер.  1623),  паігЬж  (Ів.  Виш.  1600), 
дрдігкжьство  'хижість’  (Тригір.  Уч.  Єв.  поч.  XVII  ст.,  Волков.  1631);  а  сер. 


1  Яскравим  прикладом  заступлення  є  укр.  міркувати ,  запозичене  з  пол.  тіагкошас 
(засвідченого  з  XVI  ст.  й  у  свою  чергу  запозиченого  з  німецької  —  пор.  суч.  нім.  тегкеп 
'помічати’),  але  достосоване  до  укр.  мірити ,  мірка.  Іншим  прикладом  може  бути  офіра , 
якщо  це  слово  походить  від  пол.  о/іага  (а  не  від  давн.  пол.  та  діал.  о/іега). 


32.4  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


545 


укр.  клюзн'Ьр-  (Крех.  Ап.  1572,  Транк.-Ст.  1618;  суч.  пол.  Ьіиіпіегса)  продов¬ 
жується  в  суч.  укр.  блюзнір.  Аналогічно  пояснюється  й  суч.  укр.  ціль ,  за¬ 
позичене  з  пол.  сеі  (нім.  2іеІ). 

Найраніші  спроби  вживання  'Ь  на  відтворення  чужомовного  і 
почалися  в  XIV  ст.  (дд'ЬлуА-Бер.  Напк.  XIV  ст.,  осчгронолґЬю  ак.  одн.- 
Ужг.  півуст.  XV  ст.),  але  до  кінця  XVI  ст.  вони  залишалися  річчю  винят¬ 
ковою.  Натомість  відтепер  вони  перетворюються  на  правило,  й  у  XVII  ст. 
прикладів  налічуються  сотні:  в  Нинєв^и  (О  обр.  сер.  XVI  ст.),  оун*Ью  (Фі- 
лал.  1597),  квдд'Ьтлтес'ь  ‘якість’  (Транкв.-Ст.  1618),  овд'Ьв'Ьон'Ьсп*  ‘забуття’ 
(Люцид.  (1636),  ф'Ьядковин,  л\едя(н)ходгЬя  (Славин.  1642),  фрднц'кинродг 
‘жінкою’  (Шаргор.  1660  —  пор.  нім.  Ргаиепгіттег ),  повд'Ьчнє  ‘привселюдно’ 
(Полт.  1664),  ннк'кзнции  дат.  одн.  (Крол.  рат.  кн.  1665),  фдмид'Ья,  лгЬнутгь 
‘хвилин’  (Густ.  літоп.  1670),  ф'Ьґури,  дєдфЬнл  ген.  одн.,  соф'Ьстд  (Радив. 
1676),  Парний  (Ів.  Макс.  1708),  лн'Ьмуіігь  ‘запал’,  політику  (Сам.  Вел.  1720) 
тощо.  Так  само  в  угорських  словах:  к'Ьновдти  ‘брати  на  тортури’,  фЬдь  ‘ґату¬ 
нок’  (Няґ.  1758  —  уг.  кігіу/еіе).  Звідси  беруть  початок  і  пізніші  правописні 
системи,  де  буквою  позначався  звук  і  будь-якого  походження,  як  у  Диал. 
паст.  1760:  в'Ьвц'Ь,  чгЬдко,  Б'Ьгь,  кіішкл  тощо. 


4.  ПОТРАКТУВАННЯ  Є  В  ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКИХ  ДІАЛЕКТАХ 

У  той  час,  коли  південноукраїнські  говірки  зазнали  зміни  е  ([е])  в  і,  пів¬ 
нічноукраїнський  варіант  е  ([4е])  під  наголосом  залишився  без  змін  — 
окрім  як  на  Західному  Поліссі,  де  він  дав,  як  і  на  півдні,  звук  і.  Фактично, 
північноукраїнський  е  аж  до  сьогодні  не  підлягав  і  не  підлягає  в  цій  позиції 
якомусь  унутрішньо  вмотивованому  модифікуванню,  за  винятком  хіба 
що  можливого  зсуву  верхів’я  тону  та  наголосу  з  одного  складника  дифтонга 
на  другий.  Істотне  зменшення  зони  вимовляння  .е  під  теперішній  час 
спричинене  ступневою  контамінацією  цих  діалектів  південноукраїн¬ 
ськими  говірками  (а  пізніше  й  літературною  українською  мовою),  де 
вживається  і.  Час  початку  цієї  контамінації  визначити  неспромога.  Якщо 
припустити,  що  Київ  і  прилеглі  до  нього  терени  також  мали  дифтонгізо- 
ваний  рефлекс  е ,  то  поширення  і  на  північ  мусило  відбутися  щонайпіз¬ 
ніше  до  початку  XVII  ст.,  коли  вже  немає  ні  сліду  дифтонга  в  пам’ятках, 
що  походять  із  Київщини.  Процес  заступлення  півн.  укр.  .е  півд.  укр.  і 
вельми  інтенсивно  проходив  протягом  XIX  ст.  і  ще  триває  в  XX  ст. 

Еволюція  ненаголошеного  е  в  північноукраїнських  діалектах, 
навпаки,  йшла  власним,  самостійним  шляхом.  У  більшості  говірок  цей 
звук  перетворився  на  е :  т^зок  >  тезок  проти  незмінного  тіех  ~  т{ех :,  за 
винятком  Східного  Полісся,  де  в  частині  відмінкових  закінчень  е  виступає 
як  і,  наприклад,  корові  дат.  одн.,  доносячи  слід  свого  первісно  дифтон- 


546 


32.4  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


гічного  характеру.  Поза  тим,  у  переважній  більшості  західнополіських 
говірок  ненаголошений  е  тепер  звучить  як  у,  наприклад,  стина ,  винець. 
Оскільки  в  цих  говірках  наголошений  е  представлено  варіантом  і,  тут 
спостерігається  чергування  у :  і  ( стина :  стіни  ном.  мн.).  Імовірно,  цей 
звук  у  попередньо  теж  являв  собою  і2 3,  який  перетворився  на  у  в  ході 
загальної  зміни  і  >  у,  що  поширювалася  з  південного  заходу.  Звідси  ви¬ 
пливає,  що  в  цій  зоні,  на  відміну  від  південноукраїнських  теренів,  звук  і, 
посталий  із  (ненаголошеного)  е,  з’явився  раніше,  ніж  перехід  і  >у,  а  на¬ 
томість  монофтонгізація  е  ([;Є])  під  наголосом  —  пізніше.  Послідовність 
змін  може  бути  представлена  таким  чином  (“а”  позначає  ненаголошеність, 
“/  ”  -  брак  узаємозв’язку): 


Південноукраїнські 

Північно-  й  західно¬ 

Середнє  та 

діалекти 

українські  діалекти 

Східне  Полісся 

1.  і>у 

1-  #(=  [,е])>* 

е  (=  [іе])  без  змін; 

2.  е(=  [е])>£ 

2.  і>у 

3.  І  (“  [іЄ])  >  і 

?(=  [і  е])>е/і>у 

У  середньо-  та  східнополіських  говірках  зміни  не  були  навзаєм  узалеж- 
нені.  Це  відображено  тим,  що  вони  просто  вміщені  одна  по  одній  без 
нумерації^.  Нарешті,  у  східній  частині  північно-західного  Полісся  (при¬ 
близно  —  на  північ  і  схід  від  Рівного)  навіть  наголошений  е  представ¬ 
лено  варіантом  у,  що  виводиться  з  і.  Перехід  і  >  у  відбувся  з  тієї  самої 
причини,  що  й  зміна  ненаголошеного  і,  посталого  з  е ,  наявна  в  ширшій 
зоні  (див.  мапу  Приступи,  згадану  в  прим.  3). 

Декілька  поодиноких  слів  з  північно-західним  рефлексом  е 
у  вигляді  у  вживаються  в  місцевостях,  розташованих  далеко  південніше 
та  південно-східніше.  Одне  з  них  —  синожать  (літ.  укр.  сіножать ),  що 
віднаходиться  в  наддністрянському  діалекті  поблизу  його  південної  межі, 
біля  Тернополя  та  Теофіполя  (на  схід  від  Крем’янця).  Інші  форми  з  у 
такого  типу  трапляються  —  в  розпорошенні  —  по  берегах  Дніпра  та  на  його 
лівобережжі,  куди  вони  потрапили,  слід  гадати,  з  напливом  людності  на 
південь  та  схід  України  в  ХУІ-ХУІІІ  ст.:  цилувать,у  хливі  (Переяслав), 
мирошник ,  крипак ,  цилувать  (Лубні)  тощо  (літ.  укр.  цілувати ,  хлів , 
мірошник ,  кріпак ). 

У  північноукраїнських  пам’ятках  двоїсте  потрактування  е  в  за¬ 
лежності  від  наголосу  оприявнюється  щонайпізніше  з  1427  р.  (дєтии, 


2  На  Підляшші,  де  не  було  зміни  і  в  у,  ще  й  досі  можна  почути  такий  і,  наприклад, 
з’І'іру,  кгіігйо  (але  також  і  в,  як  у  словах  з’і’епа,  Ь’ейа). 

3  Ізоглосу  змін  е  >  і  та  е>  у/е  в  південній  частині  Західного  Полісся  подано  на 
мапі  П.  Приступи,  ДМУМ  4, 1961. 


32.5  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


547 


Николєдат.,  дєржлве  лок.  одн.  проти  животі  лок.  одн.,  в'Ьрноєґен.  одн.  жін. 
роду  —  Гр.  Київ;  суч.  укр.  літ.  дітей ,  Миколі ,  державі ,  животі \  вірної ),  й  уже 
1437  р.  датується  форма  сьіножатми  (Гр.  Остріг)4.  Таким  чином,  моно¬ 
фтонгізація  ненаголошеного  е>  внаслідок  якої  постали  чи  то  е ,  чи  то  і/у , 
відбулася  вже  на  початку  XV  ст. 


5.  ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІ  ДІАЛЕКТНІ  ОСОБЛИВОСТІ 
В  ПОТРАКТУВАННІ  Є 

*  *  *  Південноукраїнська  зміна  е  >  і  поширилася  також  на  Лемківщину, 
крім  її  найзахіднішої  частини  (на  захід  від  Попрада  та  на  південь  від 
Горнада).  У  цій  останній  маленькій  зоні  е  представлено  як  ’у,  напри¬ 
клад,  І’уз.  Якщо  в  Благославовім  записі  лемківської  говірки  (Штеф. 
Воєв.  1571)  у  в  слові  йуітпка  має  звучання,  відмінне  від  і,  то  може 
бути  рання  фіксація  цього  рефлексу  е ,  хоча  це  малоймовірно,  бо 
в  тогочасній  чеській  мові  не  було  /у/,  і  Благослав  навряд  чи  пов’язував 
літеру  у  з  цим  звуком;  крім  того,  він  подав  і  форму  рощсіаіа  жін.  роду 
одн.  мин.  часу,  де  7  =  1. 

Інше  походження  має  у<е  в  частині  південноволинських  діа¬ 
лектів.  Тут,  як  і  в  більшості  західнополіських  говірок,  еу  мабуть,  пере¬ 
йшов  у  і  раніше,  ніж  і  в  у.  Тому  звук  і,  посталий  з  еу  був  заторкнутий 
дещо  пізнішою  загальною  зміною  і  >  у. 

Значно  пізнішою  є  позиційна  зміна  рефлекса  е  у  звукосполуку 
Іе  після  губних,  характерна  для  кількох  анклавів  у  наддністрянській 
діалектній  зоні,  приблизно  між  Дрогобичем  та  Бучачем,  тобто  довкола 
Галича:  гуега,  пуега  ~  тгіега  тощо  5.  Це  є  наслідком  ствердіння  губних 
того  гатунку,  що  його  польські  мовознавці  звуть  розщепленим  пом’як¬ 
шенням:  м’якість,  скажімо,  звука  Vу  відокремлювалася  в  самостійний 
звук /  цілком  зосередившися  тільки  в  ньому:  Vу  >  V  +  /  тощо.  У  сполуці 
Б  +у + 1  мало  місце  розподібнення ]  та  і  шляхом  зміни  і  в  е.  Хронологію 
цього  процесу  відстежити  важко  б,  але  відбувся  він,  напевне,  вже  по 
ранньосередньоукраїнській  добі  (див.  38.3). 

Рівнобіжний  процес  спорадично  мав  місце  в  українській 
говірці  Сучавщини,  але  в  позиції  після  зубних,  а  не  губних:  — 

літ.  укр.  сірник.  Це  також  вторинна  модифікація,  що  має  за  вихідний 
пункт  ’і. 


4  Це  написання  в  наступні  століття  зробилося  нормативним,  наприклад,  у  Гр.  1490, 
Луцьк;  1542,  Володимир,  дотривавши  аж  до  Книж.  госп.  1788. 

5  Мапу  цього  явища  опубліковано  в  ДМУМ  4,  при  статті  П.  Приступи. 

6  Польський  поет  XVII  ст.  із  Самбірщини,  Адам  Корчинський,  записав  кілька  укра¬ 
їнських  слів  із  буквосполукою  іе,  наприклад,  оЬтезгепо.  Це  може  віддзеркалювати 
наявність  звукосполуки  ]е,  посталої  з  е.  Проте  в  нього  вона  вживається  й  після  зуб¬ 
них:  (ііеіопкі . 


548 


32.6  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


6.  ХИТАННЯ  Є  ~  Є  В  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКИХ  ПАМ'ЯТКАХ 

Дарма  що  загальна  еволюція  е  в  південноукраїнських  говірках  і  літера¬ 
турній  українській  мові  за  історичної  доби  є  вельми  проста  й  складається 
з  однісінької  зміни  е  в  і,  що  перетривала  аж  досі,  її  відбиття  в  середньо- 
українських  пам'ятках  часто  має  заплутаний  вигляд  через  помішання 
'Ь  з  є  та  з  и.  Хоча  Мелетій  Смотрицький  у  своїй  граматиці,  виданій  1619  р., 
застерігав,  що  не  вільно  “ни  є  вт*  лгЕсто  'Ь,  ни  в*ь  противт* ...  прїймлти”,  та 
це  помішання  викорінити  не  вдалося.  Його  можна  поділити  на  кілька 
типів  і  визначити  кілька  джерел. 

1.  Вплив  північних  діалектів,  з-поміж  яких  основна  маса  мала  звук  е  на 

місці  е  в  ненаголошених  складах,  зумовив  більшість  відхилень,  що 
полягали  в  написанні  є  замість  1;.  У  пам'ятках,  писаних  на  Поліссі, 
це  є  скорше  правилом,  наприклад,  рєклми  (Гр.  1433,  Київ),  німець 
проти  нємецкого  (Фіоль  1491),  вйдєти  ‘бачити’  (Кл.  Остр.  1598),  гідро¬ 
нім  Иетсге  (Веаиріап  1653  —  суч.  укр.  Дівич-ріка ),  с'Ьно  проти 
сєножати  (Лохвицькі  ратушні  книги,  XVII  ст.),  Дн'Ьпрт*  проти  Днєпру 
(Сам.  Вел.  1720)  тощо 7.  Таке  черіування  е :  е  (в  ненаголошеній  по¬ 
зиції)  було  настільки  поширене,  що  трапляється  часом  і  в  писаннях 
авторів,  біографічно  пов’язаних  насамперед  із  південноукраїнськими 
теренами,  наприклад,  у  Памви  Беринди  (міісто  проти  мєщдннігь 
1627),  у  документах  Льв.  Ставр.  бр.  (свєтглички  ґен.  одн.  1616)  та  ін. 
Кілька  слідів  такого  північноукраїнського  впливу  віднаходяться 
в  сучасній  українській  мові:  пестйти  —  пор.  ст.  ц.  сл.  п’Ьстоуігь,  рос. 
пестун ,  білор.  пястун  ‘улюбленець’,  пол.  ріазіотас  ‘няньчити’,  словац. 
резіип  (деякі  південноукраїнські  говірки  мають  сподівану  форму 
пістити );  клешня  (та  клешня  з  вторинно  відтягненим  наголосом) 
поряд  зі  сподіваною  формою  клішня  —  пор.  кліщ  (у  слові  клишоногий , 
де  звук  у  постав  з  і,  було  регулярне  праслов’янське  черіування  і :  є); 
лезиво  ‘мотузяна  драбина’  (Грінченко),  якщо  це  не  полонізм  (пол. 
Іегітюо ),  мусить  належати  до  тієї  самої  групи  за  умови,  що  його  наголос 
відтягнено  з  середнього  складу  —  пор.  лізти ;  на  межі  літературної 
української  мови  перебувають  слова  крепак ,  кретсйй  (пор.  крепко 
дмухають  —  Тичина  1934),  що  існують  поряд  зі  звичайними  кріпак , 
кріпкйй.  У  говірках,  особливо  південно-східних,  є  набагато  більше 
слів  із  таким  рефлексом  е ,  наприклад,  закрепа  ‘здорова  дитина’ 
(Лебедин,  Сумська  обл.),  крепость  ‘сила’  (Лубні,  Полтавська  обл.), 
беда ,  беседа  ‘вечірка’  (Старобільськ,  Луганська  обл.),  крепко  (цен¬ 
тральна  частина  Кіровоградської  обл.). 

2.  Написання  є  замість  'Ь  після/  первісно  під  наголосом,  також  віддзер¬ 

калює  північноукраїнську  ситуацію:  дифтонг  якому  передував/ 


7  Знаки  наголосу  поставлено  нами.  В  оригіналах  вони  відсутні. 


32.6  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


549 


найпростіше  сприймався  як  е,  тобто >]е  >]е.  Такі  написання  трап¬ 
ляються  від  самого  початку  письма  в  Україні  (див.  13.3)  й  далі  три¬ 
вають  упродовж  цілого  середньоукраїнського  періоду,  щоправда  вже 
в  конкуренції  з  буквою  и,  що  відбивала  південноукраїнське  потрак¬ 
тування  е  як  і:  привали,  єли  ‘їли’  (О  обр.  сер.  XVI  ст.,  Літк.  Єв.  1600)  — 
ихадолгь  1  ос.  одн.  мин.  часу  (Гр.  1564,  Луцьк),  ижь  ‘їж’  (Жугай  1569). 
У  пам'ятках  ХУІ-ХУІІІ  ст.  неможливо  знайти  якусь  певну  тенден¬ 
цію  в  усуненні  одного  з  цих  двох  написань,  і  вибір  одного  з  них  зовсім 
не  пов'язаний  автоматично  з  рідною  говіркою  автора.  Наприклад, 
лише  форми  з  е  використовуються  або  переважають  у  двох  найпо¬ 
ширеніших  коренях  —  суч.  укр.  їсти  та  їхати  —  в  таких  пам'ятках, 
як  Вол.  Єв.  1571,  Крех.  Ап.  1572,  Літк.  Єв.  1600,  Київ.  мол.  1641,  Усів 
заповіт  1648,  Полт.  1664  —  усі  північного  походження,  але  так  само 
й  у  південних  Льв.  Ставр.-бр.  1595-1616,  Ів.  Виш.  1600  та  Памва 
Бер.  1627.  Форми  з  и  характерні  для  “південних”  текстів  (Жугай  1569, 
Лавр.  Зиз.  1596,  Ст.  Зиз.  1596,  Уч.  Єв.  Кап.  1640  та  Шаргор.  1660), 
але  водночас  і  для  таких  “північних”,  як  Стр.  Хр.  XVI  ст.,  Уч.  Єв.  1585, 
Уч.  Єв.  1634,  Остр.  Лям.  1636,  Крол.  рат.  кн.  1665,  Радив.  1676,  Літоп. 
Граб.  17 10  і,  можливо,  північного  Ґал.  1687.  Обидва  написання  вжи¬ 
ваються  навпереміж  у  Перес.  Єв.  1561,  Кл.  Остр.  1598  і  1599,  Сам. 
Вел.  1720,  Няґ.  1758.  Можна  здогадуватися,  що  форми  з  е  приваб¬ 
лювали  Памву  Беринду  (й,  можливо,  Івана  Вишенського,  чиї  тво¬ 
ри  збереглися,  щоправда,  лише  в  північному  списку)  як  більш  “учені”, 
але  велику  кількість  уживань  и  на  півночі  не  можна  пояснити  дією 
якогось  одного  чинника:  тут  слід  рахуватися  з  дедалі  дужчим  пів¬ 
денним  впливом,  з  біографією  писарів  і  друкарів,  про  яких  часто 
відомо  дуже  мало  або  й  зовсім  нічого  8 ,  тощо. 

У  сучасній  українській  мові  не  знайти  слідів  таких  форм  із  Д. 
3.  Слова  з  е  на  місці  могли  вживатися  внаслідок  чужомовних  впливів  — 
церковнослов'янських,  польських  чи  білоруських. 

Згідно  з  українською  вимовою  церковнослов'янської  мови 
в  пізнішій  практиці  греко-католицької  Церкви  'Ь  читано  як  і,  але 
час  запровадження  цього  правила  не  є  знаний.  За  ранньосередньо- 
української  доби  читання  ±  як  е  могло  підтримуватися  середньо- 
болгарською  вимовою  з  огляду  на  контакти  з  болгарським  духів¬ 
ництвом,  особливо  на  початку  цього  періоду,  адже  західноболгарські 
говірки  мають  е  на  місці  е ,  і  так  само  східноболгарські  —  в  деяких 
позиціях.  У  будь-якому  разі  очевидною  є  уґрунтованість  принаймні 
декотрих  середньоукраїнських  форм  із  е  в  церковній  вимові.  Однак 
через  недостатнє  знання  історії  церковної  вимови  в  Україні  цей 

8  Про  написання  ’Ь  на  місці  Д  як  у  слові  ,Ьмть  дат.  (Гр.  1446,  Львів)  —  суч.  укр.  їм,  — 
див.  13.3;  про  написання  е  в  слові  тєлєсний  і  под.  —  див.  7.3. 


550 


32.6  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


аргумент  скидається  на  облудне  коло:  форми  з  е  мусили  мати  цер¬ 
ковнослов’янське  походження,  бо  така  була  церковна  вимова,  а  цер¬ 
ковна  вимова  мусила  вимагати  е  на  місці  е,  бо  такі  форми  наявні 
в  середньоукраїнських  пам’ятках. 

Зробивши  ці  застереження,  можна  висловити  припущення  про 
церковнослов’янський  характер  таких  слів  із  е : 

чдовєк-  'чоловік’  —  широко  вживане  в  середньоукраїнських 
пам’ятках,  наприклад,  чдовєци  (Кам.-Буз.  Єв.  1411),  чловєїсь  (  АЗєАфбтгц; 
1591,  Лавр.  Зиз.  1596),чловєчил\інстр.  одн.  чол.  роду  (Кл.  Остр.  1599), 
чдовєкд  (Саков.  1622),  чдовєкд  (Тар.  Земка  1629),  чловєчє  (Шаргор. 
1 660),  чдовєк  ( Андр.  1 70 1 )  та  ін.;  нєтлєнний,  наприклад,  у  Лавр.  Зиз. 
1596;  век-,  вєчний,  наприклад,  у  Четьї  1489,  Вол.  Єв.  1571  (де, 
щоправда,  віднаходиться  й  вок.  одн.  чєдовичє!);  грех-,  грешний, 
грєшник-тощо,  наприклад,  грєшндном.  одн.  жін.  роду  (Кам.-Буз.  Єв. 
1411),  грєхьі,  грєшникьі  (Перес.  Єв.  1561),  греховнои  ґен.  одн.  жін.  роду 
(Транкв.-Ст.  1618)  та  ін. 

Дуже  часто  з  є  пишуться  слова  нєдЬдід  та  понеділок-.  Це  можна 
пов’язати  з  подвійним  впливом  —  церковнослов’янської  мови  в  цер¬ 
ковних  книгах  і  вжитку  та  “руської”  канцелярійної  мови  на  білору¬ 
ській  основі  у  світських  документах.  Наведімо  приклади:  нєдєлахт* 
(Одрех.  гр.  сер.  XVI  ст.),  по(н)дедо(к)  (Одрех.  гр.  1581),  нєдєдь  (Саков. 
1622),  понєдєдкд  (Тар.  Земка  1631),  понєдєдок  (Остр.  Лям.  1636), 
нєдєдя  (Київ.  мол.  1641),  нєдєдю  (Ґал.  1659),  понедедкд  (Пирят.  1683), 
о  нєдєд'Ь  (Онуфр.  Харк.  1699),  нєдєдю  (Пирят.  1701),  нєдєдн  ґен.  одн. 
(Літоп.  Самов.  1702),  нєдєдя  (Сам.  Бел.  1720),  нєдєдю  (Пістр.  Алекс. 
1774)  та  ін. 

З-поміж  полонізмів  дуже  поширеним  було  дієслово  обєцати 
(наприклад,  Уч.  Єв.  1585,  Льв.  Ставр.  бр.  1609,  Ґал.  1665  тощо),  а  та¬ 
кож  відкрита  група  прислівників  на  -е  (<  -є)  на  кшталт  доврє 
(Гр.  1422,  Самбір),  дюбовнє,  ровнє  (Умнологіа  1630)  тощо. 

Можна  віднотувати  й  кілька  запозичень  із  розмовної  біло¬ 
руської  мови,  наприклад,  горєдкд  (Ів.  Виш.  1600,  Крол.  рат.  кн.  1665) 
проти  більш  уживаної  форми  горєдкд,  що  обидві  вони  базуються, 
втім,  на  пол.  &оггаІка. 

Одначе  загалом  такі  форми  з  є  належали  до  зманірених;  нор¬ 
мальне  потрактування  білоруських  і  переважної  більшості  польських 
запозичень  полягало  у  звуковому  заступленні,  тобто  —  коли  йдеться 
про  форми  з  е  —  в  уживанні  на  його  місці  і.  Це  правило  застосову¬ 
валося  навіть  до  білоруських  топонімів,  приміром,  Мінськ  замість 
білор.  Менск9. 

9  На  відміну  від  топоніма  Нясвіж.  Попри  позірну  спорідненість  із  укр.  свіжий ,  він 
виводиться  з  лит.  зюісійз  ‘блискучий’.  Що  стосується  рос.  Минск,  ця  форма  відбиває 
особливості  польської  вимови. 


32.6  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


551 


Як  наслідок,  у  сучасну  українську  мову  перейшли  тільки  дуже 
нечисленні  слова  з  е  на  місці  е.  Надалі  існують  кілька  прислівників 
на  -е  (наприклад,  добре ,  певне ,  напевне ,  умисне ,  конечне)  та  дрібка 
поодиноких  слів,  які  набули  особливих  морфологічних  рис  і/або 
особливої  стилістичної  вартості:  лепсько  (наприклад,  Котляревський 
1821,  Леся  Українка  1911),  що  виводиться  з  пол.  Іерзгу  ‘ліпший’  (пор. 
легким  в  Крол.  рат.  кн.  1665).  Поза  тим,  навіть  таке  поширене  середньо- 
українське  слово,  як  обєцати,  в  сучасній  мові  зукраїнізувалося,  пере¬ 
творившися  на  обіцяти. 

Особливий  випадок  становить  типове  середньоукраїнське 
вживання  е  в  іменниках,  утворених  від  дієслів  четвертого  класу  на 
-ей  (типу  суч.  укр.  терпіти :  терпіння).  Вони  напевне  вимовлялися 
з  і,  але  вперто  писалися  через  е.  Головна  причина  полягала  у  праг¬ 
ненні  уникнути  щонайменших  слідів  “нового  ятя”  згідно  з  право¬ 
писною  манерою,  зорієнтованою  на  церковнослов’янську  мову  (після 
південнослов’янського  впливу  XV  ст.)  й  почасти  підпираною  вжит¬ 
ком,  притаманним  канцелярійній  руській  мові.  Через  це  такі  типові 
для  ХІІІ-ХІУ  ст.  написання,  як  правд^ньк  (<  правлений;  пор.  правити 
й  суч.  укр.  правлення  та  правління ),  стали  небажаними,  надпоправним 
і  пересадним  виявом  чого  й  було  усунення  е  з  тих  форм,  де  він  стояв 
від  початку  Ця  правописна  тенденція  підтримувалася  й  тією  обста¬ 
виною,  що  такі  іменники  здебільшого  виводилися  не  безпосередньо 
від  дієслів,  а  від  пасивних  дієприкметників;  при  цьому  дієслова 
на  - ей ,  утворюючи  такі  дієприкметники,  мали  в  тогочасній  укра¬ 
їнській  мові  форми  з  е:  суйііу  (<  тпйей) :  суйгепу].  Під  середньо- 
українську  добу  більшість  писальників  послідовно  й  твердо  дотри¬ 
мувалися  написання  з  е,  що  можна  проілюструвати  численними 
прикладами:  поведению  (Остр.  Бібл.  1581),  роз&иєньє  (Кл.  Остр. 
1598),  видєніє  (Тар.  Земка  1625,  Ґал.  1663),  тєрпения  (Баран.  1674), 
истдение  (Супр.  слов.  1721).  У  Мог.  1661  подибуємо  до  тєрпения 
и  до  ровд'Ьня  з  оберненим  навспак  уживанням  е  на  місці  е  та  на 
місці  е  (“нового  ятя”)!  Винайдені  тогочасними  українськими  писа¬ 
рями  й  позбавлені  підґрунтя  в  церковнослов’янській  мові,  такі  форми 
з  е  функціонували  як  (псевдо)церковнослов’янізми.  Хоча  вони 
збігалися  з  аналогічними  білоруськими  та  польськими  формами, 
проте  запозичені  з  цих  мов  не  були. 

4.  У  дієсловах  упровадження  е  замість  е  могло  взоруватися  на  широко 
розповсюдженому  чергуванні  е  (док.)  :  е  (недок.)  (<  прасл.  е :  е),  як 
у  суч.  укр.  замести :  замітати.  Це  сталося  в  дієслові  стр'Ьдіати,  що 
його  корінь  не  належить  до  індоєвропейської  спадщини,  оскільки  во¬ 
но  є  вторинним  утворенням  від  стр'Ьда  й  не  знало  чергувань  голосних: 
давн.  укр.  стр'Ьдіати  недок. :  струдити  док.  Ця  пара  перекшталтува- 
лася  в  (суч.  укр.)  стріляти :  стрелити  (або  стрельнути)  не  пізніше, 


552 


32.7  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


як  у  XVII  ст.:  стрелив  (Ґал.  1659),  устредид  (Ґал.  1665),  стредит  (Полт. 

1670) .  Різну  інтерпретацію  припускають  приклади  з  ненаголошеним 
коренем,  де  е  може  бути  наслідком  північноукраїнської  рефлексації 
еякев  ненаголошених  складах:  стрелвьі  ‘рушниці'  ґен.  одн.  (Радив. 

1671) ,  вистреленою  (Сам.  Вел.  1720),  постреляю  (Куліш  1844). 


7.  УЖИВАННЯ  У  ЗАМІСТЬ  Є 

*  *  *  У  деяких  випадках  сучасна  українська  літературна  мова  має  у  на  місці  е. 

1.  Деякі  непрямі  відмінки  займенника  той,  давн.  укр.  ть,  а  саме  інстр. 

одн.  чол.  і  сер.  родів,  ґен.,  дат.,  інстр.  і  лок.  мн.:  тим,  тих,  тими  проти 
давн.  укр.  т'Ьмь,  т'Ьх'ь»  т'Ьмт»,  т'Ьми.  Нові  форми  взоруються  на 
прикметниковій  відміні  (що  вона  своєю  чергою  базується  на 
“м’якій”  займенниковій  відміні);  вони  відомі  з  самого  початку 
ранньосередньоукраїнської  доби,  наприклад,  тими  (Гр.  1489,  Сте- 
пань),  тих  (Чет.  1489),  тихт»,  тили*  (  А8єАх{)6тг|<;  1591)  тощо.  Мелетій 
Смотрицький  у  своїй  приписово  замисленій  і  архаїзаційно  спря¬ 
мованій  граматиці  (1619  р.)  намагався  поновити  форми  з  е  (т'Ьх'ь» 
тгйии),  але  пішов  на  компроміс,  припустивши  дат.  одн.  тьілгь. 

2.  Інстр.  одн.  займенника  к£о  (суч.  укр.  хто,  давн.  укр.  ісьто)  в  сучасній 

українській  літературній  мові  та  діалектах  має  форму  ким.  Це  зу¬ 
мовлено  морфологічно  —  взаємодією  з  інстр.  одн.  сіть  >  чим  від 
зіо  ~  що  (давн.  укр.  чьто).  При  цьому,  як  і  в  решті  відмінків,  по¬ 
новлено  к-  (кого,  кому  тощо).  У  грамотах  форму  кьілгь  засвід¬ 
чено  з  1398  р.  (Коломия),  хоча  вона,  як  здається,  траплялася  ще 
за  давньоукраїнських  часів  (наприклад,  в  Усп.  зб.  XII  ст.). 

3.  Замість  давніших  форм  подвоєного  числівника  оЬасЬа  чол.  рід,  оЬиЬл 

жін.  рід  (наприклад,  обадба  —  Ґал.  1686,  Пирят.  1698, 1704;  об^дкіі  — 
Ґал.  1659,  1663,  Баришп.  1678,  Пирят.  1683)  у  XVII  ст.  з’явилися 
нові  форми  оЬудюа,  оЬуеІсі :  обидва  (Одрех.  гр.  бл.  1605),  обьідв'Ь 
(Одрех.  гр.  1614,  Ґал.  1659).  У  сучасній  українській  літературній 
мові  вживаються  лише  форми  з  у  (в  західноукраїнському  регіоні  — 
також  просторічні  оба,  обї).  Вони  не  могли  бути  перейняті  з  пів¬ 
нічноукраїнської  форми  жін.  роду  з  у  на  місці  е.  Таку  форму 
внеможливлювала  наголошеність  у,  поза  тим,  найраніші  свідчення 
походять  із  західної  частини  України.  Вірогідніше  виглядає  пояс¬ 
нення,  за  яким  форми  з  у  запозичено  з  пол.  оЬусІшаЦ),  оЬусІте, 
знаних  іще  з  1577  р.  Однак  цілковитої  певності  щодо  цього  немає, 
бо  в  польській  мові  ХУІ-ХУІІ  ст.  вони  вживалися  не  так  часто, 
та  й  походження  пол.  у  залишається  неясним.  Спроба  вивести  його 
з  е  (е  росЬуІопе),  зроблена  Ґраппеном,  є  безпідставною.  (Пор.  також 
пол.  оЬускосІ  ‘лицяння;  звичай’). 

У  слові  обичайка,  від  *оЬ-юек-  (віко,  вічко),  північноукраїн¬ 
ська  форма  присутня,  а  звук  V  був  цілком  природно  втрачений 
у  скупченні  Ью.  Оскільки  склад  тут  ненаголошений,  є  в  ньому  має 


32.8  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


553 


за  рефлекс  у  (під  наголосом  півн.  укр.  сгеско).  Північноукраїн¬ 
ське  походження,  можливо,  має  мнзйнець,  просторічний  дублет  до 
літ.  укр.  мізинець ,  пор.  пол.  тіегіппу ,  давн.  чес.  тегепес , 
ц.  сл.  м'Ьзиньць  ‘молодший  син’. 

4.  Міжслов’янськими  запозиченнями  зумовлено  теперішню  назву  міс¬ 
течка  Хотин  (Чернівецька  обл.),  що  виводиться  з  Хот'Ьнь  (напри¬ 
клад,  Молд.  гр.  1437).  Це  слово  спочатку  перейшло  в  його  україн¬ 
ській  формі  з  і  до  російської  мови  (Хотин),  а  відтак  повернулося 
в  українську,  зазнавши  звичайної  заміни  рос.  і  на  у. 

На  відміну  від  помішання  е  —  е,  у  більшості  випадків  штуч¬ 
ного  й  обмеженого  писемною  мовою,  яке,  з  огляду  на  це,  майже 
не  позначилося  на  сучасній  українській  мові,  зсуви  від  е  >  і  до  у, 
нехай  нечисленні,  були  “справжніми”,  а  тому  й  перетривали. 


8.  “НОВИЙ  ЯТЬ” 

Як  зазначено  в  20.1,  “новий  ять”,  тобто  звук  е ,  посталий  із  е  перед  скла¬ 
дом,  що  первісно  мав  слабкий  ь,  злився  зі  “старим  ятем”  і  в  подальшому 
пройшов  той  самий  шлях  еволюції.  У  пам’ятках  ранньосередньоукраїн- 
ської  доби  відсоток  написань  із  “новим  ятем”  різко  зменшився  через  за¬ 
стосування  нових  правописних  засад,  позначених  консерватизмом 
і  спрямованих  на  відсторонення  від  дійсної  звукової  реалізації  тради¬ 
ційних  букв.  І  все  ж  написань  чи  то  з  %  чи  то  з  и,  наявних  у  тогочасних 
пам’ятках,  кількісно  цілком  вистачає,  аби  переконатися,  що  “новий  ять” 
надалі  існував  у  тих  категоріях,  де  він  був  розвинувся.  (Мали  місце 
й  випадки  фактичного  поновлення  е  не  лише  на  письмі,  але  й  у  вимові. 
Вони  докладно  розглянуті  в  20.3).  Приклади  наведено  в  20.3.  Додаймо 
ще  кілька,  де  пишеться  навперемін  то  %  то  и:  СтгЬцкд  ґен.  (Молд.  гр.  1429  — 
суч.  укр.  Стецько ),  по  н'Ьмь  (Молд.  гр.  1431),  жбабдиниє  (читай  звав-)  ‘спа¬ 
сіння’  (Молд.  гр.  1437),  очищиние  (Поселство  1476),  примушинА  (Гр.  1519, 
Лемківщина),  камінь  (Любл.  ур.  сер.  XVI  ст.),  п’Ьрцє  ‘пір’ячко’  (Ів.  Виш. 
1600),  диггЬрю  (Одрех.  гр.  1614),  згізі  ‘шість’  (Оа\у.  1619),  ячм’Ь(н),  чм-Ьдь, 
иі’Ьдт*  (=щ'Ь-),  рем^(н),  вЬпрт*  (Славин.  1642  проти  здрібн.  вєпршгь),  то¬ 
понім  Уасгіп  (Веаиріап  1653  —  суч.  укр.  Ясінь ),  п'Ьннбій  ‘караний  пенею’ 
(Баришп.  1663  —  пор.  суч.  укр.  пеня),  пачками,  пом’Ьжт*  (Крол.  рат.  кн. 
1665),  вусЬм  ‘вісім’  (Пирят.  1691) 10  тощо. 

Нові  слова,  що  ввійшли  в  мову  після  переходу  е  >  і,  зберегли 
е  недоторканим,  наприклад,  ведми  (Дм.  Зіньк.  1575)  ~  ведмй  (  АбєАфотпд 
1591  —  пор.  20.3  і  далі),  пустельник  з  пол.  шіеїті,  ризіеіпік  (з  чес. 

10  Числівник  вусЬм  виводиться  від  осли»  і  мусив  би  мати  0  або  е  після  5.  Як  і  зга¬ 
дана  вище  форма  осим  чи  суч.  укр.  вісім,  він  узорується  на  числівнику  сім  зі  справжнім 
“новим  ятем”. 


554 


32.8  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


рйзґесїїпік)  —  за  двома  винятками:  чужомовний  звук  е  відтворювався  як  е, 
якщо  мав  закрите  звучання  у  вихідній  мові  ( папір :  паперу  ґен.  одн.  з  сер. 
по л.раріег)  та  якщо  слово  належало  до  морфологічної  категорії,  позначеної 
наявністю  і  в  українській  мові  ( навіть  з  пол.  патюеі,  утвореного  від  пол. 
шеіошас  ‘відплачувати'  —  пор.  українські  прислівники  на  кшталт  коміть 
{-головою)  з  префіксом  ко-  та  коренем  теі -,  як  у  дієслові  метати ;  та¬ 
кож  мимохіть  і  т.  ін.). 

Єдина  тогочасна  інновація  стосовно  “нового  ятя”  полягала 
в  розповсюдженні  і  на  суфіксальні  іменникові  парадигми  з  випадним 
голосним  в  останньому  складі  основи  типу  суч.  укр.  припічок :  припічка. 
Після  занепаду  єрів  такі  іменники  чол.  роду  мали  е  у  формі  ном.  одн. 
(іменники  жін.  і  сер.  родів  —  відповідно  в  ґен.  мн.)  та  е  в  решті  відмінкових 
форм  (ргіреськь,  ргіреська  >ргуресок7  ргуреска)}  і  тепер  цей  закритий 
е  (>  і)  поширився  на  відбіжну  форму,  наприклад,  прип'Ьчоїсь  (Транкв.- 
Ст.  1649),  пдггЬрец  (Ів.  Виш.  1600),  щ'Ьпок  ‘трісок’  (Льв.  Ставр.  бр.  1595). 
Пор.  суч.  укр.  причілок ,  підвечірок ,  зачіпок ,  очіпок ,  камінець  та  ін.  Таким 
робом  звук  і  поширився  навіть  на  слово  одвірок ,  що  мало  ь  в  корені, 
пор.  ст.  ц.  сл.  двкрь.  Але  ті  іменники,  що  ніколи  не  мали  і  у  своїй  основній 
безсуфіксній  формі,  зберегли  звук  е:  кленок ,  клепець ,  гребець ,  пор.  клен , 
клепати ,  гребтщ  а  також  полуденок ,  клевець  (де  е  <  ь),  пор.  день :  дня , 
ц.  сл.  кдьвдти,  пол.  кітас ,  болг.  кьлва. 

Висловлене  вище  твердження  про  цілковите  ототожнення  “ста¬ 
рого”  та  “нового”  ятів  начебто  спростовується  тією  обставиною,  що  тери¬ 
торіально  зони  вимовляння  і  як  рефлекса  їх  обох  у  ненаголошених 
складах  не  збігаються  (див.  мапи,  опубліковані  Жилком) 11 .  Як  випли¬ 
ває  з  мап  (і  як  відзначено  в  20.4),  рефлекси  “старого  ятя”  у  вигляді  і  ся¬ 
гають  північніше,  ніж  рефлекси  “нового  ятя”.  Відстань  між  обома 
ізоглосами  є  особливо  великою  на  Лівобережжі,  де  ізоглоса  дедок ,  песок 
проходить  поблизу  Десни  та  Сейма,  а  ізоглоса  осень  (“новий  ять”)  —  знач¬ 
но  нижче,  через  Канів  та  Лубні.  Одначе  ця  територіальна  дистрибуція 
зміни  е  стосується  не  ХІІІ-ХУ  ст.,  а  сьогодення,  відбиваючи  проникнення 
південноукраїнських  рефлексів  у  колишню  північноукраїнську  зону. 
Як  рефлекс  “старого  ятя”,  звук  і  виявився  більш  побігущим  у  порівнянні 
з  рефлексом  “нового  ятя”,  оскільки  поширенню  форми  з  і,  посталим 
зі  старого  е}  не  заважали  паралельні  форми  з  е  в  тому  самому  корені 
в  південноукраїнських  діалектах,  що  здебільшого  спостерігалося  у  випад¬ 
ку  “нового  ятя”.  Приміром,  корінь  дід  в  усіх  формах  мав  і,  а,  скажімо, 
піч  —  також  і  форму  з  е  (ґен.,  дат.  одн.  печі  тощо).  Тим-то  модель  дід : 
діда  перебирано  вільніше  в  порівнянні  з  більш  складною  піч :  печі  (чи  осінь : 
осені  —  ще  складнішою  з  огляду  на  ненаголошеність  “нового  ятя”). 


11  ВДВЯ,  с.  28,  УЛГ,  с.  41,  особливо  —  Жилко,  Нариси ,  с.  139.  Викликає  подив,  що 
ізоглоси  півн.  укр.  дедок  проти  півд.  укр.  дідок  на  цих  трьох  мапах  зображені  з  досить 
істотними  розбіжностями. 


32.9  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


555 


9.  ПОМІШАННЯ  Є  ТА  “НОВОГО  ЯТЯ" 

*  *  *  Якщо  обидва  яті  не  відрізнялися  один  від  одного  звучанням,  реалізу- 
ючись  однаково  (як  [е\,  згодом  як  [і]),  то  в  морфонологічному  плані 
між  ними  була  відмінність.  Вище  (в  32.8)  показано,  що  первісний  ять 
не  чергувався  з  е,  а  “новий”  чергувався:  мідь :  міді  проти  сім :  семи.  Наяв¬ 
ність  чергування  чи  його  брак  неможливо  було  передбачити  на  під¬ 
ставі  основної  форми.  Тому  в  поодиноких  словах  часом  траплялися 
помилки,  тобто  перескоки  з  “нечергувального”  до  “черіувальнош”  типу 
та  навпаки.  Слід  гадати,  що  вони  знайшли  особливо  сприятливий  ґрунт 
у  перехідній  зоні  між  північними  та  південними  діалектами,  де  відбу¬ 
валося  просування  південноукраїнських  форм  на  північ  із  поступовим 
витісненням  відповідних  північноукраїнських  форм,  але  на  нинішньому 
рівні  знань  важко  визначити  первісний  регіон  постання  перескоків  хоч 
би  з  мінімальною  точністю.  В  іменникових  парадигмах  маємо: 
ведмідь :  ведмедя  з  *тесІи~есІь  (з  метатезою  V  та  пі)  —  пор.  чес.  тесЬесі, 
серб.-хорв.  тедіуесі; 

річ :  речіу  суміш  давн.  укр.  р'Ьчь  ‘мова’  (р'Ьчи  ‘слова’  —  Ізб.  1073),  що  й  досі 
вживається  з  таким  значенням  у  говірках  (пор.  замовкає  річ  — 
Тичина  1918),  та  пол.  ггесг :  ггесгу,  —  непрямі  відмінки  були  пере- 
кшталтовані  на  польський  манір,  натомість  номінатив  семантично 
привподобнений  до  польського  слова,  але  фонетично  оформлений 
по-українському  (пор.  дшту  гісгу  рошісіаіу  —  Тга^есііа  1618;  речи 
ном.  мн.  —  Ґал.  1659;  паіиги  гесгу  —  Мик.  Дил.  1723;  у  говірках 
форми  з  і  вживаються  й  дотепер:  річі  —  Франко  1900); 
ціп :  ціпа  й  ирп  ‘ланцюг’ :  цепу ,  тепер  самостійні  слова,  мають  спільний 
початок  у  корені  сер-  (відповідно  серь  і  серь)\  хитання  в  непрямих 
відмінках  (цепа  ~  ціпа)  спочатку  використовувалися  задля  семан¬ 
тичної  диференціації,  а  відтак  різниця  в  голосних  була  перенесена 
й  на  ном.  одн.,  хоча  на  практиці  помішання  трапляється  ще  й  досі 
(цепом  [молотильним]  —  Симоненко  1962); 
хрін:  хрону  —  вторинне  чергування  відбувається,  як  виняток,  за  учас¬ 
тю  о  (див.  також  59.3);  щодо  первісної  наявності  е  —  пор.  пол. 
скггап ,  словац.  скгеп,  болг.  хряп. 

У  говірках  можна  почути  інші  слова  такого  типу,  наприклад,  біль 
‘біла  нитка’ :  белі  (Волинь),  сніг :  сньогу  (південно-західна  частина  Оде¬ 
щини)  проти  літ.  укр.  біль :  білі ,  сніг :  снігу  тощо;  інший  варіант  —  це  роз¬ 
повсюдження  і  на  всі  форми,  наприклад,  їж  ‘їжак’ :  їжа  (Кобрин). 

У  словотворі: 

дрімати  (пор.  словац.  сігіетаґ ,  чес.  (Штат ,  серб.-хорв.  с ігуетаіі ) : 
недремний  (Тичина  1967); 

(су)тінь :  сутеніти ;  пор.  діал.  (гуц.)  закінь :  затени  ‘тінявий  схил’,  але 
літ.  укр.  тінь :  тіні 

кліпати  —  в  цьому  дієслові  вторинний  звук  і  (пор.  ст.  ц.  сл.  клепати, 
серб.-хорв.  Шераії)  може  засновуватися  на  іменнику  кліпка  ‘на- 
очник’  або  ж  на  ітеративних  дієсловах  типу  замести :  замітати ; 
натомість  у  дієслові  клепати  первісний  звук  е  збережено. 


556 


32. 10  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


10.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Звуження  й  просунення  вперед  е  (<  е,  е)  з  перетворенням  його  на  і  йшло 
на  один  крок  позаду  зміни  і  >  у  (див.  28.5),  заповнюючи  ще  зовсім  свіжу 
прогалину  в  системі  (щодо  хронології  —  див.  32.2).  Це  було  й  викінчення 
поступового  процесу  звуження  е ,  характерного  для  всієї  еволюції  цього 
звука  за  прото-,  давньо-  та  ранньосередньоукраїнських  часів.  Із  маргіна¬ 
льної  позиції  в  системі  голосних  (див.  схему  в  13.7)  цей  звук  тепер  пере¬ 
сунувся  на  одну  з  центральних.  Після  цього  система  набула  такого  вигляду: 

і  и 

у  6  (або  и2 ) 

е  о 
а 

Оскільки  новий  звук  і  мав  двоїсте  походження,  й  відповідно  раз  чергу¬ 
вався  з  еу  раз  ні,  цим  були  закладені  передумови  для  морфонологічного 
розладнання,  яке,  щоправда,  тимчасово  обмежилося  кількома  поодино¬ 
кими  словами  (див.  32.9). 

У  північноукраїнські  діалекти  звук  і  не  проникнув,  за  винятком 
хіба  тільки  ненаголошених  складів  у  західнополіських  говірках.  Типова 
система  голосних  під  наголосом  на  цих  теренах  мала  такий  вигляд: 

и 

іе  У  и° 
е  о 

а, 

у  ненаголошених  складах,  відповідно: 

У  и 

е  о 

а. 

Підкреслімо,  що  монофтонгізація  дифтонга  .е  в  ненаголошених 
складах  являла  собою  перший  український  процес,  зумовлений  акцен- 
туально.  Услід  за  ним  прийшла  черга  інших  подібних  процесів.  Нато¬ 
мість  у  попередні  часи  щонайменшої  ролі  в  українських  звукозмінах 
наголос  не  відігравав.  На  відміну  від  російської  чи  білоруської  мов,  в  укра¬ 
їнській  жодної  різниці  щодо  потрактування  наголошених  та  ненаголо¬ 
шених  складів  не  спостерігалося.  Отже,  для  української  мови  це  був 
поворотний  пункт  у  розвитку  механізму  звукозмін.  У  цьому  плані  вона 
приєдналася,  хоч  і  з  запізненням,  до  споріднених  мов,  які  межували  з  нею 
на  півночі  та  північному  сході.  Як  видається,  на  той  час  північноукраїн¬ 
ський  наголос  зробився  сильнішим,  і  контраст  між  наголошеними  та  нена- 
голошеними  складами  увиразнився.  Одначе  південноукраїнські  діалекти 


32. 10  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


557 


це  розрізнення  під  ту  пору  не  зачепило.  Чи  сприяли  цьому  на  півночі 
інтенсивні  українсько-білоруські  контакти  в  межах  Великого  князівства 
Литовського,  можна  лише  здогадуватися,  хоча  вірогідність  такого  пояс¬ 
нення  здається  досить  високою. 

Усунення  ненаголошеного  дифтонга  .е  з  північноукраїнських 
діалектів  шляхом  його  монофтонгізації  відбувалося  разом  з  аналогічним 
процесом  у  південнобілоруських  говірках.  Зміна  е  вів  південноукраїн¬ 
ських  діалектах  нагадує  еволюцію  польського  закритого  е  (т.  зв.  е  росЬуІопе, 
що  позначається  як  е ,  наприклад,  сктеї ),  яка  охоплювала  велику  части¬ 
ну  Польщі  від  Люблина  до  північної  Малопольщі  й  далі  в  північно- 
західному  напрямку,  а  в  XVIII  ст.-на  початку  XIX  ст.  імовірно  була 
притаманна  й  літературній  польській  мові.  Проте  в  часі  польська  та 
українська  зміни  далеко  відстоять  одна  від  одної.  Приблизно  до  1520  р. 
польська  мова  розрізняла  фонеми  за  часокількістю,  а  тому,  навіть  якщо 
реалізацією  е  був  звук  е ,  його  вузька  вимова  лише  супроводжувала  дов¬ 
готу,  бувши  фонемно  іррелевантною,  і  зміна  е  >  і  почалася  не  раніше,  ніж 
наприкінці  XVI  ст.  (до  речі,  найперше,  мабуть,  у  західноукраїнському 
варіанті  польської  мови)  й  набула  повної  сили  в  XVII  ст.,  тобто  трьо¬ 
мастами  роками  пізніше  супроти  української  мови.  Відповідно,  польський 
вплив  на  українську  мову  тут  виключається,  а  український  вплив  на  поль¬ 
ську  виглядає  малоймовірним. 

Еволюція,  характерна  для  східнословацької  діалектної  зони 
(точніше,  для  її  північної  та  східної  частини),  дала  наслідки,  напрочуд 
схожі  з  українськими:  як  е ,  так  і  е  (останній  —  первісно  —  перед  скла¬ 
дом  зі  слабким  єром)  представлено  варіантом  і:  Ьйі  ‘білий7,  пізс  ‘нести7. 
Проте  у  східнословацьких  говірках  на  і  перетворилися  лише  довгі  е  та  е, 
й  увесь  цей  процес,  на  відміну  від  української  мови,  був  складовою 
частиною  втрати  часокількості  голосними.  Поза  тим,  східнословацька 
зміна,  як  і  польська,  відставала  від  української  в  часі,  припавши  найімо¬ 
вірніше  на  середину  XVI  ст.  Таким  чином,  схожість  з  українською  мовою 
має  тут  лише  поверховий  характер. 

Так  само  в  мові  ідиш  частина  говірок  зазнала  схожої  зміни  е  >  і. 
Це  відбулося  в  чотирикутнику,  розташованому  приблизно  між  Володи¬ 
миром  на  заході,  Лубнями  на  сході,  Берестям  —  Лубнями  на  півночі  та 
Луцьком  —  Вінницею  на  півдні 12 .  Однак  територіально  цей  процес  охоп¬ 
лює  іншу  зону,  ніж  український,  покриваючи  насамперед  північні  укра¬ 
їнські  землі  й  лише  відносно  невелику  частину  південних  (південно- 
східних).  У  самій  мові  ідиш  його  підґрунтям  скорше  є  монофтонгіза¬ 
ція  еу  —  явище,  що  його  зона  прилягає  з  півдня  та  заходу  до  чотирикут¬ 
ника,  де  поширився  звук  і.  Отже,  своїми  причинами,  географічним 
поширенням  та  перебігом  цей  процес  відрізнявся  від  українського. 

12  Див.  мапу  М.  І.  Герцога  у  вид.:  Тке  РіеШ  о/  УШгзН  3,  №\у  Уогк,  1969,  с.  63. 


558 


32.10  Просунення  вперед  е  з  перетворенням  його  на  і 


Цілком  певним  буде  висновок,  що  південноукраїнська  зміна 
е  >  і  являла  собою  явище  суто  українське,  непритаманне  жодній  із  су¬ 
міжних  чи  котериторіальних  мов  і  повністю  закорінене  в  українській 
фонологічній  системі  та  її  тогочасній  розвоєвій  тенденції. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділів  13  і  20,  а  також: 

1.  Латта  В.  «Рефлекси  общеславянского  е  и  изменение  и  >  і 
в  украинских  говорах  Восточной  Словакии»./яС  13,  1962. 

2.  Назарова  Т.  «Іменникові  -’Ь-закінчення  в  північноукраїнських 
говорах».  Українська  діалектологія  і  ономастика  1.  К.,  1964. 

3.  Назарова  Т.  «Розвиток  рефлексів  *■&,  *о,  *е  в  українських 
говорах».  Мовозн.  1972, 1. 

4.  Назарова  Т.  «К  проблеме  типологии  диалектньїх  ареалов». 
Проблеми  картографирования  в  язьїкозшнии  и  зтнографии. 
Л.,  1974. 

5.  Білодід  О.  «О.  О.  Потебня  про  рефлексацію  е  в  українській 
мові».  З  історії  української  та  інших  слов'янських  мов.  К.,  1965. 

6.  Сидоров  В.  «Из  истории  сочетаний  типа  *£ьг1  в  русском  язьіке 
(Возникновение  мягкости  г*  перед  задненебньїми  и  твердими 
губними  согласньши)»,  у  вид.:  Сидоров  В.  Из  истории  звуков 
русского  язьїка.  М.,  1966. 


33.  ПОТРАКТУВАННЯ  и2  ТА  ’й 


1.  Загальні  завваги .  559 

2.  Поширення  и2 .  560 

3.  Поширення  ’й  .  562 

4.  Інші  рефлекси  о  .  563 

5.  Відмінні  від  ’й  рефлекси  е  в  позиції  перед  складом  із  ь  .  565 

6.  Підсумки .  566 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

На  початку  ранньосередньоукраїнської  доби  звуки  и2  (рефлекс  о  перед 
складом  із  занепалим  єром)  і  ’й  (рефлекс  е  перед  складом  із  занепа- 
лим  ь),  початково  характерні  лише  для  відносно  невеликої  південно- 
західної  зони  (див.  21.2  і  22.3),  поширилися  на  всі  південноукраїн¬ 
ські  діалекти.  У  північноукраїнській  зоні  відбулася  натомість  монофтон¬ 
гізація  ненаголошених  дифтонгів,  що  були  постали  з  о  та  е  в  тій  самій 
позиції.  Наприкінці  означеного  періоду  з'явилися  деякі  нові  факти, 
дотичні  до  ’й,  що  їх  можна  тлумачити  (або  кривотлумачити)  як  перші 
прояви  подальших  змін  цього  голосного  на  й>і  в  частині  південно¬ 
українських  діалектів. 


560 


33.2  Потрактування  и2  та  ’й 


2.  ПОШИРЕННЯ  и2 

Позначення  и2  на  письмі  за  допомогою  (о)у  за  ранньосередньоукраїн- 
ської  доби  аж  ніяк  не  було  правилом.  Традиційне  етимологічне  написання 
о  явно  переважало,  а  в  деяких  пам’ятках  (наприклад,  у  Перес.  Єв.  1561) 
майже  не  знало  винятків;  нові  писемні  форми  з  (о)у  подекуди  вкрапля- 
лися  (здебільшого  неумисне)  всупереч  церковнослов’янській  традиції  — 
а  також  руській,  що  мала  під  собою  (північно)  білоруське  підґрунтя. 
Незважаючи  на  цей  правописний  консерватизм,  число  вживань  (о)у  на 
письмі  впродовж  цілого  періоду  є  настільки  велике,  що  жодних  сумнівів 
стосовно  відображення  ним  дійсної  вимови,  поширеної  серед  освіченої 
верстви  по  всій  країні  (крім  хіба  що  найпівнічнішої  смуги),  не  залишається. 

*  *  *  Наведімо  бодай  крихту  наявних  прикладів,  згрупованих  за  територіаль¬ 
ним  принципом: 

Буковина  та  Покуття:  воудшею  ак.  одн.  жін.  роду  (Молд.  гр.  1409),  покоуи 
‘мир’  (Молд.  гр.  1435),  вроу(д)  ‘брід’:  вродоу  (Молд.  гр.  1437),  потоумт* 
‘потім’,  прєдкоув  ґен.  мн.,  додоув  ‘долі’  (Молд.  гр.  1499)  тощо. 

Галичина  та  Поділля:  кунь  ‘кінь’  (Гр.  1400,  Львів),  руїсь  ‘рік’  (Гр.  1421, 
Львів),  городумт*  ‘містам’  (Гр.  1433),  пуд  ‘пів’  (Люстр.  Брацлав  1545), 
топонім  Кита  ‘ Рівне ’,  ЬиН  ‘Бог’,  ІоапітсапАап  абл.  (суч.  укр. 
Івстівщ),  гахтіса  ( =завудця )  ‘продавець’,  ротиспа  ‘помічна’  (суч.  укр. 
поміч),  гриіпу  ‘спільний’  (Вірм.  1559-1564),  сироут  ‘сиріт’,  живоут 
‘життя’,  звоун  ‘дзвін’,  гроум  ‘грім’,  оун  ‘він’  (Трост.  Уч.  Єв.  1560)  тощо. 

Закарпаття:  топонім  Рифаіос  ‘Підполоззя’  (Уг.  гр.  1430),  топонім 
Кшураікака  ‘Козій  Потік’  (Уг.  гр.  1461  —  пор.  іуц.  кізя  ‘козяча’),  ім’я 
Р/есіиг ;  топонім  Шзапісге  ‘Вільшаниця’  (Бард.  1492),  Пєтрикоувь 
(Покр.  записи,  Свидник  1492),  Риіроіога  ‘Підполоззя’  (Уг.  гр.  1567) 
тощо. 

Лемківщина:  ім’я  Фєдоу(р)  (Одрех.  гр.  1511),  в  довроу(м)  здоровю,  топо¬ 
німи  нд  води  поддвскоуи  лок.,  Грдкоувници  ґен.  (Одрех.  гр.  1519),  покоуи 
‘мир’  (Одрех.  гр.  1549),  руди  ‘ріллі’  (Одрех.  гр.  1550),  поушдд  ‘пішла’, 
звоуждь  ‘збіжжя’,  гроушь  ‘гріш’,  окроумь  ‘окрім’  (Одрех  гр.  сер. 

XVI  ст .),рщті  (читай рщту)  ‘візьми’  (Штеф.  Воєв.  1571),  ову(н) 

‘він’  (Одрех.  гр.  1577).  Сучасний  лемківський  топонім  Крільова 
(поблизу  Сонча),  запозичений  із  пол.  Кюіоша,  [кгоіоуа]  в  польській 
вимові  ХІУ-ХУІ  ст.,  дає  змогу  з’ясувати,  що  наприкінці  XIV  ст. 

(коли  українці  прийшли  до  цього  села)  лемківські  говірки  все  ще 
мали  звук  о,  не  змінений  на  и2. 

Волинь:  вєдємужнии  ‘вельможний’  (Гр.  1435,  поблизу  Житомира), 
прізвище  Коздув^скии  (Гр.  1445,  Луцьк),  гр'Ьхоув'ь,  оучинкжв,  тждко, 
вжкно  (Єв.  Пер.  15 10),  розриї  ‘поспіль’,  иЬизШот  (Люстр.  Житомир 
1545),  киг  ‘кіз’,  гтуіозіїюо  (Люстр.  Луцьк  1552),  твоуй,  сдоув,  кроум 
(Перес.  Єв.  1561),  моупгь  ‘міг’,  кошув  ‘кошиків’  (Вол.  Єв.  1571)  тощо. 

Київщина:  гр’Ьхоув,  втьзмоужно  ‘можливо’  (Лавр.  Єв.  XV  ст.),  ім’я  Овдутья 
(Люстр.  Київ  1552),  вудшин  ‘більший’,  доуи  ‘дім’,  покоун  (Уч.  Єв. 
Київської  духовної  академії  XVI  ст.)  тощо. 


33.2  Потрактування  и2та  ’й 


561 


Полісся  та  Підляшшя:  руд'Ь  ‘ріллі’,  гурку  ‘гірку’  (Креш.  Єв.  1552)  та  ін. 

Українізми  в  білоруських  пам’ятках:  дукрь  ‘дібр’,  жун  ‘жінок’,  взур  ‘взір’, 
рувнє  (Крех.  Ап.  1572)  тощо. 

Написання  (о)у  на  місці  о  всупереч  позірній  однаковості  не 
свідчить  про  фонетичну  чи  фонематичну  тотожність  и2  та  первісного 
звука  и.  Це  оприявнюється  в  першу  чергу  їх  різним  потрактуванням 
у  подальших  процесах:  скажімо,  в  літературній  українській  мові  и  збере¬ 
жено  незмінним,  тимчасом  як  и2  представлено  звуком  і.  Крім  того,  навіть 
у  середньоукраїнських  пам’ятках  написання  (о)у  та  о  на  місці  и2  зазви¬ 
чай  вільно  чергуються  (наприклад,  у  Гр.  1400,  Львів,  з  якої  взято  цито¬ 
вані  вище  форми  з  у,  подибуємо  так  само  коггь  ‘кіп’  ґен.  мн.,  посдгЬдкомть 
‘нащадкам’),  чого  не  спостерігається  у  випадку  старого  и.  Звісно,  вживан¬ 
ня  о  на  письмі  вмотивовувалося  етимологічно,  а  проте  найбільше  важить 
та  обставина,  що  так  чинили  навіть  писарі  не  надто  оду  ковані,  які  на¬ 
вряд  чи  могли  бути  вправні  в  етимологізуванні. 

У  деяких  пам’ятках,  як  здається,  писарі  намагалися  показати 
відмінність  між  и  та  и2 ,  вживаючи  юс  великий  (ж)  на  місці  и2.  У  Єв. 
Пер.  1510  маємо  лжимастса  ‘упіймається’  (див.  вище  під  рубрикою 
«Волинь»);  і  прагнення  до  розрізнення  є  особливо  очевидним,  коли  обидва 
звуки  трапляються  в  тому  самому  слові:  оучинкжв,  вж'гниліаюіцих  ‘які 
віднімають’  ґен.  мн.  Одначе  такі  тексти  становлять  виняток,  і  дистрибу¬ 
ція  оу  та  ж  в  цих  пам’ятках  не  відзначається  консеквентністю  (в  Єв.  Пер. 
“оу”  вживається  не  лише  на  позначення  и ,  але  юс  великий,  як  здається, 
фігурує  тільки  на  місці  и2 ). 

Якщо  на  початку  слова  на  місці  и2  написано  —  згідно  з  етимо¬ 
логією  —  букву  о,  наявність  и2  часто  сиґналізується  появою  протетич¬ 
ного  V ,  що  він,  на  відміну  від  інших  типів  протетичних  приголосних 
(див.  34.5),  як  правило,  з’являється  перед  о-  в  новозакритих  складах 
і  не  з’являється  у  відкритих:  вокно  ‘яма’  (Гр.  1413,  Жидачів),  вовса 
ґен.  одн.  проти  овесі»  ном.  одн.  (Гр.  1418,  Перемишль),  вон  ‘він’  (Гр.  1434, 
Крем’янець)  проти  она  ‘вона’  (Гр.  1418,  Галич)  тощо. 

Точне  звучання  и2  невідоме.  Поза  сумнівом,  це  був  огублений 
голосний  високого  або  середньо-високого  піднесення,  але  чим  саме  він 
відрізнявся  від  и,  можна  лише  гадати.  У  північноукраїнських  діалектах 
“нова”  буква  у  заступала  дифтонг  типу  ио>  але  на  півдні  ситуація  на¬ 
певне  виглядала  інакше:  тут,  у  властивій  зоні  вироблення  правописної 
моделі,  вживання  у  на  місці  и2  характеризувалося  більшою  свободою. 
У  випадку  Молд.  гр.  писарі  не  боялися  передавати  дифтонги  за  допомо¬ 
гою  диграфів  (наприклад,  ім’я  Толдерт*  —  1493;  топоніми  на  Фумолс'Ь, 
КтьптьцтьроАси  —  1503),  але  вони  —  та  й  ніхто  інший  —  ніколи  не  робили 
спроб  писати  на  місці  и2  дві  букви  поряд  на  позначення  голосних  звуків. 
Лише  його  вільне  варіювання  з  о  в  ранньосередньоукраїнських  пам’ят¬ 
ках,  невластиве  первісному  и  (за  винятком  кількох  особливих  випадків  — 


562 


333  Потрактування  и2  та  ’й 


див.  45.10),  вкупі  з  його  реакцією  на  протезу  та  пізнішою  зміною 
на  у  або  й  можуть  слугувати  індикаторами  при  з'ясуванні  його  звукової 
реалізації.  Обидва  звуки  ( и  та  и2 )  до  сьогодні  зберігаються  як  окремі 
голосні  типу  и  в  двох  районах  Закарпаття,  що  перший  з  них 
розташовується  приблизно  між  Рікою  та  Тересвою,  а  другий  —  між  Ціро- 
кою  та  Латорицею.  У  цих  районах  и2  характеризується  як  огублений 
вузький  голосний  заднього  ряду  високого  піднесення  (Панькевич),  як 
напружений  і  більш  огублений  (Залеський)  у  порівнянні  з  и  —  оіубленим 
широким  голосним  високого  піднесення  заднього  ряду.  Однак  ця  різниця 
напевне  є  наслідком  багатовікової  еволюції,  а  не  її  вихідним  пунктом: 
варіювання  и2  та  о  в  ранньосередньоукраїнських  пам’ятках  радше  супере¬ 
чить  ототожненню  ранньосередньоукраїнського  и2  з  його  сьогочасним 
рефлексом  на  Закарпатті.  Імовірніше,  звук  и2  відрізнявся  від  и  іншим 
(слабшим)  ступенем  огубленості. 


3.  ПОШИРЕННЯ  ’й 

Пам’ятки  ранньосередньоукраїнської  доби  демонструють  дедалі  ширше 
вживання  букви  ю  на  місці  е  в  складах  перед  ь  приблизно  в  тій  самій 
пропорції,  що  й  уживання  букви  у  на  місці  о  в  складах  перед  єром, 
та  з  тією  самою  залежністю  від  етимологічного  правопису.  Наведімо  кілька 
прикладів: 

кородювт*  Ген.  мн.  (Гр.  1388,  Молодечно),  чхюнч,  ‘читаний’  (Гр. 
1398,  Коломия;  1400,  Львів);  нєприАтюдл»  ‘ворогів’  (Гр.  1434,  Крем’янець); 
стопенюм  дат.  мн.  (Модд.  гр.  1462);  тюткл  ‘тітка’  (Модд.  гр.  1503);  Пкнгрь, 
(Одрех.  гр.  1511);  топонім  завою(в)  ґен.  (Одрех.  гр.  1519);  тю(т)ка 
(Одрех.  гр.  1550);  погроукт*  ‘похорон’  (Одрех.  гр.  сер.  XVI  ст.);  овєюм  дат. 
(Люстр.  Житомир  1552);  оуткжл  ‘утік’  (Пітр.  літоп.  1560);  жєнцюмь  дат. 
мн.,  опдюаь  ‘обплів’,  оуздоровдюнь  ‘уздоровлений’,  нюсд  ‘ніс’  чол.  рід  одн. 
мин.  часу  (Перес.  Єв.  1561);  здвсюгди,  однюсши  (Крех.  Ап.  1572)  тощо. 

У  ненаголошених  закінченнях  1  ос.  мн.  и  з’являється  в  Молд. 
гр.  (хочоудгь  1433,  имдюдгь  1435)  та  зрідка  в  інших  регіонах  (отпускдюм  — 
Крим  1502).  У  Молд.  гр.  у  подеколи  вживано  й  після  твердих  приголос¬ 
них  (кудумт*  1429,  мочи  моум  ‘могтимемо’  1499).  Таке  написання  можна 
зінтерпретувати  двоїсто,  бо  у  в  цих  випадках  може  бути  спричинене  по¬ 
трактуванням  ненаголошеного  о  як  и  (див.  40.1). 

Так  само  безвартісним  з  фонетичного  погляду  є  написання  ю 
або  у  (чи  ж)  в  закінченнях  прикметників  та  займенників  м’якої  групи. 
Найімовірніше,  вони  були  наслідком  уодностайнення  з  “твердою”  від¬ 
міною.  Якщо  дивитися  на  цей  процес  як  на  суто  фонологічне  явище,  спо¬ 
діватися  на  появу  (о)у  або  ю  перед  складами  з  первісним  ь  не  випадало  б. 


563 


33  А  Потрактування  и2  та  ’й 

Прикладів  налічується  чимало:  юи  ‘їй’  дат.  одн.  (Молд.  гр.  1433,  1485 
та  ін.  —  пор.  сподівану  регулярну  форму  нашим  лок.  одн.  жін.  роду),  в  чюм 
‘у  чому’  (Молд.  гр.  1462),  всюй  4 усій ’  дат.  одн.  жін.  роду  (Гр.  1536,  Воло- 
дава),  оу  чжм  ‘у  чому'  (Єв.  Пер.  1510),  на  нюдгь  (Гр.  1502,  Крим),  по  сюй ... 
стороні,  юй  (Перес.  Єв.  1561).  Уодностайнення  такого  типу  могло  зачі¬ 
пати  навіть  форми  з  первісним  і:  юм  ‘їм’  дат.  мн.  (Одрех.  гр.  1600). 

Як  показують  наведені  вище  приклади,  (о)у/ю  засвідчено 
в  пам’ятках,  писаних  по  всій  країні. 


4.  ІНШІ  РЕФЛЕКСИ  6 

У  сучасній  українській  літературній  мові  о  продовжується  як  і  (Ьдк  >  бік), 
і  дослідники  часто  намагалися  відшукати  перші  прояви  цього  рефлексу 
в  якомога  давніших  епохах,  зокрема  й  у  ранньосередньоукраїнських  па¬ 
м’ятках.  Щоправда,  цитовані  приклади  є  або  геть  неслушні,  або  сумнівні; 
тому  ставитися  до  них  треба  з  максимальною  обережністю. 

*  *  *  а).  Слово  кілька  замість  давн.  укр.  колико  зазвичай  пишеться  з  і  (и), 

наприклад,  кілко  (Люстр.  Житомир  1545),  килькл  (Бойк.  Уч.  Єв. 
29519  —  XVI  ст.,  Кл.  Остр.  1599).  Це  слово  запозичено  з  польської 
(давн.  пол.  кііко  ‘скільки’,  сер.  пол.  кііко-кіїка  з  давнішої  форми 
коїіко,  перекшталтованої  внаслідок  помішання  з  ііе  ‘скільки’), 
й  жодного  тичення  до  українського  і,  посталого  з  о,  воно  не  має. 

б) .  Ще  один  полонізм  —  слово  потил\  (наприклад,  Одрех.  гр.  1511, 

Полт.  1665;  пор.  також  в  тилгь  сєлє  —  Люстр.  Київ  1471),  що  не 
є  продовженням  давн.  укр.  по  тол\ь.  У  польській  займенниковій 
відміні  лок.  одн.  чол./сер.  родів  збігався  з  інстр.  одн. 

в) .  Слово  уеир :  вт>  вБир'Ь  (Трост.  Уч.  Єв.  1560),  во  укир  (ЛБк.  1607), 
оуБЙрт*  (Памва  Бер.  1627).  Цей  іменник  утворено  від  ітеративного 
дієслова  укирАти,  на  відміну  від  суч.  укр.  убір :  убору.  Пор.  у  поль¬ 
ській  мові  паралельне  утворення  иЬідг.  иЬіоги  та  діал.  иЬіег.  иЬіеги 
(пол.  иЬіегас  відповідає  укр.  убирати ),  у  словацькій  цуЬог  ‘комітет’ 
і  цуЬег  ‘вибір’  здиференційовані  семантично  (як  і  в  чеській). 
Збереження  и  в  непрямих  відмінках,  як  у  наведеному  вище  при¬ 
кладі  з  Трост.  Уч.  Єв.,  показує,  що  кореневий  голосний  в  українській 
мові  не  походить  від  о,  являючи  собою  не  і,  а  у.  Пор.  також  оув'Ьри 
ном.  мн.  (Кл.  Остр.  1598),  о ...  увирє,  увиру  ґен.  одн.  (Ів.  Виш.  1600); 
пор.  також  пАБирковь  ‘залишків’  у  Дм.  Зіньк.  1575  (чес.  раЬегек)  *. 

г) .  Форму  вижь  у  Молд.  гр.  1467  зазвичай  порівнюють  із  сер.  укр. 
вож  (суч.  укр.  вождь  запозичено  з  церковнослов’янської  за  росій- 

1  Так  само,  як  убир  походить  від  убирати ,  убіри  тут  походить  від  убірати ,  пол.  иЬіегас 
(див.  52.4). 


564 


33.4  Потрактування  и2  та  ’й 


ського  посередництва);  проте  контекст  (лань  ...  Гримало  вижь  гос¬ 
подарю  кролю)  суґерує  радше  значення  ‘слідчий’,  уґрунтоване  в  пол. 
ттсЬ  ‘свідок’.  Це  слово  має  той  самий  корінь,  що  й  суч.  укр.  (діал.) 
вйдіти. 

ґ).  Фрагмент  лица  ваши  пьісньї  (Жидовств.  Даниїл  XV  ст.)  зазвичай 
перекладають  ‘ваші  обличчя  худі’,  виводячи  останнє  слово  з  (суч. 
укр.)  піст :  посту.  Такий  переклад  аж  ніяк  не  є  безсумнівним.  Випу¬ 
щення  і,  нормальне  в  суч.  укр.  пісний,  вражає  своєю  незвичністю 
в  пам’ятці  XV  ст.  Поза  тим,  цей  приклад  є  геть  ізольований,  і  навіть 
за  умови,  що  переклад  поправний,  тут  мусило  б  ітися  про  помилку 
на  письмі  упереджу  вального  характеру  (перед  ьі  в  наступному 
складі). 

д).  Ґроно  форм  із  і  (и)  можна  здибати  в  Люстр.  1552,  видрукуваній 
в  АЮЗР.  Одначе  ця  публікація  була  здійснена  на  підставі  рукопис¬ 
ної  копії,  виправленої  в  середині  XIX  ст.  П.  Лебединцевим,  який 
подекуди  невмисне  чи  вмисне  заміняв  інші  букви  на  і/и  там,  де 
сучасна  українська  мова  має  і.  Крім  того,  він,  мабуть,  виготовляв 
свої  копії  зі  списку,  зробленого  1597  р.  за  межами  України.  Дове¬ 
дено,  що  форми  гаківниця,  Макогін,  сторожів,  традиційно  цитовані 
в  підручниках  як  перші  випадки  вживання  і ,  посталого  з  о,  вийшли 
з-під  пера  Лебединцева  (Тимошенко).  Так  само  не  можна  поклада¬ 
тися  на  правильність  форми  Ьуізге  (Люстр.  Луцьк  1552),  бо  ця  па¬ 
м’ятка  відома  з  копії  1782  р.  Залишаються  такі  приклади,  як  Антиьгь 
(Черкаси)  та  Пархим  (Мозир  у  Білорусі),  що  теж  потребують  пере¬ 
вірки.  Ще  два  випадки,  де  начебто  вжито  і,  цитує  (зі  львівських 
документів  XVI  ст.  та  з  Бойк.  Уч.  Єв.  31 -XVI  ст.)  Керницький: 
предків  та  оучьінкьів  відповідно.  Цим  двом  прикладам  бракує  точного 
датування;  вони  цілком  імовірно  можуть  походити  з  кінця  XVI  ст. 
Проте,  як  би  не  стояла  справа  з  хронологією  та  правильністю  про¬ 
читання  й  публікації  цих  чотирьох  форм  —  якщо  їх  насправді 
є  чотири,  —  залишається  надто  очевидною  неспроможність  чоти¬ 
рьох  поодиноких  прикладів,  протиставлених  тисячам  інших,  де  на 
письмі  вжито  о  або  у,  довести  закоріненість  зміни  и  >  і  в  ранньо- 
середньоукраїнській  добі.  Під  її  кінець  південноукраїнські  діалекти 
на  місці  б  мали  и2,  а  північноукраїнські  (під  наголосом)  —  дифтонг 
типу  ио. 

Слушність  цього  висновку  непрямо  підтверджується  й  потрак¬ 
туванням  польських  слів  із  6  ( о/и ),  запозичуваних  під  ту  добу  україн¬ 
ською  мовою.  Вони  приєдналися  до  питомих  слів  із  и2  й  цілком  однаково 
продовжуються  в  сучасній  українській  мові  формами  з  і:  війт  (в  україн¬ 
ській  мові  засвідчено  з  1366  р.),  кінва  (з  1460  р.),  фільварок  (з  1527  р.), 
шріт  (з  1552  р.)  та  ін.;  пор.  пол.  уоо)і,  копегю,/оІтагк ,  $гиі.  Це  було  б  немож¬ 
ливим,  якби  тогочасна  українська  мова  була  зазнала  зміни  и2  на  і. 

Щоправда,  існує  один  особливий  випадок,  коли  звук  6  (або  и2 ) 
перейшов  не  в  і,  а  в  у.  Частина  пам’яток  на  місці  о/и2  має  у  в  приймен- 


33.5  Потрактування  и2  та  ’й 


565 


нику  та  префіксі,  що  його  в  давньоукраїнській  мові  реалізовано  як  от(ть), 
а  в  сучасній  —  як  від.  Це  переважно  лемківське  явище  (в  західнолемків- 
ських  говірках  та  деяких  селах  Надсянщини  ще  й  досі  вимовляється  у 
на  місці  6):  вьі(д)  Давьіда  (Одрех.  гр.  1550),  вьі(д)  Ва(с)ка  (Одрех.  гр.  сер. 
XVI  ст.),  вьідкоуд  ‘звідки’,  вьіттам  ‘звідти’  (Трост.  Уч.  Єв.  1560);  одного 
разу  цей  варіант  трапляється  й  у  Перес.  Єв.  1561  (видпов'Ьдаю),  пам’ятці, 
створеній  на  Волині,  але  за  участі  вихідця  з  містечка  Сянока,  що  на  Лем- 
ківщині.  Той  самий  приклад  повторюється  й  у  Вол.  Єв.  1571  —  тексті, 
писаному  під  впливом  Перес.  Єв.  Менш  переконливо  виглядають  три  при¬ 
клади  з  волинсько-поліської  зони:  вид  прироженил  ‘з  народження’,  вид 
прироженьїх  ‘від  батьків’  (Ізмар.  1496),  вьідкоуд  (Стр.  Хр.  кін.  XVI  ст.). 
Однак,  якщо  до  цієї  групи  пам’яток  включити  Перес.  Єв.  1561  і  Вол.  Єв. 
1571,  можна  з  більшим  ступенем  вірогідності  говорити  про  існування  ще 
однієї  зони  поширення  форми  яуй  (частина  Волині)  2. 

Обмежені  однією-єдиною  морфемою,  форми  з  у  не  можуть 
репрезентувати  якоїсь  звукозміни  загального  характеру.  Тут  ідеться  про 
взаємодію  трьох  префіксів/прийменників:  Vи2(^,  ту-  та  V~Vу  (переду-; 
пор.  17.5),  —  всі  три  морфеми  дістали  у3.  Подекуди  сполука  юу-  поши¬ 
рилася  й  на  кореневі  морфеми  не  зовсім  прозорої  будови.  На  Лемківщи- 
ні  —  хюу&юойа  (читай  ту&ойа)  ‘воєвода’  (Штеф.  Воєв.  \5^\)з*Vи2^VОс^а, 
де  початок  слова  асоційовано  з  наведеними  вище  префіксами.  Мало¬ 
вживане  слово  віблий  ‘круглий’  <  *оЬьІіуь  з  тої  самої  причини  має  дублет 
вйблийу  наприклад,  Виблої  Могили  (Шевченко  1847). 


5.  ВІДМІННІ  ВІД  ’й  РЕФЛЕКСИ  Є  В  ПОЗИЦІЇ  ПЕРЕД  СКЛАДОМ  ІЗ  Ь 

Загалом,  звук  ’й  в  ранньосередньоукраїнських  пам’ятках  позначено  або 
як  є  (згідно  з  етимологією),  або  як  ю,  але  засвідчено  й  випадки,  коли 
натомість  уживано  ^  (або  и).  Якщо  не  зважати  на  випадкові  помилки, 
спричинені  простим  помішанням  е  та  е}  дуже  поширеним  у  тогочасних 
рукописах  (всЬгда  ‘завжди’  —  Чет.  1489  тощо),  залишається  трохи  слів,  які 
в  невеликій  групі  пам’яток  мають  ^  частіше,  ніж  це  можна  було  б  пояс¬ 
нити  середньостатистичним  відхиленням.  Ідеться  про  дієслівні  форми 
чол.  роду  одн.  мин.  часу  та  дієприслівника  мин.  часу  (з  походження  акт. 
дієприкметника  мин.  часу).  Це  стосується  дієслів  речи,  вести,  нести,  печи 
та  везти.  Пам’ятки  походять  із  карпатського  та  волинського  регіонів. 
Наведімо  факти:  р-Ьклч»  (Гр.  1422,  Самбір),  пов^л,  привал  (Гр.  1506,  Остріг), 

2  У  районі  Шепетівки  й  дотепер  є  говірки  з  у  <6.  Ще  одна  зона  поширення  туй — 
долина  Тересви  на  Закарпатті.  Це  явище  відображено  в  Няґ.  1758. 

3  Схожа  взаємодія,  що  закінчилася  перемогою  і,  мала  місце  в  гуцульських  говірках, 
де  існують  форми  на  кшталт  вібрати  ‘вибрати’  (див.  52.8ґ). 


566 


33.6  Потрактування  и2  та  ’й 


н'Ьс,  напіік  (Трост.  Уч.  Єв.  1560  —  із  вюль,  привюл!),  р'Ьклт*  (Вол.  Єв.  1571), 
в’Ьдь,  ЗАВ'Ьл,  ЗВ'Ьл,  НАВОДЬ,  отв'Ьдся,  подв'Ьль,  в'Ьзся,  перевізшися  (Крех. 
Ап.  1572),  вьірікльсл  (Одрех.  гр.  1579  —  пор.  вьірєкльсА  1575).  Ці  випадки 
ледве  чи  можна  зігнорувати,  вдавшися  до  посилання  на  зманірений  право¬ 
пис,  бо  вони  охоплюють  цілий  середньоукраїнський  період  (див.  46.4). 
Проте  конче  треба  розрізнювати  дані  ХУ-початку  XVI  ст.  та  дані  другої 
половини  XVI  ст.  У  першому  разі  йдеться  про  цілком  ізольовані  явища, 
які  навряд  чи  є  призвісткою  пізнішого  процесу.  Імовірніше,  форма 
рііггь,  зафіксована  1422  р.,  являє  собою  поодиноке  правописне  відхилення 
під  впливом  і  у  слові  річ  ‘мова’,  а  вживання  букви  і  у  грамоті  1506  р. 
можна  пояснювати  поміщанням  у  ній  е  та  е.  Та  починаючи  з  1506  р. 
частота  написання  і  істотно  зростає.  Цілком  припустимо,  що  ці  форми 
відбивають  початок  зміни  ’й  в  і,  можливо,  —  в  деяких  діалектах  —  через 
проміжну  стадію  й4.  Ця  зміна  згодом  поширилася  на  більшу  части¬ 
ну  південноукраїнських  теренів.  Нові  форми  з  і  з’явилися  на  письмі 
в  дієслівній  парадигмі  раніше  супроти  інших  частин  мови,  тому  що  при¬ 
наймні  для  декотрих  із-поміж  дотичних  дієслів  буква  'Ь  вже  була  в  ужитку 
в  ітеративних  формах  —  пор.  суч.  укр.  нарікати  '.рік,  випікати :  пік  (деталь¬ 
ніше  див.  46.2). 

Поза  дієслівною  парадигмою  можна  навести  ще  два  приклади 
нового  і,  датовані  приблизно  тим  самим  часом,  хоча  жоден  із  них  не  є  ціл¬ 
ком  певний:  це  ім’я  Агіїт  (Вірм.  1567,  Кам’янець-Подільський  —  вірмен¬ 
ські  писарі  менше  зважали  на  кириличну  правописну  норму),  що  його 
можна  пояснити  взоруванням  на  пол.  Агіут,  засвідченому  з  1439  р.  (суч. 
укр.  Артем,  гр.  ’Аргєрад ),  та  форма  с^д  ґен.  мн.  (Перес.  Єв.  1561). 

Окреслити  зону,  де  найперше  постали  дієслівні  форми  з  і,  ледве 
чи  можливо,  бо  в  ранньосередньоукраїнських  пам’ятках  даних  є  обмаль, 
а  в  наступні  десятиріччя  поширення  нового  рефлекса  ’й  відбулося  над¬ 
звичайно  хутко. 

Важко  пояснити  наявність  і  у  формах  слова  єщї  ‘ще’  (Гр.  1377, 
Перемишль  тощо),  засвідчену  також  і  в  деяких  давньоукраїнських  пам’ят¬ 
ках  (и  кщи  ~  и  кщ'Ь  —  Напк.  XIII  ст.);  див.  40.14. 


6.  ПІДСУМКИ 

На  завершальній  фазі  ранньосередньоукраїнського  періоду  голосні  се¬ 
реднього  піднесення,  заторкнуті  втратою  слабких  єрів  у  наступному  складі, 
можна  представити  в  такому  вигляді: 

4  Стадія  ’й,  можливо,  відображена  в  присвійній  формі  Кдчюрюегь  (Покр.  записи, 
Свидник  1492),  але  на  один  ізольований  приклад  покладатися  не  варто. 


33.6  Потрактування  и2  та  ’й 


567 


Південноукраїнські 

діалекти 

Північноукраїнські 

діалекти 

Сучасна 

українська 

літературна 

мова 

у  наголо¬ 
шеній 
позиції 

у  ненаголо- 

шеній 

позиції 

е,  за  яким  первісно 
йшов  склад 
зі  слабким  ь 

і 

і* 

е 

і  (сім) 

о,  за  яким  первісно 
йшов  склад 
зі  слабким  єром 

«2 

и° 

0 

і  (бік) 

е,  за  яким  первісно 
йшов  склад 
зі  слабким  ь 

і, 

на  південному 
сході  також  е 

и° 

е 

і~  е 

(і тітка ,  мед) 

Розглянуті  українські  процеси  не  спостерігалися  в  жодній  із 
суміжних  чи  котериторіальних  мов,  за  винятком  північноукраїнської  ди¬ 
фтонгізації  та  пізнішої  ремонофтонгізації  —  процесів,  що  мали  місце  та¬ 
кож  і  в  південнобілоруських  говірках.  Часткова  схожість  результатів  між 
південноукраїнськими  діалектами,  з  одного  боку,  й  польською  мовою  та 
східнословацькими  говірками,  з  другого  ( и  <  о,  і  <  е ),  пояснюється  збігом 
обставин:  обумовленість  і  хронологія  цих  процесів  були  різні.  Щодо  пе¬ 
реходу  и  >  і  в  мові  ідиш  —  див.  45.6. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділів  21  і  22,  а  також: 

Тимошенко  П.  «З  спостережень  над  мовою  описів  українських 
замків  1552  р.»  ПРДН 12.  К.,  1971. 


34.  ПРОТЕТИЧНІ  ПРИГОЛОСНІ 


1.  Загальні  завваги .  568 

2.  Протеза  в  сучасній  українській  літературній  мові .  569 

3.  Протеза  перед  о  .  570 

4.  Протеза  перед  е .  571 

5.  Протеза  перед  о  .  572 

6.  Протеза  перед  и  .  576 

7.  Протеза  перед  а  .  578 

8.  Протеза  перед  і  та  у  .  580 

9.  Протетичний  звук  І .  581 

10.  Хронологічна  та  географічна  стратифікація  протези 

в  українській  мові .  582 

11.  Умови  та  наслідки .  583 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Історія  появи  протетичних  приголосних  (далі  в  цьому  розділі  вживати¬ 
меться  окреслення  “протеза”)  в  українській  мові  складна.  Налічується 
кілька  нашаровань  дотичних  процесів,  які  ще  й  досі  можна  віднайти 
в  літературній  мові,  а  в  говірках  спостерігає  ться  строката  мозаїка,  яка  на 
сьогодні  описана  тільки  частково.  Цілковитої  консеквентності  —  з  огляду 
на  міграції  та  змішування  людності  —  й  у  літературній  мові,  й  у  діалектах 
сподіватися  тяжко. 


34.2  Протетичні  приголосні 


569 


Виокремившися  з  праслов’янської,  давньоукраїнська  мова  мала 
протетичний ]  перед  і-,  е-,  е-  та  а-  й  протетичний  V  (=  [\у|)  перед  ь-  та 
у-,  через  що  ці  голосні  на  початку  слова  не  вживалися,  за  винятком  неосво- 
єних  запозичень,  які,  щоправда,  все  ж  діставали  протетичні  приголосні 
в  ході  подальшого  освоєння,  і  таким  робом  давн.  сканд.  етЬзеШ  ‘служба’ 
перетворилося  (за  посередництва  давньоросійської  мови)  на  давн.  укр. 
іавєдд  ‘службовець’,  а  гр.  ітґьсжсмек; на  (суч.  укр.)  єпископ.  З-поміж  голосних 
на  початку  слова  припускалися  лише  о  та  и,  чия  частотність  у  цій  пози¬ 
ції  збільшилася  після  втрати  перед  ними ]  (див.  10.1). 

Таким  чином,  пізніші  процеси,  пов’язані  з  протезою,  стосували¬ 
ся  цих  двох  голосних,  а  також  новозапозичених  чужомовних  слів,  що 
починалися  в  мові-джерелі  на  інші  голосні. 


2.  ПРОТЕЗА 

В  СУЧАСНІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  ЛІТЕРАТУРНІЙ  МОВІ 

Надмірною  однорідністю  протеза  в  сучасній  українській  літературній  мові 
не  відзначається,  оскільки  її  елементи  назбирувалися  з  різних  говірок 
і  внаслідок  допливу  чужомовних  слів.  Поминаючи  другорядні  подробиці, 
ситуацію  можна  звести  до  таких  основних  явищ: 

звукові  і-,  посталому  з  о-,  автоматично  передує  V :  овес :  вівса ; 
звукові  і-  іншого  походження  (та  звукові  у  —  хоч  на  письмі  обидва 
позначаються  як  і)  протетичні  приголосні  не  передують: 
ідол  ([і]),  інший  ([у-]);  але  гикати  —  пор.  рос.  икать\ 
звукові  о-  протетичні  приголосні  теж  не  передують  ( один ),  за  винят¬ 
ком  слів  вогонь ,  вохра ,  горіх  і  гострий ;  у  порядковому  числівнику 
восьмий  звук  V -  з’явився  під  впливом  кількісного  вісім  (<  осмь); 
у  дієслові  йойкати  перший  з  не  є  протетичним,  поставши  вна¬ 
слідок  часткового  упереджувального  подвоєння  вигуку  ой; 
звук  е-  без  протези  є  прикметою  чужомовних  слів,  перебраних  віднос¬ 
но  недавно  (з  XVII  ст.?):  давніше  запозичення  євангелія  (зро- 
сійщений  варіант  євангеліє)  з  гр.  єхххууєХюу  має  у-,  а  епістола , 
запозичення  XVII  ст.,  —  ні.  Якщо  з  бігом  часу  е-  після ]  змінював¬ 
ся  на  інший  голосний,  звук ]  надалі  зберігався:  їжак,  ївга,  Явтух  — 
пор.  рос.  еж,  гр.  Еїгуєуіа,  Еьтбхіод] 

звук  а-  зостається  в  середньоукраїнських  і  сучасних  українських 
запозиченнях  без  протези,  за  винятком  слова  янгол  (наприклад, 
у  Свідзинського  1932,  хоча  існує  й  форма  ангел) у. 

1  Павловський  1826  припоручав  варіант  ангель ,  додаючи:  “грубьіе  говорят  янгол”. 
Пор.  пол.  діа л^апіоі  (пол.  літ.  апіоІ)  і  сер.  укр.  Напкеї  (Саш.  1619). 


570 


34.3  Протетичні  приголосні 


У  випадку  з  її-  ситуація  найбільш  заплутана.  Наголошений 
кореневий  н-  прибирає  —  в  принципі  —  протетичний  приголосний  V  (|уу|), 
принаймні  факультативно  ( вуж ,  вулиця,  вухо ),  а  ненаголошений  н -  та 
префікс  її-  не  приймають  {уже2,  утиск).  Та  на  практиці  цей  принцип 
часто  порушується.  Найчисленніші  відхилення  пов'язані  зі  словами,  де  н- 
стоїть  раз  у  наголошеній,  раз  у  ненаголошеній  позиції.  У  таких  випад¬ 
ках  гяі-  звичайно  поширюється  на  всі  форми:  вугілля  як  вуглик ,  вудити 
як  вудка ,  вузький  як  вузько ,  вуглй  (наприклад,  Мороз  1974)  як  вугол. 
Так  само  протетичний  V -  уживається  навіть  перед  незмінно  ненаголо- 
шеним  її-,  якщо  далі  йде  скупчення  приголосних  {вуста,  вуздечка). 
Поодинокі  відхилення  можуть  бути  спричинені  пізнішими  зсувами 
наголосу  {вугор  —  пор.  рос.  угорь ,  серб.-хорв.  щог ),  розривом  семантич¬ 
ного  зв'язку  {вудила  —  первісно  спільнокореневе  з  вудка),  запозиченнями 
з  діалектів  {Ужгород),  міжслов’янськими  запозиченнями  {учень  із  пол. 
исгеп3',  усний  з  рос.  устний).  Поза  тим,  початковий  й  є  прикметою 
чужоземних  слів  (унія,  узус). 

Зі  сказаного  випливає,  що  сучасна  українська  літературна 
мова  має  три  протетичні  приголосні:  ]-  (перед  і,  е  та  а),  V-  (перед  і  <  6 
та  її,  як  виняток  і  перед  о)  й  досить  рідко  Н-  (перед  о  та  у).  Жоден 
із  них  не  зберіг  продуктивності:  в  недавніх  запозиченнях  протетичні  при¬ 
голосні  відсутні. 

Ті  самі  три  протетичні  приголосні  звучать  у  діалектах  і  фігуру¬ 
ють  у  давніх  пам’ятках  (щодо  І —  див.  34.9),  але  їх  дистрибуція  характе¬ 
ризується  великим  розмаїттям. 


3.  ПРОТЕЗА  ПЕРЕД  6 

Це  є  найстаріша  протеза,  що  розвинулася  в  українській  мові  як  такій, 
про  що  свідчить  і  її  територіальне  поширення:  всі  українські  діалекти 
мають  (або  мали)  її.  Останнє  застереження  стосується  західної  (на  захід 
від  Лабірця)  та  східної  (на  схід  від  Латориці)  частин  закарпатської  діа¬ 
лектної  зони,  де  на  місці  6  звучить  и.  В  цих  говірках  V -  з'являється  хіба 
що  як  залишкове  явище,  трапляючись  у  поодиноких  словах  {вучко  проти 
уці  —  літ.  укр.  вічко,  вівці),  але  то  є  наслідком  локального  вторинного 
процесу  втрати  V-  перед  її. 


2  Ненаголошений  кореневий  и-  зазвичай  може  чергуватися  з  V-:  уже -вже,— 
завдяки  чому  можна  припустити,  що  якийсь  час  початковий  и  зберігався  без  протези, 
якщо  чергувався  з  V ,  але  щодо  цього  є  багато  обмежень  (див.  19.4). 

3  Питома  форма  учених,  і  досі  вживана  в  західноукраїнському  варіанті  літературної 
мови,  таки  мала  протетичний  V-:  воум(е)н(и)кол\ть  дат.  мн.  (Єв.  Євс.  1283),  воучєници  (Луц. 
Єв.ХІУст.). 


34.4  Протетичні  приголосні 


571 


У  пам'ятках  V-  перед  6  можна  подибати  починаючи  з  1283  р. 
На  додачу  до  прикладів,  наведених  у  21.2,  можна  назвати  такі: 
восмогллсниігь  (Напк.  XIII  ст.),  вострт*  ‘гострий’  (Панд.  1307),  оу-в-одрт* 
‘у  ліжко’  (Лавриш.  Єв.  1329),  вокно  (Гр.  1411,  Жидачів),  вони*  ‘він’  (Гр.  1434, 
Крем’янець),  У/оЬІу)  (Люстр.  Житомир  1552).  Ця  протеза  мусила  була 
постати  ще  до  зміни  6  >  и2  (в  північноукраїнських  діалектах  —  до  моно¬ 
фтонгізації  дифтонга  ио)  4. 

Цей  процес  поширюється  на  південнобілоруські  говірки,  засвід¬ 
чуючи  своє  датування  часами,  коли  київсько-поліська  діалектна  група  ще 
не  була  розділена  внаслідок  українських  та  білоруських  впливів  на  неї. 


4.  ПРОТЕЗА  ПЕРЕД  Є 

Під  давньоукраїнську  добу  протетичний  ]  перед  е-,  як  видається,  був 
обов’язковим  (пор.  на  додачу  до  прикладів,  наведених  у  34.2,  такі  сучасні 
українські  форми,  як  Єгипет ,  Єва ,  єврей  з  гр.  Аїугжгод ,  Еікх,  є/Зраїод за  цер¬ 
ковнослов’янського  посередництва;  пор.  давн.  укр.  вт>  Кгупьтє,  Клини  ‘гре¬ 
ки’  —  Іп.  сказ.  1212,  вт>  кделгЬ  —  Напк.  XIII  ст.).  Після  кінця  XVI  ст.  він 
уже  ніколи  не  додавався  до  нових  запозичень  (пор.  такі  слова,  як  едекция 
1597,  елемент  1599,  екзекуция  1597);  але  як  саме  виглядала  ситуація  за 
ранньосередньоукраїнської  доби,  не  зовсім  ясно,  бо  приплив  чужозем¬ 
них  слів  був  незначний  і  ті  з  них,  що  починалися  на  е-,  цілком  могли 
бути  запозичені  українською  мовою  через  польську  разом  із  протетич¬ 
ним  Саме  так  сталося  зі  словом  єдваб  (починаючи  з  1443  р.),  давн. 
пол.  іеіїмаЬ’  з  чес.  НесІшЬг.  Ім'я^гиігусіап  абл.  (Вірм.  1559)  теж  може 
мати  за  основу  пол.  діа л.^сіггеі  (засвідчене  з  1483  р.). 

Із-поміж  вигуків  протетичний  звук  к  присутній  у  ге ,  ген ,  гей 
і  геть.  Судячи  з  наявності  к-  в  аналогічних  словах  деяких  інших  слов’ян¬ 
ських  мов,  це  могла  бути  праслов’янська  риса,  але  так  само  вона  легко 
могла  розвинутися  в  різних  мовах  незалежно  одна  від  одної  внаслідок 
афективності,  властивої  таким  вигукам.  Якщо  вигук  гиля ,  яким  кличуть 
гусей,  запозичено  з  болг.  ела  ‘ходи  сюди’  (гр.  єЯа),  то  А  в  українській  мові 
мусить  датуватися  ранньосередньоукраїнською  добою,  коли  до  Карпат 
прийшли  волохи. 

В  імені  Веремій ,  що  конкурує  з  іншим  варіантом  —  Ярема  — 
у  східній  і  центральній  частині  України,  починаючи  з  XVII  ст.  (Баришп. 
1665),  і  віднаходиться  також  у  назвах  поселень,  заснованих  приблизно 

4  У  слові  віскрйвий  ‘шмаркатий’  і  не  походить  з  о,  а  звук  V-  з’явився  за  аналогією 
з  іменником  віск.  Основою  для  цього  прикметника  є  іменник  скра  ‘зіусток’,  а  і  додано 
так  само,  як  у  парі  крига  ~  ікра  ‘кавалок  льоду’,  тож  він  мусив  би  мати  форму  ^ізкгущІ 
(див.  45.7). 


572 


34.5  Протетичні  приголосні 


в  той  самий  час  (Вереміївка  поблизу  Золотоноші  Черкаської  обл.),  по¬ 
ява  V-  не  пов'язана  з  якимось  українським  процесом:  цю  форму  запози¬ 
чено  з  білоруської  мови. 

У  діалектах  спостерігається  така  ж  ситуація,  як  і  в  літературній 
мові.  Те  саме  стосується  суміжних  слов'янських  мов:  російської,  білору¬ 
ської,  польської,  східнословацьких  і  північно-східних  болгарських  гові¬ 
рок  (болгарська  літературна  мова  в  більшості  випадків  утратила  ]-  пе¬ 
ред  е\  ПІВН.-СХ.  бо Ж.]Є8ЄП  проти  літ.  болг.  есен),  а  також  румунської  мови. 


5.  ПРОТЕЗА  ПЕРЕД  0 

Протетичний  приголосний  V  перед  наголошеним  і  ненаголошеним  о 
(вострий,  ворати)  є  типовим  явищем  на  Перемищині,  Львівщині,  Терно¬ 
піллі  та  Хмельниччині.  Приблизно  його  межа  проходить  на  південний 
схід  від  Ярослава  —  на  північ  від  Рави- Руської  —  Збаража  —  Хмельни¬ 
цького  й  далі  повертає  на  південь,  ідучи  східніше  від  Кам'янця- Поділь¬ 
ського,  південніше  від  Галича  (з  відногою  в  районі  Чернівців  і  пів¬ 
денніше)  —  південніше  від  Дрогобича5.  Таким  чином,  протетичний  V 
перед  о  —  це  в  грунті  речі  наддністрянське  та  надсянське  говіркове  явище, 
що  заторкує  також  Підляшшя,  західну  частину  Поділля  й  чималі  шматки 
буковинсько-покутської,  східнобойківської  та  східнолемківської  діалект¬ 
них  зон;  у  розпорошених  місцевостях  і  кількох  анклавах  воно  спосте¬ 
рігається  на  Західному  Поліссі,  сягаючи  на  північ  аж  до  Ясельди  (хоча 
й  не  є  характерним  у  цілому  для  цієї  зони),  а  також  у  поодиноких  селах 
центральної  частини  Закарпаття  між  Латорицею  та  Лабірцем. 

Ще  одна  зона  наявності  протетичного  V  перед  о,  менша  за 
розміром,  розташована  в  північній  частині  Східного  Полісся,  на  північ 
від  лінії,  що  приблизно  проходить  через  Любеч  —  Ріпки  —  Щорс  —  Нов¬ 
город- Сіверський,  але  V  тут  вимовляється  тільки  перед  наголошеним  о: 
возеро  проти  орати.  То  є  білоруська  риса,  притаманна  цим  перехідним 
(у  ґрунті  речі,  білоруським)  говіркам  і  не  пов'язана  з  ситуацією  в  згада¬ 
ній  вище  західній  зоні. 

На  півночі  та  сході  західна  зона  межує  з  обширами,  де  як  перед 
наголошеним,  так  і  перед  ненаголошеним  о  вживається  протетичний  к: 
гострий ,  горати.  Вони  сягають  від  Ясельди  на  півночі  —  за  винятком 
району,  розташованого  навколо  Берестя  (та  західніше),  —  аж  до  тієї  ча¬ 
стини  Буковини  та  Покуття,  де  немає  протетичного  V ,  проходячи  через 
Волинь  і  Поділля  й  заторкуючи  східногуцульські  говірки  (трохи  захід¬ 
ніше  від  Черемоша).  Східна  межа  зони  вимовляння  А,  якщо  трохи  спрощу- 


5  Мали  1  і  3,  опубліковані  Я.  Закревською  в  ДМУМ  4, 1 96 1 ;  поза  тим  Жилко,  Нариси , 
мала  20;  мапа  Г.  Шила  в  ПРДН  12,  с.  40  і  Бера,  мапа  2. 


34.5  Протетичні  приголосні 


573 


вати  речі,  проходить  приблизно  через  Олевськ  —  Новоград- Волинський  — 
Бердичів  —  Білу  Церкву  —  Звенигородку  —  Первомайськ6.  У  поод  иноких 
словах  звук  к  перед  о  віднаходиться  на  Підляшші  та  Посянні,  а  з  другого 
боку  —  в  середньонаддніпрянських,  полтавських  і  степових  говірках7. 
То  є  явні  наслідки  зовнішнього  впливу  (в  “чистому”  вигляді  або  у  зв'язку 
з  міграціями  людності),  що  поширювався  з  Волині  та  Поділля,  справж¬ 
нього  осереддя  цієї  інновації. 

Жодна  протеза  не  зачепила  о  на  початку  слова  в  решті  гові¬ 
рок,  тобто,  з  одного  боку,  в  середньо-  та  східнополіських,  а  з  другого  — 
в  карпатських  (більшості  лемківських,  а  також  бойківських,  гуцульських 
і  закарпатських).  Щодо  цього  вони  являють  собою  типові  периферійні 
архаїчні  зони. 

З  окресленої  територіальної  дистрибуції  можна  запостулювати 
таку  картину  історичного  розвитку:  поширення  протетичного  V  мусило 
бути  започатковане  десь  поблизу  Львова,  а  к  —  на  Волині  та/або  Поділлі. 
В  обох  цих  зонах  наголос  на  постання  протези  ніяк  не  впливав.  Протеза 
найімовірніше  мусила  виникнути  ще  до  відзискання  Наддніпрянщини 
та  теренів,  розташованих  на  схід  і  південь  від  неї,  але  після  розриву  інтен¬ 
сивних  контактів  із  Закарпаттям;  ба  більше  —  різницю  між  зонами 
вимовляння  уо-  та  ко-  найлегше  пояснити,  припустивши,  що  ці  два  про¬ 
цеси  відбулися,  коли  між  ними  існував  державний  кордон.  І  справді,  хоча 
й  не  збігаючись  ідеально  з  польсько-литовським  кордоном  за  станом  до 
1569  р.,  східна  межа  зони  поширення  ьо-  проходить  стосовно  нього  пара¬ 
лельно  й  на  невеликій  відстані.  Отже,  можна  заризикувати  припущення, 
що  поява  обох  типів  протези  припала  на  ранньосередньоукраїнську  добу. 

Тогочасні  пам’ятки  містять  тільки  вельми  бідний  матеріал, 
дотичний  до  протези,  але  той,  що  його  маємо  до  диспозиції,  радше  підтвер¬ 
джує  висловлену  робочу  гіпотезу.  Йдеться  про  такі  приклади:  по  Вод'ьдрис'Ь 
‘після  Олдржіха’  (Іп.  літоп.  1230),  нд  Вордовоую  могидоу  (Молд.  гр.  1400), 
к  Годні  дном  (Гр.  1489,  Степань),  Ногасгепіе ,  буквально  ‘дитина  орача’ 
(Люстр.  Хмельник  1552),  надпоправне  Оіахіап  ‘Волощині’  абл.  (Вірм. 
1560),  Нозои/се  (=  Осівці ,  на  Поділлі)  (Веаиріап  1653).  Є  також  випадки 
вживання  протетичного  приголосного  після  прийменника  V~и:  оув 
Обдазничь  (Гр.  1411,  Жидачів),  оув  огон,  оув  огород,  оув  оци  (Вол.  Єв.  1571), 
ув  озеро,  ув  особє,  ув  одну  (Крех.  Ап.  1572).  Протетичний  характер  звука 
V  тут  є  найбільш  імовірним  припущенням  (і  тоді  оу-в-огон  слід  би  писа¬ 
ти  оу  вогонь),  бо  таке  написання  звичайно  трапляється  перед  о-  (та  і#-), 
але  не  перед  іншими  голосними;  і  все  ж  не  можна  повністю  виключити, 
що  тут  маємо  справу  з  прийменником  ув  (див.  19.4). 

6  Див.  мали  Закревської,  Шила  та  Дейни,  згадані  в  прим.  5,  а  також  Жилко,  Нариси , 
мапа  12. 

7  Наприклад,  на  Переяславщині  —  озеро ,  орел ,  але  гострий ;  у  старобільській  говірці  — 
орати ,  оріх,  огонь  поряд  із  гострий  тощо. 


574 


34.5  Протетичні  приголосні 


Єдиний  давньоукраїнський  приклад  вогньт»  (Гал.  Єв.  1288) 
через  свою  ізольованість  не  може  вважатися  за  певний.  Проте  звук  V , 
уживаний  на  заповнення  роззіву  в  чужоземних  словах,  що  трапляють¬ 
ся  в  давньоукраїнських  пам'ятках,  можна  мати  за  передвістя  майбут¬ 
нього  протетичного  V:  флрлвонл  (Бер.  Напк.  XIV  ст.),  Ивонинт*  ‘Йонин' 
(Луц.  Єв.  XIV  ст.),  Сивооноу  ‘Сіонові’  дат.  одн.  (Іп.  літоп.  1276),  от  Сивонд 
(Фл.  Пс.  1384). 

Вірогідність  ранніх  даних  щодо  протези  перед  о-  збільшує  та 
обставина,  що  їх  географія  на  диво  точно  збігається  з  сучасними  діалек¬ 
тами.  З  погляду  хронології  вживання  V -  випереджає  вживання  А-  десь 
на  сторіччя.  Це  може  бути  випадковість,  хоча  більш  імовірним  здається 
припущення,  що  реальна  послідовність  процесів  була  саме  такою.  Зреш¬ 
тою,  звук  А  у  тогочасній  українській  мові  був  відносно  “молодим”. 

Після  появи  та  поширення  протетичних  V  та  к  у  зонах  їхнього 
стикання  одне  з  одним  стали  неуникненними  певні  колізії.  Вони  знайшли 
віддзеркалення  в  переходах  з  одного  приголосного  на  другий  у  поодино¬ 
ких  словах,  часто  й  тоді,  коли  дотичний  приголосний  був  частиною  первіс¬ 
ного  кореня. 

а) .  Звук  к -  замість  V-:  слово  воробець  (з  різними  суфіксами)  затри¬ 
малося  на  теренах,  де  вживався  протетичний  V  або  зовсім  не  було 
протези,  але  в  тих  частинах  країни,  де  розвинувся  протетичний  к 
(і  суміжних),  відбувся  перехід  до  варіанту  горобець ,  усталеного 
й  у  сучасній  літературній  українській  мові,  хоча  стара  форма  ще 
в  XVII  ст.  переважала  (ворокєіуь  —  Памва  Бер.  1627,  Йван  Ворокєй  — 
Реєстр  1649,  Переяслав).  У  діалектах  можна  здибати  гозьмуть  (Холм- 
щина),  голочйти,  а  в  протетичному  вжитку  —  гбко  поряд  із  зозовокий 
(Тернопілля)  —  пор.  літ.  укр.  візьмуть ,  волочити ,  око ,  зизоокий. 

б) .  Звук  V-  замість  А-:  вусла  (по  берегах  Дністра  нижче  від  Стрия)  — 
літ.  укр.  гусла.  Такі  випадки  в  порівнянні  з  попереднім  типом  трап¬ 
ляються  рідше,  що  може  слугувати  підтвердженням  тези  про  дещо 
пізніше  постання  протетичного  А,  аніж  V.  Відповідно,  звук  А  мусив 
мати  більшу  здатність  до  експансії.  Як  правило,  в  говірках  А-  дода¬ 
ється  до  запозичених  слів,  що  відносно  недавно  потрапили  в  україн¬ 
ську  мову,  наприклад  гідронім  Голта  поблизу  Первомайська, 
заснованого  у  XVIII  ст.,  з  рум.  Оіі ;  горц  ‘проти  вітру'  (вживається 
чорноморськими  рибалками)  з  іт.  огга,  гр.  —  фтсгатощо. 

в) .  Перехід  з  одного  протетичного  приголосного  на  другий  міг  відбу¬ 
ватися  через  проміжну  фазу  відсутності  протези.  На  цьому  етапі 
навіть  кореневі  V  та  А  на  початку  слова  могли  підпадати  під  цю  тен¬ 
денцію,  даючи  в  такий  спосіб  надпоправні  форми  з  початковим  о 
в  деяких  словах.  Це  є  особливо  характерним  для  форм  теп.  часу 
дієслова  взяти  типу  озму ,  засвідчених  у  різних  місцевостях,  напри¬ 
клад,  на  південь  від  Тернополя,  поблизу  Сучави  тощо  (і  широко  пред- 


34.5  Протетичні  приголосні 


575 


ставлених  наприкінці  ХУІ-в  XVII  ст.,  наприклад,  озми  —  Фарм.  кін. 
XVI  ст.,  02ТПЄ82  —  Дума  1651,  озму  —  Ґал.  1665,  озмєп*  —  Радив.  1671), 
та  для  слова  горох ,  реалізованого  як  орох,  скажімо,  в  гуцульських, 
бойківських,  буковинських,  подільських,  полтавських  і  старобільських 
говірках.  У  тих  самих  районах  трапляються  й  випадки  на  кшталт 
одйна ,  орон  —  пор.  літ.  укр.  година ,  горно.  Серед  інших  прикладів 
можна  назвати  осподлру  дат.  одн.  (Люстр.  Житомир  1545;  пор.  25. 
Зв),  озли  ‘біля'  (Вас.  Загор.  1577;  пор.  рос.  возле ),  под  Оровями- 
Борокьялиі  (Пирят.  1694);  суч.  бойк.  ороство  (пор.  ворог)  та  ін. 

Протеза  перед  о-  з’явилася,  напевне,  щонайперше  в  умовах 
роззіву,  коли  попереднє  слово  закінчувалося  на  голосний,  і  ступнево  утри- 
валилася  як  постійний  складник  відповідного  слова,  вживаючись  у  всіх 
оточеннях.  Діалекти,  що  не  знають  протези,  виробили  інші  способи  уник¬ 
нення  роззіву.  У  лемківському  діалекті  це  став  твердий  приступ  перед 
голосними  на  початку  слова.  У  північноукраїнському  наріччі,  особливо 
на  Східному  Поліссі,  розвинулася  афереза,  що  заторкує  ненаголошений 
звук  о-,  якщо  попереднє  слово  закінчується  на  голосний:  не’дчинйв,  до'кна 
(Чернігівщина).  Цей  різновид  аферези  обмежено  вживається  й  у  сучасній 
українській  літературній  мові:  віїдні ,  не’ддала  (Шевченко  1841,  1850), 
дЬдного  (Гатцук  1861),  до’дноїями  (Тичина  1934) 8.  Далеко  важливішим 
наслідком  аферези  о  в  діалектах  для  сучасної  української  літературної 
мови,  втім,  було  вироблення  концепції  випадного  о,  що  може  факульта¬ 
тивно  додаватися  до  початкового  приголосного  або  відпадати  перед  ним. 
Звідси  такі  дублети,  як  огірок ~(діал.)  гірок ,  огород ~ город,  отрута  - 
трута ,  ополонка  -  (діал.)  полонка,  опісля -після,  опріч -пріч,  оберемок - 
беремок,  ореля-релі,  оселедець  проти  сер.  укр.  седєдєщь.  (Славин.  1642), 
оболоння  -  болоння,  осокорйна  -  сокорина  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  очерет  - 
діал.  (Новгород-Сіверський)  черет,  ожеледиця  -  діал.  желедиця,  овочі  — 
давн.  укр.  коща  (Іп.  літоп.  1229),  Овруч9  —  давн.  укр.  Вроучии  (Іп.  літоп. 
977),  тепер  тільки  з  о-,  сер.  укр.  з  миста  Окданска  ‘з  міста  Ґданська’ 
(Гр.  1551,  Володава)  тощо.  Цьому  процесові  могла  сприяти  семантична 
неокресленість,  а  отже  й  факультативність  префікса  о-. 

Випадний  звук  о-  поширився  в  християнських  іменах:  непро¬ 
зорість  їхньої  морфологічної  будови  й  тенденція  до  утворення  скороче¬ 
них  пестливих  форм  сприяли  такому  розвиткові  подій;  у  разі  усічення 
дублети  існували,  зрештою,  і  в  грецькій  мові  та  її  діалектах.  У  деяких  іме¬ 
нах  початковий  звук  о  випадає  (Іафія  —  гр.  ’Аубащ  Горпйна  —  гр.  ’Аурілтиос, 

8  Гуцульська  афереза  о  спричинила  часткове  помішай ня  префіксів  од-  і  до-:  доперти 
‘відчинити’,  дотворйт  ‘відтворить’,  докривайте  ‘відкривайте’.  Спорадична  афереза  о 
трапляється  також  у  деяких  локальних  говірках  Львівської,  Тернопільської,  Івано-Фран¬ 
ківської  та  Закарпатської  областей.  Можливо,  топонім  Стрятин  походить  від  'ОзЩайп- 
на  основі  імені  Острята. 

9  Зі  вторинно  відтягненим  наголосом. 


576 


34.6  Протетичні  приголосні 


Килйна  —  гр.  ’АкиЛїш,  Настасія  —  гр.  Ахшгсасла,  імовірно  також Химка  — 
гр.  Еофіщіа,  Пріся  —  гр.  Еофросгощ),  в  інших  додається  ( Оксана  —  гр.  Еещ), 
або  обидві  форми  існують  обік  одна  одної  ( Одарка  -Дарка  —  гр.  Аарєіа, 
Опанас- Панас  —  гр.  ’Авашспод,  Олесь- Лесь  —  гр.  АХє^іод,  діал.  Оверян  ~ 
Верян).  Для  середньоукраїнської  доби  пор.  у  Реєстрі  1649:  Химченко, 
Гапонєнко,  Горпинєнко. 

Такий  самий  протетичний  V  перед  о-,  як  і  в  українській  мові, 
притаманний  усім  південнопольським  говіркам  (на  відміну  від  літера¬ 
турної  польської  мови),  окрім  південносілезьких  (де  натомість  з'являється 
твердий  приступ  на  зразок  лемківського),  а  також  румунській  мові.  У  біло¬ 
руській  мові  протеза  має  місце  лише  перед  наголошеним  о-,  з  огляду  на 
акання;  в  південно-східних  білоруських  говірках  також  спостерігається 
афереза  о-.  Навпаки,  ця  протеза  не  є  властива  південноросійському  на¬ 
річчю  10 ,  східнословацьким  говіркам  та  болгарській  мові  (крім  поодиноких 
випадків  у  діалектах).  Натоміть  протетичний  к-  перед  о —  це  суто  укра¬ 
їнське  явище,  не  повторюване  в  жодній  із  суміжних  мов. 


6.  ПРОТЕЗА  ПЕРЕД  и 

Перед  й  в  ролі  типового  протетичного  приголосного  виступає  V :  вухо 11 . 
Територія  його  поширення  значно  більша  в  порівнянні  з  позицією  пе¬ 
ред  о-;  вона  покриває  майже  цілу  Україну,  за  винятком  трьох  зон,  що  в 
одній  із  них  уживається  А,  а  в  решті  двох  протези  немає  зовсім.  Проте¬ 
тичний  к  перед  її-  є  характерним  для  Середнього  Полісся  й  охоплює  на 
півдні  волинські  терени  (нижче  від  Рівного),  а  на  півночі  сягає  Ясельди 
на  її  відтинку,  що  на  схід  від  Кобрина  та  на  захід  від  Пинська  (тобто  при¬ 
близно  обіймає  Дорогичинщину,  Сарненщину  та  Рівненщину);  в  пооди¬ 
ноких  словах  він  з'являється  й  на  волинських  і  подільських  теренах, 
розташованих  південніше.  Через  конкуренцію  протетичних  V  та  к  на  цій 
території  пол.  ки/паї  (з  нім.  Ни/па&еї)  в  українській  мові  звучить  як 
вухналь.  Протеза  відсутня  перед  и  на  Східному  Поліссі  аж  до  Переяслава 
та  майже  до  Ромна  на  півдні  (перша  зона),  а  також  на  Лемківщині,  в  цен¬ 
тральних  районах  Закарпаття  між  Латорицею  та  Боржавою  й  частково 
на  Бойківщині,  Гуцульщині  та  Сучавщині  (друга  зона) 12 .  На  Східному 

10  Уживаний  у  південноросійському  наріччі  (й  так  само  в  літературній  російській 
мові)  початковий  звук  V-  у  словах  вотчина  та  восемь  не  має  протетичної  природи.  Він 
постав  у  висліді  розкладення  дифтонга,  що  був  рефлексом  о  за  нового  акута. 

11  Ненаголошений  и-  в  діалектах  потрактовано,  в  ґрунті  речі,  так  само,  як  і  в  літера¬ 
турній  українській  мові.  Див.  вище  34.2. 

12  Див.  мали  Я.  Закревської  в  ДМУМ  4,  Ф.  Жилка  у  ВДВЯ ,  с.  32,  а  також  Ващенко, 
мала  4  та  складену  ним  же  мапу  47  в  ДАБМ. 


34.6  Протетичні  приголосні 


577 


Поліссі  є  місцевості,  де  вживається  протетичний  ]  (юлии^я  —  пор.  на 
юлици  —  Паст.  1760,  юлицю  —  Некраш.  1796,  Куліш  1846);  проте  нечислен¬ 
ні  слова,  де  й  у  літературній  українській  мові  начебто  стоїть  протетичний 
звук  /  перед  м,  не  походять  із  цієї  зони.  Вони  запозичені  з  польської  ( юшка ) 
та  болгарської  ( юнак  —  мабуть,  у  зв'язку  з  міграцією  волохів  і  не  виклю¬ 
чено,  що  за  польського  посередництва).  У  деяких  запозиченнях  У  засту¬ 
пає  к  ( юрба  з  пол.  кигта  —  пор.  гурма  в  Стефаника  1897,  а  також  рос. 
гурьба ;  діал.  юртуватися  проти  літ.  укр.  гуртуватися  з  пол.  кигі).  Ці  слова 
відхиляються  від  власне  української  моделі  наявністю  перед  и -  як 
у  наголошеній,  так  і  в  ненаголошеній  позиції. 

З  такої  територіальної  дистрибуції  протетичних  приголосних 
можна  зробити  висновок  щодо  хронології  їх  появи,  який  полягає  в  тому, 
що  протетичний  V  перед  її-  датується  давнішим  періодом,  ніж  перед  о-; 
його  початки  сягають  часів,  коли  українська  територія  ще  не  була  розді¬ 
лена  польсько-литовським  кордоном,  але  вже  відбулося  заселення  лем¬ 
ками  Карпат.  Це  був,  у  ґрунті  речі,  процес  загальноукраїнський,  що  оминув 
лише  Полісся  (за  винятком  найзахіднішої  його  частини).  Відтак  на  Серед¬ 
ньому  Поліссі  з'явився  протетичний  звук  А,  який  поширився  на  Волинь 
і  Поділля  з  міграцією  людності.  Нарешті,  первісний  стан,  позначений 
браком  протези,  зберігся  в  периферійних  зонах  на  півдні  та  заході. 

Дані  пам'яток  цим  здогадам  не  суперечать:  воутрл  ‘ранку', 
воученици  (Луц.  Єв.  XIV  ст.),  вуши  (Ужг.  півуст.  XIV  ст.),  в&кь  (Жугай 
1569),  воуюв  ‘дядьків'  (Одрех.  гр.  1613),  в^ашко  (Памва  Бер.  1627),  Ноиііа 
(=  Улига  —  Веаиріап  1653),  надпоправно  написане  прізвище  ОусАковский 
(напис  на  іконі,  Жовква  1680  —  пор.  гусак)  тощо  вказують  на  XIV  ст. 
як  на  приблизний  час,  коли  протетичний  V  уже  був  присутній,  а  проте¬ 
тичний  к  ще  не  з'явився.  З  другого  боку,  лемківські  (оу(и)нм  'тітки'  — 
Одрех.  гр.  1578)  та  поліські  (уски  ‘вузькі'  —  Пирят.  1695)  пам'ятки  здебіль¬ 
шого  не  містять  протетичного  V  перед  и-.  Стосовно  перелічених  вище 
запозичень  пор.  іизгкоіи  (Са\у.  1619),  іиски  ак.  одн.  (Кондр.  1693); 
]опакі  (РІасЬіа  1625),  юнака  (Дерн.  бл.  1700);  але  надалі  з  к-  вжито  гурмом 
інстр.  одн.  (Тупт.  1701). 

Так  само  й  у  середині  слова  V-  часто  вживається  перед  и,  щоб 
заповнити  роззів:  павук ,  осавул  (<  тур.  уазаиГ)  тощо  (але  наука  без  V  — 
тут  перед  її  проходить  межа  морфем);  у  закарпатських  говірках  між  Лабір- 
цем  і  Рікою  V  з'являється  на  місці  втраченого ]  у  теп.  часі  дієслів  третього 
класу  на  кшталт  маву,  знаву  (літ.  укр.  маю,  знаю)  незалежно  від  наголосу. 
Таке  вживання  V  між  голосними  засвідчено  в  деяких  словах  починаючи 
з  останньої  фази  давньоукраїнського  періоду:  топонім  КАпєрнАвоумч» 
(Луц.  Єв.  XIV  ст.),  ттівоунА  ґен.  одн.  (і  тиоунА  —  Іп.  літоп.  1146),  пахмка 
(Вірм.  1566 ),рациіупоїи  (Кондр.  1693),  нлвуку  (Няґ.  1758)  тощо. 

З-поміж  суміжних  мов  протетичний  V  перед  її-  є  характерним 
майже  для  всієї  білоруської  території  (з  трохи  меншою  консеквентністю 


578 


34.7  Протетичні  приголосні 


в  її  південній  частині)  та  для  більшості  польських  говірок  (на  відміну 
від  літературної  польської  мови);  натомість  у  російській  мові  (включно 
з  південноросійським  наріччям),  у  східнословацьких  говірках,  у  румун¬ 
ській  і  болгарській  мовах  його  немає. 


7.  ПРОТЕЗА  ПЕРЕД  а 

У  давньоукраїнській  мові  звук  а  в  позиції  на  початку  слова,  крім  як 
у  вигуках  і  сполучниках,  зазвичай  переходив  у  звук  о-  (пор.  суч.  укр. 
Олександ(е)р  тощо;  див.  5.4).  Чужоземні  слова  на  а,  запроваджені  в  серед- 
ньоукраїнську  мову,  тією  самою  дорогою  не  пішли.  Натомість  виявилася 
тенденція  до  вживання  перед  а-  протетичного  приголосного.  Зрідка  це  був 
приголосний  V -,  яквіменіВлртед\ей(Кам.-Буз.  Єв.  1411  —  гр.  ’Аргєрюд), 
чи  й  у  слові  ватал\ан  (Гр.  1435  —  пор.  Vаіатап  Вірм.  1562),  якщо  воно 
походить  від  аіатап,  що  виводиться,  можливо,  з  тур.  оАатап  ‘старший 
пастух'.  Однак  перед  а-  протетичний  V  так  і  не  набув  великого  поши¬ 
рення  —  й  це  стосується  навіть  Східного  Полісся,  де  він  нібито  представ¬ 
лений  трохи  численнішими  прикладами  (пор.  півн.  чернігівське  вакарат 
‘точно',  півн.  київ,  надпоправне  арцаба  ‘стовп’  із  рос.  акурат  і  пол.  хюагсаЬу 
‘дамки'  на  основі  нім.  \Уиг/гаЬеІ  відповідно).  У  сучасній  українській  мові 
він  утримався  в  слові  ванькйр  з  пол.  аІкіег(г )  ‘альков’.  Якщо  гідронім 
Водолага  (сточище  Дінця)  базується  на  тур.  асіа  ‘острів’  +  1акк  ‘намитий 
ґрунт',  то  звук  V-  у  ньому  мусив  постати  за  асоціацією  зі  словом  вода 
й  не  є  протетичним  у  властивому  сенсі.  В  імені  Іван  із  гр.  ісоосущ;  звук  V , 
імовірно,  заповнив  роззів  перед  о  ще  до  його  втрати,  яка  сталася  пізніше: 
Іоан  >  *&оап  >  Іван  (присв.  прикм.  Йванові  —  Лавриш.  Єв.  1329).  Ця  фор¬ 
ма  вживається  також  у  російській  і  білоруській  мовах. 

У  кількох  словах  перед  а-,  як  здається,  вимовлявся  або  вимов¬ 
ляється  протетичний ].  До  них  належать,  наприклад,  Ії&ронови  (Іп.  літоп. 
1213  — гр.  ’Аарсау ),  га(р)лмак  ‘сіряк’  (Житом.  1583  —  пор.  рос.  армяк), 
(Анполки  ‘маленькі  посудини'  (Вірші  Кл.  Зин.  1690  —  пор.  сер.  пол.  атриіа ), 
яз вуки  ‘абетка’  (Дерн.  1700  —  пор.  рос.  азбука ),  Янтбн  (Осадца  1876). 
Однак  часто  є  підстави  підозрювати,  що  те  чи  те  слово  було  запозичене 
з  польської,  вже  мавши  протетичний  7*-,  типовий  для  таких  випадків  під 
середньопольську  добу.  Це  стосується,  поза  сумнівом,  СЛІВ  ЯрЦИБИСКуГГЬ 
‘архієпископ’  (Гр.  1433),  Яндрей  (Одрех.  гр.  1611  —  гр.  ’АуЗрєад),  Уайат 
(Вірм.  1613  —  гр.  А5ар)  та  ін. 

Значно  поширенішим  був  протетичний  к.  У  сучасній  україн¬ 
ській  літературній  мові  він  фігурує  в  словах  габа  з  тур.  аЬа ;  гармата  з  пол. 
агтаіа  (пор.  агтаз  ‘гармаш’  —  Вірм.  1561,  лрмАтгь  ґен.  мн.  —  Вірші 
Кл.  Зин.  1690,  але  кагтаіа  —  Вірм.  1621);  гаспид  із  тр.аспад ‘отруйна  змія’ 
(за  посередництва  церковнослов’янської  мови);  гарний  з  болг.  діал.  або 


34.7  Протетичні  приголосні 


579 


мак.  арен  (літ.  болг.  харен );  гарба  з  тур.  аг(а)Ьа.  Проте  для  слів  Ганна , 
галун ,  ганус ,  гярг/с  і  сер.  укр.  танкер  ‘хомутик'  (1612)  не  виключено,  що 
вони  могли  набути  к-  ще  в  польській  мові  й  були  запозичені  з  неї  вже 
в  такому  вигляді.  У  говірках  можна  здибати  інші  слова  з  протетичним  к : 
гарегит ,  гатлас ,  гайстра ,  Гамерика ,  гануска  ‘сіль'  із  гр.  «Лад  (останнє  — 
з  арґо  харківських  сліпців)  та  ін.  Пор.  схоже  явище  навіть  у  питомому 
гась?  (Павловський  1826). 

Якщо  розглядати  це  питання  під  історичним  кутом  зору,  к  пе¬ 
ред  а-  засвідчено  з  кінця  XIV  ст.,  а  частіше  його  можна  бачити  з  XVI  ст., 
наприклад,  Напкопісіе5апсІес2(Тр.  1348,  Краків),  Ганну  (Гр.  1522,  Остріг), 
Гаджк'Ьта  (Гр.  1535,  Луцьк),  Наїссіеі  (суч.  укр.  Авдій,  Люстр.  Хмельник 
1552),  Наппа  (Вірм.  1560),  в  гатдас'Ь  (Ів.  Виш.  1600),  ганоу(с)ка  (Одрех. 
гр.  бл.  1600),  ганьшгь  ‘ганус’  (Славин.  1642),  Ганену  ~  Анна  (Полт.  1670), 
армачгь  ~  гармат  (Літоп.  Самов.  1702),  гарапська  (Гатцук  1861)  тощо. 
Пор.  також  надпоправне  випущення  початкового  кореневого  к  (що  дово¬ 
дить  факультативний  статус  протетичного  к):  Агазіт  (Вірм.  1562  — 
гр.  Гєраспрод),  афтованьїй  (Баришп.  1663)  з  пол.  ка/іохюас  на  основі 
нім.  ке/іеп  ‘прикріплювати’;  суч.  укр.  гаптувати. 

Як  показують  ці  приклади,  протетичний  к  перед  а-  зафіксо¬ 
вано  в  різних  регіонах,  від  північнокарпатського  (лемківського)  до  Полтав¬ 
щини  та  Східного  Полісся,  включно  з  Волинню  та  Поділлям.  Так  само 
й  у  сучасних  діалектах  він  вимовляється  на  великих  обширах,  що  сягають 
від  Східного  Полісся  до  степової  зони  й  від  Сяну  до  Дінця  (щоправда, 
він  практично  відсутній  у  лемківських  говірках  і  тільки  обмежено  вжи¬ 
вається  в  бойківських,  гуцульських 13  і  закарпатських).  І  все  ж,  як  виглядає, 
в  жодному  регіоні  к-  не  вживається  систематично:  скрізь  наявні  рівно¬ 
біжні  форми  без  протези  (рідше  з  протетичним  ]-)  і  спостерігаються 
хитання.  Пояснити  цю  ситуацію  можна  тим,  що  перед  а-  ніколи  не  було 
регулярного  розвитку  протези,  оскільки  такі  слова  ніколи  не  складали 
значної  групи  у  словництві.  Коли  якесь  слово  на  а-  вряди-годи  впрова¬ 
джувалося  в  мову,  воно,  бувши  незвичним,  вимагало  особливого  потракту¬ 
вання,  щоб  цю  аномалію  зліквідувати.  Тому  до  лексичних  одиниць, 
що  за  різних  часів  потрапляли  в  мову,  застосовувалися  асі  Ьос  ніяк  не  пов’я¬ 
зані  між  собою  процедури.  Таким  чином,  ця  ситуація  цілком  відмінна 
від  протези  перед  и-  та  о-,  де  були  чинними  регулярні  звукові  закони. 

Протетичний  к  перед  а -  за  межами  української  території 
властивий  південномалопольським  говіркам  і  коли-не-коли  трапляється 
(реалізований  як  де-)  у  болгарських  запозиченнях  із  турецької  (напри- 


13  У  запозиченнях  із  румунської  гуцульські  говірки  частіше  вдаються  до  протетич¬ 
ного./:  яфйни  ‘чорниці’  (те  саме  в  буковинсько-покутських,  бойківських,  лемківських, 
закарпатських  говірках)  з  рум.  а/іпа;  ярйч  ‘їжак’  з  рум.  агісіщ  гармасар  ‘жеребець’  з  рум. 
агтазаг  —  але  з  хитаннями.  Якщо  гуц.  аріднш  ‘чорт’  походить  від  біблійного  їарєд,  імені 
992-річного  чоловіка  (пор.  рос.  діал.  аред  ‘старигань;  чаклун’  —  Вороніжчина),  це  був 
би  приклад  утрати  ]-  унаслідок  таких  хитань. 


580 


34.8  Протетичні  приголосні 


клад,  хамбар  —  тур.  атЬаг).  Нехай  недорозвинений,  цей  різновид  про¬ 
тези  все  ж  представлений  в  українській  мові  ширше,  ніж  у  будь-якій 
із  сусідніх.  Чи  стимулювала  нестабільність  українського  протетичного  к 
втрату  початкового  к-  у  південно-східних  говірках  мови  ідиш 14 ,  напев¬ 
не  сказати  неможливо. 


8.  ПРОТЕЗА  ПЕРЕД  І  ТА  у 

Наявність  протетичного  у  перед  і-  в  давньоукраїнській  мові  можна 
постулювати  на  підставі  зміни  е  >  е  (“новий  ять”)  у  сполуках  на  кшталт 
не  имамь  >  н'іі  имлмь  (див.  17.2).  Безпосереднього  оприявнення  ЦЬОГО  ] 
у  давньоукраїнських  пам’ятках  сподіватися  годі,  бо  тогочасна  кирилиця 
не  передбачала  жодної  змоги  відтворити  звукосполуку уї.  Факти,  якими 
ми  диспонуємо,  не  дозволяють  напевне  стверджувати,  що  цей  протетич¬ 
ний  у  був  поширений  у  всіх  діалектах  давньоукраїнської  мови,  хоча  така 
ймовірність  є  досить  великою,  якщо  зважити  на  корпус  давньоукраїн¬ 
ських  пам’яток,  де  вживається  “новий  ять”  (приклади  наведено  в  17.2). 

Якщо  на  початку  мала  місце  саме  така  ситуація,  то  найліпше 
вона  затрималася  на  Поділлі  (за  винятком  його  північного  окраю),  де 
можна  почути  вимову  їнакше ,  Іией,  Іскра ,  І стик ,  Іван  тощо,  а  в  деяких  місце¬ 
востях  —  з  подальшою  зміною  і-  (у-)  >  е :  енний  ‘інший’,  ескра  тощо 15 . 
Протетичний  у  перед  і-  ( у -)  віднаходиться  й  у  прилеглих  регіонах:  на 
Волині,  Буковині,  Покутті,  в  зоні  наддністрянських  говірок,  поширюю- 
чися  далі  на  бойківські  та  надсянські,  але  тут  паралельно  вживається 
й  протетичний  А,  причому  обидва  вони  перебувають  у  взаєминах  досить 
строкатої  дистрибуції  як  із  географічного  погляду,  так  і  стосовно  вживання 
в  тому  чи  тому  слові.  Далі  на  захід  лежить  зона  без  протези  перед  і- /у-, 
що  обіймає  лемківські  говірки  (крім  східних),  а  також  закарпатські,  гу¬ 
цульські  та  сучавські  (в  Румунії).  Показово,  що  декотрі  з  цих  говірок 
дійшли  до  занепаду  початкового  у  навіть  перед  рефлексами  е:  їсти ,  їздити 
(літ.  укр.  їсти ,  їздити).  Нарешті,  зона  вживання  протетичного  к  (, шнакший , 
Гилько  ‘Ілько’  тощо)  сягає  від  Підляшшя,  Полісся  та  Посяння  до  Бойків- 
щини  на  заході  й  центральної  Наддністрянщини  на  сході,  охоплюючи 
також  Волинь,  північну  частину  Поділля  та  наддністрянську  діалектну 
територію,  великою  мірою,  отже,  накладаючись  на  зону  поширення  проте- 


14  Не  лише  перед  а-.  Див.  мапу  Ю.  Вайнрайха  у  збірнику  Атегісап  СопігіЬийот  іо 
іНе  Рі/іН  Іпіетайопаї  Сощгезз  о/  Зіасізіз  (ТЬе  На§ие,  1963),  с.  345. 

15  Щодо  того,  чи  звукосполука уї-  перейшла  в  ]у-  з  подальшим  поновленням  і  під 
впливом  у  (у  такому  разі  і  в  наведеному  прикладі  є  вторинним),  чи,  навпаки,  звук  і  від 
початку  був  убезпечений  від  цієї  зміни  з  огляду  на  присутність  у-  і  повсякчас  лишався 
незмінним,  —  див.  52.6. 


34.9  Протетичні  приголосні 


581 


тичного у 16 .  На  теренах,  заново  осаджених  у  ХУІ-ХУІІІ  ст.  (Полтавщина 
та  степові  райони  на  схід  від  неї),  у  зв’язку  зі  змішаним  характером  насе¬ 
лення  зустрічаються  всі  три  варіанти  поряд. 

На  підставі  окресленої  дистрибуції  можна  зробити  певні  при¬ 
пущення  щодо  перебігу  цього  процесу.  Зміна  і  >  у ,  розпочавшися  напри¬ 
кінці  XIII  ст.  (див.  28.5),  призвела  на  більшій  частині  України,  за  винятком, 
говорячи  узагальнено,  Поділля  та  навколишніх  регіонів,  до  втрати  у  на 
початку  слова.  Цей  стан  зберігся  в  карпатських  діалектах.  На  решті  тери¬ 
торії  з’явився  новий  протетичний  звук  А,  що  поширювався,  мабуть,  із 
Волині  та  Західного  Полісся.  Показово,  що  протетичний  у,  як  правило, 
не  вживається  перед  новим  у,  який  постав  перед  скупченнями  приго¬ 
лосних  на  початку  слова  (на  кшталт  іржа~иржа ;  див.  27.2),  тимчасом 
як  протетичний  А  тут  можливий  ( гиржа  на  Бердичівщині,  гержа  на  Серед¬ 
ньому  Полісся  тощо).  Це  вказує  на  залишковий  характер  протетичного./  — 
на  відміну  від  інноваційного  к.  Пор.  також  заміну  У  на  А  у  середині  слова 
в  підляському  топонімі,  що  під  середньоукраїнську  добу  мав  форму  Воинь, 
а  в  сучасній  українській  мові  —  Богинь  (пол.  \Уокугі). 

У  пам’ятках  не  було  жодної  можливості  відображення  проте¬ 
тичного  у,  як  завважено  вище;  натомість  протетичний  А  міг  бути  позна¬ 
чений,  хоча  таких  випадків  налічується  обмаль:  Ніікоосе  (Веаиріап  1653) 
на  Брацлавщині  —  суч.  укр.  Ільківка.  Немає  ніяких  даних,  що  суперечи¬ 
ли  б  припущенню  про  постання  протетичного  А  перед  у-  та  перед  о- 
рівночасно,  тобто  під  ранньосередньоукраїнську  добу.  В  усякому  разі, 
перед  у-  він  уже  вживався  в  XVII  ст. 

У  сучасній  українській  літературній  мові  протетичний  у  пе¬ 
ред  у- (і-)  не  трапляється 17 ,  а  протетичний  А  представлений  у  ній  єдиним 
словом  гикавка  —  пор.  рос.  икать ,  болг.  йкам.  З-поміж  сусідніх  мов  проте¬ 
тичний  у  перед  і-  віднаходиться  в  деяких  польських  говірках,  особливо 
в  Мазовії;  натомість  протетичний  А  являє  собою  специфічну  українську 
рису  (проте  пор.  сх.  словац.  кіг^а  ‘іржа’;  у  сілезьких  говірках  польської 
мови  рівнобіжний  процес  відбувся  незалежно). 


9.  ПРОТЕТИЧНИЙ  ЗВУК  І 

*  *  *  Унікальний  статус  має  наявність  протетичного  І  або  V  у  надсянських 
говірках,  наприклад,  у  словах  Іирагюка  (літ.  укр.  опалка),  Люлька  (літ. 
укр.  Юлька).  Ця  протеза  є  вторинною;  вона  пов’язана  з  замінністю  І 
(лабіалізованого  в  цих  говірках)  із  хю  та  V  з  у. 

16  Частково  це  зобразив  Бе^а,  мала  2. 

17  Не  плутати  з  ї  на  місці  колишніх  в,  е\  поява  протетичного  у  перед  ними  є  звичайним 
явищем:  їсти,  ім’я  ївга  <  (У)езії,  (У)еокепуа. 


582 


34.10  Протетичні  приголосні 


Початковий  І  у  літ.  укр.  ледве  (пор.  рос.,  болг.  едва)  зумовлений 
семантично:  форми  з  І  постали  під  впливом  частки  ле  ‘тільки’,  що  при¬ 
сутня  також  у  сполучнику  але. 


10.  ХРОНОЛОГІЧНА  ТА  ГЕОГРАФІЧНА  СТРАТИФІКАЦІЯ  ПРОТЕЗИ 
В  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

Хронологію  появи  протетичних  приголосних  в  українській  мові  можна 
показати,  дещо  спрощуючи  реальний  стан  справ  і  поминаючи  деякі  мар¬ 
гінальні  явища,  у  вигляді  таблиці: 


Голосний 

Протетичний  приголосний 

і 

V 

к 

і>У 

е>ї 

е 

прасл. 

прасл. 

прасл. 

XVI  ст.? 

а 

(XVI  ст.) 

(XV  ст.) 

(ХІУ-)ХУІ  ст. 

о 

о 

до  початку  XV  ст. 
кінець  XIII  ст. 

початок  XVI  ст.? 

и 

(XVIII  ст.?) 

XIV  ст. 

XVI  ст.? 

Прасл.  —  успадковано  з  праслов’янської  мови;  дати  в  дужках  стосуються 
маргінальних  явищ,  що  охоплювали  незначну  кількість  слів  і  були  обмежені 
територіально. 


Із  таблиці  випливає,  що  звук  ]  не  відігравав  жодної  активної 
ролі  у  власне  українських  процесах,  пов’язаних  із  розвитком  протези; 
V -  був  прикметою  ХІІІ-ХІУ  ст.,  а  А-  (здогадно)  —  бл.  XVI  ст.  Усі  ці  про¬ 
цеси  припадають  головно  на  середньоукраїнську  добу. 

На  додачу  до  наведеної  таблиці  можна  виділити  й  найбільш 
характерні  зони  з  погляду  розвитку  протези  в  українській  мові: 

1.  Говірки,  що  опираються  протезі  (за  деякими  винятками),  насамперед 

лемківські  та  закарпатські. 

2.  Говірки  з  помірковано  розвиненою  протезою,  особливо  східно-  та 

середньополіські. 

3.  Говірки  з  хаотичним  уживанням  і  дистрибуцією  різних  типів  протези, 

тобто  заново  залюднені  території  на  сході  та  півдні  України. 

4.  Говірки  з  максимально  розвинутою  протезою,  що  для  них,  вочевидь, 

можна  визначити  два  головні  осереддя:  одне  на  Львівщині  й  Терно¬ 
піллі  та  друге  на  (південній?)  Волині. 


34.11  Протетичні  приголосні 


583 


11.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Українська  мова,  в  ґрунті  речі,  зберегла  праслов’янські  протетичні  при¬ 
голосні  перед  голосними  переднього  ряду.  Зміни,  що  стосувалися  і-,  були 
зумовлені  переходом  цього  голосного  в  у ,  тобто  втратою  передньої 
артикуляції.  Перед  голосними  непереднього  ряду  постала  нова  протеза. 
У  праслов’янській  мові  вибір  протетичних  приголосних,  практично  об¬ 
межений  альтернативою  ]  або  V  ([XV]),  як  правило,  залежав  від  якості 
самого  голосного:  оіубленим  голосним  передував  приголосний  V-,  неогуб- 
леним  переднього  ряду,  а  пізніше  й  усім  неогубленим  —  приголосний./’-. 
На  перший  погляд  здається,  що  ця  засада  зберігає  чинність  і  в  українській 
мові,  де  ]  надалі  вживається,  як  правило,  перед  голосними  переднього 
ряду.  Одначе  то  є  оманливе  враження,  зумовлене  консервативністю  щодо 
збереження  праслов’янського  стану  в  позиції  перед  е,  е  та  їх  рефлексами. 
Активний  розвиток  протези  лише  початково  йшов  згідно  з  цією  засадою 
(о-  >  V6-),  відтак  настали  певні  хитання,  коли,  приміром,  перед  а-  з’явля¬ 
лися  і  і  V -,  а  згодом  знайшов  застосування  новий  протетичний  при¬ 
голосний  й-,  наділений  більшою  універсальністю:  він  уживався  не  лише 
перед  голосними  заднього  ряду  а-  та  и-,  але  також  і  перед  у-. 

Це  доводить,  що  під  ранньосередньоукраїнську  добу  протеза 
не  зумовлювалася  структурними  властивостями  голосних,  як  це  було  за 
праслов’янських  часів.  Таким  чином,  метою  протези  в  середньоукраїнській 
мові,  як  здається,  було  уникнення  роззіву  (див.  вище  34.5).  Крім  того, 
вживання  протетичного  приголосного  забезпечувало  вищий  ступінь 
єдності  у  структурі  складу.  Якщо  до  занепаду  єрів  існувало  дуже  мале 
число  припустимих  типів  складів  (V,  СУ,  ССУ,  СССУ  і,  як  виняток, 
ССССУ),  то  внаслідок  цієї  події  складова  структура  набула  такого 
розмаїття,  що  говорити  про  якісь  реальні  обмеження  в  цьому  аспекті  немає 
сенсу.  Натомість  тепер,  усуваючи  принаймні  один  із  цих  типів  (V)  у  висліді 
протези  та  заповнення  роззіву,  мова  ввійшла  у  відновлювальне  річище 
й  почала  рух  до  повторного  набуття  складом  фонологічної  визначе¬ 
ності.  (Ця  тенденція,  нехай  реалізована  іншим  способом,  знайшла  вияв 
також  у  поступовому  усуненні  складів  із  двома  верхів’ями  звучності; 
див.  27.6  і  35.7.  Ледве  чи  можна  вважати  за  випадковість,  що  обидва  ці 
процеси  збіглися  в  часі,  припавши  саме  на  період  після  занепаду  єрів. 
Жодних  новацій,  що  мали  б  за  результат  постання  протетичних  при¬ 
голосних,  не  можна  віднайти  за  прото-  чи  давньоукраїнських  часів  перед 
цим  занепадом) 18 . 


18  Принагідно  слід  згадати  вставлення  У  у  таких  запозичених  словах,  як  ідея,  статуя. 
Цим  досягалося  кілька  цілей:  заповнення  роззіву,  зодноріднення  іменних  основ  (що 
всі  вони  закінчувалися  на  приголосний),  а  також  усунення  складів,  утворюваних  самим 
лише  голосним  (пор.  пол.  ійеа,  зіаіиа). 


584 


34. 1 1  Протетичні  приголосні 


Протеза  в  українській  мові  не  залежить  від  наголосу.  Якщо 
у  випадку  и-  обумовленість  наголосом  нібито  присутня,  вона  діє  непрямо: 
протетичний  приголосний  зазвичай  не  може  передувати  ненаголошеному 
и-у  оскільки  він  насправді  реалізується  як  [и]  або  [ш].  Незалежність  від 
наголосу  є  загалом  більш  характерною  для  давніших  (давньоукраїнських 
і  —  на  велику  міру  —  ранньосередньоукраїнських)  звукозмін,  ніж  для  на¬ 
ступних  часів. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Дурново  Н.  «Русские  рукописи  XI  и  XII  в.  как  памятники 
старославянского  язьїка»,  розділ  VI. /Ф  6, 1926-1927. 

2.  Шило  Г.  «Явище  протези  в  слов’янських  мовах». 

ВСЯЛ  2, 1949. 

3.  Закревська  Я.  «Явище  протези  в  західних  говорах 
української  мови».  ДМУМ  4,  1961. 

4.  Лукина  Г.  «Старославянские  и  древнерусские  лексические 
вариантьі  с  начальними  а-—  я,  ю  —  у,  е  —  о  в  язьіке  древне- 
русских  памятников  ХІ-ХІУ  веков».  Русская  историческая 
лексикология.  М.,  1968. 

5.  Калньїнь  Л.  «О  фонологическом  оформлений  анлаута 

в  надсянском  говоре».  Общеславянский  лингвистический  атлас. 
М.,  1972. 


35.  УПОРЯДКУВАННЯ  СКЛАДОБУДОВИ: 
СКЛАДИ  З  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ  ЗВУЧНОСТІ 


1.  Загальні  завваги .  585 

2.  Склади  з  двома  верхів’ями  на  початку  слова .  586 

3.  Склади  з  двома  верхів’ями  в  середині  слова  (кореня) .  590 

4.  Звуки  о  та  е  в  рефлексах  складів  із  двома  верхів’ями 

в  середині  кореня .  594 

5.  Склади  з  двома  верхів’ями  в  середині  слова  на  межі  морфем .  598 

6.  Склади  з  двома  верхів’ями  наприкінці  слова .  599 

7.  Підсумки.  Умови  та  наслідки  .  601 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Рівнобіжно  з  перетворенням  складів  типу  V  на  склади  типу  С  +  V  (див. 
розділ  34)  діяла  тенденція  до  повного  усунення  складів  із  двома  верхів’ями 
звучності,  тобто  з  сонорними  звуками  в  скупченнях  приголосних.  (У  по¬ 
дальшому  називатимемо  їх,  заради  стислості,  складами  з  двома  верхів’ями, 
поминаючи  окреслення  “звучності”).  Це  здійснювалося  або  за  допомогою 
протези  (чи  вставляння  звуків),  або  —  рідше  —  відкиненням  сонорного 
чи  приголосного.  Розпочавшися  ще  наприкінці  давньоукраїнського  пері¬ 
оду  (див.  27.6),  цей  процес  пішов  хутчіше,  набувши  під  середньоукраїнську 
добу  вже  не  спорадичного,  а  регулярного  характеру.  Вже  на  ранньосеред- 


586  35.2  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


ньоукраїнському  етапі  він  практично  завершився  на  початку  слова  й  ак¬ 
тивно  діяв  у  середині  слова  в  кореневих  морфемах.  Щойно  пізніше  він 
дійшов  логічного  кінця  в  позиції  наприкінці  слова  та  на  морфемній  межі. 
Тому  зміни,  характерні  для  двох  останніх  позицій,  детально  розглядати¬ 
муться  в  подальших  розділах  (44  і  58).  Наслідком  цих  змін  стало  обме¬ 
ження  виниклого  було  розмаїття  можливих  типів  структури  складу. 

Як  і  в  розділі  27,  зміни  в  складах  із  двома  верхів'ями  розгля¬ 
датимуться  окремо  для  різних  позицій  у  будові  слова. 


2.  СКЛАДИ  З  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ  НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА 

У  гру  могли  входити  чотири  приголосні:  /,  г,  т  та  я,  але  насправді  остан¬ 
ній  з  них  у  цій  позиції  ніколи  не  траплявся.  Говорячи  про  ті  три  приголосні, 
що  в  цій  позиції  вживалися,  слід  мати  на  оці  відмінність  між  морфологіч¬ 
ним  уодностайненням  та  звуковими  змінами.  Якщо  в  сучасній  українській 
мові  маємо  форми  льон :  льону  (пор.  білор.  лен :  ільну ),  рот :  рота ,  мох : 
моху  (давн.  укр.  дьнд,  р^ьтд,  м'ьха),  то  кореневий  голосний  у  ґен.  (та  решті 
непрямих  відмінків)  тут  узято  з  ном.  одн.  Таке  морфологічно  зумовлене 
водностайнення  мало  місце  не  лише  в  парадигмі  словозміни,  а  й  у  слово¬ 
творі:  лобам  —  з  о,  яку  слові  лоб :  лоба\  ротики  ‘різновид  квітів’  —  яку  слові 
рот ;  лев'ячий ,  левиний  —  як  у  слові  лев\лева\  легеня  —  як  у  слові  легкйй 
та  ін.;  лестити  на  основі  заст.  лесть,  пор.  улесливий  (давн.  укр.  дьстити; 
рос.  льстить)  засвідчено  з  е ,  починаючи  принаймні  з  XV  ст.:дестец(Кам.- 
Буз.  Єв.  1411,  Ів.  Виш.  1600,  Славин.  1642);  прєдестйлистєсА  ‘знадилися’ 
2  ос.  мн.  (Кл.  Остр.  1599);  лестивого  (Транкв.-Ст.  1646);  лести  ґен.  одн. 
(Іуст.  літоп.  1670).  Проте  хронологія  такого  водностайнення  для  поодино¬ 
ких  слів  є  дуже  різною.  Розповсюдження  на  всі  форми  є  характерне  для 
голосних  о  та  е ,  тобто  тих  самих,  що  виступають  у  ролі  регулярних 
рефлексів  сильних  єрів. 

Натомість  фонетично  були  зумовлені  такі  зміни: 
а).  Скупчення,  що  містили  І.  З-поміж  усіх  варіантів  величезну  пере¬ 
вагу  мало  запровадження  протетичного  у  перед  /: 

*  *  *  Іьо-:  Идвовскьіи  (Гр.  1400,  Львів),  илввдски  (Гр.  1421,  Львів),  Илвовскои 
ґен.  одн.  жін.  роду  (Молд.  гр.  1467),  пана  Идьва  (Гр.  1497,  Крем’я- 
нець),  князем  Идвомт*  (Гр.  1527,  Тарґовіца),  ііоеіи  ‘львів’янин’ 
(Вірм.  1559  *),  образом  идвовьім  ‘по-лев’ячому’  (Вол.  Єв.  1571),  уст 
идвов  (Крех.  Ап.  1572),  топонім  ІІ’тп  (Веаиріап  1653).  Такі  форми 
перетривали  й  були  в  ужитку  до  XVIII  ст.  (под  Идвовт>  —  Літоп. 


1  Вірменські  приклади  можуть  містити  і-  також  і  з  огляду  на  правила  кипчацької 


мови. 


35.2  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


587 


Самов.  1702),  а  в  діалектах  і  до  сьогодні  (до  Ильвова  —  Середнє 
Закарпаття);  проте  в  літературній  українській  мові  була  поновлена 
традиційна  форма  Львів.  У  ХУ-ХУІ  ст.  Молд.  гр.  здебільшого  ма¬ 
ють  и  після  д  (вт*  Ликові;  —  1436,  Путна  1525;  до  Ливовд  —  1456, 
лнвовскьіи  —  1460  та  ін.).  Це  могли  бути  буковинські  форми, 
але  ймовірнішим  видається  припущення,  що  вони  являють  собою 
незграбне  відтворення  все  ще  незмінених  скупчень  приголосних 
румунськими  писарями. 

/ь/-  (суч.  укр.  ллю):  идют  (Присл.  Кл.  Зин.  1690),  іллеться  (П.  Куліш 
1846);  якщо  гідронім  Льва  (правий  доплив  Прип’яті)  виводиться 
від  цього  кореня,  то  це  був  би  приклад  незміненого  скупчення  при¬ 
голосних  на  окраї  української  мовної  території. 

/&і-:  иджю  ‘брехню’  (Єв.  Пер.  1510),  идживьіх  ‘брехливих’  (Вол.  Єв.  157 1), 
илтьжепророцьі  (Літк.  Єв.  1600),  ил’ьгдровє  ‘брехуни’  (Транкв.-Ст. 
1618).  Форми  з  о  після  І  (Ложоц/уь  ‘той,  хто  вірить  брехням’  —  Мог. 
1635)  базуються  на  морфологічному  водностайненні,  а  форми  з  по¬ 
чатковим  о,  типові  для  народнопісенної  творчості  (олжа  —  в  думі), 
скидаються  на  штучні  витвори,  посталі  внаслідок  архаїзаційних 
мовних  експериментів  (олжйвіуста  —  Свідзинський  1931),  як  і  від¬ 
новлена  за  наших  днів  форма  лжа  (Загребельний  1972);  але  не 
можна  виключити  їх  уґрунтованості  також  у  певних  локальних 
процесах,  що  мали  місце  на  Чернігівщині  (див.  нижче)  2. 

Іьп идну  (Люстр.  Луцьк  1552);  прикметник  ильнянйй  досить  часто 
трапляється  в  говірках  (наприклад,  у  бойківських,  закарпатських, 
північно-східних  лемківських),  але  в  літературній  українській  мові 
внаслідок  уподібнення  п’  до  V  постала  форма  лляний.  Найпівніч- 
ніші  говірки  й  досі  можуть  мати  склади  з  двома  верхів’ями:  льнйсько 
‘поле,  де  ріс  льон’  (Кобрин),  пор.  дну  ґен.  одн.  у  Житом.  1583. 

У  корені  Іьг-  мала  місце  взаємодія  двох  словоутворень.  Літ.  укр. 
ложка  являє  собою  регулярний  рефлекс  давн.  укр.  дчьжькд.  Проте  в  бага¬ 
тьох  говірках  подибуємо  форму  лйжка,  поширену  в  зоні  між  Карпатами 
та  приблизною  лінією  Рава- Руська  —  Золочів  —  Тернопіль  —  Хмель¬ 
ницький  —  Кам’янець- Подільський,  а  також  на  Закарпатті  на  схід  від 
Тересви  3.  Такі  форми  засвідчені  в  середньоукраїнській  мові:  в  дьіжкдх'ь 
(Гр.  1534,  Луцьк),  дьіжкою  (Ст.  Зиз.  1596),  дьіжкд  (Вісііопагіит  1649). 
Форма  лижка  може  бути  наслідком  змішання  форм  д*ьжькд  та  ді^жиця, 
що  друга  з  них  могла  дати  Нугус}а  (поряд  із  *іІгус)а)  4.  Однак  частіше 
в  сучасних  говірках  д'ьжиця  має  рефлексом  форми  з  /,  поголосненим 
у  V  ~и  або  втраченим:  півд.  лемк.  вжиця,  сер.  лемк.  жиця,  півд.  сер. 
закарп.  ужиир  (пор.  30.3).  Форми  типу  лйжка  могли  також  перебрати  у 


2  У  таких  формах  також  можна  припустити  білоруський  вплив:  пор.  нд  Рси  ~  отт» 
Орси  ‘на/від  Росі’  (Люстр.  Канів  1552)  у  випадку  г-.  Щодо  півн.  укр.  о-  перед  г —  див. 
нижче  пункт  б). 

3  Див.  Дзендз.  мапа  65. 

4  Водностайнення  могло  також  відбуватися  у  зворотному  напрямку:  дожніть  ґен.  мн. 
(Полт.  1665). 


588 


35.2  Упорядкування  складобудови :  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


з  дієслова  лигати,  в  якому  цей  голосний  з’явився  внаслідок  чергуван¬ 
ня  а:#  (як  у  йьхп^іі.йухаіг).  Менш  імовірним  є  вплив  пол.  Іугкау 
бо  й  у  самій  цій  мові  така  форма  є  нерегулярною,  а  на  південному  заході 
Польщі  та  в  північнокашубських  говірках  зберігається  сподіваний 
варіант  Іегка. 

Наведімо  ще  кілька  скупіше  представлених  і  менш  певних  при¬ 
кладів: 

Іьх-У  нульовий  ступінь  до  Іеха  ‘борозна’  в  гідронімі  Ільгиина  (правий 
доплив  Трубежа); 

Іь§-  ‘легкий’  у  бойк.  илзь  ‘провалля’,  якщо  за  основу  тут  узято  непрямі 
відмінки; 

Іьзк-  ‘лиск’  у  закарп.  ильще  ‘блудило’; 

ІьЬ-  у  сер.  укр.  Идбєзь  -  Одбєзь  (поблизу  Любашева  на  Волині),  нині 
Люб'язь  —  унаслідок  народноетимологічного  переосмислення. 

б).  Скупчення,  що  містили  т~.  Типовий  результат  звукової  еволюції 
це  уг-у  але  по  говірках  часом  трапляється  й  ог-  або  аг-: 

***  гьг -:  ир'ьждвлєть  (Жугай  1569),  иржд  (Няґ.  1758),  поряд  зі  старими 
формами  из  ржею  (Кл.  Остр.  1599),  топонім  Егашіес  (Веаиріап 
1653  —  пор.  суч.  укр.  Іржавець).  Сюди  ж  слід  віднести  гідронім 
Ірдинь  (Південна  Київщина).  Якщо  топонім  бржиця  (Літоп.  Самов. 
1702  —  і  так  само  гідронім,  доплив  Сули)  також  виводиться  з  цього 
кореня,  вігг  демонструє  північно-східний  (чернігівський)  рефлекс. 
Форми  ар(д)жа  й  навіть  ярджа  можна  почути  на  півдні  Лемків- 
щини,  тимчасом  як  північно-західні  лемківські  говірки  зберігають 
форму  ржа ;  буковинський  гідронім,  записаний  1886  р.  як  Ігзгошес, 
тепер  начебто  має  форму  Аржавець  (Карпенко). 
гьг-  ‘жито’:  ирждньїми  (Гр.  1531,  Краків);  суч.  укр.  ( и)ржанець  ‘різно¬ 
вид  трави’. 

гьг-  -  гьг-:  суч.  укр.  іржати ,  діал.  гирзати  -ризати  (наддністрянські 
говірки). 

гьо-:  ирвє  (Крол.  рат.  кн.  1665),  ирвьі  2  ос.  одн.  нак.  сп.  (Присл.  Кл.  Зин. 
1690),  ирвдтимєть  (Оггуфр.  Харк.  1699)  проти,  мабуть,  книж¬ 
ного  варіанту  рвеницд  (Славин.  1642).  Пор.  суч.  укр.  літ.  рвати- 
ірвати. 

*гьр-  ‘копати’  (споріднене  з  закарп.  рупа  ‘яма  для  картоплі’): 

гідронім  Ірпінь  (поблизу  Києва)  (Ирпинєдгь  —  Літоп.  Граб.  1710), 
гідронім  їрпа  (Чернігівська  обл.). 

гьк-у  лише  сер.  укр.  і  діал.  азь  иркж  ‘я  кажу’  (Єв.  Пер.  1510),  ирц’Ь  2  ос. 
одн.  нак.  сп.  (Ів.  Уж.  1643),  ирци,  ирчєп*  (Няґ.  1758);  північноукра¬ 
їнський  варіант  представлено  в  дієприслівнику  дрєкучн  (Чет.  1489). 
Виведенггя  гідроніма  Ірклій  (лівий  доплив  Дніпра)  з  *гькІ-еі  (Кар¬ 
пенко)  викликає  сумніви;  хоча  воно  справді  пояснило  б  узаємо- 
дію  форм  з  у-  та  з  а-  ( Негкіг ;  —  Веаиріап  1653  проти  топоніма 
Аркд'Ькві*  —  Літоп.  Самов.  1702),  це  може  бути  народноетимоло- 
гічне  переосмислення  чужомовної  (турецької?)  назви. 


35.2  Упорядкування  складову дови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


589 


гьх-:  гьз-,  споріднене  з  рух:,  гідронім  Іргиа  (лівий  доплив  Тетерева), 
гідронім  Іршава  (правий  доплив  Боржави),  північноукраїнський 
варіант  у  топонімі  Аршичинд  (Гр.  1547,  Луцьк),  пол.  топонім 
Огскотюек  на  Підляшші  (ранньосер.  укр.  Кското ,  1407).  Пор.  також 
білор.  топонім  Оргиа. 

гьі-\  ир'ьтдми  (Няґ.  1758).  У  літературній  українській  мові  морфо¬ 
логічний  підхід  призвів  до  витіснення  форм,  яких  би  можна  сподіва¬ 
тися  з  погляду  фонетики:  ротами  на  основі  ном.  одн.  рот. 

в).  Скупчення,  що  містили  т.  У  цьому  випадку  також  додавався  звук 
у -,  а  в  північноукраїнському  наріччі  о-  ~  а-,  з  тією  відмінністю,  що  це 
відбувалося,  як  правило,  лише  перед  несонорними.  Коли  після  т 
ішли  г,  І  чи  п,  скупчення  лишалося  без  змін.  Цим  підтверджується 
той  постулат,  що  два  верхів’я  звучності  (падіння  —  підвищення,  V) 
в  межах  складу  й  були  причиною  змін.  У  скупченнях  яш,  іяг,  ія/,  за 
якими  йде  голосний,  звучність  є  тільки  рівною  з  подальшим  підви¬ 
щенням  (тп-  _/),  або  тільки  підвищується  (ті,  тг  /).  Сюди  належать 
сучасні  українські  форми  мною,  мру,  мною,  мнець,  мну,  мрія,  мряка , 
мліти ,  млин,  млинець.  Виламуються  з  цього  правила,  як  здається, 
лише  два  винятки: 

імла  має  на  початку  у-  (>  і-),  бо  перед  /  первісно  стояв  звук  £  (>  А); 
пор.  рос.  мгла,  пол.  т§1а,  укр.  діал.  мугла  ‘холодна  дощова  пого¬ 
да’  (Житомирщина)  та  —  з  метатезою  —  могла  (Ужгородщина), 
сер.  укр.  тю  осгаск  Нтуїііе  ‘в  очах  тьмариться’  (Кондр.  1693);  пор. 
також  регулярний  процес,  представлений  у  топонімі  Мліїв  (Київ¬ 
ська  обл.); 

мені  є  результатом  морфологічного  процесу,  взорованого  на  ґен.  (а  піз¬ 
ніше  й  ак.)  мене.  Форма  мені  почала  з’являтися  в  XVII  ст.,  але 
по-справжньому  запанувала  щойно  в  XIX  ст.  У  діалектах  та 
в  середньоукраїнських  пам’ятках  добре  представлені  натомість 
дві  інші  форми:  міні  (Трост.  Уч.  Єв.  1560,  Саж  1619,  Ключ  1695, 
Дерн.  1700,  Довгал.  1736,  Няґ.  1758  та  ін.;  нині  трапляється  в  роз¬ 
порошених  місцевостях  на  схід  від  Дніпра,  на  Кубані,  в  Південній 
Басарабії,  в  наддністрянській  і  подільській  діалектних  зонах  та 
деінде)  та  мині  (Трост.  Уч.  Єв.  1560,  ’АбєХфотг^  1591,  Памва  Бер. 
1627,  Баришп.  1640,  Полт.  1665,  Ґал.  1669,  Андр.  1701,  Мазепа 
1708,  Некраш.  1789  тощо)5.  Наявність  голосного  в  обох  випад¬ 
ках  зумовлена  тяжінням  до  вживання  двоскладових  форм  у  всій 
парадигмі,  а  вибір  на  користь  того  чи  того  конкретного  голос¬ 
ного  пояснюється  уподібненням  до  наголошеного  голосного 
наступного  складу  в  міні  та  взаємодією  з  енклітичним  ми  в  мині. 
Щоправда,  зміні  на  мині  міг  сприяти  фонетичний  чинник. 


5  Див.  Ващенко,  мапа  12  та  мапу  М.  Онишкевич  в  УДМ ,  с.  160. 


590 


353  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


*  *  *  Регулярну  звукозміну  можна  спостерігати  в  коренях  тьг-  ( імжйчка  — 
Чернігів,  імжа  ‘мла’  —  Олевськ;  літ.  укр.  мжйчка  ~  імжйчка ,  морфо¬ 
логічно  зумовлене  водностайнення  в  назві  лівого  допливу  Дінця  Мож : 
Можу)  та  тьх-  у  словах  імгиедь  ‘мох’,  гідронімі  Імхати  (Гуцульщина), 
у  Полт.  1665  им'ьшаннк  ‘покритий  мохом  притулок’,  пор.  діал.  омгианйк 
з  півн.  укр.  о-;  як  зазначалося,  морфологічно  зумовлене  водностайнення 
в  сучасній  українській  літературній  мові  далолюх :  моху,  проте  пор.  бойк. 
имху.  У  сучасній  українській  літературній  мові  форми  без  у-  перева¬ 
жають  у  дієсловах  мчати ,  мстйтися ,  найчастіше  вживаних  із  пре¬ 
фіксами,  що  закінчуються  на  голосний:  помчати ,  помстйтися  тощо. 

Ім’я  Мстислав  базується  на  другому  з  цих  коренів.  І  все  ж  форми  з  у - 
в  цих  коренях  теж  засвідчено:  имчлядь  ‘натовп’  (Закарпаття),  топонім 
Имстичово  (район  Боржави).  Щоправда,  навзагал  протетичний  у  пе¬ 
ред  ш,  за  яким  іде  приголосний,  вживається  менш  консеквентно,  ніж 
перед  г-  та  /-  (пор.  також  топонім  Мгар  на  Лубенщині).  Це  мусить 
пояснюватися  порівняно  меншою  звучністю  т.  Що  ж  до  вставних 
голосних  після  т  (СЗмєстившєса  —  Іп.  літоп.  1196),  то  вони  практич¬ 
но  щезли  після  закінчення  давньоукраїнського  періоду.  Форми  на 
кшталт  околшгн-Ьньд  (Шестокр.  XVI  ст.)  чи  мирец  ‘мрець’  (кобринська 
говірка)  є  прикладами  здійсненого  асі  Ьос  морфологічного  водностай¬ 
нення  (пор.  мигати ,  по-мирати). 

Таким  чином,  застосування  протетичних  голосних  перед  г,  /  і  ні, 
за  якими  йшов  приголосний,  у  ХУ-ХУІ  ст.  було  у  своєму  розпалі.  Типо¬ 
вим  було  використання  протетичного  у ,  в  деяких  північноукраїнських 
говірках  —  о-,  а  в  деяких  лемківських  —  як  о-,  так  і  а-  Форми  без  про¬ 
тези  ще  й  дотепер  можна  почути  в  частині  лемківських  говірок6.  Інколи 
взаємодія  протетичних  у  та  а  могла  заторкнути  початковий  голосний 
в  поодиноких  чужомовних  словах:  Славин.  1642  подає  идьісЬр*ь  і  ддкирч» 
з  пол.  аікіегг  (нім.  Егкег). 


3.  СКЛАДИ  З  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ 
В  СЕРЕДИНІ  СЛОВА  (КОРЕНЯ) 

Вставний  у  після  сонорних,  що  був  з’явився  в  цій  позиції  (типу 
дрижати  <  држдти  <  дрижати)  в  північноукраїнському  наріччі  під  кінець 
давньоукраїнського  періоду  (репрезентований  тоді,  щоправда,  скорше  ви¬ 
нятковими  прикладами  —  пор.  27.3),  зробився  за  ранньосередньоукра- 
їнських  часів  річчю  звичайною.  У  зв’язку  з  поверненням  українців  на 
Лівобережжя  й  залюдненням  ними  земель,  що  на  схід  сягали  сточища 
Дінця,  він  запанував  і  в  цих  регіонах.  Такими  формами  рясніють  пам’ят- 


6  Див.  ЗіїеЬег,  мали  31, 38  і  68. 


353  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


591 


ки,  писані  по  всій  території  від  Луцька  до  Харківщини.  З  безлічі  наявно¬ 
го  матеріалу  наведімо  бодай  малу  частинку:  кдин-Ьте  ‘кляніть’  (Кам.-Буз. 
Єв.  1411),  окрьівдвив^ь  ‘скривавивши’  (Фіоль  1491),  спдьітити  ‘сплести’ 
(Мих.  Єв.  1526),  триваєте  (Люстр.  Канів  1552),  покришилося  (Люстр.  Київ 
1552),  дрижанк  (Єв.  Нег.  1581),  хривєт  (Житом.  1583),  вроду  ‘бреду’  (Сла- 
вин.  1642),  тривух^  ‘шлунок’,  христйни  (Вісііопагіит  1649),  тривбжоно 
(Ґал.  1669),  крихти  ген.  одн.  (Ал.  чел.  Бож.  1673),  гримйтгь  (Радив.  1676), 
прізвище  Пєрєхристи  ґен.  (Полт.  1677),  прогльін^(т)  (Присл.  Кл.  Зин.  1690), 
триподск(и)й  (Листовня  1712) 7,  кривавим  ном.  мн.  (Вічн.  пек.  1721), 
стримит  ‘стирчить’  (Диал.  паст.  1760)  тощо. 

Ні  в  середньоукраїнські  часи,  ні  тепер  не  було  й  немає  подіб¬ 
них  прикладів  з  ні  та  п;  проте  варто  відзначити,  що  принаймні  в  одному 
корені  вставний  у  вживався  після  V :  звиню  ‘дзвоню’  (Славин.  1642),  топо¬ 
нім  ІюігуасШап  абл.  (Вірм.  1562),  Звннагорода  ґен.  (Сафон.  1672)  з  давн. 
укр.  гюьп-  (дальші  приклади  в  27.8).  Натомість  у  слові  двері  (з  двьри) 
звук  е  являє  собою  вислід  морфологічного  водностайнення  —  пор.  двьрь 
ном.  одн.  (див.  27.8). 

Поряд  із  випадками  вживання  и,  що  їх  налічуються  сотні,  ча¬ 
сом  можна  здибати  букви  о  та  є,  писані  за  аналогією  до  інших  спільно- 
кореневих  форм  (наприклад,  в  крони,  сдєзами  (Кл.  Остр.  1598)  на  основі 
к^ОV  <  кгьиь,  зіег  ґен.  мн.  <  зіьгь)  і,  можливо,  підтримувані  особливос¬ 
тями  вимови,  притаманними  деяким  північноукраїнським  говіркам; 
трапляються  також  і  випадки  написання  без  позначення  голосного  (з  єром 
або  без  нього),  закорінені  в  правописній  традиції,  що  склалася  до  та  після 
занепаду  єрів  відповідно  й  підтримувалася  фактичним  станом  справ  у  пів¬ 
денно-західному  наріччі  (крвдвиїі  —  Радив.  1676). 

Ситуація  в  південно-західних  говірках  (Поділля,  Буковина, 
Галичина,  Карпати  та,  мабуть,  південь  Волині)  дійсно  виглядала  зовсім 
інакше.  Цю  відмінність  добре  ілюструє  різниця  в  потрактуванні  складів 
із  двома  верхів’ями,  що  спостерігається  між  ранніми  творами  П.  Берин- 
ди  та  його  пізнішим  словником  (1627  р.),  складеним  після  багаторічно¬ 
го  перебування  в  Києві.  У  цьому  останньому  маємо  дрьіж#,  кдин&са, 
вдйскавица  тощо  (та  водночас  і  сд'ьзи,  вр'ьміб  ‘бриню’,  трвож#),  тоді  як 
у  його  віршах  1616  р.  представлено  без  винятку  форми  типу  трт^валой, 

ЗАВр'ЬМ'КдА,  В  КрВИ. 

У  пам’ятках  із  південно-західних  земель  форми  без  голосного 
вживаються  (й  переважають)  протягом  усього  середньоукраїнського 
періоду,  наприклад,  іавдтжо  (Жугай  1569),  потривати  (Стр.  Хр.  XVI  ст.), 
зокр'ьвдвеньш  (Уч.  Єв.  1585),  некр'ьщєнних  (Уч.  Єв.  1592),  трвоги  (Ст.  Зиз. 
1596),  трвбжу  (Лавр.  Зиз.  1596),  држдчгь  ‘дрижать’  (Скульський  1630), 

7  Інша  форма  цього  кореня,  іге-,  представлена  у  словах  третина ,  третій.  Проте 
можливою  була  взаємодія  ігь-  та  іге-.  Пор.  діал.  тригпяк  ‘трирічний  бичок’  (Берестя). 


592  353  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


кпюішук.  одн.  (Дума  1651),  крвдви  ак.  мн.  (Клокоч.  обр.  1683),  крщдемьіх'ь 
(Шумл.  1687)  та  ін. 

Утім,  голосний  поруч  із  сонорним  міг  позначатися  на  письмі. 
Поминаючи  випадки,  що  могли  бути  спричинені  морфологічним  уодно- 
стайненням,  можна  виділити  два  основних  типи:  після  сонорного  та  перед 
сонорним.  Перший  представлено  такими  прикладами,  як  дрьіженя,  трьівдл 
(Трост.  Уч.  Єв.  1560),  клин^са  (  А8є?оф6тг}с;  1591),  дрьівд  ‘дрова’  (Льв.  Ставр. 
6р.  1595),  тривати  (Потій  1595),  тривухами,  стримит  (Ів.  Виш.  1600,  якщо 
ці  форми  не  впроваджені  північноукраїнським  переписувачем),  ігіюока 
(Вірм.  1612),  кдинтЬте2  ос.  мн.  нак.  сп.  (Мукачівський  Осмогласник  1621), 
кривії  дат.  одн.  (Хм.  літоп.  1650),  криві  ном.  мн.  (Оксф.  Гепт.  1667),  якдьїка 
(Ключ  1695)  тощо,  тобто  починаючи  з  останньої  фази  ранньосередньо- 
українського  періоду.  Приклади  другого  типу,  як  здається,  з’явилися  на 
кількадесят  років  пізніше:  дьірждли  ‘дрижали’  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600), 
прізвище  Бьірвд,  буквально  ‘брова’  (Одрех.  гр.  1606),  кєдкнітє  ‘кляніть’ 
(Симбірська  Єв.  1625),  зкітахюіепа  (протокол  із  Вишнього  Орлика  1693), 
в  кирви  (Тиш.  Алекс.  поч.  XVIII  ст.),  тйрвлдо  (Покр.  записи  1740,  долина 
Попрада),  витирвдти,  гиртднт*,  дьірвд,  дьірждня,  кирвдвих  ґен.  мн.  (Пре- 
слопський  Пс.  сер.  XVIII  ст.)  та  ін. 

Таким  чином,  нові  форми  зі  вставним  голосним,  зазвичай  у, 
можуть  датуватися  в  південно-західному  наріччі  щонайраніше  середи¬ 
ною  XVI  ст.  Але  протягом  цілого  середньоукраїнського  періоду  обидва 
варіанти  розташування  вставного  голосного,  як  здається,  співіснували 
зі  старими  формами  без  голосного.  Мовлячи  про  останні,  слід  зазначити, 
що  їхня  частотність  є  зависока,  аби  її  можна  було  виправдати  самою  лише 
правописною  традицією,  тим  більше  з  огляду  на  винятковість  таких  форм 
для  пам’яток,  писаних  у  північних,  центральних  і  східних  регіонах.  Пояс¬ 
нення  такого  розмаїття  підходів  з  боку  писарів  і  друкарів  слід  шукати 
в  мовних  явищах,  характерних  для  цієї  території,  адже  в  рефлексах  складів 
із  двома  верхів’ями  в  середині  кореня  в  південно-західному  наріччі  й  досі 
існують  діалектні  відмінності,  а  ізоглоси  цих  рефлексів,  що  дуже  важливо, 
відрізняються  мало  не  для  кожного  окремо  взятого  слова.  Картографічне 
зображення  цих  ізоглос  наразі  залишається  справою  майбутнього,  але 
й  наявна  на  сьогодні  інформація  дозволяє  припустити,  що,  поминаючи 
дрібніші  деталі,  форми  з  гу  та  Іу  поширювалися  зі  сходу;  на  Лемківщи- 
ні  ж  виникла  інновація  у  вигляді  уг  та  уі  (точніше:  уг  та:  уіУ-  кривавий 
проти  кирвавий.  Безладна  дистрибуція  того  та  другого  рефлексів  почасти 
була  наслідком  міграцій  людності  (зосібна  на  Закарпатті),  а  почасти  — 
зіткнення  двох  хвиль  звукозмін.  Є  також  невеликі  зони  з  переважанням 
рефлексу  аг  (розпорошені  села  на  сході  Лемківщини),  кілька  прикладів 
збереження  г  (але  не  /)  без  голосного  (на  північному  сході  Лемківщини) 
та  форм  із  ег  (на  південному  заході  Лемківщини).  На  північному  сході 
Лемківщини  та  інде  часом  трапляються  форми  з  го  та  /о,  але  спричи- 


353  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів* ями  звучності 


593 


нені  вони  радше  морфологічним  уодностайненням  ( блоха  —  як  блох 

Ген.  мн.  тощо)  8. 

*  *  *  Значно  триваліше  збереження  складів  із  двома  верхів’ями  на  південно- 
західних  теренах  України  порівняно  з  північними  та  східними  підтвер¬ 
джується,  крім  недвозначного  свідчення  середньоукраїнських  пам’яток, 
і  тією  обставиною,  що  в  деяких  словах  —  і  це  стосується  саме  південно- 
західної  зони  —  замість  використання  вставного  голосного  спостеріга¬ 
ється  спрощення  скупчень  із  участю  сонорних  через  випадення  або 
сонорного,  або  попереднього  приголосного.  За  другого  варіанту  сонор¬ 
ний  опинявся  на  початку  слова  й  зазнавав  відповідного  потрактування: 
до  нього  долучався  протетичний  голосний.  (Пам’ятаймо,  що  у  складах 
із  двома  верхів’ями  протеза  передувала  вставленню,  бувши  характер¬ 
ною,  зокрема,  й  для  південного  заходу  України).  Обидва  ці  способи 
віднаходяться  в  корені  хгьзі-  ~  кгьзі-,  звідки  й  форми  на  кшталт  кифний 
‘хрещений’  (бойк.),  кстити  ‘хрестити’,  вьідокщи  ‘Водохреща’  (лемк.), 
кстйти  (Закарпаття,  Холмщина)  та  більш  поширені  ирщінє  ‘хрещення’ 
(бойк.),  ирстити  ‘хрестити’  (закарп.),  водорщи  (лемк.),  зг’зіеіз  (іуц.), 
ирстйти  (надпрутська  зона)  —  літ.  укр.  христйти ,  Воддхрищі  (сучасне 
і  іап  исаі  1 1  ія  хрестити  є  хибним  з  історичного  погляду).  Пор.  також  бойк. 
кіийти  (літ.  укр.  кришити ).  В  інших  регіонах  України  таких  форм  немає. 

Зіткнення  між  рефлексами  СгуС,  СІуС,  що  поширювалися  з  пів¬ 
нічного  сходу,  та  СугС,  СуІС,  що  поширювалися  з  карпатського  регіону, 
віддзеркалено  кількома  випадками  помішання  етимологічного  гу  (тобто 
не  пов’язаного  походженням  із  гь  чи  гь)  та  уг ,  що  його  не  могло  бути 
в  дотичних  словах,  коли  брати  під  увагу  лише  регулярні  процеси  звуко- 
зміни.  Етимологічна  сполука  гу  представлена  у  слові  прищ,  але  на  сході 
Лемківщини  та  на  сході  Закарпаття  кажуть  пирщ.  За  ще  один  приклад 
такого  перескоку  звичайно  править  слово  криниця,  споріднене  з  рос. 
діал.  кришива,  болг.  крйница  ‘дерев’яна  посудина’  з  прасл.  кгіпіса.  Його 
“карпатський”  варіант  кирнйця  поширений  також  і  далеко  на  схід  від 
карпатського  регіону,  він  охоплює  практично  всю  територію  півден¬ 
но-західного  наріччя,  а  на  півдні  сягає  Одеської  області  та  Добруджі 9. 
Однак  цілковитої  ясності  в  цьому  випадку  бракує.  Зона  поширення 
форми  кирнйця  далеко  просторіша  в  порівнянні,  скажімо,  з  формою 
пирщ ,  та  й  за  віком  своїм  вона  набагато  давніша,  ніж  це  можна  бу¬ 
ло  б  припустити,  маючи  за  підставу  зіткнення  північного  та  східного 
варіанту  з  південно-західним.  Справді,  в  давньоукраїнських  пам’ятках 
знайдено  лише  написання  типу  крнннц-  (наприклад,  Іп.  літоп.  1150), 
але  в  XV  ст.  буковинські  документи  містять  численні  випадки  написан¬ 
ня  криниця  (Молд.  гр.  1408,  1432,  1436,  1490,  1494,  а  також  Гр.  1424, 
Снятин).  Із  пізніших  часів  пор.  кьрннцд  (Оксф.  Гепт.  1667),  прізвище 
Кирницкин  (Реєстр  1649)  і  —  навіть  у  київській  пам’ятці  —  кнрниц-Ь 


8  Стосовно  Лемківщини  —  див.  ЗгіеЬег,  мали  139, 162, 167, 256, 261, 264, 271, 273  і  292. 

9  Пор.  Жилко,  Нариси ,  мапа  1 7,  а  також  значно  меншу  зону  поширення  форми  дирва 
(мапа  18). 


594 


35.4  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


(Торж.  1706).  Північноукраїнські  пам’ятки,  звісно,  мають,  як  правило, 
форму  криниця  (наприклад,  крьіницАмн  —  Гр.  1451,  Луцьк;  кринйцн 
ном.  мн.  —  Крех.  Ап.  1572;  крнннцдм  —  Жит.  кн.  Волод.  1675),  одначе 
тут  є  певна  двозначність,  бо  вони  можуть  походити  як  від  кгіпіса,  так 
і  від  *кгьпіса.  Поза  тим,  форми  типу  кгьп-  нехай  нечасто,  але  трапля¬ 
ються  в  інших  слов’янських  мовах:  давн.  пол.  ктіса ,  словен.  ктіса,  серб.- 
хорв.  діал.  ктіса  ‘дерев’яна  посудина’,  словац.  діал.  кгпа  ‘ринва’.  З  огляду 
на  ці  факти  постає  питання,  чи  не  мала  праслов’янська  мова  дублетів 
*кгіп-  і  *кгьп-. 

Укр.  стрижень  —  це  сподівана  форма  (пор.  білор.  стрьіжень ,  пол. 
гсіггеп ,  словац.  зіггеіг  ‘стільник’),  але  вживається  й  просторічне  стержень 
(наприклад,  Калинець  1970).  То  є  хибне  написання  (мабуть,  під  впливом 
рос.  стержень)  зах.  укр.  стйржень.  Давн.  укр.  гр'ьтлнь  має  регулярне 
продовження  в  сер.  укр.  гритАнь  (Чет.  1489)  і  суч.  лемк.  гьіртан  ~  гартан 
(гьіртАнь  —  Няґ.  1758);  літ.  укр.  гортань  змішалося  зі  словом  горло. 
Давн.  укр.  *£ІьхпиН  в  сучасній  українській  мові  представлено  як 
глухнути  внаслідок  змішання  з  прикметником  глухий. 


4.  ЗВУКИ  0  ТА  Є  В  РЕФЛЕКСАХ  СКЛАДІВ 
ІЗ  ДВОМА  ВЕРХІВ'ЯМИ  В  СЕРЕДИНІ  КОРЕНЯ 

У  сучасній  українській  літературній  мові  та  східних  (лівобережних)  говір¬ 
ках,  а  також  —  значно  меншою  мірою  —  в  західних  говірках  трапляються 
випадки  (що  декотрі  з  них  мимохідь  згадано  вище),  коли  в  рефлексах 
складів  з  двома  верхів’ями  в  середині  кореня  замість  у  звучить  о  або  е. 
Первинної  природи  вони  не  мають,  а  постали  внаслідок  морфологічного 
водностайнення. 

Сюди  належать: 

а).  Іменники  жін.  і  сер.  родів,  що  закінчуються  на  голосний  (з  похо¬ 
дження  —  основи  на  а  та  о):  блоха,  дрова ,  сльоза  (ранньосер.  укр.  сдєза; 
щодо  зміни  е> о  —  див.  51.3).  Слова  цього  типу  мали  регулярний 
звук  о  або  е  в  ґен.  мн.  та  здрібнілих  формах,  де  їхній  єр  був  у  сильній 
позиції,  0  (у  деяких  говірках  у)  —  в  решті  відмінкових  форм,  де  його 
позиція  була  слабка:  зіьгь,  зіьгька  проти  зіьга  >  8Іег,  зіегка  проти 
зі’га  ~  8Іуга  (в  карпатському  регіоні  —  зуіга).  Внаслідок  уодностай- 
нення  звук  о  (чи  е)  поширився  на  всі  форми  відміни  (пізніше 
в  ґен.  мн.  та  здрібнілих  формах  з’явився  звук  і:  сліз ,  слізка  на  зразок 
бджола :  бджіл ,  бджілка).  У  більш  маргінальних  випадках  словотвору, 
віддалених  від  парадигми  словозміни,  може  зберігатися  у:  дривітня , 
топонім  Блихави  (іуц.).  Форми  з  о/е  засвідчено,  починаючи  з  XVI  ст.: 
сдезьі  (та  слизи!)  (Трост.  Уч.  Єв.  1560),  слездми  (Перес.  Єв.  1561), 
слєзю  1  ос.  одн.  (Мел.  Смотр.  1619),  блоха  (Памва  Бер.  1627),  сдезьі 
(Волков.  1631,  ’Егхйіхх  1641),  блохи,  дрокд  (Присл.  Кл.  Зин.  1690),  блохи, 


35.4  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


595 


слези  (Вічн.  пек.  1721)  проти  дрьівд  (Ладом.  Єв.  сер.  XVII  ст.); 
а  форми  зів  ген.  мн.  —  з  початку  XVII  ст.  (сл'кгь  —  Інтермедія  17 19). 
З-поміж  говірок  форми  з  гу/іу  й  досі  добре  представлені  в  закарпат¬ 
ських,  бойківських,  гуцульських,  південно-західних  надпрутських, 
частково  в  наддністрянських,  лемківських  і  надсянських,  хоч  і  не 
без  хитань  ( Ьіуха  проти  Ьіох’е  в  долині  Бистриці,  Івано-Франківська 
обл.,  слиза  ~  сльоза  поблизу  Дрогобича,  блиха  ~  блоха  поблизу  Турки, 
Ьіух’і ,  але  сігояа  в  Мариці  під  Сучавою,  дрива  ~  дрова  в  Підбужі). 
Лемківські  говірки,  як  і  слід  очікувати,  мають  форми  на  кшталт  дьірво, 
сьілза ,  бьипха ;  менш  поширені  рівнобіжники  типу  дриво ,  сльїза  вияв¬ 
ляють  часткове  приподібнення  до  інших  форм  у  парадигмі,  що  сто¬ 
сується  не  звучання  голосного,  а  послідовності  складників. 

Хіба  що  винятково  водностайнення  йшло  шляхом  розповсю¬ 
дження  форм  із  у,  наприклад,  бойк.  дрив  ген.  мн.,  а  в  сучасній  укра¬ 
їнській  мові  не  тільки  криха ,  кришити ,  але  й  крихта  (<  *кгьхьіа ), 
крихкий ,  пор.  крохотокт*  ґен.  мн.  у  Вол.  Єв.  1571,  діал.  крохта  (Уж¬ 
город). 

б).  Іменники  чол.  і  жін.  родів,  що  закінчувалися  на  єр  (з  походження  — 
основи  на  о  та  і,  що  поглинули  деякі  основи  на  приголосний):  глек, 
грек ,  хрест ,  брость ,  кров ,  застар.  трость ,  нині  звичайно  тростина . 
Слово  брова  долучилося  до  попереднього  типу,  а  бронь  ~  броня  хита¬ 
лося  між  першим  і  другим  упродовж  усієї  історії  української  мови. 
В  цих  словах  е/о  з  но*м./ак.  одн.  поширилися  на  решту  відмінко¬ 
вих  форм.  У  випадку  слів  кгьіь :  кгьіа  >  кгоі :  *кгуіа  та ріоі :  *рІуіа 
(< ріьіь : ріьіа ),  уже  після  впровадження  о  в  непрямі  відмінки  з  ном. 
одн.  (кгоі:,  ріоі  — >  кгоіа,рІоіа),  саме  в  цій  останній  відмінковій  формі 
з’явився  звук  і  (кріт,  пліт)  за  аналогією  з  широко  розповсюдженим 
зразком  кіт :  кота.  У  словотворі  поза  межами  безпосередньої  пара¬ 
дигми  словозміни  можуть  зберігатися  форми  з  у,  як  у  словах 
кривавий,  чорнобривий  (і  навіть  чорнобрйвці  <  *  -Ьгьххьс-,  де,  зважаючи 
на  сильну  позицію,  слід  би  сподіватися  о),  христйти,  просторічному 
киртйця  (у  написанні  кертйця)  'самиця  крота’  (наприклад,  у  Франка 
1885),  хоча  в  говірках  навіть  і  тут  з’являється  о  (наприклад,  кровавий 
на  Чернігівщині,  кровавий  ~  кривавий  у  Полтавському  та  Переяслав¬ 
ському  районах,  а  також  дровйтня  —  Броварі  під  Києвом  та  ін.).  Для 
випадку  трость  ~  тростина  —  пор.  Тристанка  (правий  доплив  Тру- 
бежа)  проти  Тростянка  (правий  доплив  Уд)  та  діал.  льонотриста 
‘стебло  льону’  (північ  Київщини  та  Чернігівщини).  У  пам’ятках  ана¬ 
логічні  форми  з  о  трапляються  з  кінця  XV  ст.  (вт*  кроки  —  Чет.  1489; 
окровАвдьше  —  Йос.  Фл.  XVI  ст.;  тростиною,  в  гдєкоу  —  Вол.  Єв.  1571, 
тростиною  —  Потій  1598,  до  крове  —  Ів.  Виш.  1600,  плоти  —  ПамваБер. 
1627,  крове  ґен.  одн.  —  Елегія  1648,  Брову  —  Полт.  1668),  але  ще  впро¬ 
довж  цілого  XVII  ст.  надалі  тривала  конкуренція  з  формами,  що  мали 


596  35.4  Упорядкування  складобудови :  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


гу/іу :  топонім  ТристАньць  (Гр.  1409,  Галич),  хрищоной  лок.  одн.  жін. 
роду  (Вас.  Загор.  1577),  врьівдми  (Діал.  Полік.  сер.  XVII  ст.),  криві, 
лок.  одн.  (Ґал.  1659),  христи  2  ос.  одн.  нак.  сп.  (Присл.  Кл.  Зин.  1690). 
У  деяких  говірках  (бойківських,  гуцульських,  частково  наддністрян¬ 
ських  і  покутських)  і  досі  нормальними  є  форми  з  гу/іу  на  кшталт 
брива,  криви ;  натомість  у  лемківських  переважають  форми  з  уг 
( тирстіна ,  гиркині  ‘грекиня’  тощо). 

*  *  *  Слово  клоччя  виводиться  з  *кІькь  і  має  звук  о,  посталий  із  сильного 
єра,  чого  й  слід  було  сподіватися;  натомість  у  слові  клочанка  звук  о 
зумовлений  аналогією  з  попередньою  формою. 

Голосні  ь  та  і  чергувалися  в  Ьіьзсай  та  Ьіізкай.  Суч.  укр.  літ.  блиск 
можна  б  уважати  за  регулярне  утворення  від  останнього,  але  оскільки 
це  слово  з’являється  щойно  в  середині  XVII  ст.  (вдиска(н)а  —  Памва 
Бер.  1627),  то  воно  скорше  запозичене  з  пол.  Ьіузк ,  де  у  є  вислідом 
змішання  двох  коренів:  Ьіізк-  і  Іьзк- :  Іузк-  (пор.  рос.  лоск  ‘лиск’,  серб.- 
хорв.  Іазкаі  ‘блискавка’),  —  що  сталося  в  ХУ-ХУИ  ст.  Сподіване  про¬ 
довження  сполуки  Іь  віднаходиться  в  суч.  укр.  літ.  блищати. 

Водностайнення  на  користь  у  (коштом  о)  слід  припустити  для 
топоніма  Кобрин,  якщо  він  створений  доданням  префікса  ко-  до  кореня 
Ьгьп-У  що  його  маємо  в  ст.  ц.  сл.  врьнмє  ‘багно’  (як  у  чес.  Вто)}  але  ця 
етимологія  не  є  певна. 

в) .  Первісно  трискладові  іменники  чол.  роду  з  єрами  в  усіх  скла¬ 
дах,  наприклад,  хгьЬьЬь :  хгьЬьіа.  Як  правило,  рефлекс  сильного  єра 
з  першого  складу  в  непрямих  відмінках  випирав  сподівану  сполу¬ 
ку  гу/іу  з  ном.  одн.  Замість  хрибет :  хребта  маємо  хребет :  хребта. 
Пор.  також  клевець'.клевця  (з  *кІьюьсь,  утвореного  від  кіюаії) 
чи  скрегіт :  скреготу ,  де  суфікс  -оі-  заступив  давніший  - ьі -  (пор. 
ст.  ц.  сл.  скрьжьлгь).  У  XVI-XVII  ст.  старі  й  нові  форми  надалі 
конкурували:  хрекєтгь  (Памва  Бер.  1627),  скрєжещєт  (Вол.  Єв.  1571), 
скрєжєт  (Ладом.  Єв.  сер.  XVII  ст.)  проти  хрь^єт^ь  (Присл.  Кл. 
Зин.  1690),  скриготАТи  (Діал.  Полік.  сер.  XVII  ст.).  У  карпатському 
регіоні  перетривали  регулярні  форми:  хрибет  (закарп.),  хьірбет , 
шкирготати  (лемк.). 

г) .  Аналогічного  водностайнення  зазнали  заледве  кілька  дієслів.  У  теп. 
часі  суч.  укр.  клену  виводиться  від  кіьпи ;  бреду  —  мабуть,  від  *ЬгьсІи 
(змішання  з  *Ьгьпи  —  пор.  пол.  Ьлщс).  У  формі  кіьпи  звук  е  з’явився 
за  зразком  дієслівного  чергування  голосних  типу  беру :  забираю  при 
створенні  форми  клену  в  оперті  на  проклинаю.  У  середньоукраїнській 
мові  форми  з  у  вживаються  часто  (кдинет  са,  клин&ціаа  жін.  рід  одн.  — 
Язл.  Єв.  кін.  XVI  ст.;  клиж/тя  —  Памва  Бер.  1627;  клин^те  —  Транкв.- 
Ст.  1646),  але  й  форми  з  е  з’явилися  щонайпізніше  в  XVI  ст.: 
нєкдєн'Ьтєс  (Вол.  Єв.  1571),  клєнущАА  (Кл.  Остр.  1599),  кден\*  (Мел. 


35.4  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


597 


Смотр.  1619).  У  дієслові  бреду  форми  з  у  засвідчено  у  вигляді  врьін# 
(та  крн&)  в  Ів.  Уж.  1643,  ^ерьіігь  мин.  час.  (Присл.  Кл.  Зин.  1690), 
превринувши,  нАврилп»  (Сам.  Вел.  1720),  бристи  (Грам.  Павл.  1826)  — 
пор.  суч.  бойк.  брйстй.  Пізня  поява  таких  форм  та  нерегулярна 
дистрибуція  у  (невмотивованого  в  чол.  роді  мин.  часу)  суґерує,  що 
це  є  радше  замінники  пол.  Ьтцс,  ніж  власне  українські  явища. 

*  *  *  В  основі  інфінітива  сполуки  С5ьС  були  представлені  в  дієсловах  Мьоаії 
та  ріьюаії.  В  обох  випадках  був  запроваджений  суфікс  -июа-,  типовий 
для  ітеративних  дієслів:  клювати ,  плювати. 

Від  глитати  Сам.  Вел.  1720  подає  поглонулт*  з  надпо- 

правним  о;  суч.  літ.  укр.  поглинув. 

Дієслово  бротати  ‘загнуздувати’  виводиться  від  іменника  рот 
(з  пересувом  межі  морфем:  оЬ-гьі-аіі  >  о-Ьгьі-аіх)  й  повторює  його 
вокалізм. 

ґ).  Особливий  випадок  становить  у  у  слові  глибокий.  Цей  корінь 
у  праслов’янській  мові  існував,  мабуть,  із  діалектними  відмінностя¬ 
ми  щодо  присутності  чи  відсутності  носового  складника  (інфікса). 
Звідси  наявність,  з  одного  боку,  таких  форм,  як  ст.  ц.  сл.  гажкоігь, 
рос.  глубокий ,  пол.  фЬокі,  а  з  другого  —  білор.  глибокі ,  пол.  діал. 
фуЬос(г)кі,  серб.-хорв.  фЬокі  (в  топонімах).  Другий  ряд  форм  похо¬ 
дить  від  кореня  *£ІуЬ- ,  що  міг  чергуватися  з  *£ІьЬ-  (словац.  НІЬоку 
бере  початок  від  форми  з  єром).  У  староцерковнослов’янській  мові 
був  корінь  £ІьЬ-  (угдьБАТи  ‘тонути;  стирчати’),  пов’язуваний  зазви¬ 
чай  зі  словом  фпа,  але  не  виключено,  що  це  наслідок  староцер¬ 
ковнослов’янського  поміщання  єрів  та  відходу  від  властивої  форми 
*ф>Ь~.  Суч.  укр.  літ.  глибокий  може  виводитися  як  від  £ІуЬ-,  так 
і  від  £ІьЬ-,  а  діал.  глубокий  (Лемківщина,  Бойківщина,  Гуцульщина, 
Закарпаття  та  трикутник  приблизно  між  Ковелем  —  Дубном  — 
Володимиром- Волинським,  тобто  частина  Волині)  —  від 
Проте  в  давньоукраїнських  пам’ятках  форми  £ІуЬ -  і  ф>Ь-  не  за¬ 
свідчені.  Ба  більше,  МуЬ-  найперше  з’являється  щойно  в  середині 
XVII  ст.  (углнБдю  —  Славші.  1642,  гідронім  ННЬоса  [Буковина  1667], 
гдьіБОкую  —  Тупт.  1693,  гльібока  —  Тассо  1700,  глибокий  —  Літоп. 
Самов.  1702),  і  це  була,  якщо  судити  з  географії  пам’яток,  київсько- 
чернігівська  інновація 10 .  Для  такої  зміни  в  цій  зоні  не  існувало 
внутрішніх  причин,  бо  звук  и,  принаймні  у  відкритих  складах,  в  у 
не  переходив;  і  ніби  можна  виснувати,  що  спочатку  це  був 
зманірений  правопис,  угрунтований  у  білоруській  вимові.  Таке  при¬ 
пущення  начебто  підтверджується  двома  обставинами:  по-перше, 
поширення  форм  типу  МуЬ-,  як  здається,  почалося  з  високого 
стилю,  не  заторкуючи  жанрів,  наближених  до  народної  мови; 


10  Поминімо  ізольовану  й  сумнівну  угорську  фіксацію  гідроніма  НуІуЬуппа  ( 1465  р.) 
проти  антропоніма  НоІоЬіппа  (1430  р.)  та  не  менш  сумнівну  пізнішу  форму  гд’ьбоц'Ьи 
лок.  одн.  жін.  роду  в  Молд.  гр.  1634. 


598 


35.5  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


по-друге,  західніше  від  гаданої  зони  їх  первісного  постання  є  широка 
смуга,  розташована  на  захід  від  приблизної  лінії,  що  проходить 
західніше  від  Коростеня  й  далі  через  Житомир,  Первомайськ, 
та  на  схід  від  лінії  Случ  (до  Новограда- Волинського)  —  Шепетів¬ 
ка  —  Хмельницький  —  Чортків  —  Коломия,  де  переважає  форма 
глібокий.  Випадки,  коли  для  того,  щоб  позбутися  північно¬ 
українських  рис  (півн.  укр.  ки0п’~кип 9  проти  півд.  укр.  кінь), 
впроваджувано  надпоправний  і  заради  уникнення  нібито  північно¬ 
української  діалектної  форми,  що  насправді  містила  и  в  цілковитій 
згоді  з  етимологією  (наприклад,  заміж  від  здмуж  —  див.  45.10),  не 
є  річчю  незнаною.  Можливо,  згадані  говірки  мали  форми  типу  кІиЬ- 
і  в  зіткненні  з  новими  й  більш  модними  формами  типу  Мук-, 
замість  запозичити  їх  у  цьому  варіанті,  застосовували  до  цього 
кореня  більш  звичну  заміну  звука  и  звуком  і. 

Окреслена  вище  проблема  потребує  дальшого  дослідження. 


5.  СКЛАДИ  З  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ 
В  СЕРЕДИНІ  СЛОВА  НА  МЕЖІ  МОРФЕМ 

Ситуація  кінця  давньоукраїнської  доби,  наскільки  можна  судити  зі  скупих 
даних,  наявних  у  пам’ятках,  зберігалася  й  упродовж  ранньосередньоукра- 
їнського  періоду  —  з  дуже  нечисленними  дрібними  змінами. 

З-поміж  окреслених  у  27.4  стадій  еволюції  після  занепаду  єрів 
(сонорний  —  сонорний  + у  —  сонорний  +  е  —  е  +  сонорний)  для  цього  пері¬ 
оду  найбільш  типовою  була  початкова  (самий  сонант  між  приголосними): 
приступанім  (Кам.-Буз.  Єв.  1411),  розлгьісл'ьнє,  срєврньїхт»  (Вас.  Загор.  1577), 
сресрньш  (О  обр.  сер.  XVI  ст.),  БАСномудртщллиі  ‘вигадниками’  (Ів.  Виш. 
1600).  Наслідком  цього  могла  бути  втрата  сонорного  як  спосіб  спростити 
скупчення,  засвідчена,  наприклад,  у  формах  серекнляак.  двоїни  (Гр.  1393, 
Перемишль),  ремесники  (Люстр.  Київ  1552);  у  слові  гьрігьчАрп*  випадати 
міг  або  п  (Горчерєнко  —  Люстр.  Вінниця  1552),  або  г  (гончарю  —  Лавр.  Зиз. 
1596,  Памва  Бер.  1627,  Гончаренко  —  Реєстр  1649;  суч.  укр.  літ.  гончар). 
Утім,  деякі  з  цих  утрат  не  були  остаточними,  бо  сонорний  міг  повертатися 
під  впливом  твірного  слова,  —  пор.  у  пізніших  пам’ятках  БвзсерєБрньїи 
(Баран.  1674),  срідерньїй  (Візчн.  пек.  1721),  якщо  це  поновлення  не  стосу¬ 
валося  виключно  правопису. 

Стадія  сонорний + у  (мьісдьімн  ‘думками’  —  Ізмар.  1496)  була 
практично  вилучена,  крім  як  у  відміні  числівника  три  та  у  складених 
словах  із  цим  коренем  у  ролі  першого  компонента,  де  присутність  у  під¬ 
тримувалася  базовими  формами  цього  числівника:  тримл  (і  тремл)  інстр. 
(Молд.  гр.  1462).  Пор.  у  пізніших  пам’ятках:  трими  (Біз.  Єв.  кін.  XVI  ст.), 
триног  (Славин.  1642),  а  в  сучасній  українській  літературній  мові  — 


35.6  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів’ями  звучності 


599 


такі  утворення,  як  тризуб ,  трисвятий  (ст.  ц.  сл.  трьзжвьць,  трьсвАтгь), 
стриножити . 

З-поміж  поголоснених  стадій  найрясніше  репрезентована 
й,  мабуть,  найпоширеніша  —  це  сонорний  +  е:  ср^ЬерендА  (Гр.  1539,  Остріг), 
игденое  ‘голкове’  (Вол.  Єв.  1571),  сревреньш  (Вас.  Затор.  1577),  оукр-Ьпдеше 
(<  -рі’ьзе)  (Язл.  Єв.  XVI  ст.).  Особливий  випадок  становить  форма 
іавлокомп*  (Чет.  1489).  Звук  о  ймовірно  був  перенесений  у  неї  з  ґен.  мн. 
(а  в  разі  вживання  в  чол.  роді  —  також  із  ном./ак.  одн.),  де  ь  був  стояв 
у  сильній  позиції:  ябдоісь  ґен.  мн.  (Вас.  Затор.  1577)  прямцем  іде  від  ябл^ісь. 

Як  здається,  в  західних  говірках  під  ранньосередньоукраїнську 
добу  частіше  відбувалася  втрата  сонорного,  натомість  для  півночі  країни 
більш  типовим  було  вставлення  голосного. 

Стадія  е+ сонорний  на  той  час  ще  не  проторувала  собі  шлях. 
Такі  випадки  є  винятковими  й  скидаються  радше  на  принагідні  утворення, 
не  закорінені  в  загальному  вжитку:  теревоведвскни  (Гр.  1386,  Львів; 
давн.  укр.  Теревовдь,  наприклад,  Іп.  літоп.  1226),  можливо  й  звагодьскьій 
(Гр.  1461,  Луцьк). 

Щодо  подальших  процесів  у  складах  із  двома  верхів’ями  на 
межі  морфем  —  див.  58.2. 


6.  СКЛАДИ  З  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ 
НАПРИКІНЦІ  СЛОВА 

Ситуація  кінця  давньоукраїнської  доби  (описана  в  27.5)  в  основному 
залишалася  незмінною  впродовж  першої  половини  ранньосередньоукра- 
їнського  періоду,  за  винятком  дальшого  розповсюдження  дієслівного 
закінчення  1  ос.  мн.  -то.  З  дієслова  ‘бути’  в  теп.  часі  та  дієслів,  що  їхні 
форми  нак.  сп.  одн.  закінчувалися  на  (есмо  —  Кам.-Буз.  Єв.  1411, 
в^ьспоимо  ‘заспіваймо’  —  Фіоль  1491),  воно  було  перенесене  на  всі  дієслова 
в  теп.  часі  та  нак.  сп.:  чинимо  (Гр.  1388,  Луцьк),  приводимо  (Гр.  1422, 
Самбір),  поновимо,  оукр'Ьпимо  (Молд.  гр.  1430),  воудємо  (Молд.  гр.  1464), 
идємо,  молимо  (Ізмар.  1496),  отрясаємо,  плин'Ьмо  ‘пливімо’  (Перес.  Єв.  1561), 
просимо  (Вол.  Єв.  1571),  гьстар'Ьемосл  ‘старіємо’  (Дм.  Зіньк.  1575)  тощо. 
З  ним  конкурували  форми  на  -у,  що  трималися  протягом  цілого  XV  ст. 
(есми  1  ос.  мн.  —  Молд.  гр.  1410,  1456, 1493),  хоча  їхня  частотність  змен¬ 
шувалася,  надто  поза  буковинською  говіркою,  а  вживання  в  парадигмах 
інших  дієслів  (дами  —  Молд.  гр.  1437,  хочеми  —  Молд.  гр.  1435)  було  дуже 
обмежене.  У  1  ос.  одн.  форма  ксми  була  стабільніша  й  перетривала  до 
самого  кінця  цього  періоду:  просид  есми  (Гр.  1454,  Кобрин;  Гр.  1511,  Луцьк), 
есми  отпустид  (Гр.  1502,  Крим),  видЬдь  есми  (Перес.  Єв.  1561),  е(с)ми 
терпіла,  хот'Ьд  є(с)ми,  іа  есмї  двер  (Вол.  Єв.  1571)  тощо. 


600 


35.6  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


Саме  тоді  була  запроваджена  інновація,  що  полягала  в  утраті 
прикінцевого  І  після  приголосного  в  мин.  часі  одн.  чол.  роду.  Форма  з  -7 
була  єдино  вживаною  в  ХУ-на  початку  XVI  ст.,  наприклад,  зк'ктгь 
(Гр.  1435,  Галич),  могдт*  (Молд.  гр.  1456),  о^теклт*  (Молд.  гр.  1457)  тощо. 
Самотній  приклад  рєїсь  у  Гр.  1445,  Луцьк  пояснюється,  мабуть,  тією 
обставиною,  що  ця  грамота  насправді  являє  собою  пізніший  список  первіс¬ 
ного  документа.  У  найзахідніших  регіонах  форми  з  /утримувалися  протя¬ 
гом  усього  періоду:  вирєкдь  ‘відмовився’  (Одрех.  гр.  1549),  вмєрдь  (Одрех. 
гр.  1574),  —  і  це  знаходить  віддзеркалення  в  Перес.  Єв.  1561,  де  подибуємо 
рєкдь,  погрекль,  л\огл,  нюсл,  хоча  у  формі  спась  ‘урятував’  маємо  відхилення; 
поза  тим,  із  40-х  рр.  XVI  ст.  форми  без  -/  поширювалися  вельми  хутко: 
немог  (Люстр.  Брацлав  1545),  могь  (Гр.  1564,  Луцьк),  рекь,  пов'Ьгь,  помог, 
помєрь  (Трост.  Уч.  Єв.  1560),  понєсь,  рось,  рєкь  (Вол.  Єв.  1571),  окдегь 
(О  обр.  сер.  XVI  ст.),  умер,  стерєг,  здох  (Крех.  Ап.  1572),  отерь  ‘обтер’,  рекь 
(Стр.  Хр.  XVI  ст.)  тощо. 

Утрата  -/  після  приголосного  найперше  була  зумовлена 
синтаксично,  бо  почали  змішуватися  два  дієприкметники:  один  первісно 
на  -ь  (реісь),  другий  на  -Іь  (реклт*),  що  перший  з  них  уживався  як 
у  ролі  присудка,  так  і  означення,  а  другий  —  тільки  присудка  з  допоміжним 
дієсловом  ‘бути’.  Ідеться  про  той  самий  процес  —  і  особливо  на  заході, 
мабуть,  про  його  першу  стадію,  яка  стала  поштовхом  для  всіх  по¬ 
дальших  подій,  —  що  в  основах  на  голосний  спричинив  у  XVI  ст.  та 
(на  заході)  в  XVII  ст.  витіснення  форм  із  -/  формами  з  - V  (зналт* 
у  конкуренції  зі  знавсь,  а  відтак  усеохопне  поширення  знав  —  див.  30.7). 
Перемозі  форм  без  -/  у  цій  конкуренції  після  функціонального  злиття 
тих  і  других  сприяв,  утім,  фонетичний  чинник,  бо  цим  уможливлю¬ 
валось  усунення  складів  із  двома  верхів’ями  в  дієвідміні.  За  цей  зиск 
у  фонології  довелося  розплачуватись  ускладненням  морфонематичного 
ґатунку:  якщо  раніше  всі  форми  мин.  часу  характеризувалися  наяв¬ 
ністю  І  ( гекіь ,  гекіа  тощо),  тепер  виникло  чергування  0 : 1  ( гек  про¬ 
ти  гек-1-а  ).  Але  й  тут  маємо  справу  лише  з  відгомоном  подій,  що  від¬ 
булися  в  основах  на  голосний,  де  єдність  парадигми  була  порушена 
схожим  робом  ( гпа-ь :  гпа-І-а  тощо). 

Коли  йдеться  про  іменники,  фонетичний  чинник  теж  діяв 
укупі  з  морфологічним  у  процесі  усунення  скупчень,  що  містили  сонор¬ 
ний,  у  позиції  наприкінці  слова.  У  відміні  іменників  існувала  типова 
модель  чергування  е/о :  0,  щонайперше  в  суфіксах,  де  е/ о  з’являлися 
в  ном./ак.  одн.  (чол.  рід)  або  в  ґен.  мн.  (жін.  і  сер.  рід):  суч.  укр.  кінець :  кінця, 
ніжка :  ніжок.  Ця  модель  і  була  застосована  для  усунення  складів  із  дво¬ 
ма  верхів’ями  наприкінці  слова  завдяки  вставленню  е  або  о,  навіть  ко¬ 
ли  йшлося  не  про  суфікс.  Отже,  в  дієсловах  та  в  іменниках  застосовано 
явно  протилежні  способи:  відкинення  прикінцевого  сонорного  в  першому 
випадку  та  збереження  сонорного,  приставленого  тепер  до  “нового” 


35.7  Упорядкування  складову дови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


601 


голосного,  в  другому.  Пояснюється  це  відмінністю  морфологічного  та 
синтаксичного  тла  в  названих  частинах  мови.  Проте  вислід,  з  погляду 
фонетики,  був  однаковий:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності  в  обох 
випадках  усувалися. 

Найперші  приклади  вживання  вставного  голосного  засвідчено 
в  XV  ст.,  але  вони  мали  ізольований  характер  і  з’являлися  лише  в  молдав¬ 
ських  грамотах  (осьімь  1418,  огень  1436).  Можливо,  це  просто  описки, 
зроблені  писарями-чужоземцями.  Та,  починаючи  з  другої  чверті  XVI  ст., 
такі  випадки  частішають:  пєрєд  ґен.  мн.  (Гр.  1522,  Остріг),  фором  ‘форм’ 
ген.  мн.  (Люстр.  Черкаси  1552),  огень  (Перес.  Єв.  1561,  Стр.  Хр.  XVI  ст., 
Уч.  Єв.  Київської  Духовної  Академії  сер.  XVI  ст.)  та  ін.,  хоча  про  негайне 
витіснення  ними  старих  форм  на  кшталт  в^трь  (Перес.  Єв.  1561)  не  йдеть¬ 
ся:  обидва  типи  протягом  певного  часу  існували  поряд. 

Нове  потрактування  скупчень  із  участю  сонорного  наприкінці 
слова  заторкнуло  й  християнські  ймення.  Старий  тип  на  -о  (Одекслндро  — 
Гр.  1491,  Луцьк)  та  на  скупчення  з  участю  сонорного  (Дмитр  —  Люстр. 
Брацлав  1545)  і  надалі  визначали  загальну  ситуацію,  але  записи  на 
кшталт  Реіуг&а,  Реіугйа  (дат.  і  лок.  відповідно),  Вітіїуг  у  Вірм.  1562, 
Ьаиег  у  Люстр.  Галич  1566  і  Ллвєр  в  Одрех.  гр.  1585  скидаються  на  перші 
прояви  нового  типу,  що  його  в  українській  мові  XIX  ст.  репрезентують, 
скажімо,  Олександер :  Олександра  (  Олександр  —  то  невмотивоване  зросій- 
щене  написання). 

Щодо  дистрибуції  о  та  в  в  ролі  вставних  голосних  —  див.  44.4. 


7.  ПІДСУМКИ.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

У  загальному  тяжінні  до  усунення  складів  із  двома  верхів’ями  важливо 
розрізняти  процеси,  зумовлені  фонетично,  та  процеси,  зумовлені  морфо¬ 
логічно  чи  синтаксично.  Постання  протетичних  голосних  перед  /,  г  і  т 
(типу  іржа)  в  XV  ст.  належить  до  першого  різновиду;  лише  в  поодино¬ 
ких  винятках  можна  говорити  про  морфологічну  зумовленість  (тип рота , 
а  не  Нгіа ,  бо  так  у  формі  рот).  Вставлення  у  в  кореневих  складах  із  двома 
верхів’ями  (типу  півн.  і  сх.  укр.  —  з  XV  ст.  —  кривавий ,  лемк.  і  частково 
зах.  укр.  —  з  1560  р.  —  кирвавий)  було  в  лемківських  говірках  зумовлене 
фонетично,  але  в  північно-  та  східноукраїнських  говірках  його  мотива¬ 
ція  мала  такий  характер  стосовно  вибору  голосного,  тимчасом  як  на 
розташування  цього  голосного  вплинули  й  морфологічні  чинники: 
кривавий ,  а  не  кирвавий ,  тому  що  кров :  крові  тощо.  Зміни  у  прикінцевих 
складах  слів  (типу  тіг>  юііег),  що  почали  поширюватися  лише  в  останні 
десятиріччя  ранньосередньоукраїнського  періоду  на  півночі  та  сході 
України  (власне,  на  українських  теренах  у  межах  тогочасної  Литви),  а  піз- 


602 


35.7  Упорядкування  складобудови:  склади  з  двома  верхів'ями  звучності 


ніше  й  у  Західній  (підпольській)  Україні 11 ,  наслідували  узвичаєні  морфо¬ 
логічні  взірці  парадигм  із  випадним  голосним;  відповідно  в  дієвідміні 
( пезіь  >  п’из)  запанувала  модель  акт.  дієприкметника  мин.  часу;  причому 
Західна  (підпольська)  Україна,  як  і  в  попередньому  випадку,  відставала 
в  часі.  Нарешті,  в  позиції  в  середині  слова  на  межі  морфем  розвиток 
залежав  від  ситуації  у  відповідному  прикінцевому  складі  (тип  когаЬІ’щ у, 
що  з  нього  постала  форма  когаЬеГпу ],  а  не  +когаЬІущ у,  після  того,  як 
когаЬГ  перетворився  на  когаЬеГ).  Отже,  вона  була  найпізнішою,  виро¬ 
бившися  головно  наприкінці  середньоукраїнської  доби,  у  XVIII  ст.  (див. 
58.1).  Таким  чином,  усі  морфологічно  змодельовані  зміни  дещо  відставали 
в  часі  від  зумовлених  суто  фонетично  й  поширювалися  лише  ступнево 
й  відносно  повільно,  заторкуючи  різні  слова  в  різний  час.  Морфологічний 
чинник  дається  взнаки  також  у  вживанні  прикінцевих  голосних,  що 
додаються  після  сонорних  (типу  Петро ,  Данило).  У  цілому,  за  ранньо- 
середньоукраїнської  доби  продуктивність  цього  способу  зменшилася,  хоча 
він  повністю  зберіг  актуальність  у  дієслівних  формах  1  ос.  одн.  теп.  часу 
та  нак.  сп.  (типу  знаємо). 

Таким  чином,  ідеться  про  низку  змін,  зумовлених  —  у  кінцевому 
підсумку  —  фонетичним  чинником,  але  на  які  в  багатьох  випадках  накла¬ 
далася  морфологічна  матриця.  Такому  шляхові  розвитку  судилося  набути 
значного  поширення  в  тогочасній  українській  мові.  “Оморфологізування” 
звукозмін  знаходить  паралелі  в  морфологізації  зсувів  наголосу  (див.  7.8 
і  7.9).  Притаманне  лемківським  говіркам  відхилення  в  потрактуванні 
кореневих  складів  (типу  кирвавий)  може  бути  спричинене  або  впливом 
сусідніх  східнословацьких  говірок,  або  тим,  що  цей  процес  був  спільним 
лемківсько-східнословацьким  (у  східнословацьких  говірках  найпоши¬ 
ренішим  є  тип  Ьііха  з  послідовністю  звуків  С  +  5  +  V,  але  якраз  у  північно- 
східній  частині  цієї  зони  представлено  тип  ЬіЬса  ~  Ьуїха) 12 . 

Найчастіше  в  період  до  1569  р.,  коли  країна  була  поділена  литов¬ 
сько-польським  кордоном,  розглядувані  зміни,  відбувшися  спочатку  в  під- 
литовській  Україні,  перетинали  кордон  щойно  пізніше,  по  його  знесенні. 

Жодна  з  описаних  тут  змін  не  призвела  до  якихось  модифіка¬ 
цій  у  наборі  фонем  української  мови.  Вони  заторкнули  лише  будову  скла¬ 
ду:  кількість  можливих  типів  складової  структури  зменшилася  на  один. 

Перелічені  зміни  можна  підсумувати  у  вигляді  узагальнюваль- 
ної  таблиці  (подано  стан  наприкінці  ранньосередньоукраїнської  доби): 


11  Стверджувалося  (Михальчуком),  що  це  мусило  статися  після  переходу  />  о,  судячи 
з  форм  човен,  повен  (<  сьіпь,  *рьІпь),  бо  інакше  в  цих  словах  був  би  затримався  незмінений 
звук  І  перед  голосним.  Це  пасує  до  північних  і  східних  процесів,  але  не  до  західноукра¬ 
їнських,  де  перехід  /  >  V  відбувся  пізніше  (див.  30.3).  Утім,  цей  чинник  не  є  вирішальним, 
бо  звук  V  міг  бути  перенесений  з  інших  граматичних  форм  слова,  наприклад,  човна ,  повна , 
де  він  стояв  перед  приголосним. 

12  Пор.  А5/,  мали  208-211,  219-221. 


35.7  Упорядкування  складобудови :  склади  з  двома  верхів’ями  звучності 


603 


Позиція  скупчення 
з  участю 
сонорного 

На  підлитов- 
ській  Україні 
перехід  у 

Час 

На  підполь- 
ській  Україні 
перехід  у 

Час 

на  початку 

слова 

уІ,уг,ут 
( оі ,  ог,  от) 

і  XV  ст. 

уІ,уг,ут 

XV  сг. 

у  кореневих 
морфемах 

Ь/,гу 

’  XV  ст. 

і 

і 

УІ/ІУ’Уг/гу 13 

з  1560  р. 

на  межі  морфем 

і 

жодних  змін 

аг) 

і 

і 

і 

і  жодних  ЗМІН 

а,г) 

наприкінці 

слова 

в  дієсловах 

і 

/>0 

;  1540  р. 

/>0 

. 

і 

І 

і 

по  завершенні 

ранньо- 

середньо- 

українського 

періоду 

наприкінці  слова 
в  іменниках 

еі/оі,  ег/ог 
ет/от , 
еп/оп 14 

:  ДО  сер. 

1  XVI  ст. 

1  еі/оі,  ег/ог 
і  ет/от , 
і  еп/оп14 

і  ' 

середина 

XVI  ст. 

Щодо  ситуації  в  суміжних  мовах  —  див.  27.6.  До  зроблених  там 
завваг  можна  додати,  що  протетичний  у  перед  т-  можливий  у  румун¬ 
ській  мові,  де  він,  одначе,  має  вторинну  морфологічну  мотивацію  з  огляду 
на  існування  префікса  іт-,  наприклад,  ітЬІаіі  ‘молотити’  з  болг.  млатя 
(звук  Ь  вставлено  в  румунській  мові). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  27,  а  також: 

1.  Зеткд  ].  «2  Ьабаїі  пасі  §\¥ащ  іетко^зк^»,  III.  15 III,  2, 1934. 

2.  Сімович  В.  «Про  поголоснене  українське  “л”». 

ЗНТШ 155, 1936. 

3.  ЗііеЬег  2.  «2  Іопеіукі  Ьізіогусте]  сііаіекіді  кетко\у»,  2. 

5РР5  3, 1958. 

4.  ^їигко^зкі  М.  «Зк^сі  зіє  хугієїо  у  XV  Щзкашсу ?» ЗР  41, 2, 1961. 

5.  Самійленко  С.  «З  історії  форм  давального  відмінка  однини 
особових  займенників  у  давньоруській  і  українській  мові». 
ПІРУМ. 

13  Сполуки  уі ,  уг  є,  власне,  лемківськими. 

14  Лише  в  поодиноких  словах. 


36.  НОВІ  ЗАКОНОМІРНОСТІ 
У  СКУПЧЕННЯХ  ПРИГОЛОСНИХ 
*  (СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКА  ДОБА  ТА  СТИСЛИЙ 
ОГЛЯД  ПОДАЛЬШИХ  ПРОЦЕСІВ) 


1.  Загальні  завваги .  605 

2.  Сполуки  дзвінкий  +  глухий .  605 

3.  Поодинокі  випадки  подзвінчення  та  знеголошення .  610 

4.  Заввага  щодо  подзвінчення  на  сучасному  етапі .  614 

5.  Уподібнення  зубних  до  середньопіднебінних  і  навпаки .  615 

6.  Поновлення  подвоєних  приголосних .  616 

7.  Асимілятивне  м’якшення  приголосних .  619 

8.  Випадіння  приголосних  зі  скупчень .  620 

9.  Дрібні  процеси  в  скупченнях  із  двох  приголосних .  623 

10.  Вставні  приголосні .  625 

11.  Підсумки  . . .  626 


36. 1,2  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


605 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Навзагал  правила  сполучання  приголосних,  вироблені  після  занепаду 
слабких  єрів  і  усталені  наприкінці  давньоукраїнської  доби  (див.  23.10), 
зберігали  чинність  упродовж  ранньосередньоукраїнського  періоду  та  піз¬ 
ніше,  зазнаючи  хіба  що  певних  припасовань  у  поодиноких  словах 
чи  особливих  типах  слів.  Саме  такі  припасовання  й  розглядатимуться 
в  цьому  розділі. 

Утім,  як  показано  в  23.6-7,  у  скупченнях,  що  складалися  з  при¬ 
голосних,  різнорідних  за  ознакою  дзвінкості/глухості  або  (частково)  твер¬ 
дості/м’якості,  під  давньоукраїнську  добу  не  знайдено  рівноваги  між 
старими  правилами  та  новими  мовними  реаліями,  які  виникли  після  за¬ 
непаду  єрів.  Ці  проблеми  вимагали  розв’язання,  що  йому  судилося  на¬ 
стати  саме  протягом  ранньосередньоукраїнського  періоду. 


2.  СПОЛУКИ  ДЗВІНКИЙ  +  ГЛУХИЙ 

Як  показано  в  23.6  і  23. 1 0,  за  давньоукраїнських  часів  після  занепаду  єрів 
у  сполуках  дзвінкий  +  глухий  діяли  два  навзаєм  суперечливі  правила: 
перше  стосувалося  сполук,  що  були  існували  ще  до  занепаду  єрів,  а  дру¬ 
ге  —  новопосталих  сполук.  У  сполуках  першого  типу  обов’язковий 
характер  мала  регресивна  асиміляція,  що  призводила  до  знеголошення. 
Особливо  часто  це  відбувалося  на  морфемній  межі  префікс  +  корінь  (або 
прийменник  +  слово),  наприклад,  роспустити  (Іп.  літоп.  1 150:  гог  +  ризі-), 
але  названа  позиція  аж  ніяк  не  була  єдиною,  якої  це  стосувалося 
(наприклад,  вьід'Ьсти  —  Іп.  літоп.  997  —  суч.  укр.  вилізти).  З  другого  боку, 
в  сполуках,  що  постали  внаслідок  занепаду  слабкого  єра,  дзвінкість  пер¬ 
шого  приголосного,  як  правило,  зберігалася,  тобто  ніякої  асиміляції  за 
глухістю  не  було,  як  і  в  суч.  укр.  ка[тк]а  <-  (сгь)казтькл.  Така  ситуація 
вочевидь  вимагала  вибору  на  користь  одного  з  цих  протилежних  пра¬ 
вил  і  унедійснення  другого. 

В  основній  масі  південно-західних  говірок  перемогло  старе 
правило  щодо  знеголошення,  поширившися,  зокрема,  й  на  позицію  на¬ 
прикінці  слова  перед  паузою:  казка  стала  вимовлятися  як  ка[$к\а,  обід  — 
як  обг[і\ г.  Це  віддзеркалено  в  таких  ранньосередньоукраїнських  напи¬ 
саннях,  як  Хотько  (:Ходор.  Молд.  гр.  1404),  щдтки  {'.нащадок.  Гр.  1415, 
Перемишль),  подєхчндн  (:  легенький .  Молд.  гр.  1456),  вьівести  (:  везу.  Молд. 

1  У  надсянських  говірках  протиріччя  між  старими  й  новими  правилами  було  врегу¬ 
льоване  в  деяких  випадках  (перед  к ?)  упровадженням  засади  прогресивної  асиміляції: 
стежґа,  ябґу  (літ.  укр.  стежка ,  яблуко). 


606 


36.2  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


гр.  1460),  ойупаісіаі  (:  десять.  Люстр.  Брацлав  1545),  Ьіізкі  (:  близитися. 
Вірм.  1559),  сєлец'Ь  (:  оселедець.  Одрех.  гр.  сер.  XVI  ст.),  а  дещо  пізніше 
стєшка  (:  стежок ),  оускдіа  ( .узенький )  (Гр.  1603,  Мукачево),  Ьиі  ‘будь",  Нагазі 
‘гаразд’,  Ьегу-52  ‘бери  ж’  (Са\у.  1619),востлвше(Уч.  Ап.  1654)  замість  етимо¬ 
логічно  поправного  возстлвшє.  Надпоправні  написання  на  кшталт  кородкое 
(:  коротенький ),  св'Ьдскои  ґен.  одн.  жін.  роду  (:  світу )  (обидва  —  з  Трост. 
Уч.  Єв.  1560)  теж  свідчать  про  знеголошення.  Впровадження  нових  правил 
призвело  до  широкого  розповсюдження  чергувань  дзвінкого  приголосного 
з  відповідним  глухим  у  складі  морфеми;  у  перелічених  вище  прикладах 
це  показано  наведенням  інших  форм  дотичного  слова,  де  відповідний 
приголосний  виступає  перед  голосним,  тобто  в  позиції,  де  в  цих  говірках 
немає  розрізнення  за  дзвінкістю/глухістю. 

У  поліських  говірках  (особливо  центральних  і  східних,  менш 
консеквентно  в  західних),  а  також  у  численних  локальних  говірках  пів¬ 
денно-західного  наріччя  не  дійшло  до  розповсюдження  старого  правила, 
яке  вимагало  знеголошення.  Навпаки,  засада  неприподібнення  за  глухістю 
(тобто  морфологічна  засада  тотожності  морфеми  в  різних  словоформах) 
була  застосована  до  більшості  давніших  скупчень,  де  поновлено  дзвінкі, 
внаслідок  чого  л'Ьсти  перетворилося  на  (суч.  укр.)  лі\тХ\иу  вести  —  на  ве[т£\й 
за  зразком  форм  типу  лізу ,  везу.  Ця  засада  була  поширена  й  на  біль¬ 
шість  префіксів,  за  винятком  5-  (частково),  тож  замість  роспустити,  зацито- 
ваного  вище,  тепер  маємо  ро[т.р]устйти  тощо.  Південно-східні  говірки, 
на  формування  яких  активно  впливало  північноукраїнське  наріччя,  зде¬ 
більшого  теж  перейняли  це  правило.  З-поміж  південно-західних  говірок 
воно  віднаходиться  в  бойківських,  більшості  закарпатських  і  гуцульських, 
а  також  частині  подільських  і  буковинських  (переважно  на  півночі  від¬ 
повідних  зон). 

Перехід  на  нове  правило  в  перелічених  говірках  неможливо 
відстежити  на  підставі  конкретних  прикладів  у  пам'ятках.  Звісно,  написан¬ 
ня  з  дзвінким,  що  передує  глухому,  трапляються  досить  часто  (наприклад, 
счадковє  —  Гр.  1435,  Житомирщина,  ближшнм  дат.  мн.  —  Гр.  1438,  Луцьк), 
але  вони  цілком  можуть  бути  зумовлені  традиційною  орієнтацією  на  ети¬ 
мологію,  через  що  набуття  чинності  новим  правилом  може  бути  засвідчене 
тільки  на  підставі  статистичних  підрахунків,  переважання  етимологічних 
написань  над  неетимологічними.  З  другого  боку,  не  варто  дивуватися, 
коли  в  північноукраїнських  пам’ятках  трапляються  випадки  написання, 
що  на  позір  віддзеркалюють  асиміляцію  в  старих  скупченнях  так  само, 
як  і  в  нових.  Обік  правописних  узаємовпливів  між  різними  регіонами 
України  та  наявної  традиції  етимологічного  правопису  для  префіксів,  слід 
зважати  на  те,  що  запровадженню  етимологічної  засади  неприподібнення 
мусив  передувати  досить  тривалий  період  хитань.  Через  це  й  такі  варіанти 
написання  в  північноукраїнських  пам’ятках,  як  роспус'гьгг  (Вол.  Єв.  1571), 
або  ж  компромісні  на  кшталт  острозьский  (Гр.  1511,  Краків),  князьскиє 


36.2  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


607 


(Люстр.  Канів  1552),  не  конче  мусять  свідчити  про  регулярне  приподіб- 
нення  за  глухістю.  Річ  у  тім,  що  південно-західні  землі  України  спочатку 
відзначалися  більшою  консервативністю  стосовно  збереження  дзвінких 
у  виниклих  після  занепаду  слабких  єрів  скупченнях  дзвінкий  +  глухий. 
Упродовж  першої  половини  XV  ст.  (щонайменше)  правопис  галицьких 
грамот  не  так  сильно  відбігає  від  традиційного  в  порівнянні  з  грамотами 
поліськими  (Курашкевич). 

І  все  ж  певні  підказки  щодо  часу  впровадження  нового,  морфо¬ 
логічно  вмотивованого  правила  формування  скупчень  знайти  можна. 
Поза  всяким  сумнівом,  це  “нове  правило”  вже  діяло  в  середині  XVII  ст. 
Під  ту  пору  (1653  р.)  Боплан,  зазначаючи  українські  топоніми  на  своїх 
мапах,  вставляв  “німу”  літеру  е  між  дзвінким  і  наступним  глухим  у  скуп¬ 
ченнях  приголосних:  ІегеЬекі  (= Жеребки,  Поділля),  \¥егЬека  ( =  Вербка, 
Брацлавщина),  БоиЬеку  ( =Дубкй ,  Покуття),  але  не  робив  цього,  коли  чув 
форми,  де  обидва  приголосні  внаслідок  приподібнення  були  глухі 
{Киїка = Рудка ,  Поділля).  Ця  “німа”  літера  якраз  і  мала  відбивати  дзвінкість 
попереднього  приголосного. 

Натомість  початок  дії  “нового  правила”  може  бути  відсунений 
у  давнину  аж  до  перших  десятиріч  ранньосередньоукраїнського  періоду, 
хоч  і  на  менш  певних  підставах.  Під  ту  добу  досить  часто  перед  глухим 
префікс  і  прийменник  Ьег  пишеться  з  буквою  з  наприкінці:  вєзпєчн'киии, 
кез  хитрости  (Гр.  1388),  бєз  правсь  (Гр.  1434,  Крем’янець).  Звісно,  це  можуть 
бути  просто  приклади  етимологічного  написання,  але  за  давньоукраїн¬ 
ських  часів  у  таких  випадках  досить  консеквентно  писали  вес-  (наприклад, 
весконьчьньїи,  вєспдодик  —  Усп.  зб.  XII  ст.).  Таку  наглу  зміну  правописного 
звичаю,  надто  ж  у  грамотах,  годі  приписати  якомусь  зовнішньому  впливу. 
Її  мусила  спричинити  нова  вимова. 

Вельми  промовистими  є  й  ті  випадки  написання,  де  дзвінкий 
передує  глухому  навіть  усупереч  вимогам  традиційного  правопису. 
До  них  належать  увозтво,  возкнх  (Крех.  Ап.  1572),  пдіткзкьіх  (Літоп.  Март. 
Бєл.  1600),  Лядзкия  ‘ляські"  (Густ.  літоп.  1670)  замість  узвичаєних 
увожьство,  вожьскихт*,  пдпєжьских'ь,  дядьск-  відповідно.  Таке  написання 
є  характерне  для  останньої  фази  ранньосередньоукраїнського  періоду  та 
пізніших  часів. 

Таким  чином,  морфологічно  вмотивоване  збереження  або 
поновлення  дзвінких  перед  глухими  поширювалося  впродовж  цілого 
ранньосередньоукраїнського  періоду  й  завершилося,  мабуть,  іще  до  його 
кінця.  Такий  ступневий  перебіг  його  розповсюдження  не  дивує.  То  була 
не  якась  одномоментна  звукозміна,  а  щось  на  кшталт  морфологічного 
водностайнення;  тому  не  всі  морфеми  були  заторкнуті  ним  рівночасно. 
Судячи  з  даних,  що  містяться  в  пам’ятках,  воно  спершу  з’явилося  в  декот¬ 
рих  прийменниках  і  префіксах  (типу  без),  а  трохи  згодом  поширилося 
на  суфікси.  Далі  дзвінкість  була  поновлена  на  межі  кореня  та  суфікса 


608 


36.2  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


(якщо  цьому  сприяв  етимологічний  чинник).  З-поміж  префіксів  найдовше 
опирався,  вочевидь,  /юз-,  ніколи  не  вживаний  як  прийменник  чи  слово. 
У  грамотах  першої  половини  XV  ст.  він  перед  глухим  виступає  лише 
у  варіанті  рос-  (наприклад,  росплшь  ‘оранка’  —  1427,  Остріг),  і  такий 
правопис  добряче  захоплює  ще  й  XVII  ст.  (росхожлдись  —  Літк.  Єв.  1600), 
хоча  ступневе  поширення  форми  роз-,  особливо  перед  можна  спосте¬ 
рігати  вже  з  середини  ранньосередньоукраїнського  періоду  (наприклад, 
розсої/’Дит"  —  Гр.  1459,  Київ);  у  Крех.  Ап.  1572  подибуємо  роспдч  проти 
розсипалися  й  россудок  ‘глузд’  поряд  із  розсудок. 

Хоча  морфологічно  вмотивоване  загальне  поновлення  дзвін¬ 
кості  перед  глухими  збіглося  в  часі  з  подзвінченням  прикінцевих  приго¬ 
лосних  у  прийменниках  і  префіксах,  ці  два  процеси  не  були  ідентичні 
(прийменники  та  префікси  зазнали  інноваційних  змін  так  само  в  позиції 
перед  сонорними  та  голосними),  і  на  південно-західних  українських 
теренах  другий  з  них  відбувся,  не  зініціювавши  першого,  тимчасом  як 
у  північноукраїнському  наріччі  вони,  мабуть,  підтримували  себе  навзаєм. 
За  зразком  Ьег  і,  можливо,  иг  (<  ггаг  —  пор.  суч.  укр.  повз),  звук  -2  був 
перенесений  на  через  (через  сес  лист  —  Молд.  гр.  1456,  етимологічно  сегез , 
наприклад,  черес  границю  —  Гр.  1430,  Жидачів,  але  нині  в  усіх  слов’ян¬ 
ських  мовах  із  прикінцевим  -г\  рос.  через ,  пол.  рггег ,  словац.  сег ,  болг. 
през ),  а  у  випадку  хитання  між  з~г~із~іг  (див.  17.2)  терези  саме  з  цієї 
причини  схилилися  на  користь  г  ~  іг,  уживаних  не  лише  у  значенні  ‘від’ 
(як  у  первісного  іг ),  але  й  у  значенні  ‘разом’  (первісне  зь)  перед  сонор¬ 
ними,  включно  з  V  і  /  вже  1386  р.  (з"ь  его  душею  —  Гр.  1386;  пор.  також 
з  мьгтьі  ‘з  митами’  —  Гр.  1434,  Луцьк;  гіогопу  ‘налаштований’,  г  Іазкі  —  Вірм. 
1561  тощо),  а  перед  голосними  вже  1457  р.  (из  онил\и  ‘з  тими’  —  Гр.,  Київ)2. 

Водностайнення  на  користь  дзвінкості  зачепило  також  при¬ 
йменник  і  префікс  Vді~оі.  За  зразком  таких  прийменників  і  префіксів, 
як  рдй,  пай  і  регей ,  тут  теж  був  запроваджений  -й,  спершу  перед 
сонорними  та  голосними  (одних  —  Єв.  Пер.  1510,одосллн  —  Вол.  Єв.  1571, 
одновєня  —  Крех.  Ап.  1572  тощо),  а  згодом  ця  форма  з  -й  розповсюдила¬ 
ся  на  всі  позиції,  зокрема  й  перед  глухими  (суч.  укр.  від  хати). 

У  середині  кореня  сполука  дзвінкий  +  глухий  вживалася  обме¬ 
жено.  Різниця  за  ознакою  глухості/дзвінкості  тут  не  збереглася:  у  скуп¬ 
ченні  йх  відбулася  регресивна  асиміляція  ( тхір  має  той  самий  корінь, 
що  й  дух ,  але  етимологічні  зв’язки  між  обома  словами  порушено;  пор. 
також  спільнокореневе  слово  натхнення  (нлтхненьк  —  Радив.  1676),  пор. 
також  тху  ‘духу’  ген.  —  Осадца  1876),  у  скупченні  Ьс  —  прогресивна 


2  Пізнішу  появу  г  перед  голосними  добре  засвідчують  приклади  на  кшталт  “с  поли 
...  з  л’Ьси ...  з  лови ...  з  рєклми  с  озєри”  (Гр.  145 1 ,  Луцьк).  У  словах  зупинка ,  зустріти ,  зугарний , 
зухвалий,  зусилля  звук  г  став  частиною  того,  що  з  синхронного  погляду  становить  пре¬ 
фікс  зу-;  з  історичного  погляду,  тут  маємо  справу  з  префіксом  г-  (<  зь-)  —  самим  або 
у  сполученні  з  префіксами  м-  (~  о-),  и-  (<  яь-). 


36.2  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


609 


(форму  бджола  масово  засвідчено  з  XV  ст.,  і  дарма  що  на  письмі  вживалася 
буквосполука  бч,  буква  ч  тут  напевне  позначала  [3]  (див.  3.8),  наприклад: 
кчо(д)  —  Молд.  гр.  1458,  Гр.  1538,  Краків;  вчолл  —  Чет.  1489;  бчольі 
ном.  мн.  —  Гр.  1558,  Луцьк;  бчодньш  —  Фарм.  кін.  XVI  ст.  тощо,  —  хоча 
форми  з  регресивною  асиміляцією  теж  добре  відомі  як  у  середньоукраїн- 
ських  пам’ятках,  так  і  в  сучасних  говірках  ( рсгоіу  —  Люстр.  Житомир  1545, 
пчодн  —  Баришп.  1698,пчеди  —  Андр.  1701).  Певну  роль  у  виборі  на  користь 
ь$-  могла  відіграти  ономатопоетична  мотивація.  (У  випадку  імені  Гандзя , 
посталого,  мабуть,  із  *Напс}а ,  з  суфіксом  -(ь)с-  слід  зважати  на  афек¬ 
тивний  характер  цієї  форми,  що  міг  спричинитися  до  подзвінчення). 

Приклади  приподібнення  на  кшталт  тхір  чи  бджола  очевидно 
доводять,  що  збереження  чи  поновлення  дзвінкості  першого  голосного 
в  північноукраїнських  говірках  і  частині  південноукраїнських  говірок 
зумовлювалося  наявністю  синхронно  чинної  морфологічної  межі  (після 
певного  періоду  хитань,  спричиненого  дією  двох  несумісних  правил,  що 
регулювали  потрактування  скупчень  дзвінкий  +  глухий).  Такий  фонетич¬ 
ний  факт,  як  прийнятність  скупчень  дзвінкий  +  глухий  та  дзвінкості 
наприкінці  слова,  постав  під  впливом  морфологічного  чинника. 

Щоправда,  існує  випадок,  коли  цей  останній  усе  ж  не  спроміг¬ 
ся  дати  зворотний  хід  асиміляції,  зумовленій  суто  фонетично.  Йдеться 
про  прийменник  і  префікс  5  ~  із,  що  зберігся  перед  к,р,  і  і  х ,  на  відміну 
від  усіх  інших  позицій:  сказати ,  спитати ,  [з]  тим  (пишеться  з  тим), 
схибити.  Перед  5  вимова  буває  різна,  але  прозирає  тяжіння  до  розріз¬ 
нення  префікса,  наприклад,  зсадити ,  де  маємо  [25-],  та  кореня  з  дов¬ 
гим  ^  {ссати,  де  маємо  [з]). 

Перехід  від  стану,  що  спостерігався  під  давньоукраїнську  добу 
безпосередньо  по  занепаді  єрів,  до  періоду  хитань  і  далі  до  нової  ситуації 
в  потрактуванні  дзвінких  перед  глухими  (як  у  загальному  плані,  так 
і  у  специфічному  випадку  прийменників  і  префіксів)  можна  зобразити, 
дещо  спрощуючи  речі,  у  вигляді  таблиці: 


Час 

Префікс  (та 

Корінь  + 

Префікс  (та 

Прийменниі 

прийменник) 

суфікс 

прийменник) 

(та  префікс) 

Ьег  і  под. 

оі-  ой 

з(ь)  -  іг 

(+  інстр.) 

а) 

(2) 

(3) 

(4) 

(5) 

Відразу  по  зане-  ; 

Ьегитеп* 

коїосіка 

і  оіоЬейаіі* 

зогегот’* 

паді  слабких  єрів 

Ьегтузіеп 

і  оітеіаіі 

зтезіот 9 

(бл.  1150  р.)  І 

Ьезресеп 

оіріуії 

з  резпе^и 

Бл.  1350  р. 

Ьегитеп 

коїосіка- 

!  оіоЬейаії** 

зогегот 

Ьегтузіеп 

коїоіка 

і  оітеіаіі ** 

зтізіот 

Ьезресеп- 

Ьегресеп 

оіріуіі** 

•  зрезпе^и 

610 


36.3  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


О)  _  (2) . _ 

У  північноукра-  ;  Ьегитпуу 
їнському  наріччі  Ьегтуз(1е)пу) 

бл.  1450  р.  і  надалі  Ьегреспуу 

(так  само  в  сучасній 
українській  літера-  } 
турній  мові) 

У  південно-захід-  Ьегитпуу 

йому  наріччі  Ьегтуз(1е)пуу 

бл.  1500  р.  і  надалі  і  Ьезреспу ; 


0) 

(4) 

(5) 

коїойка 

осІоЬісіаіу 

х~8  огегот 

ойтііаіу 

г  тізіот 

оЛрІувіу 

8  різпеуи 

коїоіка 

тйоЬШаіу 

2-8  огегот 

тсітііаіу 

г  тізіот 

тіріузіу 

з  різпеди 

*  Три  приклади  щоразу  ілюструють  позицію  перед  голосним,  перед  со¬ 
норним  і  перед  глухим  приголосним  відповідно. 

**  У  південно-західному  наріччі  радше  уоі-. 

***  Невдовзі  після  зазначеної  дати  тільки  г. 


Ці  процеси  поширювалися  й  на  південнобілоруські  говірки, 
але  жодна  інша  суміжна  мова,  слов'янська  чи  неслов'янська,  дзвінкості 
перед  глухими  не  припускає.  Щоправда,  котериторіальні  говірки  мови 
ідиш  (південно-  та  північно-східні),  в  яких  на  час  прибуття  жидів  на  Укра¬ 
їну  не  було  дзвінких  приголосних  наприкінці  слова  (або  ж  вони  були 
втрачені  невдовзі  опісля),  поновили  їх,  якщо  в  інших  словоформах  ці  при¬ 
голосні  стояли  в  позиції  перед  голосним5.  Стосовно  розповсюдження 
дзвінкості  прикінцевих  приголосних  у  складі  прикметників  і  префіксів 
перед  сонорними  та  голосними  слід  відзначити  їх  наявність  також 
у  польській  мові,  східнословацьких  говірках  і  —  засадничо  —  в  білоруській 
мові  (за  винятком  властивого  принаймні  літературному  варіантові  вжитку 
са  замість  з  перед  словами,  що  починаютьс  я  на  5,  г,  і,  і,  с,  і  перед  займен¬ 
никовою  формою  мной/мною).  Така  дзвінкість  зовсім  не  притаманна 
російській  і  болгарській  мовам. 


3.  ПООДИНОКІ  ВИПАДКИ 
ПОДЗВІНЧЕННЯ  ТА  ЗНЕГОЛОШЕННЯ 

Загалом  правила  дистрибуції  дзвінких  і  глухих,  вироблені  приблизно 
в  XVI  ст.,  зберігають  чинність  і  досі.  Проте  в  поодиноких  словах  спостеріга¬ 
ються  відхилення,  що  їх  можна  згрупувати  в  три  головні  різновиди: 


3  Пор.  для  білоруської  мови  мали  45, 46  у  ДАЬМ;  для  мови  ідиш  —  мали  Ю.  Вайн- 
райха  в  Атегісап  СопґгіЬиіїот  іо  іке  Рі/іН  Іпіетаіїопаї  Сощгевз  о/ Біашзіз,  І.  ТЬе  На£ие, 
1963,  с.  343. 


36.3  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


611 


*  *  *  1,  Неповне  розповсюдження  нормальної  форми  префіксів.  Найчастіше 
це  стосується  префікса  г-,  який  не  заступив  у  тих  словах,  де 
його  значення  стерлося,  а  морфологічна  ідентичність  —  відповід¬ 
но  —  вшубилася.  Таких  слів  налічується  десь  із  двадцять.  Почат¬ 
ковий  5-  у  них  злився  з  коренем.  У  всіх  випадках  ідеться  про 
позицію  перед  сонорними,  насамперед  перед  ія,  я  і  г>,  а  як  виня¬ 
ток  —  і  перед  /:  смерть ,  сміття ,  смутний ,  смирний  (пор.  змирньї 
ном.  мн.  —  Полт.  1679),  смерк  (проти  лемк.  змеркатися  чи  доро- 
гичинської  форми  на  змирку ),  сметана  (проти  лемк.  зметанна 
‘вершки’),  смикати ;  пор.  також  смерзддя  (Оісгіопагішп  1649),  тепер 
змерзла ,  снідати ,  сніз  (пор.  заноза ),  діал.  сночі  ‘попередньої  ночі’ 
(бук.,  карп.)  і  свідок ,  свідомий  (пор.  зв^доми  ‘притомні’  —  Гр.  1523, 
Остріг),  досвіду  сволоку  сворінЬу  можливо,  й  свйтау  гідронім  Случ 
(правий  доплив  Горині),  діал.  случай  ’випадок’.  Щоправда,  частина 
цих  слів  —  то  запозичення  з  польської  або  спольщені  форми  (пор. 
пол.  шіесіву  жіиіпуу  тіадас,  шіадек;  зміна  5  >  $  у  польській  мові 
передусім  унеможливлювала  подзвінчення),  інші,  представлені  ма¬ 
лим  числом,  —  запозичення  з  церковнослов’янської  (смирний). 

У  трьох  словах  відбулося  повне  уподібнення  г  до  наступ¬ 
ного  $  у  префіксі  гаг-:  росада  (пор.  росдди  ген.  одн.  —  Гр.  1553, 
Володава,  рослдд  —  Оісгіопагішп  1649),  росоха  (пор.  росоховдтое 
дрєво  —  Славин.  1642)  і  росіл  (пор.  росод^  —  Славин.  1642,  Оісгіо¬ 
пагішп  1649,  росблу  ген.  одн.  —  Сковор.  1760)  (поряд  із  розсадау 
розсоха)у  але  то  є  полонізми  (пор.  пол.  гозасіа,  гозоска,  гозбі). 

2.  Надмірне  подзвінчення.  Звукосполук,  у  яких  воно  трапляється, 
є  кілька,  але  ними  заторкнуто  щоразу  тільки  мале  число  поодино¬ 
ких  слів. 

а) .  Корені  з  початковим  і  і  префіксом  о-  переосмислено  таким  чи¬ 
ном,  що  і:  стає  частиною  префікса  й  перетворюється  на  (І,  як 
у  префіксі  од-:  одвертий  (насправді  о-іоьгі-,  пор.  творити),  діал. 
одримати  (пор.  одримдд  —  Одрех.  гр.  1606;  літ.  укр.  о -тримати). 
Пор.  одчизни  —  Пирят.  1688  (суч.  укр.  літ.  вітчизна). 

б) .  Перед  суфіксом,  що  починається  на  глухий,  прикінцевий  глухий 
приголосний  кореня  подзвінчується  через  хибну  етимологію:  форма 
нагідки  замість  покоіку  (пор.  діал.  ноготоКу  ногаткй ,  рос.  ноготкй , 
білор.  ногаткіу  пол.  па&іеіек)  засновується  на  слові  ніготьу  але  асо¬ 
ціюється  зі  словом  нагода]  можливо,  сюди  ж  належить  і  прикмет¬ 
ник  швидкййу  якщо  він  має  той  самий  корінь,  що  й  пол.  сктуіас 
‘хапати’4;  форма  шибков  ‘троянд’  (Тассо  1700)  є  тільки  прикладом 
надпоправного  написання  (літ.  укр.  шипи  ‘шпичаки’). 


4  Пор.  аж  ось  коні  —  хвить  набік  (П.  Куліш  1841).  Інша,  менш  переконлива  етимо¬ 
логія  —  з  нім.  (£е)5скжпс1  (щодо  ще  однієї  можливості  —  див.  60.3).  Слово  це,  як  здається, 
постало  аж  у  XVIII  ст.  (швндєнко  —  Довгал.  1736)  і  не  є  типовим  для  Західної  України: 
за  даними,  зібраними  для  І.  Зілинського  в  26  західноукраїнських  місцевостях,  воно 
віднаходиться  лише  в  чотирьох  (поблизу  Луцька,  в  Калуші,  Мостиськах  і  Коросні),  але 
пор.  швидінь  ~  швитінь  на  Закарпатті. 


612 


36.3  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


в) .  У  слові  різдво  приподібнення  заторкнуло  приголосний  у  складі 
суфікса:  рожьство  після  занепаду  ь  перетворилося  шляхом  регу¬ 
лярної  асиміляції  на  роз(с)тво  (пор.  розєства  —  Гр.  1418,  Галич, 
де  е  =  ь  =  [0],  по  рожств'Ь  —  Свишт.  Єв.  1568),  і  звук  і  між  г  і  V 
подзвінчився  в  й.  Західноукраїнські  говірки  мали  цілком  сподівану 
асиміляцію  за  глухістю:  роу(с)твіаньі(и)  (Одрех.  гр.  1615),  по  Руств-Ь 
(Пилипці  на  Мараморощині,  1697). 

г) .  Варіювання  щодо  глухості/дзвінкості  в  прикінцевому  приголос¬ 
ному  кореня  слів  чуб  -  чуприна,  стовп  -  діал.  стовб  ‘опора  комина’ 
(наприклад,  Овруч)  має  праслов’янське  (або  ще  давніше)  похо¬ 
дження,  пор.  пол.  сгиЬ  проти  серб.-хорв.  сира  ‘пелех’,  рос.  столб 
проти  білор.  стоуп.  Дублети  на  кшталт  діал.  лаба  (карп.)  проти 
літ.  укр.  лапа  чи  защібати  проти  защіпати  наводять  на  гадку  про 
такі  самі  стосунки,  хоча  насправді  є  результатом  випадкового  збігу 
обставин:  слово  лаба  запозичено  з  уг.  ІаЬ  ‘ступня’  за  можливого 
посередництва  рум.  ІаЬа,  а  дієслова  виводяться  від  зовсім  різних 
коренів,  пор.  скоба  та  щепа  -  гцеп. 

Форма  призьба  як  варіант  первісного  слова  прйспа  (пор. 
сипати )  виникла  внаслідок  наподібнення  суфікса  -б(а),  чим  пояс¬ 
нюється  й  пом’якшення  г  (як  у  слові  просьба  тощо). 

ґ).  У  кількох  словах  дзвінкі  начебто  чергуються  з  глухими  по  обидва 
боки  кореневого  голосного:  здібний  —  стінний ,  гарбати  —  харпак , 
бризкати  —  прискати ,  свиснути  —  дзвйзнути  (пор.  звизд'Ьникмь 
‘сюрчанням’  —  Георг.  Ам.  XIV  ст.).  Такі  пари,  дуже  рідкісні,  можуть 
мати  різне  походження,  але  явище  як  таке  коріниться  ще  в  пра¬ 
слов’янській  та  індоєвропейській  давнині. 

Варіювання  дзвінкий  ~  глухий  може  також  траплятися  на  по¬ 
чатку  кореня,  особливо  якщо  в  його  складі  є  г  або  І.  Іноді  це 
пов’язано  з  народною  етимологією,  наприклад,  бедрик  -  діал.  петрик 
(Півн.  Київщина)  чи  блощиця ,  ймовірно  від  *рІозсус’а  (пор. 
плоский ),  приподібнені  до  Петрик  і  блоха  відповідно;  в  інших 
випадках  такої  безпосередньої  мотивації  не  відшукати,  але  етимо¬ 
логія  для  мовця  є  незрозумілою:  жбурляти  -  шпурляти ,  можливо, 
беркиць  (якщо  це  слово  споріднене  з  перекинути );  у  прикметнику 
цибатий  твірна  форма  радше  мусила  починатися  на  дзвінкий 
(диби).  Прийменник  біля  в  деяких  говірках  (карп.)  може  також 
починатися  на  р:  пила  р'Ькьі  (Ключ  1695),  пидя  (Гр.  1725, 
Заріччя)  —  і  ця  форма  ближче  стоїть  до  свого  давньоукраїнського 
відповідника  подкдгк,  сер.  укр.  подля  (Полт.  1678  —  пор.  13.2),  але 
причина  подзвінчення  залишається  неясною;  асоціація  з  прислівни¬ 
ком  близько  не  може  вважатися  за  вірогідне  припущення  —  як 
і  змішання  з  давн.  укр.  дЬдя  (суч.  укр.  для)  (проте  пор.  сіііа  іоНо  ‘біля 
того’  —  Тга§ес1іа  1618).  У  частках  па -ба  та  пак-  діал.  бак  (пор. 
ще  ж  бак  —  Гатцук  1861)  варіювання  щодо  дзвінкості/глухості 
є  типовою  прикметою  вигуків  і  служить  засобом  створення  афек- 
тивності.  Подібність  між  давн.  укр.  оусторовитисА  (наприклад, 
Іп.  літоп.  1268)  і  прикметником  здоровий  є  випадковою.  Перше 


363  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


613 


слово  виводиться  зі  *8ІоагЬ -  (пор.  пол.  розІгоЬіс  ‘зміцнити’,  нім. 
зіегЬеп  ‘умерти’). 

3.  Надмірне  знеголошення  в  поодиноких  словах  трапляється  нечасто, 
заторкуючи  здебільшого  приголосний  наприкінці  слова  або  кінце¬ 
вий  приголосний  кореня  перед  суфіксом,  що  починається  на  глухий 
приголосний.  Другий  варіант  зреалізовано  в  дієсловах  хлептати  — 
пор.  рос.  хлебать  (якщо  українське  слово  не  запозичено  з  поль¬ 
ської),  жахтіти  —  пор.  жага ,  просторічних  формах  лехіиати  ~ 
лекгиати  (літ.  укр.  леггиатщ  пор.  дехше  —  Цвітних  духовний 
XVII  ст.).  Наприкінці  слова  §  звучить  як  к  у  словах  мозок  і  ганок 
(з  нім.  Сащ,  але  ймовірно  через  пол.  &апек );  однак  то  є  не  знеголо- 
шекня  в  чистому  вигляді,  а  щось  на  кшталт  аналітичного  перероз¬ 
поділу  дотичних  слів  відповідно  на  корені  тог -,  §ап-  та  суфікс 
-ок :  0к.  Той  самий  псевдосуфікс  з’явився  в  словах  обценьки  (з  нім. 
НеЬгаще,  пол.  оЬсє&ї)  та  різка  (пор.  рос  .розга);  від  останнього  утво¬ 
рено  збірний  іменник  рігца  замість  сподіваного  *гігсуа  (рожчкд  — 
Ст.  Зиз.  1596)  з  регресивною  асиміляцією  за  глухістю.  Пор.  бойк. 
береща  з  подібною  асиміляцією  (:  береза Приподібнення  до  часто 
вживаного  суфікса  з  супровідною  асиміляцією  спостерігається 
й  у  слові  пагність ,  утвореному  з  *рагпікоҐ.  Знеголошення  в  при¬ 
слівнику  охляп  (пор.  рос.  хлябать  ‘попускати’)  відбулося  з  огляду 
на  асоціацію  з  дієсловом  хляпати. 

Особливий  випадок  становлять  форми  дощ :  дощу  замість 
сподіваних  *йогйг :  *<ІогсІ2и.  Українська  мова,  разом  із  чеською 
та  серболужицькими,  належить  до  тих  нечисленних  слов’янських, 
де  доконано  повного  знеголошення  прикінцевих  приголосних 
кореня  в  усіх  формах  слова;  у  польській  мові  слово  сіезгсг  може 
зберігати  дзвінкість  перед  голосним:  йгйїщ  ба  навіть  декотрі 
українські  говірки  (овруцькі,  наддністрянські,  бойківські,  гуцуль¬ 
ські,  буковинські,  надсянські,  лемківські)  зберігають  дзвінкість 
в  усіх  формах  або  в  позиції  перед  голосним.  Під  середньоукраїнську 
добу  переважно  писали  жч,  відтворюючи  в  такий  спосіб,  поза 
всяким  сумнівом,  звукосполуку  [23],  наприклад,  у  Житом.  1582 
(дожчов  ґен.  мн.),  Памва  Бер.  1627,  Полт.  1669,  Сл.  безд.  бл.  1670, 
Присл.  Кл.  Зин.  1690,  Вічн.  пек.  1721;  а  в  Памви  Бер.  одного  разу 
фігурує  навіть  написання  дождж#.  Букву  щ  застосовувано  рідко, 
але  число  таких  випадків  з  плином  часу  зростало:  йозгсг  (Люстр. 
Брацлав  1545),  дощ  (Люцид.  1636);  хитання  спостерігаються  в  Ра¬ 
див.  1688  і  Онуфр.  Харк.  1699,  а  в  Сковор.  1780  подибуємо  ґен.  мн. 
дощей.  Таким  чином,  знеголошення  цієї  звукосполуки  стало  доко¬ 
наним  фактом  у  середині  XVIII  ст.  Причини  цієї  незвичайної 
еволюції  залишаються  неясними.  Можливо,  це  була  абсолютна 
винятковість  звукосполуки  І5  в  позиції  наприкінці  слова?  Ко¬ 
ли  ж  у  ном.  одн.  запанувала  сполука  зс,  її  треба  було  поширити  на 
непрямі  відмінки,  тому  що  північне  та  південно-східне  наріччя  укра¬ 
їнської  мови,  як  правило,  не  знають  чергування  дзвінкого  з  глухим 
у  цій  позиції. 


614 


36.4  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


У  німецькій  мові  дзвінкість  виступає  як  млявість.  Тому 
німецькі  “дзвінкі”  приголосні  відтворюються  в  українській  мові 
як  глухі,  починаючи  з  давньоукраїнської  доби  (пискоуггь 
жАдошьпоурьскьін  ‘єпископ  зальцбурзький’  —  Іп.  літоп.  1252),  та  на¬ 
впаки  (ОтдгАрє  —  Оіїокаг ,  там  само).  Це  має  місце  в  таких  словах, 
як  сер.  укр.  ланці/хн  (Транкв.-Ст.  1 646)  проти  суч.  укр.  ланцюги  (нім. 
Ьаптщ,  але  пол.  Іапсиск ),  паркан  ~  баркан  (сер.  верх,  нім .рагкагі), 
у  ?  'IX  ст.  бойк.  Грон  (нім.  Кгопе  ‘крона’)  тощо.  Такі  випадки  не  свід¬ 
чать  про  дзвінкість  чи  глухість  у  самій  українській  мові5. 


4»  ЗАВВАГА  ЩОДО  НОДЗВІНЧЕННЯ  НА  СУЧАСНОМУ  ЕТАПІ 

Кілька  найзахідніших  говірок  (надсянські,  лемківські,  бойківські  на  захід 
від  Опору  й  закарпатські  —  особливо  на  захід  від  Ужа),  де  дзвінкість  напри¬ 
кінці  слова  втратилася,  характеризуються  подзвінченням  геть  усіх  прикін¬ 
цевих  приголосних  у  позиції  перед  наступним  дзвінким  приголосним, 
сонантом  або  голосним  ( так  проти  та[§]  багато ,  та[&\  мало ,  та[£]  обдурив. 
Це  “сандгі  дзвінкого  типу”  притаманне  південно-західним  польським  і  всім 
словацьким  говіркам.  На  українські  діалекти  воно  прийшло  з  заходу.  Якщо 
в  малопольських  говірках  воно  датується  щонайпізніше  XVI  ст.,  а  в  сло¬ 
вацьких,  мабуть,  іще  давнішими  часами,  то  в  західноукраїнських  говірках 
воно  ледве  чи  з'явилося  раніше,  ніж  у  XVII  ст.  (змє  зб^докади  —  Фоль- 
варк  1607,  вірмьдесАть  —  Одрех.  гр.  кін.  XVII  ст.). 

Відступ  від  повсюдного  збереження  дзвінкості  перед  приго¬ 
лосним  у  літературній  українській  мові  та  багатьох  південно-східних 
і  північних  говірках  великою  мірою  характерний  для  звука  к.  Існує  сильна 
тенденція  до  його  знеголошення  перед  зімкненими  глухими:  ле[х\коу 
во[х]ко,  ш[х]тш,  кг[х]ті ,  менш  консеквентно  в  дієсловах  (і б г[Ь ]ти  та  бі[х\ти). 

Більш  вагомою,  одначе,  є  та  обставина,  що  сама  дзвінкість  при¬ 
голосних  наприкінці  слова  чи  перед  глухим  у  середині  слова,  зберігаю¬ 
чись  на  фонематичному  рівні,  слабшає  на  артикуляторно-акустичному. 
Як  свідчать  спостереження,  зроблені  на  початку  XX  ст.  (Зілинський) 
і  зовсім  нещодавно  (Брахнов),  дзвінкі  приголосні  в  таких  позиціях  по¬ 
чинаються  як  дзвінкі,  але  втрачають  дзвінкість  упродовж  своєї  артику¬ 
ляції;  наприклад,  стверджується,  що  наприкінці  слова  “дзвінкі”  приголосні 
є  глухими  протягом  44,4-76,2%  свого  тривання.  Проте  й  цього  вистачає, 
щоб  зберегти  їхню  фонематичну  відмінність  від  глухих. 

Наразі  не  видно  шляхів  з’ясування  часу  початку  часткового 
знеголошення  та  визначення  його  динаміки  чи  стабільності. 


5  Проте  метикувати  від  пол.  тгсіуіотюас,  нім.  тесШегеп  має  і:  унаслідок  розподібнення 
трьох  зімкнених  зубних  приголосних  (й,  і, ,  і)  за  сприяння  народної  етимології  (меткий). 


36.5  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


615 


Натомість  подзвінчення  глухих  приголосних  перед  паристими 
дзвінкими  було  чинне  впродовж  цілої  середньоукраїнської  доби  й  має 
обов’язковий  характер  дотепер.  Хоча  на  письмі  його  намагалися  уникати, 
число  дотичних  прикладів,  де  порушено  правописні  правила,  є  достатнім, 
щоб  потвердити  сказане:  сєлидку  (Гр.  1472,  Луцьк),  догдє  ‘куди’  (Молд. 
гр.  1490),  прозву  (Гр.  1523,  Остріг),  завжди  (Гр.  1534,  Луцьк;  Люстр.  Канів 
1552;  Літоп.  Март.  Бєл.  1600.  Пор.  пол.  гашге ,  хоча  написання  й  вимова 
гаїмгсіу  в  польській  мові  є  нормальними),  жел-Ьдва  'жаль’  (Славин.  1642), 
пяддесят  (Пирят.  1683),  прозву  (Пирят.  1686;  Ів.  Вел.  1691),  увезди 
'всюди’  (Няґ.  1758)  тощо.  У  кількох  випадках  таке  фонетичне  написання 
закорінилося  в  сучасному  правописі:  адже ,  дзбан  (<  мьбаігь,  наприклад, 
у  Єв.  Гал.  1 144,  замість  сподіваної  форми  джбан ,  знаної  в  говірках),  бздіти 
(<  пвздЬти);  у  слові  ніздря  (пор.  ніс)  дзвінкість  іде  з  праслов’янських  часів. 


5.  УПОДІБНЕННЯ  ЗУБНИХ  ДО  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ 
І  НАВПАКИ 

У  скупченнях  И  +  Реї  і  Реї  +  И  перший  елемент  уподібнювався  до  другого 
за  місцем  артикуляції,  тобто  зубний  перетворювався  на  середньопіднебін¬ 
ний  (у  першому  варіанті)  або  середньопіднебінний  на  зубний  (у  другому 
варіанті).  Це  правило,  запроваджене  наприкінці  давньоукраїнської  доби 
(див.  23.7),  діяло  впродовж  цілого  середньоукраїнського  періоду  й  збе¬ 
рігає  свою  чинність  до  сьогодні.  На  письмі  таке  уподібнення  знаходило 
широке  віддзеркалення  в  суфіксах,  тимчасом  як  у  прийменниках,  префік¬ 
сах  і  перед  постфіксом  -ся  воно  стикалося  зі  спротивом.  І  все  ж  принагідні 
відхилення  від  окресленої  ситуації  переконливо  засвідчують  чинність 
асиміляційного  правила. 

А.  Б  +  Рсі. 

а) .  На  межі  суфіксів:  поднєшши  ‘піднісши’  (Одрех.гр.  1584),знлдежши 
Знайшовши’ (Баришп.  1673).  У  сучасній  українській  мові  таке  уподіб¬ 
нення  зазвичай  на  письмі  ігнорується,  хоча  й  прищепилося,  примі¬ 
ром,  у  прикметнику  піщаний  (пор.  пісок),  прізвищах  на  кшталт 
Лещенко  (пор.  Лесь),  Ващенко  (пор.  Василь  або  Івась)  тощо,  а  як  варіант 
воно  трапляється  навіть  у  префіксі  у  слові  рощина  ~ розчина . 

б) .  У  прийменниках:  жь  жидов,  ни  ш  чим  (Перес.  Єв.  1561),  ш  мого 
(Одрех.  гр.  1605),  з  н'Ь  ш  мймт*  (Радив.  1671.  5іс!). 

в) .  У  префіксах:  прізвище  Щдсньїн  (Гр.  1547,  Крем’янець),  жжирлють 
(Перес.  Єв.  1561),  флслйвьін  (Лавр.  Зиз.  1596),  щез  (Ів.  Виш.  1600), 
ражженет  фозжене’  (Сковор.  1780)  тощо.  У  сучасній  українській 
літературній  мові  таке  написання  припускається  лише  за  умови,  коли 
етимологічна  будова  слова  затемнилася:  щастя  (<  зь-сазіуе),  щезати 
(<  із-сегай),  ущерть  (<  хльг-сьгі-,  пор.  рос.  черта  фиска’), ущухати 


616 


36.6  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


(<  цьг-си-х-а-іх),  нащадок  (<  па-зь-саА-,  пор.  ст.  ц.  сл.  чадо  "дитина’), 
можливо  й  тулитися,  якщо  це  дієслово  утворене  від  зь  +  би -,  пор. 
чулитися. 

Б.  ра  +  Б. 

а) .  У  суфіксах  і  перед  суфіксами:  водоскую  (Молд.  гр.  1433),  грецкихт* 
(Люстр.  Брацлав  1552),  кнлчзьтво  (Остр.  Бібл.  1581),  кааодитскна 
ґен.  одн.  жін.  роду  (,А8єХ,ф6тг|<;  1591),  водоский  (Густ.  літоп.  1670), 
Здвузкин  (Пирят.  1 687)  тощо.  Вживання  на  письмі  двох  букв  на  позна¬ 
чення  приголосних  —  типу  фр<лзского  (Гр.  141 1,  Краків),  ос'ьтрозского 
(Житом.  1582),  пдпєзскнмн  (Потій  1599),  чужодозством  (Перестор. 
1606),  вдрАзскин  (Сафон.  1672)  —  може  відбивати  перехідний  етап 
в  асиміляції  (гз  >  28  >г),  але  скорше  становить  компроміс  між  узви¬ 
чаєним  правописом  і  вимовою. 

Перед  суфіксом  -с-  фонетичне  написання  трапляється  хіба  що 
випадково:  д^п'Кзци  "грабіжники’  (Памва  Бер.  1627  —  пор.  д#ітЬкцл 
ном.  одн.),  здпоросцов  (Мирь  Ґіз.  1669),  здпорозіуЬ  ном.  мн.  (Літоп. 
Самов.  1702),  запорозці  (Гатцук  1861),  —  хоча  тільки  така  вимова 
є  звичайною  в  сучасній  українській  літературній  мові,  пор.  дочка : 
до[с’]г,  діжка  :ді[і.7]ці,  дошка  :до[$']ці. 

б) .  Уподібнення  є  нормативним  перед  постфіксом  -ся  (8туе[$']а  — 
на  письмі  смієшся,  тпа[т.’$’]а  —  на  ішсьмімажся),  але  в  пам’ятках  воно 
засвідчене  лише  винятковими  прикладами:  возвєсєдисся  (Ів.  Вел. 
1680),  гнетесся  (Некраш.  1796). 

Цікаво  відзначити,  що  в  тих  випадках,  коли  приподібнення  не 
закінчується  злиттям,  розрізнення  за  глухістю/дзвінкістю,  як  прави¬ 
ло,  зберігається  на  межі  з  суфіксом  чи  постфіксом,  а  на  межі  з  префік¬ 
сом  —  значно  слабше  (запорожці, мажся,  але  щезати).  Це  може  бути 
відлунням  тих  часів,  коли  ще  діяло  праслов’янське  правило  асиміля¬ 
ції,  чинне  до  занепаду  слабких  єрів. 


6.  ПОНОВЛЕННЯ  ПОДВОЄНИХ  ПРИГОЛОСНИХ 

Зростання  ролі  морфологічного  чинника,  яке  виявилося  серед  іншого 
в  збереженні  або  поновленні  дзвінкості  приголосних  наприкінці  слова 
та  на  межі  морфем  перед  глухими  приголосними  (див.  36.2),  демонстру¬ 
ється  також  частковим  упровадженням  подвоєння  в  системі  приголосних, 
що  під  давньоукраїнську  добу  не  припускалося  (див.  23.8).  Як  правило, 
подвоєння  поновлювалося  на  межі  префіксів  і  коренів  (суч.  укр.  літ. 
віддати, роззлостити  тощо).  Хронологію  цього  процесу  відстежити  важко, 
тому  що  обидва  способи  написання  —  з  подвоєною  чи  неподвоєною  бук¬ 
вою  —  були,  в  ґрунті  речі,  закорінені  в  традиції  й  обидва  вживалися  про- 


36.6  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


617 


тягом  значної  частини  середньоукраїнського  періоду.  Можна  помітити 
ступневе  зменшення  числа  написань  з  однією  буквою  та  почастішання 
написань  із  двома  буквами,  але  точно  визначити  часові  рамці  цієї  тен¬ 
денції  неможливо. 

*  *  *  У  прикметниках  із  прикінцевим  5  у  корені  мав  місце  й  особливий  про¬ 
цес  подвоєння  у  формах  вищого  ступеня  порівняння.  Давньоукраїнська 
мова  первісно  мала,  наприклад,  вьішьши  одн.  жін.  роду  (Усп.  зб.  XII  ст.), 
але  вьішє  сер.  рід.  Після  занепаду  єрів  дистрибуція  довгого  та  короткого 
і  стала  невмотивованою.  Показово,  що  ця  суперечність  була  розв'язана 
шляхом  розповсюдження  подвоєного  приголосного,  й  морфемна  межа 
пройшла  між  “двома”  звуками  і.  Написання  на  кшталт  вьішше  практич¬ 
но  не  має  альтернативи  з  середини  XV  ст.  і  майже  до  серед  ини  XVIII  ст. 
(ндйвьішшє  —  Молд.  гр.  1448;  вьішшє  —  Гр.  1463,  Луцьк;  Уч.  Єв.  1585; 
Лавр.  Зиз.  1596;Транкв.-Ст.  1618;Плетенецький  1620;Одрех.  гр.  1637; 
Славин.  1642;  Ґал.  1663;  Густ.  лігоп.  1670;  Ів.  Макс.  1708;  Мик.  Дил.  1723; 
Кониський  1746  і  багато  інших;  пор.  топонім  Бишшово  (Покр.  записи 
1594;  ут.  Уізз);  пор.  також  дієслова:  пєрєвьішшдти  —  Радив.  1688; 
возвьішшдйтб  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690;  превьішшлкт  —  Ів.  Вел.  1691; 
у  давньоукраїнській  мові  таке  помішання  траплялося  лише  винятково: 
свьішьше  —  Лавриш.  Єв.  1329);  також  (из)дишше  ‘надмірно’  —  Сла- 
вин.  1642;  Оісіїопагіит  1649,  крашшоє  (Шаргор.  1660)  тощо.  Щойно 
у  XVIII  сг.6  це  подвоєння  було  усунене  шляхом  розподібнення  зз 
і  перетворення  його  на  зс:  крдщои  Ген.  одн.  жін.  роду  (Онуфр.  Харк. 
1699),  звідки  й  беруться  сучасні  українські  форми  на  кшталт  вище 
(й  відповідно  28->2с:  дорожчий ;  пор.  такі  середньоукраїнські  форми, 
як  ндйдорбжшою,  тяжшая  у  Волков.  1631,  уБОЖШИХ  у  Ґал.  1665  тощо). 
Форми  на  -ззуу  перетривали,  щоправда,  в  деяких  говірках  (сюди  нале¬ 
жать,  наприклад,  Гостомель,  зона  на  північний  захід  від  Києва,  Бой- 
ківщина,  Посяння,  Закарпаття  та  ін.)  7 . 

Спокусливою  виглядає  перспектива  виведення  суч.  укр.  що 
зі  *ззо  в  аналогічний  спосіб,  тобто  припустивши  таке  саме  розподібнен¬ 
ня,  до  чого  схилявся  Соболевський.  Але  це  розв’язання  є  неприйнятним 
з  огляду  на  хронологію  явища.  Дави.  укр.  чьлго  після  занепаду  ь  зазнало 
розподібнення  двох  зімкнених  (власне,  зімкнено-щілинного  та  зімкне¬ 
ного)  з  постанням  звукосполуки  щілинний  +  зімкнений:  форма  што 
є  добре  репрезентована  в  пам’ятках  (Молд.  гр.  1388;  Гр.  1412,  Львів; 

Гр.  1421,  Жидачів  —  аж  до  XVII  ст.  включно:  Памва  Бер.  1627,  Пирят. 

1683  тощо)  і  досі  вживається  в  західних  і  центральних  районах  Лемків- 


6  Ізольований  приклад  блищи  ‘ближчий’  в  Одрех.  гр.  1 604  варто  лишити  поза  увагою. 

7  Див.  малу  Т.  Попової  у  збірнику  «Исследования  по  славянскому  язьїкознанию» 
(Юв.  С.  Бернштейн).  М.,  1971,  с.  373.  Утім,  гуцульські  форми  з  є  вторинними;  вони 
постали  з  зс.  Говіркові  форми  вищого  ступеня  порівняння  на  -ізсуу  (посталі  з  -еізіі), 
типу  біліщий ,  зафіксовані,  наприклад,  на  південному  заході  Київської  обл.,  на  південь 
від  Житомира,  в  південній  частині  Поділля  та  в  пониззі  Дністра,  могли  розвинутися 
фонетично  (/з>зз>  зс)  або  постати  під  впливом  форм  на  кшталт  вищий ,  або  ж  завдяки 
дії  обох  цих  чинників  укупі. 


618 


36.6  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


щини  та  на  Закарпатті  в  долинах  річок  Рускова,  Боржава,  Латориця 
й  Попрад  (останні  дві  —  частково)  8.  Проте  й  форма  зсо,  якщо  поминути 
увагою  написання  з  буквою  ці  у  Молд.  гр.  XV  ст.,  де  в  такий  спосіб  під 
болгарським  впливом  могла  позначатися  звукосполука  зі,  представлена 
гідними  довіри  даними  з  1502  р.  (Гр.  Кафа),  зокрема  в  Люстр.  Луцьк 
1552  (згсго);  Трост.  Уч.  Єв.  1560;  Льв.  Ставр.  бр.  1595,  1616;  Ів.  Виш. 
1600;  Памва  Бер.  1627,  Могила  1635  тощо,  часто  в  конкуренції  зі  старими 
формами  9 .  Інколи  зсо  на  письмі  відтворювано  як  счо  —  Романенко  1649, 
Баришп.  1666, 5С20  —  Дума  1651  тощо.  Від  цієї  форми  утворено  дієслово 
изнищити  (Уч.  Єв.  Кап.  1640),  суч.  укр.  знйщити.  Отже,  звукоспо¬ 
лука  зс  у  займеннику  що  передує  такій  самій  звукосполуці  у  вищому 
ступені  порівняння  прикметників  приблизно  з  відступом  у  два  сторіччя. 
Ці  два  процеси  напевне  не  пов’язані  один  з  одним,  і  оскільки  перший 
з  них  обмежується  одним-єдиним  словом,  то  його  не  можна  пояснити, 
пославшися  на  якусь  загальну  звукозміну. 

Слід  припустити,  що  скупчення  зс  у  слові  що  постало  внаслідок 
дії  морфологічних  чинників  і/або  особливостей  уживання  цього  питаль¬ 
ного  слова  (притиск,  швидка  вимова).  З-поміж  морфологічних  чинників 
треба  зважати  на  можливість  впливу  непрямих  відмінків  чого ,  чому 
тощо  (С.  Смаль-Стоцький),  особливо  вкупі  з  прийменником:  з  чого  = 
[йсоЬо],  зах.-укр.  також  [зсоЬо]  (Сімович).  З-поміж  фонетичних  чинни¬ 
ків  під  добу,  що  передувала  ствердінню  середньопіднебінних,  тобто  коли 
Йо~[§’іо],  можна  припустити  прогресивне  пом’якшення  і  ([з’Г’о]  — 
форма,  що  існує  в  долині  ТурК  на  Закарпатті)  з  подальшою  його  асибіля- 
цією,  яка  дала  [з’со  >  з’с’о]  (Кримський).  За  деякими  випадками  напи¬ 
сання  што  в  середньоукраїнській  мові  легко  могла  приховуватися 
форма  [з’Г’о],  оскільки  тогочасна  абетка  не  давала  змоги  адекватно 
відтворити  сполуку  і9 о.  Усі  ці  процеси  могли  проходити  рівночасно 
або  різнитися  територіальним  поширенням.  Активну  конкуренцію 
форм  што  та  що  в  ХУІ-ХУІІ  ст.  можна  пояснити  не  лише  посиланням 
на  консерватизм  чи  нововведення  в  правописі,  а  й  фактом  дійсного 
співіснування  обох  форм  у  різних  типах  мовлення.  Натомість  припу¬ 
щення,  згідно  з  яким  зсо  являє  собою  помішання  зіо  та  со  (Лєр- 
Сплавінський),  є  невірогідне,  бо  зона  поширення  другої  з  цих  форм 
обмежується  Покуттям  і  Буковиною;  і  те  саме  стосується  гадки  про 
його  постання  з  форми  типу  сьзо  (Соболевський),  адже  обидві  вони 
в  українських  пам’ятках  практично  не  зафіксовані 10 . 

Форма  зо,  поширена  на  Закарпатті  (на  захід  від  Мукачева 
в  долині  Уга),  на  південній  Київщині,  на  Полтавщині  й  далі  на  південь, 
ледве  чи  існує  довше,  ніж  із  вісімнадцятого  століття  (єдиний  випадок 
такого  написання  у  Крех.  Ап.  1572,  поза  сумнівом,  являє  собою  описку; 


8  Див.  Дзендз.  мапа  265  і  УДМ,  с.  83  (мала  Л.  Григорчук). 

9  Наприклад,  у  Памви  Бер.  1627  подибуємо  двічі  что,  один  раз  што,  двічі  що 
(М.  Дідякін). 

10  Поза  тим,  скупчення  сз  на  початку  слова,  як  здається,  давало  $;  пор.  топонім 
Стибирівка  (поблизу  Бродів  у  Львівській  обл.)  від  СьзііЬог(ісі). 


36.7  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


619 


натомість  форма  шшо,  двічі  вжита  в  Бойк.  Уч.  Єв.  XVI  ст.,  може  віддзер¬ 
калювати  перехід  від  *8’і*о  до  зсо).  В  обох  зонах  80  є  наслідком  швидкої 
вимови  слова,  маючи  за  основу  на  Закарпатті  зіо,  а  в  північно-східно¬ 
му  наріччі,  мабуть,  зсо.  Спроби  впровадити  форму  гио  до  літературної 
української  мови,  вчинені  в  середині  XIX  ст.  (Шевченкові  рукописи, 
Гатцук  1861),  успіху  не  мали. 

Тенденція  до  позначення  морфемних  меж  за  допомогою  довгих 
приголосних  у  сполученні  з  правописним  штукарством  на  церковно¬ 
слов’янський  штиб  призвела  в  ХУІ-ХУІІ  ст.  до  появи  подвоєної  бук¬ 
ви  н  у  пасивних  дієприкметниках  (прокдженньїх  —  Перес.  Єв.  1561; 
ХОванна,  нАрєчєнньїй  —  Тупт.  1702  та  ін.),  але  на  розмовну  мову  це  не 
поширилося  й  на  письмі  теж  вийшло  з  ужитку.  Проте  у  2-ій  і  3-ій  ос.  одн. 
та  в  множині  зворотних  дієслів  подвоєння  таки  позначає  межу  між 
закінченням  і  постфіксом  ([Ьіез’а,  Ьіес’а,  Ьріс’а],  на  письмі  б'єшся,  б'ється, 
б'ються ),  і  це  оприявнюється  в  принагідних  відхиленнях  від  право¬ 
писних  правил  з  початку  XV II  ст,  ( ройкаізізуа  —  Вірм.  1612,  йосШассуа, 
коіїсда  —  Вірм.  1621).  Щодо  іменників  на  кшталт  зілля  див.  37.3. 

Натомість  у  разі  затемнення  морфемної  межі  подвоєння 
не  зберігалося.  Наприклад,  давн.  укр.  макькьіи  (Златостр.  XII  ст.)  зазнало 
ранньої  дисиміляції  (л\ягкота  —  Славин.  1642)  або  скорочення,  пере¬ 
творившися  на  (суч.  укр.)  м'який.  Аналогічно  л'Ьть  теплий  (вода  л'Ьть 
тепла  —  Назир.  кін.  XVI  ст.;  пор.  літо)  скоротилося  в  суч.  укр.  літеплий. 
У  дієслові  ссати  подвоєння  підтримується  морфологічно  завдяки  чергу¬ 
ванню  0 :  о  (сосунок). 


7.  АСИМІЛЯТИВНЕ  М’ЯКШЕННЯ  ПРИГОЛОСНИХ 

Зубні  приголосні  з,г,сіп  (на  відміну  від  і  і  і)  у  сучасній  українській 
літературній  мові  автоматично  пом’якшуються  (окрім  як  наприкінці 
префікса  перед  коренем),  якщо  за  ними  йде  м’який  приголосний:  сонце : 
со[п']ця,  миска  :ми[$’]ці,  —  й  так  само  в  середині  кореня:  свій  (=  [з’у’у]). 
З  писемних  пам’яток  не  можна  зробити  достовірних  висновків  про  давність 
цього  явища.  Оскільки  асимілятивне  м’якшення  зачіпає  як  приголосні, 
що  були  розділені  слабким  єром  (уві  сні  —  Ізб.  1076:  в*ь  с'ьн'Ь),  так  і  приго¬ 
лосні,  що  контактували  між  собою  (цвіт  —  Ізб.  1076:  цв'Ьчгь),  воно, 
безперечно,  відбувалося  після  занепаду  єрів.  За  винятком  позицій  перед 
V,  гі  та,  можливо,  г воно  не  мало  праслов’янського  характеру  (в  пра¬ 
слов’янській  мові  звуки  5  і  г ,  зазнаючи  палаталізації  перед  V,  п 9  і  ґ,  пере¬ 
творювалися  на  і  і  і  відповідно,  наприклад,  оут'ЬшнАюте  'утискують’  — 
Лавриш.  Єв.  1329;  див.  23.7).  Можна  припустити,  що  асимілятивне  м’як¬ 
шення  сучасного  зразка  почалося  після  появи  фонематичної  та  фонетичної 


620 


36.8  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


м’якості  в  протоукраїнських  діалектах  (див .  1 1 .5),  а  відтак,  після  занепаду 
єрів,  поширилося  на  новопосталі  скупченні!  приголосних.  Це  явище  є  ти¬ 
повим  для  більшості  українських  говірок,  хоча  зафіксовано  все  ж  і  такі, 
що  його  не  мають  (наприклад,  у  двох  селах  Івацевицького  району  Бере¬ 
стейської  обл.: р’езп’а,  зь’еі),  чи  такі,  де  м’якшення  охопило  також  звуки 
і  і  й  (наприклад,  Стрілків  поблизу  Самбора,  Львівська  обл.:  й^’і,  й’у’іг). 

Пом’якшення  зігу  суфіксі  -ьзк-,  започатковане  під  давньо¬ 
українську  добу  (див.  23.7),  охопило  кілька  прикметників  із  первісним 
суфіксом  -ьк-\  близький ,  вузький ,  низький ,  ковзькйй,  слизький,  гризький , 
грузький ,  хвиський ,  але  інші  —  особливо  ті ,  в  яких  суфіксові  передував 
звук  а  (довільного  походження),  —  зберегли  твердість:  баский ,  боязкий , 
в'язкий ,  плаский ,  порский ,  дерзкий,  різкий. 

Пом’якшенню  ^  у  дієслові  ськати  сприяв  попередній  7- 
(пор.  рос.  искать  ‘шукати’,  болг.  йскам  ’бажаю’);  воно  збереглося  як  засіб 
афективності. 


8.  ВИПАДІННЯ  ПРИГОЛОСНИХ  ЗІ  СКУПЧЕНЬ 

Найхарактернішим  випадіння  приголосних  було  для  скупчень,  що  скла¬ 
далися  з  трьох  елементів  і  більше.  Спрощення  таких  скупчень,  зазвичай 
здійснюване  усуненням  зімкненого  в  серединній  позиції,  почавшися, 
мабуть,  іще  наприкінці  давньоукраїнської  доби  (див.  23.9),  набуло  великого 
поширення  за  ранньосередньоукраїнських  часів  і  пізніше  не  припинялося. 
Ним  охоплюються  три  типи  скупчень,  залежно  від  того,  який  приголосний 
займає  серединну  позицію:  зімкнений  (зімкнено-щілинний),  фрикативний 
чи  сонорний.  Щодо  останнього  типу  —  див.  35.5  і  58.3. 

*  *  *  а).  У  скупченнях  із  зімкненим  (або  зімкнено-щілинним)  у  серединній 
позиції  саме  він,  як  правило,  й  випадає.  Це  стосується  таких  скупчень: 
зіп:  чесно  (Молд.  гр.  1488)  та  ін.; 

8ІсІ:  шєсдєсат  (Молд.  гр.  1460)  та  ін.; 

гйт  прдзноующе  ‘святкуючи’  (Остр.  Бібл.  1581)  та  ін.; 

( г)8ск:  когзгкош  (Люстр.  Луцьк  1552,  але  когзгсгки  дат.  одн.),  зморшки 
(Крех.  Ап.  1572),  дошках  (Крех.  Ап.  1572,  але  дощкн  ак.  мн.  —  Гр. 

1564,  Луцьк;  О  обр.  кін.  XVI  ст.)  (інші  приклади  див.  нижче). 

З  другого  боку,  в  пізніші  часи  деякі  скупчення  знову  з’являють¬ 
ся  в  поновленій  етимологічній  формі  (можливо,  тільки  на  письмі) 11 . 

Пор.  доціка  (Льв.  Ставр.  бр.  1595;  Памва  Бер.  1627),  дощкамн  (Саков. 

1622;  В'Ьчн.  пек.  1721),  дощку  (Могила  1661),  дощькн  (Виг.  Єв. 


11  Пор.  випадки  надпоправного  написання  пєрстни(й)  ‘грудний’  (Славин.  1642), 
чАстнику  (Пирят.  1691),  де  ніколи  не  було  £  укр.  перса ,  укр.  часник ,  рос.  чеснбк ,  пол. 
сготек  тощо. 


36.8  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


621 


поч.  XVIII  сг.)  —  суч.  укр.  літ.  дошка ,  але  в  позиції  перед  голосним  і  досі 
дощок.  Проте  в  деяких  випадках  усі  приголосні  були  “врятовані” 
завдяки  вставленню  голосного,  пор.  бєзнл  (Фіоль  1491  —  і  так  само  нині 
в  житомирських  і  закарпатських  говірках)  проти  літ.  укр.  безодня 
та  кездонуак.  одн.у  Ладом.  Єв.  кін.  XVI  ст.  Суперечність  між  бажаною 
з  погляду  морфології  єдністю  морфеми  та  фонетично  зумовленою 
тенденцією  спрощувати  скупчення  приголосних  розв’язувалася  здебіль¬ 
шого  перемогою  останньої.  Для  сучасної  української  мови  типовими 
є  такі  приклади: 

8Іп:  радісний  (пор.  рддо(с)тотво(р)ньі(й)  —  Славин.  1642),  месник 
(:  помста ),  корисний  (:  користь ),  захисний  (:  захист ),  перелесник 
(:  лестити ),  шістнадцять  (т  у  середині  слова  пишеться,  але  не 
вимовляється,  пор.  шєснддфггь  —  Гр.  1685,  Заріччя  поблизу  Вино¬ 
градова),  існувати  (:  істота ),  гуцульський  гідронім  Нересний 
(:  нерест)  тощо; 

гсіп :  пізній  (пор.  рос.  опоздать  ‘спізнитися’;  пор.  позни(й)  —  Славин. 

1642),  поїзний  (:  поїзд); 
гсіп:  тижня  (:  тиждень)  12\ 

8ІІ :  щасливий  (:  гцастя),  улесливий  (:  лестити ),  рослина  (: росте);  проте 
в  тих  випадках,  коли  існує  можливість  поплутання  з  іншим  коренем, 
і  зберігається:  кістлявий  (:  кістка  на  відміну  від  кіска),  пестливий 
(:  пестити  на  відміну  від  пес); 

8іМ. :  скло  ( <8ІькІо ;  пор.  скло  —  О  обр.  сер.  XVI  ст.,  Славин.  1642,  але 
стляницд  —  Бісілопагішп  1649); 

8іс:  звістці  (:  звістка ),  хустці  (:  хустка ),  мистця  (:  мистець ,  хоча  можли¬ 
вою  є  й  форма  митися,  від  якої  нещодавно  постало  зворотне 
утворення  митець,  наприклад,  Смотрич  1973)  тощо,  де  т  пи¬ 
шеться,  але  не  вимовляється.  Проте  іменник  місце  не  виводиться 
від  місто;  це  є  запозичення  з  польської  (суч.  пол.  тіерсе;  давн. 
пол.  тіе$(1)се); 

можливо,  8ік,  якщо  цькувати  виводиться  від  уст(а),  як  у  випадку 
рос.  наустйть  ~  науськать  із  (можливою)  проміжною  формою 
*(и)8Ік(ооаії)  (але  див.  3. 10);  проте  за  винятком  позиції  перед  імен¬ 
никовим  суфіксом  -к-\  вістка,  хустка  тощо; 
сіл)  у  слові  чверть,  пор.  четвертий;  але  це  слово  скидається  на  пере¬ 
роблене  пол.  стегс. 

У  запозичених  словах,  що  з’явилися  в  ХІХ-ХХ  ст.,  сполука 
С  +  І8(’)к  має  і  лише  на  письмі:  туристський,  студентський  тощо. 

12  Проте  займенник  кожний  не  утворено  від  форми  +когсІпу ),  якої  ніколи  не  існувало. 
У  сер.  укр.  кождий  (наприклад,  Пирят.  1685,  Вірші  Кл.  Зин.  1690  тощо)  був  звук  й,  згодом 
заступлений  прикметниковим  суфіксом  п,  можливо,  не  без  впливу  білор.  кджньї.  Форму 
кожний  (~  кожний  ~  кожен  -  кожен),  відому  в  поліських  говірках,  засвідчено  з  XV  ст. 
(Гр.  1451,  Луцьк;  Вол.  Єв.  157 1;  Солонина  1688),  але  траплялася  вона  надзвичайно  рідко 
й  вийшла  на  перший  план  щойно  в  XIX  ст.  ( кожний  —  Грам.  Павл.  1826,  кожний  —  Біл. 
Нос.  1843),  коли  увиразнилося  тяжіння  наблизити  займенникову  відміну  до  прикмет¬ 
никової  (пор.  ще  одну  інновацію  XIX  ст.  їхній  замість  їх).  Форма  кождий  ще  й  досі  не 
вийшла  з  ужитку  остаточно  (пор.  Стефаник  1897,  Франко  1900,  Тичина  1933). 


622 


36.8  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


б).  Скупчення  з  фрикативним  у  серединній  г  озиції,  як  правило,  втрачали 
його,  інколи  вкупі  з  попереднім  приголосним.  Здебільшого  це  спосте¬ 
рігається  в  поодиноких  словах,  що  не  об’єднуються  в  довші  ряди,  на 
кшталт: 

ізс:  чавити ,  якщо  це  дієслово  виводиться  від  ільзсао-  ‘порожній’; 
ній/:  ( ї)мла ,  пор.  рос.  мгла,  болг.  мьгла ,  бойк.  имглети  ‘імжичити’; 
гіпс:  мерцем  (пор.  мєртвцєм  —  Бог.  і  Лаз.  1719);  звідки  й  зворотне  утво¬ 
рення  мрець  (пор.  мьртвьцд  —  Ізб.  1073); 
п)$:  перший  (мабуть,  запозичення  з  пол.  ріегюзгу;  пор.  діал.  сх.  укр. 
первий ); 

гюі:  черлений ,  топонім  Черлянка  (на  південь  від  Гайнівки  на  Підляшші; 
засвідчено  від  XVI  ст.),  пор.  червоний. 

У  двох  словах  чужомовного  походження,  гетьман  і  сер.  укр.  динники 
‘мотузярі’  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  говорити  про  втрату  приголосного 
саме  в  українській  мові  не  випадає.  Перше  а  цих  слів  бере  початок  із  сер. 
верх.  нім.  НоиЬеітап ,  але  в  українську  мо  ву  потрапило  з  чес.  Нфтап 
або  пол.  Неітащ  друге  виводиться  не  ві длйта,  а  безпосередньо  від  пол. 

Ііпа  (з  сер.  верх  нім.  Іїпе). 

Як  виняток,  міг  утрачатися  й  перший  приголосний,  частіше 
в  чужомовних  словах  із  неясною  морфемною  будовою,  наприклад, 
у  сполуці  пер  у  сер.  укр.  кгрьішпдн  ‘мідянка’  з  нім.  Сгйжрап ;  з-поміж 
питомих  слів  це  трапилося  зі  сполукою  /йй/гйй  у  слові  вогкий 
(<ія>І£ьк-;  пор.  18.5). 

Як  випливає  з  наведених  вище  даних,  вибір  приголосного- 
жертви  зумовлюється  не  ступенем  його  звучності,  а  розташуванням  у  скуп¬ 
ченні:  за  кількома  дрібними  винятками  втрачається  завжди  серединний. 
Спрощенню  сприяє  артикуляторна  однор ідність  складників  скупчення 
(зіп,  зіі ,  гсіп  складаються  виключно  з  зубних;  пор.  також  бойк.  борте 
‘швидше’  <  *Ььггь8е ,  де  сусідують  два  середньопіднебінні,  тощо  проти 
таких  скупчень,  як,  приміром,  гвіздки ,  нишкнути ,  верхній  тощо,  які  скла¬ 
даються  з  зубних  і  задньопіднебінних  і  зберігають  свою  цілість.  Це  під¬ 
креслюється  різним  потрактуванням  форм  типу  звістка  —  зубні  +  задньо¬ 
піднебінний  (без  спрощення)  проти  звістці  —  лише  зубні  (з  утратою  і), 
але  вирішальна  роль  тут  належить  морфологічному  чинникові.  Найчас¬ 
тіше  спрощення  має  місце  в  середині  корюня,  а  також  на  межі  кореня 
з  суфіксом  —  здебільшого  в  умовах  однорідності  складників;  натомість 
на  межі  префікса  та  кореня  воно  практично  не  трапляється 13 .  Сильний 
вплив  морфологічного  чинника  та  невідкинення  скупчень  із  різнорідними 
складниками  —  то  два  нові  явища  в  порівнянні  з  тим,  що  спостерігалося 
за  протоукраїнської  та  давньоукраїнської  доби. 


13  Такий  виняток,  як  знуїфтися  (де  гп  <  гкп,  пор.  ст.  ц.  сл.  гноусьігь  ‘мерзенний’),  по¬ 
в’язаний  з  особливим  фарингальним  звучанням  й,  зумовлено  (чи  спричинено)  затем¬ 
ненням  кореня,  який  із  погляду  синхронії,  мабуть,  має  вигляд  уже  не  -яи$(с)-,  а  гпш(с)-. 


36.9  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


623 


*  *  *  Втрати  приголосних  у  фразах,  стиснутих  до  меж  слова,  залежать  від 
особливих  умов:  казна-що ,  чортзна-що  (т  пишеться,  але  не  вимовля¬ 
ється),  дастьбі  (т  пишеться,  але  не  вимовляється),  бозна ;  пор.  кат , 
чорт,  дасть ,  Бог. 


9.  ДРІБНІ  ПРОЦЕСИ  В  СКУПЧЕННЯХ  ІЗ  ДВОХ  ПРИГОЛОСНИХ 

У  скупченнях,  що  складаються  з  двох  приголосних,  за  винятком  при- 
подібнення  за  дзвінкістю/глухістю  (див.  36.2)  та  за  місцем  артикуляції 
(див.  36.5),  протягом  ранньосередньоукраїнського  періоду  (і  наступних 
теж)  спостерігалося  небагато  змін,  і  стосувалися  вони  здебільшого  по¬ 
одиноких  слів.  Оскільки  їх  датування  становить  тяжко  розв’язну  про¬ 
блему,  всі  вони  подаватимуться  тут  оглядово.  Більшість  із  цих  змін 
відбувалися  в  сполуках  зімкнений  +  зімкнений  (прирівнюючи  зімкне- 
но-щілинні  до  зімкнених).  У  деяких  —  радше  виняткових  —  випадках 
перший  зімкнений  утрачувано,  але  частіше  мало  місце  розподібнення. 
Перший  спосіб  охопив  лише  кілька  слів  чужоземного  походження 
з  початковою  сполукою  кі  або  £(1  ( титар  із  гр.  ктітсор  ‘фундатор’;  дуля 
‘сорт  груш’  —  спрощене  в  українській  мові  або  запозичене  вже  в  такому 
вигляді  з  польської,  де  єй^сіиіа,  й  сіиіа  (з  лат.  сусіопеа);  топонім  Димерка 
(на  північний  схід  від  Києва),  якщо  він  виводиться  від  імені  *2ьсІітігь , 
утратив  початковий  звук  і-  у  прийменникових  конструкціях  типу  (і)  г 
Мутуг-.  Поза  тим,  у  скупченні,  що  складалося  з  двох  приголосних, 
міг  утрачатися  тільки  звук  Н  у  позиції  перед  іншими  приголосними, 
наприклад,  у  словах  тоді ,  де  тощо,  бодай  <  Ьо£ь  (1а-  (але  також  пол. 
Ьосіаі  —  із  XV  ст.),  можливо  й  лузати ,  якщо  це  дієслово  виводиться  від 
форми,  представленої  рос.  лузгать ,  болг.  лузгам  ‘штовхаю’  (але  пор.  укр., 
білор.  лузга )  —  пор.  25.7.  Проте  вони  зумовлені  особливим  статусом  Н 
як  єдиного  фарингального  в  системі  мови;  ще  й  у  XVII  ст.  форми  з  к 
надалі  утримувалися  в  ужитку  (Оксф.  Гепт.  подає  гдє,  тогди;  форму 
Ше  вжито  в  українському  цитуванні  польського  поета  XVII  ст.  Адама 
Корчинського),  а  вряди-годи  їх  можна  подибати  навіть  у  писаннях 
декотрих  сьогочасних  авторів  ( нігде  —  Леся  Українка  1910);  у  при¬ 
слівнику  завсігди  звук  к  уживається  й  подосі. 

Більшого  поширення  набуло  розподібнення.  Трапляються  такі 
його  варіанти: 

кі>о±.  Трахтемирів  з  тур.  іапк  ‘дорога’  +  ім’я  Тетіг,  Охтирка  з  тюрк. 
ак  ‘білий’  +  іига  ‘тверджа’;  форма  хто,  взявши  початок  ще  за  давньо¬ 
українських  часів  (див.  23.4),  поширилася  в  більшості  українських 
говірок  {скіо  —  Люстр.  Брацлав  1545;нгЬхто  —  Перес.  Єв.  1561;  хто  — 
Памва  Бер.  1627  тощо).  Це  скупчення  зберігається,  одначе,  в  сере¬ 
дині  питомих  (і смоктати ,  квоктати )  і  навіть  багатьох  запозиче¬ 
них  {жлукто  з  лит.  гійкіаз)  слів; 

с1>8Іг.  поряд  із  сер.  укр.  што  (див.  23.4  і  36.6)  також  діал.  штйри  (літ. 
укр.  чотири ),  імовірно  від  пол.  С2іегу\  пошта  (проти  рос.  пбчта, 
пол.  росгкі)  виводиться,  мабуть,  від  давн.  пол.  розгїа; 


624 


36.9  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних  ... 


кс  >  кз:  локига  з  тур.,  тат.  Іак$а\ 

сп  >  зп  (ротова  артикуляція  п  —  зімкнена).  Цій  звукозміні  стояла  на 
заваді  морфологічна  модель  чергування  к  :с  :с ,  тому  вона  запану¬ 
вала  остаточно  лише  в  словах  із  затемненими  етимологічними  зв’яз¬ 
ками:  мірошник  (:  мірка),  рушник  (:рука),  рушниця  (.рука), 
сердешний  (:  серце),  соняшник  (:  сонце ),  збитошник  (: збиток ), 
знардшне  (:  нарочитий),  Опішня  (в  Полтавській  обл.)  (:  опока), 
гідронім  Водйшна  (гуц.)  (:  водиця).  У  словах  ячний,  помічник, 
сонячний,  пшеничний,  смачний,  ключник,  запотиличник,  молочний, 
місячний  варіант  [зп]  набув  великого  поширення.  Хитання  щодо 
цього  спостерігаються  з  XVI  ст.:  гизтусу  ном.  мн.  (Люстр.  Брацлав 
1545)  проти  ріргьницьі  (Люстр.  Черкаси  1552),  ручниці*  (Вас.  Загор. 
1577),  ручницю  (Полт.  1665)  тощо.  Леся  Українка  писала  молошну 
(1911)  і  навіть  безпешні  (1910).  Появі  і  у  прикметниках  сприяли 
приклади  їх  утворення  від  прислівників,  де  звук  £  був  присутній 
ще  зі  староцерковнослов’янських  часів  (ст.  ц.  сл.  домдшн’ь),  пор. 
тлмушний  (Пирят.  1701); 

йс  >  зс:  діал.  (Дорогичин)  вхйщина  ‘утеплення  будинку’  (:  вхід).  Також 
діал.  (Придунав’я)  зміна  зс  <  сс:  Турещина  (літ.  укр.  Туреччина). 

У  слові  шипшина  (:  шипок)  -з-  можна  пояснити  як  вислід  роз¬ 
подібнення  в  скупченні  рс  або  уподібнення  до  початкового  і 14;  але  це 
слово  ймовірніше  являє  собою  запозичення  з  польської  (згурзгупа). 

Варіативність  прочанин  ~  прощанин  (Смотрич  1973)  виникла 
внаслідок  поміщання  двох  коренів:  просш(йти)  та  проч-  ‘геть’. 

Випадки  асиміляції,  крім  описаних  у  36.2  і  5,  мають  характер 
винятковий  і  діалектний.  Вони  стосуються  скупчень  із  двома  носо¬ 
вими:  діал.  пивниця  ‘погріб’  ~  сер.  укр.  піл\(н)іцд  (Оксф.  Гепт.  1667);  також 
гівно-гімно;  протилежна  зміна  —  кімната  ~  сер.  укр.  кувндтд  (Памва 
Бер.  1627). 

Вряди-годи  спостерігається  взаємозамінність  зубних  із у.  скойка 
(:  сколоти),  порадь  ~  порай  (:  рада)  —  під  впливом  інших  форм  наказо¬ 
вого  способу  на  - а /  (питай,  давай),  можливо,  спочатку  в  зворотній 
формі  порадься,  діал.  (лемк.)  пральник  ~  прайник  (:  праля,  літ.  укр.  праник 
виводиться  від  прати).  Дисиміляційний  характер  вона  має  в  числів¬ 
никах  на  кшталт  трййцятеро  (Винниченко  1902;  пор.  двандица(т)  — 
Гр.  1603,  Бенедиківці  поблизу  Мукачева). 

Зникнення  й  у  скупченні  <іп  є  винятковим,  але  трапляється 
в  різних  стилях:  бенеря  від  топоніма  Бендери,  скорочення  замість  ‘бен- 
дерськачума’  (наприклад,  Винниченко  1907),  виноколо  (<  видноколо  — 
Стефанович  1938). 

Метатеза  —  крім  діал.  тко  (див.  23.4)  —  мала  місце  в  дієслові 
бгати,  якщо  воно  виводиться  від  *£ьЬаіі,  суч.  укр.  гнути. 

Афективна  африкація  звука  і’  має  місце  у  формі  братця,  вок. 
від  браття  (наприклад,  Драч  1972). 


14  Інші  приклади  такого  уподібнення:  шпориш  від  спориш  (рос.  спориш,  пол.  5 рогузг), 
залізо  від  *га1іго  (<  геїего). 


36.10  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


625 


Прикінцевий  звук  к  у  слові  четвер  утрачено  з  XVI  сг.(Гр.  1549, 
Володава;  Пирят.  1703),  хоча  спостерігалися  й  хитання  (чєтвєртьгь  — 
Люстр.  Брацлав  1552;  чєтвєргь  —  Полт.  1667)  та  ін.  (див.  18.5  і  25.7). 


10.  ВСТАВНІ  ПРИГОЛОСНІ 

Між  двома  приголосними,  що  утворюють  скупчення,  інколи  вставляєть¬ 
ся  третій  —  з  перехідною  (між  тими  двома)  артикуляцією;  або  ж  — 
рідше  —  він  з’являється  перед  таким  скупченням: 
зг>8Іг.  (зу)стргти  (<  8ь-ге8ІЇ),  строкатий  від  пол.  згокаіу  (і  також 
$1гокаіу),  строк  від  рос.  срок.  Вставлення  і  трапляється  часто,  але 
консеквентності  йому  все  ж  бракує  —  пор.,  наприклад,  срібло  (проти 
словац.  зігіеЬю  зі  вставленим  і); 

гг>гсІг.  уздріти  (давн.  укр.  оузр'Ь  аор.  —  Усп.  зб.  XII  ст.),  скордздра 
‘ранній  плід’  (давн.  укр.  зьр1;л*ь),  діал.  бездрік  ‘без  строку’  (тобто 
без  рік);  проте  заздрісний ,  мабуть,  походить  від  пол.  гагдгозпу, 
а  ніздря  має  сі  із  праслов’янських  часів  —  рос.  ноздря,  пол.  погдгга, 
словац.  погйга,  болг.  ноздра.  Це  вставлення  теж  не  має  обов’язко¬ 
вого  характеру:  пор.,  наприклад,  зрада  (пол.  гдгахіа).  Під  середньо- 
українську  добу  воно  траплялося  частіше,  наприклад,  не  лише 
у  слові  оуздр'Ьвши,  але  й  у  рдздр'Ьшдти  (Трост.  Уч.  Єв.  1560  — 
імовірно,  з  церковнослов’янської),  проздр'Ьдь  (Перес.  Єв.  1561), 
доздр'Ьлость,  здрлдл  (Памва  Бер.  1627),  але  зазвичай  із  хитаннями. 
тг  >  тЬг:  діал.  клямбра  (літ.  укр.  клямра)  від  пол.  кіатга; 

8к>8ск :  сер.  укр.  щкодьі  Ген.  одн.  (Молд.  гр.  1437),  здщкодидь  (Літк. 
Єв.  1600),  щкодд  (Ґерлах.  Ап.  кін.  XVI  ст.).  Форму  шкода  понов¬ 
лено  в  сучасній  українській  літературній  мові,  однак  лемківські  та 
бойківські  говірки  зберегли  вставлений  звук  с,  утративши  нато¬ 
мість  і:  чкода; 

рс>р8с :  сер.  укр.  пщедкд,  пщодд  (Оісііопагіит  1649)  —  форми,  що 
збереглися  в  діалектах,  наприклад  у  лемківському  (проте  пор.  пол. 
рзгсгоіа ); 

8І9  >  Г8Ґ,  зс  >  гзс ,  іс  >  Г8С\  жерсть  (з  рос.  жеопь),  жорстошй  (пор. 
жостір ,  рос.  жестдкий),  мерщій  (<  *теісу :  меткий ),  діал.  (Східне 
Полісся,  Наддністрянщина,  розпорошені  місцевості  в  інших  зонах) 
дорщ  (літ.  укр.  дощ),  харщ  ‘хаща’,  вистарчати  (<  іхузіаЬьс-). 

Поряд  із  формами  дощ  і  дорщ  у  говірках  (наприклад,  у  лемків¬ 
ських)  уже  з  XVII  ст.  засвідчено  дойщ  (доищ  —  Ракош.).  Особливе 
явище  —  поява  ]  після  а  перед  8Іг  у  деяких  запозичених  словах,  зде¬ 
більшого  німецького  походження:  айстра  (пор.  астри  ном.  мн.  — 
Франко  1900),  байстрюк  (первісну  форму  без.;  подає  Памва  Бер.  1627: 
кдстрА),  діал.  (Черкащина)  любайстер  ‘алябастер’,  діал.  (на  південь 
від  Ужгорода)  флайстер  ‘тиньк’  —  нім.  Азіег,  Вазіагф  АІаЬазіег,  Р/Іазїег, 
також  слово  неясного  походження  галайстра  проти  пол.  скаїазіга ,  чес. 
Наїазіга  ~  скаїазіга  (хоча  в  польській  мові  є  також  варіант  каїаріга, 


626 


36. 1 1  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


а  в  словацькій  —  карїга  ~  Наріга  ~  Норіга).  Появу  у  тут  зумовлено  більш 
ясенною  німецькою  вимовою  5  у  порівнянні  з  українською;  словацька 
мова  йде  цією  дорогою  ще  далі,  відтворюючи  німецький  звук  5  як  і. 
Якщо  діалектне  (Полтава)  слово  гашиан  ‘негідник’  виводиться  від  пол. 
&аск  ‘залицяльник’  (і  далі  від  нім.  СаисН  ‘бевзь’),  звук  у  у  ньому  має  ту 
саму  природу,  хоча  й  стоїть  перед  одним-єдиним  приголосним.  Дальші 
приклади  вставного  у,  зокрема  й  у  деяких  питомих  словах,  —  див.  55.7в. 


11.  ПІДСУМКИ 

Якщо  поминути  увагою  поодинокі  випадки,  що  стосуються  окремих  слів 
або  невеликих  груп  слів,  а  також  випадки  складного  взаємовпливу  фоне¬ 
тичних,  морфологічних  і  семантичних  чинників,  зосередившися  на  голов¬ 
ніших  лініях  розвитку  скупчень  приголосних,  то  не  можна  не  помітити 
разючого  контрасту  між  давньоукраїнською  та  ранньосередньоукраїн- 
ською  добою.  Всі  зміни  давньоукраїнського  періоду  були  вмотивовані 
фонетично,  являвши  собою  приподібнення  за  дзвінкістю/глухістю  (глу¬ 
хий  перед  дзвінким  і  навпаки),  за  місцем  артикуляції  (зубні  перед  середньо¬ 
піднебінними  та  навпаки)  та  за  м’якістю  (на  кшталт  сніг).  Під  середньо- 
українську  добу  жодна  помітніша  асиміляційна  зміна  такої  вмотивованості 
не  мала:  морфологічний  чинник  знову  почав  визначати  (принаймні,  за 
межами  південно-західного  наріччя)  ситуацію  в  скупченнях  типу  дзвін¬ 
кий  +  глухий;  новопосталі  подвоєні  приголосні  використовувалися  для 
позначення  морфемних  меж;  навіть  у  спрощенні  скупчень  (що  складалися 
з  трьох  приголосних)  морфологічний  чинник  відігравав  свою  роль, 
унеможливлюючи  таке  спрощення  на  межі  префікса  та  кореня  чи  запобі¬ 
гаючи  евентуальній  семантичній  двозначності  типу  пестливий.  У  ґрунті 
речі,  фонетичний  чинник  мав  повну  свободу  дій  лише  в  середині  кореня 
та  неповну  на  межі  кореня  й  суфікса.  Однак  морфологічний  чинник  не 
спричинився  до  обернення  фонетично  вмотивованих  процесів,  що  стали 
доконаним  фактом  іще  за  давньоукраїнських  часів  (подзвінчення  глухих 
перед  дзвінкими;  регресивне  уподібнення  середньопіднебінних  до  зубних 
і  навпаки);  разом  із  тим  він  надав  іншої  спрямованості  змінам,  започат¬ 
кованим,  але  не  завершеним  за  давньоукраїнських  часів,  а  також  визначив 
перебіг  змін,  що  почалися  протягом  середньоукраїнського  періоду 

Додатково  поодинокі  зміни  у  скупченнях  приголосних  роз¬ 
глядатимуться  в  розділі  61. 


36.  Нові  закономірності  у  скупченнях  приголосних ... 


627 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  23,  а  також: 

1.  ЬеЬг-8р}а\УІпзкі  Т.  «2  Ьпеіукі  шаЬгизкіе)»,  4.  РР  8, 1916. 

2.  ЬеЬг-8р1а\УІпзкі  Т.  «БгоЬіаг^і  г  тогі61о£іі  таЬгизкіеф>,  2. 
Кзіє^а  ратщікота  ки  сгсі  О.  Ваігега.  Ьмощ  1925.  Передрук  обох 
праць  у  вид.:  ЬеЬг-8р1а\уіпзкі  Т.  Зіисііа  і  згкісе  г^гукогпатзШа 
зіотапзкіе&о.  ^агзга^а,  1957. 

3.  Зілинський  І.  «Так  зване  ‘сандгі’  в  українській  мові». 

Р5  Кошасіоткі,  1928. 

4.  Сімович  В.  «Українське  “що”  (зсо)».  Юв.  Груш.,  1928. 

5.  Апсіегзеп  Н.  «ТЬе  СЬап£е  о£  *оІ  1о  *осІ».  ТОЙ  14, 1969. 

6.  Апсіегзеп  Н.  «А  8Шс1у  іп  ОіасЬгоіііс  МогрЬорЬопешісз:  іЬе 
ІІкгаіпіап  Ргейхез».  Ьа  45, 1969. 

7.  Вггегіпоуа  М.  «Кііка  и\уа£  о  гог\ус>іи  £гиру  зс  \у  роїзгсгугпіе». 
/Р52, 5, 1972. 

8.  Житєцкий  П.  Очерк  звуковой  истории  малорусского  наречия. 
Киев,  1876,  сс.  157-219,  де  подано  найдокладніший  перелік 
скупчень  приголосних  з  історичним  коментарем  (почасти  за¬ 
старілим). 


37.  АСИМІЛЯЦІЯ  У  СКУПЧЕННЯХ 
ПРИГОЛОСНИЙ  +  і  (НОВЕ  ПОДВОЄННЯ) 


1.  Загальні  завваги .  628 

2.  Хронологія .  629 

3.  Умови  та  наслідки .  631 

4.  Збереженість  нового  подвоєння .  632 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  сучасній  українській  літературній  мові  тип  овим  рефлексом  сполук  С  + ], 
що  постали  після  занепаду  ь,  який  їх  був  розділяв,  є  довгі  пом'якшені 
приголосні.  Отже,  мало  місце  уподібнення^’  до  попереднього  приголос¬ 
ного.  Це  стосується  зубних,  окрім  г  ( питання )  \  і  середньопіднебінних 
( роздоріжжя ),  якщо  їм  не  передує  інший  приголосний  (; щастя, розторжя 
‘кінець  торгу').  Губні  та  г,  утративши  здатність  пом'якшуватися  в  позиції 
перед  приголосним  (див.  26.2  і  12.3),  з-під  цієї  тенденції  випали  (узгір’я, 
струп’я ).  Зазначене  подвоєння  має  місце  найчастіше  в  іменниках  сер. 
роду,  але  трапляється  теж  і  в  деяких  іменниках  жін.  роду  (рілля),  чол.  роду 
(суддя),  в  інстр.  одн.  іменників  жін.  роду,  що  закінчуються  на  приголосний 


1  Літери  я,  ю,  є  після  подвоєних  приголосних  уже  давно  не  позначають  утраченого 


37.2  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  ]  (нове  подвоєння) 


629 


(ніч :  ніччю),  в  дієсловах  (ллю)  та  в  застиглих  формах  ( навмання ,  увічню 
‘перед  очима'  —  з  походження  лок.  двоїни  слова  око). 


2.  ХРОНОЛОГІЯ 

Нове  подвоєння  могло  розвинутися  на  основі  сполук  С’  + І  лише  після 
занепаду  єрів;  оскільки  воно  зачепило  лише  пом’якшені  приголосні,  а  губні, 
на  відміну  від  середньопіднебінних,  випали  з-під  дії  цієї  тенденції,  то  його 
настання  мусило  відбути  ся  після  ствердіння  губних  приголосних  напри¬ 
кінці  складу  (XIII  ст.  —  див.  26.2),  але  перед  ствердінням  середньопідне¬ 
бінних  в  аналогічній  позиції  (XV  ст.  —  див.  42.4)  2.  На  письмі  найраніші 
випадки  подвоєння  зматеріалізувалися  в  XV  ст.,  щоправда  —  лише  на 
Буковині  та  Покутті:  оввезднні;  ‘обов’язок’  (Молд.  гр.  1433),  потвєржиннє 
(Молд.  гр.  1462),  оусьілшАннд  ‘сумнів’  (зіс!  Молд.  гр.  1470);  пор.  менш 
певний  приклад  осоужєнню  ‘осудові’  в  Єв.  Верк.  XIV  ст.  На  інших  землях 
такі  написання  з’являються  щойно  в  останні  десятиріччя  ранньосередньо- 
українського  періоду  3,  залишаючися  все-таки  під  ту  добу  радше  винятко¬ 
вими:  налляли,  залляти,  розоллявши  (Трост.  Уч.  Єв.  1560),  оповєдання  (Гр. 
1569,  Володимир),  вьіллгічнал  (Стр.  Хр.  XVI  ст.),  постановєнне  (Гр.  XVI  ст., 
Київ).  Число  таких  написань  трохи  збільшується  приблизно  з  1600  р., 
але  помітно  частішають  вони  щойно  після  1650  р.:  Иллаш  (Одрех.  гр.  1579), 
вьіллати,  вьіллгічл  (Ст.  Зиз.  1596),  досггЬянню  ‘досягненні’  (Ів.  Виш.  1600), 
вид-Ьнна  (Транкв.-Ст.  1618),  нєуніановання  (Любл.  бр.  1636),  по(л)ля(н) 
(Славин.  1642).  Памва  Бер.  1627  подає  лише  илгЕнна  ‘маєток’,  пахнєнню, 
роззоллАне  та  ллатса  ‘ллється’.  Цікаво,  одначе,  що  він  застосовує  подвоєння 
у  слові  л\анєлл1>  ‘браслет’,  запозиченому  з  італійської  (тапіфа,  пол.  тапеїа ), 
уникаючи  скупчення  І ].  З  середини  XVII  ст.  таке  написання  стає  зви¬ 
чайним,  і  кількох  прикладів  цілком  вистачить:  пошанованнє  (Ґал.  1669), 
играннкм  (Радив.  1671),  кв'Ьтованнє  ‘розписка  за  одержане’  (Полт.  1673), 
р'Ьччу(Полт.  1676),  сполковання  (Пирят.  1686),  Илля  (Пирят.  1689),звожжя 
(Онуфр.  Харк.  1699),  Злпорожжє  (Літоп.  Самов.  1702),Подоллє(Літоп.  Граб. 
1710),  Россю  (Сам.  Вел.  1720),  насіння  (Конис.  1747)  тощо.  Один  специ- 


2  Ствердіння  г*  у  цьому  контексті  майже  нічого  не  важить.  У  південно-західному 
наріччі  нинішні  форми  на  кшталт  пір’я- пір ’є  можуть  походити  від  первісного регь]е, 
де  не  було  втрати  У  і  подвоєння;  але  так  само  вони  могли  розвинутися  через  проміжну 
стадію  *рігґа  з  постанням  вторинного  У  і  скороченням  г  у  ході  пізнішого  процесу 
ствердіння,  пор.  півд.  зах.  діал.  бур’я-буря.  У  говірках,  де  м’який  г*  зберігся,  він  може 
подвоюватися  (пірря  та  ін.).  Такі  випадки  зафіксовано,  зокрема,  в  розпорошених  місце¬ 
востях  південно-східної  діалектної  зони. 

3  Єдиний  раніший  приклад  із-поза  меж  буковинсько-покутської  зони  —  прєнєсєньньк 
(Луц.  Єв.  XIV  ст.)  —  то  очевидна  описка  (повторення  букв). 


630 


37.2  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  3  (нове  подвоєння) 


фічний  приклад  —  в  ...тєрнню(Ів.  Вел.  1691)  —  можна  тлумачити  як  доказ, 
що  подвоєння  початково  мало  місце  навіть  після  приголосного,  але  цей 
приклад  є  геть  ізольований  і  покладатися  на  нього  не  варт4. 

Таким  чином,  усунення  скупчень,  у  яких  після  занепаду  єрів 
опинився  7,  шляхом  подвоєння  попереднього  приголосного  відбулося 
в  XV  ст.  на  Буковині  та  Покутті,  тобто  на  українських  землях,  прилучених 
до  Молдавії,  й  незалежно  від  цього  в  XVI  ст.  на  теренах,  розташованих 
північніше.  Перший  із  цих  процесів  мав,  як  здається,  суто  локальний 
характер;  натомість  другий  був  спільним  із  білоруською  мовою  й  міг  поши¬ 
ритися  на  Україну  саме  з  Білорусі,  оскільки  в  білоруських  пам'ятках  по¬ 
двоєння  з’явилося  раніше  (ще  в  XV  ст.)  і  було  більш  поширеним  у  XVI  ст. 
Нині  нове  подвоєння  охоплює  всю  білоруську  мовну  територію,  включно 
з  тими  її  частинами,  що  відійшли  до  Росії,  зі  змішаними  рефлексами 
в  центральних  районах  Білорусі,  де  співіснують  форми  на  кшталт  пазепп’е, 
пазеп’е  й  навіть  пазепЗе.  Аналогічний  розвиток  подій  на  Україні  до¬ 
водить,  що  цей  процес  належав  до  тих,  які  охопили  всю  слов’янську 
частину  Великого  князівства  Литовського.  Втім,  оскільки  він  надалі  тривав 
на  час  знесення  литовсько-польського  кордону  по  Люблинській  унії,  то 
й  поширився  легко  в  західному  напрямку  аж  до  Карпат.  Чи  заторкнув 
він  також  і  Закарпаття,  залишається  нез’ясованим.  Панькевич  зафік¬ 
сував  лише  чотири  приклади  позначення  нового  подвоєння  в  цілому 
корпусі  пам’яток,  писаних  у  цьому  регіоні:  нддвурріА  (Сокирницький  збір¬ 
ник  XVII  ст.),  зб'Ьжжа  (двічі)  та  жатгьтя  ‘жнива’  (Марамороський  Урб. 
XVIII  ст.).  Сюди  варто  ще  додати  прізвище  Илляшковимп*  (Покр.  запи¬ 
си  1773,  Сокирниця),  але  одержане  число  так  чи  так  залишається  неістот¬ 
ним,  і  ці  випадки  завжди  можна  приписати  впливам  із-за  гір.  І  все  ж, 
зважаючи  на  ту  обставину,  що  в  сучасних  говірках  подвоєння  має  місце, 
нехай  тільки  на  початку  слова  (пор.  Ги ,  Гаїа  на  південь  від  Ужгорода; 
пор.  изолляла,  прул'ьлявт*  у  Няґ.  1758),  більш  імовірним  буде  припущен¬ 
ня  про  поширення  зміни  С’  + ]  на  подвоєний  м’який  приголосний  також 
і  в  цьому  регіоні.  Щоправда,  такий  висновок  ставиться  під  сумнів  тим, 
що  в  говірках,  які  мають  форми  типу  ллю,  подвоєнням  зачеплено  й  слова, 
де  ніколи  не  було 3'.  шаГаг ,  зіоГаг  тощо.  Питання  лишається  відкритим. 

Два  незалежні  процеси  в  українській  мові  —  перший  на  Буко¬ 
вині  та  Покутті  й  другий  на  решті  української  території  (та  в  білоруській 
мові)  —  можна  порівняти  з  двома  іншими  цілком  незалежними  один  від 
одного  процесами  за  межами  України,  що  дали  той  самий  наслідок,  а  саме 
в  північно-східних  російських  говірках  (в  основному  район  В’ятки  та  Во¬ 
логди)  і  в  південно-східних  болгарських  (Странджа).  Усе  це  —  незалежні 


4  За  ще  один  доказ  на  користь  подвоєння  після  приголосного  могло  б  правити 
суч.  укр.  обійстя ,  якщо  воно  виводиться  з  *оЬ(ь)  +  і  +  Ь>3е  (і  —  як  у  дієслові  і-іу)  > 
*оЬу]-іЗе  >  *оЬуЗИуа  >  обійстя ;  але  ймовірніше  це  слово  являє  собою  перероблене  пол. 
оЬерсіе. 


37.3  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  3  (нове  подвоєння) 


631 


одна  від  одної  ідентичні  відповіді  на  однаковий  виклик,  пов'язаний  з  новою 
появою.;  у  складі  скупчень  приголосних  після  занепаду  ь  (такі  скупчення 
у  праслов'янській  мові  усувалися).  Варто  також  відзначити,  що  в  обох 
українських  зонах  (включно  з  білоруською)  подвоєння  відбулося  до  ствер¬ 
діння  середньопіднебінних5. 


3.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 


У  ґрунті  речі,  зміна  нових  скупчень,  до  яких  належав  ],  на  подвоєні 
приголосні  являла  собою  прогресивну  асиміляцію:  палатальний ]  цілком 
уподібнювався  до  попереднього  палаталізованого  приголосного.  Здебіль¬ 
шого  це  траплялося  на  межі  морфем,  власне  —  майже  в  усіх  випадках, 
окрім  дуже  нечислених  кореневих  морфем,  що  з  них,  як  видається, 
подвоєння  й  подосі  збереглося  в  одному-єдиному  дієслові  лляти  (щодо 
інших  прикладів  —див.  37.4). 

Принагідно  варто  пригадати,  що  приблизно  під  ту  саму  добу 
кілька  типів  скупчень  приголосних  на  межі  морфем  зазнали  перетво¬ 
рення  на  довгі  приголосні,  наприклад,  Б  +  Реї  (с'ьжати  >  Щати),  Реї  +  Б 
(дтьчьц'Ь>5о[с’]г),  зубний  зімкнений  +  зубний  щілинний  (керєтьсА> 
бере[с’]а  та  ін.  (див.  36.5-6  і  1 1).  За  цих  умов  подвоєння  на  велику  міру 
зробилося  засобом  позначення  морфемних  меж.  У  цю  модель  вклада¬ 
лася  більшість  слів  із  новим  подвоєнням.  Ледве  чи  бувши  причиною 
нового  подвоєння,  цей  чинник  відіграв,  одначе,  вирішальну  роль  у  його 
збереженні.  Як  і  в  інших  тогочасних  явищах,  тут  ідеться  про  факт  морфо- 


логізації  звукозміни. 

Цю  обставину  слід  брати  до  уваги,  поціновуючи  фонематич¬ 
ний  статус  нових  подвоєних  приголосних.  На  суто  фонетичному  рівні 
вони  протиставлялися  простим  (неподвоєним)  приголосним,  і  можна 
навести  кілька  мінімальних  квазірозрізняльних  пар  на  кшталт  ( свя)тйня : 
(паву)тйння,  (: ж)меня :  ( й)мення .  Запровадження  нової  відмінності  між 


приголосними  за  довготою  збільшило  набір  приголосних  фонем  на  10 
(А9  \А9,і?\  з9 :  з9> г9 :  г\  с9:с9,п9:п9,19: V,  і 9 :  г\  з’ :  з9,  с9 :  с9 ).  Однак  із  морфо¬ 


логічного  погляду,  за  винятком  кількох  особливих  випадків,  що  розгляда¬ 


тимуться  в  37.4,  ці  нові  приголосні  вживалися  як  складники  двох  морфем, 
чим  створюються  передумови  для  розкладення,  скажімо,  А9  на  А9  +  А9 


(наприклад,  груддя  =  корінь  кгиА{ 9 )  +  суфікс  збірності 6 *  -А9-  +  закінчен- 


5  Див.  мапу  64  у  ДАБМ  і  в  Андреєвої  (див.  вибрану  бібліографію)  на  с.  62.  Схоже 
подвоєння  мало  місце  в  угорській  мові  (ХІ-ХУ  сг.),  де  5/,  г),  я/,  Ц,  і/,  ф,  $>88,  ггу  пп 
(на  письмі  ппу ),  /У  (на  письмі  їїуу  тепер  [)  ]),  ££,  М  (на  письмі  £§*/),  и  (на  письмі  іїу). 

6  Насправді  роль  суфікса  виконує  не  -йу-,  а  тотожність  пом’якшеного  приголосного 

з  попереднім  пом’якшеним  приголосним. 


632 


37.4  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  У  (нове  подвоєння) 


ня  -а).  Під  кутом  зору  діахронії  тут  можна  добачити  постання  десяти 
нових  фонем,  відтак  реінтерпретованих  як  сполуки  двох  однакових 
простих  коротких  приголосних. 


4.  ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ  НОВОГО  ПОДВОЄННЯ 

Нове  подвоєння  пом’якшених  приголосних,  початково  поставши  зі  скуп¬ 
чень,  у  складі  яких  був  /  збереглося  тільки  частково.  Його  усунення  за¬ 
йшло  особливо  далеко  в  південно-західному  наріччі.  Нове  подвоєння 
цілком  зникло,  за  винятком  форм  дієслова  лити  (у  цій  зоні  частіше  — 
лляти ),  на  кшталт  лляю-ллю,  на  Поділлі  й  на  всій  території,  розташо¬ 
ваній  західніше  від  нього  до  приблизної  лінії  Володимир-Волинський  — 
Рівне  —  Шепетівка,  що  обмежує  її  з  півночі;  і  це  означає,  що  на  цих  тере¬ 
нах  подвоєння  перестало  відігравати  роль  морфологічного  сигналу,  залиш¬ 
ково  зберігшися  тільки  у  згаданому  корені.  Це  може  мати  зв’язок  з  тією 
обставиною,  що  в  окресленій  зоні  загальне  число  випадків  подвоєння  на 
межі  морфем  було  меншим,  ніж  у  північному  та  південно-східному  наріч¬ 
чях:  воно  не  охоплювало  зворотних  дієслів,  оскільки  енклітичний  займен¬ 
ник  ся  тут  не  приєднувався  до  дієслова,  тобто  не  перетворився  на  постфікс. 
Таким  чином,  у  цій  просторій  зоні  нове  подвоєння  являло  собою  лише 
проміжну  стадію  в  переході  скупчень  С’  +7  у  простий  пом’якшений 
приголосний:  кгй<1]а  >  кгйсі’сі’а  >  кгйй’а.  Факт  існування  такої  проміжної 
стадії  засвідчують  пам’ятки  ХУІ-ХУІІ  ст.  (наприклад,  Одрех.  гр.,  Ст.  Зиз., 
Ів.  Виш.,  Транкв.-Ст.,  цитовані  в  37.2  —  переважно  до  середини  XVII  ст.) 
вкупі  зі  збереженням  нового  подвоєння  в  дієслові  лити  -лляти.  Останньо¬ 
му  сприяло,  мабуть,  чергування  нульового  голосного  в  одних  формах  та 
повноцінного  голосного  в  інших,  на  кшталт  імп.  лий ;  цим  уможливлю¬ 
валося  скорочення  кореня  до  одного-єдиного  приголосного,  чому  дієслівні 
корені  навзагал  опираються,  а  отже  за  корінь  у  дієслові  лляти  править 
не  V,  а  радше  Г0Г7. 

Навпаки,  в  південно-східному  наріччі  та  в  сучасній  україн¬ 
ській  літературній  мові  нове  подвоєння  на  морфемних  межах  збереглося 
краще,  хоча  в  інших  випадках  здебільшого  зникло.  До  типових  прикладів 
його  усунення  належать: 

*  *  *  а).  Християнські  ймення:  Касян ,  Уляна,  Матяіи  (гр.  Каасптюд,  ІсюХихщ, 
пол.  Маіу]а$2\  пор.  прізвище  уддянич  —  Пирят.  1723  —  від  *ІЛІ’апа), 
за  винятком  імені  Ілля  (гр.  ’ЯЯіад);  пор.  також  брак  подвоєння 
в  непрямих  відмінках  імені  Василь :  Василя  тощо  (гр.  ВаоіТ&іод). 


7  Див.  Жилко,  Нариси ,  с.  166:  мапа  з  частковою  ізоглосою  цієї  форми.  Подвоєння 
має  місце  також  у  формах  теп.  часу  дієслова  ткати :  тче  (=  [се]),  але  з  іншої  причини. 


37.4  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  ]  (нове  подвоєння) 


633 


б) .  Іменники  жін.  роду,  що  сприймаються  як  безсуфіксальні,  серед 
них  і  запозичені:  кутя,  попадя  (гр.  коьккіа,  катшЬіа),  діал.  бадя  ‘ноч¬ 
ви’  (тур.  Ьасііа )  і  свиня  (пор.  форми  з  подвоєними  приголосними 
в  середньоукраїнській  мові:  свиннє  ак.  мн.  —  Уч.  Єв.  1604,  Київ; 
свиннами  —  Транкв.-Ст.  1618;  свиння  —  Сл.  безд.  1670;  свіжий  ном. 
мн.  —  Конис.  1747 усшння  —  Грам.  Павл.  1826;  подвоєння  в  цих  словах 
і  досі  збережено  в  багатьох  північноукраїнських  говірках  (Дороги- 
чин,  Кобрин,  Вороніж;  на  Берестейщині  —  у  слові  кутя).  Через  вплив 
традиції  або  можливого  нюансу  збірності  в  значенні,  подвоєння 
збережено  в  слові  рілля.  Іменник  породілля  виводиться  не  безпосеред¬ 
ньо  з  дієслова  породити ,  а  з  іменника  жін.  роду  *рогойі19,  в  якому 
присутній  суфікс  -еІ(ь);  він  походить  від  форми  інстр.  одн.,  де  Г 
завжди  подвоюється  в  цьому  типі  відміни,  пор.  скрипка  стане 
породіллю  (Драч  1972). 

в ) .  Числівник  третій  у  жін.  і  сер.  родах  та  в  непрямих  відмінках:  третя , 
трете  тощо. 

г) .  Поодинокі  слова,  запозичені  з  грецької:  дяк  (діакод);  однак  у  тих 
словах,  які  ввійшли  в  українську  мову  писемним  шляхом,  і  зберіга¬ 
ється  як  повноцінний  голосний  у:  диякон ,  диявол  тощо. 

ґ).  Дієслова  (крім  лити):  обкілювати ,  в  якому  і  показує  походження 
від  кілля,  а  не  від  кіл :  кола ,  звідки  мусила  б  була  постати  форма 
*обкіллювати.  У  дієсловах  сяти  та  зяти  небажаного  скорочення 
кореня  до  єдиного  приголосного  уникнуто  завдяки  повторенню  а 
(сяяти,  зяяти)  або  поновленню  застарілих  форм  із  у  (посталим  із  і: 
сияти),  проте  пор.  заззяли  в  чернігівця  Тичини  (1934). 

У  двох  випадках  нове  подвоєння  було  відкинуте  внаслідок 
морфологічного  водностайнення: 

а) .  Коли  префікс  закінчується  на  приголосний,  а  корінь  починаєть¬ 
ся  на 7,  як  у  дієсловах  роз'їхатися ,  з'явитися,  —  за  умови,  що  при¬ 
кінцевий  приголосний  префікса  зазнав  асиміляційної  палаталізації 
(не  конче  присутньої  в  усіх  говірках).  У  дієслові  з'їсти  вимова  [Ґ] 
і  досі  є  дуже  поширеною,  хоч  і  вважається  за  ненормативну  (пор. 
зз'Ьди-смо  —  Полт.  1671,  зз'Ьвт*  —  Книж.  госп.  1788,  ззіли  —  Грам. 
Павл.  1826 ,ззіла  —  Леся  Українка  19 11).  Якщо  дієслово  роззявляти 
походить  від  роз  +  являти  (Соболевський),  це  є  випадок  застиглого 
нового  подвоєння  внаслідок  розриву  етимологічних  зв'язків  із  твір¬ 
ним  словом. 

б) .  Такі  прикметники,  як  Божий ,  песій,  орлій ,  овечий ,  зазнали  потуж¬ 
них  впливів  логічного  водностайнення.  їх  непрямі  відмінки  цілком 
достосовано  до  регулярної  прикметникової  відміни.  У  формі  ном. 
одн.  нормальний  фонетичний  перебіг  мусив  би  був  дати  форму  чол. 
роду  з  іншим  голосним  кореня,  ніж  у  формах  жін.  і  сер.  родів,  і  дві 
останні  мусили  б  були  мати,  на  відміну  від  чол.  роду,  нове  подвоєння. 
Отже,  сподіватися  випадало  б  таких  форм: 


634 


37.4  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  і  (нове  подвоєння) 


рь8ь}і,рь§ь]а,рьще  >  +ре8$’а,  +резз’е 

(суч.  укр.  літ.  песій ,  песя,  песє ); 

ОТ)ЬСЬр,  ОVЬСЬ^а,  оюьсуе  >  +т)дт)суз,  +оюесс’ау  +ояесс’е 

(суч.  укр.  літ.  овечий ,  овеча ,  овече)] 

Ьогьуі,  Ьогьуа,  Ьогь]е  >  Ьогу у,  +ЬШ’а,  +Ьігг’е 

(суч.  укр.  літ.  Божий ,  Божа ,  Боже). 

Вочевидь,  ці  разючі  відмінності  між  різними  формами  були 
зведені  нанівець  уже  в  зародку,  і  це  рівною  мірою  стосувалося  як  голосних, 
так  і  приголосних.  Форми  з  різними  голосними  таки  засвідчено  в  серед- 
ньоукраїнській  мові  для  декотрих  із-поміж  цих  прикметників  (бшжьа, 
скцггьах^  —  Бер.  Напк.  поч.  XIV  ст.),  натомість  форми  з  подвоєними  при¬ 
голосними  —  лише  в  закарпатських  говірках  ( рузз’а  ‘песя').  Можливо, 
той  самий  тип  уодностайнення  представлено  в  займеннику  чий ,  чия ,  чиє , 
де  слід  би  було  сподіватися  чий ,  +сс9а ,  +сс’е  (за  умови,  якщо  ь  перед  і 
давав  різні  рефлекси  в  сильній  і  слабкій  позиціях). 

*  *  *  Найкраще  нове  подвоєння  збереглося  в  північноукраїнському  наріччі. 

У  сучасній  українській  літературній  мові  можна  спостерегти  постійно 
чинну  тенденцію  усувати  нове  подвоєння  в  усіх  випадках,  коли  воно 
не  виконує  морфологічної  ролі,  пор.  в  очу  (Лукаш  1968)  замість  нор¬ 
мального  увічню]  у  середньонаддніпрянських  говірках  зафіксовано  не- 
подвоєння  приголосних  в  інстр.  одн.  іменників  жін.  роду  (на  кшталт 
тінь :  тінню  >  тіню)\  ба  навіть  у  північних  говірках  трапляються 
поодинокі  випадки  скорочення  довгих  приголосних  ( зубоча  ‘скоса’  — 
Сосниця).  Подвоєння  ніколи  не  зберігається  наприкінці  слова 
(; питання :  питань).  З  другого  боку,  подвоєння  могло  поширюватися 
навіть  на  деякі  нові  запозичення,  як  у  слові  стаття ,  перейнятого 
з  російської,  мабуть,  у  XIX  ст. 

У  слові  війя  подвоєння  має  первісний  характер,  бо  корінь  закін¬ 
чується  на ]  (пор.  чес.  о/,  гр.  ощїоу  ‘шолом’)  і  до  нього  після  занепаду  ь 
приєднався  суфікс/  Отже,  це  є  рідкісний  приклад  збереження  суфік¬ 
са,/  в  іменнику  сер.  роду  без  жодної  звукозміни.  Ту  саму  засаду  застосо¬ 
вано  до  збірного  іменника  луїипайя  (хоча  й  пізнішого  утворення). 

У  прикметнику  лляний  подвоєння  спричинено  прогресивним  уподіб¬ 
ненням  п9  до  попереднього  І9,  але  в  говірках  може  спостерігатися 
специфічне  розподібнення,  внаслідок  якого  подовження  п  спричиняє 
скорочення  І9:  лячний  (Здовбунів). 


37.  Асиміляція  у  скупченнях  приголосний  +  ]  (нове  подвоєння) 


635 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Андреева  Л.  «Новьіе  сочетания  согласньїх  сі  в  восточно- 
славянских  язьїках».  Материали  и  исследования  по  диалекто- 
логии  (Новая  серия)  3.  М.,  1962. 

2.  Ковалик  І.  «Про  довгі  приголосні  фонеми  в  сучасній 
українській  літературній  мові».  Вісник  Львівського  університе¬ 
ту ,  Серія  філологічна  8, 1973. 

3.  Завіска  І.  «‘ВЬі§іе’  зроі^іозкі  ^  .ієгуки  икгаіпзкіш». 

ЗОг  22,1973. 

4.  Штудинер  Н.  «О  долгих  согласньїх  в  славянских  язьїках». 
Советское  славяноведение  1975,  4. 


38.  СТВЕРДІННЯ  ГУБНИХ 
ПЕРЕД  ГОЛОСНИМИ 


1.  Загальні  завваги .  636 

2.  Історична  засвідченість  і  хронологія .  637 

3.  Губні  в  позиції  перед  і .  637 

4.  Пом’якшені  іубні  в  позиції  після  приголосного .  638 

5.  Чергування  у :  я'після  т  (<  т ’) .  640 

6.  Умови,  наслідки  та  зона  поширення .  640 

7.  Побічні  ефекти  ствердіння  губних:  зсуви  в  чергуванні 

губний :  губний  +  V .  641 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Частота  вживання  пом’якшених  губних  істотно  зменшилася  через  їх  ствер¬ 
діння  в  позиції  наприкінці  слова  та  наприкінці  складу,  що  відбулося, 
ймовірно,  в  XIII  ст.  (див.  26.2).  Унаслідок  цього  ствердіння  губні  не  були 
охоплені  подвоєнням  приголосних,  що  загоркнуло  зубні  та  середньо¬ 
піднебінні  в  позиції  переду  (див.  37.2).  Сполука  губний  + у,  що  постала 
була  після  занепаду  єрів,  у  літературній  українській  мові  перетривала 
йдо  сьогодні:  прислів'я  (< ргізІоюь]е),  дуб'я  (зб.),  сім'я ,  струп'я  тощо. 
У  позиції  перед  голосними  пом’якшеність  губних  зберігалася,  мабуть,  дещо 
довше.  До  середини  XV  ст.  ніщо  не  свідчить  на  користь  противного.  Втрата 


38.2,3  Ствердіння  губних  перед  голосними 


637 


пом’якшеності  губних  перед  голосними  найчастіше  відбувалася  через 
відокремлення  артикуляційної  м’якості  від  самого  губного  та  розміщення 
обох  цих  елементів  один  по  одному:  склад  Ь’а  перетворювався  на  Ь]а 
(розщеплене  пом’якшення).  Це  дорівнювало  поміщенню  губних  у  позицію 
перед  приголосним,  тобто  поширенню  попереднього  правила  непом’як- 
шення  перед  приголосним  на  нові  випадки.  Таким  чином,  нові  звукосполу- 
ки  Б  +]  долучалися  до  старих,  і  на  пізніших  етапах  розрізнити  їх  стало 
неможливо:  слово  сім'я,  постале  з  сЬма,  де  первісно  не  було  звука ],  тепер 
не  відрізняється  під  цим  оглядом  від  слова  сім'я ,  посталого  з  сЬмьіа,  де 
звук  з  був  присутній  від  початку. 


2.  ІСТОРИЧНА  ЗАСВІДЧЕНІСТЬ  І  ХРОНОЛОГІЯ 

Письмово  засвідченого  ствердіння  (розщепленого  пом’якшення)  губних 
у  пам’ятках  середньоукраїнської  доби  майже  не  існує.  По-перше,  в  абетці 
не  було  літери  на  позначення  ],  по-друге,  через  обов’язкову  тут  присут¬ 
ність  ]  не  було  особливої  потреби  позначати  його  на  письмі.  Проте  є  кілька 
випадків,  де  між  губним  та  “йотованою”  літерою,  що  позначає  голосний 
звук,  вставлено  літеру  *ь  або  ь:  люблячи  (Поселство  1470),  имьа  (Гр.  1511, 
Берестя),  пьатого  (Гр.  1564,  Луцьк).  Такі  написання,  нехай  виняткові, 
все  ж  дозволяють  припускати,  що  ствердіння  губних  перед  голосними 
сталося  не  пізніше,  ніж  у  середині  XV  ст. 

Непрямі  свідчення,  як  здається,  вказують  на  ту  саму  добу:  спів- 
гра  V  і 3  після  губних  робилася  можливою  щойно  тоді,  коли  після  губних 
постав  новий ]  (щодо  умов  та  поширення  цієї  співгри  —  див.  38.7).  Випадки 
вживання  з  (не  віддзеркалені  на  письмі)  замість  V  датуються  ще  1422 
роком  (земАне  ‘селяни’  —  Гр.  Самбір;  пор.  зємданє  —  Гр.  1359,  Пере¬ 
мишль),  але  їхня  вартість  може  (та,  мабуть,  і  мусить)  бути  поставлена 
під  сумнів,  оскільки  це  можна  потрактувати  як  полонізм,  хоча  вони  часом 
трапляються  й  у  словах,  не  вживаних  у  польській  мові  (наприклад, 
оскєрвАкть ‘зневажає’  —  Сл.  Єфр.  Сир.  1492).  Більшу  вагу  мають  ті  випад¬ 
ки,  коли  V  заступає  первісний  у  нєздоровдю  дат.  одн.  (Іп.  літоп.  XV  ст., 
під  ПОЗ  р.)  —  то  є  геть  ізольована  з’ява,  але  крчьвдю  ‘кров’ю’  (Фарм.  кін. 
XVI  ст.)  та  здоровлю  род.  одн.  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600)  уже  є  провісника¬ 
ми  нового  явища,  яке  в  середині  XVII  ст.  набуло  більшого  поширення. 


3.  ГУБНІ  В  ПОЗИЦІЇ  ПЕРЕД  І 

Неясним  лишається  питання  про  наявність  ствердіння  (розщепленого 
пом’якшення)  губних  також  і  перед  рефлексами  е,  байдуже  чи  успадкова- 


638 


38.4  Ствердіння  губних  перед  голосними 


ного  від  праслов'янської  доби,  чи  посталого  з  е  перед  складом  зі  слаб¬ 
ким  ь  (тобто  “нового  ятя”).  У  сучасних  українських  говірках  у  позиції 
перед  і  вимова  типу  губний  +7  (після  т  також  п’ ),  тобто  б’їлий ,  камнінне , 
є  характерна  для  частини  теренів,  розташованих  найзахідніше:  усієї  зони 
надсянського  діалекту,  включно  з  Мостиськами  (Львівська  обл.)  на  сході 
та  західнолемківськими  говірками  на  Закарпатті,  західніше  від  Попрада 
й  також  навколо  Завадки  та  Порача  (на  південний  захід  від  Бардієва); 
але  так  само  вона  поширена  в  південній  частині  Рівненської  обл.  (аж  до 
Шепетівки)  та  в  розпорошених  місцевостях  північної  частини  цієї  ж  облас¬ 
ті;  крім  того,  її  зафіксовано  в  розпорошених  місцевостях  на  півночі  Київ¬ 
ської  та  Чернігівської  областей  У  принципі,  ці  процеси  можна  вважати 
або  за  локальні  надмірності  у  ствердінні,  або  за  рудименти  явища,  яке 
первісно  охоплювало  ширшу  зону,  можливо  й  усі  українські  діалекти. 
Остаточний  вибір  на  користь  однієї  з  окреслених  альтернатив  сьогодні 
зробити  годі.  Проте  перший  варіант  здається  зручнішим,  адже  йшлося, 
зрештою,  про  усунення  м'яких  губних  як  фонем,  а  їх  м'якість  перед  і 
(незалежно  від  походження:  чи  то  з  е,  чи  з  е,  чи  —  пізніше  —  зо)  скорше 
не  мала  фонематичного  характеру. 

У  писемних  пам'ятках  ствердіння  губних  перед  і,  як  виглядає, 
нічим  себе  не  прозраджувало  (та  й  ледве  чи  могло  прозраджувати),  тому 
що  бракувало  графічних  засобів  на  позначення  звукосполуки  7  +  1.  Пев¬ 
ну  особливість  у  потрактуванні  е  або  його  рефлексів  після  губних  можна 
добачити  в  написанні  ьі  замість  чи  і  (и)  в  деяких  текстах  із  XVI  ст.  (на¬ 
приклад,  скривити  ‘тужити',  бьіжаша  3  ос.  мн.  аор.,  отвицідйтб  ‘відпові¬ 
дайте'  —  Біз.  Єв.  кін.  XVI  ст.),  але  вони  скорше  віддзеркалюють  діалектну 
зміну  е>у. 

Північноукраїнське  непом'якшення  губних  перед  рефлексами 
ненаголошеного  е  ( песок )  не  відрізняється  під  цим  оглядом  від 
потрактування  решти  приголосних  у  тій  самій  позиції  ( дедок  —  див.  32.4) 1  2. 


4.  ПОМ'ЯКШЕНІ  ГУБНІ 
В  ПОЗИЦІЇ  ПІСЛЯ  ПРИГОЛОСНОГО 

У  позиції  після  приголосного,  що  належав  до  кореня,  губні  не  піддалися 
тенденції  до  ствердіння,  зберігаючи  свою  м'якість  щонайменше  до  сере- 

1  Пор.  Жилко,  Нариси ,  мала  на  с.  159.  У  північноукраїнському  наріччі  такі  випадки 
можуть  також  являти  собою  залишки  дифтонгічної  реалізації  е,  але  тоді  і  мав  би 
вживатися  не  лише  після  губних.  Вимова  ]  після  іубних  перед  і  навколо  Галича  —  то 
явище  недавнє.  Вона  має  місце  не  лише  після  рефлексів  е,  але  й  після  рефлексів  о:  не 
лише  зв’єр  ~  звйир,  але  й  двйир  (див.  також  32.5). 

2  Див.  Жилко,  Нариси ,  мала  на  с.  139. 


38.4  Ствердіння  губних  перед  голосними 


639 


дини  XVII  ст.:  слово  цвях ,  запозичене  з  пол.  сіюак  ~  сіюіек  (нім.  2тюеск) 
і  засвідчене  в  українській  мові  найімовірніше  з  1679  р.,  й  досі  має  звук  V 9 , 
а  не  V.  Однією  з  причин  збереження  їхньої  м'якості  після  приголос¬ 
них  було,  вочевидь,  бажання  уникнути  скупчення  приголосних  С  +  Ь 
що  було  би  з'явилося  при  розщепленому  пом'якшенні.  Скупчення 
приголосних  такого  типу,  де  ]  був  присутній  від  початку,  траплялися 
хіба  що  винятково  на  межі  морфем,  здебільшого  в  низькочастотних  словах: 
семигорб’я,  різнобарв  'я,  стовп  'я,  верб  я;  їх  можна  подибати  і  в  деяких  сло¬ 
вах,  утворених  (або  запозичених)  пізніше:  бульб’ яний,  арф’ярка ,  фарб’ яр, 
верф’ю,  Перм’ю  тощо.  У  сучасній  українській  літературній  мові  такі 
слова  відрізняються  від  тих,  де ]  первісно  не  було  та/або  де  губний  стояв 
не  на  межі  морфем,  на  кшталт  святий,  свято,  червяк,  морквяний,  рутвяний 
(Леся  Українка  1911),  лйствяний,  різдвяний,  різьбяр,  дзвякіт  (Винни- 
ченко  1911)  та  ін. 

Однак  у  говірках  спостерігається  сильна  тенденція  до  ствер¬ 
діння  губних  також  і  в  цій  позиції.  Якщо  попередній  приголосний 
піддається  м'якшенню,  то  найчастіше  він  таки  й  пом'якшується,  тим- 
часом  як  іубний  або  зазнає  ствердіння,  або  випадає  геть:  т’аіо  >  з^аіо 
або  з’аіо  (а  також  і  8]аіо).  Не  так  часто  м'якість  губного  розщеплюється 
з  появою  після  нього  нового ]\  8(9)гуаіо.  Останній  спосіб  нещодавно  був 
допущений  і  в  літературну  мову  в  слові  серм’яга  (пор.  пол.  зіегті^а  ‘груба 
тканина').  Якщо  ж  попередній  приголосний  не  має  м'якого  варіанту, 
м'якість  губного  усувається  простим  ствердінням  або  розщеплен¬ 
ням:  сегю9ак  >  сегсак  або  сепуак,  у  деяких  діалектах  інколи  з  випадін¬ 
ням  губного  ( сегуак  —  Здовбунів).  Ці  типи  потрактування  розпорошені 
майже  по  всій  країні,  але  про  їхню  точну  географічну  дистрибуцію  відомо 
небагато.  Наприклад,  тип  89аіо  зафіксовано  в  Переяславі,  Бобровиці 
(Чернігівська  обл.),  Броварях  на  Київщині,  Димері  на  північ  від  Києва 
тощо;  сегоак  —  в  Умані,  бойківських,  північногуцульських,  буковинських 
говірках  (коли-не-коли  й  у  літературній  українській  мові,  наприклад, 
первакові  —  Кримський  1904),  але  для  жодного  слова  цього  типу  не  опу¬ 
бліковано  якоїсь  систематично  опрацьованої  мапи.  Розпорошеність  окрес¬ 
леного  процесу,  як  здається,  вказує  на  його  незавершеність  та  спонтанне 
виникнення  в  різних  місцевостях,  але  докладніших  даних  щодо  його  хроно¬ 
логії  бракує. 

Оскільки  ця  зміна,  вочевидь,  іще  триває,  форми  з  м'яким  губ¬ 
ним  (окрім  наведених  вище  кількох  слів,  що  зберегли  традиційний  вигляд) 
до  певної  міри  наділено  афективністю,  й  саме  так  вони  вживаються  в  роз¬ 
мовному  спілкуванні  освічених  верств  населення  та  в  літературі.  Пор. 
цвякнув  (Тичина  1933),  прицвьохни  нак.  сп.  (але  водночас  і  цьвохкотйть, 
зі  ствердінням,  —  Драч  1972). 


640 


38.5,6  Ствердіння  губних  перед  голосними 


5.  чергування у.п 9  після  т  (<  т9) 

У  багатьох  дрібних  місцевих  говірках  замість ]  після  т  звучить  п9  —  як 
наслідок  розщепленої  м’якості  т’\ тп 9азо,ратп ’аі\  тгіакуу  тощо.  Більш 
концентровано  такі  форми  виступають  на  Берестейщині  та  взагалі 
на  Західному  Поліссі,  на  Поділлі,  в  українських  селах  на  теренах  Румунії, 
а  також  поблизу  Полтави  та  Лубень,  проте  зафіксовано  їх  так  само 
й  у  бойківських,  закарпатських,  буковинських  та  наддністрянських  говір¬ 
ках  і,  крім  того,  в  Черкаській,  Сумській,  Харківській  та  інших  областях, 
де  географічна  дистрибуція  форм  із  гі  та ]  є  досить  строката.  Пор.  у  писа¬ 
них  текстах:  пдмшати  (Колоч.  зб.  1747),  тппуаккуі  (Урб.  1774 ),  розмняк 
(Леся  Українка  1909). 

Поява  п9  після  ш  могла  бути  прямим  наслідком  розщеплення 
м’якості  т9  (т1>  тп ’)  або  розвинутися  вторинно  з ]  завдяки  приподіб- 
ненню  ( т 9  >Щ}>  тп9).  Другий  варіант  здається  ймовірнішим  з  огляду 
на  нетиповість  н  на  письмі  перед  XVIII  століттям,  а  також  на  географіч¬ 
ну  розпорошеність.  Одначе  перебіг  процесу  міг  бути  різним  у  локальних 
говірках5. 


6.  УМОВИ,  НАСЛІДКИ  ТА  ЗОНА  ПОШИРЕННЯ 

Опізнене  ствердіння  губних  у  позиції  після  приголосного  (тип  свято) 
показує,  що  фонематичний  аспект  (усунення  м’яких  губних  у  ролі  фонем) 
мав  при  цій  звукозміні  більшу  вагу,  ніж  власне  звуковий  (релевантною 
була  м’якість  попереднього  приголосного,  і  тому,  приміром,  [з’у’аТо]  фоне¬ 
матично  могло  функціонувати  як  /з’уаТо/).  У  суто  кількісних  термінах 
ствердіння  іубних  перед  голосним  потягло  за  собою  зменшення  набору 
фонем,  що  з-поміж  них  чотири  ( Ь9,р9у  V ,,  т9)  були  втрачені,  —  ніби  від¬ 
новлюючи  рівновагу  після  його  збільшення  внаслідок  появи  довгих 
пом’якшених  зубних  і  середньопіднебінних  у  словах  типу  питання 
(див.  37.3).  Ця  остання  звукозміна  мала  за  наслідок,  серед  іншого,  й  усунен¬ 
ня  скупчень  типу  зубний  або  середньопіднебінний  +/  тимчасом  як 
скупчення  типу  губний  +7  лишилися  недоторканими  і  їхня  стабільність 
відтепер  посилювалася  через  постання  багатьох  нових  скупчень  цього 
типу  (перед  цією  звукозміною,  наприклад,  вища  проти  іт9а}  після  неї  — 
в  обох  словах  те  саме  скупчення:  зіт}а  та  іт/а). 

Безпосереднім  наслідком  ствердіння  губних  було  виключне 
зосередження  фонематично  релевантної  м’якості  в  групі  зубних  приголос- 


3  Слово  мантачка ,  запозичене  з  білор.  мянташка  (з  лит.  теп&'л опата;  лезо’),  мабуть, 
уникло  пом’якшення  т  через  утрату  попереднього  *п'  після  його  розподібнення  з  на¬ 
ступним  п:  т’апіаска  >  *тп’апіаска  >  тапіаска. 


38.7  Ствердіння  губних  перед  голосними 


641 


них  (окрім  г).  Губні  приєдналися  до  задньопіднебінних  за  ознакою  не- 
припущення  м’якості,  а  середньопіднебінні,  хоч  і  пом’якшувалися  фоне¬ 
тично  в  усіх  позиціях,  усе  ж  лишилися  осторонь  від  фонематичної  опо¬ 
зиції  за  твердістю/м’якістю. 

Розщеплене  пом’якшення  губних  набуло  поширення  також 
у  південнобілоруських  говірках  аж  до  лінії  Кльоцьк  —  Асіповичі  —  Баб- 
руйськ  на  півночі 4.  Решта  білоруських  говірок  —  так  само,  як  і  російські, 
польські  та  північно-східні  болгарські,  —  зберегли  м’якість  губних  перед 
голосними.  Східнословацькі  говірки  не  мали  справи  з  цією  проблемою, 
оскільки  ті  м’які  губні,  що  були  в  них  присутні,  вживалися  лише  в  пози¬ 
ції  перед  голосними  переднього  ряду,  де  м’якість  усіх  приголосних,  за 
винятком  й,  V,  і\  Л\  8у  і  г ',  була  зліквідована  прямим  ствердінням  без 
розщеплення  м’якості  (наприклад,  теше  ‘місяць’);  хоча  дифтонги  іа,  іе 
тепер  виступають  у  формі  7а,  70,  чим  створюється  ілюзія  тотожності 
з  відповідними  українськими  словами  або  й  з  окресленим  явищем  у  цілому 
(наприклад,  гуагас  ‘зв’язок’,  щаікі  ‘свято’,  ріезок  ‘пісок’;  те  саме  й  на  місці 
праслов’янської  сполуки  губний  +  гага^ас  ‘заробляти’). 


7.  ПОБІЧНІ  ЕФЕКТИ  СТВЕРДІННЯ  ГУБНИХ: 

ЗСУВИ  В  ЧЕРГУВАННІ  ГУБНИЙ  :  ГУБНИЙ  +  V 

*  *  *  Після  розщеплення  м’якості  губних,  звуки  і  та  V  після  губного  часто 
стали  вживатися  на  тій  самій  позиції  (в  тій  самій  функції),  причому 
інколи  то  було  продовження  ще  протоукраїнських  чи  навіть  праслов’ян¬ 
ських  хитань  (див.  3.9):  слов  янйн  проти  римлянин,  коров  ’як  проти  земляк, 
кругіянка  проти  коноплянка ;  і  в  цих  випадках  часто  має  місце  також 
чергування  з  чистим  губним:  Рим,  корова ,  земний,  крупи  5. 

Таке  подвійне  чергування  особливо  часто  траплялося  —  й  від¬ 
так  було  найбільш  загрожене  —  в  парадигмі  дієслів  четвертого  класу: 
іубний  +  V  у  1  ос.  одн.  проти  губний  +  ;  у  3  ос.  ми.  та  дієприслівнику  теп. 
часу,  як  у  випадку  тоїщіу :  тоьі’и :  тогуаі’ :  тохуаісу).  Уодностайнення 
було  неминуче,  й  на  всі  три  дотичні  форми  мав  поширитися  або  звук 
V,  або  звук 7*.  У  переважній  більшості  говірок  і  в  літературній  українській 
мові  вибір  зроблено  на  користь  V:  мовлю :  мовлять :  мовлячи.  Але  в  низці 


4  Див.  мапу  Н.  Вірили  в  ПІМ  3,  с.  86. 

5  Принагідно  можна  згадати  перехід  з  і  на  /(')  у  кількох  поодиноких  словах  під 
середньоукраїнську  добу: 

давн.  укр.  ворокьн  (Іп.  літоп.  946) :  два  ворокд'Ь  (Уч.  Єв.  1592);  пор.  суч.  укр.  горобець', 
укр.  муравлисько,  гідронім  Моровлятка  (сточище  Дінця)  —  пор.  рос.  му равей  ‘мураха’; 
відповідником  суч.  укр.  (білор.)  топоніма  Гомель  під  давньоукраїнську  добу  була 
форма  Гомьи  (Іп.  літоп.  1159:  Гомии;  1 142:  окодо  Година). 

То  могли  бути  випадки  співгри  різних  суфіксів,  але  ймовірнішим  виглядає 
припущення,  що  перехід  відбувся  в  непрямих  відмінках,  де  після  занепаду  слабких  єрів 
були  постали  сполуки  губний  + ],  на  що  існували  фонетичні  та  морфонологічні  причини. 


642 


38.7  Ствердіння  губних  перед  голосними 


діалектів  звук  і  був,  замість  того,  перенесений  у  1  ос.  одн.:  тохуи : 
тогуॠ:  тогу  асу.  Такий  варіант  спостерігається  в  п’яти  відокремлених 
одна  від  одної  зонах.  Найбільша  з  них  охоплює  надсянські,  бойківські, 
наддністрянські,  західноподільські,  східногуцульські  та  буковинсько- 
покутські  говірки.  Другий  завбільшки  анклав  розташований  у  централь¬ 
ній  частині  Полісся,  тобто  —  приблизно  —  по  берегах  Случі  від  Сарнів 
до  Новограда- Волинського,  а  на  схід  сягає  Радомишля.  Менші  за  роз¬ 
міром  анклави  існують  навколо  Хмельницького,  на  сході  Київської  обл. 
між  Переяславом  і  Яготином  6 7  і,  нарешті,  на  заході  Лемківщини,  тобто 
на  захід  від  Ондави  (зона,  де  просто  збережено  ]  в  3  ос.  мн.,  є  дещо 
більша  Т).  Серед  тих  північноукраїнських  говірок,  де  повсюдно  поши¬ 
рився  звук  Г,  деякі  мають  його  лише  в  наголошених  складах:  сплять 
проти  купеть  3  ос.  мн.,  але  то  не  є  скам’яніла  архаїчна  стадія,  бо  звук  Г 
тут  просто  розвинувся  перед  а ,  та  не  перед  голосними  переднього  ряду, 
що  є  характерним  для  загальної  ситуації. 

Обидва  процеси  —  розповсюдження  V  та  розповсюдження  у  — 
надійно  засвідчені  в  пам’ятках,  починаючи  з  XVII  ст.  (якщо  не  зважати 
на  сумнівні  або  виняткові  написання  на  кшталт  наведених  вище  в  38.2). 
Форми  з  і,  розповсюдженим  на  всі  випадки,  з’явилися,  як  здається, 
трохи  раніше,  вже  на  початку  століття.  Мелетій  Смотрицький  1619  р. 
не  лише  сам  уживає  такі  форми  1  ос.  одн.,  як  скоркю  ‘вболіваю’,  мртвю 
‘умертвляю’,  терпю,  гримю,  димю,  спю  (поряд  зі  скорплю,  терплю,  сплю), 
але  й  не  забороняє  їх  у  своїй  граматиці 8.  Пор.  також  Бр*ьл\ю  ‘звучу’, 
вєлбю  ‘хвалю’  в  Памва  Бер.  1627,  кипю,  молвю,  спю  (поряд  зі  сплю) 
в  Оісііопагіит  1649.  Варіант  із  розповсюдженням  на  форми  3  ос.  мн. 
звука  V  почав  відображатися  на  письмі,  як  здається,  щойно  з  середини 
XVII  ст.,  наприклад:  затоплят  (Ґал.  1659),  терплять  (Сл.  безд.  1670), 
злословлгат  (Вірші  Кл.  Зин.  1680),  изавлатт*  ‘висловлять’  (Ів.  Макс. 
1708),  умерщвлят ‘уб’ють’  (Довгая.  1736),  представляти,  їзчь.являтгь  (Лащ. 
1742),  воскроплят  (Сковор.  1767),  кормлят  (Сковор.  1787),  люблят, 
гублят  (Сковор.  перед  1790),  роклятся  (Книж.  госп.  1788);  пор.  у  діє¬ 
прислівниках:  любля  (Сковор.  1772,  Куліш  1846,  Тичина  1966).  У  бага¬ 
тьох  авторів  середньоукраїнської  доби  ці  форми  вживаються  винятково; 
вони  напевне  припускалися  неохоче,  часто  з’являючись  як  мимовільні 
помилки.  Проте  з  кінця  XVIII  ст.  та  надалі  вони  є  єдиними  формами, 
вживаними  в  літературній  українській  мові. 

Заміна  V  на  ]  у  говірках  частіше  заторкує  лише  1  ос.  одн., 
а  в  пасивних  дієприкметниках,  в  іменникових  дериватах  і  в  ітеративних 
дієсловах  зберігається  V:  позбавити :  позбавлю :  позбавлять  (літ.  укр. 


6  Цю  зону,  можливо,  представляють  вірші  Климентія  Зиновієва,  писані  в  XVII  ст., 
наприклад  вловят  ‘спіймають’  (1690). 

7  Див.  Жилко,  Нариси ,  мала  №  21,  та  Українська  діалектологія  і  ономастика ,  мапа 
Н.  Марчук  на  с.  92.  Стосовно  Західного  Полісся  див.  також  ДАБМУ  мапа  160,  стосовно 
Поділля  —  Ие^а,  3,  стосовно  Закарпаття  —  Паньк.,  З,  стосовно  північної  частини  Лемків¬ 
щини  —  ЗііеЬег,  366. 

8  Якщо  тільки  ці  форми  в  його  граматиці  не  є  з  походження  болгарські  —  див.  60.2. 


38.7  Ствердіння  губних  перед  голосними 


643 


позбавлю ,  позбавлять ),  але  позбавлений  (пас.  дієприкметник), 
позбавляти  (ітер.).  Форми,  що  їх  подибуємо  в  пам’ятках  ХУІ-ХУІІ  ст. 
без  д,  —  то  здебільшого,  мабуть,  полонізми.  Цим  задовільно  пояснюється 
їхнє  зникнення  в  пізніший  період.  Нині  вони,  як  правило,  вживаються 
лише  в  говірках,  що  зазнають  потужного  словацького  або  польського 
впливу  (наприклад,  під  Ужгородом:  погубений ,  поправений;  на  заході 
Лемківщини:  купений).  Пор.  у  середньоукраїнських  пам’ятках:  звдвеньє 
‘спасіння’  (-збавдєнє  —  Памва  Бер.  1627),  здроБядд,  злпрлвяли  — 
Оісііопагиіт  1649)  тощо. 

Розповсюдження  V  коштом  у  (або  —  в  діалектах  —у  коштом  V) 
після  губних  хоч  і  було  загалом  зумовлене  фонетично  та  морфоно¬ 
логічно  (наявність  двох  типів  чергувань  губних  із  тотожною  функцією), 
та  проходило  все  ж  морфологічним  каналом,  в  межах  парадигми  діє¬ 
відмінювання  в  теперішньому  часі.  Ще  й  досі  чимало  говірок  зберігають 
первісну  дистрибуцію  V  та  у  в  усіх  інших  випадках.  Наприклад,  у  говірці 
Підбужа  (наддністрянсько -бойківське  иорубіжжя)  форма  роб'ю  сусідує 
з  формами  гребля ,  крбпля  тощо,  де  V  збережено.  Говірки,  що  мають  V 
у  дієслівних  формах  теперішнього  часу  (роблю,  роблять),  як  правило, 
не  знають  заміни  у  на  V  в  інших  словах  (пам'ять,  але  не  +памлять). 

Натомість  у  низці  говірок,  скупчених  на  Поділлі  та  над  Дністром, 
а  також,  незалежно  від  них,  на  Закарпатті  (між  тими  й  другими  роз¬ 
ташована  зона  говірок  південно-західного  типу  зі  строкатою  дистри¬ 
буцією  у  та  V) 9,  звук  у  після  губних  перейшов  у  V  на  межі  морфем 
в  усіх  випадках:  здоровля ,  гороблячий,  деревляний,  жеребля  ‘лоша’, 
гриблядь  ‘місце,  багате  на  гриби’  тощо  (але  тільки  п'ять,  в'язати  тощо 
в  середині  кореня).  Пор.  соломляному  лок.  одн.  —  один-єдиний  при¬ 
клад  такого  типу  в  Шевченка  (1849).  До  літературної  української  мови 
з  цих  говірок  потрапило  слово  ліплянка  ‘мазанка’. 

Знаменно,  що  межі  зони  поширення  цієї  звукозміни  не  збіга¬ 
ються  з  межами  зон,  де  в  парадигмі  теперішнього  часу  дієслів  четвер¬ 
того  класу  розповсюдився  чи  то  вже  звук  V,  чи  звук  у.  Особливо 
в  районах  на  південь  віді  Львова,  на  схід  від  Івано-Франківська  та  навко¬ 
ло  Чернівець  дієслова  містять  у  (рдб'ю,  рбб'ят),  зле  в  інших  частинах 
мови  V  часом  заступає  у  після  губних  (здоровля  та  здоров'я).  Однак 
часово  ця  звукозміна  припадає  на  (середину?)  XVII  ст.,  тобто  приблизно 
на  той  самий  час,  що  й  розповсюдження  V  на  цілу  дієслівну  парадиг¬ 
му:  совда  стр'Ьлл  (назва  рослини  —  Славин.  1642),  дєрєвлл  зб.  (Ключ 
1695),  в  здоровлю  (Дерн.  1702),  под  цєрковдюв  (Няґ.  1758),  с  кровлю 
(Книж.  госп.  1788)  тощо. 

Хронологічну  послідовність  змін  у  ~  V  після  губних  (якщо  не  зва¬ 
жати  на  дрібні  анклави),  вочевидь,  можна  зреконструювати  в  такий 
спосіб: 

1.  Розповсюдження  у  в  усіх  формах  теперішнього  часу  дієслів  четвер¬ 
того  класу  (роб'ю)  —  від  надсянських  до  східногуцульських  гові¬ 
рок  —  очевидно,  на  початку  XVII  ст. 


9  Див.  мапу  Я.  Закревської  у  ДМУ М  5,  с.  64;  так  само  5ііеЬег,  мапи  274  та  366. 


644 


38.7  Ствердіння  губних  перед  голосними 


2.  ]  >  V  на  межі  морфем  (роблять ,  здоровля)  на  Поділлі  та,  можливо, 

на  Закарпатті.  —  середина  XVII  ст.  (6л.  1640  р.?). 

3.  Поширення  другої  з  зазначених  звукозмін  на  інші  частини  мови 

(на  межі  морфем)  у  наддністрянських,  частково  в  бойківських 
і  буковинсько-покутських  говірках  (здоровля  ~  здоров'я ,  але  тільки 
роб'ю,  роб'ят);  поширення  (або  спонтанне  постання)  цієї  ж  зміни 
лише  на  межі  морфем  усередині  дієслова  на  схід  та  на  північ 
від  Поділля  (роблю ,  роблять ,  але  здоров'я)  —  середина  XVII  ст. 
(бл.  1660?). 

Можна  гадати,  що  непоширення  V  на  дієслова  четвертого  класу 
в  наддністрянсько-буковинській  діалектній  зоні  було  вможливлене 
осмисленням  V  як  іменникового  суфікса;  поширення  Г  у  формах  дієслів 
лише  четвертого  класу  в  більшості  українських  говірок  на  північ  та 
схід  від  Поділля  пояснювалося  тяжінням  до  спрощення  чергувань  при¬ 
голосних  у  середині  парадигми  дієвідмінювання;  на  теренах,  згаданих 
раніше,  це  вже  було  зроблено  шляхом  розповсюдження Таким  чином, 
дієслова  в  цій  зоні  на  велику  міру  уникли  зміни  ]  >  Г,  що  якраз  тоді 
охопила  інші  частини  мови,  оскільки  парадигма  їх  дієвідмінювання 
на  той  час  уже  була  водностайнена. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  26,  до  якої  можна  додати: 

1.  ТЬотзоп  А.  «Біе  Ег^еісЬищ*  ипсі  ЕгЬагШп£  бег  ЬаЬіаІе  іт 
ІЛсгаіпізсЬеп».  ЗІФВ  13-14,  1927. 

2.  Бірьіла  Н.  «Зтьімалагічна  мяккія  губньїя  зьічньїя  у  бела- 
рускіх  народних  гаворках».  ПІМ  3, 1957. 

3.  Латта  В.  «Отражение  восточнославянских  рефлексов  некото- 
рьіх  общеславянских  фонетических  групп  в  украинских  гово¬ 
рах  Восточной  Словакии»,  7.  5РШК 13, 1961  (1962). 

4.  Калньшь  Л.  «Корреляция  твердих  и  мягких  согласннх  фо¬ 
нем  в  украинском  язьіке»,  10.  УЗИСл  23, 1962. 

5.  Закревська  Я.  «Епентетичні  звуки  в  українських  говорах». 
ДМУМ5 ,  1962. 

6.  Марчук  (Бовтрук)  Н.  «Форми  першої  особи  однини  дієслів 
теперішнього  часу  в  українських  говорах».  Українська  діа¬ 
лектологія  і  ономастика ,  1.  К.,  1964. 


39.  АСИМІЛЯЦІЯ  ГОЛОСНИХ 
У  СУМІЖНИХ  СКЛАДАХ:  о  (е)  ТА  а 


1.  Загальні  завваги .  645 

2.  Писемні  свідчення  ранньосередньоукраїнської  доби .  646 

3.  Писемні  свідчення  середньоукраїнської  доби .  647 

4.  Форми  з  “новим  а ”  в  сучасній  українській  мові .  648 

5.  Зовнішні  та  внутрішні  чинники  постання  “нового  а” .  653 

6.  Здювдаящодослівкаждий-кождийтгіжадиий  .  656 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  певній  групі  слів  (вона  подається  в  39.4)  для  ранньосередньоукраїнської 
доби,  а  точніше,  як  слід  гадати,  —  для  її  останніх  десятиріч,  характерним 
був  перехід  звука  о  й  рідше  е  та  інших  голосних  у  звук  а.  За  приклад 
слів,  що  належать  до  цієї  групи  може  правити  суч.  укр.  літ.  багатий  проти 
давн.  укр.  богатьін.  Оскільки  традиційний  правопис  вимагав  у  таких  випад¬ 
ках  о  (або  якогось  іншого  голосного,  вмотивованого  етимологічно),  ця 
зміна  представлена  в  тогочасних  писемних  пам’ятках  скупо,  хоча  й  є  ціл¬ 
ком  певно  засвідчена.  Проте,  навіть  якби  таких  свідчень  бракувало,  подане 
вище  часове  віднесення  переконливо  потверджується  даними  лінґвістич- 


646 


39.2  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


ної  географії:  ця  інновація  ступнево  поширювалася  з  півночі  й  на  велику 
міру  була  зупинена  на  кордоні  між  Литвою  та  Польщею,  як  він  був  існував 
до  1569  р.  Тепер  ізоглоси  для  більшості  слів  згаданої  групи  проходять 
приблизно  вздовж  лінії  Ковель  —  Броди  —  Тернопіль  —  Хмельницький  — 
Могилів-Подільський.  Південно-західні  говірки,  розташовані  захід  ніше  від 
цієї  приблизної  лінії,  якщо  не  брати  кількох  винятків  (вартих  уваги,  але 
й  поясненних),  залишилися  незаторкнуті  цією  зміною. 


2.  ПИСЕМНІ  СВІДЧЕННЯ  РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

Випадки  написання  “нового  а”  (випадкові  й  поодинокі)  можуть  трапля¬ 
тися  навіть  у  деяких  давньоукраїнських  пам’ятках,  наприклад:  араматьі, 
дрглнТк  (Напк.  XIII  ст.),  кдрдБдь  (Київ.-Лавр.  Єв.  бл.  1350).  Приклади,  що 
походять  із  XV  ст.,  заслуговують  на  більшу  довіру:  ім’я  Савастьянть 
(Гр.  1433,  Київ  —  гр.  ХєРаопаш;),  топонім  КрАМАнцомі»  інстр.  (Гр.  1435, 
поблизу  Житомира  —  суч.  укр.Крем’янець),  топонім  Сдмдшк<ж(Гр.  1437, 
Остріг  —  назва  бере  початок  від  імені  Семагико :  Семен ,  гр.  Іьрєсоу), 
багатгьстгво  (Ап.  Ант.  XV  ст.).  Проте  щойно  в  XVI  ст.  такі  записи  починають 
з’являтися  настільки  часто,  що  будь-яку  можливість  описок  (упереджу- 
вальних)  можна  виключити:  тгастгал\єнтг  ‘заповіт’  (Гр.  1539,  Остріг),  гаразд, 
Гдрлснм  (Люстр.  Житомир  1545  —  гр.  Гєрдилрод),  топонім  Радивоновчьскоє 
Ген.  (Люстр.  Черкаси  1552  —  від  імені  Радивон,  гр.  ’Нрсодісоу1),  кдлдцьію 
(та  колдцию)  ‘трапезу’  (Перес.  Єв.  1561),  Агазіт  (Вірм.  1562),  кдлдцию 
(Вол.  Єв.  1571),  паганства  Ген.,  кашталяна  Ген.  (Вас.  Загор.  1577).  Пор. 
також  надпоправне  написання  о  замість  етимологічного  а:  коровднт* 
(Люстр.  Черкаси  1552),  антропонім  Япончл  (Люстр.  Житомир  1552). 
Значно  частіше  такі  варіанти  написання  трапляються  в  пам’ятках,  що 
є  в  ґрунті  речі  білоруські  й  містять  тільки  окремі  українські  риси,  як 
Чет.  1489  (БАГАТЬІМИ,  ПАГАНИИ,  КАрАВЛЬ,  лрАМАТи),  Крех.  Ап.  1572  (гдрАЧИЙ, 
гдрдздь,  КАрАБЛЯ  ҐЄН.,  ДАСТАМЄНТ,  МАСЯДЗу  ‘ЖОВТОЇ  МІДІ’  —  ПОр.  ПОЛ.  ТП08ІЦСІ2) 

тощо.  Варто  завважити,  що  ввесь  матеріал,  за  винятком  одного  прикладу 
з  Поділля  (Вірм.,  але  пор.:  ГлрАСнм  —  Гр.  1565,  Снятин),  походить  із  Волині 
та  Подніпров’я. 

На  написання  а  у  словах  л\Андстйр  (наприклад,  Трост.  Уч.  Єв. 
1560)  та  граматка  ґен.  одн.  (Йос.  Фл.  XVI  ст.)  можна  не  зважати.  Ці  варі¬ 
анти  віднотовуються  з  самого  початку  писемної  традиції  на  Україні 
(мАНАСтьірьскьш  —  Ізб.  1076),  але  вони  віддзеркалюють  правопис  грецьких 
першовзорів:  рашатгірюу  та  ураррата). 


1  Це  ім’я  легко  могло  підпасти  під  дію  народної  етимології  (корінь  гасі-).  Пор.:  топонім 
Рддивоігьково'к  ґен.  (Гр.  1359,  Перемишль). 


39.3  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


647 


3.  ПИСЕМНІ  СВІДЧЕННЯ  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

Вживанням  на  письмі  “нового  а”  пам’ятки  середньоукраїнської  доби  про¬ 
сто-таки  рясніють.  Зацитувати  можна  лише  невеличку  вибірку:  Гдрдсима 
ґен.  (Житом.  1584),  кашталяна,  прАЛАТьі  ‘прелати’  (Філал.  1597  —  друге 
слово  являє  собою  запозичення  з  пол.рга&гґХвАдвАномт*  дат.  мн.(Кл.  Остр. 

1598  —  Імовірно,  запозичення  З  ПОЛ.6«/^<2П),ГАНМАрСКААЖІН.  рід(Кл.  Остр. 

1599  —  можливо,  під  впливом  пол.  §атсагг),  сирАмлх  ‘сіромах’  (Ів.  Виш. 
1600),  цакавьій,  гАрАЗДль  (Памва  Бер.  1627),  антропонім  Кдрсдк-ь  (Моги¬ 
ла  1635  —  тур.  кагзак  ‘горностай’  але  словен.  когзак ),  скАрАд&гь  ґен.  мн., 
гАрлчого  (Люцид.  1636),  кАрАвдь  (Єв.  1637),  калач,  тастамєнт  (Славин.  1642), 
прізвище  Рароьус  (Вірм.  1643),  нагабици  ‘ногавиці’  (Вісґіопагіит  1649), 
прізвище  СаДДАТЧЬ,  (Полт.  1664),  ПАНЧОХИ  (Полт.  1666),  ГрАМАДІ/*  ак.  одн. 
(Полт.  1667),  гідронім  Багатою  інстр.  (Полт.  1674),  табадни  ‘рушники’ 
(А л.  чел.  Бож.  1674  —  пол.  ІотаЦа,  іт.  іосафа),  кдрдд'Ь  (Стародуб  1683), 
гдабчастим  ‘голобельним’  (Вірші  Кл.  Зин.  1690  —  пор.  рос.  оглббля ), 
Л/ІАМОТЄНКу  (Пирят.  1690  —  пор.  болг.  МОМЬК  ‘молодик’),  ХАМуТЮ/и  інстр. 
(Пирят.  1697),  багат  (Тассо  1700),  прлвянту  ґен.  (Листовня  1712),  кажан 
(Довгал.  1736  —  пор.  рос.  кбжа  ‘шкіра’,  прізвище  Шастопаль  (Гр.  1770, 
Київ  —  пор.  шостий  палець)  тощо. 

Надпоправне  написання  можна  проілюструвати  такими  при¬ 
кладами:  колєн'ьдлроу  ґен.  одн.  (Житом.  1583),  хо дотаєм  ‘старателем’ 
Ст.  Зиз.  1596  —  пор.  ст.  ц.  сл.  ходатаи),  розпомятлдся  ‘оговтався’  (Літк. 
Єв.  1600),  прізвище  ШлфорА ґен.  (Пирят.  1701  —  пор.  пол.  зга/агг ‘керівник 
податково-господарчої  служби’),  сокрлмєнту  ‘причастя’  ґен.  одн.  (Літоп. 
Граб.  1710).  В  імені  Татяна  (гр.  Тапащ)  надпоправна  форма  взяла  гору 
й  уважається  за  нормативну  в  літературній  мові:  Тетяна  —  пор.  Тетяни  ~ 
Татвяни  ґен.  (Любл.  бр.  1600),  Татяни  ґен.  -  Тетяні/-  ак.  (Полт.  1671). 

Коли  польсько-литовський  кордон  був  скасований  (1569  р.), 
пересування  людності  та  слів  територією  України  стало  відбувати¬ 
ся  легше.  Відтоді  вживання  “нового  а”  часом  має  місце  й  у  пам’ятках 
із  нелитовської  частини  України.  Інколи  це  може  пояснюватися  мігра¬ 
цією  слів,  інколи  —  мандрівками  писарів:  гатмана  ґен.  одн.  (Літоп.  Март. 
Бєл.  1600),  Нагазі  (Са\у.  1619),  топонім  Нагазіпои/ на  Покутті  (Веаиріап 
1653  —  суч.  укр.  Гарасимів ),  прізвище  Глнчлреви  дат.  (Покр.  записи,  Язл. 
Єв.  1740)  тощо. 

Пояснення  написань,  що  часом  трапляються  в  деяких  закарпат¬ 
ських  пам’ятках  і  на  позір  належать  до  того  самого  типу  (Никадая  ґен.  — 
Андр.  1701,  наган  —  Няґ.  1758  проти  суч.  укр.  літ.  нехай ,  надпоправне 
годузкьі  —  Уч.  Єв.  Кап.  1640,  пор.  також  лемк.  ім’я  Подажки  ґен.  —  Одрех. 
гр.  1586,  гр.  Пє&ауіа),  подаються  нижче  (див.  39.5). 


648 


39.4  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


4.  ФОРМИ  З  "НОВИМ  ап  В  СУЧАСНІЙ  українській  мові 

Деякі  форми  з  “новим  а”  (або  надпоправним  о  чи  е  замість  а)  потрапи¬ 
ли  до  літературної  української  мови,  інші  —  ні.  Базовий  список  дотич¬ 
них  слів  представлено  нижче  з  поділом  їх  на  дві  групи. 

а).  Голосний  (найчастіше  о,  але  в  деяких  словах  також  е ,  і,  и),  що 
перемінився  на  а,  стоїть  у  переднаголошеному  складі,  а  наступний 
наголошений  склад  містить  а.  Сюди  належать  такі  випадки: 
багатий  —  пор.  пол.  Ьо&аіу\  слово  багаття  не  має  до  цього  жодного 
тичення  й  містить  регулярний  з  етимологічного  погляду  звук  а 
(пор.  гр.  фбхусо  ‘смажити’); 

бакай  належить  до  цієї  групи,  якщо  виводиться  від  кореня  бік :  боку\ 
пор.  рос.  обочина  ‘узбіччя  шляху’; 

Бахмач  —  пор.  давн.  укр.  Бохмачь  (іп.  літоп.  1 147);  наголос  у  цій  назві 
перейшов  із  другого  складу  на  перший; 
варган  —  пор.  орган ,  хоча  ймовірнішим  є  запозичення  з  чес.  оагкапу\ 
галанці  —  з  рос.  голландцьі: ; 

ганчар  (пор.  рос.  гончар )  —  форма,  що  ймовірно  зазнала  впливу 
з  боку  пол.  &атсап  (але  з  1946  р.  належить  писати  гончар ); 
у  спільнокореневому  слові  ганчірка  а  з’являється  незалежно  від 
того,  чи  в  наступному  складі  є  а ; 

Гарасйм  на  основі  гр.  Гєраслрод  (теперішній  наголос  має  вторинну 
природу); 

гаразд  —  пор.  рос.-ц.  сл.  гордздж  ‘удатний’  та  сер.  укр.  Ногазсі  (Тга^есііа 
1618); 

гарячий  —  пор.  по л.§ощсу; 

Збараж  —  пор.  давн.  укр.  школо  Зкьірлжл  (Іп.  літоп.  1211)  від  імені 
*5ьЬу-гасІ-1  за  допомогою  праслов’янського  суфікса  (наголос 

перейшов  із  другого  складу  на  перший); 
зяхати  (наприклад,  Мушкетик  1971)  —  пор.  ( по)зіхати1  пол.  гіехоас\ 
кажан  —  на  базі  кореня  ког-,  як  у  рос.  кожа  ‘шкіра’,  —  пор.  діал. 
(півд.  вол.,  зах.  поліс.)  кожан  та  кожани  ак.  мн.  (Книж.  госп. 
1788);  пор.  також  в  кажанках  ‘у  шкуратянках’  (Куліш  1846); 
калабаня  від  кал  ‘багно’  та  баня  ‘яма’  зі  сподіваним  о  в  ролі  сполуч¬ 
ного  голосного; 

калач  на  базі  кореня  кої- ,  як  у  слові  коло  —  пор.  діал.  (бойк.)  колач ; 
каправий  —  пор.  копра  ‘гній  в  очах’  (діал.)  проти  словац.  кагра,  каграсу\ 
рос.  капать  —  випадок  непевний; 

Карань  (доплив  Трубежа)  —  пор.  до  Корлн'Ь  (Іп.  літоп.  1140); 
картати  —  пор.  болг.  кьртя  ‘відривати’  (хоча  не  можна  виключити 
й  запозичення  з  пол.  діал.  кагіас  —  при  літературній  формі  кагсіс 
‘ганити’); 

(роз)каряка  —  пор.  рос.  окорок  ‘окіст’; 


39.4  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


649 


(під)касати  —метатезою  від  підсукати ,  тобто  від  *-кизаіу ; 
качан  —  пор.  рос.  кочан  ~  кочень ; 

малай  ‘кукурудзяний  хліб’  —  запозичення  з  рум.  таїаі; 

Малакка  —  від  гр.  МєХауіос, 

маляс  (і  меляса)  —  з  суч.  гр.  уеЛід  ‘різновид  цукру’; 
манах  —  запозичення  з  гр.  рошхбд  через  посередництво  церковно¬ 
слов’янської  мови,  якіманастйр  (див.  39.2),  але  з  1946  р.  в  обох 
випадках  належить  писати  о; 

(роз)мантачити  ‘(про)циндрити’  —  ймовірно,  відмотати  з  афектив¬ 
ним  арготичним  суфіксом  -п-; 
маслак  —  пор.  мосбл; 
матня  —  йор.  мотатися; 

Палажка  ~  Палагна  —  від  гр.  Пгкосуіа,  але  пор.  також  болг.  діал. 
Палагйя; 

( роз)панахати  —  пор.  ( на)пинати  ~  напнути ,  тобто  від  *-рупахаіу ; 
солдат  —  слово  зрідка  вживалося  в  XVII  ст.  (з  італійської?)  й  було 
наново  запозичене  з  російської,  куди  було  потрапило  з  німе¬ 
цької  ( Боїйаі );  з  1933  р.  належить  писати  солдат  —  пор.  солдат 
(Квітка  1833); 

скав(у)чати  пор.  пол.  зкотюусгес  ~  зкошуіас; 

хазяїн  —  запозичення  з  рос.  хозяин ,  що  походить  від  чув.  хо^а;  пор. 
тур.  коса  ‘господар’; 

халява  —  пор.  пол.  скоіема ,  серб.-хорв.  колеса  ‘панчоха’; 
храповий  —  пор.  пол.  скгорашу ; 
чабан  —  з  тур.,  кр.  тат.  $оЬап; 

Шабалтасівка  (під  Кролевцем),  гідронім  Шабалтасний  (сточище 
Дінця)  на  базі  нім.  БаЬеІіазске  ‘ташка’; 

*  *  *  У  говірках  є  ще  багато  слів  такого  ґатунку.  Навести  вичерпний  список 
незмога  з  огляду  на  недостатню  вивченість  діалектного  словництва. 

До  переліку,  поданого  нижче,  не  внесено  матеріалів  говірок  із  аканням 
(див.  5.5).  У  випадку,  якщо  слово,  за  наявними  даними,  вживалося  в 
говірках,  поширених  на  південний  захід  від  чинного  до  1569  р.  литов¬ 
сько-польського  кордону,  ця  обставина  зазначається. 
бацян  —  пор.  пол.  Ьосіап  (зах.  закарп.); 
бамага  ‘папір’  з  рос.  бумага; 
банкарт  ‘байстрюк’  —  пор.  пол.  Ьфагі;, 

Волосожар  —  літ.  укр.  Волосожар; 
гарваги  ‘потік’  з  уг.  когоаз  ‘западина’  (сх.  закарп.); 
грамах  ‘кусень  криги,  на  якому  з’їжджають  з  гори’  (наприклад,  Му- 
шкетик  1971)  і  так  само  громах  (наприклад,  Панас  Мирний  1880) 
із  коренем,  як  у  слові  грім :  грому; 
жабрах  (Біл.-Нос.  1843)  —  літ.  укр.  жебрак, 
жалдак  ‘обшарпанець’  —  пор.  пол.  гоїсі  ‘жовнірська  платня’; 


650 


39.4  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


Звараги  (гідронім  на  Буковині)  —  якщо  виводиться  від  *Ігоогаз , 
на  базі  ізвір :  ізвору  ‘джерело’; 

казюка  ‘комар’,  утворене,  вочевидь,  від  казявка ,  з  коренем,  як  у  слові 
коза ; 

калакалуша  ‘черешня’  —  складене  за  допомогою  подвоєння  кореня  каї , 
це  слово  мусило  б  мати  форму  *каІокаІиза\ 
каламашка  ‘різновид  возу’  —  пор.  дави.  укр.  колнмлгь  ‘намет’  з  монг. 
хаІіта&  ‘калмик’; 

каляндра  ‘коріандр’  (Біл.-Нос.  1843); 

(с)канати  (літ.  укр.  конати)  —  Шевченко  вживав  обидві  форми;  поява 
а  може  бути  спричинена  чергуванням  о :  а  в  дієсловах; 
корабель  —  хоча  в  грецькій  мові  це  слово  має  форму  кххраРюу,  українське 
слово  виводиться  з  прасл.  *когаЬГь,  і  форма  з  а,  засвідчена  в  Теофі- 
полі  (Хмельницька  обл.)  є  вторинною2; 
караблик  ‘відлога’  (Біл.-Нос.  1843)  —  пор.  укр.  літ.  корабель ; 
королі  —  пор.  укр.  літ.  коралі ; 

каракати  ‘низькі  чоботи’  —  корінь,  як  у  рос.  окорок  ‘окіст’; 
карапавка  (~  коропавка)  ‘жаба’  (вживається  в  Галичині)  —  сподіваною 
є  форма  з  повноголосом;  пор.  лит.  кагра  ‘бородавка’; 
карат  ‘упряж’  (бойк.)  з  пол.  кіегаі\ 
каратати  ‘гаяти  (час)’  —  пор.  короткий ; 
катас  ‘китиця’  (бойк.)  з  пол.  киіаз\ 

лаханка  ‘корито’  —  пор.  рос.  лохань  ‘ночви’,  але  поряд  із  пол.  Іаскап 
‘миска’; 

лахматий  ‘кошлатий’  —  пор.  пол.  Іоск  ‘ганчірка’,  але  пор.  також 
чергування  з  а  у  словах  лахи,  пол.  ІасН  ‘ганчір’я’; 
маскаль  (наддністрянські,  іуцульські,  закарпатські  говірки)  — 
пор.  пол.  тозкаї; 

ногавиці  ‘штани’  з  коренем,  як  у  слові  нога  (наддністрянські,  гуцульські, 
закарпатські  говірки),  але  подана  форма  мусить  виводитися  від 
слова  ногавки ,  вживаного  в  центрально-північній  та  східній  частині 
Лемківщини; 

рандар  ‘шинкар’  —  імовірно,  з  білор.  рандар ;  пор.  пол.  агепбагг; 
схаван  —  пор.  ховати ;  початково  наголос  мусив  припадати  на  дру¬ 
гий  склад; 

тартазовати  ‘належати’  (закарп.)  з  уг.  іатіоті,  хоча  в  угорських  говірках 
на  Закарпатті  може  бути  й  іаііагпі,  а  отже  випадок  є  непевний; 
халаштати  ‘валашати’  —  пор.  рос.  холост  ‘неодружений’; 
шаріиавий  ‘шерехатий’  (Винниченко  1910)  —  з  рос.  шеріиавьій. 

б).  Уживання  “нового  а”  в  іншій  позиції,  ніж  у  переднаголошеному 
складі  перед  складом  із  наголошеним  а.  Сюди  належать  строкаті 


2  Навпаки,  паламар  імовірніше  являє  собою  не  продовження  давн.  укр.  пономдрь  ~ 
пономондр(ь)  (Усп.  зб.  XII  ст.),  а  повторне  запозичення  з  сер.  гр.  тщхщохари; зі  збереженим 
а  (пор.  пдндмдрєлмь  —  Мог.  1635).  Цим  можна  пояснити  наявність  а  в  іуц.  паламарь. 


39.4  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


651 


випадки,  що  їх  можна  об'єднати  в  кілька  груп,  після  чого  ще  зали¬ 
шається  трохи  слів,  що  можуть  уважатися  за  ізольовані. 

ба) .  У  двох  суміжних  складах,  що  містять  голосний  а.  Один  із  цих 
голосних  може  бути  етимологічним,  а  другий  уподібнюється  до  нього 
або  впроваджується  в  сусідній  склад.  Наголос  здебільшого  припа¬ 
дає  не  на  а: 

багатир  ‘герой'  —  пор.прасл.  *Ьо§а£угь,  з  давн.  тур.  *Ьауа£игу  з  1933  р. 
це  слово  належить  писати  з  о; 

закамарок  —  з  коренем,  як  у  слові  комора ,  але  ймовірно  на  основі 
болг.  комара  від  гр.  карара  ‘кімната'  (в  такому  разі  це  слово  не 
належить  до  аналізованої  групи); 

каламутний  —  на  базі  кал  ‘бруд’  та  мутний ,  де  на  місці  сполучного 
голосного  випадало  б  сподіватися  о; 
панахида  —  з  гр.  по іууохіба  ‘вечірня’; 

сачавйця  (діал.)  —  пор.  літ.  укр.  сочевиця  —  на  базі  кореня  сік  :соку 
(щодо  постання  а  після  с  —  див.  9.5); 
халамида,  халамидник  із  гр.  ‘кирея’  ґен.  одн.  —  перший  звук 

а  вставлений  в  українській  мові; 

харапудитися  —  пор.  діал.  кокбго  ‘сторчма’,  рос.  діал.  хорхора 
‘неохайна  особа’,  рос.  хорохориться  ‘гороїжитися’; 
шаламатня  ‘розгардіяш’  —  на  базі  шал  і  мот{ати)  зі  сполучним  о  (?); 
шалапут  —  можливо,  із  шал  і  пудити ,  але  не  виключено  й  запози¬ 
чення  з  пол.  згаїариі  ‘вітрогон’  чи  з  білор.  шалапут. 

У  діалектних  матеріалах  винятково  можна  подибати  випадки 
вживання  а  на  місці  о  після  складу  з  наголошеним  а:  запан  ‘заслона’ 
й  звідси  дієслово  запанйтись  ‘запнутися  хусткою’  (Полтавщина)  — 
пор.  запинати. 

бб) .  Чергування  о :  а  (прасл.  оа  :оа)  в  дієсловах  на  позначення  видової 
різниці  в  літературній  українській  мові  збереглося  заледве  в  кількох 
коренях  ( перемогти :  перемагати  тощо),  але  й  надалі  є  продуктивним 
у  південно-західному  наріччі  {потопити: потопати)3.  Побічним 
вислідом  цього  чергування  є  наявність  а  в  дієсловах  із  повноголо- 
сом  (ого,  о/о)  —  див.  6.6ґ.  Звідси  суч.  укр.  калатати  —  пор.  рос. 
колотить.  Початкову  й  проміжну  фазу  цієї  еволюції  віддзеркалено 
в  написаннях  кодотати  (Вол.  Єв.  1571)  та  кодатаєт  (Ґал.  1663). 

З  інших  причин  схожий  “псевдоповноголос”  має  місце  в  слові 
шкаралупа ,  складеному  зі  слів  зкога  (літ.  укр.  шкіра)  та  Іир(уґу).  Спо¬ 
дівана  *зкогоІйра  приподібнилася  до  псевдоповноголосих  форм  на 
-ага-  з  огляду  на  їхній  афективний  характер,  можливо  за  сприят¬ 
ливого  впливу  з  боку  мов,  що  мають  форми  на  кшталт  ц.  сл.  скрАдупл, 
чес.  зкгаїоир  ‘шкурка  (на  молоці)’;  пор.  також  зашкарублий. 


3  Пор.  поширення  цього  чергування  на  дієслова,  що  були  містили  в  корені  єр: 
отмавляли  ‘відмовляли’  (Тассо  1700). 


652 


39.4  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


*  *  *  бв).  Народна  етимологія  в  деяких  словах  призвела  до  приподібнення 
їхніх  початкових  складів  до  широко  розповсюджених  префіксів 
та/або  їхніх  прикінцевих  складів  до  широко  розповсюджених  суфіксів. 
Це  могло  бути  причиною  варіювання  о- а  в  таких  словах: 
ночувати  проти  діал.  (над  Дністром  і  Прутом)  ночувати  (пєрєндчуєт  — 
Ів.  Виш.  1600 .переночуй  —  Стефаник  1897);  пор.  префіксе- в  пів¬ 
нічноросійських  говірках,  де  подібна  аналогія  спостерігається 
у  слові  наслег  ‘нічліг'; 

нагідки  —  пор.  рос.  ноготкй,  укр.  ніготь  проти  префікса  на-  та  кореня 
год(йтися)\ 

зозуля  проти  діал.  зозуля4  —  пор.  префікс  за-  (хоча,  оскільки  г-  у  цьому 
слові  є  наслідком  розподібнення  від  і —  прасл.  *2е§ьг(иЦ)ау 
звукова  зміна  на  а  після  середньопіднебінного  була  цілком  мож¬ 
лива  —  див.  9.5); 

буханка  з  пол.  ЬосНеп  —  зі  зміною  е  на  о  ( *Ьйхоп ),  відтак  на  а,  як 

у  суфіксі  -ап - ап 9  ( *Ьйхап  ~  *Ьйхап’),  звідки  форма  буханець 

та  наведене  вище  заголовне  слово  зі  вторинним  наголосом  на  а . 
Діал.  заря  (півн.  укр.,  лемк.,  закарп. 5)  —  проти  літ.  укр.  зоря  —  не  є  укра¬ 
їнською  інновацією,  бо  обидві  форми  дублювали  одна  одну  ще 
в  праслов’янській  мові:  пор.  рос.  заря  та  зоря ,  пол.  гогга,  але  також 
ст.  пол.  гагга,  болг.  заря  та  зора  тощо  6 * *. 
бг).  У  деяких  чужомовних  словах  а  точно  відтворює  форму  дотичного 
слова  у  відповідній  мові,  й  жодних  змін  в  українській  мові  вони  щодо 
цього  не  зазнали.  Це  стосується  таких  випадків: 
бадьорий  —  з  білор.  бадзер  або  півд.  рос.  діал.  бадер\  пор.  діал.  (Хар¬ 
ківщина)  ободярйтися  ‘одужати’  зі  збереженим  о; 
карновухий  —  можливо,  запозичення  з  білоруської;  пор.  білор.  карнатьі 
‘з  обрубаним  хвостом’,  карнаціць  ‘обрізати’; 
падлюка  ‘негідник’  —  арготичне  запозичення  з  російської  (вживане, 
наприклад,  Кримським  1894,  Винниченком  1912,  Драчем  1972); 
панчоха  —  з  білор.  панчоха  (від  пол.  ропсгосНа ),  в  українській  мові 
вперше  засвідчено  1666  р.;  безпосереднє  запозичення  з  польської 
представлено  формою  пунчох»  (Льв.  Ставр.  бр.  1595); 
діал.  (північна  й  центральна  частини  Львівщини)  стадола  з  пол.  зіосІоЬ 
(як  літ.  укр.  стодола ),  але  й  під  впливом  нім.  ЗіасІеЬ, 
сталюга  (центральні  райони  Чернігівщини)  проти  столюга  (Північна 
Київщина)  ‘козли’  з  білор.  сталюга. 
бг).  У  деяких  інших  чужомовних  словах  звуковий  зсув  міг  бути 
спричинений  недосконалим  сприйняттям  в  усному  спілкуванні,  подвій¬ 
ним  запозиченням  із  різних  говірок,  віддаленими  асоціаціями 


4  У  просторій  зоні,  що  охоплює  майже  всі  південно-західні  говірки,  крім  частини 
бойківських  і  закарпатських.  Див.  Жилко,  Нариси,  мала  18  і  Дзендз.,  мапа  14. 

5  Див.  часткову  мапу  в  СГ,  с.  16. 

6  Утім,  можливо,  що  заря ,  представляючи  на  Закарпатті  прасл.  дублет,  в  північноукра¬ 

їнському  наріччі  є  радше  спричинене  білоруським  впливом.  Ця  думка  потверджується 

тим,  що  ізоглоса  форми  заря  тут  збігається  з  ізоглосою  форми  кропива  (літ.  укр.  кропива ), 

що  має  місце  лише  в  мовах  з  аканням. 


39.5  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


653 


народноетимологічного  ґатунку  (які  тепер  не  піддаються  реконструк¬ 
ції)  тощо.  Ці  слова  тут  незмога  проаналізувати  докладно.  Серед 
вибраних  прикладів  можна  навести  такі: 

Вакула  —  з  гр.  ВохжоХод  (засвідчено  1484  р.,  Городищенський  Пом’я- 
ник)  —  за  білоруського  посередництва?  —  або  змішане  з  ім’ям 
Акул(а)  від  гр.  'АкьХХои;  (ім’я  Акули  ґен.  —  Бер.  Напк.  XIV  ст.)  ? 
коцюба  з  тюрк.  котЬе ,  але  діал.  (наддністр.)  кацюба\ 
чавун  із  тюрк,  доуип  (наприклад,  у  балкарській  мові);  змішало  з  чавити  ? 
штани  —  якщо  запозичене  з  давн.  тур.  *цЬоп  ‘підштанки’,  це  слово  має 
невмотивований  звук  а,  але  його  етимологія  є  зовсім  непевна. 

Звісно,  зміни  також  могли  перекшталтовувати  чужомовний  звук 
а  в  інші  голосні,  як  в  імені  Дем’ян,  що  походить  від  гр.  Аоуіа\юд.  Форма 
з  голосним  е  являє  собою  недавнє  запозичення  з  російської,  де  вона 
змішалася  з  ім’ям  Дементій,  гр.  Аауєпод.  Пор.  баклага  ~  боклаг  із  тат. 
Ьакіак  ‘посудина  на  воду’.  Інколи  вихідний  голосний,  відмінний  від  а, 
зберігається,  як  у  діал.  (головно  бук.-пок.)  7чобану  —  пор.  форму  чабан , 
розглянуту  в  39.4а,  тощо. 


5.  ЗОВНІШНІ  ТА  ВНУТРІШНІ  ЧИННИКИ  ПОСТАННЯ  “НОВОГО  а” 

За  регулярну  звукозміну  з-поміж  наведених  вище  слів  можна  вважати  — 
до  певної  міри  —  лише  випадки,  перелічені  в  пунктах  а),  ба)  та  бб).  Усі 
приклади,  подані  в  подальших  уступах  попереднього  параграфа,  мають 
індивідуальну  природу.  їх  згадано  лише  для  того,  щоб  показати  брак  одно¬ 
рідності  як  щодо  джерел,  так  і  щодо  часу  постання  цієї  інновації.  Всім 
цим  —  не  таким  уже,  зрештою,  й  численним  —  помішанням,  народним 
етимологіям  та  хитанням  (з  лише  почасти  з’ясованою  мотивацією)  міг 
сприяти  більш  загальний  перехід  ненаголошеного  о  (а  принагідно  й  інших 
голосних)  в  а,  хоча  в  принципі  вони  могли  відбутися  коли  завгодно, 
й  у  багатьох  випадках  час  запозичення  лишається  незнаним.  Тому  подаль¬ 
ший  аналіз  зосереджуватиметься  на  перших  трьох  групах  (типах)  слів, 
з  урахуванням  того,  що  навіть  серед  них  декотрі  слова  потрапили  в  укра¬ 
їнську  мову  чи  зазнали  в  ній  змін  у  пізніший  час,  що  є  безперечним  для 
слів  галанці ,  маляс ,  бамага,  маскаль,  лаханка,  калатати  та,  можливо,  ще 
деяких.  Однак  більшість  із-поміж  них  таки  зазнали  цієї  зміни  в  XVI  ст., 
й  типи  репрезентованих  ними  змін  очевидно  припадають  на  цю  добу.  Саме 
вони  й  становитимуть  нижче  предмет  розважань. 

Спільні  риси  розгляданих  голосних  у  перелічених  словах  — 
це  ненаголошена  позиція  та  прилеглість  до  голосного  а,  найчастіше  на¬ 
голошеного,  в  наступному  складі.  Проте  зміна  голосних,  відмінних  від  а , 
на  “новий  а”,  мігши  мати  місце  в  зазначених  умовах,  так  ніколи  й  не  пере- 


7 


Пор.  КДА,  мала  145. 


654 


39.5  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


творилася  на  загальне  правило.  Були  десятки  слів,  де  ці  умови  задовольня¬ 
лися,  але  переднаголошений  о  в  них  залишився  без  змін  (і  вже  поготів  — 
інші  голосні,  зачеплені  цим  процесом  хіба  що  побічно).  Це  стосується  не 
лише  слів,  де  в  межах  парадигми  словозміни  чи  словотвору  дотичний 
голосний  міг  перебирати  на  себе  наголос,  а  наголошений  а  в  наступному 
складі  —  змінюватися  на  інший  голосний  ( вода :  воду ),  а  й  великої  сили 
таких,  де  цього  ніколи  не  траплялося,  включно  з  багатьма  старими  та 
недавніми  запозиченнями,  що  не  мають  прямих  етимологічних  паралелей, 
на  кшталт  ковпак  (із  тюрк,  каїрак  ‘капелюх'),  громада ,  кохати  тощо. 

Якщо  вже  говорити  про  етимологічні  паралелі,  то  уважніший 
погляд  на  дані,  зібрані  в  пунктах  а),  ба)  та  66),  виявить,  що  слова,  заторк- 
нуті  цією  звукозміною,  здебільшого  на  час  її  здійснення  вже  втратили 
свою  етимологічну  прозорість.  Мовці  напевне  вже  покинули  пов'язува¬ 
ти  прикметник  багатий  з  іменникои  Бог ,  іменник  бакай  з  іменником  Ьйк 
(суч.  укр.  бік),  прикметник  гарячий  із  дієсловом  горіти  й  уже  поготів  не 
годні  були  встановити  “внутрішню  форму”  чужомовних  слів  (на  кшталт 
чабан)  чи  християнських  імен  (на  кшталт  Малайка).  Отже,  можна  виснува¬ 
ти,  що  тьмяність  етимологічних  зв’язків  була  сприятливим  для  дослі¬ 
джуваної  звукозміни  чинником,  хоча  й  недостатнім  для  самостійного  її 
спричинення.  Навіть  і  збіг  усіх  без  винятку  перелічених  умов  ще  не 
Гарантував  уреальнення  відповідної  звукозміни. 

Виявлена  несистематичність  описаної  звукозміни  вкупі  зі  зро¬ 
бленим  вище  (39.1)  спостереженням  щодо  її  первісної  затримки  на 
тогочасному  литовсько-польському  кордоні,  який  ділив  українську  мовну 
територію,  узгоджуються  з  припущенням,  що  ця  звукозміна  була  спри¬ 
чинена  білоруським  впливом  у  межах  Великого  князівства  Литовсько¬ 
го,  й  заразом  свідчать  про  силу  цього  впливу5.  То  було  поширення 
білоруського  акання  на  українську  мову,  але  воно  не  стало  загально  чинним 
правилом,  що  стосувалося  б  усього  словництва.  Припускалося  воно  тільки 
в  жорстких  фонетичних  умовах,  викладених  на  початку  цього  параграфа8 9. 
Завузькі  фонетичні  рамці,  накладені  на  теоретично  можливий  процес 


8  У  списку  слів,  поданому  в  39.4,  більша  частина  матеріалу  має  білоруське 
походження  або  зазнала  переінакшений  під  білоруським  впливом.  З-поміж  форм, 
характерних  для  ХУІ-ХУІІ  ст.,  з  інших  джерел  постали  лише  вельми  нечисленні,  як 
Гарасим  чи  Палагна,  що  мусили  були  прийти  з  Балкан.  Стосовно  “нового  а”,  засвідченого 
в  говірках,  які  розташовані  з  польського  боку  кордону  до  1569  р.,  можна  з  великою 
ймовірністю  стверджувати,  що  “новий  а”  білоруського  (в  кінцевому  підсумку)  походжен¬ 
ня  був  занесений  туди  вторинно,  при  контактуванні  між  собою  “литовських”  та  “поль¬ 
ських”  українців.  Наприклад,  пор.:  кажан  у  районі  Городенки,  Рогатина  та  Гусятина, 
розпорошене  вживання  форми  багач  над  Сяном,  у  районі  Самбора  та  Борщева  тощо. 

9  У  дрібних  говірках  на  Поліссі,  що  зазнавали  сильнішого  впливу  з  півночі  (з  Біло¬ 
русі),  були  інші  правила  та  межі  припущення  акання.  Наприклад,  в  Авцюках  (на  північ 
від  Мозиря)  акання  переважало  в  усіх  переднаголошених  складах  із  голосним  о,  якщо 
далі  йшов  голосний  а,  але  в  інших  позиціях  його  не  було. 


39.5  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


655 


необмеженого  поширення  акання,  виникли  невипадково.  Глибоке  коріння 
тут  було  в  самій  українській  мові:  йдеться  про  тенденцію  до  двоскладової 
гармонії  голосних,  що  була  оприявнилася  ще  під  прото-  та  давньоукра¬ 
їнську  добу  (див.  6.7  і  9.9).  Якщо  окреслена  звукозміна  навіть  у  цих  рамцях 
лишалася,  так  би  мовити,  неповною,  охопивши  не  всі,  а  лише  частину 
слів,  які  могли  б  під  неї  підпадати,  то  слід  пам’ятати,  що  така  сама  неповнота 
була  притаманна  й  ранішим  виявам  двоскладової  гармонії.  Вона  завжди 
зоставалася  тенденцією,  ніколи  не  перетворившися  на  всеосяжний  закон. 
У  випадку  “нового  а”  вплив  із  боку  білоруської  мови,  вочевидь,  був  не 
досить  сильний,  щоб  цю  неповноту  перебороти. 

Непослідовність  у  застосуванні  “правил”  ужитку  “нового  а”, 
очевидна  в  писемних  пам’ятках  середньоукраїнського  періоду  та  в  сучасній 
українській  літературній  мові,  віднаходиться  також  практично  в  усіх 
говірках,  поширених  у  країні.  “Новий  а”  не  тільки  не  був  жодною  з  них 
консеквентно  запроваджений  (окрім  деяких  говірок  з  аканням  —  див.  5.5), 
але  й  сам  список  відповідних  слів  змінюється  від  говірки  до  говірки. 
Кількох  прикладів  буде  досить.  На  Переяславщині  “новий  а”  фігурує 
в  словах  гаразд ,  хазяїн ,  скапать ,  багатир,  монастир,  але  його  немає  в  словах 
гончар ,  будяк ,  пужар  (літ.  укр.  пожар).  Звісно,  в  цій  зоні  пізнього  заселення 
(ХУІ-ХУІІ  ст.)  несхожі  форми  слів  можна  пояснити  змішанням  осадників 
з  півночі  (де  був  “новий  а”)  та  з  заходу  (з  о  або  и  на  місці  давнього  о). 
Одначе  така  сама  ситуація  спостерігається  й  у  діалектних  зонах,  розташо¬ 
ваних  західніше,  де  ледве  чи  могло  відбутися  таке  масове  змішання 
людності.  Наприклад,  у  говірках,  поширених  на  захід  від  Хмельницького, 
подибуємо  багато ,  ганчар ,  шкаралупа  проти  богатий ,  холява ;  у  Романові 
(Львівська  обл.)  багато ,  ганавйці  (<  нагавйці ),  капсууг  (літ.  укр.  ганчар) 
проти  богам ,  колам',  у  говірках  на  північний  захід  від  Мукачева  манастьір, 
пакасіс’і,  маскаль  проти  богам,  колам,  горазд,  кочян,  горячка  тощо.  Варто 
завважити,  що  в  більшості  південно-західних  говірок  “хвиля”  поширення 
“нового  а”  була  використана  для  підкреслення  семантичного  розрізнення 
між  багато,  багацько  та  богатий. 

Кількісно  число  слів  із  “новим  а”  зменшується,  чим  далі  про¬ 
суватися  на  захід,  де  контакти  з  білоруською  мовою,  яка  має  акання,  були 
мінімальні.  Ту  обставину,  що  деякі  слова  з  “новим  а”  все  ж  защепилися 
тут  у  “литовсько-українській”  формі 10 ,  можна  пояснити  наявністю  тенден¬ 
ції  до  гармонії  голосних  також  і  в  цих  говірках.  До  того  ж  ця  тенденція 
підтримувалася  тут  контактами  з  угорською  мовою,  яка  має  власний 
різновид  гармонії  голосних,  та  з  румунською  мовою,  яка  має  її  часткові 
вияви.  Однак  то  були  інші  типи  гармонії  голосних,  і  їхній  безпосередній 
вплив  на  південно-західне  наріччя  мав  би  бути  інакший  (див.  40.7  і  41.3). 


10  Цікаво  відзначити,  що  тут  з’являються,  нехай  винятково,  й  випадки  застосування 
“нового  а”  місцевого  походження.  Наприклад,  у  гуцульських  говірках  рум.  соїгеапіа 
‘ганчірка’  відтворюється  не  лише  як  котран ,  але  також  і  як  катран. 


656 


39.6  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


Зайве  й  казати,  що  постання  “нового  а”  не  внесло  жодних  змін 
ні  в  набір  фонем  української  мови,  ні  в  побудову  фонемної  системи.  Воно 
зачепило  тільки  дистрибуцію  фонем  та  звукову  структуру  слова.  Разом 
із  тим,  воно  впровадило  новий  елемент  у  звуковий  розвиток  української 
мови.  Доти  жодна  звукозміна  в  ній  не  залежала  від  наголосу  (крім  північно¬ 
го  наріччя),  тепер  постання  “нового  а”  (як  правило)  в  переднаголошених 
складах  уперше  надало  наголосові  статусу  чинника,  що  впливає  на  звуко- 
зміни  визначально.  Ця  нова  узалежненість  оприявнилася  згодом  у  кількох 
дальших  звукозмінах.  Під  цим  оглядом  то  був  поворотний  пункт  в  історич¬ 
ному  розвитку  української  звукової  та  фонематичної  систем. 

Отже,  постання  “нового  а”,  якому  сприяв  білоруський  вплив, 
набуло  такої  спрямованості,  що  перетворилося  на  унікальне  українське 
явище,  не  властиве  жодній  суміжній  із  нею  мові 11 . 

Дрібним  побічним  наслідком  того,  що  “новий  а”  спочатку  зане¬ 
сено  в  українську  мову  ззовні,  був  певний  спротив  його  ширенню.  Через 
це  в  деяких  словах  на  місці  а  з’являлися  інші  голосні.  Якщо  ці  ново- 
відтворені  форми  є  тотожні  з  первісними,  відстежити  перебіг  процесу 
неможливо.  Скажімо,  якщо  в  якійсь  говірці  кожан  перекшталтовано  на 
кажан ,  а  відтак  поновлено  кожан ,  то  немає  жодного  способу,  який  дозво¬ 
ляв  би  зреконструювати  проміжну  стадію,  —  хіба  що  вона  є  зафіксована 
на  письмі.  Втім,  у  деяких  випадках  “реставрована”  форма  є  надпоправною, 
тобто  невиправданою  з  погляду  історичного.  Наявність  таких  форм  засвід¬ 
чує  сам  факт  опору  “новому  а”  та  появи  внаслідок  цього  зворотних  утворень. 

До  таких  надпоправних  форм  належать,  наприклад,  знахор  ~ 
знахур  замість  (чи  поряд  із)  знахар ;  веремія  на  базі  сер.  білор.  *ьагтуа 
‘армія’,  запозиченого  з  таким  наголосом  із  сер.  пол.  агтуа,  антропо- 
нім  Шевель  (давніше  *5егеГ,  про  що  сигналізує  наголос  на  закінченні 
у  прізвищі  Шевелів )  з  білор.  *8аюеІ’  від  лит.  заиіуз  ‘пагін’  (пор.  топонім. 
Зіаиііаї)  тощо. 


6.  заввага  щодо  слів  каждий  ~  кождий  та  жадний 

*  *  *  Суч.  укр.  літ.  займенник  кожний  виступає  в  середньоукраїнських  текстах 
як  каждьій  і  кождьій.  (Щодо  вживання  п  замість  й  —  див.  36.8).  З-поміж 
45  навмання  взятих  текстів  за  період  від  1435  до  1788  рр.  у  дванадцяти 
вживаються  обидві  форми,  в  дев’яти  кдждьій  і  в  двадцяти  чотирьох 
кождий.  Жодних  регіональних  відмінностей  щодо  цього  не  виявлено. 
І  ту,  й  ту  форму  можна  знайти  в  пам’ятках,  що  походять  із  зони  як  півден- 


11  Впадає  в  око  та  обставина,  що  “новий  а”  лише  винятково  трапляється  після 
зімкнених  зубних  приголосних.  Чи  є  вона  результатом  випадковостей,  чи  дії  якихось 
особливих  причин,  сказати  важко. 


39.6  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


657 


но-західного,  так  і  північного  чи  південно-східного  наріч.  Частота  вжи¬ 
вання  форми  кождьій  з  часом  зростала,  як  показано  в  таблиці: 

Відсоток  пам’яток  Відсоток  пам’яток  Відсоток  пам’яток 


із  формою  КОЖДЬІЙ 

із  формою  каждьій 

із  обома  формами 

XV-XVI  ст. 

50 

ЗО 

20 

XVII  ст. 

50 

11 

39 

XVIII  ст. 

67 

22 

11 

Жодна  з  форм  не  була  пов’язана  з  якимись  особливими  жанрами,  обидві 
трапляються  в  текстах  церковних,  світських  і,  зокрема,  офіційно-ділових 
протягом  усього  цього  часу.  Докладний  стилістичний  аналіз,  може, 
й  виявив  би  окремі  нюанси  при  виборі  однієї  з  них,  але  загальний  пере¬ 
гляд  радше  вказує  на  їх  стилістичне  нерозрізнення,  крім  як  у  XVIII  ст., 
коли  помітну  перевагу  варіантові  каждьій  віддавали  автори  з  архаїзатор- 
ськими  схильностями,  на  кшталт  Андрелли  чи  Граб’янки. 

Наявність  обох  цих  форм  ніяк  не  була  пов’язана  з  постанням 
“нового  а”.  Первісна  будова  цього  займенника  для  всіх  родів  була 
кь  ~  ко ,  після  чого  йшла  частка  гьйо  ~  їьйе.  Ще  за  часів  доісторичних 
відмінкові  закінчення  заступили  прикінцеві  звуки  о  чи  е,  а  подвійне 
відмінювання  ( ко£о-гьсІо£о  тощо)  поступилося  місцем  новим  закін¬ 
ченням.  Однак  іще  раніше  було  запроваджене  протиставлення  за  родами 
в  першому  компоненті,  і  в  кінцевому  підсумку  форма  кьгьдуі 
закріпилася  за  чоловічим  родом,  тимчасом  як  для  жіночого  була  ство¬ 
рена  форма  кагьйаіа.  Пор.  в  Хр.  Ап.  XII  ст.:  ісьждочол.  рід,  каяждожін. 
рід.  Скам’янілі  форми  нової  основи,  одна  на  базі  жін.  роду  ( кагЛ -),  друга 
на  базі  чол.  роду  ( когЛ -),  унезалежнилися  від  роду  й  почали  застосо¬ 
вуватися  до  обох  родів  (каждьій,  каждая  ~  кождьій,  кождая).  Вони  конкуру¬ 
вали  одна  з  одною,  принаймні  в  писемному  вжитку,  впродовж  цілого 
середньоукраїнського  періоду.  Можливо,  форми  з  о  були  краще  закорі- 
нені  в  діалектах.  У  польській  мові  так  само  вживалися  обидві  форми 
( когсіу  та  кагсіу ),  що  з  них  урешті-решт  гору  взяла  друга,  можливо  під 
чеським  впливом.  Поширення  форми  зав  польській  мові  стає  оче¬ 
видним  із  XVI  ст.  Однак  її  наявність  у  середньоукраїнській  мові  не 
є  наслідком  польського  впливу,  бо  форми  з  а  так  само  широко  вжива¬ 
лися  в  XV  ст.  на  теренах,  де  якогось  помітного  впливу  з  польського 
боку  не  було  (Буковина).  Цим  впливом  можна  пояснити  хіба  що  схиль¬ 
ність  до  форм  із  а  в  творах,  які  писались  у  високому  стилі  українськими 
авторами  XVIII  ст.  Годі  дошукатися  й  будь-якого  білоруського  впливу 
на  вибір  форми  з  о  чи  з  а.  Від  XV  ст.  і  далі  в  середньобілоруській  мові 
вживалися  обидві  форми,  а  в  XVI  ст.,  коли  в  білоруську  мову  були 
запроваджені  форми  з  -я-,  віднотовуються  як  кожний,  так  і  кожний 
(суч.  білор.  літ.  кожни). 

З-поміж  варіантів  жадний -жодний  протягом  усієї  середньо- 
української  доби  вживався  лише  перший  (мочи  жадноє  'жодної  сили’  — 
Гр.  1564,  Луцьк).  Щодо  його  походження  —  див.  7.4.  Форма  жодний 
постала  під  впливом  числівника  один;  вона  була  надзвичайно  рідкісним 


658 


39.6  Асиміляція  голосних  у  суміжних  складах:  о(е)  та  а 


явищем  до  XIX  ст.  і  лишалася  рідкісним  явищем  упродовж  цього  сто¬ 
ліття.  Від  середини  XX  ст.  вживання  тільки  цієї  форми  припоручають 
київські  заклади,  що  здійснюють  мовне  планування. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  4,  6. 

ЖМНП  296,  1894. 

2.  Ільїнський  Г.  «До  питання  про  асиміляцію  голосних 
в  українській  мові».  ЗІФВ  7-8, 1926. 

3.  Курило  О.  «До  питання  про  українські  форми  з  ненаголоше- 
ним  а  на  місці  етимологічного  о  (багатий,  гарячий  та  ін.)». 

Юв.  Груш.  2.  К.,  1928. 

4.  Ляпунов  Б.  «Українське  “бадьорий”,  “бадьор”,  “бадьорний” 
тощо».  Науковий  збірник  Ленінградського  товариства 
дослідників  української  історії,  письменства  та  мови,  3. 

К.,  1931. 

5.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментаріїв  до  української 
мови.  Голосні  повного  утворення.  1.  о-а».  НЗ  Київського 
університету,  V,  1,  1946 

(Передрук  у  вид.:  Булаховський  Л.  Вибрані  праці  в  п'яти 
томах  2.  К.,  1977). 


40.  ПОТРАКТУВАННЯ 
НЕНАГОЛОШЕНИХ  ГОЛОСНИХ 
-СЕРЕДНЬОГО  ПІДНЕСЕННЯ:  е,  у  ТА  о 


1.  Загальні  завваги .  660 

2.  Діалектні  дані  щодо  о  .  660 

3.  Д іалектні  дані  щодо  е .  662 

4.  Дані  писемних  пам’яток  щодо  о  .  663 

5.  Дані  писемних  пам’яток  щодо  е  .  665 

6.  Хронологія  та  спроба  реконструкції  перебігу  звукозміни .  669 

7.  Умови  та  наслідки .  672 

8.  Приклади  вживання  и ,  посталого  з  о,  в  поодиноких  словах .  676 

9.  Суфікс  -оь(а) .  679 

10.  Дієслово  бути  .  682 

11.  Зсуви  є- у .  683 

12.  Уподібнення  е  до  і  .  684 

13.  Стисла  заввага  щодо  гармонії  голосних  .  685 

14.  Заввага  щодо  деяких  діалектних  особливостей  рефлексації  е  та  у  ...  686 


660 


40.1,2  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Поки  в  підлитовській  Україні  поширювалася  тенденція  до  заміни  нена- 
голошеного  о  на  а  (зазвичай  у  переднаголошених  складах,  за  якими  йшов 
склад  із  голосним  а),  в  Україні  підпольській  і  підмолдавській  ненаголо- 
шені  звуки  о  та  е ,  артикуляційно  вищали,  наближаючись  до  и  та  у  відпо¬ 
відно:  кожух >  [кішіх],  веди  2  ос.  одн.  нак.  сп.  >  [уусіу].  У  XVI  ст.,  надто 
після  скасування  польсько-литовського  кордону  по  Люблинській  унії, 
зміна  о>  а  посунулася  на  захід,  а  зміни  о  >  и  та  е  >  у  на  схід.  Як  наслідок, 
у  різних  говірках  постали  різні  варіанти  компромісів.  Як  показано  в  39.4, 
зміна  о>  а  була  обмежена  певними  наборами  слів,  що  не  збігалися  між 
собою  в  різних  говірках;  “укання”  й  особливо  “икання”  ввійшли  глибше 
у  фібри  мови  й  набули  статусу  фонетичного  правила,  хоча  й  це  правило 
також  не  було  однакове  для  різних  говірок. 

У  сучасній  українській  літературній  мові  “укання”  вживається 
обмежено:  вимова  закритого  звука  о  (о)  або  и  замість  о  припускається 
й  зазвичай  застосовується  в  переднаголошеному  складі,  якщо  наголоше¬ 
ний  голосний  належить  до  верхнього  піднесення  (це  може  бути  и  або  і): 
к[д]жух~  к[\і\жух,  г[о]ргти  ~  г[и]ріти  (пишеться  кожух ,  горіти).  Ширше 
застосовується  “икання”.  У  переднаголошеному  складі  є  кілька  ступенів 
приподібнення  до  наголошеного  голосного,  хоча  всі  вони  менше-більше 
факультативні:  перед  у ,  і  та  и ,  як  правило,  звучить  у\  перед  о  та  а  —  різні 
відтінки  голосного,  проміжного  між  у  та  е,  що  його  можна  позначити 
як  у,  перед  е  звук  е  може  зберігатися  або  посуватися  трохи  в  бік  у:  [руто]  — 
[руга]  ген.  одн.  —  [руг’й]  дат.  одн.  —  [руг’і]  лок.  одн.;  [реге]  3  ос.  одн.  теп. 
часу  —  [руту]  2  ос.  одн.  нак.  сп.  (в  усіх  випадках  після  п  пишеться  е).  Одначе 
в  позиції  наприкінці  слова  розрізнення  е  та  у  збережено:  горе  проти  гори. 
Оскільки  ненаголошений  у  підкоряється  тим  самим  правилам,  що  й  не- 
наголошений  е ,  ([зуг’уе]  3  ос.  одн.  теп.  часу  —  [зугоіа]  —  [зегеп’куі]  — 
пишеться  скрізь  сш-),  наслідком  є  нерозрізнення  е  та  у  в  ненаголошених 
складах,  окрім  як  у  позиції  наприкінці  слова. 


2.  ДІАЛЕКТНІ  ДАНІ  ЩОДО  О 

Якщо  не  зважати  на  дрібні  деталі,  сучасні  українські  говірки  за  спосо¬ 
бом  потрактування  ненаголошеного  о  можуть  бути  поділені  на  чотири 
основні  групи: 

а)  ненаголошений  звук  о  не  пересувається  вгору  до  6  чи  и  (Східне  та 
Середнє  Полісся,  а  також  —  окремо  —  більша  частина  Лемківщини): 
чоловік ,  лобода ; 


40.2  Потрактування  ненаголоіиених ...  е,утао 


661 


б)  усеохопне  “укання”  у  смузі  від  Буковини  до  Підляшшя,  тобто  в  бу¬ 
ковинських,  покутських,  гуцульських  (частково),  наддністрянських, 
західно-  та  центральноподільських,  західноволинських,  надсянських, 
північно-східних  лемківських  та  підляських  говірках:  [сиііфг'к, 
[1иЬи]да; 

в)  асимілятивне  “укання”  перед  наголошеними  голосними  високого 
піднесення,  найліпше  представлене  на  сході  Поділля  та  на  сході 
Волині,  менш  явне  в  зоні  між  річками  Тікич  і  Псло,  відтак  знову 
помітне  на  схід  від  вододілу  між  Пслом  та  Ворсклою,  а  також  на 
південь  від  Первомайська,  присутнє  лише  в  частині  слів:  [сиіи ]вік~ 
[сд\д]вік~  [со1о]вік,  [1оЬо]Зя; 

г)  асимілятивна  зміна  о>  6  (“напружений”  о,  що  зазвичай  передається 
як  о)  незалежно  від  наголосу  в  позиції  перед  м‘яким  приголосним, 
І  та  V ,  а  також  перед  складом  із  голосним  високого  піднесення 
(м,  і,  и,  д):мор63уМ[6\р[а\зі  лок.  олп.у  м[б\р[о\жу  1  ос.  одн.  теп.  часу  — 
явище,  характерне  для  бойківських,  більшості  закарпатських  (в  зоні 
між  річками  Тересва  та  Топла),  частини  лемківських  (східних)  та 
для  надсянських  говірок. 

Східна  межа  зони  досить  обов’язкового,  всеохопного  “укання” 
(тип  б) у  але  в  позиції  перед  наголошеним  а  —  не  завжди)  проходить 
на  південь  від  Коростеня  —  на  захід  від  Житомира  —  на  схід  від 
Вінниці  —  на  захід  від  Тульчина  \  тобто  паралельно  литовсько-поль¬ 
ському  кордонові,  що  існував  до  1569  р.,  з  деяким  зміщенням  на  схід; 
на  заході  “укання”  оминуло  Карпатські  гори.  Асимілятивне  “укання” 
(тип  в) у  поширене  на  схід  від  окресленої  вище  приблизної  лінії, 
може  бути  зінтерпретоване  як  часткове  запозичення  “укання”  з  за¬ 
хідніших  теренів;  розрив  у  зоні  між  річками  Тікич  і  Псло  можна 
пояснити  тим,  що  в  ході  відзискання  центральних  і  східних  укра¬ 
їнських  земель  головною  артерією  просування  на  південь  полісь¬ 
ких  і  білоруських  переселенців  був  Дніпро.  Натомість  досить  строкату 
дистрибуцію  типів  а) у  б)  та  в)  на  Західному  Поліссі1 2  можна  зінтер- 
претувати  як  наслідок  часткового  залюднення  цього  регіону  пере¬ 
селенцями  з  півдня. 

Ці  припущення,  зроблені  на  підставі  географічної  дистрибуції, 
потребують  потвердження  історичними  даними. 


1  Частково  це  відображено  на  мапі  Жилка  у  ВДВЯ,  с.  35  (також  —  Жилко,  Говори , 
мала  1).  А  Залеський  ( Вокалізм  південно-західних  говорів  української  мови.  —  К.,  1973.  — 
С.  61)  вважає,  що  приблизна  зона  повного  “укання”  (тобто  й  у  позиції  перед  наголоше¬ 
ним  а)  може  бути  описана  лінією,  яка  проходить  на  північ  від  Володимира-Волин- 
ського  —  на  північ  від  Ковеля  —  через  Луцьк  —  Дубно  —  Броди  —  на  захід  від  Терно¬ 
поля  —  через  Підгайці  —  Перемишляни  —  Бібрку  —  Самбір  —  верхоріччя  Дністра. 

2  Частково  це  показано  на  мапі  №  2  у  ДАБМ. 


662 


40.3  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


3.  ДІАЛЕКТНІ  ДАНІ  ЩОДО  Є 

Сьогодні  вимова  ненаголошеного  етимологічного  (й  орфографічного) 
е  яку  (у  надсянських  говірках  —  як  і,  що  перед  ним,  одначе,  не  зазнають 
пом'якшення  приголосні)  або  у  чи  то  нерозрізнення  у  та  е  (що  обидва 
вони  трактуються  як  е )  характеризує  практично  всі  українські  говір¬ 
ки,  за  винятком  східно-  та  центральнополіських,  а  також,  окремо  від  них, 
майже  всіх  лемківських.  Північна  ізоглоса  нерозрізнення  у  та  е  в  не¬ 
наголошених  складах  проходить  (приблизно)  вздовж  річки  Горинь  — 
через  Сарни  —  на  північ  від  Новограда- Волинського  —  південніше  від 
Коростеня  —  через  Київ  —  Прилуку  —  Путивль.  Утім,  це  розрізнення  збе¬ 
рігається,  як  правило,  в  позиції  наприкінці  слова  (за  винятком  надсян¬ 
ських,  наддністрянських  і  —  частково  —  подільських  говірок),  і  те  саме 
стосується  літературної  української  мови.  На  Берестейщині  це  застере¬ 
ження  поширює  свою  чинність  на  всі  прикінцеві  склади,  байдуже  — 
відкриті  чи  закриті. 

Однак  у  бойківських  говірках,  більшості  закарпатських  говірок 
(між  річками  Тересва  та  Топла)  та  в  розпорошених  селах  північно-східної 
частини  Лемківщини  вирішальним  чинником  у  звуженні  е  та  перетворенні 
його  на  е  (тобто  “напружений”  е ,  зазвичай  позначуваний  е)  не  є  наголос. 
Це  перетворення  так  чи  так  зачіпає  звук  е,  хоч  наголошений,  хоч  ненаголо- 
шений,  у  позиції  перед  пом'якшеним  приголосним  та/або  голосним 
високого  піднесення  (включно  з  е)  в  наступному  складі:  береза :  б[е\р[е]зі 
дат.  одн.  (У  зоні  надсянських  говірок  під  наголосом  розповсюдився  варі¬ 
ант  е).  Натомість  у  гуцульських  говірках,  навіть  якщо  там  і  мала  місце 
коли-небудь  і  в  яких-небудь  умовах  зміна  е  >  у,  то  її  унедійснено  пізнішою 
цілковитою  зміною  у  >  е  як  у  наголошений,  так  і  в  ненаголошеній  позиції: 
літ.  укр.  клин ,  син  у  гуцульських  говірках  відповідають  клен ,  сен  (тимчасом 
як  звук  е  перейшов  у  де). 

Найбільшу  зону,  де  має  місце  нерозрізнення  е  та  у  в  ненаголо¬ 
шених  складах  (окрім  як  наприкінці  слова),  вочевидь,  можна  подрібнити 
далі,  виділивши  чотири  основні  підтипи.  Як  виглядає,  в  деяких  говірках 
розповсюдився  звук  у  ([ уу]де  3  ос.  одн.  теп.  часу  —  [уу]дй  2  ос.  одн.  нак. 
сп.),  у  деяких  —  е  (\че\де  —  [уе]дй),  у  деяких  —  у  ([уу]де  —  [уу]ди),  а  в  де¬ 
яких,  як  і  в  літературній  мові,  застосовано  засаду  приподібнення  ( [уе\де  — 
[уу]дй  —  див.  40. 1 ).  Як  стверджує  Жилко,  звуку  є  характерний  для  Харків¬ 
щини,  Кубані,  українських  поселень  на  Амурі  (Далекий  Схід),  звук  е  — 
для  Берестейщини.  Однак  у  цілому  географічні  межі  зазначених  чотирьох 
різновидів  (як  і  евентуальних  змішаних  типів)  не  з'ясовані.  Як  видається, 
зсуви  з  одного  типу  до  іншого  на  тій  самій  території  чи  навіть  в  того  самого 
мовця  відбуваються  дуже  легко,  й  вирішальне  значення  має  не  звукова 
реалізація  дотичних  голосних,  а  сама  засада  нерозрізняння  е  та  у. 


40.4  Потрактування  ненаголошених ...  є ,  у  та  о 


663 


Зважаючи  на  цю  нестійкість,  а  також  на  недостатнє  знання 
географічних  меж,  на  підставі  самих  лише  діалектних  даних  не  можна 
висунути  жодної  гіпотези  стосовно  походження  зміни  е  >  у  чи  інших  варі¬ 
антів  нерозрізнення  цих  двох  голосних  у  ненаголошених  складах. 


4.  ДАНІ  ПИСЕМНИХ  ПАМ’ЯТОК  ЩОДО  О 

Помішання  отам  можна  інколи  спостерегти  в  давньоукраїнських  руко¬ 
писах,  однак  жодного  загального  звукового  процесу  ці  випадки  не  оприяв- 
нюють.  Ідеться  про  такі  приклади: 

***  я,).  Досить  часто  о  пишеться  на  місці  и  через  недбальство  писарів. 

Звук  и  зазвичай  передавався  на  письмі  за  допомогою  диграфа  оу.  Писарі 
часом  записували  першу  його  частину,  але  забували  дописати  другу. 

До  таких  випадків  належать  стодєньї  ‘холодної’  (Єв.  Євс.  1283),  рдсподить 
‘розжене’  (Напк.  XIII  ст.)  тощо.  Таке  траплялося  й  під  наголосом, 
зокрема  за  ранньосередньоукраїнської  доби:  порошенїе  ‘порушені’ 
(Молд.  1435)  тощо.  Такі  описки  з  погляду  фонетики  нічого  не  важать. 

б) .  У  формі  інстр.  одн.  жін.  роду  замість  поправного  закінчення  -о/и  часом 
уживається  -і фі\  сидоую,  кдиносоуціьноую  (Жит.  Сави  XIII  ст.).  Ці  при¬ 
клади  найімовірніше  є  відлунням  ц.  сл.  закінчення  -жіж,  бо  в  давньо¬ 
українській  мові  ц.  сл.  ж  вимовлювано  як  и. 

в) .  У  християнських  іменах  и  часом  трапляється  на  місці  о,  наприклад, 
у  Бер.  Напк.  XIV  ст.:  Никудде  вок.,  ЛАотруни  Ген.,  брлхулли  тощо 
(гр.  МкгбАаод,  Магр&уа,  'ЕрроХаод),  а  також  на  місці  гр.  ео:  Тоудорт* 
(Соф.  написи  1179),  Гюрди  (Іп.  літоп.  1136)  —  гр.  Оєдборсод ,  Гєаруїод. 

Ці  форми  імен  відбивають  характерну  для  грецьких  діалектів  зміну  о 
(зокрема  й  посталого  внаслідок  стягнення  ео)  на  и  в  ненаголошеній 
позиції,  і  так  само  в  наголошеній  —  якщо  поряд  був  губний  або  задньо¬ 
піднебінний.  Звідси  й  такі  написання,  як  мундстьіреви  (наприклад, 

Гр.  1378,  Перемишль)  чи  пискоупт*  (наприклад,  Іп.  літоп.  1223)  — 
суч.  укр.  монастир ,  єпископ. 

г) .  У  деяких  пам’ятках  спостерігається  помішання  префіксів  о-  та  оу-: 
оудод’Ьють  ‘подужають’,  оукр'Ьтошд  ‘знайшли’  3  ос.  мн.  аор.  (Єв.  Євс. 
1283),  дієприслівник оудод'Ьв'ь  (Напк.  XIII  ст.)  —  пор.  ст.  ц.  сл.одод'Ьти, 
овр*Ьсти;  чи  трохи  пізніше,  за  ранньосередньоукраїнської  доби: 
оугрдничнді*  ‘обмежив’  (Гр.  1404,  Галич).  У  молдавських  грамотах  теж 
можна  подибати  такі  приклади  (оусокною  ‘осібною’  —  1400),  а  поряд 
із  ними  й  над  поправне  написання  о-  на  місці  и -:  оживали  ‘вживали’ 
(1414)  тощо.  Якщо  говорити  про  давньоукраїнські  приклади,  то  вони 
стосуються  церковнослов’янської  лексики,  де  оу-  найімовірніше  є  на¬ 
слідком  помішання  двох  префіксів,  що  їх  нечітко  розрізнювано  за  зна¬ 
ченням  у  незнайомих  словах.  Натомість  у  ранньосередньоукраїнських 


664 


40.4  Потрактування  ненаголошених ...  е ,  у  та  о 


прикладах  заторкнуто  не  лише  префікс,  і  вони  таки  мали  б  віддзеркалю¬ 
вати  реальну  звукозміну.  Показово,  що  походять  вони  з  зони  сучасного 
“укання”,  зокрема  з  Буковини  та  Перемищини.  У  ранніх  перемиських 
грамотах  и  в  кількох  місцях  виступає  також  у  початковій  позиції  замість 
о,  коли  йдеться  про  корінь  слова:  оукою  ‘обох’  ґен.  (1377  —  двічі). 

Наявність  “укання”  в  молдавських  грамотах  пізнішого  пері¬ 
оду  (XV  ст.)  є  річчю  безперечною,  пор.:  сдюкоукму  ‘обіцяємо'  (1435), 
ЗАПИСОуВАЄМ  са  ( 1462),  половина,  доуходом  інстр.  одн.  ( 1495)  тощо  та,  з  дру¬ 
гого  боку,  надпоправні  написання  на  кшталт  чточи  (замість  чтоучй  —  1431), 
оживати  ‘вживати’  (1436).  Щоправда,  зміна  ненаголошеного  о  на  и  була 
доконаним  фактом  у  болгарській  мові  щонайпізніше  з  XII  ст.  й  так  само 
характеризувала  тогочасну  румунську  мову  —  а  мова  молдавських  грамот 
підлягала  сильним  болгарським  впливам  і  розвивалася  на  румунському 
субстраті,  та  й  серед  писарів  багато  хто  говорив  цими  мовами.  Та  все  ж  від¬ 
дзеркалення  “укання”  на  письмі  в  молдавських  грамотах  XV  ст.  має  місце 
занадто  часто,  з‘являючися  навіть  у  текстах,  що  є  відносно  вільні  від 
болгарських  і  румунських  рис.  Таке  саме  написання  від  кінця  XIV  ст. 
спостерігається  в  перемиських  пам’ятках  й  меншим  числом  у  тих,  що  похо¬ 
дять  з-над  Дністра  (від  його  верхоріччя  й  до  Галича)  та  прилеглих  північ¬ 
ніших  місцевостей,  наприклад,  пупєрєїсь  (Гр.  Львів  1400)  чи  надпоправне 
сдоз'Ь  ‘слузі’  (Кам.-Буз.  Єв.  1411).  Декілька  прикладів  “укання”  віднахо¬ 
дяться  й  в  Іп.  літоп.:  ДАнидоуви  дат.  (1261),  надпоправна  форма  фофудьідми 
‘східними  тканинами’  (912  —  гр.  фоьфоь&),  сустогАхт*  ‘пряжках’  (945  — 
пор.  суч.  укр.  стуга  ‘козуб’).  Можна  небезпідставно  стверджувати,  що 
в  XV  ст.  “укання”  в  ненаголошених  словах  уже  мало  місце  на  підмолдав- 
ських  і  підпольських  українських  землях  (за  винятком  карпатської  зони). 

Починаючи  з  середини  XVI  ст.,  вживання  и,  посталого  на  міс¬ 
ці  о,  значно  частішає  й  виходить  за  межі  окресленої  вище  території.  Воно  — 
цілком  сподівано  —  виявляється  в  пам’ятках  як  безпосередньо,  так  і  через 
надпоправне  написання,  коли  о  фігурує  на  місці  и.  Наведімо  перші-ліпші 
приклади:  гусАдлря  ‘государя’,  окрочей  ‘обручів’  (Люстр.  Канів  1552);  імена 
^тко{ Вірм.  1559  —  суч.  укр.  Йосип),  Титаз  (Вірм.  1560  —  суч.  укр. Хома), 
щсождєнїє  ‘засуд’  (Перес.  Єв.  1561 ),  топоніми ]аги8Іт)(Іа  лок.,  Бохогайа  ґен. 
(Вірм.  1562  —  суч.  укр. Ярослав,  0/жррйЗ),д\оурАвскоую ‘моравську’ (Одрех. 
гр.  1574),  копирвАсу ‘купоросу’  ґен.  (Вас.  Загор.  1577  —  суч.  укр.  купервас), 
виноугрлду  ґен.  одн.  (Стр.  Хр.  XVI  ст.),  пустжту  ‘пустоту’  (Йос.  Фл. 
XVI  ст.),  становши  ‘з’явившися’  (Житом.  1583,  суфікс  -#ш-,  як  у  дієслові 
кинути ),  пустАновивши  (Житом.  1584),  плр^ко(к)  (Лавр.  Зиз.  1596),можских 
‘чоловічих’  (Єв.  54,  XVI  ст.,  післямова  1604),  кипсіісуа  ‘кондиція’,  ш)Є8  ‘овес’ 
(Вірм.  1621  ),]опакі  ‘юнаки’,  киїакот  ‘голяком’  (РіасЬґа  1625),  нєшхилаюса 
‘не  ухиляюся’ (Памва  Бер.  1627),  топонім  Китпе  (Мала  де  Рам.бл.  1630  — 
суч.  укр.  Ромни),  студешний  грддт*  (Мог.  1635  —  суч.  укр.  столиця), 


40.5  Потрактування  ненаголошених ...  еу  у  та  о 


665 


ястрокт*  -  ястр^в  (Славин.  1642),  Б^дндр'ь  ‘бондар'  (Вісгіопагішп  1649), 
увєчку,  мугу  ‘можу'  (Полт.  1669,  1671),  пу(д)тоури  ‘півтори'  (Одрех.  гр. 
1689),  кКдєт  ‘боде'  (Ів.  Вел.  1691  —  суч.  укр.  бостії),  угирков,  вузув  ‘возів' 
(Пирят.  1691, 1700),  дувжни  ‘довжні’,туБ'й‘тобі’  (Ключ  1695),Тил\ушєн*ьку 
дат.  (Баришп.  1698),  соровий,  Білуго  (Ракош.  XVII  ст.  —  суч.  укр.  суворий , 
білого ),  кужухов,  докомєнту  (Листовня  1712),  клувучок,  кузув  (Ів.  Макс. 
1724  —  суч.  укр.  клобук ,  козуб).  З  погляду  хронології,  цікавим  є  скорочене 
ім'я  Труш  (Люстр.  Луцьк  1552)  від  Трохим ,  бо  звідси  випливає,  що 
вимовлялося  воно  [Ітхут].  Вочевидь,  до  середини  XVI  ст.  історично 
правильна  форма  цього  імені  з  о  вже  запала  в  непам'ять. 

Цей  перелік  прикладів,  що  його  легко  можна  продовжити, 
дозволяє  дійти  висновку,  що  від  середини  XVI  й  до  XVIII  ст.  “укання'' 
поширилося  практично  на  всю  країну.  Деякі  приклади  походять  навіть 
із  Закарпаття  та  Полісся,  тобто  регіонів,  де  тепер  ця  риса  відсутня. 
Оскільки  повне  й  поправне  поновлення  о  після  певного  періоду  “укання” 
на  цих  землях  виглядає  малоймовірним,  слід  гадати,  що  ці  пам'ятки 
віддзеркалюють  мову  освічених  авторів  та  писарів.  Можна  припустити, 
що  впродовж  усього  середньоукраїнського  періоду  від  кінця  ранньо- 
середньоукраїнської  доби  саме  така  вимова  вважалася  “ліпшою”  —  усупе¬ 
реч  традиційному  правописові.  Та  все  ж  немає  сумнівів,  що  в  XVI-XVIII  ст. 
“укання”  загалом  було  більш  поширене,  ніж  тепер.  По  перших  роках 
XVIII  ст.  воно  послабшало  в  частині  своєї  первісної  зони  на  схід  від  Дніпра 
та,  можливо,  в  карпатському  регіоні.  Стосовно  наявності  його  слідів  на 
колишній  ширшій  території  —  див.  40.6. 


5.  ДАНІ  ПИСЕМНИХ  ПАМ’ЯТОК  ЩОДО  Є 

Поміщання  є  та  и  трапляється  ще  в  давньоукраїнських  пам'ятках.  Інколи 
цим  фактом  намагаються  підперти  твердження,  що  нерозрізнення  е  та  у 
в  ненаголошеній  позиції  мало  місце  вже  за  тих  часів.  Проте  дотичних 
прикладів  налічується  не  так  уже  й  багато,  й  майже  всі  вони  можуть  бути 
пояснені  наявністю  якихось  специфічних  обставин.  Усі  ці  випадки  поділя¬ 
ються  на  такі  групи: 

*  *  *  а).  Упереджувальні  помилки  на  письмі:  нзрдиднвн  дат.  (Ізб.  1073), 
сочивицю  (Оіуд.  XII  ст.),  оучиникомт*  дат.  мн.,  иси  ‘єси’,  роднтили,  лєцєм'Ьри 
(Єв.  Євс.  1283),  господиви  (Хіл.  XIII  ст.),  придт*  ними,  пр-Ьменеть 
‘промине’,  принєчє  ‘понурився’  3  ос.  одн.  аор.  (Єв.  Полік.  1307),злприти 
‘заборонив’ 3  ос.  одн.  аор.(Лавриш.  Єв.  1329),гусиницл(Іп.літоп.  1068), 
а  також  із  перескоком  на  один  склад:  жєдовє  ‘жиди’  (Єв.  Полік.  1307) 
тощо.  Інерційні  помилки  на  письмі  —  на  кшталт  оучитидл  ген.  одн. 

(Ізб.  1076),в’ЬроушгЬ2ос.  одн.(Єв.  Євс.  1283),гивиль(Путн.  Єв.ХІІІ  ст.). 


666 


40.5  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


Поправно  ці  слова  мали  б  писатися:  Изрдидеви,  сочевицю  (але  пор. 
також  сочиво),  оученикомт*,  еси,  родитеди,  ЛИЦЄМ'ЬрИ,  господеви,  пред'ь, 
Пр'ЬліИНЄТЬ,  Приниче,  ЗЛПрЄТИ,  П/ХЄНИЦА,  жидове,  оучителл,  В'ЬроуКШИ, 
гибєль  відповідно. 

б) .  Замість  ц.  сл.  префікса рге-,  чужого  для  української  мови,  часто  писали 
при-,  в  деяких  пам’ятках  досить  консеквентно:  приддник  ‘заповідь’, 
припоіасдвсА  ‘підперезавшися’  (зіс!  —  Ізб.  1073),  нєпристдньно  (Бес.  Єв. 

Гр.  XII  ст.),  присв'Ьтд'Ьи  ‘найяснішій’,  притерпівт*  ‘зазнавши’,  пристоду 
дат.  одн.,  привьішє  (Бер.  Напк.  XIV  ст.),  приподовндго  ‘святого’,  об'Ьтьі  ... 
присто^пих^ь  ‘зламав  обітницю’  (Фл.  Пс.  1384),  примоудрость,  придомивт» 
‘переломивши’,  придасть  ‘зрадить’,  аз  другого  боку  —  надпоправні  фор¬ 
ми  прєкосноутьсА  ‘доторкнуться’,  презвд  ‘закликав’  (Луц.  Єв.  XIV  ст.). 
Вважати  залишковим  слідом  таких  замін  на  письмі  суч.  укр.  припинити 
навряд  чи  можна. 

в) .  Менш  типовим  є  помішання  е  та  у  внаслідок  злиття  морфологіч¬ 
них  категорій:  д\'Ьрємьіихть  лок.  ми.  під  впливом  дієприкметників 
мин.  часу  на  - епу /;  ндричедгь  1  ос.  мн.  (якщо  ця  форма  походить 
від  ндрєчи  під  впливом  недок.  виду  ндрицдти  —  Ізб.  1073);  помішання 
закінчень  лок.  та  інстр.  одн.  у  д(у)х(ть)мь  б(о)жкмь  та  відмін  з  осно¬ 
вою  на  голосний  та  на  приголосний  у  ноціею  інстр.  одн.  (обидва  при¬ 
клади  —  Напк.  XIII  ст.). 

Якщо  не  брати  до  уваги  ці  три  групи,  то  в  давньоукраїнських 
пам’ятках  не  залишиться  прикладів  помішання  е  та  і  (згодом  у)  в  не- 
наголошеній  позиції,  крім  зовсім  нечисленних  випадків,  що  їхня  кількість 
не  перевищує  ймовірного  відсотка  простих  описок:  коудіггь  ‘буде’,  жєвочгь 
‘життя’  (Єв.  Євс.  1283). 

У  грамотах  XIV  ст.  також  немає  помішання  е  та  у,  й  щойно 
в  XV  ст.  гідні  певної  довіри  приклади  з’являються  в  пам‘ятках,  писаних 
на  Буковині  та  на  Західній  Україні  (підпольській):  якщо  форма  Динисд 
ґен.  (Молд.  гр.  1432)  не  дає  підстав  для  серйозних  висновків,  оскільки 
може  виводитися  від  гр.  Люхпхпод ,  то  інші  випадки,  вочевидь,  відцзерка- 
люють-таки  наявність  звукозміни  в  українській  мові.  До  них  нале¬ 
жать:  пичать  (Молд.  гр.  1435),  сидищє,  вишьіпьісаньіх  (Молд.  гр.  1437;  пор. 
сиднщь  ґен.  мн.  —  Молд.  гр.  1493;  суч.  укр.  наголос  селище  є  вторинним 
утворенням),  Адиксдндрд  ґен.  (Молд.  гр.  1495)5  та  надпоправна  топоні¬ 
мічна  форма  Міепузгсга  (Гр.  1435,  Жидачів  —  пор.  суч.  укр.  млин),  а  також, 
можливо,  истєньї  ґен.  одн.  (Кам.-Буз.  Єв.  1411  —  суч.  укр.  істина)3 4.  Пор. 
також  у  післянаголошеному  складі  Вододимєрд  ґен.  (Фіоль  1491),  хоча 


3  Проте  пооутвьірждєніє  ‘потвердження’  у  Молд.  гр.  1474,  імовірно,  являє  собою 
румунське  відтворення  болг.  гь  (оутвр'ьждєниє). 

4  Зманірене  написання  цього  слова  та  утвореного  від  нього  прикметника  з  літерою 
є  було  поширене  в  ХУ-ХУІІ  ст.  —  наприклад,  див.  Іп.  літоп.  988,  Потій  1595,  Транкв.- 
Ст.  1646,  Полт.  1669,  Ключ  1695,  Ів.  Макс.  1724  та  ін.  Чи  не  ґрунтувалося  воно  на  хибній 
асоціації  з  пасивними  дієприкметниками  мин.  часу  на  кшталт  метений ? 


40.5  Потрактування  ненаголошених  ...  е,  у  та  о 


667 


ця  форма  може  виводитися  від  дави.  укр.  (вмотивованого  етимоло¬ 
гічно)  Володимири».  З  останніх  років  XV  ст.  походить  найраніший,  як  зда¬ 
ється,  приклад,  зафіксований  на  Волині:  суитгньіхть  ґен.  мн.  (Сл.  Єфр.  Сир. 
1492  —  суч.  укр.  суєтний). 

Протягом  решти  ранньосередньоукраїнської  доби,  що  припадає 
на  середину  XVI  ст.,  фіксація  охоплює  Волинь  і  Наддніпрянщину,  а  по¬ 
міщання  літер  е  та  и  трапляється  дедалі  частіше,  поширюючися  не  лише 
на  переднаголошені  склади  (найтиповіша  позиція),  але  й  на  післянаголо- 
шені:  жадин  ‘жоден’  (Гр.  1542,  Ковель),  рошоїосгетзіа,  туїеіуі  {гоогі)  (Люстр. 
Житомир  1545),  несло,  ім’я  Тешко  (Люстр.  Черкаси  1552  —  суч.  укр.  Тишко 
від  Тіїхін ),  ім’я  Нифед  (Мих.  Єв.  1561),  пичллуєтє  ‘журитеся’,  оучинь  ‘учень’ 
(Вол.  Єв.  157 1),менущи  ~  минущи  ‘минущий’  (Вас.  Затор.  1577),  ім’я  Лютьір 
(О  обр.  кін.  XVI  ст.),  ниприлзни  ґен.  одн.  (Віз.  Єв.  кін.  XVI  ст.)  тощо.  Схоже, 
що  статус  ненаголошених  е  та  у ,  існуючий  на  сьогодні  в  українській  мові, 
був  досягнутий  ще  до  кінця  ранньосередньоукраїнської  доби. 

Якщо  брати  середньоукраїнську  добу  в  її  “розпалі”,  то  взаєм¬ 
на  заміна  букв  е  та  и  ще  більше  частішає,  стаючи  звичайною  в  пи¬ 
семній  продукції  міських  і  сільських  писарів.  Досить  навести  кілька 
прикладів:  п(л)ни  Воронєндга  (Житом.  1583),  полицаю  ‘припоручаю’  (Стр. 
Хр.  XVI  ст.  —  пол.  роїесас),  меже  ними  (Уч.  Єв.  1585),  регзіуп ,  кагузг , 
пазтагето  (Са\у.  1619),  стьірн&ютт»,  вирглньє  ‘биття’  (Памва  Бер.  1627), 
розпєСАвши  (Полт.  1677),  стдвемо,  невожчєкови,  нєрьівАТА,  Питров 
(Пирят.  1683-1690)  тощо. 

Деякі  випадки  вживання  у  замість  е  та  навпаки  відтоді  трап¬ 
ляються  й  у  закінченнях,  хоча  всі  ці  заміни  мають  морфологічну  мотивацію. 
У  вокативі  однини  іменників  жіночого  роду  з  основою  на  і  старе  закінчен¬ 
ня  -і  (>  у ),  що  й  надалі  залишалося  в  ужитку  в  XVII  ст.,  було  заступлене 
закінченням  -е  в  ході  загального  приподібнення  колишніх  основ  на  і  до 
основ  на  (])а  (модель земля :  земле).  Хитання  щодо  цього  можна  подибати, 
приміром,  у  Транкв.-Ст.  1646:  смерти  (старий  тип)  ~  смерте  (новий  тип)  — 
з  подальшим  зникненням  першого.  Натомість  у  номінативі  множини 
іменників  чоловічого  роду  з’явилася  тенденція  до  впровадження  закін¬ 
чення  -у,  найпоширенішого  в  цій  формі,  на  місці  - е ,  характерного  для 
старих  основ  на  приголосний  (тип  селянин :  селяне)  та  для  основ  на  -и 
{син :  синове).  Найперші  випадки  такої  заміни  засвідчено  саме  в  XVII  ст., 
хоча  старі  закінчення  за  тих  часів  іще  переважали:  тлтлре  (Ґал.  1665)  та 
ін.  проти  хрстиАньї  (Тар.  Земка  1627),  нденовьі  (Тар.  Земка  1629)  та  ін.; 
пор.  також  люде  (Ів.  Вел.  1691)  проти  людьі  (Онуфр.  Харк.  1699)  5.  У  фор¬ 
мах  3  ос.  одн.  дієслів  четвертого  класу  з  наголошеним  коренем  південно- 
східні  говірки  втратили  -і*,  але  при  цьому  спочатку  зберігали  - у ,  як 

5  Щодо  новітніх  діалектних  форм  див.  Жилко,  Нариси ,  мала  на  с.  146  або  Жилко, 
Говори ,  мапа  3. 


668 


40.5  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


у  фразі  Xго  заплати  то  заплати,  лбьі  мин'Ь  грош'Ь  (Полт.  1671).  По¬ 
дальше  впровадження  -е  (суч.  півд.-сх.  укр.  заплате)  6  ґрунтувалося  на 
водностайненні  з  дієсловами  на  -е-  (на  кшталт  кйне)у  що  їхнє  нена- 
голошене  закінчення  в  більшості  інших  осіб  збігалося  з  закінченням  діє¬ 
слів  четвертого  класу  (бо  голосний  тут  стояв  не  наприкінці  слова), 
наприклад:  платиш  —  кйнеш,  платимо  —  кинемо  тощо.  Отже,  морфоло¬ 
гічне  водностайнення  вкотре  спричинилося  до  “поміщання”  е  та  у  (але 
не  навпаки).  Якщо  слово  ЗАпрдвди  ‘справді’  (Трост.  Уч.  Єв.  1560) 
запозичено  з  пол.  іаргаосіе  (у  вимові  — [сіє]),  то  наявність  у  в  українській 
мові  є  вмотивована  тим,  що  жодна  з  відмінкових  форм  іменників  на  - а 
не  закінчується  на  -е. 

Деякі  середньоукраїнські  форми,  відмінні  від  сучасних  укра¬ 
їнських  у  плані  дистрибуції  у  та  е>  про  помішання  цих  двох  звуків 
не  свідчать.  Скажімо,  в  середньоукраїнській  мові  вживалася  форма  чєтєць, 
що  є  цілком  нормальним  продовженням  давн.  укр.  чьтьць,  (наприклад, 
чєтци  —  Збар.  Єв.  1598,  чєтцл  —  Часосл.  1616,  чєтцолі  дат.  мн.  —  Ів.  Бел. 
1691);  суч.  укр.  читець  наново  утворено  від  читати.  Форми  з  є  в  дієслові 
сидіти  (сєдит  3.  ос.  оди.  —  Літк.  Єв.  1600,  сєдачи  —  ’Егхобкх  1642,  сєдЬли  — 
Сафон.  1672)  є  цілком  сподівані  в  говірках,  де  ненаголошений  е 
зрефлектовано  як  е  (на  Поліссі  ситуація  є  саме  такою  й  досі),  а  за  середньо- 
українських  часів  була  ще  підтримка  з  боку  церковнослов’янської,  біло¬ 
руської  та  польської  мов.  Розбіжність  у  написанні  кореня  чєрвлєню  проти 
чирвоню  ‘малюю  на  червоно’  в  1  ос.  одн.  (ХЗєАфотгіс;  1591),  чєрлєньш  — 
чирвоньш,  включно  з  інновацією  чє(р)вонліа  жін.  рід  (Житом.  1584), 
віддзеркалює  наявність  двох  правописних  традицій:  у  давньоукраїнській 
застосовувалася  буква  є,  а  в  польській,  поширеній  з  XV  ст.,  —  буква  у. 
Новіша  українська  форма  являла  собою,  вочевидь,  суміш  цих  двох 
слів,  і  постанню  її  сприяло  нерозрізнення  ненаголошених  е  та  у  в  україн¬ 
ській  мові.  Коли  в  польській  мові  сталася  звукозміна  і/у  >  е  в  позиції 
перед  г  (ХУ-ХУІ  ст.  —  пор.  суч.  пол.  сгепюопу ,  як  згегокі ,  проти  укр. 
широкий  тощо),  то  в  мові  українській  з’явилася  тенденція  писати  и  за¬ 
мість  є  перед  г  у  запозиченнях  із  польської.  Звідси  й  такі  етимологіч¬ 
но  хибні  форми,  як  бакйр ,  алькйр  (~  ванькйр)  з  пол.  Ьакіег ,  аікіегг ,  що 
виводяться,  своєю  чергою,  з  нім.  Ьаск  кекііегі),  Егкег.  Нарешті,  польський 
закритий  голосний  е  (е)  відтворювався,  як  правило,  за  допомогою  бук¬ 
ви  и  (ьі).  Звідси  такі  середньоукраїнські  форми,  як  моньіта  (наприклад, 
Одрех.  гр.  1511),  тьіж  (широко  вживане  слово,  наприклад,  у  Лавр. 
Зиз.  1596,  Стр.  Хр.  кін.  XVI  ст.,  Літк.  Єв.  1600,  Льв.  Ставр.  бр.  1602)  — 
суч.  укр.  монета ,  теж.  Пор.  також  у  наголошеній  позиції:  дєришто  (Льв. 
Ставр.  бр.  1616),  що  початково  походить  від  лат.  гезіаге  ‘залишатися’, 
пор.  суч.  пол.  ггезгіц.,  суч.  укр.  нарешті. 


6  Див.  Жилко,  Нариси ,  мала  4. 


40.6  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


669 


6.  ХРОНОЛОГІЯ  ТА  СПРОБА  РЕКОНСТРУКЦІЇ 
ПЕРЕБІГУ  ЗВУКОЗМІНИ 

Маючи  справу  з  чотирма  типами  діалектів,  відмінних  між  собою  щодо 
наявності  та  характеру  “укання”  та  “икання”  (як  показано  в  40.2-3),  мож¬ 
на  припустити  три  теоретично  можливі  реконструкції  самого  перебігу 
звукозміни: 

а)  повсюдне  “укання”  та  “икання”  на  початку  (крім  центральної  та 
східної  частини  Полісся),  пізніше  обмежене  випадками  асимілятив¬ 
ного  ґатунку,  на  сході  в  переднаголошеному  складі,  на  заході  (в  Кар¬ 
патах)  незалежно  від  наголосу; 

б)  спершу  —  асимілятивне  “укання-икання”  в  переднаголошеному 
складі,  з  подальшим  його  поширенням  на  всі  або  більшість  ненаго¬ 
лошених  позицій  у  смузі  від  Буковини  до  Сяну; 

в)  два  (або  три)  незалежні  один  від  одного  варіанти  перебігу,  в  кожній 
зоні  окремо. 

З-поміж  названих  трьох  можливостей  на  підставі  даних  лін¬ 
гвістичної  географії,  абсолютної  хронології,  відносної  хронології  та  писем¬ 
них  пам'яток  слід  обрати  першу  Поява  перших  прикладів  у  пам'ятках, 
писаних  наприкінці  XIV  ст.  ( и  <  о)  та  на  початку  XV  ст.  ( у  <  е) 7 8,  лише  на 
землях,  що  перебували  під  молдавським  і  польським  пануванням,  з  пізні¬ 
шим  поширенням  на  підлитовську  Україну  в  середині  XVI  ст.,  коли  кордон 
між  обома  частинами  країни  був  скасований,  —  то  аргумент,  що  промовляє 
сам  за  себе.  Другий  вагомий  доказ  полягає  в  тому,  що  ранні  пам'ятки  не 
містять  жодних  ознак  схильності  до  асиміляції  в  переднаголошеній 
позиції,  —  на  відміну,  варто  пам’ятати,  від  зміни  о>  а  на  підлитовській 
Україні,  де  такі  ознаки  були  (див.  39.2-3). 

Дані  відносної  хронології  також  потверджують  цю  інтерпре¬ 
тацію.  Зміна  е  >у  не  могла  відбутися  перед  постанням  у  в  українській 
мові5  —  процесом,  який  на  Буковині  та  Поділлі  завершився  до  1268  р., 
коли  йдеться  про  давн.  укр.  і,  й  до  1283  р.,  коли  йдеться  про  давн.  укр.  у 
(див.  32.2).  Підвищення  артикуляції  е  в  ненаголошених  складах  (що  ста¬ 
новить  суть  зміни  е  >  у )  призвело  до  його  ототожнення  з  цим  у  й  аж  ніяк 
нез  в  (<е,ев  новозакритих  складах),  бо  цей  останній  звук  до  того  часу 
уже  встиг  перейти  в  і  (приблизно  до  1288  р.  —  див.  32.2).  На  Волині 
та  в  центральній  частині  України  додаткові  можливості  переходу  нена- 


7  3  хронологічного  погляду,  обидві  звукозміни,  мабуть,  відбулися  рівночасно,  а  часо¬ 
вий  відступ  у  їх  писемній  фіксації  (приблизно  ЗО  років)  можна  потрактувати  як  випад¬ 
ковість.  Поширення  обох  звукозмін  на  Волинь  та  центральну  частину  України  фактично 
припадає  на  середину  XVI  ст. 

8  У  надсянських  говірках  голосний  е  перейшов  у  і  (при  цьому  попередній  приголос¬ 
ний  не  пом’якшується).  Це  було  можливим  з  огляду  на  притаманне  їм  високе  піднесен¬ 
ня  е  (е)  та  збереження  твердості  приголосними  перед  і. 


670 


40.6  Потрактування  ненаголошених  ...  еу  у  та  о 


голошеного  е  в  у  створювалися  завдяки  злиттю  і  та  у ,  а  також  підви¬ 
щенню  артикуляції  е  (>'і),  що  припало  на  XV  ст. 

Якщо  взяти  звук  о,  то  його  перехід  в  и  в  ненаголошених  скла¬ 
дах  відбувся  на  теренах  від  Буковини  до  Сяну  наприкінці  XIV  ст.  Саме 
під  ту  добу  з  голосного  6  став  и2.  Як  показано  в  32. 10,  перед  цією  зміною 
система  голосних  мала  такий  вигляд: 

Ч  и 

У  о 

е  о 
а 

Це  означає,  що  підвищення  артикуляції  о  мусило  б  призвести 
до  його  злиття  з  о,  як  із  голосним,  розташованим  на  “наступному  по¬ 
версі”,  а  не  з  и.  Проте  цього  ніколи  й  ніде  не  сталося  (в  сучасній  українській 
мові  це  давало  б  +кігйх  <  когйх  тощо).  Ясно,  що  “укання”  мусило  розпо¬ 
чатися  вже  по  звукозміні  6  >  и2.  Залишається  відповісти  на  питання,  як  і 
чому  звук  о  в  ненаголошеній  позиції  перейшов  у  звук  її,  а  не  в  и2.  Віро¬ 
гідною  виглядає  гіпотеза,  що  звук  іі2,  якому  в  більшості  говірок  судилося 
перетворитися  на  й,  вже  до  того  часу  встиг  посунутися  в  зазначеному 
напрямі  й  перебував  на  проміжній  стадії  між  и  та  й  (умовно  —  й ),  тобто 
був  звуком  не  лише  вищим,  а  й  переднішим  стосовно  о  та  її,  а  отже 
й  система  голосних  у  цьому  разі  мала  б  виглядати  так: 

Ч  и 

У  и 

е  о 

а 9 

Отже,  перебіг  змін  о  >  її  та  е  >  у  можна  гіпотетично  зрекон- 
струювати  в  такий  спосіб: 

а).  Ближче  до  кінця  XIV  ст.  ненаголошені  о  та  е  артикуляційно  під¬ 
вищилися  до  її  та  у  відповідно  на  всій  підпольській  та  підмолдавській 
Україні,  за  винятком  карпатської  діалектної  зони.  Передумови  для 
цього  були  створені  змінами  і,у>у  та  е > Ч,  що  стали  доконаним 
фактом  наприкінці  XIII  ст.,  а  також  зміною  о  >  и2  наприкінці  XIV  ст. 
Зазначені  звукозміни  мали  місце  в  усіх  ненаголошених  складах,  за 
винятком  хіба  що  ненаголошених  голосних,  що  стояли  наприкінці 
слова,  де  цьому  протидіяли  морфологічні  чинники  (наприклад, 
протиставлялися  форми  яблуко  ном.  і  яблуку  дат.,  горе  ‘лихо'  і  гори 


9  А  все  ж  мають  місце  поодинокі  випадки  перескоку  з  и  на  и2,  на  кшталт  діброва 
(давн.  укр.  доукровд,  наприклад,  в  Ізб.  1073),  заміж  (давн.  укр.  моужь,  наприклад,  в  Усп. 
зб.  XII  ст.),  огірок  (із  сер.  гр.  ауоород),  що  їх  буде  детальніше  розглянуто  нижче  (див.  45. 10). 
Показово,  що  вони  заторкують  голосні  в  ненаголошених  складах. 


40.6  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


671 


‘кряж'  тощо) 10 ,  хоча  у  східноподільських  і  наддністрянських  говірках 
і  ця  перешкода  була  подолана. 

б) .  На  Волині  та  в  центральній  частині  України  фонологічні  перед¬ 
умови  для  зміни  ненаголошених  о  та  е  відповідно  в  и  та  у  виникли 
перегодом,  уже  в  XV  ст.  Її  поширення  на  схід  почалося  з  певним 
запізненням,  у  середині  XVI  ст.,  але  прискорилося  після  скасування 
міждержавного  кордону  1569  р.  Щоправда,  в  цій  новішій  зоні  вона 
защепилася  лише  частково.  У  випадку  о>и  відбулося  пристосування 
до  принципу  асиміляції  —  з  позиційним  обмеженням  (лише  в  перед- 
наголошених  складах  перед  наголошеним  и  або  і).  У  багатьох  ло¬ 
кальних  говірках  навіть  за  цих  умов  вона  присутня  в  одних  словах, 
але  відсутня  в  інших  (наприклад,  у  Старобільську,  Черкасах  тощо). 
Важко  винайти  якийсь  спосіб  на  встановлення  того,  чи  така  лексична 
прив’язаність  звукозміни  мала  місце  від  початку,  чи  виникла  пізніше, 
внаслідок  відступу  “укання”.  У  випадку  е  принцип  асиміляції  мав 
чинність,  але  масштаби  його  застосування  були  зовсім  інші,  оскільки 
в  жодній  волинській,  центрально-  чи  східноукраїнській  говірці  немає 
ні  розрізнення  е  та  у  в  неприкінцевій  позиції,  ні  збереження 
етимологічної  тотожності  обох  цих  звуків.  Одначе  локальні  говірки 
дуже  відрізняються  одна  від  одної  в  плані  вибору  у,  е  чи  у  залежно 
від  їхньої  позиції  в  слові  та  від  звучання  наголошеного  голосного. 
Така  строката  дистрибуція  може  свідчити  про  привнесеність  цієї  зву¬ 
козміни  ззовні,  хоча  теоретично  її  можна  пояснити  й  розмаїтим 
перебігом  численних  локальних  розвоєвих  процесів 11 . 

в) .  Немає  жодних  певних  фактів,  на  підставі  яких  можна  було  б  визна¬ 
чити,  чи  звужені  карпатські  (бойківські,  лемківські,  закарпатські) 
звуки  о  та  е  перед  м’якими  приголосними  та/або  голосними 
переднього  ряду,  включно  з  6  та  е,  являють  собою  місцеву  трансфор¬ 
мацію  “укання”,  поширеного  на  схід  від  цієї  зони,  чи  результат  само¬ 
стійного  розвитку.  Традиційний  правопис  не  мав  засобів  на  позна¬ 
чення  нових  голосних.  Спорадичні  випадки  написання  и  замість 
є  та  у  замість  о  трапляються  нечасто,  але  причина  цього  лежить 
на  поверхні:  вони  є  такі  ж  недосконалі,  як  і  традиційні  писемні  форми 
з  є  та  о.  Так  чи  так,  вони,  за  наявними  відомостями,  з’являються  щойно 
в  XVII  ст.:  сомотрить  'два  з  половиною’  (Гр.  1603,  Бенедиківці  по¬ 
близу  прізвище  Біілицкого  (Покр.  записи,  Білки  1684  —  пор.  широко 
Мукачева),  розповсюджене  прізвище  Білецький ),  зиркало  'дзеркало’, 
ищи  'ще’,  тук'Ь  'тобі’,  куму  ‘кому’  (Ключ  1695).  Проте  існує  аргумент 

10  На  Берестейщині  це  стосується  й  голосних  у  прикінцевих  закритих  складах. 

11  Є  також  випадки  приподібнення  інших  голосних  до  наступного  е  або  у ,  але  вони 
мають  винятковий  характер:  окрім  тепер  (див.  6.7),  сюди  належать  дієслово  ремигати , 
запозичене  з  рум.  гите^а  (довільний  вибір  е  чи  и  на  письмі),  керсетка  з  нім.  Когзеії , 
демен  ‘стерно’  з  тур.  сійтеп,  іуц.  делеко,  крепелька  (літ.  укр.  далеко ,  крапелька). 


672 


40.7  Потрактування  ненаголошених  ...  е,  у  та  о 


зі  сфери  відносної  хронології.  Звужені  6  та  е  були  занесені  на  Закар¬ 
паття  переселенцями-бойками  (див.  62.5).  Однак  ці  закарпатські 
говірки  мають  чергування  о  з  и  або  й,  а  бойківські  —  з  і.  Можна 
зробити  висновок  про  наявність  у  бойківських  говірках  6  та  е  ще 
до  постання  в  них  і  (<  й  <  и ),  яке  припадає  на  кінець  XVI  ст.  Отже, 
6  та  е  мусили  бути  присутні  в  бойківських  говірках  щонайпізніше 
від  середини  XVI  ст. 


7.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Конкретні  фонологічні  передумови,  потрібні  для  того,  щоб  відбулася  зміна 
ненаголошених  о  та  е  в  и  та  у  відповідно,  описано  в  40.6.  Загальною 
передумовою  було  те,  що  після  занепаду  слабких  єрів  швидко  збільшу¬ 
валися  можливості  групування  приголосних,  включно  з  поновленням  по¬ 
двоєння.  Оскільки  тожсамість  слова  в  багатьох  випадках  достатньо  гаран¬ 
тувалася  розташуванням  приголосних,  то  стало  можливим  зменшення 
розрізняльного  навантаження,  що  припадало  на  голосні. 

Важливою  новиною  було  те,  що  на  підмолдавській  та  підполь- 
ській  Україні  це  зменшення  відбулося  лише  в  ненаголошених  складах, 
ставши  на  цих  теренах  першою  звукозміною,  узалежненою  від  наголосу. 
На  підлитовській  Україні,  крім  зони  північного  наріччя,  такою  першою 
звукозміною  був  перехід  о  >  а  в  ненаголошених  складах 12  (див.  39.5). 
Коли  мати  на  увазі  результати,  все,  що  трапилося  зі  звуками  о  та  е ,  можна 
окреслити  як  скорочення  набору  голосних  фонем  у  ненаголошених 
складах.  Якщо  під  наголосом  система  голосних  виглядала  так,  як  показано 
в  40.6,  то  без  наголосу  вона  скоротилася  до  п’яти  одиниць: 

і  й  и 
У 

а 

Перехід  переднаголошеного  о  в  а  перед  наголошеним  а  та 
в  и  перед  наголошеним  и  або  і  в  говірках  підлитовської  України  був  би 
призвів  до  симетричної  моделі  двоскладової  гармонії  голосних,  якби  його 
застосовувано  консеквентно.  Однак  через  лексичну  прив’язаність  зміни 
о  >  а  та  часткову  (тобто  наявну  в  численних  локальних  говірках)  лек- 


12  Саме  через  те,  що  зміна  о>а  викшталтувала  модель  для  сприйняття  “укання”  на 
підлитовській  Україні,  її  розглянуто  в  попередньому  розділі,  хоча  “укання”  та  “икання” 
на  підмолдавській  та  підпольській  Україні  постали  раніше.  З  погляду  процесів,  що 
відбувалися  на  підлитовській  Україні,  тобто  в  центральній  частині  країни,  хронологічна 
послідовність  збігається  з  обраним  у  цій  книзі  порядком  розгляду. 


40.7  Потрактування  ненаголоіиених  ...  е,  у  та  о 


673 


сичну прив’язаність  зміни  о>и  ця  можливість  фактично  лишилася 
незреалізованою. 

З  посиленням  ролі  наголосу  взаємна  залежність  голосних  і  при¬ 
голосних  зменшилася.  Ця  обставина  набуває  тим  більшого  значення,  якщо 
згадати  про  засаду  взаємозалежності  між  голосними  та  приголосними 
в  межах  того  самого  складу,  яка  діяла  у  праслов’янській  мові  на  пізньому 
етапі  її  розвитку.  В  українській  мові  після  занепаду  єрів  слово  як  фоне¬ 
тична  одиниця  посилило  свою  вагомість  порівняно  зі  складом. 

Говірки  карпатського  регіону,  де  регресивна  асиміляція  пошири¬ 
ла  свою  дію  на  всі  випадки  вживання  о  та  е  (>  6  та  е)  відповідно  до  якості 
наступного  голосного,  зайшли  в  цьому  напрямку  далі,  ніж  інші.  Одначе 
вони  залишалися  архаїчними  під  тим  оглядом,  що  їхнє  специфічне 
“укання”  та  “икання”  не  залежало  від  наголосу;  крім  того,  архаїчною  була 
й  наявна  в  багатьох  випадках  узалежненість  переходу  до  о  та  в  від  м’я¬ 
кості  наступного  приголосного. 

Якщо  говорити  про  решту  території  країни,  аналіз  умов  здій¬ 
снення  розглянутої  звукозміни  дозволяє  зробити  висновок,  що  за  станом 
на  початок  або  впродовж  XV  ст.  наголос,  окрім  тонічної  виразності  та 
деякого  подовження,  став  пов’язуватися  з  динамічним  вирізненням,  уна¬ 
слідок  чого  з’явилася  можливість  послаблення  ненаголошених  складів. 
Оскільки  зміни  здебільшого  припадали  на  переднаголошений  склад,  мож¬ 
на  припустити,  що  саме  він  послабшав  більше  від  інших,  як  це  почас¬ 
ти  має  місце  й  у  сучасній  українській  мові.  Однак  опозиція  складів 
за  наголошеністю/ненаголошеністю  ніде  не  набула  достатньої  сили,  щоб 
спричинити  редукцію  голосних.  Перехід  до  більш  високої  артикуляції 
(о>и,е>у)  радше  демонстрував  опір  редукції.  Ця  ситуація  в  ґрунті  речі 
зберігається  й  дотепер,  з  одним-єдиним,  слід  гадати,  винятком  для 
післянаголошеного  складу,  найслабшого  у  слові  сучасної  української  мови, 
який  іноді  навіть  підлягає  редукції  (крім  як  наприкінці  слова).  Якщо 
позначити  силу  наголошеного  складу  в  сучасному  українському  слові 
чотирма  балами,  а  найслабшого  складу  одним  балом,  то  слово  на  кшталт 
поназбирувати  можна  представити  в  такий  спосіб: 

3  2  4  1  2  3 
поназбирувати 

Якихось  симптомів  такого  самого  потрактування  післянаголошених 
складів  за  ранньосередньоукраїнської  доби  не  знайти.  Можлива  рекон¬ 
струкція  на  початок  XVI  ст.  скорше  мала  б  вигляд:  3  2  4  2  2  3. 

Прищеплення  “икання”  як  принципу  (тобто  нерозрізнення 
е  та  у  в  ненаголошених  складах)  у  центрально-,  східно-  та  південноукра¬ 
їнських  говірках  і  водночас  лише  часткове  прищеплення  чи  відкинення 
“укання”  можна  пояснити  тим,  що  ряд  неогублених  голосних  налічував 
більше  членів,  а  отже  й  краще  надавався  до  скорочення,  ніж  ряд  огубле- 


674 


40.7  Потрактування  ненаголошених  ...  е ,  у  та  о 


них  голосних,  особливо  після  переходу  й  >  й  >  і,  що  мав  статися  незаба¬ 
ром  (див.  45.3).  Таким  чином,  система  ненаголошених  голосних  у  говір¬ 
ках  із  неповним  “уканням”  або  без  “укання”  набула  вигляду: 

і  и 

У  о 
а 

У  говірках  з  “уканням”  вона  скоротилася  до  чотирьох  одиниць: 

і  и 

У 

а 

Слід  зважати,  крім  того,  й  на  зовнішній  чинник:  як  показано  вище,  активна 
участь  поліських  і  білоруських  переселенців  у  залюдненні  нових  земель 
посилювала  відкриту  артикуляцію  о,  чим  унеможливлювалося  “укання”. 
Натомість  білоруський  вплив  сприяв  зміні  о  >  а.  Сприяння  ззовні  не 
можна  виключити  й  тоді,  коли  йдеться  про  зміну  о  >  и,  а  можливо  ие>у, 
надто  на  Буковині.  Вимова  ненаголошеного  о  як  м  та  ненаголошеного  е 
як  у  (власне,  як  і,  але  без  пом’якшення  попереднього  приголосного)  — 
то  типова  балканська  (точніше  східнобалканська)  риса.  Вона  є  притаман¬ 
на  північногрецьким  і  східноболгарським  говіркам,  а  також  румунській 
мові,  охоплюючи  всю  територію,  розташовану  на  захід  від  Чорного  моря. 
Ненаголошений  звук  о  вимовляється  як  и  в  усіх  південно-східних  та 
більшості  північно-східних  говірок  болгарської  мови,  особливо  над  Янтрою 
та  вздовж  Дунаю;  вимова  ненаголошеного  е  як  і  переважає  на  захід  від 
Янтри,  вздовж  Дунаю  на  захід  від  міста  Тутракан  та  в  усій  південно-східній 
частині  Болгарії,  крім  кількох  сіл  по  берегах  Мариці  та  невеликого  шматка 
на  південно-східному  окраї  (за  Факійською  рікою).  Обидві  ці  зміни 
у  східноболгарських  говірках  простежуються  від  XIII  ст.  щонайпізніше. 

За  часів,  коли  на  підмолдавській  і  підпольській  Україні  нена- 
голошені  о  та  е  зазнали  зміни  на  и  та  у  відповідно,  українсько-румунські 
контакти  відзначалися  інтенсивністю.  У  1387-1431  рр.  Молдавія  пере¬ 
бувала  під  польським  протекторатом.  Молдавське  князівство,  утворене 
1359  р.,  поглинуло  Буковину  й  висувало  претензії  на  Покуття.  Волоські 
армії  неодноразово  вели  бойові  дії  на  підпольській  Україні,  особливо  під 
час  кампаній  1393  р.  та  1431-1432  рр. 13  Розрух  на  Балканському  півост¬ 
рові,  спричинений  довготривалим  турецьким  тиском,  нападами  й  урешті 
остаточним  його  загарбанням  (за  кульмінаційні  моменти  тут  можна  вважа¬ 
ти  падіння  Болгарії  1393  р.,  фатальну  поразку  сербів  на  Косовому  полі 
1389  р.  з  подальшим  територіальним  зменшенням  Сербського  царства 
та  його  знищенням  1459  р.,  перехід  у  васальну  залежність  від  Туреччини 


13  Волощина  та  Молдавія  —  дві  головні  частини  країни,  що  пізніше  була  названа 
Румунією. 


40.7  Потрактування  ненаголошених ...  е ,  у  та  о 


675 


румунських  князівств  у  ХУ-ХУІ  ст.),  спонукав  болгар  і  сербів  до  масо¬ 
вого  переселення  на  північ,  зокрема  й  на  румунські  землі,  а  пізніше  й  самі 
румуни  почали  у  свою  чергу  мігрувати  знов-таки  на  північ,  тобто  до  Угор¬ 
щини  та  України.  Окрім  політичного  чинника,  ними  рухав  і  економічний  — 
пошук  нових  пасовищ  для  овечих  отар.  Ця  пастуша  міграція,  що  її  часто 
називають  “волоською”,  розпочалася  в  XII  ст.  щонайпізніше.  Під  час  ту¬ 
рецьких  нападів  вона  посилювалася,  але  й  за  більш  мирних  часів  не 
припинялася,  хоч  і  йшла  менш  інтенсивно.  Волохи  вперше  потрапили 
в  Карпати  з  південно-західної  сторони,  оселившися  в  Семигороді  та  на 
Закарпатті.  Починаючи  з  середини  XIV  ст.,  вони  стали  з’являтися  й  по 
другий  бік  гір.  Частина  їх  перетинала  гірське  пасмо,  мандруючи  з  Закар¬ 
паття,  а  частина  йшла  вздовж  хребта  з  боку  Молдавії  до  Покуття  й  далі 
на  північний  захід.  Польський  уряд  охоче  наділяв  їх  “нічийною”  землею. 
Поступово  це  “волоське”  переселення  або  пов’язані  з  ним  побічні  процеси 
сягнули  навіть  Моравії  на  північному  заході,  хоча  на  Закарпатті  румун¬ 
ських  переселенців  у  скільки-небудь  значній  кількості  не  знайти  поза 
Мараморощиною  чи  щонайдалі  поза  Берегівщиною.  У  пам’ятках  цей  рух 
найлегше  простежити,  віднотувавши  села,  де  заведено  “волоське  право” 
(іиз  юаіаскісит).  На  підпольській  Україні  таке  вперше  зафіксовано  1378  р., 
й  північна  межа  поширення  цього  права  сягає  Самбора,  Перемишля, 
Сянока  та  Белза.  Загалом  відомо  десь  із  330  таких  сіл  (Кадлец).  Крім 
того,  волоське  заселення  було  досить  масовим  в  усіх  названих  регіонах 
протягом  ХУ-ХУІ  ст. 14  Звичайно,  села,  в  яких  мало  чинність  “волоське 
право”,  не  були  залюднені  самими  лише  румунами;  у  декотрих  румуни 
могли  становити  лише  незначну  меншість  або  й  зовсім  не  мешкати.  Проте 
невеликий  відсоток  румунів  лише  збільшував  (унаслідок  мовної  асимі¬ 
ляції  в  районах  зі  змішаним  населенням)  їхню  роль  у  ширенні  румун¬ 
ського  мовного  впливу  на  українські  говірки  зазначеної  зони. 

Немає  жодних  доказів  того,  що  “укання”  та  “икання”  в  україн¬ 
ській  мові  почалося  під  впливом  румунської;  ба  більше  —  в  попередніх 
параграфах  показано,  що  в  самій  українській  мові  були  наявні  внутрішні 
передумови  для  здійснення  таких  звукозмін.  І  все  ж  той  факт,  що  терито¬ 
ріально  зона  сильного  “укання”  та  “икання”  збігається  з  зоною  румунсь¬ 
кої  міграції,  а  часово  початок  цих  явищ  припадає  на  пік  румунського 
заселення,  ніяк  не  можна  оминути  увагою  чи  відбутися  від  нього  як  від 
випадкового.  Цілком  обґрунтованим  здається  припущення,  що  контак¬ 
ти  з  румунською  мовою  мали  свій  вплив  на  постання  й  поширення  укра¬ 
їнського  “укання”  та  “икання”. 

Тоді,  щоправда,  слід  знайти  пояснення  тій  обставині,  що  “во¬ 
лоська”  міграція  не  справила  аналогічного  впливу  на  українські  говірки 


14  Перебіг  румунської  міграції  можна  було  б  також  простежити,  дослідивши  поши¬ 
рення  прізвищ  на  кшталт  Волох ,  Волошко ,  Волощук  тощо,  а  також  імен  і  прізвищ  румун¬ 
ського  походження.  Проте  систематично  цей  матеріал  не  вивчався. 


676 


40.8  Потрактування  ненаголошених  ...  е ,  у  та  о 


карпатських  верховинців.  У  цьому  зв’язку  можна  запропонувати  двоє 
міркувань.  Перше  стосується  внутрішніх  особливостей  цих  говірок,  де  на¬ 
голос,  вочевидь,  не  досяг  такої  функціональної  вагомості,  як  на  теренах, 
розташованих  на  схід  і  північ  від  Карпат.  Ще  й  дотепер  він  тут  є  слабший, 
ніж,  скажімо,  в  говірках  наддністрянських.  Таку  думку  потверджує  поява 
звуків  6  та  е  в  наголошених  складах  так  само,  як  і  в  ненаголошених  (неза¬ 
лежно  від  хронології  цього  процесу),  а  також  те,  що  лемківські  говірки 
пізніше  перейшли  до  наголосу  на  передостанньому  складі,  не  зберігши 
якихось  прямих  слідів  первісного  наголосу.  Друге  міркування  має  характер 
зовнішній.  Існує  ймовірність,  що  так  звані  “волоські”  переселенці  в  горах 
не  осідали,  а  лише  кочували  влітку,  мавши  стале  замешкання  в  передгірних 
селах,  де  й  контакти  з  українцями  були  триваліші. 

Ні  в  російській  мові,  ні  в  білоруській,  польській  чи  словацькій 
немає  “укання”  та  “икання”  такого  типу,  як  в  українській.  У  слабшому 
варіанті  воно  віднаходиться  в  польських  говірках,  що  (були)  поширені 
на  Україні;  й  у  цьому  випадку  немає  жодних  сумнівів  щодо  його  україн¬ 
ського  походження.  В  угорській  мові  теж  не  відзначено  процесів,  анало¬ 
гічних  описаному  українському;  в  ній,  навпаки,  звук  и  наблизився  до  о. 


8.  ПРИКЛАДИ  ВЖИВАННЯ  М,  ПОСТАЛОГО  З  О,  В  ПООДИНОКИХ  СЛОВАХ 

*  *  *  У  сучасній  українській  літературній  мові  є  чимало  слів,  де  на  місці  ети¬ 
мологічного  о  в  ненаголошених  складах  стоїть  и ,  причому  не  конче 
перед  голосним  високого  піднесення  (і/  або  і)  в  наступному  наголоше¬ 
ному  складі.  У  південно-східному  наріччі  число  таких  слів  може  бути 
ще  більшим.  Декотрі  з-поміж  цих  лексично  прив’язаних  випадків  “укан¬ 
ня”  зумовлені  запозиченням  (недавнім)  із  південно-західних  говірок, 
що  мають  “укання”  (наприклад,  бурдей  ‘хижа’  з  рум.  ЬогсШи;  гуцул  з  рум. 
Нориї  ‘злодій’  —  обидва  слова  через  посередництво  гуцульських  гові¬ 
рок  з  їхнім,  нехай  частковим,  “уканням”;  хурдига  ‘в’язниця’,  давніше 
хурдиґарня  з  пол.  когйе&агйа  через  посередництво  львівського  арґо 
тощо).  Такі  випадки  не  мають  ваги  з  погляду  визначення  первісних  меж 
сильного  “укання”.  Натомість  інші  можуть  брати  початок  ще  за  серед- 
ньоукраїиської  доби: 

бобир  —  можливо,  споріднене  з  біб :  бобу\  але  діал.  (Черкаси,  Перея¬ 
слав,  Лубні,  Полтава)  бубйр\ 

ботвина  —  пор.  рос.  ботва  ‘бадилля’;  але  діал.  (Черкаси,  Переяслав) 
6утвйна\ 

бугила  ~  богила  —  перекручене  болиголов', 

будяк  —  споріднене  з  діал.  бостй :  боду  —  пор.  бодаісь  (Славин.  1642), 
бодаісЬв  ґен.  мн.  (Книж.  госп.  1788),  бойк.,  півн.  київ,  бодак15; 


15  Пор.  часткову  мапу,  складену  Варченком,  у  ПРДН 10,  с.  47. 


40.8  Потрактування  ненаголошених  ...  е,  у  та  о 


677 


бузок  із  *Ььгь,  пор.  пол.  Ьег,  болт,  бьз,  зах.  укр.  діал.  боз ;  можливим  є  вплив 
спільнокореневого  слова  бузина  з  голосним  іншого  ступеня  чер¬ 
гування; 

бурмотіти  —  пор.  рос.  бормотать ; 

гідронім  Бурбмля  (доплив  Сули),  імовірно,  утворений  від  усіченого 
імені  Воготіг-;  пор.  гідронім  Борбмля  (доплив  Ворскли); 
буряк  із  сер.  лат.  Ьога&о ,  але  в  цьому  слові  звук  и  міг  постати  в  польській 
мові,  де  співіснують  форми  Ьогак  і  (більш  розповсюджена)  Ьигак ,  — 
якщо  ця  остання  не  є  запозиченням  з  української;  можливим  є  та¬ 
кож  вплив  із  боку  прикметника  бурий\ 
бухан  ‘хлібина’  з  пол.  Ьоскеп(ек); 

топонім  Видубичі  (в  Києві),  пор.  Вьідобьічь  в  Іп.  літоп.  1096;  можли¬ 
вою  є  вторинна  асоціація  з  іменником  дуб ; 
вовкулак(а )  з  прасл.  *ь іькоМакь  (серб.-хорв.  шкосіїак ,  пор.  шк  ‘вовк’, 
сііака  ‘шерстина’); 
ворушити  —  пор.  вброх  ‘купа’; 

горохвиння  з  *ко^оxоVупп’а  —  втрату  голосного  перед  V  легше  пояс¬ 
нити,  припустивши  що  це  був  звук  и :  *когохт)упп’а\ 
топонім  Жуляни  (в  Києві),  пор.  гідронім  Жєданю  ак.  в  Іп.  літоп.  1093; 
журавель  —  пор.  білор.  жбрау,  ранньосер.  укр.  антропонім  Хогашпіп 
(Гр.  1552,  Луцьк),  жордвл'Ь  ном.  мн.  (Славин.  1642),  але  жімв  рос. 
журавль,  білор.  журавель ;  можливою  є  вторинна  асоціація  з  дієсло¬ 
вом  журитися ; 

засув  —  пор.  рос.  засов ;  регулярна  форма  з  и  в  дієслові  ( за)сунути; 
качур  —  імовірно,  від  пол.  касгог ; 

кожум'яка  може  мати  и  як  законне  закінчення  ак.  одн.  в  застиглій  фразі 
кбжу  мяти,  але  пор.  діал.  поліс,  кожом’яка,  рос.  кожемяка ; 
кумедний  від  комедія ;  пол.  діал.  китесіпу  може  бути  запозичене  з  укра¬ 
їнської  мови; 

кумпанство  —  але  пор.  пол.  діал.  китрап\ 

куштувати  відрізняється  значенням  і  наголосом  від  коштувати ,  хоча 
обидва  слова  мають  ту  саму  етимологію  —  з  пол.  козЯотюас 
(нім.  ко5іеп)\ 

мачуха  —  пор.  рос .мачеха,  пол.,  словац.  тасоска ;  пор.  мачохою  (Гр.  1531, 
Краків),  топонім  Мачох'ь  (Полт.  1667);  імовірним  є  вплив  з  боку 
таких  слів  із  суфіксом  - их(а ),  як  свекруха ,  повитуха ; 
мужчйр  ‘мортира’  (Котляр.  1798)  з  пол.  тогсігіегг  (нім.  Могзег ); 
мурашка  —  пор.  пол.  тгбшка,  словац.  тгаюес,  болг.  мрава ;  рос.  муравей 
і  білор.  мурашка  ймовірно  мають  и  внаслідок  дії  народної  етимо¬ 
логії  {мурава  ‘трава’),  чого  не  може  бути  в  українській  мові,  яка 
має  в  цьому  випадку  відповідник  моріг ; 
парубок  —  пор.  пол.  рагоЬек ;  корінь  у  цьому  слові  такий  самий,  як  у  діє¬ 
слові  робити ,  білор.  парабак 16; 

полум'я  проти  діал.  (Полісся)  полом' я,  пор.  положень  (Тупт.  1701), 
рдідтіп 9  у  закарпатських  говірках;  пор.  рос.  діал.  пбламя ,  по л.ріотіеп; 


16  Див.  там-таки. 


678 


40.8  Потрактування  ненаголошених  ...  є ,  у  та  о 


потрух  ~  діал.  потрох—  пор.  рос.  потроха,  пол.  раігоску,  можливим 
є  помішання  зі  словом  труха ,  пор.  словац.  ІгйсНІу  ‘трухлий’, 
болг.  трухьл  ‘гнилий’; 

стусан  із  сер.  пол  8іо8  (нім.  у  польській  мові  можна  подибати 

й  форму  8іш,  але  вона  є  рідкісна; 

тлвур,  тдвуру  ґен.  одн.,  тдвуром  інстр.  одн.  у  Літоп.  Самов.  та  деінде 
в  середньоукраїнських  пам’ятках  (суч.  укр.  табір :  табору ),  імовір¬ 
но  —  з  чес.  іаЬог ,  пол.  іаЬог ,  хоча  це  слово  могло  теж  бути  запозичене 
з  кр.  тат.  іаЬиг  ‘укріплення  з  возів’; 

тупотіти  —  пор.  топотіла  (Винниченко  1906),  рос.  топот\  але  пор. 

тупати ,  білор.  тупаць ,  болг.  тупам  ‘б’ю’; 
чепурний  —  пор.  розчепірити ;  рос.  чопорний  ‘манірний’; 
чумарка  з  пол.  сгатага  (іт.  сітагга ); 

чухрати  —  пор.  чесати ,  пол.  сгоскгас ,  але  також  і  сгисНгас, 
шпурнути  —  пор.  шпорнути  (Кримський  1904); 

Юхим  від  гр.  Еь&бріод;  пор.  рос.  Ефйм  —  як  зазначено  вище  (40.4)  імена 
грецького  походження  в  українській  мові  часто  мають  и  на  місці 
етимологічного  о  й  у  наголошеній,  і  в  ненаголошеній  позиції,  але 
це  явище  розвинулося  в  грецьких  говірках  і  не  має  жодного  тичення 
до  українського  “укання”,  а  отже  й  такі  форми,  як  Кузьма  (так  само 
й  у  російській  мові),  Супрун ,  Мусій  (від  гр.  Коарад,  Ісофроуіод, 
Мсоіюрд)  тощо  з  погляду  історичної  фонології  української  мови  не 
є  релевантні,  натомість  ім’я  Юхим  у  грецькій  мові  не  мало  о,  і  його 
заміна  на  и  відбулася  в  українській  мові; 
яблуко  з  давн.  укр.  ідвд'ько  >  гаванко;  пор.  словац.  іаЬІко ,  але  Ген.  мн. 
(і  також  ном.  одн.  —  у  чол.  роді)  іабд^ьісь  >  гдеаок;  звідси  ж  і  яблуня 
замість  сподіваної  форми  *]аЬоІоп\а),  пор.  пол.]аЬІоп,  болг.  аблан , 
пор.  також  українську  назву  гори  Яблінка  на  Гуцульщині; 
ящірка  ~  ящурка  —  пор.  ст.  ц.  сл.  дцієрт*,  рос.  ящерица\  пор.  також 
іАціоркА  —  ПамваБер.  1627;  однак  можливим  єй  помішання  зі  слова¬ 
ми  ищр ,  яиіур ,  пор.  по л.]08гстг(ка). 

У  локальних  говірках  південно-східного  наріччя  таких  випадків 
налічується  ще  певна  кількість,  надто  в  позиції  поряд  із  губним 
(наприклад,  на  Черкащині,  Переяславщині  та  Лубенщині:  пужар  ‘по¬ 
жежа’,  туполя ,  тупор  ‘сокира’,  кушильок  ‘гаманець’  та  ін.). 

У  позиції  на  початку  слова  голосний  и,  посталий  з  о,  може  чер¬ 
гуватися  з  V  (пор.  19.3):  на  вгороді :  огород ,  діал.  угіять :  вп’ять  (Вірші 
Кл.  Зин.  1690:  впїатт*;  Квітка  1834),  пор.  рос.  опять ;  прислівники 
навколо ,  навкруги ,  навпаки ,  ймовірно,  всі  колись  мали  о;  у  словах 
зупинитись  і  супокій  префікс  мусив  первісно  мати  форму  зь  (або  зь  +  о), 
пор.  діал.  (півн.  київ.)  зопинйв  чол.  рід.  мин.  часу  тощо. 

До  наведеного  вище  переліку  не  включено  слова,  які  хоч  і  ма¬ 
ють  и  на  місці  етимологічного  о,  проте  набули  його  не  в  українській 
мові,  а  в  якійсь  іншій,  звідки  й  були  запозичені,  наприклад:  ожуг  ‘ко¬ 
черга’  з  пол.  ого§~  ого£,  мармур  з  пол.  тагтиг  (або  під  його  впливом); 
хуртовина  з  руи./иіійпа  ‘буря’  —  пор.  фортунд  в'ЬтрндА  (Вірші  Кл.  Зин. 
1690)  тощо;  також  поминуто  слова,  що  спершу  потрапили  до  над¬ 
дністрянсько-подільських  говірок,  де  й  засвоїли  “укання”,  на  кшталт 


40.9  Потрактування  ненаголошених ...  е,  у  та  о 


673 


іменника  ґуральня  (по л.  §оггаІпіа~§оггеІпіа).  Можна  припустити,  що 

українське  “укання”  защепилося  й  у  деяких  запозиченнях  із  тюркських 

мов,  але  через  велике  розмаїття  говірок  і  мов,  звідки  вони  можуть 

походити,  часто  буває  неможливо  з’ясувати  напевно,  як  саме  виглядала 

вихідна  форма,  й  відповідно  скваліфікувати  звук  и  як  тюркський  чи 

український.  Це  стосується  таких  слів: 

куга  ‘очерет’  —  з  тур.,  тат.  коуа; 

румак  —  з  тат.,  чаґат.  агу  атак; 

турлук  ‘глиняна  цеглина’  —  з  тур.  Ґогіик  ‘мазанка’; 

чумак  —  імовірно,  з  тур.  дотак  ‘дрючок’; 

юга  —  з  тур.  уокап  ‘густий’. 

Як  і  завжди,  коли  певна  риса  поступово  поширюється  з  однієї 
говірки  до  іншої,  охоплюючи  лише  частину  словництва,  мають  місце 
приклади  надпоправного  вжитку,  в  цьому  випадку  —  появи  о  замість  и. 
Однак  їх  є  далеко  менше,  ніж  при  щирому  “уканні”.  Надпоправний 
звук  о  віднаходиться,  наприклад,  у  таких  словах: 
борвій  —  якщо  це  слово  складено  з  бур(я)  та  ві[}](ати)  (але  пор.  тур. 
Ьога  ‘буря’); 

йолоп  —  якщо  це  слово  походить  від  тур.  уоіик  ‘обдертий’  (менш  імовірна 
етимологія  —  від  волух  ‘стадник’); 

корогва  (в  остаточному  аналізі  від  монг.  огиу£о  ‘знак,  прапор’,  пор.  рос. 

хоругвь,  пол.  скогсщієш,  болг.  хорьгва ; 
окріп  —  пор.  давн.  укр.  оукроггь  (Рз.  5іп.  XI  ст.,  Усп.  зб.  XII  ст.  та  ін.); 
сер.  укр.  постодгл  ‘боривітер’  (Славин.  1642),  суч.  укр.  літ.  пустельга, 
пор.  рос.  пустельга; 

діал.  троїти  проти  літ.  укр.  труїти ,  пол.  ігис; 

крім  того,  в  тюркізмах:  очкур -учкур  із  кр.  тат.,  тур.  идкиг  ‘ремінь’, 
кочу  бей  ‘жайвір’,  якщо  це  слово  походить  від  тур.  киз  ‘птах’,  тощо. 

Надпоправні  форми  дещо  частіше  трапляються  на  початку  слова, 
у  зв’язку  з  помішанням  префіксів  т>-,  и-  та  о-,  хоча  в  наведених  нижче 
прикладах  не  завжди  йдеться  про  префікс  як  такий:  онук -унук, 
оюн  ~  в'юн,  Оляна  ~  Уляна  (гр.  ’Іоь&юсуф;  можливо,  й  отрібка  ‘їда’,  якщо 
тут  є  зв’язок  зі  словом  утроба  (щодо  іншої  можливої  етимології  — 
див.  45.10)  тощо. 

За  виняткові  можна  вважати  випадки,  коли  через  пізніший  зсув 
наголосу  звук  и,  посталий  із  о,  опинився  під  наголосом,  а  звук  о  не 
повернувся  на  своє  місце  (наприклад,  цурупалок  —  імовірно,  складене 
слово  від  цур(ка)  та  пал(ець),  первісно  *сиг-о-раІок;  можливо, 
й  надолужувати,  якщо  ця  форма  походить  від  *па-с^о-^о2-оVа-1і;  пор. 
діал.  доложйти  ‘додати’. 


9.  суфікс  -оя(а) 

У  суфіксі  - оь(а )  звук  о  спершу  трактовано  так  само,  як  і  деінде:  він 
перетворювався  на  и  в  ненаголошених  складах  та  лишався  незміненим 
у  наголошених.  Найперші  приклади,  як  і  в  цілому,  коли  справа  стосу- 


680 


40.9  Потрактування  ненаголошених ...  е ,  у  та  о 


ється  “укання”,  походять  із  Буковини:  голдуволи  ‘присягали’  (Молд.  гр.  1407), 
опдсоувдл'ь  ‘підперезався’  (Молд.  гр.  1452) 17 ,  докувати  (Молд.  гр.  1457) 18 , 
ЗАписоуваем  са  (Молд.  гр.  1462);  натомість  приклади  з  підлитовської 
частини  України  датуються,  як  і  взагалі,  коли  йдеться  про  зміну  ненаголо- 
шеного  о,  серединою  XVI  ст.  19\  вказувала  (Гр.  1534,  Луцьк),  Ьитюаіеі , 
Ьийитюапіе  (Люстр.  Луцьк  1552),  плювали  (Перес.  Єв.  1561),  плювали, 
чинювал  ‘поробляв’,  о&здоровлюваєт  ‘вигоює’  (Вол.  Єв.  1571),  здержувати, 
осмотрувати  ‘дбати’  (Крех.  Ап.  1572),  вказувала  (Вас.  Загор.  1577), 
приписоувати  (О  обр.  кін.  XVI  ст.),  чинювали  (Літк.  Єв.  1600),зкоудоували 
(Одрех.  гр.  1630),  плюваше  (Могила  1635),  прежуваю  ‘пережую’  (Бісііо- 
пагіиш  1649);  пор.  також  топонім  влкувати  ( =Ольховата )  в  росій¬ 
ському  джерелі  «Книга  большому  чертежу»  (1627  р.).  Цими  прикладами 
досить  переконливо  доводиться  факт  вимови  суфікса  -ою-  з  “уканням” 
під  зазначену  добу.  Однак  вони  все  ж  є  лише  поодинокі  й  виняткові 
на  тлі  тисяч  прикладів  уживання  на  письмі  варіанту  -ов-.  Можна  про¬ 
читати  кількасот  тогочасних  пам’яток,  не  натрапивши  на  жоден  випадок 
написання  з  (о)  у,  що  нітрохи  не  мусить  дивувати,  адже  “укання”  на  письмі 
намагалися  уникати,  й  у  випадку  такого  часто  вживаного  суфікса  це  було 
нескладно  робити. 

Щойно  з  кінця  XVII  ст.  вживання  у  на  письмі  перестає  бути 
аж  таким  винятковим,  хоча  на  статус  правила  воно  мусило  ще  чекати  — 
до  XIX  ст.20  Наведімо  кілька  прикладів:  откувати  (Крол.  рат.  кн.  1665), 
усмотрувала  ‘добачала’  (Радив.  1676),  сплачували  (Пирят.  1686),  проБ&вачги 
(Вірші  Кл.  Зин.  1690),  закуваєчгь  (Онуфр.  Харк.  1699),  хожували  (Літоп. 
Самов.  1702),  повикопував  (Пирят.  1703),  дотування  (Сам.  Вел.  1720), 
ХОр&вати  (Книж.  госп.  1788),  покоштувала  (Некраш.  1798)  та  ін. 

Сьогодні  діалектна  зона  поширення  суфікса  -ою(а)  по  суті 
збігається  з  зоною,  де  немає  “укання”,  охоплюючи  східну  та  центральну 


17  Пор.  часткову  мапу,  складену  Ф.  Жилком,  в  УЛГ,  с.  43. 

18  Оскільки  рівночасно  відбувалося  інтенсивне  витіснення  суфікса  -ус(а)-  (<  -уса-, 
- іса -)  суфіксом  -ос(а)-  >  -ис(а)-,  то  серед  ранніх  прикладів  є  також  і  дієслова,  що 
містили  були  у  своїй  будові  перший  із  названих  суфіксів.  Із  хронологічного  погляду, 
остання  пам’ятка  значного  обсягу,  де  широко  вживано  суфікси  -уса-,  -іса-,  —  це  Іп.  літоп., 
наприклад:  пєрємол'ьвливдти,  оуждсивАєтє(с)  ‘жахаєте’  (1254),  роскопьівдти  (1261), 
совокоуплнвдти  (1268)  та  ін.  Пізніше  форми  з  -уса- /-іса-  трапляються  скорше  як 
полонізми  або  діалектизми  (найзахідніші).  Зміни  в  суфіксах  вплинули  також  і  на  форми 
дієслова  Ьусай,  де  звук  у  належав  до  кореня,  після  якого  йшов  суфікс  -са-.  Межа  між 
коренем  і  суфіксом  пересунулася  ще  в  кількох  дієсловах  з-поміж  тих,  що  наводяться 
нижче  ( плювати ,  жувати). 

19  Виняток  становлять  два  раніші  приклади  вжитку  форми  зАписоувАкм  (однакові) 
у  покрайніх  записах  1483  і  1486  рр.,  що  зроблені  в  Луц.  Єв.  XIV  ст.,  але  вони  не  є  певні. 

20  Ще  й  1876  р.  шкільна  граматика  містила  пересторогу  для  учнів,  що  форми  з  ува 
“суть  неправильні”  (Осадца). 


40.9  Потрактування  ненаголошених ...  еуутао 


681 


частини  Полісся,  частково  й  Західне  Полісся  вкупі  з  Підляшшям,  а  також 
говірки  центральної  частини  Карпат  (бойківські  та  закарпатські).  Південна 
межа  поширення  поліського  суфікса  -оV{а)  проходить  приблизно  від 
ДубровицідоСарнів  —  Новограда-Волинського  —  північніше  від  Коросте¬ 
ня  —  північніше  від  Києва  —  західніше  від  Прилуки  —  північніше  від  Ні¬ 
жена  —  північніше  від  Конотопа  —  південніше  від  Путивля.  Є  також  два 
помітних  виступи,  що  йдуть  у  південному  напрямку;  один  із  них  на  захід, 
другий  на  схід  від  Києва 21 . 

Відмінність  у  потрактуванні  ненаголошеного  о  в  суфіксі  -ою{а) 
та  в  решті  позицій  попервах  оприявнилася  на  стадії  відступу  “укання” 
в  південно-східному  наріччі,  яке  звук  и  саме  в  цьому  суфіксі  не  заторк- 
нуло.  Річ  у  тім,  що  звук  и  в  дієслівних  формах,  базованих  на  основі  інфіні¬ 
тива,  підтримувався  наявністю  звука  и  (праслов’янського  походження) 
у  формах,  базованих  на  основі  теп.  часу:  інфінітив  малювати  зберіг  и, 
тому  що  и  вживано  й  у  всій  парадигмі  теп.  часу:  малюю ,  малюєш  тощо. 
Це  сприяло  зміні  правопису:  допоки  вимова  -ою{а)  як  [иуа]  була  частиною 
“укання”,  засадничо  відкидуваного  на  письмі,  традиційне  написання  - ова - 
зберігалося.  Тепер,  коли  “укання”  відступило,  а  вимова  [иуа]  почала  моти¬ 
вуватися  морфологічно,  її  віддзеркалення  на  письмі  стало  цілком 
природною  вимогою.  Цим  пояснюється  почастішання  випадків  написання 
-увд-  в  дієслівних  формах  із  кінця  XVII  ст.  та  остаточне  “узаконення” 
такого  правопису  в  XIX  ст. 

Цей  процес  серед  іншого  зробив  принципово  можливим  наго¬ 
лошування  в  цьому  суфіксі  звука  и,  морфологізація  якого  призвела 
до  послаблення  фонетичної  залежності.  У  літературній  українській  мові 
такі  випадки  ще  й  досі  лишаються  винятковими  {жінки  в  понасуваних 
аж  на  очі  хустках  —  Гончар  1967),  але  в  говірках  трапляються  частіше. 

Потрактування  суфікса  -оV{а)  як  -ію(а)  позначилося  й  на  діє¬ 
словах,  у  яких  звукосполука  -оV-  насправді  належала  до  складу  кореня: 
кувати ,  чувати ,  снувати  тощо  (а ле  ховати).  Щось  схоже  відбулося  також 
із  прикметниками  та  прислівниками,  що  мали  такий  суфікс  {зеленкуватий, 
малувато )  22 ,  але  показово,  що  виняток  серед  них  становлять  ті,  де  -ОV- 
не  передує  звукові  а:  несамовитий,  гордовитий,  передовий  та  ін. 23 


21  Див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  1  і  Говори ,  мапа  на  с.  147,  а  також  ідентичну  мапу  на 
с.  29  у  ВДВЯ]  для  Берестейщини  див.  ДАБМ,  мапа  25;  для  Закарпаття  —  Дзендз.,  мали 
197  і  207,  та  Бігапес,  мапа  123. 

22  Щоправда,  прикметники  зберігають  о,  якщо  ця  звукосполука  належить  до  кореня: 
головатий. 

23  3  другого  боку,  відзначено  й  існування  південно-західних  говірок  (без  конкрети¬ 
зації),  де  “укання”  сполучається  зі  збереженням  дієслівного  суфікса  -оьа-  в  ненаголо- 
шеній  позиції  (Бевзенко).  Якщо  ці  дані  відповідають  дійсності,  окреслена  ситуація  мусила 
постати  внаслідок  вторинного  водностайнення  під  впливом  інших  форм  дотичних  дієслів, 
де  під  наголосом  вимовлювано  -оюа-. 


682 


40. 10  Потрактування  ненаголошених  ...  е ,  у  та  о 


Із-поміж  інших  слов’янських  мов  -їіа(а)  вживається  в  маке¬ 
донській  і  болгарській  (часто  також  і  під  наголосом,  наприклад:  болг. 
залудувам  ‘скаженію’,  сбогувам  се  ‘прощаюся’;  натомість  у  ненаголошеній 
позиції  и,  як  правило,  випадає:  сбрьчквам  ‘морщу’).  У  мовах  з  “уканням” 
наявність  такого  и  є  сподіваною,  але  вона  є  притаманна  й  чеській  та  літе¬ 
ратурній  словацькій  мовам,  де  її  засвідчено  з  XVI  ст.  (суч.  словац. 
ирга£ооаї’~иргаійсаіУІ прибирати’),  та  польським  говіркам  навколо  Ченсто- 
хови  та  поблизу  Нового  Тарґа  (тут  вони  поділяють  названу  рису  з  лем¬ 
ківськими  говірками).  У  цих  мовах,  як  видається,  мотивація  зазначеного 
явища  є  суто  морфологічна,  а  саме  пов’язана  зі  співгрою  двох  дієслівних 
основ  (словац.  иргсйщет :  иргаіоюаі9  >  иргаїщет :  иргаійоаі9),  чому  сприяла 
нейтралізація  наголосу. 


ю.  дієслово  бути 

Після  злиття  у  та  і,  доконаного  в  більшості  українських  діалектів 
наприкінці  XIII  ст.  (див.  32.2),  дієслова  Ьуй  ‘бути’  та  ЬШ  ‘бити’  мали 
однакові  форми  інфінітива,  минулого  часу  однини  в  чоловічому  роді 
та  дієприслівника  минулого  часу:  Ьуіу ,  Ьуі  >  Ьуі),  Ьукзу.  Цю  гомонімію 
внедійснено  розповсюдженням  її  на  всі  форми  інфінітива  та  минулого 
часу  дієслова  ‘бути’:  бути,  був ,  була ,  було ,  були.  Цьому  сприяли  такі 
чинники,  як  наявність  и  у  формах  наказового  способу  та  майбутнього 
часу  {будь,  буду  тощо),  а  також,  із  фонетичного  погляду,  розташування 
після  губного  (й  перед  губним  —  у  формі  чол.  роду  одн.).  Такого  звукового 
оточення  було  все  ж  не  досить,  щоб  самотужки  спричинити  зміну 
голосного,  як  показує  збереження  у  у  формах  мин.  часу  на  кшталт  вив, 
мив  тощо.  (Такого  ґатунку  загальний  перехід  у  >  о  після  губних  стався 
в  південнобілоруських  говірках,  кажучи  приблизно,  —  на  теренах  між 
Пинськом  та  Березиною.  Див.  ДАБМ,  мала  39).  Фактично,  початок  зміні 
Ьуіу  >  Ьйіу  дала  ітеративна  форма  ЬуVа1у,  вперше  засвідчена  з  буквою  у 
на  Буковині  1457  р.,  а  деінде  —  з  середини  XVI  ст.  (див.  приклади  в  40.9). 
Хоча  в  цьому  дієслові  звук  у  був  частиною  кореня,  воно  було  втягнене 

в  процес  заміни  суфікса  -уг(а)-  на  -ОV{а) - т){а)-;  відповідно,  на  місці 

звукосполуки  -уьа-  тут  з’явилася  звукосполука  -июа-.  З  цієї  позиції, 
як  можна  здогадуватися,  звук  и  поширився  на  ненаголошені  форми 
минулого  часу  {була,  було,  були)  й  насамкінець  на  наголошені  склади  був, 
бути  та  бувши . 

*  *  *  У  хронологічному  порядку  першенство,  як  здається,  належить  прикла¬ 
дові  вєчєру  Бувши  з  Кам.-Буз.  Єв.  1411  р.,  але  його  варто  зігнорувати. 

На  початку  XV  ст.  він  є  геть  ізольований,  а  сама  пам’ятка  рясніє  право- 


40. 1 1  Потрактування  ненагологиених ...  е ,  у  та  о 


683 


писними  помилками.  У  цьому  конкретному  випадку  годилося  6  скорше 
сподіватися  форми  дат.  одн.,  вжитої  абсолютно  (‘коли  настав  вечір’), 
а  помилка,  ймовірно,  полягала  в  переставленні  букв  на  позначення 
голосних:  вечеру  вившу.  Найраніші  й  дещо  певніші  приклади  з-поза 
меж  Буковини  датуються  серединою  XVI  ст.:  Ьитаїа ,  Ьиіу  ~  Ьуґу  (Люстр. 
Брацлав  1545),  Ьиіу,  Ьиіу,  Ьиіо  (Люстр.  Луцьк  1552).  У  XVII  ст.  форми 
з  у  аж  ніяк  не  є  рідкісними.  їх  можна  знайти,  наприклад,  у  таких 
пам’ятках,  як  Могила  1635,  Люцид.  1636,  Бард.  1640,  Баришп.  1644 
і  пізніше,  Оксф.  Гепт.  1667,  Сл.  безд.  1670,  Києв.-Печ.  Патер,  бл.  1670, 
Пирят.  1683  і  пізніше,  Солонина  1688,  Вірші  Кл.  Зин.  1690,  Ів.  Вел. 
1691,  Кондр.  1693,  Онуфр.  Харк.  1699,Тассо  1700,  Мазепа  1708,  Листов- 
ня  1712  тощо,  хоча  статистично  протягом  усього  цього  періоду  пере¬ 
важало  традиційне  написання  з  ьі. 

Форми,  утворені  від  кореня  Ьу(іу),  що  не  належали  до  дієслівної 
парадигми  й  не  були  загрожені  гомонімією,  перетривали  без  змін: 
небилйц \я  (наприклад,  Бердник  1971),  билина ,  аби,  би;  слово  побит 
‘побут’  ще  в  XIX  ст.  було  в  ужитку  (Кухаренко  1836). 

У  говірках,  де  не  було  злиття  у  та  і  (надсянських,  лемківських, 
бойківських,  центральних  закарпатських),  загрози  гомонімії  не  існу¬ 
вало.  Як  правило,  звук  и  тут  у  цьому  дієслові  не  вживається  —  з  дуже 
дрібними  винятками  (форми  з  и  поблизу  Ужгорода). 

З-поміж  суміжних  слов’янських  мов  лише  в  словацькій  і  бол¬ 
гарській  сталося  злиття  у  та  і,  внаслідок  чого  виникла  гомонімія  діє¬ 
слів  ‘бути’  та  ‘бити’.  Літературна  словацька  мова  усунула  її  лише 
у  формах  минулого  часу,  де  у  переходить  в  о:  Ьоі,  Ьоіа  тощо,  а  інфіні¬ 
тив  дотепер  іще  зберігся  як  Ьуі\  Поява  о  в  мин.  часі  спричинена 
загальним  оіубленням  у  після  губних  перед  І  —  пор.  центр,  словац. 
(але  не  літ.  словац.)  коЬоІа  ~  коЬиІа  (укр.  кобила).  Східнословацькі 
говірки  в  принципі  пройшли  шлях  розвитку,  аналогічний  україн¬ 
ському,  й  мають  Ьис,  Ьиі,  Ьиіо  тощо,  хоча  в  деяких  і  досі  вживаються 
форми  з  і:  Ьіс,  Ьіі,  Ьііа  (наприклад,  у  місцевості  Длга  Лука  на  Бардіїв- 
щині).  У  болгарській  мові  гомонімія  була  послаблена  загальним  зане¬ 
падом  інфінітива  та  кількома  морфологічними  водностайненнями, 
внаслідок  яких  постали  форми  на  кшталт  ітер.  бййвам  ‘побиваю’  проти 
бйвам  ‘буваю’,  аор.  бих  ‘бив’  проти  6ях~бидох  ‘був’  тощо.  Практично 
вона  існує  лише  в  дієприкметниковій  формі  чол.  роду  бил,  що  вжива¬ 
ється  в  обох  парадигмах.  Пол.  діал.  (півн.-зах.)  Ьитю  і  півд.  білор.  буу 
мин.  час  мотивуються  суто  фонетично. 


11.  ЗСУВИ  Є- у 

У  кількох  словах  е  фігурує  на  місці  етимологічно  сподіваного  у  або 
навпаки.  Під  наголосом  це  має  місце  в  таких  випадках: 

Келя  (Драч  1970),  скорочення  від  імені  Килйна,  гр.  ’Акь&їш; 


684 


40. 12  Потрактування  ненаголошених  ...  е ,  у  та  о 


керма  ‘стерно’  з  рум.  сита  (що  походить  від  слов’ян.  *крпа,  пор.  корма); 

можливим  є  вплив  дієслова  керувати  (з  пол.  кгеготас ,  нім.  кекгеп ); 
кетяг  ~  кйтяг  ‘(вино)ґроно’,  утворене  від  кита  ~  китиця ;  пор.  пол. 
‘плюмаж’,  болг.  кйтка  ‘букетик’; 

кйнді  ‘валянки’  (Котляр.  1809)  ~  кенді  —  з  рос.  кеньги  (ест.  ке щ  ‘чере¬ 
вик’); 

легеня ,  німкеня,  туркеня  первісно  мали  суфікс  - уп (пор.  туркин'Ь  ґен. 
оди.  —  Ів.  Виш.  1600);  уд\ал.німкйня(гуц.),бездіткйня1безплщнв. 
жінка’  (бойк.)  звук  у  скорше  є  вторинним; 
налигач  —  з  рум.  Іе&а  ‘зв’язувати’;  пор.  налигати ; 
підлева  (Котляр.  1798)  —  від  дієслова  підливати;  пор.  рос.  подлйвка , 
але  й  словац.  роїееа  ‘полива’,  чес.  роїеека  ‘юшка’; 
слиж :  слижа  ґеи.  одн.  —  ймовірно,  від  лежати. 

Ці  не  надто  численні  зсуви  здебільшого  є  наслідком  вторинного 
переміщення  наголосу  на  початково  ненаголошений  голосний  (це  сто¬ 
сується,  приміром,  слів  Келя,  налигач ,  слиж ,  можливо  й  кйнді,  підлева); 
в  інших  випадках,  після  задньопіднебінних,  вони  являють  собою  запози¬ 
чення  з  говірок,  де  ку ,  ку  представлені  як  ке,  ке  (наддністрянських, 
надсянських,  гуцульських  —  див.  15.1;  пор.  у  пам’ятках  із  Гуцульщини 
ім’я  Скетка,  Ретсге  дат.  (1441),  що  йому  відповідає  літ.  укр.  Хймка, 
гр.  Еофщііа). 

У  загальноприйнятому  правописі  є  кілька  прикладів  непоправ¬ 
ного  вжитку  е  на  місці  у  та  навпаки  в  ненаголошених  складах.  Із  фо¬ 
нетичного  погляду  це  не  має  значення,  оскільки  згадані  два  голосні 
так  чи  так  у  цій  позиції  не  розрізняються.  Вони  можуть  бути  спричи¬ 
нені  народною  етимологією  (наприклад,  залицятися  з  пол.  гаїесасзіє; 
пор.  лице)  або  базуватися  на  іншому  ступені  чергування  голосних 
(наприклад,  подшєвкд  —  Славин.  1642  проти  суч.  укр.  літ.  підшивка; 
пор.  підшивати  проти  ст.  ц.  сл.  дієприкметника  мин.  часу  шьвєн*ь); 
інколи  вони  бувають  не  зумовлені  нічим,  що  може  траплятися  в  разі 
забуття  етимологічних  зв’язків  (наприклад,  глевкий  —  пор.  глива  ‘печі¬ 
ночник’;  пуцьверінок  —  якщо  це  слово  утворено  від  рис9  +  іпгіії,  пор. 
пол.  рис  ‘зарюмсане  обличчя’,  укр.  ц.  сл.  -вирити  ‘п’ясти  очі’;  кирея  з  тур. 
кеге&е).  У  Славин.  1642  форма  цекуля  (проти  суч.  укр.  літ.  цибуля) 
ґрунтується  на  вченій  етимології  на  базі  лат.  сериііа,  тоді  як  насправді 
українська  форма  пов’язана  з  латинською  лише  опосередковано,  через 
пол.  сукиїа,  сер.  врх.  нім.  гіЬойе. 


12.  УПОДІБНЕННЯ  Є  ДО  І 

Асиміляцію  переднаголошеного  е  до  наголошеного  і  через  складову 
межу  засвідчено  в  різних  діалектних  зонах,  а  саме  в  розпорошених  місце¬ 
востях  Поділля,  Наддністрянщини,  поблизу  Сучави,  на  північний  захід 
від  Мукачева,  а  також  в  українських  говірках  дельти  Дунаю  та  на 
Далекому  Сході:  вісілля,  ніділя,  літіти,  віртіти,  у  піні,  чірінь;  ба  навіть 


40.13  Потрактування  ненагологиених  ...  е,  у  та  о 


685 


у  двох  складах:  зілініти,  піріпглка  (пом’якшення  приголосних  перед  і 
не  зазначено).  На  Поділлі  ця  зміна  мусила  була  стати  доконаним  фак¬ 
том  до  1775  р.,  бо  саме  тоді  подільські  переселенці  занесли  цю  рису 
вже  готовою  до  Добруджі.  З  другого  боку,  вона  мусила  була  розвину¬ 
тися  після  переходу  е>і  в  позиції  перед  твердим  приголосним  (колись 
то  був  склад  із  ь),  як  у  слові  перепілка ,  тобто  не  раніше,  як  у  середині 
XVI  ст.,  а  ймовірніше  вже  в  XVII  ст.  То  є,  дивлячись  узагалі,  ще  одне 
пристосування  переднаголошеного  голосного  до  наступного  наголоше¬ 
ного,  яке  відбулося,  втім,  пізніше,  ніж  “укання”,  “икання”  та  перехід  о>  а 
у  випадках  на  кшталт  багатий. 

У  літературній  українській  мові  цю  зміну,  можливо,  представляє 
форма  їі,  яка,  щоправда,  впродовж  цілого  середньоукраїнського  періоду 
писалася  з  е ,  наприклад,  еи  (Молд.  гр.  1493,  Стр.  Хр.  XVI  ст.,  Мазепа 
1708),  —  проти  форми  ии,  вжитої  в  інтерлюдії  перед  1817  р.  Однак  у  цьо¬ 
му  слові  до  такої  звукозміни  спонукав  ще  й  попередній  /  який  спри¬ 
чинив  її  в  говірках  Підляшшя,  Поділля  та  Північної  Полтавщини,  де 
вона  є  репрезентована  широко.  Збереження  е  в  іще  одній  формі  Ген.  одн., 
неі  (вживаної  після  прийменників),  можна  пояснити  або  наголосом 
на  першому  складі,  або  відсутністю  ]  попереду,  або  ж  обома  цими 
обставинами  вкупі.  Рівнобіжний  процес  у  Ген.  одн.  жін.  роду  займенника 
Ьь  (ісуе  >  (уі)  не  знайшов  визнання  в  літературній  українській  мові, 
хоч  його  прояви  часом  можна  подибати  в  художніх  творах  (наприклад, 
Біблії  тії  жалко  —  Тичина  1926).  Щодо  датива  міні  —  див.  35.2в. 


13.  СТИСЛА  ЗАВВАГА 
ЩОДО  ГАРМОНІЇ  ГОЛОСНИХ 

В  українській  мові  гармонія  голосних  ніколи  не  діяла  як  засада  звукової 
побудови  слова.  Проте  вияви  двоскладової  гармонії  голосних  віднахо¬ 
дяться  на  різних  стадіях  розвитку  української  мови.  Вони  розглянуті 
в  6.7, 13.8, 35.2в,  39.5, 40.2, 40.6, 40.7  і  40.12.  Як  правило,  за  винятком  деяких 
християнських  імен  (6.7),  асиміляція  завжди  була  регресивна.  У  своєму 
найранішому  прояві  вона  не  залежала  від  наголосу  (асиміляція  єрів  типу 
дядя  —  6.7),  й  така  ситуація  до  сьогодні  зберігається  в  карпатських  го¬ 
вірках,  що  мають  6  та  е  (40.7).  Починаючи  з  пізньосередньоукраїнської 
доби,  асиміляція  здебільшого  заторкує  переднаголошені  склади,  що  їх¬ 
ній  голосний  уподібнюється  до  голосного  в  наголошеному  складі  (тип 
дитина  —  13.8;  п  ген.  одн.  —  35.2в  і  40.12;  багатий  —  39.5;  а  також  аси¬ 
мілятивне  “укання”  та  “икання”,  розглянуте  в  цьому  розділі,  особливо 
в  40.2, 40.6  і  40.12).  Голосні  середнього  піднесення  в  переднаголошеній 
позиції  частіше  зазнавали  асиміляції,  ніж  голосні  високого  та  низького 
піднесення;  при  цьому  вони  здебільшого  пересувалися  вгору  або  вниз, 
хоча  спорадично  трапляються  теж  ізсуви  в  межах  того  самого  рівня 
піднесення  {тепер). 


686 


40. 14  Потрактування  ненаголошених ...  е ,  у  та  о 


14.  ЗАВВАГА  ЩОДО  ДЕЯКИХ  ДІАЛЕКТНИХ  ОСОБЛИВОСТЕЙ 
РЕФЛЕКСАЦІЇ  Є  ТА  у 

*  *  *  На  Гуцульщині  та  Покутті  наголошений  голосний  е  перейшов  у  ж: 
ззегсе ,  осзез.  На  Західній  Волині  ця  зміна  е  пішла  ще  далі,  призвів¬ 
ши  до  його  перетворення  на  а :  загсе ;  пор.  скдровдти  ‘скерувати’  в  Остр. 
Лям.  1616  (неиаголошена  позиція).  Подекуди  такі  форми  трапляються 
також  у  надсянських  і  наддністрянських  говірках  та  на  Закарпатті. 
Виринають  вони  й  на  півдні  Берестейської  області  (в  чотирьох  неве¬ 
личких  анклавах),  що  може  бути  пов’язане  з  волинським  походжен¬ 
ням  тамтешніх  осельників. 

Як  у  зоні  поширення  а?,  так  і  в  зоні  поширення  а,  порожнеча, 
виникла  внаслідок  цих  змін  на  місці  е,  відкрила  шлях  до  пониження 
артикуляції  у.  Цей  останній  звук  у  гуцульському  діалекті,  на  Покутті 
та  —  з  другого  боку  —  на  південному  заході  Волині  дав  е.  Всі  ці  зміни 
мусили  статися,  принаймні  на  Волині,  щонайпізніше  в  XVII  ст.  Під  ту 
добу  група  переселенців  з  Волині  осіла  поблизу  Черкас  (село  Байбу- 
зи),  принісши  з  собою  цю  рису:  сен  ‘насипай’,  лесця  ‘листя’.  На  Берес¬ 
тейщину  волинські  осельники,  як  гадають,  прийшли  щонайпізніше 
в  XVI  ст.,  вже  маючи  ці  нові  рефлекси.  Можливо,  цю  зміну  віддзерка¬ 
лено  в  раніших  написаннях  на  кшталт  чєст  ‘чистий’  (Сл.  Єфр.  Сир. 
1492),  сіо  Жеппусі,  2  пета  (Люстр.  Брацлав  1545),  так  само,  як  і  зміну 
е  >  а?  в  назві  топоніма  Кгакошсе  (=  Креховиці)  на  Покутті  (Веаиріап 
1653).  Однак  ненаголошений  е  вона  оминула,  а  отже  мусила  відбутися 
вже  після  втрати  розрізнення  ненаголошених  е  та  у. 

Звук  а?,  посталий  з  е ,  зафіксовано  як  у  наголошеній,  так  і  в  не- 
наголошеній  позиції  на  Луганщині  (в  деяких  говірках).  Чи  в  цій  зоні 
“нового  заселення”  він  пов’язаний  генетично  з  західноволинським 
відкритим  рефлексом  е  —  невідомо.  Натомість  напевно  незалежний 
і  позиційно  зумовлений  перехід  е  в  а,  якщо  поряд  стоїть  звук  г,  а  інколи 
й  якийсь  середньопіднебінний  приголосний,  спостерігається  в  надсян¬ 
ських  говірках:  Рагатуз  ‘Перемишль’,  кгаЬіп9  ‘гребінь’. 

Варто  відзначити  особливу  діалектну  форму  (є)цг ‘ще’,  поширену 
тепер  у  гуцульських  та  більшості  закарпатських  говірок,  головно  між 
річками  Боржава  та  Топла.  У  XI V-X  V  ст.  вона  вживалася  й  поза  цією 
зоною.  Можна  подибати  кщи  в  Гр.  1377  і  1418,  Перемишль;  єщи 
в  Гр.  1422,  Самбір;  ищи  в  Покр.  записах  з  Острожниці.  Пізніше  ця 
форма  віднаходиться  в  деяких  закарпатських  пам’ятках  (ищи  —  Ладом. 
Єв.  кін.  XVI  ст.,  Ключ  1695,  Вранів  1756,  Няґ.  1758)  й  менш  часто 
з  другого  боку  Карпатських  гір  (ізгсгу  —  Тга§ес1іа  1618;  і/су  —  РІасЬіа 
1625;  єщьі  —  Молд.  гр.  1634,  Прол.  Воскр.  1719).  У  гуцульських  говір¬ 
ках  вона  могла  бути  наслідком  зміни  9  а  >  ’е,  що  відбулася  в  XV  ст. 
(див.  41.3),  з  чого  тоді  мала  б  випливати  послідовність  змін  9е>9де 
(пор.  вище)  >  9у.  Проте  в  інших  зонах,  де  це  явище  засвідчено,  такого 
статися  не  могло.  Походження  цієї  форми  залишається  неясним.  Якщо 
воно  сягає  в  давнину  аж  до  часів  фонематичної  часокількості  голос¬ 
них  у  протоукраїнських  діалектах  (тобто  приблизно  X  ст.  —  див.  7.6), 


40. 14  Потрактування  ненаголошених  ...  е ,  у  та  о 


687 


то  його  причиною  могло  бути  емфатичне  подовження  прикінцево¬ 
го  е  (точніше  еа):  еа>ей>е.  З  другого  боку,  існує  спокуса  добачити 
тут  іще  праслов’янський  варіант:  якщо  (./ е)$се  виводиться  від  *еізки’е, 
можна  зінтерпретувати*&“Т(пор.  лат.  інстр./абл.  одн.  займенника  дині 
‘що’,  який  має  форму  #ш),  що  його  гаданим  продовженням  є  суч. 
укр.  чи,  як  іще  один  варіант  другої  складової  частини  цього  слова.  Втім, 
обидва  альтернативні  розв’язання  є  дуже  спекулятивні.  Поза  укра¬ 
їнською  мовною  територією  рівнобіжний  розвиток  можна  добачити 
в  нжн.  луж.  кузсі  ‘ще’. 

Бойківські,  лемківські,  західно-  та  середньозакарпатські  говірки 
мають  спільну  зі  словацькою  мовою  частку  йа-,  що  за  її  допомогою 
з  питальних  займенників  утворюються  неозначені  (Вахто,  даякий,  пор. 
ддшто  ‘дещо’,  даакьій  —  Ключ  1695,  ддгдє  ‘десь’  —  Андр.  1699,  ддкто  — 
Няґ.  1758).  У  літературній  українській  мові  їй  відповідає  частка  де - 
(дехто,  деякий).  Але  то  не  є  звуковий  перехід  е  в  а.  Йдеться  про  іншу 
частку,  а  саме  йа,  що  вона  фігурує,  скажімо  в  ст.  ц.  сл.  кжє  дд  с'ьважєтє 
на  зєми  бждєтт*  С'ьвазлно  на  нбБєси  ‘що  б  тільки  ви  не  зв’язали  на  землі, 
буде  зв’язане  на  небесах’  (Зиргазі.),  —  її  переставлено  вперед  і  приєднано 
до  займенника.  Ці  форми  могли  бути  запозичені  зі  словацької  мови, 
хоча  в  марамороських  пам’ятках  вони,  як  здається,  з’явилися  раніше, 
ніж  у  лемківських. 

Щодо  переходу  е>а  після  середньопіднебінних  і  7  — див. 
9.4-5  і  9.8. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Малорусск.  бути».  РФВ  8,  1882. 

2.  Зілинський  І.  «Дещо  з  фонетики  українських  говорів».  Січ , 
альманах  в  пам'ять  40-их роковин  основаня  товариства  «Січ» 
у  Відні.  Львів,  1908. 

3.  Зілинський  І.  «З  фонетичних  студій».  Ції  2, 1930  (особливо 
сс.  202-211). 

4.  БеЬг-ЗрІампзкі  Т.  «ОгоЬіа2£і  г  тогїо1о§іі  такигізкіер»,  1. 
Кзіє&а ратщікоша  ки  сгсі  О.  ВаЬега.  Ь\уош,  1925  (Передрук 
у  вид.:  ЬеЬг-Зр1а\¥ІП5кі  Т.  5іисііе  і  згкісе  г^гукогпашзШа 
5Іотаткіе£о.  \Уаг52а\уа,  1957). 

5.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментаріїв  до  української 
мови.  Голосні  повного  утворення»,  2  (о  —  у),  5  (е  та  и). 

НЗ  Київського  університету,  V,  1, 1946  (Передрук  у  вид.: 
Булаховський  Л.  Вибрані  праці  в  п'яти  томах  2.  К.,  1977). 

6.  Ковалик  І.  «Слово  треба  в  українських  говірках  і  літера¬ 
турній  мові».  УЗ  Львівського  університету  7,  1948. 


688 


40.  Потрактування  ненаголошених ...  е,утао 


7.  Шило  Г.  «Явище  переходу  е  в  а».  Доповіді  та  повідомлення 
Львівського  педагогічного  інституту,  Серія  філологічна  2, 1956. 

8.  Латта  В.  «Из  вокализма  украинских  говоров  Восточной  Сло- 
вакии».  НЗб.  Свидн.  1, 1965. 

9.  Жилко  Ф.  «Особливості  нейтралізації  опозицій  вокалізму 
в  українській  мові».  50г  17, 3, 1968. 

10.  Залеський  А.  Вокалізм  південно-західних  говорів  української 
мови.  К.,  1973  (сс.  10-54  (е)  та  55-74  (о)). 

11.  Климчук  Ф.  «К  соотношению  диалектньїх,  зтнографических 
и  археологических  ареалов  Брестско-Пинского  Полесья». 
Проблеми  картографирования  в  язьїкознании  и  зтнографии. 

Л.,  1974. 


41.  ДІАЛЕКТНИЙ  ПЕРЕГОЛОС  а  >  е 


1.  Загальні  завваги .  689 

2.  Східне  та  Середнє  Полісся .  690 

3.  Смуга  від  Буковини  до  Сяну  .  691 

4.  Західне  Полісся  та  Підляшшя .  697 

5.  Переголос  9 а  в  українській  літературній  мові .  698 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  багатьох  українських  говірках  голосний  а  після  м’яких  (пом’якшених) 
приголосних  зазнав  переголосу,  перетворившися  на  9е  (який  у  певних 
позиціях  подекуди  пересунувся  далі  вгору,  в  напрямку  до  і).  Як  із  гео¬ 
графічного,  так  і  з  лінгвістичного  погляду  ситуація  не  є  простою. 

Розрізняти  ДОВОДИТЬСЯ  три  ОСНОВНІ  ПОЗИЦІЇ:  ПІСЛЯ  7,  після 
середньопіднебінних  (первісно  пом’якшених)  та  після  інших  пом’як¬ 
шених  приголосних;  і  в  кожному  з  цих  трьох  випадків  рефлекси  можуть 
різнитися  залежно  від  того,  чи  дотичний  склад  є  наголошений,  чи  ні.  Це 
можна  проілюструвати  відповідно  такими  прикладами:  як  ~  єк,  яйце  ~  єйце, 
шапка  ~  шепка  —  шапки  ~  шепкй,  тяжко  -  тежко  —  тяжкий  ~  тєжкйй. 

Цими  явищами  —  на  дуже  різну  міру  —  заторкнуто  в  основному 
такі  терени:  а)  Східне  та  Середнє  Полісся;  б)  смугу  південно-західних 


690 


41.2  Діалектний  переголос  а  >  е 


говірок  від  Буковини  до  Сяну  (тобто  буковинсько-покутські,  гуцульські, 
наддністрянські  та  надсянські  говірки);  в)  Західне  Полісся  та  Підляшшя. 
Ні  південно-східні  говірки,  ні  решта  карпатських  (тобто  бойківські, 
лемківські,  центральнозакарпатські)  переголосу  не  зазнали. 


2.  СХІДНЕ  ТА  СЕРЕДНЄ  ПОЛІССЯ 

У  цій  зоні  голосний  а  переінакшено  лише  в  позиції  після  ]  у  початко¬ 
вих  ненаголошених  складах.  Як  правило,  він  переходить  ве,ав  деяких 
локальних  говірках  просувається  ще  далі  вгору  та  вперед,  реалізуючись 
як  і:  як  :екйй ,  ейце:яйця\  ега  ‘відьма’,  єгня^ест^п’  тощо  проти  яма ,  ясла 
тощо.  У  поодиноких  словах  таке  переінакшення  подекуди  спостерігається 
й  після  пом’якшених  приголосних  ( капустений ).  Південна  межа  пере¬ 
голосу  а  >  е  після ]  проходить  приблизно  через  Новгород-Сіверський  — 
південніше  від  Ніжена  —  південніше  від  Остра  —  Димер  —  північніше  від 
Коростеня  —  через  Сарни  1. 

Хронологія  цього  переголосу  невідома.  Той  факт,  що  на  відміну 
від  інших  (давніших)  північноукраїнських  фонетичних  рис2,  він  не  поши¬ 
рився  на  південно-східні  говірки  Південної  Київщини  та  Полтавщини, 
може  вказувати  на  час  його  постання  після  закінчення  інтенсивного 
нового  напливу  наці  —  відзискані  —  землі  українських  поселенців  (тобто 
кінець  XVII  ст.  щонайраніше). 

Крім  фонетично  сприятливого  оточення  (приподібнення  нена- 
голошеного  голосного  низького  піднесення  до  попереднього  м’якого  при¬ 
голосного),  до  цієї  звукозміни  спонукало  й  наявне  в  поліських  говірках 
чергування  наголошеного  а  з  ненаголошеним  є  (що  обидва  вони  похо¬ 
дили  від  §:  де[з’а ]тий:  десеть  —  див.  8.4).  Коли  рефлексом  §  виступав 
звук  е ,  попередній  приголосний  був  непом’якшений,  й  це  перешкоджало 
поширенню  чергування  з  а,  що  йому  передував  пом’якшений  приго¬ 
лосний:  десеть  (із  непом’якшеним  $)  проти,  приміром,  сякий .  Однак 
у  випадку  приголосного ]  цього  розрізнення  не  було,  оскільки  він  є  м’який 
за  природою  й  не  може  мати  пом’якшеного  відповідника.  Тому  чергу¬ 
вання  типу  десеть  :де[з’а ]тий  поширилося  на  єкйй :  як,  але  не  пошири¬ 
лося  на  [з’а ]кйй :  [з’а]к. 


1  Див.  мапу  Жилка  в  УЛГ \  с.  4 1 . 

2  Наприклад,  щодо  спорадичного  (лексично  прив’язаного)  проникнення  е,  поста¬ 
лого  з  е,  в  ненаголошених  складах  див.  мапу  Жилка  (№  5)  у  ВДВЯ ,  на  с.  37.  Її  ж  відтво¬ 
рює  І.  Варченко  в  ПРДН 10,  на  с.  46.  Такі  форми  сягають  на  півдні  Умані  —  Лиса- 
вета  —  Кременчука  —  Полтави  (приблизно). 


4 13  Діалектний  переголос  а  >  е 


691 


3.  СМУГА  ВІД  БУКОВИНИ  ДО  СЯНУ 

Це  —  найбільша  зона  переголосу  9 а  з  найширшим  застосуванням  озна¬ 
ченої  звукозміни,  що  нею  охоплено  а  незалежно  від  його  походження 
(включно  з  а,  посталим  із  §)  як  у  наголошених,  так  і  в  ненаголошених 
складах.  Єдиною  передумовою  для  неї  є  наявність  попереднього  пом'якше¬ 
ного  приголосного:  [1’е]:шсо,  [І’е]жкйй.  М’який  приголосний,;  до  таких 
наслідків  не  призводить  (< стояти ,  ягода ,  моя ,  пояс ),  за  винятком  надбе¬ 
режжя  Білого  та  Чорного  Черемошу,  де )  справляє  на  а  такий  само  вплив, 
як  і  пом’якшені  приголосні:  егода  тощо  3.  У  багатьох  локальних  говірках 
звук  е ,  посталий  унаслідок  переголосу,  просувається  далі  вгору  та  вперед, 
перетворюючись  на  у  й  навіть  на  і,  особливо  в  ненаголошених  складах 
і/або  перед  пом’якшеним  приголосним.  Ця  зміна  спричинена  присто¬ 
суванням  нового  є  до  засад  “икання”,  типових  для  старого  е. 

Означена  смуга  ділить  зону  поширення  південно-західного  на¬ 
річчя  на  три  частини,  причому  території,  розташовані  на  захід  і  на  схід 
від  неї,  не  виявляють  ознак  переголосу.  Західна  межа  проходить  (приблиз¬ 
но)  південніше  від  Перемишля  —  через  Самбір  —  південніше  від  Дрого¬ 
бича  —  через  Долину  —  до  Тиси,  лишаючи  незаторкнутими  лемківські, 
бойківські  та  закарпатські  говірки  (за  винятком  гуцульської  частини 
останніх).  Східна  межа,  якщо  її  представити  дуже  спрощено,  починається 
на  рівні  Ярослава  —  Рави- Руської  й  пролягає  далі  на  південь  від  Жовкви  — 
на  південний  схід  від  Христинополя  (Червонограда)  —  через  Золочів  — 
Тернопіль  —  на  схід  від  Теребовлі  —  через  Збруч  —  до  Чернівець4. 

Вказівки  щодо  хронології  перебігу  зміни  9а>9е  різняться  за 
своєю  природою. 

а).  Лінгвістична  географія.  Південно-західна  межа  переголосу  9 а 
приблизно  збігається  з  межею  сильного  “укання”,  а  його  північно- 
східна  межа  пролягає  рівнобіжно  щодо  межі  сильного  “укання” 
зі  зсувом  у  західний  бік  (пор.  40.2).  Ця  ізоглоса  є  дуже  близька  до 
польсько-литовського  кордону  за  станом  до  1569  р.,  а  на  Тернопіль¬ 
щині  практично  з  ним  збігається.  Звідси  випливає  типовість  пере¬ 
голосу  9 а  для  тієї  частини  України,  яка  перебувала  до  1569  р.  під 
молдавським  і  польським  пануванням  (за  винятком  карпатського 
регіону).  Те  саме  стосується  й  сильного  “укання”,  яке,  щоправда, 
поширилося  далі  на  схід,  тоді  як  переголос  9 а  в  основному  зостався 


3  Пор.  мапу  46  у  КДА.  Хоча  на  ній  немає  ізоглоси,  та  її  легко  можна  провести  на 
підставі  даних,  наведених  у  коментарях  на  с.  107. 

4  Насправді  вона  є  звивиста  й  має  багато  виступів  та  заглибин  —  див.  Жилко,  Нариси , 
мапа  20  та  часткові  дані,  що  їх  наводять  Бера  (мала  1  —  для  Поділля)  та  Паньк.  (мала  2  — 
для  Закарпаття).  Дуже  наочно,  хоча  й  спрощено,  цей  матеріал  подано  А.  Залеським 
в  УДМ ,  на  с.  99-100.  У  поодиноких  словах  ( десять ,  дев'ять ,  дванадцять)  переголос 
спостерігається  й  далі  на  схід,  на  Поділлі  та  Південній  Волині. 


692 


41.3  Діалектний  переголос  а>  е 


в  межах  своєї  первісної  зони,  а  на  схід  від  Збруча,  можливо,  навіть 
відступив.  Така  географія  вможливлює  припущення,  що  переголос  9 а, 
ставшися  до  Люблинської  унії,  вже  не  діяв  у  пізніші  часи. 
б).  Відносна  хронологія.  Можна  встановити  зв'язки  з  іншими  фоно¬ 
логічними  процесами,  а  саме  з  “уканням”,  зі  ствердінням  середньопід¬ 
небінних  і  зі  ствердінням  губних  у  позиції  перед  голосними.  Зв'язок 
із  “уканням”  має  територіальний  характер,  про  що  йдеться  в  попе¬ 
редньому  пункті.  Крім  того,  обидва  названі  процеси  мають  і  спільну 
артикуляторну  рису  —  просунення  голосного  вгору,  —  хоч  і  за  різних 
умов,  бо  “укання”  залежить  від  наголосу,  а  переголос  9 а  —  від  пом'як¬ 
шення  попереднього  приголосного  (незалежно  від  наголосу).  В  часі 
ці  дві  зміни  не  конче  мусили  збігатися. 

У  випадку  ствердіння  губних  перед  голосними  існувала  певна 
послідовність:  якщо  на  більшій  частині  окресленої  зони  а  залишено 
без  змін  у  ПОЗИЦІЇ  ПІСЛЯ  ],  то  в  ПОЗИЦІЇ  ПІСЛЯ  НОВОГО  ]у  посталого 
внаслідок  розщеплення  м’якості  губних,  має  місце  переголос  а  на 
е :  яблуко  проти  гієть  (пор.  ржмГньш  ‘рум’яний'  —  Фарм.  кін.  XVI  ст.). 
Отже,  переголос  9 а  мусив  відбутися  до  постання  цього  нового.;,  коли 
губні  ще  зберігали  свою  м’якість  перед  голосними:  р9аі 9  > р’еі*  >  руеҐ. 
Розщеплення  м'якості  губних  припадає  на  середину  XV  ст.  (див.  38.2). 
Відповідно,  переголос  9 а  слід  віднести  до  раніших  часів. 

Узаємини  переголосу  9 а  зі  ствердінням  середньопіднебінних 
є  досить  складні.  У  загальних  межах  переголосу  9а  більшість 
діалектів  мають  його  й  у  позиції  після  середньопіднебінних  (не  лише 
[Х!е\жко,  але  й  [і.’е]ба).  Однак  у  двох  чималих  зонах,  що  одна  з  них 
розташована  на  північному  заході  (західніше  від  Львова  й  північніше 
від  Самбора),  а  друга,  значно  більша,  простягається  від  Дрогобича 
на  заході  до  Теребовлі  на  сході  й  від  Тернополя  на  півночі  до  Черні- 
вець  на  півдні 5,  переголосу  після  середньопіднебінних  немає:  [Ґе]жко, 
але  жаба.  Звідси  випливає,  що  переголос  9 а  та  ствердіння  середньо¬ 
піднебінних  збігалися  в  часі.  У  щойно  окреслених  зонах  друге 
передувало  першому,  а  на  решті  території,  для  якої  є  характерним 
переголос 9 а,  —  навпаки  (якщо  тільки  ствердіння  середньопіднебін¬ 
них  тут  узагалі  мало  місце  —  див.  42.2).  Географічні  дані  також  свід¬ 
чать,  що  ствердіння  середньопіднебінних  ішло  з  північного  сходу, 
тоді  як  переголос,  вочевидь,  мав  своїм  осереддям  терени  навколо 
Коломиї  та  Івано-Франківська. 

Можна  згадати  ще  одну  особливість  переголосу  9ау  яка,  не 
стосуючись  безпосередньо  його  хронології,  все  ж  має  певну  вагу 
з  погляду  з’ясування  його  первісного  осереддя  й  також  може  бути 
відображена  на  мапі:  частина  зазначеної  зони  характеризується  тим, 


5  Див.:  Жилко,  Нариси ,  мала  20. 


4 13  Діалектний  переголос  а  >  е 


693 


що  в  ній  переголос,  загалом  реалізований  консеквентно,  не  поши¬ 
рюється  на  граматично  значущі  закінчення.  Такі  факти  відното- 
вано  на  південно-східних  окраїнних  теренах  (на  схід  від  Тернополя  — 
Борщева:  в[т!е\ти  проти  вів[ с’а],  свг^п’а]  тощо),  а  також  на  Південній 
Буковині  (район  Сучави:  шко[Ре]р,  [з ’е]пка  проти  кух[ п’а],  ніг[ї’г]ми). 
Найімовірніше,  ці  території  не  належали  до  первісного  осереддя. 
Коли  на  них  поширився  переголос  ’ а,  йому  забракло  сили  на  проти¬ 
дію  морфологічному  тискові.  Проте  варто  відзначити,  що  ця  зміна 
охопила  іменники  сер.  роду  на  кшталт  теля ,  ягня  чи  життя : 
те[ Ге],  яг[п’е],  жи[і’е\.  Іменники  сер.  роду  вже  мали  закінчення  - е 
(поле  тощо),  що  й  послужило  каталізатором  для  появи  нових 
форм,  тимчасом  як  іменники  жін.  роду  таких  закінчень  не  мали 
(див.  24.2)  6. 

в ).  Історичні  дані.  Кілька  прикладів  є  в  давньоукраїнських-пам’ятках: 
рлзврдціекть  ‘розбещує’  (Добр.  Єв.  1164),  вєличиють  ‘звеличують’ 
(Город.  Єв.  XIII  ст.),  грджене  ‘громадяни’,  ждлєціємд  інстр.  двоїни 
(Жит.  Сави  XIII  ст.),  й  трохи  більше  в  Єв.  Євс.  1283:  ггЬігЬзь  ‘грошей’, 
птиц'Ьми  ‘птахами’,  потрєсєсл  ‘затрусився’  3  ос.  одн.  аор.,  всєкчь  ‘усяк’. 
На  ці  приклади  не  варто  зважати.  Кількість  їх  є  замала.  Якщо  це  не 
є  описки  (показово,  що  в  багатьох  випадках  наступний  склад  містить 
е ,  що  могло  бути  причиною  упереджувальної  помилки),  то  їх  узято 
з  болгарських  першовзорів:  у  болгарській  мові  наголошений  е  пере¬ 
йшов  у  звук  ’а  перед  непом’якшеними  приголосними  й  у  звук  е 
перед  пом’якшеними  десь  наприкінці  XII  ст.,  чим  зумовлювалося 
часте  помішання  букв  ^  та  іа  на  письмі. 

На  більшу  довіру  заслуговують  приклади  з  латинських  доку¬ 
ментів,  писаних  переважно  на  Львівщині  в  середині  XIV  ст.:  ім’я 
Оеікопе  абл.  (Львів  1334),  якщо  воно  походить  від  Дядько,  ім’я  Деготігі 
ґен.  (Володимир-Волинський  1335),  ім’я  Іезсопе  (Городок  1377),  якщо 
воно  походить  від  Яцько  (суч.  укр.  Яків  -  Яць).  Великим  числом 
форми  з  переголосом  уперше  подибуємо  в  молдавських  грамотах 
XV  ст.  Навіть  якщо  відкинути  приклади  з  е  на  місці  а  в  позиції  перед 
пом’якшеним  приголосним  або  складом  із  голосним  переднього 
ряду  —  бо  вони  можуть  мати  болгарське  походження,  —  усе  ж  зали¬ 
шиться  цілком  переконливий  корпус  прикладів:  оуноучєтомь  дат.  мн. 
(1400,  1414),  исттігати  ‘стягати’  (1421),  от  оустиє  ‘від  гирла’  (1429), 
нашєго  дааниє  ‘нашого  датку’  (1435)  та  ін.  Проте  великій  частині 
з-поміж  цих  прикладів  бракує  певності,  бо  в  них  є  стоїть  на  місці 


6  У  локальних  говірках  співгра  переголошених  і  непереголошених  форм  після  У  вне^ 
сла  деякі  химерні  інновації  в  дієвідміну:  вона  жия  (<  жив,  літ.  укр.  живе)  —  поблизу 
Городенки,  в  Заставці  на  північний  захід  від  Чернівець  —  під  впливом  закінчень  жін. 
роду;  ходйв-ям  (<  ходйв-єм,  літ.  укр.  ходив)  —  розпорошені  села  Львівської  та  Тернопіль¬ 
ської  областей  —  під  впливом  особового  займенника  я. 


694 


4 1.3  Діалектний  переголос  а  >  е 


первісного  що  його  звичайним  рефлексом  у  болгарській  мові 
є  звук  е;  до  того  ж  із-під  пера  писарів-румунів,  недосконало  обізна¬ 
них  зі  складним  українським  відмінюванням,  виходили  всілякого 
штабу  помилки  в  закінченнях.  В  інших  грамотах,  датованих,  кажучи 
при  близно,  першою  половиною  XV  ст.,  випадків  уживання  е  за¬ 
мість  9 а  практично  немає.  У  цій  позиції  кілька  разів  з'являється  нато¬ 
мість  е :  прізвище  ХолгЬковичь  (Коломия  1398),  кн-Ьзт*  (Галич,  1401). 
Навряд  чи  можна  припустити,  що  вже  тоді  відбулося  зміщення  9 а 
в  бік  і  (такою  була  звукова  вартість  е  в  зазначеній  зоні  під  ту  добу); 
скорше  то  є  зманірений  правопис,  узорований  на  болгарському 
(як  відзначалося  вище,  в  тодішній  болгарській  мові  е  реалізовано 
як  9а).  Незважаючи  на  непевність  майже  кожного  прикладу  (коли 
його  брати  окремо),  загальне  їх  число  приблизно  на  початок  XV  ст. 
збільшується  настільки,  що  процес  переголосу  9  а,  слід  гадати,  вже 
не  міг  тоді  не  відбуватися.  Пор.  ще  кілька  прикладів  з  Іп.  літоп.: 
по(д)  счгЬгьі  (1192),  ІЛтвєз'Ь  ак.  мн.  (1235). 

У  XVI  ст.  число  зафіксованих  випадків  зростає:  гетіїу  ‘зерняти' 
(Люстр.  Брацлав  1545),  ім'я  Кросддв  (Ів.  Мінеї  1549  —  Гуцульщина), 
прізвища  Кисісгепіе ,  Зокоіепіе ,  Ьізсгепіе  (Люстр.  Хмельник  1565  — 
ПОр.  СуЧ.  укр.  ЛІТ.  СОКОЛЄНЯ,  Лисеня),  ТреСЛВИЦв  ‘трЯСЦЯ',  В'ЬС'ЬкОИ  ‘всякої' 
(Фарм.  кін.  XVI  ст.),  зєрнєчгА  (Назир.  кін.  XVI  ст.),  вросддвудат.  (Вас. 
Затор.  1577),  овчд(р)ньє  ном.  одн.  (Ст.  Зиз.  1596).  Часом  такі  приклади 
(декотрі  з  них  уже  наведено  вище)  трапляються  навіть  у  пам'ятках, 
писаних  за  межами  теперішньої  зони  переголосу  9 а,  наприклад, 
навколо  Луцька  (див.  41.4),  на  Лемківщині  (єковоє  ‘котре' 
зостд(в)дгЬючи  —  Одрех.  гр.  1599).  Це  може  свідчити  про  більший  роз¬ 
мір  первісної  зони  поширення  звукозміни,  але  вірогіднішим  (особли¬ 
во  для  Лемківщини)  виглядає  пояснення  міграцією  писарів  та  право¬ 
писних  звичок  і  моделей. 

Із  цього  погляду  найцінніші  записи  зроблено  чужинцями,  яким 
не  стояли  на  дорозі  місцеві  правописні  традиції  та  моди.  У  Вірм.  із  Ка- 
м'янця- Подільського  подибуємо ^еп<1^і^(1ап  ‘Андрій'  абл.  (1559),  ^азіе 
ном.  одн.  (1560);  у  Са\¥.  1619:  згеркі  ґен.  одн.,  окіесіаіу,  пезгіезгпаіа, 
ІікІ(відляг-)  та  ін.;  у  РІасЬіа  1625:  Іегезг  (суч.  укр.  літ .  ляжеш),  згсгезіш, 
в  Оксф.  гепт.  1667  вбздти,  іечмен,  горечи  та  ін.,  але  найбільшим  чис¬ 
лом  і  з  найбільшою  переконливістю  —  на  мапі  Покуття  з  Веаиріап 
1653:  Кіпаще  (= Кнеже),  Ьекотсге  (= Леховиця),  Кіріепка,  Іаіоисге 
( =3алуче ),  Кийтюеппе,  Окепепе,  Іашаїе  (що  вони  в  сучасній  україн¬ 
ській  літературній  мові  мали  б  звучати  як  Княже,  Ляховйця ,  Ріп’янка, 
Залуччя,  Рудвяне,  Вікняни,  Завалля)',  так  само  й  на  його  мапі  Поділля: 
Вепеїюа,  Се^етюа,  Деготігка  —  суч.  укр.  літ.Бенява,Жежава,Яромйрка. 

Попри  всю  непевність,  кінець  XI У-початок  XV  ст.  можна  взята 
за  приблизну  дату  переголосу  9 а  на  тогочасній  підмолдавській  і  під- 


4 1.3  Діалектний  переголос  а  >  е 


695 


польській  Україні.  Це  випливає  як  із  писемних  пам'яток,  так  і  з  мірку¬ 
вань  відносної  хронології.  Не  суперечать  такому  припущенню  й  дані 
лінгвістичної  географії. 

Цікавою  подробицею  в  цьому  контексті  є  та  обставина,  що 
принаймні  в  деяких  місцевостях  іменники  типу  життя ,  як  здається,  збері¬ 
гали  -а  ще  й  у  XVII  ст.,  тоді  як  в  інших  позиціях  переголос  ішов  повним 
ходом.  У  Вірм.  із  Кам'янця-Подільського  подибуємо  Vгпап^а  ‘упізнання', 
гсіагуа  ‘будівля'  (1560),  зкагагуа  ‘промова’  (1561);  щодо  прикладів,  дато¬ 
ваних  першою  половиною  XVII  ст.,  зі  Львова  (здебільшого  Льв.  Ставр. 
бр.)  —  див.  24.2.  Тут  не  можна  відбутися  посиланням  на  правописну  тради¬ 
цію,  бо  та  вимагала  якраз  протилежного,  тобто  -е.  Стосовно  Кам'янця- 
Подільського  може  йтися  про  територіальне  зменшення  зони  переголосу, 
згадане  вище  (воно  могло  вже  розпочатися  в  середині  XVI  ст.);  натомість 
приклади  зі  Львова  можна  пояснити  лише  як  принесені  писарями  з  інших 
земель  (таке  припущення  виглядає  вірогідним,  оскільки  Львівське 
Ставропігійське  братство  підтримувало  широкі  зв'язки  з  іншими  містами 
України).  Це  питання  залишатиметься  відкритим,  поки  не  зібрано 
додаткових  даних. 

Оскільки  переголос  9 а,  вочевидь,  спочатку  поширився  на  під- 
молдавській  Україні,  виникає  спокуса  побачити  в  його  підґрунті  румун¬ 
ський  вплив,  адже  в  румунській  мові  9а  (на  письмі  еа)  чергується 
з  е  (наприклад,  то^с^оVеап  ‘молдаванин' :  то^с^оVепі  мн.,  сосеап  ‘стебло, 
качан' :  сосепі  мн.).  Це  явище  на  велику  міру  притаманне  також  болгарській 
мові:  мляко  ‘молоко'  .млечен  ‘молочний',  бял  ‘білий' :  бели  мн.  тощо.  Однак 
умови  є  зовсім  не  тотожні.  У  румунській  мові  9 а  переходить  в  е 7 8  лише 
тоді,  коли  за  ним  іде  пом'якшений  приголосний  або  склад  із  голосним 
переднього  ряду.  Така  сама  ситуація  спостерігається  й  у  більшості  болгар¬ 
ських  говірок5  (за  винятком  родопських,  де  для  просунення  а  вперед 
вистачає,  як  і  в  українській  мові,  наявності  попереднього  пом'якшеного 
приголосного).  Натомість  в  українських  говірках  означеної  зони  ні  харак¬ 
тер  наступного  приголосного  чи  наступного  складу,  ні  розташування 
наголосу  жодної  ролі  не  відіграють.  Як  наслідок,  у  румунській  і  болгарській 
мовах  ця  зміна  призвела  до  появи  низки  чергувань  голосних,  тимчасом 
як  в  українській  мові  в  кожній  морфемі  відбувався  повний  і  остаточний 
перехід.  Ще  одна  важлива  відмінність  полягає  в  тому,  що  при  чергуванні 
в  румунській  і  болгарській  мовах  приголосні  пом'якшуються  перед  а  й  не 
пом'якшуються  перед  е,  а  в  українській  пом'якшення,  що  було  присутнє 
перед  а,  зберігається  й  перед  е  (звісно,  за  умови,  що  дотичний  при- 


7  Історично  частіше  мав  місце  зворотний  процес,  тобто  перехід  наголошеного  е 
в  іа~еа~  а  перед  складами  з  голосним  неперед нього  ряду:  лат.  реіга  ‘камінь’  >  рум .рШга 
тощо.  Але  то  була  зміна  доісторична,  що  не  мала  в  XV  ст.  ніякого  значення  для  українців. 

8  Схожі  процеси  є  характерні  для  чеської  мови  (т.  зв.  ргеМазка )  та  багатьох  північно¬ 
російських  говірок. 


696 


4 1.3  Діалектний  переголос  а  >  е 


голосний  і  надалі  існує  як  у  пом’якшеному,  так  і  в  непом’якшеному 
варіанті).  Таким  чином,  контакти  з  румунською  та  болгарською  мовами, 
де  було  наявне  чергування  ’а :  е ,  могли  щонайбільше  дати  тільки  пер¬ 
ший  поштовх  до  української  діалектної  звукозміни  9 а  >  ’е  (хоча  й  таке 
припущення  є  вельми  сумнівним);  сама  ж  вона  мала  суто  місцевий  ха¬ 
рактер  і  підкорялася  внутрішнім  закономірностям. 

За  передумову  українському  переголосові  правив  загальний 
статус  м’якості  перед  а  та  е.  Перед  а  існувала  опозиція  за  твердістю/ 
м’якістю  (як  у  суч.  укр.  літ.  тама  ‘гребля’ :  тяма  ‘кебета’),  натомість  перед  е 
вона  взагалі  не  припускалася.  Зміщення  цього  протиставлення  з  позиції 
перед  а  на  позицію  перед  е  не  вносило  жодних  ускладнень  у  функціо¬ 
нування  твердості/м’якості  як  релевантної  риси,  але  спрощувало  її  арти- 
куляторно,  бо  голосний  переднішого  ряду  е  з  погляду  артикуляції  стояв 
ближче  до  пом’якшених  приголосних,  аніж  а .  Статус  твердості/м’якості 
до  та  після  переголосу  а  можна  представити  таким  чином: 


С' 

-  +  а 

С’  > 


С  +  е 


С  +  а 


Як  показує  схема,  кількість  можливих  опозицій  за  твердістю/м’якістю 
не  змінилася. 

Неповноцінність  переголосу  після  У,  приголосного,  нездатного 
вступати  в  опозицію  за  твердістю/м’якістю,  потверджує  погляд,  згідно 
з  яким  за  вирішальний  чинник  у  переголосі  правило  саме  перенесення 
опозиції  за  твердістю/м’якістю  з  позиції  перед  а  в  позицію  перед  е. 

З  фонетичної  перспективи  зміна  С'а  >  С'е ,  Незалежна  від  сто¬ 
ронніх  обставин  на  кшталт  наголосу  чи  дальшого  звукового  оточення, 
загалом  являла  собою  часткову  акомодацію  а  до  попереднього  приголос¬ 
ного.  У  рамцях  тогочасного  фонологічного  розвитку  української  мови 
то  була  зміна,  архаїчна  за  характером,  бо  вона  узгоджувалася  з  засадою 
внутріскладової  гармонії,  більш  характерної  для  пізньої  праслов’янської 
доби,  ніж  для  пізніших  часів.  Архаїчною  вона  була  також  з  огляду  на  свою 
незалежність  від  наголосу.  Серед  усіх  звукових  процесів,  що  проходили 
після  занепаду  єрів  в  українській  мові  (й  рівночасно  в  більшості  інших 
слов’янських  мов),  вона  лишилася  поодиноким  явищем.  На  решті  укра¬ 
їнських  теренів,  а  до  певної  міри  й  у  розгляданій  зоні  також,  тогочасний 
розвиток  ішов  під  знаком  провідної  ролі  наголошених  складів  (особливо 
на  схід  від  означеної  території)  або  принципу  двоскладової  гармонії  (кар¬ 
патські  говірки).  Можливо,  саме  через  те  вони  не  зазнали  цієї  звукозміни 
разом  із  підмолдавською  та  підпольською  Україною.  Виняток  тут  частково 
становить  лише  Західне  Полісся. 


41.4  Діалектний  переголос  а  >  е 


697 


4.  ЗАХІДНЕ  ПОЛІССЯ  ТА  ПІДЛЯШШЯ 

То  є  зона  змішаних  рефлексів.  Ще  лишаються  деякі  сліди  поліської  ситуа¬ 
ції  (’а  як  рефлекс  §  під  наголосом,  е  як  його  рефлекс  у  ненаголошеній 
позиції:  в[т! а]в :  в[т!е]лй  —  наприклад,  на  Кобринщині),  але  її,  приховану 
під  пізнішими  нашарованнями,  доводиться  з-під  них  видобувати  (мається 
на  увазі  перехід  ’а,  незалежно  від  його  походження,  в  ’е,  як  на  підмол- 
давській  і  підпольській  Україні,  хоча  в  обмеженішому  масштабі  —  лише 
під  наголосом:  в[т!е\в :  в[г'арш).  У  позиції  після  ]  це  перетворення  пред¬ 
ставлене  лише  в  північній  частині  згаданої  зони:  єма  (в  інших  частинах 
регіону  —  яма).  Така  картина  (з  її  численними  локальними  варіаціями) 
узгоджується  з  історією  залюднення  цього  краю,  де  потужний  наплив 
населення  з  півдня  (ХІІІ-ХУ  ст.)  на  значну  міру  затопив  автохтонну 
людність,  що  споконвіку  послуговувалася  північноукраїнським  (київсько- 
поліським)  наріччям. 

Теперішня  приблизна  південно-східна  межа  переголосу  ’а  під 
наголосом  проходить  на  південь  від  Білгорая  та  Грубешова^  й  далі  через 
Володимир- Волинський  —  північніше  від  Горохова  —  південніше  від  Ко¬ 
веля  —  через  Маневичі  —  на  схід  від  Дорогичина,  лишаючи  осторонь 
Луцьк,  розташований  у  межах  клину,  вільного  від  переголосу,  який  від¬ 
діляє  північну  зону  поширення  переголосу  ’а  від  такої  ж  зони,  що 
належить  до  південно-західного  наріччя9  10 .  Одначе  з  великою  ймовір¬ 
ністю  можна  припускати,  що  розриву  між  обома  зонами  від  початку  не 
було,  і  Луцьк  теж  міг  належати  до  цієї  зони.  На  потвердження  можна 
навести  приклади  переголосу,  наявні  в  луцьких  пам'ятках  ХУ-ХУІ  ст., 
на  кшталт  прізвища  ХолгЬкови  дат.  (Гр.  1452),  згізпаісії,  кигеіу  ак.  мн. 
(Люстр.  1552),  можливо  й  продл'ьжєют  ‘продовжують',  рлзврдщєкть  ‘роз¬ 
бещує',  чєровници  ‘чарівники'  (Ізмар.  1496)  та  ін.  (як  у  наголошеній,  так 
і  в  ненаголошеній  позиції). 

У  частині  локальних  говірок  (розташованих  на  території, 
що  її  крайніми  пунктами  є  Піщац  та  села  на  південь  від  Володави)  пі¬ 
сля  переголосу  ’а  на  ’е  відбулося  його  злиття  з  рефлексами  е  (<  е ,  е ), 
реалізованими  як  .е  чи  як  і  —  вочевидь  тому,  що  й  тут,  і  там  попе¬ 
редні  приголосні  були  пом’якшені,  а  перед  “справдешнім”  е  —  ні.  Мож¬ 
ливо,  цю  ситуацію  віддзеркалюють  неодноразові  випадки  написання  ’Ь 
(а  не  е)  на  місці  ’а  (типу  д'Ькоую,  вс'Ькое,  осд'Ьтю  ‘осляті'  лок.  та  ін.) 
у  Перес.  Єв.  1561. 


9  Поблизу  цих  двох  містечок  фактично  має  місце  перехід  ’а>’е  також  і  в  не¬ 
наголошеній  позиції.  З  другого  боку,  переголос  зовсім  оминув  Північне  ПІДЛЯШШЯ 
(північніше  від  Константинова  —  Янева).  Див.  мали  В.  Курашкевича  в  5ГР5,  3  (1958), 
с.  214,  235. 

10  Див.  Жилко,  Нариси ,  мала  20. 


698 


4 1.5  Діалектний  переголос  а  >  е 


5.  ПЕРЕГОЛОС  ’а  В  УКРАЇНСЬКІЙ  ЛІТЕРАТУРНІЙ  МОВІ 

*  *  *  Звукозміна  9 а  >  е ,  яка  (з  певними  варіаціями  обмежувального  харак¬ 
теру),  ймовірно,  охопила  в  ХУ-ХУІ  ст.  велику  смуту  української 
території  від  Берестя  до  Чернівець,  не  ввійшла  до  літературної  україн¬ 
ської  мови  й  навіть  не  залишила  в  ній  якихось  помітних  слідів  (якщо 
не  зважати  на  випадкові  індивідуальні  відхилення  типу  Івдбсі  дат.  у  Сте- 
фановича  1937).  Висловлювалася  гадка,  що  слово  драглі  в  літературній 
українській  мові  є  надпоправною  формою  від  *сІгекІі (<*&$£-,  пор.  рос. 
дрягва  ‘драговина’,  словен.  дге&аіі  ‘пхати’),  але  скорше  в  цьому  слові 
має  місце  регулярний  південноукраїнський  рефлекс  носового  §  з  не¬ 
регулярно  стверділим  г. 

У  південно-східному  наріччі  подекуди  трапляються  поодинокі 
лексично  прив’язані  прояви  переголосу  9 а,  особливо  на  землях,  що 
були  заселені  вже  не  в  XVII  ст.,  а  пізніше.  Вочевидь,  вихідці  з  регіонів, 
де  переголос  був  укорінений,  відіграли  тут  свою  роль,  бравши  участь 
в  освоєнні  цих  нових  теренів.  Наприклад,  у  Старобільську  вживаються 
форми  єрдк ,  єрмарок,  уп  ’єть  ‘знову’,  колодізь ,  що  жодна  з  них  не  ввійшла 
до  літературної  української  мови. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Курило  О.  «Про  незалежну  від  наголосу  зміну  а  по  м’яких 
консонантах  та  по  і  в  українських  діялектах».  УДЗ  2,  1929. 

2.  Бузук  П.  «Да  питання  аб  лесе  прадгістарьічнага  §».  Запіасі 
аддзелу  гуманістичньїх  павук  (Працьі  клясьі  філології),  2  (9). 
Менск,  1929. 

3.  Кигазгкіехуісг  \У.  «Ког^б]  \ а  па  і\е  буйоп^о^  і  раїаіаіігасц 

XV  сІа\упусЬ  £\уагасЬ  гизкісЬ  Росіїазіа  і  СЬеЬпзгсгугпу  (г  тарз)». 
5РР5  3,1958. 

4.  Пушкар  М.  «Перехід  ’а  >  е  (е)  у  чеській  мові  та  його 
українські  паралелі».  Тези  доповідей  V  міжвузівської  республі¬ 
канської  славістичної  конференції.  Ужгород,  1962. 

5.  Залеський  А.  «Перезвук  а  >  е  в  українській  мові  з  погляду 
діахронічної  фонології».  Фонологический  сборник. 

Донецк,  1968. 

6.  Залеський  А.  «Частка  ся  у  південно-західних  говорах  україн¬ 
ської  мови».  Українська  діалектна  морфологія.  К.,  1969. 

7.  Залеський  А.  «Фонематична  інтерпретація  наслідків  перезву- 
ку  А  >  Е  в  говорах  української  мови».  Мовознавчі  студії. 

К.,  1968. 


41.  Діалектний  переголос  а  >  е 


Залеський  А.  «Континуанти  праслов’янських  е  та  а  (після 
м’яких  приголосних)  у  говорах  української  мови». 

Мовозн.}  1970,  3. 

Залеський  А.  «Розрізнення  а- е  після  середньоязико¬ 
вого  й  у  південно-західних  говорах  української  мови». 
Мовозн.  1971,  4. 


42.  СТВЕРДІННЯ  СЕРЕДНЬОПІДНЕБІННИХ 


1.  Загальні  завваги .  700 

2.  Діалектні  дані .  701 

3.  Дані  писемних  пам’яток .  703 

4.  Хронологія,  умови  та  наслідки .  706 

5.  Побічні  наслідки .  708 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Виникнувши  у  праслов’янській  мові  внаслідок  пом’якшення  задньо¬ 
піднебінних  та  трансформації  скупчень  приголосних,  що  містили  7,  серед¬ 
ньопіднебінні  приголосні  спочатку  існували  лише  в  палаталізованому 
варіанті.  їхня  палаталізація  не  мала  фонемної  вартості  й  являла  собою 
надлишкову  рису  з  погляду  синхронії. 

У  сучасній  українській  літературній  мові  середньопіднебінні 
здебільшого  не  підлягають  палаталізації.  Винятки  з  цього  правила  мають 
місце  за  особливих  фонетичних  або  морфологічних  умов,  а  саме: 

а)  в  позиції  перед  голосним  і,  посталим  із  е  {еа)  або  є  ь.  жінка ,  ножі ; 
шість ,  коші ;  чіпкий ,  ключі ; 


1  Загалом  середньопіднебінні  траплялися  перед  е  лише  в  закінченнях.  В  інших 
позиціях  праслов’янський  звук  ей(е)  після  середньопіднебінних  дав  а:  наприклад,  сидіти 
проти  лежати,  хоча  в  обох  випадках  первісно  фігурував  той  самий  суфікс  еа  ( е ). 


42.2  Ствердіння  середньопіднебінних 


701 


б)  в  іменниках  сер.  роду  на  -а,  де  не  вставляється  -аі-  у  непрямих 
відмінках  (звичайно  в  подовженому  варіанті):  збіжжя ,  ґен.  збіжжя ; 
піддашшя ,  ґен.  піддашшя ;  клоччя ,  ґен.  клоччя ,  —  але  без  подовжен¬ 
ня  в  позиції  після  приголосного:  розторжя ,  ґен.  розторжя;  ріщя 
‘ломаччя’,  ґен.  (проти  ведмежа ,  ґен.  ведмеж-ат-и\  лоша ,  ґен. 
лош-ат-и\  курча ,  ґен.  курч-ат-и  тощо); 

в,)  у  подовженому  варіанті,  окрім  як  у  позиції  після  іншого  приго¬ 
лосного,  в  інстр.  одн.  іменників  жін.  роду  з  основою  на  приголосний: 
відволож :  відвол6жжюу  розкіш :  розкішшю ,  хор*/ :  харчю  тощо. 

В  інших  морфологічних  конфігураціях  довгі  середньопіднебінні  не  по¬ 
м’якшуються:  зжати  ([2а]-),  принісши  (-[зу]),  Німеччина  (-[су]-). 


2.  ДІАЛЕКТНІ  ДАНІ 

Географічну  дистрибуцію  палаталізації  середньопіднебінних  вивчено  не¬ 
достатньо. 

Теперішній  стан  знання  виставляє  її  у  вельми  строкатому  ви¬ 
гляді.  На  підставі  наявних  даних,  поминаючи  подробиці,  можна  наважи¬ 
тися  на  такі  узагальнення. 

У  частині  говірок  палаталізацію  середньопіднебінних  збере¬ 
жено  в  усіх  позиціях.  Буковинсько-покутські2,  гуцульські  та  бойківські 
говірки  утворюють  одну  таку  групу.  Друга,  що  більше  скидається  на  ан¬ 
клав,  розташована  в  південно-західній  частині  західнополіської  діалектної 
зони  (на  північний  захід  від  приблизної  лінії  Володимир- Волинський  — 
Ковель  —  Любашів).  Аж  до  XVII  ст.  перша,  тобто  карпатська,  група  мала 
у  своєму  складі  й  лемківські  та  надсянські  говірки.  Проте  потім  вони,  як 
і  підляські,  зазнали  радикального  ствердіння  середньопіднебінних  в  усіх 
позиціях  (лемківські)  чи  в  усіх  позиціях,  окрім  як  перед  рефлексами  ’а 
(надсянські).  Це  сталося,  вочевидь,  за  умов  контактування  з  польською 
мовою,  яка  має  тільки  тверді  середньопіднебінні.  Показово,  що  серед 
лемківських  говірок,  поширених  на  Закарпатті,  ствердіння  віднаходиться 
лише  на  Спиші,  який  у  ХУ-ХУІІІ  ст.  належав  Польщі.  По  деяких  селах 
південо-східної  та  південно-центральної  частини  лемківських  теренів 
палаталізація  середньопіднебінних  зберігається  й  дотепер. 

На  решті  території  країни,  тобто  в  усіх  південно-східних,  майже 
всіх  північних  та  в  більшій  частині  південно-західних  говірок,  ситуація 
є  тотожна  або  близька  до  тієї,  що  має  місце  в  українській  літературній  мові, 
хоча  й  не  без  деяких  локальних  особливостей,  перелічених  нижче: 

а).  Ствердіння  с  може  відставати  порівняно  з  з  і  г.  Останні  два  звуки 
вимовляються  твердо,  ас  —  м’яко  або  напівпом’якшено.  Це  спосте- 


2 


Частину  цієї  ізоглоси  подає  Бера,  мала  3. 


702 


42.2  Ствердіння  середньопіднебінних 


рігається  в  Харківській,  Воронізькій,  Донецькій  і  Запорізькій  обла¬ 
стях,  у  говірках  Лубенщини,  на  Закарпатті  між  Боржавою  та  Попра- 
дом  ^  і  деінде  (дрібними  анклавами). 

б) .  У  північній  частині  Західного  Полісся  (тобто  поблизу  Кобрина, 
Дорогичина  й  Давидгородка)  та  інде  в  розпорошених  місцевостях 
(наприклад,  поблизу  Бердичева)  ствердіння  має  місце  лише  в  ненаго- 
лошених  складах:  затшсйу,  коза  проти  з’ арка,  диз9а\  з’с’аз’с’е  проти 
зсазіущю  тощо. 

в) .  У  східній  частині  Західного  Полісся  ствердіння  середньопіднебін¬ 
них  фактично  призводить  до  розщеплення  м’якості,  тобто  м’якість 
(ознака  середньопіднебінних)  виокремлюється  в  самостійний  звук 
],  що  стоїть  після  відповідного  середньопіднебінного  (як  це  прита¬ 
манно  іубним  у  літературній  мові):  г’аг  >  г]аг,  с9а]  >  фо/. 

г) .  У  південно-західних  говірках,  де  є  переголос  9 а,  палаталізацію  серед¬ 
ньопіднебінних  місцями  збережено  перед  його  рефлексами  (напри¬ 
клад,  сучавські,  надсянські,  холмські  говірки). 

ґ).  У  говірках  Хмельницької,  Чернігівської,  Одеської  областей  та  в  роз¬ 
порошених  місцевостях  деінде  ствердіння  охопило  також  іменники 
сер.  роду  типу  клоччя,  розторжя  тощо. 

д) .  У  досить  численних  південно-східних  говірках  ствердіння  омину¬ 
ло  дві  морфологічні  категорії:  іменники  сер.  роду  зі  вставним  -аі- 
у  непрямих  відмінках  (рейтера,  Іоз9а ,  кигс9а)  і  3  ос.  мн.  дієслів 
четвертого  класу  ( Ьіг9аі 9,  кгус’аі9).  Зона  першого  з  цих  архаїзмів 
сягає  від  Корсуня- Шевченківського  та  Білої  Церкви  на  заході  до 
Лубень  і  Бахмача  на  сході  та  від  Бахмача  й  Ніжена  на  півночі  до 
Черкас  на  півдні.  Форми  на  кшталт  Ьіг9аі9  мають  іще  більшу  зону 
поширення,  яка  повністю  покриває  зону  поширення  типу  Іоз9а, 
а  крім  того  обіймає  ще  район  довкруж  Києва,  переходить  Ворсклу 
на  сході  й  захоплює  степові  говірки  на  півдні,  починаючи  з  Кре¬ 
менчука  та  Первомайська3 4.  Пор.  у  Винниченка,  вихідця  зі  степової 
зони:  запиіцять  (1914). 

Географічна  дистрибуція  підштовхує  до  висновку,  що  ствер¬ 
діння  середньопіднебінних  мало  досить  млявий  перебіг,  часто  вмож¬ 
ливлюючи  часткове  збереження  їхньої  м’якості,  особливо  за  наявності 
відповідної  морфологічної  мотивації.  Крім  того,  здається,  що  ця  зміна 
розпросторювалася  не  з  якогось  одного  осереддя,  а  спонтанним  дублюван¬ 
ням  локальних  процесів,  незалежних  один  від  одного.  Цьому  могли 
сприяти  контакти  з  мовами,  де  палаталізація  середньопіднебінних  не 


3  Див.  Паньк.,  мала  3. 

4  Див.  Жилко,  Нариси,  мала  на  с.  248  (її  відтворено  також  в  УЛГ,  с.  39).  Палаталізацію 
приголосних  у  словах  цих  типів  зафіксовано  й  північніше  від  накресленої  Жилком  лінії 
(наприклад,  у  Борзні,  Конотопі  та  Сосниці). 


42.3  Ствердіння  середньопіднебінних 


703 


припускається,  тобто  з  польською  у  випадку  лемківських,  підляських, 
а  можливо  й  подільських  говірок,  з  білоруською  у  випадку  східно- 
та  середньополіських. 


3.  ДАНІ  ПИСЕМНИХ  ПАМ'ЯТОК 

Маючи  на  увазі  час  і  перебіг  ствердіння  середньопіднебінних,  до  даних 
давньо-  та  середньоукраїнських  пам’яток  слід  ставитися  дуже  обережно. 
На  те  є  дві  загальні  причини.  По-перше,  оскільки  середньопіднебінні 
в  українській  мові  ніколи  не  вступали  в  опозицію  за  твердістю/м’якістю, 
позначення  чи  непозначення  їхньої  м’якості  та  твердості  не  відігравало 
якоїсь  істотної  ролі,  а  отже  й  писарі  не  надто  зважали  на  суто  фонетичні 
нюанси,  притаманні  мовленню.  По-друге,  оскільки  ствердіння  середньо¬ 
піднебінних  найімовірніше  складалося  з  численних  локальних  звукозмін, 
часто  ніяк  не  пов’язаних  між  собою  ні  часово,  ні  територіально,  то  навіть 
вияви  цього  процесу,  наявні  в  котромусь  тексті,  не  можна  трактувати 
як  запоруку  такої  самої  звукозміни  в  інших  місцевостях.  До  цих  загальних 
характеристик  слід  додати  ще  кілька  специфічніших  подробиць. 

За  давньоукраїнської  доби  церковнослов’янська  правописна 
традиція,  засвоєна  місцевими  писарями,  не  мала  певних  правил  стосовно 
відтворення  середньопіднебінних  на  письмі.  Це  може  пояснюватися  тим, 
що  на  болгарських  і  македонських  землях  початок  ствердіння  середньо¬ 
піднебінних  припав,  можливо,  ще  на  староцерковнослов’янський  період. 
Загалом,  кириличний  алфавіт,  уживаний  у  середньовічній  Болгарії,  да¬ 
вав  можливість  позначати  палаталізацію  середньопіднебінних,  викори¬ 
стовуючи  після  них  букву  ь  (на  противагу  букві  т>)  та  “йотовані  букви” 
(іа,  ю  супроти  звичайних  л,  (о)у).  Однак  фактично  у  староцерковно¬ 
слов’янській  мовній  практиці  і  той,  і  той  із-поміж  можливих  варіантів 
застосовувано  без  розбору  Загалом,  буква  ю  вживалася  частіше,  ніж  (о)у, 
а  буква  ь  частіше,  ніж  *ь;  проте  буква  а  вживалася  частіше,  ніж  іа.  Крім 
того,  відмінності  на  значну  міру  могли  залежати  від  особистості  кон¬ 
кретного  писаря,  від  характеру  самого  середньопіднебінного  приголосного 
(чю  писали  частіше,  ніж  жк>)  та  від  інших  чинників.  Мавши  справу  з  такою 
неконсеквентністю  й  бувши  незацікавленими  в  установленні  стабільних 
правил  (з  огляду  на  нефонемний  статус  тверд  ості/м’якості  середньопід¬ 
небінних),  давньоукраїнські  писарі  здебільшого  наподібнювали  першо- 
взори,  цебто  писали  то  так,  то  так.  Щоправда,  знавці  середньовічного 
письменства  відзначали,  що  в  давньоукраїнських  текстах  іа  після  серед¬ 
ньопіднебінних  пересічно  фігурує  частіше,  ніж  у  староцерковнослов’ян¬ 
ських  чи  давньоросійських  (Яґіч),  і  що  існують  давньоукраїнські  пам’ятки, 
де  взірців  дотримано  досить  консеквентно  (наприклад,  Єв.  Гал.  1144, 


704 


42.3  Ствердіння  середньопіднебінних 


Златостр.  XII  ст.).  З  цього  можна  б  виснувати,  що  давньоукраїнська  мова 
в  плані  збереження  палаталізації  середньопіднебінних  була  загалом  кон- 
сервативніша  від  староцерковнослов’янської  та  давньоросійської.  Одначе 
такий  висновок,  як  і  саме  спостереження,  що  лежить  у  його  підґрунті,  — 
то  плід  суб’єктивних  вражень.  Єдине,  що  можна  стверджувати,  попри  супе¬ 
речливість  наявних  даних  (приміром,  часте  написання  після  середньо¬ 
піднебінних  у  Гр.  Бог.  XI  ст.  і  Панд.  XI  ст.),  яка,  втім,  часто  може  бути 
приписана  староцерковнослов’янським  узірцям,  —  це  збереження  палата¬ 
лізації  середньопіднебінних  упродовж  давньоукраїнського  періоду. 

За  ранньосередньоукраїнської  доби  ситуація  була  ще  заплу- 

таніша. 

У  мовах,  де  проводиться  розрізнення  між  і  та  у ,  індикатором 
часу  ствердіння  середньопіднебінних  може  слугувати  вибір  однієї  з  двох 
відповідних  літер.  Так  стоїть  справа,  наприклад,  у  білоруській  мові  та  част¬ 
ково  в  польській;  на  українських  теренах  вона  є  характерна  для  карпат¬ 
ських  говірок.  Однак  у  діалектних  зонах,  розташованих  на  схід  від  Кар¬ 
пат,  це  розрізнення  було  втрачене  наприкінці  XIII  ст.,  на  Волині  й  іще 
далі  на  схід  —  у  XV  ст.  Оскільки  дві  букви  (и  та  ьі)  існували  й  надалі, 
освічені  особи,  роблячи  порівняння  з  тогочасною  ситуацією  в  поль¬ 
ській  і  білоруській  мовах,  можливо,  пов’язували  першу  з  м’якістю  поперед¬ 
нього  приголосного,  а  другу  —  з  його  твердістю,  проте  менш  освічені 
часто-іусто  їх  плутали  (пор.  32.2).  Про  це  слід  пам’ятати,  оцінюючи  ви¬ 
падки  написання  ьі  після  середньопіднебінних  за  ранньосередньоукра- 
їнських  часів.  Найдавніші  з  них5  датуються  XV  століттям,  і  в  наступні 
періоди  часу  їх  теж  не  бракує:  мужьш  ген.  мн.  (Кам.-Буз.  Єв.  1411), 
причьіняє(м)  'додаємо’,  жьівотл  ‘життя’  ґен.  одн.,  оусльїшьпгь  'почує’,  НАШЬІ 
ном.  мн.  (Гр.  1442,  Снятин),  прєчьістоє  ґен.  одн.  жін.  роду  (Гр.  1489,  Сте- 
пань),  жьідовскоє  ґен.  одн.  жін.  роду  (Вол.  Єв.  1571),  учьіню  (Гр.  1582,  Сам- 
бір),  ожьідают  ‘очікують’,  учителя  ґен.  одн.  (Потій  1595),  вєщьі  ‘речі’, 
смХщающьмч  ‘бентежні’  (Тар.  Земка  1629,  1631),  груши  (Могила  1635), 
жили  мн.  мин.  часу  (Славин.  1642),  щит,  меншин  (Астр.  1699)  та  ін.  На  це 
правописне  нововведення  не  зважати  неможливо.  Однак  написання  ьі, 
попри  всю  його  новість,  не  можна  розглядати  ізольовано.  Певної  досто¬ 
вірності  цим  прикладам  може  надавати  хіба  що  брак  помішання  або  значно 
рідкісніше  помішання  в  тих-таки  пам’ятках  букв  и  та  ьі,  ужитих  в  інших 
позиціях.  (Запис  гптозі  у  Вірм.  1611  має  в  цьому  контексті  неабияке 
значення,  оскільки  йдеться  про  письмо,  незалежне  від  української  право¬ 
писної  традиції). 

Помішання  ь  та  чь  після  середньопіднебінних  важить  іще  мен¬ 
ше.  За  давньоукраїнської  доби  після  занепаду  єрів  буква  ь  щойно  почала 


5  Поминаючи  увагою  кілька  описок  у  давньоукраїнських  пам’ятках  на  кшталт 
оумьршьіим*ь  дат.  мн.  (Напк.  XIII  ст.). 


42.3  Ствердіння  середньопіднебінних 


705 


застосовуватись  у  спеціальній  функції  м’якого  знака.  Поширення  Євтимі- 
євої  правописної  реформи  (з  домішаними  сербськими  впливами)  уне- 
дійснило  або  заморозило  цей  процес:  буква  ь  перетворилася  просто  на 
сигнал  кінця  слова.  Лише  після  впорядкування  правопису,  вчиненого 
Мелетієм  Смотрицьким  (1619),  пом’якшувальна  вартість  букви  ь  знову 
стала  вимальовуватися.  Таким  чином,  написання  після  середньопідне¬ 
бінних  у  ХУ-ХУІ  ст.  не  варто  сприймати  за  свідчення  їх  ствердіння. 

Статистика  вибору  дчиятаучию  начебто  виявляє  ступневе 
зменшення  частоти  написання  “йотованих”  порівняно  з  середніми  показ¬ 
никами  давньоукраїнської  доби.  Наприклад,  серед  грамот,  писаних 
до  1450  р.,  починаючи  з  1433  р.,  були  такі,  де  вживано  лише  у  (й  зовсім 
не  вживано  ю),  особливо  після  і  і  і.  Виключне  застосування  а  (й  неза- 
стосування  я),  дарма  що  менш  типове,  є  віднотоване,  починаючи  з  1388  р., 
хоча  в  пізніших  грамотах  того  періоду  воно  не  превалює  (Курашкевич). 
На  додачу  слід  зважати  на  можливість  впливу  з  боку  тодішнього  бол¬ 
гарського  правопису,  що  якраз  проходив  стадію  еволюції. 

Певну  вагу  може  мати  та  обставина,  що  всі  згадані  вище  пам’ят¬ 
ки,  за  винятком  грамоти  1454  р.,  походять  із  Волині  або  ще  північніших 
теренів,  де  писарі  були  наражені  на  сильний  білоруський  правописний 
вплив.  Написання  ьі  після  середньопіднебінних  було  в  тогочасних  біло¬ 
руських  канцеляріях  річчю  якнайзвичайнішою.  Грамота  1454  р.  тільки 
посилює  підозри,  бо  походить  зі  Снятина,  тобто  з  південно-західних 
земель,  де  середньопіднебінні  зберігають  м’якість  іще  й  дотепер.  У  цій 
пам’ятці  написання  ьі  після  середньопіднебінних  має  консеквентний 
характер  (на  відміну  від  молдавських  грамот  XV  ст.,  хоча  серед  них,  як 
здається,  є  ще  одна,  писана  1437  р.,  звідки  —  якщо  тільки  публікація 
не  містить  помилок  —  Ярошенко  наводить  приклади  на  кшталт  нашим 
дат.  мн.,  блишьін  ‘ближчий’  тощо).  Звісно,  не  можна  виключити  мож¬ 
ливості,  що  в  снятинській  говірці  XV  ст.  середньопіднебінні  стверділи, 
а  пізніші  міграції  населення  призвели  до  повернення  на  ці  терени  носіїв 
палаталізованих  середньопіднебінних.  Однак  імовірніше,  що  цей  консек¬ 
вентно  реалізований,  але  ізольований  спосіб  письма  є  виявом  зманіреного 
правопису,  засвоєного  писарем  у  білоруських  канцеляріях. 

Відзначені  особливості  волинського  та  північноукраїнського 
варіантів  написання,  які,  здавалося  б,  указують  на  ствердіння  середньо¬ 
піднебінних,  увиразнюються  завдяки  контрастові  з  пам’ятками,  писани¬ 
ми  в  Карпатах  та  над  Сяном,  де  м’які  середньопіднебінні  здебільшого  не 
зазнали  змін.  Якщо  на  землях,  названих  першими,  написання  іа  (а)  та  ю 
після  середньопіднебінних  вийшло  з  моди  в  ХУІ-ХУІІ  ст.,  то  в  карпат¬ 
ському  регіоні,  включно  з  пам’ятками  лемківського  та  надсянського 
походження,  вони  й  надалі  широко  практикувалися,  наприклад:  пєчат 
(Одрех.  гр.  1573),  жаловальса  ‘скаржився’,  лєжати,  шати  й  багато  інших 
прикладів  у  Літоп.  Март.  Бєл.  1600,  чяс  (Одрех.  гр.  1614)  тощо.  Найраніші 


706 


42.4  Ствердіння  середньопіднебінних 


випадки  написання  ьі  тут  датуються  початком  XVII  ст.  (нашьіхт*  ґен.  мн., 
мєджьі  ‘між’  —  Фольварк  1607),  а  на  півдні  лемківської  зони  (на  Закар¬ 
патті)  —  серединою  XVII  ст.  Це  мусило  б  віддзеркалювати  звукову  реалі¬ 
зацію,  хоча  проти  такого  припущення  можна  згадати  правописний 
консерватизм  у  цій  зоні,  відносно  вільній  від  білоруського  впливу. 

Підсумовуючи,  можна  ствердити,  що  писемні  пам'ятки,  створе¬ 
ні  до  середини  XVI  ст.,  якихось  точних  і  недвозначних  свідчень  не  містять. 
Єдине,  що  вони  демонструють  напевне,  —  це  брак  ствердіння  до  XV  ст. 
Натомість  наприкінці  XVI  ст.  ствердіння,  як  здається,  вже  було  доконаним 
фактом.  Можливо,  в  деяких  місцевостях  воно  сталося  в  XV  ст. 


4.  ХРОНОЛОГІЯ,  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Здогадні  висновки  щодо  часу  ствердіння  середньопіднебінних,  що  їх  за- 
суґеровано  в  42.3,  мають  приблизний  характер.  Вони  повинні  бути  зістав¬ 
лені  з  даними  діалектної  географії  та  відносної  хронології.  Лишаючи 
осторонь  заплутану  проблему  (чи  псевдопроблему)  ствердіння  середньо¬ 
піднебінних  на  Снятинщині,  можна  висловити  такі  міркування. 

Починаючи  з  XV  ст.,  в  різні  часи  ймовірно  існували  кілька 
локальних  центрів  ствердіння  середньопіднебінних.  Повністю  відтворити 
їх  немає  можливості.  Одначе  бодай  декотрі  можна  зреконструювати,  засто¬ 
сувавши  методи  відносної  хронології.  У  південно-західних  говірках  (окрім 
карпатських)  ствердіння  середньопіднебінних  накладалося  в  часі  на  про¬ 
цес  поширення  переголосу  9 а,  унеможливлюючи  в  деяких  частинах  цієї 
зони  такий  переголос  після  середньопіднебінних.  У  принципі,  сьогоднішня 
мапа  подає  форми  типу  зарка  (протиставлені  формам  з9ерка  або  зерка) 
на  теренах  Галичини  та  Поділля 6  в  такий  спосіб,  що  її  можна  читати 
як  мапу  ствердіння  середньопіднебінних  у  XV  ст.,  хоча  де-не-де,  звісно, 
на  ній  можливі  певні  заглибини  чи  виступи. 

Проте  на  південно-західних  землях  ствердіння  аж  ніяк  не  поши¬ 
рювалося  хутко  й  у  XV  ст.  здійснилося  лише  в  деяких  місцевостях.  Такий 
висновок  випливає  з  його  накладення  на  іншу  звукозміну,  а  саме  на  перехід 
е  в  о.  Ця  звукозміна  зачепила  територію  на  схід  від  Карпат,  бувши  чинною 
в  XVI  та,  можливо,  в  XVII  ст.  (див.  9.7).  Для  цього  була  потрібна  палаталі¬ 
зована  вимова  середньопіднебінних:  усега  могло  перетворитися  на  Vс6^а, 
якщо  голосному  е  передував  с9  (а  не  с  ).  Узаємним  накладенням  цієї  зву- 
козміни  та  повільного  процесу  ствердіння  середньопіднебінних  і  зумов¬ 
лено  численні  випадки  неконсеквентності  щодо  переходу  е  >  о  після 
середньопіднебінних,  такі  характерні  для  цих  земель.  Мапа  дистрибу- 


6  Див.  41.36  та  Жилко,  Нариси ,  мапа  20. 


42.4  Ствердіння  середньопіднебінних 


707 


ції  е  та  о  після  середньопіднебінних  у  цій  зоні  —  якби  така  існувала  — 
найімовірніше  виглядала  б,  знов-таки  з  попуском  на  пізніші  домішки  та 
зсуви,  наче  мапа  ствердіння  середньопіднебінних  близько  1600  р. 

Подвоєння  приголосних  у  сполуках  типу  С’  (посталих  із 
давніших  сполук  С’  +  ь  + як  у  слові  клоччя)  у  північному  наріччі  при¬ 
пало  на  самий  кінець  ранньосередньоукраїнської  доби,  тобто  сталося 
близько  1560  р.  (див.  38.2).  Оскільки  середньопіднебінні  були  заторкнуті 
цим  подвоєнням,  їх  ствердіння  на  більшій  частині  відповідної  території 
мусило  відбутися  пізніше  —  хоч,  мабуть,  і  не  набагато.  Його,  ймовірно, 
можна  датувати  третьою  чвертю  XVI  ст.,  з  певними  локальними  варіа¬ 
ціями  —  пор.  говірки  типу  б)  та  в ),  згадані  в  42.2. 

Незабаром  ствердіння  середньопіднебінних  (за  винятком  де¬ 
яких  специфічних  позицій)  стало  відмітною  рисою  всієї  території,  роз¬ 
ташованої  на  схід  від  Карпат.  Говірки  верховинців,  з  притаманною  їм 
консервативністю,  цієї  інновації  не  перейняли.  Виняток  становили,  як 
відзначено  в  42.2,  тільки  лемківські  говірки,  наражені  на  сильний  вплив 
з  боку  польської  мови,  якому  вони,  нехай  із  запізненням,  але  все-таки 
піддалися. 

Наявність  у  деяких  говірках  (див.  42.2а)  звука  с’  поряд  із  £  та  і 
може  являти  собою  —  особливо  на  Закарпатті  —  часткове  збереження  дав¬ 
нішого  стану;  натомість  на  крайньому  сході  України  то  є,  вочевидь,  пізня 
(XIX  або  XX  ст.?)  інновація,  спричинена  російським  впливом.  У  росій¬ 
ській  мові  і  і  і  протиставляються  с’. 

Зовнішнє  сприяння  ствердінню  середньопіднебінних  з  боку 
білоруської 7  та  польської  мов,  як  і  можливий  пізніший  російський  чин¬ 
ник  у  частковому  поновленні  їх  палаталізації  (йдеться  про  с),  могли 
відігравати  тут  певну  роль,  оскільки  окресленому  процесові  в  українській 
мові,  власне  кажучи,  бракувало  фонематичної  мотивації.  Палаталізація 
середньопіднебінних  хоча  й  була  явищем  надлишковим,  та  радше  на 
фонетичному  рівні.  Як  і  переголос  ’а  в  частині  південно-західних  говірок 
(див.  41.1),  утрата  палаталізації  середньопіднебінними  просто  полег¬ 
шувала  артикуляцію  в  рамцях  наявної  системи  фонем,  а  такій  зміні 
в  принципі  легко  можна  дати  зворотний  хід.  Таким  характером  палата¬ 
лізації  середньопіднебінних  пояснюється  й  їх  неповне  ствердіння.  Збе¬ 
реження  палаталізації  перед  і  (як  у  слові  жінка)  гармоніювало  з  вимогою 
артикуляційної  легкості.  Її  збереження  в  деяких  морфологічних  катего¬ 
ріях  (у  словах  типу  клоччя ,  а  в  діалектах  також  лоша  та  біжать  — 

7  У  білоруській  мові  середньопіднебінні  в  рефлексах  сполук  С’  +./  реалізуються  як 
довгі,  але  тверді:  білор.  збожжа,  ламачча  проти  укр.  збіжжя ,  ломаччя.  Це  нібито  входить 
у  суперечність  із  тією  обставиною,  що  в  білоруських  пам’ятках  написання  ьі  після 
середньопіднебінних  датується  ранішим  часом  (як  відзначено  в  42.3,  воно  прийшло  на 
Україну  з  Білорусі).  Слід  припустити,  що  в  білоруській  мові  палаталізація  середньо¬ 
піднебінних  у  позиції  перед  і  зберігалася  довше  й  була  усунена  щойно  після  його  втрати. 


708 


42.5  Ствердіння  середньопіднебінних 


див.  42.2д)  показує,  наскільки  слабким  був  імпульс  цього  процесу,  адже 
зазвичай  звукозміни  долають  морфологічні  бар’єри  8.  Таким  чином,  па¬ 
латалізовані  середньопіднебінні,  нехай  лише  на  алофонічному  чи  мор¬ 
фонологічному  рівні,  але  втрималися  в  мові.  Звісно,  якщо  підходити  до 
справи  суто  формально,  то  можна  говорити  про  опозицію  між  довгими 
палаталізованими  та  довгими  непалаталізованими  середньопіднебінни¬ 
ми  ( розжеврітися  зі  звуком  /г/  та  збіжжя  зі  звуком  /2’/),  однак  приваб¬ 
ливішою  альтернативою  є  тлумачення  цих  випадків  як  подвоєння 
приголосних,  тобто  /2  +  2/  та  /2’  +  2’/  відповідно. 

Удавшися  до  дещо  парадоксального  формулювання,  можна  ска¬ 
зати,  що  при  ствердінні  середньопіднебінних  усунення  фонетичної  над- 
лишковості  мало  надлишковий  характер  з  погляду  історичного  розвитку. 
Фактична  неповнота  цієї  звукозміни,  як  і  припущення  щодо  часткового 
(в  діалектах,  у  випадку  с )  поновлення  палаталізації,  можуть  бути  пояс¬ 
нені  й  витлумачені  саме  таким  її  характером. 


5.  ПОБІЧНІ  НАСЛІДКИ 

*  *  *  Ствердіння  середньопіднебінних  призвело  —  через  регресивну  асимі¬ 
ляцію  —  до  ствердіння  попереднього  гі\  менше  проти  ст.  ц.  сл.  мьн’ьши; 
тонший  проти  рос.  тоньше;  інший  (якщо  то  не  є  запозичення  з  поль¬ 
ської);  діал.  (Лубні)  ранте9. 

Можливо,  м’який  г’  замість  і  у  слові  зябра  (пор.  рос.  жабрьі , 
словац.  гіаЬга,  болг.  жабри,  але  білор.  зябер  ‘льонок’)  зумовлено  міждіа¬ 
лектними  запозиченнями:  м’який  г’  з  говірок,  що  мали  палаталізовані 
середньопіднебінні,  сприймався  як  м’який  г’  у  якійсь  говірці  (чи  яки¬ 
хось  говірках),  де  відбулося  їх  ствердіння.  Однак  етимологія  цього  слова 
є  непевна,  й  первісною  може  бути  якраз  форма  з  м’яким  г’  (якщо 
припустити  пізніший  вплив  на  неї  з  боку  слова  жаба).  Натомість 
ствердіння  середньопіднебінних  ніяк  не  пов’язане  з  діал.  ріжнйця 
‘ревище;  відмінність’  проти  літ.  укр.  різниця.  Тут  скорше  йдеться  про 
адаптацію  пол.  ггегпіа  та  гогпіса  відповідно,  адже  й  межі  поширення 


8  Палаталізація  середньопіднебінних  в  іменниках  сер.  роду  на  кшталт  лоша  збере¬ 
глася  через  те,  що  була  наявна  у  випадку  інших  приголосних  (наприклад,  теля ,  ягня); 
те  саме  стосується  й  дієслів  четвертого  класу  на  кшталт  біжать  (наприклад,  гіор.  снять , 
роблять). 

9  Форми  з  м’яким  п’  і  досі  вживаються  в  буковинсько-покутських  і  бойківських 
говірках,  і  це  узгоджується  зі  збереженням  на  цих  теренах  палаталізації  середньопідне¬ 
бінних.  Однак  форми  з  п9  віднотовано  також  у  надсянських  говірках  та  в  розпорошених 
місцевостях  Західного  Полісся,  Волині,  Лемківщини.  Це  при  бажанні  можна  інтерпре¬ 
тувати  як  доказ  пізнішого  ствердіння  середньопіднебінних  у  цих  зонах.  Проте  форми 
з  п9  цілком  могли  локально  зберігатися  ще  довго  після  втрати  палаталізації  середньо¬ 
піднебінними.  Одна  звукозміна  тут  не  конче  тягне  за  собою  другу. 


42.5  Ствердіння  середньопіднебінних 


709 


цього  слова 10  накладаються  на  кордони  підпольської  України  до  1569  р., 
за  винятком  карпатського  регіону. 

У  непрямому  зв’язку  зі  ствердінням  середньопіднебінних  пе¬ 
ребуває  дистрибуція  і  та  у  в  прикметниках  типу  орлій  чи  дівочий 
(див.  52.2). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Пещак  М.  «Ствердіння  шиплячих  приголосних  в  українській 
мові».  УМШ  1958,  3. 


10  Див.  Жилко,  Нариси ,  мала  20. 


43.  ПЕРЕХІД  (III) 

ВІД  РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ 
ДО  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 


1.  Історичні  рамці .  710 

2.  Головні  лінії  еволюції  фонематичної  системи  впродовж 

ранньосередньоукраїнського  періоду .  713 

3.  Писемна  мова  середньоукраїнської  доби  як  джерело  даних 

про  фонологічний  розвиток  української  мови .  718 

4.  Головніші  пам’ятки  середньоукраїнської  доби  . .' .  724 


1.  ІСТОРИЧНІ  РАМЦІ 

Безпосереднім  наслідком  Люблинської  унії  1569  р.  було  об'єднання 
практично  всіх  українських  земель  під  польською  зверхністю.  Лише  неве¬ 
ликі  прикордонні  терени  лишалися  у  складі  інших  державних  утворень: 
Буковина  належала  Молдавії,  Закарпаття  —  Угорщині,  Чернігів  і  Путивль 
з  околом  —  Московщині.  Покуття  відійшло  до  Польщі  після  краху  остан¬ 
ньої  молдавської  спроби  захопити  цей  регіон.  31618  р.  Польща  запанувала 
також  і  над  територією  від  Чернігова  до  Глухова,  залишивши  в  москов- 


43. 1  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


711 


ських  руках  самий  Путивль.  Формальна  приналежність  Берестейщини 
до  Литви,  звичайно,  не  відігравала  на  практиці  жодної  ролі. 

Люблинська  унія  відкрила  двері  заселенню  України  ляхами 
(та  жидами).  Татарські  наїзди  тривали,  й  декотрі  з  них  призводили 
до  страшного  плюндрування.  Однак  відтепер  татари  й  собі  зазнавали 
відплатних  нападів  з  боку  козацької  військової  потуги,  що  завдяки  її  швид¬ 
кому  зміцненню  збройна  боротьба  часто  переносилася  в  Крим  (та  Туреч¬ 
чину).  Це  створювало  передумови  для  повторного  освоєння  орних  земель, 
які  впродовж  століть  ніким  не  використовувалися.  У  цьому  повторному 
осадженні  брали  участь  три  головні  сили:  великі  магнати,  переважно 
поляки,  яким  даровано  величезні  маєтки  в  незаселеному  або  рідконасе- 
леному  Дикому  полі  і  які  приваблювали  селян,  надаючи  їм  слободи 
(звільнення  від  податків  і  чиншів  на  певний  проміжок  часу);  селяни,  що 
шукали  вільних  цілинних  земель,  та  козаки  як  військові  осадники.  Пів¬ 
денна  Київщина  та  землі  на  схід  від  Дніпра  були  освоєні  першим  способом; 
по  той  бік  польсько-московського  кордону,  куди  ні  польським  магнатам, 
ні  козакам  дороги  не  було,  осадники  складалися  з  селян  та  з  тих  козаків, 
які  за  нових  обставин  перейшли  до  рільництва.  Недарма  ця  територія, 
де  перші  поселення  засновано  в  середині  XVII  ст.  (Чугуїв  —  1638  р., 
Охтирку  —  1641  р.,  Острогозьк  —  1652  р.,  Харків  —  1653  р.,  Суми,  Ізюм 
та  ін.  —  приблизно  в  той  самий  час),  дістала  назву  Слобожанщина ,  бук¬ 
вально  —  край  слобід.  Нарешті,  військовий  тип  осадництва  переважав 
у  степах:  від  південної  околиці  Києва  й  до  Січі. 

З  мовного  погляду,  на  відзисканих  землях  спостерігалася 
велика  строкатість,  оскільки  серед  поселенців  були  носії  всіх  можливих 
українських  говірок,  як  південно-західних,  так  і  північних  \  а  поза  тим  — 
білоруської,  польської  та  (нехай  на  меншу  міру)  багатьох  інших  мов,  від 
татарської  до  німецької  чи  литовської.  З  узаємодії  цих  діалектів  і  мов, 
серед  яких,  утім,  український  елемент  мав  величезну  перевагу,  постали 
південно-східні  говірки,  що  їхні  прикмети,  викшталтувані  в  другій  поло¬ 
вині  XVI  ст.  та  в  XVII  ст.,  зазнали  тільки  незначних  змін  у  XVIII-XIX  ст. 

Такий  процес  зумовлювався  вже  самим  бурхливим  перебігом 
заселення.  Однак  мовному  помішанню  та  відносній  однорідності  діалект¬ 
ного  типу  на  всій  цій  розлогій  території  сприяли  й  інші  важливі  чинни- 


1  У  випадку  багатьох  сіл  і  міст  тогочасні  документи  подають  склад  осадників. 
Наприклад,  в  околиці  Меджибожа  (на  захід  від  Хмельницького)  1717  р.  з  Волині  було 
763  осадники,  з  Галичини  —  143,  з-під  Белза  —  69,  з  Брацлавського  та  Київського 
воєводств  —  41,  з  інших  місцевостей  Поділля  —  51,  з-над  Дністра  —  21,  з  Лівобереж¬ 
жя  —  42,  з  Польщі  —  106,  з  Білорусі  —  43,  з  Молдавії  —  26  та  з  Московщини  —  26  (Кри¬ 
кун).  “Перенесені”  географічні  назви  часто  вказують  на  батьківщину  осадників,  напри¬ 
клад  Білопілля  у  Вінницькій  обл.  та  під  Сумами  (рік  заснування  —  1672),  Снятин 
в  Івано-Франківській  обл.  та  Снітин  (із  західноукраїнським  переходом  ’а  >  ’і!)  під  Луб- 
нями,  Золочів  у  Львівській  обл.  та  в  Харківській  обл.  тощо. 


712 


43. 1  Від  рапньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


ки.  Суперечності  між  землевласницьким  Бгап§  пасЬ  Оз1:еп,  з  одного  боку, 
та  селянсько-козацьким  прагненням  волі,  з  другого,  не  могли  не  спри¬ 
чинити  конфліктів:  національного  (між  українцями  та  поляками),  релігій¬ 
ного  (між  православними  та  католиками)  й  соціального  (між  вищими 
та  нижчими  верствами  суспільства).  За  мінливих  обставин  життя  поблизу 
нового  кордону,  в  яких  на  закон  часто-густо  не  зважали,  ці  конфлікти 
переходили  в  повстання,  які,  починаючи  з  1591  р.,  раз  у  раз  сколихували 
країну,  а  1648  р.  переросли  у  визвольну  війну  Ці  повстання  теж  були 
важливою  причиною  помішання  людності.  Через  них  рух  на  схід  і  південь 
доповнився  новими  напрямками:  назад  на  північ  і  захід. 

Війна,  що  вибухнула  1648  р.  й  тривала  шість  літ,  призвела  до 
виснаження  обох  сторін  і  втручання  третьої  сили  —  Московщини,  яка 
1654  р.  визнала  автономію  молодої  козацької  держави  й  узяла  її  під  свою 
руку.  Проте  війна  тривала  до  1667  р.,  коли  Польща  та  Росія  уклали 
мир  в  Андрусові,  поділивши  між  собою  Україну.  Внаслідок  цього  другого 
поділу  України  новим  кордоном  став  Дніпро,  а  Київ  фактично  долучився 
до  Лівобережжя.  На  схід  від  Дніпра  тепер  розташовувалася  автоном¬ 
на  козацька  держава  ( Гетьманщина ),  до  якої,  втім,  не  входила  Слобожан¬ 
щина,  а  Польща  мала  в  неподільному  володарюванні  землі  на  захід  від 
Дніпра,  крім  Буковини  та  Закарпаття,  що  належали  відповідно  Молда¬ 
вії  та  Угорщині. 

Однак  новий  кордон  уреальнився  щойно  на  початку  XVIII  ст. 
Гетьмани  козацької  держави  не  бажали  відмовлятися  від  правобережних 
земель.  Країна  постійно  перебувала  у  стані  війни,  про  яку  важко  сказати, 
чи  то  була  війна  громадянська,  чи  національно-визвольна  —  проти 
москалів,  ляхів,  турків  (які  володіли  Чигирином  у  1678  р.  та  Кам’янцем- 
Подільським  у  1672-1699  рр.),  —  а  в  1708-1709  рр.  на  Україні  були  ще 
й  шведи.  Ця  війна,  як  і  всяка  інша,  мала  за  наслідок  масові  міграції 
людності.  їх  кульмінацією  було  цілковите  переміщення  всього  населення 
великих  регіонів,  коли  ті  мали  бути  віддані  ворогові,  тобто  т.  зв.  згони , 
що  з-поміж  них  найжорстокішими  були  два,  в  ході  яких  усе  населення 
Південної  Київщини  перегнано  на  схід  від  Дніпра,  —  гетьманом  Самой- 
ловичем  1678  р.  і  царем  Петром  І  у  1711-1714  рр. 

Щойно  після  вирішальної  поразки,  завданої  Росією  шведському 
та  українському  війську  під  Полтавою  1709  р.,  на  цих  землях  почала  від¬ 
новлюватися  якась  стабільність.  Фактично,  це  був  і  кінець  української  авто¬ 
номії  на  Лівобережжі,  хоча  його  юридичне  оформлення  здійснилося  дещо 
пізніше.  Того  самого  1709  р.  козаків  силоміць  вигнано  з  Січі  й  переселено 
під  Олешки,  поблизу  гирла  Дніпра.  На  захід  від  Дніпра  польське  пану¬ 
вання  також  набуло  певної  стабільності,  і  польсько-російський  кордон  по¬ 
серед  України,  що  був  існував  лише  на  папері,  перетворився  на  реальність. 

Молдавію,  а  в  її  складі  й  Буковину,  тогочасні  заворушення  теж 
не  оминули.  Починаючи  з  1541  р.,  вона  періодично  зазнавала  наїздів 


43.2  Від  рапньосередпьоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


713 


і  плюндрування  з  боку  козаків.  Тут  відносна  стабільність  запанувала 
з  17 1 1  р.,  коли  країну  підкорили  турки. 

Закарпаття  не  брало  участі  в  бурхливих  подіях,  що  стрясали 
решту  країни,  але  на  його  долю  не  забракло  власного  розруху.  Поразка 
Угорщини  від  турків  під  Могачем  (1526  р.)  відкрила  закарпатські  долини 
для  турецько-татарських  наїздів.  Починаючи  з  1604  р.,  цей  край,  поділений 
між  Семигородом  (східна  частина)  та  проавстрійськими  силами  (західна 
частина),  став  ареною  кривавих  повстань  і  нескінченної  спустошливої 
війни,  що  тривала  до  17 1 1  р.  Сплюндровані  землі  частково  були  заселені 
вихідцями  з  другого  боку  Карпатських  гір. 

Попри  свій  руйнівний  характер,  події  ХУІ-ХУІІ  ст.  справили 
далекосяжний  і  благодійний  вплив  на  розвиток  мови,  й  у  цьому  зв'язку 
насамперед  слід  підкреслити  її  небачене  доти  поширення.  Етнічна 
територія  сягала  тепер  від  Берестя  до  Олешок  у  гирлі  Дніпра  й  від  Бардієва 
до  Острогозька  та  Ізюма.  Порівняно  з  її  скороченням  у  XV  ст.  то  була 
разюча  переміна.  Не  менш  важливим  було  постання  південно-східного 
наріччя  на  розлогих  новозаселених  землях.  До  того  ж  і  на  інших  теренах, 
безсумнівно,  відбувалося  змішання  говірок  і  занепад  діалектних  особли¬ 
востей,  що  вже  не  підлягали  відновленню.  Мовна  єдність  народу  зберег¬ 
лася  й  посилилася  скорше  не  всупереч  драматичним  історичним  подіям, 
а  завдяки  їм.  Політична  незалежність  (чи  боротьба  за  неї)  зазнала  краху, 
й  культурний  розвій  загальмувався,  проте  мовна  єдність  зміцнилася. 

Отже,  в  1709-171 1  рр.  закінчився  один  період  і  почався  другий. 
Оскільки  вплив  історичних  подій,  як  звичайно,  оприявнився  з  невеликим 
запізненням,  то  за  умовну  межу  періодів  взято  1720  р.  Таким  чином,  серед- 
ньоукраїнськадобау  вузькому  розумінні  датуватиметься  1575-1720  рр. 


2.  ГОЛОВНІ  ЛІНІЇ  ЕВОЛЮЦІЇ  ФОНЕМАТИЧНОЇ  СИСТЕМИ 
ВПРОДОВЖ  РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОГО  ПЕРІОДУ 

Звукозміни,  характерні  для  початку  ранньосередньоукраїнської  доби,  від¬ 
бувалися  під  знаком  ще  недавнього  на  той  час  занепаду  єрів.  Звужені 
(реалізовані  з  вищим  піднесенням)  о  та  в  в  новозакритих  складах  за  інер¬ 
цією  ще  більше  наблизилися  до  і  (у  випадку  е :  зезіЗ  >  візі92)  те  саме 
стосується  й  е7  посталого  з  е)  та  до,  й  >  й  >  і  (у  випадку  о:  зШ  >  зШ  > 
зШ  >  зШ).  Унаслідок  низки  пристосовань  певні  надмірні  зміни,  спричи¬ 
нені  занепадом  єрів,  скомпенсовано:  склади,  що  містили  самий  лише 


2  На  кожне  твердження  в  цьому  параграфі  подається  один  типовий  приклад,  що 
внаочнює  загальну  тезу.  Дальші  подробиці  та  приклади  можна  знайти  у  відповідних 
розділах  і  параграфах. 


714 


43.2  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


голосний  звук,  усунено  завдяки  появі  протетичних  приголосних  ( 6-8ІЩ 7  > 
ю6-8Ігуі/к6-8Ігу]У,  склади  з  двома  верхів’ями  звучності  розклалися  на 
два  склади  через  появу  вставного  звука  ( ктоао -  >  кгу-ьаю-\  VІі^  >  юі-іег)\ 
відбулося  уподібнення  за  м’якістю/пал атальністю  ( йозка :  Лозсг  >  сіо[ з’с’]  ї). 
Деякі  з-поміж  цих  пристосовань  були  започатковані  наприкінці  давньо¬ 
української  доби,  але  поширилися  й  розповсюдилися  вже  за  ранньо- 
середньоукраїнських  часів. 

До  того  самого  типу  (за  своєю  спрямованістю  на  досягнення 
більшої  однорідності  в  межах  складу)  належала  низка  асимілятивних  змін: 
огублення  /  після  о  (роїк  >  гю[у7]к)]  уподібнення ]  до  попереднього  м’яко¬ 
го  приголосного  (йгі*[(Г)]а  >  Агм[сІ’сІ’]а);  у  діалектах  (південно-західних) 
пересунення  а  вгору  й  перетворення  його  на  е  після  пом’якшених  при¬ 
голосних  ([ґ’а ]туіу>  [Х!е\туіу)\  та  й  ствердіння  середньопіднебінних, 
зрештою,  також  являло  собою  в  ґрунті  речі  зміну  асимілятивного 
характеру  ([2’а ]Ьа>гаЬа).  Не  всі  ці  звукозміни  припадають  на  початок 
зазначеного  періоду  й  не  всі  вони  пов’язані  з  безпосередніми  наслідками 
занепаду  одного  чи  другого  єра,  проте  всі  вони  втілюють  те  саме  тяжін¬ 
ня  до  більш  однорідної  вимови  в  межах  складу 

Засада  асимілятивного  пристосування  потім  була  поширена 
з  рамців  одного  складу  на  двоскладові  сполуки,  надто  на  підлитов- 
ській  Україні;  в  декотрих  словах  перед  складом  із  наголошеним  а  здій¬ 
снився  перехід  о>а  (Ьокаіу] >  Ьакаіуї);  за  аналогічним  правилом 
застосовано  “укання”  ( когйх  >  к[ \х\гйх),  а  в  багатьох  місцевостях  також 
“икання”  (г>е*/е  проти  V[у]с^у). 

Усі  ці  зміни,  як  зазначено,  мали  спільний  знаменник:  взаємне 
артикуляторне  пристосування  в  межах  складу  або  двоскладових  сполук. 
Жодна  з  них  не  внесла  нічого  нового  в  набір  фонем  —  якщо  не  вважати 
новими  фонемами  (довгими  пом’якшеними)  подвоєні  приголосні  у  словах 
на  кшталт  кгйА’сІ’а . 

У  ході  цих  процесів  на  звукові  зміни  в  багатьох  випадках  впли¬ 
вав  морфологічний  чинник,  не  лише  усуваючи  по  якімсь  часі  їхню  евен¬ 
туальну  надмірність  (внаслідок  дії  аналогії,  тобто  у  спосіб  цілком 
тривіальний),  але  й  фактично  визначаючи  саму  суть  чи  межі  певної  звуко¬ 
зміни.  Спрощення  скупчень,  що  складалися  з  трьох  приголосних,  зазвичай 
відбувалося  в  межах  кореня  або  на  межі  кореня  та  суфікса,  але  на  межі 
префікса  та  кореня  —  значно  рідше.  Новий  статус  дзвінкості/глухості 
приголосних  (т)езіу  >  юегіу)  знаходив  застосування  там,  де  це  стимулюва¬ 
лося  самими  лише  морфологічними  чинниками.  Подвоєнню  приголос¬ 
них  надано  статусу  познаки  морфемної  межі  ( Ьегакопьпь  >  Ьеггакоппу у; 
тип  кгшШ’а).  Запроваджено  вставні  голосні  в  прикінцевих  складах  слів 
і  основ  (це  розпочалося  насамкінець  періоду)  за  взірцем  парадигм  із  чер¬ 
гуванням  е/о:0  (окп’>юокоп’ ^окгуй,  як  зоп  .зпи).  Провідна  роль 
морфологічного  чинника  в  звукових  змінах  зайвий  раз  свідчила  про  їхню 
адаптаційну  природу. 


43.2  Від  раппьосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


715 


Фактично,  протягом  усього  періоду  мала  місце  лише  одна 
зміна,  зумовлена  фонетично  й  не  пов'язана  з  процесами  пристосування: 
ствердіння  (розщеплення  м'якості)  губних  у  позиції  перед  голосним 
([рУ]аҐ>[р)]аҐ).  Через  це  скоротився  набір  фонем,  з  якого  випали 
р9,  Ь9,  т9  і  Vу.  Та  навіть  і  це  було  лише  продовженням  давньоукраїнської 
тенденції,  адже  губні  ще  тоді  втратили  м’якість  наприкінці  слів  і  складів 
{зеть  >  зет9  >  зет). 

Справжнім  нововведенням  під  ранньосередньоукраїнську  добу 
стало  набуття  наголосом  статусу  важливого  чинника  при  звукозмінах, 
чого  не  спостерігалося  ні  за  прото-,  ні  за  давньоукраїнських  часів.  Уперше 
це  вочевиднилося  в  північноукраїнській  монофтонгізації  ненаголошених 
дифтонгів  {зіет,  але  зетпадс}аі9);  трохи  згодом  “укання”  та  “икання”  на 
підмолдавській  і  підпольській  Україні  розвинулося  лише  в  ненаголошених 
складах  {роду  проти  я[и ]да;  Vедепу^  проти  V[у]ду);  передумовою 
“двоскладової  акомодації”  о  до  а  або  6 /ге  {Ьакаіу/,  к[д]гйх  ~  к[и]гйх) 
є  переднаголошена  позиція,  тобто  різновид  ненаголошеної.  У  деяких 
говірках  від  наголосу  залежало  ствердіння  середньопіднебінних  {[§’]арка 
проти  зарку).  Результатом  цих  змін  став  розкол  системи  голосних  на 
дві  підсистеми  з  більшим  чи  меншим  числом  одиниць  залежно  від  позиції 
(наголошеної  чи  ненаголошеної  —  див.  40.7). 

Ще  одна  важлива  новина  ранньосередньоукраїнської  доби  — 
то  нові  тенденції  в  географічній  спрямованості  звукозмін  і,  як  наслідок, 
кшталтування  нових  діалектних  меж  і  утворень.  Наприкінці  давньоукра¬ 
їнського  періоду  інновації  найчастіше  йшли  з  осереддя,  розташованого 
на  південному  заході  країни.  Буковина  першою  зініціювала  такі  важливі 
зміни,  як  злиття  і  та  у  (і  >  у,  потім  у  >  у\  тіїо,  туїо  >  туїо)  та  звуження 
е  та  о  в  новозакритих  складах  після  занепаду  єрів  {зезі9,  зіді  >  зізі9,  зійіу, 
звідти  ці  зміни  ступнево  поширювалися  в  північному  та  східному  напрям¬ 
ках.  Під  ранньосередньоукраїнську  добу  в  цій  зоні  вперше  з’явилася  лише 
одна  значна  зміна:  уподібнення  ]  до  попереднього  палаталізованого 
приголосного  {груддя).  В  інших  випадках  новий  кордон  між  Литвою 
та  Польщею,  що  ділив  українську  територію,  почав  відігравати  вирішальну 
роль  у  постанні  та  поширенні  звукозмін;  при  цьому  карпатські  говірки 
виокремилися  в  осібну  групу  з  характерним  для  неї  консерватизмом. 

Карпатська  група  не  сприйняла  цілої  низки  інновацій:  злиття 
у  та  і  (крім  гуцульських  говірок),  появи  протетичних  V  і  к  перед  о  та  и 
{вухо,  діал.  гулищ),  появи  протетичного  і  перед  скупченнями  приголосних 
{ імла ;  крім  лемківських  говірок),  вставлення  голосних  у  кореневих  складах 
із  двома  верхів’ями  звучності  {кривавий),  нового  статусу  дзвінкості/ 
глухості  {везти),  уподібнення ]  до  попереднього  палаталізованого  при¬ 
голосного  {груддя  —  до  середини  XVI  ст.),  підвищення  артикуляції  9а 
з  його  перетворенням  на  9е  {тямити  >  [Х!е\туіу',  крім  гуцульських  гові¬ 
рок),  ствердіння  середньопіднебінних  (у  лемківських  говірках  воно  ста¬ 
лося,  але  з  опізненням). 


716 


43.2  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


Ба  більше,  навіть  інновації  в  цій  групі,  якщо  вони  були  наслід¬ 
ком  унутрішнього  розвитку,  мали  архаїчний  характер:  бойківський  та  за¬ 
карпатський  перехід  е  >  е  і  так  само  о  >  6  є  наслідком  приподібнення  до 
наступних  вузьких  голосних  або  пом’якшених  приголосних  незалежно 
від  наголосу. 

Така  нова  реалія,  як  литовсько-польський  кордон  через  укра¬ 
їнську  територію,  була  перепоною  на  шляху  просування  звукозмін.  Де¬ 
котрі  з-поміж  них  ніколи  не  подолали  цього  кордону,  інші  істотно 
сповільнили  на  ньому  своє  поширення.  В  особливій  говірковій  смузі,  що 
сягала  від  Буковини  до  Сяну,  виникли  власні  інновації  щодо  статусу 
дзвінкості  (х)езїу  не  перейшло  у  юегіу]  йій>  Л[і]),  а  також  в  “уканні” 
та  “иканні”  (що  вони  поширилися  у  східному  та  північному  напрямках 
із  запізненням  та  на  незначну  міру),  в  підвищенні  артикуляції  ’а  з  пере¬ 
творенням  його  на  ’е  ([ї’е]туіу);  саме  в  цій  зоні  виник  протетичний  V 
перед  о-  ( ворати  в  наддністрянських  і  надсянських  говірках  проти  укр. 
літ.  орати),  а  середньопіднебінні  стверділи  (поблизу  Львова)  набагато 
раніше,  ніж  в  інших  місцевостях. 

Деякі  з  південно-західних  (започаткованих  у  смузі  від  Буко¬ 
вини  до  Сяну)  інновацій  віднаходяться  також  і  по  другий  бік  кордону, 
але  тут  їх  поява  датується  пізнішим  часом:  і  вподібнення  У  до  поперед¬ 
нього  палаталізованого  приголосного  (груддя),  й  “икання”  (обмежено), 
і  ствердіння  середньопіднебінних  на  підлитовській  Україні  простежуються 
десь  із  кінця  ранньосередньоукраїнської  доби.  Вони,  найімовірніше,  поволі 
розпросторилися,  подолавши  кордон,  хоча  й  можливість  спонтанного 
рівнобіжного  процесу  на  півночі  та  на  сході  не  може  бути  виключена 
а  ргіогі,  надто  коли  йдеться  про  ствердіння  середньопіднебінних,  бо  в  цьо¬ 
му  випадку,  як  здається,  відстань  у  часі  та  просторі  була  вельми  значна. 

Решта  інновацій  взяли  початок  на  підлитовській  Україні. 
До  них  належать  оіублення  І  (во[^]/с),  вставний  голосний  після  сонорних 
у  кореневих  складах  (кривавий),  новий  статус  дзвінкості  (везти,  ді[сІ]), 
протетичний  к  перед  о  (Західне  Полісся  та  Волинь)  та  перед  и-  (Середнє 
Полісся),  а  також  частковий  перехід  переднаголошеного  о  в  а  перед 
наголошеним  а  (багатий).  Частина  з  цих  інновацій  не  покинула  своєї 
первісної  зони,  а  інші  поширилися  на  захід,  з’явившися  там  або  набагато 
пізніше  (оіублення  І  —  XVII  ст.),  або  хоч  і  хутко,  та  в  меншому  обсязі 
(о  >  а),  або  лише  на  частині  земель,  розташованих  по  той  бік  кордону 
(протетичний  к  перед  о-  на  Поділлі  та  Буковині  з  Покуттям).  Слід 
підкреслити,  що  інновації  ранньосередньоукраїнської  доби,  характерні 
для  підлитовської  України,  як  правило,  перетинали  межі  первісної  зони 
північноукраїнського  (київсько-поліського)  наріччя.  Вони  могли  бути 
спільними,  скажімо,  для  Волині  та  Поділля  з  Поліссям  (принаймні  част¬ 
ково).  Звичайно,  Полісся  мало  свою  специфіку,  успадковану  ще  з  прото- 
українських  та  давньоукраїнських  часів,  насамперед  дифтонги  на  місці 


43.2  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


717 


о,  е  та  е ,  але  жодних  нових  суттєвих  особливостей  протягом  ранньосеред¬ 
ньоукраїнської  доби  на  цих  теренах  не  з’явилося.  Це  означає,  що  старий 
поділ  діалектів  на  київсько-поліські  та  південно-західні  втратив  чинність. 
Можна  говорити  про  перерозподіл  діалектів  і  появу  нових  пучків  ізоглос 
під  ранньосередньоукраїнську  добу,  але  водночас  —  і  про  національно- 
мовну  єдність.  Формування  південно-східного  наріччя,  яке  ввібрало  в  себе 
й  носіїв,  і  мовні  риси  обох  споконвічних  діалектних  зон,  в  якомусь  сенсі 
становить  символ  цього  мовного  єднання  3. 

Як  наслідок,  співвідношення  між  українською  мовою  та  сусід¬ 
німи  слов’янськими  мовами  також  набуло  нових  форм  і  вимірів.  Уже  за 
давньоукраїнських  часів  можна  було  говорити  про  значну  подібність 
фонологічного  розвитку  лише  між  українською  та  білоруською  мовами 
(точніше:  між  північноукраїнськими  та  південнобілоруськими  говірка¬ 
ми  —  див.  29.3)  Ці  зв’язки  надалі  існували  впродовж  ранньосередньо¬ 
української  доби.  Як  і  раніше,  мали  місце  спільні  процеси,  до  числа  яких 
належать  оіублення  /,  новий  статус  дзвінкості,  вставний  у  в  кореневих 
складах  із  двома  верхів’ями  звучності,  уподібнення  ]  до  попереднього 
палаталізованого  приголосного.  Спільність  кількох  інших  процесів  була 
частковою:  у  ролі  протетичного  голосного  перед  скупченнями  приголос¬ 
них  на  початку  слова,  що  містять  сонорний,  в  українській  мові  зазвичай 
виступає  у,  а  в  білоруській  і  або  а ;  протетичний  V  перед  о-  в  білоруській 
мові  з’являється  лише  в  наголошених  складах  ( возера  ‘озеро’,  але  араць 
‘орати’)  внаслідок  білоруського  акання;  білоруське  акання  було  сприйняте 
в  північноукраїнських  говірках  лише  в  рамцях  двоскладової  гармонії 
та  в  обмеженій  кількості  слів.  Узагалі,  зі  зміцненням  української  мовної 
єдності  розвоєва  подібність  північноукраїнських  і  південнобілоруських 
говірок  меншала.  Також  варто  відзначити,  що  з-поміж  спільних  звукозмін 
більшість  датується  початком  ранньосередньоукраїнської  доби.  Це  поготів 
упадає  в  очі,  коли  зважити  на  незмінне  протягом  означеного  періоду  полі¬ 
тичне  співіснування  усіх  дотичних  земель  у  тій  самій  державі  (литовській). 

Серед  інших  слов’янських  мов,  суміжних  з  українською,  прак¬ 
тично  жодна  не  мала  ніяких  спільних  з  нею  звукових  процесів  упродовж 
ранньосередньоукраїнської  доби.  Лише  “укання”  віднаходиться  також 
у  болгарській  мові.  Крім  того,  щоправда,  існують  подібності  в  потракту¬ 
ванні  скупчень,  що  складалися  з  трьох  приголосних,  між  українською 
та  російською,  українською  та  польською,  українською  та  словацькою 
мовами,  але  цілковитої  тотожності  немає.  У  польській,  словацькій  і  болгар¬ 
ській  мовах  (крім  південно-східних  говірок  останньої),  а  частково  й  у  ро- 


3  Ще  одна  зона,  де  активно  взаємодіяли  носії  та  діалектні  риси  південно-західного 
(підпольська  Україна)  та  північного  (підлитовська  Україна)  наріч,  —  це  Західне  Полісся 
аж  до  Ясельди.  Втім,  тут  на  поліську  основу  накладався  південний  суперстрат,  тимчасом 
як  у  південно-східному  наріччі  неможливо  виділити  якийсь  субстрат  чи  суперстрат. 


718  43.3  Від  ранньо  сер  едньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 

сійській  (за  винятком  с)  також  відбулося  ствердіння  середньопіднебін¬ 
них,  але  в  інший  часовий  проміжок  і  незалежно.  Таким  чином,  ранньо- 
середньоукраїнський  період  можна  окреслити  як  пору  переважно  само¬ 
бутніх  звукозмін,  притаманних  самій  лише  українській  мові. 


3.  ПИСЕМНА  МОВА  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ  ЯК  ДЖЕРЕЛО  ДАНИХ 
ПРО  ФОНОЛОГІЧНИЙ  РОЗВИТОК  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Включення  всієї  України  —  за  винятком  невеликих  порубіжних  областей, 
що  належали  Угорщині,  Молдавії  та  Московщині,  —  до  складу  Польщі 
(1569  р.)  відчинило  ворота  для  експансії  польського  етнічного  та  мовного 
елементу  на  її  терени.  Польська  шляхта  та  магнатство  рушили  на  землі, 
розташовані  на  схід  від  Києва  та  на  південь  від  Волині,  які,  згідно 
з  законом,  уважалися  за  нічийні.  По  містах  і  містечках  з'явилася  польська 
адміністрація.  Українці  зіткнулися  з  польщизною  та  латиною  як  урядови¬ 
ми  мовами  відразу  по  Л юблинській  унії.  Вони  висловлювали  свою  незгоду 
з  цим  1569, 1571, 1577  рр.  і  пізніше  час  від  часу  аж  до  1645  р.;  у  відповідь 
уряд  Гарантував  ужиток  руської  мови  в  урядуванні  та  в  суді  на  вимогу 
сторін  (привілеї  1569,  1591,  1638,  1681  рр.),  однак  через  ігнорування 
урядовцями  як  вимог  української  шляхти,  так  і  власних  Гарантій  (здебіль¬ 
шого),  польська  мова  (вкупі  з  латиною)  невдовзі  стала  офіційною  бе  Іасіо. 
Наприклад,  із-поміж  172  книг  житомирських  судових  актів  за  період 
із  1582  р.  по  1776  р.  руською  мовою  ведено  3,  руською  та  польською 
впереміж  —  13,  польською  —  130,  латинською  —  1,  латинською  та  поль¬ 
ською  впереміж  —  25  (М.  Бойчук).  Головний  закон  країни,  Литовський 
статут,  1588  р.  ще  видано  по-руськи,  але  вже  1614  р.  вийшов  друком 
польський  переклад,  а  1619  р.  його  повторний  наклад.  Ця  тенденція 
врешті-решт  дістала  законодавче  втілення  в  ухвалі  варшавського  сейму, 
якою  заборонялося  вживати  руську  мову  в  судових  актах  (1696  р.). 

Глибину  опанування  польщизною  функції  літературної  мови 
демонструє  її  вживання  в  релігійній  полеміці  перед  церковною  Берестей¬ 
ською  унією  1596  р.  та  після  неї.  Греко-православні  автори  широко  послу¬ 
говувалися  руською  (та  церковнослов'янською)  мовою  на  початку  кон¬ 
флікту,  але  вже  1597  р.  з'явився  перший  православний  твір,  писаний 
по-польськи,  а  починаючи  з  1628  р.  вживано  тільки  польської.  На  початку 
XVII  ст.  навіть  у  деяких  єзуїтських  навчальних  закладах  (наприклад, 
у  Луцькому  колегіумі,  заснованому  1608  р.)  церковнослов'янська  мова 
в  її  руській  редакції  викладалася  як  предмет,  але  невдовзі  навіть  право¬ 
славні  школи  набули  польсько-латинської  спрямованості,  звісно,  за  винят¬ 
ком  курсів  церковнослов'янської  мови  як  богослужбової.  У  книговиданні 
польські  та  латинські  назви  також  мали  величезну  перевагу  над  скромною 


433  Від  ранньо  сер  едньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


719 


кількістю  книг,  друкованих  руською  та  церковнослов'янською  мовами. 
Якщо  взяти  спроби  часткового  рущення  Святого  Письма,  то  остання  з  них 
припадає  на  1581  р.  (переклад  Євангелії  Негалевським). 

Витіснена  на  другорядні  ролі,  руська  мова  зазнала  внаслідок 
цього  й  відчутних  унутрішніх  змін.  Вільна  перестала  бути  провідним 
політичним  центром.  Вона  й  надалі  залишалася  визначним  культурним 
осередком,  але  вже  тільки  одним  із  кількох.  Не  меншу  вагу  мали  Остріг, 
Луцьк,  Львів  і  Київ  (що  почав  відроджуватися)  —  й  усі  вони  були  на  укра¬ 
їнських  землях.  Обмін  людьми  та  книжковою  продукцією  між  Україною 
та  Білоруссю,  щоправда,  тривав  і  надалі  (наприклад,  українці  Лаврентій 
і  Стефан  Зизанії,  Мелетій  Смотрицький  роками  мешкали  й  працювали 
у  Вільні),  проте  відносини  підпорядкованості  вже  зникли.  Як  наслідок, 
руська  мова,  вживана  на  Україні,  поступово  внезалежнилася  від  біло¬ 
руської,  вбираючи  дедалі  більше  суто  українських  рис.  З  того  її  різновиду, 
що  використовувався  в  т.  зв.  “учительних”  Євангеліях  та  Апостолах 
(то  були  в  ґрунті  речі  збірки  казань,  якими  супроводжувано  тексти  з  цих 
джерел),  у  казаннях,  листах,  документах  церковних  братств,  що  виростали 
по  українських  містах,  наче  гриби  після  дощу,  починаючи  з  1580  р., 
витворилася  така  собі  простата  мова  (як  її  називали  сучасники),  тобто 
мова  простонародна,  з  церковнослов'янською  та  польською  домішкою, 
але  майже  без  білоруських  елементів.  У  тих  жанрах,  що  не  стосува¬ 
лися  церковних  справ,  не  вживано  й  церковнослов’янської  складової, 
а  отже  лишалися  тільки  польські  домішки.  Сюди  належать  оповіді,  спо¬ 
гади,  приватні  листи,  світські  пісні,  почасти  й  літописи.  (Автори  деяких 
літописів  удавалися  до  більш  або  менш  інтенсивної  стилізації  під  церков¬ 
нослов’янську  мову:  за  приклад  може  правити  Літоп.  Граб.  17 10).  Осібно 
стоять  інтерлюдії,  комічні  сценки,  що  ними  заповнювано  перерви  в  пи¬ 
саних  високим  стилем  шкільних  драмах:  вони  стреміли  до  відтворення 
діалектного  мовлення,  але  говірки  в  них  заради  комічного  ефекту  на¬ 
бували  не  автентичного,  а  скорше  “згущеного”  й  часто  мішаного  або 
спотвореного  вигляду. 

Простонародного  койне,  яким  стала  простая  мова ,  не  вільно 
було  вживати  в  текстах  Святого  Письма  і,  в  принципі,  також  у  “по¬ 
важних”  жанрах  (поезії  та  драмі),  плеканих  по  колегіумах  та  в  Київ¬ 
ській  Академії,  заснованій  1615  р.  як  братська  школа  й  піднесеної  1632  р. 
до  статусу  вищого  навчального  закладу.  Ці  функції  мала  виконувати 
церковнослов'янська  мова. 

Безпрецедентне  відродження  церковнослов'янської  мови  роз¬ 
почалося  в  70-х  рр.  XVI  ст.  у  Ковелі,  в  гурті,  що  зібрався  навколо  втікача 
з  Московщини  князя  А.  Курбського.  Воно  було  підхоплене  колом  ерудитів 
під  крилом  князя  Костянтина  Острозького  в  Острозі  близько  1580  р., 
підтримане  Львівським  Успенським  братством,  створеним  близько  1586  р., 
й  доведене  до  вивершення  в  Києві  з  його  Печерською  Лаврою,  церковним 


720 


43.3  Від  ранньо  сер  едньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


братством  і  пізніше  Академією.  То  була  відповідь  українських  учених 
церковників  на  польські  претензії  щодо  вищості  латини,  нібито  єдиної 
мови,  спертої  на  поважну  традицію  й  придатної  для  наукового  та  богослов¬ 
ського  вжитку.  Церковнослов’янську  мову  відроджено  як  продовжувачку 
греки  за  призначенням  і  за  будовою  та  як  спільну  спадщину  всіх  право¬ 
славних  слов’ян.  Через  це  вона  не  могла  ґрунтуватися  на  власне  україн¬ 
ських  підвалинах.  Показово,  що  головне  досягнення  острозького  осередку, 
видання  повного  тексту  Біблії  церковнослов’янською  мовою  (1581  р.), 
базувалося  на  припровадженому  з  Новгорода  рукописі  (в  його  приготу¬ 
ванні,  щоправда,  брав  участь  домініканський  чернець  Веніамін,  хорват 
із  походження),  без  якогось  суттєвого  наближення  до  місцевої  мови. 
Своєю  чергою,  на  цьому  виданні  Біблії  ґрунтувалися,  принаймні  до  певної 
міри,  складені  чи  не  вперше  за  ввесь  час  існування  церковнослов’янської 
мови  граматики  —  що  з-поміж  них  найважливіші  належать  перу  Лаврентія 
Зизанія  (1596  р.)  й  особливо  Мелетія  Смотрицького  (1619  р.),  —  а  також 
словники,  щонайперше  «Лексис»  Л.  Зизанія  (1596  р.)  та  особливо 
«Лексиконь  славенорсосскій»  Памви  Беринди  (1627  р.),  пізніше  перероб¬ 
лений  з  церковнослов’янсько-українського  на  українсько-церковносло¬ 
в’янський  в  анонімному  виданні  «Синоніма  славеноросская»  (сер.  XVII 
ст.);  услід  за  ними  з’явилися  ще  латинсько-церковнослов’янський 
«Лексикон»  Є.  Славинецького  (1642  р.)  та  церковнослов’янсько-латин¬ 
ський  Є.  Славинецького  та  А.  Корецького-Сатановського  (1649  р.). 

Новий  варіант  церковнослов’янської  мови,  найдетальніше  ско- 
дифікований  Смотрицьким  (його  можна  назвати  Мелетієвим),  був  призна¬ 
чений  для  всіх  православних  слов’ян  і  здобув  у  них  визнання.  Граматика 
Смотрицького  була  пізніше  перевидана  в  Москві  (1648  р.  і  1721  р.)  та 
в  Румунії  (1697  р.  у  Снаґові,  1755  р.  у  м.  Римнікул-Вілча),  нехай  з  певними 
змінами.  Її  приписів  дотримувалися,  крім  усіх  православних  слов’ян, 
також  і  румуни,  а  вже  з  1631  р.  й  ті  з-поміж  хорватів-католиків,  в  яких 
відправи  відбувалися  церковнослов’янською  мовою  (в  них  ці  норми 
протрималися  аж  до  1893  р.!).  Своєю  чергою,  «Лексиконь»  Беринди 
в  Румунії  взяв  за  основу  Мардаріє  Козянул,  укладавши  «Лексикон  сла- 
вено-влашескьій  и  имен  тлькованиє»  (1649  р.),  і  те  саме  стосується  сла- 
вено-румунського  словника  в  Сосіех  Зґигсігапиз  (бл.  1670  р.);  на  словнику 
Мардаріє  або  на  Сосіех  Зґигскапиз  ґрунтуються  ще  п’ять  славено-румун- 
ських  словників,  виданих  протягом  наступних  десятиріч:  московський, 
санкт-петербурзький  (перед  1693  р.),  Міхаїв  (1672-1673  рр.),  Міхая  Лоґо- 
фета  (бл.  1683  р.),  Місаїлів  у  Сосіех  Теосіогезси  (поч.  XVIII  ст.)  та  Мака- 
ріє  Пекуньяра  (поч.  XVIII  ст.). 

Попри  таку  “всеслов’янську”  (за  винятком  поляків!)  налашто- 
ваність,  автори  нового  варіанту  церковнослов’янської  мови  не  намагалися 
й  навіть  не  бажали  відновлювати  в  усій  чистоті  ні  староцерковносло¬ 
в’янську  мову,  ні  Євтимієву  редакцію  церковнослов’янської  мови.  їхня 


433  Від  рапньосередньоукраїнської  до  середпьоукраїнськоі  доби 


721 


церковнослов’янська  мова  переслідувала  мету  радше  практичну,  ніж  філо¬ 
софську  чи  навіть  богословську  Її  призначенням  було  усунення  неладу 
в  церковній  мовній  практиці  за  допомогою  досить  суворої  регламентації 
в  оперті  передусім  на  модель,  що  склалася  в  Україні,  Білорусі  та  Мос¬ 
ковщині,  з  частковим  пристосуванням  до  тонкощів  грецької  граматики 
та  з  частковим  використанням  латинських  граматик,  поширених  під  ту 
добу  в  Польщі.  Якщо  її  визнали  південні  слов’яни,  це  сталося  не  через  її 
“спільнослов’янський”  статус,  а  з  огляду  на  привабливість  обстоюваного 
в  ній  етимологічного  правопису  й  головно  завдяки  її  схваленню  Москвою 
(пошана  до  якої  пояснювалася  тим,  що  це  була  єдина  на  той  час  незалежна 
православна  слов’янська  держава).  І  все  ж  мелетіївська  церковнослов’ян¬ 
ська  мова  ввібрала  в  себе,  мабуть  несамохіть,  певні  українські  риси 
в  ділянці  фонології,  морфології,  словництва  й  особливо  наголосу 

Хоча  Мелетіїв  варіант  церковнослов’янської  мови  набув  загаль¬ 
ного  поширення  на  Україні,  на  практиці  його  дотримувано  по-різному, 
залежно  від  вишколу  та  ретельності  того  чи  того  автора.  Декотрим  удава¬ 
лося  застосовувати  подані  правила  з  гідною  подиву  консеквентністю, 
й  українізми  в  їхніх  творах  обмежуються  тими  небагатьма  випадками, 
що  їх  санкціонував  і  Смотрицький.  Це  стосується,  скажімо,  багатьох  творів 
Тарасія  Земки,  деяких  тогочасних  п’єс  («Царство  натурьі  людскои», 
Київ,  1698;  «Торжество  естества  человіческаго»,  Київ,  1706  та  ін.).  Інші 
дозволяли  собі  більшу  вільність,  тому  в  тогочасному  письменстві  можна 
віднайти  фактично  всю  гаму  відтінків  і  переходів  від  мелетіївської  церков¬ 
нослов’янської  до  простої  мови. 

Дії  творців  нового  різновиду  церковнослов’янської  мови  були 
свідомі.  Це  віддзеркалюється  навіть  у  назві,  де  рідше  подибуємо  прик¬ 
метник  славєнский,  а  частіше  слдвєноросский,  —  тобто  йшлося  про  церков- 
нослов’янсьу  мову,  як  її  вживано  й  унормовано  на  руських  землях 
та  в  Московщині.  Євтиміївські  традиції  у  філософії  та  в  таких  практичних 
справах,  як  правопис,  були  на  стадії  відмирання  ще  до  початку  відро¬ 
дження  церковнослов’янської  мови  наприкінці  XVI  ст.  Де-не-де  вони  ще 
утримувалися  протягом  певного  часу4,  але  прихильники  нової  норми 
в  принципі  на  це  не  зважали.  Смотрицький,  прагматик  і  поміркований 
консерватор,  як  правило,  не  відкидав  навіть  застарілих  рис  церковносло¬ 
в’янської  традиції,  надаючи  їм  натомість  якогось  практичного  призна¬ 
чення.  Скажімо,  мавши  справу  з  надміром  букв  у  азбуці  порівняно 
зі  звуками,  що  вимовлялися  в  тогочасному  українському  варіанті  церков- 


4  Навіть  у  «Лексиконі»  П.  Беринди  слова  вр’ьстд  ‘шар’  і  пл*ьзд  ‘користь'  подано  згідно 
з  Євтимієвим  правописом.  Однак  варто  завважити  цікаву  подробицю:  слово  вр'ьстд  йде 
у  словнику  після  слова  вєригд  ‘ланцюг’,  а  пд’ьзд  після  слова  полата  ‘палац’,  тобто  так,  як 
вимагало  б  написання,  узгоджене  з  вимовою  (вєрстд,  ползд).  Мабуть,  у  рукописному 
першовзорі  вони  мали  саме  такий  вигляд,  а  виправлення  внесено  в  процесі  друку,  коли 
переставляти  їх  на  інше  місце  було  вже  запізно. 


722 


433  Від  раппьосередньоукраїпської  до  середньоукраїнської  доби 


нослов’янської  мови,  він  використав  зайві  букви  в  антистисі,  тобто  для 
розрізнення  —  лише  на  письмі  —  гомонімів  та  гомоформ.  Наприклад, 
в  ном.  одн.  іменників  чол.  роду  належало  писати  о,  а  в  ґен.  мн.  —  IV 
(домт>  ном.  одн.  проти  ДЮМТ*  ґен.  мн.). 

Таким  чином,  хоча  деякі  українські  риси  й  потрапили  до  нової 
церковнослов’янської  норми,  українське  суспільство  середньоукраїнської 
доби  знову  в  цілому  погодилося  з  принципом  диглосії,  в  якій  протистав¬ 
лялися  одне  одному  тазьіісь  сдавеноросскнн  і  простата  мова.  Усвідомлення 
сучасниками  цієї  диглосії  віддзеркалено  появою  в  рукописах  і  друкованих 
книжках  паралельних  текстів  (з  одного  боку,  церковнослов’янського, 
з  другого  —  його  перекладу  простою  мовою),  а  також  книжок,  у  яких  факт 
перекладу  відверто  зазначався.  До  таких  належать,  приміром,  «Лекциї 
словенскіє  Златоустаго  огь  бесЬдь  евангельских  оть  ієрея  [Д.]  Наливайка 
вьібраніє»  (80-ті  рр.  XVI  ст.),  «Тестамент  [...]  Васьіліа  цесара»  у  книжці 
«Лікарство  на  оспальш  умьісль  чоловічий»  (Остріг,  1607),  «Просвіти¬ 
тель»  І.  Саніна-Волоцького  (1616-1635  рр.),  синаксар  за  редакцією 
Т.  Земки  (1627  р.)  тощо.  Пам’ятки,  писані  церковнослов’янською  мовою 
в  її  Мелетієвій  редакції,  загалом  мало  що  дають  для  відтворення 
тогочасних  українських  фонологічних  процесів,  натомість  писані  простою 
мовою,  здавалося  б,  мають  бути  справжнім  скарбом.  Однак  у  дійсності, 
як  уже  зазначалося,  ні  освітній  рівень  більшості  авторів,  ні  панівний  під 
ту  добу  бароковий  стиль  у  літературі  та  в  житті  (бароковий  медієвалізм  — 
згідно  з  формулою  Павіча)  не  сприяли  появі  чистих  узірців,  писаних 
виключно  однією  з  обох  цих  полярних  мов  (винятки  були  нечисленні). 
Фактично  справу  доводиться  мати  з  неозорою  кількістю  комбінацій  їх 
обох  у  різних  пропорціях.  Якоюсь  мірою  кожен  текст  є  змішаний 
і  переходовий.  Перед  його  використанням  дуже  важливо  спочатку  встано¬ 
вити  тип  мови  та  авторські  нахили. 

Повище  стосується  всього  середньоукраїнського  періоду.  Одна¬ 
че  національно-визвольна  війна  1648  р.  внесла  певні  зміни  в  мовну  ситуа¬ 
цію,  нехай  не  такі  масштабні,  як  можна  було  б  очікувати.  Ці  зміни  оминули 
ті  частини  України,  що  безперечно  залишалися  під  польським,  угорським 
і  молдавським  пануванням.  Проте  на  Гетьманщині  та  Слобожанщині  роз¬ 
винулися  деякі  особливості;  й  те  саме  можна  сказати  про  спірні  землі 
на  підпольській  Україні,  що  прилягали  до  правого  берега  Дніпра,  тобто 
про  Південну  Київщину  та  Східне  Поділля. 

Престиж  польської  мови  на  тих  землях,  де  порушилися  полі¬ 
тичні  зв’язки  з  Польщею,  не  був  підірваний.  Польська  мова  постійно 
вживалася  як  писемна,  часто  навіть  представниками  вищого  православ¬ 
ного  духівництва  (наприклад,  Лазарем  Барановичем);  крім  того,  поло¬ 
нізми  не  виходили  з  моди  в  писемній  та  усній  мові  освічених  верств. 
Новим  було,  по-перше,  те,  що  простая  мова  знову  почала  широко 
вживатися  в  діловодстві  місцевими  та  центральними  владними  устано- 


43.3  Від  ранньо  сер  едньоукраїнської  до  середпьоукраїнської  доби 


723 


вами,  часто  вбираючи  в  себе  риси  місцевих  говірок.  То  є  багатюще  джерело 
відомостей  про  українську  мову,  як  її  вживано  (головно)  на  Лівобережжі. 
До  Гетьманщини  належали  також  деякі  білоруські  терени  (приміром, 
Стародубщина).  Як  не  дивно,  в  тамтешніх  пам’ятках  по  суті  вживається 
мова  того  самого  типу.  Вочевидь,  тоді  вироблялося  щось  на  кшталт  офі¬ 
ційно-ділового  койне. 

По-друге,  новим  було  те,  що  посилилися  контакти  з  російською 
мовою.  Зовсім  неістотні  за  ранньосередньоукраїнських  часів,  вони  трохи 
пожвавилися  протягом  першої  половини  середньоукраїнського  періоду, 
головно  через  присутність  на  Україні  втікачів  із  Московщини  (Феодосія 
Косого,  Ігнатія,  князя  А.  Курбського  та  деяких  інших),  а  також  через  кон¬ 
такти  українського  духівництва  з  Москвою.  На  фонологічний  розвиток 
української  мови  ці  контакти  не  вплинули  нітрохи.  Однак  вони  могли 
залишити  якийсь  відбиток  на  нормах  Мелетієвого  та  післямелетіївсько- 
го  варіанту  церковнослов’янської  мови.  Втім,  запровадження  російської 
редакції  церковнослов’янської  мови  на  Україні  не  планувалося,  й  поготів 
не  замислювалося  вироблення  якогось  особливого  різновиду  церковно¬ 
слов’янської  мови  для  України,  хоча  практично  вживана  українцями 
в  XVII  ст.  церковнослов’янська  мова  становила  окрему  її  редакцію,  навіть 
після  реформи,  здійсненої  патріархом  Никоном  у  Московському  царстві 
( 1 653- 1 656  рр.),  коли  там  були  запозичені  деякі  риси  Мелетієвого  варіан¬ 
ту  церковнослов’янської  мови. 

Становище  змінилося  по  Переяславській  угоді  1654  р.  Торго¬ 
вельні  та  культурні  зв’язки  зміцніли.  Україну  обсіли  московські  урядовці, 
а  відтак  Московщина  загарбала  її.  Показово,  що  перепис  1666  р.  прово¬ 
дили  московські  чиновники  (а  тому  його  матеріали  не  містять  практично 
нічого  цікавого  для  історика  української  мови).  Українських  козаків  раз 
у  раз  висилано  до  Московщини  на  важкі  роботи.  Московські  військові 
залоги  стояли  в  багатьох  місцях  Гетьманщини,  не  кажучи  вже  про  Слобо¬ 
жанщину.  З  1708  р.  окупація  України  стала  цілком  відвертою.  Московські 
спроби  підпорядкувати  Українську  Церкву  московському  патріархові 
наразилися  на  спротив  з  боку  київського  духівництва.  Щоправда,  Москва 
досягла  того,  що  1684  р.  автономія  Української  Церкви  все  ж  була  фор¬ 
мально  скасована,  хоча  фактично  вона  навіть  розширилася  завдяки 
підтримці  гетьмана  Івана  Мазепи.  Щойно  після  його  поразки  та  втечі 
1709  р.  Українською  Церквою  почали  керувати  з  Москви,  й  початок 
пізньосередньоукраїнського  періоду,  наче  символічно,  був  позначений 
указом  Петра  І  (від  5  жовтня  1720  р.)  щодо  правлення  мови  церковних 
книг,  друкованих  на  Україні.  Фактично  ж  російщення  церковної  мови, 
включно  з  вимовою,  почалося  трохи  раніше,  власною  охотою  деяких 
українських  діячів  (наприклад,  Івана  Максимовича). 

Усе  це  готувало  ґрунт  для  масованого  наступу  російської  мови, 
здійсненого  трохи  згодом. 


724 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


З  повищого  випливає,  що  на  писемні  пам'ятки  середньоукраїн¬ 
ської  доби  не  можна  беззастережно  покладатися  як  на  певне  джерело 
відомостей  у  галузі  історичної  фонології  української  мови.  До  кожної 
потрібен  індивідуальний  підхід,  щоб  виокремити  чужорідні  елементи: 
церковнослов'янські  та  польські  для  цілого  періоду,  російські  для  його 
останніх  десятиріч,  меншою  мірою  білоруські  на  самому  його  початку. 
Навіть  пам'ятки,  писані  простою  мовою ,  слід  уважно  розглядати  на  пред¬ 
мет  віддзеркалення  ними  простонародного  койне,  якогось  окремого  діа¬ 
лекту  чи  умисної  (інколи  —  спотвореної  через  брак  міри)  мішанки 
діалектів.  За  тих  часів  на  Україні  вживано  дві  літературні  мови  власного 
виробництва  в  різних  комбінаціях,  і  писемні  свідчення  не  вільно  брати 
за  просте  віддзеркалення  фактів  розмовної  мови. 


4.  ГОЛОВНІШІ  ПАМ'ЯТКИ  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

*  *  *  До  сьогодні  збереглося  дуже  велике  число  середньоукраїнських  пам’я¬ 
ток,  хоча  серед  них  є  багато  неопублікованих.  Ними  представлено  різно¬ 
манітні  жанри,  дарма  що  декотрі,  знані  з  давніших  часів,  зникли  або 
занепали:  наприклад,  зовсім  немає  написів  на  монетах  (бо  користували¬ 
ся  лише  чужоземними),  а  написи  на  печатках  робилися  здебільшого 
латиною.  У 1580-1626  рр.  стався  полемічішй  бум  на  захист  православ’я 
або  церковної  унії  та  проти  інших  відламів  християнства,  зосібна  проти 
католицизму,  позначений  великою  письменницько-видавничою  актив¬ 
ністю.  Це  пов’язано  з  приготуванням,  а  відтак  і  з  укладенням  церковної 
унії  з  Римом  (1596  р.).  Відродження  церковнослов’янської  мови  супро¬ 
воджувалося  появою  чималої  кількості  текстів,  почасти  друкованих, 
церковного  характеру,  а  також  граматик,  букварів  і  словників.  Діяль¬ 
ність  Києво-Могилянської  Академії  відображено  в  богословських  трак¬ 
татах,  казаннях,  поезії  та  шкільній  драмі. 

Лише  невелика  частка  текстів,  писаних  чи  компонованих  під 
середньоукраїнську  добу,  призначалася  для  друку,  але  саме  друк  був 
істотним  чинником  у  розповсюдженні  певних  мовних  зразків.  Як  пра¬ 
вило,  друковані  тексти  тяжіли  до  церковнослов’янської  мови,  бо  з  них 
більшу  частину  становили  богослужбові  книги.  Написане  простою 
мовою  здебільшого  поширювалося  в  рукописах.  Друк  поновлено  — 
після  видань  Фіоля  —  1574  р.,  коли  заходами  Івана  Федоров(ич)а 
у  Львові  з’явилися  «Буквар»  і  «Апостол»;  його  головними  осередками 
були  такі  друкарні:  князя  Костянтина  в  Острозі  (1577-1612  рр.,  29  книг) 
із  філією  в  Дермані  (1603-1605  рр.,  2  книги),  Львівського  братства 
(з  1586  р.;  до  1722  р.  видано  138  книг),  Києво-Печерської  Лаври,  засно¬ 
вана  Є.  Плетенецьким  (з  1616  р.;  до  1652  р.  видано  52  книги),  М.  Сльоз- 
ки  у  Львові  (1639-1660  рр.,  42  книги,  з  яких  частина  польською, 
латинською  та  румунською  мовами),  Чину  св.  Василія  Великого 
в  У(г)неві  (1648-1770  рр.,  до  60  книг)  та  Л.  Барановича  в  Чернігові 


43.4  Від  ранньо  сер  едньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


725 


(1679-1721  рр.,  пізніше  відновлена).  Крім  того,  багато  друкарень  мали 
ефемерне  існування,  наприклад:  снятинська  (1602-1606  рр.,  2  книги), 
крилоська  (1606  р.,  1  книга),  кременецька  (1638  р.,  2  книги),  новгород- 
сіверська  (1671-1679  рр.)  та  ін.  Українські  автори  також  друкували 
свої  твори  в  білоруських  видавців,  передовсім  у  Вільні  та  в  Єв’є  (Вевісі). 

Прикметою  другої  половини  XVII  ст.  була  поява  великої 
кількості  упорядників  усіляких  текстів,  починаючи  з  коментарів  до 
Святого  Письма  й  закінчуючи  місцевими  літописами,  поезією,  щоден¬ 
никами  та  оповідками.  Це  віддзеркалює  поступ  освіти.  Продукція  цього 
аматорського  письменства  на  дозвіллі  не  призначалася  для  друку. 
До  таких  пам’яток  належать,  приміром,  «Библ'Ья  малая»,  що  її  1660  р. 
скомпонував  священик  Григорій  Димитьриєтч  із  Шаргорода  (на  пів¬ 
денний  захід  від  Вінниці);  рукопис  Йосифа  Григора  з  Хоружівки 
(на  південний  схід  від  Ромна),  датований  1662  р.;  учительна  Євангелія, 
яку  1670  р.  списав  Семїон  Тимоф~Ьевич  з  Решетилівки  (на  захід  від 
Полтави);  рукопис  полтавського  ігумена  Геннадія,  датований  1672  р.; 
вірші  Климентія  Зиновієва,  імовірно  мешканця  півночі  Полтавщини 
або  півдня  Чернігівщини,  писані  бл.  1690  р.;  вірші  харківського  архі¬ 
мандрита  Онуфрія,  складені  1699  р.,  тощо. 

У  сфері  врядування  українська  мова  до  1648  р.  вийшла  з  ужитку 
в  містах  (за  винятком  церков,  які  мали  право  видавати  свідоцтва  про 
народження)  й  якось  ниділа  хіба  що  по  сільських  канцеляріях.  Проте 
на  Гетьманщині  (й  почасти  на  Слобожанщині)  з  часу  її  появи  ця  мова 
широко  вживалася  на  всіх  офіційних  рівнях:  центральному,  полковому, 
міському  та  сільському.  Нею  складалися  різноманітні  офіційні  папери, 
й  кожна  установа  мала  власні  актові  книги,  що  з  них,  на  жаль,  опубліко¬ 
вано  дуже  мало. 

Більшість  документів,  писаних  до  1648  р.,  походить  із  Галичини 
та  Волині,  а  також  із  Києва  —  після  його  відродження  як  культурного 
центру  на  початку  XVII  ст.  Пізніше,  відколи,  з  одного  боку,  створено 
Гетьманщину,  а  з  другого  —  посилилися  польські  утиски  на  Правобе¬ 
режній  Україні,  починають  переважати  —  як  числом,  так  і  значенням  — 
пам’ятки  з  Гетьманщини.  На  підпольській  Україні  свою  вагу  зберігав 
лише  Львів.  Якщо  взяти  окраїнні  землі,  то  з  Січі  матеріалу  є  обмаль 
(наприклад,  збереглися  деякі  печатки)  —  та  й  слід  зважати  на  те,  що 
вона  була  не  надто  налаштована  на  письменство  й  до  того  ж  двічі 
зазнавала  руйнування  (1709  р.  і  1775  р.,  внаслідок  чого  січові  архіви 
до  1712  р.  втрачено);  натомість  із  Буковини,  яка  належала  Молдавії, 
немає  майже  нічого.  Молдавія  дедалі  більше  залежала  від  Туреччини; 
до  того  ж  із  перенесенням  її  столиці  з  Сучави  до  Яс  (1564  р.)  почався 
поступовий  вихід  з  ужитку  руської  мови,  й  хоча  деякі  автори  надалі  пи¬ 
сали  церковнослов’янською  мовою  з  мелетіївським  присмаком  (наприк¬ 
лад,  до  1629  р.  Анастасіє  Крімка),  це  тривало  щонайпізніше  до  1643  р.; 
що  ж  до  офіційних  паперів,  то  впродовж  першої  половини  XVII  ст. 
в  них  усе  ще  вживалася  руська  мова,  нехай  видозмінена.  З  Молдавії 
до  Львова  та  Києва  переїхали  кілька  високих  церковних  достойників 
та  письменників  (скажімо,  Петро  Могила),  але  письменство  церковно- 


726 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


слов’янською  мовою  (в  її  українській  редакції)  на  цих  теренах  зане¬ 
падало,  а  коли  щось  і  потрапляло  до  друку  по-слов’янськи,  то  пере¬ 
важно  за  межами  краю  (наприклад,  «Поученія»  Йоана  Золотоустого, 
перекладені  1693  р.  Досифеєм  Сучавським  у  Стрию).  Слобожанщина 
з  середини  XVI  ст.  представлена  офіційним  діловодством,  а  з  кінця 
XVII  ст.  й  творами  письменства. 

Трохи  більший  корпус  пам’яток  походить  із  Закарпаття.  Частина 
з-поміж  них  ґрунтується  на  галицьких  першовзорах,  бо  цей  край,  незва¬ 
жаючи  на  заворушення  протягом  XVII  ст.,  підтримував  зв’язок  із  Гали¬ 
чиною  (переважно  довозячи  звідти  книжки  й  запрошуючи  священиків). 
Однак  існують  і  оригінальні  закарпатські  твори.  Закарпаття  репрезен¬ 
товане  кількома  учительними  Євангеліями,  збірками  церковних  текстів 
і  казань,  місцевими  літописами,  збірками  пісень,  дарчими  написами 
на  церковних  книгах,  грамотами  та  приватними  листами. 

За  жанровою  приналежністю  середньоукраїнські  пам’ятки  є  роз¬ 
маїті.  До  основних  жанрів  належать  такі5: 

1.  Євангелія  та  Святе  Письмо  в  цілому.  Друкувалися  Євангелії  під  ту 
добу  церковнослов’янською  мовою;  певні  риси  української  звуко¬ 
вої  системи  в  них  де-не-де  проступають,  але  невеликим  числом, 
не  додаючи  нічого  нового  порівняно  із  загальним  корпусом  тогочас¬ 
них  пам’яток.  У  цій  книзі,  з  огляду  на  її  спрямованість,  їх  можна 
знехтувати.  Острозька  Біблія  1581  р.  не  має  великого  значення  з  тієї 
самої  причини;  щоправда,  книга  Макавеїв  у  ній  містить  трохи 
більше  українських  (північних)  рис.  Дві  рукописні  Євангелії 
продовжували  характерну  для  середини  XVI  ст.  тенденцію  до  пере¬ 
кладу  євангельського  тексту  із  застосуванням  елементів  просто¬ 
народної  мови:  Єв.  Нег.  1581  р.,  написана  в  Хорошеві  (поблизу 
Білогір’я,  Хмельницька  обл.),  є  в  ґрунті  речі  білоруська  з  деякими 
українізмами;  Літк.  Єв.  (Літки  на  південь  від  Остра,  нині  Бровар¬ 
ського  району  Київської  обл.)  була  написана  в  1595-1600  рр. 
на  Волині  церковнослов’янською  мовою,  але  містить  вставку 
(Лк  1.57-9.37),  наближену  в  мовному  плані  до  Перес.  Єв.  1561  р. 
Найцікавіші  є  учительні  Євангелії,  почасти  друковані  (перша 
1569  р.  в  Заблудові),  але  частіше  рукописні.  Гадають,  що  за  основу 
для  багатьох  із  них  слугувала  «Розгіїїа»  М.  Рея  ( 1557  р.),  а  в  деяких 
випадках  джерело  впливу  —  то  «Розгіїїа»  Я.  Вуєка  (1573  р.).  їхня 
мова  хитається  від  церковнослов’янської  до  простонародної,  при¬ 
чому  часто  в  тому  самому  рукописі.  З-поміж  них  описані  такі: 
Євангелія,  писана  1585  р.  у  Львові  Андреєм  з  Ярослава;  дніпро¬ 
петровська  учительна  Євангелія  1592  р.,  писана,  ймовірно,  на  Воли¬ 
ні;  Єв.  №  54,  кін.  XVI  ст.,  півн.  укр.;  Єв.  №  425,  кін.  XVI  ст.; 
Єв.  №  1637,  кін.  XVI  ст.,  ймовірно  півн.  укр.  (три  останні  Євти- 


5  До  переліку  внесено,  як  правило,  лише  ті  пам’ятки,  що  були  опубліковані  цілком 
або  в  уривках,  а  також  ті,  що  їхню  мову  бодай  коротко  описано  в  науковій  літературі. 
У  державних  архівах  зберігається  величезна  кількість  неоприлюднених  і  неописаних 
документів. 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


727 


мієвим  правописом,  усі  три  зберігаються  в  Києві);  Єв.  №  ЗО,  кін. 
XVI  ст.,  зберігається  у  Львові;  Єв.  №31,  кін.  XVI  ст.,  бойківська; 
Біз.  Єв.  (поблизу  Острога?),  кін.  XVI  ст.;  Язл.  Єв.  (поблизу  Чорт- 
кова),  кін.  XVI  ст.;  Ладом.  Єв.  (поблизу  Свидника  на  Закарпатті), 
кін.  XVI  ст.,  ймовірно  списана  з  волинського  першовзору;  Копте- 
вичівська  Уч.  Єв.  (поблизу  Овруча),  бл.  1600  р.;  Уч.  Єв.  А.  Бєло- 
бородського,  1604  р.,  написана  в  П’ятигорах  (Тетіївський  район 
Київської  обл.);  Братк.  Уч.  Єв.,  1604  р.,  написана  Лукою  Василе- 
вичем,  мовою  та  правописом  близька  до  Перес.  Єв.  1561  р.;  Жида- 
чівська  Уч.  Єв.  (№  78),  1605  р.;  Єв.  №№  13174,  29519  і  192,  кін. 
XVI  ст.  або  поч.  XVII  ст.,  бойківські,  тепер  у  Львові;  Бодж.  уч.  Єв. 
кін.  XVI  ст.  або  поч.  XVII  ст.,  тепер  у  Бачці  (Югославія);  Ом.  Єв. 
(Омельно  на  північ  від  Луцька),  1608  р.;  Єв.  №  77,  поч.  XVII  ст., 
на  збереженні  у  Львові;  Тригірська  Уч.  Єв.  (поблизу  Житомира), 
бл.  1625  р.;  Пісочнянська  Уч.  Єв.  (№  23),  Миколаївський  район 
Львівської  обл.,  1634  р.;  Уч.  Єв.  Кап.  (Ортутьова  поблизу  Свид¬ 
ника),  написана  до  1640  р.,  ймовірно,  в  Галичині  (лемківська?); 
Данилівська  Уч.  Єв.  (поблизу  Хуста),  написана  до  1646  р.;  Мало- 
березнівська  Уч.  Єв.  (на  північ  від  Ужгорода),  XVII  ст.;  Уґлянська 
Уч.  Єв.  (на  схід  від  Хуста),  XVII  ст.;  Надітичівська  Уч.  Єв.  (№  32), 
1645  р.;  Єв.  №  88,  сер.  XVII  ст.,  тепер  у  Львові;  Уч.  Єв.  Є.  Плав- 
лянського,  написана  на  Закарпатті,  1668  р.;  Довж.  Єв.  (на  південь 
від  Стрия),  1669  р.;  Реш.  Уч.  Єв.  (на  захід  від  Полтави),  1670  р., 
написав  Семїон  Тимофії  евич]  Уч.  Єв.  Ф.  Дулишковича,  написана, 
ймовірно,  в  Ізі  поблизу  Хуста  до  1673  р.;  Вовківчанська  Уч.  Єв. 
(поблизу  Заслава),  кін.  XVII  ст.;  Вич.  Єв.  (поблизу  Луцька), 
поч.  XVIII  ст.  Щось  на  кшталт  конкорданції  до  Нового  Заповіту 
(на  основі  польської  конкорданції  Чеховича,  1577  р.)  склав  Тимо¬ 
фій  Михайлович;  цей  текст  у  друкованому  вигляді  містить  «Книга 
Новаго  Завіта»  (Остріг,  1580). 

Учительним  міг  бути  й  Апостол  (наприклад,  Ґерлах.  Ап. 
кін.  XVI  ст.,  на  північний  захід  від  Бардієва);  М.  Сльозка  ви¬ 
друкував  1654  р.  у  Львові  учительний  Апостол.  Є  й  Псалтир 
поч.  XVII  ст.,  написаний  на  Поділлі  українським  різновидом  цер¬ 
ковнослов’янської  мови. 

2.  Релігійна  література:  святоотцівські  писання,  житія  святих  тощо, 
а  також  антології  таких  текстів.  Цей  величезний  матеріал  пред¬ 
ставляють,  зокрема,  такі  пам’ятки:  «Служебник»,  видрукуваний 
1604  р.  у  Стрятині,  цінний  з  огляду  на  розставлені  в  ньому  наголоси; 
«ЛЬкарство  на  оспальїй  умьістгь  чоловічий»,  Остріг,  1607  (автор  — 
Д.  Наливайко);  «АнОологіопь»  (богослужбових  текстів),  виданий 
у  Києві  1619  р.;  Києво-Печерський  «Трїсодїонь»  1627  р.,  що  міс¬ 
тить  дещицю  розмовних  форм;  перемиський  «Пролог»  1632  р.; 
т.  зв.  “щоденник”  Петра  Могили  (1635  р.  ?),  що  насправді  являє 
собою  оповідь  про  чудеса;  « Л^ствиця»  сер.  XVII  ст.;  збірка  під 
назвою  «Виблія  малая»,  писана  в  Шаргороді  (Вінницька  обл.) 
священиком  Григорієм  Димитрієвичем  (1660  р.);  збірка  з  Хору- 


728 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


жівки  (що  поблизу  Ромна),  датована  1662  р.;  «Небо  новоє»  (Львів, 
1665)  та  «Скарбница  потребная»  (Чернігів,  1676)  І.  Ґалятовського; 
житія  княгині  Ольги  та  князя  Володимира,  складені,  мабуть, 
у  Києві  бл.  1670-1675  рр.;  рукопис  ііумена  Геннадія  (Полтава, 
1679);  «Поучения»  Йоана  Золотоустого,  складені  Досифеєм  Су- 
чавським  (Стрий,  1693);  ужгородська  «Мінея»  XVII  ст.;  «Толко- 
ваниє  на  Псалтир»  Афанасія  Александрійського  (XVII  ст.),  а  також 
кілька  часткових  і  одна  повна  (1661  р.)  версія  тексту  «Києво-Печер¬ 
ського  Патерика»  (цьому  передував  друк  польської  версії  —  1635  р.). 

3.  Казання  були  особливо  поширені  на  Гетьманщині.  До  ранніх  узірців 

цього  жанру  належать  «Евангеліє  учителноє  албо  казаня  на  нєдФла 
презт»  рокь»  К.  Транквіліона-Ставровецького  (Рахманів,  1619); 
рукописні  київські  казання  1641  р.,  частково  переписані  росіянином 
і  частково  білорусом,  чим  пояснюється  наявність  у  них  деяких  біло¬ 
руських  мовних  рис;  «  Казанье  погребовоє»  (з  геральдичним  вір¬ 
шем)  І.  Старушича  (Київ,  1641);  «Ключі»  разум  Ьнія»  (Київ,  1659; 
нове,  частково  змінене  видання  —  Львів,  1663)  І.  Ґалятовського; 
його  ж  «Казаня  приданьш  до  книги  Ключі»  разумїшія»  (Київ,  1660); 
новий,  змінений  і  розширений  варіант  обох  попередніх  позицій  — 
«Ключі»  разумБния»  (Львів,  1 665);  закарпатські  збірники  свяще¬ 
ника  Ігнатія  (1666  р.)  та  священика  Тесльовцева  (XVII  ст.);  «Мечі» 
духовний»  Лазаря  Барановича  (Київ,  1 666);  його  ж  «Троубьі  сло- 
весь  проповБдньїхь»  (Київ,  1674)  —  обидві  книги  зі  спорадичними 
українізмами;  анонімне  «Слово  во  время  бездождьш»  (бл.  1670  р.); 
«Огородою»  Марій  Богородицьі»  (Київ,  1676)  і  «ВЬнець  Христові»» 
(Київ,  1688)  А.  Радивиловського  (у  збереженому  рукописі  його 
казань  з  «Огородка»,  датованому  1671  р.,  українських  рис  утри¬ 
малося  більше);  казання  Дмитра  Туптал а- Ростовського  (1685- 
1701  рр.),  наявні  лише  в  російських  копіях;  «Ключ»,  написаний 
в  Уґлі  (на  схід  від  Хуста)  1695  р.,  наближений  до  розмовної  мови. 
Казання  є  також  у  позиціях,  перелічених  під  пунктами  2  та  4. 

4.  Богословські  праці  цього  періоду  складаються  переважно  з  поле¬ 

мічних  писань  проти  чужих  релігій  і  конфесій;  для  появи  більшості 
з  них  приводом  стала  унія  з  Римом.  Інколи  вони  наближаються 
до  публіцистичного  жанру.  З-поміж  численних  богословських 
праць  можна  навести  такі:  «Ключі»  царства  небесного»  Г.  Смотри- 
цького  (Остріг,  1587);  «О  едіной  [ ...  ]  вБрЕ»  Василя  Суразького 
(Остріг,  1588)  —  пам’ятка  в  ґрунті  речі  білоруська,  лише  з  поодино¬ 
кими  українськими  рисами;  «Унія  албо  вьисладь  преднейших 
артикулові»»  (Вільна,  1595),  приписувана  Іпатієві  Потієві;  лист 
Іпатія  Потія  до  князя  Костянтина  Острозького  (1598  р.),  йо¬ 
го  ж  «Антиризись  или  апологія»  (1599  р.)  і  відповідь  Клірикові 
Острозькому  (1599  р.)  —  остання  з  рисами  рідної  підляської  говірки 
автора;  «  Казанье  св  атого  Кирилла  Патрїарьхи  іер&салимьского» 
Стефана  Зизанія  (Вільна,  1596  р.);  «Апокрисись  албо  отпов  Ьдь 
на  книжкьі  о  сьборБ  берестейскомь»  Христофора  Філалета  (Мар¬ 
тина  Броневського?),  на  велику  міру,  кирилична  транслітерація 


43.4  Від  ранньо  сер  едньоукр  аїнської  до  середньоукраїнської  доби 


729 


польського  оригіналу  (Остріг,  1597);  «Отпись  на  листь  в  Бозі 
велебного  отца  Ипатіа»  Клірика  Острозького  (Остріг,  1598); 
«Исторія  о  [...]  разбойническомь  Ферарскомь  або  Флоренскомь 
синоді»  (Остріг,  1598);  «Діалог  албо  розмова»  Мелетія  Пігаса 
(Остріг,  1598),  переклад  із  грецького  оригіналу,  виданого  1596  р. 
у  Вільні;  «Книжка»  Івана  Вишенського,  північноукраїнська  руко¬ 
писна  копія  його  творів  ( 1599  або  1 600  р.);  Острозька  “книжиця”, 
видана  1598  р.  в  Острозі,  —  збірка  творів,  спрямованих  проти  унії, 
що  містить  послання  М.  Пігаса,  К.  Острозького  та  Івана  Вишен¬ 
ського;  «О  образіх,  о  крсті»  та  інші  догматичні  й  полемічні 
твори  —  рукопис  кінця  XVI  ст.,  збережений  у  Хіландарському  мо¬ 
настирі  в  Греції,  білоруська  пам’ятка  з  деякими  українськими 
рисами;  анонімні  «Вопросьі  и  отвітьі  православному  зь  папеж- 
никомь»  (1603  р.);  «Пересторога  зіло  потребная  [...]»  (Й.  Бо¬ 
рецького?)  —  рукопис  1605-1606  рр.;  «Палінодія  или  Книга 
оборони  кафолической  [...)  всходней  Церкви»,  складена  в  Києві 
1621  р.  3.  Копистенським;  «Месїа  правдивий»  І.  Ґалятовського 
(Київ,  1669);  «Оброна  вірному  каждому  чл(о)в(і)ку»  М.  Анд- 
релли  (1699-1701  рр.,  Закарпаття).  Богословські  та  полемічні  теми 
наявні  також  у  передмовах  до  різних  видань  Києво-Печерської 
Лаври,  починаючи  з  1616  р. 

Переважно  навчальну  спрямованість  мають  такі  книги:  «Иже 
вь  свштьіхь  о(т)ца  нашего  Ісоанна  Златоустаго  Бесіда  избраннал 
о  вьспитаніи  чадь»,  складена,  можливо,  Йовом  Борецьким  у  Львові 
1609  р.;  «Книга  души,  нарицаемая  злото»,  написана  1623  р.  (Пет¬ 
ром  Могилою?),  копія  1661  р.;  « Агапита  Д іакона  главізньї  поучи- 

телньї»,  перекладені,  можливо,  Петром  Могилою  й  видрукувані 
в  Києві  1628  р.;  «Зерцало  духовное»,  написане  українцем,  можливо 
монахом,  у  Москві  1652  р.;  «Зерцало  до  прейзрінія  і  латвійшаго 
зрозуміня  віри  святои»  Й.  Шумлянського  (У(г)нів,  1680);  йо¬ 
го  ж  «Метрика  албо  реестрь  на  пораду  Церкви  святой»  (Львів, 
1686);  «Катехисись  для  наоуки  оугроруским’ь  людемгь»  Йос.  Де 
Камелліса  (в  перекладі  “простьімь  діалектомь»  Івана  Корни- 
цького),  виданий  1698  р.  у  Трнаві  (Словаччина)  й  призначений  го¬ 
ловно  для  закарпатського  читача;  «©еатронь  или  позорь  нраво- 
йчителньш»  І.  Максимовича  (Чернігів,  1708);  його  ж  « Богомьісліе 
в  ползу  правовірними»  (Чернігів,  17 10);  «ИОіка  їерополїтїка  или 
Філософі  а  нраво^чйтелнад»  (Київ,  1712)  — з  додатком  віршів 
і  притч;  «Зобране  або  сума  того  вшего,  що  са  (о)  вічности  пекель- 
ной  [ ...)  повідало»  Г.  Дрекселіуса  —  переклад  із  польської,  здійсне¬ 
ний,  мабуть,  на  Перемищині  до  1721  р.  На  рубежі  між  богослов¬ 
ською  літературою  та  адміністративним  жанром  перебуває 
протокол  синоду,  скликаного  в  Луцьку,  видрукуваний  1638  р. 
в  Крем’янці  (Луц.  Син.).  Латинська  книжка  Т.  Рутки  «Ап^еіісиз 
сіосіог  Б.  ТЬошаз  А^иіпаз  [...)  сопіга  саіишпіаіогеш  Іоаппісіиш 
Саіаіо^зкі»  (Люблин,  1694)  містить  численні  українські  цитати 
в  латинській  транслітерації. 


730 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


5.  Природознавство  та  географія  представлені  скупо.  Сюди  належать: 

уривок  тексту  про  способи  застосування  ліків,  для  румунських 
читачів  (кін.  XVI  ст.);  «Люцидарь»  —  білоруська  копія  україн¬ 
ського  перекладу,  здійсненого,  мабуть,  із  чеської  мови  (1636  р.); 
те  саме  в  скороченому  варіанті  в  Ракошинському  збірнику  (Закар¬ 
паття,  XVII  ст.)  «Путник  о  граді  Иерусалимі»  (1606  р.,  у  копії 
другої  половини  XVII  ст.)  —  опис  Святої  землі;  астрономічна 
мала  І.  Ф.  Копієвського,  видана  1699  р.  в  Амстердамі;  «О  пріро- 
женю  человіческомь  [ ...  ] »  архімандрита  Онуфрія  (Харків,  1699  р.), 
у  копії  1785  р. 

6.  Поезія.  Книжну  силабічну  поезію  запровадив  Гарасим  Смотрицький 

епіграмою  на  гербі  князя  Острозького,  надрукованою  в  Острозькій 
Біблії  (1581  р.).  Найчастіше  вживаним  матеріалом  поетів  була 
українська  редакція  церковнослов’янської  мови,  улюбленими  жан¬ 
рами  —  панегірик,  повчальні  та  релігійні  вірші,  діалоги.  Паралельно 
існувала  й  поезія,  в  якій  описувано  тогочасні  політичні  та  воєнні 
події.  Ці  твори  подекуди  наближалися  до  народних  пісень,  а  їхня 
мова  могла  мати  варіації  в  діапазоні  від  церковнослов’янської  до 
говірної.  Наприкінці  XVII  ст.  до  цього  ще  додалися  реалістична 
описова  поезія  (писана  здебільшого  говірною  мовою)  та  експе¬ 
риментальні  формалістичні  твори  (як  правило,  церковносло¬ 
в’янські  за  мовною  приналежністю).  Віршів  писалося  багато.  Ними 
супроводжувалися  видання  найрозмаїтіших  за  своєю  природою 
текстів,  від  Біблії  до  «Литовського  Статуту»;  крім  того,  вони 
трапляються  досить  великим  числом  і  в  усіляких  рукописах. 
Нижче  подаються  лише  поважніші  обсягом  твори  чи  збірки  творів: 
«Просфонима»  (Львів,  1591  р.),  хвалебний  діалог  на  честь  митро¬ 
полита  Михайла  Рогози;  «На  Р(о)ж(де)ство  [...]  Х(рист)а  [...] 
вірші»  —  діалог,  скомпонований  П.  Бериндою  (Львів,  1616  р.); 
«ВізерКнокь  цногь  [...)  Елисеїа  Плетенецкого»,  написаний 
Ол.  Митурою  (Київ,  1618  р.);  «Вірші  на  жалосньїй  погреби 
зацного  рьіцера  Петра  Конашевича  Сагайдачного»  —  діалог,  скла¬ 
дений  К.  Саковичем  разом  із  помічниками  (Київ,  1622  р.);  вірші 
Анастасія  Крімки,  писані  в  Молдавії  ( 1 629  р. );  «Умнологіа  сй  єсть 
ПЬснословїє»,  колективний  панегірик  П.  Могилі  (Київ,  1630  р.); 
«Вірші  з  трашдїи  Х(ристо)с  пасхсонь»  А.  Скульського  (Львів, 
1630)  —  діалог  з  вельми  відчутним  польським  підложжям; 
«Розмьшілян’є  о  муці  Христа  Спасителя»,  діалог  Й.  Волковича 
(Львів,  1631);  вірші  Тарасія  Земки,  розпорошені  по  книгах,  що 
видавалися  Києво-Печерською  Лаврою  до  1 632  р.;  «Ейхцжутірюу, 
албо  вдячность»  колективний  панегірик  П.  Могилі  (Київ,  1632  р.); 
«Ейфоуіа  весел обрмАчаа»,  ще  один  колективний  панегірик 
П.  Могилі  (Київ,  1633  р.);  «Лямент»,  підписаний  ініціалами  М.  Н., 
політичні  вірші  з  приводу  перенесення  тіла  князя  Костянтина 
Острозького  до  католицького  костьолу  та  подальші  події  —  руко¬ 
пис  1636  р.,  складений  переважно  говірною  мовою;  «’А\й6тща  тг^ 
тіці^»  Я.  Седовського  —  панегірик  єпископові  Григорієві  Кирни- 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


731 


цькому  (Львів,  1641  р.);  «’Еоюбісх»  Г.  Бутовича  —  панегірик  єпи¬ 
скопові  Арсенієві  Желиборському  (Львів,  1 642  р.);  «Перло  много- 
цфнное»  —  збірка  віршів  К.  Транквіліона-Ставровецькош,  з  деяким 
експериментуванням  у  плані  наближення  до  народної  поезії  (Черні¬ 
гів,  1 646  р.);  "елегія”  про  кару  Божу  (  «Чему,  Пане,  так  нас  сурове 
караєш»)  у  почаївському  рукописі  1648  р.;  «Бенкет  духовний»  — 
діалог,  призначений  для  виголошування  дітьми  (кін.  XVII  ст.), 
досить  близький  до  розмовної  мови;  «Зеґарь  з  пол£зеґаркомь  [...] » 
і  «Млеко  [...] »  —  дві  збірки  віршів  складної  формалістичної  будови, 
скомпоновані  полтавцем  Іваном  Величковським  у  1690-1691  рр., 
а  також  інші  його  твори;  «І Єрусалима  свобоженньїй»  Т.  Тассо  — 
рукописний  переклад  із  польської  кін.  ХУІІ-поч.  XVIII  ст.,  за 
мовою  є  переважно  церковнослов’янський,  але  з  численними 
полонізмами;  рукописна  збірка  віршів  Климентія  Зиновієва,  най¬ 
імовірніше  писана  бл.  1690  р.  на  півдні  Чернігівщини  або  на  півночі 
Полтавщини  (значна  частина  —  говірною  мовою);  вірші  зі  збірки 
архімандрита  Онуфрія  Харківського  «О  пріроженю  челов'Ьчес- 
комь  [...]»,  складені  1699  р.  і  наявні  в  копії  1785  р.;  «Алфавит 
собранньїй,  риемами  сложанньїй»  І.  Максимовича  (Чернігів, 
1705  р.);  «Богородице  Діво»  (Чернігів,  1707  р.)  і  менші  збірки 
релігійних  віршів,  написані  майже  чистою  церковнослов’янською 
мовою,  трохи  пристосованою  до  її  російської  редакції;  «Епінікіон 
сієсть  піснь  побідная»  —  панегірик  Петрові  І,  видрукуваний 
Т.  Прокоповичем  як  частина  власного  твору  «Панегурікос,  или 
Слово  похвальноє»  (Київ,  1709  р.). 

До  певної  міри  наподібнюють  народну  поетичну  творчість 
«Ріезп  когака  РІасЬіу»  (1625  р.),  надрукована  в  польській  анто¬ 
логії  з  деякими  перекрученнями  в  мові;  «Бита  когаска]а  о  хуоупі 
з  когакаті  пасі  гікоіи  5іуги»,  записана  латинкою  в  латинській 
книжці;  «Піснь  о  образе  клокочевскомь» ,  вміщена  у  збірці  релі¬ 
гійних  віршів,  складених  або  переписаних  на  Закарпатті  (Камьонка 
на  захід  від  Бардієва);  рукописна  збірка  пісень  різного  походження, 
яку  скомпонував  щонайпізніше  1693  р.  Кондрацький,  можливо  десь 
поблизу  Коломиї  (латинкою)  6. 

7.  Шкільна  драма.  До  середини  XVII  ст.  драма  переважно  зводилася 
до  діалогів,  що  призначалися  для  виголошення  напам’ять  (див. 
вище  пункт  6).  Окрім  них,  до  помітніших  текстів  можна  віднести 
такі:  збережений  фрагмент  анонімної  різдвяної  містерії  (Львів, 
перша  половина  XVII  ст.);  анонімний  «Біаіо^ш  сіє  раззіопе 
СЬгізії»  (Жовква,  1670  р.);  анонімний  твір  «Алексій  человЬісь 
Божій»  (Київ,  1673  р.),  наявний  у  копії,  зробленій  у  Росії;  анонім¬ 
ний  твір  «Царство  натури  людскои»  (Київ,  1698  р.),  пересичений 
церковнослов’янізмами;  «Слово  о  любои  смерти»,  переклад  поль¬ 
ського  твору  «Біа1о£  Роїікагра  ге  зтіегсщ»,  зроблений  у  XVII  ст. 


6  Коли  йдеться  про  фольклорні  записи,  слід  також  згадати  збірку  прислів’їв  Кли¬ 
ментія  Зиновієва. 


732 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


в  Галичині;  «Комедія  на  Успенїе  Богородицьі»  Дм.  Туптала  (що¬ 
найпізніше  1702  р.);  анонімний  твір  «Мудрость  предвічная» 
(Київ,  1703  р.);  анонімний  твір  «Торжество  естества  человіче- 
скаго»  (Київ,  1706  р.),  написаний  у  ґрунті  речі  церковнослов’ян¬ 
ською  мовою,  за  винятком  промови  жидів;  анонімний  твір 
«Діствіє  на  страсти  Христовьі»  (Київ,  1709  р.  —  з  оригіналу  сер. 
XVII  ст.);  «Владимир»  Т.  Прокоповича  (Київ,  1705  р.).  Дрібні 
уривки  інших  драматичних  текстів  тут  поминуто  увагою. 

8.  Інтерлюдії.  Твір  Якуба  Ґаватовича  «Тга§ес1іа,  аІЬо  \УІ2египк 

зтіегсі  [...)  Іапа  СЬггсісіеІа»  (Львів,  1619),  написаний  по-польськи, 
містив  українські  інтерлюдії  з  перебільшеними  діалектними  ри¬ 
сами,  переважно  волинськими,  у  записі  латинкою;  дев’ять  інтер¬ 
людій  з  Дернівської  (Дернове  поблизу  Кам’янки-Бузької  на  пів¬ 
нічний  схід  від  Львова)  антології  кін.  XVII  —  поч.  XVIII  ст.  Інтер¬ 
людіями  супроводжувалися  також  «Соттипіа  сІисЬо\упа  55.  Во- 
гуза  і  НІеЬа»  (кін.  XVII  ст.)  та  «Алекс  Ьй  человЕкь  Божій»  (1673  р.). 
«Проліог  на  Воскресеніє  Христово»  ( 17 19  р.)  —  то  в  ґрунті  речі  теж 
інтерлюдія,  але  складена  на  манір  віршів  для  виголошування 
напам’ять.  «Тга^есііа  пізка  Ьагго  рщіспа  і  кгоґосЬшІпа»,  анонімний 
текст,  надрукований  бл.  1609-1618  рр.  у  Ракові  поблизу  Судомира 
(польським  варіантом  латинки),  являє  собою  інтерлюдію,  розши¬ 
рену  до  розміру  короткої  п’єси. 

9.  Граматики,  букварі,  словники  та  інші  філологічні  праці.  Буквар  Івана 

Федоров(ич)а  (Львів,  1574  р.)  є  церковнослов’янський  і  практично 
не  містить  українських  рис,  як  і  «Кграматьїка  словеньска  язика 
з  газофилакіи  [...]  Острога»  (Вільна,  1586  р.),  хоч  і  не  настільки  кон¬ 
секвентно;  у  другому,  виправленому  виданні  букваря  Федорова 
(Остріг,  1578-1580  рр.)  є  деякі  середньоболгарські  риси  (фидософл 
1  ос.  одн.),  деякі  білоруські  (непом’якшення  с),  але  майже  зовсім 
немає  українських.  Лише  поодинокі  відхилення  від  церковносло¬ 
в’янської  мови  в  бік  української  віднаходяться  в  колективній  праці 
під  проводом  Арсенія  Грека  (Елассонського)  «’А5єХ,ф6тг|<;,  Грамма- 
тіка  доброглаголиваго  еллинословенскаго  язьїка»  (Львів,  1591). 
Деякі  риси  української  фонетики  містить  «Грамматіка  словенска» 
Лаврентія  Зизанія  (Вільна,  1596),  у  ґрунті  речі  церковнослов’ян¬ 
ська;  буквар  того  самого  автора  «Наука  ку  читаню  и  разумЬню 
писмасловенского»  (Вільна,  1596)  мав  за  додаток  «Лексис,  сир'Ьчь 
реченЇА,  ВькратьіґЬ  сьбранньї  И  из  словенскаго  язьїка  на  простий 
р&скій  діалєкть  истолкованьї»  (1061  гасло);  « Лексисові»  Зизанія 
передував  у  часі  рукописний  «Лексис  сь  толкованіем  словенскихь 
мовь  просто»  (складений  щонайраніше  1581  р.,  можливо,  в  Острозі). 
Деякі  українські  риси  начебто  містить  «Букварь  язьїка  славенска» 
(Єв’є,  1618)  і  меншою  мірою  «Букварь  язика  славеньска»,  виданий 
1699  р.  у  Трнаві  (Словаччина).  «Грамматіки  Славенскид  правилное 
Сунтаґма»  Мелетія  Смотрицького  (Єв’є,  1619),  як  і  «Лексиконь 
славенорсосскій  и  ймень  тлькованіе»  Памви  Беринди  (на  6892 
гасла),  видрукуваний  у  Києві  1627  р.,  схарактеризовано  вище 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


733 


(див.  43.3).  У  формі  рукописів  залишилися  «Лексиконь  латинскій 
з  Калепина  преложенньїй  на  славенскій»  Є.  Славинецького, 
укладений  у  Києві  1642  р.,  «Лексиконь  словено-латинскій»  А.  Ко- 
рецького  та  Є.  Славинецького,  укладений  1649  р.  (або  раніше) 
також  у  Києві,  й  анонімний  словник  «Синоніма  славеноросскал» 
(на  5057  гасел),  укладений  після  1667  р.  десь  на  Гетьманщині. 
Останній  із  цих  словників  являв  собою  обернений  варіант 
«Лексикона»  П.  Беринди.  На  них  обох  ґрунтується  невеличкий 
(на  820  гасел)  рукопис  середини  XVII  ст.  «Рєчєніа  по  алфавиту 
от  язьїка  полска».  Лише  поодинокі  українські  риси  віднаходяться 
у  складених  на  церковнослов’янській  основі  правилах  «Грамматики 
или  писменица  язьїка  словенскаго»  (Крем’янець,  1638  р.)  та  в  цер¬ 
ковнослов’янській  частині  словника  «Оісґіопагіит  Бсіаио-Роіопі- 
сит»,  укладеного  1641  р.  в  Жовкві  польським  священиком  Мар’я- 
ном  із  Яслиськ.  Так  само  й  «Граматика  словенская»  Івана  Ужевича 
(рукопис  у  двох  різних  редакціях  —  паризькій  1643  р.  та  арраській 
1645  р.)  містить  лише  невелику  кількість  українізмів,  будучи 
в  ґрунті  речі  білоруською.  Оксфордський  «НерІа^ІоПоп»  (Ьифаі- 
ШтаН)  поряд  із  латинським,  грецьким,  турецьким,  кримськотатар¬ 
ським,  вірменським  і  румунським  стовпчиками  має  й  український. 
Цей  словник,  імовірно,  був  укладений  задля  практичного  вжитку 
купцями;  українські  слова  взято  з  говірної  мови,  мабуть  на  Поділлі, 
але  часто  в  перекрученому  вигляді,  оскільки  записувач-чужинець 
не  знав  її  до  пуття.  Щось  на  кшталт  поетики  казань  нашкіцовано 
І.  Ґалятовським  у  додатку  до  його  книжки  «Ключь  разум  Ьнія» 
(Київ,  1659  р.)  —  під  назвою  «Наука  албо  способ  зложеня  казаня». 

10.  Літописи.  “Простая”  мова  широко  вживається  в  таких  літописах: 
«Кгопіка  рокка»  Мартина  Бєльського,  частково  перекладена  близь¬ 
ко  1600  р.,  мабуть  у  Перемишлі  або  на  Лемківщині;  «Літописці 
Волині  і  України»  бл.  162 1  р.  (т.  зв.  Київський  літопис);  «С  крой- 
ники  Бельского  речі  потребніи  вьібрани»  —  написано  в  Острозі  між 
1637  і  1647  рр.;  Пітровський  літопис  1542-1644  рр.  і  Крехів- 
ський  літопис  (фактично  декілька  хронологічних  записів)  1648  р.; 
«Исписаніє  л'Ьтомьоть  Рождества  Христова»  —  написано  1649  р. 
у  Львові,  можливо  М.  Ґунашевським;  Хмельницький  літопис 
( 1 650  р.);  літопис  Межигірського  монастиря  під  Києвом  (в  одно¬ 
му  варанті  —  до  1620  р.,  в  другому  —  до  1700  р.);  дуже  короткий 
Добромильський  літопис  (на  захід  від  Самбора,  написаний  1700  р. 
С.  Коростенським.  Натомість  літопис  із  Густинського  монастиря 
(під  Прилукою),  що  існує  в  копії  1670  р.  (не  плутати  з  літописом 
подій  у  самому  монастирі  за  1600-164 1  рр.),  київська  «Кройника» 
Феодосія  Сафоновича  (1672  р.)  і  літопис  монастиря  в  Підгайцях, 
що  на  схід  від  Львова  ( 17 15  р.),  є  на  велику  міру  церковнослов’ян¬ 
ські,  причому  в  Сафоновича  трапляються  також  і  білоруські  риси. 
«Дкйствія  преаЬльной  и  оть  начала  поляковь  крвавшой  небьівалой 
брани  Богдана  Хмелницкого»  Гр.  Граб’янки  (Гадяче,  1710  р.)  позна¬ 
чені  виразно  стилістичним  використанням  церковнослов’янської 


734 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


мови  (власне,  надуживанням  нею).  У  літописі  Л.  Боболинського 
(Чернігів,  1699  р.)  мова  знову  наближається  до  говірної,  і  те  саме 
можна  сказати  про  літопис  Самовидця,  написаний,  мабуть,  на  півдні 
Чернігівщини  1702  р.  (найдавніша  зі  збережених  копій  датується 
приблизно  1740  р.),  та  про  «Сказаніе  о  войїгЬ  козацкой  зт>  поляка¬ 
ми»  С.  Величка,  написане  десь  на  Гетьманщині  1720  р.  Літопис  Би- 
ховця  (власне,  щоденник  подорожі  до  Криму  1704  р.)  не  надається 
до  використання  з  погляду  історичної  фонології  української  мови. 
Його  написано  російською  канцелярійною  мовою  з  лише  поодино¬ 
кими  українізмами.  Нарешті,  «Синопсис,  или  краткое  собраніє  от 
различньїхь  л’Ьтописцевь»  (І.  Ґізеля?),  що  вийшов  друком  у  Києві 
1674  р.  (друге,  переглянуте  видання  —  Київ,  1678  р.)  настільки 
сильно  зорієнтований  на  церковнослов’янську  мову  (в  її  російській 
редакції),  що  для  історичної  фонології  української  мови  він 
практично  не  має  жодної  вартості. 

11.  Списки  антропоніміє  та  мани.  З-поміж  списків  антропоніміє,  що 

не  є  частиною  якихось  інших  документів,  найбільше  значення 
мають  «Пом’яник»  київського  Святомихайлівського  монастиря 
(кін.  XVI  ст.  —  1635  р.)  й  особливо  козацький  реєстр,  списаний  по 
укладенні  Зборівської  мирної  угоди  1649  р.  Опубліковано  й  деякі 
менші  пом’яники  з  різних  місцевостей  Галичини  (Івано-Фран¬ 
ківськ,  Пациків  та  ін.).  Натомість  численні  антропоніми  й  топоніми, 
наявні  в  даних  перепису  1666  р.,  мають  обмежену  вартість  для 
фонології,  оскільки  записи  робилися  чиновниками  з  Московщини 
й  досить  консеквентно  переінакшувалися  відповідно  до  вимог  ро¬ 
сійської  вимови. 

З-поміж  картографічної  продукції  найважливіше  місце  посі¬ 
дають  мала  Томаша  Маковського,  видрукувана  1613  р.  в  Амстердамі 
(«Ма^пі  Бисаіиз  ІліЬиапіае  саеіегипкріе  ге^іопит  [...]»),  й  особливо 
мали  Ґ.  Левассера  де  Боплана,  складені  в  1650-1653  рр.  («Беїтеагіо 
зресіаііз  еі  ассигаіа  іЛсгаіпае  сит  зиіз  раІаііпаііЬиз  ас  сІізігісііЬиз 
ргоуіпсі^ие  асІіасепііЬиз»  —  Ґданськ;  чотири  окремі  мапи  Київ¬ 
щини,  Поділля,  Брацлавщини  та  Покуття  —  Амстердам;  п’ять  окре¬ 
мих  мап  із  долученням  Волині  —  Париж;  також  «Беїтеагіо 
£епега1із  сашрогиш  сіезегіогит  уиі£о  ІІкгаіпа  сит  асІіасепііЬиз  рго- 
уіпсііз  Ьопо  риЬІісо  егесіа»  —  Ґданськ,  1651  р.;  «Тгасіиз  ВогузіЬепіз 
уи1§о  Бпіерег  еі  №ірог  сіісгі  а  Кіоуіа  и5^ие  асі  Воигіп»  —  п’ять  мап, 
кожна  в  двох  частинах.  Декотрі  з  назв  подано  по-польському,  але 
багато  —  саме  в  їхній  українській  формі,  дарма  що  в  чудернацько¬ 
му  французькому  записі.  Інколи  українські  форми  топонімів  трап¬ 
ляються  й  у  давніших  мапах,  накреслених  іншими  авторами, 
наприклад  «Ке§пі  Роїопіае  еі  сіисаіиз  ІліЬиапіае  [ ...]  сіезсгіргіа  [ ...]» 
Йоганна  де  Рама  та  «Ке£пит  Нип^агіае  сит  рагііз  зиЬіесііз  еі 
сІерепсІепііЬиз»  (обидві  —  бл.  1630  р.). 

12.  Канцелярські  акти,  грамоти,  судові  книги.  Приблизно  ще  два  десяти¬ 

річчя  по  Л юблинській  унії  традиційної  руської  канцелярської  мови 
й  надалі  уживано  в  офіційному  діловодстві,  наприклад  у  жито- 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


735 


мирських  ратушних  книгах  (1582-1584  рр.),  а  також  у  приватних 
документах,  наприклад  у  заповіті  Василя  Загоровського  (Володи- 
мир- Волинський,  1577  р.).  Однак  потім  у  цих  функціях  її  заступили 
польщизна  та  латина.  Українська  мова  з  більш  або  менш  помітним 
церковнослов’янським  забарвленням  була  в  ужитку  хіба  що  в  при¬ 
ватних  документах  і  найчастіше  пов’язувалася  зі  справами  Церкви. 
До  них  належать,  наприклад,  документи  Люблинського  братства 
при  церкві  св.  Спаса  (1551-1632  рр.),  Львівського  Успенського 
братства  (1591-1650  рр.),  Лубенського  церковного  братства  (1622- 
1623  рр.)  та  ін.;  по  деяких  селах,  вочевидь  через  брак  писарів, 
обізнаних  із  латинською  чи  польською  мовами,  теж  писано  по-ук¬ 
раїнськи.  За  приклад  можуть  правити  акти  з  села  Одрехови,  що 
на  південний  захід  від  Сянока  ( 1549-1648, 1682-1691  рр.).  В  основ¬ 
ному  схожа  ситуація  спостерігалася  й  на  Закарпатті.  Більшість 
документів  складено  латинською  або  угорською  мовами;  часом 
уживано  й  української,  але  у  справах  церковних  перевага  надава¬ 
лася,  як  правило,  українській  редакції  церковнослов’янської  мови; 
дуже  часто  документи  такого  ґатунку  записувано  на  берегах 
церковних  книг,  надто  коли  йшлося  про  дарчі  записи.  Кількість 
цих  пам’яток  не  є  така  вже  мала,  хоча  порівняно  із  загальним 
потоком  латинської  та  угорської  документації  вони  лишаються 
поодинокими  прикладами.  Можна  згадати  такі  пам’ятки,  як  грамо¬ 
ту  1606-1607  рр.  із  Фольварка  (на  північ  від  Кежмарка),  судові 
записи  1666  р.  зі  Зборова  (на  північ  від  Бардієва),  дарчий  напис 
у  Ялинківській  Тріоді  (на  північ  від  Бардієва),  обіжник,  складений 
1713  р.  священиком  Петром  Олуховським  з  Тварожця  (на  пів¬ 
нічний  захід  від  Бардієва),  діловодство  Заріцького  (на  північний 
захід  від  Хуста)  та  Имстичівського  (на  північ  від  Хуста)  монас¬ 
тирів  (першого  за  1685-17 15  рр.,  другого  за  1654-1720  рр.),  атакож 
Мукачівської  єпархії  тощо.  У  Молдавії  традиція  канцелярського 
мововжитку  дотривала  до  середини  XVII  ст.,  але  число  документів, 
що  складалися  по-румунськи,  дедалі  зростало,  й  головне  —  після 
перенесення  столиці  до  Яс  доплив  руських  писарів  припинився, 
а  під  пером  писарів-румунів  мова  скам’яніла  й  зазнала  щонай- 
химерніших  перекручень.  Як  наслідок,  їхня  джерельна  вартість  для 
історичної  фонології  української  мови  майже  дорівнює  нулеві. 
У  цьому  випадку  можна  говорити  хіба  що  про  поодинокі  україні¬ 
зми,  які,  до  того  ж,  практично  не  віддзеркалюють  новіших  про¬ 
цесів,  що  відбувалися  в  українській  мові. 

Із  формуванням  гетьманської  держави  українська  мова  стала 
в  ній  офіційною,  й  діловодство  урядових  та  полкових  установ 
налічує  тисячі  документів.  Так  само  українською  мовою  вели  свої 
записи  органи  міського  самоврядування  та  суди,  хоча  лише  мізерна 
частина  цього  матеріалу  потрапила  в  науковий  обіг  і  величезну 
його  частину  не  описано  навіть  поверхово.  Відносно  повно  відомі, 
для  прикладу,  актова  книга  Миргородської  ратуші  (1650-1725  рр.), 
Лохвицькі  ратушні  книги  (1653-1712  рр.),  Кролевецька  ратушна 


736 


43.4  Від  рапньосередпьоукраїнської  до  середньоукраїпської  доби 


книга  (1655-1748  рр.),  Остерські  актові  книги  (1656-1668  рр.),  ак¬ 
тові  книги  Полтавського  міського  уряду  (1664-1680  рр.),  Старо- 
дубські  актові  книги  (1664-1673  рр.)  та  Пирятинські  ратушні  книги 
(1683-1740  рр.).  Переяславський  полк  представлено  документами 
з  родинного  архіву  Судим  (ХУІІ-ХУІІІ  ст.).  Високий  ступінь 
унормування  цієї  мови  як  набору  готових  кліше  засвідчується 
появою  т.  зв.  листовень ,  тобто  збірок  узірцевих  листів,  упоряд¬ 
кованих  за  конкретними  типовими  ситуаціями.  За  приклад  може 
правити  листовня  1712  р.  (насправді  складена  приблизно  за  період 
з  1680  по  1712  р.),  що  її  авторами  є  священик  Данило  Гирман 
та  його  син  (?)  Мосій.  Вона  поділяється  на  дві  частини:  зразки 
з  церковнослов’янським  забарвленням,  призначені  для  вжитку 
в  церковних  справах  (№№  44-45),  та  світські,  вільні  від  цієї 
тенденції  (№№  1-43). 

Переписи  людності  (люстрації,  урбарії,  списки  рекрутів) 
різних  українських  земель,  окрім  численних  українських  імен, 
містять  часом  і  уривки  українських  текстів.  Найліпше  знані 
є  люстрації  Волині,  Поділля  та  “України”  1615-1636  рр.,  урбарії 
та  списки  рекрутів  із  Шариша  та  Земплина  (особливо  земплин- 
ський  за  1696  р.). 

13.  Монети  та  печатки.  Написи.  Гроші  на  Україні  за  середньоукраїнської 

доби  не  карбувалися,  можливо  за  винятком  підробки  монет  Яна 
Казимира  вартістю  Н/г  гроша  гетьманом  Петром  Дорошенком 
у  Лисянці  протягом  1669-1673  рр.  (з  датою  1662  р.).  Печатки  до 
1648  р.  частіше  мали  латинський  текст,  але  на  Січі  та  Гетьманщині 
відбулося  відродження  української  печатки.  На  іконах  написи 
здебільшого  виконувалися  церковнослов’янською  мовою,  але  з  до¬ 
сить  численними  місцевими  мовними  особливостями. 

14.  Щоденники  та  приватні  листи.  «Діаріуигь»  берестейця  Афанасія 

Филиповича  принаймні  в  одній  копії  ( 1646  р.)  однозначно  віддзер¬ 
калює  риси  місцевого  різновиду  української  мови.  Приватного 
характеру  нотатки,  зроблені  якимось  священиком  із  Полтавщини, 
містяться  на  берегах  книжки  І.  Ґізеля  «Мирь  сь  Богомт»  челов  Ьку», 
видрукуваної  1669  р.  Лист  переяславського  полковника  Андрія  Ро- 
маненка,  датований  1649  р.,  заповіт  Стефана  Уса  з  Холма  (1648  р.) 
та  заповіт  Івана  Берла  (1717  р.),  а  також  листи  козелецького  полков¬ 
ника  Константія  Солонини  (1688  р.)  стоять  десь  посередині  між 
приватними  та  офіційними  документами.  Листи  Теодосія  Чернігів¬ 
ського  (1688-1695  рр.)  наближаються  до  офіційно-ділової  мови. 
Любовні  листи  гетьмана  Івана  Мазепи  до  Мотрі  Кочубеївни,  напи¬ 
сані  близько  1708  р.,  що  збереглися  в  копії  зробленій  писарем- 
росіянином,  являють  собою  унікальний  зразок  приватного  (до 
того  ж  інтимного)  листування. 

15.  Оповідки.  Вигадані  оповідки  викликал  и  зневагу  з  боку  тогочасної 

освіченої  еліти,  але  серед  пересічних  читачів  вони  були  популярні. 
Такого  ґатунку  твори  не  виходили  друком.  Єдиний  виняток  ста- 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середпьоукраїнської  доби 


737 


новить  повість  про  Варлаама  та  Йоасафа,  що  її  1637  р.  видано 
в  Кутеїні  (Білорусь),  хоча  мовою  вона  наближається  до  української 
(«Гісторія  албо  правдивое  вьіписанїе  [ ...]  о  житїи  святьіхь  пре- 
подобньїхь  отець  Варлаама  і  Оасафа»).  За  підставу  для  друку 
правило  те,  що  персонажі  були  канонізовані  як  святі,  а  авторство 
тексту  приписувано  Йоанові  Дамаскінові.  Найчастіше  вигадані 
оповідки  переписувано  в  різних  збірках  усіляких  текстів,  серед  яких 
було  багато  казань,  апокрифів  та  інших  релігійних  писань.  До  таких 
збірок  належать,  наприклад,  «Библ'Ья  малая»,  написана  в  Шар- 
городі  (Вінницька  обл.)  1660  р.,  рукопис  XVII  ст.,  що  зберігається 
в  бібліотеці  Академії  наук  України  під  шифром  Мих.  №  1734, 
«Ключ»  з  Уґлі,  датований  1695  р.,  тощо 7  У  першій  з  них  містяться 
«История  о  преподобном  Григории»,  «Гистория  о  вибавленю  от 
смерти  богобойного  млодзіенца»,  «Гисторія  списанніє  вкротце  [ ...] 
о  Понциан'Ь  цесару  римском»,  «Гисторія  о  цесару  рьімском  Отон'Ь», 
«Гисторія  правдивая  о  ґрабФней  Алтдорской»  та  «Гисторія  правди¬ 
вая  о  МагеліошЬ  кролеві»;  в  останніх  двох,  серед  іншого,  —  «По¬ 
вість  страшная  о  Удоні»  (зі  збірки  «Великое  зерцало»;  інші 
оповідки  з  цього  ж  джерела  розпорошено  по  інших  рукописах), 
«Приклад  о  досконалосте»  (з  «Сезіа  Котапогит»)  і  відповідно 
кілька  коротших  оповідок,  узятих  звідти  ж.  На  додачу  можна  зга¬ 
дати  ще  «Страсти  Г(оспод)а  наш(о)го  Ис(ус)а  Х(рист)а»,  написані 
наприкінці  XVI  ст.  в  Тростянці,  уривок  зі  «Стефаніта  та  Іхнілата» 
кін.  XVI  ст.  (з  домішкою  білоруських  мовних  рис),  «Александрію», 
відому  в  кількох  копіях  (XVI  ст.,  тишівській  1698  р.,  кінця  XVIII  ст. 
тощо),  «Книгу  о  побоищи  Мамая  [ ...]»  поч.  XVII  ст.,  «Слово  к  пра¬ 
вовірним  христианом  еже  не  важитися  всякому  правовірному 
христианину  присягати  нй  направо  ни  наліво»  («Цар  Сонхос») 
кін.  XVII  —  поч.  XVIII  ст.,  оповідь  про  Танкреда  та  Сиґізмунду 
(«Историчніє  вірши»)  кін.  XVII  —  поч.  XVIII  ст.,  «Приповість 
о  нікотором  рьіцери»  XVII  ст.  (=  «Прініе  бьість  животу  с  смертію» 
поч.  XVIII  ст.  та  інші  варіанти)  тощо.  У  більшості  з-поміж  цих 
пам’яток  уживається  простая  мова,  хоча  деякі,  особливо  пов’язані 
з  релігійною  тематикою  та  джерелами,  написані  церковнослов’ян¬ 
ською  мовою  в  її  українській  редакції. 

16.  Записи  чужими  мовами.  Протягом  середпьоукраїнської  доби  від  тво¬ 
рення  українських  топонімів  польською  та  угорською  мовами  було 
вже  здебільшого  усталене,  й  тому  воно  не  несе  якоїсь  вартісної 
інформації  щодо  українських  звукозмін;  одначе  антропоніми  й  на¬ 
далі  можуть  бути  корисні. 

У  другій  половині  XVI  ст.  та  в  XVII  ст.  інтерес  до  польських 
видань  зріс  у  Московщині,  де  з’явилося  кілька  перекладів,  ви¬ 
конаних  здебільшого  українцями,  які  там  мешкали.  За  приклад 


7  Крехівська  Палея  XVI  ст.,  що  містить  численні  оповідки,  мовою  наближається 
до  білоруської;  до  того  ж  її,  мабуть,  скопійовано  з  якогось  російського  першовзору. 


738 


43.4  Від  рапньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


таких  текстів  може  правити  «Назиратель»  —  здійснений  наприкінці 
XVI  ст.  переклад  із  польського  оригіналу  «Кхі^і  о  ^озросіагзіте» 
Петра  Кресцентія  (1549  р.),  що  зберігся  в  російській  копії  кін. 
XVI  ст.  Хоча  мовою  перекладу  була  російська,  та  й  переписував 
його  писар-росіянин,  він  усе  ж  прозраджує  деякі  українські  фоне¬ 
тичні  особливості. 

Вірмени  на  Західній  Україні  спольщилися  в  XVII  ст.,  і  цей 
факт  віддзеркалено  в  їхніх  записах.  Наприклад,  актові  книги  вір¬ 
менської  спільноти  у  Львові  велися  польською  мовою,  починаючи 
з  1646  р.,  збережені  записи  з  Івано-Франківська  за  1681-1788  рр. 
є  майже  виключно  польські 8.  Одначе  до  середини  XVII  ст.  вір¬ 
менські  записи  зберігають  певну  вартість,  хоча  вже  з  початку 
століття  поряд  із  українськими  запозиченнями,  типовими  для 
ранньосередньоукраїнської  доби,  в  них  починають  з’являтися 
й  польські  форми.  З-поміж  вірменських  пам’яток  історикові 
української  мови  найбільше  може  прислужитися  Кам’янець- 
Подільський  літопис,  що  його  розпочав  1560  р.  Дер  Гованес  (охо¬ 
пивши  події  від  1430  р.),  продовжив  його  син  Кіркор  і  довів  до 
1652  р.  Ауксент  (якому,  можливо,  допомагав  Дер  Гаґоп).  Записи 
за  1611-1624  рр.  зроблено  кипчацькою  мовою,  решту  —  вірмен¬ 
ською,  але  з  численними  тюркізмами  (особливо  це  стосується  назв 
народів).  Цей  літопис  відомий  у  двох  редакціях,  що  з  них  одна  — 
повна  —  зберігається  у  Венеції,  а  друга  —  уривок  за  1604-1613  рр.  — 
у  Парижі.  Осібний  опис  Хотинської  війни  спорудив  1627  р. 
вірменською  мовою  Йовганес  Каменаці.  З’ясування  фонетичної 
вартості  вірменських  пам’яток  часто  буває  пов’язане  з  деякою  не¬ 
певністю,  тому  що  в  них  має  місце  хитання  між  класичною 
вірменською  мовою  та  її  західним  варіантом,  яке  спричиняє, 
зокрема,  переходи  від  дзвінких  до  глухих  зімкнених  приголос¬ 
них  (і  навпаки),  а  також  від  к  до  £  (і  навпаки),  наприклад: 
Регегап  (=  Бережани),  §паг  ~  кпаг  ‘князь’  тощо. 

Жидівські  джерела  (писані  івритом)  мають  меншу  вагу  з  двох 
причин:  по-перше,  вони  написані  релігійними  проводирями  спіль¬ 
ноти  й  стосуються  виключно  її  внутрішніх  справ,  унаслідок  чого 
українські  запозичення  представлені  в  них  хіба  що  кількома  то¬ 
понімами;  по-друге,  навіть  із  них  мало  що  можна  видобути,  оскільки 
в  івриті  немає  літер  на  позначення  голосних.  Сюди  належать 
відповіді  рабинів  на  питання,  пов’язані  з  суперечками  та  пробле¬ 
мами,  що  хвилювали  членів  жидівських  спільнот,  наприклад, 
Йошуа  Гешеля  бен  Йосефа  (1644  р.),  Абрагама  Рапопорта  (1640- 
1648  рр.),  Йоеля  бен  Самуеля  Сіркеса  (1591-1611  рр.),  Беніямі- 
на  Аарона  Слоніка  (1603-1610  рр.),  Меїра  бен  Ґедаліяга  (1608  р.) 
та  Менагема  Менделя  бен  Абрагама  Крохмаля  (1648  р.).  Відповіді 
звичайно  давалися  на  вимогу  польської  Жидівської  ради  (  УаасОга’ 


8  Вірменська  колонія  в  Кам’янці- Подільському  припинила  своє  існування  після 
загарбання  міста  турками  1672  р. 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середпьоукраїнської  доби 


739 


агагоік  ‘Рада  чотирьох  земель’,  тобто  Великої  Польщі,  Малої  Поль¬ 
щі,  Русі  та  Литви),  що  існувала  приблизно  з  1580  р.  й  збиралася 
переважно  в  Люблині  або  в  Ярославі.  На  жаль,  більша  частина  її 
діловодства  не  збереглася.  Хроніка  подій  1648  р.  («Прірва  відчаю»), 
складена  Натаном  Гановером  із  Заслава,  їх  “самовидцем”,  також 
містить  деякі  українські  топоніми  й  аіггропоніми. 

Турки  в  дипломатичних  зносинах  із  козаками,  Польщею 
та  Гетьманщиною,  й  особливо  під  час  їхніх  вторгнень  на  Україну 
в  другій  половині  XVII  ст.,  робили  багато  записів  українських 
антропонімів  і  топонімів,  що  серед  них  є  й  один  перепис.  Однак  ці 
документи  майже  всі  лишаються  неопублікованими  —  за  винятком 
тих  кількох  (з  численними  буковинськими  топонімами  в  записах 
1716-17 18  рр.),  які  оприлюднив  С.  Димитров.  Багато  імен  заноту¬ 
вав  Евлія  Челебі  (1658  р.  та  ін.)  у  своїй  «Подорожній  книжці» 
(  «  ЗеуаЬаіпатезі»  ). 

Українські  власні  назви,  а  часом  і  слова  трапляються  в  щоден¬ 
никах,  споминах  і  описах  країни,  що  вийшли  з-під  пера  мандрів- 
ників-чужинців.  Серед  них  можна  виокремити  такі:  щоденник 
Еріха  Ляссоти  (1589  р.,  1594  р.)*,  «Безсгірііоп  без  сопігеез  сій 
гоуаише  сіє  Роїо^пе»  (Руан,  1651  р.),  або  —  в  доповненому  варі¬ 
анті  —  «Оезсгірііоп  сШсгапіе  циі  зопі  ріизіеигз  ргоуіпсез  би  Коуаите 
бе  Роїо^пе»  (Руан,  1660  р.;  Париж,  1661  р.)  Ґ.  Левассера  де  Боплана 
(1631-1648  рр.),  «Кеіахіопе  бе1РоіЇ£Іпе  е  беі  созіиті  беі  СозассЬі» 
(1656  р.)  А л.  Віміни  (1650  р.),  «Подорожі  антіохійського  патріарха 
Макарія»,  описані  (арабською  мовою)  його  сином  Павлом  Алеп- 
ським  (Виїаз  іЬп  аг-2аіша  еІ-НаїеЬі,  1654  р.,  1656  р.),  «БгеіІасЬе 
5сЬ\ує6ізсЬє  ОезапбізсЬаЛзгеізе  пасЬ  5іеЬепЬйг£еп,  бег  ІІкгаіпе 
ипб  Сопзіапііпореї»  (1657  р.)  К.  Я.  Гільтебрандта  ( 1656- 1657  рр.); 
звіт  Ґ.  Веллінґа  (1657  р.)  про  його  дипломатичні  перемовини 
з  Богданом  Хмельницьким;  «Та£ге£Із1ег  уоп  бет  Ре1бги£[...] 
бигсЬ  Робоїіеп  ипб  іЛсгаіпе»  (вперше  надруковано  під  назвою 
«Кеізеп  бигсЬ  ОЬег-  ипб  №ебегбеи!зсЬ1апб,  РгеиВеп,  ЕгапкгеісЬ, 
Еп§1апб,  Оапетагк  ипб  ЗсЬдуебеп  іп  беп  ^Ьгеп  1670-1677») 
У.  фон  Вердума  (1670-1672  рр.);  «Еп  ге]зе  Ш  Кизіапб  ипбег  Тзаг 
Реіег»  (данською  мовою)  Юста  Юля  (1711р.);  а  також  що¬ 
денники  (ба§Ьбскег)  та  листи  (писані  шведською  мовою,  якщо 
немає  інших  указівок)  офіцерів  шведського  війська,  що  брали 
участь  в  українському  поході  Карла  XII:  Д.  Н.  фон  Зільтмана  (ні¬ 
мецькою  мовою),  Р.  Петре,  Ф.  К.  Ває  (німецькою  мовою), 
К.  М.  Поссе,  Й.  М.  Люта,  графа  К.  Г.  П.  Сперліиґа,  Й.  М.  Ношберга, 
Й.  Седер’єльма,  Г.  Споре,  А.  Вестермана,  Л.  Н.  фон  Галларта  (німе¬ 
цькою  мовою)  та  К.  М.  де  Лаваля  (1748  р.,  але  назви  подаються 
згідно  з  записами  1708-1709  рр.). 


9  У  дужках  подано  рік  (або  роки)  перебування  автора  на  Україні. 


740 


43.4  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Пояснення  засад  укладання,  скорочень  і  позначок  подано  у  вступних 
заввагах  до  вибраної  бібліографії  в  розділі  14.  Усі  євангельські  тексти 
згадуються  під  рубрикою  Уч.  Єв.  Нижче  Білецький  без  дальших  уточ¬ 
нень  позначає  видання:  Білецький  О.  Хрестоматія  давньої  україн¬ 
ської  літератури  (3-тєвид.).  К.,  1967;  Буслаев  —  Буслаев  Ф.  Истори- 
ческая  христоматия  церковно-славянского  и  древнє -русского  язьїков . 
М.,  1861;  Рєзанов  —  Рєзанов  В.  Драма  українська ,  1-6,  К.,  1926-1929; 
Тітов  —  Тітов  Хв.  Матеріали  для  історії  книжної  справи  на  Вкраїні 
в  ХУІ-ХУІІІ  вв.  К,  1924  (=  ЗбІФВ  УАН ,  №  17);  йиеппегзіеск  -  Кагоііп- 
зка  кгщагез  (1аф6скег,)атіе  агиіга  затйсіе  зкп/іег  (за  ред.  А.  Квеннеиггедта), 
і-хіі,  Ьипсі,  1901-1918. 

Агап.  —  Агапита  діакона  [ ...  ]  главізньї  поучителньї.  К.,  1628.  Фотопередрук 
І.  Шевченка,  Рецензія,  V,  1, 1974. 

Алекс.  1698  та  ін.  П:  Гаєвський  С.  Александрія  в  давній  українській  літера¬ 
турі.  К,  1929  (=  ЗбІФВ  ВУАН ,  98)  ±. 

Ал.  Чел.  Бож.  1673.  П:  Рєзанов  5  ±. 

Андр.  1701.  П:  Петров  А.  Памятники  церковно -религиозной  жизни 
угроруссов  ХУІ-ХУІІ  вв.  Пг.,  1921  (Сб.  ОРЯС  97)  +;  Петров  А. 
Духовно-полемические  сочинения  иерея  Михайла  Орос&иговского 
Андрелльї  против  католичества  и  унии.  Прага,  1932  ±. 

АнОол.  1619.  Ф:  Тітов  +. 

Астр.  1699.  П:  Могилко  А.  Историко-астрономические  исследования  7. 

М.,  1961  +. 

Бенк.  дух.  кін.  XVII  ст.  П:  Мирон  (І.  Франко).  КС  37,  1892  ±. 

Баран.  1674.  П:  Баранович  Л.  Трубьі  словесь  проповідньїхь.  К.,  1674; 
також  Баранович  Л.  Мечь  духовний.  К.,  1666  +.  Ф:  Буслаев  +, 
Білецький  ±. 

Баришп.  1612-1699.  П:  Местечко  Борисполе  в  ХУІІ-М  веке.  Киев,  1892 
(відбитка  з  КС,  1892)  ±;  Д:  Жовтобрюх  М.  НЗ  Черкаського  педаго¬ 
гічного  інституту  10, 1957  і  15, 1960. 

Берло  1717.  П:  Лазаревский  А.  Очерки ,  заметки  и  документи  по  исто- 
рии  Малороссии  5.  Киев,  1899  -. 

Бесіда  1609.  П:  Науменко  Ф.  Педагог-гуманіст  і  просвітитель 
І.  М.  Борецький.  Львів,  1963  +. 

Біз.  Єв.  кін.  XVI  ст.  —  див.:  Уч.  Єв. 

Бог.  і  Лаз.  1719?  Я:  Перегц  В.  ИОРЯС  14, 1, 1909. 

Бодж.  уч.  Єв.  кін.  ХУІ-поч.  XVII  ст.  ПД:  Петров  А.,  Яворский  Ю. 

Уезіпік  Кгаіоозке  сезке  зроіеспозіі  паик ,  ТгїсІа  Шозойско- 
Ьізіогіска,  госп.  1935.  РгаЬа,  1936  +. 

Букварь  1618.  ФД:  Надсон  А.  Божьім  шляхам.  Лондон,  1973, 1  +. 

Букварь  1699.  Д:  Перфецкий  Е.  ИОРЯС  21,  2, 1917. 

Варл.  Йоас.  1637.  Ф:  Буслаев;  Білецький;  Франко  І.  ЗНТШ8 , 1895. 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


741 


Вас.  Загор.  1577.  П.АЮЗР  ч.  1,  т.  І.  К.,  1859  АгсНішит  кзідгді; 
ЬиЬагСошсгот  ЗаЩшгкош  т  Зіашисіе  6.  Ь\уо\у,  1910  ±. 

Вас.  Остр.  1588.  П.ППЛ  2  (. РИБ  7).  СПб.,  1882  -. 

Вел.  зерц.  XVII  ст.  Ф;  Перетц  В.  КУИ 1907, 8  +; 

ГудзийН.  ЧОНЛ  23,  1912  +;  Білецький  ±. 

Вел.  зерц.  1693.  Ф:  Білецький  ±. 

Вич.  Єв.  поч.  XVIII  ст.  —  див.:  Уч.  Єв. 

Вірм.  П:  АІізЬап  СЬ.  Катепіс ',  Таге&ігк '  кауос'  Ьеказіапі  елю  Китепіоу. 
[Венеція],  1896  ±;  Оепу  ].  V атгепо-сотап  еііез  “Еркетегісіез”  де 
Катепіес.  \Уіе$Ьас1еп,  1957  +;  УоуЬаппез  Кашепасі.  Раїт襳тг  раіе- 
гагтіпХпи  (за  ред.  А.  Анасяна).  [Єреван],  1964  +  (російський 
переклад  подає  Исторщо-филологический  журнал  АН  Арм.  ССР, 
1958,  2);  ЗсЬіїїг  Е.  Ап  Агтепо-Кірскак  Скгопісіе  оп  іке  Роїізк-Тигкізк 
Щггзіп  1620-1621.  Висіарезі;,  1968  +;  Уазагу  8.  «Агшепо-КірсЬак 
рагіз  £гош  їЬе  Кашепеіз  СЬгопісІе».  Асіа  огіепїаііа  Асасіетіае  Зсіепіїа - 
гит  Нищагісае  22, 9, 1969  +  (публікації  Дені,  Шютца  та  Вашарі  по¬ 
дають  тюркський  текст  літопису,  перевершуючи  тим  самим  менш 
якісне  видання  Алішана). 

Вірші  Кл.  Зин.  бл.  1690.  П:  Перетц  В.  Вірші  Єром.  Климентія  Зиновіева 
сина.  Львів,  1912  ( ПУРМЛ  7)  +;  (також  Присл.  Кл.  Зин.  у  виданні 
за  ред.  І.  Чепіги)  Зіновіїв  К.  Вірші.  Приповісті  посполиті. 

К.,  1971  +.  Д:  ХУйко^зкі  ЛУ.  5022, 1973. 

Волков.  1631.  П:  Рєзанов  1  ±. 

Вопр.  1603.  П:ППЛ  2  ( РИБ  7).  СПб.,  1882  -. 

Візер.  цн.  1618.  П:  Перетц  В.  ЗНТК  6, 1909  ±;  Тітов  +;  Білецький  ±. 
Вічн.  пек.  до  1721  (Дрекселіус).  ФД:]апоуг  ].  РР 14,  1929  +. 

Гар.  Смотр.  1581,  1587.  П:  Перетц  В.  Историко-литературние  исследо- 
вания  и  материалш  1.  СПб.,  1900  +;  АЮЗР \  ч.  1,  т.  VII,  1887  -. 

Гебр.:  Меіг  Ьеп  ОесІаІіаЬ.  ЗргзЧШхюркюЬш.  [Венеція],  1618; 

М.  М.  Ьеп  АЬгаЬаш  КгосЬтаї.  ЗЧш  тюізтюЬш  стх  ссід  [...]  хЬгк^хюп. 
[Амстердам],  1675;  А.  Каророіі.  ЗргзЧш  хюікюЬш  7уіпк  7ггху,  хід 
г7шп,  тхуЬш  к^ЗтюІ  ’згхуЬг.  [Остров],  1796;  ,|ое1  Ьеп  5атие1  8ігкез. 
ЗЧш  шізшЬшґ  Ьуі  хсіз  кузтюі  зхуЬг.  [ Остров] ,  1 834;  ^ озЬиа  Незеї  Ьеп 
^зерЬ.  Зргрпу  укш*,  хід  г7зшг  тзЧші  шікюЬіюі  ІкгЬ  [...]  укш \  [Львів], 
1860;  Вепіатіп  Аагоп  81опік.  Зрг  МзЧ  Ьпутуп ,  ткт  зЧш  шікюЬШ 
зхуЬг.  [Вільна],  1894;  КНапоуег.  Зрг  уші  тсгюік. 

[Краків],  1896. 

Геннад.  Полт.  1679.  Ф:  Франко  І.  ПУРМЛ  1,  1896  ±. 

Грамоти  (див.  також  Фольварк,  Молд.  гр.,  Одрех.  гр.,  Имстичево, 
Заріччя).  Щодо  АЮЗР  (Акти,  относящиеся  к  истории  Южной 
и  западной  России  та  Акти,  относящиеся  к  истории  Западной  Рос¬ 
ти)  —  див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  29  (грамоти).  До  цього 
можна  додати:  Ігбсіїа  сігіеіоше.  \Уагзга\уа,  і.  10  (1387-1654),  1878; 

17  (1528-1590),  1908;  18  (1469-1589),  1902;  19  (1530-1589),  1889; 

20  (1529-1633),  1894;  21  (1590-1625),  1894;  -  ;  Акіа  ^гоЗгкіе 
ігіетзкіе.  Ь\уо\у,  і.  20  (1572-1648),  1909;  21  (1648-1673),  1911; 

22  (1673-1732),  1914;  24  (1575-1695),  1931;  25  (1696-1772),  1935  -; 
Жерела  до  історії  України-Рут ,  12  (1648-1657).  Львів,  1911  -; 


742 


43.  Від  рапньосередпьоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


Сторожетси.  Фамильний  архив  1.  Киев,  1902  (1689-1741); 
Мотьіжинский  архив.  Акти  Переяславского  полка.  Киев,  1890 
Сулимовский  архив.  Фамильние  бумаги  Сулим ,  Скоруп  и  Войце- 
ховичей  ХУІІ-ХУІІІ  в.  (за  ред.  О.  Лазаревського;  тексти  польською, 
українською  та  російською  мовами)  -;  Лазаревский  А.  Очерки , 
заметки  и  документи  по  истории  Малороссии  3.  Киев,  1896  (Акти 
Лубенського  братства)  -;  його  ж  Описание  старой  Малороссии  1-3 
(Киев,  1888, 1893, 1902)  містить  силу  цитат,  але  в  ньому  майже  немає 
документів,  опублікованих  повністю;  Материали  по  истории ,  лите - 
ратуре  и  зтнографии  Южной  России  3  (за  ред.  М.  Василенка). 
Чернигов,  1908  (документи  за  1645-1723  рр.);  Лелекач  М.  (Закарп. 
гр.  1603-1715  рр.).  НЗ  Ужгородського  університету  14, 19 55;  Ділова 
і  народно-розмовна  мова  XVIII  ст.  (за  ред.  В.  Передрієнка).  К.,  1976 
(1701-1720  рр.)  +.  ПД:  Балецкий  Е.  (Зборівська  гр.  1666  р.). 

ЗіЗІЩ  2, 1956.  Д:  Ткач  Ф.  Праці  Одеського  університету  148, 1958. 

Густ.  літоп.  1670,  1640.  П:  Полное  собрание  русских  летописей  2,  СПб., 
1843  -;  Бодянский  О.  ЧОИДР  3  (8),  1848  ±.  Д;  Повх  Г.  Питання 
літературознавства  і  мовознавства  1.  X.,  1965. 

Ґал.  1659  і  наступні  роки.  Оригінальні  друки  перелічено  вище  в  §§  3-4. 
Пізніше  тільки  Ф:  Буслаев,  Тітов  і  Білецький;  але  «Ключь  разумБ- 
нія»  (1659  р.)  відтворено  фототипічним  способом  у  виданні:  Біда  К. 
Іоанікій  Ґалятовський  і  його  «Ключь  РазумЬнія»,  Рим,  1975 
(Есіігіопез  Ііпіуегзіїагіз  СаіЬоІісае  ІІсгаіпогит  5.  Сіетепгіз  Рарае, 
ХХХУІІ-ХХХХІХ)  +.  ДФ:  ЛУііко^зкі  \У.  ^гук  иШогбт 
]оаппіс]Ш2а  СаІа£ошкіе£о  па  ІІе^гука  рішііеппісіжа  икгаіпзкіерр 
XVII  шеки.  Кгако\у,  1969  +.  Д:  Сімович  В.  ЗНТШ99,  1930. 

Ґерлах.  Ап.  кін.  XVI  ст.  Ф:  Свєнціцький  І.  Нариси  з  історії  української 
мови.  Львів,  1920,  с.  72. 

Дерн.  бл.  1700.  П:  Гординський  Я.  ПУРМЛ  8,  1930  +  (також  Українські 
інтермедії  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  К.,  1960  ±).  Д:  Марковський  М.  ПІРУМ. 

Діал.  Полік.  XVII  ст.  П:]гп6™].  ЗРРЗ 3, 1958  +.  Д:  Дапо\уД. 

ЗргШМ  17,  1937. 

Діар.  Аф.  Фил.  1646.  П:  ППЛ 1  ( РИБ  4)  ±;  Д:  Кедайтене  Е.  Тези  допові¬ 
дей  VI  Української  славістичної  конференції.  Чернівці,  1964  (Деталь¬ 
ніше:  УЗ  вьісших  учебньїх  заведений  Литовской  ССР,  Язико- 
знание,  7,  1963). 

Добром,  літоп.  1700.  П:  Сборник  летописей,  относящихся  к  истории  Юж¬ 
ной  и  Западной  Руш.  Киев,  1888  (також  Зіатпса-Керппі  N0.  62.  Уасіиг, 
1970)  -. 

Довж.  Єв.  1669.  Ф:  Франко  І.  ЗНТШЗІ ,  1900  +. 

Дос.  Суч.  1693.  Ф;  Горский  А.,  Невоструев  К.  Описание  славянских руко- 
писей  Московской  Синодальной  Библиотеки  2  (№  128).  М.,  1859  +; 
Чебаи  С.  Дошфей,  митрополит  сочавский  и  его  книжная  деятель- 
ность.  Киев,  1915  ±. 

Дума  1651.  П:  Петров  А.,  Житецкий  П.  А5РН  2, 1876  +. 

Елегія  1648.  ПД:  Перетц  В.  Исследования  и  материали  по  истории 
старинной  украинской  литератури  XVI -XVIII  вв.  М.;  Л.,  1962, 
сс.  151-155  +. 


43.  Від  ранпьосередньоукраїнської  до  середньоукрагнської  доби 


743 


Єв.  Нег.  1581.  ФД:  Назаревский  А.  КУИ 1911, 8, 11-12;  Огієнко  І.  Но¬ 
вий  Завіт  в  перекладі  на  українську  мову  Валентина  Негалевського. 
(Тарнів),  1922. 

Жит.  кн.  Вол  од.  бл.  1675.  П:  Перетц  В.  Исследования  и  материали  по 
истории  старинной  украинской  литератури  XVI -XVIII  веков. 

М.;Л.,  1962  ±. 

Жит.  книг.  Ольги  бл.  1675.  П:  Перетц  В.  Исследования  и  материали 
по  истории  старинной  украинской  литератури  XVI -XVIII  веков. 
М.;Л.,  1962  ±. 

Житом.  1582-1584.  П:  Бойчук  М.  Актова  книга  Житомирського 
міського  уряду  кінця  XVI  ст.  К.,  1965  +. 

Заріччя  1685-1715.  П:  Лелекач  М.  НЗ  Ужгородського  університету  14, 
1955  ±;  Панькевич  І.  НЗб.  Свидн.  4,  2, 1970. 

Зерц.  дух.  1652.  Ф:  Горский  А.,  Невоструев  К.  Описание  славянскихру- 
кописей  Московской  Синодальной  Библиотеки  3.  М.,  1862  (передрук: 
Вісбаден,  1964),  №  329. 

Имстичево  з  1654.  П:  Сабов  Е.  Христоматия  церковнославянских 
иугрорусских  литературньїх  памятников.  Ужгород,  1893  +; 
Панькевич  І.  НЗб.  Свидн.  4,  1970  ±. 

ИОіка  їерополїтїка  1712.  І7:  ИОіка  їерополїтїка  или  Філософі  а 
нраво&чителнал.  К.,  1712  (також  Львів,  1760). 

Ф.  Крип’якевич  І.  ЗНТШ6 8,  1905  +. 

Ів.  Вел.  1691.  П:  Величковський  І.  Твори.  К.,  1972  ±. 

Ів.  Виш.  1600.  П:  Вишенский  И.  Сочинения  (за  ред.  І.  Єрьоміна). 

М.;  Л.,  1955  ±;  Вишенський  І.  Твори  (за  ред.  І.  Єрьоміна).  К.,  1959  ±. 
Д:  ОгбзсЬеІ  В.  ІІпіегшсНищеп  жг  Зргаске  Ісап  Уу$егізкуі$. 

Вопп,  1967  (Дисертація);  СгбзсЬеІ  В.  Віє  Зргаске  Ісап  Уузеп’зкуіз. 
Кбіп;  ДУіеп,  1972. 

Ів.  Макс.  1708.  П:  Максимович  І.  Оеатронь  или  позорь  нраво'&чителньїи. 
Чернігів,  1708.  Також  його  Алфавить  собранний.  Чернігів,  1705; 
Богородице  Діво.  Чернігів,  1707;  Богомисліе  в  ползу  правовірньїмь. 
Чернігів,  1710  та  ін.  За  останній  час  лише  Ф:  Білецький. 

Ів.  Уж.  1643, 1645.  ПД:  Білодід  І.,  Кудрицький  Є.  Граматика  сло¬ 
в’янська  І.  Ужевича.  К.,  1970  +.  Д:  Соболевский  А.  ЧОНЛ 19,  106; 
]а&іс  V.  АЗРк  29, 1907;  Горбач  О.  НЗ  Українського  технічно- 
господарського  інституту  14  (17).  Мюнхен,  1967; 

Оіп£Іеу  X  /Вб1  іі,  4, 1972;  Белодед  И.  ИОЛЯ  31,  1972; 

Жовтобрюх  М.  Юв.  Білодід.  К.,  1976. 

Ів.  Фед.  1574, 1580.  ПД:  ^коЬзоп  К.  Ісап  Ресіогос’з  Ргітег  о/ 1574. 

СатЬгісІ£е,  Мазз.,  1955  (передрук:  Німчук  В.  Буквар  Івана  Федорова. 
К.,  1975);  СгаззЬоТ  Н.  Іоап  Ресіогооз  £ гіескізск-гиззізск/кігскетіаоіз - 
скез  ЬезеЬиск  соп  1578  ипсі  сіег  Соікаег  Виксаг’  соп  1578/1580.  Вегііп 
1969  (АЬЬапс11ип£еп  бег  ОеиІзсЬеп  Акабетіе  сіег  ХУіззепзсЬаЙеп, 
Кіаззе  Біг  ЗргасЬе,  Іііегаїиг  ипсі  Кипзі,  №.  2)  +.  Д:  Кузнецов  П. 

ВЯ  1956,2;  ДашкевичЯ.  УМШ  1959,1;  Коляда  Г.  Вестник 
истории  мировой  культури.  М.,  1959, 3;  Ісаєвич  Я.  РЛ 1969, 1; 
Смідович  А.  УІЖ 1972,  3;  Німчук  В.  Мовозн.  1975,  1. 


744 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


Ігнат.  1666.  Ф:  деякі  приклади  вміщено  у  виданні:  Панькевич  І.  Нарис 
історії  українських  закарпатських  діалектів.  Прага,  1958. 

ДФ:  Стрипський  Я.  (Г.)  Літературна  неділя  3.  (Ужгород,  1943)  -. 

Ікони.  Написи,  зафіксовані  на  Закарпатті,  зібрав  і  видав  В.  Саханев 
( Просв .  7-8,  9, 1931, 1932)  +;  на  Буковині  —  Мельхіседек 
(§1еїапе$си)  у  своїй  праці  ИоЩе  ізґогісе  §і  агскеоіо&ісе  асіипаіе  сіє  ре 
Іа  48  топазііп  §і  Ьізегісі  апіісе  <Ип  МоШоюа.  Висиге§1і,  1885  -. 

Інтерлюдії  —  див.:  Дерн.,  Са\у.  Також:  Мирон  (Франко  І.).  КС  46, 1894. 

Києв.-Печ.  Патер,  бл.  1670.  Ф:  Перетц  В.  Славянская  филология  З, 

М.,  1958  +. 

Київ.  мол.  XVI  ст.  Ф:  Горский  А.,  Невоструев  К.  Описание  славянских 
рукописей  Московской  Синодальной  Библиотеки  2, 3. 

М.,  1862  (№  246)  +. 

Київ.  тр.  1627.  ФД:  Перетц  В.  СбРЯС  І,  3, 1929. 

Клокоч.  обр.  1683.  П:  Петрушевич  А.  ЛСбГРМ  1886 

Кл.  Остр.  1598, 1599.  П:  «Отпис  на  лист  [...]  Ипатіа»,  «Исторія  о  [...]  фло- 
ренском  синоді»  та  «На  другий  лист  велебного  отца  Ипатіа».  ППЛ  З 
( РИБ  19).  Спб.,  1903  ПУРМЛ  5.  Львів,  1906  +. 

Ключ  до  1695.  Ф:  Яворский  Ю.  Просв.  5, 1927  +;  Яворский  Ю.  Сбор- 
ник  Русского  института  в  Праге  1.  Прага,  1929  +;  Яворский  Ю.  Но- 
вьіе  рукописньїе  находки  в  области  старинной  карпаторусской 
письменности  XVI -XVIII  веков.  Прага,  1931  +.  Д:  Бевзенко  С. 

НЗ  Ужгородського  університету  35,  1958;  також  Доповіді  та  пові¬ 
домлення  Ужгородського  університету  (Серія  філологічна  4),  1959. 

Кондр.  1693.  П:  Возняк  М.  ЗНТШ 146,  1927  +  10. 

Копист.  1621.  П:  ППЛ  1  {РИБ  4).  СПб.,  1878  -. 

Крем.  гр.  1638.  ПД:  Горбач  О.  Грамматіки  или  писменница  шзьїка 
словенскагсо.  Франкфурт-на- Майні,  1977  (Зресішіпа  рЬіЬ1о£іае 
зіауісае  11)  +;  Д:  Оіеіге^  2.еіі5скгі/£ /йг  Біашізіік  19,  1974. 

Крех.  літоп.  1648.  П:  Крижановський  А.  ЗНТШ  62,  1904. 

Крол.  рат.  кн.  1655-1748.  Д:  Свашенко  А.  Вісник  Харківського  універси¬ 
тету  1965, 1, 12. 

Лавр.  Зиз.  1596.  ПД:  Лексис  Лаврентія  Зизанія  -  Синоніма  славено- 
росская  (за  ред.  В.  Німчука).  К.,  1964  +;  РгеісІЬоії  С.  Ьаюгепіі ; 

7,ігапу  -Нгаттаіїка  $Іооетка.  Ргапкіїїіі:  аш  Маіп,  1972  +.  Відлуння 
Лавр.  Зиз.  на  Московщині:  Митроп.  Іларіон  (Огієнко).  Українсько- 
російський  словник  початку  XVI  1-го  віку.  Вінніпег,  1951 
(Зіауізііса,  11). 

Листовня  бл.  1680-1712.  П:  Гринченко  Б.  Старинньїй  малорусский 
письмовник:  «Книга  глаголемая  листовня».  Чернигов,  1901  (відбитка 
з  видання:  Земский  сборник  Черниговской  губернии  XI,  1901)  +. 

Літк.  Єв.  бл.  1600.  ФД:  Грузинский  А.  ЧОНЛ21 ,  23, 1911-1912  +. 

Літоп.  Бих.  1704.  П:  Окіншевич  Л.  Студії  з  Криму  (за  ред.  А.  Крим¬ 
ського).  К.,  1930  {ЗбІФВ  УАН  89). 


10  Пор.  також  пісні,  оприлюднені  В.  Перетцом  в  ИОРЯС  6, 2  (1901)  і  12, 1  (1907). 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраінської  доби 


745 


Літоп.  Бобол.  1699.  Ф:  Граб’янка  Гр.  ДЬйствия  презЬльной  и  оть 

начала  поляковь  крвавшой  небивалой  брани  Богдана  Хмельницкого. 

К.,  1854 

Літоп.  Граб.  П:  Граб’янка  Гр.  ДЬйствія  през'Ьльной  и  оть  начала  поляковь 
крвавшой  небивалой  брани  Богдана  Хмелницкого.  К.,  1854  ±;  додат¬ 
ковий  уривок  у  виданні:  Лазаревский  А.  Очерки ,  заметки  и  докумен¬ 
ти  по  истории  Малороссии  2.  Киев,  1895  Д:  Наріжний  С. 
ПУІФТП  2,  1939. 

Літописець  бл.  1621  (Київський  літопис).  П:  Сборник  летописей, 

относящихся  к  истории  Южной  и  Западной  Руси.  Киев,  1888  (також 
Зіахлса-Кергіпі  N0.  62.  Уасіиг,  1970)  -. 

Літоп.  Март.  Бєл.  бл.  1600.  ПД:  Лев  В.  Український  переклад  хроніки 
Мартина  Бельського.  Варшава,  1935  +. 

Літоп.  Самов.  1702.  П:  Летопись  Самовидца  по  новооткритьім  спискам 
(за  ред.  О.  Левицького).  Киев,  1878  ±;  Літопис  Самовидця  (за  ред. 

Я.  Дзири).  К.,  1971.  Д:  Петличний  І.  ВСЯЛ  4, 1955  і  ПУМ  1,  1956; 
Коптілов  В.  Студентські  наукові  праці  Київського  універси¬ 
тету  18,  1956. 

Літоп.  Сул.  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  П:  Мотьіжинский  архив  (за  ред.  О.  Лаза¬ 
ревського).  Киев,  1890  -. 

Лохв.  1653-1684,  1674,  1712.  Д:  Маштабей  О.  Питання  історичного 
розвитку  української  мови.  Тези  доповідей  [...]  X.,  1959;  Маштабей  О. 
Докладьі  и  сообщения  на  итоговой  научной  конференцій  за  1962  г. 
Серия  филологических  наук.  Тезисьі.  Луганск,  1963. 

Люцид.  1636.  ПД:  Карский  Е.  ВУИ  1905, 9  (передрук  у  кн.:  Карский  Е. 
Труди  по  белорусскому  и  другим  славянским  язьїкам.  М.,  1962)  +. 

Луц.  Син.  1638.  ПД:  Огієнко  І.  ’ЕЛттід5,  1931. 

Ліж.  1607.  ПД:  Перетц  В.  СбОРЯС  101,  1926  +. 

Л'Ьствичн.  сер.  XVII  ст.  Ф:  Перетц  В.  СбОРЯС  101,  1926. 

Любл.  бр.  1551-1632.  П:  Клименко  Н.  ЗІФВ  21-22, 1929  ±. 

Люстр.  1615-1636,  1696.  П:  7.г6с11а  сігіеіотюе  5.  \Уаг$га\уа,  1877  ±;  закар¬ 
патські  переписи  та  списки  рекрутів  не  оприлюднено,  але  деякі 
приклади  подаються  у  виданні:  Панькевич  І.  Нарис  історії  україн¬ 
ських  закарпатських  говорів  1.  Прага,  1958  (Асіа  Ііпіуегзіїаііз 
Сагоііпае,  РЬі1о1о§іса  1). 

Льв.  літоп.  1649.  П:  Петрушевич  А.  НСбГРМ  1867  — ;  Бевзо  О.  Львів¬ 
ський  літопис  і  Острозький  літописець.  К.,  1970  ±. 

Льв.  Ставр.  бр.  1591-1650.  Ф:  Юбилейное  издание  в  память  Львовского 
Ставропигийского  братства.  Львов,  1886.  ±;  Д:  Худаш  М.  Лексика 
українських  ділових  документів  XVI -поч.  XVII  ст.  К.,  1961. 

Мазепа  бл.  1708.  П:  Бантьіш-Каменский  Д.  ЧОИДР  28, 1859  ±; 

Ф:  ЗЬєуєіоу  С.  У.,  Но11іп£  Е  А  Кеасіег  іп  іНе  Нізіогу  о/  іНе  ЕазЬет 
Зіатс  Ьап&иа&ез.  №\у  Уогк,  1968  (2-е  вид.). 

Мамай  поч.  XVII  ст.  П:  ШамбинагоС.  СбОРЯС  81,  1906  +. 

Мала  Мак.  1613.  П:  Кордт  В.  Материали  по  истории  русской  карто- 
графии  2.  Киев,  1910  (ілюстрації  13-16). 


746 


43.  Від  ранпьосередпьоукр аїнської  до  середньоукраїнської  доби 


Мапи  бл.  1630.  П:  Ляскоронский  В.  Иностранние  карти  и  атласьі 
XVI  и  XVII  вв.,  относящиеся  к  Южной  России.  Киев,  1898  ±. 

Мел.  Піг.  1598.  П:  Малишевский  И.  Александрийский  патриарх  Ме- 
летий  Пигас  и  его  участив  в  делах  русской  церкви  2.  Киев,  1872  -. 

Мел.  Смотр.  1619.  П:  Смотрицький  М.  Грамматіки  славенскил  правил - 
ное  Сттаґма  (Ьгз£.  уоп  О.  НогЬаІзсЬ).  Ргапкігігі  аш  Маіп,  1974 
(Зресітіпа  рШоїо&іае  зіасісае  4)  +.  Д:  НогЬаІзсЬ  О.  Біе  хлег 
Аиз^аЬеп  сіег  кігсНепзІатзскеп  Сгаттаіїк  соп  М.  Зтоїгус’ку]. 
\УіезЬабеп,  1964. 

Миргор.  1650-1725  —  див.:  Панашенко  В.  ІДжВ  6, 1971,  с.  130  і  наст. 

Мирь  Ґіз.  після  1669.  П:  Н.  П.  КС  36, 1892  +. 

Могила  1635?  П:  «Собственноручньїе  записки  Петра  Могильї».  АЮЗР 
ч.  1,  т.  VII.  К.,  1887  Ф:  Книга  души ,  нарицаемое  злото  (копія 
1661  р.):  Перетц  В.  Исследования  и  материальї  по  истории  старин- 
ной  украинской  литератури  XVI -XVIII  веков.  М.;  Л.,  1962  +. 

Молд.  гр.  ПД:  ЗсЬпеібег  Б.  ЗРРЗ  2,  1957  +;  Ваіап  Т.  Боситепіе 
Висосіпепе  1  (1507-1653),  2  (1519-1662),  3  (1573-1720).  Сетаиіі, 
1933,  1934, 1937  (від  середини  XVII  ст.  тексти  німецькою  або  румун¬ 
ською  мовами);  СЬіЬапезси  СЬ.  Зигеїе  §і  ігсоасіе  1  (1411-1776), 

З  (1634-1656),  4  (1488-1672),  5  (1402-1692),  6  (1474-1715), 

21  (1400-1653),  22  (1412-1722).  Іа§і,  1906,  1907, 1908, 1908, 1909, 
1929,  1929;  Боситепіа  Котапіае  Иізіогіса.  Зегіа  А.  МоМауа, 

19  (1626-1628,  еб.  бе  Н.  СЬігса),  21  (1632-1634,  еб.  бе  С.  СіЬобап  еі 
аі),  22  (1634).  Висиге§1і,  1969, 1971, 1974  +;  Ціато-Оіасопііа  Ь., 
КтЗІ  10, 1964  (1599-1634). 

Монети.  Д:  Шугаєвський  В.  Науковий  збірник  У  ВАН  у  СІП  А  1. 

Нью-Йорк,  1952;  Котляр  М.  Грошовий  обіг  на  території  України 
доби  феодалізму.  К.,  1971. 

Мудр.  предв.  1703.  П:  Резанов  В.  ТКДА  1912,  3  ±. 

Назир.  кін.  XVI  ст.  П:  Гольїшенко  В.,  Бахтурина  Р.,  Филиппова  И. 
Назиратель  (за  ред.  С.  Коткова).  М.,1973  +. 

Одрех.  гр.  1549-1648, 1682-1691.  ПД:  Акти  села  Одрехови  (за  ред. 

І.  Керницького,  О.  Купчинського).  К.,  1970  +.  Д:  ЗЬєуєіоу  С.  У. 
Кесетуа  II,  2,  1972. 

Оксф.  Гепт.  до  1667.  ПД:  Свобода  В.  Слов'янська  частина  Оксфорд - 
ського  Гептаглота.  Вінніпег,  1956  ( Зіасізйса  25).  Д:  НогЬаІзсЬ  О. 
\УЗІ  6, 1961;  Бурячок  А.  Мовозн.  1969,  2. 

Онуфр.  Харк.  1699.  Ф:  Перетц  В.  СбОРЯС  101, 1926  +. 

О  обр.  кін.  XVI  ст.  Рукопис  Хіландарського  монастиря  (Греція); 

є  мікрофільм  у  бібліотеці  Університету  штату  Огайо  в  Колумбусі 
(Огайо),  №  484.  (Видано  1602  р.  у  Вільні).  Д:  Никольский  А. 

ТКДА  1862,  2. 

Остер  1656-1668  —  див.:  Панашенко  В.  ІДжВ  6, 1971,  с.  134  і  наст. 

Остр.  Бібл.  1581  —  див.:  РгеібЬоІ  С.  УещІеісНепФе  зргасНІісНе  Зіисііеп  гиг 
СеппасІіш-ВіЬеІ  (1499)  ипФ  Озіго^ег  ВіЬеІ  (1580/1581).  Ргапкігні  аш 
Маіп,  1972. 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


747 


Остр.  кграм.  1586.  Ф:  Я  гич  В.  Рассуждения  южнославянской  и  русской 
старини  о  церковнославянском  язьіке.  Берлин,  1896  (передрук: 
Мюнхен,  1968). 

Остр.  книж.  1598.  Ф:  Малишевский  И.  Александрийский  патриарх 
Мелетий  Пигас  и  его  участив  в  делах русской  церкви  2.  Киев,  1872; 
Еремин  И.  у  виданні:  Вишенский  И.  Сочинения.  М.;  Л.,  1955,  с.  329 
і  наст.;  ППЛ  2  {РИБ  7).  СПб.,  1882-. 

Остр.  літоп.  1633.  П:  Бевзо  О.  Львівський  літопис  і  Острозький  літопи¬ 
сець.  К.,  1970  ±. 

Остр.  лям.  1636.  П:  Житецький  П.  ЗНТШ5\У  1903  +. 

Павло  Алеп.  1654, 1656.  П:  Оригінальний  арабський  текст  у  Раігоіо&іа 
огіепШІіз  22  (1930  —  1-е  вид.),  24  (1933  —  4-е  вид.),  26  (1949  —  5-е  не- 
закінчене  вид.).  Переклади:  англійський  Ф.  К.  Бельфура  (Раиі  о£ 
Аіерро,  Тгасеїз  о/ Масагіш,  РаІгіагсН  о/  АпйосН  1-2,  Бопсіоп, 
1829-1836)  оминає  розділи  про  Україну,  російський  Ґ.  Муркоса 
(  ЧОИДР .  Про  Україну  в  т.  183, 1897  та  187, 1898),  французький 
В.  Радю  ( Раігоіо&іа  огіепіаііз  як  зазначено  вище).  У  російському 
та  французькому  перекладах  топоніми  транслітеровано  з  арабської. 

Памва  Бер.  1616.  П:  Сьічевская  А.  ЧОНЛ  23, 1912  +,  також  Рєзанов  1  ±. 
Д:  Лесів  М.  Збірник  наукових  праць  аспірантів  з  філології  Київсько¬ 
го  університету  16,  1961. 

Памва  Бер.  1623.  П:  Тітов  +. 

Памва  Бер.  1627.  П:  Лексикон  славенороський  Памви  Беринди  (за  ред. 

В.  Німчука).  К.,  1961  +.  Д:  Веселовська  3.  ЗІФВ  13-14  (1927), 
21-22  (1928);  Коляда  Г.  УЗ  Сталинабадского  педагогического  ин- 
ститута  (Филологическая  серия)  3,  1953;  ХУїікоуузкі  \У  Хезгуїу 
Шикоше  ІМшегзуІеІи  ^£іе11опзкіе£о,  Рііоіо^іа  8,  1961;  \Уіїкоуу- 
зкі  \У.  Ропеіука  Іекзукопи  РатЬу  Вегупду.  Кгако\у,  1964;  Горбач  О. 
НЗ  Українського  технічно-господарського  інституту  7  (10). 

Мюнхен,  1965;  ОісНакіп-Беетіп^  М.  Некуа  икгаітка  т  Ьекзукопіе 
РатЬу  Вегупсіу.  \Угосіа\у,  1969;  Німчук  В.  Юв.  Білодід.  К.,  1976. 

Передмови  (починаючи  з  1616)  —  див.:  Тітов  (збірка). 

Перем.  Прол.  1632.  Ф:  Франко  І.  ПУРМЛ  2-4, 1899, 1902, 1906  ±. 

Перестор.  1605-1606.  П:  Акти ,  относящиеся  к  истории  Западной 
России  4,  1851  -;  Возняк  М.  Письменницька  діяльність  Івана 
Борецького  на  Волині  і  у  Львові .  Львів,  1954  ±. 

Печатки.  П:  КршГякевич  І.  ЗНТШ  123-124,  1917;  Болсуновский  К. 
Сфрагистические  и  геральдические  памятники  юго-западного  края. 
Киев,  1899  (1556-кін.  XVIII  ст.)  +.  (Вип.  2,  К.,  1908,  не  стосується 
предмета  фонології);  Памятники ,  изданние  Временною  Комиссиею 
для  разбора  древних  актов  при  Киевском  военном,  Подольском 
и  Волинском  генерал-губернаторе  2.  Киев,  1846  (табл.  4,  5)  -. 

Пирят.  1683-1740.  П:  Стороженки.  Фамильний  архив  6.  Киев,  1908  ±. 

Підг.  літоп.  1715.  П:  Мирон  (Франко  І.).  КСЗО,  1890  ±. 

Пітр.  літоп.  1542-1644  —  див.:  Покр.  записи  ( Просв .  7-8). 

Полт.  1664-1740.  П:  (1664-1680):  Модзалевский  В.  Актовьіе  книги 
Полтавского  городового  уряда,  1-3.  Чернигов,  1912-1914 +.  Див. 


748 


43.  Від  ранньосередпьоукраїнської  до  середньоукраїнськог  доби 


також:  Панашенко  В.  ІДжВ  6, 1971,  с.  135  і  наст.  Д:  Маштабей  О. 

[у  вид.]  Середньонаддніпрянські  говори.  К.,  1960. 

Покр.  записи  (починаючи  з  1592).  ПД:  (на  Закарпатті)  Панькевич  І. 
Просв.  6  (1929),  12  (1935),  НЗб.  Свидн.  4,  2  (1970)  +;  Яворский  Ю. 
Просв.  7-8,  (1931);  (у  Молдавії)  Я:  Яцимирский  А.  УЗ  Москов- 
ского  университета  24, 1899  (Анастасій  Крімка)  +. 

Пом’яники  кін.  XVI  ст.-1635.  Я;  Витте  Е.  де.  ЧОНЛ 17, 18  (1903, 

1904)  ±;  Свєнціцький  І.  Укр.  арх.  7, 1911  (Івано-Франківськ, 
Уторники,  Пациків,  Львів)  +. 

Потій  1595, 1598.  Я.  ППЛ  2, 3  {РИБ  7, 19).  СПб.,  1882, 1903  ±. 

Прокопович  1705.  Я:  Гординський  Я.  ЗНТШ 132, 1922  +. 

Прокопович  1709.  Я:  Прокопович  Ф.  Сочинения  (за  ред.  І.  Єрьоміна). 
М.;  Л.,  1961  ±. 

Прол.  Воскр.  1719.  Я:  Перетц  В.  ИОРЯС  14, 1, 1909  +. 

Пр'Ьніе  ХУІІ-поч.  XVIII  ст.  Я:  Тихонравов  Н .  Летописи  русской  лите- 
ратурьі  и  древности  1,  1859  Костомаров  Н.  Памятники  старин - 
ной  русской  литературьі  1-2,  1860  -;  Гудзий  Н.  РФВ  63,  1910  ± 
(також  «Отчет  об  зкскурсии  семинария  русской  филологии  в  Жито¬ 
мир»,  КУИ 1911,  10)+. 

Пс.  поч.  XVII  ст.  ФД:  Кочубинский  А.  Отч.  Увар.  10,  1892  ±. 

Путник  1606.  Я:  НСбГРМ  1871,  1  -. 

Радив.  1671,  1676,  1688.  Я:  Радивиловський  А.  Огородокь  Марій  Богоро- 
дицьі.  К.,  1676;  Вінець  Христовь.  К.,  1688.  За  недавніх  часів: 
Марковский  М.  КУИ  1895, 11-12  +.  Ф:  Буслаев,  Білецький. 

Ракош.  XVII  ст.  Ф:  Яворский  Ю.  Новие  рукописние  находки  в  области 
старинной  карпаторусской  письменности.  Прага,  1931  +. 

Реєстр  1649.  Я;  ЧОИДР  1874,  2-3  (т.  89)  ±. 

Різдв.  міст,  до  1650.  Я:  Рєзанов  1  ±. 

Романенко  1649.  Ф:  Шахматов  О.,  Кримський  А.  Нариси  з  історії 
української  мови.  К.,  1924  +. 

Саков.  1622.  Я:  Тітов  +. 

Сам.  Вел.  1720.  Я:  Величко  С.  Сказаніе  о  войнЬ  козацкой  зь  поляками  1. 
К.,  1926  +;  решта:  Величко  С.  ЛЬтопись  собитій  в  Юго-Западной 
Россіи  вь  XVII -мь  в'Ьк'Ь  1-4.  Киев,  1848-1864  Д:  Жовтобрюх  М. 

НЗ  Київського  педагогічного  інституту  7, 1948;  Волох  О. 

УЗ  Харківського  університету  111,  1960. 

Сафон.  1672.  ФД:  Вогеїіш  С.  За/опоілсз  СНгопік  іт  СоЗехАИ  йег 
Уазіегазег  СутпазіаІЬіЬІіоікек.  Ііррзаіа,  1952  +. 

Син.  слав.  сер.  XVII  ст.  ПД:  Лексис  Лаврентія  Зизанія  —  Синоніма 
славеноросская  (за  ред.  В.  Німчука).  К.,  1964  +.  Д:  ^по\¥  ].  ЗргЬШ 
18,1939;  \Уііко\У5кі  \¥.  Ргасе  ^гукогпашсге  ііпі^егзуїеіи  ^£іе11оп- 
$кіе£о  4  (Рііоіо^іа,  2. 8).  Кгако\у,  1961. 

Скульський  1630.  Я:  Щурат  В.  ЗНТШ  117-118,  1913  +;  Рєзанов  1  ±. 

Славин.  1642.  Я:  Лексикон  латинський  Є.  Славинецького  —  Лексикон 
словено -латинський  Є.  Славинецького  та  А.  Корецького-Сатанов - 
ського  (за  ред.  В.  Німчука).  К.,  1973  +. 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


749 


Сл.  безд.  бл.  1670.  Я:  Белозерский  Н.  Южнорусские  летописи  1.  Киев,- 
1856.  ПД  Сумцов  Н.  Сб.  ХИФО  21, 1914 

Слово  (о  цар'Ь  Сонхос'Ь)  кін.  XVII  ст.  Я:  Деркач  Б.  Перекладна  україн¬ 
ська  повість  XVII -XVIII  століть.  К.,  1960  ±. 

Солонина  1688.  П:  Труди  Черниговской  губернской  архивной  коммис- 
сии  8.  Чернигов,  1, 2, 1914. 

Соф.  антол.  бл.  1680.  Я:  Перетц  В.  СбРЯС  1, 1929  +. 

Стародуб  1664-1673.  Ф:  Трудьі  Черниговской  губернской  архивной  ком- 
миссии  8.  Чернигов,  1911  ±.  Д:  Непийвода  Ф.  НЗ  Черкаського 
педагогічного  інституту  12, 1958, 15, 1960  і  18, 1962;  Непийвода  Ф. 
[у  вид.]  Дослідження  з  мовознавства.  К.,  1962. 

Старушич  1641.  Ф:  Тітов  +. 

Ст.  Зиз.  1596.  Я:  Студинський  К.  ПУРМЛ5 , 1906  +. 

Ст.  Іхн.  кін.  XVII  ст.  П:  Гепенер  М.  ЗІФВ  12, 1927  +. 

Стр.  Хр.  кін.  XVI  ст.  Я.  >по^  ].  РР 15, 2, 1931  +. 

Стр.  Хр.  1709.  Я:  Резанов  3  ±. 

Стрят.  Служ.  1604.  ФД:  Огієнко  І.  ЗЧВВ  II,  1-2,  1926. 

Ст.  Ус  1648.  ПД:  Без іош  М.  50г  12,  3, 1963  +. 

Танкр.  кін.  XVII -поч.  XVIII  ст.  Я:  Науменко  В.  КС  12,  6,  1885  ±. 

Тар.  Земка  1620-ті  рр.  Я:  Отроковский  В.  СбОРЯС  96,  1921  +; 

Перетц  В.  СбРЯС  1,  1929  +. 

Тассо  кін.  XVII-поч.  XVIII  ст.  ФД:  Перетц  В.  СбРЯС  1,  1928. 

Теребл.  Прол.  XVI  ст.  Ф:  Яворский  Ю.  Новьіе  рукописние  находки 
в  области  старинной  карпаторусской  письменности.  Прага,  1931  +; 
Флоровский  А.  Карпаторусский  сборник.  Ужгород,  1930; 

ФД:  \Уеіп£аі1;  М.  Зсаіосасіасзку  зЬотік  1.  РгаЬа,  1934. 

Тиш.  Алекс.  поч.  XVIII  ст.  ФД:  Панькевич  І.  Просв.  1,  1922. 

Толк.  Пс.  XVII  ст.  Ф:  Горский  А.,  Невоструев  К.  Описание  славянскюс 
рукописей  Московской  Синодальной  Библиотеки  2.  М.,  1857  +. 

Трн.  Кат.  1698.  Ф:  Сабов  Е.  Христоматия  церковнославянских  и  угро- 
русских  литературньюс  памятников.  Ужгород  1893  +; 

ФД:  Перфецкий  Е.  ИОРЯС  21,  2,  1917;  Ма^осзі  Р.,  Зігишіпз’ку)  В. 
НагюагЗ  ЬіЬгагу  Виїїеііп  XXV,  3, 1977. 

Транкв.-Ст.  1618.  Я:  ТранквБліон  (Ставровецький)  К.  Зерцало  богосло- 
віи.  Почаїв,  1618  (одне  з  пізніших  видань  передруковано  фотомеха¬ 
нічним  способом  з  такими  вихідними  даним^:  Транквіліон- 
Ставровецький  К.  Зерцало  богословія.  Нью-Йорк,  1970).  Його  ж 
Евангеліе учителное.  Рахманів,  1619;  Перло  многоцЬнное.  Чернігів, 
1646.  За  новіших  часів  лише  Ф:  Буслаев  +,  Возняк  М.  Старе  україн¬ 
ське  письменство.  Львів,  1922  ±,  Білецький  ±. 

Тригір.  Уч.  Єв.  кін.  ХУИ-поч.  XVIII  ст.  —  див.:  Уч.  Єв. 

Тупт.  1685-1701.  Я:  ТитовА.  Проповеди  святителя  Димитрия,  митро¬ 
полита  Ростовского,  на  украинском  наречии.  М.,  1909  ±.  Також  його 
«Комедія  на  Успенїе  Богородици»  (1702),  Резанов  5  ±. 


750 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


Тур.  Я:  Димитров  С.  [У  вид.:]  Восточние  источники  по  истории  народов 
юговосточной  и  центральной  Европи  2.  М.,  1969  +;  Еьііуа  £еІеЬі  зеу- 
акаіпатезі  1-Ю.  ІзІапЬиІ,  1898-1938  +  (У  російському  перекладі: 
Челеби  Е.  Книга  путешествия.  М.,  1961.  Це  видання  подає  всі  імена 
власні  в  їхній  сучасній  російській  формі  й  не  має  вартості  з  лінгві¬ 
стичного  погляду). 

Уг.  На  додачу  до  вибраної  бібліографії,  наведеної  в  розділі  29,  Лат.  (б), 
багато  українських  топонімів  з  неоприлюднених  архівних  матеріалів 
містить  видання:  Дзже  Л.  Очерки  по  истории  закарпатских  говоров. 
Будапешт,  1967  (особливо  сс.  68-76). 

Ужг.  Мін.  XVII  ст.  —  див.:  Покр.  записи  (Яворский  Ю.). 

Уч.  Єв.  Ф:  Крьіжановский  Г.  Рукописние  евангелия  киевских  книгохра- 
нилищ.  Киев,  1889  (Єв.  №  1637,  Єв.  N°  54  -  XVII  ст., 

Єв.  №  25  —  VI  ст.)  ±;  Крьіжановский  Г.  «Рукописние  евангелия 
Вольїнского  епархиального  древлехранилища».  Вольтский  исто- 
рико-археологический  сборник  1.  Житомир,  1896  (Язл  Єв.  — 
кін.  XVI  ст.,  Біз.  Єв.-кін.  XVI  ст.,  Коптевицька  Єв.  —  бл.  1600  р.,  Три- 
гірська  Єв.  —  бл.  1625  р.,  Вовківецька  Єв.  —  кін.  XVII  ст.,  Вич.  Єв.  — 
поч.  XVIII  ст.  Перед  тим  видрукувано  у  виданні  Вольтские 
епархиальньїе  ведомости ,  1895,  7-15)  ±;  Кочубинский  А.  Отч.  Увар. 
32,  1892  (Братк.  Уч.  Єв.  —  1604)  +;  Бугославский  Г.  Тр.  арх.  9 
(Вильно,  1893),  II.  М.,  1897  (Ом.  Єв.— 1608)  ±;  Житецкий  П. 

ИОРЯС 10,  4,  1905  (П’ятигірська  Єв.  —  1604,  Уч.  Єв.  N°  1637,  Реш. 

Уч.  Єв.  1670)  +;  Свєнціцький  І.  Українсько-руський  архів  7,  1911 
(Уч.  Єв.  №№  ЗО,  31  —  кін.  XVI  ст.;  13174,  29519, 192  —  кін.  XVI  ст- 
поч.  XVII  ст.;  Жидачівська  Єв.-1605;  Пісочнянська  Єв.  —  1634; 
Надітичівська  Єв.-1645;  N°  77-поч.  XVII  ст.;  №  88-сер.  XVII  ст.)  +. 
ФД:  Назаревский  А.  КУИ5 1  (8, 11,  12)  1911  (Єв.  Нег.  1581)  +; 
Грузинский  А.  ЧОНЛ  22,  1911  (Літк.  Єв.  1595-1600)  +; 

Уазіса  ^  Біооапзку  зЬогпік  оепошпу  (...і  Ргапйзки  Разґгпкотл. 

РгаЬа,  1923  (Уч.  Єв.  Кап.  щонайпізніше  1640  р.)  +;  ^по\\г ]. 

РЕ 15,  2,  31  (Андрей  з  Ярослава  1585)  +;  Панькевич  І.  Просв.  2, 1923 
(Ладом.  Єв.  кін.  XVI  ст.)  +;  Яворский  Ю.  Новьіе  рукописние 
находки  в  области  старинной  карпаторусской  письменности 
XVI— XVIII  вв.  Прага,  1931  (Уґлянська  Єв.  XVII  ст.).  Дрібні  уривки 
подає  І.  Свєнціцький  у  праці  Прикраси  рукописів  Галицької  України 
1-2.  Жовква,  1922.  Д:  Огієнко  І.  Новий  завіт  в  перекладі  на  укра¬ 
їнську  мову  Валентина  Негалевського  1581  р.  Тарнів,  1922. 

Фарм.  кін.  XVI  ст.  Я:  Ціато-Біасотіа  Б.  КтБІ  14, 1967  +; 

ПД:  Німчук  В.  Мовозн.  1976,  5. 

Феод.  Черн.  1688—1695.  П:  Труди  Черниговской  губернской  архивной 
коммиссии  2.  Чернигов,  1914  -. 

Філал.  1597.  Я.  ППЛ2{РИБ  7).  СПб.,  1882  -. 

Фольварк  1607.  ПД:  Панькевич  І.  Ьіщиїзііса  Зіоьаса  4-6,  1946-1948; 

Я:  Лелекач  М.  НЗ  Ужгородського  університету  14,  1955  +. 

Хм.  літоп.  1650.  Я:  Летопись  Самовидца  по  новооткритьім  спискам 
(за  ред.  О.  Левицького).  Киев,  1878  ±;  Д:  Батюк  Л.  [У  вид.] 
Дослідження  з  мови  та  літератури.  К.,  1957;  НЗ  Інституту  су¬ 
спільних  наук  АН  УРСР  4,  1957;  Батюк  Л.  [У  вид.]  Дослідження 
з  української  мови.  К.,  1958. 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


751 


Хоруж.  зб.  1662.  Ф:  Франко  І.  ПУРМЛ  2, 1899  ±. 

Царство  1698.  П:  Рєзанов  3  +. 

Шаргор.  1660.  Ф:  Перетц  В.  СбОРЯС  101, 1926  +;  Деркач  Б.  Перекладна 
українська  повість  XVII -XVIII  століть.  К.,  1960  ±. 

Шумл.  1687.  П:  [Шумлянський  Й.]  Метрика  албореестрь  на  пораду 
Церкви.  Львів.  1686.  Також:  Шумлянский  И.  Зерцало  до  прейзрінія 
[...]  віри  святои.  У(г)нів,  1686.  За  недавніх  часів  лише  Ф:  Акти, 
относящиеся  к  истории  Западной  России  5.  СПб.  1853-;  Мирон 
(Франко  І.).  КС  33-34, 1891  ±. 

Язл.  Єв.  —  див.:  Уч.  Єв. 

Умнологіа  1630.  П:  Студинський  К.  ЗНТШ 12,  1896  +. 

Веаиріап  1650-1653.  П:  Ляскоронский  В.  Иностранние  книги  и  атласьі 
XVI  и  XVII  вв.,  относящиеся  к  Южной  России.  Киев,  1898;  Ляскорон¬ 
ский  В.  Боплан  и  его  историко-географические  трудьі  относительно 
Южной  России.  Киев,  1901  (обидва  видання  містять  репродукції 
Бопланових  мап)  ±.  Також  Веаиріап  0. 1е  Уаззеиг  сіє.  ВезсгірИоп  (1е 
Шкгаіпе  (5-те  вид.  за  ред.  А.  Ґаліцина).  Рагіз,  1861  ±  (польський  пере¬ 
клад  у  виданні:  \Уб]'сік  2.  Егука  Ьаззоіу  і  Шікеїта  Веаиріапа  орізу 
ІІкгаіпу.  \Уагзга\уа,  1972). 

СесІегЬіеїт  1707-1722.  П:  (Зиеппегзіеск  6,  1912. 

Согіапиі  1649.  П:  Согіапиі  М.  Ьехісоп  зіасо-готапезс  $і  ііїсиігеа  питеїог 
(Ііп  1649  (есі.  сіє  Ог.  Сгеїи).  Висиге§1і,  1900  +. 

Біа1.  1670.  П:  Рєзанов  3  ±. 

Вісііопагіит  1649.  ПД:  Горбач  О.  Перший  рукописний  українсько- 

латинський  словник  Арсенія  Корецького-Сатановського  та  Єпифанія 
Славинецького.  Рим,  1968  (Есііііопез  Ііпіуегзіїаііз  СаіЬоІісае 
ІТсгатопіт  5.  Сіетепііз  Рарае  3-4)  +;  Німчук  В.  Лексикон  латин¬ 
ський  Є.  Славинецького  -  Лексикон  словено-латинський  Є.  Славине¬ 
цького  та  А.  Корецького-Сатановського.  К.,  1973  +. 

Оа\у.  1619.  П:  Павлик  М.  ЗНТШ  35-36,  1900  +  (менш  якісно  у  виданнях: 
Давній  український  гумор  і  сатира.  К.,  1959;  Українські  інтермедії 
ХУІІ-ХШІ  ст.  К.,  1960).  Д:  Гумецька  Л.  Мовозн.  10,  1952; 
Марковський  М.  ПІРУМ. 

Наїїаіі  1711.  П:  С)иеппегзі;е(к  9, 1913. 

НіІіеЬгапск  1657.  П:  Сопгасі  ^соЬ  НікеЬгапск’з  Вгеі/аске  Зскт&есіізске 
СезапАізска /ізгеізе  паск  ЗіеЬепЬйг§еп,  Аег  ІІкгаіпе  ипА  Сопзіапііпореї 
(1650-1658)  (Ьг$£.  уоп  Е  ВаЬіп^ег).  Ьеісіеп,  1937;  Д:  Олянчин  Д. 
ЗНТШ  154, 1937. 

^еі  1711.  П:  іиеі^  Еп  гфе  Ш  КизІапА  ипАег  ТзагРеґег.  Вафо^з- 

оріе&пеїзег.  КоЬепЬауп,  1893  (російський  переклад  Ю.  Щербатова: 
ЧОИДР  189-191,  1899). 

Ьаззоіа  1589, 1594.  П:  Та&еЬиск  Аез  Егіск  Ьаззоіа  соп  ЗіеЬІаи  (Ьгз£.  уоп 
К.  БсЬоШп).  Наїїе,  1866  (Ляссота  здебільшого  бере  за  основу 
польські  форми,  наприклад  Віаіусгігкеїю  ‘Біла  Церква’,  але  деякі  на¬ 
зви  в  нього  все  ж  віддзеркалюють  українські  фонетичні  риси). 

Ьауаіі  1748.  П:  С)иеппег$1ес1і  12, 1918. 


752 


43.  Від  ранньосередньоукраїнської  до  середньоукраїнської  доби 


ЕуіЬ  1703-1722.  Я:  С)иеппегз1:еск  2, 1903. 

Маг^азі.  1641.  ПД:  Магіап  2  ^Іізк.  ГИсіїопагіит  Зсіаио-Роіопісит  [  -] 
(росі  тесі.  М.  Кагазіа  і  А.  Кагазіодуеі).  \¥гос!а\у,  1969  +. 

Д:  \Уі1(ко\узкі)  XV.  50г  19,  1970. 

МогзЬег^Ь  1707-1710.  Я:  (Хіеппегзіеск  3, 1907. 

Реіге  1702-1709.  Я:  (Хіеппегзіесії:  1,  1901. 

РІасЬіа  1625.  Я;  Франко  І.  ЗНТШ  47,  1902  +. 

Д:  Назарук  О.  УМЛШ 1965, 4. 

Роззе  1707-1709.  Я:  (Хіеппегзіеск 1,  1901. 

Кліка  1694.  ФД:  Огієнко  І.  ’ЕХкід  1, 1926. 

Зііішапп  1708-1709.  Я;  (Хіеппегзіеск  3,  1907. 

$раге  1664-1722.  Я:  (Зиеїтегзіеск  7,  1912. 

5рег1іп£  1700-1710.  Я:  £)иеппегз£еск  З,  1907. 

Тга^есііа  1609-1618.  Я:  Ка\уеска- Сгусгоша  А.  Раті^іпік  Теаігаіпу  22, 
1973  +. 

Уішіпа  1656.  Я:  Уішіпа  А.  Кеіагіопе  сІеІГогі£іпе  е  сіеі  созіиті  сіеі  Созасскі 
(а  сига  сіі  О.  Реггаго).  Ке££іо  пеІГЕтіїіа,  1890. 

\УеіЬе  1709.  Я;  Ьоііпапіеп  Рг.  Скг.  ооп  У/еікез  Оафок  1708-1712 
(гесі.  Е.  Сагізоп)  ( Нізіогізка  Напсіїіп&аг  19).  ЗіоскЬоІш,  1902. 

\Уе11іп£  1657.  Я;  АЮЗРШ,  т.  6.  Киев,  1908  -. 

\Уегс1ит  1670-1672.  Я:  Зсгіріогез  гетит  Роїопісагит  4.  Кгакоуу,  1878  +; 
також  Агскіо  гиг  пеиет  Сезскіскіе ,  Сео&гаркіе ,  ІУаґигтззепзска/і;  игкі 
Мепзскепкеппіпіз  (Йоганна  Бернуллі)  6,  8.  Ьеір2І£,  1787,  1788  ±. 

ХУезІегшап  1705-1722.  Я;  £)иеппегз1:е(к  7,  1912. 

’А5є>цф6тг|<;  1591.  ПД:  А8єА,ф6і;т|<;.  ТНе  егзіе  ррвтискіе  &гіескізск-кігскепзІа- 
глзске  Сгаттайк  (Ьгз§.  уоп  О.  НогЬаІзсЬ).  Егапкйні;  аш  Маіп, 

1973  (Зресітіпа  рЬі1о1о§іае  зіауісае,  2)  +;  Ф:  Студинський  К. 
ЗНТШ  7,1895+. 

АуаОтіра  1641.  Я;  Студинський  К.  ЗНТШ  12,  1896  +. 

’Елюбюс  1642.  Я:  Студинський  К.  ЗНТШ  12, 1896  +. 

Елфсоуіа  1633.  Я;  Студинський  К.  ЗНТШ  8,  1895  +. 

Елхаріатгірюу  1632.  Я:  Тітов,  сс.  291-305  +. 

Проафсоутща  1591.  Я:  Голубев  С.  Киевасие  епархиальние  ведомо- 
сти  1874,  5-6  -;  ППЛЗ(РИБ  19).  СП6.,  1903  ±. 


44.  УСУНЕННЯ  СКЛАДІВ 
ІЗ  ДВОМА  ВЕРХІВ’ЯМИ  ЗВУЧНОСТІ 
НАПРИКІНЦІ  СЛОВА 


1.  Загальні  завваги .  753 

2.  Приклади .  754 

3.  Суперництво  між  типами  сполук  голосний  +  сонорний 

і  сонорний + голосний .  754 

4.  Вибір  вставного  голосного .  755 

5.  Завваги  щодо  дієслівних  форм .  757 

6.  Умови  та  наслідки .  758 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Услід  за  впорядкуванням  структури  складу  настав  час  масового  усунен¬ 
ня  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  наприкінці  слова,  що  воно 
припало  на  середньоукраїнську  добу.  Тим  самим  дійшла  свого  вивершення 
тенденція,  що  була  намітилася  ще  за  ранньосередньоукраїнських  часів, 
але  заторкнула  тоді  лише  кілька  поодиноких  іменників  (див.  35.6). 
Можливих  способів  здійснення  цього  процесу  було  три:  втрата  при- 


754 


44.2,3  Усунення  складів  із  двома  верхів’ями  звучності  наприкінці  слова 


кінцевого  сонанта,  долученая  голосного  після  сонанта  та  вставлення  голос¬ 
ного  перед  сонантом.  Із-поміж  них  перевага  зазвичай  надавалася  остан¬ 
ньому:  ьеіг  >  тіег. 


2.  ПРИКЛАДИ 

Вживання  вставного  голосного  на  письмі  вперше  почало  превалювати 
в  пам'ятках  середньоукраїнського  періоду,  наприклад:  огонь  (Проафсоугща 
1591),  оген  (Льв.  Ставр.  бр.  1595),  лгудерт*  ‘мудрий'  (Потій  1598),  кордвель 
(Язл.  Єв.  кін  XVI  ст.),  огєн(ь)  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600,  Путник  1606),  огєнь, 
оугєдь  ‘вугілля'  оузодчь  ‘вузол',  ж^рдвед  (Памва  Бер.  1627),  кордвєд,  журдвєд, 
кдрвд'ь  ‘недорісток',  ромєн,  дєрєн  (Славин.  1642),  кордведь,  модитовт»  ґен. 
мн.  (Радив.  1671),  ватері*  (Ґал.  1687),  Дмйте(р)  хьггє(р)  (Присл.  Кл.  Зин. 
1690),  оген  (Ключ  1695),  узод  (Пирят.  1711),  узол  (Сковор.  1767)  тощо. 

Старі  форми  без  вставного  голосного  в  пам'ятках,  звісна  річ, 
теж  трапляються,  але  значно  рідше.  Ближче  до  кінця  періоду  їх  ужива¬ 
ють  переважно  автори,  схильні  до  експериментування  з  мовою  або  до  її 
архаїзації:  зємдь  ґен.  мн.  (Кл.  Остр.  1598),  огнь  (Літк.  Єв.  1600),  в’Ьтрь 
(Уч.  Єв.  Кап.  1640),  ж^рдвлт»  (Ів.  Бел.  1680);  у  назві  Дн'Ьпр  (Жит.  кн.  Во- 
лод.  1670)  стара  форма  дотривала  до  XIX  ст.  (див.  27.5). 


3.  СУПЕРНИЦТВО  МІЖ  ТИПАМИ  СПОЛУК 
ГОЛОСНИЙ  +  СОНОРНИЙ  І  СОНОРНИЙ  +  голосний 

Поряд  із  уживанням  вставного  голосного  можна  знайти  також  інші  форми, 
що  мають  долучений  після  сонанта  голосний.  Однак  у  цілому  цей  спосіб 
не  є  типовий.  Його  застосовувано  головним  чином  у  словах,  що  нале¬ 
жать  до  двох  досить  чітко  окреслених  груп.  Перша  —  це  слова  чужомовні: 
скйпєтро  ~  сцєптро  (Ст.  Зиз.  1596),  гд(д\)кйческое  д\е(т)ро  (Лавр.  Зиз.  1596, 
скипєтро  (Могила  1635,  1670).  То  є  штучні  витвори,  винайдені  задля 
збереження  в  українській  мові  приналежності  грецьких  чи  латинських 
іменників  до  середнього  роду.  Та  все  ж,  як  показують  суч.  укр.  хутро 
(з  сер.  врх.  нім.  хтоіег  ‘підклад'),  шатро  (з  тюрк.  §аіуг),  цебро  (з  пол.  діал. 
сеЬег ),  жезло  (з  ц.  сл.  жьздт*)»  свердло  (пор.  білор.  свердзел ),  горно  (пор. 
рос.  горн),  кло  (пор.  пол.  кіеі ),  коромисло  (пор.  білор.  коромисел ),  діал.  повно 
(проти  літ.  укр.  човен),  стерно  (проти  ранньосер.  укр.  струні*  —  Ізмар. 
1496),  ярмо  (пор.  болг.  ярем),  грозно  ‘ґроно'  (пор.  ст.  ц.  сл.  грозіть),  діал. 
терно  (проти  літ.  укр.  терен),  бойк.  діал.  угло  (пор.  літ.  укр.  вугол),  був 
якийсь  період  хитання  між  сполуками  -Є  +  V  +  5  і  -Є  +  5  +  V,  що  супро¬ 
воджувався  зміною  роду  іменників. 


44.4  Усунення  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  наприкінці  слова 


755 


Утім,  за  винятком  перелічених  слів,  цей  останній  спосіб  пере¬ 
міг  лише  в  іменах  власних,  ставши  однією  з  головних  їхніх  прикмет 
(пор.  суч.  укр.  Петро,  Павло  тощо).  Щоправда,  тут  це  була  не  інновація, 
а  радше  архаїзм,  добре  засвідчений  уже  в  найперших  давньоукраїнських 
пам'ятках  (див.  27.5).  Стосовно  цих  імен  за  середньоукраїнських  часів 
спостерігалося  два  нових  явища:  по-перше,  через  занепад  у  непам'ять 
давніх  поганських  асоціацій  зменшився  опір  їх  уживанню  з  боку  Церкви 
(хоча  вони  все  ж  не  потрапили  до  офіційного  календаря);  по-друге,  на  ці 
імена  (тією  мірою,  якою  були  збережені  —  під  захистом  Церкви  —  їхні 
форми  з  прикінцевим  приголосним  *)  поширилася  нова  фонетична  тен¬ 
денція  до  вставлення  голосного  між  приголосним  і  сонорним  наприкінці 
слова.  Звідси  такі  форми,  як  Петє(р)  (Одрех.  гр.  1586),  Раоеі (Вірм.  1561), 
Швед  (Одрех.  гр.  1586,  Радив.  1671,  Пирят.  1683  тощо),  Адєксдндєр 
(Путник  1606,  Люцид.  XVII  ст.,  Шаргор.  1660,  Густ.  літоп.  1670,  Ів.  Макс. 
1708)  тощо  поряд  із  давнішими  Петро  (наприклад,  Одрех.  гр.  1595, 
Полт.  1664,  Баришп.  1670,  Гр.  1674,  Мукачево),  Павло  (наприклад,  Баришп. 
1698)  та  ін.  З-поміж  цих  нових  форм  до  сучасної  української  літературної 
мови  ввійшла  одна-єдина:  Олександер  (написання  Олександр  узорується 
на  російських  правилах),  яка  витіснила  старіший  варіант  Адєксдндро 
(наприклад,  Молд.  гр.  1402,  Гр.  1446,  Луцьк,  Гр.  1519,  Краків  тощо). 


4.  ВИБІР  ВСТАВНОГО  ГОЛОСНОГО 

У  прикінцевих  складах  слова  перед  сонорними  (включно  з  V)  функцію 
вставного  голосного  виконують  або  є,  або  о.  Перед  м'якими  приголос¬ 
ними  то  був  звук  е:  рубель ,  корабель ,  журавель,  щавель ,  Ковель ,  кашель , 
дйшелЬу  шашелЬу  гідронім  Радобель ,  сер.  укр.  і  діал.  (бойк.,  лемк.)  вогень 
(також  у  сучасній  літературі,  приміром  у  Франка  1880);  у  ґен.  мн.:  пісень, 
брехень ,  кухенЬу  земель ,  табель,  гребель ,  грабель,  голобель,  крапель ,  чапель , 
тесель  (частіше  теслів ),  вафель  тощо. 

Перед  твердими  приголосними  е  вживається  після  губних,  се¬ 
редньопіднебінних,  зубних  сонантів  і  зубних  зімкнених:  бобер ,  гідронім 
Чамишель ,  гідронім  Жеримишель,  ілем  ‘в’яз,  берест',  терен ,  вітер ,  Остер , 
Дністер ,  циліндер ,  бур{ґо)містер,  міністер1 2,  свердел 3\  також  у  ґен.  мн. 
ковдер ,  сестер ,  ребер ,  цйфер ,  стебел ,  жорен ,  простирадел ,  надер ,  мйтер , 


1  Такі  форми  зберігаються  в  говірках.  Приміром,  на  Бойківщині  віднотовано  форму 
Дмитр  (вживану  також  у  розпорошених  місцевостях  поблизу  Яворова,  Грубешова  та  ін.). 

2  На  письмі  циліндр ,  бургомістр ,  міністр. 

3  Псалом  не  є  винятком.  Це  слово  було  запозичене  зі  староцерковнослов’янської 
мови  у  формі  псадтьмгь  й  ніколи  не  містило  в  українській  мові  скупчення  приголосного 
з  сонорним  наприкінці  слова. 


756 


44.4  Усунення  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  наприкінці  слова 


айстеру  мутер ,  тюрем  тощо.  Проте  у  скупченні  -Ьо  між  приголосним 
і  сонантом  з'являється  о:  молитов ,  жертову  верстову  дратов  —  всі  в  ґен. 
мн.  Пор.  ґен.  мн .рйнов  від  ринва  у  Франка  1900. 

Після  задньопіднебінних  перед  твердими  приголосними  функ¬ 
цію  вставного  приголосного  виконує  о:  свекору  багор  ‘багрець';  ґен.  мн.: 
ігор,  волокон ,  іскор  тощо.  Під  впливом  цього  правила  звук  о  поширився 
також  на  деякі  слова,  де  було  скупчення  задньопіднебінного  з  м'яким. 
Звідси  вторинна  форма  вогонЬу  що  тепер  уважається  за  єдину  літератур¬ 
ну  в  українській  мові,  а  також  хитання  в  ґен.  мн.  між  кухень  і  вторинною 
формою  кухонь.  Ці  хитання  заторкнули  навіть  деякі  слова,  де  перед  сонан¬ 
том  від  початку  був  голосний:  цукор  з  пол.  сикіегу  нім.  Іискег,  кухоль 
із  пол.  ки/еіу  нім.  Ки/еІ\  літ.  укр.  бугор  проти  діал.  (північ  Чернігівщини) 
бугер  (з  *Ьи£ьгьу  пор.  лот.  Ьащигз)\  Памва  Бер.  1627  подає  вихоре  і  вйхєрт* 
(пор.  вих^рт*  в  Усп.  зб.  XII  ст.). 

Після  зубних  щілинних  ^  і  г  трапляються  обидва  голосні  о 
та  еу  що  перший  з  них  зазвичай  уживається  перед  іубними  сонантами, 
а  другий  —  перед  зубними:  пасоМу  повісом  ґен.  мн.,  а  також  косом  ‘жмут' 
проти  промисел  і  ґен.  мн.:  борозену  весеНу  кросен ,  ясен ,  веселу  ясел.  Однак 
у  слові  вузол  має  місце  відхилення  від  цього  правила,  а  у  випадку  ґен.  мн. 
сосон  ~  сосен  спостерігається  хитання  між  обома  варіантами. 

Осібно  стоїть  числівник  вісім  (давн.  укр.  осмь),  де  наявність  і 
пояснюється  наподібненням  числівника  сім  (уже  в  середині  XVI  ст.:  ошп  — 
Люстр.  Брацлав  1545,  озітпаісгаї  —  Люстр.  Луцьк  1552).  Змішання  ста¬ 
лося  також  у  діал.  вугіль  (проти  літ.  укр.  вугілля)  —  пор.  гілля  (що  з  нього 
вироблялося  деревне  вугілля). 

У  говірках  трапляються  ще  кілька  відхилень.  Наприклад,  на  За¬ 
карпатті  західніше  від  Уга  та  на  Лемківщині  вживається  форма  вітор  (хоча 
тут  можна  припустити  вплив  із  боку  словац.  оіеіог).  Утім,  якщо  зважити 
на  ту  обставину,  що  нові  вставні  голосні  з’явилися  у  тих  самих  типах  слів 
і  словоформ,  де  посталі  з  єрів  о  та  е  чергувалися  з  0  без  будь-якого  огляду 
на  якість  сусідніх  приголосних,  число  відхилень  є  напрочуд  мале. 

Численніші  приклади  відхилень  пов’язані  з  невживанням  жод¬ 
ного  вставного  голосного.  Деякі  з  цих  слів  зберегли  незміненою  свою 
традиційну  форму  завдяки  її  книжному  характерові  (наприклад,  прйязнь). 
Поза  тим,  у  випадку  багатьох  іменників  форма  ґен.  мн.  є  маловживаною, 
а  отже  й  форма  зі  вставним  голосним  не  встигла  закорінитися,  поки 
правило  вставляння  було  чинним,  і  тепер,  коли  вона  твориться  асі  Ьос 
на  підставі  решти  парадигми,  спостерігається  тенденція  до  збереження 
незмінності  основи  (наприклад,  кодло :  кодл ,  видра :  видр).  У  XX  ст.  можна 
помітити  тяжіння  до  поширення  таких  форм  ґен.  мн.  й  на  інші  слова, 
наприклад  хутр}  простирадл  у  Загребельного  (1971, 1972)  чи  навіть  війн 
(із  первісним  і)  у  Драча  (1972).  Ця  інновація  уможливлена  силою 
запозичень  із  західноєвропейських  мов,  де  слова  закінчуються  скупчен- 


44.5  Усунення  складів  із  двома  верхівцями  звучності  наприкінці  слова 


757 


нями  типу  С  +  5,  на  кшталт  центр  чи  цикл.  Однак  частіше  вживані  слова 
під  дію  цієї  недавньої  тенденції  не  підпадають. 

У  говірках  можна  подибати  поодинокі  випадки  усунення  скуп¬ 
чень  типу  С  +  5  наприкінці  слова  шляхом  утрати  прикінцевого  сонанта. 
Звичайно  це  має  місце,  коли  перший  приголосний  також  є  сонорний, 
наприклад  Ьег*  ‘місток'  (<  Ььгоь ) :  Ьегцу  ґен.  одн.  (іуц.),  гор  (<  горн)  ‘комин' 
(Заліщики).  Щодо  назв  міст  типу  Переяслав  —  див.  44.5,  прим.  4. 


5.  ЗАВВАГИ  ЩОДО  ДІЄСЛІВНИХ  ФОРМ 

Як  показано  в  35.2,  протягом  ранньосередньоукраїнської  доби  в  чол.  роді 
мин.  часу  прикінцевий  звук  І  після  приголосного  був  утрачений  на  під- 
литовській  Україні.  На  зламі  століть  такі  форми  проникають  також  на 
землі,  розташовані  західніше  від  давнього  литовсько-польського  кордону: 
принесь  ‘приніс',  оумєрь  ‘помер'  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600),  принось  (Льв. 
Ставр.  бр.  1607),  зл'&гь  (Сеульський  1630),  могь  ‘міг'  (Оіаі.  1670)  тощо. 
У  пам'ятках  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  форми  з  І  після  приголосного  являють  собою 
або  полонізми,  або  стилістичні  виверти,  або  й  те,  й  те  водночас,  як,  скажімо, 
в  Літоп.  Самов.  1702,  де  їх  плекано:  моглчь,  погаслі*,  помєрл  і  багато  інших4. 

Протягом  середньоукраїнського  періоду  закінчення  -то  у  1  ос. 
мн.  (див.  27.5)  напевне  було  типовим  усюди,  крім  Закарпаття,  де  вживано 
-те  (млємє  —  Ладом.  Єв.  кін.  XVI  ст.).  Ужиток  закінчення  - ту ,  за  винят¬ 
ком  деяких  очевидних  полонізмів,  обмежувався  дієсловом  бути  (єсмьі 
проти  варимо  тощо  —  Транкв.-Ст.  1618),  де  цьому  знов-таки  могла  спри¬ 
яти  підтримка  з  боку  польської  мови  ( ]езіезту ),  але  навіть  тут  ця  форма 
не  була  найпоширенішою.  Так  само  й  закінчення  на  приголосний  -т 
траплялося  зрідка.  Випадки,  коли  в  тогочасних  рукописах  добачають  таку 
форму  закінчення,  насправді  часто  являють  собою  букву  м,  написану 
над  рядком,  що  стоїть  (як  і  всі  приголосні,  розташовані  над  рядком)  замість 
складу  з  голосним,  тобто  в  цьому  випадку  —  якраз  замість  -то. 

Новим  для  XVII  ст.  було  те,  що  поступово  випала  з  ужитку, 
окрім  як  у  гуцульському  діалекті,  форма  1  ос.  одн.  ксми.  Як  відзначено 
в  27.6,  це  сталося  в  рамцях  загального  відмирання  парадигми  теп.  часу 
цього  дієслова,  що  замість  неї  відтоді  запроваджено  одну-єдину  форму 
З  ос.  одн.7‘е($^),  розповсюджену  на  всі  випадки.  У  ході  цього  процесу  мала 
місце  чуднувата  стадія  помішання  форм  1  ос.  одн.  єсми  та  1  ос.  мн.  єсліо. 


4  Окрім  дієслівних  форм  чол.  роду  мин.  часу,  була  ще  одна  чітко  окреслена  з  морфо¬ 
логічного  та  семантичного  погляду  група  слів,  що  втратили  прикінцевий  звук  V:  це  назви 
міст,  що  закінчуються  на  -слав.  Сюди  належать  Богу  слав,  Борислав,  Брячислав ,  Переяслав, 
Брацлав  та  ін.  (див.  3.9).  Сприяти  цьому  могли  й  польські  впливи. 


758 


44.6  Усунення  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  наприкінці  слова 


У  Полт.  поряд  із  конструкціями  на  кшталт  ишод  єсми  я  ‘я  йшов',  проддд 
єсми  ‘я  продав',  купнд  єсми  'я  купив’  (1665)  трапляються  взядл-смо  ‘я  взяла’, 
зостлдл  єсмо  ‘я  стала’,  єсмо  ...  споткнувт^ся  ‘я  перечепився’,  поймала-смо 
‘я  спіймала’  (1667).  Пор.:  кдикдд  смо  ‘я  кликав’  (Пирят.  1691),  порозі/м'Ьвсмо 
'я  втямив’  (Пирят.  1698),  пов'Ьвсмо  ‘я  повів’,  смо  купид  ‘я  купив’  (Пирят. 
1699),  дєржлдд  смо  ‘я  держала’  (Пирят.  1700),  нєв'Ьжда  бо  єсмо  ‘я  ж  бо 
є  невіглас’  (Дос.  Суч.  1691)  тощо.  То  є  прояви  занепаду  цієї  парадигми. 
Форма  1  ос.  одн.  єсми  за  станом  на  початок  XVIII  ст.  з  ужитку  вже  вийшла. 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Усунення  складів  із  двома  верхів’ями  звучності  наприкінці  слова  за  допо¬ 
могою  вставного  голосного  або  —  рідше  —  долученням  кінцевого  голос¬ 
ного  було  передостаннім  етапом  у  загальному  процесі  розкладу  складів 
із  двома  верхів’ями  на  два  послідовні  склади.  У  коренях  аналогічна  зміна 
була  сталася  ще  в  XV  ст.;  отже,  після  завершення  процесу,  роглянутого 
в  цьому  розділі,  такі  склади  збереглися  лише  в  середині  слова  на  межі 
морфем  (див.  58.1). 

Як  було  звично  під  ту  добу,  процес  усунення  складів  із  двома 
верхів’ями,  спровокований  занепадом  єрів,  хоч  і  був  у  ґрунті  речі  обумов¬ 
лений  фонетично  (адже  йшлося  про  структуру  складу),  але  здійснювався 
морфологічними  каналами.  Про  посередництво  морфології  свідчать  такі 
обставини,  як  особливе  потрактування  цих  складів  саме  в  позиції  напри¬ 
кінці  слова,  його  застосування  до  іменників  і  незастосування  до  дієслів, 
вибір  о  та  в  як  вставних  голосних  (тобто  тих  звуків,  які  вже  виконували 
в  мові  морфонологічну  функцію  при  чергуванні  з  0  у  певних  морфо¬ 
логічних  категоріях,  насамперед  у  протиставленні  ном.  одн.  та  непрямих 
відмінків  іменників  чол.  роду  й  ґен.  мн.  та  решти  відмінків  іменників  жін. 
і  сер.  родів 5),  принагідне  долучення  кінцевого  голосного  в  ном.  одн. 
іменників  чол.  роду  (тип  Олександро :  Олександер ),  де  такі  моделі  були 
існували  й  раніше,  та  його  цілковитий  брак  у  ґен.  мн.,  де  така  зміна 
суперечила  б  морфологічній  будові  мови.  Ба  більше:  дарма  що  вибір  встав¬ 
ного  голосного  (о  або  е)  залежав  від  звукового  оточення,  все-таки  другий 
із  них  стикався  з  перепонами  на  використання  в  таких  оточеннях,  де  він 
раніше  не  чергувався  з  0,  тобто  в  позиції  після  задньопіднебінних. 

Варто  завважити,  що  звук  е  завжди  мав  явну  перевагу,  коли 
тільки  з  морфологічного  погляду  можливим  було  використання  обох 
вставних  голосних;  натомість  звук  о  вживався  хіба  що  після  $  і  г  (почасти) 

5  Як  наслідок,  замість  двох  типів  відміни  ( осел :  осла  проти  промисл :  промисла ) 
витворився  один  ( промисел :  промисла  —  як  осел :  осла ) 


44.6  Усунення  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  наприкінці  слова 


759 


та  в  іменниках  на  -№а  (типу  жертва).  Це  можна  тлумачити  як  указівку, 
що  спочатку  в  таких  випадках  —  із  суто  артикуляторних  причин  — 
з’явився  редукований  голосний  середнього  піднесення,  подібний  до  у 
(рііг  >  *яіїуг),  який  згодом  наблизився  до  е  —  артикуляторно  ближчого 
собі  голосного,  ніж  о,  —  і  сталося  це  тоді,  коли  наспів  час  морфологізу- 
вати  наявність  голосного  згідно  з  уже  звичною  моделлю  чергування 
голосних  із  0.  Отже,  ця  зміна  знов-таки  почалася  як  фонетична, 
а  закінчилася  вже  як  морфологічна.  Принагідно  можна  нагадати,  що  саме 
голосний  у  найчастіше  з’являвся  всередині  кореня.  При  цьому  йшлося, 
завважмо,  про  корені,  де,  як  правило,  не  було  чергування  з  0,  а  тому  не 
було  й  потреби  перекшталтовувати  вставний  голосний  на  е  або  о 
( кривавий :  кров  —  за  браку  форм  із  0).  Урешті,  перетворення  редукова¬ 
ного  у  на  е  в  прикінцевих  складах  слів  зумовлювала  розповсюджена 
в  суфіксах  модель  чергування  е  або  о  з  0. 

Описані  в  цьому  розділі  зміни,  якщо  не  зважати  на  дрібні  відхи¬ 
лення  в  поодиноких  словах,  мали  всеукраїнський  характер.  То  був  час, 
коли  практично  вся  країна  була  об’єднана  під  польською  зверхністю, 
а  міграції  людності  проходили  вельми  інтенсивно. 

Хоча  вживання  вставних  голосних  у  словах,  що  закінчуються 
на  приголосний  і  сонант,  у  принципі,  спостерігається  в  усіх  сусідніх  сло¬ 
в’янських  мовах,  із-поміж  них  усіх  саме  українська  (слідом  за  болгар¬ 
ською)  вдається  до  цього  способу  якнайрегулярніше.  Крім  того,  існують 
дуже  великі  відмінності  між  мовами  щодо  дистрибуції  вставних  голос¬ 
них  та  добору  слів,  у  яких  вони  з’являються  або  не  з’являються. 
У  польській  мові  та  східнословацьких  говірках  уживано  лише  е>  у  бол¬ 
гарській  мові  —  лише  з.  У  російській  і  білоруській  мовах,  а  також  у  час¬ 
тині  східнословацьких  говірок  є  різниця  в  потрактуванні  іменників  та 
дієслів  (схожа  на  українську),  тимчасом  як  польська  й  болгарська  мови 
жодного  такого  правила  не  знають.  Ці  відмінності  можна  продемонст¬ 
рувати  такими  прикладами:  укр.  вітер  —  рос.  ветер ,  білор.  вецер ,  пол.  таіг, 
сх.  словац.  оііег  і  хпеіог ,  болг.  вятьр ;  укр.  вогонь  (сер.  укр.  і  діал.  вогень)  — 
рос.  огонь ,  білор.  агонь,  пол.  о§п,  сх.  словац.  оНеп ,  болг.  огьн;  укр.  корабель  — 
рос.  корабльу  білор.  корабель ,  болг.  кораб,  укр.  ніс  мин.  час.  чол.  роду  —  рос., 
білор.  несу  пол.  піозіу  сх.  словац.  піз ,  болг.  несьл.  Так  кожна  з  цих  мов  зреа¬ 
гувала  у  схожий,  але  не  зовсім  однаковий  спосіб  на  ту  саму  ситуацію, 
витворену  занепадом  єрів.  Див.  також  27.6. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 
Див.  бібліографію  до  розділів  27  і  35. 


45.  ПРОСУНЕННЯ  ВПЕРЕД 
І  ЗНЕОГУБЛЕННЯ  и2 


1.  Загальні  завваги .  760 

2.  Просунення  вперед  и2(и2>й)  за  даними  пам’яток .  761 

3.  Знеоіублення  й  (и  >  і)  заданими  пам’яток .  763 

4.  Знеоіублення  и2  з  перетворенням  його  на  у  за  даними  пам’яток .  765 

5.  Участь  запозичених  слів  у  звукозміні  и2>  і .  766 

6.  Умови  та  наслідки . 768 

7.  Надпоширєння  і  на  місці  ь  та  о  в  інших  позиціях, 

ніж  перед  слабким  єром .  771 

8.  Надпоширєння  і  в  повноголосих  сполуках .  773 

9.  Надпоширєння  і  через  уодностайнення  парадигм 

із  випадним  голосним .  775 

10.  Надпоширєння  і  на  місці  и  .  777 

11.  Процеси  в  північному  наріччі .  779 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  південноукраїнських  говірках  звук  и2  (рефлекс  о  у  складах,  що  за  ни¬ 
ми  в  наступному  складі  первісно  йшов  слабкий  єр)  зазнав  просунення 
вперед  і  знеоіублення  в  XVII  ст.  Найтиповіший  напрямок  перебігу  цього 


45.2  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


761 


процесу  був  и2>й>  і,  але  в  деяких  говірках,  що  межували  із  зоною 
північного  наріччя  (від  Південного  Підляшшя  та  Берестейщини  аж  до 
Прилуки),  а  також  у  гуцульських  говірках  на  цьому  місці  з'явився  звук  у. 
Знов-таки  інший  звук  у  (не  у)  розвинувся  в  західнолемківських  говірках. 
Пор.:  хюізі  (літ.  укр.),  хцузі  (зона  від  Підляшшя  до  Прилуки  та  Гуцуль- 
щина),  хиузі (Західна  Лемківщина).  У  випадку  північної  смуги  південного 
наріччя  й,  можливо,  так  само  Західної  Лемківщини  цей  процес  можна 
зреконструювати  у  вигляді  и2>у  без  проміжної  стадії  й;  натомість 
у  гуцульських  говірках,  де  всі  голосні  переднього  ряду  зазнавали  пони¬ 
ження  артикуляції  (е  >  <вуу  >  е ),  доцільніше  трактувати  у  як  вторинний 
рефлекс  і,  відповідно  до  чого  перебіг  процесу  тут  мав  би  бути  и2>й>і>у , 
й  лише  останній  його  крок  становив  би  специфіку  цієї  зони.  По  розпо¬ 
рошених  гірських  осадах  гуцули  ще  зберігають  вимову  й,  а  в  одному  гу¬ 
цульському  селі  на  Сучавщині  зафіксовано  рефлекс  у.  (Павлюк,  Робчук). 


2.  ПРОСУНЕННЯ  вперед  и2  ( и2>й )  ЗАДАНИМИ  пам'яток 

Упродовж  цілого  середньоукраїнського  періоду  рефлекс  о  згідно  з  ети¬ 
мологією  було  заведено  відтворювати  як  о  в  усіх  писемних  жанрах  (що 
й  не  дивує  —  з  огляду  на  тогочасне  поновлення  церковнослов'янської  тра¬ 
диції).  Дійсну  звукову  вартість  цієї  графеми  часом  прозраджують  римо¬ 
вані  тексти,  наприклад  зіоііе  2  ос.  мн.  нак.  сп.:  росгиіїе  2  ос.  мн.  нак.  сп. 
(Са\у.  1619)  чи  стойтє  2  ос.  мн.  нак.  сп.:  пошануйте  2  ос.  мн.  нак.  сп. 
(А л.  чел.  Бож.  1673),  і  поодинокі  надпоправні  написання,  наприклад  ккць 
корчах  ‘яєць  курячих'  (Гр.  1549,  Самбір)  чи  сова  дожная  ‘лугова  сова' 
(Оісілопагіит  1649),  де  прикметники  утворено  від  іменників  курка  талуг 
відповідно.  Й  усе  ж  написання  (о)у,  нехай  реалізоване  з  різною  мірою 
консеквентності,  вторувало  собі  шлях  у  правописну  практику;  його  при¬ 
сутність  є  особливо  помітною  в  такій  пам'ятці,  як  Памва  Бер.  1627 
(у  “народно-розмовному”  стовпчику  цього  словника,  де  цим  нібито  під¬ 
креслено  відмінність  від  церковнослов’янських  форм),  а  пізніше  в  провін¬ 
ційному  діловодстві  Гетьманщини. 

З-поміж  великої  сили  прикладів  можна  навести  такі:  доуврь 
‘дібр',  ім'я  Сиду(р),  вусмь  ‘вісім',  доумь  ‘дім',  (Одрех.  гр.  1581, 1586, 1606), 
п#(д)ночи  лок.  одн.,  муй  ‘мій'  (Житом.  1583),  спосіб  (Ст.  Зиз.  1596),  воуиско 
‘військо',  стоуд  ‘стіл',  ноуг  ‘ніг'  (Стр.  Хр.  кін.  XVI  ст.),  сдувт*  ‘слів',  нум 
‘ніч'  (Ладом.  Єв.  кін.  XVI  ст.),  доувржвноє  (Фарм.  кін.  XVI  ст.),  топонім 
Рапиюіяуайа  ‘Панівці'  лок.,  Тгиуґзе  ‘Трійця'  (Вірм.  1612, 1613),  гнуй  ‘гній', 
пу(д)  ‘пів'  (Льв.  Ставр.  бр.  1616),  рир  ‘піп',  зіи]  ‘стій'  (Тга§ес1іа  1618),  гипкі 
‘жінки',  итюсу  ‘вівці',  Ьиізге  ‘більше’  (Са\у.  1619),  р#гь  к&з’Ьй  ‘козячий 
ріг',  ов^дт*  ‘обід',  р^вт»  ‘рів’,  пд&тгь  ‘пліт’,  торг^вникт*  ‘торговець’  (Памва 


762 


45.2  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


Бер.  1627),  вудь  ‘біль’,  покуй  ‘супокій’  (Скульський  1630),  двур  ‘двір’,  футур 
‘хутір’,  ім’я  Тимуигь  (Баришп.  1637, 1653,  1664),  вуг  ‘Бог’,  муг  ‘міг’,  пуйти 
‘піти’  (Уч.  Єв.  Кап.  1640),  гик  (Маг.  ^зі.  1641),  кунь  ‘кінь’,  вувторокт* 
(Транкв.-Ст.  1646),  прізвища  Богомудт*,  ©емикузт*,  Орлувский  (Реєстр  1649), 
Ьикг,$рокщпу)  (Бита  1651),  топоніми  ВоиЬгека  ‘Бібрка’,  Дояо/юи/‘Д6рохів’, 
5кои/ка  ‘Язківка’  (Веаиріап  1653),  суль,  вуйки  ‘бійки’,  КрАСнопулля  ‘Крас- 
нопілля’  (Крол.  рат.  кн.  1655),  Шию  ~  ІЛш  (Челебі  1658),  сокуд  ‘сокіл’,  муть 
‘міг’  (Шаргор.  1660),  оспур  ‘суперечка’,  живут  ‘живіт’,  овчлрув  ґен.  мн.,  вудно 
‘вільно’,  перешкуд  ґен.  мн.  (Полт.  1665),  гуд  ‘рік’,  пчуд  ‘бджіл’,  потум  ‘потім’, 
куп  усм  ‘вісім  кіп’  (Полт.  1667),  грум  ‘грім’,  гурко  ‘гірко’,  дужко  ‘ліжко’,  рувно 
‘рівно’  (Оксф.  Гепт.  1667),  дзвунт*  ‘дзвін’,  пудмо  ‘ходімо’  (Радив.  1671), 
ндпуй  ‘напій’,  спуднвій  ‘спільний’,  дорус  ‘доріс’,  вуз  ‘віз’  (Пирят.  1685, 1686, 
1688,  1690),  вун^)  ‘він’,  гурнть  ‘гірше’,  куштжою  ‘кішкою’,  п^стгь  ‘піст’ 
(Вірші  Кл.  Зин.  1690),  стручки  ‘стрічки’,  тудки  ‘тільки’  (Тупт.  1685, 1693), 
сктизі  ‘хвіст’,  тир  ‘сніп’,  пиз  ‘ніс’  (Кондр.  1693),  готув  ‘готовий’,  рук  ‘рік’, 
вук  ‘бік’,  овун  ‘він’  (Ключ  1695)  тощо.  Як  свідчать  приклади,  букву  у 
вживано  на  письмі  по  всій  Україні. 

Осібної  літери  на  позначення  звука  й  кирилиця  не  має.  За  се- 
редньоукраїнських  часів  натомість  писали  ю.  У  деяких  позиціях,  зокрема 
після  приголосних,  що  зазнавали  ствердіння,  це  створює  двозначність: 
скажімо,  написання  на  прю(д)  (Одрех.  гр.  1607)  може  так  само  відтворю¬ 
вати  звук  й,  як  і  бути  надпоправним  варіантом  позначення  м’якості  г, 
або  ж  виконувати  обидві  ці  функції.  Проте  в  більшості  випадків  ця  бук¬ 
ва  може  позначати  лише  [й].  Найперші  приклади  такого  написання 
починають  траплятися  на  зламі  століть;  походять  вони  всі  з  західних  тере¬ 
нів  (із  надсянської  та  лемківської  діалектних  зон):  хют  ‘хіть’,  пюшви 
‘пошивки’,  попюмь  (і  попоумь)  ‘попам’,  рємєсдюм  ‘ремеслам’  (Літоп.  Март. 
Бєл.  1600),  мюр  ‘пошесть’  (Пітр.  літоп.  бл.  1600),  вудювди  ‘будівлі’  (Одрех. 
гр.  1634).  В  інших  частинах  країни  такі  написання  з’являються  десь  на 
півстоліття  пізніше  й  на  початку  мають  радше  винятковий  характер:  звюрь 
‘збір’  (Тригір.  Уч.  Єв.  XVII  ст.),  прізвище  Кюшкд  (з  Білої  Церкви  —  Реєстр 
1649),  ім’я  Прюску  ак.  (суч.  укр.  Пріська  з  гр.  Еьфростбщ  —  Крол.  рат.  кн. 
1665).  Щойно  наприкінці  XVII  ст.  вони  частішають:  рювнід  ‘рівня’,  вюгь 
‘Бог’  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  комюрт*  ‘комор’  (Стародуб  1683),  піиШаті 
‘нігтями’  (Кондр.  1693),  вюрмєнинА  ґен.  одн.,  жидювскьім  інстр.  одн.  чол. 
роду  (Дос.  Суч.  1693),  трюмі*,  нюж  ‘ніж’  (Ракош.  XVII  ст.),  прізвище  Тізгкшс 
(Урб.  17 1 1,  Люта  на  схід  від  Великого  Березного). 

Відносно  невелика  кількість  прикладів  із  ю  пояснюється  тим, 
що  такі  написання  були  досить  незвичні;  до  того  ж  вони  не  відтворювали 
[й]  адекватно.  Проте  їх  вистачає,  щоб  довести  саму  наявність  такої  стадії 
розвитку.  Це  переконливо  підтверджують  записи,  зроблені  чужинцями, 
в  яких  застосовано  інші  абетки.  Ба  більше  —  ці  записи  дають  підстави 
датувати  появу  й  трохи  ранішими  часами.  Для  закарпатського  регіону 


45.3  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


763 


існують  угорські  записи.  Угорський  варіант  латинки  мав  спеціальну  літе¬ 
ру  й,  яка  й  Гарантує  недвозначність  відповідних  даних:  КйН  (Гр.  1588,  Гук- 
ливе),  Ресійг ,  Отіігйо  (Шариш  XVII  ст.),  Рйр  (1680),  Згепй(р)7  ІЬіуззку 
(1683),  Ргосйр  (1693)  тощо.  Для  решти  українських  земель  (на  схід  від 
Карпат)  таке  джерело  —  Веаиріап  1653.  Як  ведеться  за  французьким  пра¬ 
вописним  звичаєм,  Боплан  уживав  літеру  и  на  позначення  звука  [й], 
а  звук  [и]  відтворював  сполукою  літер  ои.  Це  увиразнюється  з  особливою 
очевидністю,  коли  обидва  варіанти  написання  трапляються  в  тому  самому 
слові:  2оикитю  (Жуків),  ]оигки/  (Джурків).  Бопланові  мапи  рясніють 
топонімами  з  и  (=  [й]):  Ке/есіи/ка,  Вагзоки/се ,  Катіопокигка ,  Зир ,  Китпе , 
Титетлсге ,  Регеги ,  Кісгеїи ,  І УігЬисе  (суч.  укр.  Нефедівка ,  Барсуківка , 
Кам’яногірка ,  С/6,  Ромен ,  Темерівці ,  Перерів ,  Киселів ,  Вербівцї)  тощо. 

Таким  чином,  перехід  и2  в  й  стався  в  карпатському  регіоні 
наприкінці  XVI  ст.,  а  на  решті  південних  українських  теренів  —  до  сере¬ 
дини  XVII  ст. 

Із-поміж  говірок  є  й  такі,  де  еволюція  и2  загальмувала  або 
на  стадії  и,  або  на  стадії  й.  Стадію  и  збережено  на  Підляшші,  Бере¬ 
стейщині,  Надсянщині,  а  також  на  Закарпатті  —  в  межиріччі  Шопурки 
та  Ріки  й  далі  в  межиріччі  Латориці  та  Ціроки,  тобто  в  кількох  віддалених 
і  відносно  невеликих  західних  зонах,  не  пов’язаних  між  собою.  Стадія  й 
втрималася  на  ще  меншій  території.  Крім  розпорошених  українських  сіл 
на  Лемківщині  та  поодиноких  поселень  у  Банаті,  на  Підляшші  та  на  Бере¬ 
стейщині,  сюди  належить  центральна  частина  Закарпаття  між  Рікою  та 
Латорицею.  Всі  інші  південноукраїнські  говірки  перейшли  від  стадії  й 
до  стадії  і  \ 


3.  ЗНЕОГУБЛЕННЯ  й  (й  >ї)  ЗАДАНИМИ  ПАМ'ЯТОК 

Щоб  вірно  визначити  час  перебігу  звукозміни  й  >  і,  насамперед  слід  відки¬ 
нути  ті  приклади,  які  не  стосуються  цього  процесу.  Поза  випадками  просто 
хибного  прочитання,  що  на  них  не  варто  зупинятися 1  2,  оманливий  характер 
мають  такі  типи  прикладів: 

а)  прикметникові  форми  лок.  одн.  чол.  та  сер.  родів  на  -ут/-іт,  на¬ 
приклад:  в  зл(м)коу  ...  житомерскимт*  (Житом.  1584),  на  дрєв-Ь 
крєстн’Ьмт*  (Волков.  1631),  —  які  насправді  являють  собою  форми 


1  Див.:  Паньк.,  мапи  1, 2 \ДАБМУ  мапа  35;  Дзендз.,  мапа  132;  Ьігапес,  мапа  4. 

2  Утім,  ці  випадки,  зумовлені  надмірною  дослідницькою  запопадливістю,  трапляють¬ 
ся  частіше,  ніж  можна  б  очікувати.  Наприклад,  Веселовська  (вслід  за  Кримським)  помил¬ 
ково  прочитала  в  Памви  Бер.  1627  кистка  ‘пензель’  як  кістка ,  а  скорочення  Бик 
(=  Біблія)  —  як  біб\  натомість  Білодід  добачив  розкі(ш)не  замість  розди(ч)нє  в  Ів.  Уж.  1643. 


764 


453  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


інстр.  одн.,  уживані  замість  лок.  під  впливом  польської  мови,  де 
розрізнення  між  тими  й  другими  внедійснено; 

б)  віддієслівні  іменники  зі  збереженою  основою  твірного  дієслова, 
наприклад:  иЬугу  ‘шати’  (5каг@а  1596),  зтгккгь  ‘стік’  (Памва  Бер.  1627), 
овжирство  ‘ненажерливість’  (Транкв.-Ст.  1646),  совирі*  ‘збори’ 
(Гр.  1647,  Закарпаття),  недовирок  ‘нестача’  (Полт.  1665)  від  уБирАти, 
-тикати,  ОБжирлтсА,  (со)вирдти,  недовирАТи  відповідно  (аналіз  ужи¬ 
вання  слова  оувирт*  у  Перес.  Єв.  —  див.  34.4в); 

в)  у  пам’ятках,  які  мають  форми  з  і  лише  у  словах  кіі’ка  та  іуі’ко, 
то,  мабуть,  є  прямі  запозичення  з  польської  ( кііка ,  іуїко  —  див.  33.4а); 
при  цьому  в  українській  мові  могло  мати  місце  перенесення  і  з  кіГка 
на  зкії’ка ,  наприклад,  у  Густ.  літоп.  1670:  скидка. 

Пам’ятаючи  про  це,  можна  стверджувати,  що  появу  і  на  місці 
й  (<  о)  вперше  засвідчує  Веаиріап  1653.  Як  відзначалося  в  45.2,  на  його 
мапах  переважають  форми  з  й.  Проте  є  на  них  і  два  приклади  вживання 
і:  Регекіпка ,  ВогітЦа  (тепер  Буромля).  Певніші  приклади  датуються  1665  р. 
(їх  знаходимо  в  полтавських  актах):  розвий  ‘розбій’,  котрий  лок.  одн.  жін. 
роду  (Полт.),  трохи  пізніше  прізвище  Луком'Ьрскому  дат.  (Полт.  1667  — 
якщо  воно  утворене  від  словосполуки  лука  моря),  свий  ‘свій’  (Полт.  1686), 
ЖАЛ-Ьвиу  ак.  одн.  жін.  роду  (Пирят.  1688),  прізвище  СурМАЧИВСКИЄ  рівно¬ 
біжно  з  Сурмлчувских  (Полт.  1690),  свий  (Пирят.  1691),  угорсісЬй  лок.  одн. 
жін.  роду  (Покр.  записи  1691,  Мараморощина),  ім’я  Тихин(*ь)  (Ів.  Вел. 
1691),  пидвєди  ‘підвели’  (Пирят.  1696),  спиткад  ‘спіткав’,  вись  ‘вісь’  (Пи¬ 
рят.  1698),  св*Ьй  ‘свій’  (Пирят.  ІбОО^здотивт*  ‘золотих  (монет)’  (Полтавська 
Уч.  Єв.  №  14  кін.  XVII  ст.),  кркм  ‘крім’  (Тассо  1700  —  якщо  це  слово  утво¬ 
рено  від  кгот-,  а  не  від  кгет-,  як  окремий ),  в'кв'ьцк  ‘вівці’,  вкдки  ‘звідки’ 
(Дерн.  бл.  1700),  син-Ьвского  ґен.  одн.  чол.  роду  (Пирят.  1701),  шляхом  ... 
Гончлриским  Літоп.  Самов.  1702)Л  Однак  у  цілому  переважає  написання 
у,  інколи  в  чудних  комбінаціях  із  і  (тобто  и  -  ’к),  як  у  фразі  вкз  свуй  пєрєвюз 
(Пирят.  1700) 3  4. 

Таким  чином,  звук  і  викшталтувався  з  й  (а  в  кінцевому  підсум¬ 
ку  з  о)  не  раніше,  ніж  у  середині  XVII  ст.,  а  найімовірніше  —  в  останній 
його  третині.  Первісне  осереддя,  звідки  йшло  його  поширення,  було, 
вочевидь,  десь  у  районі  Поділля.  Часте  позначення  цього  звука  в  пол¬ 
тавських  пам’ятках  добре  узгоджується  з  тим  історичним  фактом,  що 
перші  поселенці  прийшли  на  ці  землі  з  Поділля  (тоді  як  на  північніші 
терени  —  з  Бойківщини).  Можливо,  та  сама  звукозміна  самостійно 
відбулася  в  південно-західній  частині  Закарпаття.  Близько  1700  р.  ця  зміна 


3  Щодо  певності  прикладів  із  Пирят.,  де  на  письмі  вжито  и,  —  див.  45.4. 

4  Тяжко  пояснити  кількаразовий  ужиток  у  Вірм.  1535  прізвища  Ьапізкогіпзкіу  як 
відповідника  пол.  Ьапскогопзкі.  Втім,  він  у  жодному  разі  не  може  віддзеркалювати  пере¬ 
хід  о  >  і  в  українській  мові. 


45.4  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


765 


була  засвідчена  також  на  південному  заході  України.  Однак  на  той  час 
вона  ледве  чи  була  характерною  для  всіх  південно-західних  говірок,  у  яких 
тепер  вимовляється  і,  а  не  и  чи  й.  Зона  поширення  двох  останніх  звуків 
мусила  бути  тоді  значно  більшою.  Чужинці  в  XVII  ст.  сприймали  и  <  о 
за  типову  прикмету  української  мови.  Тогочасний  польський  поет  Адам 
Корчинський  як  власне  українську  подає  форму  ризі  ‘піст’;  польське  слово 
ктг  (суч.  укр.  ківш )  було  запозичене  з  української  мови  наприкінці  XVI  ст. 
ще  зі  звуком  и  (згодом,  уже  після  зміни  и  >  й  в  українській  мові,  воно 
було  запозичене  назад  як  кутка  ‘дерев’яний  кухоль,  у  якому  косарі 
тримають  гострильний  брусок’,  зберігаючи  давній  звук  и  й  надалі);  укра¬ 
їнська  форма  комонник  ‘вершник’  зі  звуком  и  (на  основі  давнього  слова 
котопь  ‘кінь’),  що  потрапила  в  польську  мову  від  українських  козаків, 
ще  й  досі  зберігається  в  польському  військовому  арго,  де  вираз  ізс 
котипікіет  означає  ‘подорожувати  (верхи)  без  жодних  припасів’;  багато 
українських  запозичень  зі  звуком  и  зберегла  польська  говірка  села  Мильна 
(на  Тернопільщині),  де  поляки  осіли  в  XVII  ст.:  гйгйхюо  ‘Різдво’,  рші’а 
‘після’,  тасйгка  ‘матінка’.  Отже,  на  той  період  у  мові  тамтешніх  українців 
перехід  и2  в  й  й  далі  в  і  ще  не  відбувся.  Цим  можна  б  пояснити  тривкість 
уживання  букв  у  та  ю  на  письмі.  Однак  на  сьогодні  немає  змоги  пред¬ 
ставити  географічну  дистрибуцію  всіх  трьох  можливих  рефлексів  за 
станом  приблизно  на  1700  р.  у  вигляді  готової  мапи. 


4.  ЗНЕОГУБЛЕННЯ  П2  З  ПЕРЕТВОРЕННЯМ  ЙОГО  НА  у 
ЗА  ДАНИМИ  ПАМ’ЯТОК 

*  *  *  Як  відзначалося  в  45. 1 ,  існує  говіркова  смуга  між  північною  та  півден¬ 
ною  діалектними  зонами,  у  якій  звук  и2  оминув  стадію  й  й  після  зне¬ 
огублення  перетворився  на  у.  Писемними  пам’ятками  це  засвідчено 
від  середини  XVII  ст.:  пятосдижндя  ‘п’ятискладова’  та  надпоправна 
форма  спорожі»  замість  спориш  (Славин.  1642),  пившєстд  ‘п’ять  із  поло¬ 
виною’  (Баришп.  1663),  вин  ‘він’  (Баришп.  1665).  Імовірно,  сюди  ж  мож¬ 
на  віднести  й  приклади  з  Пирят.,  наведені  в  45.3.  Вони  потрапили  туди, 
тому  що  букву  и  в  XVII  ст.  часом  уживано  на  позначення  [і];  крім 
того,  в  цій  пам’ятці  поряд  трапляються  написання  з  'Ь  —  буквою,  що 
безперечно  відтворювала  звук  [і].  Однак  писано  її  кількома  писаря¬ 
ми,  й  цілком  можливим  є  припущення,  що  частина  з  них,  імовірні 
вихідці  з  південніших  теренів,  були  призвичаєні  до  і  на  місці  и2 ,  тоді 
як  інші,  скоріш  за  все  місцеві  пирятинці,  вживали  в  тій  самій  позиції 
у.  У  новітній  українській  літературній  мові  у  як  рефлекс  о  вряди-годи 
трапляється  в  Білецького-Носенка,  наприклад:  злисть,льіжко}мьщний 
‘міцний’  (1843). 

Стадії  й  та  і  були,  мабуть,  оминуті  й  на  заході  Лемківщини  (вкупі 
з  краснянською  лемківською  говіркою).  Тут  у  фігурує,  зокрема,  й  у  за- 


766 


45.5  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


позиченнях  із  польської  на  кшталт  дрьіга  ‘дорога’  (щодо  польської 
говіркової  форми  іІго§а  див.:  Ое]па  К.  Шсйекіу  роїзкіе.  \Угос1аш,  1973, 
мапа  23). 

У  будь-якому  разі  рефлексація  и2  як  у  радше  передує  в  часі  його 
рефлексації  як  і,  ніж  навпаки.  Кінець  кінцем,  звук  і  розвинувся  з  и2 
через  проміжну  стадію  й,  що  її  не  потребував  звук  у5.  Також  можна 
припустити,  що  в  деяких  говірках,  нині  безпосередньо  прилеглих 
із  півдня  до  смуги,  де  вимовляється  у  (приблизно:  розташованих 
північніше  від  лінії,  що  проходить  через  Білу  Церкву  —  Лубні  —  Ромен), 
теперішній  звук  і  розвинувся  не  з  #,  а  з  того-таки  у.  На  таку  можли¬ 
вість  указує  одна  важлива  деталь:  говірки  зі  звуком  у  мають  його  за¬ 
мість  и2  лише  в  наголошеній  позиції  —  але  такою  самою  є  й  умова  появи 
на  цьому  місці  звука  і  в  прилеглих  південніших  говірках.  Потвердити 
цю  можливість  текстами  пам’яток  складно,  оскільки  в  жодній  із  них 
рефлекси  зміни  о  >  и2  не  представлені  з  потрібною  консеквентністю. 
Поряд  із  написанням  у,  ю,  и  чи  'Ь  можна  натрапити  й  на  етимологічне  о. 
І  все  ж  таки  здається,  що  прикметою  баришпільських  і  пирятинських 
текстів  є  виключне  вживання  букви  о  в  ненаголошених  складах  — 
за  винятком  закінчень  і  префіксів,  де  за  аналогією  до  відповідних  на¬ 
голошених  форм  можуть  з’являтися  у  або  и  6. 

Чудернацьку  форму  має  слово  зі  значенням  ‘країна’  в  актах  лем¬ 
ківського  села  Одрехови.  Воно  фігурує  в  польській  формі  (. зігопа ), 
з’являючись  у  ґен.  мн.  як  строу(н)  (1601)  або  стрьі(н)  (1603).  Форма 
ст’рун  легко  могла  прийти  з  польської  мови,  де  в  той  час  опозиція  о 
та  и  перед  п  була  недійсною  (принаймні  на  письмі).  Натомість  форма 
стрьін  мусила  постати  у  висліді  власного  українського  (лемківського) 
процесу.  Серед  сучасних  лемківських  говірок  (переважно  західних) 
де-не-де  трапляються  такі,  що  в  них  рефлексом  и2  є  у.  Спокусливо 
виглядає  перспектива  провести  звідси  сполучну  лінію  до  форми  стрьін, 
однак  ця  остання  є  занадто  ізольованою. 


5.  УЧАСТЬ  ЗАПОЗИЧЕНИХ  СЛІВ  У  ЗВУКОЗМІНІ  и2  >  І 

Чужомовні  слова,  запозичені  ще  за  давньоукраїнських  часів,  якщо  вони 
мали  звук  о  в  позиції  перед  складом  зі  слабким  єром,  цілком  природно 
проходили  через  усі  стадії  процесу  його  перетворення  на  і.  До  них  нале- 


5  Рефлексацію  у  вигляді  й  засвідчено  також  у  кількох  селах  на  півдні  Чернігівщини 
та  в  двох  західнополіських  (Рівненська  обл.),  але  то  є  наслідок  розкладу  північноукраїн¬ 
ських  дифтонгів. 

6  У  селі  Завадка  на  південному  заході  Лемківщини  виникло  унікальне  явище  — 
дифтонгізація  и2 .  Відповідно  тут  після  губних,  задньопіднебінних  та  г  уживається  і’м, 
а  після  зубних  —  ’и\  щиг  ‘віз’,  к’іип’  ‘кінь’,  й’ит  ‘дім’.  Це  село  розташоване  посеред  сло¬ 
вацькою  діалектного  оточення. 


45.5  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


767 


жать,  скажімо,  вірмен ,  вівтар ,  комора :  комірка  та  численні  християнські 
імена  типу  Антін ,  Грйгір  тощо  —  включно  з  тими  випадками,  коли  єр  був 
запроваджений  до  їхньої  звукової  будови  в  староцерковнослов'янській 
мові,  на  кшталт  Кіндрат  (гр.  Кодрагод ),  Вівдя  (Еьдокіа)  та  ін. 

Більший  інтерес  становлять  пізніші  запозичення,  заторкнуті 
цією  українською  звукозміною.  їхня  участь  у  цьому  процесі  на  стадії  и 
потверджує  дещо  пізніші  дані  щодо  переходу  и  >  й  >  і  в  питомих  словах, 
одержані  на  підставі  писемних  свідчень. 

У  запозиченнях  із  польської  звужений  польський  голосний  о 
відтворювано  за  допомогою  и2,  який  безперечно  був  найближчим  до  нього 
звуком.  Раз  з'явившися,  він  уже  не  відступав  від  загального  шляху  ево¬ 
люції,  характерного  для  цього  звука  в  українській  мові,  навіть  якщо  склад, 
до  якого  він  потрапив,  був  відкритий:  пол.  Іогко  —  укр.  ліжко  (пор.  лужком 
інстр.  одн.  —  Толк.  Пс.  XVII  ст.),  пол.  зкога  —  укр.  шкіра  (пор.  скори 
ґен.  одн.  —  Ом.  Єв.  1608),  пол.  діал.  бітова  —  лемк.  дріґа  ~  дриґа  ‘дорога',  пол. 
кгоіоша  ‘королева'  —  лемк.  кгіїоь-  (наприклад,  у  топонімі  Крільова  Руска)7 
пол.  га&гойка  —  зах.  лемк.  загорідка.  Польські  слова  зі  звуком  и  підпадали 
під  цю  тенденцію  лише  винятково:  пол.  Ьггиск  —  лемк.  бріх  ‘черево'. 
У  нечисленних  словах  польського  походження  через  морфологічні 
причини  (чергування  звуків,  пов’язані  з  певними  граматичними  катего¬ 
ріями)  був  запроваджений  звук  і,  однак  хронології  звукозмін  це  явище 
не  стосується.  За  приклад  можна  навести  пол.  тос  —  укр.  міць :  моці  ґен. 
одн.  чи  пол.  кгокоз  (із  лат.  сгосиз)  —  укр.  крокіс :  крокосу ;  однак  у  більшості 
слів  такого  пристосування  не  було  —  пор.  пол.  тоїпа  —  укр.  можна  (а  не 
+тігпа)7  пол.  кгок  —  укр.  крок  (а  не  +кгік )  тощо. 

Багато  німецьких  слів  потрапило  в  українську  мову  через 
польське  посередництво.  Якщо  в  польській  мові  вони  мали  звук  о,  його, 
як  і  звичайно,  відтворювано  за  допомогою  и2 :  пол.  /ига7  заст.  /ога 
(з  давн.  верх.  нім.  ьиоге,  нім.  Рикге)  —  укр.  хура ,  діал.  фіра ;  пол.  котпаіа 
(у  XVII  ст.  також  к[6]тпаіа7  давн.  верх.  нім.  *ккатіпйіа)  —  укр.  кімната , 
пол.  копехю  (сер.  верх.  нім.  Капне)  —  укр.  кінва ,  пол.  згиЬа  —  бойк.  сріба 
‘ґвинт',  пол.  діал.  йгоіагг  —  закарп.  друтар  ‘дротяр',  пор.  укр.  дріт  (від 
XVII  ст.)  з  пол.  йгиі  (нім.  Огакі).  Коли  в  польській  мові  звука  о  не  було 
(або  він  лише  обмежено  вживався  в  говірках),  не  можна  виключити 
й  прямого  запозичення  з  німецької,  при  якому  німецький  звук  “о  довге" 
передавався  як  о,  підлягаючи  в  українській  мові  переходові  в  и2  та  далі: 
гніт  із  давн.  верх.  нім.  кпоіе  (пол.  кпоі  із  XV  ст.);  хвіртка  (1591)  з  давн. 
верх.  нім.  ркогіе  (иол./огіа  - /огіка  ~/игїкау  XV  ст.);  набір  з  нім.  Ьог£(еп ) 
(пол.  Ьощ  із  XV  ст.);  шкідник  на  основі  давн.  верх.  нім.  зсайо  (пол.  згкосіа ). 
Латинізми  колір  і  діал.  (від  Сяну  до  Стрия)  гонір  виводяться  від  сер.  пол. 
коїог,  копог  (нині  коїог ;  копог)\  і  так  само  чергування  школа :  шкіл  ґрунту¬ 
ється  на  пол.  згкоіа :  згкбі  (але  прикметник  шкільний  —  то  власний  україн¬ 
ський  витвір). 


768 


45.6  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


Ту  саму  низку  звукозмін  в  українській  мові  пройшли  деякі  за¬ 
позичення  з  інших  мов:  ківш  із  білор.  коуш  (що  походить  від  лит.  каизаз 
‘черпак’);  кіш  із  тур.  ко$  ‘гурт’;  табір  із  тур.  іаЬиг,  можливо,  й  бузівок  ‘од¬ 
норічне  теля’  з  тур.  Ьта&і  ‘теля’  та  чобіт  із  тур.  $аЬа£а  ‘личак’  —  за  умо¬ 
ви,  якщо  в  турецькій  мові  існували  форми  з  о  або  и  в  цьому  складі;  діал. 
(бук.)  непіт  ‘небіж’  із  рум.  пероі. 

Закарпатські  говірки,  де  всі  три  розвоєві  стадії  —  и,  й  та  і  — 
окремішньо  застигли  в  різних  зонах,  користуються  ними  всіма  при  відтво¬ 
ренні  прикінцевого  6  в  запозиченнях  з  угорської:  коротші)  ~  коротші)  ~ 
короткії)  ‘трупа’,  гаскт)  ~  гаскш)  ~  гаскіо  ‘мішок’,  Ьупп)  ~  Ьутйю  ~  Ьутк)  ‘війт’ 
з  уг.  коротко,  гасзко ,  Ьігд  тощо.  Давн.  уг.  козгоп  (суч.  уг.  казгоп)  передається 
якхісен  ‘зиск’. 

Дати  запозичення  всіх  перелічених  вище  слів  є  різні  —  почи¬ 
наючи  від  XV  ст.,  але  не  пізніше  від  XVII  ст.  (як  правило).  У  старіших 
запозиченнях  звичайно  доводиться  мати  справу  з  первісним  звуком  о  (о), 
у  запозиченнях  XVI-XVII  ст.  —  зі  звуком  и.  Це  узгоджується  з  хроно¬ 
логією  розвоєвих  стадій  о>и2(>й)>  і,  потверджуючи  висновки,  зроблені 
на  підставі  аналізу  писемних  пам’яток. 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Наявність  двох  голосних  фонем  типу  и  (що  ми  їх  тут  позначаємо  як 
и  та  и2 )  доволі  часто  трапляється  в  різних  мовах,  але  таке  їх  співіснуван¬ 
ня  здебільшого  не  триває  довго 7.  Окрім  звукової  схожості,  що  створює 
незручності,  в  тодішній  українській  системі  вокалізму  це  була  єдина  пара 
в  межах  того  самого  базового  артикуляторного  типу,  бо  ні  а,  ні  о,  ні  е  не 
мали  парних  собі  звуків.  Отже,  ця  ланка  в  ній  була  слабка  й  фонетично, 
й  фонематично.  У  рамцях  системи,  окресленої  в  32.10,  тобто 

і  и 

У  ”2 

є  о 
а 

могло  статися  або  повернення  и2  до  свого  історичного  попередника  о, 
або  підвищення  його  артикуляції.  Проте,  хоча  колобіжні  процеси  інколи 
й трапляються  (в  нашому  випадку  це  був  би  процес  о>и2> о),  вони, 
як  правило,  не  можуть  зреалізуватися  за  порівняно  короткий  термін. 
Звукозміни  зазвичай  протягом  певного  часу  йдуть  одна  за  одною  в  тому 


7  У  закарпатських  говірках,  що  не  зазнали  просунення  и2  в  й  та  далі  в  і,  як  правило, 
існує  відмінність  між  и2  та  и,  хоча  подекуди  ці  два  звуки  зіллялися  в  один. 


45.6  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


769 


самому  напрямку,  наче  за  інерцією.  Підвищення  артикуляції  голосних 
було  в  цілому  типовим  явищем  під  середньоукраїнську  добу  для  пів¬ 
денної  діалектної  зони:  досить  пригадати  переходи  е  >  і  та  е  >  і  (зеєіь  > 
5І8Ґ)  чи  зміщення  ненаголошених  е  та  о  вгору  до  у  та  и  відповідно.  Цим 
пояснюється  підвищення  артикуляції  и2 ,  що  призвело  до  його  пере¬ 
творення  на  й:  4 

і  й  и 

У 

е  о 
а 

На  цьому  етапі,  слід  гадати,  у  гру  ввійшов  морфологічний 
чинник.  Тогочасна  українська  мова  мала  доволі  багато  чергувань  голосних: 
звук  е  чергувався  з  і  ( шість :  шести,  ґен.);  звук  е  іншого  походження 
(зі  складів,  за  якими  давніше  йшов  склад  із  звуком  ь)  чергувався  в  різних 
говірках  з  і,  й  або  ’и2;  звук  о  чергувався  з  й.  (Існував  ще  звук  і,  посталий 
із  е ,  що  не  вступав  у  чергування:  літо;  і  так  само  чергувань  міг  уникати 
звук  е :  мед :  меду).  За  такого  розмаїття  звукових  реалізацій  усі  ці  чергу¬ 
вання  стосувалися  тієї  самої  морфологічної  категорії,  тобто  протистав¬ 
лення  ном.  одн.  непрямим  відмінкам:  Ьйк  ~  Ьік :  Ьоки ,  хтіГ :  хтеї’и ,  І’исі- 
Ійсі-  ІШ :  Іейи.  Ситуація  вимагала  спрощення  звукового  вияву  цих  чергу¬ 
вань.  Поза  тим,  на  високому  рівні  піднесення  було  непропорційно  бага¬ 
то  фонем  супроти  інших  рівнів.  Обидві  ці  проблеми  розв'язувалися  зсувом 
й  вперед  до  і  (тобто  його  знеогубленням): 


(стрілками  показано  морфонематичні  чергування:  суч.  укр.  бік :  боку , 
хміль :  хмелю ,  лід :  діал.  леду).  Цим,  з  одного  боку,  пояснюється  коротко- 
тривалість  існування  й  в  більшості  українських  говірок,  а  з  другого, 
навпаки,  —  стійкість  системи,  одержаної  внаслідок  зсуву  и2  до  і.  По  суті 
ця  система  (в  наголошених  складах)  утрималася  в,,  більшості  південно¬ 
українських  діалектів  і  в  літературній  українській  мові  аж  до  сьогодні. 

Зсув  и2  >  і  мав  також  поважні  наслідки  для  фонемного  стату¬ 
су  у.  До  цього  зсуву  перед  і  припускалися  лише  м'які  приголосні,  а  перед 
у  лише  тверді.  На  початку  слова  міг  стояти  лише  звук  у  (звукові  і- 
в  початкових  складах  завжди  передував  У):  йскра  проти  їсти.  Це  мало 
призвести  до  злиття  у  та  і  в  одну  фонему,  як  двох  її  алофонів.  Однак 
тепер,  у  зв'язку  зі  зміною  й  >  і,  цей  процес  затримався.  Перед  цим  новим 
звуком  і  приголосні  не  пом'якшувалися,  а  отже  в  українській  мові 
з’явилася  опозиція  за  твердістю/м'якістю  перед  і:  [д]іл  ‘долина'  (ґен.  одн. 


770 


45.6  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


долу)  проти  [сГ ]іл  ‘частка’  (ґен.  одн.  ділу );  [і]ік  ‘гарман’  (ґен.  одн.  току) 
проти  [ї’]ік  чол.  рід.  мин.  часу  (:  текти).  Відповідно,  фонемний  статус 
зберігся  як  за  звуком  і,  так  і  за  звуком  у.  Цим  також  створювалася 
теоретична  можливість  для  запровадження  м’яких  приголосних  у  позиції 
перед  у.  Нехай  пізніше  і  в  обмеженому  обсязі,  але  ця  можливість 
у  літературній  українській  мові  таки  була  зреалізована  в  одній  специфічній 
морфологічній  категорії:  у  ном.  одн.  і  кількох  інших  відмінкових  формах 
прикметників  т.  зв.  “м’якої”  групи  на  кшталт  пізній  (піз[ п’уЩ  —  див.  52.2. 

Щоправда,  задньопіднебінні  в  позиції  перед  і  невдовзі  зазна¬ 
ли  пом’якшення,  що  його  поновлення  для  цих  приголосних  стало  побіч¬ 
ним  наслідком  переходу  и2>  і:  кіт ,  хіть,  загін  тощо. 

Серед  суміжних  слов’янських  мов  опозиція  приголосних  за 
твердістю/м’якістю  перед  і  віднаходиться  лише  в  словацькій,  але  тут  вона 
ґрунтується  на  інших  підставах  (після  злиття  і  та  у  в  і  деякі  приголосні  — 
насамперед  зімкнені  зубні  та  І  —  у  частині  говірок,  переважно  поза  схід¬ 
ною  діалектною  зоною,  зберігають  м’якість  перед  первісним  і  та  твердість 
перед  і,  посталим  із  у\  сію  ‘диво’  проти  йут  ‘дим’)  і  датується  іншим  часом 
(наприклад,  у  західно-  та  центральнословацьких  говірках  —  бл.  XII  ст.). 
Якщо  ж  брати  перехід  и>й>і,  то  він  фактично  є  унікальним  українським 
явищем  —  за  винятком  хіба  що  полабської  звукозміни  о  >  й:  ти /  ‘мій’, 
Ьй£  ‘Бог’,  але  ця  остання  відбулася  безвідносно  до  занепаду  єрів  і  пере¬ 
важно  заторкнула  звук  о  в  позиції,  коли  далі  не  йшов  твердий  зубний 
( ракпй  ‘вікно’,  Ьйіз  ‘біль’).  З-поміж  неслов’янських  мов,  з  якими  укра¬ 
їнська  перебувала  в  контакті,  рівнобіжний  процес  мав  місце  в  ідиші. 
Українському  варіантові  ідишу  притаманний  перехід  в  і  як  довгого,  так 
і  короткого  звука  и,  що  добре  видно  з  того,  як  цією  мовою  відтворю¬ 
ються  українські  топоніми:  Кіїея,  Війпгк,  Вісис  <  Кути ,  Рудники ,  Бучач. 
Північна  ізоглоса  зміни  и  >  і  в  мові  ідиш  проходить  приблизно  вздовж 
межі  між  північно-  та  південноукраїнською  діалектними  зонами,  з  не¬ 
великим  зміщенням  на  північ  8 .  На  проміжній  стадії  в  цьому  процесі  брав 
участь,  як  і  в  українській  мові,  звук  й,  що  його  й  досі  збережено 
у  словацькому  ідиші.  З  погляду  хронології  ці  зміни  мали  б  припадати: 
и  >  й  —  на  XIV  ст.,  й  >  і  —  на  злам  ХУ-ХУІ  ст.  (Йоффе),  але  певності 
щодо  цього  бракує.  Якби  існувала  спільність  між  цією  звукозміною 
та  потрактуванням  и2  в  українській  мові,  це  вимагало  б  її  датування  де¬ 
що  пізнішим  часом.  Однак  у  випадку  деяких  західноукраїнських  топоні¬ 
мів  український  звук  и2  має  в  ідиші  інший  рефлекс,  а  саме  о;:  ВіЬезо уо, 
ІлЬесоух),  2іАес6р),  Во]Ьегік  з  укр.  Грубеїиів ,  Любашів ,  Жидачів ,  Бібрка. 
І  хоча  той  самий  варіант  су  стоїть  на  місці  и  в  топонімі  Ьсуск  (укр.  Луцьк), 
у  цілому  здається,  що  різна  звукопередача  все  ж  віддзеркалює  тут 
відмінність  між  українськими  и  та  и2. 


8  Див.  малу  М.  Герцога  у  вид.  ТНе  РіеШ  о/  УМізН  3,  с.  59. 


45.7  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


771 


7.  НАДПОШИРЕННЯ  І  НА  МІСЦІ  Ь  ТА  О  В  ІНШИХ  ПОЗИЦІЯХ, 

НІЖ  ПЕРЕД  СЛАБКИМ  ЄРОМ 

Щойно  чергування  о :  и  (пізніше  о :  й,  відтак  о :  і)  стало  невмотивованим 
із  фонетичного  погляду,  цілком  природно  з’явилася  тенденція  до  його 
морфологізації,  тобто  поєднання  з  певними  морфологічними  категоріями, 
надто  коли  йшлося  про  низькочастотні  слова.  Ця  тенденція  діяла  в  обох 
можливих  напрямках,  призводячи  інколи  до  витіснення  звука  і  звуком  о, 
а  інколи  навпаки.  Випадки  першого  типу  розглядатимуться  в  59.2-3; 
натомість  у  цьому  розділі  предметом  аналізу  є  надпоширення  і,  що  воно 
може  мати  місце  як  у  поодиноких  словах,  так  і  в  дещо  ширших  групах 
слів.  Цей  параграф  присвячено  першим. 

У  кількох  словах  голосний  і  фігурує  на  місці  звука  о,  посталого 
з  ь ,  який  загалом-то  не  підлягав  переходові  в  и  >  й  >  і;  крім  того,  є  випадки, 
коли  під  цей  процес  підпав  звук  о,  за  яким  не  йшов  слабкий  єр,  тобто 
коли  не  було  потрібних  передумов  для  його  здійснення.  Причини  такого 
поширення  і  й  тут  і  там  можуть  бути  або  парадигматичні,  або  —  нехай 
не  так  часто  —  синтагматичні.  Оскільки  ці  останні  випадки  мотиву¬ 
ються  контекстом,  а  отже  й  витворюються  більш-менш  асі  Ьос,  їх  не  можна 
подати  вичерпно:  вони  пов’язані  з  відкритістю  мовного  матеріалу  для 
індивідуального  маніпулювання  ним.  Одного-єдиного  прикладу  буде  до¬ 
сить:  “Кіт  лівний,  хлоп  мівний  —  всюди  поживиться”  (прислів’я,  Номис 
№  1257).  Оказіональний  прикметник  лівний  утворено  від  дієслова  ловити 
з  застосуванням  моделі  чергування  о :  і,  що  є  звичною  в  загальновжива¬ 
них  лексичних  одиницях  цього  типу,  приміром  проходити :  прохідний , 
догодйти :  догідний  тощо.  Прикметник  мівний  —  то  ще  одне  оказіональне 
утворення,  потрібне  у  прислів’ї  заради  рими.  Цим  пояснюється  наявність 
у  ньому  і.  З  історичного  погляду  поява  цього  звука  тут  нічим  не  ви¬ 
правдана,  бо  слово  тьк)(а)  первісно  мало  в  корені  ь.  (Пор.  також  діал. 
вимівки  'відмагання’  —  Кобилянська  1904).  Однак  для  такого  винаходу 
була  й  парадигматична  мотивація:  прикметники  на  приголосний  +  -пу] 
часто  (хоча  зовсім  не  обов’язково)  містять  звук  і,  й  лівний  до  них 
долучається. 

Такою  є  парадигматична  обумовленість  створення  одиниць 
літературної  мови  на  кшталт  погірдливий  ~  згірдний  від  гордий  (<  §ьгсІ-) 
чи  провілглий  (Стус  1963)  від  *г>ьІ£-  (звідси  ж  походить  і  вогкий  — 
пор.  ц.  сл.  втьдгько);  а  можливо  й  задовільний  —  якщо  цей  прикметник  ви¬ 
водиться  від  дієслова  довьд'Ьти  ‘вистачати’,  а  не  від  словосполуки  до  волі. 

Найтиповішою  поява  і  на  місці  ь  є  в  ґен.  одн.  тих  іменників, 
що  розвинули  тут  у  решті  відмінків  о:  блоха :  бліх ,  брова :  брів ,  сльоза :  сліз 
(давн.  укр.  вдтьХ'ь,  врт^вь,  сдьзт*);  слово  дрова  має  поправну  з  історичного 
погляду  форму  ґен.  мн.  дров  (<  др'ьв'ь),  але  в  говірках  відзначено  й  варі¬ 
ант  дрів.  Іменник  кров  не  має  форми  множини,  але  в  похідному  від  нього 


772 


45. 7  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


недокрів'я  вимовляється  і  (пор.  також  літ.  укр.  інстр.  одн.  кров'ю  проти 
кргв'ю  —  Леся  Українка  1911).  Як  звичайно,  звук  і,  характерний  для 
ґен.  мн.,  зберігається  й  у  здрібнілих  формах:  блішка ,  брівонька ,  слізонька  — 
та  на  додачу  дрівця. 

Досить  винятковий  характер  має  перенесення  і  на  місце  ко¬ 
лишнього  ь  в  ном.  одн.  односкладових  іменників  чол.  роду  (за  моделлю 
бік :  боку)  —  кріт :  крота ,  пліт :  плоту  від  кгьіль,рІьіь  —  пор.  пол.  кгеі,  болт. 
крьт  і  пол.  ріеі,  словац .ріі'. 

Водностайненню  найлегше  піддавалися  префікси.  Якщо  в  їх¬ 
ньому  складі  був  голосний  о,  то  в  позиції  перед  складом  зі  слабким  єром 
він  регулярно  переходив  в  и  >  й  >  і  ( пірнути ,  діткнутися  від  ро  +  гьп -, 
с іо  -і-  іьк-)  —  на  відміну  від  решти  позицій,  де  він  зберігав  своє  питоме 
звучання  ( поринати ,  дотикатися).  З  другого  боку,  якщо  у  складі  префікса 
був  ь,  то  в  позиції  перед  складом  зі  слабким  єром  він  переходив  в  о  ( зозла 
від  вь  +  гьіа).  Усі  ці  форми  з  і  та  з  о  вступили  у  співгру  між  собою, 
внаслідок  чого  звук  і  поширився  на  чималу  кількість  слів,  де  ніякого  єра 
в  наступному  складі  не  було  ( дістати ,  пізнати ),  а  відтак  і  на  префікси 
та  прийменники  з  кінцевим  звуком  ь  ( зіставити ,  зіпсувати ,  надіслати). 
Звісно,  тут  не  могло  обійтися  без  непослідовності:  пор.  помста  і  прірва , 
прізвище  і  прозвати  та  багато  інших  випадків.  У  цілому,  форми  з  і  більш 
поширені  в  південно-західному  наріччі  (за  винятком  лемківських  гові¬ 
рок),  а  форми  з  о  в  південно-східному;  однак  дистрибуція  їх  є  повсюди 
випадковою  й  характеризується  браком  консеквентності,  а  деякі  форми 
є  прив’язані  до  конкретних  лексем*. 

Зокрема,  тільки  і  вживається  у  випадку  прийменника  та  пре¬ 
фікса  хяжь,  утвореного  подвоєнням  гль:  уві  сні ,  увійти.  Звукосполуку  хуь 
на  початковій  позиції  потрактовано  як  и  (див.  19. 1 ),  звідки  походить  гшь  — 
і  коли  тільки  ь  був  тут  у  сильній  позиції,  це  спричинялося  до  хитань  між 
Ш)о  (фонетично  вмотивованою  формою)  та  ит  (морфологічно  перебудо¬ 
ваною  формою),  що  їхнє  суперництво  закінчилося  перемогою  останньої. 
Сполуку  ит  юіогок,  що  належить  до  того  самого  типу,  переосмислено  як 
у  вівторок ,  звідки  суч.  укр.  літ.  вівторок  на  позначення  другого  дня  тижня 
(пор.  у  вовторок  —  Гр.  1593,  вовчлгоркд  —  Баришп.  1696).  Якщо  прикметник 
віскрйвий  'шмаркатий’  має  корінь  $кг~,  як  у  рос.  ц.  сл.  скрд  ‘грудка,  згусток’, 
елемент  яі-  може  мати  в  ньому  те  саме  походження.  Так  само  в  парадигмі 
теп.  часу  дієслова  узяти  ( візьму ,  візьмеш  —  давн.  укр.  візьму,  в'ьзьмєши 
тощо)  наявність  і  в  першому  складі  може  бути  зумовлена  розповсю¬ 
дженням  відповідної  форми  того  ж  таки  префікса  (проте  пор.  45.8).  Форма 
вічі,  вживана  у  вислові  у  вічі ,  також  постала  внаслідок  переосмислення 
сполуки  ув  +  очі ,  однак  і  тут  узято  з  лок.  двоїни  увічню ,  від  ( и)хуь  +  осуи. 

9  Щодо  форм  із  у  (проміжна  стадія)  —  див.  1 7.5. 3  погляду  історії  мови,  непоправні 
форми  з  витісненим  звуком  о  засвідчені  принаймні  з  кінця  XVI  ст.:  д^сталса  ‘дістався’ 
(Язл.  Єв.). 


45.8  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


773 


Аналогічне  походження  має  й  прикметник  ввічливий.  У  формах  навіщо , 
завіщо ,  утворених  від  па  (або  га)  +  сьіо ,  поява  і  пояснюється  вторинним 
поділом  префікса/прийменника  гал  на  дві  частини,  що  з  них  и  сприймано 
як  справжній  прийменник,  а  VІ  —  як  підсилювальний  елемент,  спромож¬ 
ний  бути  носієм  фразового  наголосу,  а  отже  й  здатний  так  само  долучатися 
до  інших  прийменників:  па  +  іл-,  га  +  т-  за  позірною  аналогією  з  и  +  гяЧ 

Крім  випадків  появи  і  на  місці  ь,  існують  інші,  коли  цей  звук 
хоч  і  стоїть  на  місці  о,  однак  у  позиції,  що  не  вимагала  такого  переходу. 
З-поміж  них  відносно  найчисленнішу  групу  утворюють  іменники  жіно¬ 
чого  роду  на  - івля ,  наприклад:  торгівля  (засвідчене  зі  звуком  и  ще  1378  р. 
у  грамоті  з  Перемишля:  торгувлл),  годівля ,  будівля ,  купівля ,  зимівля , 
заготівля ,  а  також  покрівля ,  де  первісний  звук  о  належав  до  складу  кореня. 
Натомість  історично  виправданий  тут  звук  о  зберігся  хіба  що  у  слові 
ловля  (якщо  то  не  є  недавнє  запозичення  з  російської)  та  в  топонімах 
на  кшталт  Теребовля ,  Головле  (поблизу  Острога),  Половле  (поблизу  Луць¬ 
ка),  гідронімі  Наровля  (доплив  Прип’яті),  а  також  у  назвах  на  -омля 
( Боромля ,  Гостомля  та  ін.,  проте  пор.  гідронім  Хотімля  у  сточищі  Дінця). 
В  іменнику  сер.  роду  немовля  о  походить  від  ь.  Як  здається,  іменники 
жін.  роду  на  -овля  >  -івля  являють  собою  інновацію,  датовану  XIV  ст. 
Зважаючи  на  такий  пізній  час  їх  появи,  вони,  мабуть,  від  самого  початку 
взорувалися  на  інших  іменниках,  що  первісно  мали  єр  у  складі  своїх 
суфіксів  (типу  вєчєрьня,  дворьня  тощо  —  див.  також  3.9,  прим.  22).  Анало¬ 
гічний  випадок  становить  ніздря ,  де  теж  ніколи  не  було  єра. 

У  слові  після ,  утвореному  від  ро-8Іе<Іь ,  буквально  ‘по  слідах’, 
поява  звука  і  спричинена  співгрою  з  прийменником  біля ,  що  походить 
від  *ро  Аьіе  ‘уздовж’  (давн.  укр.  подт^дгь  —  пор.  36.3, 3),  де  після  о  йшов 
склад  зі  слабким  єром.  У  лемківському  діалекті  досі  є  слово  піля  ‘поблизу’, 
а  в  лемківському  тексті,  датованому  1758  р.,  подибуємо  пуздя  ‘поблизу’  — 
суміш  двох  попередніх  слів.  Пор.  також  діал.  (Житомирщина)  кіля 
‘поблизу’,  утворене  від  коло  при  його  помішанні  з  біля. 

До  слова  кім'ях  звук  і  потрапив,  мабуть,  зі  збірного  іменника 
кім' я,  де  після  т  ішов  слабкий  ь.  Слово  двічі  походить  від  Аюоісі  (пор. 
двоичЬ  —  Іп.  літоп.  1093,  двучи  —  Онуф.  Харк.  1699;  нжн.  луж.  сішсдсе);  наяв¬ 
ність  і  тут  є  вмотивована  історично,  хоча  тепер,  після  втрати ],  він  і  стоїть 
начебто  у  відкритому  складі. 


8.  НАДПОШИРЕННЯ  І  В  ПОВНОГОЛОСИХ  СПОЛУКАХ 

Звук  о,  що  був  розвинувся  в  повноголосих  сполуках,  у  низці  звукозмін 
від  о  до  і  участі  не  брав,  можливо  через  те,  що  від  початку  характеризу¬ 
вався  ширшою  артикуляцією  (див.  21.3).  Проте  десь  із  кінця  XVII  ст. 


774 


45.8  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


в  повноголосих  сполуках  на  письмі  також  починають  з’являтися  букви 
у,  ю  та  ’Ь  (нехай  ще  нечасто):  увол'Ькт»  'потяг  геть’  (Полт.  1671),  ворутгь 
'воріт’  (Полт.  1673),  оболюкт*  ‘надяг’  (Ключ  1695),  вор>рг  (Полт.  1699, 1700), 
дорюгь  'доріг’  (Конис.  1747;  доруг  1753);  і  те  саме  спостерігається  у  відкри¬ 
тих  складах:  нлвол'Ьклєтгь,  звол'Ькллт*  (Сам.  Вел.  1720). 

В  оперті  на  такі  сучасні  українські  форми,  як  борід  ґен.  мн., 
борідка  проти  колод ,  колодка ,  була  висловлена  приваблива  гіпотеза  (Була- 
ховським),  згідно  з  якою  перехід  о  в  і  зумовлювався  новим  акутом 
(пор.  борода :  бороду  проти  колода :  колоду  —  див.  7.2).  Однак  потверджен¬ 
ня  її  немає.  Фонематичні  протиставлення  за  тоном  у  XVII  ст.  належали, 
звичайно,  до  давно  забутого  минулого,  а  до  того  часу  немає  жоднісінького 
прикладу  якої-небудь  зміни  о  в  повноголосих  сполуках,  навіть  у  тих 
пам’ятках,  де  розрізнення  зміненого  та  незміненого  о  проводиться  (май¬ 
же)  систематично,  як  у  Бер.  Напк.  XIV  ст.  Ба  більше:  за  даними  сучасної 
літературної  мови  та  говірок,  форми,  де  колись  був  новий  акут,  якщо 
й  мають  перевагу  в  плані  наявності  і  (а  в  говірках  це  також  може  бути 
и,  й  або  дифтонг),  то  лише  мінімальну.  Нижче  подаються  відповідні 
приклади,  згруповані  за  морфологічними  категоріями,  й  у  кожній  групі 
на  початку  стоять  слова  з  новим  акутом,  а  після  крапки  з  комою  —  слова 
з  іншими  типами  інтонації  (здебільшого  з  акутовою): 

а)  ном.  одн.  іменників  чол.  роду:  прикладів  із  новим  акутом  немає; 
поріг ,  околіт  'сніп  соломи’  (також  околот ),  оборіг ,  сморід ,  навиворіт , 
жайворін ;  діал.  воріг  (наприклад,  Підбуж,  Заліщики,  Сучава) 10 ,  жбліб 
(наприклад,  Чернівці,  західна  частина  Закарпаття),  поворіт ,  коловоріт ; 

б)  ґен.  мн.  і  здрібнілі  форми:  борін ,  борід :  борідка ,  голів :  голівка  (але 
голов  —  Франко  1900),  сторін :  сторінка ,  доліт :  долітце,  сковорід : 
сковорідка ,  волічка ;  корів :  корівка,  воріт '.ворітну,  боліт:  болітце, 
доріг :  доріжка,  діал.  колід :  колідка  (наприклад,  Гостомля,  Овруч),  ворін 
(наприклад,  Переяслав,  Чорнобиль,  Ушиця,  центральна  та  західна 
частини  Закарпаття),  хорім  ‘кімнати’  (наприклад,  Північна  Букови¬ 
на),  полова :  полівка  (південна  частина  Київщини),  солома :  солімка 
(Стефаник  1897:  на  солімці)  —  усі  з  первісною  акутовою  інтонацією; 

в)  іменники  сер.  роду  на  -а  (первісно  на  -ь]е)\  підборіддя,  узголів'я, 
роздоріжжя,  Запоріжжя,  поління  (діал.  поліття)\  однак  лише 
безголосся,  колосся,  волосся,  хоча  всі  вони  мають  новий  акут  (але 
VО^І8уа  у  трьох  селах  на  заході  Закарпаття);  боління  ‘плесо’  (Чернігів; 
пор.  рос.  болоньє  ‘луки’); 

г)  іменники  з  іншими  суфіксами:  заворітниця  'висувна  жердина  у  во¬ 
ротах’,  корівня',  також  прикметник  заворітний,  діал.  горідчик  ‘клумба’ 
(північна  частина  Київщини); 

10  У  цих  і  наступних  прикладах,  узятих  із  говірок,  відмінність  між  вимовою  на  місці 
о  звуків  і,  й  або  дифтонга  не  враховується. 


45.9  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


775 


ґ)  чол.  рід  одн.  мин.  часу:  волік,  також  ітеративні  форми  (у  відкритих 
складах):  волікати ,  виполіскувати  (див.  46.4). 

Дистрибуція  форм  з  і  та  з  іншими  звуками  по  діалектах  є  дуже 
строката  й  міняється  від  однієї  дрібної  місцевої  говірки  до  іншої;  крім 
того,  неоднаковим  є  й  набір  слів,  що  підлягають  або  не  підлягають  цій 
зміні.  Усе  це  свідчить  на  користь  пізнього  датування  цього  морфологічно 
зумовленого  процесу,  що  мав  проходити  одночасно  в  різних  місцевостях. 
То  є  ще  один  прояв  тенденції  до  посилення  морфологічного  чинника, 
яка  спостерігалася  в  українській  мові,  починаючи  з  XVII  ст.  Ледве  чи 
випадково  більшість  із-поміж  найдавніших  прикладів  у  пам'ятках,  що  їх 
наведено  на  початку  цього  параграфа,  —  то  слова,  в  яких  не  було  нового 
акута.  Показово,  що  говірки  в  зонах  нового  заселення  (ХУІІ-ХУІІІ  ст.), 
а  також  ізольовані  від  основної  маси  українських  діалектів  під  означену 
добу  або  пізніше,  не  мають  і  у  словах,  де  первісно  був  новий  акут.  Форми 
на  кшталт  головка  засвідчено,  скажімо,  в  Єйську,  Добруджі  та  кількох 
найзахідніших  українських  селах  у  Східній  Словаччині.  Якби  то  була 
архаїчна  риса,  притаманна  часам,  коли  ще  існували  опозиції  за  інтона¬ 
цією,  слід  би  було  чекати  її  збереження  якраз  в  ізольованих  периферійних 
зонах.  Ілюзія  щодо  впливу  нового  акута  на  поширення  звука  і  в  повно¬ 
голосих  сполуках  пояснюється  тим,  що  він  здебільшого  стоїть  під  наголо¬ 
сом.  Це  є  типова  прикмета  східноукраїнських  діалектів,  на  яких  базується 
звукова  будова  сучасної  української  літературної  мови. 


9.  НАДПОШИРЕННЯ  І  ЧЕРЕЗ  УОДНОСТАЙНЕННЯ  ПАРАДИГМ 
ІЗ  ВИПАДНИМ  ГОЛОСНИМ 

Якщо  в  первісно  трискладових  (і  довших)  словах  останні  два  склади 
містили  єри,  а  попередній  (тобто  третій  від  кінця)  —  голосний  о,  то  до  ньо¬ 
го  застосовувано  чергування  на  кшталт  суч.  укр.  овес :  вівса  (з  ОVЬ8ь : 
огьза),  овець :  вівця  тощо.  Таке  подвійне  чергування  (о :  і  та  е/о :  0)  пере¬ 
важно  підлягало  усуненню,  частіше  розповсюдженням  на  всі  форми  зву¬ 
ка  і  ( лікоть :  ліктя,  ніготь :  нігтя),  інколи  звука  о  ( коець  ‘різновид  кур¬ 
ника':  койця). 

Такі  водностайнення  спостерігаються  вже  в  XVII  ст.  (кунєц 
‘кінець'  —  Молд.  гр.  1619,  топонім  Коіесг  —  Веаиріап  1653,  якщо  він  має 
вимовлятися  Рувець;  суч.  укр.  рівець ),  але  аж  до  останньої  його  чверті 
вони  мають  винятковий  характер  й  набувають  помітного  поширення  вже 
ближче  до  зламу  століть:  села  Вєчурок  (Пирят.  1686),  села  Харкувєц 
(Пирят.  1693,  1698),  села  Прих\дюк  (Пирят.  1700),  в-Ькєігь  ‘вікон' 
(Тиш.  Алекс.  поч.  XVIII  ст.),  пахові*  (Сам.  Вел.  1720),  кінець  (Суплика 
кін.  XVIII  ст.)  тощо. 


776 


45.9  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


Під  цей  процес  підпали  такі  основні  типи  слів: 

а) .  Іменники  з  суфіксом  -ьс-  (суч.  укр.  -ес9 :  -0с9  +  V):  кінець :  кінця, 
кібець :  кібця,  стілець :  стільця,  сирівець :  сирівця,  удівець :  удівця  тощо; 
кільце : кілець,  Чернівці:  Чернівець  тощо;  з  другого  боку  — хлопець : 
хлопця,  ловець  \ловця,  творець '.творця,  копець  :копця  (і  кіпця), 
котець :  котця,  службовець :  службовця  тощо.  Вживання  і  чи  о  зале¬ 
жить  від  конкретного  слова,  і  хитання  щодо  вибору  одного  з  цих 
звуків  іноді  тривають  і  подосі,  наприклад  гінець  ~  гонець ,  гідронім 
Дінець  ~ Донець  та  ін.  Загальна  тенденція  полягає  в  тому,  що  звук  і 
застосовується  в  іменниках,  утворених  від  власних  імен  людей 
( петлюрівець )  та  від  топонімів,  що  місять  і  (харківець  <  Харків, 
чернігівець  <  Чернігів ),  а  звук  о,  навпаки,  в  іменниках,  утворених  від 
прикметників  на  -ояуі  ( торговець ,  промисловець ,  яловець)  або  скла¬ 
данням  основ  (пішоходець,  богомолець ,  чорноморець)  тощо.  Показово, 
що  і  не  трапляється  на  місці  ь  та  в  повноголосих  сполуках  (замовець, 
угорець,  литовець,  молодець,  холодець  тощо).  Однак  ситуація  ще  не 
вистоялася,  поготів  у  говірках,  і  для  варіацій  лишається  досить  місця: 
пор.,  наприклад,  узвичаєну  форму  панотець  та  варіант  панвітець 
(Бердник  1971). 

б) .  Іменники  з  суфіксом  -ьк-  (суч.  укр.  -ок:-0к  +  V):  візок:  візка, 
дзвінок :  дзвінка,  кілок :  кілка,  топонім  Брідок  (Вінницька  обл.  —  пор. 
брід)',  жінка :  жінок  (і  звідси  ж  жіночий),  куріпка :  куріпок,  тощо; 
з  другого  боку  —  коток :  котка,  мозок :  мозку  (також  мізок:мізку, 
де  і,  безперечно,  є  наслідком  дії  аналогії,  бо  в  первісній  формі  тог£ь 
не  було  двох  складів  із  єрами).  Якщо  перехід  до  і  має  місце,  цей 
звук  поширюється  відтак  і  на  здрібнілі  форми,  навіть  у  відкритих 
складах:  кілок :  кілочок ,  кізка :  кізонька  тощо.  Вжиток  і  чи  о  знов-таки 
залежить  від  конкретного  слова,  і  знов-таки  типовим  є  збереження  о, 
посталого  з  ь,  а  також  ужитого  у  складі  повноголосих  сполук:  лобок, 
відсоток,  холодок,  коробок  та  ін.  У  деяких  говірках  первісне  чергу¬ 
вання  залишилося  практично  непорушеним  (наприклад,  у  долині 
Тур’ї  на  Закарпатті). 

в) .  Різне.  В  іменниках  із  непродуктивним  суфіксом  -ьі(ь)  (суч.  укр. 
-оі9 :  -0і9  +  V)  звук  і  розповсюдився  на  всі  форми:  лікоть '.ліктя, 
ніготь '.нігтя,  кіготь '.кігтя  (пор.  кихтьі  мн.  —  Фот.  1749,  але  ще 
1844  р.  у  Куліша:  локоть),  —  за  винятком  слова  дьоготь  (можливо, 
запозиченого  з  білоруської  мови).  Навпаки,  звук  о  поширився  на  всі 
форми  в  корені  слова  оцет :  оцту  (пор.  лемк.  оцет :  віцту)  та  у  словах 
на  -еі  <  -ьіь:  осел :  осла,  орел :  орла,  козел :  козла,  котел :  котла  (але 
віслюк,  здрібн.  кізлик- козлик]  у  південно-західному  наріччі  в  усіх 
таких  формах  переважає  і). 

Якщо  звук  і  фігурує  в  префіксі  іменника,  то  він  зазвичай  збері¬ 
гається  в  усіх  формах  парадигми:  піхви :  піхов.  Форма  ґен.  мн.  може  бути 


45.10  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


111 


цілком  приподібнена  до  ном.  одн.:  прірва :  прірв  замість  сподіваної  форми 
+р^о^ОV  ( <рго-гью-ь ).  Навпаки,  у  слові  підошва  звук  і  розповсюдився 
від  ген.  мн.  (роНьзьюь ),  де,  своєю  чергою,  о  в  другому  складі  взято  з  ном.: 
суч.  укр.  підошов . 

У  числівнику  вісім ,  згідно  зі  сподіваннями,  в  першому  складі 
звучить  і,  а  в  непрямих  відмінках  о:  восьми  (від  озть :  озті );  натомість 
несподіваною  є  наявність  і  у  другому  складі,  де  цей  звук  з’явився  під 
впливом  числівника  сім  (див.  44.4). 

Звук  і  також  фігурує  в  імені  Пріся  —  зворотному  утворенні 
від  Пріська ,  покликаному  “ушляхетнити”  цю  форму,  що  сприймалася 
як  зневажлива. 


10.  НАДПОШИРЕННЯ  І  НА  МІСЦІ  II 

Літературна  українська  мова  налічує  кілька  слів,  у  яких  і  стоїть  на  місці  и 
(з  прасл.  її  або  р):  заміж  (однак  замуж  —  Франко  1900),  діброва  й,  мабуть, 
також  кадіб  (фактично  —  від  ка-сІьІЬь ,  пор.  довбати ,  але,  ймовірно,  через 
добре  знану  в  діалектах  форму  кадуб ,  що  являє  собою  помішання  з  дуб). 
Осібно  стоїть  іменник  огірок.  У  ньому  і  теж  походить  з  її  (це  слово  є  запо¬ 
зиченням  із  гр.  аустрод),  але  його  появу  спричинило  помішання  з  прикмет¬ 
ником  гіркий ,  про  що  свідчать  написання  типу  огороісь  (наприклад, 
Льв.  Ставр.  бр.  1596,  Славин.  1642),  які  з’явилися  раніше  від  наведених 
вище  слів.  Крім  того,  огірок  має  більшу  від  них  зону  поширення,  охоплю¬ 
ючи,  зокрема,  бойківські,  лемківські  та  закарпатські  говірки.  Можливо, 
у  формі  1  ос.  одн.  візьму  та  решті  форм  майбутнього  часу  звук  і  також 
походить  із  и:  гльгьти  >  иг’ти  (альтернативне  пояснення  запропонова¬ 
но  в  45.7).  Форми  відтіля  та  відкіля  могли  бути  українськими  замінниками 
білоруських  форм  із  и  (суч.  білор.  адтуль ,  адкуль ),  широко  вживаних  за 
середньоукраїнської  й  особливо  за  ранньосередньоукраїнської  доби,  але 
так  само  вони  могли  долучитися  до  групи  слів  зі  специфічним  і  на  кшталт 
біля,  після ,  діал.  кіля ,  які  до  того  ж  мали  аналогічну  модель  наголошення 
(див.  45.7).  Цьому  процесові  могла  сприяти  наявність  форм  відтіль  і  відкіль 
з  регулярним  і. 

*  *  *  У  говірках  існує  ще  чимало  випадків  вимови  і  на  місці  и,  які  принагідно 
вживаються  й  у  літературних  творах.  До  них  можна  віднести  такі 
діалектні  форми:  мабіть  (наприклад,  Марко  Вовчок  1857;  також  гуц.), 
щонебідь  (у  Прилуці,  на  Буковині),  каламітний  (Сучава),  перін  ‘грім’ 
(Посяння),  хоміт  (Посяння),  бовдір  ‘димар’  (Воронізька  обл.),  ястріб 
(Поділля,  Буковина)  —  якщо  це  слово  виводиться  від  яструб  (бо  воно 
може  так  само  походити  від  форми  ястряб  —  пор.  білор.  ястраб,  пол. 
Іазіггф,  —  будучи  наслідком  переходу  ’а  >  %  характерного  для  півден- 


778 


45. 10  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


но-західного  наріччя;  див.  41.3),  кузьмірки  (Куп’янка,  Лубні)  —  пор.  рос. 
жмурки ,  можливо  й  отрібки  ‘лівер’  (Полтава),  якщо  це  слово  спорід¬ 
нене  з  рос.  отруби  ‘висівки’  або  якщо  воно  утворене  з  о-і0г 
(як  у  терти)  - дЬ -  (суфікс). 

Як  здається,  на  Закарпатті,  особливо  в  його  західній  частині 
та  довкола  Берегова,  звук  і  заступає  и  частіше,  ніж  у  будь-якому  іншому 
регіоні  України.  Крім  слова  бріх ,  яке  може  бути  місцевим  варіантом 
відтворення  пол.  ЬггисН  (див.  45.5),  тут  зафіксовано  такі  форми,  як  кітя, 
бійний  ‘буйний’,  полідне ,  коїиіля  ‘сорочка’,  щіпак ,  кліч  ‘ключ’,  хрігц, 
де  це  явище  не  обмежується  тільки  закритими  складами.  У  дієсловах 
третього  класу  на  -тхйу  звук  і  може  з’являтися  у  формах  теп.  часу: 
бесідію  (між  Літмановою  та  Цірокою).  До  наведеного  переліку  можна 
додати  форми  к[ії]зня  та  к[й]хня  з  тих  закарпатських  говірок,  де  вжи¬ 
вається  й.  Нарешті,  сюди  може  належати  й  дублетний  бойківський 
топонім  Бутля  ~  Бітля,  що  виводиться,  мабуть,  від  рум.  Ьоіеі  ‘отара’. 

Не  так  часто  трапляються  зворотні  приклади  (менш  ясні),  ко¬ 
ли  и  фігурує  на  місці  і.  У  літературній  українській  мові  сюди  можуть 
належати  такі  слова:  гультяй  —  якщо  це  слово  походить  від  прикмет¬ 
ника  голий  (під  вторинним  впливом  асоціації  з  дієсловом  гуляти ), 
пор.  діал.  гільтяй\  чухрати ,  пор.  діал.  (лемк.)  чіхратий  ‘обшарпаний’, 
словац.  сесНга  ‘пелехи’  (хоча  ймовірнішим  тут  є  прояв  “укання”  — 
див.  40.8);  осоружний  —  якщо  це  слово  споріднене  з  пол.  зю§і  ‘міцний’, 
ц.  сл.  срдгь  ‘загрозливий’. 

Спокушає  перспектива  пояснити  всі  ці  нерегулярні  форми  по¬ 
міщанням  и та  и2  до  переходу  и2>й>й>і,  адже артикуляторна й акус¬ 
тична  близькість  цих  двох  голосних  свою  роль  тут  напевне  відіграла. 
Одначе  їх  географічна  дистрибуція  відзначається  специфікою.  Попри  те, 
що  вони  розпорошено  трапляються  в  різних  зонах,  усе  ж  є  два  регіони 
найбільшої  їх  концентрації:  з  одного  боку,  це  Полтавщина  та  Середня 
Наддніпрянщина,  з  другого  —  Закарпаття 11 .  То  є  зони,  де  говірки  з  ви¬ 
мовою  і  та  говірки  з  вимовою  и  перемішалися  між  собою.  Звідси  випли¬ 
ває,  що  відхилення  найімовірніше  були  спричинені  міждіалектними 
запозиченнями,  що  здійснювалися  або  безпосередньо,  або  як  намагання 
надпоправного  “поліпшення”  місцевих  форм.  В  умовах  контактування 
з  говірками,  в  яких  вимовлявся  звук  и21  ті,  що  говорили,  приміром,  замуж , 
могли  вважати  цю  форму  за  непоправну  (бо  зі  звуком  и2 ),  а  отже  й  ви¬ 
правляли  її  на  заміж. 

Хронологія  появи  цих  форм  у  писемних  пам’ятках  начебто  по¬ 
тверджує  таке  припущення.  Такі  пам’ятки  лише  зрідка  датуються  рані- 
шими  часами,  ніж  середина  XVII  ст.,  тобто  йдеться  про  період  активного 
перемішання  північних  і  південно-західних  говірок  у  Середньому  По¬ 
дніпров’ї  та  землях,  розташованих  далі  на  схід.  Помішання  форм  спочатку 


11  Щодо  першого  —  див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  на  с.  139,  а  також  його  мали  в  УЛГ, 
с.  43,  СГ,  с.  16. 


45 . 1 1  Просунення  вперед  і  знеогублення  и2 


779 


виявляється  в  написанні  о  замість  у  (слід  пам'ятати,  що  тогочасні  освічені 
автори  намагалися  уникнути  позначення  на  письмі  звуків  и,  й  чи  і  на 
місці  о,  дотримуючись  етимологічного  правопису):  іастрок  (Памва  Бер. 
1627),злможгь  (Полт.  1668,  Пирят.  1683),  також  дикровлх'ь  (Данил.  1776) 
та  ін.  Лише  для  слова  діброва  існують  значно  давніші  записи  з  буквою  о 
(доврови  ак.  мн.  —  Гр.  1377,  Перемишль;  докровд  —  Гр.  1445,  Луцьк).  Якщо 
то  не  є  правописні  помилки  (в  обох  грамотах  віднаходяться  також  форми 
з  и),  вони  можуть  бути  вказівкою  на  протоукраїнську  деназалізацію 
{Л^Ь^ОVа  ~  сІоЬгоюа).  Але  ці  форми  так  чи  так  не  пояснюють  пізнішого 
переходу  до  і,  оскільки  в  цьому  слові  ніколи  не  було  єра  між  Ь  і  г.  Отже, 
незалежно  від  того,  чи  існувала  форма  <іоЬ^ОVа  під  давньоукраїнську 
чи  ранньосередньоукраїнську  добу,  сучасне  українське  слово  діброва  не 
могло  з  неї  розвинутися  й  мусило  викшталтуватися  внаслідок  міждіа¬ 
лектних  запозичень,  як  і  решта  форм  з  і  на  місці  и  та  навпаки. 


11.  ПРОЦЕСИ  В  ПІВНІЧНОМУ  НАРІЧЧІ 

*  *  *  Можна  гадати,  що  протягом  середньоукраїнської  доби  певні  зсуви  за- 
торкнули  північноукраїнські  дифтонги,  які  являли  собою  рефлекси 
наголошеного  о  в  позиції  перед  складом,  де  первісно  був  слабкий  єр. 
Проте  ці  зсуви  не  потверджуються  жодним  фактичним  матеріалом, 
і  вписати  їх  у  якісь  точні  часові  рамці  практично  немає  змоги.  Тому 
лише  загальний  огляд  їх  еволюції  подається  в  59.6  (для  середньоукра¬ 
їнської  та  пізньосередньоукраїнської  доби  вкупі). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділів  21,  27  і  33,  до  якої  можна 
додати: 

1.  Булаховський  Л.  «Порівняльно-історичні  розвідки  в  ділянці 
українського  наголосу».  Мовозн.  7, 1936  (Передрук  у  вид.: 
Булаховський  Л.  Вибрані  праці  в  п'яти  томах  2.  К.,  1977). 

2.  Булаховский  Л.  «Отражения  так  назьіваемой  новоакутовой 
интонации  древнейшего  славянского  язьїка  в  восточнославян- 
ских».  ВЯ 1958, 2. 

3.  Шулан  Б.  «Дало  ли  венгерское  -б  славянское  -ос?»  Зіаілса  1. 
ОеЬгесеп,  1961. 

4.  Латта  В.  «К  вопросу  икавизма  в  украинских  говорах  Восточ- 
ной  Словакии»  1. 5РШК  15, 1963. 


46.  РОЗПОВСЮДЖЕННЯ  ЗВУКА  і 
НА  МІСЦІ  ’й 


1.  Загальні  завваги .  780 

2.  Свідчення  пам’яток .  781 

3.  Участь  чужомовних  слів  у  переході  (е)  >  ’й  >  і  .  783 

4.  Розповсюдження  і  таповноголос .  784 

5.  Розповсюдження  і  при  водностайненні  парадигм 

із  випадним  голосним .  785 

6.  Невмотивоване  розповсюдження  і  .  786 

7.  Умови  та  наслідки .  786 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Щодо  потрактування  ’й  (рефлекса  протоукраїнського  та  давньоукраїн¬ 
ського  е  в  позиції,  коли  далі  йшов  склад  із  первісним  слабким  ь), 
середньоукраїнська  доба  в  ґрунті  речі  являла  собою  час  розповсюджен¬ 
ня  цього  рефлекса  ’и ,  тобто  звука  ’і,  який  був  з’явився  в  карпатських 
(бойківських)  та  волинських  говірках  бл.  1560  р.  (див.:  33.5).  До  кінця 
середньоукраїнського  періоду  звук  і,  вочевидь,  запанував  на  всіх  південно¬ 
українських  теренах,  за  винятком  найзахіднішої  периферії  (закарпатська, 
лемківська,  західна  частина  надсянської  діалектних  зон),  де  й  надалі  збері¬ 
гався  звук  ’и. 


46.2  Розповсюдження  звука  і  на  місці  9й 


781 


2.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ'ЯТОК 

Якщо  в  пам'ятках,  датованих  останніми  десятиріччями  ранньосередньо- 
української  доби,  приклади  вживання  і  (<  ’ії)  здебільшого  трапляються 
в  дієслівних  формах  мин.  часу,  за  середньоукраїнських  часів  уже  й  інші 
частини  мови  так  само  мають  своє  представництво.  Поширення  вжитку 
і  <  ’й  найкраще  увиразнюється  при  розгляді  пам'яток  за  регіональним 
принципом. 

Найбільшу  кількість  прикладів  наявності  і,  звичайно,  містять 
пам’ятки  бойківські  та  волинські:  прив'Ь(д),  принось,  р’Ькь  'сказав'  (Уч.  Єв. 
29519),  вьів'Ьль,  тгЬкль  'тік'  (Уч.  Єв.  31)  —  усі  бойк.;  з-поміж  волинських 
можна  навести  вес'кд  'веселий',  мітлами  (Стр.  Хр.  кін.  XVI  ст.),  поггЬл 
(Лік.  1607)  тощо,  й  доволі  регулярно  в  численних  текстах  XVIII  ст., 
наприклад,  політь,  колісн*  ґен.  ми.,  пч'Ьлт* 1  ген.  мн.  тощо  (Книж.  госп.  1788). 

Буковина  та  Покуття:  Молд.  гр.  1634  містить  форму  кюткд 
'тітка',  Веаиріап  1653  ще  подає  покутські  топоніми  зі  звуком  и  ( й ):  Кепи/се , 
Коти  (суч.  укр.  Гринівці,  Корнів).  Проте  водночас  трапляється  й  і  —  що¬ 
правда  здебільшого  в  закінченнях  (піддатливих  на  міжпарадигматичні 
водностайнення,  а  отже  й  не  зовсім  певних  із  погляду  фонологічної  досто¬ 
вірності):  господдрим  дат.  мн.;  пор.  також  ім'я  Тоддир  (Молд.  гр.  1634) 1  2 3. 

Львівські  та  наддністрянські  говірки:  Ст.  Зиз.  1596  уживає  і 
в  мин.  часі  дієслів  та  и  деінде:  зв'Ьдь  ‘спокусив’,  н-Ьсдт*  проти  крдю(в) 
ґен.  мн.,  в  ню(м)  ‘у  ньому’  тощо,  але  в  Лавр.  Зиз.  1596  знаходимо  ндм'Ьтгь 
‘намет’  та  поиднднє  ‘замирення’,  а  в  Ів.  Виш.  1600  вип'Ьк  чол.  рід.  мин.  часу 
сусідує  зі  всЬгдьі  ‘завжди’  та  с'Ьд  ґен.  мн.  Відтоді  число  випадків  позначення 
і  на  письмі  невпинно  зростає:  погр'Ькт*  ‘похорон’  (Льв.  Ставр.  бр.  1607), 
в  сриврє  ‘у  сріблі’  (Льв.  Ставр.  бр.  1616),  погр'Ьвь  (Уч.  Єв.  1634),  здвс'Ьгди 
(Уч.  Єв.  1645);  лише  в  текстах,  писаних  поляками,  переважають  форми 
з  її,  можливо  тому,  що  тут  ішлося  радше  про  стилізацію  під  українську 
мову,  ніж  про  відтворення  справжньої  мовної  практики,  й  у  рамцях  такої 
стилізації  вимова  и  на  місці  е  (як  і  на  місці  о)  правила  за  українську 
рису  раг  ехсеїіепсе,  пор.  у  Са\у.  1619:  оііик  ‘утік’  —  але  в  нього  ж  таки  й  гукі 
‘сказав’,  ргупіз  та  надпоправне  тюрїкіі  ‘в  пеклі’  —  та  в  Кондр.  1693:  сііикйагу 
‘дігтярі’,  таіїиг  ак.  одн.  (у  дійсності  перед  ь),  таііипко  вок.  одн.  (але  також 
гакгуЬ  ‘загріб’)^. 

Поділля  може  бути  представлене  такими  прикладами,  як  ім’я 
Ьаюгіп  (Вірм.  1559;  це  слово  не  є  аж  надто  показове,  бо  в  ньому  міг  бути 


1  Коли  дотичному  голосному  передує  середньопіднебінний  приголосний,  ідеться 
про  рефлекси  е  в  тих  говірках,  де  за  протоукраїнських  часів  не  було  переходу  еа  >  о,  та 
про  рефлекси  о  в  тих  говірках,  де  цей  перехід  мав  місце. 

2  Ізольований  приклад  Вншнивци  в  Молд.  гр.  1437  —  то,  напевне,  упереджувальна 
або  інерційна  описка. 

3  У  випадку  Кондр.  форми  з  и  можуть  також  мати  поліське  (північноволинське) 
походження. 


782 


46.2  Розповсюдження  звука  і  па  місці  9й 


звук  е ),  приніс,  р-Ьк,  л'Ьг  (Шаргор.  1660),  р'Ькши  ‘сказавши7  (Гадинк.  зб. 
1736).  Проте  Оксф.  Гепт.  1667  усе  ще  подає  л\юд  (~міод)  ‘мед7,  намют 
‘намет7,  тютка  ‘тітка7. 

У  Києві  поворотний  пункт  щодо  вжитку  форм  із  і  припадає 
на  20-ті  рр.  XVII  ст.  Ще  1622  р.  Сакович  писав  нєприлтєлкж,  в  нюй,  а  Памва 
Беринда  1616  р.  —  весюлт^,  але  вже  1627  р.  в  нього  практично  фігурують 
лише  форми  з  і  (за  трьома-чотирма  винятками):  ліідт*,  лґЬдт*,  ощ’Кггь  ‘спис7, 
СВ'ЬСТ'ЬЛКА,  ПОП'Ьл'Ь,  НАЛґЬтТ*  (~  намютчь),  вс'Егди,  голінка  ‘гомілка7  (проти 
ч&козємцюв'ь  ген.  мн.,  га(н)длювни(к)  ‘гендляр7).  З-поміж  пізніших  при¬ 
кладів  можна  навести  такі:  ут'Ькт*  (Могила  1635),  яскн(*ь),  погр'Ькт*,  осЬтрт^, 
лєб'Ьдка  ‘материнка7,  лгЬтла,  ур'Ьісь  ‘чари7,  сєлєз'Ьнка  (Славин.  1642), 
надґЬтност  ‘пристрасть7  (Зерц.  дух.  1652),  топонім  Штозіїка  (Веаиріап 
1653),  привіз,  ср'ЬкрАНАя  (Жит.  кн.  Волод.  1670),  п'Ьрт*  ‘пер7  ген.  мн.  (Радив. 
1676),  корову  перистую  (Довгал.  1736)  та  ін. 

Якби  навіть  не  було  жодних  історичних  документів,  які  б  свід¬ 
чили  про  заселення  Полтавщини  та  Харківщини  рівночасно  з  півночі  та 
з  заходу,  достатнім  доказом  цього  був  би  безлад  у  вживанні  форм  із  і  та 
форм  із  и  в  тамтешніх  пам’ятках,  датованих  XVII  ст.  Наприклад,  у  Баришп. 
можна  подибати  прізвище  Дюпгяру  дат.  (1665),  прикметник  тєстювский 
(1680),  прізвища  Гоаюнка  (1686),  Кисєдюв  (1687),  Ковадювского  ґен.  (1688), 
що  вказує  на  північноукраїнське  походження  людності  або,  принаймні, 
писарів;  але  в  Полт.  форми  з  і  та  з  и  вживаються  навпереміш:  звавши, 
вюві*  ‘вів7  (1665),  утюкт*  ~  утаїсь,  МАТЮНКО  вок.,  тютки  ...  рудноє  (1665),  ім’я 
Ювги  дат.  (1670;  див.  застереження  в  46.3)  проти  код'Ьс  (1665),  прізвища 
Лєк'Ьдчин  (1676)  тощо.  Безпорадність  писаря  віддзеркалено  вживанням 
'Ь  замість  ю  навіть  у  чужомовному  слові  резол'Ьции  ґен.  одн.  (1667, 1676). 
Схожа  ситуація  спостерігається  в  Пирят.:  отвюз  ‘відвіз7  (1698)  проти 
прив'кз  (1691)  та  пєрєвюз  (1700);  прізвище  Голюнка  проти  Голінка  та 
Гол'ЬніуЬ  дат.  у  тому  самому  тексті  (1701)  тощо.  На  додачу,  деякі  записи 
можуть  відбивати  тут  рефлекс  у  вигляді  у,  наявний  у  північній  смузі 
південноукраїнських  говірок:  повив  ‘повів7  (1700).  Співвідношення  і  та  м, 
як  їх  позначено  на  письмі,  становить  у  Полт.  49 : 18,  у  Пирят.  29 : 42,  чим 
адекватно  віддзеркалено  міцніший  зв’язок  Пирятинщини  з  північно 
українською  діалектною  зоною  (порівняно  з  Полтавщиною).  Неконсек- 
вентність  щодо  вживання  форм  із  і  та  форм  із  и  не  обмежується 
діловими  паперами.  Вона  так  само  спостерігається,  приміром,  у  поезії 
Климентія  Зиновієва  (1690),  де  можна  побачити  форми  чол.  роду 
мин.  часу  втюіеь  -  втаїсь,  а  також  ак.  одн.  тютк#  тощо.  З  інших  поетичних 
текстів  пор.,  наприклад,  зв'Ьвса  ‘підвівся7  (Ів.  Бел.  1690),  намітки  мн. 
(Онуфр.  Харк.  1699). 

У  північноукраїнських  пам’ятках  зазвичай  фігурують,  звісно, 
форми  з  и,  наприклад:  окдюгши  (Житом.  1584),  тютка  (Крол.  рат.  кн.  1665), 
пєдюнках  (Стародуб  1683),  всюгди  (Конис.  1747)  та  ін.,  але  форми  з  і  та¬ 
кож  трапляються  з  огляду  на  вплив  із  півдня  та  на  престижність  київ- 


46.3  Розповсюдження  звука  і  на  місці  ’й 


783 


ського  мововжитку,  особливо  в  дієслівних  формах  чол.  роду  одн.  мин.  часу: 
влгЬісь,  прив-Ьлт*  (Крол.  рат.  кн.  1665),  наміток  ґен.  мн.  (Стародуб  1683), 
прив,Ьзлгь,  прин'Ьсл'ь,  окл'Ьгь  (Літоп.  Самов.  1702),  утаїсь,  крАМАр^в  ґен.  мн. 
(Конис.  1753)  тощо. 

Для  надсянської  зони  типовим  є  збереження  и:  зв’Ьрюм  дат.  мн. 
(Уч.  Єв.  1585),  сюд  ґен.  мн.,  вюд  ‘вів’,  спддюн  ‘спалений",  тютци  дат.  одн. 
(Літоп.  Март.  Бєл.  1600),  поднюсдгь  (Вічн.  пек.  1721),  тимчасом  як  форми 
з  і  мають  характер  радше  винятковий,  ніби  їх  запозичено  з  південного 
сходу:  оут'Ькд  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600). 

Ледве  чи  випадає  дивуватися  з  того  приводу,  що  на  Закарпатті, 
де  ще  й  тепер  форми  з  і  (на  місці  е  в  позиції  перед  складом,  що  був  мі¬ 
стив  ь)  мають  поширення  хіба  що  в  гірських  районах,  які  в  XVII  ст. 
межували  з  підпольською  Україною,  та  на  Мараморощині,  спостерігається 
майже  виключний  ужиток  и:  оутюкд  (Покр.  записи  Пітр.  літоп.  [на  пів¬ 
нічний  захід  від  Бардієва]  бл.  1600),нюсд(Уч.  Єв.  Кап.  1640),мюд(Ракош. 
XVII  ст.),  осужуїгь  ‘засуджений’,  студюнт*  ‘холодний’  (Ключ  1695)  та  ін. 
Угорські  записи  українських  власних  назв  також  систематично  відтворю¬ 
ють  ’й  не  як  і,  а  як  и\  Уапсги(  1696,  Пчолина),/шш/гя;(ХУІІ  ст.,  Стащин) 
та  ін.  Проте  вряди-годи  на  письмі  позначено  й  вимову  і:  с'Ьд,  р'Ьк  (Ладом. 
Єв.  кін.  XVI  ст.),  вьір'Ькдьсє  ‘зрікся’  (Одрех.  гр.  бл.  1600),  всЬгдьі  (Уч.  Єв. 
Кап.  1640),  исік ,  гік  (українізми  у  словацьких  судових  протоколах  1693  р., 
Вишній  Орлик,  іргЬк,  р'Ьк  (Ключ  1695),  мидт*  ‘мед’  (Покр.  записи  1745, 
1749  —  Дзурдзош),  поп'Ьлт*  (Няґ.  1758),  пов-Ьл,  оутгЬк,  мітлами  (Пістр. 
Алекс.  1774).  Такі  відхилення  важать  небагато  й  пояснюються  міждіалект¬ 
ними  контактами  або  безпосереднім  перенесенням  форм  у  закарпатську 
копію  зі  спорудженого  деінде  оригіналу.  Лише  коли  йдеться  про  Тиш. 
Алекс.  поч.  XVIII  ст.,  написану  в  зоні  поширення  і,  можна  говорити  про 
відтворення  в  ній  місцевого  мовного  звичаю:  прив'Ьдт*,  приніс,  утгЬк  та  ін. 
Географія  переходу  ’й  >  і  та  свідчення  пам’яток  промовляють  на  користь 
припущення,  що  на  Закарпатті  взагалі  не  відбулося  переходу  ’й  в  і;  якщо 
вимова  і  на  цих  теренах  і  мала  місце,  то  її  наявність  пов’язана  з  міграцією 
людності  з  другого  боку  Карпатських  гір. 

Отже,  в  XVII  ст.  зона  поширення  і  на  місці  колишнього  ’й  була 
в  ґрунті  речі  така  сама,  як  тепер.  Згодом  іще  мало  відбутися  тільки  водно- 
стайнення  рефлексів  на  Полтавщині  (на  користь  і  скрізь,  де  були  конку¬ 
рували  і  та  и )  та  занесення  і  в  північну  частину  Закарпаття. 


3.  УЧАСТЬ  ЧУЖОМОВНИХ  СЛІВ  У  ПЕРЕХОДІ  ( е )  >’й>і 

*  *  *  Лише  в  деяких  закарпатських  діалектизмах,  запозичених  з  угорської 
мови,  сталася  регулярна  (в  цій  зоні)  зміна  е>и~й :  бетюг  ~  Ьеі’їк 
з  уг.  Ьеіе&  ‘хворий’,  зукиі-зукіії  ‘острів  на  річці’  з  уг.  згі£еґ,  можливо 
й  урюк  ‘велика  скриня’  з  уг.  бгдк  ‘спадщина’,  якщо  то  не  є  запозичення 


784 


46.4  Розповсюдження  звука  і  на  місці  ’й 


ще  з  давн.  уг.  *йгйк~бгйк  або  з  рум.  игійс.  Ці  слова  мусили  були 
потрапити  в  українські  говірки  ще  за  часів  раннього  контактування 
між  українцями  та  уграми. 

Однак  переважно  запозичені  за  давньоукраїнської  доби  чужо¬ 
мовні  слова  зі  звуком  е  не  були  зачеплені  аналізованою  низкою  зву- 
козмін  і  зберігали  його  недоторканим  упродовж  століть.  Річ  у  тім, 
що  в  центральній  частині  України  передумовою  цієї  звукозміни  було 
відтягнення  наголосу  (див.  22.1),  чого  не  траплялося  на  цих  тере¬ 
нах  із  чужомовними  словами.  Стосовно  християнських  імен  Хгвря , 
ївга  —  див.  22.4. 

Щоправда,  в  деяких  словах,  запозичених  протягом  ранньосеред- 
ньоукраїнського  або  середньоукраїнського  періоду  з  польської  мови, 
звук  і  віднаходиться  на  місці  пол.  е,  наприклад:  Блюзнірства, 
ширмірство  ‘фехтування’  (Ст.  Зиз.  1596),  крисі,  ‘кордон’  (Памва  Бер. 
1627),  илгьвірт.  (Славин.  1642),  папірі»  (Славин.  1642,  Дерн.  1700), 
суч.  укр.  тарілка ,  прохірний  ‘лукавий’,  діал.  (Північна  Чернігівщина) 
такегка  ‘повстяна  шапка’  з  пол.  ЬІигпіегзШо,  згегтіегзШо,  кгез, 
ітЬіег,раріег,  (аІегг,рггескега  ‘підступна  людина’  та  та^іегка  відповідно. 
Одначе  такі  випадки  не  мають  нічого  спільного  зі  зміною  ’й  >  і. 
Як  показано  в  32.3,  вони  скорше  відтворюють  польський  звук  е  (закри¬ 
тий  е ),  який  у  середньопольській  мові  часто  стояв  поряд  із  г4.  Не¬ 
дарма  звук  і<е  стоїть  в  усіх  перелічених  словах  саме  в  такій  позиції. 
Поза  тим,  звичайний  варіант  потрактування  е  в  запозиченнях  із  поль¬ 
ської  полягав  у  його  збереженні  (наприклад,  леп ),  або  в  пом’якшенні 
наступного  приголосного  з  подальшим  переходом  в  і  (наприклад,  діал. 
віть  за  віть  із  пол.  теі  га  теі  ‘око  за  око’),  тобто  в  достосуванні 
запозичень  до  таких  питомих  слів,  як  шість ,  піч  тощо;  крім  того,  могла 
статися  й  морфологічна  заміна  (наприклад,  діал.  пан-івк-а  ‘поличка’ 
з  пол.  рапеюка). 


4.  РОЗПОВСЮДЖЕННЯ  І  ТА  П0ВН0Г0Л0С 

Як  і  черіування  о :  і,  тип  е :  і  поширився-таки  на  відповідну  повного¬ 
лосу  групу  (- еге -),  що  спершу  була  стояла  осторонь  від  нього.  Ба  більше, 
якщо  брати  еге ,  помішання  почалося  дещо  раніше  в  порівнянні  з  ого  та 
о/о:  постер'Ьгши  -  постєрюгши  (Полт.  1665,  1667;  Радив.  1676),  постєр'Ьгь 
(Вірші  Кл.  Зин.  1690,  Пирят.  1702),  остєр'Ьгь  (Гадинк.  зб.  1736),  встер’Ьх^ 
(Довгал.  1737).  Хоча  кількість  заторкнутих  цим  явищем  слів  є  невелика, 
це  компенсується  високою  частотністю  їх  уживання  в  пам’ятках. 


4  Показово,  що  в  середньоукраїнській  мові  цей  звук  і  не  чергувався  з  е  навіть 
у  відкритих  складах:  паперовий  (Славин.  1642);  проте  вже  в  Кл.  Зин.  1690:  пдпєрд(х) 
лок.  мн. 


46.5  Розповсюдження  звука  і  на  місці  9й 


785 


Наведеним  вище  прикладам  появи  і  в  повноголосій  сполу¬ 
ці  еге  в  закритих  складах  хронологічно  передувала  її  поява  у  відкритих 
складах,  а  саме  в  дієсловах  недоконаного  виду,  яка  припадає  на  остан¬ 
ні  десятиріччя  ранньосередньоукраїнської  доби:  вьістер'ЬглйтєсА  'будьте 
обачні’,  подстєр'Ьгаючи  (Перес.  Єв.  1561),  перестерігати  (Трост.  Уч.  Єв. 
1560),  перестерігаючи  (Лавр.  Зиз.  1596),  пристерігали  (Стр.  Хр.  XVI  ст.), 
остерігати  (Кл.  Остр.  1599)  та  ін.  З  цього  можна  виснувати,  що  всеохопна 
звукозміна  9й  >  і  була  заздалегідь  приготована  морфологічно  зумовле¬ 
ним  поширенням  чергування  е:е  в  дієслівних  парадигмах  (на  кшталт 
замести :  замітати ,  утекти :  утікати ).  Ці  форми  недоконаного  виду, 
мабуть,  справили  значний  вплив  не  лише  на  дієслова  з  повноголосими 
сполуками,  а  й  на  всі  інші.  Цим  пояснюється  чисельна  перевага  дієслів 
серед  найдавніших  прикладів,  дарма  що  деякі  з-поміж  них  ніколи  не  мали 
е  у  формах  недоконаного  виду  (на  кшталт  вивести :  виводити).  Невели¬ 
ка  часова  відстань  між  морфологічною  зміною  (поширенням  е  в  дієсло¬ 
вах  недоконаного  виду)  та  звуковою  зміною  (знеоіубленням  ’й  та  його 
перетворенням  на  і )  є  радше  справою  випадку,  але  обидві  зміни  завдяки 
цьому  сприяли  одна  одній. 

Окрім  дієслівних  форм  недоконаного  виду  та  чоловічого  роду 
минулого  часу,  в  сучасній  українській  літературній  мові  і  з’являється 
в  повноголосій  сполуці  еге  в  ґен.  мн.  таких  іменників,  як  череда :  черід, 
береза :  берез  ~  беріз  (наприклад,  Вінґрановський  1971),  діал.  дерево :  дерів 
(Гостомля  —  на  північний  захід  від  Києва),  а  також  в  утворених  від  них 
здрібнілих  формах  (див.  45.8):  черідка ,  діал.  берізка  (наприклад,  у  Пол¬ 
таві  чи  Теофіполі),  —  але  смерека :  смерек  проти  смерічка  (наприклад, 
Франко,  1900);  у  слові  черінь  (пор.  діал.  черен  —  Овруч,  Коростень); 
і,  нарешті,  в  просторічних  і  діалектних  варіантах  ще  деяких  слів:  беріг 
‘берег’  (наприклад,  П.  Куліш  1862,  Франко  1900,  Маймасур  1963;  у  бой¬ 
ківській  говірці  тощо),  перід  (наприклад,  у  Брюховичах;  уперід  —  Леся 
Українка  1910).  Проте  в  прийменниках  і  префіксах  цього  не  спостеріга¬ 
ється  ( перед ,  перезва ,  перейма,  перерва  тощо).  Ці  випадки  вживання  /яв¬ 
ляють  собою  наслідок  морфологічно  зумовленого  пристосування  до  наяв¬ 
ної  в  мові  морфонологічної  моделі. 


5.  РОЗПОВСЮДЖЕННЯ  І  ПРИ  ВОДНОСТАЙНЕННІ  ПАРАДИГМ 
ІЗ  ВИПАДНИМ  ГОЛОСНИМ 

Як  і  в  випадку  зі  звуком  о  (див.  45.9),  десь  із  XVII  ст.  увиразнюється 
тенденція  до  розповсюдження  звука  і  (початково  його  попередника  ’й) 
на  іменникові  парадигми,  де  голосний  у  наступному  складі  чергувався 
з  0:  тютечньш  ‘тітчин’  (Памва  Бер.  1627),  наміток  ‘намітка’  (Полт.  1665), 


786 


46.6,7  Розповсюдження  звука  і  на  місці  9й 


топонім  Новосюлоігь  ґен.  (Ів.  Вел.  1691),  пятюнок  ‘п’ятниць'  (Пирят.  1709), 
зюдок  ‘зілля’  ґен.  мн.  (Конис.  1747).  Пор.  суч.  укр.  літ.  застібка :  застібок , 
зачіпка :  зачіпок ,  зачіска :  зачісок ,  защіпка :  защіпок ,  змітка :  зміток,  але 
огребки :  огребків. 


6.  НЕВМОТИВОВАНЕ  РОЗПОВСЮДЖЕННЯ  І 

*  *  *  Існують  ізольовані  випадки,  коли  чергування  е :  і  поширилося  на  слова, 
де  для  цього  не  було  передумов  з  історичного  пункту  зору:  бойк.  косців 
(з  пол.  козсіоі ),  лемк.  замюрз  (<  -тьгг-)  та  ін.  У  поодиноких  словах 
може  спостерігатися  також  розповсюдження  і  на  всі  форми  певної  пара¬ 
дигми,  коли  цей  звук  залишається  незміненим  у  відкритих  складах. 
З-поміж  них  частина  датується  ще  XVII  ст.,  інші  є  менш  давні:  в  Кимвіі 
(Київ.  мол.  1641);  новіші  приклади  див.  у  59.3.  Щоправда,  далі  від  випад¬ 
кових  відхилень  справа  в  жодному  разі  не  пішла. 

Поява  і  на  місці  е,  посталого  з  ь,  на  Дніпропетровщині  та  в  де¬ 
яких  степових  говірках  ( хлопіць ,  човінь  —  дарма  що  в  останньому  слові 
насправді  ніколи  не  було  ь)5  не  пов’язана  з  поширенням  чергу¬ 
вання  е :  і;  то  є  специфічне  потрактування  е  в  ненаголошених  складах; 
пор.  також  —  під  наголосом  —  в  потімках  (Кримський  1904). 


7.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Якщо  брати  артикуляторну  відстань  від  звука  ’й  до  звука  і,  то  вона  є  мен¬ 
шою,  ніж  аналогічна  відстань  від  звука  и2.  Тому  рефлекс  е  (тобто  звук  ’й) 
зазвичай  швидше  перетворювався  на  і,  ніж  рефлекс  о  (тобто  звук  и2 ): 
в  карпатському  регіоні  то  є  відповідно  середина  та  кінець  XVI  ст.,  на  Львів¬ 
щині  —  злам  ХУІ-ХУІІ  ст.  та  середина  XVII  ст.  тощо.  Збереження  ’й  на 
заході  надсянської  та  частині  лемківської  діалектних  зон  на  тлі  здійсне¬ 
ного  переходу  и2  в  і  може  пояснюватися  тим,  що  чергування  ’й :  е  охоплю¬ 
вало  лічені  слова.  У  периферійних  говірках  інерція  цього  процесу  була 
слабша,  а  морфонологічним  чинникам  не  вистачало  сили,  щоб  дати  йому 
додатковий  поштовх,  з  огляду  на  невелику  кількість  таких  слів. 

Отже,  між  цими  двома  процесами  не  було  повної  збіжності  ні 
в  часовому,  ні  в  територіальному  вимірі.  Та  все  ж  із  погляду  внутрішньої 
логіки  розвитку  та  за  своєю  фонологічною  природою  вони  фактично  були 
тотожні.  У  більшості  говірок  однаковим  був  і  їхній  кінцевий  результат: 
усунення  голосного,  який  правив  хіба  що  за  особливий  альтернант  о  або  е, 
і  як  наслідок  —  скорочення  набору  голосних  (власне,  голосних  високо- 


5  Див.  малу  В.  Ващенка  в  ПРДН 10,  с.  47. 


46.7  Розповсюдження  звука  і  на  місці  ’й 


787 


го  піднесення  —  див.  схеми,  що  репрезентують  систему  вокалізму  до  та 
після  дотичних  звукозмін,  у  45.6).  У  найзахідніших  діалектних  зонах 
еволюція  зупинилася,  не  досяглій  цієї  точки.  Проте  навіть  на  цих  тере¬ 
нах  існують  дрібні  говірки,  де  вона  все-таки  дійшла  вивершення,  давши 
насамкінець  звук  і. 

Спрощення  системи  фонем  супроводжувалося  водностайнен- 
ням  чергувань  голосних.  Якщо  взяти  речення  “Він  віз  піч”  (трохи  змо- 
дифікувавши  приклад,  запропонований  Курашкевичем),  де  перше  слово 
містить  рефлекс  о,  друге  —  рефлекс  е,  за  яким  первісно  йшов  склад  із  ь , 
а  третє  —  рефлекс  е ,  за  яким  первісно  йшов  склад  із  ь,  то  в  західних  над- 
сянських  і  частині  лемківських  говірок  воно  буде  зреалізоване  як  він  вюз 
піч ,  у  закарпатських  —  як  вун/в[іі]н/він  вюз/в[х\\з  піч6,  у  гуцульських  — 
як  вин  віз  піч,  а  в  більшості  південноукраїнських  говірок  та  в  літературній 
українській  мові  —  як  він  віз  піч  (без  якихось  відмінностей). 

Щодо  змін  у  північноукраїнському  наріччі  —  див.  59.6. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  бібліографію  до  розділів  21,  22, 33  і  45. 


6 


Щодо  географічного  розподілу  рефлексів  е  на  Закарпатті  —  див.  Паньк.,  мала  1. 


47.  М'ЯКІСТЬ  с’  ТА  її  СТАТУС 


1.  Загальні  завваги .  788 

2.  Ситуація  в  давішоукраїнській  мові .  789 

3.  Дані  пам'яток  ранньосерєдньоукраїнського  й  середньоукраїнського 

періодів  та  матеріал  лексичних  запозичень . .  790 

4.  Висновок:  ствердіння  с9  .  791 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Мови,  сусідні  з  українською,  або  не  мають  м’якого  звука  су  зовсім  (росій¬ 
ська,  східний  різновид  словацької,  угорська,  болгарська),  або  мають  його 
у  висліді  вторинних  процесів,  що  відбулися  вже  по  ствердінні  давнього 
(праслов’янського)  с9,  як  білоруська  ( маладзец  проти маладзіць,  де  с’<  і9) 
чи  польська  ( тіосігіепіес  ‘молодик’  проти  осітіосігіс  ‘омолодити’).  Лише 
в  румунській  мові  віддавна  існує  опозиція  с  та  с9,  але  вона  виконує  особли¬ 
ву  морфологічну  функцію  вираження  опозиції  однини  та  множини  ( кор 
‘злодій’ :  корі  ‘злодії’  [хос :  хос’]).  Українська  мова  у  своїй  літературній  фор¬ 
мі  вповні  зберігає  м’який  с  наприкінці  слова  та  перед  прикінцевими 
голосними  -а,  -и  та  -і:  місяць ,  куць  ‘чортеня’,  горілиць  та  численні  слова 
з  суфіксами  -есу  ( коханець ),  -ус9 {а)  (криниця,  криницю,  криниці )  тощо. 
Брак  м’якості  в  таких  звукосполуках  є  знаком  чужомовного  походження 
слова  (абзац,  маца).  Одначе  обумовленість  тут  має  морфологічну  приро¬ 
ду,  за  винятком  хіба  що  позиції  в  абсолютному  кінці  слова.  У  коренях 


47.2  М'якість  с9  та  її  статус 


789 


дистрибуція  с9  і  с  не  виглядає  на  надто  консеквентно  реалізовану: 
цькувати  проти  цвйндрити ,  цуратися  проти  цюкати,  тимчасом  як  у  пози¬ 
ції  перед  е  та  перед  у  звук  с  може  бути  лише  твердим  (куций,  ниций )  — 
і  так  само  у  словозміні:  криниця,  але  криницею ;  Куліш  1846  р.  уживає  форму 
жін.  роду  нйця. 

По  говірках  ситуація  теж  є  далеко  не  проста.  Прикінцевий 
звук  -с9  утратив  м'якість  у  північноукраїнському  наріччі  (на  північ  від 
приблизної  лінії  Стир  —  Коростень  —  Ніжен  —  Глухів),  а  також  у  надсян- 
ських,  лемківських,  наддністрянських,  західноподільських,  покутсько- 
буковинських  і  гуцульських  говірках,  за  трохи  чудернацьким  винятком 
бойківських  і  середньозакарпатських  говірок,  де  він,  навпаки,  вживається. 
Зона  ствердіння  суфікса  -ус9 (а)  лише  почасти  збігається  з  зоною,  де 
вимовляється  - ес ,  охоплюючи  північне  наріччя  включно  з  північноволин- 
ськими  говірками,  частину  наддністрянських  і  західноподільських,  цент¬ 
ральне  ядро  лехмківських  (проте  без  південно-  та  північнолемківських) 
і  покутсько-буковинські  *. 

У  порівнянні  з  вихідним  пунктом  —  а  протоукраїнські  діалекти 
успадкували  від  праслов’янської  мови  лише  м’який  звук  с9  незалежно 
від  позиції  —  дається  у  вічі  суттєвий  підупад  м’якості. 


2.  СИТУАЦІЯ  В  ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

За  давньоукраїнських  часів  м’якість  с9  зберігалася.  Дійти  якихось  пев¬ 
них  висновків  щодо  цього  на  підставі  окремо  взятих  випадків  такого 
чи  такого  написання  в  давньоукраїнських  пам’ятках  неможливо,  оскільки 
частина  з  них  указує  на  м’якість  (наприклад,  оцьлга  ген.  одн.  —  Син.  Патер. 
XI  ст.,  ндрицАти  ‘називати’  —  Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.,  БАгрлчницю  —  Напк.  XIII  ст., 
кдизнєць  — Лавриш.  Єв.  1329),  а  частина  на  твердість  (наприклад, 
зв'Ьздочьтьцодгь  ‘звіздарям’ —  Іп.  сказ.  1212  тощо).  У  «Житії  Феодосія» 
(Усп.  зб.  XII  ст.)  перша  рука  застосовує  форми  -цю  проти  -ца,  а  друга  — 
зазвичай  і  -цю,  й  -ця.  Така  непослідовність  прийшла  з  церковнослов’ян¬ 
ської  мови,  де  не  було  опозиції  с  та  с9.  До  того  ж,  у  частині  болгарських 
говірок  звук  с9  ствердів  дуже  рано.  Тому  церковнослов’янські  рукописи 
болгарського  походження,  що  потрапляли  на  Україну,  були  позначені 
хаотичністю  щодо  вибору  “йотованих”  чи  “простих”  букв  після  с. 

Та  все  ж,  якщо  аналізувати  великі  масиви  даних,  можна  довести 
більшу  частотність  і  консеквентність  уживання  “йотованих”  та  ь  в  давньо- 


1  Див.  мапу  А.  Залеського  в  УДМ,  с.  100,  мали  Т.  Назарової  у  вид.  Територіальні 
діалекти  і  власні  назви  за  ред.  К.  Цілуйка  (К.,  1965,  с.  138)  та  в  Юв.  Крап.,  с.  236;  також 
Беіпа,  мала  4;  Паньк.,  мала  4;  Дзендз.,  мала  199. 


790 


47.3  М'якість  с 9  та  її  статус 


українських  пам'ятках  порівняно  з  церковнослов'янськими  рукописами. 
Нарешті,  ще  більше  важить  та  обставина,  що  жодне  з  тогочасних  лексич¬ 
них  запозичень  не  матиме  на  пізніших  етапах  розвитку  української  мови 
твердого  звука  с. 


3.  ДАНІ  ПАМ'ЯТОК 

РАННЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОГО  Й  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОГО  ПЕРІОДІВ 
ТА  МАТЕРІАЛ  ЛЕКСИЧНИХ  ЗАПОЗИЧЕНЬ 

Брак  консеквентності  так  само  є  прикметою  ранньосередньоукраїнських 
і  середньоукраїнських  пам'яток,  надто  після  запровадження  Євтимієвого 
правопису.  Проте  водночас  то  була  пора  напливу  чужомовних  слів,  особ¬ 
ливо  польських  і  німецьких,  що  їх  аналіз  може  допомогти  в  розкритті 
деяких  аспектів  ствердіння  с\  Не  претендуючи  на  вичерпність,  усе  ж  мож¬ 
на  показати,  як  польські,  німецькі,  білоруські,  угорські  й  румунські  слова, 
де  вимовлявся  твердий  звук  с,  почасти  були  допасовані  до  українських 
мовних  моделей  (що  в  цьому  разі  означало  пом'якшення),  а  почасти 
зберегли  чужомовну  звукову  оболонку. 

Дописування  можна  проілюструвати  такими  прикладами: 

*  *  *  пращ  з  пол.  ргаса  (Памва  Бер.  1627  усе  ще  подає  форму  прдцд,  хоча 
й  позначає  м’якість  с  у  питомих  словах,  наприклад  др^вца  ‘кілля’, 
крьінмця  та  ін.); 

тащ  з  пол.  іаса  (нім.  Таззе)  —  у  польській  мові  з  XVI  ст.; 
мащ  ‘міра  сипких  тіл’  із  пол.  тпаса  (мдцю  горох#  ~  Льв.  Ставр.  бр.  1595); 
діал.  (південна  й  центральна  частини  Закарпаття)  лащ  ‘планка’  з  уг.  Іес 
(нім.  Імйе)\ 

трясщ ,  якщо  це  слово  запозичене  з  білор.  трасца  (див.  3.5); 

сер.  укр.  ра(д)ца  (Лавр.  Зиз.  1596)  з  пол.  ггсуіса\ 

міць  із  пол.  тос ,  а ле  міцний,  моцар  ‘дужак’  (пор.  моць  —  Волков.  1631); 

пор.  примоцьовує  (Драч  1970)  проти  змоцує  (Мороз  1971); 

(на)нівець  із  пол.  піешіесг,  діал.  піетес ; 

герць  із  пол.  Негс  ~  Нагс  (сер.  врх.  нім.  Нагг(е));  пор.  герцт*  —  Літоп. 

Бобол.  1699)  —  запозичення,  датоване  XVII  ст.; 
ланцюг  із  пол.  ІапсисН  (нім.  *Ьаппги& ,  пор.  сер.  врх.  нім.  *Ьаппе 
‘ланцюг’)  —  пор.  данцюх  (Стр.  Хр.  XVI  ст.),  дднцюхи  (Ладом.  Єв. 
кін.  XVI  ст.),  але  дднц^х”  (Памва  Бер.  1627); 
цямрувати  з  давн.  пол.  сетгошас  (пол.  сетЬгошас,  давн.  врх.  нім.  гітЬег 
‘дерево’). 

Серед  слів,  у  яких  м’якість  не  защепилася,  можна  навести  такі: 

цукор  із  пол.  сикіег  (нім.  2искег ); 

цундравий  ‘обшарпаний’  із  рум.  ріпсіга  ‘свита’; 

мацати  з  пол.  тасас\  але  мацькб  проти  помацки ; 


47.4  М’якість  с9  та  її  статус 


791 


хвиирти  ‘копати’  з  нім ./іїгеп  ‘вовтузитися’; 

пацати  ‘дриґати’  (пор.  запацав  ногами  —  Винниченко  1910)  з  йол.  расі 
(укр.  паць )  —  вигуку,  яким  кличуть  свині; 
цап  із  рум.  р ар  —  із  XVI  ст.; 

царина  з  рум.  рагіпа  ‘персть’  —  з  ХУ-ХУІ  ст.;  діал.  (бойківські,  над¬ 
дністрянські  говірки)  царок  ‘курник’; 
мацапура  з  рум.  тар  ‘нутрощі’  та  роагса  ‘свиня’  (або  мацати  +  риг-, 
як  у  чес.  ригеії  ‘надуватися’?); 

таракуца  ‘кульбаба ’  (Вінґрановський  1971)  з  тур.  іагакоіи  ‘черсак’; 
цвинтар  із  пол.  степіагг,  білор.  цвінтар; 
цнота  з  пол.  споіа\ 

ц(в)йндрити,  пор.  цйндра  ‘жар,  іскри’  з  нім.  Шпсіег, 
цвенькати  з  пол.  діал.  (Мазовія)  шап(іак)  ‘дойда’. 


4.  ВИСНОВОК:  СТВЕРДІННЯ  с’ 

На  підставі  запозичень  ХУІ-ХУІІ  ст.  можна  зробити  деякі  висновки. 
М’якість  су  защепилася  наприкінці  слова,  але  для  позицій  на  початку  ко¬ 
реня  чи  в  дієсловах  на  -аіу  вона  була  нехарактерна.  Винятків  є  небагато. 
До  них,  власне,  не  належить  слово  ланцюг,  оскільки  в  ньому  стався  пере¬ 
розподіл  на  “корінь”  Іапс-  (пор.  ланка,  ланець)  та  “суфікс”  -ик.  Дієслово 
цямрувати  базується  на  звуковій  відповідності  між  пол.  С  +  £  та  укр. 
С’  +  а  (як  у  пол.  сцгкі  —  укр.  тяжкий).  Слово  таракуца  є  маловживане 
й  не  достосоване  до  вимог  мовної  системи.  Поза  тим,  загальний  стан  справ 
виявляє  досить  регулярні  риси. 

Це  дає  змогу  зробити  висновок,  згідно  з  яким  щонайпізніше 
наприкінці  XVI  ст.  подібна  система  мусила  вже  бути  чинною  так  само 
й  для  питомих  слів.  Інакше  кажучи,  попри  недосконалість  правопису, 
можна  припустити,  що  звук  с 7  в  українській  мові  на  той  час  ствердів  — 
окрім  як  у  позиції  наприкінці  слова  та  в  складі  деяких  суфіксів,  тобто 
з  певними  морфологічними  обмеженнями.  Північноукраїнське  цілковите 
ствердіння  с’  також  припало,  вочевидь,  щонайпізніше  на  кінець  XVI  ст. 
Цим  би  пояснювалося,  скажімо,  консеквентне  написання  -цл,  -цу  в  Ів. 
Виш.  1600  (пам’ятці,  що  збереглася  в  північноукраїнській  копії). 

Пропонуючи  таку  інтерпретацію,  треба  водночас  зробити  одне 
уточнення,  що  стосується  афективних  моментів.  На  відміну  від  середньо¬ 
піднебінних,  звук  с’  зазнав  ствердіння  в  обмеженому  обсязі  (адже  частота 
вживання  цього  приголосного  у  складі  суфіксів  далеко  перевершує  час¬ 
тоту  його  вживання  в  складі  коренів),  і  насамперед  під  тиском  чужомовних 
запозичень.  У  цих  умовах  неминучими  ставали  наявність  дублетних  форм 
та  певний  період  хитань.  При  цьому  часто  одна  з  дублетних  форм  набувала 
певної  афективності,  що  її  згодом  засоційовано  з  африкатою  с.  На  користь 


792 


47.4  М'якість  с9  та  її  статус 


такого  припущення  промовляє  факт  африкації  5  у  деяких  афективних 
словах  (цицька  —  пор.  -зузаіу;  куций ,  також  куць  —  пор.  чес.  кизу  ‘непов¬ 
ний,  недостатній’,  укр.  кусатщ  цуцик  ~  цюцик — пор.  сука,  цькувати — якщо 
це  дієслово  споріднене  з  рос.  ( нау)ськивать ;  цмулити  —  якщо  це  сло¬ 
во  споріднене  зі  смалити ,  тощо).  Не  так  часто,  але  теж  за  можливого 
сприяння  афективного  чинника  в  говірках  звуком  с  замінюється  звук  с 
(див.  61.2а):  цурка  (цури  —  Стефанович  1938),  цокатися ,  цокотіти— 
пор.  рос.  чурбан ,  цокаться ;  також  волоцюга ,  якщо  це  слово  є  перекштал- 
товане  пол.  іеЛ6с2Є£а  (Кохман).  За  цих  умов  м’якість  у  деяких  дублетних 
формах  могла  перетривати  з  огляду  на  своє  емоційне  навантаження. 
До  таких  випадків  належать,  приміром,  слова  цяця,  цяцькатися,  цявкати, 
цюрком ,  можливо  й  пуцьверінок  (див.  40.11).  Пор.  у  Тичини  (1932  р.): 
иуци  ~  цюць ,  афективне  слово,  первісно  вживане,  щоб  кликати  собак. 

Цілковите  ствердіння  с 9  в  українській  мові  —  це  явище,  яке 
поширювалося  з  периферійних  північних  і  західних  теренів  у  напрямку 
до  центру  (а  не  навпаки).  Його  наявність  у  північноукраїнському  наріччі 
явно  пов’язана  зі  ствердінням  с9  у  білоруській  мові  (значно  віддаленішим 
у  часі).  Показово,  що  воно  оминуло  найзахіднішу  частину  Полісся,  де  біло¬ 
руський  вплив  не  мав  істотної  ваги.  Ствердіння  с 9  на  Буковині  та  Покутті, 
а  також  —  неповне  —  в  гуцульських  говірках  має  розглядатися  на  тлі 
румунської  мови,  у  лемківських  —  на  тлі  польської  мови  та  східного 
різновиду  словацької.  Часткове  ствердіння  с9  (з  урахуванням  морфологіч¬ 
них  чинників)  було  реакцією  центру  на  тиск  із  периферії.  Звичайно, 
первісна  обов’язкова  м’якість  с9  являла  собою  надлишкову  рису,  однак 
і  якихось  потужних  унутрішніх  чинників,  спрямованих  на  її  усунення, 
не  існувало.  Зовнішній  тиск  створив  ситуацію,  в  якій  відіграли  свою  роль 
морфологічні  й  афективні  моменти.  Звідси  й  вияви  неконсеквентності 
в  теперішній  дистрибуції  с  та  с9  у  кореневих  морфемах. 

Оскільки  м’якість  с9  у  літературній  українській  мові  була  усу¬ 
нена  лише  частково,  це  не  позначилося  на  наборі  приголосних  фрнем 
і  на  їхніх  системних  узаємостосунках,  окрім  того  факту,  що  на  додачу 
до  /с’/  упроваджено  /с/,  нехай  із  дуже  обмеженим  розрізняльним  потен¬ 
ціалом  (пор.  пару  цап  ‘козел’ :  цяп  ‘вигук,  яким  кличуть  курчат’). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Залеський  А.  «Частка  ся  у  південно-західних  говорах  україн¬ 
ської  мови».  Українська  діалектна  морфологія 

(за  ред.  Ф.  Жилка).  К.,  1969. 

2.  Копсігагіик  М.  «\Уутоша  с1а\\ше§о  с’  \у  £\¥агасЬ  гизкісЬ 
Віаіозіоссхугпу».  510г22 , 1973  (з  мапами). 


48.  НОВІ  ПРИГОЛОСНІ  ЗВУКИ  §,  з  ТА/ 
РОЗПОВСЮДЖЕННЯ  ЗВУКА  3 


1.  Загальні  завваги .  793 

2.  Засвідчення  та  хронологія  повторного  впровадження  звукам  .  794 

3.  Умови  та  наслідки .  796 

4.  Упровадження  звука  у  свідчення  писемних  пам'яток .  798 

5.  Джерела  появи  звука  5  .  799 

6.  Статус  звука  5 .  800 

7.  Статус  звука  5  за  середньоукраїнської  доби .  801 

8.  Джерела  появи  вторинного  звука  5  у  сучасній  українській  мові .  802 

9.  Упровадження  та  потрактування  звука/* .  803 

10.  Нова  система  приголосних  фонем .  807 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Широкомасштабне  контактування  середньоукраїнської  мови  з  західними 
мовами  призвело,  серед  іншого,  до  масового  напливу  запозичених  слів 
зі  звуком  £  (а  також  із  звуком  /*),  що  для  них  у  мові  не  було  точного 
відповідника.  Зі  свого  боку  підсистема  задньопіднебінних  приголосних 
мала  вільне  місце  для  £,  оскільки  в  ній  бракувало  парного  дзвінкого 
до  глухого  к: 


794 


48.2  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та /;  розповсюдження  звука  з 


к  - 
х  -  к 

Цим  створювалися  передумови  для  повторного  впровадження  §,  якого 
давньоукраїнська  мова  позбулася  наприкінці  XII  -  на  початку  XIII  ст. 
(див.  25.6).  Трохи  пізніше  впроваджено  африкату  5,  що  становила  дзвін¬ 
кий  відповідник  су  а  африката  5,  що  становила  дзвінкий  відповідник  с, 
обійняла  деякі  нові  позиції.  Ці  дві  інновації  також  почасти  були  зумовлені 
зовнішніми  контактами  української  мови.  Нарешті,  виключно  цими  кон¬ 
тактами  спричинено  появу  фонеми /.  Укупі  впровадження  цих  чотирьох 
звуків  істотно  змодифікувало  набір  приголосних  фонем  в  українській  мові. 


2.  ЗАСВІДЧЕННЯ  ТА  ХРОНОЛОГІЯ 
ПОВТОРНОГО  ВПРОВАДЖЕННЯ  ЗВУКА  £ 

Оскільки  в  азбуці  бракувало  осібної  букви  на  позначення  другого  дзвін¬ 
кого  задньопіднебінного,  починаючи  з  1388  р.  у  світському  письменстві 
для  цього  застосовувано  спеціальний  диграф  кг  \  ужитий,  наприклад, 
в  іменах  Кгирдивид  (Гр.  1388,  Лучиця),  Кгастовчгь  (Гр.  1392,  Краків), 
Идикгиа  (Гр.  1393,  Краків).  З  наявних  даних  випливає,  що  цей  звичай 
започатковано  в  польських  канцеляріях.  Найперші  приклади  його  вжи¬ 
вання  писарями  на  власне  українських  теренах  припадають,  як  здається, 
на  1424  р.  (ШвитрикгАидо  —  Гр.  Снятин).  Можливо,  писарів,  ліпше  обі¬ 
знаних  із  латинською  та  польською  правописною  традицією,  не  вдоволь¬ 
няло  нерозрізнення  £  та  к  у  документах,  які  вони  мали  писати  кирилицею, 
особливо  коли  йшлося  про  власні  імена  на  кшталт  Соїгькгушковичю  дат. 
(Гр.  1446,  Пуні);  у  церковні  книги  ця  практика  теж  уторувала  собі  шлях, 
однак  це  знов-таки  стосується  власних  назв  (Кгомороу  ак.  —  Ап.  Ант. 
XV  ст.).  Щойно  з  XVI  ст.  цей  диграф  починає  траплятись  і  в  інших  сло¬ 
вах:  кгмахомт*  ‘будівлям’  (Люстр.  Крем’янець,  1552),  кгрунтьі  ном.  мн. 
(Крех.  Ап.  1571),  о  дифтОгОнкгАХ'ь  (Лавр.  Зиз.  1596).  На  останні  роки  XVI 
та  початок  XVII  ст.  припадають  спроби  вживати  замість  нього  латинську 
літеру  або  новостворену  спеціальну  кириличну  букву  ґ:  фГдоурд 
(Кл.  Остр.  1599),  ґроно  (Памва  Бер.  1627);  однак  і  диграф  кг  дотривав 
аж  до  XVIII  ст.  (Якгєддо  —  Літоп.  Граб.  17 10). 

Ці  факти  спонукають  до  висновку,  що  написання  буквосполу- 
ки  кг  у  XIV-XV  ст.  не  конче  мусить  указувати  на  поновлення  звука  § 
в  українській  мові  поза  такими  регіонами,  як  Закарпаття  та,  можливо, 
Буковина  (див.  25.4).  Вони  скорше  являють  собою  правописний  кунштик, 


1  Він  нагадує  середньовічний  грецький  диграф,  що  мав  ту  саму  звукову  вартість, 
хоча  порядок  літер  у  ньому  був  зворотний:  ук.  Пор.,  наприклад,  суч.  гр.  ука£ і  ‘газ’,  укрі 
‘сірий’. 


48.2  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/; розповсюдження  звука  з 


795 


винайдений  задля  збереження  в  кириличному  письмі  тожсамості 
латинського  запису  імен  власних.  В  усний  ужиток  звук  §  знову  потрапив, 
мабуть,  уже  в  XVI  ст.,  ба  навіть  тоді,  вочевидь,  це  була  риса,  притаманна 
мові  освіченої  верстви.  Так  можна  витлумачити,  зокрема,  ту  обставину, 
що  в  М.  Смотрицького  буква  ґ,  укупі  з  ф,  З,  і|г,  кваліфікується  як 
стрднндА  ‘чужомовна’,  через  що  він  спеціально  застерігає  від  помішання 
ґ  та  г,  беручи  за  приклад  рідкісне  чужомовне  слово  одиґйтріА  ‘проводирка’ 
проти  широко  вживаного  слов’янського  горл  (1619).  Цим  також  поясню¬ 
ється  спорадичний  невмотивований  ужиток  кг  на  місці  к  у  чужомовних 
словах  (наприклад,  кголдоват  ‘ушановувати’  —  Гр.  1393,  Молодечно  — 
з  пол.  кМог&ас)  чи  навіть  у  питомих  (кгднньї  ґен.  одн.  —  Льв.  Ставр.  бр. 
1595).  Із  другого  боку,  звук  §  напевне  поширився  в  поточному  вжитку 
на  зламі  ХУІ-ХУІІ  ст.  щонайпізніше.  То  був  час  появи  перших  україн¬ 
ських  поселенців  на  землях,  що  тепер  належать  до  південної  частини 
Воронізької  обл.  (Росія),  —  і  при  цьому  в  тамтешніх  українських  говірках 
звук  #  уживається  (наприклад,  гноття ,  ґерлйґа  тощо). 

До  часу  остаточного  защеплення  чужомовного  тобто  при¬ 
наймні  впродовж  цілого  XV  ст.,  його  відтворювано  то  за  допомогою  г, 
то  за  допомогою  к,  а  винятково  —  навіть  за  допомогою  д.  За  приклад 
можуть  правити  власні  імена  Одк'Ьртл  ґен.  (Гр.  1359,  Перемишль) - 
Одгирдовичь  (Гр.  1388,  Молодечно)  —  лит.  Аі&ігсіаз ;  Жидид\о(н)т  ‘Жиґмунт’ 
(Гр.  1458,  Житомир)2.  Використання  к  як  замінника  £  визначило  форму 
деяких  запозичених  слів:  скарга ,  вага ,  борг  тощо  (з  польської  або  за  посе¬ 
редництвом  польської),  закарп.  бетюг  ‘хворий’  (з  уг.  Ьеіе&),  грунь  (з  румун¬ 
ської  —  хоча  згодом  закарпатські,  буковинські  та  лемківські  говірки  по¬ 
вторно  запозичили  те  саме  слово  вже  як  ґрунь),  гирло  (з  рум.  &ігІа)  та  ін. 
Заміна  §  на  к  є  досить  частим  явищем  упродовж  усього  середньо- 
українського  періоду  й  у  різних  регіонах,  наприклад:  кроу(н)тоу  ген.  одн. 
(Одрех.  гр.  1630  —  Лемківщина),  педкрнлгдцня  ‘паломництво’  (Шаргор. 
1660  —  Поділля)  тощо.  Пор.  середньоукраїнську  назву  кримського  міста 
Коздов  (тепер  Євпаторія)  з  тур.  Сдгіеое,  в  якій,  звісно,  не  обійшлося  без 
народноетимологічного  водностайнення. 

Не  всі  форми,  де  к  стоїть  на  місці  “західного”  £,  являють  собою 
українську  реакцію  на  нього.  Існують  німецькі  діалекти  (у  Баварії  та  інде) 
з  переходом  £>  к,  звідки  походять  і  деякі  чеські  форми  з  к  —  на  кшталт 
слова  кгискіа  ‘хори’  чи  імені  Магкеіа  (нім.  літ.  Сги/і,  Маг&агеіе).  Деякі 
з-поміж  цих  форм  були  запозичені  з  чеської  мови  —  або  безпосередньо, 
або  за  посередництвом  польської.  У  таких  випадках  проблеми  звука  §  для 
української  мови,  звісно,  не  існувало.  З  другого  боку,  співгра  форм  із  к 
та  форм  із  §  після  повторного  впровадження  цього  останнього  звука 


2  Точніше,  звичайно  відбувалася  заміна  на  сі’.  Пор.  суч.  укр.  діал.  (Чернігівщина, 
Київщина)  кенді  ‘валянки’  з  рос.  кеньги  (в  кінцевому  підсумку  —  з  карел.  кеу£а). 


796 


483  Нові  приголосні  звуки  £,  3  та /;  розповсюдження  звука  3 


в  українську  мову  спричинила  появу  надпоправного  §  замість  А  у  деяких 
чужомовних  словах,  запозичених  українською  мовою,  наприклад:  ґніт 
(засвідчене  з  1545  р.)  з  нім.  Кпоіе,  ґрейцар  ‘назва  монети’  (засвідчене 
з  1738  р.)  з  нім.  Кгешег  (дальші  приклади  в  48.3)^. 


3.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Як  показано  в  48.2,  звук  £  був  наново  впроваджений  десь  на  початку 
XVI  ст.  або  трохи  пізніше  (а  на  Закарпатті,  можливо,  навіть  раніше) 
у  численних  чужомовних  словах,  запозичених  із  польської  мови  або  за 
посередництвом  польської,  меншою  мірою  з  угорської,  румунської  та  ін¬ 
ших  мов.  До  того  часу  його  наявність  у  середньоукраїнській  мові  мала 
характер  нефонемний  (у  звукосполуці  г&  та  на  межі  морфем,  коли 
приголосні  зазнавали  асиміляції,  як  у  суч.  укр.  Великдень ,  де  скупчення 
приголосних  дає  звукосполуку  [§<!])  або  маргінальний  (можливо,  у  звуко¬ 
наслідувальних  словах  на  кшталт  суч.  укр.  ґелґотати). 

З  теоретичного  погляду,  впровадженням  £  заповнювалася  про¬ 
галина  в  підсистемі  задньопіднебінних,  яка  трансформувалася  від 

к  к  § 

До 

х  к  х  к 

Однак  на  практиці  звук  £  перебував  на  периферії  системи  фонем,  поки 
залишався  прикметою  чужомовних  слів.  Коли  деякі  з-поміж  цих  слів 
із  плином  часу  були  остаточно  засвоєні  (як  ґанок  із  нім.  Сап§  через 
пол.  §апек ),  звук  £  таки  по-справжньому  заповнив  означену  прогалину. 
Проте  число  цих  слів  було  невелике;  поза  тим,  починаючи  з  XVIII  ст. 
доплив  цих  слів  у  більшості  діалектних  зон  (що  всі  вони  перебували  під 
російською  зверхністю)  припинився,  бо  нові  чужоземні  слова  прихо¬ 
дили  через  російське  посередництво  й  переймалися  зі  звуком  А,  частково 
з  огляду  на  вплив  південноросійських  говірок  з  їхнім  звуком  у,  част¬ 
ково  з  огляду  на  наявність  у  літературній  російській  мові  одного- 
єдиного  звука  £,  якому  в  українській  регулярно  відповідав  звук  А; 
як  наслідок,  була  застосована  систематична  заміна  будь-якого  російсько¬ 
го  £  українським  А. 


3  Хибне  сприйняття  німецької  опозиції  напружених  і  ненапружених,  що  їй  судилося 
бути  переосмисленою  в  українській  мові  (та  взагалі  у  слов’янських)  як  опозиції 
між  глухими  та  дзвінкими,  також  могло  в  деяких  випадках  призвести  до  зсувів  від  § 
до  к  і  навпаки.  Проте  навряд  чи  можна  сказати  те  саме  про  заміни  к  на  £  у  запо¬ 
зиченнях  румунського  походження  на  кшталт  ґерлиґа  чи  ґляґ  (рум.  сігіщ,  скіа&  давн. 
рум.  *сІ’а£). 


48.3  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/;  розповсюдження  звука  з 


797 


*  *  *  Така  ситуація  призвела  до  того,  що  в  більшості  українських  говірок 
та  в  літературній  українській  мові,  згідно  з  офіційними  правилами, 
запровадженими  1933  р.,  ужиток  £  обмежується  невеликою  групою 
слів,  запозичених  у  ХУІ-ХУІІ  ст.,  які  перетривали  з  того  часу  (деякі 
були  втрачені  через  природну  плинність  словництва),  хоча  й  без  попов¬ 
нення  новими  елементами,  що  для  нього  не  було  жодних  передумов. 

Ба  більше:  відносно  незначна  кількість  цих  слів  та  їхній  дещо  осібний 
статус  у  мові  породили  в  декотрих  із-поміж  них  хитання  £~к, 
загрожуючи  самому  існуванню  £  Хоча  є  кілька  мінімальних  пар  із  опо¬ 
зицією  к  та  £  на  кшталт  грати :  Грати ,  їхню  вартість  применшують 
хитання  £  то  в  бік  к,  то  в  бік  к  (наприклад,  крати  —  Куліш  1869). 

На  сьогодні  в  деяких  діалектних  зонах  (на  крайньому  сході  та  на  півдні) 
звук  £  є  частково  чи  цілком  витіснений  звуком  к  (наприклад,  на 
Старобільщині,  Херсонщині)  1  Більшість  діалектів  зберігають  його 
в  небагатьох  словах:  ґава,  ґанок,  гвинт,  ґвалт,  ґуля,  ґрунт,  ґазда,  ґандж, 
дзиґа,  ґречний,  ґніт,  ґерлиґа ,  ґудзик,  ґатунок,  ґедзь,  ґиґнути,  джиґун, 
ґелґотіти,  ремиґати,  маґлювати,  мамалиґа,  ґрати,  аґрус,  дзиґлик, 
дриґати,  дзиґарі,  ґляґ,  ґринджоли,  —  що  вони  закоренилися  й  у  літера¬ 
турній  мові.  Інші  вживаються  лише  в  говірках,  і  для  більшості  з  них 
точна  географія  поширення  невідома  —  поза  загальним  спостережен¬ 
ням,  що  на  заході  країни  їх  концентрація  є  вища.  До  них  належать, 
наприклад,  ґйлкати  ‘квоктати’,  ґийок  ‘палиця’,  хляґа  ‘сльота’,  морґуля 
‘пухлина’  (південна  частина  Воронізької  обл.),  ґалаґан  ‘мідна  монета’, 
ґила  ‘грижа’,  ґорґоля  ‘наріст  на  дереві’,  ґрундзювати  ‘міцно  зв’язувати’, 
ґензюр  ‘тирлич’  (Лубні,  Полтавська  обл.),  гарі  ‘різновид  саней’,  хвіґура 
‘придорожній  хрест’  (Димер,  північ  Київської  обл.),  мациґан  ‘паливода’ 
(Гостомля,  північна  частина  Київської  обл.),  відзіґорний  ‘чепурний’,  ґаблі 
‘різновид  вил’,  ґарахвін  ‘карафа’,  шпигати  ‘жалити’,  хвуґанок,  ґирилйця 
‘юрба’,  ґимбатий  ‘балакучий’,  хвурґелиця  ‘завірюха’,  ґлюбатись 
‘нишпорити’  (Умань),  ґрис  ‘висівки’,  нігде  ‘ніколи’,  гарнець  ‘міра  сипких 
тіл’,  шваґер,  ґаламаґати  ‘торохтіти’,  гарувати  ‘кермувати’,  ґдйрати 
‘присікуватися’,  підґарля  ‘воло’  (Бердичів),  ґрадйка  ‘сад’,  ґараґи  ‘сушиль¬ 
ня  для  винограду’,  ґутулі  ‘айва’,  ґремплі  ‘знаряддя  для  чесання  вовни’, 
маґарик  ‘віслюк’,  ґата  ‘готовий’,  ґемби  ‘губи’  (Нижнє  Придунав’я), 
маґура  ‘пагорб’,  лаґований  ‘лакований’,  ломаґа  ‘гілка’  (Ужгород)  та  ін. 

Однак  у  цілому  £  усе  ж  лишається  периферійною  одиницею, 
що  не  має  потенціалу  для  експансії.  Лише  в  небагатьох  говірках  його 
вжиток  був  трохи  розширений  завдяки  переходові  к>£  у  деяких  по¬ 
зиціях,  наприклад  у  суфіксах  -ик-,  - ак -,  -ек-  (гадюґа,  корняґа  ‘коріння’, 
каменеґа  —  Галич),  після  дзвінких  приголосних  {дзерґало,  лйжґа  ‘ложка’ 
тощо  —  в  розпорошених  місцевостях  наддністрянської,  бойківської, 
лемківської,  надсянської  та  закарпатської  діалектних  зон)  або  між  голос¬ 
ними  ( аґація ,  лелеґа  —  південно-східна  частина  Басарабії)  тощо. 

4  Цим  поверненням  від  £  до  к  пояснюється  наявність  к  на  місці  тюрк,  к  у  деяких 
південноукраїнських  топонімах:  Сірогози  (Херсонська  обл.)  Кушугум  (Запорізька  обл.)  — 
як  гадають,  від  ногайських  форм  Зйугі  Кдз  ‘розширений  колодязь’,  кщйк  кит  ‘малий 
пісок’  (Отін),  тобто  тюрк,  к  >  сер.  укр.  *£>  суч.  укр.  к. 


798 


48.4  Нові  приголосні  звуки  £,  3  та/;  розповсюдження  звука  3 


Непевний  статус  звука  £  —  цілий  час  маргінального,  та  все  ж  і  на¬ 
далі  втримуваного  —  на  дещо  химерний  манір  увиразнено  в  поетич¬ 
ному  експерименті  П.  Тичини  (1933),  де  надзвичайно  густо  скупчено 
слова  зі  звуком  £  (а  також  з  африкатами  3  і  3  —  див.  48.6-7),  що  час¬ 
тина  з  них  не  мають  чіткого  лексичного  значення,  аби  самим  комбіну¬ 
ванням  звуків  зобразити  танок  посеред  пожежі,  який  танцюють  тогіїигі: 

Пожежа  знову  як  той  цвгтйн.  Наґронджив 
огонь  грудьми,  ґрундзуе  ґроґонджур 
і  дзенькотить  зажерно.  Джиґ?  Джиґуха. 

А  пан  джирчйть!  Нехай  поскаче.  Джиґ? 

Хто  підпалив?  —  а  дзуськи ,  догадайся. 


4.  УПРОВАДЖЕННЯ  ЗВУКА  3:  СВІДЧЕННЯ  ПИСЕМНИХ  ПАМ'ЯТОК 

Наявність  звука  3  і  Його  м’якого  відповідника  3’ у  середньоукраїнських 
пам’ятках  засвідчено  скупо.  Найперші  записи5,  що  походять  із  Лемківщи- 
ни,  стосуються  специфічного  топоніма  Бгигсігош  (1485, 1489),  ОгугЗготюа 
( 1497),  тепер  ОгіигЛгібт  у  польській  мові  та  Журдзів  у  лемківських  говір¬ 
ках  (він  виводиться  врешті  від  рум.  антропоніма  Сіищіи).  Найімовірніше, 
літери  <І2  позначають  тут  звук  йг  або  пол.  3  (відмінний  від  39)  і  в  такому 
разі  не  мають  нічого  спільного  з  укр.  3.  Затим  іде  величезна  часова 
прогалина  щодо  наявності  документальних  свідчень,  і  щойно  в  XVII  ст. 
диграф  д з  починає  вживатися  трохи  частіше:  дзвоноісь,  дзвиню,  дзвїєнісь 
‘звук’,  дзвйначи  —  Памва  Бер.  1627  (поряд  із  звонеіуь,  звиню,  звєнащи, 
зв#ісь,  як  у  ц.  сл.  відповідниках);  дзвєнісь  ‘звук’  (’ЕгхоЗих  1642);  дзба(н) 
(Славин.  1642),  родзинка  (Вісґіопагіит  1649;  хоча  Славин.  1642  подає 
форму  розиноісь  !),  топоніми Огіпуасг і Ошопіес  (Веаиріап  1653;  =  Звинячка 
на  Поділлі,  Дзвониха  на  Брацлавщині?),  дзвонові  (Полт.  1668),  дЬд  Ґудз 
(Полт.  1671;  але  дуз’Ьки  ‘ґудзики’  —  Полт.  1668),  долину  ©тродзовскую 
(Пирят.  1699).  Тогочасні  писарі  та  автори  уникали  диграфа  дз.  Показово, 
що  в  рукописі  Радив.  1671  фігурує  форма  дзвона,  але  вдрукованому 
варіанті  (1676)  її  замінено  на  звонт*;  хоча  1688  р.  цей  автор  усе  ж  ужи¬ 
ває  дзвонят;  пор.  також  дзвона  —  Тассо  1700.  Ця  нехіть  до  вживання  дз 
цілком  могла  зумовити  такі  написання,  як  зєґлрт*  (Ів.  Вел.  1690), 
розьі(н)ковть  (Вірші  Кл.  Зин.  1690;  цей  автор,  можливо,  відтворював  3  у  фор¬ 
мі  дзв'Ьрт*,  але  загалом  йому  притаманне  нерозрізнення  г  і  3),  зигу  ак.  одн. 


5  Уживання  на  письмі  дз  у  Молд.  гр.  XV  ст.  пов’язане  з  білоруськими  або  мол¬ 
давськими  впливами  (слоудз'Ь  дат.  одн.  —  1442;  помодзи  2  ос.  одн.  нак.  сп.  —  1488). 
Пор.  у  слов’янсько-румунському  рукописі,  що  вийшов  з-під  пера  Чіпаріу  (1627-1679): 
дзв'Ьздд  ‘зірка’. 


48.5  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/;  розповсюдження  звука  з 


799 


(Конис.  1753)  і  навіть  звані»  (Лавр.  Зиз.  1596)  —  попри  вимову  зе§аг , 
гозупкиї),  зу£а,  зЬап\  утім,  довести  це  незмога.  Пор.  також  правописні 
хитання  між  цвоницу  'дзвіницю’  та  перезвонивши  в  Шариш  сер.  XVIII  ст., 
чим  ясно  засвідчується  вимова  [3],  що  криється  за  обома  варіантами 
написання  (ц  і  з). 

З  огляду  на  притаманний  правописові  консерватизм  варто 
відсунути  в  часі  впровадження  звука  3  в  українську  мову  освічених  верств 
трохи  назад,  тобто  приблизно  датувати  його  зламом  ХУІ-ХУІІ  ст. 


5.  ДЖЕРЕЛА  ПОЯВИ  ЗВУКА  3 

Первинні  джерела  появи  звука  £  в  українській  мові  є  очевидні:  він  був 
упроваджений  разом  із  лексичними  запозиченнями  з  інших  мов,  насам¬ 
перед  із  польської,  німецької  та  литовської.  Натомість  ситуація  зі  звуком  3 
є  не  така  ясна.  Звуки  3  та  3  були  тільки  в  польській  мові,  але  україн¬ 
ська  мова  —  навіть  у  словах,  запозичених  із  польської,  —  як  правило,  має 
звук  з  там,  де  його  в  польській  мові  не  було.  Як  здається,  переважна 
частина  українських  слів  зі  звуком  3  належить  до  питомої  лексики. 

Щоправда,  все-таки  існує  група  слів  зі  звуком  3,  що  явно  мають 
чужомовне  походження.  Вони  найкраще  збереглися  в  карпатській  діалект¬ 
ній  зоні  та  в  суміжних  із  нею  говірках  (тобто  в  гуцульських,  буковинсько- 
покутських,  бойківських  і  закарпатських).  Йдеться  про  лексику,  пов’язану 
з  гірським  вівчарством:  брйндза,  будз  'свіжий  овечий  сир’,  дзяма  'юшка’, 
дзер  'сироватка’,  какарадза  ‘овечий  послід’,  спудза  ‘попіл’  та  ін.  —  з  рум. 
Ьгіта ,  Ьиіг,  геата,  гаг,  сасагеага ,  зрйга  відповідно.  Північнорумунські 
говірки  зазвичай  мають  у  цих  словах  3  на  місці  рум.  літ.  г.  Ці  слова 
(та  деякі  інші),  що  мусили  були  прийти  в  ході  волоської  колонізації, 
становили  первісне  ядро  нової  лексики  зі  звуком  3. 

У  тій  самій  карпатській  зоні  звук  3  потрапив  і  до  інших  слів, 
уже  питомих  із  походження,  які  згодом  набули  поширення  на  більшій 
території.  Відтак  звук  3  з’явився  в  деяких  запозиченнях  з  інших  мов, 
ніж  румунська.  У  ході  бурхливих  історичних  подій  на  Україні  наприкінці 
XVI  та  впродовж  цілого  XVII  ст.  вони  були  розпорошені  по  різних  регіо¬ 
нах,  включно  з  крайніми  східними  теренами.  Сучасний  набір  діалект¬ 
них  СЛІВ  ІЗ  З  міняється  від  однієї  говірки  до  іншої,  причому  їхні  ізоглоси, 
якби  їх  провести,  були  б  для  кожного  слова  свої.  Звук  з  не  був  консек¬ 
вентно  застосований  до  жодної  групи  слів,  і  вибір  тих  із-поміж  них,  які 
потрапили  до  літературної  української  мови,  ґрунтувався  на  грі  випадко¬ 
востей.  Попри  це,  перелічити  певні  типи  слів,  або  скорше  позиції,  в  яких 
поява  з  була  найімовірнішою,  усе  ж  можна. 

Як  правило,  звук  3  заступав  2,  зокрема,  в  таких  позиціях: 


800 


48.6  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та /;  розповсюдження  звука  з 


*  *  *  на  початку  слова  перед  е:  дзеркало ,  дзенькати ;  діал. 6  дзелений,  дзерно , 
дзело  ‘зілля’,  дземля ; 

на  початку  слова  перед  ’а\  дзявкати ;  діал.  дзяб; 
на  початку  слова  перед  и  та  о:  дзьоб  (проте  ворони  позобали  — 
Свідзинський  1940),  дзюба  ‘рябий’,  дзуськи ,  дзоркати  ‘бряжчати’ 
(наприклад,  Франко  1900); 

на  початку  слова  перед  сонантом  або  перед  Ь :  дзвін ,  дзбан;  діал.  дзвір, 
дзвізда  ‘зірка’,  дзвист  ‘гашене  вапно’,  дзмій,  дзвід  ‘журавель’; 
наприкінці  слова:  діал.  бедз  ‘бузок’; 

у  суфіксах  (або  псевдосуфіксах)  - ог(а ),  -иг{а)\  кукурудза ; 
діал.  хлябодза  ‘негода’; 

після  п :  діал.  бендзйн ,  пйндзія  ‘пенсія’,  кривондзяка  ‘крива  палиця’. 

Менш  часто  звуком  5  замінювано  середньопіднебінний  приго¬ 
лосний:  дзюрчати  (пор.  муркотіло  сер.  рід  мин.  часу  —  Свідзинський 
1934);  діал.  дзелгзо ,  дзюркдм. 

Унаслідок  розподібнення  г+г9  —  перехід  дог  +  3 ,  у  діал.  роздзява, 
роздзяпити  ‘широко  розкрити’. 

Африкату  запроваджено  також  —  у  ґрунті  речі,  за  тих  самих 
умов  —  у  деяких  новіших  (тобто  датованих  ХУІ-ХУІІ  ст.)  запозиченнях 
замість  г,  с  або  3,  а  саме:  дзиґарі  (пол.  ге£аг,  нім.  Бещег),  ґедзь  (пол.  £іег), 
ґудзь -ґудзик  (пол.  &иг  ~  £игік),  а  також  родзинки  (пол.  гогупкі  ~  госігупкі, 
нім.  Козіпеп ),  відзіґдрний  (по  л./ісу£іету  ‘дженджуристий’) 6  7;  діал.  (Броди) 
хадзяй  'хазяїн’  (тур.  Носа  —  пор.  білоруське  діалектне  слово  хаджаін,  ужи¬ 
ване  на  Случчині),  кандзюба  (тур.  катері  ‘канчук’)  і,  мабуть,  також  дзиґа 
(тур.  $ікпк  ‘криничне  колесо’,  тат.  сщіг  ‘колесо’,  уг.  с$і§а,  пол.  су&а)  тощо. 


6.  СТАТУС  ЗВУКА  5 

Оскільки  система  фонем  української  мови  не  мала  дзвінкого  відповідника 
с,  у  ній  було  вільне  місце  для  3.  Крім  того,  для  нього  існувала  й  особлива 
роль  у  чергуваннях  приголосних,  адже  після  поновлення  §  саме  3  міг 
правити  за  його  альтернат,  лишаючи  для  г  функцію  альтернанта  к : 
дзиґа :  дзйдзі  проти  крига :  кризі. 

Незважаючи  на  такі  сприятливі  передумови,  звук  3  в  україн¬ 
ській  мові  глибоко  не  закоренився.  Більшість  слів  румунського  похо¬ 
дження,  в  яких  він  уперше  з’явився,  були  в  ужитку  лише  серед  гірських 
вівчарів  у  Карпатах,  а  дещо  пізніше  —  також  у  придунайських  степах. 

6  У  цьому  реєстрі  точний  перелік  говірок  не  подається.  Загальну  характеристику 
відповідної  зони  —  див.  48.6. 

7  У  польській  мові  протягом  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  звук  г  був  замінений  звуком  3  у  таких 
словах,  як  Ьапіго  ‘дуже’  та  зтагсіг  ‘зморшок’. 


48.7  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/;  розповсюдження  звука  з 


801 


На  решті  території  країни  вони  були  невідомі.  У  системі  української  мови 
не  з’явилося  жодного  звукового  закону,  який  би  сприяв  його  регуляр¬ 
ному  ширенню.  Цей  звук  уживався  радше  як  емфатичний  засіб  (саме  через 
це  він  так  часто  обіймає  позицію  на  початку  слова)  в  афективних  та  зву¬ 
конаслідувальних  словах.  Його  застосування  в  деяких  запозичених  сло¬ 
вах  польського  та  турецького  походження  задемонструвало  тенденцію 
до  зростання  кількості  лексичних  одиниць  із  звуком  3.  Проте  жодне  з  цих 
явищ  так  і  не  набуло  рис  системності.  Таким  чином,  звук  уживається 
в  небагатьох  словах  за  традицією,  в  інших  —  як  емфатичний  елемент 
(а  отже  —  факультативний),  охопивши  в  обох  випадках  лише  невеличку 
частину  лексики. 

На  сьогодні  звук  з  найбільше  поширений  у  південно-захід¬ 
ному  наріччі  (Карпати,  Придунав’я),  але  оскільки  навіть  у  цих  регіонах, 
як  здається,  бракує  мінімальних  пар,  то  й  статус  його  є  непевний.  Із  про¬ 
суванням  на  схід  кількість  слів  із  з  дедалі  меншає,  а  вжиток  його  стає 
факультативним.  За  наявними  спостереженнями5,  на  Лубенщині,  Пол¬ 
тавщині  та  Конотопщині  він  є  абсолютно  факультативний,  а,  скажімо, 
на  Старобільщині,  де  ще  наприкінці  XIX  ст.  він  міг  факультативно  вжи¬ 
ватися  в  кількох  словах,  тепер  його  немає  зовсім.  Звісно,  в  цьому  про¬ 
цесі  свою  роль  міг  відіграти  також  вплив  російської  мови,  яка  не  має  3. 
Початково  постання  звука  в  українській  мові  вписувалося  в  аналогіч¬ 
ний  процес,  що  відбувався  на  великій  території,  охопивши  Північну 
Грецію,  Македонію,  частину  Болгарії,  частину  Румунії,  Україну  та  частину 
Словаччини.  Проте  з  XVIII  ст.  ці  контакти  увірвалися  —  хоч  під  яким 
оглядом  їх  брати. 


7.  СТАТУС  ЗВУКА  3  ЗА  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

Впроваджувати  в  українську  мову  африкату  3  не  було  потреби,  оскільки 
вона  існувала  в  ній  ще  з  протоукраїнських  часів,  у  карпатському  регіоні 
в  повному  обсязі,  а  на  решті  території  переважно  в  парадигмі  дієслів 
четвертого  класу  ( ходити :  ходжу  —  див.  3.7).  Однак  у  зв’язку  з  поширен¬ 
ням  з  відбулося,  так  би  мовити,  й  пожвавлення  давнішої  африкати  3. 
По-перше,  вона  потрапила  в  деякі  слова,  де  її  раніше  не  було  (це  є  вто¬ 
ринний  звук  з,  що  його  можна  умовно  позначити  як  з2),  —  переважно 
на  місці  і,  часом  у  співгрі  з  3.  По-друге,  за  цих  умов  легше  було  вживати 
на  письмі  диграф  дж  на  позначення  3,  хоча  такий  підхід  усе  ж  не  набув 
загального  схвалення,  й  старожитні  варіанти  написання  (традиційні  у  вуж¬ 
чому  розумінні  традиційності)  були  й  надалі  рясно  представлені. 


8  Мап  з  ізоглосами  вжитку  з  практично  не  існує.  Лише  поширення  форми  дзвізда 
в  Карпатах  подається  в  КДЛ,  мала  10. 


802 


48.8  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та /;  розповсюдження  звука  з 


Узявши  для  початку  цей  останній  момент,  хоч  він  і  є  менш 
важливий,  слід  відзначити  кілька  прикладів  написання  дж  у  рамцях 
нової  правописної  течії:  н£джа  ‘потреба’  (’А8єАх|)6тг|<;  1591  —  якщо  то  не 
є  друкарська  помилка;  пор.  там-таки:  н&кдьі  ген.  одн.),  мєджа,  потвєрджллп» 
(Фольварк  1607),  оугдАджєнньїА  ‘зголоднілої’  Пс.  1624),  гдя(д)ж^нье  ‘гля¬ 
діння’,  приводж#  (Памва  Бер.  1627)  та  ін. 

Натомість  з2  в  середньоукраїнських  пам’ятках  засвідчено 
вельми  скупо  й  майже  виключно  в  іменах  власних  (цю  практику  започат¬ 
ковано  ще  з  1394  р.:  Джюровт»  —  Гр.  Краків  —  з  рум.  Сіигаи\  також  Джоуржл 
‘Георгія’  —  Молд.  гр.  1496).  Для  середньоукраїнськош  періоду  пор.  прізвища 
Шдюджєнко,  Кгродженко,  Бижджець  (Реєстр  1649),  Джуровчьщєнковой  дат. 
(Полт.  1666),  ВІДТОПОНІМНИЙ  прикметник  ОтАрОСАНДЖАрОВСКИХ  (Полт.  1667), 
прізвища  Оараджннвскои  ґен.  (Полт.  1671),  Л/ІАДЖАрєнко,  Джєджед'Ьй  (Полт. 
1673),  відтопонімний  прикметник  ДжАнинскому  (Пирят.  1692),  слово 
минджьі  ‘карбівні’  Вірші  Кл.  Зин.  1690),  прізвище  Джечєдєй  (Літоп.  Граб. 
1710),  слово  ерєнджеріі  ‘оранжерея’  з  фр.  огап§егіе  (Як.  Марк.  1724). 

Через  мале  число  цих  прикладів  та  їх  нецікавість  із  мовознав¬ 
чого  погляду  (здебільшого),  додаткової  ваги  набувають  дані  сучасної  укра¬ 
їнської  мови.  Оскільки  наявні  в  сучасній  українській  мові  численні  форми 
з  з 2  напевне  не  можуть  датуватися  пізнішим  періодом,  ніж  XVII  ст.,  ними 
можна  надолужити  брак  тогочасних  писемних  свідчень. 


8.  ДЖЕРЕЛА  ПОЯВИ  ВТОРИННОГО  ЗВУКА  5 
У  СУЧАСНІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ 

Вторинний  звук  з  постав  у  висліді  африкації  і  або  подзвінчення  с.  Пере¬ 
важно  з 2  з’являється  на  місці  і:  джерело  —  пор.  болг :  жрело\  ґринджоли 
з  лит.  &гуїиІу$  ‘стовп;  бантина’;  уджигнути  ‘утнути’  —  пор.  корінь  у  рос. 
жгу  ‘палю’ :  сжигать ;  менджувати  ‘вимінювати  (особливо  коней)’  з  рум. 
тіпг  ‘лоша’;  діал.  ханджа ;  джаворонок ;  джуравель ,  заджмурити ,  джалоу 
джала  ‘кропива’,  джижкуха  ‘кропива’  (пор.  рос.  жгу)у  джур  ‘їда’  (з  пол. 
іш*,  давн.  врх.  нім. ‘кислий’), манджати (пор. мандрувати) упогориджа 
‘згарище’,  джупа  ‘жмут  соломи’  (з  ут.  гзир)у  дживкун  ‘горобець’  (пор. 
живий),  джумара  ‘шкварки’  (з  рум .]итага).  Водночас  звук  з  від  початку 
був  на  своєму  місці  в  запозичених  словах  кинджал  (з  калм.  хапйгаї ), 
дженджуристий  (корінь  —  як  в  англ.  §іп§ег  ‘імбир’),  діал.  ходжаєчка  (тур. 
Носа),  маджара  ‘віз’  (кр.  тат.  тасаг,  літ.  укр.  мажара),  джунджурйтися 
‘приндитися’  (можливо,  з  рум.  §іи§іиІі  ‘пестити’),  а  також  у  (літ.  укр.) 
джбан  (<  сьЬапь). 

Подзвінчення  с  сталося  у  словах  джмелик  (~  чмелик),  ґандж 
(~  ґанч)  з  уг.  §апсз;  діал.  перенджі  ‘поручні’  (з  пол.  рог^сге),  гаджуґа  ‘сме- 


48.9  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/;  розповсюдження  звука  з 


803 


рековий  гай’  (з  рум.  Насіща ),  джулий  ‘безвухий’  (про  овець  —  з  рум.  сіиі ), 
джерга  ‘попона’  (з  тур.  $ег£Ї)  та  ін. 

Загальний  погляд  на  наведені  вище  приклади  виявляє  спільні 
риси  з  розповсюдженням  з  (див.  вище  48.7):  африката  часто  запрова¬ 
джується  в  запозичених  словах;  сприятливу  позицію  для  її  появи  стано¬ 
вить  початок  слова;  у  багатьох  випадках  дотичні  слова  відзначаються 
більшим  від  пересічного  афективним  забарвленням. 

Окрім  поданих  вище  найтиповіших  джерел  появи  5,  є  ще  де¬ 
кілька  інших.  У  слові  бджола  звук  з  постав  унаслідок  прогресивної  аси¬ 
міляції  (протоукр.  Ььсеїа  ~  Ььсеїа).  У  бойківських  говірках  гсі  регулярно 
переходить  у  гу.  кожджий  ‘кожний’,  жджати  ‘ждати’,  тйждж[е\нь  ‘тиж¬ 
день’  тощо. 

Існують  теж  приклади  безпосередньої  співгри  зі  звуком  з: 
джбан  ~  дзбан ,  діал.  хадзяїн  ~  хаджаїн  (літ.  укр.  хазяїн). 

Щодо  хронології  процесу  питомі  слова  ніяких  підказок  не 
дають.  Проте  запозичення  з  румунської  та  турецької  —  двох  мов-джерел 
більшості  запозичень  із  з  —  недвозначно  вказують  на  час  до  XVIII  ст. 
Наявність  форм  із  з2  у  говірках  Воронізької  обл.  на  крайньому  сході  укра¬ 
їнської  мовної  території  доводить,  що  цей  звук  уже  існував  у  мові  до  часу 
заселення  українцями  цих  теренів,  тобто  до  середини  XVII  ст.  Отже,  ці 
дані  доповнюють  недостатню  засвідченість  цього  явища  в  пам’ятках. 

За  наших  часів  уживання  з2  (як  і  з)  стає  дедалі  рідшим 
у  південно-східних  та  південних  говірках.  Цілковитий  брак  цих  звуків 
зафіксовано,  приміром,  у  говірках  Старобільщини.  У  цій  зоні  вимова  з 
може  бути  факультативною:  наприклад,  журкотів  і  джуркотіння  (Крим¬ 
ський  1904). 


9.  УПРОВАДЖЕННЯ  ТА  ПОТРАКТУВАННЯ  ЗВУКА  / 

На  відміну  від  з  та  5,  звук  /,  як  і  £,  потрапив  в  українську  мову  лише 
разом  із  запозиченими  словами.  При  цьому,  одначе,  між  ними  були  дві 
суттєві  розбіжності:  по-перше,  він  був  упроваджений  набагато  раніше, 
внаслідок  контактування  з  греками,  тобто  на  самому  початку  існування 
української  окремішності  в  рамцях  праслов’янського  континууму;  по- 
друге,  він  був  підпертий  авторитетом  Церкви.  Відповідно,  його  поширення 
мало  йти  щаблями  суспільної  гієрархії  не  знизу  вгору,  а  згори  вниз. 
У  правописі  його  ніколи  не  намагалися  уникати;  навпаки  —  траплялися 
надпоправні  написання  з  ф  на  недоречних  місцях.  Незважаючи  на  все 
це  (або  саме  через  це),  звук  /  залишився  чужим  і  зовсім  не  защепився 
в  говірній  мові  —  навіть  на  ту  обмежену  міру,  якою  защепилися  £,  з  та  3. 
(Єдиний  виняток  обговорюватиметься  нижче).  На  це  існували  фоноло- 


804 


48.9  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та /;  розповсюдження  звука  з 


гічні  причини:  якщо  для  з  та  з  у  системі  фонем  були  вільні  місця, 
тобто  за  наявності  їхніх  глухих  відповідників  досить  було  подзвінчити 
к,  с  та  су  щоб  досягти  правильної  вимови  нової  низки  звуків,  то  для  / 
такого  відповідника  бракувало.  Український  приголосний,  що  його  тради¬ 
ційно  позначають  як  /у/,  насправді  цілий  час  являв  і  надалі  являє 
собою  [уу].  Губно-зубної  фрикативної  вимови  в  українській  мові  не  було 
зовсім.  Упровадження/не  могло  ґрунтуватися  на  вже  вироблених  арти- 
куляторних  звичках  носіїв  мови,  і  вільного  місця  для  нього  в  системі 
фонем  теж  бракувало. 

Тому  історія  / в  українській  мові  —  то  є  по  суті  не  його  власна 
історія,  а  радше  хроніка  послідовних  переходів  від  одного  його  замінника 
до  другого,  адже  впродовж  приблизно  тисячолітніх  марних  намагань  при¬ 
щепити  звук  / ці  замінники  таки  мінялися. 

Найдавнішим  із  них  був,  вочевидь,  приголосний  р,  як  на  те 
вказує  типовість  саме  його  вжитку  в  християнських  іменах  на  кшталт 
Степан,  Пилип ,  (Й)бсип,  Опанас,  Остапу  Пріська,  Ничипір  —  беручи  насам¬ 
перед  ті  форми,  які,  попри  невизнання  їх  Церквою  протягом  багатьох 
століть,  перетривали  ввесь  цей  час  і  тепер  набули  загального  поширення. 
Але  колись  існували  й  інші  форми  такого  типу,  що  їх  Церкві  пощастило 
звести  нанівець,  хоча  вони  все  ж  лишили  по  собі  слід  у  прізвищах  (які  не 
пов’язуються  настільки  безпосередньо  з  християнським  ономастиконом). 
У  такий  спосіб  Прегиа  вказує  на  форму  *Оргет,  ПедаНу  Педець  і  Пєдосенко 
(Реєстр  1649)  —  на  форми  Педос  (засвідчену  й  експліцитно  в  Полт.  1665) 
та  *Рв(ІіГу  Криштопєнко  (Реєстр  1649)  —  на  Криштоп  і  т.  ін.  Пор.  також 
присвійний  прикметник  Сдпоновой  ґен.  одн.  жін.  роду  (Баришп.  1637  — 
гр.  Хофоуіад).  У  загальних  назвах  заміна /на  р  також  зрідка  траплялася: 
сопистись  'софіст’  (Син.  Патер.  XI  ст.).  Згодом  така  заміна  зробилася 
нетиповою,  хоча  ще  за  ранньосередньоукраїнських  часів  вона  таки  мала 
місце  в  чималій  кількості  випадків,  особливо  в  скупченнях  приголосних. 
Для  прикладу  можна  навести  такі  слова,  запозичені  в  XVI  ст.:  трапити 
(приміром,  у  Ґал.  1669  —  пол.  іга/іс,  нім.  іге//еп),  гаплик  (давн.  пол.  ке/іїїку 
нім.  Не/іеІ)у  гаптувати  (пол.  ка/іошас,  нім.  ке/іеп)у  каптан  (тур.  ка/іап)у 
пляшка  (пол.  /Іазгкау  нім.  Р1а$ске)у  шаплик  ‘різновид  діжки’  (пол.  зга/ііку 
нім.  5ска/іеІ)у  мавпа  (пол.  таіра,  нім.  МаиІа//е\  у  говірках  —  від  Хуста  до 
Мукачева  —  малпа)у  штапувати  (пол.  згіа/ігошас,  нім.  зІа//іегеп)у  пранці 
(по л./гапсе)у  прасунок  ‘смуток’  (по  л./га$ипеку  тм./геззеп  ‘жерти’),  люципер 
(наприклад,  люципера  ґен.  одн.  —  Ґал.  1669)  і  навіть  слово  картопля  (пол. 
кагіо/ІЄу  нім.  Кагіо//еІп)  —  запозичене  вже  у  XVIII  ст.  Пор.  також  надпо- 
правні  форми  з  ф  замість  р  у  мові-джерелі:  митрофодичь  ‘митрополитів’ 
(Іп.  літоп.  1223),  исофом  ‘гісопом’  (Крех.  Ап.  1572  —  гр.  іктаошод). 

Приблизно  тим  самим  часом  датуються  варіанти  заміни  / 
на  Ьу  хоча  застосовувано  їх  далеко  рідше.  З-поміж  християнських  імен 
це  можна  побачити  на  таких  прикладах,  як  Векла  (гр.  6^/сАа),  Матвій 


48.9  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/;  розповсюдження  звука  3 


805 


(гр.  Матвіад)  чи  Саливон  (від  гр.  оєХссд  ‘сяйво’  та  фахюд  ‘світло’;  пор. 
Зеїішоп  —  Люстр.  Житомир  1552),  а  також  Свирйд  (нехай  у  дещо  химерний 
спосіб,  оскільки  тут  має  місце  заміна/у  формі  *8/угусІ  —  надпоправному 
варіанті  відтворення  гр.  Ітгорідсоу,  і  в  сумі  охоплено  обидві  заміни:  р 
і /~  V).  Серед  загальних  назв  ця  заміна  (/-  V )  трапляється  дуже  нечасто: 
валюша  ‘сукновальня’  (по л./оіизг,  сер.  лат ./иїїаге~/оІІаге)  та  відзіґбрний 
‘дженджуристий’  (иол./ісу§іегпа  ‘коханка’  <  /гусі§іегка  з  нім.  Ргаиешіттег 
‘жінка’)  —  обидва,  мабуть,  не  без  участі  народної  етимології  (асоціації 
з  дієсловом  валяти  та  префіксом  VІ<1-  відповідно).  В  усіх  цих  випадках 
можлива  наявність  проміжної  стадії  з  вимовою  XV  —  пор.  діал.  хвалюші. 

Найдавніші  приклади  заміни  /  на  р  та  V  не  конче  мусять  бу¬ 
ти  українські  з  походження.  Вони  могли  початково  постати  десь  поміж 
балканських  слов’ян.  Пізніше  р  запроваджено  до  скупчень  приголосних 
на  кшталт  рг,рІ,рі  тощо.  Однак  українські  раг  ехсеїіепсе  способи  замі¬ 
ни  /  пов’язані  з  застосуванням  х ,  а  трохи  згодом  —  над  усе  XV  (у  ґрунті 
речі,  африкати  типу  х “'). 

Оскільки  заміна  /нахє  суто  українська  з  походження,  вона 
не  надто  часто  трапляється  в  християнських  іменах,  запозичених  іззовні, 
хоча  подекуди  все  ж  віднаходиться:  Хрол  (наприклад,  Луц.  Єв.  XIV  ст.  — 
гр.  ФМрод),  Мамелха  (Бер.  Напк.  XIV  ст.  —  гр.  МарєХхва),  Хйма  (напри¬ 
клад,  Євхилгьа  —  Гр.  1489,  Степань  —  гр.  Еьфіщіа ),  Хурс  (Люстр.  Київ 
1552  —  гр.  &брсгод)1Хома  (Люстр.  Київ  1552  —  гр.  Єкщад),Ходор  ( Скосіог  — 
Люстр.  Житомир  1552  —  гр.  Оєббсород),  Ходот  (Скосіоі  —  там  само  — 
гр.  ОєоЗбтюд),  Трохим  (Вірм.  1564,  Крех.  Ап.  1572  —  гр.  Трбфщод ),  Опокгусіап 
абл.  (Вірм.  1564  —  гр.  ’Оуобфрюд),  Вл(р)хулть  (Одрех.  гр.  1611  —  гр. 
ВосрвоХораїод ),  також  Хівря  (гр.  Ффрсоуіа ,  звідки  й  ховрах ),  Охрім  (гр. 
’Ефра'щ )  і  Ярош  зі  звуком  і,  посталим  із  х  (гр.  Тєрбвєод).  Пор.  також  над- 
поправне  написання  ЛмфидофьА  ґен.  (Ряз.  Корм.  1284,  Гал.  Єв.  1288  — 
гр.  ’АрфіХбхюд). 

У  загальних  назвах  заміна /на  х  —  то  цілком  звичайне  явище: 
кухоль  (пол.  ки/еі,  нім.  Ки//еІ,  пор.  з  к^фдл  ґен.  одн.  —  Ів.  Вел.  1680), 
хустка  (якщо  це  слово  походить  від  рум.  / йзіа  ‘запаска’;  інакше,  тобто 
якщо  воно  походить  від  пол.  скизіа  з  іт ./шіа§по  ‘бумазея’,  то  не  є  вислід 
українського  звукового  процесу),  хура  (пол.  / ига ,  нім.  Рикге)}  шухляда 
(пол.  зт/іайа ,  проте  нім.  ЗскиЬІайе),  хутро  (по л./и£го,  нім.  Рийег ),  вухналь 
(пол.  и/паї,  нім.  Ни/па^еї ),  хуртовйна  (рум.  / иНйпа ),  хльбра  ‘шльондра’ 
(пол.  Нога,  ім’я  римської  куртизани),  хуґа  (рум ./ща  ‘утеча’),  діал.  хбрма 
(літ.  укр.  фбрма\  пор.  Гр.  1553,  Володава:  хордгь  ґен.  мн.)  та  ін.  З  давніших 
часів  пор.  ХАрисеи  (Син.  Патер.  XI  ст.).  У  сучасному  українському  літе¬ 
ратурному  слові  прбскура  з  гр.  жроафора  звук  к ,  мабуть,  вийшов  із  х 
(*ргозхига),  можливо,  через  помішання  зі  словом  скура. 

Якщо  запозичені  слова  із  заміною  такого  типу  ледве  чи  від¬ 
находяться  в  пам’ятках  до  початку  ранньосередньоукраїнської  доби,  то 


806 


48.9  Нові  приголосні  звуки  £,  3  та /;  розповсюдження  звука  3 


надпоправні  форми  з  ф  на  місці  х  трапляються  дещо  раніше,  сиґналізу- 
ючи  поширеність  цієї  заміни  вже  за  давньоукраїнських  часів:  Крифоїть 
'Єрихон’  ( гр .  'Іеріх<о  —  засвідчене,  наприклад,  у  Гал.  Єв.  1288,  Ізмар.  1496), 
фронографа  'хронографа’  (Іп.  літоп.  1114),  финиптом  'емаллю’  (гр.  хЦ^отоу 
'суміш’).  Пор.  ще  середньоукраїнську  форму  футор  (наприклад,  Баришп. 
1637,  1638;  Полт.  1669)  проти  суч.  укр.  хутір  (з  давн.  врх.  нім.  Нипіагі). 
Химерне  сплетіння  замін  має  місце  у  слові  іиерепа  'бридка  жінка’,  утво¬ 
реному  від  прикметника  шерехатий  ( шерех  —  'дрібна  крига  на  річці’). 
Унаслідок  надпоправної  заміни  воно  набуло  форми  *зеге/а,  а  відтак,  після 
нової  заміни />р,  —  теперішнього  вигляду. 

Використання  р,  V  і  х  як  замінників  / являло  собою  намагання 
достосуватися  до  наявної  в  мові  системи  консонантизму.  Проте  число 
слів  зі  звуком / дедалі  збільшувалося,  зумовлюючи  потребу  в  спеціальній 
фонемі  на  відрізнений  цього  чужого  звука.  Саме  так  постала  нова  фонема 
х10  (унаслідок  огублення  х),  позначувана  як  хв  на  письмі.  Найперші 
приклади  такого  написання  припадають  іще  на  XV  ст.:  ім’я  прик¬ 

метник  хвАрисейскд  ґен.  одн.  (Кам.-Буз.  Єв.  1411),  ім’я  Хв(є)дка  ґен. 
(Гр.  1490,  Луцьк),  топонім  Пєчифослгьі(Гр.  1537,  Львів,  нпф.^),нпф.форокою 
інстр.  одн.  (Гр.  1539,  Остріг),  притрахвили  ‘потрапили’  (Гр.  1547,  Луцьк), 
ім’я  Мдрхва  (Люстр.  Черкаси,  1552),  нпф.  форостом  'хмизом’  (Люстр. 
Крем’янець  1552),  нпф.  по  фиди  ‘за  хвильку’,  нпф.  фалбБт>ньій  (Трост.  Уч.  Єв. 
1560),  нпф.  форовами  (Перес.  Єв.  1561),  хвалнінвє  (Крех.  Ап.  1572), 
надпоправні  форми  фали  ґен.  одн.,  пєчифостский  (Вас.  Загор.  1577),  нпф. 
волфьі  ‘волхви’  (Остр.  Бібл.  1581),  нпф.  уфалах  лок.  мн.  (Житом.  1584), 
охв'ЬрА  (Уч.  Єв.  1585),  нпф.  зафор’&ли  (Уч.  Єв.  1592),  нпф.  лрєфалньїми 
(Потій  1595),  надпоправні  форми  фатаются,  флдити  (Філал.  1597),  нпф. 
Ф'Еючиса  (Кл.  Остр.  1599  —  освоєння  пол.  сктас  5Їе),  нпф.  фал#  ак.  одн. 
(Язл.  Єв.  кін.  XVI  ст.),  нпф.  форОБдми  (Літк.  Єв.  1600),  хвалить  і  нпф. 
уфалєной  дат.  одн.  (Вопр.  1603),  нпф.  фалекност  (Транкв.-Ст.  1618),  над¬ 
поправні  форми  фастьі  ‘бур’яни’,  форостй  дат.  одн.,  морєлгь  фалйнскилть 
‘Каспійським  морем’  (Памва  Бер.  1627),  нпф.  прєфалньїй  (Транкв.-Ст. 
1646),  нпф.  волфові»  (Шаргор.  1660),  надпоправний  відтопонімний  прик¬ 
метник  лофицким,  нпф.  форост  (Син.  слав.  XVII  ст.),  ім’я  Одихвиру  дат. 
(Полт.  1665),  ім’я  Хвєдора  ген.  (Полт.  1667),  нпф.  форостов  ґен.  мн.  (Пи- 
рят.  1698),  нпф.  отт*  вдофТк  (=  волфт»  —  Вовк.  Єв.  кін.  XVII  ст.),  нпф.  фост 
‘хвіст’  (Сам.  Вел.  1720),  надпоправні  форми  волфи ,  фастаеш  (Сковор. 
1767)  та  ін.  Коли  Мелетій  Смотрицький  1619  р.  застерігав  проти  помішан- 
ня/і  XV,  для  прикладу  протиставляючи  слова  форма  та  хвала,  то  він  мав 
на  це  всі  підстави,  оскільки,  як  свідчить  наведений  матеріал,  їх  нерозріз¬ 
нення  набуло  загального  поширення.  Освічені  люди  здебільшого  вдава- 


9  Тут  і  далі  нпф.  означає  “надпоправна  форма”  (ф  на  місці  хв). 


48. 10  Нові  приголосні  звуки  £,  з  та/;  розповсюдження  звука  з 


807 


лися  до  надпоправних  написань  із  буквою  ф,  а  посполиті  прозраджува- 
ли  свою  вимову,  безхитрісно  вживаючи  х&. 

У  сучасній  українській  літературній  мові  вимагається  вимо¬ 
ва  [{],  і  заледве  кілька  слів  свідчать  про  реальний  стан  справ.  Усупереч 
етимології  хв  уживається  у  словах  хвіртка ,  хвиля, ,  хвартух  (пол.  / игіа , 
/ аіа ,  /агіисН]  нім.  Р/огіе ,  ИМе,  сер.  врх.  нім.  оогіиоск);  і  так  само  всупе¬ 
реч  етимології  ф  уживається  у  власних  назвах  Фастіву  Филива  (річка 
у  сточищі  Псла)  замість  сподіваних  Хвастів ,  Хвилева ,  та  й  прізвище 
Фальківський  згідно  з  етимологією  слід  би  писати  Хвальківський  (від 
хвалько).  У  слові  квасоля  (по л./азоІау  сер.  врх.  пш./азої)  кю-  являє  собою 
не  що  інше,  як  “ушляхетнений”  варіант  XV-.  Отже,  звук  /  лишається 
чужим,  правлячи  за  прикмету  освіченості. 

Щоправда,  існує  —  вочевидь  віднедавна  —  група  говірок,  де 
і  звукосполука  хю  (ще  праслов’янська),  і  звук  х»  перетворилися  на /,  цього 
разу  власного  “виробництва”,  —  вперше  за  всю  історію  української  мови. 
До  неї  частково  належать  подільська,  наддністрянська,  бойківська,  гуцуль¬ 
ська,  волинська  діалектні  зони,  а  також  південний  захід  Берестейщини 
та  всі  українські  говірки  на  території  Румунії. 

Нехіть  української  мови  до  сприйняття / поділяє  ще  мова  біло¬ 
руська.  У  російській  і  польській  мовах,  у  східному  варіанті  словацької  та 
в  болгарській  звук/ розвинувся  після  занепаду  єрів  унаслідок  знеголошен- 
ня  V  у  позиції  наприкінці  слова  та  перед  глухим  приголосним  (рос.  Чехо[Ц, 
сх.  словац. /ієііі  ‘тоді’).  Румунська  та  угорська  мали  його  від  початку. 


10.  НОВА  СИСТЕМА  ПРИГОЛОСНИХ  ФОНЕМ 

Після  запровадження  £,  з,  з2  та  Xго  (/)  система  приголосних  набула 
такого  вигляду  (лишаючи  осторонь  пом’якшення  та  подвоєння): 

р  ь  і  а  к  § 

М  С  з  с  з 

[^]  «г  з  г  х  к 

г  І 

І 

т  п 

Ця  добре  збалансована  система  дотривала  й  дотепер. 


808 


48.  Нові  приголосні  звуки  £,  3  та /;  розповсюдження  звука  3 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  5. 

ЖМНП  311,  1897. 

2.  Соболевский  А.  «Мелкие  заметки  по  славянской  и  русской 
фонетике».  РФВ,  63, 1910. 

3.  Вагіек  Н.  «Каріїоіу  2  с1е]іп  зІоуепзкеЬо  Ьіазкозіоуіа». 

5Ш578, 1930. 

4.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «А  Ьаіепі  РЬопеше  іп  іЬе  Макіп£:  іЬе 
АЙгісаіе  з  іп  Зіауіс».  Мізсеїапеа  Нотетуе  а  А.  Магіїпеі ,  І. 
Ьа£ипа,  Сапагіаз,  1957  (Передрук  у  вид.:  ЗЬєуєіоу  С.  У. 

Теазегз  апсі  Арреазегз.  МйпсЬеп,  1971). 

5.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «Оп  іЬе  СЬгопоІо^у  о£  Н  апсі  іЬе  пе\у  £  іп 
ІІкгаіпіап».  Нагоагсі  ІІкгаіпіап  ЗіиЛіез  1, 2, 1977. 

6.  ЗЬєуєіоу  С.  У.  «Оп  іЬе  Ніз1огух)£  а  Зоипсі  Лаі  Ьаз  по  Нізіогу» 
Зіооатко  іегікозіогуе  —  Макіщаіоь  гЬотік.  ЦиЬ^апа,  1977. 

7.  ЗіїеЬєг  2.  «Роїзкіе  се&ег  і  «ігбшг  а  сЬгопо1о£іа  тагиггепіа». 

11, 1972. 


49.  ДЄУГЕ  СТВЕРДІННЯ  г’; 
ДИСИМІЛЯЦІЙНІ  ЗМІНИ  г 


1.  Загальні  завваги .  809 

2.  Свідчення  пам’яток  .  810 

3.  Висновки  з  діалектної  географії .  810 

4.  Заввага  щодо  відносної  хронології  .  812 

5.  Становище  в  південно-східних  говірках  і  в  українській 

літературній  мові .  813 

6.  Дисимілятивне  усунення  г .  814 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Як  уже  було  зазначено  у  12.3,  звук  г*  ствердів  у  поліській  зоні  (точніше, 
на  Східному  та  Середньому  Поліссі)  щонайпізніше  в  XI  ст.  Кількома  сто¬ 
літтями  по  тому  він  ствердів  на  Волині  та  Львівщині.  Депалаталізація 
охопила  Волинь  приблизно  в  XV  ст.,  а  Львівщину  (наддністрянські  го¬ 
вірки)  —  наприкінці  XVI  ст.  То  були  процеси  незалежні,  але  збіжні  з  дав¬ 
ньою  поліською  зміною. 


810 


49.2У3  Друге  ствердіння  г’;  дисиміляційні  зміни  г 


2.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ'ЯТОК 

Найпершими  виявами  депалаталізації  г’  на  Волині  можна  вважати  пара¬ 
лельне  написання  Браслав  ~  Бряслав  у  грамотах  XV  ст.:  крлтсдлвьскнн 
(Крем’янець  1434)  —  крАСдлвскии  (Черняхів,  поблизу  Житомира  1435). 
На  той  час  це  мало  бути  новотвором,  оскільки  тоді  ще  не  спостеріга¬ 
лося  поплутань  у  морфології  іменників,  що  закінчувалися  на  т9:  імен¬ 
ники,  що  мали  первісний  г\  відмінювалися  за  м’яким  типом;  ті,  що 
мали  г,  —  за  твердим,  як  і  раніше.  Якби  ця  депалаталізація  була  давнім 
явищем,  то  вона  була  б  спричинила  зсуви  у  відмінюванні  іменників 
із  кінцевим  г  та  г\  В  інших  волинських  пам’ятках  XV  ст.  так  само  від¬ 
находяться  випадки  ствердіння,  як  безпосередні,  так  і  надпоправні  на 
письмі:  ст/гвору  1  ос.  одн.,  мору  дат.  одн.  (Кам.-Буз.  Єв.  1411),  сотвори, 
грл(д)ущих  ґеи.  мн.  (Ап.  Ант.  [поблизу- Крем’янця]  XV  ст.),  Лдздру  дат. 
одн.,  одрьіноу  (Фіоль  1491),  а  також  декілька  випадків  у  Іп.  літ.:  по  Днепрю 
(1190),  Рюриісь  ~  Роурикоу  дат.  одн.  (1197,  1202),  хорюговью  інстр.  одн.~ 
хороуговь  (1249).  Так  само  і  в  XVI  ст.:  вечероу  ак.  одн.,  писдрд  (Перес.  Єв. 
1561),  говору  1  ос.  одн.,  воурд  (Вол.  Єв.  1571),  на  ц(а)ру  (Остр.  Бібл.  1581) 
та  багато  інших. 

На  Львівщині  нічого  схожого  не  спостерігалося  аж  до  кінця 
XVI  ст.  Тільки  з  того  часу  починають  траплятися  написання  типу  твор£ 

1  ос.  одн.,  ор&  1  ос.  одн.,  цар#  дат.  одн.  (’А8єХх()6тг|<;  1591),  кор£сл  1  ос.  одн., 
дКр£  'дурю’,  с'Ьверл  'півночі’  ґен.  одн.  (Лавр.  Зиз.  1596),  Блгрлно-,  окрлщешн 

2  ос.  одн.  (Путник  1608),  тром  ‘трьом’  дат.,  нєпокарающихса  ґен.  мн. 
(Льв.  Ставр.  бр.  1611),  коурьі  дат.  одн.,  цлрж  вок.  одн.  (Транкв.-Ст.  1618), 
злрл,  морл  ґен.  одн.,  по(д)к#р&  1  ос.  одн.  (Памва  Бер.  1627),  рАЗширлєтт* 

3  ос.  одн.  (Волков.  1631),  гагагаіо  1  ос.  одн.  (Маг.  ^1. 1641)  тощо. 


3.  ВИСНОВКИ  З  ДІАЛЕКТНОЇ  ГЕОГРАФІЇ 

Якщо  залишити  осторонь  Полісся  (центральні  та  східні  райони)  зі  ствер¬ 
дінням  г\  датованим  давньою  епохою  та  збереженим  за  пізніших  часів, 
уся  українська  територія,  з  цього  погляду,  поділяється  на  чотири  регіони. 
Найконсервативніший  —  карпатський,  що  охоплює  гуцульські,  західно- 
покутські,  значну  частину  бойківських,  закарпатських,  а  також  південно- 
надсянські  (кілька  сіл)  говірки.  Тут  збереглася  первісна  дистрибуція  г 
та  г’;  окрім  цього,  у  деяких  місцевостях  г’  трапляється  у  рефлексах  сполук 
СьгС,  особливо  перед  велярними:  верьх ,  церьква ,  верьба ,  тперьгпи.  Пів¬ 
нічно-східна  межа  цього  регіону  проходить  приблизно  на  південь  від  лінії 
Перемишль  —  Старий  Самбір  —  південніше  від  Борислава  —  південніше 
від  Сколого  —  Городенка  —  Білівці  (на  схід  від  Заліщиків). 


49.3  Друге  ствердіння  г9;  дисиміляційні  зміни  г 


811 


Найочевидніший  контраст  виявляє  регіон  із  повним  ствердін¬ 
ням  г9.  Він  простягається  від  Волині  до  Поділля.  На  південному  заході 
його  межа  приблизно  така:  Рава- Руська  —  Кам’янка-Бузька  —  Тернопіль  — 
Кам’янець- Подільський  —  Могилів-Подільський.  На  сході  то  є  лінія,  що 
проходить  західніше  від  Києва  й  далі  через  Хвастів  —  Звенигородку  — 
Первомайськ.  На  півночі,  коли  йдеться  про  г\  розділової  лінії  бракує, 
оскільки  на  Поліссі  цей  звук  потрактовано  в  самий  спосіб,  хоча  й  кількома 
століттями  раніше. 

Неохопленим  залишається  ще  один  регіон  між  Карпатами  і  во¬ 
линсько-подільською  зоною,  тобто  регіон  із  центром  у  Львові,  який, 
щоправда,  простягається  на  захід  аж  до  Лемківщини.  Тут  рефлекси  г9 
є  всілякі.  У  деяких  місцевих  говірках  він  ствердів  безвинятково,  в  інших  — 
залежно  від  позиції  та  з  численними  варіантами,  наприклад,  —  повсюдно, 
-окрім  як  перед  і;  або  виключно  перед  і  <  ’а\  або  ж  окрім  позиції  перед  а; 
або  ж  тільки  наприкінці  складу;  або  ж  тільки  в  ненаголошених  складах, 
як-от:  гарячий ,  але  рабйй  ‘рябий’  (останнє  властиве,  передусім,  Західно¬ 
му  Поліссю).  Певні  говірки  мають  розщеплену  м’якість  на  зразок  бур\}]а> 
але  не  бура ,  переважно  засвідчуючи  тим  схрещення  говірок  із  м’якістю 
та  без  неї.  Щоправда,  статистично  ствердіння  тут  переважає.  Становище 
на  Західному  Поліссі  (Берестейщині)  є  схоже. 

На  решті  території,  а  саме  у  східному  регіоні,  що  охоплює  всі 
південноукраїнські  говірки  на  схід  від  Дніпра  і  вузьку  смуіу  на  Право¬ 
бережжі,  тобто  майже  ціле  південно-східне  наріччя,  рефлекси  так  само 
є  змішані,  але  г*  зберігається  тут  значно  краще,  ніж  у  вищезгаданій  зоні 
змішаних  рефлексів.  Часто  на  південному  сході  г9  трапляється  на  місці  г 
усупереч  первісній  дистрибуції  цих  звуків  (докладніше  див.  49.5). 

Дещо  схематично  ці  чотири  регіони  можна  назвати  та  схарак¬ 
теризувати  так:  1 )  карпатський  —  із  первісною  дистрибуцією;  2)  львів¬ 
ський  —  зі  змішаними  рефлексами,  серед  яких  переважає  гу  3)  волин¬ 
сько-подільський  —  тільки  з  гу  4)  південно-східний  —  зі  змішаними  ре¬ 
флексами,  серед  яких  переважає  г’.  Середньо-  та  східнополіські  говірки 
з  погляду  синхронії  не  відрізняються  від  третього  регіону. 

З  такого  географічного  розподілу  можна  зробити  двоїстий  ви¬ 
сновок  щодо  хронології  ствердіння.  По-перше,  східна  межа  депалаталі¬ 
зації  аж  ніяк  не  збігається  з  польсько- литовським  кордоном  до  1569  р. 
(на  відміну  від  багатьох  інших  змін).  Якщо  вже  є  певний  збіг,  то  радше 
з  кордоном  (наскільки  його  можна  окреслити)  східних  земель,  де  внаслі¬ 
док  козацьких  повстань  чинилися  згони  людності,  —  на  противаїу  від¬ 
носній  сталості  населення  на  західних  землях.  На  цій  підставі  можна 
заризикувати  твердження,  що  ствердіння  г9  охопило  Поділля  щойно  по 
Люблинській  унії,  ймовірно,  на  початку  XVII  ст.  Другий  висновок  є  певні¬ 
шим.  Змішані  рефлекси  на  південно-східних  теренах  можуть  бути  наслід¬ 
ком  самого  лише  перемішання  людності.  Як  добре  відомо,  ці  терени 


812 


49.4  Друге  ствердіння  г*;  дисиміляційні  зміни  г 


заселялися  з  півночі  та  з  заходу.  Прибульці  з  півночі  не  могли  занести  г\ 
бо  не  мали  його.  Цей  звук  мав  би  бути  занесений  із  заходу  вихідцями 
або  з  Карпат,  або  з  Поділля  та  Наддністрянщини.  Загальновідомо,  що 
й  ті,  й  ті  причинилися  до  відзискання  згаданих  земель.  Проте  самих  ли¬ 
ше  карпатців  було  замало,  щоб  запровадити  г\  з  огляду  на  тиск  як 
північного  типу  (який  мав  ту  перевагу,  що  був  простіший  зі  своїм  одним- 
єдиним  звуком  г),  так  і  подільського  (з  наддністрянським),  якщо  останній 
у  цьому  відношенні  не  відрізнявся  від  того,  що  був  поширений  серед 
“північан”.  Отже,  слід  припустити,  що  перші  поселенці  з  Поділля  та  Над¬ 
дністрянщини  (або  з  самої  лише  Наддністрянщини)  на  час  своєї  появи 
ще  зберігали  вимову  г\  Звідси  випливає,  що  як  не  на  Поділлі,  то  вже 
напевно  на  Над  дністрянщині  м’якість  г’  зберігалася  принаймні  до  кінця 
XVI  ст.  Саме  цю  дату  було  встановлено  в  49.2  на  підставі  аналізу  писемних 
пам’яток 

Наведені  спостереження  можна  підсумувати  так: 


Регіон 

Наявність 

ствердіння 

Хронологія 

ствердіння 

Східне  і  Середнє  Полісся 

4- 

XI  ст. 

Волинь;  можливо,  Підляшшя 

+ 

сер.  XV  ст. 

Поділля 

+ 

XVI  ст. 

Наддністрянщина,  Західне  Полісся 

4- 

бл.  1600  р. 

і 

(-) 

карпатський  регіон 

— 

! 

південно-східний  регіон 

і 

<+) 

;  ХУІ-ХУІІст. 

4.  ЗАВВАГА  ЩОДО  ВІДНОСНОЇ  ХРОНОЛОГІЇ 

Додатковий  хронологічний  ключ  до  з’ясування  ситуації  на  Наддністрян¬ 
щині  надає  той  факт,  що  в  більшості  місцевостей  цього  регіону  звук  г’ 
ствердів  так  само  перед  е  (чи  у ),  посталим  із  'а,  наприклад:  горечий , 
поредок ,  прежа  (приміром,  Заложці  Тернопільської  обл.),  подекуди  — 
через  розщеплення  м’якості,  як-от:  гор’єчий,  пор’єдок  тощо  (наприклад, 
Підбуж  Львівської  обл.),  —  проти  літ.  укр.  гарячий ,  порядок ,  пряжа .  Просу¬ 
нення  вперед  звука  ’а  з  перетворенням  його  на  ’е  сталося  близько  XV  ст., 

1  Скористатися  можна  лише  частково  скартографованими  діалектними  даними. 
Див.:  Жилко,  Нариси ,  мала  18;  «Територіальні  діалекти  і  власні  назви»  (К.,  1965),  мала 
Т.  Назарової  на  с.  138;  Бе] ла,  мала  3;  ЗііеЬег,  мала  293;  ДАБМУ  мала  42. 


49.5  Друге  ствердіння  г';  дисиміляційні  зміни  г  813 

мавши  за  передумову  пом'якшену  артикуляцію  попереднього  приголос¬ 
ного.  Отже,  ствердіння  г9  могло  відбутися  щойно  опісля. 


5.  СТАНОВИЩЕ  В  ПІВДЕННО-СХІДНИХ  ГОВІРКАХ 
І  В  УКРАЇНСЬКІЙ  ЛІТЕРАТУРНІЙ  МОВІ 

На  південному  сході  не  було,  власне  кажучи,  внутрішньо  вмотивованого 
ствердіння  г9\  тут  має  місце  змішання  північних  діалектних  рис  (брак 
м’якості  г)  і  південно-західних  (подільських  і  карпатських)  діалектних 
рис  (де  звук  г 9  був  у  вжитку).  Як  наслідок,  спостерігається  мозаїчна 
дистрибуція  зі  щонайрозмаїтішими  варіантами  вживання  (або  невживан¬ 
ня)  г9,  залежно  від  місцевості  та  від  позиції  у  словах,  а  також  від  піддат¬ 
ливості  того  чи  того  слова  на  палаталізацію. 

Найчастіше  м’якість  утрачалася  (або  не  відновлювалася)  напри¬ 
кінці  слова  та  наприкінці  складу:  пор.  гіркий ,  господар  проти  буря ,  курю2, 
звідки  чергування  г :  г9  у  словозміні  на  кшталт  господар :  господа[ г’а]  Ген. 
одн.,  господар п\  дат.  одн.  тощо.  Проте  існують  локальні  говірки,  де  г  по¬ 
м’якшується  саме  в  цих  позиціях,  наприклад,  у  районі  Старобільська 
(< сахарь ,  базарь)  та  інде.  У  деяких  локальних  говірках,  як  і  в  літературній 
мові,  принцип  дисимілятивного  м’якшення  запанував  у  позиції  перед 
голосними  в  іменниках  із  кінцевим  г.  косар :  коса  [г’а]  з  г9  після  твердого  $, 
але  школяр :  школяра  з  твердим  г  після  м’якого  V. 

Із  цих  рис  літературна  мова  перейняла  повсюдну  твердість  г 
наприкінці  слова  й  наприкінці  складу,  але  в  інших  позиціях  ужиток  г9 
ґрунтується  на  історичних  принципах.  Щоправда,  до  літературної  мови 
таки  потрапили  декілька  випадків  “надмірної  палаталізації”,  як-от:  буряк 
(від  ст.  лат.  Ьога&о  через  пол.  Ьогак ),  трям  ‘стовбур’  (пор.  пол.  ігат ,  сло- 
вац.  ігат),  мряка,  путря  (від.  лит.  риіга),  рятувати  (від.  пол.  гаіотас), 
ряса  (від  ст.  гр .расгоу),  грюкати  (пор.  пол. §гискас),  вирячити  (пор .рак), 
згоряти  (наприклад,  Драч  1972;  звичайно  згорати),  крюк  (наприклад, 
Шевченко  1839;  звичайно  крук),  імовірно,  й  трюхати  (пор.  трусити)’, 
розмовне  до  завтрього  (пор.  завтра)  тощо. 

Не  так  часто  трапляються  протилежні  випадки  надпоправної 
твердості.  До  них  можна  віднести  рам'я  ‘дрантя’,  якщо  це  слово  є  спорід¬ 
нене  з  ремінь,  і,  ймовірно,  страгія  (пор.  рос.  тряпка). 

У  пам’ятках  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  таких  відхилень  від  історично  зу¬ 
мовленої  дистрибуції  є,  звісна  річ,  набагато  більше,  наприклад:  вєчєрлти, 
прддивд  ґен.  одн.  (Полт.  1665,  1667),  прАгнєм  (Реш.  Уч.  Єв.  1670),  тро\ 
ґен.  одн.  (Жит.  кн.  Волод.  1675),  Кдтрд  (Баришп.  1682),  ноздрдлиі  інстр.  мн., 


2  Див.  неповні  ізоглоси  на  мапі  Ф.  Жилка  в  ПРДНХ,  с.  16;  крім  того,  —  Жилко, 
Нариси ,  с.  149. 


814 


49.6  Друге  ствердіння  г9;  дисиміляційні  зміни  г 


дркж#»о(т)  3  ос.  мн.  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  крухомт*  інстр.  одн.  (Онуфр. 
Харк.  1699),  вечерь ,  поговорують  3  ос.  мн.  (Сковор.  1767, 1785)  тощо. 

Таким  чином,  звук  г9  у  літературній  мові,  на  відміну  від  полі¬ 
ських,  волинських  і  подільських  говірок,  не  було  витіснено,  а  тільки  обме¬ 
жено  позицією  перед  голосним. 


6.  ДИСИМІЛЯТИВНЕ  УСУНЕННЯ  Г 

У  ХУІ-ХУІІ  ст.  частотність  г  дещо  зменшилася  через  тенденцію  уникати 
повторення  г  у  середині  слова.  Це  не  було  всеохопним  правилом,  тому 
деякі  слова  з  двома  г  у  своєму  складі  збереглися  в  незмінному  вигляді, 
наприклад: ребро  (але  пор.  буков .ребла  мн.),  Варвара  (вочевидь,  церковна 
форма  —  проти  народної  Варка)  тощо.  Утім,  це  правило  все-таки  заторкнуло 
більшість  слів,  що  відповідають  зазначеній  умові.  У  багатьох  словах  ця 
зміна,  вплинувши  на  діалектну  вимову,  так  і  не  ввійшла  до  писемної  мови; 
в  інших  випадках  це  сталося,  але  пізніше  її  витіснено  в  ході  реетимологіза- 
ції.  Однак  подекуди  вона  зберігається  й  надалі  (або  зберігалася  донедавна). 

*  *  *  Найтиповішим  засобом  усунення  другого  г  була  дисиміляція:  г +  г  >  /+ г, 
рідше  г+/.  Збережені  випадки  дисиміляції  такі: 
срібло  (пор.  ср'Ькро  —  Гр.  1370,  Львів;  срєкра  Ген.  одн.  —  Іп.  літ.  1051; 
срєкро  —  Стр.  Хр.  XVI  ст.;  але  ср-Ькло  —  Літоп.  Март.  Бєл.  1600; 
пор.  нижн.  луж.  зіоЬгоі ); 

рибалити  (ще  й  досі  гуц.  рибарик,  пор.  ст.  ц.  сл.  рьіварь),  звідки  прибалка*, 
лимар  (пор.  пол.  гутагг ,  з  нім.  Кіетег,  пор.  присв.  прикм.  римарового 
ґен.  одн.  —  Житом.  1583,  прізвище  Римара  ген.  одн.  —  Полт.  1675, 
рьімар-к  мн.  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690; 

лицар  (прізвище  Рьїцєр  —  Реєстр  1649;  рьїцєров  ґен.  мн.  —  Ґал.  1663;  але 
лицарі  —  Шевченко  1845); 
прищулитися  (пор.  рос.  туриться)', 
фільварок ,  з  нім.  Уошегк;  але  пор.  пол.  /оітагк  з  XIV  ст.; 
сколоздрий  (пор.  ст.  ц.  сл.  скорі*  та  зьр'Бгь);' 

паламар  (із  гр.  лххрароуарід,  пор.  паламарем  інстр.  одн.  —  Пирят.  1667); 
Петлюра  (з  *Реіг-ига,  пор.  ім’я  Петро)', 

муляр  (від  пол.  тигагг  ~  тиіагг,  нім.  Маигег,  пор.  м&рарт*  —  Ів.  Уж.  1643, 
прикметник  мурарска  ж.  р.  —  Оісґіопагіиш  1649,  мураровм  дат.  одн.  — 

Покр.  записи  1776,  Свидник); 
діал.  бараболя  (на  основі  нім.  ВгапсІепЬищ)', 
голічерева  (з  горі  та  черево)', 

Латориця  (назва  річки),  якщо  утворене  від  рум.  гііигі  ‘луки’,  неясна 
етимологія. 

Історизми:  леестр  (пор.  козака  лейстрового  —  Шевченко  1845; 
Куліш  1846 ),лепорт  (наприклад,  Котляр.  1799,  Біл.-Нос.  1843),  олендар 


49.6  Друге  ствердіння  г';  дисиміляційні  зміни  г 


815 


(наприклад,  олєнддру  дат.  одн.  —  Довгал.  1736;  також  Біл.-Нос.  1843), 
дєймєнтдр,  дєйтдр,  ярмдлок  (наприклад,  Пирят.  1703)  тощо. 

На  діалектному  рівні  збереглися  або  зникли: 

галабурда  (пор.  словац.  НагаЬигсІа  ‘мотлох’);  борбиль  ~  борбіль 
‘голяр’  (Ужгород,  із  нім.  ВагЬіег );  любрш  ‘червоний  олівець’  (Харків, 
пор.  рубрика)-,  рула  ~ руля  (пор.  рурдми  інстр.  мн.  —  Люстр.  Житомир 
1545,  з  нім.  КоНг(е).  Див.  Ілгапес,  мала  139);  лу зебра  ‘частина  возу’ 
(зах.  закарп.;  пор.  словац.  гагоога);  кламар  (бойк.;  літ.  укр.  крамар ,  із 
нім.  Кгатег );  салатурі  ‘місце  з  соляними  джерелами’  (лемк.;  з  рум. 
загаійга  ‘солончак’);  ім’я  Полфиро  (гуц.,  від  гр.  Порфьріод );  ярмалка 
(Сосниця;  пор.  ярмолок  —  Туман.  1793;  з  тмДакгтагкґ,  літ.  ярмарок ); 
прикалабок  ‘комора’  (Дніпропетровськ;  від  *ргукагаЬок ,  пор.  короб)-, 
джермала  ‘щипчики  для  вичищення  паразитів  із  ран  в  овець’  (від  діал. 
рум.  і егтаг  [літ.  рум.  глегтаг];  ґерґелйця  ‘довгоносик  амбарний’  (від  рум. 
&аг&агііа). 

Такі  розподібнення  є  звичайним  явищем  і  на  деякі  з  них  можна 
натрапити  ще  раніше,  наприклад:  подомондрь  (Жит.  Сави  XIII  ст.), 
фєврддА  ґен.  одн.  (Іп.  літоп.  1054).  Проте  в  XVII  ст.  вони  набули  над¬ 
звичайного  поширення  й  охопили  всі,  або  майже  всі,  українські  говірки, 
ставши  трохи  не  звуковим  законом.  Здебільшого  зміни  зачіпали  за¬ 
позичені  одиниці,  хоча  не  оминали  й  питомих  слів. 

Менш  регулярними  були  інші  зміни,  пов’язані  з  г,  якщо  в  то¬ 
му  ж  слові  траплявся  ще  один  звук  г ,  особливо  втрата  одного  з  цих 
звуків  чи  його  перетворення  на  інший  звук,  окрім  /.  Перший  ви¬ 
падок  можна  проілюструвати  словами  кватирка,  простор.  кватиря 
‘помешкання’,  кочегар,  пор.  квартира  (нім.  (кіагііег),  кочерга,  можливо 
канупер  ‘бальзам’,  якщо  воно  запозичено  з  гр.  кар\юфьААоу  із  І  на  міс¬ 
ці  г,  другий  випадок  —  куймистр  (Полт.  1665)  від  пол.  Ьигтізігг  (нім. 
Вйщегтеївіег). 

Надпоправні  форми  —  топонім  Проскурів ,  давніше  Пдоскиров 
(1483.  Тепер  Хмельницький),  ім’я  Орєф'Ьрько  (Гр.  1458,  Житомир  —  гр. 
'ЕХєовєріод)  і  фрюярникд  ‘гравця  на  флоярі’  ґен.  одн.  (Ів.  Виш.  1600). 

Розподібнення  сполук  із  /  є  рідкісні  й  трапляються  тільки  в  ло¬ 
кальних  говірках,  наприклад:  грядйло  ‘дзеркало’  (закарп.,  між  Лютою 
та  Латорицею),  пор.  глядіти ,  огнобля  (Козелець,  на  північний  схід  від 
Києва),  пор.  літ.  укр.  голобля,  рос.  оглббля. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  IV. 

ЖМНП  311,1892. 

2.  Калньїнь  Л.  «Корреляция  твердих  и  мягких  согласньїх  фонем 
в  украинском  язьіке»,  4.  УЗИСл  23, 1962. 


50.  ЗСУВИ  В  ЧЕРГУВАННЯХ 
ПРИГОЛОСНИХ 


1.  Загальний  статус  чергувань  приголосних .  816 

2.  Чергування  задньопіднебінних  у  формах  наказового  способу .  819 

3.  Основа  інфінітива  в  її  стосунку  до  основи  теперішнього  часу .  819 

4.  Водностайнення  чергувань  задньопіднебінних  у  формах 

теперішнього  часу  дієслів  першого  класу  . .  821 

5.  Поодинокі  порушення  моделей  чергування .  822 


1.  ЗАГАЛЬНИЙ  СТАТУС  ЧЕРГУВАНЬ  ПРИГОЛОСНИХ 

Деякі  чергування  приголосних  під  середньоукраїнську  добу  були  уза- 
саднені  фонетично,  продуктивні,  а  отже  й  передбачувані  з  фонетичного 
пункту  зору.  Такими  були,  наприклад,  чергування  в  парах  глухих/дзвінких, 
а  також  твердих/м’яких:  молотити :  моло[Ау]ба  і  весна :  ве[$’п’]і  відповідно. 
Проте  було  й  чимало  інших  чергувань,  що  втратили  свою  фонетичну 
вмотивованість  і  були  або  цілком  невмотивовані,  а  отже  й  непередбачувані, 
або,  втративши  фонетичну  мотивацію,  почали  виконувати  морфологічну 
функцію.  Через  це  можна  говорити  про  фонетично  передбачувані,  морфо¬ 
логічно  передбачувані  та  невмотивовані  (синхронічно)  чергування.  Втрата 


50. 1  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


817 


первісної  мотивації  у  випадку  як  невмотивованих,  так  і  морфологічно 
передбачуваних  чергувань  була  спричинена  низкою  звукозмін,  описаною 
в  попередніх  розділах  цієї  книги.  Наприклад,  чергування  задньопідне¬ 
бінних  були  зумовлені  здебільшого  їхньою  позицією  перед  голосним 
переднього  ряду  Одначе  з-поміж  праслов’янських  голосних  переднього 
ряду  ь  був  у  багатьох  позиціях  утрачений,  і  перетворився  на  у,  тимчасом 
як  еа  в  певних  позиціях  перейшов  у  о,  тощо.  Якщо  взяти  за  приклад 
слово  ховрах ,  то  й  у  похідній  від  нього  здрібнілій  формі  ховрашок ,  і  в  при¬ 
кметнику  ховрашковий  колись  був  ь,  якого  тепер  немає.  Ще  менше 
вмотивовані  синхронічно  були  чергування,  посталі  внаслідок  первісної 
наявності  /  Для  тогочасного  мовця  наявність ),  скажімо,  в  пасивних  діє¬ 
прикметниках  мин.  часу  від  дієслів  четвертого  класу  вже  не  підлягала 
відтворенню,  і  чергування  і  :  с,  приміром,  у  формах  молотиш :  молочений 
являло  собою  суту  умовність,  притаманну  мовній  системі.  Новотвори 
часто  не  узгоджувалися  з  узвичаєним  чергуванням  і  через  те  посилювали 
суперечливий  характер  чергувань.  Не  існувало  жодних  зрозумілих  підстав, 
чому,  наприклад,  жін.  рід  від  іменника  наймит  має  бути  наймичка ,  а  від 
ворожбит  —  ворожбитка  (пор.  паутуіка  —  Ковдр.  1693);  чому  поряд 
із  формою  иуцик  в  аналогічному  на  вигляд  дериваті  від  слова  заєць  має 
статися  заміна  с  на  с,  даючи  зайчик ;  чому  в  слові  пісня  могла  бути  зву- 
косполука  [з’п’а],  а  в  похідному  від  прикметника  високий  топонімі  Вишня 
(звідки  й  прізвище  Вйшенський)  —  ні;  чому  та  сама  сполука  припуска¬ 
лася  в  прикметнику  весняний ,  але  не  в  іменнику  вешняк  ‘водяний  млин, 
що  працює  лише  навесні’;  чому  колісник ,  але  колішня ;  чому  скупчення 
приголосних  [г’п’]  могло  з’явитися  в  слові  приязнь ,  але  не  могло  у  слові 
покажьнєігь  ‘покараний’  (Іп.  літоп.  945),  тощо.  Не  дивно,  отже,  що  хитання 
в  уживанні  певних  чергувань  часом  трапляються  навіть  у  межах  того 
самого  тексту.  Наприклад,  ’А8єАх|)6тг|<;  1591  подає  книгопйшцьі  ном.  мн. 
поряд  із  книгописцев'ь  род.  мн. 

Вторинна  морфологічна  мотивація  теж  не  завжди  спрацьо¬ 
вувала  консеквентно;  принаймні,  численні  приклади  протилежного  харак¬ 
теру,  як  правило,  будуть  під  рукою.  Коли  існує  такий  спосіб  творен¬ 
ня  прикметників  від  іменників,  як  страх  — >  страшний ,  сміх  — >  смішний 
тощо,  то  чим  можна  синхронічно  узасаднити  наявність  пар  без  чергу¬ 
вання  типу  верх  — >  верхній  чи  слух  —>  слухняний ?  Евентуальна  спроба 
ширшого  узагальнення  на  кшталт  того,  що  “велярні  підлягають  чергу¬ 
ванню  перед  суфіксами,  які  починаються  на  приголосний”,  була  б  іще 
менш  адекватна,  бо  не  мала  б  чинності  не  лише  для  поодиноких  слів, 
а  й  для  цілих  лексичних  класів  (приміром,  для  дієслів  на  - пиіу :  крикнути , 
глухнути  тощо). 

Чергування  приголосних  були  загрожені  не  лише  внутрішніми 
протиріччями  та  неконсеквентностями.  У  більшості  випадків  навіть  регу- 


818 


50. 1  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


лярні  чергування  в  межах  певного  морфологічного  класу  мали  в  ґрунті 
речі  надлишковий  характер.  Наприклад,  правило,  згідно  з  яким  “А,  А,  х 
переходять  у  г,  с>  з  перед  закінченням  і  в  давальному  та  місцевому  від¬ 
мінках  однини”  ( туга :  тузі,  ознака :  ознаці ),  не  мало  винятків.  І  все  ж  воно 
було  надлишковим,  бо  в  інших  випадках  звукосполуки  С  +  і  припуска¬ 
лися  (після  переходу  и2>й>  і;  наприклад:  гість ,  кіт)  і  важко  було  знайти 
причину,  задля  якої  їм  не  вільно  з’являтися  наприкінці  слова.  З  морфо¬ 
логічного  погляду,  воно  теж  було  надлишковим,  оскільки  самого  лише 
закінчення  -і  цілком  вистачало,  щоб  позначати  відповідні  відмінки.  Зреш¬ 
тою,  такі  форми  “дитячої  мови”  (тобто  мови,  вживаної  при  звертанні  до 
дітей),  як  БозЯу  бйцЯу  нозя ,  в  плані  загальної  мовної  економії  лише  внаочню- 
ють  один  із  можливих  способів,  що  за  його  допомогою  можна  позбутися 
надлишкового  чергування,  надавши  вторинним  формам  статусу  нормаль¬ 
них  і  відкинувши  самі  нормальні  форми. 

Отже,  багатьом  чергуванням  були  властиві  внутрішні  супереч¬ 
ності,  брак  мотивації  та  надлишковість,  і  все  це  загрожувало  самому  їх 
існуванню.  За  середньоукраїнських  часів  ці  риси  зробилися  настільки 
очевидними,  що  перегляд  системи  чергувань  був  неминучий.  Теоретично, 
з  кризи  можна  було  вийти  двома  шляхами:  або  зберегти  загальні  моделі, 
водночас  де-не-де  підлатавши  їх,  або  радикально  відмовитися  принаймні 
від  деяких  типів  чергувань.  У  середньоукраїнський  період  перевагу  зага¬ 
лом  надавано  першому  варіантові,  проте  зроблено  й  перші  кроки  до  ради- 
кальнішого  розв’язання.  Перший  різновид  змін  оприявнився  в  постанні 
нових  форм  інфінітива  на  -гсу  та  -гіу  замість  -су  в  дієсловах  першого 
класу  з  основою  на  -А-  (на  кшталт  беречй  ~  бережчи  ~  бережти)у  у  вживан¬ 
ні  V  після  губних  у  3  ос.  мн.  дієслів  четвертого  класу  з  коренем,  що  закін¬ 
чується  на  губний  (на  кшталт  любити :  люблять  —  див.  38.7),  а  також 
у  поширенні  середньопіднебінних  на  місці  задньопіднебінних  у  1  ос.  одн. 
та  3  ос.  мн.  дієслів  першого  класу  з  коренем,  що  закінчується  на  задньо¬ 
піднебінний  (на  кшталт  можу,  можуть ;  печу ,  печуть).  Другий,  радикаль- 
ніший  підхід  представлено  пізнішою  відмовою  від  будь-яких  чергувань 
(за  винятком  твердості/м’якості)  в  1  ос.  одн.  усіх  дієслів  четвертого  класу 
(ходю  замість  ходжу  тощо);  у  південних  говірках  —  нечергуванням 
А,  А,  х  із  г,  є,  з  в  іменниковій  відміні  (на  кшталт  рука :  рукі)у  а  також 
уникненням  чергування  приголосних  у  словотворі  перед  певними  суфікса¬ 
ми,  зокрема  тими,  що  починалися  з  голосного  переднього  ряду  (на  кшталт 
легенький).  Більшість  інновацій  другого  типу  (особливо  форми  на  кшталт 
ходюурукі)  в  літературній  мові  не  припускаються. 

Розгляд  цих  змін  у  нормах  і  правилах  чергування  є,  власне, 
частиною  морфонології,  але  водночас  він  належить  і  до  царини  фоно¬ 
логії,  оскільки  глибинні  причини  такої  еволюції  мали  фонологічну  при¬ 
роду.  Ті  з  них,  котрі  відбулися  або  почалися  за  середньоукраїнської  доби, 
аналізуються  в  цьому  розділі,  пізніші  —  в  розділі  60. 


50.2,3  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


819 


2.  ЧЕРГУВАННЯ  ЗАДНЬОПІДНЕБІННИХ 
У  ФОРМАХ  НАКАЗОВОГО  СПОСОБУ 

*  *  *  Як  наслідок  другої  палаталізації,  в  дієсловах  першого  класу  з  основою 
на  задньопіднебінний  цей  останній  підлягав  чергуванню  у  формі  нак. 
сп.:  к:г,к:с  (помози,  моз’Ьлгь,  рьци  — Усп.  зб.  XII  ст.).  Ці  звуки  г  та  с 
були  ізольовані  й  не  з’являлися  в  жодній  іншій  формі  дієслова.  По¬ 
чинаючи  з  XII  ст.,  є  приклади  їх  заступлення  звуками  г  та  с  відповідно: 
попечете  са  'постережіться’  (Бес.  Єв.  Гр.  XII  ст.),  мож'клгь,  извл'Ьч'Ьл\ть 
‘витягнімо’  (Златостр.  XII  ст.).  Місточком  між  ними  ймовірно  були 
форми  егііжи  (наприклад,  Син.  Патер.  XI  ст.,  Лавр.  Єв.  XIV  ст.),  б-Ькилгь 
від  в’кждти,  нормальні  для  дієслова  четвертого  класу;  проте  це  дієсло¬ 
во  виявляло  схильність  до  хитань,  наближаючись  у  деяких  формах  до 
дієслів  першого  класу  (пор.  суч.  укр.  бігти),  тож,  принаймні  згодом, 
форма  б-Ьжн  могла  була  сприйматися  як  форма  дієслова  першого  класу 
з  основою  на  задньопіднебінний. 

У  всякому  разі,  наприкінці  ранньосередньоукраїнського  періоду 
форми  з  і  та  с  фактично  були,  за  винятком  церковнослов’янських 
цитат,  єдино  вживаними:  наприклад,  рєч-Ьте  ‘скажіть’,  стерєж-ЬтесА 
(Перес.  Єв.  1561),  стережи  (Вол.  Єв.  1571),  лаж  (Аристот.  врата  сер. 
XVI  ст.),  стережитесА  (О  обр.  кін.  XVI  ст.)  тощо. 

Через  цю  зміну  звуки  гі  сяк  альтернати  задньопіднебінних 
випали  з  парадигми  дієвідміни  й  залишилися  тільки  в  парадигмі  імен¬ 
никової  відміни. 

Така  сама  зміна  відбулася  незалежно  в  усіх  суміжних  слов’янських 
мовах,  окрім  російської  (білор.  пячй  ‘печи’,  стрьіжьі ;  пол.  ріесг,  зґпег 
‘стережи’;  словац.рес,  зігег,  болт,  печи ,  стрежй).  Російська  мова  вдалася 
до  радикальнішого  розв’язання,  впровадивши  к’  і  £  (пеки,  стригії). 

На  заході  та  в  центрі  закарпатської  діалектної  зони  вздовж  Ужа 
форми  зі  звуком  г  начебто  збереглися  й  донині:  стризь  ‘стрижи’,  помуз 
‘поможи’.  Чи  є  вони  архаїчними  давньоукраїнськими,  як  гадає  Бевзенко, 
сказати  важко.  Проблема  потребує  додаткового  дослідження. 


3.  ОСНОВА  ІНФІНІТИВА 
В  її  СТОСУНКУ  ДО  ОСНОВИ  ТЕПЕРІШНЬОГО  ЧАСУ 

Чергування  Ь  ~р  (в  основі  теп.  часу)  з  0  в  основі  інфінітива  (кгеЬи : 
кгеіу)  зникло  в  середині  XVII  ст.  через  відновлення  Ь~р  в  інфінітиві: 
трести  (Ґал.  1665),  погректи  (Ґал.  1669),  зокрема  —  з  проміжним  $: 
погрексти  (Перем.  Прол.  1632,  Ґал.  1660,  Густ.  літоп.  1670  та  ін.)  \  Пор. 
також  ревти  (Вірші  Кл.  Зин.  1690)  —  давн.  укр.  рюти. 


1  В  основах  на  і/й  мало  місце  чергування  5  із  ними:  плету :  плести.  Сприймаючись 
як  частина  закінчення,  звук  5  уживався  й  після  губних.  Ще  1876  р.  Осадца  припоручав 
у  своїй  граматиці  форми  гребсти,  довбсти,  скубсти.  Форму  плисти  (в  1  ос.  одн.  пливу) 
вживав  Шевченко  (1850). 


823 


50.3  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


Історія  повернення  задньопіднебінних  к  і  к  в  основу  інфінітива 
дієслів  першого  класу  була  складнішою.  У  давньоукраїнській  мові  було 
подвійне  чергування  в  дієсловах  на  -к-  і  потрійне  в  дієсловах  на 
Ь/8  У  1  ос.  одн.  і  3  ос.  мн.,  с/г  у  решті  осіб  теп.  часу,  с  в  інфінітиві: 
реки,  рекиіь :  ресезі ,  ресі  та  зігі£и,  зігіууіь :  зігігезі :  зігісі.  Найдавні¬ 
шою  зі  спостережених  змін  було  запровадження  і  в  основу  інфінітива 
дієслів  на  §  перед  -іу,  тобто  звичайним  інфінітивним  закінченням: 
не  можти,  в^ьздежти  ‘лягти’,  сажєжти  ‘спалити’  (Кам.-Буз.  Єв.  1411); 
не  можти,  отлежти  (Уч.  Єв.  296,  XVI  ст.);  неможти,  сьжежти,  возлєжти 
(Біз.  Єв.  кін.  XVI  ст.);  не  можти  (Анбол.  1619);  можти  (Єв.  1637  кін. 
XVI  ст.).  Ці  форми  й  досі  утримуються  (також  у  варіанті  можчи  тощо) 
на  Волині  та  Берестейщині.  Зазначена  зміна  не  заторкнула  дієслів 
на  к,  бо  в  них  не  було  потрійного  чергування.  Вони  збереглися  у  своїй 
старій  формі  на  -су. 

Рівнобіжне  утворення  на  -ксу,  типове  для  Західного  Полісся2, 
задокументовано,  як  здається,  з  половини  XVI  ст.:  зіегексгу  (Люстр. 
Житомир  1545);  спомогьчи  (Різдв.  міст.  XVII  ст.);  стрьігчи  (Ів.  Уж. 
1645),  отк'Ьгчи  (Діар.  Аф.  Фил.  1646);  могли  (Ґал.  1686);  к'Ьгчи, 
©устерегли,  полегли  ‘полягти’  (Радив.  1671);  Ьїксгу  (Кондр.  1693); 
возлегли  (Вич.  Єв.  поч.  XVIII  ст.).  З  тієї  самої  причини,  яка  діяла  у  ви¬ 
падку  гсу,  форма  на  -ксу  не  поширилася  на  дієслова,  що  закінчувалися 
на  к.  Звідси  тогіу  ~  тогсу  ~  токсу,  але ресу. 

Радикальнішою  інновацією  було  запровадження  к/к  перед  £ 
завдяки  цьому  однакове  закінчення  -іу  розповсюджувалося  на  всі  інфі¬ 
нітиви,  включно  з  дієсловами  на  к  і  к,  і  в  такий  спосіб  установлюва¬ 
лася  цілковита  тотожність  основи  в  1  ос.  одн.  та  в  інфінітиві.  Проте 
воно  сталося  пізніше.  Якщо  поминути  увагою  форму  стерегти  —  оче¬ 
видну  друкарську  помилку  у  виданні  Люстр.  Луцьк  1552,  —  приклади 
починаються,  як  здається,  з  дієслова  стригти  (Ів.  Уж.  1643),  за  яким 
услід  ідуть  оклегтй,  стерегтй  (Ґал.  1659);  отб'Егти  (Ґал.  1669);  присягти, 
втекти  (Пирят.  1683),  потягти  (Пирят.  1688);  к'Ьгти,  помогти  (Радив. 
1688);  зак-Ьтти,  пекти,  товктй  (Вірші  Кл.  Зин.  1690);  отсЬкти  (ЛБтоп. 
1742  під  1652  р.);  разсЬкти,  текти  (Сковор.  1767)  тощо. 

Інфінітиви  на  -кіу  та  -кіу  з’явилися  на  території,  прилеглій 
до  середніх  бігів  Дніпра,  та  далі  на  схід.  Західна  межа  їх  поширення 
проходить  приблизно  від  Дорогичина  на  Тур’ю,  далі  західніше  від 
Дубна  —  східніше  від  Тернополя  —  через  Хмельницький  до  Кам’янця- 
Подільського  3,  розтинаючи  Україну  на  східну  частину  (більшу  за  роз¬ 
міром  і  одностайну)  та  західну  (меншу  й  строкату  —  з  формами 
на  -су,  -гсу,  -ксу).  Ця  ізоглоса  не  збігається  з  жодним  політичним  кор¬ 
доном  за  всі  часи.  Радше  йдеться  про  нововведення,  яке  з  козацьких 
земель  поширилося  (завдяки  своїй  простоті)  на  північ  і  захід.  Найкон- 
сервативніші  терени,  де  -су  збережено  в  недоторканому  вигляді,  лежать 
на  південний  захід  від  приблизно  визначеної  лінії  Перемишль  —  Рава- 
Руська  —  Львів  —  Збараж  —  Збруч  —  Чернівці. 


2  Див.:  ДАБМ,  мала  178. 

3  Див.:  Жилко,  Нариси ,  мала  19. 


50.4  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


821 


У  російській  і  польській  мовах  зберігаються  праслов’янські  фор¬ 
ми  (рос.  печь,  стричь ;  пол.  ріес,  іїггус),  а  в  білоруській  —  праслов’ян¬ 
ські  в  дієсловах  на  к  та  компромісні  в  дієсловах  на  §  ( пячьі ,  стрьігчьс, 
але  в  південно-східних  говірках  —  пящі,  беращі,  як  в  українській  мові). 
Словацька  мова  має  компромісні  форми  в  обох  випадках  (ріес£  ’,  тосб). 
Українська  мова  є  унікальна  в  тому,  що  стосується  форм  на  кі,  які  поза 
тим  уживаються  хіба  що  в  декотрих  болгарських  діалектах,  скажімо, 
біля  Блаґоєвґрада:  пекти ,  секти  (літературна  болгарська  мова  інфінітив 
утратила). 


4.  ВОДНОСТАЙНЕННЯ  ЧЕРГУВАНЬ  ЗАДНЬОПІДНЕБІННИХ 
У  ФОРМАХ  ТЕПЕРІШНЬОГО  ЧАСУ  ДІЄСЛІВ  ПЕРШОГО  КЛАСУ 

Мабуть,  наприкінці  середньоукраїнської  доби  серед  дієслів  першого 
класу  з  основою  на  задньопіднебінні  Н  або  к  поширилася  інша  ін¬ 
новація,  а  саме  —  розповсюдження  середньопіднебінних  альтернатів 
на  всю  парадигму  теп.  часу:  замість  старої  моделі  реки :  ресез :  рекиі’, 
зігуки :  зігугез :  зігуки?  запанувала  нова:  печу :  печеш :  печуть ,  стрижу : 
стрижеш :  стрижуть.  Вона  ґрунтується  на  моделі  інших  дієслів  пер¬ 
шого  класу,  що  не  мають  черіувань  приголосних  ( несу :  несеш :  несуть , 
веду :  ведеш :  ведуть  тощо). 

Датовані  начебто  ранішими  часами  приклади  рєчють  (Гр.  1370, 
Львів)  і  можут  (Люстр.  Брацлав  1545)  є  геть  ізольовані  й  мусять  являти 
собою  помилки  —  орфографічну  та  друкарську  відповідно.  Часто  по¬ 
вторювані  приклади  к'ЬжЙ  та  льж#  ‘брешу’  (наприклад,  Памва  Бер. 
1627)  не  мають  ваги,  бо  ці  два  дієслова  не  належали  до  першого  класу 
й  мали  і  іще  в  староцерковнослов’янській  мові4.  Пам’ятки  XVII  ст., 
наближені  до  говірної  мови,  всі  без  винятку  зберігають  старе  чергу¬ 
вання  (наприклад,  стрьіг#(т),  с'Ьк^(т)  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690,  могу  — 
Полт.  1699)  тощо.  Середньоязикові  наприкінці  основи  в  1  ос.  одн. 
і  3  ос.  мн.  починають  систематичніше  вживатися  на  письмі  лише  з  двад¬ 
цятих  років  XVIII  ст.  (толчу,  с'Ьчу  —  Ів.  Макс.  1724;  злрєчутся  —  Дов¬ 
гая.  1737).  Та  все  ж  можливо,  що  в  деяких  локальних  говірках  форми 
з  основою  на  середньопіднебінні  існували  ще  в  XVII  ст.,  ба  навіть  тро¬ 
хи  раніше:  ’А5єА4)6тт|<;  1591  подає  тєк#  й  теч#,  Славин.  1642  —  стрижу. 
Той  факт,  що  тепер  форми  з  середньопіднебінними  представлені  в  усіх 
говірках  за  винятком  деяких  закарпатських  (села  в  долинах  Боржави, 
Турі  та  верхоріччі  Ужа)  та  східнополіських,  у  ґрунті  речі  білоруських, 
на  правобережжі  Десни,  також  свідчить  на  користь  датування  цього 
явища  XVII  ст.,  коли  зв’язки  між  різними  частинами  країни  стали  щіль¬ 
ніші,  ніж  попередньо.  Можливо,  як  і  форми  типу  ходюу  носю  в  сучасних 
українських  говірках  (див.  60.2),  вони  охоплювали  велику  територію, 
але  зневажалися  (як  просторічні)  до  такої  міри,  що  навіть  провінційні 
писарчуки  уникали  їх  на  письмі.  В  усякому  разі,  до  двадцятих  років 


4 


Проте  пор.  улгуть  (Гр.  1502,  Крим). 


822 


50.5  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


XVIII  ст.  їх  засвідчено  настільки  мало,  що  навіть  коли  такі  говірки 
й  існували,  то  годі  з’ясувати,  які  саме.  До  писемної  мови  ці  форми 
проникли  після  1709  р.,  відколи  старі  українські  норми  стали  роз’їда¬ 
тися  говірками  в  умовах  утисків  української  мови  під  чужинецьким 
пануванням  —  як  під  російським,  так  і  під  польським  чи  угорським. 

Розповсюдження  середньопіднебінних  на  всю  парадигму  тепе¬ 
рішнього  часу  знову  розірвало  тотожність  приголосних  в  основах  інфі¬ 
нітива  та  теперішнього  часу.  Тепер  виникло:  пекти :  печу,  стригти : 
стрижу.  Одностайність  у  парадигмі  теперішнього  часу  була  досягнута 
коштом  утрати  одностайності  в  цілій  парадигмі  дієвідміни. 

Така  еволюція  не  має  аналогій  у  жодній  із  суміжних  слов’янських 
мов,  окрім  багатьох  південнобілоруських  говірок. 


5.  ПООДИНОКІ  ПОРУШЕННЯ  МОДЕЛЕЙ  ЧЕРГУВАННЯ 

У  вищому  ступені  порівняння  протягом  цілого  середньоукраїнського 
періоду  з’являлися  деякі  форми  без  очікуваного  черіування  задньопід¬ 
небінних:  увогших  (Ів.  Уж.  1600),  увогши(й)  (Славин.  1642).  То  були 
перші  прояви  практики,  що  пізніше  ввійшла  до  норми,  яка  передбачає 
незмінність  задньопіднебінних  перед  обома  суфіксами  вищого  ступе¬ 
ня  -і-  та  -ів-:  легший ,  тихший ,  м’якший,  дордгший  (наприклад,  у  Сто- 
роженка  1870;  але  частіше  дорожчий );  тугіший ,  тривкіший ,  хуткіший 
(лише  винятково  хутчіший ,  наприклад,  у  Яновського  1940).  Осадца 
1876  р.  все  ще  припоручав  горчШший,  крЬпіїЬйший ,  але  нині  вжива¬ 
ються  лише  форми  гіркіший ,  кріпкіший. 

Перші  ознаки  відступу  чергування  задньопіднебінних  уочевид- 
нилися  також  у  присвійних  прикметниках.  Поряд  із  традиційними 
варіантами  на  кшталт  Аігьдрущишин  (Полт.  1667)  можна  також  по¬ 
дибати  дочкино  (Пирят.  1701).  Уповні  географія  таких  форм  у  наш  час 
лишається  невідомою.  Як  здається,  вони  поширювалися  з  кількох  маргі¬ 
нальних  говірок:  степових  на  півдні,  деяких  закарпатських  (напри¬ 
клад,  поблизу  Ужгорода),  але  насамперед  —  зі  східнополіських;  пор. 
такі  назви  боліт  на  цих  теренах,  як  Гапкино ,  Юркина  тощо. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Масякина  В.  «Формьі  инфинитива  от  глаголов  с  основой  на 
заднеязьічньїй  согласньш  в  говорах  русского  язьїка  в  сравне- 
нии  с  данньїми  говоров  украинского  и  белорусского  язьїков». 
УЗ  Балашовского  педагогического  института  1, 1956. 


1. 


50.  Зсуви  в  чергуваннях  приголосних 


823 


2.  Лимаренко  В.  «До  характеристики  дієслівних  форм 
у  буковинських  говірках».  НЗ  Чернівецького  універси¬ 
тету  42  (11),  1961. 

3.  Марчук  (Бовтрук)  Н.  «Форми  1-ої  особи  однини  дієслів 
теперішнього  часу  в  українських  говірках».  У  вид.:  Українська 
діалектологія  і  ономастика.  К.,  1964. 

4.  Закревська  Я.  «Система  особових  форм  дієслова  в  західних 
говорах  української  мови  (теперішній  час)».  У  вид.:  Українська 
лінгвістична  географія.  К.,  1966. 

5.  Півторак  Г.  Морфологія  інфінітива  в  східнослов'янських  мовах. 
К,  1974. 


51.  НОВИЙ  о<е  ПІСЛЯ  ЗУБНИХ 


1.  Загальні  завваги .  824 

2.  Морфологічно  зумовлена  заміна  е>  о  .  825 

3.  Фонетично  зумовлена  заміна  е>  о .  827 

4.  Звук  9 о  з  афективним  забарвленням .  830 

5.  Новий  9 о  в  запозичених  словах .  831 

6.  Умови  та  наслідки .  833 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВЕІАГИ 

Протягом  середньоукраїнського  періоду  в  багатьох  словах  сталася  замі¬ 
на  е  (незалежно  від  його  походження)  на  о.  Ця  звукозміна  була  харак¬ 
терною  для  позиції  після  зубного  перед  твердим  приголосним.  Після  неї 
попередній  зубний  виступав  як  пом'якшений,  наприклад:  зету]  >  з9 оту], 
Іеп  >  Роп.  Інновацію  започатковано  в  південно-східних  та  північно-східних 
говірках.  Із  просуванням  на  захід  число  слів  із  новим  о  дедалі  меншає 1 . 
Проте  навіть  у  центрі  зони,  звідки  почалося  поширення  цієї  звукозміни, 
вона  не  була  всеохопною,  й  у  більшості  слів  звук  е  залишився  незмінним, 
наприклад:  веселий ,  зелений,  клен  тощо.  Самого  вже  цього  факту  досить, 
щоб  недвозначно  показати:  ця  звукозміна  аж  ніяк  не  мала  загального  та 

1  Стосовно  становища  в  північно-західних  та  закарпатських  говірках  —  див. 
нижче  51.3. 


51.2  Новий  о  <  е  після  зубних 


825 


всеосяжного  характеру.  При  детальнішому  аналізі  тут  віднаходиться  нато¬ 
мість  низка  дрібних  звукозмін,  що  кожна  з  них  мала  власні  причини  та 
власні  обмеження.  Щоправда,  в  часі  вони  приблизно  збіглися,  розмиваючи 
загальний  образ  стану  справ  і  створюючи  хибне  враження,  ніби  йдеться 
про  якийсь  цілісний  процес.  У  дійсності,  за  єдиний  спільний  знаменник 
цих  дрібних  розвоєвих  процесів  правила  хіба  що  їхня  однакова  негативна 
обумовленість:  новий  звук  о  ніколи  не  з’являвся  після  інших  приголосних, 
ніж  зубні,  чи  в  позиції  перед  палаталізованим  приголосним. 


2.  МОРФОЛОГІЧНО  ЗУМОВЛЕНА  ЗАМІНА  Є>  О 

Сюди  можна  віднести  такі  випадки: 

а).  Займенник  нього  ґен.-ак.,  ньому  дат.-лок.  Тут  о  є  наслідком  впливу 
форм  його,  йому .  У  карпатській  діалектній  групі  та  в  наддністрянських 
і  подільських  говірках,  де  типовими  є  варіанти  его,  ему  (див.  9.3), 
звук  о  не  з’явився  й  у  формах,  що  починаються  на  и-.  На  цих  теренах 
кажуть  (до)  него,  ( к )  нему  —  і  саме  такий  ужиток  притаманний  бага¬ 
тьом  письменникам,  що  звідти  походять  (наприклад,  Франкові). 
М’якість  п  у  суч.  укр.  нього ,  ньому  не  є  первинною  чи  успадкованою 
від  праслов’янської  мови.  То  є  нове  явище,  що  завдяки  ньому  ство¬ 
рено  передумови  для  заміни  е  на  о.  Те  саме  повного  мірою  стосується 
“м’якої”  відміни  прикметників:  як  завважив  Сімович,  “м’яка”  група 
окремо  існує  там,  де  є  форми  нього ,  ньому ,  й  губиться  там,  де  ці  форми 
не  розвинулися:  літ.  укр.  та  півд.-сх.  синій,  синього,  синьому  проти 
півд.-зах.  сйний,сйного,сйному.  М’якість  останнього  приголосного 
основи  м’яких  прикметників  поширилася  під  впливом  таких  форм, 
як  синяя  тощо,  де  вона  зберігалася  в  позиції  перед  голосним  неперед- 
нього  ряду.  Взаємозв’язки  з  м’якими  прикметниками  сприяли  по¬ 
м’якшенню  п  у  згаданих  займенниках.  До  цього  ж  підштовхувала 
й  м’якість  п’  у  лок.  одн.  (на)  нім.  Своєю  чергою,  м’якість  п’  у  формах 
нього,  ньому  створювала  прецедент  для  появи  нового  о  деінде  —  проте 
завше  в  позиції  перед  м’яким  приголосним  ('о). 

Традиційна  кирилична  абетка  не  передбачала  жодних  можли¬ 
востей  для  відтворення  9о.  На  письмі  можна  було  вибирати  між 
традиційним  е  або  о,  причому  в  другому  випадку  м’якість  поперед¬ 
нього  приголосного  не  позначалася  ніяк.  Тому  не  дивно,  що  перевагу 
здебільшого  надавано  традиційному  написанню  з  е.  Коли  йшлося 
про  такі  часто  вживані  слова,  як  займенники  3  ос.,  великої  шкоди 
тим  не  завдавалося.  Лише  потроху,  починаючи  десь  із  кінця  XVI  ст., 
а  більш  рішуче  вже  в  XVII  ст.,  запроваджено  новий  правописний 
кунштик,  узорований  на  польській  моделі,  згідно  з  яким  писалася 


826 


51.2  Новий  о<е  після  зубних 


буква  о,  а  м'якість  попереднього  приголосного  позначалася  бук¬ 
вою  ї  (найчастіше  то  була  єдина  функція  букви  і);  отже  малїований  = 
та\У6\юапу]  тощо. 

Зважаючи  на  такий  стан  справ,  форми  гіоко,  п’оти  та  ана¬ 
логічні  їм  форми  прикметників  м'якої  групи  з'являються  в  пам'ятках 
щойно  наприкінці  XVII  ст.:  йо  піоко ,  ігеґіоко  (Кондр.  1693),  сиого 
‘цього'  (Конис.  1747),  сйого  (Некраш.  1796).  Однак  уживані  в  поезії 
рими  вказують  на  значно  давніше  постання  9 о.  Наприклад,  у  Саков. 
1622  кез  него  римується  з  другого.  Цілком  ясно,  що  за  написанням  нєго 
стояла  вимова  п9око.  З  пізніших  рим  пор.  до  него  ||  милого  (Шариш 
сер.  XVIII  ст.).  Пор.  також  виняткову  форму  сіо  піоко  (Тга§ес1іа  1618). 

б) .  Аломорфні  суфікси  -о\а - е\а -  в  дієсловах  та  дієприкметниках 

заступлено  єдиним  суфіксом  -оуя-,  якому  передував  твердий  при¬ 
голосний,  коли  він  походив  від  -оуа-,  і  м’який,  коли  він  походив 
від  -еуа-  (це  пом’якшення  знов-таки  являло  собою  нововведення): 
маловано  (зіс!)~л\алїована  (Путник  1606),  мальованих  (Любл.  бр. 
1626),  малїованє  ‘мальовання’  (Памва  Бер.  1627),  кролїовАл, 
плїовати  (Ґал.  1663,  1665),  випловал  ‘виплював’  (Полт.  1665), 
намалїовал  (Довж.  Єв.  1669),  полїованєм  ‘полюванням’  інстр.  одн. 
(Житом.  1675),  малїовали,  клїовали  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  дніовати 
(Біл.-Нос.  1843)  тощо. 

в) .  Так  само  потрактовано  й  прикметникові  аломорфні  суфікси 

-оу - е\- :  криштАлїову  (Довж.  Єв.  1669),  круліовАя  ‘королева’  (Радив. 

1676),  полїовьіх  (Тупт.  1685),  полїовоє,  хмєлїовог(о)  (Вірші  Кл.  Зин. 
1690),  полїовиє  (Пирят.  1700),  дулїовкА  (Як.  Марк.  1735)  та  ін.  У  сучас¬ 
ній  українській  літературній  мові  вибір  того  чи  того  аломорфа  зу¬ 
мовлюється  правилом,  яке  вимагає  -о\-  після  м'яких  приголосних 
лише  в  переднаголошених  складах:  життьовий  проти  життєвий , 
тижневий  тощо.  Це  є  штучний  компроміс  між  різними  діалектними 
варіантами. 

г) .  У  говірках  (на  відміну  від  сучасної  української  літературної  мови) 
ту  саму  засаду  водностайнення  застосовано  до  різних  закінчень  імен¬ 
ників  “м'якої”  групи,  наприклад:  Баснловм  дат.  (Одрех.  гр.  1605), 
оучнїолгь  дат.  мн.  ^мнологіа  1630),  Фесїови  дат.,  затови  дат.  (Одрех. 
гр.  1637, 1648),тестїове  ном.  мн.  (Феод.  Черн.  1691),  ковалови  дат.  одн. 
(Св.  Том.  XVIII  ст.)  та  ін.  Такі  водностайнення  характерніші  для 
південно-західного  наріччя. 

ґ).  Складніші  проблеми  пов’язані  з  ужитком  форм  із  -о-  у  відміні 
числівника  три  ( трьох ,  трьом ,  трьома)  та  наступних  за  ліком 
{ чотирьох ,  п'ятьох  тощо).  Нині  числівники  два  та  три ,  якщо  не  зва¬ 
жати  на  пом'якшення  г9  у  непрямих  відмінках  останнього,  відмі¬ 
нюються  однаково  (пор.  двох ,  двом ,  двома).  Проте  ця  однаковість 
виникла  в  ході  численних  узаємовпливів,  що  тривали  впродовж  дов- 


51.3  Новий  о  <  е  після  зубних 


827 


гого  часу.  Давньоукраїнська  форма  ґен.  була  Льщи  проти  ігьі,  а  лок.  — 
(Іьуоуи  проти  ігьхь .  Закінчення  локатива  -х  (зокрема,  за  сприятли¬ 
вого  впливу  іменникової  та  прикметникової  відмін)  було  перенесене 
в  парадигму  числівника  сіуа  з  лок.  Ігьхь,  натомість  його  перенесення 
в  ґенітив  цього  останнього  числівника  взорувалося  на  тотожності 
обох  дотичних  відмінків  у  парадигмі  йьуа  (та  в  прикметниковій 
відміні).  Цим  обґрунтовується  вельми  розповсюджений  погляд,  згід¬ 
но  з  яким  ранньосередньоукраїнська  форма  Лщи  перетворилася 
на  йуох  під  впливом  форми  ігех,  після  чого  ця  остання  перейняла 
від  попередньої  звук  о: 

йуо]и - >  йуох - 

і 

Ігех - >  1г’ ох 

Проте  цей  погляд  не  має  під  собою  підстав,  оскільки  існування  форми 
не  було  неперервним  і  замість  неї  вживано  двоу  (наприклад, 
у  Гр.  1401,  Галич);  ця  остання  форма  справді  перейняла  прикінцевий 
звук  х  від  ігех  (дві/хь  —  Гр.  1459,  Прилука),  але  якби  наявний  у  ній 
голосний  був  поширився  на  парадигму  числівника  три ,  то  в  резуль¬ 
таті  з’явилася  б  була  форма  Чгих  і  аж  ніяк  не  іг’ох  (Яґіч,  Лєр- 
Сплавінський).  Насправді  вживання  звука  о  в  іг’ох  передує  його 
вживанню  в  й\ох.  У  пам’ятках  воно  є  засвідчене  з  середини  XVI  ст.: 
*грох  (Люстр.  Луцьк  1552;  Крех.  Ап.  1572;  бойк.  Уч.  Єв.  №  13174  кін. 
XVI  ст.);  чотгьірохгь  (Вас.  Загор.  1577);  ’А8єАф6тг|<;  1591  подає  й  трох*ь, 
і  двох'ь.  Відтоді  обидві  ці  форми  стають  загальновживаними.  Пого¬ 
дитися  з  залежністю  форми  й\ох  від  форми  іг’ох  важко  ще  й  з  огля¬ 
ду  на  ту  обставину,  що  характерне  для  північноукраїнського  наріччя 
ствердіння  г’  саме  під  ту  пору  поширювалося  на  південно-західні 
говірки,  —  а  це  мусило  б  унеможливлювати  пом’якшення  г  у  фор¬ 
мі  іг’ох ,  якби  вона  взорувалася  на  й\ох,  пор.  також  аналогічне 
пом’якшення  в  числівнику  шестіолгь  (Ґал.  1659). 

Зважаючи  на  ці  поважні  труднощі,  варто  підійти  до  про¬ 
блеми  пояснення  о  в  закінченнях  числівників  з  іншого  боку  (див. 
нижче  §3). 


3.  ФОНЕТИЧНО  ЗУМОВЛЕНА  ЗАМІНА  Є  >  О 

Новий  звук  о  розвинувся  на  місці  е  в  тих  словах,  де  було  чергування 
О  +  е :  О  (той  самий)  +  0,  наприклад  Іеп :  Гпи  >  І’оп :  Гпи  (пізніше  І’оп : 
І’опи).  Першопричиною  тут  була  поява  м’якого  приголосного  в  позиції 
перед  е.  Внаслідок  розподібнення  звук  е  зазнав  огублення,  перетворив- 


828 


51.3  Новий  о  <  е  після  зубних 


шис я  на  о  (Іеп>  *1’еп>  Гоп)2.  Той  самий  принцип  має  чинність  і  для 
суч.  укр.  сльоза.  Еволюцію  цього  слова  можна  зреконструювати  в  такому 
вигляді:  давн.  укр.  зіьга :  віьгь  ґен.  мн.  >  зі’га :  зіег  >  зі’га :  *8І’ег  >  сер.  укр. 
зі’га :  зі’ог  (пізніше  зі’ога :  зі’ог  —  із  подальшим  припасуванням  ґен.  мн. 
до  моделі  чергування  о :  і,  представленої,  наприклад,  формами  коза :  кіз , 
звідки  й  суч.  укр.  сльоза :  сліз).  Крім  того,  звук  о  внаслідок  аналогічних 
перетворень  з'явився  на  місці  е  в  таких  словах  (у  дужках,  за  винятком 
цілком  очевидних  випадків,  подано  відповідну  форму  з  нульовим 
голосним):  проклін:  прокльону  ( кіьпи  1  ос.  одн.),  паслін: пасльону  ( *ра - 
зіьпь ),  відьма  івідьбм ,  (дати)  дьору,  діал.  (Полтавщина,  Дніпропетровщи¬ 
на)  удьорити  ‘накивати  п'ятами'  (сіьгаії),  цьом  ‘поцілунок'  (наприклад, 
Лятуринська  1970  —  пор.  цмокати ),  кандьор  із  *ка-п-йег(йьгай),  гідро¬ 
нім  Псьол  :Псла.  Численні  слова  з  суфіксом  - ок :  -0к-  мають  перед  ним 
м'який  приголосний  завдяки  тому  самому  механізмові  розповсюдження 
м'якості,  посталої  в  позиції  перед  приголосним,  —  хоча  в  еволюції  цих 
слів  ледве  чи  могла  бути  проміжна  стадія  з  голосним  е  (наприклад,  пеньок : 
пенька ,  опеньок '.опенька,  покидьок '.покидька,  опецьок '.опецька,  кузька: 
кузьок  ґен.  мн.,  —  та  багато  інших  у  говірках,  як-от:  напальок  ‘частина 
рукавички  для  пальців' :  напалька  —  Полтавщина,  коньок  ‘гребінь  даху' : 
конька  —  Лубенщина,  збудьок  ‘непотреб’ :  збудька  —  Хорольщина  тощо). 
У  цілому,  літературна  українська  мова  тяжіла  до  несприйняття  цієї  зву- 
козміни,  тож  у  діалектах  вона  представлена  зі  значно  більшою  повнотою 
та  консеквентністю:  котьол  '.котла  (Лубенщина),  цьобер іцьобра  (Нов- 
город-Сіверщина;  давн.  укр.  цьвьр'ь),  дятьол '.дятла  (Західне  Полісся), 
вітьор: вітру  (Західне  Полісся,  Підляшшя),  затьон  ‘карб'  (Черкащина, 
Кубань  —  пор.  давн.  укр.  і ьпи  1  ос.  одн .),затьор  (криги  —  Дніпропетров¬ 
щина,  Полтавщина  —  пор.  давн.  укр.  іьги  1  ос.  одн.),  визьорка  ‘метка 
дівчина'  (Полтавщина  —  пор.  уздріти),  застьол  ‘скатерка'  (Запоріжжя  — 
пор.  рос.  стлать  ‘стелити')  та  ін. 

Форми  іг’ох,  іг’от  зі  звуком  о,  розглянуті  в  §  2,  могли  постати 
за  тим  самим  правилом:  інстр.  ігьта  після  занепаду  ь  мусив  мати  (й  мав- 
таки)  м'який  гу,  за  яким  ішов  нульовий  голосний.  Відповідно  звук  о,  наяв 
ний  в  інших  формах  (ігьть  >  Ьгет  >  іг*от,  ігьхь  >  ігех  >  іг’ох),  був  згодом 
перенесений  і  на  цю:  іг’та  >  1г’ ота.  Цілком  імовірно,  що  за  написанням 
ігета  в  Люстр.  1545  (Житомир)  криється  вимова  [іх’ота],  бо  в  противному 
разі  радше  слід  би  було  сподіватися  форм  на  кшталт  Ігта  чи  ігута  (див. 
35.5);  і  вже  зовсім  очевидним  це  стає  в  написанні  тромд  (Ґал.  1663).  Однак 
і  проти  такого  варіанту  існують  два  аргументи.  По-перше,  в  північноукра¬ 
їнському  наріччі  звук  г’  ствердів  ще  в  XI  ст.  (див.  12.3);  по-друге,  як  ви- 


2  Евентуальний  альтернативний  варіант  —  це  послідовність  змін  Іеп :  19пи  >  Іеп : 
Гопи  >  Гоп :  Гопи ,  в  якій  поява  о  зумовлюється  потребою  розкупчити  приголосні.  Однак 
його  вірогідність  менша,  оскільки  таким  робом  годі  пояснити  випадки  на  кшталт  сьомий 
(див.  нижче). 


513  Новий  о<е  після  зубних 


829 


явиться  далі,  аналізовану  звукозміну  задокументовано  щойно  в  пам'ят¬ 
ках  середньоукраїнського  періоду,  тимчасом  як  певно  засвідчені  форми 
типу  1г9 ох,  ґґот  тощо  починають  траплятися  ще  з  середини  XVI  ст. 
Обидві  ці  перешкоди  можна,  зрештою,  подолати,  але  вони  роблять  про¬ 
поноване  розв'язання  не  таким  безпроблемним,  яким  би  воно  могло  бути 
за  їх  відсутності,  —  хоча  воно  в  будь-якому  разі  є  вірогідніше  від  тра¬ 
диційного  морфологічного,  що  покликається  на  вплив  форм  із  о  в  пара¬ 
дигмі  числівника  два  (адже  ці  останні  ледве  чи  коли-небудь  існували). 

Фонетично  зумовлена  заміна  е  >  о  не  обмежувалася  тільки 
тими  випадками,  де  йшлося  про  випадний  голосний.  Оскільки  вирішальну 
роль  при  цьому  відігравала  м'якість  попереднього  приголосного,  вона 
могла  відбуватися  (й  відбувалася)  також  тоді,  коли  причини  його  м'я¬ 
кості  були  інші.  Однією  з  таких  причин  інколи  була  наявність  у  пара¬ 
дигмі  форм  із  “новим  в",  тобто  звуком  і,  посталим  із  е,  якщо  в  наступному 
складі  первісно  був  слабкий  ь  (чи  наголошений  ь).  За  приклад  може 
правити  порядковий  числівник  сьомий  проти  діал.  (півд.-зах.)  семий. 
Початковий  приголосний  $  у  числівнику  сім  був  м'який  (<  зеть).  Пере¬ 
несення  цього  звука  в  порядкові  числівники  породило  зміну  ’е  > 9 о.  Крім 
того,  сюди  належать  такі  приклади:  лід : льоду  (пор.  також  здрібн.  льодок  — 
Драч  1972), політ '.польоту  (пор. льот  —  Стефанович  1933), упліт ‘кісник': 
упльоту ,  патьоки  (тік  чол.  рід.  мин.  часу),  діал.  (Овруч)  завльотка  ‘грай¬ 
лива  дівчина'  (.літ).  Менш  часто  й  переважно  в  діалектах  роль  спонуки 
могли  відігравати  дієслівні  основи  з  м'яким  приголосним  та  е:  навтьоки 
('.тікати),  тьопати  ‘копати'  (Овруч),  нетьопуха  (в  літературній  укра¬ 
їнській  мові  перевага  надається  варіантові  нетіпаха  —  пор.  тіпати ), 
стьобати  (в  літературній  українській  мові  перевага  надається  варіан¬ 
тові  стібати)  і  розтьоба  ‘хвойда’,  забрьоха  (пор.  забріхувати ),  стрьбпи 
‘торочки'  (Полтавщина  —  пор.  тріпати)  та  ін. 

Чисельний  склад  словництва,  охопленого  фонетично  зумовле¬ 
ною  зміною  е>о  в  говірках,  залежав  від  збереження  м'якості  приголосно¬ 
го  та  від  переносу  цієї  м'якості  на  споріднені  слова  з  голосним  е  в  основі. 
Перший  із  цих  чинників  характеризувався  широким  варіюванням  по 
різних  говірках,  а  другий  —  випадковістю  застосування  (на  велику  міру). 
Тому  число  заторкнутих  цією  зміною  слів  у  різних  говірках  є  неоднакове, 
й  ледве  чи  десь  нею  охоплено  всі  слова,  які  теоретично  могли  б  підпадати 
під  її  дію.  До  того  ж  вибір  діалектного  матеріалу,  що  потрапив  до  літе¬ 
ратурної  норми,  базувався  на  довільних  критеріях.  Тож  не  дивно,  що 
з-поміж  слів,  які  відповідають  передумовам  для  означеної  заміни,  вона 
не  в  усіх  уреальнилася.  За  цих  обставин  варто  виокремити  той  факт, 
що  коли  тільки  цю  заміну  здійснено,  це  завжди  має  місце  в  окреслених 
фонетичних  рамцях:  після  зубних  і  перед  твердим  приголосним.  Отже,  тут 
ідеться  про  звуковий  закон,  хоч  і  застосований  до  обмеженого  лексичного 
матеріалу. 


830 


51 А  Новий  о<е  після  зубних 


У  пам’ятках,  лишаючи  осторонь  форму  іґох  (про  неї  див.  ви¬ 
ще),  цю  заміну  засвідчено  в  досить  систематичний  спосіб,  почавши  з  остан¬ 
ньої  третини  XVII  ст.:  лїону  Ген.  одн.  (Баришп.  1664),  на  вьіліот  (Біаі.  1670), 
слїозьі  ном.  мн.,  на  лїод#  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  лїодницю  'крижаний  дім’ 
(Пирят.  1691),  8І02  ґен.  мн.  (Кондр.  1693),  нАлиоду(Конис.  1747),лнодомть 
(Книж.  госп.  1788).  Пор.  також  суфікс  -ок-/-05к-у  формі  яклунїок  ґен.  мн. 
(Пирят.  1704)  проти  покидокт*  (ще  без  пом’якшення)  у  Славин.  1642. 

Утім,  віднайти  її  можна  й  у  давніших  записах.  Навіть  якщо  не 
зважати  на  прізвище  Сіомашка  ґен.  у  Люстр.  1552  (Луцьк),  бо  то  є  геть 
ізольований  приклад  (проте  пор.  те  саме  прізвище  Сїомашка  в  Пирят. 
1713),  то  сюди  потраплять  гідронім  Псодою  інстр.  (Копист.  1623),  Рзоіа 
(мапа  «Ке§пит  Ніт§агіае»  бл.  1630)  та  прикметник  єистродїотного  ґен. 
одн.  чол.  роду  (’ЕгхоЗіа  1642).  Тут  знову  слід  згадати  правописний  кон¬ 
серватизм,  що  його  з  усією  очевидністю  оприявнюють  рими  на  кшталт 
ходнт  куди  дедом  (=  [Робот]),  а  кум  огородом  (пісня  бл.  1700  р.).  Відповідно 
до  цього,  не  можна  виключити  можливості,  що  заміна  е>  о  була  зініці- 
йована  ще  на  початку  XVII  ст.  (тоді  й  часовий  проміжок  між  цими  про¬ 
цесами  та  перетвореним  гь  у  ігьта  значно  зменшується)^. 

Як  зазначено  в  51.1,  фонетично  зумовлена  заміна  е>о  була 
невластива  говіркам  карпатської  зони,  а  також  наддністрянським  і  поділь¬ 
ським3 4;  натомість  на  північному  заході  української  мовної  території  си¬ 
туація  є  строката.  Тут  існують  локальні  говірки,  в  яких  заміну  е>о 
зреалізовано  набагато  радикальніше,  ніж  у  південно-східному  наріччі  (на¬ 
приклад,  у  Корниці  на  Підляшші  вимовляють  не  лише  льон,  але  й  козьол , 
орьол ,  дятьол  тощо),  і  поряд  із  ними  інші,  де  її  немає  зовсім  або  де  вона 
стосується  тільки  мізерної  частки  словництва  (наприклад,  поблизу  Доро- 
гичина  вживаються  форми  лон  —  щоправда,  поряд  із  льон,  —  а  також  лоб, 
семий  тощо).  Така  строкатість,  як  це  й  буває  зазвичай  з  цими  говірками, 
віддзеркалює  зазнані  ними  впливи  з  півдня  та  зі  сходу  водночас. 


4.  ЗВУК  у0  З  АФЕКТИВНИМ  ЗАБАРВЛЕННЯМ 

Звукозміни,  що  діють  вибірково,  не  обіймаючи  цілокупності  дотичного 
словництва,  легко  надаються  до  застосування  поза  своєю  питомою  сфе¬ 
рою  —  на  вираження  афективності.  Це  дуже  природно  сталося,  зокрема, 

3  У  Маг.  ^1.  1641  пол.  Іосі  перекладено  як  Іей.  Проте  не  слід  забувати,  що  автор 
мешкав  у  Львові,  тобто  на  теренах,  де  в  принципі  звук  е  зберігався  незмінним  (фоне¬ 
тично). 

4  Хоча  все-таки  існують  невеликі  анклави  з  формою  льон  на  Закарпатті  між  Мука¬ 
чевим  і  Хустом  (див.  Дзендз.,  мапа  74),  а  форму  сльоза  віднотовано  в  бойківських  і  буко¬ 
винсько-покутських  говірках. 


51.5  Новий  о<е  після  зубних 


831 


з  новим  звуком  о,  що  стояв  після  м’якого  приголосного.  З-поміж  при¬ 
кладів,  наведених  у  51.3,  декотрі  є  безперечно  позначені  високим  ступе¬ 
нем  афективності,  хоча  ця  їхня  властивість  лише  супроводжує  фонетично 
зумовлену  зміну.  В  інших  випадках  9 о  взагалі  не  є  продуктом  перетво¬ 
рення  е ,  стоячи  на  місці  о  (тобто  йдеться  не  про  зміну  голосного,  а  про 
додаткове  м’якшення  попереднього  приголосного).  У  такому  разі  має 
місце  афективно  зумовлена  звукозміна  зґгісіи  зепзи. 

У  літературній  українській  мові  прикладом  можуть  слугу¬ 
вати  такі  слова:  сльота  —  пор.  півд.-зах.  слота ,  пол.  зіоіа ,  словац.  зіоіа ; 
потьоки  'струмки’  (Нечуй-Левицький  1872)  —  пор.  потік  [роґік] :  потоку ; 
хрьопати  ‘грюкати’  —  пор.  хропати  ‘трощити’;  ньокати  ‘поганяти’  —  пор. 
но ,  вигук,  яким  поганяють  коней;  ковтьоба  ‘бакай’  —  пор.  рос.  колдоба 
(українське  слово,  можливо,  запозичене  з  тур.  кокаЬап  ‘дно  озера’); 
шкрьобати  (наприклад,  Мушкетик  1971)  —  пор.  пол.  зкгоЬас;  хльостати 
(розхльостаний  —Тичина  1933)  і  діал.  (Полтавщина)  хльост  ‘батіг;  хваль¬ 
ко’  —  пор.  хлости  дати.  Сюди  ж  належать  просторічні  суфікси  -ох(а)  ~ 
ок(а)  у  словах  мандрьоха  (Біл.-Нос.  1843,  Мова-Лиманський  бл.  1880), 
чистьоха ,  вертьоха  та  ін.  та  суфікс  -9оІ(о)  у  словах  покотьоло  (Шевченко 
1838),  крутьбло  ‘коліща  на  санях’  (Мушкетик  1971),  діал.  (Північна  Київ¬ 
щина,  Чернігівщина)  крутьолка  ‘дзиґа’. 

До  цієї  групи,  можливо,  слід  віднести  й  дієслово  сьорбати  — 
пор.  зах.  укр.  сербами  (наприклад,  поблизу  Городенки,  Івано-Франківська 
обл.),  якщо  форму  з  о  не  запозичено  з  білоруської  мови,  —  з  тією  різни¬ 
цею,  що  тут  9о  походить  від  е ;  а  також  тьохкати ,  якщо  воно  утворене 
вставленням  голосного  в  звуконаслідувальний  вигук  іх. 

У  говірках  афективних  слів  зі  звуком  9 о  є  значно  більше,  на¬ 
приклад  зальоги  ‘засідка’  (Павлоградщина),  льопати  ‘бризкати;  партачити’ 
(Полтавщина),  льокотіти  ‘тремтіти’  (Дорогичин),  шандьбр  ‘гас  для  освіт¬ 
лення’  (південна  частина  Полтавщини  —  з  тур.  §апсІаІ  ‘свічка’?),  гильори 
(Полтавщина  —  з  нім.  Бскіигге  ‘капець’)  та  ін. 

Афективність  такої  великої  кількості  слів  із  9 о  схоплено  в  сти¬ 
лізованій  фразі  “Мама  пішли  за  пос льодом  до  польової  комори”  (Драч 
1967),  де  пересада  полягає  в  заміні  е  на  9о  у  слові  послід. 

У  пам’ятках  афективні  форми  з  9 о  віднаходяться  десь  із  кін¬ 
ця  XVII  ст.:  сдіоти  ґен.  одн.  (Літоп.  Самов.  1702),  сдіотддш  інстр.  мн. 
(Сам.  Вел.  1720). 


5.  НОВИЙ  9 О  В  ЗАПОЗИЧЕНИХ  СЛОВАХ 

*  *  *  Українська  мова  межує  з  трьома  іншими  слов’янськими  мовами,  що 
мають  ’о  <  е ,  хоча  цей  звук  постав  у  них  за  відмінних  умов,  а  в  двох  — 
в  інший  час.  У  білоруській  мові  він  є  результатом  доісторичної  звуко- 


832 


51.5  Новий  о<е  після  зубних 


зміни  в  позиції  після  всіх  тодішніх  м’яких  приголосних,  якщо  далі  не 
йшов  знов-таки  м’який  приголосний:  лед  ‘лід’,  усе  ‘все’.  У  польській 
мові  наявність  ’о  теж  спричинена  доісторичною  звукозміною,  яка  мала 
місце  після  всіх  м’яких  приголосних  перед  твердим  зубним:  Іосі  ‘лід’ 
проти  піеЬо  ‘небо’.  У  російській  літературній  мові  (та  в  південно¬ 
російському  наріччі)  зміна  е  > 9 о  відбулася  за  тих  самих  умов,  що 
й  у  білоруській,  але  значно  пізніше,  мабуть  у  XVII  ст.,  тобто  приблиз¬ 
но  рівночасно  з  українською. 

У  словах,  запозичених  із  цих  мов,  звук  ’о ,  звісно,  вживається 
і  в  українській.  З  білоруської  мови  взято:  дьоготь  із  білор.  дзегаць 
(первісне  джерело  —  лит.  сіефіаз)',  бадьорий  із  білор.  бадзерьі;  можли¬ 
во,  сьорбати  (див.  вище  51.4),  а  також,  навіть  у  позиції  перед  м’яким 
приголосним,  льоля  ‘(дитяча)  сорочка’  з  білор.  леля  (первісне  джерело  — 
лит.  Іеіі  ‘лялька;  немовля’).  Пор.  у  пам’ятках  XVII  ст.:  догот  (Полт. 
1667),  догтдрдм  дат.  мн.  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  діокої  (Кондр.  1693). 
Також  білоруське  походження  має  сер.  укр.  веровкл  (наприклад,  Памва 
Бер.  1627),  хоча  суч.  укр.  вірьовка  —  російське.  Щоправда,  більшість 
російських  слів  напливає  вже  у  XVIII  ст.  та  в  пізніші  часи  (коли, 
приміром,  Сковорода  вживає  слова  на  кшталт  ципліонок  ‘курча’,  вріоиі 
‘брешеш’  та  ін.).  Пор.  також  сластьони  ‘різновид  солодощів’  із  рос. 
сластена  ‘солодій(ка)’. 

Запозичення  з  польської  мови  (або  з  латинської  чи  німецької  за 
посередництвом  польської)  протягом  середньоукраїнського  періоду 
кількісно  переважали;  й  таких,  що  містили  ’о ,  серед  них  було  чимало. 
Фактично  саме  ці  слова  вторували  шлях  уживанню  букви  і  на  позна¬ 
чення  м’якості  перед  о  на  письмі.  З-поміж  багатьох  запозичень, 
які  сюди  належать,  можна  навести  такі:  льох  (пол.  /ос/г,  нім.  ЬосН ; 
пор.  дїох  —  Пирят.  1691);  льбха  (пол.  Іоска)',  макольондра  ‘коноплян¬ 
ка’  (пол.  такоІц£ма);  питльованик  (пол.  руІЇошапу);  зальоти  ‘лицяння’ 
(по л.гаїоіу;  пор. Радив.  1676);  тльондра (пол. згіцсіга);  колір  '.кольору 
(пол.  коїог );  стьожка  (пол.  шіцгка,  в  помішанні  з  дієсловом  зсі(Щас 
‘затягувати’);  можливо,  й  дзьоб ,  дзьобати  5. 

Інші  полонізми  з  ’о  не  дотривали  до  сьогодні,  хоча  в  пам’ятках 
середньоукраїнського  періоду  вони  представлені,  наприклад:  посріодк# 
‘посередині’  (Тар.  Земка  1627),  піоро  ‘перо’,  пдїонт*  ‘полон,  здобич’, 
пдїоткл  (тепер  плітка ),  живїол(ть)  ‘стихія’  (Памва  Бер.  1627),  ндміот 
‘намет’  (Син.  слав.  сер.  XVII  ст.),  косціодд  ‘костьолу’  (Шаргор.  1660), 
на  Шдіонску  ‘в  Сілезії’  (Густ.  літоп.  1670),  приміотьі  ‘прикмети’  (Вірші 
Кл.  Зин.  1690)  та  ін.  —  пор.  пол.  розюдки,  ріою,  ріоп,  ріоіка,  гушіоі,  патіоі, 
козсіоі,  5Іфк,  рггутіоі. 


5  Хоча  в  XVII  ст.  польська  мова  мала  форму  дгіиЬас ,  а  слово  дііиЬ  -  сігібЬ  набуло 
поширення  щойно  у  XVIII  ст.,  тоді  як  в  українській  мові  дзюбас  ‘дзьоб’  засвідчено  з  1644  р., 
а  в  білоруській  дзювдць  —  наприкінці  XVI  ст.  Ці  міркування  хронологічного  ґатунку 
надають  вірогідності  припущенню,  що  в  українській  мові  дієслово  дзьобати  може  бути 
білорусизмом,  а  іменник  дзьоб  являє  собою  самостійне  віддієслівне  зворотне  утворення. 
Ці  слова  потребують  дальшого  дослідження. 


51.6  Новий  о<е  після  зубних 


833 


6.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Так  сталося,  що  приблизно  в  XVII  ст.  чи  трохи  раніше  збіглися  в  часі 
чотири  різних  процеси,  що  всі  вони  сприяли  появі  ’о.  Йдеться  про  мор¬ 
фологічні  водностайнення,  звукову  зміну,  афективні  чинники  та  запози¬ 
чення  з  інших  слов’янських  мов,  що  межували  з  українською  на  півночі. 
З-поміж  цих  факторів  найпотужнішим  було  морфологічне  водностай¬ 
нення,  яке  різною  мірою  охопило  всю  українську  мовну  територію:  на¬ 
приклад,  серед  топонімів  на  Мараморощині  трапляються  Ледяний,  Слези 
(незреалізована  звукова  зміна),  але  Мальованиць  (зреалізована  морфо¬ 
логічна  заміна);  і  такого  самого  (чи  майже  однакового)  поширення  на¬ 
були  принаймні  декотрі  з-поміж  запозичень.  Натомість  власне  звукова 
зміна  спершу  відбулася  на  сході  та  в  центрі  України;  і  ті  самі  терени,  власне 
кажучи,  характеризуються  найвищою  активністю  афективного  чинника. 
Щоправда,  звукова  зміна  поширилася  —  принаймні  в  деяких  словах  — 
далеко  за  межі  первісної  зони  свого  виникнення. 

До  постання  нового  ’о  перед  цим  голосним  не  було  опозиції 
за  твердістю/м’якістю.  З-поміж  голосних  вона  фактично  мала  місце  лише 
перед  а  та  и.  За  всю  історію  української  мови  це  був  найнижчий  рівень 
поширення  м’якості.  На  фонетичному  рівні  м’якість  відступила  також 
унаслідок  ствердіння  губних,  середньопіднебінних  та  с’  (в  останньому 
випадку  —  частково).  Проте  зміна  и2  >  і,  що  припала  на  кінець  XVI  — 
середину  XVII  ст.,  призвела  до  нового  посилення  фонематичної  значу¬ 
щості  м’якості,  бо  ця  опозиція  була  запроваджена  перед  і  (див.  45.6). 
Постанням  ’о  цю  нову  тенденцію  продовжено.  Після  цієї  звукозміни  опо¬ 
зиція  за  твердістю/м’якістю  діяла  вже  перед  чотирма  голосними:  а,  о,  и 
та  і.  Згодом  вона  поновиться,  нехай  в  обмеженому  вигляді,  також  перед 
е  та  у ,  насамперед  у  прикметниковій  відміні  (див.  52.2),  тобто  від  твориться 
в  повному  діапазоні  можливостей,  хоча  це  завжди  стосуватиметься,  що 
прикметно,  лише  зубних. 

Це  відродження  опозиції  за  твердістю/м’якістю  цілком  при¬ 
родно  пов’язується  з  тим,  що  українська  мова  інтенсивно  контактувала 
з  білоруською,  польською  та  російською  (з  останньою  —  десь  із  середини 
XVII  ст.),  бо  всі  ці  мови  характеризуються  великим  поширенням  м’якості 
та  розвиненою  системою  опозицій  за  твердістю/м’якістю.  Це  свідчить 
про  певну  збіжність  у  тенденції  фонологічного  розвитку,  хоча  жодних 
спільних  процесів  при  цьому  не  було.  У  білоруській  мові  перехід  е  (точні¬ 
ше  еа)  >  о  вже  перестав  діяти.  Про  це  свідчить,  зокрема,  та  обставина, 
що  відтягнення  наголосу  в  жін.  роді  мин.  часу  на  кшталт  несла ,  заперла , 
померла  тощо  (пор.  рос.  несла,  заперла ,  умерла)  не  призвело  до  зміни  е>о. 
Так  само  в  польській  мові  перехід  е  >  о  вже  належав  до  минулого.  Теоре¬ 
тично  можна  припустити  спільність  із  російською  (південноросійською) 
еволюцією.  Однак  умови  та  діапазон  процесів,  що  відбувалися  в  обох 


834 


51.6  Новий  о<е  після  зубних 


мовах,  були  неоднакові.  Якщо  в  російській  мові  вирішальним  чинником 
був  наголос,  то  в  українській  він  не  відігравав  жодної  ролі;  і  навпаки  — 
наявність  зубного  в  препозиції,  вирішальна  в  українській  мові,  нічого  не 
важила  в  російській.  До  того  ж  українсько-російські  контакти  на  той  час 
були  ще  не  досить  щільні,  щоб  спричинити  якийсь  масштабний  новий 
розвоєвий  процес.  Щоправда,  в  обох  мовах  деякі  зміни  в  поодиноких 
словах  збігаються  (наприклад,  укр.  Іеп  >  Гоп ,  Іейи  >  Годи  та  рос.  Іеп  >  Іеп , 
Іей >  ІеЛ),  але  то  є  гра  випадку. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  9,  до  якої  можна  додати: 

1.  Ляпунов  Б.  «Українське  “бадьорий”,  “бадьор”,  “бадьорний” 
тощо».  Науковий  збірник  Ленінградського  товариства 
дослідників  української  історії ,  письменства  та  мови  3.  К,  1931 
(=36ІФВ  74). 

2.  Раиіз ].  Р.  «СЬап£е  о іе>'о  іп  іЬе  Оіаіесі: оі КоЦЬшеяГ 
Роїіззуе».  АсЬез  (їй  Хе  Сощгез  Іпіетаііопаї  йез  Ііщиізіез  2. 
Висагезі:,  1970. 


52.  ЗСУВИ  ТА  ДОПАСОВАННЯ 
В  ДИСТРИБУЦІЇ  у 


1.  Загальні  завваги .  835 

2.  Морфологічні  допасовання  серед  прикметників .  836 

3.  Морфологічні  допасовання  серед  іменників  .  838 

4.  Морфологічні  допасовання  серед  дієслів  .  842 

5.  Морфологічні  допасовання  серед  часток .  843 

6.  Фонетично  зумовлені  зміни:  звук  у  в  позиції  після ]  .  845 

7.  Фонетично  зумовлені  зміни:  звук  у  на  початку  слова .  846 

8.  Фонетично  зумовлені  зміни  у  в  говірках .  847 

9.  Переходи  у>і  та  і>у  в  поодиноких  словах .  849 

10.  Умови  та  наслідки .  851 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Географію  рефлексів  і  та  у  окреслено  в  28.5  і  31.2  (для  кінця  давньо¬ 
українського  та  кінця  ранньосередньоукраїнського  періодів  відповідно). 
Якщо  вдатися  до  широкого  узагальнення,  поминаючи  увагою  особливості 
поодиноких  сіл  чи  невеликих  груп  сіл,  розпорошених  усюди  потроху, 
особливо  на  теренах,  що  межують  із  білоруською,  польською  та  слова- 


836 


52.2  Зсуви  та  допасований  в  дистрибуції  у 


цькою  мовними  територіями,  то  розрізнення  у  та  і  під  середньоукраїнську 
добу  зберігалося  в  компактній  діалектній  групі,  яка  обіймала  підляські, 
надсянські,  лемківські  та  бойківські  говірки;  натомість  позосталий  обшир 
можна  поділити  на  три  основні  типи:  в  північноукраїнському  наріччі 
(за  винятком  найзахіднішої  частини  Полісся)  спільним  рефлексом  у  та  і 
був  голосний  і  високого  піднесення  й  переднього  ряду,  перед  яким  не 
пом’якшувався  попередній  приголосний;  у  південно-східному  наріччі  — 
високо-середнього  піднесення  й  передньо-середнього  ряду  (його  позна¬ 
чатимемо  як  у );  у  південно-західному  наріччі  —  голосний  у  середнього 
піднесення  та  передньо-середнього  ряду  (Калнинь).  Остання  характе¬ 
ристика  стосується  також  рефлексу  і  в  означеній  вище  смузі  діалектів 
від  Підляшшя  до  Бойківщини. 

Саме  на  цьому  тлі  за  середньоукраїнських  часів  і  пізніше  в  діа¬ 
лектах,  на  яких  базується  літературна  українська  мова,  та  в  самій  літе¬ 
ратурній  мові  запроваджено  певні  позиційні  зміни  та  морфологічно  зу¬ 
мовлені  допасовання;  натомість  у  деяких  інших  говірках,  що  не  мали 
безпосереднього  впливу  на  формування  літературної  мови,  відбулося 
масове  заміщення  у  (або  у).  Всі  ці  процеси  були  периферійні  або  з  погляду 
заторкнутого  ними  словництва,  або  з  погляду  географічного. 


2.  МОРФОЛОГІЧНІ  ДОПАСОВАННЯ  СЕРЕД  ПРИКМЕТНИКІВ 

Як  показано  в  31.3а,  злиття  і  та  у  поставило  під  загрозу  існування  т.  зв. 
м’якої  відміни  прикметників.  Прикметники,  що  їхні  закінчення  були  міс¬ 
тили  і  (давн.  укр.  $іпіі),  тепер  нічим  не  відрізнялися  від  твердих  ( Ьеіуі ), 
бо  після  злиття  і  та  у  й  ті,  й  ті  набули  однакового  вигляду  (зупуц,  Ьііу) ); 
натомість  перед  «там  різниця  зберігалася  (зу[п’]а/а,  $у[п  ’]і(/м,  6і[1]а/а, 
Ьі[1]гди).  Ситуація  вимагала  доконечного  водностайнення,  яке  могло  йти 
двома  шляхами:  розповсюдженням  на  всі  форми  або  м’якого,  або  твердого 
приголосного.  Перший  підхід  мав  би  наслідком  збереження  м’якої  відміни, 
другий  —  її  зникнення.  Логічним  вивершенням  першої  тенденції  мав  би 
стати  перехід  усіх  прикметників,  або,  принаймні,  всіх  прикметників  з  осно¬ 
вою  на  зубний,  до  м’якої  відміни.  Обидва  названі  процеси  фактично  від¬ 
находяться  в  діалектах  української  мови. 

Поширення  “м’яких”  форм  на  всю  парадигму  має  місце  насам¬ 
перед  у  розлогій  зоні,  яка  охоплює  території  Полтавської  та  Харківської 
областей  на  схід  від  Псла  ( народній ,  білій ,  сірій),  хоча  аналогічні  явища 
віднотовано  на  сході  Волині,  в  деяких  районах  Західного  Полісся  та  По¬ 
ділля,  а  також  у  дельті  Дунаю  та  в  Брюховичах  поблизу  Львова.  Однак 
на  решті  південно-західних  теренів  (включно  з  бойківською  діалект¬ 
ною  зоною)  запанувала  тверда  відміна.  Виняток  становить  лише  смуга 


52.2  Зсуви  та  допасоваппя  в  дистрибуції  у 


837 


говірок  від  Посяння  до  Лемківщини,  де  якнайліпше  збережено  первісну 
дистрибуцію,  —  чого  й  треба  було  сподіватися,  бо  в  цій  зоні  і  тау  ніколи 
не  змішувано  *. 

На  письмі  у  м’якій  групі  прикметників,  як  правило,  вживається 
літера  і  (давній),  дарма  що  принаймні  в  деяких  місцевостях,  вочевидь, 
ідеться  радше  про  [’у]  (Кульбакін,  Синявський).  У  такому  разі  опозиція 
приголосних  за  твердістю/м’якістю  мала  б  поширюватися  (нехай  в  обме¬ 
женій  групі  слів,  приналежних  до  специфічної  морфологічної  категорії) 
й  на  позицію  перед  у  —  єдиним  голосним,  що  перед  ним  вона  раніше  не 
мала  чинності.  Однак  це  вимагає  дослідної  перевірки  на  фонетичному 
рівні.  З-поміж  діалектів  це  явище,  як  гадають,  є  характерне  (особливо 
в  ненаголошених  закінченнях)  для  центральної  частини  Закарпаття  та 
сходу  Волині,  а  також  для  смуги  південно-східних  говірок,  що  сягає  від 
південно-східних  районів  Полтавщини  до  Старобільська. 

Простежити  розповсюдження  чи  то  вже  м’якої,  чи  твердої  прик¬ 
метникової  відміни  в  пам’ятках  проблематично  —  з  огляду  на  часте  по- 
мішання  на  письмі  букв  и  та  ьі.  Найлегше  це  зробити,  віднотовуючи 
відлуння  цього  процесу  в  інших  формах,  тобто  в  ном.  і  ак.  одн.  жін.  роду. 
Скажімо,  написання  на  кшталт  синдя,  ситро  ясно  вказують,  що  перед  тим 
мусила  була  постати  форма  $упуу,  бо  твердий  приголосний  міг  потрапи¬ 
ти  у  форми  жін.  роду  лише  з  форм  чол.  роду  та  ін.,  що  первісно  мали  і 
в  закінченні.  Використання  на  письмі  закінчення  -ьій  також,  звісно, 
є  корисною  вказівкою,  але  менш  певною.  З  другого  боку,  лише  форми 
на  -ьій  можуть  сигналізувати  про  початок  процесу  морфологічного  водно- 
стайнення.  Стверділі  форми,  вочевидь,  є  віддзеркалені  в  таких  написаннях, 
яксрєдньїй  ‘середній’  (Х8єАф6тг|<;  1591),  прєжньїй  ‘колишній’  (Уч.  Єв.  1634), 
трєтьіх’ь  ґен.  мн.  (Київ.  мол.  1641),  вєчєрньїй  (Вісііопагіит  1649  —  поряд 
із  вєчєрняя  жін.  рід).  Поза  всяким  сумнівом,  стверділі  приголосні  відобра¬ 
жені  формами  "грєтдід,  треток  (Люцид.  XVII  ст.),  о  трєтой  годині  (також 
трєтєй  —  Ґал.  1663),  трєтдя  (Полт.  1664),  трєтоє  (Пирят.  1686,  Дос.  Суч. 
1693),  трєтдя  (Інтерлюдія  1719  р.  —  Галичина),  трєтого  ґен.  одн.  чол.  роду 
(Сам.  Вел.  1720  —  проте  там-таки  й  сукотнего,  порою  об'Ьднєю  та  ін.)  тощо. 
Можна  припустити,  що  в  південно-західному  наріччі  поширення  твердої 
відміни  припало  на  XVII  ст.  Розповсюдження  м’якої  відміни  на  схід  від 
Псла  звичайно  датують  XX  ст.  Проте,  якщо  підтвердиться  спостереження, 
згідно  з  яким  означена  риса  є  особливо  характерною  для  давніх  коза¬ 
цьких  осад  (Шарпило),  то  це  явище  мало  б  бути  віднесене  до  XVIII  ст. 
щонайпізніше. 

Кілька  особливостей  стосуються  потрактування  прикметників 
м’якої  відміни  на  кшталт  козій ,  орлій ,  Божий.  їхній  останній  склад  у  фор¬ 
мах  чол.  роду,  що  являв  собою  суфікс,  був  переосмислений  як  звичайне 


1  Див.  Бера,  мала  6  (часткові  дані). 


838 


52.3  Зсуви  та  допасованпя  в  дистрибуції  у 


закінчення  (а  отже  й  випав  у  решті  форм,  через  що  замість  *огІуа  жін. 
рід  одн.  тепер  існує  форма  орля).  Потім  прикметники  з  основою  на  серед¬ 
ньопіднебінний  потрапили  до  твердої  відміни  ( Божого ,  дівочого ),  а  решта  — 
до  м’якої.  У  пам’ятках  XVII  ст.  вони  зазвичай  пишуться  з  'Ь:  свиней  писк 
‘свинячий  писок’  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600),  рив^н  ‘риб’ячий’,  пєсЬх'ь  ґен.  мн. 
(Памва  Бер.  1616),  пєс'Ьй  (Славин.  1642;  проте  ордий  —  Бісіпопагіит  1649), 
совод'кй  ‘соболячий’,  сокод'Ьй  ‘соколячий’  (Полт.  1664,  1675),  пс'Ьй  (Дерн. 
1700)  та  ін.  Якщо  ці  прикметники  не  збереглися  досі  в  незмінному  вигляді, 
то  їх  заступлено  дериватами,  утвореними  за  допомогою  інших  суфіксів 
( орлячий ,  свинячий ),  але  не  перенесено  як  такі  до  твердої  відміни. 

У  займеннику  іо / :  іа  (сер.  укр.  іа}а)  суперечність  між 

“твердістю”  основи  та  наявністю  звука  і<е  (пор.  давн.  укр.  іеть  інстр. 
одн.  чол./сер.  родів,  іехь  ґен.  мн.  тощо)  розв’язано  заміною  і  на  у,  тобто 
допасуванням  до  твердої  прикметникової  відміни.  Такі  форми  починають 
траплятися  з  XIV  ст.  (наприклад,  Гр.  1388,  1393, 1404),  а  в  XVII  ст.  вони 
вже  безперечно  правлять  за  нормативні:  наприклад,  тид^т*)  інстр.  одн. 
(Радив.  1671,  Сафон.  1672)  та  ін. 


3.  МОРФОЛОГІЧНІ  ДОПАСОВАННЯ  СЕРЕД  ІМЕННИКІВ 

Звукозмінами  і>у  та  е>і  була  створена  парадоксальна  ситуація,  коли 
тверда  відміна  одержала  “м’які”  закінчення,  а  м’яка  —  тверді  ( уезпа :  уе$[пї] 
дат.-лок.  одн.  проти  гвт[1’а]  .гетіу  дат.-лок.  одн.;  Іап :  /а[п’і]  лок.  одн.  проти 
кіп 9 :  копу  лок.  одн.).  Хоча  саме  така  ситуація  ще  й  досі  зберігається  в  біль¬ 
шості  південно-західних  говірок,  їй  притаманна  внутрішня  суперечливість, 
що  її  усунення  здійснювано  розповсюдженням  і  на  всі  дотичні  відмінкові 
форми  як  у  твердій,  так  і  в  м’якій  відміні.  Завдяки  цьому  це  закінчення 
стало  універсальним  для  дат.  і  лок.  одн.  іменників  жін.  роду  та  лок.  одн. 
іменників  чол.  і  сер.  родів,  ніби  піднісшися  над  самим  розрізненням  ти¬ 
пів  відмін2.  Розпочавшися  в  останні  десятиріччя  давньоукраїнської  доби 
(див.  31.36),  розповсюдження  і  вже  на  початку  середньоукраїнського  пері¬ 
оду  було  поширеним  явищем  і  тривало  далі  до  його  кінця.  Проте  пам’яткам 
щодо  цього  бракує  консеквентності  —  через  зіткнення  двох  діалектних 
систем  (південно-західне  наріччя  проти  решти  української  мовної  тери¬ 
торії)  та  через  вплив  правописної  традиції.  Докладної  відповідності  між 
правописним  ужитком  та  місцем  походження  пам’ятки  (гезр.  автора) 


2  Подібного  злиття  (щоправда,  цього  разу  на  користь  у)  в  ном.  мн.  іменників  чол.  роду 
(Іапі  >  Іапу  й  аналогічно  коп’і  >  копу)  уникнено  завдяки  перенесенню  в  ном.  мн.  форм 
ак.  мн.  (коп’е  >  копі).  Іншим  способом  подолання  очевидної  недоречності  закінчен¬ 
ня  -у  в  м’якій  відміні  стало  (в  південно-західних  говірках)  розповсюдження  закінчен¬ 
ня  -’и  в  лок.  одн.  іменників  чол.  і  сер.  родів  (наприклад,  на  кораблю). 


523  Зсуви  та  допасовапня  в  дистрибуції  у 


839 


немає.  Вочевидь,  тодішня  норма  припускала  обидві  форми,  що  вибір  між 
ними  міг  здійснюватися  довільно.  Це  віддзеркалено  в  граматиці  Л .  Зиза- 
нія,  який  припускає,  приміром,  рівнобіжні  форми  кони  та  кон'Ь  в  ном.  мн. 
тощо.  Незважаючи  на  це,  в  тогочасних  пам’ятках  спостерігається  дедалі 
частіший  ужиток  закінчення  і.  З-поміж  дуже  численних  прикладів  нижче 
подається  лише  невелика  вибірка  (усі  —  в  дат.  або  лок.):  оу  чангЬ  (Дм.  Зіньк. 
1575),  на  постелі  (Остр.  Бібл.  1581),  на  оудиц'Ь  (Ладом.  Єв.  кін.  XVI  ст.), 
в  темниці  ‘у  в’язниці’,  овц'ЬЦв.  Виш.  1600),  в  Костантинопод'Ь  ( Літоп.  Март. 
Бєл.  1600),  в*ь  синаксар'К  (Тар.  Земка  1625),  вт*  вод'Ь  (ПамваБер.  1627), 
ндмєсц'Ь  (Одрех.  гр.  1630),  оу  іанц'Ь  (Люцид.  1636),  в  овчАрн-к  (’Егхо&а  1642), 
в  корАБл!»  (Славин.  1642),  на  кон'Ь  (Діар.  Аф.  Фил.  1646),  в  рд'к  (Ґал.  1659), 
в  скрині  (Ґал.  1669)  та  ін.  —  поряд  із  консервативними  формами  на  кшталт 
назємди,  в  огни  (Транкв.-Ст.  1618),  в  корлкди  (Памва  Бер.  1627),  в  скрини 
(Діал.  Полік.  сер.  XVII  ст.),  на  д\ори  (Ґал.  1659)  тощо.  Подеколи  хитання 
охоплювали  навіть  форми  ґен.  одн.,  які  мали  в  м’якій  відміні  закінчення  е , 
внаслідок  чого  з’являлися  надпоправні  форми  типу  вт*  земдй  Гд^бйньі 
(Vмнологіа  1630). 

Осмислене  як  універсальне  для  дат.  і  лок.  одн.,  закінчен¬ 
ня  -і  перейшло  відтак  у  відміну  іменників  жін.  роду  на  приголосний,  витіс¬ 
нивши  притаманне  їм  закінчення  -у  (сдавн.  укр.  -і).  Найдавніші  прикла¬ 
ди,  що  датуються  XV  ст.  (див.  31.36),  мають  радше  винятковий  характер, 
але  вже  за  середньоукраїнських  часів  їх  аж  ніяк  не  можна  вважати  за  щось 
незвичайне:  вт*  кров'к  (Літк.  Єв.  1600),  на  твер'ьд'Ь  ‘на  небі’  (Транкв.- 
Ст.  1618),  в(т*)  ноч’к  (Тар.  Земка  1627),  на  Волині,  вт*  веск  ‘у  селі’  (Молд. 
гр.  1635),  в*ь  люб віі  (Транкв.-Ст.  1646),  черні*  (Б.  Хмельницький  1650), 
в  печ'к  (Ґал.  1659),  мдтер'к  (Полт.  1669),  приязні  (Солонина  1688),  в  шерсті 
(Вірші  Кл.  Зин.  1690),  в  ткн'к  (Тупт.  1701)  та  ін.  Проте  давніші  форми  на 
- у  також  залишалися  в  ужитку,  й  Л.  Зизаній  у  своїй  граматиці  1596  р. 
припускає  обидва  варіанти  (за  приклад  він  бере  кости  ~  костк). 

Наявність  закінчення  -і  в  дат.  і  лок.  одн.  та  м’якість  прикінце¬ 
вого  звука  основи  більшості  іменників  жін.  роду  на  приголосний  спонука¬ 
ли  до  перекшталтування  їхньої  відміни  за  м’яким  зразком.  Відповідно, 
в  ґен.  одн.  теж  поширилося  закінчення  -і.  Такі  форми  вже  трапляються 
(щоправда,  винятково)  в  деяких  пам’ятках  XVI-XVII  ст.,  наприклад: 
до  крив'к  (Житом.  1583),  "гкдА  и  кров'к  (О  обр.  кін.  XVI  ст.),  огнедгь  любвіі 
(Радив.  1671),  до  РусЬ  (Ґал.  1676),  не  ілгЬю^)  любвіі  (Вірші  Кл.  Зин.  1690), 
много  кров'Ь  (Пирят.  1703),  с  черн'Ь  (Літоп.  Самов.  1702),  поддугь  мисд'Ь ‘на 
думку’  (Сам.  Вел.  1720).  Ще  консервативнішим  було  ставлення  до  форм 
ном.  і  ак.  мн.,  де  закінчення  - у  й  надалі  мало  перевагу  навіть  у  середині 
XVIII  ст.:  в'Ьстьі  (Фот.  1749),  сластьі  ‘насолоди’  (Сковор.  1785). 

На  сьогодні  форми  з  -у  в  усіх  означених  випадках  збереглися 
в  південно-західному  наріччі.  Серед  говірок  південно-східного  наріччя 
теж  є  багато  таких,  де  вони  ще  й  досі  широко  вживаються  (особливо 


840 


523  Зсуви  та  допасованим  в  дистрибуції  у 


в  ґен.  одн.,  а  також  у  ном.  мн.).  Для  прикладу  можна  назвати  Переяслав¬ 
щину  та  Прилуччину,  південні  райони  Київської  та  східні  райони  Хар¬ 
ківської  областей,  пониззя  Дніпра  та  Дністра  тощо^.  Саме  такі  форми 
вживалися  Шевченком  (наприклад,  ґен.  одн.  заповіди ,  вісти)  та  іншими 
авторами.  Теперішня  літературна  норма  української  мови,  вимагаючи  -і 
в  усіх  відмінкових  закінченнях,  радше  випереджає  події,  ніж  фіксує  наяв¬ 
ний  стан  справ.  Із  другого  боку,  в  деяких  волинських  і  подільських  говірках 
закінчення  -і  поширилося  навіть  на  форми  ґен.  одн.  іменників  сер.  роду 
типу  теля :  теляті  (літ.  укр.  теляти). 

У  літературній  мові  закінчення  - у  збережено  в  деяких  прислів¬ 
никах,  що  являють  собою  застиглі  відмінкові  форми  іменників  ( почасти , 
безвісти ,  восени ),  у  відміні  числівників,  що  закінчуються  на  -І’  ~  -£та  -т 
(п'ять :  п'яти ,  сім :  семи ,  тридцять :  тридцяти) ,  а  також  у  множинних 
іменниках  сани ,  груди ,  сіни . 

У  позиції  перед  -і,  яким  заступлено  - у ,  має  місце  пом'якшення 
середньопіднебінних.  Звідси  може  випливати,  що  середньопіднебінні  опи¬ 
нилися  в  цій  позиції  вже  після  того,  як  закінчилося  їхнє  ствердіння,  хоча 
обов'язкового  характеру  такий  висновок  не  має,  бо  вони  пом'якшуються 
також  перед  -і  <  -е  (діжа :  ді[іі\).  Збереження  пом’якшеної  вимови  просто 
може  бути  спричинене  тиском  “м'якої”  парадигми  або  ж  мати  позиційний 
характер  (перед  і  —  див.  42.1). 

Заміна  -у  на  -і  в  закінченні  дат.  (і  вторинно  лок.)  одн.  іменників 
чол.  роду  -оуу  лише  почасти  пов’язана  з  іншими  модифікаціями  в  системі 
закінчень,  що  розглядалися  в  цьому  параграфі.  Спільною  ланкою  між 
усіма  цими  явищами  було  розповсюдження  -і  коштом  -у  в  дат.  одн.,  яке 
стало  прикметною  рисою  цього  відмінка.  Одначе  такі  форми  дат.  з  -і 
трапляються  в  пам'ятках  середньоукраїнського  періоду  зачасто,  далеко 
частіше,  ніж,  скажімо,  форми  з  -і  в  іменниках  жін.  роду  на  приголосний,  — 
попри  ту  обставину,  що  граматичні  зв’язки  між  основами  на  голосний 
і  на  приголосний  у  межах  того  самого  роду  мусили  бути  значно  щіль¬ 
ніші  від  зв’язків  між  жіночим  та  чоловічим  родами;  крім  того,  сама 
будова  закінчень  у  жін.  роді  має  набагато  більшу  подібність  —  щоразу 
один-єдиний  голосний  (діжі я к  тіш  >  тіні),  —  тоді  як  двоскладове  закін¬ 
чення  дат.  одн.  іменників  чол.  роду  -оуі  (давніше  -оуу)  мусило  б  було 
чинити  набагато  стійкіший  опір  всякому  такому  водностайненню.  Неда¬ 
ремно  в  жодній  пам'ятці  й  у  жодній  говірці  ніколи  не  було  спроб  здійснити 
водностайнення  у  зворотному  напрямі,  тобто  впровадити  закінчення 
-оуу/ -оуі  у  відміну  іменників  жін.  роду.  Всі  ці  міркування  дають  підставу 
стверджувати,  що  співвідносність  із  формами  жін.  роду  могла  відіграва¬ 
ти  в  заміні  -оуу  на  -оуі  хіба  що  другорядну  роль.  Її  головний  стимул  слід 
шукати  деінде. 

3  Часткові  дані  див.:  Жилко,  Нариси ,  мала  19  (та  с.  249);  Веща,  мапа  6. 


52.3  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у 


841 


Якщо  брати  найперші  приклади  вжитку  на  письмі  закінчен¬ 
ня  -ов'Ь  ~  -єв'Ь  (згідно  з  тогочасним  правописом),  то  в  них  можна  помі¬ 
тити  польський  вплив  (див.  ЗІ.Зв).  У  корпусі  даних  середньоукраїнської 
доби  головним  чинником  було  співвідношення  між  південно-західними 
та  північно-східними  говірками.  Закінчення  -оуу  поширилося  на  пів¬ 
денному  заході,  тимчасом  як  для  північного  сходу  воно  було  й  лиша¬ 
ється  чужим.  У  поліських  та  суміжних  із  ними  говірках,  що  є  перехід¬ 
ними  до  північного  наріччя,  у  дат.  одн.  іменників  чол.  роду  зазвичай 
уживається  закінчення  - и :  брату  (а  не  братові).  Закінчення  -оуу  ~  -еуу 
отримало  - е  по  дорозі  з  південного  заходу  на  схід,  потрапивши  до  пів¬ 
денно-східних  говірок,  що  перебували  тоді  на  етапі  формування.  Це 
був  наслідок  його  допасування  до  місцевого  мововжитку,  в  ході  якого 
відбулося  запозичення  - е ,  поширеного  в  решті  форм  дат.  і  лок.  одн.  Дія 
структурного  чинника  була  вможливлена  —  на  відносно  велику  міру  — 
чинником  географічним. 

Із-поміж  досить  численних  прикладів  (хоча  форми  з  -оуу  ~ 
-еуу  все-таки  й  надалі  кількісно  переважали)  нижче  подається  невеличка 
вибірка  (усі  іменники  в  дат.  одн.):  Петрові  (Біз.  Єв.  XVI  ст.),  плпГжовіі 
(Літоп.  Март.  Бєл.  1600),  огневі,  Ис(\-со)в'Ь  (Літа.  Єв.  1600),д'Ьдов'Ь(Молд. 
гр.  1634),  Монсєов'Ь  (Люцид.  1636),  Иоаннов'Ь  Казимирові,  ужєві,  вітрові 
(Ґал.  1659),  Василеві,  господареві,  ^родові  (Полт.  1664),  господеві  (Реш. 
Уч.  Єв.  1670),  Баскові  (Баришп.  1674),  чдовікові  (Сл.  безд.  1670),  врачеві 
‘лікареві",  Данилові,  стриєві,  Л/Рьстиславові  (Сафон.  1672),  синові, 
б(о)гові  (ів.  Бел.  1680),  кратові,  Василеві  Рудчєнкові  (Пирят.  1684, 
1685),  товарові  ‘худобі’,  медведеві,  к&шнєреві  (Вірші  Кл.  Зин.  1690), 
протопопові  (Феод.  Черн.  1694),  козакові,  королеві,  панові  (Літоп.  Самов. 
1702),  кесареві,  сенаторові  (Літоп.  Граб.  1710),  домові  (Листовня  1712), 
читєлникові,  народові  (Сам.  Вел.  1720),  олтові,  тенорові  (Мик.  Дил.  1723) 
та  багато  інших. 

Дані  пам’яток  щодо  вжитку  закінчення  -оуі  ~  -еуі  в  XVII  ст. 
потверджує  й  та  обставина,  що  вони  поширені  в  українських  говірках 
Воронізької  обл.  (Богучарський,  Бутурлинівський,  Калацький  і  Розсо- 
шанський  райони).  Українські  осади  виникли  тут  у  середині  XVII  ст.  і  від¬ 
тоді  практично  перебували  в  ізоляції  від  осново!’  частини  української 
мовної  території.  Поза  сумнівом,  форми  з  -оуі  ~  - еуі  були  занесені  туди 
під  час  переселення. 

В  іменниковій  відміні  особливе  місце  посідає  ізольована  не¬ 
регулярна  форма  ном.  мн.  друзі.  З  давн.  укр.  йгигі  мусила  була  постати 
форма  йгигу,  що  її  таки  й  засвідчено,  приміром,  у  Віршах  Кл.  Зин.  1690. 
Сучасна  форма  (а  г9  уживається  в  усіх  відмінках  множини:  друзів ,  друзям 
тощо)  має  -і  внаслідок  асоціації  зі  звуком  г9  як  альтернатом  к  (коли 
м’якість  г9  вимагає  -і):  ріг: розі  лок.,  туга :  тузі  тощо. 


842 


52.4  Зсуви  та  допасованпя  в  дистрибуції  у 


4.  МОРФОЛОГІЧНІ  ДОПАСОВАННЯ  СЕРЕД  ДІЄСЛІВ 

У  давньоукраїнській  мові  дієслова  типу  Ьеги  1  ос.  одн.  мали  подвійне  чер¬ 
гування  голосних  у  корені:  ступінь  е  в  теп.  часі,  нульовий  ступінь  в  основі 
аор.  та  інф.  фьгаії)  та  подовжений  нульовий  ступінь  в  ітеративних  формах 
(- Ьігаіі ),  тобто  є :  ь :  і.  З  другого  боку,  в  дієсловах  типу  геки ,  що  первісно 
не  мали  нульового  ступеня,  звук  е  чергувався  з  довгим  ступенем  е  в  ітера¬ 
тивній  формі:  -гекаіі.  Відмінність  між  обома  серіями  чергувань  була  дуже 
тонка  й  не  виконувала  якоїсь  особливої  функції.  Така  ситуація  легко  під¬ 
давалася  водностайненню.  Саме  так  і  сталося  в  XVII  ст.  з  дієсловами  ти¬ 
пу  Ьеги.Ьгаіу: -Ьугаіу,  внаслідок  чого  постали  ітеративні  форми  типу 
-втрати  (тобто  Ь[і]гаіу),  наприклад:  подн^млди  (Гр.  уманського  полковника 
П.  Уманця,  1669  р.),  вибрали  (Житом.  1675),  помираючи  (Пирят.  1688), 
отерли  (Ів.  Вел.  1690),  подн'Ьмддся  (Пирят.  1691),  вибрав  (Пирят.  1695), 
отгн'Ьл\ати  (Пирят.  1701),  отв'Ьрлли,  зв'Ьрлти  (Літоп.  Самов.  1702), 
виБ'Ьрл^ся  (Літоп.  Граб.  17 10),  і/жЬрлти  (Сам.  Вел.  1720),  знімати  (Довгал. 
1737),  отв'Ьрлт  (допит  М.  Залізняка  1768  р.)  та  ін.  Форми  зів  XIX  ст. 
широко  використовував,  наприклад,  Шевченко.  Нині  вони  є  звичайними 
в  багатьох  південно-західних  говірках  (і  відповідно  у  творах  Франка, 
наприклад:  занімаються  —  1900),  а  також  у  деяких  південно-східних  (на¬ 
приклад,  Лубенщина,  Переяславщина).  У  літературній  українській  мові 
за  нормативні  з-поміж  них  уважаються  дієслово  обнімати  та  інші  спо¬ 
ріднені  (наприклад,  піднімається  —  Лесич  1972),  а  також  кілька  іменників, 
утворених  від  дотичних  дієслів  ( затірка  4,  розпірка ),  хоча  в  більшості 
випадків  поновлено  форми  з  у  ( умирати ,  вибирати ,  витирати  тощо). 

Перехід  до  е  в  цих  дієсловах  притаманний  чеській  ( итігаіі ), 
словацькій  ( итіегаї9 ),  серболужицьким  (ниж.  луж.  шитегаз)  і  польській 
(итіегас)  мовам.  Цей  процес  є  типовим  для  західнослов’янських  мов. 
Цілком  можливо,  що  в  українській  мові  він  був  спричинений  польським 
впливом.  Щоправда,  його  інтенсивний  перебіг  припав  на  кінець  XVII  ст., 
тобто  на  час,  коли  польський  вплив  дещо  малів,  надто  на  Гетьманщині,  — 
що  не  дуже  добре  узгоджується  з  висловленим  припущенням. 

У  непрямий  спосіб  вагання  між  итугаіу  ~  итігаіу  і  под.  могли 
позначитися  й  на  деяких  інших  дієсловах.  Нині  такі  хитання  спостері¬ 
гаються  у  формах  розхристаний  (нормативний  варіант)  ~ розхрістаний 
ч&ущйпливий  (нормативний  варіант)  -ущіпливий. 

Праслов’янське  чергування  типу  оі:еі:і:ї  в  дієсловах  на 
кшталт  квітнути  було  усунене,  й  по  ньому  лишилися  тільки  форми  з  і 
(<  є  <  оі).  У  західноукраїнських  говірках  і  дотепер  у  дієсловах  зберіга¬ 
ються  форми  з  у(<і<  еі)}  тимчасом  як  в  іменниках  —  з  і  ( цвйстй :  цвіт). 
У  літературній  українській  мові  йдеться  не  про  перехід  у>  і,  а  про  роз¬ 
повсюдження  одного  зі  ступенів  чергування  коштом  другого. 


4 


Див.  Ващенко  В.  Лінгвістична  географія  Наддніпрянщини ,  мала  на  с.  124. 


52.5  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у 


843 


5.  МОРФОЛОГІЧНІ  ДОПАСОВАННЯ  СЕРЕД  ЧАСТОК 

Давньоукраїнська  мова  посідала  три  заперечні  частки:  пе,  пі  та  пе.  Нато¬ 
мість  у  сучасній  українській  мові  їх  лишилося  тільки  дві,  а  саме  пе  та  пі. 
Частка  пі  (<  пе)  вживається  замість  давньоукраїнської  пі,  яка  мусила 
була  дати  в  сучасній  українській  мові  форму  +пу  (неіснуючу).  Як  наслідок, 
складається  поверхове  враження,  ніби  звуку  витіснено  звуком  і.  Проте 
в  дійсності  ця  зміна  була  обумовлена  синтаксично. 

У  давньоукраїнській  мові  частка  пе  виконувала  функцію  пер¬ 
шого  заперечення,  тобто  стояла  при  присудку:  не  остави  ‘не  залишив’ 
З  ос.  одн.  аор.  (Усп.  зб.  XII  ст.);  частка  пі  спеціалізувалася  на  другому 
запереченні,  мавши  значення  і  +  пе  (приблизно),  й  уживалася  при  інших 
членах  речення,  ніж  присудок,  коли  при  цьому  останньому  стояла  част¬ 
ка  пе:  не  може  ни  гл(агод)ати  ісь  комоу  ни  же  очию  провести  ‘він  не  міг  ні 
промовляти  до  когось,  ні  підвести  очі’  (Усп.  зб.  XII  ст.).  Друга  функція 
пі  полягала  в  заступленні  цілого  речення  (на  противагу  ‘так’):  бжди  же 
вам^  еже  еи  и  еже  ни  ни  ‘вам  треба  сказати  так  чи  ні,  ні’  (Панд.  XI  ст.). 
Частка  пе  в  ґрунті  речі  дорівнювала  виразові  пе ]е(зі’)  і  мала  запере¬ 
чувати  буття  (н'Ь  ди  написано  ‘не  написано’  —  Юр.  Єв.  1128;  пор.  7.4); 
крім  того,  вона  вживалася,  вже  без  заперечного  значення,  в  неозначених 
займенниках:  ніколи  ‘колись  (у  минулому)’  (Златостр.  XII  ст.),  н'ЬгдЬ  ‘десь’ 
(Усп.  зб.  XII  ст.). 

У  подальшій  історії  української  мови  частку  пе  збережено  на 
позначення  першого  заперечення  (не  лишив);  крім  того,  вона,  виконуючи 
ту  саму  функцію,  знайшла  застосування  в  деяких  неозначених  займен¬ 
никах  (хто-небудь  —  буквально  ‘хоч  би  хто  це  був’).  Частку  пі,  яка  муси¬ 
ла  б  була  перетворитися  на  +пу,  геть  утрачено5.  Нарешті,  частка  пе>пі 
зберегла  за  собою  функцію  заперечення  буття  (чи  наявності)  й  завдяки 
цьому  почала  виконувати  роль  давньої  частки  пі  (кажіть  так  або  ні), 
а  відтак  і  роль  другого  заперечення.  У  схематичному  вигляді  це  можна 
показати  так: 

Давньоукраїнська  мова  Сучасна  українська  мова 

1)  пе  —  перше  заперечення - >  пе  —  перше  заперечення 

2)  пі  —  абсолютне  заперечення;  І  — >  пі  —  друге  заперечення/ 

друге  заперечення  абсолютне  заперечення 

3)  пе  —  заперечення  буття  І - 

4)  пе  —  неозначена  (в  займенниках)  І 

Знак  І  символізує  обрив,  а  стрілки  —  тяглість  розвитку.  З  се¬ 
мантичного  погляду,  перехід  до  нового  стану  був  уможливлений  ото¬ 
тожненням  заперечення  буття/наявності  й  абсолютного  заперечення. 


5  Форма  знитилась  (Леся  Українка  191 1)  —  то  абсолютно  ізольований  приклад. 


844 


52.5  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у 


Завдяки  цьому  частка  пе  піднялася  до  рівня  пі.  Відтак  вона,  вже  пере¬ 
творившися  на  пі,  перебрала  на  себе  функцію  другого  заперечення,  а  та¬ 
кож  почала  вживатися  в  заперечних  займенниках  ( ніхто ,  ніде ,  ніколи). 
Ця  остання  зміна  (остання  також  і  в  часі)  оминула  говірки  карпатської 
зони  (лемківські,  бойківські,  закарпатські,  гуцульські)  та  Добруджу;  фор¬ 
ми  з  у  досі  втримуються  також  на  Західному  та  Східному  Поліссі, 
часом  трапляючись  і  в  перехідних  говірках  між  північною  та  південною 
діалектними  зонами  (наприклад,  на  Переяславщині).  У  східній  половині 
України  згодом  запроваджено  ще  одне  розрізнення,  пов'язане  з  місцем 
наголосу  в  заперечних  займенниках  (імовірно,  на  російський  взірець): 
ніколи  —  ніколи ,  нікого  —  нікого ;  пор.  рос.  никогда  —  некогда,  никого  —  некого. 

Говорячи  про  обрив  у  вживанні  пе  як  заперечної  частки  (4)  — 
а  її  етимологія,  завважмо,  відрізняється  від  пе  під  пунктом  3,  —  слід  згадати 
ще  про  два  чинники:  по-перше,  в  давньоукраїнських  пам’ятках,  як  здається, 
ця  функція  була  щільніше  пов’язана  з  церковнослов’янським  підґрунтям 
писемної  мови,  ніж  із  говірною  мовою;  по-друге,  за  середньоукраїнських 
часів  для  цього  почали  використовуватися  нові  частки,  запозичені  з  поль¬ 
ської  мови,  передовсім  ( колись ,  когось ). 

У  пам’ятках  найперші  випадки  вживання  пі  (на  письмі  н^) 
замість  пу  відзначено  починаючи  з  середини  XVI  ст.,  наприклад: 
н'Ь  нл  кого  (Перес.  Єв.  1561),  пескіо  (Штеф.  Воєв.  1571);  одначе  до  самого 
кінця  століття  надалі  переважає  пу  (наприклад,  ним  ‘нічого’,  никчєл\ньіх  — 
Трост.  Уч.  Єв.  1560;  так  само  в  Одрех.  гр.  1578,  Житом.  1582,  Уч.  Єв.  1585, 
Уч.  Єв.  №№  13174  та  29519  з  Бойківщини,  Літк.  Єв.  1600  та  ін.). 
Різку  зміну  можна  помітити  у  Ст.  Зиз.  і  Лавр.  Зиз.  1596  (наприклад,  у 
Лавр.  Зиз.  1596:  нічого ...  не  лгогоутт*,  нЬсоутт*  ‘не  є’  3  ос.  мн.,  лн'Ь ...  н'Ь  єдиного 
та  ін.).  Відтоді  пу  часом  використовується  хіба  що  на  позначення  абсо¬ 
лютного  заперечення  (прєдвАрлчют  или  ни  ‘попереджають  чи  ні’  —  Ів.  Виш. 
1600)  тощо,  хоча  в  Кл.  Остр.  1599  усе  ще  спостерігаються  хитання  між 
нічого  та  ничого  й  віднаходиться  приклад  ни  годо(д)  ...,  ни  нагота. 
У  XVII  ст.  пі  регулярно  вживається,  приміром,  у  таких  пам’ятках,  як 
Льв.  Ставр.  бр.  1601-1616,  Памва  Бер.  1616  і  1627  (проте  тут-таки  тра¬ 
пляється  й  нич  ‘нічого’!),  ВБзер.  цн.  1618,  Транкв.-Ст.  1618,  Копист.  1621— 
1623,  Волков.  1631,  Остр.  лям.  1636,  Люцид.  1636,  Діал.  Полік.  сер. 
XVII  ст.,  Ґал.  1663,  Баришп.  1663-1682,  Полт.  1664-1671,  Біаі.  1670,  Реш. 
Уч.  Єв.  1670,  Радив.  1671,  Ів.  Вел.  1680,  Пирят.  1683-1710,  Онуфр.  Харк. 
1699,  Літоп.  Самов.  1702,  Мазепа  1708,  Сам.  Вел.  1720,  Гадинк.  зб.  1736 
та  ін.  Натомість  використання  пу  фактично  обмежується  зоною  теперіш¬ 
нього  поширення  цієї  частки  в  говірках  (наприклад,  у  Са\у.  1619,  Уч.  Єв. 
Кап.  1640  таін.),  хоча  до  нього  тяжіють  і  деякі  автори  поза  її  межами 
(наприклад,  Рутка  1694),  а  в  інших  спостерігаються  хитання:  наприклад, 
у  Жит.  кн.  Вол  од.  1675  одна  за  одною  йдуть  форми  ніколи  нихто,  а  Вірші 


52.6  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у 


845 


Кл.  Зин.  1690  містять  н'Ьґди  ‘ніколи’  (полонізм),  н'Ьоткуд  ‘нізвідки’,  ЛН'Ь 
поряд  із  частіше  вживаними  формами  ничого,  ничйм,  никбму  та  ін. 

На  початку  XVIII  ст.  пе  застосовувано  навіть  у  частці  пеЬий 9 
(наприклад,  чилитЬвудь  —  Літоп.  Граб.  17 10,  якинн^вудь  —  Мик.  Дил.  1723 
та  ін.),  але  в  пізнішому  вжитку  ці  варіанти  не  защепилися. 

Займенникові  форми  з  початковою  наголошеною  часткою  пі, 
взоровані  на  російській  мові,  починають  з’являтися  в  східноукраїнських 
пам’ятках  десь  із  кінця  XVII  ст.,  наприклад:  н'Ьзащо  решета  купити,  н'Ьчо(г) 
да(т),  н'Ь  в  челгь  вві  напи(т)ковгь  хрлнйти  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  ніколи 
мн'Ь  (Конис.  1753). 


6.  ФОНЕТИЧНО  ЗУМОВЛЕНІ  ЗМІНИ: 

ЗВУК  у  В  ПОЗИЦІЇ  ПІСЛЯ  ] 

У  сучасній  українській  літературній  мові  звук  у  не  може  стояти  після  у 
стоїть ,  мої  тощо.  То  не  є  пряме  продовження  давньоукраїнського  ста¬ 
ну  справ,  коли  в  таких  словах  також  уживався  звук  і.  Як  і  всякий  інший  і, 
він  між  тим  зазнав  переходу  в  у.  Ця  ситуація  донині  зберігається  в  кар¬ 
патській  діалектній  групі  (наприклад:  лемк.  Аоіуіу,  Ьоіузко  ‘бияк’;  бойк. 
]у8кга,  ]у8Іук,  гуц.  —  зі  звичайним  для  цих  говірок  переходом  у>е  — 
]е8кгауро)е1:з  ‘взяти’),  а  також  у  наддністрянських  говірках  (наприклад, 
у  Теребовлі: ]у8іукуукІа).  Випадки  вживання  у  на  початку  слова  в  літе¬ 
ратурній  українській  мові  та  в  північноукраїнському  наріччі  (див.  ниж¬ 
че  52.7),  мабуть,  пов’язані  з  давнішою  наявністю  втраченого  з  бігом 
часу  (див.  також  34.8).  Перехід  71/  >/ї  був  типовим  явищем  насамперед 
для  південно-східного  наріччя. 

У  пам’ятках  цю  звукозміну  віддзеркалено  скупо,  бо  кирилич¬ 
на  абетка  була  неспроможна  адекватно  її  відтворити  через  брак  від¬ 
повідної  букви  на  позначення  ]  у  позиції  перед  голосним.  Щоправ¬ 
да,  певні  сліди  цього  процесу  в  XVII  ст.  все  ж  можна  віднайти  в  деяких 
написаннях  з  використанням  'Ь  (ця  буква  загалом  позначала  [і],  але  на 
початку  складу  —  [р]),  наприклад:  гноїще,  возіть,  счгро'Ьтєдь  ‘будівничий’, 
успоко,Ьтє(л)  ‘заспокійник’  (Славин.  1642);  Ка'&нови,  воГнов  (Ґал.  1663); 
стро'Ьтт*  ‘будує’,  строки,  мо'Ьмт*  інстр.  одн.  сер.  роду  (Полт.  1669);  імо¬ 
вірно,  також  в  монастьіру  Идд'Ьнском  (Ів.  Вел.  1680)  —  якщо  вимова 
була у\\')І\п8кот.  Те  саме  явище  могло  зумовити  й  написання  з  буквою  е 
на  кшталт  єлгь  ‘їм’  дат.  мн.  та  своєми  очима  (Полт.  1667)  —  якщо  вона 
тут  заступає  е. 

За  своїм  характером  ця  зміна  була  асимілятивна:  голосний 
приподібнювався  до  попереднього  /  за  місцем  артикуляції. 


846 


52.7  Зсуви  та  допасовапня  в  дистрибуції  у 


7.  ФОНЕТИЧНО  ЗУМОВЛЕНІ  ЗМІНИ:  ЗВУК  у  НА  ПОЧАТКУ  СЛОВА 

Відтягнення  назад  і  пониження  артикуляції  голосного  і  в  період  від  кінця 
XIII  до  XV  ст.  (яке  призвело  до  його  перетворення  на  у)  не  оминуло 
його  й  у  позиції  на  початку  слова.  За  ранньосередньоукраїнських  часів 
у  цій  позиції  напевне  вживався  не  звук  і-,  а  звук  у-  (він  же  правив  і  за 
протетичний  голосний  —  див.  35.2),  за  винятком  хіба  що  деяких  запози¬ 
чених  слів  та,  можливо,  сполучника  і.  Нині  звук  у -  на  початку  слова 
широко  представлений  у  говірках  від  Кубані  ( йкли  ‘ікла',  йграгики ,  индйк 
тощо)  до  Гуцульщини  ( епзз у  ‘інший’)  та  Закарпаття  (йду,  Йван  тощо). 
На  просторах  між  обома  цими  крайніми  точками  він  віднаходиться  в  бага¬ 
тьох  місцях  (наприклад,  йстик,  йній  —  Лубенщина;  ймовірний ,  игрйще  — 
Переяславщина  тощо). 

Цей  звук  у-  зберігся  практично  недоторканим,  якщо  перебу¬ 
вав  під  захистом  доданого  пізніше  протетичного  приголосного,  як  у  діа¬ 
лектних  формах  Гилько  (на  захід  від  Хмельницького),  гйнде  ‘деінде’ 
(Лемківщина),  гйскра  (Броди);  сюди  ж  належать  і  літ.  укр.  вивільга  проти 
іволга ,  вйверень  ‘тріска’  (пор.  болг.  йвер ),  гикавка  (пор.  білор.  ікаць),  вирій 
(пор.  рос.  йреії). 

У  сучасній  українській  мові  загальна  тенденція  полягає  в  засто¬ 
суванні  на  початку  слова  звука  і.  Саме  таке  правило  діє  для  слів,  де  і- 
чергується  з у  (ім'я -ймення  тощо)  та  для  запозичень  останнього  часу 
(індустрія).  Цю  тенденцію  підтримують  інституції,  покликані  внормо¬ 
вувати  правопис  (на  письмі  букви  и  на  початку  слова  вживати  не  вільно) 
та  орфоепію.  Незважаючи  на  це,  звук  у-  ще  й  досі  панує  в  тих  питомих 
словах,  де  він  не  чергується  з у  або  з  0  (інший,  іноді ,  іч  —  усі  з  [у]-),  хоча 
можливою  є  також  його  факультативна  заміна  на  і-.  Звук  і,  вживаний 
на  початку  слова,  тепер  не  змінюється  й  тоді,  коли  перед  ним  з’являється 
префікс  (наприклад,  безіменний). 

У  пам’ятках  вимова  у-  представлена  погано,  бо  від  самого  часу 
появи  кириличної  абетки  було  заведено  не  писати  на  початку  слова  и. 
На  письмі  це  трапляється  хіба  що  після  прийменників  (наприклад, 
в  ьі(н)ші1і  рукьі  —  Одрех.  гр.  1578;  оув  ьі(з)бє  ‘у  хаті’  —  Житом.  1583),  але 
то  є  радше  данина  білоруській  правописній  традиції  (в  білоруській  мові 
загалом  на  початку  слова  вживається  але  після  твердого  приголосного 
наприкінці  попереднього  слова  відбувалася  його  заміна  на  у-). 

Теперішні  хитання  та  факультативність  вимови  у-  чи  і-  при¬ 
зводять  до  практичної  взаємозамінності  і- у  в  цій  позиції,  послаблюючи 
фонематичний  статус  у.  Разом  із  поширенням  процесу  м’якшення  при¬ 
голосних  перед  і  в  говірках  (див.  59.4)  це  торувало  шлях  до  перетворен¬ 
ня  у  на  алофон  і,  що  в  деяких  говірках  таки  й  сталося. 

Правопис  середньоукраїнської  доби  не  дає  змоги  визначити 
час  перебігу  зміни  у -  >  і-.  Зважаючи  на  притаманні  українській  мові  ще 


52.8  Зсуви  та  допасоваппя  в  дистрибуції  у 


847 


й  дотепер  хитання  та  нестабільність  у  цьому  плані,  можна  припустити, 
що  вона  сталася  недавно,  тобто  щонайбільше  зі  сто  років  тому  Проте 
в  деяких  локальних  говірках  вона  може  датуватися  давнішими  часами, 
можливо  навіть  кінцем  середньоукраїнського  періоду. 


8.  ФОНЕТИЧНО  ЗУМОВЛЕНІ  ЗМІНИ  у  В  ГОВІРКАХ 

*  *  *  Бодай  на  стислу  згадку  заслуговують  специфічні  діалектні  варіанти 
потрактування  у  (що  декотрі  з-поміж  них  проаналізовано  в  інших  роз¬ 
ділах  цієї  книги): 

а) .  У  говірках,  де  й  досі  існує  розрізнення  рефлексів  давн.  укр.  і  та 
дави.  укр.  у  (до  них  належать  надсянські,  лемківські,  бойківські, 
центральнозакарпатські  та  частина  марамороських),  цей  останній 
може  реалізуватися  як  огублений  звук,  що  його  в  транскрипції 
часто  позначають  символом  со .  Це  явище  має  місце,  зокрема,  в  не¬ 
величкій  зоні  коло  Ужгорода  та  в  південно-західній  частині  Бойків- 
щини.  Питання  про  те,  чи  його  слід  уважати  за  місцеву  інновацію 
(Брок,  Зілинський),  чи,  навпаки,  за  продовження  давньої  прасло¬ 
в’янської  артикуляції  (Штібер,  Бевзенко),  залишається  відкритим 
(див.  також  28.1),  хоча  брак  інших  випадків  оіублення  в  цих  говір¬ 
ках  (за  винятком  позиційного  переходу  а  >  а  перед  І  —  див.  54.1) 
може  свідчити  на  користь  другої  можливості. 

б) .  Існують  говірки,  де  звук  у  в  усіх  позиціях  перейшов  у  звук  е. 
Це  може  бути  частина  загального  процесу  пониження  артикуляції 
неоіублених  голосних  середнього  піднесення,  в  ході  якого  сталися 
зміни  у  >  е  та  первісний  е>зг  (або  навіть  а).  Такий  стан  справ 
спостерігається  в  гуцульських  і  покутських  говірках,  а  також  —  не¬ 
залежно  від  них  —  на  заході  Волині  (Середнє  та  Західне  Полісся): 
сіет  ‘дим’,  сізеп’  ‘день’.  В  іншому  варіанті  ця  зміна  заторкує  лише 
звук  у  (Роменщина  та  Лебединщина  в  Сумській  обл.,  Добромиль 
у  Львівській  обл.,  деякі  місцевості  поблизу  Лисавета:  абе  ‘аби’,  ім’я 
Харетя).  Для  Волині,  а  також  для  Гуцульщини  (менш  певно)  цю 
зміну  можна  датувати  XVII  ст.  (див.  40.14). 

в) .  Асимілятивна  зміна  у  >  і  перед  складом,  що  містить  і,  є  характерна 
для  Закарпаття  на  схід  від  Уга  та  —  перед  наголошеним  і  —  для 
Нижнього  Подунав’я:  кісіль ,  гріміло  (літ.  укр.  кисіль ,  гриміло ),  а  та¬ 
кож  міні  дат.  —  якщо  ця  форма  походить  від  тупі  (див.  35.2в). 
У  пам’ятках  це  явище  віднаходиться  починаючи  з  XVII  ст.:  св'Ьн'к 
ном.  мн.,  с)В'Ьд'Ьлгь  ‘побачив’  (Ігнат.  1666).  Ця  зміна  має  той  самий 
характер  і  припадає,  мабуть,  на  той  самий  час,  що  й  перехід  е  в  і 
перед  складом,  який  містив  і  (весілля  >  вісілля),  на  Поділлі  та 
деінде  (див.  40.12).  Інша  аналогія  —  це  звуження  вимови  е  (та  о) 
перед  складом,  що  містив  голосний  переднього  ряду  та/або  м’який 
приголосний,  у  бойківській,  закарпатській  і  надсянській  діалектних 
зонах  (див.  40.3). 


848 


52.8  Зсуви  та  допасоваиня  в  дистрибуції  у 


г).  Позиційну  дифтонгізацію  у  зафіксовано  у  двох  не  пов’язаних  між 
собою  периферійних  зонах:  на  Сучавщині  (в  Румунії)  у  перетво¬ 
рюється  на  {у  (а  е  на  -в)  після  і,  <1  та  п  (хо^уії,  і{ухо,  кпугка), 
а  на  Підляшші  та  Берестейщині,  приблизно  в  трикутнику  Дороги- 
чин  —  Біла  —  Милейчичі,  існують  сліди  дифтонгізації  і  в  позиції 
наприкінці  слова  (у  частині  цієї  зони  рефлексом  дави.  укр.  і  та  у 
є  звук  і,  перед  яким  не  пом’якшується  попередній  приголосний)  — 
або  в  усіх  випадках  ( рекі{е  ‘пекти’,  реще  ‘пісні’  ґен.  одн.  —  Іваце- 
вичі),  або  лише  в  інфінітиві  (іР.е  ‘іти’,  ресуе  ‘пекти’).  В  обох  випадках 
ужитий  елемент  і  відбиває  особливості  вимови  приголосних  пе¬ 
ред  у.  На  Сучавщині  це  явище  притаманне  також  тамтешнім 
румунським  говіркам,  а  на  Підляшші  воно  пов’язане  з  біжучими 
процесами  м’якшення/ствердіння  приголосних  перед  голосними 
переднього  ряду. 

ґ).  Діалектні  особливості  існують  також  у  потрактуванні  деяких 
префіксів.  У  більшості  районів  Закарпаття  префікс  щ-  (фактич¬ 
но  |ууу])  внаслідок  нриподібнення  голосного  до  початкового  при¬ 
голосного  перетворився  на  ті-  ( хмтуіу  =  літ.  укр.  умити  та  вимити ; 
різниця  в  місці  наголосу  може  зберігатися).  Це  явище  засвідчено 
щез  XVII  ст.  (воур'Ькд(т)сА  ‘зрікається’  —  Одрех.  гр.  1634;  окно  двддь 
вузурт*  ‘вікно’,  вушовши  ‘вийшовши’  —  Ключ  1695)  6.  Аналогічно, 
хоча  в  дещо  меншій  зоні,  спостерігається  ро-  > ри-,  а  літературній 
українській  формі  рШ  відповідає  рий{ри80Vітшов\ршікупиіу)\ 
однак  на  захід  від  Боржави  де-не-де  збережено  префікс  ьу-, 
і  внаслідок  його  впливу  замість  літературної  української  форми 
ьШ-  тут  уживається  ьусі-  (те  саме  стосується  й  відповідного 
прийменника).  Це  явище  відоме  ще  з  XVI  ст.  (наприклад,  у  Перес. 
Єв.  1561  з  її  лемківським  підґрунтям  —  див.  33.4).  У  гуцульських 
говірках,  а  точніше  в  тих  із-поміж  них,  де  рефлексом  о  в  новозакри- 
тих  складах  є  звук  £,  зміна  пішла  в  протилежному  напрямку:  префікс 
хху-  перетворився  на  т-,  змішавшися  з  хпсі-  (рігуіу  ‘вирити’).  Слова 
вим'я  та  високий ,  де  і>у-  є  частиною  кореня,  теж  були  втягнені 
в  цей  процесі  набули  форми  вім’я,  вісокий ,  хоча  видко  та  вйджу 
втрималися.  Схоже  явище  спостерігається  в  Димерському  районі 
на  півночі  Київської  обл.:  візвала  ‘вскликала’,  віскочив.  Чи  саме  воно 
знайшло  віддзеркалення  в  написанні  в'кшБрджєніє  ‘уява’  (Вол. 
Єв.  1571),  не  можна  сказати  напевно. 

Окреслені  в  52.86-ґ  діалектні  процеси  дуже  різняться  своїм  поши¬ 
ренням  та  причинами,  що  їх  викликали.  Єдина  спільна  для  всіх  них  риса 
(за  винятком  хіуй  <  тй)  —  це  витіснення  у  іншими  голосними,  зазви¬ 
чай  голосним  і.  Хоча  повне  усунення  у  відбулося  лише  в  невеличкій 
зоні  на  заході  Волині,  цей  звук  усе-таки  є  найменш  стійким  з-посеред 
усіх  українських  голосних,  мабуть,  через  те,  що  виламується  з  базового 
фонемного  трикутника,  характерного  для  системи  вокалізму  (див.  28.5). 


6  Поминаючи  датований  1499  р.  непевний  (бо  ізольований)  приклад  із  Молд.  гр.: 
В’ЬГНАТИ  и  в’ьпоудити  проч  ‘вигнати  й  викинути  геть’. 


52.9  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у 


849 


9.  ПЕРЕХОДИ  у  >  І  ТА  І  >у  В  ПООДИНОКИХ  СЛОВАХ 

Замість  звука  у,  як  сподіваного  рефлекса  давн.  укр.  і,  деякі  говірки,  пере¬ 
важно  південно-східні,  мають  приблизно  у  двох  десятках  слів  звук  і. 
З-посеред  цих  форм  декілька  потрапили  в  літературну  українську  мову, 
інші  вживаються  як  просторічні.  Інколи  і  в  цих  словах  віднаходиться 
ще  в  XVII  ст.  До  їх  числа  належать: 

а) .  Слова,  що  ввійшли  до  літературної  норми:  справді ,  досі ,  пані, 
олівець ,  завірюха ,  перістий ,  хіба. 

Серед  них  справді  —  то  гібрид  давнішого  українського  варіан¬ 
ту  по  прдвд'к  (наприклад,  Гр.  1411,  Жидачів)  та  пол.  гргашду  (в  па¬ 
м’ятках  —  десь  із  1500  р.;  пор.  лемк.  справдьі ,  а  також  ЗАпрАвдЬ  — 
Няґ.  1758);  досі  взорується  на  таких  часових  прислівниках,  як 
тоді,  далі  тощо;  пані  являє  собою  пряме  запозичення  з  польської 
(пор.  форму  з  -у  в  Остр.  лям.  1636:  пани  зацная);  у  слові  олівець 
за  допомогою  і  передається  польський  звук  6  —  пор.  оіот  ‘оливо’, 
оіотек  ‘олівець’;  завірюха ,  мабуть,  походить  від  пол.  ттегиска 
‘буря’  (утвореного  від  дієслова  тгес  ‘кипіти’;  перістий  відтворює 
пол.  ріеггуіїу,  а  хіба  —  пол.  скуЬа,  з  протиставленням  його  укр  .хиба 
‘ґандж’  (Павловський  1826  р.  ще  подає  форму  хиба). 

б) .  Суфікси,  що  ввійшли  в  літературну  мову:  суфікс  - IV пук ,  як 
у  словах  кладільник,  копільник,  купільник,  мазільник ,  мастільник , 
метгльник,  громадільник,  скородільник ,  точільник  (наприклад, 
Свідзинський  1932)  тощо.  Нині  ці  іменники  безпосередньо 
{громадільник :  громадити',  скородільник :  скородити)  або  посеред¬ 
ньо  асоціюються  з  дієсловами  на  -уіу,  що  від  них  мали  б  утво¬ 
рюватися  іменники  на  -уГпук  (носити '.носильник,  чистити : 
чистильник  тощо),  внаслідок  чого  наявність  і  в  суфіксі  -іі’пук 
скидається  на  виняток.  Проте  з  історичного  погляду  вони 
в  дійсності  походять  не  від  дієслів,  а  від  інших  іменників:  або 
з  суфіксом  -еІ(ь)  (як  купільник  —  пор.  ст.  ц.  сл.  кжпіль  ‘купіль’),  або 
з  суфіксом  -іпп\а)  (як  у  випадку  скородтьник :  скородітш  тощо). 
Отже,  незважаючи  на  чуднувату  співгру  зі  словами  на  -уі’пук, 
ці  утворення  є  цілком  регулярні. 

Аналогічно  й  у  слові  породілля  звук  і  не  є  видозміною  у 
з  дієслова  породити',  він  виводиться  від  сер.  укр.  породіля  (Сла- 
вин.  1642;  також  породЬд'Ь  дат.  одн.  —  Пирят.  1703)  з  тим  самим 
суфіксом  -еІ(ь).  Первісно  це  слово  закінчувалося  на  - ь ,  що  до  нього 
згодом  долучено  -а.  Стосовно  подвоєння  /  у  суч.  укр.  формі  — 
див.  37.46.  Серб.-хорв.  рогоігЦа  має  іншу  морфемну  будову. 

Суфікс  - п)п(у /)  у  прикметнику  їстівний  (наприклад,  Анто- 
ненко-Давидович  1963),  а  також,  можливо,  пастівний  —  то  суміш 
- уь(п )-  (як  у  прикметниках  жнивний,  добривний)  та  -оь(гі)-> 
-їя(й)-,  як  у  прикметниках  будівний ,  чарівний  та  ін. 

Уживаний  у  патронімічних  формах  суфікс  -(ь)ус  (напри¬ 
клад,  Михайлович)  виступає  як  -іс  у  формі  Ілліч  задля  збереження 
м’якості  V,  наявної  в  імені  Ілля  (пор.  Ілліча  ґен.  —  Листовня  1712). 


850 


52.9  Зсуви  та  допасований  в  дистрибуції  у 


в).  Із-поміж  діалектних  слів  (уживаних  здебільшого  в  південно- 
східному  наріччі),  де  на  місці  очікуваного  у  вимовляється  і,  до 
найтиповіших  належать:  зіма  (з'Ьмородокт*,  з'Ьмн'Ью  ‘мерзну’  —  Сла¬ 
вші.  1642;  з’Ьмоюінстр.  одн.  —  Літоп.  Самов.  1702;  земного  ‘холод¬ 
ного’  —  В'Ьчн.  пек.  1721;  зімная  —  Грам.  Павл.  182 6;зіма  —  Гатцук 
1861 ;  також  у  Шевченка);  вживане  насамперед  у  звертанні  братік 
(крлт'Ьк  —  Ів.  Макс.  1724;  братік  —  Грам.  Павл.  1826;  так  само 
й  у  Шевченка,  Кобилянської  1904);  комін ;  горгще;  чотирі ;  у  лік  ‘ву¬ 
лик’;  вітати  ‘ширяти’;  обіда  ‘образа’,  кісгль  та  ін. 

Появі  деяких  форм  із  і,  ймовірно,  сприяло  поміщання:  вулик 
і  вулій  (пор.  вулія  ґен.  одн.  —  Драч  1972)  вкупі  дали  вулік,  витати  зміша¬ 
лося  з  вітати  ‘здоровити’.  Обіда ,  вочевидь,  являє  собою  запозичення 
з  російської.  У  слові  кісіль  відбулося  вподібнення  до  наголошеного  і. 
Однак  головною  причиною  постання  цих  форм  із  і  була  взаємо¬ 
дія  північних  і  південно-західних  говірок  під  час  заселення  південно- 
східних  теренів.  Мовці  з  південно-західною  артикуляторно-слуховою 
базою  не  відрізняли  північноукраїнської  реалізації  у  як  [у]  або  навіть 
як  [і]  (без  пом’якшення  попереднього  приголосного)  від  звичайного 
і  й  трактували  його  відповідно. 

З  особливою  ясністю  це  оприявнюється  на  прикладі  топоніма 
Чернігів.  За  давньоукраїнських  часів  назву  цього  міста  звичайно  за¬ 
писували  як  Чьрниговт*  (наприклад,  Чьрнигов'Ь  лок.  —  Усп.  зб.  XII  ст., 
також  Іп.  літоп.).  Форма  з  набула  поширення  в  XVII  ст.  (Чернігові*  — 
Полт.  1664;  чєрн-Ьговский  —  Гр.  Мазепи  1689;  в  Чєрн'Ьгов'Ь  —  Літоп.  Са¬ 
мов.  1702;  до  Чернігова  —  Сам.  Вел.  1720  та  ін.)  й  урешті  набула  ста¬ 
тусу  нормативної.  Натомість  форма  топоніма  ІГЬрлтин  (Літоп.  Самов. 
1702)  не  прижилася,  й  на  сьогодні  закріпилася  назва  Пирятин. 

Особливо  часте  вживання  і  у  слові  зіма  (подекуди  навіть  у  літера¬ 
турних  творах,  як-от  у  Куліша  1857)  пояснюється  запозиченням  такого 
звучання  з  північноукраїнського  наріччя,  а  в  адвербіалізованій  формі 
лок.  одн.  зімі  —  також  із  тих  південно-західних  говірок,  де  є  пере¬ 
хід  у>  і  перед  і  в  наступному  складі  (див.  52.8в;  пор.  з'Ьм'Ь  Ключ  1695; 
у  Єв.  1637  з'Ьм’Ь  може  являти  собою  або  таку  південно-західну  форму, 
або  південно-східну  інновацію). 

У  церковнослов’янських  словах  и  традиційно  читано  як  у ,  зо¬ 
крема  й  в  іменниках,  що  закінчувалися  на  -уе.  Цю  традицію  викоре¬ 
нено  з  богослужбової  практики  після  спеціальної  заборони  Петром  І 
“малоросійської  вимови”  при  читанні  церковних  книг  (1720  р.).  Ту  саму 
лінію  продовжують  сучасні  радянські  публікації,  в  яких,  скажімо,  за¬ 
мість  Шевченкового  до  зачатия  (1841)  друкується  до  зачатія. 

Невмотивований  історично  вжиток  у  на  місці  сподіваного  і  тра¬ 
пляється  хіба  що  винятково.  Стосовно  ранньосередньоукраїнської 
форми  с множать  (наприклад,  у  Гр.  1440,  Перевали  поблизу  Володи¬ 
мира- Волинського;  пор.  сіно)  —  див.  32.4.  У  дієслові  заздрити  ( <га - 
гьгеії)  відбулася  заміна  суфікса,  яку  полегшило  затемнення  семан¬ 
тичних  зв’язків  із  дієсловом  уздріти.  У  слові  обидві  (замість  сподіваного 
+оЬісЬї)}  як  і  у  формі  чол.  роду  обидва ,  у  може  походити  зі  сполуки 


52.10  Зсуви  та  допасовання  в  дистрибуції  у 


851 


на  кшталт  давн.  чес.  оЬе  дюа  (сіпі),  тобто  від  *оЬь  йьюа,  що  фактично 
робить  з  оЬу  префікс,  й  аж  ніяк  не  продовження  давн.  укр.  (і  діал.) 
оба,  обі.  У  прикметнику  сумирний  звук  у  не  є  наступником  е,  що  його 
маємо  в  давн.  укр.  зтегепуе  ‘покора’  (пор.  сер.  укр.  см'крйлєсьсА  — 
Копист.  1623),  бо  бере  початок  з  кореня  туг. 


10.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Унаслідок  допасовань,  що  заторкнули  дистрибуцію  у  та  і  протягом  се- 
редньоукраїнського  періоду  та  пізніше,  ні  звучання,  ні  фонемний  статус  у 
не  змінилися.  Однак  через  цю  низку  дрібних  звукозмін,  якщо  взяти  всю 
їх  сукупність,  можливість  утрати  фонемного  статусу  у  загалом  імовір- 
нішала.  У  морфології  увиразнилася  тенденція  до  усталення  опозиції  у 
в  твердій  та  і  в  м’якій  відміні  іменників  та  прикметників.  Оскільки  сама 
приналежність  до  тієї  чи  тієї  відміни  базувалася  на  твердості  або  м’якості 
прикінцевого  приголосного  основи,  зреалізовані  зміни  взалежнювали 
вибір  у  або  і  від  якості  цього  приголосного.  Особливо  показовим  було 
втягнення  не  надто  численної  групи  іменників  жін.  роду  на  приголосний 
у  м’яку  відміну,  коли  сполучною  ланкою  слугувала  наявність  в  обох  ви¬ 
падках  м’якого  прикінцевого  приголосного  основи  (деякі  приголосні,  що 
не  мали  собі  парних,  як,  скажімо,  середньопіднебінні,  легко  могли  ви¬ 
конувати  обидві  ролі,  тож  із  морфологічного  погляду  вони  могли  правити 
за  “м’які”). 

Фонетично  зумовлені  переходи  ЗУ>]І  та  у->і~,  обмежуючи 
число  вільних  позицій  для  у ,  давали  аналогічний  ефект.  Таким  чином, 
процеси,  що  відбувалися  з  у  в  період  від  XVI  до  XX  ст.,  мали  своїм  сумар¬ 
ним  наслідком  зменшення  його  незалежності  та  свободи  пересування,  хоча 
в  підсумку  все  ж  не  призвели  до  остаточної  втрати  ним  фонемного  статусу. 
Всі  ці  процеси  в  українській  мові  були  самостійні,  але  їх  кінцевим  результа¬ 
том  стало  зближення  з  польською  та  російською  мовами,  де  у  являє  собою 
алофон  і  й  не  може  стояти  після  ]  чи  на  початку  слова. 

Коли  йдеться  про  потраткування  поодиноких  слів,  то  за  серед- 
ньоукраїнської  доби  найважливішу  роль  усе  ще  відігравали  контакти 
з  польською  мовою,  хоча  вже  оприявнилася  й  російська  присутність. 
Та  все  ж  найпотужнішим  розвоєвим  чинником  були  міждіалектні  кон¬ 
такти,  що  відбувалися  в  південно-східній  зоні  внаслідок  зіткнення  та 
взаємовпливу  північних  і  південно-західних  говірок.  З-поміж  інших  мов 
певну  аналогію  в  еволюції  у  можна  добачити  хіба  що  з  українським  (тобто 
південно-східним)  різновидом  мови  ідиш,  де  розвинулася  опозиція  і :  у 
( гіп  ‘син’ :  гуп  ‘сонце’),  застосовувана  з  тими  самими  обмеженнями,  що 
й  в  українській  мові  (позиції  на  початку  слова  та  після 


52.  Зсуви  та  допасовапня  в  дистрибуції  у 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділів  28  і  31,  до  якої  можна 
додати: 

Михальчук  К.  «До  правопису  деяких  форм  “м’якої 
деклінації”  в  українській  мові».  ЗНТК  2, 1908. 

Васильєв  Л.  «О  влиянии  неиотированньїх  гласньїх  на  предьі- 
дущий  окритий  слот».  ИОРЯС 13,  3, 1908  (передрук  у  вид.: 
Васильєв  Л.  Трудьі  по  исторш  русского  и  украинского  язьїков. 
Мюнхен,  1972),  особливо  с.  184  (295). 

Ткаченко  Б.  «Деякі  морфологічні  інновації  в  лівобережних 
південних  говорах»  НЗ  Харківської  науково-дослідної  катедри 
мовознавства  1.  X.,  1929. 

Раіїкеуус  І.  «О  сіоіітеїе  біНоп^іске  уузіоупозгі  Ьіазку 
и  V  икгафпзкусЬ  пагесісЬ  Росікаграізке  Низі  а  уусЬ.  Зіоуепзка». 
Сазоріз  рго  тосіеті /ііоіо£іі,  17,  1931. 

Кигазгкіехуісг  XV.  «2  Ьабап  пасі  ікахуігтет  \у  гизкісЬ  £шагасЬ 
каграскісЬ».  IV,  1, 1938. 

Кигаз2кіе\уіс2  XV.  «Оотпіетапу  зіасі  ^сІ2\ут£б\у  па  РосНазіи». 
5РР5  1,1955. 

Грищенко  А.  «Диференціація  твердих  і  м’яких  прикметнико¬ 
вих  основ  в  українській  мові».  Мовозн.  1976, 1. 


53.  УСІЧЕННЯ  ТА  СТЯГНЕННЯ 


■ 


1.  Загальні  завваги .  853 

2.  Свідчення  діалектів .  855 

3.  Свідчення  пам'яток:  номінатив  та  акузатив 

однини  прикметників  жіночого  роду .  856 

4.  Свідчення  пам'яток:  номінатив  та  акузатив 

однини  прикметників  середнього  роду .  859 

5.  Свідчення  пам'яток:  номінатив  та  акузатив 

множини  прикметників .  862 

6.  Підсумок:  реконструкція  процесу .  865 

7.  Короткі  форми  присвійних  займенників .  867 

8.  Занепаду  між  голосними  та  наступні  звукозміни .  868 

9.  Випадки  синкопи,  апокопи  та  гаплології .  870 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Як  уже  було  зазначено  в  7.4,  стягнення  голосних  не  було  характерне  для 
прото-  й  давньоукраїнської  доби:  у  прикметниках  двоскладові  закінчення 
(типу  б-Ьдаіа,  біілок)  не  зазнавали  змін,  тимчасом  як  односкладові  зай¬ 
менникові  форми  типу  та  жін.  роду,  то  сер.  роду,  навпаки,  здебільшого 
перетворилися  на  двоскладові  до  початку  XV  ст.  (таіа,  ток  тощо),  тобто 


854 


53.1  Усічення  та  стягнення 


перейняли  закінчення  прикметників.  Однак  за  середньоукраїнської  доби 
ця  ситуація  в  більшості  діалектів  змінилася:  на  місці  давн.  укр.  бЬллга 
з’явилася  форма  біла ,  на  місці  БІілоую  ак.  одн.  жін.  роду  —  білу ,  на  місці 
б'Ьлок  сер.  роду  —  біле ,  на  місці  в'Ьлии  ~  бІзЛбі'І)  ном.  ак.  мн.  —  білі.  Ці  зміни 
у  прикметниковій  відміні  відмежували  українську  мову  від  її  північно- 
східних  сусідок  —  російської  та  білоруської  мов,  де  збереглися  двоскла¬ 
дові  закінчення,  але  водночас  наблизили  до  її  західних  сусідок  —  поль¬ 
ської  мови  та  східнословацьких  говірок,  в  яких  стягнення  сталося  за  до¬ 
історичних  часів:  рос.,  білор.  белая  —  пол.  Ьіаіа,  сх.  словац.  Ьііа  жін. 
рід;  рос.  белое ,  білор.  белае  —  пол.  Ьіаіе ,  сх.  словац.  Ьйе  сер.  рід  і  т.  ін. 
Щоб  відповісти  на  питання,  чому  і  як  сталася  ця  зміна,  а  також  чи  від¬ 
бувалося  при  цьому  стягнення  голосних,  варто  застосувати  невтральну 
термінологію.  Відтак,  нижче  термін  “односкладові  закінчення”  вживати¬ 
меться  на  противагу  “двоскладовим  закінченням”  і  відповідно  —  “прикмет¬ 
ники  з  односкладовими  закінченнями”  проти  “прикметників  із  двоскла¬ 
довими  закінченнями”. 

Можливість  стягнення  як  загального  звукового  процесу  в  укра¬ 
їнській  мові  спростовується  хоч  би  тим  фактом,  що  слова  на  взірець 
шия,  змія ,  заєць ,  пояс ,  приятель  та  десятки  інших  залишилися  в  незмі- 
неному  вигляді,  як,  зрештою,  і  форми  моя ,  моє  та  —  вже  власне  в  системі 
закінчень  —  форми  Ген.  та  інстр.  одн.  прикметників  жін.  роду  (білої,  білою). 
Окрім  цього,  при  стягненні  закінчення  сер.  роду  -о}е,  де  наголос  міг 
припадати  на  о,  але  аж  ніяк  не  на  е,  у  висліді  навряд  чи  постало  б  - е , 
а  у  формі  ном.-ак.  мн.  -уі  та  -у]е,  що  зливалися  в  -#/ї  (щодо  зміни  у>і 
після ]  —  див.  52.6),  де  кінцевий  голосний  знов-таки  ніколи  не  був  наго¬ 
лошеним,  навряд  чи  постало  б  -і  (до  того  ж  —  без  пом’якшення  попе¬ 
реднього  приголосного). 

Ці  загальні  міркування  ставлять  під  сумнів  стягнення  голос¬ 
них  (як  і  сам  термін  “стягнений”).  Проте,  щоб  довести  його  брак,  тре¬ 
ба  показати,  які  інші  чинники,  сприявши  формуванню  односкладових 
закінчень  прикметників,  поклали  край  існуванню  двоскладових  закінчень. 
Зробити  це  непросто,  оскільки,  крім  усього  іншого,  мова  тут  іде  про  пере¬ 
плетення  синтаксичних,  морфологічних  і  фонетичних  факторів.  Зосібна, 
в  середньоукраїнських  пам’ятках  досить  часто  вводять  в  оману  поодино¬ 
кі  випадки  вживання  прикметників  із  начебто  односкладовими  закін¬ 
ченнями.  Такі  форми  можуть  бути  українськими,  але  вони  можуть 
бути  так  само  й  церковнослов’янськими  або  польськими.  У  церковно¬ 
слов’янській  мові  іменні  форми  прикметників  уживалося  предикативно 
(воуди  с(є)рдцє  мок  непорочно  —  Фл.  Пс.  1384),  напівпредикативно  в  пост¬ 
позиції,  особливо  для  передачі  контрастових  понять  (япка  содотки  ...  пєченьї 
(Ракош.  XVII  ст.)  на  противагу,  скажімо,  до  ‘кислий  і  свіжий’  відповід¬ 
но);  у  разку  прикметників  двоскладове  (займенникове)  закінчення  могло 
бути  вжите  лише  в  одному  з  них  (прдздники  г(о)с(по)дскиіі,  Б(о)городичньі  — 


53.2  Усічення  та  стягнення 


855 


Ґал.  1663);  односкладові  форми  могли  вживатися  факультативно,  коли 
не  треба  було  передавати  жодного  поняття  визначеності  (дрождено  вино 
(Славин.  1642)  на  противагу  до  дрожденок  вино).  Ба  більше,  оскільки  визна¬ 
ченість  прикметників  (у  церковнослов’янській  мові,  як  її  вживано  на  Укра¬ 
їні)  під  середньоукраїнську  добу  на  велику  міру  розгубила  своє  колишнє 
семантичне  навантаження,  то  прикметники  в  іменній  формі  сприймалися 
радше  як  усічені  регулярні  форми,  спроможні  надати  текстові  виразнішого 
церковнослов’янського  характеру,  а  отже  використовувалися  як  стиліс¬ 
тичний  засіб.  їхня  штучність  унаочнюється  при  їх  уживанні  у  формі  чол.  р. 
одн.  (вепрі*  вєлиігь  —  Славин.  1642),  хоча  в  ґрунті  речі  стилістичне  забарв¬ 
лення  всіх  форм  з  односкладовими  закінченнями  —  однакове. 

Якщо  середньоукраїнська  форма  скидається  на  прикметник 
з  односкладовим  закінченням,  це  може  бути  просто  полонізм.  Скажімо, 
Мазепа  1708  р.  регулярно  вживав  нормальні  немарковані  форми  на  кшталт 
КОХАНОЄ,  тое,  ЩАСДИВШИИ  НОМ.  МН.,  БІІДНИЄ  ном.  мн.,  і  хоча  в  нього  є  й  повторе 
‘удруге’,  вторе  тут  являє  собою  полонізм  і  аж  ніяк  не  українську  форму 
з  односкладовим  закінченням.  Натомість  у  Молд.  гр.  позірно  односкладові 
закінчення  могли  бути  болгаризмами,  бо  в  болгарській  мові  впродовж  її 
історії  зберігалося  атрибутивне  вживання  іменних  форм  прикметника 
(наприклад,  за  праву  и  в'Ьрні/*  служку  —  Молд.  гр.  1493). 

Отже,  ізольовані  приклади  з  котрогось  тексту  не  мають  по¬ 
сутнього  значення.  Усі  приклади  мусять  бути  розглянуті  крізь  призму 
граматичної  будови  і  стилістичних  особливостей  тексту,  з  якого  їх  узято. 
До  уваги  можна  брати  лише  стилістично  невтральні  випадки  атрибутив¬ 
ного  вживання,  що  не  мають  характеру  винятковості  й  походять  із  пам’я¬ 
ток,  відносно  вільних  від  церковнослов’янських  і  польських  нашаровань. 


2.  СВІДЧЕННЯ  ДІАЛЕКТІВ 

Найкраще  досліджено  географію  форм  сер.  роду  одн.  Незмінене  закін¬ 
чення  -оуе  збереглося  в  багатьох  периферійних  районах  уздовж  захід¬ 
ної  й  північної  межі  поширення  української  мови  —  у  середньозакарпат- 
ських  говірках  між  річками  Уж  і  Теребля,  на  Посянні,  Західній  Волині 
(у  цих  двох  зонах  -оуе  зберігається  лише  під  наголосом:  якоє  проти  біле), 
Підляшші,  Берестейщині,  в  кількох  невеличких  анклавах  на  заході 
й  у  центрі  Полісся,  а  також  на  півночі  східної  частини  Полісся  (північніше 
від  лінії  Чернігів  —  Новгород-Сіверський).  У  закарпатських  говірках  між 
річками  Уг  і  Цірока  та  у  східнолемківських  над  Ославою  вживається 
закінчення  -о/  (скорочене  -еуе).  Асимільовані  форми  на  -е/е  (білеє) 
поширені  в  решті  поліських  говірок  —  із  двома  відногами,  що  йдуть  на 
південь  —  на  Волині  вздовж  Стиру  майже  до  Збаража  та  на  Лівобережжі 


856 


533  Усіченпя  та  стягнення 


в  напрямі  Яготина  й  Переяслава г.  Усі  інші  південно-західні  та  практично 
всі  південно-східні  говірки  мають  форми  з  односкладовим  закінчен¬ 
ням  - е .  За  винятком  деяких  відносно  невеличких  периферійних  районів, 
південні  форми  на  -е  можуть  бути  протиставлені  поліським  на  -о/е 
та  -е}е.  Давньоукраїнські  форми  на  -о  зникли  скрізь,  крім  кількох  най- 
західніших  лемківських  сіл,  хоча  в  присвійних  прикметниках  вони  відна¬ 
ходяться  й  у  деяких  ізольованих  анклавах  в  інших  місцевостях. 

Про  географію  поширення  прикметників  із  двоскладовими 
закінченнями  у  формі  жін.  роду  та  ном.-ак.  мн.  відомостей  є  обмаль. 
Зазвичай  вони  не  виходять  за  межі  поширення  нескорочених  форм  сер. 
роду,  функціонуючи  на  дещо  меншій  території.  На  Закарпатті,  наприклад, 
форми  жін.  роду  на  -о/а  та  -и/ї/,  а  здебільшого  й  двоскладові  закінчення 
в  ном.  мн.,  вийшли  з  активного  вжитку  Щоправда,  рудиментами  останніх 
є  марамороські  (над  річкою  Руськовою)  форми  на  -у].  На  Посянні  дво¬ 
складові  закінчення  вживаються  як  у  ном.  одн.  сер.  роду,  так  і  в  ном.  мн., 
але  не  в  ном.  і  ак.  жін.  роду:  малде,  мальіі  проти  мала ,  малу .  Як  виняток, 
двоскладовість  може  зберігатися  в  ном.  мн.  і  зникати  в  ном.  одн.,  але  при 
односкладових  закінченнях  жін.  роду  (Словечно  на  Середньому  Поліссі). 
На  Берестейщині  всі  згадані  закінчення  є  двоскладові  під  наголосом  і  пере¬ 
важно  односкладові  в  ненаголошеній  позиції  ( молодая ,  молодое  проти 
нова ,  нове ),  хоча  на  півночі  цієї  території,  поблизу  Ясельди,  в  ном.  одн. 
трапляються  двоскладові  ненаголошені  закінчення:  новеє  і,  ще  далі  на 
північ,  новоє. 

У  жодному  з  діалектів  не  зафіксовано  односкладових  закін¬ 
чень  із  довгими  голосними. 


3.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ’ЯТОК:  НОМІНАТИВ  ТА  АКУЗАТИВ  ОДНИНИ 
ПРИКМЕТНИКІВ  ЖІНОЧОГО  РОДУ 

Протягом  усього  середньоукраїнського  періоду  паралельно  вживалися  дво¬ 
складові  закінчення  -о/а  та  -и/и1  2  й  односкладові  закінчення  -а  та  -и. 
Історія  форм  на  -о/а  ~  -а  та  -іуи  ~  -и  —  це,  по  суті,  історія  переміни  сти¬ 
лістичної  та  синтаксичної  маркованості.  Тут  можна  висвітлити  лише  го¬ 
ловніші  моменти  цієї  історії. 

Тексти  з  Галичини  та  Волині  кінця  XIV  —  початку  XV  ст.  і  піз¬ 
ніші  (до  XVI  ст.)  засвідчують  поширення  двоскладових  закінчень  на  фор- 


1  Див.  мапу  Н.  Прилипка  в  УЛГ,  с.  1 05,  а  також  часткові  мали:  Жилко,  Нариси ,  с.  147; 
Жилко,  Говори ,  мала  3;  СГ,  с.  160;  Паньк.,  мала  4;  Дзендз.,  мала  179;  ДАБМ ,  мали 
112-115,  123,  124, 127,  128;  ЗііеЬег,  мали  38,  75,  76  і  413. 

2  Усі  закінчення  -и/и,  -и  характерні  для  ак.  одн.  У  цьому  параграфі  всі  приклади 
такого  типу  залишено  без  дальших  пояснень. 


533  Усічення  та  стягнення 


857 


ми  вказівних  займенників.  Найдавніші  грамоти  ще  мали  односкладові 
закінчення:  та  пани  (Гр.  1377,  Перемишль);  пор.  також  стрлноу  тоу  ак.  одн. 
(Кам.-Буз.  Єв.  1411),  що  їм  на  зміну  приходили  такі  форми,  як  тую  корт*чл\у 
(Гр.  1407,  Медика  поблизу  Перемишля),  тую  (Гр.  1490,  Луцьк),  іаіа  тега 
(Люстр.  Луцьк  1552)  абощо.  Навіть  іменники,  вжиті  атрибутивно,  могли 
вряди-годи  прибирати  двоскладові  закінчення:  панюю  Ганку  (Гр.  1547, 
Луцьк).  Двоскладові  форми  були,  вочевидь,  стилістично  немарковані. 

Цього  не  можна  сказати  про  пам'ятки,  що  походять  із  Буковини, 
пор.  із  Молд.  гр.:  докру  рлду  (1395),  рада  молдавска  (1452),  жадна  кривдА 
(1456),  короунА  СВАТА  (1462),  ИНША  КОТОрА  ПОТрЄБИЗНА  (1462),  другу  могилу 
копану  ( 1495),  клжду  ср'Ьду  (1503).  Тут  ідеться  про  збереження  архаїчнішої 
ситуації,  спільної  з  болгарською  мовою,  —  пор.  паралельне  вживання  імен¬ 
них  форм  прикметників  чол.  роду:  єдин  доувь  знамєнан  (1495). 

Лемківщина,  судячи  з  усього,  була  іншою  зоною  архаїчних 
форм,  де  зберігалося  немарковане  вживання  односкладових  закінчень 
прикметників:  ваожна  цііна  ‘плата  за  прикрощі'  (Одрех.  гр.  1550),  громада 
одреховьскА  (Одрех.  гр.  1574),  репеїзга  гоіа  Тигеска ,  кгазпа  йуюопісе ,  кгазпи 
сіутопки  (Штеф.  Воєв.  1571),  межд#  знатні  ‘помітну  межу',  дав#  церковні, 
ц1*ла  громада  (Фольварк  1607).  Імовірно,  на  Лемківщині  двоскладові  за¬ 
кінчення  жін.  роду  ніколи  не  мали  статусу  стилістично  немаркованих. 
Чи  вплинули  на  це  контакти  з  польською  мовою,  сказати  важко. 

На  решті  українських  земель  наприкінці  XVI  —  на  початку 
XVII  ст.  вживалися  обидва  типи  закінчень  жін.  роду  (оувогАїА  вдова  проти 
широкА  дорога  —  Вол.  Єв.  1571;  так  само  для  власних  назв:  когосіпіа  ‘оселя, 
вбудована  у  фортечний  мур’,  Вішіошка  [...]  ]агозгещска  [...]  Оіігаюшкаіа  — 
Люстр.  Луцьк  1552),  але  “нормальним”  був  усе-таки  двоскладовий  тип 
і  саме  в  цій  формі  вживалися  займенники  таа,  т#ю  (її  припоручали  й  укла¬ 
дачі  граматик,  скажімо,  Л.  Зизаній  [1596],  М.  Смотрицький  [1619]).  Цю 
форму  поширено  й  на  історично  “короткі”  прикметники  типу  овєчаіа  (Вол. 
Єв.  1571),  трєтАА  (Ст.  Зиз.  1596),  сви(н)ная  (Славин.  1642).  Кількісно 
цей  тип  переважає  в  усіх  тогочасних  пам’ятках  (наприклад,  у  Ст.  Зиз.  1596, 
Ів.  Виш.  1600,  Памва  Бер.  1627  в  ак.  тощо).  Ґаватович  (Са\у.  1619),  удав¬ 
шися  до  пародіювання  української  мови,  застосовував  такі  форми  не  тіль¬ 
ки  для  прикметників  (згагаіа  іакаіа  абощо),  але  й  для  іменників  ( ігатюаіа , 
казгаіа ,  каризі(уа).  Вочевидь,  такі  форми  видавалися  йому,  носієві  поль¬ 
ської  мови,  специфічно  українськими.  Те,  що  форми  з  двоскладовими 
закінченнями  були  нормою  в  середині  XVI  ст.,  видно  також  із  того,  як 
зафіксовано  у  Вірм.  1560  топонім  Біла  Церква  —  РіЬууегк'оь  (зі  зву¬ 
ком  р  на  місці  Ь  і  ]  на  відтворення  с).  Із  другого  боку,  односкладові 
закінчення  вживалися  в  предикативній  функції  (бьіда  руКА  ОуТАТА  — 
Льв.  Ставр.  бр.  1601),  а  також  тоді,  коли  автор  бажав  створити  церковно¬ 
слов'янський  колорит  (глаголі*  єстт*  часть  слова  скланаєма  —  ’А8єЛх()6тг|<; 
1591;  проте  в  Мел.  Смотр.  1619  подибуємо  скланаємаа!);  илгЬйтє  ...  в'Ьру 


858 


533  Усічення  та  стягнення 


...  в  бога  жива  крапку  и  нєпокол'Ьвиму  —  Ів.  Виш.  1600),  протиставлений 
невтрально  вживаним  формам  на  кшталт  жидовскаіа  и  р#скаіа  оудици, 
Гувьіную  позива(д)  (Льв.  Ставр.  бр.  1616),  прізвище  Члрторьіскую  (Покр. 
записи,  Слова  Йоана  Золотоустого  1623),  шкапу  рижую,  сорочку  жоноцкую 
(Баришп.  1664)  і  багато  інших. 

Форми  власних  назв  із  односкладовими  закінченнями  не  були 
за  тих  часів  рідкісні:  Отавєска  (Покр.  записи  в  Люб.  Єв.  к.  XVI  ст.), 
Бьіковска,  ПодкєрєзкА,  Ломскл  (Могила  1635),  але  все  це  польські  назви;  пор. 
таку  форму  в  ширшому  контексті:  Огинска  Стєткєвичовая  ...  Брлцллвскдл 
(Могила  1635). 

Становище  почало  змінюватися  десь  у  середині  XVII  ст.  У  Сла- 
вин.  1642  односкладових  форм  чимало  (плстирскл  пааица,  трАвл  сухА  та  ін.). 
їх  легко  можна  було  б  визнати  за  церковнослов’янські.  Проте  впадає  в  око, 
що  кількість  форм  з  односкладовими  закінченнями  набагато  більша  в  жін. 
роді,  ніж  в  інших  родах.  Якби  вони  дійсно  були  церковнослов’янські,  то 
кількість  таких  закінчень  у  жін.  роді  та  в  інших  родах  мала  б  бути  при¬ 
близно  однакова.  Почастішання  прикметникових  форм  з  односкладовими 
закінченнями  в  жін.  роді  мусило  відбивати  реалії  живої  мови.  Ситуація 
не  могла  змінитися  з  сьогодні  на  завтра,  тому  двоскладові  форми  були 
в  ужитку  ще  кілька  наступних  десятиріч.  Проте  рішучий  поворот  дату¬ 
ється  приблизно  1650  р.  Цю  тенденцію,  мабуть,  уже  віддзеркалюють  топо¬ 
німи  Виска ,  Вегезґоша ,  У/зіта  (Веаиріап  1653),  хоча  то  могли  бути  польські 
форми.  Окремі  приклади  не  завжди  є  переконливі,  але  пор.  матка  цєс лрскл 
(Шаргор.  1660),  велику  прьмчзнь  (Ґал.  1663),  за  готову  суму  (Баришп.  1666), 
М*Ьру  докру,  НАТКАНу,  ГЄТМАНСКА  БуЛАВА  (Баран.  1668),  котору  ГАДИНу  (Полт. 
1670),  нову  Цєрковь  (Оіаі.  1670),  доврА  надЬя,  світлу  и  крлсну  (Радив.  1671), 
пєчлтм'Ьску  (Полт.  1677),  угорску  землю  (Покр.  записи  —  Сокирниця  [на 
південний  схід  від  Хуста]  1677),  іошіи  згаки ,  сгепюопа  скоіаша  (Ковдр. 
1693)  тощо,  —  на  вигляд,  радше  розмовні  форми. 

Одначе  ті  самі  автори  широко  використовували  й  двоскладові 
закінчення,  зосібна  для  вказівних  займенників  (наприклад,  тая,  тую,  сяя, 
сюю  —  Полт.  1664),  і  дуже  часто  —  як  не  марковані  стилістично.  Для  цілого 

XVII  ст.  про  одно-  та  двоскладові  форми  можна  говорити  як  про  вільно 
варійовані,  з  ледь  помітним  зростанням  частотності  перших.  Якщо  два 
прикметники  були  означеннями  до  того  самого  іменника,  то  вони  зазвичай 
мали  різні  типи  закінчення,  наприклад:  тая  ...  купдя  вичиста  ‘довічна”,  яму... 
нАСипАннуювикр Адену  (Полт.  1683, 1699)узтеНку(іка(іга§аткаіа(Коищ>. 
1693),  поняву  ‘фартух’  здлтую  и  з'Ьдо  оздоби#  (Тассо  1700)  абощо.  Пор. 
так  само,  вочевидь,  у  вільному  варіюванні:  танєчна,  смутнл  д^тєрАми, 
...  вєсєдая  зась  скокем  (Мик.  Дил.  1723).  Лише  у  XVIII  ст.  паралельне  вжи¬ 
вання  цих  двох  форм  увірвалося;  причому  двоскладові  закінчення  збере¬ 
глися  тільки  як  фольклорні  форми,  поетичні  вільності  тощо.  Наприкінці 

XVIII  ст.,  у  ході  розповсюдження  односкладових  форм  із  півдня  на  північ 


53.4  Усіченая  та  стягнення 


859 


України,  деякі  автори  удавалися  навіть  до  надто  поправних  форм  при¬ 
свійних  займенників:  ма  жінка  (Некраш.  1796),  і  так  само  в  Котляр.  1798, 
Грам.  Павл.  1818. 

У  поширенні  односкладових  закінчень  прикметників  жін.  роду 
можна  виокремити  три  чинники  —  синтаксичний,  морфологічний  і  зо¬ 
внішній.  Із  синтаксичного  погляду,  в  цьому  процесі  важило  постання 
деяких  нових  предикативних  форм,  як-от  предикативного  інструменталя; 
прикметники  з  односкладовими  закінченнями  втратили  свою  специфічну 
предикативну  функцію  (наприклад,  пор.  питаная  била  Радчиха  —  Полт. 
1677),  що  відкрило  шлях  до  формування  їхніх  непредикативних  функцій 
та  їх  подальшого  поплутання  з  формами,  які  мали  двоскладові  закінчення. 
До  цього  поплутання  спричинився  й  зовнішній  фактор  —  контакти  з  поль¬ 
ською  мовою,  яка  мала  тільки  односкладові  закінчення  у  формі  ном.-ак. 
одн.  жін.  роду  без  розрізнення  предикативного  та  атрибутивного  вжитку 
прикметників.  Нарешті,  до  цього  долучився  й  морфонологічний  ЧИРІНИК, 
адже  прикметники  чол.  роду  в  ном.  одн.  мали  односкладове  закінчення: 
форма  жін.  роду  біл-а  ліпше  гармоніювала  з  формою  чол.  роду  біл-ий , 
ніж  двоскладова  біл-ая . 

Таким  чином,  форми  на  -о/а  та  -и/и,  вочевидь,  не  зазнали  ні 
стягнення,  ні  усічення,  коли  мати  на  увазі  звукозміну  як  таку.  Просто 
з  обох  конкуренційних  одна  щодо  одної  форм  (на  -о/а  та  на  -а,  на  -ц}и  та 
на  -и  відповідно)  другий  тип  запанував  синтаксично.  Одначе  з  огляду 
на  те,  що  обидва  типи  протягом  певного  часу  співіснували,  форми  на  -а 
та  на  -и  почали  сприйматися  як  усічені.  Вага  цього  тлумачення  полягала 
в  тому,  що  ним  створювався  прецедент  для  подальших  процесів  у  ном.  одн. 
сер.  роду  й  ном.-ак.  мн.  (див.  53.4-5  нижче). 


4.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ’ЯТОК: 

НОМІНАТИВ  ТА  АКУЗАТИВ  ОДНИНИ  ПРИКМЕТНИКІВ  СЕРЕДНЬОГО  РОДУ 

У  прикметниках  жін.  роду  “нове”  односкладове  закінчення  в  ном.  одн. 
було  тотожне  первинному  закінченню  іменної  форми  -а;  насправді  тут 
ішлося  про  зміну  його  функції  та,  як  наслідок  цього,  про  занепад  первинної 
займенникової  форми  на  -а/а.  Схематично  це  можна  представити  так: 

Давн.  укр.  і  ран.  сер.  укр.  Сер.  укр.  Суч.  укр. 

Ьеіа  >  Ьїіа  Ьііа 

Ьеісуа  >  ЬіІа]а - >  Ьіїсуа  ~  Ьііа - >  біла 3 


3  Якщо  була  різниця  в  наголошенні  іменних  і  займенникових  прикметників,  то  гору 
брав,  як  правило,  наголос  займенникових  форм.  Тож  процес  аж  ніяк  не  зводився  до 
витіснення  нових  (довгих)  форм  неповними  (короткими)  формами.  7.2.2  і  7.8. 


860 


53.4  Усічений  та  стягнення 


У  сер.  роді  давніші  форми,  іменна  Ьііо  і  займенникова  Ьііоуе, 
занепали  й  були  заступлені  новою  формою  —  біле  і,  як  стилістичний 
варіант,  білеє.  Іншими  словами,  зміна  функції  тут  супроводжувалася  звуко- 
зміною.  Лише  у  м'якій  відміні  давніша  іменна  форма  не  відрізняється 
від  новішої  з  односкладовим  закінченням  —  чуже  (не  беручи  під  увагу 
можливі  відмінності  у  наголосі). 

Протягом  цілого  середньоукраїнського  періоду  давні  займен¬ 
никові  форми  прикметників  ном.-ак.  одн.  у  цілому  зберігалися,  поши¬ 
рившися  на  вказівні  (ток,  сен)  й  подеколи  навіть  на  присвійні  займен¬ 
ники  (вашее  ...  Благословенне  —  Поселство  1476).  У  галицьких  і  волинських 
грамотах  ХІУ-ХУ  ст.  прикметники  з  твердою  основою  не  мають  форм 
на  -е,  а  дві  поодинокі  форми  з  Буковини  (викупленне  село  —  Молд  гр.  1470; 
другик  воиске  готове  —  Молд.  гр.  1480)  є  чи  то  помилками  писаря-чужинця 
(У  ДРУгомУ  3  наведених  прикладів  то  є  річ  очевидна),  чи  то  полонізмами. 
Так  само  в  інших  тогочасних  текстах  двоскладові  форми  (-суе)  вживано 
і  в  атрибутивній,  і  в  предикативній  функції,  а  вочевидь  застарілі  фор¬ 
ми  з  односкладовим  закінченням  -о  —  у  предикативній  функції  або  ж  у  ро¬ 
лі  церковнослов'янізмів,  як-от:  другое,  великое,  свинное  проти  "гЬло  твоє 
темно  воудету  Перес.  Єв.  1561;  відтворена  в  перекрученому  вигляді  власна 
назва  2оІоіоу  Ногіо  у  Вірм.  1560  вказує  на  форми  з  -суе  як  рису  говірної 
мови.  Проти  сотень  таких  форм  нараховується  лишень  із  півдванадцят- 
ко  утворень,  що  закінчуються  на  - е :  Іоге  окотапе ,  оЬІапкотапеіа  росгаіе 
(Люстр.  Луцьк  1552),  дело  спижаное  ‘мідна  гармата' ...  старе,  запущено  ... 
лихо  (Люстр.  Черкаси  1552),  нажате  им  молотити  збожьє  (Люстр.  Київ 
1552),  зелене  древо  (Вол.  Єв.  1571),  досконале  наше  зкдночене  (Крех. 
Ап.  1572),  право  одреховске  ~  одреховское  (Одрех.  гр.  1580).  То  теж  мусили 
бути  полонізми  або  писарські  (чи  друкарські)  помилки.  Пор.  такі  очевидні 
полонізми  в  Люстр.  1552  (Луцьк),  як  пе  ті  злюійоте  і  друге  два  дні  із  за¬ 
кінченням  -е  в  ном.  мн.,  що  є  чуже  українській  мові. 

Це  становище  зберігалося  аж  до  зламу  ХУІ-ХУІІ  ст.  У  багатьох 
пам'ятках  прикметники  з  основою  на  твердий  приголосний  мають  тільки 
закінчення  -оуе  (а  також  -о  для  предикативно  вживаних  форм  і  церковно¬ 
слов'янізмів).  Серед  них  —  Ст.  Зиз.  1596,  Лавр.  Зиз.  1596,  Кл.  Остр.  1599, 
Ів.  Виш.  1600,  Льв.  Ставр.  бр.  1601-1606,  Памва  Бер.  1627  4,  Скульський 
1630,  Славин.  1642  та  ін.;  пор.  оно  єсть  в'Ьчно,  а  тое  не  певно  (Ст.  Зиз.  1596). 
У  Са\у.  1619,  з  його  стилізованою,  “гіперукраїнською”  мовою,  віднахо¬ 
дяться  Ііскоіе  ‘лихе',  Ьіісуе  ‘біле',  шііпоіе  ‘чудове',  сгегіепоіе  ‘червоне',  гоїоіоіе 
‘золоте',  іакоіе  ‘таке'  тощо,  хоча  він  час  від  часу  збивається  на  рідну  йому 
польську:  пезіезііе  шеііке  ‘велике  нещастя',  іузіо  Ьуіо  шагіепе,  зтагопе  іа 
у  ресгопе  ‘тісто  було  варене,  смажене  й  печене'  і  т.  ін.  Ці  форми  не  слід 
плутати  з  українськими.  Втім,  починаючи  з  середини  XVI  ст.  з'являються 

4  Виняткова  фраза  “то  іро  є(ст)  справне,  рлдне,  породне,  слушне,  праве,  власне”  зі  згро¬ 
мадженими  докупи  формами  на  -е,  цілком  очевидно,  являє  собою  цитату. 


53.4  Усічення  та  стягнення 


861 


особливі  форми  прикметників  із  твердою  основою  на  -еуе  (властиві  раніше 
тільки  прикметникам  із  м'якою  основою),  як-от:  ЬиЛотапіе  сІоЬгеіе  (Люстр. 
Луцьк  1552),  вшитко  положенеє  (Уч.  Єв.  1585),  звьітнее  зимно  ‘надмір¬ 
ний  холод'  (Транкв.-Ст.  1618),  подобнєє  (Мел.  Смотр.  1620),  вколошийнєє 
(Памва  Бер.  1627)  тощо;  пор.  для  м’яких  прикметників:  пахнучеє,  нншее 
(Лавр.  Зиз.  1596),  чюдо  вившеє  (Ладом.  Єв.  XVI  ст.)  й  т.  ін.  На  письмі, 
щоправда,  таких  форм  здебільшого  уникали.  Це  можна  виснувати  на  під¬ 
ставі  появи  надто  поправних  форм  на  -сде  після  середньопіднебінних, 
наприклад:  скаролупїе  слил\дчое,  нлчлло  овщое  ‘загальна  засада',  шнршое 
(Славин.  1642),  поле  ровочое  (Полт.  1680),  вожое  (Ключ  1695)  абощо  (тако¬ 
му  написанню  принагідно  могли  сприяти  білоруські  впливи;  пор.  в£д#чое, 
л'Ьпшоє  в  Ів.  Уж.  1645). 

На  постання  форм  твердих  прикметників  на  -еуе  могли  впли¬ 
нути  кілька  чинників:  взорування  на  прикметниках  жін.  роду,  в  яких  пе¬ 
ред  і  після ]  вживався  один  і  той  самий  голосний  звук  ( Ьеісуа ;  так  само 
ном.  мн.  *ЬеІу]уУ,  двоскладова  асиміляція,  явище,  присутнє  за  тих  часів, 
приміром,  у  переходах  о>а,о>итае>у  (див.  39.5  і  40.7);  нарешті,  зарод¬ 
ки  взаємодії  прикметників  з  основою  на  твердий  і  на  м'який  приголосний. 
Виникнувши,  форми  на  -е]е  були  піддані  тому  самому  потрактуванню, 
що  й  форми  жін.  роду  на  -о/а,  тобто  почали  взаємодіяти  з  відповідними 
короткими  формами,  яким  судилося  через  це  закінчуватися  на  - е :  за  ана¬ 
логією  з  тим,  як  форми  на  -о/а  співіснували  з  формами  на  -а,  наяв¬ 
ність  -е]е  вимагала  -е.  Таким  робом  започатковано  форми  сер.  роду  на 
кшталт  біле ,  велике  тощо.  їх  усічено  за  взірцем  форм  жін.  роду,  що  спри¬ 
ймалися  як  усічені.  Поміж  прикметників  з  основою  на  м'який  при¬ 
голосний  такі  форми,  паралельні  до  двоскладових,  почали  з'являтися 
з  40-х  рр.  XVII  ст.:  в(о)же  дрєво  (якщо  це  не  є  архаїзм),  вино  прєдніійше 
‘першорядне  вино'  (Славин.  1642);  натомість  поміж  прикметників  з  осно¬ 
вою  на  твердий  приголосний  —  із  60-х  рр.  XVII  ст.:  манжето  коп'Ьйковое, 
...  манжето  коралове  ...  третое  коляровое;  евангелие  напрестолное,  срєвром 
оправне  (Баришп.  1663),  довроволне  зезнлня  (Полт.  1670),  довре  здорове 
(А л.  чел.  Бож.  1674);  таке  признатя  (Пирят.  1683);  довре  и  р^дницство 
...  ремесло  (Вірші  Кл.  Зин.  1690);  сгу$іероІе  (Кондр.  1693);  многоплодне  л^то 
(Онуфр.  Харк.  1699);  ушкожєнє  іуЬлє  ‘все  пошкоджене'  (Пирят.  1700) 
й  т.  ін.  Якщо  географічні  назви  типу  Тоїзіе  чи  Кгазпе  на  мапі  Поділля 
(Веаиріап  1653)  є  не  польські,  а  українські,  вживання  таких  форм  може 
бути  дещо  віднесене  назад  у  часі 5,  а  на  півдні  Лемківщини  вони,  ймо¬ 
вірно,  датуються  20-ми  рр.  XVII  ст.  (Панькевич;  пор.  сухо  бьіло  велике  — 
Покр.  записи,  Пітрова  1621). 

Упродовж  XVIII  ст.,  коли  йдеться  про  ном.-ак.  одн.  прикмет¬ 
ників  сер.  роду,  спостерігалося  факультативне  вживання  форм  на  -е} е 


5 


Проте  форми  з  -е  в  'Егхобіос  1642,  безсумнівно,  є  польські. 


862 


53.5  Усічення  та  стягнення 


(набагато  рідше  на  -суе)  та  на  - е  (Б  вемолярнєе  ...  Б  кємолярнє  —  Мик.  Дил. 
1723;  мясо  наросле  вуде  червоне  проти  жел'Ьзце  тонкое  —  Книж.  госп.  1788; 
всезлее  —  Некраш.  1796 \всеезле  —  Котляр.  1798).  У  деяких  авторів  такий 
стан  справ  віднаходиться  ще  й  у  середині  XIX  ст.  (наприклад,  біле  або 
зелене ,  доброе  або  злое ,  красне  або  мерзкое  —  Лозинський  1849).  Однак 
форми  на  -о]е  втрачали  свій  статус,  а  форми  на  -о  правили  хіба  що  за 
церковнослов'янізми  (лукаво  око,  страшилище  черно  —  Лащ.  1742).  Щодо 
збереження  по  говірках  закінчення  -о)е  та  його  скорочення  до  -о;  —  див. 
вище  53.2.  Такі  форми  закінчень  засвідчено  з  XVI  ст.  (за  свок  доврой 
здоровя  —  дарчий  текст,  на  північ  від  Сянока  1525). 


5.  СВІДЧЕННЯ  ПАМ'ЯТОК: 

НОМІНАТИВ  ТА  АКУЗАТИВ  МНОЖИНИ  ПРИКМЕТНИКІВ 

З-поміж  трьох  давньоукраїнських  прикметникових  форм  ном.  мн.  (типу 
в^лни  чол.  рід,  в'Ьли'Ь  жін.  рід  і  в'Ьлаїа  сер.  рід)  та  двох  форм  ак.  мн.  (типу 
в'Ьли'Ь  чол.-жін.  рід  і  в'Ьлаїа  сер.  рід),  форми  середнього  роду  вийшли 
з  ужитку  щонайпізніше  в  XV  ст.  (та а  села  —  Гр.  1433,  Житомир  —  проти 
ти  села  —  Гр.  1404,  Перемишль),  тимчасом  як  дві  позосталі  форми  після 
злиття  у  та  і  в  у  та  переходу  е>і  дали  тип  Ьііууу  ~  Ьііууі  (які  після  пере¬ 
ходу  ІУ  в  7і  злилися  в  Ьііу] і).  Таким  чином,  в  основі  всіх  пізніших  форм 
у  ном.-ак.  мн.  мусили  бути  ті  форми,  що  закінчувалися  на  у]у~у]і  (для 
прикметників  із  м'якою  основою  -іуу  в  ном.  мн.  чол.  роду,  -уї  в  ак.  мн. 
чол.  роду  і  в  ном.-ак.  жін.  роду  при  формах  сер.  роду,  що  взорувалися  на 
одному  з  цих  закінчень).  У  ХІУ-ХУ  ст.  двоскладові  закінчення  поши¬ 
рилися  також  на  вказівні  займенники  (тчгЬлюди  —  Гр.  1375,  Смотрич)6. 

Від  таких  форм  при  простому  відкиненні  кінцевого  складу, 
як  у  жін.  роді  одн.,  годилося  б  очікувати  - у  для  прикметників  із  твердою 
основою  проти  -і  ~  у  для  прикметників  із  м'якою  основою.  Проте  насправді 
прикметники  з  твердою  основою  мають  закінчення  -і  (що  не  м'якшить 
попередніх  зубних  у  тих  регіонах,  де  є  розрізнення  м'яких  і  твердих 

зубних  перед  і):  твер[бі]  проти  сй[ п’і].  Щоправда,  сподівані  усічені  форми 
на  “ьі”  таки  існували.  Вони  віднаходяться  на  Буковині  в  XV  ст.  (кромньї 
Р’Ьчи  —  Молд.  гр.  1456,  кони  доврьі  —  1456,  зльї  люди  —  1457,  наши  вирньї 
воАрьі  —  1486)  та  деінде  в  XVI  ст.  ( )тгу  сіеіа  —  Люстр.  Брацлав  1545;  ііу 
когосіпі  йоЬге  зргашіепу7  —  Люстр.  Луцьк  1552;  моли  коусьі  —  Дм.  Зіньк. 
1575;  вогосварни  жидовє  ‘жиди-блюзніри'—  Уч.  Єв.  1585  тощо).  Форми 
на  “и”  також  трапляються  серед  кількох  інших  варіантів  під  середньо- 


6  Під  білоруським  впливом  траплялися  й  написання  -ие. 

7  У  цій  пам’ятці  не  розрізнюються  і  та  у. 


53.5  Усічення  та  стягнення 


863 


українську  добу  (наприклад,  у  Ґал.  1663  —  оуст<\  оужеви,  жоднеє  Пидатовьі; 
у  Полт.  —  мои  даскавьі  панове  (1670),  займади-смо  сіножати  волнн  (1677) 
тощо);  вони  ще  й  досі  віднаходяться  у  присвійних  прикметниках  на  По¬ 
ліссі  та  в  багатьох  південно-східних  говірках5.  Однак  нові  форми  на  -і 
з'являються  в  середині  XVII  ст.:  побілінні  сосуди  ‘посудини,  помальовані 
на  біло'  (Славин.  1642),  рьсгь  ...  2  атласові  друковані  (Баришп.  1663  — 
якщо  то  не  є  рештки  двоїни);  туїі  тигпусі  ‘милі  в'язні',  ігахюу  зготкоті 
(Кондр.  1693);  злі  духи  (Пирят.  1693);  сі ...  оздобьі  (Онуфр.  Харк.  1699); 
р#ці  круглі  и  більі  (Тассо  1700,  з  давнішими  та  новішими  закінченнями, 
вживаними  впереміш);  чесні  плрохияне  (Покр.  записи,  після  1738,  на  пів¬ 
нічний  схід  від  Ужгорода)  тощо. 

Нові  форми  на  -і  аж  ніяк  не  могли  утворитися  фонетично 
від  форм  на  -у.  Хоча  співгра  прикметників  з  основами  на  твердий  і  м'який 
мала  місце,  та  в  ном.  мн.  годі  думати  про  поширення  закінчень  прикмет¬ 
ників  м'якої  групи  на  тверду  групу,  бо  це  не  пояснює,  чому  такий  вплив 
заторкнув  лише  ном.-ак.  мн.,  не  охопивши  непрямих  відмінків,  та  чому 
зубні  перед  -і  не  м'якшаться.  До  того  ж,  у  більшості  діалектів  саме  при¬ 
кметники  твердої  групи  впливали  на  прикметники  м'якої  групи,  і  закін¬ 
чення  ном.-ак.  мн.  -і  так  чи  так  наявне  навіть  у  тих  із-поміж  них,  де  твердий 
тип  відмінювання  розповсюджено  на  цілу  парадигму.  Не  міг  справити 
впливу  й  указівний  займенник  іе,  оскільки  під  ту  пору  вживалася  інша 
форма  —  іу]у  або  іууі ,  тоді  як  ужиток  ті  практично  мав  місце  лише  в  цер¬ 
ковнослов'янських  текстах,  як-от  у  Остр.  Бібл.  1581.  Крім  того,  ви¬ 
кладена  інтерпретація  ніяк  не  узасаднює  твердості  зубних  перед  новим 
закінченням  -і.  З  огляду  на  складність  проблеми,  пояснення  можна  засу- 
ґерувати  лише  здогадне. 

Було  помічено,  що  зубні  ( і ,  й,  п,  /)  перед  закінченням  -і  в  ном.- 
ак.  мн.  прикметників  потрактовано  достоту  так,  як  перед  і,  посталим  на 
місці  о  (Кримський,  Бузук).  У  деяких  пам’ятках  ХУІ-ХУІІ  ст.  є  форми, 
що  містять  о  в  закінченні,  як-от:  жаднок  права  (Люстр.  Брацлав  1545); 
черкАси  пятигорское  (Люстр.  Канів  1552);  сіеіа  зіо)аі  зрігпоіе  окоіюапг 
(=  окоVапу ),  (ігикоіе  сіте  зшейусу,  уг  зеї,  коіогоіе  їіакпиі  ки  кіисги  ‘із  сіл,  що 
прилягають  до  джерела’  (Люстр.  Луцьк  1552);  котороє  то  речи  вс'Ь  верху 
меновлние  ‘що  всі  ці  вищеназвані  речі’  (Житом.  1583);  брати  родное ... 
б’Ьгаютт*  (Потій  1595);  зиі  ЬИо)е ,  сгегіепоіе,  зиі  Ьіакіїпе  іа  зтіпоіе ;  Ьуіу 
ріесгопе  кигсгаіа ,  Ьуіу  іат  у  хюагопоіе  ...  у  зтагопоіе ;  зиі  іагп  у  Ііскоіе  гипкі 
(Са\у.  1619);  імовірно,  також  свята  наші,  яко  бьіди  такои  же  и  Будуть 
(Андр.  1699),  якщо  такок  було  усічене  до  іако).  Впадає  в  очі,  що  такі  форми 

8  Див.  Жилко,  Говори ,  мапа  1;  СГ,  с.  17, 32;  Ващенко,  мала  1 1 .  Оскільки  прикметникові 
форми  з  односкладовими  закінченнями  вживаються  в  північноукраїнському  наріччі, 
вони  зазвичай  закінчуються  на  -у  ( нови ),  наприклад,  на  Чернігівщині,  поблизу  Димера 
(на  північ  від  Києва),  і  навіть  (південніше)  аж  до  Баришполя.  Такі  форми  відомі  теж  на 
Підляшші  та  Лемківщині  (на  захід  від  Ціроки  і  Ослави). 


864 


53.5  Усічення  та  стягнення 


з'являються  раніше,  ніж  закінчення  -і,  але,  як  правило,  не  пізніше.  Обидва 
типи  форм  перебувають  у  стосунку  взаємовиключення. 

У  середньоукраїнських  пам’ятках  трапляються  також  форми 
ном.-ак.  мн.  прикметників,  що  закінчуються  на  -е.  Здебільшого  то  є  поль¬ 
ські  утворення,  що  не  стосуються  історії  української  мови.  Втім,  трапля¬ 
ючись  подеколи  в  пам’ятках,  які  не  наслідують  польських  оригіналів 
буквально,  вони  можуть  умовно  передавати  на  письмі  за  допомогою  -є 
закінчення  -суе  (за  взірцем  сер.  роду  одн.,  де  -суе  та  -е  часто  конкурували 
між  собою).  Це  може  стосуватися  таких  прикладів,  як  тая  вся  жадоба 
и  рєч ...  в  ТИХ  ПОЗВАХТ*  ...  ОПИСАНЄ  и  додожоне  єсть  (Житом.  1584);  книги  мєскиє 
ПудтАвскиє  (Полт.  1670,  1671)  тощо. 

Щоб  витлумачити  походження  прикметникових  форм 
на  -суе  в  ном.-ак.  мн.,  варто  звернутися  до  займенникового  відмінювання. 
Коли  форми  той  —  таіа  —  ток  набули  поширення,  основа,  судячи  з  усього, 
почала  сприйматися  як  і-оу- ~  і-су-  з  особливими  розширювачами  -су- 
і  -ау~,  а  тому  розвинулася  тенденція  до  збереження  кореневого  і-  разом 
із  розширювачами  в  непрямих  відмінках.  Зокрема,  давн.  укр.  то'Ь  в  ґен. 
одн.  жін.  р.  було  перероблено  в  іоуеуе  за  типом  *тсуі  ‘мій’ :  тсуеуі  (звідки 
суч.  літ.  тієї  і  просторічне  тії  —  наприклад,  у  Лесі  Українки  1909,  —  виник¬ 
лі  внаслідок  уподібнення  до  кінцевого  і).  У  ході  постійного  взаємовпли¬ 
ву  займенникової  та  прикметникової  відмін,  характерного  для  середньо- 
української  доби,  розширювач  -су-  розповсюдився,  вочевидь,  і  на  прикмет¬ 
ники,  зосібна  в  ном.  мн.,  —  на  початку,  можливо,  задля  посилення  цієї 
форми,  коли  вона  вживалася  предикативно.  Слід  також  підкреслити, 
що  в  ном.-ак.  мн.,  як  уже  зазначено  вище,  односкладове  закінчення  -у 
розвинулося  майже  двома  сторіччями  раніше  від  односкладових  закінчень 
у  ном.  одн.  жін.  і  сер.  родів,  а  тому  вставлення  -су-  відновило  двоскладо- 
вість  і  ном.-ак.  мн.  було  водностайнено,  під  цим  оглядом,  із  більшістю 
інших  прикметникових  форм  у  ном.  Якщо  це  припущення  слушне,  то 
форми,  писані  з  -ок,  в  дійсності  являли  собою  -суу  (~о/ї),  поєднання 
прикметникових  і  займенникових  відмін,  а  їхня  дальша  історія  насліду¬ 
вала  історію  інших  форм  у  ном.,  особливо  в  ном.  одн.  сер.  роду.  Тут  голос¬ 
ний  передостаннього  складу  вподібнювався  до  прикінцевого  звука  ( Ьіїсуі  > 
Ьііуі ,  як  Ьііоуе  >  Ьїіеуе)  зі  збереженням  твердості  попереднього  приголос¬ 
ного,  а  вже  потім  підлягав  усіченню  (Ьііуі  >  Ьііі,  як  і  Ьііеуе  >  Ьііе).  Уся 
еволюція  може  бути  представлена  приблизно  так: 

-у  >  -°ЗУ  >  -ф  >  -Ці  >  -і 

Дошкульне  місце  в  цій  інтерпретації  —  брак  написань  типу  -ои. 
Усі  пам’ятки  засвідчують  лише  написання  з  -ок  ~  -оє.  Чи  взорувалися  вони 
графічно  на  сер.  роді  одн.?  Поки  ця  проблема  не  розв’язана,  засуґерова- 
ний  погляд  лишатиметься  гіпотетичним.  Однак  є  деякі  додаткові  подро¬ 
биці  на  його  підтримку.  Взаємодія  прикметникової  й  займенникової 


53.6  Усічений  та  стягнення 


865 


словозмін  із  займенниковим  розширювачем  -о/-  поза  ном.  мн.  зафіксована 
в  таких  середньоукраїнських  формах,  як  докроем,  молдлвскоєи  (4  рази) 
Ген.  одн.  жін.  роду  в  Гр.  1454  (Снятин).  Оа\у.  1619,  з  його  схильністю 
надуживати  тим,  що  здавалося  йому  питомо  українським,  подає  інші  фор¬ 
ми  з  розширеними  основами  —  хю  іоіт  когзстуки,  па  іоіт ...  іагтагки ;  па  іоіск 
шоіаск;  2  іоіету  когзсгкаті.  Звичайно,  вони  можуть  являти  собою  штучні 
витвори,  а  проте  ще  й  досі  свідчать  про  співгру  прикметникових  і  займен¬ 
никових  форм  із  розширювачем  -о/-.  З  другого  боку,  Транкв.-Ст.  1646,  явно 
прагнучи  уникати  розширених  форм,  вживає  надпоправні  короткі  форми 
навіть  у  випадку  присвійних  займенників  (вчь  часі*  смєрти  мои,  гр^шнои 
ді/'ш'Ь  мои,  славьі  свои  ґен.  одн.)  і  тим  самим  постачає  ще  одне  свідчення 
взаємодії  займенникового  і  прикметникового  типів  словозміни. 

У  наш  час  прикметникове  закінчення  ном.-ак.  мн.  -о/е  ще 
й  досі  зберігається  в  пинських  говірках,  перехідних  від  українських  до 
білоруських  ( бегут  кипі  уланьское);  наприкінці  XVIII  ст.  їх  зафіксовано 
в  районі  Ужгорода  (ратко§е ,  іако§е  —  Урб.  1772);  у  деяких  поліських 
говірках  тут  виступає  дифтонг  на  місці  о  (під  наголосом),  що  звичайно 
відповідає  літ.  укр.  і  на  місці  о  (іиу]і  ‘ті’). 


6.  ПІДСУМОК:  РЕКОНСТРУКЦІЯ  ПРОЦЕСУ 

Цілокупність  процесу  перекшталтування  закінчень  прикметників  у  ном. 
одн.  жін.  і  сер.  родів,  ак.  одн.  жін.  роду  та  ном.-ак.  мн.  можна  зреконстру- 
ювати  у  вигляді  чотирьох  послідовних  стадій: 

1.  Унаслідок  занепаду  єрів  указівний  займенник  чол.  роду  одн.  почав 

реалізуватися  як  то  (<  тгь),  ототожнившися  з  формою  сер.  роду  одн. 
Один  із  можливих  способів  усунення  цієї  гомонімії  (див.  16.4)  поля¬ 
гав  у  використанні  прикінцевого  елемента  складних  прикметників  — 
із  перетворенням  то  чол.  роду  на  той  і  то  сер.  роду  на  ток.  Відпо¬ 
відно,  прикінцевий  прикметниковий  елемент  з'явився  так  само  в  ном. 
і  ак.  одн.  жін.  роду  та  в  ном.-ак.  мн.:  ісуа,  йди,  іуду,  —  як  у  прикмет¬ 
никах  типу  Ьііу],  Ьііоде ,  Ьііа^а,  Ьііщи ,  Ьііуду.  У  такий  спосіб  покладено 
початок  взаємопроникненню  займенникової  та  прикметникової  пара¬ 
дигм  словозміни,  характерному  для  середньоукраїнської  доби.  Інші 
займенники,  як-от  юез’  або  #яі{/  ‘мій',  не  були  втягнені  в  цей  про¬ 
цес,  бо  не  мали  гомонімічних  форм  у  чол.  та  сер.  родах.  Це  стано¬ 
вище,  склавшися  наприкінці  XIV  ст.,  ще  й  дотепер  загалом  зберіга¬ 
ється  у  північній  частині  північноукраїнської  діалектної  зони. 

2.  У  ході  подальшої  взаємодії  займенникової  та  прикметникової  слово¬ 

змін  сполука  -о/-  (пор.  той,  ток)  потрапила  до  деяких  інших  відмінко¬ 
вих  форм  займенників,  а  згодом  і  прикметників.  Серед  них  —  ґен. 


866 


53.6  Усічешся  та  стягнення 


та  інстр.  одн.  жін.  роду  займенників  та  інколи  прикметників  ( іо]ф , 
ісуе]и\  Ьіїсуф ),  а  також,  імовірно,  ном.  мн.:  *іо]у,  *ЬіІсду  (фактично 
писано  ток,  б'Ьлок).  Отже,  в  середині  XVI  ст.  маємо 

іща  —  йди  —  іо}е  —  *іо]у 
Ьіїсуа  —  Ьііщи  —  Ьіїсде  —  *ЬіІо}'у 

Зі  зміною  у  >  і  після ]  (у  середині  XVII  ст.  —  див.  52.6)  форми 
мн.  набули  вигляду  *&уї,  *ЬіІо)і. 

3.  У  двоскладових  закінченнях,  наведених  у  53.6.2,  голосний  першого 

складу  вподібнювався  до  прикінцевого  голосного  звука:  ісуе, 
ЬіІо]е  >  іе]е,  ЬіІе]е  в  сер.  роді  одн.,  —  і  ці  форми  ще  й  дотепер  зберіга¬ 
ються  в  південній  смузі  північноукраїнських  говорів:  *іо}і,  *ЬіІсуі  > 
іуіу  Ьііуі  ном.-ак.  мн.  Ця  зміна  припала  на  середину  XVI  ст.,  оминувши 
лемківські  (частково),  підляські,  надсянські  та  середньозакарпатські 
говірки,  які  зупинилися  на  другій  стадії,  (принаймні,  коли  йдеться 
про  форми  сер.  роду). 

4.  Від  сер.  XVII  ст.  у  більшості  південноукраїнських  говірок  двоскладові 

закінчення  прикметників  і  займенників  у  ном.-ак.  одн.  з  тотожними 
голосними  зазнали  усічення  —  дійсного  в  сер.  роді  одн.  та  ном.-ак. 
мн.,  але  скорше  уявного  в  жін.  роді  одн.,  де  односкладові  форми  цілий 
час  конкурували  з  двоскладовими:  £о/'а,  йди,  іе}е,  іуі>іа ,  йі ,  іе,  й 
й  відповідно  Ьіїсуа ,  ЬіІи}и ,  ЬіІе}е,  Ьііді  >  Ьііа ,  Ьііи,  Ьііе ,  Ьііі.  При  цьому 
старі  та  нові  форми  були  в  паралельному  вжитку  аж  до  самого  кінця 
XIX  ст.,  а  подекуди  навіть  і  пізніше  (пор.  у  Кримського  1904:  веселії 
гомінкії  голоси  —  без  особливого  стилістичного  навантаження,  оскіль¬ 
ки  йдеться  про  прозу).  Зміна,  характерна  для  четвертої  стадії,  не 
вийшла  за  межі  словозміни  прикметників  і  займенників.  Такі  слова, 
як  зграя,  купую ,  шиї  ґен.  одн.,  ви,  її,  ніколи  їй  не  підлягали.  Вочевидь, 
правило  усічення  було  заслабке,  щоб  перетнути  міжморфемні  межі. 
У  прикметниках,  щоправда,  воно  підтримувалося  співгрою  успад¬ 
кованих  іменних  форм  типу  біла  та  займенникових,  або  членних, 
типу  білая. 

У  деяких  діалектах,  які  не  пройшли  третьої  стадії  (уподіб¬ 
нення),  четверта  стадія  (усічення)  все-таки  могла  мати  місце,  але  затор- 
кнуто  нею  лишень  останній  голосний  звук.  Звідси  такі  форми,  як  білой 
сер.  роду  одн.  у  частині  лемківських  говірок,  білий  ном.  мн.  на  Мара- 
морощині  абощо. 

По  різних  говірках  ще  й  досі  зберігаються  форми,  характерні 
для  тієї  чи  тієї  з-поміж  перелічених  стадій  (за  винятком  іо  чол.  р.),  тому 
ця  реконструкція  має  своє  потвердження  в  даних  лінгвістичної  географії. 
Наявність  односкладових  прикметникових  закінчень  у  говірках  Вороніж- 
чини  (на  східному  окраї  українського  мовного  ареалу),  які  викшталтува- 
лися  в  середині  XVII  ст.,  потверджує  датування  таких  форм  тією  добою. 


53.7  Усіченпя  та  стягнення 


867 


Усупереч  загальноприйнятим  уявленням,  у  жодній  говірці 
до  двоскладових  закінчень  прикметників  ніколи  не  було  застосоване  стяг¬ 
нення.  Перша  та  друга  зміни  були  зумовлені  морфологічно.  Натомість 
уподібнення  (стадія  3)  та  усічення  (стадія  4)  мали  фонетичну  природу, 
хоча  перший  поштовх  і  подальший  перебіг  цих  змін  теж  пов’язані  з  дією 
морфологічних  чинників. 


7.  КОРОТКІ  ФОРМИ  ПРИСВІЙНИХ  ЗАЙМЕННИКІВ 

Коли  до  складу  вказівних  займенників  іо у,  $еу  потрапила  вставна  сполу¬ 
ка  су  ( іоуеуі  ґен.  одн.  жін.  роду,  іоуеуи  інстр.  одн.  жін.  роду  —  наприклад, 
у  бойківському  Уч.  Єв.  XVI  ст.;  пор.  навіть  оноєи  ‘отієї’  —  Перес.  Єв.  1561), 
завдяки  чому  “основа”  {су-,  характерна  для  чол.  і  сер.  родів  одн.  (з  пере¬ 
осмисленням  іоу  чол.  роду  як  {су  +  0,  ісуе  сер.  роду  —  як  £су  +  е),  розповсю¬ 
дилася  на  цілу  парадигму,  новоутворені  форми  збіглися  з  формами  при¬ 
свійних  займенників  тсуеуі,  тсуеуи .  Це  створило  можливість  для  даль¬ 
шої  взаємодії  парадигм  вказівних  і  присвійних  займенників.  Як  наслідок, 
поруч  із  тсуеко  ґен.  одн.  чол.  і  сер.  родів  і  тсуети  дат.  одн.  чол.  і  сер.  родів 
постали  нові  форми  токо  і  діад,  тоти  (наприклад,  у  Бродах;  також  у  Лесі 
Українки  1911  тощо),  взоровані  на  іоко ,  іоти.  Такі  форми  є  більш  пошире¬ 
ні  в  ґен.,  тимчасом  як  їх  уживанню  в  дат.  не  сприяла  наявність  двох  послі¬ 
довно  вжитих  звуків  т.  Вони  відомі  з  XVII  ст.:  твого  (Памва  Бер.  1616, 
Ключ  1695);  мого  (РІасЬґа  1625,  Скульський  1630,  Різдв.  міст.  XVII  ст.); 
свого  (Волков.  1631,  Ґал.  1666)  тощо.  Причиною  постання  цих  форм  не 
було  ніяке  стягнення. 

Суч.  укр.  сваволя  —  запозичення  з  польської,  де  це  слово  за¬ 
знало  стягнення;  пор.  питомо  укр.  свогаволіі  ґен.  одн.  (Вірші  Кд.  Зин.  1690) 
та  —  ймовірно,  внаслідок  дії  гаплології  —  своводьньїй  (Ів.  Виш.  1600).  Спе¬ 
цифічні  форми,  що  трапляються  в  лемківських  записах,  на  кшталт  очизни 
свьі  ґен.  одн.,  потомкьі  свьі,  свьім  інстр.  одн.  чол.  роду  (Одрех.  гр.  1578, 1580, 
1581)  абощо,  взоровані  на  відповідних  польських  стягнених  формах. 

Наголос  у  формах  мого ,  твого,  свого  перейнято  від  того. 
Для  XVII  ст.  типовим  було  наголошування  моєго  (наприклад,  Памва  Бер. 
1627),  твоєго  (наприклад,  Радив.  1671)  й  под. 

Сьогодні  короткі  форми  присвійних  займенників  притаманні, 
передусім,  південно-західному  наріччю,  хоча  трапляються  й  деінде*. 

Форма  всілякий  походить  від  язе-іі-уак-  (пор.  словац. 
озеїуаку),  але  в  українській  мові  вона  взорована  на  стягненому  пол. 
шгеїакі. 


9  Див.  Жилко,  Нариси ,  с.  166;  Ващенко,  мала  13  (часткові  мали). 


868 


53.8  Усічення  та  стягнення 


8.  ЗАНЕПАД  ]  МІЖ  ГОЛОСНИМИ 
ТА  НАСТУПНІ  ЗВУКОЗМІНИ 

*  *  *  У  карпатській  діалектній  групі,  тобто  в  лемківських,  бойківських,  част¬ 
ково  в  гуцульських  (над  Черемошем)  і  в  закарпатських  говірках,  а  також 
у  надсянських,  міжвокалічний  ]  у  закінченнях  і  на  межі  суфікса  із  за¬ 
кінченням  тяжів  до  занепаду,  особливо  в  дієсловах  третього  класу  на 
-аіу  ( питати )  та  в  інстр.  одн.  жін.  роду  (зимою). 

В  інстр.  одн.  жін.  роду  утворена  внаслідок  цього  сполука  - ои 
в  цілому  збереглася  —  зі  скороченням  -и  до  -т:гутот.  Із  карпатського 
регіону  ці  форми  поширилися  на  схід  і  на  південь,  сягнувши  лінії,  що 
проходить  (приблизно)  на  північ  від  Перемишля  —  на  південний  захід 
від  Рави- Руської  —  на  південь  віді  Львова  —  через  Золочів  —  Теребо- 
влю  —  на  схід  від  Кам’янця- Подільського  10\  з  другого  боку,  -от  замі¬ 
нено  на  -от  у  багатьох  лемківських  говірках  по  обидва  боки  Карпат, 
у  багатьох  надсянських,  в  анклаві  між  Тернополем  і  Теребовлею  на 
заході  та  Збручем  на  сході,  а  також  у  деяких  інших  місцевостях 11 .  За¬ 
кінчення  -от  заступило  -от  завдяки  подвійному  впливу  польської 
мови  (на  письмі  -({,  наприклад,  гінщ)  та  українського  закінчення  інстр. 
одн.  чол.  і  сер.  родів  (віто :  вікном).  Зміна  -о}и  >  -от  сталася,  ймовірно, 
в  XVI  ст.  Вона  добре  засвідчена  від  початку  XVII  ст.:  и(з)  кодешневт» 
(Гр.  1603,  Бенедиківці  поблизу  Мукачева),  товт*  мєджовт*  (Фольварк 
1606),  изт*  жєновь  скоєнь  Ановь  (Покр.  записи,  Свидник  XVII  ст.), 
дороговк  бодотновк  (Ракош.  XVII  ст.). 

У  дієсловах  третього  класу  на  кшталт  питати  занепад 
міжвокалічного  і  у  теп.  часі  спричинився  до  появи  роззіву.  Останній 
усунуто  або  завдяки  вставленню  плинного  губного  [^]  (особливо 
в  позиції  перед  и),  або  завдяки  стягненню  (в  позиції  перед  іншими 
голосними).  Звідси,  в  1  ос.  одн.  —  руіщи  > руіаи  > руіати  (>руіаяи), 
але  в  2  ос.  одн.  —  руіщез  >  руіаез  >  руіаз  (часто  з  відтягненим  наголо¬ 
сом  —  руіаз) 12 .  Оскільки  деякі  форми  нової  парадигми  не  відрізня¬ 
лися  від  дієслів  п’ятого  класу  (руіате  1  ос.  мн.,  як  Лате),  з’явилася 
нова  форма  1  ос.  одн.  руіат.  Однак  повного  злиття  обох  парадигм  не 
відбулося:  формам  +руіазу  2  ос.  одн.,  +руіазі  3  ос.  одн.,  +руіазіе  2  ос.  мн. 
(як  Лазу,  Лазі,  Лазів)  не  судилося  постати.  У  дещо  спрощеному  вигляді 
це  можна  представити  так: 


10  Див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  21,  а  також  Бера,  мала  VII  (часткова). 

11  Див.  ЗіїеЬег,  мали  355,  356;  Оефа,  мапа  VII;  Пшепюрська  М.,  Надсянський  говір , 
Варшава,  1938,  с.  87. 

12  Є  також  локальні  говірки,  де  замість  вставлення  плинного  т  спостерігається  скоро¬ 
чення  поствокалічного  -и  до  -т:  руіат  1  ос.  одн.  теп.  часу,  тобто  те  саме,  що  й  в  інстр.  одн. 
жін.  роду. 


53.8  Усічений  та  стягнення 


869 


руіщи  >  руіагю  ~ 
руі<уев  >  руіаз 
руїсуеі  >  руіаі 
руіщете  >  руіате 
руіщеіе  >  руісііе 
руі<уиі  >  руіагмі 13 

Форми  з  -V-  у  1  ос.  одн.  ще  й  досі  поширені  в  середньозакар- 
патських  говірках  між  Лабірцем  і  Рікою,  за  винятком  гірських  райо¬ 
нів,  де  на  велику  міру  збережено  / 

Винятковий  характер  має  стягнення  а]е/и]е  в  е ,  зумовлене, 
вочевидь,  впливом  дієслів  першого  класу.  Воно  представлене  в  деяких 
локальних  лемківських  говірках  над  Ославою,  а  також  у  т.  зв.  батюків: 
руіе,  коре ,  секе,  Ьезійе  —  усі  в  3  ос.  одн. 14 

Географічні  межі  занепаду  міжвокалічного ]  є  типові  для  явищ 
ранньосередньоукраїнського  періоду.  Він  дійсно  засвідчений  із  кінця 
цього  періоду:  в-Ьдаш  2  ос.  одн.,  оумьіват  3  ос.  одн.  (Трост.  Уч.  Єв.  1560), 
впирдт  3  ос.  одн.,  н'Ьмат  (Гр.  1588,  Самбір),  визнават  3  ос.  одн.  (Ст. 
Хр.  XVI  ст.),  ко\-ат  ‘колобродить’  3  ос.  одн.  (Ладом.  Єв.  кінець  XVI  ст.), 
поживат  3  ос.  одн.,  спьітат  3  ос.  одн.  (Літоп.  Март.  Бел.  1600),  пов'Ьдат 
З  ос.  одн.  (Львів.  Ставр.  бр.  1616),  читаш  2  ос.  одн.  (Андр.  1699)  тощо. 

Занепаду  між  голосними  в  карпатських  і  надсянських  говірках 
мав  чітко  виражене  морфологічне  підґрунтя  й  не  вийшов  за  ці  межі. 
Звук ]  не  зник,  приміром,  у  формах  моя ,  шия.  Лишень  у  кількох  селах 
у  верхоріччі  Боржави 15  це  зробилося  звичайним  явищем.  У  цій  говірці 
спостерігається  вимова  той,  зуа  тощо. 

Цілком  відмінним  і  незалежним  явищем  є  усічення  в  3  ос.  одн. 
дієслів  третього  класу  на  - аіу ,  представлене  в  більшості  південно- 
східних  говірок,  а  також  у  переходових  від  них  до  північних  ( питає  > 
пита),  де  нові  форми  переважно  вживаються  поряд  зі  старими16. 
Такі  нові  форми  можуть  датуватися  кінцем  XVII  ст.  (наприклад, 
Анна  питама  —  Ів.  Вел.  1680);  вони  представлені,  наприклад,  у  Котляр. 
{та  —  1798,  дума  —  1809  тощо),  Винниченка  ( підніма ,  маца  —  1902), 
Кримського  ( кйда  —  1904)  та  ін.;  у  літературній  мові  вони  припуска¬ 
ються  як  поетична  вільність. 


руіаьи  | 


руіат 

і 


13  Альтернативним  поясненням  (хоча  й  дещо  менш  вірогідним)  може  бути  те,  що 
у  формах  типу  руіаші  не  було  вставлення  плинного  щ  а  натомість  звичайне  для  1  ос.  одн. 
закінчення  -и  додано  до  форми  руіахю\  руіхуи  >  руіаи  >  руіаію  >  руіаші.  Форми  типу 
руісш)  були  незручні,  бо  вони  недостатньо  розрізнювали  теп.  час  від  мин.  часу.  Мапи 
з  різноманітними  формами,  посталими  після  усунення  роззіву,  див.  в  УЛГ,  с.  120,  127 
(Я.  Закревська)  та  у  виданні  Територіальні  діалекти  і  власні  назви  (К.,  1965),  с.  64 
(Н.  Марчук). 

14  Щодо  лемківського  матеріалу  —  див.  ЗґіеЬег,  мапи  342,  362. 

15  Див.  Дзендз.,  мапа  179. 

16  Див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  на  с.  250;  Жилко,  Говори,  мапа  4;  СГ,  мапа  на  с.  32. 


870 


53.9  Усічення  та  стягнення 


9.  ВИПАДКИ  СИНКОПИ,  АПОКОПИ  ТА  ГАПЛОЛОГІЇ 

У  швидкому  мовленні  принагідно  трапляється  синкопа  або  апокопа: 
мо<може,  ка  або  ке  <  каже  (а  ке  лиш  мн'Ь  цєкєр  ‘а  дай-но  мені  це¬ 
бер'  —  А л.  чел.  Бож.  1674),  діал.  (південно-західне  наріччя,  Чернігів¬ 
щина  тощо)  тра<треба  (наприклад,  Богач  і  Лазар  1719),  паняй< 
поганяй ,  біте  <  Біг  мені  [за  свідка]. 

У  запозичених  словах  занепад  звука  або  складу  може  бути 
наслідком  хибного  осмислення  та/або  народної  етимології:  слебізувати 
‘читати  (говорити)  повільно’  від  пол.  5 уІаЬігохюас  ‘читати  по  складах’. 

Гаплологія  зазвичай  має  місце,  якщо  поспіль  ідуть  тотожні  або 
майже  тотожні  склади:  пуголовок  <  *рико-НоІос-,  пор.  рос.  пуговица  ‘іу- 
дзик’  серб.-ц.  сл.  пжги  ‘помпон’;  скупердя  <  *$киро —  пердіти. 

У  дієслівних  формах  на  кшталт  розтав  (пор.  рос.  растаял ), 
простор.  занехав  (наприклад,  у  Свідзинського  1928;  літ.  укр.  занехаяв ) 
утрата  складу  ]а  є  не  виявом  стягнення  або  гаплології,  а  наслідком 
взаємодії  двох  узірців  дієвідмінювання  —  зі  збереженням  у  та  без  нього 
(пор.  орати:  орю  проти  стирати  .стираю). 

У  випадку  роззіву  йдеться  радше  про  збереження  обох  голос¬ 
них  чи  випадіння  одного  з  них,  аніж  про  стягнення  в  один  довгий  голос¬ 
ний:  т”  але,  т”  адже,  але  не  Чйіе  абощо.  Фонологічної  часокількості, 
зниклої  під  протоукраїнську  добу,  в  українській  мові  ніколи  не  від¬ 
новлювано. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Кримський  А.  «До  етнографії  Полісся»,  у  вид.: 

Кримський  А.  Розвідки,  статті  та  замітки.  К.,  1928  (УАН 36. 
ІФВ  57;  вперше  —  у  КС  52, 1896  і  57, 1897;  передрук  у  виданні: 
Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах  3.  К.,  1973). 

2.  Михальчук  К  «Филологическое  недоразумение».  КС  1896, 4. 

3.  Соболеве  кий  А.  «Из  истории  русского  язьїка»,  VI,  X. 

ЖМНП  311,  1897. 

4.  Вайк  Н.  фан.  «По  поводу  славянских  форм  творительного  па- 
дежа  ед.  ч.  на  -ои,  -оа».  51 2, 1923-1924. 

5.  Наугапек  В.  «Ргізиупе  уокаїу  (Рііскуокаїе)  V  зІоуапзкусЬ 
)агусісЬ».  МЛНМА,  зЬотік  [...  ]  паратеі  [...  \]о$е$а ТиЬаіеНо. 
РгаЬа,  1926. 

6.  Левченко  М.  «Про  споріднення  між  формами  множини: 

“тьгЬ  люди”,  “тоіз  люди”  і  ‘‘тії  люди”».  ЗІФВ  18, 1928. 

7.  Бузук  П.  «Діалектологічний  нарис  Полтавщини». 

УДЗ  2, 1929  (с.  178-181). 


53.  Усічення  та  стягнення 


871 


8.  Сімович  В.  «До  морфології  українських  прикметників». 

51 12, 1933. 

9.  Ковалик  І.  «Слово  треба  в  українських  говірках  і  літератур¬ 
ній  мові».  УЗ  Львівського  університету  7, 1948. 

10.  Латта  В.  «Рефлекси  носових  в  украинских  говорах  Восточ- 
ной  Словакии».  5ГК/К 11-12, 1959-1960. 

11.  СамійленкоС.  «Співвідношення  повних  і  стягнених  прик¬ 
метникових  форм  в  українських  говорах». 
Середньонаддніпрянські  говори.  К.,  1960. 

12.  Тимошенко  П.  «Афереза  в  українській  мові».  Праці  XI рес¬ 
публіканської  діалектологічної  наради.  К.,  1965. 

13.  Прилипко  Н.  «Форми  називного  відмінка  однини  прикмет¬ 
ників  середнього  й  жіночого  роду  в  говорах  української  мови». 
Українська  лінгвістична  географія.  К.,  1966. 

14.  Реггеїі  ].  «Оп  гііе  Нгііогу  о£  іЬе  Рогтз  о£  Йіе  Бе^егтіпесі 
Аф'есіїуе  іп  ОМ  Кшзіап».  51 41, 1972. 


54.  ДІАЛЕКТНА  АСИМІЛЯТИВНА 
ЛАБІАЛІЗАЦІЯ  НЕОГУБЛЕНИХ  ГОЛОСНИХ 


1.  Лабіалізація  а  та  е .  872 

2.  Лабіалізація  у .  873 


1.  ЛАБІАЛІЗАЦІЯ  а  ТА  Є 

*  *  *  У  наддністрянських  говірках,  у  частині  бойківських  (на  південь  від 
лінії  Лютовиська-Турка),  а  також  по  деяких  селах  у  зоні  надсянських 
і  лемківських  говірок,  включно  з  їхньою  ізольованою  частиною  в  районі 
закруту  Віслока,  що  носить  назву  замішанської  говірки,  звук  а  перед 
складоподібним  гю  (<  V,  /)  зазнавав  огублення,  перетворюючись  на  а 
або  й  на  о  як  такий:  ргахюйа  ~ ргошіа ,  сітю  ~  йохю  3  ос.  оди.  мин.  часу 
(літ.  укр.  правда ,  дав). 

Окреслена  зміна  являє  собою  внутріскладове  приподібнення 
за  огубленням  і  не  має  впливу  на  фонематичну  систему  мови.  Це  явище, 
поширене  так  само  в  деяких  середньобілоруських  говірках  поблизу 
Мінська  й  на  південь  від  Ліди  \  а  також  деінде,  належить  до  звичайних 
звукових  припасовань. 

Найраніші  прояви  цієї  зміни  добачаються  в  написаннях  Ботхупа 
(географічна  назва,  1468)  замість  форми  типу  Савчина ,  що  випливає 


1  Див.  ДАБМУ  мапа  28. 


54.2  Діалектна  асимілятивна  лабіалізація  неогублених  голосних 


873 


з  етимології  (тепер  Зи/сгупа ),  долєм  ‘дав’  1  ос.  одн.  (Льв.  Ставр. 
бр.  1595)  і  тгщш  ‘взяв’  у  Са\¥.  1619,  що  може  бути,  втім,  іще  одним 
з  авторових  неумисних  полонізмів  (у  нього  ж  таки  натрапляємо  на 
т&гкті).  Та  скорше  варто  припустити,  що  звук  а  лабіалізувався  перед 
м</  уже  після  його  огублення,  яке  в  наддністрянських  говорах  ста¬ 
лося,  ймовірно,  в  середині  XVII  ст.  (див.  30.3).  Характерно,  що  лабіаліза¬ 
ція  а  засвідчена  й  у  позиції  перед  [\у],  який  по  різних  говірках  засту¬ 
пив  у  у  дієслівних  формах:  того  <  пиуи ,  —  і  це  теж  свідчить  про  від¬ 
носну  недавність  цієї  звукозміни  (див.  53.8). 

У  певних  закарпатських  говірках  (точніше  —  в  затиських),  які 
щільно  контактували  з  угорською  мовою,  лабіалізаційний  вплив  [\у] 
заторкнув  попередній  голосний  е ,  призвівши  до  його  огублення  в  6: 
йдідаР  ‘дев’ять’,  Ьбюкпиіу  ‘бевкнути’  й  т.  ін.;  пор.  також  в  позиції  пі¬ 
сля  V  —  цвонтар  (літ.  укр.  цвинтар,  пол.  стегйагг ,  словац.  сіпіог ),  зафік¬ 
соване  у  західній  частині  Закарпаття  поблизу  Тячева. 


2.  ЛАБІАЛІЗАЦІЯ  у 

На  півночі  Київщини  (Чорнобиль)  у  після  губних  змінився  на  и : 
тиЗу  ЬаЬй  (літ.  укр  .миша,  баби).  То  є  просте  поширення  зміни,  власти¬ 
вої  південно-східним  білоруським  говіркам  (на  схід  від  Пинська) 2. 
Де-не-де  це  явище  фіксовано  також  у  селах  на  півночі  Житомирщини 
та  Рівненщини,  зокрема  у  префіксі  Vу-  (зміненому  на  тлі-). 

Щодо  зміни  префікса  ьу-  на  гм-  на  Закарпатті  —  див.  52.8ґ. 
Огублення  у  з  перетворенням  його  на  и  після  губних  теж  являє 
собою  асимілятивну  зміну  в  межах  того  самого  складу. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Зілинський  І.  «З  фонетичних  студій».  15 1, 2, 1930. 

2.  Кіе£егХ  «О  ІаЬіаІігас] і  зашо^іозкі  а  рггесі  ш  (и)  \у  §\уагасЬ 
гасЬосІпіоикгаіпзкісЬ».  5/Ог,  17, 3, 1968. 


2  Див.  ДАБМ ,  мапа  39. 


55.  ЗМІНИ  В  ПАЛАТАЛІЗАЦІЇ 
ПРИГОЛОСНИХ  ТА  ПОСИЛЕННЯ 
СКУПЧЕНЬ  ПРИГОЛОСНИХ 


1.  Загальні  завваги .  874 

2.  Дорсальна  палаталізація  (палатальність)  8,г  '\  с  ($,  і,  с) .  875 

3.  Взаємозаміна  палаталізованих/палатальних  зубних  із ]  .  875 

4.  Задня  артикуляція  і’  \<1’  в  говірках .  877 

5.  Асимілятивна  тенденція  в  палаталізації  зубних  зімкнених . 879 

6.  Афективна  палаталізація .  879 

7.  Посилення  скупчень  твердих  приголосних  .  880 

8.  Умови  та  наслідки .  882 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

При  збереженні  своїх  посутніх  функцій,  м’якість  приголосних  у  південно- 
західному  наріччі  посилилася  завдяки  задній  артикуляції,  що  практично 
означало  перехід  від  палаталізації  як  такої  до  палатальності.  Виявом  цього 
стали  кілька  часткових  ізсувів  у  палаталізації:  взаємозаміна  палаталізо¬ 
ваних/палатальних  зубних  із  7,  дорсальна  палаталізація  $  і  г  та  пере¬ 
творення  Ґ  і  й*  на  к 9  і£'у  деяких  локальних  говірках. 


55.2,3  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


875 


2.  ДОРСАЛЬНА 

ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ  (ПАЛАТАЛЬНІСТЬ)  8,2  \  С  (8,  2,  С) 

У  сучасній  українській  мові  дорсальна  палаталізація  8,  г  і  с  притаман¬ 
на  підляським,  надсянським,  більшості  лемківських,  наддністрянським, 
більшості  бойківських  говірок  і,  на  Закарпатті,  районові,  розташованому 
на  захід  від  Нижного  Свидника г.  У  закарпатських  говірках  між  Тересвою 
та  Латорицею  спостерігається  переходовий  тип  м'якшення  —  десь  посе¬ 
редині  між  8\  г’  та  8 ,  і.  У  всіх  інших  українських  діалектах  панує  м'як¬ 
шення  типу  8\  г\ 

Перехід  від  89,  гу  і  су  до  8,  2  і  6  не  можна  простежити  без¬ 
посередньо  за  писемними  пам'ятками.  Ані  кирилиця,  ані  традиційна  лати¬ 
ниця  не  мають  засобів  на  відзначення  різниці  між  цими  звуками.  Однак 
хронологію  цього  переходу  можна  відтворити  посередньо,  зважаючи  на 
інші  явища,  що  є  наслідками  цього  нового  типу  палаталізації,  передусім  — 
на  взаємозаміну  палаталізованих/палатальних  зубних  із  ]  (див.  55.3). 
Окрім  цього,  ключем  до  хронології  цього  зсуву  може  бути  той  факт,  що 
з-поміж  усіх  південно-західних  говірок  гуцульські,  а  також  буковинсько- 
покутські  не  мають  дорсальної  палаталізації  5, 2  (та  с).  Ці  говірки,  ймовір¬ 
но,  сформувалися  в  XIV— XV  ст.  (див.  62.5  і  4).  Можна  виснувати,  що  на 
той  час  м’якшення  зубних  фрикативних  і  африкат  було  ще  апікальне, 
принаймні  в  південній  частині  південно-західної  діалектної  зони. 

Географія  дорсальної  палаталізації  суґерує  можливість  поль¬ 
ського  та  східнословацького  впливу,  бо  ця  артикуляція  представлена 
в  діалектах,  що  межують  із  двома  зазначеними  мовами,  де  є  така  сама 
палаталізація. 


3.  ВЗАЄМОЗАМІНА 

ПАЛАТАЛІЗОВАНИХ/ПАЛАТАЛЬНИХ  ЗУБНИХ  ІЗ  ] 

*  *  *  При  переході  від  апікальної  до  дорсальної  палаталізації  зубних  від¬ 
булося  відтягнення  їх  артикуляції  назад  до  піднебіння,  де  твориться 
звук  /  Наближення  місця  їх  нової  артикуляції  до  місця  творення  ^ 
уможливило  переходи  палатальних  зубних  у  ]  і  навпаки.  Сюди  нале¬ 
жать  такі  явища: 

а).  V  північнокиївська  форма  щавій  проти  літ.  укр.  щавель ;  закарп. 
(Латориця)  журавйй  проти  літ.  укр.  журавель1  2;  лемк.  лем  ‘лише’  —  пор. 
словац.  Іеп  проти  чес .]еп\  імовірно,  гідронім  Лепетйха ,  якщо  це  слово 
походить  від  *у ераіуха  (поруч  із  Іпатським  [св.  Євпатія]  монастирем) 


1  Див.  Идла,  мала  5;  Паньк.,  мала  3  (часткові  мали). 

2  Див.  Дзендз.,  мала  138. 


876 


55.3  Зміни  в  палаталізації  ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


тощо.  У  пам’ятках  такі  взаємозаміни  спостерігаються  від  XVI  ст.: 
одностдлною  ...  волею  інстр.  одн.  (Гр.  1542,  Володимир-Волинський), 
ледно  (Уч.  Єв.  Кап.  1640),  Іезгсге  ‘ще’  (Ковдр.  1693),  пор.  літ.  укр. 
одностайний ,  діал.  єдно,  єще. 

б) ,  гі  ~у.  соняшник  ~  сояшник  —  пор.  сонце\  ачей  ~  чень;  майкут  ‘шульга’ 
з  пол.  тагікиі  (іт.  тапса  ‘ліва  рука’);  можливо,  баюра  ‘калюжа’,  якщо 
це  слово  походить  від  *Ьагійга,  пор.  баня  ‘джерело’.  Особливо  часто 
гі  заступає  у  після  т  (внаслідок  розщепленого  ствердіння  губних): 
памнять ,  мнясо  тощо  в  полтавських  говірках  —  літ.  укр.  пам'ять , 
м'ясо.  У  пам’ятках  взаємозаміна  гі  відома  від  XVI  ст.,  наприклад: 
ргесгузіеузкоко  ґен.  одн.  чол.  роду  (Люстр.  Луцьк  1552),  дибой  ‘либонь’ 
(Лавр.  Зиз.  1596;  ІуЬоу  —  Са\у.  1619),  пдмнят  (Покр.  записи  1701,  Си- 
гіт)  —  літ.  укр.  пречйстенський ,  либонь. 

Зокрема,  звук  гі  систематично  змінювався  на  у  у  суфіксах 
здрібнілості  -еп’к-  та  -огік-  у  бойківських  та  підляських  говірках, 
а  також  у  північно-західних  поліських  (південніше  від  лінії  Л  юбомль  — 
Маневичі)  Зу  можливо  —  внаслідок  взаємодії  з  іншим  суфіксом  здрібні¬ 
лості  оЦк)-  (як  у  пол.  сігіешоіа  ‘дівка’,  болг.  девдйка).  Такі  написання 
були  поширені  в  середньоукраїнських  текстах,  наприклад:  мддєйкий 
(Трост.  Уч.  Єв.  1560),  д&рнєйкий  (’АбєА^б^Л^  1591),  милейко  (Ів.  Виш. 
1600),  коротєйкую  (Літоп.  Март.  Бєл.  1600),  Іги(1пе]ка  жін.  рід  (Тга^есііа 
1618),  кгазеуко  (Оа^.  1619),  когасгеіки  вок.  (РІасЬіа  1625),  малєійкоє 
сер.  рід  (Транкв.-Ст.  1646),  Ьіігеіко,  скогозгеуко ,  Ьаіеуко ,  ЬаЬоуко  вок. 
(Ковдр.  1693)  тощо. 

в) .  Взаємозамінність  V  ~у  і  гі  ~у  могла  подеколи  мати  за  наслідок  узаємо- 
замінність  V  ~  гі.  пол.  аікіегг  передається  в  українській  мові  як  валькир  ~ 
ванькир,  тур.  Ьигипіи  ‘носатий’  як  бурулька  ~  діал.  бурунька.  У  деяких 
говірках  це  поплутання  поширилося  на  сполуки  пп  (гіп)  ~  І’п.  То  є  риса 
лемківських,  надсянських,  наддністрянських,  частково  подільських 
( мізйльний ,  дзвільнйця )  та  особливо  гуцульських  говірок  (навпаки: 
менник ,  потопенник ,  наковання  ‘ковадло’)  —  пор.  літ.  укр.  мізинний , 
дзвіниця ,  мельник ,  потопельник ,  рос.  наковальня.  Пор.  також  за  умов 
асиміляції:  гуц.  земня,  афективне  літ.  укр.  манюній  (від.  *таІ’-ипу), 
звідки  й  маненький.  З  півночі  України  пор.  клегиня  -  клягиня  (Овруч, 
північна  частина  Київщини)  —  літ.  укр.  княгиня. 

Із  середньоукраїнських  пам’яток  пор.  стгЬнни(к)  (Памва  Бер. 
1627)  —  суч.  літ.  стільник ",  гусєдниц’Ь  (Книж.  госп.  1788)  —  суч.  літ.  гусінь. 

г) .  Подеколи  так  само  існує  взаємозамінність  зубних  зімкнених  V  і  <¥ 
із  і у  наприклад:  свайба  ‘весілля’  (Лубні),  клайбище  (Конотоп)  — 
пор.  сват}  кладовище.  Зімкнені  ІЗ  і  й*  частіше  замінюються  на  ] 
за  умов  контактного  або  дисконтактного  розподібнення  з  іншим  зубним 
зімкненим  або  африкатою,  наприклад:  ясна  (пор.  рос.  деснйу  білор. 
дзяснау  пол.  СІ2Щ5ІО,  словац.  сі'азпо),  ятел  ~  дятел  (пор.  рос.  дятелу  білор. 
дзяцвЛу  пол.  дгщсіоІ,  словац.  сі'аґеі,  болг.  детел ),  імовірно,  кияхй,  якщо 
це  слово  походить  від  *ку£}аху,  пор.  кйтиця\  особливо  часто  в  числів- 


3  Див.  Кагаз  —  2і1упз’куі,  мапа  5. 


55.4  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


877 


никах  на  -цять:  дванайцят  (літ.  дванадцять ),  пор.  шєстнлифггь 
(Покр.  записи  1702,  Угорський  Жипів).  Такі  числівникові  форми 
є  характерні  для  підляських,  надсянських,  бойківських  і  південно- 
волинських  говірок.  Ще  пор.  із  пам’яток  дванайцать  (Бойк.  Уч.  Єв.  192, 
XVI  ст.),  дванаица(т)  (Одрех.  гр.  1608),  скюапаісіа£( Кондр.  1693).  Пор. 
також  осАицу  ак.  одн.  (Одрех.  гр.  1614),  що  походить  від  осадити. 


Як  видно  з  наведених  прикладів,  діалектні  процеси,  зумовлені 
дорсальною  палаталізацією  (палатальністю),  припадають  на  середину 
XVI  ст.  Перехід  від  апікальної  до  дорсальної  палаталізації  в  охоплених 
цим  явищем  південно-західних  говірках  не  міг,  отже,  датуватися  пізнішим 
часом.  Точніша  дата,  вочевидь,  може  бути  встановлена  завдяки  аналізові 
запозичень  із  польської  мови.  Наприклад,  пол.  зІиЬ  у  сучасній  українській 
мові  має  форму  шлюб.  Напевно,  це  слово  запозичено  тоді,  коли  українська 
мова  мала  але  ще  не  мала  і,  і  відтак  акустично  найближчий  приголос¬ 
ний  для  відтворення  пол.  з  був  $,  який  на  той  час  міг  ще  вимовлятися 
пом’якшено.  Хоча  перше  запозичення  цього  слова  відбулося,  судячи 
з  усього,  в  XIV  ст.  (в  етимологічному  написанні  сдюк^ь  з  польським  значен¬ 
ням  'обіцянка’  воно  є  зафіксоване  ще  1386  р.),  залишається  невідомим, 
коли  це  слово  було  перезапозичене  вже  з  початковим  і.  У  цілому,  на  жаль, 
хронологія  лексичних  запозичень  із  польської  мови  є  мало  знана. 

Окрім  того,  важливо,  що  в  ранніх  польських  запозиченнях 
з  української  мови  звуки  і  г9  заступалися  звуками  $  і  г\  власна  назва 
Ігазіат  —  укр.  Ізяслав ,  можливо,  й  гідронім  5ап ,  якщо  ця  назва  походить 
від  укр.  Сян.  Вочевидь,  українська  апікальна  палаталізація  за  тих  часів 
сприймалася  як  відмінна  від  польської  дорсальної. 


4.  ЗАДНЯ  АРТИКУЛЯЦІЯ  V  І  й9  В  ГОВІРКАХ 

Відтягнення  назад  артикуляції  і9  і  й 9  призводить  до  їх  ототожнення 
з  к9  і  £9  (і  навпаки).  Осереддям  цієї  зміни  є  гуцульські  та  буковинські 
говірки,  а  також  південна  частина  бойківської  та  наддністрянської  діа¬ 
лектних  зон.  У  зазначених  говірках  ця  зміна  регулярно  має  місце  перед  і 
незалежно  від  його  походження  (<  е,  е,  9а  чи  навіть  о),  а  також  напри¬ 
кінці  слова :£9иІо,  к9узко,£іт,  зк9іщ  сіезік9  —  літ.  укр.  дід,  тяжко ,  дім ,  стіл, 
десять.  Аналогічна  зміна  самостійно  розвинулася  також  у  північній  час¬ 
тині  середньолемківської  зони,  особливо  перед  рефлексами  е  ( зк9іпа  — 
літ.  укр.  стіна).  Імовірно,  вихідці  з  цих  земель  занесли  в  XVII  ст.  форми 
деяких  слів  із  к9  та  §9  на  Полтавщину,  де  в  більшості  місцевих  говірок 
к9і$іо  і  к9іту ']  функціонують  як  лексеми.  Варіант  сикняг  (пор.  ситняг) 
потрапив  навіть  до  літературних  творів  (пор.  сікняг  у  Лесі  Українки  1911); 


878 


55.4  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


форму  якілка  ‘дятел'  зафіксовано  на  півночі  Чернігівщини*.  У  багатьох 
місцевостях  так  само  набула  поширення  зміна  і,й>к,£  перед  V:  ґля , 
кліти  —  літ.  укр.  для,  тліти.  Пор.  Шп£Іег  ‘шахрай’  кік’іа  ‘різновид  куртки’ 
на  південь  від  Ужгорода  (від  нім.  5сктп<11ег,  Кііїеі );  у  гуцульських  говірках 
ця  зміна  має  місце  також  перед  п4 5 * * * 9  і  т:  Ґністро ,  Ґніпро ,  Ґметро  ‘Дмитро’. 
Натомість  перед  к  і  £  звуки  і9  і  й9,  як  правило,  зберігаються:  ЬаҐко, 
£9іҐко  (Калуш)  —  літ.  укр.  дідько. 

Додатковим  джерелом  постання  к9  і  £9  на  Покутті  є  про¬ 
гресивна  палаталізація  к  та  £  після  пом’якшених  приголосних:  йоп9ка  > 
йоп9к9а. 

Прийменник  у  (І- (І  ‘до’  —  то  контамінація  ук~к  і  йо.  Звук  й 
у  ньому  (непом’якшений)  не  є  наслідком  якоїсь  фонетичної  зміни.  Утім, 
цікаво,  що  терени  поширення  уа~а  та  к9  і  £9  у  цілому  збігаються;  пор., 
наприклад,  гуц.  ( у)й  пети  ‘до  нього’  (І  тепі  ‘до  мене’. 

У  пам’ятках  зміна  і9,  й9  >  к9,  £9  є  цілком  певно  засвідчена  від 
початку  XVII  ст.:  часкь  (Одрех.  гр.  1608)  —  літ.  укр.  част(йна);  кютка 
(Молд.  гр.  1634)  —  літ.  укр.  тітка ,  в'Ькя  (Пісііопагіит  1649)  —  літ.  віття ; 
топоніми  Сиісіосгісгі  (= Дідуїиичї),  Иа^еот  (=  №сІеуео~)  (Веаиріап  1653, 
мапа  Покуття),  Ґеоркі  Дюрдя  (Покр.  записи  1666,  Свидник),  редид'Ья 
(Андр.  1699)  абощо.  Менш  певною  є  поодинока  фіксація,  датована 
XVI  ст.,  —  Зтаіоко  Стуігуіа  ґен.  (Люстр.  Луцьк  1552).  До  того,  як  в  укра¬ 
їнській  мові  у  середині  XV  ст.  розвинувся  новий  £  (див.  48.2),  чужо¬ 
мовний  £  передавався  подеколи  через  Л,  як-от  Мєндди-КгєрєА  ґен. 
(Молд.  гр.  1499;  тат.  Мепф  Сиегеу ),  але  ці  випадки  не  мають  нічого 
спільного  зі  зміною  і9,  А9>к9,£9.  Отож,  ця  зміна  припала,  ймовірно,  на 
кінець  XVI  ст. 

У  болгарських  говірках  аналогічна  зміна  представлена 
в  районі  Дряново  —  Котел  —  Малко  Тирново  та  деінде  ( рек 9  ‘п’ять’,  зк9еп9 
‘стіна’).  Хоча  між  цією  болгарською  інновацією  та  відповідною  зміною 
в  південно-західному  наріччі  української  мови  існувала  можливість 
зв’язку  (під  час  волоської  колонізації  або  незабаром  після  неї),  це  годі 
довести  достотно. 

У  тих  говірках,  де  запроваджено  дорсальну  палаталізацію 
з,2  і  с  і  заступлено  і9,  (і 9  за  допомогою  к9,  §95,  система  приголосних  мо¬ 
же  бути  представлена  (лишаючи  осторонь  подвоєння)  в  такий  спосіб: 


4  Див.  Оеіпа,  мапа  5;  ЗіїеЬег,  мапи  60,  346  (усі  —  часткові). 

5  Із-поміж  цих  двох  явищ  дорсальна  палаталізація  має  більший  ареал  поширення. 

З  другого  боку,  гуцульські  та  буковинські  говірки,  маючи  к’  і  не  знають  дорсаль¬ 

ної  палаталізації.  Натомість  у  них  спостерігається  тенденція  до  ствердіння  г1  і  с\ 

особливо  наприкінці  складу,  наприклад:  дес,  кріз ,  вес .  Завдяки  цьому  ствердінню  затира¬ 
ється  (принаймні,  частково)  суперечність  між  наявністю  к 9  і  £  та  браком  дорсальної 

палаталізації. 


55.5,6  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


879 


р  Ь  і  й 
М  с  з 

[\у]  ^  г 

г 

І 

т  п 


З 


к’  £  к  § 

с  З 

з  г  х  к 


5.  АСИМІЛЯТИВНА  ТЕНДЕНЦІЯ  В  ПАЛАТАЛІЗАЦІЇ  ЗУБНИХ  ЗІМКНЕНИХ 

*  *  *  Окрім  дорсалізації,  вимова  та  звучання  палаталізованих  (коли  йдеться 
про  зімкнені  зубні)  можуть  бути  підсилені  асибіляцією.  У  багатьох 
українських  говірках  така  асибіляція  уреальнилася  у  скупченнях 
8?  і  г<¥  (фонетично  —  [з’Т’],  [г’сі’]).  Це  явище  властиве  обом  групам 
діалектів  —  як  із  дорсальною,  так  і  з  апікальною  палаталізацією.  Во¬ 
но  трапляється  по  всій  території  поширення  південно-західного  наріччя, 
а  також  у  підляських,  конотопських  та  інших  північних  говірках,  ба 
й  де-не-де  на  південному  сході  України.  Вичерпна  географічна  характе¬ 
ристика  внеможливлюєт ься  браком  даних  б.  За  приклади  можуть  пра¬ 
вити  8’с’іпа,  Іу89с9а  (Конотоп),  8са8усуа  (Переяслав),  хуігІ89с9  (Умань), 
ко8УСУІ  (Теофіполь),  8ІГ08УСУІ  (Корниця,  Підляшшя),  8СШ)  іСї\л\р08СІІУ 
(Самбір)  абощо. 

У  пам’ятках  ця  асибіляція  майже  не  віддзеркалена,  але  пор. 
сц-Ьньї  мн.  (Ключ  1695).  Судячи  з  усього,  це  явище,  принаймні  в  де¬ 
яких  говірках,  було  поширене  вже  в  XVII  ст. 

У  частині  надсянських,  бойківських,  гуцульських,  покутських 
говірок  асибільований  звук  с  з’являється  на  місці  $  у  складі  су¬ 
фікса  -8ук(у]),  якщо  йому  передує  п,  наприклад:  рагісуку),  кіп9суку]. 

У  поодиноких  випадках  асибільований  с  виступає  на  місці  твер¬ 
дого  5  з  огляду  на  афективність  ( цицька ,  пор.  ссати)  або  емфазу 
(і цей  від  сей  унаслідок  посилення  сей  вказівною  часткою  от  з  дальшою 
втратою  о-:  от  +  сей  >  оцей  >  ирй.  Остання  форма,  як  здається,  постала 
щойно  в  XIX  ст. 

Щодо  переходу  г  в  з  —  див.  48.5. 


6.  АФЕКТИВНА  ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ 

Палаталізація,  як  додаткова  артикуляція  (в  певному  сенсі),  наклада¬ 
ється  на  основну  артикуляцію  приголосного.  Така  додаткова  артикуля- 


6  Див.  Беща,  мала  5  (часткова). 


880 


55.7  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


ція  часто  використовується  як  засіб  афективної  емфази.  В  українській 
мові  є  кілька  випадків  афективної  палаталізації: 
калюжа  —  пор.  рос.  лужа ,  чес.  Іоиге.  Пор.  сер.-укр.  в  кддужи  лок.  одн. 
(Ґал.  1665),  також  прізвище  Кддужний  (Баришп.  1638),  але  у  В^чн. 
пек.  1721  уже  кллюжи. 

слинтяй,  гультяй  проти  ратай ,  глитай  —  усі  з  первісним  суфік¬ 
сом  -іа],  пор.  ст.  ц.  сл.  рдтди,  пол.,  словац.  гаку, 
тюпати ,  тюзити ,  токати  проти  тупати ,  нукати ,  рос.  тузйть  ‘дуба¬ 
сити’;  так  само  тинятися  замість  *тинатися ,  якщо  це  дієслово 
пов’язане  з  -тинати :  тну.  Пор.  понюкдниє  (Йос.  Фл.  XVI  ст.). 
зах.-укр.  няй  проти  літ.  укр.  нехай ,  (зах.-укр.)  най  (наприклад,  няй  ... 

не  закопує  —  Лозинський  1849). 
стодоля  запозичене  з  пол.  зіодоіа. 

Щодо  афективної  палаталізації  перед  о  —  див.  51.4. 

У  назвах  річок  Лубня  (сточище  Горині),  Івня  (сточище  Псла), 
Кропивня  (сточище  Прип’яті),  Болотня  (сточище  Тетерева)  йдеть¬ 
ся  скорше  про  заміну  прикметникового  суфікса  -п-  на  іменнико¬ 
вий  - п\а ),  як  у  словах  рудня ,  стайня. 

Афективна  палаталізація  не  обмежена  котроюсь  специфічною 
добою,  бо  деякі  приклади  походять  іще  з  давньоукраїнських  часів 
(кдюдкньїи  гр'Ьх1*  'розпуста’  —  Ізб.  1073),  але  за  середньоукраїнської  доби 
вона,  як  здається,  почала  використовуватися  частіше.  Це  можна  пов’я¬ 
зати  з  певним  затиранням  морфологічних  функцій  у  чергуванні  при¬ 
голосних  (див.  50.5  і  60.3).  Окрім  того,  як  уже  зазначено,  це  тягне  за 
собою  ускладнення  артикуляції  відповідних  приголосних,  завдяки  чому 
її  можна  долучити  до  низки  інших  виявів  посилення  артикуляції 
приголосних  (асибіляція,  зміни  в  характері  палаталізації),  що  про  них 
ішлося  в  52.2-4. 


7.  ПОСИЛЕННЯ  СКУПЧЕНЬ  ТВЕРДИХ  ПРИГОЛОСНИХ 

Деякі  двочленні  скупчення  приголосних  перетворено  на  тричленні  до- 
лученням  ще  одного,  “паразитичного”  приголосного: 

а) .  8к->8ск-\  щкодьі  Ген.  одн.,  щкотоу  ак.  одн.  (Молд.  гр.  1481),  щкодд, 
щкодида  (Стат.  Каз.  бл.  1500),  цікодоу,  вцжод'Ь  ‘у  школі’  (Перес.  Єв.  1561) 
тощо.  На  сьогодні  від  скупчення  8ск-  залишилося  ск-  у  південно- 
західних  надсянських,  лемківських,  бойківських  і  західних  закарпат¬ 
ських  говірках:  чкода ,  чкола ,  пор.  дочка  ‘дошка’  абощо.  Аналогічне  скуп¬ 
чення  ск-  зафіксовано  й  у  східнословацьких  говірках. 

б) .  8с,  8І,  іс  >  Г8С,  Г8І ,  Г8С.  У  деяких  словах  перед  скупченнями,  що  почи¬ 
налися  на  середньопіднебінний  або  зубний  приголосний,  проставляв¬ 
ся  г,  такі  зміни  є  типові  для  середньо-  та  східнополіських  говірок  7, 
включно  з  переходовими  від  північних  до  південних  на  Волині  та 


7  Див.  Жилко,  Нариси ,  мапа  на  с.  148. 


55.7  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


881 


в  північній  частині  Полтавщини,  а  також  для  надсянських  і  над¬ 
дністрянських.  Приклади  див.  у  36.10;  пор.  також  прізвище  Сверщак , 
в  якому  первинне  скупчення  -гс-  (пор.  рос.  сверчок ,  словац.  жгсок)  пере¬ 
творилося  на  -Г8С-. 

Принагідно  в  деяких  говірках  г  трапляється  навіть  перед  пооди¬ 
ноким  середньопіднебінним:  каржан ,  мартина,  варжіль  —  літ.  укр. 
кажан ,  машина ,  важіль.  Такі  випадки  засвідчують  певну  артикуля- 
торну  наближеність  г  до  середньопіднебінних  по  їхньому  ствердінні. 
Пор.  небожа ,  де  є  чергування  з  формою  неборак ,  —  обидва  з  коренем 
ЬоН-  ~  Ьог-  (початково  —  від  пол.  піеЬоіє  —  піеЬогак ,  вони  засновуються 
на  хибному  потрактуванні  польського  чергування  г:гг). 

Щодо  найранішої  писемної  фіксації  таких  змін  —  пор.  прізвище 
Свєрщкович  в  Люстр.  Київ  1552. 

в) .  Неетимологічний  ]  перед  скупченнями  8ІГ ;  рідше  перед  іншими 
скупченнями  або  перед  поодинчим  5.  Щодо  такого  ]  у  словах  німе¬ 
цького  походження  —  див.  36. 1 0.  Інші  приклади  такі:  діал.  (на  південь 
від  Ужгорода)  айстряп  ‘яструб’,  флайстер  ‘тиньк’  з  нім.  Р/Іазіег ,  діал. 
(Чернігів)  ойстри  ‘гострий’,  діал.  (зах.  і  сер.  закарп.)  курайстра 
‘молозиво’  з  рум.  соїбзіга,  діал.  (на  північ  від  Чернігова)  лойтра  ‘драбина 
(у  возі)’  з  пол.  Іаіа  ‘мірча  рейка’,  імовірно,  жайворонок  (пор.  рос. 
жаворонок ),  якщо  це  не  вияв  чергування  з  йа/-  у  гайворон  (ц.  сл.  гдідти 
‘каркати’).  Проте  у  словах  байбара  ‘батіг’  (від  барбара)  і  байбарис 
наявність  звука ] є  наслідком  дисиміляції  (г  +  г  >/+ г),  а  не  вставлення. 

Із-поміж  найраніших  писемних  фіксацій  можна  навести  дойщт* 
(Памва  Бер.  1627),  пуйстий,  пдйсинок  (Пирят.  1689, 1701),  також  шлиност 
(Вірші  Кл.  Зин.  1690)  —  суч.  літ.  укр.  дощ ,  пустий ,  пасинок ,  шана.  Осіб¬ 
ний  випадок  становить /  що  упереджує  палаталізацію  наступного  при¬ 
голосного:  діал.  (Сосниця)  трейті ,  пор.  трєйтий  у  Пирят.  1700. 

г) .  Дуже  рідко  вставляються  інші  сонанти,  крім  г  та  у.  лимбати  ‘погано 
працювати’  (бук.,  гуц.)  -либати  (пор.  давн.  рос.  ликивть  ‘хворобливий’), 
лймзати  (Київ,  обл.)  —  пор  .лизати.  Проте  в  імені  Андріян,  що  ґрунту¬ 
ється  на  гр.  'Адріахюд,  звук  я,  імовірно,  походить  із  грецької  діалектної 
вимови. 

ґ).  шубовсть  походить,  імовірно,  від  бовть  (пор.  рос.  болтать ,  пол. 
Ьекас )  і  має  звук  $  усупереч  етимології.  У  діал.  комбрат  ‘товариш’ 
появі  Ь  сприяла  асоціація  зі  словом  брат. 

д) .  Виявом  тенденції  до  посилення  деяких  приголосних  і  їх  скупчень 
могло  бути  написання  подвійного  п  у  пасивних  дієприкметниках,  за¬ 
свідчене  в  деяких  авторів  цього  періоду,  якщо  то  не  є  суте  правописне 
штукарство:  прдгнєнндд  жін.,  речєнноє  сер.  (Ів.  Виш.  1600),  ниспод'Ьвдннд 
...  придКкд  ‘нагода’  (Вірші  Кл.  Зии.  1690),  ддннд  в'Ьрд  (Андр.  1699),  теля 
годовднное  (Няґ.  1758).  Пізніше  це  не  мало  продовження  в  укра¬ 
їнській  мові,  і  тепер  пасивні  дієприкметники  вживаються  з  регуляр¬ 
ним  п  ( несподіваний ,  даний  тощо),  хоча  слід  цього  посилення,  вочевидь, 
відбито  у  прикметниках  зі  значенням  ‘(не)можливості’,  що  походять  від 
дієслів  ( непримиренний ,  нездоланний  й  т.  ін.),  чи  в  поодиноких  фор¬ 
мах  на  кшталт  ненастанний ,  притаманний  (від  тур.  іатап  ‘цілковитий, 
довершений’);  пор.  боготворенна  (Кобилянська  1904). 


882 


55.8  Зміни  в  палаталізації ...  та  посилення  скупчень  приголосних 


8.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Діалектне  посилення  палаталізації  (особливо  в  південно-західному  наріч¬ 
чі),  та  скупчень  приголосних  (особливо  у  північному  наріччі),  слід  пов'яза¬ 
ти  з  постанням  нових  африкат  5  і  5  та  зі  зростанням  ролі  наголосу,  виявом 
чого  стало  зменшення  кількості  голосних,  які  могли  виступати  в  нена- 
голошених  складах  (у  північному  наріччі  —  неприйнятність  дифтонгів 
у  ненаголошених  складах,  у  південно-західному  —  “укання”  та  “икання”). 
Можна  припустити,  що  за  всіма  цими  змінами  стояла  загальна  зміна  в  типі 
промовляння.  Якщо  раніше,  до  занепаду  єрів  та  й  певний  проміжок  часу 
по  тому,  промовляння  було,  висловлюючися  метафорично,  “рівне”,  тобто 
без  особливого  притиску  чи  то  на  наголошених  голосних,  чи  то  на  скупчен¬ 
нях  приголосних,  то  відтепер,  із  появою  досить  численних  скупчень  при¬ 
голосних,  ситуація  почала  змінюватися:  на  зміну  “рівному”  промовлянню 
прийшло  "перетяте”,  з  узвишшями  та  улоговинами  8 ,  де  одні  сегменти 
увиразнювалися  дужче,  інші  —  слабше.  Ця  зміна  в  загальному  типі  про¬ 
мовляння  була  поступова,  й  аж  ніяк  не  різка  чи  раптова,  що  випливає 
з  поміркованого  й  часто  неповного  поширення  нових  чергувань  як  серед 
голосних  (пор.  розділ  40),  так  і  серед  приголосних  (пор.  розділи  48  і  53). 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  Из  истории  русского  язьїка,  III. 

ЖМНП  311,1897. 

2.  Крьімский  А.  Древнекиевский  говор,  III.  ИОРЯС  11,  3  (1906) 
(Передрук  у  вид.:  Кримський  А.  Твори  в  п'яти  томах  3. 

К.,  1973). 

3.  Кіе§ег  ].  «2  ЬізГогіі  сііаіекш  £.етко\у».  510г  14, 1969. 


8  Проте  без  шпилів  і  прірв:  редукція  в  українській  мові  ніколи  не  була  настільки 
сильна,  щоб  спричинити  повне  вигладження  ненаголошених  голосних  чи  поодинчих 
приголосних,  що  не  входили  до  певних  типів  скупчень. 


56.  ДРІБНІШІ  ТА  ДІАЛЕКТНІ  ПРОЦЕСИ 
В  СИСТЕМІ  КОНСОНАНТИЗМУ 


1.  Загальні  завваги .  883 

2.  Веляризація  V  .  884 

3.  Взаємозаміни  к  та.  х  .  884 

4.  Занепад  V  після  и .  885 

5.  Випадки  дистантної  асиміляції .  885 

6.  Вагання  ш  ~  V  перед  п .  886 

7.  Випадки  дистантної  дисиміляції .  886 

1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

*  *  *  Визначити  хронологію  дрібніших  спільноукраїнських  або  діалектних 
змін  у  системі  консонантизму,  що  не  позначились  на  загальному  фоно¬ 
логічному  розвиткові  мови,  не  так  легко.  У  цьому  розділі  розглядаються 
ті  зміни,  що  їх  можна  зафіксувати  на  підставі  писемних  пам'яток  серед- 
иьоукраїнського  періоду.  Решта  аналізується  в  розділі  61.  Критерії  та¬ 
кого  поділу  не  є  надто  певні.  Котрась  зміна  могла  просто  не  потрапити 
до  писемних  джерел,  навіть  якщо  під  ту  добу  вона  вже  була  доконаним 
фактом.  Отже,  деякі  звукозміии,  датовані  тут  середиьоукраїнськими 
часами,  насправді  можуть  бути  давнішими,  а  інші,  що  їх  подано  в  розді¬ 
лі  61,  можуть  у  дійсності  належати  до  середньоукраїнської  доби.  Утім, 


884 


56.2,3  Дрібніші  та  діалектні  процеси  в  системі  консонантизму 


попри  можливість  цих  прикрих  неточностей  у  датуванні,  загальний 
образ  від  того  не  буде  спотворений,  оскільки  йдеться  про  зміни  дрібні 
та/або  периферійні. 


2.  ВЕЛЯРИЗАЦІЯ  V 

У  надсянських  і  лемківських  говірках  V  на  початку  слова  перед  при¬ 
голосним  змінився  на  А,  представлений  перед  глухими  приголосними 
як  х.  г  нас ,  г  бочці ,  х  поле  1.  Імовірно,  в  цих  говірках  губно-губний  [\у] 
у  складі  прийменника  і  префікса  (давн.  укр.)  хгь  перетворився  на  губно- 
зубний  [у],  який  перед  глухими  приголосними  зазнав  знеголошення 
до  [(].  Останній  звук,  як  це  загалом  притаманно/ в  українській  мові, 
замінився  на  [х™]  (див.  48.9),  який  у  цій  позиції  загубив  свій  губний - 
компонент  і  перетворився  на  х,  натомість  перед  дзвінкими  приголос¬ 
ними  за  аналогією  було  запроваджено  А: 

7Я>  рОІЄ  >  V  роїв  > / рОІЄ  >  X  рОІЄ  >  X  роїв 
тхь  Ььсьсе  >  V  Ьоссі  А  Ьоссі 

Веляризація  V  оминула  кореневий  V,  що  за  ним  не  йшов  ь :  влада. 

Ця  зміна  засвідчена  від  кінця  XVI  ст.  і,  що  прикметно,  найраніші 
приклади  відзначено  в  позиції  перед  глухими  приголосними:  хтсдкі 
(Одрех.  гр.  1592),  г^горою  інстр.  оди.  жін.  (Одрех.  гр.  1607). 

У  надсянських  говірках  такий  стосунок  між  я:  і  А,  як  факульта¬ 
тивний  показник  морфологічної  межі,  поширено  на  слова  без  префікса: 
гвечір-  вечір,  хкупіті  -  купіті.  Пор.  у  лемківській  пам’ятці  Няґ.  1758: 
Л/Ідрфд  хРУп^ЛА  ‘турбувалася’  —  пор.  білор.  рупіць  ‘турбуватися’,  пол. 
заст.  гиріс  ‘турбувати’. 

Зміна  V  >  х  відома  так  само  в  молдавських  діалектах  румунської 
мови.  У  македонській  мові  сталася  зміна  х  >  V. 


3.  ВЗАЄМОЗАМІНИ  А  ТА  X 

На  Закарпатті,  особливо  в  місцях  активних  контактів  із  носіями  угор¬ 
ської  мови,  в  деяких  словах  трапляються  переходи  А  в  я:  та  я:  в  А, 
наприклад:  неходен  ‘не  годен’,  годнік  ‘хідник’  —  від  негоден ,  ходнік 
(Остурня).  У  пам’ятках  вони  засвідчені,  почшіаючи  з  XVII  ст.:  д\товньілі 
(Покр.  записи  1677,  Годермарк),  неглй  (Ключ  1695;  Андр.  1699;  Няґ. 
1758),  б(о)жохо  ґен.  одн.  чол.  (Покр.  записи  1713,  Ребрии),  неходен, 
виходу  ак.  одн.,  хони-хмлри  (Мукачівська  збірка  листів  1771)  тощо  (літ. 
укр.  духовний ,  нехай ,  Божого ,  не  годен ,  вигоду ,  гонихмари).  В  інших 
регіонах  країни  такі  переходи  є  виняткові,  пор.  диганя  ‘створіння’  (пор. 


1  Щодо  лемківського  матеріалу  —  див.  ЗгіеЬег,  мала  394. 


56.4,5  Дрібніші  та  діалектні  процеси  в  системі  консонантизму 


885 


дихати)  на  Південній  Буковині2 3;  у  слові  еврдшки  (Вірші  Кл.  Зин.  1690) 
звук  х  перетворився  на  ]  (літ.  укр.  ховрашки). 

Взаємозаміни  А  і  х  на  Закарпатті  не  є  наслідком  унутрішнього 
розвитку.  Вони  відбивають  вплив  угорської  мови,  в  якій  ці  два  звуки 
не  розрізняються. 


4.  ЗАНЕПАД  V  ПІСЛЯ  и 

Складоподібний  V  (фактично  [\у])  після  и  в  багатьох  закарпатських 
говірках  підлягає  занепадові,  наприклад,  у  географічних  назвах:  Рунина 
(село  біля  Великого  Березного),  Руня  (село  на  Мараморощині) 
(<  гояьпіпа ,  гоуьгуа).  Історично  ця  зміна  відома  від  початку  XVIII  ст. 
(якщо  не  брати  під  увагу  непевну  форму  імені ]иНа  в  Тга§ес1іа  1618  — 
літ.  укр.  ївга):  вудхуский  (Покр.  записи  1701,  на  північний  захід  від 
Сигота),  волу  ґен.  мн.  (Покр.  записи  1726,  на  північ  від  Сигота),  вуса 
ґен.  одн.  (Покр.  записи  1738,  на  північ  від  Ужгорода),  вуц-Ь,  годуля 
(Няґ.  1758)  —  літ.  укр.  Вільхівський,  волів ,  вівса ,  вівці ,  годівля. 

Особливі  закарпатські  форми  минулого  часу  тшіумюг  чол.  одн. 
(літ.  укр.  мів)  могли  набути  -Н  після  занепаду  -V  (див.  4.2). 

Зміна  [и\у]  >  и  має  асимілятивну  природу:  звук  [\у]  упо¬ 
дібнився  до  попереднього  голосного  и  повністю  —  до  цілковитого 
зникнення. 


5.  ВИПАДКИ  ДИСТАНТНОЇ  АСИМІЛЯЦІЇ 

Деякі  випадки  дистантної  асиміляції  можуть  бути  датовані  середньо- 
українською  добою.  Добре  засвідчена  асиміляція  у  формі  *гаІіго 
(<жед'Ьзо),  що  перетворилася  на  залізо  (де  га -  засоційовано 
з  префіксом  га —  див.  9.4):  геїігпусН  ґен.  мн.  (Люстр.  Житомир  1545), 
зєдізна  жін.  (Славин.  1642),  зєлєзомт*  інстр.  одн.  (Стародуб  1683), 
зелізо  (Ханенко  1733)  й  т.  ін. 

Зважаючи  на  їхню  значну  географічну  поширеність,  до  середньо- 
української  доби  можуть  бути  віднесені  такі  випадки  дистантної  аси¬ 
міляції: 

шершень  <  сьршень  (пор.  рос.-ц.  сл.  ер'ЬШЄНЬ,  словац.  8Г5ЄІЇ).  Форма 
сершень  ще  й  досі  вживається  на  Закарпатті  між  Рікою  та  Лато- 
рицею^; 

зозуля  <  *ге£ьгиЦа  (щодо  втрати  £>к  —  див.  25.7).  Той  самий  корінь 
має  слово  жевжик ;  якщо  ґрунтувати  реконструкцію  на  зіставленні 
з  лит.  §е§иге,  то  давньоукраїнська  форма  мусила  бути  *гецьгікь. 


2  Див.  КДА ,  мапа  1 1. 

3  Див.  КДА ,  мапа  93. 


886 


Дрібніші  та  діалектні  процеси  в  системі  консонантизму 


Коли  це  так,  тут  відбулося  вподібнення  г  до  початкового  і.  Щодо 
заміни  А  на  ^  —  див.  25.7; 

мавка  від  *пааька  (пор.  рос.  навь  ‘мертвий’,  словац.  паюа  ‘потойбіччя’). 
У  південно-західному  наріччі  ще  й  досі  функціонує  навка  (іуц. 
нявка  з  афективною  палаталізацією). 

Менш  певним  є  датування  таких  форм: 
мандрувати  з  пол.  ш^сіготас  (нім.  шапсіет)’,  у  південно-західному  на¬ 
річчі  ще  й  досі  в  ужитку  є  вандрувати\ 
чечуга  з  уг.  кесзе£е  або  рум.  сасіща\ 

порпатися  —  у  бойківських  говірках  ще  й  дотепер  корпати.  Пор.  рос. 

діал.  корпать  ‘ритися’  пол.  діал.  каграс  ‘латати’; 
жужмом, ,  імовірно,  від  зужмом  (так  це  слово  вживається  на  Черка¬ 
щині  й  на  Поділлі),  що  походить  від  давн.  укр.  жьму;  щодо  пре¬ 
фікса  ги —  пор.  такі  слова,  як  зукрасити  ‘оздобити’,  зуповний 
‘повний’,  зугледіти  ‘помітити’  та  ін.; 

Роиіа ,  давніше  Рогиоіи  (під  Чернівцями),  якщо  цей  топонім  походить 
від  *Ког-зо8ь. 


6.  ВАГАННЯ  т~V  ПЕРЕД  П 

Перед  п  звук  т  може  змінюватися  на  V,  а  V  —  на  т.  У  першому  ви¬ 
падку  то  є  наслідок  розподібнення,  в  другому  уподібнення.  Асиміля¬ 
тивна  налаштованість  властива  надсянським,  лемківським,  наддніст¬ 
рянським,  подільським  та  деяким  іншим  говіркам:  здамну ,  ждмнір , 
рімний,  мнук  тощо.  Протилежну  заміну  зафіксовано  в  лемківських,  бой¬ 
ківських,  наддністрянських  та  інших  говірках:  грівнйця,  ківната,  шутий 
тощо  (літ.  укр.  здавна ,  жовнір ,  рівний ,  внук -унук -онук,  грімниця , 
кімната ,  шумний). 

Приклади  з  пам’яток:  ковндткд  (Люстр.  Крем’янець  1552),  вного 
(Одрех  гр.  бл.  1603),  ківната  (Памва  Бер.  1627;  у  цьому  слові  форма 
з  -г#і-  уживалася  так  само  і  в  старопольській  мові  від  XV  ст.). 


7.  ВИПАДКИ  ДИСТАНТНОЇ  ДИСИМІЛЯЦІЇ 

Добре  засвідчений  випадок  дистантної  дисиміляції  —  ( по)зйчити}  від 
пол.  гусгус :  зьічити  (Ґал.  1665),  зичили  (В'Ьчн.  пек.  1721).  Інші  випадки 
датувати  важко: 

перехняблений,  можливо,  від  *регехІ]аЬІепу),  пор.  рос.  хлябать  ‘теліпа¬ 
тися’; 

діал.  некрут  (на  північ  від  Чернігова)  від  нім.  Кекгиґ,  але  некрут  трап¬ 
ляється  в  російських  діалектах,  а  відтак  могло  потрапити  з  них 
до  північноукраїнських  говорів; 


56.7  Дрібніші  та  діалектні  процеси  в  системі  консонантизму 


887 


діал.  леніти  —  літ.  укр.  леліти ,  пор.  рос.  лелеять  ‘плекати’,  болт,  лелям 
‘колисати’; 

можливо,  топонім  Товтри ,  якщо  він  походить  від  *іьг1гі,  пор.  давн.  чес. 
Тгігі; 

діал.  ливірка  (Дорогичин),  пор.  (літ.  укр.)  вивірка ,  а  також  пол.  теждгка, 
словац.  сесегіса; 

можливо,  топонім  Різгсгас  (поблизу  Піддашшя),  що  він,  якщо  його 
первісна  форма  була  *Резсась,  походить  із  давн.  укр.  п-Ьськт». 

Щодо  інших  випадків  дисиміляції  —  див.  61.5. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Калньїнь  Л.  Опит  моделирования  системи  украинского 
диалектного  язьїка.  М.,  1973  (с.  357-360). 


57.  ПЕРЕХІД  (IV) 

ВІД  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ 
ДО  ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ 
ТА  НОВІТНЬОЇ  ДОБИ 


1.  Історичні  рамці .  888 

2.  Головні  лінії  еволюції  фонематичної  системи  впродовж 

середньоукраїнського  періоду .  891 

3.  Писемна  мова  пізньосередньоукраїнської  доби  як  джерело  даних 

про  фонологічний  розвиток  української  мови .  893 

4.  Головніші  пам'ятки  пізньосередньоукраїнської  доби .  898 


1.  ІСТОРИЧНІ  РАМЦІ 

Після  Полтавської  битви  1709  р.  скасування  Гетьманщини  було  тільки 
справою  часу.  До  нового  гетьмана  був  приставлений  російський  “рези¬ 
дент”,  який  мав  пильнувати  за  всіма  його  діями,  а  1722  р.  владу  перебрала 
Малоросійська  колегія,  очолювана  росіянином.  Щоправда,  гетьманську 
посаду  поновлювано  в  1727-1734  рр.тавдругев  1750-1764  рр.,алереаль- 


57. 1  Від  середньо-  до  пізпьосередньоукраїпської  та  новітньої  доби 


889 


них  владних  повноважень  їй  бракувало.  Нова  Малоросійська  колегія 
(у  складі  чотирьох  українців  і  чотирьох  росіян  під  кермою  росіянина), 
створена  1764  р.,  була  простим  знаряддям  у  руках  російського  уряду. 
Навіть  ці  рештки  автономії  були  зліквідовані  в  1782-1783  рр.,  коли  впрова¬ 
джено  російський  адміністративний  поділ  Гетьманщини  на  три  губернії, 
або  намісництва,  що  над  ними  ще  стояло  Малоросійське  генерал-іуберна- 
торство  —  надбудова,  майже  не  наділена  практичними  функціями.  Цю 
примарну  єдність  остаточно  зліквідовано  1835  р.  Слобожанщина  набула 
статусу  російської  губернії  ще  раніше  —  1765  р.  В  усіх  чотирьох  губерніях 
1783  р.  закріпачено  селян. 

Січовики,  повернувшися  1734  р.  з  Олешок  на  Запорожжя,  збе¬ 
рігали  своє  самоврядування  ще  десь  із  чотири  десятиріччя.  Однак  землі 
навколо  Січі,  колись  безлюдні,  тепер  систематично  заселялися  новими 
й  новими  осадниками,  внаслідок  чого  для  козаків  щороку  звужувалася 
свобода  пересування  та  дій.  Вивершенням  цієї  колонізаційної  політики 
стало  створення  навколо  Запорожжя  нової  російської  адміністративної 
одиниці  —  Новоросійської  губернії  (1764  р.).  Нарешті,  1775  р.  російське 
військо  захоплюю  й  зруйнувало  Січ.  Велика  частина  козаків  осіла  в  дель¬ 
ті  Дунаю,  прийнявши  турецьку  зверхність.  Ця  нова  Січ  проіснувала  до 
1828  р.  Інша  їх  частина  була  переселена  1792  р.  на  Кубань  і  стала  фор¬ 
постом  Російської  імперії  в  її  боротьбі  з  кавказькими  народами. 

На  підпольській  Україні  козацтво  було  офіційно  скасоване  ще 
1699  р.  Проте  йому  на  зміну  прийшов  повстанський  гайдамацький  рух 
(хоча  він  не  мав  якогось  визначеного  географічного  осереддя).  Гайдамаки 
тримали  країну  в  стані  непевності  та  страху,  здіймаючи  час  від  часу  потуж¬ 
ні  повстання  (у  1734, 1750, 1768  рр.).  То  була  доба  повного  занепаду  Поль¬ 
щі,  яка  зазнала  в  1772-1795  рр.  трьох  т.  зв.  “розборів”  поспіль  (тобто  поділу 
її  земель  між  Австрією,  Пруссією  та  Росією).  Зрештою,  1795  р.  її  держав¬ 
ність  зліквідовано.  У  ході  розборів  Австрія  1772  р.  захопила  Галичину 
до  Бродів  і  по  Збруч  (а  1774  р.  долучила  до  цього  ще  й  Буковину);  під 
Росією  1793  р.  опинилися  українські  землі  приблизно  по  лінію  Пинськ  — 
Остріг  —  Кам’янець-Подільський,  а  1795  р.  кордон  був  відсунений  ще  далі, 
аж  до  Берестя  й  Володимира-Волинського.  Водночас  то  був  третій  поділ 
України  —  цього  разу  між  Австрією  та  Росією,  —  що  створена  ним  ситуація 
дотривала  до  1918  р.  (Закарпаття  й  надалі  належало  Угорщині,  яка  теж 
входила  до  монархії  Габсбурґів). 

На  Гетьманщині,  Слобожанщині  та  Січі  після  Полтавської  бит¬ 
ви  контакти  з  польською  мовою  практично  урвалися,  але  на  підпольській 
Україні  (тобто  на  захід  від  Дніпра,  за  винятком  Буковини  та  Закарпаття) 
вони  лишалися  міцними  навіть  по  розборах  Речі  Посполитої,  зокрема 
на  тих  землях,  що  припали  Росії,  —  аж  до  часу  польського  повстання 
1830  р.,  після  якого  розпочато  їх  активну  русифікацію.  Натомість  на  під- 
австрійській  Україні  інтенсивні  контакти  з  польською  мовою  тривали 


890 


57. 1  Від  середньо-  до  пізиьосередньоукраїпської  та  новітньої  доби 


й  надалі  впродовж  цілого  часу  австрійського  панування.  Новим  чинником 
на  Лівобережжі,  а  з  1830  р.  також  і  на  Правобережжі  був  дедалі  потуж¬ 
ніший  російський  вплив.  На  Україні  розташовано  численні  російські  вій¬ 
ськові  залоги;  тим  часом  козаків  постійно  висилано  до  Росії  на  воєнні 
виправи  та  роботи.  По  українських  містах  з'являлося  дедалі  більше  росій¬ 
ських  чиновників  і  купців;  землі  роздавано  російським  поміщикам.  На 
південь  країни  переміщено  навіть  російських  селян,  хоча  не  дуже  багато 
(в  Новоросії  1787  р.  їх  частка  сягала  4%).  У  зв’язку  з  індустріалізацією 
країни,  починаючи  з  другої  половини  XIX  ст.,  велика  кількість  росіян  пере¬ 
селилася  на  Харківщину  та  Донеччину. 

Хоча  рухливість  людності  порівняно  з  середньоукраїнською 
добою  зменшилася,  вона  все  ж  лишалася  досить  високою  аж  до  запрова¬ 
дження  кріпаччини.  До  цього  спонукали  кілька  чинників:  прагнення  уник¬ 
нути  татарських  наїздів,  спрямованих  відтепер  передовсім  на  Слобожан¬ 
щину;  участь  у  гайдамаччині  або  втеча  від  пов’язаного  з  нею  розруху; 
пошуки  свободи  від  кріпацтва;  урядова  політика  приваблювання  пересе¬ 
ленців  на  нові  південні  окраїни  держави;  пізніше  також  притягальна  сила 
нових  промислових  осередків.  Південний  напрямок  міграції  був  головним. 

Спершу  активність  козаків,  а  відтак  російські  військові  виправи 
на  турків  і  татар  зробили  нові  причорноморські  землі  відкритими  для 
колонізації.  Перші  великі  спільні  виправи  російського  війська  та  україн¬ 
ських  козаків  на  Крим  (1681, 1689  рр.)  зазнали  фіаско.  Сутички  на  кордо¬ 
нах  тривали  протягом  багатьох  дясятиріч.  Ще  й  у  1731-1733  рр.  існувала 
потреба  побудувати  оборонну  лінію  між  Оріллю  та  Дінцем.  Та  все  ж  кор¬ 
дон  невпинно  відсувався  на  південь  і  заселення  степів  не  припинялося. 
Злам  настав  у  другій  половині  XVIII  ст.  До  1774  р.  зайнягго  межиріччя  Бога 
та  Дніпра,  1783  р.  зліквідовано  Кримське  ханство,  а  1791  р.  здобуто  Оча¬ 
ків  —  останню  турецьку  тверджу  на  Україні.  На  півдні  України  одне  по 
одному  з’являються  нові  міста  1754  р.  засновано  Лисавет,  1777  р.  —  Дніпро¬ 
петровськ,  1785  р.  —  Гуляйполе,  1788  р.  —  Миколаїв,  1794  р.  —  Одесу,  тощо. 

Російський  уряд  прагнув  залюднити  новоздобуті  терени  яко¬ 
мога  швидше.  Осадників  запрошували  звідусіль,  роздаючи  землі  грекам, 
болгарам  (з  1752  р.),  німцям,  молдаванам  і  сербам.  Наприклад,  територію 
навколо  Л исавета  чи  Бахмута  майже  цілком  віддано  сербським  колоністам. 
Проте  ці  адміністративні  заходи  мали  в  підсумку  далеко  менший  ефект, 
ніж  самочинний  рух  українських  селян  і  козаків,  ваблених  економічними 
перспективами  та  свободою  від  визиску,  що  їх  вони  шукали  на  донедавна 
нічийних  землях  (у  Новоросії  кріпаччину  запроваджено  щойно  1797  р.). 
Цим  потужним  напливом  поглинуто  чимало  поселенців-інородців,  що 
по  них  (як,  приміром,  по  досить  численних  сербах)  не  лишилося  й  сліду. 
Деякі  народності  зберегли  себе  хіба  що  в  невеличких  анклавах.  Та  в  цілому 
на  новоздобутій  території  переважали  українці  —  носії  південно-східних 
говірок.  За  два  століття  —  сімнадцяте  й  вісімнадцяте  —  українська  терито- 


57.2  Від  середньо-  до  пізпьосередньоукраїпської  та  новітньої  доби 


891 


рія  більш  як  подвоїлася,  наче  втрату  політичної  незалежності  та  можли¬ 
востей  культурного  розвитку  компенсовано  фізичним  зростанням.  Напри¬ 
кінці  XVIII  ст.  українська  мовна  територія  сягала  від  Прип'яті  до  Криму 
й  від  Бардіївщини  до  Кубані,  хоча  статус  усіх  цих  земель  був  колоніальний 
і  політична  зверхність  належала  Росії  та  Австро-Угорщині.  Як  наслідок, 
вищі  верстви  (поміщики,  промисловці,  великі  купці)  складалися  на  велику 
міру  з  чужинців,  а  українці,  які  до  них  належали,  були  переважно  ви- 
народовлені.  З  запровадженням  кріпаччини  українська  мова  перетвори¬ 
лася  в  основному  на  селянську,  й  ця  ситуація  зберігалася  навіть  після 
розкріпачення  селян  1861  р. 


2.  ГОЛОВНІ  ЛІНІЇ  ЕВОЛЮЦІЇ  ФОНЕМАТИЧНОЇ  СИСТЕМИ 
ВПРОДОВЖ  СЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОГО  ПЕРІОДУ 

Фонологічні  процеси  середньоукраїнського  періоду  мали  в  порівнянні 
з  попередніми  часами  низку  нових  рис  як  у  плані  їхньої  внутрішньої  моти¬ 
вації,  так  і  щодо  географічної  дистрибуції.  Щоправда,  деякі  звукозміни 
являли  собою  лише  продовження  та  завершення  еволюційних  процесів, 
що  намітилися  ще  за  ранньосередньоукраїнської  доби.  До  них  належать 
просунення  вперед  и2  та  ’й  з  перетворенням  їх  на  й  та  і  (йдеться  про 
первісні  давньоукраїнські  звуки  о  та  е:  киі  >  кілі  >  кіїг,  иґйк  >  иҐйк  >  иіїк), 
а  також  розщеплення  прикінцевих  складів  із  двома  верхів'ями  звучності 
щоразу  на  два  склади  (юііг  >  ьііег ),  чим  просто  поширено  на  цю  позицію 
давніше  потрактування  таких  самих  складів  у  коренях.  Проте  в  цілому 
звукозміни  середньоукраїнського  періоду  вже  не  були  спрямовані  на 
латання  дірок,  створених  у  давньоукраїнській  мові  занепадом  єрів.  Як 
здається,  головна  тенденція  цих  звукозмін  полягала  в  переході  від  одно- 
тоннішого  до  модульованішого  промовляння:  “зайві”  склади  зазнавали 
приподібнення  до  сусідніх  і  відтак  усічення  (наприклад,  у  закінченнях 
прикметників  типу  таІо]е  >  таЩе  >  таїв  );  у  межах  одного  або  двох  сусід¬ 
ніх  складів  відбулося  кілька  припасовань:  Д  > Д  в  говірках  також  сяю  >  отю 
(і дав  >  дов )  та  у  >  и  після  губних  {мило  >  муло ),  итю  >  и  {рувний  > руний 
'рівний');  у  словах  з  двома  звуками  г  їх  замінювано  на  1+г  (рицар  > 
лйцар)\  навіть  появу  вставного  голосного  в  словах  типу  вітер ,  як  зазна¬ 
чалося  вище,  можна  вважати  за  різновид  такого  припасування.  Часткова 
редукція  ненаголошених  голосних  створила  передумови  для  посилення 
ролі  приголосних.  Із  цим  пов’язана  поява  нових  приголосних  фонем 
§,  5,  х™  та  частішегвживання  5.  Ще  вагомішою  була  зросла  вартість  такої 
ознаки,  як  м'якість  приголосних. 

Це  здійснено  двома  різними  шляхами:  в  центральних  і  східних 
регіонах  країни  збільшився  діапазон  фонематичного  м'якшення,  що  його 


892 


57.2  Від  середньо -  до  пізньосередпьоукраїпської  та  новітньої  доби 


запроваджено  перед  і  ( йіі  'долина’  проти  [сГі \1уіу  ‘паювати’),  перед  о 
(внаслідок  переходу  е>о  перед  зубними:  зі’ога)  та,  ймовірно,  перед  у 
в  закінченнях  прикметників  ( синій  =  [зуп’у]]).  На  заході  натомість  (або  на 
додачу)  м’якість  посилено  суто  фонетично:  на  зміну  апікальній  палаталі¬ 
зації  прийшла  дорсальна  (тз9  >  глз),  Ґ,  перетворилися  на  к’,§’  ([сі’ісі]  > 
[§’й]),  звукосполука з’Ґ  асибілювалася,  давши  з’с’  або  навіть  зс  ([$ї’]іпа  > 
[з’с’]ша  або  [іс]іпа). 

Хоча  вплив  морфології  на  деякі  звукові  зміни  тривав,  він  був 
слабший,  ніж  раніше.  Скажімо,  ствердіння  с’  в  говірках  на  значну  міру 
відповідало  характерові  морфеми,  в  якій  уживався  цей  звук.  Однак  у  ціло¬ 
му  морфологічний  чинник,  на  відміну  від  ранньосередньоукраїнського 
періоду,  здебільшого  діяв  не  рівночасно  зі  звукозмінами,  а  вже  по  їх  завер¬ 
шенні,  зумовлюючи  різні  допасовання  в  застосуванні  їхніх  результатів,  — 
тобто  склалася  шаблонна  ситуація,  характерна  для  багатьох  мов.  До  таких 
явищ  належить  поява  і  у  відкритих  складах  замість  о  та  в  в  словах  типу 
кінець  та  в  закритих  складах  у  повноголосих  сполуках  (типу  берег  >  діал. 
беріг,  зіогоп  >  сторін  ґен.  мн.).  Допасовання  в  чергуваннях  приголосних 
при  відмінюванні  дієслів  (на  кшталт  пекти ,  печу  замість  печй ,  пеку )  є  від 
початку  до  кінця  вмотивовані  морфологічно,  а  отже,  власне  кажучи,  не 
можуть  бути  визнані  за  справжні  звукозміни. 

Якщо  брати  географічне  поширення  звукозмін,  середньоукраїн- 
ський  період  кардинально  різниться  від  ранньосередньоукраїнського. 
Старий  литовсько-польський  кордон  пішов  у  небуття.  Новим  потужним 
чинником  стало  формування  південно-східних  говірок,  уживаних  на  про¬ 
сторій  території,  що  невпинно  зростала  внаслідок  здобуття  нічийних  зе¬ 
мель  і  з  часом  перетворилася  на  найважливішу  та  найдинамічнішу  частину 
країни  з  погляду  історичних  процесів,  які  там  відбувалися.  Саме  звідти 
поширилися  такі  інновації,  як  перехід  е  >  о  в  позиції  перед  зубними,  пере¬ 
хід  у-  >  і-,  нові  форми  прикметників  ( біла  замість  Ьііща  та  ін.)  і  дієслів 
(пекти,  печу),  можливо,  й  уживання  і  на  місці  рефлексів  давн.  укр.  о  та  е 
в  закритих  складах  (із  деякими  застереженнями  —  див.  62.6).  Як  правило, 
ці  інновації  виходили  за  межі  південно-східного  наріччя,  заторкуючи 
суміжні  південно-західні  говірки  та  переходові  від  північних  до  південних; 
проте  віддаленіших  південно-західних  і  північних  говірок  (карпатських, 
надсянських,  підляських,  більшої  частини  поліських,  а  в  деяких  випадках 
і  наддністрянських)  вони  здебільшого  не  зачіпали.  Зона  цих  інновацій 
приблизно  охоплювала  козацькі  землі  та  територію,  що  зазнала  найбіль¬ 
шого  впливу  з  боку  козаччини,  —  на  відміну  від  регіонів,  куди  цей  вплив 
доходив  у  послабленій  формі  або  не  доходив  зовсім.  То  є  типове  проти¬ 
ставлення  центру  та  периферії,  яке  прийшло  на  зміну  характерному  для 
ранньосередньоукраїнської  доби  поділові  країни  на  дві  частини. 

Це  протиставлення  центру  та  периферії  посилювалося  місцеви¬ 
ми  еволюційними  процесами  в  периферійних  говірках.  Спричинені  ними 


573  Від  середньо-  до  пізньо  сер  едньоукраїиської  та  новітньої  доби 


893 


звукозміни  не  виходили  за  межі  своєї  периферії,  а  часто  навіть  не  поши¬ 
рювалися  на  всі  тамтешні  говірки.  До  них  належать  ствердіння  су  (наявне 
в  північному  наріччі,  карпатській  групі  діалектів  та  частині  наддністрян¬ 
ських  і  західноподільських  говірок  —  але  за  винятком  бойківських,  серед- 
ньозакарпатських  і  західнополіських),  ствердіння  г*  (наявне  на  Волині 
й  Поділлі,  але  відсутнє  в  карпатській  діалектній  групі  й  неконсеквентно 
зреалізоване  в  наддністрянських  говірках),  переходи  у>е  (гуцульські, 
покутські,  західноволинські  говірки)  та  у  >  і  перед  і  в  наступному  складі 
(Закарпаття,  Подунав’я),  а>о  перед  т  (надсянські,  карпатські,  наддні¬ 
стрянські  говірки),  втрата ]  у  позиції  між  двома  голосними  ( Ногсуи  >  Ногои 
інстр.  одн.  —  у  наддністрянських  і  почасти  в  надсянських  та  лемківських 
говірках),  огублення  у  з  перетворенням  його  на  и  (частина  північних 
говірок),  дорсальна  палаталізація  (підляські,  надсянські  та  карпатські 
говірки  —  за  винятком  гуцульських),  уживання  к’,£  замість  Ґ,  А’  (гуцуль¬ 
ські,  буковинські,  почасти  бойківські,  наддністрянські  й  лемківські  го¬ 
вірки),  зміни  V  >  к  (надсянські  та  лемківські  говірки)  та  иію  >  и  (частина 
закарпатських  говірок).  Таким  чином,  процеси,  що  мали  місце  в  говірках 
Центральної  та  Східної  України,  відрізнялися  від  периферійних  не  лише 
істотою  продукованих  ними  змін,  а  й  ступенем  свого  поширення.  У  цент¬ 
ральній  та  східній  зонах  зміни  розповсюджувалися  швидко  й  охоплювали 
велику  територію.  У  периферійних  говірках  йдеться  радше  про  низку 
локальних  змін  із  малою  інерцією  поширення.  Як  наслідок,  центр  і  схід 
країни  характеризувалися  тяжінням  до  мовної  інтеграції,  а  периферійні 
північні  й  західні  регіони,  навпаки,  —  до  диференціації  та  подрібнення. 
Ці  відмінності,  вочевидь,  мають  зв’язок  також  зі  ступенем  міграційної 
мобільності  населення. 


3.  ПИСЕМНА  МОВА  ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 
ЯК  ДЖЕРЕЛО  ДАНИХ  ПРО  ФОНОЛОГІЧНИЙ  РОЗВИТОК 
УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Типова  для  середньоукраїнського  періоду  диглосія  в  літературному  мово- 
вжитку  зберігалася  на  підпольській  Україні  протягом  цілого  XVIII  ст.  — 
альтернативу  становили  Мелетієва  редакція  церковнослов’янської  мови 
та  простая  мова  (остання  —  з  відчутною  польською  домішкою).  Вона 
поширилася  також  і  на  Закарпаття,  особливо  після  1772  р.,  коли  Галичина 
та  Закарпаття  опинилися  в  межах  тієї  самої  держави  —  Австро-Угорщини. 
(Коли  австрійський  уряд  1774  р.  заснував  у  Відні  греко-католицьку 
духовну  семінарію  «Барбареум»,  у  ній  були  передбачені  квоти  для  обох 
регіонів).  Проте  ще  й  до  першого  поділу  Польщі  підпольська  та  під- 
угорська  частини  України  були  об’єднані  тим,  що  обидві  вони  пристали 


894 


57 3  Від  середньо -  до  пізньо  сер  едньоукраїпської  та  новітньої  доби 


на  церковну  унію  з  Римом  (1646  р.  —  Закарпаття;  1697-1700  рр.  —  Львів). 
Сподіваючись,  що  поява  греко-католицької  Церкви  зведе  нанівець  таку 
національну  тверджу,  як  українська  православна  Церква,  поляки  спершу 
її  підтримували,  проте  в  дійсності  вона  дуже  швидко  стала  охоронцем 
літературних  і  мовних  традицій,  плеканих  на  початку  XVII  ст.  саме  пра¬ 
вославним  духівництвом. 

Одначе  різниця  між  станом  обох  різновидів  літературної  мови 
на  землях,  що  перебували  у  XVIII  ст.  під  польською,  а  відтак  під  австро- 
угорською  зверхністю,  та  тим  станом,  який  вони  мали  на  Гетьманщині 
протягом  середньоукраїнського  періоду  в  вузькому  розумінні  цього  тер¬ 
міна,  була  вельми  істотна.  За  умов  дедалі  виразнішого  економічного  та 
політичного  розпаду  Речі  Посполитої  стан  Української  Церкви  та  школи 
був  далеко  не  блискучий.  На  підпольських  теренах  не  було  вже  таких 
культурних  осередків,  як  давнє  Львівське  Успенське  братство,  Києво- 
Печерська  Лавра  чи  Києво-Могилянська  академія.  Освіта  й  друкарська 
справа  дуже  підупали,  а  отже  знизився  й  літературний  та  мовний  рівень 
видань  —  навіть  за  часів,  коли  письменство  тішилося  певною  увагою, 
скажімо,  з  боку  львівського  митрополита  Варлаама  Шептицького  (17 10- 
1715  рр.)  чи  мукачівського  та  ужгородського  єпископа  Андрія  Бачин- 
ського  (1772-1809  рр.).  Нові  культурні  осередки,  Львівська  й  Мукачівська 
єпархії  та  Почаївський  василіянський  монастир,  своїм  культурним  і  зокре¬ 
ма  літературним  потенціалом  поступалися  Києву  та  Львову  середньо- 
української  доби  зігісіи  зепзи,  Й  обидва  різновиди  літературної  мови  мало 
коли  витримувалися  в  чистоті,  за  винятком  хіба  що  канонічних  релігійних 
текстів.  Відбувалося  взаємопроникнення  церковнослов’янської  мови  в  її 
українській  редакції  та  простої  мови ,  причому  перша,  як  правило,  мала 
перевагу.  Те  саме  стосується  численних  рукописних  збірок,  що  містили 
повчальні  тексти,  житія  святих  та  іншу  релігійну  лектуру.  Хоча  їхнє  існу¬ 
вання  в  добу  друкарства  здається  анахронізмом,  такі  збірки  є  типовим 
явищем  для  тогочасної  підпольської  та  підугорської  України.  Аналогічна 
суміш  церковнослов’янської  мови  в  її  Мелетієвому  варіанті  та  простої 
мови  притаманна  й  тим  небагатьом  нерелігійним  художнім  творам,  що 
набули  поширення,  наприклад  «Александрії»,  відомій  у  кількох  руко¬ 
писних  копіях  XVIII  ст. 

Інша  ситуація  склалася  на  підросійській  Україні,  тобто  коли¬ 
шній  Гетьманщині,  Слобожанщині  та  Запорожжі,  що  до  них  долучилися 
новозаселені  південні  степові  території.  Мелетіївську  традицію  в  церковній 
службі  та  богослужбових  книгах  тут  перервано  волюнтаристськими  за¬ 
ходами  російського  уряду.  Чернігівську  друкарню  1721  р.  закрито  з  на¬ 
міром  передати  її  устаткування  до  Москви;  Київській  (а  пізніше  — 
в  1743-1786  рр.  —  так  само  Чернігівській)  заборонено  друкувати  будь- 
що,  крім  канонічних  церковних  книг.  Ці  останні  мусили  взоруватися  на 
російських  виданнях,  задля  чого  низкою  указів  Петра  І  та  ухвал  Синоду 


57.3  Від  середньо-  до  пізньо  сер  едньоукраїнської  та  новітньої  доби 


895 


(1720,  1721,  1727,  1728,  1766,  1772,  1775,  1786  рр.)  запроваджено  мовну 
цензуру;  в  церковній  службі  за  митрополита  Самуїла  Миславського  заве¬ 
дено  великоросійську  вимову. 

Трохи  довше  Мелетіїв  варіант  церковнослов'янської  мови  три¬ 
мався  в  поезії  та  шкільній  драмі,  що  їх  плекано  насамперед  у  Києво- 
Могилянській  академії,  а  також  у  колегіумах,  створених  на  її  взірець 
у  Чернігові  (1700  р.),  Харкові  (1726  р.),  Переяславі  (1730  р.),  хоча  й  у  цих 
жанрах  почали  з’являтися  риси  російської  редакції  церковнослов’янської 
мови.  Втім,  шкільні  драми  востаннє  написано  й  зіграно  бл.  1754  р.,  й  майже 
рівночасно  вийшла  з  моди  та  відмерла  традиційна  барокова  поезія. 

Поза  літургійним  ужитком  місце  церковнослов’янської  мови 
посіла  російська.  У  судочинстві  та  врядуванні  російська  адміністрація 
запровадила  її  “явочним  порядком”  (наприклад,  кодекс  1743  р.  —  «Права, 
по  которьім  судится  малороссийский  народ»).  Крім  того,  вищі  верстви 
пристали  на  її  вжиток  у  таких  світських  сферах,  як  наука  чи  історія,  що 
можна  проілюструвати  літописами  П.  Симоновського  (1765  р.),  В.  Руба¬ 
на  (1777  р.)  та  ін.  (вивершенням  цієї  практики  була  анонімна  «Исторія 
Русовь»  поч.  XIX  ст.).  Навіть  приватні  щоденники  тих  часів,  що  їх  вели, 
для  прикладу,  Я.  Маркович  (1718-1768  рр.)чиМ.  Ханенко  (1727-1753  рр.), 
хоч  і  рясніють  українізмами,  але  писані  російською  мовою.  До  дедалі 
ширшого  вжитку  російської  мови  замість  церковнослов’янської  поза  цер¬ 
ковною  службою  спонукала  потреба  знати  її  для  просування  вгору  су¬ 
спільними  щаблями,  а  також  брак  чисто  світської  традиції  застосування 
церковнослов’янської  мови,  однак  головне  —  ґрунт  для  цього  був  підгото¬ 
ваний  виробленим  на  Україні  ще  в  XVII  ст.  уявленням  про  диглосію  як 
нормальну  ситуацію  для  літературної  мови.  У  переходових  світсько-релі¬ 
гійних  жанрах  уживалася  мішанка  церковнослов’янської  та  російської 
мов  (останньої  —  з  українізмами),  характерна  для  цілого  XVIII  ст.  (за  при¬ 
клад  можуть  правити  теологічно  забарвлені  філософські  твори  Г.  Сково¬ 
роди,  писані  в  1758-1791  рр.). 

У  випадку  простої  мови  традиція  на  позір  перетривала  краще, 
але  в  дійсності  зміни  були  настільки  істотні,  що  тяглість  збереглася  лише 
на  незначну  міру.  По-перше,  зменшилася  кількість  жанрів,  у  яких  її  вжива¬ 
но.  Фактично,  у  XVIII  ст.  їх  лишилося  тільки  два:  з  одного  боку,  це  сатира 
та  гумор  у  вигляді  діалогу  (традиція  інтерлюдій)  чи  оповіді,  з  другого  — 
пісня.  Проте  більшу  вагу  має  та  обставина,  що  простая  мова  втратила 
свій  загальноукраїнський  характер,  перетворившися  на  таку  собі  фіксацію 
говіркового  мовлення,  або  східнополіського  (наприклад,  у  Некрашевича), 
або  південно-східного.  У  XVII  ст.  простая  мова  якщо  й  базувалася  на 
якихось  говірках,  то  на  південно-західних.  Однак  до  підросійської  частини 
України  зона  поширення  цих  говірок  у  XVIII  ст.  не  належала.  Теоретично 
це  могло  призвести  до  повного  розпаду  простої  мови  на  низку  місцевих 
варіантів.  На  велику  міру  цьому  перешкодила  мовна  єдність  південно- 


896 


573  Від  середньо-  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


східного  наріччя,  бо  на  всій  величезній  території  від  правобережжя  Дніпра 
до  Дінця  й  від  Полтави  до  Кубані,  Криму  та  Одеси,  в  ґрунті  речі,  говорили 
одним-єдиним  діалектом.  Саме  ця  діалектна  єдність  і  запобігла  розкладові 
та  зникненню  “нової”  простої  мови  за  часів,  коли  історичні  умови  легко 
могли  були  спричинити  її  остаточний  занепад.  За  цих  умов  північне 
наріччя  невдовзі  стало  непрестижним  у  писемному  вжитку,  а  південно- 
східне,  навпаки,  набуло  авторитету.  Такій  переоцінці  сприяла  поява  в  пів¬ 
денно-східній  діалектній  зоні  нових  економічних  і  культурних  центрів 
(Полтава,  Харків,  пізніше  Одеса  та  ін.),  а  також  один  особливий  того¬ 
часний  звичай:  подорожі  т.  зв.  мандрованих  дяків,  тобто  студентів  і  пред¬ 
ставників  нижчого  духівництва,  які  під  час  вакацій  чи  по  закінченні  студій, 
шукавши  зарібку,  нових  вражень  та  можливостей  докласти  свої  знання, 
виступали  в  ролі  пропаґаторів  літературної  традиції.  Нарешті,  пісні  та 
сатиричні  твори,  як  популярні  жанри,  за  самою  своєю  природою  легко 
переносилися  з  місця  на  місце. 

Ця  традиція  мала  в  основному  усний  характер.  Хоча  пісні  та  са¬ 
тиричні  твори  часто  записувалися  чи  навіть  друкувалися,  існували  вони 
передовсім  усе-таки  в  усних  переказах.  З-поміж  наявних  публікацій  біль¬ 
шість  здійснено  за  межами  України  (наприклад,  у  збірках  пісень,  видруку¬ 
ваних  у  Москві  та  Санкт-Петербурзі  впереміш  із  тогочасними  російськими 
піснями  та  в  непевному  з  мовознавчого  погляду  відтворенні). 

У  цілому,  простую  мову,  якщо  дотримуватися  цього  окреслення, 
збережено  як  принцип,  згідно  з  яким  має  існувати  особливий  різновид 
літературної  мови,  наближений  до  мови  говірної  й  протиставлений  мо¬ 
вам  церковнослов’янській  і  російській,  розташованим  на  вищому  щаблі; 
однак  її  матеріальна  будова  була  оновлена.  Щоправда,  на  ділі  дихотомія 
язик  славенороскій/ простая  мова  перетворилася  на  дихотомію  російська 
мова/діалекти  (насамперед  південно-східні).  Як  уже  зазначено,  єдність 
простої  мови  в  її  варіанті,  виробленому  в  XVIII  ст.,  забезпечувалася 
скорше  “природною”  однорідністю  базового  для  неї  наріччя,  ніж  свідо¬ 
мим  дотриманням  норм  із  боку  писальників  (як  це  відбувалося  з  простою 
мовою  XVII  ст.). 

Саме  ця  докорінно  змінена  простая  мова ,  зведена  до  статусу 
писемного  варіанту  діалектного  мовлення,  з  настанням  епохи  романтизму 
зазнала  свого  злету.  Навіть  попередники  романтизму  надзвичайно  уважно 
ставилися  до  різних  говірок  та  їх  відносної  вартості.  Скажімо,  північани 
Опанас  Шафонський  1786  р.  та  Я.  Маркович  1798  р.,  порівнюючи  між 
собою  північне  та  південно-східне  наріччя,  віддавали  перевагу  останньо¬ 
му  —  як  “м’якшому”  й  менш  “грубому”.  І.  Котляревський,  чия  літературна 
діяльність  розпочалася  1798  р.,  пишався  своїм  полтавським  корінням. 
Г.  Квітка,  почавши  писати  1833  р.,  наголосив  на  своєму  харківському  по¬ 
ходженні  навіть  вибором  псевдоніма  Основ'яненко ,  утвореного  від  назви 
Основа  (передмістя  Харкова).  Ініціатор  романтичного  руху  О.  Павлов- 


573  Від  середньо -  до  пізпьосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


897 


ський,  уродженець  Путивля  на  півночі  України,  у  своїй  граматиці,  виданій 
1818  р.,  але  написаній  ще  1805  р.,  закликав  надати  перевагу  південним 
говіркам  полтавського  типу,  які  мали  лягти  в  основу  новітньої  української 
літератури.  Ця  програма  зреалізувалася  в  творах  Т.  Шевченка,  що  перший 
з  них  датується  1838  р.  Романтики  усунули  всі  жанрові  обмеження,  і  ко¬ 
лишня  літературна  обробка  діалектного  мовлення,  здійснювана  з  вельми 
обмеженою  метою,  піднеслася  до  статусу  основи  нової  повномасштабної 
літературної  мови,  уґрунтованої  в  діалектах.  Поширення  цієї  нової  літера¬ 
турної  мови,  вживаної  романтиками  в  усіх  поетичних  та  прозових  худож¬ 
ніх  жанрах,  на  сферу  літературної  критики  та  гуманітарних  і  точних  наук, 
як  і  її  проникнення  на  українські  терени,  підвладні  Австро-Угорщині,  були 
вже  тільки  справою  часу.  Всі  ці  процеси  дійшли  свого  завершення  десь 
у  60-х  рр.  XIX  ст.  Хоча  ще  досить  довго  кожен  автор  вносив  у  свої  тво¬ 
ри  певне  діалектне  забарвлення,  то  було  не  питання  принципу,  а  радше 
мимовільна  данина  надзвичайно  несприятливим  політичним  обставинам, 
у  яких  мусила  існувати  й  розвиватися  українська  літературна  мова  (на¬ 
самперед,  брак  українського  шкільництва  будь-якого  рівня  на  підросій¬ 
ській  Україні;  пізніше  —  спеціальні  урядові  ухвали  проти  прилюдного 
використання  української  мови,  що  з  них  найсумнішої  слави  зажили 
заборони  1863  та  1876  рр.). 

Найважчим  для  сучасної  української  літературної  мови  вияви¬ 
лося  опанування  офіційно-ділової  сфери.  Зі  скасуванням  Гетьманщини 
вживана  по  її  канцеляріях  урядова  мова  була  приречена  на  зникнення.  , 
У  діловодстві  офіційно  припускалася  лише  російська  мова.  Щоправда, 
в  межах  громад  традиція  канцелярської  мови  Гетьманщини  ще  якось  про¬ 
трималася  до  середини  70-х  рр.  XVIII  ст.,  хоча  домішка  русизмів  у  ній 
постійно  зростала.  Пізніше  українська  мова  була  повністю  усунена  з  систе¬ 
ми  врядування  на  підросійській  Україні  аж  до  19 17  р.  (за  винятком  кількох 
незначних  спроб  пояснення  законів  селянам  1861  р.);  натомість  на  під- 
австрійській  Україні  закон  передбачав  можливості  вжитку  української 
мови  в  урядуванні,  але  використовувалися  вони  недостатньо. 

Як  джерело  даних  для  історичної  фонології,  російські  тексти, 
писані  українцями,  не  мають  великої  вартості,  хоча  деякі  звукові  особли¬ 
вості  все  ж  можна  видобути  з  уживаних  ними  лексичних  українізмів. 
Те,  що  лишилося  від  славенороского  язьїка  та  простої  мови  (на  українських 
землях  під  Австро-Угорщиною),  як  вони  існували  в  XVII  ст.,  можна  вико¬ 
ристовувати  з  тими  самими  застереженнями  та  за  допомогою  тих  самих 
методів,  які  мали  чинність  для  їхніх  аналогів  попередньої  (середньоукра- 
їнської)  доби.  Нарешті,  записи  на  основі  діалектного  мовлення  містять 
велику  силу  даних,  і  ці  дані,  як  правило,  є  досить  певні,  хоча  треба,  зви¬ 
чайно,  зважати  на  ту  обставину,  що  діалект,  ужитий  у  письменстві,  перестає 
бути  чистим  діалектом,  а  тому  до  цих  записів  проникають  різні  домішки, 
які  зачіпають  навіть  фонетичний  рівень. 


898 


57.4  Від  середньо-  до  пізньосередпьоукраїнської  та  новітньої  доби 


Це  останнє  застереження  не  стосується  записів  діалектного 
мовлення,  зроблених  із  науковою  метою.  їхня  певність  обмежується  лише 
ступенем  вишколу  та  досвіду  записувача.  Однією  з  прикмет  того  часу  було 
зростання  зацікавленості  говірками  як  такими,  а  трохи  згодом  —  прагнен¬ 
ня  щонайточнішої  їх  фіксації.  Перші  згадки  про  діалекти  та  їхні  найпоміт¬ 
ніші  особливості  датуються  80-ми  роками  XVIII  ст.  Спроби  адекватного 
опису  українських  говірок  почалися,  зокрема,  завдяки  Я.  Головацькому 
(1849  р.)  та  О.  Потебні  (з  1866  р.)  —  спершу,  звичайно,  з  багатьма  прога¬ 
линами;  а  вже  з  1872  р.,  насамперед  заходами  К.  Михальчука,  була  постав¬ 
лена  мета  зафіксувати  й  науково  описати  ціл окупність  українських  гові¬ 
рок.  За  всіх  попередніх  часів  про  такі  дані  годі  було  й  мріяти. 


4.  ГОЛОВНІШІ  ПАМ’ЯТКИ 
ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОУКРАЇНСЬКОЇ  ДОБИ 

У  цьому  параграфі  перелічуються  лише  пам’ятки,  написані  до  початків 
романтизму  —  від  першого  романтичного  маніфесту  (що  його  містить 
«Грамматика  малороссійскаго  нарічія»  О.  Павловського  —  1818  р.)  до 
перших  плодів  реалізації  романтичної  програми  в  книжках  М.  Костома¬ 
рова- Галки  («Сава  Чалий»,  1838  р.),  А.  Метлинського-Могили  («Думки 
и  ігЬсни  та  шче  де-шчо»,  1839  р.)  та  Т.  Шевченка  («Кобзар»,  1840  р.). 
Усі  пізніші  поетичні,  прозові  та  наукові  твори,  а  також  періодичні  видання 
являють  собою  невід’ємну  частину  літератури,  писаної  сучасною  україн¬ 
ською  літературною  мовою,  а  отже  й  немає  потреби  повторювати  інформа¬ 
цію,  яку  можна  легко  знайти  в  історії  літератури,  історії  журналістики 
та  історіографії  різних  галузей  науки. 

Із  жанрового  погляду,  XVIII  ст.  можна  назвати  добою  відми¬ 
рання  багатьох  типових  для  XVII  ст.  жанрів,  які  обслуговувалися  двома 
літературними  мовами:  по  черзі  занепали  та  зникли  церковне  й  богослов¬ 
ське  письменство,  офіційно-ділова  мова,  шкільна  драма,  барокова  поезія 
та  літописання.  На  підпольській  (пізніше  підавстрійській)  Україні  цей 
процес  мав  повільніший  перебіг  і  не  завершився  до  кінця  XVIII  ст.  Нато¬ 
мість  на  підросійській  Україні  він  проходив  інтенсивно,  внаслідок  чого 
єдиними  жанрами,  що  збереглися,  були  сатира  та  лірична  поезія.  Саме 
вони  стали  тією  основою,  на  якій  за  часів  романтизму  почався  розвиток 
нової  драматургії,  сучасної  поезії,  художньої  прози  тощо. 

Підупад  письменства  в  широкому  розумінні  цього  слова  супро¬ 
воджувався  у  XVIII  ст.  швидкою  деградацією  друкарства.  На  підросій¬ 
ській  Україні  дійшло  до  майже  повного  його  застою.  Поставлені  в  умови 
жорсткої  цензури,  що  пильнувала  за  змістом  і  мовою  видань,  монастирські 
та  єпархіальні  друкарні  фактично  обмежили  свою  діяльність  передруком 


57.4  Від  середньо-  до  пізпьосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


899 


російських  книжок  (богослужбових);  у  світській  сфері  кількість  публіка¬ 
цій,  якщо  не  рахувати  урядових  об’яв  і  постанов,  практично  дорівнювала 
нулеві.  Показово,  що  коли  настав  час  перших  спроб  видавати  книжки 
українською  мовою,  вони,  як  правило,  мусили  друкуватися  в  Санкт-Петер¬ 
бурзі:  «Енеїда»  Котляревського,  «Грамматика»  Павловського,  Гребінчин 
альманах  «Ластівка»  (1841  р.),  Шевченків  «Кобзар»,  перший  український 
щомісячник  «Основа»  (1861-1862  рр.)  тощо,  —  або  в  Москві  (Квітчині 
«Малороссийские  повести»  —  1834  р.).  Щойно  із  заснуванням  перших 
університетів  (Харківського  —  1805  р.,  Київського  —  1834  р.)  з’явилися 
бодай  обмежені  можливості  для  друку  поетичних  і  прозових  художніх 
творів  на  території  України.  На  підпольській  Україні  у  XVIII  ст.,  якщо 
поминути  увагою  кілька  ефемерних  друкарень  із  мізерним  обсягом 
книжкової  продукції,  існували  заледве  три  стабільні  установи.  З-поміж 
них  друкарня  Львівського  братства  (яка  проіснувала  до  1938  р.)  мала 
офіційну  монополію  на  видання  літератури  церковнослов’янською  мовою 
в  Польщі,  але  протягом  XVIII  ст.  вона  не  продукувала  майже  нічого,  крім 
богослужбових  книг.  Решта  дві  —  то  невелика  друкарня  в  У(г)неві  (існува¬ 
ла  до  1770  р.)  та  більша  в  Почаєві  (1735-1799  рр.).  З  цієї  останньої  вийшло 
79  книжок,  друкованих  кирилицею  (проти  138  позицій  польською  та 
латинською  мовами),  й  більшість  із-посеред  них  —  то  знов-таки  канонічні 
богослужбові  тексти.  Інколи  українські  книжки  віддавано  для  друку  до 
білоруського  міста  Супрасля  (за  приклад  може  правити  церковнослов’ян¬ 
сько-польський  «Лексиконь  сирічь  словесникь  славенский»  1723  р.). 
Перші  закарпатські  книжки  українською  мовою  виходили  друком  у  Трна- 
ві  на  Словаччині  (1698,  1699,  1727  рр.),  а  на  місці  друкарство  (дрібне) 
започатковано  1754  р.  Про  бодай  якусь  видавничу  діяльність  на  Буковині 
жодних  відомостей  немає. 

З  огляду  на  малу  кількість  друкованих  книг  та  їхній  специ¬ 
фічний  характер,  для  історичної  фонології  української  мови  значно  більшу 
вагу  мають  рукописні  джерела  —  якою  б  парадоксальною  ця  ситуація  не 
здавалася  для  XVIII  ст. 

Нижче  подаються  головніші  пам’ятки  розглядуваного  періоду 
(приблизно  з  1720  по  1818  р.),  скласифіковані  за  жанрами: 

1.  Євангелії  та  Святе  Письмо  в  цілому.  На  місце  рукописних  книжок 
прийшли  друковані  видання  з  унормованим  і  незмінним  текстом, 
що  ґрунтувався  на  російському  синодальному  варіанті  церковно¬ 
слов’янської  мови.  Для  дослідження  української  мови  вони  не  мають 
жодної  вартості.  У  Карпатах  протягом  XVIII  ст.  ще  й  надалі  перепису¬ 
вано  та  поширювано  учительні  Євангелії,  які  фактично  являли  собою 
радше  збірки  казань,  ніж  власне  євангельські  тексти.  До  них  нале¬ 
жать  учительна  Євангелія  о.  Петра  з  Колочави  (Закарпаття,  1737  р.), 
учительна  Євангелія  П.  Кузикевича  з  долученими  до  неї  розмаїтими 
текстами  релігійного  характеру  (околиця  Дрогобича,  сер.  XVIII  ст.  — 


900 


57.4  Від  середньо-  до  пізньосередньоукраЇ7іської  та  новітньої  доби 


на  основі  учительної  Євангелії,  складеної  1619  р.  К.  Транквіліоном- 
Ставровецьким),  а  також  аналогічні  тексти  з  Нижніх  Мирошівець 
( 1759  р.),  Волі  Якубової  (XVIII  ст.)  тощо.  Всі  вони  лишаються  неопу- 
блікованими,  й  описано  їх  дуже  побіжно.  Осібно  стоїть  апокрифічна 
«Євангелія  Св.  Томи»,  відома  в  кількох  копіях  XVIII  ст. 

2.  Релігійні  тексти:  житія  святих  та  біблійних  персонажів,  християнські 

легенди  (часто  апокрифічні)  тощо,  а  також  збірки  таких  творів, 
включно  з  казаннями.  Переписування  таких  текстів  було  дуже  поши¬ 
рене  впродовж  усього  XVIII  ст.  та  перших  десятиріч  XIX  ст.,  головно 
в  сільських  районах  по  обидва  боки  Карпатських  гір.  Ці  пам'ятки 
заведено  позначати  або  за  іменами  перших  власників,  або  за  назвами 
місцевостей,  де  вони  були  знайдені.  Більшість  із  них  не  опубліковано 
й  навіть  повністю  не  закаталогізовано.  Нижче  подається  частковий 
перелік  тих  із  них,  з  якими  можна  ознайомитися  бодай  в  уривках: 
дві  збірки  з  Літманови  (на  захід  від  Бардієва)  поч.  XVIII  ст.,  збірка 
Я.  Головацького  поч.  XVIII  ст.,  збірка  І.  Дашовського  з  Гадинковець 
(Тернопілська  обл.)  1736  р.,  дві  збірки  з  Колочави  1737  та  1747  рр. 
(другу  частково  уклав  Іоан  Лугош),  збірка  Теодора  Поповича  з  Тухлі 
поблизу  Сколого  1751-1756  рр.,  збірка  І.  Прислопського  з  околиці 
Грибова  1760  р.  (коментований  Псалтир  та  пурґаторій  св.  Патріка). 
Також  XVIII  ст.  (без  ближчого  окреслення)  датуються  рукописи 
Ст.  Теслевцева  з  Дусина  поблизу  Берегова,  Ст.  Самборини  (пер¬ 
ша  половина  XVIII  ст.)  із  західної  частини  Карпат,  Г.  Білявського, 
І.  Яремецького-Білахевича  з  Покуття  (після  1755  р.),  Іспаський  руко¬ 
пис  (Чернівецька  обл.),  Ужгородський  рукопис  (здебільшого  казан¬ 
ня),  Калуський  рукопис,  Сокільський  рукопис  (Соколя  поблизу  Мо- 
стиськ)  та  ін.  Ще  1778  р.  закарпатський  піп  на  ім'я  Митро  переписав 
«Зерцало  богословія»  Транквіліона-Ставровецького.  У  цих  пам'ятках 
різною  мірою  змішано  Мелетіїв  варіант  церковнослов'янської  мо¬ 
ви  та  простую  мову.  За  межами  цієї  зони  рукописні  копії  церков¬ 
них  і  релігійних  книг  узагалі  були  рідкісним  явищем.  Якщо  вони 
робилися  (на  підпольській  Україні),  то  в  них  могли  продовжуватися 
традиції  XVII  ст.  До  таких  пам'яток  належить  Тріодь  із  Лисеївки 
(поблизу  Вінниці). 

3.  Казання  та  повчальні  твори.  У  Церкві,  що  перебувала  під  російською 

зверхністю,  казання  на  велику  міру  втратили  свою  популярність. 
Таких  текстів  збереглося  не  дуже  багато:  наприклад,  казання  Й.  Гор- 
ленка  (починаючи  з  1743  р.),  Г.  Кониського  (починаючи  з  1755  р.) 
та  деякі  інші.  У  з'єдиненій  Церкві  на  підпольській,  а  згодом  на  під- 
австрійській  Україні  цьому  жанрові  велося  краще.  Повчальні  тексти 
включалися  до  учительних  Євангелій  та  до  багатьох  збірок,  що  їх 
перелічено  під  пунктами  1-2.  Деякі  з  цих  творів  вийшли  друком: 
«Собраніе  припадковь  краткоє  и  духовньїмь  особомь  потребноє» 


57.4  Від  середньо-  до  пізньо  сер  едпьоукраїнської  та  новітньої  доби 


901 


митрополита  Лева  Кишки  (Супрасль,  1722;  У(г)нів,  1732),  «Краткое 
припадковь  моралньїхь  или  нравньїх  собрание»  (видане  з  ініціативи 
Г.  Бизантія  —  Трнава,  1727),  «Богословія  нравоучителная»  (Почаїв, 
1751),  «СЬмя  слова  Божія  на  ниві  сердець  человіческихь  сіян- 
ного»  (Почаїв,  1752),  «Народовіщаніе  или  слово  кь  народу  ка^еоли- 
ческому»  (Почаїв,  1756  —  і  передруки  1768, 1778, 1856  рр.),  «Бесіди 
парохіалнія  на  неділи  и  нарочитій  свята  всего  літа»  (Почаїв,  1789  — 
церковнослов'янською  мовою  в  її  Мелетієвому  варіанті;  1794  —  у  ва¬ 
ріанті,  ближчому  до  простої  мови).  З-поміж  рукописів  до  місцевої 
говірної  мови  наближені  «Поученія  на  євангеліє»,  переписані  1758  р. 
(з  оригіналу  1602  р.)  у  Няґові  поблизу  Меджилаборця  в  західній 
частині  Закарпаття. 

4.  Літописи  та  історичні  твори.  Традиція  писання  місцевих  літописів, 
які  хиталися  між  Мелетієвим  варіантом  церковнослов'янської  мови 
та  народною  говірною  мовою,  тривала  на  тій  частині  України,  що 
перебувала  під  польською,  а  відтак  під  австро-угорською  зверхністю. 
Ці  пам'ятки  є  переважно  досить  невеликі  за  обсягом.  До  них  на¬ 
лежать:  літопис,  складений  1740  р.  поблизу  Львова;  літопис  Мотро- 
нинського  монастиря  під  Чигирином  (1749  р.);  літопис,  складений 
у  Тисьменичанах  поблизу  Лисця  (тепер  Івано-Франківська  обл.  — 
1749  р.);  Городенківський  літопис  1765  р.;  літопис  П.  Свідзинського 
(1768  р.);  літопис,  складений  1770  р.  у  Поморянах;  Перемиський 
літопис  1788  р.;  літопис,  складений  1791  р.  поблизу  Зборова  Г.  Гаван¬ 
ським;  літопис,  складений  1793  р.  у  Сатанові  на  Поділлі  (фактично  — 
неопублікований);  літопис,  складений  1818  р.  в  Гукливому  (поблизу 
Воловця  на  Закарпатті)  Михайлом  Григаші. 

На  підросійській  Україні  цей  жанр  представлений  скупо,  хо¬ 
ча  деякі  монастирі  (наприклад,  Мгарський  —  1775  р.)  вели  власні 
літописи;  пор.  також  коротий  світський  літопис,  складений  1725  р. 
у  Чернігові.  Натомість  дістала  поширення  практика  компілювання 
літописів,  писаних  російською  мовою  (принаймні  за  задумом)  з  біль¬ 
шим  або  меншим  числом  українізмів,  які,  щоправда,  з  часом  трапля¬ 
лися  дедалі  рідше.  Серед  них  можна  назвати  такі  твори:  «Краткое 
описаніе  Малороссіи»  (1734  р.),  «Літописец  или  описаніе  краткое 
знатнійших  дійств  и  случаев,  что  в  котором  году  діялося  в  Украйні 
Малороссійской  обіих  сторон  ДшЬпра  и  кто  именно  когда  гетма- 
ном  бьіл  козацким»  (1742  р.  із  доповненнями  до  1783  р.;  авторство 
приписується  Я.  Лизоіубові),  «Літописец,  в  русских  и  полских  що 
ся  сторонах  діяло  и  якого  року»  (1750  р.),  Сулимин  літопис  (1749  р.), 
Мовчанів  літопис  (1739  р.;  з  продовженнями  Мазаракі  до  1787  р.), 
«Хронологія  високославних  ясневельможних  гетманов»,  написана 
ймовірно  в  Гадячому  (1765  р.),  «Краткое  описаніе  о  козацком  мало- 
россійском  народі»  П.  Симоновського  (1765  р.),  «Собраніе  истори- 


902 


57.4  Від  середньо-  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


ческое»  С.  Лукомського  (1770  р.,  Прилука),  «Краткая  .тЬтопись  Ма- 
льія  Россіи»  В.  Рубана  (1777  р.),  «Краткое  літоизобразителное  зна¬ 
менитих  и  памяти  достойних  дійств  и  случаев  описаніе»  (1783  р.), 
«Літописное  повіствованіе  о  Малой  Россіи  и  ее  народі  и  казакахь 
вообще»  О.  Ріґельмана  (1786  р.),  «Літописець  Мальм  Россіи»  Ф.  Ту- 
манського  (1793  р.)  та  анонімна  «Исторія  Русовь»,  написана,  мабуть, 
бл.  1810  р.  (в  Новгороді-Сіверському?),  яка  стоїть  осібно  як  зі  стиліс¬ 
тичного,  так  і  з  ідеологічного  погляду. 

5.  Шкільна  драма  існувала  в  першій  половині  XVIII  ст.,  плекана  (як 
і  шкільна  поезія)  в  Києво-Могилянській  академії,  звідки  її  занесено 
в  Сербію  (до  Карловаца)  та  в  Росію  (до  Москви,  Новгорода,  Смолен¬ 
ська).  Писано  її  в  ґрунті  речі  церковнослов’янською  мовою,  що  посту¬ 
пово  трансформувалася  від  Мелетієвого  варіанта  до  російського 
синодального.  До  найважливіших  творів  драматичного  жанру  нале¬ 
жать:  анонімна  «Милость  Божія  Украйну  [...)  свободившая»  (1728  р.), 
«Образь  страстей  міра  сего  образомь  страждущаго  Христа  испра- 
вися»  та  «Трагедо-комедія  изданная  вь  Академій  Кіевскимь  іеро- 
монахомь  Сильвестромь  Ляскоронскимь,  учителемь  школи  поети¬ 
ки»  С.  Ляскоронського  (1728  р.),  «Трагедія  [...]  о  смерти  [...]  Уроша 
пятаго  и  о  паденіи  Сербского  царства»  (написана  1733  р.  в  Сербії 
М.  Козачинським,  перероблена  І.  Раїчем  і  опублікована  1798  р.  в  Бу¬ 
дапешті),  «Благоутробіе  Марка  Аврелия»  (також  твір  М.  Козачин- 
ського,  написаний  1745  р.),  «Комическое  дійствіе»  та  «Властотвор- 
ній  образь  человіколюбія  Божія»  М.  Довгалевського(1736і  1737  рр. 
відповідно),  «Трагедокомедіа  о  награжденніи  вь  семь  світі  приїс- 
каннихь  діть,  мздьі  вь  будущей  жизни  вічной  [...]  »  В.  Лащевського 
(1742  р.  —  з  певним  розмовним  забарвленням,  наданим  церковносло¬ 
в’янській  мові),  «Воскресеніемертвьгхь  [...]  »  Г.  Кониського(1746  р.  — 
з  домішкою  русизмів  і  українізмів),  «Трагедокомедія  нарицаемая 
Фотій»  Г.  Щербацького  (1749  р.).  У  60-х  рр.  XVIII  ст.  з’явилися  тво¬ 
ри,  написані  у  формі  діалогу,  але  не  призначені  для  театральної  сцени: 
київський  «Диалог  пастьірей»  (бл.  1760  р.)  та  «Разговорь  Велико- 
россіи  сь  Малоросією»  С.  Дівовича  (1762  р.). 

За  приклад  шкільної  поезії  може  правити  «Брань  честнихь 
седми  добродітелей  з  седми  гріхами  смертними»  Й.  Горленка 
(1737  р.)  чи  взірці  панегіричних  віршів,  подані  в  поетиці  М.  Довга- 
левського  (1736-1737  рр.);  деякі  фонетичні  риси  української  мови 
зберігалися  в  сербській  шкільній  поезії  XVIII  —  поч.  XIX  ст. 

Літературна  та  мовна  традиція  Академії  знайшла  продовження 
також  у  пізніших  копіях  підручників,  створених  згідно  з  її  навчаль¬ 
ним  планом,  наприклад  у  риториці,  що  її  скопійовано  в  Нямці  на 
Буковині  (XVIII  ст.);  пор.  також  датовану  1723  р.  копію  підручника 
М.  Дилецького  «Грамматика  музикална». 


57.4  Від  середньо-  до  пізньосередиьоукраїнської  та  новітньої  доби 


903 


6.  Філософія.  Церковнослов’янську  мову  в  її  російській  редакції,  спов¬ 

нену  численних  українізмів  та  деяких  просторічних  російських  форм, 
уживав  у  своїх  філософських  творах  (писаних  у  1766-1791  рр.) 
Г.  Сковорода.  Його  поезії  та  байки  ґрунтуються  на  тих  самих  ідеях 
і  складені  такою  самою  мовою. 

7.  Інтермедії,  як  складова  частина  шкільної  драми,  мусили  б  були  зник¬ 

нути  разом  із  нею,  тобто  десь  у  середині  XVIII  ст.  Проте  вони  все 
ще  з’являлися  в  другій  половині  XVIII  ст.  Найцікавіші  серед  них 
вийшли  з-під  пера  М.  Довгалевського  (1736-1737  рр.)  та  Г.  Кони- 
ського  (1747  р.  і  копія  1753  р.).  До  них  ще  можна  долучити  такі 
анонімні  твори,  як-от:  «Интермедия  на  три  персоні:  баба,  дідь 
ичоргь»  (1719  р.,  Тернівці  поблизу  Львова),  інтермедія  в  збірці 
Іоанна  Даниловича  (1771-1776  рр.),  «ИнтермедЬя  на  три  персони: 
смерть,  воин  и  хлопець»  (1788  р.,  наявна  в  російській  копії)  та  «Му- 
жикь  зь  дочкою  на  торгь  йде»  (друга  половина  XVIII  ст.).  Як  і  раніше, 
інтермедії  тяжіють  до  поєднання  різних  діалектів  і  жаргонів,  часто 
з  пересадами.  Цей  напрям  знайшов  продовження  в  комічних  діалогах 
І.  Некрашевича  (наприклад,  у  «Ярмарку»,  написаному  до  1796  р.), 
в  анонімному  творі,  складеному  східнополіською  говіркою,  «Суплика 
або  замьісл  на  попа»  (кін.  XVIII  ст.)  та  в  п’єсах  І.  Котляревського 
«Наталка  Полтавка»  (1818  р.)  і  «Москаль-чарівник»  (1819  р.),  де 
підкреслено  вживається  полтавська  говірка.  Відлуння  цієї  тради¬ 
ції  можна  добачити  в  стилістичних  вправах  польських  і  російських 
драматургів,  які  вкладали  говірну  українську  мову  в  уста  своїх 
українських  персонажів,  особливо  козаків;  за  приклад  можуть  пра¬ 
вити  «Тгху  §обу»  Ф.  Князьніна  ( 1 783  р.)  чи  «Казакь  стихотворець» 
А.  Шаховського  (1812  р.). 

8.  Сатиричні  та  гумористичні  вірші,  як  правило,  були  анонімні.  їх  писа¬ 

ли  та  розносили  мандровані  дяки,  поширюючи  традицію  барокової 
поезії,  в  ґрунті  речі  релігійної  за  змістом  і  церковнослов’янської  за 
мовою,  на  низьку  тематику  та  діалектний  мовний  матеріал,  внаслідок 
чого  церковнослов’янізми  перетворювалися  радше  на  засіб  створення 
комічного  ефекту.  Це  обернення  навспак  барокової  традиції  з  особли¬ 
вою  ясністю  оприявнюється  в  різдвяних  і  великодніх  віршах,  що 
мають  легке  пародійне  забарвлення,  але  навіть  і  в  сатирі  віднаходи¬ 
ться  те  саме  перелицьовання  барокової  традиції.  У  цьому  сенсі  гумо¬ 
ристичні  та  сатиричні  твори  являють  собою  специфічне  сполучення 
високої  академічної  традиції  та  сільського  фольклору.  Деякі  вірші 
мають  подільське  діалектне  підложжя  («Отець  Негребецький»), 
трохи  більша  кількість  —  поліське  (наприклад,  «Великодній  сон», 
1786  р.),  але  найчастіше  вживано  південно-східне  наріччя.  Стиль 
і  мову,  типові  для  кінця  XVIII  ст.  та  пізніших  часів,  використано 
при  створенні  довших  гумористичних  поем,  що  з-поміж  них  можна 


904 


57.4  Від  середньо-  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


назвати  такі:  «Вакула  Чмир»  (її  містить  «Грамматика  малороссій- 
скаго  нарічія»,  видана  1818  р.  О.  Павловським),  «Енеїда»  І.  Кот¬ 
ляревського  (1798-1822  рр.)  та  численні  спроби  її  наслідування, 
до  яких  належать  «Полтава»  Є.  Гребінки  (1831р.),  «Вечорниці» 
П.  Кореницького  (1841  р.),  «Горпинида,  чи  Вхопленная  Прозерпина» 
П.  Білецького-Носенка  (до  1856  р.)  та  ін. 

9.  Пісні  та  лірична  поезія.  У  рукописах  XVIII  ст.  широко  представлені 

як  релігійні,  так  і  любовні  вірші.  Інколи  їх  записувано  по  одному 
або  по  декілька,  але  досить  часто  впорядковувалися  цілі  збірки  пісень 
(наприклад,  пісенник  середини  XVIII  ст.  з  Вишного  Тварожця,  що  на 
північ  від  Бардієва,  чи  збірка  віршів  різних  поетів,  скомпонована 
у  Воронежі  з  1788  по  1805  р.).  За  ввесь  цей  час  друком  вийшла  лише 
одна  збірка  релігійних  пісень  —  почаївський  «Богогласник»  (1790  або 
1791  р.),  що  містив  247  пісенних  текстів.  Ця  книжка  набула  популяр¬ 
ності  й  кілька  разів  перевидавалася  протягом  XIX  ст.  (шосте  видан¬ 
ня  —  Холм,  1900).  Хоча  пісні  мали  багато  локальних  говіркових  рис, 
їх  переважно  фіксовано  в  мовному  втіленні,  що  його  можна  окрес¬ 
лити  як  фольклорне  койне,  наближене  до  південно-східного  наріччя. 
На  відміну  від  інтермедій,  а  також  —  частково  —  від  сатиричних  і  роз¬ 
важальних  пісень,  вони  були  спрямовані  не  на  відтворення  локальних 
рис,  а  на  певну  мовну  універсальність.  Див.  також  розділ  «Пісні» 
в  поданій  нижче  вибраній  бібліографії. 

10.  У  карпатському  регіоні  вироблена  в  XVII  ст.  традиція  повістярства 

неперервно  тривала  впродовж  цілого  XVIII  ст.,  і  переписування 
повістей  було  вельми  поширеною  практикою.  Наприклад,  «Алек- 
сандрія»  відома  в  копіях  з  Іллінець  поблизу  Коломиї  (1726  р.), 
з  Хутара  поблизу  Стрия  (до  1743  р.),  з  Пістрялова  поблизу  Мукачева 
(1774  р.).  Переписувалися  у  XVIII  ст.  також  «Слово  о  индийском 
великом  царствіи»,  «Исторія  о  пьішном  цесару  ЕввикБяшу»,  «Житіє 
о  бражнику»  тощо.  То  є  лише  відлуння  традиції,  що  сформувалася 
у  XVII  ст.  Писано  ці  твори  простою  мовою ,  застосованою  з  біль¬ 
шою  чи  меншою  консеквентністю,  проте  мають  вони  й  певне  локаль¬ 
не  діалектне  забарвлення.  Натомість  нова  проза,  що  постала  на 
початку  XIX  ст.,  наподібнювала  оповідь  не  вельми  освіченого  мовця 
й  хибувала  на  надмірне  захоплення  діалектизмами,  наближаючися 
цим  скорше  до  традиції  інтермедій,  ніж  до  звичної  прози.  Під  це 
окреслення  підпадають  перші  спроби  О.  Павловського  («Отрьівокь 
изь  исторіи  шЬкотораго  Малороссіянина»,  1818  р.),  П.  Гулака- 
Артемовського  (особливо  «Писулька  до  того,  котрий  що  Божого 
місяця  українського  гінця  [...]  розсилає»,  1819  р.).  Ця  манера  сягнула 
свого  вивершення  у  творах  Г.  Квітки-Основ’яненка,  починаючи  з  його 
«Салдацького  патрета»  (1833  р.)  і  «Марусі»  (1834  р.). 

11.  Мова  діловодства.  Органи  місцевого  врядування  на  підросійській 

Україні  дотримувалися  традиційної  канцелярійної  мови,  заведеної 


57.4  Від  середньо -  до  пізньосередньоукраїнської  та  новіт7іьої  доби 


905 


на  Гетьманщині,  впродовж  усієї  першої  половини  XVIII  ст.,  хоча 
й  перемережували  її  численними  русизмами.  Завдяки  цьому  пере¬ 
хід  на  російську  мову  як  єдину  офіційну  відбувся  ступнево.  Він 
став  очевидним,  коли  на  підросійській  Україні  запроваджено  но¬ 
вий  адміністративний  поділ  (1782  р.).  З-поміж  провінційних  доку¬ 
ментів  XVIII  ст.  опубліковано  та/або  досліджено  з  погляду  їхньої 
мови  лише  малу  крихту  Серед  них  можна  назвати  ратушні  книги 
м.  Кролевця  (до  1748  р.)  та  м.  Погара  (1722-1795  рр.),  Глухівські 
цехові  книги  тощо. 

Більша  кількість  опублікованих  матеріалів  лишилася  по  двох 
великих  переписах  (із-поміж  трьох),  здійснених  на  підросійській 
Україні.  Йдеться  про  « Генерал ьное  слфдствіе  о  маетностяхь» 
(1729-1730  рр.),  Рум'янцівський  опис  1765-1767  рр.  та  «Описаніе 
нам'Ьстничествь»  (1779-1781  рр.).  Щоправда,  з  мовного  погляду 
вони  є  менш  цінні  для  історичної  фонології  української  мови,  ніж 
місцеві  документи. 

На  підпольській  Україні  використання  “руської”  мови  в  уря¬ 
дуванні  було  офіційно  заборонене  1699  р.  Проте  фактично  вона  ви¬ 
йшла  з  ужитку  ще  раніше.  Ступневе  витіснення  української  мови 
з  офіційно-ділової  сфери  як  на  підпольській,  так  і  на  підросійській 
Україні  можна  простежити,  наче  на  поздовжному  перетині,  пере¬ 
ходячи  від  давніших  до  пізніших  документів  у  збірці  «Гайдамацький 
рух  на  Україні  в  XVIII  ст.»  за  ред.  І.  Бутича  та  Ф.  Шевченка  (К.,  1970), 
де  охоплено  період  від  1717  до  1775  р. 

На  Закарпатті,  де  впродовж  багатьох  століть  не  було  традиції 
вживання  української  мови  у  світському  врядуванні,  у  1771-1773  рр. 
здійснено  унікальний  експеримент.  Т.  зв.  “урбар”  (щось  на  кшталт 
перепису)  1771  р.  передбачав  дослівний  запис  угорськими  писарями 
відомостей,  отриманих  від  селян;  натомість  1773  р.  складено  покаж¬ 
чик  топонімів,  «Бехісоп  ипіуегзогит  Ке§пі  Нип§агіае  Іосогит  рориіо- 
зогит»,  у  якому  назви  поселень  наводилися  по-латині,  по-угорськи, 
по-німецьки  та  по-слов'янськи  (ці  останні,  коли  йшлося  про  україн¬ 
ські  місцевості,  подавано  по-українськи).  В  обох  цих  пам'ятках  є  деякі 
перекручення,  пов'язані  з  тим,  що  чужинці  записували  почуте  згідно 
з  власним  сприйняттям,  але  в  цілому  їхні  дані  є  досить  певні.  (Деякі 
риси  місцевих  говірок  віддзеркалено  й  у  попередніх  переписах,  примі¬ 
ром  у  т.  зв.  Вранівському  “інвентарі”  1755-1756  рр.  Проте  цей  преце¬ 
дент  так  і  не  знайшов  продовження  й  не  призвів  до  формування 
місцевої  української  офіційно-ділової  мови.  Щоправда,  Церква  не 
зрезиґнувала  з  заведеного  звичаю  вживати  українську  редакцію  цер¬ 
ковнослов'янської  мови  з  елементами  місцевих  говірок.  Це  можна 
спостерігати,  наприклад,  у  збірці  (копій)  листів  мукачівського  єпис¬ 
копа  Івана  Брадача  (1768  р.),  а  також  у  грамотах,  виданих  чи  отри¬ 
маних  монастирями  в  Имстичеві  (до  1787  р.)  та  в  Заріччі  (до  1760  р.). 


906 


57.4  Від  середньо-  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


12.  Література  практичного  призначення.  У  Почаєві  у  XVIII  ст.  видру¬ 

кувано  дві  книжки,  які  містили  поради  у  справах  буденного  життя. 
То  є  «Політика  свіцкая»  (1770  р.;  передрукована  1790  р.  у  Львові 
як  додаток  до  букваря),  що  являла  собою  науку  ґречності,  та  «Кни- 
жица  дла  господарства»  (1778  р.).  Того  ж  напряму  дотримувався 
й  Н.  Оеодорович  (М.  Федорович)  з  Михайловець  (на  північний  захід 
від  Ужгорода),  компонувавши  схожу  за  змістом,  але  ближчу  до  діа¬ 
лектної  мови  книжку  «Помощниюь  у  домувстві  и  между  людьми» 
(1791  р.).  Всі  вони  продовжують  традицію  простої  мови,  вироблену 
в  XVII  ст.  Існували  також  рукописні  лікарські  порадники,  що  з  них 
цікавою  мішанкою  традиційної  простої  мови  з  російською  вирізня¬ 
ється  текст,  скомпонований  1776  р.  на  Роменщині.  Підручник  М.  Ди- 
лецького  «Грамматика  музикална»  (1723  р.)  являє  собою  українську 
переробку  оригінального  тексту  1677  р.  (імовірно  білоруського).  Він 
присвячений  теорії  музики. 

13.  Словники  та  граматики.  В  оперті  на  традицію,  започатковану  П.  Бе- 

риндою,  складено  «Лексиконь  сирічь  словеснигсь  славенский», 
виданий  1722  р.  у  Супраслі  (й  перевиданий  1751,  1756,  1804  рр.), 
де  подаються  польські  відповідники  церковнослов’янських  слів. 
Ще  виразніший  вторинний  характер  мають  два  рукописні  словники, 
скомпоновані  Б.  Зарудницьким:  перший,  «Лексикон  сиріч  сино- 
нима»  (1745  р.)  —  то  обернення  церковнослов’янсько-польського 
супрасльського  «Лексикона»  на  польсько-церковнослов’янський;  на¬ 
томість  другий,  «От  еврейского,  греческаго  и  латиньскаго  [...]  тлько- 
вания»  (1747  р.),  являє  собою  переробку  словника  імен  власних, 
складеного  тим-таки  П.  Бериндою.  Обидва  вони  укладені  у  Варко- 
вичах  поблизу  Дубна  й  мають  волинські  діалектні  риси.  Крім  того, 
словник  Беринди  послужив  джерелом  для  церковнослов’янськополь- 
ського  лексикону,  долученого  до  почаївського  видання  «Богословія 
нравоучителная»  (1751  і  1756  рр.).  У  неоприлюдненому  “латинсько- 
слов’янському”  словнику  Івана  Максимовича  (1718-1724  рр.)  пере¬ 
мішано  між  собою  переклади,  взяті  зі  Славинецького,  розмовну  лек¬ 
сику  північноукраїнського  наріччя  та  російські  слова  —  як  прояв 
специфічної  “пансхіднослов’янської”  позиції. 

Десь  із  кінця  XVIII  ст.  на  підросійській  Україні  оприявнюється 
зацікавленість  збиранням  історичного  та  діалектного  лексичного 
матеріалу.  Приміром,  Ф.  Туманський,  опублікувавши  1793  р.  «Літо¬ 
писець  Мальїя  Россіи»,  долучив  до  нього  короткий  глосарій  на 
333  слова;  перші  два  видання  «Енеїди»  Котляревського  були  до¬ 
повнені  словничком,  що  налічував  майже  тисячу  слів;  «Грамматика 
малороссійскаго  нарічія»  Павловського  також  містила  словничок 
на  1131  слово.  Взявши  за  основу  останні  два  словнички,  І.  Войце- 
хович  уклав  1823  р.  «Собраніе  словь  малороссійскаго  нарічія»  на 


57.4  Від  середньо-  до  пізпьосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


907 


1173  гасла.  Значно  більший  за  обсягом  словник  П.  Білецького-Носен- 
ка  залишився  неопублікованим.  Його  перший  варіант,  закінчений 
до  1842  р.,  втрачено;  натомість  другий  (1838-1843  рр.)  зберігся.  Досі 
не  видано  ще  дві  тогочасні  лексикографічні  спроби:  «Словарь  укра- 
инскаго  нарічія»,  укладений  бл.  1842  р.  невідомим  автором,  та  слов¬ 
ник  Д.  Запари  з  Ізюма  (1849  р.).  Усі  ці  праці  являють  собою  двомовні 
українсько-російські  словники. 

Граматику  на  підросійській  Україні  представлено  заледве  двома 
книжками,  що  мали  на  меті  забезпечити  краще  опанування  російської 
мови  освіченими  верствами  українського  суспільства;  деякі  особли¬ 
вості  української  мови  в  них  віднотовувалися  лише  задля  того,  щоб 
певніше  їх  уникати.  Йдеться  про  анонімні  «Правила  о  произноше- 
ніи  Россійскихь  буквь  [...]  собранньїя  изь  Россійскихь  грамматикь» 
(1772  р.)  та  «Краткія  правила  Россійскаго  правописанія,  изь  разньїхь 
грамматикь  вьібранньїя,  и  по  свойству  Украинскаго  діалекта  для 
употребленія  Малороссіянамь  дополненньїя  вь  Харькові»  І.  Пере- 
верзєва  (1782  і  1787  рр.).  Обидва  твори  видано  в  Москві.  «Грамматшса 
малороссійскаго  нарЬчія»  О.  Павловського,  незважаючи  на  свою 
назву,  містить  у  дійсності  дуже  короткий  граматичний  опис;  одначе 
вона  мала  етапне  значення,  оскільки  вперше  описувала  мову,  а  не 
припоручала  її  поправний  ужиток  (або  правопис). 

На  Закарпатті  з’явилася  нова,  досить  вільна  переробка  грама¬ 
тики  М.  Смотрицького,  позначена  ліберальнішим  ставленням  до 
говірної  мови.  Назва  цього  твору,  який  залишився  неопублікова¬ 
ним,  —  «Грамматика  русская,  сирізчь  правила  извгЬщателная  и  наста- 
вителная  [...]».  Склав  її  бл.  1788  р.  Арсеній  Косак  з  Буковця  (на 
схід  від  Свидника).  В  іншому  творі  цього  жанру,  «Еіетепіа  риегіїіз 
іпзііиіііопіз  іп  1іп§уа  Іаііпа,  начало  писмень  д'Ьтемь  кь  наставлению 
на  латинскомь  язиісЬ»,  який  з’явився  за  підтримки  Михайла  Мануїла 
Ольшавського  й  був  виданий  у  Клужі  (Коложварі)  1746  р.,  пара¬ 
лельно  подавалися  два  тексти:  латинський  та  церковнослов’янський 
в  українській  редакції. 

14.  Щоденники  та  листи.  Ілля  Турчиновський,  типовий  мандрований  дяк, 
написав  свою  автобіографію  (після  1718  р.)  мішанкою  Мелетієвого 
варіанту  церковнослов’янської  мови  та  простої  мови,  Й.  Горленко  — 
російською  мовою  з  домішкою  українізмів  (1746  р.).  Тогочасні 
щоденники  української  старшини  на  підросійських  землях  писано 
макаронічною  українсько-російською  мовою.  За  ілюстрацію  можуть 
правити  щоденники  М.  Ханенка  (1722,  1727-1753  рр.)  та  Я.  Мар¬ 
кевича  (1717-1767  рр.).  Дехто  вживав  для  цього  французьку  мову 
(Павло  Апостол,  1725-1727  рр.),  польську  мову  (Пилип  Орлик, 
1720-1732  рр.)  тощо.  Офіційнішим  тоном  відзначався  «Діаріушь 
или  Журнал»,  що  його  з  перервами  ведено  в  гетьманській  канцелярії 
з  1722  по  1750  р. 


908 


57.4  Від  середньо -  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


В.  Григорович-Барський  описав  свої  мандри  до  близькосхідних 
православних  святинь  ( 1723-1747  рр.)  церковнослов'янською  мовою 
в  її  українській  редакції;  цю  розповідь  уперше  оприлюднено  1778  р. 

Із-поміж  приватних  листів  XVIII  ст.  збережено  й  опублікова¬ 
но  небагато  таких,  які  становлять  інтерес  для  мовознавства:  напри¬ 
клад, листи  Е.  Граб’янки(1725  р.)таЕ.  Сахновської  до  їхніх  чоловіків 
(1743-1744  рр.).  Приватне  листування  старшини  та  шляхти  здебіль¬ 
шого  велося  не  українською  мовою,  а  російською  або  французькою 
(див.,  наприклад,  лист  П.  Мировича  1732  р.  чи  кореспонденцію  роди¬ 
ни  Полетик  до  1784  р.).  Листи  Сковороди  здебільшого  писані  лати¬ 
ною.  В.  Григорович-Барський  уживав  для  цього  церковнослов'янську 
мову  в  українській  редакції.  Перехід  з  української  мови  на  російську 
й  далі  на  французьку  можна  побачити,  зазнайомившися  з  листами, 
що  їх  різні  особи  писали  родині  Сулим  (їх  опублікував  О.  Лазарев¬ 
ський  —  КС  4, 1882). 

15.  Записи  іншими  мовами.  Перетворившися  у  XVIII  ст.  на  російську 
та  польську  (пізніше  австро-угорську)  провінцію,  Україна  не  надто 
привертала  до  себе  увагу  чужинецьких  мандрівників.  До  того  ж  вони 
записували  українські  імена  власні  здебільшого  в  їхній  офіційній, 
тобто  неукраїнській  формі.  Це  стосується  таких  творів,  як  «Исторія 
о  козакахь  запорожскихь»  росіянина  С.  Мишецького  (1740  р.)  чи 
«Описаніе  о  Малой  Россіи  и  Украйні»,  складене  (після  1773  р.) 
С.  Зарульським,  поляком  на  російській  службі.  Трохи  більше  да¬ 
них  можна  засягти  зі  звіту  Й.  А.  Ґюльденштедта  про  відбуті  ним 
подорожі  (СПб.,  1791),  хоча  й  він  переважно  подає  топоніми  в  їхній 
російській  формі. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Пам'ятки  пізньосередньоукраїнської  доби 

Пояснення  засад  укладання,  скорочень  і  позначок  подано  у  вступ¬ 
них  заввагах  до  вибраної  бібліографії  в  розділі  14.  Нижче  Франко  без 
дальших  уточнень  позначає  видання: 

Франко  І.  Апокрифи  і  легенди  з  українських  рукописів  1-5.  Львів,  1 896- 
1910  {Пам'ятки  українсько-руської  мови  і  літератури  1-4,  6),  причому 
для  кожного  тексту  додатково  подано  опис  рукописів  у  ЗНТШ  37,  38 
(1900); 

Рєзанов  —  Рєзанов  В.  Драма  українська  3-6,  К.,  1926-1929; 
Петрушевич  —  Петрушевич  А.  «Сводная  галицко-русская  літопись 
сь  1700  по  1800  годь»  и  «Дополненія  ко  сводной  галицко-русской  літо¬ 
писи  сь  1700  по  1772  годь»  у  ЛСбГРМ  1887, 1889  і  1896.  Щодо  побудови 
цього  тексту  —  див.  розвідку  І.  Крип’якевича  в  ІДжВ  1, 1964. 


57.  Від  середньо -  до  пізньо  сер  едньоукраїнської  та  новітньої  доби 


909 


Літературні  твори  XIX  ст.,  приступні  в  численних  виданнях,  до 
бібліографії  не  включено. 

Публікації,  до  яких  автор  не  мав  доступу  під  час  написання  цієї 
кпиш,  позначено  зірочкою  (*). 

Антол.  Біл.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  4, 5  +. 

Антол.  Присл.  1760.  Ф:  Франко  4  +.  Д:  Огієнко  І.  ЗНТШ  99, 1930. 

Антол.  Тесл.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  1-5  +. 

Аре.  Коц.  бл.  1788.  Д:  Панькевич  І.  Просв.  5, 1927. 

Біл.-Нос.  1838-1843.  ПД:  Білецький-Носенко  П.  Словник  української 
мови  (за  ред.  В.  Німчука).  К.,  1966  +. 

Бражн.  XVIII  ст.  П:  Перетц  В.  КУИ 1907,  8  +. 

Войцех.  1823.  П:  Войцехович  И.  Сочинения  в  прозе  и  стихах  (Трудьі 
Общества  любителей  российской  словесности  при  Императорском 
Московском  университете  III).  М.,  1823. 

Вранів  1755-1756.  Д:  Панькевич  І.  Просв.  З,  1924. 

Гадинк.  зб.  1736.  Ф:  Франко  4  +. 

Генеральнеє  сл'Ьдствіе  о  маетностяхь  1729-1730.  П:  Гадяцький  полк  — 
Василенко  Н.  Генеральнеє  следствие  о  маетностях  Гадяцкого  полка. 
Полтава,  1893  (Ф);  Київський  полк  —  Василенко  Н.  ЧОНЛ1 , 

1893  (Ф);  Ніженський  полк  —  *  Василенко  Н.  Черниговский  земский 
сборник.  Чернигов,  1901  (Ф);  Чернігівський  полк  — 

*Лазаревский  А.  Черниговские  губернские  ведомости  1892  та  окремим 
виданням  під  назвою  Генеральнеє  следствие  о  маетностях  Черни- 
говского  полка.  Чернигов,  1892  (Ф);  повнішу  й  певнішу  публікацію 
можна  знайти  у  виданні:  Василенко  Н.  Материальї  для  истории 
жономического,  юридического  и  общественного  бита  старой 
Малороссии  3.  Чернигов,  1908;  Стародубський,  Ніженський,  При¬ 
луцький  полки  —  Лазаревский  А.  Описание  старой  Малороссии  1-3. 
Киев,  1888,  1893, 1900  (Ф);  Лубенський  полк  —  Лазаревська  К. 
Український  архів  4.  К.,  1931;  Стародубський  полк  —  Лазарев¬ 
ська  К.  Український  архів  1.  К.,  1929;  Переяславський  полк  — 
Мякотин  В.  Сб.  ХИФО  8,  1896 

Горл.  П:  Горлеико  В.  ЧОНЛ  6,  1892  ±;  Желахов  Н.  Святитель  Иоасаф 
Горленко,  єпископ  белгородский  и  обоянский  І,  2.  Харьков,  1907  ±. 

Город,  літоп.  1765.  Ф:  Петрушевич  -. 


1  Серед  інших  збірок  офіційно-ділових  матеріалів  можна  назвати  такі:  Судиен- 
ко  М.  Материальї  для  отечественной  истории.  Киев,  1853;  Василенко  Н.  Матеріяли 
до  історії  українського  права  1.  К,  1929  (=  Збірник  соціяльно-екоиомічного  відділу  УАН 11); 
Лазаревська  К.  «Книга  глухівського  цеху  калачшщького»  (починаючи  з  1732  р.),  Україн¬ 
ський  археографічний  збірник  1.  К.,  1926;  Козубенко  К.  «Сл  Ьдствіс  о  хуторахт>  вь  сотнГ» 
Яготинской»  (1730),  ЗІФВ  17,  1928;  Василенко  Н.  «Збірка  матеріялів  до  історії 
Лівобережної  України  1 7- 1 8  ст.» ,  Український  археографічний  збірник  1 .  К.,  1 926;  Звар- 
ницкий  [Яворницький]  Д.  Вольпости  запорожеких  козаков.  СПб.,  1890,  Приложение, 
сс.  309-367  ( 1 732- 1797).  Зварницкий  Д .  Источники  для  истории  запорожеких  коза¬ 
ков  1-2.  Владимир,  1903  (1681-1788);  Лучицкий  И.  «Сборник  материалов  для  истории 
общественньїх  земель  и  угодий  в  Левобережной  Украине  (Полт.  губ.)».  КУИ  1883. 


910 


57.  Від  середньо -  до  пізньосередньоукраїпської  та  новітньої  доби 


Грам.  Павл.  1818,  1822.  Я:  ПавловскійА.  Грамматика  малороссійскаго 
нар~Ьчія.  СПб.,  1818;  Павловскій  А.  Прибавленіе  кь  грамматикЬ 
малороссійскаго  нар^чія.  СПб.,  1822.  Д:  ЗЬєуєіоу  С.  У.  2.5РН  27, 1958 
(передрук  у  виданні:  ЗЬєуєіоу  С.  У.  Теазегз  апсі  Арреазегз,  МйпсЬеп, 
1971);  БучкоД.  УМШ  1962,  5;  Наконечний  М.  Мовозн.  1968,  5; 
Дзендзелівський.  Мовозн .  1968,  6;  3  історії  української  мови, 
до  150-річчя  «Грамматика»  О.  Павловського  (за  ред.  В.  Німчука). 

К.,  1972;  Дзендзелівський  Й.  51 44,  1975. 

Григ.-Бар.  1747.  Странствования  Василия  Григоровича-Барского  по  свя- 
тьшместам  Востока  с  1723  по  1747  г.  1-3  (за  ред.  Н.  Барсукова); 
четвертий  том  містить  інші  твори  та  листи  Григоровича-Барського. 
СПб.,  1885-1887  ±.  Пор.  також  його  листи:  Русский  архив  1874, 2 
(за  ред.  О.  Лазаревського). 

Данил.  1771-1776.  Ф.  Перетц  В.  ИОРЯС 10, 1  (1905)  і  12, 1  (1907)  +. 
Диал.  паст.  бл.  1760.  Я:  Рєзаиов  4  ±. 

Діаріупгь  1722-1750.  Ф:  Бодянский  О.  ЧОИДР  1858,1;  Лазаревский  А. 
ЧОНЛ  12,  1898;  Судиенко  М.  Материальї  для  отечественной  исто- 
рии  1.  К.,  1853  -. 

Дівов.  1762.  Я:  Петров  Н.  КС  1  і  3, 1882  ±. 

Довгал.  1736-1737.  Я:  Рєзанов  4  ±;  Українські  інтермедії 

ХУІІ-ХУІІІ  ст.  (за  ред.  М.  Гудзія).  К.,  1960  ±;  Довгалевський  М. 
Поетика  ( Сад  поетичний).  К.,  1973  ±. 

Еввин'Ьяш  XVIII  ст.  Я:  Деркач  Б.  Перекладна  українська  повість 
ХУІІ-ХУІІІ  століть.  К.,  1960  ±. 

Заріччя  —  див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  43  під  цією  назвою. 
Зарудн.  1745, 1747.  Д:  Брик  І.  ЗНТШ 133,  1922. 

Зарульський,  після  1773.  Я:  Бодянский  О.  ЧОИДР  1848,  3. 

36.  Голов.  поч.  XVIII  ст.  Ф:  Яворский  Ю.  КУИ  1910,2+. 

36.  Ярем.-Біл.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  1, 2, 4, 5  +. 

Имстичево  —  див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  43  під  цією  назвою. 
Инд.  царство  поч.  XVIII  ст.  Я:  Перетц  В.  ЗНТК9, 1912  +. 

Ист.  Рус.  поч.  XIX  ст.  Я:  Бодянский  О.  ЧОИДР  1, 1846. 

Д:  ЗЬєуєіоу  С.  У.  16,  1970. 

Інтерм.  Я:  Українські  інтермедії  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  (за  ред.  М.  Гудзія). 

К.,  1960  ±.  Д:  Марковський  Є.  ПІРУМ ,  1962. 

Ісп.  зб.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  1, 2, 4  +. 

Книж.  госп.  1788.  Я:  Возняк  М.  ЗНТШ  122, 1915  +. 

Козач.  1733  (1798).  Я:  Соболевский  А.  ЧОНЛ  15,  1901  +;  * Благоутробіе 
Марка  Аврелия.  Львів,  1745.  Д:  Маслов  С.  РЛ  1958,  4. 

Колоч.  зб.  1737.  ФД:  Гнатюк  В.  Просв.  1, 1922; 

Возняк  М.  ЗНТШ  146,  1927  +. 

Колоч.  зб.  1747.  Ф:  Яворский  Ю.  Саіраііса  1А  (за  ред.  К.  Хотека). 

РгаЬа,  1936  +. 

Коиис.  1746.  Я:  Рєзанов  6  ±;  Маслов  С.  ЧОНЛ  21-22, 1909,  1911  +; 
Українські  інтермедії  ХУІІ-ХУІІІ  ст.  (за  ред.  М.  Гудзія).  К.,  1960  ±. 


57.  Від  середньо -  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


911 


Наявні  видання  його  творів  ( Собрание  сочинений .  СПб.,  1835;  Слова  и 
речи.  Могилев,  1892)  є  непридатні  для  мовознавчого  аналізу. 

Краткое  л'Ьтоизобразителное  знаменитьіхь  и  памяти  достойньїхь  дГпствь 
и  случаевь  описаніе  1783.  Я:  Белозерский  Н.  Южнорусские 
летописи.  Киев,  1856  -. 

Краткое  описаніе  Малороссіи  1734.  П:  Летопись  Самовидца  по 
новооткритьім  спискам  (за  ред.  О.  Левицького).  Киев,  1878  ±. 

Крол.  рат.  кн.  1655-1748.  Д:  СвашенкоА  Вісник  Харківського 
університету  1965, 1, 12. 

Лащ.  1742.  Я:  Рєзанов  6  ±. 

Листи  Е.  Граб’янки  та  Е.  Сахновської.  Я:  Лазаревский  А.  Очерки , 

заметки  и  документи  по  истории  Малороссии  1,  2.  Киев,  1892,  1895  -. 

Лис.  Тр.  1734.  Д:  Огієнко  І.  ЕЯлтдб,  1932. 

Літм.  антол.  поч.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  2, 3  +. 

Літоп.  Гукл.  1818.  Я:  Біленький  Я.  ЗНТШ  104, 1911  +.  Д:  Бевзенко  С. 
Доповіді  та  повідомлення  Ужгородського  університету,  Серія  філо¬ 
логічна  4, 1959. 

Літоп.  Ґав.  1791.  Ф:  Петрушевич  -. 

Літоп.  Мовч.  —  Мазар.  1739-1787.  Я:  Антонович  В.  КС  11,  1885. 

Літоп.  Руб.  1777.  Я:  Рубань  В.  Краткая  летопись  Мальїя  Россіи. 

СПб ,  1777. 

Літоп.  Свідз.  1768.  Ф:  Петрушевич  -. 

Літоп.  Сулими  1749.  Я:  Лазаревский  А.  КС  5, 1883  ±. 

Луком.  1770.  Я:  Летопись  Самовидца  по  новооткритьім  спискам  (за 
ред.  О.  Левицького).  Киев,  1878  ±;  також  у  виданні:  Величко  С. 
Летопись  собьтгій  в  Юго-Западной  Россіи  вь  ХУІІ-мь  вЬкЬ  4. 

Киев,  1864  -. 

Льв.  літоп.  1740.  Ф:  Петрушевич  -. 

Лізтоп.  1742.  Я:  Белозерский  Н.  Южнорусские  летописи.  Киев,  1856 
Також  (в  іншому  варіанті)  Антонович  В.  Сборник  летописей,  относя- 
щихся  к  истории  Южной  и  Западной  России.  Киев,  1888  ±. 

Лічебн.  бл.  1776.  ПД:  Потебня  А.  КС  28, 1890  ±. 

Ляскор.  1728.  Я:  Г(олубев)  С.  ТКДА  18, 9  (1877)  ±;  також  Рєзанов  3  ±. 

Мгар.  літоп.  1775.  Ф:  Лазаревский  А.  КС  25, 1889. 

Мик.  Дил.  1723.  Я:  Дилецький  М.  Граматика  музикальна.  К.,  1970  +. 

Мил.  Бож.  1728.  Я:  Антонович  В.,  Драгоманов  М.  Исторические  песни 
малорусского  народа  II,  1.  Киев,  1875  -.  Також  Бодянский  О. 

ЧОИДР  1858, 1.  Д:  Гординський  Я.  ЗНТШ  136-137, 1925. 

Миров.  1732.  Я:  Горбань  М.  Україна  1927, 5. 

Миш.  1740.  Я:  Бодянский  О.  ЧОИДР  1847,  6;  також  його  История 
о  козаках  запорожских.  Одесса,  1851. 

Мотр.  літоп.  1749.  Ф:  Куліш  П.  у  виданні:  Белозерский  Н.  Южнорусские 
летописи.  Киев,  1856  (с.  7)  ±. 

Мукач.  лист.  бл.  1768.  Д:  Єдлінська  У.  ДМУМ  3,  1960. 


912 


57.  Від  середньо-  до  пізньосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


Некраш.  до  1796.  Я:  Кістяківська  Н.  Твори  Івана  Некрашевича. 

К.,  1929  +;  також  Перетц  В.  Историко-литературние  исследования 
и  материалш  3.  СПб.,  1902  {Записки  историко-филологического 
факультета  Санкт-Петербургского  университета  64)  +. 

Няґ.  1758  (копія  тексту  1602  р.).  Я :  Петров  А.  СбОРЯС  97, 1921  +. 

Д:  Рапкеуус  І.  51 27, 1958.  По  ранішій  копії  (кін.  XVII  ст.),  т.  зв. 
Теківській  (з-під  Виноградова),  утраченій  під  час  другої  світової  вій¬ 
ни,  лишився  тільки  опис:  Геровский  Г.  Косепка  Зіосаткеко  йзіаш  X, 
РгаЬа,  1937. 

Опис  нам.  1779-1781.  Я :  Опис  Новгород -Сіверського  намісництва 
1779-1781  рр.  (за  ред.  П.  Федоренка).  К.,  1931. 

От.  Негреб.  кін.  XVIII  ст.  Я:  Франко  І.  ЗНТШ  65, 1905. 

Перем,  літоп.  1788.  Ф:  Петру шевич  -. 

Пісні.  Публікації  розпорошені  по  різних  виданнях.  Нижче  перелічено 
збірки  більшого  обсягу:  Грушевський  М.  ЗНТШ  15, 1897;  Франко  І., 
ЗНТШ  38,1900;  Перетц  В.  Историко-литературние  исследования 
иматериальї  І,  2-3  («Из  истории  русской  иесии»).  СПб.,  1900 
(=  Записки  историко-филологического  факультета  Санкт- Петербург- 
ского  университета  54);  ИОРЯС  12,  1  (1907);  Исследования 
и  материалш  по  истории  старинной  украинской  литератури 
ХУІ-ХУІІІ веков.  М.;  Л.,  1962;  Гнатюк  В.  ЗЯ7Ш91,  1909; 

Яворский  Ю.  КУИ  1910, 1-2;  Возняк  М.  Укр.  арх.  9—11  (1913, 1914, 
1925);  ЗНТШ  133,  1922.  ДФ.  Кукушкіна  О.,  Мартинов  І.  РЛ 1975,  11; 
Сперанский  М.  Трудьі  Отдела  древнерусской  литератури  19,  1963 
(розглянуто  українські  риси  в  сербських  піснях). 

Покр.  записи  —  див.  бібліографію  під  цим  скороченням  у  розділі  43. 

Прип.  собр.  1727.  Ф:  Сабов  Е.  Христоматия  церковнославянских 
иугрорусских  литературньїх  памятников.  Ужгород,  1893  +. 

Ратушні  книги  1720-1781.  Вибрані  уривки:  Передрієнко  В.  Ділова 
і  народнорозмовна  мова  XVIII  ст.  К.,  1976  +. 

Рит.  Ням.  кін.  XVIII  ст.  ПД:  Горбач  О.  Богословія  35,  1971  +. 

Ріґельман  1786.  Я:  Бодянский  О.  ЧОИДР  1847,  5-9. 

Рум.  оп.  1765-1767,  в  основному  неоприлюднений.  Загальний  огляд 
подає  Д.  Багалій  (КС  7, 1883);  уривки  див.:  Лазаревский  А., 
Константинович  Н.  *Обозреше  Румянцевской  описи  Малороссии  1-4. 
Чернигов,  1866,  1867, 1873,  1875  -. 

Самборина,  1-ша  пол.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  3, 4  +. 

Св.  Том.  XVIII  ст.  Я:  Адрианова  В.  ИОРЯС  14,  2  (1909)  +. 

Симон.  1765.  Я:  Бодянский  О.  ЧОИДР  2,1847. 

Сковор.  Я:  Сковорода  Г.  Повне  зібрання  творів  в  двох  томах.  К.,  1973 
(також  Твори  в  двох  томах.  К.,  1961)  ±.  Д.  Бузук  П.  [у  кн.:] 

Памяти  Г.  С.  Сковороди  (1722-1922).  Одеса,  1923;  Синявський  О. 
Червоний  шлях  1924, 4-5;  Гнатюк  Г.  УМШ 1958, 3;  Моргун  П.  [у  кн.:] 

О.  О.  Потебня  і  деякі  питання  сучасної  славістики.  X.,  1962; 
Жовтобрюх  М.,  Непокупний  А  Мовозн.  1972, 4;  \Уііко\узкі  УУ. 

510г  21,  1972. 


57.  Від  середньо-  до  пізпьосередньоукраїнської  та  новітньої  доби 


913 


Словн.  Макс.  1724.  Д:  НогЬаізсЬ  О.  Лппаїз  8, 1960. 

Соколя,  XVIII  ст.  Ф:  Франко  2, 4, 5  +. 

Супр.  слов.  1722.  Я:  Лексиконь  сир  Ьчь  словшпсь  славенский. 

Супрасль,  1722. 

Тисьм.  1749.  Ф:  Петрушевич  -. 

Туман.  1793.  Я:  Россійскій  магазинь  1793, 1— III. 

Турчин,  після  1718.  Я :  (Антонович  В.)  КС  11, 1885  ±. 

Тухля  1751.  Ф:  Франко  1, 2, 4  +;  Макушев  В.  ЖМЯ77217, 1881. 

Ужг.  рукоп.  XVIII  ст.  Ф:  Франко  2-4  +. 

Урб.  1771.  Я :  Петров  А.  Материсиїш  для  истории  Угорской  Руси  5.  СПб., 
1908  (=  СбОРЯС  84)  +.  Д:  Флоринский  Т.  Отч.  Увар.  54, 

1915;  Чередниченко  І.  НЗ  Чернівецького  університету  31,  1958; 
Безго  Б.  5і51Щ  11,  1965  і  Зіатса  (БеЬгесеп)  10,  1970. 

Уч.  Єв.:  Колочава  1737  -.  Д:  Яворский  Ю.  Просв.  5, 1927  +;  Кузикович 
сер.  XVIII  ст.  -.  Д:  БсЬпеісіег  Б.  5РР5 1, 1955  +; 

Нижні  Мирошівці  1759  -.  Д:  Яворский  Ю.  Просв.  5, 1927  +; 

Воля  Якубова  XVIII  ст.  -.  Ф:  Франко  5  +. 

Фот.  1749  (Г.  Щербацького).  Я:  П(етров)  Н.  ТКДА  18, 12  (1877)  ±. 

Ханенко  1722-1753.  Я:  Бодянский  О.  ЧОИДР  1858.1;  Лазаревский  А. 
КС  8-16, 1884-1886;  Титов  А.  КС  54, 1896. 

Хит.  Алекс.  1743.  Ф:  Франко  І.  ЗНТШ 10, 1896;  37, 1900. 

Хронол.  1765.  Я:  Белозерский  Н.  Южнорусские  летопиш.  Киев,  1856  -. 

Черніг.  літоп.  1725.  Я:  *  Лазаревский  А.  Материали  по  истории , 
литературе  и  зтнографии  Южной  Росши.  Киев,  1890  -. 

Шариш  сер.  XVIII  ст.  Ф:  див.  Перетц  1962  («Пісні»). 

Як.  Марк.  1717-1767.  Я:  Дневник  генерального  подскарбия  Якова 
Марковича  1-3  (за  ред.  О.  Лазаревського).  Киев,  1893,  1895, 1897 
(текст  за  1717-1734  рр.);  Модзалевський  В.  Жерела  до  історії 
України-Руш  22, 1913  (текст  за  1735-1740  рр.)  ±.  Ф:  Лазаревский  А. 
Очерки,  заметки  и  документи  по  истории  Малоросши  2.  Киев,  1895  -. 

©еодор.  1791.  Ф:  *Стрипський  Г.  Пам’ятники  русько -країнської  мови 
і  літератури  1.  Будапешт,  1919;  ^  Рапкеуус  І.  [в  кн.:]  РоЗкаграізка  Еиз 
(за  ред.  Й.  Хмеларжа,  С.  Кліми,  Й.  Нечаса).  РгаЬа,  1923;  Лелекач  Н., 
Грига  М.  Вибор  із  старого  руського  письменства  Подкарпаття. 
Ужгород,  1943.  Д:  Яворский  Ю.  [у  кн.:]  Карпаторусский  сборник. 
Ужгород,  1931. 

Еіешепіа  1746.  ФД:  Перфецкий  Е.  ИОРЯС  21,  2  (1917). 

СйМепзІжІІ:  1791.  Я:  СйМепзіаскф  А.  Кеізеп  сіигск  Киріапсі  ипсі  іт 

Саисазізскеп  СеЬйг&е  2.  СПб.,  1791  (Частковий  російський  переклад: 

* Дневник  путешествия  в  Южную  Россию  академика  Гюльденштедта 
в  1773-74  г.  СПб.,  1879). 

Бех.  Бос.  1773.  Я:  Петров  А.  Материали  для  истории  Угорской  Руш  6. 
СПб.,  1911  (=  Записки  историко-филологического  факультета  Санкт- 
Петербургского  университета  105)  -. 


58.  УСУНЕННЯ  СКЛАДІВ 
ІЗ  ДВОМА  ВЕРХІВ'ЯМИ  ЗВУЧНОСТІ 
В  СЕРЕДИНІ  СЛОВА 


1.  Загальні  завваги .  914 

2.  Вставні  голосні  на  межі  морфем  у  середині  слова .  915 

3.  Утрата  сонорних  на  межі  морфем  .  916 

4.  Умови  та  наслідки .  917 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Поява  двох  верхів'їв  звучності  в  межах  того  самого  складу  була  спричине¬ 
на  занепадом  слабких  єрів.  Щоб  її  позбутися,  уживано  вставних  голосних. 
У  кореневих  складах  цей  процес  припадає  на  кінець  XIII  ст.  (у  північному 
наріччі  —  див.  27.3)  та  на  ХУ-ХУІ  ст.  (у  південно-західному  наріччі  — 
див.  35.3);  у  прикінцевих  складах  —  на  початок  XVII  ст.  (див.  44.1).  За  при¬ 
клад  можуть  правити  суч.  укр.  кривавий ,  корабель  (<  ктоасу],  когаЬГ  < 
к^ьVаV-^  когаЬІь ).  Найдовше  два  верхів'я  звучності  зберігалися  у  складах, 
розташованих  на  межі  морфем  у  середині  слова.  Однак  у  XVIII  ст.  до  них 
теж  дійшла  черга. 


58.2  Усунення  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  в  середині  слова 


915 


2.  ВСТАВНІ  ГОЛОСНІ  НА  МЕЖІ  МОРФЕМ  У  СЕРЕДИНІ  СЛОВА 

Саме  у  XVIII  ст.  типовим  стає  вживання  на  письмі  перед  сонорним  на  межі 
морфем  вставного  е ,  рідше  о:  грлкєлньїй  (акти  Видубецького  монастиря, 
1748  р.),  гребельние  ном.  мн.  (акти  Переяславського  полку,  1766  р.);  пор.  та¬ 
кож  п/’сєльниц'Ь  дат.  одн.  (Книж.  госп.  1788),  вочевидь,  унаслідок  вторинної 
асоціації  зі  словом  гусла.  Такі  звукові  разки  характерні  також  для  сучасної 
української  літературної  мови,  наприклад:  земельний ,  весельце ,  будівельний , 
крапелька,  масельце,  кросонкщ  у  слові  пекельний  звук  е  вживається  замість 
сподіваного  о  (< рькьіьпьі ),  проте  пор.  пекельний  (Франко  1900). 

У  XVII  ст.  вживання  вставного  голосного  на  письмі  мало  винят¬ 
ковий  характер  (сосонки  ном.  мн.,  грдвєлки  —  Славин.  1642).  Переважно 
голосний  перед  сонорним  на  письмі  не  позначався.  У  книжних  жанрах 
то  могла  бути  правописна  умовність,  але  такими  написаннями  рясніють 
і  тексти,  складені  не  надто  вченими  особами.  Наведімо  кілька  прикладів 
на  додачу  до  перелічених  у  35.5:  ремєсдьником  дат.  мн.,  внутрьних  ґен.  мн. 
(Ів.  Виш.  1600),  внутр^ьности  ‘нутрощі’  (Транкв.-Ст.  1618),  в'Ьтр(ть)ньій 
(Памва  Бер.  1627),  гу(с)дньі(й)  (Славин.  1642),  срєврньїм  інстр.  одн.  (Ба- 
ришп.  1663),мудрци(Шаргор.  1660),  чернцдм  дат.  мн.  (Полт.  1666),чернц*Ь 
лок.  (Мирь  Ґіз.  1669),  вдизнцьі  (Баран.  1674),  ср^врньїй  (Радив.  1676)  тощо. 
Коли  вже  вставний  голосний  з’являвся,  то  частіше  в  позиції  після  сонор¬ 
ного,  ніж  перед  ним  (наприклад,  гу(с)деницд,  кордвлениіеь  ‘стерновий’  — 
Славин.  1642),  тобто  за  тією  самою  моделлю,  що  й  у  коренях  (тип  кривавий ; 
ненаголошений  звук  е  цілком  може  дорівнювати  у).  Звідси  випливає, 
що  до  XVIII  ст.  (точніше  —  до  його  середини),  давні  звукосполуки  без 
вставного  голосного  або  зберігалися  недоторканими,  або  —  зрідка  —  роз- 
купчувалися  вставленням  голосного  після  сонорного,  як  у  коренях. 

Процес,  що  мав  місце  у  XVIII  ст.  (а  в  деяких  виняткових  випад¬ 
ках  і  раніше),  —  то  насправді  не  звукозміна,  а  перенесення  на  позицію 
в  середині  слова  того  способу  потрактування  скупчень  приголосних,  що 
був  характерний  для  кінця  слова:  корабельний  —  як  корабель ,  земельний  — 
як  ґен.  мн.  земель  тощо.  Це  внаочнюється  тією  обставиною,  що  в  дериватах 
від  слів,  які  не  мали  вставного  голосного  перед  прикінцевим  приголосним, 
його  бракує  так  само  й  у  середині  слова:  прикметник  від  топоніма 
Перемишль  має  форму  перемйський ,  а  не  +регетузеІ,8 ’ку у ,  від  гідроніма 
Дніпро  —  дніпровський  та  - дніпрянський ,  але  не  +йпірег8’ку у,  від  слова  срібло , 
що  не  має  форми  ґен.  мн.  зі  вставним  голосним,  нормативно  утворюється 
прикметник  срібний  (з  випадінням  сонорного  г/1  замість  уставлення  перед 
ним  е),  тимчасом  як  форма  сріберний  являє  собою  хіба  що  рідкісну 
поетичну  вільність  (наприклад,  Веретенченко  1974;  пор.  серекрАное- 
сєрєкроноє  сер.  рід  —  Ключ  1695).  Крім  того,  у  виборі  вставного  голосного 
(е  або  о)  завжди  повторюється  варіант,  уживаний  наприкінці  слова.  Випад¬ 
ки  вживання  тим  самим  автором  голосного  е  в  середині  слова  проти  о 


916 


58.3  Усунення  складів  із  двома  верхів'ями  звучності  в  середині  слова 


наприкінці  слова  ( пасемце  проти  пасом  ген.  мн.  —  Загребельний  1972) 
становлять  аномалію. 

Сюди  ж  може  бути  віднесена  й  тенденція  до  збереження  зву¬ 
ка  е  у  складі  суфікса  -ес’  (<  - ьсь )  у  позиції  після  сонорного  й  перед  голос¬ 
ним  (мудрець :  мудреця,  пор.  в  кораблеці  ‘в  кораблику'  —  Загребельний 
1972),  що  її  в  Іб.баа  потрактовано  як  свідчення  поступової  втрати  про¬ 
дуктивності  чергування  є :  0,  —  адже  склад  із  двома  верхів'ями  звучності 
на  межі  морфем  тут  усувається  завдяки  всеохопному  розповсюдженню 
наявного  в  прикінцевому  складі  голосного  (з  тією  різницею,  що  цей  голос¬ 
ний  із  походження  не  є  вставний,  бо  цілком  закономірно  розвинувся 
в  ном.  одн.  із  сильного  ь),  —  пор.  м&дрецєвт*  ґен.  мн.  (Ів.  Вел.  1691). 

Слово  яблуко  зазнало  змін  за  тією-таки  моделлю  (< ]аЬІко  < 
]аЬІьк-),  але  вставний  звук  о  (як  у  ґен.  мн .]аЬІькь)  перейшов  у  ненаголо- 
шеному  складі  в  и. 


3.  УТРАТА  СОНОРНИХ  НА  МЕЖІ  МОРФЕМ 

Склади  з  двома  верхів’ями  звучності  на  межі  морфем  проіснували  впро¬ 
довж  майже  семи  століть  після  занепаду  слабких  єрів.  За  цей  час  двох 
верхів'їв  у  таких  складах  подекуди  вдалося  позбутися  завдяки  випадінню 
сонорного  —  передовсім  у  скупченнях,  що  складалися  з  трьох  приголос¬ 
них.  Деякі  з  цих  слів  перетривали  й  стали  нормативними,  інші  згодом 
були  заступлені  формами  зі  вставним  приголосним,  що  від  XVIII  ст.  зро¬ 
билися  “закономірнішими”. 

Приклади  з  пам’яток:  горчлрт*  (Льв.  Ставр.  бр.  1597  —  давніше 
горнчАр),  ремєсннцн  (<-8Іп-\  Літоп.  Март.  Бєл.  1600),  срєвншсь  ‘срібних 
монет'  ( <-Ьт Путник  1606),  гА(н)чл(р)ствую  (Славин.  1642),  сревньїй 
(Баришп.  1663),  чєрцАми  ‘ченцями’  ( <-тс Радив.  1671),  масница 
(<  -8Іп-\  Присл.  Кл.  Зин.  1690),  ченцем  (Пирят.  1697),  япка  ‘яблука’  ном.  мн. 
(<-ЬІк-,  Ракош.  XVII  ст.). 

У  сучасній  українській  літературній  мові  до  таких  форм  нале¬ 
жать:  горщик ,  ганчар  (пор.  горня),  чернець :  ченця :  топонім  Черче,  чисниця 
‘десята  частина  пасма'  (пор.  число),  масний  (пор.  масло),  срібний,  гідро¬ 
нім  Мерчик  на  Харківщині  (<  *МьгІьсікь,  пор.  гідронім  Мегіо  —  Веаиріап 
1653),  путивка  ‘сорт  яблук'  (пор.  топонім  Путивль),  гідронім  брчик, 
якщо  він  походить  від  *ОгІьсік-  (Стрижак).  Інші  подібні  форми  тра¬ 
пляються  в  говірках:  наприклад,  бойк.  Ьіугпес9  \ЬІугсі\  форма  ]аЬко 
(~]арко)  поширена  на  великій  території  між  містами  Рава-Руська  — 
Турка  —  Стрий  —  Галич  —  Кам’янець- Подільський  —  Хмельницький 
(приблизно);  в  околицях  Бердичева  під  впливом  ґен.  одн.  ченця  навіть 
ном.  одн.  виступає  як  чепець. 


58.4  Усунення  складів  із  двома  верхів* ями  звучності  в  середині  слова 


917 


Бувши,  в  ґрунті  речі,  найрадикальнішим  розв'язанням  пробле¬ 
ми  складів  із  двома  верхів'ями  звучності,  випадіння  сонорного  все  ж  ніколи 
не  стало  загальним  правилом,  бо  в  такий  спосіб  нищилися  зв'язки  між 
різними  формами  тієї  самої  морфеми.  Воно  взяло  гору  лише  в  тих  по¬ 
одиноких  словах,  де  пасувало  до  загальної  моделі  спрощення  скупчень 
приголосних.  В  інших  випадках  прийнятнішим  було  застосування  встав¬ 
ного  е  або  о,  оскільки  це  розв'язання  вписувалося  в  широко  розповсю¬ 
джену  модель  чергування  е  (о) :  0.  Одначе  такий  варіант  міг  переважити 
в  позиції  на  межі  морфем  у  середині  слова  щойно  після  того,  як  утвердився 
в  позиції  наприкінці  слова. 


4.  УМОВИ  ТА  НАСЛІДКИ 

Вставлення  голосного  е  (о)  на  межі  морфем  у  середині  слова  було  остан¬ 
нім  етапом  у  багатовіковому  процесі  усунення  складів  із  двома  верхі¬ 
в'ями  звучності.  Завдяки  цьому  зникала,  принаймні  в  питомих  словах, 
проблема,  створена  було  внаслідок  занепаду  слабких  єрів.  Щоправда, 
наплив  чужомовних  слів,  що  закінчуються  на  приголосний  +  сонорний 
(на  кшталт  театр),  призвів  до  її  (невпинного)  поновлення  в  позиції 
наприкінці  слова. 

Прикметно,  що  найперше  усунення  складів  із  двома  верхів'ями 
звучності  (в  кореневих  морфемах)  було  здійснене  суто  фонетичними 
засобами,  але  на  наступних  етапах  уже  знадобилося  морфологічне  по¬ 
середництво:  у  прикінцевих  складах  слів  за  взірець  правила  модель  чергу¬ 
вання  е  (о) :  0;  відтак  у  складах,  розташованих  на  межі  морфем  у  середині 
слова,  відтворено  процес,  що  відбувся  наприкінці  слова. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 


Див.  вибрану  бібліографію  до  розділів  27  і  35. 


59.  ЗСУВИ  В  ЧЕРГУВАННІ  о,  е:і 


1.  Загальні  завваги . 918 

2.  Брак  чергування  о,е  :і  . 919 

3.  Унедійснення чергування  о,  е :  і . 922 

4.  Приголосні  перед  звуком  і,  посталим  із  о  . 926 

5.  Підсумкова  заввага . 927 

6.  Еволюція  дифтонгів  у  північноукраїнському  наріччі . 928 

7.  Збіжності  між  південними  та  північними  говірками . 932 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Як  відзначено  в  45.6,  після  переходу  и2  >  і  в  південноукраїнських  діалектах 
(та  в  літературній  мові)  виникла  система  чергувань  о :  і  та  е :  і.  Щоправда, 
їх  застосування  чи  незастосування  на  велику  міру  було  непередбачуване, 
оскільки  звуки  о  та  е  мали  двоїсту  природу  (частина  з-поміж  них  чер¬ 
гувалися  з  і,  частина  не  чергувалися;  крім  того,  голосний  і  міг  чи  то  чер¬ 
гуватися  з  о  або  з  е ,  чи  то  зовсім  не  чергуватися):  діл  ‘долина' :  долу 
проти  діл  ‘справ' :  ділу  дат.  одн.;  сім :  семи  проти  сіть :  сіті  тощо.  За  таких 
умов  у  поодиноких  словах  чи  певних  групах  слів  випадало  сподівати¬ 
ся  переходів  від  чергування  до  нечергування  та  навпаки  —  що  й  почало 
виявлятися  дуже  скоро,  ще  в  тому-таки  XVII  ст.  З  бігом  часу  їх  число 


59.2  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


919 


зростало,  хоча  такі  переходи  аж  ніяк  не  сприяли  передбачуваності  чергу¬ 
вань,  а  радше  заплутували  ситуацію  ще  більше,  —  окрім  тих  випадків, 
коли  певна  морфологічна  категорія  приймала  одну  конкретну  модель  і  фо¬ 
нетична  мотивація  чергування  поступалася  місцем  морфологічній.  Фак¬ 
тично  зі  збільшенням  кількості  поодиноких  відхилень  і  зсувів  уся  система 
чергувань  ставала  дедалі  незрозумілішою. 

Цікаво,  що  в  XVII  ст.  переважали  переходи  від  нечергування 
до  чергування  (див.  45.7-8),  але  від  початку  XVIII  ст.  тенденція  змінилася, 
й  частішими  стали  переходи  від  чергування  до  нечергування.  Якщо  гово¬ 
рити  точніше,  гору  взяла  тенденція  до  поновлення  голосного  о  або  е  з  по¬ 
ширенням  його  на  всі  або  більшість  форм.  Це  можна  витлумачити  як 
прагнення  обмежити  діапазон  застосування  чергувань  о,  е :  і.  Щоправда, 
скорочення  числа  чергувань  було  відносне,  бо  в  більшості  слів,  особливо 
найуживаніших,  вони  збереглися. 

Окрім  цих  функціональних  обмежень  на  чергування  о,  е :  і,  спо¬ 
стерігався  ще  один  вияв  послаблення  їх  позицій:  у  більшості  випадків 
чергування  не  застосовувалися  в  нових  словах  та  словоформах,  які  зага¬ 
лом  мали  б  пасувати  саме  до  категорій  слів  чи  словоформ  із  чергуван¬ 
нями.  Приміром,  звук  о  зберігається  у  словах  млость  (із  паралельною 
формою  млість  —  але  прикметник  має  лише  одну  форму  млосний)  та 
кріпость ,  запозичених  із  польської  (тсііозс)  та  російської  ( крепость )  мов 
відповідно,  хоча  звичайно  в  українській  мові  цей  суфікс  виступає 
як  -І8І’  і  чергується  з  -08І-  у  частині  непрямих  відмінків  (наприклад, 
радість :  радості  дат.  одн). 


2.  БРАК  ЧЕРГУВАННЯ  0,Є\ї 

Є  кілька  типів  слів  і  словоформ,  де  чергування  о,е:і  ніколи  не  застосо¬ 
вувано. 

а).  Усічені  слова,  що  втратили  прикінцевий  голосний  звук.  Із-поміж 
них  можна  виділити  три  основні  типи: 

аа) .  Прислівники  та  частки  з  відкинутим  прикінцевим  голосним:  знов , 
либонь ,  упрост ,  теж ,  тож ,  чом ,  соб  —  проти  давніших  форм  знову , 
ІуЬопо  (або  ІуЬопі ),  - просто ,  теже ,  тоже ,  чому,  собі.  Ці  слова  ніколи 
не  закінчувалися  на  єр,  а  отже  бракувало  й  передумов  для  переходу 
о,  е >  і;  та  якби  чергування  о,е:і  було  продуктивним,  можна  було 
б  сподіватися  його  перенесення  на  новозакриті  склади  в  цих  словах. 

аб) .  Форми  наказового  способу  з  відкинутим  -і  (>у):  виходь ,  скоч,  хоч, 
вйслов,  завозь,  виводь,  перемож.  Прикінцевий  -і  знов-таки  був  утра¬ 
чений  після  занепаду  єрів,  а  прикінцевого  єра  такі  форми  ніколи 
не  мали.  За  браку  фонетичної  мотивації,  чергування  о :  і  могло  б  було 


920 


59.2  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


постати  з  огляду  на  мотивацію  морфологічну.  Однак  цього  не  ста¬ 
лося.  Ба  більше  —  форми  наказового  способу  без  чергування  впли¬ 
нули  навіть  на  дієслова  з  основою  на  ],  унаслідок  чого  в  багатьох 
із  них  немає  чергування  о :  і,  хоча  вони  таки  закінчувалися  колись 
на  -ь  (і)  і  відтак  підлягали  переходові  о  [...]  >  і.  До  таких  форм  нале¬ 
жать  заспокойся  (Загребельний  1972),  кой  ‘витівай’,  озбройся ,  тим- 
часом  як  у  частіше  вживаних  словах  чергування  й  надалі  зберігається: 
стій ,  бійся  (пор.  куйся  —  Няґ.  1758),  дій,  напій  ‘дай  напитися’,  подвій. 
У  деяких  формах  нечергування  запобігає  гомонімії:  пор.  вислов  проти 
вислів  та  напій ,  що  означає  як  ‘дай  напитися’,  так  і  ‘питво’. 

ав).  Усічені  імена:  Пронь,  Троць ,  Кость ,  Федь  проти  Прокіп ,  Трохим , 
Костянтин ,  Федір  відповідно. 

б) .  Слова  з  доданим  складом.  Це  явище  рідкісне.  Проте  прикметною 
є  та  обставина,  що  коли  воно  все-таки  трапляється,  то  поява  нового 
голосного  не  впливає  на  голосний  у  попередньому  складі:  напри¬ 
клад,  у  формі  по  кімось  (Франко  1900),  на  взірець  по  кім ,  висту¬ 
пає  і,  а  +ро  котоз’  просто  не  існує. 

в) .  Слова,  запозичені  у  XVIII  ст.  та  пізніше  з  польської  мови,  пере¬ 
важно  зберігають  польський  звук  о  (або  е)  навіть  усупереч  морфо¬ 
логічній  мотивації,  що  зумовлюється  наявністю  і  в  морфологічно 
однотипних  питомих  словах,  наприклад,  у  прикметниках  на  -пур 
безпечний ,  істотний ,  побожний ,  притомний ,  потворний ,  грунтовний , 
згодний  ‘ладний’  (проти  питомого  згідний  ‘відповідний’),  коштовний , 
оздобний ,  тощо  (пол.  Ьегріесгпу ,  ізШпу,  роботу,  рггуіотпу,  роШоту, 
£тп£ошпу ,  г&одпу,  коз&ошпу,  огйоЬпу)  проти  регулярних  питомих  форм 
типу  рівний ,  бунтівний ,  тощо;  в  іменниках  чол.  роду  крок,  коц,  вирок , 
д:ов,  гоголь ,  тор  ‘колія’,  момот  ‘заїка’,  а  також,  можливо,  зойк,  забобон 
і  скот  ‘худоба’;  та  в  деяких  ізольованіших  із  морфологічного  погляду 
словах  —  на  кшталт  конче,  парость ,  словник ,  творчий  (пол.  Шогсгу ), 
вельми ,  осьмачка  й  можливо  також  однаковий  {тюл.)есіпакощ)  тощо. 
Усі  вони  контрастують  із  давнішими  запозиченнями  з  польської 
(до  XVII  ст.?),  де  відбувалася  зміна  о  (с)  >  і,  як,  приміром,  у  слові 
С7ШС  (пол.  5^05  ІЗ  НІМ.  5£о/?)  ТОЩО. 

Те  саме  стосується  слів  чеського  походження,  чи  то  вже  при  їх 
запозиченні  посередничила  польська  мова  {гойний),  чи  ні  {оЬог  ‘та¬ 
бір’  —  наприклад,  Вірм.  1621;  прапор).  Важче  пояснити  вживання  о 
в  дієслові  гойдати  (але  пор.  ггдавка  ‘гойдалка’  на  південь  віді  Львова), 
іменниках  скойка  (давн.  укр.  зкоіька)  та  сойка.  Перші  два  з  цих  слів 
мають  у  польській  мові  дуже  обмежене  вживання  (лише  в  діалектах, 
куди  вони  легко  могли  потрапити  з  української  мови),  а  третє  висту¬ 
пає  у  формі  зо)ка.  Слова  гойдати,  як  здається,  за  середньоукраїнських 
часів  ще  не  було,  а  відтак  це  мусить  бути  новочасне  утворення  від 


59.2  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


921 


вигуку  гой  ~  гойда ;  проте  слова  скойка  та  сойка  не  могли  зазнати  впли¬ 
ву  з  боку  якогось  вигуку 

г) .  У  запозиченнях  із  російської  спостерігається  регулярне  збереження 
о  (е):  соболь ,  строк ,  лось,  повторний ,  пристойний ;  те  саме  й  у  скла¬ 
дених  словах  типу  паровоз ,  діловод  та  в  недавніх  поетизмах  (на  кшталт 
заводь  ‘затока',  післягрбззя  —  Жиленко  1965);  сюди  ж  належать,  мож¬ 
ливо,  сож,  пбйма  (також  пійма),  капость  (із  ц.  сл.  та  рос.  пакость  — 
унаслідок  метатези). 

ґ).  Запозичення  з  румунської:  ізвбр  ‘ущелина;  потік'  (але  паралельно 
звір :  звору),  імовірно  також  моторний  (наприклад,  Котляр.  1798)  — 
з  рум.  І2С0Г,  таЬиг  ‘дорослий’  (якщо  друге  слово  не  походить  від  лат. 
таіигиз),  але  пор.  діал.  (Заліщики)  непіт  ‘небіж'  з  рум.  пербі.  Тур. 
копака  ‘зупинка',  звідки  назва  річки  Конка,  засоційовано  зі  словом 
кінь,  але  це  не  призвело  до  появи  тут  звука  і. 

Щоправда,  в  говірках  чужомовні  слова  можуть  бути  допасо¬ 
вані  до  української  моделі  чергування  (наприклад,  у  надсянських  — 
дбхтір  ‘лікар’,  гбнір;  у  берестейських  —  півний  ‘певний’  з  по п.решпу). 

д) .  Модель  чергування  о  ( е )  :  і  не  знаходить  застосування  в  досить 
численних  новотворах  ХУІІІ-ХХ  ст.,  особливо  в  префіксальних  від¬ 
дієслівних  іменниках  з  нульовим  суфіксом  на  кшталт  переор,  затор, 
розкбп  (Мушкетик  1971),  пронос  та  ін.;  в  іменниках  жін.  роду  перед 
суфіксом  -п’  ( а )  типу  возовня,  льодовня,  борня,  діал.  (Полтавщина) 
зводні  ‘плітки’  та  ін.;  у  прикметниках  на  - пуг у  типу  невтомний, 
самотній  (також  самітний ),  салотопний  та  ін.  (так  само  в  деяких 
інших  прикметниках  і  прислівниках,  наприклад  колько,  вільготна  жін. 
рід  —  Свідзинський  1931;  хіхотлйву  ак.  одн.  жін.  роду  —  Мороз  1971); 
у  другому  елементі  складених  іменників,  наприклад:  хлібороб,  злорбб, 
купинос  (бот.)  —  проти  ломиніс  (бот.),  —  а  також  у  їхньому  сполуч¬ 
ному  голосному,  наприклад  водойма  (так  само  в  префіксальних  утво¬ 
реннях:  підойма,  здбйма ),  голбмша  ‘голий  ячмінь',  первбспи  ‘перший 
сон',  первовзір,  медозбір  тощо. 

В  усіх  цих  типах  слів,  знаних  із  давніших  часів,  фігурує  і,  на¬ 
приклад:  в  іменниках  чол.  роду  —  перегін,  причіп,  вихід;  у  прикметниках  — 
чарівний,  зарібний;  в  іменниках  на  - п\а )  —  хідня,  катівня;  у  другому  еле¬ 
менті  складених  слів  —  стравохід,  водостік:,  у  сполучному  голосному  — 
дривітня,  макітра1 2, роггтра  ‘різновид  пилки',  сухівря  ‘холодна  їжа',  гідро¬ 
нім  Міхідря  (1667:  Мікисігеа),  куріпка  та  ін. 

Зайве  й  казати,  що  існують  також  дублети,  в  яких  уживан¬ 
ня  о  (е)  або  і  є  факультативним:  наприклад,  дозор  ~  дозір,  підкоп  (напри- 


1  Варіант  сійка,  представлений,  наприклад,  у  словнику  Желехівського  (1886),  —  то, 
вочевидь,  лемківська  форма. 

2  Пор.  макітру  ак.  одн.  (Довгал.  1737). 


922 


593  Зсуви  в  чергуванні  о,е  :і 


клад,  Винниченко  1915)  ~  підкіп  та  ін.;  сюди  ж  можна  віднести  усталену, 
хоча  й  невмотивовану  дистрибуцію  в  протиставленні  топоніма  Конотоп 
і  гідроніма  Конотіпка. 

Перелічені  вище  факти  свідчать,  що  з  XVIII  ст.  чергування 
о  ( е ) :  і  зробилося  непродуктивним,  а  непередбачуваність  дистрибуції 
форм  з  о  ( е )  та  з  і  посилилася.  Хоча  це  чергування  пов’язується  з  пев¬ 
ними  морфологічними  категоріями,  в  жодній  із  них  воно  не  застосовується 
консеквентно.  Це  підточувало  цілість  частини  слів  і  словоформ,  де  було 
розвинулося  таке  чергування  (див.  59.3). 


3.  УНЕДІЙСНЕННЯ  ЧЕРГУВАННЯ  о,  е :  і 

Сила  слів,  де  за  середньоукраїнських  часів  було  чергування  о  (е) :  і,  пізніше 
його  втратили,  внаслідок  чого,  як  правило,  на  всі  форми  поширився  звук 
о  (або  е).  Досить  часто  цьому  сприяли  контакти  з  іншими  слов’янськими 
мовами  (польською  та/або  російською),  в  інших  випадках  такий  процес 
проходив  в  українській  мові  самостійно  —  але  цілковито  розрізнити  оби¬ 
два  варіанти  здебільшого  неможливо.  Натомість  сторонній  вплив  легше 
виокремлюється,  коли  йдеться  про  церковнослов’янську  мову. 

На  ранніх  стадіях  переходу  о  та  е  в  і,  допоки  ця  зміна 
мала  характер  позиційної,  а  артикуляторна  й  акустична  відстань  між 
первісними  о  та  в  й  зміненими  6  та  е  залишалася  незначною,  особ¬ 
ливої  протидії  відображенню  цього  явища  в  церковних  текстах,  як  зда¬ 
ється,  не  було;  відтак  у  багатьох  із  них  віднаходяться  і  “новий  ять”, 
і  зміна  о  >6.  Коли  ж  відстань  між  о  та  е  у  відкритих  складах  і  їхніми 
рефлексами  в  закритих  складах  стала  помітнішою,  церковний  мово- 
вжиток  цю  звукозміну  відкинув.  Нових  звуків  стали  цуратися  в  церков¬ 
ній  вимові,  про  що  переконливо  свідчить,  зокрема,  зникнення  “нового 
ятя”  з  пізніших  церковних  пам’яток.  Євтимієва  реформа  церковно¬ 
слов’янської  мови,  а  згодом  і  її  Мелетіїв  перегляд,  покликані  надати 
церковнослов’янській  мові  до  якоїсь  міри  універсального  статусу  (в  межах 
православного  слов’янського  світу),  мали  в  ґрунті  речі  той  самий  вектор 
дії.  Далі  (починаючи  з  часів  Петра  І)  русифікація  церковнослов’янської 
мови  ще  більше  посилила  цю  тенденцію.  Чимало  слів  із  таких  очищених 
церковних  текстів  потрапили  також  в  усну  мову,  внісши  в  неї  форми  з  о 
та  е.  Натомість  варіанти  з  і  (або  з  іншими  рефлексами  —  в  залежності 
від  діалекту)  в  дотичних  словах  віднаходяться  у  старих  пам’ятках  та 
в  діалектах,  або  ж  —  коли  йдеться  про  нормативний  мововжиток  —  у  їх¬ 
ніх  маргінальних  формах,  але  аж  ніяк  не  в  базових.  Це  стосується  насам¬ 
перед  таких  слів: 


59.3  Зсуви  в  чергуванні  о,е  :і 


923 


*  *  *  Бог  і  похідні  від  нього  божник,  божба,  Богдан,  бодай  —  зі  сполучення 
Бог  дай  (два  останні  слова,  мабуть,  запозичено  з  польської);  але  сліди 
старішої  форми  з  і  зберігаються  у  словах  спасибі,  пробі  та  далебі 
(зі  сполучень  спаси  Біг,  про  Біг  і  пол.  сІа-Іі-В6§  ‘як  Бог  дасть’),  а  також 
біте  (з  Біг  мені  [свідок])  та  небіжчик.  Приклади  з  пам’яток:  бшжьства 
ген.  одн.  (Бер.  Напк.  XIV  ст.)^  б'Ьгдай  (Довгал.  1736),  Бугь  (Няґ.  1758), 
далибу,  спасибу  (Некраш.  1796),  биг  (Грам.  Павл.  1826),  Біг  (Гатцук  1861, 
Леся  Українка  1910).  Поновленню  о  могло  трохи  посприяти  прагнення 
уникнути  гомонімії  з  дієсловом  біг; 

закон  —  але  гуц.  закін  ‘причастя’;  пор.  закпіть  (Бер.  Напк.  XIV  ст.), 
ЗАюргь  (Няґ.  1758); 

собор  —  пор.  собіцуь  (Гр.  1674,  Мукачево),  соборь  (Осадца  1876); 
ковчег  —  пор.  кигсчєгодіь  інстр.  одн.  (Бер.  Напк.  XIV  ст.); 
престол  (наприклад,  Леся  Українка  1909); 
пророк ; 

притвор  (у  церкві); 

потоп  —  але  в  говірках  на  південь  віді  Львова  потіп; 

народ  —  але  діал.  наруд  (сер.  закарп.)  і  нарід  (Наддністрянщина);  пор. 

нАрудь  (Няґ.  1758),  народ  (Лозинський  1849),  нарід  (Франко  1900); 
поборник  ‘оборонець,  прибічник’  —  пор.  повчирниісь  (Бер.  Напк.  XIV  ст.); 
кроткий  ‘тихомирний’; 

можливо,  також  меч  (якщо  це  слово  не  виводиться  від  *тьсь)  тощо. 

Із-поміж  нецерковнослов’янських  слів,  де  перейнято  (в  запози¬ 
ченнях)  або  наново  запроваджено  о  ( е ),  можна  назвати  такі: 
морський  —  пор.  мюрьскьіи  ном.  мн.  жіи.  роду  (Бер.  Напк.  XIV  ст.); 
можна,  а  також  заможний  (обидва  слова  —  полонізми);  пор.  міжно 
на  Берестейщині;  певну  роль  у  цьому  випадку  могло  відіграти 
прагнення  зафіксувати  відмінність  від  коренів  зі  звуковим  складом 
тіг,  що  фігурують  у  прислівнику  заміж  чи  прийменнику  між ; 
орний  —  пор.  бойк.  вірний  {вірне  поле  —  Франко  1900);  певну  роль  тут 
могло  відіграти  прагнення  зафіксувати  відмінність  від  прикмет¬ 
ника  вірний; 

квочка  —  пор.  бойк.  і  закарп.  квгчка; 

безводний  —  але  гідронім  Безвідна  (сточище  Дінця),  на  безвідді  (Леся 
Українка  1908),  діал.  (Полтавщина)  тиховід  ‘тиха  річечка’,  віднйця 
‘місце  для  відер  із  водою’,  гідронім  Гниловід,  гідронім  Гниловідська, 
гідронім  Безвідний  (гуц.);  із  другого  боку  —  прудковод  ‘бистрінь’ 
(Волинь,  Полтавщина,  Черкащина,  Дніпропетровщина,  Херсон¬ 
щина);  тут  мало  вплив  прагнення  зафіксувати  відмінність  між 
коренями  юосі-  {вода)  та  юосі-  :  иій-  {водити :  вивід); 

Польща ,  польський  —  пор.  пудских  (Покр.  записи  після  1651,  Фричка), 
діал.  (лемк.)  Пільща,  пільский,  спільска  ‘по-польському’; 
бобер  —  пор.  зах.  укр.  бібр  {<  ЬоЬгь),  топонім  Бібрка; 
бездольний  ‘безталанний’  —  хоча  ще  в  середині  XIX  ст.  занотовано  фор¬ 
му  бездільний  (у  думі,  співаній  О.  Вересаєм  та  І.  Кравченком);  тут 

3  У  Бер.  Напк.  звук  о  позначається  літерою  (див.  21.2). 


924 


59.3  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


могло  відіграти  певну  роль  прагнення  зафіксувати  відмінність  від 
кореня  -дії-  ( діл  ‘долина’); 
уродливий ; 

олійна  —  хоча  вівця  (!); 

роздолля  ‘рівнина’  (наприклад,  Кравців  1948); 

діал.  год  ‘рік’  (Полтавщина,  Харківщина)  проти  тогід  ‘торік’  (Закарпат¬ 
тя)  —  пор.  гуд  (Покр.  записи  1742,  на  південний  захід  від  Рахова; 
також  Няґ.  1758) 4  тощо. 

Утрата  форм  із  і  була  масовою  в  Ген.  мн.,  де  більшість  три¬ 
складових  іменників  не  мають  чергування  о  (е) :  і  { затока :  заток)  —  особ¬ 
ливо,  якщо  в  їх  складі  є  суфікси  -оЬ-,  - оі -,  -еі-  {хвороба: хвороб, чеснота : 
чеснот ,  тенета :  тенет ,  але  робота :  робіт ;  пор.  крлсипгь  —  Бер.  Напк. 
XIV  ст.);  і  те  саме  спостерігається  в  багатьох  двоскладових  іменниках 
{оса :  ос,  сова :  сов  тощо),  особливо  з  наголосом  на  передостанньому  складі 
{площа :  площ, рожа : рож  тощо).  Частіше  вживані  слова  краще  зберігають 
і  (наприклад,  школа :  шш;  пор.  також  нога :  ніг  проти  тринога :  триног). 

У  випадку  прикметників  чергування  о  {е) :  і  на  велику  міру 
зійшло  нанівець  через  вихід  з  ужитку  коротких  форм,  але  навіть  у  тих 
із-посеред  них,  які  збереглися,  чергування  зникло:  пор.  готів  (Котляр. 
1798)  проти  суч.  укр.  готов  (наприклад,  Кобилянська  1904,  Винничен- 
ко  1928).  Воно  вигубилося  геть  у  групі  прикметників  типу  козій,  які 
в  середньоукраїнській  мові  цілком  сподівано  мали  звук  і  (або  якийсь 
із  його  попередників)  поза  формою  ном.  одн.  чол.  роду:  наприклад, 
байрак  Оокод'Ьй  проти  в  БАЙрАку  СокудЬмт*  лок.  (Полт.  1675),  кузяя 
ном.  одн.  жін.  роду  (Андр.  1699).  У  говірках  форми  з  і  зберігаються 
й  досі  —  ба  навіть  можуть  поширюватися  й  на  ном.  одн.  чол.  роду:  лемк. 
Біжий  ‘Божий’,  гсізій,  іуц.  Кізі  Улоги  (назва  гори),  бук.  Кізя  ~  Кізія  (гідронім), 
закарп.  (Межилаборець  —  Свидник)  Матка  Біжа  ‘Богоматір’. 

*  *  *  У  дієсловах  четвертого  класу,  що  втратили  в  мин.часі  суфікс  -п{и)-, 
звук  о  мають  не  лише  сох  чи  здох,  де  кореневий  склад  міг  містити  ь, 
але  й мок,  де,  поза  всяким  сумнівом,  не  було  нічого  іншого,  крім  о5; 
пор.  засіп  мин.  час  чол.  роду  від  - сопти  (Квітка  1834). 

З  дієслівного  префікса  рго-  чергування  о :  і  усунено  цілком 
{пробратися,  промчати),  а  з-поміж  іменників  і  залишково  зберіга¬ 
ється  лише  в  двох:  прірва ,  прізвище;  натомість  Квітка  ще  1834  р.  вжи¬ 
вав  і  у  формі  прійшов  ‘минув’. 

Як  показано  вище,  досить  часто  поновленню  звука  о  (або  е) 
сприяло  прагнення  уникнути  гомонімії,  яка  в  українській  мові  після 
злиття  в  один  звук  і  голосного  е  й  голосних  о  та  е  (в  закритих  складах) 
раптово  набула  поширення.  Словотвірні  засоби  також  використовува- 


4  Для  Закарпаття  див.  Дзендз.,  мала  1 10. 

5  Незвичайне  водностайнення  могло  відбутися  також  у  формі  ґен.-лок.  двох 
(див.  51.2-3). 


59.3  Зсуви  в  чергуванні  оуе:і 


925 


лися  з  тією  самою  метою:  наприклад,  від  словосполуки  без  грошей , 
замість  сподіваної  форми  'Ьегкгізз’а  з’являється  іменник  безгрошів'я , 
оскільки  безгрішшя  вже  раніше  було  утворене  від  словосполуки  без 
гріха.  Однак  поновлення  о  ( е )  аж  ніяк  не  обмежується  випадками 
гомонімії  й  пояснюється  причинами  загальнішого  характеру  —  склад¬ 
ністю  системи  чергувань  і  частим  браком  синхронічної  мотивації  для 
появи  (або  непояви)  і,  надто  з  огляду  на  те,  що  зв’язку  з  якоюсь  однією 
морфологічною  категорією  тут  теж  не  було.  Утім,  такий  зв’язок  у  будь- 
якому  разі  не  міг  бути  зреалізований  консеквентно,  оскільки  поряд 
із  випадками  застосованого  чергування  майже  скрізь  віднаходилися 
слова,  оминуті  ним. 

Ізсуви  на  користь  і  траплялися  рідше.  У  сучасній  українській 
мові  до  них  належить  одна  чудна  тенденція,  започаткована,  мабуть, 
у  XIX  ст.,  що  призводить  до  впровадження  і  в  позиції  перед  сполукою 
губний +7:  харків'янин ,  львів'янин ,  ластів'я  (наприклад,  Драч  1972), 
кім'ях.  Оскільки  єра  тут  ніколи  не  було,  то  бракувало  й  передумов  для 
заміни  о  на  і,  але  наявність  7  (вторинного,  посталого  в  XV  ст.,  — 
див.  38.2)  після  губного  уможливила  потрактування  цих  двох  приголос¬ 
них  як  скупчення  —  чим  і  узасаднено  появу  і. 

Звук  і  набув  загального  поширення  також  у  здрібнілих  формах 
другого  ступеня,  утворених  від  форм  першого  ступеня:  так,  від  слів 
кістка ,  кіска  (де  був  єр  —  *коз(ька,  *  колька)  пішли  форми  кісточка , 
кісонька ,  де  слабкого  єра  після  першого  складу  не  було.  Те  саме,  мабуть, 
трапилося  в  посилювальному  суфіксі  -ізіп’к-,  який  виступає,  приміром, 
у  прикметнику  білісінький  замість  очікуваного  +-езіп’к -,  хоча  в  цьому 
випадку  не  виключений  також  вплив  двоскладової  гармонії  голосних. 
Первісне  регулярне  чергування  збереглося  у  словах  без  значення 
здрібнілості:  кітва :  котвйця. 

Часом  траплялися  переходи  від  нечергування  до  чергування: 
наприклад,  одою  ґен.  одн.  (Ключ  1695)  замість  звичного  взірця  олія :  олії; 
у  випадку  слова  кмін :  кміну  ~  кмону  (літ.  укр.  кмин )  цей  зсув  набув  дещо 
більшого  поширення,  а  в  слові  хрін :  хрону  вігг  є  загальноприйнятим 
(дггв.  32.9).  Подекуди  і  впроваджено  замість  єра  або  замість  нульо¬ 
вого  голосного:  загумінки  (історично  поправна  форма:  загуменків  ґен. 
мн.  —  Антоненко-Давидович  1963),  супірник{ Франко  1900  —  літ.  укр. 
суперник ),  вугіль  ~  вугілля  (пор.  #годєм  інстр.  одн.  Вірші  Кл.  Зин.  1690), 
та,  вочевидь,  стогін :  стогону  (пор.  ст.  ц.  сл.  г#д\ьно,  сжпьрьншсь,  жгдь, 
стенати;  див.  також  44.4). 

У  малочастотних  словах  чергування  о  (е) :  і  в  індивідуальному 
вжитку  інколи  ігнорується  на  користь  і:  проміні  (Стефаник  1897),  негіді 
‘непотребу’  (Кравців  1948),  в  крутгжі  (там  само),  вісі  ггом.  мгг.  (Загре- 
бельний  1972),  міці  ген.  одн.  (Стефанович  1937,  Андієвська  1972)  тощо. 

Прояви  послабленггя  позицій  чергування  о  (е) :  і  є  особливо  оче¬ 
видні  в  деяких  говірках,  що  коїггактують  з  іншими  слов’янськими  мова¬ 
ми,  де  такого  чергування  немає.  Наприклад,  на  Старобільгцині  зафіксо¬ 
вано  факультативне  паралельне  вживання  форм  гость  ~  гість ,  вольний  ~ 
вільний ,  а  в  багатьох  випадках  відбулося  цілковите  поновлення  о: 
кончати ,  потом ,  коз  ґен.  мн.  тощо.  У  Добруджі  деякі  слова  вживаються 


926 


59.4  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


лише  з  о  ( воск :  воску ,  той :  тою),  інші  лише  з  і  ( пхір  ‘тхір’ :  пхіра,  духід 
‘прибуток’ :  духіду).  Схожі  явища  були  віднотовані  на  Берестейщині, 
в  районі  Заліщиків  та  на  Полтавщині.  Щоправда,  аж  такий  ступінь 
розкладу  непритаманний  більшості  говірок  та  літературній  україн¬ 
ській  мові.  Тут  чергування  о  ( е ) :  і  підпадає  під  обмеження  щонайперше 
в  маловживаних  словах  і  словоформах.  Однак  продуктивним  воно  не 
залишилося  ніде.  Хоча  воно  підтримується  звичаєм  та  певними  морфо¬ 
логічними  зв’язками  в  багатьох  словах,  їх  кількість,  одначе,  не  зростає. 


4.  ПРИГОЛОСНІ  ПЕРЕД  ЗВУКОМ  І,  ПОСТАЛИМ  ІЗ  О 

Розхристаність  у  чергуванні  о  ( е ) :  і,  спричинена  втратою  його  первісної 
фонетичної  мотивації  та  неконсеквентністю  нової  морфологічної  мотива¬ 
ції,  мала  ще  один  побічний  ефект.  Хоча  троє  давньоукраїнських  голос¬ 
них  е ,  е  (в  закритих  складах)  і  о  (так  само  в  закритих  складах)  злилися 
в  один  звук  і,  подекуди  збереглася  відмінність  між  звуком  і,  посталим 
із  е  або  е ,  з  одного  боку,  та  звуком  і,  посталим  із  о,  з  другого.  Інколи  ця 
відмінність  запобігала  гомонімії.  Йдеться  про  пом’якшення  приголосних 
у  позиції  перед  звуком  і  першого  типу  та  їх  непом’якшення  перед  і  другого 
типу:  у  словах  діл  ‘справ’  і  діл  ‘долина’,  тік  ‘плинув’  і  тік  ‘гарман’,  діяти 
та  дійсно ,  що  походять  відповідно  від  сіеіь  і  йоіь,  іекіь  і  іокь ,  сіеуаґі  та 
йо-ізіьпо ,  вимова  початкового  приголосного  була  неоднакова:  [(Тії]  проти 
[сііі],  [Рік]  проти  [гік],  [(Ту \аіу  проти  [сіу]$ио. 

Це  розрізнення  охоплювало  лише  зубні  приголосні,  в  чому  й  по¬ 
лягала  одна  з  причин  його  слабкості.  Серед  інших  причин  можна  назвати 
часткове  помішання  розмаїтих  моделей  із  чергуванням  та  без  чергування 
(як  висвітлено  в  59.2-3),  а  також  —  головне  —  вплив  польської  й  особливо 
російської  мови,  де  немає  опозиції  за  твердістю/м'якістю  перед  і.  До  то¬ 
го  ж  після  переходу  у  >  і  на  початку  слова  (див.  52.7)  з'явилася  можливість 
перетворення  у  на  алофон  і;  проте  ця  можливість  не  могла  зреалізуватися, 
доки  всі  приголосні  перед  у  лишалися  твердими  (за  винятком  хіба  що 
т.  зв.  прикметників  “м’якої"  групи)  при  наявності  опозиції  за  твердіс¬ 
тю/м’якістю  перед  і.  Унедійснення  цієї  опозиції  перед  і  відкривало  б  шлях 
до  злиття  і  та  у  в  одну  фонему,  внаслідок  чого  набір  голосних  фонем 
скорочувався  б  із  шести  до  п’яти.  Таким  чином,  відмова  від  опозиції  між 
зубними  приголосними  перед  і  за  твердістю/м’якістю  тягла  б  за  собою 
подвійне  спрощення:  на  фонетичному  рівні  таким  робом  досягалася  б  од¬ 
норідність  артикуляції  приголосних  у  цій  позиції,  на  фонематичному  — 
скорочення  системи  голосних.  Щоправда,  вади  в  такому  варіанті  еволюції 
теж  були.  Фонематична  опозиція  за  твердістю/м’якістю  поширилася  б  на 
іубні  приголосні,  які  її  нині  не  мають,  бо  в  такий  спосіб  довелося  б  віддзер¬ 
калити  різницю  в  їх  вимові  перед  у  та  перед  і,  наприклад,  у  словах  мир 


59.5  Зсуви  в  чергуванні  оуе:і 


927 


і  мір  ґен.  мн.,  бик  і  бік  тощо.  Ще  одне  ускладнення  внаслідок  такої  зміни 
полягало  б  у  різкому  зростанні  кількості  гомонімічних  слів  і  словоформ 
та  в  легшому  помішанні  різних  типів  чергувань.  Крім  того,  з'явилися  б  чис¬ 
ленні  випадки  чергування  твердих  і  м'яких  приголосних  у  коренях, 
як-от  [сГ]£/ :  [сі ]оІи  тощо. 

Саме  за  такої  складної  та  внутрішньо  суперечливої  ситуації 
й  розпочався  процес  утрати  опозиції  за  твердістю/м'якістю  зубних  перед 
і  (на  користь  повсюдного  м'якшення),  який  охоплював  дедалі  нові  говірки. 
Географічні  межі  тих  діалектних  зон,  де  названа  опозиція  зберігається, 
і  тих,  де  її  втрачено,  точно  не  відомі.  З  наявних  свідчень  начебто  випливає, 
що  картина  є  досить  строката  й  часто-густо  мозаїчна,  але  в  цілому  число 
таких  говірок  упродовж  останнього  століття  зростає. 

Непом'якшення  приголосних  перед  і  <  о  переважає  в  західно- 
лемківських,  закарпатських  (центральних  і  на  захід  від  річки  Топла)  говір¬ 
ках  (у  цьому  випадку  йдеться  про  позицію  перед  й),  у  північних  говірках, 
що  мають  і  (тобто  головно  в  західнополіських),  на  Волині,  на  півночі 
Поділля  та  поблизу  Умані  —  Черкас,  Лисавета  й  Переяслава,  а  також 
у  центральній  частині  Полтавщини,  приблизно  в  межах  зони,  окресленої 
лінією  Миргород  —  Нові  Санжари  —  Полтава  —  Миргород.  Натомість  по¬ 
м’якшення  приголосних  у  цій  позиції  частіше  спостерігається  на  Закар¬ 
патті  між  річками  Топла  та  Лабірець,  у  бойківських  і  гуцульських  говірках 
(тією  мірою,  якою  в  останніх  представлений  звук  і  <  о),  на  Покутті  та 
Буковині,  на  півдні  Поділля  6 ,  на  Лубенщині  та  в  степових  говірках.  Обидва 
варіанти  віднаходяться  в  наддністрянських  говірках,  а  в  Добруджі  спо¬ 
стерігаються  хитання  між  ними.  Хоча  ще  не  всі  білі  плями  на  мапі  злік¬ 
відовані,  вочевидь  можна  говорити  про  три  головні  центри  інновації: 
бойківсько-покутський,  степовий  та  ще  один  невеличкий  на  Лубенщині. 
У  степовій  зоні  ця  інновація  здогадно  може  бути  пов’язана  з  російським 
впливом,  у  бойківсько-покутській  —  із  тамтешнім  інтенсивним  тяжінням 
до  м’якшення  (див.:  55.2,  55.4). 

У  літературній  українській  мові  в  позиції  перед  і  <  о  донедавна 
вважалося  бажаним  непом’якшення  */,  і  і  п,  а  також  —  меншою  мірою  — 
І,  з  і  г.  Утім,  із  1969  р.,  в  рамцях  загальної  політики  наближення  україн¬ 
ської  мови  до  російської,  припоручається,  навпаки,  їх  пом'якшена  вимова. 


5.  ПІДСУМКОВА  ЗАВВАГА 

Як  випливає  з  аналізу,  представленого  в  59.2-4,  у  сучасній  українській 
літературній  мові  щодо  чергувань  із  і  спостерігається  потрійна  неврів¬ 
новаженість,  яка  стосується  засяіу  чергування  о,  е :  і,  пом’якшення  чи  не- 

6  Для  південної  частини  Поділля  ізоглосу  подає  Пера,  мапа  III. 


928 


59.6  Зсуви  в  чергуванні  о,е  :і 


пом’якшення  приголосних  перед  і  <  о  та  фонематичного  статусу  у.  Усі 
ці  три  проблеми  навзаєм  пов’язані  між  собою.  Загальна  тенденція  на  сього¬ 
дні,  як  здається,  полягає  в  тому,  щоб  застосовувати  чергування  о,  е :  і  лише 
у  словах  із  високою  частотою  вживання,  приналежних  до  певних  мор¬ 
фологічних  категорій,  та  поширювати  м’якшення  на  всі  приголосні  пе¬ 
ред  і  незалежно  від  його  походження,  наслідком  чого  має  бути  ліквідація 
фонемного  статусу  у.  Однак  робити  якісь  прогнози  було  б  ризиковано. 


6.  ЕВОЛЮЦІЯ  ДИФТОНГІВ  У  ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКОМУ  НАРІЧЧІ 

Дифтонгічна  вимова  в  північноукраїнському  наріччі  слабшає  (йдеться 
про  дифтонги  на  місці  отаев  закритих  складах  та  на  місці  е  —  як  пра¬ 
вило,  лише  під  наголосом;  щодо  ранішої,  датованої  XV  ст.,  монофтонгізації 
дифтонгів  у  ненаголошених  складах  —  див.  20.4  і  32.4).  Цю  тенденцію 
можна  простежити,  починаючи  з  кінця  XVIII  ст.  Імовірно,  в  деяких  місце¬ 
востях  цієї  зони  вона  оприявнилася  ще  раніше,  але  точніше  з’ясування 
хронології  процесу  внеможливлюється  непозначенням  дифтонгічності 
на  письмі  (див.  45.11). 

Первісні  дифтонги  належали,  слід  гадати,  до  типів  ио  та  іе  7, 
тобто  були  спадні,  з  переходом  від  високого  до  середнього  піднесення  та 
від  закритішої  до  відкритішої  вимови,  що  у  випадку  огубленості  означає 
її  послаблення.  На  потвердження  можна  навести  той  факт,  що  обидва  ці 
дифтонги  ще  й  дотепер  мають  більше  поширення,  ніж  інші,  ба  й  перева¬ 
жають  у  зоні  північного  наріччя,  взятій  у  цілому  Крім  того,  це  припущення 
пасує  до  зреконструйованої  нами  моделі  акцентуації  в  протоукраїнських 
діалектах:  звуки  о,  е  та  е ,  що  з  них  розвинулися  сьогоднішні  дифтонги, 
як  виглядає,  мусили  мати  спадну  акцентну  криву.  Щоправда,  на  Східному 
Поліссі  широко  розповсюджені  дифтонги  з  компонентами  приблизно 
однакової  сили  ( ио ,  іе),  які  можуть  бути  не  менш  давніми  від  решти. 

Завдяки  докладнішим  спостереженням  і  замірам  удалося  з’ясу¬ 
вати,  що  типовий  північноукраїнський  дифтонг  відрізняється  від  моно¬ 
фтонга  не  тривалістю,  а  більшою  інтенсивністю,  найвищий  ступінь  якої 
припадає  на  кінцеву  фазу  першого  компонента.  Коли  йдеться  про  ио , 
жоден  компонент  не  збігається  повністю  зі  звичними  и  та  о,  оскільки 
обидва  вони  трохи  зміщені  вперед  (іі,  о)  й  артикуляція  перековзає  з  пер¬ 
шого  на  другий  поступово  (Брахнов). 

Обидва  ці  дифтонги  чітко  протиставлялися  іншим  елементам 
системи  вокалізму  вже  тим,  що  то  були  єдині  дифтонги;  один  від  одного 
вони  відрізнялися  наявністю  або  браком  лабіалізації.  Допоки  один  ви- 


7  Менша  літера  в  позначенні  дифтонгів  відтворює  їх  слабший  складник. 


59.6  Зсуви  в  чергуванні  оуе:і 


929 


мовлявся  з  округленими  губами,  а  другий  із  неокругленими,  відмінність 
зберігалася.  Цим  створювалися  широчезні  можливості  варіювання  арти¬ 
куляції  без  утрати  ними  самототожності.  Зсуви  могли  стосуватися  або 
притиску,  або  місця  артикуляції.  У  першому  випадку  йшлося  про  перехід 
від  спадного  до  рівного  або  висхідного  типу:  ио~ио~ мо,  іе~іе  ~  .е.  Зміни 
такого  ґатунку  в  деяких  локальних  говірках  поширилися  на  обидва 
дифтонги.  Зміщення  місця  артикуляції  лише  незначною  мірою  заторкнуло 
неоіублений  дифтонг  (типу  іе),  який  виявився  щодо  цього  досить  стійким. 
Натомість  оіублений  дифтонг  у  багатьох  місцевостях  зазнав  переходу 
в  ие~ие  й  далі  в  иу~ иу.  Отже,  як  не  зважати  на  локальні  відхилення, 
сьогодні  два  первісні  дифтонги  представлені  такими  основними  ва¬ 
ріантами:  іе ,  іе ,  .е;  иоУ  ио,  мо,  ие>  ие ,  иу,  иу ,  ба  навіть  —  нехай  нечасто  —  й6 
(район  Путивля;  можливо,  й  частина  Берестейщини). 

Монофтонгізація,  якщо  вона  наступала,  то  полягала  звичай¬ 
но  в  утраті  слабшого  компонента:  іе>  і,  .е  >  е ,  ио>иу  ио  >  о,  ие>  и ,  ие  >  е , 
иу  >  и,  иу  >  у.  У  деяких  місцевостях  слабший  компонент  перетворювався 
на  приголосний,  а  саме  ие  >  Vе\  зіоіь  >  зіиі  >  зіие1  >  зіиеІ  >  зЬоеІ  (літ.  укр. 
стіл).  Отже,  наслідком  еволюції  огубленого  дифтонга,  як  правило,  не  була 
поява  звука  і;  якщо  цей  останній  віднаходиться  в  північному  наріччі,  то 
здебільшого  через  вплив  зовнішнього  чинника,  тобто  південних  говірок. 

Викладені  вище  основні  лінії  еволюції  північноукраїнських 
дифтонгів  нині  є  досить  певно  з’ясовані.  То  є  підсумок  досліджень,  започат¬ 
кованих  іще  Потебнею  та  Михальчуком,  які  тривали  багато  десятиріч 
і  сягнули  свого  вивершення  в  аналітичних  і  синтетичних  працях  Ганцова, 
Курило,  Курашкевича  та  Назарової  (якщо  згадувати  лише  найвидатніші 
здобутки).  Щоправда,  досі  не  зроблено  узагальнення  в  питанні  впливу 
попереднього  приголосного  на  якісні  зміни  дифтонга  (наприклад,  після 
губних  дифтонг  іе  в  деяких  говірках  перетворився  на  уе,  давши  при 
монофтонгізації  у:  літо  проти  мира  ‘міра’). 

У  середньоукраїнських  пам’ятках  дифтонгічність  вимови  на 
письмі  ніяк  не  позначалася.  Безперечно,  в  багатьох  випадках  за  буквою 
“у”  стоїть  звук  иоу  а  за  буквою  “и”  —  звук  іе;  однак  їх  перехід  в  ие  та  в  и, 
як  і  перехід  в  і,  приховується  вжитком  незмінних  літер.  Через  це  перебіг 
еволюції  залишається  невловним  для  дослідника.  Щойно  з  кінця  XVIII  ст., 
коли  з’явилося  зацікавлення  описом  діалектів,  існують  більш-менш  кон¬ 
кретні  вказівки  щодо  географічного  поширення  різних  дифтонгів  та  їх 
рефлексів,  —  і  щойно  з  середини  XX  ст.  вимальовується  більш-менш  пов¬ 
ний  образ  цього  явища. 

Найкраще  дифтонги  збереглися  на  Східному  Поліссі.  Серед  них 
переважають  ио  та  іе  (або  іго,  іе),  але  віднаходяться  так  само  й  ио  та 
У  південній  та  східній  частинах  цієї  зони  (тобто  поблизу  Нової  Басані, 
Борзни,  Батурина  та  Путивля)  трапляються  також  типи  иеУ  ие  та  иу. 
Монофтонгізація,  якщо  вона  має  місце,  у  випадку  огублених  дифтонгів 


930 


59.6  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


дає  и  або  у,  натомість  і  поширюється  не  внаслідок  внутрішньої  еволюції, 
а  ззовні  (тобто  з  південних  говірок).  Наприкінці  XVIII  ст.  зона  вимови 
типу  кип 9  ‘кінь'  на  півдні  сягала  Лубенщини  (Шафонський  1786),  а  ди¬ 
фтонги  в  середині  XIX  ст.  були  засвідчені  в  Баришполі  та  на  північ  від 
Переяслава,  цебто  в  районах,  де  тепер  уживається  і;  натомість  сьогодні 
дифтонги  південніше  від  лінії,  що  проходить  приблизно  через  Остер  — 
Козелець  —  Ніжен  —  Борзну  —  Кролевець  —  Глухів,  не  трапляються,  і  на 
їх  місці  в  закритих  наголошених  складах  переважають  у  8  (як  рефлекс  о) 
та  і  (як  рефлекс  е).  Про  первісну,  значно  більшу  зону  поширення  пів¬ 
нічних  рефлексів,  що  її  південна  межа  проходила  південніше  від  Лубень, 
сьогодні  свідчать  застиглі  форми  з  у  та  и  на  тлі  переважно  вживаних 
форм  із  і  (наприклад,  пидождй  ‘зачекай'  у  мові  українських  осадників 
в  Амурському  краї  на  Далекому  Сході,  які  переселилися  туди  з  централь¬ 
ної  частини  Полтавщини)  й  особливо  збереження  о  та  е  в  ненаголоше- 
них  складах.  У  деяких  застиглих  діалектних  словах  і  словоформах  можна 
віднайти  також  конкуренцію  монофтонгів  и  та  у  в  ролі  рефлексів  оіуб- 
леного  дифтонга.  Наприклад,  у  Пухівці  (на  Десні,  поблизу  Броварів) 
за  рефлекс  о  в  наголошених  закритих  складах  звичайно  править  у  ( етил 
‘стіл’),  але  в  прийменнику  пуд  ‘під’  то  є  и.  У  деяких  пам'ятках  кінця 
XVIII  ст.  це  діалектне  помішання  віддзеркалено  безсистемним  ужитком 
різних  монофтонгів  на  місці  огубленого  дифтонга  (наприклад,  Суплика 
кін.  XVIII  ст.  містить  форми  пість,  вільно  тощо  проти  бюгь,  вюнь  тощо  — 
пор.  літ.  укр.  піст ,  вільно ,  Бог ,  він). 

У  середньополіській  зоні  між  Дніпром  і  Случчю  переважає 
дифтонг  ио  (у  понизов'ї  Прип’яті  —  мо),  але  західніше  (Сарни  —  Дубро- 
виця)  та  деінде  в  межиріччі  Случі  та  Стиру  можна  подибати  йу ,  йе 
та  похідний  від  нього  яе  (з  перетворенням  першого  складника  дифтонга 
на  приголосний):  $&>е/‘стіл’,  кюеп’  ‘кінь’.  Той  самий  рефлекс  віднаходиться 
в  говірках  українських  сіл  на  захід  і  південь  від  Воронежа  (Яндовище, 
Шумейки,  Латине  поблизу  Землянська),  які  були  заселені  в  XVII  ст.  ви¬ 
хідцями  з  Середнього  Полісся.  Звідси  можна  видобути  вказівку  хроно¬ 
логічного  характеру:  дифтонг  ие  на  захід  від  Случі  вже  існував  у  середині 
XVII  ст.  щонайпізніше.  Монофтонгізація  дифтонгів  у  Середньому  Поліссі 
проходила  по-різному.  Найбільшого  поширення  набув  рефлекс  у  ( етил , 
кинь),  що  охоплює  доволі  широку  південну  смугу  говірок  від  Луцька  че¬ 
рез  Рівне  —  Новоград- Волинський  —  Житомир  аж  до  районів,  розташо¬ 
ваних  на  північ  від  Києва  (де  на  протилежному  березі  Дніпра  він 
з'єднується  з  аналогічною  смугою  довкола  Східного  Полісся).  У  централь¬ 
ній  і  північній  частинах  Рівненської  обл.,  а  також  навколо  Чорнобиля  (пів- 


8  Найліпшу  мапу  для  всієї  північноукраїнської  зони  подає  Назарова  в  збірнику 
«Полесье»,  виданому  Інститутом  слов’янознавства  АН  СРСР  (М.,  1968,  с.  99).  Часткові 
мали  опубліковані  Ф.  Жилком  у  ВДВЯ  (с.  28)  та  —  якісніший  варіант  —  у  ПРДН  х  (с.  14). 


59.6  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


931 


ніч  Київської  об л.)  переважає  и  (стул,  кунь).  Рефлекс  у  вигляді  е  {стел, 
кень)  спостерігається  на  меншій  території  (приблизно  від  Радомишля 
до  Іванкова  та  Димера,  тобто  західніше  та  північніше  від  Києва),  а  рефлекс 
у  вигляді  о  —  в  поодиноких  анклавах  (поблизу  Олевська  в  Житомирській 
обл.  та  поблизу  Зимовища  на  північному  окраї  Київської  обл.).  Якщо  ж  го¬ 
ворити  про  дифтонг  переднього  ряду  (неогублений),  то  за  його  рефлекс 
тепер  переважно  править  голосний  і. 

Утрата  дифтонгів  найдалі  зайшла  на  Західному  Поліссі,  мабуть, 
унаслідок  участі  переселенців  із  півдня  в  залюдненні  цього  краю.  Типовим 
рефлексом  дифтонга  іе  тут  виступає  голосний  і,  а  дифтонга  о  в  наголоше¬ 
них  закритих  складах  —  голосний  у.  Щоправда,  на  Берестейщині  це  та¬ 
кож  може  бути  и  та  й,  а  поблизу  Пружан  ио  (що  переходить  в  и),  тим- 
часом  як  деінде  на  північ  від  Прип’яті  ще  й  досі  віднаходяться  ио  (що 
переходить  в  о)  та  -  залишково  —  і9.  Далеко  краща  доля  судилася 
дифтонгам  на  Західному  та  Північному  Підляшші,  де  й  дотепер  поши¬ 
рені  ио ,  мо,  ие ,  иу ,  иу ,  а  в  деяких  селах  —  навіть  иа. 

Вагомою  підставою  монофтонгізації  дифтонгів  у  північно¬ 
українському  наріччі  була  вже  сама  їх  ізольованість  у  системі  голосних. 
Шукати  слід  не  причин  їх  монофтонгізації,  а  причин  їх  такого  тривалого 
збереження,  бо  в  ґрунті  речі  вони  могли  бути  щонайбільше  тимчасовою 
реакцією  на  занепад  єрів.  При  цій  нагоді  можна  згадати  притаманний 
північноукраїнському  наріччю  консерватизм,  хоча  тоді,  певна  річ,  аргу¬ 
менти  утворюватимуть  зачароване  коло:  північноукраїнським  говіркам 
властивий  консерватизм,  бо  вони  довго  зберігали  дифтонги;  і  навпаки  — 
вони  довго  зберігали  дифтонги  через  свій  консерватизм.  Так  чи  так,  упа¬ 
дає  в  очі,  що  монофтонгізація  дифтонгів  найдалі  зайшла  в  порубіжних 
місцевостях  північноукраїнської  діалектної  зони,  де  існували  контакти 
з  носіями  південних  говірок.  Це  стосується  як  діалектної  смуги  вздовж 
південної  межі  північного  наріччя,  так  і  Західного  Полісся,  куди  пере¬ 
селенці  з  південноукраїнських  теренів  почали  напливати  ще  в  XIII  ст. 
Ті  північні  говірки,  що  не  зазнали  зовнішнього  втручання,  зберегли  свої 
дифтонги,  можливо,  через  їх  напруженішу  артикуляцію.  Пришвидше¬ 
ний  розклад  дифтонгів  у  ХІХ-ХХ  ст.  можна  тлумачити  як  наслідок  по¬ 
жвавленого  контактування  з  чужостороннім  елементом,  у  зв’язку  з  чим 
застій  був  подоланий. 

Отже,  якщо  пересуви  в  самих  дифтонгах  уже  були  доконаним 
фактом  щонайпізніше  на  початку  XVII  ст.,  то  жодних  свідчень  моно¬ 
фтонгізації  на  Східному  та  Середньому  Поліссі  до  XVIII  ст.  немає;  на  За¬ 
хідному  Поліссі  це  явище  могло  датуватися  давнішою  добою  (ба  навіть 
набагато  давнішою)  —  з  огляду  на  перемішання  людності. 

9  Див.  ДАБМУ  мали  34  і  35  —  хоча  в  них,  на  жаль,  не  розрізнюються  ні  і  та  у ,  ні 
висхідні  та  спадні  дифтонги. 


932 


59.7  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


7.  ЗБІЖНОСТІ  МІЖ  ПІВДЕННИМИ  ТА  ПІВНІЧНИМИ  ГОВІРКАМИ 


У  висліді  монофтонгізації  дифтонгів  у  північному  наріччі  виникла  низка 
разючих  збіжностей  з  альтернатами  о  та  е  в  деяких  південноукраїнських 
говірках:  скажімо,  у  <о  в  південній  смузі  північних  говірок  нагадує  звук  у, 
що  виступає  як  альтернат  о  в  гуцульських  говірках;  й  <  о  на  Берестей¬ 
щині  на  вигляд  є  тотожний  зі  звуком  й,  який  чергується  з  о  в  центральній 
частині  Закарпаття;  и  <  о  на  півночі  Сумської  обл.  скидається  на  и  <  о, 
що  його  подибуємо  в  частині  лемківських  і  закарпатських  говірок.  Най- 
типовіший  південноукраїнський  рефлекс  о  (тобто  і)  на  півночі  трапляєть¬ 
ся  нечасто,  та  все  ж  і  він  віднаходиться  в  південній  частині  Берестейщини. 
У  випадку  е  та  е  збіги  є  ще  очевидніші,  оскільки  їхнім  рефлексом  на 
півночі  найчастіше  буває  звук  і. 

Збіжності  спостерігаються  навіть  у  подробицях  дистрибуції: 
якщо  на  півдні  звук  і  був  перенесений  згодом,  десь  близько  XVII  ст., 
у  деякі  повноголосі  групи,  а  також  у  відкриті  склади  в  словах  із  випадним 
голосним  ( корова :  корівня ;  кінець ),  то  на  півночі  в  цих  типах  слів  з'являють¬ 
ся  рефлекси  дифтонгів  (наприклад,  коревня ,  батежок  поблизу  Димера, 
де  е  <  ие  виступає  як  альтернат  о). 

Усі  ці  збіги  й  покликали  до  життя  теорію  замінного  подовження 
та  наступної  дифтонгізації  довгих  о  та  е  по  всій  Україні  (див.  22.5).  Однак 
у  дійсності  ці  подібності  та  збіги  свідчать  не  про  єдність  процесів,  а  лише 
про  випадкову  збіжність  їх  результатів.  Еволюція  в  кожній  з  обох  зон 
ішла  власними  шляхами,  а  на  позір  однакові  рефлекси  на  півдні  та  на 
півночі  виникли  в  різний  час  і  через  різні  причини.  їхня  єдність  є  оман¬ 
лива,  а  єдина  всеукраїнська  лінія  розвитку  —  то  одна  з  вигадок  порів¬ 
няльно-історичного  мовознавства.  Докладнішим  дослідженням  джерел 
оприявнюється  засаднича  самостійність  еволюційних  процесів  на  півдні 
та  на  півночі.  На  півдні  зміни  проходили  в  такому  основному  напрямку: 

о  >  и  >  й  >  і; 

на  півночі  ситуація  була  строкатіша,  але  у  спрощеному  вигляді  її  можна 
представити  так: 


При  цьому  варто  пам'ятати,  що  всі  рефлекси  після  стадії  о  існують 
і  дотепер. 


59.7  Зсуви  в  чергуванні  о,е:і 


933 


Якщо  брати  схожість  рефлексів  на  півночі  та  на  півдні,  то  тут 
ідеться  про  їх  пізнє  (часткове)  об’єднання,  якому  передувала  цілком  від¬ 
мінна  проміжна  фаза: 


північна  еволюція  (як  показано  вище) 
південна  еволюція  (як  показано  вище) 


*  и  (У У  йУ  і) 


Це  нагадує  інше  об’єднання,  що  відбулося  в  південноукраїн¬ 
ських  говірках,  у  переважній  більшості  яких  тепер  існують  однакові  аль¬ 
тернати  о  та  е ,  тобто,  як  правило,  —  і  ( бік :  боку  так  само,  як  піч :  печі), 
хоча  ця  тотожність  знов-таки  є  результатом  пізнього  об’єднання,  оскільки 
звук  і  <  е  постав  значно  раніше,  ніж  і  <  о,  й  обидва  процеси  мали  різну 
природу  й  проходили  незалежно  один  від  одного. 

Історія  альтернатів  е  та  о  в  українській  мові  є  дуже  повчальна 
й  може  слугувати  як  пересторога  мовознавцям  проти  застосування  самого 
лише  порівняння  у  відриві  від  дослідження  джерел,  що  віддзеркалюють 
історичний  процес  у  справжньому  розмаїтті  дрібних  подій. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

Див.  вибрану  бібліографію  до  розділів  21,  22,  33  та  45,  до  якої 
можна  додати: 

1.  Кигазгкіехуісг  V/.  «Кафуагп^'зге  2]а\УІзка>іє2уко\УЄ  гизкіе 

ау  £\уагасЬ  ті^сігу  Вивієш  і  Капущ».  Зргашогсіапіа  То\уаг2узі\уа 
Каико\УЄ£о  \¥агз2а\узкіе§о  31  (1938).  \Уаг5га\уа,  1939 
(розділ  III). 

2.  Леков  И.  «Омонимията  в  малоруски  език  от  фонологично 
гледиште».  Годиіиник  на  историко-филологически  факультет, 
Софийски  университет,  37,  1941. 

3.  Приступа  П.  «Тверді  і  м’які  приголосні  перед  і  в  українській 
мові».  ДБ  5, 1955. 

4.  Філіппова  Г.  «Деякі  особливості  вокалізму  говірок  Прилуч- 
чини  Чернігівської  області».  НЗ  Харківського  педагогічного 
інституту  25, 1957. 

5.  Солонська  Г.  «До  вивчення  українських  говірок  Воронежчи- 
ни  та  їх  зв’язку  з  іншими  діалектами  української  мови». 

О.  О.  Потебня  і  деякі  питання  сучасної  славістики.  X.,  1962. 

6.  Брахнов  В.  «До  акустичної  характеристики  північноукраїн¬ 
ських  дифтонгів».  Питання  експериментальної  фонетики. 

К.,  1963. 


934 


59.  Зсуви  в  чергуванні  о,е  :і 


7.  Лєиєшкова  О.  «Про  м’якість  в  українській  мові  (на  матеріалі 
говірок)».  Фонологический  сборник.  Донецк,  1968. 

8.  Лєпєшкова  О.  «Про  нове  пом’якшення  приголосних  перед  і 
в  сучасній  українській  літературній  мові».  Фонологический 
сборник.  Донецк,  1968. 

9.  Ага§/опко\\'а  А.  «И^а§і  о  геПеквасЬ  зато^Ьзкі  о 

\у  роНЛтошо-гасЬосІпісЬ  £и/агасЬ  ЬіаІогизкісЬ».  50г  21,  1972. 


60.  ПЕРЕСУВИ 

В  ЧЕРГУВАННЯХ  ПРИГОЛОСНИХ 

(ЧАСТИНА  2) 


1.  Загальні  завваги .  935 

2.  Чергування  зубних  у  дієсловах  четвертого  класу .  936 

3.  Поодинокі  порушення  моделей  чергувань .  938 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

Середньоукраїнській  добі  було  притаманне,  серед  іншого,  усунення  деяких 
чергувань  приголосних.  Підґрунтя  цих  процесів  схарактеризовано  в  50.1. 
Означена  тенденція  тривала  й  надалі  у  XVIII  ст.  та  пізніше.  Ці  пізніші 
звукозміни  мали  місце  в  говірках,  і  хоча  деякі  з-поміж  них  охопили  доволі 
велику  територію,  усе  ж  до  літературної  мови,  за  нечисленними  винят¬ 
ками,  вони  не  потрапили,  попри  те  що  часом  віднаходяться  в  якихось 
художніх  текстах. 


936 


60.2  Пересуви  в  чергуваннях  приголосних  (частина  2) 


2.  ЧЕРГУВАННЯ  ЗУБНИХ  У  ДІЄСЛОВАХ  ЧЕТВЕРТОГО  КЛАСУ 

Від  часу  спрощення  скупчень  приголосних,  що  містили ]  (VII- VIII  ст.  — 
див.  3.6-8),  у  дієсловах  четвертого  класу  існувало  чергування  зубних 
із  середньопіднебінними:  середньопіднебінні  з’являлися  на  місці  зубних 
у  1  ос.  одн.  теп.  часу,  в  “пасивних”  дієприкметниках  на  -епу],  в  імен¬ 
никах  на  - епп’а ,  утворених  від  цих  дієприкметників,  та  в  ітеративних 
формах:  ходити :  ходжу ,  крутйти :  кручу ,  носити :  ношу ,  лазити :  лажу ,  — 
і  так  само:  ходжений ,  кручений ,  ношений  і  лажений  —  ходження,  кручення  — 
походжати ,  накручувати  тощо. 

Утрата  цих  чергувань  —  передовсім  у  1  ос.  одн.  —  спостеріга¬ 
ється  у  трьох  діалектних  зонах:  на  Середньому  та  Західному  Поліссі  (при¬ 
близно  між  Овручем  і  Ковелем),  на  півночі  Слобожанщини  (в  районі  Сум) 
та  на  цілому  південному  сході  України  на  південь  від  приблизної  лінії 
Вінниця  —  Черкаси  —  Полтава  —  Харків,  з  “апендиксом”,  що  захоплює 
Чернівці,  тобто  буковинсько-покутську  діалектну  зону  \  В  усіх  цих  говір¬ 
ках  1  ос.  одн.  має  вигляд  ходю ,  крутю ,  носю,  лазю  тощо;  у  випадку  діє¬ 
прикметників  такої  консеквентності  бракує,  але  в  ітеративних  дієсловах 
знов-таки  досить  регулярно  виступають  форми  на  кшталт  накрутювати , 
облазювати  тощо.  Разом  усі  перелічені  зони  охоплюють  приблизно  поло¬ 
вину  країни.  Поза  тим,  чергування  зубних  із  середньопіднебінними,  нехай 
тільки  у  випадку  щілинних  5  і  г,  облишено  на  Закарпатті  (західніше  від 
Уга):  просю  проти  хожу  ~  ходжу. 

Точна  хронологія  цієї  зміни  в  типі  чергування  (від  моделі  “зуб¬ 
ний:  середньопіднебінний”  до  моделі  “твердий  зубний:  пом’якшений  зуб¬ 
ний”)  невідома.  Таких  форм  не  вживає  полтавець  Котляревський  (і*  1838); 
не  є  вони  типовими  й  для  харків’янина  Квітки-  Основ’яненка  (ї  1843). 
Таким  чином,  цю  зміну  можна  здогадно  датувати  серединою  XIX  ст.;  од¬ 
наче,  коли  не  зважати  на  Полісся  й  Сумщину,  скидається  на  те,  що  вона 
спершу  виникла  в  степових  говірках  і  щойно  трохи  перегодом  заторкнула 
Південне  Поділля,  Полтавщину,  Харківщину  та  Вороніжчину.  Звідси  ви¬ 
пливає,  що  вона  могла  була  постати  раніше,  тобто  в  середині  XVIII  ст. 
Зрештою,  за  найдавніший  фактично  зафіксований  приклад  може  правити 
дієприслівникова  форма  розиздячися  ‘роз’їжджаючися’  у  Сам.  Вел.  1720. 

*  *  *  Таке  датування  не  спростовується  браком  форм  із  чергуванням  у  Мел. 
Смотр.  1619  та  Славин.  1642.  Смотрицький  у  своїй  граматиці  припору- 
чає  форми  1  ос.  одн.  на  кшталт  вдю  ‘не  сплю’,  гн'Ьздю  ‘гніжджуся’,  дождю 
‘дощу’,  сдєзю  ‘зрошую  слізьми’  й  навіть  б'Ьгю  ‘біжу’  (з  велярним).  У  Сла- 
винецького  фігурують  бдю,  рдюся  ‘червонію’,  Брдздю  ‘орю’,  ЩАСТЮ  ‘маю 


1  Див.  мапу  Марчук  у  збірнику  Українська  діалектологія  і  ономастика  (К.,  1964, 
с.  83),  часткові  мали,  подані  Закревською  в  УЛГ  (с.  120)  та  Лисенком  у  СГ  (с.  32),  пор. 
також  Ващенко,  мапи  9  і  10,  Оефа  (мала  уііі). 


60.2  Пересуви  в  чергуваннях  приголосних  (частина  2) 


937 


щастя’,  косю,  а  з  губними  також  купю  ‘накопичую’,  дроею  ‘розбиваю  на 
друзки’,  грємю  ‘гримлю’,  крвАвю  ‘кривавлю’,  толпю  ‘юрмлю’,  кипю  ‘киплю’, 
малію  ‘заворожую’.  Крім  того,  Славинецький  подає  пас.  дієприкмет¬ 
ник  угвоздє(н)  ‘прицвяхований’  та  іменники  опоясанїє  ‘оперезання’  та 
соижрдзєнїе  ‘міркування’;  пор.  також  смєрдю  (Оісііопагіит  1649)  та  в  піз¬ 
ніші  часи  густю  ‘згущую’,  мєрзюся  ‘відчуваю  відразу’,  чудюся  ‘чудуюся’ 
(Ів.  Макс.  1721)  тощо.  Повірити  в  автентичність  цих  форм  неможливо 
з  огляду  на  ту  безсумнівну  обставину,  що  всі  автори,  які  їх  уживають, 
були  пропаґаторами  церковнослов’янської  мови  і  більшість  із-поміж 
наведених  ними  дієслів  є  чужі  мові  говірній;  натомість  у  пам’ятках 
XVII  ст.,  що  стоять  до  говірної  мови  найближче,  скажімо,  в  Полт., 
Пирят.,  чи  в  будь-яких  інших  провінційних  актових  книгах,  таких  форм 
немає  зовсім.  У  дійсності  чудні  форми,  подані  Смотрицьким  і  Слави- 
нецьким,  узагалі  є  не  українські,  а  болгарські  (пор.  болг.  вадя  ‘виймаю’, 
излазя  ‘виповзаю’,  нося  ‘ношу’  тощо).  У  болгарській  мові  такі  форми 
фіксуються  з  XIII  ст.  Смотрицький  сплутав  їх  із  церковнослов’янськи¬ 
ми,  а  Славинецький  (та  ще  дехто)  пішли  його  слідами.  Наявність  цих 
форм  становить  інтерес  із  погляду  дослідження  джерел  граматики  Смо- 
трицького,  але  для  історії  української  мови  вони  нічого  не  важать. 

У  літературному  вжитку  форми  без  чергування  з’являються 
в  50-х  рр.  XIX  ст.  (ялозюсь  ‘маруджуся’  —  Гулак-Артемовський).  Регу¬ 
лярно  їх  уживав  Тобілевич,  що  період  його  діяльності  припадає 
на  1883-1907  рр.,  а  також  Кримський,  Винниченко  та  певною  мірою 
Стефаник.  Проте  нормативними  вони  не  стали.  У  писемній  мові  вони 
коли-не-коли  трапляються  (наприклад,  пакостю  —  Смолич  1936),  часті¬ 
ше  в  “непрямих”  формах:  ітеративних  дієсловах  (закусюючи  —  Драч 
1972,  вигніздювався,замісював  —  Загребельний  1972),  дієприкметниках 
та  віддієслівних  імеггниках  ( заочеретеної  —  Дрозд  1969,  поворсеним  — 
Драч  1972).  У  дійсності,  віддієслівні  імеггники  на  -епуе  (тішу  косіння), 
з  походження  праслов’янські 2,  якраз  і  могли  полегшити  постання  форм 
без  чергування  навіть  у  1  ос.  одн. 

Постання  форм  без  чергування  в  1  ос.  одн.  дієслів  четвертого 
класу  призвело  до  цілковитої  тотожності  основ  у  цій  формі  та  в  3  ос.  мн. 
Це  узгоджувалося  з  потрактуванням  осггов  на  губний,  де  така  тотож¬ 
ність  існувала  з  середини  XVII  ст.  (див.  38.7),  хоча  в  більшості  діалект¬ 
них  зон  унаслідок  зміщення  в  протилежний  бік,  тобто  не  через  відмову 
від  чергувангш,  а  навпаки  —  через  його  поширення  на  3  ос.  мн.  (люблю : 
люблять).  Та  все  ж,  незважаючи  на  відмінність  застосованих  засобів, 
і  там,  і  там  в  обох  дотичних  формах  була  досяпгута  тотожність  основ, 
і  стан  справ  з  основами  на  губний  міг  посприяти  (й  напевно  посприяв) 
відмові  від  чергування  зубних.  Щоправда,  відступ  у  часі  був  значний, 
чим  пояснюється  й  різниця  в  географічному  поширенні:  якщо  водно- 
стайнення  основ  на  губний  є  характерне  практично  для  всієї  країни, 
то  про  водностайнешгя  основ  на  зубний  цього  сказати  не  можгга. 


2  За  винятком  дієслів  четвертого  класу  (пор.  ст.  ц.  сл.  принесеним  проти  приношеним). 


938 


603  Пересуви  в  чергуваннях  приголосних  (частина  2) 


3.  ПООДИНОКІ  ПОРУШЕННЯ  МОДЕЛЕЙ  ЧЕРГУВАНЬ 

Як  показано  в  50.5,  випадки  збереження  велярних  у  незміненому  ви¬ 
гляді  перед  суфіксами  вищого  ступеня  порівняння  (-£-,  -із-)  та  перед 
суфіксами  присвійних  прикметників  датуються  ще  середньоукраїн- 
ською  добою.  Відтоді  число  порушень  традиційної  моделі  чергувань 
зросло,  хоча  частина  з-поміж  них  так  і  не  перетворилися  на  правило 
ні  в  літературній  мові,  ні  навіть  у  говірках.  Вони  мають  випадковий 
характер,  але  їх  наявність  важить  тим,  що  внаочнює  застарілість  чергу¬ 
вань  у  відповідних  категоріях.  Сюди  належать  такі  випадки: 

а) .  Суфікси  здрібнілості  та  збільшеності:  легенький ,  плохенький , 
довгенький.  З-поміж  здрібнілих  прикметників  то  є  єдиний  тип. 
Натомість  у  збільшених  прикметниках  форми  без  чергувань  радше 
становлять  виняток:  великенна  (Драч  1972). 

б) .  У  прикметниках  перед  суфіксами  -к-  та  -п-,  переважно  в  пое¬ 
тичних  оказіоналізмах:  громохкий ,  колихкйй  (Свідзинський  1931), 
непроникненний  (Лесич  1972). 

в) .  В  іменниках  перед  суфіксом  -ес\  наприклад,  у  деяких  назвах 
рослин:  глухець ,  довгець. 

г) .  Відмінювання  іменників  без  чергування  велярних  перед  і  в  дат.- 
лок.  одн.  (заперечувана  літературною  нормою,  але  дуже  поширена 
в  степових  говірках):  дочка :  дочкі.  Ця  ж  риса  віднаходиться  в  мові 
Сковороди,  але  тут  ідеться  радше  про  вплив  російської  мови,  ніж 
котроїсь  із  українських  говірок.  У  давніші  часи  випадків  нечергу- 
ваггня  в  іменниковій  відміні  практично  не  було  —  за  винятком  за¬ 
писів,  зроблених  чужинцями  (наприклад,  продала  Анни,  дочки  — 
Модц.  гр.  1494). 

Вагу  перелічених  вище  явищ  не  варто  переоцінювати.  Незважа¬ 
ючи  на  деякі  прояви  послаблення,  система  чергувань  приголосних  загалом 
зберігає  міцність  і  продуктивність,  що  зумовлено  як  традицією,  так  і  наяв¬ 
ністю  зв’язку  з  певними  морфологічними  категоріями.  Говорити  можна 
хіба  що  про  принагідне  “виламування”,  про  деякі  ознаки  нестійкості,  але 
аж  ніяк  не  про  всеохопну  кризу. 

Інший  вияв  означеної  нестійкості  —  це  оказіональний  ужиток 
чергувань  задля  створення  афективності.  Вже  сама  можливість  такої  моди¬ 
фікації  функцій  свідчить  про  певне  неусвідомлення  основної  (граматич¬ 
ної)  функції  чергування.  При  цьому  не  завжди  йдеться  про  явища  недавні. 
Декотрі  з  них  засвідчені  не  одне  століття  тому.  Це  не  повинно  дивувати. 
Чергування  приголосних  стали  надлишковими,  як  тільки  була  втрачена 
їх  фонетична  мотивація.  Це  можна  проілюструвати  такими  прикладами: 


*  *  *  а)  х~  8:  колисати -колихати,  можливо  й  хмереччя  ‘стяте  гілля’: 
смерека ; 

б)  і~с:з:  кіт  -  коцур :  кошеня  (хоча  коиур  може  бути  запозиченням 
із  пол.  косгиг-  косиг); 


603  Пересуви  в  чергуваннях  приголосних  (частина  2) 


939 


в)  г~г\  згага  <  *гкака  (пор.  рос.  жгу  ‘палю’)  —  вочевидь,  не  без  впливу 

асоціації  з  префіксом  г-\ 

г)  х~8  та  5 — особливо  часті  пересуви,  уґрунтовані  в  афектив¬ 

ному  забарвленні  звука*,  датованому  ще  праслов’янськими  часа¬ 
ми  (при  тому,  що  звук  і  є  його  регулярним  і  в  більшості  випадків, 
вочевидь,  найдавнішим  альтернантом):  косматий  ~  коіилатий\ 
смалити  ~  иімалити;  скребти  ~  шкребти  (щоб  виявити  прихова¬ 
ний  за  українським  і  давній  звук  5,  не  раз  буває  потрібне  зі¬ 
ставлення  з  іншими  слов’янськими  мовами:  шкарадний  —  рос. 
скаредньїй  ‘скнарий’;  шкаралупа  —  рос.  скорлупа\  шквара  —  рос. 
діал.  сквара  ‘вишкварка’,  білор.  скварка ,  шкрябати  —  рос.  скрестй; 
( до)шкулити  —  рос.  скулить  ‘скиглити’;  шмагати  —  рос.  смазать 
‘змастити’;  шмаркатий  —  рос.  сморкаться  ‘сякатися’;  шмарувати  — 
пол.  зтаготас,  шпиця  —  рос.  спйца  ‘спиця’;  шпориш  —  рос.  спорьій 
‘хуткий’;  зокрема,  звук  £  може  походити  й  від  префікса  $ь-, 
наприклад:  шворінь  —  пол.  шюггеп,  словац.  зюог,  шворка  —  пол. 
шогка;  шпиняти  —  рос.  пинать  ‘копати’;  крім  того,  сюди  може 
належати  штовхати  —  якщо  це  дієслово  походить  від  ($ь)іьІкаії  — 
пор.  рос.  толкать ;  можливо,  від  форми  такого  типу  походить 
і  прикметник  швидкий:  *8ь  +  тсІькь  ‘достатній,  щоб  на  мить 
побачити’  (хоча  ця  етимологія  не  є  певна);  щодо  хитань  — 
див.  61.2а. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 


Див.  вибрану  бібліографію  до  розділу  50. 


61.  РОЗМАЇТІ  ДРІБНІ  ЗМІНИ 
В  СИСТЕМІ  КОНСОНАНТИЗМУ 


1.  Загальні  завваги .  940 

2.  Переходи  між  підгрупами .  941 

3.  Переходи  в  підгрупах .  943 

4.  Зміни  асимілятивного  характеру .  945 

5.  Зміни  дисимілятивного  характеру .  945 

6.  Метатеза .  947 

7.  Ствердіння  звуків  і  г’  по  говірках  .  950 

8.  Діалектні  зміни  в  дистрибуції  її  V .  951 

9.  Утрата^*  у  позиції  наприкінці  складу .  951 


1.  ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ 

У  цьому  розділі  коротко  описуються  розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  кон¬ 
сонантизму  Вони  дуже  різняться  між  собою  характером  та  засягом.  Деякі 
з  них  мають  місце  в  поодиноких  словах,  деякі  в  невеличких  групах  слів. 
Ідеться  про  випадки  асиміляції,  дисиміляції,  метатези,  переходів  між  під¬ 
групами  та  в  межах  підгруп  приголосних,  а  також  про  деякі  правдиві 
звукозміни  з  обмеженим  ареалом  поширення.  До  цих  явищ  може  бути 


61.2  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


941 


застосована  загальновідома  Соссюрова  метафора  “мовний  порох”.  Не  раз 
характер  цих  змін  визначався,  принаймні  частково,  помішанням  слів  та 
народною  етимологією;  як  наслідок,  з’ясувати  в  кожному  конкретному 
випадку,  який  чинник  був  вирішальним  —  фонетичний  чи  семантичний, 
буває  важко  або  й  неможливо.  Для  більшості  з-поміж  них  хронологія 
процесу  на  сьогодні  невідома.  Через  це  їх  доводиться  розглядати  загальни- 
ково.  Нижче  всі  ці  зміни  розкласифіковані  —  для  зручності  —  в  основ¬ 
ному  за  фонетичними  критеріями.  Ретельніший  пошук  у  пам’ятках  евен¬ 
туально  може  зробити  реальним  повніше  з’ясування  їх  хронології. 


2.  ПЕРЕХОДИ  МІЖ  ПІДГРУПАМИ 

*  *  *  Загалом  переходи  між  чотирма  основними  підгрупами  українських  при¬ 
голосних  (губними,  зубними,  середньопіднебінними  та  велярними)  — 
то  явище  нетипове.  Та  інколи  вони  все-таки  відбувалися. 

а).  Середньопіднебінний :  зубний.  Повне  витіснення  звука  с  зву¬ 
ком  с  (як  у  північноросійських  говірках,  нижньолужицькій  мові 
тощо),  а  також  повне  витіснення  середньопіднебінних  зубними 
(с,  і,  і  >  с,  г,  5,  як  у  мазовецькому  та  багатьох  інших  діалектах 
польської  мови  [т.  зв.  мазуріння]  та  деінде)  є  в  цілому  чужі  укра¬ 
їнській  мові.  Мазуріння  зафіксовано  лише  в  одній  маленькій  пе¬ 
риферійній  говірці  в  північно-західній  частині  наддністрянської 
діалектної  зони  (т.  зв.  батюківська  говірка),  в  кількох  селах  на 
Підляшші  (Макарки),  на  Холмщині  та  в  Остурні  (Словаччина); 
цокання  —  в  розпорошених  селах  на  Берестейщині  (Малоритський, 
Березівський,  Дорогичинський  райони).  Діалектна  форма  ци  за¬ 
мість  літ.  укр.  чи  сюди  не  належить  (див.  3.10),  як  і  іменник  ціп , 
узятий  у  його  стосунках  із  дієсловом  чіпляти ,  де  чергування 
приголосних  зумовлено  ще  праслов’янським  чергуванням  голос¬ 
них:  оаі  >  е  (що  ним  спричинювано  другу  палаталізацію,  яка  да¬ 
вала  с)  та  еаі  >  і  (що  ним  спричинювано  першу  палаталізацію, 
яка  давала  с)  —  пор.  лот.  аіг-сірі\  каірі  ‘палиця’.  Форма  з  і  мусила 
була  дати  в  українській  мові  +сур -,  але  замість  того  вживається 
одиниця  іншого  походження  сер-  (наприклад,  причепити  <  лат. 
сарід :  серг  ‘(по)йняти’),  що  є  наслідком  поплутання  двох  сімей  слів. 
Нерегулярний  звук  с  містять  українські  слова  цурка  і  цур ,  що  їх 
відповідниками  в  російській  мові  виступають  чурка  і  чур.  Ці  оди¬ 
ниці,  найтиповіші  для  північноукраїнського  наріччя,  могли  бути 
запозичені  з  білоруської  мови,  де  в  говірках  цокання  існувало  ще 
за  давньобілоруських  часів.  Є  ще  певна  кількість  слів,  переважно 
діалектних,  у  яких  зубний  стоїть  замість  середньопіднебінного: 
півн.  укр.  міз-миз  ‘між’  (Сосниця,  Дубні),  зайворонок  (Борзна)  ~ 
зяйворонок  проти  літ.  укр.  між ,  жайворонок ;  ку-зьмірки  ‘піжмурки’ 


942 


61.2  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


(Лубні,  Куп’янка)  —  пор.  рос.  жмурки  (зажадаю  ‘мружу’  —  Пам- 
ва  Бер.  1623);  можливо,  й  зябра  —  пор.  рос.  жабрьі,  словац.  гіаЬга. 
Ці  форми  з  г  могли  були  постати  в  умовах  чергування  г :  г,  яке 
на  велику  міру  перестало  бути  вмотивованим.  Заміна  на  г’  від¬ 
бувалася,  мабуть,  до  ствердіння  середньопіднебінішх,  заміна  на  г  — 
після  нього. 

Хитання  £  ~  $  широко  репрезентоване  у  сполуках  цих  при¬ 
голосних  зі  звуками  т,р,  V  та  особливо  к :  скло  ~  шкло,  скоринка  ~ 
шкуринка ,  спиця  ~  шпиця ,  шворінь  ~  сворінь ;  окрім  того,  поряд  із  літ. 
укр.  шкаралупа ,  шкрябати ,  дошкуляти ,  навгипйньках ,  лушпа  \ 
шкіра ,  вишкварки ,  іимарувати  існують  просторічні  та  діалектні 
форми  зі  звуком  5  (пор.  скори  ген.  одн.  —  Ом.  Єв.  1608,  скурд  — 
Тупт.  1685).  Такі  дублети  з  варіюванням  5  аж  ніяк  не  є  винят¬ 
ковим  надбанням  української  мови.  Широкого  розповсюдження 
вони  набули  в  західнослов’янських  мовах.  їхнє  походження  — 
двоїсте:  варіанти  зі  звуком  і  почасти  вживаються  як  експресивні, 
а  почасти  є  наслідком  контактів  із  німецькою  мовою,  що  з-поміж 
різних  її  діалектів  одні  зберегли  зр ,  зі,  зк ,  а  інші  перемінилися 
на  зр ,  зі,  зк.  Щодо  слова  дошка  в  порівнянні  з  рос.  доска,  пол.  йезка 
тощо  —  див.  Іб.бвв.  Про  роль  афективних  чинників  у  заміщенні 
звука  5  звуком  і  —  див.  60.3. 

Нерегулярний  звук  с  у  слові  цебер  (<  *сьЬьгь,  відповідник 
лит.  кїЬггазг,  пор.  також  словац.  сІгЬег)  і  нерегулярний  су  слові  чинш 
(із  сер.  верх.  нім.  гіпз  ‘податок’)  постали  в  польській  мові,  звідки 
українська  їх  запозичила  вже  готовими. 

б) .  Велярний :  зубний.  Такі  переходи  є  дуже  рідкісні.  Якщо  дієслово 
копотіти  ‘дріботіти’  виводиться  від  *іороіііу  (літ.  укр.  тупотіти ), 
то  початковий  звук  к  тут  постав  за  умов  дисиміляції  з  наступним 
приголосним  і.  Щодо  дисиміляції  сі  і  і  у  дієслові  метикувати 
див.  36.3.  У  позиції  після  5  звук  к  фігурує  замість  первісного  і 
у  дієслові  пускати  (пор.  пустити).  То  є  ще  протоукраїнське  явище, 
що  віднаходиться  також  у  російській,  білоруській  і  болгарській 
мовах.  Його  спричинено  хибним  виведенням  від  форми  зі  звуко- 
сполукою  зс  (пор.  пол.  ризгсгас),  оскільки  зс  може  чергуватися 
як  із  зі,  так  і  з  зк  (див.  3.10).  Співгра  к :  і  у  словах  ласка,  ластитися 
та,  можливо,  ластівка  —  то  аналогічний  праслов’янський  процес, 
але  звук  к  тут  є  первинний,  а  і  —  вторинний. 

У  деяких  західнополіських  говірках  (Ковельгцина)  відбулася 
заміна  х’>з’  :  зЧЬа  ‘хіба’,  когиз’і  ‘кожухи’.  Тут  ідеться  про  ново- 
часне  повторення  доісторичної  другої  палаталізації,  але  поширю¬ 
ється  воно  тільки  гга  звук  х. 

в)  Губний :  зубний.  Такі  заміни  є  лише  позірними.  Поява  звука  І  на 
місці  V  у  слові  слобода  (пор.  зі  старішим  свобода,  від  початку  спорід¬ 
неним  із  займенником  свій)  —  то  наслідок  розподібненггя  двох  губ¬ 
них,  V  і  Ь.  Вочевидь,  ідеться  про  діалектний  дублет  ще 


1  Див.  мапу  21  (коментовану)  в  КДА. 


61.3  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


943 


праслов’янської  доби  (пор.  словац.  зІоЬосіа,  серб.-хорв.  зІоЬоАа). 
Схоже  розподібнення  ( V  —  р ),  нехай  пізніше  й  обмежене  в  геогра¬ 
фічному  поширенні  (уманською  говіркою)  —  це  форма  клапитися, 
утворена  від  квапитися. 

Оказіоналізмом  можна  вважати  ак.  одн.  с£нк#  замість  с£мк& 
у  Віршах  Кл.  Зин.  1690.  Вочевидь,  тут  відбулося  змішання  з  діє¬ 
словом  сунути.  Зубний  звук  п  заступлено  губним  т  у  слові 
чимчикувати ,  якщо  воно  виводиться  від  іменника  чепчик  (пор. 
також  почємчнкую  —  Довгал.  1736). 
г).  Губний : :/  Насправді  то  є  не  чергування  губного  (властиво,  V) 
з  у,  а  наслідок  утрати  V  перед  у.  ятір  <  р?аіїг;  пор.  рос.  вятер(ь)у 
пол.  ті^сіеі'г,  усі  —  з  лит.  сепіеііз;  так  само  від  [$’у)-]  виводяться 
й  діалектні  форми  типу  [$')\аіо  ‘свято’  (Переяславщина),  [$')\а1пу 
‘святковий’;  нарешті,  може  випадати  й  звук  у.  з’аіо,  гогй’апу 
в  переяславських  говірках  (літ.  укр.  свято ,  різдвяний), 
ґ).  Губний :  велярний.  Сюди  належать  два  випадки  заміни  V  ~  А: 
застрягати ,  одягати  (юдєгн&гь  чол.  рід  мин.  часу  —  Гадинк.  зб. 
1736)  —  пор.  застрявати  (Грінченко  1908),  одіво  ‘одяг’.  І  там,  і  там 
звук  V  є  вторинний,  позичений  із  дієслівного  суфікса  -яа-,  але  діє¬ 
слово  застрягати  мало  прикінцевий  звук  к  (<£)  у  корені  (пор. 
пол.  газіггцс  .'газіггсщі),  якого  не  було  в  дієслові  одягати  (ст.  ц.  сл. 
од'Ьти :  одеждж;  укр.  діти  ‘подіти’).  Хибним  застосуванням  правила 
чергувань  г:к  від  іменника  одежа  була  утворена  форма  *осІік 
(нині  одяг),  поширена  відтак  і  на  дієслово.  Сприятливі  фонетичні 
умови  для  такої  зміни  висвітлені  в  25.3є. 

Формальна  близькість  слів  згук  і  звук  має  вторинний  ха¬ 
рактер.  З  погляду  етимології,  між  ними  немає  нічого  спільного. 
Перше  виводиться  від  *2^)дкь  (пор.  ( д)звін ),  друге  —  від  гукати , 
початково  утвореним  від  вигуку  гуу  етимологічно  пов’язаного 
з  дієсловом  говорити. 

У  перекшталтуванні  деяких  із  поданих  слів  певну  роль  могла 
відігравати  дисиміляція.  Докладніше  про  дисиміляцію  —  див.  61.5. 


3.  ПЕРЕХОДИ  В  ПІДГРУПАХ 

Єдина  всеохопна  зміна  —  це  діалектне  (на  Закарпатті  між  Лабірцем 
та  Ужем)  спрощення  с>8,  яке  відбувалося  в  усіх  позиціях.  Інші  зміни 
в  межах  підгруп  заторкують  лише  поодинокі  слова. 
а).  Губні. 

аа)^~  т:  комизитися  проти  діал.  (Чернігівщина)  ковйзитися\  пор. 
пол.  котозіс  ‘гарцювати’,  укр.  кім'ях , 

цвинтар  з  пол.  степІаі~г  (сер.  лат.  соетеіепит ;  пор.  цминтирт*  — 
Фольварк  1606),  можливо  —  не  без  впливу  дисиміляційпого 
чинника  (розподібнення  носових  т  і  я);  пор.  протилежну 


944 


613  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


заміну  в  сер.  укр.  варлих  ‘однострій,  Ліберія’  (від  1551  р.)  з  пол. 
Ьапюа  ‘фарба,  Ліберія’; 

можливо,  угав  —  якщо  це  слово  походить  від  гамувати  (з  пол. 
Натошас)-, 

аб).Ь~т:  млинець  (пор.  мелю)  —  діал.  6 липець,  можливо,  запози¬ 
чене  з  російської  мови  (в  якій  наявність  звука  Ь  зумовлена  роз¬ 
подібненням  двох  носових  приголосних); 

діал.  (  Полтавщина)  хамло  ‘хмиз’  від  кореї шхаЬ-  (пор .хабуз  ‘бур’ян’, 
пол.  сНаЬаі \  словац.  скаЬіпа  ‘хворостина’. 

б) .  Зубні. 

ба) .  г~  І:  луна  —  діал.  (південь  Київщини,  Лубенщина) руна  (вжива¬ 
лося  Шевченком,  1837); 

діал.  (лемк.)  біргие  проти  літ.  укр.  більше  (пор.  вуршє  вьідт*  ус'Ьлгь 
с<ггь  ‘понад  вісімсот’  —  Няґ.  1758); 
чи  ізольоване  укр.  плигати  пов’язане  з  гак  само  ізольованим  рос. 
прйгать  —  неясно; 

міжрйнути'їз.лйнугпи  —  випадковий  значеннєвий  збіг  (перше  з  цих 
дієслів  виводиться  від  того  самого  кореня,  що  й  ріка,  рій  тощо; 
друге  споріднене  з  лйти\  отже,  з  ети  оологічного  погляду  вони 
є  різні); 

бб) .п~п':  на  Східному  Поліссі  зміна  п  :>п’  спостерігається  після 
голосних  переднього  ряду  в  прикінцевих  складах:  гривня  (пор. 
грьівніа  —  Вол.  Єв.  1571);  пеня  ‘нещастя’  (з  лат.  роепа  через  пол. 
репа  ‘штраф’);  піня  (пор.  літ.  укр.  піна)]  ба  навіть  струня  (зафіксо¬ 
вано  поблизу  Козельця)  проти  літ.  укр.  струна. 

в) .  Велярні  ( к~х ).  Заміна  к  на  х  являє  собою  афективний  засіб, 

закорінений  ще  в  праслов’янській  традиції.  З-поміж  українських 
слів  можна  назвати  просторічну  форму  хбвзатися  проти  літ.  укр. 
ковзатися ;  холоша  та  —  рідше  —  колоша  (пор.  болг.  клашнйк  ‘без¬ 
рукавка’),  але  звук  х  віднаходиться  також  в  інших  слов’янських 
мовах:  пол.  скоіозгпіе  ‘штанці’,  серб.-хор  з.  Ніасе  ‘штани’.  У  дієслові 
померхти  (наприклад,  померхли  —  Свідзинський  1929),  спорідне¬ 
ному  —  віддалено  —  з  іменником  морок,  форми  з  х  запозичено 
з  польської  мови  {гтіеггск  ‘сутінки’  тощо),  в  якій  цей  надпоправний 
звук  є  наслідком  реакції  на  діалектну  ЗЕукозміну  -х  >  - к . 

Зворотний  пересув  —  від  х  до  к  —  зафіксовано  в  деяких 
чужомовних  словах:  діал.  (бойк.)  кутор  ‘хутір’,  (півн.  бук.)  косен 
‘зиск’;  імовірно,  за  давніших  часів  —  корогва  (проти  рос.  хоруговь, 
пол.  скогсщіеш ,  болг.  хорьгва,  але  пор.  словац.  когйкео,  давн.  чес. 
когйкоа),  що  виводиться  від  монг.  огоуо  ‘знамено’;  слово  корогід 
не  є  українською  інновацією  стосовно  рос.  хоровод  ‘танок  у  колі’ 
(пор.  рос.  діал.  корогод,  білор.  карагод,  пол.  когошоії)  —  якщо  тільки 
всі  ці  форми  не  були  запозичені  з  української  мови.  У  деяких  бой¬ 
ківських  говірках  (район  Турки)  х  >  к  спостерігається  перед  і: 
сукший  ‘сухіший’,  тйкший  ‘тихіший’;  натомість  лекший  (<  лехший  < 
Іь£~)  уживається  ширше. 


61.4,5  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


945 


4.  ЗМІНИ  АСИМІЛЯТИВНОГО  ХАРАКТЕРУ 

Контактна  асиміляція,  застосована  вповні,  призводить  до  цілковитого 
ототожнення  двох  суміжних  приголосних;  посталий  унаслідок  цього 
довгий  приголосний  може  згодом  утратити  свою  довготу. 

Скупчення  йп  засимілювалося,  давши  пп ,  у  бойківських  і  гуцуль¬ 
ських  говірках,  частині  північнолемківських  і  закарпатських  (між  Лабір- 
цем  і  Боржавою):  онна  ‘одна’,  ннесь  ‘сьогодні’  (пор.  днесь)у ріпний  ‘рідний’, 
ступня  ‘колодязь’.  Дальше  спрощення  спостерігається,  наприклад,  у  сло¬ 
ві  кланя  ‘копа’  (Заліщики),  яке,  ймовірно,  виводиться  з  форми  *кІаеІп’а 
через  проміжну  фазу  *кІапп’а.  Див.  також  36.9. 

У  бойківських  говірках  трапляються  також  випадки  зміни  Ьт 
на  тт  ( оммапути )  та  тп  на  пп  (пор.  трунну  ак.  одн.  у  Льв.  Ставр. 
бр.  1595,  з  пол.  Ігитпа). 

Подібна  зміна  ( гі  >  II)  спостерігається  в  районі  Хуста;  умелла 
‘умерла’,  теллйця  ‘терлиця’. 

Аналогічно,  в  говірках,  поширених  на  південь  від  Прута,  а  також 
у  деяких  середі  іьозакарпатських  і  лемківських,  має  місце  зміна  з’с’  >  з’з’ 
з  дальшим  спрощенням  до  з*  {з):  пез’з’азпу]  ~  пез’ ату]  ‘нещасний’. 

Можливо,  такий  самий  перебіг  мала  й  зміна  -зі’  >  з 9  ( напась 
‘напасть’,  їсь  ‘їсть’)  у  говірках,  поширених  на  південь  від  Ужгорода. 

Часткова  контактна  асиміляція  могла  статися  у  слові  пампух , 
якщо  воно  походить  із  нім.  Р/аппкискепу  але  ймовірнішим  виглядає 
припущення,  що  асиміляція  відбулася  в  польській  мові  (ратриск ), 
яка  була  безпосереднім  джерелом  запозичення. 

У  деяких  бойківських  говірках  звук  к  наприкінці  слова  після  і 
змінюється  на  у.  порій  (:  порога ),  спій  (:  снігу).  Одначе  тут  не  йдеться 
про  уподібнення  к  до  попереднього  і;  ймовірніше,  спершу  відбулася 
втрата  -А,  а  відтак  —  із  морфологічних  причин  —  додано  /  адже  імен¬ 
ники  чол.  роду,  як  правило,  закінчуються  на  приголосний,  і  єдиний 
голосний,  можливий  у  цій  позиції,  —  то  -о. 

Дистантна  асиміляція  представлена  в  слові  залоза  (<  *геІега  — 
див.  9.4).  Мабуть,  вона  мала  місце  й  у  назві  озера  Кінбурнське ,  що  по¬ 
ходить  від  тур.  кіі  ‘глина’  +  Ьигип  ‘мис’. 


5.  ЗМІНИ  ДИСИМІЛЯТИВНОГО  ХАРАКТЕРУ 

а).  Губний  +  губний  розподібнювано  на  зубний  +  губний:  обніжок 
(<  *оЬтегок;  пор  .межа);  сер.  укр.  цкінбдам  (Вірші  Кл.  Зин.  1690)  з  пол. 
сутЬак  діал.  (Хорольщина)  ченбурити  ‘лупцювати’,  що  виводиться, 
мабуть,  із  пол.  сгаткиї  ‘орда;  наскок’  (тат.  дариї  ‘плюндрувати’); 

Не  так  часто  трапляється  дистантна  дисиміляція  типу  губний  + 
губний  >  велярний  +  губний  (наприклад,  пол.  ріекап  відтворено  з  по¬ 
чатковим  к-  у  прізвищі  Клебанов  чи  топонімі  Клебанка  (поблизу 
Гайнівки  на  Підляшші). 


946 


61.5  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


б) .  Зубний  +  зубний  розподібнювано  на: 

ба)  зубний  +  губний  або  губний+зубний:  сурма  (<  тур.  вита  ‘зур¬ 
на’);  курбелити  ‘здіймати  куряву’  (якщо  це  слово  походить  від 
хурделити,  з  заміною  к~х  —  див.  вище  61.3в)  —  пор.  хурделиця,  що 
виводиться  з  руи./игСипа  ‘буря’;  можливо,  й  гідронім  Чортомлйк, 
якщо  він  походить  з  тур.  фїеп  ‘відкритий  струмінь’  +  суфікс  Іїк. 
Несуміжні  зубний  +  зубний  розподібнено  на  губний  +  зубний  у  діал. 
(та  заст.)  прикметнику  хвабрий,  що  походить  від  ц.  сл.  храбрий 
(літ.  укр.  хоробрий)  та  в  іменнику  порон  (пор.  рос.  пором  ~  паром, 
пол.  р?от); 

бб)  велярний  +  зубний:  клунок  із  пол.  ІЇиток', 

бв)  зубний  +  середньопіднебінний  або /  можливо,  сюди  належить 
дієслово  розкуйовдити ,  якщо  воно  походить  із  *ки]й-,  утвореного 
за  допомогою  метатези  з  *киф —  результату  дисиміляції  в  киеіі- 
(пор.  пол.  кийіа  ‘пелех’,  словац.  кисіїаіу  ‘кудлатий’);  дистаптною 
дисиміляцією  пояснюється  форма  шерсть  (дави.  укр.  вьгзіь;  зах. 
лемк.  —  іще  й  дотепер  —  серст );  крім  того,  дистантна  дисиміляція 
(від  г)  та/або  асиміляція  (до  І)  могли  зумовити  появу  пізн.  сер.  укр. 
форми  лдтилєрія  (Сам.  Вел.  1720); 

бг)  два  однакові  зубні  розподібнювано  на  неоднакові.  Це  стосується 
гуцульської  зміни  п  +  п>г+п ,  нині  вже  нечинної  й  переважно 
наявної  в  прихованому  вигляді,  як  у  словах  баштарник  ‘старий 
смерековий  ліс’,  багорник  ‘дикий  розмарин’  —  пор.  баштан,  багн&, 
пор.  також  гідронім  Велниця,  похідний  від  форми  Вйнниця',  з-поза 
меж  цієї  зони  можна  назвати  форму  осельня  (Свідзинський  1934), 
що  походить  від  *(к)изеп(’)  +  п’а  (пор.  літ.  укр.  гусінь). 

в) .  Зімкнений  +  зімкнений  (включно  з  зімкнено-щілинними)  розподіб¬ 
нювано  на  зімкнений  +  щілинний  або  на  щілинний  +  зімкнений:  нишком 
(пор.  рос.  ничкбм  ‘долілиць’,  болг.  нйчком );  капшук  із  тур.-тат.  кардік 
‘калитка’;  діал.  корита  (пор.  коріима  —  Леся  Українка  1911,  коріием 
ген.  ми.  —  Франко  1900),  літ.  укр.  корчма. 

г) .  Велярний  +  велярний  розподібнювано  на  велярний  +  зубний  або  губ¬ 
ний  +  велярний:  глід  <  глогь  (пор.  рос.  глог  ‘кизил’,  пол.  &16§),  можливо 
через  асоціацію  з  дієсловом  глодати.  У  польському  слові  когйе£аг(Іа 
‘вартівня’  дисиміляція  (з  переосмисленням  прикінцевого  складу  як 
суфікса)  дала  жарґонову  форму  /игіїу&агпіа,  звідки  бойк.  бурдиґарня\ 
втрата  першого  звука  г  унаслідок  розподібнення  з  другим  звуком  г 
та  африкація  й  (>5)3  подальшим  знеголошенням  (>  с)  укупі  дали 
укр.  (жарґонове)  буциґарпя. 

ґ).  Можливо,  віддзеркаленням  дисиміляції  23  >  гсі’  є  діал.  (бойк.,  гуц., 
бук.-пок.,  закарп.)  дождівка  ~  дождянйк  ‘дощовий  черв’як’,  пор.  суч.  укр. 
дощ  із  давнішою  формою  СІ023. 

Щодо  взаємозв’язку  між  укр.  кметлйвий  і  рос.  сметлйвьій  не 
можна  сказати  нічого  певного;  але  ймовірніше  тут  ідеться  не  про  ди¬ 
симіляцію  ^ + і  >  к  +  і  (яка  була  б  безпрецедентною  й  унікальною),  а  про 
випадкову  схожість  двох  етимологічно  різ  них  слів,  що  з  них  кметлйвий 
виводиться  від  *кьтеіь  (як  у  болг.  кмет  ‘війт’,  серб.-хорв.  ктеі ‘ґазда’), 


61.6  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


947 


а  рос.  сметлйвьій  має  префікс  зь  та  корінь  теі-,  як  в  укр.  помітити 
тощо  (пор.  прикме(тл)  у  Славин.  1642). 


6.  МЕТАТЕЗА 

Випадки  метатези  трапляються  частіше,  ніж  поодинокі  (тобто  не  регу¬ 
льовані  загальними  правилами,  а  отже  й  необов’язкові)  форми  з  аси¬ 
міляцією  та  дисиміляцією. 

Контактна  метатеза  найчастіше  стосується  скупчень,  що  скла¬ 
даються  з  двох  сонорних  (включно  з  V ): 
шавлія  з  лат.  тІта\ 
жевріти  —  пор.  словац.  2егаілеі\ 

семряга  —  пор.  рос.  сермяга ,  пол.  зіегті?£а  (в  українській  мові  слово 
засвідчене  в  XVII  ст.:  сємряги  ном.  мн.  —  Полт.  1669,  семрАжкд  — 
Вірші  Кл.  Зин.  1690); 

діал.  гамлйк  ‘калмик’  (наприклад,  Мова  1883)  —  пор.  рос.  калмик ; 
діал.  (північна  частина  Київщини)  ковма  ‘різновид  паші’  —  пор.  коми , 
кім'ях, 

діал.  (Покуття)  жонва  —  літ.  укр.  жовна ; 

креимах  (наприклад,  Квітка  1834)  <  крем'ях  (така  метатеза  вможли¬ 
вилася  щойно  з  розщепленням  м’якості  губних,  тобто  з  середини 
XV  ст.  —  див.  38.2);  протилежний  напрямок  метатези  має  місце 
в  діал.  (північна  частина  Київщини) рев 'ях ‘гармидер’  із  пол.  щтаск. 
Не  так  часто  метатеза  трапляється  в  скупченнях,  що  складаються 
з  сонорного  та  несонорного: 
бондар  від  бддня ; 

можливо,  зикратий  (також  зікратий)  ‘банькатий’,  якщо  це  слово  спо¬ 
ріднене  з  іменником  зір  та  дієсловом  зиркати  (проте  пор.  22.3). 
Якоїсь  чіткої  тенденції  до  висхідної  чи  до  спадної  звучності  ці 
випадки  метатези  не  оприявнюють.  Скорше  можна  говорити  про  до¬ 
вільність  розташування  сонорних  в  етимологічно  темних  словах. 

У  несонантних  скупченнях  прояви  контактної  метатези  охоплю¬ 
ють  такі  слова: 

скніти  з  кьтеіі  ‘нидіти’  (див.  23.3); 

діал.  (на  південь  від  Ужгорода)  хпати  проти  літ.  укр.  пхати  (пор.  рос. 
пихать ,  пол.  рскас); 

діал.  (на  схід  від  Ужгорода)  хтур  проти  літ.  укр.  тхір ,  пол.  іскбгг. 

Ці  метатези  можуть  відбуватися  в  обох  напрямках,  даючи  у  вислі- 
ді  скупчення  або  з  початковим  щілинним,  або  з  початковим  зімкненим. 
Впливати  на  це,  як  здається,  могла  наявність  і  частотність  нового  скуп¬ 
чення  (утвореного  метатезою)  в  інших  словах. 

Великого  поширення  набула  метатеза  обабіч  голосного: 
С  +  V  +  С1  >  С1  +  V  +  С;  якщо  С  або  С1  —  то  скупчення,  голосний  також 
міг  змінювати  своє  місце.  За  єдиним  винятком,  у  таку  метатезу  завжди 
втягнуто  принаймні  один  сонорний: 


948 


61.6  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


г-  І: 

тарілка  з  по л.  іаіегг  (своєю  чергою  —  від  сер.  верх.  нім.  ШІіег ),  можливо 
не  без  впливу  з  боку  рос.  тарелка;  пор.  тдл'Ьркд  (Діаріупгь  1727), 
тАД'Ьрки  ном.  ми.  (Конис.  1747),  таліршх глок.  мн.  (Грам.  Павл.  1826), 
але  тдр'Ьдки  (Вірші  Кл.  Зин.  1690),  тарілка  (Як.  Марк.  1725),  гуц. 
теріл; 

крилас  із  гр.  кЛфод,  де,  безсумнівно,  мала  місце  значеннєва  асоціація 
зі  словом  крило; 

ралець  —  якщо  це  слово  виводиться  від  давн.  шв.  Іаіг  ‘коробка’; 
сер.  укр.  цидюрик  (ц'ЬдюрнкАХ  —  Вірші  Кл.  Зин.  1690;  прикметник 
цьілюрничимь  дат.  мн.  —  Сковор.  1767)  з  пол.  сугиіік  (через  диси¬ 
міляцію  з  лат.  скіїиг&ш); 
діал.  (карп.)  вораль  від  воляр  (пор.  віл); 

метатези  такого  ґатунку  можуть  сягати  ще  давньоукраїнських  часів: 
ВАдфром-Ья  ґен.  (Лавр.  Єв.  XII— XIII  ст.),  ВАд^ьфром^л  ґен.  (Бер. 
Напк.  XIV  ст.)  —  суч.  укр.  Варфоломій ,  із  гр.  ВарвоХораїод, 
г  -  І  у  сполученні  з  приголосним:  прізвище  Равлюк,  імовірно,  утво¬ 
рене  від  імені  *Каі)1(о)  <  Ьаяг(о),  гр.  Ааьрод ; 
діал.  (лемк.)  армелик  ‘щиголь’  із  нім.  Атегі; 

V  -  г\ь  -  І: 

суворий  —  пор.  рос.  суровьій ,  білор.  суровьіу  пол.  зиготу,  словац.  зигоцу , 
болг.  суров ; 

перевесло  з  рооегезіо  —  пор.  повороз,  рос.  діал.  повересло; 
тверезий  (пор.  пол.  іггеішу ,  словац.  ігіегоу ,  болг.  трезвен)  —  метатеза, 
спільна  з  білоруською  мовою  ( цвярозьі ),  яка  сягає  ще  давньоукра¬ 
їнських  часів  (истверєзении  лок.  одн.  —  Ізб.  1076,вьгткєрєзитгьсА  — 
В'Ьчи.  пек.  1721); 

шелевіти  ‘ворушити’  —  пор.  білор.  шавяліць ,  словац.  зеоеій’  ‘шелестіти’; 
сер.  укр.  кддАв'Ьр  ‘кавалер’  (Шариш  сер.  XVIII  ст.); 
інші  комбінації  зі  звуком  г. 

виринати  —  пор.  рос.  нирять  ‘пірнати’,  болг.  нйрна; 
шеретувати  ‘лущити’  —  пор.  решето; 

мружити  —  пор.  чес.  тгоигаі ,  а  також  укр.  мигати;  цю  метатезу  за¬ 
свідчено  в  середньоукраїиській  мові  (здл\р£ж#ю  —  Памва  Бер.  1627), 
куди  вона  могла,  втім,  потрапити  з  мови  польської  ( тгигус );  іншу 
метатезу  представлено  в  рос.  жмурить ,  білор.  жмурьіць; 
діал.  (південна  частина  Полтавщини)  макортеть  ‘макотерть’  —  пор. 
мак  і  терти; 

можливо,  кропива ,  якщо  це  слово  походить  від  форми  ко-рьг-іяа 
з  коренем,  як  у  дієслові  перу :  прати  (первісне  значення  —  ‘бити’); 
пор.  діал.  (півн.  вол.)  прошва,  словац.  коргісіса,  болг.  копрйва; 
кавратка  ‘глек’  із  пол.  кашаіка  ‘мірка’  (утвореного  теж  за  допомогою 
метатези  зі  слова  кхюаіеіка  ‘чверть’). 

Лише  голосний  змінив  своє  розташування  в  прикметнику 
картатий,  що  виводиться  від  пол.  кгаі(кошапу),  у  дієслові  гребувати  ~ 
гербу  вати  (пор.  білор.  грзблівьі  ‘вередливий’),  запозиченому,  мабуть, 
із  лит.  &егЬіі  ‘поважати;  (діал.)  одягати’,  в  іменнику  кріп  (пор.  ст.  ц.  сл. 


61.6  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


949 


копрі*,  по л.,  чес.  корг  проти  рос.  укропу  білор.  крон у  де  відбулася  мета¬ 
теза)  та  в  топонімі  Кременчук  із  тур.  Кегтепдік  ‘фортеця’  (за  сприяння 
вторинної  значеннєвої  асоціації  з  іменником  кремінь). 

Інші  комбінації  зі  звуком  І: 
капловухий  —  пор.  клапати  ‘бовтати’,  клепати; 

діал.  (Бойківщина,  Закарпаття,  північна  частина  Полтавщини)  колоті 
(на  кодопннщн  ‘на  конопляному  полі’  —  Молд.  гр.  1502);  пор.  літ. 
укр.  коноплі ,  рос.  конопля,  словац.  копоре ;  цій  метатезі  могла  сприяти 
значеннєва  асоціація  зі  словосполукою  коло  пня; 
можливо,  пелюстка  —  порівняно  з  рос.  лепестбку  —  припустивши,  що 
и  являє  собою  рефлекс  е  в  закритому  складі,  де  дальша  еволюція 
в  бік  і  була  заморожена  (а  таке  припущення  є  сумнівне). 

Лише  голосний  пересунувся  в  іменнику  голобля  <  о-МоЬ-  (пор. 
глоба  ‘зігнуте  дерево’,  зах.  закарп.  глобйти  ‘клепати’)  —  пор.  рос.  оглобля ; 
та  в  дублеті  балбес  ~  белбасу  що  походить  від  тюрк,  (каз.)  билбес. 

Інші  комбінації  зі  звуком  V : 

ведмідь  —  пор.  ро с.медведьу  словац.  тесісесі’,  болг.  медвед;  у  західноукра¬ 
їнських  говірках  часто  зберігається  первісна  форма  —  пор.  топонім 
Медвежі  (Закарпаття),  гідронім  Медвгдка  (Буковина); 
карнавка  від  гр.  коррау  ‘дар’; 

діал.  (Східне  Полісся,  Хмельниччина  та  ін.)  вогорйти  проти  літ.  укр. 
говорити. 

З-поміж  решти  сонорних  звуки  т  і  п  заторкнуто  в  таких  словах: 
намисто  —  пор.  ст.  ц.  сл.  монисто,  рос.,  болг  монйсто  (в  метатезі  відіграла 
свою  роль  значеннєва  асоціація  з  префіксом  па-); 
тип  (Драч  1970)  —  пор.  кпини ,  білор.  кпіць,  пол.  кріс; 
можливо,  нишпорити  —  пор.  діал.  (півн.  укр.)  шнипорштіу  рос.  шнирять 
‘шастати’,  білор.  шнирьіць  ~  шнариць  ‘намацувати’; 
гамазея  з  татарської,  пор.  тур.  та&ага. 

Випадки  метатези  без  участі  сонорних  трапляються  нечасто: 
капость  —  запозичення  з  ц.  сл./рос.  пакость  ‘шкода’  (пор.  рос.  пакостьу 
по л.ракозбу  болг.  пакост)у  імовірно  —  від  прислівника  паки  ‘знову’; 
пор.  суч.  укр.  навпаки;  форма  без  метатези  вживалася  ще  в  XVII  ст.: 
пакост  (Вірші  Кл.  Зин.  1690); 

шабельтас  ‘пояс  для  шаблі’  від  нім.  ЗаЬеІіазске  (шавєдьтаси  мн.  — 
Сл.  безд.  1670);  але  метатеза  ймовірніше  сталася  в  польській  мові, 
звідки  цю  форму  й  запозичено  вже  готовою  (пор.  пол.  згаЬеІіаз); 
пагність  ‘ніготь’  від  раг-пікоР ,  пор.  ніготь :  нігтЯу  ст.  ц.  сл.  ногтлт*,  рос. 
ноготЬу  пол.  по&іес  (за  умов  засоціювання  з  суфіксом  -ізі’). 

Так  само  рідкісні  є  випадки  метатези  з  перескоком  через  два 
голосні  або  через  ціле  слово: 

рискаль  —  пор.  давн.  укр.  лискдри  інстр.  мн.  (Іп.  літоп.  1074;  але  сер.  укр. 
Рискаль  —  Трост.  Уч.  Єв.  1560  —  уже  з  метатезою);  у  бойківських 
говірках  іще  й  досі  лискарь;  вочевидь,  не  без  впливу  з  боку  пол. 
іузкаї;  саме  слово  здогадно  походить  від  тюрк.  (кр.  тат.)  йійзкаг 
‘мотика’; 

просторічне  калавур  ‘варта’  (Котляр.  1798)  з  тат.  кага(у)иІ; 


950 


61.7  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


назва  гори  Латундур  (на  північний  захід  від  Рахова)  з  рум.  Коіипсіиі , 
буквально  —  ‘круглий'; 

можливо,  жеребий ,  якщо  ця  форма  походить  від  прикметника  бережий, 
утвореного  від  дієслова  беру  1  ос.  одн.,  яке  давніше  означало  ‘нести', 
як  лат.  / егб  (сумнівна  етимологія). 

Неможливість  вивести  якесь  загальне  правило  для  метатези 
в  українській  мові  випливає  з  того,  що  різні  її  прояви  датуються  різ¬ 
ними  часами,  від  протоукраїнської  доби  до  сучасності,  та  й  були  вони 
щоразу  змінами,  здійснюваними  асі  Ьос. 


7.  СТВЕРДІННЯ  ЗВУКІВ  8*  І  2*  ПО  ГОВІРКАХ 

У  гуцульських  та  суміжних  із  ними  буковинсько-покутських  говірках 
звуки  з*  і  х 9  наприкінці  слова  втратили  свою  м’якість  ( хтос ,  вес,милас 
жін.  рід  одн.  мин.  часу);  аналогічний  феномен  автономно  постав  у  над- 
сянських  говірках.  Те  саме  спостерігається  й  у  говірках  лемківських, 
але  тут  це  становить  частину  всеохопного  ствердіння  приголосних 
наприкінці  слова  (не  лише  вес ,  але  й  оген  ‘вогонь',  гіст).  Ствердіння 
з’  їх’  у  позиції  перед  голосним  зафіксовано  на  Закарпатті  між  Лабірцем 
та  Угом  ( зать  ‘зять'),  і  цю  зміну  не  можна  пояснити  контактами  зі  сло¬ 
вацькою  мовою,  оскільки  східнословацькі  говірки,  на  відміну  від  літера¬ 
турної  словацької  мови,  таки  мають  м’які  (палатальні)  з  і  і. 

Ще  одна  зона  ствердіння  з\  цього  разу,  щоправда,  лише  в  пост¬ 
фіксі  зворотних  дієслів  -ся,  розташована  в  Середньому  Поліссі  між 
Овручем  та  Стиром  й  сягає  на  півдні  Рівного2.  Ця  зміна,  що  поши¬ 
рювалася  з  півночі,  є  характерною  для  південнобілоруських  говірок, 
захоплюючи  двома  виступами,  спрямованими  на  північ,  навіть  Го- 
родно  та  Слуцьк. 

Про  хронологію  цих  процесів  стверд іння  відомо  небагато.  У  біло¬ 
руських  говірках  зміна  в  постфіксі  ся  (>  са )  залежала  від  ствердіння  с’: 
оскільки  в  3  ос.  одн.  та  мн.  зворотних  дієслів  -ть  +  ся  фактично  реалізо¬ 
вано  як  [-с’а],  із  загальним  ствердінням  с ,  натомість  з'явилося  [-са], 
що  його  відтак  перенесено  на  решту  осіб,  які  закінчувалися  на  [-з'а] 
або  [-з’а].  У  північноукраїнському  наріччі  ввесь  процес  ствердіння  мав 
наслідувальний  характер  і  йшов  тією  дорогою,  що  її  проторувала 
білоруська  мова.  Звідси  випливає,  що  він  не  міг  відбутися  до  XVI  ст. 
і  мабуть-таки  відбувся  пізніше,  але  точніших  часових  указівок  на  цій 
підставі  не  одержати. 

Про  південно-західне  наріччя  можна  сказати  ще  менше.  У  па¬ 
м’ятках  середньоукраїнської  доби  є  сила  випадків  пропущення  ь  або 
його  заміни  на  *ь  чи  поміщання  йотованих  голосних  з  нейотовани- 
ми  після  всіх  приголосних.  Тому  пам'ятки  не  дають  певних  свідчень 
щодо  часу  ствердіння.  Воно  ледве  чи  сталося  до  XVII  ст.,  а  можливо 
й  набагато  пізніше. 


2  Див.  мапу  Назарової  в  Юв.  Крап,  та  мапу  165  у  ДАБМ. 


61.8,9  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


951 


8.  ДІАЛЕКТНІ  ЗМІНИ  В  ДИСТРИБУЦІЇ  /  І  V 

М'який  звук  V ,  характерний  для  літературної  української  мови, 
у  багатьох  говірках  реалізується  як  піднебінний  (“центральноєвро¬ 
пейський”)  звук  /,  що  його  зафіксовано  в  розпорошених  місцевостях 
на  Поділлі,  Бойківщині,  Лемківщині  та  Закарпатті.  Точне  географічне 
поширення  такого  /  невідоме.  Однак  у  двох  зонах  саму  опозицію  /  та  V 
зневтралізовано,  й  обидва  ці  звуки  злилися  в  один  —  /.  Йдеться  про 
околиці  Полтави  та  буковинсько-покутські  терени,  де  слова  молоко 
та  міль  вимовляються  обидва  з  /:  тоїоко ,  тії.  Така  сама  ситуація  спо¬ 
стерігається  в  говірках  Старобільщини,  яка  залюднювалася  селянами 
з  Полтавщини.  Навколо  Полтави  та  її  околиць,  тобто  поблизу  Лубень, 
Конотопа  та  ін.,  опозиція  І  та  V  зберігається  перед  голосними,  але  перед 
приголосним  у  середині  слова  з’являється  /:  тоїоко  проти  тії’,  але 
зуіпуі,  раїсет  тощо.  У  літературній  українській  мові  така  вимова 
припускається,  зокрема,  в  суфіксі  -/и(о),  що  позначає  ручки  різних 
знарядь  (наприклад,  сіруїпо,  сіеггаїпо). 

Звук  /  ледве  чи  міг  постати  до  XVII  ст.,  часу  остаточного  фор¬ 
мування  південно-східних  діалектів,  та,  мабуть,  не  пізніше  від  кінця 
названого  століття  (Старобільськ  засновано  1686  р.). 

У  західнолемківських  говірках  (за  винятком  розташованих  захід¬ 
ніше  від  Попрада)  опозицію  / :  V  усунено  через  перехід  /  >  ло  в  усіх 
позиціях^,  і  ця  пара  звелася  на  протиставлення  тю  —  V.  Таке  оіублення 
цілком  могло  відбутися  рівночасно  (спільно)  з  відповідною  зміною 
в  польській  мові,  яка  датується  ще  кінцем  XVI  ст.,  але  певних  доказів 
на  підтвердження  цього  бракує. 


9.  УТРАТА  З  У  ПОЗИЦІЇ  НАПРИКІНЦІ  СКЛАДУ 

Звук  з  наприкінці  складу  в  українській  мові  часто  буває  втрачений  після 
у  та  і.  У  межах  цього  явища  слід  розрізняти  три  часові  шари,  що  їм  від¬ 
повідають  і  різні  географічні  зони  поширення. 

Найдавніший  випадок  утрати  з  наприкінці  складу  після  голос¬ 
них  у  та  і  мав  місце  в  північноукраїнському  наріччі,  точніше  на  Серед¬ 
ньому  та  Східному  Поліссі  приблизно  до  лінії,  що  нею  можна  поєднати 
понизов’я  Горині  та  район  на  захід  від  Рівного,  а  також  на  Підляшші  та 
Холмщині.  Південна  межа  цієї  зони  проходить  (приблизно)  південніше 
від  Рівного  й  далі  через  Білокоровичі  —  Малин  — Макарів  (на  захід  від 
Києва)  —  Козелець  —  південніше  від  Ніжена  —  через  Кролевець 3  4.  Ця  втра- 

3  Див.  5йеЬег,  мали  13, 16, 55  та  ін. 

4  Сюди  не  належать  форми  мин.  часу  на  кшталт  пришов,  бо  в  них  від  початку  не  бу¬ 
ло  жодного  3',  те  саме  стосується  форм  найвищого  ступеня  порівняння  з  префіксом  па - 
( набгльший ),  бо  цей  префікс  використовувано  для  їх  творення  раніше,  ніж  па]-  (фактич¬ 
но  —  посилений  варіант  па-),  що  вживається  в  сучасній  українській  літературній  мові. 


952 


61.9  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


та  спостерігається  в  ном.  одн.  прикметників  чол.  роду  ( горни ,  сипі ),  в  нак. 
сп.  дієслів  (ми  ‘мий’,  пи  ‘пий')  та  після  префіксів  у  словах,  що  починалися 
на  і-  ( притй ,  приму ,  виду)5.  Вона  могла  статися  ще  в  XIV  ст.  Наприклад, 
у  Луц.  Єв.  XIV ст.  форми  ном.  одн.  прикметників  чол.  роду  подекуди 
подаються  без  дроугьі  ‘інший’,  н'Ькьі  ‘якийсь’  та  ін.).  Одначе,  то  не  є  дуже 
певне  свідчення  —  з  огляду  на  непристосованість  давньої  кирилиці  до 
позначення  звука у.  Пор.  схожі  написання  у  Молд.  гр.,  датовані  приблизно 
тим  самим  часом:  рускьі  ( 1448),  стари  (1452),  —  хоча  немає  жодних  підстав 
гадати,  що  звук  у  міг  бути  втрачений  у  цій  позиції  на  Буковині.  Та  за 
середньоукраїнської  доби  таке  написання  в  пам’ятках  північноукраїнсько¬ 
го  походження  частішає  настільки,  що  для  сумнівів  стосовно  браку  у  ледве 
чи  залишається  місце:  котрьі  (А л.  чел.  Бож.  1673),  вьісокьі  (Мазепина  гр. 
1689),  досрьі  (Тупт.  1701)  та  багато  інших  прикладів.  Пор.  також  над- 
поправну  форму  оувйй  мн'Ь  замість  оувьі  ‘лишенько!’  в  Вісііопагіит  1649. 

Другий  етап  утрати у  наприкінці  складу  настав  після  переходу 
е  в  і.  При  цьому  йшлося  виключно  про  цю  позицію  та  про  південно-західне 
наріччя,  оскільки  в  північному  наріччі  на  той  час  е  в  і  ще  не  перейшов. 
Найпоказовішим  прикладом  тут  є  суфікси  вищого  ступеня  порівняння 
прикметників  і  прислівників  -еі  >  -і  та  -еіз-  >  -із-.  За  найдавніший  випа¬ 
док  може  правити  форма  взпєчн'кшій  (зіс!)  у  Гр.  1388  (Лучиця),  але  через 
свою  ізольованість  вона  є  непевна.  У  дійсності  написання  з  й,  принаймні 
наприкінці  слова,  віднаходяться  впродовж  цілого  XVII  ст.:  длд'Ьй  (напри¬ 
клад,  Ст.  Зиз.  1596,  Льв.  Ставр.  бр.  1601,  Ґал.  1663,  Вірші  Кл.  Зин.  1690, 
Мик.  Дил.  1723);  пор.  також  гор^й  ‘гірше’  (Льв.  Ставр.  бр.  1609),  прийомний 
(Вірші  Кл.  Зин.  1690).  Та  все  ж  у  XVII  ст.  форми  без у  уже  напевно  були 
в  ужитку  (пор.  посд'ЬдЬший  ‘послідущий’  —  Ів.  Виш.  1600,  крддЬством  ‘кра¬ 
діжкою’  (Пирят.  1698),  прєсв'Ьтд'кііАго  ґен.  одн.  чол.  роду  —  Листовня  1712, 
дддіі  —  Фот.  1749).  Цілком  можливо,  що  впродовж  XV  та/або  XVI  ст.  втра¬ 
та  у  потроху  охоплювала  все  нові  й  нові  місцевості.  У  сучасній  українській 
літературній  мові  вона  набула  поширення  скрізь,  де  немає  порушення 
єдності  відповідної  морфеми  (наприклад,  сильніший ,  далі ,  принаймні  — 
на  відміну  від  палій  чи  Олексій ,  де  збереження  у  зумовлюється  його  вимо¬ 
вою  в  позиції  перед  голосним  у  непрямих  відмінках).  Говірки  з  більшою 
кількістю  первісних  форм  вищого  ступеня  порівняння  на  -еі  мають  тепер 
ширший  набір  таких  форм  без у  (наприклад,  скорі, хутчіш.  Переяславщині). 

Третій  етап  утрати  у  наприкінці  складу  був  уможливлений 
постанням  і  на  місці  о  й  відповідно  обмежується  тільки  цією  позицією, 
припадаючи  на  середину  XVII  ст.  Найтиповіший  випадок  —  це  закінчення 
дат./лок.  одн.  прикметників  жін.  роду:  гарній,  синій  >  гарні,  сині ;  до  цьо¬ 
го  можна  долучити  хіба  що  поодинокі  приклади  на  кшталт  двічі  < 
йтоісі  (пор.  двоичд,  троичи  —  Іп.  літоп.  1151,  1261,  триичи  —  Ряз.  Корм. 


5  Див.  мапу  Ф.  Жилка  в  ПРДН  х,  с.  15. 


61.9  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


953 


1284),  топонім  Віненці  (поблизу  Переяслава),  що  походить,  імовірно,  від 
форми  *Уоіпіпьсе ,  віт  ‘війт’,  біся  ‘бійся’  (поблизу  Дрогобича),  діняк 
‘отара  дійних  овець’  (Буковина),  сві  ‘свій’  (Сучавщина)  та  ін.  Це  явище 
спостерігається  в  південній  частині  Київщини,  на  Лубенщині,  Подні¬ 
стров’ї,  Буковині,  а  також  у  гуцульських  і  бойківських  говірках.  На  пів¬ 
нічне  наріччя  ця  зміна  не  поширилася,  оскільки  тут  бракувало  доконечної 
передумови  —  постання  і  на  місці  о.  Та  щойно  в  ньому  через  контак¬ 
тування  з  південними  говірками  з’являється  цей  новий  звук  і,  втрата  ] 
стає  можливою.  Приміром,  її  зафіксовано  в  південній  частині  Конотоп¬ 
ського  району. 

У  літературній  українській  мові  втрату  ]  визнано  за  прийня¬ 
тну  лише  в  прислівниках  двічі,  тричі ,  та  в  дієслові  піти  (проти  дійти , 
зійти).  З-поміж  письменників  деякі  уродженці  південної  частини  Київ¬ 
щини  (Нечуй-Левицький,  Кримський)  спробували  були  впровадити  фор¬ 
ми  дат./лок.  одн.  прикметників  жін.  роду  без  ],  але  ця  інновація  не 
защепилася.  Якщо  брати  кореневі  морфеми,  то  така  втрата  не  набула 
великого  поширення  в  говірках,  а  в  літературній  українській  мові  її  зовсім 
відкинуто  (пор.  війна ,  війт ,  війнути ,  дійнйг^я  тощо). 

Усі  три  проаналізовані  різновиди  втрати  ]  наприкінці  складу, 
дарма  що  їх  у  часі  розділяють  століття,  а  територіальні  зони  їхнього  по¬ 
ширення  збігаються  лише  почасти,  являють  собою  в  ґрунті  речі  однакову 
відповідь  на  ту  саму  проблему,  що  полягає  в  консеквентному  спрощенні 
звукосполуки  -і]  завдяки  поглиненню  (повній  асиміляції)  її  другого 
складника  першим.  Звукосполука  -у  (тобто  [іі])  може  бути  зінтерпре- 
тована  як  довгий  і,  а  її  скорочення  до  і  —  як  зменшення  тривалості 
голосного,  і  притому  тривалість  в  українській  мові  є  хіба  що  супровідною 
ознакою  наголосу. 

Якщо  говорити  про  майбутній  час  типу  нестиму ,  де  з  історично¬ 
го  погляду  представлений  інфінітив  (пезіу)  +  допоміжне  дієслово  ( іти ), 
то  неясно,  чи  брак  ]  у  цих  формах  слід  пояснювати  як  його  втрату  після 
голосного,  що  з  походження  належав  до  переднього  ряду  ( пезіі  + іти  > 
пезйти  >  пезіути),  чи  вони  утворені  від  форм  типу  ти  після  втрати  в  цих 
останніх  початкового  звука  і  ( пезіу  +  ти  >  пезіути)  —  див.  17.2  і  17.7. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

1.  Соболевский  А.  «Из  истории  русского  язика», 

ЖМЯЯ  311,  314  (1897). 

2.  Соболевский  А.  «Мелкие  заметки  по  славянской  и  русской 
фонетике».  РФВ  63,  1910. 


954 


6 1.  Розмаїті  дрібні  зміни  в  системі  консонантизму 


3.  Булаховський  Л.  «З  історичних  коментаріїв  до  української 
мови.  Метатеза».  Мовозн.  8, 1949. 

4.  Волох  О.  «Асиміляція  приголосних  в  літописі  С.  Величка». 
Тези  доповідей  та  повідомлень  наукової  конференції  Запорі¬ 
зького  педагогічного  інституту,  присвяченої  підсумкам 
науково-дослідної  роботи  за  1956  р.  Секція  мовознавства. 
Запоріжжя,  1957. 

5.  Волох  О.  «Асиміляція  та  дисиміляція  приголосних  в  україн¬ 
ській  мові  за  даними  пам’яток  ХУІІ-ХУІІІ  сторіч».  Питання 
історичного  розвитку  української  мови.  Тези  доповідей  Між¬ 
вузівської  наукової  конференції.  X.,  1959. 


62.  ЗАМІСТЬ  ПІДСУМКІВ 


1.  Проблема  внутрішньої  періодизації 

фонологічної  еволюції  української  мови .  956 

2.  Формування  діалектних  груп  (північної  та  південної) .  961 

3.  Диференціація  в  північному  наріччі .  964 

4.  Диференціація  в  південно-західному  наріччі. 

Загальні  завваги.  Прикарпатська  діалектна  зона .  966 

5.  Диференціація  в  південно-західному  наріччі.  Карпатська  зона .  971 

6.  Формування  діалектних  груп.  Південно-східне  наріччя .  975 

7.  Загальний  огляд  хронології  постання  українських  діалектів .  978 

8.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  білоруської .  979 

9.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  російської .  982 

10.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  польської .  984 

11.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  східнословацьких  діалектів .  986 

12.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  болгарської .  987 

13.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  румунської .  988 

14.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  угорської .  990 

15.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  тюркських  мов .  991 

16.  Українська  мова  в  її  стосунку  до  котериторіальних  мов .  993 

17.  Підсумковий  огляд .  995 


956 


62.1  Замість  підсумків 


1.  ПРОБЛЕМА  ВНУТРІШНЬОЇ  ПЕРІОДИЗАЦІЇ 
ФОНОЛОГІЧНОЇ  ЕВОЛЮЦІЇ  УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ 

Як  зазначено  в  1.5,  періодизація  фонологічної  еволюції  української  мо¬ 
ви,  використана  в  цій  книзі,  має  за  основу  факти  зовнішнього  ґатунку 
щодо  самих  звукозмін,  тобто  характер  джерел  можливої  інформації  про 
їх  природу  та  час  реалізації.  Після  того,  як  увесь  матеріал  викладено, 
зринає  спокуса  перевірити,  бодай  на  шапкобрання,  чи  можна  побудувати 
періодизацію,  засновану  на  самій  природі  звукозмін,  тобто  —  періодизацію 
внутрішню. 

Такої  внутрішньої  періодизації  досі  ще  не  пропоновано  й  по¬ 
готів  не  дискутовано,  тому  будь-які  міркування  в  цій  недослідженій  ділянці 
можуть  мати  хіба  що  пробний  характер.  До  того  ж  —  варто  застерегтися 
від  початку  —  нинішній  стан  знання  про  перебіг  звукозмін  в  українській 
мові  протягом  її  історії  не  дає  підстав  до  поділу  на  якісь  чітко  визначені 
періоди.  З  огляду  на  це,  викладені  нижче  припущення  мають  правити 
лише  за  дискусійний  матеріал. 

а).  Час  до  остаточного  припинення  дії  (пізньо)праслов’янських  тен¬ 
денцій  у  фонологічній  еволюції  Для  праслов’янської  мови  на  пізньо¬ 
му  етапі  її  розвитку  були  характерні  переважання  відкритих  складів 
з  висхідною  звучністю  в  кожному  складі,  невеликий  набір  припусти¬ 
мих  скупчень  приголосних  та  досить  широкий  діапазон  голосних 
(оскільки  існувало  їх  протиставлення  за  часокількістю,  а  для  довгих  — 
ще  й  за  тоном).  Для  консонантизму  типовою  була  наявність  рядів 
м’яких  і  твердих  приголосних.  Засада  внутріскладової  гармонії  вима¬ 
гала,  щоб  після  м’якого  приголосного  йшов  голосний  переднього  ряду. 

Коли  в  протоукраїнських  діалектах  сталася  модифікація  “ди¬ 
фтонгів”  0аг,  0аІ,  еаг  і  еаІ у  зв’язку  з  постанням  повноголосу  (див.  6. 1 ), 
то  була  лише  ланка  в  разку  праслов’янських  звукозмін,  що  призво¬ 
дили  до  усунення  дифтонгів,  згідно  з  засадою  зростання  звучності 
в  межах  складу.  Спрощення  іі  і  йі  з  їх  перетворенням  на  /  (див.  4.1) 
ще  більше  скорочувало  кількість  припустимих  скупчень  приголос¬ 
них.  Утрата./  перед  о  та  и  на  початку  слова  (див.  10.1)  зміцнювала 
правило  внутріскладової  гармонії.  Той  самий  наслідок  мало  й  пом’як¬ 
шення  приголосних  перед  е  ([іе]),  {а  <  $  (див.  1 1.2;  8.6),  а  також  друга 
й  почасти  третя  палаталізація  велярних  (див.  3. 1 ).  Із  хронологічного 
погляду,  останньою  зміною  такого  характеру  було  пересунення  у 
вперед  і  вгору  з  перетворенням  його  на  і  після  £,  к  і  х,  вочевидь 
після  пом’якшення  цих  останніх  через  асиміляцію  до  попереднього 

1  Під  тенденцією  розуміється  послідовність  процесів,  що  призводять  до  певного 
наслідку.  На  рівні  поодинокого  мовця  з  артикуляторного  та,  можливо,  й  психологічного 
погляду  тут  ідеться  про  більший  засяг  застосування  тієї  чи  тієї  мовної  звички  в  порівнянні 
з  попереднім  поколінням. 


62.1  Замість  підсумків 


957 


приголосного,  що  йому,  своєю  чергою,  передував  голосний  ь  (звуко- 
сполуки  на  кшталт  коп’ьзкуі  >  коп’м’куі  >  коп’ьз’к’іі).  Ця  зміна  при¬ 
пала  в  київсько-поліських  діалектах  на  першу  чверть  XII  ст.,  а  отже 
приблизною  часовою  межею  цього  періоду  може  вважатися  1 125  р. 

Та  все  ж  цього  періоду  не  варто  мати  за  просте  продовження 
праслов’янських  тенденцій,  адже  в  його  межах  ці  останні  співісну¬ 
вали  з  іншими,  фактично  протилежними  тенденціями.  Наявність 
цих  тенденцій,  спрямованих  в  інший  бік,  прозраджують  певні  особ¬ 
ливості,  що  їх  можна  спостерегти  навіть  у  перелічених  вище  процесах. 
Пом’якшення  приголосних  у  протоукраїнських  діалектах  у  деяких 
випадках  було  не  таке  сильне  або  не  таке  консеквентне,  як  в  інших 
тогочасних  слов’янських  діалектах:  скажімо,  звук  х,  пом’якшуючись, 
перемінявся  на  а  не  на  і  (звідки  походить  і,  наприклад,  у  польській 
мові);  у  київсько-поліських  діалектах  к  і  £  не  перетворювалися  вна¬ 
слідок  пом’якшення  на  с  і  з  у  позиції  перед  V,  за  яким  ішов  е,  як  це 
мало  місце,  приміром,  у  російській  та  болгарській  мовах;  звук  $  пе¬ 
ред  V  і  п’  не  перетворювався  на  з,  як,  приміром,  у  староцерковно¬ 
слов’янській  мові;  звук  к  після  5  був  збережений  або  поновлений 
у  позиції  перед  е  та,  можливо,  деякими  іншими  голосними  перед¬ 
нього  ряду  (див.  3.2-4  і  23.7);  пом’якшення  приголосних  перед  {а  <  £ 
було  суголосне  із  засадою  внутріскладової  гармонії,  але  з  переходом 
{а>  а  попередній  голосний  залишався  пом’якшеним  (див.  8.6)  уже 
всупереч  цій  засаді. 

Більшу  вагу,  ніж  ці  часткові  відхилення,  мала  наявність  таких 
звукозмін,  що  суперечили  правилам  та  тенденціям  пізнього  етапу  роз¬ 
витку  праслов’янської  мови  самою  своєю  природою.  Сюди  належать 
(коротко  повторюючи  вже  сказане)  унедійснення  опозиції  за  тоном 
і  втрата  самостійного  статусу  тривалості  голосних  (сполученої  з  наго¬ 
лосом),  через  що  значно  зменшився  набір  голосних  фонем  (див.  7.1); 
ця  тенденція  продовжилася  зникненням  носових  голосних  і  була 
вивершена  занепадом  єрів  у  1050-1 150  рр.  (див.  8.1;  16.1);  посилення 
двоскладової  гармонії  голосних,  що  оприявнилося  в  постанні  повно¬ 
голосу  (див.  6.7)  та  діалектному  розщепленні  еа  на  о  та  е  залежно 
від  якості  голосного  в  наступному  складі  (див.  9.8),  руйнувало  пра¬ 
вила  побудови  складу,  характерні  для  пізнього  етапу  розвитку  пра¬ 
слов’янської  мови;  заміна  складних  голосних  простими  ( еа  >  е ,  о; 
оа  >  о;  ой>  а)  або  дифтонгами  ( еа  >  іе  в  київсько-поліських  діалектах) 
(див.  5.4;  9.8;  13.1)  послаблювала  засаду  зростання  звучності  в  ме¬ 
жах  складу  й  передвіщала  її  унедійснення,  яке  й  стало  доконаним 
фактом  після  занепаду  єрів,  коли  припустимими  зробилися  всі  типи 
складів,  зокрема  й  закриті.  Пом’якшенню  приголосних  протистояло 
ствердіння  V  і  п 9  перед  голосними  переднього  ряду  (див.  1 1.3;  1 1.5), 
а  в  київсько-поліських  діалектах  і  всеохопне  ствердіння  г*  (див.  12.1). 


958 


62.1  Замість  підсумків 


Із  занепадом  єрів  постала  сила  нових  скупчень  приголосних  і  набули 
поширення  нові  чергування  голосних  (о :  0,  е :  0,  у :  0,  і :  0,  6 :  о  та 
в :  е ),  звідки  в  мові  згодом  з’явилося  й  потрійне  чергування  і  :,/ :  0. 

Таким  чином,  періодові,  що  розпочався  в  УІ-УІІ  ст.,  було  при¬ 
таманне  співіснування  протилежних  тенденцій:  частина  з  них  —  то 
продовження  праслов’янських  процесів  (вони  поступово  втрачали 
на  силі,  застосовуючися  в  дедалі  вужчій  сфері),  інші  —  то  зовсім 
невідомі  праслов’янській  мові  явища,  які  поступово  брали  гору  на 
означеній  території,  знаменуючи  собою  початок  усамостійнення  ук¬ 
раїнської  мови  як  такої.  Кінцем  цього  періоду  різноспрямованої  ево¬ 
люції  став  занепад  єрів.  Надалі  коли  щось  навіть  і  нагадувало  давніші 
тенденції,  властиві  праслов’янській  мові  на  пізньому  етапі  її  роз¬ 
витку  (наприклад,  приподібнення  голосного  до  приголосного  в  межах 
складу  —  або  навпаки),  то  насправді  жодного  зв’язку  з  відповідними 
праслов’янськими  явищами  вже  не  було.  Якщо  мати  на  увазі  на¬ 
прямок  звукозмін,  постання  української  мови  тоді  вже  стало  доко¬ 
наним  фактом  (щодо  її  діалектної  єдності  та  відмежування  від 
суміжних  слов’янських  діалектів  —  див.  14.1  і  62.2).  Отже,  період 
визрівання  чи  формування  (як  його  можна  назвати)  завершився 
приблизно  в  1125-1150  рр. 

б).  Наслідком  цього  періоду  одночасної  дії  різноспрямованих  тенден¬ 
цій,  вивершеного  занепадом  єрів,  стала  вельми  хаотична  ситуація 
на  синтагматичному  рівні  мови.  З’явилося  небачене  доти  розмаїття 
звукосполук  та  типів  складів.  Усе  це  вимагало  якогось  упорядкування 
та  обмеження.  Модифікації  скупчень  приголосних  засвідчені  з  почат¬ 
ку  XIV  ст.;  скупчення  з  новопосталим ]  усунено  в  XV  ст.  (див.  37.1); 
кореневі  склади  з  двома  верхів’ями  звучності  —  наприкінці  XIII  ст. 
(див.  27.2—3),  хоча  в  інших  типах  морфем  на  це  знадобилося  ще  кілька 
століть  (див.  35.7 ;  44. 1 ;  58. 1 );  поява  протетичних  приголосних  поклала 
край  існуванню  складів,  утворених  самим  лише  голосним  звуком 
(див.  34.1 1);  ствердіння  губних  наприкінці  складу  (див.  26.3)  також 
було  ланкою  в  низці  обмежень,  спрямованих  на  усунення  деяких 
скупчень  приголосних.  Відбулися  процеси  взаємного  пристосу¬ 
вання  в  межах  складу:  в  південно-західному  наріччі  то  був  перехід 
’а  >  ’е  (див.  41.2-4);  на  землях,  прилеглих  до  Львова,  та,  незалежно 
від  цього,  на  північно-східних  теренах  —  ствердіння  середньопідне- 
біних  (див.  42.4).  В  інших  випадках  пристосування  долало  межу 
складів:  ^>V  після  о  (див.  30.1),  а  також  постання  довгих  приго¬ 
лосних  на  місці  допіру  згаданих  сполук  типу  С  +7  (див.  37.1). 

Потреба  обмеження  та  припасування  звукосполук  одна  до  одної 
часто  спонукала  до  застосування  морфологічних  чинників  у  ролі 
регуляторів:  скажімо,  приголосні  в  позиції  наприкінці  слова  чи  складу 
зберігали  дзвінкість  (або  набували  її)  за  умов  морфологічної  під- 


62. 1  Замість  підсумків 


959 


тримки  (давн.  укр.  Ьезресьпь  >  ранньосер.  укр.  Ьегреспу]  —  див.  23.6 
і  36.2),  подвоєння  приголосних  стало  сигналізувати  межу  морфем 
(наприклад,  беззубий ,  груддя  тощо  —  див.  36.6  і  37.3),  вставні  голосні 
е  та  о  поширилися  в  тих  позиціях,  де  мало  місце  чергування  е  та  о, 
посталих  на  місці  єрів,  із  0  (давн.  укр.  о£п’ь  >  суч.  укр.  огонь  — 
див.  35.6).  У  деяких  випадках  ці  процеси  допасування  закінчилися 
щойно  одне-два  сторіччя  тому. 

На  парадигматичному  рівні  змін  було  відносно  небагато, 
й  стосувалися  вони  системи  вокалізму.  Тривала  тенденція  до  ско¬ 
рочення  набору  голосних.  Найочевиднішим  її  виявом  було  злиття  у 
та  і  в  одному  звуці  у  (див.  31.1-2).  Зміщення  місця  артикуляції  і 
вниз  та  назад  потягло  за  собою  зумовлене  поляризацією  (а  також 
вакантністю  позиції  для  і  в  системі  вокалізму)  зміщення  артику¬ 
ляції  е  вгору  й  уперед  — з  перетворенням  його  на  і  (див.  32.1). 
Паралельний  перебіг  мав  процес  переходу  о>и2  (див.  33.1), 
а  в  XVI  ст.  —  за  участю  морфологічних  чинників  —  зміна  ’й  на  і 
(див.  46.7).  Таким  чином,  спільний  наслідок  перелічених  процесів 
був  той,  що  голосні,  які  не  входили  до  числа  шести  ядерних 
(; і-у-е-а-о-и ),  зводилися  до  цих  останніх,  чим  досягалося  подальше 
спрощення  системи  вокалізму  в  цілому. 

Типовою  прикметою  всіх  звукозмін,  що  сталися  протягом  цього 
періоду,  була  їх  незалежність  від  наголосу2.  Як  здається,  після  втра¬ 
ти  фонематичного  тону  та  фонематичної  часокількості  наголос  не 
здолав  вибороти  якоїсь  важливої  ролі. 

Отже,  це  був,  так  би  мовити,  період  пристосування.  Тривав  він 
від  середини  XII  ст.  до  початку  XV  ст.  (у  північноукраїнських  діалек¬ 
тах)  чи  до  його  кінця  (у  південноукраїнських  діалектах),  хоча  деякі 
припасовання,  як  уже  згадувалося,  припадали  й  на  пізніші  часи. 
в ).  Після  періоду  пристосування  настав  період  усталення.  Деякі  тен¬ 
денції  попередньої  доби  тривали  й  надалі.  Зокрема,  якщо  говорити 
про  вокалізм,  то  в  більшості  говірок  —  унаслідок  зміщення  вгору  ар¬ 
тикуляції  и2  з  його  перетворенням  на  й  й  відтак  на  і  (див.  45.1)  — 
викшталтувалася  проста  шестичленна  система  голосних  фонем 
із  двома  низками  чергувань  (о,  е :  0  та  і :  о,  е),  що  підлягали,  в  ґрунті 
речі,  однаковим  правилам.  У  системі  консонантизму  через  ствердіння 
губних  (див.  38.1)  і  середньопіднебіних  (див.  42.4)  м’якість  сконцен¬ 
трувалася  в  підгрупі  зубних,  посиливши  тут  свою  роль  завдяки  по¬ 
ширенню  на  нові  позиції  (перед  і  —  див.  45.6;  перед  о  —  див.  51.6; 
у  багатьох  південно-західних  говірках  також  перед  е<9а  —  див.  41.3), 


2  За  винятком  хіба  що  рефлексації  ненаголошеного  £  як  е  та  браку  дифтонгізації  е 
перед  складом  зі  слабким  ь  у  північноукраїнському  наріччі,  але  в  обох  цих  випадках 
ідеться  про  явища  протоукраїнської  доби. 


960 


62.1  Замість  підсумків 


а  в  південно-західному  наріччі  й  завдяки  відтягненій  назад  арти¬ 
куляції:  з ,  £  замість  8у,  г9\  к 9,  §’  замість  і9,  А9  тощо  (див.  55.2  і  55.4). 
Як :  раніше,  в  деяких  звукозмінах  брав  участь  морфологічний  чин¬ 
ник.  До  таких  належать  ствердіння  с9  (див.  47.1)  та  постання  і  на 
місці  и2  та  ’іі  (див.  45.8);  морфологічно  зумовлені  додаткові  допасо- 
вання  вплинули  на  дистрибуцію  у  та  і  (див.  52.2-4)  та  на  чергування 
велярних  (див.  50.1  і  60.2). 

Утім,  нові  риси,  що  оприявнилися  протягом  цього  періоду,  мали 
неабияку  вагу.  Різко  скоротилося  число  звукозмін  суто  асиміля¬ 
ційної  природи  (до  числа  таких  належить  перехід  у  >  і  після  ]  — 
див.  52.6).  Віддзеркаленням  контактів  України  з  Балканами  та  За¬ 
ходом  стало  впровадження  нових  фонем,  якими  заповнювано 
вакантні  місця  в  системі,  тобто  §,  3, 3  та  —  без  якогось  успіху  —  / 
(див.  48.1,  48.4,  48.7  і  48.9).  Та  найголовніше  —  у  таких  змінах,  як 
монофтонгізація  північноукраїнських  дифтонгів  (див.  59.6),  пере¬ 
хід  о  в  а  перед  складом  із  наголошеним  звуком  а  (див.  39.5),  перехід 
о  в  и  в  переднаголошеному  (а  в  деяких  говірках  узагалі  в  ненаголо- 
шеному)  складі  та  злиття  ненаголошених  е  та  у  (див.  40.7),  діє¬ 
вим  чинником  став  наголос;  ба  більше  —  у  деяких  говірках  навіть 
ствердіння  середньопіднебіних  відбувалося  лише  в  ненаголошеному 
складі  (див.  43.2). 

Цей  період  усталення  на  північноукраїнських  теренах  роз¬ 
почався  з  перших  десятиріч  XV  ст.,  коли  відбулася  монофтонгі¬ 
зація  дифтонгів,  а  на  південноукраїнських  —  десь  із  кінця  XV  ст., 
коли  засвідчено  перші  випадки  вживання  а  та  и  на  місці  ненаго- 
лошеного  о. 

г).  Засяг  нашого  погляду  є  занадто  обмежений  і  не  дозволяє  категорич¬ 
но  стверджувати,  що  злам  XVIII-XIX  ст.  став  часом  початку  нового 
періоду.  Як  здається,  відтоді  перестають  з’являтися  якісь  засадничі 
нові  звукозміни,  а  декотрі  старіші  вигасають  (втрата  продуктивності 
чергування  е,  о :  і;  закріплення  одного  з  альтернантів  у  чергуван¬ 
нях  и :  V  та  і  \]  за  певними  лексемами;  вигублення  опозиції  за  твер¬ 
дістю/м’якістю  перед  і  та  опозиції  у  проти  і  на  початку  слова; 
випирання  проривного  §  щілинним  /*,  характерне  для  багатьох  мов¬ 
ців).  Ці  втрати  частково  спричинені  природним  зужиттям  звукових 
законів,  але  на  значну  міру  й  потужним  російським  впливом.  Ледве 
чи  можна  вважати  випадковістю,  що  вигладжуються  саме  ті  риси 
української  мови,  які  є  непритаманні  мові  російській.  (До  цього  можна 
додати  поширення  [у]  коштом  [\у]  у  позиції  перед  голосним).  Чи  то 
є  початкова  фаза  нового  періоду,  чи  тимчасова  затримка  в  розвитку, 
наразі  сказати  неможливо.  Відомо-бо,  що  в  перебігу  фонологічної 
еволюції  мов  періоди  численних  і  радикальних  змін  чергуються 
з  періодами  відносного  застою  та  навіть  відступу  назад. 


62.2  Замість  підсумків 


961 


Зрештою,  сумнівність  і  спірність  —  то  прикмети  не  самої  лише 
проблеми  виокремлення  чи  невиокремлення  четвертого  періоду.  Як  під¬ 
креслено  вище,  вся  пропонована  нами  періодизація  є  дискусійною.  Зви¬ 
чайно,  можна  провести  якісь  інші  лінії  поділу.  Тому  в  подальшому  викладі 
ми  дотримуватимемося  періодизації,  використаної  в  попередніх  розділах 
цієї  книги.  Попри  свій  зовнішній  характер  щодо  самої  логіки  фонологічної 
еволюції,  вона  має  ту  перевагу,  що  ґрунтується  на  конкретних  фактах 
і  відтак  може  бути  пов'язана  з  чіткими  хронологічними  орієнтирами. 


2.  ФОРМУВАННЯ  ДІАЛЕКТНИХ  ГРУП 
(ПІВНІЧНОЇ  ТА  ПІВДЕННОЇ) 

Хоч  як  парадоксально  це  звучить,  але  поділ  діалектів  на  північні  та  пів¬ 
денні  в  українській  мові  є  давнішим  від  самої  української  мови,  що  во¬ 
на,  власне  й  виникла  завдяки  злиттю  цих  двох  діалектних  угруповань 
(точніше  —  південного  та  південної  частини  північного,  оскільки  пів¬ 
нічна  частина  цього  останнього  з  бігом  історичного  розвитку  віддали¬ 
лася  від  південної  частини,  ввійшовши  в  процес  формування  та  еволюції 
білоруської  мови). 

Уже  на  пізньому  етапі  розвитку  праслов'янської  мови  звуко- 
зміни  в  південноукраїнських  і  північноукраїнських  діалектах  проходили 
трохи  по-різному.  Зокрема,  якщо  коротко  повторити  викладене  в  14.3,  для 
північноукраїнських  діалектів  характерні  збереження  кь  перед  е  (кяеіь 
проти  півд.  укр.  сяеЬь  —  див.  3.2);  збереження  або  поновлення  к  у  спо¬ 
луці  зк  перед  е  (див.  3.4);  рішучіше,  ніж  на  південних  землях,  заступ¬ 
лення  зімкнено-щілинного  3  (<  ф)  щілинним  і  (див.  3.8). 

Якщо  говорити  про  специфічні  локальні  зміни,  то  й  на  півдні, 
й  на  півночі  відбулося  перетворення  праслов’янського  *еа  (т.  зв.  е)  на 
але  на  півночі  цей  голосний  у  наголошеній  позиції  зберігся  й  дотепер  (чи 
зберігався  донедавна),  тимчасом  як  на  півдні  його  монофтонгізація  про¬ 
йшла  ще  за  доісторичних  часів,  давши  у  висліді  е  (див.  13.7).  І  там,  і  там 
тон  та  часокількість  утратили  фонематичний  статус,  але  на  півночі  під 
наголосом  узяла  гору  типово  спадна  крива,  а  на  півдні  радше  поземна 
(див.  7.6).  Крім  того,  на  півночі  ще  за  доісторичної  доби  відбулося  кілька 
звукозмін,  що  оминули  південні  терени,  зокрема  —  розщеплення  пра¬ 
слов'янського  *еа  на  е  та  о  (на  півдні  тут  регулярно  виступав  голос¬ 
ний  е  —  див.  9.8)  та  ствердіння  г 9  (див.  12.1).  Уже  в  цей  ранній  період 
принаймні  дві  звукозміни  на  півночі  були  пов'язані  з  наголосом:  по-перше, 
носовий  е  давав  під  наголосом  *.а  >’а,  а  в  ненаголошених  складах  —  е 
(див.  8.4);  по-друге,  звук  е  в  позиції  перед  складом  зі  слабким  ь  зазнавав 
видозміни,  що  пізніше  мала  призвести  до  постання  дифтонга,  лише  під 


962 


62.2  Замість  підсумків 


наголосом  (див.  22.1).  На  початку  історичної  доби  в  північних  діалектах 
мала  місце  зміна  сполук  ку ,  £у,  ху  на  к’і,  §’і,  х’і\  натомість  на  півдні 
аналогічний  процес  відбувся  приблизно  двома  з  половиною  сторіччями 
пізніше,  тобто  наприкінці  XIII  ст.  (див.  15.4). 

Утім,  ці  посутні  розбіжності  не  були  перешкодою  на  шляху 
спільних  розвоєвих  процесів,  що  до  них  належать,  приміром,  зміна  звуко- 
сполук  типу  губний  + ]  на  звукосполуки  типу  губний  +  V  (див.  3.9),  спро¬ 
щення  звукосполук  іі  і  сії  до  самого  лише  приголосного  /  (див.  4.1), 
однаковий  перебіг  постання  повноголосу  (див.  6.1),  втрата  ]  перед 
и  та  о  на  початку  слова  (див.  10.4),  пом’якшення  приголосних  перед  е 
та  слабким  ь,  а  також  ствердіння  праслов’янських  V  і  п’  перед  голосними 
переднього  ряду  (див.  1 1.5).  Однак  показовою  є  та  обставина,  що  з-поміж 
перелічених  звукозмін  лише  остання  не  була  спільною  також  із  якимось 
іншим  суміжним  діалектом  праслов’янської  мови  (вживаючи  умовних 
окреслень  —  проторосійським,  протобілоруським,  протопольським,  прото- 
словацьким  чи  протоболгарським). 

Новопостала  єдність  північно-  та  південноукраїнських  діа¬ 
лектів  3 4,  вочевидь,  закріпилася,  коли  обидва  регіони  підпали  під  владу 
Київської  держави.  Її  першим  виразним  проявом  був  занепад  єрів 
(бл.  1050-1150  рр.).  Це  окреслення  покриває,  зрештою,  цілий  комплекс 
звукозмін,  що  серед  них  не  одна  й  не  дві  мали  принциповий  характер,  і 
повна  тотожність  цих  процесів  аж  до  дрібних  деталей,  за  винятком  вто¬ 
ринних  розбіжностей  у  передачі  звукосполуки  -і}і  в  закінченні  ґен.  мн. 
(київ.-поліс.  людей  проти  гал.-под.  людйй)  та  в  поодиноких  словах  на 
кшталт  соловей  проти  гал.-под.  соловій  (див.  17.4),  безперечно  доводить 
уже  досягнуту  ними  на  той  час  єдність. 

Щойно  сказане  не  означає,  одначе,  що  відтоді  фонологічна  ево¬ 
люція  обох  діалектних  груп  проходила  однаково.  Хоча  тотожних  звуко¬ 
змін  було  чимало  —  наприклад,  постання  чергувань  и :  V  та  і : ]  (див.  19.5), 
перетворення  зімкненого  §  на  щілинний  к  (див.  25.6),  ствердіння  губних 
наприкінці  складу  (див.  26.1)  тощо,  з  огляду  на  відмінності,  успадковані 
від  давніших  часів,  навіть  деякі  спільні  звукозміни  різнилися  деталями. 
Насамперед  можна  згадати,  що  в  обох  діалектних  групах  звуки  е  та  о 
зазнали  змін  у  позиції  перед  складом,  де  первісно  був  слабкий  єр.  Але 
якщо  на  південних  землях  безпосереднім  вислідом  цього  процесу  була 
поява  звужених  голосних  е  та  6  (а  також  б),  то  на  північних  —  дифтонгів 
типу  іе  та  ио  (див.  20.4;  21.1;  22.1).  Результатом  злиття  і  та  у  на  півдні 
був  звук  у ,  а  на  півночі  —  передніший  звук  у  (див.  28.1)  1 


3  Узявши  за  пункт  віднесення  географічні  назви,  їх  також  можна  окреслити  —  як  на 
ту  добу,  то,  мабуть,  і  влучніше  —  як  київсько-поліські  та  галицько-подільські  відповідно. 

4  Починаючи  з  цього  часу,  є  можливим  відтворення  дрібніших  локальних  варіацій 
у  межах  обох  первісних  наріч.  Оскільки  це  здійснено  у  відповідних  розділах  і  частково 


62.2  Замість  підсумків 


963 


До  того  ж,  в  обох  групах  відбувалися  власні  нові  процеси,  адже 
інтеграція  їх  не  була  повною  навіть  у  добу  політичної  зверхності  Києва, 
яка  тривала  недовго.  Зв’язки  між  обома  зонами  послабшали  під  час  між¬ 
усобної  борні  у  XII— XIII  ст.  й  особливо  після  татарської  навали  1240  р. 
та  загального  розпаду  країни. 

Серед  таких  окремішніх  звукозмін,  зупинившися  лише  на  най¬ 
важливіших,  можна  назвати  —  для  південної  частини  —  перехід  е>  а  піс¬ 
ля  Л  (див.  24.2),  інтенсивне  поширення  протетичних  приголосних  V  і  к 
(див.  34.5),  тенденцію  до  нерозрізнювання  ненаголошених  е  тау  чи  о  та  и 
(див.  40.1),  поступове  зміщення  артикуляції  е  вгору  й  уперед  із  пере¬ 
творенням  його  на  і,  а  6  —  на  и  >  й  >  і  (див.:  45.1;  46.7),  у  деких  місцево¬ 
стях  також  зміщення  а  вгору  й  уперед  із  перетворенням  його  на  е 
в  позиції  після  пом’якшених  приголосних  (див.  41.3),  поширення  звука  5 
(див.  48.4),  де-не-де  запозичення  звука  / (див.  48.9),  ствердіння  г*  (повто¬ 
рення  в  ХУ-ХУІ  ст.  звукозміни,  яка  на  півночі  відбулася  ще  в  XI  ст.  — 
див.  49.1)  і,  нарешті,  усічення  прикметникових  закінчень  ( Ьйа<ЬіІсуа 
тощо  —  див.  53.2). 

До  осібних  північних  процесів  належать  усунення  складів 
із  двома  верхів’ями  звучності  в  кореневих  морфемах  вставленням  голос¬ 
ного  у  після  сонанта  (кп)Ш)->кгфаи —  див.:  27.3;  35.3)  —  при  тому,  що 
на  півдні  та  сама  проблема,  виринувши  двома  з  половиною  сторіччями 
пізніше,  розв’язувалася  теж  за  допомогою  вставного  голосного,  але 
розташованого,  як  правило,  перед  сонантом  {купхту}  ~  кетаиу]  тощо  — 
див.  35.3),  огублення  І  у  позиції  після  о  перед  приголосним  (див.  30.2; 
аналогічна  зміна  відбулася  на  півдні  двомастами  роками  пізніше,  тобто 
в  середині  ХУІІ  ст.  —  див.  30.3),  збереження  або  запровадження  морфо¬ 
логічно  мотивованої  дзвінкості  наприкінці  слова  та  перед  глухими  при¬ 
голосними  (див.  36.2),  обмежений  ужиток  а  замість  о  в  переднаголо- 
шених  складах  (див.  39.5),  зміщення  вгору  артикуляції  ненаголошеного 
а  з  перетворенням  його  на  е  в  позиції  після  початкового  у  (див.  41.2), 
ствердіння  - с 9  (див.  47.4;  воно  подекуди  представлене  й  на  півдні). 

Отже,  північноукраїнські  діалекти,  генетично  незалежні  від 
південноукраїнських,  зберегли  впродовж  мало  не  тисячолітньої  історії 
спільної  еволюції  не  лише  власні  архаїчні  риси,  але  й  особливості  розво- 
євих  процесів.  У  той  самий  час,  численні  процеси  характеризувалися 
збіжністю  (завдяки  чому  названі  діалекти  є  діалектами  однієї  мови)  — 
почасти  під  безпосереднім  південноукраїнським  впливом,  а  почасти  через 
структурні  подібності  між  обома  діалектними  групами,  що  ними  й  зу¬ 
мовлювалася  однакова  спрямованість  процесів,  виниклих  на  півдні  та 
на  півночі  щоразу  незалежно  один  від  одного. 


нижче  (62.3-5),  то  немає  потреби  повторювати  його  тут.  У  цьому  параграфі  представлено 
або  найтиповіші  рефлекси,  або  —  якщо  такі  важко  визначити  —  ті  рефлекси,  що  в  кожній 
діалектній  зоні  мають  поширення  ближче  до  другої  з  географічного  погляду. 


62.3  Замість  підсумків 


3.  ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ  В  ПІВНІЧНОМУ  НАРІЧЧІ 

Між  східно-  та  середньополіськими  говірками  (щодо  внутрішнього  поділу 
північного  наріччя  —  див.  1.4)  існують  лише  незначні  фонетичні  відмін¬ 
ності,  що  жодна  з  них  не  є  спадком  доісторичної  доби.  У  східнополіських 
говірках  дифтонги,  посталі  з  е,  е  та  о  в  наголошених  складах,  збереглися 
краще,  ніж  у  середньополіських,  де  вони  виступають  залишково  й  зазвичай 
бувають  заступлені  монофтонгами:  и,  6  або  у  на  місці  о;  і  на  місці  е  та  е. 
Ці  процеси  монофтонгізації  припали  переважно  на  ХІХ-ХХ  ст.  На  Схід¬ 
ному  Поліссі  здебільшого  втрачено ]  після  і  та  у  ( Ьііу ),  не  застосовується 
протетичних  приголосних  (або  застосовується  у-  перед  и-\  йіус’а  ~}йІус’а) 
і  в  багатьох  місцевостях  збережено  м’якість  с\  Жодна  з  цих  рис  не  постала 
раніше,  ніж  у  XVI  ст.  Ствердіння  -с\  характерне  для  західної  частини 
Середнього  Полісся,  втрата  V  після  губних  у  дієсловах  четвертого  класу 
над  Случчю  (див.  38.7)  і  більш  поширене  тепер  на  Середньому  Поліссі 
вживання  протетичного  Н  перед  и  ( кйіус’а  —  див.  34.6)  —  то  особливості, 
які  можуть  датуватися  ХУІ-ХУІІ  ст.  щонайпізніше.  Таким  чином,  відмін¬ 
ність  між  цими  групами  говірок  найімовірніше  викшталтувалася  саме 
в  цей  час,  оскільки  знайти  якісь  давніші  ознаки  диференціації  немає  змоги. 

А  втім,  у  викладених  вище  міркуваннях  поминуто  увагою  час¬ 
тину  східно-  та  середньополіських  говірок.  На  Східному  Поліссі  то  є  го¬ 
вірки,  поширені  на  північ  від  Десни,  з  характерним  для  них  аканням, 
м’якими  (або  напівпом’якшеними)  приголосними  перед  і  (ба  навіть  пе¬ 
ред  у\),  протетичним  V  перед  наголошеним  о-  (уогего  —  див.  34.5)  та 
формою  прикметників  сер.  роду  на  -оуе  (проти  форм  на  -е]е  в  решті 
поліських  говірок:  Ьіїсуе  ~  Ме/е  —  див.  53.2),  що  є  в  ґрунті  речі  білоруські, 
хоч  і  мають  певні  українські  нашаровання,  накладені  на  них  упродовж 
трьох  останніх  століть;  на  Середньому  Поліссі  —  говірки,  поширені 
в  понизов’ї  Прип’яті,  що  сформувалися  в  ході  потужного  білоруського 
руху  на  південь  уздовж  Дніпра  в  ХУІ-ХУІІ  ст.  і  мають  мішану  природу, 
чи  не  найкраще  увиразнену  одночасною  присутністю  в  них  як  акання, 
так  і  надпоправного  о  (наприклад,  і^оVа  <  ігаюа). 

На  південніших  теренах  свого  поширення  як  східно-,  так  і  се- 
редньополіські  говірки  зазнали  відчутного  впливу  з  боку  південних  діа¬ 
лектів  української  мови.  Взагалі,  північноукраїнська  діалектна  зона  пер¬ 
вісно  була  далеко  більша  порівняно  з  тим,  якою  вона  є  тепер.  Північне 
підґрунтя  цих  “опівденених”  говірок  найочевидніше  прозраджується  тим, 
що  наявні  в  них  південні  рефлекси  е,  е  та  о  (як  правило,  і)  виступають 
у  такій  формі  лише  під  наголосом,  як  і  північноукраїнські  дифтонги.  Без¬ 
перечно,  вони  з’явилися  тут,  заступивши  собою  ці  дифтонги.  На  підставі 
цього  доволі  певного  критерію  можна  стверджувати,  що  території  на¬ 
вколо  Ромна,  Переяслава,  Хвастова  та  Житомира  первісно  цілком  нале¬ 
жали  до  північного  наріччя. 


623  Замість  підсумків 


965 


Проникнення  південних  рис  у  західнополіську  зону  проходи¬ 
ло  набагато  інтенсивніше  й  розпочалося  раніше.  По-перше,  Берестя  (як 
і  Пинськ)  належало  до  Київського  князівства.  Та  головне  —  південно- 
західна  частина  Полісся  була  ареною  не  лише  діалектних  взаємовпливів, 
але  також  (і  передовсім)  міграцій  людності.  Історично  це  віднотовується 
в  XIII  ст.,  коли  частина  людності  Галицько-Волинського  князівства  пере¬ 
селилася  туди  з  волі  володарів,  а  інша  —  стихійно,  рятуючися  від  татар¬ 
ської  навали;  а  також  у  XV  ст.,  коли  причиною  втечі  були  безупинні  на¬ 
їзди  кримських  ординців.  Як  наслідок,  чистота  північноукраїнського  типу 
в  цих  говірках  втрачена;  вони  засвоїли  силу  південноукраїнських  (точ¬ 
ніше  —  південно-західних)  рис  і  з  усіх  пунктів  зору  мають  трактуватися 
як  змішані.  Відповідно  й  кількість  відмінностей  між  ними  та  середньо- 
чи  східнополіськими  говірками  є  разюча.  З  південно-західними  говірками 
(або  частиною  цих  говірок)  вони  поділяють  такі  особливості,  як  знего- 
лошення  дзвінких  приголосних  наприкінці  слова  та  перед  глухим  при¬ 
голосним,  наявність  протетичного  V  перед  о-  та  и-  незалежно  від  наголосу 
(обидві  ці  риси  —  ще  з  XV  ст.,  хоча  функцію  протетичного  приголосного 
десь  із  XVI  ст.  почав  виконувати  також  звук  А);  рефлексація  наголоше¬ 
ного  е  як  і,  а  ненаголошеного  —  яку  (звідки  випливає,  що  південноукра¬ 
їнський  рефлекс  е  як  і  набув  поширення  в  цій  зоні  ще  до  злиття  і  та  у); 
рефлексація  наголошеного  звука  е  в  новозакритих  складах  (якщо  далі 
первісно  йшов  склад  зі  слабким  єром)  як  ї,  а  звука  о  за  тих  самих  умов  — 
як  й,  і,  у  або  и  залежно  від  місцевості  (при  тому,  що  дифтонги  спостері¬ 
гаються  хіба  залишково  в  найпівнічніших  селах  цієї  зони).  На  місці 
протоукр.  £  не  лише  під  наголосом,  але  часто  й  у  ненаголошеній 
позиції  вживається  9 а  (колодязь).  Ненаголошений  звук  о  в  багатьох  міс¬ 
цевостях  реалізується  як  и,  а  ненаголошений  е  —  яку.  Усі  ці  південно¬ 
українські  риси  защепилися  в  XVI  ст.  (або  —  щонайпізніше  —  в  XVII  ст.). 
Якщо  говорити  про  консервативні  явища,  то  західнополіські  говірки 
зберігають  закінчення  -ову  в  дат.  одн.  іменників  чол.  роду  (зупову)  та 
частку  пу ,  уникнувши  в  обох  випадках  перетворення  у  на  і  (пор.  пухів). 
З-поміж  інновацій,  що  мали  б  датуватися  дещо  пізнішими  часами, 
можна  згадати  асиміляцію  у  до  попереднього  т  (пуазо  >  тп9азо)у  інфі¬ 
нітивні  форми  на  кшталт  Ьіхсу  ‘бігти’,  рексу  ‘пекти’  та  реалізацію  у  та  е 
яку  та  ае  відповідно.  Зі  сказаного  випливає,  що  західнополіські  говірки 
в  основі  своїй  були  належали  до  північного  типу,  але,  починаючи 
з  XIII  ст.,  їхні  зв’язки  з  середньополіськими  говірками  звелися  майже 
нанівець,  тимчасом  як  вплив  південно-західного  наріччя  дедалі  міцнішав. 
У  самостійну  групу  вони  чітко  виокремилися  щонайпізніше  в  XV  ст., 
а  ймовірніше  —  ще  в  XIV  ст. 

Меншого  впливу  з  південного  боку  зазнало  Підляшшя.  У  там¬ 
тешніх  говірках  краще  збереглися  дифтонги,  посталі  на  місці  наголошених 
е ,  е  та  о,  а  також  двоїсті  рефлекси  £  (під  наголосом  —  9а,  у  ненаголошеній 


966 


62.4  Замість  підсумків 


позиції  —  е).  Унаслідок  контактування  з  польською  та  білоруською  мо¬ 
вами  в  багатьох  підляських  говірках  відбулася  палаталізація  приголос¬ 
них  перед  е  та  і  (цей  другий  звук  відрізняється  від  у),  хоча  частіше 
все-таки  перед  самим  лише  і.  З  південно-західного  наріччя  вони  запо¬ 
зичили  реалізацію  ненаголошеного  о  як  и  та  ненаголошеного  е  як  у\ 
звукосполуки  ку ,  ку ,  осу  переважно  виступають  як  к’і,  к’і,  х’і.  Оскільки 
зазначені  риси  оприявнилися  десь  у  XIV  ст.,  саме  цим  часом  і  можна 
датувати  початок  схрещення  діалектів  на  підляських  теренах.  Інші  спе¬ 
цифічні  явища  були  спричинені  контактами  з  польською  та  білоруською 
мовами.  Полонізація  особливо  посилилася  в  ХІХ-ХХ  ст.  З  1945  р.  під- 
ляські  говірки  існують  лише  як  дрібні  анклави  в  польському  оточенні. 

Таким  чином,  до  ХІІІ-ХІУ  ст.  у  північноукраїнському  наріччі 
жодних  проявів  диференціації  не  було.  Внутрішні  чинники  диференціації 
були  слабкі;  про  відмінність  між  східно-  та  середньо-поліськими  говір¬ 
ками  може  йтися  щойно  починаючи  з  XVI  ст.  Головною  причиною  ди¬ 
ференціації  було  змішання  з  південноукраїнськими  говірками.  Унаслідок 
цього  виокремилася  західнополіська  діалектна  група  (вочевидь,  почи¬ 
наючи  з  XIV  ст.).  Усамостійнення  підляської  групи  говірок  пояснюється 
їх  периферійним  розташованням  на  українсько-польсько-білоруському 
порубіжжі,  а  також  спрямованим  на  північ  впливом  південно-західного 
наріччя.  Є  підстави  гадати,  що  вони  теж  сформувалися  бл.  XIV  ст. 


4.  ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ  В  ПІВДЕННО-ЗАХІДНОМУ  НАРІЧЧІ. 

ЗАГАЛЬНІ  ЗАВВАГИ.  ПРИКАРПАТСЬКА  ДІАЛЕКТНА  ЗОНА 

Найприкметніші  спільні  риси  південно-західних  говірок  (якими  вони 
різняться  від  північних)  перелічено  в  62.2.  Південно-західне  наріччя  від¬ 
значається  своєю  внутрішньою  диференційованістю  й  поділяється  що¬ 
найменше  на  дев'ять  діалектних  підгруп  (щодо  їхніх  назв  і  меж  —  див.  1.4). 
Про  час  формування  цих  підгруп  є  тільки  скупі  відомості.  У  наукових 
дискусіях  цю  проблему  часто  пов'язують  із  часом  заселення  тієї  чи  тієї 
території,  стосовно  чого  історики  в  деяких  випадках  (Лемківщина,  Закар¬ 
паття,  Гуцульщина)  мають  дуже  відмінні  погляди,  діапазон  яких  сягає 
від  доісторичної  доби  до  пізнього  Середньовіччя.  Мовознавець  не  годен 
відповісти  на  питання  про  час  заселення  за  допомогою  методів  історичної 
фонології,  хоча  й  може  сприяти  його  розв'язанню,  досліджуючи  хронологію 
появи  найдавніших  діалектних  особливостей,  тобто  проблему  постання 
діалектів,  що  зазвичай  не  може  бути  ототожнене  з  заселенням  території. 

У  південно-західному  наріччі  можна  виділити  відносно  неве¬ 
лику  й  чітко  окреслену  карпатську  групу  (зона  поширення  цих  говірок 
розташована  вздовж  гір),  і  більшу  за  розміром,  але  менш  чітко  ви- 


62.4  Замість  підсумків 


967 


окремлену  групу  говірок,  поширених  на  північ  (а  точніше  на  північний 
схід)  від  Карпат.  На  її  позначення  вживатиметься  умовне  окреслення 
“прикарпатська  група”. 

Прикарпатська  група  складається  з  чотирьох  головніших  говір¬ 
кових  груп  (щодо  географічних  меж  їхнього  поширення  —  див.  1.4): 

1.  Волинська  діалектна  група  (територіально  вона  зовсім  не  збігається 
з  теперішньою  Волинською  областю)  є  досить  різнорідна.  Її  істо¬ 
ричним  ядром  була  Західна  Волинь,  тобто  терени,  розташовані  на 
південний  захід  від  приблизної  лінії  Локачі  (західніше  від  Луцька)  — 
Вінниця.  Типовими  для  цієї  зони  рисами  є  чергування  о  з  і,  реа¬ 
лізація  ненаголошеного  о  як  и ,  збереження  м'якості  середньопід- 
небіних  та  с\  ствердіння  г\  знеголошення  дзвінких  приголосних 
наприкінці  слова  та  перед  глухими,  заміна  у  на  і  в  закінченнях 
“м'якої”  відміни  (тип  па  гетіі)  та  дат.  одн.  на  -ояі  (зупоуі),  брак 
подвоєння  на  місці  давніх  сполук  С  +/  ( кгйсі’а  ‘груддя'),  наявність 
протетичного  V  перед  и-  ( юйіус’а )  й  найчастіше  к  перед  о-  (уогаіу  ~ 
когаіу  ‘орати'),  а  також  —  найбільш  несподівано  —  пониження  арти¬ 
куляції  наголошеного  е  до  ж  або  а  ( ігаЬа  ‘треба')  й  наголоше¬ 
ного  у  до  є  ( геЬа  ‘риба’). 

З-поміж  усіх  цих  рис  лише  останні  дві  (е  >  ж  -  а,  у  >  є)  та  збе¬ 
реження  м'якості  середньопіднебінних  не  віднаходяться  так  само 
й  у  сусідніх  говірках.  Установити  час  зазначених  переходів  у  системі 
вокалізму  нелегко.  Вони  вже  напевне  були  доконаним  фактом 
у  XVII  ст.,  але  могли  статися  й  раніше,  ще  в  XV  ст.  (див.  40.14). 
Ствердіння  середньопіднебінних  в  інших  діалектах  відбулося  в  XV- 
XVI  ст.  (див.  42.4).  Укання  мусило  прийти  з  півдня  в  XVI  ст.,  а  зне¬ 
голошення  дзвінких  приголосних  —  у  XV  ст.  Якщо  брати  вживання 
протетичного  к  перед  о-,  відоме  з  XVI  ст.,  то  Волинь  становить 
осереддя  великої  зони,  що  сягає  від  Ясельди  до  Поділля  й  далі  на 
південний  схід  (див.  34.5);  коли  ж  ідеться  про  чергування  о  з  і,  яке 
поширилося  в  XVI-XVII  ст.,  вона  утворює  ніби  місток  між  над¬ 
дністрянськими  говірками  та  новопосталим  на  той  час  південно- 
східним  наріччям.  Ствердіння  г\  розпочавшися  на  Волині  в  XV  ст., 
трохи  згодом  перейшло  звідти  в  наддністрянські  говірки  (див.  49.1). 
Цій  зміні  могли  посприяти  контакти  з  середньополіськими  говірка¬ 
ми,  де  звук  г 9  був  ствердів  ще  в  XI  ст. 

З  поданої  вище  стислої  характеристики  випливає,  що  “волин¬ 
ські”  говірки  з  історичного  погляду  радше  мають  трактуватися  як 
передатна  ланка  в  поширенні  інновацій  з  південного  заходу  (над¬ 
дністрянські  говірки)  на  схід  і  навпаки  (а  інколи  й  як  місток  між 
північно-західними  та  південно-східними  теренами),  але  не  як  само¬ 
стійна  одиниця.  Навіть  коли  якась  інновація  була  започаткована  на 
Волині,  вона  здебільшого  поширювалася  далі  на  південний  захід 


968 


62.4  Замість  підсумків 


або  на  південь,  а  часом  і  в  обох  цих  напрямках.  Це  свідчить  про 
важливу  роль  Волині  в  збереженні  єдності  української  мови,  іноді 
в  тяжких  історичних  умовах,  але  водночас  пояснює,  чому  самостій¬ 
ний  волинський  (чи  бодай  західноволинський)  діалект  так  ніколи 
й  не  викшталтувався.  Це  можна  показати  такою  схемою: 


і  (ХУІ/ХУІІ  ст.) 
огл,  гетіі  (ХУІ/ХУІІ  ст.) 
и  (XVI  ст.) 
ко  (XVI  ст.) 


г  (XV  ст.) 

В  овалі,  який  має  символізувати  Волинь,  уміщені  звукозміни, 
що  їх  центром  і  був  цей  регіон.  Значення  літер:  ко  —  протетичний  к 
передо-;  ж  —  перехід  е>ж~а;  е  —  перехід#  >е;  Реї  — м'які  се- 
редньопіднебіні;  і  —  чергування  о  з  і;  ОVІ  —  закінчення  дат.  одн. 
іменників  чол.  роду  (замість  -ОVу)\  гетіі  —  закінчення  -і  замість  у 
в  іменниках  м'якої  групи;  г  —  ствердіння  г и  —  укання;  знего- 
лош.  —  знеголошення  дзвінких  приголосних  наприкінці  слова  та  пе¬ 
ред  глухими.  Цифри  в  дужках  стосуються  гаданого  часу  зміни,  стріл¬ 
ки  показують  напрямок  поширення. 

Прикметно,  що  до  XV  ст.  годі  виокремити  якісь  риси,  прита¬ 
манні  волинським  говіркам  5.  Найімовірніше,  такої  діалектної  одини¬ 
ці  зовсім  не  було,  хоча  не  виключено,  що  вона  таки  була  існувала, 
але  її  характерні  риси  вигубилися  внаслідок  міграцій  людності 
в  ХІУ-ХУ  ст.  Можливо,  деякі  давньоволинські  риси  містять  арха¬ 
їчний  шар  характерних  південноукраїнських  особливостей,  і  досі 
присутніх  у  західнополіських  говірках  (див.  62.3),  адже  більшість 
переселенців  прийшли  туди  саме  з  Волині. 

Східна  Волинь  не  відрізняється  якимись  власними  рисами, 
цікавими  з  погляду  історії  мови.  То  є  зона  змішаних  говірок,  у  яких 
сполучаються  між  собою  риси  західноволинські,  подільські,  східно¬ 
українські  та  (до  певної  міри)  поліські. 

2.  Подільські  говірки  теж  належать  до  переходових.  Східну  межу  їх  по¬ 
ширення  ледве  чи  можна  визначити  —  настільки  непомітно  нагрома¬ 
джуються  в  них  південно-східні  риси.  Наприклад,  характерне  для 
південно-західної  частини  Поділля  знеголошення  дзвінких  приголос- 

5  У  мовознавчій  літературі  цим  терміном  часто  окреслюються  північноволинські 
говірки,  тобто  фактично  середньо-  або  західнополіські. 


62.4  Замість  підсумків 


969 


них  наприкінці  слова  й  особливо  перед  глухим  чи  властиві  Західному 
Поділлю  відмінювання  всіх  прикметників  за  “твердим”  зразком,  збе¬ 
реження  закінчення  - у  в  парадигмі  відмінювання  іменників  “м'якої” 
групи  та  закінчення  -ощ  в  дат.  одн.  іменників  чол.  роду,  ствердін¬ 
ня  г*  та  с9  тощо  —  то  все  є  особливості,  які  виступають  дедалі  рід¬ 
ше  і  зрештою  зникають,  що  ближчою  стає  східна  межа  цього  регіону. 
Через  Поділля,  мабуть,  потрапили  на  схід  такі  риси,  як  укання 
та  нерозрізнення  ненаголошених  е  та  у.  З-поміж  власне  подільських 
інновацій  найбільше  привертає  до  себе  увагу  асиміляція  у  до  по¬ 
переднього  т  ( тп9а80 )  та  повсюдне  вживання  V  замість  у  після  решти 
губних  ( гйогоюГа ).  Жодна  з  подільських  мовних  особливостей  не  від¬ 
находиться  раніше,  ніж  у  XVI  ст.  Якщо  навіть  перед  тим  була  існувала 
якась  подільська  діалектна  окремішність,  то  вона  була  зведена 
нанівець  міграціями  людності  через  плюндрування  краю  татарами 
(наприклад,  1672  р.).  Одначе  подоляки  відіграли  важливу  роль 
у  залюдненій  Східної  України  (говірки  поблизу  Полтави  ще  й  досі 
зберігають  деякі  подільські  прикмети),  а  отже  не  виключено,  що  деякі 
риси,  трактовані  сьогодні  як  південно-східні  (та  перебрані  літера¬ 
турною  українською  мовою),  виникли  на  Поділлі  або  поширилися 
на  схід  через  подільські  терени.  При  цій  нагоді  можна  згадати  такі 
важливі  прикмети  південно-східного  наріччя  та  літературної  укра¬ 
їнської  мови,  як  чергування  о  з  і,  непом'якшення  зубних  приго¬ 
лосних  перед  і,  що  чергується  з  о,  а  також  нерозрізнення  е  та  у  в  не- 
наголошеній  позиції.  Питання  про  те,  чи  т.  зв.  південно-східні  риси 
на  Східному  Поділлі  запозичені  зі  сходу,  чи,  навпаки,  потрапили  далі 
на  схід  саме  з  цієї  частини  Поділля,  дотепер  іще  лишається  відкритим. 

З .  Оскільки  Наддністрянщина,  на  відміну  від  Волині  чи  Поділля,  збере¬ 
гла  неперервність  заселення,  в  цій  діалектній  зоні  спостерігається 
тяглість  мовної  еволюції  від  самих  часів  формування  української 
мови.  За  ранньосередньоукраїнської  доби,  коли  основна  частина 
українських  земель  була  поділена  між  Литвою  та  Польщею,  ці  терени 
відіграли  ключову  роль  у  ширенні  інновацій  на  північ  (у  надсянські 
говірки)  та  на  південь  (у  буковинсько-покутські  говірки)  в  межах  під- 
польської  (та  підмолдавської)  України.  Серед  цих  інновацій  можна 
назвати  реалізацію  ненаголошеного  о  як  и  та  ненаголошеного  е  як  у , 
перехід  а  >  е  після  м'яких  приголосних  ( Гек  ‘ляк';  у  ненаголошених 
складах  артикуляція  цього  звука  відтоді  змістилася  вгору  та  вперед, 
і  він  перетворився  на  у  або  і:  І’ікаіу  ‘лякати'),  знеголошення  дзвінких 
приголосних  наприкінці  слова  та  перед  глухими  тощо  —  й  усі  пере¬ 
лічені  зміни  відбулися  в  цій  зоні  ще  в  XIV  ст.  Пізніше,  після  зне¬ 
сення  литовсько-польського  кордону,  частина  носіїв  цих  говірок 
узяли  участь  у  заселенні  Східної  України,  а  отже  й  у  формуванні 
південно-східного  наріччя. 


970 


62.4  Замість  підсумків 


Існування  цієї  діалектної  одиниці  простежується  від  кінця 
XIII  ст.  На  додачу  до  архаїчних  рис,  перелічених  у  попередньому 
уступі,  слід  узяти  до  уваги  ще  й  пом’якшення  велярних  переду  (що 
тепер  вони  реалізуються  як  к’е ,  к’е ,  х’е  або  як  к’і ,  кЧ ,  хЧ)  та 
протетичний  V  перед  о-  та  и-. 

Серед  інновацій  ХУІ-ХУІІ  ст.  можна  назвати  сильну  (дор¬ 
сальну)  палаталізацію  $’,  г’  і  с’,  які  перейшли  у  з,  і  і  с,  а  також 
перетворення  і’  і  й’  на  к’  і  §’\  ствердіння  Vу  (у  більшості  місце¬ 
востей);  приподібнення  е  до  і,  якщо  той  іде  в  наступному  складі 
{ю’ізії’е  ‘весілля’),  та  а  до  гю  у  позиції  перед  цим  останнім  (ргогюйа 
‘правда’);  оіублення  / у  позиції  перед  приголосним  ( когігюка  ‘горілка’); 
скорочення  подвоєних  м’яких  приголосних  {гу?е~гук’е  ‘життя’); 
у  багатьох  місцевостях  перехід  усіх  прикметників  до  твердої  відміни 
тощо.  Одначе  на  схід  ці  риси  не  поширилися.  Вони  не  вийшли  за 
межі  Наддністрянщини  або  поділялися  хіба  що  деякими  іншими 
південно-західними  говірками.  (Частково  вони  були  спільні  з  кар¬ 
патськими  говірками,  що  є  геть  нетиповим  явищем  для  ранньосеред- 
ньоукраїнської  доби). 

4.  Надсянські  говірки  (після  1945  р.  розпорошені,  за  винятком  кількох 
сіл  на  східному  березі  Сяну)  були  відкриті  для  польських  впливів. 
Одначе  ті  їхні  первісні  риси,  які  перетривали,  свідчать  про  тяглий 
розвиток  принаймні  з  давньоукраїнської  доби.  Досить  показовим 
у  цьому  плані  є  збережене  розрізнення  у  та  і  (що  перед  ним  не 
пом’якшується  приголосний:  йут  проти  йіюо  ‘диво’),  яке  в  суміжних 
говірках,  розташованих  на  схід  і  на  південь  від  надсянської  зони, 
зникло  щонайпізніше  в  XIII  ст.  (див.  28.3).  Поза  тим,  у  надсян- 
ських  говірках  є  інновації,  датовані  ХІІІ-ХІУ  ст.:  заміна  сполук 
ку,  ку ,  ху  сполуками  кЧ ,  к’і,  хЧ  (а  відтак  —  під  наголосом  —  сполуками 
к’е,  к’е,  х’е),  реалізація  ненаголошеного  е  як  і  (що  перед  ним  не 
пом’якшується  приголосний)  та  ненаголошеного  о  як  и,  а  також, 
у  центральній  частині  цієї  діалектної  зони,  перехід  а  >  е  після  м’яких 
приголосних,  —  але  всі  вони  є  спільні  з  наддністрянськими  говірками. 
Інші  спільні  особливості  надсянських  і  наддністрянських  говірок 
датуються  ХУІ-ХУІІ  ст.:  це  огублення  /  із  перетворенням  його  на 
гю  у  позиції  перед  приголосним  та  наприкінці  слова  ( когігюка ); 
асиміляції  типу  ігізії’е;  приподібнення  а  до  наступного  гю  {ргогюйа), 
вживання  протетичного  к  перед  о-  (поряд  із  протетичним  ю);  ви¬ 
мова  ]  замість  І ’  у  дієслівних  формах  на  кшталт  гоЬ]и  ‘роблю’; 
ствердіння  -с’  (а  також  -$')  тощо.  Натомість  відрізняються  надсян¬ 
ські  говірки  від  наддністрянських  такими  рисами,  як  звуження  арти¬ 
куляції  наголошеного  е  {пеЬи  ‘небо’),  уживанням  ’и  як  рефлекса  е, 
якщо  далі  первісно  йшов  склад  зі  слабким  ь  {п’из  ‘ніс’  чол.  рід  мин. 
часу  —  при  тому,  що  альтернантом  о  виступає!*!),  збереження 
двоскладових  закінчень  прикметників  на  кшталт  шаіор  ‘мале’  сер.  рід 


62.5  Замість  підсумків 


971 


одн.,  стягнення  типу  руіав  ‘питаєш’  (пор.  53.8)  та  веляризація  V  і / 
у  прийменниках  та  префіксах  (вони  перетворюються  —  відповідно  — 
на  к  і  х ).  Оскільки  деякі  з  цих  специфічних  характеристик  є  спільні 
з  лемківськими  говірками,  надсянські  говірки  можна  розглядати 
як  переходові  від  наддністрянських  до  лемківських,  а  отже  й  до 
карпатської  підгрупи  говірок  південно-західного  наріччя  в  цілому. 
Проте  спорідненість  має  тут  неоднакову  природу:  якщо  між  над- 
сянськими  та  наддністрянськими  говірками  існують  стосунки  сес- 
тринства,  то  лемківські  говірки  відносно  надсянських  є  радше  дочірні 
(див.  нижче  62.5). 

Підсумовуючи,  можна  ствердити,  що  група  прикарпатських 
говірок  є  доволі  різнорідна.  Існування  наддністрянських  і  надсян¬ 
ських  говірок  простежується  ще  з  давньоукраїнської  доби,  а  волин¬ 
ських  і  подільських  —  принаймні  з  ранньосередньоукраїнської.  Якщо 
в  першій  парі  говірок  мали  місце  численні  власні  інновації,  то  в  другій 
таких  було  небагато,  проте  саме  вони  сполучали  між  собою  східні 
та  західні  землі  України.  Назву  південно-західних  може  з  повним 
правом  носити  лише  перша  пара,  натомість  другу  відносять  до  пів¬ 
денно-західного  наріччя  тільки  тому,  що  ці  говірки  не  є  ні  північні, 
ні  південно-східні. 


5.  ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ  В  ПІВДЕННО-ЗАХІДНОМУ  НАРІЧЧІ. 

КАРПАТСЬКА  ЗОНА 

До  цієї  зони  входять  п’ять  говіркових  угруповань,  які  розглядатимуться 
нижче  в  послідовності,  що  відповідає  їх  розташуванню  вздовж  географіч¬ 
ної  осі,  спрямованої  з  північного  заходу  на  південний  схід. 

1.  Лемківські  говірки  збереглися  у  Східній  Словаччині  (попри  посло- 
вачення  лемківських  сіл,  розташованих  найзахідніше);  натомість 
у  Польщі  їх  носії  після  1945  р.  живуть  у  розпорошенні.  Діалектна 
окремішність  тут  мусила  бути  доконаним  фактом  на  кінець  XIII  ст., 
оскільки  в  цих  говірках  не  сталося  злиття  у  та  і,  а  в  значній  час¬ 
тині  їх  —  і  переходу  і  >  у,  тобто  звукозміни,  що  на  південному  за¬ 
ході  України  припала  на  кінець  XIII  ст.  (див.  31.2).  Щоправда,  існує 
й  контраргумент:  якщо  лемківські  говірки  завдячують  своє  постання 
носіям  надсянських  говірок,  що  переселилися  далі  на  захід  (а  таке 
припущення  виглядає  цілком  імовірним),  то  вони  могли  принести 
з  собою  це  розрізнення  й  у  пізніші  часи,  адже  (як  показано  вище  — 
див.  62.4.4)  воно  дотривало  в  цих  говірках  іще  й  дотепер.  Одначе 
тут  є  один  важливий  нюанс:  розрізнення  у  та  і  в  надсянських 
говірках,  справді  збережене  й  до  сьогодні,  не  стосується  позиції  після 
велярних,  де  в  усіх  випадках  вимовляється  і  (або  е).  На  відміну 


972 


62.5  Замість  підсумків 


від  надсянських  говірок,  у  лемківських  звук  у  надалі  виступає  пі¬ 
сля  к,  к  і  х  —  чого  решта  південно-західних  говірок  позбулася  ще 
в  XIII  ст.  Натомість  усі  попередні  звукозміни  лемківських  говірок 
не  оминули.  Тому  не  варто  відсувати  формування  лемківських  гові¬ 
рок  на  давніший  час,  ніж  XIII  ст. 6 

Самостійний  статус  лемківських  говірок  у  ХІУ-ХУ  ст.  потвер¬ 
джується  тим,  що  вони  не  брали  участі  в  таких  тогочасних  процесах, 
як  просунення  вперед  артикуляції  а  після  м’яких  приголосних  (лемк. 
Гак  ‘ляк’  проти  надсян.  Гек ),  реалізація  ненаголошеного  о  як  и,  по¬ 
стання  протетичних  приголосних  (у  лемківських  говірках  замість 
них  уживається  твердий  приступ)  та  перехід  />я  ([XV])  у  формах 
чол.  роду  одн.  мин.  часу  (лемк.  брал  проти  брав  у  решті  україн¬ 
ських  говірок,  хоча  в  середньо-  та  західнолемківських  говірках  цю 
обставину  приховано  тим,  що  пізніше  тут  відбувся  всеохопний  пере¬ 
хід  І  >  хю/ь). 

Зі  сказаного  не  випливає,  що  після  XIII  ст.  у  лемківських  говір¬ 
ках  не  було  жодних  звукозмін,  спільних  з  іншими  південно-західними 
говірками.  Однакові  процеси  мали  місце.  Інколи  паралельний  пере¬ 
біг  відбувався,  слід  гадати,  незалежно,  але  в  усіх  випадках  так  бути, 
вочевидь,  не  могло.  Наведімо  кілька  прикладів:  у  лемківських  говір¬ 
ках  і  виступає  як  регулярний  альтернант  о,  а  ’и  —  як  альтернант  е 
(перед  ь);  дзвінкі  приголосні  зазнали  знеголошення  перед  глухими  . 
та  наприкінці  слова,  а  г\с’  та  середньопіднебіні  стверділи;  у  ролі 
прийменника  та  префікса  замість  V  (/)  виступає  велярний  к  (х); 
до  г’у  с’  застосовано  дорсальну  палаталізацію  (і,  і,  с);  у  дієслів¬ 
них  формах  типу  роблю  звук  V  заступлено  звуком ]  ( гоЬГи  >  гоЬ]іі)\ 
склади  з  двома  верхів’ями  звучності  в  коренях  слів  зліквідовано 
за  допомогою  у,  вставленого  перед  сонорним  ( кугюаьу])\  голос¬ 
ні  е  та  6  (звужені)  з’явилися  на  місці  о,  якщо  наступний  склад 
містив  і,  и  або  о,  а  також  перед  м’яким  приголосним  та  е  в  цій  остан¬ 
ній  позиції,  тощо.  З-посеред  суміжних  говірок  перелічені  процеси 
віднаходяться  принаймні  в  деяких.  Фактично  єдина  вагома  зміна, 
наявна  в  лемківських  говірках,  що  не  є  спільна  з  рештою  українських 
говірок  (і  натомість  є  спільна  з  польською  мовою  та  східносло- 

6  Для  хронології  має  вагу  ще  одна  специфічна  подробиця:  у  лемківських  говірках 
є  чимало  запозичень  із  польської,  де  сполука  ап/ат  виступає  на  місці  теперішніх  поль¬ 
ських  носових  є  та  ц  ([<?]),  як-от:  £атЬа  ‘обличчя’, рапііус* а  ‘петлиця’,  юапігоЬа  ‘печінка’ 
тощо  (пор.  суч.  по л.£єЬа,р?£Ііса,  тюф'оЬа).  У  польській  мові  до  початку  XVI  ст.  був  тільки 
один  носовий  голосний  —  с±.  Отже,  запозичення  такого  ґатунку  потрапили  в  лемківські 
говірки  не  пізніше,  ніж  у  XV  ст.,  і  цим  потверджується  факт  їхнього  існування  на  той 
час.  Щоправда,  переконливість  такого  доводу  применшується  тим,  що  в  деяких  південно- 
малопольських  говірках  (приблизно  —  у  межах  трикутника  Живець  —  Тарнів  —  Новий 
Соііч)  за  єдиний  рефлекс  усіх  праслов’янських  носових  голосних  править  звук  а. 


62.5  Замість  підсумків 


973 


вацькими  говірками),  —  це  перехід  до  наголосу  на  передостанньо¬ 
му  складі.  Поза  тим,  можна  ще  згадати  ствердіння  всіх  приголосних 
у  позиції  наприкінці  слова.  Слід  гадати,  що  лемківські  говірки,  від¬ 
окремившися  від  надсянських,  почали  контактувати  з  карпатськими 
(і  що  міг  відбутися  також  приплив  мовців  із  тих  теренів).  Отже, 
“індивідуальність”  лемківських  говірок  створюється  радше  специ¬ 
фічним  сполученням  різних  фонетичних  особливостей,  ніж  їхньою 
неповторністю  в  рамцях  південно-західного  наріччя  й  особливо  кар¬ 
патської  діалектної  зони. 

2.  Роль  бойківських  говірок  у  карпатській  зоні  можна  порівняти  з  роллю 

наддністрянських  говірок  у  зоні,  розташованій  північніше  від  Карпат: 
вони  обіймають  центральну  позицію  й  характеризуються  безпереч¬ 
ною  тяглістю  перебування  на  власній  території.  Окремішність  бой¬ 
ківських  говірок,  як  і  лемківських,  простежується  з  XIII  ст.,  оскільки 
вони  не  були  зачеплені  процесом  злиття  у  (цей  звук  зберігається 
або  в  первісному  вигляді,  або  як  огублений  “со”)  та  і  (цей  звук  зде¬ 
більшого  реалізується  як  у )  й  зберегли  вимову  у  після  велярних 
к,к  і  х.  Збереження  з  на  місці  прасл.  ф  —  то  є  риса  ще  архаїчніша, 
але  не  така  важлива,  бо  не  можна  точно  сказати,  коли  саме  його 
заступлено  щілинним  і  у  говірках,  поширених  далі  на  схід.  У  бой¬ 
ківських  говірках  зберігається  м’якість  середньопіднебіних  і  г*,  тобто 
вони  не  знали  й  відповідних  звукозмін,  що  проходили  деінде  в  XV 
та  наприкінці  XVI  ст.  Як  і  в  наддністрянських  та  надсянських  говір¬ 
ках,  у  бойківських  має  місце  огублення  а  перед  тю  (ргоі&ііа),  а  вжи¬ 
ванням  і  як  альтернанта  о  та  е  вони  приєднуються  до  наддніст¬ 
рянських  говірок  та  всіх  інших,  розташованих  далі  на  схід. 

Саме  бойківські  говірки,  слід  гадати,  були  тим  центром,  звідки 
на  всю  карпатську  підгрупу,  зокрема  на  лемківські,  закарпатські  та  — 
у  дещо  зміненому  вигляді  —  на  надсянські  говірки,  поширилося 
звуження  голосного  е  перед  м’якими  приголосними  та  голосного  о 
перед  складом  із  голосним  високого  піднесення  та  м’яким  приго¬ 
лосним.  Ця  звукозміна  була  незалежна  від  наголосу:  бойківські  говір¬ 
ки  відрізняються  від  більшості  говірок  південно-західного  наріччя 
тим,  що  в  них  зберігається  відмінність  між  ненаголошеними  о  та  и 
чи  е  та  у.  До  пізніших  процесів  у  бойківських  говірках  належать 
утрата  ]  у  позиції  між  голосними  (яка  позначилася  на  морфо¬ 
логії:  гикоя,  руіаз  <  гикои,  руіаез  <  гик6]и,  руїфез)  та  перехід 
звукосполук  зк  і  п’к  у  ск  і  ]к  відповідно. 

3.  Говірки,  що  звуться  закарпатськими,  насправді  не  обіймають  ні  захід¬ 

ної  частини  Закарпаття,  де  вживаються  лемківські  говірки,  ні  його 
східної  частини,  заселеної  гуцулами  (і  ті,  й  ті  осіли  на  південних  схи¬ 
лах  Карпат  значно  пізніше,  ніж  носії  середньозакарпатських  гові¬ 
рок:  лемки,  мабуть,  у  XVIII  або  —  щонайраніше  —  в  XVII  ст.,  гуцули 


974 


62,5  Замість  підсумків 


в  XVII  ст.).  Тому  їм  більше  пасувала  б  назва  середньозакарпатських. 
У  цьому  вужчому  значенні  закарпатські  говірки  своїми  найголов¬ 
нішими  характеристиками  наближаються  до  бойківських.  Цілком 
очевидно,  що  більшість  українських  переселенців  потрапила  на  ці 
терени,  перетнувши  гори.  До  бойківських  рис  належать  розрізнен¬ 
ня  у  (або  й><і/)  та  у  (<  і),  наявність  звужених  е  та  о,  які  виступають 
за  тих  самих  умов,  що  й  у  бойківських  говірках,  та  втрата  у  між 
голосними.  Одначе  переселенці  примандрували  сюди  ще  перед  тим, 
як  альтернат  о  почав  вимовлятися  як  і;  відповідно,  у  закарпатських 
говірках  він  виступає  головно  як  и  чи  й  —  проміжні  стадії  на  шляху 
перетворення  в  і,  Менш  певні  висновки  випливають  із  того,  що 
в  багатьох  районах  Закарпаття  наявні  стверділі  середньопіднебінні, 
яких  немає  в  бойківських  говірках.  Хоча  схожі  явища  спостеріга¬ 
ються  в  багатьох  інших  говірках,  це  була,  скоріше  за  все,  незалежна 
від  зовнішніх  впливів  закарпатська  інновація. 

З  цих  даних  випливає,  що  переселенці-бойки  (чи  —  ширше  — 
українці)  потрапили  на  Закарпаття  ніяк  не  пізніше,  ніж  у  XVI  ст.,  — 
а  таке  твердження  не  вносить  нічого  нового,  оскільки  присутність 
українців  на  цих  землях  ще  з  кінця  XIV  ст.  (а  можливо  —  з  XIII  ст.) 
є  засвідчена  цілком  певними  історичними  документами.  На  підставі 
даних  самої  лише  історичної  фонології  задавнену  проблему  часу 
першої  появи  тут  українців  (протоукраїнців?)  розв’язати  незмога. 
Говірки  давніших  осадників  (якщо  такі  існували)  були  поглинуті 
бойківськими  (див.  14.3). 

4.  Гуцульські  говірки.  Стосовно  їхнього  походження  дискутовано  так 
само  гаряче,  як  і  у  випадку  говірок  лемківських  чи  закарпат¬ 
ських.  Діапазон  висловлених  припущень  при  цьому  сягав  від  тео¬ 
рій,  згідно  з  якими  вони  продовжують  доісторичний  племінний 
діалект  уличів  (та  тиверців),  до  гадки,  що  то  є  румунський  діалект, 
зукраїнізований  порівняно  недавно  (наприклад,  Калужняцький, 
Брюкнер  —  див.  14.3). 

Якщо  говорити  про  фонологічний  розвиток  гуцульських  гові¬ 
рок,  то  найдавніші  прояви  їхньої  окремішності  можна  датувати 
XIV  ст.,  оскільки  вони  не  приєдналися  до  таких  процесів,  як  постання 
протетичних  приголосних  (XIV  ст.  —  див.  34.10),  замість  яких  ужи¬ 
вається  твердий  приступ,  поява  укання  (ще  одна  зміна,  датована 
XIV  ст.),  ствердіння  середньопіднебінних  і  подвоєння  приголосних 
на  місці  сполук  С+У  {груддя  —  гуц.  кгй§’е)  —  обидві  останні  зміни 
припадають  на  XV  ст.  (див.:  42.4;  37.2).  З  другого  боку,  зміщення 
вперед  і  вгору  артикуляції  а  після  м’яких  приголосних  {з’ерка 
‘шапка’),  зафіксоване  з  XV ст.  (але  не  на  Гуцульщині),  спершу  було 
розвинулося  в  гуцульських  говірках  і  ще  встигло  поширитися  на 
інші  говірки  в  XV  ст.  Менш  важливим  з  погляду  хронології  є  збере- 


62.6  Замість  підсумків 


975 


ження  м'якості  г9,  оскільки  в  суміжних  говірках  його  ствердіння 
відбулося  щойно  в  XVII  ст.  (див.  49.1). 

Сформувавшися,  гуцульські  говірки  пройшли  через  досить 
численні  звукозміни,  з-поміж  яких  найважливіші  —  то  ствердін¬ 
ня  8у,  гу  і  с9  наприкінці  складу,  сильна  палаталізація  і9  і  сі9,  що  пере¬ 
творилися  на  к 9  і  §9  відповідно  (§9Ш  ‘дід’;  але  палаталізація  8,2  іс 
перед  голосними  залишилася  альвеолярною:  8у,  2у,  с9),  та  пониження 
й  відтягнення  назад  артикуляції  кількох  голосних:  е  >  зг,  у  >  е  та, 
мабуть,  і  (як  рефлекс  о)  >у.  Літ.  укр.  метений, мито, міцно  відпові¬ 
дають  іуц.  тзгі{епуі),  теіо,  туспо. 

5.  Буковинсько-покутські  говірки  не  є  однорідні  й  містять  силу  пере¬ 
ходових  явищ,  що  наближають  їх  до  всіх  суміжних  говірок:  гуцуль¬ 
ських,  бойківських,  наддністрянських  і  подільських.  Узагальнюючи, 
можна  сказати,  що  буковинсько-покутські  говірки  найбільше  скида¬ 
ються  на  гуцульські,  якщо  з  цих  останніх  вилучити  пізніші  зміни 
в  системі  вокалізму.  Буковинсько-покутські  говірки,  як  і  гуцульські, 
характеризуються  пересуненням  уперед  і  вгору  звука  а  в  позиції 
перед  м’якими  приголосними  (8уерка),  ствердінням  і  с 9  напри¬ 
кінці  слова  та  палаталізацією  і9  і  еі9  до  стадії  к9  і  £  відповідно  (§9і<1). 
Знов-таки  спільною  з  гуцульськими  говірками  є  збережена  м’я¬ 
кість  середньопіднебіних  і  г9  та  альвеолярна  палаталізація  і  2у. 
Ці  особливості  наштовхують  на  гадку,  що  буковинсько-покутські 
говірки  були  за  основу  для  гуцульських.  Проте  вони  відрізняються 
від  більшості  гуцульських  говірок  своїм  уканням,  тобто  вимовою 
ненаголошеного  о  як  и.  Починаючи  з  XV  ст.,  звукозмін  у  буковин¬ 
сько-покутських  говірках  (на  відміну  від  гуцульських)  було  небагато. 
Серед  них  можна  згадати  всеохопне  ствердіння  с9,  часткове  (за¬ 
лежно  від  місцевості)  знеголошення  дзвінких  приголосних  у  пози¬ 
ції  наприкінці  слова  та  перед  глухими  приголосними,  а  також  не- 
подвоєння  приголосних  на  місці  колишньої  звукосполуки  С’+/ 
( кгйй9е  ~  кгй§9е).  Так  уже  повелося,  що  швидкість  фонологічної  ево¬ 
люції  на  споконвічних  теренах  проживання  буває  менша,  ніж  на 
новозаселених  землях. 


6.  ФОРМУВАННЯ  ДІАЛЕКТНИХ  ГРУП. 

ПІВДЕННО-СХІДНЕ  НАРІЧЧЯ 

Південно-східні  говірки  в  сучасній  українській  мові  утворюють  найбільше 
й  найвпливовіше  наріччя.  Історичне  тло  та  головні  напрями,  за  якими 
проходило  їх  формування,  представлено  в  43.1  та  57.1-2.  Якби  навіть 
бракувало  інформації  про  ті  історичні  події,  що  зробили  можливим  і  при- 


976 


62.6  Замість  підсумків 


родним  формування  південно-східного  наріччя  (головно  в  ХУІ-ХУІІ  ст.), 
то,  розглянувши  їхні  звукові  особливості,  легко  можна  з’ясувати,  що  до 
того  часу  в  них  не  відбувалося  жодних  власних  звукозмін.  Майже  всі 
давніші  звукові  риси  південно-східних  говірок  віднаходяться  в  півден¬ 
но-західному  (особливо  на  Волині  та  Поділлі)  чи  в  північному  наріччі, 
або  ж  і  там,  і  там,  адже  саме  міграція  людності  з  цих  регіонів  і  призвела 
до  постання  південно-східних  говірок. 

Ця  теза  потверджується  поданим  нижче  оглядом  найпомітні¬ 
ших  звукових  характеристик: 


Звук,  звукосполука  або  риса  Рефлекс 


Де  віднаходиться 


У 

е 

є 

СЗь/ьС  у  кореневих  складах 
*еа  після  середпьопіднебіних  і  ] 
е  (після,#) 
ненаголошені  е  та  у 
ненаголошені  о  та  и  перед  м,  і 
дзвінкість  приголосних 
наприкінці  слова 
та  перед  глухими 
протетичні  приголосні 
ненаголошений  о  перед  а 

с’+/ 

м’якість  с’ 

о  перед  складом  зі  слабким 
єром 

е  перед  складом  зі  слабким  ь 


С5#С  ( кривавий ) 
е  ~  о 

а  ( груддя ) 
злиття  в  у  або  в  е 
злиття  в  и  або  в  о 


У  півд.-зах.  наріччі 
У  півд.-зах.  наріччі 
У  півн.  наріччі 
І  У  півн.  наріччі 
|  У  півд.-зах.  наріччі 
;  У  півд.-зах.  наріччі 
;  У  півд.-зах.  наріччі 


збережена  або  поновлена  |  У  півн.  наріччі 


протетичні  V  і  к 
частково  змінений 
!  на  а  {кажан) 

•  подвоєний  С’ 

і 

і  збережена 
і  і  (бік) 
і  (сім) 


У  півд.-зах.  наріччі 
У  півн.  наріччі 

У  півд.-зах.  наріччі 
до  сер.  XVII  ст. 

У  півд.-зах.  наріччі 
до  1600  р. 

У  півд.-зах.  наріччі 

У  півд.-зах.  наріччі 


Згідно  з  наведеними  вище  даними  (а  цей  список  не  є  повний), 
південно-східні  говірки  просто  мають  спільні  риси  з  одним  із  двох 
давніших  наріч:  південно-західним  або  північним.  Подекуди  трапляються 
й  складніші  варіанти  сполучення  рис.  Наприклад,  це  стосується  м’яко¬ 
го  г*.  У  північному  наріччі  цей  звук  ствердів,  а  в  південно-західному 
приблизно  до  1600  р.  зберігав  м’якість.  До  південно-східного  наріччя  він 
потрапив  із  південно-західного,  але,  зважаючи  на  північне  підґрунтя, 
почав  уживатися  непоправно  з  історичного  погляду.  Як  наслідок,  у  пів¬ 
денно-східному  наріччі  г’  зберігає  статус  фонеми  (при  тому,  що  в  біль¬ 
шості  південно-західних  говірок  цей  звук  пізніше  зник),  але  дистрибуцію 
має  своєрідну. 


62.6  Замість  підсумків 


977 


Ще  більшою  складністю  відзначається  потрактування  рефлек¬ 
су  е,  що  первісно  був  розташований  перед  складом  зі  слабким  ь:  двоїстість 
рефлексів  залежно  від  місця  наголосу  {мед:  меду  проти  ніс:  несла),  що 
стосується  співгри  е  та  і,  є  суто  південно-східною  особливістю.  Однак 
рефлекс  е  є  такий  самий,  що  й  у  північному  наріччі,  а  рефлекс  і  —  такий 
самий,  що  й  у  південно-західному.  При  цьому  засада  їх  дистрибуції  знов- 
таки  змушує  згадати  північне  наріччя,  хоча  там  вона  стосувалася  —  в  дещо 
інакшому  варіанті  —  дифтонга  та  е ,  а  не  двох  монофтонгів  і  та  е. 

Якщо  південно-західні  або  північні  рефлекси,  перебрані  півден¬ 
но-східним  наріччям,  були  наслідком  звукозмін,  завершених  до  початку 
його  формування,  то  воно  просто  переймало  вже  наявне.  Його  роль  була 
пасивна  й  полягала  у  відборі,  що  ніяк  не  дорівнює  справжній  мовній  зміні. 
Далеко  менш  простою  ситуація  виявлялася  тоді,  коли  зміна  щойно  запо¬ 
чатковувалася  або  тривала  вже  під  час  існування  південно-східних  говірок. 
За  показові  приклади  можуть  правити  перехід  и2  в  й  й  далі  в  і  як 
альтернант  о  та  перехід  ’й  в  і  як  альтернат  е  {бік :  боку ,  ніс :  несла).  Вони 
обидва  датуються  ХУІ-ХУІІ  ст.  і  заторкнули  як  південно-східні,  так  і 
більшість  південно-західних  говірок.  Теоретично  вони  могли,  поставши 
в  південно-західному  наріччі,  поширитися  на  південно-східне,  але  могло 
статися  й  навпаки,  або  ж  іще  вони  могли  спонтанно  виникнути  в  різних 
місцевостях  без  зв’язку  один  з  одним.  Коли  брати  і,  який  чергується  з  е , 
то  дані  пам’яток  суґерують,  що  розпросторення  йшло  з  Волині  на  захід 
у  напрямку  Львова,  а  відтак  на  південний  схід,  але  перші  його  з’яви  в  па¬ 
м’ятках  можуть  мати  випадковий,  а  отже  й  оманливий  характер.  Натомість 
у  випадку  і,  що  чергується  з  о,  навіть  такого  ґатунку  даних  не  знайти. 

З  огляду  на  обставини  свого  формування,  південно-східне 
наріччя  не  надається  до  поділу  на  менші  діалектні  групи,  як  це  має 
місце  в  північному  й  особливо  в  південно-західному  наріччі.  Спроби 
класифікації  цих  говірок  зазнали  фіаско.  Південно-східні  говірки  є  до¬ 
волі  однорідні,  а  дрібні  відмінності  між  ними  зазвичай  не  охоплюють 
великих  територій,  змінюючись  від  села  до  села  або  від  групи  сіл  до  групи 
сіл.  Така  мозаїчна  структура  точно  узгоджується  з  історією  залюднення 
цих  обширів.  Частина  сіл  були  засновані  носіями  тієї  чи  тієї  південно- 
західної  говірки,  інші  —  північної,  а  ще  в  декотрих  населення  було  змі¬ 
шане.  Поза  тим,  населення  південно-східної  діалектної  зони  часто-іусто 
полишало  недавно  обжиті  місця,  рушаючи  далі  на  схід.  Наприклад, 
у  40-х  рр.  XVII  ст.  на  Сумщину,  Охтирщину  та  Харківщину  прийшли 
переселенці  з  Гадячого,  Лохвиці  та  Миргорода,  а  1679  р.  туди  ж  масово 
переселилася  людність  із  південно-західної  діалектної  зони  (Брацлав, 
Умань),  але  водночас  також  і  з  Чигирина,  Канева  та  Білої  Церкви.  Засе¬ 
лення  Донеччини  здійснювалося  чернігівцями  (північне  наріччя),  але  були 
там  і  люди  з  Полтавщини  та  Харківщини.  Докладно  відбиті  в  історичних 
документах  масові  переселення  на  Кубань  у  1808-1811,  1820-1821  та 


978 


62.7  Замість  підсумків 


1848-1849  рр.  ішли  з  Чернігівщини,  а  також  із  Полтавщини  та  Хар¬ 
ківщини.  Потрапили  переселенці  з  південно-східної  діалектної  зони 
й  у  Добруджу 7.  Такі  “вторинні”  міграції  людності  в  межах  південно- 
східної  зони  не  могли  не  спричинитися,  причому  на  значну  міру,  до  уні¬ 
фікації  локальних  варіантів  говірної  мови.  Таким  чином,  унаслідок  цих 
міграцій  відбулося  вигладжування  істотних  відмінностей  у  мові,  хоча 
дрібніші  подекуди  збереглися. 


7.  ЗАГАЛЬНИЙ  ОГЛЯД  ХРОНОЛОГІЇ  ПОСТАННЯ 
УКРАЇНСЬКИХ  ДІАЛЕКТІВ 

Якщо  підсумувати  наявні  дані  щодо  формування  українських  діалектів, 
вимальовується  картина,  що  її  подано  нижче. 

Доісторичні  наріччя:  північне  (київсько-поліське)  та  південно- 
західне  (галицько-подільське)  —  приблизно  з  УІ-УИ  ст. 

Диференціація  протягом  історичного  періоду:  час  активної 
діалектної  диференціації  на  західноукраїнських  землях  припав  на  кінець 
давньоукраїнської  —  початок  ранньосередньоукраїнської  доби.  Це  твер¬ 
дження,  зроблене  на  підставі  розгляду  звукозмін,  узгоджується  з  істо¬ 
ричними  фактами:  країна  проходила  тоді  крізь  період  політичної  подріб¬ 
неності,  нестабільності  й  непевності,  що  сприяє  відцентровим  процесам 
у  мові. 

Існування  наддністрянських,  надсянських,  лемківських  і  бой¬ 
ківських  говірок  простежується  від  XIII  ст.  Імовірним  часом  постання 
західнополіських,  буковинсько-покутських  і  гуцульських  говірок  є  ХІУ  ст. 
Ознаки  волинських  говірок  починають  оприявнюватися  з  XV  ст.,  закар¬ 
патських  —  до  початку  XVI  ст.,  подільських  —  щойно  в  XVI  ст.  На  біль¬ 
шій  частині  Північної  України,  що  не  зазнавала  сильних  впливів  із  півдня, 
діалектна  диференціація  ледве  чи  могла  статися  раніше,  ніж  у  XVI  ст., 
але  початки  мовної  окремішності  Західного  Полісся  (та  Підляшшя),  як 
зазначалося  вище,  сягають  ХІІІ-ХІУ  ст. 

Нарешті,  формування  найбільшого  —  південно-східного  — 
наріччя  припадає  головно  на  ХУІ-ХУІІ  ст. 

Зайве  й  казати,  що  все  це  датування  має  тільки  здогадний  ха¬ 
рактер.  Воно  ґрунтується  на  самих  лише  фонологічних  критеріях.  І  хоча 
фонологія,  звісна  річ,  забезпечує  більшу  певність  у  датуванні,  ніж  морфо- 

7  За  часів  Середньовіччя  в  Нижньому  Придунав’ї  була  українська  людність,  що  роз¬ 
мовляла  південно-західними  говірками  (йдеться  про  бродників  та  берладників,  згадува¬ 
них  у  літописах  XII— XIII  ст.),  але  вона  зникла  в  ході  історичних  подій  ранньосередньо¬ 
української  доби. 


62.8  Замість  підсумків 


979 


логія  чи  словництво,  все  ж  залучення  інших  даних,  особливо  топонімічних, 
може  спонукати  до  істотних  уточнень,  ба  навіть  перегляду  хронології. 

Головні  ізоглоси  доісторичної  та  давньоукраїнської  доби  ле¬ 
жать  між  південно-  та  північноукраїнською  зонами;  протягом  ранньо- 
середньоукраїнського  періоду  ізоглоси  проходили  переважно  з  півночі 
на  південь,  уздовж  литовсько-польського  кордону,  лишаючи  осторонь 
Карпати  та  Закарпаття;  за  середньоукраїнських  часів  цей  напрямок  утра¬ 
тив  своє  значення:  основні  тогочасні  ізоглоси  відокремлювали  пери¬ 
ферійні  території  на  півночі  та  на  заході  від  центральних  чи,  інакше 
кажучи,  землі,  що  перебували  в  межах  засягу  козаччини,  від  решти  зе¬ 
мель,  на  яких  вона  не  набула  помітного  поширення.  Зміна  орієнтації  ізо¬ 
глос  залишила  глибокий  відбиток  на  структурі  та  на  географічному 
розмежуванні  українських  діалектів,  як  ми  їх  знаємо  тепер. 


8.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  БІЛОРУСЬКОЇ 

З-поміж  усіх  слов’янських  мов  українська  має  найбільшу  кількість  спіль¬ 
них  або  однакових  звукозмін  із  білоруською.  Можна  легко  дійти  висновку 
про  близьку  спорідненість  цих  двох  “мов-сестер”.  Одначе  такий  статистич¬ 
ний  підхід  має  поверховий  характер  і  може  ввести  в  оману,  а  зроблені  за 
його  допомогою  висновки  хибують  на  поспішність  і  надмірну  спрощеність. 
При  розгляді  цього  питання  потрібна  гнучкість. 

Щонайперше  впадає  в  очі,  що  впродовж  протоукраїнського  пе¬ 
ріоду  не  було  жодної  звукозміни,  спільної  для  протоукраїнських  та  лише 
для  білоруських  діалектів,  узятих  як  цілокупність.  Частина  звукозмін 
мала  поширення  лише  в  зоні,  яка  тепер  зветься  південнобілоруською. 
Сюди  належать  збереження  кю  перед  е  (див.  3.2),  перехід  ненаголоше- 
ного  е  в  е  (див.  8.4),  ствердіння  г*  (див.  розділ  12),  перехід  е  в  .е 
(див.  13.7),  а  також,  імовірно,  уживаність  $к  перед  е  (див.  3.4).  Жодна 
з  цих  змін  не  мала  місця  в  північнобілоруських  діалектах.  Інші  звуко¬ 
зміни  охоплювали  також  і  північнобілоруську  зону,  але  не  лише  її. 
Скажімо,  пом’якшення  х  з  перетворенням  його  на  (а  не  і  —  див.  3.3), 
спрощення  5  із  перетворенням  його  на  і  (див.  3.7),  перехід  у  у  V  після 
губних  (див.  3.9),  випадіння  і  і  й  перед  І  (див.  4.2),  повноголос  і  метатеза 
в  сполуках  типу  оа8 С  на  початку  слова  (див.  6.1),  утрата  фонематичного 
статусу  тону  та  часокількості  (див.  7.2-4),  перехід  наголошеного  е  в  ’а 
(див.  8.4)  та  д  в  и  (див.  8.1),  утрата у  перед  и-  та  о-  (див.  10.4)  —  то  все 
є  риси,  спільні  з  російською  мовою,  а  в  деяких  випадках  іще  й  з  бол¬ 
гарською;  неперехід  і  та  и  (>у)  переду  у  єри  (див.  5.3)  —  то  риса,  спільна 
з  польською,  словацькою  та  болгарською  мовами.  Якщо  говорити  про 
огублення  еа  з  перетворенням  його  на  ,о,  то  північнобілоруські  діалекти 


980 


62.8  Замість  підсумків 


так  само,  як  і  південнобілоруські,  характеризувалися  появою  о  після  всіх 
приголосних,  але  засадничо  ця  звукозміна  полягала  в  тому,  що  перехід 
відбувався  лише  після  середньопіднебіних  і  7,  —  і  в  такому  варіанті  вона 
віднаходиться  не  тільки  в  (північно)українських  (див.  9.8),  але  також 
у  проторосійських  діалектах  чи,  принаймні,  у  частині  цих  діалектів. 

Ба  більше,  з-посеред  специфічних  рис,  спільних  для  “південно- 
білоруських”  та  українських  діалектів,  усі,  крім,  можливо,  однієї,  поши¬ 
рювалися  не  на  цілокупність  українських  діалектів,  а  лише  на  північні. 
Хіба  що  перехід  е  >  {е  був,  імовірно,  представлений  так  само  й  у  південних 
протоукраїнських  діалектах,  але  тільки  нетривалий  час.  Якщо  в  північно¬ 
українській  зоні  .е  судилося  довге  життя,  то  в  південноукраїнській  зоні 
незабаром  відбулася  його  монофтонгізація  в  е. 

Отже,  насправді  жодна  з  перелічених  змін  не  була  українсько- 
білоруською  в  ригористичному  розумінні,  тобто  не  обіймала  всіх  україн¬ 
ських  і  всіх  білоруських  діалектів,  обмежуючись  тільки  цими  двома 
мовами.  Усі  зміни  або  охоплювали  ширшу  територію,  або  спостеріга¬ 
лися  лише  в  особливому  діалектному  утворенні,  що  ми  його  умовно 
називаємо  київсько-поліським  наріччям.  Пізніше  це  утворення  розпа¬ 
лося:  його  північна  частина  вступила  в  процес  формування  білоруської 
мови,  а  південна  —  української.  Ілюзія  спільності  давніх  процесів  в  укра¬ 
їнській  і  білоруській  мовах  створюється  наявністю  в  них  спільних  рис. 
Однак  ці  спільні  риси  зумовлені  “поділом”  київсько-поліського  наріччя 
між  обома  мовами. 

Описана  вище  ситуація  ще  тривалий  час  зберігалася  протя¬ 
гом  давньоукраїнського  періоду.  Серед  першої  групи  процесів,  які  по  суті 
були  київсько-поліськими,  можна  назвати  дифтонгізацію  е  та  о  в  ново- 
закритих  складах  (див.:  20.5;  21.3;  24.1),  схожість  у  потрактуванні  ново¬ 
посталих  скупчень  типу  середньопіднебіний  +  зубний  (див.  23.7)  та  появу 
нових  голосних  у  складах  із  двома  верхів’ями  звучності  (на  кшталт  іржа , 
кривавий).  До  другої  групи,  тобто  до  звукозмін,  спільних  із  білоруською 
мовою,  але  водночас  також  і  з  котроюсь  іншою  з-поміж  слов’янських, 
належать  перехід  у  >і  після  £,к  і  х  (див.  15.4),  занепад  слабких  єрів 
і  заміну  сильних  єрів  на  о  та  е  (див.  16.10),  потрактування  звукоспо- 
луктипу  Сь/ь5С  (див.  18.1),  подзвінчення  глухих  перед  дзвінкими 
(див.  23.6),  ствердіння  м’яких  зубних  перед  зубними  (див.  23.10)  та  пе¬ 
ретворення  проривного  §  на  щілинний  у  (див.  25.1). 

Одначе  в  той  час  у  фонологічній  еволюції  та  поділі  діалектів 
уже  оприявнюються  нові  прикмети.  Обіймаючи  на  позір  широку  зону, 
деякі  зміни  на  півночі  з’являються  зі  значним  запізненням  (на  сто-двісті 
років):  наприклад,  це  стосується  еволюції  ку ,  §у  і  осу ,  занепаду  єрів  тощо. 
Фактично,  це  внеможливлює  їх  інтерпретацію  як  спільних  звукозмін:  вони 
радше  можуть  бути  окреслені  як  самостійні  звукозміни  з  тотожними 
наслідками.  Якщо  виключити  ці  звукозміни  з  числа  спільних,  то  таких 


62.8  Замість  підсумків 


виявиться  набагато  менше.  Почали  з’являтися  деякі  важливі  звукозміни, 
що  їх  можна  назвати  власне  українсько-білоруськими  (в  повному  розумін¬ 
ні  слова):  однакове  потрактування  “єрів”  переду  (як  не  зважати  на  дрібні 
деталі  —  див.  17.8),  запровадження  чергування  и :  V  (див.  19.5)  та  ствер¬ 
діння  губних  наприкінці  складу  (див.  27.6).  Хоча  таких  змін  було  небагато, 
сама  їх  поява  мала  неабияке  значення.  Вона  свідчить,  що  первісно  розмаїті 
діалекти  об’єдналися  у  дві  мови,  які  мали  одна  з  одною  щільніші  взаємо¬ 
зв’язки,  ніж  із  рештою  суміжних  слов’янських. 

За  ранньосередньоукраїнської  доби,  коли  обидва  народи  опини¬ 
лися  у  складі  литовської  держави,  зростає  число  спільних  звукозмін, 
як-от:  огублення  І  із  перетворенням  його  на  [\у]  (див.  30.8),  поява  про¬ 
тетичного  V  перед  о-  та  и-  (див.  34.3-6),  утрата  /  наприкінці  слова  після 
приголосних  у  дієвідміні  (див.  35.6),  подвоєння  приголосних  на  місці 
скупчень  типу  С’+7  (див.  37.2),  а  також,  можливо,  ствердіння  середньо¬ 
піднебінних  (див.  42.4).  Із  другого  боку,  практично  перестали  з’являтися 
власне  київсько-поліські  особливості:  до  таких  можна  віднести  хіба  що 
дзвінку  вимову  приголосних  наприкінці  слова  та  перед  глухим,  коли  до 
цього  спонукали  морфологічні  чинники  (див.  36.2).  У  будь-якому  разі, 
новопосталий  литовсько-польський  кордон  спричинився  до  того,  що  деякі 
звукозміни,  поширюючися  з  півночі,  доходили  тільки  до  його  лінії:  до  них 
належать  огублення  /,  подзвінчення  глухих  приголосних  у  деяких  пози¬ 
ціях,  подвоєння  м’яких  приголосних,  принагідне  знеогублення  ненаголо- 
шеного  о  з  перетворенням  його  на  а  (див.  39.5),  можливо  й  ствердіння 
середньопіднебіних.  (Деякі  зміни,  започатковані  південно-західніше  від 
цього  кордону,  також  зупинялися  або  сповільнювали  ходу  на  рубежі 
підпольської  України).  Лише  одна-єдина  звукозміна  —  ствердіння  м’яких 
губних  у  позиції  перед  голосним  —охоплювала  всю  територію  України, 
та  водночас  лише  південну  частину  Білорусі  (див.  38.6).  Крім  того,  має 
вагу  та  обставина,  що  принаймні  у  випадку  декотрих  звукозмін  можна 
встановити  їхнє  білоруське  походження  й  подальше  поширення  на  україн¬ 
ську  мову  (огублення  /  та,  можливо,  ствердіння  середньопіднебіних,  а  за 
середньоукраїнських  часів  —  ствердіння  с’  у  північноукраїнському  наріччі). 

У  XVI  ст.  започатковано  новий  процес,  що  на  позір  виглядає 
як  спільний  білорусько-український,  тобто  звукозміну  в  українській  мові, 
взоровану  на  наявному  стані  (не  на  звукозміні)  в  білоруській  мові:  сюди 
слід  віднести,  безперечно,  принагідне  знеогублення  о  в  переднаголо- 
шеному  складі  перед  наголошеним  а  ( багатий  —  див.  39.5),  а  також,  мож¬ 
ливо,  огублення  е  після  губних  із  перетворенням  його  на  о  (див.  51.6)  та 
перехід  у>і  після ]  та  на  початку  слова  (див.:  52.6;  52.10).  Хоча  всі  ці 
звукозміни  мали  українське  підґрунтя,  білоруська  мова,  судячи  з  усього, 
відіграла  роль  каталізатора. 

Таким  чином,  наявність  подібностей  в  українській  і  білоруській 
мовах  почасти  пояснюється  розпадом  київсько-поліського  наріччя  і  його 


982 


62.9  Замість  підсумків 


поділом  між  цими  двома  мовами,  почасти  спільними  звукозмінами, 
почасти  каталітичним  впливом  білоруської  мови  на  українські  звукозміни. 
Спільні  українсько-білоруські  звукозміни  як  такі  припадають  на  період 
від  середини  XIII  до  XVII  ст.,  але  найбільшу  інтенсивність  і  вагомість 
вони  мали  від  середини  XV  до  середини  XVI  ст.,  тобто  під  час  міцної 
зверхності  Великого  князівства  Литовського  над  значною  частиною  Укра¬ 
їни.  Втім,  і  тоді  чимало  білорусько-українських  звукозмін  не  переходили 
за  польський  кордон.  Якщо  говорити  про  зв’язки  між  українською  та  біло¬ 
руською  фонологічною  еволюцією  в  ширшому  слов’янському  контексті, 
то  вони  були  щільні  як  за  доісторичної  доби,  так  і  за  пізніших  часів. 


9.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  РОСІЙСЬКОЇ 

За  критерієм  виключності  спільних  звукозмін  (тобто  беручи  до  уваги 
звукозміни,  поширені  лише  в  дотичній  парі  мов,  і  притому  в  усіх  діалектах 
кожної)  українська  та  російська  мови  таких  не  мають.  Якщо  надавати 
значення  спільності  в  межах  ширшого  слов’янського  мовного  простору 
(а  на  те  можна  знайти  рацію),  то  протягом  доісторичного  періоду  було 
чимало  звукозмін,  спільних  для  протоукраїнських  і  проторосійських  діа¬ 
лектів.  Декотрі  з  них  є  українсько-російсько-білоруські:  перехід  $  у  с 
та  Ф  У  3  зі  швидким  подальшим  спрощенням  цієї  останньої  африкати 
та  перетворенням  її  на  і  (за  винятком  південно-західних  українських 
діалектів  —  див.  3.7),  повноголос  (див.  розділ  6),  втрата  фонематичного 
статусу  тону  та  часокількості  (див.  розділ  7),  деназалізація  з  перетворен¬ 
ням  д  на  и  та  наголошеного  д  на  ’а  (див.  розділ  8),  огублення  еа  з  пере¬ 
творенням  його  на  о  в  позиції  після  середньопіднебіних  та  ]  (див.  9.8; 
в  українській  мові  лише  в  межах  київсько-поліського  наріччя),  втрата ]- 
перед  и  та  о  (див.  10.4)  і  пом’якшення  приголосних  перед  е  та  слабким  ь 
(див.  розділ  11);  інші  мають  більше  поширення,  охоплюючи  ще  й  болгар¬ 
ську  мову:  пом’якшення  х  із  перетворенням  його  на  з9  (див.  3.3),  пере- 
кшталтування  звукосполук  губний  +/ у  губний  +  V  (див.  3.9;  у  болгарській 
мові  —  з  подальшою  втратою)  та  втрата  і  і  й  перед  І  (див.  4.2). 

Перелік  таких  змін  може  бути  продовжений  уже  для  давньо¬ 
українських  часів:  перехід  сильних  єрів  у  звуки  о  та  е  (див.  16.10)  і  так 
само  в  сполуках  типу  Сь/ьБС  (див.  18.4)  є  спільним  для  української, 
російської  та  білоруської  мов;  перехід  у>і  після  к,§  і  х  мав  місце  в  тих 
самих  трьох  мовах  і  почасти  в  польській  (окрім  як  після  х  —  див.  15.4); 
утрата  слабких  єрів  сталася  в  усіх  слов’янських  мовах  (див.  16.10), 
як  і  подзвінчення  глухих  приголосних  перед  дзвінкими  (див.  23.6)  чи 
ствердіння  м’яких  зубних  перед  твердими  зубними  (див.  23.10).  Проте 
всі  ці  звукозміни,  хіба  що  за  винятком  потрактування  сполук  ку ,  £у,  ху 


62.9  Замість  підсумків 


983 


та  Сь/ь5С,  нічого  не  важать  із  погляду  наявності  якихось  особливих 
зв’язків  між  українською  та  російською  мовами,  бо  вони  мали  місце 
в  різних  слов’янських  мовах  у  різні  часи  й  з  усією  очевидністю  являли 
собою  незалежні  еволюційні  процеси,  подібність  між  якими  цілком 
задовільно  можна  пояснити  спільним  праслов’янським  спадком.  Фактор 
часової  незбіжності,  завважмо,  охоплює  й  дві  останні  з-поміж  перелічених 
звукозмін:  переходи  ку ,  §у>  осу  >  кі,  £і,  осі  та  Сь/ь5С  >  Со/е5С  у  росій¬ 
ській  мові  відбулися  принаймні  на  сто  років  пізніше,  ніж  в  українській. 
Отже,  можна  припустити,  щонайбільше,  індукційний  вплив  на  російську 
мову  з  боку  української,  але  жодних  фактичних  даних  на  підтвердження 
такої  гадки  немає.  Найімовірніше,  тут  ідеться  все-таки  про  незалежні  одна 
від  одної  звукозміни,  дарма  що  однаково  спрямовані. 

Для  доісторичних  часів  такі  хронологічні  відмінності  зде¬ 
більшого  затерті.  Неможливо  визначити,  скажімо,  чи  повноголос  у  прото- 
українських  і  проторосійських  діалектах  розвинувся  рівночасно,  чи  з  пев¬ 
ним  часовим  відступом.  Отже,  як  підказує  обережність,  напевне  можна 
говорити  радше  про  однаковість  результатів,  лишаючи  питання  щодо 
спільності  процесів  відкритим.  Звичайно,  виключити  такої  можливості 
не  можна,  але  так  само  не  можна  вважати  її  чимось  самоочевидним,  надто 
з  огляду  на  величезну  відстань,  скажімо,  між  Галичем  і  Новгородом  чи 
Тмутороканню  та  Суздалем.  Навіть  якщо  взяти  самі  лише  результати, 
численні  відмінності  в  деталях  спонукають  до  обережності.  Серед  таких 
можна  назвати,  приміром,  наявність  в  українських  говірках  з  на  місці  ф 
і  брак  щонайменших  слідів  чогось  подібного  в  російській  мові;  про¬ 
довження  —  у  змодифікованому  вигляді  —  різниці  тонів  у  рефлексах 
звука  о  ( (о  проти  о)  в  російських  говірках  і  брак  такого  розрізнення  бодай 
в  одній-єдиній  українській  говірці;  обмеження  м’якості  приголосних  лише 
позиціями  перед  і  та  перед  е  в  проторосійських  діалектах,  якому,  вочевидь, 
не  судилося  статися  в  більшості  українських  говірок;  наявність  т.  зв. 
другого  повноголосу  в  (північно)російських  говірках  і  його  майже  цілко¬ 
витий  брак  в  українській  мові  тощо.  Отже,  факти  дають  підстави  говорити 
про  можливість  понад  десяти  доісторичних  звукозмін,  спільних  для  прото- 
українських  і  проторосійських  діалектів  (і  так  само  для  протобілоруських 
та  інколи  для  інших  слов’янських  протодіалектів),  але  водночас  слід  мати 
на  увазі  й  інший  варіант  —  вірогідніший  з  огляду  на  часові  та  просторові 
чинники,  —  тобто  можливість  рівнобіжної  еволюції  в  деяких  або  й  в  усіх 
цих  випадках.  Така  рівнобіжність  еволюції  може  бути  пояснена  спільністю 
праслов’янської  основи.  Вона  стосується  не  лише  спільності  матеріалу 
(тобто  однакового  набору  звуків  і  фонем),  але  й  спільності  еволюційних 
тенденцій.  Діапазон  можливих  відхилень  тут  невеликий  і  рівнобіжність 
у  змінах  —  неуникненна.  Нікому  не  спаде  на  думку,  що  процес  еволюції 
звукосполуки  у  протоукраїнських  та  протословенських  діалектах  був 
спільний,  дарма  що  в  його  висліді  й  ті,  й  ті  мають  звук  с,  —  адже  відстань 


984 


62.10  Замість  підсумків 


між  Україною  та  Словенією  просто  є  для  цього  завелика.  Одначе  насправді 
зі  Львова  ближче  до  Любляни,  ніж  до  того-таки  Новгорода,  та  й  сама 
географічна  близькість  не  конче  є  запорукою  спільності  фонологічних 
процесів.  Утім,  чи  вже  йдеться  про  спільні  процеси,  чи  про  рівнобіжні, 
протоукраїнські  діалекти  мали  в  їх  висліді  більшу  кількість  спільних  рис 
з  проторосійськими  (та  протобілоруськими),  ніж  із  будь-якими  іншими 
тогочасними  слов’янськими.  Таким  чином,  якщо  ці  процеси  були  просто 
рівнобіжні,  їхня  рівнобіжність  мусила  бути  спричинена  спільністю,  що 
існувала  або  під  час  цих  процесів  (що  є  менш  імовірним),  або  раніше, 
тобто  за  праслов’янської  доби. 

Після  XIII  ст.  жодної  спільності  у  фонологічній  еволюції  укра¬ 
їнської  та  російської  мов  уже  не  було.  Можна  відзначити  хіба  що  кілька 
позірних  збігів:  в  обох  мовах  відбулося  ствердіння  £  і  і  (в  українській 
мові  також  с  —  див.  42.4),  утрата  -І  після  приголосного  в  дієслівних 
формах  чол.  роду  мин.  часу  (див.  35.6),  поява  вставних  голосних  у  деяких 
типах  складів  із  двома  верхів’ями  звучності  наприкінці  слова  (укр.  вітер , 
рос.  ветер  —  див.  44.6),  але  ці  нечисленні  подібності  є  випадкові  й  лише 
часткові. 

Щоправда,  десь  із  середини  XVII  ст.  в  українській  мові  стаються 
певні  маргінальні  звукозміни,  у  висліді  яких  вона  окремими  деталями 
наближається  до  стану,  наявного  в  російській  мові:  це  огублення  е  з  пе¬ 
ретворенням  його  на  ’о  після  зубних  (див.  51.6;  у  російській  мові  не  лише 
після  зубних),  поступове  усунення  у  в  позиції  на  початку  слова 
(див.  52.10)  та  усунення  звукосполуки ]+ у  (див.  52.6).  У  сучасній  укра¬ 
їнській  мові  поширенню  тенденції  до  автоматичного  пом’якшення  всіх 
приголосних  перед  і  (див.  59.4),  як  і  обмеженню  вжитку  £  (геть  зниклого 
в  деяких  східноукраїнських  говірках  —  див.  48.3),  цілком  імовірно  може 
сприяти  вплив  із  боку  російської.  Якби  ці  звукозміни  зреалізувалися  до 
кінця,  їх  наслідком  було  б  злиття  /і/  та  /у/  в  одну  фонему  та  скорочення 
числа  велярних  до  трьох  —  як  у  російській  мові. 

Отже,  спільні  риси  в  українській  і  російській  мовах  спричинені 
спільністю  або  рівнобіжністю  (або  почасти  спільністю  й  почасти  рівно¬ 
біжністю)  їх  еволюції  за  доісторичних  часів  у  ширшому  слов’янському 
контексті,  а  також  відносно  недавніми  російськими  впливами  на  укра¬ 
їнську  (щонайраніше  від  середини  XVII  ст.). 


10.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  ПОЛЬСЬКОЇ 

Звукозмін,  спільних  виключно  для  української  та  польської  мов,  не  було. 
Єдиний  можливий  виняток  —  це  поява  протетичних  приголосних:  V  пе¬ 
ред  о-  (характерна  риса  південнопольських  говірок  —  див.  34.5)  і  перед  и- 


62.10  Замість  підсумків 


985 


(риса,  притаманна  більшості  польських  говірок  —  див.  35.6),  а  також  А 
перед  а-  (характерна  риса  південномалопольських  говірок  —  див.  34.7). 

На  протоукраїнську  та  давньоукраїнську  добу  припадає  кілька 
процесів,  що  призвели  до  тотожних  результатів  в  українській  і  польській 
мовах:  перетворення ]  на  V  після  губних  (у  польській  мові  хутко  облише¬ 
не  —  див.  3.9),  збереження  Г  та  у  переду  (див.  5.3),  двоїста  рефлексація 
сполук  типу  *оагС-  і  *оаІС -  з  метатезою  залежно  від  тону  (див.  6.2), 
пом’якшення  приголосних  перед  е  та  слабким  ь  (але  в  польській  мові 
також  перед  і,  е  та  сильним  ь  —  див.  11.5),  перехід  ку ,  §у>кі,  (але 
в  українській  мові  так  само  ху  >  хі  —  див.  15.4),  утрата  слабких  єрів 
(див.  16.10;  з  подальшими  приподібненнями  в  новопосталих  скупченнях 
приголосних  —  див.  23.6;  23.10).  Однак  усі  вони  мають  розглядатися 
в  ширшому  слов’янському  контексті  й  не  вказують  на  якусь  особливу 
спільність  у  фонологічній  еволюції  української  та  польської  мов.  Якщо 
взяти  специфічну  еволюцію  о  та  е  в  новозакритих  складах,  обидві  мови 
прийшли  до  схожих  результатів,  отримавши  и  (в  українській  мові  цей 
звук  відтак  просунувся  вперед,  перетворившися  на  й  та  і)  та  і  (в  поль¬ 
ських  говірках)  відповідно,  але  різними  способами  (у  польській  мові  через 
подовження,  в  українській  через  звуження)  й  у  різний  час  (українські 
звуки  и  та  і  значно  давніші  від  польських),  і  тому  ці  процеси  в  обох  мовах 
напевне  не  пов’язані  один  з  одним. 

Починаючи  з  XVI  ст.,  увиразнюється  безпосередній  польський 
вплив  на  лемківські  говірки:  якщо  в  інших  карпатських  говірках  серед¬ 
ньопіднебінні,  як  правило,  зберігали  м’якість,  то  в  лемківських  (північ- 
нолемківських  і  спиських),  як  і  в  польській  мові,  вона  була  втрачена 
(див.  42.2);  дещо  раніше  (в  ХУІ-ХУІІ  ст.)  лемківські  говірки  втратили 
вільний  наголос,  що  йому  на  зміну  прийшов  наголос  на  передостанньому 
складі  (див.  7.7).  Наражалися  на  польську  експансію  також  говірки 
Підляшшя,  Холмщини  та  Посяння.  У  багатьох  селах  із  плином  століть 
перейшли  на  польсько-український  суржик,  і  цей  процес  активно  триває 
серед  розпорошених  решток  української  людності,  що  залишилася  в  рід¬ 
них  місцях  після  1945  р. 

У  загальноукраїнській  мові  поза  периферійними  найзахідні- 
шими  говірками  польські  впливи,  оприявнившися  з  середини  XVI  ст., 
особливо  посилюються  в  XVII  ст.  Польська  мова,  разом  з  іншими  захід¬ 
ними,  напевне,  сприяла  поновленню  £  в  українській  мові  (див.  48.1), 
а  можливо  —  й  запровадженню  5  (див.  48.6).  З  неї  потрапили  до  укра¬ 
їнської  мови  деякі  слова,  що  містили  /  (див.  48.8).  Крім  того,  польська 
мова  могла  сприяти  переходові  е  в  9 о  після  зубних  (див.  51.6),  заміні  у 
на  і  після ]  та  на  початку  слова  (див.  52.6;  52.10),  впровадженню  усічених 
форм  у  закінченнях  прикметників,  зокрема  закінчення  -е  в  сер.  роді  одн. 
(див.  53.6),  стягнених  дієслівних  форм  на  кшталт  руіаз ,  уживаних  у  над- 
сянських  і  карпатських  говірках  (див.  53.8),  та  дорсальної  палаталізації, 


986 


62. 1 1  Замість  підсумків 


що  дала  і,  і  і  с  (див.  55.2).  Проте  в  усіх  цих  випадках  діяли  насамперед 
унутрішні  закони  та  тенденції  української  мови,  тимчасом  як  польська 
могла  відіграти  хіба  що  роль  каталізатора  —  завдяки  наявності  в  ній  тих 
явищ  і  правил,  які  щойно  впроваджувалися  в  українську  мову. 


11.  УКРАЇНСЬКА  МОВА 

В  її  СТОСУНКУ  ДО  СХІДНОСЛОВАЦЬКИХ  ДІАЛЕКТІВ 

Контакти  української  мови  зі  словацькою,  а  точніше  зі  східнословацькими 
діалектами,  були  тільки  периферійні.  Лише  лемківські  говірки  перебували 
зі  словацькою  мовою  в  прямому  контакті.  Навіть  у  бойківських  говірках, 
де  були,  нехай  нечисленні,  спільні  звукозміни  зі  словацькою  мовою,  це 
скорше  слід  розглядати  як  наслідок  лемківського  посередництва. 

Упродовж  протоукраїнського  й  давньоукраїнського  періоду 
як  в  українській  мові,  так  і  в  східнословацьких  діалектах  постали  звуко- 
сполуки  типу  ЗоС-  на  місці  *оа5С  за  спадної  інтонації  (див.  6.2),  звук  и 
на  місці  р  (див.  8.5),  звук  к  на  місці  £  (з  характерним  збереженням  £ 
у  звукосполуці  г£  —  див.  25.1;  25.6),  а  також  відбулося  ствердіння  губних 
наприкінці  складу  (див.  26.4).  Проте  всі  ці  звукозміни  охоплювали  ширшу 
територію  й  не  можуть  правити  за  якусь  українсько-східнословацьку 
специфіку. 

Фонологічний  зв’язок  між  українською  мовою,  представленою 
її  лемківськими  говірками,  з  одного  боку,  та  східнословацькими  діалекта¬ 
ми,  з  другого,  є  ймовірніший,  коли  йдеться  про  довше  збереження  сонор¬ 
них  г  і  /  без  супроводу  вставних  голосних  у  сполуках  типу  С5С,  що 
виводяться  від  С5&/ьС  (літ.  укр.  кривавий)  із  подальшим  вставленням 
голосного  на  кшталт  є  ~  у  поряд  із  сонорним,  часто  попереду  (сх.  словац. 
куюі~кеп)і~кгеяі  ‘крові’  ґен.  одн.  —  див.  35.7),  про  перехід  до  наголосу 
на  передостанньому  складі  та  про  стягнення  голосних,  первісно  відділених 
один  від  одного  приголосним ]  (руіаз  тощо  —  див.  53.6). 

Поза  тим,  лемківські  говірки  поділяють  зі  східнословацькими 
такі  риси,  як  дорсальна  палаталізація  з  і  г  (з,  і),  веляризація  п  пе¬ 
ред  к  і  £  (сх.  словац.  сеукі  ‘тонкий’),  подзвінчення  приголосних  у  позиції 
наприкінці  слова  перед  сонорним  (сх.  словац.  росекаг  те  ‘зачекаєш  на 
мене’)  та  форми  37  у  1  ос.  одн.  дієслів  четвертого  класу  з  основою  на  губ¬ 
ний  (гоб/и).  Усі  вони  є  характерні  також  для  південно-західних  говірок 
польської  мови  й  належать  до  прикмет  цієї  вторинно  утвореної  “карпат¬ 
ської”  мовної  спільності.  Загальний  вектор  їх  поширення  (хоч,  може,  й  не 
завжди)  був  із  заходу  на  схід,  хоча  для  більшості  з-поміж  цих  рис  бракує 
фактичного  матеріалу,  що  дозволяв  би  з’ясувати,  де  вони  вперше  постали 
чи  звідки  розпочали  своє  розпросторення.  На  підставі  загальних  міркувань 


987 


62.12  Замість  підсумків 

і  часткових  спостережень  можна  гадати,  що  при  переселенні  лемків  на 
терени,  розташовані  південніше  від  Карпатських  гір,  та  ще  деякий  час 
по  тому  саме  нові  осадники  могли  бути  призвідниками  мовної  інтеграції, 
але  в  ХІХ-ХХ  ст.  ситуація,  як  здається,  змінилася.  Втім,  наголос  унерухо- 
мився  на  передостанньому  складі  у  східнословацьких  діалектах  (та  в  поль¬ 
ській  мові)  раніше,  ніж  у  лемківських  говірках  (приблизно  в  XV  ст.  та 
наприкінці  XVI  чи  в  XVII  ст.  відповідно),  а  це  показує,  що  міркування 
загального  характеру  легко  можуть  виявитися  хибними. 


12.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  БОЛГАРСЬКОЇ 

Стосовно  характеру  українсько-болгарських  контактів  за  доісторичної 
доби  певних  відомостей  є  обмаль.  Припущення,  що  до  появи  угрів  (894  р.) 
предки  українців  були  сусідами  протоболгарських  племен  у  Семигороді 
та  на  інших  землях,  які  пізніше  ввійшли  до  складу  Угорщини,  є  суто 
умоглядне  й  у  будь-якому  разі  не  має  практично  жодного  значення 
з  погляду  історичної  фонології,  оскільки  особливостей  української  мови 
на  той  час  увиразнилося  зовсім  мало,  а  слов’янська  людність  на  цих 
теренах  невдовзі  була  поглинута  уграми,  залишивши  по  собі  слід  хіба 
що  в  деяких  топонімах  (та  словах,  запозичених  угорською  мовою).  По¬ 
ходи  князя  Святослава  на  Болгарію  (968-971  рр.)  через  Добруджу,  що 
мали  на  меті  приєднання  цієї  країни  до  Київської  держави,  тривали  не¬ 
довго  й  були  безуспішні.  Вони  свідчать  про  зацікавлення  Києва  болгар¬ 
ськими  справами,  але  аж  ніяк  не  про  інтенсивне  взаємопроникнення  мовних 
елементів.  У  культурному  житті  Київської  Русі  болгари  відігравали  важ¬ 
ливу  роль,  але  чи  справило  це  якийсь  вплив  на  тогочасну  фонологічну 
еволюцію,  сказати  важко.  Пізніше,  у  XII— XIII  ст.,  володіння  Галицького 
князівства  сягали  Нижнього  Придунав’я,  де  контактів  із  болгарами  ледве 
чи  можна  було  уникнути.  Тамтешні  слов’яни,  називані  бродниками  (XII  ст.) 
та  берладниками  (ХИ-ХІІІ  ст.),  могли  являти  собою  суміш  українців 
і  болгар.  Однак  то  були  віддалені  землі,  що  їхнє  слов’янське  населення, 
вочевидь,  не  підтримувало  щільних  зв’язків  з  основною  частиною  укра¬ 
їнського  народу. 

Українсько-болгарським  контактам  на  велику  міру  перешко¬ 
джали  кочові  тюркомовні  племена  в  українських  степах,  починаючи  від 
печенігів  (кін.  IX -сер.  XI  ст.),  а  пізніше  й  румуни,  які  вбили  клин  між 
обома  народами,  колонізувавши  Добруджу.  Безпосередні  українсько- 
болгарські  контакти  поновилися  1752  р.,  коли  на  півдні  України  з’явилися 
болгарські  осадники,  запрошені  російським  урядом.  Проте  ці  поселення 
були  нечисленні  й  занадто  ізольовані,  щоб  справити  який-небудь  помітний 
вплив  на  фонологічну  еволюцію  української  мови. 


988 


62. 13  Замість  підсумків 


Упродовж  протоукраїнського  та  давньоукраїнського  періодів 
деякі  звукозміни  були  спільні  для  української  та  болгарської  мов, 
як-от:  перехід  кю>сі)  перед  е  (у  південно-західних  українських  діалек¬ 
тах  —  див.  3.2),  пом’якшення  х  із  перетворенням  його  на  5  (див.  3.3), 
постання  V  на  місці  і  після  губних  (див.  3.9;  у  болгарській  мові  цей 
звук  невдовзі  втрачено),  утрата  і  і  й  перед  /  (див.  4.2),  збереження  й  ( >у ) 
та  Г  перед  ]  без  перетворення  їх  на  єри  (див.  5.3),  у  південно-західних 
українських  діалектах  заміна  еа  лише  на  е,  а  не  на  в  та  о  (див.  8.4), 
пом’якшення  приголосних  перед  е  та  (слабким)  ь  (див.  11.5),  а  також 
ствердіння  г спершу  характерне  лише  для  київсько-поліського  наріччя 
(див.  12.1).  Проте  всі  ці  зміни,  за  винятком  останньої,  мали  місце  не  тільки 
в  українській  та  болгарській  мовах,  охоплюючи  так  само  землі,  роз¬ 
ташовані  північніше,  або  південніше  й  західніше  (потрактування  еа  чи  й 
та  Г),  або  й  ті,  й  ті. 

Як  не  дивно,  найбільшого  впливу  з  боку  болгарської  мови  укра¬ 
їнська  зазнала  не  прямо,  а  через  посередництво  тих-таки  румунів,  які 
внеможливили  українсько-болгарські  зв’язки.  Носіїв  цього  впливу  назива¬ 
но  волохами  (див.  62.13). 


13.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  РУМУНСЬКОЇ 

Ареною  українсько-румунських  контактів,  добре  задокументованих  для 
періоду  ХІУ-ХУ  ст.,  були  буковинські  та  покутські  землі:  тоді  Снятин, 
Коломия  та  Покуття  переходили  то  від  Польщі  до  Молдавії,  то  навпаки. 
(Компактних  зон  поширення  румунської  мови  в  цьому  регіоні  до  XIII  ст. 
не  було).  Однак  передумови  для  інтенсивних  українсько-румунських 
контактів  були  створені  волоською  колонізацією,  що  йшла  вздовж  Карпат¬ 
ських  гір  (починаючи  десь  із  XIII  ст.5)  й  мала  наметі  пошук  нових 
пасовищ  для  овець,  посилюючися  під  час  політичних  заворушень,  особли¬ 
во  турецьких  інвазій  (докладніше  див.  40.7).  Як  показали  новочасні 
дослідження,  волохи  радше  становили  окрему  групу  не  з  етнічного  погля¬ 
ду,  але  з  професійного  (то  були  гірські  вівчарі),  а  в  ХУ-ХУІ  ст.  —  також 
із  юридичного  (на  них  поширювалося  т.  зв.  волоське  право).  Етнічний 
склад  цієї  групи  був  строкатий:  до  неї  входили  македонці,  болгари,  албанці, 
румуни,  а  з  поступовим  просуненням  на  північний  захід  долучилися  ще 
й  українці,  поляки,  словаки.  У  межах  України  більшість  цієї  групи  первісно 
становили,  судячи  з  усього,  румуни  з  домішкою  представників  інших 
балканських  народів  (як  за  антропологічним,  так  і  за  мовним  критерієм), 
яким  пізніше  судилося  зукраїнізуватися.  Рух  лемків  на  захід,  вочевидь, 


8  Усі  спроби  довести  наявність  давніших  українсько-балканських  зв’язків  (П.  Лав- 
ровський,  С.  Смаль-Стоцький,  С.  Бернштейн)  виявилися  безуспішними. 


62.13  Замість  підсумків 


989 


до  певної  міри  вписувався  в  цей  процес,  але  власне  румунський  елемент 
навряд  чи  коли  перетнув  Уг  у  своєму  стремлінні  на  захід.  Волохи  принесли 
на  Україну  усереднену  балканську  цивілізацію  в  її  пастушому  варіанті, 
яка  на  південному  сході  означеної  зони  має  яскраві  форми  вияву,  але  стає 
все  менш  помітною,  якщо  йти  далі  на  північний  захід  уздовж  Карпат. 

Кілька  звукозмін  “балканського”  типу  сталося  в  південно-захід¬ 
ному  наріччі  української  мови  (здебільшого  в  поясі  говірок  по  схилах 
Карпат  від  Буковини  до  Сяну)  протягом  ранньосередньоукраїнського 
періоду  З-поміж  них  найочевиднішими  є  нерозрізнення  ненаголошених 
е  та  у,  з  одного  боку,  та  ненаголошених  о  та  и  (т.  зв.  укання)  —  з  дру¬ 
гого  (див.  40.7),  зокрема  й  реалізація  ненаголошеного  суфікса  -оьа-  як 
-иьа-  (див.  40.9);  зміщення  артикуляції  ’а  вгору  з  перетворенням  його 
на  ’е  після  м’яких  приголосних  (див.  41.3);  запровадження  африкати  з 
(див.  48.6);  палаталізація  і’  і  сі’  з  перетворенням  їх  на  к ’  і  £’  відповідно 
(див.  55.4).  Розповсюдженню  вжитку  £  і  з  (див.:  48.1;  48.8)  також  міг 
сприяти  волоський  вплив,  хоча  передумови  для  цього,  як  і  для  решти 
перелічених  звукозмін,  виникли  внаслідок  унутрішньої  еволюції  україн¬ 
ської  мови.  Наявність  /  у  буковинських,  покутських  (можливо,  саме  з  По¬ 
куття  цей  звук  перенесено  українськими  переселенцями  на  Полтавщину) 
та  гуцульських  говірках  (див.  61.8)  також  можна  розглядати  як  балканську 
рису,  що  її  поширенню  сприяли  волохи. 

Усі  ці  зміни  хоч  і  не  були  принесені  безпосередньо  болгарами, 
але  віднаходяться  в  болгарській  мові  чи  її  говірках.  Румуни  виконували 
роль  посередників,  як  вони  це  робили  й  при  перенесенні  болгарської 
лексики  (пор.,  наприклад,  гуц.  £гаМа  ‘садиба’  —  слово,  яке  має  всі  при¬ 
кмети  болгарської  фонологічної  системи  при  тому,  що  безпосереднім 
джерелом  його  запозичення  до  гуцульських  говірок  було  рум.  £т]сІ  ‘хлів’). 
У  цьому  зв’язку  варто  підкреслити,  що  розглядувані  явища  не  походили 
з  якогось  одного  болгарського  діалекту.  Потрактування  ненаголоше¬ 
ного  о  як  и  та  ненаголошеного  е  яку  (в  болгарській  мові  скорше  як  і) 
притаманне  східноболгарським,  балканським  і  банатським  говіркам;  змі¬ 
щення  артикуляції  а  вгору  з  перетворенням  його  на  е  в  позиції  між 
м’якими  приголосними  має  місце  у  східноболгарських  і  балканських 
говірках,  а  в  позиції  після  м’якого,  але  незалежно  від  якості  наступного 
приголосного,  тобто  так  само,  як  в  українській  мові,  —  у  родопських 
говірках;  палаталізація  і’  і  й’  із  перетворенням  їх  на  к ’  і  £’  та  широкий 
ужиток  з  характерні  для  західноболгарських  говірок  та  частини  балкан¬ 
ських  (Котел  —  Єлена  —  Дряново).  Це  знов-таки  свідчить,  що  українці 
безпосередньо  не  стикалися  з  жодним  болгарським  діалектом,  мавши 
натомість  контакти  з  волохами,  які  в  ході  своїх  міграцій  сполучали  риси 
багатьох  говірок  і  до  яких  долучалися  носії  різних  наріч. 

Після  XVI  ст.,  коли  пік  волоських  міграцій  минув,  а  населення 
південно-західної  частини  України  набуло  стабільних  рис,  взаємозв’язки 
румунської  (чи  болгарської)  мови  з  українською  перейшли  у  фазу  застою. 


990 


62.14  Замість  підсумків 


Щільні  контакти  українських  козаків  із  Молдавією  впродовж  ХУІ-ХУІІ  ст. 
ледве  чи  лишили  бодай  якісь  сліди  у  фонологічній  еволюції  української 
мови.  (Можливо,  появі  протетичного  V  перед  о-  в  молдавських  говірках 
румунської  мови  сприяло  його  постання  в  українській  мові).  Характер¬ 
ний  для  Молдавії  перехід  V  >  к  перед  голосними  заднього  ряду  нагадує 
заміну  прийменника  та  префікса  V  на  к  у  лемківських  говірках,  але  умови 
були  відмінні.  Відзначалося  (Яневим),  що  наступник  звука  е  в  гуцуль¬ 
ських  говірках,  тобто  звук  а?,  акустично  стоїть  близько  до  рум.  з  (на  пи¬ 
сьмі  —  а)  і  міг  був  викшталтуватися  в  ході  контактування  з  румунською 
мовою,  але  певності  щодо  цього  немає.  У  говірках,  що  існують  у  румун¬ 
ському  оточенні  (Сучава),  дифтонгізація  у  та  е  з  їх  перетворенням 
на  .у  та  {е  після  зімкнених  зубних  має  рівнобіжники  в  суміжних  ру¬ 
мунських  діалектах  (див.:  1 1.4;  22.5). 


14.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  УГОРСЬКОЇ 

По  дорозі  зі  своєї  первісної  батьківщини,  розташованої  десь  у  районі  Ура¬ 
лу,  до  теперішньої  Угорщини,  яку  вони  загарбали  894  р.,  угри  пройшли 
вздовж  південної  межі  українських  земель.  Про  якісь  контакти  між  прото- 
українськими  племенами  та  уграми  практично  нічого  не  відомо.  Бракує 
інформації  навіть  про  швидкість  їхнього  руху  й  відповідно  про  тривалість 
контактування  з  тимчасовими  північними  сусідами.  За  різними  гіпотеза¬ 
ми,  відповідна  цифра  коливається  в  діапазоні  від  трьох  років  до  трьох  сто¬ 
літь.  Жодних  слідів  цих  контактів  у  історичній  фонології  української  мови 
не  віднайдено  (зрештою,  угорської  —  так  само). 

На  своїй  новій  батьківщині  угри  рано  чи  пізно  мали  вступити 
в  контакт  із  українським  осадництвом  на  Закарпатті.  Найраніші  свідчення 
про  ці  контакти  датуються  щойно  XIII  ст.  (див.  62.6.3),  й  лише  почина¬ 
ючи  з  XIV  ст.  на  них  можна  з  певністю  покладатися.  Ліпше  знані  є  обста¬ 
вини  угорського  політичного  та  воєнного  втручання  в  галицькі  справи 
в  1 199-1349  рр.,  проте  справити  якийсь  вплив  на  фонологічну  еволюцію 
обох  дотичних  мов  вони  навряд  чи  могли. 

Разюча  подібність  у  фонологічній  еволюції  між  ними  обома  — 
це  втрата  коротких  голосних  и,  і  та  й  наприкінці  слова  в  угорській  мові 
та  втрата  єрів  у  тій  самій  позиції  (але  також  і  в  багатьох  інших)  у  давньо¬ 
українській  мові.  Ба  більше,  обидві  ці  зміни  відбулися  приблизно  одно¬ 
часно:  в  угорській  мові  —  від  середини  XI  ст.  до  кінця  XII  ст.,  у  давньоукра¬ 
їнській  —  між  1050  і  1 150  рр.  (див.  16.10).  Однак  ця  подібність  оманлива. 
Зв'язки  між  носіями  обох  мов  були  занадто  слабкі  й  периферійні,  щоб 
уможливити  такий  масштабний  спільний  процес.  Крім  того,  обидві  ці 
звукозміни  істотно  різнилися  засягом  та  природою.  В  українській  мові 
занепад  єрів  відбувся  не  лише  в  позиції  наприкінці  слова.  В  угорській 


62.15  Замість  підсумків 


991 


мові  втрата  м,  і  та  й  призвела  до  замінного  подовження  попереднього 
голосного  ( иіи  >  йі  ‘дорога'),  чого  в  українській  мові  не  сталося.  Хоча 
означену  звукозміну  в  угорській  мові  можна  пов'язати  з  її  слов'янськими 
контактами,  то  зовсім  не  обов’язково  мусять  бути  контакти  з  українською, 
бо  в  болгарській,  сербсько-хорватській  чи  словацькій  мовах,  які  межували 
з  угорською  чи  були  поширені  на  тій  самій  території,  занепад  слабких 
єрів  мав  місце  щонайпізніше  в  X  ст.,  а  в  румунській  мові,  яка  теж  межувала 
з  угорською  й  була  поширена  на  тій  самій  території,  втрата  прикінце¬ 
вих  - и  та  -і  в  позиції  наприкінці  слова  (а  також  у  деяких  інших  позиціях) 
припала  на  XI  ст.  Саме  ці  процеси  й  могли  спровокувати  аналогічну  зву¬ 
козміну  в  угорській  мові. 

Ще  одна  угорська  звукозміна,  схожа  на  українську,  —  це  по¬ 
стання  подвоєних  палатальних  зубних  і  середньопіднебіних  на  місці  спо¬ 
лук  зубного  чи  середньопіднебіного  з  /  Реалізувалася  вона  протягом 
ХІІІ-ХУ  ст.  В  українській  мові  рівнобіжна  зміна  (типу  шйь]а  >  $тІ]а  > 
т[<Х]а  —  на  письмі  суддя )  поширилася  з  південного  заходу  (на  Буковині 
вона  засвідчена  з  XV  ст.)  на  решту  території  країни  до  середини  XVI  ст. 
(див.  37.2).  У  цьому  випадку  можливість  зв’язку  між  обома  звукозмінами, 
попри  всю  її  малоймовірність,  цілком  виключити  не  можна. 

Натомість  у  системі  вокалізму  угорська  мова  загалом  не  має 
спільних  звукозмін  з  українською.  Якщо  заризикувати  дуже  спрощене 
узагальнення,  то  в  угорській  мові  існувала  тенденція  до  відкритішої  арти¬ 
куляції  голосних  (і  >  е,  и  >  о,  й  >  о,  о  >  а),  а  в  українській  —  до  закритішої 
(д  >  и  >  й  >  і,  е>е>і  тощо).  Хіба  що  у  випадку  закарпатських  говірок 
наявність  звука  й  в  системі  вокалізму  угорської  мови  могла  сприяти 
збереженню  такого  самого  звука  в  центральній  частині  Закарпаття  (при¬ 
близно  від  Мукачева  до  Виноградова)  аж  до  сьогодні,  хоча  майже  в  усіх 
південних  українських  говірках  він  іще  в  XVII  ст.  перейшов  у  звук  і. 

Також  наявне  на  говірковому  рівні  варіювання  х  ~  А,  яке  часом 
трапляється  на  Закарпатті  ( пеіиу  <  пеха]),  можна  приписати  безпосеред¬ 
ньому  впливу  з  боку  угорської  мови  (див.  56.3).  Питання  про  те,  чи  мав 
перехід  е  та  о  в  е  та  6  відповідно  в  позиції  перед  голосними  переднього 
ряду  (або  просуненими  вперед)  та/або  перед  м'якими  приголосними 
в  закарпатських  говірках  (і  так  само  в  бойківських  —  див.  40.3)  якийсь  зв’я¬ 
зок  із  засадою  гармонії  голосних  в  угорському  слові,  залишається  відкритим. 


15.  УКРАЇНСЬКА  МОВА  В  її  СТОСУНКУ  ДО  ТЮРКСЬКИХ  МОВ 

Нараженість  української  мови  на  потужні  впливи  з  боку  тюркських  мов 
мала  місце  впродовж  багатьох  століть.  Засяг  цих  впливів  —  як  з  погляду 
територіального,  так  і  з  погляду  глибини  проникнення  —  був  найбільший 
із-поміж  усіх  неслов'янських  мов,  що  з  ними  контактувала  українська. 


992 


62.15  Замість  підсумків 


Протягом  століть  на  південному  та  східному  рубежах  України  були  при¬ 
сутні  тюркські  племена.  Ці  племена  то  здійснювали  наїзди  на  Україну, 
то  виступали  в  ролі  спільників  українських  володарів,  то  торгували  з  укра¬ 
їнцями,  то  брали  їх  у  ясир,  то  звойовували  їх,  то  самі  були  звойовані  укра¬ 
їнцями,  то  осідали  на  українській  території  —  за  різних  обставин  і  в  різній 
ролі,  час  від  часу  беручи  участь  у  всіх  аспектах  громадського  та  при¬ 
ватного  життя,  за  винятком  релігії.  Добре  відомо,  з  якими  тюркськими 
військовими  та  політичними  утвореннями  мусили  мати  справу  протоукра- 
їнські  племена  та  український  народ.  Якщо  подати  лише  стислий  огляд, 
до  них  належали  авари,  які,  йшовши  на  захід  у  VI  ст.,  подекуди  отерлися 
об  протоукраїнські  терени  чи  й  зачепили  їх;  булґари,  частина  яких  осіла 
в  Північному  Приозів’ї,  а  частина  рушила  далі  до  Болгарії  в  УІ-УИ  ст.; 
хозари,  які  в  IX  столітті  підкорили  полян  і  сіверян  та  збирали  з  них  данину; 
печеніги,  що  з  кінця  IX  до  середини  XI  ст.  кочували  між  Доном  та  Дні¬ 
стром;  половці,  що  домінували  в  українських  степах  від  кінця  X  до  сере¬ 
дини  XIII  ст.;  т.  зв.  татари,  що  загарбали  Україну  бл.  1240  р.,  на  велику 
міру  зберігаючи  свою  зверхність  аж  до  1363  р.;  кримські  татари,  що  з  1363 
до  1453  рр.  перебували  у  васальній  залежності  від  Литви,  а  з  1475  р.  — 
від  Туреччини,  здійснювали  численні  руйнівні  наїзди  на  Україну, 
починаючи  з  середини  XV  ст.,  і  були  остаточно  розгромлені  щойно  1783  р.; 
нарешті,  турки,  які  володіли  південною  смугою  українських  земель 
з  XVI  по  XVIII  ст.  та  певний  час  (1672-1699  рр.)  утримували  під  своєю 
зверхністю  Поділля. 

Під  назвами  цих  військових  і  політичних  утворень  приховува¬ 
лося  величезне  мовне  розмаїття.  Кожне  з  них  являло  собою  не  надто  стій¬ 
кий  союз  племен,  які  говорили  цілою  низкою  тюркських,  а  часто  —  беручи 
ширше  —  й  алтайських  мов  і  говірок,  що  з-поміж  них  є  сила  зовсім  не¬ 
відомих  або  відомих  лише  завдяки  недавній  фіксації.  Якщо  історична 
фонологія  тюркських  мов  (з  певною  хронологією)  досі  перебуває,  вислов- 
люючися  фігурально,  у  колисці,  то  точне  порівняльне  дослідження  збігів 
у  фонологічній  еволюції  тюркських  і  слов’янських  мов  і  поготів  можна 
вважати  ще  навіть  не  народженим. 

Формуючи  підвалини  для  таких  досліджень,  сьогодні  можна 
тільки  вказати  на  подібні  теггденції  у  фонологічній  еволюції  української 
мови,  як  представниці  слов’янських,  та  тюркських  мов  (чи  частини 
з-посеред  них),  лишаючи  розв’язання  проблеми  можливих  узаємовпливів 
між  ними  на  майбутнє. 

Уважається,  що  в  давнину  тюркські  мови  мали  опозицію 
за  часокількістю  в  системі  вокалізму,  причому  до  первинних  довгих 
долучилися  вторинні,  які,  вочевидь,  з’явилися  під  наголосом  або  ж  як 
спосіб  компенсації  за  втрату  наступного  приголосного  у.  Одначе  бл.  900  р. 
часокількість,  як  гадають,  зникла  в  тюркських  мовах,  поширених  побіля 
України.  Приблизгго  в  той  самий  час  часокількість  перестала  бути  фоне¬ 
матично  релевантною  також  і  в  протоукраїнських  діалектах  (див.  7.6). 


62.16  Замість  підсумків 


993 


Для  тюркських  мов,  як  правило,  була  характерна  гармонія  го¬ 
лосних  у  межах  кожного  слова.  За  протоукраїнських  часів  і  пізніше  чис¬ 
ленні  процеси  були  спрямовані  коли  не  на  досягнення  справжньої  гармонії 
голосних  у  цілому  слові,  то,  принаймні,  на  двоскладову  гармонію,  що  вона, 
можливо,  являла  собою  ядро  гармонії  голосних  у  слові.  Вони  узагальнено 
представлені  в  40.13.  Одначе  напрямок  уодностайнення  був  різний:  якщо 
в  українській  мові  наступний  склад  зазвичай  зумовлював  вибір  голосного 
в  попередньому,  то  в  тюркських  перший  склад  визначав  якість  голосних 
у  наступних.  Щоправда,  є  й  винятки:  в  уйгурських  мовах  існує  губно- 
піднебінна  гармонія,  що  діє  в  напрямку  до  початку  слова,  і  схожі  явища 
відомі  також  в  узбецькій,  чаґатайській,  татарській  (казанській)  мовах  тощо; 
натомість  у  постанні  повноголосу  за  протоукраїнських  часів  перший 
голосний,  можливо,  визначав  вибір  другого  (див.  6.3). 

У  повноголосі  був  іще  один  аспект,  який  можна  пов'язати 
зі  структурою  тюркського  слова.  Як  добре  відомо,  замість  повноголосу, 
приміром,  у  польській  чи  болгарській  мовах  застосовано  метатезу,  внаслі¬ 
док  чого  пол.  гіоґо  чи  болг.  злато  відповідає  укр.  золото.  Завдяки  пов- 
ноголосові  тут  уникнуто  скупчення  приголосних  на  початку  слова,  яке 
було,  завважмо,  неприпустимим  у  тюркських  мовах  (а  також  в  угорській). 

У  булґарській  групі  тюркських  мов  розвинулися  протетичні 
приголосні  перед  е  та  о:  е-  > 7^-,  о-  >  яи-,  юу-.  Те  саме  сталося  й  в  укра¬ 
їнській  мові:  перед  е  ще  за  доісторичних  часів,  перед  о  —  в  ХІІІ-ХІУ  ст. 
(див.  34.4-5). 

У  тюркських  мовах  після  переходу  р-  > /-  уживаність  зву¬ 
ка  /  зменшилася;  в  українській  мові  звук  /  так  ніколи  й  не  спромігся 
посісти  якогось  певного  місця  в  системі  консонантизму.  Довгі  приголос¬ 
ні  в  тюркських  мовах  з'являються  хіба  що  на  межі  морфем.  В  українській 
мові  після  занепаду  єрів  такою  ж  була  головна  функція  подвоєння. 
Наявність  звука  у  у  тюркських  мовах  могла  виконати  роль  каталізато¬ 
ра  при  переході  §  >  у  (>  А)  у  давньоукраїнській  мові. 

Цей  перелік,  вочевидь,  міг  би  бути  продовжений. 


16.  УКРАЇНСЬКА  МОВА 
В  її  СТОСУНКУ  ДО  КОТЕРИТОРІАЛЬНИХ  МОВ 

Було  багато  носіїв  чужих  мов,  що  компактно  селилися  на  Україні:  на¬ 
приклад,  половці  за  давньоукраїнських  часів,  німці  та  вірмени  (по  міс¬ 
тах)  за  ранньосередньоукраїнської  доби,  невеличкі  циганські  табори 
почали  мандрувати  Україною  в  XVI  ст.,  пізніше  (надто  у  XVIII  —  на  почат¬ 
ку  XIX  ст.)  постали  чеські,  сербські,  болгарські  села.  Проте  ці  групи  були 
занадто  ізольовані  або  ж  розчинялися  в  місцевому  (українському)  мовно¬ 
му  оточенні  занадто  швидко,  щоб  справити  який-небудь  вплив  чи  взяти 


994 


62.16  Замість  підсумків 


яку-небудь  участь  у  фонологічній  еволюції  української  мови,  хоча  їхні 
пам'ятки  подеколи  містять  вартісні  дані,  що  віддзеркалюють  її  тогочас¬ 
ний  стан.  Інакшим  було  становище  поляків,  що  в  різні  часи,  починаючи 
з  XIV  ст.  і  закінчуючи  серединою  XX  ст.,  осідали  по  українських  містах 
і  селах,  а  також  росіян,  чия  присутність  відчувається  з  середини  XVII  ст. 
і  дотепер.  То  були  привілейовані  верстви,  для  яких  українська  мова  пра¬ 
вила  за  субстрат.  У  деяких  дрібницях  вони  вплинули  на  фонологічні 
процеси  в  українській  мові,  хоча  й  не  спромоглися  істотно  змінити  магі¬ 
стральний  напрям  її  еволюції  (щодо  польської  мови  див.  62.10,  щодо 
російської  62.9  та  62.1г). 

Єдина  мова  непанівної  меншини,  що  впродовж  кількох  сторіч 
зберігала  власну  тотожність,  уникнувши  водночас  ізоляції,  —  це  ідиш. 
Ця  мова,  потрапивши  на  Україну  наприкінці  XIV  ст.,  перетривала  ще  й  до 
сьогодні.  Протягом  цього  часу  вона  пройшла  власну  фонологічну  еволю¬ 
цію,  внаслідок  чого  виник  особливий  південно-східний  варіант  ідишу, 
поширений  на  більшій  частині  України  та  в  Молдавії,  що  протиставляєть¬ 
ся  його  північно-східному  варіантові,  вживаному  в  Литві,  Латвії  та  Біло¬ 
русі,  центральному  варіантові,  вживаному  в  Польщі,  на  сході  Угорщини 
та  в  Закарпатській  області  України,  та  західному  варіантові,  вживаному 
в  західній  частині  Словаччини  й  Угорщини  та  на  сході  Австрії. 

Південно-східний,  а  почасти  також  центральний  і  північно- 
східний  варіанти  ідишу  відзначаються  кількома  важливими  звукозмінами, 
що  їм  тіііаіїз  тиіапсііз  можна  знайти  паралелі  в  українській  мові. 

Декотрі  з  цих  паралелей  —  то  справді  випадкові  збіги  (напри¬ 
клад,  е  >  е  >  і  в  українській  мові  та  е  >  і  в  ідиші  —  див.  32.10),  проте  інші, 
вочевидь,  віддзеркалюють  реальні  конвергентні  процеси.  До  таких  на¬ 
лежать  передовсім  поновлення  дзвінкої  вимови  приголосних  наприкінці 
слова  в  північноукраїнському  наріччі  та  в  північно-східному  варіанті  ідишу 
(див.  36.2),  а  також  перехід  и  >  і  через  проміжну  стадію  ь  в  південно- 
східному  варіанті  ідишу  (див.  45.6).  Як  і  в  українській  мові,  у  південно- 
східному  варіанті  ідишу  викшталтувалася  опозиція  між  у  та  і,  не 
застосовувана  в  позиції  після ]  та  на  початку  слова  (див.  52.10). 

Ізоглоси  цих  звукозмін  в  українській  мові  та  в  ідиші  зазвичай 
не  збігаються,  але  почасти  перетинаються.  Ця  розбіжність  є  особливо 
разючою,  коли  йдеться  про  поновлення  дзвінкої  вимови  приголосних 
наприкінці  слова.  Крім  того,  є  відмінності  в  хронології,  хоча  вони  ледве 
чи  коли  перевищують  сотню  років.  Щоправда,  жодна  з  цих  двох  відмін¬ 
ностей  не  повинна  дивувати,  беручи  до  уваги  мобільність  як  української, 
так  і  жидівської  людності  вкупі  з  тією  обставиною,  що  головні  осередки 
внутріжидівського  суспільного  життя  перебували  не  в  тих  містах,  де  укра¬ 
їнське  населення  становило  б  значну  частку. 

Збіжність  між  українською  мовою  та  ідишем  спостерігається 
й  у  дрібніших  явищах.  Приміром,  поширення  в  ідиші  афективного  по¬ 
м'якшення  зубних  (кпакег  ‘велике  цабе'  ~  афективний  варіант  кп’акег  — 


62.17  Замість  підсумків 


995 


Вайнрайх),  поза  сумнівом,  було  стимульоване  слов’янським  впливом, 
дуже  ймовірно  —  українським. 


17.  ПІДСУМКОВИЙ  ОГЛЯД 

Як  правило,  звукозміни  є  результатом  узаємодії  різних  чинників.  Брак 
рівноваги  в  системі  фонем,  звукові  припасування  в  межах  мовленнєвих 
сегментів,  притаманна  певному  часові  еволюційна  інерція,  прагнення  до 
більшої  прозорості  та  консеквентності  в  морфології,  афективний  ужиток, 
контакти  з  іншими  мовами,  особливо  в  умовах  двомовності,  та  інші 
чинники,  діючи  спільно  або  протидіючи  один  одному,  вкупі  зумовлю¬ 
ють  звукозміну  та  визначають  її  напрямок.  У  таких  складних  ситуаціях 
результати  звукозмін  теж  бувають  складні  й  зазвичай  містять  унутрішні 
суперечності.  Спрощення  на  одному  рівні  призводить  до  ускладнення 
на  іншому.  Наприклад,  перехід  ф  >  з  (див.  3.8)  уможливив  спрощення 
в  синтагматиці  (один  приголосний  замість  двох,  збільшення  кількості 
складів  із  найпростішою  будовою  С  +  V),  але  в  парадигматиці  це  призвело 
до  появи  нової  фонеми  /з/.  У  більшості  говірок  завдяки  її  дальшому 
спрощенню  й  перетворенню  на  і  це  ускладнення  було  усунуте,  але 
натомість  зробилася  менш  прозорою  система  чергувань  приголосних:  від¬ 
тоді  звук  і  чергується  як  з  */,  так  і  з  г,  а  отже  й  угадати  його  конкрет¬ 
ний  альтернант  у  кожному  випадку  стало  неможливо.  У  висліді  роз¬ 
щеплення  еа  на  е  та  о  після  середньопіднебінних  та ]  залежно  від  якості 
наступного  голосного  досягнуто  чогось  на  кшталт  двоскладової  гармонії 
голосних,  проте  втрачено  внутрісгсладову  гармонію,  поки  середньопідне¬ 
бінні  зберігали  свою  м’якість.  Суперечності  всілякого  ґатунку  виринають 
у  зв’язку  практично  з  кожною  звукозміною,  і  то  є  один  з  основних  чинників 
невпинності  фонологічної  еволюції. 

Наявність  прогалини  в  системі  фонем  звичайно  вможливлює 
звукозміну:  зміщення  котроїсь  фонеми  на  вільне  місце  або  постання  нової 
фонеми.  Перехід  §>у{>к)  став  можливим,  оскільки  в  підсистемі  веляр¬ 
них  було  вільним  місце  дзвінкого  щілинного: 

к-§ 

X 

перетворюється  на 

к 

х-у  (>  к )  (див.  розділ  25). 

По  кількох  століттях  нова  прогалина  була  заповнена  завдяки  віднов¬ 
ленню 

к-§ 

х-к  (див.  розділ  48). 


62.17  Замість  підсумків 


За  класичний  приклад  править  також  постання  нового  і  на 
місці  е.  Коли  українська  мова  залишилася  без  успадкованого  від  прасло¬ 
в’янської  звука  і,  що  перейшов  у  звук  у ,  на  це  місце  протягом  якихось 
двох  десятиріч  пересунувся  е  (див.  розділ  32).  Місця  дзвінких  відповід¬ 
ників  с  і  с  були  заповнені  на  зламі  ХУІ-ХУІІ  ст.  завдяки  запровадженню 
5  і  5  (див.  розділ  48). 

Та  все  ж  у  кожному  такому  випадку  свою  роль  відігравали 
й  додаткові  чинники,  вочевидь  доконечні  для  здійснення  звукозміни.  При 
спірантизації  §  то  було  спрощення  чергувань  велярних,  тобто  чинник 
морфонологічного  ґатунку.  При  запровадженні  §,  а  також  5  і  5,  —  контак¬ 
ти  з  іншими  мовами,  що  мали  такі  приголосні,  та  наплив  запозичень  із  ци¬ 
ми  звуками.  У  випадку  е  >  і  то  було  спрощення  в  синтагматиці:  як  перехід 
і  >у  був  почасти  спричинений  пристосуванням  і  до  попереднього  твердого 
приголосного,  так  само  завдяки  переходові  е  >  і  голосний  припасовано 
до  попереднього  м’якого  приголосного.  В  обох  випадках  досягнуто  чогось 
на  кшталт  внутріскладової  гармонії. 

Якщо  прогалина  в  системі  вимагала  заповнення,  то  недостат¬ 
ня  вчленованість  фонеми  (або  її  риси)  в  систему  полегшувала  її  втрату. 
Саме  так  трапилося  з  фонемою  у,  що  була  постала  на  етапі  виокремлення 
протоукраїнських  діалектів  із  праслов’янської  мови,  а  відтак,  уже  за  дав¬ 
ньоукраїнських  часів,  зникла  внаслідок  злиття  з  у  (<  і)  (див.  розділ  28). 
М’якість  середньопіднебінних,  а  в  багатьох  говірках  і  м’якість  с’  була  втра¬ 
чена  через  її  надлишковість  —  з  огляду  на  брак  твердих  середньопіднебін¬ 
них  та  с  (див.  розділи  42,  47).  У  випадку  гу  та  м’яких  губних  опозиція 
існувала,  але  оскільки  її  функціональне  навантаження  було  мале,  то  вони 
таки  поступово  стверділи  (див.  розділи  12,  26,  38, 49).  Як  наслідок,  опо¬ 
зиція  за  твердістю/м’якістю  зосередилася  в  підгрупі  зубних  (до  певної 
міри  —  за  винятком  с),  де  вона  ще  й  зміцніла,  поширившися  на  нові 
фонемно  релевантні  позиції  (перед  і  —  див.  розділ  45;  перед  о  —  див.  51.6; 
перед  е  та  у  —  див.  розділ  52),  а  в  деяких  говірках  і  під  фонетичним 
оглядом  —  завдяки  переходові  до  дорсальної  палаталізації  {8у,  гу  >  з,  і; 
іУ,  йу  >  ку ,  §у  —  див.  розділ  55). 

Якщо  кинути  загальний  погляд  на  еволюцію  мови  впродовж 
століть,  виявиться,  що  втрата  фонем  траплялася  частіше,  ніж  запрова¬ 
дження  нових  фонем.  Лише  чотири  нові  фонеми  втрималися  в  мовній 
системі:  §,  5, 5  і  (фактично  [х'у]),  і  навіть  вони  не  ввійшли  до  неї  як 
слід.  Дві  інші  фонеми,  що  постали  за  давньоукраїнської  доби,  е  та  о, 
пройшовши  крізь  низку  звукозмін,  у  кінцевому  підсумку  злилися  з  і 
(див.  розділи  21,  32,  33,  45),  тобто  фонемою,  що  вже  мала  своє  місце 
в  системі  вокалізму.  Як  щойно  згадувалося,  у  та  і  злилися  в  у,  а  про  дав¬ 
ніше  (протоукраїнське)  скорочення  набору  голосних  внаслідок  утрати 
розрізнення  за  тоном  і  часокількістю  та  деназалізації  носових  голосних 
(див.  7.8)  зайве  й  казати.  Отож,  мавши  колись  набір  голосних  фонем,  що 


62.17  Замість  підсумків 


997 


сягав  29  одиниць,  українська  мова  дійшла  до  стадії,  коли  вона  їх  має  6, 
і  притому  існує  тенденція  скоротити  їх  кількість  до  5  оберненням  у  на  ало¬ 
фон  і  (див.  розділ  59).  У  системі  консонантизму  зменшення  числа  фонем 
не  було  аж  таке  радикальне;  проте,  як  зазначалося  вище,  м’які  губні  та  г 9 
все-таки  відпали,  тобто  кількість  приголосних  стала  меншою  на  5  одиниць. 

За  таке  обтинання  набору  фонем  довелося  розплачуватися 
складною  системою  чергувань  приголосних  і  голосних,  що  багато  які  з  них 
є  непередбачувані  й  частково  закріплені  за  певними  лексемами,  як-от: 
о:0,  е:0  (див.  розділ  17),  і:0,  и:0  (див.  розділ  19),  о:  і,  е:і,  о:  у, 
а  в  системі  консонантизму  —  чергування  велярних  із  середньопіднебін¬ 
ними  та  зубними,  дзвінких  із  глухими,  м’яких  із  твердими  тощо. 

Особливістю  фонологічних  процесів  в  українській  мові  від  кін¬ 
ця  давньоукраїнської  доби  стає  участь  морфологічних  чинників  на  самому 
початку  деяких  звукозмін.  У  коренях  слів  застосовувалися  інші  вставні 
голосні,  ніж  у  суфіксах  чи  на  межі  морфем:  відповідно  у  ( кривавий )  у  пер¬ 
шому  випадку  та  е  чи  о  ( корабель ),  типові  альтернати  0  у  суфіксах, 
деінде  (див.  розділи  35, 44, 58).  Поновлення  дзвінкої  вимови  приголосних 
наприкінці  слова  та  наприкінці  складу  було  обумовлене  морфологією 
(див.  розділ  36).  Подвоєння  приголосних,  як  правило,  припускалося  на 
позначення  межі  морфем  (див.  розділи  36, 37). 

Навпаки,  наголос  та  складова  структура  відігравали  у  стимулю¬ 
ванні  звукозмін  лише  другорядну  роль.  У  північноукраїнському  наріччі 
рефлекси  £  зазнали  розщеплення  в  залежності  від  місця  наголосу  (див. 
розділ  8),  як  і  рефлекси  е ,  що  за  ним  первісно  йшов  склад  зі  слабким  ь 
(див.  розділ  22);  пізніше  дифтонгічна  вимова  рефлексів  о  (за  яким  пер¬ 
вісно  йшов  склад  зі  слабким  єром),  е  (за  яким  первісно  йшов  склад 
зі  слабким  ь)  та  е  зникла  тільки  в  ненаголошеній  позиції  (див.  розділ  33). 
Ці  звукозміни  припадають  на  середину  X  ст.,  на  XIV  ст.  та  на  XV  ст.  від¬ 
повідно,  тобто  три  звукозміни,  зумовлені  наголосом,  за  більш  як  тисячо¬ 
річний  період.  У  південноукраїнських  говірках  звукозмін,  зумовлених 
наголосом,  налічується  ще  менше,  й  по  суті  всі  вони  відбулися  в  XVI  ст.: 
принагідна  заміна  о  на  а  в  переднаголошених  складах  перед  а  (див.  розділ 
39)  та  нерозрізнення  ненаголошених  о  та  и  чи  е  та  у  (див.  розділ  40), 
причому  реалізовано  їх  і  в  говірках,  і  в  літературній  мові  частково  або 
неконсеквентно.  Перше  явище  прийшло  з  Білорусі,  друге  —  з  Балкан- 
ського  півострова.  Подальші  важливі  звукозміни  в  більшості  говірок 
знов-таки  відбувалися  незалежно  від  наголосу,  навіть  такі,  як  зміщення 
вгору  й  уперед  артикуляції  а  з  перетворенням  його  на  е  після  м’яких 
приголосних  (див.  розділ  41)  чи  огублення  е  з  перетворенням  його  на  о 
після  м’яких  приголосних  (зубних)  у  XVII  ст.  (див.  розділ  51).  У  відносно 
нечисленних  говірках  наголос  впливав  ще  на  деякі  дрібні  звукозміни, 
але  в  цілому  його  роль  була  незначна,  надто  в  порівнянні  з  білоруською 
чи  російською  мовами. 


998 


62.17  Замість  підсумків 


Складоподіл  у  праслов’янській  мові  на  пізньому  етапі  її  роз¬ 
витку  відбувався  автоматично.  Із  занепадом  слабких  єрів  цей  автоматизм 
був  порушений.  Та  все  ж  із-посеред  подальших  процесів  лише  дуже  нечис¬ 
ленні  були  пов’язані  зі  структурою  складу,  а  ті,  що  були  —  радше  на  не¬ 
велику  міру,  —  зараджували  справі,  частково  поновлюючи  давнішу  будову 
складів:  сюди  можна  віднести  усунення  складів  із  двома  верхів’ями 
звучності  (див.  розділи  27, 35, 44, 58)  та  часткове  усунення  складів,  утво¬ 
рених  самим  лише  голосним,  завдяки  застосуванню  протетичних  при¬ 
голосних  (див.  розділ  34). 

Кількісно  переважали  звукозміни,  спрямовані  на  допасування 
одного  звука  до  іншого  в  межах  (фонетичного)  слова,  байдуже  чи  ці  звуки 
були  розташовані  поряд  один  з  одним,  чи  на  відстані.  У  першому  випадку 
більшість  звукозмін  були  чинні  в  межах  складу  й  мали  наслідком  щось 
на  кшталт  внутріскладової  гармонії.  Ця  модель  є  добре  знана  з  прасло¬ 
в’янських  часів;  її  продовженням  була  друга  палаталізація  велярних  (див. 
розділ  3).  Пізніше  вона  знову  оприявнюється  у  процесі  втрати  ]  пе¬ 
ред  о-  та  и-  (див.  розділ  10),  у  звуженні  е  до  е  й  відтак  до  і  після  м’якого 
приголосного  (що  ним  охоплено  і  старий,  і  “новий”  яті  —  див.  розділи 
13, 32),  та,  навпаки,  у  зміщенні  і  до  відкритішої  артикуляції  (як  у)  після 
твердих  приголосних  (див.  розділ  26),  у  переході  у  >  і  після  велярних, 
які,  слід  гадати,  зазнали  прогресивної  палаталізації  на  початковій  стадії 
цього  процесу  (див.  розділ  15),  у  діалектному  зміщенні  артикуляції  а  вго¬ 
ру  й  уперед  із  перетворенням  його  на  е  після  м’яких  приголосних 
(див.  розділ  41)  та  в  значно  пізнішій  зміні  у  на  і  після  ]  (див.  роз¬ 
діл  52).  Усе  це  можна  назвати  виявами  асиміляції  в  межах  складу,  дарма 
що  в  науковому  вжитку  цей  термін  звичайно  не  застосовується  до 
важливих  звукозмін,  у  яких  брав  участь  також  і  фонемний  чинник  і  які 
створили  певну  інерцію,  тобто  започаткували  низку  однаково  спрямо¬ 
ваних  звукозмін,  відділених  одна  від  одної  значними  проміжками  часу, 
як,  наприклад,  у  послідовних  переходах  е>е>і  чи  (цього  разу  йде¬ 
ться  про  процес,  початок  якому  дала  не  внутріскладова  акомодація) 
о>  о>и>й>і  (див.  розділи  21,  33,  45). 

Такі  внутріскладові  акомодації  (у  широкому  розумінні)  мали 
місце  між  голосним  і  попереднім  приголосним,  як  це  відбувалося  в  рамцях 
відкритих  складів,  типових  для  праслов’янської  мови.  Проте  після  зане¬ 
паду  слабких  єрів  в  українській  мові  з’явилися  й  закриті  склади,  що  теж 
підлягали  змінам  акомодаційного  характеру,  тепер  уже  між  голосним 
і  наступним  приголосним.  До  таких  змін  належить  огублення  о  з  пере¬ 
творенням  його  на  V  ([ш])  після  о  (див.  розділ  ЗО),  а  також  діалектне 
огублення  а  з  перетворенням  його  на  звук  типу  о  в  позиції  перед  [ху] 
(див.  розділ  54). 

У  деяких  випадках  асиміляція  долала  межу  складів,  як-от  при 
перетворенні  скупчень  типу  С  +7  на  подвоєний  приголосний  ( суддя  — 
див.  розділ  37)  та  при  взаємному  пристосуванні  приголосних  у  скупченнях 


62. 1 7  Замість  підсумків 


999 


один  до  одного  за  дзвінкістю/глухістю,  твердістю/м’якістю  (див.  роз¬ 
діл  23)  тощо.  Усунення  скупчень,  що  містили  7,  і  втрата  і  і  й  перед  /  за 
протоукраїнських  часів  (див.  розділи  3, 4)  —  то  теж  процеси,  які  на  позір 
долали  межу  складів,  але  на  той  час,  судячи  з  усього,  ці  скупчення  цілком 
належали  наступному  складові,  тобто  складоподіл,  приміром,  у  формі 
теііь  ‘мів’  мав  вигляд  те\іІь  (як  це  тепер  є  у  слові  зи\\іМ9а  —  всупереч 
чинним  правилам  переносу). 

Цікаво,  що  звукозміни,  які  призводили  до  двоскладової  гармонії 
й  у  принципі  могли  вступати  в  суперечність  із  вимогами  виутріскладової 
гармонії  за  м'якістю/приналежністю  до  переднього  ряду,  порушуючи  ці 
останні,  насправді  ніколи  з  ними  не  конфліктували,  за  винятком  постання 
о  на  місці  еа  й  пізніше,  вже  в  XVII  ст.,  на  місці  е ,  як  зазначалося  вище. 
Головні  зміни,  що  вели  до  двоскладової  гармонії,  а  саме  повноголос  (див. 
розділ  6)  та  переходи  о>а,о>и,е>ув  переднаголошених  складах  через 
приподібнення  до  наступного  наголошеного  (див.  розділи  39, 40),  не  вно¬ 
сили  жодної  напруги  в  унутрішню  будову  заторкнутого  складу. 

На  суто  артикуляторному  рівні  відбувалися  процеси  спро¬ 
щення  скупчень  приголосних,  коли  один  або  декілька  з  них  випадали 
(див.  розділи  23,  36).  Ствердіння  г9  (див.  розділи  12,  49),  губних  напри¬ 
кінці  складу  (див.  розділ  26),  середньопіднебінних  (див.  розділ  42),  а  та¬ 
кож  —  по  говірках  —  с9  (див.  розділ  47),  або  й  усіх  приголосних 
наприкінці  слова  (в  лемківських  говірках  —  див.  61.7)  так  само  можна 
вважати  за  вияви  артикуляторного  спрощення,  хоча  фонематичні  чин¬ 
ники  тут  теж  були  присутні. 

Афективність  діяла  тоді,  коли  йшлося  про  заміну  простішої 
вимови  складнішою  задля  створення  емфатичного  ефекту.  Це  можна  про¬ 
ілюструвати  випадками  поширення  з  і  з  коштом  г  і  і  (див.  розділ  48), 
подекуди  пом'якшенням  приголосних  перед  о  (див.  51.6)  тощо.  Втім, 
афективні  чинники  жодного  разу  не  породили  справжньої  звукозміни, 
впливаючи  лише  на  поодинокі  слова. 

Із-поміж  зовнішніх  чинників  могли  мати  вплив  контакти  з  су¬ 
міжними  мовами,  надто  в  часи,  коли  вся  Україна  або  велика  частина  її 
перебували  під  чужинецькою  зверхністю:  татарською,  польською,  росій¬ 
ською,  частково  угорською  та  молдавською.  Варто  не  забувати  про  різ¬ 
ницю  між  спільними  процесами  та  стимулюванням  звукозмін.  Спільні 
процеси  відбуваються  в  дотичних  мовах  приблизно  рівночасно;  натомість 
при  стимулюванні  наявний  стан  в  одній  мові  викликає  звукозміну  або 
заміну  в  другій.  Коли  йдеться  про  давніші  періоди,  для  яких  часто  буває 
неможливо  з'ясувати  точну  хронологію,  стимулювання  легко  може  бути 
сплутане  зі  спільним  процесом.  Наприклад,  за  протоукраїнської  та  давньо¬ 
української  доби  процеси  постання  повноголосу  (див.  розділ  6),  розщеп¬ 
лення  еа  на  е  та  о  після  середньопіднебіних  і  ]  (див.  розділ  9),  утрати  ] 
перед  о-  та  и-  (див.  розділ  10)  скидаються  на  спільні  з  протобілоруськими 
та  проторосійськими  діалектами;  але  існує  ймовірність,  що  вони  відбува- 


1000 


62. 1 7  Замість  підсумків 


лися  в  різних  наріччях  нерівночасно,  і  тоді  мало  місце  стимулювання  змін 
в  одному  з  боку  другого.  Де-не-де  певні  дрібні  відмінності  вказують  на  таку 
можливість,  але  наявних  даних  замало,  щоб  дійти  остаточного  висновку. 

Найбільша  кількість  стимульованих  іззовні  звукозмін  припадає 
на  часи,  коли  основна  частина  країни  перебувала  під  польською  зверхніс¬ 
тю,  зокрема  на  ХУІ-ХУІІ  ст.  Стимулювання  відбувалося  як  із  боку  самої 
польської  мови  (скажімо,  це  стосується  переходу  до  дорсальної  палаталіза¬ 
ції  з’,  г’  і  с’  у  деяких  говірках  —  див.  розділ  55)  чи  польської  мови  як 
посередника  в  передачі  інших  західних  впливів  (поява  £  і /—  див.  роз¬ 
діл  48),  так  і  з  боку  балканських  мов  (поширення  звуків  з  і  з  та  нероз¬ 
різнення  ненаголошених  о  та  и,  е  та  у  —  див.  розділи  48, 40).  Дещо  раніше 
білоруська  мова  сприяла  переходові  о  >  а  в  переднаголошених  складах 
(див.  розділ  39).  Стосовно  постання  протетичних  V  і  Н  (див.  розділ  34) 
непросто  з’ясувати,  чи  це  був  спільний  процес  із  польськими  діалектами, 
чи  процес,  стимульований  з  боку  польських  діалектів,  чи,  нарешті,  процес, 
стимульований  у  польських  діалектах  українською  мовою. 

Якщо  говорити  про  сучасний  період,  то  поступове  усунення  § 
та  нерозрізнення  приголосних  за  твердістю/м’якістю  перед  і  (див.  роз¬ 
діли  48,  59)  виглядають  як  процеси,  стимульовані  російською  мовою. 

Утім,  в  обох  варіантах  міжмовної  взаємодії,  тобто  з  польською 
та  з  російською  мовами,  всі  спільні  та  стимульовані  звукозміни  проходили 
в  певному  суголоссі  з  фонологічними  тенденціями,  спричиненими  ситуа¬ 
цією  в  українській  системі  фонем  як  такій,  і  не  збивали  українську  мову 
з  її  “природного”,  тобто  внутрішньо  мотивованого,  шляху  еволюції. 
Ба  більше,  беручи  до  уваги  очевидний  брак  самостійності  в  політичній 
історії  України,  саме  їх  число  є  порівняно  незначне.  Характер  і  спрямова¬ 
ність  звукозмін  в  цілому  визначалися  внутрішніми  чинниками.  Натомість 
зовнішні  чинники  більше  впливали  на  кшталтування  й  перекшталтування 
українських  діалектів  та  географічних  меж  їх  поширення. 

Ці  підсумки  увиразнюють  неадекватність  поняття  східносло¬ 
в’янської  мовної  єдності  для  належного  пояснення  історичної  еволюції 
української  фонологічної  системи  та  її  складових  частин.  Українська 
мова  ніколи  не  була  пов’язана  з  південнослов’янськими  щільніше,  ніж 
із  сусідніми  східнослов’янськими  (усупереч  позиції  С.  Смаль-Стоцького 
та  ін.).  Із  цими  останніми  українська  мова  поділяла  такі  важливі  давні 
звукозміни  (чи  їхні  результати),  як  постання  повноголосу  та  деназаліза- 
цію  д  з  перетворенням  його  на  и\  з  другого  боку,  в  протобілоруських 
і  особливо  в  проторосійських  діалектах  були  аж  ніяк  не  менш  важливі 
інновації,  що  оминули  українську  мову  (акання,  а  для  проторосійських 
діалектів  також  перехід  Г  та  й  переду  відповідно  в  ь  та  ь  тощо).  Не  існу¬ 
вало  не  лише  цілковитої  східнослов’янської  єдності,  але  й  української 
єдності,  оскільки  в  південноукраїнських  і  північноукраїнських  діалектах 
часом  відбувалися  різні  звукозміни.  Протягом  ранньосередньоукраїн- 


62.17  Замість  підсумків 


1001 


ського  та  середньоукраїнського  періодів  навіть  такого  характеру  україн¬ 
сько-російські  зв'язки  звелися  практично  нанівець,  а  українсько-біло¬ 
руські  істотно  послабшали.  Українська  мова  була  наражена  на  впливи 
із  західного  напрямку  (хоч  і  не  переродилася,  звісно,  з  цієї  причини 
в  західнослов'янську).  Незалежно  від  того,  які  саме  історичні  обставини 
спричинили  цей  поворот,  оригінальність  тогочасної  фонологічної  еволюції 
української  мови  слід  шукати  якраз  у  цьому.  Якщо  підходити  до  цієї 
оригінальності,  наперед  закладаючи  непохитний  східнослов'янський  ха¬ 
рактер  української  мови,  то  ні  побачити,  ні  пояснити  її  належним  чином 
немає  змоги.  Щойно  в  XX  ст.  радянський  режим  запровадив  політику, 
спрямовану  на  цілковите  “осхіднослов’янщення"  української  мови.  Яким 
буде  вислід  цього  унікального  експерименту,  покаже  тільки  майбутнє. 
Одначе  сьогоднішній  стан  чи  майбутній  вислід  не  вільно  проектувати 
на  дотеперішню  історію. 


ВИБРАНА  БІБЛІОГРАФІЯ 

А.  Періодизація  фонологічної  еволюції 

1.  БаНа  V.  «Регіосіігасіа  уууіпи  їопо1о£ІскусЬ  зузіетоу 

уо  уусЬосІозІоуапзкусЬ  ]агукосЬ».  Сезкозіооепзке  ргесіпазку 
рго  V.  тегїпагосіпі  зіегсі  зІахАзій  V  5о/іі.  РгаЬа,  1963. 

Б.  Формування  діалектів 

(Див.  також  вибрану  бібліографію  до  розділу  1,  В) 

2.  Михальчук  К.  «К  южнорусской  диалектологии».  КС  1893,  9. 

3.  Ганцов  В.  «Характеристика  поліських  дифтонгів  і  шляхи  їх 
фонетичного  розвитку».  ЗІФВ  2-3,  1923. 

4.  Ганцов  В.  «Діалектологічна  класифікація  українських 
говорів».  ЗІФВ  4,  1924  (також  передруковано  окремим 
виданням,  Кельн,  б.  р.  [1975]). 

5.  Напсоу  Уз.  «Баз  ІІкгаіпізсЬе  іп  пеиегеп  ВагзГеІІип^еп 
гиззізсЬег  Мипбаїїеп».  25РН  2, 1925. 

6.  Ганцов  В.  «Діалектичні  межі  на  Чериигівщині».  Чернигів 
і  Північне  Лівобережжя.  К.,  1928. 

7.  Смаль-Стоцький  С.  «Поліські  мішані  говори  і  поліські 
дифтонги».  51 6,  1927. 

8.  Кобиляиський  Б.  «Гуцульський  говір  і  його  відношення 
до  говору  Покуття».  УДЗ  1,  1928. 

9.  Кобиляиський  Б.  «Походження  східнокарпатського 

і  покутського  діалектів».  НЗ  Львівського  педагогічного 
інституту  12,  1959. 

10.  Кобиляиський  Б.  Діалект  і  літературна  мова.  К.,  1960. 


1002 


62.  Замість  підсумків 


1 1.  Кига52кіе\УІС2  \У.  «2  Ьасіап  пасі  £\уагаті 

роїпоспотаїогизкіеті».  7^5*  10,  1931. 

12.  Кигазгкіешісг  Ж.  «2  Ьасіап  пасі  ікашігтет  XV  гизкісЬ  £\уагасЬ 
каграскісЬ».  £574, 1938. 

13.  Кигазгкіешісг  \У.  «К.02\¥о]  ’а  па  ІІе  сІуЙ;оп§6\у  і  раїаіаіігаср 

\¥  сІа\упусЬ  £\уагасЬ  гизкісЬ  Росіїазіа  і  СЬеітзгсгугпу». 

5РР53,  1958. 

14.  Панькевич  І.  «Відношення  південно-карпатських  говорів 
української  мови  до  всіх  інших  українських  говорів». 

ЗНТШ 155,  1937. 

15.  Панькевич  І.  Українські  говори  Підкарпатської  Руси 
і  сумежних  областей.  Прага,  1938. 

16.  Панькевич  І.  «Уваги  до  вияснення  процесу  ікавізму 

в  українських  південнокарпатських  говорах».  НЗбУВУ  3. 
Прага,  1942. 

17.  Панькевич  І.  «До  питання  генези  українських  лемківських 
говорів».  Славянская  филология  2.  М.,  1958. 

18.  Панькевич  І.  Нарис  історії  українських  закарпатських  гово¬ 
рів  1.  Прага,  1958  (=  Асіа  ІІпюешШІіз  Сагоііпае,  РкіІоІо§іса  1). 

19.  Жилко  Ф.  «Про  умови  формування  полтавсько-київського 
діалекту  —  основи  української  національної  мови». 
Полтавсько-київський  діалект  —  основа  української 
національної  мови.  К.,  1954. 

20.  Жилко  Ф.  «Про  виникнення  діалектних  груп  української 
мови».  ДБ  9,  1962. 

21.  Жилко  Ф.  «Особенности  диалектньїх  границі  украинского 
язьїка».  Вопросьі  диалектологии  восточнославянских  язьїков. 
М.,  1964. 

22.  Ващенко  В.  Полтавські  говори .  X.,  1957. 

23.  Ве]па  К.  Сшагу  икгаіпзкіе  ТатороЬгсгугпу.  \¥гос!а\у,  1957. 

24.  Иллич-Свитьіч  В.  «Лексический  комментарий  к  карпатской 
миграции  славян».  ПОЛЯ  19,  3,  1960. 

25.  Солонська  Г.  «До  вивчення  українських  говірок  Воронежчи- 
ни  та  їх  зв’язку  з  іншими  діалектами  української  мови». 

О.  О.  Потебня  і  деякі  питання  сучасної  славістики.  X.,  1962. 

26.  Варченко  І.  Лубенські  говірки  і  діалектна  сумежність. 

К.,  1963. 

27.  Дзендзелевский  И.  «Лингвогеографические  свидетельства 
о  расселении  подолян  и  вольшяи  Ф.  Корятовича  в  Закар- 
патье».  Вопросьі  теории  и  истории  язьїка  (Юв.  Лар.).  Л.,  1963. 

27.  Назарова  Т.  «Проблема  перехідних  говірок  між  українською 

і  білоруською  мовами».  ПРДНХ І,  1965. 

29.  Бегзб  Ь.  «2иг  СезсЬісЬіе  сіег  зиЬкаграІізсЬеп  икгаіпізсЬеп 

Мипсіагіеп».  \¥51 10, 1965. 


9  Помилково  надруковано  групи. 


62.  Замість  підсумків 


1003 


30.  Дзже  Л.  Очерки  по  истории  закарпатских  говоров. 

Будапешт,  1967. 

В.  Українська  мова  в  її  стосунках  до  суміжних  і  котери- 
торіальних  мов 10 . 

31.  МікІозісЬ  Р.  «Біе  зІауізсЬеп  Еіетепіе  іт  КитапізсЬеп». 

£>5 12, 1862. 

32.  МікІозісЬ  Е  «ОЬег  сііе  \Уапсіетп§еп  сіег  Китапеп  іп  сіеп 
сІаІтаІіпізсЬеп  Аїреп  ипсі  сіеп  Каграіеп».  1)5  ЗО,  1880. 

33.  МікІозісЬ  Е  «Біе  ТйгкізсЬеп  Еіетепіе  іп  сіеп  зйсіозі-  ипсі 
озІеигораізсЬеп  ЗргасЬеп».  1)5  34-35,  1884-1885 
(«№сЬіга£е»  —  1)5  37-38,  1889-1890). 

34.  ЬеЬг-Зріа^пзкі  Т.  «О  шо\уіє  Ро1ако\у  \у  Са1іс)і  ДУзсЬосіпіе)». 
/Р  2, 1914. 

35.  ЕеЬг-5ріа\уіпзкі  Т.  «ХУгаіетпе  \уріу\уу  роїзко-гизкіе 
\у  сігіескіпіе^гукохуе]».  Рггеуїцсі  шзрдісгезпу  70,  1928 
(Передрук  у  вид.:  ЕеЬг-Зріалуіпзкі  Т.  Зіидіа  і  згкісе  туЬгапе 
г іегукогпашШа  зіотаткіе&о  2.  \Уагзга\уа,  1966). 

36.  §1еїапезси  М.  Еіетепіеіе  ги5е$іі-гиіепе  (ііп  ІітЬа  ютапеазса 
$і  сескітеа  Іог.  Іа§і,  1925. 

37.  Бузук  П.  «Взаємовідносини  між  українською  та  білоруською 
мовами».  ЗІФВ  7-8,  1926. 

38.  ^ап6^V^.  «2е  з1озипкб\у  )єгуко\уусЬ  таіогизко-гитипзкісЬ». 

Юв.  Собол .,  1928. 

39.  МеІісЬ^  А  коп/о^іаіазкогі  Ма§уагог52СІ£.  Висіарезі,  1929 

(А  Ма^уаг  КуеІУІисіотапуі  Тагазаза§  Кіасіуапуаі.  1925-1929). 

40.  ОЬцепко  І.  «\Уріу^  ї^гука  ро!зкіе§о  па  икгаіпзкі 

у/  ХІУ-ХУІ  \у.»  Раті&пік  Тіагсіи  Маикоше^о  іт ./.  Коскапохю- 
зкіе&о.  Кгакб\у,  1931. 

41.  Кпіегза  І.  «Рзеисіогитапеп  іп  Раппопіеп  ипсі  іп  Когсі- 
каграіЬеп».  Агскішт  Еигорае  Сепію  -  Опепіаїіз  1-2,  Висіарезі, 
1935-1936. 

42.  Кпіегза  І.  «ЕІп^атз  УбІкегзсЬаЙеп  іт  XI.  ^ЬгЬипсІеіІ». 
Агскішт  Еигорае  Сепію -Огіепіаііз  4,  Висіарезі,  1938 

(Те  саме  угорською  мовою:  «Ма§уагогз2а£  переі 
а  XI  згагасІЬап».  5гепі  Ізіеап-ЕтІек-кдпуі).  Висіарезі,  1938). 

43.  ЗііеЬег  2.  «\Ур1у\у  роїзкі  і  зіо\уаскі  па  £\уагу  Ееткош». 
Ергахюогсіапіа  РАІІ 41,  1936  (Передрук  у  вид.:  5ііеЬег  2. 

5шаі ієгукошу  Зіотіап.  \Уагзга\уа  1974). 

44.  Панькевич  І.  «Чи  можна  говорити  про  болгаризми 
в  південпо-кариатських  говорах?»  Науковий  збірник 

в  ЗО  річницю  наукової  праці  \ ...  ]  І.  Огіенка.  Варшава,  1937. 

45.  Панькевич  І.  «Українсько-болгарські  мовні  зв’язки 
в  Семигороді».  5/  24,  1955. 


10  Перелічено  лише  публікації,  в  яких  бодай  частково  розглядаються  проблеми  фо¬ 
нології. 


1004 


62.  Замість  підсумків 


46.  Зілинський  І.  «Взаємовідносини  між  українською  та 
польською  мовою».  ЗНТШ 155, 1937. 

47.  Сгапіаіа  (Крапджалов)  Б.  Китипзке  ьіїцу  V  Каїраіеск.  РгаЬа, 
1938. 

48.  Сгафаіа  (Крапджалов)  Б.  «К  сіпезпіти  зіауи  зиісііа 
гипшпзкусЬ  уііуй  V  КаграІесЬ».  5і5ІЩ  10,  1964. 

49.  №)уак  Ь.  «Зіоуепзке  а  росікаграізкогизке  пагесіа  уо  зуєііє 
еигорзке)  £опо1о£іске]  §ео£гаЯе».  ЬЗс  1-2, 1939-1940. 

50.  №>уак  Ь.  «Кегпате  петеске  уріууу  па  гарасіозіоуапзку, 
уусЬосІозІоуапзку  а  тасіагзку  копзопапіізтиз». 

ЬЗс  1-2,  1939-1940. 

51.  КеісЬепкгоп  О.  «ЗІауізсЬ-КитапізсЬез».  23Рк  18,  1942. 

52.  ЗЬєуєіоу  С.  (ЗегесЬ  У).  «ТЬе  РгоЬІеш  о£  РІкгаіпіап-РоІізЬ 
Ьіп^иізііс  Кеіаііопз  ітош  іЬе  ТепіЬ  іо  іЬе  РоигіеепіЬ  Сепіигу». 
Ш)гсІ  8, 4,  1952. 

53.  ЗЬєуєіоу  О.  (ЗегесЬ  У).  РгоЬІетз  іп  іке  Рогтаііоп  о/ 
Веіогиззіап.  №\у  Уогк,  1953  (=  \Уогс1  Мопо§гарЬ  N0.  2). 

54.  ^Йе  ^  «Оаііп§  іЬе  Огі§іп  о£  УіскІізЬ  Піаіесіз».  Тке  РіеШ  о/ 
УШізк.  №\у  Уогк,  1954. 

55.  Перени  Й.  (Регепу^)  «Взаимоотношения  между  венграми 
и  восточнославянскими  племенами».  ЗіЗІЩ  2,  1956. 

56.  Петрович  Е.  (Рєігоуісі  Е.)  «Явлення  сингармонизма 

в  исторической  фонетике  румьінского  язьїка  —  следствие 
славяно-румьшской  язьїковой  интерференции».  КтЗІ 2,  1958. 

57.  Петрович  3.  (Рєігоуісі  Е.)  «Изоглоссьі  славянских  злементов 
в  румьшском  язьіке».  31 31,  1962  (Румунський  переклад  у  вид.: 
Рєігоуісі  Е.  Зіидіі  сіє  (1іаІесіоІо£іа  §і  іоропітіе.  Висиге§іі,  1970). 

58.  Рєігоуісі  Е.,  Раіші  І.  «О  румьінской  ономастике  славянского 
происхождения».  Зіашізске  катеп/огзскищ.  Вегііп,  1963 

(=  ОеиізсЬе  Акасіешіе  сіег  ^іззепзсЬаЙеп  ги  Вегііп, 
УегбЙепШсЬип§еп  без  Іпзіііиіз  іїіг  Зіадуізіік,  №.  29). 

59.  Меп§ез  К.  «ІпЯиепсез  аііа'щиез  еп  зіауе».  Асасіешіе  гоуаіе  сіє 
Ве1§щие,  Виїїеііп  сіє  Іа  Сіаззе  сіез  Іеіїгез  еі  сіез  зсіепсез  тогаїез  еі 
роїііщиез,  5  е  зегіе,  іоте  ХІЛУ.  Вгихеїіез,  1958. 

60.  \УеіпгеісЬ  ІТ  «УісісіізЬ.  апсі  Соїопіаі  Оегтап  іп  Еазіет  Еигоре» 
ТЬе  ОіЯегепІіаІ  Ітрасі  о£  Зіауіс».  Лтегісап  СопіпЬиііопз  іо  іке 
Гоиіік  Іпіетаііопаї  Сощгезз  о/  Зіасізіз,  ТЬе  На£ие,  1958. 

61.  ДУеіпгеісЬ  II.  «Роиг  Кісісіїез  іп  Віїіп^иаі  Віаіесіоіо^у». 

Лтегісап  СопігіЬиііопз  іо  іке  Рі/ік  Іпіетаііопаї  Сощгезз  о/ 
Зіасізіз,  ТЬе  На§ие,  1963. 

62.  Зігитіпзкі  В.  «Икгаіпігту  ^гатаіусгпе  \ує  хузроісгезпут 
)^2.уки  роїзкіт».  іу  1961,  9-10. 

63.  Пушкар  М.  «Перехід  ’а  >  е  (е)  у  чеській  мові  та  його  ук¬ 
раїнські  паралелі».  Тези  доповідей  V міжвузівської  республі¬ 
канської  славістичної  конференції.  Ужгород,  1962. 


62.  Замість  підсумків 


1005 


64.  Пушкар  М.  «Називний-зиахідний  однини  на  -я  (’а)  в  імен¬ 
ників  середнього  роду  -цо-  основ  у  мовах  українській  та  сло¬ 
вацькій».  Питання  слов'янознавства.  Львів,  1962. 

65.  Онишкевич  М.  «Словацько-українські  мовні  зв’язки». 
Питання  слов'янознавства.  Львів,  1962. 

66.  Онишкевич  М.  «До  питання  про  українсько-румунські  мовні 
зв’язки».  Структура  і  розвиток  слов'янських  мов.  К.,  1967 

(=  Сл.  мовозн.  5). 

67.  Мокань  А.  «Важнейшие  фонетические  и  морфологические 
особенности  венгерских  заимствований  в  украинском 
укающем  диалекте  Тячевского  района  Закарпатской  области». 
УЗ  Леиинградского  университета  314.  Л.,  1962. 

68.  Мокань  А.  «К  истории  украинского  населення  на  территории 
современного  распространения  мараморошского  диалекта 
Закарпатской  области».  Вестник  Леиинградского  универ¬ 
ситета  2/1, 1965. 

69.  Угасіи  А.  «№>1е  сіє  біаіесіоіо^іе  зіауо-готапе».  Кт51 7,  1963. 

70.  Удлер  Р.  «Украинско-молдавские  язьїковьіе  взаимосвязи». 
Материальї  конференции  «Актуальпьіе  вопросьі  современного 
язьїкознания  и  лингвистическое  наследие  Е.Д.  Поливанова»  1. 
Самарканд,  1964. 

71.  Дзендзелевский  И.  «К  вопросу  о  времени  расселения 
восточньїх  славян  на  южньїх  склонах  Карпат».  VII  Между- 
народньїй  конгресе  антропологических  и  зтнографических  наук. 
М.,  1964. 

72.  Зішіізіау  ^  «2о  угҐаЬоу  тесігі  Зіоуакті  а  уусЬосІпуті 
Зіоуапті  у  зігесіоуеки»./^  9,  1966. 

73.  УгаЬіе  Е.  «ІпПиепІа  ІітЬіі  гошапе  азирга  ІітЬіі  исгаіпепе». 
Кт51 14,  1967. 

74.  Мельничук  А.  «Значение  восточнороманских  язьїковьіх 
данньїх  для  истории  древнерусского  и  украинского  язьїков». 
Восточнославяно-молдавские  язьїковие  взаимоотношения  2. 
Кишинев,  1967. 

75.  Генсьорський  А.  «До  походження  карпатських  русинів». 

УІЖ 1968,  10. 

76.  КоЬсіис  І.  «Іпіегїегепіе  Ьпеїісе  готапо-исгаіпепе». 

БіиЗіі  сіє  зіаюізііса  1.  Висиге§1і,  1969. 

77.  Негго£  М.  «УісІсІізЬ  іп  іЬе  Еїкгаіпе:  Ізо^іоззез  апсі  Нізіогісаі 
Іпіегепсез».  ТНе  РіеШ  о/  УіМізк  3.  №\у  Уогк,  1969. 

78.  Во^сіап  В.  Р.  «Біепз  сіє  1а  Ііп^иізіічие  еі  сіє  1а  сос!ісо1о§іе  зіауо- 
готаіпез».  ВугБІ  ЗО,  1969. 

79.  Лизанець  П.  «Про  східнонослов’янсько-мадярські  міжмовні 
контакти».  Мовозн.  1969,  3. 

80.  Ьігапес  Р.  Ма£уаг-1/кгсіп  пуекі  карсзоіаіок.  Ип^уаг,  1970. 

81.  Болокан  Г.  (Воіосап  С.),  Нестореску  В.  (Кезіогезси  У), 

Робчук  И.  (КоЬсіик  І.),  Гуцу  О.  (Сиіи  О.)  «Типологичєскиє 
заметки  в  области  консонантизма».  КтБІ  17,  1970. 


1006 


62.  Замість  підсумків 


82.  Бернштейн  С.  «Проблеми  карпатського  язьїкознания». 
Карпатская  диалектологпя  и  ономастика.  М.,  1972. 

83.  Бернштейн  С.  «Проблеми  интерференции  язьїков 
карпатодунайского  ареала  в  свете  данньїх  сравнительной 
диалектологии».  Славянское  язьїкознание.  М.,  1973. 

84.  Жьілко  (Жилко)  Ф.  «Палескія  гаворкі  украінскай  мови». 
Юв.  Крап.  1972. 

85.  Назарава  (Назарова)  Т.  «Беларускія  ізаглосн  на  тзрнторьіі 
України».  Юв.  Крап.  1972. 

86.  Романова  Н.  «Вивчення  українсько-польських  мовних 
контактів  у  слов’янській  філологічній  науці».  Мовозн.  1972, 4. 

87.  Рот  А.  Венгерско -восточнославянские  язьїковьіе  контакти. 
Висіарезі:,  1973  (з  бібліографією  інших  його  праць). 


ІМЕННИМ  ПОКАЖЧИК 


До  покажчика  не  включено  прізвища  авторів,  з  чиїх  праць  запозичено 
приклади.  Щодо  прізвищ  авторів  в  оглядах  пам'яток  див.  Список  скоро¬ 
чень  6  (писемні  пам'ятки). 


А 

Аванесов  182, 230 
Аль-Істахрі  209 
Аль-Масуді  186, 256 
Андрій  Боголюбський  267 
Анна  Ярославна  354 

Б 

Баранович  722 
Батий  267 
Бачинський  894 
Бсвзенко  681, 819 
Бериида  204-205,541,591,720,721 
Бернекер  (Вегпекег)  79 
Бернштейн  64, 988 
Білецький-Носенко  765 
Білодід  763 
Благослав  547 
Бойчук  718 
Боплан  (Веаиріап)  734 
Брандт  (ВгашІІ)  422 
Брахнов  928 
Брок  (ВгосЬ)  66 
Брюкнер  (Вгйскпег)  974 
Бузук  65, 87, 230, 231,  252, 369, 863 
Булаховський  65, 79, 147, 169, 172, 
195,  230,  265, 422,  774 


В 

Вагилевич  56 

Вайк  фан  ОУук  уап)  230, 369 
Вайнрайх  (\УєіпгєісЬ)  995 
Вархол  (\УагсЬо1)  82, 1 12 
Васильєв  182, 230 
Векслер  (АУехІег)  93 
Веніамін  (Вепіашіп)  720 
Веселовська  145, 763 
Вииниченко  339, 869, 937 
Витовт  (Уііаиіаз)  267, 490 
Волков  280 
Володимир  267, 274 
Володимир  Мономах  274 
Врабіє  (УгаЬіе)  273 

Г 

Ганцов  64,67,230,422,929 
Гатцук  619 
Генсьорський  449 
Голишенко  369 
Головацький  56, 42 1 , 898 
Горбач  (НогЬаІзсЬ)  223 
Гребінка  899 
Грінчеико  383 
Грунський  65, 68 
Григорчук  373 


1008 


Іменний  покажчик 


Ґ 

Ґалятовський  50, 167 
Ґрапгіен  (Сгарріп)  552 
Ґрешель  (СгозсЬеІ)  360 

д 

Деже  (Бегзо)  485 
Дейна  (Ое)па)  462 
Дем’янчук  65 
Дідякін  360, 618 
Драч  831 

Дурново  65-66,219 

'Сг 

Євтимій  Тирновський  499 

Ж 

Жилко  88, 183, 662 
Житецький  57-60, 87, 230, 422, 442 
Жовтобрюх  68, 87 
Жугай  505 

З 

Зайоичковський  (Ха^сгкохузкі)  зіб 
Залеський  562, 661 
Земка  721 

ЗизанійЛ.  541,719,720 
Зизаній  С.  719 
Зілинський  50, 53, 66, 67,  72, 

524,  611 


Ібн-Ростех  186 
Ібн-Гордадбег  186 
Ігнатій  723 
Ільїиський  338,441 

Й 

Йогансен  66 

Н 

Каґанкатваці  107 
Кадлец  (Касіїес)  675 
Казімір  IV  503 
Калнинь  212,836 
Калужняцький  (Каїигпіаскі)  974 


Карпенко  588 
Карський  230 
Квітка  896,  899,  936 
Керницький  206 
Кнєжа  (Кпіегза)  89 
Кобилянський  53 
Ковалик  68 

Ковалів  (Ковальов)  68, 369 
Козянул  (Согіапиі)  720 
Колосов  422 

Константан  Багрянородний  185, 
209,312 

Константан  із  Констанци  499 
Корецький-Сатановський  720 
Коробка  87 

Корчинський  (Когсгупзкі)  547, 623, 
765 

Косой  723 

Костомаров-Галка  898 
Костянтин  Острозький  719 
Котляревський  341,  869,  896,  899, 936 
Кохман  (КосЬшап)  792 
Кочубинський  60 
Крикун  711 

Кримський  50,  60-64,  87, 94,  230, 
231,  393,  618,  763,  863,  866,  869, 

937,  953 
Куліш  318 

Кульбакін  64, 369, 442, 837 
Курашкевич  (Кигазгкіехуісг)  67, 79, 
107, 159, 182,  230, 370, 422,  430,  607, 
705, 929 

Ку  рбський  719,723 
Курило  64,67,422,929 
Курилович  (Кигу1о\уісг)  148 
Курцова  (Кигголуа)  473 

Я 

Лавровський  56,  64, 87, 421, 988 
Лампрехт  (ЬатргесЬі)  68, 76 
Лант(ЬипІ)  212 
Латта  (Ьаііа)  68 
Лебединцев  564 

Лер-Сплавіиський  (ЬеЬг-5р}а\уіпзкі) 
53,  65-66,  68,  172,  230, 403, 422, 

618,  827 


Іменний  покажчик 


1009 


М 

Мазепа  723 
Максимович  І.  723 
Максимович  М.  56, 123 
Марков  369, 373 
Маркович  895, 896 
Мат’юз  (Ма£іЬе\¥5)  68 
Маштабей  338 
Медведєв  68 
Менґлі-Ґірей  490 
Метлинський-Могила  898 
Міклошич,  Міклошіч  (МікІозісЬ) 
56-59,421 
Миславський  895 
Михальчук  57, 59,  230, 441,  602, 
898,  929 

Могильницький  56 
Москаленко  68 
Мошинський  (Мозгупзкі)  258 

Н 

Назарова  422, 929 
Наконечний  65, 87, 230 
Науменко  57, 59 
Некрашевич  895 
Нечуй-Левицький  198, 953 
Никон  723 

Нідерле  (Месіегіс)  53, 273 
Німчинов  64, 230 
Новицький  57 

О 

Огієнко  64 

Огоповський  58, 59, 442 
Орлова  208 
Осадца  819, 822 
Остромир  283 
Отін  797 

П 

Павіч  (Рдуіс)  722 
Павловський  896-899 
Павлюк  (Рауііис)  68, 159,  761 
Панькевич  67, 162, 485, 562, 861 
Паркош  (Р&гкозг)  451 
Пархоменко  65 


Петро  І  712,723,894 
Петру ц  (Раїпф)  423 
Потебня  7, 44, 46, 47, 56, 57, 87, 230, 
369,  371, 388, 404, 421,  898,  929 

р 

Робчук  (КоЬсіик)  244, 761 
Ротт-Жебровський 
(Коіі-2еЬго\У5кі)  465 
Рубан  895 
Рюрик  267 


Самойлович  712 
Свашенко  338 
Свєнціцький  58, 59 
Свидригайло  490 
Святослав  987 
Сидоров  369 
Симоновський  895 
Синявський  65, 230, 339, 837 
Сімович  68, 47 1 , 6 1 8, 825 
Скляренко  163 
Сковорода  938 
Славинецький  720, 937 
Смаль-Стоцький  59, 61,  64, 230, 
422,  441,618, 988,  1000 
Смирнов  58 

Смотрицький  541,  548, 552, 642, 
705,  719-721,  907,  936-937 
Соболевський  57,  60-65, 87, 151, 
167,  230,  287, 369, 388,  617,  618 
Срезневський  56, 87 
Сталін  68 
Станґ  (5іап§)  503 
Стефаник  937 
Стойков  159 
Стрижак  325, 465,  916 
Сулима  65 

І 

Тимошенко  564 

Тимчеико  59, 64, 65, 87, 230, 442, 523 
Тичина  798 
Тобілевич  937 
Томсон  (ТЬотзоп)  67 


1010 


Іменний  покажчик 


Трубачов  84 

Трубецькой  (ТгиЬеІткоу)  67, 160, 
230,231,404,445 


Ф 

Фаркаш  фон  (Рагказ  уоп)  150 
Федір  Корятович  490 
Федоров(ич)  Іван  492 
Філін  68, 87, 369 
Фіоль  (Ріоі)  499, 503 
Фортунатов  142, 144, 163, 170, 
265, 369 

Франко  825, 842 

X 

Хаджі-Ґірей  490 

Ц 

Цамблак  (Цамвлак)  Григорій  498 
Цамблак  (Цамвлак)  Кипріян  498 

Ч 

Черних  369 

Ш 

Шафонський  896, 930 
Шарпило  837 

Шахматов  46,  53,  60-63,  87,  159, 
160,  230,  258, 272, 369,  422,  442 
Шевельов  (ЗЬєуєіоу)  230 
Шевченко  318, 321, 327, 329, 339, 
619,  643,819, 842, 897-899 
Шептицький  894 
Шимановський  57, 58, 151 
Штібер  (ЗіїеЬег)  79, 87, 244 

Ю 

Юргелевич  154 

Я 

Яґіч  (Іа§іс)  46,  60-62,  230, 369, 
371, 422, 476, 703,  827 
Язловецький  0а2Іо\уіескі)  491 
Якобсон  уакоЬзоп)  67,  230,  263 
Яііів  Уаполу)  244, 990 
Ярослав  Уагозіау)  274 
Ярошенко  705 


ПОКАЖЧИК  УКРАЇНСЬКИХ  СЛІВ 


До  покажчика  не  ввійшли  слова,  що  наводяться  як  принагідні  приклади.  Де¬ 
які  діалектні  та  застарілі  слова  допасовано  до  норм  літературної  мови. 


А 

багаття  648 

аби  683 

багач  654 

Аврам  157 

багорник  946 

адже  615 

багрець  326 

айстра  625 

бабя  633 

алавастер  115 

бадьорий  652, 832 

алілуя  115 

байбара  881 

алькир  668 

байбарис  881 

Альта  465 

байстрюк  625 

алтиця  132 

бак  612 

Алжб'Ьта  261 

бакай  648 

ангел  115 

бакир  668 

Андрій  115,187 

баклага  653 

Андріян  114,881 

балакати  135 

Антін  115,767 

бамага  649, 653 

арідник  579 

банкарт  649 

армелик  948 

бараболя  814 

Арсен  416 

барахло  135 

Артем  416 

Бардичів  212 

Артемій  261 

баркан  614 

артилерія  946 

барма  944 

Артополот  465 

барвінок  484 

Аскольд  448 

Бахмач  648 

ачей  876 

бацян  649 
баштарник  946 

Б 

баюра  876 

ба  612 

бгати  624 

бавовна  527 

бджола  196, 197, 322, 609, 803 

багатий  136, 648, 654 

бевз  374 

багатир  651 

бевзень  375 

1012 


Покажчик  українських  слів 


бевкнути  375 

благий  134 

бедрик  137, 330, 612 

благословити  134 

без  330 

блаженний  134 

без  ~  бес  607 

блакитний  190 

безводний  923 

блиск  596 

безголосся  774 

Блихави  594 

Безденка  323 

блищати  596 

бездольний  923 

блідий  145 

бездрік  625 

блохи  594, 595 

безмаль  341 

блощиця  612 

безодня  318,322,330,393,400,621 

блюзнір  545 

безпечний  920 

блюзнірство  784 

безпремінно  134 

бобер  923 

Бели  260 

бобир  676 

белбас  949 

бовваніти  529 

белена  127 

бовдір  777 

Белз  37  А,  526 

бовш  527, 528 

бенеря  624 

Бог  325,923 

Бенко  261 

Богдан  451,923 

бер(в)  757 

Богу  слав  757 

береза  126 

бодяй  455 

беремок  575 

божба  923 

бересклет  414 

божевільний  195 

берестейський  362 

божник  923 

Берестя  441 

боз  325 

береща  613 

бозна-що  455 

беріг  785 

Бозя  84 

беркиць  612 

боклаг  653 

бервено  328 

боління  774 

бетіжний  398 

болітце  774 

бетюг  795 

Боложевичі  134 

бздіти  615 

Боложинів  134 

Бзовач  322 

болоння  575 

би  ~б  340,683 

болото  126 

бидло  106 

бондар  9А7 

билина  683 

борбиль  815 

бинда  484 

борбіль  395 

бирів  ~  бирув  485, 768 

борвій  679 

бігмс  870, 923 

борг  795 

бЬ/ш  819 

Борислав  757 

бізовати  485 

борідка  774 

бійний  778 

бороло  106 

Білозірка  414 

Боромля  677, 773 

біля  256,612,773,777 

борона  774 

більш  340 

бороти  48 

бір  485 

ботвина  676 

біршс  944 

боикя  323 

Бітля  778 

боятися  152 

Покажчик  українських  слів 


1013 


братік  850 
Брацпав  757 
бреду  597 
брезк  326 
брезклий  185 
брехня  414 
бризкати  452, 612 
бриндза  799 
бриця  322 
бріх  767,778 
брова  327, 594 
брость  326, 595 
бромати  597 
фязк  326 
брязкати  452 
Бряяислав  757 
бублейник  397 
бугила  676 
фгор  756 
будз  799 
будівля  773 
6г/дяк  676 
бузівок  768 
фзок  677 
буймистр  815 
букарт  190 
бурдей  676 
бурдиґарня  946 
буркати  375 
бурмотіти  677 
Буромля  677 
бурулька  876 
бурхати  375 
буряк  677,813 
фетш  56, 1 1 1, 682, 683 
фг  107 

бухан(ка)  652, 677 
буциґарня  946 
б'ю  351 
бьіиью  137 

В 

вага  795 
Вакула  653 
Валфромій  948 
валюша  805 
вантаж  190 
вантроба  972 


ванькир  578, 668, 876 
варган  648 
Вартемій  578 
Вархул  805 
ватаман  578 
Ващенко  346, 615 
вдова  314 
вдолож  373 
ведмідь  394, 555, 949 
вежа -веж  414 
Векла  804 
велетень  127 
Велниця  946 
вельми  393, 399, 553 
вельможа  393 
веп(е)р  253, 396 
веребниця  373 
Веремій  57 1 
веремія  656 

вфвс  126 

вертеп  325,415,418 
веселка  414,418 
весь  319,324,865 
вфвя  361 
ветхий  416 
вечеря  194 
вечоріти  194 
вешняк  432,817 
взаєм-  350 
ви-  >  ві-  848 
ва-  >  ву-  848 
виблий  565 
вивірка  265,416 
виводь  919 
вад  565,848 
видра  756 
Видубичі  677 
еийвода  565 
виноколо  624 
виполіскувати  775 
виринати  948 
варла  375 
варок  920 
вирячити  813 
вислов  919 
вистарчати  625 
витати  850 
витія  264 


1014 


Покажчик  українських  слів 


Витовт  521 

вождь  563 

вихід  921 

вохра  569 

виходь  919 

Богинь  581 

вихор  756 

вогкий  530, 622 

вшикреб  414 

вогонь  569, 755, 756 

Вишня  817 

вогорити  949 

вишше  617 

вогуть  530 

вию  351 

Водиіина  624 

вібчий  85 

водойма  921 

Вівдя  225,767 

Водолага  578 

вівтар  527 , 767 

водостік  921 

вівторок  773 

Водохрищі  593 

бібфг  77 

вовн  ґєіі.  ми.  350 

від  315,565 

воїн  351 

відзіґорний  800, 805 

Воласажар  649 

відкіля  ~  відкіль  256, 340, 777 

-волікати  775 

відозва  318 

волічка  774 

відсіля  256 

волокти  127,775 

відтіля  ~  відтіль  256, 340, 777 

волосінь  396 

відьом  828 

волосся  774 

віж  563 

волоцюга  792 

візьму  772, 777 

волхв  78, 525 

війна  756 

вораль  948 

шш  564 

воріг  774 

віоя  634 

ворітця  774 

вік  550 

воробей  352,361 

вільха  84,218,219 

воробець  57  4 

Вінтоняк  115,187 

воробель  641 

вірмен  416,767 

ворона  774 

вірменський  114 

Ворскло  325,472 

вірьовка  371,832 

ворушити  677 

вісш  756,777 

восьмий  145,569 

віск  329 

воша  326, 327 

віскривий  571,772 

Вошивець  327 

вітер  755,756 

воща  575 

вітерець  329 

вощадь  530 

віть  784 

вплив  384 

вісь  925 

вправа  384 

віт  772 

вражий  134 

влада  134 

вроти  129 

власний  134, 385 

Вручий  185 

вшвошто  330 

всілякий  867 

во  318 

всотеро  322 

вова  532 

вступ  384 

вовк  366 

всувати  384 

вовкулака  677 

вугілля  570 

Вовніг  528 

вугіль  756,925 

вовтузитися  528 

вугол  570 

Покажчик  українських  слів 


1015 


вугор  570 
вудила  570 
вудити  570 
вуж  570 
вуздечка  570 
вузол  756 
вузький  570 
вулик  361 
вулиця  570 
вуста  570 
вухналь  576, 805 
вухо  570 
вхищина  624 
вчора  196 
вьзврочение  129 
вьзиграти  355 
в'ю  351 
в’юн  679 
шаг  107 
вятичі  186 
В’ячеслав  186 

Г 

гябія  578 

Гаврило  157 

гаджуґа  802 

гайиіан  626 

галабурда  815 

галайстра  625 

галанці  648, 653 

галг/и  579 

гамазея  949 

Іандзя  609 

гаикер  579 

Ганна  115,579 

гянг/с  579 

ганчар  916 

ганчірка  648 

гаплик  804 

гаптувати  579, 804 

гаразд  340, 648 

Гарасим  646, 647, 648, 654 

гарба  579 

гарбати  612 

гарваш  649 

гаркати  375 

гармасар  579 

гармата  578 


гарний  447, 578 
гарг/с  579 
гаряче  193 
гарячий  648, 654 
гаспид  115,578 
Гафія  575 
гвгздя  78, 79 
гає  623 
гв  571 
гебанок  329 
ген  571 
гембель  190 
ген  57 1 
гербувати  375 
гврг^ь  790 
гвнгь  232,571 
гетьман  622 
гикавка  581 
гикати  569 
гиля  571 
гирло  375, 795 
фок:  575 
глевкий  684 
гледіти  184 
глей  362, 397 
глек  328, 595 
Гліб  107 
глід  946 
гловар  133 
глухнути  594 
глибокий  597, 598 
/нят  347, 349 
гнати  447 
гнів  258,447-448 
гпш  447 
гніт  415 
говда  528 
год  924 
годівля  773 
гоголь  920 
гойдати  920 
гойний  920 
голдовати  528 
голівка  774 
голінка  414 
голічерева  814 
голка  346, 523 
голобля  455, 949 


1016 


Покажчик  українських  слів 


Головле  773 
голомша  921 
Голтпа  574 
Голтва  525 
Гомель  325,641 
гонір  767 
гончар  598 
горище  850 
горідчик  774 
горшка  550 
горіх  569 
горно  754,757 
горобець  450, 574 
горобок  372 
город  575 
Городло  106 
Ідродно  472 
горон  372 
горох  126 
горохвиння  677 
Горпина  375,575 
гортань  594 
горц  574 
горщик  916 
господар  448 
Гостомля  773 
гострий  569 
готов  924 
гра  346, 349 
грамак  649 
граматій  646 
гребка  414 
гребувати  375,948 
грек:  325, 595 
Григір  767 
гріх  259, 550 
грохіт  138 
грозно  754 
Грубеїиів  451 
грубий  145 
груди  840 
грриь  795 
грюкати  813 
грядило  815 
Губареня  331 
гультяй  778, 880 
гурма  577 
гуртуватися  577 


гурчати  375 
гусениця  876 
гг/г^г/л  676 

Ґ 

Гамбія  972 
гандж  802 
ганок:  329,613,796 
Ґастовт  522 
ґатунок  329 
Гвинт  484 
Гедзь  800 
ґелґотати  796 
ґерцЬк  260 
ґерґелиир  815 
ґерґіт  306 
ґирлиґа  445 
гле  449 
ґердан  449 
ґніт  767,796 
Ґоронда  186 
ґрейцар  796 
ґринджоли  802 
ґришпан  622 
ґрон  614 
ґрунтовний  920 
ґудзик  485 
ґудзь  800 
ґуральня  679 
Ґурґ-  449 
Лрьборть  261 

Д 

да  687 
далеко  67 1 
далебі  455, 923 
Данило  157 
даремний  330 
Дарка  576 
два  322 

двері  326,478,591 
двгш  773,952 
двоє  157 
двох  826,924 
д’горі  163 
де  445,623 
дебр  137 
демен  67 1 


Покажчик  українських  слів 


Демид  157 

Дмитро  112 

демикати  485 

Дніпро  472,915 

Дем’ян  653 

Дністер  472 

Денис  157 

дно  324 

денце  137, 323, 330 

довьлеть  314 

день  324 

дождівка  946 

дерен  37 1 

дозір  921 

деришто  668 

дозолити  313 

дерти  135 

долітце  774 

десять  ~  дсять  341 

долобати  372 

дешевий  195 

доріжка  774 

джбан  803 

Дорогобудж  93 

дженджуристий  802 

дорщ  625 

джерга  803 

досвід  611 

джерело  802 

досі  849 

джермала  815 

достоїнство  350 

дживкун  802 

дотеп  415 

джижкуха  802 

дочка  163,323 

джмелик  802 

дошка  ~  дощок  326, 620-62 1 , 942 

джолонка  37 1 

дошкулити  939, 942 

джулий  803 

дощ  325,613 

джумара  802 

драглі  698 

джунджуритися  802 

дражнити  105 

джупа  802 

драпізтво  544 

джур  802 

древо  134 

Джурджів  93 

дріб'язки  452 

дзбан  615,799 

дріґа  134, 767 

дзвеніти  478 

дріт  767 

дзвизнути  612 

дрова  594, 595 

дзвіниця  435, 876 

другий  145 

дзер  799 

друзі  841 

дзиґа  800 

друзки  452 

дзиґарі  800 

дрьждаливьіи  91 

дзиґлик  107,449 

Дубно  472 

Дзурдзов  798 

дуліби  256 

дзяма  799 

дуля  623 

дзьоб  832 

Дюрді  449 

Димерка  623 

дядько  256 

дитина  264 

дя/с  633 

діброва  670,  777 -779 

дьоготь  776, 832 

дівер  396 

дьорданки  449 

діжма  485 

дьоріу)  828 

діло  150, 151 

діловод  921 

Є 

длушпатися  374 

епістола  569 

дльждень  91 

еслш  757 

длятися  107 

Ефрем  261 

Дмитер  601 

1018 


Покажчик  українських  слів 


ебати  222 
Єва  57 1 
євангелія  569 
Євген  224,416 
Євмен  416 
євня  218 
єврей  57 1 
євиїан  212 
Єгипет  57 1 
єдиний  218 
єдність  400 
тедьва  220 
єдвяб  57 1 
єлень  219 
Єлизавета  224 
Єлисей  224 
ех  займ.  258 
Єндрій  57 1 
єпископ  569 
терегиньск-  220 
єрик  212 

теслш  1  ос.  ми.  473 
деслш  1  ос.  оди.  473, 474, 599 
гесмо  1  ос.  ми.  473, 474 
гесмо  1  ос.  оди.  757-758 
тесть  218 
220 

тегг^г/  566, 686 

Ж 

жабрак  649 
жадний  153, 657 
жайворін  774 
жайворонок  88 1 , 94 1 
жака  449 
жалдак  649 
жбурляти  612 
ж(е)  340 
жебоніти  196 
жебрак  210 
жевжик  194, 455, 885 
жевріти  195, 455, 947 
жезл  325 
жезло  754 
желедиця  575 
Желем’янка  126 
Желехів  128 


женитися  194 
жеш/  1  оди.  194 
женчик  194 
жердка  194 
жеребий  950 
жеревник  372 
жеренки  372 
жеретія  371,372 
жерсть  625 
жертва  329 
жерти  134 
житейський  352 
жіночий  342, 396 
жлукто  623 
жнець  328 
Жовква  525 
жовна  529 
жовнір  527 
жовотий  373 
жовтий  367 
жодний  153, 657 
жоліб  774 
жолоб  194, 197 
жолудок  197 
жолудь  194, 196 
жоия  194, 195, 197 
жонатий  194, 196 
жонва  947 
жонка  196 
жорна  194, 197 
жорстокий  194, 625 
жрець  328 
жужмом  886 
Жуляни  677 
журавель  677, 875 

З 

з  346-348,608,609 
забобон  920 
забрьоха  829 
завжди  615 
завірюха  849 
завіщо  773 
заводь  921 
завозь  919 
заворітниця  774 
завсіди  315 
завсі(г)ди  417 


Покажчик  українських  слів 


1019 


завтрього  813 
зага  455 
загибель  396 
загнуздати  384 
загорідка  767 
заготівля  773 
загумінки  925 
задовільний  77 1 
заєць  152,329 
заздрити  850 
заздрісний  625 
зозуля  652 
закамарок  651 
закон  923 
залицятися  684 
залізо  198, 212, 624, 885 
залоза  198,945 
зальоги  831 
зальоти  832 
замел  415 
замерзнути  786 
заміж  598, 670, 777 
замість  232 
занехати  870 
запан  651 
Запоріжжя  774 
запороток  37 1 
заправди  668 
запреш  134 
запріг  185 
зарва  322 
заря  652 
засіп  924 
заспокойся  920 
застигати  450 
застібка  4 14, 786 
застрягати  943 
засув  677 
затінь  555 
затірка  842 
затор  921 
зачіпка  786 
зачіска  786 
зачтсів  768 
зашкарублий  651 
защібати  612 
защіпати  612 
защіпка  786 


заяложений  198 
Збараж  648 
збитошник  624 
збобляти  322 
Звараш  650 
звиніти  591 
звідкіль  505 
ззізд  78 
звізда  78, 79 
звірхность  544 
звук  943 
згага  939 
згірдний  77 1 
згодний  920 
згоряти  813 
зграя  142 
зя/к  943 
-здати  314 
Здвиж  91 
здібний  612 
здіймати  356 
здойма  921 
Здолбунів  526 
здухвини  342 
зелінка  414 
земля  95 
земний  468 
зеренце  371 
зикратий  947 
згша  850 
зимівля  773 
Зимігола  114 
зиркати  375 
зікратий  416, 417, 947 
зшсо  786 
Зіновій  484 
з'їсти  633 
злигодні  455 
злидні  455 
зло  324 
злороб  921 
злотник  129 
злото  129, 134 
змія  353 
знарошне  624 
знахур  656 
знититися  843 
знищити  618 


1020 


Покажчик  українських  слів 


знічев'я  194 
знов  919 
знущатися  447 
зовиця  529 
зовсім  382 
зозуля  455, 885 
зойк  326, 920 
золоба  282,313 
зугарний  608 
зупинитися  678 
зупинка  608 
зусилля  608 
зустріти  608, 625 
зухвалий  608 
зябра  708, 942 
зяти  351,633 
зяяти  351,633 

И 

илзь  588 
илькЬр  590 
ильще  588 
Имстичово  590 
имчлядь  590 
иржанець  588 
ирку  588 

І  (див.  також  И) 
і  346 

Іван  152, 346, 349, 578 

Іванченя  331 

Іваїико  346 

івер  415 

івилга  374 

іволга  346 

Івор  450 

ігла  346 

іго  346 

Ігор  346 

іграшка  346 

ід  348,877 

іждати  348 

із  347-349,608 

ізвор  921 

ік;  348 

ікло  348 

ікра  346, 349 

Ільця  394 


ідолі  346 

ілжа  587 

Ілліч  849 

іллють  587 

Ілля  346, 632 

Ільшина  588 

імбір  784 

ічжичка  590 

шла  589 

імовірний  346, 349 

Імхати  590 

імшедь  590 

ш’я  346,348 

іяой  ~  шш  36 1 , 397, 346 

іний  145 

ірвати  588 

іржа  87, 588 

іржати  588 

Ірклій  588 

Ірпінь  588 

Ірша(ва )  589 

іспати  348 

істик  346 

істина  346, 666 

істотний  348, 920 

іти  346, 347 

ішкода  348 

ішов  1 96, 324, 348, 532 

іще  348 

ї 

ївга  416,569,784 
їд  256 
і9он  400 
їжа  87 

їжак  218, 221, 396, 569 
їжджу  87 
із  256 
й*  685 

істтш  278, 549 
їстівний  849 
їхати  278, 549 

Й 

Йовген  224 
його  218 
йойк  326 
йолоп  679 


Покажчик  українських  слів 


1021 


йому  194 
йорж  194 
Йосип  225, 804 

К 

ка  870 
кавкан  528 
кавратка  948 
кадіб  529, 777 
надовб  529 
кажан  648, 654 
каждий  505, 656, 657 
казюка  650 
какарадза  799 
калабаня  648 
калакалуїиа  650 
каламашка  650 
каламітний  777 
каламутний  651 
калатати  135, 651, 653 
калавір  948 
калавур  949 
калюжа  880 
каляндра  650 
кольцнЬр  50 
калач  648, 655 
камінний  189 
кам'яний  189 
кандзюба  800 
кандиба  190 
кандьор  828 
канун  115 
канупер  415,815 
капловухий  949 
капость  921,949 
каправий  648 
каптан  804 
капшук  946 
карабель  650 
караблик  650 
каракати  650 
коралі  650 
Карань  648 
карапавка  650 
карат  650 
каратати  650 
карнавка  949 
карновухий  375, 652 


карок  329 
картати  374, 648 
картатий  948 
картопля  804 
карчмар  374 
Касян  632 
катас  650 
катран  655 
Катря  342 
качан  649, 655 
качур  677 
каятися  152 
квапитися  943 
квасоля  807 
кватирка  815 
квиліти  78, 79 
квиток  484 
квікати  78 
квіт  78, 79 
квітнути  842 
квочка  923 
ке  870 
келех  132 
Келя  683 
кенді  684, 795 
кепський  322 
Керч  83 
керез  83 
керлеш  261 
керма  684 
керсетка  67 1 
кертиця  595 
кетяг  684 

Київ  196,209,351,786 
кий  351 
Килина  576 
кимловати  485 
кинджал  802 
кип  485 
кирд  375 
кирея  684 
кирзатий  375 
кирпатий  374, 484 
кирч  375 
кисіль  396 
кит  485 
кичера  210,212 
кияхи  876 


1022 


Покажчик  українських  слів 


кільчитися  327 
кіля  773 
кілька  563,764 
кімлик  947 
кімната  767 
кім'ях  773 
Кінбурнське  945 
Кіндрат  167 
кінва  564,767 
кістлявий  621 
кіш  168 
кітя  778 
кгвш  765,768 
клайбище  876 
клака  134 
кламар  815 
кламцати  190 
Клебанов  945 
клевець  328, 596 
оеп  361,397 
клекіт  138 
клен  415,418 
кленина  212 
кітіу  596 
клепка  414,418 
клець  328 
клешня  548 
клин  322 
клишоногий  548 
ш  778 
кліпати  555 
кло  754 
клопіт  138 
клочаика  596 
клоччя  323, 596 
клунок  946 
клювати  597 
кляґ(а)  449 
кмет  415 
кметливий  4 1 6, 946 
кмш  925 
ошга  415 
кмітливий  416 
книга  322 
книп  949 
книш  322 
кнур  322 
князь  186,322 


коблик  529 

Кобрин  596 

ковадло  106 

ковбаня  528 

ковбір  528 

ковган  528 

ковдобина  529 

ковдовати  528 

ковдра  527 

ковма  947 

котір  527 

ковпак  527 , 654 

ковтати  342 

ковтки  528 

ковтьоба  831 

ковчан  527 

ковчег  923 

когутки  528 

кодло  106,756 

кождий  505, 62 1 , 656, 657 

кожний  621 

кожом’яка  195 

кожум'яка  611 

козел  324, 776 

Козлов  795 

коливо  485 

колисати  938 

колихати  938 

колідка  774 

т/ф  767,832 

колішня  817 

коловоріт  774 

колодязь  11 

Коломия  373 

колосся  774 

коляса  198 

комбрат  881 

комизитися  943 

комин  484, 850 

комиш  114 

колф  400, 529 

комірка  161 

комунник  765 

Конка  921 

коноплі  949 

Конотіпка  922 

Конотоп  922 

конче  920 


Покажчик  українських  слів 


1023 


копирсати  374 
копоршів  768 
копотіти  942 
корівка  774 
корівня  774 
корлязі  130 
кормля  95 
корогва  679 
корогід  944 
корок  329 
король  131, 132 
коромисло  754 
коромола  131, 132 
короп  132 
Коростень  260, 403 
коростіль  395 
Корсунь  82 
коріима  946 
костел  786 
Костянтин  187 
Кость  920 
котвиця  925 
котел  324,776 
которий  342 
котрий  342 
коц  920 
коцур  938 
коцюба  653 
кочегар  815 
кочерга  195, 200 
кочережка  371 
кочет  196 
Кочии  316,450 
кочу  бей  679 
кошеня  938 
кошівка  527 
кошіля  778 
кошлатий  939 
коштовний  920 
кпити  322 
кревний  330 
креймах  947 
кректати  416 
кремезний  418 
Кременчук  949 
кремінний  189 
крем'яний  189 
крепелька  67 1 


кречет  195 
кривавий  595 
крига  346, 349 
крилас  948 
Крилів  112 
крило  106 
Яргш  112 
криниця  467, 593 
крихта  595 
Криштоп  804 
Крільова  560, 767 
хрш  340 
кріп  948 
кріпак  546, 548 
кріпкий  548 
кріпость  919 
кріс  415,784 
крісло  416 
кріт  327, 595 
кров  326, 466, 595 
крок  133, 767, 920 
крокіс  767 
кроткий  923 
крошня  105 
кружляти  432 
крук  813 
крутіж  925 
ку  318 
то/га  679 
кузня  778 
Кузьма  678 
кузьмірки  778, 94 1 
куйовдити  528, 946 
куліш  395, 396 
кумедний  677 
кумпанство  677 
купівля  773 
купипос  921 
курбелити  946 
куревник  330 
курінь  395 
Курил  306 
куріпка  921 
кутя  633 
куций  792 
кухня  756,778 
кухоль  756, 805 
кушка  765 


1024 


Покажчик  українських  слів 


куштувати  677 
Кушугум  797 
кьде  282 


лава  612 
Лавер  601 
Лаврін  394,416 
Лавро  601 
ладо  124 
Лазор  1 14 
ланцюг  614,790 
Ларивон  347 
ластитися  942 
Латориця  814 
Латундур  950 
лахапка  650, 653 
лахматий  650 
лаця  790 
лебідка  414 
лев  325 
левиний  586 
лев'ячий  586 
легеня  596, 684 
легкий  323,416 
легшати  613 
легінь  395, 449 
ледащо  ~  ледачо  194 
ледве  220,416,582 
ледь  232, 340 
леєстр  814 
лезиво  548 
лейментар  815 
лейтар  815 
лелітка  485 
леніти  887 
леп  784 
Лепетиха  875 
лепорт  814 
лепсько  551 
лестець  328 
лестити  586 
Лесь  576 
леткий  416 
Лещенко  615 
ля/  ~  ль  340 
либонь  232, 340, 919 
ливірка  887 


лижка  587 
Ликера  447 
лиман  485 
лимар  814 
лимбати  881 
лимзати  881 
лимтень  261 
лин  234 
линва  484 
линник  622 
линтвар  484 
линути  944 
Лисавет(а)  224, 394 
лискар  465 
лицар  814 
лиш(е)  340 
лишень  232, 340 
лгвг/й  144 
лівний  771 
лгг  185 
лгд  415,829 
ліжко  767 
ліплянка  643 
ліра  484 
лірник  484 
літеплий  619 
лічити  484 
лляний  587, 634 
ллю  351 
лляти  632 
лоб  325 
лобан  586 
ловля  95, 773 
ложка  323, 587 
локіть  124 
локша  114,624 
ломиніс  921 
лопіт  138 
лось  921 
лоша  114 
Лг/г  273 
лузати  623 
лузвора  815 
луна  944 
лушпа  942 
лушпайя  634 
любайстер  625 
Любеч  325 


Покажчик  українських  слів 


1025 


любисток  484 
любов  326 
любрик  815 
люб'язний  198 
Люб’язь  588 
люди  156 
людожер  325 
люципер  804 
Лятичів  198 
лящ  199 
Львів  587 
льокотіти  831 
льоля  832 

льон  325, 586, 827, 828 
льопати  831 
льох  832 
льоха  832 

М 

ма  859 
мабіть  777 
мавка  886 
мавпа  527, 528, 804 
магірка  784 
маджара  802 
майкут  876 
майстер  329 
макітра  921 
Маковій  397 
макольондра  832 
макортеть  948 
малай  649 
Малайка  649 
малий  143 
маляс  649 
Мамелха  805 
мамрати  375 
монастир  646 
маках  649 
манджати  802 
мандрувати  886 
маленький  876 
маитаяка  640 
Маиуйло  157 
манюній  876 
марець  329 
мармур  678 
марот  329 


маскаль  650, 653, 655 
маслак  649 
масний  916 
мати  346, 347, 349 
матня  649 
Матяіи  632 
мацапура  791 
мацати  84, 790 
маця  790 
мачуха  85, 194, 677 
Мгар  590 
414,418 
Меджибіж  92 
Медобори  1 13 
межень  395 
мельник  323 
Менґли-Ґерей  485 
менджувати  802 
589 

менший  323 
мень  325 
мертвий  145 
мерця  ґен.  оди.  478 
Мерчик  916 
мерщій  625 
месник  323 
мести :  мюх  885 
мета  163 

метикувати  614,942 
метка  414 
меткий  416 
метр  754 
лієч  396, 923 
мжичка  590 
л*(г/)  дат.  одн.  340, 482 
Мигаль  447 
мизгир  264 
мизерний  484 
мизкати  452 
мизинець  264 
Микола  157 
мило  106 
мимрити  375 
лшш  589 
миркати  375 
миршавий  375 
мистець  484 
митець  621 


1026 


Покажчик  українських  слів 


Михайло  157 
-мииіляти  105 
мию  351 
мівний  77 1 
між  941 
мізерний  484 
мізинець  553 
мізка  452 
мій  864 

мій ,  відмінювання  867 
лішї  589 
Мінськ  550 
міркувати  544 
мірошник  546, 624 
містечко  330 
лігсце  621 
міти  347, 349, 465 
мітла  107,415 
Міхідря  921 

767, 790, 925 
мла  622 
млака  134 
жшн  589 
млинець  589, 944 
Млію  589 
мліти  589 
млость  919 
миець  589 
много  589 
мною  589 
мну  589 
мо  870 
мова  529 
могорич  1 14 
Мож  590 
можна  767 , 923 
мозґола  452 
люзок  329,452,613 
люк  924 
Молдава  528 
молитва  329,478 
молоко  127 
молония  373 
молоти  127 
момот  920 
монита  668 
Монтолт  522 
моркотіти  375 


Моровлятка  641 
моромор  131, 132 
морський  923 
моторний  921 
моторошний  133 
мотуз  152 
люх  325, 590 
мошка  323 
люя  157 
мрежда  91 
мрець  622 
лфш  589 
мру  589 
мружити  948 
мряка  589 
Мстислав  590 
молитися  590 
мудрець  326,916 
мужчир  677 
Мукачеве  1 86, 273 
муляр  814 
муравлисько  641 
мурашка  677 
мурмотіти  375 
Мусій  397, 678 
мчати  590 
.л/юх  107,885 
м'який  619 
мятель  187 
мьдьлень  137 

Н 

на-  951 
набгр  455, 767 
навиворіт  774 
навідлі  455 
навіжений  87 
навіть  232, 554 
навіщо  773 
навколо  383, 678 
навкруги  678 
навпаки  678 
навпіл  527 
навтьоки  829 
нагавиці  650, 655 
шгаг/  447 
нагідки  611,652 
яядш  142 


Покажчик  українських  слів 


1027 


надолужувати  679 
наємпик  350 
назва  322 
наймичка  817 
наклеп  415 
налигач  684 
наміт  418 
намітка  414,785 
намисто  949 
напередодні  318 
Напрязи  185 
Наровля  773 
народ  923 
Настасія  576 
настовбурчити  529 
натхнення  608 
наука  577 
ночувати  652 
нащадок  616 
не  389,391,843-844 
небилиця  683 
небіжчик  923 
небожа  881 
неборак  881 
невіглас  134 
негідь  925 
неділя  259, 550 
недокрівля  772 
недремний  555 
незболога  134 
нег  685 
некрут  886 
нема  349 
немаль  341 
немовля  773 
ненажера  194 
ненастанний  881 
ненька  400 
неиі/и  768,921 
неподалік  416 
непотріб  415 
Нестер  418 
нетлінний  550 
нетля  391 
Нетребка  133 
нетьопуха  829 
нехлюй  322 
нехтувати  322 


нечоса  194 
Неясить  185 
нині  ~  ниня  256, 278 
Ничипір  306, 804 
нишком  946 
нишпорити  949 
нию  351 
ні  843-845 
нівець  790 

нізфя  429,615,625,773 

німкеня  684 

нший  145 

ність  153 

нін  85 

но  321 

новин  144 

Новосілки  786 

ноги  165 

нозя  84 

нон  320 

норов  465 

ноябрь  187 

нг/  321 

нюкати  880 

няй  880 

нього  825, 826 

ньокати  831 

нЬ  (+/)  349 

О 

обелець  372 
оберемок  575 
обетація  114 
оби  115 
обибя  850 
обидва  552, 850 
обичайка  552 
обійстя  630 
обійняти  550,551 
обкілювати  633 
обмаль  232 
обніжок  945 
обнімати  842 
обоз  920 
оболоння  575 
оборіг  774 
Обрам  114 
оброть  326 


1028 


Покажчик  українських  слів 


обценьки  613 
Оверян  576 
овес  324 
овочі  575 
Овруч  575 
Овсій  224 
овчина  924 
Огафія  1 14 
Огенія  224 
огірок  575, 670, 777 
огнобля  815 
огород  575 
огребки  786 
огридок  134 
од  315,609 
од-  611 
Одарка  576 
одеа  220 
одвер?пий  611 
одвірний  398 
одвірок  554 
оден  324 

один  217,218-219,324 
одіг  185 
одіж  396 
однаковий  920 
одозе  327 
одримати  611 
одяг  450 
одягати  943 
оже  220 
ожеледиця  575 
ожеледь  126 
ожина  217,221 
ожуг  678 
0з<ж  113 
озбройся  920 
оздобний  920 
озеро  217,220 
озьму  384, 574 
Окакій  1 14 
Окданск  575 
околіт  774 
окрш  679 
оксамит  225 
Оксана  198, 576 
Оксен  394,416 
Олбиря  114 


олдовати  448 
Олег  219,221,326,448 
Олекса  1 15 

Олександер  1 14, 601, 755 

Олена  224 

олендар  814 

олень  217,220,395 

Олесь  576 

Олефір  224, 394 

Олеиіки  218 

олжа  587 

олико  220 

Олисей  224 

олівець  849 

олш  925 

Олісава  224 

Олпрахт  114 

олтар  114 

Ольга  130,221,448 

оллдии  225 

омели  217 

Омелян  224 

Омельник  217 

Онаній  114 

онафома  1 14 

Ондава  186 

ОндрШ  115 

онон  320 

Онохрій  805 

онук  679 

Опака  1 13 

Опанас  576,804 

опанча  114 

ошк  415 

опісля  575 

Опііиня  624 

ополонка ,  ополоник  371,575 

опорьчист-  225 

опостольскьіи  1 14 

опріч  575 

оранда  198 

Ордань  220 

Оргощ  465 

Орефір  815 

орел  324, 776 

ореля  575 

Орель  114,217 

оренда  1 14 


Орест  416 
Орина  224 
орний  923 
Орчик  916 
орябки  219 
осавул  1 14, 577 
осел  324, 776 
оселедець  575 
осельня  946 
осот  415 
осетер  217 
Оош  225, 804 
осшь  217,220 
Оскіл  83 
осокорина  575 
осоння  530 
осоружний  778 
осот  325 
осовнь  530 
осподар  448 
Остап  225, 804 
остаточний  330 
осятер  198 
осьмачка  920 
отрібка  679, 778 
отрута  575 
офіра  544 
охляп  613 
Охрш  224,416,805 
Охтирка  114,623 
оцет  114,324,776 
очевидний  195 
очерет  575 
очкур  679 
оіиолоп  126 
ог^с  220 

П 

ш  612 

Павло  471,755 
швг/к  152,577 
пагність  613,949 
падло  106 
падлюка  652 
пак(и)  340,612 
Палата  649, 654 
Палажка  649 
паламар  650,814,815 


Покажчик  українських  слів 


1029 


паліччя  327 
пампух  945 
Панас  576 
панахида  651 
шш  849 
панівка  784 
пантлиця  972 
панчоха  652 
паняй  870 
панянка  198 
шшр  400, 554, 784 
папіж  395, 544 
паркан  614 
паровоз  921 
парость  920 
парубок  677 
паріиук  132 
паршивий  374 
пасемце  916 
паслін  828 
пастівний  849 
Патій  347 
патьоки  829 
пацати  791 
пачерка  196 
пачоси  194 
пащека  196,211 
Певжа  375 
певний  330 
Педан  804 
Педець  804 
ЯсЗос  804 
шк  415 
пекельний  330 
пекло  325 
пелена  127 
пелевня  127 
пелехатий  127 
пелюстка  949 
пелька  185 
шш?  324 
первовзір  921 
первоспи  921 
перевесло  185 
перевесник  376 
перегач  372 
перегін  921 
переміт  415 


1030 


Покажчик  українських  слів 


передовсім  318 
перемиський  468 
Перемишль  239, 432 
перемож  919 
перенджі  802 
переор  921 
перепел  414 
перепілка  414 
перес  373 
Пересопнищ  323 
перехняблений  886 
перець  328, 435 
Переяслав  757 
перід  785 
перін  777 
перістий  849 
перо :  пер  414 
перстень  395 
перти  134-135 
перший  622 
т/ос  324 
песеня  322 
пестити  548 
пестливий  621 
Петер  601,755 
Петлюра  814 
петля  416 
Петро  416,471,755 
печеніг  256 
печера  195,200,212 
Пилип  804 
Пимін  416 
пирскати  375 
пирхати  375 
Пирятин  850 
питльований  832 
пиятика  351 
тгш  527 
півтора  527 
швгаь  527 
підборіддя  774 
пїдканцлер  261 
підкасати  649 
підкоп  921 
підлева  684 
підмет  415 
підметка  414 
підозра  318 


підойма  318,921 
підошва  318, 322, 777 
підшивка  323, 684 
піклуватися  416 
тгільгя  84 
шслл  256, 773 
пістряк  322 
7277777/  953 

піщаний  615 
Піщац  887 
плазувати  134 
плахіття  327 
племінник  398 
плентатися  190 
Плес  414 
плече  193,414 
плигати  944 
пліт  595 
плітка  414 
пломінь  134 
плонити  129 
плоть  326 
плохий  144 
плювати  597 
плюх  107 
плюю  95 
пляшка  804 
по->пу-  848 
побожний  920 
поборник  623 
побут  683 
повежне  399 
720307/  371,602 
720вз  608 

повидло  106 
поворіт  774 
Повстин  526 
повторний  921 
швх  528 
погірдливий  771 
погріб  415 
поденки  323 
пожога  19  4 
/гоз  384 
позичити  886 
позіхати  384 
позов  324, 327 
пойма  921 


Покажчик  українських  слів 


1031 


покрівля  95, 773 
полівка  774 
полідне  778 
політ  415,829 
полк  526 
Полква  525 
полова  127 
Половле  773 
полон  127 
полонка  575 
полоти  126 
полоток  372 
полоть  527 
Полтава  526 
Полтва  525 
полумінний  189 
полум'я  677 
полум'яний  189 
Полфиро  815 
Польща  923 
помагайбі  455 
помело :  помел  414 
померхти  944 
помиї  351 
помста  322 
понеділок  550 
попадя  633 
ггогггл  415,417 
порай  624 
яор/г  774 
порода  114 
породілля  633, 849 
яорон  946 
поросок  372 
порох  126 
порпатися  886 
посел  330 
яосал  324 
посолонь  372 
потворний  920 
потім  563 
потімки  786 
потоп  923 
потрібний  398 
потрух  678 
шш  322 
потьоки  831 
почет  196 


пошта  623 
ЯОЯС  152 
прабошн -  432 
пральник  624 
пранці  804 
прапор  920 
ПраспгЬнь  260 
прасунок  804 
ярафг  134, 790 
престол  923 
яре*/  330 
Преша  804 
придолоб  372 
призьба  612 
приймати  153 
прийти  152 
прийшов  951 
прикалабок  815 
прикліп  415 
пршїЬжно  259, 389 
примха  322 
припинити  666 
прискати  612 
пристойний  921 
притаманний  881 
притвор  923 
притомний  920 
ярг/г^  593 
притулитися  814 
причеп  415 
причепа  194 
причет  196 
причіп  921 
причта  322 
приязнь  477 , 756 
приятель  152,353 
прізвище  924 
прірва  322, 111 у  924 
Яргся  576, 777 
Пріська  804 
яр/*/  340, 575 
яроб/  455, 923 
провілглий  771 
прожогом  194 
проклін  828 
промел  415 
промінь  133,925 
пронос  921 


1032 


Покажчик  українських  слів 


Пронь  920 
пропияка  351 
пророк  923 
проскура  805 
Проскурів  815 
простирадло  106,755 
просьба  329 
протавка  525 
протір  455 
прохірний  784 
прочанин  624 
прощанин  624 
псалом  755 

Ясл  -  Псьол  324, 325, 472, 828 

пструг  322 

пуголовок  870 

пурхати  375 

пускати  99, 942 

пустельга  679 

пустельник  553 

пустий  145 

путря  813 

путивка  916 

пуцьверінок  684, 792 

пчалинок  200 

ичола  204 

пшениця  194 

пшоно  194, 196 

п'ю  351 

гіятінка  786 


рабувати  448 
равлик  455 
Равлюк  948 
Радомишль  432 
ралець  948 
рало  106 
рамено  124 
рам'я  813 
рандар  650 
рахунок  329 
ревний  323 
рев’ях  947 
рсдр  138 
редька  323 
релі  575 
ремиґати  671 


ремінь  124 
решето  195 
рибалити  814 
Ригір  448 
ринва  329, 756 
ринок  329 
ринути  944 
рискаль  105,949 
рию  351 
рідкий  125 
різдво  612 
різка  452, 613 
різниця  708 
рілля  633 
річ  555 
рщя  613 
робота  124 
Рогволод  130 
рогітра  921 
родзинки  800 
рождатися  134 
роз-~рос-  608,611 
роздолля  924 
роздоріжжя  774 
роззявляти  633 
розкаряка  648 
розкоп  921 
розмантачити  649 
розпанахати  649 
розпірка  842 
розпростерти  135 
розтати  870 
розтьоба  829 
розхристаний  842 
рокита  124 
ромен ,  Ромен  324 
ропот  138 
росада  611 
росія  611 
росоха  611 
рости  124 
Рось  326 
рот  325, 586, 589 
ротики  586 
Роїиа  886 
рощина  615 
руйнувати  342 
рука  163 


Покажчик  українських  слів 


1033 


руш -руля  815 
румак  679 
руна  944 
рушник  624 
рушниця  624 
руця  84 
ручай  361 
рьина  316,448 
рядця  790 
ряса  813 
рясний  179 
рятувати  813 


с  609-611 
саджанець  87 
сажотрус  195 
Сакій  347 
саштурі  815 
солдат  649 
Саливон  805 
сало  106, 107 
Самійло  157 
сани  840 
Сапон  804 
саркати  375 
сачавиця  651 
сваволя  157,867 
свайба  876 
свепет  138 
свердло  754 
Сверищк  881 
свиня  633 
Свирид  805 
свирон  484 
свиснути  612 
свита  611 
свідецтво  330 
свідитель  260 
свідок  260,326,543,611 
свідомий  611 
свіжо  193 
свято  943 
Святослав  186 
сволок  611 
сворінь  611 
се  318 
себе  258 


сей ,  ся,  се  239, 320, 357 
Сейм  397 
селезень  127 
селезінка  126,414 
селемина  127 
селех  127 
Семашко  646 
Семен  157,416 
семряга  947 
септябрір)  187 
Сергій  131 
сердешний  624 
серебро  133,313 
середодня  318 
середохресний  318 
сермяга  639 
серце  376 
сесесь  137 
сесь  319,320,357 
Сиволож  384 
сиворакіиа  455 
Сидір  347 
сидіти  264, 668 
сгш  319,351,357 
сикняг  877 
Сіверо  47 1 
сйло  107,417 
сш  108, 394 
сім'я  150, 151 
сіножать  546, 850 
сіни  840 
сірий  77, 80 
Сірогози  797 
скавучати  649 
скарга  374, 795 
скапати  650 
скеля  83 
скеміти  83 
скерб-  82, 137 
скиба  484 
скипетр  754 
скирта  484 
скільки  341,764 
скіпка  81 
скірити  81 
склеп  415 
склезь  328 
скло  322, 942 


ЮЗІ 


Покажчик  українських  слів 


склязь  83, 84 
Скнилів  430 
скоба  150 
сковорідка  774 
скойка  624, 920 
сколоздрий  814 
скорбота  82 
скоринка  942 
скороздра  625 
скот  920 
скоч  919 
скніти  430, 947 
Скребеиіі  82 
скрегіт  596 
скрежет  138 
скриглик  107 
окритися  346 
скромний  133 
скупердя  870 
слабий  145 
сластьони  832 
слебізувати  870 
слиж  684 
слинтяй  880 
Сліпород  130 
слобода  942 
словник  920 
слома  127 
служба  329 
Ои/*г  611 
случай  611 
сльоза  165,594,828 
сльота  831 
смаркатий  374 
смерк  611 
смерть  611 
сметана  611 
смикати  611 
смирний  611 
сміятися  152 
сміття  611 
сморід  774 
смутний  611 
снідати  611 
сніз  611 
Снітин  430 
сноха  468, 477 
сночі  611 


Снятин  430 
соб  919 
собі  258 
соболь  921 
собор  318,923 
совість  318 
сойка  921 
сойм  328 
Соколеня  331 
сокорина  575 
солімка  774 
соловей  352,361 
солод  126 
солоней  361 
сом  921 
сон  324, 325 
сонце  530 
сонячний  198 
соняшник  624, 876 
сорочій  131, 132 
сосна  756 
сотник  323 
сотона  114 
союз  318 
справді  849 
спалахувати  135 
спасибі  455, 923 
спредвіку  134 
спудза  799 
сріба  767 
сріберний  915 

срібло  133, 259, 322, 416, 625, 814 

срібний  915 

ссати  322,619 

ставидло  106 

стадола  652 

сталюга  652 

старий  143 

статечний  330 

стаття  634 

стебло  326 

степ  415 

Степан  804 

стежка  323 

стержень  594 

стерно  754 

Стибирівка  618 

стирчати  374 


Покажчик  українських  слів  Ю35 


стільки  341 

ськати  346, 620 

стільник  876 

сьомий  144, 829 

стінний  612 

сьорбати  831 

стіс  920 

сто  324 

І 

стовб  612 

тобі/?  678, 768 

стовп  612 

Тавпиги  528 

стогін  925 

7шк  340 

стогнати  455 

талакання  135 

стодоля  880 

там  340 

сторінка  774 

таракуца  791 

стьобати  829 

тарахкотіти  135 

страна  134 

тарахнути  135 

страп’я  813 

тарганити  374 

стравохід  921 

тартазовати  650 

стражда  91 

таріл(ь)ка  395, 948 

стрелити  551 

таця  790 

стрижень  395, 594 

тебе  258 

стрий  351 

теж  919 

строк  625,921 

телеса  260 

строкатий  625 

тендітний  416 

Стрятин  575 

тепер  136, 376, 478, 67 1 

Стубір  530 

-тергати  82 

стусан  678 

Теребовля  773 

стрьопи  829 

терен  37 1 

стьожка  832 

термосити  375 

Су  від  186 

терно  754 

сувіхря  921 

тиес  415 

суворий  948 

тесть  325, 327, 429 

суєта  199 

Тетив  450 

сукно  ~  сукен  330 

Тетяна  647 

суконка  330 

теща  322 

сумирний  851 

яш  ~  ть  337, 338 

сунка  943 

тиж  400, 505, 544, 668 

суниці  530 

тиждень  354 

супірник  925 

77ШЙ  353 

супокій  678 

тилько  764 

Супрун  678 

тинятися  880 

сурма  946 

тирло  375 

сутеніти  555 

титар  445 

схаван  650 

Тібрець  260 

схнути  322 

пиг  185 

сцяти  84 

тії  685 

сьзажда  91 

пгш)  150, 151 

С7о<Зи  239 

тільки  341 

Сян  189,877 

пгшь  394 

сяти  633 

тісний  145 

сяяти  ~  сяти  351 

тітечний  785 

1036 


Покажчик  українських  слів 


тітка  414 

тко  430, 624 

тліти  107 

Тмуторкань  130 

то  318 

тобі  258 

товкмачити  529 

Товтри  887 

тоді  445, 455, 623 

Тодір  157 

Тодось  157 

тож  919 

той  319,354 

токмачити  530 

токмити  530 

толок  372 

тоия  114 

тонкий  137,330 

топот  138 

тор  920 

торгівля  773 

тот  319,320,354 

тотий  320 

тра  870 

трапити  804 

Трахтемирів  623 

треба  133 

тремтіти  416 

трепет  138 

третій  393, 40 1 , 59 1 , 633 

три(ма)  598 

тризуб  599 

трищятеро  624 

Тристанка  595 

тритяк  591 

тричі  952 

тубілець  484 

Тудор  115 

тупотіти  678 

туркеня  684 

турлук  679 

турок  329 

Тустановияі  374 

тутешній  330 

твердий  144 

тверезий  948 

творчий  920 

Трохим  805 


Троць  920 
тройзілля  342 
тростина  137, 595 
Тростянка  595 
труїти  679 
трута  575 
трюхати  813 
трям  813 
тряс  185 
трясця  84, 790 
трьох  826-827, 828 
тхір  608 
тхнути  322 
тче  632 
тюзити  880 
тюпати  880 
тьма  322 
тьопати  829 
тьохкати  831 

У 

убір  563 
ув  383 
увесь  382, 383 
уві  772 
увійти  383 
увічню  772 
угав  944 
угло  754 
угри  186 
уджигнути  802 
Ужгород  273, 570 
уже  193,570 
у  заміть  415 
узголів'я  77  А 
уздріти  625 
Улас  383 
улик  850 
Уляна  216, 632, 67 9 
ум  384 
умерти  134 
уплив  384 
упліт  829 
управа  384 
упрост  919 
угіять  678 
уродливий  924 
уряд  384 


Покажчик  українських  слів 


1037 


усей  320 
усний  570 
усторобитися  612 
Устим  217 
уступ  384 
Устя  217 
усувати  384 
утеча -утеч  414 
утік  327 
учень  570 
учити  384 
учора  199 
гріта  322 
угиррть  615 
ущипливий  842 
утухати  615 

ф 

фавда  528 
Фальтсівський  807 
Фастів  807 
феврар  261 
Федір  157 
Федосій  157 
Феаь  920 
Филива  807 
Филя  260 
фільварок  564, 814 
фіра  767 
флайстер  625 
флоярник  815 
фудомент  190 
ФурьстЬнь  260 

X 

хавтура  527, 528 
хадзай  800 
хазяїн  649 
халамида  651 
халаштати  650 
халява  649, 655 
хамаркати  375 
хамло  944 
харапудитися  651 
харкотиння  375 
харпак  612 
харщ  625 
хвабрий  946 


хвартух  807 
хвиля  484, 807 
хвицати  791 
хвіртка  767, 807 
хижо  193 
Химя  805 
Химка  576 
хгбія  849 

Хівря  416, 784, 805 
хісен  768 
хлептати  613 
хлібороб  921 
хлів  546 
хлопець  133 
хльора  805 
хльостати  831 
хмереччя  938 
хов  920 
ховати  681 
ховзатися  944 
Ховм(и )  529 
ходжаєчка  802 
ходжу  87 
ХоЗор  805 
Хоаотл  805 
Холл/  526 
холоша  944 
Хол/  529 
Хол/я  805 
хоміт  777 
хорбак  375 
хорма  805 
Хорол  130 
хороми  774 
хосвя  329 
Хотин  553 
Хотімля  773 
хоч  919 
хоч(я)  340 
хпати  947 
лрябр  471 
храпавий  649 
хребет  596 
хрест  595 

христити  430, 466-467, 593, 596 
хрін  555, 925 
хріщ  778 
Хрол  805 


1038 


Покажчик  українських  слів 


хромий  145 
хромина  129 
хрьопати  831 
хто  430,552,623 
хтур  947 
хуґа  805 
хура  767, 805 
хурдиґа(рня )  676 
Хурс  805 
хуртовина  678,805 
хустка  805 
хутір  806 
хутро  754, 756, 805 


цап  791 
іщрина  791 
царок  791 
цвенькати  791 
цвиндрити  791 
цвинтар  791,943 
цвілити  78 
цвірінькати  78 
цвіт  78, 79 
цвітень  78 
цвях  198 

328, 754 
цебрина  185 
церква  78 
99,941 

цибатий  612 
цибуля  684 
цилюрик  948 
циндрити  791 
цицька  792 
цілий  144 
цілувати  546 
ціль  545 
ціна  77 
ціп  555,941 
цісар  258 
щіулити  792 
цнота  791 
цокатися  792 
цокотіти  792 
цтвЬток  79 
цукерки  330 
иукор  330, 756, 790 


иундравий  790 
г<г/р  941 
иурка  792,941 
иурупалок  679 
~  цюць  792 
иуцик  792,817 
цюрком  792 
щвкати  792 
цямрина  185 
цямрувати  791 
щця  792 
цяцькатися  792 
цькувати  99, 62 1 , 792 
г^ьол/  828 

Ч 

чабан  649, 653 
чавити  622 
чявг/н  450, 653 
чагяр  450 
чамріти  198 
чапіти  199 
чаплія  198 
часник  198, 199 
частувати  198 
чашина  199 
-чахнути  198 
чахоня  198 
чачоеиця  199 
чвиркати  375 
чекати  195 
чекмінь  395 
челенок  127 
челядь  194, 199 
чемер  415 
чемний  194 
ченбурити  945 
876 

чепіга  194 
чепурний  196,678 
червоний  195, 374, 668 
*/ерг<2  210 

черево  194 
череда  194 
**ерез  194, 608 
Черемош  325 
черемха  194 
г/грея  194 


Покажчик  українських  слів 


1039 


чересло  194 
черет  575 
черінь  199,785 
черкати  195 
черлений  622 
чернетка  414 
чернець  194,328,916 
Чернігів  194, 850 
черпак  195 
черпати  195 
черствий  196, 2 1 1 
Чертик  196 
Черче  916 
чесати  194, 200 
честь  194, 324, 326 
четвер  376, 455, 625 
четвертий  194 
четвірко  414 
чечуга  886 
чи  99 
чий  353 
чикилдиха  342 
чимчикувати  943 
чинбали  945 
чирва  374 
чисниця  916 
читець  328, 668 
чичиркнути  342 
чіп  194 
чкурнути  342 
член  128 
чманіти  322 
чмара  342 
чобіт  768 
човгати  527 , 528 

194, 371, 396, 602 
чоло  197,199,212 
чолопок  372 
чоловік  194, 197, 199, 550 
чом(у)  194,340,919 
чорний  194, 196 
чорніти  194 
чорнобривий  595 
чорнобривці  595 
чорт  196 
чортеня  195 
Чортомлик  946 
чортиця  195 


чота  194, 196 
чотири  194, 197, 623 
чохол  196 
чтири  341 
чуб  612 
чумак  679 
чумарка  678 
чуприна  612 
Чупріан  306 
Чурило  306 
чухрати  194,678,778 

Ш 

Шабалтасівка  649 

шабельтас  949 

гиаламатня  651 

шалапут  651 

шамрити  198 

шандьор  831 

шаплик  804 

шаршавий  650 

шатро  754 

шавлія  947 

швець  328 

швидкий  611,939 

Швидриґайл  446 

шво  325 

шворінь  939, 942 

шворка  939 

Шевель  656 

шевчук  194 

шелевіти  948 

шелест  127, 194 

шепіт  138,196,211 

шепотіти  196 

шерепа  806 

шересть  373 

шеретувати  948 

шерсть  194,946 

шершень  885 

шестеро  194 

шипшина  624 

ширмірство  784 

шия  353 

шкарадний  939 

шкаралупа  65 1 , 655, 939, 942 

шкереберть  83 

шкідник  767 


1040 


Покажчик  українських  слів 


шкільний  767 
шкіра  767,942 
шкребти  939 
шкрябати  939, 942 
шкрьобати  831 
шквара  939 
шкилювати  83 
шлея  362 
тлом  129 
шлю  433 
шлюб  877 
шльондра  832 
гильори  831 
шмагати  939 
шмалити  939 
шмаркатий  939 
іимарувати  939, 942 
шо  619 
шовдра  527 
шолом  126 
шолудивий  194 
шорсткий  194 
шостий  144, 194, 197 
шпориш  624, 939 
шпурляти  612 
шпиняти  939 
шпиталь  484 
шпиця  939, 942 
шріт  564 
штани  653 
штапувати  804 
што  430 
штовхати  939 
штири  341,623 
шубовсть  881 
шуліка  114 
шульга  95 
шурнути  375 
шухляда  805 

Щ 

щабель  198, 199 
щавель  875 
третя  615 
ще  193 
гцебіт  414 
щедрий  196,211 
щез  414 


щезати  194, 199, 615 
щелепа  194 
щеллг -  83, 84 
щем  415 
щеміти  194 
щеня  194 
415 

г^еяа  194, 199 
щербатий  195 
щетина  194 
щілина  396 
щіпак  778 
щкода  625 
що  194, 617, 618 
щогла  194 
щока  165, 194, 197 
щонебідь  777 
щопта  196 
щулитися  616 

Ю 

юга  679 
Юген  224 
Юда  217 
юду  217 
юже  216,217 
юлиця  577 
юнак  217,577 
юрба  450, 577 
Юрш  115,157,217,449 
юртуватися  577 
Юхим  225,678 
юшка  217,577 

Я 

ябеда  569 
ядко  916 

яблуко  599,678,916 
яблуня  678 
Явдоким  198, 225 
Явдоха  198,225 
явір  445 
Яволод  130,448 
Явтух  198, 225, 569 
яга  84 
яд  256 
яе*/ко  350 
яз  256 


Покажчик  українських  слів 


1041 


язя  84 

Яким  157 

Якун  448 

ялець  198,218 

ялина  106,198,212,218 

Ялисей  224 

ялиця  199 

яндола  523 

Ярема  198, 225 

Ярина  198, 224 

ярич  485, 579 

ярмалок  815 

ярмарок  329 

ярмо  114,754 

Ярмола  225 

Яроиі  1 98, 225, 805 

ясен  415 

ясир  212 

ясна  876 

ястріб  777 

ятель  876 

ятір  415,943 

ятрівка  327 

яфина  485, 579 

яхидний  198, 225 

ящірка  678 

ящурка  678 


ПРЕДМЕТНИЙ  ПОКАЖЧИК 


а<е,ь  після  передньопіднебін¬ 
них  і  ]  197-202,  207-212 
’а  >  ’е  230, 439,  697-698,  812 
а  >  о  перед  [\у]  872 

ат>от  891-893 
а  як  гіпотетичний  рефлекс  §  181 

авари  100, 992 
акання  1 15-1 18,  655 
ак.  ми.  іменників  чол.  роду  482 
ак.  мн.  прикметників  854-856, 
862-865 

ак.  одн.  іменників  жін.  роду  163 
ак.  одн.  прикметників 
жін.  роду  854-859, 866 
акутова  інтонація  72-73,  142-143, 
147-148, 159, 164,  166,  172 
амурські  говірки  662,  684,  930 
аналогійний  звук  і  у  відкритих 
складах  554 
антистиха  722 
аорист  156 

апокопа  (втрата  прикінцевого 
звука)  870 
арго  676 
асибіляція  879 
асимілятивні  зміни  7 14 
асиміляція  (уподібнення)  голос¬ 
них  866 

асиміляція  (уподібнення)  за  дзвін- 
кістю/глухістю  104 
асиміляція  (уподібнення)  за  твер- 
дістю/м’якістю  105 
асиміляція  (уподібнення)  приголос¬ 
них  885-886, 945 
афективна  африкація  79 1 


афективне  (по)м’якшення  792, 
879-880 

афективні  суфікси  1 68 
афективність  999 
у  черіуваннях  приголосних  939 
афереза  157, 575 
африкація  624 
Ь~т  944 
Ьт  >  т  945 
Ь  +  ю  104,428 
балкансько-українські  кон¬ 
такти  674, 997, 1000 
балтицькі  мови  149 
берестейські  говірки  див.  західно- 
поліські  говірки 
берладники  978, 987 
білі  хорвати  271, 272 
білорусько-українські  контак¬ 
ти  41-43, 45, 49,  58, 100,  253, 
261-263, 304, 334,  338, 357, 363, 
373-374, 375, 386, 403, 410, 444, 
453, 462, 473, 476-477, 484, 488, 
495,  502, 503-506,  528, 529, 532, 
533, 549, 556, 571, 576, 577, 610, 
630,  641,  656,  657,  676,  682, 703, 
706,  707,  717,  719,  759, 768, 790, 
792,  807,  819,  821-822,  831-833, 
835,  846, 861, 950, 961, 964, 966, 
979-982,  997,  999,  1000 
бойківські  говірки  52, 53, 93, 94, 
197,  200,  299, 302, 305, 320, 331, 
353, 371, 418, 434, 439, 481, 521, 
572,  575, 576, 579,  580, 595-597, 
606,  613,  614,  617,  639, 642, 644, 
661-662,  671,  681,  683,  687,  690, 


Предметний  покажчик 


1043 


701,  708,  764, 777,  778,  781,  789, 
797, 799,  803, 807,  810, 836,  847, 
868, 872, 875, 877, 879, 880, 893, 
927, 944, 946, 949,  951, 953, 973- 
975, 978, 986, 991 
болгари  100, 992 
болгарсько-україські  контакти 
41-42,  100, 159,  253,  261-264, 270, 
305, 334,  364, 373, 375, 386, 462, 
472, 476, 480,  487, 495-496, 498- 
499, 502-503, 572, 578,  579,  630, 
641,  674,  682-683,  693,  703,  717, 
759, 789, 807, 819, 821,  855,  857, 
878, 937, 979,  987-989, 993 
бродники  978, 987 
бужани  53,271 
буковинсько-покутські  говірки 
52,  197, 199, 331, 338, 346, 353, 

371, 418, 423, 434, 439, 483,  521, 
536, 540, 542,  547,  560,  572,  575, 
580, 591, 593,  596, 599,  606,  613, 
629,  639,  642-644,  661,  684,  686, 
690, 693,  701,  708,  781,  789,  792, 
799, 810,  847, 857,  875,  877-878, 
885, 893, 927, 936,  944,  946,  949, 
951, 952, 969, 975, 978, 988 

V  у  скупченнях  з  участю  сонор¬ 
них  478 

V  >  Н  893 

V  > ]  943 
V>^  942 

V  >  т  886, 943 
V :  1 1  378-386 
V>x~к  884 
VII  >  тп  624 
Vь>и  379-386 
юь>и  460 

вагання  в  написанні  е  ~  к  219-220 
“велике  перезвучення”  голосних 
109,  119-120 
велярні: 

заміна  зубними  942 
перед  голосними  переднього 
ряду  303 
(по)м’якшення  770 
(по)м’якшення  після  голосних 
переднього  ряду  303-306 


чергування  з  передньопіднебін¬ 
ними  та  зубними  74, 938 
види  дієслова  259, 551-552, 651 
визначення  приналежності  пам’я¬ 
ток  280-285 

випадіння  приголосних  у  сполуках 
СьБСу  СьЗС  376 
випадіння  приголосних  у  тричлен¬ 
них  скупченнях  429-430 
випадіння  сонорних  468, 9 1 6-9 1 7 
випадний  звук  о  575 
вищий  ступінь  порівняння  1 68, 
617,822,952 

відмежування  давньоукраїнських 
пам’яток: 

від  давньобілоруських  282 
від  давньоболгарських  28 1 
від  давньоросійських  281-282 
від  давньосербських  28 1 
відмінювання  вказівних  займен¬ 
ників  838,  856-857,  858, 863, 

864,  865 

відтягнення  наголосу  164, 172 
вірменсько-українські 
контакти  512,993 
(внутрі)складова  гармонія  73,101, 
213,  221-223,  268-269, 493,  696, 
998-999 

внутрішня  реконструкція  47 
вокатив  232, 667 
волинські  говірки  52, 199, 203, 

207,  300, 338, 420, 466, 485, 535, 
536, 541, 560, 565, 572, 577, 579- 
581,582, 597, 661 
волиняии  53 

волохи  487,571,674-676,988 
воронізькі  говірки  402, 702, 795, 
803,  841,930, 936 
вставлення  463-478,  585,  588- 
594,  598-601,  714-715,  754-757, 
891,915 

вставлення  ]  625-626, 881 
вставлення  г  625, 880-881 
вставний  звук  е  755-756,  758-759 
вставний  звук  о  755-756, 758-759 
вставні  приголосні  625-626 
втрата  к  455 


1044 


Предметний  покажчик 


втрата  -к  625 
втрата  і  309 
втрата  у  309 
втрата  ]: 

між  голосними  891 
перед  о  217-223 
перед  и  216-217,221-223 
після  і у  у  951 -953 
втрата  к -  593 
втрата  І  529-532,  586-587 
втрата  V  після  приголосниго  з  губ¬ 
ним  95-97 

втрата  подвоєння  632-634 
втрата  фонем  996 
втрата  фонологічної  опозиції  тонів 
(інтонації)  1 58- 161 
к<£  444-454 
к-~з-~  V-  449-450 
-к>-з  945 
к  ~  V  943 
к >  х  884-885 
кя  ~  5^  перед  е  78-80 
галицько-подільске  наріччя  1 00, 
271,  300-305, 496,  536,  541,  543, 
560, 962, 978  (див.  також  південно- 
західне  наріччя) 
гаплологія  870 

гармонія  голосних  101, 136-138 
(див.  також  двоскладова  гармонія) 
географічні  межі  поширення  укра¬ 
їнської  мови  51-54 
глухий  +  дзвінкий  429, 431-432, 
614-615 

гомонімія  924, 927 
губний  зімкнений  +  зубний  сонор¬ 
ний  429 

гуцульські  говірки  52-53, 197, 

199,  244,  300, 302, 328,  646,  420, 
434,  439, 486,  521, 565, 573, 575, 
576, 579, 580, 595-597,  606,  613, 
617,  642,  661,  662,  676,  684,  686, 
690-694,  701,  757,  761,  789,  792, 
807,  810,  846-847,  868,  875, 876, 
878,  893,  927, 932,  945-946,  947, 
953,  966,  973-975, 978,  989 
§  794-798,803-804 
8У>£і  299,301-302,305 
гагаузька  мова  247 


Ген.  ми.  іменників  147,  213, 324, 
358-362, 363, 396, 414, 470,  600, 
771, 774, 786, 924 

ґеп.  одн.  іменників  жін.  роду  839 
Ген.  одн.  прикметників 
жін.  роду  341 
Ген.  одн.  сер.  роду  839 
й9>£  877-878 
Л’~]  876 
сіс  >  8С  624 
Ф>  З  (і)  86-95 
а  106-108,428 
йт  106 
йп  >  пп  945 
5  794,  801-803,  807 
5  794,798-801,807 
дат.  мн.  іменників  213, 560 
дат.  одн.  іменників  жін.  роду  80, 
163,  433,537,818,838-839,938 
дат.  одн.  іменників 
чол.  роду  538, 840 
дат.  одн.  прикметників 
жін.  роду  351, 390, 393, 952 
двоскладова  гармонія  голос¬ 
них  136-138,  212-213,  221-223, 
240,  264,  268-269, 303, 493, 655, 
672,  685,  696,  925, 993, 999 
дедифтонгізація  функціональних 
дифтонгів  123 
деиазалізація 

зона  поширення  1 85- 1 88 
умови  188-189 
у  південноукраїнських  діалек¬ 
тах  180,  181-183 
у  північноукраїнських  діалек¬ 
тах  183-185 
хронологія  185-188 
деиазалізація  р: 
зона  поширення  186 
перебіг  і  вислід  179-180 
умови  188 
хронологія  186 
деревляни  53, 271, 272 
дзвінкий  +  глухий  429-435, 
605-615 

дитяча  мова  818 

дисиміляція  (розподібнення)  приго¬ 
лосних  623, 886-887,  943-944 


Предметний  покажчик 


1045 


дисиміляція/*  814-815,893 
дифтонги  в  ненаголошених 
складах  401 

дифтонги,  посталі  на  місці  е ,  е ,  о 
64,  66, 421,  928-933 
дифтонги,  посталі  на  місці  е  401 
дифтонги,  посталі  на  місці  о  779 
дифтонги,  посталі  на  місці  и2  761, 
765-766 

дифтонгізація  у  848 
дифтонгізація  в  українських  говір¬ 
ках  Румунії  423 
"дієприкметник  на  І  471 
дієприслівник  1 7 1 , 64 1 
дієслівні  основи  типу  умерти  134- 
135 

дієслова  зі  значенням  повторюва¬ 
ності  дії  642, 785, 842, 936 
дієслова  на  -Лпиіу  106 
добруджанські  говірки  328, 34 1 , 
593,  685,  775, 844, 925, 927, 978 
довгі  приголосні  63 1 
доісторичні  діалекти: 
східнослов'янські  62 
українські  41-44, 52, 100,  2 1 1 
донецькі  говірки  див.  південно- 
східне  наріччя 

дорсальна  палаталізація  874-882, 
893 

$,  г,  с  875-880 
дреговичі  27 1 

друга  палаталізація  велярних  77 
другий  повноголос  369, 371-373 
друк  492,723,724 
дуліби  53,271 

е>зе>а  208,686-687,847,967 
е<еа  223,230 

е  >  і  перед  складом  зі  слабким  ь 
389-405 

е  >  і  під  дією  асиміляції  684-685 
е>’о  824-834 
е-  ~  о-  в  запозичених  словах 
223-225 

е  >  о  перед  [\¥]  873 
е>й  559, 562-563, 565-567 
е  перед  складом  зі  слабким  ь 
412-423 


V 

е : 

е  ~е  258-260 
е~і  260 

Єа>{е>е  255-256,261-264 
е>.е  262 
е>у  546,552-553 
звучання  256-261 
на  місці  е  548-552 
е>і  401,540,556-558 
постання  118 

праслов’янська  вимова  у  запози¬ 
ченнях  із  польської  мови  400 
у  чужомовних  словах  483, 
544-545 

фонематичний  статус  213 
церковнослов'янська  вимо¬ 
ва  549-550 
$>’а  232-233 
§  >  е  232 

Євтиміїв  правопис  705 
єдність  українських  діалектів  44 
Єфремовська  “Кормчая”  283 
єри  49-50 
вставлені  314-315 
втрата  наголошуваності  142, 
145-147 

занепад  308-317, 321-329, 
332-335 

перед  ]  345-346, 353-364 
постання  111-113 
гйп  435 

жидівсько-українські  контакти  512 
(див.  також  ідиш) 
г’  433,878,950 
г>  г  239 
2’<1’>2’з’  879 
2СІ і  >  2$  87 

2йІ  435 
2<1п  435 

2£  452-454,796-798 
2£п  447-448 
2к~2’к  620 
2Г>2СІГ  625 

займенник,  наголос  166-168 
займенник,  указівний  552 
займенникова  відміна  562-563 
закарпатські  говірки  52-53, 197, 
200,  211,  272, 299, 303, 304, 341, 


1046 


Предметний  покажчик 


347, 355, 363, 371, 375,  395-396, 
418, 439, 452, 474, 481,  528-530, 
540, 542-544, 560, 570, 573-575, 
576, 579-581,  582,  587,  593-595, 
596-597, 606, 614, 617-618,  630, 
640,  643,  647,  661-662,  671,  681, 
683-687,  690, 701-702,  707,  756- 
757,  762-764, 776-778,  780,  783, 
787,  789,  796-797, 799, 810,  819, 
822,  830, 846-848,  855,  866,  869, 
873,  875, 880,  885,  893-894,  927, 
932,  943-951, 966,  973-974, 

979,  990 

закінчення  - те  в  1  ос.  мн. 

теп.  часу  757 
закінчення  -то  в  1  ос.  мн. 

теп.  часу  757 
закінчення  -ту  в  1  ос.  мн. 
теп.  часу  757 

закінчення  -оVІ  в  дат.  одн.  840-84 1 
закінчення  £(,)  у  2  ос.  одн. 

теп.  часу  336 
закінчення  зі  в  2  ос.  одн. 

теп.  часу  336 
заміна  £  на  к  449 
заміна  ь  на  е  330-332 
заміна  єра  апострофом  368-370 
заміна  передньопіднебінних  зуб¬ 
ними  941-942 
заміни  суфіксів  198 
замінне  подовження  е ,  о  421-423 
заперечні  частки  843-845 
заповнення  роззіву  за  допомо¬ 
гою  ]  583 

заповнення  роззіву  за  допомо¬ 
гою  V  573-574, 577 
запозичені  слова  47 
заселення  Східної  та  Південної 
України  710-713 
західнополіські  говірки  51, 199- 
200,  242,  243,  274, 300, 357, 362, 
402, 466, 536, 545-546, 572,  581, 
640,  661-662,  671,  681,  686,  690, 
696, 697,  702, 708, 716, 761,  763, 
766,  792, 807, 811,  820, 830,  836, 
847,  855, 893, 921, 926, 927, 929, 
931, 936, 941, 942, 965-966,  978 
збереження  и2  як  и  763 


зворотні  дієслова  619 
здрібнілі  форми  772, 776, 785, 

925, 938  . 

зімкнений  +  зімкнений  429, 430, 428 
зімкнений  +  сонорний  428 
зімкнений  +  щілинний  428-430 
злиття  у  та  і  48,  ЗОЇ,  480-488, 704 
злиття  ненаголошених  етау  660, 
662-663,  665-676,  683-684 
знеголошення  613-614 
знеголошення  к  614 
знеголошення  та  подзвінчення  в 
лексичних  запозиченнях  з  німе¬ 
цької  мови  416 
зсуви  в  типі  чергувань  голос¬ 
них  922-926 
зубні + і  926-927 
зубні  +  середньопіднебінні  428-435, 
615-616 

зубні  зімкнені  +  губні  сонорні  429 
зубні  пом’якшені  +  зубні  434 
зубні  щілинні  +  Г,  п’  432 
у,  фонемний  статус  769, 851, 926 
звукова  реалізація  536,  662, 

849,  965 
у  <  е  686, 847 
у  >  е  893 

у>і  843-851,891-893 
у+3  342,  351-357, 362-364 
у>и  873,891 
у<и2  760-761,765-766 
у>у  535-538,543-544 
у  >  (о  847 
і  <  е  57, 233 
і<е  64 
і<о  48, 59 

без  єра  в  наступному  складі  771, 
772-773 
і<и  777-779 

в  запозичених  словах  766-768 
і  <іі  764-765,769 
і>у  535-538,543 
і<ь  771-772 
уе > у  а  438-443 
-уи  <  -щи  ( 1  ос.  одн.)  778 
уе  в  іменах  грецького  похо¬ 
дження  321 

і  переду  112, 351-353, 362-364 


Предметний  покажчик 


1047 


і  перед  іубним  + і  925 
ідиш-українські  контакти  50, 533, 
557,  580,610, 770, 851,994 
(див.  також  жидівсько-українські 
контакти) 

ізоглоси  протоукраїнського 
періоду  27 1 

іменники  сер.  роду  на  а  439-442 
іменники  сер.  роду  типу  зілля  701, 
707-708 

іменники  сер.  роду  типу  теля  701- 
702,  708 

імперфект:  стягнення  155-156 
інерційні  помилки  на  письмі  49 
інновації  в  зоні  від  Буковини  до 
Сяну  716 
інстр.  одн.: 

іменників  жін.  роду  324, 341, 352, 
442,  701,  868 

іменників  чол.  і  сер.  роду  313, 
442,459-460 
інфінітив: 

дієслів  з  основою  на  веляр¬ 
ний  818-822 
закінчення  232, 337-339 
наголос  171 
Іпатський  літопис  283 
•/  +  * 

на  початку  слова  345-347 
в  середині  слова  350-353 
3-І’  641-644 
З  >  п’  640 
3  +  8  431,435 
-30-30,  691-696 
Зе-  ~]е-  257 

к  >  к’  після  пом’якшених  при¬ 
голосних  878 
к~х  944 
кс>кз  624 
кі>  осі  623 

~  сю  перед  е  78-80 
ку  >  кі  299-306 
канцелярська  мова  501-502 
караїмська  мова  247 
карпатська  діалектна  група  53, 

320, 439, 453, 483, 485, 496, 565, 
591,  642-644,  669, 670, 676,  685, 


707,  715,  810,  830, 844-845,  892, 
948,  974-975, 979,  985-987 
Києво-Печерський  Патерик  284 
київське  написання  є  ~  о  після 
передньопіднебінних  204-205 
київсько-поліське  наріччя  100, 

271,  272, 299-305  (див.  також  пів¬ 
нічне  наріччя) 
козацтво  45, 711-712 
короткість  голосних  142, 144, 150, 
166-168,  169-173 
котериторіальні  мови  42, 50 
кримські  татари  42,992  (див.  та¬ 
кож  тюрксько-українські  контакти) 
кубанські  говірки  589, 662, 775, 

.  846,  977 

І  (“центральноєвропейський” 
звук)  951 
V. 

дистрибуція  235-241, 246 
ствердіння  231,  235, 238,  245, 433 
у  3  ос.  мн.  теп.  часу  818 
І’<3  95-99 
І’~3  875-876 
І’~п’  876 
^>V  520-533,951 
Лаврентіївський  літопис  284 
лексичні  запозичення  з  грецької 
мови  485 

лексичні  запозичення  з  литовської 
мови  484 

лемківські  говірки  52, 80, 87-89, 
161,  197, 199,  234,  244,  299, 302, 
305, 320, 353, 355, 361, 371, 375, 
395-396, 408, 416, 418, 420, 434, 
439, 481, 521, 530-531, 536, 547, 
560, 565, 572, 576, 577, 579-580, 
582,  587-588, 592-597,  601-602, 
613,  617-618,  638,  642-643,  660- 
662,  671,  682-683,  687,  690,  691, 
701,  703,  706-708,  755,  761, 762, 
765, 775, 776, 777, 780, 786, 789, 792, 
797,  811,  836, 837, 847-848,  857, 
861-863,  866,  868-869,  872-877, 
880,  884, 893, 927, 932, 941, 944- 
951,  966, 971-974, 978, 985,  988 
литовська  мова  60 


1048 


Предметний  покажчик 


лок.  мн.  іменників  чол. 
і  сер.  родів  80 

лок.  одн.  іменників  жін.  роду  433, 
537-538, 818, 938 
жін.,  чол.,  сер.  родів  80, 838-840 
лок.  одн.  прикметників 
жін.  роду  351, 390, 392, 952 
чол.  і  сер.  родів  390, 392, 763 
т~п  943 
т>і)  886 
тп  >  пп  945 
тг  >  тЬг  625 
мазуріння  941 
майбутній  час  на  -ти  953 
македонсько-українські 
контакти  480,  682,  703,  884 
малоросійське  наріччя  45 
маромороські  говірки  303, 418- 
420, 481,687,  847,  856,  866 
метатеза  375,  624,  947-950 
метатеза  г  і  І  122-125,  129-131 
методи  дослідження  давньоукра¬ 
їнських  пам’яток  289-29 1 
мин.  час  одн.  жін.  роду  693 
мин.  час  одн.  чол.  роду  148, 330, 
376, 414,  530-532,  565-566,  599- 
600,  757, 775, 784, 924 
міграції  людності  272,  490-492 
молдавські  діалекти  4 1 
молдавські  пам’ятки  503,510 
молодограматичний  напрям  64 
монофтонгізація  40 1 
морфемна  структура  333 
морфологізація  наголосу  162-169 
морфологічний  чинник  у  звуко- 
змінах  599-601,  607,  615-616, 
617,  621, 626,  631,  714,  758-759, 
892,  997 

м’яка  відміна  460 
м’які/пом’якшені  приголосні  після 
трансформації  скупчень  приголос¬ 
них  із  участю  і  і  другої  та  третьої 
палаталізації  велярних  97 
м’якість  перед  голосним  переднього 
ряду  228-241  (див.  також  серед¬ 
ньопіднебінна  артикуляція, 
дорсальна  палаталізація,  гіалаталь- 
ність) 


п’  432 

дистрибуція  235-238, 245 
ствердіння  231, 238,  241,  245 
п  у  скупченнях  приголосних  477 
п’~з  876 

п’>п  перед  середньопіднебін¬ 
ними  708 
п  >  п’  944 

-пп-  у  пасивних  дієприкметни¬ 
ках  881 
пп>т  946 
наголос: 

вищий  ступінь  порівняння  143 
діалектні  відмінності  160 
дієслова  143, 169-174 
іменники  чол.  роду  142 
крива  тону  1 58- 1 59 
найвищий  ступінь  порівнян¬ 
ня  168 

прикметники  143-145 
як  чинник  у  звукозмінах  556, 
584,  653,  672-673,  676,  684-685, 
691,714, 997 

наголос  на  закінченні  142, 143 
наголос  у  формах  мин.  часу  1 69 
наголос  у  формах  теп.  часу  170 
наддністрянські  говірки  52, 197, 
300, 320, 331, 418, 439, 455,  521, 
546-547, 572, 574,  580,  582, 589, 
595-596,  613,  640-644,  661-662, 
671,  684-686,  690,  692-696,  781, 
789,  797,  809-812,  830,  837,  845, 
847,  876-877,  881,  892,  927,  941, 
969-975,  978 

надсянські  говірки  52, 199, 243, 
355,  361, 396, 418, 420.  434, 439, 
481, 483, 486, 496-497,  521, 530, 
536, 572, 579-581, 595, 605,  613, 
617,  638,  642-643,  661-662,  670, 
683-686,  690-697,  701-702,  705, 
708,  762, 780,  783,  787,  789,  797, 
810,  836,  847,  856,  866,  868-869, 
872,  875-877,  879-881,  884,  892, 
921, 950, 969-973, 978,  985 
назва  України  45 
наказовий  спосіб  1  ос.  мн.  339, 474 
дієслів  першого  класу  80 
у  мн.  538 


Предметний  покажчик 


1049 


2  ос.  мн.  231, 260, 339 
2  ос.  одн.  232,340,351,819,919 
написання  СгеС  як  СгеС  258 
написання  дж  91  -95 
написання  жч  91  -92 
написання  через  два  єри  368-373 
напружений  звук  е  в  карпатських 
говірках  662,  67 1 
напружений  звук  о  в  карпатських 
говірках  661,671 
неозначений  займенник  687 
німецько-українські  кон¬ 
такти  483-484,  767,  790, 993 
новий  акут  147, 158, 160, 164, 

173,  774 

новий  “ять”  61,391-392, 

553-555, 580  (див.  також  е  >  і 
перед  складом  із  ь) 
ногайська  мова  247 
ном.  дв.  жін.  і  сер.  родів  80 
ном.  мн.  іменників  чол.  роду  80, 
482,667,838-839,841 
наголос  164-165 
ном.  мн.  прикметників  351, 854- 
856,  862-866 

ном.  одн.  іменників  жін.  роду  324 
ном.  одн.  іменників  чол.  роду  324, 
470-471,600 

ном.  одн.  прикметників  жін.  роду 
853-859,  865-866 
ном.  одн.  прикметників  сер.  роду 
853-856,  860-864,  865-866 
ном.  одн.  прикметників  чол. 

роду  350, 353,  771, 952 
носові  голосні  49, 178-179 
нульовий  суфікс  іменників 
чол.  роду  921 
нульові  закінчення  333 
о  в  закінченріях  іменників  м’якої 
групи  826 

о-  на  початку  слова  1 13-115 
о>а  645-656 
о  <еа  193-197,  201,  202-213, 
221-223  230 

о :  і  148, 415, 420-423, 919-928, 
932-933 


о>и  407-410,560-567 
у  неріаголошеній  позиції  660- 
668,  669-687 
о-\ю-  679 

о  <  ь  193-197,201,210 

оглурпеиия  ДИВ.  ЗРРЄГОЛОРПЄНРРЯ 
окарн  ія  марневського  типу  116 
омега  (и>)  =  о  409 
Остромирова  Євангелія  283 
ототожнєріня  довготи  з  рраголосом 
146-147 
рс  >  рзс  625 

палаталізація  прріголосного  перед 
голосним  передріього  ряду  64 
(див.  також  (по)м’якшєршя) 
палатальріість  див.  дорсальна 
палаталізіція 

пасивний  дієприкметррик  173, 198, 
619,  642,  936-937 
патронімічні  форми  на  -Іісь  96 
переголос  689-698 
переселенрія  ліодррості  за  протоукра- 
їнських  часів  273 
Пересопницька  Єварргелія  500, 501 
переходові  говірки  від  півррічрюго  до 
південного  типу  403, 420, 554, 
761,  765,  869, 880,  931, 953, 965 
періодизація  фонологічної  еволроції 
української  мови  54-55,  266- 
267,  956-961 
печеніги  42, 53, 275, 992 
писемні  джерела  285-289, 507- 
513,  724-739,  898-913 
писемні  пам’ятки  48 
південрю-західне  наріччя  52-53, 
591,  605,  632, 701,  706,  838,  842, 
867,  868,  895,  958-978 
південнокиївсьрсі  говірки  див.  се- 
редріьоиаддрііпряріські  говірки 
півдєнно-східррс  наріччя  51-52, 
338,  548, 582, 588, 606,  629, 661- 
662,  676, 681,690,  701,711,717, 
803,  811, 836, 839,  845,  856,  863, 
869,  879,  890-893,  895-896, 936, 
968-969,  975-978  (див.  також 
донецькі,  харківські,  полтавські, 
старобільські,  степові  говірки) 


1050 


Предметний  покажчик 


північне  (північноукраїнське)  на¬ 
річчя  52,  58, 196, 338, 413, 421- 
422,  438, 481,  486, 496, 521, 523, 

548,  552,  556, 560-561,  632-633, 
715,  782,  789,  791-792, 840,  845, 
863,  865-866,  879,  892,  930,  960, 
961-966,  976-979  (див.  також 
поліські  говірки,  київсько-полісь¬ 
ке  наріччя) 

підляські  говірки  243, 244, 300, 

410,  486,  546,  561, 572, 580,  661, 
681,  690,  697,  701,  703,  761,  763, 

828,  836, 848, 855, 863, 866,  875, 
879,  892, 841,  851, 965, 978, 985 
піднесення  артикуляції  голос¬ 
них  713 
племена  53,271 

повиоголос  123, 125-132,  230,  369, 
404,  409,  773-775 
вторинний  132-133 
і  його  брак  133-134 
“повноголос  а”  135 
повноголосі  форми  типу  -егі- 
784-785 

подвоєні  літери  157-158,  408-409 
подвоєння  приголосних  429, 435, 
460,  616-619 

через  асиміляцію ]  628-634 
поділ  України  489 
подільські  говірки  52, 576-577, 
580,  589,  606, 617,  632,  640-643, 
662, 669-671,  684,  703,  764,  781, 
789,  807, 811-812,  830,  836,  847, 
876,  893, 927, 936,  951,  968-969, 
975,  978 

подовження  е ,  о  160, 421 
половці  42,  273,  275, 992-993 
(див.  також  тюрксько-українські 
контакти) 

поліські  говірки  164, 262-263,  348, 
355, 401-402,  503-504, 536, 540, 
546, 561, 576, 580, 606, 638, 654, 
809,841,928-931  (див.  також 
сєредиьополіські,  київськополіські, 
східнополіські,  північноукраїнські, 
західиополіські  говірки) 
полтавські  говірки  573, 575,  58 1 , 
618, 640,  764,  778,  782,  783,  801, 


836,  839-840,  877, 927,  930,  936, 
944,  948-951  (див.  також  пів¬ 
денно-східне  наріччя) 
полтавсько-харківське  написан¬ 
ня  є~  о  після  передньопіднебін¬ 
них  205 
поляни  53, 27 1 

польсько-литовський  кордон  490, 
573,  577,  647, 660,  691,811 
польсько-українські  контакти  4 1 , 
100,  133,  253,  262-263,  270-271, 
305,  320,  330, 349, 356, 363-364, 
373-374, 386, 403, 410, 423,  434, 
462,  472, 476-477,  483, 484, 488, 
495,  511-512, 533, 550-551, 557, 
563,  572,  578-579,  581,  610-611, 
641-643,  654,  668,  676-679,  682- 
684,  701,  707,  716-722,  759,  764- 
767,  784,  790-791,  792,  795-796, 
799-800,  804,  819-821,  831-833, 
841,  842,  849-851, 854, 857,  858- 
861,  867,  868, 876,  889, 920, 926, 
943-945,  966,  971-972,  981, 984- 
986,  987, 993, 999-1000 
(по)м’якшення  зубних  перед 
велярними  434 
(по)м’якшення  зубних  перед 
губними  434 

(по)м’якшення  приголосних  після 
занепаду  єрів  333 
асимілятивне  619-620 
перед  голосними  переднього  ря¬ 
ду  64,228-241,245-247 
перед  рефлексами  £  189 

за  середньоукраїнської  доби  833, 
891-892 

поплутання  тя> - :  о -  381 
порівняльний  метод  47, 280 
постання  а  :  113-115 

постання  о:  113-115 
постфікс  з’а  ~  8 9  339, 532, 616 
початки  української  мови  44-47, 
71-72 

правила  групування  приголос¬ 
них  104, 427-437  (див.  також 
скупчення  приголосних) 
правописні  зміни  49 


Предметний  покажчик 


1051 


Празька  школа  67 
префікс  о-  663 
префіксе-  318 
префікс  и-  663-664 
префікс  ія>г-  380-381, 383 
префікси  з  кінцевим  приголос¬ 
ним  звуком  355-357, 435, 605- 
610,  633 

префікси:  чергування  о :  і  777 
приголосні  в  праслов’янській  мові 
до  її  розпаду  73-7 4 
прийменник  166, 317-318, 435, 
607-610 
прикметник: 

іменні  форми  323, 470-47 1 
м’яка  відміна  537, 825, 836-838 
наголос  168-169 
проблема  стягнення  154-155 
тип  орлій  633-634, 709, 837-838 
ц.-сл.  форми  854, 857, 860 
прикметниковий  суфікс  -к-  168 

прип’ятські  говірки  241 -242 
присвійні  займенники  867 
присвійні  прикметники  96, 99, 
441,822 

прислівник:  840 
прислівники  на  -е  550 
усічення  232, 340 
прогалина  в  системі  фонем  995 
просодія  132 

простая  мова  719,  721-722,  724, 
893-898 
протеза: 

перед  а  578-580 
перед  е  571-572 
перед#  580-581 
перед  і  580-581 
перед  о  572-576 
перед  и  576-578 
протетичні  приголосні  846 
протетичний  к  115, 569-584 
протетичний  у  586-590 
протетичний  У  114, 419, 569-572, 
580-584 

протетичний  І  581 -582 
протетичний  о  587, 590 
протетичний  V  217, 408, 419, 561, 
570-580,  582-584 


протиставлення  чисел  за  наголо¬ 
сом  163-166 

процеси  м’якшення  (палаталізації) 
в  праслов’янській  мові  228-229 
г>/  314-315,944 
гІ>11  945 

рефлекси  у  в  карпатській 
зоні  110-111 
Реформація  499 
риси  української  мови  42-44 
роззів  870 

розпад  праслов’янської  мови  7 1-72 
розщеплене  пом’якшення 
губних  547, 637-644 
російсько-українські  контакти  60, 
100,  261-263,  270, 274, 305,  334, 
363-364,  373-374,  329-342,  363- 
364,  373,  385, 434, 444-445, 453, 
462, 473,  477, 478, 488, 495, 502, 
527-528,  532,  533,  572, 576, 578, 
630,  641,  707,  708,  717,  718,  759, 
807,  819-821,  832-834, 844-845, 
851,  889,  896,  921, 926, 979, 982- 
984,  999-1001 
румунсько-українські 
контакти  41, 101, 335, 375, 386, 
423,  445,  447, 462, 476, 487, 576, 
603,  655,  674-675,  694,  720,  768, 
792,  796,  799, 805,  884, 921,  974, 
987-990 

руська  мова  45, 500-50 1,718 
Руська  Правда  284 
433 

$>£  239 
зк  перед  е  81-83 

-зк - з’к-  620 

зг>зіг  625 
-зҐ  >  -зу  945 
зГ>з’с’  879 
зф  >  зс  85-86 
зіп  435 
саидгі  358 

дзвінкого  типу  614-615 
сербсько-хорватсько-українські 
контакти  59, 159,  253, 305, 321, 
403, 423, 502, 533, 890, 993 
середньонадцніпрянські  говір¬ 
ки  573,617-618,634,640,671, 
777-778,  821,  840,  927, 944, 953 


1052 


Предметний  покажчик 


середньопіднебінна  артикуляція 
615, 875  (див.  також  палаталь- 
ііість) 

середньопіднебінний  +  зубний  433, 
615-616 

середньопіднебінні: 
ствердіння  213,  692,  701-709, 

840 

середньополіські  говірки  52-53, 
203,  271, 338, 407, 410, 419, 466, 

576,  580,  582,  613,  642,  660,  669, 
680-681,  689,  703,  847-848,  856, 
873, 880,  930,  936,  947,  950, 964 
синіулятивний  суфікс  218-219 
синкопа  152, 157, 870 
система  голосних  (система 
вокалізму)  72-73,  109-110,  268, 
332,  386,  420-421, 486-487,  492, 
556,  670,  671-672,  674 
система  приголосних  (система 
консонаитзму)  73-74, 98,  268, 
493,  632-634 
сіверяни  53, 27 1 
склади  з  двома  верхів’ями  звучно¬ 
сті  463-468,  470-477,  585,  603, 
752-759,915-917 
складні  слова  469, 92 1  -923 
складоподіл  998 
складотворні  сонорні  475-477 
скорочення  довгих  голосних  149- 
152,  158 

скупчення  приголосних  268, 333, 
493,  620-625  (див.  також  конкрет¬ 
ні  скупчення) 
скупчення  іг)  756 
скупчення  їй  у  давньоукраїнській 
мові  92 
їй  >  і 5  803 

скупчення  з  участю  ]  у  праслов’ян¬ 
ській  мові  77 

скупчення  з  участю  сонорних  див. 
склади  з  двома  верхів’ями  звуч¬ 
ності 

сл  авенороський  язик  721-722 
словацько-українські  контакти 
41,  100, 159,  261,  270-271,  305, 

318,  334-335,  340,  363,  373, 375, 


386, 403, 410,  423,  444-445,  453, 
462,  472, 476-477,  480,  486,  495, 
512, 532, 557, 572, 576, 578, 581, 
602, 610,  626,  641-643,  676, 682, 
717,  759,  766,  770,  792, 807, 819— 
821,  835-836,  880,  971, 979, 986 
словенсько-українські  кон¬ 
такти  403, 423, 453, 480, 533, 983 
сонорний  +  приголосний  428-43 1 
спільноруська  (східнослов’янська) 
мова  62 

сполука  літер  кг  91, 794-795 
сполуки  типу  СІ5С  див.  сполуки 
типу  Си5С 

сполуки  типу  СмЗС  60  (див.  та¬ 
кож  СьЗС,  Сь/С,  СьЗС) 
сполуки  типу  СьЗС  366-376 
сполуки  типу  СьЗС  366-376 
старобільські  говірки  575,  67 1 , 

797,  801,803,813,  925, 951 
старовіри  (російські)  245 
староцерковнослов’янський  право¬ 
пис  703 

ствердіння  с’  788-792, 878 
ствердіння  г’  231, 250-254, 481, 
533,  809-815,  893 
ствердіння  878, 950 
ствердіння  губних  458-462, 636- 
644,  692 

степові  говірки  396, 573, 579-581, 
590,  618,  702,  786,  797, 840,  841, 
847,  927, 936,  938 

структура  складу  73,  268,  332-333, 
493,  583,  601-603 

стягнення  голосних  152-158, 854, 
866-870 
суфікс  -с-  616 

суфікс  -есу  84 
хитання  о :  і  перед  ним  776 
суфікс  -едк-  876 
суфікс  -еі’  396 
суфікс  еп’  326, 395 
суфікс  -еп’к-  330-331, 399, 817 
суфікс  -епк(о)  331, 473 
суфікс  - епп’(а )  551 
суфікс  - епьс(ь )  399 
суфікс  -епь}(е)  389, 390, 397, 398 


Предметний  покажчик 


1053 


суфікс  -Є8&)(о)  323 
суфікс  -езьп-  399 
суфікс  -еі  414 
суфікс  - еь -  211, 826 
суфікс  -еюа-  826 
суфікс  -еі)п-  399 
суфікс  -егп-  416 
суфікс  - епі(е )  259 
суфікс  у  389 
суфікс  у(е)  398 
суфікс  -іі’пук  849 
суфікс  - іпк(а )  414 
суфікс  - іпп\а )  551 
суфікс  - І8Іп’к -  399, 925 
суфікс  -І5П-  399 
суфікс  -XV-  415 
суфікс  -п)к(а)  414 
суфікс  -}ап-  189 

суфікс  -кеюус  304 
суфікс  -п(уі)  921 
суфікс  -п\а)  880, 921 
суфікс  -ок(а)  831 
суфікс  -ок  776 
суфікс  - ’оІ(о )  831 
суфікс  -оҐ  327,  776 
суфікс  -оь(а)  679-682, 826 
суфікс  ~оя(у})  211, 826 
суфікс  - ох(а )  831 
суфікс  168, 399, 434 

суфікс  -іеГ  392, 395 
суфікс  -т)  (а)  680 
суфікс  -ус\а)  84 
суфікс  -хроа-  680 
суфікс  -ух(а)  84 
суфікс  -ьк-  414 
суфікс  -ьп-  311, 398 
східнополіські  говірки  52-53, 
241-242,  244,  299, 402,  407, 410, 
419, 486,  545-546, 572,  575, 
576-577,  578-579, 582,  660,  669, 
680-681,  689,  702,  766,  821-822, 
844, 855,  928-931,  936, 944, 949, 
951,  964 

східнослов’янська  мовна  єд¬ 
ність  1000 
і' 876-877 
і’>к  877-878 


#  >  с  85-86 
іі  106-107,428 
татари  42,  276, 991-993, 999 
(див.  також  тюрксько-українські 
контакти) 

тсп.  час:  1  ос.  мн.  195, 459-461, 
473-475,  474,  505,  562,  599,  757 
теп.  час:  1  ос.  одн.  90, 459-461, 473, 
574,  641-642,  816-822,  936-937 
теп.  час:  2  ос.  одн.  336, 391 
теп.  час:  3  ос.  мн.  641-642, 697, 

702,  708,  818 

теп.  час:  3  ос.  оди.  390-392, 441, 
667-668,  693 

теп.  час:  3  ос.  оди.  і  ми.  313, 358 
теп.  час  дієслів  третього  класу  868 
територія  поширення  української 
мови  44 
тиверці  53, 974 
топоніми  на  тГ(а )  96 
топоніми  на  -Ь8кь  323-324 
топоніми  на  -8Іая  96 
третя  палаталізація  велярних  77, 
84-85 

тюрксько-українські  контакти  42, 
161.  254,  275, 335, 386, 476,  679, 
768,  797,  800, 921,991-993 
и>  і  777-779,786-787,891 
и  як  заступник  чужомовного 
о  113-114 
и2>й  760-763,770 
і/>і/перед%/  111 
й>у  110-111 
й>  і  763-765,769-770 
й<и2  761-763,770 
ию>и  885,891,893 
угорсько-українські  контакти  4 1 , 
89,  100,  149-150,  247,  254,  275,  335, 
386,  447, 476, 485, 512, 528, 631, 
655,  676,  768,  790,  796, 807,  885, 
990-991 

укаї  шя  69 1 -692  (див.  також  о  >й) 
уличі  53,271,974 
уникання  звукозмін 
на  письмі  49-50 
упереджувальні  помилки 
на  письмі  49 


1054 


Предметний  покажчик 


уподібнення  єра  до  о  313 
усічення  415,  859, 861-864,  866, 
869,  891,919 
усічення  часток  340 
/  793-794,803-807 
фінська  мова  149 
форми  типу  СгоС  у  давньоукраїн¬ 
ській  мові  1 28- 1 29 
формування  української 
мови  119-120 

функціональні  дифтонги  122,124 
х<§(к)  446-447 
х>к  884-885 
х  >  к  944 
ху>хі  299-306 
х :  з9  80 

харківські  говірки  662,  702,  782, 
836,  840,  936 

хозари  100,  108,  275, 992 
хорвати  53 

хорватсько-українські  кон¬ 
такти  275 
християнські  імена: 
на  -е  473 
на -о  471-473 
СьІС  >  СьІС  230,367 
церковнослов’янізми  133 
церковнослов’янська  мова: 
в  давньоукраїнських  пам’ят¬ 
ках  66 

відродження  719-721 

та  її  вплив  на  українську  48, 276- 

278,922 

українська  вимова  850 
український  різновид  277-279, 
497-500,  893-895 
цигани  993 

циркумфлексова  (спадна)  інтона¬ 
ція  73, 142-146, 148, 149, 159, 
160,  164, 169,  172 
цокання  941 
с>8  943 
сп>зп  624 
сі>8І  623 

часокількість  у  системі  голосних 
119, 141, 146, 158-159 
чергування  е :  і  484 


чергування  е  ~  о :  0  324-329, 

405,  479 

чергування  є~  о\у  479 
чергування  е :  е  404-405 
чергування  о :  а  в  дієсловах  1 13 
чергування  о :  і  775-777 
чергування  V :  І  532 
чергування  велярних  453 
чергування  в  сучасній  українській 
мові  997 

чергування  голосних  769 
та  повноголос  131-132 
у  праслов’янській  мові  на  піз¬ 
ньому  етапі  її  розвитку  74 
б:о  410 

чергуванггя  приголосних  97, 816- 
822,  936-937 

чернігівське  поміщання  на  письмі 
е  ~  о  після  передньопіднебін¬ 
них  204 

чесько-українські  контакти  134, 253 
403, 410, 421, 423, 440, 444, 453, 533 
682,  695,  795, 920, 993 
чргслівники  840 
941 

8к  >  8ск  625,  880-88 1 

V  V  V  V  ґ\  А 

88>8С  617 
Н  <  85-86 

гцілргнний  +  зімкнений  428, 429 
гцілигший  +  согюрггий  429 
“к>”<е  418-421 
“югоруська”  мова  45 
юс  малий  181-182 
юс  великий  181,561 
ятвяги  274 
»(+/)>  У  473-474 
ь  >  у  в  лемківських  говірках  375 
ь>о  308, 316-320, 323-338 
ь  >  е  309, 316-320, 323-335 
ь>і{>у)  473-474 
ь>о  308,317 
ь>0  231 

ь/  між  приголосним  і  е  231 


* 


Наукове  видання 

Серія  «Класика  Української  Науки» 


Шевельов  Юрій 

Історична  фонологія  української  мови 

Переклад  з  англійської  Сергія  Вакулеика,  Андрія  Даниленка 


Головний  редактор  видань  з  української  гуманістики 
доктор  філології,  професор  Леонід  Ушкалов 
Макет  та  верстка  Тетяни  Рубашенко 
Шрифтове  забезпечення 
Андрія  Кризського,  Тетяни  Рубашенко 
Коректор  Олександра  Ушкалова 

Підписано  до  друку  21.01.2001.  Формат  70x100 1/ів. 
Умови,  друк.  арк.  87,75.  Обл.-вид.  арк.  54,8. 


ВИДАВНИЦТВО  «АКТА» 
Україна,  61145,  м.  Харків, 
вул.  Новгородська,  1,  к.  303. 
Тел.  (0572)  175-108 
•  ш\у\у.ас1а.сот.иа 


ІЗВІ' 


78 


966-7021 


667 


-62-9 


21627 


фРУвав  8ал7°'*о*